Г
№ /
• П .- • M P, .- • Ч - . • З .- • Д .- • Ґ .- • С П “ ” . • П ’ .
Про настоянки Кожна людина, яка побувала у Львові (або майже кожна), не кажучи вже про самих львів’ян, знає, що родзинкою багатьох кнайп та ресторацій нашого міста є настоянки. Легкі і міцні, солодкі чи гіркі, вони є, як то кажуть, “до кольОру, до вибОру”. Дійсно, традиція робити настоянки в Галичині добре вкорінена і не встигла нікуди подітися ані під час змін влади, що ними так рясніє історія краю, ані під впливом нових гастрономічних віянь, що протягом останніх 70-и років віяли з різних боків і віють дотепер. Історія настоянок сягає сивої давнини. Точної дати, коли саме вони з’явилися, немає. Деякі джерела свідчать про те, що настоянки і бальзами з’явилися у ІІІ тис. до н.е. у Стародавньому Китаї. Це й не дивно, адже китайська медицина тоді була однією з провідних у світі. За іншою версією, про настоянки було відомо вже у Стародавній Греції та Римі. Що стосується нашого краю, то на території Київської Русі настоянки з’явилися у Х ст. завдяки людині на ім’я Єрофій. Він створив новий міцний алкогольний напій, скориставшись старим східним рецептом. Він додав до горілки аніс, м’яту та товчені горіхи і настоював усе це біля печі протягом 12 діб. Напій назвали “горілкою Єрофея”. Цю настоянку через гіркий смак також називали “горілкою без цукру”. Виробництво цього напою поширювалося, кожен додавав щось
своє, і настоянки ставали різноманітнішими. Пізніше наливки низької міцності робили просто - ягоди пересипали цукром, заливалися водою та виставлялися на вікно на кілька тижнів. З них пізніше виготовляли і міцніші напої - заливали горілкою та лишали дозрівати ще на кілька місяців. Це був найпростіший спосіб виготовлення. У Європі міцні алкогольні напої отримували зі збродженого сусла різноманітних фруктів. Їх було доволі багато видів: граппа (виноградна горілка), сікера (фінікова), балканська сливовиця, швейцарська вільгельмівка з груш, угорська черешнівка, кальвадос із яблук.Це вже були готові продкути, що завдяки способу приготування не потребували додавань інгрідієнтів. В Галичині ці напої завозились лише на панські столи. У широкий вжиток вони йти не могли через високу ціну, а горілка була значно гіршою за смаком і якістю. Тут і далася в знаки винахідливість наших господинь. Оскільки традиційно в Галичині варилися домашні квас і пиво, настоювались меди та лікувальні трав’яні настої, то саме ці інгрідієнти почали додавати до горілки, аби покращити смак. Наливки витримували до півроку у дубових, липових або кленових діжках, а настоювання перед тим тривало до 12 тижнів. Таким чином горільчана основа чистилася від сивушних масел,
внаслідок чого смак самих наливок ставав набагато кращим. Звичайно ж, додавання ягід і інших інгрідієнтів робили настоянки не тільки смачнішими, але й збагачували їх лікувальними властивостями. Зараз зима, тому напишу про ті настоянки, які допоможуть зігрітися, підвищити імунітет. Їх добре є серед традиційних галицьких алкогольних трунків. Але для початку варто розповісти про загальні засади приготування наливок та настоянок: - не варто заливати фрукти або ягоди чистим спиртом чи слабкою горілкою: спирт може їх спалити, а слабка горілка не зможе добути з них смаку. Ідеальна горілка для настоянок 50 - 70 градусів. - не можна брати недозрілі або перезрілі плоди. Вони мають бути стиглими і пружними. - не можна споживати наливки одразу після приготування: смак буде добрим лише після витримки. Крім того, найкраще витримувати настоянки у дубових, липових чи кленових барильцях. Якщо витримувати у скляному посуді, то потрібно більше часу для того, аби смак став досконалим. Отож, можна переходити до рецептів. Найперший напій, що добре зігріває і є класичним для Галичини - це медова наливка. Вона здавна використовувалась на наших теренах для того, аби зігрітись та підвищити імунітет. Отже, для медової наливки потрібно розігріти склянку меду, додати четверту частину мускатного горіху, по 3-4 зернини чорного та духмяного перцю, гвоздики, кардамону, при бажанні - на кінчику ножа цинамону та цедри цитрини. Варити мед зі спеціями на слабкому вогні 10 хв. Знявши з вогню, долити ложкою дуже обережно склянку води. Варити ще 10 хв. Удруге, знявши з вогню, поволі влити 0,5 л. чистого спирту. Поволі, бо гарячий мед
