Журналістське розслідування Опубліковано в форумі "Філософія, релігія, духовність" сайту "Майдан" Резюме: Декана-двоєженця Пауля Ехінґера, напряму підпорядкованого патріарху Філарету (Денисенку), а також його другу дружину Доріс Ехінґер нагороджено високими церковними орденами УПЦ-КП безпосередньо з рук митрополита Львівського і Сокальського Андрія (Горака). При цьому так званий “Німецький деканат” зареєстрований під буденною маркою приватноправового товариства. Правління цього товариства складається з двох осіб – з пані Доріс (на керівному першому місці в переліку членів правління, тобто на почесному місці власне “декана”) та пана Пауля (на більш скромному другому місці типу “зам. декана”). Дані члени правління мають право офіційно представляти їхнє товариство тільки спільно. Замість епіграфа: «Неплохо очень иметь три жены, но очень плохо с другой стороны!» – за жартівливою пісенькою з кінофільму-комедії “Кавказька полонянка” В цій статті незаперечно доводиться неприпустимий для українського православного священика факт двоєженства декана Німецького деканату УПЦ-КП протоієрея Пауля Ехінґера, за що його свого часу вже було виключено з Російської православної церкви за кордоном та позбавлено сану священика. На малюнках Herta1.jpg та Herta2.jpg відтворено лист його першої дружини Герти Ельфріди Ехінґер, який вона написала тодішньому єпископу Берлінської єпархії Російської православної церкви за кордоном. Подаємо скорочений зміст цього листа: Герта Ельфріде Ехінґер Вул. Айнштайнштрассе 98 Поштовий індекс 4040 Місто Нойсс 1 Звертаючись до російської православної єпархії православного єпископа Берлінського та всієї Німеччини, я роблю наступну заяву: Я є офіційно зареєстрованою відділом РАЦС та підтвердженою церквою справжньою дружиною Вашого протоієрея Пауля Ехінґера. В 1974 р. ми взяли шлюб за російським православним обрядом. Тепер вже 22-річний Марк-Олівер Ренé є нашою спільною дитиною. Приблизно десять років тому мій чоловік залишив сім’ю і пішов до іншої жінки, з якою він відтоді живе у вільному шлюбі. Мова йде про Доріс Шольдерманн, яка мешкає за адресою: місто Нойсс, міський район Ґрефрат, вул. Штефанусштрассе 4. Після того я взагалі не бачила його сім з половиною років поспіль і згадувала про нього лише тоді, коли пошта приносила його рахунки або судові попередження по його несплачених рахунках. Потім я вперше побачила його приблизно два з половиною роки тому і невдовзі після того випадково дізналася, але не від нього самого, а внаслідок змін у моїй податковій картці, про те, що він має спільну дитину з панією Шольдерманн, якій на сьогодні вже виповнилося п’ять років. В офіційному записі про її народження ця дитина зазначена як Надєжда Ехінґер, а в побуті її звуть “Надя”. За окремою заявою її батька дитина, отже, носить його прізвище. Протягом довгих років нашого роздільного проживання я виховувала мого сина і давала сама собі раду виключно одна і не висувала по відношенню до свого чоловіка ніяких вимог щодо фінансової підтримки, оскільки він все одно робив самі лише борги. Щоб уникнути судового опису мого домашнього майна або моєї заробітної плати, я навіть змушена була оплатити багато його рахунків. До цієї заяви я додаю копії квитанцій про сплату мною рахунків лише за останніми судовими попередженнями. Місто Нойсс, 17 травня 1990 р. Підпис Отже, кинувши свою першу законну дружину, пан Ехінґер, у якого, відверто кажучи, не було ні власного кола, ні двора, пішов просто у прийми до однієї на той час активної комуністки (Комуністична Партія Німеччини / Видавництво “Інзель” в місті Дюссельдорфі). Від їхнього вільного шлюбу народилася дитина, яка отримала прізвище батька. Через декілька років пан Пауль та пані Доріс зареєстрували свій шлюб у відділі РАЦС. Пані Доріс офіційно стала другою дружиною пана Ехінґера, і тепер також і вона носить його прізвище. У цій житейській історії не було б нічого вартого
уваги, якби йшлося про якогось там нікому не відомого пересічного громадянина. Та український православний священик, навіть не просто священик, а протоієрей, – це Вам не якийсь там пересічний громадянин! Український православний священик мусить бути взірцем духовної чистоти і моралі. А окрім усього того, ще й канони української православної церкви взагалі забороняють двоєженство як таке, не кажучи вже про двоєженство духовних осіб.
Після розпаду Радянського Союзу та зникнення НДР пані Доріс втратила свою субсидійовану роботу в комуністичному видавництві. Але вона не розгубилась і оперативно відкрила в місті Нойссі таку собі домашню галерею з продажу ікон та ексклюзивних подарунків. В її присадибній лавці святі ікони стали повсякденним ходовим товаром поруч із всілякими цяцьками та брязкітками. А паралельно з тим пан Пауль зайнявся ще й організацією пересувних виставок-продажів ікон, на яких він виступав спочатку в театральній ролі російського, а потім в ролі українського протоієрея і постійно вводив людей в оману своєю неправдивою рекламою, в якій безсоромно стверджувалось, що виручені ним гроші нібито цілком і повністю йдуть на користь дітям Чорнобиля або на користь УПЦ-КП. Пані ж Доріс залишалася при цьому, як правило, в тіні і лише виставляла покупцям рахунки до сплати. Таким чином, друга дружина пана Ехінґера виявилася просто-таки незамінною помічницею в цьому його цинічному бізнесі.
