Web glos polonii укр спецвипуск (1)

Popular Science Magasine

ГОЛОС п

о

л

о

н

і

ї

Спецвипуск

15 липня 2015

В НОМЕРІ: БалтоЧорноморський Союз може стати надійним щитом європейськоЇ цивілізації стор. 60 ПОВЕРНІТЬСЯ ОБЛИЧЧЯМ ДО ПОЛЬЩІ! стор. 84

КІборги:

Ми захищаємо всю Європу

ПРАВДА ПЕРЕМОЖЕ

www.slopol.blogspot.com Projekt jest współfinansowany ze środków finansowych otrzymanych z Ministerstwa Spraw Zagranicznych w ramach konkursu na realizację zadania “Współpraca z Polonią i Polakami za granicą w 2015.

СЛОВО РЕДАКТОРА

Світ над прірвою Агресія путінської Росії проти України стала серйозним викликом для усієї системи глобальної безпеки. Над європейською цивілізацією нависли чорні хмари неоголошеної війни. «Ми чудово розуміємо, що сьогодні Грузія, завтра Україна, післязавтра Балтійські країни, а згодом, може, час і на мою країну, на Польщу! Ми були глибоко переконані, що приналежність до НАТО і Євросоюзу завершить період російських апетитів. Виявилося, що ні, що це помилка», - говорив у серпні 2008 року покійний Президент Польщі Лех Качинський, виступаючи на мирному мітингу у Тбілісі під час збройної агресії Росії проти суверенної Грузії. Бачимо сьогодні наскільки влучними були його слова... Володимир Іщук,

головний редактор

Після війни в Грузії настав час України. Нищівна поразка російських агентів, які, будучи у владі, вподовж 20 років підривали безпеку України, змуcила Путіна відкинути маску демократа і показати світові своє справжнє обличчя. Мирних і толерантних європейців із України вбивали на Євромайдані. Озброєні до зубів російські війська вторглися у Крим і анексували частину української території. Банди російських опричників, вишколені і озброєні російськими спецслужбами, вторглися на Донбас. Господар Кремля вже не приховує своїх справжніх намірів. Він відкрито, прямо перед телекамерами телебачення «Russia Today», обурюється спробами стримування російської агресії. Привселюдно демонструє роздратування тим, що євроатлантичний блок хоче «зберегти міжнародний порядок, створений в останні десятиліття після розпа-

ду Радянського Союзу», і відкрито заявляє, що «Росія ніколи не погодиться з існуючим світовим ладом». Гвалтуючи норми міжнародного права, Кремль хоче нав’язати світові новий порядок, в якому свободи і права людини стануть пустими словами. Агресія проти України це, передусім, війна варварського, євразійського деспотизму з європейською цивілізацією. Війна проти свободи і гідності. Вона несе серйозну загрозу для усіх європейців. Це очевидний факт. «Європа немає майбутнього без України», - зауважив спеціаліст з питань Центральної і Східної Європи, професор Єльського університету Тімоті Снайдер в есеї, оприлюдненому на сайті газети «Allgemeine Zeitung». Якщо міжнародна спільнота дозволить Путіну дестабілізувати і взяти під контроль 45-мільйонну країну, то вся система міжнародної безпеки

завалиться, як картковий будиночок. Европа опиниться у тіні брутального євразійського деспотизму. Імперія Зла повстане із небуття, а світ зануриться у темний період хаосу, конфліктів і серйозних загроз для безпеки людства... Путін поводиться як Гітлер за кілька років напередодні Другої світової війни. Тому варто згадати слова Вінстона Черчилля, який в Палаті Громад Великобританії, після укладення в 1938 році Мюнхенської угоди з Гітлером, сказав: «Вибираючи між війною і ганьбою, ви вибрали ганьбу. Тепер ви отримаєте війну». І мав рацію. Не пройшло й року, як Гітлер напав на Польщу, а Велика Британія була змушена оголосити війну Німеччині. Почалася Друга світова — найкривавіша війна в історії людства... Сьогодні Європа і світ стоять перед таким самим вибором... popular science magazine /

1

Руські йдуть! Війна цивілізацій.

Popular Science Magazine

6-25

Загальнополітичний науковопопулярний журнал Свідоцтво про реєстрацію Серія ЖТ № 171/548 Р видане 09.10.2012 р. Головним управлінням юстиції в Житомирській області. Засновник і видавець: ПП Іщук Н.В. Адреса редакції: м. Житомир, пл. Перемоги, 6, кім. 207 Тел.: +38 097 793 30 81 www.zszpol.blogspot.com e-mail: kostecka777@gmail.com Головний редактор (відповідальний за випуск): Володимир Іщук Тел.: +38 098 53 222 43 www.slopol.blogspot.com e-mail: zolkiewski777@gmail.com Колектив редакції: Проф. Андрій Герасимчук Тел.: +38 098 461 41 11 Тетяна Пашкевич Тел.: +38 096 700 35 67 e-mail: tania_zt@bk.ru Ірина Загладько Тел.: +38 097 245 29 25 e-mail: irina_zagladko@mail.ru Коректор: Корзун Ірина Іванівна Тел.: +38 093 729 73 35 Аліна Дембіцька Тел.: +38 093 785 55 77 e-mail: dembickaya.alina@gmail.com Дизайн, макет, верстка: Дмитро Гусаркін Teл. +38 067 527 80 12 e-mail: dima.gusarkin@gmail.com Володимир Лаговський Tel. +38 067 304 20 28 e-mail: hendrixx@mail.ru Обкладинка: Володимир Лаговський, фотограф Іван Ясній Друкарня: QLCO. Agencja Reklamowo-Wydawnicza Quick Lopez CO. Robert Stachowicz Тираж: 500 екземплярів Розповсюджується безкоштовно Редакція не повертає незамовлені тексти та фотографії, а також залишає за собою право редагування і скорочення надісланих матеріалів. Редакція відповідає тільки на окремі вибрані листи. Редакція не несе відповідальність за зміст статей, оголошень та реклам. Копіювання і поширення редакційних матеріалів із посиланням на журнал заохочується.

INTERMARIUM.

БалтоЧорноморський Союз може стати надійним щитом європейської цивілізації

56 Поверніться обличчям до Польщі!

80-83

Прогноз Stratfor:

64-65

1.

4.

Слово редактора Світ над прірвою АКТУАЛЬНО Мукачівський синдром. Російський слід Імперія Зла

10. Руські йдуть. Що загрожує світовій цивілізації

15. Drang nach westen Без коментарів

16. Жириновський: «Ми повинні першими розпочати світову війну»

18. Кремлёвский шаман. Дугин

ЗМІСТ

читайте в

номері

Росія розпадеться, а Польща стане лідером Східної Європи

жаждет мирового гоподства России «Русскій мір»

22. Рабство проти свободи Обыкновенный фашизм

Фрагменты выступления Михаила Саакашвилли в ООН

48. Російський гамбіт З перших вуст

52. Позывной Аскольд: Украинский народ остановит агрессора Геополітика

56. Чому ми прагнемо в НАТО?

59. Столтенберг: НАТО тримає

двері для України відкритими

60. Intermarium. Балто-

Чорноморський Союз може стати надійним щитом європейської цивілізації Історія

64. За вашу і нашу Свободу 66. Визволення Житомира навесні 1920 року

Прогноз 24. В чём правда брат?

Stratfor: Росія розпадеться, а 26. Неонацисти усіх країн єднайтеся 70. Польща стане лідером Східної з Росією

27. У Росії існує 50 фашистських організацій

Війна цивілізацій

28. Задзеркалля Путіна. Після

Криму черга Правобережної України і Польщі?

Європи

72. Chatham House: НАТО и ЕС

должны дать жёсткий ответ на гибридную агрессию России Тероризм

74. Кремлівський слід в Ісламській

державі 30. Хотят ли русские войны?

35. Росія погрожує ядерною зброєю 77. У новій воєнній стратегії Пентагон поставив Росію в один 36. У каждой войны свой Гитлер ряд з ІДІЛ Тайная война 78. Навіщо Путіну створювати Ісламську Державу?

42. Тайная война. Агенты влияния против Европейской Украины 80. Исламский терроризм был 44. Кремль разжигает рознь. создан по заданию КГБ

Актуально

Мукачівський синдром. Російський слід Конфлікт у Закарпатському місті Мукачеве розколов проукраїнський табір. Радикали виступають за продовження української революції, помірковані вважають, що Україна не переживе подвійний конфлікт проти зовнішнього і внутрішнього ворога. Хоча конфлікт має відверто кримінальний характер, його сторонами є підрозділи "Правого сектору" і депутата Ланьо, який є людиною кума Путіна Віктора Медведчука. Вороги України вдало заманили в пастку не лише "Правий сектор", а й усю Україну... Існує ймовірність, що конфлікт на Закарпатті є найбільш вдалою спецоперацією Москви з 2013 року. На жаль, українці виявились надто короткозорі для адекватної реакції на такі провокації. Пропонуємо увазі читачів точку зору проректора Острозької академії Петра Кралюка, оприлюднену Українською службою Радіо Свобода. Російська агентура

інтенсивно працює на Закарпатті. Кум Путіна Віктор Медведчук тривалий час був «начальником» Закарпаття і досі зберігає вплив на процеси, які відбуваються в цьому краї

Петро Кралюк, український філософ, письменник, публіцист. Доктор філософії, заслужений діяч науки і техніки України, професор Національного університету «Острозька академія».

П

ід час написання цієї статті ще тривав конфлікт між представниками «Правого сектору» та силовиками на Закарпатті. Але як би він не закінчився, сам конфлікт змушує задуматись над багатьма речами.

Розмита ідентичність, російська агентура й кримінальні клани

Років п’ять тому побував я на Закарпатті й поспілкувався з

4 / popular science magazine

простими людьми. Захотілося знати, як вони себе ідентифікують. Спілкувався, зокрема, в районі, де відносно сильні позиції так званих русинів. Тут практично розмовляють не українською мовою, а на місцевих діалектах. Навіть можна побачити «русинські» написи на магазинах у населених пунктах. І коли я запитав цих місцевих жителів, як вони сприймають киян, то почув відповідь: «Мацкалі». Щодо галичан, то їх охарактеризували як поляків. Щодо власної ідентифікації, ці люди

не змогли сказати чогось певного. Коли я їх спитав: «А як же Україна?», то почув цікаву відповідь: «Україна – в телевізорі». Певно, треба трохи знати історію Закарпаття (до речі, цей термін суто радянський; з’явився, коли цей край увійшов до складу СРСР), аби зрозуміти розмитість ідентичності місцевих жителів. Так, більшість населення Закарпаття – українська. Але років 60 тому мало хто з місцевих жителів себе так ідентифікував. У більшості випад-

Російський слід

явно відчувається в мукачевських подіях

ків використовувався традиційний етнонім русини. Взагалі то цей термін домінував на наших землях аж до ХІХ століття. Просто на Закарпатті він найдовше «затримався». Але зараз етнонім русини використовується (переважно російськими пропагандистами) для того, щоб дезорієнтувати закарпатців. Спеціально твориться «русинська ідентичність», говориться про окремий русинський народ, його мову і, звісно, про пов’язаність русинів із росіянами. Створені русинські організації непогано фінансуються нашими «північними братами». Не даремно на Закарпатті можна знайти різноманітну русинську літературу. Й хоча місцеві люди не особливо переймаються русинством, його пропаганда робить свою справу. Закарпаття сприймається як багатонаціональний регіон. На його теренах, окрім українців, живуть угорці, словаки, поляки, румуни, росіяни, німці тощо. Ці меншини в більшій чи меншій мірі зберігають свою ідентичність. «Українізуватися», тобто ставати патріотами України, вони не поспішають, певно, вважаючи, що Україна – це не дуже серйозно. Також не виявляють вони й бажання вивчати українську мову. У міжнаціональному спілкуванні, радше, використовують російську. Особливо агресивно налаштована щодо «україні-

зації» угорська меншина. Її представники, які компактно живуть у південно-західній частині Закарпаття, вимагають для себе прав автономії. Вони мають чималі преференції з боку Угорщини, а це дозволяє їм вести себе відносно незалежно. Як правило, ці люди підтримували політичні сили, що мали антиукраїнський характер, зокрема, Партію регіонів. Додайте до цього інтенсивну роботу російської агентури на Закарпатті. Ще з часів СРСР до цього регіону була прикута особлива увага КГБ. Адже Закарпаття було одним із головних «вікон» СРСР у Центрально-Східну Європу. Саме звідти здійснювалися танкові рейди і на повсталу Угорщину в 1956 році і на Чехословаччину під час Празької весни. Після розпаду СРСР ця агентура, звісно, мусила трансформуватися. Але її традиції не зникли. Її естафету успішно підхопила ФСБ. Для Росії Закарпаття й далі лишається одним із важливих регіонів. А враховуючи розмиту ідентичність й етнічну диференційованість місцевого населення, тут поле діяльності для цієї агентури цілком благодатне. Вказані чинники відіграли не останню роль у формуванні кримінальних кланів на Закарпатті. Взагалі за роки незалежності такі клани сформувалися в різних регіонах,

особливо тих, де були значні матеріальні цінності. І тут Закарпаття аж ніяк не пасло задніх. Великі рекреаційні ресурси, відповідно, висока ціна за землю, значні лісові запаси, які стали об’єктом хижацької експлуатації, зрештою, чималі можливості контрабанди через кордони – все це разом взяте й привело до формування тут кримінальних кланів, котрі уміло використовували й диференційованість місцевого населення, й зв’язки з російською агентурою. Не даремно ж Віктор Медведчук, один із колишніх очільників сумнозвісної СДПУ(о), який тривалий час був «начальником» Закарпаття і який продовжує зберігати певні позиції в цьому краї, відверто демонструє свої зв’язки з Кремлем. Те саме робить ще один із відомих закарпатців – Нестор Шуфрич. Тому не дивно, що Закарпатська область виявилася чи не найбільш «ватною» серед західноукраїнських областей. На жаль, на ці проблеми практично не звертала уваги центральна українська влада. Ніхто серйозно не займався формуванням на Закарпатті української ідентичності (радже, навпаки, здійснювалася її руйнація). А щодо закарпатських кримінальних кланів, то вони зуміли непогано закріпитися на Київських пагорбах.

Постріли в Мукачеві – це постріли в Україну Мукачево – місто специфічне. Чомусь у минулі часи воно ставало головним осередком повстань в Угорщині. І саме конфлікт у цьому місті під час виборів міського голови став ніби «предтечею» Помаранчевої революції. Чи не відіграє Мукачево знову роль революційного каталізатора? Не будемо аналізувати стрілянину, яка відбулася в цьому місті між членами «Правого сектору» й правоохоронцями. popular science magazine /

5

Актуально

Багато тут говорено й наплутано. Але, думаю, сумніву немає, що одним із важливих аспектів цієї стрілянини – розбірки місцевих кланів за ринок контрабанди сигарет. Проте подібні розбірки для України – не новина. Новина в іншому, що тут спровокували жорсткий конфлікт зі стрілянням із гранатометів, спаленими міліцейськими автомобілями та іншими речами, які створюють непогану картинку для мас-медіа – особливо російських. Для останніх у нинішніх умовах – це чудовий подарунок. Можна говорити, що «фашисти» із «Правого сектору» безчинствують в Україні, використовуючи зброю і таке інше. Тепер вже точно можна лякати цими «фашистами» людей і в Росії, і в Україні. Як на мене, то в мукачівських подіях явно відчувається «російський слід». Інша річ, як тут працює російська агентура. І як вона зуміє використати протистояння в Мукачеві. Водночас питання, чи зможе українська влада цей конфлікт локалізувати, не допустити його розростання й «третього майдану», на який із нетерпінням чекає російське керівництво. Але як би цей конфлікт не розгортався далі, він вже на сьогодні має результати. І всі вони, за великим рахунком, на користь Росії.

6 / popular science magazine

По-перше, цей конфлікт створив вкрай негативний імідж України в очах Європи. Тим паче, що він стався близько до кордону з країнами ЄС. Це, безперечно, загальмує

Події в Мукачевому

стали чудовим подарунком для пропагандистів із російських засобів масової дезінформації

просування України до Євросоюзу. А про безвізовий режим для громадян України в країни ЄС на певний час можна забути. По-друге, стрілянина в Мукачеві створила велику напругу в українському соціумі, відволікши чималі сили від війни на Донбасі. Образно кажучи, Росія зуміла відкрити на Закарпатті «другий фронт», який може розповзтися по всій Україні. По-третє, вищезгадана подія призведе до зниження рейтингу патріотичних сил і посилить вплив проросійського «Опозиційного блоку». Не даремно останній зараз ставить питання про переобрання Верховної Ради. Словом, події в Мукачеві – це серйозний виклик для України. Чи справиться вона з ним, залежить від нас і від нашої мудрості.

Під час стрілянини в Мукачевому був убитий терорист «ДНР»

П

ід час перестрілки в Мукачевому загинув боєць самопроголошеної «ДНР» і був поранений ще один із позивним «Заєць». Таку новину в соцмережі оприлюднив російський найманець, командир розвідувальнодиверсійної групи терористів Едуард Гілазов із позивним «Рязань». «Операція по ліквідації проводилася за участі загонів “Правого сектору” за учаті Київської хунти», - написав терорист.

Генерал Скіпальський вважає, що необхідно покарати контрабандистів і правоохоронців, які їх прикривають Існує найгірший і найкращий сценарій розвитку подій у Мукачевому. Про це в коментрі «Обозревателю» розповів екс-заступник голови СБУ, голова Союзу офіцерів України, генераллейтенант Олександр Скіпальський. «Найгірший сценарій — це невиправдане кровопролиття, збройне протистояння між “Правим сектором” і урядовими структурами», - сказав він. Генерал також додав, що якщо події розгортатимуться згідно цього сценарію, то «уся нечисть, яка розкрутила це протистояння — контрабандисти і злочинці — залишаться осторонь, а ті, хто мають бути зацікавлені в тому, щоб держава була сильною, зіштовхнуться у протистоянні в інтересах злочинців». На його думку, найкращий сценарій такий: сторони конфлікту терміново розводяться, надаються гарантії припинення вогню, починаються перемовини між керівництвом країни і керівниками “Правого сектору”, далі - «притягнення до відповідальності злочинців, винних у тому, що сталося — і безпосередньо цивільних контрабандистів, і контрабандистів у погонах», - заявив Скіпальський. Генерал відмітив, що позиція керівництва країни є «однобічною». Зокрема, не озвучуються глибинні при-

чини того, що відбулося, а саме: відсутність боротьби із контрабандою і наявність злочинців у владних кабінетах. «За будь-яких обставин винна влада, яка допустила існування контрабандистів

ДО КОНТРАБАНДИ

сигарет на Закарпатті причетні всі сторони конфлікту

і створила прецедент таких дій зі сторони “Правого сектору”. Вона повинна правдою боротися з реальними злочинцями на кордоні і в цілому по Україні», - переконаний генерал СБУ.

Стрілянина в Мукачевому – розбірки між Балогою і Ланьо, – ЗМІ

С

трілянина в Мукачево, яка 11 липня сталася на території комплексу “Антарес”, стала наслідком розборок між двома народними де-

путатами – Віктором Балогою і Михайлом Ланьо. Про це “Обозревателю” розповіло джерело в правоохоронних органах. “Балога і Ланьо ділять ринок контрабанди.

За кожним стоять озброєні формування. У Ланьо своя група, за Балогою формування, які “ходять” під прапорами ”Правого сектора“, – повідомило джерело. popular science magazine /

7

8 / popular science magazine

Я - російський

окупант! Росія вже не криється, а відверто погрожує Заходу... У мережі з’явився російський пропагандистський ролик «Я - російський окупант», в якому вихваляється «цивілізаторська місія» Росії. «Здрастуйте. Я - російський окупант. Це моя професія. Так склалося історично. [...] Зрозумійте, мені не потрібна ваша лицемірна свобода, мені не потрібна ваша гнила демократія, мені чуже все, що ви називаєте західними цінностями. У мене інші інтереси. Ввічливо попереджую в останній раз. Не наражайтеся! [...] Так, я окупант і я втомився вибачатися за це. Я окупант по праву народження, я агресор і кровожерна потвора. Бійтеся мене», - йдеться у ролику. Трихвилинний матеріал з’явився в мережі 27 лютого 2015 року і набув найбільшого розголосу після того, як його опублікував у Твіттері віцепрем’єр Росії Дмитро Рогозін. Ролик переглянули мільйони глядачів.

popular science magazine /

9

ІМПЕРІЯ ЗЛА

Руські йдуть!

Що загрожує світовій цивілізації?

Багато європейських політиків досі наївно вірять у можливість майбутньої «поступової нормалізації» відносин із Росією. Ці ілюзії дуже небезпечні, адже Москва кинула виклик самому існуванню європейської цивілізації. Для Кремля дипломатія завжди була і буде інструментом маніпуляції, шахрайства і приспання пильності противника. Влучний вислів Бісмарка про те, що «Угода з Росією не варта паперу, на якому вона написана», є сьогодні надзвичайно актуальним. Будь-які «перезавантаження», нормалізації і потепління стосунків з Росією завжди будуть тимчасовими. Москва ніколи не відмовляється від своїх нездорових амбіцій та ірраціональних претензій.

Володимир Іщук, редактор

«Однією із найбільш нагальних геополітичних потреб Росії є відновлення імперії. Це не тільки один з можливих шляхів розвитку Росії, але необхідна умова для існування незалежної держави на незалежному континенті», - написав впливовий російський стратег Олександр Дугін у своїй книжці «Основи геополітики». «Процес «відновлення імперії», - продовжує Дугін, - повинен від самого початку зосередитися на далекій меті, якою є вихід до теплих морів. Основною довгостроковою програмою Росії є континентальна інтеграція, створення материкового євразійського простору від Токіо до Азорських островів. Завданням Москви є розширення свого стратегічного впливу на схід, захід і південь». На Заході таке мислення може здаватися божевіллям, але саме такий світогляд домінує в середовищі впливових російських еліт.

Жадання домінації Росіяни справді мріють про світове панування. Абсолютно серйозно. І хоча для західних еліт важко це зрозуміти, але ірраціональне прагнення Москви до територіальної експансії є фундаментом російської політики. Рівень російських претензій є вражаючим. «Ми – Союз Панів, нових повелителів Євразії. Ми –

10 / popular science magazine

імперобудівничі новітнього типу і не згодні на менше, ніж влада над усім світом, яку, як відомо, може дати тільки контроль над євразійським материком. […] Ми побудуємо нову країну - Росію-3, Росію-Євразію, велику Євразійську Імперію від океану до океану», - проголошує катехізис опричників з Євразійського Союзу Молоді. І це не тількі декларація молодих максималістів. Це державна політика Росії, адже дугінська ідеологія євразійства домінує в середовищі російських політиків, управлінців, силовиків і дипломатів. З приходом до влади Владіміра Путіна почалося поступове втілення в політичну практику стратегії Дугіна. Криваві війни в Чечні, Грузії, Сирії та Україні є результатом втілення євразійської концепції. Після численних відвертих розмов з Путіним канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила, що президент Росії «втратив зв’язок із реальністю». Вона була вражена його неадекватністю та ірраціональністю. Кремлівського диктатора дратує сам факт того, що хтось перешкоджає російській експансії на Захід. Він відверто про це говорить. Наприклад, 26 січня 2015 року, на зустрічі зі студентами в СанктПетербурзі, Путін заявив, що українська армія є «легіоном НАТО», який намагається «геополітично стримати Росію». Фрейдистська помилка в промо-

ві російського лідера виразно свідчить про його плани і наміри. Обурення тим фактом, що хтось намагається «геополітично стримувати Росію», свідчить про те, що Москва готується до експансії в західному напрямкові, адже метою Кремля є повзуча гібридна агресія в Європі. Ця мета є для Путіна настільки очевидною, що він відверто демонструє обурення тим фактом, що суверенні держави НАТО і США перешкоджають Росії в її агресивній політиці. Путін обурювався геополітичним стримуванням Росії так, начебто він не усвідомлював усієї абсурдності своїх претензій. В його розумінні агресивна, експансіоністська політика Росії є нормою. І його надзвичайно дратують будь-які спроби стримування російської агресії.

Про що мріє диктатор? Непередбачувані дії Путіна на міжнародній арені є джерелом глобальних загроз, тому аналітики шукають відповіді на питання, чого хоче, про що мріє і до чого прагне російський лідер? У цьому контексті найбільш цікавою є його версія ідеального майбутнього. Щоб зрозуміти світогляд людини, варто уважно придивитися до її улюблених книжок. У минулому році американський тижневик «Newsweek» опублікував статтю «Домашні звички сучасного диктатора („The Private Habits of a LatterDay Dictator”), в якій розповідається, між іншим, про улюблені книжки російського лідера. Журналіст пильно придивився до книжок, які впродовж остан-

Катехізис Євразійського союзу молоді:

"Ми – Союз Панів, нових повелителів Євразії. Ми – імперобудівничі новітнього типу, і не згодні на менше, ніж влада над усім світом, яку, як відомо, може дати тільки контроль над євразійським материком"

ніх років лежали на столі у Путіна, адже вони чудово відображають сферу його інтересів. Серед них – історичні книжки про Івана IV Грозного та імператрицю Катерину ІІ, вульгарний трилер Захара Прилєпіна про конфронтацію чеченців із міліцією, а також твір Михайла Юрьєва «Третя імперія. Росія, яка повинна бути». Остання книжка може бути цікавим джерелом для аналітиків, які прагнуть зрозуміти спосіб мислення, світогляд і геополітичну стратегію господаря Кремля, оскільки в ній чітко описаний бажаний для імперіалістів довгостроковий політичний сценарій. Цікаво, що твір анонсований як пророчий план, який російські еліти повинні обов’язково втілити в життя. В анотації книжки зазначається, що: «Третя імпеpopular science magazine /

11

ІМПЕРІЯ ЗЛА

ПОЛІТИЧНА МАПА СВІТУ

згідно з улюбленою книжкою Путіна «Третя Імперія»

рія» є детальною багаторівневою утопією, яка приваблює читача образом майбутнього світу. Це книжка-прогноз, книжка очікуваних змін» і далі, що «автор книжки не є письменником-фантастом», навпаки, він є серйозним і компетентним експертом і державним діячем (був радником уряду РФ в ранзі міністра промисловості і віце-спікером Держдуми). Відтак варто уважно придивитися до змісту цього твору, адже картина майбутнього, яку змальовує автор, вражає своїм мороком. Заглянемо у її зміст...

