jatVerstka:Layout 1 11.04.2011 10:06 Page 1
Книжки потрібні, щоб нагадувати людині,
№1
що її оригінальні думки не такі вже й нові
HELVETICA
як стиль життя
стор.4
ий ис н ь л і т с а Н живоп
стор.3
Вуличнішрифти
стор.6
а р у т ь кул Привіт усім, чий погляд спинився на цьому клаптику паперу, гордо іменуємого газетою! Це значить, що ви демотивовані настільки, що вас навіть не злякала назва «Ять». Чому саме «Ять»? Ідея газети виникла стихійно в уяві креативного колективу рівно о 18:24:57 в стінах аудиторії 231. «Ять» це наша відповідь на такі популярні інтернет-меми, як «Ы», «ГЫ», «трололо», та несе у собі заряд молодіжного позитиву і всю широту загадкової слов'янської душі. Якщо вірити Вікіпедії, Ять — назва літери ѣ у кирилиці та глаголиці. Ми тоді не жили, тому напевно вам не скажемо, але «вумні» люди оповідають, що за граматикою до 1917-го року вживали ѣ для розрізнення іменників та інших схожих за написанням слів. Так само і сучасна молодіжна культура прагне відрізнятися від інших. Кожен з нас хоче бути індивідуальністю, з власним стилем, уподобаннями та характером. Наша газета для тих, хто не зливається з сірим та буденним оточчям. Досить часто, ми чуємо від старших «От ми у вашому віці такими не були...». Найчастіше, саме з цих слів розпочинається більшість суперечок з батьками та викладачами. Варто поглянути на них під Ять-кутом. «Ти слухаєш музику занадто голосно!»,- зазвичай кажуть батьки. Жодні аргументи дітей, не можуть змінити їхню думку.
Насправді ж, музика допомагає позбутись негативних емоцій, покращує настрій. Також вона дає можливість хоч на мить абстрагуватись від всього світу та зануритись у власний внутрішній світ. Особливо, це корисно для людей творчих спеціальностей. Можливо, саме в цю мить у вас з‘явиться геніальна ідея? До речі, в нашій рубриці «Вони говорЯТЬ», ви зможете дізнатися, які треки допомагають налаштуватися на творчий лад, а під які краще відпочивати і розслаблятися. «Ти весь свій вільний час проводиш за комп’ютером!» Доводилось чути? А де ж як не в інтернеті знаходити інформацію для майбутніх статей? Або ж матеріали для навчання… А у вільний час можна подивитись цікавий фільм, який може надихнути вас на щось надзвичайне. Іноді навіть стереотипний фільм без сюжету може стати початком для чогось великого. Корисні посилання та фільм, який би ми радили вам переглянути ви знайдете у рубриці «СтонадцЯТЬ порад». Сподіваємось, що в нашій газеті ви знайдете багато корисної та цікавої для вас інформації. І, до речі, «Ять - культура» - це не зіпсована молодь, а індивідуальності, котрі прагнуть досягнути чогось у житті та щодня доводять світові свої переконання та погляди. Зацікавлені? =) Долучайтесь!!! Ѣ-редакція
jatVerstka:Layout 1 11.04.2011 10:06 Page 2
2 Це Бізнес, бейбі! Курс молодого продюсера
В
сучасній поп-продукції головне, виявляється, - зовсім не продукт. Головне - тираж. Продукт часом може бути і зовсім відсутнім. Головне – розробити безпрограшну модель сучасної популярної музичної групи. Секрет цієї моделі простий як гамбургер і без труднощів може вміститися на одній шпальті. Ось головні його складові: Назва. Це найінтелектуальніший атрибут всесильного музичного монстра. Це саме той випадок, коли необхідно напружити мозок. Але це єдиний раз. Назва повинна бути яскравою, помітною: "Мегафон" або "Фараон". Можна взяти на озброєння словник і вибрати спеціалізоване слово, як-то "Штепсель" або "Рефлекс". Важливо, щоб назва складалась з одного слова, щоб слухачі не мучились з реченням з двох, або трьох слів. Я навіть не знаю, на що сподівалися хлопці з Panic! At the Disco та Bullet For My Valentine. Очевидно, що їм просто пощастило. Склад. Чим менше років учасникам тим краще. На відміну від звичайних гуртів (які чомусь грають на музичних інструментах), в гурті-монстрі мало хто взагалі тримав в руках гітару або знає, як звучить барабан. Вони зосереджені на більш важкій справі - умовно грати на музичних інструментах. До того ж, головне зовнішній вигляд, а не голос. Як правило, такі гурти складаються за правилом хору, а в хорі як відомо всім співати не обов’язково. Гурти бувають хлопчачі, дівчачі та змішані. Всі варіанти гарні, але найкраще, щоб одним з учасників був представник іншої раси. Якщо таких немає, то можна взяти білявку.
