Knyga

Державний реєстр виборців України: перспективи інноваційного розвитку Навчально-методичний посібник

Київ – 2015

Посібник видано Центром підтримки громадських ініціатив в рамках проекту «Підвищення рівня прозорості державного реєстру виборців України» за фінансової підтримки уряду Канади та впроваджується за участю департаменту міжнародних справ, торгівлі та розвитку.

Guidelines issued by Civil Initiative Support Center under the project "Enhancing Transparency of State Voter Registry of Ukraine” undertaken with the financial support of the Government of Canada provided through the Department of Foreign Affairs, Trade and Development (DFATD).

Des recommandations ont été publie par le Centre de soutien de l'initiative citoyenne dans le projet de "Renforcement de la transparence du registre national des électeurs d'Ukraine" réalisé avec l'appui financier du Gouvernement du Canada fourni par le ministère des affaires étrangères, du commerce et développement. Державний реєстр виборців України: перспективи інноваційного розвитку: навчально-методичний посібник / [А. В. Карташов, В. Ю. Стасюк, К. Ю. Перната, О. О. Радченко, С. В. Герасимчук, В. В. Піньковський]. – Київ : ЦПГІ, 2015. – 425 с. Актуальність посібника полягає у роз’ясненні важливих аспектів функціонування Державного реєстру виборців, які варто знати громадянам України під час виборчих процесів, реалізації ними свого виборчого права, в умовах здійснення антитерористичної операції, ведення неоголошеної війни на території Донецької та Луганської областей та тимчасової окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим. У ньому виборці дізнаються, як функціонує Державний реєстр виборців, які персональні дані громадян містить, як часто оновлюється, як перевірити відповідність своїх персональних даних інформації з цього реєстру, у якому порядку та в які строки складаються попередні та уточнені списки виборців, зокрема під час місцевих виборів, яким чином вносяться до них зміни тощо. Крім цього, в посібнику аналізується міжнародний досвід функціонування реєстрів виборців, складання паперових та електронних списків виборців. При передруку або частковому використанні матеріалів посилання на Центр підтримки громадських ініціатив обов’язкове. © Центр підтримки громадських ініціатив, 2015 © Автори видання, 2015 2

ЗМІСТ З М І С Т..........................................................................................................................3 ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ .....................................................................................................8 ПЕРЕДМОВА ..................................................................................................................9 НАВІЩО ПОТРІБНІ ВИБОРИ?.......................................................................................12 ВИБОРЧА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ВІД ВИНИКНЕННЯ ІНСТИТУТУ ВИБОРІВ ДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ..............................................15 ДЛЯ ЧОГО СТВОРЕНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ВИБОРЦІВ? .........................................21 ЯК ПРАЦЮЄ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ВИБОРЦІВ? ...........................................................24 ГАРАНТІЇ ЗАХИСТУ ТА БЕЗПЕКИ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ВИБОРЦІВ ........................31 ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОВІДНОСИН ВИБОРЦІВ З ОРГАНАМИ ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ .............................................................................32

ФОРМА ЗАЯВИ ОСОБИ ДО ОРГАНУ ВЕДЕННЯ РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ЩОДО ЙОГО ВКЛЮЧЕННЯ ДО РЕЄСТРУ ..................................................................................... 34 ФОРМА ЗАЯВИ ВИБОРЦЯ ДО ОРГАНУ ВЕДЕННЯ РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ЩОДО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЙОГО ІДЕНТИФІКАЦІЙНИХ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ...................................... 38 ФОРМА ЗАЯВИ ВИБОРЦЯ ДО ОРГАНУ ВЕДЕННЯ РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ЩОДО ЗМІНИ ЙОГО ВИБОРЧОЇ АДРЕСИ ............................................................................................... 41 ФОРМА ЗАЯВИ ВИБОРЦЯ ДО ОРГАНУ ВЕДЕННЯ РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ЩОДО ТИМЧАСОВОЇ ЗМІНИ МІСЦЯ ЙОГО ГОЛОСУВАННЯ БЕЗ ЗМІНИ ВИБОРЧОЇ АДРЕСИ ............................. 47 ФОРМА ЗАПИТУ ВИБОРЦЯ ДО ОРГАНУ ВЕДЕННЯ РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ЩОДО ЗМІСТУ ЙОГО ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ У РЕЄСТРІ ......................................................................... 50 ФОРМА ЗАПИТУ ВИБОРЦЯ ДО ОРГАНУ ВЕДЕННЯ РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ЩОДО ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ УСІХ ОСІБ, ЯКІ ВНЕСЕНІ ДО РЕЄСТРУ ЗА ЙОГО ВИБОРЧОЮ АДРЕСОЮ ........................................................................................................... 51 ФОРМА ЗАПИТУ ВИБОРЦЯ ДО ОРГАНУ ВЕДЕННЯ РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ЩОДО КІЛЬКОСТІ ВИБОРЦІВ У ВКАЗАНОМУ СЕЛІ, СЕЛИЩІ, МІСТІ, РАЙОНІ В МІСТІ, ІНОЗЕМНІЙ КРАЇНІ ..... 52 ЯК ПЕРЕВІРИТИ СЕБЕ В ДЕРЖАВНОМУ РЕЄСТРІ ВИБОРЦІВ ТА СПИСКАХ ВИБОРЦІВ53 РОЗ’ЯСНЕННЯ ЩОДО ТИМЧАСОВОЇ ЗМІНИ МІСЦЯ ГОЛОСУВАННЯ .........................55 ПОРЯДОК ОЗНАЙОМЛЕННЯ ВИБОРЦІВ ІЗ ПОПЕРЕДНІМ СПИСКОМ ВИБОРЦІВ НА ЗВИЧАЙНІЙ ВИБОРЧІЙ ДІЛЬНИЦІ ТА УСУНЕННЯ НЕПРАВИЛЬНОСТЕЙ У СПИСКУ ВИБОРЦІВ НА МІСЦЕВИХ ВИБОРАХ ............................................................................58 ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО ЗАГАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИБОРІВ ...60

1. МОЖЛИВІСТЬ ТА ПРОЦЕДУРА ПЕРЕВІРКИ ВКЛЮЧЕННЯ СЕБЕ ТА ІНШИХ ВИБОРЦІВ ДО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ................................................ 60 2. МОЖЛИВІСТЬ ТА ПРОЦЕДУРА ПЕРЕВІРКИ ВКЛЮЧЕННЯ СЕБЕ ТА ІНШИХ ВИБОРЦІВ ДО СПИСКІВ ВИБОРЦІВ НА ВИБОРЧИХ ДІЛЬНИЦЯХ НА МІСЦЕВИХ ВИБОРАХ ........................................................................................................... 62 4. МОЖЛИВІСТЬ ТА ПРОЦЕДУРА ПЕРЕВІРКИ ВКЛЮЧЕННЯ СЕБЕ ТА ІНШИХ ВИБОРЦІВ ДО СПИСКІВ ВИБОРЦІВ НА ВИБОРЧИХ ДІЛЬНИЦЯХ НА ВИБОРАХ 3

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ...................................................................................... 66 5. ПРАВО ТИМЧАСОВОЇ ЗМІНИ МІСЦЯ ГОЛОСУВАННЯ ВИБОРЦЯ (ВИБОРЧОЇ ДІЛЬНИЦІ) НА ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ТА МІСЦЕВИХ ВИБОРАХ ........................... 67 6. АДРЕСИ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ДІЛЬНИЧНИХ ВИБОРЧИХ КОМІСІЙ ТА ПРИМІЩЕНЬ ДЛЯ ГОЛОСУВАННЯ........................................................................ 69 7. ПІДСТАВИ ТА ПРОЦЕДУРА ОТРИМАННЯ МОЖЛИВОСТІ ГОЛОСУВАТИ ЗА МІСЦЕМ ПЕРЕБУВАННЯ ПІД ЧАС МІСЦЕВИХ ВИБОРІВ ....................................................... 70 8. ПІДСТАВИ ТА ПРОЦЕДУРА ОТРИМАННЯ МОЖЛИВОСТІ ГОЛОСУВАТИ ЗА МІСЦЕМ ПЕРЕБУВАННЯ ПІД ЧАС ВИБОРІВ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ ..................... 71 9. ПІДСТАВИ ТА ПРОЦЕДУРА ОТРИМАННЯ МОЖЛИВОСТІ ГОЛОСУВАТИ ЗА МІСЦЕМ ПЕРЕБУВАННЯ ПІД ЧАС ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ................................... 73 10. ПРАВО УЧАСТІ У МІСЦЕВИХ ВИБОРАХ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ ТА СТАН ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МОЖЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЦЬОГО ПРАВА ..................... 74 11. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИБОРИ ............................................................................................................. 79 ДОСВІД СТВОРЕННЯ ТА ВЕДЕННЯ РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ В ІНШИХ ДЕРЖАВАХ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ СПИСКІВ ВИБОРЦІВ........................................................................... 83

ДАНІЯ ............................................................................................................. 107 ФІНЛЯНДІЯ ..................................................................................................... 110 ЛАТВІЯ ........................................................................................................... 113 ЛИТВА ............................................................................................................ 117 ЕСТОНІЯ ......................................................................................................... 120 ГРУЗІЯ ............................................................................................................ 124 НІМЕЧЧИНА .................................................................................................... 132 СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ ....................................................................... 135 КАНАДА ......................................................................................................... 139 ВЕЛИКОБРИТАНІЯ ........................................................................................... 143 ІРЛАНДІЯ ........................................................................................................ 148 АВСТРАЛІЯ ..................................................................................................... 153 НОВА ЗЕЛАНДІЯ.............................................................................................. 157 ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА (ПАР) .............................................. 160 РЕЄСТРАЦІЯ ВИБОРЦІВ В ІНШИХ ОКРЕМИХ КРАЇНАХ ....................................... 162 ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ВИБОРЦІВ ЯК ПЕРЕДУМОВА ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ............................... 166 ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ГОЛОСУВАННЯ В УКРАЇНІ ....... 185 ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ .................................................................................................................. 191 СПИСОК ДЖЕРЕЛ ...................................................................................................... 220 ВИТЯГИ З НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ............................................................. 236

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ................................................................................ 236 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ВИБОРЦІВ ........................................ 240 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ВИБОРИ ДЕПУТАТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ, МІСЦЕВИХ РАД ТА СІЛЬСЬКИХ, СЕЛИЩНИХ, МІСЬКИХ ГОЛІВ ........ 258 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ВИБОРИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ ........................... 263 4

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ........................................ 267 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РЕФЕРЕНДУМ ........................................ 272 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНИ ................................................ 277 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО СВОБОДУ ПЕРЕСУВАННЯ ТА ВІЛЬНИЙ ВИБІР МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ..................................................................................... 281 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН ТА ПРАВОВИЙ РЕЖИМ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ...................................... 284 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ................................................................................................................. 286 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОСОБЛИВИЙ ПОРЯДОК МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ОКРЕМИХ РАЙОНАХ ДОНЕЦЬКОЇ ТА ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ ................................... 290 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ДЕМОГРАФІЧНИЙ РЕЄСТР ТА ДОКУМЕНТИ, ЩО ПІДТВЕРДЖУЮТЬ ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНИ, ПОСВІДЧУЮТЬ ОСОБУ ЧИ ЇЇ СПЕЦІАЛЬНИЙ СТАТУС...................................................................................... 291 ЗАКОН УКРАЇНИ П РО ІНФОРМАЦІЮ .............................................................. 297 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ .................................. 299 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЇ В ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ СИСТЕМАХ ........................................................................................................ 305 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ........................................ 308 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЕЛЕКТРОННИЙ ЦИФРОВИЙ ПІДПИС ................................... 313 КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ............................................................. 317 КОДЕКС УКРАЇНИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ................ 325 КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ .......................... 333 ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ..................................................................... 341 ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ...................................... 343 ПОСТАНОВИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ...................................................... 344

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ВІД 20 ГРУДНЯ 2007 РОКУ № 572 ПРО ВИМОГИ ДО ПРИМІЩЕНЬ ВІДДІЛІВ ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ ВІДДІЛІВ АДМІНІСТРУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ТА ПРО НОРМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАСОБАМИ ЗВ'ЯЗКУ, ОБЛАДНАННЯМ, ІНВЕНТАРЕМ, ОРГТЕХНІКОЮ ................................................................................ 344 ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ВІД 11 БЕРЕЗНЯ 2009 РОКУ № 14 ПРО ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ОРГАНАМИ ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ВІЗУАЛЬНОГО ТА АВТОМАТИЗОВАНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ПОВНОТОЮ І КОРЕКТНІСТЮ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ................. 347 ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ВІД 3 КВІТНЯ 2009 РОКУ № 19 ПРО ПОРЯДОК І ФОРМИ ОБЛІКУ ДІЙ ЩОДО ЗМІНИ БАЗИ ДАНИХ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ......................................................................................................... 350 ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ВІД 17 ЛИПНЯ 2009 РОКУ № 48 ПРО ПРАВИЛА ВНЕСЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ ПРО ВИБОРЦІВ ДО АВТОМАТИЗОВАНОЇ ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ "ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ВИБОРЦІВ" . 352 ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ВІД 15 ЖОВТНЯ 2010 РОКУ № 415 ПРО ФОРМИ ЗАЯВ ОСІБ ЩОДО ВКЛЮЧЕННЯ ДО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВКЛЮЧЕННЯ ВИБОРЦЯ ДО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ......................................................................................................... 353 ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ВІД 13 СІЧНЯ 2011 РОКУ № 6

5

ПРО ФОРМИ ПОДАНЬ З ВІДОМОСТЯМИ ПРО ВИБОРЦІВ (ОСІБ), НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПЕРІОДИЧНЕ ПОНОВЛЕННЯ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ............................................................................................ 354 ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ВІД 20 СІЧНЯ 2011 РОКУ № 13 ПРО ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ПІДГОТОВКИ І ВИКОНАННЯ ДІЙ ЩОДО ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ .......................................................... 356 ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ВІД 19 ТРАВНЯ 2011 РОКУ № 69 ПРО РОЗ'ЯСНЕННЯ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЇ З ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ПРИ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ДОСТУПУ ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ" ................................. 357 ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ВІД 24 СІЧНЯ 2012 РОКУ № 11 ПРО ПОРЯДОК УТВОРЕННЯ ЗВИЧАЙНИХ, ЗАКОРДОННИХ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ ВИБОРЧИХ ДІЛЬНИЦЬ НА ПОСТІЙНІЙ ОСНОВІ ........................................................................ 359 ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ВІД 13 ВЕРЕСНЯ 2012 РОКУ № 893 ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТИМЧАСОВОЇ ЗМІНИ МІСЦЯ ГОЛОСУВАННЯ ВИБОРЦЯ БЕЗ ЗМІНИ ЙОГО ВИБОРЧОЇ АДРЕСИ .......................................................................... 365 ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ВІД 9 КВІТНЯ 2013 РОКУ № 73 ПРО ПОРЯДОК ДОСТУПУ ОРГАНІВ ВЕДЕННЯ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНІВ АДМІНІСТРУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ДО БАЗИ ДАНИХ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ............................................................................................ 369 ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ВІД 29 КВІТНЯ 2014 РОКУ № 415 ПРО ПОРЯДОК ДОСТУПУ ДО ЗАПИСІВ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ПРО ВИБОРЦІВ, ВИБОРЧА АДРЕСА ЯКИХ ВІДНОСИТЬСЯ ДО ТЕРИТОРІЇ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ, МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ, А ТАКОЖ АКТУАЛІЗАЦІЇ ЦИХ ЗАПИСІВ ....... 375 ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ВІД 16 ВЕРЕСНЯ 2014 РОКУ № 968 ПРО ТИМЧАСОВІ ЗАХОДИ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВНЕСЕННЯ ДО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ЗМІН ЩОДО ВИБОРЧОЇ АДРЕСИ ВИБОРЦЯ, ЯКА НАЛЕЖИТЬ ДО ТЕРИТОРІЇ ДОНЕЦЬКОЇ ЧИ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ЗА ЗВЕРНЕННЯМ ОРГАНУ ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ........................................................................ 377 ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ВІД 6 ЖОВТНЯ 2014 РОКУ № 1495 ПРО ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ СТОСОВНО ГРОМАДЯН УКРАЇНИ, ВИБОРЧА АДРЕСА ЯКИХ НАЛЕЖИТЬ ДО ТЕРИТОРІЇ ДОНЕЦЬКОЇ ТА ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ ................................................ 378 ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ВІД 13 СІЧНЯ 2015 РОКУ № 2 ПРО ЗАХОДИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ОРГАНАМИ ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ПОВНОВАЖЕНЬ ЩОДО ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ У ЗВ'ЯЗКУ ІЗ ЗМІНАМИ В АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОМУ УСТРОЇ ДОНЕЦЬКОЇ ТА ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ ...................................................................................... 379 ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ ВІД 24 БЕРЕЗНЯ 2015 РОКУ № 28 ПРО ЗАХОДИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ВИМОГ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ВИБОРЦІВ" У ЗВ’ЯЗКУ ІЗ ЗМІНАМИ В АДМІНІСТРАТИВНОТЕРИТОРІАЛЬНОМУ УСТРОЇ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ .................................................. 380 ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ТА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ......... 381

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ 17 БЕРЕЗНЯ 2015 РОКУ № 254-VIII ПРО ВИЗНАННЯ ОКРЕМИХ РАЙОНІВ, МІСТ, СЕЛИЩ І СІЛ ДОНЕЦЬКОЇ ТА ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИМИ ТЕРИТОРІЯМИ .......................................... 381 6

ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 18 ЛИПНЯ 2007 Р. № 943 ДЕЯКІ ПИТАННЯ УТВОРЕННЯ ОРГАНІВ (ВІДДІЛІВ) ВЕДЕННЯ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНІВ (ВІДДІЛІВ) АДМІНІСТРУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ............................. 382 ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 1 ЖОВТНЯ 2014 Р. № 509 ПРО ОБЛІК ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ З ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНОЇ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ТА РАЙОНІВ ПРОВЕДЕННЯ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ .......................................... 383 ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 4 БЕРЕЗНЯ 2015 Р. № 79 ДЕЯКІ ПИТАННЯ ОФОРМЛЕННЯ І ВИДАЧІ ДОВІДКИ ПРО ВЗЯТТЯ НА ОБЛІК ОСОБИ, ЯКА ПЕРЕМІЩУЄТЬСЯ З ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНОЇ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ АБО РАЙОНУ ПРОВЕДЕННЯ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ ....................................................... 387 ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 25 БЕРЕЗНЯ 2015 Р. № 302 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ЗРАЗКА БЛАНКА, ТЕХНІЧНОГО ОПИСУ ТА ПОРЯДКУ ОФОРМЛЕННЯ, ВИДАЧІ, ОБМІНУ, ПЕРЕСИЛАННЯ, ВИЛУЧЕННЯ, ПОВЕРНЕННЯ ДЕРЖАВІ, ЗНИЩЕННЯ ПАСПОРТА ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ .................................................................... 388 ДОДАТКИ ................................................................................................................... 389

1. ЗРАЗКИ ЗАЯВ ДО ОРГАНУ ВЕДЕННЯ РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ АБО ДВК ЗВИЧАЙНОЇ, СПЕЦІАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ ДІЛЬНИЦІ ЩОДО УТОЧНЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО СПИСКУ ВИБОРЦІВ: 389 1.1 Під час місцевих виборів ...........................................................................389 1.2 Під час виборів Президента України ........................................................392 1.3 Під час виборів народних депутатів України ...........................................396

2. ЗРАЗКИ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОЗОВІВ (ПОЗОВНИХ ЗАЯВ) ПРО УТОЧНЕННЯ СПИСКУ ВИБОРЦІВ ......................................................................................................... 400 2.1 Під час місцевих виборів ...........................................................................400 2.2 Під час виборів Президента України ........................................................402 2.3 Під час виборів народних депутатів України ...........................................404

3. ЗРАЗОК НАПИСАННЯ ЗАПИТУ ПРО НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ................... 406 4. ЗРАЗОК АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОТОКОЛУ .......................................... 407 5. ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВКЛЮЧЕННЯ ВИБОРЦЯ ДО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ....................................................................................................................... 409 6. ФОРМИ ІМЕННИХ ЗАПРОШЕНЬ (ДЛЯ ГОЛОСУВАННЯ НА ВИБОРЧІЙ ДІЛЬНИЦІ ТА ПОЗА ЇЇ МЕЖАМИ) ...................................................................................................... 410 6.1 На місцеві вибори.......................................................................................410 6.2 На вибори Президента України .................................................................410 6.3 На вибори народних депутатів України....................................................412

7. ІСТОРІЯ ВИБОРІВ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ ......................................... 413 8. ВИДИ ПОКАРАНЬ ЗА КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У ВИБОРЧОМУ ПРОЦЕСІ 415 9. РОЗМІРИ ШТРАФІВ ЗА АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У ВИБОРЧОМУ ПРОЦЕСІ ........................................................................................................... 417 10. ПЕРЕЛІК ВІДДІЛІВ АДМІНІСТРУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ...................................................................................................... 420 ОКРЕМІ ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛА З ПИТАНЬ ВИБОРІВ .................................................... 422 ОКРЕМІ ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛА З ПИТАНЬ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУ............................. 423 ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРІВ ПОСІБНИКА .................................................................. 424

7

Перелік скорочень Виборці - громадяни України, які мають право голосу відповідно до статті 70 Конституції України Реєстр, ДРВ – Державний реєстр виборців АІТС Реєстру, Система – автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система «Державний реєстр виборців» Розпорядник Реєстру - розпорядник Державного реєстру виборців (ЦВК) Регіональні органи адміністрування Реєстру - регіональні органи адміністрування Державного реєстру виборців Органи ведення Реєстру, ОВР – органи ведення Державного реєстру виборців Місцеві вибори - вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів ЦВК – Центральна виборча комісія ОВК – окружна виборча комісія (комісії) ТВК – територіальна виборча комісія (комісії) ДВК – дільнична виборча комісія (комісії) ВК – виборча комісія (комісії) ВО – виборчий округ (округи) ВД – виборча дільниця (дільниці) ЗМІ – засіб масової інформації ЗУ – Закон України Закон про Реєстр – Закон України “Про Державний реєстр виборців” Закон про місцеві вибори – Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” ККУ - Кримінальний кодекс України КУАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення Кодекс - Кодекс належної практики у виборчих справах ЕЦП – електронний цифровий підпис ПАЗІ - програмно-апаратні засоби ідентифікації ОКВ – онлайн-сервіс «Особистий кабінет виборця» ТЗМГ – тимчасова зміна місця голосування без зміни виборчої адреси

8

ПЕРЕДМОВА Демократизація суспільних відносин в Україні сприяла формуванню суспільної потреби забезпечення обліку виборців на державному рівні, яка після довготривалих дискусій була інституйована у вигляді Державного реєстру виборців. Практика проведення виборів в Україні протягом 1991-2007 років, зокрема виявлення на кожних виборах значних неточностей у списках виборців, зумовила необхідність запровадження єдиного державного реєстру виборців, формування та ведення якого забезпечуватиме реалізацію виборчого права громадянами України, однократність їх голосування, сприятиме прозорості та чесності проведення виборів та референдумів в Україні. Прийняття Закону України "Про Державний реєстр виборців" 22 лютого 2007 року стало значним позитивним кроком, який наблизив нашу державу до розвинутих європейських демократій. Згідно з цим законом створено єдиний Державний реєстр виборців, до якого заносяться персональні дані осіб, які володіють правом голосу, і який використовується при складанні списків виборців під час проведення виборів та референдумів різного рівня. За понад 5 років промислової експлуатації автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Державний реєстр виборців» ця база даних успішно пройшла тестування багатьма виборчими процесами: 7 загальнодержавними (президентськими, парламентськими) та 4838 місцевими виборами та референдумами. Щотижня проходить до 20 місцевих позачергових, проміжних, повторних виборів, для яких складання списків виборців та їх уточнення забезпечують органи Державного реєстру виборців. Вперше дані цього реєстру були використані для складання та уточнення списків виборців для голосування на чергових виборах Президента України 17 січня 2010 року та відповідному повторному голосуванні 7 лютого 2010 року. Проте прийняття згаданого закону та підзаконних актів не вирішило і не могло миттєво вирішити всі проблеми забезпечення проведення демократичних та вільних виборів на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Україна нині потребує невідкладних реформ усіх сфер суспільноекономічного життя, зокрема антикорупційної реформи, адміністративної реформи, реформи виборчого законодавства, впровадження електронного врядування та електронної демократії, що передбачатиме використання сучасних інформаційних технологій, створення, часткове відкриття та повторне використання органами влади персональних даних громадян із різних реєстрів, запровадження біометричних ID-документів, за допомогою яких громадяни отримають можливість через підключені до мережі Інтернет пристрої отримувати переважну більшість адміністративних (державних, муніципальних) послуг, надсилати 9

звернення, запити, петиції в електронному вигляді, перевіряти та уточнювати свої персональні дані в існуючих реєстрах (зокрема, в реєстрі виборців), тимчасово змінювати місце голосування, а в перспективі брати участь в електронному голосуванні та опитуваннях з питань місцевого та загальнодержавного значення. Це зекономить їх час та гроші, а також скоротить видатки на утримання державного апарату, проведення виборів, знизить корупційні ризики до мінімуму, сприятиме демократизації суспільного життя та розвитку громадянського суспільства. Тому значної актуальності набувають питання подальшого удосконалення правового поля Державного реєстру виборців, його технологічної модернізації та інноваційного розвитку з урахуванням необхідності надання виборцям електронних послуг та посилення контролю над ним з боку громадянського суспільства, адже демократія передбачає ефективний контроль громадян над усіма значущими соціальними інститутами та діяльністю органів публічної влади. У цьому посібнику експертами Центру підтримки громадських ініціатив (ЦПГІ) робиться спроба дослідити законодавство та практику окремих демократичних країн у сфері реєстрації виборців, чий досвід може стати корисним для удосконалення Державного реєстру виборців України, щоб виявити спільні та відмінні елементи у способах, яким вони регулюють реєстрацію виборців, а також у шляхах, якими ефективно здійснюється реєстрація виборців. При цьому проведений як порівняльний аналіз окремих аспектів реєстрації виборців в інших країнах, а також описано досвід ведення реєстрів виборців у цих державах, які можуть бути використані суб’єктами законодавчої ініціативи для внесення змін у Закон України «Про Державний реєстр виборців» та інші акти законодавства. Також експертами ЦПГІ подано своє бачення удосконалення правового регулювання Державного реєстру виборців та напрямків його інноваційного розвитку з метою впровадження елементів електронної демократії, зокрема, електронного голосування. Фактично Державний реєстр виборців є лише сучасним інструментом для забезпечення реалізації виборчих прав громадян і тісно пов'язаний з проведенням виборів. Через незнання виборчого законодавства, своїх прав у стосунках з виборчими комісіями, іншими суб’єктами виборчого процесу та органами Державного реєстру виборців виборці часто не можуть належним чином реалізувати своє виборче право. Цей навчально-методичний посібник дає змогу зрозуміти як захистити свій голос на виборах, як перевірити відповідність своїх персональних даних інформації з Державного реєстру виборців. Одним із необхідних кроків для успішного проведення демократичних виборів є належне та своєчасне інформування виборців стосовно порядку реалізації їх конституційних прав. Які права є у виборців у їх стосунках з виборчими комісіями та органами Державного реєстру виборців контексті під час різних видів виборів та референдумів, а 10

також перелік корисних ресурсів для свідомого виборця , читайте у цьому посібнику. Крім корисної інформації, зразків та форм заяв, запитів та інших документів, з якими виборець має право звертатися до органів ведення Державного реєстру виборців та виборчих комісій, у книзі містяться витяги із найбільш важливих нормативних актів, які слід знати та вміло застосовувати при забезпеченні свого виборчого права та розв’язанні проблем, що виникають у відносинах виборців з виборчими комісіями та Державним реєстром виборців. Звертаємо увагу, що на початку кожного нормативного акту вказано, які останні зміни до нього внесено і на яку дату він актуальний. Це важливо з огляду на те, що і Верховна Рада України, і Центральна виборча комісія зазвичай вносять зміни до виборчого законодавства перед початком кожного виборчого процесу або навіть під час цього процесу, незважаючи на те, що це суперечить європейській політичній традиції та законодавству, зокрема частині 65 Кодексу належної практики у виборчих справах, а також юридичній практиці в країнах-членах Європейського Союзу. Отже, радимо відстежувати можливі зміни до нормативних актів, які наведені у цьому посібнику, звіряючи їх з актуальними версіями на офіційних сайтах Верховної Ради України та Центральної виборчої комісії.

