Egoist_57 by Egoist Magazine

№ 57 (4/2019) НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ

ПОДІЯ:

МАНДРИ:

ЛЕГЕНДИ ОЗЕРА

ТІТІКАКА

ЛЬВІВ

ДЖАЗУЄ АВТОНОВИНКИ:

ВІД ЗРУЧНИХ КРОСОВЕРІВ ДО ЕКСКЛЮЗИВНИХ МОДЕЛЕЙ

МАРКО САВИЦЬКИЙ

АРХІТЕКТУРА СТИЛЬ ІННОВАЦІЇ

ЛЬВІВЦЕНТРОБУД

Головний редактор: Зоряна Войтів Заступник Марія Вінчура директора: Дизайн та верстка: Віталій Міджак Літературний Ірина Юрковська редактор: Над номером Ірина Добровольська працювали: Аделіна Яковишин Іванцова Катерина Андрій Жельветро Тетяна Бутрин Юрій Гаврилів Остап Процик Уляна Салій Наталя Кузьма Роксолана Мудрак Христина Бухній Валерія Королишин Ірина Кунинець Віктор Мандзяк Юлія Лавришин Ася Радько Фотографи: Ярослав Мончак Дмитро Аміден Розміщення тел.: (032) 236 70 32 реклами: Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції м. Львів, та видавця: вул. Газова, 36/2 Засновник ТОВ «Егоїст та видавець: Паблішинг» Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста. Наклад: 5 000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 9.07.2019 Друк: ТОВ «Поліграфсервіс» Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їхнє використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

Від редакції Наш ритм набув таких обертів, що часто просто не помічаємо, на якій швидкості несемось по життю. До того, що вважаємо успіхом. Ми прагнемо встигнути усе якомога швидше, досягнути усіх цілей, добитись найкращого результату. А потім швидко ставимо нові цілі – і рухаємось знову до них. Бо, здається, що життя – це рух, рух вперед. А все навколо таке стрімке, все так швидко розвивається. Немає часу сидіти на дивані, бо в цей момент хтось вже точно здійснює твої мрії, реалізовує твої ідеї, підкорює твої вершини. У цій безкінечній погоні нам здається, що ще от зовсім трішки – і дозволимо собі відпочинок, дозволимо собі зупинитися і насолодитися плодами своєї праці. Але «час жнив» ніяк не настає. Забуваємо такі прості істини. Не помічаємо, що для будь-яких змін у житті потрібна зупинка. Щоб піднятися на вершину гори, ми зупиняємося, аби перевести подих, витерти піт, відновити сили. Щоб пірнути, зупиняємось, аби набрати в легені повітря. Щоб знайти вихід з лабіринту, нам потрібна зупинка, аби зрозуміти, де ми перебуваємо і в якому напрямку продовжити рух. Ми робимо паузи, щоб перегорнути сторінку, перестрибнути калабаню, виміряти пульс, зробити наступний шаховий хід.

На обкладинці: Марко Савицький Фотограф: Ярослав Мончак Стиль: Impero Group

Ми легко тиснемо на гальма, наближаючись до поворотів, бо точно знаємо, що на повній швидкості можемо втратити контроль та злетіти у прірву. Але іноді забуваємо пригальмовувати наше життя... І воно несеться з такою швидкістю, що часто – повз нас. Літо – прекрасний час, щоб дозволити собі зупинитися. Щоб відновити сили і зарядитись новою енергією, перезавантажитись. Можна вирушити у спонтанну подорож, зустрітися зі старими друзями, провести день на природі або просто насолодитися свіжим номером журналу «Егоїст». Головний редактор, Зоряна Войтів

8 |

48 Мандри: Андрій Андреєв про легенди озера Тітікака

Подія:

Богдан Логвиненко про ідею Ukraїner

Автоновинки:

від зручнних кросоверів до ексклюзивних моделей

Журнал «Егоїст» відсвяткував 8 років успіху

Особистість:

Обкладинка:

Думки експерта:

30 40

Спорт:

Євгенія Бардіна:

Ірина Дюденко: «Мною рухає цікавість»

Марко Савицький про архітектуру, стиль, інновації Андрій Іонов про початок дискусії в суспільстві

72 Учасники EGOIST Club підкорили небо та виграли справжню битву

Як забрати пузяку?

Грандіозний фінал конкурсу «Місіс Східна Європа»

«Давай домовимося?»

74 76

Фестивалі: Львів джазує

Психологія: Досить всім підлизувати!

КОНФЕРЕНЦ-ІНДУСТРІЯ У ЛЬВОВІ Черговий захід у межах проекту «Життя підприємця» від журналу «Егоїст» відбувся 8 травня. Цього разу говорили на особливо цікаву тему: «Від класичного до бізнестуризму. Як у Львові розвивати та отримувати прибуток з конференціндустрії?» Учасники дійства мали нагоду дізнатися, як стати привабливими для потенційних конференц-туристів і зробити так, щоб вони повернулися знову. Слухачі також отримали знання з практики проведення

конференцій. Досвідом ділився спікер заходу Андрій Москаленко – заступник міського голови Львова з питань розвитку, а також Андрій Вільчинський – директор PANORAMA Lviv Hotel. Гостинно приймав та пригощав смачними сніданками Ferenc Hotel – тут бездоганно поєднуються краса та стиль, ідеальний сервіс і дизайнерський інтер’єр. До того ж розташований у серці Львова! Саме в такому місці гості проекту «Життя підприємця» мали можливість долучитись

до творення атмосфери творчості та гармонії, отримати натхнення, розкрити потенціал та знайти нові ідеї для розвитку. З питань участі у наступних заходах проекту «Життя підприємця» звертайтесь за тел. 068 021 02 41, Ірина Добровольська Фотограф: Дмитро Аміден Дякуємо за участь! Редакція «Егоїста»

10 |

ГЛЯНЦЕВА ВЕЧIРКА Журнал «Егоїст» гучно відсвяткував своє день народження – 8 років! Дбайливі іменинники підготували для своїх гостей незабутні емоції та враження! Зачарувало усіх стилізоване дійство від бренду Impero Group. Сцену запалювало барабанне шоу «Риттман». Хедлайнером був відомий український гурт On I Ona, а весь вечір гостей розважав ведучий Богдан Михайлишин. Подія зібрала всю еліту міста: партнерів журналу, власників бізнесу та керівників компаній. Гості мали нагоду познайомитись з обличчями обкладинок кожного номеру та з людьми, які створюють журнал, – командою «егоїстів».

На вечорі друзі «Егоїста» першими побачили новий логотип та відеоролик про створення журналу – від ідеї до готового продукту. Гості поділили радість команди «Егоїста» з нагоди відкриття однойменної event- та рекламної агенції. Але це ще не все! Команда журналу заявила, що з цього дня «Егоїст» буде присутній на ринку не лише Львова, а й Києва, Харкова та Одеси! Тож тепер усі охочі зможуть почитати його в цих містах, а також в VIPтерміналах аеропортів «Бориспіль» та «Жуляни». Гостей журналу гостинно зустрічав ресторан Park Art of Rest. На усіх чекав смачний фуршет, сучасна фотозона та подарунки. І, звісно, як і на кожному дні народженні, фінальним акордом вечора був торт.

Команда журналу висловлює вдячність генеральним партнерам заходу: Audi Центр Львів на Липинського – офіційний дилер Audi у Львівській області. Impero Group – мережа концептстор чоловічого одягу італійських брендів та barbershop. Найбільш стильний та чоловічий партнер проекту. «Колекція» ювелірний бутик – це кращі світові ювелірні бренди в самому центрі Львова. Дякуємо, що поділили радість цього вечора з нами! Завжди ваша, команда «Егоїстів»

14 |

Грандіозне відкриття п'ятого сезону Kavalier Beach Club відбулось 31 травня! Понад 2 000 гостей зустріли літо 2019 разом із Kavalier Boutique Hotel. Цьогорічна тема відкриття – movie. Свято вів Олександр Скічко, а зірковими хедлайнерами стали гурт The Maneken та Мішель Андраде. Ніхто не залишився без уваги чарівної Катерини Осадчої з програмою «Світське життя». Цьогорічні fashion-покази від Impero Group, Bianka, Milla Nova та стиліста-дизайнера Ольги Навроцької здивували неперевершеними літніми образами, пляжними новинками та сценічною підготовкою у стилі кіно. Завдяки партнерам нам вдалось зняти перший фільм для Kavalier Boutique Hotel.

Дякуємо партнерам відкриття: «Гранд Дім», Genesis, Lexus, «Вернісаж», Bianka, «Оберіг», Just conficeric, Impero Group, Milla Nova, Perfect Dent, Nail Caramel, Novellina, Лімо, Apple city, Euphoria, «Гад Сад», Jetsetter, «РІА Україна», Datsyshyn studio, Ego style, Hilton, Onur group, School Stiven Chen’.

Незабутня зустріч літа 2019 із

Kavalier Beach Club

16 |

«Свобода нічого не варта, якщо вона не включає в себе свободу помилятися»

Махатма Ганді

СУСПІЛЬСТВО

Ірина Дюденко: «Мною рухає цікавість»

Ірина Дюденко – відома у модних колах особистість, режисерпостановник та жінка, що зробила себе сама. Ірина 13 років професійно працювала моделлю. Її вік знають одиниці, але він не має значення, адже жінка популяризує культуру здорового тіла, духу та свободи, знає, як бути ідеальною дружиною та виглядати на всі 100. Про менторство у школі «Від пацанки до панянки», виклики моделінгу, життєву гармонію та патріотизм Ірина Дюденко розповіла в ексклюзивному інтерв’ю Журналу «Егоїст».

18 | Ірино, 13 років професійного подіуму... Чи можете порівняти виклики, які стояли перед вами, з тими, що є перед моделями тепер? Сьогодні і образ моделі, і бажання молодих дівчат ще підлітками якось потрапити у це середовище – дуже яскраві та активні. Популярний зовнішній образ, коли вже на подіумі йде модель у гарному вбранні, підготовлена дизайнерами та візажистами… Це все дуже красива картинка. І ніхто практично не розповідає, що за цим стоїть. Маю на увазі, підготовка моделі: як це буває важко фізично та психологічно. Ти повинна завжди бути на емоційному підйомі, щоб донести дизайнерський задум на подіумі. Моделі розумні, інтелектуальні – це дівчата, які навчаються паралельно, шукають себе і готуються до побудови кар’єри після роботи моделлю. Усі прекрасно знають, що моделінг – тимчасовий варіант, а пізніше треба реалізуватись. Ефективно, щоб твій стан постійної роботи на подіумі, де тобою захоплюються, де ти в певному статусі і добре заробляєш, гармонійно виглядав й у подальшій кар’єрі. Ці речі мало висвітлюються. Тому тут важливо не зламати отой життєвий стрижень характеру. Хтось, читаючи це, подумає: «Та які у моделей можуть бути складнощі?» Дівчата стикаються з проблемами однозначно. З боку суспільства – зокрема. Професія ж вікова, вона приваблює різні верстви населення, особливо чоловіків. Тому часто їм пропонують легку, доступну можливість швидкого матеріального зба-

гачення, за яке їм не потрібно нести відповідальність. Я знаю дівчат, які отримували великі кошти і не знали, як ними керувати. Є ще момент того, що вони витрачають їх на своє задоволення: нічні клуби, алкоголь та інші допінги. Багатьох воно затягує. Це дорога в нікуди. На жаль, не всі це усвідомлюють. Швидко приходять великі суми – і швидко вони ідуть. І це проблема, бо потім може бути психологічна криза. Такий соціальний ліфт... Якщо ти розумна, з високим інтелектом, у свої 14-15 років маєш стрижень в характері – ти працюєш і ставиш цілі на майбутнє. Без сподівання на те, що тебе забезпечить якийсь чоловік. Тобто краще бути незалежною? У мене є три незалежності: психологічна, фізична – культура тіла і здорового духу – і матеріальна незалежність як спортивний інтерес. Ти працюєш – і маєш нести відповідальність за свій заробіток, знати грошам ціну. Назвіть своїх фавориток серед моделей світових та українок. У час, коли я працювала на подіумах, відомою була п’ятірка: Лінда Євангеліста, Сінді Кроуфорд, Хелена Крістенсен, Надя Ауерман, Клаудія Шиффер. Серед українських моделей одні з яскравих – це Сніжанна Онопко та Алла Костромічова. Не скажу, що в мене є фаворити. Я, швидше, шукаю хороші образи. Не можна назвати окремі імена, адже є різні дизайнери, які під свій стиль підбирають групи андрогінних чи більш жіночних моделей, «гострих» чи зовсім з унікальним характером – горбистим носом, до прикладу.

Не можу не запитати про участь в проекті «Від пацанки до панянки». Що б ті дівчата не творили, як би не поводили себе, Ви завжди до них говорили з усмішкою. Як вдається так тримати себе в руках? Це не була роль. Я розуміла, що це соціальний проект з реальними людьми. Нічого вигаданого немає. І ти бачиш те становище «дна», коли життя котиться вниз чи через середовище, чи сімейні обставини... У дівчат формуються свої закони: алкоголь, наркотики, як себе утримувати, і взагалі – як в таких умовах вижити. Жахливі історії, часом гірші, ніж видно на екранах. Тут навіть тваринні закони не працюють, адже мати ніколи не покине дитину, якщо та жива та здорова. Вона опікуватиметься нею. Тут була повна амнезія почуттів до цих дітей. Коли я з цим стикнулась, то зрозуміла: їм потрібно показати, що до них можуть нормально, по-людськи ставитись. До таких, якими вони є. Тобто не вказувати на їхню невмитість, неохайність чи агресивність. Важливо було реально дати відчути їм, що ними цікавляться. Чомусь навіть глядачі більше вірять, коли дівчата витворяють всякий безлад. Коли ж трансформуються, то глядачі думають, що це постановка. Вони справді змінюються, турбуються одна про одну, захищають. Моя усмішка – послання до дівчат. Я хотіла їм щось передати, навчити, не просто з обов’язку, а щиро, із зацікавленістю ними. Думаю, що дівчата це оцінили.

19 Чи стали для когось з учасниць ментором, другом? Хто ваші улюблениці? Коли 14 дівчат стали переді мною вперше, то трійку для себе я виділила. В результаті двоє з них потрапили у фінал. Звичайно, мою увагу привернула Даша Куровська – колишня модель, яка мала контракт з Givenchy, 8 років працювала у Нью-Йорку, також в Мілані. Вона прийшла на зйомку напідпитку – і контракт розірвали. Це теж проблема неконтрольованого життя. Не було близької людини, яка б підказала їй, куди вкласти гроші. Вона досі живе думками про втрачені можливості, які тепер вже не повернеш. Була улюблениця Діна – з іншою історією, із забезпеченої сім’ї. Тут вже про ставлення. Нерозуміння вдома призвело до того, що вона пішла на вулицю та підсіла на наркотики. Діна талановита, у неї свій світ. Через таку особливість її не розуміли вдома, а на вулиці прийняли. Але зараз вона, певно, найуспішніша дівчинка з проекту, адже познайомилась з хлопцем, продовжує вчиться в Києві. Тобто Діна зуміла повернутися в здорове середовище. Чи підтримуєте з кимось з дівчат стосунки? От з Діною та Дашою підтримували. З Дашою зараз не спілкуємось, а з Діною бачились періодично, обговорювали багато. Мама до неї навідується в Київ, і ми бачились. Дружні, теплі стосунки в нас збереглися. Вже 30 років Ви одружені з кращим стилістом України В’ячеславом Дюденком. З досвіду – у чому секрет успішного шлюбу? Моя позиція така: бути з чоловіком не лише тому, що він – твій, а жити кожним моментом, підтримуючи у ньому особистість та лідера. Шлюб – здорова конкуренція. Ми обоє були лідерами, мали свої досягнення. Коли стали сім’єю, не зразу все лег-

20 | ко було через статус та навантаженість. Якщо хочеш бути щасливою з чоловіком – маєш самостійно створити умови для цього щастя. Багато жінок думають, що всі умови має створити чоловік. Вважаю, що жінка повинна працювати над цим. Це щоденна робота. Треба запам’ятати, що людину не зміниш, треба навчитись з тією людиною і усіма її складнощами жити. Можна корегувати трішки, направляти, але змінити – ніколи. Для того, щоб любити людину, – треба формувати умови, аби розвивались обоє. При цьому жінка не має у чоловікові розчинятись. А як зі сварками? Важливо врахувати, що чоловіки і жінки мають різний склад розуму. Не треба все з’ясовувати чи вимагати, щоб чоловік по-іншому дивився на ситуацію. Намагайся зрозуміти його сама. Якщо у нього – своя думка, то її не змінити ніколи. Мій чоловік – особистість творча, а я роблю те, що мені подобається, і створюю умови для його реалізації. Ще я не розумію, коли чоловіки і жінки дозвілля проводяться окремо. Ми завжди разом, знаходимо точки дотику, щоб обом було цікаво. От мій чоловік любить ролики, у 50 років почав кататись. Я кататись на роликах не вмію, можу на ковзанах чи велосипеді. Тому поки він 2 години на роликах, я поряд на велосипеді. Окрім того, ми вже можемо бути екскурсоводами нашими українськими парками. Нам подобаються подорожі, ландшафти, фотографії. Колись я навіть проявляла чорнобілі фото. Це краса, яка надихає. Як

21 прекрасно, коли ти можеш зупинитись і побачити, як мурахи виповзають із землі та організовуються у зграю. Коли бачиш бруньки, що після дощу починають з’являтись на деревах. Ти просто можеш дивитись – і так наповнюватись енергією та розкриватись. Таке у кожному моменті, для мене це – настільки природно. Не можна проходити повз. Маєш займатися тим, що тебе заводить, надихає і рухає. Мотивація – ти сам. З досвіду Ваших подорожей: скажіть, чи відрізняється стиль європейця та українця? Свій гардероб для закордону я формую в українських дизайнерів. Хто, як не ми, представники індустрії краси, маємо нести наш стиль, приваблювати, бути яскравими. Коли подорожуємо, то ніхто не думає, що ми з України. Мене це зачіпає – і я часто популяризую країну, розповідаю про дизайнерів, називаю імена та показую їх в інтернеті. Сьогодні кордонів немає. Є такий фотограф, Ігор Гайдай, він зробив фотографії людей з вулиць всіх столиць Європи. Підпис до виставки був: «Вгадай, хто звідки?». А різниці немає. Усі люди, усі однакові. Ну, є окремі яскраві особистості, є наші вишиванки, які зберігають автентичність. За певними елементами можна людей розрізними, але через глобалізацію в стилі та одязі – ні. Межі стираються. Окремі модні доми їздять світом, поглинаючи культурні особливості інших країн, та вносять їх в нові колекції. Це стосується форм, тканин, вишивок, до прикладу.

