липень/серпень │ 2015 │ #04(08)
психологічний журнал для тих, хто думає
У номері
3
Тайм-менеджмент
Дрібні побутові залежності Що робити, коли на вас нападає депресія?
Роман Кушнір Роман Кушнір
4 12
Мистецтво спілкування
Енергетика слова Відмінності у здібностях чоловіків та жінок
Юлія Короцінська Юлія Короцінська
16 20
Соломія Чир
24
Гордій Остапович
27 28 32 38
Геніальність
Невдоволення як злочин проти себе
Дівчина, яка вас запам’ятає
Експеримент
Хутір, що змінює Україну Діти
Наталія Кузьма
Виховання з посмішкою
Роман Касіян
Ідеальні батьки. Як ними стати?
Ярослав Драб
Зоопсихологія
Експерименти над мухами
Тетяна Федчук
42
Соломія Чир
46
Тетяна Крисюк
52 56 58
Особистість
Як нам жити та любити? Відповіді Еріха Фромма Психодіагностика
Цукор – солодка смерть? Проблем у житті кожному вистачає Спорт – це філософія життя! Психологія бізнесу
Чому клієнти ідуть від нас? Під владою cтраху Фінанси
Ваші фінанси та покупки
Андрій Степура Тетяна Крисюк Юрій Холоденко
62
Оксана Мокрієнко
65
Тарас Радзивіл
69
Юрій Вінтюк
70 78
Психодіагностика
Цигарка як індикатор неблагополуччя Притча номера
БОЖЕВІЛЬНІ
липень/серпень
Редакція 5
Роман Кушнір
головний редактор журналу, тренер, засновник Школи розвитку SPE, автор 12-ти книг roman@experyment.com.ua
Юлія Короцінська
практикуючий психолог, тренер, дослідниця рубрики «Соціум» JPsy@i.ua
Соломія Чир
журналістка, дослідниця рубрик «Експеримент», «Особистість» solya_mia@meta.ua
Гордій Остапович
тренер зі швидкочитання і розвитку пам’яті, блогер hordiy@gmail.com
Андрій Степура
тренер з ораторського мистецтва, засновник «Майстерні Лева» masteriolev@gmail.com
Тетяна Крисюк
журналістка, філолог, письменниця tania.geletjuk1200@rambler.ru
Юрій Холоденко
бізнес-тренер, консультант малого та середнього бізнесу vip@tramplin.biz
Оксана Мокрієнко
контент-менеджер, журналістка, дослідниця рубрики “Мистецтво спілкування” mokrijenko@ukr.net
Юрій Вінтюк
Наталія Кузьма
журналістка, фахівець з питань альтернативної освіти speka@ukr.net
к. п. н.,, доц. кафедри соціології та соціальної роботи ІГС НУЛП, дослідник тематики звичок і залежностей yurvin@ukr.net
Роман Касіян
Андрій Кучерук
філософ, керівник інтернет-порталу kotygoroshko.com.ua kasiyan.roman@gmail.com
Ярослав Драб
лікар-психолог, кандидат психологічних наук. yardrab@gmail.com
Тетяна Федчук
журналістка, дослідниця рубрики «Зоопсихологія» dj_anekdot@meta.ua
Тарас Радзівіл
бізнес-тренер, фінансовий консультант radzivil.ovb@gmail.com
верстка anku@ukr.net
Ніна Муравицька
літературний редактор, коректор ninelka_2000@mail.ru
Богдана Кушнір
координатор dana@experyment.com.ua
Роман Чериба
розробник дизайну журналу roman@deep.com.ua
липень/серпень
Слово редактора
4 Цей номер буде присвячений нашим звичкам і залежностям. Але не лякайтеся самого слова «залежність», у ньому немає нічого поганого, окрім того змісту, який ми можемо в нього вкласти. Ми всі залежні, або, краще сказати, ми програми, які самі себе не усвідомлюють. Так, ми всі програмки – запрограмовані минулим досвідом, моделями батьків, ситуаціями, які мали місце у нашому житті, відчуттями і станами, які переживали, і залежно від подразників включається той чи інший застосунок. На дітях це видно найпомітніше. Наприклад, навчили дитину плакати з будь-якої причини, і от хтось не дав їй цукерка – а вона одразу в плач. (Коли бачите такі ситуації, розмірковуйте над ними, як програмісти розшифровують програмний код). А з дорослими вже все не так просто, бо накручена ціла купа всього. Наче на старому комп’ютері – ніколи не знаєш, що гальмує систему, особливо коли там довго не перевстановлювали операційну систему (не змінювали, прочищали спосіб мислення). Тож, повторюся, не лякайтеся самого слова «залежність», бо коли ви не будете моделювати себе, то це означає лише те, що хтось уже змоделював (запрограмував) вас. Перший крок на шляху до усвідомлення себе – це саме розуміння власних тотальних залежностей. І коли я говорю про залежності, тобто про звички, на які ми не впливаємо, то не маю на увазі, що ми на них не впливаємо зовсім, а радше те, що ми їх просто не усвідомлюємо. Мені вдавалось позбуватися власних залежностей тільки тоді, коли я починав їх приймати, а перед тим усвідомлювати, що не можу діяти по-іншому. Ні, це не означає, що я був алкоголіком, наркоманом чи навіть просто палив. Ні, є чимало інших побутових залежностей, які керують нами, на перший погляд спрощуючи життя, хоч насправді лише ускладнюють його. І яка би «корисна звичка» у вас не була, рано чи пізно вона, без усвідомлення і переусвідомлення, еволюціонує у монстра, котрий заважатиме жити. Тому добрих чи поганих звичок не існує – є ті, які наразі дають більше переваг, аніж створюють проблем, а окрім того, ще не переросли у залежність. Пам’ятаймо також, що звички, а тим більше залежності не можна позбутися! Минулих алкоголіків так само, як і міліціонерів, вчителів, курців, продавців, програмістів, наркоманів, альпіністів, філателістів, гонщиків … (впишіть сюди кого завгодно), не буває! Кожен, хто мав яку-небудь пристрасть, створив собі резервуар, куди Психологічний журнал «Експеримент» № 4(8) липень/серпень 2015 р. Засновник – Роман Кушнір Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 19885-9685Р від 02.04.2013 р. Головний редактор – Кушнір Р.О. Видавець – ФОП Хомин Б.І. Віддруковано у друкарні «Коло», м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8 замовлення № С604 від 19.05.2014 р.
07/08 │ 2015 │ #04(08)
він (хоче чи не хоче того) мусить набирати енергію, питання лише у тому, куди він її потім спрямовуватиме; кожен, хто мав залежність, розгойдав внутрішній маятник – настільки сильно, що його не можна зупинити, а тільки спрямувати на якусь умовно-корисну дію, поки він сам себе не зруйнував. Не так багато колишніх залежних справляються з собою. Насправді ми лише перетворюємо одну звичку на іншу, і бажано йти до звичок вищого порядку. Наприклад, людина палить через хвилювання, але вона може щоразу замість запалювання цигарки починати відтискатись і з часом, звісно, стане залежна від спорту, однак потім разом із фізичними навантаженнями може почати медитувати, далі ставити собі фундаментальні питання життя, далі, разом з тим, почати шукати своє призначення і врешті, призначивши собі його, жити і насолоджуватися кожним моментом життя. Отже, пам’ятаючи, що людина – це суцільні звички і залежності, ставтеся до них набагато простіше – незалежно. І, працюючи над собою (усвідомлюючи), ставтесь і до дрібних звичок близьких людей, як до залежностей! Ти що не можеш вийти вчасно? – не може. Ти що не можеш змести крихти зі столу? – не може. Ти що не можеш не чухати голову? – не може. Ти що не можеш кожну вільну хвилину не присвячувати Інтернету? – не може. Ти що не можеш просто сказати всю правду, як є? – не може. Ти що не можеш акуратно відксерити документ? – не може. …(самі впишіть інші приклади) … НЕ МОЖЕ, БО ЗАЛЕЖНИЙ/А! Тобто не толеруючи такої поведінки у собі, приймайте її в інших! Подібне ставлення дає набагато більше переваг, аніж міркування про власну незалежність, адже змушує бути дуже концентрованим і уважним до свого життя й життя оточуючих. Погодьтеся, коли ми знаємо, що близька людина має звичку розкидати шкарпетки чи недосолювати їжу, – це одне, а коли ми розуміємо, що це залежність, то проявлятимемо набагато більше терпіння й толерантності, уважності й винахідливості, краще слідкуватимемо за кожним своїм словом, думкою й вчинками і саме у такий спосіб зможемо спільно справитися з поведінкою людини і, звісно, з власною. Будьте присутні у своєму житті! Будьте вільні! З любов’ю, Роман Кушнір Відповідальний за випуск – Кушнір Р.О. Рекомендована ціна – 34 грн. Адреса редакції: м. Львів, 79070 а/с 6304 Телефон редакції 063 329 88 65 info@experyment.com.ua www.experyment.com.ua Тираж – 1500 примірників Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Фотографії, ілюстрації, джерела: https://vk.com/optimist_diary
6
Тайм-менеджмент
Роман Кушнір
ДРІБНІ І В О Т ПОБУ ЗАЛЕЖНОСТІ Посієш думку – пожнеш вчинок; посієш вчинок – пожнеш звичку; посієш звичку – пожнеш характер; посієш характер – пожнеш долю. Народна приказка
Чому більшість наших звичок варто назвати залежностями? Що таке звичка? Це певна дія, яку ми регулярно повторюємо: чи то стосується спізнень на роботу, чи чищення зубів; складати весь одяг у шафу після приходу додому чи тримати стиплер на робочому столі з правого боку від монітора; завершувати все розпочате чи пити чай після 22:00. Яку б дію ми не взяли (побутову чи виробничу; умовно-позитивну чи умовно-негативну) і в якому масштабі (кількасекундної дії чи повторюваних моделей життя) ми б її не розглядали, так чи інакше, якщо вона повторюється з певною регулярністю, то її можна назвати «нашою звичкою». А що таке залежність? Це та ж звичка, тобто повторювана дія, на яку ми вже позбавлені впливу, хоча зазвичай того ще не усвідомлюємо. Тобто «наша залежність» – це те, що ми не можемо змінити, хоч і повторюємо регулярно. Користуючись порівнянням 07/08 │ 2015 │ #04(08)
