Подаруймо надію на порятунок! Допоможемо Володі Росенку жити і радіти життю! Кошти можна перерахувати в будь-якому відділенні «ПриватБанку» (у касі або в терміналі поповнення карток)
березень 2012
за номером картки: 4149 4374 0436 5213 Росенко Володимир Миколайович.
№8 Скільки коштує
журналістська помилка, Чому репортерам або треба «фільтрувати базар»? Майже кожен із молодих журналістів, які зараз пишуть свої перші рядки, рано чи пізно наступить на граблі, ім’я яким — журналістська помилка. І я точно знаю: коли ті граблі з усього маху бемкають тебе по голові, буває не просто боляче. Не можу застерегти вас від усіх можливих «ляпів». І не буду. Бо, зрештою, жодні семінари і тренінґи не роблять з нас фахівців так швидко, як власні помилки. Та застерегти вас бодай від тих найболючіших, які вже зробила я і мої друзі-колеги, можу.
Встигнути все — mission «Обирати час — означає заощаджувати його» (Френсіс Бекон) Не встигаєш? Прочитаєш — встигнеш все! Вдало розподіляти час — нелегка, але дуже корисна наука, яка опановується геть небагатьма з нас. Нестача часу — проблема, якою переймається сучасне людство. Саме тайм-менеджмент покликано на її вирішення. У Інтернеті, книжкових магазинах ви можете знайти купу інформації, в якій на сотні сторінок розписані схеми, матриці, правила, поради планування свого часу. Чи не кожен журнал друкував вже статтю з цим «моднявим» словом. Але і читання цих матеріалів, і намагання притримуватись їх може призвести до ще більшої втрати вашого дорогоцінного часу. Лише у себе в голові,
possible
лише за розумінням потрібності тайм-менеджменту ДЛЯ СЕБЕ ви зможете успішно його використовувати у своєму житті. Дослідники на прикладах доводять нам, що встигати робити всі свої справи — цілком можливо. Зауважте, під цим вони не мають на увазі робити ці справи вночі, або замість відпочинку. Сон — один із пунктів організації часу, і на нього особливо не варто жалкувати годин. Головне — навчитись правильно розмежовувати ступінь важливості власних справ на: «термінові та важливі», «важливі, але нетермінові», «неважливі й термінові». Першу категорію потрібно робити самому та найближчим часом. За справами «важливими, але нетерміновими» потрібно слідкувати, аби вони не переросли у «термінові та важливі». Щодо «неважливих
й термінових справ», то намагайтеся їх доручити комусь іншому, бо для вас вони не мають великого значення, а може для когось — будуть в самий раз. Аби краще зі всім цим розібратися, малюйте для себе схеми. Вони доволі прості та корисні. Дослідники пропонують нам багато різних схем. Ефективною, як для організації роботи колективу, так і самоорганізації, є діаграма Ганта, важливою складовою якої є визначення власних дедлайнів та часу на виконання певної справи. Ще одна, не менш важлива схема для саморозвитку, — «карта думок» чи «схема зв’язків» («Mind map»). Не думайте, що всі схеми, таблиці — нісенітниця. Вони можуть стати в пригоді саме для вас. А тепер прямо зараз, сидячи перед монітором, візьміть перший потрапивший до рук папірець та ручку. продовження на стор. 2
Перевіряй! «… Почувалася так, наче з головою стою в купі лайна і дихаю тільки через тонку солом’яну трубочку» Кілька років тому робила репортаж про мешканців провінційного містечка, яких силоміць виселяли з гуртожитку. Землю із ним та заводом неподалік купив підприємець. І сказав забиратися геть. Зима, мороз. Люди голосять. Картинка — просто слинка тече, телевізійники мене зрозуміють. Я вислухала людей, а от до нового власника земельної ділянки — саме вихідні були — ми не потрапили. Сюжет вийшов в ефір без його коментаря. А за кілька тижнів з’ясувалося: ситуація із безхатченками насправді не була такою одноз-
начною. Далі — більше. До нашої редакції надійшов лист від адвокатів господаря землі з погрозою багатотисячного позову до суду. Адже у своєму сюжеті я порушила найголовніший закон журналістики: коли мова йде про конфлікт, сказати своє слово мусить кожна його сторона. Прописна істина, порушувати яку не можна! Довелося бути самій собі Мюнхгаузеном. Я мусила робити сюжет-спростування. І сама залагоджувати конфлікт зі власником «проблемної» землі. Почувалася так, наче з головою стою в купі лайна і дихаю тільки через тонку солом’яну трубочку. Та зрештою я зробила з того болючого уроку дуже корисні висновки. продовження на стор. 4
Сергій Жадан: про жанрові експерименти,
консерватизм і нові літературні «вивихи»
стор.
4
Зоряні війни браузерів стор. vs
6
(на замітку падавану)!
Сашко Положинський:
«Не такі цінні набуті знання,
як досвід їх здобуття»
5
стор.
Знайомтеся —
«Вавилон»!
9
стор.
2
Колонка Анастасія ЗеЛіНСЬКА
мотивуюча
мотивуючо-демотивуюча №8 березень 2012 -редактора
Весна іде, красу несе.
і як мені встигати все? Сонячний ять-привіт вам, читачі! Нарешті прийшла вона, та, на котру чекали, — весна. Період зимової творчої кризи закінчився, мозковий штиль, викликаний сильними морозами та похмурими днями, минув, не лишивши по собі й сліду. Як сніг, який ще зовсім нещодавно покривав землю, а тепер поступився місцем величезним калюжам. У голові повно ідей, вони дзюрчать, мов струмки, прагнучи вилитися в майбутні серйозні проекти. Хочеться втілити в життя цілу купу всіляких затій: закінчити цей короткий семестр без «хвостів», знайти місце практики або роботи, написати курсову/бакалаврську/магістерську, погуляти весняним містом, закохатися… Залишається одне-єдине нагальне запитання: де знайти час на здійснення всіх планів? Напевно, тільки ледачий не замислювався про організацію власного часу. Адже чим більше бажань та інтересів у людини, тим дужче вона мучиться від того, що не в змозі встигати все. Тому ми й присвятили наш восьмий номер часові. Саме вісімка — магічна цифра, адже коли її перевернути, вийде знак нескінченності, непідвладної лікові годин, хвилин і секунд. Ось чого так не вистачає студенту! Безмірних ночей, за які можна встигнути не лише погуляти, а й
добряче виспатися, довічних вихідних, аби бродити вулицями й під акомпанемент дахокрапів. Але тоді будуть такі ж безперестанні будні, нескінченні лекції та семінари. Ні, цього нам не треба! Всього має бути в міру. От тільки як її знати? Як удало організовувати своє життя й усюди встигати? Дехто вірить, що йому заважає сон. От якби не спати взагалі, всі проблеми вирішилися б! Існують навіть спеціальні техніки зменшення тривалості сну до 4 годин на добу. Щоправда, після таких експериментів над собою може прийти повне виснаження і неспроможність працювати взагалі. Тож перед тим, як недосипати ночей, варто подумати, що потім доведеться довго виходити зі стану хронічного сновиди. Хтось у всіх своїх запізненнях і провалах звинувачує перманентні затори на дорогах. Одначе така вже наша доля — трансгресію ще не винайшли, тож мусимо діставатися до пункту призначення звичним корково-транспортним шляхом. Наше число саме для тих, хто бодай раз мріяв про маховик часу і спроможність бути в кількох місцях одночасно. Щиро бажаю встигати жити й насолоджуватися студентським життям, а ще неодмінно бажаю знайти час, щоби прочитати цей барвистий і радісний весняний номер!
Краще бути
демотивуЮЧИМ,
аніж не бути мотивувАЛЬНИМ!
Уже майже рік точиться полеміка щодо назви нашого видання. Редакції щономера наполегливо рекомендують змінити назву із «Мотивуючо-демотивуюча» на «Мотивувальнодемотивувальна» чи «Мотиваційно-демотиваційна»... Ми безмежно задоволені, що нас читають грамотні студенти та викладачі, які професійно ставляться до свого фаху й до нашої газети зокрема. Спробуємо нарешті пояснити свою позицію.
Відомо, що лексико-граматичною особливістю літературної української мови є майже повна відсутність у ній активних дієприкметників теперішнього часу, як-от: чаруючий, працюючий, мотивуючий. Означене пов’язане з народно-розмовною основою рідної мови. Концепція «Яті» побудована на запереченні усталених обґрунтувань. Власне, префікс де- в назві («демотивуюча») слугує фор-
мальним тому підтвердженням. А чому б не продемонструвати заперечення загальноприйнятих правил в імені видання? Зрештою, дієприкметник «мотивуючий» у ньому втратив дієслівні ознаки й перейшов до класу прикметників, а отже — має право на функціонування подібно до конструкцій «лежачий камінь», «квітучий сад». Одним із завдань часопису є викликати суперечки, дискусії. Що з успіхом і робить «Мотивуюче-демотивуюча газета “Ять”». Насамкінець наголосимо, що гра слів «мотивуючо-демотивуюча» — це родзинка нашого ймення. Люди із задоволенням читають відомий твір Остапа Вишні «Моя автобіографія». Й аніхто не дорікає майстрові алогічним поєднанням слів у назві. Чи не так? А ми вчимося в класиків!:) P. S. Ми радіємо з того, що в декого викликає тривогу лише правопис нашої назви, адже це свідчить про те, що в усьому іншому ми досягли поставленої мети. А всім морально демотивованим рекомендуємо стати мотивувальними! Із глибокою мотивацією Редакція «Яті»
Стонадц
порад
Встигнути все — mission
possible
початок на 1 стор. Намалюйте таке: Посередені аркуша, ліворуч від краю, малюємо символ (квадратик, ромбик, кружечок — що заманеться) і вписуємо туди своє ім'я і те, що ви маєте тут і зараз. На протилежному ж кінці малюємо знову якусь фігурку та вписуємо туди свою мету. Далі. Від точки «те, що маю зараз» малюємо віялом
дійсно важливі речі. Таким чином саморозвиваємось дуже повільно та невпевнено. Сесія — гарний показник організації свого часу студентами, коли майже ніхто не може похвалитися тим, що вчив іспити протягом року, а не в останню ніч перед іспитом. Запізнення на пари — це прогноз майбутнього запізнення на роботу. Невчасно
стрілочки, які позначають план ваших дій для досягнення поставленої мети — їх може бути скільки завгодно. Тут вашій фантазії немає меж, навіть найдивніші ідеї — пишіть! Після цього у кінців стрілок знову малюємо кружечки фігурки, і вписуємо в них те, що вийде в результаті застосування того чи іншого способу дії. Все це в уявленні, але намагайтеся реалістично оцінювати свої сили. Таким чином ведемо ланцюжок «дії»-«їх наслідки». Та, в кінцевому результаті, як мінімум один такий ланцюжок приведе вас до досягнення бажаної мети. Такі схеми можна робити як на папері (що найпростіше), так і в електронному вигляді, у телефоні. Залежить від вашого основного «середовища існування». Вішайте, виводьте, виділяйте ці схеми, головне, аби вони завжди були перед очима. Друга важлива річ у плануванні справ — ЗАПИСУВАТИ. Як ми часто бачимо у фільмах, головні герої яких — впевнені у собі, амбітні, успішні — ведуть записники (або мають власного помічника\секретаря) та фіксують всі свої плани та зустрічі по хвилинах. Не намагайтесь тримати всі важливі думки лише в голові. Людська пам’ять — річ дуже химерна та слизька, й може чкурнути звідти в будь-який відповідальний момент. За кордоном, зокрема в Америці, Європі, тайм-менеджмент є дуже розвиненим. Великі корпорації витрачають кошти на організацію роботи працівників, проводячи безкоштовні тренінги, семінари, забезпечуючи співробітників потрібною літературою. І цим, в результаті, заощаджують. Останнім часом з’явилося багато «тренерів», авторів методик з тайм-менеджменту, які вбачають у цьому значний прибуток. Серед студентів тайм-менеджмент — річ міфічна та недосяжна. У нас постійно з’являються проміжні справи, які стають найважливішими в певний період, і ми забуваємо про
