Egoist #33

№ 33 (3/2016)

Роман Городечний: «У бізнесі – як в горах: ти постійно випробовуєш себе»

Бізнес

4 рівні мотивації працівників

Андрій Дума:

«Будь-яка мета досяжна – це тільки питання часу і вашої наполегливості»

подорож

Країна контрастів Бразилія

Психологія

помилки духовно зростаючих

ДОРОГІ СПІВВІТЧИЗНИКИ! Прийміть сердечні привітання та щирі побажання з нагоди найбільшого християнського свята – світлого Воскресіння Христового! Святий Великдень несе нам довгоочікувану радість перемоги Сина Божого, дарує надію та впевненість у завтрашньому дні, поселяє любов і спокій у серцях, укріплює віру та живить душу. Тож нехай Божа милість і благословення оросять ваше життя, щоб помисли стали щирими та добрими, а мир, любов і злагода запанували у кожній оселі по всій Україні. Зичу Вам гарного настрою, відмінного здоров’я, сімейного затишку, зміцнення добробуту, успіхів та здійснення усіх задумів. І пам’ятаймо: щоб забезпечити краще життя та побудувати справедливе суспільство, де панує закон, а найвищою цінністю є Людина, потрібно змінити існуючу систему. А це ми зможемо лише разом, бо разом ми – сила!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес! З повагою Віталій Ковтун, голова політради партії «Сила людей»

16

28 42

ЗМІСТ 8 Сніданок Егоїста: УТП та перетворення “НІ” на “ТАК” у бізнесі 32 Володимир Миленко: Як я написав свою першу книжку

36 Відпустка: ЯК ПЕРЕЖИТИ ПОЛІТ 58 Психологія: Помилки духовно зростаючих

34 вареники: У кого ще є така смакота?

62

від редактора Директор: Остап Процик Головний редактор: Всеволод Поліщук Над номером Володимир Миленко працювали: Роман Іваницький Юрко Пирч Дизайн та верстка: Олег Пеленичка Рекламний відділ: Зоряна Крачковська Наталя Климюк Марія Вінчура Анна Косик Розміщення тел.: (032) 239 -34-01 реклами: Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції та м. Львів, видавця: вул. Героїв УПА, 73 Засновник та ТОВ «Егоїст видавець: Паблішинг»

Нотатки з подорожі українською дійсністю Хто читає наші колонки регулярно, той знає, що я завжди все намагаюся сприймати на позитиві. Але є одна тема, яка скрізь і завжди залишає негативний осад. Коли в напівпорожньому вагоні модного новенького потягу «Інтерсіті» стюард ледве не кричить до жінки, яка вирішила прилягти на два крісла і поспати: «У вас квиток на одне місце! Не займайте два місця!» Коли в поштовому відділенні треба чекати десять хвилин для купівлі звичайнісінького конверта, бо «Ви що, не бачите, я документи заповнюю?!» Коли в паспортному столі сьогодні дають один перелік документів, а за тиждень дивляться на тебе круглими очима: «Навіщо ви це все принесли, нам треба зовсім інші папери…», а потім ти

ще переробляєш фотографії, а все це – черга, черга, черга… Коли в «Ощадбанку», куди відправили з того ж паспортного столу, роздратовано розповідають, що не знають, як заповнювати їхню ж квитанцію, мовляв «Тобі треба, ти й заповнюй»… Коли чую від знайомих історії про приниження їхніх дітей у державних школах. Коли кидаю спроби влаштувати свого сина в державний садочок і йду до приватного… Щоразу у мене одна думка: у цій країні не повинно залишитися нічого державного. Навіть якщо ти візьмеш на роботу молоду людину, яка ніколи не жила в Союзі, але замість навчити роботі з клієнтами даси їй радянську інструкцію, раніше чи пізніше в голові працівника залишиться суцільна укрзалізниця...

Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста. Наклад: 1 000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 23.04.2016 р. Друк: ТОВ «Поліграф-сервіс» Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їхнє використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

На обкладинці: Роман Городечний

егоїст | 3

кадри місяця

Квітень був щедрим на різноманітні цікаві події. Однією з них стала премія «Люди-бренди-2016», яка мала місце 8 квітня у ТЦ «Роксолана», а директор «Егоїста» був запрошений до числа експертів, які брали участь у голосуванні за переможців. Лауреатами першої та, впевнені, далеко не останньої премії «Людибренди» у різних категоріях стали: «Політика» – міський голова Львова Андрій Садовий, «Бізнес» – Юрій Назарук, Андрій Худо, Дмитро Герасимов (засновники Холдингу емоцій «!FEST»), «Меценатство» – Михайло Маркович (видатний меценат і волонтер), «Промоція» –

Олександра Коваль (громадський діяч, президент ГО «Форум видавців»), «Спорт» – Марія Музичук (українська шахістка, XV чемпіонка світу з шахів), «Культура та мистецтво» – відомий письменник Юрій Винничук, «Музика» – лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук, «Телебачення» – Остап Дроздов, «Радіо» – Діана Гайворонюк (радіоведуча ФМ «Галичина»), «Fashion-індустрія» – українська дизайнер модного одягу Оксана Муха, «Public people» – засновник Lviv fashion week Петро Нестеренко-Ланько. Ми ж вітаємо переможців і чекаємо наступного року та нової премії.

Цього місяця «Егоїст» відвідав ще один цікавий захід – чергову вечерю проекту «13 Chefs», організованого кулінарною асоціацією «Західна Шеф-Група».

13 шефів і 13 ресторанів по черзі приймають у себе на званій вечері колег та експертів. 12 ресторанів змагаються за найгастрономічніший вечір і дивують своїх досвідчених колег – шефкухарів найкращих ресторанів міста. Таким чином кухарі обмінюються досвідом протягом року, а це, безумовно, вплине і на нас, адже страви ресторанів-учасників проекту стануть ще цікавішими, вишуканішими, особливішими. Наприкінці проекту, на Гала-вечері, будуть підведені підсумки і визначено переможця, це буде 13 ресторан. Чекаємо з нетерпінням і бажаємо успіху та натхнення учасникам!

Як тільки якась справа перестає приносити радість, я починаю подумувати про зміни. Життя занадто коротке, щоб проживати його з кислою фізіономією. © Річард Бренсон

Перетворювати “НІ” Кожен підприємець у своїй роботі стикається із запереченнями. Періодично усім доводиться працювати з відмовами, тому тема чергового Сніданку Егоїста «Перетворювати «НІ» на «ТАК» у житті та бізнесі? Це можливо!» була дуже актуальною. Модератором ранкової зустрічі була давній партнер журналу «Егоїст» бізнес-тренер з багаторічним досвідом Людмила Калабуха, а затишно приймав та вишукано частував нас ресторан «Шекспір» (вул. Любінська, 144). Після цієї корисної та плідної зустрічі ми зрозуміли, що справді кожне «НІ» можна перетворити на «ТАК», якщо дуже чітко доносити цінність пропозиції, створювати пакети послуг з різними вартістю та переліком опцій для різних категорій. Неодмінно також слід намагатися вияснити справжні мотиви заперечень і зреагувати саме на конкретну причину: відсутність грошей, незнання власних потреб, бажання порівняти асортимент з іншими постачальниками. При цьому кожен клієнт повинен відчувати свою особливість, індивідуальний до нього підхід. Ви ж не забувайте правильно рекламуватися, просувати себе усіма доступними способами. Для розширення клієнтської бази «запартнертеся» з компанією з дотичної сфери бізнесу, створюйте власний бренд, працюйте над іміджем, показуйте клієнтам успіх, якого вони можуть досягти завдяки співпраці з вами. І справи у вас завжди ітимуть добре! З питань участі у наступних бізнес-сніданках звертайтеся за тел. 067 789 44 68, Олена

8 | ЕГОЇСТ #33

м. Львів, вул. Любінська, 144

на “ТАК” у житті та бізнесі? Це можливо!

ЕГОЇСТ #33 | 9

УТП — чим ви

м. Львів, пл. Ринок, 35

10 | ЕГОЇСТ #33

відрізняєтеся від конкурентів Ні для кого не секрет, що для того, аби бути іншим, кожна компанія повинна бути особливою, мати свої відмінні ознаки. «УТП – чим ви відрізняєтеся від конкурентів» – таку теми ми обрали для нашого квітневого Сніданку Егоїста. Модератором заходу став досвідчений бізнес-консультант Олег Шаргородський, а вишуканий сніданок мав місце у ресторані «Bar Mushly». Обдумуючи зміст унікальної торговельної пропозиції варто пам’ятати одне правило: «Бути найкращими складно. Бути іншими – можна». А для того, аби створити унікальну торговельну пропозицію для вашої компанії чи рекламної кампанії якогось конкретного продукту варто обдумати 6 ключових пунктів і сформувати: 1. Чітке нішування (виокремлення одного напрямку).

2. Унікальні товар чи послугу.

3. Особливий додатковий сервіс (додаткові послуги – це те, що додає пропозиції цінності).

4. Унікальну відмінну ознаку.

5. Ознаку лідера (можливо ви найдавніше на ринку, маєте найширший асортимент тощо).

6. Результат (все, що ви можете показати як успішну роботу в цифрах або фактах). З питань участі у наступних бізнессніданках звертайтеся за тел. 067 789 44 68, Олена

ЕГОЇСТ #33 | 11

Гідність держави зрештою залежить від гідності особистостей, які її створюють © Джон Стюарт Мілль

Коли настає момент повного розчарування в політиці та політиках, нації ведуть за собою поети та митці. В Україні, схоже, саме такий момент, і саме у цей момент народився проект, який «зшиватиме» країну мистецтвом. «Килим» – серія наймасштабніших за часи незалежності виставок українського сучасного мистецтва, яку почали у квітні в Карпатах і продовжать у червні у Львові. З 25 червня в Палаці Мистецтв – майже всі найвідоміші укра-

їнські художники, 25 яскравих особистостей, від всесвітньо знаного одесита Ройтбурда до молодих, але авторитетних харків’янина Мініна та львів’янина Петлюка. У наступних номерах ми обов’язково розповімо більше про цей амбітний проект галицького колекціонера Зенка Афтаназіва. Зараз же пропонуємо до вашої уваги текст Ігоря Абрамовича, дослідника київського Інституту проблем сучасного мистецтва.

Килим.

Українське мистецтво без комплексів

Історія килима сягає хіба не правитоків цивілізації. Відтоді, за неухильною традицією, ткати полотно килима означає вкладати у його візерунки разом із потаємним теплом серця особливо-національні так само, як універсально-загальнолюдські уявлення про радість і красу, життя і смерть, цілі низки й шари глибинних змістів і значень, пов’язаних із антропо-космологічною картиною світу людини, з першочерговими чинниками людського життя, які й складають за будь-яких часів живе полотно історії. Килим – саме така складова звичного життєвого простору, тобто насамперед хатнього інтер’єру, котра має і практичний, і символічний сенс, виконуючи не лише зігріваючу й декоративну, а й насамперед захисну функцію – як оберіг. Сьогодні ми не надто свідомі щодо тих змістів, які потай нуртують у традиційних орнаментах. Але й

сучасний художник, незважаючи на абсолютно інший сучасний контекст, іншу проблематику та інші завдання порівняно з тими, що їм здавна давали раду народні майстри, також мислить образами і символами, ними закладаючи у свої твори новітню, але так само багату гаму оновлених змістів та мотивів – сталих і сучасних. Подібно до килима, який містить символи різного змістового забарвлення й завжди має два боки – лицевий і зворотний, сучасне мистецтво відбиває різні складові дійсності – естетичні та ідейні, позитивні та негативні, лицевий і зворотний її бік. Одвічно актуальні теми життя та смерті, мінливостей людської долі, закодовані в килимових візерунках, з особливою гостротою постають за нинішніх, вкрай драматичних і бурхливих обставин існування нашої країни. Звісно, саме таку вибухову динаміку розвитку спричиняють

періодичні пароксизми соціально-політичних потрясінь аж до війн та революцій. Відповідно й сучасне українське мистецтво перебуває у перманентно перехідному стані, який практично годі увібгати у хоч які переконливі й тривкі визначення, характеристики й узагальнення. Приміром, «нові молоді», що з’явилися сьогодні на українській арт-сцені, вибудовують власні пошуки у парадоксальний спосіб – відверто всупереч вищезазначеному детермінізмові, стверджуючи ідеї естетичної автономії замість швидкого колективного реагування. Все помітніша відмова від привселюдності – її скасовано таким зануренням у самого себе, коли безпосереднє політичне посилання постає якомога притлумленим, зазнавши мутації у біополітику, що означає – знову на часі екзистенційна проблематика. Неминуче оголення «ран реальності» дедалі рідше розглядається у оптиці соціальної терапії, стаючи відтак відверто-жорсткою художньою фіксацією. Така розірвана свідомість порушує й заплутує розмірений усталений стан речей, призводячи до зміщення звичної циркуляції явищ у простір необоротного, мало не катастрофічного їхнього взаємопроникнення, що дає змогу відобразити на одній поверхні різні часи й світоглядні моделі у їхній вкрай спресованій бліцісторичній взаємодії. Цей принцип збирання часів у фокус, де перегукується неспівставне, якраз слугує виразною характеристикою посттравматичних періодів, яким, власне, є українське транзитне «сьогодні» – неосяжний огром голосів і думок у їхній зболеній плутанині. Осягнуті й сформовані спільною ідеєю проекту, його виразною й цілісною концепцією, індивідуальні висловлювання групи молодих українських художників, такі несхожі за змістом, спрямуванням і забарвленням, формують однак навдивовижу єдине «ткане полотно», вщерть сповнений символів багатовимірний «килим»: щонаймінливіший у безнастанному русі, але бездоганно самодостатній, сповнений життя організм.

cуспі льство | 13

вже близько 20 тисяч – не тільки зі Львова, а й з Києва та Одеси, де ми нещодавно відкрили свої представництва. Ми раді, що вдалося так швидко розширити бізнес, адже розпочиналось все з декількох людей, які займались усім. Зараз же в нас у Львові працює понад 40 працівників: продавці, комірники, сомельє, які підберуть алкоголь саме для вас; кол-центр, де уточнять, чи все Вам сподобалось і познайомлять вас з акціями та новинками, кур’єри, які протягом однієї години доставлять ваше замовлення в будь-яку точку міста та навіть за його межі.

– Якими ще перевагами користуються учасники «Elite Club»?

