Бібліотека прес-служби Патріархії УАПЦ ---------------------------------------------------------------------------------------------------------
Quo Vadis Отче Магістре! В газеті “Нова Зоря” (орган Української Католицької Євпархії святого Отця Миколая) в місті Чікаго появилась стаття автора – Отця-Магістра Олега Крупського. Сказавши “появилась”, можливо не є відповідним означенням практикованим в журналістиці. Але поява цієї статті з її вульгарною мовою, примітивізмом і провокативними твердженнями є дивним явищем в будь-якій пресі, тим більше в церковній. Отець Магістр у своєму писанні під заголовком “Ідея єдиної української Церкви Семена Петлюри”, виливає бруд на Церкву-Мученицю УАПЦ, очолену митрополитом Василем Липківським та великого провідника українського народу Симона Петлюру. Писанина Отця Магістра наповнена перекрученням історичних фактів, насичена ненавістю до православної Церкви та її проводу, з упередженням до всього українського. Дух і стиль писання не церковний, а совєтський з цинічним московським забарвленням. Виливає він свій гнів від самого початку, бо власну титульну назву своєї статті бере в лапки, як неправдиву ознаку що-до її змісту. А ім’я Симона Петлюри цинічно, з прихованою ненавістю, іронічно спрощує на “Семена Петлюри”. Писанина доволі масивна, друкована в чотирьох великих розміром частин, в газеті “Нова Зоря” напротязі восьми тижнів. Не розумію: “Чому Отець Магістр характеризує українську Церкву УАПЦ, як Петлюрівську?” Можливо тому, що комуністична безбожна Москва, ГПУ, НКВД клеймували Липківську Церкву як Петлюрівську, за що було зіслано на Сибір і розстріляно сотні тисяч українського православного люду. До відома Отця Магістра – ідея єдиної української Церкви в нашій державі була реальністю ще за часів Київської Русі. І ця Церква була незалежною аж до 1686-го року. В 1686-му році втратила свою незалежність через передачу Київської Митрополії Московському Патріархату, за що було обіцяно Вселенському Патріарху Діонісію Четвертому “три сорока соболей и двести червонцев”. Сама ж ідея незалежної української православної Церкви завжди жила серед українського народу. Активні дії нашого народу про відновлення незалежності рідної Церкви почалися вже у 1905-му році. Тому Симон Петлюра не був творцем ідеї “єдиної української Церкви”. Він, як патріот і вірний син свого народу, мріяв і дбав за відродження незалежної української Церкви. Бо він розумів, що без помісної незалежної національної Церкви не може бути незалежної держави. Утворена в листопаді 1917-му році Всеукраїнська Православна Церковна Рада (ВПЦР) керувала організацією українських парафій і ставила питання про автокефалію Церкви, як питання державного характеру.
_____________________________________________________________________ 1 Наша адреса в інтернеті http://uaoc.net