виконане домашнє завдання — це невчасно зданий проект. Те, що зараз ще вважається не надто серйозним, пізніше може завдавати вам значної шкоди, у тому числі матеріальної. От взяти, наприклад, домашні завдання. Ми думаємо: «Тааа, до кінця модулю купа ще часу. Зроблю якось на вихідних. Зараз же в мене є справи важливіші, наприклад, посидіти в Інтернеті». Врешті решт ми забуваємо про це завдання, згадуємо вже на модулі, втра-
тселером. Як же йому це вдається? За його словами все досить просто: у день він стабільно пише по 10 сторінок. На його прикладі чудово видно як особиста самоорганізація допомагає в житті. Смішним до сліз є метод колишнього короля Баварії Кінга Отто. Він підвищував робочий настрій, пристрілюючи щоранку по одному селянинові. Щоправда, йому пощастило з добрими помічниками, які не дали йому перестріляти всіх своїх підданих: перший помічник завжди заряджав рушницю холостими патронами, а другий — переодягався в селянина й інсценував смерть. Але серед геніїв зустрічаються й ті, хто вщент невдало керувався своїм життям. Таке планування є збитковим, адже тайм-менеджмент — це встигати ВСЕ, а не працювати до знемоги. Ньютон одного разу сказав: "Однак я став ледарем. Вчора, з нагоди вихідного я проспав з 11 вечора до 8 ранку". Він говорить це на 85-му році життя, за кілька тижнів до смерті. Про останні роки життя Ломоносова його племінниця Мотрона Овсіївна розповідала: "Бувало, серцевий мій, так зачитається та запишеться, що цілий тиждень не п'є, не їсть нічого, крім березневого (пива) з шматком хліба та масла". "Він рідко вставав рано, — згадує у своїх мемуарах сестра Джемса Уатта, — але протягом декількох годин занять встигав зробити більше, ніж звичайні
чаємо бали, на сесії отримуємо незадовільно, втрачаємо стипендію. 700 грн у місяць через незапланований час, погодьтеся, — безглузда втрата. Це потрібно увикорінювати одразу, тайм-менджменту треба навчитися ЗАРАЗ, аби потім було легше. Пропоную подивитись на тих, які досягли мети у житті, на яких можна рівнятись, які знають що таке «планування часу». Хитрощі з часом відомих людей: Друзі Бенджаміна Франкліна стверджували, що він працював як заведений і завжди контролював себе сам. Вранці він ставив перед собою чітке завдання, а ввечері аналізував, чи вдалося його реалізувати. Ось уже кілька десятиліть Стівен Кінг пише бестселер за бес-
люди роблять за кілька днів". Вступивши в 19 років в Лондоні учнем в майстерні, Джемс Уатт не більше двох разів на рік ходив гуляти по лондонських вулицях: весь інший час він працював. Отже, планування власного часу — це те, що повинно увійти до звички кожної прогресивної людини. Вище викладені правила цілком актуальні і для студентів, а їх виконання забезпечить вас хоча б вдало зданою сесією. Для цього не обов’язково віддавати гроші за тренінги чи книжки. Є інтернет, є статті, є ваша МЕТА та ваш час. Вперед! Почніть прямо після прочитання цієї статті та побачите, що жити неймовірно легко! Адже ви НА ВСЕ ЗДАТНІ! Діана НЕПРАН Повна версія на jat.in.ua
демотивуюча
мотивуючо-демотивуюча газета №8 березень 2012
3
-інFорм
Кроком руш
Українська книга
на Парад видавничих ідей! знайомиться з Європою
Цьогоріч вже втретє Штурмові загони Ґутенберґа оголошують набір до своїх лав! 27-28 квітня в стінах Інституту журналістики — Фестиваль молодих видавців та редакторів. Якщо ти маєш власний видавничий проект та хочеш, щоб його побачив ще хтось окрім твоїх батьків/бабусьдідусів/одногрупників/викладачів? Тоді «Парад видавничих ідей», що відбудеться у рамках фестивалю, чекає саме на твою роботу! Це твій шанс презентувати своє видання та отримати цінні призи!
Для участі у конкурсі потрібно до 15 квітня 2012 року надіслати короткий опис проекту, а також додати pdf-версію проекту або ж лінк / zip-архів видання на адресу fype.vsr@gmail.com. Поважне журі буде визначати переможців у таких номінаціях: • друковані ЗМІ (журнали, газети, брошури тощо); • електронні ЗМІ (сайти, портали, езіни, оффлайн-проекти); • книжкові видання; • альтернативні проекти (арткниги, елементи книги, книжкові аксесуари).
Детальніше дізнатися про умови участі та знайти анкету учасника можна на сайті www.chytomo.com. Не проґав свій шанс, Штурмові загони Ґутенберґа чекають на тебе!
ADVEGO — смерть плагіату,
чи нова зброя рерайтерів? На ринку інтернет-контенту з’явився продукт, який може на перших етапах значно спростити роботу редакторів, рерайтерів та копірайтерів, а з часом, можливо, і зробити їх безробітними. Мова йде про новий медіа проект «Advego — біржа контенту». На базі цього проекту було створено ряд програмних продуктів, що значно підвищують якість контенту.
вести на сайт цільових відвідувачів. Саме в цьому напрямку активно і розвиваються «Advego». Програма «Advego Plagiatus» створена задля перевірки унікальності контенту. Програма виконує пошук в Інтернет часткової чи повної копії текстів документу та аналізує ступінь унікальності, джерела, відсоток збігу тексту, а також програма перевіряє унікальність зазначеного URL. Не
Фрагмент статистики семантичного та seo-аналізу Advego цього матеріалу
Розвиток інтернет-технологій вже досяг того рівня, коли кількість переходить в якість. Грамотний, унікальний контент — ось запорука успішної розкрутки сайту. Просування контенту, наповнення сайту статтями — це сьогодні основна можливість при-
зважаючи на те, що «Advego Plagiatus» перебуває в стадії публічного бета-тестування, вона вже сьогодні якісно випередила такий потужний ресурс як Сopyscape.com. Таким чином сьогодні абсолютно просто редакторам перевіряти тексти журналістів на
предмет плагіату чи неякісного рерайтингу, а викладачам відтепер дуже просто стало перевіряти студентські роботи. Елементарно завантаживши текст у вікно «Plagiatus», за кілька секунд програма видає всі збігання тексту із посиланнями на сайти, де він дублюється та визначає відсоток унікальності. Якщо ж перевіркою орфографії сьогодні навряд когось здивуєш, навіть багатомовною то семантичний та SEO аналіз тексту онлайн є новинкою. Цей сервіс глибоко аналізує текст, видаючи окрім стандартної статистики ключові слова, відсоток так званої води у тексті та академічності матеріалу, кількість помилок тощо. Крім того визначається семантичне ядро тексту, аналіз використаних слів, стоп-слів, а також перелік слів на які слід звернути увагу задля підвищення якості та оптимізації тексту. В ракурсі розвитку інтернет-контенту поданий сервіс є революційною технологію, адже допомагає редактору глибше розуміти вади матеріалів. Детальніше про Advego та лінк на безкоштовне скачування Plagiatus на сайті jat.in.ua
Браузер стає небезпечною зброєю Нещодавно CompTIA (Асоціація індустрії комп'ютерної технології) звітуючись із ІТ-безпеки зазначила, що за останні півроку 36,8% установ і організацій піддавалися принаймні кільком атакам через браузер. Особливо насторожує, що ця цифра на 25% перевищує минулорічні показники. За словами керівника CompTIA, Рендела Палма: «Напади, що використовують веб-оглядач, показують стрімкий розвиток, чим сильніше ми з ними боремося, тим більше зловмисники вигадують! Ще близько десяти років тому основна частина вірусів та зловмисних програм розповсюджувалися із допомогою дискет. Відтепер же вони націлились переважно на браузери…». Зазвичай, напад через браузер відбувається при перегляді користувачем випадкової веб-сторінки,
яку йому наполегливо пропонують відвідати, у якій розміщений прихований код, що направлений на псування комп'ютера чи викрадення певної інформації з нього (документи, паролі, бази даних тощо). Одні атаки псують браузер, інші ж можуть переналаштувати його з метою викрадення конфіденційної персональної інформації. Найпопулярніший із способів, на думку CompTIA, — це атаки через розсилання електронних листів чи повідомлень, що містять посилання на веб-ресурс зловмисника. Не допомагають тут і брандмауери та мережеві екрани через те, що опрацьовують лише вхідний трафік, а для повного захисту потрібно аналізувати обов’язково й вихідний трафік. Як приклад, на початку цього року, данська сек’юріті-фірма по-
передила про критичну помилку в IE, через неї зловмисники можуть фальсифікувати адресу. Першість мережевих небезпек все ж тримають комп'ютерні віруси та хробаки, однак загрози пов'язані із браузерами стрімко до них наближаються.
Понад дві тисячі видавництв із 44 країн представили свою продукцію на міжнародній Лейпцігській книжковій виставці-ярмарку, яка відбувалася з 15 по 18 березня в найбільшому місті східнонімецької федеральної землі Саксонія. На цьому традиційному огляді в цьогоріч представлено близько 100 000 книг. Серед них — 20 000 новинок, які в Лейпцигу вперше зустрінуться з читачами. Демонструвалися також електронні та аудіокниги, художні альбоми, календарі, підручники, лазерні диски. Стенди займали загальну виставкову площу 69 000 квадратних метрів. Важливою подією в рамках виставки-ярмарку був літературний фестиваль «Лейпциг читає», що є найбільшим в Європі. У ньому взяли участь 2780 авторів і співробітників видавництв, для яких підготовлено близько 2600 різних заходів. Це, перш за все, дискусії, спілкування з письменниками, тренінги підвищення кваліфікації для викладачів та багато іншого. Багато з цих зустрічей, як зазначили організатори, проходили в «найнесподіваніших місцях». Лейпцизька книжкова виставка-ярмарок традиційно користується успіхом. Торік її відвідали 163 тисяч чоловік. Що ж до української літератури, яку привезли на виставку
до Німеччини, то на стендах були представлені книги, перекладені на німецьку, подарункові альбомні видання про Україну, а також широкий асортимент українських художніх книг від топових видавництв. В Лейпцигу Україну представляли Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Андрій Курков, Наталія Сняданко, Сергій Жадан з «Собаками в космосі» і поетеса Олена Заславська. Крім того, участь у програмі взяли перекладачі Юрко Прохасько, Катерина Міщенко та Катерина Стецевич.
Чорна субота
для світового інтернету Відомий рух так званих хактивістів Anonymous розмістив загрозливе оголошення на Pastebin. Anonymous зазначили, що «в знак протесту проти SOPA, ділків Уолл-стріту, наших безвідповідальних лідерів і шанованих банкірів, які оббирають весь світ заради своїх егоїстичних цілей і садистичного задоволення», 31 березня виведуть з ладу інтернет.