від холодного спирту вибухає. Поставити на слабкий вогонь, але не вартити, а лише довести до кипіння. Накрити та лишити, щоб охолола. Потім процідити через марлю, розлити у пляшки і винести в холодне місце. Пити можна одразу, але краще, щоб певний час постояла. З давніх давен відомі і корисні властивості імбирного кореню, у тому числі і у Галичині. Тож імбирна настоянка тут також виготовлялася. Навожу її рецепт: Імбирна наливка: 10 г імбиру, 5 г гвоздики, пів мускатного горіха, маленький стручок червоного перцю, 0.5 палички цинамону, цедру цитрини, 4 коробочки кардамону (витягнути лише насіння, шкірки викинути), залити 1 л міцної горілки, накрити, край обмазати тістом, щоб не проходило повітря, зверху покласти великий гніт. Цю вогнетривку конструкцію поставити в добре прогріту піч або братруру на 10 - 12 годин (як братрура - то на 80 градусів). На другий день запіканку охолоджують, розливають в пляшки і добре закорковують. А третій рецепт - настоянка, що робилася для мисливців, аби поновити сили після полювання. Називається вона “Трунок мисливців” Рецепт такий: У поливаний горщик на 5 л покласти по 200 г фіг, родзинок та фініків, 400 г мигдалю, 12 г цинамону, паличку ванілі, кілька гвоздичок, цедру з 3-х цитрин і 3-х помаранчів, 1 л рідкого меду. Все залити міцною горілкою, заліпити тістом, поставити до випаленої печі на цілий день. Увечері процідити і пити. Як бачимо, наливки та настоянки у Галичині були не тільки різноманітні, але й певною мірою екзотичні. І напевне смачні. Тому успіху вам у приготуванні, смакуйте і будьте здорові. Данусьо Пішингер
Moja ptasia страва для закоханих
«Moja ptasia», що з польської мови означає «моя пташечка» - саме така назва ніжної на смак страви лише для тендітних панянок:) До чого я веду? До того такого улюбленого молодими парами осучасненого свята кохання - Дня святого Валентина. І хоча я до цього дня ставлюсь дещо скептично, все ж багато людей вважають його важливим у стосунках. Ну і хай, якщо їм так добре:) Це день, коли панянки чекають приємних сюрпризів від своїх кавалерів, але скажу по правді - квіточки, ведмедики, колечка і сумочки - то звісно добре, але якщо чоловік ще й романтичну вечерю приготує - то буде вище усіляких похвал, особливо якщо його до кухні зазвичай не тягне. Страва є проста у приготуванні, тут головне - естетична ресторанна подача і натхнення. Рецепт розрахований на дві порції (а більше і не потрібно). Час приготування займе орієнтовно 40 хвилин, а то і менше. Хочу ще кілька слів сказати про селеру. Зараз чомусь ми ставимось до цього продукту без належної уваги та вдячності - а намарно, адже він має чудову омолоджуючу та очищуючу дію, а ще - це найкращий український афродизіяк! Селера користувалась популярністю по всій території не тільки сучасної України, а й багатьох країн Європи (чому її призабули зараз - навіть не знаю). Напевне, завдяки своєму аромату та приємній текстурі селера є складовою великої кількості рецептів перших та других страв. Це так, для загального розвитку, але повернемось до рецепту. Селера має нейтральний смак, але чітко виражений аромат, цукати з морквою додадуть солодкавої нотки до печінки, а солений каперс на закуску тонізує. Словом, вечеря буде легка