г. Мера Пік. Висота – 6476 м

Роман Городечний: «У бізнесі – як в горах: ти постійно випробовуєш себе»

Відкривати бізнес в Україні – це як підкорення Монблану. Ти знаєш, що буде складно, що шлях буде довгим, що покладатись можна лише на себе та спільну роботу своєї команди. Але якщо є вершини – є й альпіністи, які їх підкорюють. Таким альпіністом в горах та в бізнесі є Роман Городечний, співзасновник і керівник ТОВ «Регно Італія УА», в основі якого є компанія «Elite Club» та Інтернет-магазин алкоголю «Good Friends». Про те, як відкрити успішний бізнес в Україні, що таке закритий клуб «Elite Club», які можливості мають його учасники та як ними стати – про все це і значно більше ми поговорили з Романом.

– Як виникла ідея створення «Elite Club» та розпочалось її втілення?

– Я маю можливість спостерігати за тим, як люди, які вже досягли чогось в житті, дуже цінують свій час та здоров’я. І водночас вони хочуть отримувати якісний сервіс та якісні продукти. Це стосується і продуктів харчування та алкоголю. Ми з іншими засно-

14 | cуспі льство

вниками «Elite Club» вчасно виявили ці потреби ринку та реалізували ідею закритого VIP-клубу, в якому учасники могли б за доступними цінами придбати якісний оригінальний алкоголь, витративши на це мінімум часу та зусиль. Ми відкрили списки контактів у наших телефонах і запросили своїх знайомих вступити до клубу. Так в нас з’явились перші учасники. Зараз їх

– Насамперед, ми гарантуємо, що вся продукція, яка в нас представлена (а це понад 2500 позицій!) є оригінальною. Купуючи в нас, Ви можете бути впевненими в якості алкоголю. Що стосується ціни, то вона більш ніж конкурентоздатна. Чимало позицій Ви можете придбати за значно нижчими цінами, ніж у звичайних магазинах. В тому числі, італійську продукцію – напої «Fragolino» та сири «Dorblu», адже ми є їхніми офіційними імпортерами в Україні. Окрім алкогольних виробів, у нас чимала кількість інших товарів: різноманітні сири, м’ясні вироби, прошуто, італійська паста, оливки, солодощі тощо. Зайшовши до нашого Інтернет-магазину, Ви без зайвих зусиль замовляєте те, що вам до смаку, і можете бути певними, що за годину триматимете усе замовлене в руках. До того ж, в нас нещодавно з’явилась нова опція: наприклад, якщо ви у Львові, а хочете подарувати пляшку шампанського своїй коханій, яка в Києві чи Одесі, ви просто робите замовлення, оплачуєте його і вже за годину ваша дама радіє в іншій частині країни та думає про те, який ви чарівник. Наші професійні сомельє допоможуть вам з вибором, працівники кол-центру також можуть порекомендувати, який алкоголь краще підійде до певної події. Для нас важливим є кожен учасник клубу, тож ми робимо все можливе для того, щоб усі були задоволені. Також ми обслуговуємо і такі події, як бенкети, весілля, корпоративи, дні народження. На цьому спеціалізується наш Інтернет-магазин елітного алкоголю та вишуканих делікатесів «Good Friends». .

– Розкажіть, будь ласка, детальніше про «Good Friends».

– «Good Friends» – це Інтернет-магазин, який пропонує товари преміум-класу та продаж алкоголю і делікатесів «під ключ». Все починається з ретельного індивідуального розрахунку Вашого бюджету на алкоголь, а закінчується послугами наших комірників та офіціантів, які контролюватимуть на самому святі його використання та вчасне постачання. Лише в нас ви можете замовити алкоголь «під використання». Це ексклюзивна революційна послуга, яка дозволить вам не хвилюватись про те, що алкоголю буде занадто мало чи його буде у надлишку, що значно вплине на ваш бюджет. Ви замовляєте стільки алкоголю, скільки вам потрібно, а якщо ж не використаєте всього замовленого – ми заберемо залишки, повернувши вам кошти.

– Такого у Львові справді ще не було. Переваг дійсно багато. А як стати учасником «Elite Club» та «Good Friends»?

– ««Good Friends» відкритий для усіх охочих. Будьхто може просто зайти на наш сайт і зробити замовлення. стосовно «Elite Club», то потрібно зайти на наш сайт та залишити запит. Наша служба безпеки його перевіряє, потім ви отримуєте логін і пароль, яким ви зможете в подальшому користуватись. Для читачів журналу «Егоїст» ми готові зробити особливу пропозицію. Кожен читач може стати учасником «Elite Club» та відчути усі переваги нашого клубу на собі, просто надіславши SMS та отримавши знижку на першу покупку. Також кожен охочий може заїхати до нас у магазин по вул. Луцького, 12 та без черг придбати собі бажаний товар.

– Дуже вдячні за таку можливість. Наші читачі їй зрадіють. Ми також знаємо, що Ви – любитель гір, альпініст і президент баскетбольного клубу «Львів». Чи допомагає Ваш досвід у спорті з веденням бізнесу?

– Без сумніву. Адже бізнес – це бартер свого часу на гроші. Так само як і у спорті: ти ставиш собі цілі і головне, над чим працюєш, – це результат, перемога. Все інше не має значення. Коли падаєш – потрібно

Базовий табір Евереста

Надішліть SMS із текстом «Егоїст» на номер (067) 933 99 33, отримайте реєстрацію та знижку на першу покупку 5%! мати моральні сили піднятися. Досвід у спорті дає ці сили, спорт загартовує. Я підкорив багато гірських вершин, тому й взявся досягати бізнесові. Ні для кого не секрет, що бізнес в Україні – це як похід у гори: ти йдеш довго і важко. Перебуваєш у постійному режимі випробовування себе. І бувають моменти, що хочеться здатися та переїхати жити та працювати в якусь європейську країну, але тут патріотизм робить своє. І ти розумієш, що варто таки розвивати якісну справу в своїй країні, сплачувати податки тут, допомагати нашій армії в такі складні часи. ТОВ «Регно Італія УА» отримало чимало подяк від багатьох громадських організацій. Таких як «Допомога армії України», «Варта 700», «Народна само-

оборона Львівщини». Ми налагодили зв’язки з нашими партнерами з Італії та українською діаспорою, які всіма силами допомагають нашим військовим. Ми розуміємо, що в нас є моральні зобов’язання допомагати, відправляємо чимало продуктів на Схід. Стараємось також і допомагати українським спортсменам. З нашою підтримкою баскетбольний клуб «Львів» зайняв 3 місце в змаганнях «Friendship Games», які нещодавно проходили в Ізраїлі. Це не просто спортивні змагання. Їхні організатори обирають учасниками команди з країн, які ворогують між собою. Минулого року змагались представники України та Росії, Ізраїлю та Палестини тощо. Таким чином вони демонструють, що політична та військова ситуація не повинні перешкоджати розвитку спорту. Ми цілком розділяємо цю точку зору. Підтримка спорту, розвиток бізнесу, надання високого рівня сервісу, продаж якісного продукту, виховування культури споживання – це те, чим ми реально можемо робити нашу країну кращою вже і зараз. Моєю мрією є підкорення Евересту. Чимало цілей є поставлено у бізнесі. Але я точно знаю, що прагнути до вершин і досягати їх – ось правильний шлях до успіху. Розмовляла Зоряна Крачковська

cуспі льство | 15

4 рівні мотивації

співробітників

У різних працівників різне ставлення до роботи: одні просиджують з понеділка до п’ятниці, чекаючи закінчення робочого дня, а інші захоплюються своїм заняттям навіть на вихідних і під час відпочинку. Чому одним, аби підвищити їхню продуктивність, недостатньо підняття зарплати, а іншим досить сказати «Молодець! Хороша робота!» Гроші вже давно перестали бути (якщо колись навіть і були) головним поштовхом працівника до покращення його роботи. Хоча вони далеко не на останньому місці. Все це можна пояснити тим, що кожен з нас перебуває на різному рівні мотивації. Таких всього є 4, і далі пропонуємо розглянути їх детальніше.

16 | cуспі льство

1. Гроші Найнижчий рівень мотивації. Таким людям абсолютно нецікаво, чим займається компанія. Головне для них – фінансова вигода. І все. Тільки гроші. І їм не важливо, яку роботу виконувати. Чи сидіти в офісі, чи мити унітази – головне, щоб побільше платили. Хороші новини – таких людей мало і їх дуже легко впізнати, оскільки на співбесіді вони цікавляться тільки зарплатою, преміями чи бонусами.

2. Особиста вигода Вищий, але все ще егоїстичний рівень мотивації. Тут мова йде не тільки про гроші, а й різні матеріальні блага. Основне для цих працівників – наскільки їм зручна робота: чи близько додому, чи

зручний офіс, чи є соціальний пакет, чи нормальна зарплата, чи оплачують відпустку. На цьому рівні про цінності компанії думають мало. Людина більше зацікавлена у тому, що вона отримує, а не у тому, що може дати сама. Такі люди не будуть працювати на результат, не будуть ініціативними та відповідальними за різні проекти. Як тільки з’являються кращі умови праці – вони одразу переходять.

працівник думає, чи подобається йому ця робота, чи це його сфера, наскільки він може бути тут корисним. Такі працівники, якщо займаються своїм ділом, показують високий результат, зразкову поведінку та проявляють відповідальність. Вони не можуть працювати погано, бо переконані, що виконувати свої обов’язки потрібно неперевершено.

3. Власне переконання

Тут перебувають люди з високими цінностями. І їм важливо, щоб цінності компанії співпадали з їхніми особистими. Гроші та матеріальні блага для них – не головне. Для таких працівників це лише інструмент, щоб досягти бажаного результату. Такі особи прагнуть досконалості, впевнені в своїх колегах, бажають співпрацювати, віддані цілям ком-

Більшість компаній прагне мати працівників, починаючи саме з цього рівня мотивації, який є набагато вищим за два попередні. Тут вже людині важливо, чим вона буде займатися, що входитиме до її обов’язків, які вимоги до результатів. На цьому рівні, на відміну від попередніх,

4. Відчуття обов’язку

cуспі льство | 17

панії. На цей рівень, як правило, піднімаються власники, керівники та директори компаній. Вони готові віддати свій обід, сон і відпустку заради блага організації, не вимагаючи від цього щось взамін. Але це не означає, що вони нічого не отримують. А якраз навпаки – отримують найбільше, оскільки орієнтовані на результат. Посередині між рівнями можна провести символічну лінію: перші два рівні орієнтовані на те, щоб отримувати від роботи, третій та четвертий – на те, щоб давати. І, як бачимо, хто ставить собі за мету фінансові чи

18 | cуспі льство

матеріальні вигоди –отримує менше. Хто прагне високих результатів та якості – отримує найбільше. Можна підніматися з рівня на рівень. Щоправда, навряд чи з рівня «гроші» працівнику за все життя вдасться піднятися до рівня «відчуття обов’язку» – вже занадто сильно вони прив’язані до матеріального. А от від «особистого переконання» до «відчуття обов’язку» – цілком реально. Для цього потрібно розуміти особисті цілі працівників і регулярно нагадувати та просувати цілі компанії. Юрко Пирч, засновник туристичної компанії «Час на мандри»

Європейська правнича компанія www.ukrprawo.net e-mail: info@ukrprawo.net (032) 275 42 23

Офіси: м. Львів, вул. Зелена, 28 м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20 бізнес-центр «Панорама», 5 поверх, офіс «Європейська правнича компанія» м. Ужгород, вул. І. Франка, 56

ЯК ВІДКРИТИ БІЗНЕС У ПОЛЬЩІ

юридичну адресу реєстрації (у разі відсутності – замовити послугу віртуального офісу); основні види діяльності (український аналог КВЕД); розмір статутного капіталу; інформацію про бухгалтера (у разі відсутності замовити послугу бухгалтерського супроводу).

Щоб відкрити (зареєструвати) фірму у Польщі, не потрібно воло- Процес створення підприємства в Польщі діти польською мовою, бути громадянином Польщі чи мати до- триває 1 - 2 місяці і поділяється на етапи: заснування підприємства (в одній з форм госпозвіл на тимчасове або постійне проживання в Республіці Польща. дарського товариства, найпопулярнішою формою є товариство з обмеженою відповідальністю); Польське законодавство надає можливість відкриття фірми для

державна реєстрація товариства в судовому нерезидентів, іноземних громадян за допомогою посередника. Переваги заснування фірми у Польщі: єдиний спільний ринок Євросоюзу; більша довіра до вас іноземних партнерів і вірогідність співпраці за умов передоплати; допомога в отриманні бізнес-візи, а також карти поляка; можливість залучення кредитування бізнесу за низькими відсотковими ставками; відкриття банківського рахунка та акумуляція валютних коштів на ньому. Відкрити фірму у Польщі може громадянин України, який досяг 18 років та має дійсний закордонний паспорт.

Вимоги до відкриття фірми (у формі Spolka z ograniczona odpowiedzialnością): кількість засновників - від 1 особи; мінімальний статутний капітал - 5 000 злотих; рада правління може складатися і з однієї людини, наявність наглядової ради та ревізійного комітету не обов’язкова.

Щоб почати процес створення фірми у Польщі, необхідно отримати таку інформацію: визначити назву фірми; паспортні дані засновників (керівника, у разі якщо це буде найманий працівник);

реєстрі та взяття на облік в податковому управлінні та управлінні статистики (підприємству присвоюються номери KRS, NIP, REGON). Після цього підприємство може виготовити основний фірмовий штамп (круглі печатки не використовуються), відкрити банківський рахунок та розпочинати господарську діяльність. Фахівці Європейської правничої компанії рекомендують бізнесменам за потреби розширення ринків збуту, розгляду шляхів інвестування, виявлення бажання накопичення легальних валютних коштів відкривати юридичну особу за кордоном, зокрема в Республіці Польща. Ми разом з нашими польськими партнерами допоможемо Вам запустити дієвий товарний бізнес, а також надамо професійний супровід як під час експорту, так і імпорту.

cуспі льство | 19

Андрій Іонов:

«Ми занадто тривимірні…» Мрія про безсмертя лежить в основі багатьох релігій. Але ніхто не дає відповіді, а що далі? Про своє бачення «вічного життя» і «переселення душ» Андрій Іонов розповів у своїй книзі «Вектор». Фантастика чи неминуча реальність – саме про це ми ведемо розмову з автором.