Дрібні побутові залежності із хвостом, який крутить собакою, зазначу: звичка – це коли собака, який крутиться за своїм хвостом, ще усвідомлює, що він робить, і може зупинитись, а залежність – це коли вже хвіст почав крутити собакою, тобто він зупиниться аж тоді, коли зупиниться хвіст. Хоча, коли б заговорив, то, звісно, всіляко заперечував би, що вже давно не впливає на ситуацію. Грань рівноваги насправді дуже тонка, тобто місце, де ми ще усвідомлюємо і де вже ні власну залежність, настільки непомітне, що, ймовірно, вчора це ще була звичка, а сьогодні вже залежність. І перевірити її можна достатньо просто. Якщо людина різко заперечує, що вона залежна, і не готова навіть припустити протилежне, водночас переконливо доводить, що вона повністю впливає на процес, але продовжує робити те, що і робила, будьте певні: це залежність! Люди схильні більшість своїх повторюваних дій відносити до «звичок», тобто залишати їх наче у сфері своїх впливів, тоді коли переважна більшість усього, що ми регулярно робимо, є нашими залежностями, які взяли контроль над нами! Саме так: ми надто часто недооцінюємо ті процеси чи повторюваності у своєму житті, які колись самотужки створили і які тепер почали формувати нас. Навіть банальне регулярне спізнення варто віднести до залежностей, так само як пиття кави вранці чи невміння прийняти комплімент чи, навпаки, зробити його. І саме розуміння, що ви маєте справу із залежною людиною (чи залежними собою), кардинально змінюватиме інструменти, які застосовуватимете! • «Ну, ти що не можеш прийти з роботи на півгодини раніше?» – докоряє дружина чоловікові. Ні, не може, бо він уже залежний і, змінивши одну повторювану дію, йому доведеться перебудовувати всю систему, тобто всього себе, а це тривалий і болючий процес, на який не кожен наважиться. • «Ну, ти що не можеш не хмуритися? Мене це так дістає…», – намагається напоумити чоловік свою дружину. Ні, не може – це частина її особистості, на яку вона вже не впливає. • «Хіба тобі важко сказати мені добре слово і похвалити мене за те, що я зробив?» – каже двадцятип’ятирічна дитина своїй мамі, очікуючи комплімент за чудово проведену презентацію, де та була присутня, але яка не відзначила нічого, окрім вказування на основні прорахунки і того, як усе можна було зробити ще краще. Важко! Нереально важко! Бо мама чомусь не має такої звички і залежна і до того, щоб критикувати й оцінювати, звісно, «з найкращих мотивів і побажань». • «Невже ти не можеш вимкнути комп’ютер і побавитися з дитиною?» – обурюється дружина діями
Тайм-менеджмент
7
чоловіка, який, прийшовши з роботи, знову сідає за комп’ютер, мотивуючи це тим, що ще не все доробив. Ні, не може – бо залежний! Причому зауважте: залежності поєднуються між собою: він не може не працювати на комп’ютері, а вона не може його за це не сварити! Bingo! Ви зірвали джек-пот! Насолоджуйтеся – ви ідеальна пара, яка чудово компенсує залежності один одного. • «Тобі що складно одразу помити за собою горнятко або просто не брати мого?» – невдоволено бурчить один співробітник на іншого, за якого, на його думку, постійно мусить все доробляти, а ще й горнятка відносити на кухню. Складно. Нереально складно до виконання. Легше збудувати ще одну піраміду Хеопса, аніж позбутися такої залежності. • «Чому якщо щось не так ти замикаєшся у собі і не хочеш мені нічого розповідати?» – дивується він їй або вона йому. Тому що … залежний/а від своєї звички і вже давно не впливає на неї. Але не радійте передчасно … Вашою залежністю є у всьому відкриватися і вважати це нормою, тож ви чудово підходите один одному! Ми приймаємо рішення чи Щось у нас приймає рішення за нас? Приблизно 95% наших дій – автоматичні звички! Неусвідомлені реакції на зовнішні подразники. Наша хода, міміка на обличчі, те, що ми і як ми беремо, те, як набираємо на комп’ютері, те, як їздимо автомобілем, те, як їмо і миємо посуд, але навіть так само і те, що ми говоримо, які емоції відчуваємо і що у весь цей час думаємо, – зазвичай теж є неусвідомленим автоматизмом, виробленим у часі шаблоном поведінки, яким здебільшого керуємо не ми, а який керує нами. До п’яти решти відсотків зазвичай належать дії, які ми робимо вперше, або у яких діємо у цілком новий спосіб, або які трапляються з нами у геть інших обставинах, аніж це було раніше, або ті, які ми намагаємось усвідомлювати. Тобто щодо яких перепитуємо себе про їх цілі або намагаємось перед своєю реактивною дією проконтролювати і відтермінувати її. Нічого дивного у такому малому проценті усвідомлення немає: ми розвиваємося за рахунок автоматизмів, адже саме у такий спосіб звільняємо собі купу часу. Згадаємо про сороканіжку, що, почавши розмірковувати над тим, як вона справляється з усіма своїми сорока ніжками, врешті заплуталась у них і взагалі перестала ходити. Та й направду, скільки часу, зусиль йшло б нам, якщо б ми задумувалися над кожною найелементарнішою дією! липень/серпень
8
Тайм-менеджмент
Однак все, що є благом, у певній пропорції стає «злом» і якщо на якомусь етапі автоматизми і звички спрощують нам життя, то, розвиваючись далі, навпаки, починають ускладнювати його. Адже ми перестаємо впливати на процеси, які з нами відбуваються. Автомобіль починає керувати водієм. І хоч це сценарій, що радше підходить для фільму жахів, ми навіть не задумуємось, як часто так відбувається у нашому побутовому житті. Бо коли почати розмірковувати, то виявиться: більшість того, що ми робимо, не усвідомлено, а почати знову усвідомлювати деякі вчинки вже просто неможливо. Наведу найпростіші приклади. Людина інколи говорить «Я маю такий-то смартфон». Але це геть неправильно, бо це «смартфон має тебе». Погодьтеся: смартфон без вас спокійненько лежатиме собі на столі, а ви без нього не знаходитимете собі місця. То хто ким володіє? Або наприклад: «Я маю гроші» – теж повна нісенітниця, бо оті купюри без тебе обійдуться, а ти без них – ні. Чи ви бавитеся у гру: розкладаєте якусь безглузду «косинку» на комп’ютері, вбиваючи свій дорогоцінний (або у такому випадку радше нічого не вартий) час. І от-от хочете завершити, але потім кажете собі «ще раз зіграю і виключаю», а потім «ще раз зіграю і виключаю» і т.д. То не кажіть, що це ви бавитеся у гру, бо це гра бавиться вами! Спробуйте знайти й інші такі приклади – навколо їх насправді легіон! Нашим найстрашнішим ворогом є той, кого ми недооцінюємо, тобто неусвідомлена звичка, до якої ми ставимося, наче до якої-небудь малозначимої дрібниці. Бо коли ми визнаємо свою проблему, то отримуємо шанс її подолати, а доки заперечуємо, то лише
07/08 │ 2015 │ #04(08)
Роман Кушнір погіршуємо ситуацію. Немає більшого раба, аніж той, хто вихваляє свої кайдани, – писав Ґете. Так само і найбільш залежною є та людина, яка такою себе не вважає. Той, хто працює з алко- і наркозалежними, знає, що заперечення – це вірна ознака вкоріненої залежності і доки людина не почне визнавати свою проблему, до того часу вона не почне змінюватися. Наші неочевидні залежності Люди недооцінюють рівень власної залежності. Звісно, це дуже неприємно визнавати, що ти більше не володієш ситуацією, а що ситуація почала володіти тобою, однак це той перший крок, який необхідно зробити на шляху до знеузалежнення. А ще більше люди недооцінюють власні дрібні звички і, не сприймаючи їх як залежності, втрачають можливість змінювати щось у своєму житті. З найдрібніших неусвідомлених дій беруться великі залежності. Ви думаєте, що паління чи пристрасть до алкоголю – це серйозна залежність, а гортання сторінок у Інтернеті, листування у Фейсбуці, прослуховування музики чи під’їдання солодкого – дрібниці? Ви помиляєтесь, у них однакове коріння – неусвідомлена дія і втеча від себе! І саме те, що ми недооцінили на якомусь початковому етапі, переросло у великі проблеми! Все як у «Маленькому принці»: коли на грядці з’являється невеликий паросток, важко визначити, чи це троянда, чи баобаб, але якщо дати баобабу хоч трохи вирости, його буде дуже важко викорінити, а окрім того, він знищить вам усі троянди. Відмовитися від першої цигарки завжди легше, аніж від другої, від першого тістечка легше, аніж від на-
Запитання номера 13
Це В Якщои жи комп людвете то ц’ютеина нжиття проже ворної е мож чи иваєна ж заба е віжитт а х о о її?иве свки, дірвя ми т ж ве б т ’ оє жвід атии тисяоді єкт? Хто в ас? я вВ у Ва итт робс не г відне є Коли і о я т ш можеотов усьозалеж ми ій дічи ни чд в д і зате Ві приго? Анимищось яльнаспи аві верши бу йнят те,? Чи «не остр жі, і ї і сд ж ити дь-я и як від мож може у ття б’єи хоч ку с вла чогете мо», к т, негаправ сну о віВи в хіб йно?у ро зале дмовідмо а зпоч жні ите виати сть? ся, будь Чи -кол и
Роман Кушнір
14 Тайм-менеджмент
Загалом не існує поняття депресії – бо це не що інше, як неправильне ставлення до себе, хибна оцінка навколишнього, відсутність або слабкість цілей. Однак в умовах життя, до яких людина ще не встигла пристосувати свою «тваринну» природу, наприклад у мегаполісах, вона сильніше підвладна таким поняттям, як стрес, лінування, і, як наслідок, тому, що ми називаємо депресією, небажанням робити що-небудь. Аби ще раз проілюструвати неприродність такого стану, наведу як приклад принцип біхевіоризму в тварин: the healthy animal is up and doing – здорова тварина активна і діє. А якщо «тварина» лежить на дивані, сидить у пабі, дивиться телевізор, безцільно серфить по просторах Інтернету чи в інший спосіб бездумно вбиває час, то вона просто не здорова. Усвідомлення такого факту зазвичай підштовхує до дій, принаймні сприяє правильним думкам.