11

Навіщо потрібні вибори? Головним механізмом, що забезпечує процес функціонування системи соціального представництва, є вибори – демократичний спосіб здобуття влади, оновлення особового складу її органів та інститутів. За республіканського типу організації влади вона є справою народу. Громадяни, яким належить влада, періодично делегують її своїм представникам, щоб ті могли зосередити у суспільній владі різноманітні ідеї та домагання. В результаті виборів воля багатьох людей зосереджується, втілюється у волю представника або представницького органу – парламенту. Віддаючи на виборах свій голос за ту чи іншу політичну партію, блок або депутата, громадяни укладають з ними своєрідну угоду про тимчасове передання їм своєї частки влади.

Вибори – це волевиявлення народу як суверенного, верховного суб'єкта влади та своєрідне опитування громадської думки. Це такий політичний інститут, який дає змогу індивідам та соціальним групам сформулювати свої вимоги, що відображують їхні інтереси, а також забезпечити підтримку тих політичних лідерів, чиї дії відповідають очікуванням більшості населення. Одним з основних механізмів розв'язання політичних конфліктів є голосування, у процесі якого відбувається мирна конкуренція інтересів різних суспільних груп. Вибори – надійний засіб легітимації політичного режиму, оскільки під час виборчого процесу населення об’єднується не лише у політичні партії та блоки, а й у групи підтримки тих чи інших політичних сил. Вони також є засобом політичної соціалізації населення, адже загальне виборче право, використання засобів масової інформації для пропаганди передвиборчих програм партій та платформ кандидатів сприяють політичній освіті виборців, а відтак – зростанню рівня політичної свідомості й культури громадян. В Україні регулярно відбуваються різні види виборів. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову. У нас існують окремі форми залучення громадян до прийняття рішень органами влади: місцеве самоврядування, самоорганізація населення, об’єднання в громадські організації та політичні партії, благодійні організації. Проте демократія в нашій країні характеризується недостатньою зрілістю, а демократичні інститути у різних формах народовладдя потребують розвитку та серйозного реформування. Зокрема, в Україні понад 3 роки відсутнє правове регулювання проведення місцевих референдумів, а Закон України «Про всеукраїнський референдум», прийнятий Верховною Радою України 6 листопада 2012 року, на думку багатьох експертів та політиків, не відповідає ані 12

Конституції України, ані міжнародному законодавству. Також немає закону про територіальну організацію виборів та референдумів, який повинен чітко закріпити межі виборчих округів та виборчих дільниць, а також критерії їх поділу. Багато років ведеться дискусія про необхідність уніфікації та кодифікації виборчого законодавства та прийняття Виборчого кодексу України, відповідно до якого мали б відбуватися усі вибори та референдуми в Україні за стандартними і сталими процедурами. Натомість перед кожними виборами ми отримуємо або новий закон про ці вибори або радикальні зміни до нього включно зі змінами моделі системи виборів, що негативно позначається на якості виборчого процесу, можливості громадського контролю над його основними етапами. Також потребує удосконалення Закон України «Про Державний реєстр виборців» у зв’язку з необхідністю подальшого інноваційного розвитку реєстру виборців на основі новітніх інформаційних технологій та посилення публічного контролю над виборчим процесом. У світі існує декілька різних класифікацій країн за рівнем їх демократії. При цьому багато з тих режимів, які називають себе демократичними, насправді такими не є. Так, «Economist Intelligence Unit» (підрозділ впливового щотижневика «The Economist») щороку складає Індекс демократії, який класифікує 167 країн світу за рівнем розвитку в них демократії. При складанні класифікації враховуються 60 різних показників, згрупованих по 5 категоріях: вибори і плюралізм, громадянські свободи, діяльність уряду, політична ангажованість населення і політична культура. Вперше індекс був складений за підсумками 2006 року, оновлений за підсумками 2007, 2008, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 років. Цей індекс поділяє країни на 4 основні групи: 1) повноцінні демократії; 2) недосконалі демократії; 3) перехідні режими та 4) авторитарні режими. За даними Індексу демократії-2014 Україна (5.42 бали) як перехідний режим займає 92 місце (у 2006, 2008, 2010 роках Україна вважалася недосконалою демократією, займаючи відповідно 52 (6.94 бали), 53, 67 місця, а з 2011 року стала перехідним режимом і займала 79, 80, 85, 92 місця). Естонія, Литва, Латвія, Молдова у 2014 році знаходилися в групі недосконалих демократій (34, 38, 39, 69 місця), Грузія, Україна, Киргизія, Вірменія – в групі перехідних режимів (81, 92, 95, 113 місця), а Білорусь, РФ (3.39 балів), Казахстан, Азербайджан, Узбекистан, Таджикистан, Туркменістан – в групі авторитарних режимів (125, 132, 137, 148, 154, 156, 160 місця). Першими у рейтингу-2014 є Норвегія (9.93 бали), Швеція, Ісландія, Нова Зеландія, Данія, Швейцарія і Канада. Останні місця в рейтингу у таких країн: Сирія, Екваторіальна Гвінея, Чад, Центральноафриканська Республіка та Північна Корея (1.08 балів). На сьогоднішній день для багатьох ліберальних демократій характерна наявність таких інститутів: Виборні державні посади. Сучасні демократії є представницькими: згідно з основними законами, безпосередній контроль над прийняттям нормативних актів та політичних рішень здійснюють обрані громадянами особи. Вільні, чесні і регулярні вибори, в яких має право брати участь кожен громадянин (як виборець і як кандидат), в поєднанні з безперервною відкритою політичною конкуренцією між громадянами та їх об'єднаннями, а також належним публічним контролем над веденням реєстрів виборців та процесом складання списків виборців.

13

Чутливість уряду. Впроваджувана політика залежить від результатів виборів і від уподобань виборців. Свобода самовираження. Громадяни мають право безкарно висловлювати свої думки, в тому числі й критикувати владу, політичну систему, суспільно-економічний лад і переважну ідеологію. Доступ до альтернативних і незалежних джерел інформації. Громадяни мають право шукати та отримувати інформацію від інших громадян, з книг, ЗМІ. Альтернативні джерела інформації повинні існувати, бути доступні і не підконтрольні будь-якій одній політичній силі. Автономія громадських організацій. Громадяни мають право засновувати відносно незалежні спільноти або організації, в тому числі й політичні партії. Загальне охоплення громадянства. Кожен дорослий житель, що постійно проживає в країні і підкоряється її законам, повинен мати всі права громадянина. Передовсім рівень демократії в країні визначається за ознакою наявності або відсутності публічної політичної конкуренції, а також рівнем розвитку громадянського суспільства, його впливом на такі політичні процеси як вибори. Навряд чи в демократичному суспільстві можновладці менше прагнуть якомога довше зберегти владу. Але там це можливо лише в один спосіб – перемогти на чесних виборах. Ми бачили, як Буш чи Міттеран програють і передають владу наступнику. У той же час не можемо собі навіть уявити, щоб Сталін, Кім Ір Сен або Путін втратили свою владу в результаті поразки в змагальному і прозорому політичному процесі. Забезпечення принципу змагальності, звичайно, не гарантує автоматичного і швидкого процвітання країни. Але відсутність публічної політичної конкуренції точно призводить до стагнації, падіння рівня свобод людей і якості їхнього життя. Соціальна роль виборів визначається тим, що це інститут прямої демократії, вища форма безпосереднього вираження народом своєї влади. В юридичному сенсі акт виборів є актом вручення народом своїм представникам права на здійснення своєї влади. Вибори - це демократичний спосіб формування представницьких органів влади та органів місцевого самоврядування. Крім цього, вибори можна розглядати як форму управління державними справами, легітимний спосіб конституювання системи влади, а також її реформування. Отже, вибори є найважливішим інститутом демократії, оскільки саме вони забезпечують публічну політичну конкуренцію і, врешті-решт, ротацію еліт. А ротація еліт, у свою чергу, забезпечує розвиток суспільства. Натомість, усі види недемократичних та псевдодемократичних режимів відмовляються від виборів або перетворюють їх на фарс. При цьому одним із найважливіших інструментів реалізації виборчих прав громадян в Україні є Державний реєстр виборців, який потребує удосконалення правового регулювання та інноваційного розвитку з метою запровадження елементів електронної демократії.

14

Виборча система України: від виникнення інституту виборів до запровадження Державного реєстру виборців Виборність як одна з характеристик демократизму спостерігалася серед слов’янських племен ще до заснування держави; принципи народовладдя формувалися та розвивалися і за часів Київської Русі (віча, які стали основним виразником суверенних прав громади, засобом її реальної участі в управлінні державними справами), і в роки панування Литовської держави (створення сеймиків як органів місцевого самоврядування, що формувалися з рядової шляхти та здійснювали законодавчу діяльність), і за існування Козацької держави (Козацька рада вирішувала найголовніші питання внутрішнього життя та зовнішніх відносин). Починаючи з XIV ст. і протягом наступних кількох століть українські міста мали окремі органи управління, права яких підтверджувалися спеціальними грамотами (Магдебурзьке право). Згідно з Магдебурзьким правом «градські люди» звільнялись від феодальних примусових податків, вони могли вільно займатися ремеслом, торгівлею, сільським господарством, а головне - обирати свої органи місцевої влади: міські ради та голів міст. Відтак Магдебурзький статут став політико-правовим механізмом формування міського населення як органу волевиявлення в державі, що важко переоцінити з погляду демократичного розвитку. А своєрідними членами виборчої комісії були гласні магістратури з числа громадян міста. Магдебурзькі права були спрямовані на захист прав і свобод кожного громадянина, в тому числі й права обирати та бути обраним. Починаючи з 1648 року, тривала боротьба українського народу за незалежність та політичні права, зокрема за право обирати свою владу, переросла у Національно-визвольну війну під проводом Б. Хмельницького. З утворенням у 1922 році Союзу Радянських Соціалістичних Республік та приходом до влади системи управління державою була розроблена нова, відмінна від усіх інших, пролетарська виборча система. Її основними принципами стали незагальне, непряме, нерівне виборче право при відкритому голосуванні. Відповідно до Конституції Української PCP 1919 року права голосу позбавлялися широкі верстви населення. За новим радянським 15

законодавством списки осіб, які володіли активним виборчим правом, не складалися, натомість запроваджувалися інші списки - осіб, які були позбавлені права голосу. Ці списки можна було оскаржувати до відповідних виборчих комісій. Інструкція про проведення виборів до сільських рад і волосних з’їздів рад, затверджена постановою ВУЦВК від 28 квітня 1921 року, детально регламентувала порядок їх ведення та уточнення. Практично інститут реєстрації виборців залишився до кінця існування СРСР незмінним. Виборчими законами від 1978 та 1989 років вносилися лише часткові зміни. За понад 23 роки незалежності України неодноразово змінювалася виборча система: від мажоритарної до змішаної, від змішаної до пропорційної, від пропорційної знову до змішаної виборчої системи. Історія виборів та референдумів в Україні свідчить про хаотичність та непослідовність розвитку інституту виборів, що виражається, зокрема, в частих змінах системи виборів парламенту (див. додаток 7). Напередодні виборів народних депутатів України 26 жовтня 2014 року Міжнародний інститут демократії та сприяння виборам (International IDEA (Institute for Democracy and Electoral Assistance) оцінив ймовірні виборчі системи для обрання нового складу Верховної Ради України відповідно до 10 визначених цим інститутом критеріїв розробки та впровадження виборчих систем. Пропорційна виборча система з відкритими регіональними списками у територіальних округах, яка в Україні ще жодного разу не застосовувалась, отримала найбільший рейтинг - 43 бали. Мажоритарна система відносної більшості (обиралася половина українського парламенту у 1998, 2002, 2012, 2014 рр.) – 35 балів. Змішана паралельна система (вибори народних депутатів України 1998, 2002, 2012, 2014 рр.) – 32 бали. Мажоритарна система абсолютної більшості (вибори 1991, 1994 рр.)

– 31 бал; Пропорційна виборча система із закритими списками в єдиному загальнонаціональному окрузі (половина парламенту у 1998, 2002, 2012, 2014 рр. та весь склад парламенту у 2006, 2007 рр.) – 27 балів. Саме пропорційну систему виборів з відкритими регіональними списками у територіальних округах пропонувала Верховній Раді України запровадити Венеційська Комісія та ряд авторитетних вітчизняних експертів та політиків, проте вибори 26 жовтня 2014 року відбулися за старою виборчою моделлю, оскільки політичної волі серйозно змінювати правила виборів в основних політичних сил не знайшлося, й компромісу щодо великої кількості відповідних законопроектів у стінах парламенту не було знайдено. Із змінами виборчої системи також змінювався облік виборців, порядок складання списків виборців для виборчих дільниць. Загальною ознакою цього законодавства було те, що виборці мали змогу перевіряти себе в списках виборців, а з 2002 року - у загальних списках виборців та 16

оскаржувати виявлені неточності у виборчій комісії та суді. Проте відсутність централізованого списку виборців сприяла різноманітним зловживанням та фальсифікаціям на кшталт відкріпних талонів, голосування «мертвих душ», «загублених» будинків і цілих вулиць тощо. Унеможливити такі технології міг тільки єдиний наскрізний реєстр виборців. Дискусії щодо необхідності запровадження в Україні Державного реєстру виборців тривали близько десяти років, особливо загострюючись під час виборчих кампаній 2004, 2006 та 2007 років. Ґрунтом для таких дискусій були недосконалі списки виборців під час виборчих процесів 1994, 1998, 1999, 2002, 2004, 2006, 2007 років, що часто було ознакою фальсифікації результатів виборів, тобто незаконного втручання в процес виборів. Особливо «брудними» у контексті проблем зі списками виборців були президентські вибори 2004 року, що було встановлено рішенням Верховного Суду України від 03.12.2004, а також частково місцеві вибори 2010 року. Такі фальсифікації (зокрема, включення у списки виборців під час кожних виборів так званих «мертвих душ» померлих виборців або осіб, які фактично не проживали за вказаною у списках виборців адресою, але щоразу потрапляли у ці списки) впливали на підрахунок голосів, спотворюючи результати виборів, чи то за рахунок збільшення частки голосів за певного кандидата, чи зменшення частки голосів «чужого» кандидата, або обох цих способів. Під час цих виборчих кампаній складанням списків виборців займалися безпосередньо місцеві органи влади (ради та адміністрації), але з 7 липня 2005 року, згідно зі змінами у закон про вибори народних депутатів України, було передбачено утворення цими органами влади робочих груп обліку виборців (регіональних, районних та міських) для складання загальних списків виборців, громадський контроль за цим процесом. Ці робочі групи утворювалися на час виборчого процесу (на період з 1 серпня року, що передує року проведення чергових виборів, до 1 березня року проведення чергових виборів). Вони складалися з окремих працівників організаційних та юридичних відділів місцевих органів влади та представників суб’єктів, що подавали відомості про виборців. Таким чином, ці групи працювали на тимчасовій і непрофесійній основі, оскільки їхні члени отримували лише надбавки до зарплатні за основним місцем роботи і не несли практично жодної відповідальності за якість своєї роботи зі складання загальних списків виборців. З метою виконання вимог згаданого закону було утворено 705 робочих груп обліку виборців на всій території України, які працювали під час трьох різних виборчих процесів 2006, 2007 років, впроваджено інформаційноаналітичну підсистему «Списки виборців» інформаційно-аналітичної системи «Вибори», на базі якої вперше в електронному вигляді було сформовано список громадян України, які мають право голосу. Ця підсистема являла собою локальні бази даних, що фізично об’єднувалися у всеукраїнський банк даних лише після передачі регіональними робочими групами до ЦВК відповідних компакт-дисків. Тобто оновлення відомостей про виборців, 17

зокрема про їх міграцію, здійснювалося різними територіально віддаленими групами обліку виборців в режимі он-лайн та зі слабкою внутрішньою взаємодією, що створювало суттєві труднощі для аналізу та перевірки даних ІАП «Списки виборців», виявлення та усунення кратних включень в цій базі даних після передачі локальних баз до ЦВК. Саме ця недосконала інформація в подальшому стала первинним наповненням майбутнього реєстру виборців. Лише 22 лютого 2007 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про Державний реєстр виборців", який став правовим підґрунтям для створення єдиного Державного реєстру виборців. Передумовою запровадження в Україні Державного реєстру виборців, у першу чергу, стала суспільна потреба забезпечення обліку виборців на державному рівні. На сьогодні нормативна база Державного реєстру виборців складається з 503 актів законодавства. Проте, створення Державного реєстру виборців попри увесь позитив і гарні перспективи не тільки не вирішило всіх наболілих проблем, але й поставило деякі нові. Зокрема, гостро постало питання суспільного контролю за станом та адмініструванням Державного реєстру виборців, адже раніше партії та громадські організації мали змогу контролювати процес складання списків виборців, однак із запровадженням електронного реєстру, формуванням цих списків з використанням реєстру та прийняттям Закону про захист персональних даних, такий контроль став практично неможливим. При цьому, під час первинного формування та первинного уточнення бази даних Державного реєстру виборців у 2009 році не вдалося домогтися максимальної актуальності персональних даних виборців. Це сталося саме через неякісну роботу робочих груп обліку виборців та суб’єктів, які навали їм відомості про виборців, використання цих даних при первинному формуванні Реєстру та недостатню активність виборців під час первинного уточнення Реєстру. Саме тому під час виборчих процесів 2010, 2012 років знову часто лунала критика якості списків виборців, що частково підтверджується даними розпорядника Реєстру. Але процес актуалізації бази даних триває постійно і органи Реєстру, які з 2009 року цим професійно займаються, ставлять собі за мету досягнути її достовірності на 99,8-99,9 відсотків до найближчих виборів, які мають відбутися 25 жовтня 2015 року. До речі, під час позачергових виборів Президента України та народних депутатів України, що відбулися у травні 18

та жовтні 2014 року, особливих нарікань на списки виборців не було, а окремі неточності, як правило, були оперативно вирішені.

Автор слайду: Центральна виборча комісія, Служба розпорядника Державного реєстру виборців.

Проблема подальшої регулярної актуалізації бази даних Державного реєстру виборців та її якості пов’язана із усуненням суб’єктивного фактору під час роботи органів ведення Реєстру та суб’єктів подання їм відомостей про виборців. Це можливо лише у випадку налагодження автоматизованого обміну даними між різними існуючими та ще не створеними державними реєстрами, передусім з державною системою обліку фізичних осіб, первинне наповнення бази даних якої може бути здійснене після її створення з використанням персональних даних Державного реєстру виборців (згідно з частиною 4 статті 26 Закону про Реєстр). Фактичним початком створення Єдиного державного демографічного реєстру, розбудова інфраструктури якого має здійснюватися на базі Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування, можна вважати початок масової видачі нових біометричних документів у січні 2015 року, а також рішення про впровадження Урядом України національних ID-карток (внутрішніх паспортів) з 1 січня 2016 року, які в майбутньому можуть стати основою для упровадження в Україні електронного голосування. Згідно з повідомленням сайту Державного реєстру виборців, 8 квітня 2015 року під головуванням керівника Служби розпорядника Державного 19

реєстру виборців О.Стельмаха відбулася спільна нарада керівників структурних підрозділів Служби розпорядника Реєстру з представниками Державної міграційної служби України, на якій особлива увага приділялась обговоренню необхідності запровадження реєстраційного обліку в електронному вигляді. На цій нараді директор Департаменту інформаційних технологій Державної міграційної служби України А.Кузміч повідомив, що до кінця 2015 року планується створення електронної бази даних "Єдиний державний демографічний реєстр" безпосередньо із залученням довідників бази даних автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Державний реєстр виборців". Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 затверджено зразки та технічні описи бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, а також Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України. Цією постановою передбачено запровадження з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру. Таким чином, до кінця цього року або на початку 2016 року можна очікувати створення необхідних передумов для продовження інноваційного розвитку Реєстру шляхом налагодження обміну даними з Єдиним державним демографічним реєстром та переходу до щоденного оновлення бази даних Реєстру, що дозволить суттєво актуалізувати персональні дані Реєстру, а, отже, складати за його допомогою якісніші списки виборців у будь-який момент часу для голосування на будь-яких виборах чи референдумах.

20

Для чого створений Державний реєстр виборців? Державний реєстр виборців (далі - Реєстр) – автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, обробки даних, які містять передбачені Законом України «Про Державний реєстр виборців» відомості, та користування ними, створена Центральною виборчою комісією для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до законодавства України. Реєстр містить відомості про прізвище, ім’я та по батькові, дату та місце народження зареєстрованого, місце проживання й інші персональні дані, що належать дієздатним громадянам України, яким виповнилося 18 років і які користуються активним (бути кандидатом) та пасивним (мають право голосувати) виборчим правом на всеукраїнських і місцевих виборах. система Автоматизована інформаційно-телекомунікаційна «Державний реєстр виборців» (далі – АІТС Реєстру) використовується для обліку виборців у масштабах всієї країни. Ця система дає можливість здійснювати оновлення бази даних про виборців в режимі реального часу, включення до Реєстру всіх виборців незалежно від їх місцезнаходження, забезпечує цілісність даних і однократність включення виборців до Реєстру. У проекті використані найсучасніші засоби захисту від несанкціонованого доступу, зловживання доступом і незаконним використанням персональних даних, діє комплексна система захисту інформації на рівні кожного органу Реєстру. Основними його завданнями є забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу, а також складання списків виборців для проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, всеукраїнських та місцевих референдумів. При цьому у списки виборців включаються лише ті особи, що внесені до Державного реєстру виборців, оскільки саме за допомогою цього реєстру формуються та виготовляються органами ведення Реєстру списки виборців.

21

Основними засадами ведення Реєстру є:  законність і пріоритет прав людини;  загальний характер;  повнота відомостей;  достовірність відомостей;  однократність включення до нього виборця;  постійність;  публічний характер;  поновлювальність відомостей;  захищеність. АІТС Реєстру призначена для виконання передбачених Законом інформаційно-технологічних процедур, спрямованих на забезпечення ведення Реєстру виборців в Україні, а саме:  ведення персоніфікованого обліку виборців;  збереження в базі даних Реєстру ідентифікаційних персональних даних виборців, які однозначно визначають особу виборця, місце та умови голосування, а також службових персональних даних;  збереження в базі даних Реєстру службових персональних даних, що є у розпорядженні органів ведення Реєстру та стали підставою для внесення запису або персональних даних до бази даних Реєстру, зміни (уточнення) цих персональних даних або знищення запису;  виявлення у Реєстрі кратних записів щодо одного виборця;  формування проектів доручень розпорядника Реєстру;  ведення обліку відповідей на запити виборців;  формування та ведення обліку засвідчених цифровим підписом копій бази даних Реєстру для надання уповноваженим працівникам політичних партій у порядку здійснення публічного контролю;  формування та виготовлення попередніх та уточнених списків виборців для проведення голосування на виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, всеукраїнських та місцевих референдумах;  виготовлення іменних запрошень виборцям під час виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, всеукраїнських та місцевих референдумів;  ведення реєстру виборчих округів та виборчих дільниць, що утворені на постійній основі;  перевірка достовірності відомостей про виборців;  формування та облік статистичних відомостей Реєстру щодо кількісних характеристик виборчого корпусу.

22

Державний реєстр виборців забезпечує реалізацію та захист виборчих прав громадян України і права на участь у референдумах шляхом:  постійного ведення загальнодержавного обліку виборців;  включення до Реєстру всіх виборців незалежно від місця їх проживання чи перебування;  віднесення кожного виборця до виборчої територіальної одиниці (відповідного округу та дільниці);  дотримання повноти і цілісності відомостей Реєстру внесенням до бази даних Реєстру повного обсягу відомостей про виборця, їх коректність;  дотримання достовірності відомостей Реєстру при наявності документального підтвердження персональних даних;  однократності включення виборця до Реєстру;  публічності характеру ведення Реєстру через доступність виборців та політичних партій до відомостей Реєстру в обсязі та в порядку, встановлених Законом;  поновлення відомостей Реєстру через здійснення щомісячної періодичної та ініціативної актуалізації бази даних Реєстру;  застосування засобів технічного захисту інформації, відповідних організаційно-правових заходів із забезпечення захисту інформації бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, від незаконного використання персональних даних Реєстру, порушення цілісності його апаратного чи програмного забезпечення. Органи ведення Реєстру у періоди між загальнодержавними та черговими місцевими виборами здійснюють постійне (щоденне та щомісячне) оновлення бази даних Реєстру за поданнями відповідних суб’єктів, зверненнями виборців та власною ініціативою, а також виготовлення списків виборців для численних проміжних місцевих виборів. Відповідно до Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2014 року № 5-рп/2014 чергові вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів відбудуться 25 жовтня 2015 року, чергові вибори Президента України – 31 березня 2019 року, чергові вибори до Верховної Ради України - 27 жовтня 2019 року. Для проведення голосування на усіх цих виборах, а також на різних позачергових, проміжних, повторних виборах органи ведення Державного реєстру виборців виготовляють і передають відповідним виборчим комісіям списки виборців.

23

Як працює Державний реєстр виборців? Органи Державного реєстру виборців (далі - Реєстр) на сьогодні складаються з 757 відділів ведення Реєстру, 27 відділів адміністрування Реєстру та Служби розпорядника Реєстру. Фактично працює 25 відділів адміністрування Реєстру (у зв’язку з окупацією Криму не працюють відділи адміністрування Реєстру Управління справами Ради міністрів АР Крим, апарату Севастопольської міської державної адміністрації), а через проведення АТО також фактично не працює частина органів ведення Реєстру Донецької та Луганської областей. Функції цих органів Реєстру щодо його ведення та актуалізації записів Реєстру виконують інші органи ведення Реєстру з використанням програмного забезпечення, розробленого Службою розпорядника Реєстру, у порядку визначеному згідно з відповідними постановами Центральної виборчої комісії (зокрема, постановами від 29 квітня 2014 року № 415, від 6 жовтня 2014 року № 1495).

Автор слайду: Центральна виборча комісія, Служба розпорядника Державного реєстру виборців.

Всього в органах Реєстру працює близько 2788 співробітників, які в режимі реального часу мають доступ до централізованої бази даних Реєстру. З них переважна більшість працює в органах ведення Реєстру – 2669 працівників (95,7%), а в органах адміністрування Реєстру та Службі розпорядника Реєстру працює відповідно 85 та 34 фахівці. Відділи ведення Реєстру оснащені необхідним обладнанням для виготовлення списків 24

виборців та іменних запрошень, а працівники комп'ютерами і необхідним програмним забезпеченням.

персональними

Автор слайду: Центральна виборча комісія, Служба розпорядника Державного реєстру виборців

До Реєстру заносяться та в базі даних Реєстру зберігаються встановлені цим Законом відомості про виборця (персональні дані) таких видів: 1) ідентифікаційні персональні дані виборця (прізвище, ім’я та по батькові, дата та місце народження); 2) персональні дані, які визначають місце та умови голосування виборця (виборча адреса виборця, тобто зареєстроване місце його проживання; номер територіального або зазначення закордонного виборчого округу, а також номер виборчої дільниці, до яких віднесений виборець; відомості про постійну нездатність виборця пересуватися самостійно (за наявності підстав); 3) службові персональні дані (дата набуття виборцем громадянства України або дата його припинення; дата визнання особи недієздатною або дата поновлення дієздатності особи; дата смерті виборця або дата оголошення його померлим; дата скасування рішення суду про оголошення особи, включеної до Реєстру, померлою; службова відмітка про вибуття виборця із зареєстрованого місця проживання із зазначенням номера і дати видання виборцю документа, що засвідчує таку зміну; службова відмітка про проходження виборцем строкової військової служби; посилання на документи (із зазначенням їх реквізитів), які є у розпорядженні органу ведення Реєстру та стали підставою для внесення запису або персональних даних до бази даних Реєстру, зміни (уточнення) цих персональних даних або знищення запису).