Якщо хочеш бути індивідуальністю, то завжди візьмеш ті чи інші елементи різних культур. От подивіться, як стріт-стайл увійшов в наше життя. Багато носять костюми, але взувають кросівки. Хто б колись про таке міг подумати. Тому я різниці між українцями та іноземцями не бачу. Різниця тільки в одному – в очах, в життєствердності та життєрадісності. Вас можна назвати патріоткою. Ви часто говорите про потенціал України, в чому його бачите? У 80-х роках я почала їздити у відрядження за кордон. У нас тоді були проблеми з побутом, меблями, продуктами. І коли я повернулась, то сказала собі: хочу, аби навколо мене було все і люди раділи життю. За кордоном також були проблеми в сім’ях, але погляд на них та цікавість до життя – інші. Сьогодні, вже через 35 років, ми почали жити краще, однозначно. Є можливість купляти речі у залежності від зарплати. Є можливість бути одягнутим, ситим, навчатися, працювати. Коли подорожую, бачу доглянуті поля та будинки. З любов’ю все зроблено. Земля неймовірна, люди працьовиті. На жаль, країна не може забезпечити достойною роботою, але цей період треба пережити, ми всього лиш 28 років незалежні. Ми завжди були під чиєюсь владою. Це означає, що тепер маємо будувати нашу країну. Будувати, а не просто користуватись нею. Я радію, коли зустрічаю людей, які будують: організовують бізнес, створюють робочі місця, облагороджують парки, під’їзди. Дійсно дуже люблю Україну. Я об’їздила весь Крим, усі Карпа-

ти ЛАЗом: з наметами і ночівлею в жахливих умовах, але на такій надзвичайній природі. Знаєте, є країни, де гірші умови для життя. У нас є багато красивого: великі міста, села, розвинута інфраструктура, облаштовані помешкання... Але треба працювати. Японія все відбудувала за 50 років після Другої світової, Німеччина 5 років відновлювала дороги після падіння стіни. Просто треба час – і працювати. Подивіться навколо, шукайте хороші моменти. І останнє: викиньте зі свого лексикону фразу про те, що хтось мене має забезпечити і все дати. Ніхто нікому нічого не винен. Треба казати: я повинен навколо себе створити продуктивний простір, в якому комфортно, красиво і який необхідно зберегти та цінувати. Ви правильно харчуєтесь, відвідуєте тренажерний зал, масажиста, ведете здоровий спосіб життя... Дуже цікаво почути Вашу життєву філософію. Чим керуєтесь? Перше правило – життя має бути цікавим. Мною рухає цікавість. Водночас має бути відповідальність за кожен крок. Я стільки років працюю в індустрії моди та краси, що не маю права бути недоглянутою. Пропагую культуру тіла не для культури зовнішньої, а для культури здоров’я. Те, що тобі Бог дав, він може й забрати, якщо цим нехтувати. Тіло має бути красивим, як і душа. Я оптиміст – і я люблю життя. Хочу, щоб воно було яскравим, насиченим, хочу створювати навколо себе комфортний простір. Роксолана Мудрак

Марко Савицький: «Інноваційність в архітектурі та дизайні визначається переосмисленням теперішніх форм і сенсів» Марко Савицький – архітектор та дизайнер, який успішно працює із багатьма унікальними проектами і впевнено робить прогнози на майбутнє. Із Марком ми розмовляли одразу після завершення фестивалю архітектури та дизайну VEZHA. Там він втілював ідею проекту будинку майбутнього, орієнтуючись на одну з футуристичних проекцій розвитку людства. Ваша студія Savytskyy Design працює не лише над дизайном інтер’єрів та розробкою концепцій для бізнесу. Ось нещодавно проект житлового будинку потрапив у топи міжнародних онлайнресурсів, розкажіть про це. На конкурсі фестивалю Vezha ми обрали завдання – далеке майбутнє. Там люди опинилися в умовах браку ресурсів, але з високим розвитком техноло-

Якщо вийти за межі фестивальних прогнозів, як особисто Ви бачите житло майбутнього? Незалежно від того, яким буде наше майбутнє, для житла важлива безпека, комфорт та відповідність до базових потреб людини. Гадаю, усе будуватиметься за імпровізаційним сценарієм. Людство розвивається настільки швидко, що буває важко скласти план навіть на рік вперед. Мені видається, що з браком ресурсів, наприклад, питної води, глобальні зміни відбуватимуться щомісяця. Людина має звикати бути в постійному дрейфі. Які інновації своєї сфери Ви використовуєте вже сьогодні і розумієте, що без них просто неможливо обійтися?

гій. Нашою метою було створити за 2 години такий макет будинку, у якому людині справді комфортно жити. Це дуже важливий досвід. Особисто мені було дуже цікаво спостерігати за тим, як моя команда придумувала концепт, розробляла ідею втілення та виконувала завдання. Прогнозуючи майбутнє, ми усвідомлюємо сьогодення та маємо можливість сформувати для себе подальший план дій. Таке собі стратегічне планування, якщо мовою архітектури та дизайну. Словом, хоч ми й не перемогли, але я отримав справжню сатисфакцію від командної роботи своїх працівників. Скажу навіть більше, усвідомлюючи проробленість нашої концепції, сьогодні ми маємо ідею реалізувати придуманий нами об’єкт. Тож слідкуйте за анонсами.

Найперше – це енергоефективність і усі системи, що з нею пов’язані. Я б сказав, що вони навіть переважають сьогодні над питанням комфорту. Та й, в принципі, поняття комфорту змінилося. Ще досі багато хто вважає комфортною температуру у приміщені 22-24 градуси, бо звикли жити, використовуючи дешеві ресурси. Однак тепер все частіше нормою стає прохолодніша температура. Економія ресурсів – це найкраще енергозаощадження. Треба вчитися цінувати те, що маємо. Відповідно, у архітектурі ми дотримуємося ідеї економії. Дуже часто тепер можна чути слово «діджиталізація». Чи актуальне воно в архітектурі та дизайні інтер’єрів? Це модне слово , яке насправді означає «оцифровування». Архітектура вже давно оцифрована і технологічно розвивається високими темпами.

23 поїздках, заощаджує час. Мені подобається відстежувати усі новинки, адже з їхньою допомогою можу зробити більше та зреалізувати щось абсолютно нове. Сліпо за трендами йду дуже рідко. Якщо на ринку з’являється новий, найгарніший електросамокат від супервідомої фірми – це не гарантія, що я його придбаю. Для мене, перш за все, важливими є технічні параметри, коли виробник потурбувався про мій комфорт та безпеку, а не про красиву обгортку. Інтер’єри використовують інтерактивні елементи, але зараз усі інтерактивні технології стали суттєво дешевшими. Відверто скажу, відчувається певний бум інтерактиву. Сьогодні інтерактив в інтер’єрі ми використовуємо, аби зробити простір більш динамічним та цікавим. Це сучасна форма спілкування власника бізнесу з його клієнтом. Віртуальне спілкування тепер досить звичне явище, ми вже змінили свій звиклий спосіб життя на користь діджиталізації. Так і в інтер’єрі – люди очікують актуалізації та змін. Тепер це нормально – селитись в розумні будинки, використовувати енергоефективні заходи, користуватись екологічним електротранспортом.

На Вашу думку, наскільки інтенсивним є створення інноваційних проектів в Україні і чи готові ми бути користувачами?

Бачу, що на інтерв’ю Ви приїхали на електросамокаті. Любите інновації чи йдете за трендами?

Новітні технології не стоять на місці і у цій сфері. Ми часто використовуємо 3D-сканування, електронні спектрометри та переносні хімічні лабораторії. Водночас основним у реставруванні вважаю зафіксувати архітектурну ідею автора пам’ятки та дати їй друге життя. Я прихильник ревіталізації– відновлення життя об’єкту.

На електровелосипеді та електросамокаті їжджу вже 4 роки, адже у них є низка переваг перед звичайним транспортом. Щонайменше, це дешево, екологічно і дуже виручає в робочих

Якщо говорити загалом, то суспільство готове, але ще цього не усвідомлює. Інновації – це те, що зрозуміло окремим людям, як опера, балет чи навіть той же джаз. Необхідно розуміти, що зміни та інновації робить меншість, так завжди було. Впевнено стверджую, що Україна має для цього достатньо потужностей та ресурсів. Марку, Вас знають ще як архітекторареставратора. Ви багато працюєте з пам’ятками культурної спадщини. Чи в реставрації можливі якісь інновації?

Зі свого професійного боку можу сказати, що кожна споруда будується з певною ціллю, а не лише, щоб нею любувалися. Але при будь-яких реставраційних роботах має завжди бути шанобливий підхід до історії. Потрібно зробити адаптацію з мінімальними втратами, висвітливши історію будівлі. Є таке поняття як валідація в бізнесі – і будь-яка історія додає вартості на емоційному рівні.

Ви працюєте в сфері HoReCa (ресторани, готелі, кафе). Чи за весь час роботи сформували свій концептуальний стиль? Який напрям для Вас основний зараз? За останні два роки ми чітко прослідковуємо, куди рухається сфера гостинності. Чітко можемо спрогнозувати, який, наприклад, готель буде актуальним і відповідно прибутковим наступні п’ять років, а який не протримається і року. Ми сформували для своєї компанії основний концепт роботи – проектуємо «тризірковий готель з п’ятизірковим сервісом». Зараз у Львові реалізуємо 2 смартготелі з мінімізацією людського фактора в обслуговуванні, інноваційними суперкомфортними ліжками в номерах, наявністю смарт-лобі, інтерактивних бізнес-зон для нетворкінгу та гостинною відкритістю для усіх мешканців міста, а не лише гостей готелю. Пропагуємо доступність товару і послуги. Уляна Салій Одяг: Impero Group Стиліст: Христина Яковів Фото: Ярослав Мончак

Самокат Марка Савицького: https://inokim.com.ua

24 |

Ігор Кузьмак: «Важливо, щоб Львів був не тільки для туриста, але й найперше – для його мешканців»

Ігор Кузьмак – голова громадської організації «Форум Львів і майбутнє». Саме ця людина є одним з основних генераторів ідей у команді. Увесь спектр програм, які команда «Форуму» планує реалізувати, вже у розробці. І саме про них пан Кузьмак детально розповів нашим читачам.

Про громадську організацію «Форум Львів і майбутнє» та її цілі Другий форум відбувся 25 травня. Перший був у лютому цього року. «Форум Львів і майбутнє» – це громадська платформа, заснована фізичними та юридичними особами для напрацювання різних про-

грам та ідей подальшої розбудови нашого міського середовища. Це стосується базових для міста питань, як от генеральний план, екологія, транспорт, реформування енергетичного потенціалу Львова, гуманітарна політика. Ці програми упродовж всього часу між лютим і травнем розглядали різні громад-

ські організації, підприємства, які виявили бажання об’єднатися заради їхньої реалізації. Програма має фундаментальний характер, який для міста Львова повинен дати дуже швидкі рішення на покращення комфорту проживання його мешканців.

25 Про проблеми міста Лева та ідеї їхнього усунення Мені як фахівцю важливо те, що зараз ми часто обговорюємо наболіле питання генерального плану міста Львова. У 2019 році дуже багато експертів погодились, що цей план потребує змін та коригування. Власне, на конференції «Форум Львів і майбутнє» ми говорили про це. Також важливий момент, що вже упродовж 20 років державний апарат зовсім не проводив жодної статистики перепису населення. Ми не маємо реальної ситуації по Львову: хто у нас живе, які вікові категорії, які у нас напрямки підприємств і хто де працює. Така статистика критично важлива для всього, що пов’язане із соціальною політикою. Нам бракує даних, бракує статистики. Наразі маємо наступне – велику кількість доріг сьогодні непогано та послідовно ремонтують у Львові. Однак, на жаль, що більше ми їх ремонтуємо, то більшими стають корки. Постає тоді актуальне питання: яка екологічна ситуація сьогодні. Ми хочемо відповісти на питання, як зробити так, щоб традиційно складена міграційна політика трудових ресурсів з міста Львова перетворилась у деміграційну? Це питання вже вище, ніж рівень генерального плану, бо пов’язане з працевлаштуванням, соціальними гарантіями, виплатами. Це справді складне питання. Відповіді щодо того, як це робити та які мають бути механізми, «Форум» буде озвучувати трошки згодом, коли доопрацює це з різними

фахівцями. Можливо, наприкінці цього чи наступного року «Форум» зможе вже вийти та оголосити питання з іншого боку: ми не просто бачимо проблему, але і розуміємо, як її подолати. Кожне місто має 4 фундаментальні складові платформи, завдяки яким воно існує: 1 – люди, які живуть не на земельній ділянці, а на території; 2 – території: які є резервні та яких нема, як правильно розбудовуватись і який це має потенціал; 3 – енергетичний потенціал; 4 – духовна платформа: невидима, але формує Львів, створює його айдентику та унікальність. Про залучення людей Як достукатись до пересічних людей? Існує певна втома від громадської сфери, зокрема і через насичення її різноманітними організаціями, що є фактично допоміжними підрозділами політичних сил. До того ж це все накладається на виборчі процеси, які максимально посилюють присутність таких собі умовних «людей з гаслами» в інформаційному полі. Я це чудово усвідомлюю. Так, ми можемо просто корелювати гаслами. Але це нас не влаштовує. Ми можемо їх гарно зараз придумати та почати використовувати. Але ми не апелюємо до простих та гарних гасел, тому що ті речі, над якими працюємо, складні, дещо прозаїчні, але вкрай важливі. Після остаточного формування програми наступний етап, можливо, дещо амбіційний, але необхід-

ний – зміни в управлінні міста. Такі, щоб кожна людина, яка живе тут, відчула себе невіддільною частиною усіх процесів. Про страх починати нове Може, комусь не сподобається таке базове порівняння, але я вам скажу, що у Біблії аж 365 разів згадано слово «страх». Це найбільше зло проти себе. Усі ці події у країні, всі ці не визначення та дифузорні зміни допомогли нам зважитися на дію – попри страх. Ми зрозуміли, що будемо в постійному страху тоді, коли залишимось поза процесами. Якщо не будемо розуміти, що нам пропонують і що принесуть. Отже, ми маємо стати в шеренгу і бути однією з рушійних сил тих змін, які хочемо самі для себе. І нічого не боятися. Ася Радько

26 |

Андрій Іонов: «Попри те, що кожен грає свою скрипку так, як йому вигідно, в суспільстві має початися дискусія про пошук загальноукраїнського консенсусу» Попри це треба розуміти, хоч би там що було, але все одно у наступний парламент закладається міна. Буде серйозне розмежування та суперечності між частиною суспільства, що гуртуватиметься навколо опозиційного блоку, і тією, яку можна було б схарактеризувати, як євроінтеграційну. Представники перших опиняться у ВР в чималій кількості, оскільки в них за плечима є істотна підтримка. Наразі не можу прогнозувати, як себе позиціюватиме партія «Слуга народу». Це складно, бо сьогодні ми не знаємо програми в деталях, як, власне, невідомою лишається і програма президента Зеленського. Що можу сказати точно, так це те, що нас чекає підвищення рівня політичної боротьби. Це відбиватиметься як на макро-, так і на мікроекономіці. Малий та середній бізнес є достатньо узалежненим від тої політики, яку проводить уряд і формує ВРУ.

Андрію, очікуємо 21 липня позачергових виборів депутатів до Верховної Ради України. Як, на Вашу думку, це вплине на подальший сценарій розвитку подій в державі? Звісно, є певні очікування, адже ми бачимо, як одна за одною з’являються нові політичні сили. Наприклад, партія «Голос», яка, на мій погляд, намагається концентрувати навколо себе багато так званих нових облич. Котра заявляє про те, що її представники створюватимуть нові підходи до формування життя нашого суспільства і держави в цілому. Проте це один бік медалі, бо, з іншого боку, я чую також і певні популістичні заяви.

Тобто можна сказати, що немає єдиного погляду на подальшу ситуацію і сценарії є більше непередбачуваними, аніж хоч якось прогнозованими? Ми, в принципі, продовжуємо жити в державі, яка немає загальної стратегії розвитку – і це є надзвичайно небезпечним. Маємо ж усвідомити: якщо так буде і надалі – це обов’язково призведе до поразки. Коли нема бачення мети, то її не досягнути. Як будувати тактику, кроки, напрямок? Проблема сьогодні є у відсутності на політичному горизонті України реально ідеологічних партій. Їх самих, звісно, безліч, понад триста. Але я вважаю, що усі партії можна поділити на дві частини: персоніфіковані, тобто створені під конкретного лідера, та технологічні, що створені для реалізації різного роду політичних проектів. Відтак вся риторика, якою вони заповнюють ефіри та шпальти газет, збираючи однодумців, не-

27 має ідеологічного сенсу. Та й взагалі – і саме слово «однодумець» тут є недоречним. Люди не мають думати однаково, їм слід думати подібно. Тільки так може народитися якесь рішення – ми маємо не повторювати, а доповнювати один одного. З огляду на це можна сказати про потребу впровадження засад солідарності в українському суспільстві, яке, будьмо, відверті, після виборів Президента України тримає фокус точно не на єдності. Як гадаєте? Цей розкол громадян України «Порошенко vs Зеленський» мені нагадує війну, яку описував Джонатан Свіфт в книзі «Мандри Гулівера». Пригадуєте, як одна країна воювала з іншою для того, щоб зрозуміти, з якого боку розбивати яйце? Одні казали з тупого, а інші – з гострого. Цей технологічний конфлікт, що пов’язаний з боротьбою за владу, як і та війна – безсенсовий та безпредметний. А хотілося б мати суспільство оптимістичне – воно народжує зовсім іншу енергію. Тому люди і потребують бачення спільної мети та тих, хто зможе об’єднати всіх навколо неї. Як казав колись Гумільов: «Націю створює спільність мрії і спільність майбутнього». Треба нарешті зрозуміти, що усі ми хочемо жити в комфортній країні, бути реалізованими. Щоб між нами справді існувала солідарність та кооперація. У такій країні, де велику увагу приділяють здоров’ю, безпеці, де гарна екологія та інші важливі, абсолютно не складні для формулювання речі.