ЩО РОБИТИ, КОЛИ НА ВАС НАПАДАЄ ДЕПРЕСІЯ? То що і де мотивує людину? Факторів є чимало, але ми сконцентруємося на основних: 1. Намагання все зробити ідеально (а ще й з першого разу). Зазвичай усе закінчується тим, що людина нічого не робить: бажання написати шедевр закінчується поглядом у порожні білі сторінки, страх помилки залишає нас бездіяльними. Що робити? Не бійтесь помилитися, ви все одно виконаєте завдання на своєму середньостатистичному рівні. Тож, з одного боку, варто робити все, щоб вдалося якнайкраще і старатися з усіх сил, а, з іншого боку, будьте спокійні – ви все зробите так добре, як тільки зможете. 2. Надто велике бажання щось зробити. Людина стає засліпленою своїм бажанням і втрачає здатність не те що реалістично оцінювати ситуацію, а взагалі діяти. Мотивація працює, наче цукор у організмі: коли його забагато, то людина припиняє хотіти щось 07/08 │ 2015 │ #04(08)
робити. В пікових станах, у тому числі радості, людина найбільш ласа до спокуси і їй, наче 92-ому електрону в урані, найлегше злетіти з орбіти. 3. Надумана конкуренція. Бажання бути кращим від когось, а не від себе лише на перший погляд дає якісь переваги, втім, якщо розібратися предметно, – це лише намагання заповнити внутрішню пустку псевдодіями. Бореться з іншим той, хто не відчуває себе достатньо сильним, щоб оволодіти собою. Воює з вітряками – тільки щоб не зупинитись і не побачитись із собою справжнім. 4. Викривлена самооцінка. Зверхнє ставлення до інших чи, навпаки, переляк при спілкуванні, вразливість чи надмірна черствість, побутова манія величі чи страх помилитися –це не що інше, як вірні ознаки власної викривленої самооцінки. Спробуйте за 5 хвилин написати свої позитивні риси. Скільки їх ви-
18 Мистецтво спілкування
Юлія Короцінська
СЛОВА
ЕНЕРГЕТИКА
«Ти знаходишся там, де твої думки. Переконайся, що твої думки там, де ти хочеш бути» Омар Хайям
Пам’ятаєте анекдот про чоловіка, який спіймав золоту жабу? – Виконуй три бажання, тоді відпущу. – Ти що, чоловіче, здурів, я ж не золота рибка. – Ну, тоді хоча б одне. – Ну, гаразд, загадуй. Думав мужик, думав ... – Хочу, щоб у мене Все було! – Добре. У тебе все вже БУЛО! ... 07/08 │ 2015 │ #04(08)
Деструктивні слова, або слова-вбивці Фрази «нічого собі», «збожеволіти можна», «очі б мої б цього не бачили» та безліч інших ми кидаємо на кожному кроці. А потім дивуємося, що попри всі старання щось може «не клеїтися», а деякі люди чомусь припиняють спілкування. Вся справа у тих словах, які ми вживаємо. Адже вони слугують основою нашого життя, своєрідним проектом майбутнього. А тому важливо пам’ятати про ті слова та фрази, що можуть нам нашкодити. Найбільш яскраві з них – це «У мене не вийде», «Я не гідний», «Я не хочу», «Неможливо». Похідними від «У мене не вийде» є: • не можу, • не вмію, • не впевнений (не впевнена),
22 Мистецтво спілкування
ВІДМІННОСТІ У ЗДІБНОСТЯХ ЧОЛОВІКІВ ТА ЖІНОК Чоловіки й жінки відрізняються одне від одного. Вони не гірші, не кращі один від одного – вони різні. Практично єдине, що в них є спільного, – вони особини одного виду. Вони живуть у різних світах, для них пріоритетні різні цінності, діють вони, виходячи з різних життєвих правил. А. Піз
07/08 │ 2015 │ #04(08)
Юлія Короцінська Хлопчики та дівчатка: чому вони такі різні? Природа зробила нас, чоловіків та жінок, різними. І на це, очевидно, є причина. Щоб визначити цю причину, спочатку розглянемо, як же розвиваються маленькі хлопчики та дівчатка. Вивчення поведінки дітей раннього віку дозволяє зробити однозначний висновок: хлопчики люблять речі, дівчатка – людей. Дівчатка у віці 12 тижнів можуть відрізнити свою родину від незнайомих людей, а хлопчики, які цього зробити не здатні, швидше знайдуть загублену іграшку. Хлопчики розвиваються як фізично, так і психологічно трохи повільніше. Відомо, що говорити вони починають у середньому на 2-4 місяці пізніше за дівчаток, пізніше в них виробляються й багато понять, пов’язаних із взаєминами між людьми; до початку навчання в школі вони, як правило, приходять менш підготовленими, ніж дівчатка.
Соломія Чир
26 Геніальність
НЕВДОВОЛЕННЯ ЯК ЗЛОЧИН ПРОТИ СЕБЕ Розвиток медицини, новинки техніки й стрімкий злет науки – безсумнівно, все це робить людське життя легшим та комфортнішим. Проте хіба наше щастя залежить тільки від зовнішніх факторів? Насправді нещасливих людей більше, ніж тих, що страждають від хвороб, бідності та голоду! А незадоволення собою – сьогодні одна з найактуальніших психологічних проблем… Чому невдоволення є таким небезпечним для кожного з нас і як його перемогти?
Павутина невдоволення: ознаки й причини Небезпека незадоволення полягає саме у тому, що це проблема психологічна, і найчастіше людині дуже важко самостійно виплутатися з такого стану. Наслідками нещастя є неспокійний сон, поганий апетит, низька самооцінка. Людина необґрунтовано дратується, ображається на дрібниці, її мучать постійні розчарування та комплекси. Крім того, постійне невдоволення, пригніченість, депресійні настрої є причинами багатьох хвороб. Ви ж чули вислів: «Усі хвороби від нервів»? А ще важливо пам’ятати, що нещасливі люди небезпечні для соціуму, адже породжують насилля та конфлікти! Незважаючи на це, ми часто намагаємося не звертати уваги на свій пригнічений настрій, не помічаємо його у щоденній метушні. А в той час душевний біль поступово збільшується, незадоволення прогресує, наростає, проникаючи павутиною в усі сфери життя… Отже, що породжує невдоволення? Невдала кар’єра, нещасливе кохання, комплекси з приводу зовнішності, конфлікти з друзями чи колективом, низькооплачувана робота… Ці життєві випробування, проблеми можуть спіткати кожного. Але слід розуміти, що психологічний дискомфорт – збій, а не норма! Тому необхідно вчасно аналізувати та вирішувати питання, які вас турбують, тоді ви зможете призупинити руйнування свого життя. Проте, якщо ви нічого не змінюєте, то вас сміливо можна назвати злочинцем. Адже ви скоюєте жахливий злочин проти себе – не дозволяєте собі бути щасливим! А наше життя надто коротке, щоб прожити його з кислою міною… Часто люди переконують себе, що джерелом їхнього незадоволення є матеріальна скрута. Проте задумайтеся, чи немає у вас знайомого (родича, сусіда), в якого є і квартира, і автомобіль, і успішна кар’єра? Здавалося б, що ще йому потрібно для щастя? Проте деколи і у таких людей радісна усмішка на обличчі з’являється рідко, а пригнічений настрій псує стосунки з близькими. Що ж відбувається? Матеріальний достаток таки не гарантує людині щастя та душевного спокою? Для пояснення цього явища можна описати соціологічне поняття «парадоксу Істерліна»: рівень задоволення життям зростає разом зі збільшенням матеріальних ресурсів лише у бідних. Коли ж матеріальна забезпеченість досягає достатнього стабільного рівня, то вже подальше зростання доходів не має впливу 07/08 │ 2015 │ #04(08)
Гордій Остапович
Дівчина, яка вас запам’ятає
Геніальність 29
ДІВЧИНА, ЯКА ВАС ЗАПАМ’ЯТАЄ Янджа Алнансуг мало не встановила світовий рекорд із запам’ятовування людей. Для цього їй не вистачило на Чемпіонаті світу лише двох імен. 185 балів, набраних у дисципліні «Імена та обличчя», означають: за 15 хвилин Янджа здатна запам’ятати та потім згадати імена 185 людей! Неймовірна кількість того, що вдалося зробити зі своєю пам’яттю двадцятиоднорічній дівчині зі Швеції, показує: вже за рік-другий чемпіоном світу може стати представниця прекрасної половини людства. – Янджа, зараз ти є людиною, яка найшвидше та найкраще запам’ятовує імена та обличчя. Чи це є твоя улюблена справа – запам’ятовувати інших? – Може здаватися, що це так і є, але більше подобається запам’ятовувати довгий та хаотичний набір із нулів та одиниць. Хоча з результату видно: мені краще вдається залишати у пам’яті саме імена та обличчя. Скільки взагалі треба тренуватися, щоб дійти до подібних результатів? –Був час, коли на тренування пам’яті я витрачала по три години кожного дня. Після змагання, звичайно ж, я стільки не займаюся. Хоча я весь час вдосконалюю свої навики в іноземних мовах, а це означає: моя пам’ять працює багато. – Якщо ж повернутися до запам’ятовування людей, то що є найскладнішим, а що найпростішим у цій справі? –Найважчим у запам’ятовуванні людини є те, що деякі можуть виглядати сердитими або нещасливими. Щасливих, веселих і дивакуватих людей я запам’ятовую значно краще. Імена тих, які виглядають незадоволеними, чомусь можу забути. І це не лише у межах змагань, бо у житті я також набагато краще за інших запам’ятовую людей, які мене роблять щасливою. – Якими можуть бути рекомендації від тебе для тих, хто хоче навчитися запам’ятовувати імена? –Рекомендації прості. Коли знайомишся з кимось новим, то варто цю людину слухати – насправді слухати, а не просто робити вигляд. Потрібно думати про неї під час бесіди і у спілкуванні бачити, ким вона є насправді, тоді буде простіше згадати ім’я в майбутньому. Якщо вам важко запам’ятовувати імена, то необхідно до кожного імені «прив’язати» якийсь конкретний образ. Постійно налагоджуйте міцні дружні стосунки. Дружба розвиває вашу пам’ять не лише по відношенню до тих, із ким дружите. Завдяки великій кількості хороших друзів ви завжди гарантовано зможете запам’ятати багатьох нових людей. Тут треба сказати, що таку ж роль відіграють і добрі сімейні стосунки. І читання багатьох книг також викликає відчуття, що хтось є у цьому світі саме для тебе. Ще одне: будьте добрими з людьми. Отримуйте задоволення від проговорювання незнайомого імені. Якщо я знайомлюся з людиною, чиє ім’я чую вперше, то про себе насолоджуюся ним. І коли в житті зустрінеться ще хтось із таким самим іменем, я однозначно згадую, наскільки було приємно спілкуватися з його тезкою.