У повідомленні на Pastebin детально описується, яким чином вони збираються це зробити. Нагадаємо, що хакери з Anonymous погрожують також «вбити» Facebook. Серед мотивів для проведення колективної DDoS-атаки називаються суперечливі антипіратські закони SOPA і PIPA, які розглядаються в конгресі США, та боротьба за права в інтернеті. На всі спроби керівництва Facebook заспокоїти користувачів найбільшої соц. мережі, хакери дали лаконічну відповідь у Twiter та YouTube — «Хоч Facebook має не менше 60 тисяч серверів, його цілком реально "покласти"». В свою ж чергу представники Facebook уже заявили, що готові до атаки Anonymous, як і до будьякої іншої онлайн-загрози. Чому в якості цілі була обраний саме Facebook, який нещодавно висловив негативне ставлення до SOPA і PIPA, автори повідомлення не уточнюють. «Не можна дозволити, щоб погано обдумані за-
кони перешкоджали розвитку інтернету. Facebook виступає проти SOPA і PIPA, та перешкоджатиме будь-яким законам, які наносять шкоду інтернету», — написав минулого тижня творець соц. мережі Марк Цукерберг. Нагадаємо, що остання велика атака Anonymous була пов'язана із закриттям владою США файлообмінного сервісу Megaupload.com та майже одночасно цим закриттям українською владою EX.UA. В ході масштабних DDoS-атак, що тривали близько доби, на деякий час були виведені з ладу сайти ФБР, Білого дому, мін’юсту США, Бюро з охорони авторських прав, Universal Music, Американської асоціації кінокомпаній (MPAA) та асоціації звукозаписних компаній (RIAA), а в Україні в свою чергу «впали» майже всі урядові сайти, сайт СБУ тощо. Тож не сприймати всерйоз заяви Anonymous вже ніхто не поспішає. Результат масової підготовки засобів безпеки та латання «дір» у кодах своїх ресурсів до атак Anonymous можна відчути вже зараз. Користувачі помітили, що час від часу блокуються акаунти Facebook, тестуються та переносяться на нові сервери бази даних. Звичайним же користувачам боятися нічого, запевняють Anonymous. Більше того, вони пропонують приєднатися до веб-страйку.
4 Наш штатний
мотивуюча
мотивуючо-демотивуюча №8 березень 2012 -психолог
Ольга ЛАЗАРеНКО, психолог, гештальт-консультант, olgalaz@inbox.ru
Сам собі менеджер:
про організацію себе в часі Про тайм-менеджмент як про мистецтво управління своїм часом сказано й написано дуже багато. Проте чи дійсно все так просто: виходить, щоб якісно і щасливо жити достатньо просто чітко розставити пріоритети і розпланувати час? Крок перший — зрозуміти свої потреби і перетворити їх у ціль Особистий тайм-менеджмент — це ще й можливість подбати про власний внутрішній світ, зрозуміти свої потреби. Як на мене, обрати ціль — далебі не найпростіше й не найперше в тайм-менеджменті. До цього веде довгий шлях ґрунтовного самоусвідомлення. Від чого залежить успіх у поставленому завданні? Від того, чи справді це воно актуальне для вас зараз. Адже можна вигадати собі мету, приміром, стати телезіркою чи співачкою і «лупати сю скалу», лобом пробиваючи бетонні мури, які розділяють вас і популярність, «провалюватися» на кастинґах і знову й знову приходити на них. При цьому забуваючи про те, для чого ви хочете стати саме такою, навіщо потрібні популярність і власне зірковий статус. Якщо глибоко усвідомити справжні цілі, бути відкритим для світу, він дасть те, чого ви хочете. І необов’язковими будуть титанічні зусилля. Крок другий — відчути себе і свій час Психологи довели, що різні люди сприймають час по-своєму. Це пов`язано зі своєрідним «відчуттям часу», тобто тим, як ми помічаємо, скільки його минуло. Навіть в однієї й тієї ж людини воно може змінюватися залежно від обставин (наприклад, коли нудно, час тягнеться «повільно»). Однак помічено, що чим більше незакінчених процесів має людина, тим більше її сприйняття відрізняється від реальних хвилин чи годин. Незакінчені процеси — це невирішені конфлікти, суперечливі почуття, невизначеності зокрема, тощо. Якщо ж налагодити своє внутрішнє часовідчуття, можна з великою ймовірністю очікувати, що для поставленого завдання багато реального часу не знадобиться. Крок третій — полюбити все, що ви робите Етап досягнення мети не для всіх простий. Адже мало хто вміє повністю насолоджуватися процесом, результатами і продуктами своїх зусиль. Прийняти успіх, винагороду, будь-яке вдале закінчення — означає радіти тому, що у вас вийшло, інтегрувати набутки як частину себе. Більшість із нас по досягненню цілі відразу ж бачить на обрії нову. При цьому не дозволяє собі насолоджуватися успіхом, а іноді навіть знецінює чи не помічає його. Таким чином може накопичуватися втома, незадоволення собою. Й одного дня виявляється, що на нові звершення енергії вже зовсім немає. Що ж робити, коли результат — негативний? Вершина мети лишилася непідкореною. Альфред Нобель сказав: «Якщо з тисячі моїх ідей хоч одна приносить здобуток, я — задоволений». Тож невдачі формують досвід і тільки вони дають можливість потім досягати успіху.
Професіонали рад
Скільки коштує журналістська помилка,
або
Чому репортерам треба «фільтрувати базар»?
початок на 1 стор. • У кожної сторони конфлікту завжди є своя правда і ваше завдання — її вислухати та представити. • Хороший спосіб уникнути майбутніх судових переслідувань — якомога менше наводити думки та емоції героїв авторським текстом, хай по максимуму говорять за себе самі — цитатами і синхронами. • Редактори — люди, які з допомогою істеричного слова «дедлайн» можуть змусити журналіста утнути щось геть ідіотське . Наприклад, пустити в ефір недопрацьований сюжет. Що я вам на це скажу? Тільки одне: редакційний штраф за зрив термінів коштуватиме набагато дешевше, аніж компенсація моральних збитків у суді. І якщо ви не впевнені, що ваш матеріал готовий на всі 100%, — маєте повне моральне право не віддавати його редакторові. «Розлючений чоловік розмахував газетою перед моїм носом і кричав: «Звідки ви це взяли?!!» «Був 1999-ий, я працювала в газеті. — розповідає Іра В., нині тележурналістка. — Випуск був уже готовий до друку, коли в нашому місті трапилася біда: два хлопчики потрапили під трамвай і тяжко травмувалися. Під рукою мала лише міський телефон. Я опитала всіх, до кого тільки змогла додзвонитися, в тому числі лікарів і начальника трам-
вайного депо. Та до головних дійових осіб ситуації — водія трамваю і батьків постраждалих — доступу тоді не було. Матеріал вийшов у суботу, а вже в понеділок до мого кабінету ввірвався тато одного з бідолах. Розлючений чоловік розмахував газетою перед моїм носом і кричав: «Звідки ви це взяли?!!». Річ у тім, що готуючи матеріал я зрозуміла, що не знаю, ЯК САМЕ хлопці йшли трамвайною колією. Тож написала, що діти «балансували на коліях». Насправді ж вони ЙШЛИ ПО ШПАЛАХ. Дрібниця?.. Батько дитини мав протилежну думку. Він ще довго махав газетою, докоряв мені за слово «балансували» й погрожував судом». Які «дрібниці» треба зауважити в цій історії? • Єдині методи, які завжди працюють, коли пишеш про людське горе, — максимальна делікатність, увага до найменших деталей та інформація від БЕЗПОСЕРЕДНІХ учасників чи очевидців ситуації. • Ви маєте знати історію, про яку пишете, так, наче самі її пережили. «В журналістському матеріалі нема місця здогадам, — додає Іра, — як правило, найчастіше журналісти бачать не саму надзвичайну подію, а вже її наслідки. Авжеж, тоді доводиться робити реконструкцію її розвитку. При цьому вкрай важливо тримати свою фантазію на припоні, пам’ятаючи, чим відрізня-
ється «балансування на коліях» від «ходьби по шпалах». «Я сиділа й думала: йти до редактора каятися чи сподіватися на те, що мій герой не побачить той жах?..» «Якось мене відрядили на публічну лекцію відомого академіка про мутацію вірусу пташиного грипу, — розповідає газетярка Олена П.. — Він увесь час оперував такими поняттями
до типографії. Я сиділа й думала: йти до редактора каятися чи сподіватися на те, що мій герой не побачить той жах?.. А потім — таки пішла до редактора. Мені дуже пощастило: верстку того вечора затримували, тож ми встигли прибрати матеріал». Що робити в подібних ситуаціях? • Якщо ви переплутали чиєсь фото, або, не дай Боже, припи-
як «РНК», «молекулярна основа вірусу», «молекули дихального тракту». А я, якщо чесно, нічого в тому не тямила. А втім зробила матеріал, віддала на верстку. Пізно ввечері я подзвонила академікові, аби більше розпитати про грип для наступного матеріалу. Слово за слово — і я зрозуміла, що мимоволі повністю перекрутила його виступ!.. Виправляти щось було пізно: в такий час газета зазвичай уже їде
сали комусь чужі слова, раджу одразу ж разом із редактором іти до головного. Можливо катастрофи вдасться уникнути. • Якщо ж і справді «все пропало», чесно зізнайтеся в помилці, якої припустилися, своїй жертві й перепросіть. Дуже часто цього достатньо, щоби вгамувати скривдженого. Крім того, це по-дорослому. Й однозначно — собі дешевше. canela_molida
-персона
Сергій Жадан:
Про жанрові експерименти, консерватизм
і нові літературні «вивихи» Синкретизм жанрів був характерним іще для первісних форм мистецтва — принаймні на думку хрестоматій-довідників-енциклопедій. Потім на основі відмінних рис сформувалися окремі жанри — щоби згодом знову з’єднатися в модерно-постмодерному калейдоскопі. Про жанри сучасного мистецтва, експерименти з ними та способи боротьби з творчою кризою ми запитали одного зі знакових представників сучасного мистецького процесу — Сергія Жадана. — Пане Сергію, якою є Ваша думка про те, що для сучасного мистецтва все притаманнішим стає розмиття меж, відмінностей між жанрами? — Згоден. Іноді мені це подобається, іноді не дуже. Залежно від реалізації. — Чи не вбачаєте в цьому прояв кризи? — У сучасному мистецтві немає кризи, на мою думку. І пі-
дйому теж. Нічого нема. Є процес, який тривав до нас, і триватиме, сподіваюсь, після. В будь-якому разі, суміщення жанрів — річ далеко не нова, прив’язувати її до мистецького сьогодення я б не став. — Чи в усіх сферах мистецтва такі зміни є позитивними? Наприклад, у «консервативному» театрі або класичній музиці, де благосні концерти у
філармоніях перетворюються на перформанси? — Мені здається, саме визначення «консервативний театр» уже вмотивовує потребу внести туди якісь зміни. Консерватизм — це застій, відсутність свіжих ідей, хіба ні? Чи їх блокування. Так чи інакше, я не вів би мову про користь чи шкоду тих чи інших тенденцій, скоріше про вдало чи невдало реалізовані конкретні проекти. — Тоді якими на Ваш погляд є перспективи об’єднання жанрів — чи не перетвориться мистецтво на такий собі карнавал із претензією на всеохопність, щось на зразок Gogol Bordello? — Не думаю. GB попри всю свою геніальність не можуть презентувати всю теперішню культуру. Ви ж не забувайте, що крім GB є ще, скажімо, Radiohead, яких важко назвати частиною карнавалу. Культура всебічна і неосяжна, шукати в ній тенденції — справа, як на мене, невдячна. — Яке Ваше враження від постановки «Гімну демократичної молоді»? — Мені було цікаво працювати й цікаво побачити кінцевий результат. — Наскільки мирно у Вас співіснують поет і прозаїк?
— Цілком безконфліктно. — «Чисту» поезію читають усе менше, натомість поширеною стає співпраця поетів і музикантів. Наскільки такий шлях є дієвим для підтримки інтересу до поезії? — Це робиться з іншою метою. Оскільки є внутрішня потреба в чомусь новому, чомусь, чого бракує. — Останнім часом з’являється все більше своєрідних «подорожніх щоденників», що побудовані на розповідях про мандри (Максима Кідрука, ірени Карпи, Ваша «Anarchy in UKR»). Чи є такий жанр перспективним? — Ні, вважаю, він в основному себе вичерпав. — Чи маєте власні способи боротьби зі творчою кризою, особисті мотиватори/демотиватори? — Потрібно постійно змінюватися й уникати самоповторів. — Як гадаєте, які нові жанрово-стильові «вивихи» чекають на український літературний процес? — Сподіваюся, спалах «нового українського роману». Принаймні дуже б цього хотілося. Розпитувала Марія ЗАДОРОЖНА
демотивуюча
мотивуючо-демотивуюча газета №8 березень 2012
Сашко Положинський:
«Не так цінні набуті знання,
як досвід їх здобуття»
Авторська колонка Ятьрика Зубоскального *«Синдром початківця», або дивіться який я Вумний!