Звучить наче просто, але, підозрюю, що це лиш вершина айсбергу? Звучить, але по факту так не є. Сюди ж, до формулювання, треба вкласти свою філософію. Визначити, в якій філософській системі координат ми будемо перебувати, які цінності матиме ця мета для того, щоб якісно сформулювати принципи майбутнього буття. Та все ж я не думаю, що до цього слід підходити зі складних концептуальних платформ. Людина має відчувати силу в можливості зреалізуватися, адже це основа. Якщо ж вона загубилася, то їй треба допомогти – і цим мала б зайнятися держава, як, власне, і всі соціуми всередині неї. Кожне спілкування має бути просякнуте взаємодопомогою, взаємозацікавленістю. Мені треба, щоб ти став кращим, бо я хочу мати справу з хорошими людьми та професіоналами. Це принципи солідаризму, які мають наростати в суспільстві. Повертаючись до цієї злободенної теми виборів, що б мали доносити до людей партії, які йдуть у ВР? Особисто я хочу, щоб у нас на горизонті з’явилися партії, які б не просто декларували себе новими, тими, що шукають нові сенси та цінності для оживлення українського суспільства. Вони повинні робити реальні дії для досягнення цього. Мають бути створені платформи, де різні елементи громадянського суспільства мали б шанс бути почутими. Мають бути створені механізми збору, концентрації, оброблення та передачі цієї інформації в державні структури для реалізації нових ідей.

Я дуже сподіваюся, що це відбудеться. Хоча через зростання рівня технологічності – є сумніви. Ви ж розумієте, що робота заради роботи, економіка заради економіки – шлях в нікуди. Так і технології заради технологій – це вихолощення самої їхньої ідеї. Якщо соціальна технологія не слугує чомусь високому, то її не існує. Вона не генерує нових сенсів, а лише симулякри, що порожні всередині. Зважаючи на це, чи час говорити, що в країні зараз важкий етап боротьби та суперечностей, від якого може сильно постраждати суспільство? Так, це правда. Найперше, воно може постраждати через внутрішні суперечності, інспіровані зовнішніми силами. Не казатиму дружніми чи недружніми – вони індиферентні. Це гра, де кожен сам за себе. Як казав колись Черчилль: «В Англії нема ні ворогів, ні друзів, а є просто свої інтереси». Це треба розуміти, бо на території України в багатьох країн виникають свої інтереси – ресурси, земля, політика тощо. Ми тут є заручниками, а я б хотів, щоб ми все ж були не об’єктами, а суб’єктами цієї гри. Попри те, що кожен грає свою скрипку так, як йому вигідно, в суспільстві має початися дискусія про пошук загальноукраїнського консенсусу. Я про те, що ми таки маємо описати нашу загальну мету, донести її зрозумілою мовою до всіх громадян та врешті знайти сенси, що об’єднують і за які будемо голосувати. Салій Уляна

Назарій ШМІГЕЛЬ: «Моя ціль як кандидата у народні депутати – спілкуватись з людьми наживо, а не через білборди» Назарій Шмігель народився у Львові, де створив сім’ю та відкрив власну справу. Бізнесмен родом із звичайної родини – і всього в житті досягнув своєю працею. У час змін в країні Назарій Шмігель не зміг залишитись осторонь – вирішив балотуватись в народні депутати України.

Розкажіть про історію Вашого бізнесу? Ще в студентські роки я поїхав в США, там вивчав мову та займався будівельними роботами. Це був колосальний досвід, тому коли повернувся до України, то мав чимало бізнес-ідей. У 2012 році відкрив будівельну фірму «Анбуд Україна». Вона зараз успішно працює та займається реставраційними роботами фасадів і фундаментів, а також внутрішнім декором ресторанів. Усі працівники фірми офіційно працевлаштовані, що є принциповим для мене.

А ким Ви є за освітою? Менеджер зовнішньоекономічної діяльності. Ви – успішний бізнесмен, чому вирішили балотуватись в народні депутати? Я регулярно їжджу за кордон по роботі або ж просто подорожую. Коли повертаюсь назад додому, хочеться ледь не плакати. Україна – найбільша держава в Європі, країна багата на надра і за багатьма іншими показниками, окрім одного – рівня життя. І це все мене дуже гнітить, хочу старатися хоча б щось змінити на краще у своїй країні. Люди зараз потребують змін та політичного перезавантаження, як ніколи раніше. І це очевидно із результатів президентських виборів. Чому вирішили балотуватись по мажоритарному округу від Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»? Я балотуюсь у Львові по 117 округу, туди входить увесь Галицький та Франківський райони, а також частина Шевченківського. На мою думку, у Верховну Раду потрібно іти командою, бо тільки спільно можна щось змінити. До партії «Батьківщина» долучився у грудні минулого року. Зараз я є головою Франківської районної організації партії. У програмі цієї партії я побачив реальний покроковий план

дій того, як можна змінити країну. Коли програму партії писали, то зібрали думки не лише експертів, а й звичайних людей. Які зміни пропонуєте? Три основні тези: доступне житло, підтримка малого та середнього бізнесу, а також підтримка молодих сімей. Це позиції «Нового економічного курсу» Юлії Тимошенко, які я підтримую. З усіма цими питання стикнувся сам, коли створював свою сім’ю, коли народились мої діти і коли реєстрував власний бізнес. Питання доступного житла у нашій країні дуже актуальне, особливо для молодих сімей, адже ціни на нерухомість просто шалені. Саме тому вкрай потрібно, аби Верховна Рада прийняла низку законів, щоб кредити стали доступними пересічним українцям. Друге питання – це підтримка малого та середнього бізнесу. Це також можна врегулювати на законодавчому рівні. Приватним банкам потрібно розробити готові бізнес-плани – і під них видавати кредит. До прикладу, молода людина хоче відкрити власну справу, звертається у банк, а там їй пропонують можливості втілення ідеї. На кожен бізнес-план можуть виділяти кредити на суму до 100 тисяч доларів під 3% річних. Однак кошти не видаються на руки, банк сам регулює обіг грошей та оплачує видатки. Якщо справа вдала і бізнес успішний, тоді, погасив-

ши цей кредит, людина вже сама керує. І третій пункт – підтримка молодих сімей. Нам вкрай потрібно збільшити виплати на народження першої, другої, третьої дитини. Щодо мажоритарного округу, які питання будете відстоювати, ставши народним депутатом? Проблема цього округу – старі будинки. Вони потребують оновлення фасадів та внутрішніх комунікацій. Комунікації ніхто не скасовує – і ніхто не знає, коли стара труба може тріснути. Те ж саме з фасадами, вони потребують реставрації. Для цього повинна бути програма у місцевому бюджеті. Вас ми не бачимо на білбордах і на рекламних оголошення. Про свої здобутки Ви не любите гучно говорити. Чому? Моя ціль як кандидата в народні депутати – спілкуватись з людьми наживо, а не через білборди. До соціальних проектів долучаюсь протягом останніх двох років. Почав ще задовго до того, як вирішив піти в політику. Також зі своїми однодумцями із громадської організації «Громадська довіра» ми спільно організовуємо свята для дітей у місті. Не любимо гучно говорити про наші дії, для нас головне – щасливі обличчя дітей та батьків, які приходять до нас на свята. Ірина Кунинець

30 |

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ЦІННОСТІ ТА РОЗВИТОК: знімати не повинен. Пацієнт має комфортно почуватись в суспільстві, посміхатися та без проблем харчуватися. Коли він пчихає, зуби не повинні випадати. Зі знімними протезами людина мучиться, тому ми зосередились на видах лікування, які передбачають зуби, що не знімаються і працюють та виглядають, як свої.

Назар Глушко поділився секретами успішного стоматолога Сфера стоматології стрімко розвивається. Спеціалісти, аби бути справді найкращими, повинні постійно навчатись. У цьому переконаний Назар Глушко – лікар-стоматолог, який використовує найкращі можливості для підвищення своєї кваліфікації та систематично осучаснює власну клініку. Усе це для Назара не просто робота, а сімейна традиція. Він разом із братом продовжує справу своїх батьків Глушко Романа та Галини – і робить це із особливою відповідальністю. Ви вже понад 10 років практикуєте у клініці, що належить Вашій родині. Що особливе клієнти отримують тут? Як випереджуєте конкурентів? Коли ми відкривали свою клініку, то не ставили за мету заробити усі гроші світу. Сюди вкладали свою

душу. Вирішили, що головне у нашій справі – якість лікування та максимальний комфорт для пацієнта. Завжди намагаємось робити свою роботу по максимуму. Потім потрібен лише догляд – чистимо зубний наліт, контролюючи стан ясен. Тобто, ми моніторимо пацієнтів, періодично дзвонимо і нагадуємо про контрольний візит. Деколи і я особисто телефоную та кажу: «Хотів би Вас побачити, випити кави». Які послуги пропонуєте? Спочатку запровадили увесь спектр, однак з часом зрозуміли, що все-таки варто робити те, що вміємо найкраще. Це – дентальна імплантація та протезування на зубах та імплантатах, пластика щелеп, а також догляд ясен. Вважаємо, що у 21 столітті зуби ніхто

Стоматологія та імплантологія – високотехнологічні напрямки медицини. Скажіть, що нового з’явилося у цій сфері? Усе розвивається дуже стрімко, з’явилися цифрові технології. Зазвичай, щоб зробити відбиток під ті ж вініри чи коронки, використовуються пластичні маси, які наносяться на зуби. Після того технік вручну моделює з воску форму зубчиків. Зараз ми маємо можливість це все сканувати, отримувати на комп’ютері вже готову віртуальну модель. Таким чином не витрачаємо час і зберігаємо точність.

31 Якщо ж говорити про хірургію, то сьогодні є так звані навігаційні шаблони. Зараз можемо зробити томографію (3D-знімок) та модель, які поєднуємо на комп’ютері в програмі, віртуально розставляємо імплантати і виготовляємо на 3D-принтері шаблон. Його одягаємо на зуби. Він має в собі гільзи – і через них імплантуємо чітко і без похибки. Це скорочує час операції та мінімізує набряк і післяопераційні болі пацієнта.

говорюємо деталі. Якщо ж є бажання, курсант може приїхати до нас зі своїм пацієнтом, аби почуватись впевненішим на перших власних операціях. Кожного року відбувається засідання нашого клубу HLUSHKO STUDY CLUB, там збираємо лікарів, колег, курсантів. Спочатку – навчальні лекції, а тоді – гала-вечеря. Близько 1000 курсантів ми випустили за 4 роки – переважно у Львові та Києві.

Ви систематично відвідуєте численні конгреси, конференції і навчальні курси в Україні та за кордоном. Де черпаєте найбільше знань та натхнення? Минулого року відбувся конгрес EAO (European Association for Osseointegration) у Відні – і він був справді дуже інформаційно корисним для нас. Є чимало приватних курсів, де лідери стоматології запрошують у свої навчальні центри на базі клініки. Це для практиків, гадаю, цікавіше. Тут є можливість навчитись конкретної методики. Мені пощастило у 2013 році познайомитись з професором Іштаном Урбаном з Будапешта, який на сьогодні є номер один в рейтингу Osteology Foundation. Він закінчив університет Лома Лінда в Каліфорнії, а основна сфера діяльності – дентальні імплантати та відбудова втраченої кістки щелеп. Він – один з тих вчителів, які дали мені сильний поштовх. За це йому дуже вдячний, ми підтримуємо дружні стосунки досі. У нашій

Чи важко молодому та успішному стоматологу серед роботи знаходити час на особисте життя? Звісно, проводжу час із дружиною Юлею та родиною, котрі постійно підтримують мене у всіх починаннях. Ми працюємо практично всі разом. Молодший брат Тарас зараз розвивається у напрямку естетичного протезування вінірами та імплантації. На другому поверсі в лабораторії працюють батько Роман та мати Галина. Мій батько є зразком для мене та брата. Він – зубний технік з 45-річним досвідом. Мама ж пожертвувала своєю кар’єрою, щоб виховати нас. Ми з братом усім завдячуємо нашим батькам. А розслабитись допомагає футбол, у нас навіть є своя аматорська команда. Це чудове емоційне перезавантаження.

клініці, до речі, є дуже багато протоколів саме по його методиках. Початківцям раджу ніколи не шкодувати свого часу і коштів на навчання. Так, віддача буде не відразу – це не купівля гарного автомобіля, який, очевидно, постаріє чи зіпсується. Але знання залишаться з вами назавжди! У своїй клініці Ви також проводите курси. З чого починаєте? Наразі у нас є декілька курсів. Ось, до прикладу, базовий – введення в імплантацію. Це одноденне навчання: від ранку до обіду – теоретична частина, а з обіду починаємо практику. Проводимо імплантацію на навчальних моделях, я виконую показову операцію пацієнту, а оператор усе фільмує. Потім це демонструємо у сусідній навчальній кімнаті, об-

Катерина Іванцова

32 |

«Перемога – це ще не все, все – це постійне бажання перемагати»

Вінс Ломбарді

ЗАХОПЛЕННЯ

Як забрати велику пузяку? Останнє, що треба робити — качати прес. Звертаюся до тебе, дорогий читачу! Якщо тебе зацікавив заголовок, то я сміливо можу стверджувати одне з двох: 1. Або ти любиш дізнаватись щось нове, прагнеш заповнити нескінченні гігабайти у своїй черепній коробці; 2. Або ти вже встиг завести собі велику чи не поки не надто пузяку – і це тебе дратує настільки, що готовий з нею попрощатись. Хай там що мотивує тебе складати літери у слова, а їх – у фрази в цьому тексті, але доведеться активувати сіру речовину на всю потужність. Я не збираюсь давати тобі просту відповідь на кшталт: «Качати прес треба так...». Тут ми з тобою, друже, ґрунтовно розберемось в усьому, що має стосунок до великої чи не дуже пузяки. Що тебе чекає наприкінці статті? Обравши у своєму смартфоні беззвучний режим, не відволікаючись на буденні справи, з головою занурившись у цю статтю, на фініші ти отримаєш знання – зброю для боротьби із великою пузякою. А якщо тебе це не турбує, то в колі друзів зможеш тицьнути пальцем в живіт тому з них, у кого він найбільше розтягує футболку, зі словами: «Я знаю, як це забрати».

34 |

Чому чоловіків турбує заокруглений живіт, що випирає? Причина 1. Це негарно. Так, знаю, банально і примітивно, але люди тягнуться до естетики. Ми ж істоти соціальні, мусимо подобатись іншим, щоб вдало комунікувати та досягати успіху в бізнесі чи в стосунках. Хоча... Щиро кажучи, статус, інтелект, матеріальні можливості чоловіка у стосунках з жінками мають куди більше значення, ніж кубики пресу на животі. Але гляньте на скульптури Мікеланджело: там всюди плоскі животи, жодної пузяки. І в наш час кубики пресу – це здоров’я, сила, краса, а пузяка нині не в моді. Причина 2. Це незручно. Пузяка ускладнює процес зав’язування шнурків, заняття сексом, пересування у просторі (це вага, яку треба із собою носити завжди і всюди), підбір гардеробу. Словом, мінусів повно, а плюсу – жодного. Та ні, є один. Раніше, у час нестачі провіанту, жінки визначали статус чоловіка за розміром пузяки, мовляв, зміг наїсти пузо, отже, має багато їжі. Можливо, я когось здивую, але жінки з таким стереотипним мисленням зустрічаються і в наш час. Але ж пузо наїсти може і безробітний. Причина 3. Це нездорово. Пузяка тісно пов’язана із серцево-судинними захворюваннями, а вони – основна причина смертності серед чоловіків. Що таке пузяка? Чоловіче округле пузо, яке випирає. Утворене жиром. Справа в тому, що відкладення жиру в тих чи інших зонах тіла детермінують генетика і стать. У жінок жир любить відкладатись на стегнах і сідницях. І це матінка-природа так вирішила, дбаючи про дітородну функцію жінки (жир зберігає тепло, захищає від механічних пошкоджень). Відкладення жиру в животі – істинно андрогенна (чоловіча) особливість. І тут природа все проду-

мала: чоловік повинен мати кінцівки, які нічим зайвим не обтяжені, аби вполювати здобич та захистити сім’ю від ворогів і диких звірів. Уважний читач помітив, що я написав «відкладення жиру В ЖИВОТІ...». Саме так, і це не помилка. Чоловічі пузяки утворені внутрішнім вісцеральним жиром, який відкладається під м’язами разом з внутрішніми органами. Саме тому такий живіт твердий на дотик. Як утворюється велика пузяка? Згідно з першим законом термодинаміки, енергія не береться нізвідки і не зникає в нікуди. Людський організм для того, щоб функціонувати, використовує енергією. В нутриціології одиницею енергії є не джоуль, а калорія (ну, так вже повелось). Білки, жири та вуглеводи – речовини, які є у їжі та несуть в організм ці калорії. А тепер уявімо, що ми в казковому світі – і організм вміє говорити. Чоловік прокидається зранку і запитує свій організм: «Дороге моє тіло, скільки калорій з їжею тобі подати через рот сьогодні?». А організм мовить: «Ну, знаєш, господарю, я бачу, ти сьогодні не будеш дуже активний фізично, весь день на роботі за столом сидітимеш, подай мені через рот 2500 кілокалорій, якраз вистачить на роботу мозку, серця, печінки, інших органів, і ще трохи твої бездіяльні м’язи підгодую». Минув день, наш представник сильних на планеті старанно виконував ранкові інструкції – до вечора наїв рівно 2499 кілокалорій. План виконано! Але тут йому зателефонували товариші, потягнули на пиво з піцою, де він наїв та напив ще 800 калорій. Отже, 799 кілокалорій організм не потребує. На жаль, згідно із першим законом термодинаміки, вони не розчиняться, їх необхідно використати.