липень/серпень
Наталія Кузьма
30 Експеримент
ХУТІР, що змінює Україну Про красиву оселю у казковому місці мріє кожен, втім, більшість переконана, що це задоволення доступне лише олігархам. Сім’я Кантерів не лише довела зворотне, а й створила унікальний для України досвід – культурно-мистецький хутір «Обирок». І поки державні мужі сподіваються або роблять вигляд, що хочуть відродити село постановами, то творчі люди на практиці вже це роблять. І не намагаються відновити старе, а побачили у селі новий зміст. За вісім років існування хутір Обирок набув неабиякої популярності, його відвідало вже кілька тисяч гостей із більш як 25 країн 07/08 │ 2015 │ #04(08)
світу; на його фестивалі приїжджають міністри та знаменитості, а люди з радістю готові працювати тут волонтерами, лише би знаходитись у цьому просторі. Проект – свіжий ковток повітря для місцевих жителів, каталізатор розвитку сусідніх сіл, екотуризму, є натхненням для нових проектів, які розвивають Україну та об’єднують однодумців, а засновник хутора Леонід Кантер впевнений, що за такими хуторами майбутнє не лише України, а й світу. Він, об’їздивши майже весь світ, стверджує: подібні хутори – екотренд планети.
Хутір, що змінює Україну Експеримент 31 Знайти своє місце Діану та Леоніда Кантера – режисерів та мандрівників – переїхати жити у село надихнула поїздка у Норвегію. Там їх захопила звичка людей весь вільний час проводити на природі, зелених оаз у країні чимало. Повернувшись до загазованого Києва, розпочали пошук свого зеленого острівця. Обрали для пошуків Чернігівщину, звідкіля родина Леоніда. Діана розповідає, що шукали закинутий хутір. Шукали ті місцини, які на карті позначені найдрібнішими лініями або й узагалі не позначені. Пошуки зайняли кілька місяців. Та й не усі місцеві були готові до нових сусідів. Боялися, що то якісь сектанти. Не хотіли ніяких переваг нового життя, обіцяних шукачами, лиш би спокійно дали старість дожити. Та все ж доля привела Кантерів в Обирок – високі сосни, лелеки над головою, чисте Полковниче озеро з підземними джерелами, стрімка річка Сейм, ще й рівнесенька асфальтована дорога – неподалік монастир, до якого, подейкують, сам Азаров любив їздити, тому й так пощастило закинутій місцині з дорогою. Обирок складається з трьох маленьких хуторів: Каціри, Прохори і Королі, розташованих в 500 м один від одного. Діяльність Обирка спрямована на мистецькі заходи та залучення якомога більше людей до прекрасного творчого життя на природі. Нині там проживає близько 30 сімей. Зазвичай це люди творчих професій, фрілансери. Діана радить усім, хто хоче повторити їх досвід: якщо знайшли хутір своєї мрії, купуйте одразу кілька хат разом зі своїми друзями. Згодом, коли місцеві бачать інтерес, ціни зростають. Кантери вибрали хатку, віднайшли власників, заплатили 500 грн. Втім, бабуся не пустила їх на зиму, пояснила – уже зайшов холод. І жодні розумні аргументи не допомогли. Поступово хатку підремонтували, відновили піч, зробили баню, провели електроенергію, але сучасні вигоди – ванну, душ, гарячу воду – не облаштовували. В Обирку туалет на дворі та вода у криниці. Є, щоправда, проста пральна машина і, звичайно, доступ до Інтернету. Навчилися топити піч, діставати воду з криниці журавлем, обробляти город.
валі, концерти». Отож, нові хуторяни наголошують: Обирок – це не екопоселення, а саме культурно-мистецький хутір. Кожен на Обирку має свої релігійні, політичні погляди. Тут не тікають від цивілізації, просто кожен створює той світ простих речей, які вважає найпотрібнішими. Цінності Обирка – любов до природи – тут не смітять, не нищать; відмовилися від того, що псує людину, – не палять, не вживають алкоголь, чи, боронь Боже, наркотики; пропагують свободу особистості, творчий спосіб життя, свідоме споживання. Свободу вбачають у самодисципліні та самоуправлінні. Кажуть: жити на хуторі дуже типово для українців, які історично не мали вертикальної влади.
Модне село Невдовзі сарай біля хати перетворився на Кіносарай, а прямо посеред поля з’явилася сцена. У Кіносараї з показом фільму «Той, хто пройшов крізь вогонь» приїжджала вся знімальна група на чолі з режисером Михайлом Іллєнком. На сцені та і просто в Обирку виступали, проводили зустрічі та надихались Едуард Приступа, Мирослав Кувалдін, Любко Дереш, Катерина Єгорушкіна, Ярослав Джусь, гурти «Перкалаба», «Фолькнери». Люди відчувають: в Обирку робиться щось важливе, і вмовляти нікого довго не треба. Михайло Іллєнко ночував на печі й тішився, що тут відроджують мистецтво виживати. Однією з умов проживання в Хата мазанка була у порівняно непоганому стані, у ній збереглося чиОбирку є проведення не менш мало речей попередніх хазяїв, до прикладу стопка старих газет. Та вже як трьох фестивалів у рік. Отож, скоро Кантери наповнили житло своїм творчим та енергійним духом. цілий рік у мистецькому хуторі Обирок – насичена культурна програма: традиційними Діана пояснює: жити у селі не було надзадачею. «Ми вже є міжнародний фестиваль колядок взимку, посівна б довго тут і не витримали, саджаючи городи, тому весною, жнива влітку. Забутий раніше Обирок тепер що цього не вміємо робити. У нас була інша мета – клекоче життям – по сільських дорогах ходять циркажити з друзями і робити те, що добре вміємо: фестилипень/серпень
Роман Касіян
34 Діти
ВИХОВАННЯ З ПОСМІШКОЮ, або як пережити «день бабака» у стосунках із дитиною Напевно, у кожного з нас є свій список старих добрих сімейних фільмів із глибоким смислом, які можна з насолодою переглядати й через десятки років. До таких блискучих кіношедеврів належить фантастична американська комедія 1993 року «День бабака». Творці фільму зупиняють увагу глядача на цікавій особливості життя. Людина часто застрягає у певному стані своєї свідомості, ніби постійно переживаючи один і той самий день, із одними й тими ж подіями та емоціями. Головний герой фільму – самовпевнений егоїст Філ (Білл Мюррей) потрапляє в якусь фантастичну петлю часу, де він кожного наступного дня прокидається 2 лютого о 6:00 у готелі міста Панксатон знову й знову. Перед Філом постає складний вибір: сприймати це як кару небесну або використати це для перемін всередині себе. Зрештою протягом фільму глядачі спостерігають за поступовим чудесним преображенням «сухої» самозосередженої особи в доброзичливого турботливого чоловіка, котрого люблять і поважають жителі цього містечка. Оскільки фільм справді вдалий із усіх точок зору, він не може залишити байдужим до головної теми, яку так майстерно та іронічно обігрують творці картини. Без сумніву, одним із завдань кінострічки було показати можливість прокидання людини зі сну свідомості, продемонструвати її перехід в активну фазу – життя «тут і зараз», коли вона включена у теперішній момент, діє в ньому. 07/08 │ 2015 │ #04(08)
Герой Білла Мюррея виявляє можливість особистісної еволюції та трансформації, просто змінивши акценти сприйняття, перемістивши фокус уваги з себе на іншого. Сюжет та ідеї фільму є дуже актуальними сьогодні. Давайте спробуємо поглянути на наше повсякденне життя, стосунки в сім’ї, взаємини з нашими дітьми через призму смислів, продемонстрованих у картині «День бабака». Гадаю, вам неодноразово здавалося, що ви проживаєте з дитиною однаковий сценарій, де все розписано по ролях, все має своє місце і свій час; відхилення від норми, традиції лякає, а тому, як правило, стає неприйнятним. Втім, ви помічаєте, що плоди, отримані від дітей, аж ніяк не прямо залежні від ваших високих очікувань щодо них. Чомусь те море невтомної праці, що вкладається в малюка протягом тривалого часу, розбивається об скелі внутрішнього відчуження, недовіри та взаємного неприйняття. «Невдячні діти, – скажете ви, – зіпсуте суспільство, втрата духовних авторитетів…?» Пропоную розібратися з цим без пошуку винних та синдрому жертви обставин. Розглянемо цікаве й дуже показове явище т. зв. «психологічної глухоти». Воно ілюструє ситуацію непорозуміння в сім’ї, коли батьки й діти починають спілкуватися ніби різними мовами. «Ну скільки можна тобі повторювати! Я тобі вже сто разів про це казала, ти що навмисно мене не чуєш?!..» – кричить обурена мама, впевнена, що її дитина має якісь серйозні вади сприйняття. Адже, справді, говорила, повторювала, кричала. Як правило, у процесі такого діалогу батьки займають позицію господарів життя, моралізаторів, вони підвищують голос, читають нотації або «ще краще» для підсилення аргументів використовують фізичну силу. Емоційно тонша й слабша, ніж дорослий, дитина ніби німіє, внутрішньо закривається, припиняє чути своїх
Ярослав Драб
40 Діти
ІДЕАЛЬНІ БАТЬКИ Як ними с т ати?