Спеціально для читачів «Яті» фронтмен гурту «Тартак» Сашко Положинський поділився подробицями створення поліграфічної продукції колективу, своїми думками щодо натхнення, здобутої освіти, студентських років і бажання стати викладачем вишу, а також розповів про видавничі проекти, над якими йому доводилося попрацювати. — Олександре, певна річ, що мати справу з дизайном Вам доводиться. Створення обкладинок для альбомів гурту довіряєте вже перевіреному дизайнерові чи кожного разу співпрацюєте з різними? — До оформлення більшості релізів доклався наш колишній ді-джей — Віталій Павлишин. Однак останнім часом він здебільшого має справу з дизайном одягу, тому не має можливості займатися ще й «Тартаком». Тепер ми тісно співпрацюємо з дизайн-групою «Самогон». — Чи берете Ви участь у процесі розробки та виготовлення обкладинок, афіш, постерів? Часто виникають суперечки з приводу? — З афішами й постерами віднедавна більше працює наш Анрі. І доволі часто без узгоджень зі мною. Зазвичай лишаюся задоволеним його роботою, але в разі чого на мої зауваження, звісно, зважають. Кепсько, коли місцеві організатори беруться «вдосконалювати» наші афіші або й власні виготовляти. Буває, трапляються просто вбивчі сюрпризи.)) Коли ж мова йде про щось дійсно дуже серйозне — наприклад, обкладинку альбому, без
моєї згоди діла не буде. Нерідко сам пропоную якісь ідеї, хоча їх не завжди вдається втілити в життя, адже часто рішення дизайнера мені подобається більше. — Анрі — штатний фотограф «Тартака», а за сумісництвом іще й дизайнер колективу? — Він справжній двигун! Робить дуже багато корисного — фотографує, знімає, монтує, оформлює, друкує, популяризує і багато всього іншого. Цілком можливо, що якби не він, то вже й «Тартака» не було б. — Таких універсалів у нас знайти справді складно… — Річ не в різнобічності, а в ставленні до праці й до гурту. — Читачам «Яті» цікаво дізнатися про Ваш проект календаря УПА. Розкажіть, будь ласка, детальніше про історію його створення, проблеми, з якими довелося боротися в процесі, якою була Ваша участь у ньому? Окрім генератора ідеї, звичайно? — Дещо про це можна прочитати на моєму блозі… (Блог Сашка Положинського sashko.com.ua — прим. редактора) Що ж до проблем, то вони, на жаль, звичайні для українських реалій. Люди беруться за роботу, але затягують її виконання. Та й роблять усе по-своєму, а не згідно із домовленістю. Корективи на власний розсуд вносять. А виходить не так якісно, як ти очікував. Ну, й таке інше… — Чи продається календар у друкованому варіанті? У планах маєте подібні проекти? — Можна було придбати. Зараз — не знаю,
все ж таки вже березень. Поцікавтеся на сайті «Нашого формату». Так, певні ідеї є, але навряд чи ми їх реалізуємо цього року. Хоча хтозна... — 2012-ий тільки розпочався, тож сподіватимемося, що часу, сил і наснаги на інші, не менш цікаві проекти Вам не забракне. До речі, де й коли найчастіше ловите натхнення для написання пісень. Часто буває, що його не спіймать? — Мені не пишеться тоді, коли вщент заповнений увесь вільний час, що не дає змоги відволіктися. А так натхнення йде звідусіль — лиш устигай його ловити й скеровувати в потрібне русло! Люди, подорожі, інформація, почуття, емоції — все це надихає по-своєму. — Маєте доволі неординарне бачення світу, та й пишете живо, кольорово... Вам часом не хтілося би серйозно взятися за журналістику? — Не думаю, що з мене вийшов би хороший журналіст — не вмію знаходити, розкопувати інформацію. І моє світобачення навряд кардинально відрізняється від сприйняття інших людей. Просто люблю зауважувати для самого себе щось цікаве, особливе, несподіване. І якщо таке вдається — залюбки ділюся із рештою. — Олександре, є щось таке, в чому ще не встигли себе спробувати, а кортіло би? Може, щось екстремальне? — Безперечно, цікавого вистачає, а з-поміж нього — й того, що я міг би спробувати. Однак немає нічого такого, чим кортіло би зайнятися аж так сильно, щоби цього прагнути і до цього йти. Он мене часто запитують чи не збираюся я йти в політику. І я не збираюся. Але часто думаю — а, може це мій обов'язок? — Ще не питала Вас про освіту... Які знання з університету знадобилися Вам у житті й роботі, а які виявилися зовсім даремними? — Гадаю, неможливо знайти чіткої межі — ось це мені знадобилося, а ось це — точно ні. Зрештою, далеко не все залишилося в мені, а не вивітрилося одразу ж після успішно складеного іспиту. Моя вища економічна освіта — непогана база для потенційного соціального статусу й можливість не боятися того, що завтра я втрачу можливість працювати як артист. До того ж, не так цінні набуті знання, як досвід їх здобуття. — Пробували працювати за фахом? — Так, одразу ж по завершенню навчання. Нічого доброго з того не вийшло: виявилося, що мої знання, бажання працювати, а не просто штани протирати, натхнення і прагнення змін на краще нікому не потрібні. Натомість, на сцені все вдавалося. — Мабуть, сцена потребувала Вас більше.) Кажуть, студентські роки — найяскравіші й найкращі. Згодні? Якими вони були для Вас? Багато незабутніх спогадів зосталося? — Класними — яскравими, насиченими, емоційними... Але моє життя — й до того, й опісля — було і є нічим не гіршим. Я не живу минулим. Намагаюся, щоби зараз було не менш цікаво та приємно, ніж було до цього. — Як на Вашу думку, Чи змогли би Ви стати викладачем якогось творчого вишу? Вам це цікаво? — Мені двічі пропонували викладати. Спочатку залишатися на кафедрі, яку я закінчив. А через кілька років була пропозиція спробувати себе в ролі викладача «університету Поплавського». Однак поки мені цього не хочеться. — «Поки» — тобто все ще може бути? — У житті завжди «все ще може бути». Хто його зна, чого волітиметься завтра? Натхнення, бажання, ідеї, пропозиції — усе це може з’явитися в будь-яку мить! — На завершення кількома словами порадьте що-небудь прогресивній молоді... — Раджу прогресивній молоді не перейматися тим, що вона прогресивна. Жити своїм життям і по-можливості допомагати жити іншим. Розмовляла Діана НЕПРАН
5
*
Ж, К, Ч, 18, червоним, по центру! Ні, це не заклинання і навіть не шифр, а класичні симптоми «Синдрому початківця». Що ж то за синдром такий? Для початку зрозуміймо, про що йде мова. «Синдром» означає сукупність симптомів зі загальним патогенезом. У психології означений термін посилається на асоціацію певної кількості розпізнаних особливостей, явищ або характеристик, які часто проявляються разом. «Початківця» – бо підчіплюють його саме на початковому етапі осягнення чогось нового. Ок, спробую ще зрозуміліше. Згадайте своє перше побачення… Скажімо, з програмою Microsoft Word. Всю ту відчуту надпотужність роботи із текстом, що затьмарювала свідомість. Коли ти власними руцями можеш збільшити текст, зробити його жирним, та де там – ще й курсивом! А щоб остаточно забити всіх своїх відсталих од комп’ютерних технологій друзів під плінтус, зробити той текст кольоровим і поставити його в рамку. Й по центру! Слабо?! А який прорив здійснила технологія WordArt! Уявіть-но бодай одну крамницю чи державну установу, що відмовили б собі у втісі послуговуватися цією «нанотехнологією»… А як і досі любимо похизуватися шрифтами… Саме цей моральний надрив власних надможливостей і підштовхує людей до згаданої болячки, підриваючи естетичний імунітет. Якщо серйозно, вся небезпека синдрому виявляється у творенні гидотопродукту. Особливо це стосується самоуків. Без зовнішньої професійної критики халепа прогресує до хронічної професійної хвороби. Приміром, початківець веб-дизайнер, перед яким відкрилися неосяжні можливості фарбування тексту, вставки анімованих зображень, блимаючого та бігаючого тексту тощо. Як йому позбутися мало не диявольської спокуси продемонструвати у власних роботах увесь свій «професіоналізм», вичавити «майстерність» до останньої крапельки? Коли ще й при цьому «володіє» таїнствами фотошопу, не просто мистецтвом «ластика» і «чарівної палички», а вміє робити тіні, підсвітки, рамки, а головне (о Боже мій милий) градієнти! О, тоді взагалі ховайсь.
Розгляньмо ті ж банальні оголошення. Їх головна мета – про щось проінформувати. Великою помилкою є намагання акцентувати саме на слові «оголошення». Адже із часом у людей од великої кількості подібних «писульок» виробляється так звана «рекламна сліпота», тобто їхня свідомість співіснує зі всілякими нудними повідомленнями паралельно, а отже – не перетинається. Тож не дивуйтеся, чому ваші оголошення ніхто не читає. Хочете пораду? Виділіть розміром, без усіляких курсивів і підкреслень головне в повідомлені, те, що може зацікавити. Наприклад, маємо таке – «Увага! Знайдений гаманець. Звертайтеся до вахтерів». Головним тут є не слово «увага», бо від нього вже пересмикує, а словосполучення «знайдений гаманець». Немов червона ганчірка
перед очима воно змусить принаймні хлопнути по кишені рукою, щоби перевірити наявність свого… До того ж, намагання написати слова заголовними літерами задля акцентуації досягає кардинально протилежного ефекту. Прошу пересвідчитися.
Іще одна проблема полягає в тому, що більшість із вас може обрати перший варіант лише тому, що до нього дуу-уже звикли. Натомість науковці вже давно довели, що капітельні літери непризначені для написання текстів, лише як виняток існують спеціально графічно адаптовані для цього шрифти. Гаразд, навряд чи хтось візьме на роботу дизайнера оголошень, однак коли ми спроектуємо свою увагу на веб-дизайн, то помітимо там багато аналогічних симптомів нашого синдрому. Приміром, погляньмо на офіційний (!) інформаційний портал Малина (www.malyn.com.ua).
Сказати, що людина халтурила, не можна. Одначе без надмірного бажання зробити якнайкраще не обійшлося. У результаті – повна …ять! А формула успіху така проста: один шрифт, 2-3 сумісні (!) кольори, відсутність рамочок, градієнтів, текстур, тіней, обводок, підсвіток, суцільних виділень тексту тощо. Ха, скажете ви, що ж то буде?! Матимемо чіткий, витончений дизайн із головним акцентом на матеріал, а не на клоунаду стилів. Адже в дизайні існує аксіома: «Якісний дизайн – це дизайн, якого не видно…». Він призначений для того, аби ми могли комфортно й дієво сприймати матеріал, а не розглядати сам дизайн. Створюючи будь-що, подумайте, для чого воно, що означає та для чого слугує кожен його елемент, кожна цяточка. Дизайн і мистецтво не тотожні поняття, у дизайні не повинно бути нічого зайвого, кожен складник несе в собі певне значення. Висновки такі: сукупністю симптомів нашого невтішного синдрому є надмірне, часто сліпе бажання використати всі функції та можливості програми, найголовніше ж – підсвідоме бажання показати свою обізнаність у них. Означене й призводить до загального патогенезу, тобто механізму виникнення і розвитку хвороби, окремих її проявів на різних рівнях. Імунітетом може бути знання певних тенденцій у дизайні, можливо, навіть наслідування у деяких випадках, розуміння естетики, психології, а передовсім – здорового глузду. Бажаю вам швидкого одужання! Повна версія без цензури на jat.in.ua
6
Увага: стаття містить елементи насилля і професійний сленґ. Якщо ви ще не маєте 16 років і не є студентом ВСР – не читайте далі!