35 А тепер увага: якщо організм не може використати калорії відразу, він їх зберігає на потім. У чоловіків місцем збереження енергії часто є саме вісцеральна жирова клітковина, тобто зайві калорії відкладаються у вигляді жиру в животі. Біда в тому, що це «потім» так і не настає. Приходить новий день і несе з собою нові зайві запаси жиру. Так і росте велика пузяка. Що робить чоловік, щоб забрати пузяку? Найперше, купує абонемент в тренажерний зал, де нещадно качає прес. Але результату з тієї затії нема, бо жир – в животі, а м’язи згори. Між собою вони ніяк функціонально не пов’язані. Качай, хоч лусни, живіт не зменшиться. Так, на качання пресу та інші вправи організм витратить калорії, але і тут промах. Мудре тіло любить гомеостаз (рівновагу), і воно зовсім не любить якісь зміни. Якщо на фізичну активність ти затратив 300 кілокалорій, то організм підвищує апетит для того, щоб горе-фітнесист наїв тих 300 кілокалорій назад. То як забрати пузяку, невже нема виходу? Ні, чому ж, вихід є. Повернемось до нашої казки, в якій чолов’яга нарощував пузяку систематичним переїданням. Мислімо логічно: якщо пузяка збільшується лише завдяки переїданню, то зменшити її можна лише недоїданням. Тобто, коли організм просить 2500 кілокалорій, давайте йому, наприклад, 2000. Ось цю нестачу 500 кілокалорій він буде гасити завдяки пузяці. У теорії все просто, але ми не в казці, з організмом не спілкуємось. Як визначити, скільки калорій потребує організм. Є два варіанти, обидва неідеальні. 1. Метод спроб і помилок. Коли вживаєш менше їжі, ніж зазвичай, спостерігаєш за тим, чи зменшується пузяка. 2. Формула. Наприклад, є формула Харріса-Бенедикта, яка рахує, скільки калорій потребує організм кожного, хоч рахує неідеально. Коли нарахуєш собі потрібну калорійність, то треба ще дізнатись, скільки калорій міститься в кожному продукті. А в цьому плані продукти суттєво різняться між собою: яблуко – 50 калорій; олія — майже 900 калорій. Тож доведеться рахувати і ще раз рахувати кожен спожитий кусок хліба.

36 |

Ну, і хочу дати тобі певні рекомендації в плануванні пузякозменшуючого раціону. 1. Вживай багато овочів та фруктів. Овочі та більшість фруктів – низькокалорійні продукти, що мають клітковину. Вони добре насичують, даючи мало енергії, це саме те, що тобі потрібно. 2. Їж багато білкової їжі (м’ясо, риба, яйця та нежирна молочка). Білок на своє засвоєння витрачає багато калорій, будує м’язи і добре стимулює ситість. 3. Мінімізуй в раціоні солодке, борошняне, смажене та жирне, адже це все їжа з високою щільністю енергії. А тренуватись взагалі не треба? Фізичні вправи – допоміжний спосіб, аби зменшити пузяку, адже вони дозволяють худнути, вживаючи більшу кількість їжі. На них організм витрачає енергію, яку опісля можна відновити додатковою порцією стейку. Ну, і якщо твоїм тренуванням стануть силові вправи, то на фоні широких плечей та рельєфних рук пузяка вже не так гидко виглядатиме. Так, друже, знаю, складно. Рахувати продукти, обмежувати себе в їжі та ще виконувати вправи – не дуже приємні заняття (окрім останнього). Тому якщо в тебе ще нема пузяки, добре замислись над тим, що їсти треба, щоб жити, а не навпаки.

Віктор Мандзяк

Володимир ДЕМБИЦЬКИЙ: «Я допомагаю пацієнту позбутися болю та покращити якість його життя»

Остеопатія – це діагностика та лікування руками, які допомагають розкуртити фасціальний блок і відпустити біль. Це може суттєво покращити якість життя людини. Про перспективи такого лікування розповів лікар-остеопат та засновник масажного кабінету «Енерджі» Володимир Дембицький. З якими проблемами до Вас найчастіше звертаються пацієнти? Зазвичай люди приходять вже з конкретним болем: ноги, шиї, попереку або ж голови. Найперше – обстежую людину ортопедично, чи є асиметрії тіла. Опісля остеопатично дивлюсь усі фіксації фасції – білої плівки, що покриває наші м’язи, внутрішні органи та кістки. Спостерігаю, чи є фасціальний блок, а також запитую про травми та оперативні втручання. Причиною болю може бути також спосіб життя, неправильне

сидіння, емоційна травма чи навіть образа. Коли розумію першопричину, то починаю лікування. Я допомагаю пацієнту позбутися болю та покращити якість його життя. Чим остеопатія корисна для дітей та вагітних? Коли жінка виношує плід, змінюється положення тазу. Від навантаження може боліти поперек та ноги, а остеопат допоможе розвантажити тканини і полегшити цей біль. Щодо дітей, то мені доводилось працювати з тими, які пішли до школи та почали скаржитись на біль голови. Тут проблема була у довготривалому неправильному сидінні. Чи може допомогти остеопатія при важких захворюваннях, як ДЦП? Якщо остеопатично працювати з такими пацієнтами, то їм стає легше ходити. Але це постійна праця, бо тут залучена нервова система. Ось був випадок, коли у дитини з ДЦП після остеопатичної корекції проявилася сильна любов до мами. До того він сприймав маму, як «катувальника», бо вона кожен день його кудись водила. І коли ми з ним попрацювали психосоматично, він зрозумів, що мама йому хоче допомогти. Практикуєте остеопатичну косметологію? На жаль, у нас це ще мало розвинене, її рідко практикують в Україні. Одного разу мені доводилось балансувати дуже асиметричну людину. Коли балансували таз, відбулась самокорекція – аж по обличчю та нижній щелепі. Пацієнт зауважив, що обличчя стало симетричнішим. Якщо забрати перекіс, то покращиться кровопостачання та зникнуть за-

стійні явища. Це запускає процес омолодження. Остеопатія – це самостійний вид лікування чи її варто застосовувати в комплексі з іншими видами терапії? Все має бути в комплексі, починаючи від діагностики. Був такий випадок: у пацієнтки перекосилась усмішка. З’ясувалось, що у неї був гайморит. Остеопатично усмішку вдалось покращити – і далі я вже скерував цю жінку до лора, аби лікувати ніс. Окрім відвідин остеопата, варто дотримувати рекомендацій і в повсякденному житті: слідкувати за поставою, тим, як ми сидимо. Адже коли ми розслаблені і не зважаємо на це все, то починає з’являтися біль. Відпрацювання постави – це 100% покращення. Чи варто відвідувати остеопата задля профілактики? Остеопата варто відвідувати, коли є конкретний біль. Але навіть остеопатичну техніку можна використати для релаксу. Ось у мене є клієнт, який двічі на тиждень приходить на профілактично-оздоровчий масаж. Він розслабляється і майже засинає, а потім з новими силами іде продовжувати працювати. Ірина Кунинець

Запис за тел: 067 582 26 62 050 140 19 60 вул. Шевченка, 111а Відпочинковий комплекс «Легенда SPA» f energy-osteopat.business.si

Анатолій ГАРАЙДА: «Усе найкраще, що перейняв у США, хочу реалізувати на рідній землі»

Поки одні їдуть шукати кращої долі за кордоном, Анатолій Гарайда вирішив повернутись додому – у рідні Пустомити, проживши 13 років в США та створивши там успішний бізнес. У планах підприємця розпочати власну справу та відродити економіку свого краю.

Як давно Ви поїхали у США? Одразу ж після того, як здобув юридичну освіту в Україні, вирішив поїхати в Чикаго, аби заробити грошей. Спочатку було дуже важко, доводилось працювати одразу на трьох роботах. Повертаючись втомленим додому, мріяв – колись зможу відкритий власний бізнес та, можливо, ще отримаю другу освіту. Зранку я працював на будівництві, ввечері прибирав приміщення, а вночі ще припарковував автомобілі. Коли вивчив англійську мову краще, то пішов у коледж, де провчився два роки, а потім ще рік в університеті Огайо. І тільки після того, як склав інтегровані іспити до мого українського диплома, зміг перевестись у Бостонський університет, де і закінчив його факультет кримінального правосуддя. Лише після важкої праці та навчання, на п’ятий рік життя в Америці, мені вдалось відкрити свій перший бізнес. Що це була за справа? Я назбирав кошти і відкрив фірму із прибирання приватних осель та офісів. Бувало, що доводилось прибирати самому, адже наймані працівники не завжди якісно виконували свою роботу. Проте з часом вивчив ринок, найняв менеджера – і десь за півтора року в компанії працювало вже 50 осіб. Цей бізнес я мав до 2017 року. Паралельно Ви відкрили ще й фірму з вантажних перевезень? Так, у 2009 році разом із знайомим започаткували ще один бізнес, вдавалось не усе. Але згодом я відкрив вже свою фірму з вантажних перевезень, де у мене було кілька фур. Справи ішли то вгору, то вниз. І лише у 2011 році, після того, як змінили напрямок роботи, – бізнес почав процвітати. У Чикаго ми відкрили склади, куди при-

возять свій товар компанії. Ми вже комплектуємо фури різними товарами і розвозимо їх по всій Америці – туди, де компанії не мають великого збуту. Спочатку нам привозили свої товари 2-3 компанії, а зараз вже співпрацюємо із 4-5 тисячами. На рік здійснюємо 7-10 тисяч вантажних перевезень по всій Америці. Ви – успішний бізнесмен за кордоном, чому вирішили повернутися додому, в рідні Пустомити? Америка – це не моя країна. Я це зрозумів одразу, як тільки приїхав туди. Хотів заробити гроші і повернутись, але повернення затягнулось на довгі тринадцять років. Коли бізнес почав приносити стабільний дохід, ми з сім’єю таки вирішили поїхати до рідної землі. Переїзд пришвидшило й те, що моя старша донька мала іти до школи. Ми хотіли, щоб вона навчалась в українській, тож два роки тому ми повернулись у Пустомити. Бізнес в США продовжує функціонувати, тому я періодичну туди їжджу. Плануєте відкривати бізнес в Україні? Так. Як тільки держава створить умови для вільного ведення бізнесу, я обов’язково переведу його в Україну. Ви допомагаєте рідному району, що вже вдалось реалізувати з часу переїзду? Місцевим навчальним закладам купував книги, організовував поїздки в табори. Був радий закупити футбольним клубам м’ячі та форму. Розділив кошти на розбудову місцевої церкви. Очевидно, що всі проблеми одразу неможливо вирішити, бо є над чим працювати. Але для мене важливо, щоб моє рідне місто, та й Україна в цілому розвивались. Усе найкраще, що перейняв в США, я хочу реалізувати на рідній землі. Ірина Кунинець

С Семенович

40 |

Любов буває різна, і в наших Stories кожен може знайти свою, –

On I Ona Сучасний молодий гурт On I Ona кілька тижнів тому презентував свій перший альбом. Та чимало їніх треків вже співають тисячі українців, адже вони займають топові позиції в головних хіт-парадах радіостанцій. Дует працює в особливому стилі – україномовний ліричний deep house. Про нелегкий шлях до впізнаваності, натхнення, любов та життєві цінності On I Ona розповіли в інтерв’ю журналу «Егоїст».

Нещодавно ви презентували свій альбом. Як він створювався? Олексій: До свого стилю ми йшли довго, шукали автентичне звучання. Спершу створювали треки, які не були між собою поєднані однією ідеєю, їх записували англійською та російською. Усе змінила пісня «Від ілюзій». Саме від неї можна розпочинати відлік усвідомлення, якою має бути наша музика, і саме з неї розпочинається історія створення нашого дебютного альбому «Сторіз». Альона: Усі пісні з нашого альбому – невигадані історії. Ми їх прожили. Вони близькі кожному, бо усі ми час від часу потрапляємо у

схожі ситуації. Різні етапи у стосунках з рідними та коханими – це про усіх нас. Тут і пристрасть перших побачень, смак поцілунків та палкі почуття, і сум від першої сварки та стосунків на відстані, радість від примирення, відчуття гармонії та захоплення миттю. Як у дуеті створюєте треки? Альона: Ми пишемо на англомовну риму. Англійська – мова, що обтікає, її легко перетворювати в українську. Над текстами сидимо довго не тому, що риму важко знайти, а підбираємо правильні слова, аби вони не звучали в контексті грубо. Часто просто на дикто-

фон в телеграмі записуємо уривки, пізніше Олексій обробляє. І коли пісня «саме те», відчуваємо якось одночасно, двоє. Олексій: В альбомі 15 треків: 4 мікси, інтро та 10 повноцінних композицій. Є пісня «Пробач», яка розчулює, під неї можна трохи посумувати. Пісні «Індія», «Феном», «Вода» навпаки – танцювальні. Альона: Концепція альбому Stories – dance meaningful pop. Тобто ми розповідаємо зрозумілі для кожного сюжети нашого кохання, смутку і минулого найдоступнішими методами – з допомогою сучасних технологій, соцмереж та танцювальної, проте смислової музики. Коли

41 зникають межі, людей поєднує любов, історії, досвід та романтика. Олексій: Ми кидаємо виклик усьому несправжньому. Важливо жити тут і зараз, витрачати час не на віртуальні стосунки і розваги, а приділяти увагу близьким, родині, дітям. Наступні покоління повинні мати справжні спогади та емоції, а не породжені соцмережами. Саме тому назва нашого альбому – «Сторіз» (історії реальні та функція «Інстаграм»). Ми маємо вибір, як жити. Технології – інструмент, а не мета існування.

яка вміє правильно донести її до слухача. У тому ж YouTube ще більша конкуренція, там жодна цензура не виокремить ні російськомовну музику, ні загалом закордонну. Тому доводиться працювати ще більше і постійно вдосконалюватись.

Якщо говорити про сучасні тенденції, епоху інтернету та YouTubeканалів, чи легко тепер стати відомим і пробитись до українського шоубізу? Алена: Коли презентували свій перший кліп, то думали, що одразу станемо відомими. Бо «ми ж такі круті»... Нам казали, що шлях до впізнаваності буде довгим, а ми на те відповідали: «Ні, з нами буде поіншому». В результаті сталось так, як нам і прогнозували. Це лише початок шляху. Роки 1,5-2 – лише тоді починають асоціювати виконавця з творчістю. От зараз ми випускаємо альбом. Восени готуємось до туру Україною. Тісно співпрацюємо та дружимо вже років 8 зі студією «Квартал 95», з їхньою хореографинею та режисеркою готуємо постановки. Ми дійсно багато працюємо з менеджерами, рекламою, журналістами, ефірами, піарниками. Олексій: Казкові історії про те, що виклав трек в YouTube – і став знаменитим, не працюють. Є хороша якісна музика, є велика команда,

Ким надихаєтесь, чиї треки у ваших плей-листах? Олексій: Мелодикою та гармонією мене надихають ранні американські soul-виконавці, десь 80-90-х років. Їхня музика дуже красива, і якщо цю гармонію інтегрувати на наш біт, то вдало лягає. Це також розкриває дівочий вокал Альони. Альона: Я слухаю музику, яка схожа до нашої звучанням та стилістикою. Люблю Zivert, MATRANG, серед наших – Kadnay, Джамала, MamaRika, Maruv. Раніше слухала «фірму» – американців, європейських виконавців. Зараз від них на сучасному ринку втомилась. Хочеться чогось живого, народного, аби розуміти, про що трек.

Чи є у вашого гурту мета і мрія? Олексій: Премії та нагороди – це приємно. Однак основна мета, щоб нашу музику слухали. Ми хочемо збирати не лише клуби. У планах на найближчі 2 роки – виступити на «Олімпійському».

Яке послання у вашій музиці? Алена: Музика не має бути деструктивною. Моє послання: все, що ми робимо, – не агресія. Ми завжди за хороше і за те, що любов врятує цей світ. Любов буває різна – і в наших Stories кожен може знайти свою.

Окей. А чим займаєтесь на дозвіллі, куди зливаєте негатив, де заряджаєтесь любов’ю, про яку пишете? Олексій: Я дуже люблю футбол, граємо раз чи двічі в тиждень. Люблю ходити на бруси, турніки. Я за будь-який актив. Бігаю щопонеділка протягом 2 годин, інколи ще 1,5 години в п’ятницю. Альона: Теж дуже люблю спорт: катаюсь на велосипеді, танцюю та займаюсь йогою. Олексій цього року вчився на лижах кататись, я теж досить непогано вмію. Почала десь 2 роки тому – і вже цього року покорила червону трасу в Польщі. Приємний відпочинок для мене – у колі друзів. Люблю такі затишні вечори – зібрати усіх вдома та приготувати щось смачне. Які життєві цінності важливі для вас? Олексій: Для мене найважливіше – сім’я! Це те, заради чого я живу, заради чого я помру. З нею – моє найкраще дозвілля. Альона: Підтримую. Зараз, особливо у жінок, є хвороба – «я все сама». Йдучи до якихось незрозумілих вершин, ми дуже багато втрачаємо. І так, сім’я – найголовніше. І дуже важливо, щоб в сім’ї кожен займав своє місце. Навіть якщо жінка успішна в роботі, вона повинна знаходити час для дітей, чоловіка, бути в родинному колі, створювати теплу атмосферу та надихати. І водночас вона має займатись справою, яка приносить їй задоволення. Роксолана Мудрак

42 |

Грандіозний фінал конкурсу «Місіс Східна Європа 2019» Довгоочікувана і дуже особлива подія відбулася 22 травня – фінал конкурсу краси «Mrs.Eastern Europe 2019/Місіс Східна Європа 2019».

лосування стала Гражина Маркова. Титул «Віце-місіс Львова» отримала Зоряна Кириленко, а «Місіс Львів» – Наталія Тропак.

Позаду 2 насичених місяці, 9 важливих заходів у межах проекту, нескінченні години репетицій, дефіле, переповнений переживаннями та ейфорією фінал… І ось – переможниць обрано!

Звання «Друга віце-місіс Східна Європа» належить Ганні Гаврилів, а «Перша віце-місіс Східна Європа» – Йоланті Клюсовській.

«Місіс глядацьких симпатій» за результатами відкритого інтернет-го-

Головна переможниця проекту – Ліґа Гаркуша із Латвії. Ліґа – неймовірна та надзвичайно харизматична жінка. Їй 44 роки, вона – мама чоти-

рьох дочок, бізнес-тренер із 18-річним досвідом, засновниця компанії Ligagarkusha, де допомагає людям зрозуміти їхню особисту місію та цінності у житті. Саме діти є «великим вибухом» у житті Ліґи. Вони навчили її любити по-справжньому та не дають зупинитись. Вже у жовтні цього року Ліґа поїде на світовий конкурс «Жінки Всесвіту», що відбуватиметься у Домініканській Республіці, аби представити там Східну Європу.