25

У разі відсутності окремих персональних даних до Реєстру вноситься відмітка про їх відсутність. Органам ведення Реєстру забороняється збирати, вносити до Реєстру та зберігати в базі даних Реєстру відомості (персональні дані виборців), не передбачені Законом. Об’єктами автоматизації відповідно до вимог Закону є технологічні процеси державного обліку громадян України, які мають право голосу.

Автор слайду: Центральна виборча комісія, Служба розпорядника Державного реєстру виборців.

Загальнодержавний облік виборців, віднесення їх до визначеної виборчої територіальної одиниці організаційно здійснюється органами Державного реєстру виборців на трьох рівнях – загальнодержавному, обласному та місцевому, що демонструє таблиця 1. Між різними органами Реєстру чітко розмежовано їх права доступу до бази даних Реєстру: Розпорядник Реєстру (ЦВК) не уповноважений вносити записи до Реєстру, зміни до персональних даних Реєстру та знищувати записи Реєстру. Регіональний орган адміністрування Реєстру має доступ лише до статистичних відомостей Реєстру.

26

Рівень забезпечення обліку виборців

Таблиця 1. Трирівнева система забезпечення обліку виборців в Україні Орган забезпечення обліку виборців (об’єкти автоматизації) Розпорядник Державного реєстру виборців (Центральна виборча комісія)

І

Повноваження поширюються відповідно на територію України.

Регіональні органи адміністрування Державного реєстру виборців.

ІІ

Повноваження поширюються відповідно на територію АРК, області, міст Києва та Севастополя

Органи ведення Державного реєстру виборців.

ІІІ

Повноваження органу ведення Реєстру поширюються на територію відповідного району, міста, району в місті

Основні функції

1) забезпечує та контролює дотримання вимог цього Закону у процесі створення та ведення Реєстру; 2) забезпечує організаційне і технологічне функціонування Реєстру; 3) забезпечує закупівлю товарів, робіт та послуг для функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи Реєстру; 4) має доступ у режимі читання до всієї бази даних Реєстру; 5) забезпечує контроль за цілісністю бази даних Реєстру, повнотою і коректністю персональних даних Реєстру та ініціює проведення органами ведення Реєстру перевірки виявлених некоректних відомостей Реєстру; 6) надає органам ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру та встановлює порядок такого доступу відповідно до цього Закону; 7) здійснює ведення системних класифікаторів; 8) здійснює інші повноваження, передбачені законом. здійснюють організаційну підтримку, забезпечують взаємодію місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, закладів, установ та організацій стосовно створення та ведення Реєстру, контролюють виконання рішень розпорядника Реєстру.

здійснюють в режимі реального часу внесення до бази даних Реєстру нових записів персональних даних; здійснюють в режимі реального часу внесення змін до персональних даних; знищують записи бази даних Реєстру з підстав та в порядку, встановлених Законом та прийнятих рішеннями розпорядника Реєстру; здійснюють внесення змін щодо виборчої адреси виборця за попередньою виборчою адресою цього виборця на підставі рішення розпорядника Реєстру; ведуть облік усіх операцій щодо змін бази даних Реєстру в порядку та за формою, встановленими розпорядником Реєстру; здійснюють постійний візуальний та автоматизований контроль повноти і коректності персональних даних Реєстру.

27

Орган ведення Реєстру має доступ до персональних даних Реєстру в обсязі та порядку, що встановлені розпорядником Реєстру. Внесення до бази даних Реєстру нових записів, внесення змін до бази даних Реєстру, знищення записів бази даних Реєстру на підставах та в порядку, встановлених цим Законом, і згідно з прийнятими відповідно до цього Закону рішеннями розпорядника Реєстру здійснюються в режимі реального часу органом ведення Реєстру. Внесення змін щодо виборчої адреси виборця здійснюється в порядку, встановленому розпорядником Реєстру відповідно до Закону. Програмні та інші засоби доступу надаються розпорядником Реєстру працівникам органу ведення Реєстру.

Автор слайду: Центральна виборча комісія, Служба розпорядника Державного реєстру виборців.

Органом ведення Реєстру є: 1) у районі, районні в місті Києві, місті Севастополі - відповідний структурний підрозділ апарату районної, районної у місті державної адміністрації; 2) у місті обласного (республіканського в АРК) значення без районного поділу - відповідний виконавчий орган міської ради; 3) у районі в місті обласного значення з районним поділом відповідний виконавчий орган районної у місті ради або відповідний структурний підрозділ створеного у районі виконавчого органу міської ради.

28

Повноваження органу ведення Реєстру поширюються на територію відповідного району, міста, району в місті та сіл, селищ, міст, що входять до його складу. База даних АІТС Реєстру формувалася в період з лютого по червень 2009 р. на основі списків виборців, які використовувались під час виборів 2006 та 2007 рр. Реєстр успішно функціонує уже понад 5 років – з 29 вересня 2009 року, коли він був введений у промислову експлуатацію. За цей час з його допомогою Реєстру виготовлено понад 200 тис. списків виборців для голосування на близько 3 тисячах різних виборах (це близько 2 млн. аркушів паперу формату А3). До відділів ведення Реєстру звернулося більше 1,5 млн. виборців (щодо включення, зміни ідентифікаційних даних, зміни виборчої адреси, тимчасової зміни місця голосування).

З часу створення Реєстру реалізовано такі інноваційні сервіси АІТС Реєстру:  створено підсистему оцінки роботи відділів ведення Реєстру;  створено і підтримується в актуальному стані реєстр виборчих дільниць, які діють на постійній основі;  розроблено геоінформаційну підсистему Реєстру з метою відображення меж постійних виборчих дільниць, місцезнаходження ДВК, місць для голосування;  автоматизовано виготовлення органами ведення Реєстру іменних запрошень виборцям на виборах різних рівнів; 29

 створено зовнішній сайт Реєстру (www.drv.gov.ua), на якому щомісяця розміщується інформація про кількість виборців у розрізі областей, районів та міст обласного значення; актуальна інформація про заплановані вибори; дані про межі та адреси виборчих округів та дільниць; контактна інформація органів Реєстру та форми заяв виборців;  створено електронний сервіс інформування виборців про їх включення або невключення до Реєстру з використанням засобів мережі Інтернет «Особистий кабінет виборця». З часу введення в експлуатацію автоматизованої системи Реєстру за зверненнями виборців та відповідними відомостями, через зміни назв геонімів, адміністративно-територіального устрою було внесено близько 20 млн. змін (майже половина від усіх записів Реєстру. За період функціонування Реєстру було виявлено та видалено близько 1,5 млн. записів кратних включень виборців (найбільше в 2009 році – близько половини). Станом на 31.05.2015 року, за даними Державного реєстру виборців, кількість виборців в Україні становить 36 355 636 осіб. Ці дані оновлюються щоденно у результаті постійної актуалізації бази даних Реєстру органами ведення Реєстру. Щомісяця ЦВК на сайті Державного реєстру виборців у розділі "Відомості про кількість виборців" розміщує інформацію про кількість виборців у розрізі регіонів України та органів ведення Реєстру.

30

Гарантії захисту та безпеки персональних даних виборців Розпорядник Реєстру, органи ведення Реєстру у взаємодії з Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України під час ведення Реєстру забезпечують його захист, у тому числі захист цілісності бази даних Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, його захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, незаконного копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних виборців відповідно до цього Закону та законів України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", "Про захист персональних даних", міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Розпорядник Реєстру за погодженням з Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснює комплекс заходів для забезпечення технічного захисту персональних та інших даних Реєстру в процесі їх зберігання, обробки та передачі каналами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Розпорядник Реєстру для забезпечення захисту даних Реєстру встановлює обов'язковий для органів ведення Реєстру порядок доступу до бази даних Реєстру, який, зокрема, передбачає персональну відповідальність осіб, уповноважених виконувати передбачені цим Законом дії щодо ведення Реєстру, за дотримання вимог цього Закону. За порушення захисту Реєстру, несанкціонований доступ або зловживання доступом до Реєстру, порушення цілісності Реєстру, спотворення або незаконне знищення персональних даних Реєстру, незаконне копіювання бази даних Реєстру або її частини настає юридична відповідальність в установленому законом порядку.

31

Особливості взаємовідносин виборців з органами ведення Державного реєстру виборців Згідно зі статтями 3 та 71 Конституції, які гарантують право кожного громадянина на вільне волевиявлення та визнають забезпечення прав і свобод людини, основним обов'язком держави є створення належних передумов для реалізації виборцями права голосу. Громадяни України можуть брати участь у формуванні виборних органів держави лише за умови внесення їх до особливого виборчого документа - списку виборців. Тож формування точних і повних виборчих списків на підставі проведеної реєстрації всіх дієздатних громадян є одним із основних завдань нашої держави, спрямованим на утвердження інститутів безпосередньої та представницької демократії, реалізацію принципу народовладдя. Тому реєстрація виборців, як одне з найважливіших завдань держави, повинна забезпечуватися діяльністю спеціалізованих державних органів. Законодавчо передбачена чітка та відповідальна процедура адміністрування Державного реєстру виборців (далі - Реєстр). Кожен користувач має власний код доступу до Реєстру, кожна його дія, включно з кожним натисканням на клавішу клавіатуру комп’ютера, фіксується в автоматичному режимі, а кожне внесення змін обов’язково дублюється наказом керівника і відповідною дозвільною операцією розпорядника Реєстру. В законі чітко визначені права як громадян, так і органів ведення Реєстру. Зокрема: Кожен виборець має право: 1) подавати свої персональні дані до відповідного органу ведення Реєстру; 2) отримувати інформацію про своє включення (невключення) чи включення (невключення) інших осіб до Реєстру; 3) отримувати інформацію про використання своїх персональних даних для цілей, не передбачених цим Законом, зокрема про те, кому і з яких підстав надавалася інформація про нього; 4) одержувати на безоплатній основі у будь-який час від відповідного органу ведення Реєстру в доступній формі вичерпну інформацію про свої персональні дані, внесені до Реєстру, в установленому цим Законом порядку; 5) звертатися в порядку, встановленому цим Законом, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру себе чи інших осіб, запису про себе чи про інших осіб, виправлення недостовірних відомостей Реєстру щодо себе або інших осіб; 6) оскаржувати в установленому законом порядку рішення, дії чи бездіяльність органів Реєстру; 7) захищати будь-якими не забороненими законом засобами свої права та законні інтереси у разі їх порушення під час ведення Реєстру.

32

Виборець подає органу ведення Реєстру достовірну інформацію щодо своїх персональних даних, які вносяться до Реєстру, у передбачених цим Законом випадках, а у разі виникнення можливості внесення до Реєстру двох і більше записів про одного виборця (кратне включення виборця до Реєстру) цей виборець сприяє органам Реєстру в усуненні такого включення. Ці права громадяни України реалізують за власною ініціативою, звертаючись персонально до органів ведення реєстру в законодавчо передбаченому порядку. Порядок звернення виборця за власною ініціативою до органу ведення Реєстру щодо включення до Реєстру Відповідно до статті 19 Закону України "Про Державний реєстр виборців" особа, яка набула права голосу, або особа, яка має право голосу, якщо виявила, що вона не включена до Реєстру, може за власною ініціативою звернутися до органу ведення Реєстру за місцем свого проживання на території України щодо свого включення до Реєстру. Ця особа подає органу ведення Реєстру письмову заяву за формою, встановленою розпорядником Реєстру, із зазначенням відомостей про себе, і пред'являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство виборця, - паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, копія якого додається до заяви. Відомості про постійну нездатність виборця пересуватися самостійно зазначаються у заяві, яка подається разом з документом, що підтверджує відповідний факт. Особі, яка є військовослужбовцем строкової служби, для подання такої заяви надається відпустка на строк, достатній для звернення до органу ведення Реєстру. У разі включення виборця до Реєстру орган ведення Реєстру надсилає на виборчу адресу виборця повідомлення про його включення до Реєстру (див. додаток 5). Також у разі обґрунтованої відмови орган ведення Реєстру зобов’язаний надіслати виборцю на вказану ним адресу відповідне повідомлення із поясненням причин відмови, вичерпний перелік яких визначено законом. Постановою Центральної виборчої комісії від 15 жовтня 2010 року № 415 встановлені форма заяви особи, яка проживає на території України, щодо включення до Державного реєстру виборців та форма заяви особи, яка проживає за межами України, щодо включення до Державного реєстру виборців. Ця постанова та затверджені неї форми розміщені на сайті Державного реєстру виборців (www.drv.gov.ua) у розділі «Виборцям / Включення до реєстру» та є доступною для кожного громадянина, а форма заяви особи, яка проживає на території України, щодо включення до Державного реєстру виборців також наводиться нижче.

33

Форма заяви особи до органу ведення Реєстру виборців щодо його включення до Реєстру

34

35

Порядок звернення виборця за власною ініціативою до органу ведення Реєстру щодо зміни його персональних даних Відповідно до статті 20 Закону України „Про Державний реєстр виборців” кожен виборець у разі зміни його персональних даних може особисто звернутися до органу ведення Реєстру відповідно до своєї виборчої адреси із заявою про внесення змін до його персональних даних у Реєстрі. До заяви додаються документи (копії документів), що підтверджують ці зміни. Якщо до заяви додаються копії документів, їх оригінали пред'являються органу ведення Реєстру. Виборець, який постійно не здатний пересуватися самостійно, може уповноважити на подання такої заяви іншу особу. Виборець, який проживає чи перебуває за межами України, звертається із заявою до відповідної закордонної дипломатичної установи України, яка невідкладно передає заяву разом з документами (їх копіями), що додаються до неї, органу ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України. Орган ведення Реєстру може провести перевірку зміни персональних даних виборця, зазначених у заяві, шляхом звернення до відповідних органів, закладів, установ, які щомісячно подають органу Реєстру виборців відомості для періодичного поновлення персональних даних Реєстру (органи Державної міграційної служби, Державної пенітенціарної служби, органи юстиції, охорони здоров’я, соціального захисту, командири військових частин, суди тощо). За наявності підстав, визначених частиною третьою статті 17 цього Закону, керівник органу ведення Реєстру видає наказ про внесення відповідних змін до персональних даних виборця в Реєстрі (крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті). У разі внесення змін до персональних даних Реєстру орган ведення Реєстру, який вніс зміни, письмово повідомляє про це виборця. Також письмово повідомляють і тих виборців, яким відмовлено у задоволенні їх заяв. Вичерпний перелік підстав відмови у задоволенні заяви виборця щодо зміни його персональних даних: 36

1) якщо встановлено, що особа, яка звернулася із заявою, не включена до Реєстру; 2) якщо перевіркою виявлено невідповідність у змісті відомостей, зазначених у заяві та наданих відповідними органом, закладом, установою; 3) якщо заяву про зміну виборчої адреси визнано необґрунтованою; 4) якщо встановлено, що до Реєстру вже внесено відповідні зміни до персональних даних виборця. У разі необхідності зміни ідентифікаційних персональних даних виборця (тобто тих, які однозначно визначають його особу і до яких належать: 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 3) по батькові; 4) дата народження; 5) місце народження) йому потрібно подати заяву за формою, що наводиться на наступній сторінці. Форма цієї заяви також розміщена на сайті Державного реєстру виборців (www.drv.gov.ua) у розділі «Виборцям/ Зміна персональних даних» та є доступною для кожного громадянина (посилання: - Форма заяви виборця щодо зміни його ідентифікаційних персональних даних ).

37

Форма заяви виборця до органу ведення Реєстру виборців щодо внесення змін до його ідентифікаційних персональних даних

38

39

Відповідно до статті 20 Закону України «Про Державний реєстр виборців» кожен виборець, крім ідентифікаційних персональних даних, може також змінити окремі персональні дані, які визначають місце та умови голосування виборця, а саме: свою виборчу адресу, визначену відповідно до статті 8 цього Закону, а також відомості про постійну нездатність виборця пересуватися самостійно (за наявності підстав). У разі звернення щодо зміни виборчої адреси виборець подає органу ведення Реєстру за новою виборчою адресою заяву, до якої додаються документи (копії документів), що підтверджують зміну виборчої адреси виборця. У разі такого звернення виборця орган ведення Реєстру вивчає обґрунтованість заяви. За підсумками вивчення керівник органу ведення Реєстру може прийняти таке рішення: 1) видати наказ про внесення до Реєстру зміни щодо виборчої адреси виборця (якщо зміна виборчої адреси виборця відбувається в межах території, на яку поширюються повноваження цього органу ведення Реєстру); 2) звернутися за допомогою засобів автоматизованої інформаційнотелекомунікаційної системи Реєстру до органу ведення Реєстру за попередньою виборчою адресою виборця про необхідність внесення змін щодо виборчої адреси виборця (якщо попередня виборча адреса виборця не належить до території, на яку поширюються повноваження цього органу ведення Реєстру); 3) відмовити виборцю у внесенні зміни до його виборчої адреси. Форми заяв щодо зміни виборчої адреси виборців, які проживають на території Україні або проживають (перебувають) за її межами, розміщена на сайті Державного реєстру виборців (www.drv.gov.ua) у розділі «Виборцям / Зміна персональних даних» та є доступною для кожного громадянина за такими посиланнями: - Форма заяви виборця, який проживає на території України, щодо зміни його виборчої адреси (для виборців, які голосують на звичайних або спеціальних виборчих дільницях на території України); - Форма заяви виборця, який проживає чи перебуває за межами України, щодо зміни його виборчої адреси (для виборців, які голосують на закордонних або окремих спеціальних виборчих дільницях за межами території України). Форми цих заяв наводяться на наступних сторінках. Заява про зміну відомостей про постійну нездатність виборця пересуватися самостійно (за наявності підстав) подається виборцем у довільній формі за допомогою працівника органу ведення Реєстру. Така заява подається у випадку, коли виборець через ОКВ, даних іменного запрошення на вибори чи з інших джерел дізнається про відсутність у його персональних даних в Реєстрі відмітки про постійну нездатність самостійно пересуватися, хоча відповідні підстави наявні (встановлена група інвалідності, похилий вік тощо).

40

Форма заяви виборця до органу ведення Реєстру виборців щодо зміни його виборчої адреси

41

42

43

44

Порядок тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси Якщо у зв’язку з навчанням, роботою, виїздом за кордон чи іншими подіями виборець у день виборів не може перебувати за зареєстрованим місцем проживання, то для того, щоб проголосувати, він може тимчасово (на період проведення виборів чи референдуму) змінити місце голосування. За мотивованим зверненням виборця орган ведення Державного реєстру виборців може тимчасово змінити виборцю місце голосування (виборчу дільницю) без зміни його виборчої адреси. До органу ведення Реєстру необхідно подати заяву про тимчасову зміну місця голосування виборця із зазначенням дільниці чи адреси, за якою виборець бажає проголосувати. Така заява має бути подана не пізніше, ніж за 5 днів до дня виборів (голосування). В іншому випадку – заява не розглядатиметься. До заяви додаються документи (копії документів), які підтверджують необхідність тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни виборчої адреси. У разі якщо до заяви додаються копії документів, їх оригінали пред’являються органу ведення Реєстру для перевірки вірності цих копій. Такими документами може бути довідка з місця роботи, довідка з місця навчання, копія документу, який підтверджує право власності або оренди на житло, яке знаходиться за місцем, де виборець хоче проголосувати, тощо. Перелік таких документів не є вичерпним. При поданні заяви громадянин повинен пред’явити паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (якщо особа нещодавно набула громадянство). Для виборців, виборча адреса (зареєстроване місце проживання) яких знаходиться на території АРК, м.Севастополя, Донецької чи Луганської області, встановлено особливий порядок тимчасової зміни місця голосування: документи, які підтверджують необхідність тимчасової зміни місця голосування, такі виборці можуть не додавати до заяви. Заява виборця, виборча адреса якого знаходиться за межами України, та який перебуватиме в день виборів на території України, приймається органом ведення Реєстру за вказаним у заяві місцем перебування чи місцезнаходженням виборчої дільниці, дільниці для голосування, яку він просить визначити місцем його голосування, або органом ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України (далі - МЗС).

45

Виборець, який проживає в Україні, та перебуватиме в день виборів за її межами, може звернутися з заявою про тимчасову зміну місця голосування до органу ведення Реєстру за своєю виборчою адресою або до органу ведення Реєстру в МЗС. Заява виборця, виборча адреса якого знаходиться за межами України, з проханням тимчасово змінити місце його голосування на виборах на іншу закордонну виборчу дільницю, приймається органом ведення Реєстру в МЗС. Громадянин України, якому тимчасово змінено місце голосування на іншу виборчу дільницю поза межами одномандатного округу (виключно на виборах народних депутатів України), до якого такий виборець віднесений на підставі відомостей Державного реєстру виборців про його виборчу адресу, має право голосу на виборах депутатів лише у загальнодержавному багатомандатному окрузі та отримує лише бюлетень для голосування у вказаному окрузі (лише за партії, а не за кандидатів-мажоритарників). Порядок тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси, відповідні роз’яснення розпорядника Реєстру, форми документів та відеоінструкція розміщені на сайті Державного реєстру виборців (www.drv.gov.ua) у розділі «Виборцям / Тимчасова зміна місця голосування» та є загальнодоступними. Зокрема тут можна завантажити на свій комп’ютер інтерактивну електронну форму для заповнення заяви про тимчасову зміну місця голосування та власне зразок такої заяви, що встановлений постановою Центральної виборчої комісії від 13 вересня 2012 року № 893. Також форма заяви виборця до органу ведення Реєстру виборців щодо тимчасової зміни місця його голосування наводиться на наступній сторінці. Крім цього, у посібнику ви знайдете витяги зі згаданої вище постанови ЦВК від 13 вересня 2012 року № 893.

46

Форма заяви виборця до органу ведення Реєстру виборців щодо тимчасової зміни місця його голосування без зміни виборчої адреси

47

Порядок здійснення виборцями публічного контролю та механізми його реалізації шляхом подання запитів до органу ведення Реєстру 1. Відповідно до статті 21 Закону України "Про Державний реєстр виборців" виборець може особисто звернутися з письмовим запитом до органу ведення Реєстру за своєю виборчою адресою щодо змісту його персональних даних у Реєстрі, пред'явивши паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (якщо особа недавно набула громадянства України). Виборець, постійно не здатний пересуватися самостійно, може уповноважити на таке звернення іншу особу. Виборець, який проживає або перебуває за межами України, може особисто подати такий запит до закордонної дипломатичної установи України за місцем проживання чи перебування, пред'явивши при цьому паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт або тимчасове посвідчення громадянина України (якщо особа недавно набула громадянства України). Закордонна дипломатична установа України невідкладно передає запит органу ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України. Орган ведення Реєстру, який отримав запит щодо змісту персональних даних, не пізніше ніж на третій робочий день після отримання запиту надсилає на виборчу адресу виборця роздруковані в повному обсязі його персональні дані, що містяться у відповідному записі Реєстру. Зазначені дані засвідчуються підписом керівника органу ведення Реєстру та скріплюються печаткою цього органу.

2. Також, у порядку здійснення публічного контролю за діяльністю Реєстру кожен виборець може звернутися до будь-якого органу ведення Реєстру, зазначивши свої ідентифікаційні персональні дані та виборчу адресу, з письмовим запитом щодо надання такої інформації: 1) за його власною виборчою адресою (крім виборчої адреси виборця, який не має зареєстрованого місця проживання, або проходить строкову службу в Збройних Силах України, або відбуває покарання у вигляді арешту, позбавлення або обмеження волі) - щодо персональних даних (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження) усіх осіб, які внесені до Реєстру за цією виборчою адресою; 2) за назвою села, селища, міста, району в місті, іноземної країни – про кількість виборців у зазначеному селі, селищі, місті, районі в місті, іноземній країні.

48

У разі невідповідності зазначених у запиті персональних даних виборця відповідним даним цього виборця у Реєстрі орган ведення Реєстру надсилає на наведену в запиті виборчу адресу відмову в задоволенні запиту із зазначенням підстави. Також відмова у задоволенні такого запиту виборця надсилається органом ведення Реєстру, якщо його повноваження не поширюються на територію, до якої належить виборча адреса, село, селище, місто, район у місті чи іноземна країна, яких стосується запит. У разі підтвердження відповідності персональних даних виборця орган ведення Реєстру не пізніше шостого робочого дня після отримання такого запиту надсилає відповідь на запит з вичерпною інформацією по його суті. Відповідь підписується керівником органу ведення Реєстру та скріплюється печаткою цього органу. Норми законодавства у частині подання виборцями до органів ведення Реєстру запитів вказані на сайті Державного реєстру виборців (www.drv.gov.ua) у розділі «Виборцям / Здійснення публічного контролю» та є загальнодоступними, а форми згаданих вище трьох видів запитів для здійснення виборцями публічного контролю наводяться на наступних сторінках.

49

Форма запиту виборця до органу ведення Реєстру виборців щодо змісту його персональних даних у Реєстрі Керівнику відділу ведення Державного реєстру виборців _________________________

(назва районної державної адміністрації, виконавчого

органу міської ради або районної в місті ради)

_________________________

(прізвище, ім’я, по батькові керівника відділу)

виборця _________________________, (прізвище, ім’я, по батькові виборця)

виборча адреса:___________________ _________________________ (вказується адреса, за якою виборець зареєстрований)

ЗАПИТ в порядку ст. 21 Закону України „Про Державний реєстр виборців” Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України „Про Державний реєстр виборців” прошу надати мені у встановлений частиною 3 статті 21 Закону України „Про Державний реєстр виборців” строк інформацію щодо змісту моїх особистих персональних даних у Державному реєстрі виборців.

__________________ ___________________

________________________

(дата)

(підпис)

50

(прізвище, ініціали виборця)

Форма запиту виборця до органу ведення Реєстру виборців щодо персональних даних усіх осіб, які внесені до Реєстру за його виборчою адресою

Керівнику відділу ведення Державного реєстру виборців _________________________

(назва районної державної адміністрації,

виконавчого органу міської ради або районної в місті ради)

_________________________( прізвище, ім’я, по батькові керівника відділу)

виборця _________________________, (прізвище, ім’я, по батькові виборця)

виборча адреса:___________________ _________________________ (вказується адреса, за якою виборець зареєстрований)

ЗАПИТ в порядку ст. 21 Закону України „Про Державний реєстр виборців” Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 21 Закону України „Про Державний реєстр виборців” прошу надати мені у встановлений частиною 7 статті 21 Закону України „Про Державний реєстр виборців” строк інформацію щодо персональних даних, передбачених частиною першою статті 6 Закону України „Про Державний реєстр виборців”, усіх осіб, які внесені до Державного реєстру виборців за моєю власною виборчою адресою, зазначеною вище.