Ця тема зачіпає всіх і кожного: багато людей є батьками та всі – чиїсь діти. Коли діти маленькі, батьки для них – верх досконалості, вони приймають їх ідеали та цінності, норми моралі та поведінки. З віком відбувається зміна значущих осіб, перебудова взаємин із дорослими. Тому, чим доросліша дитина, тим критичніше її ставлення до батьків. Але ж багатьом хочеться бути хорошими батьками, іноді навіть «ідеальними». прагнення до самореалізації, намагатися менше «Ідеальні батьки» – це ті, що враховують вікові особливості та зміни дитини, ростуть разом із нею. Адже робити за дитину, вважаючи її маленькою, підтримувати її пізнавальні інтереси. Якщо цього не на кожному віковому етапі постають різні завдання, буде, то дитина залишиться такою ж безпомічною вирішити які необхідно допомогти. та невпевненою. Надалі викорінити ці риси буде До прикладу, діти дошкільного та молодшого складно. Все більш важливим для загального розшкільного віку мають наступні особливості. Цей витку малюка стає не тільки те, яких реальних вік вважається одночасно і часом високих досягуспіхів він досяг, але і як він користується цими нень малюка, і складним періодом норовливої недосягненнями при вирішенні нагальних проблем слухняності, пов’язаної з пошуком самостійності і розумових завдань. Дитина живе напруженим та й свого місця у цьому величезному, дивному та насиченим життям. цікавому світі. Батьки повинні підтримувати таке 07/08 │ 2015 │ #04(08)
Тетяна Федчук
44 Зоопсихологія
Експерименти над мухами Муха – комаха, з якою ми проживаємо та ділимо свій простір. Така розповсюджена істота стала основою для багатьох експериментів, що перетворилися на відкриття для науковців. Жоден живий організм на нашій планеті не досліджений так детально, як муха-дрозофіла. Ймовірно, завдяки цьому крихітному створінню можна проникнути у глибинні таємниці людства? Американські вчені виявили «ген людської мови» у мух, мутація котрого призводить до серйозних розладів мови у людей. Науковці вирішили провести експеримент, а саме: відключити аналог FOXP2 (ген мови) у комах. Мета дослідження – зрозуміти, які порушення у розвитку комах відбуватимуться, коли муха буде позбавлена цього гену. Експеримент над мухами-дрозофілами показав, що FOXP2 управляє 07/08 │ 2015 │ #04(08)
комунікацією: здатністю змінювати власну поведінку під впливом зовнішніх стимулів. Дослідження представлено в журналі «PLoS ONE». Вчені «відключили» даний ген у мух-дрозофіл і помістили комах у спеціальний контейнер: в одній його половині включають неприємне для мух інфрачервоне світло. У нормі «навчання» комах відбувається так: спочатку дрозофіла хаотично літає, досліджуючи навколишнє середовище. Потім механізм зворотного зв’язку (неприємні відчуття від поворотів направо) змінює поведінку особини, і її польоти поступово обмежуються лівою частиною камери. Цей досвід залишається в пам’яті: навіть після відключення інфрачервоного випромінювання мухи не залітають на праву половину. Мухи-мутанти ж довше продовжували залітати у «небезпечну» частину камери, а після відключення світла швидко стали туди повертатися (тобто відповідна звичка майже не закріпилася в них у пам’яті). До
Експерименти над мухами речі, якщо висвітлити різні ділянки контейнера різнокольоровими лампами, то розрізнити небезпечний і безпечний простір мухам допомагають зовнішні «підказки», а не тільки реакції власного тіла. У цьому випадку дрозофіли-мутанти змогли керувати траєкторією польоту з більшою чіткістю. Таким чином, від дефекту відключення гену постраждала здатність не досліджувати і пізнавати світ, а спілкуватися з ним, тобто змінювати свою поведінку під впливом зовнішніх факторів. Психологи називають цей процес оперативним навчанням (або методом проб і помилок). У комах він працює на рівні моторно-рухових навичок. На думку науковців, результати експерименту підтверджують гіпотезу про походження мови з навичок координації рухів, на основі зворотного зв’язку. Так, від дитячого лепету (безліч хаотичних звуків і неправильних слів і морфем, які ми використовуємо більш-менш випадковим чином) ми, орієнтуючись на реакцію дорослих, переходимо до правильного мовлення. Аналогічно птахи спочатку співають «підпісні» (нестійкі й неправильні поєднання звуків), а потім вивчають справжні, гармонійні мелодії. Таким чином, «сімейство» генів FOXP може бути найдавнішою біологічною основою комунікації, яку люди поділяють навіть із безхребетними тваринами. Якщо висновки авторів статті будуть підтверджені подальшими дослідженнями, доведеться повернутися до суперечки лінгвістів 1960-х років. Правильною думкою виявиться та, яку висловив Скіннер, а не Хомський:
мова – це поведінка, котрій навчаються шляхом проб і помилок, а не вроджена «мікросхема» у мозку.
Зоопсихологія 45
той час як середньостатистична тривалість життя мухи – близько 40 днів. Такого результату вдалося досягти завдяки зміні однієї хромосоми, повідомляє Associated Press. Ген продовження життя американські вчені назвали «Я все ж не мертвий» («I’m not dead yet»), або скорочено Інді (Indy). Такий же ген «Я все ж не мертвий» існує і у людей, – вважає доктор Стівен Хелфанд, один із головних авторів цього дослідження. «Тепер достатньо створити лікарський препарат, який допоможе досягти аналогічного результату. Ймовірно, люди зможуть жити до 150 років», – сказав науковець. Також Хелфанд зазначив: мутація гена швидше за все обмежує поглинання калорій на клітинному рівні або тримає клітини на дієті. «Ми вважаємо, що підсумком наших досліджень може стати виробництво таблеток, які одночасно будуть продовжувати життя і регулювати вагу людини», – повідомив він. «Наші фахівці знайшли ключ для подальших досліджень. У той же час експерименти показали, що тривалість життя можна продовжувати, зберігаючи при цьому всю повноцінність існування людини», – заявив учений в інтерв’ю журналу «Science». «Наші експерименти над мухами-дрозофілами показали, що організм комах після мутації отримав можливість регулювати споживання енергії, у той час як 80-90% їх побратимів у звичайному житті вже гинуть. До речі, мухи з мутованими генами прекрасно себе почувають», – зазначив Хелфанд.