Ліґа Гаркуша справді достойна цієї корони – у цьому впевнені фіналістки, організатори та партнери грандіозної події. Усі вони вболівають за подальші успіхи переможниці. Однак на цьому сюрпризи не закінчилися. Окрім світового конкуру краси для жінок, Уляна Оксенюк (національний директор проекту «Місіс Східна Європа») отримала право де-

легувати учасницю на європейський конкурс «Місіс Європа 2019» Тому переможниця у головній номінації від Львова – Наталія Тропак – впевнено представлятиме свій титул на цьому конкурсі. Відбудеться він у жовтні в мальовничому місті Лас-Пальмас, Іспанія. «Місіс Східна Європа 2019» – набагато більше, ніж просто конкурс

краси. Кожна із учасниць – унікальна, сильна, та розумна. Ці жінки наповнюють змістом усе навколо та шалено надихають. Свято справжньої чарівності, зовнішньої і внутрішньої, творили організатори, партнери та усі, хто долучався до реалізації настільки масштабного проекту, щиро за нього вболіваючи.

44 |

ДЕ МОЖНА ВІДПОЧИТИ З IQOS

У ЛЬВОВІ ПІСЛЯ ОПІВНОЧІ? Львів – це чарівне місто древньої архітектури, легендарних пабів, кафе та ресторанів. Коли гуляєш тут, хочеться забути про усі обмеження і отримувати задоволення. Спробувати кожен з неймовірних десертів, продегустувати найкращі сорти пива, які пропонують затишні паби, і насолоджуватися дружнім спілкуванням без потреби виходити на перекур. Не так давно практично в кожному ресторані, кафе або барі можна було побачити табличку «No smoking». Боротьба за здоров’я нації та права некурців змусила любителів тютюну усамітнюватися, щоб віддати данину своїй звичці. Сьогодні з’являється все більше людей, які прагнуть подолати її або хоча б зробити менш

шкідливою. Таку можливість надає IQOS, а прогресивні заклади громадського харчування із задоволенням підтримують сучасний тренд. Саме тому ми підготували список IQOS-Friendly закладів, які навіть після опівночі раді пригощати та розважати своїх гостей. СПЕРШУ, ЩО ТАКЕ IQOS? Чим він відрізняється від звичних сигарет і чому для нього роблять такі винятки? Вся справа у відсутності диму, клубів пару та різкого запаху, які характерні альтернативним варіантам. Прилад для куріння, яким, по суті, є IQOS, не спалює сигаретний стік, а помірно нагріває його, аби вивільнити тютюновий аромат і нікотин, необхідний курцям. Саме в цій технології криється принцип змен-

шення шкоди для людей, що палять, і безпека для їхнього оточення. Температура нагрівання в IQOS обмежується 350 градусами, в той час як у звичайній цигарці тютюн горить при 800 °С. У процесі горіння тютюнового листя виділяється дим з гострим запахом, який містить понад 6000 сполук. З них багато є небезпечними для здоров’я. Смог не тільки шкодить оточенню, але й надовго зависає у повітрі, вбирається в меблі та покриття, створюючи несприятливу атмосферу. IQOS виключає всі ці неприємні моменти. Нагріваючи тютюн, він дозволяє отримувати нікотин без супутніх продуктів горіння та легкий аромат, якого у повітрі практично не чути. Поява такого гаджета зробила революцію в області тютюнопаління та дозволила комфортно відпочивати на одній території і курцям, і людям, вільним від цієї звички. ЯК ПРАЦЮЄ IQOS? Сам прилад IQOS – це тримач-олівець з керамічним нагрівальним елементом всередині. З одного боку він має отвір, куди вставляється спеціальний стік, а з іншого – акумулятор, що підтримує нагрів тютюну в процесі паління. Активувати гаджет потрібно, утримуючи відповідну кнопку. В середньому один сеанс його роботи розрахований на 14 затяжок, або 6 хвилин у часовому інтервалі. Потім кнопка гасне і прилад вимикається – час заряджати. Заряджається тримач у невеликому боксі з відкидною кришкою. Він має ергономічну обтічну форму та приємну матову поверхню, за що IQOS так люблять цінителі «стильних штучок». Виробник намагається задовольнити естетичні смаки користувачів, а тому дуже часто на столах кафе та ресторанів можна побачити барвисті гаджети для нагрівання тютюну, які відображають індивідуальність власників і вражають своєю різноманітністю. Для використання IQOS підходять тільки спеціальні стіки HEETS, які виробляє Philip Morris. Це не примха виробника або прагнення заробити, а необхідність, викликана технічними особливостями гаджета:

45 • смак і аромат тютюну стіків HEETS використовується без залишку та повністю розкривається в процесі паління; • тютюн у стіках виглядає поіншому; це не подрібнена крихта, а спресований у пластини тютюн, укладений таким чином, щоб віддавати аромат при нагріванні; • вміст стіків HEETS є насиченим – щоб збільшити випаровування та летючість ароматних речовин, листя тютюну просочують гліцерином; без цього нагріте листя неохоче віддають свій аромат та нікотин. Поціновувачів IQOS не надто хвилює таке обмеження. Виробник пропонує 6 різних варіацій стіків, серед яких кожен зможе обрати улюблений аромат, щоб насолодитися відпочинком під келих чудового львівського пива. РОЗВАЖАЛЬНИЙ IQOS-ТУР ПО НІЧНОМУ ЛЬВОВУ Львів живе активним нічним життям та гостинно приймає відвідувачів після опівночі. Багато закладів – IQOS-Friendly, а тому вони не тільки дозволяють користуватися гаджетами для нагрівання тютюну, але навіть мають у продажу стіки та надають послуги зарядки приладу. Якщо ви шукаєте саме такі місця, де можна розслабитись після заходу сонця, рекомендуємо звернути увагу на наступні. Music Lab. Затишне цілодобове кафе з хорошою музикою та багатою картою коктейлів. Гості зможуть насолодитися традиційною барною атмосферою, живим музичним виконанням, чудовою європейсько-азіатською кухнею.

Паб «Білий Лев». Популярний місцевий заклад, в якому можна спробувати чудове крафтове пиво та гідно оцінити воістину левові порції приголомшливої кухні. Любителям спорту і музики варто заглянути сюди з четверга по суботу: в ці дні у пабі грають популярні гурти та транслюються важливі спортивні події. Працює заклад до 2 години ночі. Нічний клуб De Luxe Night club. Заклад для любителів якісного відпочинку, який вразить яскравим дизайном, актуальною музикою та неординарними вечірками. Клуб славиться багатою барною картою, смачно годує навіть у нічний час, а четвергами пригощає милих дам безкоштовним шампанським і чоловічим стриптизом. Час роботи закладу – 20:00 до 5:30 ранку. 4friends Whiskey Pub. Один з кращих пабів для поціновувачів віскі! Розкішний бар може запропонувати 250 видів напою, виробленого в Шотландії, Японії, Франції, Швеції та інших країнах світу. Така різноманітність дозволить розширити свою географію смаків, а ситна м’ясна кухня підкорить з першого шматочка. Кількість IQOS-Friendly закладів зростає і у Львові, і в усьому світі. Навіть якщо ви не бачите відповідної таблички, це далеко не означає, що користуватися гаджетом заборонено. У більшості випадків діє негласний дозвіл – і на це є безліч причин. IQOS: турбота про себе і повага до оточення

«Дим сигарет з ментолом» вже давно не викликає ні в кого романтичних почуттів. Саме тому заклади, що прагнуть привабити гостей максимальним комфортом, так лояльно ставляться до IQOS, який давно став більш гігієнічною та менш шкідливою альтернативою сигаретам. Новий тренд має безліч переваг: • зберігає сприятливий мікроклімат – відсутність їдкого диму дозволяє примирити некурців з курцями, дозволяючи кожному насолоджуватися чистим повітрям і свободою самовираження; • IQOS менш шкідливий для здоров’я тих, хто його використовує, а також виключає ризики пасивного паління; так куріння стає більш цивілізованою та безпечною звичкою; • не залишає слідів попелу – через те, що стік не горить, попіл не може зіпсувати одяг або скатертину, а на столі ніколи не буде диміти попільничка з неприємним запахом. Гостям, які не палять зовсім, не варто хвилюватися, що їх буде турбувати легкий аромат, який доноситься з боку користувачів IQOS. Власники хороших закладів намагаються використовувати потужну вентиляцію та ділити приміщення на зони за інтересами. Відпочивайте із задоволенням! Нехай кожен день, проведений у Львові, запам’ятається вам позитивними емоціями!

46 |

Юрко Величко: «Стоматологія – це також творчість. Я – скульптор, якщо хочете!»

З молодим і талановитим стоматологом Юрком Величком «Егоїст» спілкується не вперше. З часу нашої попередньої зустрічі в житті та практиці лікаря сталося багато змін. Про роботу й життя як творчість, нову клініку, благодарність та егоїзм — наше літнє інтерв’ю. Юрко, сьогодні ми спілкуємося вже вдруге. Як змінилось твоє життя? Я у Львові вже п’ятий рік. Час минає швидко, змінює мене і все довкола. Моя справа – лише добре відчувати зміни та робити ставки на справжні речі.

Я навмисно руйнував узвичаєні стереотипи сприйняття клінік. А як інакше?! Тоді я щойно закінчив навчання – мені було лише 25. Розпочинав практику у місті, де завжди мріяв жити. Це місто давало мені поживу для «забави», і я забавлявся. Я – провокатор!

Вперше ми зустрілись у старій клініці. Пам’ятаємо, як у соцмережах з’являлись навіть іронічні коментарі щодо її назви Dr. Medium. Мені дуже подобались ті жарти, а особливо «тут заговорюють зуби». Дуже влучно! Однак як сама назва, так і дизайн були добрим маркетинговим ходом, бо пацієнти не відразу розуміли, куди потрапляли. Адже замість звичних для численних стоматологічних клінік холодних кахельних стін і рецепцій із сонними адмінами, вони опинялися у салоні із антикварними меблями, роялем, канделябрами й свічками.

Отже, спровокувавши простір, ти увірвався на стоматологічний ринок, у якому і так було достатньо пропозицій. Як тобі вдається триматися на плаву? Бо я найкращий! Перед тим, як розпочати, спитав себе: хто я і чого хочу. На перше питання відповідь знав. Чого я хотів? Відкрити найкращу клініку із найякіснішими матеріалами, інструментами, послугами і практикувати. Ви зараз можете мені закинути хвастощі, але так є. Я з дитинства знав, що буду стоматологом. Навіть у школі вчив лише те, що могло допомогти мені втілити мрію. Отри-

мавши хорошу освіту, я був чи не єдиним, кому викладачі дозволили практикуватися з третього курсу. А як могло бути по-іншому? Мій прадід, якого разом із сім’єю вислали до Сибіру, у бараках лікував людей, хоча медиком не був. Надавав медичну допомогу, навіть робив операції, хоча його тодішніми інструментами були лише ніж, вогонь і спирт. На жаль, я не застав його, але сама присутність його у моєму житті з розповідей бабці та мами – все це само собою проросло у мені. Тепер у тебе є сучасна клініка з персоналом, технічним забезпеченням. Ти змінив усе, проте незмінними залишаються багато монохромних портретів жінки на стінах і рояль замість рецепції. Незмінною залишається моя мама. Це її портрети. Може, хтось вважатиме мене сентиментальним (це якраз не про мене), але мамі я завдячую

47 усім. Якби не вона – не було б усього цього. До речі, саме ці чорно-білі фото й дали поживу для дизайну, і, звісно, рояль. У дитинстві мені навіть й на думку не спадало займатися музикою, але тепер я без неї себе не уявляю. Зі мною так завжди: якщо відчуваю сильну потребу у чомусь, все роблю для її втілення, йду навіть крізь іронію й сарказм оточення та брак часу. Купив інструмент, запросив педагога та почав з азів: гами, нотна грамота, щоденні заняття. Зате яке тепер щастя – грати для себе музику! Хоча у всьому цьому є також і практична складова: техніка рук, вправність пальців – це той щоденний додатковий тренінг, якого потребує будь-який професійний хірург-практик. Цікаве поєднання у тобі цієї творчої та практичної складової. Твоє «королівство» ультрасучасної техніки, інструментів, лункої чистоти довкола просто обрамлене певною театральністю: велике дзеркало за важкими чорними, наче куліси у театрі, шторами, рояль, свічник – все це налаштовує на початок якогось містеріального дійства. Хм… (посміхається). Нехай буде так. Цікаве спостереження, хоча для мене це все єдине, бо мій фах – естетична стоматологія – це також творчість. Я – скульптор, якщо хочете! А як можна ще назвати роботу, яка змінює життя іншим? Своїх пацієнтів я заново створюю, повертаю їм впевненість та віру в себе. Я дарую їм нову усмішку. Я – митець, і це порівняння щодо себе мені подобається! Якщо чесно, не розумію людей, які нарікають на одноманітність життя. До речі, хай сходять у театр імені Курбаса – там є вистава за текстами Сковороди. У них – «від-

мичка» до сприйняття життя через механізм «благодарності» та «радості». Що далі, то цікавіше. Ці всі перетворення сталися з тобою за минулий рік, бо в попередній розмові цих тем ми не торкалися... Мене нечасто можна розговорити про таке. Театр для мене – це інтимна територія, як і німе кіно. Те, що ви назвали містеріальним дійством. Приходжу на виставу, актори тільки починають співати, і я розумію, що зі мною щось діється. Іноді ніяковів. Навіть купував три місця замість одного, щоб мені ніхто не заважав. Ще з дитинства для мене такою віддушиною було німе кіно. Щойно з’явився інтернет, ми всі отримали можливість виходу у «відкритий космос», то мене як у воронку затягнуло. Чому саме німе? Сам не знаю, можливо, тому що – беззахисне. З появою звуку, кольору, ефектів усе стало примітивнішим. Мене ж вражають справжні речі, раптові інсайди, адже завдяки їм приходять правильні рішення як у професії, так і у житті. Є такий вислів Джорджа Карліна, що «життя вимірюється не кількістю вдихів і видихів, а моментами, коли перехоплює дух». Ти колекціонуєш такі моменти?

Коли багато працюєш, є потреба, так би мовити, «поміняти воду в акваріумі». Мої подорожі є такими моментами. Раніше їздив з турфірмами, а згодом відкрив для себе самостійні подорожі. Таке собі roadmovie, яке знімаєш сам: дороги, зупинки, містечка, люди, особливо люди. З останніх – подорож півднем Франції: альпійські озера, гори, лазурне узбережжя, трохи Італії. Хтось може закинути мені елітарність вибору місцевості, але для мене це не про ярмарок постсовкового марнославства. Усе просто: зверніть трохи вбік від туристичних мекк – і ви потрапите у красу ландшафтів, маленьких гірських поселень, справжніх людей, які зустрічають тебе як рідного. Саме від таких простих речей у мене перехоплює дух! Отже, аби підсумувати сказане, – ти все в житті робиш для свого задоволення. Ти егоїст? Якщо говорити про назву вашого журналу, ви не вкладаєте виключно негативний сенс у цей термін, тому моя відповідь «Так». Я люблю себе, але не нехтую інтересами інших, оскільки мені це просто невигідно…(сміється). І що в планах? Які вершини підкорятимеш? Небо (сміється). Хочу навчитися літати.

Стоматологічна клініка

Dr. Medium

Львів, вул. Балабана,12 067 343 20 31 Фото: Олеся Правдивець

48 |

ДАВАЙ ДОМОВИМОСЯ? Про 5 стратегій у переговорах та спосіб передбачити їх наперед. «Нам потрібні постачання завтра і за нижчою ціною, ніж заявлена, натомість ми готові працювати з вами на перспективу». Чули таке? Є кілька варіантів розвитку подій. Наприклад, ми поступаємось і приймаємо умови, йдучи за примарною «перспективою». Чи навпаки – говоримо, що не згідні, і клієнт бере те, що ми пропонуємо. Так і не інакше. Або ж кожен відмовляється від чогось, чи, що зовсім рідкість, – шукаємо варіант, який дійсно влаштує усіх. Міфічний, легендарний win-win. Чи знаєте, яку стратегію обере ваш співрозмовник? Якщо мова про постійного клієнта, то тут усе більшменш зрозуміло і прогнозовано. А незнайомець? Адже у бізнесі часто з’являються нові партнери. Стратегії людей в перемовинах прочитати досить просто. Насправді нам треба розуміти, що є всього 5 сценаріїв, які ми можемо обрати для проведення переговорів. І кожен з них має право на життя.

1. СХОВАЙСЯ І БІЖИ Такі люди намагаються до останнього уникати зустрічі. Ліпше не піднімуть слухавку, ніж озвучуватимуть свої бажання. У разі, якщо переговори таки відбулися, вони не здатні наполягати на своєму. Ці люди підозрілі та тривожні. В усіх бачать ворогів і постійно думають про небезпеку. Що робити? Під час переговорів дайте відповіді на такі питання: У чому конкретно полягає проблема його бізнесу? Як і в чому вона може бізнесу загрожувати? Що буде, якщо її не розв'язати? Як можете їй запобігти? Розкажіть про прямі та непрямі вигоди, які отримає ваш партнер завдяки співпраці. Детально опишіть процес усунення найбільшої складності на шляху реалізації проекту.

Якщо йому потрібен час для роздумів – попросіть його це зробити. 2. ПЕРЕМАГАЄ НАЙСИЛЬНІШИЙ Різкий, орієнтований на результат і на власні інтереси партнер, готовий жертвувати фігурами на полі заради перемоги. Часто протискує та продавлює тільки особисті вигоди. Іноді агресивний. Іноді навпаки– підкреслено холодний та ввічливий. Але не хоче відступати ні на йоту. Що робити? Під час переговорів дайте відповіді на такі питання: Чим людина, до якої ви звертаєтеся, заслужила вашу повагу? У чому полягає солідність вашої пропозиції? Як він може брати участь в процесі реалізації проекту і контролювати його? У чому полягають його прямі та непрямі інтереси участі в цьому проекті? Ким і чим він керуватиме?