Росіяни справді мріють про світове панування Третя Імперія Рік 2053. Внаслідок глобальних війн на політичній мапі світу залишилося лише п’ять стабільних супердержав, кожна з яких є унікальним типом цивілізації: Російська імперія, Американська федерація, Ісламський халіфат, Китай та Індія. У Москві править тиран, який опирається на опричників – до-

12 / popular science magazine

мінуючу в країні військовополітичну касту. Російська імперія окупувала усю Європу і розтягнулася від Тихого до Атлантичного океану. Ініціатором переділу світу стала Москва. Цікаво, що згідно з книгою все почалося в Україні... Аналізуючи деталі російського вторгнення на Сході України, здається, що Путін намагається ретельно повторити сценарій, описаний у книжці «Третя імперія». Бракує хіба що абревіатур ДНР і ЛНР. Згідно зі змістом книжки, виданої в 2007 році, російську агресію спровокувала політична криза в Україні, яка спалахнула після того, як влада в Києві прийняла рішення вступити до Європейського Союзу і НАТО. Це стало причиною бунту проросійських бойовиків на півдні та сході України. Росія вирішила направити 80-тисячний військовий контингент на допомогу бунтівникам і анексувала землі від Харкова і Донецька аж до Одеси. Потім захопила землі Казахстану, Білорусі, Придністров’я, Абхазії і Південної Осетії. Через кілька років Кремль розірвав усі міжнародні угоди і вийшов зі складу усіх міжнародних організацій, в тому числі із ООН.

Невдовзі - згідно з улюбленою книжкою Путіна, - Росія досягла досконалості в галузі оборони і озброєння, спровокувала короткий переможний конфлікт з США і НАТО, під час якого довела свою перевагу і змусила Сполучені Штати до стратегічної ізоляції. Країни Західної Європи капітулювали і в результаті ультиматумів і непохитного тиску скорилися перед Кремлем і увійшли до складу Російської імперії. Але не всі. Великобританія, Ірландія, Польща, Центрально-Східна Україна і Туреччина відкинули російський ультиматум і вирішили боротися за свободу до останньої краплі крові. Почалися війни експансії. Першою була війна Росії проти України і Польщі, в результаті чого українська і польська армії були знищені. Жорстокі опричники вбили мільйони мирних мешканців, зруйнували міста та інфраструктуру противника. Згідно з мареннями автора «Третьої імперії» такі чудові культурні центри, як Варшава та Краків зазнали нищівних руйнувань, а Львів був свідомо зрівняний із землею. У книжці наводиться також детальний опис підкорення Європи і впровадження деспотичної глобальної домінації Москви. Чи не про таке майбуття мріє кремлівський диктатор та інші прихильники «Великої Росії»? Російська політична практика не залишає сумнівів — Путін намагається впровадити в життя сценарій, описаний в книжці Михайла Юр’єва. Варто підкреслити, що твір «Третя імперія» є надзвичайно популярним в середовищі російських політичних, адміністративних і військових еліт. Його не можна визнати безневинною фантазією автора, адже ця книжка впливає на світогляд людей, які формують російську стратегію і політику. Багато впливових росіян вважають її до-

бре продуманим планом. Події в Україні, які відбулися через п’ять років після написання цієї книжки, дають підстави припускати, що Путін діє згідно зі сценарієм, змальованим у книжці «Третя імперія».

Москва погрожує війною Ідеї, описані в книжці російського візіонера, є матрицею сучасної російської політичної свідомості. Саме тому віце-спікер російської Державної Думи Володимир Жириновський так відкрито погрожує Заходу тотальною війною на знищення.

- Усі проблеми війни і миру, пов’язані сьогодні з Україною, буде вирішувати одна людина — глава російської держави. […] Третя світова війна — це найважливіше рішення. Я переконаний, що воно вже прийняте. Що залишиться від країн Балтії? Нічого не залишиться. Дислокуються там літаки НАТО. В Польщі є система протиповітряної оборони.

Доля Прибалтики і Польщі вже вирішена. Вони будуть знищені. Там нічого не залишиться, - заявив віце-спікер російського парламенту в інтерв’ю для телеканалу «Росія 24». Такі відверті погрози щодо сусідів і усього світу свідчать, наскільки сильно деформувалася політична думка в путінській Росії. Росія занурилася у морок апокаліптичного месіанства, імперіалізму і експансіонізму. На жаль, це не емоційна заява, а констатація очевидного факту. Російські еліти і більшість росіян дивляться на світ очима Дугіна, Юр’єва, Кисельова та інших пророків Армагедону. Москва люто ненавидить Америку, яка після Другої світової війни не дозволила сталіністам завоювати всю Європу. Америка стала локомотивом НАТО і досі залишається гарантом свободи і суверенітету європейських націй. Ось чому росіяни так вперто підтримують антиамериканські настрої по всьому світу.

МОСКВА ЛЮТО НЕНАВИДИТЬ АМЕРИКУ,

яка після завершення Другої світової війни не дозволила сталіністам захопити усю Європу

«Є сьогодні в світі сила велика і поважна, - яка стоїть на нашому шляху. Це цивілізація далекого Заходу, по той бік океану. США. Ми повинні ввести сувору антиамериканську гігієну. Це перший крок на шляху великої війни континентів: Євразії проти Атлантики. У нас є абсолютний ворог. Це США. Це початок і кінець нашої ненависті», - проголошує катехізис молодих опричників Євразійського Союзу Молоді. Саме в такому дусі виховуються наступні покоління путінської Росії.

Метою Кремля є повзуча агресія в Європі Європа в стилі Путіна З метою реалізації російської геополітичної стратегії зосереджено величезні фінансові, матеріальні, інституціональні і людські ресурси. Євра­ зійську політику впроваджує не тільки російське МЗС, але всі без винятку державні інституції: ЗМІ, заклади освіти, спецслужби та вісім науководослідницьких інститутів. popular science magazine /

13

ІМПЕРІЯ ЗЛА

На Заході за російські гроші в інтересах Росії працює розгалужена мережа агентів впливу, яка складається з низки юридичних і фізичних осіб, які поширюють антиамериканські настрої, провокують територіальні суперечки і розпалюють міжнаціональну ворожнечу. Численні ЗМІ, громадські організації, політичні партії і аналітичні центри, з метою зруйнування єдності Заходу, всіма можливими засобами і каналами поширюють російську пропаганду. Популяризують ідеї ненависті, антилібералізму, антиамериканізму, антисемітизму, а також неомарксизму і націоналізму. Пробуджуючи шляхетні і патріотичні почуття різних народів, Москва намагається знищити НАТО і ЄС, щоб потім нав’язати Європі своє домінування, а в перспективі помити чоботи російських солдат в Атлантичному океані. «Політика Росії – незмінна. Російські методи й тактика мінялися й будуть змінюватися, однак головна мета російської політики – підкорити світ і правити у ньому – є і буде незмінною. «Московський панславізм – усього лише одна із форм загарбництва», - влучно зауважив колись німецький філософ Карл Маркс. Сьогодні ці його слова є надзвичайно актуальними.

14 / popular science magazine

Геополітичне стримування Росії Необхідно подивитися правді в очі й усвідомити, що світ постав перед обличчям серйозної загрози. Російські імперіалісти прагнуть експансії, й весь світ повинен об’єднатися, щоб їх зупинити. Треба усвідомити, що Путін веде неоголошену війну проти усієї європейської цивілізації, і адекватно реагувати на різні форми російської агресії. Не варто чекати поки гібридна війна перейде в гарячу фазу на території країн НАТО і ЄС. Погодитись на умови Путіна в справі України означало би віддати в руки агресора черговий стратегічно важливий плацдарм. Будь-які спроби підписання компромісних угод Росія буде сприймати як ознаку слабкості Заходу. Немає жодних підстав сподіватися на можливість поступової нормалізації стосунків з Росією без повалення і цілковитого демонтажу правлячого режиму в Москві. Обмеження чи відміна санкцій щодо Росії було б фатальною помилкою Європи. Нормалізація стосунків з нечесним, лукавим і підступним агресором неможлива хоча б тому, що в середньостроковій перспективі Москва не збирається відмовлятися від

розгалужена мережа агентів впливу за російські гроші в інтересах Росії працює на Заході

агресії. Після війни в Грузії світ погодився на «перезавантаження» і нормалізацію стосунків, проте через п’ять років Росія розпалила нову війну в Україні. Хто наступний? Вікторія Нуланд, асистент секретаря Держдепартаменту США, слушно зауважила, що доля Європи і світу вирішується в Україні. – Сьогодні від України залежить, чи буде Європа розвиватися віль-

Вікторія Нуланд: «Доля Європи і світу вирішується в Україні» на і мирна, чи буде знищена. Українська лінія фронту у війні за свободу — це наша лінія фронту, - сказала Нуланд. У свою чергу відомий американський фінансист Джорж Сорос сказав, що: «Європа має пробудитися і визнати, що стала об’єктом російської агресії. Допомога Україні повинна трактуватися як видатки на оборону ЄС». Ці слова не мають бути голосом волаючих у пустелі. Західні лідери повинні їх почути. Бо завтра може бути пізно.

Drang nach westen Десант з повітря і російські танкові колони в польській столиці. Черговий удар на Берлін, Прагу, країни Балтії, а потім ядерний удар на Лондон і Вашингтон — такі плани презентував федеральний «5 канал» російського державного телебачення. «Щодо пропозиції перенесення нашого параду перемоги в Лондон чи Берлін, це дуже цікава ідея. Адже цілком можна і у Варшаві показати наші танки. Зробити таку собі велику європейську гастроль. Клопітно, звичайно, але можна. А чому тільки полякам «свято», адже проти нацистів на тій війні змагався мало не весь світ. Петро Маринін озброївся лінійкою, циркулем і штабною картою зразка травня 1945 року, і ось, що у нього вийшло: «Варшава — це надто просто. Від Москви до польської столиці усього 1300 км. Танк Т-90, приміром, якщо не застосовувати транспортну авіацію, увійде у пригороди менше ніж за добу після початку маршу. До цього часу бійці ВДВ, їм на перекидання потрібно

усьго дві години, встигнуть провести репетицію, відпочити, приготувати святкову кашу з тушонкою і випрасувати святкову форму. Здається, нас давно не було в Берліні? 9 травня відмінний привід для «дружнього візиту». 1800 кілометрів для сучасної армії не відстань. Тим більше, багато російських офіцерів непогано знають Німеччину. Їм там, навіть, карти не знадобляться. Головне, щоб вони на автоматі не зайняли наші ж військові містечка, які після об’єднання ФРГ і ГДР дісталися німцям. Прага, Хельсінки, Вільнюс, Таллінн, Рига — це, взагалі, зовсім поруч, в половину з цих міст святкові російські солдати можуть висунутися і зовсім пішим порядком, як вже було 70 років тому.

Армія у нас велика, на всіх вистачить Візит у Лондон і Вашингтон, звичайно, доведеться планувати заздалегідь. Без авіації і флоту тут ніяк не обійтися. Але до травня ще є час, тому заявки приймаються. Армія у нас велика, на всіх вистачить і ще для Москви залишиться. Шкода тільки, що наші західні партнери не зможуть своїми очима подивитися на «Іскандер» і «Сатану», адже їх за межі Росії можна доправити лише повітряним шляхом». popular science magazine /

15

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

Жириновський: «Ми повинні першими розпочати світову війну» — Тисячу років Росія займає оборонну позицію. Ми чекаємо, коли на нас нападуть... Я не буду брати тисячу років тому. Візьмемо Наполеона. Він чекає розв’язки війни у Литві. Молодий цар слабо розуміє ситуацію й сидить у Петербурзі. І дозволяє Наполеону захопити усю Росію, спалити Москву, і лише потім можна потроху доганяти французів і врешті-решт перемогти.

1941 рік. Усе було зрозуміло. Почнеться. Невідворотно почнеться. Тож дайте наказ почати 20 червня і розгромити німців на території Польщі. Ні, чекаємо... Страх! Невміння! Помилки... Тому це дуже дорого вартує. […]

Починати ми повинні першими — Тому починати ми повинні першими. І у Сталіна був план — розгромити німців на території Польщі, але йому не вистачило рішучості. Так і генерали пропонували громити Наполеона в Польщі... [...] Наша економіка може бути тільки мілітаризованою. Ось якщо у нас відбудеться мілітаризація усієї економіки, якщо ми знову нашу армію підведемо до західних рубежів, щоб вона стояла тут... Вона дислокується за Уралом, там десь на півдні... Ось сюди поставити армію... Мільйонна, двомільйонна... Вони перелякані, вони бояться... Їх треба брати залякуванням, батогом... […] Тому, мілітаризація, мобілізація, жорстка пропаганда. День і ніч, щоб вони боялися... Ми влаштуємо таку пропаганду, щоб вони боялися... Танки рухаються на Київ! Танки можуть дійти до Брюсселя! Можемо за добу вас окупувати! Захопити! Знищити! Ми повинні оголосити, що у нас є нова зброя. І їх ракетні системи нам зовсім ні до чого. Вони нам не загрожують. Потрібно випробовувати нову зброю... Треба ж розуміти, що план «Барбароса 2» підписаний. Чи ми чекаємо нового 22 червня? Ні! Тепер ми повинні почати 20 червня. Як і де? Це вирішують військові. Генеральний штаб. Виступ 14 серпня 2014 року в Криму

16 / popular science magazine

Країни Балтії і Польщу зрівняємо із землею

— Усі питання війни та миру, взагалі, а сьогодні, особливо, пов’язані із Україною, буде вирішувати тільки одна людина — глава російської держави. […] Як під час Першої світової війни Микола ІІ прийняв остаточне рішення, як Друга світова війна — всі правильні і остаточні рішення приймав Сталін. Так і зараз Третя світова війна — головне рішення, я впевнений, що воно вже прийняте. […] Що залишиться від країн Балтії? Нічого не залишиться, а там стоять натівські літаки. Система ПРО в Польщі. Тобто країни Балтії і Польща — вони, взагалі, приречені. Вони будуть зметені. Там нічого не залишиться. […] Східноєвропейські країни під загрозою повного знищення. […] Для цього ми повинні будемо зробити коврові бомбардування, які виключать можливість того, що десь залишиться хоча б одна пускова установка, хоча б один літак. […] Країн Балтії немає! Польщі немає! Прямий ефір телеканалу «Россия 24»

Треба спалити Париж, бомбардувати всю Німеччину — У зовнішній політиці не повинно бути таких понять, як дружба народів. Треба зрозуміти, що в міжнародних відносинах тільки холодний розрахунок. От коли батіг, жандарми йдуть, спецназ йде, ось тоді вони мовчать. І не рипнеться ніхто й ніколи. Хто сьогодні п’є нашу кров? Меркель! Ангела Меркель. Вона головний інструмент Євросоюзу і НАТО. І сьогодні через неї у нас санкції і таке інше... Тому потрібно спалити Париж! Навіщо штурмувати Берлін? Бомбардувати усю Німеччину! З аеродромів, з усієї Росії бомбардувати всю Німеччину, щоб нічого не залишилося! Жодного камінчика! Жодного німця! Ось тоді країна — переможець! Виступ у Держдумі

Третя світова війна – головне рішення, я впевнений, що воно вже прийняте popular science magazine /

17

БЕЗ КОММЕНТАРИЕВ

Кремлёвский шаман Дугин жаждет мирового господства России Представляем вниманию читателей отрывки из фундаментальной монографии «Основы геополитики. Геополитическое будущее России» авторства Александра Дугина — влиятельного российского геополитика и стратега, которого многие эксперты называли «мозгом Путина». Примечательно, что эта книга была издана ещё в 1996 году при участии кафедры стратегии Академии Генерального штаба Министерства Обороны Российской Федерации. Цель – расколоть и покорить Украину

Суверенитет Украины представляет собой настолько негативное для русской геополитики явление, что, в принципе, легко может спровоцировать вооруженный конфликт. [...] Украина как самостоятельное государство с какими-то территориальными амбициями представляет собой огромную опасность для всей Евразии, и без решения украинской проблемы вообще говорить о континентальной геополитике бессмысленно. […] Cтратегически Украина должна быть строго проекцией Москвы на юге и западе. Абсолютным императивом русской геополитики на черноморском побережье является тотальный и ничем не ограниченный контроль Москвы на всем его протяжении от украинских до абхазских территорий. […] Северный берег Черного моря должен быть исключительно евразийским и централизованно подчиняться Москве. […] Украина как государство

18 / popular science magazine

Александр Дугин, известный российский фашист, геополитик, стратег и философ, труды которого сформировали мировозрение всей российской политической элиты

не имеет никакого геополитического смысла. У нее нет ни особенной культурной вести универсального значения, ни географической уникальности, ни этнической исключительности. Исторический смысл Украины отражен в самом ее названии «Украина», т.е. «окраина», «пограничные территории». [...]

Существование Украины в нынешних границах и с нынешним статусом «суверенного государства» тождественно нанесению чудовищного удара по геополитической безопасности России, равнозначно вторжению на ее территорию. Дальнейшее существование унитарной Украины не-

допустимо. Эта территория должна быть поделена на несколько поясов, соответствующих гамме геополитических и этнокультурных реальностей.

Поглощение Белоруссии В отношении Белоруссии геополитическая картина довольно ясная. За исключением небольшой части полонизированных белорусов (католиков и униатов, а также поляков), подавляющее большинство населения однозначно принадлежит русскому пространству и должно быть рассмотрено как субъект центрального евразийского этноса, т.е. как «русские» в культурном, религиозном, этническом и геополитическом смыслах. Поэтому с Белоруссией Москва должна интегрироваться самым тесным образом. […]

Передел границ в Восточной Европе Задача максимум – «финляндизация» всей Европы, но начинать надо с реорганизации пространств, вплотную прилегающих непосредственно к России. […] Самым эффективным методом талассократии является «санитарный кордон», т.е. полоса из нескольких пограничных государств, враждебных как восточному, так и западному соседу и напрямую связанных с атлантистским полюсом. В роли такого «санитарного кордона» традиционно выступает Польша и восточно-европейские страны, расположенные южнее, Чехословакия, Румыния и т.д. [...] Очевидно, что такой «санитарный кордон» возникнет и сейчас, созданный из малых, озлобленных, исторически безответственных народов и госу-

дарств, с маниакальными претензиями и сервильной зависимостью от талассократического Запада. Речь идет о появлении геополитической полосы между Балтикой и Черным морем, состоящей из государств, не могущих войти полноценным компонентом в Европу, но усиленно отталкивающихся от Москвы и Евразии. [...] Задача Евразии в том, чтобы этого кордона не существовало. […]

СТОРОННИКИ ДУГИНА

ждут от Путина немендленных действий

Суверенитет Украины представляет собой настолько негативное для русской геополитики явление, что, в принципе, легко может спровоцировать вооруженный конфликт

Следовательно, в Польше и Литве главным геополитическим партнером Евразии должны стать силы, настаивающие на некатолической ориентации политики этих стран, сторонники светской «социал-­ демократии», «неоязычники», «этноцентристы», протестантские, православные религиозные круги, этнические меньшинства. Кроме того, этническая напряженность в польско-литовских отношениях является чрезвычайно ценным элементом, который следует использовать и, по возможности, усугублять. Единственным путем устранения «санитарного кордона» является полный передел государственных новообразований на основании чисто геополитических факторов. popular science magazine /

19

Євген Замятін: „Ми, росіяни, вибрали шастя без свободи і тому переможемо”

Русскій РАБСТВО ПРОТИ СВОБОДИ

«Русскій мір» є цілковитим запереченням європейських цінностей. В цих словах немає жодного перебільшення. Задля об’єктивності, щоб характеризувати російський світогляд, надамо слово представникам Росії: відомим вченим, філософам, письменникам, публіцистам, державним діячам, а також тим, чия ідеологія домінувала в Росії впродовж 70 років минулого століття. Пропонуємо читачам зазирнути у глибини «загадкової російської душі».

20 / popular science magazine

мір

popular science magazine /

21

РУСКІЙ МІР

Євген Замятін:

«Ми, росіяни, вибрали щастя без свободи» Європейська цивілізація опинилася перед обличчям серйозної загрози. На її східному кордоні триває війна проти підступних і жорстоких варварів, котрі заперечують основні цінності вільного світу. Їх світогляд є цілковитим запереченням цінностей євроатлантичного співтовариства. Їх метою є експансія імперії, побудованої на брехні, рабстві та деспотії. Євген Замятін,

Володимир Ленін,

Петро Чаадаєв,

російський письменник, політичний сатирик, критик і публіцист. Автор романаантиутопії «Ми», прототипу роману «1984» Орвела і «Прекрасного нового світу» Гакслі.

російський політик, організатор і лідер жовтневого заколоту 1917 року, а пізніше перший глава більшовицької Росії

російський філософ і публіцист

«Як рух нерозривно пов’язаний зі швидкістю, так і свобода нерозривно пов’язана зі злочином. Не можна відділити швидкість від руху. Таким же чином не можна відділити злочин від свободи. Невільник, який тільки виконує накази, не вчинить злочину. Ми, росіяни, вибрали щастя без свободи, тому переможемо. Неросіяни вибрали свободу без щастя і тому будуть переможені».

Микола Чернишевський, російський філософ, редактор, літературний критик, публіцист і письменник «Нікчемна нація, нікчемна нація! – Нація рабів – знизу до верху всі до одного раби».

22 / popular science magazine

«Ми пам’ятаємо, як півстоліття тому великоруський демократ Чернишевський, віддаючи своє життя справі революції, сказав: «Нікчемна нація, нікчемна нація!

– Нація рабів – знизу до верху всі до одного раби». Відверті й закриті раби-великороси (раби по відношенню до царської монархії) не люблять згадувати про ці слова. А, по-нашому, це були слова справжньої любові до батьківщини».

Михайло Бакунін, російський мислитель, панславіст і революціонер

«Ми, росіяни, в особі свого царя бачимо велич і єдність нашої імперії».

«Росія – цілий особливий світ, покірний волі, сваволі, фантазії однієї людини, - називається він Петром чи Іваном, не у тому справа: у всіх випадках однаково це – уособлення свавілля. […] У Росії ніколи не існувала особиста воля, особиста ініціатива, особиста діяльність, бо особистість закували росіяни в кайдани. Росіяни гуртом, отарою, ордою боронилися від ворогів і загарбували чужі землі. У московській історії бачимо мовчазне, стихійне, гуртове рушення безликого загалу, що не зважає на жодні жертви: свої і чужі».

Микола Некрасов, російський поет

«Люди холопського звання - іноді сущії пси: чим більш жорстке покарання, тим їм миліші пани».

Юрій Півоваров російський академік, історик, доктор політичних наук (TV РосіяКультура) - І коли, наприклад, українські історики кажуть, що: «Ви, москалі, не є спадкоємцями Київської Русі, це ми на Україні спадкоємці Київської Русі, а ви – спадкоємці Золотої Орди», я кажу добре, так, ми спадкоємці Золотої Орди. Так, багато в чому сучасна Русь – московська, потім петербурзька, радянська і сьогоднішня є, в тому числі, і наступницею Золотої Орди, хоча й Київської Русі також, безумовно. Справа в тому, що, перебуваючи два з половиною століття під монголами, руські князі,

Олексій Толстой російський письменник, драматург і публіцист «Є дві Русі. Перша – Київська – має свої коріння у світовій, а щонайменше в європейській культурі. Ідеї добра, честі,

Карл Маркс, німецький філософ, економіст і революційний діяч «У кривавому болоті московського рабства, а не у суворій славі норманської епохи стоїть колиска Росії. Змінивши імена й дати, побачимо, що політика Івана ІІІ й політика

Олександр Дугін російський політолог, геополітик

приїжджаючи в Сарай, коли вже була Золота Орда, тобто західна частина Монгольської імперії, зустрічалися із якимсь зовсім неймовірним типом влади, якої вони раніше не бачили ні в Європі, ні в себе на Русі. Це був неймовірний обсяг влади у однієї людини. Монгольський тип влади, це коли одна людина – усе, а решта – ніщо. Монгольська влада повністю заперечує будьякі угоди, будь-яку конвенцію, будь-яку співпрацю і згоду між двома. Монгольська влада – це, виключно, влада насилля. І ось, росіяни переймають це. Російські царі, російські великі князі поступово переймають саме цю культуру влади, саме цей тип влади, саме такі політичні відносини. І це стає все сильніше, і сильніше. І навіть згодом, в часи більш близькі до нас, в

такі цивілізовані і красиві, був такий імператор Павло І, це син Катерини, він, якось розмовляючи з французьким послом, сказав: «В Росії тільки той чогось вартий, з ким я розмовляю, і тільки тоді, поки я з ним розмовляю». Це дуже влучне формулювання російської влади. Чудовий філософ Георгій Федотов (теж в еміграції жив і помер після революції) сказав, коментуючи кінець монголотатарського ярма, що відбувся в 1480 році, як нас вчили в школах, що це кінець монголо-татарського ярма, хоча воно тривало й далі... Отже, якою фразою він підвів риску: «Ханська ставка була перенесена до Кремля», тобто хан переїхав до Кремля, тобто Москва потатарилася, монголізувалася, і російський цар, російський великий князь – це хан.

свободи, справедливості розуміла ця Русь так, як розумів їх увесь західний світ. А є ще друга Русь— Московська. Це—Русь Тайги, монгольська, дика, звіряча. Ця Русь зробила своїм національним ідеалом криваву деспотію і дику запеклість. Ця московська Русь з давніх давен була, є і буде цілковитим запереченням всього європейського і запеклим ворогом Європи. […]

Я не пишаюся тим, що я росіянин, я скоряюся цьому становищу. І коли я думаю… про красу нашої історії (тобто красу періоду Київської Русі (України). – прим.) до проклятих монголів і до проклятої Москви, ще більш ганебної, ніж самі монголи, мені хочеться кинутися на землю й качатись у відчаї від того, що ми зробили».

сучасної московської імперії є не просто схожими, а й тотожними… Росія народжена й вихована у гидкій й принизливій школі монгольського рабства. Сильною вона стала лише тому, що у майстерності рабства була неперевершеною. Навіть і тоді, коли Росія стала незалежною, вона й надалі залишилася країною рабів. Петро І поєднав політичну хитрість монгольського раба

з величчю монгольського володаря, якому Чингізхан заповідав підкорити світ… Політика Росії – незмінна. Російські методи й тактика мінялися й будуть змінюватися, однак головна мета російської політики – підкорити світ і правити у ньому – є і буде незмінною. „Московський панславізм” – усього лише одна із форм загарбництва».