— Пане Андрію, ідеологема «Вектора» описує ймовірне майбутнє людської цивілізації. Які висновки з такого прогнозу можна зробити?

— Шлях до «Вектора» має початись з переосмислення. Структура нашої цивілізації з самого початку організована таким чином, що є експлуататори і експлуатовані. Невелика кількість людей, яка за мовчазною згодою великої кількості людей, назвала себе «світовою елітою» і веде свою гру зі світом за своїми застарілими правилами. Цій псевдоеліті потрібні творчі і думаючі люди в дуже обмеженій кількості. Їй необхідна біомаса, що працює на її збагачення. І чим менше люди будуть читати, думати і ставити питань, чим більше ввечері вони будуть цікавитись пивом, футболом і серіалами, тим спокійнішим і комфортнішим буде життя «сильних цього світу». Гальмуючи розвиток рівня творчості суспільства, псевдоеліта наражає не тільки себе, але і всю людську цивілізацію на дуже велику небезпеку. І ось чому. Людство, яке існує у теперішній формі, на мою думку, приречене: ще років 100-150 і фізичні можливості людини вичерпають себе. В еволюціонуюче людство входить новий вид – Homo сiberneticus у вигляді примітивних (поки що) роботів-біопротезів, які замінюють частини людського тіла . Активно створюється штучний інтелект. З часом це і призведе до конфліктних ситуацій.

20 | cуспі льство

— Як довго, на Вашу думку, людина Homo sapiens зможе втримувати ситуацію під контролем?

— Для цього життєво необхідно, щоб кожна людина на цій планеті стала максимально ефективною, тобто реалізованою, розкривши свій внутрішній потенціал.. Переважна більшість людей лише своїми внутрішніми зусиллями цього добитись не може. Тому вкрай важливою є допомога ззовні. Ось чому вже зараз треба думати про створення автоматизованої системи управління соціумом (АСУ-соціум). Вона зробить можливою допомогу та підтримку кожній людині, створення суспільства, в якому будуть облаштовані комфортні умови для самореалізації та розвитку творчості кожного. Тільки тоді виникає діалог між «Я» і «Соціумом». (« Я персоніфікую соціум, а Соціум мене соціалізує.»)

— Життя людини є несправедливо коротким. Знання, досвід зникають з останнім її подихом. «Вектор» пророкує можливість їхнього використання в іншому вимірі. Як би це мало виглядати?

— Технології стрімко розвиваються, і я переконаний, що можна буде створити голограму-копію людини, яка буде розвиватись та існувати окремо. Якщо ця голограма буде перенесена на якийсь носій, скажімо комп’ютер, то віртуалізація може виникнути всередині об’єму того комп’ютера. Тобто паралельно виникне інше життя –

як процес, як спосіб існування думки. Я переконаний у тому, що по мірі посилення процесу поглинання людини мережею (а воно вже йде шаленими темпами!), відбуватиметься створення відбитку внутрішньої структури людини, але у віртуальному сенсі, і накопичення персоніфікованого файлу всередині Великого комп’ютера.

— Що дасть людству створення таких файлів?

— Найважливішим буде те, що нам вдасться зберегти ту надцінність кожної людини, про яку ми постійно говоримо. Маючи такі файли, зможемо аналізувати і накопичувати їх, постійно довантажувати новою інформацією навіть після смерті біологічного тіла. Ці файли можна буде трансформувати та розміщувати на різних носіях. Скажімо, в магнітному або гравітаційному полях. Думаю, що незабаром виникнення відмінних від звичного нам комп’ютерів – нематеріальних, точніше, не корпускулярних, а польових. Файл, розміщений у такому польовому (хвильовому) комп’ютері, можна буде переносити у просторі в інший такий комп’ютер зі швидкістю світла, а може і більше.

— Всесвіт – це теж свого роду польовий комп’ютер?

— Я трактую Всесвіт як надкомп’ютер, і в моїй внутрішній вірі Бог – це тотальний інтелект Всесвіту. Закон подібності (адже ми створені за образом Бога) передає на різні рівні певні закономірності. На кожному етапі від-

буваються трансформації фізичної енергії, виникнення нової якості. І ці процеси дають нам можливість казати, що мінімальним виміром життя є не молекула, клітина ДНК, а якийсь там квант, і він теж є живим у певному сенсі. Квантова механіка неусвідомлено на цьому базується. Тому ті парадоксальні речі, які відбуваються у квантовій механіці, можна описати лише застосовуючи ймовірності підходи.

— Тобто, нам поки що «не дано» зрозуміти це?

— Ми розмовляємо сучасною, але дещо застарілою лексикою «душа», «Бог». Час перейти від тлумачення до конкретних речей, бо з відкриттям феномену комп’ютера люди насправді отримали нові інструменти пізнання. Всесвіт – це комбінація корпускулярних і хвильових (польових) комп’ютерів. Польовими комп’ютерами можемо називати потойбічний світ.

— Ви маєте на увазі езотерику?

— Езотерика – це шлях наосліп у напрямку польових комп’ютерів. Але ж вони існували умовно завжди! І ми, будучи інтегрованими у Всесвіт, все одно маємо взаємодіяти із ними! Яким чином – поки що не знаємо, бо занадто для цього тривимірні. Всесвіт не є пустим. І ця взаємодія дає нам можливість думати над створенням копій (файлів) особистості, щоб переміщати їх у польові комп’ютери. Людини (фізичного тіла) нема, а

сутність є, і вона живе, постійно наповнюється новою інформацією і розвивається.

— Чи це не втілення мрії людства про безсмертя і воскресіння?

— Певною мірою так. Шляхи Бога непізнанні. Уявіть собі можливість переносу файлів (копій людини) у некорпускулярний комп’ютер і абсолютно комфортне життя на поверхні зірки.

— Чи не стане отримання такої можливості експансією людства Всесвіту?

— Це буде експансія нашої свідомості, втягування у воронку Всесвіту, в той Великий комп’ютер. Можливо, Земля і вся людська цивілізація – це свого роду лише вирощування соціотіла, і нова постмодерна людська цивілізація є Гіпермозком, який створюється лише для того, щоб внести свій вклад у Великий комп’ютер, яким є Всесвіт? Я переконаний, що таких процесів у Всесвіті дуже багато і що він, насичуючись тією унікальністю, починає змінюватись. Але це вже дальня футурологія.

— Як Ви думаєте, чому ідеологема «Вектора» поки що не викликала інтерес з боку влади та й наше суспільство не переймається проблемами майбутнього?

— Перед нашим українським суспільством у теперішній час стоїть проблема фізичного виживання, штучно створена псевдоелітою. Пропонована «Вектором» система розвитку суспільства через визнання унікальності та надцінності кожної людини при існуючому способі мислення є надзвичайно небезпечною для «сильних світу цього», несе загрозу перетворення керованої біомаси в суспільство рівних. Це кінець такому звичному розділенню суспільства на експлуататорів та експлуатованих. Уявіть собі суспільство, в якому кожна людина на своєму місці і кожна – Творець.

— Кому це вигідно?

— Я хочу відповісти на це питання з егоцентричної точки зору – це вигідно першочергово Мені, любому і унікальному. Бо Я працюю в своє задоволення, Я – творець, мені цікаво і смачно жити. І Я – це абсолютно кожна людина, життя якої є надцінним. Трохи утопічна ситуація. Але утопія тим і корисна, що як Маяк показує те світло, на яке треба плисти. Така трансформація надзвичайно потенційна і креативна, бо створює можливості для, по-перше, різкого апгрейду соціуму; по-друге, дає енергію для боротьби із викликами, яких накопичилось аж занадто багато.

Розмовляла Анна Косик

cуспі льство | 21

Щедрі відсотки до Великодня від Ідея Банку Надходять весняні свята – мабуть, найочікуваніші дні у цілому році. Кожен з нас готується до Великодня та чекає від нього чогось особливого. Напередодні Великодніх свят один з найкращих роздрібних банків України, що належить до європейської фінансової групи Getin Holding S.A. – «Ідея Банк» вирішив зробити щедрі подарунки своїм клієнтам. У рамках депозитної акції «Щедрі Великодні від Ідея Банку» нові та постійні клієнти банку можуть розмістити гривневі депозити із підвищеними відсотковими ставками та отримати грошові бонуси в рамках святкової лотереї. Більше про акцію та її умови ми розпитали Володимира Малого, Члена правління та Директора з розвитку бізнесу ПАТ «Ідея Банк».

22 | cуспі льство

– Володимире Васильовичу, чому Банк вирішив провести таку акцію до Великодніх свят?

– Напередодні свят ми хотіли започаткувати таку акцію, яка б з одного боку стала певною віддякою нашим постійним клієнтам за довіру та лояльність до Банку, з іншого – зацікавила нових клієнтів скористатися нашими послугами і розпочати співпрацю з Банком. У рамках цієї акції існуючі клієнти, які розмістять новий депозит на суму від 10 до 100 тис. грн, беруть участь у миттєвій безпрограшній лотереї, а при розміщенні понад 100 тис. грн. – отримають гарантований бонус залежно від суми вкладу. Нові клієнти матимуть змогу відкрити акційний депозит з високою відсотковою ставкою.

– Як виглядатиме ця безпрограшна лотерея?

– Зміст миттєвої лотереї полягає в тому, що клієнт при відкритті нового вкладу на суму від 10 000 грн. до 99 999 грн. має змогу витягнути лотерейний білет з грошовим бонусом від 0,5% до 5% річних від суми вкладу за перший місяць розміщення його в банку. Грошовий бонус виплачують клієнту на відкритий в Банку поточний рахунок протягом 2 робочих днів з дня відкриття депозитного договору та підписання додаткової угоди. Після зарахування коштів на поточний рахунок клієнт може зняти їх у касі

відділення, банкоматі, перерахувати на інший рахунок або ж розмістити знову на депозиті.

– Отже, якщо депозит до 100 тис. гривень, то лотерея, а якщо понад – то грошовий бонус? Як його розраховують?

– Тут все просто. Якщо депозит терміном на 3 місяці, то бонус складатиме 3% річних від суми депозиту, якщо 6 місяців, то 4% річних; 9 та 12 місяців – 5% річних. Бонус виплачуватимемо так само, як і в рамках лотереї.

– Пане Володимире, розкажіть, які депозитні продукти Банку беруть участь у цій акції?

– Для діючих клієнтів банку в акції беруть участь гривневі вклади зі звичайними базовими відсотковими ставками. Проте з урахуванням грошового бонусу отримані доходи за цими вкладами для діючих клієнтів будуть більшими, і це ще один наш подарунок клієнтам. Нові клієнти в рамках цієї акції можуть відкрити вклад «На старт» та отримати на 2,5% річних більше, ніж зазвичай за стандартним продуктом.

– Чи є якісь обмеження для цієї акції?

– Тільки одне: акційні депозити відкривають без поповнення терміном на три і більше місяців. І це зрозуміло, адже грошовий бонус нараховують саме на початкову суму депозиту.

– П. Володимире, а який термін дії акції?

Розмістити депозит та отримати гарантований бонус клієнти можуть, вже починаючи з 20 квітня і до 31 травня. Напередодні найбільш довгоочікуваного свята в році дозволь-

те від щирого серця привітати усіх з Великоднем. Нехай воно принесе таку бажану радість перемоги Сина Божого, дарує надію та впевненість у завтрашньому дні, поселяє спокій у серцях, укріпляє віру та живить душу! Розмовляв Роман Войтів

cуспі льство | 23

захоплення Дехто вважає, що футбол – справа життя і смерті. Вони помиляються: футбол набагато важливіший. © Білл Шанклі

Футбол – це є вєщ. Дипломи та рекорди Ну здрастуй, Вася. Давно не бачилися. От уже і чемпіонат України стартував. Ти, певно, на стадіоні встиг побувати. А пам’ятаєш, як ми з тобою після школи бігли на футбол – а там поле, як у селі, дорога після дощу, самі калюжі? Скажи, не той тепер український футбол. Навіть за нинішніх скрутних умов. Але я тобі так скажу, Вася. От всетаки тяжко поняти наші футбольні реалії. Ну, дивись. Ти ж певно знаєш про те, що Андрій Шевченко став тренером збірної? Ні? Ну так я тобі розказую. Закінчив хлопака усі дипломи (це не я вигадав, це він сам сказав) – і відразу ж у головну команду країни взяли. Та не просто собі так, а з прицілом на верховне керівництво.

Та я тобі кажу, Вася, – після Євро Андрійко наш замінить Фоменка, до ворожки не ходити. Той вже на пенсії, на Євро команду вивів (через плей-офф!), там, дивись, із групи вийде. «Гарна дружина, гарний дім – що ще потрібно людині, аби зустріти старість», еге ж? А тут – Андрій Миколайович. З дипломами. От тільки одне мене непокоїть. Великий футболіст і великий тренер в одній особі – це настільки унікальне явище, що в наших широтах навіть не надумало з’являтися. Ну не будемо ж ми записувати в цю категорію Олега нашого Володимировича. (Ліричний відступ – якщо ви думали, що у попередньому реченні автор хотів образити Блохіна, ви помилилися. Блохіна неможливо образити. Вже.) То навіщо

ж нам потрібні такі непевні експерименти? Я не кажу про самого Андрія – він уже на виборах зганьбив своє ім’я отією, у якої є мрія. Ну та що я тобі розказую, ти ж сам листівки від Королевської по поштових скриньках розкидав. Добре заробив тоді, до речі? Ну, бач, хоч комусь від цього користь… Так от – то персональні проблеми «нашого всього». Але нам за що ці постійні катаклізми? Невже не можна знайти нормального зарубіжного тренера чи нашого Маркевича взяти? Але це, Вася, ще півбіди. Ти ж матч із Кіпром дивився? От і я теж. І досі не можу зрозуміти, який такий сакральний (не переймайся, потім у словнику прочитаєш, що це слово означає) смисл у викликах до збірної Толі Тимощука? Що він зараз може дати коман-

захоплення | 25

Політ у подарунок Зробіть незабутній презент близькій Вам людині, здійснивши мрію про захопливу мандрівку! Милуйтеся разом українськими краєвидами з кошика СПРАВЖНЬОЇ ПОВІТРЯНОЇ КУЛІ! Якщо й існує у світі те, що по-справжньому залишає незабутні враження – це політ над реальністю! Політ на кулі – чарівний подарунок для дорогої Вам людини. Небо відкрите для Вас! Кваліфіковані спеціалісти допоможуть Вам із вибором дня та місця, а також нададуть професійну допомогу новачкам. Будьте певні: Ви не забудете цього ніколи. Не втрачайте нагоди здійснити нездійсненне. Бажаємо чарівних польотів і неймовірних вражень!