Зовнішність. Це головне. Всі учасники мають бути стрункими та підтягнутими. Але найважливішою є артикуляція - вміння вчасно відкривати рота під фонограму. Без цього нікуди! Тексти пісень. Тут думати багато не треба, адже зміст сучасних пісень все більше і більше нагадує акинські мотиви чукчей (що бачу – те співаю). Недавній приклад: Oh my beautiful girl... in a CUBE (Моя прекрасна дівчина... в кубі). Де ж автор слів таке бачив, цікаво? Повертаючись до теми, не потрібно забувати, що головне - приспів, який повторюється 5-6 разів. Музика. Трьох акордів вистачить. Головний музичний інструмент - синтезатор (менше головної болі і дешевше за гітару). Якщо немає натхнення і музика, хоч вбивай, не твориться, можна "взяти напрокат" мелодію вже прославленого хіта. Кліп. Без цього, знову ж таки, нікуди. Кліп повинен виглядати дорого. Стовідсот-
Якщо в книжці 80% правди,
ковий успіх - історія про лицаря, який шукає свою принцесу. Якщо грошей на бутафорію немає, то треба відшукати друзів із комп’ютерами і пояснити, що потрібен крутий фотошоп і реальна графіка. Продюсер. Найголовніша людина. Просуває кліпи на телебачення, організує концерти, заробляє гроші. Якщо його немає, доля гурту - виступати на весіллях своїх знайомих до глибокої старості. Що далі? Гурт розкручується: кліпи мозолять очі на телебаченні, обличчя виконавців посміхаються з глянцу. Потім, якщо не буде чергового хіта, проект закривається, перед цим об’їхавши всі регіони з концертами. Перезнайомившись з усією музичною "тусовкою" можна спробувати себе у роді продюсера. Або відкрити кіоск з продажу мобільних телефонів - не всім же випало високим мистецтвом займатися! Валерія Каарна
На пари як на свято!
це свідчить, вона 100% брехлива.