«Від татар Русь сприйняла новий імперсько-будівничий імпульс. Московське царство стало радикально іншим геополітичним утворенням. Це була більш не національна

держава, а Євразійська Імперія з православною ідеологією візантійства й ординським господарським, воєнно-стратегічним централізмом». popular science magazine /

23

ОБЫКНОВЕННЫЙ ФАШИЗМ «Знаешь такое стихотворение: «Я узнал, что у меня есть огромная семья, И тропинка, и лесок, в поле каждый колосок, Речка, небо голубое – это всё моё родное. Это Родина моя, всех люблю на свете я»… Бах, бах, бах, бах, бах (выстрелы из пистолета). Сергей Бодров, фильм «Брат 2»

В чём правда, брат?

«Мочить в сортире» - это сокровенная идея россиян?

Володимир Іщук, редактор

«Украина – это даже не государство! Что такое Украина? Часть её территорий – это Восточная Европа, а часть, и значительная, подарена нами», - эту фразу раздраженный Путин произнес, обращаясь к Джорджу Бушу, во время дискуссии на закрытом заседании Россия – НАТО в апреле 2008 года. Если такие нотки публично задает президент страны, то интересно, как к Украине и ее гражданам относятся остальные россияне? «Ты мне еще, сука, за Севастополь ответишь»… Эта фраза из культового для большинства молодых россиян фильма «Брат 2» ассоциируется с политикой «Великой России» в отношении украинцев. За последние два десятилетия в России выросло поколе-

За последние два десятилетия в России выросло поколение, воспитанное на агрессивно ксенофобских продуктах культуры и пропаганды 24 / popular science magazine

ние, воспитанное на агрессивно ксенофобских продуктах культуры и пропаганды. Поколение тех, кто знает: украинец – это враг. Враг, которого нужно «мочить в сортире»… Симптоматично, что с героями ксенофобского фильма солидарны и российские силовики. К примеру, Николай Патрушев, будучи директором ФСБ, в интервью «Комсомольской правде» 20 декабря 2000 года заявил: «Не хочу говорить высокопарные слова, но наши лучшие сотрудники, честь и гордость ФСБ, работают не ради денег. (…) Помните слова главного героя в фильме «Брат 2»: «Не в деньгах сила, американец, а в правде»! За эту правду сотрудники ФСБ и сражаются»... О какой же «правде» идет речь? Давайте попробуем разобраться… В отличие от знакового фильма «Брат», в котором формировалась ненависть к чеченцам, во втором фильме «Брат 2» образ врага лепился уже из представителей ряда других народов. Антигероями этого фильма стали: «коварные» американцы, которые за гроши

эксплуатируют российского хоккеиста-легионера; их «прислужники» украинские мафиози; хитрые и аферистичные евреи, которые втридорога продают главному герою Даниле Бодрову вместо автомобиля ржавый металлолом; а также наглые и бесшабашные негры (куда ж без них), которые держат в сексуальном рабстве российскую «заблудшую овцу» - проститутку. А главный герой, который борется за «правду», всех их мочит, цитируя детский стишок, вынесенный в эпиграф статьи… И что примечательно, что именно украинца в этом фильме «мочат в сортире», сплевывая сквозь зубы «Вы мне гады ещё за Севастополь ответите»… Как в том анекдоте, где анонсируется следующий фильм Сергея Бодрова «Брат 3», мол, у маленькой девочки в песочнице отобрали ведёрко и лопатку… Она в слезах, в растерянности… Но за дело берется главный герой фильма – горы трупов, море крови…, но справедливость восторжествовала. Это было бы смешно, если б не было жутко, ведь те, кого этот фильм вдохновляет, не в игрушки играют… Из-

Фашизм

В России, при попустительстве спецслужб, действуют более 50 фашистских организаций

гий Натальи Муравьёвой, «Фраза «мочить в сортире» звучала очень удачно. Тут хитрость в том, что речь идет совсем не про сортир, тут другая тема, другие акценты, это выражение определенной сокровенной идеи». Интересно, а не фильм ли, где в сортире убивают украинца, так

Малоизвестного, поначалу, Путина россияне полюбили именно за фразу про мочилово в сортире Страна, победившая фашизм?

После прихода к власти полковника КГБ Владимира Путина Россию захлестнула волна ксенофобии, расизма, антисемитизма и откровенного нацизма

вдохновил будущего российского президента? Как бы там ни было, а за время его властвования Россию захлестнула волна ксенофобии, расизма и откровенного нацизма, а иностранцам, которых Кремль позиционирует как «врагов», стало опасно появляться на улицах российских городов.

вестно, что для российских чекистов «цель оправдывает средства», причем «цель», как правило, эфемерная, а «средства» абсолютно реальные – исчисляемые многомиллионными жертвами. Такая вот, «правда»… Интересно, что малоизвестного, поначалу, Путина россияне запомнили и полюбили именно за фразу про мочилово в сортире. «Мы будем преследовать террористов всюду. Если в туалете поймаем, то и в сортире их замочим», - сказал тогда еще премьер-министр Путин. После этих слов и эскалации кровавого конфликта в Чечне рейтинг Путина подскочил с 2 до 60 процентов… Почему? Да потому, что, по словам проректора академии коммуникационных техноло78 процентов россиян поддерживают имперский, ксенофобский и реваншистский курс российского руководства. Этот показатель вернулся к уровню восьмилетней давности, констатируют социологи Левада-центра. «Можно предположить, что у патриотического подъема, что в 2000-м, что в 2007-м и в 2015-м годах, разная природа: в начале нулевых он был связан с надеждами на пришедшего к власти нового энергичного лидера и успехами «чеченской» кампании. В 2007-м – с осознанием экономического роста страны и ростом благосостояния граждан. В 2015-м – с противостоянием России в лице её руководства Западу», - считают аналитики. popular science magazine /

25

ЗВИЧАЙНИЙ ФАШИЗМ

Неонацисти усіх країн,

єднайтеся з Росією!

22 березня 2015 року СанктПетербург став столицею міжнародного неонацизму. Російська партія «Родіна» (Вітчизна), лідером якої є віце-прем’єр РФ Дмитро Рогозін, організувала так званий Міжнародний Російський Консервативний Форум, на якому Європейські ультраправі засудили політику санкцій щодо ідейно близької для них путінської Росії.

П

редставники кільканадцяти ультраправих партій з Європи, частина із яких вважається неонацистськими, засудили «американський імперіалізм» і задекларували підтримку політиці кремлівського диктатора Путіна щодо України. Європейські неонацисти заявили, що, за підтримки путінської Росії, прагнуть збудувати «новий світовий порядок» і задекларували своє прагнення організувати міжнародний рух, який може стати спільною платформою і трибуною у боротьбі проти «загроз народному суверенітетові та ідентичності». Цей рух, згідно з декларацією члена партії «Родіна» Федора Бірюкова, повинен стати «наріжним каменем нового світу». «Не підтримуємо санкції проти Росії, які стали результатом української кризи», - заявив євродепутат і колишній шеф німецької неонацистської партії НДП У до Фойгт, у минулому засуджений за те, що публічно називав Адольфа Гітлера «великою людиною». Виступаючи на форумі, цей прихильник

26 / popular science magazine

німецьких нацистів заявив, що «гідним подиву є терпіння, яке демонструє Володимир Путін у відношенні до агресивної політики НАТО». В свою чергу, Нік Гріффін, колишній лідер ультраправої Британської національної партії (БНП), назвав петербурзький форум зібранням представників руху опору «проти нищення традиційних хрестиянських цінностей у сучасному світі». Учасники форуму з болгарської «Атаки», німецької НДП і грецької «Хрісі Авгі» (Золотий світанок) навіть не приховують свого захоплення Третім Рейхом і нацизмом. Погляди їхніх членів є настільки радикальними, що навіть деякі ультраправі партії Європи відмовилися брати участь в одному форумі із ними. Лідери угорського «Йо­ббіку», французького Національного фронту і австрійської партії «Свобода» за три тижні до початку форуму відмінили візит до міста над Невою. Проте, лідер франзузького Народного фронту Марін Ле Пен 21 травня 2015 року на російському теле-

Європейські неонацисти

заявили, що, за підтримки путінської Росії, прагнуть збудувати «новий світовий порядок»

баченні публічно розкритикувала «антиросійську пропаганду» і європейські санкції щодо Росії, впроваджені, за її словами, «за наказом США». Загальновідомим є факт, що деякі європейські ультраправі та неонацистські партії фінансуються Кремлем. Приміром, в листопаді 2014 року британська газета «The Times» опублікувала результати журналістського розслідування, яке доводить, що російські банки надали вигідні кредити болгарській «Атаці», бельгійському «Фламандському інтересові», угорському «Йоббіку», австрійській партії «Свобода» і франзузькому Народному фронту, який отримав з Росії найбільше — 9 мільйонів євро. Російські антифашисти намагалися протестувати проти проведення неонацистського форуму, але російські поліцаї затримували кожного, хто тримав антифашистські плакати і виголошував гасла із засудженням неонацистів. 8 активних учасників протесту були заарештовані. За матеріалами РАР

У Росії існує понад 50 фашистських організацій Російські політики і журналісти під мікроскопом шукають бодай найменші прояви фашизму в Україні. Коли не знаходять – вигадують і потім на всі лади тиражують, лякаючи російських обивателів «коричневою чумою». Але шукаючи скалку в чужому оці, не помічають у своєму колоди: у сусідній державі справжнє відродження фашизму. Хайль, Росія!

Ф

ашистські символи легко зустріти в Росії всюди — на футбольних стадіонах, де від прапорів зі свастикою мерехтить в очах, і навіть на церковних заходах на кшталт хресної ходи під стінами найбільшої святині Московської області — Троїцької лаври, учасники якої відверто називають себе православними фашистами та піднімають руку у нацистському привітанні. Націонал-більшовики, націонал-патріоти, націоналсоціалісти, православні фашисти, скінхеди, імперіалісти. Варто забити у пошуковик фразу «Фашизм у Росії» і отримаєте список із п’ятдесяти праворадикальних організацій, деякі з них зі столітньою історією. Напади великодержавної агресії трапляються часто і регулярно. Лише минулої осені в

Росії один за одним спалахнули два бунти проти кавказців: погроми в місті Арзамас та напад на овочеву базу в московському районі Бірюльово. Регулярна акція «Білий вагон» у московському метро закінчується тяжким побиттям кавказців. Росіянин Володимир Малишев мітингував у Росії, а на київському Євромайдані був з першого дня. Він упевнений: всі великі націоналістичні об’єднання узгоджують свої дії з Кремлем, а ненавидять тих, кого їм «накажуть»: — Немає в Росії націоналістичного руху, це все чистої води прокремлівське. Сьогодні вони говорять про «чурок», завтра будуть говорити про марсіан. Післязавтра — про українців. Представники однієї з неонацистських організацій Росії — РНЄ, символом якої є стилізована свастика, засвітилися на

РНЕ - фашистська організація,

яка виховала так званого "народного губернатора Донбасу" Павла Губарєва

Донбасі: кількох членів спіймала СБУ, а сам «народний губернатор» Павло Губарєв — теж з цієї структури. А тепер цілком природним можна вважати запитання: то де засіли фашисти? В Україні від сили 4 організації можна вважати праворадикальними, і жодна з них не влаштовувала міжнаціональних погромів чи скінхедівських вилазок. Та для Росії, із її культом нового вождя, пошук зовнішнього ворога — життєва необхідність. Росія лякає не тільки Україну, а й шантажує весь світ, розпочавши війну проти народу, який кличе братнім. Нас називають фашистами ті, хто не може дати ради у власному домі. «Зігуюча» Росія не у фокусі росіян. Простіше складати чергові байки про Україну. Руслан Тарасов, «Дістало!» Джерело: fakty.ictv.ua

popular science magazine /

27

28 / popular science magazine

Володимир Іщук

ЗАДЗЕРКАЛЛЯ ПУТІНА Після Криму черга Правобережної України і Польщі?

П

ід час телемосту 17 квітня 2014 року Путін висловився на тему сепаратизму на Сході України: «Нагадаю, що, користуючись термінологією царських часів, це Новоросія... І оце ось Харків, Луганськ, Донецьк, Херсон, Миколаїв, Одеса. Не входили у склад України за царських часів. Ці території були передані Україні у 20-х роках радянським урядом. Навіщо вони це зробили? Бог їх знає...». Російські претензії щодо південно-східних теренів України президент Росії мотивував тим, що колись ці території були завойовані князем Потьомкіним та імператрицею Катериною ІІ. Це дуже небезпечна риторика. Бо якщо інші країни підуть тим самим шляхом і будуть керуватися такими самими суб’єктивними історичними інтерпретаціями, світ зануриться у хаос регіональних кофліктів і локальних воєн. Адже до Криму, крім України і Росії, можуть мати історично обгрунтовані претензії також і інші гравці світової політики.

Більше того, сама Росія може стати об’єктом таких претензій. Тому кричуще порушення норм міжнародного права в перспективі може обернутися проти самої Росії. Світогляд Путіна загрожує безпеці цілого світу. Спотворена історична пам’ять російського лідера призвела до загрозливої і абсолютно безвідповідальної зовнішньої політики, адже, якщо керуватися історичною логікою Путіна, то його наступним кроком можуть бути претензії щодо Правобережної України і Польщі, які також були анексовані Російською імперією під час панування Катерини ІІ. Причому, відразу ж після окупації Криму і Дикого Поля на північному узбережжі Чорного моря... Цей дуже небезпечний імперський світогляд несе серйозні загрози для країн Центральної та Східної Європи. Викривлена історична пам’ять Путіна підриває основи міжнародного права й усю систему глобальної світової безпеки.

РЕАЛЬНА ВАГА РОСІЇ В СВІТІ Бюджет Російської Федерації є трохи більшим, ніж бюджет одного лише міста НьюЙорк. ВВП Росії складає менше 3 відсотків від світового ВВП, або усього 6 відсотків від ВВП країн НАТО. Військові видатки Росії менші, ніж одна десята видатків Євроатлантичного альянсу, причому половина коштів, призначених на оборону Росії, розкрадається корупціонерами, шляхом так званих «відкатів». Економіка РФ летить у прірву через неадекватно агресивну зовнішню політику. Крім того, Росія залишилася на самоті і втратила всіх своїх союзників на міжнародній арені. Чи можна за цих умов назвати агресивну зовнішню політику російського президента адекватною? popular science magazine /

29

ВОЙНА ЦИВИЛИЗАЦИЙ

Хотят ли русские войны? Агрессия против Украины не была ответом Кремля на Революцию достоинства в Киеве. Российский генералитет разрабатывал концепции силового вмешательства во внутренние дела независимых государств постсоветского пространства с середины 90-х годов ХХ столетия. Российские империалисты

20 лет готовились к войне против Украины

А

лександр Дугин: «Факт существования «суверенной Украины» есть, на геополитическом уровне, объявлением России геополитической войны».

Володимир Іщук, редактор

По стопам Чингизхана «Существование Украины в нынешних границах и с современным статусом «суверенного государства» равнозначно нанесению чудовищного удара по геополитической безопасности России, равноценно вторжению на ее территорию. Дальнейшее существование унитар-

30 / popular science magazine

ной Украины не допустимо. […] Суверенитет Украины представляет собой настолько негативное для русской геополитики явление, что, в принципе, легко может спровоцировать вооруженный конфликт. […] Факт существования «суверенной Украины» есть, на геополитическом уровне, объявлением России геополитической войны». Это написал не пациент психиатрической клиники, не маргинальный мечтатель, а популярный российский геополитик, государственный деятель, экс-советник спикера Госдумы РФ Александр Дугин, автор книги «Основы

геополитики. Геополитическое будущее России». Книга, в которой так «оригинально» трактуется украинский суверенитет, издана при участии кафедры стратегии Академии Генерального штаба Министерства Обороны Российской Федерации. Надо понимать, российский генералитет целиком и полностью разделяет эти взгляды? Не менее интересно и то, что представлена она была как учебное пособие и справочник для тех, кто принимает решения в самых важных сферах российской политической жизни. Тобишь, ее приоритетные целевые группы: политики, военные, дип-

ломаты, политологи и представители властного олимпа. Все те, кто влияет на принятие стратегических решений и формирует внешнюю политику России. «Одним из насущнейших геополитических требований России является «собирание Империи», - заявил Дугин. Он также добавил, что: «Основной долгосрочной программой России есть континентальная интеграция, создание материкового евразийского пространства от Токио до Азорских островов. Задание Москвы расширить свое стратегическое влияние на Восток, Запад и Юг». Те, кто ознакомился с этим трудом, согласятся, что Дугин и его последователи, в своих нездоровых притязаниях, переплюнули даже Гитлера и Чингизхана. Такие вот аппетиты. Вы думаете, что они не находят поддержки и понимания в среде большинства российских политиков?

К последнему морю «Пусть Россия благополучно совершит свой последний «бросок» на юг. Я вижу русских солдат, собирающихся в этот последний южный поход. Я вижу русских командиров в штабах русских дивизий и армий, прочерчивающих маршруты движения войсковых соединений и конечные точки маршрутов. Я вижу самолеты на авиабазах в Южных округах России. Я вижу подводные лодки, всплывающие у берегов Индийского океана, и десантные корабли, подходящие к берегам, по которым уже маршируют солдаты русской армии, движутся боевые машины пехоты, передвигаются огромные массы танков. Наконец-то Россия завершает свой последний военный поход. […] «Последний бросок» на юг. Как я мечтаю, чтобы русские солдаты омыли свои сапоги теплой водой Индийского

океана и навсегда перешли на летнюю форму одежды. Легкие ботинки, легкие брюки, гимнастерки с короткими рукавами, без галстука с открытым воротом, легкие пилотки. И маленький современный русский автомат, выпускаемый Ижевским заводом. Эти автоматы намного лучше, чем УЗИ. Чтобы любой взвод русских солдат мог навести порядок на любом пространстве»… Это не бред психически неадекватного индивида. Нет. Напротив, это мысли серьезного государственного деятеля, главы парламентской фракции, вице-спикера Государственной Думы Российской Федерации Владимира Жириновского. Злые языки поговаривали, что в свое время Жириновский озвучивал тексты, которые, в силу своей должности, не мог обнародовать президент Путин. Мол, «что у Путина на уме, то у Жириновского на языке». Впрочем, совпадение это или нет, но как раз после Оранжевой революции в Украине Путин избавился от излишней дипломатичности, ознакомив мир с истинным мировоззрением российского истеблишмента.

Украина – кость в горле империализма По мнению Путина, «крушение Советского Союза было крупнейшей геополитической катастрофой века». Поэтому в его понимании «Украина – это даже не государство! Что такое Украина? Часть её территорий – это Восточная Европа, а часть, и значительная, подарена нами». И чхать он хотел на волеизъявление 90-та процентов украинского народа в декабре 1991 года. Для него лично Украина – «не государство». И точка. Эту фразу он обронил, обращаясь к американскому президенту Джорджу Бушу, на саммите Россия – НАТО в апреле 2008 года. Там же Пу-

тин конкретизировал «украинскую проблему» такими словами: «Из сорока пяти миллионов человек по официальной переписи только семнадцать миллионов русских. Есть регионы, где целиком только русское население проживает, скажем, в Крыму. Девяносто процентов - это русские. Украина, вообще, сложное очень государство. […] И если еще внести туда натовскую проблематику, другие проблемы, это вообще может поставить на грань существование самой государственности». При таких стенаниях, несведущие могут подумать, что эти «русские», в

Александр Дугин: «Факт существования «суверенной Украины» есть, на геополитическом уровне, объявлением России геополитической войны» отличие от украинцев, не имеют всех преимуществ в сфере языково-культурной политики, а стонут под гнетом тотальной дискриминации и массированной украинизации. Поэтому, мол, их срочно нужно защищать…

Тайная война против Украины Попытки расколоть Украину, используя некоторые региональные различия в культуре и ментальности украинцев, сознательно предпринимаются российскими политиками не впервые. Слоган «Крым наш» — это тренд не только 2014 года. Анексию полуострова Россия готовила на протяжении многих лет... Уже в начале девяностых активно прорабатывались попытки провокации сепаратизма в Украине. Велись разговоры о «русском Крыме», Новороссии, и Донецко-Криворожской республике, но в 90-х годах дальше смены статуса Крымской области, в каpopular science magazine /

31

ВОЙНА ЦИВИЛИЗАЦИЙ честве автономной республики в составе Украины, дело не пошло… Когда Россия «напоролась на то, за что боролась» в Чечне, ей стало не до финансирования и организации сепаратистов в бывших «братских республиках». Впрочем, эта политика реинкарнировалась во время ряда бархатных революций на постсоветском пространстве с 2003 года. В Украине задачу российских империалистов должна была продвигать Партия регионов, которая и задумывалась для реализации проекта федерализации. И это вполне соответствует дугинским планам «геополитической декомпозиции Украины». В его объем­ ном опусе есть даже целая глава под таким названием. В ней Дугин писал, что «Дальнейшее существование унитарной Украины недопустимо. Эта территория должна быть поделена на несколько поясов, соответствующих гамме геополитических и этнокультурных реальностей». Спич Путина на саммите НАТО в Бухаресте – это всего лишь перефразировка дугинских идей. Более того, их реализация с 2004 года идет полным ходом. И об этом свидетельствует целый ряд политических событий в Украине. Причем интересно, что проходили они на фоне обострения милитаристской истерии в российских верхах. Про угрозу раскола пророссийские политики в Украине активно заговорили летом 2006 года во время спецоперации «Срыв ежегодных украино-натовских учений «Си-Бриз 2006». Именно тогда витренковцы, регионалы и представители «Русского блока» начали открыто угрожать Украине дестабилизацией и развалом страны. Типичный месседж российских агентов влияния был подобен высказываниям, например, видного представителя «Русского движения Украины» Александра Свис-

32 / popular science magazine

тунова. «Если оранжевая власть, - заявлял он летом 2006 года, - не одумается, а времени для исправления ситуации у нее осталось мало, то катастрофа оранжевых неизбежна уже к весне 2007 года. А что от них останется народу в наследство, боюсь даже предугадать. Останется от Украины 5-6 областей». Было достаточно оснований и оперативных материалов, чтоб предполагать возможное влияние Москвы на провокацию и организацию раскола Украины. И, наконец, заявления Путина в Бухаресте окончательно прояснили ситуацию.

ВЛАДИМИР Путин:

«Крушение Советского Союза было крупнейшей геополитической катастрофой ХХ века»

Возрождение милитаризма В мае 2006-го Путин очень болезненно отреагировал на речь вице-президента США Дика Чейни на Форуме стран Балто-Черноморской дуги в

Россия через разведывательные службы чрезвычайно интенсивно работает в Украине

Вильнюсе. Там американский чиновник раскритиковал российскую политику давления на постсоветские страны, избравшие путь демократии. Он заявил, что: «Ничем нельзя оправдать использование таких природных ресурсов, как газ или нефть, как орудие давления или даже шантажа, чтобы кто-то манипулировал транспортированием этих ресурсов, или стараться монополизировать их снабжение», Чейни также пообещал, что ради развития демократии на постсоветском пространстве США всячески будут сдерживать геополитические амбиции России. Реагируя на эти слова, раздраженный Путин заявил, что «говорить о конце гонки вооружений преждевременно». «Современной России, сказал Путин, обращаясь к Совету Федерации, - нужна армия, имеющая все возможности адекватно реагировать на современные же угрозы. У нас с вами должны быть Вооруженные Силы, способные одновременно вести борьбу в глобальном, региональном, а если потребуется – и в нескольких локальных конфликтах». Примечательно, что делая такие заявле-

ния, российский президент вспоминал ситуацию, которая сложилась перед Второй чеченской войной: «В 1999 году, - жаловался Путин, - когда возникла необходимость противостоять масштабной агрессии международного терроризма на Северном Кавказе, проблемы армии обнажились до боли. Я очень хорошо помню разговор с начальником Генерального штаба тогда. Для эффективного ответа террористам, - вспоминал Путин, - нужно было собрать группировку численностью не менее 65 тыс. человек, а во всех Сухопутных войсках в боеготовных подразделениях – 55 тысяч, и те разбросаны по всей стране. Армия – 1400 тыс. человек, а воевать некому. Вот и посылали необстрелянных пацанов под пули. Никогда этого не забуду. И наша с вами задача в том, чтобы это никогда больше не повторилось». Тоесть посылать под пули российских солдат Путин хотел уже давно, в 2006-ом году... В том же мае 2006-го начальник генерального штаба вооруженных сил России генерал армии Юрий Балуевский заявил, что «Грузия и Украина – это наши приграничные территории», и потребовал, чтоб эти страны не вносили «элементов напряжения» возле границ России. Это он так отреагировал на стремление новых демократий защитится от российской «братской любви» вступлением в НАТО. В феврале 2008 года, за несколько месяцев до Саммита НАТО в Бухаресте, где должна была решаться судьба предоставления ПДЧ Украине и Грузии, российский президент решил постращать украинцев уже, ни много ни мало, ядерной угрозой. «Страшно сказать, подумать страшно, привселюдно заявил Путин, - что Россия (…) нацелит на Украину свои ракетные системы». Симптоматично, что глава российского МИДа Сер-

гей Лавров предостерег мир тем, что Россия постарается не допустить вступления Украины в НАТО, а начальник российского Генштаба Юрий Балуевский снова угрожал Украине возможным применением силы… Кстати о ракетах. Балуевский еще задолго до этого угрожал возможностью превентивных ядерных ударов. «Мы примем все меры для того, чтобы ликвидировать террористические базы на ранней стадии в любом регионе. Это не означает, что мы собираемся наносить ядерные удары. Формы действия будут определены согласно ситуации. Выбор средств будет определять конкретная ситуация в том или другом регионе. Военные мероприятия - крайнее средство для борьбы с терроризмом». Вероятно, что именно эти заявления стали отправной точкой для разворачивания в Европе американской системы противоракетной обороны (ПРО). Заявление Балуевского было воспринято в мире также, как и угроза Украине. «Аналитики определяют потенциальную возможность возникновения угрожающей

Президент России:

«У нас с вами должны быть Вооруженные Силы, способные одновременно вести борьбу в глобальном, региональном, а если потребуется – и в нескольких локальных конфликтах»

ситуации в Украине, - писала тогда «Свобода» (газета украинской диаспоры в Америке), - которая может спровоцировать российских генералов на «превентивный» удар. Украина является транзитной территорией, где есть проблемы во взаимоотношениях между кланами, где есть ядерный потенциал, и она может быть использована как объект, с целью провокативного втягивания в те или иные процессы. Украина имеет специфические отношения с Россией, - продолжает издание, - она не раз была объектом российской агрессии. В Украине полно агентов не только Главного разведывательного управления российской армии, а и бывшего Первого главного управления КГБ СССР, которое теперь называют Службой внешней разведки. Россия через разведывательные службы чрезвычайно интенсивно работает в Украине. В главном розвед­ управлении Генерального штаба вооруженных сил Российской Федерации есть управление СНГ, целый отдел которого занимается исключительно Украиной. Отсюда еще одна опасность чисто

popular science magazine /

33

ВОЙНА ЦИВИЛИЗАЦИЙ

провокативного характера: провоцирование конфликта, признаков террористической атаки, деятельности террористической группы, которая может стать оправданием удара». Впрочем, «особо одаренные» пророссийские публицисты этого и не скрывали. Например, некий Игорь Джадан в одном из интернет-изданий, близких к группе одиозного полит­ технолога Глеба Павловского, в статье «Механический апельсин» пишет, что Россия должна готовиться к превентивной войне с Украиной, с целью ее раскола по линии «Бело-голубой Руси» и «Оранжевой Украины» (так в оригинале). Этот экзальтированный пророссийский психопат предложил испугать Украину устрашающим ядерным ударом в стратосфере над Киевом, который «будет виден и во Львове». Это он так оригинально беспокоился о интересах своих «угнетенных» братьев по-разуму в Украине… Вы скажете, что это фантастика? Совсем нет! Это реальный вызов государственной безопасности и тер-

34 / popular science magazine

Российский генералитет

с 90-х годов ХХ века заявлял, что война может начаться из-за стремления «некоторых сил в бывшем СССР, в первую очередь, в Прибалтике, интегрироваться в состав НАТО»

риториальной целостности страны. Ведь еще с середины девяностых годов российские ученые и генералитет разрабатывают концепции силового вмешательства во внутренние дела независимых государств постсоветского пространства с целью возрождения мрачной и деспотичной империи зла.

