Х3 езин by jat jat

E-зин візуальної комунікації

20X3

Nick Georgiou

Газетні скульптури Американський художник Нік Гіоргі (Nick Georgiou), створює скульптури з місцевих газет. Таким чином він звертає нашу увагу на повільне згасання друкованого слова, яке, як вважає більшість, в епоху електронних видань є пережитком минулого. «Книги, газети та інша друкована преса стають артефактами в XXI столітті. Кожну секунду все більше і більше людей відмов-

ляються від традиційних методів читання на користь комп’ютера. Правда полягає в тому, що все, що ми звикли зчитувати з паперу, зараз ми можемо прочитати на моніторі. Змінився спосіб нашої взаємодії з текстом», — заявляє Нік. Нік впевнений, що регенерація друкованого слова в іншу форму — це спосіб вдихнути в нього нове життя.

Stereot у візуаль

ній кому

*Стереотипи у візуальній комунікації

текст: Ольга Ніколайчук Що таке стереотипи? Люди звикли сприймати стереотипи як щось неправильне, не відповідне реальності та явище, яке потрібно спростувати. Однак, не варто забувати про те, що стереотип – це відображення реальності (можливо, викривленої) і він виконує важливі функції у житті людини: дозволяє швидше сприйняти інформацію за рахунок наявного уявлення щодо ситуації, завжди містить емоції (позитивні/негативні), викликає асоціації, пов’язані зі страхами, бажаннями, гордістю і надіями. Об’єкти, на які накладені стереотипи оцінюються через призму емоцій. Американський журналіст У. Ліпман ввів термін «соціальний стереотип» на позначення відносно спрощеного образу соціального об’єкта.

ype

нікації

Стереотипи дозволяють без слів зрозуміти суть об’єкта, звертаючись до емоцій

білі тони з додаванням бежевих відтінків, позолота. Акцент тут робиться на естетичності та серйозності такої реклами або ж на контрасті продукту із його фоном. Часто фон монохромний, а виділений елемент – кольо-

людини, її попередніх знань. Найчастіше вони втілюються в рекламі, однак нерідко їх використовують і видавці. Так, наприклад, щоб показати натуральний продукт використовують селянські предмети: дерев’яний фон, сметану в горщечках, поля за вікном. Згадаймо той самий дизайн упаковок соку «Садочок»: звичайний яблучний сік і так звана новинка «прямого віджиму» чи рекламу шоколаду Мілка – альпійські луки за вікном і тваринки, що загортають шоколад у фольгу (от з чим вони асоціюють своїх працівників?). Іще один стереотип, який використовують досить часто для реклами меблів, авто і ювелірних виробів – це так звана класика:

ровий. У книжках та обкладинках журналів використання однотонних фонів із золотим тисненням букв, найчастіше застосовується до видань з творами класиків, коли глянувши на обкладинку можна зрозуміти – тут твір не сучасний. Полюбляють дизайнери використовувати стереотип «Гедонізм»: насолодження, чуттєвість втілюються за допомогою чорного кольору, діагональних композицій, контрастів. Іще один важливий стереотип – це так зване «Майбутнє» - використання елементів, наче з фільму «Матриця», космічні мотиви, використання лозунгів про майбутнє, яскраві тони.

Використання стереотипів оформлення у дизайні

Стереотипи у плакатах

Національні стереотипи

Не лише сюжети голлівудських фільмів схожі один на одного, а й дизайн афіш. Не обов’язково прочитати про жанр нового твору, де знімався Ніколас Кейдж, щоб дізнатися про це. Варто лише глянути на постер. Так романтичні комедії та драми найчастіше рекламують на афішах жінки в червоному: «Гола правда», «Любовь-морковь», «Заміж за два дні». Не треба бути генієм, щоб впізнати мелодраму. Плакати починаєш уже з перегляду самого постеру: великі портрети пари зверху і зображення внизу силуетів на лоні природи: «Розмальована вуаль», «Дім біля озера», «Любов під час холери». Для дитячих мультиків про тварин найчастіше обирають нічні пейзажі та сині фони: «Полярний експрес, «У пошуках Немо», «Жах перед Різдвом».