Замовлення польотів за тел. : +38 (067) 380 15 08 www.balloon.lviv.ua e-mail: admin@balloon.lviv.ua

ді? Чим допомогти? У роздягальні атмосферу налаштувати? Ну так хай там і сидить – чого на поле випускати? За рекордним показником – ось, мовляв, наш футболіст найбільшу кількість матчів за збірну відіграв? Пам’ятаєш, ми з тобою влітку 2008 сиділи на морі в кафешці, і ти мене питав під пиво: «Ти ж журналіст, поясни: чого тренер іспанців Рауля на Євро не взяв?» А потім, за місяць, коли іспанці без Рауля німців у фіналі обіграли – пам’ятаєш, як пиво мені ставив? Так от, Вася, в житті кожного футболіста є одна важлива дата. Дата, коли він іде. Зі збірної чи взагалі з футболу. І цю дату не можна пропустити. Не можна настільки, що краще піти на рік раніше, ніж пізніше на один день. Бо цей один день може коштувати йому, футболістові, усієї кар’єри. От Толік. Розумака, режимник, світла голова, виграв купу чемпіонатів, два єврокубки (Лігу чемпіонів, Вася! Багато наших того графина в руках тримали?) – прекрасна ж кар’єра. А оці от виходи на поле проти Кіпру псують усе враження від усіх попередніх звитяг. І хай би тільки йому псували – в кінці кінців, не хлопчик-юніор, доросла ж людина. Але він же на полі чиєсь місце займає. Місце того, хто зараз однозначно кращий за нього. І це тільки товариський матч. І проти Кіпру. А що, не дай Боже, буде влітку, на Євро? А на Євро буде таке, що ми туди поїдемо із тренером Шевченком, який хіба що про Уельс може розказати, що це британська команда і битиметься до кінця (і нічого сміятись, це не я вигадав, а Ротань; тобто він же напевно не вигадав, а розказав, як воно було). І з гравцем Тимощуком, від якого користі буде ще менше, ніж від Рауля в 2008. Отак от, Вася. Живеш собі, живеш, а потім стартовий свисток – і ти згадуєш, що уболіваєш за збірну України. А це значить, що попереду 90 хвилин нервів і зіпсований настрій після фінального свистка. Так мало того – ще й отакими от «геніальними» кадровими рішеннями добивають. Ти хоч цього разу на пиво не закладайся, бо всі зароблені гроші витратиш ні за цапову душу. Футбол – це така вєщ, Вася, яку сложно поняти. Особливо якщо це футбол у виконанні збірної України… Володимир Миленко www.ua-football.com, спеціально для «Егоїста»

26 | захоплення

ШОУ-БАР клубу «SPLIT» – місце для справжніх чоловіків! Немає такого чоловіка, який не любив би милуватись красою жіночого тіла. Колись мужчини робили це, розглядаючи античні скульптури. Зараз же кожен має можливість відвідати шоу-програму за участю чарівних дівчат і відкрити для себе світ краси, еротики та жіночності. Одним із місць, яке запрошує львів’ян і гостей міста насолодитися вишуканими формами та витонченими рухами дівчат, є шоу-бар клубу «SPLIT». Щодня опівночі тут розпочинається шоу-програма, де танцівниці перевтілюються у різні образи, а їхні тіла розповідають історію кожного з них. Що ще потрібно чоловікам після робочого тижня, виснажливих переговорів, дратівливих клієнтів, прискіпливої дружини, скаженого ритму життя? Звичайно, трішки спокою, гарної атмосфери, цікавої, ненав’язливої жіночої компанії. Привітна офіціантка запропонує вам легкий аперитив, а напівтемрява сховає вас від надокучливих поглядів. Лунатимуть улюблені мелодії, а око спостерігатиме за спокусливими та чуттєвими рухами тан-

цівниць. Хто може принести більше задоволення чоловікові, аніж Жінка? Її присутність, увага, чарівність, шарм, магія… Німфа, яка із задоволенням розділить з вами ваш сьогоднішній настрій, ваші переживання, мрії. Адже для того, аби зняти напругу, зовсім не обов’язково випити безліч чарок алкоголю, інколи достатньо тільки побачити Її… Костюмоване еротик-шоу, безперервна шоу-програма, топлес нон-стоп, два шоу-руми з екзотичними

акваріумами, VIP-зона для релаксу, найкоктейльніша барна стійка, новітні технології світлового оформлення, вишуканий інтер’єр – все це і не тільки гарантовано не залишить вас байдужими. Ви зануритесь у світ розкоші та краси, отримаєте гарний настрій та комфортний відпочинок. Якщо ж у вас чи вашого друга запланована холостяцька вечірка, шоу-бар клубу «SPLIT» стане ідеальним місцем для її проведення. Ви навіть маєте можливість повністю винайняти зал на весь вечір, і тоді вже точно відчуєте на повну, що цей день – лише для вас! Прагнете гострих відчуттів? Відчуйте їх у приватній кімнаті tet-a-tet з дівчиною, яка танцюватиме стриптиз-танець лише для вас... І на цьому перелік послуг шоу-бару не закінчується. Справжні гурмани зможуть оцінити великий вибір страв і напоїв з Crazy-меню з такими апетитними назвами як «Океан кохання», «Ігриста насолода» та багато інших. Вже хочеться скуштувати? Тоді ви можете зробити це навіть сьогодні – шоу-бар клубу «SPLIT» працює щодня, без вихідних, починаючи з 22.00. Чекаємо вас за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7 тел.:+38 (032) 242 22 00 www.split.lviv.ua www.facebook.com/SplitClub

захоплення | 27

Байкер,

що колекціону є машини Кандидат медичних наук, лікар-репродуктолог, директор клініки «Альтернатива», громадський діяч і водночас байкер, віцепрезидент клубу «Huligan Bikers» та колекціонер. Все це про Ігоря Палигу, з яким сьогодні ми розмовляли про його справжнє чоловіче захоплення – колекціонування моделей автомобілів, кількість яких налічує аж 3500 штук! А все, як завжди, починалося з дитинства. «Колись дітям дарували маленькі модельки автомобілів. Мою першу модельку мені приніс святий Миколай – це був УАЗ-469, який зберігся і досі. Це модель Саратовського заводу «Тантал», відомого серед колекціонерів, оскільки саме цей завод є родоначальником масштабних моделей в колишньому Радянському Союзі», – розповідає пан Ігор.

28 | захоплення

Першою моделлю, яку випустив «Тантал», став легендарний «Москвич-408» з номером А-1, який вийшов з-під конвеєра в 1971 році. Звичайно ж, він сильно відрізнявся від сучасних моделей: дверцята не відчиняються, сама модель складена всього з дев’яти елементів, колеса точені, різні деталі намальовані фарбою. Однак, саме цей «Москвич» є одним з найшанованіших серед колекціонерів сьогодні. Друга модель «Москвича-408» під номером А-2 побачила світ у 1973 році. Цього ж року почали випуск інших моделей –«Москвичів» - 426, 427, 433 і 434. Однак їхнє масштабне виробництво стартувало рік потому. Незабаром розпочали масштабне виробництво і продаж моделей радянського автопрому, причому їх продавали не тільки на території СРСР, а й за межами Союзу – в 40 країнах по всьому світу. «У мене є майже всі моделі, які випустив Саратовський завод. Основа колекції – модельки масштабом 1:43. Зараз у Китаї виготовляють такі самі автомобілі, цінова категорія їхніх екземплярів коливається від $ 3 до 100, але цінність оригінальних моделей, звісно, вища. Хоча за якістю їх не порівняти. Сучасні модельки, до прикладу, значно деталізованіші. Зате зараз ми маємо можливість вибирати: якщо раніше важливо було просто мати певну модель, то тепер хочеться мати її саме бажаної якості. Проте Саратовські масштабні моделі раннього випуску цінні ще й тим, що кожна з них мала свій порядковий номер на днищі в залежності від марки та моделі автомобіля. І ці екземпляри з номерами значно дорожчі», – продовжує розповідь колекціонер.

Є в колекції Ігоря Палиги і велика збірка моделей Ferrari, майже усі можливі представники славнозвісного BMW. Є зібрані журнальні колекції, українські та польські. Велика кількість модельок спецтехніки – від символічних для власника «швидких допомог» до пожежних автомобілів, тракторів, кранів, в яких усі деталі функціонують, різноманітних військових автомобілів. Серед інших є й чимала кількість автобусів – копій тих, які впродовж багатьох років курсували львівськими вуличками. Та й теперішні «Богдани» також є. За цією колекцією можна вивчати істо-

рію як львівського автотранспорту, так і світового. Важливе місце у колекції займають автомобілі кіногероїв з таких відомих фільмів, як «Кавказька полонянка» та «Королева бензоколонки». І окремий стелаж відведений під збірку абсолютно усіх моделей автомобілів з усіх частин славнозвісної «бондіани». Проте особливою для Ігоря Палиги є колекція моделей тих автомобілів, прототипи яких мала його сім’я за все життя: від перших батькових «Жигулів» до сучасних стильних автомобілів. Вони максимально відпо-

захоплення | 29

відають оригіналам: номери, деталі, навіть наліпки такі ж. Колекція, звісно, зроблена на індивідуальне замовлення українськими майстрами. Раніше в автомобілі колекціонера завжди стояла моделька цього ж авто. Коли чуєш вперше про колекцію Ігоря Палиги, то спочатку думаєш, що для його друзів це дуже спрощує вибір подарунка, адже він, на перший погляд, очевидний. Але здивувати власника 3500 міні-авто справді важко, оскільки більшість «модельок» у нього вже є. Для них навіть виділена окрема кімната, яка є справжнім раєм для любителів автомобілів. «Поповнювати колекцію доволі складно,

30 | захоплення

але іноді вдається знаходити цікаві екземпляри на вернісажі або ж на різних закордонних аукціонах, де часом трапляються дуже цікаві пропозиції. Іноді ми обмінюємось модельками з іншими колекціонерами, якщо є такі, що дублюються. Для цього час від часу ми зустрічаємось з учасниками Львівського КлЮбу Колекціонерів Автомоделей - не формальною організацією, котра об’єднує усіх, хто захоплюється колекціонуванням масштабних моделей автомототехніки. А от продавати колекцію ніколи на думку не спадало, хоча і траплялось, що я просто міг подарувати якусь машинку.»

У збірці можна побачити і модельки мотоциклів. Як справжній любитель мототехніки, пан Ігор не міг залишити їх без уваги. «У моїй колекції є декілька модельок мотоциклів марки BMW, попри те, що в нашому клубі «Huligan Bikers» на байках цієї марки їздять лише троє учасників. Взагалі культура моторуху сьогодні активно розвивається. Лише у Львові є три байкерські клуби, в нашому – 60 учасників. Чомусь помилково вважають, що байкери – це такі неохайні люди, які люблять алкоголь, швидкість та розваги. Насправді ж все не так: у нашому клубі дуже строгі правила поведінки, кате-

горично заборонено сідати за кермо, якщо ти вживав алкоголь. Якщо ж хтось їде і бачить при дорозі поламаний байк – ніхто не проїде повз, кожен байкер зупиниться та допоможе. Такі у нас правила та культура самого моторуху. Ми багато подорожуємо, займаємось соціальною активністю, допомагаємо дитячим будинкам, організовуємо різні заходи для людей. В кінці травня, до речі, святкуватимемо черговий День народження клубу «Huligan Bikers», на який будемо раді запросити і читачів «Егоїста». Зоряна Крачковська

захоплення | 31

Як я написав і видав свою першу книжку

«Повна історія Ель Класіко» – таку назву має книга, яку написав один із найвідоміших футбольних журналістів України та постійний автор «Егоїста» Володимир Миленко. Володимир – знавець чемпіонату Іспанії та фанат «Барселони». Тому не дивно, що він обрав для дослідження найяскравіше, що є в іспанському футболі: протистояння «Барселони» та «Реалу». У цій історії – і найяскравіші зірки світового футболу, і різниця в культурі, і політика, адже це не просто футбольні двобої, а й відображення постійного конфлікту між бунтівною Каталонією та столицею Іспанії. З іншого боку – сама історія написання може бути цікавим зразком для авторів-початківців. Як це – створити і самому видати книгу – текст про це ми попросили написати самого Володимира.

32 | захоплення

З одного боку, відповідь на питання «Що таке написати і видати книжку?» – елементарна. Сів за комп’ютер, написав текст, знайшов гроші чи видавництво – і вуаля. З іншого ж… Все відбувалося поступово, крок за кроком. У 2010, здається, році колега Артем Франков зі співавторами видав книжку про протистояння «Шахтаря» і «Динамо». Саме у форматі «Розповідь про кожен матч». Правда, там були «копі-пасти» із радянської та української преси – чого у моєму випадку не могло бути в принципі. Але саму ідею я запам’ятав. І подумав, що непогано було б зробити щось подібне про протистояння «Реала» і «Барселони». Назва народилася вже тоді – «Повна історія Ель Класіко».

Наступний крок був у 2013. Тоді перед одним із Класіко ми з колегою Іваном Вербицьким зробили цикл матеріалів про найкращі матчі із Класіко за останні 30 років. Протягом цілого місяця щодня виходив матеріал про якийсь матч. У принципі, це був уже лайт-варіант книжки – і вже тоді я був готовий до цього проекту. Але залишалася проблема грошей. Тому я вирішив просто. На початку 2015 просто сів за комп’ютер і почав писати. Матч за матчем. Це було ніби випробування самого себе. Справа в тому, що я в плані текстів – чистий «спринтер». Не раз і не два ще зі студентської юності починав писати щось велике, об’ємне (в основному, художні тексти) – і ніколи не завершував. Не вистачало мене на «довгу дистанцію». А тут вирішив перебороти цю свою рису характеру і «добити» до кінця. До того ж, формат дозволяв – розчленований на матчі текст в уяві вже не був чимось колосальним, можна було зосереджуватися на маленькому шматочку і займатися ним. А далі – інший, інший, інший… Звісно, без гемеротеки барселонської газети «Мундо Депортіво» цієї книжки не було б. Як можна написати про матчі – в буквальному сенсі, про гру, моменти, голи – якщо немає відео цих поєдинків? Не те що цілого, а навіть основних моментів. Тому електронну підшивку МД я перерив за минулий рік, як той кріт. І відео матчів на торрентах та голи на «Ютубі». Хоча доводилося і так блукати Інтернетом. На одну історію із майже українцем Шматком я витратив цілий день. Два абзаци – цілий день. А інакше я б сам себе гриз і до сьогодні, що не розкопав деталей.