___________________ __________________

________________________

(дата)

(підпис)

51

(прізвище, ініціали виборця)

Форма запиту виборця до органу ведення Реєстру виборців щодо кількості виборців у вказаному селі, селищі, місті, районі в місті, іноземній країні

Керівнику відділу ведення Державного реєстру виборців _________________________

(назва районної державної адміністрації,

виконавчого органу міської ради або районної в місті ради)

_________________________( прізвище, ім’я, по батькові керівника відділу)

виборця _________________________, (прізвище, ім’я, по батькові виборця)

виборча адреса:___________________ _________________________ (вказується адреса, за якою виборець зареєстрований)

ЗАПИТ в порядку ст. 21 Закону України „Про Державний реєстр виборців” Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 21 Закону України „Про Державний реєстр виборців” прошу надати мені у встановлений частиною 7 статті 21 Закону України „Про Державний реєстр виборців” строк інформацію щодо кількості виборців у ___________________________________________________________. (назва села, селища, міста, району в місті, іноземної країни)

___________________ _ ___________________

__________________

(дата)

(підпис)

52

(прізвище, ініціали виборця)

Як перевірити себе в Державному реєстрі виборців та списках виборців Минулі вибори в Україні показали, що списки виборців є не завжди досконалими: хтось не знайшов себе у списках виборців в день голосування, а померлий сусід навпаки був у цих списках. Такої ситуації можна уникнути, якщо вчасно перевірити себе у списках виборців. Тим більше це слід зробити, якщо ви напередодні виборів змінили місце проживання чи своє прізвище, ім’я чи по батькові або дату народження. Отже, якщо на попередніх виборах вас не було включено до списку виборців чи були допущенні помилки, вам варто перевірити себе в списках виборців заздалегідь. Кожна виборча дільниця має списки лише тих виборців, які проживають в межах цієї дільниці, тобто перевірити себе зможуть лише виборці, які постійно голосують на цій дільниці. Потрібно знати, що дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці надсилає або доставляє в інший спосіб кожному виборцю іменне запрошення, яким повідомляє про включення його до попереднього списку виборців відповідної виборчої дільниці, адресу дільничної виборчої комісії, її номер телефону і розпорядок роботи, а також про час і місце голосування (див. додатки 6.1 - 6.3). Виборцям, стосовно яких у списку виборців є відмітка про постійну нездатність пересуватися самостійно, одночасно повідомляється, що їм буде надана можливість проголосувати за місцем перебування. Таке письмове повідомлення надсилається або доставляється не пізніш як за 15 днів до дня голосування на чергових виборах народних депутатів України, не пізніш як за 10 днів до дня чергових місцевих виборів і не пізніш як за 5 днів до дня виборів Президента України (не пізніш як за 3 дні до дня повторного голосування на цих виборах). Отже, якщо у вказаний строк Ви не отримали іменне запрошення на відповідні вибори чи виявили у ньому якісь помилки стосовно своїх персональних даних, варто звернутись до дільничної виборчої комісії або до відділу ведення Державного реєстру виборців вашого району або міста для перевірки правильності своїх даних. Можливість ознайомитися зі списками виборців на виборах надається дільничною виборчою комісією на наступний день з дня передачі попередніх списків виборців ДВК, а подати заяву про уточнення попереднього списку виборців до органу ведення Реєстру чи виборчкому можна не пізніше, ніж за 5 днів до відповідних виборів (голосування). Віднедавна у виборців з’явилася додаткова зручна можливість перевірити, чи включені вони до списку виборців і за якою адресою знаходиться їхня дільниця, не виходячи з дому. Це можна зробити в «Особистому кабінеті виборця» на сайті Державного реєстру виборців. Реєстрація займе не більше 5 хвилин, а відповідь на запит надійде на вашу електронну пошту упродовж доби. У розділі «Відеоматеріали» на сайті www.drv.gov.ua є відеоінструкція для реєстрації в кабінеті виборця.

53

54

Роз’яснення щодо тимчасової зміни місця голосування 1. Куди звертатися із заявою про тимчасову зміну місця голосування? Якщо виборець проживає чи перебуває за межами України і має намір голосувати на її території, заява подається до: органу ведення Державного реєстру виборців (далі - Реєстр) за вказаним у заяві місцем перебування чи місцезнаходженням виборчої дільниці, яку виборець просить визначити місцем його голосування, або органу ведення виборців в Міністерстві закордонних справ України (далі - МЗС). Якщо виборець проживає чи перебуває в Україні і має намір голосувати в іншій державі, заява подається до: органу ведення Реєстру за виборчою адресою заявника або органу ведення Реєстру у МЗС. Якщо виборець проживає чи перебуває за межами Україні і має намір голосувати в іншій іноземній державі, заява подається до органу ведення Реєстру у МЗС.

2. Чим може бути мотивовано заяву про тимчасову зміну місця голосування? Законом України "Про Державний реєстр виборців" (стаття 7) передбачає, що звернення виборця про тимчасову зміну місця голосування повинна бути мотивованим. Зокрема, це може бути службове відрядження, фактичне проживання не за зареєстрованим місцем проживання, робота або навчання у відповідному населеному пункті або державі, перебування в санаторії. Указане в заяві мотивування повинно підтверджуватися документами (копіями документів), які додаються до неї. У разі якщо до заяви додаються копії документів, їх оригінали пред’являються органу ведення Реєстру для перевірки точності цих копій. Увага! Виборці, виборча адреса яких знаходиться на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, можуть не додавати до заяви документи, які підтверджують необхідність тимчасової зміни місця їх голосування.

3. Які документи є достатніми для мотивування заяви про тимчасову зміну місця голосування? До заяви додаються документи (копії документів), які підтверджують необхідність тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни виборчої адреси. Такими документами, наприклад, можуть бути: довідка про відрядження; довідка з місця навчання, роботи; договір найму (оренди) житла; документ, що підтверджує право власності на житло; проїзні документи; путівка в санаторій тощо.

55

4. Чи можливо подати заяву про тимчасову зміну місця голосування шляхом надсилання її поштою? Ні. Заява виборця про тимчасову зміну місця голосування подається до органу ведення Державного реєстру виборців особисто. При поданні заяви про тимчасову зміну місця голосування громадянин пред’являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, – паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (якщо особа нещодавно набула громадянства України).

5. У разі призначення повторного голосування чи потрібно знову змінювати місце голосування? Так, необхідно. Тимчасова зміна місця голосування без зміни виборчої адреси забезпечує включення виборця до списку виборців на відповідній виборчій дільниці одноразово – на день голосування (на конкретну дату).

6. Чи може орган ведення Державного реєстру виборців тимчасово змінити місце голосування виборцю, який не має зареєстрованого місця проживання? Процедура тимчасової зміни місця голосування передбачає зміну виборчої дільниці для голосування, до якої виборець відноситься на підставі відомостей про його виборчу адресу, на іншу виборчу дільницю, на яку він просить тимчасово змінити йому місце голосування. Для проведення таких змін у виборця повинна бути визначена виборча адреса, яка зазначатиметься у списку виборців. У випадку звернення до органу ведення Державного реєстру виборців виборця, в якого немає зареєстрованого місця проживання, йому пропонується визначити свою виборчу адресу за погодженням із центром обліку, який відповідно до закону веде облік бездомних осіб, або соціальною службою, у складі якої утворено структурний підрозділ для ведення обліку бездомних осіб, або звернувшись до органу ведення Державного реєстру виборців за місцем свого проживання.

7. Чи може орган ведення Державного реєстру виборців тимчасово змінювати місця голосування виборцям на місцевих виборах? Не може. Частиною сьомою статті 30 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" встановлено, що положення частини третьої статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців" (щодо тимчасової зміни місця голосування) на місцевих виборах не застосовується.

8. Чи можливо тимчасово змінити місце голосування на дільницю, яка не входить до меж одномандатного виборчого округу, до якого виборець відноситься за своєю виборчою адресою? Орган ведення Реєстру може тимчасово, на період проведення чергових і позачергових виборів народних депутатів України, змінити місце голосування виборцю на іншу виборчу дільницю, в тому числі поза межами одномандатного виборчого округу, до якого такий виборець відноситься на підставі відомостей Реєстру про його виборчу адресу.

56

Увага! Громадянин України, якому тимчасово змінено місце голосування (без зміни виборчої адреси) на іншу виборчу дільницю поза межами одномандатного округу, до якого такий виборець віднесений на підставі відомостей Державного реєстру виборців про його виборчу адресу, має право голосу на виборах депутатів лише у загальнодержавному багатомандатному окрузі та отримує лише один бюлетень для голосування у вказаному окрузі.

9. Яким чином тимчасова зміна місця голосування без зміни виборчої адреси впливає на реалізацію права голосу під час проведення виборів народних депутатів України? У разі тимчасової зміни місця голосування в межах відповідного одномандатного виборчого округу, виборець має право голосу як у загальнодержавному багатомандатному, так і у відповідному одномандатному виборчому окрузі. У випадку, якщо виборцю тимчасово змінено місце голосування (без зміни виборчої адреси) на іншу виборчу дільницю поза межами одномандатного округу, до якого він віднесений на підставі відомостей Державного реєстру виборців про його виборчу адресу, такий виборець має право голосу на виборах депутатів лише у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі та отримує лише бюлетень для голосування у вказаному окрузі.

10. З якого часу виборець має право звернутися до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців із заявою про тимчасову зміну місця голосування? Заява про тимчасову зміну місця голосування може бути подана виборцем до органу ведення Державного реєстру виборців з дня початку виборчого процесу з відповідних виборів, але не пізніше ніж за 5 днів до дня виборів (голосування) з виборів Президента України, виборів народних депутатів України, всеукраїнського референдуму. З інформацією про порядок тимчасової зміни місця голосування виборців, виборча адреса яких знаходиться на території іншої держави, можна ознайомитись у розділі "Актуальні питання" на сайті Державного реєстру виборців (www.drv.gov.ua). Також на цьому сайті у розділі «Виборцям за кордоном» надаються роз’яснення щодо порядку реалізації виборчих прав громадянами України, які голосуватимуть на закордонних виборчих дільницях.

57

Порядок ознайомлення виборців із попереднім списком виборців на звичайній виборчій дільниці та усунення неправильностей у списку виборців на місцевих виборах Згідно із статтею 141 Конституції України найближчі вибори відбудуться в Україні 25 жовтня 2015 року. Це мають бути чергові місцеві вибори, які зобов’язана (а не має право) призначити Верховна Рада України на останню неділю жовтня 2015 року, оскільки попередні чергові місцеві вибори відбулися 31 жовтня 2010 року, рішення щодо призначення яких парламент прийняв 1 липня 2010 року. Разом з тим, поки такого рішення не прийнято, говорити про дату виборів у 2015 році не зовсім коректно. Відповідно до частини 5 статті 30 Закону про місцеві вибори не пізніш як за 13 днів до дня місцевих виборів орган ведення Державного реєстру виборців (далі - Реєстр) у приміщенні, в якому він розташований, передає один примірник попереднього списку виборців на паперовому носії відповідній дільничній виборчій комісії (далі - ДВК), яка, згідно з частиною 1 статті 31 цього закону, наступного дня після отримання попереднього списку виборців надає його для загального ознайомлення у приміщенні ДВК. Виборець має право ознайомитися із попереднім списком виборців у приміщенні ДВК та перевірити правильність внесених до нього відомостей. Кожний виборець може особисто звернутися до ДВК або безпосередньо до органу ведення Реєстру із заявою про уточнення попереднього списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, а також щодо наявності або відсутності відміток про постійну нездатність виборця самостійно пересуватися. У разі якщо виборець за станом здоров'я не може особисто подати заяву, ДВК за зверненням такого виборця зобов'язана забезпечити прийняття заяви у такого виборця в інший спосіб. До заяви додаються документи (копії документів), які підтверджують зазначені в ній відомості. Зазначена заява може бути подана не пізніш як за 5 днів до дня виборів і розглядається виборчою комісією протягом одного дня (див. додатки 1.1 – 1.3).

58

УВАГА! Заява, подана після зазначеного строку, не розглядається. За результатом розгляду заяви виборча комісія приймає рішення про передачу такої заяви до органу ведення Реєстру (тому для оперативнішого вирішення питання варто звертатися з заявою до органу ведення Реєстру). Рішення виборчої комісії невідкладно разом із заявою виборця та доданими до неї документами (копіями документів) направляється до відповідного органу ведення Реєстру і не пізніше наступного дня після дня його прийняття видається особі, яка подала заяву, а також надсилається особі, якої дане рішення стосується (якщо така особа не є особою, яка подала заяву). Орган ведення Реєстру у встановленому законом порядку забезпечує розгляд заяв, вносить відповідні зміни до персональних даних у Державному реєстрі виборців та про результати розгляду заяв виборців невідкладно повідомляє відповідну ДВК. З питань уточнення списку виборців виборець також може звернутися з адміністративним позовом до суду не пізніше як за 2 дні до дня голосування (див. додатки 2.1 – 2.3). Адміністративний позов про уточнення списку виборців може бути подано до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Суд при розгляді даного адміністративного позову звертається до відповідного органу ведення Реєстру із запитом щодо уточнення відомостей про виборця (ч. 3, 8 ст. 31). Рішення суду про внесення змін до попереднього списку виборців не пізніш як за 5 днів до дня голосування подається виборцем до відповідного органу ведення Реєстру або до відповідної ДВК для негайного направлення до такого органу, а пізніше цього строку - до ДВК (ч. 8 ст. 31). Не пізніш як за 2 дні до дня голосування один примірник уточненого списку виборців передається органом ведення Державного реєстру виборців до відповідної ДВК. Порядок ознайомлення зі списками виборців під час виборів Президента України, народних депутатів України наведено нижче у розділі «Інформація щодо загального інформаційного забезпечення виборів». Перевірити себе у списках виборців можна також шляхом особистого звернення до місцевого відділу ведення Державного реєстру виборців за місцем реєстрації чи надсилання відповідного запиту (заяви) поштою. Адресу та контактні телефони органів ведення Державного реєстру виборців можна дізнатись в місцевих радах, райдержадміністраціях, облдержадміністраціях, в яких утворені органи (відділи) адміністрування Реєстру, чи на сайті Державного реєстру виборців www.drv.gov.ua. Контакти відділів адміністрування Реєстру наведені у додатку 10.

59

Інформація щодо загального інформаційного забезпечення виборів 1. Можливість та процедура перевірки включення себе та інших виборців до Державного реєстру виборців 1.1. Можливість включення себе та інших виборців до Державного реєстру виборців Кожен виборець має право звертатися в порядку, встановленому Законом України "Про Державний реєстр виборців", до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців (далі – Реєстр) з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру себе чи інших осіб (пункт 5 частини 1 статті 10 Закону України "Про Державний реєстр виборців"). Порядок звернення особи за власною ініціативою до органу ведення Реєстру щодо включення до Реєстру встановлено статтею 19 Закону України "Про Державний реєстр виборців", згідно з якою особа, яка набула права голосу, або особа, яка має право голосу, однак виявила, що вона не включена до Реєстру, може за власною ініціативою звернутися до органу ведення Реєстру за місцем свого проживання на території України щодо свого включення до Реєстру. Така особа подає органу ведення Реєстру письмову заяву за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, і пред’являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство виборця, – паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (якщо особа нещодавно набула громадянства України), копія якого додається до заяви.

60

Відомості про постійну нездатність виборця пересуватися самостійно зазначаються у заяві, яка подається разом з документом, що підтверджує відповідний факт. Особі, яка є військовослужбовцем строкової служби, для подання такої заяви надається відпустка на строк, достатній для звернення до органу ведення Реєстру. Особа, яка набула права голосу і проживає чи на час набуття права голосу перебуває за межами України, може звернутися щодо свого включення до Реєстру до закордонної дипломатичної установи України за місцем свого проживання чи перебування із заявою за формою, встановленою Центральною виборчою комісією. До заяви додається копія пред’явленого документа, що посвідчує особу і підтверджує громадянство виборця, – паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта, службового паспорта або тимчасового посвідчення громадянина України (якщо особа недавно набула громадянства України). Керівник закордонної дипломатичної установи України невідкладно передає заяву органу ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України. Форми заяв осіб щодо включення до Реєстру встановлено постановою Центральної виборчої комісії від 15 жовтня 2010 року №415.

1.2. Процедура перевірки включення себе та інших виборців до Державного реєстру виборців. Кожен виборець має право отримувати інформацію про своє включення (невключення) чи включення (невключення) інших осіб до Реєстру (пункт 2 частини першої статті 10 Закону України "Про Державний реєстр виборців"). Згідно зі статтею 21 Закону України "Про Державний реєстр виборців" виборець може особисто звернутися з письмовим запитом до органу ведення Реєстру за своєю виборчою адресою щодо змісту його персональних даних у Реєстрі, пред’явивши паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (якщо особа недавно набула громадянства України). Виборець, постійно не здатний пересуватися самостійно, може уповноважити на таке звернення іншу особу. Виборець, який проживає або перебуває за межами України, може особисто подати такий запит до закордонної дипломатичної установи України за місцем проживання чи перебування, пред’явивши при цьому паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт або тимчасове посвідчення громадянина України (якщо особа недавно набула громадянства України). Закордонна дипломатична установа України невідкладно передає запит органу ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України. Виборець може особисто звернутися з письмовим запитом до органу ведення Реєстру за своєю виборчою адресою щодо змісту його персональних даних у Реєстрі (стосовно таких, як прізвище, власне ім'я, по батькові, дата та місце народження, а також виборча адреса виборця, номер (назва) виборчого округу, номер виборчої дільниці, до яких віднесений виборець, і, за наявності, відомості про постійну нездатність виборця пересуватися самостійно), 61

пред'явивши паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України. Виборець, постійно не здатний пересуватися самостійно, може уповноважити на таке звернення іншу особу. На такі запити орган ведення Реєстру повинен офіційно відповісти виборцю поштою на адресу виборця не пізніше ніж на третій робочий день після отримання запиту. У порядку здійснення публічного контролю за діяльністю Реєстру кожен виборець може звернутися до будь-якого органу ведення Реєстру, зазначивши свої ідентифікаційні персональні дані та виборчу адресу, з письмовим запитом щодо надання такої інформації: 1) за його власною виборчою адресою (крім виборчих адрес, визначених частинами третьою п'ятою статті 8 цього Закону) - щодо персональних даних, передбачених частиною першою статті 6 цього Закону, усіх осіб, які внесені до Реєстру за цією виборчою адресою; 2) за назвою села, селища, міста, району в місті, іноземної країни - кількість виборців у зазначеному селі, селищі, місті, районі в місті, іноземній країні. На такі запити орган ведення Реєстру повинен офіційно відповісти виборцю поштою на адресу виборця не пізніше ніж на шостий робочий день після отримання запиту.

2. Можливість та процедура перевірки включення себе та інших виборців до списків виборців на виборчих дільницях на місцевих виборах 2.1. Можливість та процедура перевірки включення себе та інших виборців до списку виборців на звичайній виборчій дільниці Порядок ознайомлення виборців із попереднім списком виборців на звичайній виборчій дільниці та усунення неправильностей у списку виборців встановлено статтею 31 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" (далі – Закон про місцеві вибори). Дільнична виборча комісія (далі - ДВК) звичайної виборчої дільниці наступного дня після отримання попереднього списку виборців (ДВК отримує цей список не пізніш як за 13 днів до дня місцевих виборів) надає його для загального ознайомлення у приміщенні ДВК. Виборець має право ознайомитися із попереднім списком виборців у приміщенні ДВК та перевірити правильність внесених до нього відомостей. Кожний виборець може особисто звернутися до ДВК або безпосередньо до органу ведення Реєстру із заявою про уточнення попереднього списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, а також щодо наявності або відсутності відміток про постійну нездатність виборця самостійно пересуватися. У разі якщо виборець за станом здоров'я не може особисто подати заяву, ДВК за зверненням такого виборця зобов'язана забезпечити прийняття заяви у такого виборця в інший спосіб.

62

До заяви додаються документи (копії документів), які підтверджують зазначені в ній відомості. Зазначена заява може бути подана не пізніш як за 5 днів до дня виборів і розглядається виборчою комісією протягом одного дня. Заява, подана після зазначеного строку, не розглядається. За результатом розгляду заяви виборча комісія приймає рішення про передачу такої заяви до органу ведення Реєстру. Рішення виборчої комісії невідкладно разом із заявою виборця та доданими до неї документами (копіями документів) направляється до відповідного органу ведення Реєстру і не пізніше наступного дня після дня його прийняття видається особі, яка подала заяву, а також надсилається особі, якої дане рішення стосується (якщо така особа не є особою, яка подала заяву). Орган ведення Реєстру у встановленому законом порядку забезпечує розгляд заяв, вносить відповідні зміни до персональних даних у Державному реєстрі виборців та про результати розгляду заяв виборців невідкладно повідомляє відповідну ДВК. З питань уточнення списку виборців виборець також може звернутися з адміністративним позовом до суду не пізніше як за 2 дні до дня голосування. Адміністративний позов про уточнення списку виборців може бути подано до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Суд при розгляді даного адміністративного позову звертається до відповідного органу ведення Реєстру із запитом щодо уточнення відомостей про виборця. Рішення суду про внесення змін до попереднього списку виборців не пізніш як за п'ять днів до дня голосування подається виборцем до відповідного органу ведення Реєстру або до відповідної ДВК для негайного направлення до такого органу, а пізніше цього строку - до ДВК.

2.2. Можливість та процедура перевірки включення себе та інших виборців до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці Відповідно до статті 34 Закону про місцеві вибори ДВК спеціальної виборчої дільниці наступного дня після складення списку виборців надає один його примірник для загального ознайомлення у приміщенні ДВК. Виборець має право звернутися із заявою про уточнення списку виборців до ДВК спеціальної виборчої дільниці або безпосередньо до суду, в тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, а також щодо наявності або відсутності відміток про постійну нездатність виборця самостійно пересуватися. Виборець особисто подає заяву до ДВК спеціальної виборчої дільниці, яка розглядається на найближчому засіданні комісії. Заява про уточнення списку виборців може бути подана до відповідної ДВК не пізніш як за два дні до дня голосування. Така заява розглядається виборчою комісією не пізніше дня, наступного за днем надходження заяви. За результатами розгляду заяви ДВК зобов'язана прийняти рішення про внесення зміни до списку виборців або мотивоване 63

рішення про відмову в задоволенні заяви. Заява, подана до виборчої комісії після зазначеного строку, залишається без розгляду. В разі якщо виборець прибув до стаціонарного закладу охорони здоров'я пізніш як за 10 днів до дня виборів, але раніше ніж за 2 дні до дня виборів, відповідна ДВК спеціальної виборчої дільниці уточнює список виборців, включаючи до нього виборця на підставі відомостей, поданих невідкладно керівником відповідного закладу, підпис якого засвідчується печаткою цього закладу. Виборець, який прибув до стаціонарного закладу охорони здоров'я в тому ж населеному пункті, де він проживає, може звернутися до ДВК звичайної виборчої дільниці, де він включений до списку виборців, щодо можливості проголосувати за місцем свого проживання, у порядку та строки, передбачені цим Законом. У такому разі до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці він не включається. Виборець, включений до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці, отримує виборчі бюлетені для голосування по виборах, на яких він має право голосу. Виборець, включений до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці, отримує виборчі бюлетені для голосування по виборах: -депутатів обласної ради, якщо він проживає на території цієї області та заклад, де він перебуває, розташований на території цієї області; -депутатів районної ради, якщо він проживає на території цього району та заклад, де він перебуває, розташований на території цього району; -депутатів сільської, селищної, міської ради, сільського, селищного, міського голови, якщо він проживає на території відповідного села (одного з кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища, міста згідно з існуючим адміністративнотериторіальним устроєм та заклад, де він перебуває, розташований на території цього села (одного з кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища, міста; -депутатів районної у містах із районним поділом ради, якщо він проживає на території цього району у місті та заклад, де він перебуває, розташований на території цього району у місті.

3. Можливість та процедура перевірки включення себе та інших виборців до списків виборців на виборчих дільницях на виборах народних депутатів України 3.1. Можливість та процедура перевірки включення себе та інших виборців до списку виборців на звичайній виборчій дільниці Порядок ознайомлення виборців із попереднім списком виборців на звичайній виборчій дільниці та усунення неправильностей у списку виборців встановлено статтею 40 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

64

Дільнична виборча комісія (далі - ДВК) звичайної виборчої дільниці наступного дня після отримання попереднього списку виборців надає його для загального ознайомлення у приміщенні ДВК. Виборець має право ознайомитися із попереднім списком виборців у приміщенні ДВК та перевірити правильність внесених до нього відомостей. Виборець може звернутися до ДВК або безпосередньо до органу ведення Реєстру із заявою про уточнення попереднього списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, а також щодо наявності або відсутності відміток про постійну нездатність виборця самостійно пересуватися. Виборець особисто подає заяву до ДВК або безпосередньо до органу ведення Реєстру щодо зазначених обставин. У разі якщо виборець за станом здоров’я не може особисто подати заяву, ДВК за зверненням такого виборця зобов’язана забезпечити прийняття заяви у такого виборця в інший спосіб. До заяви додаються документи (копії документів), які підтверджують зазначені в ній відомості. Заява про уточнення попереднього списку виборців може бути подана не пізніш як за 5 днів до дня голосування. Заява, подана після зазначеного строку, не розглядається. Адміністративний позов про уточнення списку виборців може бути подано до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (не пізніш як за 2 дні до дня голосування). Рішення суду про внесення змін до попереднього списку виборців не пізніш як за 5 днів до дня голосування подається виборцем до відповідного органу ведення Реєстру або до відповідної ДВК для негайного направлення до такого органу, а пізніше цього строку – до ДВК.

3.2. Можливість та процедура перевірки включення себе та інших виборців до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці Відповідно до статті 43 Закону України "Про вибори народних депутатів України" ДВК спеціальної виборчої дільниці наступного дня після складення списку виборців надає один його примірник для загального ознайомлення у приміщенні ДВК. Виборець має право звернутися із заявою про уточнення списку виборців до ДВК спеціальної виборчої дільниці або безпосередньо до суду, в тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, а також щодо наявності або відсутності відміток про постійну нездатність виборця самостійно пересуватися. Виборець особисто подає заяву до ДВК спеціальної виборчої дільниці. Заява про уточнення списку виборців може бути подана до відповідної ДВК не пізніш як за 3 дні до дня голосування. Заява, подана до виборчої комісії після зазначених строків, залишається без розгляду. Адміністративний позов про уточнення списку виборців може бути поданий до суду у порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України (не пізніш як за 2 дні до дня голосування).

65

4. Можливість та процедура перевірки включення себе та інших виборців до списків виборців на виборчих дільницях на виборах Президента України 4.1. Можливість та процедура перевірки включення себе та інших виборців до списку виборців на звичайній виборчій дільниці Порядок ознайомлення виборців із попереднім списком виборців на звичайній виборчій дільниці та усунення неправильностей у списку виборців встановлено статтею 32 Закону України "Про вибори Президента України". Дільнична виборча комісія (далі - ДВК) звичайної виборчої дільниці наступного дня після отримання попереднього списку виборців надає його для загального ознайомлення у приміщенні ДВК. Виборець має право ознайомитися із попереднім списком виборців у приміщенні ДВК та перевірити правильність внесених до нього відомостей. Виборець може звернутися до ДВК або безпосередньо до органу ведення Реєстру із заявою про уточнення попереднього списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, а також щодо наявності або відсутності відміток про постійну нездатність виборця самостійно пересуватися. Виборець особисто подає заяву до ДВК або безпосередньо до органу ведення Реєстру щодо зазначених обставин. У разі якщо виборець за станом здоров’я не може особисто подати заяву, ДВК за зверненням такого виборця зобов’язана забезпечити прийняття заяви у такого виборця в інший спосіб. До заяви додаються документи (копії документів), які підтверджують зазначені в ній відомості. Заява про уточнення попереднього списку виборців може бути подана не пізніш як за 5 днів до дня голосування. Заява, подана після зазначеного строку, не розглядається. Адміністративний позов про уточнення списку виборців може бути подано до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (не пізніш як за 2 дні до дня голосування). Рішення суду про внесення змін до попереднього списку виборців не пізніш як за 5 днів до дня голосування подається виборцем до відповідного органу ведення Реєстру або до відповідної ДВК для негайного направлення до такого органу, а пізніше цього строку – до ДВК.

