Каталог «Про гендер цікаво»

Жіночі та ґендерні музеї світу gendermuseum як центр ґендерної освіти й інформування Створимо музей про себе! Жінки підтримують жінок ДЕЩО ПРО ґендер Історія людства – це історія не лише чоловіків Крізь «скляну стелю» Правда про 8 березня жінка в бізнесі, політиці й армії Жінки в науці, техніці комп’ютерних та eкспозиціями Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху

технологіях Жінки у спорті Сексизм – практика дискримінації Зупинимо насильство! Ґендерні проблеми Чоловіків Інформаційні ресурси gendermuseum

Про ґендер цікаво:

Жіночі та ґендерні музеї світу gendermuseum як центр ґендерної освіти й інформування Створимо музей про себе! Жінки підтримують жінок ДЕЩО ПРО ґендер Історія людства – це історія не лише чоловіків Крізь «скляну стелю» Правда про 8 березня жінка в бізнесі, політиці й армії Жінки в науці, техніці комп’ютерних та експозиціями Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху

технологіях Жінки у спорті Сексизм – практика дискримінації Зупинимо насильство! Ґендерні проблеми Чоловіків Інформаційні ресурси gendermuseum

Про ґендер цікаво:

Харків – 2010

Видання здійснено в рамках проекту «Права жінок і дітей в Україні – комунікаційний компонент»

ДО ЧИТАЧОК і ЧИТАЧІВ Видання, що ви тримаєте в руках, незвичайне. Це водночас цікава книжка про ґендер і каталог першого та на сьогодні єдиного в Україні, на пострадянському просторі та у Східній Європі ґендерного музею – Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху GENDERMUSEUM. Незважаючи на те, що світ визнав пріоритетність ґендерних трансформацій, в українському суспільстві до слова «ґендер» ставляться іронічно, а інколи й агресивно. Це поняття досі незрозуміле значній кількості людей. Тож завдання GENDERMUSEUM і видання про нього – розповісти про ґендер цікаво. Від проекту «Права жінок і дітей в Україні – комунікаційний компонент» Рік Флінт

угод, підготовку законодавців, право- займається порівнянням відповіднос-

(Rick Flint),

охоронців та інших впливових осіб, ті українського законодавства євро-

керівник проекту

а також на національні кампанії з під- пейським нормам і стандартам.

«Права жінок

вищення поінформованості громадян

і дітей в Україні –

і громадянок у сфері захисту прав ді- дову потенціалу українських органів

комунікаційний

тей, протидії домашньому насильству влади та соціальних партнерів у до-

компонент»

та забезпечення ґендерної рівності.

Європейський Союз активно підтри-

Проект МОП націлений на розбу-

триманні міжнародних зобов’язань

Зокрема, проект ПРООН підтримує щодо ґендерної рівності у світі праці,

мує зусилля України із забезпечен- уряд у моніторингу національних про- а також на усунення ґендерних упеня ґендерної рівності та захисту грам з ґендерної рівності й гармоніза- реджень при прийомі на роботу та прав жінок і дітей, надаючи пакет ції законодавства. Вони тісно співпра- протидію сексуальним домаганням технічної допомоги вартістю 14 млн. цюють задля запобігання домашньому на робочому місці. через програму «Права жінок і дітей насильству шляхом посилення потен-

Створення інформаційної кампа-

в Україні», що триватиме до кінця ціалу правоохоронних органів, а також нії, яка змінить шкідливі стереотипи 2011 року.

проведення кампаній, спрямованих на та підвищить обізнаність щодо про-

Співпрацюючи з Міністерством Ук- висвітлення

проблеми

(кампанія тидії насильству в родині, ґендерної

раїни у справах сім’ї, молоді та спор- «Стоп насильству!»). ПРООН також рівності на роботі й захисту прав діту, а також іншими міністерствами та підтримує мережу ґендерних ресурс- тей, власне, є головною метою комугромадськими організаціями, про- них центрів і працює над запровад- нікаційного компоненту. грама складається з п’яти компонен- женням ґендерних стандартів, інте-

Маючи

підтримку

Міністерства

тів, чотири з яких впроваджують між- грацією ґендерної чутливості до сис- сім’ї, молоді та спорту, залучивши народні донори з багатим досвідом у теми шкільної освіти. сфері захисту прав людини, а саме:

мережу партнерських міжнародних

ЮНІСЕФ працює над розвитком і громадських організацій, а та-

Міжнародна організація праці, Рада національної

моделі,

яка

транс- кож зібравши команду фахівців

Європи, Програма розвитку Органі- формувала б інституційну систе- із різних країн, кожна з яких спезації Об’єднаних Націй, Дитячий фонд му державного нагляду за дітьми ціалізується на окремому аспекті Організації Об’єднаних Націй, а та- й базувалася би на створенні для комунікацій, проект може розрахокож із комунікаційного компонента, них сімейного оточення. Працюючи вувати на досягнення поставлених який реалізує компанія «Сафеж» в Хмельницькій області, ЮНІСЕФ завдань. Серед напрямів роботи («Safege»).

моделює

соціальні

послуги

для проекту

У програми доволі амбітна мета, дітей-сиріт, дітей, позбавлених бать­- дійних

реалізація

мультиме-

інформаційних

–

кампаній,

яка полягає у зміні ставлення до прав ківського піклування, й інших вразли- створення мережі соціальної журжінок і прав дітей у всій країні – від вих груп дітей, з перспективою запро- налістики та проведення тренінгів. законодавців і законодавиць до зви- вадження на національному рівні. чайних громадян і громадянок, від ро-

Наш проект охоче підтримує іні-

Рада Європи працює із законодав- ціативи

громадських

організацій

ботодавців до батьків. Щоб досягти її, цями та законодавицями задля покра- і запрошує приєднатися до партзусилля спрямовано на всі рівні, вклю- щення їхніх навичок у сфері ґендерної нерської мережі через веб-портал чаючи втілення законів і міжнародних рівності та захисту прав дітей, а також www.vsirivni.com.ua.

2

Зміст 2 6 9 Жіночі та ґендерні музеї світу

12 16 26

Створимо Музей про себе! Дещо про ґендер

Історія свята 8 Березня

36

Сексизм – практика дискримінації

40 Зупинимо насильство!

48

До читачів і читачок

4

Стіна подяки

GenderMuseum як центр ґендерної освіти й інформування

14

20 Історія людства – це історія не лише чоловіків

24 Крізь «скляну стелю»

31

28 Жінки в політиці, армії, бізнесі

44

Жінки підтримують жінок

Ґендерні проблеми чоловіків

інформаційні ресурси GENDERMUSEUM

Жінки в НАУЦІ

35 Жінки у спортІ

46 Сім свічок

®¯ ª ¬«¡¼§¥ «ÈÂʽ ®ÐÎÈË¿½ °Çͽ ʽ ª½Ï½È Ü §½Í¾Ë¿ÎÙǽ °Çͽ ʽ

¨½ÍÅν §Ë¾ÂÈÜÊÎÙǽ °Çͽ ʽ

¨ÛÁÉÅȽ ÂÄÎËÊË¿½ °Çͽ ʽ

"MJDF -FQFO ª ÉÂÔÔÅʽ ©½ÍÔÂÊÇË «ÈÙÀ½ °Çͽ ʽ

©ÅÇÅϽÎÙ «ÈÂʽ °Çͽ ʽ

§½ÏÂÍÅʽ ®ÅÏÊ ÇË¿½ ÂÈÙÀ Ü

ͽ ¯ÍËÜÊ °Çͽ ʽ ¨½ÍÅν ©½ÀÁÛÇ °Çͽ ʽ #FUDZ )VEZ ®µ ¯ÂÏÜʽ ½¾ ʽ °Çͽ ʽ

®¿ ÏȽʽ о ʽ °Çͽ ʽ

©½Í Ü ¡É ÏÍ ¿½ °Çͽ ʽ

«Çνʽ ÐͽÊÅÔ °Çͽ ʽ

¯ÂÏÜʽ ¡ÂÉÔÂÊÇË °Çͽ ʽ

ÍÅʽ ÀʽÏË¿½ °Çͽ ʽ

¨ÛÁÉÅȽ ÈË¿½ °Çͽ ʽ

ª½Ï½È Ü ¡Ð¾Ô½Ç °Çͽ ʽ

«ÈÙÀ½ §½Í½ÎÙË¿½ °Çͽ ʽ

©½Í Ü ÈÂÇÎ ÊÇË °Çͽ ʽ »È Ü §Ë¾ ÇË¿½ °Çͽ ʽ

(VESVO "OHFMJT ª ÉÂÔÔÅʽ ¯ÂÏÜʽ ½ ¿½ °Çͽ ʽ

½ÎÅÈÙ ËÆʽÍË¿ÎÙÇÅÆ °Çͽ ʽ

ª½Ï½È Ü ÂͽÎÅÉÔÐÇ °Çͽ ʽ

»È Ü ¤½¾ÈËÓÙǽ °Çͽ ʽ «Çνʽ § ÎÙ °Çͽ ʽ

«ÈÙÀ½ ­Ü¾ÔÂÊÇË °Çͽ ʽ

©½ÍϽ ËÀ½Ô¿ÎÙǽ ²ËÉÜÇ ®µ

ÍÏÂÉ ËÔ¿½ÍË¿ ®µ

²ÂÈÂʽ ÛÏÔÂÈ ª ÉÂÔÔÅʽ

ËÈËÁÅÉÅÍ ´ÅÎÏ È Ê °Çͽ ʽ

ËÈËÁÅÉÅÍ ±ÈÂÊÙÇË °Çͽ ʽ

ÈÁËʽ ÐÀÐÎÏÅÊÂÊ ¨ÅÏ¿½ «ÈÙÀ½ ÈÂÓÙǽ °Çͽ ʽ

ª½Ï½È Ü ÏÏÂÊ ­ËÎ Ü

.POJLB 1MBUFL ¬ËÈÙÖ½

©½Í ½Êʽ ¿ÎÛÇË¿½ °Çͽ ʽ

ÍÎÂÊ ¿½ÇË¿ °Çͽ ʽ

#FUUJOB #BC ª ÉÂÔÔÅʽ

½ÈÂÊÏÅʽ §½Ê¿ ÕÂÍ °Çͽ ʽ

ʽÎÏ½Î Ü ¯ËÓÙǽ °Çͽ ʽ

®¿ ÏȽʽ ®ÂÊÂÊÇË ®µ

½ÈÅʽ ®ÏÂ̽ÊË¿½ °Çͽ ʽ

©ÐÕÇ¿ÅÔ ©ÅÍËÎȽ¿½ °Çͽ ʽ

$BUIFSJOF ,JOH ®µ

¯½É½Í½ ½È½¿½ÁÄ ÍÐÄ Ü

ÍÅʽ ͽ¾Ë¿ÎÙǽ °Çͽ ʽ

¯ÂÏÜʽ ¿½Ê ʽ °Çͽ ʽ

(SBDJFMMB 5BIFJSP ÍÀÂÊÏÅʽ

¨ÂÎÜ ÐÍÅÊ °Çͽ ʽ

ʽÏËÈ Æ ½¾ Ô¿ °Çͽ ʽ

ÊÃÂÈ Ç½ ÍÐÏÛÊË¿½ ®µ «ÈÂʽ ¨ÐÓÂÊÇË °Çͽ ʽ

§ÐÄÅÕÅÊ ¯½Í½Î °Çͽ ʽ

(FOFWJFWF %FMBVOPZ ÂÈÙÀ Ü ÈÙ ½Ç ÍË¿ °Çͽ ʽ

«ÈÂÎÜ ËÊÁ½Í °Çͽ ʽ

½Êʽ ¡Ë¿ÀËÌËÈ °Çͽ ʽ

-BVSFODF -FWBVEFM ±Í½ÊÓ Ü

»È Ü ®Ï;ÇË¿½ °Çͽ ʽ

¤½¿ÁÜÇÅ ÖÅÍ Æ ¾ÂÄÇËÍÅÎÈÅ¿ Æ ÁËÌËÉËÄ Æ Ì ÁÏÍÅÉÓ ¿Î Ò ÓÅÒ ÈÛÁÂÆ ÎÏ¿ËÍÂÊË ÌÂÍÕÅÆ Ê½ ÎÙËÀËÁÊ ÁÅÊÅÆ ¿ °Çͽ Ê ÂÊÁÂÍÊÅÆ ÉÐÄÂÆ u ©ÐÄÂÆ ÎÏËÍ Ã ÊËÓÏ¿½ ÎÏËÍ Ã ÊËÔËÀË Ï½ ÂÊÁÂÍÊËÀË ÍÐÒÐ §ËÃÂÊ Ä ÊÅÒ Ä½ÇȽ¿ οËÛ ÓÂÀÈÅÊÇÐ Ð ÑÐÊÁ½ÉÂÊÏ ©ÐÄÂÛ