Готовились к войне с 1996 года Если не верите, то отыщите в архивах, к примеру, статью двенадцатилетней давности под названием «Стратегия реформирования вооруженных сил Российской Федерации». Она была опубликована в 7 номере «Независимой газеты» за 1996 год. Ее авторы - генерал-лейтенант В.Дементьев и советник Института оборонных исследований кандидат наук А.Суриков писали о необ-

Реваншисты считают бывший Советский Союз зоной жизненно важных интересов России

ходимости подготовки Вооруженных сил России к ведению «локальных войн в пределах бывшего СССР». Такую агрессивную установку они мотивировали универсальной фразой, мол: «бывший Советский Союз является зоной жизненно важных интересов России». Про масштабы таких войн можно судить по следующей цитате: «Вооруженные Силы России, - писали авторы статьи, - должны быть способными одновременно принимать участие не меньше чем в одной локальной войне высокой интенсивности, не менее чем в одной войне с низкой интенсивностью и не менее чем в трех замороженных конфликтах». Настораживает то, что новая военная доктрина России, принятая в 2003 году, во многом перекликается с идеями, высказанными в статье этих научных работников. Министр обороны РФ Сергей Иванов, говоря о новой доктрине, не исключал превентивного применения силы, если этого «будут требовать интересы России». А доктрина предусматривает активизацию России в так называемых «зонах региональной ответственности». Ни для кого ни секрет, что «зоной региональной ответственности» россияне хотят видеть постсоветское пространство. Об этом же пишут наши эксперты – Дементьев и Суриков. Основной причиной вероятной российской агрессии они назвали попытки новых государств вырваться из сферы интересов России. Они так и написали, мол, война может начаться из-за стремления «некоторых сил в бывшем СССР, в первую очередь, в Прибалтике, интегрироваться в состав НАТО». Следующей причиной военного вмешательства российских ястребов могли стать внутренние волнения (которые, кстати, могли быть

спровоцированы российскими агентами влияния). Ведь авторы статьи уверенно утверждали, что «гипотетически существует возможность возникновения внутренних конфликтов с национальной или конфессионной составляющей также и в других республиках бывшего СССР, например, в Казахстане и в Украине». Что же готовили для «братских» народов российские военные? Предоставляем прямую цитату этих экспертов: «Типовая спецоперация с участием мобильных сил по освобождению от националистов крупного региона бывшего СССР должна быть основана на следующих принципах... На первом этапе привлекаемыми силами авиации, спецназа ГРУ и спецгрупп ФСБ и СВР наносятся удары с целью уничтожения или захвата важных объектов противника и ликвидации его военно-политического руководства. Затем мобильные силы при поддержке армейской и фронтовой авиации и сил ВМФ осуществляют разгром и уничтожение группировок противника и обеспечивают овладение его территорией. Вслед идут подразделения сухопутных войск ВВ, МВД РФ, по возможности, имеющие опыт ведения боевых действий. Они берут под контроль особо важные объекты, проводят «зачистку» местности. В дальнейшем при сотрудничестве с милицией, сформированной из представителей пророссийски настроенной части населения, они обеспечивают контроль территории, фильтрацию националистов и депортацию некоторых категорий граждан из отдельных местностей». К каким ужасным и кровавым последствиям это привело в Чечне, Грузии и Украине – знает весь мир... Кто следующий?

Росія погрожує ядерною зброєю Росія націлить свої ударні сили і засоби на території, що несуть їй загрозу. Про це заявив президент Росії Володимир Путін на пресконференції після зустрічі з президентом Фінляндії Саулі Нііністе, – повідомляє РБК з посиланням на «Інтерфакс». «Якщо хтось загрожує нашій безпеці, ми повинні будемо націлити наші ударні сили і засоби на ті території, з яких виходить загроза», – підкреслив він. Путін переконаний, що НАТО «йде» до кордонів Росії, а не навпаки.

«Ми всі будемо аналізувати, уважно стежити за цим, але поки я нічого не бачу такого, що могло б змусити нас сильно хвилюватися. Це все, швидше, політичні знаки ставлення до Росії», – зазначив російський лідер. За його словами, занепокоєння Москви викликають такі стратегічні речі, як розгортання системи ПРО. «Щойно виникає загроза з боку суміжної держави, Росія повинна реагувати», – сказав кремлівський диктатор. popular science magazine /

35

ВОЙНА ЦИВИЛИЗАЦИЙ

У каждой войны есть свой Гитлер Российские империалисты жаждут новой мировой войны. Первый вицепрезидент Академии геополитических проблем, доктор военных наук Константин Сивков мечтает о том, чтобы она началась как можно быстрее. Считает, что это единственный «путь в будущее». По мнению профеcсора новая мировая война, в которой будет использовано ядерное оружие, продлится от 6-7 до 25-30 лет, а суммарные демографические потери населения мира могут превысить несколько сотен миллионов человек. В кругах влиятельных российских политиков у профессора Сивкова очень много единомышленниоков.

У

Евгений Якунов, публицист Почему мы так уверены, что Путин вертит Россией как цыган солнцем? А вся сумасбродная российская действительность - это плод его воспаленного воображения, реализованный на практике? Может быть все наоборот? И это Путин - плод воспаленного воображения современной России?

инстон Черчилль в своих мемуарах доказал, что Вторая мировая война случилась бы и без Гитлера. Ведь едва ли не на второй день Версальского мира генералы разгромленной немецкой армии взялись за планы новой глобальной войны. Гитлера просто нашли - в качестве, как тогда казалось, самого подходящего орудия возмездия всему прочему европейскому миру. И Гитлер, конечно, внес в эту войну особую долю присущей ему экзотики. Не кажется ли Вам, что у каждой мировой войны есть свой Гитлер? Как орудие возмездия всей остальной Европе? В самом конце мая бывший советник Путина, экономист Андрей Илларионов, в своем спиче перед комитетом по экономике и безопасности Парламентской ассамблеи НАТО обратил внимание на замыслы Путина - начать Четвертую мировую войну. Кремлевский вождь, дескать, прямо сказал об этом на торжествах по случаю оккупации Крыма. Идею Путина живо прокоментировали придворные аналитики Сергей Кургинян и Сергей Марков.

36 / popular science magazine

Первый пояснил, почему нынешняя война будет не Третьей, а Четвертой. А второй объяснил ее цель, простую, как табуретка: враждебный России англосаксонский мир должен быть разгромлен, а дружественная Континентальная Европа станет союзником Кремля. Вон как замахнулся кремлевский мечтатель! Но путинская ли это идея? Скорее всего, нет. Он лишь озвучил то, о чем двадцать лет талдычат неприкаянные постсоветские генералы, российские олигархи и нацисты. Просто мы, живя в своей стране, своим будущим, не слышали этих маниакальных голосов, пока они не пролились кровавым дождем на нашей земле. Любимчик Путина, российский писатель и философ Сергей Переслегин, в своем популярном «Самоучителе игры на мировой шахматной доске» еще на заре двухтысячных подробно объяснил, почему следующая мировая война обязательно произойдет. И будет не Третьей, а Четвертой. Все потому, что третья (она же Холодная) уже случилась, и в ней СССР (то есть Россия) потерпел сокрушительное поражение.

Автор тонко намекает, что шанс был упущен в период Карибского кризиса, когда «кузькину мать» Западу во всей красе так и не показали... После этого и случилась «трагедия». «США реализовали более сложную и более деятельную стратегию: пользуясь преимуществом в глобальном пространстве коммуникаций, они смогли придать всей мировой культуре антисоциалистические функции»,- пишет Переслегин. Такого удара Советский Союз выдержать не смог. В «Майн кампф» Гитлер описал свои острые рефлексии после заключения позорного для Германии Версальского мира. Наверное, такие же чувства испытывал и молодой кагэбист Путин после подписания Беловежских соглашений. Но вряд ли он, тогда еще бодигард Анатолия Собчака, был сильно «в теме». Зато оказавшиеся невостребованными после развала Союза тысячи компартийных теоретиков, скрытых сталинистов и прочих злобных карликов немедленно начали подготовку к реваншу. Для них, чьи мысли ретранслирует Переслегин, распад советской империи воспринимал-

ВЛАДИМИР ПУТИН

может быть всего лишь инструментом российских империалистов, милитаристов и реваншистов

ся как военная агрессия Запада, как вероломное предательство (дежавю!) бывших союзников, отказавшихся от «справедливого» раздела мира после Второй мировой войны на сферы влияния. Вот как описал эти чувства один из идеологов Четвертой мировой, вице-президент Российской коллегии военных экспертов, генерал-майор Александр Владимиров. «Мы сегодня расхлебываем результаты своего военного поражения,- отмечает он.- Расплачиваемся своими национальными интересами (территорией, национальными ресурсами, национальным потенциалом, моральным унижением) и резким

падением роли и статуса сверхдержавы. Нашему противнику важно, чтобы Россия никогда бы и впредь не могла “восстать из пепла”. Это значит, что должна исчезнуть цивилизационная, национальная, культурная и экономическая база России, и ее военная мощь». И сказано это было не по горячим следам, а в 2012 году. Именно на эти годы и выпадает максимум высказываний о неизбежности Четвертой мировой войны. И неизбежность эта аргументируется самим существованием Западной цивилизации и США, в частности. «Единственной державой (страной, нацией), которая

развязывает и ведет войну, как вооруженную борьбу, - являются только и исключительно США»,- пишет Владимиров. И другой постулат другого военного эксперта: «Во всех мировых войнах объектом притязаний Запада была и остается Россия» («Военное обозрение» от 12 сентября 2011 года). Вот вам враг и вот вам жертва. Но разве согласится «Великая Россия» с этой ролью? И стоит ли наследовать Сталина, преступно промедлившего с нападением в 1941 году на Германию?

3 мая 2011 года, выступая в МГИМО, первый вице-президент Академии геополитических проблем, доктор военных наук Константин Сивков говорит о реальности новой мировой войны как основного инструмента выхода из глобального кризиса. И оценивает ее так: «Это - путь в будущее». По-доброму сказано! По мнению доктора наук, «новая мировая война будет вестись за то, на каких духовных основах будет построен новый мировой порядок: или в основе его будет положен индивидуализм, эгоизм, подавление одного субъекта другим, принцип выживания за счет других (подразумевается европейская демократия), или в основу мировых отношений будет положена общинность, доминирование общих интересов совместного выживания и развития над частными, принцип совместного выживания за счет взаимоподдержки (читай - русский мир)». Причем для защиты этой «общинности», как считает ученый, сгодятся все методы, включая ядерное оружие, «как последнее средство принуждения к миру» (знакомый термин!). «Этот этап будет весьма коротким... - отмечал Сивков.

- Отличительной его чертой будет применение сторонами ядерного оружия (преимущественно тактического) в виде одиночных и групповых ударов, на фоне продолжающихся боевых действий обычpopular science magazine /

37

ным оружием». В целом по прикидкам профессора, по продолжительности Четвертая мировая война может охватить период от 6-7 до 25-30 лет. «Суммарные демографические потери населения мира могут превысить несколько сотен миллионов человек». Весело... Вслед за Переслегиным теоретики Четвертой мировой формулируют методику борьбы против евроатлантического мира, где наряду с информационной войной могут использоваться хорошо зарекомендовавшие себя в действиях «Аль-Каиды» и чеченских боевиков массовые теракты, «снабжение оружием народов европейских стран, недовольных действиями своих правительств», подкуп коррупционных чиновников... и многое другое. Конечно, Западная цивилизация - крепкий орешек. Но есть у нее одно слабое звено. «Их (западных стран) основными проблемами остаются высокая чувствительность к потерям

38 / popular science magazine

личного состава вооруженных сил и неготовность населения к войне, что определяется в значительной степени отсутствием идеологии войны» (Сивков). А значит, стоит предложить евроатлантистам массовый размен жертвами - и они запросят мира. (А мы все надеемся, что слишком дорогая цена за вторжение на нашу территорию кого-то остановит)...

Оказавшиеся невостребованными после развала Союза тысячи компартийных теоретиков, сталинистов и прочих злобних карликов немедленно начали подготовку к реваншу Со своей стороны россиянам предлагают такую «идеологию войны» утвердить как стиль жизни. «Ситуация необъявленной мировой войны требует от российского общества смены базовых понятий и ценностей, - умозаключает еще один теоре-

тик Четвертой мировой генералмайор Л.Шершнев в сентябре 2011 года. - Необходим переход к мобилизационному типу жизнедеятельности. Требуется приспособление уклада жизни к войне, повышение чувства ответственности каждого за судьбу России, всего человечества». Ему вторит упомянутый уже генерал Владимиров: «...особый режим функционирования государственной власти, что подразумевает жесткую исполнительную вертикаль..., наличие внеэкономического принуждения и ограничение потребления и свобод и так далее - в условиях войны “вне вооруженной борьбы”, как сейчас, эти аспекты должны присутствовать в жизни страны в более скрытых формах». И конечно же, не обойтись без искоренения «демократии» и «гипертрофированного внимания к проблемам прав человека в ущерб правам народов и государств», навязываемых американцами «для правового обеспечения собственного «беспредела».

К мобилизации российского общества на последний и решительный бой кто только не приобщается. Начиная с одиозного, (но читаемого) литератора и воспевателя Четвертой мировой Петухова, пишущего, что Россия и русские имеют «абсолютное вселенское право на передел мира», и оно «обосновывается обязанностью (русского) суперэтноса освободить народы планеты от тоталитарной фашистской тирании и «демократического» мракобесия архантропов США и НАТО». И заканчивая астрологом Павлом Глобой, который еще в 2010 году не просто предсказал начало новой мировой войны в 2014-м. («Уран находится в Овне, а это очень воинственное сочетание»), но и подозрительно точно расписал планы российской военщины на территории Украины (разделение ее на три квази-государства). Конечно, и у Глобы во всем виновата Америка. Ну а апофигеем всего этого шабаша можно считать «открытие» члена Академии военных наук РФ, профессора

Империя жаждет реванша

Любимчик Путина, российский писатель и философ Сергей Переслегин еще на заре двухтысячных объяснил, почему следующая мировая война обязательно произойдет.

МГУ Сергея Малкова, обнародованное им в апреле прошлого года. Опираясь на теорию «длинных волн» советского экономиста Николая Кондратьева, он предсказал, что новая мировая война неизбежна и может начаться в ближайшее время. И, как вы правильно угадали, «длинные волны» тоже указывают на Америку... Удивительно в этом одно, как мы всего этого не замечали у соседей раньше? Как оказались не готовы даже к локальной войне, тогда как элита России успела подготовить свое общество к мировой? Может ли Путин, когда от него ждут победоносной Четвертой мировой, притормозить, едва окопавшись на границах Украины? Сомнительно. Готовящийся к переделу мира реваншистский постсоветский бомонд расценит это как поражение. Да и разве объяснишь россиянам, подготовленным к принесению себя в жертву «общинных духовних основ нового мировового миропорядка», что все это было глупой шуткой?

Такой вождь им не нужен. Они слепят нового голема, поведущего их к Армагеддону... Свойства личности Путина тут не при чем. Если сегодня он выжидает, то на это есть как минимум две причины. Во-первых, те же российские военные эксперты предупреждают, РФ технологически пока не готова к Четвертой мировой войне. Более-менее вооружится она лишь к 2018 году. (Какая печаль - Майдан вынудил Кремль преждевременно открыть карты). Есть и второе условие: для успеха глобальных военных действий необходимо привлечь в коалицию Китай, Индию и Иран. Ни много ни мало... Китай пытаются купить газом, но он вряд ли пока готов снабжать Путина пушечным мясом. Иран — тот вообще вроде бы не против замириться с Западным миром... Может у Путина есть какой другой, особый путь победить весь цивилизованный мир в Четвертой мировой? Увы, Глоба об этом помалкивает... popular science magazine /

39

Тайная война Агенты

влияния против Европейской Украины Володимир Іщук

Революция достоинства в Киеве была предсказана задолго до её начала, в далёком 2005 году. Ещё не отгремели фанфары победившего первого Майдана, как российский диссидент-шестидесятник Владимир Крыловский заявил, что украинцам придётся «возвращаться на Майдан Независимости».

40 / popular science magazine

popular science magazine /

41

ТАЙНАЯ ВОЙНА

Тайная война

Агенты влияния против Европейской Украины Революция достоинства в Киеве была предсказана задолго до её начала, в далёком 2005 году. Ещё не отгремели фанфары победившего первого Майдана, как российский диссидент-шестидесятник Владимир Крыловский заявил, что украинцам придётся «возвращаться на Майдан Независимости».

О Володимир Іщук Редактор

ткрытое обращение к участникам Оранжевой революции с прогнозом о неизбежности нового Майдана в Киеве российский диссидент опубликовал на страницах всеукраинского еженедельника «Персонал плюс». В нём Крыловский заявил, что «украинские партии, общественные и государственные организации, включая исполнительные и законодательные властные структуры, инфильтрованы агентами спецслужб, в том числе агентами («стукачами»), которые работали еще на КГБ. Их – тысячи! Есть среди них агенты влияния, которые активно участвуют в общественной и политической жизни.

42 / popular science magazine

При необходимости они могут, как было в России, раскалывать общественные движения и политические партии, ссорить между собой политических деятелей, влиять на работу правительства и парламента, манипулировать, под видом либералов, общественным мнением». Что случилось потом, известно всем. Пророссийским агентам влияния удалось столкнуть лбами Ющенка и Тимошенко. Им удалось виртуозно спровоцировать конфликт между партиями и блоками, пользующимися поддержкой проевропейских избирателей, затормозить процесс интеграции Украины в ЕС и НАТО и организовать реванш кремлёвских марионеток из Партии регионов.

Мощное влиянии российской агентуры на политику в Украине подтверждают документы. К примеру, авторы секретного пособия высшей школы КГБ под названием «Украинский буржуазный национализм», изданного в 1963 году в Москве, обращали внимание сотрудников Первого главного управления КГБ на то, что «Создание среди активистов закордонных организаций атмосферы взаимного недоверия и вражды является […] важнейшим направлением в работе по разложению этих организаций». Там же обращалось внимание и на то, что: «Залогом успеха в проведении разложенчес-

ких мероприятий в этом направлении является внедрение агентов государственной безопасности в центры закордонных организаций». Эти же технологии, с целью провокации распрей и политического влияния, активно используются наследниками КГБ после прихода к власти в России Владимира Путина. К примеру, 2 августа 2004 года, в интервью Всемирной информационной службе «BBC Ukraine», экс-руководитель резидентуры КГБ в Лондоне Олег Гордиевский заявил, что российские спецслужбы делают все, чтобы втянуть Украину в орбиту влияния Москвы. «В Киеве резидентура ФСБ и ГРУ насчитывает 100 человек», - заявил бывший высокопоставленный чекист. Через два года, в августе 2006го, в интервью газете «Дело» экс-начальник военной контрразведки Украины генерал Александр Скипальский публично заявил, что «российские спецслужбы контролируют украинскую власть». «Россияне, - подчеркнул генерал СБУ, - имеют большой успех, почти полностью контролируя парламент, правительство, вооруженные силы». Вскоре, 11 июля 2007 года, в интервью изданию «The Finantional Times» исполняющий обязанности главы СБУ Валентин Наливайченко также обвинил Россию в дестабилизации ситуации в Украине путем политического вмешательства. И это не просто слова. Думаю, что эти высказывания профессионалов были основаны как минимум на результатах мониторинга и оперативной разработки деяний российских агентов влияния в Украине. Подобные подозрения, в мягкой дипломатичной форме, ещё в начале двухтысячных публиковали и зарубежные обозреватели. Эксперт по Украине, лектор Оксфордского университета и ведущий специалист изучения конфликтов при Британской военной академии Джеймс Шерр еще в 2002 году

в интервью агентству «DefenseExpress» заметил, что «Украина и ее государственные институции могут быть насыщенны людьми, чьи интересы противоречат официальным интересам Украины. Это также продлевает зависимость Украины от международных структур бывшего Советского Союза, которые работают непрозрачными, заговорщицкими, конспиративными методами и которые усложняют […] интеграцию Украины в Европу». Впоследствии, 21 декабря 2004 года, на страницах всеукраинской газеты «День», британский эксперт высказался еще более конкретно: «Для России, - сказал Шерр, - «холодная война» в мировом масштабе закончилась после развала Советского Союза, но внутри бывшего СССР эта «холодная война» продолжается и поныне». Что такое «холодная война» по-российски, описал в своей книге известный украинский эмигрант Павло Штепа. «Московское захватничество, - писал Штепа, - многогранное, чрезвычайно гибкое, применяет множество различных способов и средств. […] А все без исключения победы России произошли благодаря не ее силе, а слабости и глупости ее врагов. […] Чем же их побеждала и побеждает варварская Россия? Употребляя современные понятия – ХОЛОДНОЙ ВОЙНОЙ. […] От кого научились россияне, - продолжает Павло Штепа, - такой даже не хитрости, а действительно великой политической мудрости? И что, собственно, являет собой «холодная война»? Китайский стратег СанТсу написал 2500 лет назад книгу «Искусство войны», которую можно было бы назвать «Искусство холодной войны». В этой книжке читаем: «Разрушайте все, что укрепляет силу вражеского государства, изнутри этого государства и руками его граждан. Для этого применяйте все методы и способы, не смотря

ни на что. Например, привлекайте, втягивайте выдающихся, уважаемых людей в преступную, противозаконную деятельность. Потом заставляйте их служить нашему государству, угрожая предать огласке их подлые поступки. Если они не согласятся, то оглашайте все позорящие (компрометирующие) их факты. […] Не жалейте денег и усилий, чтобы распространить и углубить всяческое озлобление, недовольство, несогласие, ненависть, подозрения, предубеждения между людьми и их группами. Подстрекайте молодежь против старших уважаемых людей. Разрушайте национальные и религиозные традиции. […] А более всего не жалейте денег на подкуп доносчиков и шпионов из граждан вражеского государства. Вы должны их иметь в учреждениях, во всех сферах жизни враждебной нам страны.

Украинская власть и политические партии инфильтрованы агентами спецслужб, в том числе стукачами, которые работали еще на КГБ. Их – тысячи! […] Государственный муж, который владеет собранными ведомостями про вражеский народ и имеет сеть своих агентов во вражеской стране, такой государственный муж весит для нас больше, нежели все наши сокровища вместе взятые, ведь он их увеличит, выиграв войну». Штепа утверждает, что технологии, описанные Сан-Тсу, были позаимствованы московитами у монголов еще во времена, когда Московское княжество было всего лишь улусом Золотой Орды, монголы же, в свою очередь, научились этому непосредственно у китайцев. Читая эти строки, складывается впечатление, что все это писалось про события в Украине со времен возобновления ее независимости... popular science magazine /

43

ТАЙНАЯ ВОЙНА

Кремль разжигает рознь Фрагменты выступления Михаила Саакашвилли в ООН Старая империя пытается восстановить утраченные границы. В отличие от большинства государств, Российская Федерация не заинтересована в том, чтобы вокруг были стабильные государства. Постоянный хаос и беспорядки в соседних странах – это то, к чему стремится Кремль. Он принципиально отвергает идею сильных правительств в Грузии, Украине и Молдове, даже таких, которые будут дружественно относиться к его интересам. Давайте будем абсолютно открытыми и конкретно обрисуем ситуацию.