Мають місце у житті і національні стереотипи. Так, якщо подивитися на логотипи суші-барів можна побачити там палички, суші, схід сонця, бамбук. Всі ці символи хоча і присутні у Японії, однак давно стали стереотипами. Варто сказати, що стереотипи досить часто базуються на символах. Це пов’язано з тим, що в стереотипах один елемент може заміняти усе ціле. Тобто символізація виступає в ролі механізму стереотипізації. Мотиви багатьох брендів можна розглядати як національну символіку країни. Наприклад, щодо Франції, то її символами стала Ейфелева вежа, знамениті райони та вулиці Парижу, кабаре, парфумерія і косметика, мода, вишуканість кухні та вин.

Для Німеччини використовують символ орла, дуба, казкових персонажів (Бременські музиканти), пиво і т п. Великобританія легко впізнається за мотивами Біг-Бена, бульдога, шотландського чортополоху та ірландського трилисника. США – американський прапор, статуя Свободи, ковбоя.

Стереотипи про дизайн Найчастіше стереотипи про дизайн намагаються створити креативні студії. Вони використовують ті фрази, які допоможуть краще продати їхні послуги клієнтам: «Правильний дизайн — основа торгівлі», «Без фірмового стилю компанія не досягне успіху», «Без правильного дизайну реклами товар не продати», «Дизайн — це мистецтво», «Сайт приносить прибуток якщо він дуже гарний», «Хороший логотип — джерело прибутку для компанії». Іще один популярний стереотип — це те, що з креативним дизайном продукт приносить більше прибутку. Задля цього навіть слова не потрібні — створені спеціальні рейтинги, призи за кращий креатив, при цьому не враховується скільки грошей за цю ідею потім платитиме споживач, який нерідко обирає те, що дешевше.

Стереотипи: руйнувати чи будувати? Дехто вважає, що руйнувати стереотипи — це робити щось на противагу існуючої думки, здійснювати протилежний маркетинг. Такий хід може призвести до того, що той чи інший продукт виглядатиме беззмістовно. Г. Хартман провівши дослідження щодо того, яка інформація краще сприймається людьми, довів, що варто використовувати емоційний аспект. Так як стереотипи не позбавлені цього фактору, то інформація з їх використанням має здатність краще впливати на людей. Адже стереотип — це емоції, перевірені часом. Однак тут треба зважати і на те, що стереотипи у людей різних поколінь і національностей можуть відрізнятися, тому варто враховувати і те, хто в кінцевому результаті буде споживачем. Еркен Кагаров, креативний директор Imadesign вважає, що стереотипи — важливий фрагмент в існуванні соціуму. Однак, якщо свідомо змінити стереотип — отримуємо незвичайний і яскравий образ, який обов’язково запам’ятається.

текст: Альона Грозна

На сьогодні існує багато способів розмістити у веб найпримхливіші нестандартні шрифти. І кожен з них має свої плюси та мінуси. #1

11 Довгий час найоптимальнішим вважалося розміщення тексту у вигляді зображення. Але нині цей спосіб не дуже зручний, оскільки втрачаються основні характеристики тексту — його не можна редагувати, змінювати колір, спосіб накреслення тощо. Щоб замінити той чи інший напис необхідно заново робити зображення та вставляти у верстку. Також часто виникають проблеми з оптимі-

зацією. В першу чергу через те, що текст на зображенні не індексується пошуковими машинами. Частково проблему можна вирішити, додавши «alt», але і це не завжди спрацьовує. Ну і, звісно, кожне зображення — це додаткові мегабайти, що впливають на швидкість завантаження сайту. Проте цей спосіб зручний у тому випадку, коли написів всього декілька і ви впевнені, що не будете їх змінювати.

Чого вартий нестандартний шрифт

Наступний спосіб — використання технології iSFR. Вона полягає у тому, що за допомогою actionscript стандартний текст перекривається flash-об’єктом. Це зручно, бо сторінка буде крос-браузерною (звісно, за наявності flash-програвача) і текст можна вільно редагувати та копіювати. Мінус полягає в тому, що від дизайнера вимагаються навички підготовки такого шрифту, а також додаткові зовнішні файли на сторінці сповільнюють роботу сайту. Найзручнішим до цього часу багато дизайнерів вважали використання javascript-плагіну Cufon. Він передбачає зміну тексту на SVG-об’єкти (графічні області, в яких текст промальовується за допомогою javascript). Цей спосіб дозволяє робити шрифт максимально читабельним при мінімальній кількості зовнішніх файлів, що добре відображається на роботі сайту. Будь-який нестандартний шрифт коректно працює на абсолютній більшості пристроїв, його параметри легко змінювати, вперше з’являється можливість додати тінь до тексту. Але цей спосіб неможливо використати для великих обсягів тексту, а доки скрипт завантажуватиметься — користувач бачитиме текст стандартним шрифтом.