4.2. Можливість та процедура перевірки включення себе та інших виборців до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці Відповідно до статті 36 Закону України "Про вибори Президента України" ДВК спеціальної виборчої дільниці наступного дня після складення списку виборців надає один його примірник для загального ознайомлення у приміщенні ДВК. Виборець має право звернутися із заявою про уточнення списку виборців до ДВК спеціальної виборчої дільниці або безпосередньо до суду, в тому числі 66

про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, а також щодо наявності або відсутності відміток про постійну нездатність виборця самостійно пересуватися. Виборець особисто подає заяву до ДВК спеціальної виборчої дільниці. Заява про уточнення списку виборців може бути подана до відповідної ДВК не пізніш як за 3 дні до дня голосування. Така заява розглядається виборчою комісією невідкладно. За підсумком розгляду заяви ДВК зобов'язана прийняти рішення про внесення зміни до списку виборців або мотивоване рішення про відмову у задоволенні заяви. Копія рішення видається виборцю у день його прийняття. Заява, подана до виборчої комісії після зазначених строків, залишається без розгляду. Якщо виборець прибув до стаціонарного закладу охорони здоров'я пізніш як за 10 днів до дня голосування, однак раніше ніж за 3 дні до дня голосування, відповідна дільнична виборча комісія уточнює список виборців, включаючи виборця до списку виборців на підставі відомостей, поданих невідкладно керівником відповідного закладу, підпис якого засвідчується печаткою відповідного закладу. Особа, включена до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці, утвореній у стаціонарному закладі охорони здоров'я, невідкладно повідомляється письмово про таке включення. Виборець, який прибув до закладу охорони здоров'я в тому ж населеному пункті, де він проживає, пізніше ніж за 3 дні до дня голосування, може звернутися до виборчої комісії звичайної виборчої дільниці, де він включений до списку виборців, щодо можливості проголосувати за місцем свого перебування в порядку та у строки, передбачені цим Законом. У такому разі до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці він не включається. Адміністративний позов про уточнення списку виборців може бути поданий до суду у порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України (не пізніш як за 2 дні до дня голосування).

5. Право тимчасової зміни місця голосування виборця (виборчої дільниці) на загальнодержавних та місцевих виборах Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців" за мотивованим зверненням виборця, який має право голосу на відповідних виборах чи референдумі, орган ведення Реєстру може тимчасово (на період їх проведення) змінити виборцю місце голосування (виборчу дільницю) без зміни його виборчої адреси. Таке звернення подається до органу ведення Реєстру за місцезнаходженням зазначеної виборцем виборчої дільниці або за виборчою адресою не пізніше ніж за 5 днів до дня голосування на відповідних виборах чи референдумі. Тимчасова зміна місця голосування виборця (виборчої дільниці) підтверджується посвідченням за формою, встановленою постановою Центральною виборчою комісією від 13.09.2012 № 893, яке видається виборцю.

67

Згаданою постановою ЦВК також затверджено Порядок тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси (далі - Порядок), який розроблено з метою забезпечення тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси на період проведення виборів Президента України, народних депутатів України, всеукраїнського референдуму, однакового застосування органами ведення Реєстру законодавства України про вибори та референдуми під час приймання та розгляду звернень громадян про тимчасову зміну місця голосування. Пунктом 3.5 вказаного Порядку передбачено, що на період проведення чергових і позачергових виборів народних депутатів України орган ведення Реєстру може тимчасово змінити місце голосування виборцю на іншу виборчу дільницю, в тому числі поза межами одномандатного виборчого округу, до якого такий виборець відноситься на підставі відомостей Реєстру про його виборчу адресу. Під час проведення в одномандатному виборчому окрузі повторного голосування по кандидатах у народні депутати України чи повторних або проміжних виборів народного депутата України орган ведення Реєстру може тимчасово змінити місце голосування виборцю, в тому числі члену виборчої комісії, якщо його виборча адреса належить до території одномандатного виборчого округу, в якому проводяться такі вибори (повторне голосування), та виборча дільниця, яку він просить визначити місцем його голосування, розташована на території цього одномандатного виборчого округу. Згідно з пунктом 4.3 Порядку при включенні виборця, якому тимчасово змінено місце голосування, до списку виборців у графі "Примітки" навпроти його прізвища зазначаються номер посвідчення, що підтверджує тимчасову зміну місця голосування виборця, дата його видачі та найменування органу ведення Реєстру, який його видав. У разі якщо виборцю на період проведення чергових і позачергових виборів народних депутатів України тимчасово змінено місце голосування поза межами одномандатного виборчого округу, до якого такий виборець відноситься на підставі відомостей Реєстру (виборець за виборчою адресою не відноситься до одномандатного виборчого округу, до складу якого входить звичайна виборча дільниця, на яку тимчасово змінено місце голосування виборця), також у графі "Примітки" робиться відмітка "Отримує лише 68

бюлетень для голосування у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі" (тобто такий виборець отримує лише один бюлетень – для голосування за партії і не отримує бюлетень для голосування за кандидатів-мажоритарників – авт.). Примірний зразок заяви про тимчасову зміну місця голосування виборця також встановлено зазначеною постановою Центральної виборчої комісії. Разом з тим частиною 7 статті 30 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" встановлено, що виборець, який на день виборів перебуває за межами населеного пункту, в якому він проживає, участі у місцевих виборах не бере, крім випадків, пов’язаних з голосуванням виборців на спеціальних виборчих дільницях, утворених у стаціонарних лікувальних закладах. При цьому положення частини третьої статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців" не застосовується на місцевих виборах. Відповідна норма є у згаданій постанові ЦВК. Отже, якщо на виборах Президента України чи народних депутатів України виборці, які з певних причин в день голосування знаходитимуться поза межами населеного пункту, в якому вони зареєстровані, все ж таки зможуть проголосувати, якщо скористаються правом тимчасової зміни місця голосування, то на місцевих виборах (у тому числі на виборах депутатів обласної чи районної ради) вони проголосувати не зможуть, навіть якщо в цей день знаходитимуться в межах свого району чи області. Це суперечить статті 8 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», якою передбачено, що внутрішньо переміщена особа реалізує своє право голосу на виборах Президента України, народних депутатів України, місцевих виборах та референдумах шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців". Цю нерівність та правову колізію має виправити Верховна Рада України шляхом внесення відповідних змін до закону про місцеві вибори. Принаймні, стосовно такої категорії виборців, як внутрішньо переміщені особи, такі зміни є досить імовірними.

6. Адреси місцезнаходження дільничних виборчих комісій та приміщень для голосування Адреси місцезнаходження дільничних виборчих комісій та приміщень для голосування під час відповідного виборчого процесу (як загальнодержавних, так і місцевих виборів) розміщуються на офіційному сайті Центральної виборчої комісії (www.cvk.gov.ua) у розділі «Вибори» /відповідні вибори, а також на сайті Державного реєстру виборців (www.drv.gov.ua) у розділі «Виборчі округи та дільниці». Ці дані наводяться відповідно до постанов Центральної виборчої комісії від 12 квітня 2012 року № 66 "Про утворення звичайних та спеціальних виборчих дільниць на постійній основі" (зі змінами) та від 12 69

квітня 2012 року № 67 «Про утворення закордонних виборчих дільниць на постійній основі» (зі змінами), якими затверджено перелік виборчих округів та дільниць, утворених на постійній основі для всіх видів виборів. В перелік постійних виборчих дільниць регулярно вносяться окремі зміни, що стосуються уточнення місцезнаходження та адрес приміщень для голосування та приміщень виборчих комісій. Ці зміни забезпечують виконання норм виборчого законодавства щодо матеріально-технічного забезпечення виборів та обмеження кількості виборців на виборчій дільниці 2500 особами.

7. Підстави та процедура отримання можливості голосувати за місцем перебування під час місцевих виборів Статтею 70 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" (далі – Закон про місцеві вибори) визначається порядок організації голосування виборців за місцем перебування. Виборцю, який внесений до списку виборців на виборчій дільниці, але за віком, у зв'язку з інвалідністю чи за станом здоров'я не здатний пересуватися самостійно, дільнична виборча комісія (далі - ДВК) надає можливість голосувати за місцем перебування цього виборця. Для організації голосування виборців, не здатних пересуватися самостійно, за їх місцем перебування ДВК в останній день перед днем голосування на своєму засіданні виготовляє витяг із списку виборців за формою, встановленою Центральною виборчою комісією. До витягу із списку виборців включаються: 1) без рішення ДВК – виборець, який постійно не здатний самостійно пересуватися, щодо якого у списку виборців зазначена відповідна відмітка, якщо такий виборець до 12 години останньої суботи перед днем голосування письмово або особисто не повідомив відповідну дільничну виборчу комісію про бажання проголосувати у приміщенні для голосування; 2) за рішенням ДВК – виборці, які тимчасово не здатні самостійно пересуватися, на підставі їх заяви та довідки медичної установи про стан їх здоров'я, поданих до ДВК, з проханням забезпечити їм голосування за місцем перебування. Така власноручна заява із зазначенням місця перебування виборця може бути подана ним особисто, поштою або через інших осіб не пізніше 20 години останньої п'ятниці перед днем голосування. На спеціальних виборчих дільницях, утворених у стаціонарних лікувальних закладах, голосування за місцем перебування виборця проводиться на підставі власноручно написаної заяви виборця з проханням забезпечити йому голосування за місцем його перебування у зв’язку з необхідністю дотримання постільного режиму.

70

При організації голосування виборців за місцем перебування члени ДВК зобов'язані до дня виборів перевірити факт тимчасової нездатності виборця самостійно пересуватися. У разі непідтвердження факту тимчасової нездатності виборця пересуватися самостійно ДВК приймає рішення щодо відмови у наданні цьому виборцю можливості голосувати за місцем перебування. Витяг зі списку виборців невідкладно після його складення надається для загального ознайомлення у приміщенні ДВК. Голосування виборців за місцем їх перебування організовують не менш як три члени ДВК, визначені рішенням виборчої комісії. Такі члени виборчої комісії повинні бути представниками різних суб'єктів подання. Голосування виборців за місцем перебування організовується з таким розрахунком, щоб члени ДВК, які організовують таке голосування, повернулися у приміщення для голосування не пізніш як за годину до закінчення голосування. При проведенні голосування за межами приміщення для голосування мають право бути присутніми кандидати в депутати, кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови, уповноважені особи місцевих організацій партій, довірені особи кандидатів, офіційні спостерігачі. У разі якщо виборець, включений до витягу із списку виборців для голосування за місцем перебування, прибув у приміщення для голосування після того, як члени ДВК вийшли для організації голосування за місцем перебування, такому виборцю не можуть бути видані виборчі бюлетені для голосування до повернення членів комісії, які організовують голосування за місцем перебування, та з'ясування питання, чи не проголосував цей виборець за місцем перебування.

8. Підстави та процедура отримання можливості голосувати за місцем перебування під час виборів народних депутатів України Статтею 86 Закону України "Про вибори народних депутатів України" визначається порядок організації голосування виборців за місцем перебування. Виборцю, який внесений до списку виборців на виборчій дільниці, але за віком, у зв'язку з інвалідністю чи за станом здоров'я не здатний пересуватися самостійно, дільнична виборча комісія (далі - ДВК) надає можливість голосувати за місцем перебування цього виборця. Для організації голосування виборців, не здатних пересуватися самостійно, за їх місцем перебування ДВК в останній день перед днем голосування на своєму засіданні виготовляє витяг із списку виборців за формою, встановленою ЦВК. До витягу із списку виборців включаються: 1) без рішення ДВК - виборець, постійно не здатний самостійно пересуватися, щодо якого у списку виборців зазначена відповідна відмітка, якщо такий виборець до 12 години останньої суботи перед 71

днем голосування письмово або особисто не повідомив відповідну ДВК про бажання проголосувати у приміщенні для голосування; 2) за рішенням ДВК - виборець, який тимчасово не здатний самостійно пересуватися, на підставі його заяви та довідки медичної установи про стан його здоров'я. Виборець, який тимчасово не здатний пересуватися самостійно, поштою або через інших осіб подає власноручно написану заяву з проханням забезпечити йому голосування за місцем його перебування із зазначенням місця перебування виборця. Така заява разом з довідкою медичної установи про стан здоров'я виборця повинна бути подана до ДВК не пізніше 20 години останньої п'ятниці перед днем голосування. На спеціальних виборчих дільницях, утворених у стаціонарних лікувальних закладах, голосування за місцем перебування виборця проводиться на підставі власноручно написаної заяви виборця з проханням забезпечити йому голосування за місцем його перебування у зв'язку з необхідністю дотримання постільного режиму. Члени ДВК мають право перевіряти факт тимчасової нездатності виборця самостійно пересуватися у порядку, встановленому ЦВК. У разі непідтвердження факту тимчасової нездатності виборця пересуватися самостійно ДВК приймає рішення щодо відмови у наданні цьому виборцю можливості голосувати за місцем перебування. Витяг зі списку виборців невідкладно після його складення надається для загального ознайомлення у приміщенні ДВК. Голосування виборців за місцем їх перебування організовують не менш як 3 члени ДВК, визначені рішенням ДВК. Такі члени ДВК повинні бути представниками різних партій, кандидатів у депутати. Голосування виборців за місцем перебування організовується з таким розрахунком, щоб члени ДВК, які організовують таке голосування, повернулися у приміщення для голосування не пізніш як за годину до закінчення голосування. Під час проведення голосування виборців за місцем перебування мають право бути присутні кандидати у депутати, їх довірені особи, уповноважені особи партій, офіційні спостерігачі. У разі якщо виборець, включений до витягу із списку виборців для голосування за місцем перебування, прибув у приміщення для голосування після того, як члени ДВК вийшли для організації голосування за місцем перебування, такому виборцю не можуть бути видані виборчі бюлетені для голосування до повернення членів ДВК, які організовують голосування за місцем перебування, та з'ясування питання, чи не проголосував цей виборець за місцем перебування.

72

9. Підстави та процедура отримання можливості голосувати за місцем перебування під час виборів Президента України Статтею 77 Закону України "Про вибори Президента України" визначається порядок організації голосування виборців за місцем перебування. Виборцю, який внесений до списку виборців на виборчій дільниці, але за віком, у зв'язку з інвалідністю чи за станом здоров'я не здатний пересуватися самостійно, дільнична виборча комісія (далі - ДВК) надає можливість голосувати за місцем перебування цього виборця. Для організації голосування виборців, не здатних пересуватися самостійно, за їх місцем перебування ДВК в останній день перед днем виборів на своєму засіданні виготовляє витяг із списку виборців за формою, встановленою ЦВК. До витягу із списку виборців включаються: 1) без рішення ДВК - виборець, постійно не здатний самостійно пересуватися, щодо якого у списку виборців зазначена відповідна відмітка, якщо такий виборець до 12 години останньої суботи перед днем виборів письмово або особисто не повідомив відповідну ДВК про бажання проголосувати у приміщенні для голосування; 2) за рішенням ДВК - виборець, який тимчасово не здатний самостійно пересуватися, на підставі його заяви та довідки медичної установи про стан його здоров'я. Виборець, який тимчасово не здатний пересуватися самостійно, поштою або через інших осіб подає власноручно написану заяву з проханням забезпечити йому голосування за місцем його перебування із зазначенням місця перебування виборця. Така заява разом з довідкою медичної установи про стан здоров'я виборця повинна бути подана до ДВК не пізніше 20 години останньої п'ятниці перед днем виборів. На спеціальних виборчих дільницях, утворених у стаціонарних закладах охорони здоров'я, голосування за місцем перебування виборця проводиться на підставі власноручно написаної заяви виборця з проханням забезпечити йому голосування за місцем його перебування у зв'язку з необхідністю дотримання постільного режиму. При включенні виборця до витягу із списку виборців для голосування за місцем перебування члени ДВК зобов'язані перевірити факт тимчасової нездатності виборця самостійно пересуватися. У разі непідтвердження факту тимчасової нездатності виборця пересуватися самостійно ДВК приймає рішення щодо відмови у наданні цьому виборцю можливості голосувати за місцем перебування. Витяг зі списку виборців невідкладно після його складення надається для загального ознайомлення у приміщенні ДВК. Голосування виборців за місцем їх перебування організовують не менш як 3 члени ДВК, визначені рішенням виборчої комісії. Голосування виборців за місцем перебування організовується з таким розрахунком, щоб члени ДВК, які організовують таке голосування, 73

повернулися у приміщення для голосування не пізніш як за годину до закінчення голосування. Під час проведення голосування виборців за місцем перебування мають право бути присутні кандидати на пост Президента України, їх довірені особи, офіційні спостерігачі. У разі якщо виборець, включений до витягу із списку виборців для голосування за місцем перебування, прибув у приміщення для голосування після того, як члени ДВК вийшли для організації голосування за місцем перебування, такому виборцю не може бути видано виборчий бюлетень для голосування до повернення членів ДВК, які організовують голосування за місцем перебування, та з'ясування питання, чи не проголосував цей виборець за місцем перебування.

10. Право участі у місцевих виборах внутрішньо переміщених осіб та стан правового регулювання можливості реалізації цього права Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа (яка раніше мешкала у зоні АТО або Криму) реалізує своє право голосу на виборах Президента України, народних депутатів України, місцевих виборах та референдумах шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців". Згідно з ч.3 статті 7 Закону України «Про Державний реєстр виборців» за мотивованим зверненням виборця, який має право голосу на відповідних виборах чи референдумі, орган ведення Реєстру може тимчасово (на період їх проведення) змінити виборцю місце голосування (виборчу дільницю) без зміни його виборчої адреси. Таке звернення подається до органу ведення Реєстру за місцезнаходженням зазначеної виборцем виборчої дільниці або за виборчою адресою не пізніше ніж за п'ять днів до дня голосування на відповідних виборах чи референдумі. Тимчасова зміна місця голосування виборця (виборчої дільниці) підтверджується посвідченням за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, яке видається виборцю. Відповідно до ч.7 статті 30 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (далі - Закон про місцеві вибори) виборець, який на день виборів перебуває за межами населеного пункту, в якому він проживає, участі у місцевих виборах не бере, крім випадків, передбачених частиною 16 статті 34 цього Закону. При цьому, положення частини третьої статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців" не застосовується на місцевих виборах. Аналогічна норма міститься у постанові Центральної виборчої комісії від 13 вересня 2012 року N 893, якою затверджений Порядок тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої 74

адреси, що не передбачає законних підстав та процедури тимчасової зміни місця голосування на місцевих виборах (а виключно на виборах Президента України, виборах народних депутатів України або на всеукраїнському референдумі). Частиною 2 статті 30 Закону про місцеві вибори передбачено, що до попереднього списку виборців на виборчій дільниці включаються громадяни України, яким виповнилося або на день голосування на виборах виповниться 18 років і які мають право голосу та які відносяться за місцем проживання до цієї виборчої дільниці відповідно до відомостей Державного реєстру виборців. Виборець може бути включений до списку виборців тільки на одній виборчій дільниці. Відповідно до ч.1 статті 3 Закону про місцеві вибори право голосу на виборах депутатів сільських, селищних, міських рад, виборах сільського, селищного, міського голови мають дієздатні громадяни України, які належать до відповідних територіальних громад та яким на день виборів виповнилося 18 років. Право голосу на виборах депутатів районних, обласних рад мають громадяни України, які належать до відповідних територіальних громад у межах району, області та яким на день виборів виповнилося 18 років. Право голосу на виборах депутатів районних у містах рад мають громадяни України, які належать до територіальних громад відповідних міст, місце проживання яких зареєстровано в межах відповідного району в місті та яким на день виборів виповнилося 18 років. Згідно з ч.2 цієї статті документом, який посвідчує особу, підтверджує громадянство та засвідчує місце проживання виборця на місцевих виборах, є: 1) паспорт громадянина України; 2) тимчасове посвідчення громадянина України (для осіб, недавно прийнятих до громадянства України). Згідно з ч.3 статті 3 Закону про місцеві вибори належність громадянина до відповідної територіальної громади визначається його місцем проживання на її території згідно із Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". Відповідно до статті 6 цього закону громадянин України зобов'язаний протягом 10 днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Ураховуючи викладені вище норми законодавства, експерти Центру підтримки громадських ініціатив прийшли до висновку, що для реалізації свого виборчого права на місцевих виборах внутрішньо переміщена особа (далі - ВПО) наразі не може скористатися правом на тимчасову зміну місця 75

голосування (без зміни виборчої адреси), але така особа зможе взяти участь у голосуванні на місцевих виборах, якщо здійснить 7 нескладних, але необхідних кроків: 1. Отримати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якою підтверджується факт внутрішнього переміщення (форма довідки наводиться у додатку до постанови КМУ від 01.10.2014 № 509, що розміщена у посібнику). Для отримання такої довідки ВПО має звернутися з паспортом або тимчасовим посвідченням громадянина України до місцевого органу соціального захисту населення за місцем фактичного проживання/перебування із заявою про отримання довідки про взяття на облік ВПО (зразок заяви можна отримати в згаданому органі або завантажити звідси http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1209-14 ). У разі наявності також треба подати документ, що підтверджує факт проживання на території села, селища, міста із зони АТО або АРК, з якої здійснюється внутрішнє переміщення (військовий квиток, трудова книжка, документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно). Довідка видається безплатно в день звернення. Якщо ВПО не має паспорта або тимчасового посвідчення громадянина України цій особі перед зверненням до органів соцзахисту за згаданою довідкою необхідно обов’язково звернутися для оформлення цих документів до територіального підрозділу Державної міграційної служби за місцем свого фактичного проживання (без паспорта участь у виборах також неможлива).

2. Звернутися до родичів, друзів чи знайомих (якщо ВПО не має власного житла за місцем фактичного проживання), у яких ви фактично проживаєте або можете проживати, з проханням надати згоду на реєстрацію місця проживання за адресою їх житла (можливо згодом буде потрібно, щоб вони це підтвердили в органі ДМС шляхом подання ними відповідної заяви).

3. Звернутися з довідкою про взяття на облік ВПО та заявою про реєстрацією місця проживання (форма надається ДМС) за адресою житла родичів, друзів чи знайомих до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби, який після пред’явлення такою особою паспорта (тимчасового посвідчення) громадянина України, проставляє у довідці про взяття на облік ВПО відмітку про реєстрацію місця проживання. При цьому ця відмітка не вноситься до її паспорта, а сама реєстрація чи перереєстрація місця проживання є безоплатною. Важливо наполягати на наданні форми заяви на реєстрацію місця проживання (за адресою житла), а не місця перебування за юридичною адресою органу соцзахисту населення, оскільки тільки особи, що мають зареєстроване місце проживання, автоматично включаються до Державного реєстру виборців під час щомісячного його поновлення за відомостями, які надаються, зокрема, ДМС. На підставі цього реєстру і формуються списки виборців.

76

За консультаціями та отриманням правової допомоги можна звернутися на урядову "гарячу лінію" 0-800-507-309, на сайт www.pravoonline.org.ua чи сайт УВКБ ООН або на сайт Міністерства соцполітики www.vpo.gov.ua.

4. Якщо до виборів лишається менше місяця, звернутися до органу ведення Державного реєстру виборців за місцем свого фактичного проживання із: – заявою про зміну своєї виборчої адреси, зразок якої надасть працівник цього органу, який зазвичай знаходиться у райдержадміністрації чи міськвиконкомі (для тих ВПО, які раніше були включені до Державного реєстру виборців) або – заявою про включення до Державного реєстру виборців (для тих ВПО, які досі не включені до Державного реєстру виборців, наприклад, молодь або неактивні виборці). Включення ВПО до Державного реєстру виборців або внесення змін до персональних даних ВПО у цьому реєстрі (зокрема, зміни виборчої адреси) відбуваються на загальних засадах у разі наявності в особи документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (паспорта, тимчасового посвідчення громадянина України), а також документа, що підтверджує місце проживання особи (довідки про взяття на облік ВПО з відміткою ДМС про реєстрацію місця проживання). Також ця особа має бути виборцем, тобто до дати виборів досягнути 18 років і бути дієздатною (тобто такою, щодо якої суд не приймав рішення про визнання цієї особи недієздатною). Для подання заяв про включення у Державний реєстр виборців чи внесення змін до своєї виборчої адреси в ньому ВПО необхідно мати при собі довідку про взяття на облік ВПО з відміткою про місце реєстрації та паспорт або тимчасове посвідчення громадянина України.

5. Після призначення Верховною Радою місцевих виборів зареєструватися в Особистому кабінеті виборця (із вказанням своєї електронної пошти) на сайті www.drv.gov.ua та надіслати електронний запит щодо перевірки свого включення в Державний реєстр виборців. Відповідь на ваш запит надійде вам протягом доби на вказану під час реєстрації електронну пошту.

6. У разі негативної відповіді на ваш запит необхідно звернутися до місцевого органу ведення Державного реєстру виборців (особисто або по телефону) і не пізніш як за 12 днів до дня місцевих виборів прийти на виборчу дільницю, до якої відноситься ваше фактичне місце проживання, щоб перевірити своє (чи інших осіб) включення до списків виборців. Щоб оскаржити невключення чи неправильне включення себе або інших осіб до списків виборців треба звернутись із відповідною заявою до органу ведення Державного реєстру виборців або дільничної виборчої 77

комісії своєї нової виборчої дільниці не пізніше, ніж за 5 днів до дня виборів. Також можна уточнити списки виборців, подавши адміністративний позов до суду за місцем фактичного проживання не пізніше, ніж за 2 дні до дня виборів.

7. З 8.00 до 20.00 години дня місцевих виборів прийти на свою нову виборчу дільницю і взяти участь у голосуванні. Отже, ВПО зможе проголосувати шляхом зміни своєї виборчої адреси або включення до Державного реєстру виборців, але поки що не може скористатися наданим ВПО правом тимчасової зміни місця голосування (без зміни виборчої адреси), оскільки це суперечить закону про місцеві вибори. Таким чином, якщо на виборах Президента України чи народних депутатів України виборці, які з певних причин в день голосування знаходитимуться поза межами населеного пункту, в якому вони зареєстровані (зокрема, ВПО), все ж таки зможуть проголосувати, якщо скористаються правом тимчасової зміни місця голосування, то на місцевих виборах (у тому числі на виборах депутатів обласної чи районної ради) вони проголосувати не зможуть, навіть якщо в цей день знаходитимуться в межах свого району чи області. Це прямо суперечить статті 8 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Цю нерівність та правову колізію має виправити Верховна Рада України шляхом внесення відповідних змін до закону про місцеві вибори. Принаймні, стосовно такої категорії виборців, як внутрішньо переміщені особи, такі зміни є досить імовірними. Наразі це питання лишається неврегульованим, оскільки законом про статус ВПО вони мають право голосувати на місцевих виборах виключно за допомогою тимчасової зміни місця голосування, але законом про місцеві вибори така можливість не передбачена, а постановою ЦВК від 13 вересня 2012 року N 893, що визначає Порядок тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси, не передбачений механізм реалізації тимчасової зміни місця голосування на місцевих виборах. Тому наразі ВПО, які не зареєструються до виборів за фактичним місцем проживання, однозначно не зможуть проголосувати на місцевих виборах. Втім ЦВК планує внести зміни до згаданого порядку тимчасової зміни місця голосування виборця, якими мають бути врегульовані питання реалізації права голосу внутрішньо переміщеними особами. Експерти Центру підтримки громадських ініціатив пропонують народним депутатам України для вирішення описаної проблеми внести законопроект, яким передбачити узгодження між собою норм законів України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (ч.7 ст.30) та «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (ч.1 ст.8), 78

надавши право внутрішньо переміщеним особам реалізовувати своє право голосу на місцевих виборах шляхом тимчасової зміни місця голосування, якщо вони з певних причин не зареєстрували своє місце проживання в населеному пункті, куди були переміщені. Такі включені в Реєстр, але незареєстровані за новим місцем проживання, виборці повинні мати право тимчасово змінити місце голосування лише на окремих місцевих виборах і виключно в межах своєї області. Тобто, якщо їх було переміщено з одного населеного пункту до іншого в межах однієї області, тоді вони мають право проголосувати на виборах до обласної та районної ради, але не мають права голосувати на виборах сільського, селищного, міського голови, депутатів сільської, селищної, міської, районної в місті рад. У випадку реєстрації за новим місцем проживання слід передбачити включення таких осіб у списки виборців для голосування на усіх видах місцевих виборах як повноцінних членів територіальної громади.