К

ак вы думаете, например, желает ли Владимир Путин того, чтобы Армения окончательно одержала победу над Азербайджаном? Нет, так как это будет означать, что Армения будет слишком сильной и слишком независимой. Думаете ли вы, что реальность противоположна, что Москва желает победы Баку над Ереваном? Конечно, нет. Возрождение модернизированного и динамичного Азербайджана – кошмар российских лидеров. Нет, они не хотят победы ни одной стороны. Их цель – сам конфликт, так как это обеспечивает зависимость обеих

44 / popular science magazine

стран и задерживает их европейскую интеграцию. Страны Восточной Европы, стремящиеся стать членами европейской семьи, сообщества свободных и демократических государств, испытывают постоянное давление и угрозы. Армению загнали в угол и вынудили вступить в Таможенный союз, что не соответствует интересам ни этого государства, ни нашего региона. Молдове объявили блокаду, нападают на Украину, Азербайджан сталкивается со значительным давлением, а часть Грузии – оккупирована…

Разделяй и властвуй Враждебность Владимира Путина и его команды по отношению к правительству, которое я имел честь возглавлять в течение почти десятилетия, не обусловлена личной антипатией или культурным непониманием. Все подобные интерпретации являются всего лишь ширмой. Мой предшественник, Президент Шеварднадзе, пришел из высшей советской номенклатуры. Он пришел во власть в 90-ых, путем военного переворота при прямой поддержке России. В отличие от меня, он был хорошо известен своими советскими дипломатическими навыками. Несмотря на все это, Россия постоянно пыталась подо-

рвать его правительство и несколько раз организовывала на него нападения. Разговор не о Гамсахурдиа, Шеварднадзе, Саакашвили или Иванишвили. В действительности, имена не имеют большого значения. Дело касается будущего государственности Грузии. Почему? Потому что нынешним правителям России хорошо известно, как только стабильные институты будут созданы в Украине, Грузии, Молдове или в других местах – эти институты отразят и усилят желание народов этих стран быть действительно независимыми и частью европейской семьи. Именно поэтому сочли успешные реформы и грузинский опыт строительства подлинного государства своего рода вирусом, который «инфицировал» бы всю территорию бывшего Советского Союза; вирусом, который следует искоренить всеми возможными средствами. Тогда когда мы, в свое время, не состоявшаяся, самая коррумпированная и криминализированная страна, стали наименее коррумпированной страной во всей Европе, реформатором номер один в мире – по данным Всемирного банка, и лучшим местом для ведения бизнеса. Именно поэтому народу Грузии ввели эмбарго, навязали войну и оккупацию – все после 2006 года. Именно поэтому сопротивление народа Грузии и способность к выживанию демократии Грузии так важны для всего региона. Усилия отбросить прогресс Евросоюза и НАТО в нашем регионе, прогресс – который основан на воле нашего народа, становятся все более интенсивными. Эти усилия, направленные против прогресса, имеют свое название: Евразийский Союз, который был создан в качестве альтернативы Евро-

пейскому Союзу, и считается Владимиром Путиным главным проектом своего президентства.

Спецслужбы против свободы Сегодня наши страны стоят перед выбором, определяющим будущее, более, чем перед выбором внешней политики или альянсов. Наш народ должен решить – приемлемо ли для него жить в условиях страха и преступности; жить в мире, где отличия воспринимаются как угроза, а меньшинства, как объекты угнетения; в мире, где политические оппоненты подвергаются избирательному правосудию и физическому оскорблению; в мире, который, дамы и господа, мы очень хорошо знаем, потому что мы жили именно там. Евразийский союз является нашим недалеким прошлым и будущим, которое готовят нам в Москве наши бывшие офицеры КГБ.

Мы должны знать историю и понимать, что старый имперский принцип «разделяй и властвуй» сегодня используется так же, как использовался двадцать веков назад В противоположность этому, наши возрожденные традиции и многовековые устремления ведут нас в совершенно другой мир, который называется Европой. Европейские общества также далеки от совершенства. И там мы сталкиваемся со страхом, сомнениями, гневом и даже ненавистью, социальным неравенством. Но там меритократия выше непотизма, а фундаментом общественной жизни является толерантность. Нынешние оппоненты являются будущими министрами, которых никто не сажает в тюрьму и не расправляется физически. Если мы посмотрим на это таким образом, для восточноевропейских народов выбор настоль-

ко очевиден, что некоторые кремлевские стратеги (которые называют себя политтехнологами) решили вообще отменить правду и распространяют ложь в Грузии, Украине, Молдове и других странах.

Уроки истории Знание истории необходимо. Наша история учит нас, что толерантность в нашем регионе является основой нашего суверенитета. Толерантность является не только моральным долгом, это вопрос национальной безопасности. Мы должны знать историю и понимать, что старый имперский принцип «разделяй и властвуй» сегодня используется так же, как использовался двадцать веков назад. Взгляните на наш регион сегодня. Тот, кто знает историю Кавказского региона, помнит, что армяноазербайджанское кровопролитие, которое произошло в 1905 году, прямо манипулировалось царской администрацией. Разве нельзя сравнить это с началом карабахского конфликта в 1980-х? Российская армия была там, к тому же в большом количестве, и на ее глазах началась война. Они показывали обеим сторонам, что помогали им, на самом же деле – подстрекали к конфликту. Тот, кто знает историю, легко припомнит – так же, как припоминаю я – начало Абхазской войны в начале 1990-ых, когда грузинские военизированные подразделения получали оружие от российской армии, которая, в свою очередь, вела абхазские формирования и чеченских наемников, чтобы пресечь любую солидарность народов Южного и Северного Кавказа. Это происходило точно так же, как и сто лет назад, когда грузинских офицеров отправляли на передний край российских войн против чеченцев, ингушей и дагестанцев. popular science magazine /

45

ТАЙНАЯ ВОЙНА Мы можем на разных отрезках истории посмотреть на другие периферийные страны – например, на Польшу и Украину — и увидим точно такую же картину. Империя разжигала рознь между порабощенными народами и разделяла их стеной фанатичного антагонизма. К сожалению, такой подход оправдывался. К еще большему сожалению, он работает и сегодня. Параллельно, тогда, когда наш регион остается очагом конфронтации, бывшие порабощенные народы, вместо противостояния, должны объединиться. В прошлом некоторые лидеры и страны, например, Польша Иосифа Пилсудского, которая призывала все угнетенные народы под флаг польской свободы, понимали, что свобода одной страны зависела также от свободы всех порабощенных наций. Но никогда наши предки не получали пользу от такой большой силы, которая хорошо понимает свой стратегический интерес – сохранение нашего суверенитета, – а эта сила Европейский союз. Созданием Восточного партнерства, как ответа на нападение Россией на Грузию в 2008 году, Европейский союз предложил нашим странам прекрасную платформу для сотрудничества под своей эгидой. В это начинание мы должны вложить больше усилий. Должны развить совместные проекты, в первую очередь, фокусируясь на совместно осуществляемых реформах. Потому что реформы для каждого из нас значат государственность и независимость. Екатерина Вторая прекрасно понимала это. Когда Польша, вслед за Французским и Британским просвещением, начала проводить реформы, она послала длинное секретное письмо Фридриху Великому (ко-

46 / popular science magazine

ролю Пруссии). Это письмо и сегодня остается одним из самых впечатляющих описаний природы и стратегии империалистического проекта. Согласно письму, реформы, протекающие в Польше, создавали опасность как для России, так и для Пруссии, так как они превратили бы Польшу в настоящее государство. Поэтому было необходимо их остановить. Было необходимым нападение на Польшу, ее разделение до окончательного осуществления реформ, так как тогда они никогда уже не сумели бы оккупировать эту страну.

Конфликты

на территории бывшего СССР спровоцированы и организованы российскими спецслужбами

Империя разжигала рознь между порабощенными народами и разделяла их стеной фанатичного антагонизма Это письмо не будет чуждым для тех, кто хорошо знает, с какой ненавистью относился Владимир Путин к грузинскому опыту последнего десятилетия. Большинство россиян задавали вопрос – если несостоявшаяся и раздробленная Грузия, объятая в одно время

коррупцией и криминалом, смогла достичь успеха, почему сама Россия не может сделать того же? Это был идеологически опасный проект.

Москва боится успешных соседей Впервые на Кавказе строилось настоящее, эффективное государство-нация и, поэтому, было необходимым уничтожение реформ до того, как они принесут конечный плод. В восточной Европе, в том числе, на раздробленном Кавказе, формой нашего правления должно быть единство. Я вспомнил начало войны в Абхазии, но также хочу вспомнить еще более раннюю сцену, исполненную символизма для истории Кавказа. В конце восстания Шамиля против Российской империи, когда сам Шамиль сдался в плен, чеченский командир Байоронгур был ранен и также попал в плен. Перед тем, как его повесить, русские офицеры собрали дагестанцев и потребовали от одного из них выбить стул, на котором стоял обреченный на смерть Байоронгур. Таким образом они хотели вызвать раздор среди местных жителей. Байоронгур, видевший это, сам откинул стул. Запрещенным самоубий-

ством он избежал распри между соседями. На фоне этой одной неудачи сколько раз оправдывалась имперская тактика внесения раздора между кавказскими нациями? Это должно закончиться. Именно поэтому, во время моего президентства, мы начали несколько проектов, которые были направлены на учащение человеческих контактов между Северным и Южным Кавказом, университетский обмен и образовательные проекты.

Восточной Европе нужно единство Поэтому признал Парламент Грузии геноцид черкесского народа, который для многих является неизвестной страницей истории. Истребили всю нацию, потому что их земля была нужна русским. Мы должны продолжить эти небольшие усилия. Необходимо подготовиться к тому времени, когда империя обвалится, чтобы быстро преодолеть наследие ее ненависти. Именно поэтому мы, как граждане Грузии, должны подготовиться к тому времени, когда российские войска покинут наши оккупированные территории – Цхинвали и Сохуми. Должны подготовиться к тому, чтобы с распростертыми объятиями принять обратно наших абхазских и осетинских сограждан, не как наших врагов, а как наших сестер и братьев. Потому что это время настанет раньше, чем мы думаем. В конце моего второго президентского срока – хочу гордиться достижениями Грузии за этот период – мы, в прямом смысле, вывели Грузию из мрака. Мы придали грузинской государственной службе беспрецедентную прозрачность. Вернули наших детей в школы, из которых выгнали банды.

Толерантность в нашем регионе является основой нашего суверенитета, это вопрос национальной безопасности. Мы приблизили нашу страну к европейской мечте больше, чем когда либо. Мы беспрерывно работали над восстановлением духа толерантности, который всегда вел нашу страну во времена былой славы. Мы сделали много – хорошего. Когда я пришел во власть, я был самым молодым президентом в

мире, поэтому, как любой лидер, я хорошо понимаю, что многое было сделано дорогой ценой. В наших спешных стараниях установить новую реальность, которая дала бы ответ внутренним и внешним угрозам. Мы есть и должны оставаться нацией, которая едина в достижении исторической цели – вступление в европейскую семью свободных и демократических наций, в семью, от которой нас никогда не должны были отторгать, – в нашу семью. Наш путь регионального единства, свободы и европейской интеграции еще далек от завершения, и для его окончательного успеха я собираюсь работать, не покладая рук.

popular science magazine /

47

ТАЙНАЯ ВОЙНА

Фото з обкладинки журналу THE WEEK

Російський гамбіт

Після нищівної поразки у холодній війні Росія не могла погодитися із втратою впливів на пострадянських теренах. Всупереч волі народів Москва прагне відродити своє домінування в Центрально-Східній Європі. Впродовж 200 років Росія домінувала в цьому регіоні, за допомогою принципа «поділяй і володарюй». З метою відродження імперії зла Кремль намагається використовувати цей принцип і сьогодні. В умовах гібридної війни проти України та усієї європейської цивілізації, варто уважно придивитися до цього інструменту в політиці агресора.

В

Володимир Іщук, редактор

осени 2014 року амерканський портал Politico опублікував інтерв’ю із спікером польського Сейму, екс-міністром закородонних справ Польщі Радославом Сікорським, який заявив, що в 2008 році Володимир Путін намагався втягнути Польщу в агресію проти України. «Хотів (Путін), щоб ми брали участь у розділі України», - сказав Сікорський. Згідно із його свідчення-

48 / popular science magazine

ми, російський лідер перекону- із президентом США Джорджем Бушем, під час дискував прем’єра Польщі Дональда Туска в тому, що, мовляв, Украї- сії на закритому засіданні Росія — НАТО. «Україна — це на — це штучна держава, а Львів навіть не держава! Що таке є польським містом. Україна? Частина її території І хоча пізніше Сікорський заявив, що його інтерв’ю не — це Східна Європа, а частина, було узгоджене перед публі- і значна, подарована нами», кацією, а його слова були не- сказав роздратований Путін американському лідерові. Ця правильно потрактовані, але інформація підтверджує віне буває диму без вогню, бо аналогічну думку про Укра- рогідність того, що Путін міг їну, у квітні 2008 року, Пу- просувати ідеї поділу України в дипломатичних колах країн тін висловив, розмовляючи

Центральної і Східної Європи. В тому числі й у розмові з Дональдом Туском. Згодом непристойна пропозиція поділу України з’явилася не лише на рівні кулуарної дипломатії, а була сформульована на рівні офіційної політики. Віце-спікер Держдуми Володимир Жириновський, який нерідко говорить те, що з огляду на свою посаду не може публічно проголошувати Путін, з трибуни російського парламенту запропонував Польщі, Угорщині та Румунії взяти участь у поділі України. Провокуючи ці держави, Жириновський заявив, що землі Західної України, які були приєднані до Радянського Союзу, не були українськими. Більше того, невдовзі до польського Міністерства іноземних справ надійшов офіційний лист із пропозицією територіального поділу України. Подібну пропозицію отримали також Угорщина і Румунія. Усе це підтверджує факт, що Кремль був готовий віддати полякам ласий шматок у вигляді Волині та Галичини, аби втягнути їх у коло спільників у злочині проти сучасного світового ладу. Це дуже підла і підступна стратегія. І, здається, що принаймні один із лідерів країн, які отримали таку пропозицію, проковтнув наживку російських імперіалістів. Шокуюча інформація про те, що США наклали санкції на шість осіб із політичної та економічної еліти Угорщини, була несподіванкою для тих, хто не цікавиться проблематикою геополітики в ЦентральноСхідній Європі. Вона стала наче грім з ясного неба для осіб, не втаємничених в тонкощі російської дипломатії. Що ж стало причиною такої жорсткої реакції Сполучених Штатів? Західні оглядачі звертають увагу на дивну поведінку угорського прем’єра Віктора Орбана, який із запеклого опонента Москви блискавично перетворився в лояльного союзника Кремля. А як інакше можна пояснити те, що коли ЄС і США докладали зусиль для більш тіс-

ного об’єднання проти російської агресії, прем’єр Угорщини домагався повного зняття санкцій проти Росії? Віктор Орбан був байдужий до жорсткої позиції Євросоюзу і постійно підкреслював, що англо-саксонські санкції шкодять економіці Угорщини. У ключових моментах Орбан підтримував меншість, яка блокувала рішення Європейського Союзу. Така поведінка засвідчила, що угорський прем’єр став лідером лобістів путінської Росії в ЄС. Все це свідчить на користь версії, що Путіну вдалося знайти слабку ланку на східному фланзі Північноатлантичного союзу. Цє є серйозною загрозою для безпеки Європи в середньостроковій перспективі. Країни Центральної та Східної Європи повинні ретельно проаналізувати причини і наслідки багатьох трагедій минулого, щоб не повторювати в майбутньому. Адже російська політика щодо сусідів є не тільки передбачуваною, але примітивною. Нагадує хитрий трюк досвідченого рибалки, який ловить свої жертви на живця. Підбурення до територіальних суперечок і розпалювання міжнаціональної ворожнечі впродовж останніх двохсот років було головним інструментом російської політики у Східній Європі. Необхідно усвідомити факт, що під загрозою сьогодні опинилася не тільки Україна, але також її сусіди, оскільки відроджений євразійський імперіалізм становить загрозу для безпеки цілого європейського континенту. Якби Україна втратила незалежність, наступними жертвами, згідно із планом імперіалістів, в середньостроковій перспективі могли б стати країни Центральної і Східної Європи, в першу чергу, балтійські країни і Польща. Це підтверджують і свідчення російських стратегів. Наприклад, екс-радник спікера російської Держдуми, ідеолог теорії євразійства Олександр Дугін у книжці із назвою «Основи геополітики», яка була опублікова-

на за підтримки Департаменту Стратегії Військової Академії Генерального Штабу Міністерства Оборони Російської Федерації, написав, що Росія повинна знищити “санітарний кордон”, створений із малих, озлоблених, історично безвідповідальних народів і держав з маніакальними претензіями і повною залежністю від таласократичного Заходу. В ролі такого “санітарного кордону”, - пише Дугін, - традиційно виступає Польща і східноєвропейські країни. Завданням Євразії є те, щоб цього кордону не існувало, - підсумовує впливовий російський стратег. Вплив Дугіна на формування міжнародної стратегії Кремля є вражаючим.

Підбурення до територіальних суперечок і розпалювання міжнаціональної ворожнечі впродовж останніх двохсот років було головним інструментом російської політики у Східній Європі. Його ефекти чітко видно на Сході України. І ця політика несе серйозну загрозу для всіх країн колишнього соціалістичного табору. З цієї точки зору прем’єр Угорщини мав би ще раз зазирнути в нещодавню історію своєї країни. Бо, якщо впаде незалежна Україна, російські танки, як і в 1956 році, можуть знову з’явитися на вулицях Будапешту. Щоб не допустити реалізації подібного сценарію, країни ЦентральноСхідної Європи повинні відкинути провінційний світогляд, маргінальні претензії та дрібні територіальні суперечки. Натомість варто було б серйозно замислитися над створенням основ сильного геополітичного союзу в БалтоЧорноморсько-Адріатичному регіоні. Мусимо спільними зусиллями стримати експансію агресивної євразійської Імперії Зла і запобігти повторенню трагічних уроків історії. popular science magazine /

49

КІБОРГИ:

Ми захищаємо всю Європу

50 / popular science magazine

242 242 дні

Донецький аеропорт став символом опору і героїзму українських спецназівців, яких вороги прозвали „кіборгами”. Героїчна оборона стратегічно важливого бастіону на сході Європи тривала вісім місяців. Довше, ніж оборона Сталінграду під час Другої світової війни. Жертовна боротьба українських „кіборгів” за свободу і незалежність буде золотими літерами вписана в історію України і Європи.

popular science magazine /

51

Позывной Аскольд

Фото Романа Николаева

52 / popular science magazine

Украинский народ остановит агрессора

О Володимир Іщук, редактор

дним из бастионов Европы в течение 242 дней был донецкий аэропорт. Его защищала горстка украинских воинов, прозванных в народе “киборгами”. Героическая оборона продолжалась дольше Сталинградской битвы и уже вошла в новейшую историю Украины и Европы. Донецкий аэропорт стал символом мужества и силы духа защитников европейской цивилизации. Предлагаем вниманию читателей беседу главного редактора журнала «Glos Polonii» Владимира Ищука с Аскольдом, одним из легендарных бойцов.

– Вы, наверное, не осознаете, что украинские военные при жизни стали легендой. И героическая оборона донецкого аэропорта будет одним из наиболее ярких эпизодов в новейшей истории Украины и Европы, вне зависимости от того, чем закончится эта война. Это свершившийся факт. Расскажите, пожалуйста, о себе и о том, как вы попали в легендарную Житомирскую 95 аэромобильную бригаду.

– Для каждого офицера война, особенно война в обороне Отечества, — это, по моему глубокому убежде-

нию, высшая точка воинской карьеры. Смысл всей жизни воина – профессионала. То, ради чего офицеры готовятся на протяжении многих лет. Поэтому 1 марта 2014 года я пошёл в военкомат. А через десять дней в 9:00 утра я уже был на сборном пункте, вместе с остальными добровольцами. Так я вернулся в свою родную часть, в Житомирскую 95-ю аэромобильную бригаду. В течение месяца мы проходили подготовку. Знакомились и учились действовать в составе подразделения. Уже на первом построении роты я обратился к ребятам. Сказал, что мы должны осознать всю ответственность, что popular science magazine /

53

З ПЕРШИХ ВУСТ ПОЗЫВНОЙ АСКОЛЬД:

"Мы должны осознать всю ответственность, что ложится на наши плечи, ведь нас призвали для того, чтобы защитить страну от агрессора".

ложится на наши плечи, ведь нас призвали для того, чтобы защитить страну от агрессора. Поэтому мы должны стать одной семьёй, боевым братством, дружным, сплоченным коллективом. Ведь в реальных боевых условиях в воинском коллективе важны не формальности, должности и звания, а личные, моральные и профессиональные качества бойцов. И без любви, дружбы, товарищества и взаимопомощи невозможно создать эффективное, успешное боевое подразделение.

– Какие задачи ваше подразделение выполняло вначале антитеррористической операции?

– В зону боевых действий я приехал 2 сентября и буквально той же ночью выехал в свой первый конвой в Артёмовск. На тот момент в роте осталось 45 из 81 бойцов и семь из десяти бронетранспортёров. На протяжении всего лета наше подразделение занималось сопровождением конвоев. Тогда это была самая трудная работа, одна из наиболее сложных и опасных задач. Был высокий риск попасть в засаду. В начале мая погибли два человека из первого батальйона нашей бригады, они стали первыми в печальном спис-

54 / popular science magazine

ке погибших братьев по оружию. А 13 мая мы уже потеряли ребят непосредственно из нашей роты. Восемь бойцов, в том числе четверо из моего подразделения, попали в засаду под Добропольем возле Донецка. С ними был капитан Вадим Заброцкий. После этих смертей стало ясно, что это всё серьёзно и что мы по-настоящему на войне. В тот период боевики как правило атаковали наших воинов, прикрываясь мирным населением. Мы не могли открывать огонь в ответ. Однако, именно наша 95-я бригада первой применила эффективную тактику, что позволило отсекать мирное население от российского спецназа. Благодаря решительности нашего командира, полковника Михаила Забродского, мы первыми из воинских частей начали уничтожать террористов.

Для каждого офицера война, особенно война в обороне Отечества — это высшая точка воинской карьеры. Смысл всей жизни воина – профессионала

– Война — это серьёзное потрясение для человека... Было ли Вам страшно?

– И морально, и психологически я был готов к войне. Наверное потому, что я человек верующий. Перед отправкой на передовую я полностью отдал себя в руки Господа и целиком доверился Богу. Это была глубокая внутренняя уверенность в том, что у Бога есть план, и я должен принять Его волю. И тогда я успокоился. Я знал, чтобы не случилось, это будет воля Господа. Осознав это и душой и сердцем, мне стало легко. У меня не было страха.

– Вы наверняка хорошо знаете, в каких тяжёлых условиях украинские воины защищали Донецкий аэропорт в последние дни его обороны...

– Это время было очень тяжёлым для защитников аэропорта. Артиллерия противника до обеда давила нашу оборону без перекуров. САУ бомбардировали 152 мм снарядами, «Грады» накрывали залпами. Танки со стороны «Спартака» вели огонь прямой наводкой. Минометы расстреливали верхние этажи нового терминала сквозь дыры в межэтажных перекрытиях. Здание, построенное из современных материалов, простреливалось фактически насквозь, как по вертикали, так и по горизонтали. Земля, фундамент и каждый элемент конструкций содрогался от тяжёлых ударов. Особое внимание сепаратисты уделяли диспетчерской вышке, где находились наши артиллерийские наводчики... Пал старый терминал, завалилась диспетчерская вышка. Качество артиллерийской наводки ухудшилось. Ситуация усложнялась с каждым днём...

– Опишите, как парни себя чувствовали в момент таких обстрелов?

– Адреналин зашкаливает. Страшно, жить хочется

любому, но понимание задачи и ответственность: удержать позицию, защитить терминал, помочь товарищу, прикрыть огнём соседа — на первом месте, иногда даже вопреки инстинкту самосохранения. Это и есть смелость, героизм…

– Чего, по вашему мнению, не хватает украинской армии для эффективной обороны? Мобильности, слаженности войск, своевременных развед­ данных, эффективной стратегии, новейшей техники, хорошо защищённой связи, эффективной контрразведки или чего то ещё?

– Украинской армии, к сожалению, не хватает всего из перечисленного вами. Нам сейчас крайне необходимы новейшие современные виды высокоточного оружия. В первую очередь, противотанковые системы. Если бы у нас были американские противотанковые установки Javelin мы бы намного эффективнее противостояли российской агрессии. Надеясь на поставки вооружений от наших союзников, мы должны развивать свою оборонную промышленность. Ведь Украина имеет свои разработки высокоточного противотанкового вооружения, к примеру ПТРК «Стугна». Кроме этого нашей армии необходима бронетехника, беспилотники, системы хорошо защищённой связи и современные станции артразведки. На уровне командования, по моему мнению, необходимо делать серьёзные кадровые ротации и менять саму структуру управления армией. Воины на передовой не понимают зачем увеличивается численность генералитета, которая и без того превышает необходимые нормы.

Валерий Логинов:

"Потенциал и боевой дух украинской армии, вопреки ошибкам Генштаба, достаточно высок. Нашу армию поддерживает практически весь украинский народ. Если общество мобилизируется, мы будем способны остановить противника и освободить все оккупированные территории".

– Несмотря на это, украинские бойцы сохраняют боевой дух?

– Боевой дух наших войск на самом высоком уровне. И он всё время растет. Ведь бойцы понимают, что они сражаются за свою страну. За своих родных и близких. За боевых товарищей. За свободу, честь и достоинство нашего народа! Именно поэтому наши воины в донецком аэропорту, вопреки просчётам командования, сражались до последнего. Оборону донецкого аэропорта сравнивали со Сталинградской битвой во время Второй мировой войны, она войдёт в новейшую историю Украины и Европы как символ мужества и героизма наших парней. Они сражались за честь своей страны буквально до последней капли крови. Поэтому лично я ставлю их на один уровень с защитниками Брестской крепости, выполнившими свой воинский долг до конца ценой своей жизни.

– Вы верите в победу?

– Однозначно. Российскую агрессию нужно остановить. Здесь и сейчас. Их не остановили в Абхазии, Чечне, Грузии... Теперь объектом агрессии стала Украина. Если украинцы не остановят «великороссов», они пойдут дальше... Под угрозой все страны Центральной и Восточной Европы. Под угрозой вся система европейской и мировой безопасности. Потенциал и боевой дух украинской армии, вопреки ошибкам Генштаба, достаточно высок. Нашу армию поддерживает практически весь украинский народ. Если общество мобилизируется, мы будем способны остановить противника и освободить все оккупированные территории. Героизм и воля защитников Донецкого аэропорта, которые 242 дня мужественно сражались с многочисленно превышающими силами врага, вселяет веру и оптимизм. Я верю, что украинский народ остановит агрессора.

popular science magazine /

55

ГЕОПОЛІТИКА

Чому ми прагнемо в НАТО? Росія вимагає від Заходу того, щоб Україна не стала членом НАТО і ЄС. Згідно з жаданням Кремля, безпека та інтереси українського народу мають бути принесені в жертву російським імперським амбіціям. Москва хоче й далі дестабілізувати роззброєну і беззахисну Україну за допомогою своєї агентури, проросійських сепаратистів і терористів. Це суперечить волевиявленню українців. Безпека України не повинна бути предметом геополітичних торгів.