Хоча це не історія клубів, я не вдавався в подробиці біографій клубів і гравців. Основною метою було написати саме про матчі. Бо хто там бачив чи пам’ятає, як воно тоді гралося. Навіть у 80-х. Одним із головних одкровень для мене під час роботи над книжкою стала гра Дієго Марадони. Вважають, що його барселонський період вийшов провальним. Але як же він грав у тих матчах! Між ним і Мессі я не знайшов нікого, хто міг би стати на одному рівні. Отак писав я, писав – і з осені 2015 почав шукати гроші. Писав у видавництва, конкретним людям – іноді посилаючись на поважних спільних знайомих (з їхнього дозволу). Фідбек був трьох видів: не відповідали, відмовляли, обіцяли подумати. Побачивши, що так справи не буде – не знаю, з яких причин: чи то тема нецікава, чи взагалі інтерес до футбольної літератури низький – я вирішив видати книжку самотужки. Для цього довелося продати єдину мою особисту цінність – колекцію пивних етикеток. Збирав я її більше 15 років. Протягом останніх кількох років

запустив це діло і подумав: чому б не використати її для нової ідеї, а етикетки, може, комусь будуть потрібніші зараз. І у підсумку знайшов таку людину. Хоча грошей за колекцію все одно не вистачило, довелося позичати кілька тисяч гривень. І це на малюсінький – 100 екземплярів – наклад. Який, втім, розійшовся буквально за тиждень. Я навіть уклав парі з кумом: стверджував, що не розійдеться і за два тижні. Програв, довелося купувати обіцяний тютюн і розкурювати люльку, яку колись купив як сувенір у Карпатах. Що далі? По-перше, додруковую ще один мінімальний наклад «Повної історії Ель Класіко». А якщо нормально піде – то іще один. Якщо людям це цікаво – чому б не піти назустріч? По-друге, на літо 2017 сам собі запланував другу книжку, присвячену українській футбольній тематиці. Знов-таки, енциклопедичного характеру – можна хоч серію «Повна історія» розпочинати. А ще маю ідею з абсолютно нефутбольної площини. Причому це ідея синкретична – одночасно і книжка, присвячена одному всесвітньому медійному явищу, і настільна гра за мотивами цього явища. Настільна гра теж не взялася з повітря. Я давній фанат однієї із найпопулярніших ігор світу, «Каркассона». Більш того, у мене лежить готовий… назвемо його «український варіант «Каркассона». Знов-таки питався у знаючих людей. Кажуть, що за друк цього проекту ніхто зараз не візьметься. Що ж, продам кілька накладів «Повної історії Ель Класіко» і візьмуся за видання гри. Як там кажуть – «Візьми і зроби»? :) От, значить, беру і роблю. Бо хто, як не ми, правда?

захоплення | 33

«Delizia» –

частинка Італії в серці Львова Ні для кого не секрет, що Львів – одне з найгастрономічніших міст України. Яких ресторанів у нас тільки немає: і японської кухні, і європейської, грецької, італійської, мексиканської. І рибні ресторани, і м’ясні. А тематичних скільки – вже й не порахувати! Для кожного гурмана щось та й знайдеться. На будь-який смак і гаманець. Та чи кожен з ресторанів може похвалитися автентичністю своїх страв? Журнал «Егоїст» знає заклад, де незабаром кожен охочий зможе скуштувати справжню італійську кухню, страви якої приготовані італійським шеф-кухарем, з продуктів італійського походження, подані офіціантом-італійцем. Про відкриття італійського ресторану «Delizia» ми поговорили з його засновником і шефкухарем Даніелем Леджіеро.

34 | захоплення

– Даніелю, розкажіть про свій шлях у ресторанному бізнесі. Як довго він триває?

– Мій шлях у ресторанному бізнесі триває вже багато років. Як професійний ресторатор, я мав свої ресторани в багатьох країнах: Австрії, Німеччині, Великобританії, і звісно ж, в Італії. Але так склалась доля, що я залишився жити в Україні. Тож, саме тут, у Львові, мені захотілось продовжити справу свого життя – відкрити ресторан італійської кухні, в якому б поєднувалось усе: і високоякісна справжня італійська кухня, і страви з найсвіжіших продуктів, і затишна атмосфера, і безсумнівно – бездоганний сервіс та обслуговування.

– Вам, мабуть, не раз доводилося куштувати страви в італійських ресторанах нашого міста. Чи є такі заклади, в яких вам подобається бувати?

– Із ресторанів Львова мені смакує в декількох закладах. А от стосовно ресторанів італійської кухні, то я вважаю, що заклад має право називатись італійським лише у випадку, коли шеф-кухарем у ньому є італієць, який виріс на італійській кухні, в якого вона в крові з самого дитинства. Я дуже люблю Україну, я закоханий у Львів, тут живе моя сім’я, люблю страви української кухні, але попри мою любов, я вважаю, що неможливо народитись українцем і готувати італійські страви та видавати їх за італійську кухню. Можна знати рецепт, можна купити італійські продукти і навіть смачно приготувати якусь страву. Але це все-одно не буде італійською стравою. Це може бути високоякісною копією, але навіть найкраща копія не може бути оригіналом. Мені, як італійцеві, прикро дивитись, як іноді спотворюють італійську кухню. Адже вона – це сотні років досвіду, який передається від покоління до покоління. Це не лише страви, це сімейна та затишна атмосфера, настрій, сервіс, це те, як тебе зустрічають та як ти почуваєшся в закладі. Саме тому для мене так важливо продемонструвати львів’янам, яким має бути справжній італійський ресторан.

– Чи важко було італійцеві, який не знає української мови, починати бізнес в Україні? Адже його відкриття, ймовірно, дуже відрізняється від звичного Вам?

– В Україні дуже важка ситуація з бюрократією. Я стикнувся з нею, але мені пощастило мати кохану дружину-українку, яка є моєю музою і водночас прекрасним юристом. Тож вона мені допомагає з організацією та відкриттям ресторану, і я багато чим завдячую саме їй.

– Розкажіть, де саме буде розташований ресторан, та що у Вас можна буде скуштувати?

– Ресторан «Delizia» буде розташований у серці міста – по вул. Лесі Українки, 27. Це ресторан з італійською домашньою кухнею. В меню близько 50 позицій: від пасти, антипасто, піци, різото, хліба власного приготування, різних страв з м’яса та риби до вишуканих італійських десертів. Буде також сезонне меню з використанням свіжих сезонних продуктів. Також я готуватиму страви з моцарели ді буффало, яку я раніше не куштував ніде у Львові. Всі продукти, які ми використовуватимемо, – виключно свіжі. Кожен гість ресторану «Delizia» може бути певним у походженні продуктів, з яких приготована його страва – усі вони привезені з Італії. Тож будьте певні: нам буде чим здивувати гостей. У ресторані клієнтів зустрічатиме та обслуговуватиме спеціально запрошений менеджер з Італії, в якого за плечима багато

років досвіду в ресторанному бізнесі. В Італії робота офіціанта – це шанована професія, якої навчаються та в якій вдосконалюються роками. Ми хочемо показати львів’янам, яким повинен бути сервіс справжнього італійського ресторану. Завітавши до нас, ви гарантовано відчуватимете себе в Італії. Для мене відкриття ресторану «Delizia» – це не лише бізнес, як інструмент для заробляння грошей. Я відкриваю його, бо відчуваю внутрішню потребу реанімувати однойменний заклад, який я заснував колись у Великобританії. Водночас мені хочеться захистити та відстояти честь італійської кухні, заради Італії та заради моєї професії. Можливо, багатьом людям не сподобається моя відкритість, але я завжди говорю те, що думаю. А якщо Вам захочеться скуштувати те, що я готую – гостинно запрошую Вас у ресторан «Delizia» – ресторан справжньої італійської кухні! Розмовляла Зоряна Крачковська

захоплення | 35

відпочинок У світі занадто багато цікавих місць, щоб відвідувати одне і те ж двічі

Ми часто в цьому розділі пишемо про відпочинок. Постійно рекомендуємо якісь екзотичні краї та цікаві міста й країни. Проте дуже часто відвідини таких місць потребують перельоту. Одні обожнюють літати, інші – терпіти не можуть, але і одні, і інші час від часу стикаються з певним дискомфортом, пов’язаним зі зміною часових поясів, перепадами тиску. Для цього навіть існує спеціальний термін – jetlag (десинхроноз). Як цього уникнути і отримувати від польотів лише задоволення розкажемо далі за допомогою простих, проте ефективних порад. Пасажири часто скаржаться на зневоднення, судинні проблеми, метеоризм, головний біль – особливо при польотах в економ-клас. Лікарі також зазначають, що після перельотів (особливо тривалих) знижується опірність організму. У літаках та аеропортах постійно використовують кондиціонери, повітря після яких висушує дихальні шляхи і полегшує доступ для бактерій і вірусів. При тривалих польотах більшість відчуває негаразди з біоритмом – розлад сну, в результаті зміни часових поясів. Як запобігти всім проблемам, які з’являються в повітрі – читайте далі. ві дпочин ок | 37

1. Пийте багато води Це звучить як кліше, але навіть невелика пляшка є надзвичайно ефективним рішенням для більшості проблем. Перед відльотом рекомендують випивати до восьми склянок води. Якщо ви летите звичайними авіалініями, то попросити у стюардеси склянку води нескладно. І вам її обов’язково принесуть. Не пийте відразу всього, дозуйте поступово. Для правильної роботи вашого організму, його потрібно зволожувати протягом усього шляху. В ідеалі найкраще підходить мінеральна вода, але якщо її нема, звичайна негазована – теж чудових вихід. Запам’ятайте: ні сік, ні кола води не замінять. Якщо ж летите лоу-костом, то не скупіться та купіть пляшку води у duty free. Все одно, скоріш за все, ви придбали квиток за вигідною ціною. Дуже в нагоді вода стане перед посадкою. Саме тоді і відчувають найбільший дискомфорт: закладає вуха, «скаче» тиск, болить голова. Цього уникнути допомагає дуже проста дія – ковтання. А ініціювати її краще за воду не може ніщо.

2. Не переїдайте. Літак – не ресторан Навіть якщо перевізник пропонує широке меню з першого, другого і компоту, а ви ще й накупували в магазині безмитної торгівлі солодощів – не навантажуйте їжею організм. Їжте стільки, аби бути ситими, але не зловживайте. Літак не є місцем, де корисно їсти продукти з високим вмістом жиру і солі. Проблема, щоправда, полягає в тому, що у більшості закладів, які розташовані в аеропорту, ви тільки таку їжу і зможете замовити. Знайдіть момент перед поїздкою на повноцінний прийом їжі або ж на придбання легких закусок. Жири, поєднані з сіллю, можуть вплинути на зневоднення, а також викликають здуття живота.

38 | ві дпочин ок

3. Алкоголь – суще зло Часто відомі авіаперевізники пропонують до їжі й алкоголь. Хороші авіалінії – навіть якісні віскі, коньяк чи джин. Але не спокушайтеся, бо від цього стає тільки гірше. Не вживайте під час подорожі міцного спиртного. Пляшку з duty free відкоркуєте, добравшись до готелю, а на борту алкоголь недешевий – то ще й зекономите. Бажаний релакс, який ви хочете отримати від спиртного в літаку, може викликати роздратування організму. Навіть якщо алкоголь забезпечує приємні відчуття на кілька хвилин, потім він неодмінно спровокує зневоднення та ускладнить перетравлювання їжі. Таким самим небажаним під час подорожі літаком є кофеїн. Пам’ятайте: допомагає вода.

4. Врятує рух Літак – явно не те місце, де можна активно рухатися, але спробуйте. Переміщайтеся стільки, скільки можете. Незалежно від того, сидите ви в першому чи економ-класі – встаньте, пройдіться, сходіть до туалету (ах, ці вісім склянок води!), не сідайте відразу після цього. Спробуйте забезпечити себе максимальною кількістю перешкод, які навантажать і розрухають усі частини тіла. Звісно, організувати аеробіку на борту навряд чи вийде, але навіть прогулянки вздовж салону вистачить, аби попрацювати певними м’язами. Ваше тіло буде вдячним.

ві дпочин ок | 39

6. Не уникайте сну Ви хочете спати, але обставини цьому не сприяють? Спробуйте максимально обдурити власне тіло. А що ще лишається робити після зльоту? Для цього забезпечте себе правильними аксесуарами. Більшість авіаліній впродовж тривалого перельоту надають подушки, коцики, маски для сну, беруші. Зрештою, навіть якщо це лоу-кост і у вас дозволена тільки ручна поклажа, то маска місця багато не забере, а подушки бувають надувними.

5. Розпочніть адаптацію до нового часового поясу завчасу Зміни часових поясів і збої біоритму є однією з найбільших проблем для тих, хто подорожує літаком. Сонливість, підвищена втомлюваність, виснаження, дратівливість – все це може статися, коли тіло раптово переміщують у нову зону. Сон протягом дня, активність у нічний час? Але симптоми десинхронозу можна пом’якшити. Спробуйте хоча б за тиждень до вильоту переставити годинник на одну-дві години ближче до майбутнього часового поясу. Завдяки цьому час сну буде наближеним то того місця, в якому ви невдовзі перебуватимете. Цей метод часто використовує екіпаж.

7. Швидко повертайтеся до нормального життя Це особливо стосується їжі. Чим швидше ви мобілізуєте травну систему до нормальної роботи – тим краще. Якщо ви перебуваєте в новому місці, відразу ж є спокуса спробувати екзотики. Наприклад, смак азіатської кухні. Проте зачекайте хоча б один день. Спочатку їжте те, чим зазвичай харчуєтеся вдома. Потім поступово адаптовуйте шлунок до нових умов.

40 | ві дпочин ок

Консультації у сфері дозвільної документації. Допомога в отриманні дозволів, погоджень, висновків та іншої документації. Консультаційно-юридична допомога з питань капітального будівництва, реконструкцій, перепланувань тощо. Допомога в пошуку, придбанні та продажу квартир, земельних ділянок та іншої нерухомості. Повний юридичний та консультаційний супровід операцій з нерухомістю та земельними ділянками.