11. Юридична відповідальність за порушення законодавства про вибори Суспільна небезпека порушень законодавства України про вибори полягає у тому, що вони посягають на конституційне право громадянина обирати або бути обраним. За порушення законодавства про вибори винні особи притягуються до різних видів юридичної відповідальності: конституційно-правової, кримінальної, адміністративної, цивільно-правової або іншої відповідальності в порядку, встановленому законом.

1. Конституційно - правова відповідальність  

Дострокове припинення повноважень виборчої комісії або члена виборчої комісії. Заміна голови, заступника голови чи секретаря виборчої комісії у разі систематичного невиконання ним покладених обов’язків або грубого порушення Закону.

2. Кримінальна відповідальність

Компетенцією правоохоронних органів є розгляд справ, за які передбачена адміністративна чи кримінальна відповідальність. Основним завданням правоохоронних органів є як припинення правопорушення, так і притягнення винних осіб до відповідальності. До кримінальної відповідальності за порушення законодавства про місцеві вибори згідно з відповідними нормами Кримінального кодексу України (далі - ККУ) притягуються: Фізичні особи за такі порушення законодавства України про вибори:  перешкоджання здійсненню виборчого права, роботі виборчої комісії чи діяльності офіційного спостерігача (ст. 157 ККУ);  умисне подання до органу ведення Державного реєстру виборців (далі - Реєстр) неправдивих відомостей про виборців, умисне внесення неправдивих відомостей до бази даних Реєстру, несанкціоновані дії з 79

інформацією, що міститься в базі даних Реєстру, чи інше несанкціоноване втручання у роботу бази даних Реєстру (ч.1, 4 ст. 158 ККУ);  підробка або незаконне виготовлення, використання або зберігання незаконно виготовлених чи підроблених виборчих документів (виборчого бюлетеня, протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці, про підсумки голосування на виборах, про результати виборів та інших документів, які відповідно до законодавства відносяться до виборчих документів) (ч.2, 4 ст.

158 ККУ);  викрадення чи приховування виборчої скриньки з бюлетенями або протоколу про підрахунок голосів виборців, про підсумки голосування в межах виборчого округу на виборах, про результати виборів або незаконне знищення чи псування виборчої скриньки з бюлетенями, або підписання протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці, протоколу про підсумки голосування чи результати виборів до його заповнення, або складення чи підписання такого протоколу не на засіданні виборчої комісії, на якому здійснюється підрахунок голосів виборців чи встановлення підсумків голосування чи результатів виборів, або включення до такого протоколу заздалегідь недостовірних відомостей (ч.3, 4 ст. 158 ККУ);  надання або отримання виборчого бюлетеня особою, яка не має права його надавати чи отримувати, або викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, або надання виборцю заповненого виборчого бюлетеня, або голосування виборцем більше ніж один раз (ст. 1581 ККУ);  незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму поза встановленим законом строком зберігання у державних архівних установах та в Центральній виборчій комісії після проведення виборів, а так само пошкодження виборчої документації або документів референдуму (ст. 1582 ККУ);  умисне порушення таємниці голосування під час проведення виборів, що виявилося у розголошенні змісту волевиявлення громадянина, який взяв участь у виборах (ч. 1 ст. 159 ККУ);  порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку): надання фінансової (матеріальної) підтримки у великому розмірі для здійснення виборчої кампанії кандидату, політичній партії (блоку), з порушенням встановленого законом порядку, шляхом передачі грошових коштів або матеріальних цінностей на безоплатній основі чи за необґрунтовано заниженими розцінками, виготовлення або поширення агітаційних матеріалів, не оплачених з виборчого фонду чи оплачених з виборчого фонду за необґрунтовано заниженими розцінками, або оплати виготовлення чи поширення таких матеріалів. Примітка. Великим розміром у цій статті визнається розмір суми грошей, вартість майна чи вигод майнового характеру, що перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати (тобто 36 540 гривень, оскільки з 1 січня до 30 листопада 2015 року включно мінімальна заробітна плата становить 1218 грн.) (ч.1, 3 ст. 1591 ККУ);  підкуп виборця, учасника референдуму: прийняття пропозиції, обіцянки або одержання виборцем для себе чи третьої особи неправомірної 80

вигоди за вчинення чи невчинення будь-яких дій, пов'язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права або права голосу (відмова від участі в голосуванні, голосування на виборчій дільниці більше одного разу, голосування за окремого кандидата на виборах або відмова від такого голосування, передання виборчого бюлетеня іншій особі), незалежно від фактичного волевиявлення особи та результатів голосування (ч.1 ст. 160 ККУ);  підкуп виборця, учасника референдуму: пропозиція, обіцянка або надання виборцю неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов'язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права (відмова від участі в голосуванні, голосування на виборчій дільниці більше одного разу, голосування за окремого кандидата на виборах, кандидатів від місцевої організації політичної партії або відмова від такого голосування, передача виборчого бюлетеня іншій особі) (ч.2, 4 ст. 160 ККУ);  підкуп виборця, учасника референдуму: здійснення передвиборної агітації шляхом надання підприємствам, установам, організаціям неправомірної вигоди або надання безоплатно товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення найменування, символіки, прапора політичної партії, вартість яких не перевищує розміру, встановленого законодавством, який для місцевих виборів становить 60,9 грн.), робіт, послуг. Примітка. У цій статті під неправомірною вигодою слід розуміти кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги або нематеріальні активи, вартість яких перевищує 3 % розміру мінімальної заробітної плати, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав (більше 36,5 грн.). (ч.3, 4 ст. 160 ККУ); Види покарань за кримінальні правопорушення у виборчому процесі наведені у додатку 8 до цього посібника.

3. Адміністративна відповідальність До адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення волевиявлення громадян та встановлений порядок його забезпечення при проведенні місцевих виборів притягуються: 1) Фізичні особи, які досягли 16 річного віку за:  порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації, агітація в день проведення референдуму (ст. 212-10 КУпАП)  порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях (ст. 212-14 КУпАП);  порушення порядку надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії (ст. 212-15 КУпАП).  невиконання рішення виборчої комісії, прийнятого в межах їх повноважень (ст. 212-18 КУпАП).

2) Члени виборчої комісії можуть притягуватися до адміністративної відповідальності за такі правопорушення:  порушення порядку складання та подання списків виборців та використання таких списків (ст. 212-7 КУпАП).  порушення права громадянина на ознайомлення в установленому законом порядку зі списком виборців, а так само відмова у видачі громадянину 81

копії мотивованого рішення про відхилення його скарги (звернення) про внесення змін до списку виборців, або порушення строків видачі копії такого рішення (ст. 212-8 КУпАП).  замовлення виборчих бюлетенів понад встановлену рішенням відповідної виборчої комісії кількість. Суб’єктом цього правопорушення може бути голова або заступник голови відповідної виборчої комісії (ст. 212-16 КУпАП).  ненадання у випадках та порядку, встановлених законом, головою відповідної виборчої комісії або особою, яка відповідно до закону виконує його обов’язки, копії виборчого протоколу (ст. 212-17 КУпАП).  порушення встановленого законом порядку опублікування документів та іншої інформації, пов’язаних з підготовкою і проведенням виборів (ст. 21220 КУпАП). Єдиним різновидом адміністративних стягнень, який може бути накладений на винну особу за наведені вище адміністративні правопорушення при підготовці та проведенні виборів Президента України є штраф, розмір якого диференціюється залежно від виду правопорушення, а також суб’єкта вчинення. Мінімальний розмір штрафу становить 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тобто 51 гривню (за розповсюдження під час виборчого процесу друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, або у яких така інформація означена неправильно чи неповно). Максимальний розмір штрафу становить 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3400 гривень (за порушення посадовими особами підприємств – розповсюджувачів реклами встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи матеріалів політичної реклами). Розгляд справ про адміністративні правопорушення, а також накладення адміністративних стягнень здійснюється районними, районними у містах, міськими чи міськрайонними судами. Факт вчинення адміністративного правопорушення фіксується у протоколі (зразок наведений у додатках), право складати які мають:  уповноважені особи органів внутрішніх справ (наприклад, за порушення права громадянина на ознайомлення із списком виборців);  офіційні спостерігачі (наприклад, за замовлення або виготовлення виборчих бюлетенів понад встановлену кількість; ненадання копії виборчого протоколу; невиконання рішення виборчої комісії; порушення порядку опублікування документів, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів);  голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії (наприклад, за невиконання рішення виборчої комісії, за порушення порядку надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії). Розміри штрафів за адміністративні правопорушення під час виборчого процесу наведені у додатку 9 до цього посібника.

82

Досвід створення та ведення реєстру виборців в інших державах та класифікація списків виборців У цьому розділі експертами Центру підтримки громадських ініціатив робиться спроба в описовій та порівняльній формі дослідити законодавство та практику окремих демократичних країн у сфері реєстрації виборців, чий досвід може стати корисним для удосконалення Державного реєстру виборців України, щоб виявити спільні та відмінні елементи у способах та процедурах реєстрації виборців, а також узагальнити дані раніше проведених досліджень з метою вироблення конкретних пропозицій підвищення ефективності Державного реєстру виборців. Згідно з Оглядом виборчого законодавства і практики держав-учасників ОБСЄ від 15 жовтня 2013 року більшість держав-учасниць забезпечили ефективні механізми реєстрації виборців, які співрозмовники БДІПЛ / ОБСЄ визнали такими, що забезпечують точність. Проте у ряді держав на право голосу негативно вплинули проблеми, пов'язані з реєстрацією виборців. У низці країн виборці зіткнулися з проблемами при здійсненні своїх виборчих прав через проблеми, пов'язані з точністю списків виборців. Найбільш поширеними проблемами було ведення актуальних і точних списків виборців (Албанія, Франція, Киргизстан, Молдова, Чорногорія, Сполучене Королівство, Сполучені Штати Америки), нерівномірне застосування вимог з проживання (Албанія, Киргизстан) і питання, пов'язані з заочним голосуванням (Російська Федерація 2012 р, Україна 2012). Крім того, в деяких випадках громадяни стикалися з проблемами в отриманні дійсних документів, що засвідчують особу (Латвія, Сполучені Штати Америки). У випадку Грузії 2012 певне число внутрішньо переміщених осіб (ВПО) були позбавлені права голосу у зв'язку з відсутністю тимчасової адреси на їх картках ВПО. У випадку США 2012 велика кількість виборців, що мають право голосу, не були зареєстровані для голосування, що поставило під сумнів ефективність існуючих заходів забезпечення того, щоб всі особи, які мають право голосу, могли скористатися цим правом, як це передбачено пунктом 11 Зауважень загального порядку № 25 КПЛ ООН 1996 року. Прозорість списків виборців і процесу реєстрації виборців для забезпечення того, щоб виборці, які мають право голосу, не були позбавлені цього права, і є захистом від потенційних спроб маніпуляції списками виборців. В деяких країнах спостерігалися проблеми з прозорістю списків виборців та процесу реєстрації виборців. Сюди відноситься відсутність прозорих і офіційних правил по управлінню системою реєстрації виборців в Киргизстані; складна система реєстрації виборців і відсутність громадського контролю у разі поновлення списків в Чорногорії; відсутність прозорості при складанні єдиного списку виборців в Сербії; короткі строки, встановлені для громадської перевірки списків виборців в Туреччині. У деяких державах прозорість списків виборців була порушена через обмежений доступ виборців (Таджикистан) або спостерігачів (Білорусь) до списків для їх уважного вивчення.

83

Хоча реєстрація виборців зазвичай здається якимось суто технічним процесом, але всі експерти з виборчого права визнають значущість принципу всезагального та рівного виборчого права, які проголошено у міжнародних документах із прав людини. Реєстрація виборців є інструментом застосування всезагального виборчого права шляхом забезпечення того, щоб кожна особа, яка має право голосу, мала можливість цим правом скористатись. Реєстрація також забезпечує дотримання принципу рівного виборчого права, який гарантує, що кожен виборець проголосує тільки один раз. Право громадян брати участь у процесі прийняття рішень на рівні держави – один із наріжних каменів демократичного врядування. І однією з найбільш фундаментальних засад цього права є процедура народного волевиявлення за посередництвом вільних і чесних виборів. Можливості реалізації цього права для кожного із громадян, яким воно надано, стають більш широкими за умови існування доцільної і ефективної системи реєстрації громадян для участі у виборах (системи реєстру або списків виборців). Списки виборців є одним із центральних елементів будь-якої виборчої системи. Механізми збору інформації для цих списків можуть бути централізованими чи інкрементально (поетапно) локалізованими, більш чи менш детальними, розроблятися і застосовуватися спеціально створеним відомством чи незалежним від виборчих інститутів органом виконавчої влади, але вони мають на меті збір узагальненої і доступної в користуванні добірки даних, яка визначає право участі громадян у виборах органів державної влади. Найважливішим питанням формування системи реєстру виборців є досягнення балансу і правильного співвідношення між прагненням повноти і достовірності інформації, з одного боку, та забезпеченням захисту права громадян на дискреційне (тобто на власний розсуд) надання персональної інформації, з іншого. В процесі розробки системи реєстрації виборців важливо звернути увагу на два головні аспекти, що повинні бути закладені для її ефективної роботи і досягнення поставлених цілей: 1) встановлення дієвих механізмів захисту персональної інформації; 2) відмінність та структурна незалежність від інших систем збору персональної інформації. Крім того, слід враховувати досвід світових демократій, щоб не вчитися на власних помилках. Серед питань, які випливають з досвіду правового формування реєстру виборців, можна виокремити такі: 1. Чи реєстр виборців повинен підтримуватися на постійній основі, чи на періодичній (від виборів до виборів)?

2. Які документи слід використовувати при реєстрації виборців?

3. Чи реєстрація виборців має бути обов’язковою чи добровільною?

4. Яким чином бурхливий розвиток інформаційних і телекомунікаційних технологій впливає на архітектуру майбутньої системи? Таким чином, при розробці реєстру виборців існує три засадничі підходи, з яких необхідно вибрати один як концептуальну основу реєстру. По84

перше, це періодичний список; по-друге, постійний список виборців; і, нарешті, по-третє, формування загального реєстру громадян. У тій чи іншій формі електронні реєстри виборців створені та функціонують в багатьох країнах, зокрема в Австралії, Боснії і Герцоговині, Бразилії, Німеччині, Індії, Ірландії, Йемені, Казахстані, Молдові, Грузії, Естонії, Латвії, Литві, Канаді, Кенії, Мексиці, Нідерландах, Норвегії, Російській Федерації, Швейцарії, Фінляндії. Більшість цих реєстрів передбачає виготовлення списків виборців для проведення голосування. Міжнародне право. В рамках Організації Об'єднаних Націй регулярні та чесні вибори вперше згадуються у ст. 21 Декларації прав людини: “Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування”. Стаття 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права має подібний зміст. Звичайно, узагальнений рівень цих міжнародних договорів не дозволяє їм безпосередньо згадувати про реєстрацію виборців, однак, законодавство країн-членів має брати до уваги ці принципи для регулювання системи реєстрації виборців. Загальний коментар статті 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права також згадує про реєстрацію виборців: “Державою повинно бути вжито ефективних заходів для забезпечення здійснення усіма виборцями їх виборчого права. У випадках, коли вимагається реєстрація усіх виборців, держава повинна вжити всіх заходів для полегшення цієї процедури. Жодних перешкод не може бути встановлено державою щодо реєстрації виборців. Якщо реєстрація здійснюється за постійним місцем проживання, державою повинні бути вжиті всі заходи, щоб уникнути позбавлення громадян без постійного місця проживання їх права обирати. Будь-яке насильницьке втручання у реєстрацію виборців повинне переслідуватись законом і ці закони повинні неухильно дотримуватись. Для ефективної реалізації виборцями своїх прав, зазначених у статті 25, необхідно проводити просвітницькі заходи щодо виборів і процедур реєстрації”. У сфері реєстрації виборців є ще одна частина Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, що є дійсно важливою. Згідно параграфу 3 статті 2, кожна держава зобов'язується: забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, та забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими органами влади або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту. Це означає, що, у зв'язку із виборами, має існувати механізм оскарження. Виборцям необхідно надати можливість заявити про свої права перед судовим органом та оскаржити діяльність виборчої адміністрації, включно із процедурою реєстрації виборців.

85

Існує також документ Організації з безпеки і співробітництва в Європі та Бюро демократичних інституцій та прав людини (ODIHR), який безпосередньо стосується реєстрації виборців. Він має назву “Міжнародні стандарти та зобов'язання щодо прав на демократичних виборах: практичний посібник щодо найкращих прикладів демократичних виборів” уточнює вимоги, яким мають відповідати правила реєстрації виборців. Відповідно до цього документу, реєстр виборців має бути чесним, точним, доступним, прозорим та має регулярно оновлюватись. Підзаконні акти регулюють засоби правового захисту: запити на внесення змін, доповнень чи вилучень зі списку виборців не мають обмежуватись періодом перед конкретними виборами, за винятком випадків, коли необхідно оформити списки перед виборами. Особа не має обмежуватись у можливості подавати запити щодо інших осіб. Особі має бути дозволено робити запит, що впливає на іншу людину, за умови, що ця особа є поінформованою та має дозвіл на відповідь щодо цього запиту. Згідно з Настановою для перегляду законодавчої основи виборів, правова система має вимагати, аби списки виборців підтримувались у спосіб, що є прозорим, точним, захищає права громадян встановленого законом віку бути включеними до реєстру, а також запобігати незаконній або фальсифікованій реєстрації осіб. Найбільш детальні критерії реєстрації виборців сформульовано у Кодексі належної практики у виборчих справах, ухваленого Венеціанською комісією на 52-й сесії. Згідно з пунктом 1.2 цього Кодексу для того, щоб списки виборців уважалися достовірними, необхідним є виконання наступних критеріїв: I. списки виборців мають бути постійними; II. вони мають обновлятися регулярно, але щонайменше раз на рік. Там, де виборців не реєструють автоматично, має бути передбачена можливість їх реєстрації протягом порівняно тривалого часу; III. списки виборців мають бути оприлюднені; IV. має існувати адміністративна процедура – під судовим контролем – або судова процедура, що дозволяє зареєструвати не внесеного до списку виборця; реєстрація на виборчій дільниці в день виборів здійснюватися не може; V. має існувати аналогічна процедура, що дозволяє виборцям вносити виправлення в неправильні записи; VI. для того, щоб особа, що змінила місце проживання або досягла встановленого в законі мінімального віку після дати остаточної публікації списків, могла взяти участь у голосуванні, може бути передбачена їх реєстрація в додатковому списку. У 2004 році Рада Європи ухвалила окремі Рекомендації щодо правових, операційних та технічних стандартів для електронного голосування, що розвивають критерії реєстрації виборців у світлі сучасних технологій голосування.

86

Національне право. У демократичній державі чесні та періодичні вибори є найважливішим способом здобуття влади. Саме тому базові принципи виборів регулюються конституціями держав, які містять принцип універсального та рівного права на голосування. З іншого боку, конституції зазвичай визначають, хто має право на участь у голосуванні та право бути обраним на різних типах виборів. Це відіграє значну роль у сфері реєстрації виборців, оскільки тільки громадяни, що відповідають таким конституційним вимогам, можуть бути включеними до списку виборців. Ці вимоги зазвичай включають мінімальний вік, громадянство та місце проживання. Крім того, саме конституція встановлює обставини, за яких особа позбавляється виборчих прав. Двома типовими умовами є психічна недієздатність та ув'язнення. Конституції, як правило, не згадують про реєстрацію виборців, і детальні правила ми знаходимо у нормах нижчого рівня, тобто законах, кодексах, актах чи декретах. Зазвичай законодавчі акти регулюють основні аспекти реєстрації виборців: хто реєструє виборців, коли і як це відбувається. Норми щодо прозорості списку виборців та правового захисту також мають проголошуватись на цьому рівні. Існують різні типи моделей регулювання на рівні актів. Деякі держави мають окремі акти щодо різних типів виборів (парламентських, президентських, регіональних та місцевих виборів), і кожен акт містить подібні правила щодо реєстрації виборців. Більшість держав мають тільки один законодавчий акт (так званий виборчий кодекс), який регулює усі види виборів у країні. В такому випадку легше досягти єдності норм. Деякі держави мають окремий акт щодо реєстрації виборців, який має застосовуватись на виборах усіх видів. Технічні особливості можуть регулюватись декретами або указами. Предметом таких правових інструментів є зазвичай форма реєстру виборців та списку виборців, правила щодо використання комп'ютера при оновленні реєстрів та завдання виборчих органів. В деяких державах головні виборчі органи мають право видавати правові документи, що є обов'язковими для всіх учасників виборчого процесу, і ці акти також можуть містити норми, що стосуються реєстрації виборців. Право на участь у голосуванні є правом людини, і має бути захищеним і забезпеченим у кожній демократичній державі, саме тому регулювання реєстрації виборців має відповідати усім конституційним вимогам щодо прав людини. При встановленні рівня правового регулювання реєстрації виборців найбільш важливою умовою є забезпечення публічності, прозорості та доступності відповідних актів національного права для кожного виборця та кожного учасника виборчого змагання. Інші конституційні принципи, що враховуються при регулюванні реєстрації виборців, - це розподіл влади, рівність прав, відсутність дискримінації та забезпечення ефективного правового захисту.

87

Класифікація списків виборців. Список виборців - це документ, який визначає коло учасників голосування і засвідчує право громадянина брати участь у виборах. Формування списків виборців є необхідною умовою здійснення виборцем свого права голосу і здійснюється шляхом внесення особи до списку, на основі якого він може бути допущений до голосування. Списки виборців за формою вираження можна розділити на два класи: традиційно-паперові і електронні списки. Перших поки ще багато, других значно менше. Хотілося б, щоб електронні списки складалися б в усіх країнах, якщо не замість традиційно-паперових, то хоча б паралельно з ними. Списки виборців класифікуються і за способом їх формування. Наприклад, Україна, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Венесуела, Німеччина, Еквадор, Казахстан, Коста-Ріка, Росія, Швейцарія, Швеція дотримуються порядку автоматичного включення в списки виборців громадян, що досягли повнолітнього віку. Такий метод формування списків виборців можна визначити як державноініційований спосіб. А такі країни, як США, Канада, Великобританія встановили у своєму законодавстві добровільний принцип входження громадян в списки виборців, відповідно в кожній країні. Такий спосіб називають індивідуальноініційованим. При цьому слід підкреслити, що голосування в багатьох державах, у тому числі в Україні, в день виборів є добровільним. При цьому, в багатьох країнах (зокрема, Австралії, Сінгапурі, Новій Зеландії) за неучасть виборця у голосуванні під час виборів такий виборець несе адміністративну та іншу юридичну відповідальність у вигляді штрафу і навіть тимчасового виключення з реєстру виборців до сплати штрафу. Тобто залежно від того, на кого покладений обов’язок реєстрації, внесення у реєстр чи списки виборців може бути публічним (обов’язковим, примусовим) або особистим (добровільним). Як правило, відповідальність за складання списків виборців покладається на органи державної влади. Проте, наприклад, США досі зберігає започатковану ще у ХІХ ст. практику зобов’язання виборців попередньо реєструватися для участі у голосуванні. Списки виборців можна поділити на дві групи: а) постійно поновлювані списки і б) періодично поновлювані списки виборців. У першому випадку списки виборців поновлюються на постійній і регулярній основі, зміни в списки вносяться у міру їх появи. Періодично поновлювані списки піддаються тотальній перевірці, і в них вносять усі зміни, що сталися з часу останньої перевірки, вводять прізвища, імена, по батькові й інші дані молодих виборців, яким вже виповнилося 18 років, і виключають з них осіб, що змінили громадянство або вже померли тощо. Це робиться або безпосередньо перед виборами, або один раз на декілька років. Постійно поновлювати списки виборців вважають за краще Україна, Казахстан, Австралія, Азербайджан, Угорщина, Італія, Молдова, Швеція. На думку законодавців Бельгії, Великобританії, Німеччини, Канади, Франції, Чехії, Ірландії списки виборців повинні поновлюватися періодично. Функції реєстрації виборців. Основною функцією реєстрації виборців є визначення того, хто має право голосувати. Особа, включена до списку 88

виборців, може прийти на виборчу дільницю і проголосувати. І навпаки - особа, якої немає у списку виборців, не має дозволу голосувати, навіть якщо вона з'явиться на виборчій дільниці. Таким чином, список виборців захищає принцип всезагального виборчого права. Ця функція реалізується під час складання та оновлення реєстру виборців, а також у день голосування. Рівне виборче право, яке означає, що кожен виборець має тільки один голос (або має рівну кількість голосів), є базовим принципом демократичних виборів. Реєстрація виборців допомагає забезпечити, аби кожен виборець подав тільки один бюлетень, та допомагає уникати випадків кратного голосування. Ця функція реалізується у день голосування виборчою комісією, а також після голосування шляхом обробки виборчих даних. Реєстр виборців має особливу роль у країнах, де участь у голосуванні є обов'язковою, він допомагає контролювати, хто взяв участь у голосуванні, і покарати тих, хто ухилився (як, наприклад, в Австралії). Реєстр виборців відіграє також важливу роль у ситуаціях спеціального голосування. Багато держав дозволяють брати участь у виборах також особам, що перебувають поза межами місця свого проживання у день виборів. Це стосується виборців, що перебувають за кордоном або у межах країни, але далеко від місця свого проживання. Багато країн надають можливість громадянам, що перебувають у лікарнях або тюрмах, проголосувати там, а хворим - проголосувати навіть вдома. Переміщені виборці та кочові виборці також належать до особливих груп. Ці особливі ситуації також мають вирішуватись реєстрацією виборців. Реєстрація виборців може бути також корисною для встановлення права бути обраним. В багатьох країнах право бути обраним визначається тими ж умовами, що і право на голосування. Виборчі акти деяких країн спеціально містять вимогу, щоб кандидат був включений у реєстр виборців. Виборчий акт може також вимагати, щоб кандидат був включений до списку виборців саме в тому окрузі, де він бажає бути обраним, і перебувати в цьому статусі до дня виборів або на момент реєстрації кандидата (Боснія і Герцеговина, Мальта). Встановлення факту наявності чи відсутності в особи права на участь у голосуванні може бути обов'язковим не тільки у виборчий період. Законодавство деяких країн вимагає права на участь у голосуванні для деяких публічних посад (державних службовців, нотаріусів, суддів, присяжних). Реєстр виборців є також основою для перевірки права цих осіб на участь у голосуванні. Реєстрація виборців може допомогти у випадках, коли правові акти дозволяють тільки виборцям брати участь у виборчих процедурах. Ці права є частиною права на участь у виборах. Під час виборчих процедур кілька виборчих органів працюють на різних рівнях для проведення виборів. Частина членів виборчих органів зазвичай обирається місцевою владою, інша частина призначається кандидатами та партіями, що беруть участь у виборчих перегонах. Як правило, тільки виборці можуть бути членами цих виборчих органів (наприклад, Австрія, Боснія і Герцеговина, Данія, Грузія, Мальта, Словаччина).