- 1 середній корінь селери (400-500 грамів) - 1 середня картоплина - 30 грамів масла - 3 столові ложки вершків +1 чайна ложка вершків - сіль та перець до смаку, трішки борошна - 300 грамів печінки птиці (я брала індичу, куряча теж добра буде, ну і гусяча, але її важче зараз знайти. Чомусь...) - склянка молока - невеличка цибулька - кілька апельсинових цукатів - 30 грамів вареної моркви - дрібка цукру або трішки меду - каперси до декору
і поживна, а як доповните пляшечкою білого напівсолодкого винця, то ваша люба пташечка буде задоволена точно! Маєте час на репетиції та інтерпретації, вони завше вітаються:) Печінку промити, порізати на шматочки та залити молоком. Картоплину очистити і розрізати на 6-8 кавалочків. Селеру почистити (зрізати багатенько шкірки, аби волокон не було), дрібно порізати, посолити і разом з картоплею варити доти, допоки овочі не стануть м’якими і придатними для пюрування. Поки вони варитимуться (то десь хвилин 20), нарізаємо плястерками цибулю і підсмажуємо на олії на пательні. За старими галицькими переписами господині робили це на смальці з домашньої птиці, особливо добре, писали, це вдається на гусячому. Я обмежилась олією. Печінку, яка хоча б 15 хвилин побула в молоці (в ідеалі - годину-півтори),
дістати, легенько просушити паперовим рушничком, обкатуляти в борошні і відправити на пательню до цибулі; все це солимо, перчимо. Готування печінки займе хвилин 10. Тому не забувайте про овочі. З розм’яклих селери та картоплі злити воду, додати вершки та масло і блендером перетерти в однорідне пюре та накрити кришкою. В невеличкій посудині блендеруємо моркву з цукатами, а також чайну ложку вершків та мед (чи дрібку цукру). На тарілку за допомогою кулінарного шприца або форми-сердечка викладаємо пюре, поливаємо його морквянопомаранчевим соусом-пюре, зверху кладемо печінку і декоруємо каперсами.
Надія Кошель
Закуски
Ч
- Усі знають про таку прекрасну городину як капуста. Є різні види цього продукту: білоголова, пекінська, брюссельська, кольрабі, цвітна… Дуже багато у нас на Галичині готують з капусти страв, чого вартий хоча б український борщ… А крижавки, а квашена капуста, а капуста засипана… Майже кожна галицька родина квасить капусту на зиму. Кажуть, у стародавньому Львові найкраще квасили капусту на Личакові. Але зараз вам хочу запропонувати рецепт з червоноголової капусти (лат. Brassica oleracea var. capitata f. rubra), хоча якщо добре придивитись - то це фіолетова капуста, або ж синя. Червоноголова капуста - це та сама білоголова капуста, просто у її листках є такий природний барвник, як антоціан, що і «фарбує» капусту у фіолетовий колір. Капуста дуже добре зберігається упродовж зими і майже не втрачає усіх мікроелементів і вітамінів. У ній більша кількість вітаміну С та інших корисних речовин ніж в білоголової капусти. Просто ми рідко її споживаємо, бо вона тверда як камінь і фарбує руки і кухонне приладдя, і щось готувати з неї важко. Отже, головку червоноголової капусти помити і натонко пошинкувати: довгі пасма розріжте на 2-3 частини. 2-3 зелених яблука (бажано кислуваті) очищаємо від шкірки і насіння. Нарізаємо
досить великими кубиками, тобто з краєм десь 1 см. В гусятниці розпускаємо 30-50 грамів масла і висипаємо капусту з яблуками, додаючи: 3 столові ложки цукру, 4-5 ложок яблучного оцту, чорного меленого перцю за смаком і 3-4 бутони гвоздики (але тільки кульки - роздавлюємо пальцями і кидаємо до гурту, ніжки нам не потрібні). Додаємо склянку води, все добре замішуємо і ставимо в духовку. Готував я в старій радянській духовці і температури визначити не міг. Час од часу мішаємо, щоб протушкувалася добре, і готуємо до того часу, поки не стане м’якою. В мене то зайняло майже 2 години. Капуста добре і на гарнір, і можна їсти просто як самостійну страву. Ще хочу спробувати зготувати з червоним винним оцтом. Не бійтеся експериментів на кухні, як каже моя сусідка: “Не один пляцок був в помийному відрі перш ніж щось вийшло гідне”.