8. Насолоджуйтеся сонцем і свіжим повітрям І якомога більше! Довга подорож на літаку змушує організм значною мірою бути відрізаним від сонячного світла. А воно є одним з факторів, що впливають на рівень гормонів у організмі. Тому якщо ви мали довгу подорож, шукайте можливості для відпочинку на відкритому повітрі. Не валяйтеся на ліжку – полежіть на шезлонгу. Або хоча б не зачиняйтеся відразу ж у готельному номері. Чим більше сонце відразу після польоту – тим краще. Впевнені, що ці нескладні поради стануть вам у нагоді при підготовці до чудової літньої відпустки. І відпочинок буде дуже вдалим. Остап Процик

відпочинок | 41

79008, м. Львів, вул. Театральна, 3 тел.моб +38 096 799 79 90 тел.сл. +38 032 253-45-41 тел.факс +38 032 235 46 52 e-mail: coinholding@gmail.com

Країна контрастів

Бразилія Якщо десь на світі і є країна контрастів, то це точно Бразилія. Бідність і багатство, карнавали і безпрецедентна злочинність, економічний бум і політична криза, неймовірна природа і хаос міських джунглів – усе це і не тільки поєднує в собі ця найбільша країна Південної півкулі.

Одні тут, аби уникнути корків, пересуваються містом на вертольотах у повітрі, інші – просять милостиню і сплять на землі прямо посеред вулиці, під кожним мостом хтось точно живе. Дівчата у маленьких чорних сукнях прогулюються повз напівголих безпритульних, які сплять на тротуарах. Неймовірного розміру країна з прекрасними не схожими одне на одного містами та захоплюючою природою з джунглями, довжелезними білими піщаними пляжами – це все Бразилія. Щоб справді пізнати Бразилію, необхідно виділити на її відвідини не тижні, а місяці. Причиною цього є як і культурне різноманіття, так і величезна площа держави. Бразилія – країна емігрантів: кожна етнічна група приносила сюди щось своє і займала певну територію, тому їздити і оглядати є що. Ми ж для першого знайомства обрали два мегаполіси. Сан-Пауло – найбільше місто Південної півкулі та місто-свято Ріо-де-Жанейро. Які ж відвідини Бразилії без Ріо!

42 | ві дпочин ок

Сан-Пауло

Цей мегаполіс живе і рухається завжди, проте справжня активність тут починається ввечері. Коли мало не кожен зачинений вдень гараж виявляється баром, де місцеві радо проводять вільний час. Смачні недорогі наїдки і напої, невимушена атмосфера, жива музика і жвава португальська емоційна мова усюди – ось чого варто чекати від вечора, проведеного не вдома. Найактивнішим у цьому сенсі є район Віла Мадалена. Велика кількість

молоді, невимушена атмосфера, вуличні музиканти, графіті на стінах та величезна кількість барів, пабів, ресторанів зі смачними стравами та напоями. Починати знайомство з містом з цього району – дуже навіть комфортно. Звісно, це місце не для оглядин історичних пам’яток, він для занурення в атмосферу Сан-Пауло. З архітектурою в магаполісі склалося не дуже. Сан-Пауло – досить молоде місто, тому колоніальних споруд зовсім мало, архітектура ХХ століття не вражає. Більше того, будівлями початку минулого століття, які мають якийсь архітектурний інтерес ніхто не переймається. Старий центр міста зараз досить занепалий, і тут вечорами комфорту мало. Якщо вдень можна оглянути катедральний собор Се, церкву святого Бенту, оперний театр, муніципальний ринок, то ввечері тут ходити не рекомендують. У багатьох місцях снують безпритульні, підозрілі чоловіки, а на площі перед згадуваним вже Се узагалі збирається ціла тусівка бомжів під алкоголем і наркотиками. Саме тому у Сан-Пауло звели новий район. Назва його така ж, як і вулиця, на якій він розташований – Авеніда Пауліста. Тут виросли найвищі хмарочоси міста, в яких поселилися представництва найбільших компаній країни. Також тут є торгові центри, ресторани та багато інших різноманітних закладів, які можуть влаштувати максимальний комфорт працівникам цього фешенебельного району Сан-Пауло. Однією з найвизначніших споруд на Паулісті є Музей мистецтв Сан-Пауло. Якщо ви любите мистецтво, то він повинен стати важливим пунктом культурної програми.

Ботічеллі, Рафаель, Ель Греко, Кранах, Веласкес, Гойя, Босх, Тінторетто, Тиціан, Хальс, Мемлінг, Рембрандт, ван Дейк, Рубенс, Гейнсборо, Курбе, Делакруа, Сезан, Дега, Ренуар, Мане, ван Гог, Тулуз-Лотрек, Гоген, Модільяні, Пікассо, Матіс, Сікейрос, Роден – це далеко не повний перелік творів митців митців зі світовими іменами, зібраних під одним дахом. Причому, розміщені вони справді під одним дахом у одному приміщенні в хронологічному порядку, що робить цей музей дуже незвичайним і надзвичайно цікавим. Ще кілька музеїв можна оглянути у парку Ібірапуера, який сам по собі є одним з пунктів туристичного маршруту Сан-Пауло. Алеї, дерева, кущі, озеро, кафе та безліч спортив-

ві дпочин ок | 43

них майданчиків – от за що місцеві люблять цей парк. Бразилія – найкраще місце для натхнення до роботи над собою у фізичному плані. Це можна легко усвідомити на пляжах Ріо або ж у Ібірапуері. «Конкуренти», які тут бігають без футболок та займаються на спортивних майданчиках, викликають заздрощі, бажання не відставати та натхнення почати займатися собою негайно. Але якщо ж говорити про музеї, то парк є домівкою для Музею сучасного мистецтва, Японського павільйону, Музей астронавтики та надзвичайного Афробразильського музею. Він не залишить байдужим нікого. Цікаві, незвичайні та часом кумедні експонати тут на кожному кроці. Скульптури, одяг, живопис, предмети побуту, знаряддя праці, ритуальні атрибути, іграшки, посуд. Усього й не перелічити. Але все воно дуже цікаве, незвичне та автентичне. Дуже рекомендуємо! Дізнатися більше про португальську мову можна у присвяченому їй музеї уже в іншому кінці міста, а по-

44 | ві дпочин ок

вію зняти – прямо під його стінами. Або у в парку поруч. Причому дівчата легкої поведінки – одні з небагатьох у Сан-Пауло, хто знає англійську. Та й узагалі, зі знанням іноземних мов у всій Бразилії досить складно. Тому якщо ви приїздите не лише для того, аби спілкуватися мовою кохання з пишними за формами бразилійками, не забудьте перед поїздкою підтягнути португальську. Здивуєтеся, але саме в Сан-Пауло мешкає найбільша за межами їхньої власної країни община японців. Активно мігрувати сюди вони почали на початку минулого століття, у час, коли Бразилія заявила про себе як про кавову країну. Є тут і цілий японський район, щоправда назва португальська – Лібердаде. Часто путівники розповідають про оригінальність і красу цього місця, хоча дійсно уваги варті автентичні японські ресторани. Зі смачною національною їжею та цілком доступними цінами. Вони тут настільки автентичні, що часом їхні працівники не знають не тільки англійської, але й португальської. Тому вечеря в такому закладі стає цілою веселою та цікавою пригодою. Сан-Пауло – величезний мультикультурний мегаполіс, який заслуговує уваги хоча б як одне з найбільших міст світу. Він не вразить вас архітектурною красою зате його розміри, різношаровість населення, багатонаціональність точно байдужими вас не залишать. Місто гарно підходить для початку знайомства з Бразилією: з одного боку тут нема нічого такого, що могло б відразу шокувати чи дуже дивувати, а з іншого – найбільший мегаполіс Південної півкулі оминати увагою зовсім не пасує.

Ріо-де-Жанейро

У Ріо атмосфера зовсім інша. Це місто живе, кипить, святкує і веселиться весь час. Відчуття постійного свята, духу карнавалу супроводжуватиме вас тут будь-якої пори року. У Ріо-де-Жанейро не прийнято сумувати, тому веселі, щасливі та радісні тут навіть безпритульні. Те, що це головне, хоча й не найбільше, місто Бразилії чи навіть Південної Америки, відчутно відразу. Тут є свій дух, архітектура, порядок. Історія Ріо-де-Жанейро набагато довша, ніж у більшості бразильських міст: його заснували португальські колонізатори, власне, давши йому таку назву, помилково вважаючи, що місце, до якого вони вирішили причалити, розташоване на березі річки, а не затоки. «Річка січня» – так можна перекласти назву міста нескінченного літа, вечірок, забав, тусівок. Тут нікому не хочеться спати, займатися буденними нудними справами, відмовившись від можливості насолоджуватися життям. Де ще окрім Ріо вуличні посиденьки на літніх майданчиках можуть тривати всю ніч? І навіть якщо пізно ввечері злива затопить вулиці, усі ненадовго розійдуться, аби після дощу знову зібратися і тусуватися до світанку. Але Ріо-де-Жанейро – це не лише тусівки. Як ми вже казали, місто має довгу та цікаву історію. Воно, між іншим може похвалитися періодом не просто колоніальної величі, але й своєю столичністю. У час, коли в Португалії було неспокійно, королівська сім’я переїхала та перенесла зі собою столицю імперії з Португалії до Бразилії, з Лісабона до Ріо. Це єдиний випадок в історії, коли столицею держави

було місто в колонії. І це для розвитку Ріо-де-Жанейро мало доленосний вплив. Тут звели церкви, палаци, заклали ботанічний сад, в тодішньому розумінні цього слова розвивали інфраструктуру та культуру, яка зробила Ріо тим містом мрії, яким воно зараз є. Залишки колишньої розкоші можна оглянути в центрі міста. Вони тут

вміло поєднані з сучасними будівлями часом дуже незвичного дизайну. Уваги безперечно заслуговує катедральний собор Ріо, що збудований у вигляді репліки на піраміди майя, поряд з ним проходить славнозвісний акведук Каріока, який ще називають Arco da Lapa – на честь однойменного району. Саме тут збираються хіпстерські та неформальні тусівки, вечірки тривають до ранку, а дискотеки починають мало не з обіду. Зовсім поряд – кольорові та вельми оригінальні Сходи Селарона, які носять ім’я свого творця, чилійського архітектора, який присвятив втіленню власної ідеї в життя власними ж руками не одне десятиліття. Кілька кроків звідси, на пагорбі, – богемний район Санта Тереза, який кілька десятиліть тому був домів-

ві дпочин ок | 45

кою більшості митців, які творили культуру Ріо-де-Жанейро. Звісно, не оминемо ми увагою і найвідоміших дивовиж «Ріки січня». Це дві гори, які відкривають неймовірні види на це справді велетенське місто з надзвичайним ландшафтом. Ці гори, пагорби, незвичних форми скелі роблять захоплююче місто просто вражаючим. Якщо вас цікавлять не лише оглядини панорам, але й цікаве добирання на вершину, то вам точно сподобається Цукрова голова – стрімка скеля у воді 396 м заввишки. Сюди можна добратися канатною дорогою з однією пересадкою на нижчому пагорбі, який є ще одним прекрасним оглядовим майданчиком.

46 | ві дпочин ок

Пояснювати чому варто хотіти відвідати статую Христа Спасителя – зайве. Там побувати прагнуть просто всі. І це цілком зрозуміло. Окрім того що монумент є символом не тільки Ріо, але й цілої Бразилії, поїздка сюди буде справді дуже цікавою. Звідси відкривається просто неймовірна панорама на місто. З підніжжя Христа видно все: і центр, і стадіон, і самбодром, і затоку, і іподром, і ботанічний сад, і сусідні міста. Побачити не можна хіба район Сепетіба – ну дуже вже велике місто Ріо, і дуже вже далеко він розташований. Добратися сюди можна кількома способами, і кожен з них буде цікавим та своєю мірою захопливим,

оскільки дивовижа розташована на горі посеред національного парку. Найбанальніший з них – купити квиток на мікроавтобус, який завезе вас прямо на гору. Екзотичніший – вирушити туди на поїзді, спеціально прокладеному для туристів (цей шлях передбачає триваліше стояння в черзі). А найоригінальнішим буде двогодинний піший похід спеціальною стежиною. Вражень можна набратися ціле море. Проте є і мінуси: початок цієї таємничої доріжки знайти нелегко, а у лісі на вас можуть чатувати злодії. Кримінальна ситуація в Ріо узагалі досить дивна: з одного боку, тут зовсім безпечно, з іншого – дуже небезпечно. Все дуже залежить від

району і конкретного місця вашого перебування. Багато де патрулює поліція і в таких районах боятися нічого. Є дуже небезпечні частини міста, де живе місцеве бідне населення. Їх називають фавелами – це нелегальні стихійні поселення, історія виникнення яких починається від дня, коли в Бразилії скасували рабство. Тоді невільники, що полишили своїх господарів, просто облаштовували поселення на незайнятих у той час ділянках міста. Саме тому фавели є чи не усюди, і розташовані вони досить стихійно. Забудова у них – це звичайні брудні нетрі. Кожна фавела має свою назву, правила життя

у них схожі: наркодилери мають право збувати там свій товар і натомість забезпечують населенню мир і спокій існування. Є фавели «пасифіковані» – такі, де патрулює поліція та тримає усе більш-менш під контролем. А є й інші: туди окрім місцевих мешканців краще ніколи і нікому не потрапляти. Навіть представникам закону. Вбивство, пограбування, зґвалтування, продаж на органи – далеко не повний перелік того, що може очікувати на допитливого туриста, який потрапив у неправильне місце. Тому локації для знайомства з містом вічного карнавалу варто обирати дуже ретельно.