мотивуюча
мотивуючо-демотивуюча №8 березень 2012
Зоряні
У битві беруть участь останні версії браузерів!!!
* війни браузерів
Chrome vs opera
ПРОлОГ. Як починалася історія Галактична війна браузерів точиться вже багато років. Початок її у часі збігся із виходом культової стрічки «Зоряні війни. Епізод IV». Саме тому подальший батл матиме окрасу Теодоріанського есею. Всесвіт підкориться лише найгіднішому! «Оперія» і «Хромус» — котрий із двох високих орденів пройде горно випробувань запеклою боротьбою й тріумфально вийде із неї зі щитом, а кому доведеться покинути поле бою на щиті, визначатимуть легендарні веб-джедаї, уславлені у віках і міжпланетних сагах магістри Пеге-Ван Салига й Ове Ситникус. Саме ці шляхетні достойники схрестять свої світлові мечі в епічному батлі на неозорих обширах зоряної «Яті». Chrome, дітище корпорації Google, один із наймолодших браузерів. Перша його версія з'явилася тільки 2008-го . Проте за ці кілька років він спромігся досягнути рівня розвитку лідерів ринку, а в деяких аспектах навіть утерти їм носа . Так, за кількістю користувачів Google Chrome уже випередив старшого конкурента, недавнього галактичного флагмана Mozilla Firefox. Єдиною серйозною загрозою на його переможнім шляху до нових космічних звитяг нині можна вважати веб-переглядач Opera. еПіЗОД і. Традиції і прихована загроза Року 25 після постання першої твердині Мережі (беремо за відлік 1969 рік, коли з’явився перший сервер ARPANET), коли тоді ще амбітні падавани Microsoft Internet Explorer і Netscape Navigator тільки починали товкмачити одне одного, у словосполучені Google Chrome обидва слова були однаково невідомими, в Норвегії розробили альтернативний браузер — Opera, оснащений далебі ліпше за обох своїх попередників. Однак підступна імперія Microsoft запроторила в рабство більшість мирних мережан і нав’язала їм свій недолугий браузер. І тільки повстанці, хоробрі серця й світлі голови комп’ютерної інтелігенції, не покидали ордену «Оперія». Його славне ім’я було індульгенцією, яка позбавляла від ганебного зарахування до мерзенного Братства ламерів (тоді відомих як чайники). ЕПІЗОД ІІ. Безпека й прогрес. Атака магістрів Могутній помах світлового меча й убивче енергетичне лезо пронеслося в міліметрі від голови Пеге-Вана Салиги. Магістр Ове Ситникус зі «Хромусу» вигукнув : «Google Chrome міцно затвердив за собою статус найбезпечнішого браузера серед відомих широкому загалові!» Й миттю додав, що за тестами найавторитетнішого з-поміж веб-джедаїв сайту www.browserscope.org саме його орден нині виборює першість . Переглядачі перевіряли на безпечність за 17-ма найактуальнішими параметрами, а Chrome — єдиний, хто витримав 16 із них. Другим із 13-ма позиціями став Safari корпорації Apple. Натомість Opera вистачило тільки на 8.
Одначе майстерного ПегеВана Салигу голими фактами не візьмеш, тож магістр із «Оперії» провів блискавичну психологічну контратаку й спробував дезорієнтувати Ове Ситникуса. А для цього відкрив йому секрет. Виявляється, більшість ідей інтерфейсу та функціоналу сучасних браузерів позичили в Opera. Вона першою застосувала силу вкладок. До того сайти при активному веб-серфінґові захаращували весь екранний простір. «Оперії» вдалося під час запуску відкривати саме ті сторінки, на яких її закривали востаннє до того. У ній можна було налаштувати «Швидкий старт» — мозаїку улюблених Інтернет-ресурсів, масштабувати сторінки; вона мала вбудований FTP-завантажник. Тож стражденні могли поставити на паузу з такими потугами добувані з Мережі через телефонний модем музику або відео й довантажити їх іншим разом. еПіЗОД ііі. інтерфейс та дизайн. Невдала помста Двобій галактичного рівня минув фазу розвідки боєм. Борня двох героїв усесвіту неймовірно запекла: зламано чимало світлових мечів, тож іноді магістрам доводиться битися навкулачки. «Дизайн Opera — естетичний мінімалізм! Орден найпершим прибрав усе зайве з тіла переглядача, залишивши тільки маленький чер-
Який браузер обереш ти, юний падаване? воний логотип, — рубає з плеча грізний Пеге-Ван. Лютий Ове не стомлюється полювати за головою суперника: «Щодо мінімалізму Chrome його обставив. Наш орден бере авторитетом розробника, якістю роботи, інтуїтивністю та комфортністю інтерфейсу». «Надійно, зручно, логічно, оптимально, просто, естетично, круто! — по кожному слову цього девізу нестримний Ове завдає кілька ударів. — І все це — про Google Chrome!» «Одначе давні прибічники Opera неодмінно скажуть те ж саме!» — навіть не думає поступатися нездоланний Пеге-Ван. Веб-джедаям ніяк не вдається помститися одне одному. Сили рівні.
(на замітку падавану** )!
еПіЗОД IV. Оптимізація і швидкість. Нова надія Врешті-решт мечі довелося поставити на підзарядку, а щоби не гаяти часу, славетні магістри наввипередки шугали павутиною планети Веб. І знову паритет! Різні організації, що з’ясовували швидкість роботи, завантаження
патки, тож проводить серію хитрих прийомів, яких навчився в самого гранд-майстра Ґуґлі: «Ще одна серйозна вада полягає у критичній кількості помилок роботи із кириличними символами в адресах і назвах файлів чи папок. Натомість уже близько року активно розвивається кири-
режим оберігає від веб-сайтів, що збирають або надають інформацію про вас, од провайдерів або роботодавців, які відстежують відвідані сторінки, шкідливих програм, що фіксують натиснення клавіш в обмін на безкоштовні смайлики, від збору даних прихованими клієнтськими додатками
й опрацювання веб-сторінок, надавали мізерну перевагу то одному, то іншому переглядачеві. Приміром, «Хромус» перевершив «Оперію» у «швидкому старті програми», про що засапаний Ситникус не забув повідомити захеканому Сализі. Той спересердя однією лівою розчавив здоровецький метеорит, який трапився на шляху битви. Наші звитяжці вирішили перевести подих перед вирішальним етапом космічного герцю й умостилися на кільцях Сатурна. Зненацька перед очами Ове чудернацькими видивами почали спливати уривки втрачених спогадів. Opera була рятівною соломинкою тих, кого жорстокі реалії закинули в лабети повільного Інтернету, найшвидшим браузером. До того ж, могла вимикати малюнки й рекламу, зберігати частину інформації в кеші, пришвидшуючи роботу в рази, дозволяючи комфортно працювати навіть у «телефонному» неті. Недарма «Оперії» й досі вірні більшість мобільних пристроїв . Навіть iPod використовує Opera замість свого Safari. еПіЗОД V. Підтримка веб-технологій та інструменти веб-майстра. Салига завдає удару у відповідь Аби не втратити моральну рівновагу, Ове збирає всю волю в кулак і нарешті пробиває захист Пеге-Вана: ««Оперія» прикро вражає відсутністю підтримки деяких новітніх веб-технологій (Script Script, Script Stylesheet, Script Image, Script Iframe, Async Scripts, CSS + Inline Script, Cache Redirects, Cache Resource Redirects, Headers in trailer), тоді як проблеми «Хромуса» обмежуються лише Script Iframe». От лихо! Пеге-Ван поступово втрачає рівновагу… Безжалісний Ове воліє розвинути успіх і таки покласти супротивника на ло-
лична доменна система, що без спеціальних оновлень і плагінів стає проблемою для Opera». Аж раптом сталося непоясниме. Незламний Салига дивом лишається на ногах, нейтралізує атакувальні випади Ситникуса. І завдає потужного удару у відповідь: «В Opera зручно правити HTML — вбудований редактор дозволяє змінити код без участі інших програм. Віджети розширюють роботу дизайнера. За допомогою Color Picker можна підбирати кольори, завдяки Screen Ruler — виміряти будьякий об’єкт на веб-сторінці, Unicode Charts дозволяє дізнатися код символів у кодуванні Unicode». Ситникус не витримав такого шаленого наступу й похитнувся. «У 2008-ому наш орден збагатився інструментами для веб-розробників. — не вгаває Салига. — Додаток Dragonfly дозволяє не тільки переглянути код елементу веб-сторінки, але й побачити, які файли CSS керують його дизайном. Якщо дизайнер хоче перевірити певний стиль CSS, він може замінити його прямо в переглядачі». Chrome» також показує код елементів, але змінити — зась! Лише ввімкнути-вимкнути.» еПіЗОД Vі. Функції та надбудови. Повернення веб-джедаїв Та попри всі закони фізики, але в найкращих традиціях Голівуду, в останню мить перед здавалося б неминучим падінням Ове стрімко здіймається в повітря і починає жбурляти плазмовими гранатами в Пеге-Вана! «Унікальна функція «Хромусу» — режим «інкогніто»! Сторінки в ньому не реєструються в журналі браузера або історії пошуку. По закриттю відповідно відкритих вікон будуть вилучені всі сліди їх перегляду, навіть cookies. Проте всі завантажені файли та створені закладки збережуться. Цей
тощо. «Opera» також поцупила подібний режим, він з'явився у 10тій версії 2009 року». «Також існує безліч безкоштовних надбудов, перекладачів контенту, які можуть налаштувати ваш переглядач на оптимальну роботу зі конкретними ресурсами, — ніяк не зупиниться Ситникус, — соцмережами зокрема.» Пеге-Ванові не лишається нічого іншого, як теж порушуючи закони гравітації злетіти вгору й одбиватися, перенаправляючи гранати назад до Ове. «У нас аналогічні розширення називаються віджетами. Їх дуже багато, є все — від віртуального акваріума до гри в баскетбол. Найкорисніші з них — це Google перекладач, грабер музики та завантажник флеш відео зі соцмереж». «До послуг найкмітливіших падаванів — Opera Unite (фотосток, файлообмінник, веб-чат, медіаплеєр, орґанайзер, веб-сервер, редактор графіки, додатки для соціальних мереж…) і багато іншого цікавого й корисного», — демонструє дива спритності верткий Пеге-Ван. Знесилені магістри вже не могли далі продовжувати свій галактичний двобій, адже змагалися найкращі! Й лише голос за кадром, помпезна мелодія й дивакуваті титри, що сунулися кудись у далечінь дають надію приголомшеній публіці. Адже це тільки перша частина епопеї… ТИТРИ Багато років точилася війна браузерів… І ще багато років вируватиме вона після нас… Та настане час, коли людство отримає продукт абсолютно цілковито не схожий на жоден із веб-переглядачів. І буде він доступним, зручним, надшвидким, підкреслюватиме людську індивідуальність, й ім’я йому… Далі буде… Повна версія на jat.in.ua
*Зоряні — адже битимуться наші зірки Ять-батлів ОВ і ПГ. **Падаван — учень, студент.