¨½ÍÅν §ËÏÐÇË¿½ °Çͽ ʽ

½Êʽ ËÊÔ½ÍÂÊÇË °Çͽ ʽ

¯½É½Í½ ¤È˾ ʽ °Çͽ ʽ ®ÂÍÀ Æ §ÐÁÂÈÇË °Çͽ ʽ

ÅÁ½ÊÊÜ ÄÁ ÆÎÊÂÊË ¿ ͽÉÇ½Ò ÌÍËÂÇÏÐ ¬Í½¿½ à ÊËÇ Á ÏÂÆ ¿ °Çͽ Ê u ÇËÉÐÊ Ç½Ó ÆÊÅÆ ÇËÉÌËÊÂÊÏ

¿ÀÂÊ ®½¿ Ê °Çͽ ʽ

¡ÉÅÏÍË ¬ÂÍÂÌÂÈÅÓÜ °Çͽ ʽ

ÇÏËÍ §ËÍÜÀ Ê °Çͽ ʽ

Êʽ ¨½Ä½ÍÐÇ °Çͽ ʽ

¨ÛÁÉÅȽ ¨Ë¾½ÊË¿½ °Çͽ ʽ ¡ÉÅÏÍË ©½ÍÏÅÊÂÊÇË °Çͽ ʽ

-BVSB .JOHV[[J Ï½È Ü

©½Í ½Êʽ ­Ð¾Ô½Ç ®µ

®ÂÍÀ Æ ´ÐÌÍÅÊ °Çͽ ʽ ¨ÛÁÉÅȽ §ËÎÏÂÊÇË °Çͽ ʽ

©ÅÇËȽ ¼¾ÔÂÊÇË °Çͽ ʽ

¨½ÍÅν §ËÈËÎ °Çͽ ʽ

¢ÇÎÌÂÍÏʽ ËÓ Êǽ ¿ÅÁ½ÊÊÜ §ÐÁÂÈÇË ® ÁÅÍÂÇÏËÍ ²½ÍÇ ¿ÎÙÇËÀË ÓÂÊÏÍÐ Çͽ Äʽ¿ÎÏ¿½ ÌËÔÂÎÊÅÆ Á ÜÔ ÇÐÈÙÏÐÍŠǽÊÁÅÁ½Ï ÎÏËÍÅÔÊÅÒ Ê½ÐÇ ÌÍËÑÂÎËÍ ²½ÍÇ ¿ÎÙÇËÀË Ê½Ó ËʽÈÙÊËÀË ÐÊ ¿ÂÍÎÅÏÂÏÐ É ª §½Í½Ä ʽ

»Í Æ ´ÐÉ½Ç °Çͽ ʽ

ËÈËÁÅÉÅÍ ²½Ê½Î °Çͽ ʽ ©½ÍϽ ´ÐɽÈË °Çͽ ʽ

«Çνʽ ¼ÍËÕ °Çͽ ʽ

«ÈÂʽ §½ÈÙÊÅÓÙǽ °Çͽ ʽ

ÈËʽ §½Ï È ÐÏ ¨ÅÏ¿½

¨ÛÁÉÅȽ ®ÏÂѽÊË¿½ °Çͽ ʽ

ʽÎÏ½Î Ü ®ÂÊÂÊÇË ®µ ¯ÂÏÜʽ ²½¿È Ê °Çͽ ʽ

ʽÏËÈ Æ ¼ÊÇË¿ÎÙÇÅÆ °Çͽ ʽ

¯½É½Í½ ©ÂÈÙÊÅÇ °Çͽ ʽ

.BSJBOOB 1JDFO ª ÉÂÔÔÅʽ ÍÅʽ ®Ï½ÁÊ ÔÐÇ °Çͽ ʽ

¯ÂÏÜʽ ± ÔËͽ °Çͽ ʽ

ÍÅʽ §½È ÊÅÔÂÊÇË °Çͽ ʽ

ÍÏÂÉ §ËÊË¿½ÈË¿ °Çͽ ʽ

ʽÎÏ½Î Ü © ÇÐÕ¿½ ª ÉÂÔÔÅʽ

©ÅÇËȽ ®ÂÉÂÕÇÅÊ °Çͽ ʽ

¯ÂÏÜʽ ´ÂÍÊÂÓÙǽ °Çͽ ʽ

"OOF +BMBLBT µ¿ÂÓ Ü

»Í Æ §Ë¿½ÈÙÇË¿ °Çͽ ʽ

»È Ü ®ËÍËǽ °Çͽ ʽ

©½ÍÅʽ ¨½¿ÍÅÇË¿½ °Çͽ ʽ

ËÈËÁÅÉÅÍ ©½ÍÇË¿ °Çͽ ʽ

¿ÀÂÊ ¬ÐÀ½Ô °Çͽ ʽ

"TUSJE 4IPOXFHFS Ï½È Ü

ª½Ï½È Ü ¯ÍÅÌÐÏ Ê½ °Çͽ ʽ

ȽÁÅÎȽ¿ ²ÍÅÎÏÂÊÇË °Çͽ ʽ

©½Í Ü ©½ ÍÔÅÇ °Çͽ ʽ

«ÈÙÀ½ ¬È½ÒËÏÊ Ç °Çͽ ʽ

ÇÏËÍ ¡¿ËÍÊ ÇË¿ °Çͽ ʽ

½ÈÅʽ ¨ÅÎÇË¿½ °Çͽ ʽ

¯½É½Í½ ©½ÍÓÂÊÛÇ °Çͽ ʽ

§ÅÍÅÈË ®½¿ Ê °Çͽ ʽ

ª½Ï½È Ü ®ÐÒËÍÐÇË¿½ °Çͽ ʽ

ª½Ï½È Ü ¯ËÔÅÈÂÊÇË¿½ °Çͽ ʽ

«ÈÂÇÎ Æ ²É½Í½ °Çͽ ʽ

©½Í ½Êʽ §ËÈËÁ Æ °Çͽ ʽ

¿ÀÂÊ Ü ¨ÐÓÂÊÇË °Çͽ ʽ

½ÈÅʽ ¬ÂÏÍ ½Õ¿ È ÍÐÄ Ü

¦ËÈ ½Ê½ ®ÏͽÕÊÛÇ °Çͽ ʽ

3JDL 'MJOU ÂÈÅÇ˾ÍÅÏ½Ê Ü §½ÏÂÍÅʽ ¨Â¿ÔÂÊÇË °Çͽ ʽ

«ÈÙÀ½ ¨Ë¾ÐÍ °Çͽ ʽ

«ÈÂʽ «ÎϽÌÔÐÇ °Çͽ ʽ

Êʽ ¯ÂÍÂÖÂÊÇË °Çͽ ʽ

¢ÈȽ ¨½É½Ò °Çͽ ʽ

ËÈËÁÅÉÅÍ ©½ÍÓÂÊÛÇ °Çͽ ʽ

ªÂÈÜ ­½ÇË¿ÎÙǽ °Çͽ ʽ

¨½ÍÅν §ËÄÈË¿½ °Çͽ ʽ

¡½ÍÅʽ §ÐÌÇË °Çͽ ʽ

«ÈÂÇÎ Æ §½Í½ÎÙË¿ °Çͽ ʽ

§½ÏÂÍÅʽ §Ë¾ÔÂÊÇË °Çͽ ʽ

©½ÍÅʽ §ÂÒÏÂÍ °Çͽ ʽ

©½ÀÁÛÇ ¨ ɽÀ ÎÏÍ Ê½ÐÇ Ä ÐÌͽ¿È ÊÊÜ Pο ÏËÛ °Ê ¿ÂÍÎÅÏÂÏ ÕϽÏÐ ªÂ¾Í½Îǽ ®µ ÂÇÎÌÂÍÏǽ Ä ÂÊÁÂÍÊËÀË ½Ê½È ÄÐ ÎϽÊÁ½ÍÏ ¿ Ëο ÏÅ ¬­««ª

ÔÈÂÊÇÅÊÜ Í˾ËÔÅÒ ÀÍÐÌ Ä ÂÊÁÂÍÊË Í ¿ÊËÎÏ §ËÉ ÏÂÏÐ ­ Ä ÎËÓ ½ÈÙÊË ÌËÈ ÏÅÇŠϽ ÌÍ½Ó Æ © Ê ÎÏÂÍÎÏ¿½ °Çͽ ÊÅ Ð ÎÌͽ¿½Ò Î Éq ÉËÈËÁ Ͻ ÎÌËÍÏÐ

Жіночі та ґендерні музеї світу У світі існує безліч музеїв: історичні, літературні, художні, краєзнавчі, технічні, природи, людини, здоров’я, хлібу й навіть ковбаси. Серед усього цього розмаїття поступово набирають ваги жіночі й ґендерні музеї, які сьогодні є не тільки центрами збору та збереження інформації щодо жіночої історії. Завдяки їхній діяльності відбувається відновлення забутих і написання ненаписаних сторінок цієї історії. Жіночі музеї активно поширюють у суспільстві та втілюють у життя ідеї ґендерної рівності.

Інформаційно-просвітницьку діяльність музеїв, кількість яких у світі сягає 50, спрямовано на підтримку жіночих дослідницьких і художніх проектів, формування ґендерної культури й виховання ґендерної чутливості. Міжнародна спільнота давно усвідомила важливість цієї діяльності. Жіночі та ґендерні музеї активно працюють в Австралії, Австрії, Албанії, Аргентині, Бельгії, Бразилії, В’єтнамі, Ірані, Іспанії, Італії, Кореї, Мексиці, Нідерландах, Німеччині, Норвегії, Польщі,

Сенегалі, Судані, США, Франції, Швеції, Швейцарії та інших країнах світу. Переважно це музеї, що виникають як ініціативи жінок, які хочуть привернути увагу широких кіл громадськості до жіночої та ґендерної тематики. Жіночі та ґендерні музеї світу не схожі один на одного. Всі вони різні за статусами у своїх країнах, всі мають різні можливості, у кожного – своє неповторне обличчя. Наприклад, жіночі музеї у В’єтнамі та Кореї утримує держава, музей у Бонні має част-

6

кове фінансування з міського бюджету й частково заробляє гроші завдяки виставкам жіночого мистецтва. Жіночий музей в Австралії працює у приміщенні колишньої тюрми, а музей у Відні існує лише в Інтернеті. В Німеччині діють 6, а в США понад 25 різних за своїми напрямами музеїв. Навіть функції у них різні. Одні є центрами, в яких жінки демонструють свої художні та дослідницькі проекти. Інші присвячені сучасним жінкам, які активно впливають на суспільні процеси. Експозиції третіх (наприклад, музею в Хіттісау, Австрія) транслюють інформацію про діяльність місцевих жінок. Деякі, скажімо, центр у Сенегалі, мають на меті дати освіту дівчатам, навчити їх традиційним видам жіночої праці. Музей у Мерано (Італія) за тривалий час свого існування перетворився з музею жіночого одягу на культурний центр ґендерної просвіти і став координатором створеної під час 1-го Конгресу мережі жіночих музеїв. Втім, якими б не були експозиції в цих музеях, усі вони розповідають про життя жінок, жіночі проекти, проблеми жінок, які в різних країнах і на різних континентах є майже однаковими.

іЗ колекції музею

Маріанна Піцен (Marianna Picen), засновниця першого жіночого музею у світі Frauenmuseum, та Астрід Шонвегер (Astrid Shonweger), координаторка мережі жіночих музеїв світу.

«Матрони» – авторська робота Маріани Піцен Експозиція у Frauenmuseum (Німеччина, Бонн, 2009 р.)

Клубок зі шматочків червоної мотузки – символ об’єднання жіночих музеїв у мережу. Представниця кожного музею, який вирішив стати членом мережі, прив’язує свій шматочок до червоної мотузки. В цьому клубку є і мотузка українського музею.

Учасниці 2-го Міжнародного конгресу жіночих музеїв (Німеччина, Бонн, 2009 р.)

Учасниці 3-го Міжнародного конгресу жіночих музеїв (Аргентина, Буенос-Айрес, 2010 р.)

7

Резолюція 1-го Міжнародного конгресу жіночих музеїв – документ, який був прийнятий під час роботи конгресу, визначив основні напрями діяльності мережі жіночих музеїв світу.

Каталоги жіночих музеїв – видання Frauenmuseum до 2-го Міжнародного конгресу жіночих музеїв (Бонн, Німеччина, вересень, 2009 р.,) і за результатами його роботи.

1

2

2

3

Буклети та листівки жіночих музеїв.

1. Museo de la Mujer (Аргентина).

2. International Museum of Women (США).

3. Pioneer Women’s Hall of Frame Alice Spring (Австралія).

4. The South Vietnam Women’s Museum (В’єтнам).

8

4

Що таке ґендер? Навіщо про нього знати? Що таке ґендерні стереотипи, і як вони гальмують розвиток особистості? Які вони, ґендерні проблеми, й чи треба їх вирішувати? Який внесок жінок у розвиток науки? Які вони, «чоловічі» та «жіночі» справи?

Хто такі феміністки, Й чого вони прагнуть? Що таке «скляна стеля», і яку роль вона відіграє у житті 54% населення України? Як суспільство дискримінує чоловіків? Які вони, невідомі жіночі сторінки історії, та чи треба їх відновлювати?