В Володимир Іщук, редактор

продовж двадцяти років українцям промивали мізки. Під акомпанемент агентів Москви тривала масована інформаційна війна проти НАТО. Російськими політтехнологами був задіяний увесь арсенал геббельсівської пропаганди. Це суттєво вплинуло на громадську думку українців...

Уроки історії Український народ в ХХ столітті пережив трагедії безпрецедентних масштабів: Перша світова війна 1914 –1918 років; у к р а ї н с ь к о - б і л ь ш о в и ц ька війна 1917 – 1921-го; терор білих і червоних імперіа-

56 / popular science magazine

лістів; штучний голод 1921 року; геноцид 1932 – 33 років; репресії 30-х, які закінчилися безпрецедентним терором 1937-го; Друга світова війна 1939 – 1945 років; масштабний терор на Західній Україні в 1939 – 1951 роках; голод 1947 року. Всі ці події супроводжувалися масовим винищенням людей. Щоб оцінити жахи, пережиті мешканцями України, звернемося до мови цифр. Доктор історичних наук Станіслав Кульчицький заявив, що «прямі й опосередковані демографічні втрати ХХ ст. не можна вважати меншими за 45 млн. осіб», він також додав, що «В умовах нормального демовідтворення в

ХХ ст. ми могли б бути стомільйонним народом». Вдумайтеся у цю жахливу цифру! Адже кількість замордованих, померлих голодною смертю, вбитих тоталітарними монстрами та ненароджених у першій половині ХХ століття дорівнює кількості сучасного населення України!!! Хто і навіщо вбивав українців? Хто несе відповідальність за ці жахливі злочини проти людяності? Відповідь на ці питання однозначна – тоталітаризм.

Ціна тоталітаризму Радянському тирану Сталіну приписують такий вислів, мовляв, «смерть одні-

єї людини – це трагедія, а смерть мільйонів – це статистика». Для того, щоб у читача не виникало подібної байдужості, ми дозволимо собі емоційний і дуже суб’єктивний відступ від сухої мови цифр. Коли ми говоритимемо про статистику, уявіть, що жертви, про які йде мова, були нормальними людьми, схожими на вас. Вони також хотіли жити, кохати і бути коханими. Вони також прагнули успіху і добробуту, хотіли створити сім’ї, виростити дітей, зробити щось корисне для своєї країни. Але вони не встигли цього зробити, тому що, через ті чи інші причини, заважали параноїдальним тиранам тоталітаризму стверджувати своє маніакальне прагнення до абсолютної влади над суспільством і країною. Причому 99 відсотків жертв були абсолютно невинними, просто вони, як кажуть, попали чекістам під гарячу руку. Уявіть, шановні читачі, себе на місці цих жертв... Адвокати тоталітаризму люблять розмірковувати про досягнення СРСР, мовляв, «раніше ми були громадянами великої супердержави, яку боялися і поважали у світі», вони пишаються «досягненнями індустріалізації, перемогою у Другій світовій війні, опануванням атому, польотами у космос» та іншим. Але вони забувають нам розповісти, якою ціною всі ці «досягнення» були надбані. Для тих, хто не знає, скажу – ціною мільйонів заморених голодом дітей, жінок і стариків України, у яких безкоштовно забирали весь вирощений ними хліб. Цей хліб продавався за кордон. За ці гроші, наприклад, американці побудували Дніпрогес, а мільярдер Генрі Форд – волзький автозавод. І все це за хліб, викрадений зі столів українських дітей.

Такі ось «досягнення супердержави»… Хто не погодиться з тим, що жодне абстрактне досягнення не варте реальної сльозинки дитини? Спробуйте уявити, що на кону так званих «успіхів індустріалізації» буде стояти життя саме вашої дитини… Уявіть, що це стосується саме вас… Мовляв, принесіть життя вашої дитини у жертву імперському ідолові, задля задоволення кривавого параноїдального тирана… Мовляв, нічого страшного, як то кажуть, «ліс рубають, тріски летять», мета ж бо яка – «велика наддержава, яку бояться у світі»… Уявили? Це порівняння не є гіпотетичним, адже заради так званої «сталінської індустріалізації» був організований геноцид українського народу, а кількість жертв, здебільшого дітей, жінок та стариків, нараховується мільйонами. Лише внаслідок Голодомору 1932 – 33 років загинуло, за різними оцінками, від 7 до 14 мільйонів мешканців України. А тепер спробуйте відповісти на запитання, чого варті усі досягнення тоталітаризму, який по коліна у крові,

Безпека України не повинна бути предметом геополітичних торгів утверджувався буквально на людських кістках? Тепер перейдемо до цифр. Сталіна звинувачують в організації убивства 43 мільйонів осіб, 39 мільйонів з яких загинули у ГУЛагах (трудових концтаборах). Загальна кількість насильницьких смертей, пов’язаних із утвердженням російськобільшовицького тоталітаризму з 1917 по 1989 роки, оцінюється у мінімальній кількості 61 мільйона осіб (деякі дослідники вважають, що ця цифра вдвічі більша).

Їм потрібна «Велика Росія»... за рухунок українських інтересів

Вінстон Черчилль:

«Забути минуле – означає змиритися з його поверненням…»

До речі, правонаступники сталінської імперії не засудили антилюдські діяння своїх попередників. Вони не відмовилися від використання подібної практики у майбутньому. Не запевнили світ, що сталінська практика біль-

popular science magazine /

57

ГЕОПОЛІТИКА ше не буде застосовуватися у політиці... Ні! Все як раз навпаки. Після приходу до влади команди Путіна один із палких противників інтеграції України в НАТО — Ніколай Патрушев, будучи директором ФСБ, 20 грудня 2000 року в інтерв’ю, присвяченому Дню чекіста, в «Комсомольській правді» нічтоже сумняшеся заявив: «Ми не відмовилися від свого минулого, відверто заявили: «Історія Луб’янки минаючого століття – це наша історія…». Тому спіть спокійно, любі співгромадяни, тільки нехай вам не присняться «чорні ворони» біля ваших воріт. І на кінець — незначний штрих від головного противника вступу України в НАТО. Володимир Путін під час дискусії на закритому засіданні Росія – НАТО у квітні 2008 року, звертаючись до американського президента Джорджа Буша, роздратовано просторік: «Україна – це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її територій це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами». Тобто він ще у 2008 році грозився розколоти Україну. Тим самим російський президент показав, що він психологічно не бажає миритися з вибором 90-та відсотків українського народу, який на референдумі 1 грудня 1991 року підтримав Акт проголошення незалежності України. У щорічному посланні Раді Федерації, якраз після Помаранчевої революції в Україні, Путін заявив: «Перш за все необхідно визнати, що крах Радянського Союзу був найбільшою геополітичною катастрофою століття. Для російського ж народу він став справжньою драмою»… А ви думали, що драмою були багатомільйонні жертви? Розслабтеся, будь-які жертви затьмарюються манією імперської величі. Для тих, хто не зрозу-

58 / popular science magazine

мів, президент Росії так і сказав, мовляв «Утримання держави на обширному просторі, збереження унікального співтовариства народів при сильних позиціях країни у світі – це не тільки величезна праця. Це ще й значні жертви нашого народу. Саме такий тисячолітній шлях Росії». Від себе додамо, що це істинна правда, втілена такими діячами як Іван IV (Грозний), Петро І, Катерина ІІ, Микола І, Йосип Джугашвілі (Сталін). Список можна продовжувати... Словом, вивчайте історію, тільки не забудьте запастися антидепресантами… Для тих, хто думає, що тоталітаризмові можна прислужитися з користю для себе, невеличка пам’ятка – успіх таких діянь може бути подібний до прогулянки по мінному полю. Пощастить, не пощастить?... Майже всі проросійські гетьмани-колаборанти були закатовані у Сибіру, а комуністична партія (більшовиків) України не раз піддавалася тотальній чистці, в результаті якої навіть найбільш жорстокі й «відморожені» прислужники тоталітаризму були або розстріляні, або заслані у концтабори. Зачистка лідерів сепаратистів на Донбасі зайве тому підтвердження. Публіцист Борис Бахтєєв, у свій час, резонно відзначив, що СРСР відрізнявся від інших репресивних держав тим, що навіть «У гітлерівській Німеччині,

володимир Путін

вважає Сталіна ефективним менеджером

Правонаступники сталінської імперії не засудили антилюдські діяння своїх попередників і не відмовилися від використання подібної практики у майбутньому

якщо людина не була євреєм або циганом, не виступала проти уряду й не робила нічого забороненого, вона могла почуватися впевнено, вона знала, що їй ніщо не загрожує. У сталінському СРСР неможливо було поводитися так, щоб бути в безпеці, неможливо було вирахувати, що робити й чого не робити, не існувало відповіді на запитання «за що?». То була жахлива лотерея. А отже, йшлося саме про знищення людей заради їхнього знищення». Треба визнати, дорогі читачі, що ці слова не далекі від істини. Після усього сказаного у когось ще виникають питання, від яких загроз і ризиків Україна шукає страховки у євроатлантичних структурах безпеки і навіщо Україні НАТО?

Столтенберг: НАТО тримає двері для України відкритими Політика "відкритих дверей" НАТО поширюється й на Україну, заявив генсек альянсу Столтенберг в розмові з німецьким телебаченням. Серед головних викликів він назвав загрозу з боку Росії.

Г

енеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг вважає великим успіхом політику відкритих дверей, якої дотримується Північноатлантичний альянс. Розширення НАТО на схід створило більший простір для демократії й миру в Європі, заявив він, відповідаючи 28 жовтня на запитання другого каналу німецького телебачення ZDF. Столтенберг також наголосив, що політика “відкритих дверей” поширюється й на Україну. Щоправда, генсек НАТО не став оцінювати шанси України на приєднання до альянсу в найближчому майбутньому. "Україна поки що не подала заявку на членство. Це не перебуває на порядку денному. Тому розмірковувати про щось, що не стоїть на порядку денному, було б помилкою", зауважив Столтенберг. Генеральний секретар НАТО наголосив, що зараз альянс зіткнувся як з загрозами, так і викликами. "На Сході - це агресивна політика Росії передусім відносно України, - сказав він. - На Півдні - кризові регіони в Сирії та Іраку". Столтенберг висловив жаль з приводу того, що з Росією так і не вдалось налагодити конструктивну співпрацю. "Ми дедалі більше віддаляємось від того, чого ми прагнули після закінчення "холодної війни", а саме - кооперативних, конструктивних відносин між НАТО і Росією", - констатував Столтенберг.

З огляду на агресивну політику Росії НАТО був змушений розширити свою військову присутність у східноєвропейських державах, які є членами альянсу. "Ми в п’ять разів збільшили патрулювання повітряного простору. Присутність НАТО у Балтійському та Чорному морях на сьогодні є вищою", - повідомив Столтенберг. Він додав, що альянс проводить більше навчань та тренувань, а також хоче забезпечити своїх східних партнерів достатнім озброєнням.

popular science magazine /

59

ГЕОПОЛІТИКА

INTERMARIUM В

Володимир Іщук, редактор

академічних колах побутує думка, що геополітика є лженаукою. Це правда. Але правдою є також і те, що в Москві геополітика виконує функції військово-політичної стратегії. І ця стратегія визначає формування російської зовнішньої політики. Її наслідком стала низка кривавих війн вздовж російських кордонів. Керуючсь геополітичним світоглядом, Кремль намагається за будь-яку ціну відродити Євразійську імперію. І ця політика становить серйозну загрозу для усієї ЦентральноСхідної Європи. З огляду на це варто звернути увагу на питання геополітики у контексті європейської і глобальної безпеки.

Геополітика Термін «геополітика» виник на межі ХІХ і ХХ століть. В 1899 році, на сторінках журналу Ymer, його вперше застосував шведський політолог Юхан Рудольф Челлен (Johan Rudolf Kjellén). Батьками. Засновниками геополітики вважаються також німецький географ Фрідріх Ратцель (Friedrich Ratzel), американський адмірал Альфред Тайєр Мехен (Alfred Mahan), британський географ Хелфорд Джон Маккіндер (Halford Mackinder), німецький генерал Карл Хаусхофер (Karl Haushofer) і німецький політолог Карл Шмітт (Carl Schmitt). Ратцель створив геополітичні підвалини німецької концепції Центральної Європи. Мехен — теорію переваги морської могутності над сухопутною. Його концепція досі входить в програму підготовки офіцерів та дипломатів в США. Проте, автором найбільш популярної геополітичної концепції став Хелфорд Джон Маккіндер, який оперував такими поняттями як Світовий Острів (World Island) і Серединна Зем-

60 / popular science magazine

ля (Heartland). Згідно з теорією Маккіндера на Світовому Острові (який охоплює Євразію і Африку) розігрувалися найважливіші історичні події. На цьому просторі він визначив критичний регіон — Хартленд, розташований в північно-східній частині Євразії. Геополітичний закон Маккіндера зводиться до тези: «Хто володіє Східною Європою, той володіє Хартлендом; хто володіє Хартлендом, той володіє Світовим Островом; хто володіє Світовим Островом, той панує над світом».

Стратегія Москви Згідно з концепцією Маккіндера Росія в стратегічному просторі Євразії (так званому Хартленді) займає домінуючу пози-

цію. Будучи наступницею Золотої Орди, імперії Романових і Радянського Союзу, вона докладає максимум зусиль, щоб повернути втрачений контроль над Центральною і Східною Європою. Ключем до домінування у цьому регіоні є, в першу чергу, Україна. Не дарма відомий американський стратег польського походження Збігнєв Бжезінський сказав, що Росія, володіючи Україною, автоматично стає потужною імперією. Історія свідчить, що коли Україна була частиною європейської цивілізації і входила у склад демократичної Речі Посполитої, цей союз був найміцнішим бастіоном Європи на кордоні з євразійським варварським світом. Тогочасна Московія була

Балто-Чорноморський Союз може стати надійним щитом європейської цивілізації жави і світове домінування мотивували провідну частину російської еліти, а Центральна і Східна Європа опинилися у центрі уваги російських стратегів. Вторгнення в Україну свідчить, що перед обличчям серйозної загрози опинилися країни Балтії, Польща і вся європейська цивілізація. «Географія — це доля», як справедливо зазначив колись Наполеон. Долі українців і поляків тісно пов’язані між собою. Якщо українці втратять свободу, то в середньостроковій перспективі впаде і польська держава. Цей аспект спільної геополітичної долі добре зрозумів Юзеф Пілсудський (Józef Piłsudski). І його слова «немає вільної Польщі без вільної України» здійснились напередодні Другої світової війни...

БалтоЧорноморський Союз

може стати міцним щитом європейської цивілізації

відсталим утворенням на європейській периферії. І тільки під кінець XVIII століття, після заволодіння територією сучасної України, Росія стала могутньою імперією, спроможною впливати на долю Європи і світу. Після втрати України впала могутня колись Річ Посполита, а над Європою нависла тінь варварської Москви. 200 років Росія панувала у Східній і Центральній Європі, керуючись принципом «поділяй і володарюй». Її основним інструментом стало розпалювання міжконфесійної і міжнаціональної ворожнечі — в першу чергу, між поляками і українцями. Так було після розділів Польщі, після поразки наполеонівської Франції, так було під час Другої світової війни і після неї.

У другій половині ХХ століття Росія прагнула встановити контроль над усім євразійським континентом, іншими словами — прагнула світового домінування. Конфлікти на периферіях Євразії (В’єтнам, Корея, Афганістан) свідчать про те, що якби не зусилля Сполучених Штатів і їхніх союзників у регіонах Атлантичного і Тихого океанів, Москва могла б добитися домінування на Євразійському континенті. Якби їй вдалося втілити цей сценарій, світ став би зовсім іншим. Після поразки у холодній війні Росії довелося піти із Центральної та Східної Європи. Але це не означало, що вона була готова із цим змиритися. 25 років Москва готувалася до реваншу. Мрії про відродження наддер-

Геополітичний геній Пілсудського Перший маршал Польщі розумів, що безпека його країни значною мірою залежить від створення альянсу сильних незалежних держав, які мали виконувати функцію «санітарного кордону» між Польщею і Росією і могли б зупинити російську експансію на захід. Стратегічною метою Пілсудського було формування геополітичного союзу незалежних країн між Балтійським, Адріатичним, Чорним і Каспійським морями. Ключовим елементом цього союзу повинна була стати незалежна Україна. Тому глава польської держави навесні 1920 року вирішив відновити і посилити незалежну, дружньо налаштовану до Польщі Україну. Розуміння спільних польсько-українських інтересів підштовхнуло Пілсудського на підготовку київського наступу польсько-українських військ на більшовиків. Перед початком операції у Пілсудськоpopular science magazine /

61

ГЕОПОЛІТИКА го було декілька сценаріїв. Найбільш бажаний мав би закінчитися повним розгромом більшовицької Росії. Але його здійснення було можливе лише за умови допомоги з боку незалежної української держави, оскільки позбавлена України Росія не становила би загрози для Польщі та Європи. Якби цей сценарій втілився в життя, Друга Річ Посполита отримала б цінного союзника на сході і відгородилася б від агресивної Росії надійним «санітарним кордоном». Але, на жаль, в 1920 році, на відміну від Варшави, в Києві дива не відбулося. Незалежна Україна впала під ударами більшовицьких загарбників. У 1940 році в Катині сталінські кати розстріляли еліту польської держави... Не пройшло й 20 років (після падіння України і поразки ідеї Балто-Чорноморського Міжмор’я), як Польща втратила свободу. Пересторога Пілсудського, що «без вільної України не буде вільної Польщі», втілилася у реальності. В усій Східній Європі почалися темні десятиліття неволі... Сьогодні ми всі стали свідками, як тіні минулого впливають на дійсність у сусідній країні. Ми бачимо відновлення сталінізму і імперського експансіонізму в Російській Федерації. І щоб не допустити повторення жахливих сценаріїв минулого, сьогодні варто ретельно проаналізувати концепцію, яка могла б запобігти багатьом трагедіям ХХ століття.

Ідея Міжмор’я «Не варто мати ілюзій: навіть якщо ми підпишемо мир, ми завжди залишимося ціллю для атак з боку Росії», - казав Пілсудський в інтерв’ю газеті «Kurier Poranny» після перемоги над більшовиками у Варшавській битві 1920 року. Очільник польської держави чудово розумів, що ефективно протистояти російській агресії можна лише спільними зусилями країн Центральної та Східної Європи. Власне тому він мріяв про створення великої федерації Польщі, України, Литви, Латвії, Ес-

62 / popular science magazine

тонії, Білорусії, Чехословаччини, Угорщини, Югославії та Фінляндії, яка мала б опиратися також на три кавказькі республіки — Азербайджан, Грузію та Вірменію. Об’єднання цих країн в одному геополітичному союзі створило би в Європі територіально зміцнену спільноту. Концепцію Міжмор’я доповнювала інша геополітична доктрина Пілсудського — Прометеїзм, тобто ідея звільнення поневолених Кремлем народів і розподіл імперської Росії на суверенні національні держави. У союзу Польщі та України був потенціал переломити російське домінування в Євразії, але Україна, на жаль, пала жертвою більшовицьких загарбників. Внаслідок війни з більшовицькою Росією концепція федерації країн Центральної і Східної Європи, з опорою на поляків і українців, втратила перспективу і не могла вже втілитися у життя. Проте Пілсудський і його соратники не відмовились від планів створення польсько-українського союзу: уряд УНР в екзилі в союзі з Польщею, Румунією, Великобританією і Францією до 30-х років ХХ століття продовжували шукати можливості звільнення України від більшовицького ярма. Наприкінці 30-х років польський міністр іноземних справ

Ідея Юзефа Пілсудського,

навіть через 100 років, залишається актуальною.

Юзеф Бек (Józef Beck) намагався модернізувати ідею Пілсудського, пропагуючи в дипломатичних колах «Третю Європу» - союз Польщі, Румунії і Угорщини. Під час Другої світової війни концепцію альянсу країн, розташованих на узбережжях Балтійського, Чорного і Адріатичного морів, відродив польський генерал Владислав Сікорський (Władysław Sikorski), який в 1942 році ініціював дискусію між грецьким, югославським та чехословацьким урядами в екзилі. Сікорський вважав, що післявоєнна Центральна Європа повинна стати політично впорядкованим простором національних держав, об’єднаних за принципом конфедерації. Але ця концепція не була схвалена союзниками по антигітлерівській коаліції, а Москвою вона розгладалась як загроза. На жаль, прихильники ідеї Міжмор’я, прометеїзму і польсько-українського союзу гинули під час замахів (Симон Петлюра, Тадеуш Голувко (Tadeusz Hołówko), Владислав Сікорський, Ярослав Качинський (Jarosław Kaczyński). У 1992 році, після повалення комунізму в Польщі (1989) та СРСР (1991), ідея Міжмор’я була втілена в якості офіційної геополітичної концепції на IV з’їзді Конфедерації Незалежної Польщі (KPN) — радикальної партії національновизвольної орієнтації, яка була заснована в 1979 році у Варшаві. Два роки по тому, в липні 1994, в Києві було підписано угоду між 15 партіями шістьох країн (Польщі, України, Литви, Білорусії, Латвії та Естонії). Конгреси Ліги партій країн Балто-Чорноморського Міжмор’я відбулися в 1995 (Ярослав), 1996 (Мінськ) і 1997 (Київ) роках. Була спроба започаткувати видання власного інформаційного бюлетеня (вийшло два номера). На жаль, ця ініціатива заглохла наприкінці 90-х внаслідок кардинальних політичних змін в регіоні і витіснення основних її носіїв із активної політики.

Попри це, концепція Міжмор’я перед обличчям загроз, які нависли над Україною, Польщею і іншими країнами Центральної та Східної Європи, стала надзвичайно актуальною.

Нова загроза зі Сходу Головним напрямком російської експансії і найбільш вірогідним театром бойових дій у наступній світовій війні може стати Центральна і Східна Європа: в першу чергу Україна, країни Балтії та Польща. Невиконання країнами, які підписали Будапештський меморандум, своїх зобов’язань і гарантій забезпечення територіальної цілісності України, свідчить про глибоку кризу міжнародних відносин і глобальної безпеки. У поляків теж є гіркий досвід пасивності союзників в найбільш критичні моменти історії. Нерішучість Великобританії і Франції на початку Другої світової війни — це яскравий

Хелфорд Маккіндер: «Хто володіє Східною Європою, той володіє Євразією і усім світом» доказ того, що такий сценарій є можливим. Ніхто не знає, як поведуть себе союзники по НАТО в разі нападу країни, яка володіє ядерною зброєю, наприклад, на Литву чи Польщу. На жаль, Західна Європа не вповні усвідомлює ступінь російської загрози. Впливовий російський стратег Олександр Дугін в книзі «Основи геополітики», яка була оприлюднена за підтримки кафедри стратегії Військової академії Генерального штабу міністерства оборони Росії, підкреслює, що: «Основною довгостроковою програмою Росії

є континентальна інтеграція, створення материкового євразійського простору від Токіо до Азорських островів. Завдання Москви — розширити свій стратегічний вплив на схід, захід і південь». «Існування України в нинішніх кордонах і з сучасним статусом «суверенної держави», - пише Дугін, - рівнозначне завданню жахливого удару по геополітичній безпеці Росії, рівноцінне вторгненню на її територію. Подальше існування унітарної України не припустиме. (…) Суверенітет України є настільки негативним явищем для російської геополітики, що, в принципі, легко може спровокувати збройний конфлікт. (…) факт існування «суверенної України» є, на геополітичному рівні, оголошенням Росії геополітичної війни», - стверджує Дугін. Не дивно, що інфікований такими ідеями політичний режим спровокував анексію Криму й агресію на Донбасі. Головною перешкодою на шляху імперської експансії Дугін називає Україну і Польщу, оскільки ці країни виступають бастіонами Східної Європи. Щоб наблизити Росію до її мрії про світове панування, Дугін, який має величезний вплив на людей, які приймають рішення в найважливіших сферах політичного життя, пропонує знищити «санітарний кордон», який складається з «малих, історично безвідповідальних народів і держав Східної Європи». Агресивна політика Росії стала серйозним викликом для системи глобальної безпеки. Над усією європейською цивілізацією нависли чорні хмари неоголошеної війни. Жодна з країн Центральної та Східної Європи не в змозі на самоті протистояти ворожій підривній діяльності Москви. Необхідно об’єднати зусилля, щоб запобігти усім формам російських диверсій в нашому регіоні.

Порятунок – БалтоЧорноморський Союз

Необхідно пам’ятати тезу Маккіндера: «Хто володіє Східною Європою, той володіє Євразією і усім світом». Міжнародне співтовариство за жодних умов не повинно дозволити Росії досягти домінування в Центральній та Східній Європі. Перед обличчям актуальних загроз країни Міжмор’я повинні поєднати зусилля в пошуках спільного знаменника, який об’єднає народи нашого регіону. Тому варто замислитися над створенням підвалин для формування сильного регіонального союзу, який виходить за межі ЄС. До цього блоку могла б приєднатися Україна, а в довгостроковій перспективі і демократична Білорусь. Більше того, регіональні союзи у жодному випадку не протирічать членству окремих країн в інших об’єднаннях. Приналежність до НАТО чи ЄС не виключає можливості створення в Центральній та Східній Європі нового регіонального блоку. Подібні блоки набувають у сучасному світі усе більшого значення. Ми бачимо це на прикладі Франції, яка будує середземноморський союз (країни південної Європи і північної Африки), або скандинавського союзу Данії, Фінляндії, Швеції, Норвегії та Ісландії. Сильні і незалежні Польща, Литва та Україна також могли б виступити з ініціативою створення регіонального союзу, який базуватиметься на кращих зразках історичної спадщини європейської Київської Русі, Великого князівства Литовського і Речі Посполитої. В сучасному геополітичному становищі це могло би стати надзвичайно цінною ініціативою. Міцний альянс незалежних держав Центральної і Східної Європи став би адекватною відповіддю на експансію агресивної євразійської імперії. Балто-Чорноморське Міжмор’я може стати міцним щитом європейської цивілізації та усього вільного світу. popular science magazine /

63

ІСТОРІЯ

За вашу і нашу свободу!