Олег Юзич
На початку цього «Смакопису» йшлося про настоянки: як їх готувати та які вони бувають. Але ж пити і не закушувати - то не по-христянськи, та й взагалі може призвести до небажаних результатів. Тим більше, що у галицькій кухні рецептів різноманітних закусок, що є досить простими у приготуванні, але водночас поживними та смачними, існує багацько. Тож пропонуємо вашій увазі рецепти деяких традиційних галицьких закусок:
Помідори, фаршировані овочами: Помідори мають бути тверді і однакового розміру. Помити, зрізати вершки і обережно вибрати серцевину. Зелений горошок, натерті на грубій терці моркву та яблука, посічені білки вимішати з майонезом, заправити сіллю і цукром на смак. Готовою начинкою засипати помідори і викласти на тарелю. Під кожен помідор покласти листок зеленого салату або кружальце огірка. Зверху посипте протертим крізь сито жовтком.
- 3 кг помідорів - 400 г зеленого горошку - 2 варені моркви - 2-3 малосолених огірка - 2-3 яблука - 250 г майонезу - 2 круто зварених яйця - Зелений салат - Цукор - Сіль
Яйця, фаршировані копченим оселедцем: Яйця розрізати впоперек і вибрати жовток. Оселедець потрібно почистити від шкірки та кісток, посікти дрібно, додати жовтки, майонез і розтерти до однорідної маси. Цією масою наповнити половинки яєць, прикрасити встромленою гілочкою петрушки.
- 8 круто зварених яєць - Копчений оселедець - 2 столові ложки майонезу - Зелень петрушки
Гірчичний соус на майонезі: Варений і сирий жовтки розтерти з гірчицею, влити майонез, додати дрібно посічений білок та зелену цибулю, сіль, цукор на смак, вимішати. Подавати охолодженим. Добре пасує до м’яси, риби або просто як намазанка до хліба.
- 1 круто зварене яйце - 1 жовток (сирий) - 250 г майонезу - 2 ч. л. гірчиці - Зелена цибуля - Цукор - Cіль
Яйця в майонезі з маслинами: Яйця розрізати повздовж на половинки, вмочити у розтерти зі сметаною майонез, обкачати в натертому на дрібній терці сирі і викласти на тарілку. На кожне яйце покласти маслину і листочок петрушки.
- 6 круто зварених яєць - 250 г майонезу - 200 г твердого сиру - 2 столові ложки сметани - 12 маслин - Зелень петрушки
Оселедець з маринованими грибами: Оселедець почистити, відрізати хвости і голови і відділити філе від кісток. Грубо посічене філе викласти на тарілку, полити олією, розбовтаною з оцтом і гірчицею, оздобити кільцями цибулі. Збоку покласти нарізані кубиками мариновані гриби.
- 2 оселедці - 300 г маринованих грибів - 1 цибулина - 0,25 склянки олії - 1 ст. л. оцту - 0,5 ч.л. гірчиці
Розетки з твердого сиру з шпротною масою: Для розеток взяти продовгастокруглої форми сир і нарізати його круглими шматочками товщиною 0,5 см. Шпроти разом з олією розім’яти виделкою і розтерти з плавленим сиром та маслом. На кожну розетку взяти по два шматочки твердого сиру і перекласти їх готовою масою. Прикрасити масою також верх, посередині покласти грибком та кружальцем огірка. Одні канапки посипати нарізаною зеленою цибулею, інші - посіченим яйцем. Тарілку перед викладанням встелити листям капусти.