особливо коли їх немає... Ж.Ростан
jatVerstka:Layout 1 11.04.2011 10:06 Page 3
3
В
семогутня та всезнаюча Вікіпедія каже, що написи на партах – це різновид молодіжних граффіті, що зустрічається в установах початкової, середньої і вищої освіти. Написи можуть розміщуватися як на робочій поверхні, так і на інших ділянках столів. Ви уявляєте, є люди, що взялися вивчати цей настільний живопис. Отже, результати досліджень у вищих навчальних закладах показали, що написи найчастіше залишають студенти I - II курсів (близько 90 % усіх написів). Автори написів в основній своїй масі відносяться байдуже до процесу навчання. Типовий студентський автор, як правило, матеріально залежний від батьків, відвідує учбовий заклад вимушено, знаходиться в пошуку кандидатури на місце чоловіка або статевого партнера. Психологічна установка типового автора: "Я пишу там, де не прийнято, тому що я кращий і мені так хочеться". Автори написів за стратегією поведінки поділяються на такі психологічні групи: - "стурбовані" - автори написів на сексуальну тему ("Зроблю інтимні послуги, тел. ".); - "покинуті" - автори текстів про нещасну любов, про нетерпимість самотності ("Юрко, мені погано без тебе"); - "нетерпимі" - автори негативних написів, які містять невдоволення процесом навчання ("Мені холодно, голодно і спати хочеться"); - "невгамовні" - що різко реагують на різноманітні обставини, які супроводжують учбовий процес ("Я сиджу на лекції, у мене ерекція");
- "експресивні" - повідомлення характеризуються емоційними сплесками ("Клас"!); - "протестанти" - що виражають протест проти довкілля ("Скільки можна нас мучити"); - "непомічені" - автори, які бажають заявити про себе ("Привіт, мене звати Олена, давай переписуватися"); - "радісні" - автори закликів, вихвалянь подій, які супроводжують учбовий процес ("Від сесії до сесії живуть студенти весело"); - "веселі" - висміюють різні події, у тому числі заборонені теми ("Не восхрапи на лекції, щоб не розбудити ближнього свого"); - "сумні" - написи характеру ("Встану уранці рано, вип'ю кухоль ртуті і піду здохну в цьому інституті"); - "агресивні" - виражають негативні емоції з уживанням ненормативної лексики ("Сьогодні я купив гранату - кінець рідному деканату").
Писати на партах, чи ні – вирішувати вам, але якщо ви все-таки захочете залишити після себе художній слід, зробіть це креативно, щоб наступні покоління могли брати з вас приклад!:) Яна Дорошенко
jatVerstka:Layout 1 11.04.2011 10:06 Page 4
4
HELVETICA
як стиль життя
«H
elvetica» – повнометражний документальний фільм про типографіку і графічний дизайн, в якому розповідається про шрифт із цією ж назвою. Режисер фільму – Гарі Хаствіт (Gary Hustwit), реліз відбувся у 2007 році. Зміст фільму складається з історії шрифту та досить відвертих інтерв’ю з провідними графічними дизайнерами та типографщиками, такими як Вім Кроувел (Wim Crouwel), Майкл Бьєрут (Michael Bierut), Ерік Шпікерман і Массімо Віньєллі (Massimo Vignelli). Цей фільм вже тому унікальний, що він єдиний і неповторний у своєму роді, бо щось не пригадую документальних фільмів
про інші шрифти, хоч і не сумніваюсь, що вони не гірші за Гельветику. Величезний плюс – це відсутність тієї сірості і монотонності, яка притаманна документальним фільмам. Приміщення, де беруть інтерв’ю підібрані дуже вдало: немає ані зайвих людей, ані зайвих деталей. Деякі лайливі слова інтерв’юерів не були вирізані, що надало документальному фільму деякої пікантності та оживило його. Музичний супровід добре доповнює загальну картину і надає їй деякої завершеності. Що ж стосується самого контенту відео – то він глибокий і цікавий. Людина, яка далека від графічного дизайну, спокійно може переглядати цей фільм. Навіть новачок зрозуміє про що йде мова, адже фільм
Тенета Інтернету
або Інтернет для видавця і редактора
Щ