49 Як участь в проекті підкреслить його значущість? У чому він зможе реалізуватися в цьому проекті та чому навчитися? Чим йому може бути корисна участь в проекті? Будьте готові до відкритої конфронтації та того, що не виграє ніхто. 3. І ТАК ЗІЙДЕ Людина, яка віддає перевагу цьому сценарію, готова вислухати ваші пропозиції і не особливо наполягати на своєму. Займає гнучку позицію, але при цьому часто має складнощі з формулюванням чітких завдань і питань. Що робити? Під час переговорів дайте відповіді на такі питання: Якими є тренди розвитку тієї сфери, в якій ви пропонуєте співпрацю? Яка репутація вашого партнера в сфері, в якій ви пропонуєте проект, і яке ваше ставлення до нього? Чому ви звернулися саме до нього? Яким чином ваша пропозиція вписується в ці тренди і враховує подальші закономірності розвитку ринку? Три причини, чому цей проект потрібний, вигідний і не складний? 4. КОМПРОМІС Такий стиль переговорів характеризується не просто поступками з одного боку, а з обох. Часто його називають найвигіднішою стратегією. На жаль, насправді це ситуація, коли кожен втрачає частину своїх інтересів та запитів.

Що робити? Під час переговорів дайте відповіді на такі питання: Яку підтримку від нього ви хочете отримати і чому вона не буде для нього важкою? Який найбільш головний крок треба зробити вашому партнерові? На чому саме сконцентрувати свою увагу? У чому полягає ваша поступка і як ви її реалізуєте для нього? 5. WIN-WIN Справді виграшна стратегія – домовленості на найкращих для обох умовах. Дуже важлива ознака winwin у тому, що коли переговори не відбулися, то програють обоє учасників – настільки вигідними вони були. Ось запитання для цього випадку: Що важливе для вас в цьому проекті? Що важливе для вашого партнера? Як облік взаємних інтересів допоможе кожному з вас? Чому важливо не поступатися, а шукати загальні точки перетину і знаходити у них можливість діалогу? Як ця дозволить реалізувати вашу спільну мету? Часто ці стратегії добре видно по попередніх домовленостях людини. Досить лише зібрати інформацію про минулі переговори візаві. А якщо такої можливості немає? Є простий спосіб дізнатись стратегію співрозмовника: запитати, на що схожі для нього переговори.

1. На партію шахів? 2. На танець? 3. На естафету? 4. На поле бою? 5. На мінне поле 6. На... ваш варіант А тепер можна аналізувати. Якщо сприйняти сказане, як опис гри, то... 1. Хто перемагає в цій грі? Коли танець, то обоє, а коли поле бою, то можуть всі програти. В одній спортивній грі перемагає тільки один, а в другій – можуть обоє. Це розповість вам, чи здатна людина враховувати ваші інтереси. 2. Хто веде і чи є головний? Яку роль відводить співрозмовник собі? Це розповість про те, які плани на лідерство у партнера. 3. Чи передбачається в грі, що усі діють одночасно, як в танці, або по черзі, як в шахах? Це розповість вам, чи очікувати сюрпризів після того, як основні цілі озвучені. Завдяки трьом висновкам можете легко зібрати інформацію про те, чи готова людина домовлятися з вами насправді. І яку з 5 описаних стратегій використовуватиме він з вами. А попереджений – означає озброєний. Далі – справа за вами.

Євгенія Бардіна, НЛП-тренер Засновник освітнього центру «Метафрейм»

«Людина, якою вам судилося стати – це тільки та людина, якою ви самі вирішите стати»

Ральф Голдо Емерсон

ВІДПОЧИНОК

Легенди озера Тітікака ЗОЛОТО І ЖАБИ У світлі яскравого проміння високогірного сонця Перу на поверхні озера спочатку з’явився великий міхур, а за ним – голова Жан Жака. Він старший у групі водолазів, які прочісують дно Тітікаки в пошуках незліченних скарбів інків. - Ну, що, знайшли хоча б що-небудь? – збуджено запитав керівник експедиції – сивий, худорлявий, носатий француз. - Ні, порожньо, нічого не знайшли. Тут шукати, як голку в копиці сіна, площа величезна, – прохрипів Жан Жак з під своєї маски.

Смутний носатий француз присів на борт великого очеретяного човна і втупився у відро з водою, де плавала жахливих розмірів жаба. Це було його перше фіаско, до цього ж досягав практично всіх поставлених цілей. Експедиція закінчувала свою 2-х місячну роботу і покидала береги найбільшого високогірного озера світу ні з чим. Точніше з відкритим гігантським різновидом жаби, розміром близько 80 сантиметрів, але без жодного знайденого грама золота однієї з найзагадковіших цивілізацій – інків. Носатого француза звали Жак Ів Кусто – і він був прак-

тично на піку слави. Для експедиції до Тітікаки йому вдалося навіть отримати в своє розпорядження новий малий підводний човен, але і це не наблизило його до розгадки таємниці золота інків. Довелось забиратися ні з чим, дарма що 1976 рік для капітана Кусто був неймовірно вдалим. Через 12 років спробу пошуку скарбів зробить знаменитий американський журнал National Geographic – і теж безрезультатно. Що ж так хвилювало багатьох дослідників і вчених? Що заховано в темних, холодних водах загадкової Тітікаки?

52 |

СКАРБИ ТИХ, ХТО ПІШОВ Ця історія почалась 16 листопада 1532 року, коли нікому не відомий колишній іспанський свинопас Франсіско Пісарро на чолі загону з 480 таких же, як і він, «блискучих представників освіченої Європи», захопили в полон останнього імператора інків Атауальпу. Звичайно, іспанці не могли перемогти інків у відкритому бою, тому вдалися до обману. Перебивши при цьому близько 6000 осіб особистої свити імператора, Пісарро взяв в полон сина бога сонця. Загалом події іспанської конкісти – це сторінка ганьби для всіх, хто намагався і намагається досі нав’язувати іншим народам свої духовні цінності, свою культуру та релігію. Цю ганьбу не стерти ніколи. Брехня, зрада, жадібність, вбивства, муки, насильство, знищення досягнень іншої високорозвиненої культури – це все супро-

воджувало священний релігійний завойовницький похід іспанських конкістадорів. Хоча головною його метою було тільки одне – золото. До появи Пісарро інки мали неймовірну кількість цього золота. Щорічно до їхньої столиці звозили близько 165 тонн золота і 550 тонн срібла. Вчені підрахували, що за час правління інків в головне місто імперії Куско завезли просто величезну кількість дорогоцінних металів – від 50 до 100 000 тонн золота і близько 25 мільйонів тонн срібла. Найголовніше, це за законом імперії інків золото, яке одного разу потрапило в Куско, не мало право залишати стіни цього міста. Тому троє конкістадорів, яких Пісарро послав в Куско повідомити про полон Атауальпи, були просто вражені тим, що побачили. Місто, його храми, стіни, дахи, пам’ятники вкривали пластини з

найчистішого золота. Храм Місяця був повністю оброблений пластинами срібла, а вівтар і божественний лик місяця вагою у 10 тонн – виготовлений навіть тепер рідкісної платини. У трьох посланців Пісарро від побаченого запаморочилось в голові – і вони почали судоржно зривати з дахів і стін все золото, до якого лише могли дотягнутися. Звісно, місцеві не могли цього не помітити. На наступний ранок величезна кількість золотих виробів, що зберігалися в храмах і палацах, почали безслідно зникати. Пісарро зі своїм загоном після прибуття вивіз і розграбував все, що міг. Але за свідченням самих перуанців, йому вдалось вкрасти лише чверть того, чим володіли інки. Ось тут наша історія і наближається впритул до священного озера – Тітікаки.

54 |

ОЗЕРО КАМ’ЯНОЇ ПУМИ Золотих грошей в інків не було. Вважалося, що золото – це сльози сонця. Ними має право володіти тільки одна людина у Всесвіті, син бога сонця – верховний правитель імперії. Золото мало лише ритуальне призначення, а використовували його тільки для виготовлення прикрас для верховного божества, його намісника та міста, в якому він жив. Під час правлінні попередника Атауальпи, верховного інка на ім’я Уайна Капак, навіть виготовили золотий ланцюг довжиною у

250 метрів та вагою у кілька тонн. Його на урочистостях на честь бога сонця насилу тримали близько 300 дорослих чоловіків. Саме цей ланцюг першим і зник в ту фатальну для іспанців ніч грабежу міста. Легенди сучасних перуанців кажуть, що близько тисячі індіанців взяли ланцюг в руки і пішли вночі в бік озера Тітікаки, куди перед цим вже вирушили кілька великих караванів з проклятим металом. Вирішили скинути золото в озеро, де, за віруваннями інків, немає дна. Існує гіпотеза, що Тітікака – це частина океану, її відрізало від нього

після того, як з глибин планети піднялися Кордильєри. Довжина озера – 194 кілометрів, а ширина – 65 кілометрів, тобто його площа більша, ніж Пуерто-Ріко. Можна собі уявити, яке враження справляли на стародавніх індійців ці водні простори, якщо навіть у XXI столітті до всього звиклі туристи стоять перед такою красою в заціпенінні. В будь-якому разі ми, які прибули з сонячної України на береги холодної Тітікаки, були вражені до глибини душі. За однією з версій, назва озера походить від індіанських слів, що перекладаються як «кам’яна пума».

55 Його форма справді має деяку схожість з контуром цієї тварини. За іншою версією – від слів «олив’яне поле», це пояснює специфічний колір води в озері. Індіанці з давніх часів перетинали води Тітікаки на очеретяних човнах, однак зараз все частіше користуються моторками. Очеретяний човен служить господареві не більше року, а сплести його – справа клопітка. Сучасні індіанці будують човни в основному не для себе, а на потіху туристам. Щоб побачити Тітікаку у всій красі, треба спочатку побувати в Перу, а потім перебратися на інший берег – у Болівію. Озеро розташоване на висоті 3800 метрів, вода тут – завжди крижана. Купатися туристам і місцевим жителям можна, якщо лише вони люблять холодні ванни, які навіть обпалюють. На самому озері вже багато століть живе цікаве індіанське плем’я урос – народ із плавучих островів. За однією з місцевих легенд, на берегах Тітікаки розгорілася кровопролитна війна між двома

братніми народами кечуа і аймара. Аби не брати у ній участі, індіанці урос сіли на солом’яні човни і попливли на середину озера, щоб там очікувати закінчення бойових дій. Однак війна затягнулася – і урос так і залишилися жити на солом’яних островах. Оскільки острови побудовані з очеретяної соломи, вони не є довговічними. Щоб острів не пішов на дно, його необхідно періодично оновлювати свіжими шарами очерету. На щастя, цього добра на берегах Тітікаки росте величезна кількість. Саме такі дружні стосунки інків (за легендою, вони вийшли з озера Тітікака) і урос привели до того, що золото, швидше за все, скинули десь на великих глибинах (максимальна – 320 метрів), а таємниця поховання зникла в історії. ВІДКРИТТЯ НОВИХ ТАЄМНИЦЬ Коли наша експедиція приїхала в гості на один із 60-ти плавучих островів Урос, то жодного натяку на знання стародавніх таємниць ми не відчули.

Життя тече майже так само, як і сто чи двісті років тому, хоча невеликий відсоток жителів вже користується благами ХХІ століття. Особливо розчулювала наявність сонячних батарей і мобільних телефонів. Але навіть сучасний технічний прогрес поки не допомагає розгадати місце, де лежить золотий запас майже всієї Південної Америки. Коли ж повернулися на батьківщину, то зі ЗМІ дізналися, що міжнародній підводній експедиції із італійських, бразильських та болівійських вчених вдалося знайти під поверхнею озера затоплений храм та безліч будівель. Це неймовірне відкриття підтверджує легенду про секретні святилища інків на дні Тітікаки. Однак дорогоцінних металів поки не знайшли. Майбутніх дослідників, мабуть, чекають великі відкриття – і ми з вами ще не раз повернемося до берегів таємничого індіанського озера Тітікака. Андрій Андреєв

56 |

Засновник експедиційномедійного проекту Ukraїner Богдан Логвиненко поділився з читачами журналу «Егоїст» розповіддю про реалізацію унікального задуму, досвід життя за кордоном, філософію подорожей автостопом та порадив 5-топ місць для мандрівок Україною.

Богдан Логвиненко:

«Задум

Ukraїner виник від бажання змінити сприйняття України як зовні, так і всередині»

Розкажіть, будь ласка, про проект Ukraїner. Як виникла ідея його створення і коли все почалось? Проект з’явився у 2016 році. Задум Ukraїner виник від бажання змінити сприйняття України як зовні, так і всередині. Початковою була ідея показати за кордоном, що таке справжня Україна. Згодом зрозуміли: самі про свою країну знаємо мало – про те, якими є сучасні українці, якою є жива історія, що твориться на наших очах. Мультимедійний контент Ukraїner складається із фотографій, відео, текстів, іноді ще додається віртуальна реальність. Силами великої волонтерської команди вже видаємо матеріали кількома мовами (англійською,

Спільно з Міністерством інформаційної політики ми зробили 260 коротких інформаційних роликів про різні локації в Україні чотирма мовами. Вони ці українські локації презентують за кордоном.

таке медіа-волонтерство, бо це поняття тоді більше асоціювалося з військовими або медичними волонтерами. Ми змогли зібрати надпотужну команду: у проекті Ukraїner зараз працює понад 300 волонтерів. Основною їхньою мотивацією є бажання відкривати Україну для себе. Вони усвідомлюють, що долучаються до чогось більшого – і показують свою країну ще комусь.

Над проектом Ukraїner працює велика команда волонтерів. Як їх мотивуєте? Ukraїner став таким, як є, завдяки тому, що до команди проекту долучаються волонтери. Без них усе це було б просто неможливим. У 2016 році нас запитували, що

Кожен із волонтерів є частинкою великого процесу – і тут дуже важливою є координація. У нас за кожен сектор є відповідальні люди. Той, хто їде з нами в експедицію, після неї вміє робити уже все: від досвіду продюсера до умінь журналіста.

польською, німецькою, чеською, грузинською, французькою, грецькою), показуючи власну країну так, як це зазвичай роблять світові ЗМІ.

57 Зйомки інколи бувають непередбачуваними. Чи траплялося таке, коли Ви мали намір відзняти один матеріал, а через обставини виходило щось зовсім інше? Була у нас така історія. Якось зйомки на цілий день скасували – і ми заночували в селі Олефірівка, що на Полтавщині. Один зі студентів Академії лідерства порадив нам: «У селі за 10 кілометрів живе чоловік, на подвір’ї якого стоять дивні скульптури. Щоправда, нема дороги, але можете туди поїхати». Ми могли би півдня відпочити, але вирішили подивитися. У селі Панасівка, де мешкає не більше двадцяти людей, живе скульптор і художник Валерій Єрмаков. Подвір’я Валерія не сплутаєш з жодним іншим – там він розмістив свої скульптури, створивши своєрідну галерею просто неба. Валерій захоплюється творчістю Миколи Гоголя та грецькою міфологією. Вчився здебільшого за журналами, без натурниць, жодної мистецької освіти він не має. Свої скульптури та картини митець не продає, а дарує школам та музеям. У свої 79 років – Валерій наймолодший з односельців. Це знайомство наштовхнуло нас на ідею: влаштувати йому подорож до Греції та відзняти про це фільм. Я написав пост у Facebook про те, що хочемо повезти Валерія в Грецію. Впродовж трьох годин ми зібрали 40 тисяч гривень, а всього нам вдалося зібрати 115 тисяч гривень. До збору коштів долучилися 850 людей. У березні 2018 року скульптор здійснив свою першу мандрівку за кордон. Впродовж подорожі ми

зняли документальний фільм, який, ймовірно, вийде в прокат до кінця цього року. Нещодавно вийшла перша книга проекту Ukraїner, розкажіть про роботу над нею. У нас завершилося перше коло експедиції і, власне, книга є його підсумком. Ми намагаємось розвивати Ukraїner як інституцію, що досліджує Україну. Книга для нас є порталом для довших історій, їх можна відкрити через QR-код. Ідея написати книгу з’явилась ще тоді, коли все починалось. Зустрілися якось з Юрком Назаруком – і він запропонував видати її у Видавництві Старого Лева. Тоді зустрілися із керівництвом ВСЛ, вони запропонували зробити це до наступного Форуму видавців у Львові, а ми їм: «Давайте до Книжкового Арсеналу». Вони відповіли: «Та це неможливо, у вас ще незібрана книга». І в результаті неймовірних зусиль ми за місяць зібрали книгу, яка важить

1,2 кілограма, і встигли до Книжкового Арсеналу. До речі, друге коло експедиції вже почалось. У нове дослідження ми вирушаємо кожні три роки, впродовж цього часу показуємо нові історії. Робимо це у популярному сторітейлінговому форматі, таким чином можемо залучити якомога ширшу аудиторію, а не суто вузьке коло науковців. Зараз намагаємося зафіксувати життя сучасної України. Ці історії насправді невичерпні – на кожен із регіонів виділяємо три тижні, знімаємо по 5 історій. Цим історіям приділяємо багато часу, аби зробити їх довшими та глибшими. Ви маєте досвід життя за кордоном, кілька років жили у Польщі. Чим життя там відрізняється від України ? Польща – монокультурна, вона одноманітна, я би сказав – медитативна. Я був в усіх воєводствах, організовував концерти. Для багатьох тамтешніх організаторів це було

58 | Скільки мов знаєте? Знаю чеську, польську та англійську. Ще російську, але нею користуюся рідко, та індонезійську, яку вже трохи почав забувати. Із вашої книги «Перехожі. Південно-Східна Азія» запам’ятався розділ «Лишні речі зайві». Цікаво почуту про Вашу концепцію мінімалізму. Вона виникла, власне, через постійні переїзди, коли кожна річ тебе мінімально обтяжує. Я іноді знаходжу у наплічнику речі, які поклав туди кілька місяців тому і жодного разу ними не користувався. Розумію, що їх треба або подарувати комусь або викинути.

дивно: приїхав українець організовувати концерти в Польщі. Мав у своєму підпорядкуванні декілька польських гуртів. Я про концерт польського гурту в Польщі домовлявся ламаною польською, але згодом навчився розмовляти так, що мене вже не могли відрізнити від поляка. Не хотіли пустити коріння в Польщі? Був такий період. Коли президентом України став Янукович, я думав, що залишуся жити там. В Україну повернувся одразу після Майдану. Спочатку жив у Польщі, а потім у Південно-Східній Азії. Коли почався Майдан, я займався промоцією України у світі, зокрема – у Малайзії та Індонезії. У Сінгапурі ми робили події, присвячені українській тематиці, займалися волонтерством, згодом збирали гроші для армії. В Україну повернувся у 2015 році.