демотивуюча
мотивуючо-демотивуюча газета №8 березень 2012 Ятр
7
студентську душу
Няшний поганий хлопець: засилля серіального сексизму
Спайка 5-7 сезону «Баффі», Чака Басса зі «Пліткарки» та Деймона Сальватора зі «Щоденників вампіра» об’єднує приналежність не лише до світу популярних молодіжних серіалів, а й до особливого архетипу, якому сучасний Інтернет-простір дав назву «няшний поганий хлопець» (Bad Boy Woobie), що став вельми популярним у пост-«Сутінкову» еру розвитку масової культури. Існує різниця між просто «поганим хлопцем» та «няшним поганим хлопцем» (далі НПХ). Одна справа спостерігати за моральновикривленим негідником, коли інші персонажі здатні побачити його справжню суть та адекватно реагувати на неї. Проблема ж із НПХ як раз не полягає у тому, що вони всередині є такими ж самими чи навіть гіршими придурками, вона криється в тому, що сценаристи змальовують їх настільки проблематичним чином, що у процесі руйнують усіх інших героїв та й саме шоу взагалі. Y-хромосома Можливість використання «няшності» як основного прийому для розпалювання вогню фанатичного кохання до персонажу з’являється лише за наявності Yхромосоми. Провернути таку аферу зі героїнею жіночої статті навряд чи вдасться, бо «няшність» вимагає від сценаристів напхати до сюжету купу обурливих тем. Якщо ж таки утнути подібне, з огляду на тенденцію сучасного суспільства до жорсткої мізогонії, згодом її просто доведеться вбити — стільки ненависті поллється на голову бідолашної. Мізогонія як діагноз Ключова характеристика. На екрані можна побачити багато негідників, однак НПХ вирізняється
з-поміж них тим, що його соціопатію (чи не постійно супроводжувану сексистськими настроями й тенденціями) ми маємо вважати виправданою. Мусимо мати його за привабливого, частково саме
через те, що він падлюка, бо це вигідно дисонує із «нудотністю» хороших хлопців (як-от порівнюючи Чака Басса і Дена Гамфрі з «Пліткарки»). Глядачі мають співчувати, підтримувати, вбачати в поганцеві гідного кандидата на ніжні почуття головної героїні, на-
віть коли він іще не зробив жодних кроків до зміни на краще (що, до речі, ніколи й не трапиться). Псевдоспокута Вся трагікомедія полягає в тому, що спокута НПХ неодмінно липова. Будь-який прогрес виявиться мінімальним із невідворотнім поверненням до його звичайного стану. Втім це не заважатиме аудиторії більшість часу вважати його гріхи спокутуваними. Адже головну героїню начебто кохає!
І в цьому криється основний парадокс архетипу — глядачі повинні симпазитувати НПХ через те, що він придурок. Якщо ж зненацька перестане бути повернутим на контролі соціопатом, зникне й основна причина його існування, адже люблять саме
Генії креативл
його вади — а отже гидотник ніколи не зможе стати хорошим. Коло замкнулося. Комплекс мадонни/повії Основне правило НПХ — живе собі десь одна особлива дівчина, краща за інших негодящих (усуціль дуреп/стерв). Самих просто почуттів до неї забракне, він має принижувати, зневажати, лупцювати, ґвалтувати й/або вбивати інших жінок, що є доказом «епічного» кохання та «особливості» коханої дівчини. Відсутність еволюції, індивідуального зростання НПХ як особистості врешті-решт призводить до ситуації, коли й до коханої він починає ставитися як до лайна. Цей процес невідворотній і тільки підкреслює його фанатичну, маніакальну одержимість своєю «єдиною». При цьому катарсис зазвичай втілюється у фізичному насиллі над героїнею ( Спайк намагається зґвалтувати Баффі, Чак здіймає руку на Блер і ранить її, Деймон промиває розум Єлені, насильно годує власною кров’ю). Когнітивний дисонанс Сценаристи продовжують нав’язувати, що НПХ є кращим, ніж він здається — негідник, але ж золоте серце має, такий собі антигерой-симпатяга. Персонажів, які «посміли» побачити поганця саме таким, яким він є насправді, викрити його огидну суть і конструктивно критикувати вчинки, зазвичай сприймають як упереджених снобів (згаданий Ден Гамфрі, Боні Бенет зі «Щоденників вампіра»). Травматичний досвід і нездорові стосунки можуть вплинути
на персонажів, завдяки чому й виникає поле для великої кількості потенційно вдалих сюжетних маневрів, але важливо розуміти різницю між поясненням чиєїсь негідної поведінки та її виправданням. У випадку з існуванням НПХ уся провина за здійснення поганих вчинків лягає на плечі когось іншого. Найчастіше сценаристи-сексисти обожнюють звинувачувати в усьому головну героїню. Мабуть, архетип НПХ завдав сучасним телешоу набагато більшу шкоду, ніж так само штамповані оказії із підробкою заповіту або викраденням нареченої напередодні весілля. Й аби я мала обирати між можливістю забанити НПХ або ж переглядом усіх серії мильного опусу на ймення «Санта-Барбара»… Третя амнезія за рік у будь-якому разі ліпша за «Ти не уявляєш, через що Я пройшов». Валерія КААРНА
Про вічне: поезія і матюки Поговорімо про вічне й невмируще, про імена, викувані в історії літератури золотом і сріблом, про великих майстрів слова, чиї творіння перечитували й перечитуватимуть віками. Пушкін, лермонтов, Єсенін, Маяковський… Чотири генії, четверо яскравих особистостей із непростою, трагічною долею. Одначе йтиметься про їхній внесок у літературу не класичну, а… нецензурну.
Ще зі шкільної парти ми звикли, що письменники — велети, життя яких правдиво змальовують підручники. Вчителі підносили їх до недосяжного п’єдесталу, на якому вони висилися над нами, немов боги. Звісно, вони того варті. Але життя таких складних натур не може бути і не є ідеальним. Велика сила мови О. Пушкіна залишається величною навіть коли він пише вельми непристойні речі. Його «нецензурна спадщина» є найбільшою із наших гострих на язик героїв. Пушкінові
твори, які не друкують у збірниках, вирізняються сатиричністю, навіть злістю, а подеколи й вульгарністю. Не натрапите в хрестоматіях і на те, яким Олександр Сергійович був «любителем дам» і гульвісою. Поезії М. Лермонтова притаманна вишуканість мови, естетичність, а його язик порівнювали зі щойно нагостреним кинджалом. Він теж не завжди вживав нормативні слова у своїх віршах, застосовуючи нестандартні вирази. Поет-хуліган, який як ніхто возвеличив свою батьківщину, любив
і віддавався їй, — С. Єсенін. Без сумніву, його шалене життя з бійками, жінками, алкоголем, переслідуваннями, арештами значною мірою позначилося на творчість, спонукало застосовувати весь обшир «великого й могутнього» на повну, творити неформатну поезію, але правдиву та щиру. Нарешті В. Маяковський — футурист, сміливий, сильний чоловік. У творах зображав життя навколишнє та своє, тому (в такіто часи!) без нецензурщини не обійшлося. Тож не дослухаймося до фанатичних «бабусь», які ревно «стерилізують» класиків запевненнями в їхній непогрішимості — мовній зокрема. Її не було — все люди знали й робили з давніх-давен. Звичайно, покоління змінюються, духовні цінності відходять за лаштунки життєвих реалій, але мова в усій своїй різноманітності залишається. Річ зовсім не в тім, аби очорнити імена російських велетнів. Слід розуміти, що вони були передовсім людьми, долі яких часто змушували чинити й писати не так, як хотілося би нам, можливо, й не так, як бажалося їм, зате так, як вони відчували. І це найголовніше! Діана НЕПРАН
8 Хворий на всю…
мотивуюча
мотивуючо-демотивуюча №8 березень 2012 Вас зараз
Професійні недуги
Тож на що найчастіше слабують ці панове? По невеликому досліджені серед колег пропонуємо такий топ-10 найтиповіших журналістсько-дизайнерських хвороб. Погіршення зору Цілком очевидна проблема, адже доводиться багато часу проводити за комп’ютерами, першоджерелами інформації та над макетами. Гастрит Його часто викликає шалений ритм життя і ненормований робочий день. Усі розуміють, що харчуватися треба правильно, але на це завжди катастрофічно бракує часу. Стрес Погодьтесь, він знайомий усім, надто коли затверджують матеріал або замовлення здають. А як роботу забракували — то стресовий стан іще більше поглиблюється. Однак ніхто з нас уже не проміняє власний фах на щось спокійніше. інтернет-залежність Кого з нас не тягне зранку перевірити пошту, перечитати всі новини й узагалі дізнатися, що нового за ніч сталось? Якщо хоч кілька разів за день не лазив павутиною — вважай його втраченим. Трудоголізм Навіть попри законні відпустку чи вихідні представники цих пропащих професій радше за все не відпочиватимуть. Завжди знайдеться те, над чим треба працювати. І байдуже, що строки виконання дають змогу перевести подих. Кавоманія і безсоння Дві взаємопов’язані болячки. Викликані тим, що журналісти й дизайнери за-
Чим дизайнера не годуй — усе одно в монітор дивиться (Повір’я і приказки про креативників)
журналістів і дизайнерів Кожен фах має власні плюси й мінуси, а ще — свої професійні захворювання, про які кожен із нас неодноразово чув. Не оминула така доля і журналістів та дизайнерів.
У що вір
вжди все відкладають на останній момент. А терміни зривати не хочеться, от і доводиться сидіти ночами з великими чашками кави. До того ж, багатьом уночі творити краще, тож маємо замкнене коло. Графоманія Складно не погодитись із тим, що журналістові непросто прожить і день, нічого не написавши. Неважливо, що саме. У перспективі означений потяг може дорівнятися до базових потреб організму. Патологічна недовіра до людей Мабуть, одне з найнебезпечніших професійних захворювань. Необхідність постійно перевіряти достовірність інформації часто-густо вилазить боком — перестаєш довіряти навіть близьким. Як казав один відомий герой телесеріалу: «Всі брешуть». Допитливість Якщо вона помірна — то все гаразд. Але і журналісти, і дизайнери завше хочуть знати все до найменших деталей. В особливо важких випадках це переходить будь-які межі й стосується навіть побутових дрібниць. Професійне вигорання Воно може навідатися до будь-кого, хто працює з людьми і чия робота неможлива без спілкування. Йдеться про стан душевної та емоційної порожнечі, викликаний надлишком негативних емоцій, що не знайшли виходу назовні. Часто може спричинити пониження самооцінки і затяжну депресію. Усі ми по-своєму потерпаємо від певної професійної хвороби. Боротися з нею чи ні — особиста справа кожного з нас. Та не варто забувати, що без своїх недугів — ми вже не ми. Тож не все так погано.) Христина ЧОПКО
Усі у щось вірять. Хтось у світле майбутнє, хтось — у прикмети. Наприклад, кажуть, що турбувати дизайнера перед здачею проекту — не до добра. Взагалі, про дизайнерів є багато міфів та повір’їв, та перевірити, чи вони правдиві, можна лише поспілкувавшись особисто із представником цієї професії. Не такий страшний дизайнер, як його дизайн Це твердження стало класикою, позаяк цілковита правда. Бородатий дядечко з мішками під очима — ніщо порівняно з тим дизайном, який він може понавигадувати після безсонних ночей. Пощастить, якщо недосипали без кави — тоді цілком реально отримати шедевр мінімалізму
Поганий той дизайнер, який на клієнта не бідкається Розумові здібності замовника — дизайнерове слабке місце. Усі знають, що клієнт завжди правий. Навіть якщо «лівий». Навіть коли вимагає «погратися зі шрифтами» — дизайнерові лишається хіба з’ясувати правила гри. Творча криза в дизайнера починається разом із фінансовою Кажуть, справжні патріоти дизайну не купують ковбасу, якщо їм не подобається шрифт у логотипі виробника. Тоді зрозуміло, чому це вічноголодна творча одиниця. Так і до занесення в Червону книгу недалеко.