95 років тому Польща була єдиною державою, яка зі зброєю в руках виступила на захист української незалежності.

Володимир Іщук, редактор

«Від імені Польщі проголошую: Хай живе вільна Україна!», - ця фраза, висловлена 17 травня 1920 року в промові Юзефа Пілсудського у Вінниці, відображає головну ідею геополітичної концепції головнокомандуючого польського війська. Перший маршал Польщі розумів, що без вільної України не буде вільної Польщі, а безпека Другої Речі Посполитої залежить від створення міцного союзу незалежних держав у БалтоЧорноморському регіоні, де Україна займає стратегічне положення. Тому відвоювання української незалежності стало пріоритетом зовнішньої політики Пілсудського.

21 квітня 1920 року у Варшаві між урядами Української Народної Республіки і Другої Речі Посполитої була підписана угода про кордони і взаємне визнання. Через три дні – 24.04.1920 року, генерал-хорунжий армії УНР Володимир Сінклер і найближчий співробітник маршала Пілсудського Валерій Ян Славек підписали цілком таємну військову конвенцію про наступ на більшовицьких окупантів. «За вашу і нашу свобо-

64 / popular science magazine

ду!» - під цим гаслом 25 квітня 1920 року об’єднані польсько-українські війська атакували більшовиків. У наступі брали участь дві українські дивізії, створені з числа інтернованих в Польщі старшин і солдатів армії Української Народної Республіки. Союзники прорвали фронт 12-ї червоної армії. Війська генерала Рибака звільнили від окупантів місто Овруч. На світанку 26 квітня моторизована дивізія піхоти генерала Едварда Ридз-Сміглого, після бою на околицях міста, звільнила Житомир. Того ж дня були визволені Коростень і Радомишль. У Житомирі Юзеф Пілсудський виголосив відозву до українського населення, підкреслюючи, що українці мають право на створення власної держави: «Війська Речі Посполитої Польської за

моїм наказом вирушили глибоко вперед на землі України. Повідомляю населення цих земель, що польські війська усунуть чужоземних загарбників із теренів, на яких проживає український народ... Польські війська залишаться в Україні на час, потрібний для того, щоб владу на цих землях міг встановити законний український уряд».

27 квітня підрозділи 59-го полку піхоти звільнили Бердичів і взяли під контроль важливий залізничний вузол Козятин. На Поділлі відділи 6-ї армії генерала Івашкевича здобули Вінницю, Бар і Жмеринку. Північна група польських військ, звільнивши Чорнобиль, наблизилася до Дніпра в районі Прип’яті. Уже на другий день наступу польсько-українських військ 12-та більшовицька армія (РККА) була розгром-

лена. 25 тисяч деморалізованих більшовиків здалися в полон. Трофеями союзників стали 2 бронепотяги, 120 гармат і 418 кулеметів.

7 травня польська кавалерія звільнила столицю України. Червоні загарбники залишили місто. В районі мосту через Дніпро сталися дрібні сутички, але після коротких перестрілок польські війська перейшли річку і зайняли лівобережний плацдарм на 15 кілометрів вглиб території, окупованої більшовиками. Ціла Правобережна Україна була звільнена ціною незначних втрат (150 загиблих і 300 поранених).

9 травня населення Києва вітало визволителів. За спогадами польського генерала Тадеуша Кутшеби, військовий парад був незвичайно красивим: «перед очима численного натовпу промарширували зі штандартами, оркестрами і фанфарами добре вишколені відділи польського війська і 6-та дивізія Армії Петлюри сформована у Бресті. Враження було потужне: в натовпі говорили, що від часу маршу німців Україна не бачила настільки презентабельного війська».

17 травня, перед виїздом з України, маршал Пілсудський відвідав у Вінниці отамана Петлюру. У своїй промові очільник польської держави зявив, що: «Вільна Польща не може бути цілком вільною доти, доки навколо продовжують панувати гасла рабської покори, національного насилля і терору. Польща, яка здобула найцінніший скраб на землі – свободу, вирішила відкинути те, що загрожує свободі, якомога далі від своїх кордонів». Завдяки допомозі поляків, навесні 1920 року, українцям вдалося відвоювати території між Збручем і Дніпром. Друга Річ Посполита була єдиною країною,

яка надала Українській Народній Республіці мілітарну допомогу. Штаб армії УНР навіть створив мобілізаційний план, внаслідок реалізації якого в Україні мало повстати 200-тисячне військо. Але, через низку обставин, київський наступ польськоукраїнських військ закінчився невдачею. На жаль, в 1920 році в Києві, на відміну від Варшави, дива не сталося... На початку літа 1-ша кінна червона армія прорвалася через фронт.

13 червня польські війська були змушені залишити столицю України. Перед своєю смертю, в 1935 році, Пілсудський зізнався, що програв ціле своє життя, адже не зміг допомогти українцям створити незалежну Україну... Результати цієї поразки для України і Польщі в середньостроковій перспективі були трагічними. Через

СОЮЗНИКИ

Головний Отаман Симон Петлюра і польський генерал Антоній Лістовські українська операція 1920 року

13 років, внаслідок геноциду 1932 – 1933 років, загинули мільйони українців. Кілька років пізніше, у вересні 1939го, сталіністи у змові із гітлерівцями розірвали Польщу. В 1940 році в Катині, пострілами в голову, сталінські кати вбивали еліту польської нації. На жаль, опасіння Пілсудського, що без вільної України не буде вільної Польщі, втілилися у реальність... Темні десятиліття неволі тривали до початку 90-х років минулого століття.

Перший маршал Польщі розумів, що без вільної України не буде вільної Польщі popular science magazine /

65

ІСТОРІЯ

Визволення Житомира навесні 1920 року 26 квітня 1920 року, після блискавичного бою в передмісті, польські війська на чолі із полковником Стефаном Домб-Бернацьким розгромили більшовиків і звільнили Житомир від загарбників. Юзеф Пілсудський

Житомир, 26 квітня 1920 року

З Володимир Іщук, редактор

полків більшовицької дивізії залишилося заледве по кілька десятків солдатів. Червоні втратили половину своєї артилерії і більшість автоматичної зброї. Поляки взяли у полон кількасот більшовиків, здобули 10 гармат, кілька десятків кулеметів і броньовик. Юзеф Пілсудський на головному майдані Житомира заявив: «Вірю, що український народ докладе максимум зусиль, щоб за допомоги Речі Посполитої Польської вибороти свою свободу і забезпечити родючим землям своєї Вітчизни щас-

66 / popular science magazine

тя і добробут, яким буде користатися після повернення до праці і миру». Очільник польської держави запевнив, що «Усім мешканцям України без різниці стану, походження і віросповідання польські війська запевнять безпеку й опіку». В свою чергу, в день визволення Житомира, головний отаман військ Української Народної Республіки Симон Петлюра у відозві до громадян України проголосив: «Народе український! Польський народ в особі свого Начальника Держави і Головного Вождя, Юзефа Пілсудського і в особі свого Уря-

ду вшанував твоє право на створення незалежної республіки і визнав твою державну незалежність». Переважна більшість житомирян підтримувала уряд Української Народної Республіки, тому радо вітала воїнів-визволителів. Не є жодною таємницею, що влада більшовиків була принесена в Україну на багнетах червоної армії. Всупереч вільному волевиявленню громадян УНР. 90 відсотків українців були противниками більшовиків. Про це свідчать результати виборів до Всеросійських Установчих Зборів, які відбулися в листопа-

ді 1917 року. За більшовиків в українських губерніях проголосувало тільки 10 відсотків громадян (для прикладу, в Росії – 25 відсотків). Водночас, 90 відсотків народної підтримки отримали українські партії, які входили до складу Центральної Ради УНР. Навіть ради робітничих, селянських і солдатських депутатів в Україні засудили заколот більшовиків у Петрограді. Іншими словами, більшовиків не підтримувала переважна більшість мешканців тогочасної України. Це загальновідомий факт. Саме тому навесні 1920 року житомиряни із надією вітали визволителів – польське військо і урядовців Української Народної Республіки. На жаль, через півтора місяця, 7 червня 1920 року, більшовицька кіннота знову вдерлася на вулиці Житомира. Зухвалий напад більшовиків був настільки неочікуваний і стрімкий, що штаб Юзефа Пілсудського ледве уникнув полону. Але нападники залишили місто і помчали в напрямку Звягеля. Польське військо знову повернулося до Житомира. За спогадами житомирянина Шимона Грібера – свідка тих подій: «Ясного літнього ранку 8 червня по вулиці Київська прогулювалися нарядні люди, переважно жінки у дорогих сукнях і великих, прикрашених штучними квітами, шляпах. Це були поляки, які мешкали у Житомирі. Вони зустрічали своїх. Першою йшла кавалерія. Всі коні були однакової масті і незвчайної краси. На головах у них були вражаючі своєю незвичністю і красою конфедератки. Жінки, які стояли на тротуарах, жбур-

Маршал Пілсудський: «Від імені Польщі проголошую: Хай живе вільна Україна!» ляли кавалеристам квіти. А потім відкрилися магазини, лавки, базари. На вулицях було багато народу. Серед натовпу вирізнялися польські офіцери в надзвичайно гарних мундирах і конфедератках». На жаль, радість тривала недовго...

12 червня 1920 року більшовицькі загарбники знову вдерлися до Житомира. За спогадами очевидця: «На Київську вулицю повільно виступила кавалерія. На кобилах різної масті сиділи червоні кавалеристи, які були одягнуті не найкращим чином: хто в старій гімнастерці, хто в протертому, а то й рваному жакеті, хто у довгому пальто. В одних на голові була будьонівка, у інших – зім’ятий картуз, а в деяких на голові красувалася шляпа. За кавалерією йшла піхота. На ногах у червоноармійців, у більшості випадків, були товстелезні черевики й онучі різних кольорів; лише деякі були взуті в чоботи. Але найбільш несподіваним було те, що серед піхоти затесався... верблюд, який рухався повільно, поважно, з висоти оглядаючи людей, які юрбилися на тротуарі». Виглядали більшовики, як орда варварів. Керували також у стилі азійських деспотів. Терор, масові арешти, страти і голод стали для міста звичайним явищем...

НАСЕЛЕННЯ ЖИТОМИРА

Впродовж кількох років більшовицької окупації населення понад 100-тисячного Житомира зменшилося на половину

Впродовж декількох років більшовицької окупації населення понад 100-тисячного Житомира зменшилося на половину. Про це свідчить статистика. Оскільки до більшовицького загарбання, незважаючи на світову, громадянську і національно-визвольну війни, які тривали від 1914 до 1920 року, населення Житомира зросло з 88 до 100 тисяч жителів. Водночас, за перші вісім «мирних» років більшовицької окупації кількість мешканців Житомира зменшилася на 43 тисячі осіб. У 1929 році в місті залишилося лише 57 тисяч мешканців. Ці цифри є настільки красномовними, що будь-які коментарі є зайвими...

Геноцид У книзі Гуннара Гайнзона «Словник народовбивств» («Rovohlt Taschenbuch», 1998 р.), що була видана з нагоди 50-ліття Конвенції ООН (1948 р.), на сторінці 56 можна зустріти імена Леніна і Сталіна в числі накривавіших тиранів: «Сталін – 42 672 000 жертв, Мао Цзедун – 37 828 000 жертв, Гітлер – 20 946 000 жертв, Ленін – 4 017 000 жертв». popular science magazine /

67

Прогноз Stratfor: Росія розпадеться, а Польща стане лідером Східної Європи

68 / popular science magazine

У найближчі десять років світ очікують суттєві зміни: Росію чекає розпад, Німеччина втратить позицію лідера у видозміненому Євросоюзі, а її місце займе Польща, яка у союзі з Україною очолить антиросійську коаліцію. Про це йдеться в останньому геополітичному прогнозі на найближче десятиліття, представленому американським неурядовим аналітичним центром Stratfor, який ще називають «тіньовим ЦРУ».

popular science magazine /

69

ПРОГНОЗ

Stratfor: Росія розпадеться, а Польща стане лідером Східної Європи

У найближчі десять років світ очікують суттєві зміни: Росію чекає розпад, Німеччина втратить позицію лідера у видозміненому Євросоюзі, а її місце займе Польща, яка у союзі з Україною очолить антиросійську коаліцію. Про це йдеться в останньому геополітичному прогнозі на найближче десятиліття, представленому американським неурядовим аналітичним центром Stratfor, який ще називають «тіньовим ЦРУ». «Нездатність Росії перетворити свій енергетичний прибуток в самопідтримувану економіку робить її вразливою до коливань цін. У неї відсутній будь-який захист проти цих ринкових сил. Враховуючи організацію федерації, де прибуток в першу чергу надходить до Москви, потік ресурсів також істотно зміниться», - сказано в прогнозі, який охоплює період з 2015 по 2025 рік. За прогнозами аналітиків, це призведе до повторення уроків історії кінця ХХ століття. «Це призведе до повторення досвіду Радянського Союзу 1980-х і Росії 1990-х, коли здатність Москви в підтримці національної інфраструктури падала. Регіони будуть забезпечувати себе

70 / popular science magazine

самотужки, утворюючи неформальні і формальні автономії. Економічні зв’язки, які утримують російську периферію з Москвою, будуть рватися», - зазначається в прогнозі. «Історично склалося так, що росіяни вирішували такі проблеми за допомогою таємної поліції - КДБ і її наступниці ФСБ. Але так само, як і в 1980-х, в цьому

Росію чекає розпад, Німеччина втратить позицію лідера у видозміненому Євросоюзі, а її місце займе Польща

десятилітті (2015-2025 рр., ред.) таємна поліція не зможе стримувати відцентрові сили, що підштовхують регіони в різні боки від Москви. Влада ФСБ ослаблена тим, що керівництво служби задіяно в національній економіці», - переконані в Stratfor. Тобто у міру ослаблення економіки те ж саме буде відбуватися і з ФСБ, вважають аналітики організації. А без ФСБ розпаду Російської Федерації нікому буде запобігти, додають експерти. Тим часом по сусідству з Росією буде нарощувати свої сили Польща, якій аналітики пророкують місце Німеччини, ключової країни Євросоюзу. ФРН, як очікується, поступиться своїми позиціями. «У центрі економічного зростання та збільшен-

ня політичного впливу буде Польща. Вона зберегла один із найбільш вражаючих показників зростання після Німеччини та Австрії. Крім того, хоча її населення і може зменшитися, це скорочення, швидше за все, буде набагато менше, ніж в інших європейських країнах. Оскільки Німеччина переживає хворобливі зміни в плані економіки і населення, Польща буде диверсифікувати свої торговельні відносини, щоб стати домінуючою силою на стратегічній Північноєвропейській арені», - віщує Stratfor. Організація також очікує, що «Польща буде лідером антиросійської коаліції, в яку, що важливо, буде входити Румунія в першій половині цього десятиліття (до 2020 року, - ред.)».

«У другій половині десятиліття цей союз буде відігравати важливу роль у зміні російських кордонів і відновленні втрачених територій шляхом формальних та неформальних засобів. Зрештою після ослаблення Москви цей союз чинитиме домінуючий вплив не тільки на Білорусь і Україну, але і рушить і далі на Схід. Це сприятиме подальшому зміцненню Польщі та її союзників», - віщують аналітики. «Те, що буде існувати в цьому вакуумі, - це вже будуть окремі фрагменти Російської Федерації», - пророкують аналітики. Польща, Угорщина і Румунія будуть прагнути повер-

Росію чекає розпад

РФ повторить долю СРСР 90-х років ХХ століття

нути регіони, якими ці країни в різний час поступилися росіянам, вважають західні експерти. «На півдні здатність росіян продовжувати контролювати Північний Кавказ буде зменшуватися, а в Центральній Азії очікується дестабілізація ситуації. Карельський регіон на північному заході країни буде прагнути повернутися до Фінляндії. На Далекому Сході більш тісно пов’язані з Китаєм, Японією і США, ніж з Москвою, приморські райони будуть діяти незалежно один від одного. Інші райони за межами Москви необов’язково будуть шукати автономії, але її їм будуть нав’язувати», - очікують в Stratfor. Тим часом Євросоюз не зможе вирішити свою ключову проблему, якою є відсутність цілісності єврозони (можливий вихід Греції з єврозони, - ред.), вважають аналітики. На їхню думку, єдина політика і підходи не пасують для всієї Європи, тому в Європі вже почався процес поділу на кілька окремих таборів. «ЄС може вижити в деякому розумінні, але європейські економічні, політичні та військові відносини будуть диктуватися, в першу чергу, двосторонніми або обмеженими багатосторонніми зв’язками, невеликими за своїми цілями і не зобов’язуючими», - прогнозують експерти.

popular science magazine /

71

ПРОГНОЗ

Chatham

House:

НАТО и ЕС должны дать жёсткий ответ на гибридную агрессию России Эксперты отмечают, что провал Украины усугубит нестабильность в Восточной Европе, увеличит риск дальнейших приключений Кремля и уменьшит перспективы возможных взаимовыгодных перемен в России

В

статье под названием «Эксперты предостерегают: если НАТО и ЕС не смогут остановить российскую агрессию, им угрожает коллапс», опубликованной на сайте газеты The Independent, Иэн Джонстон пишет о том, что НАТО и Европейский союз «могут рухнуть» в условиях растущей агрессии со стороны России, которую только подстегивает явное нежелание ЕС «защищать свои принципы», пре­ дупредил влиятельный аналитический центр. Крупное исследование, проведенное Chatham House, показало, что конфликт в Украине, в котором Москва поддерживает сепаратистов, – представляет собой «определяющий» момент для будущего Европы. Они

72 / popular science magazine

призывают Запад увеличить численность своих обычных вооруженных сил. Центр также предупредил, что Россия была готова использовать тактическое ядерное оружие при определенных обстоятельствах, и НАТО должно ясно дать понять, что так называемая «ограниченная война» недопустима. «Конфликт в Украине – определяющий фактор для будущего европейской безопасности», – говорится в докладе. «Провал Украины усугубит нестабильность в Восточной Европе, увеличит риск дальнейших приключений Кремля и уменьшит перспективы возможных взаимовыгодных перемен в России. «Россия может иметь большой интерес в Украине.

Североатлантический Альянс

должен ясно дать понять России, что так называемая «ограниченная война» недопустима

Но Запад еще больше заинтересован в сохранении климата, как после окончания холодной войны. «Если он будет разрушен, то можно предположить, что НАТО и ЕС могут тоже рухнуть». В отчете, среди авторов которого два бывших посла в Москве — сэр Родерик Лайн и сэр Эндрю Вуд, говорится, что президент России Владимир Путин был ободрен «слабыми и неубедительными ответами» Запада на события, такие, как захват Россией Южной Осетии и Абхазии в Грузии в 2008 году. «Кремль понимает, что Европе не хватает воли, заплатить необходимую цену, чтобы защитить свои принципы», - сказал он. «Российские амби-

Chatham House также предупредил, что если в Европе произойдет более широкий конфликт, Россия будет готова использовать тактическое ядерное оружие. «НАТО должно сохранять свой авторитет в качестве сдерживающего фактора российской агрессии. В частности, альянс должен продемонстрировать, что ограниченная война невозможна и что ответ на «неоднозначную» или «гибридную» войну будет жестким». Гибридная тактика – термин, который описывает развертывание российских войск без знаков отличия и использование местных промосковских сил в восточной Украине. Растущая угроза из Москвы означает, что «обычный по-

тенциал сдерживания должен быть восстановлен в срочном порядке и убедительно передан, чтобы не предлагать России заманчивые мишени», предупредили аналитики. Казначейство, по сообщениям, попросило министерство обороны сократить расходы на 1 млрд фунтов стерлингов в этом году. Дэвид Лидингтон, европейский министр, сказал: «Великобритания тесно сотрудничает с ЕС и партнерами по G7 в ответ на действия России в Украине». «Великобритания также играет ведущую роль в учениях НАТО в Восточной Европе и с партнерами в странах Балтии в рамках программы мер по обеспечению коллективной обороны в регионе».

НАТО: Експансія Росії може становити загрозу існуванню Альянсу ции и намерения были понятны в течение более десяти лет, но Западу в то время было легче игнорировать их и предаваться фантазии, что Россия движется к либеральнодемократической модели, с которой Запад чувствовал себя комфортно». «Война в Украине, в частности, является результатом невмешательства Запада в России».

Конфликт в Украине, в котором Москва поддерживает сепаратистов, представляет собой «определяющий» момент для будущего Европы

Експансіонізм Росії може швидко стати очевидною загрозою всьому існуванню країн НАТО. Про це заявив заступник командувача об'єднаними силами НАТО в Європі британський генерал Едріан Бредшоу, передає Еспресо TV з посиланням на «Європейську правду». За його словами, Північноатлантичному альянсу слід розвивати як традиційні сили швидкого реагування, так і засоби, спрямовані на протидію російським зусиллям з примусу і пропаганди, які вона застосовує в Україні. Говорячи про «еру постійного суперництва з Росією», Бредшоу зазначив, що альянсу на

своїх східних кордонах доводиться підтримувати єдину систему стримування. «Росія може вважати, що величезні конвенційні війська, які вона може мобілізувати за короткий час,... в майбутньому можна буде використовувати не тільки для залякування і примусу, але і для захоплення регіонів НАТО», - сказав він. За словами Бредшоу, у плани НАТО повинно входити не тільки використання збройних сил, а також протидія «політичній агітації, підривній діяльності, кібер-атакам, ворожій пропаганді, а також іншим дестабілізуючим факторам». popular science magazine /

73

ТЕРОРИЗМ

Кремлівський слід в Ісламській Державі Що єднає російські спецслужби із прихильниками ісламського радикалізму? На перший погляд здається, що нічого, окрім ненависті до НАТО, Сполучених Штатів і Європейського Союзу. Проте, кремлівських стратегів і ісламських фундаменталістів об’єднує не тільки ворожість до спільного противника. В багатьох випадках існує тісний зв’язок між діяннями мусульманських терористів і російською стратегією щодо західної цивілізації.

74 / popular science magazine

П Володимир Іщук, редактор

ісля розстрілу редакції сатиричного тижневика «Charlie Hebdo» в Парижі деякі оглядачі висловили припущення, що цей теракт міг бути організований за участі російських спецслужб. У засобах масової інформації з’явилися версії, що таким чином Путін хоче спровокувати хаос у Франції, щоб відвернути увагу світової громадськості від війни в Україні, а в перспективі привести до влади своїх маріонеток з французького Національного фронту. Спочатку версія про те,

що за радикальними ісламістами стоїть Москва, здавалася найбільш неймовірною з усіх наявних, але невдовзі сталася низка подій, які засвідчили, що вона може бути цілком правдоподібною. Невдовзі, після трагедії 20 січня 2015 року, на півдні Франції за підозрою у плануванні теракту були затримані п’ятеро росіян чеченського походження. Незадовго до цього низка європейських ЗМІ поширили інформацію про те, що так званий «народний губернатор Новоросії» Павло Губарєв начебто заявив, що за терактом у паризькій редакції стоїть лідер Чеченської республіки Рамзан Кадиров. Начебто, він вихвалявся, що найняв алжирців, які повинні були вчинити теракт в редакції тижневика. Більше того, в лютому 2015 року французькі спецслужби затримали шістьох громадян Росії чеченської національності, звинувачених в організації рекрутації бойовиків для терористичної Ісламської Держави. Всі ці події свідчать про високу ймовірність того, що за терактами у Франції може стояти Росія. Ступінь інфільтрації агентів ФСБ і ГРУ у ряди кавказьких бойовиків є добре відомий експертам, які вивчають діяльність російських спецслужб. Про це свідчать факти з біографій відомих польових командирів Чеченської Республіки Ічкерії. Ніхто не може заперечити твердження, що на початку 90-х років минулого століття багато чеченських бойовиків були завербовані російською військовою розвідкою. Наприклад, існують переконливі свідчення, що Шаміль Басаєв і Руслан Гелаєв, які воювали на стороні росіян у Абхазії, були агентами Головного Розвідувального Управління Генерального Штабу Міністерства Оборони Росії.