Більшість спеціалістів вважає, що Американські науковці за допомогою абсолютна перемога над старінням має експериментів довели: не тільки люди можуть шанс відбутися завдяки розвитку двох хворіти на алкоголізм, а й мухи. потужних технологій: нанотехнології (у ній використовуються молекулярні роботи) та генна технологія (за допомогою якої ми Крім того, під час дослідження також з’ясувалося, що зможемо ефективно і безпечно змінювати обмін мутація ніяк не позначається на здатності мух-самок речовин в організмі таким чином, що організм до відтворення потомства. перестане старіти і навіть зможе омолоджуватися). Доведено, що коли вони мають необмежений доступ На основі твердження про генну технологію у США до спиртного, то можуть до нього призвичаїтись. вчені знайшли спосіб продовжити життя людини. Експеримент був дуже простий: мухам пропонували Це сенсаційне відкриття зробили науковці Інституту два види корму, один із яких містив у своєму складі здоров’я, що розташований у штаті Коннектикут. алкоголь. Спостерігаючи, науковці помітили: більВони провели лабораторні експерименти над шість мух обирає корм із вмістом алкоголю. Варто мухами-дрозофілами, у результаті яких тривалість зауважити: запах останнього настільки привабливий, їх життя була збільшена майже у два рази. Окремі що мухи починали вживати той корм, який раніше до особини під час дослідження жили до 110 днів, в їх раціону не входив. липень/серпень
Соломія Чир
48 Особистість
ЯК НАМ ЖИТИ ТА ЛЮБИТИ? Відповіді Еріха Фромма Я вірю у здатність людини до самовдосконалення, але сумніваюся, що вона зможе досягнути своєї цілі, якщо негайно не прокинеться. Еріх Фромм Цікаво та повчально про гуманізм, любов та «здорове суспільство» дізнаємося від одного з найвпливовіших мислителів XX століття. Від релігії до науки Майбутній мислитель Еріх Фромм (нім. Erich Fromm) з’явився на світ у німецькому Франкфурті-на-Майні 23 березня 1900 року. В єврейській сім’ї Фроммів чільне місце займала релігія, адже прадід і дідусь Еріха були рабинами – духовними лідерами єврейської громади. Особливий вплив на хлопця мав дядько матері – відомий талмудист у Познані. Юнака захопив авторитет двоюрідного дідуся, тому він хотів присвятити своє життя вивченню і проповідуванню іудаїзму, змалечку досконало вивчав Тору й Талмуд. Сім’я Еріха була небагатою. Його батько відкрив невеликий магазин вина, проте до торгівлі у чоловіка не було ні таланту, ні бажання. А без сміливості, прагматизму, ризику в цьому бізнесі успіху годі й чекати. Голова сім’ї ж надавав перевагу читанню релігійних книжок, він не знав, як заробляти гроші. Але можна відзначити, що фінансова скрута сформувала в юного Фромма непохитну життєву позицію: матеріальний достаток – не головне у житті. А метою будь-якої праці повинно бути самовдосконалення та духовне зростання. 07/08 │ 2015 │ #04(08)
Оскільки у сім’ї Фроммів строго дотримувалися єврейських традицій, то Еріх згодом згадував, що зростав він в атмосфері докапіталістичній і навіть середньовічній. Проте, незважаючи на досконале релігійне виховання, Фромм невдовзі насмілився переглянути свої релігійні переконання. Психолог згадував, як вперше переступив іудейські заборони: якось в юності він піддався спокусі голоду й купив сосиску зі свинини у вуличному кіоску. Поласувавши, хлопець зрозумів, що нічого страшного не трапилося, його життя триває! Тож перспективи стати рабином Еріха Фромма більше не манили, його світогляд поступово змінювався, юнак зацікавився соціологією й психологією. Хлопець отримав добру початкову освіту в гімназії, змалечку вивчав англійську, французьку. Продовжив навчання у найкращих університетах Німеччини. У 22 роки Еріх Фромм під керівництвом Альфреда Вебера (Alfred Weber, молодший брат німецького соціолога Макса Вебера) захистив докторську дисертацію з соціології у Гейдельберзькому університеті (нім. Ruprecht-KarlsUniversität Heidelberg, найстаріший університет на території Німеччини, заснований 1386 р.). У той час для багатьох молодих науковців беззаперечним авторитетом був Зигмунд Фройд (нім. Sigmund
Як нам жити та любити? Відповіді Еріха Фромма Freud). Зацікавився психоаналізом і Фромм. У 1925 р. він пройшов психоаналітичну підготовку в Берлінському інституті й розпочав практичну діяльність. Серед його пацієнтів було багато американців, що допомогло вдосконалити англійську мову. Варто згадати і про доленосне знайомство Еріха з досвідченим німецьким психоаналітиком Фрідою Райхман (нім. Frieda Fromm-Reichmann). Об’єднані спільними інтересами, вони одразу ж знайшли спільну мову, жінка навіть стала психоаналітиком Фромма. Хоч Фріда виявилася старшою за науковця на десять років, проте стосунки лікар-пацієнт невдовзі набули романтичного характеру. Вчені прожили разом усього чотири роки, але навіть після розлучення Еріх та Фріда продовжували тепло спілкуватись як приятелі та колеги, а жінка так і увійшла в історію науки з прізвищем Фромм-Райхман. Фріду в житті Еріха замінила інший відомий психоаналітик – американка Карен Хорні (Karen Horney). Їхній роман тривав десять років. На філософію Еріха Фромма мала вплив Франкфуртська соціологічна школа. Він починає співпрацювати з її представниками: Максом Горкгаймером (Max Horkheimer), Теодором Адорно (Theodor Adorno), Гербертом Маркузе (Herbert Marcuse). Фромм декілька років очолював відділ соціальної психології в Інституті соціальних досліджень у Франкфурті-на-Майні. Тут він 1932 р. провів перше у Європі соціологічне дослідження неусвідомлених мотивів поведінки великих соціальних груп. Проаналізувавши 600 анкет німецьких робітників, Фромм підвів невтішні підсумки: тогочасне суспільство не було готове боротися з диктаторським режимом. Науковець передбачив, що люди, вимучені безробіттям, бідним існуванням, повірять у обіцяний Гітлером «порядок», тому приведуть фашистів до влади та… віддадуть свою свободу. Тому жодних ілюзій щодо свого майбутнього у Німеччині Фромм не вибудовував і вже 1933 р. вирішив емігрувати. Переїхав Еріх спершу в Чикаго, потім у Нью-Йорк. У США виїхали й члени Франкфуртської соціологічної школи, вчені в еміграції продовжили вивчати соціально-психологічні проблеми існування людини. У 1941 р. Еріх Фромм видав у США книгу «Втеча від свободи» (Die Furcht vor der Freiheit). Ця праця підняла Фромма на хвилю популярності в Америці. Він наважився детально проаналізувати явище авторитаризму та відповісти на запитання: чому німці підтримали Гітлера? Еріх пояснив, що люди готові пожерт-
Особистість 49
Фріда Фромм-Райхман (Frieda Fromm-Reichmann, 18891957 рр.) – німецько-американський лікар, психоаналітик. У 1924 р. заснувала й очолила психоаналітичний санаторій у Гейдельберзі. Перша дружина Еріха Фромма. Стала відомою завдяки успішній роботі з хворими на шизофренію. Вважала, що безнадійно хворих не існує, а в основі більшості психічних хвороб – самотність. Сучасні дослідження показують, що й справді самотні люди частіше хворіють та страждають від психічних розладів. Карен Хорні (Karen Horney, 18851952 рр.) – американський психоаналітик й психолог, один із найяскравіших представників неофрейдизму, вивчала вплив соціуму на формування особистості, розробила психологічну теорію особистості, підтримувала феміністичний рух. Вважала, що людські неврози спричиняються страхами, а постійна тривожність – ознака внутрішніх конфліктів. У праці «Самоаналіз» (1942 р.) опублікувала поради для тих, хто прагне самостійно вирішити свої психологічні проблеми. «Самоаналіз – це важкий, поступовий процес, а іноді болючий і неприємний». вувати свободою, лиш би не нести відповідальність за свою долю. Адже легше підкоритися партії, державі… Таке явище Еріх назвав «втечею від свободи». Не дивно, що на Батьківщині цього не хотіли визнавати, вченого у Німеччині зненавиділи… Після війни багато науковців-емігрантів повернулися в Європу, проте Фромм вирішив залишитися в Америці. Франкфуртська школа була останнім острівцем, що пов’язував вченого з Німеччиною. Проте через суперечності у поглядах із Маркузе та Адорно Фромм залишив цю школу. липень/серпень
Тетяна Крисюк
54 Психодіагностика
ЦУКОР: Щоденно мільйони людей розпочинають свій ранок із приготування чаю або кави з додаванням цукру. Вважається: саме цей продукт заряджає наш мозок енергією на весь день, покращуючи розумову активність. Але більшість споживає цукор навіть не через його унікальні властивості, а тому, що звикли.
солодка смерть?
Хімічний склад цукру Цукор – це: 1) продукт харчування, солодка на смак біла кристалічна речовина, що виготовляється з цукрових буряків, цукрової тростини та ін.; 2) назва ряду органічних сполук переважно з групи вуглеводів. У місцях відкладання, залежно від виду рослин, у тій чи іншій кількості утворюються крохмаль, інсулін та інші форми, які називаються складними цукрами. Цукор – це побутова, загальноприйнятна назва цукрози, що складається з певного ряду хімічних речовин, а саме:
Вода, % Білки, % Жири, % Моно- та дицукриди, % Крохмаль, інші поліцукриди, % Органічні кислоти, % Зола, %
0, 14 0 0 99, 8 0 Сліди 0, 03
Вода – це H2O – хімічна речовина, що не має кольору та смаку. В природі представлена у трьох видах: рідкому (вода у рідкому стані), твердому (уламки льоду), газоподібному (водяна пара). Користь: забезпечує людині існування. 07/08 │ 2015 │ #04(08)
Моноцукриди – прості вуглеводи, які не піддаються гідролізу (реакція обмінного розкладу між речовиною й водою), не розщеплюються водою на простіші вуглеводи. Сюди належать: фруктоза (моноцукрид, що знаходиться в меді та солодких фруктових плодах), глюкоза (моноцукрид, який найбільше сконцентрований у винограді, крові людей і тварин), рибоза (моноцукрид, кристалічна речовина, добре розчинна у воді, солодка на смак). Користь: покращують роботу печінки, допомагають переробляти білки та жири. Дицукриди – вуглеводи, які при нагріванні з водою за наявності мінеральних кислот або під дією ферментів піддаються гідролізу. Містяться у цукрі, лактозі (вуглевод, який є в молочних продуктах та молоці), мальтозі (природний дицукрид, молекули якого складаються із залишків глюкози; міститься в солоді ячменю, жита, інших зернових, а також у пилку та нектарі окремих рослин). Користь: замінник цукру. Органічні кислоти – органічні речовини з кислотними властивостями, які містяться в клітинному соку рослин, домінують у більшості плодових. Користь: сполучна ланка між обміном вуглеводів, жирів та білків; підтримують кислотно-лужну рівновагу організму; збільшують виділення жовчі; воло-
58 Психодіагностика
Андрій Степура
ПРОБЛЕМ У ЖИТТІ
КОЖНОМУ ВИСТАЧАЄ
І ось коли на горизонті нашої безтурботності вимальовується чергова задачка, ми починаємо шукати рішення. В школі все було просто – ви знали, що точно є правильна відповідь. І навіть, коли її не знали, то за нагоди можна було підглянути у сусіда по парті або зазирнути в кінець підручника. Коли ж у дорослому житті ми опиняємося у новій для нас ситуації, то можемо, знову ж таки, списати у сусіда. Ймовірно, хтось із близьких чи знайомих уже потрапляв у цю ситуацію, а отже здатен підказати, що краще робити. Можна звернутися, як і в шкільні роки, до підручника, – кожного дня з’являються у світі тисячі нових книг та журналів, у яких люди діляться досвідом.