Хочеш убити дизайнера словом — попроси зробити все швидко, якісно й на шару Співвідношення ціна-якість-термін виконання замовлення для дизайнера має вигляд чогось на кшталт піраміди Маслоу. От тільки в замовникових очах вона чомусь перевернута. Робота, виконана дешево та сердито, — це коли виконавцеві обіцяють заплатити завтра і, натомість, просять показати ще кілька варіантів сьогодні. Все, що не робиться, — робиться в ніч перед дедлайном! Дизайнери можуть майже все. Те, чого не можуть, — здогадуються, як зробити. Прагнуть постійного самовдосконалення, через що не втомлюються вимагати від себе все більших і більших звершень. Звісно, виконати замовлення протягом відведеного строку їм цілком під силу. Але ж ні, то для слабаків! Набагато цікавіше, чи вийде зробити все за один день. А за ніч? Мужні люди. Робоче місце дизайнера — причина суїциду прибиральниць У кожного справжнього дизайнера десь над ліжком висить портрет Артемія Лебедєва. Для щоденного поклоніння або для дартс, — не важливо. Важливий елемент декору робочого столу — чашки: великі, маленькі, брудні, різнокольорові… Коли дизайнер потребує відпочинку від нерозумних людей (а таких загалом більшість), він дивиться на чашку і думає — наполовину повна чи напівпорожня?.. У що вірять дизайнери? У світле майбутнє і в хоху. Хохою кличуть замовника, який вічно щось від тебе хоче — то тло йому не таке, то колір треба змінити, а про ігрища з шрифтами мова взагалі окрема. Одначе, коли того хоху вдається задовольнити — щасливішої людини за дизайнера і бути не може. Олександра ПУШКІНА
Стереотипл
Дизайнер(ка): гендерні особливості професії Із малечку нас учать, що дівчаткам не до снаги грати в футбол, а хлопчикам — вишивати. Багато хто думає, що жінки занадто балакучі, чоловіки ж навпаки — дуже мовчазні. Подібні стереотипи, звичайно, мають частку правди, адже сильна й прекрасна половини людства відрізняються не тільки фізіологічно, а й психологічно, тому й по-різному сприймають світ. Навіть обробка інформації у них відбувається за допомогою різних півкуль мозку. Знання таких відмінностей не завадить дизайнерові, щоби краще розуміти клієнта й зуміти запропонувати йому те, чого він хоче. При цьому не варто сприймати це буквально, адже кожна людина неповторна й унікальна,
Реклама виконана дизайнером-чоловіком
однак деякі особливості слід враховувати. Жінки більше покладаються на свої симпатії та емоції, аніж на суто ділові мотиви. Вони прагнуть візуалізовувати образи, які викликають у них приємні спогади або асоціації, полюбляють підпорядковувати графічні форми своїм бажанням — на відміну від раціональніших чоловіків. Тому й за можливістю часто віддають перевагу барвистому дизайнові. Деякі панни занадто захоплюються описами, дещо зловжива-
ють подробицями, додатковою несуттєвою інформацією. Занадто багато інформації може відволікти клієнтів від основного, що в результаті вплине на висновок про розроблений макет. Попри засвідчену статистикою пристрасть жіноцтва до покупок, вони більш практичні. Жінки спочатку воліють «приміряти» дизайн, подивитися, який усе матиме вигляд, а потім уже клієнтові віддавати. Для тендітної статі не буває дрібниць — усе потрібно продумати ідеально. А тепер — трохи про чоловіків-дизайнерів. Вони серйозні стратеги. Їх цікавить призначення продукту, над яким вони працюють. Тому й охочіше віддають перевагу дієвій простоті й зрозумілості без усяких надмірностей. Чоловіки «суворіші» щодо зорового сприйняття інформації. Вони люблять логічно обґрунтовувати використання певних технік, шрифту тощо, доводити, що їхній дизайн допоможе людям зрозуміти, для чого призначена продукція, й приверне до неї увагу. Представники мужньої статі частіше довіряють фактам. Їм складно відмовити собі в задоволенні озброїти дизайн чимось на кшталт «працює без додаткового живлення протягом доби»,
«3 роки гарантії» тощо. При цьому означене не має обов’язково відповідати дійсності на всі сто. Наводимо типові резюме дизайнерів жіночої і чоловічої статі зі сайтів-портфоліо. Подаємо їх в авторській редакції (зокрема й для мотивації вашої грамотності, шановні читачі), імена дизайнерів змінено з етичних міркувань. Тарас Миколаєнко: «З 2001 року я працюю в якості незалежного веб-дизайнера і арт-директора. У моєму портфоліо вебдизайнера понад 450 робіт — веб-дизайн сайтів, дизайн порталів, дизайн соціальних мереж і дизайн інтернет-магазину, дизайн інтерфейсів, розробка логотипу та розробка фірмового стилю. Серйозні клієнти і широка географія: УГМК Телеком, Restoran.ru, Уральська Палата Нерухомості, Firmbook, Doostang (США), Auslogics (Австралія), Інсіс, Курорт "Увільди", Nova Строй, Palmetta, УрГУ, ФК ВІЗ-Сінара, Арком, Евенкс, ТЦ Катерининський, Академія Інтернет Реклами та інші». Марина Величко: «Творчий процес спочатку таємничий і прекрасний. Талант і інтуїція, уміння вловити ідеї, які «носяться в повітрі», все це допомагає під час народження нових образів.
Типовий зразок «жіночого» дизайну
Весь світ, що оточує дизайнера, слугує для джерелом натхнення. Роботам властива креативність, сміливість ліній, неординарність в поєднанні технік, чудове чуття колірного діапазону. У постійно оновлюваному портфоліо кілька сотень цікавих ескізів, які чекають свого втілення в майбутньому». Підсумовуючи, варто зазначити: дизайнерів багато, а клієнт один, тож якщо він прийшов саме до вас, треба облишити всі гендерні відмінності й зосередитися на виконанні поставленого завдання. Антоніна ЯНЧЕНКО
демотивуюча
мотивуючо-демотивуюча газета №8 березень 2012
9
ідеї не спл
Знайомтеся —
«Вавилон»!
Днем народження столичного Народного студентського театру «Вавилон» традиційно вважають 13 грудня, коли трохи більше десяти років тому, далекого 2001-го відбувся наш перший виступ. Тоді ставили «За двома зайцями». Нині ж відходимо від класики і навіть на сучасні п’єси з елементами екзистенційості заміряємося. Але про все по прядку.
Ініціаторка створення, незмінна художня керівниця та режисерка театру «Вавилон» — Ірина Віталіївна Савченко. Вже три роки поспіль боротися з нами їй допомагає Альона Миколаївна Шашко. Оскільки обидві наші режисерки працюють на кафедрі української літератури Інституту української філології Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, проблеми добору літературного матеріалу не маємо. Концепцією театру завжди
була, є і буде популяризація визначних драматичних творів української класики і знайомство загалу зі сучасною драматургією України. Де б не виступали, та під час наших вистав глядачі неодмінно чують українську мову. «Вавилон» не просто так назвали «Вавилоном», тож однорідності характерів у трупі годі шукати. Нині в колективі 28 осіб. І це 28 геть різних особистостей, які проте навчилися слухати одне одного й разом робити щось єдине, велике і прекрасне. Саме
таким має бути таїнство під назвою «вистава»! До речі, за 10 років театр зіграв їх аж 15, і це якщо не враховувати десятки літературних вечорів та інсценізацій. Нині в активному репертуарі маємо 4 вистави: «Ромео і Жасмин» О. Гавроша, «Повернення в нікуди» Л. Демської, «Нас було шестеро» О. Коломійця та «Блаженний острів Саватія Гуски» (за п’єсою Миколи Куліша «Отак загинув Гуска»). На цьогорічну весну ми запланували дві прем’єри. Вхід на всі вистави вільний.
Актори театру «Вавилон» після вистави «Ромео і Жасмин»
Вистава «Блаженний острів Саватія Гуски»
Кожна з них має свій характер, викликає в нас різні емоції. Дуже тяжко далася постановка «Повернення в нікуди», сама п’єса, яка розповідає про потойбічне життя, вельми непроста. Багато хто з акторів опирався їй, виникали проблеми зі складом, з моральним настроєм, але через 11 місяців після початку репетицій відбулася прем’єра і як наслідок — «Повернення в нікуди» за останній рік бачили вже в різних куточках України і світу. Найвеселіша з-поміж наших вистав — «Ромео і Жасмин», останній раз її зіграли втринадцяте. З огляду на любов до неї наших глядачів, ще гратимемо і гратимемо. Як кожен порядний театр ми маємо свої традиції, закони і специфіку. Скажімо, вже два роки поспіль звичаєм є проведення на початку театрального сезону набору нових акторів до трупи. Спробувати може кожен, якщо відчуває в собі сили пройти три відбіркових тури, виконуючи наші капосні завдання. Одним із законів «Вавилону» є мораторій на більш аніж дружні стосунки між акторами… Звісно, загалом це жарт, але ж у кожному жарті є доля правди, тому вся трупа розуміє, де закінчуються інтимні стосунки й починається робота. За добру традицію можна мати й наші поїздки на фестивалі.
Нинішній театральний сезон особливо насичений на спільні подорожі. Чого варта тільки поїздка до Мінська на фестиваль «Театральны куфар», де ми змогли виступити на одній сцені зі театрами десяти країн світу! Нещодавно повернулися з луганського «ArtEast» з перемогою в номінації «Надія фестивалю». Досвід, який ми отримуємо у таких мандрівках, — безцінний. Знаходимо нових друзів, ділимося набутками, того ж, цікаво дивитися, як функціонують зарубіжні й українські студентські театри, які тенденції вони підхоплюють. Коли вести мову про специфіку «Вавилону», варто зауважити, що всі його актори не є професіоналами. Більшість із нас — студенти, які крім театру ще встигають складати заліки зі старослов’янської мови й іспити з теорії літератури. Однак мистецтво і прагнення до чогось більшого об’єднало нас і поселило в прекрасному містечку під назвою «Вавилон». Якою би зайнятою і перевантаженою справами не була, кожен вівторок, середу і четвер о 16:00 я входжу до його брами. Тож плануйте свій час із розумом і ніколи не залишайте на другому плані те, що для вас могло би бути головним. Сподіваюся, що ви, наші любі читачі, колись станете і глядачами нашого театру. Вікторія ТИЩУК
Не варто бо ся
Перша робота: примхи і можливості Усе нове починаєш із острахом та недовірою, зате запам’ятовуєш назавжди. Перша робота для студента — мало не святе. лишень зазвичай не зовсім пов’язане із основною діяльністю… Не всім журналістам одразу таланить стати професіоналами. Серед служителів пера — вірніше, клавіатури чи кулькової ручки — можна зустріти безліч кваліфікованих спеціалістів із інших сфер. Журналіст-міжнародник — людина мужня. А якщо це ще й тендітна білявка — відповідальність удвічі збільшується. Тим не менш, талановита телеведуча Ольга Фреймут не не злякалася стереотипів та всій країні довела, що блондинки як ніхто варті уваги.