Це сталося ще тоді, коли за сприяння російських спецслужб творилася антигрузинська Конфедерація Гірських Народів Кавказу. Її локомотивом, згідно із задумами кремлівських стратегів, мала стати войовнича Чеченська Республіка Ічкерія. Згодом, в результаті низки соціальних і національних конфліктів, російський Генштаб втратив контроль над ситуацією і частиною своїх агентів. Внаслідок цього вибухнули дві криваві війни на Кавказі. Водночас російські спецслужби використали своїх агентів, щоб знищити чеченський національно - визвольний рух. Агенти ГРУ і ФСБ увійшли у фракцію радикальних ісламістів в Чечні – вахабітів. Як наслідок, Росія реалізувала свою мету: чеченський демократичний рух був розділений, ослаблений і скомпрометований в очах міжнародного співтовариства. Згодом цей самий сценарій був реалізований в Сирії. Демократичні повстанські сили втратили вплив, в той час коли радикальні ісламісти піднесли голови. Захід відвернувся від сирійських повстанців і, в результаті, Путіну вдалося врятувати режим кривавого диктатора Башара Асада. Водночас, повстала жорстока терористична Ісламська Держава Іраку і Леванту (ІДІЛ). До речі, в тій спецоперації могли брати участь ті самі чеченські вахабіти. Звичайно, не можна стверджувати, що Ісламська Держава перебуває під цілковитим контролем Москви, але російські агенти можуть впливати на процес прийняття рішень в цій терористичній організації. І хоча потенційно сама Росія теж може стати об’єктом атаки ісламістів з ІДІЛ, але віртуозні маніпулятори з російських спецслужб можуть переадресувати агресію близьpopular science magazine /

75

ТЕРОРИЗМ косхідних вахабітів на держави Заходу, передусім на США і ЄС. Адже чеченські бунтівники, серед яких може бути багато агентів російських спецслужб, відіграють дуже важливу роль в терористичній Ісламській Державі. Переважна більшість ісламістів не можуть навіть уявити, що лідер Ісламської Держави Абу Бакар аль Багдаді може бути усього-на-всього сліпим знаряддям в руках кремлівського диктатора, який бореться за падіння Європейського Союзу. До речі, людина, яка особисто знайома із Путіним, застерігала, що російський лідер може атакувати європейські держави руками радикальних ісламістів. Восени 2014 року колишній радник Путіна Андрій Іларіонов в «Газеті Польській» заявив: «Фронт ІV світової не обмежується пострадянським простором, але пересунувся на терени Центральної і Західної Європи. І ймовірно „зелені чоловічки”, як і ті гроші, ще дадуться європейцям взнаки. Я не виключаю, що це може статися цієї зими або навесні наступного року, причому у формі, цілком несподіваній для Європи. Адже впливи Кремля не закінчуються на відомих політиках, але також сильні в певних середовищах чи політичних рухах, до яких Європа не ставиться із належною увагою. Це може змінитися, коли на початку 2015 року почнеться чергова ісламська весна. Тільки цього разу не в арабських країнах, а в Європі. Метою буде політичний параліч Європи до тієї міри, щоб вона не могла прийти на допомогу пострадянським країнам, атакованим Росією». Ці висловлювання ексрадника Путіна варті особливої уваги, оскільки не є збігом обставин, що саме в той час, коли Росія зламала міжнародне право (анексувала Крим і вторглася на

76 / popular science magazine

Донбас), Ісламська Держава відкрила другий фронт проти Заходу і цілої системи глобальної безпеки. Беручи до уваги ці чинники, можна припустити, що Кремль справді бореться проти усього вільного світу руками ісламістів. Слід КГБ є надзвичайно виразним в усій історії арабського тероризму та ісламського фундаменталізму. У другій половині минулого століття російські спецслужби масово інфільтрували свою агентуру в середовища радикальних мусульман. Десятиліттями Кремль провокував антиамериканські настрої в різних частинах ісламського світу. Ісламський фундаменталізм став дієвим знаряддям у таємній війні Москви проти США і ЄС. Російські імперіалісти не можуть пробачити Сполученим Штатам того, що після Другої світової війни не дозволили сталіністам захопити усю Європу. Мо-

Мапа ІДІЛ

Території, на яких безчинствують бойовики Ісламської держави

сква вважає головними своїми ворогами НАТО і США, які перешкоджають експансії Росії. Кремль прагне реваншу і помсти за поразку у холодній війні і визнає за своїх союзників усіх, хто ослаблює глобальне домінування Заходу, в тому числі Ісламську Державу. Відтак, розширення сфери нестабільності на Близькому Сході може бути одним із елементів плану глобальної дестабілізації, який російські спецслужби реалізують з метою повалення існуючого світового ладу.

З великою долею вірогідності можна припустити, що Кремль руками ісламістів бореться проти усього вільного світу

У новій воєнній стратегії Пентагон поставив Росію в один ряд з ІДІЛ Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал армії Мартін Демпсі презентував нову Національну військову стратегію США, яка визначає готовність американських військових боротися як з проявами ревізіонізму Росії, так і з екстремізмом "Ісламської держави".

П

ро це йдеться в офіційному повідомленні пресслужби міноборони США, – повідомляє Укрінформ. "Згідно з документом, американські військові, серед іншого, мають бути готовими до боротьби з "ревізіоністськими державами", такими, як Росія, що кидають виклик міжнародним нормам, а також насильницькими екстремістськими організаціями, такими, як Ісламська Держава", - зазначається в поширеному Пентагоном прес-релізі.

При цьому підкреслюється, що Сполучені Штати продовжують працювати із союзниками "для того, щоб утримати, перешкодити, а за необхідності й розгромити потенційних ворогів держави". Представлений документ, крім того, вказує на внески Росії в деяких сферах міжнародної безпеки, у таких як боротьба з тероризмом і наркотиками. Водночас "в ньому також зазначається про готовність цієї країни (Росії – Ред.) використовувати силу для досягнення своїх цілей".

РОСІЙСЬКІ ТЕРОРИСТИ

вбивають європейців. Боїнг 777 малазійських авіаліній був збитий на сході України. Більшість жертв - голландці.

У цьому зв'язку підкреслюється: "Неодноразово було продемонстровано, що РФ не поважає суверенітету своїх сусідів". Крім того, зазначається, що "військові дії Росії підривають регіональну безпеку як через її прямі дії, так і через своїх ставлеників". Серед інших викликів, визначених Національною військовою стратегією США, були названі ядерна програма Ірану, яка турбує союзників у регіоні, ситуація в Сирії, Іраку, Ємені та Лівані, а також розробки ядерної зброї Північною Корею. popular science magazine /

77

ТЕРОРИЗМ

Навіщо Путіну

створювати

Ісламську Державу?

Третя світова війна вже почалася… Це війна тероризму і держав, які його вирішили очолити, проти цивілізованого світу

Н

Дмитро Сінченко, журналіст

ещодавно у ЗМІ промайнула новина про полковника МВС Таджикистану, який пішов воювати на боці «Ісламського халіфату». Він пояснював у своїй заяві причини переходу на бік ісламських терористів ІДІЛ («Ісламська держава Іраку та Леванту») і закликав усіх правовірних мусульман припиняти працювати на невірних у Росії, натомість приєднуватись до армії ісламістів. Українські мас-медіа, як, втім, і більшість світових ЗМІ, не приділили цій новині особливого значення. А дарма, адже вона має прямий стосунок як до глобального військового конфлікту, який назріває у світі, так і до війни на Донбасі, як до однієї з головних його частин. Аналітики рідко пов’язують між собою дві війни – українську та близькосхідну, незважаючи на те, що вони мають чимало спільних рис. Які? Озвучую: 1. Обидві війни ведуться проти терористичних армій; 2. Обидві терористичні армії формуються переважно поза межами країн-учасниць конфлікту, тобто вони інтернаціональні; 3. Обидві терористичні армії підтримує Москва. Останній пункт, зазви-

78 / popular science magazine

чай, викликає найбільше запитань. І якщо з українськоросійською війною для нас все вже давно зрозуміло, то питання, навіщо Путіну підтримувати ісламський тероризм, потребує аналізу. Здавалось би, «Ісламська держава» воює і проти союзників Росії – режиму Асада у Сирії та військ Ірану в Іраку. Навіщо ж створювати фактично з нуля нове терористичне угруповання, якщо можна використати з тією ж метою авторитарні режими дружніх держав? Відповідь дуже проста. Насправді згадані держависоюзники не такі вже й дружні і, точно, не є надійними. Незважаючи на декларовану дружбу, кожна держава має власні інтереси і в будь-якому випадку їх просуватиме. У той же час, безумовною перевагою терористичних квазі-держав є їхня невразливість до міжнародних санкцій, адже вони формально не є тими державами, територію яких планомірно захоплюють. Більше того, формальні органи влади Сирії та Іраку з ними навіть воюють, щоправда, безуспішно. Яку практичну користь отримує Росія від військових дій на Близькому сході: I. Ціни на нафту під час війни йдуть угору. Війна в країнах ОПЕК та з їхніми сусіда-

ми вже зупинила падіння цін на нафту і газ.

II. Відволікти увагу Заходу від війни в Україні. Цього Кремлю не вдається досягнути повною мірою, однак частково ми бачимо результати. Так, допомога США для боротьби з «Ісламською державою» в рази більша, ніж допомога Україні у війні з Росією та її терористичними утвореннями на Донбасі.

III. Теракти ісламістів у Європі підсилюють позиції правих екстремістів, яких також підтримує Росія.

IV. «Замануха» для доморощених терористів – послаблення національно-

ЗРУЙНУВАТИ ІСНУЮЧИЙ МІЖНАРОДНИЙ ЛАД

є спільною метою путінської Росії та ісламських фундаменталістів

визвольних рухів у Російській Федерації.

V. Об’єднаний центр міжнародного тероризму. Не здивуюсь, якщо найближчим часом до «Ісламського халіфату» приєднаються «Хамас», «АльКаїда», «Талібан», угруповання у Ємені, Сомалі, Єгипті. Таким чином Росія отримає потужного союзника, який діятиме суто в її інтересах. Відмінність Третьої світової війни від двох попередніх у тому, що її ніхто не буде оголошувати. Вона вже почалася… Це війна тероризму і держав, які його вирішили очолити, проти цивілізованого світу.

Бойовиків ІДІЛ можуть звинуватити в геноциді Дії екстремістів угруповання ІДІЛ в Іраку проти етнічно-конфесійної групи єзидів можуть бути визнані як геноцид. Про це заявив верховний комісар ООН з прав людини із закликом розглянути злочини бойовиків “Ісламської держави” у Міжнародному кримінальному суді. В Женеві оприлюднили звіт спеціальної слідчої місії ООН по ситуації з правами людини в Іраку за період від минулого червня по лютий цього року. У ньому – свідчення понад сотні людей, що були очевидцями злочинів чи жертвами екстремістів. “Жодній з громад у Іраку не вдалося уникнути агресії з боку ІДІЛ, включно з єзидами, християнами, туркменами, мандеями, курдами, шиїтами і, звичайно, сунітами. Фактично, ми бачимо, що багате етнічне та релігійне різноманіття в Іраку стало об‘єктом знищення,” – заявила голова слідчої місії ООН в Іраку. Представники різних етнічних громад були жертвами знущань, катувань, ґвалтувань, рабства та насильницької ісламізації. Окрім того, у серпні минулого року екстремісти влаштували масові розстріли чоловіків та хлопчиків з громади єзидів, а жінок та дівчат взяли в полон як “воєнну здобич”. Ті, кому вдалося втекти, розповіли про жорстокі знущання. popular science magazine /

79

ТЕРРОРИЗМ

Исламский терроризм

Г

енерал-лейтенант Ион Михай Пачепа заявил, что исламский терроризм появился в результате секретной операции КГБ 1970-х годов В самый разгар кремлёвской спецоперации под названием «Возвращение Крыма», на другом конце планеты, в США была презентована его книга, имеющая прагматичное, но вместе с тем броское название - «Дезинформация». В эфире телеканала «The Blaze TV» автор программы Гленн Бек (Glenn Beck) обсудил эту книгу с известным политологом Рональдом Джей Райшлеком. Бежавший на Запад генерал-лейтенант Ион Михай Пачепа – самый высокопоставленный сотрудник разведки бывшего советского блока, когда-либо переходивший на сторону противника, написал книгу под названием «Дезинформация» (Disinformation), из которой следует, что причины исламского терроризма кроются в секретной операции КГБ 1970-х годов. Юрий Андропов, 15 лет стоявший во главе КГБ, отправлял сотни агентов и тысячи копий пропагандистской литературы в мусульманские страны для нанесения ущерба США и Израилю. К 1972 году дезинформационная машина Андропова работала круглые сутки, убеждая исламские страны, что Израиль и Соединенные Штаты хотят превратить весь мир в вотчину сионизма. Для Андропова исламский мир был лабораторией, в которой КГБ мог выпестовать вирусный штамм ненависти к Америке из бактерии марксизма-ленинизма. Андропов возглавил КГБ всего за несколько месяцев до Шестидневной войны,

80 / popular science magazine

в которой союзники СССР Сирия и Египет потерпели унизительное поражение. Тогда будущий генсек решил отыграться, готовя палестинских террористов захватывать самолеты израильской авиакомпании El Al и устраивать теракты в Иерусалиме. Гораздо удивительнее то, что Андропов первым приказал перевести на арабский язык «Протоколы сионских мудрецов» – пропагандисткую фальшивку, подделанную агентами тайной полиции России, которые работали в Париже в конце 19-го века. До того, как в 1978 году Пачепа бежал в Америку и получил там политическое убежище, он возглавлял Службу внешней разведки (DIE) Румынии и принимал активное участие в андроповском проекте. Пачепа говорит, что подготовленные агентами царской охранки «Протоколы» стали основой гитлеровской антисемитской пропаганды. КГБ распространил тысячи экземпляров этой фальшивки в мусульманских странах в 1970 годы. По воспоминаниям разведчика, в 1972 году его агентство DIE получило от КГБ арабский перевод «Протоколов» и некий «документ», доказывающий, что США – сионистское государство. Задачей Пачепы было тайное распространение пропагандистских материалов в указанных арабских странах. Пачепа вспоминает, что во время его встреч с коллегами из венгерских и болгарских спецслужб он узнал, что они также распространяли пропагандистские материалы в указанных им арабских странах. Кроме того, генерал-лейтенант Секуритате из Департамента госбезопасности в Со-

циалистической Республике Румыния утверждает, что за время его работы в румынской разведке КГБ тайно взял на себя ответственность за 11 терактов на территории Израиля, в том числе за нападение на аэропорт «Бен Гурион» 30 мая 1972 года, когда погибли 22 человека, 76 были ранены, и взрывы на площади Сион 4 июля 1975 года в Иерусалиме, когда погибли 15 человек, 64 были ранены.

был создан по заданию КГБ

КГБ

отправлял сотни агентов и тысячи копий пропагандистской литературы в мусульманские страны

Цитата Иона Михая Пачепы: «В сентябре 2011 г., в преддверии возвращения Путина, старый воин холодной войны Махмуд Аббас (Mahmoud Abbas) выдвинулся на передний план. Под восторженные аплодисменты Генеральной Ассамблеи Аббас передал в ООН «свой» запрос на признание границ Палестинского государства, установленных до 1967 года. Несколько политических фигур симпатизировали «независимому» решению Аббаса. Однако мало кто знает, что Организация освобождения Палестины была создана и финансировалась КГБ. Мало кто знает, что Московский институт востоковедения, где политически формировался Аббас, в то время тайно подчинялся КГБ, и лишь рекомендованные КГБ иностранцы могли поступить туда на обучение. Мало кто также знает, что руководителем докторской диссертации Аббаса был офицер КГБ Евгений Примаков (позже ставший начальником разведки в «демократической» России), который в то же время также был советником Саддама Хусейна. Мало кто заметил, что докторская диссертация Аббаса (под названием «Секретная связь между нацистами и лидерами сионистского движения») полностью отрицала Холокост, утверждая, что нацисты убили лишь «несколько тысяч евреев». popular science magazine /

81

На межі

цивілізацій

82 / popular science magazine

Кам’янець-Подільський, одне з найдавніших міст України, належить до визначних явищ європейської культури. Скелястий острів, оперезаний тугою петлею річки Смотрич, що тече у мальовничому глибокому каньйоні, став своєрідним природним п’єдесталом, на якому впродовж понад десяти століть відомі й невідомі майстри творили справжнє кам’яне диво. Кам’я-нець-Подільський і сьогодні чарує неповторною єдністю ландшафту та архітектури.

popular science magazine /

83

ПОРОЗУМІННЯ

Поверніться обличчям до Польщі! З часу відновлення української незалежності Польща є вірним і відданим союзником України. Під час Революції Гідності польські дипломати внесли вирішальний вклад в організацію міжнародної підтримки для українців. Сьогодні Польща стоїть на сторожі цілісності і незалежності демократичної української держави в європейських, євроатлантичних та інших міжнародних структурах. Польща рішуче засуджує зовнішню агресію проти України. Відтак, з усією певністю можна заявити — поляки є справді братнім народом для українців. Це беззаперечний факт. Наталія КостецькаІщук, директор Польського Медіа-Центру, член Головного Правління Союзу Поляків України

Польща є адвокатом України в Європі — цей штамп сприймається в Україні як норма, яка нічим не зобов’язує українців. На жаль. Політики, історики, експерти і громадські діячі в Україні не проявляють належної уваги до інтересів Польщі навіть в символічній площині, наприклад, у відношенні до надзвичайно чутливих сторінок національної пам’яті поляків. Невдячність — ключове слово, яким можна охарактеризувати ставлення українців до Польщі. А як інакше можна трактувати вперте небажання знайти спільну мову в оцінці важких сторінок спільної історії, зокрема, Волинської різні 1943 року? Така короткозора позиція віддає усі козирі Росії, яка впродовж 300 років стравлює українців і поляків і, як наслідок, домінує у Східній Європі за принципом «поділяй і володарюй». Відтак, маріонетки Москви в Польщі мають обгрунтовані підстави розпалювати ненависть до українців, які не спроможні засудити злочини, скоєні за участі окремих підрозділів Української Повстанської Армії.

84 / popular science magazine

Треба знайти мужність, щоб подивитися правді в очі. Аргументи, мовляв, УПА діяла на «етнічних українських територіях і змагалася за незалежність України» жодним чином не виправдовують етнічної чистки поляків. Хіба той факт, що Волинь і Галичина були територіями з домінуванням українського населення, виправдовує винищення та вигнання поляків із цих територій? Хіба це аргумент? Хіба можна виправдати колективну відповідальність, згідно з якою жертвами конфлікту стали тисячі невинних дітей, жінок та стариків? Так чому ж українці так неуважно ставляться до почуттів поляків, родичі яких постраждали в 1943 році на Волині? Невже не варто вкотре по-християнськи розкаятися перед братнім народом у кривдах, які багато в чому були підбурені й спровоковані третіми сторонами? Невже так важко відверто заявити свій осуд подібній політичній практиці? Невже важко запевнити увесь світ в тому, що Україна докладе максимум зусиль, щоб подібні події вже ніколи не повторилися у майбутньому?

Польсько-українське історичне примирення і порозуміння має стати одним із пріоритетів української зовнішньої політики. Це відповідає національним інтересам України. Треба нарешті засвоїти головний урок історії — всі польськоукраїнські конфлікти завжди закінчувалися перемогою третьої сторони. І для українців ці конфлікти обернулися страшними трагедіями. Так було в часи Хмельниччини і Руїни, так було в часи Барської конфедерації та Коліївщини, так було під час Другої світової війни на Волині. В усіх випадках жар руками поляків і українців загрібала третя сторона — Москва, яка ці конфлікти й провокувала. Адже Кремль як вогню боїться союзу поляків та українців! Тому ми закликаємо усіх українських політиків: будьте вдячними Польщі за міжнародну підтримку, яку вона впродовж років надавала незалежній Україні! Поверніться обличчям до поляків, простягніть руку дружби! Враховуйте їхні почуття! Знайдіть нарешті формулу польськоукраїнського історичного примирення і порозуміння!

Разом у майбуття! Підпиши Звернення на сайті Громадського Комітету Солідарності з Україною

М

и, що нижче підписались, звертаємося до Українців і Поляків не піддаватися на жодні провокації та протидіяти спробам розпалювання ворожості між нашими націями й суспільствами. Ми засуджуємо усілякі форми осквернення пам'ятників українцям і полякам. Не дозвольмо посварити нас знову. Неодноразово в нашій історії траплялися ко­ нфлікти, розпалювані ззовні силами, ворожими Польщі та Україні. Ці конфлікти закінчувались драматично для наших націй і призводили до смертей багатьох невинних людей. Тому ми радо вітаємо рішення про створення Інститутами Національної Пам'яті обох наших держав спільної історичної комісії, а також рішення Парламентів Республіки Польщі та України про

створення спільного комітету, який підготує декларацію про примирення польської та української націй. Ми прагнемо до відвертої дискусії про важке минуле, щоб примиритися довкола істини в ім'я братської співпраці, беручи до уваги європейські цінності: співробітництво замість боротьби між націями; терпимість і розуміння замість шовінізму, щоб без тягаря минулого могли співпрацювати і разом впливати на хід подій у Європі. Польщу та Україну об'єднує історія, адже в минулому ми зазнали досвіду втрати незалежності та власної державності, пережили важкі часи репресій з боку володарів-чужинців. Наші культури й мови близькі навзаєм. Ми прагнемо будувати майбутнє, засноване на принципах суверенності на-

ших держав, демократії та верховенства закону. Саме за цей шанс боролися поляки в 1980 р., а відтак розпочали втілювати його в 1989 р. Про те ж саме мріяли українці, коли проголошували в 1991 р. незалежність, коли виходили в 2004 р. на Майдан Незалежності та коли минулого року проливали свою кров на Майдані. Обидва наші народи та суспільства просто приречені на співпрацю тепер і в майбутньому на благо і задля безпеки наших держав і Європи. Це необхідність і великий виклик. Слава Україні! Нехай живе Польща! Звернення можна підписати на сайті Громадського Комітету Солідарності з Україною: http://solidarnosczukraina.pl/ index.php/pl/aktualnosci/286petycja-pamyat popular science magazine /

85

ПОРОЗУМІННЯ

Відозва до Поляків і Українців з нагоди 72-ї річниці Волинської різні Поляки і українці! Зі смутком і тривогою ми спостерігаємо за щорічним посиленням польсько-українського конфлікту, пов'язаного з трагічними подіями, які мали місце на Волині і Східній Галичині в роки Другої світової війни. Непокоїть нас факт, що та страшна трагедія, яка забрала життя безліч невинних людей, - поляків і українців, використовується для того, щоб надалі сіяти зерна ненависті між нашими народами, чим користується сьогодні путінська машина пропаганди. Ми апелюємо до всіх, щоб не піддавалися будьяким спробам підбурювання до ворожнечі між нашими народами. Не даймося знову посварити! Кожного року в липні ми молимося особливо за невинно вбитих наших співвітчизників, але також і українців, які загинули у безглуздому і кровопролитному конфлікті на етнічному підґрунті. Їх смерть відбивається глухою луною в наших серцях. Хай буде уроком для нашого і наступних поколінь. Ми мусимо навчитися пробачати в дусі християнської любові до ближнього! Маємо

86 / popular science magazine

надію, що ніколи більше схожа трагедія не повториться. Хочемо тут нагадати слова папи Франциска, який в липні 2013 року, в 70-ту річницю волинської трагедії, під час молитви Богородице Діво в Castel Gandolfo, сказав: “Я поєднуюсь в молитві з єпископами і вірними в Україні, зібраними в соборі в Луцьку на жалобній Месі, з нагоди 70-ї річниці Волинської трагедії. Ті акти, спричинені націоналістичною ідеологією під час Другої світової війни, привели до десятків, а навіть сотень тисяч смертельних жертв і задали рану братнім стосунками двох народів, польського і українського. Разом з духовенством Римо-Католицької Церкви в Україні і Польщі я повіряю Божому милосердю душі цих жертв, а для двох народів я прошу про милість глибокого поєднання і мирного майбутнього в надії і щирому співробітництві на користь будування спільного Царства Божого.” Минуле, навіть найбільш драматичне, не повинно нас ділити. Тільки завдяки співпраці і спільному дослідженню всіх обставин цієї

страшної трагедії, ми можемо розраховувати на подальший розвиток добросусідських взаємин обох народів. Ми вважаємо, що спільним державним інтересом наших країн і народів є співпраця і спільний європейський шлях. Взаємне обвинувачення, нищення пам'ятників та інші ворожі взаємні дії, це дорога, що веде в нікуди. Віримо, що справжнє взаєморозуміння між нашими народами можливо тоді, коли воно спирається на правду, християнські і європейські цінності. Вічний спокій дай Господе всім полякам i українцям, які загинули на Волині і Східній Галичині. Партія поляків України Головне Правління Спілки поляків в Україні Редакційна колегія газети „Dziennik Kijowski” Редакція газети „Słowo Polskie” Редакція „Kurier Galicyjski” Редакція часопису „Monitor Wołyński” Редакція журналу „Głos Polonii”

Андрій Дещиця: Темою «Волинської різанини» РФ хоче посварити Україну і Польщу Трагедія 1943 року на Волині має бути темою розмов, щоб запобігти спробам Москви зіграти на цій трагедії на шкоду стосункам між Україною та Польщею. Про це сказав посол України в Польщі Андрій Дещиця під час дебатів «Пам’ять. Примирення. Майбутнє», – повідомляє TVN24.

«Не варто боятися говорити про події на Волині 1943 року. Тільки в цьому випадку ми можемо протистояти спробам політичної гри на цій трагедії», - сказав Дещиця. На його думку, український і польський народи «в певному сенсі» вже готові до порушення певних тем у нашій спільній історії. «Мусимо почати розмови. Не треба боятися гово-

рити про Волинь. Волинська різанина для нас, українців, так само трагедія, як і для поляків. Якщо скоєно злочин, винні мають бути покарані. Однак не можна дозволити, щоб Волинська трагедія стала причиною розбрату між нашими народами», - наголосив Дещиця. Варто зазначити, що тема «Волинської різанини» активно використовується ро-

Родина Єсьончак

замордована 30 серпня 1943 року у Волі Островській. На Волині і Східній Галичині пострадали тисячі таких невинних родин

сійською пропагандою для створення негативного образу українців в Польщі. Польські кресовики, крайні праві і прихильники ксьондза українофоба ІсаковичаЗалеського, за сприяння і підтримки російських спецслужб, діючи всупереч польським національним інтересам, розпалюють міжнаціональну ворожнечу між поляками та українцями. popular science magazine /

87

НАВЧАЙСЯ В ЛЮБЛІНІ Люблінський Католицький Університет Яна Павла ІІ

го університету почали підпільну видавничу діяльність для пропагування християнських цінностей українською мовою. Темою перших брошур були літургічні питання, постать Митрополита Андрея Шептицького, його листи, історія Української греко-католицької церкви. Загалом на першому етапі видано 15 книжок і брошур загальним накладом 80 000. Велику кількість перевезли різними способами в Україну, розповсюджувати допомагали монахи Студитського уставу. Незабаром, за умов лібералізації системи влади у Польщі, 1987 року засновано видавництво «Свічадо». Більше інформації тут: http://study.lublin.eu/ua/

Люблінський католицький університет Іоанна Павла ІІ (пол. Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II, лат.

Universitas Catholica Lublinensis Ioannis Pauli II) – недержавний католицький університет у Польщі. Має всі права публічного навчального закладу. Заснований 1918 року, до 1928 мав назву Люблінський університет (пол.

Uniwersytet Lubelski). З 2005 ухвалою Сенату, затвердженою Польським єпископатом, заклад змінив назву на «Люблінський католицький університет Іоанна Павла ІІ».

1938 року університет здобув право надавати наукові ступені. Наприкінці 1980-х українські студенти Люблінського католицько-

Про Люблін

Люблін – це місто із 700-літньою історією, багатою на події, що змінили Польщу і Європу. Історична спадщина Любліна, насичена ягеллонською традицією, переплетення народів, куль-

тур і релігій створили чарівну атмосферу, яку можна відчути й пережити. Усі ці елементи є джерелом натхнення для здійснення діяльності в галузі культури, мистецтва та науки.

Люблін – це місто молодих і активних людей. Тут навчається і розвиває свої захоплення більше 75 тисяч студентів, зокрема, понад 3 тисячі студентів із-за кордону.