Яка історія у свята 8 Березня? Що таке сексизм, і наскільки він небезпечний для суспільства? Чи небезпечні гомосексуальні люди для суспільства?

Які знаряддя тортур створило людство для жінок?

На ці та чимало інших запитань можна знайти відповідь, відвідавши експозиції першого в Україні, Східній Європі та на пострадянському просторі інтерактивного ґендерного музею – Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху. дізнайтеся більше на www.gendermuseum.com

9

gendermuseum як центр ґендерної освіти й інформування Ситуація в Україні не відрізняється від загальносвітової. Суспільство не визнає роль, яку відігравали та відіграють жінки в історії країни. Внесок жінок не висвітлений ані в підручниках, ані в довідниках. Італійські жінки з жіночого клубу «Circolo della Rosa» подарували українському музею мотто: «Ми – мрія жінок, які жили вчора, і пам’ять жінок, які житимуть завтра». Ті, хто створюють український ґендерний музей, продовжують ці рядки: «Ми, ті, хто пише історію сьогодні, намагаємося відтворити сторінки історії невідомої, несправедливо забутої та записати все, що відбувається на наших очах, і як це відбувається». Із 2009 р. в Україні працює перший інтерактивний ґендерний музей GENDERMUDEUM – Музей історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху. Його створено з ініціативи ґендерно чутливої громадськості за під-

тримки Програми рівних можливостей і прав жінок в Україні та Головного управління у справах сім’ї, молоді та спорту Харківської облдержадміністрації. Партнери Музею – Український жіночий фонд (Україна), Глобальний фонд для жінок (США), українські та міжнародні громадські організації ґендерного спрямування, Міжнародна мережа жіночих і ґендерних музеїв світу. Основною метою діяльності Музею є ґендерне просвітництво, виховання й інформування, сприяння укріпленню культурних зв’язків між Україною та іншими країнами, консолідація жіночого руху та привернення уваги до жіночої і ґендерної проблематики журналістів і широких кіл громадськості.

День народження музею (Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, Харків, 3 березня 2009 р.)

Перші експозиції

Подарунки від друзів

10

Головне завдання Музею – зібрати експонати, які унаочнюють процес ґендерного конструювання, показати, що ґендерні проблеми є проблемами не тільки жінок, а й усього суспільства, що, попри позитивні зміни, і жінки, і чоловіки й надалі потерпають від ґендерної дискримінації, що жіночий і ґендерний рух в Україні й у світі є не епізодичним явищем, а закономірним процесом, який відбувається впродовж не одного сторіччя. Український музей має свої особливості. На відміну від інших жіночих музеїв, його експозиції висвітлюють широкий спектр ґендерних проблем, серед яких: сексизм, насильство у сім’ї, чоловічі ґендерні проблеми, й унакреслюють їхні причини.

Фото для історії

іЗ колекції музею

«Світ без насильства!» – пересувна експозиція GENDERMUSEUM (Обласна художня галерея, Харків, 23 листопада – 9 грудня 2009 р.)

«Зупинимо насильство разом!» (парк ім. Т. Шевченка, Харків)

Пересувна експозиція GENDERMUSEUM (Харківський міський центр зайнятості)

Інформаційно-просвітницькі заходи Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху проведені у 2008–2010 рр. за підтримки Головного управління у справах сім’ї, молоді та спорту Харківської облдержадміністрації та Програми рівних можливостей і прав жінок в Україні.

Визначна подія в історії Музею відбулася в серпні 2010 р. За підтримки заступника губернатора Харківської області Савіна Є. Є. та зусиллями начальника Головного управління у справах сім’ї, молоді та спорту Харківської облдержадміністрації Перепелиці Д. І. колекцію Музею розміщено у стаціонарному приміщенні.

11

«Білим по білому» – пересувна експозиція до 8 березня (Харківський міський центр зайнятості)

Створимо музей про себе! Ідея проекту створення ґендерного музею народилася у 2006 р. під час візиту до Швеції української делегації українськошведської програми «Ольга&Олег». Група українських журналістів і жуналісток мала можливість ознайомитися з тим, як проходять вибори у Швеції. Саме тоді вони привезли сувеніри: буклети, фотографії, ручки з феміністичною символікою. Можливість народження ґендерного музею була малоймовірною, втім, ідея його створення надихнула прихильників і прихильниць ґендерного руху: вони передавали книги, нові

фотографії, диски, іграшки, сувеніри й навіть особисті речі. Так почала формуватися колекція музею, до якої до сьогодні надходять все нові та нові експонати.

іЗ колекції музею

Першими підтримали ідею проекту

оЛЕНА СУСЛОВА

Лариса Світлана Кобелянська Сененко

олеся БОНДАР

Марта Богачевська-Хомяк

У 2008 р. керівниця Інформаційноконсультативного жіночого центру підтримала ідею і зробила перший грошовий внесок, який теж став експонатом майбутнього музею.

Керівниця проекту «Програма рівних можливостей і прав жінок в Україні» дала ім’я проекту – «Створимо музей про себе!».

Директорка УЖФ. Слоган УЖФ «Підтримаємо жінок!» дав назву одній з експозицій музею – «Жінки підтримують жінок».

Видатна дослідниця українського жіночого руху привітала команду Музею: «Сердечно поздоровляю Вас з успішною ініціативою. Вона мене надзвичайно врадувала, як і своїм задумом, так і виконанням. Як надзвичайно приємно бачити наявний розвиток не тільки мудрого жіночого руху в Україні, але таке інтелігентне намагання будувати без знищення вже осягненого. Бачу велику підтримку Вашої праці, і багато знайомих імен. Приєднуюсь до гучного СЛОВА і подумаю над тим, як зможу приєднатись ділом, а не лише словом. Здоровлю Вас і Вашу команду!»

Журналістка, авторка статей для української та російської преси. Живе та працює в США. Кореспондентка Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху.

Один з експонатів – перший грошовий внесок у фонд Музею.

12

іЗ колекції музею

а

Інвестуйте в соціальні проекти!

,

Музей гендерної рівності, жіночої історії, історії жіночого та гендерного руху

Логотип Музею теж має свою історію, дово- зображення чоловіка й жінки, оскільки воно Проте і цей логотип, на думку ґендерних лі складну, з тривалими роздумами про те, фіксує ґендерні стереотипи. експертів, не був достатньо переконливим. що має бути на ньому зображено. Тоді й народилася ідея використати в Адже, крім чоловічої та жіночої суспільАвжеж, чоловік і жінка, оскільки йдеться логотипі математичні невідомі X та Y, щоб них ролей, існують й інші. Так у логотипі про соціальні ролі залежно від статі. Відпо- показати, що ґендерне конструювання від- з’явилася третя невідома Z. відний логотип було представлено одній із бувається залежно від системи цінностей Ця версія стала остаточною, а зображенр. прогресивна музею сприятиме провідних експерток2008 України Марії Маєр- громадськість суспільства, й Створення що в різних суспільствах няукріпленню згодом набуло графічності та геометричвідмічатиме 60�річчя Загальної дек� культурних зв'язків між Україною чик, яка порадила відійти від традиційного хлопчиків і дівчаток виховують по-різному. ності. та ін�

Створимо музей про себе!

В

ларації прав людини — першого до� кументу, в якому проголошено рівність прав для всіх, в тому числі і за ознакою статі.

шими країнами, консолідації жіночого руху, приверненню уваги до жіночої та ґендерної проблематики журналістської спільноти та широких кіл громадськості.

-FUqT DSFBUF B NVTFVN BCPVU VT

В 2009 р. українському жіночому руху ви� повнюється 125 років. Усвідомлюючи важливість і значення цих дат для ук� раїнського суспільства Харківський об� ласний ґендерний ресурсний центр роз� почав створення першого в Україні, а пев� но що і в Європі Ґендер�музею — музею ґендерної рівності, історії жіночого та ґен� дерного руху.

5 На сьогодні зібрано понад 200 експонатів для майбутнього музею. Це фотографії, книжки, CD�диски, сувеніри, інтерв'ю, малюнки, інформація, документи і навіть особисті речі тих, хто вибрав сферою своєї діяльності ґендерну просвіту та інформу� вання, для кого ідеї рівноправ'я жінок та чоловіків є образом життя та думок.

Ідею проекту підтримали: Програма рів� них можливостей ПРООН в Україні, Iнформаційно�консультативний жіночий центр (Київ), Український жіночий фонд, Харківська жіноча організація «Крона», інформаційний ресурс «Майдан», Адап� таційний центр для чоловіків (Тернопіль), Західно�Український Центр «Жіночі пер� спективи», Всеукраїнська громадська ор� ганізація «Жіночий консорціум України» та інші громадські організації ґендерного спрямування, партнери, колеги і друзі співробітниць Харківського ґендерного ресурсного центру.

Мета проекту — привернути увагу широ� ких кіл громадськості до ґендерної про� 5IF JOTUSVNFOUT блематики, показати що жіночий та ґен� PG UPSUVSF GPS XPNFO дерний рух в Україні і в світі є не епізо� дичним явищем, а природним і зако� номірним процесом, який відбувається продовж не одного сторіччя історії люд� ства, висвітлити незамінну роль жінок в .PSF EFUBJMT PO IUUQ HFOEFSNVTFVN DPN IUUQ HFOEFS BU VB розвитку суспільстві, наголосити, що, по� при всі позитивні зміни, що відбуваються У 2010 р. Музей став учасником в суспільстві, жінки продовжують потер� 3-го аМіжнародного конгресу жіночих пати від ґендерної дискримінації, жіночі Буенос-Айресі, презентувавши сторінки історії України тамузеїв іншихукраїн свою діяльність і проекти. продовжують залишатися невідомими.

Сьогодні це поки що музей віртуальний genderny�museum.livejournal.com, але зго� дом він стане реальним музеєм, місцем інтерактивної ґендерної просвіти та інфор� мування. Експозиції музею дозволять відвідувачам наочно побачити, відчути на собі як відбувається в суспільстві ґендер� не конструювання.

Ініціативна група проекту буде вдячна за будь�яку інформаційну, фінансову і ма� теріальну допомогу.

2009 р. Інформаційно-консультатив­ний жіночий центр заснував відзнаку ґендерної рівноваги, яку вручають двічі на рік проектам й артефактам, що сприяють утвердженню ідей ґендерної рівності в українському суспільстві. У вересні 2009 р. цю нагороду отримав український ґендерний музей.

IF HFOEFS QSPKFDU -FUqT DSFBUF B NVTFVN BCPVU VT IBT CFFO MBVODIFE JO ,IBSLJW TJODF 5IF NBJO UBTL PG UIJT QSPKFDU JT UP DSFBUF UIF GJSTU 6LSBJOJBO HFOEFS NVTFVN v B .VTFVN PG UIF XPNFOqT IJTUPSZ IJTUPSZ PG UIF XPNFOqT BOE HFOEFS NPWFNFOU BOE UP EJTDPWFS VOLOPXO XPNFOqT BTQFDUT PG IVNBO IJTUPSZ BOE IJTUPSZ PG 6LSBJOF HFOEFS QSPCMFNBUJD WJTVBMJ[B UJPO BOE QSFTFOUBUJPO JU UP HFOFSBM QVCMJD 5PEBZ XF BSF BEESFTTJOH UP BMM QBSUJDJQBOUT PG UIF UIJSE *OUFSOBUJPOBM $POHSFTT PG 8PNFOqT BOE (FOEFS NVTFVNT UP VOJUF PVS FGGPSUT JO B KPJOU JOUFSOBUJPOBM QSPKFDU XIJDI DPVME CFDPNF POF PG UIF HSFBUFTU QSPK FDUT PG XPNFOqT BOE HFOEFS NVTFVNT 8F QSPQPTF UP DSFBUF BO JOUFSOBUJPOBM POMJOF FY IJCJUJPO 8PNFOqT GBDF PG UIF QMBOFU XIJDI UFMMT FWFSZPOF BSPVOE UIF VOJWFSTF BCPVU UIF XPNFOAT SPMFT JO IJTUPSZ BOE BUUJUVEFT UPXBSET XPNFO JO UIF XPSME

5IFZ XFSF UIF GJSTU POFT 8F BSF TVSF UIBU FBDI PG ZPV DPVME SFUFMM B TUPSZ BCPVU XPNFO GSPN ZPVS DPVOUSZ XIP XFSF UIF GJSTU POFT JO B QBSUJDVMBS GJFME 5IF GJSTU 1SFTJEFOUT BOE 1SJNF .JOJTUFST TPM EJFST BOE BTUSPOBVUT TDJFOUJTUT BOE BUIMFUFT DPN QPTFST BOE NVTJDJBOT TPDJBM BOE QPMJUJDBM BDUJWJTUT CVTJOFTT XPNFO BOE CBOLFST 5IFTF XPNFO EFTFSWF UP CFDPNF XFMM LOPXO BMM PWFS UIF XPSME