Бразилія – дуже футбольна країна, тому якщо ви любите цей вид спорту, не проґавте нагоди відвідати легендарний стадіон Маракана та музей у ньому. Якщо ж вам пощастить мати розмову з англомовним бразильцем, то без обговорення футболу, їхньої невдачі на попередньому Чемпіонаті світу та футбольних зірок з країн колишнього «совка» не обійтися. І як же без пляжів! Ріо-де-Жанейро славний не тільки пагорбами, але й пляжами. Згадаємо лише про Копокабана – тут постійно влаштовують вечірки, гучно, за участі мільйонів туристів зустрічають Новий рік, просто купаються і засмагають. З впевненістю можемо сказати, що це – найпопулярніший пляж Південної Америки і точно один з найвідоміших у світі. Ми б зі свого боку додали, що інші пляжі Ріо поступаються йому лише розкрученістю. Але за красою, комфортом та якістю відпочинку можуть часом Копокабану і переплюнути. Чого варта хоча б Іпанема: чудовий пісок, чиста вода, спортивні майданчики, приголомшливий краєвид і багато-багато бразилійок! Кілька днів на одному з пляжів Ріо – це чудове завершення плідного знайомства з містом. Але не можемо не нагадати про безпеку: якщо не будете уважними, вас обкрадуть, залишивши тільки плавки, за лічені хвилини. Бразилія – захоплююча та незвична країна з тривалою історією, великим культурним та етнічним різноманіттям і чудовими можливостями для цікавого відпочинку. Вона вражає, дивує, захоплює, часом – шокує, але байдужим не залишиться ніхто. Це точно. Остап Процик, фото автора

ві дпочин ок | 47

КНИГИ МІСЯЦЯ «Де скарб Твій…»

Бесіди владики Любомира Гузара з підприємцями Львів, 2016 У цій книжці зібрано і згруповано за тематичними блоками відповіді колишнього предстоятеля Української греко-католицької церкви владики Любомира Гузара на запитання підприємців під час зустрічей дискусійного клубу «Бізнес-Credo», які організувала Львівська бізнес-школа УКУ (LvBS) у 2012 та 2015 роках. Теми цих зустрічей, що цікавили українських бізнесменів, – завжди актуальні питання моралі та цінностей в особистому житті, у бізнесі, загалом у державі та суспільстві. Дві зустрічі в 2015 році були присвячені 150-літтю від дня народження митрополита Андрея Шептицького, зокрема його посланню «Як будувати Рідну Хату». Тож короткі та влучні, не позбавлені гумору відповіді владики Любомира на запитання підприємців великою мірою подані у світлі вчення митрополита Андрея, постать якого й сьогодні може служити зразком для наслідування. «Сподіваємося, що ця збірочка стане для вдумливого читача нагодою по-новому поглянути на буденні речі, переосмислити деякі аспекти своєї праці та взаємин з іншими, а також глибше пізнати підставові засади духовного життя», – кажуть видавці.

Мирослав Маринович

Всесвіт за колючим дротом Львів, 2016

Автор у брежнєвські часи відбув 10 років ув’язнення в концтаборі й на засланні – за участь у правозахисній Українській Гельсінкській групі (УГГ). Це була перша не підпільна група Руху опору, яка, діючи відкрито, тривалий час показувала всьому світові ситуацію з правами людини в підрадянській Україні. Народжений у Галичині вже після Другої світової війни і виховуваний у радянській школі автор показує у своїх спогадах роль галицької родини у формуванні позиції спротиву тоталітарному режимові. Живо, цікаво й відверто розповідає про життя в підрадянському Києві в епоху Гельсінкського руху, про діяльність УГГ та її членів, про несправедливі арешти і радянське кривосуддя. Детально змальовує картини життя політичних в’язнів у концтаборі. Описує обставини свого заслання в Казахстані. Велику увагу приділяє духовному зростанню людини. Ділиться своїми роздумами про дисидентство і природу тоталітаризму. І врешті виносить присуд комуністичній системі.

48 | ві дпочин ок

ФІЛЬМИ МІСЯЦЯ Shakespeare Live! Унікальна двогодинна театральна вистава Королівської шекспірівської компанії (RSC), приурочена до 400 річниці з дня смерті видатного поета і драматурга. У постановці представлені уривки з шекспірівських п’єс, які вплинули на розвиток музики, танцю, опери, музичного театру і комедії. За словами художнього керівника RSC Грегорі Дорана, найкращі актори сучасності виконують найкращі театральні сцени усіх часів. Ведучий – Девід Теннант, серед акторів – Джуді Денч, Ієн Маккеллен, Бенедикт Камбербетч. У шоу також беруть участь трупи Королівського балету, Англійської національної опери, The Orchestra of the Swan і Бірмінгемський королівський балет.

Ельзер - він міг би змінити світ Якихось 13 хвилин не вистачило теслі Георгові Ельзеру, щоб змінити хід світової історії. 8 листопада 1939 року в мюнхенській пивній «Бюргербройкеллер», де Гітлер щороку в річницю «Пивного путчу» виступав перед ветеранами Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, Ельзер вмонтував саморобний вибуховий пристрій з годинниковим механізмом у колону, перед якою зазвичай встановлювали трибуну для вождя. У результаті вибуху було вбито 8 осіб і ще 63 поранено. Однак Гітлера серед постраждалих не виявилося. Фюрер, обмежившись на цей раз коротким привітанням на адресу присутніх, покинув зал за сім хвилин до вибуху, оскільки йому потрібно було повертатися до Берліна. У фільмі реконструйований соціально-політичний контекст того часу, а також події, що відбувалися з Георгом Ельзером.

ві дпочин ок | 49

Поспішаючи заробити на життя, не забудь просто пожити

Всі ми хоч раз дивилися якийсь з фільмів про непереможного Джеймса Бонда. А дехто і не раз, і не одну стрічку. І точно вже кожен з нас уявляв себе на місці Шона Коннері / Роджера Мура / Тімоті Далтона / Пірса Броснана / Деніела Крейга. А особливо це бажання загострювалося, коли винахідник Q презентував черговий шпигунський гаджет, який допомагає рятува-

ти світ. Або ж тоді, коли цей пристрій знаходив своє застосування у небезпечній ситуації. А чи знаєте ви, що окремі з цих фантастичних у минулому чудо-пристроїв таки втілили в життя тепер. Окремі винахідники навіть присвячують немало часу, аби відтворити у реальному житті ці гаджети. І у цьому номері пропонуємо вам 10 пристроїв суперагента Джеймса Бонда.

1. У фільмі «Кульова блискавка» 1965 року Джеймс Бонд у виконанні Шона Коннері використовує прилад Jetpack Q, щоб втекти від погоні. Martin Aircraft Company з Нової Зеландії сконструювала свій Jetpack, що працює на бензиновому двигуні та має дві турбіни для підйому. У випадку із цим приладом – це не розвага. Розробники бачать застосування літального засобу в комерційних, військових і рятувальних цілях. Максимальна швидкість – 74 км/год, максимальна висота підйому –1 км. Однієї повної заправки вистачить на 30 хвилин користування. Політаємо?

2. 1983 рік. «Восьминіжка». Джеймс Бонд носить годинник Seiko з вбудованим телеекраном. Дивна річ, як на той час, безперечно. А сьогодні ми маємо такі старт-прилади як Apple Watch, Samsung Galaxy Gear, Pebble та багато їхніх аналогів. Причому такі годинники сьогодні мають безліч функцій, про які тоді агент 007 міг тільки мріяти. І якими дуже успішно зараз може користуватися Деніел Крейг.

дрібн иці жит тя | 51

3. У стрічці «Вид на вбивство» 1985 року продемонстрували керованого собаку-робота з висувною шиєю і відеокамерами замість очей. У 1985 році навіть на заході це було чимось непересічним, а у СРСР взагалі нереальним. Дивна річ, але чомусь робособаки в цьому випадку набагато популярніші за котів. Сьогодні ж собакою-роботом нікого не здивувати. Мабуть, найвідоміший – це Sony Aibo, який вміє висловлювати емоції та взаємодіяти з різними електронними пристроями. Серійне виробництво іграшок зупинили у 2006 році, спровокувавши цим появу безлічі дешевших аналогів.

4. Найновіший агент 007 Деніел Крейг у фільмі «007: Координати Скайфолл» використовує закодований під його руку пістолет. Тобто стріляти з нього може тільки Бонд. Подібний пістолет був також і в фільмі «Ліцензія на вбивство». А про його втілення в реальному житті ми вже писали кілька років тому.

Armatix iP1 – перша у світі «розумна» зброя. Вона слухається лише свого господаря. Тобто не зовсім господаря, а господаревого годинника. Авторизація проста до банального і не потребує жодних датчиків ДНК, сканування сітківки, верифікації та інших «сучасних» прибамбасів. Пістолет Armatix iP1 калібру .22 LR за 1400 доларів продають лише в парі із годинником за 400 доларів, комунікуючи з ним за допомогою бездротового зв’язку. Пістолет не спрацює, якщо відстань до годинника буде більшою за наперед визначену. А оскільки годинник слід носити на зап’ясті, нескладно здогадатись, що єдине активне положення – це коли рука власника міцно вхопила зброю.

52 | дрібниці жит тя

5. Пірс Броснан у фільмі 1997 року «Завтра не помре ніколи» «керує» автомобілем BMW 750 зі заднього сидіння за допомогою мобільного телефону Ericsson. Сьогодні компанія Jaguar Land Rover розробила систему віддаленого управління автомобілем за допомогою програми на смартфоні. Система призначена для маневрів у важкодоступних місцях і працює досить успішно.

6. Скільки у різноманітних фільмах використовували перстенів. І отруту в них тримали, і лазером різали, і ультразвуковими хвилями скло підривали. А у фільмі 1985 року «Вид на вбивство» Джеймс Бонд орудує кільцем з вбудованою камерою. І, о диво! Студія Hyeonsik втілила цю ідею в життя, створивши перстень CAMER-ing з міні-камерою всередині, основною ідеєю якого є можливість зйомки на ходу. Він може робити знімки, після чого передавати їх на планшет або смартфон.

7. Цей гаджет зі стрічки «Завтра не помре ніколи» у реальному житті підійшов би більше жінкам. Джеймс Бонд у цьому фільмі використовує мобільний телефон з вбудованим електрошокером. Сьогодні ж у продажі з'явився чохол для iPhone з таким пристроєм. Маючи такий чохол, можна не боятися, що вкрадуть телефон або ж просто пограбують. Беріть до уваги – чудова ідея для подарунка коханій!

дрібн иці жит тя | 53

8. У фільмі «Квант милосердя» використовують спеціальний стіл з сенсорним інтерфейсом, на якому члени MI6 переглядають інформацію про Домініка Гріна. Зрештою, це не вперше у фільмах використовують такого роду столи, дошки, панелі. Так от, Microsoft і Samsung випустили інтерактивну панель під назвою Microsoft Pixelsense, яка є дуже схожим пристроєм. Все управління проходить з використанням пальців рук. Дуже зручно. До слова, ціна за таку штукенцію не така вже й «кусюча» і стартує сьогодні від $8 400. Замовляємо?

9. У тому ж таки фільмі у Бонда була підводна інфрачервона камера, якою можна робити фото в темряві. Таким фотоапаратом сьогодні вже нікого не здивуєш. Одна з таких моделей – Olympus Stylus TG-3, яка може знімати на глибині до 15 м. Зрештою, навіть телефони з такими камерами почали випускати. Отак, фільм відносно новий, а гаджет вже не нереальний.

54 | дрібниці жит тя

10. О дним з найбільш пам’ятних для прихильників Бондіани гаджетів (окрім вражаючих автомобілів) Джеймса Бонда за всю історію франшизи став наручний годинник. Проте не той, про який ми говорили у п. 2., а інший. Такий, який може випускати потужний лазерний промінь, здатний розрізати навіть метал. Це творіння Q з’явилося у фільмі «Ніколи не говори ніколи» 1983 року. А восени 2014 року німецький винахідник Патрік Прібе представив громадськості реальне втілення таких наручних годинників. Звичайно, вбудований лазер метал розрізати не може. Зате він легко справляється з повітряними кульками, тонкими листами пластмаси, скотчем і сірниками. Патрік Прібе, до слова, відомий на весь світ тим, що любить відтворювати технології з фільмів. Крім лазерного годинника Джеймса Бонда він навіть створив функціональні кігті Росомахи, рукавичку Залізної людини і павутину Людини-павука. Отож, аби відчути себе справжнім Джеймсом Бондом, залишилося лише обрати один або кілька пристроїв зі списку – і вперед! Петро Малечко

дрібн иці жит тя | 55

Помилка духовно зростаючих

56 | дрібниці жит тя

Нещодавно на неформальній зустрічі зі знайомими в кафе я познайомився з дівчиною. Якраз мій типаж: струнка блондинка з м’якими рисами обличчя. Тонкі кисті рук, довге волосся, чарівна усмішка. Груди, попа – все на місці! Нас одне одному відрекомендували. Мене як психолога, її – як духовного цілителя. На словах «духовний цілитель» я помітив, як її хребет трохи потягнувся вгору, надавши своїй господині додаткових 5 мм зросту. Цей нюанс усміхнув мене. Вона подумала, що я усміхнувся їй. Підборіддя цієї юної і граціозної лані подалося трохи вперед, одночасно піднявши її носик вище лінії горизонту. Вона присіла навпроти мене. Подіумна поза для милування була зайнята і тепер можна було приступати до розмови. Але при спілкуванні у мене бувають труднощі. Справа в тому, що якщо дама в розмові категорично ігнорує факт того, що вона жінка, я впадаю в розпач і вимушено починаю спілкуватися з нею в контексті того образу, який вона сама висуває на передній план. У цьому випадку таким образом було її «духовне цілительство». Мені, за великим рахунком, було нецікаво, що означає вся ця хрінь. Бо я відчуваю, коли переді мною людина досвідчена, а коли – імітатор досвіду. Тому мені приємніше було уявляти її до пояса оголеною, думати про шовковистість її шкіри і запах лискучого волосся, бачити, як вона прогинається в спині...

Але, на жаль ... Вона не реагувала на моє ставлення до неї, як до представниці прекрасної статі. Для жінки це дуже погано! Це означає, що у неї порушений зв’язок з власною жіночністю. І щоб вона не сильно загравалась у духовність, мені довелося «увімкнути» психолога і покласти її під свій... мікроскоп! До завершення розмови у «цілительки» пересохло в горлі, постава згорбилась, руки рефлекторно заспокоювали себе, а посмішка була вже не такою привабливою. Ну ви знаєте, «натягнута» усмішка чарівною не буває...