Але є ситуації, коли списати немає у кого, – це такі уроки, які життя підготувало саме для нас.
Якщо ваша ситуація дійсно унікальна, то на шляху до її вирішення ви пройдете п’ять етапів. Кожен із них має свої особливості. А тепер про все по порядку. Перший етап – це формулювання задачі (проблеми), яку вам необхідно вирішити. Кажуть, що у правильно сформульованому питанні приховано половину відповіді. Цим треба скористатися. У чому полягає ваша проблема, від кого вона залежить, що повинно змінитися, якщо її вирішити? Етап другий – пошуків. Звісно, що ваша проблема вже на цьому етапі може бути вирішеною. Ймовірно, вам до рук потрапить «саме та» книга чи ви випад07/08 │ 2015 │ #04(08)
Джош Вайцкін, «Мистецтво вчитися»: Зосередившись на спогляданні води, спрямувавши погляд від скель назад до моря, я раптом зрозумів, що знаю рішення шахової задачі, над якою марудився вже кілька тижнів.
60 Психодіагностика
Тетяна Крисюк
СПОРТ – це філософія життя!
Заняття спортом відбирають багато часу та сили, не завжди радуючи досягненнями. Наполегливість, психічна стійкість, непереможне бажання – необхідні складові роботи в тренажерному залі. Л. Толстой говорив: «Без фізичної праці не буває здорового тіла, не буває й здорових думок у голові». Чи так це? Чи виправдовують зусилля результат?
Спорт у житті людини
Будь-яка діяльність людини передбачає рухову активність, яка включає в себе фізичний та психологічний фактори. Рух, переміщення у просторі, виконання механічної роботи – це фізична активність. Спілкування з людьми, вираження емоцій, праця у колективі, перебування в соціальному середовищі – психологічна активність. Психологічна активність перебуває у тісному зв’язку з фізичною. Коли особистість знаходиться в тому чи іншому стані, її нервова система повністю задіяна – вона сприймає та аналізує реакцію організму на подразник із зовнішнього середовища. Перш ніж чинити супротив: бігти чи оборонятися, – у мозок повинен надійти відповідний сигнал. І тільки тоді, коли фізична активність отримує сигнал про загрозу небезпеки, виникає захисна реакція. Фізична активність неможлива без задіяння м’язів, діяльність котрих завжди узгоджується з нервовими центрами. Будь-який рух виникає в центральній нервовій системі у вигляді активності певних груп нейронів. Від клітин нервовий імпульс передається м’язам по нервових стовбурах, і, як наслідок, відбувається скорочення. Під час виконання спортивних вправ втомлюються не м’язи, а нервові клітини, що відповідають за їх діяльність. Таким чином, психічна активність повністю контролює фізичну: 07/08 │ 2015 │ #04(08)
Юрій Холоденко
64 Психологія бізнесу
Ч ОМУ
КЛІЄНТИ ІДУТЬ ВІД НАС? У чому криються причини того, що клієнти від вас ідуть? Що з цим робити? Як їх втримати?.. Читайте статтю! У ній містяться відповіді на всі запитання! Для кожної компанії клієнти – це основа її розвитку та фінансової стабільності. Тому втрата існуючих клієнтів для багатьох є наболілою темою. Завдання абсолютної більшості компаній – знайти постійних клієнтів. Винятком можуть бути салони весільних суконь, поховальні бюро та ще деякі види бізнесу. Важко уявити: до вас приходить клієнт-дівчина і каже, що дуже любить виходити часто заміж і їй подобається ваш салон. Але для більшості бізнесів життєво необхідно будувати свій бізнес на постійних клієнтах. Це не означає, що ви знаходите собі кілька клієнтів і працюєте лише з ними. Це означає, що ви працюєте активно і регулярно з постійними клієнтами. Вони стають для вас джерелом стабільності. Але, разом з тим, ви проводите регулярну діяльність із залученням нових клієнтів, якщо хочете, аби ваш бізнес ріс і розвивався. Сьогодні ми поговоримо про основні причини, чому клієнти ідуть від вас. Мабуть, більшість стикалися з такими ситуаціями, коли клієнт перестає до вас заходити, телефонувати, писати. Спочатку ви думаєте, що це тимчасово, але з часом розумієте, що втратили цього клієнта. 07/08 │ 2015 │ #04(08)
Оксана Мокрієнко
Психологія бізнесу 67
Під владою
С Т РАХУ
Причина – негативна емоція
Віддаючи себе на поталу страху, боячись чогось у бізнесі, на роботі, в житті, мало хто задумується над тим, що причиною будь-якого нашого страху завжди є емоція. Причому емоція негативна. Тож свого ворога варто «знати в обличчя», тобто свій страх або страхи потрібно вміти розрізняти. Всі наші страхи поділяються на біологічні (природні) й соціальні (надумані). З природними все зрозуміло: вони закладені у нас генетично. Це, наприклад, страх смерті, страх природних явищ, громовиці, виверження вулкану, землетрусу і т. ін.
Соціальні ж завжди надумані і причина їх виникнення – наші емоцiї.
Особливо це стосується роботи та бізнесу. Найпоширенiшим серед офісних страхів зазвичай є страх перед начальством та страх звiльнення. Власники бізнесу хвилюються через те, що не вдасться розширити справу, зрадять бізнес-партнери або ж бізнес занепаде. Кожен із нас розуміє: страх не варто пускати у життя, з ним потрібно боротися. Наприклад, страх не пройти співбесіди, не спрацюватися з новим колективом, страх невдачі у розпочатій справі, страх перед начальником, страх банкрутства тощо. Згадайте свій емоційний стан, коли ви відчували подібний соціальний страх. Так, ви були пригнічені, не усміхались і не очікували нічого доброго від життя. Навіть більше, вас кидало у холодний піт, ноги ставали ватяними, руки тремтіли, голос зривався, ви ставали безпорадні та розгублені. липень/серпень
Тарас Радзивіл
Фінанси 71
ВАШІ ФІНАНСИ ТА ПОКУПКИ 11 рекомендацій, як вберегтися від непотрібних покупок Кожен із нас робить покупки. Торгівля стала чи не найпередовішою галуззю економіки. На кожному кроці нам намагаються щось порекомендувати, показати, презентувати, порадити та врешті-решт продати. І все з однією метою – залізти до нас у кишеню і витягти звідти якомога більше українських тризубців. Робиться це здебільшого двома шляхами: за допомогою реклами та безпосередньо продавців. Реклама постійно стає агресивнішою, продавці – професійнішими. В результаті досить часто ми купуємо те, що нам хочеться в теперішній момент, замість того, що нам дійсно потрібне. Як в анекдоті: йшла на базар за взуттям, сподобалась блузка, а купила штани. J 1. У супермаркет ходіть лише зі списком. З написаним списком. Грошей беріть приблизно стільки, скільки треба на покупки за даним списком. Якщо чогось не написали, то цього товару не купуйте – зробите це наступного разу, коли внесете в список. Через деякий час ви станете професіоналом у складанні списку покупок. Складання списку займає п’ять хвилин часу, а економить солідну суму в місяць. 2. Не ходіть у супермаркет за одним продуктом, наприклад за хлібом чи молоком. Як правило, коли ви йдете за одним продуктом, вам ще щось приглянеться. Особливо, якщо ви голодні, то можете накупити всяких смаколиків, про які б навіть не подумали, не зайшовши в супермаркет. Результат: гроші потрачені.
6. Не розраховуйтеся платіжними картками (а тим більше кредиткою). За дослідженнями, з картки людина витрачає на 25% більше, ніж готівкою (з грошима в руці розлучатися важче). 7. Купуйте товари «не в сезон». Тоді вони набагато дешевші. Складайте список необхідних речей заздалегідь, аби знати, що потрібно буде купити. 8. Продукти купуйте гуртом (наприклад, мішок цукру на відсотків двадцять дешевше, ніж вроздріб у розрахунку на кілограм). Це стосується всіх круп і продуктів довгострокового зберігання. Акції, бонуси, розпродажі, ліквідації товару, знижки і т.д. у більшості випадків – це маркетингові ходи для збільшення продаж, а не чудові нагоди зекономити для вас. Зрозумійте: задача будь-якого магазину – заробити, а не подарувати вам щось собі у збиток.