На малюнку Orden1.jpg зображено уривок з опублікованої в Інтернеті http://www.ngz-online.de/neuss/nachrichten/Orthodoxe-Kirche-ehrte-Goenner_aid_221072.html статті під назвою “Православна церква вшанувала меценатів”. Читаємо: “Митрополит Львівський Андрій (на фото перший зліва) нагородив в неділю в містечку Ґрефрат ... Пауля Ехінґера (другий зліва) орденом української православної церкви”. І далі: “Наприкінці богослужіння митрополит зробив три нагородження: Пауль Ехінґер, декан української православної церкви, отримав орден Рівноапостольного Князя Володимира другого ступеня... Також і Доріс Ехінґер була вшанована орденом Святої Варвари”. На малюнку Orden2.jpg можна побачити щасливих учасників цього торжества крупним планом.
На малюнку Doris.jpg подано художню композицію, яку довільно створено з двох незалежно присутніх в Інтернеті малюнків-документів – пані Доріс на одній з її виставок-продажів ікон та інформаційні дані про її фірму: Фірма: Доріс Ехінґер – Галерея з продажу ікон та ексклюзивних подарунків. Вулиця Штефанусштрассе 4, поштовий індекс 41472, місто Нойсс. Телефон: 02131-85750. Години роботи: за домовленістю.
Цілком природно поставити наступне запитання: А як же відреагувала церква на ту обставину, що її духовна особа є двоєженцем?
Отже, священика-двоєженця, напряму підпорядкованого безпосередньо патріарху, а також його другу дружину офіційно нагороджено високими церковними орденами УПЦ-КП. Той не другорядний факт, що Німецький деканат напряму підпорядкований патріарху, однозначно стоїть на сайті http://www.ukrainian-church.de/ukrainisch/dekanat-ukr.html цього деканату (див. малюнок Dekanat1.jpg):
А це значить, що нагородження священика-двоєженця та його жінки відбувалося не без відома патріарха. Але чому треба було нагороджувати також і цю жінку? Що зробила для церкви особисто вона? Може, друга дружина протоієрея Ехінґера відіграє яку-небудь, нехай навіть допоміжну роль також і в його власне церковній діяльності? Виявляється, що таки дійсно відіграє, та ще й не просто “яку-небудь допоміжну”, а дуже й дуже визначальну роль. Яку ж саме? А ось яку: хоч як це не дивно звучить і виглядає, але насправді “деканом” так званого “Німецького деканату” УПЦ-КП є не сам пан Ехінґер, а його друга дружина пані Доріс Ехінґер! Так, так, зовсім
не він, а саме вона! Справа в тім, що так званий “Німецький деканат” є нічим іншим, як фікцією, яка живе лише в уяві і на сайті http://www.cerkva.info/static/eparhyi.html Київського Патріархату (див. малюнок Dekanat2.jpg):
Реєстраційний номер товариства VR 1702. Назва: Українська Православна Церква, Патріархат Київ, Німецький деканат, Зареєстроване товариство. Загальне правило представництва: Члени правління представляють товариство спільно. Член правління: Ехінґер Доріс. Член правління: Ехінґер Пауль. Статут: Зареєстроване товариство. Документ, отже свідчить, що правління товариства пана Ехінґера, яке навіть язик не повертається назвати “деканатом”, складається з двох осіб – з його другої дружини пані Доріс (на керівному першому місці в переліку членів правління, тобто на почесному місці власне “декана”) та його самого (на такому собі скромненькому другому місці типу “зам. декана”).
Насправді ж існує усього лише приватноправове товариство зі здатною до поплутання і тому зловмисно уживаною назвою „Українська Православна Церква. Київський Патріархат. Німецький деканат. Зареєстроване товариство“. Це товариство на загальних підставах внесено в реєстр товариств при суді першої інстанції в німецькому місті Нойссі за номером VR 1702 – до речі, поряд і поруч з цілою низкою різноманітних інших німецьких приватноправових товариств (у тому числі, по колекціонуванню поштових марок, розведенню кроликів, культурі куштування пива тощо). На малюнку Verein.jpg, зображено свіжий цьогорічний витяг з вільно доступного реєстру товариств. Читаємо:
Своїми масштабно здійснюваними оборудками (спекуляцією іконами під захисною “парасолькою” систематично експлуатованого ним імені УПЦ-КП), своїм двоєженством та й вже самим фактом примарної реєстрації так званого “Німецького деканату” під маркою приватноправового товариства, керованого його другою дружиною панією Доріс, протоієрей Павло Ехінґер реально дискредитує ім’я Української Православної Церкви Київського Патріархату і особисто патріарха, якому він безпосередньо підпорядкований. Але високі церковні ієрархи на це ніяк не реагують і поводять себе так, ніби все тут О’Кей! Бо ж йдеться, як влучно сказано в наведеній вище німецькій публікації, про церковних “меценатів”! А меценат – це той, хто іноді дає гроші. Марія Петрів, Зіновій Левицький, Анна Майстер, Томас Бухбіндер
Реєстр товариств, зареєстрованих при Суді першої інстанції в місті Нойссі. Роздруківка від 15.07.2009 р.