89

Тільки виборці мають право на висування кандидатів, тільки вони можуть підтримати партію, кандидата або список своїм підписом. Виборча адміністрація має звірити список прибічників з реєстром виборців, щоб встановити дійсну кількість підписів (наприклад, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Данія, Фінляндія, Грузія, Німеччина, Казахстан, Македонія, Мальта, Молдова, Нідерланди, Польща, Російська Федерація, Швеція). Якщо законодавство забезпечує право на подання скарг або право апеляції проти результатів виборів, виборці (окрім партій) уповноважені на ці дії (Фінляндія, Македонія, Мальта, Молдова, Чорногорія, Польща, Сербія, Швеція, Україна). Інколи цим правом наділяється група виборців (наприклад, 50 виборців у Боснії і Герцеговині, мінімум 100 виборців або мінімум 5% виборців округу в Хорватії). Деякі національні правові інструменти надають виборцям також інші права. Це може бути право: робити вибір як щодо висунутих кандидатів, так і щодо виборчих списків, публічно задавити питання висунутим кандидатам, бути вчасно, правильно, повністю та неупереджено поінформованими як про програми і діяльність тих, хто подав виборчі списки, так і про кандидатів у цих списках, брати участь у виборчій кампанії та у спостереженні за проведенням виборів (Російська Федерація, Сербія, Україна). У цих випадках виборчі органи можуть контролювати право осіб на волевиявлення шляхом пошуку їх у реєстрі виборців. Найбільш ефективним способом інформування виборців про дату виборів, місце, де вони можуть проголосувати, та інші обставини є надсилання кожному виборцю, що є внесеним до реєстру, повідомлення (Грузія, Німеччина, Угорщина, Латвія, Чорногорія, Сербія, Словаччина, Туреччина, Україна). Ця інформація допомагає виборцю переконатись, що його внесено до списків виборців. Якщо виборець не отримує повідомлення, то він має можливість подати скаргу. Інформація може також подаватись у інші способи. Наприклад, у Австрії імена виборців у списках публікуються у під’їздах багатоквартирних будинків. Водночас із інформуванням виборців виборчі органи можуть надсилати виборчі картки, що можуть використовуватись для перевірки особи виборця на виборчій дільниці або для голосування поза межами виборчої дільниці (Данія, Естонія, Фінляндія, Мальта і Швеція). В Литві виборець сам може роздрукувати своє виборче посвідчення відповідно до даних зі списку виборців, які він отримує у електронній формі. Реєстр виборців також може служити для встановлення загальної кількості осіб, що мають право брати участь у голосуванні. Ці дані необхідні для частини виборчих процедур. Наприклад, ці дані є вкрай важливими для визначення меж округів та для визначення кількості та території виборчих дільниць. Принцип рівного виборчого права вимагає, аби у кожному окрузі була приблизно рівна кількість виборців, а у багатомандатних округах кількість представників, що обираються, має бути пропорційною кількості виборців. Наприклад, у Вірменії різниця між округами не може перевищувати 10% від 90

середньої кількості осіб, що мають право на участь у виборах, або, як виняток, 15 відсотків. У Чорногорії до парламенту обирається один представник від кожних 6000 виборців. У виборчих округах успішне проведення голосування вимагає, аби до виборчої дільниці належала тільки визначена кількість виборців (наприклад, від 150 до 1000 в Албанії, до 2500 у Німеччині, від 30 до 3000 у Молдові, біля 1000 у Словаччині). Кількість виборців, включених до реєстру виборців, є важливою також у випадку, коли є вимога щодо явки (наприклад, не менше половини виборців у Білорусі, 40% виборців у одномандатних та 25% у багатомандатних округах Литви). В такому випадку необхідно встановити дві цифри: 1) загальна кількість виборців, що можна з'ясувати з реєстру виборців; 2) кількість виборців, що взяли участь у голосуванні у виборчому окрузі, що встановлюється шляхом підрахунку підписів навпроти прізвищ виборців у списках. Громадськість може бути поінформована про явку у день виборів за допомогою списків виборців (наприклад, Австрія, Угорщина, Україна). У деяких країнах необхідно набрати певну кількість підписів на підтримку кандидата або виборчого списку, що відповідає визначеному відсотку виборців у окрузі або іншим чином пов'язана з кількістю виборців (наприклад, 1% виборців у Албанії, різна кількість підписів у округах різного розміру). Також може бути, що кількість членів виборчих органів або органів, що обираються, пов'язана з кількістю виборців (наприклад, кількість членів муніципальних виборчих комісій у Боснії і Герцеговині, кількість членів дільничних виборчих комісій в Україні). Тимчасові окружні виборчі комісії у Туреччині можуть утворюватися в округах, де кількість виборців перевищує 2500 осіб. Визначення кількості виборців наперед може також допомогти у фінансовому плануванні виборів. Це особливо корисно у визначенні кількості бюлетенів, що необхідно надрукувати (наприклад, до 3% більше, ніж кількість виборців у списках дільниці у Вірменії, мінімум 70% та максимум 100,5% від кількості виборців виборчого округу). Зрештою, кількість виборців може бути базою для встановлення максимального фінансування виборчої кампанії (наприклад, 0,30 конвертованої марки на одного виборця у Боснії і Герцеговині, 16 центів у США для кандидатів у президенти). Але, передусім, формування списків виборців є головною процедурою визначення та ідентифікації виборчого корпусу, своєрідним “ситом”, яке встановлює дієздатність громадян і правові обмеження щодо використання конституційного права на волевиявлення і формування органів державної влади. У нових демократіях складання й перевірка списків виборців постає як інтегральна частина виборчої кампанії, хоча в кожній окремій країні існують різні підходи до порядку організації та проведення даної процедури. Ключовими питаннями на даному етапі проведення виборів є такі: 91

1) визначення компетентного органу, відповідального за формування списків; 2) визначення бази формування списків (дані податкової служби, паспортних служб, державних цивільних реєстрів); 3) правовий статус списків виборців; 4) механізми і процедури внесення змін і доповнень у списки виборців, зокрема вирішення проблем так званих “мертвих душ”, кратного голосування; 5) відповідальність виборців та посадових осіб за порушення, що стосуються списків виборців та реєстру виборців. Списки виборців складаються з метою державного гарантування та надання можливості проголосувати кожному виборцю, забезпечивши тим самим реалізацію передусім конституційного принципу загального виборчого права. При складанні списків виборців забезпечується також і реалізація конституційного принципу рівного виборчого права: виборець включається до списку виборців лише на одній виборчій дільниці. Правове регулювання процедури складання списків виборців встановлює певну національну традицію фіксування виборчого корпусу, яка тягне за собою як певні переваги, так і вади. У Болгарії списки виборців складають муніципальні адміністрації, де зберігається реєстр населення, що проживає на відповідній території, і підписуються мером муніципалітету або мером майорату, або заступником мера і секретарем муніципалітету. У містах, які мають поділ на адміністративні райони, списки виборців підписує мер і секретар відповідного адміністративного району. У Естонії уряд призначає спеціального уповноваженого для ведення центрального реєстру на основі сільських муніципальних та міських реєстрів. У деяких країнах Південної та Східної Європи списки виборців становлять спеціальний Національний (Центральний) реєстр виборців (Албанія, Македонія, Боснія і Герцеговина, Україна). Законодавство Литви подає приклад певного компромісу між першим і другим прикладом. Там формування списків виборців відбувається у два етапи. Спочатку попередній список виборців складається відповідно до даних реєстру населення Литовської Республіки. Далі ЦВК безпосередньо організовує складання, уточнення та ведення списків виборців на основі даних органів місцевого самоврядування, державних органів та окружних виборчих комісій. У Польщі, Румунії, Словаччині та Чехії, на відміну від української практики, встановлена жорсткіша схема ведення списків виборців. Дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці двічі надсилає кожному виборцю іменні запрошення, якими повідомляє про включення його до списку виборців відповідної виборчої дільниці, номер виборця у списку виборців, адресу дільничної виборчої комісії, її номер телефону і розпорядок роботи. Такі письмові повідомлення надсилаються не пізніш як за двадцять п’ять і не пізніш як за сім днів до дня виборів. При цьому слід відзначити наступну тенденцію: у країнах, де ведуться постійні списки виборців (Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), окремо не 92

встановлюються строки оприлюднення списків і внесення змін до них, тоді як у решті держав ці строки є чітко окресленими. Найскладніша процедура оприлюднення, перевірки, внесення змін і оскарження складу списків виборців належить Албанії. Тут остаточні списки виборців потрапляють до окружних виборчих комісій за 10 днів до виборів. Після чого жодне оскарження чи виправлення списків виборців не приймається. Згідно з законодавством Болгарії списки виборців оприлюднюються за 40 днів до виборів. При цьому оскарження змісту списку виборців органи місцевої влади зобов’язані приймати не пізніше як за 7 днів до виборів. Крім цього, на додаток до списків виборців, які оприлюднюються органами місцевого самоврядування, місцеві виборчі комітети проводять люстрацію – оприлюднення даних колишньої Державної служби безпеки і розвідслужби Генерального штабу щодо кандидатів. У Литві списки оприлюднюються за 25 днів до виборів, оскаржувати їх можна тільки за 10 днів до виборів. Молдовський варіант оприлюднення і внесення змін до списків виборців є найменш прозорим. Тут списки оприлюднюються лише за 15 днів до виборів. Відсутня також чітка процедура оскарження даних списку у виборчій комісії, органах місцевої влади чи судах. Водночас у законодавстві Болгарії передбачено, що зміст списків виборців може бути оскаржений двічі: зверненням до муніципалітету та оскарженням відповідного рішення у суді. У більшості країн відсутні жорсткі часові рамки внесення позовів на зміст списків виборців. Однією з переваг словацького законодавства є визначення строку виправлення органами місцевої влади відомостей у списках на вимогу виборців (48 годин). У разі відмови громадяни мають право звернутися з позовом до суду, при чому з них не стягується мито за розгляд справи. У країнах, де передбачені постійні списки виборців (Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), відповідальність за оприлюднення покладається на мерів, при чому у Польщі порядок оприлюднення визначається міністром з державного управління. Незалежно від особливостей процесу складання й перевірки списків виборців у деяких випадках передбачені винятки із загальних правил, які стосуються певних соціальних груп, зокрема військовослужбовців, співробітників структур державної безпеки, громадян за кордоном тощо. Проведений експертами Центру підтримки громадських ініціатив аналіз містить порівняльну інформацію щодо нормативно-правового регулювання реєстрів виборців та свободи вибору місця проживання у Австралії, Новій Зеландії, Великобританії, Ірландії, Данії, Фінляндії, Латвії, Литві, Естонії, Німеччині, Боснії і Герцоговині, Сполучених Штатах Америки, Канаді та деяких інших державах. Особливий акцент приділяється правилам реєстрації виборців демократичних країн Європи, а також аналізується питання функціонування відкритих реєстрів виборців у різних країнах.

93

Особливості реєстру виборців

Доступ політичних партій

Існує 2 види реєстру: повний (виборчий реєстр) та відкритий. Політичні партії, кандидати, депутати парламенту мають доступ до повного Повна версія реєстру використовується тільки для: реєстру виборців 1) виборів; 2) превентивних заходів та розслідування злочинів; 3) перевірка заявок по кредитам. Щоб ознайомитись із виборчим реєстром потрібно звернутись до найближчого офісу виборчого реєстру (найчастіше актуальний виборчий реєстр знаходиться в бібліотеках). Місцеві ради та Британська бібліотека мають копії реєстрів, які можна продивитись під наглядом. Копії також є у Виборчій комісії, Граничній комісії Великобританія (яка встановлює межі виборчих округів для більшості виборів), також копія є в офісі Національної статистики. Повний реєстр публікується раз на рік і оновлюється щомісяця. Відкритий реєстр – це витяг з повного реєстру, але він не використовується для виборів. Його може купити будь-яка особа, компанія, організація. Наприклад, використовується бізнесом чи благодійними організаціями для уточнення імен та адрес. Дані виборців будуть у відкритому реєстрі поки вони не заявлять про бажання вилучення їхньої особистої інформації. Відкритим реєстром можуть користуватись представники бізнесу, благодійні та волонтерські організації, колектори, орендодавці та ріелтори, місцеві ради, приватні фірми.

Країна

І. Особливості функціонування реєстрів виборців в окремих демократичних країнах

Данія

Міністерство економіки та внутрішніх справ мають разом з місцевою владою адмініструють реєстр. Всі мешканці Данії внесені до національного реєстру, в якому кожній особі присвоєно номер із 10 чисел, які включають в себе дату народження особи. Реєстр використовується для зборів податків, виборів, участі в системі охорони здоров’я, офіційній реєстрації місця проживання і в інших цілях. Копію із Національного реєстру можна купити. Людина може звернутися, щоб її виключили із реєстру «на продаж». Акціонерні товариства з обмеженою відповідальністю, закриті акціонерні товариства, фонди, підприємства та інші юридичні особи, фізичні особи мають право отримати інформацію з реєстру про великі (попередньо визначені) групи людей. Інформація, яка може бути відкрита: 1. Ім’я, прізвище (якщо не захищені).

2. Адреса (якщо не захищена) і дата коли людина почала мешкати за цією адресою.

3. Професія.

4. Будь-які позначки, що захищають людину від розкриття її інформації «на продаж».

5. Дата смерті, адреса небіжчика (якщо не захищена).

6. Будь-які втрачені речі та дати їх зникнення.

7. Переїзд з Данії та дата такого переїзду, нова адреса за кордоном (якщо не захищена) 8. Будь-яка контактна адреса.

9. Опікунство, дата, ім’я та адреса опікуна.

10. Зміни, які відбуваються щодо інформації95в пунктах 1-9

Будь-яка особа, звернувшись до місцевих органів влади, повинна мати право отримати інформацію з реєстру про певну (попередньо визначену) особу, яка є незахищеною цією особою.

Австралія

Канада

96

Публічний доступ до Виборчого реєстру надається в будь-якому офісі Австралійської виборчої комісії. Зареєструватися як виборець та перевірити свої дані виборці можуть також онлайн на сайті Австралійської виборчої комісії та виборчих комісій суб’єктів федерації. Також доступ до виборчого реєстру наданий депутатам та політичним партіям. Крім цього, виборчий реєстр використовується для підтримки інших державних та територіальних реєстрів (у форматі обміну даних). З 2004 р. реєстр виборців або витяг з нього не продається.

У країні створено Національний реєстр виборців, ведення якого здійснює незалежна, безпартійна Агенція «Вибори-Канада», яка уповноважена забезпечувати проведення федеральних виборів та референдумів. Ця Агенція надає інформацію про виборців (ім’я, адресу, дату народження, стать та унікальний ідентифікаційний номер) з Національного реєстру виборців більшості провінційних та територіальних виборчих агенцій (крім Ньюфаундленду, Лабрадору та Юкону) та деяким органам місцевої влади. Виборець може звернутися, щоб його вилучили із національного реєстру, але за ним залишається право голосу. Реєстр виборців використовується тільки для виборів. В цьому реєстрі виборець може лише перевірити свої дані.

Частина даних виборчого реєстру (імена та адреси виборців) надається політичним партіям, членам Парламенту, медичним та виборчим дослідникам, а також дослідникам програми суспільної охорони здоров’я. При цьому заборонено копіювати, записувати або фотографувати будь-яку інформацію зі списку виборців будьяким електронним пристроєм.

Список виборців (ім’я, адреса та унікальний ідентифікаційний номер) надається членам Парламенту, зареєстрованим партіям і кандидатам

Політичним партіям, кандидатам і затвердженим науковим, медичним дослідникам надається копія реєстру. Але не розкривається дата народження виборця, вона залишається в таємниці завжди.

Інформація, яка вноситься в повний (закритий) реєстр

97

Тотожна інформація (за винятком тих даних особи, які вона не бажає лишати відкритими)

Інформація, яка є доступна у відкритому реєстрі

ІІ. Персональні дані, які вносяться до реєстрів виборців окремих демократичних країн

1. Ім’я, прізвище виборця 2. Номер національного страхування виборця 3. Адреса виборця. Великобританія 4. Національність виборця.

5. Дата народження (вік) 6. Код, який вказує на яких виборах виборець може голосувати, а на яких не має права голосу.

Країна

Нова Зеландія

Виборець може ознайомитися з національним реєстром виборців в будь-якому офісі реєстру виборців. Локальні частини цього реєстру можна переглянути у відділеннях пошти, місцевих радах, бібліотеках та судах. Онлайн-доступу до Реєстру немає, але є можливість уточнити через веб-сайт свої персональні дані.

Данія

98

1. Ім’я 2. Адреса і дата, коли людина почала мешкати за цією адресою 3. Професія 4. Будь-які позначки, що захищають особу від розкриття її даних «на продаж» 5. Дата смерті, адреса небіжчика 6. Будь-які втрачені речі та дати їх зникнення 7. Переїзд з Данії, дата такого переїзду, нова адреса за кордоном 8. Будь-яка контактна адреса 9. Опікунство, дата, ім’я та адреса опікуна 10. Цивільний реєстраційний номер 11. Стать, дата та місце народження 12. Сімейний статус 13. Дата одруження або розлучення 14. Членство в євангельсько-лютеранській церкві чи євангельсько-лютеранській релігійній організації за кордоном 15. Діти.

16. Національність

Інформація, яка може бути відкрита: 1. Ім’я (якщо не захищене) 2. Адреса (якщо не захищена) і дата коли людина почала мешкати за цією адресою 3. Професія 4. Будь-які позначки, що захищають людину від розкриття її інформації «на продаж» 5. Дата смерті, адреса небіжчика (якщо не захищена) 6. Будь-які втрачені речі та дати їх зникнення 7. Переїзд з Данії та дата такого переїзду, нова адреса за кордоном (якщо не захищена) 8. Будь-яка контактна адреса 9. Опікунство, дата, ім’я та адреса опікуна

Нова Зеландія

Ірландія

99

1. Ім’я, прізвище виборця (усіх виборців), які проживають за адресою виборця.

2. Дата народження виборця (виборців).

3. Адреса виборця (виборців) і дата (рік) початку проживання (постійного чи тимчасового).

4. Громадянство виборця (виборців).

5. Виборча дільниця, на якій має голосувати виборець.

6. Категорія виборця (на яких виборах має право голосувати).

7. Відмітки про заборону виборця оприлюднювати свої окремі персональні дані у відкритому реєстрі виборців.

8. Службові дані про проживання за цією адресою двох осіб з однаковими персональними даними 9. Службові дані про тимчасову (постійну) нездатність пересуватися самостійно.

1. Повне ім’я 2. Дата народження 3. Домашня адреса та поштова адреса (якщо ця адреса відрізняється від домашньої).

4. Рід заняття 5. Чи відноситься особа до майорі і чи проживала вона на території Нової Зеландії та за якою адресою 6. Номер телефону, електронна адреса виборця 7. Sketch карта (якщо людина проживає за безномерною адресою, ця карта може показати, до якої саме виборчої дільниці буде найближче виборцю) 8. Чи змінювалась нещодавно адреса виборця (якщо виборець проживає за своєю теперішньою адресою менше, ніж 1 місяць)

У відкритому виборчому реєстрі міститься така інформація про людину: 1) повне ім’я; 2) домашня адреса; 3) рід заняття.

Тотожна інформація (за винятком тих даних особи, які вона не бажає лишати відкритими)

Грузія

Австралія

100

1. Прізвище, ім'я, по батькові 2. Дата народження, 3. Місце реєстрації виборця 4. Фактична домашня адреса 5. Статус біженця 6. Фото виборця 7. Особистий код 8. Відомості про документ, що посвідчує особу та громадянство 9. Дата реєстрації виборця

1. Ім’я та прізвище виборця 2. Адреса виборця (поштова та/або домашня) 3. Дата і місце народження 4. Громадянство 5. Стать 6. Відомості про документи, що посвідчують особу (паспорт, посвідчення водія, виборця) 7. Виборчий округ та виборча дільниця 8. Інші контактні дані (e-mail, номери телефонів) 1. Ім’я, прізвище виборця.

2. Місце і дата народження.

3. Особистий код.

4. Номер документа 5. Адреса виборця.

6. Фото виборця.

1. Ім’я та прізвище виборця 2. Адреса виборця (поштова або домашня)

Данія

Фінляндія

Агентство Захисту інформації при Міністерстві юстиції

Країна

Центр реєстрації населення при Міністерстві внутрішніх справ

Який орган відповідає за ведення реєстраційної інформації

1. Реєстраційний номер громадянина; 2. Повне ім’я та прізвище або загальновживане ім’я; 3. Колишня адреса та муніципалітет; 4. Майбутня адреса та муніципалітет; 5. Дата переїзду. Використовується пластикова ідентифікаційна картка. Для реєстрації використовуються дані: 1. Прізвище та ім’я; 2. Реєстраційний номер громадянина; 3. Професія, заняття; 4. Колишня адреса та муніципалітет; 5. Майбутня адреса та

Яка інформація є обов’язковою

1. Органи державної влади та суди; 2. Комерційні компанії та приватні особи (обмежена інформація, така як адреса та інше); 3. Деякі інші організації для статистичних і дослідницьких цілей (з дозволу громадянина).

1. Органи державної влади (залежно від повноважень); 2. Банки і страхові компанії (прізвище та адреса); 3. Приватні особи (через форму запиту).

Хто має доступ до реєстраційної інформації (вид інформації)

1. Закон «Про персональні дані» 2. Інститут Омбудсмана з питань захисту інформації

Нормативне регулювання захисту реєстраційної інформації 1. Закон «Про систему реєстрації громадян» 2. Закон «Про використання приватної інформації про особу»

ІІІ. Порівняльна таблиця регулювання реєстраційної інформації громадян (населення) у країнах Європи та США

Латвія

Департамент у справах громадянства і міграції при Міністерстві внутрішніх справ

102

муніципалітет; 6. Дата переїзду.

1. Ідентифікаційний номер; 2. Ім’я (імена); 3. Дата народження; 4. Місце народження; 5. Стать; 6. Етнічна приналежність; 7. Місце проживання у Латвії; 8. Адреса місця проживання за кордоном; 9. Паспортні дані або іншого посвідчення особи, виданого замість паспорта; 10. Інформація про реєстрацію народження; 11. Дані свідоцтва про народження; 12. Інформація про наявність дозволу на проживання у Латвії; 13. Дата прибуття особи до Латвії та країна, звідки прибула така особа, якщо особа не є громадянином Латвії або особою без громадянства; 1. Фізична особа раз на рік може безкоштовно отримувати інформацію про себе та дітей віком до 16 років 2. Юридичні представники осіб, які знаходяться під опікунством, мають право на отримання безкоштовної інформації (раз на рік) про своїх підопічних; 3. Фізичні та юридичні особи можуть 1. Закон «Про отримати інформацію про інших реєстр жителів» громадян на основі заяв із вказанням обґрунтованої причини; 4. Установи, організації та фізичні особи мають право на отримання статистичної інформації та загальної інформації (без зазначення імен); 5. Органи державної влади, судів та прокуратури (залежно від повноважень).

Литва

Реєстр населення при Управлінні статистики Уряду Литви

103

14. Інформація про сімейний стан; 15. Інформація про реєстрацію шлюбу, розлучення або визнання шлюбу недійсним; 16. Інформація про дітей віком до 16 років; 17. Інформація про батька і матір; 18. Інформація про дієздатність/ недієздатність особи; 19. Інформація про реєстрацію смерті.

1. Повне ім’я; 2. Ідентифікаційний код, а також коди чоловіка/ дружини, дітей та батьків; 3. Інформація про склад сім’ї; 4. Колишня(-і) адреса(-и) проживання; 5. Теперішня адреса проживання; 6. Дати виїзду та прибуття на нове (-і) місце (-я); 7. Громадянство, рідна мова, 1. Органи влади можуть безкоштовно отримувати інформацію про освіту, стан здоров’я, зайнятість, соціальне забезпечення, паспортні дані, а також інформацію з муніципальних підрозділів з питань економіки та оподаткування; 2. Фізичні особи мають право на отримання інформації про себе і при потребі вносити зміни до реєстру.

1. Закон «Про реєстрацію населення»

Не існує єдиного органу реєстрації

104

Залежить від законів штату

Реєстраційні відділення при Німеччина органах місцевого самоврядування

США

1. Чинний паспорт або ідентифікаційна картка; 2. Договір про оренду помешкання/ свідоцтво про право власності (тобто підтвердження факту володіння або проживання у певному помешканні за певною адресою).

військова служба; 8. Освіта / професія; 9. Інформація про пенсію.

Залежить від законів штату

Орган реєстрації населення може передавати партіям, групам виборців та іншим носіям права висунення кандидатів у зв’язку з виборами до Німецького Бундестагу або до Європейського парламенту за 6 місяців, які передують виборам, довідку з реєстру реєстрацій про дані щодо груп осіб, які мають право голосу (ім’я та прізвище, докторський ступінь, адреси окремих відповідних мешканців певного будинку, вулиці, виборчої дільниці, населеного пункту), і вік цих осіб, які мають право голосу, якщо вони не заперечили проти видачі такої довідки. Дні народження осіб, які мають право голосу, при цьому повідомлятись не можуть. Отримувач повинен не пізніше одного місяця після проведення виборів стерти дані.

1. National Voter Registration Act of 1993 2. Help America Vote Act of 2002

1. Рамковий Федеральний Закон «Про реєстрацію» 2. Закони федеральних земель у сфері реєстрації фізичних осіб 3. Федеральний Закон «Про захист даних»

Вірменія Боснія і Герцеговина Грузія Угорщина Латвія Литва Македонія Румунія Словаччина Словенія

Країни

Громадяни ЄС на виборах ЄС на місцевих виборах X X X X X* X X X X X

X X X -

Внутрішньо переміщені особи

105

* -Будь-які зареєстровані громадяни можуть голосувати на муніципальних виборах у Литві

X

X -

X X -

Біженці лише на місцевих виборах X X -

Біженці на всіх виборах

IV. Право голосу на виборах негромадян, біженців та внутрішньо переміщених осіб в окремих країнах Європи.

У розробці системи правового забезпечення конституційних положень про свободу вибору місця проживання та право голосу важливо посилатися на досвід як розвинутих демократій, так і тих країн, які лише нещодавно розпочали побудову демократичного суспільства. Так, розглядаючи нормативно-правове регулювання інституту реєстрації інформації про громадян (зокрема, виборців) у демократичних країнах, можна виокремити два базові нормативні підходи до збору такої інформації. Перший із них ми умовно охарактеризуємо як континентально-європейський, другий притаманний американо-британській традиції державного управління. Континентально-європейський підхід базується на централізованому управлінні реєстраційною інформацією, за яким ця інформація обробляється на національному рівні (навіть якщо вона збирається на місцях), а її надання громадянином є обов’язковим. На противагу цьому, американо-британський підхід базується на децентралізованому управлінні реєстраційною інформацією, що передбачає збір і обробку інформації про особу (якщо така інформація підлягає збору) на місцевому рівні, а громадяни не зобов’язані надавати цю інформацію, якщо вони цього не бажають (якщо, звичайно, не зараховувати до обов’язкового надання інформації методи непрямого збору інформації, наприклад, заповнення податкової декларації). При цьому реєстри виборців переважно утворюються на основі реєстрів населення, які в різних країнах ведуть органи державної влади, органи місцевого самоврядування або спеціальні органи з ведення цивільного реєстру (наприклад, Грузія, Молдова, Данія, Латвія, Литва, Естонія, Сербія, Німеччина, Аргентина). Але в багатьох країнах створюються окремі реєстри виборців (електронні списки виборців), веденням яких займаються органи управління виборами або спеціальні органи для ведення реєстру виборців (наприклад, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Туреччина, Україна). Іноді це викликано відсутністю актуальних електронних реєстрів населення, неврегульованістю обміну даних між різними реєстрами в державі (наприклад, в Україні). Проте частіше такий спосіб пов'язаний з демократичними політичними традиціями та необхідністю особливої уваги до забезпечення реалізації конституційних виборчих прав. Тому варто окремо виділити третій підхід, коли відбувається окрема реєстрація виборців, яка проводиться автоматично відповідними органами влади, або є правом чи обов’язком самого виборця, або автоматичне оновлення даних реєстру виборців з інших державних реєстрів та за ініціативою виборців відбуваються одночасно. Право голосу тісно пов'язане з реєстрацією місця проживання мешканців країни, реєстрацією виборців і здатністю точно визначити, хто має право голосу. Реєстрація виборців може бути активною або пасивною. При «активній» системі реєстрації виборці повинні вжити заходів, щоб зареєструвати у відповідному органі свої наміри взяти участь у виборах. За умов «пасивної» системи реєстрації виборці не зобов'язані робити які-небудь

конкретні дії й автоматично включаються в списки виборців, які складаються на основі існуючих державних даних. Пункт 11 Зауважень загального порядку КПЛ ООН № 25 1996 вимагає, щоб держави вживали ефективних заходів для забезпечення того, щоб всі особи, які мають право голосу, могли скористатися цим правом. Розглянемо на прикладах, як ці підходи реалізуються в окремих країнах. У країнах із централізованим управлінням реєстраційною інформацією процедура реєстрації та види реєстраційної інформації зазвичай регулюються окремими законодавчими і нормативними актами. У деяких країнах ця інформація збирається у центральну (національну) базу даних. Громадяни цих країн зобов’язані надавати реєстраційну інформацію про себе, а також повинні слідкувати за поновленням цієї інформації. Надання певної інформації про особу (наприклад, даних про місце проживання) часто доповнюється вимогами щодо супутньої інформації, наприклад, про наявність дозволу на проживання. Данія Всі громадяни і жителі Данії включені в національний реєстр (Det Centrale Personregister), в якому кожній людина присвоєно персональний номер з десяти цифр, які включають дату народження особи. Реєстр використовується для складання списків платників податків, списків виборців, реєстрації членства в універсальній системі охорони здоров'я, офіційної реєстрації місця проживання тощо. Функціонування цього реєстру забезпечується Міністерством добробуту (Velfærdsministeriet). Всі, хто має право голосу, перед кожними виборами отримують поштою картку, яка інформує про дату, час виборів, місце розташування виборчої дільниці, на якій саме цей виборець зможе проголосувати, оскільки він включається у списки виборців лише на одній виборчій дільниці. Тільки громадяни можуть голосувати на національних виборах, в той час як жителі, що живуть у Данії тривалий час, можуть голосувати на місцевих і регіональних виборах. Голосування є добровільним. У Данії існує централізована система реєстрації громадян, яку веде Агентство із захисту інформації при Міністерстві юстиції. Реєстрація громадян у Данії є обов’язковою із 1968 року. Потреба у введенні такої системи у Данії обґрунтовується тим, що управління державними справами потребує інформації про громадян, яка для більшої ефективності управління повинна систематизуватися за допомогою певних реєстраційних вимог. Оскільки органи державного управління працюють з людьми, вони повинні мати можливість доступу до публічної інформації про кожного громадянина, якою є, зокрема, його ім’я, адреса місця проживання, вік, сімейний стан тощо. У країнах, які не мають централізованої (комп’ютеризованої) системи реєстрації публічної інформації про громадян, неефективність діяльності органів державної влади проявляється у повторному і неодноразовому наданні громадянами однієї й тієї 107

ж інформації. У результаті інформація, яка є у розпорядженні різних органів влади, часто буває неякісною і навіть суперечливою. Реєстрація громадян та види публічної інформації про особу регулюються в Данії Законом «Про систему реєстрації громадян». Відповідно до цього закону, громадяни Данії зобов’язані повідомляти державні реєстраційні управління про зміну адреси на території та поза межами країни. Іншу реєстраційну інформацію про громадян державні реєстраційні управління отримують від інших державних установ, що відповідають за реєстрацію такої інформації, наприклад: зміна прізвища, укладення шлюбу, розлучення, усиновлення тощо. Так, органи місцевого самоврядування надають їм інформацію про усиновлення, визнання батьківства, розлучення тощо, тоді як, наприклад, суди надають інформацію про анулювання усиновлення, скасування батьківських прав, визнання особи недієздатною тощо. Ця інформація систематизується і заноситься до уніфікованої бази даних.