12 Ще один спосіб — застосування стилів CSS. Тобто у css-файлі, прикріпленому до сторінки, прописується властивість @ font-face. Якщо у користувача не встановлений даний шрифт, він завантажиться з серверу без встановлення в операційну систему. Недоліком є недостатня крос-браузерність таких шрифтів, їх великий об’єм.

Рішенням проблем став сервіс, запущений Google — Google Web Fonts. Процес інтеграції шрифтів дуже простий — дизайнер заходить на сайт, генерує необхідний шрифт, підбирає характеристики та копіює посилання у html-код. Відображення шрифтів забезпечується серверами Google, що має ряд безперечних переваг. По-перше, це висока швид-

Але цей спосіб має і недоліки. Зокрема, кількість кириличних шрифтів в десятки разів менша за латинські аналоги. Однак проект розвивається, база шрифтів розширюється. Ще один недолік у тому, що сервер не підтримується мобільними браузерами створеними на Webkit-движку для iPhone, iPad, iPod i Android.

кість завантаження: майже у всіх випадках хостери швидко зчитують їх в режимі он-лайн з серверів, не використовуючи зовнішні файли. По-друге, навіть якщо у користувача відключений javascript — шрифти все одно відображатимуться коректно, чим можуть похвалитися небагато методів підключення шрифтів. По-третє, усі шрифти — безкоштовні і абсолютно легальні, їх можна безкоштовно скачати на свій ПК. Найбільшою їх перевагою, є висока крос-браузерність. Також багато дизайнерів оцінили додані до шрифтів нові властивості CSS-3.

Отже, використовувати нестандартні шрифти у веб-дизайні можна, але за умови, що шрифт буде підбиратися обережно і з розумом. Наприклад, якщо необхідний дизайнерові шрифт є у директорії шрифтів Google — використання цього серверу буде найкращим рішенням. А якщо цей метод не підходить, можна скомбінувати інші: наприклад, об’єднати правило @font-face та cufon у випадку, якщо проект використовує безкоштовні шрифти, або cufon та зображення — якщо необхідно зберегти авторські права на шрифти та захистити їх від копіювання.

повернення легенди! текст: Ольга Фомішина

19–21 квітня В Києві відбувся третій фестиваль шрифту і каліграфії «Рутенія». Після затяжної дворічної перерви організатори влаштували для відвідувачів справжнє свято. І ми теж вирішили завітати в гості. #1

16 За традицією, окрім виставки каліграфічних та шрифтових плакатів, в рамках фестивалю, пройшли також лекції, майстер-класи та каліграфічні практики на свіжому повітрі. Не зважаючи на перерву, фестиваль зберіг дружню атмосферу, а це найкраща можливість познайомитись та поспілкуватись з усіма провідними шрифтарями та каліграфами України.

Родзинкою фестивалю став майстер клас від досить відомого в мережі стріт-арт художника Покраса Лампаса. Гість завітав на фестиваль з Москви і привіз з собою багато цікавих знань, які і передав усім охочим. Зокрема, демонстрував свою фішку — настінну каліграфію та показував цікаві ідеї з каліграфії на прозорій плівці.

Фестиваль завершився воркшопом від сестер Лорухіних. Усі бажаючі отримали пензлі з натуральних матеріалів, на вибір були калами з полтавського або іранського очерету, бамбуку, та інших екзотичних матеріалів.

31 Воркшоп проходив у вигляді «вільної каліграфії», де зміст та форма написів не планується завчасно, а вигадується учасниками в процесі роботи. Тому все відбувалось спонтанно, весело і шумно. Поки хтось писав своє побажання, решта обговорювали, що писати далі.

32 текст: Ольга Ніколайчук

Генадій Заречнюк:

До булави треба голови. А з головою поки що не дуже. На «Рутенії» зустріли відомого шрифтаря, дослідника витоків питомо українського шрифту та просто неймовірно цікаву особистість — Генадія Заречнюка. І, звісно ж, не приминули задати йому кілька питань. Насолоджуйтесь! #1

Що Ви вкладаєте у поняття шрифт»? Якщо говорити про шрифти, то варто починати з мови. Вона має кілька функцій: комунікативну, світоглядну, образну. Шрифт — елемент образної функції висловленої графічно. Адже мова це не лише усне мовлення, а й письмо.