- 300 г твердого сиру - 200 г плавленого сиру - 1 банка шпротів - 50 г вершкового масла - 1 круто зварене яйце - Мариновані гриби - Мариновані огірки - Листки капусти - Зелена цибуля
Канапки з рогаликів: Масло розтерти з сиром та натертою на дрібній терці цибулею. Додати гірчицю, цукор, сіль і вимішати на однорідну масу. Якщо маса занадто густа, можна додати майонез або сметану. Готову масу поділити на чотири частини. До однієї додати мелену шинку, до другої - сардини, до третьої - томатну пасту, до четвертої - варений жовток. Рогалики нарізати кружальцями і намастити їх різними масами. Можна викладати маси кондитерським шприцом. Канапки прикрасити маслинами, грибами, половинками слив, кружальцями огірка, солодкого перцю, а також посипати посіченим білком і зеленою цибулею. Можна оздобити листочками петрушки.
- 3-4 рогалики - 100 г вершкового масла - 300 г сиру - 1 цибулина - 100 г шинки - 2-3 сардини - 1 ст. л. томатного пюре - 1 круто зварене яйце - 1 ч .л. гірчиці - Маслини, мариновані гриби, сливи - 1 солоний огірок - 1 червоний маринований перець - Зелень цибулі, петрушки - Цукор - Сіль
Яйця, фаршировані шинкою: Яйця розрізати вздовж на половинки, вибрати жовтки. Шинку, сир і жовтки змолоти на м’ясорубці або посікти в однорідну масу, додати 2-3 столових ложки сметани, гірчицю, сіль, перець і вимішати. Накласти масу у білки так, аби вийшла форма цілого яйця. Блюдо для подачі викласти листами салату. Полити їх залишками сметани, змішаними з майонезом. Зверху покласти яйця. Оздобити кільцями червоного перцю.
Грінки з гострим твердим сиром і горіхами: Рогалики нарізати тонкими кружальцями, намазати маслом, посипати січеними горіхами, трошки посолити і притрусити тертим сиром. Перед подачею на стіл поставити на 5 хвилин до гарячої духовки. Потім перекласти грінки у зігріту тарілку. Можна у кожну грінку встромити дерев’яну шпажку.
- 12 круто зварених яєць - 200 г шинки - 200 г сиру або бринзи - 250 г сметани - 250 г майонезу - 2 ч. л. гірчиці - Червоний солодкий перець - 1 головка зеленого салату - Мелений перець - Сіль
- 3-4 рогалики - 50 г вершкового масла - 100 г очищених волоських горіхів - 100 г гострого твердого сиру - Сіль
Мариновані гриби на шпажках: Масло розтерти на пухку масу, додаючи натертий на дрібній терці сир. Гриби вибрати з маринаду на марлю або рушничок і обсушити. Кожну грибну шапочку намастити масою. Вибравши однакові за розміром шапочки, скласти їх по дві і наколоти дерев’яною шпажкою.
- 400 г маринованих грибів - 100 г вершкового масла - 100 г гострого твердого сиру
Д
У нашій доктрині ми говоримо про унікальну історію та багатонаціональність Галичини, яка відобразилася на всіх явищах нашої гастрономічної культури. Так от, страви, які прийшли до нас з переписів галицької діаспори, на мою думку, сміливо можемо записувати до лав галицьких страв. Хочу поділитися з вами переписом свого сімейного пляцка, котрий передала моїй мамі хресна з Канади ще років 20 тому. Маленькою я зовсім не любила моркви. Ні в якому вигляді. Але ж мамі потрібно було якось постачати мій юний організм вітамінами. І ось моя хресна порадила їй спекти морквяний пляцок за її рецептом, тоді дуже популярним в Канаді, і не казати мені з чого він зроблений. І я до кінця не вірила, що пляцок цей дійсьно був зроблений з моркви, поки не побачила на власні очі, як його готують! А готувати його, між іншим, можна двома шляхами: - Пісний пляцок, який буде смачним і корисним джерелом вітамінів навіть у час посту. - Власне морквяний тортик з смачненьким ніжним кремом.