3. Не купуйте нічого в черзі «біля каси». Там ціни завищені і непотрібні дрібнички. Також намагайтеся 9. Не робіть спонтанних покупок. Їх досить легко вине купувати кожен раз пакет на продукти. Зможете рахувати: якщо ви хочете щось купити, але вчора про це навіть і не думали, – це спонтанна покупка. Перед кожзекономити 30-50 грн за місяць. 4. Носіть у гаманці стільки грошей, скільки вам ною великою покупкою дайте собі час подумати. Чим дорожча річ, тим більше часу відводьте на такі роздуми. потрібно максимум на кілька днів. Не робіть із Як каже відома приказка: «Ранок вечора мудріший». гаманця банкомат. Практика показує, що з великої купки гроші тратяться швидше, ніж із маленької. Решту грошей зберігайте на депозиті або в «надійному місці». 5. Не беріть у супермаркетах візок, якщо без нього можна обійтися. Продуктовий візок та кошичок – прекрасні винаходи маркетологів, які змогли таким чином значно збільшити середній чек покупця. Якщо раніше більшість покупців обмежувалися продуктами, які поміщалися в руках, то тепер можна набирати стільки, скільки хочеш. Головне, щоб вистачило грошей.
10. Не купуйте нашвидкуруч. Куплене в спішці, в паніці рідко виявляється вдалим. Не купуйте речі не свого розміру, незручні, не вашого стилю. Не поповнюйте гардероб речами, які ви потім носити не будете. 11. Не дозволяйте продавцям-консультантам робити вибір щодо покупки за вас. Пам’ятайте: задача продавця – продати. Це його робота. Професіоналпродавець швидко виявляє слабкі місця покупця і, як і реклама, тисне на емоції. Обдумування в момент спілкування з продавцями збереже вам не одну тисячу гривень. липень/серпень
Юрій Вінтюк
72 Психодіагностика
ЦИГАРКА ЯК ІНДИКАТОР
НЕБЛАГОПОЛУЧЧЯ (відверто про куріння)
У вас немає необхідності курити! Палінням ви караєте самого себе. А. Карр Куріння сьогодні належить до тих соціальних лих, із якими ми вже змирилися і на які звикли не звертати увагу. Звісно, поряд із алкоголізмом, наркоманією чи токсикоманією паління цигарок багатьом видається лише безневинною забавою. Проте, якщо оцінити шкоду, яку завдає куріння суспільству, воно впевнено займе перше місце серед своїх грізних конкурентів. Для прикладу, в Україні: вживають наркотики – 3,5 % дорослого населення (понад 1 млн. осіб); зловживають алкоголем – 16 % (або 4,5 млн. осіб); у той час як курять – 42 % (або 15,5 млн. осіб). Серед тих, хто палить, 70 % становлять чоловіки та 30 % – жінки. Кожна третя жінка репродуктивного віку курить, а серед чоловіків у віці 20-29 років цей показник сягає 60 % у містах та 70 % у сільській місцевості. Рівень
поширеності паління серед населення продовжує зростати, особливо серед молоді: щороку до куріння долучаються 500 тис. осіб. Чи дійсно куріння – лише безневинна забавка, чи завдає воно шкоди як кожному окремому курцю, так і суспільству загалом? Щорічно тютюнопаління в Україні спричиняє смерть від хвороб більше ніж 120 тис. осіб, або 22 % випадків смертей серед працездатних чоловіків. Крім того, куріння завдає значних економічних збитків, призводячи до зниження працездатності, збільшення випадків пожеж, підвищення витрат на охорону здоров’я тощо. За підрахунками Світового банку, економічні збитки в Україні від тютюну кожного року становлять близько 10,7 млрд. грн. (для порівняння: щорічний бюджет сектора охорони здоров’я складає близько 5,3 млрд. грн.); це при тому, що загальна сума відрахувань підприємств тютюнової галузі до бюджету кожного року становить тільки близько 1,3 млрд. грн. Переважно ми не задумуємося над таким, але невблаганна статистика свідчить: щороку куріння вбиває більше людей, ніж алкоголь, наркоти07/08 │ 2015 │ #04(08)
радить 79
Створюй! Дій! Досягай! 300 000 кроків до успіху. Роман Кушнір. Вийде у липні 2015 р. Ціла трилогія «Створюй!», «Дій!» і «Досягай!» у одній книзі написана для справжніх гурманів таймменеджменту – людей, які цінують свій час, дбають про те, щоб ставати дедалі ефективнішими і кращими, хочуть вміти встигати і досягати більшого, пришвидшуючись щодня. Якщо ви хочете знати про тайм-менеджмент і особисту ефективність усе і навіть трохи більше, при цьому пізнати це в захоплюючому викладі з сумішшю цікавих бувальщин, дотепних притч і жартів, розроблених автором класифікацій, унікальних порівнянь, які збагачують уяву і дають поживу для роздумів, то ця книга саме для вас. Швидше за книга колись стане класичною і обов’язковою до прочитання усім, хто має амбіції змінити своє життя і світ навколо на краще. Це про вас? Тільки для жінок. Що Вам необхідно знати про внутрішній світ чоловіків. Шонті Фельдан. Брайт Букс, 2008 р. – 157 с. Правда про те, що коїться в душі вашого чоловіка, яку він дуже хоче вам відкрити. Чи ніяковієте ви від слів або вчинків вашого чоловіка? Як часто ви запитували себе: «Що там у нього всередині?». Хочете дізнатися правду про його потаємні бажання та страхи, про внутрішню боротьбу, яка відбувається в його душі? Шонті Фельдан запрошує жінок здійснити подорож у внутрішній світ чоловіка. Цю подорож здійснила вона сама, коли під час роботи над одним зі своїх романів зрозуміла, що майже нічого не знає про чоловіків. Намагаючись розкрити для себе таємниці чоловічої душі, вона організувала соціологічне опитування, результати якого привели її до чудових відкриттів. Ці відкриття не лише допоможуть вам краще зрозуміти свого обранця, але й навчать підтримувати та любити його так, як це потрібно йому. Читаючи цю книгу, ви дізнаєтесь, як любити свого чоловіка таким, який він є, а не таким, яким ви його собі уявляєте.
Можливо, Ви ще не бачили: Сім (Seven) 1995 р., США Літній детектив Вільям Сомерсет через 7 днів йде на пенсію, чекає, рахує дні, коли нарешті його залишать у спокої, він поїде далеко з міста і тоді-то й настане тиша і відпочинок в його житті. Але ці дні його ой, як сильно змінюють ... Для початку на нього «звалюється» молодий, енергійний і гострий на язик, напарник Девід Міллз. А потім їм разом належить розкрити 7 жорстоких, витончених, звірячих, жахливих вбивств, скоєних однією людиною... Вигнанець (Cast Away) 2000 р., США Співробітник служби доставки «Федерал Експрес» на ім’я Чак Нолан. Головний герой був скрупульозним практиком і невиправним педантом. У його графіку зовсім не було часу на особисте життя і кохану жінку. Коли він відправляється у чергове відрядження, відбувається авіакатастрофа. Чак дивом залишається живим і потрапляє на безлюдний острів. Довгі роки проводячи на острові, головному героєві нічого не залишалося як переосмислювати своє життя, проходити через важкі фізичні та психологічні випробування. Крихітка на мільйон доларів (Million Dollar Baby) 2004 р., США Фільм розповідає про трагічну долю жінки-боксера Меггі Фітцжералд, яка впевнена у тому, що стане зіркою жіночого боксу. Їй вдалося добитися значних успіхів у цьому виді спорту завдяки своїй завзятості і волі до перемоги. У цьому і величезна заслуга похилого тренера, колишнього бійця, який отримав в особі Меггі кращого у своєму житті вихованця... Острів проклятих (Shutter Ssland) 2010 р., США Фільм розповідає про те, як два штатівських судових виконавця припливають на один з островів, який знаходиться в нетрях штату Массачусетс. На цьому острові знаходиться в’язниця суворого режиму для божевільних, де їм потрібно розібратися у справі по зникненню однієї з пацієнток. Сам острів, не кажучи вже про в’язницю, навіває жах. Розслідування заходить практично в глухий кут, але вже коли, здавалося, правди їм не знайти, справа повертається так, що ні один розсудливий розум не міг би собі й уявити… липень/серпень
80 Притча номера
БОЖЕВІЛЬНІ
Божевільні Притча номера 81
Один молодий лікар приїхав за скеруванням у психіатричну лікарню. Санітар, проводячи для нього огляд хворих, серед інших завів у кімнату, в якій лежав і не ворушився один чоловік. Він сумно дивився у одну точку на стелі і було видно, що дуже тяжко журився. – Що сталося з цим бідолахою? – запитав лікар. – Йому відмовила одна дівчина, якій він зробив пропозицію, це звело його з розуму і ось він тут, – відповів санітар. У наступній кімнаті вони побачили чоловіка, який не знаходив собі місця, у шаленстві кидався на стіну, комусь погрожував, шипів і плювався, зловісно хмурився і лаявся, та так, що аж було лячно на це дивитися. – А яке горе трапилось у цього пацієнта? – поцікавився молодий ескулап. – Він одружився на одній дівчині і за час подружнього життя з’їхав з глузду. До речі, на тій самій, про яку жалкував попередній. ********* Як би це сумно не звучало, але доводиться нагадувати, що всі дороги ведуть на цвинтар. Хоча згадую я це швидше в контексті закликів до радощів, а не до горя; до діяльності, а не до апатії; хоробрості, а не постійних сумнівів. Які б дії ми не робили – одна дорога, то чому б не жити повноцінно і з сенсом, цінуючи і насолоджуючись кожною миттю життя, аніж бачити саме лиш пекло на землі? Звичайно, цю притчу можна розглядати на ще глибшому рівні: багатий іде тим самим шляхом по житті, що і бідний, який шеляга ламаного не має за душею; так само, як і весельчак іде дорогою смутку, чи той, хто на дієті, прямує дорогою ненажери. І лише та людина, яка дотримується балансу і не впадає у крайності пристрастей чи ненависті до чого-небудь, йде своїм шляхом.