одня ми користуємося Інтернетом для віртуального спілкування, обміну інформацією, перегляду фільмів та пошуку рефератів. Та Інтернет – це не лише поле для розваг та соціальних мереж. Тут можна знайти дуже багато цікавого за фахом. Величезна кількість сайтів допоможе вам пройти весь шлях від створення видавничого бізнесу до отримання і збуту готової продукції. Наприклад, якщо ви хочете відкрити власний видавничий бізнес, то сайт http://www.bishelp.ru/svoe_delo/otrasl/smi/izdatelstvo.php розкаже вам як це зробити. А тут ви можете прочитати, як зареєструвати своє видавниче підприємство: http://www.sevjust.gov.ua/content/view/103/98/ Ну, якщо ви вже зареєстрували власну справу, вам не завадить дізнатись про сам видавничий процес та його складові на сайті http://revolution.allbest.ru/journalism/00316174_0.html
побудований на простих деталях. До речі – деталі. Багато хто з нас навіть не підозрював, що цей шрифт настільки популярний, але завдяки гарно підібраним світлинам і відео, ми можемо переконатися в затребуваності Гельветики. На перший погляд фільм здається ідеальним. Може так і є, не буду з цим сперечатися, але в той же час погана структурованість подачі інформації заважає сконцентруватися. Часто можна не вловити деякі деталі і загубитися в потоці наведених фактів і прикладів, так і не зрозумівши як же народилась Гельветика. Метою фільму було показати красу Гельветики і повсюдне її використання, а також висвітлити тих особистостей, які стоять за цими самими шрифтами, яких ми не помічаємо, хоч вони і всюди. Що ж, мета була реалізована, хоч відгуки про Гельветику були як позитивні (модерністи), так і негативні (постмодерністи). Об’єктивність даного фільму заперечити не можна, а втім як і його популярність. Олена Давиденко
А також отримати практичні поради для видавців і редакторів від Google: http://books.google.com/googlebooks/publisherresources.html Готову продукцію свого видавництва ви зможете представити на Щорічному форумі видавців у Львові: http://bookforum.com.ua Окрім видавничої тематики в мережі є багато сайтів, присвячених редагуванню. Наприклад, для тих, хто поважає історію або пише курсову, буде корисно дізнатися про видавничо-редакційну діяльність Івана Франка: http://www.lnu.edu.ua/faculty/jur/ /studconf2006/Konference_Speechification_Selina.htm Всім небайдужим до редакторської справи буде цікаво відвідати сторінку спільноти редакторів у Живому Журналі: http://community.livejournal.com/redaktor_ru/profile Ось ще один надзвичайно корисний портал, який так і називається – Редакторам: http://www.redaktoram.ru А якщо ви бажаєте займатися не звичайним, а web-редагуванням, то вам сюди: http://web-editor.com.ua Бажаю вам приємного та корисного плавання в глибинах Інтернету! Анастасія Зелінська
jatVerstka:Layout 1 11.04.2011 10:06 Page 5
5 Не бійтесь заглядати в довідник
З
Д
ля того, щоб мати свій стиль та імідж, компанії потрібно «товаришувати» з графічними дизайнерами, які, в свою чергу, повинні візуально відтворювати повідомлення, робити їх виразними. Звичайно це велика відповідальність і тому, графічний дизайнер не повинен бути «лівим дядєй Васєю з райончику», якому дали завдання зробити, припустімо, графічний дизайн реклами, а він мало що про це знає, сидить собі цілими днями «Вконтакті» і малює на стінках соціальної сітки, називаючи це графічним дизайном. Професійному дизайнеру потрібно мати неабияку кількість знань та навичок. Обов`язок кожного поважаючого себе графічного дизайнера – прочитати книгу Тімоті Самари «Структура дизайна. Стильное руководство», видання для практиків. Безліч порад та прикладів, які допоможуть дизайнеру систематизувати власний досвід та сприятимуть створенню цікавих та якісних робіт. Ну що «чайники», нумо читати «Структуру дизайна»?
Тимоти Самара Структура дизайна. Стильное руководство – С-П: РИП-Холдинг, 2008. 272 с.