'FNJOJOF 'BDF PG 8BS 8BS 8BS v JU JT BMXBZT QBJOGVM 8BS v JU JT BM XBZT TDBSZ "OE JG JU CFHJOT JU EPFT OPU DIPPTF CVU LJMMT FWFSZPOF XJUIPVU QBZJOH BUUFOUJPO UP TFY DPMPS OBUJPOBMJUZ BHF "OE FWFO JG JU IBQQFOT GBS BXBZ GSPN ZPVS IPNF JU EPFT OPU NFBO UIBU JU EPFT OPU DPODFSO ZPV 8IP XBOUT XBST /PU UIPTF PSEJOBSZ QFPQMF XIP KVTU XBOU UP HJWF CJSUI BOE HSPX VQ UIFJS DIJM ESFO BOE HSBOEDIJMESFO UP CVJME IPVTFT BOE DVMUJ WBUF UIF USFFT UP XPSL BOE DSFBUF UP NBLF GSJFOET BOE UP MPWF /PU UIPTF XIP XBOU UP MJWF BOE HJWF CJSUI UP PUIFST 8PNFO BOE XBST -FUqT UFMM UIF XPSME BCPVU UIF VOLOPXO XPNFOqT QBHFT JO XBST IJTUPSZ

$PSTFUT BOE WFJM DIBTUJUZ CFMU BOE DN IFFMT SFNPWBM PG UIF DMJUPSJT BOE SJUVBM UFTU PG WJSHJOJUZ MFHT CBOEBHJOH v BSF KVTU TPNF PG UIPTF JOTUSV NFOUT PG UPSUVSF UIBU NBOLJOE IBT JOWFOUFE GPS XPNFO $FSUBJOMZ JO FBDI DPVOUSZ UIFSF JT TPNF UIJOH JOUFSFTUJOH UP CF TIPXO BU UIJT FYIJCJUJPO *OUFSOFU XJMM IFMQ VT UP JNQMFNFOU UIFTF QSPKFDUT 5IF 6LSBJOJBO QSPKFDU -FUqT DSFBUF B NVTFVN BCPVU VT UBLFT SFTQPOTJCJMJUZ UP DSFBUF UIF FYIJ CJUJPO 8PNFOqT GBDF PG UIF QMBOFU BOE QMBDF JU PO IUUQ HFOEFSNVTFVN DPN QSPWJEJOH BMM DPQZ SJHIU BOE BEESFTTFT

8F PGGFS FBDI PG ZPV UP CFDPNF B NFNCFS PG UIJT QSPKFDU BOE TFOE VT NBUFSJBMT BOE QJDUVSFT GPS UIJT FYIJCJUJPO BT XFMM BT JOGPSNBUJPO BCPVU ZPVS NVTFVNT PO UIF BEESFTT U@JTBFWB!VLS OFU

Контакти: 8 (067)660�48�81 genderny�museum.livejournal.com gender.museum@gmail.com

2009 р. Національна спілка краєзнавців України провела Перший Всеукраїнський конкурс громадських музеїв, за результатами якого GENDERMUSEUM нагороджено Дипломом за просвітницьку роботу.

Український музей за запрошенням першого у світі жіночого музею Frauenmuseum взяв участь у 2-му Міжнародному конгресі жіночих музеїв у Бонні, представивши свою діяльність на міжнародному рівні і ставши членом мережі жіночих музеїв (Бонн, Німеччина, 2009 р.) дізнайтеся більше на www.gendermuseum.com

13

Жінки підтримують жінок

У всьому світі жінки підтримують жінок. Жіночі фонди та програми сприяють жіночим проектам, що дозволяє жінкам реалізувати свої ідеї та мрії, повірити в себе і стати сильними. заціям громадянського суспільства (ОГС) з України, Молдови й Білорусі, представляє в Україні Мережеву жіночу програму Інституту відкритого суспільства (Нью-Йорк, США), є членом МіжПрограма рівних народної мережі жіночих фондів можливостей і прав жінок Діє за фінансової підтримки Єв- і Форуму грантодавців України. Детальніша інформація: ропейського Союзу, є однією з www.uwf.kiev.ua Програм розвитку ООН в Україні. Керівниця – Лариса Кобелянська. Спрямована на поширення та впровадження найкращих ґендерних практик у рамках співпраці з обласними адміністраціями та радами. Детальніша інформація: www.gender.undp.org.ua У країна

Глобальний Фонд для жінок

Український жіночий фонд Міжнародна благодійна організація, заснована у 2000 р. Надає фінансову, інформаційну та консультативну допомогу органі-

Міжнародна мережа, що об’єднує жінок і чоловіків, відданих ідеям рівності, соціальної справедливості та захисту прав жінок. Заснована у 1987 р. Основна мета діяльності – підтримка жіночих проектів за рахунок надання їм грантової підтримки. Детальніша інформація: www.globalfundforwomen.org

14

Права жінок і дітей в Україні — комунікаційний компонент Проект Європейського Союзу, який діє з 2009 р. і є частиною програми Європейського Союзу в Україні «Права жінок і дітей», що охоплює п’ять взаємопов’язаних компонентів. Комунікаційний компонент, який реалізує компанія «Сафеж» («Safege»), спрямований на надання інформаційного забезпечення всіх компонентів і проведення інформаційних кампаній. Важливою складовою проекту «Права жінок і дітей в Україні – комунікаційний компонент» є веб-портал «Всі рівні», що має на меті здійснення ефективної мультимедійної кампанії для зміни стереотипів в українському суспільстві та підвищення обізнаності громадян щодо прав жінок і дітей. Детальніша інформація: www.vsirivni.com.ua

іЗ колекції музею

Програма рівних можливостей і прав жінок в Україні, Український жіночий фонд, Глобальний фонд для жінок – це фонди й інституції, підтримка яких уможливила реалізацію проекту «Створимо музей про себе!».

Діяльність співробітниць Українського жіночого фонду спрямована не лише на підтримку жіночих проектів, а й на реалізацію власних: вони проводять тренінги та конференції, видають друковану продукцію, сприяють зйомкам фільмів.

Посібник «Ми різні – ми рівні: основи культури ґендерної рівності» створено з ініціативи Лариси Кобелянської, координаторки Програми рівних можливостей і прав жінок в Україні. 2009 р. його нагороджено першою відзнакою ґендерної рівноваги.

Плакат «Жінки приймають рішення», який отримав Музей від Глобального фонду для жінок.

У книзі «Жінки, які освітлюють темряву», виданій Глобальним фондом для жінок, ідеться про незвичайні долі звичайних жінок, які прагнуть змінити на краще своє життя та життя інших людей.

дізнайтеся більше на www.gendermuseum.com

15

ДЕЩО ПРО ґендер

До слова «ґендер» в українському суспільстві ставляться упереджено, а інколи й агресивно, оскільки переважна більшість не розуміє його значення. Команда GENDERMUSEUM поставилa собі за завдання зібрати такі експонати, завдяки яким процес ґендерного конструювання буде унаочнено. Відвідувачі та відвідувачки музею мають відчути на собі, як відбувається цей процес у суспільстві: сім’ї, різних ланках системи освіти, всіх сферах діяльності на всіх рівнях. У сучасному світі на позначення статі людини використовують два слова: стать (англ. seх) і ґендер (англ. gender). Під словом «стать»

розуміють набір сексуально-біологічних характеристик (ге­нетичних, анатомічних, фізіологічних). Тільки жінка може завагітніти, народити дитину, годувати її груддю, бути дочкою, матір’ю, бабусею. Тільки чоловік може бути генетичним батьком дитини й сином, батьком, дідусем. Стать належить нам від народження. Поняття «ґендер» запозичене з соціологічної термінології і означає соціально-рольовий статус, який обумовлює можливості

кожної статі в освіті та професійній діяльності, доступ до влади, сімейну роль та репродуктивну поведінку і є одним із базових вимірів соціальної структури суспільства. Ґендерні ролі характеризуються динамікою, змінюються з часом, бувають різними в різних культурах і конструюються суспільством. Ґендер – це набір соціальних ролей. Це костюм, маска, в яких чоловік і жінка виконують свої соціальні ролі.

іЗ колекції музею

Проект «Ґендер у малюнках» реалізовано Харківською жіночою організацією «Крона» (нині Ґендерний інформаційноаналітичний центр «Крона») у 2007 р. за підт­­­римки Фонду імені Гайнріха Бьолля (представництво у Польщі). Мета проекту – мовою соціального плакату унаочнити ідеї ґендерної рівності. Авторка малюнків – Марія Чорна.

16

іЗ колекції музею

Роботи учасників й учасниць щорічного конкурсу «Ґендер очима дітей», запровадженого Європейською Комісією у 2007 р. Частину малюнків учасників та учасниць конкурсу передано до GENDERMUSEUM. Дитячі малюнки демонструють, як діти розуміють ґендерну рівність, адже дитячий погляд на проблему – це відображення справжньої картини світу, в якому ми живемо.

У 2009 р. Ольга й Олексій Карасьови з власної ініціативи реалізували фотопроект «Ґендерний сюжет».

Конкурсний фотопроект «Оголошуємо тендер на ґендер» реалізовано у 2008 р. Центром ґендерної освіти при Житомирському державному університеті імені Івана Франка. Він мав на меті привернути увагу широких кіл громадськості до ґендерної проб­лематики. У GENDERMUSEUM зберігаються роботи учасників та учасниць фотоконкурсу й календар, в якому надруковано роботи, що перемогли у конкурсі.

Із бібліотеки музею

Видатний дослідник Майкл С. Кіммел у книзі «Ґендероване суспільство» розповідає, що таке ґендер і яким чином відбувається ґендерне конструювання.

Перше в Україні некомерційне друковане періодичне видання з ґендерної просвіти «Я». Видається Ґендерним інформаційноаналітичним центром «Крона» з 2003 р.

«Ґендер та ми» – видання громадської організації «Школа рівних можливостей»

Книга Наталії Кім «Mainstream» – перший жіночий виробничий роман.

«Ґендерні реалії в контексті ЦРТ у карикатурах» створено за підтримки програми ЮНІФЕМ у Молдові за допомогою карикатуриста Олекси Димитрова та з робіт карикатуристів різних країн світу, щоб проілюструвати ґендерні проблеми, з якими стикається як Молдова, так і інші країни.

дізнайтеся більше на www.gendermuseum.com

17

іЗ колекції музею

панорами ґендерних ролей У давнину внаслідок історичної необхідності виник розподіл праці: жінка опинилася біля вогнища, виконуючи роль його «берегині», і виховувала дітей, а чоловік ходив на полювання та приносив здобич.

Із плином часу ролі майже не змінювалися: жінка й надалі залишалася вдома. Звісно, були винятки, втім, поодинокі. Тоді як чоловіки воювали, забезпечували, освоювали нові простори й були господарями життя.

18

іЗ колекції музею

На зміну феодалізму прийшов капіталізм. У суспільстві почали відбуватися певні зміни, зокрема, в перерозподілі соціальних ролей, проте жінці залишалася приватна сфера, чоловікові – публічна.

На сучасному етапі людство обрало шлях до досягнення ґендерної рівності. У низці міжнародних документів закріплено, що права жінок є невід’ємною частиною прав людини. Ґендерна рівність – це індикатор рівня розвитку демократії в країні. Що вищий рівень демократії, то більше можливостей вибору в людини залежно від її прагнень і реалізації творчого потенціалу.

19

Історія людства – це історія не лише чоловіків

У суспільній свідомості історія людства – це історія чоловіків. Однак і жінки завжди і всюди відігравали визначну роль, щоправда, переважно про неї людству майже нічого невідомо. Жіноча історія є – про неї просто не знають. Видатна дослідниця історії українського жіночого руху Марта Богачевська-Хомяк у книзі «Білим по білому» так написала про жіночу історію України:

Перша книга у бібліотеці Музею – «Білим по білому», що розповідає про історію українського жіноцтва.

«Білим по білому – одна з найвишуканіших форм вишивки в Україні – гладь білими нитками по білому полотну, та ще й з вирізуванням. Треба добре придивитися, щоб розгледіти білий візерунок довкола витятого простору. Такою є роль жінки в українському громадському житті й історії України – треба уважно придивитись, щоб осягнути цю частіше оспівану, ніж вивчену «берегиню», щоб зрозуміти: вирізування окреслює простір, а не його відсутність, і брак відомостей про жінок не означає, що жінок не було. Про них просто не писали…» Українські жінки вписали в рідну історію славні сторінки, втім, ця історія від найдавніших часів до сьогодення теж залишається історією чоловіків. Найчастіше в історичних працях жінка –

20

яскрава, неповторна й сильна особистість – фігурує лише як мати, донька, дружина, сподвижниця видатного чоловіка. У підручниках і довідниках з історії України на жіночі імена натрапляємо лише зрідка. Важко й уявити, скільки їх залишилося невідомими для історії тільки тому, що ці імена «жіночі». Українські жінки, які прагнули свободи й гідного становища в рідній країні, не намагалися «потрапити в історію». Вони всім серцем вболівали за свою країну, хотіли кращої долі для своїх нащадків і не тільки мріяли про «світле майбутнє», а й щодня творили його своєю працею й віддавали свої знання, творчий потенціал, сили, а інколи й життя. Український жіночий рух має свої неповторні риси. Історія нашої країни – це боротьба за українську державність і незалежність, що позначилася й на історії жіночого руху, в якому нероздільно переплелися ідеї емансипації жінки та звільнення нації.