Розкажіть, будь ласка, про Ваші подорожі автостопом. Це спосіб зекономити гроші чи своєрідна філософія мандрів? Не хотів я економити, а збирав історії. Для мене важливо побачити життя країни через людей, яких можна зустріти на вулиці. Хоча це недостатньо репрезентативна вибірка, бо зазвичай ті, з ким я знайомився, відкриті та готові до спілкування. Вони й зупиняються, аби підвезти. Такі люди мають проєвропейські погляди – це був дуже цікавий досвід. Я їздив так з Києва у Лісабон та з Києва у Рим. По Азії їздив частково автостопом, частково найманим транспортом. Я працював гідом, мав туристичні групи, складав їм власні маршрути. Охочих відвідати Південно-Східну Азію набирав через мережу. Усі вижили, словом.

Як Ви облаштували квартиру та свій особистий простір? Моїм простором займається дружина, вона – дизайнер інтер’єрів. У нас білі стіни та дуже мінімалістичний дизайн помешкання. Коли постійно мандруєш та досліджуєш історії людей – бачиш мільйон картинок. Іноді хочеш візуально відпочити від усього, потребуєш чистого простору. У нас дім такий, як blank paint (порожній лист), зручний, аби перезавантажитись. Кажуть, що іноді один день в подорожі дорівнює кільком рокам, проведеним вдома. Що для Вас подорожі? Залежить від того, які це подорожі. Іноді важливий час дома, важливий час наодинці, у тиші. Якщо постійно подорожувати і не обдумувати, що з тобою відбувається, – це втрачає сенс. Життя стає калейдоскопом, перетворюється на спорт, в якому ціллю є просто рух.

59 Мабуть, колись, у дитинстві, мені страшенно хотілося поставити якомога більше пташок із відвіданих країн. Але це ніколи не ставало самоціллю, мені цікавіше пізнавати людей. Навіть у експедиції Ukraїner ми розуміємо, що потрібна перерва. Перед тим, як їхати з одного регіону в інший, ми повинні зупинитись, обдумати все, передивитися відзнятий матеріал. Ви стали ініціатором Антонич-фесту. Чому саме Богдан-Ігор Антонич? У нас була команда однодумців. Ми знали, що з дня народження Антонича виповнюється 100 років – більше така дата не повториться і не буде нагоди зробити щось інакше. Це було буквально за декілька місяців до дня народження поета. За цей час ми підготували величезний фестиваль. Окрім того, ще був великий флешмоб у 20 містах, навіть за кордоном. Такий собі міні-формат читання поезії Антонича в громадських місцях. Читали навіть у Москві. Зараз у команді Ukraїner працюють люди, які 10 років тому організовували Антонич-фест. Люди, які творять

зміни в країні. Їх не так багато, але вони так чи інакше об’єднуються. Ви написали книгу із серії життя видатних дітей про Нестора Махна, Шарля де Голля, Олеся Бердника, Джохара Дудаєва та Романа Шухевича. Шухевич – герой, якого більше знають та шанують саме на Західній Україні. Чому він? Мені було важливо поєднати різних героїв з різних регіонів. Це і письменник-фантаст Олесь Бердник, хоч він теж не дуже однозначний – йому закидають співпрацю з КДБ. Однак ми маємо цінувати його за внесок в українську літературу. Тут і Нестор Махно із Центрально-східної України, теж не зовсім однозначний. Так, Роман Шухевич – із Західної України. Джохар Дудаєв теж певним чином причетний до українства, в його армії воювали українці, зараз миротворчий батальйон імені Джохара Дудаєва бере участь у конфлікті на Сході України. Він сформований переважно з чеченців, що були вимушені покинути свою батьківщину. Поступ чеченців у війні з Росією дав розуміння українцям, що таке тюрма народів. Україна отримала свою незалежність досить легко. Через це, ймовірно, і досі продовжує її отримувати. Ви писали, що Україна займає 8 місце серед найнебезпечніших країн світу. Як, на Ваш погляд, можна змінити цю тенденцію? До цього, мабуть, треба звикнути. Україна є небезпечною країною, хоча насправді у нас не є небезпечно. Однак за рейтингами – ви-

сокий ризик тероризму, бо відкрита форма війни. Нам треба з цим жити далі та десь у чомусь брати приклад з Ізраїлю. Це наше становище дає нам можливість швидкого росту. Ми стартуємо з нульової позиції, а з нуля рости на будь-яку висоту легше. Яких п’ять топ-місць Ви порадили б читачам журналу «Егоїст», щоб відкрити для себе Україну? - Це не буде топ, це буде рендом. Перше – Джарилгач. Острів-коса, розташований у Каркінітській затоці Чорного моря. Він є найбільшим островом в Україні та Чорному морі, займає площу 56 кілометрів. Джарилгач багатий на лиманні озера – їх тут близько 200. Друге – «Тузлівські лимани». Цей національний природний парк – ланцюг з 13 лиманів у межиріччі Дунаю та Дністра. Ця частина Одеської області зібрала в собі все різноманіття флори та фауни Причорномор’я: у парку можна побачити майже 300 видів птахів, у місцевих водоймах живе близько 60 видів риб, 37 видами представлений тваринний світ (Довідка Ukrainer). Третє – «Сколівські бескиди», парк розташований у басейнах річок Стрий та Опір. Там збереглися рештки чистих букових лісів, а також смерекові й ялицеві лісостани. Вік дерев сягає 100 і більше років. Четверте – село Селезівка, де розташований національний поліський парк. П’яте – козяча ферма з Наддніпрянщини, де можна попрацювати та пожити. Це може бути як і сільський туризм, так і волонтерство. Христина Полубічко

60 |

ТАРАС КУЗИК: «BANKHOTEL – 365 днів для гостей» Розмова з генеральним менеджером BANKHOTEL Через рік після відкриття готель класу люкс BANKHOTEL зайняв провідні позиції на ринку, став зразком для наслідування та місцем, у яке хочеться повертатись. Про підсумки річної роботи та шлях до успіху ми розмовляли з генеральним менеджером BANKHOTEL Тарасом Кузиком. Пане Тарасе, через рік після запуску BANKHOTEL у Львові Вам вдалося досягнути чудових показників. Які труднощі долали на цьому шляху? У нас не було багато часу на роздуми чи планування. Ми чітко знали, що робимо. Готель офіційно відчинив свої двері 8 червня 2018 року, однак перших гостей зустрічали ще 30 травня під час тестового періоду. Готель – особливе місце. Він ніколи не засинає, постійно працює для кожного гостя, і ми не зупиняємось ні на хвилину. Виникали і бюрократичні курйози. Наприклад, ми замовили ліжка і матраци з Італії – Altrenotti. З’ясувалось, що ці матраци в Україні потрібно окремо сертифікувати, а процедура триває місяць. Через це цінний вантаж прибув за два дні до прийому гостей. Я особисто допомагав водієві фури знайти шлях до готелю, а потім ми всією командою ці матраци розвантажували.

Чи складно було завоювати лідерські позиції в такому туристичному місті, як Львів? Тепер гості дуже вимогливі. Вони багато подорожують світом і знаються на готельному сервісі навіть краще, ніж готельний персонал. Нас порівнюють з такими п’ятизірковими готелями, як InterContinental, Four Seasons, Hilton чи іншими лідерами світового ринку. Тож планка дуже висока. «Код досконалості» – це гасло, яке ми обрали від моменту відкриття. На сайті TripAdvisor ми на першому місці за відгуками гостей з найвищою оцінкою – п’ять з п’яти можливих. Наш рейтинг на Booking становить 9,5 – це також найвища позиція серед готелів такого класу у Львові.

61 ливань, як багато інших львівських готелів. Суттєво зросла кількість індивідуальних гостей і готелю, і нашого ресторану.

Як вдалося досягнути такого рівня сервісу лише за рік роботи? Необхідний індивідуальний підхід до кожного гостя. Ми створюємо атмосферу гостинності, наприклад, з нагоди поселення кожного гостя вітають келихом ігристого вина з іменною листівкою, яку підписую особисто. Кожен гість має мою візитку. Мені часто телефонують з банальними побутовими проханнями, але комунікація та увага до гостя – понад усе. Для нас важливе прагнення радикальної інакшості. Під час святкування річниці від відкриття BANKHOTEL я стояв на вході у ролі портьє. Уже під час бенкету виступив з промовою як генеральний менеджер. Завдяки таким моментам ми й залишаємося в пам’яті людей. Які пікові періоди довелося пережити команді BANKHOTEL за цей рік? Традиційно для львівського ринку пікові сезони – це весна і осінь. На ринку існують два сегменти – це бізнес та відпочинок. Навесні і восени ці два сегменти накладаються. Також впливають яскраві події: цікаві футбольні матчі, фестивалі, концерти. За цей рік нам вдалося зайняти свою нішу на ринку і міцно закріпитись серед лідерів. Скажімо, ми не так страждаємо від сезонних ко-

Наскільки успішно Вам вдається працювати у напрямку конференцтуризму? Вважаю, що це була вдала ідея дизайн-проекту – виділити для подій та конференцій цілий поверх готелю площею 500 квадратних метрів. Це надає нам велику конкурентну перевагу серед інших готелів в центрі міста. Ми маємо гнучкий і дуже сучасний конференц-сервіс, де проводимо події різного формату: від невеликих нарад для кількох осіб до масштабних конференцій на 300 учасників. Цей напрямок діяльності був і залишається дуже важливим для нас. BANKHOTEL має декілька особливих локацій. Це ресторан SAFE, тераса з чудовим карєвидом, винний бар RESERVE та мистецький нічний бар SATIRIKON. Чи вдається успішно розвивати їх? Ці локації збагачують наш готель та працюють в комплексі. Хтось із гостей обирає вишукане вино, а комусь смакують авторські коктейлі. Ще одна «родзинка» – ми пропонуємо гостям хоспер-меню. А взимку чудово смакує наше фламбе-меню. Можливо, у Львові ми – єдиний заклад, який пропонує фламбе. Цього року запровадили традицію щонеділі проводити сімейні бранчі у ресторані SAFE з безлімітом устриць та ігристого (brunch.bankhotelcom.ua). Нам дуже пощастило з шеф-кухарем Дмитром Пироговим. Знайти таку

людину дуже непросто. Ще один майстер своєї справи – це наш сомельє Петро Добровольський. У винному барі RESERVE ми маємо понад 250 позицій у ретельно підібраній винній карті. В арт-барі SATIRIKON проводимо виставки відомих карикатуристів та діджей-сети. Нічний бар і сатира – це вдале поєднання. Також маємо ще одну локацію на території готелю – BANKHOTEL BEAUTY. Там працює команда кваліфікованих стилістів та візажистів. У концепції, назві та інтер’єрах BANKHOTEL відчувається мистецькі віяння. Чи вплинуло це на сприйняття готелю та формування його іміджу? Безумовно. Однією з цінностей бренду готелю є «мистецтво» і, власне, це зображає повна назва готелю – BANKHOTEL ART. CONGRESS HALL. Мистецтво дивує людину, наповнює життя емоціями і враженнями. Ми ж працюємо, щоб приємно дивувати наших гостей та влучити їм прямо у серце. На початку розвитку цивілізації важливою була сила, потім, під час промислової та наукової революції, важливим став розум. Сьогодні успіх залежить від серця, тож ми плекаємо ці емоції і дбаємо про кожного нашого гостя. Автор Андрій Дрозда

Шепільська

«Ролекс+»

Ресторан

– вишукана кухня та затишний інтер’єр

Навколо ресторану – паркова зона, там можна заховатись у спекотний день, випити чашку кави або ж смачно пообідати. Середня вартість весільного меню на одного гостя становить 1200 гривень. В ціну входить повноцінне меню із алкоголем та весільним тортом. Вартість бенкетного меню на одну особу – від 800 гривень. Весілля, бенкет, день народження або ж гучний корпоратив – усе це ви зможете відсвяткувати у новому ресторані «Ролекс+». Заклад у Львові відкрили нещодавно – на вулиці Кульпарківській 222/2. Тут ви зможете посмакувати європейською та українською кухнею, у меню є страви із французької кухні. А ще широкий вибір страв, приготованих на мангалі: риба, м’ясо, запечені овочі. Смак та вишукана подача неодмінно вас вразять. Ресторан має свій кондитерський цех, тому може виконати будь-яке побажання гостя. В асортименті є 490 різних оформлень тортів та 70 видів начинок. Інтер’єр створений у пастельних кольорах, заклад може вмістити до 100 осіб. На вулиці є тераса зі столиками, а також три альтанки. Дві з них – на 12 гостей (при потребі можна посадити до 15), і ще одна альтанка на 40 осіб.

«З кожним гостем ми складаємо меню індивідуально, враховуючи усі побажання та зважаючи на бюджет святкування. Також ми можемо приготувати страву, якої немає у меню. Наші кухарі готові виконати спецзамовлення і завжди уважні до деталей», – розповідає керівник «Ролекс+» Наталя Дуда. Засновник ресторану Андрій Бас є власником мережі «Ролекс+». Однойменний ресторан – вже восьмий заклад, успішно працюють піцерії ресторанного типу на Львівщині. «Ролекс» – це якість та стабільність, саме таких принципів тут дотримуються. Гості мають бути максимально задоволені кухнею та обслуговуванням. Андрій Бас працює в ресторанній сфері із 2002 року та уважно слідкує за кожним із своїх закладів. «Ідея ресторану з’явилась у мене. Я ретельно

слідкував за усіма роботами: розробляв дизайн закладу, проектував літній майданчик, складав із кухарями меню», – каже власник мережі. У ресторані «Ролекс+» приділяють особливу увагу безпеці харчування. Столи накривають за 15 хвилин до початку святкування, аби ви могли смакувати найсвіжішими стравами. Під час бенкетів ресторан надає повне обслуговування, один офіціант обслуговує по 10-12 осіб. Заклад працює з одинадцятої години ранку до одинадцятої години вечора, однак за потреби це час можна продовжити. У п’ятниці, суботи та неділі в ресторані грає жива музика, а в будні тут можна насолодитись грою піаніста та скрипаля. В «Ролексі+» – смачні сніданки, обіди та вечері. Територія навколо ресторану дозволяє організувати виїзну весільну церемонію: арка та паркова зона створять неймовірну атмосферу для вашого свята.

68 |

АРТУР ТУМАНЯН: «МОЄ ЗАВДАННЯ – ЗРОБИТИ УКРАЇНСЬКУ КУХНЮ СВІТОВИМ ТРЕНДОМ» Артур Туманян – молодий та амбітний бренд-шеф Edem Resort Medical & SPA. Він не боїться експериментувати і поєднувати непоєднуване. Тому його страви – симбіоз ексцентричності та вишуканості. І цього літа він знову має намір нас здивувати…

Артуре, що надихнуло на створення нового меню Edem Resort? Коли тобі дійсно подобається готувати, не потрібно, щоб щось надихало. Зараз нам доступна нереальна кількість рецептів: книги, соціальні мережі, подорожі… Я постійно перебуваю у вирі інформаційного потоку. Це і є моє натхнення. Слідкую за топовими шеф-кухарями України та світу, багато з яких – мої друзі. Так ми стимулюємо один одного і черпаємо нові ідеї. Наприклад, зараз у шеф-кухарів сезон кульбаби. Дехто робить із них каперси.

А в Тернополі навчилися готувати локальних мідій. Я спілкуюся із гостями наших ресторанів. Ну, хочуть відвідувачі Terrace сала, то чому б не подати? Головне – не боятися виходити за рамки і правила, тоді ти створюєш щось вартісне. Що найперше варто спробувати із нового меню? У ресторані De Vine – рол з креветками. Виглядає фантастично, до того ж хрускіт поєднується з цікавою ніжністю та кислинкою.

69 Страва збалансована, і тому – довершена. З десертів – однозначно вафельний торт. Ми осучаснили його подачу, але смак з дитинства залишився. Ну, і борщ, звичайно. Як не скуштувати його у Західній Україні? А ще – вареники, які ліпимо тільки на замовлення. У ресторані Terrace дуже багато фаворитів. З нового меню раджу міні-T-bone з битими огірками. Просто уявіть це поєднання хрусткого, гострого та пряного. Усі звикли, що стейк T-bone – півкілограмовий шматок м’яса. А ми пропонуємо 5 міні-стейків по 60 грамів. Це урізноманітнює страву. Наступний must – карпаччо з кабачка. Хоч він зі старого меню, але однозначно хіт. Додає легкості до меню сирний суп. Щоб зробити його невагомим, перед подачею ми використовуємо блендер. Виходить ніжний сирний суп із броколі, куркою, томатами чері та шпинатом. Ми йдемо на ризик, але він виправданий – однозначно. Ваша місія – зробити українську кухню світовим трендом. Скільки традиційних страв у новому меню? 80% – українська їжа. Моє правило – це повинно бути цікаво. Якщо я використовую техніки, які привіз з Італії, то міксую із локальними продуктами. Чи можна це назвати українською кухнею – суперечне питання. Практикую досвід різних країн та використовую українську

EDEMRESORT.COM

продукцію. Головне – ідея, яку несеш, і підтримка власного виробника. Як Ви використовуте свій закордонний досвід у новому меню? Використовую навички, які привіз з Італії. Наприклад, у меню De Vine буде ризотто. Листи ромену трішки спалюються на відкритому вогні. Після цього ми готуємо базу, як пюре, щоб загустити і надати смаку. Дещо привіз із Латвії. Там готують овочеві бази, тобто пюре на основі молока та бульйону. Смак цієї комбінації – насичений сирний. У ресторані Terrace теж є кілька запозичених прийомів. Карпаччо з кабачка у нас подаватиметься з особливим кремовим смаком. Для цього ми беремо соус з броколі, який готуємо на бульйоні комбо (сушені водорості з яскравим і насиченим смаком). Ця зелень нетваринного походження, але ми отримаємо ніжний смак водоростей та насичений білковий, який нещодавно визначили п’ятим смаком умамі. 25 червня Ви відвідали Ukrainian Gastro Show. Чим дивували на події? Розповідав про те, чим насправді є українська кухня, а також про свої страви. Стартував з 4 подач міксу амбісуші: маленьких компліментарних закусок та апетайзерів. До речі, вони не враховуються у чеку. Такий маленький комплімент. Моя

ЗАБРОНЮВАТИ СТОЛИК

ідея – зробити ці подачі дешевими, але смачними. Тому перше – це паштет із голубів. Розводити їх зовсім незатратно. В меню увійшов паштет із голуба в глазурі з паленого сіна та ялинковими початками. Ще подавав форшмак із копченого товстолоба. Усі страви локальні, їх можна приготувати із наших продуктів. Я хотів, щоб усі інгредієнти були зібрані в межах Edem Resort, – і це цілком реально. Ще одна страва – пиріжки з «крухого» тіста. По суті, пісочного, але з мусом із мозку. Ми відійшли від «класики» і додали борошно з насіння гарбуза. Так отримали цікавий колір та текстуру. Трохи урізноманітнивши технологію приготування, отримали хрустке тісто і ніжний мус із мозку. Це можна назвати суфле. Від стартерів переходимо до холодних закусок. Рецепт я взяв із книги Ольги Франко – м’ясо в дубовій діжці. Воно маринується, засолюється, витримується, ферментується. Родзинка – дубове листя і сама дубова діжа. Правильна кількість солі, спецій, витримка – і ми отримали абсолютно новий смак яловичини. Відчуваємо пряність і текстуру м’яса. Подавали страву із соленими овочами. Зараз сезон маринованих огірків, всередину яких додали мариновану кропиву. Це варіація битих огірків, але з наших продуктів. Доповнили страву ніжним соусом – це був мій черговий експеримент.