Як Ви ставитеся до вислову «Шрифт потрібно чути, але не бачити»? Негативно. Потрібно бачити шрифти. Бувають, звісно, інколи, такі шрифти, що просто б’ють по очах. Тоді хочеться тільки

дивитися на нього і забуваєш, що потрібно читати. Але це результати надлишковості. А взагалі потрібен у всьому компроміс. За допомогою шрифту потрібно доносити свою думку, але варто знати межу. Всі, хто говорять про нейтральність — несповна розуму абощо.

«Графіка української мови, хоч і при окремих недоліках певних літер, одна із найлогічніших у світі...»

Шрифт «Українське бароко» у живій верстці. Плакат для фестивалю «Рутенія-2009»

Чи фестивалі подібні до «Рутенії» здатні вплинути на популяризацію українських шрифтів? Фестиваль працює на свою аудиторію — студентів та викладачів. Так, наприклад, пан Андрій (Шевченко — прим. автора) читає лекцію, доцент Микола слухає і виносить для себе деякі думки. Потім завдяки йому ці ідеї розходяться серед студентів. Останні закінчують навчання і починають працювати над своїми проектами. Два роки назад експозиція була більша… Просто тоді був шрифтовий конкурс. Цьогоріч він фактично не вдався. До останнього моменту фестиваль висів під великим питанням. Причин тому багато — два роки перерва, зміна команди. Добре, що він взагалі відбувся.

37 Якщо порівняти досвід Рутенії з аналогічними фестивалями в Україні, яку бачимо картину? Взагалі подібних фестивалів в Україні було два: «Рутенія» і «Свято кирилиці» в Харкові (востаннє проводився у 2009 році). «Рутенія» перейняла ідею фестивалю саме звідти. А згодом і її не стало. Ходять чутки, що цього року, можливо, «Свято кирилиці» знову відбудеться. Щоправда не на Кирила і Мефодія, а десь у червні.

Така активність з чимось пов’язана? Фестивалі незалежні один від одного. Але нам потрібно більше таких заходів. Ну що в нас є ? Київ і Харків на всю Україну. У Львові могла би бути гарна база, проте львівська кафедра графіки налаштована просто на саму графіку, хоча сильний викладач шрифтів там є. Але у Львові в цьому плані атмосфера дуже несприятлива.

Чому у Львові атмосфера для фестивалів шрифтів несприятлива? П’ємонт українського відродження займається зовсім не тим, чим потрібно було б. Львів’яни-колеги кажуть: «Добре, що ми маємо національний шрифт,але навіщо він нам? Ми ж в Європу хочемо». Ну а кому Ви там у Європі потрібні? Тим більше з такими роботами? Тоді вони відповідають «Та нам взагалі на латиницю треба переходить». Так склалося, що графіка української мови, хоч і при окремих недоліках певних літер, одна із найлогічніших у світі. Одна буква — один звук. І ніяких винятків. Окрім «дж» і «дз». Дві літери один звук — незмінно. І відмовлятися від такої системи на

користь чого? Звук «Щ» як писатимемо? Чотири літери як в польській? Чи п’ять як в німецькій? Це уже проблема навіть економічна. Хоча Збільшуватимуться обсяги тексту, а відповідно і кількість сторінок в книжках, вага, папір, ціна. Деякі мої знайомі відповідають: «Зате у нас будуть коротші смс-ки». За рахунок чого? Я людей за таке розфренджую. Не за смс-ки, за жлобство. Окрім того такий підхід нічого не вирішує. Дехто ставить за приклад чеську систему з діакритикою. Але я раджу людям детальніше познайомитися з цією системою у європейських мовах. Для користування телефоном — досить незручна: діакритика не вміщується, особливо у прописних літерах. Потім її перестають використовувати. В результаті, можливо, це якийсь француз свої слова без неї прочитає. Але що робити мені, якщо я лише починаю вивчати мову? Мені кінець. Так навіщо нам створювати нові проблем, старих не вистачає?

За якими правилами обирають переможців на конкурсах шрифтів? Суб’єктивно. А взагалі залежить від кількості учасників. Я брав участь у у багатьох міжнародних конкурсах. Результати дивували мене у всіх смислах. Звісно, судді внутрішньої кухні не розповідають. Минулого року був вірменський конкурс Гран шан у Єревані,. Мій колега Віктор Харик подав туди шикарну роботу, яка відповідала всім вимогам. І в результаті — лишився поза першою п’ятіркою. У вимогах зазначалося: популяризація історії. Переміг в результаті шрифт для мобільних телефонів від якоїсь американської компанії. Для таких шрифтів взагалі повинна бути окрема номінація. Віктор намалював їм такі історичні лігатури 17 століття, — проігнорували.