іЗ колекції музею

У Музеї зберігаються чимало книжок про історію українського жіноцтва, передані прихильниками та прихильницями, партнерами та партнерками проекту.

«Жіноче обличчя України» – проект календаря, присвяченого українським жінкам, який так і не вдалося реалізувати, адже він не дістав підтримку ані в Україні, ані на міжнародному рівні. Для цього проекту художниця Марія Чорна створила малюнки, що зображують українських жінок у різних ролях. Наразі художниця працює над колекцією портретів видатних українських жінок.

21

іЗ колекції музею

невідомі жіночі сторінки Українські просвітительки, науковиці та письменниці, громадські та політичні діячки жіночого руху, вболівальниці та борці за рівні права українського жіноцтва

Марко Вовчок 1833–1907

Олександра Єфименко 1848–1918

Леся Українка 1871–1913

Катерина Грушевська 1900–1943

Ганна Барвінок 1828–1911

Ольга Басараб 1889–1924

Галина Журба 1888–1979

Мілена Рудницька 1892–1976

Христина Алчевська 1841–1920

Ольга Кобилянська 1863–1942

Софія Русова 1856–1940

Дніпрова Чайка 1861–1927

Людмила Старицька-Черняхівська 1868–1941

Соломія Павличко 1958–1999

22

Наталія Ужвій 1898–1986

Наталія Кобринська 1855–1920

Олена Теліга 1906–1942

Олена Пчілка 1849–1930

іЗ колекції музею

жіночі імена Багато імен славних дочок України залишилися невідомими для суспільства: інколи майже неможливо знайти ані точних дат життя та смерті, ані фотографії. Донедавна в Україні не було місця для вшанування жінок, які зробили вагомий внесок у розвиток культури, науки, освіти, у просування ідей ґендерної рівності в українському суспільстві. Тепер таким місцем стане Gendermuseum. Христина Алчевська 1841–1920 Бланка Баранова 1896–? Ганна Барвінок (Олександра Куліш) 1828–1911 Ольга Басараб 1889–1924 Марія Білецька 1864–1937 Марко Вовчок (Марія Маркович) 1833–1907 Грицько Григоренко (Олександра Судовщикова-Косач) 1867–1924 Катря Гриневичева 1875–1947 Настя Грінченко 1884–1909 Катерина Грушевська 1900–1943 Марія Грушевська 1868–1948 Ольга Грушевська 1878–1961 Ольга Гусарева 1885–? Ганна Дмитерко 1893–1981 Дніпрова Чайка (Людмила Василевська- Березина) 1861–1927 Олена Доброграєва 1864–1888

Людмила Драгоманова 1842–1918 Олександра Єфименко 1848–1918 Галина Журба (Галина Домбровська) 1888–1979 Марія Загірня (Марія Грінченко) 1863–1928 Олена Залізняк-Охримович 1886–? Марія Заньковецька 1854–1934 Олена Кисилівська 1869–1956 Ольга Кобилянська 1863–1942 Наталія Кобринська 1855–1920 Кравченко УЛЯНА (Юлія Шнайдер) 1860–1947 Соломія Крушельницька 1872–1952 Олена Левчанівська 1881–1943) Пелагея Литвинова-Бартош 1833–1904 Катерина Малицька 1872–1947 Зінаїда Мирна 1875–? Валерія О’Коннор-Вілінська 1867–1930 Наталія Полонська-Василенко 1884–1973

23

Соломія Павличко 1958–1999 Олена Пчілка (Ольга Драгоманова) 1849–1930 Дарія Ребет 1913–1992 Мілена Рудницька 1892–1976 Софія Русова 1856–1940 Олена Січинська 1854–1930 Людмила Смоляр 1958–2004 Людмила Старицька-Черняхівська 1868–1941 Олена Степанів–Дашкевич 1892–1963 Оксана Стешенко 1875–1942 Надія Суровцева 1896–1985 Олена Теліга 1906–1942 Наталя Ужвій 1898–1986 Леся Українка 1871–1913 Олена Федак-Шепарович 1884–1982 Наталя Чухим 1956–2002 Герміна Шухевич 1852–1939 Любов Яновська 1861–1933

Крізь «скляну стелю»

У сучасному українському суспільстві до слова «фемінізм» ставляться іронічно. Навіть деякі представниці жіночого й ґендерного руху не ототожнюють себе з феміністичним рухом і відхрещуються від нього. іЗ колекції музею (iN) Primo Piano l

(iN) Europa - 12 Luglio 2010

LA MORTE DI ENRICO MATTEI Il 27 ottobre 1962 Enrico Mattei, presidente dell’Eni, muore in un incidente aereo non privo

LE DONNE Negli anni Sessanta e Settanta furono molte le battaglie delle donne, prima fra tutte quella per l’aborto. A fianco un banchetto per la raccolta firme e in alto a destra una manifestazione

di misteri. I resti dell’aereo vengono ritrovati in un campo vicino a Pavia. Tra i pochi testimoni Mario Ronchi, proprietario del terreno, parlerà

(5)

di esplosione in aria del velivolo. La sua versione cambierà più volte fino a descrivere la caduta dell’aereo come un tragico incidente.

I ricordi di Laura Minguzzi, presidentessa del Circolo della Rosa di Milano

L’emancipazione delle donne tra il ‘68 e il femminismo di pulizia da quello che era “il profonde». dover essere”: dover essere Era l’inizio di quel percorso di figlia, poi moglie, poi madre autocoscienza femminista in un percorso già segnato che avrebbe traghettato il dalla società, movimento alcon un destino le manifestagià previsto. zioni di piazza, a l l a l e g g e «Ricordo che lottavamo Partimmo dal sull’aborto e concetto di per uscire la sera, per sé, all’affermazioascoltando ne dei diritti stare in gruppo solo tra i desideri e le delle donne. aspettative «Io stessa per donne, per ricavare un della propria molto tempo interiorità, delposto tutto nostro» sono stata da la propria visola, non ho ta». avuto un fidanzato, né rapUna separazione trasversale porti sessuali - prosegue Minda tutto ciò che rappresenguzzi - E’ stato come un motava la tradizione, da quel mento di separazione totale, che era stato imposto. «Nessuna voleva più fare figli, nè pensare al matrimonio; tanto che numerosi negozi di abiti da sposa fallirono in pochi anni».

Una discussione a tutto tondo sulla società patriarcale, sino alla coscienza del desiderio femminile. «Si analizzò per la prima volta il piacere

coperte e fingevo di dormire. Lei lavorava al centro di Longarone, nell’albergo Marina, non troppo distante da casa nostra e rincasava dopo le 22,30. Mio padre lavorava alla diga e finito il turno passava da casa e poi subito fuori a prendere mamma a piedi. Tre giorni prima del disastro ricordo che li sentii parlare. Mia madre gli disse che voleva mandare noi fratelli dalla zia a Belluno, che sarebbe stato più sicuro per noi. Io non capii, non sapevo che ci volesse proteggere: nella mia testa di bambina le sue parole risuonavano come una punizione. Chissà che cosa avevamo fatto di male, mi chiedevo, per meritare un allontanamento. Poi arrivò quel maledetto 9 ottobre. In casa eravamo noi bambini con la nonna. Papà era uscito a prendere la mamma; ma questa volta, cosa strana, con la macchina. Dopo tre minuti sentii un boato, sembrava un tuono immenso, poi la luce si spense e sentii un

t

rumore indescrivibile, sembrava una belva che urlava. A quel punto una forza inaudita mi tirò la pelle e i capelli, sentivo il mio corpo come inchiodato e risucchiato al centro del letto: era lo spostamento d’aria. Poi arrivò l’acqua, ma già i miei ricordi diventano meno nitidi. So che fui sbalzata a 350 metri e che la casa fu spazzata via, come tutta Longarone. Mi ritrovai sommersa da terra e detriti, avevo fuori solo un piede e una mano. Credevo di essere morta, così come lo credette mia sorella che era accanto a me. Dissero che ero gonfia come una vecchia, piena d’acqua, ma di quello non ho ricordo. In quella notte persi due fratelli, mia madre, mia nonna e mio padre. Solo lui fu ritrovato perché aveva i documenti addosso, i corpi di mia nonna e mia madre non furono mai riconosciuti. Passai tre mesi all’ospedale e fummo trasferiti a Belluno, dalla zia. Di quella notte non ho mai parlato con i miei fratelli, mai».

sessuale anche grazie a testi come “La donna clitoridea e la donna vaginale” di Carla Lonzi. Questo tema in particolare mandò in crisi l’uomo che non riusciva a concepire che anche la donna fosse protagonista del sesso».

Un tema delicato su cui le femministe giunsero a una vittoria a metà fu la legge sull'aborto per la quale chiesero la depenalizzazione del reato. In Italia, infatti, il Codice penale di origine fascista vietava l’aborto come «delitto contro l’integrità e la sanità della stirpe». «La posizione femminista è stata a volte confusa

Chi è

(tgr) Il ‘68 è stato l’inizio, le donne hanno fatto il resto.

Quando scoppia la contestazione nelle piazze, il femminismo comincia quel lungo processo di autocoscienza che si afferma, come movimento autonomo, durante tutto il decennio successivo.

«Ricordo quando, nel 1969, occupammo la Cà Foscari a Venezia - ci racconta Laura Minguzzi (nella foto), presidentessa del Circolo della Rosa di Milano - in quel periodo il movimento di contestazione vedeva un vasto appoggio femminile. Poi qualcosa cambiò, noi ragazze sentivamo il bisogno di trovare una nostra strada, di ripensare a una nostra identità. Ricordo che lottavamo per uscire la sera, per stare in gruppo solo tra donne, per ricavare un posto tutto nostro in cui parlare e capire chi eravamo davvero. Questo fu l’inizio di un percorso lungo e per certi versi doloroso che vide l’allontanamento di molte di noi da fidanzati, padri e fratelli, che provocò rotture

con quella radicale - spiega Laura Minguzzi - La nostra idea partiva proprio dal concetto che la donna e la sua sessualità andavano oltre ciò che la legge poteva regolamentare. Approvare una legge sull’aborto voleva dire ammettere che la procreazione era ancora sottoposta allo Stato e non alla donna».

Proprio per questo alcune femministe definirono la legge sull’aborto «il più violento mezzo di controllo delle nascite».

(tgr) Laura Minguzzi nasce a Ravenna nel 1949. Studia a Venezia, a Mosca e a Varsavia. Si laurea alla Cà Foscari con una tesi sui Movimenti femminili e femministi nella Russia della seconda metà dell’800.

Dal 1977 insegna Lingua e letteratura russa in varie città italiane, tra cui Bologna, Parma e Milano. Oggi insegna Lingua e letteratura francese, come passione seconda, dopo il crollo del sogno comunista.

A Milano, al liceo Virgilio ha organizzato nel 1999-2000 un Seminario di autoaggiornamento sulla “Sapienza femminile e la didattica della relazione autoriale: una pratica e i suoi testi”. Collabora con la Libreria delle donne di Milano e dal 2001 è presidente del Circolo della Rosa. Collabora alla rivista della Libreria delle donne, Via Dogana, che ha inizio nel 1996.

Випуск газети з інтерв’ю президентки жіночого клубу «Circolo della Rosa» Лаури Мінґуцці (Laura Minguzzi).

Сьогодні в Україні немає організацій, які б офіційно називали себе феміністичними. Серед жіночих об’єднань – організація «Femen», відома провокаційними видовищними акціями з роздяганням її учасниць. Причому вони, як і представники та представниці ґендерної експертної спільноти, не вважають, що «Femen» є організацією, яка пропагує ідеї фемінізму. Фемінізм – теорія рівності двох статей, яка є ідейною основою організованого руху жінок. Суттю феміністичних переконань є

думка, що жінка зазнає суспільної дискримінації, насамперед через приналежність до своєї статі. Слово фемінізм увів в обіг французький соціаліст-утопіст Шарль Фур’є наприкінці XVIII ст. Він вважав, що «соціальний стан жінок є мірилом суспільного прогресу» й іменував феміністами прихильників і прихильниць ґендерного рівноправ’я. Є декілька визначень поняття «фемінізм», за відсутності загальноприйнятого, й понад 300 його тлумачень. Жінки в усьому світі продовжують виборювати свої права.

1. Італія. 2. Данія

Шарль Фур’є (1772–1837) – Французький соціаліст-утопіст кінця XVIII ст., автор поняття «фемінізм».