Тісто: - 3-4 великі злегка недоварені, почищені і потерті на грубій терці морквини - 2 склянки цукру - 1, 5 склянки олії - 4 великих яйця - 1 склянка подріблених грецьких горіхів - 3 склянки борошна - 2 ч. л. порошку до печива - 2 ч. л. соди - 1 ч. л. солі - 1 ч. л. кориці - Неповна чайна ложка меленого мускатного горіха Для крему: - 3-4 склянки цукрової пудри - 450 г сирної маси - 110 г розм’якшеного вершкового масла - 4 ч. л. ванільного цукру - Цедра з половини апельсину
Тісто для обидвох варіантів готується ідентично, відмінність полягає лише у приготуванні (або не приготуванні) крему, а також, відповідно, у тому, чи печемо 1 корж, чи 2. Духовку розігріваємо до 160 градусів. В той час міксером збиваємо олію з цукром, по одному додаємо яйця, продовжуючи збивати. Додаємо до маси борошно, порошок до печива, сіль, соду та корицю. Добре перемішуємо, у кінці додаємо моркву і горіхи і ще раз добре все вимішуємо. Тепер, в залежності від того, чи робимо торт чи пляцок, розділяємо тісто на дві частини і випікаємо 2 коржі для торта. Якщо ж печемо пісний пляцок, усю масу виливаємо на попередньо змазану олією і присипану борошном форму для випікання. Випікаємо близько 45 хвилин і відразу витягуємо з форми й даємо охолонути. Готовність можна перевірити сірничком або зубочисткою (вона повинна виходити з тіста сухою і без шматочків сирого тіста). У випадку пісного пляцка: присипаємо готовий пляцок зверху цукровою
пудрою, і можна їсти (смачного!). Якщо ж печемо тортик, то коржі мають повністю вистигнути, за той час готуємо крем, змішуючи усі складники та вимішуючи суміш до однорідної маси. Ставимо крем на трошки у холодильник, щоб загус. Перемазуємо кремом коржі, боки і верх торта. Зверху прикрашаємо горішками і стамимо на кілька годин до холодильника. Смачного!
Юлія Мацех
Ґжанець - й одразу з’являються в голові образи зими, теплого каміну, коцу, що накинутий на ноги, затишку та домашнього тепла. Коли повертаєшся додому холодного зимового вечора, змучений та замерзлий, хочеться залізти під ковдру й випити гарячого чаю з цитриною. І мало хто знає про лікування від холоду за допомогою ґжанцю.Так що ж це за ліки від холоду, кашлю та втоми, котрим із задоволенням лікуються у морозні вечори? Це ґжанець (від польського grzane piwo) - це гарячий напій, що готується на основі пива. Історія його приготування сягає часів середньовічча, він був описаний у травниках для медичного лікування. Думаю, на таке лікування погоджувались із задоволенням, адже ґжанець ефективний не тільки у боротьбі із застудою, але й - найголовніше - покращує настрій та діє як антидепресант. У класичному варіанті він готується з медом і лимоном. Але до наших днів він дійшов в оправі з різноманітних додатків, що робить його бажаним напоєм біля каміну, телевізора, за книжкою чи в колі дружньої компанії, що повернулася з морозу. Отже, готуємо: Нам потрібні спеції та мед. Головним чином, це ті компоненти, які відповідають за аромат та смак ґжанцю; вони також дають і зігріваючий ефект. Це: кориця - інтенсивний аромат та солодкуватий пряний смак; імбир - має сильний аромат; мускатний горіх - пряний аромат та гіркуватий смак; виніль - солодкий аромат та смак. Додають і сухофрукти - яблука, груші, плоди терену та глоду, різноманітні цитрусові. Для більшого зігріваючого ефекту можна додати ром. Під час готування ґжанцю варто пам’ятати головне правило для всіх рецептів: він не вариться, а підігрівається! Інакше ґжанець втратить свій аромат, а алкоголь випарується. Максимальна температура підігріву складає близько 70 градусів. Перевага ґжанцю полягає ще й у тому, що його можна приготувати переддень, а потім розігріти. Він матиме ще більш інтенсивний аромат. Ґжанець подається у горнятах або стаканах з грубими стінками - так він довше збереже тепло. Спосіб приготування: У баняку змішайте пиво, сік, спеції, мед, шматочки цитрини, апельсину, яблука. Накрийте посуд кришкою, дайте настоятися. Підігрійте напій на слабкому вогні, не доводячи до кипіння. Виньте з напою спеції, подайте пиво теплим та прикрасьте скибочками фруктів.