+38 (067) 314 65 12

«Всі діти – художники. Проблема в тому, щоб залишитися художником, коли стаєш дорослим»

Пабло Пікассо

ДРІБНИЦІ ЖИТТЯ

АВТОНОВИНКИ:

ВІД ЗРУЧНИХ КРОСОВЕРІВ ДО ЕКСКЛЮЗИВНИХ МОДЕЛЕЙ Авто для чоловіків – один із важливих показників розвитку та серйозний стимул для цього. Автівка вказує на статус та багато розповідає про характер чоловіка. Це прекрасно розуміють автовиробники, тому наввипередки презентують новинки для найрізноманітніших покупців: від любителів практичності до поціновувачів ексклюзивних машин. Для вас, наші читачі, ми підібрали останні та найсвіжіші автоновинки. Насолоджуйтесь їхньою красою та витонченістю.

Ferrari F8 Tributo – топовий суперкар

Audi Q4 e-tron – електричний кросовер Audi розширює свою лінійку електромобілів. На Женевському автосалоні 2019 компанія презентувала концептуальний електричний автомобіль Q4 e-tron, виробництво якого почнеться наприкінці 2020 року. Компактний зовні та просторий всередині – саме таким є чотиридверний позашляховик з довжиною кузова 4,59 метра. Завдяки своїм розмірам Audi Q4 e-tron займає топове місце серед компактних автомобілів. Електрокар має два електричні двигуни потужністю 225 кіловатів. Ця машина здатна розігнатись до 100 кілометрів на годину лише за 6,3 секунди, а максимальна швидкість може становити 180 кіло-

метрів на годину. Акумулятор заряджається при максимальній потужності 125 кіловатів. Тож, аби відновити 80% заряду акумулятора, знадобиться близько 30 хвилин. Вражає і стильний дизайн автомобіля. На дисплеї Virtual Cockpit зображаються найважливіші дані: швидкість, рівень заряду акумулятора та навігація. У планах компанії до 2025 року збільшити продажі електричних транспортних засобів до однієї третьої від загального обсягу. І завдяки цій пропозиції Audi тепер покриває усі важливі сегменти ринку транспортними засобами з повністю електричним приводом – від класу А до повнорозмірних автомобілів.

Ferrari замінила 488 GTB новим суперкаром F8 Tributo. Він – із найпотужнішим в історії марки мотором V8. Ferrari F8 Tributo прискорюється до першої сотні за 2,9 секунди, а максимальна швидкість становить 340 кілометрів за годину. Новачок на 40 кілограмів легший, ніж 488 GTB, та важить 1330 кілограмів. Цій моделі дісталося найбільш гладке і модернізоване «тіло». Нові кузовні елементи дозволили збільшити аеродинамічну ефективність на 10%, а притискна сила зросла на 15%. Однак не лише екстер’єр буде новим. F8 Tributo отримає зміни в салоні: круглі вентиляційні дефлектори, інший дизайн керма, оформлення дверних карт і 7-дюймовий сенсорний дисплей мультимедіа.

72 |

Bentley Continental GT №9 – ексклюзивна модель Ця машина призначена для справжніх поціновувачів Bentley та автоспорту. Новинку Bentley Continental GT №9 презентували на автосалоні у Женеві з нагоди 100-річчя марки. Тираж автомобіля – всього 100 машин, кожну з яких оформлять у дусі легендарного перегонового Bentley Blower, що ним керував сер Генрі Ральф Стенлі «Тім» Біркін у 1930 році під час 24-годинного марафону в Ле-Мані. Саме тому сучасна модель отримала намальований на решітці радіатора номер 9, що нагадує про машину 1929 року. Володарі унікальної автівки зможуть вибрати зелений або чорний колір кузова. Салон також може бути зроблений із зеленої або чорної шкіри, а майже усі елементи прикрашатиме літера «B» у стилістиці Blower. Ювілейна модель матиме позолочені ручки на консолі. Ті ж, кому не дістанеться ексклюзивний Continental GT Number 9 Edition, зможуть купити інший Bentley – усі автомобілі 2019 року отримають особливий декор на честь ювілею.

Mazda CX-30 – стильний кросовер Попит на компактні кросовери лише зростає – і японський автовиробник не забарився із відповіддю. На думку творців, CX-30 – це компроміс між габаритами та місткістю. По габаритних характеристиках та класовій ієрархії новинка Mazda CX-30 перебуває між компактною Mazda CX-3 та середньорозмірною Mazda CX-5. Виробник пропонує Mazda CX-30 для молодої аудиторії та охочих придбати яскравий і стильний автомобіль. Обсяг багажного відділення у новинки становить 430 літрів. Головним характерним елементом став брутальний обвіс з нефарбованого темного пластику на колісних арках. Позаду усе виконано у характерному для Mazda стилі. Внутрішній стиль Mazda CX-30 майже повністю повторює оформлення Mazda 3 2019: з упізнаваними лініями, рульовим колесом і 8,8-дюймовим екраном мультимедійної системи. Для Mazda CX-30 запропонують сучасні бензинові та дизельні двигуни. Усі бензинові мотори будуть оснащені системою M-Hybrid з допоміжним електромотором. Продаж новинки в Європі стартує всередині цього року.

Skoda Vision iV – яскравий електрокар Компанія Skoda презентувала на автовиставці у Женеві черговий концепт електричного кросовера під назвою Skoda Vision iV. Найперше вражає його стильний та яскравий дизайн. Особливою рисою цього автомобіля стала світлодіодна смуга, що з’єднує матричні фари. Новинка створена на модульній електромобільній платформі Volkswagen MEB, вона має пару електродвигунів загальною потужністю 225 кіловатів. Кросовер набирає перші 100 кілометрів за 5,9 секунди. Максимальна швидкість Skoda Vision iV може сягати навіть 180 кілометрів на годину. За допомогою швидкісної зарядки батарею

можна відновити до 80% за 30 хвилин. Варто сказати і про голосову підтримку управління. Використовуючи смартфон як цифровий ключ, автовласник зможе розблокувати двері та завести двигун. Авто також оснащене системою оцінки стану водія на основі аналізу частоти серцебиття та інших параметрів. Це дозволяє автоматично зупинити автомобіль, якщо водій заснув або надовго відволікся від дорожньої ситуації. І насамкінець варто сказати, що впродовж наступних чотирьох років компанія Skoda має намір інвестувати у розвиток електричної платформи близько 2 мільярдів євро. Ірина Кунинець

74 |

Учасники EGOIST Club

ПІДКОРИЛИ НЕБО ТА ВИГРАЛИ СПРАВЖНЮ БИТВУ Літо – пора для справжніх чоловічих емоцій! Разом з EGOIST Club чоловіки мали можливість відчути себе пілотами справжнього літака! А ще позмагатися за перемогу в напруженій грі у пейнтбол. На кожного чекав неймовірний політ на пташиній висоті із захопливими краєвидами! Прибувши на аеродром, усі познайомилися з пілотом, отримали невеличкий інструктаж по техніці безпеки та чарівний політ з можливістю покерувати літаком.

Та на цьому враження не закінчились! Ми знаємо, що кожен чоловік в душі – завойовник та переможець. Цього разу за перемогу потрібно було позмагатися! Пейнтбол – це технічна спортивна гра з розряду екстремальних, яка імітує швидкоплинні вогневі контакти. Для такої імітації використовується спеціальна пневматична зброя (маркер), яка стріляє кулькою з фарбою.

Кулі несправжні, а от адреналін у крові чоловіків був найсправжнісінький! Команда професіоналів зробила все для того, аби учасники клубу відчули істинні чоловічі емоції. Найкращі враження від кращих партнерів: ЗУША – Аеродром «Цунів» та KAVA – твій формат відпочинку. KAVA – це команда, яка розфарбовує життя яскравими барвами та наповнює кров адреналіном! Фото: Дмитро Аміден

76 |

Грандіозний Leopolis Jazz Fest зібрав у Львові гостей зі всього світу

Чи не наймасштабніша джазова подія країни цього літа вже традиційно заманила до Львова поціновувачів музики, у яку неможливо не закохатися. IХ міжнародний джазовий фестиваль Leopolis Jazz Fest наповнював місто джазом від 26 до 30 червня. Протягом цих 5 днів на сценах Leopolis Jazz Fest виступили близько 300 музикантів з 15 країн! На фестивалі виділялись три головні локації у центрі міста лева – сцена імені Едді Рознера у парку імені Богдана Хмельницького та дві сцени з вільним доступом – на Площі Ринок і у подвір’ї Палацу Потоцьких. На головній сцені Рознера цього року виступали унікальні джазові зірки зі всього світу. Відкрив її фран-

цузький джазовий піаніст і композитор із численними нагородами Adrien Brandeis, вуха і серця слухачів тішили також сучасні ф’южн і фанк музиканти Snarky Puppy, відомий камерунський бас-гітарист Etienne Mbappe & the Prophets, легенда джазової історії Kenny Barron, канадська співачка та піаністка Diana Krall та інші музиканти зі світовою славою. На вільних сценах виступали провідні європейські групи та колективи з Австрії, Данії, Ізраїлю, Італії, Литви, Люксембургу, Німеччини, Туреччини, Угорщини, Франції та Швейцарії. Окрім того, для гостей фестивалю працювали дві безкоштовні пікнікові зони. Програма традиційно була

дуже насиченою: ярмарок сувенірів, розваги для дітей з інтерактивною зоною, майстер-класами та каруселлю, фуд-корти, концерти переможців фестивалю вуличної музики. Щорічно Leopolis Jazz Fest відвідує понад 100 тисяч гостей з України та іноземних країн! У 2016 поважне британське видання The Guardian визнаного його одним із найкращих джазових фестивалів Європи. Трансляцію концертів фестивалю у Європі здійснює всесвітньо відомий телеканал Mezzo. Ті, хто стали частинкою неймовірного свята джазу у Львові, запам’ятають його надовго і більше ніколи не зможуть не любити джаз!

78 |

ДОСИТЬ ВСІМ ПІДЛИЗУВАТИ!

Чоловіки, яких виховували жінки, часто переймають жіночі цінності: доброту, порядність, любов до тварин, повагу до людей, поступливість, неконфліктність і таке інше. Самі по собі ці цінності хороші, однак чоловічі якості вони замінити не можуть.

79 Такі чоловіки виростають хорошими хлопцями і все життя шукають схвалення оточення. Особливо у жінок. У них немає відчуття цінності щодо себе. Ти начебто від природи чоловік, але тато не передав тобі ключ від мужності, а мама вклала у тебе жіночі якості. Ви знаєте цих хлопців: вони копаються в собі все життя. Хороші хлопці мають завжди демонструвати, які вони хороші. Я називаю це «підлизувати».

• Іноді підтримують хорошу форму (обов’язково публікуючи фотозвіти в соцмережах);

Як це роблять чоловіки, аби сподобатися? Коли говорю, що визначальна риса хороших хлопців – пошук схвалення, то люди не завжди розуміють, про що йде мова. Що це за схвалення? Як його шукають? Зараз, щоб було зрозуміліше, сформую усе в невеликий список. Чоловіки (виховані жінками) роблять це, думаючи, що так у них буде більше шансів отримати бажане в роботі, житті і любові. Тому вони:

• Намагаються здаватися хорошими батьками, виставляючи фото з усміхненою донькою чи сином («Дивіться, який я хороший батько!»);

• Намагаються бути розумними (навіть там, де не розбираються); • Говорять приємним, незагрозливим голосом (навіть там, де треба бути жорстким); • Намагаються не виглядати егоїстами (віддають іншим попри збиток для себе); • Намагаються відрізнятися і бути несхожими на інших чоловіків (підкреслюючи свою перевагу);

• Намагаються бути хорошими коханцями (щоб вразити жінку); • Завжди намагаються зберігати спокій; • Нервують, якщо засмутили жінку (відгомін взаємин з мамою);

• Поводяться чемно в інтернеті, в коментарях, навіть якщо всередині все закипає від люті; • Стежать за чистотою авто, зачіски і взуття (щоб інші не подумали про них погано);

• Виставляють фотографії зі своєю жінкою, ховаючись позаду коханої, дбайливо обіймаючи або тримаючи її за руки ( «Дивіться, я пишаюся тим, яка чудова жінка поруч зі мною!»). Ще раз. Мова йде про підлизування. Мова йде про тих багатьох чоловіків, які не вміють любити себе, – і тому намагаються отримати схвалення від оточення. Коли ж суспільство схвально киває їм головою, вони сподіваються, що ось-ось на небі засяє їхня зірка і принесе щастя. Але так не буде! Всередині хороші хлопці сповнені гніву! За роки життя їхні кістки і нерви втомилися прикидатися, що все гаразд. Вони втомилися приховувати, що щось забули, коли це потрібно було зробити. Втомилися приховувати свої недоліки, викручуватися з ситуацій, коли пообіцяв і не виконав обіцянки. Втомилися приховувати, якщо щось зламали чи чогось не розуміють.

80 | Вони зляться, що змушені ховати свій пригнічений стан. Втомилися приховувати, що їм буває боляче і прикро. Вони соромляться показувати свою природну сексуальність! Хоча іноді можуть надмірно трясти нею перед іншими. Їм набридло витанцьовувати перед жінками, догоджаючи їм з ніг до голови та нестерпно чекаючи, що рано чи пізно ті погодяться на секс із ними. Хороші хлопці втомилися бути вічними юнаками і не помічати, що у них випадає волосся і вони старіють... Ще раз: Досить всім підлизувати! І в першу чергу – жінкам! Я розумію, що мама доклала багато зусиль, щоб виховати сина зручним

для суспільства та для тієї жінки, якій вона передасть свого хлопчика. Розумію. Але в цьому і проблема! Поруч зі зручним, слабким чоловіком жінка змушена ставати сильною. А це значить – нещасною. Тільки зі щасливим чоловіком буде щасливою і жінка! Але не навпаки! Подивіться на сотні фотографій парочок в соцмережах! Ви помітили, що чоловіки ховаються за своїх жінок, виставляючи їх на перший план? Не жінка повинна бути попереду на сімейному фото, а чоловік. Досить обирати другорядні ролі! Чоловік – це «1». Жінка – це «0». Одиниця і нуль – це символи статевих органів чоловіка та жінки. Отже, якщо ви ставите жінку перед собою, то рівень вашого сімейного щастя буде дорівнювати «01». Рівень чоловічої реалізації буде дорівнювати «01». Але якщо жінка займає своє природне місце, позаду чоловіка, то ми отримуємо у десятки разів збільшений ККД – «10». Чоловік стає ще в 10 разів сильнішим за ту одиницю, якою він був без жінки. Але тільки тоді, коли жінка стоїть за ним! Вчися любити себе без усіх цих милиць, згаданих у списку вище! Час перестати всім підлизувати і починати зцілюватися від синдрому хорошого хлопця! Не смійте бачити в цьому заклик бути покидьком або мерзотою. Ні, мова не про це. Завдання – стати цілісним чоловіком! А це означає визнавати в собі абсолютно все, що вкладено в чоловічу природу: свою силу, свою агресивність, свою сміливість і при-

страсть до жінок (не жінки, а жінок). Так само, як і визнавати свої недоліки, помилки та темні сторони! Що робити, щоб бути справжнім чоловіком і перестати підлизувати? На питання про те, яким є справжній чоловік, відповідь може бути тільки одна – СИЛЬНИЙ. Сильний фізично і психологічно.

ЦЕ ОЗНАЧАЄ: Ставити себе на перше місце! Знати, що із будь-якою проблемою ти впораєшся! Якщо робити – то робити на 100%! Самому кувати своє щастя і вести за собою (жінку, сім’ю, людей)! Прямо говорити про свої бажання (жінкам і чоловікам)! Ясно і без зайвої бутафорії (релігійної, психологічної) викладати свої думки! Просити у людей про допомогу, якщо тобі треба! Говорити «ні» тим, хто намагається тебе використовувати! Не шукати виправдань і не обіцяти того, що не зробиш! Мати правила і свої принципи в житті! Знайти справу свого життя, хобі!

Не скаржитися, а вирішувати проблему!

Любити жінок, а не намагатися їм сподобатися, замилюючи очі!

ше місце. Вони почнуть отримувати бажане в житті, роботі та коханні. Здивуються, що і жінки ставитимуться до них не як до друзів, а як до чоловіків. Ваші батьки, ваші жінки та інші чоловіки дійсно почнуть вас поважати, коли ви перестанете всім підлизувати. При цьому частина людей відпаде. Це зайвий вантаж. Не хвилюйтесь.

Хороші хлопці будуть дуже здивовані, коли поставлять себе на пер-

Андрій Жельветро, психолог

Не дозволяти себе ображати або принижувати. Нікому (ні жінкам, ні чоловікам) Ніколи!

Отримувати задоволення і радіти своєму життю, навіть якщо щось пішло не так!

Не скаржитися, а вирішувати проблему!

Дозволяти собі програвати!

Піклуватися про себе (житло, одяг, спілкування, робота)! Швидко вирішувати багато проблем (вирішувати, а не мусолити їх роками)!

Цінувати своїх батьків!

82 |

JAROSLAV MONCHAK PHOTOGRAPHER www.monchak.net 063 282 03 08

Казанова