А. Е. Мільчин, Л. К. Чельцова бирав збирав Довідник видавця та автора роками Арка– М.: ОЛМА-Пресс, 2003. — 800 с. дій Мільчин свої набуті знання та практичний досвід, і от назбирав на цілий «Довідник видавця і автора». А він, між іншим, ще й Лауреат премії Людина книги(2005) і все своє життя присвятив кропіткій роботі зі словом. Нічого не скажеш, знадобиться як і студенту спеціальності ВСР на екзамені в якості шпаргалки, так і видавцям, авторам й усім, хто бере участь у створенні книги. Не знаєш як правильно підібрати тексти та зображальні елементи, щоб максимально задовольняти запити і потреби своїх читачів? Є вихід. Поторгувавшись з продавцем на Петрівці, купуй за недорого «Довідник видавця і автора» та знайди відповіді на ці запитання. Корисна така «книженція», правда, з собою не візьмеш, важить не мало, хоча гуляти ввечері, маючи при собі таку «бандуру» - набагато впевненіше. Яна Дорошенко, Ганна Більчич
Гранджиозно С
хоже, єдине з 90-х, чого не цурається новітнє покоління, це гранж. Це стосується будь-якої сфери: від музики до стилю одягу. Не минає увагою ця тенденція і типографіки. «Гранджеві» шрифти – постійний атрибут дизайну плакатів та афіш, які претендують на альтернативність. Але, що характерно для будь-якого модного явища, широкий загал послідовників цього самого явища прекрасно знають як це явище виглядає, знають, з чим його їдять, і навіть обізнані, як з’їсти його красиво. І все це прекрасно, поки не виявляється, що більшість з них не має жодного уявлення, з чого це явище зроблено та й взагалі, що воно таке по своїй суті. Як наслідок, такі горе-ентузіасти, які не бажають дивитися в корінь, з радістю демонстують свій гарячий запал направо і наліво і починають тулити свою символіку на все що погано лежить. Бо, погодьтеся, журнал «Все для ванної кімнати», в якому назва оформлена індустріальним шрифтом виглядає досить… ексцентрично. Отже, гранж – це не просто Nirvana та Pearl Jam. Не тільки «грязний» звук та подертий одяг. Гранж – це цілий стиль життя, який висміював любов до роскошів, пафосність та буржуазність, який можна виразити в графічному оформленні.
ТОП-10 «Гранжевих» шрифтів 1. Pollock C5 6. Acid Lebel
2. Machina Orto Regular
7. Floydian
3. Ben Krush
8. Etude
4. DS Eraser
5. DS Stamper
9. Dead Secretary
10. Fontocide
Валерія Каарна
Де шукати: http://ifolder.ru/22324127
jatVerstka:Layout 1 11.04.2011 10:06 Page 6
6
Вуличні шрифти «Основна вимога до шрифту – зручність при читанні» (Перша заповідь редактора)
І
ноді мені здається, що субкультура графітчиків – це редактори, яки втратили віру в держстандарти. Все через те, що шрифти, якими користуються сучасні вуличні художники настільки незрозумілі, що вигадати їх могли тільки ті, хто має люту, невимовну ненависть до такого нешкідливого терміну, як «читабельність» . Але це - лише плід моєї фантазії. Принаймні, перші графіті (тобто написи на стінах) були знайдені ще у часи античності, коли до славнозвісних стандартів було ще далеко. І знадобилося немало часу для того, щоб любителі псувати пам’ятки архітектури відійшли від звичайних похабних,
жартівливих, чи, навпаки, гостросоціальних написів і виокремились в субкультуру. Точніше, щоб майже всі поширені субкультури потрапили під вплив цього явища. Першими знаками цієї нової ери «беззаконного мистецтва» були емблеми футбольних клубів,назви рок-груп, графіті пацифістів, панків, хіпі, фашистів й інших «оригінальних та неповторних» угрупувань. Пізніше з’явились написи, що мають незрозумілий зміст, поєднаний з абсурдною, нерозбірливою візуальною формою – всілякі автографи, та словосполучення на кшталт "C2H50H Crew", "RW Crew", тощо. І апогеєм розвитку цієї субкультури
було появлення професійних художників, які не обмежуються написом «Нато – ні», чи малюнком чорношкірого хлопчика, а створюють композиції, графічні системи, шрифти. Нахил літер, їх перетин, поєднання, шалена динамічність, багатокольоровість – це стихійний процес шрифтотворення неузгоджений з жодним стандартом, і це не може не гріти душу молодим редакторам. Тому офіційно повідомляємо, що ми, представники субкультури «Ять», аплодуємо сучасному поколінню графітчиків за їх внесок у розвиток шрифтографії. Юліанна Бабкова
Ось це граффіті, А те що ти малюєш на стінах, це кракозябри
Цікавий сайт про графіті - http://www.graffiti.org.ua/index.php
jatVerstka:Layout 1 11.04.2011 10:06 Page 7
7 П
ід яку музику студентам Інституту журналістики найбільше подобається працювати та відпочивати?