Ґжанець темний медовий:
Ґжанець з жовтком по - старопольськи:
1л темного пива 1 палочка кориці 1 імбирне кружальце 3 шт. гвоздики 1 щіпка тертого мускатного горіха 1-2 кульки духмяного перцю 1/2 шт. зіркоподібного анісу 3-4 ст. л. меду Коричневий цукор Шкірка з 1/3 апельсину Сік апельсину
1 л світлого пива 2 шт. гвоздики 1 палочка кориці 2 жовтка 4 ст. л. меду 2 ст. л. цукру Імбир 1 щіпка тертого мускатного горіха Жовтки перетерти з цукром (гоголь-моголь) і додати до пива, додати спеції, гріти та змішати, поки не загусне
Ґжанець з малиною, яблуком та апельсином:
Ґжанець шоколадний:
1л світлого пива 1 палочка кориці 1 імбирне кружальце 3 шт. гвоздики 1 щіпка тертого мускатного горіха 1/2 шт. зіркоподібного анісу Цукор за смаком Шкірка з 1/3 апельсину 2 ст. л . апельсинового соку 1 ст. л. пюре з запечених яблук 2-3 ст. л. сиропу малини Скибочка апельсину Скибочка яблука
1 л світлого пива 2 шт. гвоздики 1 палочка кориці 2 жовтка Імбир 8 ст. л. цукру 2 ст.л. чорного какао Мускатна та шоколадна стружка Готувати як з жовтками, але ще вмішати какао
Ґжанець з гібіскусом і медом: 1 л світлого пива 30 г гібіскусу 1 палочка кориці 1 щіпка сушеного подрібленого імбиря 1/3 шт. зіркоподібного анісу 50 г цукру 2 ст.л меду Пелюстка гібіскусу для подачі
С П
“ ”
Ґжанець з вишнею: 1л світлого пива 1 палочка кориці 1 щіпочка сушеного імбиря 3 шт. гвоздики 1/3 зірочки анісу 50 гцукру 4 ст. л. сиропу з вишнею Вишня для подачі
Я показав далеко не всі можливі комбінації, та й чи варто. Адже кожному з вас не догодиш тим чи іншим складом спецій та компонентів. Тому наведені рецепти - лише грунт для творчості - складайте свої рецепти ґжанцю і діліться самими вдалими на ваш смак.