Помилки духовно зростаючих

Я повинен вам пояснити головну помилку людей, які завдяки тренінгам особистісного росту і різним східним практикам починають рости в промислових масштабах. Вони намагаються перескочити одразу з останньої сходинки на першу. Сподіваюся, ви всі знаєте піраміду потреб Маслоу. У чому ж помилка і проблема майже всіх «духовно зростаючих»? У тому, що вони, не задовольнивши, не наситивши послідовно всіх рівнів своїх потреб, намагаються

дрібн иці жит тя | 57

відразу залізти на верхівку цієї піраміди. Туди, де у нас самовдосконалення, самореалізація, духовність, мудрість. Туди, де внутрішній бог. А до внутрішнього бога ще жодна людина не проклала дороги з хитрощів. Фізіологічні потреби: У цих людей не завжди можуть бути гроші на їжу, але вони начиталися Ошо і думають, що оскільки вони обрані, то їх живить енергія сонця, повітря або землі. Коротше, все, що завгодно, крім білків, жирів і вуглеводів. Вони начиталися Зеланда і тепер гарячково візуалізують своє багатство і розкішне життя, валяючись на дірявому дивані. І продовжуючи валятися на цьому дивані, встановлюють прямий контакт з космосом зі свого пупка. Потреба в безпеці: У таких людей може не бути с в о є ї квар-

58 | дрібниці жит тя

тири, будинку. Їх можуть наганяти сусіди, у них цілком можливі проблеми зі здоров’ям, але вони, чорт забирай, пізнали нескінченну суєтність матеріального світу і тому вони їй непідвладні! Вони вище всього цього. Потреба приналежності: Крім мами, родичів або собаки їх ніхто не любить. Друзі їм не дуже й потрібні. А спілкування вони хоч і починають з надією, що цього разу їх зрозуміють, але знову наштовхуються на стіну подиву або сміху. І тут голос штучного духовного зростання шепоче їм, що це добре, так і треба! Що вони повинні бути незалежними! Незалежність – це їхній квиток на вершину раю для обраних! Потреба у визнанні: Вони не реалізовані, як фахівці. У них не беруть інтерв’ю. Кар’єра не вдалася. Руками нічого особливого зробити не можуть. Самооцінка їхня – як старий паркан: кожен може під ним помочитися, штовхнути його або розхитати. Швидше за все, їхні батьки досі вважають їх малими дітьми: не надто розумними, не надто самостійними. Потреба в самореалізації: Вони бачать людей, яких багато хто любить, поважає, цінує, якими захоплюються, у яких навчаються, на яких рівняються, яких показують за приклад. Вони б могли назвати таких людей духовними особами. Самореалізованими. І вони дуже хочуть бути схожими на них.

Тому вони до дірок читають їхні книжки, мастурбують медитують на їхні фотографії, ходять до них на тренінги. Все роблять за інструкцією, щоб перейняти мислення своїх вчителів. Вони вірять, що, скопіювавши поведінку або манеру мислення, вони незабаром стануть такими ж! Що їх теж всі полюблять, що вони будуть просвітленими, осьось у них з усіх щілин бризне самореалізація. І нарешті прийде довгоочікуване щастя! Але так не буде. Звичайно, ви можете постаратися перестрибнути обов’язкові сходинки. Звичайно, у вас можуть бути певні й перемінні успіхи. Але ви ніколи не будете повністю задоволені. Ви будете відчувати, як тінь совісті нависає над вами і тисне на вас своєю вагою. Ви будете знати, що вдаєте. Ви навіть зрозумієте деякі правила цієї гри в духовність. Вона вас затягне і не захоче відпускати. Та й ви забоїтеся. Бо якщо від вас не буде виходити духовна вібрація в радіусі двох кілометрів, а ваш особистісний ріст буде менше дев’ятиповерхівки, то з чим ви залишитеся? Хто ви без всієї цієї мішури? Хто ви без Зеланда, Ошо, медитацій, тренінгів, книжок та інших «милиць»? Іншими словами, не намагайтеся «намахати» життя. Воно веде строгий облік.

Таємний секрет духовного зростання

Хочете, щоб вас дійсно брали за приклад? Хочете, щоб до вас тягнулися і на вас рівнялися? Зробіть тоді хоч щось корисне! Наприклад, схудніть на кілька кілограмів, якщо

у вас зайва вага. Ви моментально виростете в очах оточуючих! Ось це буде вашим реальним особистісним зростанням. І ніхто з цим сперечатися не стане. І зі здоров’ям стане краще. І себе більше заповажаєте. А якщо ви поважаєте себе, то вас і інші почнуть поважати. І визнання отримаєте. Зробіть щось корисне на ділі! Хочете духовно вирости? Тоді робіть так, щоб у вас була смачна їжа, стабільний секс, постійні доходи, близькість з друзями, сім’я, своя справа або хобі. Знайдіть собі союзників. Робіть діло! Але для цього вам потрібно перестати думати, що з вами щось не так. Що вам чогось не вистачає. З вами все нормально! Все у-ж-е нор-маль-но! Адже духовне зростання – це не прагнення до себе ідеального, а любов до себе реального. Ось і все. Час є. А там вже і до бога (внутрішнього або зовнішнього) – рукою подати! Тому, поки вам не виповнилося 50 років, взагалі не морочтеся на тему духовності або якогось особистісного зростання! Задовольняйте всі матеріальні та психологічні потреби! На те вони і потреби, що без них ніяк. І не намагайтеся «намахати» життя. І ще... Якщо ви думаєте, що не хотіти нічого, задовольнятися малим – це ознака духовного зростання, то ви помилилися. Офіційно заявляю, що це – звичайнісінька деградація.

P.S. А стосовно тієї дівчини... Що ж, вона свій шанс втратила))) Андрій Жельветро, психолог-емпат

дрібн иці жит тя | 59

Night Club

На Сашкові: Костюм - 3979грн Сорочка - 999грн Ремінь - 789грн На Любомирові: Костюм - 3979грн Сорочка - 999грн

На Юлі: Сорочка - 789грн Краватка - 399грн Костюм - 3679грн

На Ярославові: Піджак - 2679грн Сорочка - 999грн Краватка - 399грн Ремінь - 789грн Штани - 2379грн

Правила створені для того, аби їх порушувати. У сучасному світі закони минулих сторіч мають все менше значення. Хто сказав, що чоловікам у костюмах не місце у нічному клубі? Хто сказав, що жінка не може вдягати чоловічий одяг? Наша fashion story за участі магазину модного чоловічого одягу ТМ Pako Lorente та нічного клубу Rafinad People доводить, що це –лише умовності

На Ярославові: Сорочка - 1298грн Штани - 2379грн Мокасини - 2479грн

На Юлі: Сорочка - 789грн Штани - 1299грн

Night Club

На Сашкові: Светр - 899грн Штани - 2379грн Кросівки - 2879грн На Любомирові: Поло - 879грн Джинси - 1579грн Кросівки - 2489грн

На Ярославові: Сорочка - 1298грн Штани - 2379грн Мокасини - 2479грн

Фотограф: Юлія Єрмолаєва Моделі: Ярослав Ткач (Bravo models), Сашко Кравчишин (Bravo models) Любомир Кульбачинський (Bravo models) Юля Куривчак (Bravo models)

Монобрендовий бутік чоловічого одягу Pako Lorente ТЦ “Форум”, вул. Під Дубом, 7а

Нічний клуб і ресторан Rafinad People просп. Шевченка - вул. Руданського, 1

На Сашкові: Сорочка - 999грн Піджак - 2979грн Краватка - 399грн Штани - 2379грн Броги - 2749грн На Любомирові: Сорочка - 999грн Краватка - 399грн Костюм - 3979грн Ремінь - 789грн Туфлі - 2489грн Запонки - 689грн

На Ярославові: Поло - 879грн Піджак - 2579грн Штани - 2379грн Туфлі - 2479грн

Редакція журналу висловлює подяку за сприяння у організації зйомки модельній агенції Bravo Models Management, нічному клубу Rafinad People та магазину чоловічого одягу Pako Lorente

На Сашкові: Светр - 899грн Штани - 2379грн Куртка - 2479грн На Ярославові: Сорочка - 1298грн Штани - 2379грн Куртка - 2979грн

На Любомирові: Поло - 789грн Джинси - 1579грн Куртка - 2599грн

66 | дрібниці жит тя

Вареники країн світу Вареники – страва, з якою найчастіше асоціюють Україну, і з якою зазвичай схильні асоціювати себе самі українці, коли йдеться про кулінарні традиції. З різними начинками – фруктовими чи м’ясними; з заправами зі шкварок з цибулею чи просто сметаною, вареники смакують до горілки чи настоянок, пасують до весілля чи посту, та й просто до вечері – страва ця універсальна. В Україні традиційно їх називали «пирогами», не тільки на Галичині, як зараз, але й в країні загалом. Назва «пиріг» має давнішу етимологію, походить від слова «пир» (в значенні «бенкет», «забава»). Це слово є в усіх слов’янських мовах (білоруське «пірог», польське «pieróg», чеське «piroh»). Ну а слово «вареник», звичайно, походить від дієслова «варити». Вареники – страва загалом проста. Складається з бездріжджового тіста трикутної, півкруглої чи квадратної форми та різноманітних начинок. Тісто може бути пшеничним, житнім, гречаним чи ячмінним. А от щодо начинок – тут варіантів безліч: варена картопля, тушкована капуста, гриби, квасоля, сир, пшоняна чи гречана каші, шпинат, цибуля, мак, румбарбар; яблука,

сливи; ягоди – вишня, черешня, суниця, полуниця, малина. Також м’ясо, шкварки, лівер (або, як кажуть на Вінниччині, – потрашки). Можуть бути також різноманітні комбінації – з картоплею та грибами, картоплею та сиром, капустою та грибами тощо. У Карпатах вареники начиняють бринзою, на Поліссі – товченою квасолею, на Полтавщині – вареним горохом, розтертим з калиною.

дрібн иці жит тя | 67

Поливи також найрізноманітніші: сметана, олія з цибулею або часником. Солодкі вареники подають з ягідними сиропами, варенням, медом, сметаною з ягодами чи просто посипаними цукром. Ну і подача – традиційно вареники подають у мисках чи горщиках (часом у макітрах), посипаючи шкварками і засмаженою цибулею чи зеленню. Зараз, коли традиції починають змінюватись, часом вареники посипають приправами. Варто зазначити, що страви, подібні до вареників, існують у багатьох країнах. І, звичайно, кожна країна думає, що ця їжа – саме її надбання. Але ми ж знаємо ;)

Отже:

Равіолі в Італії: різновид пасти з начинкою всередині. Бувають різної форми – у вигляді півмісяця чи, частіше, квадрата з фігурно обрізаними краєчками. З пісного тіста, їх подають як самостійну страву або до бульйону чи зупи. Начинка може бути м’ясною, рибною, овочевою чи навіть фруктовою. Вонтони та хуньтунь (також юньтунь) у Китаї найбільше нагадують пельмені. Начинені м’ясом, грибами сянгу чи паростками молодого бамбука. Подають їх зазвичай у зупі, але часом смажать і сервірують окремо. Зупа з вотонами особливо популярна на

68 | дрібниці жит тя

Новий рік, бо вважають, що локшина у ній символізує довголіття. Смажені вонтони в Китаї є досить поширеним різновидом фастфуду. Ще одні «китайські вареники» – баоцзи – готують на парі, більше з овочевими начинками (капуста, гриби, гарбуз). Найчастіше їх їдять на сніданок, дуже популярні також у шанхайській кухні.

Колдунаі (або колдуни) в Білорусі, Литві та Польщі. Давніший (білорусько-литовський) варіант страви готують з тіста, а новіший (польський) – ближчий до дерунів з м’ясною начинкою. Колдунаі з тіста нагадують же більше дрібні вареники. Готують їх на воді або цибулевому соку з додаванням яєць та олії. Залежно від начинки, вони є головною стравою або десертом; начинка може бути з сиру, м’яса, риби, фруктів (з вишні, сливи, чорниці). Варена риба та варені яйця як начинка поширені в польській версії страви, віленські – з шинкою та грибами. Картопляні колдунаі готують як деруни, сформовані з сухої дрібно

кусування. У Бурятії щороку навіть проходять конкурси з поїдання та приготування поз. У 2014 був поставлений рекорд – загалом з’їли більше 20 тис. поз.

натертої бульби з начинкою зі свинини. Їх обсмажують і подають зі сметаною. Момо у Тибеті. Тісто готують з борошна та води, часом з додаванням дріжджів і соди. Для начинки використовують м’ясо яка, буйвола, курки, барана. До фаршу додають цибулю, часник, коріандр, сіль, перець і кмин. Інші варіанти – сир, овочі та навіть шоколад. Манти (маньту) у Центральній Азії, Туреччині, Монголії та Кореї – традиційна м’ясна страва з дрібно рубленого м’яса (від конини чи баранини до птиці та верблюжатини),

тонко розкачаного тіста, приготована на парі. Тісто бездріжджове на воді. За формою можуть бути круглими чи мати кілька кутів і отвір згори («ліниві манти»). Пози (бузза) у Бурятії та Монголії. Нагадують манти, мають виключно м’ясну начинку з додаванням невеликої кількості зелені. Готують у спеціальній пароварці (позниці). Мають форму чаші з отвором нагорі. Діаметр – приблизно 5-8 см. Бульйон, який утворюється під час приготування, випивають через отвір від над-

Грузинські хінкалі – найбільш знана в нашій частині світу страва, подібна до вареників – національна грузинська їжа. Хінкалі готують з тіста (борошно, сіль, вода), начинка – рублене чи змелене пряне м’ясо (яловичина, свинина або баранина); в окремих випадках роблять з сиру, грибів, зелені та спецій (кінза, цибуля, часник, петрушка, коріандр, м’ята). Важливим елементом приготування хінкалі є робота над формою. Згори має лишатися невеличкий «хвостик» з тіста. Їсти хінкалі потрібно так: тримаючи за хвостик, акуратно надкусити та випити м’ясний сік, і тільки після цього починати їсти решту. Під час сервірування традиційно хінкалі просто посипають меленим перцем. Загалом, як бачимо, майже у кожній країні є страва, що нагадує вареники за способом приготування та формою. Але все рівно наші пироги – найсмачніші. Данило Петрушенко

дрібн иці жит тя | 69

Simon R Leach / United Kingdom / Evening surf

Фотографії з колекції Міжнародного Салону-турне художньої фотографії «З любов’ю до Жінки», www.galleryprostir.com

70 | дрібниці жит тя

дрібн иці жит тя | 71

Житловий будинок бізнес-класу Контактна інформація: вул. Дорога Кривчицька, 8а 067 863 86 87, 032 271 81 39 www.kaiser.dks.in.ua dksinua@gmail.com

Підземний паркінг Розвинена інфраструктура 6 хвилин до центру Поруч – Шевченківський гай