Емм.... Я під музику працювати не можу, тільки щось писати і це має бути щось надихаюче. Брітпоп, наприклад, або саундтрек до «Володаря перстнів». Настя Меркотан, ВСР, 2 курс Характер мого відпочинку залежить від мого настрою. І музика тим паче. Якщо я в доброму гуморі, то я надаю перевагу американській поп-музиці, якщо ж в поганому - то російському репу. Іра Узлова, журналістика, 2 курс Працюється мені найкраще під класику. Маю такий альбомчик збірний. Не відволікає від роботи, хороший і приємний фон. Гармонізує якось. А відпочиваю зазвичай під щось швидке, динамічне, підривне. Юля Боднар, журналістика, 3 курс Під якусь нейтральну типу джазу. Подобається творчість Ніно Катамадзе, також Dire Straits. Те, що заспокоює, розслабляє, налаштовує на потрібній лад:) Аня Тян, журналістика, 2 курс Конкретно сказати не можу, уподобання змінюються: щось набридає, а інше починає подобатися. Як на мене, то найкраще відпочивається під яку-небудь веселу, запальну музику, а працюється під класичну нейтральну, краще без слів, так не треба ні на що відволікатись і настрій нейтральний. Катя Кравченко, журналістика, 1 курс Взагалі слухаю дуже різну музику, але надаю перевагу хітам 90-х, Interpol. Олексій Фурман, ВСР, 3 курс Я можу працювати під будь-яку музику, не обов’язково класичну, до речі, хоча вважається, що вона налаштовує на творчий настрій, тому для журналістів є тим, що треба. Можу інколи послухати Бетховена (дуже
ПОП-МУЗИКА багато напрямків – одне єство
рідко - для заспокоєння), але зазвичай це - 30 Seconds To Mars чи Hurts, на приклад, під улюблену музику працювати - просто в кайф!:) Христя Гавриш, журналістика, 3 курс Люблю засинати в тиші, але якби для такого відпочинку в мене була потреба одягати гарнітуру, то там би обов’язково грала музика the xx. А на правильний ритм роботи мене надихає рок-енл-ролл, зокрема Елвіс. І продуктивно, і з настроєм.:) Ксюша Ляш, РЗГ, 2 курс
– Чомну ти постійно ходиш в навушниках? – Вони наче подушки безпеки між мною й зовнішнім світом.