38 Ukrainian Barokko, 2009

Leopolis, 2010

Яка доля шрифтів після закінчення конкурсів? Для кожного складається по-різному. Наприклад, «Арсенал». Вимоги більш-менш прописані: переможець отримує нагороду, звісно в залежності від технологічної готовності шрифту. Мистецький арсенал отримує на нього права.

На конкурс подається зазвичай картинка чи готовий файл? На різних конкурсах по-різному. На Арсеналі — картинка. До останнього моменту не було впевненості, хто стане переможцем. Якщо чесно, то в Україні до готовності шрифт доводять п’ять, точно менше десяти людей. Далі, якщо ідея гарна, але дизайнер не може втілити технологічно свій проект, частина премії йде до автора, а решта тому, хто зробить готовий продукт. На Мистецькому Арсеналі Андрій Шевченко все робив сам. Арсенал отримав долю слави, він тепер у вільному доступі. Але більшість конкурсів мають іншу систему. Учасник платить гроші за участь у конкурсі. Присилає свій шрифт. Потім організатори грошей назбирали, його оцінили, виписали диплом і дизайнер зі своїми пра-

Khomenkivska, 2007

вами на шрифт і дипломом від поважної організації ходить як з писаною торбою.

На замовників такий піар-хід впливає? Українських замовників іще виховувати і виховувати. У нас таке поняття: навіщо платити, якщо все є в інтернеті.

Маркетингові ходи працюють? Наприклад, знижки на шрифти? Я такого ніколи не робив. Як це може працювати, можу лише здогадуватися. Припускаю, що до таких ходів вдаються, коли все зовсім погано. Тоді потрібно взяти хоча б щось і бажано при тому не втратити обличчя.

Чи відомі вам випадки подачі в суд за порушення авторських прав на дизайнера? Ні. Взагалі подається позов на видавництва. Вважається, що дизайнер людина підневільна. Але порядні видавництва ніколи не дозволять собі навіть факту подачі в суд. Тому що там не важливо виграв чи програв, сам прецедент — це уже трагедія. Чорний піар це лише українська тенденція.

Чи можете назвати приклади невдало підібраних шрифтів? Та майже всі. Вдалих не беруся називати. Щодо реклами в метро, то це спеціальний стиль. Ми його називаємо «металопластикові двері». З ним стикаєшся найчастіше.

Що потрібно для покращення видань?

До булави треба голови. А з головою поки що не дуже.

В чому проблема таки? В тому, що люди, які приймають рішення керуються виключно чисто економічними цілями. При чому економічні цілі вони теж специфічно розуміють. Їм важко усвідомити, що на гарному продукті не обов’язково економити, його можна і продати подорожче. Як книжки Малковича. Ніхто не звертає увагу на ціну, всі купують. Я не скажу, що «А-ба-ба-га-ла-ма-га» геніальна, але вона на голову вища від всіх решти.

«Дві постійні величини впливають на пропорції добре зробленої книги: рука і око. Здорове око завжди перебуває на відстані двох п’ядей, і всі люди однаково беруть книгу в руки...»

Чихольд тип кла ограф дач , д иза 190 йне 2р, в 197 иЛей 4 пци г По диз чесни айн й ко ер (19 ролівс 65) ьки й

41 осн пом овни х и л які о к, т р пр а пля и •Н ео в ют к и • Н бгрун н г еро тов о иги ься ани зчл т •П о е й оча нов вле тко ани вибір в ф й іш , орм ні • Б зліва н паль безф атів о езф т ап иб рм .

н оча орм е тку з бук ий на н і о с ви бір дн ть ст •Б . іли ого-єд як на орінк ці і бе й и с з и л . •Б а абз ілі п бо ви ного к ідок н ацн евд біл егл аліт ого ени ю ало у відс р я к й кий го в и. Ї туп п •П а хм ико пір пос у рям ожн . рис тійн і ко •В ап тан оп рін ели о ня а р ц чка кі, р івня і бл є о о т т ься к их з . • В які в р ташов ів. біл им ідсу езу ані кос льт тніс в •Н п род тюм аті ть т езн н о ом, а е и в дос ння жк тул а о т ін а р кап н ітел едотр а кор тнь чи інця н інц адп таб ьни има і . е хб н л ня ьні. иси, укв п р , ку рси авил в ва і ла икори пок ста ння .