1

2

24

іЗ колекції музею

Першою українською феміністкою вважають видатну українську письменницю, яка творила під чоловічим прізвищем, – Марко Вовчок (1833–1907). Її справжнє ім’я – Марія Маркович. У повістях й оповіданнях, присвячених жінкам, вона створювала образи сильних жінок, які прагнули самостійно розпоряджатися власним життям і долею. Саме її твори сприяли розвиткові самосвідомості українського жіноцтва, готували його до сприйняття ідей світового фемінізму. Твори Марка Вовчка, присвячені жіночій долі: «Ледащиця», «Горпина», «Сестра», «Маша», «Інститутка», «Три долі».

Портрет Марко Вовчок (авторка – Марія Чорна).

У 2007 р. дослідниця Тамара Злобіна та художниця Олена Миросєдіна реалізували проект «Феміnізм is…». 20 веселих малюнків зображують L’enfant terrible українського суспільства – фемінізм. Авторки вирішили зруйнувати стереотипи за принципом «клин клином» і використали ностальгійну візуальну матрицю – комікси з популярної в 90-х жуйки

«Love is…», надавши їм дещо іншої форми та змісту. Cимпатичні феміністочки носять зручне взуття, керують або лагодять авто, займаються політикою, вивчають біографії відомих жінок, не комплексують стосовно параметрів власного тіла, протистоять сексуальним домаганням. Ідеї картинок – прості та зрозумілі, адже апелюють до звичних цінностей.

У різних країнах ідеї ґендерної рівності поширюються по-різному. В італійському місті Мілан понад 20 років працює жіночий клуб «Circolo della Rosa» та книжковий магазин «Libreria delle donne». Жінки, об’єднані спільною справою, не використовують слово «ґендер» і вважають, що слово «фемінізм» відповідає їхнім потребам, адже йдеться про рівні права й можливості жінок у суспільстві. Вони проводять дослідження, пишуть, видають і продають книжки на феміністичну тематику, проводять публічні заходи.

дізнайтеся більше на www.gendermuseum.com

25

Правда про 8 березня

Одним із найулюбленіших свят українців та українок є 8 Березня. В цей день прийнято вшановувати жінок – матусь, бабусь, коханих, дружин. Утім, він має зовсім іншу історію. Історичні витоки цього свята пов’язують, насамперед, із масовими березневими страйками жінок-робітниць легкої промисловості проти важких умов праці та низької платні, що регулярно відбувалися в різних містах Північної Америки з 1857 р. Згодом, за пропозицією Клари Цеткін, учасниці 2-ої Міжнародної Конференції жінок-соціалісток

(Копенгаген, серпень 1910 р.), вирішили щороку у березні відзначати Міжнародний жіночий день – день солідарності жінок у боротьбі за політичні, економічні й соціальні права. Протягом ХХ ст. уряди більшості країн світу визнали існування різних форм дискримінації щодо жінок і зобов’язалися вживати спеціальних заходів для їх усунення.

У 1977 р. Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію № 32/142, згідно з якою кожній з країн-учасниць запропоновано святкувати 8 Березня – Міжнародний день прав жінок. Згодом свято перетворилося на свято жіночності та краси. Суспільство забуло історію цього дня. У 2010 р. святу виповнилося 100 років.

Клара Цеткін (1857–1933) – німецький політик, діячка німецького та міжнародного комуністичного руху, одна із засновниць Комуністичної партії Німеччини, активістка боротьби за права жінок. Вважається авторкою ідеї Міжнародного жіночого дня 8 Березня.

Роза Люксембург (1871–1919) – німецька революціонерка польсько-єврейського походження, одна з найбільш впливових діячок європейського комуністичного руху.

іЗ колекції музею

26

іЗ колекції музею

1

2

3

4

5 1, 2, 3. Листівки радянських часів, присвячені Міжнародному Дню 8 Березня.

4, 5. Листівки, видані до 8 Березня під час виборчої кампанії 2004 р.

Кілька років поспіль ґендерно чутлива спільнота напередодні 8 Березня ініціює акцію, під час якої звертається до керівників і керівниць усіх рівнів, до представників і представниць ЗМІ з гаслом не використовувати під час привітань із 8 Березня стійких кліше, які спростовують зміст цього дня.

звернення до Ґендерно чутливої громадськості Незабаром 8 березня. Слушний час, щоб нагадати посадовцям та керівникам різних рівнів про справжній сенс цього свята – дня солідарності жінок у боротьбі за рівні права, щоб запобігти появі отих принизливих солодкопоблажливих привітань зі «святом вічної жіночності, весни і любові», якими нас щороку намагаються потішити владоможці, часто не маючи жодного уявлення ані про форми, ані про масштаби дискримінації жінок в Україні. Пропонуємо вам зразок листазвернення до посадовців (сільських голів, голів райдержадміністрацій, ме-

рів міст, губернаторів, ректорів ВНЗ, директорів підприємств, керівників міністерств, президента, прем’єра та лідерів політичних партій і їх локальних осередків), у якому коротко викладено історію, основні факти та пояснено сенс відзначення 8 Березня. Наша ідея полягає в тому, щоб наші однодумці (серед яких, сподіваюся, й Ви) скористалися цим шаблоном та підготували такі листи тим керівникам, чию позицію ви вважатимете за потрібне змінити. Любі подруги й друзі! Якщо ми не хочемо, щоб обрані нами посадовці та керівники різних рівнів у своїх публічних

27

промовах та зверненнях принижували нашу людську гідність, репродукуючи консервативні ґендерні стереотипи та легітимізуючи есенціалістське бачення суспільної ролі Жінки, ми маємо боротися з цим всіма можливими способами і постійно. Ми віримо, що вода камінь точить, і що кількість з часом неодмінно перейде у якість. Маленький, але реальний крок кращий за великі і благі, але віртуальні наміри. Зробімо цей крок, кожна. Що більше нас буде – то важче нас буде ігнорувати. Шануймося, бо ми того варті! Оксана Кісь і однодумці

Жінка в бізнесі, політиці й армії

Політика, бізнес, армія. Ці сфери з давніх-давен прийнято вважати «чоловічими». До жінок, які вирішили стати господарками власного життя та відійти від загальноприйнятих у суспільстві норм, змінити традиційні ролі, ставляться упереджено. Жінка в політиці – то вже не жінка… Є безліч міфів про те, чому жінка подалася в бізнес або політику, причому серед міфотворців жінок не менше, ніж чоловіків. Якщо жінка подалася в політику чи бізнес, вона: • погана мати і дружина; • дуже любить гроші; • у неї не склалося особисте життя.

«Жінка завжди повинна залишатися жінкою» – фраза, якою закінчується чимало вітальних промов, тостів, суперечок і дебатів. «Чи мають жінки займатися політикою та бізнесом?» – це запитання досі викликає в українському суспільстві неоднозначну реакцію.

В УКРАЇНі • Жінки становлять 54% населення.

• За даними Ради Європи кількість жінок-політиків і жіноккерівників в Україні не перевищує 10%.

• Жінки контролюють лише 5–10% економічних ресурсів.

• За результатами соціологічних досліджень за кількістю впливових жінок у бізнесі Україна сусідить із Камбоджею, Лаосом, Сомалі й Папуа-Новою Гвінеєю.

• Про певну нерівноправність свідчить і незначне залучення

Водночас у сучасному світі відбуваються вагомі зміни. Зростає кількість країн, які вирішують, що в законотворенні та управлінні державою жінки мають брати участь нарівні з чоловіками, а також населення, яке віддає за жінок голоси на виборах.

у світі жінок з вищою освітою та лідерськими якостями на керівні посади.

• Середня оплата праці жінок в Україні становить 65–75% зарплатні чоловіків.

• 80% безробітних в Україні – жінки.

• Обсяг пенсії жінок через 20–30 років становитиме менше половини обсягу пенсії чоловіків.

• У приватному бізнесі жінки володіють 30% малих, 12,7% середніх і лише 13% великих підприємств.

28

• Жінки становлять абсолютну більшість з 1,3 мільярда найбідніших людей світу.

• Жінки становлять 75% із 960 мільйонів неписьменних людей у світі.

• Жінки в середньому отримують на 30–40% нижчу платню, ніж чоловіки.

• У світовому масштабі жінки виконують 2/3 роботи й отримують за це лише 5% світових прибутків.

• Жінки володіють лише 1% власності у світі. За даними ПРООН та Фонду народоселення

іЗ колекції музею

Шведський та український парламенти. Швеція – одна з країн світу з найвищим рівнем життя. 48% у парламенті Швеції – жінки.

Книжки про діяльність жінок в армії, органах ВС України та міжнародній безпеці

У 2007 р. в США реалізовано проект Білого Дому на підтримку жінок, які вирішили балотуватися на виборах і пробити «скляну стелю» неприйняття жінки в політиці. Проект відбувався під гаслом «Go vote, go run, go lead, go girl!». У колекції – футболка з символікою проекту.

Газета з фото лідерки Феміністичної партії Швеції, яка взяла участь у виборах 2006 р. Навіть у такому ґендерно чутливому суспільстві, як шведське, жінок, які вирішили йти у велику політику, зображують або як чорта, або як янгола.

Жінки Фінляндії носять цей значок для того, щоб нагадати суспільству про те, що вони отримують лише 80% зарплатні чоловіків. Ініціаторка кампанії «Жіночий євро» – міністр соціального забезпечення й охорони здоров’я Сінікка Мьонкяре (Sinikka Monkare). Кампанію проведено органiзацією «Women in Industry and Technology» з травня 2004-го до квітня 2005 р.

У 2008 р. жінки Данії святкували 100-річчя виборчого права. Під час демонстрації вулицями міста провели верблюда, на якому було написано: «З’їж верблюда. Більше впливу жінкам!» У Данії стійкий вислів «з’їж верблюда» означає «прийми те, що тобі неприємно». В даному випадку – «більше влади жінкам, навіть якщо політикам це неприємно».

29

іЗ колекції музею

Речі з колекції Юлії Тимошенко – першої жінки, яка стала Прем’єр-міністром України.

Відповідь секретаря Федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель (Angela Merkel) на лист від проекту «Створимо музей про себе!»

Канцелярія Федерального канцлера ФРН Берлін, 19 вересня 2008 р. Пані Тетяна Ісаєва Директор GenderMuseum пр. Курчатова 27, 76 61008 ХАРКІВ УКРАЇНА

Жіноча військова сорочка з краваткою та застібкою до неї. Таким чином розміщується герб на жіночій військовій формі, якщо цю застібку носити за Статутом.

Шановна пані Ісаєва! Канцлер Ангела Меркель попросила мене подякувати Вам за дружній лист від вересня 2008 року й відповісти на нього. Чимало товариств й організацій просять особистої протекції у Канцлера. Через таку велику кількість звернень Канцлер не в змозі задовольнити всі запити, тому їй не хотілося б бути несправедливою, задовольнивши чиї-небудь прохання, а інші відхиливши. Канцлер не може відповісти на Ваш запит через згадані вище причини, про що особисто щиро шкодує. Утім, вона бажає Вам успіхів в організації Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху, а Вам особисто всього найкращого. З найкращими побажаннями, Армін Хеппнер

Книга «Mit Macht zur Wahl», присвячена 100-річчю виборчого права для жінок в Європі. Подарунок від Frauenmuseum (Бонн, Німеччина).

Видання «Ґендерна арифметика влади», Литва (2007 р.) та Україна (2010 р.) – унаочнення представництва жінок на вищих щаблях влади.

30

Жінки в науці, техніці Й комп’ютерних технологіях

За час існування людства жінки зробили вагомий внесок у розвиток науки. Внаслідок ґендерних стереотипів у суспільній свідомості прийнято вважати, що наукова кар’єра – не для жінки, адже вона потребує певних жертв, серед яких, насамперед, відмова від особистого життя та родини. іЗ колекції музею

Утім, незважаючи на певні упередження, пробиваючи «скляні стелі» та «стіни», жінки говорили та продовжують говорити в науці своє слово. Експозиція «Жінки в науці, техніці й комп’ютерних технологіях» має кілька розділів: • жіночі постаті в українській науці; • жінки-лауреатки Нобелівської премії; • винаходи жінок; • жінки в комп’ютерних технологіях.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

жіночі постаті в українській науці Внесок жінок у розвиток української науки є дійсно вагомим, однак, на жаль, як і в усьому світі, їхні імена маловідомі співвітчизникам. Голова громадської організації «Жінки в науці», доктор біологічних наук Віра Троян передала для музею матеріали про жінок-науковців і календарі «Жіночі постаті в українській науці», видані організацією «Жінки в науці» 2002-му, 2003-му та 2004 рр.

1. Наталія Полонська-Василенко. 2. Софія Переяславцева. 3. Олександа Єфіменко. 4. Христина Алчевська. 5. Софія Русова. 6. Олена Степанів.