Ольга Фреймут
Ким лише не була теперішня ведуча «Шоуманії» на «Новому каналі»! По закінченню Львівського національного університету імені Івана Франка зі
заслуженим червоним дипломом за фахом міжнародна журналістика, вродлива дівчина працювала моделлю в Україні та за кордоном, знімалася в рекламі. Разючий контраст із цією, цілком очікуваною роботою склала праця на телеканалі «Бі-Бі-Сі». Тим часом їй навіть пропонували зробити кар’єру співачки, та всі Ольжині співи завершились у церковному хорі. Проте першу свою роботу дівчина не забуде ніколи. На першому курсі Оля Фреймут гарувала офіціанткою кілька днів на тиждень Усенький день на підборах — це вам не абищо, виснажує. Зате на першу ж зарплатню купила додому тостер. І неважливо, що він зламався вже через тиждень і на його совісті безліч зіпсованого хліба. Не лише журналістам нелегко зробити вибір подальшої професії. На совісті загадкового американського письменника-новеліста з тонким почуттям гумору Вільяма Сідні Портера –добрячий «квітник» занять. Іще змалечку автор, відомий світові під псевдо-
німом О. Генрі, підпрацьовував у свого дядька в аптеці. Родинний бізнес — міцна штука; ставши спершу бухгалтером, незабаром дев’ятнадцятирічний юнак був уже фармацевтом. Талановита людина вправна в усьому: днюючи в аптеці, парубчак професійно малював шаржі на покупців
тор написав 273 оповідання, повне ж зібрання його творів складається зі 18 томів. Через 8 років по його смерті започаткували щорічну літературну премію імені О. Генрі за найкраще оповідання. Декому перша робота приносить не лише досвід, а й допомагає впродовж усього подальшого життя. Всесвітньовідомий псевдонім Ґабріель Шанель народився саме під час її співів у
піклуватися про матір, двох молодших братів і сестру. У 14 років він уже був помічником продавця в магазині, де продавали одяг. Одного дня Лучано прийшов на роботу в яскраво-
Лучано Бенетон
Вільям Сідні Портер (О. Генрі)
і відвідувачів. Подальша зміна місць Портерової праці схожа на фейерверк або калейдоскоп, настільки різними й далекими один від одного вони були: кресляр, банківський касир, робота на ранчо та в земельному управлінні. Усе це — безцінний досвід. Можливо, саме завдяки йому герої О. Генрі такі цікаві та різнобічні: полісмени, ковбої, спекулянти, клерки, пралі, бандити та фінансисти, політики, письменники, артисти і художники, робітники, інженери й пожежники. Загалом американський літера-
Ґабріель Шанель (Ко Ко)
кабаре, якими дівчина без особливого успіху займалася після роботи продавцем у крамниці одягу. У свої 18 майбутня дизайнерка обожнювала пісню «Ko Ko Ri Ko», за що її і прозвали Коко. Сміливі ідеї, скандальна реклама та смугасті светрики — все це Лучано Бенетон. Втративши батька в десятирічному віці, хлопець був змушений покинути школу й розносити газети, щоби
жовтому светрі, який зв’язала його сестра. На той час светри були темних кольорів і носили їх переважно літні люди. Саме з ідеї яскравих светрів для підлітків і почалася подальша кар’єра Бенетона. Можна змінити багато професій і місць праці, а можна все життя триматися за одну й робити кар’єру. Можна закінчити поважний закордонний університет або не вступати до вишу взагалі. Головне — чітко визначитися зі власною метою, постійно прагнути самовдосконалення та не боятися із чогось починати. Олександра ПУШКІНА
10
мотивуюча
мотивуючо-демотивуюча №8 березень 2012 Великі твор
Казкові етюди Гліба Бедарєва Світ, який відкриває нам книжка, прекрасний і безмежний. Ілюстрація — один зі способів її сприйняття. Для деяких людей він пріоритетний. З-поміж них чимало дітей, прекрасних істот з іще не сформованим світоглядом, для яких ілюстрації не тільки гарно доповнюють текст, а й значною мірою допомагають пізнавати довколишній світ і формувати своє враження про нього. Тож цього разу розмова піде про дитячого художника-ілюстратора Гліба Бедарєва. У друці перші роботи уродженця Москви з’явилися 1955 року. 1963 року закінчив Московський поліграфічний інститут (нині — Московський державний університет друку імені Івана Федорова), тоді ж вступив до Спілки
журналістів СРСР. Упродовж 25 років (із 1975-го) викладав малюнок і композицію в Університеті культури при згаданій спілці. Оформлює книжки видавництв російської столиці зі 1955 року. Найвідомішими є його ілюс-
Ілюстрації Гліба Бедарєва до російських нарожних казок та билин
Щоб посмі
Дедлайн: «Якось посадили тисячу мавп за тисячі друкарських машинок, і дали їм тисячу днів на те, щоб написати роман. І рівно 999 днів мавпи хаотично стукали по клавішах. Раптом одна з них піднялася і сказала: «Час братися до роботи — дедлайн!» і за один день надрукувала багатотомний роман». Знайомо? Більшість творчих людей мають згубну звичку залишати все на ос-
танній момент. Після отримання завдання у настінному календарі червоним маркером обводиться дата, у телефон вбивається велика кількість нагадувань з огидно-бридкою мелодією та кожен ранок починається з «сьогодні я цим займусь». На серці селиться важкенький такий камінчик. А годинник невпинно тікає, наближаючи той страшний «крайній термін». І ми починаємо робити щось. Щось ду-у-уже важливе. От тільки сенс від того, що ми робимо, з’являється тільки в останню ніч перед дедлайном. І так, остання ніч… Завтра — здача макету/статті/проекту. До цього моменту в голові сумбурно літали ідеї, але жодна спроба втілити хоч одну в життя не досягла успіху. І от, після кількагодинних зітхань, коли запалений мозок загрожує зовсім впасти у відчай, щось
трації до збірки «Російські казки» (2000, «РОСМЭН»). Щороку бере участь у московських виставках художників книжки. Роботи Гліба Бедарєва зберігають у приватних колекціях Сполучених Штатів, Португалії, Іспанії. Жодні слова не скажуть про художника ліпше за його витвори. Завдяки гармонійному поєднанню акварелі й олівця пан Бедарєв створює чіткі й насичені, казкові за своєю технічністю та (це важливо!) атмосферою ілюстрації. Послуговуючись академічною технікою графіки (олівець) у поєднанні з новітніми цифровими можливостями, (векторні графічні редактори), ілюстрації переходять на новий рівень і збагачують
новими спроможностями як художника, так і читача (глядача). Зауважу, що така комбінація досить виграшна, адже допомагає ще на крок наблизитися до бажаної досконалості. Як на мене, двоступенева обробка зображень дає, по-перше, вищу якість, а по-друге — полегшує можливість подальшої роботи з ілюстрацією та її органічного до загальної фантазійної канви видання. Досі триває дискусія, що писати «легше», а що — «складніше». Одначе всі одностайні в тому, що дитячі твори — серед найскладніших. Згодні й самі ілюстратори. Вихідний матеріал для їх творчості — текст. І головною метою для художника є побачити його очима дитини. Слово самому Глібові Бедарєву: «Шлях становлення дитячого ілюстратора — дуже тернистий. Не кожен у змозі пройти його. Для художника дитячих видань обов'язковими є знання принципів вікового сприйняття «картинок» у книжці. Бо саме картинка
ся
виконати чи вижити?
проблискує у голові — і, так! Саме те, що треба! Окей, ідея є. Проблема номер два — де взяти час?! У такі моменти ніч здається хвилиною. Але ти заспокоюєшся, збираєш себе до купи і починаєш працювати. Перші дві години ти невпинно клюєш носом, незважаючи на літри випитої кави. І саме в цей період починаєш наповнюватися найніжнішими почуттями до людей, які, мало того, що тиняються туди-сюди, а ще й стануть над головою із питанням: «Що, працюєш?!». Після риторичного запитання їм вкрай необхідно обговорити з тобою такі важливі теми, як популяція пінгвінів Антарктиди, кінець світу і сьогоднішній гардероб Каті з паралельної групи. Ти обдаровуєш цих доброзичливих людей відповідним поглядом, і вони починають розуміти, що тебе краще не чіпати. У тебе — дедлайн, а навколо формується дед спейс. Налякані сусідки, зрозумівши усю загрозливість ситуації, намагаються ходити навшпиньки і якомога тихше розмовляти або взагалі мовчати. Стає легше працювати. Передозування кофеїном дає про себе знати, хоч і з запізненням. Відкривається друге дихання, і робота з ентузіазмом продовжується. Час летить так швидко, що ти його зовсім не відчуваєш. Почувши щебетання пташок, скляними очами вітаєш вже бліде небо — ага, залишилася ще година. Найстрашніша та найтяжча година. Але, завдяки якимсь невідомим небесним силам ти все ж таки закінчуєш роботу, відправляєш за кілька хвилин до кінцевого терміну. Чуєш гуркіт? То камінчик звалився з твого багатостраждального серця. Ти дивишся на плоди своєї праці — і відчуваєш себе надлюдиною. А тепер — спати, спати, спати… Олена ГРОЗНА
Митець за роботою
панівний елемент сприйняття тандему «малюнок-текст». Надто для дитини». Кожен ілюстратор формує авторський стиль згідно зі своїми вміннями та уподобаннями. Кожен обирає свій шлях до самовдосконалення — як тематичного, так і технічного. Творчість Гліба Бедарєва — яскравий тому приклад. Адже його роботи витримані у єдиному, авторському стилі, їх важко переплутати з іншими. Саме вони надають особливого шарму і привабливості кожній проілюстрованій книжці. Катерина ШЕДЕЛь
Всяка ... Хірург роздивляється рентгенівський знімок: — Да-а-а! Ключиця поламана, два ребра зламано, тріщина в малої гомілкової кістки. Ну нічого в Фотошопі все поправимо! *** У моєї бабусі досі лежить Євангеліє 1804 року видання. — Ух ти! Мабуть, ще на 5-ти дюймових дискетах! *** Килимок для мишки виконав неприпустиму операцію і буде згорнутий. *** Якщо завис комп'ютер, висмикни шнур, видави скло. *** На ІТ-шному веб-форумі — Кошеня кому? Якісний. Майже не юзаний, 2 місяці всього. Укомплектований. Є шерсть (ЧБ), лапи (4шт), вуса і ypчальнік (вбудований). Пристрій має фyнкції мочеспyскання в тyалет, лежання на телевізоpі, звісивши хвіст на екpан. Фyнкція живлення налагоджена пpосто унікально: із задоволенням їсть навіть хліб і макарони. І все це щастя я віддаю пpосто так, для хоpоших людей не шкода! — Бpендовий? Глюків немає? Апгpейдится? Манібек? Гарантія? Мишу бачить? *** Обережно, у дворі злий @. *** Приходить студент на заняття зранку злий. Його однокурсники запитують: — Ти чого такий злий? — Так курсову вчора всю ніч набирав. — І що, не написав? — Та ні, написав. — Може, погано написав? — Та ні, класно. — А що тоді? — Та на Backspace заснув... *** — Тук-тук! Відкрийте, міліція! — А якого ви там закрилися? Головний редактор: Анастасія Зелінська Шеф-редактор проекту: Олексій Ситник Дизайн, верстка: Оля Фомішина Літературне редагування: Гліб Семенюк, Катя Спориш Над номером працювали: Анастасія Буяло, Катя Шедель, Діана Непран, Олена Грозна, Христя Чопко, Олександра Пушкіна, canela_molida, Ольга Лазаренко, Антоніна Янченко, Валерія Каарна, Марія Задорожна, Ятьрик Зубоскальний
*** Антивірусна програма виявила вірус. Що робити: • Вилікувати. • Перемістити в карантин. • Видалити вірус. • Ігнорувати. • Надіслати другу.
*** Юзер — це людина, яка іноді наступає на граблі. Чайник — це людина, яка завжди наступає на граблі. Ламер — це людина, яка вважає, що не наступає на граблі, але насправді наступає на них частіше, ніж чайник. Програміст — це людина, яка винаходить нові граблі. Білл Гейтс — якась міфічна істота, покровителів граблів. Мікрософт — завод з виробництва граблів. Асемблер — мова програмування, в якому програміст наступає на граблю мільйон разів в секунду. *** Розмова двох запеклих інтернетчиків: — Чуєш... це... www.zarplaty.net? — Www.kak.vsegda.net! — Www.kak.zhe.ya.domoy.po.edu? — Www.pesh.com! *** Година до здачі матеріалу…. Піду поїм) Тираж: необмежений Підписано до друку: кульковою ручкою Відповідальний за випуск: утік Адреса редакції: м. Київ, Мельникова 36/1 — Щорса 36а Адреса для листування: yat.gazeta@gmail.com Наш сайт: www.jat.in.ua За достовірність інформації редакція відповідальності не несе, бо таке понаписують... Всі права захищено, кулаками! ______________________ Як отримувати газету «ЯТЬ» регулярно? Надішли листа з текстом «Хочу ...ЯТь» на ел.скриньку — yat.gazeta@gmail.com, а також шукайте нас у facebook чи vkontakte