Найкраще відпочивається під класику: Моцарта, Баха, Шопена, Бетховена, Шуберта. Це якщо дійсно набридло все буденне й хочеться вищого, справжнього. Під яку музику працюється? Думаю, що під музику працювати не можна, вона заважає. Хіба що це фізична робота. Юра Яремчук, ВСР, 3 курс
Навіть Діма Білан (простігоспаді). Діма Ковальов, журналістика, 3 курс Найкраще відпочивати під легкий шум дощу, а працювати - в тиші)) Тая Турчин, журналістика, 2 курс
Я надаю перевагу електронній музиці для відпочинку, а саме Drum’n’bass, Breakbeat, Dubstep. А працюю я в тиші. Андрій Шатунський, журналістика, 2 курс
Мені більше подобається музика на роботі спокійна, щоб на фоні думок вона не дуже заважала. та зазвичай я слухаю радіо, а там музика різна. Олена Скиць, журналістика, 4 курс
Ну для кожного це своє, для мене, наприклад, найкраще для відпочинку - лайт джаз (СХІД Side). Іще нещодавно відкрив для себе гурт The Baseballs, у них такі кльові кавери на різні нудні пісні. Ну власне для роботи треба щось легеньке, щоб увагу не відвертало. У кожного гурту є такі приємні легкі пісні. Ігор Гончарук, журналістика, 1 курс
В мене з музикою особливі стосунки, бо ніколи не можу сказати, що мені захочеться слухати через годину. Це повністю залежить від настрою. Але загалом найкраще відпочивається під улюблену музику, у моєму випадку це Океан Ельзи. А працюється в тиші. Ліля Федорович, журналістика, 2 курс
Відпочивається добре під улюблену, в мене ця музика постійно змінюється, але, однозначано, щось динамічне і таке, щоб підспівувати. Працювати люблю під щось класичне і без слів, щоб не відволікало, але не було тиші. Наприклад, Клод Дебюссі Іра Снозик, ВСР, 3 курс Нещодавно відкрив для себе такий стиль музики, як "office lounge". Представників цього напряму не знаю, іноді вмикаю інтернет-радіостанцію з однойменною назвою. Якщо чесно, то для роботи підходить будьяка музика крім гучного басу і запального ритму, тобто фонова.
Як на мене, відпочивається й працюється краще під улюблену музику. однак якщо це пісні на мовах, які тобі відомі, тоді працювати важче, бо ти мимоволі прислухаєшся до слів або наспівуєш, а це відволікає. якщо це важка музика, типу рок, то за висновками вчених, у людини погіршується працездатність... я цьому вірю, хоча не рідко й сама таку слухаю) Іра Булакевич, журналістика, 1 курс Відпочивати мені подобається під французькі заспокійливі мотиви пісень, а ось працювати мені краще під класику (Вівальді, Паганіні, Бетховен), щоб текст не відволікав, а фон був. Таня Івасюк, РЗГ, 2 курс Іра Демченко
jatVerstka:Layout 1 11.04.2011 10:06 Page 8
8
ВСР-ІВЦІ КАРИКАТУР
ААА!!!
! Треба шукати практику!
@&/?#* !%)~$
*Інтернет сторінка не може бути відображена*
НІІІІІІІІІ!!!
Аєєєєє!!!
*Еееех! Лихі 90-ті!*
*Хто не ризикує, той не п‘є шампанське*
А що ви вмієте робити?
Чорт! Я ж його з ра тільки один . бачила..
а* *пічальк ? І ВСЕ?? Я роблю коректуру...
ПРИХОДЬТЕ!!!
* демотивуючий сарказм фонтанує з іншого кінця телефонного дроту *
Я вмію працювати в Кварк Експресі!
/FIN/
Увага!!!
ерсію
Ять-редакція: Головний редактор: Анастасія Зелінська
Адреса редакції: аудиторія 231 Тираж: скільки роздрукують Підписано до друку: кульковою ручкою
Керівник проекту: Олексій Ситник Над номером працювали: Валерія Каарна, Анастасія Загребельна, Олена Давиденко, Ірина Демченко, Юліанна Бабкова, Яна Дорошенко, Ганна Більчич, Роман Горбань, Яна Гончарук. Адреса для листування: yat.gazeta@gmail.com
За достовірність інформації редакція відповідальності не несе, бо таке понаписують... Всі права захищено, кулаками! ______________________________________________
Як підписатися на газету “ЯТЬ”? Просто надішли листа з текстом “Хочу ЯТЬ” на ел.скриньку - yat.gazeta@gmail.com
Редакція газети «Ять» оголошує конкурс на кращий демотиватор на такі теми: Інститут журналістики, видавнича справа і редагування, реклама і зв´язки з громад кістю, журналістика. Переможець отримає в подарунок підписку на демотивуючу газету «Ять» до кінця навчання в інституті:) Тому, якщо в твоїй голові народилась ідея бомбезного демотиватора, то не забудь надіслати нам за адресою: yat.gazeta@gmail.com P.S. ми чекатимемо саме на твою роботу;)