7. Надія Суровцева. 8. Катерина Есау. 9. Олена Апанович. 10. Антоніна Прихотько. 11. Олена Казимирчак-Полонська. 12. Надія Пучківська. 13. Любов Мала. 14. Олена Курило. 15. Соломія Павличко. 16. Віра Троян. дізнайтеся більше на www.gendermuseum.com

31

іЗ колекції музею

лауреатки нобелівської премії

19 27

34

12 20

28 13 Нобелівська премія – одна з найпрестижніших міжнародних премій. Заснована згідно із заповітом шведського підприємця, винахідника та філантропа Альфреда Бернарда Нобеля, який заповів увесь свій статок (близько 31,5 млн. шведських крон) на фінансування премії. Річний прибуток від спадщини має бути розподілений на 5 рівних частин між особами, які попереднього року найбільше прислужилися людству в різних галузях діяльності. За період із 1902-го до 2009 рр. лауреатками Нобелівської премії стали 40 жінок.

35

21

29

14

36

22

37 23

30

15

1

7

38 24

31

16

2

8 39

25 32 3

9

18

4 10 5

6

17

11

26

33

40

1. Christiane Nusslein-Volhard. 2. Pearl Buck. 3. Elfriede Jelinek. 4. Betty Williams.

5. Mairead Corrigan. 6. Jody Williams. 7. Gerty Theresa Cori. 8. Linda B. Buck. 9.

Gabriela Mistral. 10. Doris Lessing. 11. Alva Myrdal. 12. Marie Curie. 13. Rosalyn Yalow. 14. Francoise Barre-Sinoussi. 15. Nelly Sachs. 16. Herta Mueller. 17. Aung San Suu Kyi. 18. Shirin Ebadi. 19. Maria Goeppert-Mayer. 20. Dorothy Crowfoot Hodgkin.

21. Barbara McClintock. 22. Elizabeth H. Blackburn. 23. Nadine Gordimer. 24. Bertha von Suttner. 25. Rigoberta Menchu Tum. 26. Elinor Ostrom. 27. Irene Joliot-Curie.

28. Rita Levi-Montalcini. 29. Carol W. Greider. 30. Wislawa Szymborska. 31. Jane Addams. 32. Wangari Maathai. 33. Sigrid Undset. 34. Ada Yonath Weizmann.

35. Gertrude B. Elion. 36. Selma Lagerlef. 37. Toni Morrison. 38. Emily Greene Balch.

39. Mother Tereza. 40. Grazia Deledda.

дізнайтеся більше на www.gendermuseum.com

32

іЗ колекції музею

жінки-Винахідниці

На жаль, у колекції Gendermuseum немає експонатів, які представляють жіночі винаходи, тому команда музею зробила экспозицію онлайн, яку можна подивитися на сайті Музею.

дізнайтеся більше на www.gendermuseum.com

33

іЗ колекції музею

Жінки в комп’ютерних технологіях

Ці жінки були першими вченими та програмістками. Вони жили та працювали в різні історичні періоди та в різних країнах і зробили вагомий внесок у розвиток науки та комп’ютерних технологій, але їхні імена переважно залишилися невідомими. Жіночий музей Frauenmuseum в особі Беттіни Баб подарував українському музею матеріали для створення цієї експозиції.

34

Жінки у спорті Не менш вагому роль відіграють жінки в розвитку спорту. У давнину жінкам було заборонено брати участь в Олімпійських іграх, а сьогодні вони наполегливо відвойовують у чоловіків ті сфери, які прийнято вважати «чоловічими», й досягають у них вагомих результатів. іЗ колекції музею

На жаль, у колекції музею майже немає «живих» експонатів, які демонструють жіночі досягнення в цій сфері. Наразі команда Музею працює на поповненням експозиції. Календар «Стоп насильству!» з фотографією відомої української боксерки – Ганни Шатерникової.

Жіночий футбол

Каталог, виданий Frauenmuseum до виставки «Жінки в Олімпійських іграх», проведеної у 2008 р.

35

Робота з фотопроекту Ольги Карасьової та Олексія. Карасьова «Ґендерний сюжет»

Сексизм – практика дискримінації Сексизм (англ. sexism, від латинського слова sexus – стать; синонім – ґендерна дискримінація) – дискримінація людини за ознакою статі чи ґендерної ідентичності, а також її практика. У суспільстві може бути представлений у вигляді системи стереотипів, офіційно закріплених положень або навіть ідеології.

Денисова А. А. Сексизм // Словарь гендерных терминов. – М.: Информация XXI век, 2002. – 25 с.

Європарламент проти сексизму

СЬОГОДЕННЯ У сучасному українському суспільстві натрапляємо на сексизм майже на кожному кроці. Реклама, теле- й радіопередачі, шоу-бізнес та естрада, анекдоти, навіть шкільні підручники інфіковані «вірусами» сексизму. Ми й не помічаємо інколи, що вживаємо самі або чуємо від інших сексистські висловлювання. Сьогодні в усьому світі проти сексизму виступають громадські, культурні, політичні течії суспільства. Водночас у великій кількості країн набувають сили позиції релігійних і громадських рухів, які відстоюють позиції сексизму.

5 вересня 2008 р. голосуванням Європарламенту прийнято програму щодо видання у країнах ЄС правових норм, які забороняють сексизм у зображенні жінок і чоловіків у рекламі, комп’ютерних іграх, на телебаченні й інших медіа. Згідно з програмою такі прийоми, як зображення жінки, яка прибирається на кухні, й чоловіка, що полірує автомобілі, послуговуються стереотипами та зводять нанівець боротьбу за рівність між статями. «Реклама та медіа переважно формують культуру, а не відображають її, – йдеться у програмі. – Через статеві стереотипи в рекламі губиться індивідуальність чоловіків і жінок, хлопчиків і дівчаток, яким пропонують грати штучні ролі, часто згубні та принизливі для обох статей». За словами шведської членкині Європарламенту Єви-Брітт Свенссон (Eva-Britt Svensson), яка активно лобіювала ухвалення програми, статеві стереотипи

36

небезпечні не тільки для психічного, а й для фізичного здоров’я людей, оскільки можуть призвести до анорексії та булімії. Утім, Швеція – єдина зі скандинавських країн, яка не вжила суворих заходів з обмеження змістовної частини рекламних повідомлень. На думку шведських депутатів, заборона неетичної реклами може обмежити свободу слова рекламістів, тому суперечить конституції країни.

Всеукраїнський рух проти сексизму Активістки й активісти руху за ґендерну рівність в Україні не тільки несуть ідеї ґендерної рівності в українське суспільство, а й докладають чимало зусиль до боротьби з сексизмом. Ідея та концепція акції «Стоп сексизм!» на пострадянському просторі належить петербурзькому Центру ґендерних проблем (під орудою Ольги Ліповської), яка спільно з Асоціацією журналісток (керівниця – Надія Ажгіхіна) вперше реалізували цей задум у 2002 р. під іронічним гаслом «Сексизм

центром

В нашому світі, якого є чоловік, реклама споглядає світ

чоловічими очима.

І цей образ виступає провідником примітивного

сексизму.

Ізабель Алонсо, лідерка сучасного антидискримінаційного руху у Франції

non-stop, или женщина – друг человека». Тоді організатори зібрали та представили широкому загалу російські рекламні плакати, відеоролики, листівки й інші «речові докази» сексизму як масової практики ґендерної дискримінації (детальніше: www.owl.ru). У 2005 р. в Мінську акцію відтворено в межах науковокультурологічного форуму «Ґендерний маршрут: фестиваль ідей про стать».

Пишемо історію самі… Науково-аналітичне обґрунтування акції «Стоп сексизм!» в Україні розроблено львівським науководослідним центром «Жінка та суспільство» та повністю викладено в статті Оксани Кісь «Сексизм у ЗМІ: протидіючи комунікативному потокові» («Я», 2007, №1 (2)).

Сексизм у ЗМІ: теоретичні засади Сексизм – це ідеологія та практика дискримінації людей за статевою ознакою. Зазвичай під сексизмом розуміють дискримінацію

та/або нетерпимість до людей на підставі їхньої статі, а не певних особистих рис чи конкретних вчинків. У патріархатних суспільствах (й українське не виняток) сексизм спрямований переважно на жінок. Це проявляється: • у звуженні сфер і способів жіночої самореалізації, переважно до приватної й так званих «жіночих» видів зайнятості; • в обмеженні можливостей особистісного та професійного росту; • у жорсткіших вимогах і приписах щодо жіночої моральності і поведінки та, відповідно, санкціях через їхнє порушення; • у підвищених естетичних вимогах до жіночої зовнішності; • у контролі над жіночим тілом і сексуальністю; • у гіперболізації жіночих репродуктивних функцій і в покладанні на жінок виняткової відповідальності за догляд і виховання дітей; • у закріпленні за жінками низки сімейно-побутових обов’язків тощо.

У межах патріархатного дискурсу чоловіче домінування представлене як природне, одвічне, отже, справедливе. Таким чином дискримінаційні практики стосовно жінок перетворюються на норму, стають звичними, загальноприйнятими й непомітними.

антивідзнака У червні 2009 р. Інформаційноконсультативним жіночим центром у Києві (керівниця – Олена Суслова) засновано «антивідзнаку», яку відтепер вручають артефактам, що продовжують стверджувати, пропагувати та розповсюджувати застарілі ґендерні стереотипи й сексистські принизливі погляди, в дні літнього та зимового сонцестояння – 22 червня та 22 грудня. Першу антивідзнаку вручено рекламі кабаре в центрі Києва. Окремо в історію з боротьбою із сексизмом в Україні увійшла справа про позов щодо порушення конституційного права на рівність прав жінок і чоловіків.

дізнайтеся більше на www.gendermuseum.com

37

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

38

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® § « ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® § « ¥¤ © ª« «©

Колекцію сексистської реклами зібрано й передано в GENDERMUSEUM ґендерними активістами й активістками, теоретиками та практиками з різних регіонів України, щоб показати широкому загалу, як у рекламі простих і звичайних речей, необхідних у повсякденному житті та побуті – продуктів харчування, косметики, будівельних матеріалів, меблів, посуду, пральних виробів та автомобілів, – використовують сексуалізовані й еротизовані образи жінок і чоловіків. Музей висловлює подяку кожній і кожному, хто зробив свій внесок у загальну справу, та сподівається, що всі ці рекламні зображення залишаться лише експонатами музею, а його колекція не поповнюватиметься новими зразками сексистської реклами.

ª ®¢ ± §® § « ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® § « ¥¤ © ª« «©

колекція сексистської реклами

39

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® § « ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® § « ¥¤ © ª« «©

дізнайтеся більше на www.gendermuseum.com

ª ®¢ ± §® § « ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® § « ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª« «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª «©

ª ®¢ ± §® §« ¥¤ © ª «©

іЗ колекції музею

Зупинимо насильство!

Світовою громадськістю насильство визнано однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. Без подолання цього згубного явища неможливо створити умови для самореалізації людини, розвитку паритетної демократії, реалізації принципів рівних прав, свобод і можливостей кожного громадянина країни. Насильство стосовно жінок і дітей становить серйозну загрозу для глобального розвитку й досягнення Цілей Тисячоліття, а насильство щодо жінок – одна з ключових перешкод на шляху до забезпечення ґендерної рівності. За даними досліджень, близько 95% потерпілих від домашнього насильства – жінки, в 75% випадків від домашнього насильства страждають діти. Міжнародна спільнота визнає ґендерне насильство важливою проблемою прав людини. Насильство складається з широкого кола порушень прав жінок, включно з торгівлею жінками та дівчатами, зґвалтуванням, подружнім насильством, сексуальним на сильством проти дітей, культурними практиками і традиціями, спрямованими проти репродуктивного й сексуального здоров’я жінок і дівчат. «Ґендерне насильство – це насильство, яке стосується чоловіків і жінок, жертвами якого переважно є жінки. Воно виникає як

наслідок нерівних владних стосунків між жінками і чоловіками. Це насильство, яке спрямоване проти жінки, тому що вона жінка, чи непропорційно впливає на жінок. Воно стосується (але не вичерпується) фізичної, сексуальної і психологічної шкоди, включно з залякуванням, стражданнями, примусом або позбавленням свободи в сім’ї чи в суспільстві взагалі. Це також стосується насильства, яке чинить чи не зупиняє держава». Фонд народонаселення ООН, Ґендерна тематична група, 1998 р. Поняття «ґендерного насильства» пов’язане з поняттям «ґендерної дискримінації». «Дискримінація щодо жінок означає будь-яке розрізнення, виняток або обмеження за ознакою статі, спрямовані на зневажання чи заперечення визнання, користування або реалізацію жінками незалежно від їхнього сімейного стану, на основі рівноправності

40

чоловіків і жінок, прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській або будь-якій іншій галузі». Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, ст. 1 Проблема подолання ґендерного насильства перебуває в полі зору світової громадськості з 1945 р. У червні 1991 р. Центр жіночого глобального лідерства й учасники Форуму з питань жінок, насильства та прав людини, представленого учасницями з 20 країн світу, закликали до глобальної кампанії «16 днів проти насильства». Відтоді тисячі громадян і громадянок, сотні державних і громадських організацій з понад 100 країн світу беруть участь у щорічних всесвітніх кампаніях «16 днів проти насильства», що закликають до припинення всіх форм насильства проти жінок.