Сергій Пожар
Сергій Пожар - один з найвідоміших кулінарних блогерів у російськомовному сегменті інтернету та шеф-кухар дещо екзотичного для Петербургу ресторану “Батярська кнайпа”. Сергійодин з найактивніших популяризаторів галицької кухні (у тому числі й за межами України), тобто теоретик і практик цього гастрономічного явища. Народився у м. Стрий у 1959 році. Перепробував багато професій - від будівельних робіт до торгівлі, проте весь цей час мав потяг до кулінарії. Готувати вчився з молодості. Перші уроки кулінарії отримав від бабці, потім штудіював старі зошити з переписами, почав збирати рецепти - від кулінарних книжок до рецептів з останніх шпальт газет. На основі тих газетних вирізок Сергій склав цілу книгу, що досі зберігається в нього. А от як Сергій описує, чому почав вести кулінарний блог: “Кулінарний блог почав вести після відвідин одної з Львівських ресторацій. Замовивши страву галицької національної кухні, отримав витвір кулінарії, який зовсім не відповідав назві та складникам. З’явилося бажання поділитись досвідом з тими хто любить готувати їжу. Виявилося, що кухня з Карпат, галицька, закарпатська, дуже цікава людям цілого світу. В мене сьогодні багато
читачів, від яких я отримую листи, коментарі з проханнями про поміч в приготуванні їжі. А це зобов’язує читати багато старих книжок з кулінарії, вчити технології з приготування їжі в такому багатонаціональному просторі Карпатського регіону, адже ти маєш дати повноцінну відповідь - як і чому, а не тільки показати, як в тебе вийшла страва. І це не просто цікаво – це повністю захоплює тебе, тягне до створення нових страв з використанням національного колориту регіону. Адже кухня не стоїть на місці, продукти стають доступнішими, ширшим творчий простір, й зникає потреба включення в меню ресторанів, які себе позиціонують як ресторани галицької кухні, модних й розповсюджених іноземних страв. Часто чую, - порадьте де скуштувати страви вашого краю. Хіба це не спонукає?” Один із читачів блогу Сергія Пожара запросив його у Петербург та запропонував свою допомогу у створенні ресторану. Так почалася історія Сергія Пожара-ресторатора і ресторану “Батярська кнайпа”. Цей ресторан розрахований на тих, хто любить смачно та без пафосу поїсти, а також цікавиться львівською культурою, як батярською, так і кулінарною.
Данило Петрушенко
Пироги з любов’ю День Валентина по-галицьки - то пироги з любов’ю! Якщо Ви остаточно не визначились зі ставленням до Дня Святого Валентина, та все ж бажаєте зробити приємне своїй половинці 14 лютого, тоді Ви можете зробити це по-галицьки, приготувавши пироги з бурячкового тіста у формі сердець! Для рожевого тіста знадобиться 3-4 столових ложок бурякового соку ( натертий буряк поцукрувати, аби пустив сік і дати трохи постояти. Далі зцідити, додати трішки оцту чи лимонного соку. Для начинки треба розтерти сир з яйцем і маслом до однорідного стану. Посолити і поперчити за смаком. У солодкому варіанті замість солі та перцю використовуємо цукор, ваніль та родзинки. Замісити тісто з борошна та підігрітого бурякового квасу, додати сік з буряка та оливкову олію. Місити, поки тісто не стане еластичним та перестане липнути до рук. Тоді розділити тісто на 2-частини і розкатати на 2 максимально тонкі пласти. На один пласт викласти по 1 ст. л . начинки на відстані 3-3,5 см один від одного. Легко збити білок і змастити ним тісто в місцях, де будемо склеювати сердечка. Накрити другим пластом тіста, притиснувши місця, де немає начинки. Вирізати з тіста серця за допомогою формочок або ножем із зубчастим закінченням. Вистелити готові пироги-серця на рушничок. Варити у добре підсоленому окропі з додаванням ложки оливкової олії, поки не випливуть на поверхню. Смачного!
Юлія Мацех
Передрук матеріалів тільки за наявності посилання на :
www.gcc.in.ua
Начинка: - 250г доброго некислого жирного сиру - 1 жовток - 1 столова ложка масла - сіль, перець, цукор за смаком. Тісто: - 3 склянки борошна - 1 яйце - склянка бурякового квасу - 3-4 ложки бурякового соку - столова ложка оливкової олії Порада: для яскравішого кольору вашого творіння, варіть пироги в бурячковому соці. “Галицький Смакопис” - видання Клубу галицької кухні.