11 листопада 2001 р. Верховна Рада України прийняла Закон №2789-III «Про попередження насильства в сім’ї». Відтоді протидія насильству в сім’ї стала частиною державної політики. У 2007 р. до закону внесені зміни, а 25.09.08 р. прийнято Закон №599-VI Укра-

їни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї».

25 лютого 2008 р. Генеральний секретар ООН пан Гі Мун оголосив про початок багаторічної кампанії із протидії на-

сильству стосовно жінок. Він закликав лідерів усього світу підтримати кампанію шляхом відповідних дій на національному рівні, а також створити глобальну мережу лідерів, які допоможуть привернути увагу громадськості до проблеми насильства стосовно жінок.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про попередження насильства в сім’ї

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 10, ст.70 ) { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007, ВВР, 2007, N 15, ст.194 N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008, ВВР, 2009, N 13, ст.153 } { У тексті Закону України слова “у справах неповнолітніх” замінено словами “у справах дітей” згідно із Законом N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007 }

ст. 1 «…насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному та психічному здоров’ю»

іЗ колекції музею

Україна приєдналася до Всесвітньої кампанії у травні 2008 р., розпочавши Національну кампанію «Стоп насильству!». Мета кампанії: привернути увагу українського суспільства і його лідерів до проблеми насильства, як до порушення прав людини та залучити всіх та кожного до боротьби з цим явищем. В рамках Національної кампанії у березні 2009 р. розпочато створення Національної мережі «Чоловіки-лідери проти насильства».

41

іЗ колекції музею

Інформаційна кампанія «Я проти насильства!» Інформаційна кампанія «Я проти насильства» ініційована Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту спільно з програмою Європейського Союзу «Права жінок і дітей в Україні – комунікаційний компонент» з метою об’єднання українського суспільства проти такого ганебного явища, як домашнє насильство. Символ кампанії – браслет малинового кольору зі словами «Я проти насильства». Цей яскравий символ покликаний донести єдине просте повідомлення: носій відмовляється бути жертвою, відмовляється від жорстокості й толерантності до випадків жорстокості у власній сім’ї чи серед своїх друзів.

Листівка «Я отримала сьогодні квіти» до акції «16 днів проти насильства»

Плакати «Велике насильство починається з малого» (авторка Тамара Злобіна

Дитячі малюнки для конкурсу «Діти проти насильства»

42

Плакат «Домашне насильство. Подивіться знову та ви побачите його.»

Життя – це шанс. Скористайся ним.

Життя – це мрія. Здійсни її.

Життя – це обов’язок. Виконай його.

Життя – це цінність. Цінуй його!

Життя – це любов! Насолоджуйся нею.

Життя – це юдоль бід. Перебори все.

Життя – це удача. Шукай її.

Життя таке чудове – не загуби його.

Життя – це виклик. Прийми його.

Життя – це гра. Стань гравцем.

Життя – це пісня. Доспівай її.

Життя – це таємниця. Пізнай її.

Життя – це боротьба. Почни її. Життя – це краса. Милуйся нею. Життя – це скарб. Бережи його! Життя – це безодня невідомого. Не бійся, зроби крок уперед.

Це твоє життя. Борони його! Заповіт матері Терези, видатної католицької діячки ХХ ст., лауреатки Нобелівської премії миру

Ґендерні проблеми чоловіків

Ґендерні проблеми не є суто «жіночими», як вважає більшість населення України. Це проблеми всього суспільства, і жінок, і чоловіків. Основною проблемою чоловіків є надсмертність – переважання смертності чоловіків над жіночою смертністю, що потребує пильної уваги суспільства та глибокого усвідомлення його загрози. Середня тривалість життя чоловіків в Україні на 12,5 років менше, ніж жінок. Смертність українських чоловіків у віці 28–46 років перевищує жіночу в 4 рази. Сьо-

годні українські чоловіки вмирають передчасно (до 65 років) у 3 рази частіше, ніж їхні однолітки у країнах ЄС. 80% усіх самогубць – чоловіки працездатного віку. 90% ув’язнених в українських тюрмах – чоловіки. Серед померлих від інфаркту чоловіки становлять 79%, серед померлих від інсульту – 66%. На злоякісні новоутворення (рак) чоловіки хво-

ріють на 40% частіше за жінок. Отруєння, травми та нещасні випадки забирають щороку понад 80 тисяч чоловіків працездатного віку. Питома вага чоловічого фактору у безплідному шлюбі становить 50%. Рівень смертності чоловіків в Україні у віці 30–44 років перевищує цей рівень у країнах ЄС у 5 разів.

іЗ колекції музею

Журнал «Кореспондент» зі статтею «Вимираючий вид».

44

іЗ колекції музею

У 2009 р. Ольга й Олексій Карасьови реалізували проект «Вимираючий вид», в якому зібрали фотографії українських чоловіків, юнаків, хлопчиків.

1. Чоловік і пляшка – таке зображення є звичним для українського суспільства.

2. Хлопчиків з дитинства готують для того, щоб вони обрали для себе «чоловічу» справу. А чи навчають хлопчиків цінувати та зберігати своє життя?

1

2

Соціальна реклама, розроблена литовськими громадськими організаціями, у якій чоловікам пропонується помити посуд, прибрати домівку, поміняти підгузник дитині.

Такі ролі для чоловіків пропонує шведське суспільство. Справа для «справжніх» чоловіків з точки зору шведського суспільства – виховання дітей.

45

ÌÂÍÕРο ÔÇÐ

©Å Ľ̽ÈÛ ÉË Ê½ ÔÂÎÏÙ Ã ÊËÇ ÜÇ ÌÍËÃÅÈÅ ¿Î ÃÅÏÏÜ ¿ ÏÂÉÍÜ¿ ÊÂÍ ¿ÊËÎÏ Æ Ê ɽÈÅ ÉËÃÈÅ¿ËÎÏÂÆ ÎÅÈ ÎϽÏÅ ÏÅÉÅ

ÇÅÉ ÒËÏ ÈÅ ÎϽÏÅ

ÁÍÐÀРο ÔÇÐ

©Å Ľ̽ÈÛ ÉË Ê½ ÔÂÎÏÙ Ã ÊËÇ ÜÇ ÌÂÍÕÅÉÅ ¿ ÁÉË¿ÅÈÅÎÜ ¾ÐÏÅ ÈÅÕ ÁËÉËÀËÎÌËÁ½ÍǽÉŠĽÉÅÎÈÅÈÅÎÜ ÔËÉÐ Ê ɽÛÏÙ Ìͽ¿½ ÀËÈËÎÐ Æ ÌË¿ÂÈÅ ÊÕÅÒ Ã ÊËÇ

ʽ ¾ËÍËÏپРĽ Î¿Ë Ìͽ¿½

ÏÍÂÏÛ Î¿ ÔÇÐ

©Å Ľ̽ÈÛ ÉË Ê½ ÔÂÎÏÙ Ã ÊËÇ ÜÇ ÄʽÆÕÈÅ ¿ Î˾ ÎÅÈÅ ÁÈÜ ÏËÀË Ö˾ ÎϽÏÅ ÏÅÉÅ ÇÅÉ ¿ËÊÅ ÒËÏ ÈÅ ÎϽÏÅ ½È ÉÂʽ ÜÇÅÒ Ä½ÈÅÕÅÈÅÎÜ

Ê¿ ÁËÉÅÉÅ ÁÈÜ ÈÛÁÎÏ¿½

´ÂÏ¿ÂÍÏРο ÔÇÐ ÉŠĽ̽ÈÛ ÉË Ê½ ÔÂÎÏÙ Ã ÊËÇ

ÜÇ ÎÌÍËÉËÀÈÅÎÜ ÄÍÐÆÊп½ÏÅ ÎÏ ÊÐ ÊÂÌÍÅÆÊÜÏÏÜ ÎÐÎÌ ÈÙÎÏ¿ËÉ Ã ÊËÔË ÐÎÌ ÕÊËÎÏ Î½ÉËÍÂ½È ÄË¿½ÊËÎÏ Ï½ ÌÍËÑÂÎÎ ÆÊËÀË ¿ÅÄʽÊÊÜ ÃÅÏÏÜ Ï½ Á ÜÈÙÊ ÎÏÙ ÜÇÅÒ ÌÍÅÇȽÁËÉ

ÁÈÜ Ê½ÎÈ Áп½ÊÊÜ

46

ÈÛÁÂÆ Á ÒÏËÎ٠ʽÍËÁÃÐ

¬qÜÏРο ÔÇÐ ÉŠĽ̽ÈÛ ÉË Ê½ ÔÂÎÏ٠ʽÕÅÒ ½ÏÙÇ ¿

ÃÅÏÏÜ Ï½ Ì ÁÏÍÅÉÇÐ

ÜÇ Á½ÈÅ Ê½É Ê½ÕÅÉ ÁÂÜÉ

µËÎÏРο ÔÇÐ ÉŠĽ̽ÈÛ ÉË

ʽ ÔÂÎÏÙ ÔËÈË¿ Ç ¿ ÜÇ ÃÅÈÅ ÃÅ¿ÐÏ٠Ľ ÌÍÅÊÓÅ̽ÉÅ ÂÊÁÂÍÊË Í ¿ÊËÎÏ

ÂÊÁÂÍʽ Í ¿Ê ÎÏÙ u ÓÂ Í ¿ÊÅÆ

ÍËÄÌËÁ È ¿È½ÁÅ Í ¿ÊÅÆ ÍËÄÌËÁ È ¿ ÁÌË¿ Á½ÈÙÊËÎÏ Í ¿Ê½ ¿ÅʽÀËÍËÁ½ ÌÍ½Ó Ìͽ¿Ë ʽ ÃÅÏÏÜ

¿ ÈÙÊ ¿ Á ʽÎÅÈÙÎÏ¿½

ÎÙËÉРο ÔÇÐ

©Å Ľ̽ÈÛ ÉË Ê½ ÔÂÎÏÙ ÏÅÒ ÒÏË ÌÍËÁË¿ÃÅÏ٠ʽÕÐ ÎÌͽ¿Ð ĽͽÁÅ ÎÂ¾Â Æ Ê½Ö½ÁÇ ¿ ÜÇ Ä½ ¾½Ã½ÊÊÜÉ ÉËÃÐÏÙ ÎϽÏÅ

ʽÕÅÉÅ ÌËÎÈ ÁË¿ÊÅǽÉŠϽ ÌËÎÈ ÁË¿ÊÅÓÜÉÅ

47

Інформаційні ресурси gendermuseum

www.gender.at.ua Як інформаційний портал Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху створено у 2009 р. Створювачі та створювачки порталу поставили за мету зібрати якомога більшу кількість інформаційних і методичних матеріалів з ґендерної проблематики. Поступово ресурс перетворився на інформаційний простір Gender Space, який поєднує найбільшу в Україні кількість інформаційних ресурсів на ґендерну тематику, як національних, так і міжнародних. Сьогодні Gender Space – це майданчик для розміщення звернень і новин від жіночих громадських організацій та організацій ґендерного спрямування.

www.gendermuseum.com

інформаційні ресурси партнерів У Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху чимало друзів. Усі вони беруть участь у проекті «Створимо музей про себе!», надаючи інформаційну підтримку: Інформаційно-консультативний жіночий центр www.empedu.org.ua Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда-Україна» www.lastrada.org.ua Громадський інформаційноаналітичний центр для молоді www.ciacy.org.ua Мережа жіночих музеїв світу www.womeninmuseum.net Інформаційний ресурс «Політикантроп» www.politikan.com.ua Проект «Права жінок і дітей в Україні – комунікаційний компонент» www.vsirivni.com.ua Міжнародний онлайн-журнал «Кавказія» www.caucasia.at.ua Квір-спільнота «Інсайт» www.insight-ukraine.org.ua Асоціація журналістів «ҐендерМедіаКавказ» www.gmc.ge Ґендерний центр Каунаського технологічного університету www.en.ktu.lt Фонд імені Гайнріха Бьолля (представництво в Україні) www.boell.org.ua Феміністський блог www.feminisnts.wordpress.com Московський інститут ґендерних досліджень www.forum.gender.ru

Віртуальну версію музею, створено у 2010 р. за підтримки Українського жіночого фонду. Далеко не всі, хто бажає побачити харківський музей, зможуть приїхати до Харкова. Тому прийнято Створювачки видання рішення створити віртуальну вер- Упорядниця Тетяна Ісаєва Дизайнерка Марія Чорна сію музею, завдяки якій експозиції Редакторка Дарина Купко музею зможуть відвідати всі, незалежно від місця проживання.

www.gendershow.rpod.ru

Команда проекту «Створимо музей про себе»

Інформаційно-просвітницький канал, на якому розміщено колекцію фільмів, аудіо- й відеоматеріалів з ґендерної проблематики та протидії домашньому насильству.

Керівниця проекту Тетяна Ісаєва Менеджерка Людмила Стефанова Дизайнерка Марія Чорна Технічний директор Дмитро Мартиненко PR-менеджерка Ольга Карасьова Перекладачка Тетяна Демченко Кореспондентка Світлана Сененко

48

Наклад: 2000 прим.