Процедура і терміни надання реєстраційної інформації також унормовуються вищезгаданим законом. Відповідно до нього, кожен громадянин, який змінює місце проживання, повинен повідомити про це за новим місцем проживання протягом п’яти днів з дня зміни адреси. Повідомлення зазвичай здійснюється у письмовій формі за допомогою заповнення спеціальної форми зміни місця проживання. У формі зазначаються члени сім’ї подавача, які переїхали разом з ним. Таким чином, ці особи звільняються від обов’язку подавати такі дані про себе окремо. У повідомленні має наводитися: 1. Реєстраційний номер громадянина.

2. Повне ім’я та прізвище або загальновживане ім’я.

3. Колишня адреса та муніципалітет.

4. Майбутня адреса та муніципалітет.

108

5. Дата переїзду. Система реєстрації громадян (далі - СРГ) забезпечується Агентством із захисту інформації, яке підпорядковується Міністерству юстиції. Система достатньо розгалужена і складається із місцевих реєстраційних управлінь та компоненту мережі Інтернет, який надає можливість внесення змін у реальному часі. Доступ до реєстраційної інформації надається органам державної влади та окремим приватним компаніям, таким як банки та страхові компанії. Питання захисту реєстраційних даних унормовуються Законом «Про використання приватної інформації про особу». Захист даних СРГ забезпечується передусім інституційно, підпорядкованістю системи державному агентству, основним завданням якого є захист інформації приватного характеру (Агентство із захисту інформації). Система захисту реєстраційної інформації забезпечується комп’ютерним захистом через спеціальний термінал надання доступу до реєстраційних даних. Через термінал проходить в середньому 10-15 мільйонів запитів щорічно від органів державної влади та окремих приватних компаній, тобто від тих, хто має право доступу до системи. Право доступу, як правило, означає і певні зобов’язання щодо захисту даних СРГ, які користувач бере на себе. Органи державної влади можуть отримати доступ до даних СРГ відповідно до рівня їхніх повноважень. Приватні компанії, такі як банки, у 1996 році отримали можливість доступу до окремих категорій реєстраційної інформації (адреси та прізвища). Приватні особи – громадяни країни – також можуть користуватися інформацією СРГ, якщо підготують відповідний запит про інформацію у будь-якому місцевому реєстраційному управлінні. В останньому випадку можуть діяти певні обмеження щодо обсягу наданої інформації. Зокрема, якщо громадянин зазначив, що адреса його проживання є конфіденційною інформацією, ця інформація не надається іншим особам. Однак кредитні компанії мають право доступу до таких даних, незважаючи на конфіденційний характер. Закон «Про використання приватної інформації про особу» встановлює певні обмеження щодо використання реєстраційної інформації СРГ. Це, відповідно до закону, можливо у таких випадках: 1. Якщо носій інформації дає згоду на її використання; 2. Якщо використання реєстраційної інформації необхідне для виконання зобов’язань за контрактом, однією із сторін якого є носій інформації; 3. Якщо використання реєстраційної інформації необхідне для попередньої перевірки інформації перед підписанням контракту носієм інформації; 4. Якщо використання реєстраційної інформації необхідне для забезпечення дотримання правових зобов’язань співробітника управління СРГ; 5. Якщо використання реєстраційної інформації є необхідним для захисту життєвоважливих інтересів носія інформації; 109

6. Якщо використання реєстраційної інформації є необхідним для забезпечення державних інтересів; 7. Якщо використання реєстраційної інформації є необхідним у зв’язку зі здійсненням повноважень, покладених на співробітника управління СРГ або на третю сторону, яка робить запит щодо інформації; 8. Якщо використання реєстраційної інформації є необхідним з метою забезпечення законних прав співробітника управління СРГ або третьої сторони, яка робить запит щодо інформації, за умови, якщо ці права не обмежують забезпечені права носія інформації. Законодавчо забороняється поширювати інформацію про особу, яка розкриває расове чи етнічне походження носія інформації, його/її політичні погляди, релігійні або життєві переконання, членство у профспілці або дані щодо стану здоров’я, за винятком випадків, коли носій інформації дав згоду на її розголошення або якщо ця інформація не є приватною. У свою чергу, відкритість діяльності реєстраційних управлінь СРГ забезпечується, відповідно до Закону «Про використання приватної інформації про особу», правилами щодо надання інформації про використання реєстраційних даних. Так, коли носій інформації надає свої дані для реєстрації, співробітник реєстраційного управління зобов’язаний надати йому таку інформацію: 1. Своє ім’я та ім’я свого уповноваженого представника; 2. З якою метою збираються відповідні реєстраційні дані; 3. Інші дані відповідно до обставин збору реєстраційних даних, необхідні для забезпечення законних інтересів носія інформації, наприклад: а) види користувачів інформації; б) чи відповіді на запитання є обов’язковими або добровільними, а також якими є наслідки у разі відмови надавати інформацію; в) правила доступу та внесення змін до реєстраційної інформації. Фінляндія Реєстрація виборців у Фінляндії відбувається автоматично на основі національного регістру населення. Кожен громадянин отримує ідентифікаційний номер при народженні. Постійні мешканці з'являються в цьому реєстрі, навіть якщо вони не є громадянами, про що зазначається у реєстрі. Особи, включені в реєстр, за законом зобов'язані повідомити розпорядника реєстру про зміну своєї адреси. У разі зміни адреси в реєстрі автоматично повідомляються всі відповідні державні органи (наприклад, місцева податкова служба, органи соціального захисту, військові комісаріати) та деякі визначені приватні організації (наприклад, банки і страхові компанії), що робить процес зміни місця проживання дуже простим. На початку виборчого процесу з певних виборів зареєстрованим особам поштою надсилаються повідомлення, які інформують їх про дату і час виборів, адресу виборчої дільниці та розпорядок її роботи. Тільки громадяни Фінляндії можуть голосувати на національних виборах, але всі жителі країни можуть голосувати на місцевих виборах.

110

У Фінляндії реєстрація громадян та зберігання реєстраційної інформації забезпечується Центром реєстрації населення, який підпорядковується Міністерству внутрішніх справ. Центр був створений у 1969 році. Він має розгалужену мережу місцевих реєстраційних управлінь. Одним із головних його завдань є підтримка централізованої бази даних про громадян та регулювання використання цієї інформації. Інформаційні послуги надаються Центром з метою найповнішого задоволення потреб користувачів. Комп’ютеризація системи реєстрації населення розпочалася на початку 1970-х років, коли був створений централізований загальнонаціональний реєстр населення. Дані про будинки і квартири збираються від початку 1980-х років. Сучасна система інформації про населення є однією з кращих у світі у плані технічної оснащеності та рівня послуг, які надаються. Вона містить офіційну інформацію про громадян Фінляндії та іноземців, які проживають на території країни, а також щодо будинків і квартир та їх власників, дані про об’єкти нерухомості, офісні та комерційні приміщення. Система інформації про населення надає дані органам державної влади та судам, а також для статистичних та дослідницьких цілей. Комерційні компанії та приватні особи можуть отримати, наприклад, інформацію про адресу. Інформація про зміну адреси подається до місцевого реєстраційного управління особисто, поштою або через Інтернет, використовуючи електронну ідентифікаційну картку громадянина Фінляндії (дивіться рис. нижче). Інформація негайно передається до системи інформації про населення та до поштової адресної інформаційної системи. Інформація про зміну місця проживання також надається при виїзді за межі країни та поверненні з-за кордону. При виїзді до Північних (тобто Скандинавських) країн видається міграційна картка для Північних країн у місцевому реєстраційному управлінні, яка потім передається до місцевого реєстраційного органу за новим місцем проживання. Ідентифікаційна картка є безпечним мережевим ключем до всіх Інтернет-послуг, які потребують ідентифікації особи, таких як послуги, що надають урядові структури та організації приватного сектора. Ця картка також 111

використовується як офіційний проїзний документ для громадян Фінляндії у 19 європейських країнах, а також як документ для посвідчення особи на виборах. Ідентифікаційні картки видає місцеве поліцейське управління. Центр реєстрації населення надає внутрішні сертифікати, які використовуються для електронної ідентифікації. Місцеві реєстраційні управління (maistraatti) працюють як місцеві органи державної влади на території одного чи кількох судових округів. Ці управління мають свої сервісні підрозділи, які відповідають за реєстрацію даних і обслуговують користувачів, видаючи сертифікати і надаючи інформаційні послуги. Крім виконання функцій з реєстрації виборців місцеві реєстраційні управління також є місцевими підрозділами Торговельного реєстру та Реєстру організацій. Голова місцевого реєстраційного відділу та його сервісних підрозділів є керівником місцевої судової канцелярії і має також повноваження щодо нотаріального засвідчення та реєстрації шлюбів. Місцеві реєстраційні управління відповідають за ведення регіональних компонентів Системи інформації про населення та надання місцевих інформаційних послуг. Інші послуги, які надають місцеві реєстраційні управління, включають ведення реєстру човнів, нотаріальні послуги, виявлення перешкод для укладення шлюбу та реєстрацію цивільних шлюбів, зміну імен, а також ведення списків об’єктів нерухомості. Місцеве реєстраційне управління надає інформацію до Системи інформації про населення, включаючи дані про приватних осіб, будинки, квартири та нерухоме майно. Місцеве реєстраційне управління зберігає інформацію та фіксує зміни, які відбуваються у межах його сфери діяльності. Зміна місця проживання у межах Північних країн регулюється Угодою про міграцію у межах Північних країн, укладеного між Данією, Фінляндією, Ісландією, Норвегією та Швецією щодо реєстрації населення, а також законодавчими положеннями Фінляндії. З юридичного боку, повідомлення про зміну адреси має бути надіслане протягом семи днів з дати переїзду. Як тільки особа подає інформацію про зміну адреси, дані про таку особу будуть оновлені у загальнонаціональній та поштовій інформаційних системах. Подати повідомлення про зміну адреси можна, зателефонувавши за номером для повідомлень про зміну адреси у межах країни, який працює цілодобово. Повідомлення про зміну адреси можна також подати, заповнивши форму про зміну адреси, яку можна отримати у місцевому реєстраційному управлінні, у податковій інспекції, у відділеннях Організації з соціального страхування та у центрах, які надають змішані послуги. Копію форми про зміну адреси можна також видрукувати з веб-сайту або замовити її поштою. Питання захисту реєстраційних даних унормовуються Законом Фінляндії «Про персональні дані». Законом забороняється поширювати інформацію про особу (без спеціальної згоди), яка розкриває расове чи етнічне походження носія інформації, його політичні, релігійні вподобання, 112

приналежність до профспілкових об’єднань, інформацію про судимість, дані щодо стану здоров’я, а також дані щодо соціальних програм уряду, якими користується особа. Також у законі визначені умови, за яких така інформація може бути надана; це стосується випадків, коли деяка персональна інформація переходить до категорії публічної у зв’язку з політичною діяльністю, для дослідницьких цілей та ін. Загалом, доступ до реєстраційної інформації мають: 1) органи державної влади та суди; 2) комерційні компанії та приватні особи (обмежена інформація, така як адреса та інше); 3) інші організації для статистичних і дослідницьких цілей (з дозволу громадянина). Основні дані про іноземців, які проживають на території Фінляндії, також вводяться в Систему інформації про населення. Реєстраційна інформація включає прізвище, дату народження, національність, сімейні зв’язки та адресу. Муніципалітет проживання у Фінляндії реєструється за іноземцем, який переїхав до Фінляндії, якщо він чи вона планує залишитися у країні на постійне проживання та має дозвіл на проживання строком принаймні один рік. Громадянам Північних країн дозвіл на проживання не потрібен. За законом, іноземець має зареєструвати ту саму інформацію, що і громадянин Фінляндії, якщо він проживає у країні щонайменше рік. Реєстрація здійснюється у місцевому реєстраційному управлінні. Зареєстрована інформація використовується, крім всього іншого, під час організації виборів, а також з метою оподаткування, для судового адміністрування та для статистичних цілей. Іноземець, який постійно проживає у Фінляндії, може також отримати ідентифікаційний номер, якщо він потрібен, наприклад, для роботи. Однак за такою особою не реєструється муніципалітет проживання. Громадяни Північних країн не зобов’язані реєструватися у місцевому реєстраційному управлінні, крім випадків, коли вони планують залишитися у Фінляндії на період більше 1 року. Латвія У Латвії діє профільний Закон «Про реєстр виборців», який визначає порядок ведення, адміністрування реєстру виборців, а також детальний порядок і строки складання списків виборців для всіх типів виборів у цій країні. Особливістю реєстрації виборців є паралельне існування 2 різних систем: 1) система реєстрації виборців шляхом складання списків осіб, які голосують. Ця система застосовується на парламентських виборах і референдумах. Виборці реєструються в день виборів на виборчих дільницях, оскільки можуть голосувати на будь-якій дільниці через відміну інституту прописки. Ім'я виборця вноситься до списку тих, хто голосує, а в його паспорт ставиться печатка про участь у голосуванні.

2) система реєстрації виборців шляхом складання списків осіб, які мають право права голосу. Ця система застосовується на місцевих виборах і виборах до Європейського Парламенту. Списки виборців складені 113

заздалегідь, і виборці розподілені за виборчими дільницями. Функціонування системи забезпечує Регістр виборців – інформаційна система, ведення якої здійснюється під методичним керівництвом ЦВК Латвії.

Модель Регістру виборців об'єднує два різні підходи до реєстрації виборців. З одного боку, повна відповідальність державних органів та органів самоврядування за включення громадян у списки виборців, а з іншого - за реєстрацію на вибори і оновлення відомостей у списках виборців відповідає сам виборець. У Латвії існує централізована система реєстрації населення та вимагаються дозволи на проживання. Однак дозволи на проживання передбачені лише для іноземців. Цей закон застосовується до громадян країни та іноземців, які мають дозвіл на постійне проживання. Закон «Про реєстр жителів» визначає, що інформація про особу має включатися до Реєстру населення, тому кожна особа повинна мати індивідуальний код. Департамент у справах громадянства і міграції Міністерства внутрішніх справ був уповноважений створити та використовувати Реєстр населення. Закон набув чинності 1 січня 1992 року. У квітні того ж року був створений Інформаційний центр реєстру населення як структурний підрозділ, який контролював створення першої версії інформаційної системи Реєстру населення, а також центральної бази даних Реєстру населення і баз даних територіальних департаментів. У травні 2000 р. була проведена реорганізація: був створений Департамент реєстру населення. На початку 2001 р. у чотирьох департаментах Реєстру населення (Відділ митної служби, Відділ безпеки та якості даних, 114

Операційний відділ та Відділ розробки програмного забезпечення) було 44 штатних працівників. На сьогодні управління Реєстром жителів здійснює Департамент реєстрації населення, підрозділ Департаменту у справах громадянства і міграції Міністерства внутрішніх справ (див. Схему 1).

Згідно із законом, громадяни і негромадяни, а також іноземні громадяни, які мають дозвіл на проживання у Латвії, повинні ввести в Реєстр та поновлювати таку інформацію про себе: 1. ідентифікаційний номер; 2. ім’я (імена); 3. дата народження; 4. місце народження; 5. стать; 6. етнічна приналежність; 7. місце проживання у Латвії; 8. адресу місця проживання за кордоном; 9. паспортні дані або дані іншого посвідчення особи, виданого замість паспорта; 10. інформація про реєстрацію народження; 11. дані свідоцтва про народження; 12. інформація про наявність дозволу на проживання у Латвії: а) тип дозволу; б) номер; в) дата видачі; г) термін дії; д) орган, який видав документ; 115

13. дата прибуття особи до Латвії та країна, звідки прибула така особа, якщо особа не є громадянином Латвії або є особою без громадянства; 14. інформація про сімейний стан; 15. інформація про реєстрацію шлюбу, розлучення або визнання шлюбу недійсним: а) номер реєстрації шлюбу; б) місце і штат, де було зареєстровано, розірвано або визнано недійсним шлюб; в) дата реєстрації, розірвання або визнання недійсним шлюбу; 16. інформація про дітей віком до 16 років;

17. інформація про батька і матір; 18. інформація про дієздатність / недієздатність особи; 19. інформація про реєстрацію смерті. До Реєстру не вносяться такі дані: 1) расова належність та колір шкіри; 2) релігійні переконання або належність до конфесії; 3) політичні переконання та членство у політичній партії або рухові, а також інформація про політичні погляди; 4) сексуальна орієнтація або захворювання. При зміні інформації нова інформація додається, а не замінює собою вже існуючі записи. Закон чітко не визначає часові рамки, коли особи мають подавати про себе інформацію: «Особи [громадяни Латвії, негромадяни Латвії, а також іноземці, особи без громадянства та біженці, які отримали дозволи на проживання у Латвії] зобов’язані надавати Департаменту інформацію про себе для внесення до Реєстру. Інформацію про осіб молодших 16 років та про осіб, 116

які перебувають під опікунством, мають надавати Департаменту юридичні представники цих осіб.» Лише у двох винятках встановлено «граничний термін»: 1) Якщо громадянин або негромадянин Латвії проживає за межами Латвії протягом більш ніж шести місяців, він зобов’язаний поінформувати Департамент (через консула або дипломатичного представника Латвії) про його/її адресу у межах іноземної країни, а також про усі зміни в інформації, внесеній до Реєстру щодо цієї особи або його/її власних дітей віком до 16 років та про осіб, які перебувають під його/її опікунством.

2) Інформація щодо новонароджених, мертвонароджених та померлих під час пологів має надаватися протягом двох місяців з дня народження дитини. Загалом, законодавство Латвії вимагає наявності дозволів на проживання тільки від іноземців і видається цілком відкритим. Обов’язком громадян (а також іноземців, які мають дозвіл на проживання) є реєстрація, що здійснюється на національному рівні. Литва Згідно із виборчими законами Литовської Республіки право участі у виборах Сейму та Президента Литовської Республіки мають громадяни, які в день виборів досягли 18-річного віку. Не беруть участь у виборах громадяни, визнані судом недієздатними.

Всі громадяни Литовської Республіки, які мають право голосу, повинні бути зареєстровані у списку виборців Республіки Литви за даними їх документа (паспорта), що посвідчує громадянство, і відповідно до регістру населення Литовської Республіки. Державні установи, які видають документи, що засвідчують громадянство Литовської Республіки, зберігають інформацію, пов'язану із зміною місця проживання громадян за їх заявами, реєстрацією смерті громадян і втратою ними громадянства також несуть відповідальність за своєчасне та належне оновлення реєстру населення Литовської Республіки. Списки, складені відповідно до даних реєстру населення Литовської Республіки, є попередніми списками.

117

Формування, оновлення та зберігання списків виборців повинні бути організовані Центральною виборчою комісією на підставі інформації, наданої центральними та місцевими державними установами та окружних виборчих комісій. Не пізніше ніж за 7 днів до виборів попередні списки виборців, оновлені у порядку, встановленому ЦВК Латвії, мають бути затверджені як остаточні списки виборців. Зміни в остаточні списки виборців можуть бути зроблені тільки за умови згоди ЦВК. Для організації та проведення виборів формуються такі списки виборців:  список виборців Литовської Республіки (передається в електронній формі ЦВК Литовської Республіки);  список виборців в одномандатних виборчих округах (передається в електронній формі відповідній окружній виборчій комісії);  список виборців на виборчих дільницях (передається в паперовій формі ДВК виборчих округів). Списки виборців формуються розпорядником реєстру населення двічі попередні і остаточні. Ці списки можуть використовуватися виключно для організації та проведення виборів. Спочатку попередній список виборців складається відповідно до даних реєстру населення Литовської Республіки. Далі ЦВК безпосередньо організовує складання, уточнення та ведення списків виборців на основі даних органів місцевого самоврядування, державних органів та окружних виборчих комісій. Порядок складання списків виборців має бути таким, щоб кожен громадянин Литовської Республіки, який має виборче право, був включений до списків виборців. Жодна особа не повинна бути включена до списку виборців кілька разів. На прохання учасників виборчого процесу , які висунули кандидатів, також можуть бути складені загальні списки виборців. Ці списки повинні надавати інформацію про виборців, необхідну для організації кампанії у виборчому окрузі чи районі (виборчому ім'я, прізвище, адресу та вік). Фактичні витрати на виготовлення таких списків повинні бути оплачені партією чи кандидатом, який замовив виготовлення загальних списків виборців. Не пізніше ніж за 20 днів до виборів кожен виборець отримує виборчий сертифікат, який повинен містити: 1) прізвище, ім'я виборця; 2) дата народження виборця (рік, місяць, день); 3) адреса виборця; 4) найменування та номер одномандатного виборчого округу, в якому виборець голосує; 5) ім'я, номер виборчого округу, у списку виборців якого ім'я виборець був зареєстрований, а також адреса його виборчої дільниці; 6) номер виборця у списку виборців на виборчій дільниці;

118

7) дата виборів, час голосування на виборчій дільниці, прохання надіслати цей сертифікат при голосуванні поштою, інша інформацію, що стосується виборця. Кожен виборець або представник партії не пізніше ніж за 7 днів до виборів може подати скаргу на неточності у списку виборців до ДВК, яка повинна його розглянути протягом 2 днів (якщо до виборів більше 10 днів) або негайно і прийняти рішення, яке протягом 3 днів може бути оскаржене до адміністративного суду, рішення якого є остаточним. Водночас навіть після затвердження остаточних списків виборців, але не пізніше ніж до 18.00 години дня виборів виборець, який не був включений у список виборців на виборчій дільниці звертається до ДВК, то вона повинна надати йому можливість проголосувати на підставі його паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу виборця та місце його проживання в межах цієї виборчої дільниці, включивши його у додатковий список. Після цього ДВК має негайно повідомити прізвище, ім'я, особистий код виборця, його номер паспорта окружній виборчій комісії цього виборчого округу, яка повинна провести відповідну перевірку і вжити заходів, щоб гарантувати, що виборець не зможе проголосувати двічі або бюлетені, заповнені ним, будуть враховуватися тільки один раз. У Литві законодавство також визначає обов’язком ведення реєстрації населення та видачу дозволів на проживання для іноземців. Дозволи вимагаються від осіб, які перебувають у країні більш ніж 3 місяці, та видаються Департаментом міграції Литви (Міністерство внутрішніх справ). Законодавство, яке регулює видання дозволів на проживання, включає «Закон про юридичний статус іноземців у Республіці Литві», у якому викладені вимоги щодо надання дозволу на постійне проживання, та «Закон про імміграцію». Реєстрація громадян регулюється Законом “Про реєстрацію населення” та стосується усіх литовських громадян, а також іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно проживають у Литві. Згідно з цим законом, Уряд Литовської Республіки є засновником Реєстру населення, а Управління статистики здійснює загальний нагляд і адміністрування Реєстру. Як і в Латвії, від осіб вимагається подання такої інформації до Реєстру населення Литви: 1. Дані про особу / демографічні дані [ім’я, особистий ідентифікаційний код та коди батьків, місце народження, дата народження, сімейний стан, склад сім’ї, інформація про смерть]; 2. Детальна історія зміни місця проживання, минулі і поточні адреси; 3. Громадянство, рідна мова, військова служба; 4. Освіта / професія; 5. Інформація про пенсію. Законодавство забороняє збирати будь-яку іншу інформацію про особу крім тієї, що вказана вище.

119

У Законі є кілька положень, які регламентують систему збору даних Управлінням статистики у співпраці з іншими органами влади. Наприклад, Міністерство внутрішніх справ та Агентство з реєстрації громадян повинні надавати інформацію про особу, склад сім’ї та іншу демографічну інформацію. Міністерство національної оборони має надавати інформацію про військовий обов’язок. Приватні роботодавці, державні і приватні заклади освіти та професійної підготовки мають також надавати відповідну інформацію. Закон регламентує використання та захист даних Реєстру населення. Використання і захист, насамперед, покладені на спеціальний орган, як у Данії, що називається Радою. Рада формується для вирішення питань стосовно підготовки даних для внесення до Реєстру населення, їх використання та захисту. Створення Ради, а також положення щодо її діяльності затверджуються Урядом Республіки Литва. Зібрані у Реєстрі дані можуть використовувати юридичні і фізичні особи Литви. Інформацію, що міститься у списках виборців, списках дітей дошкільного і шкільного віку, військових призовників та осіб, які проходять альтернативну службу, спеціалістів та безробітних осіб можуть використовувати державні урядові установи та місцеві адміністрації (якщо ці дані стосуються жителів відповідних територіальних одиниць). Також органи влади можуть безкоштовно отримувати інформацію про освіту, стан здоров’я, зайнятість, соціальне забезпечення, паспортні дані, а також інформацію з муніципальних підрозділів з питань економіки та оподаткування. Фізичні особи мають право на отримання інформації про себе і за необхідності вносити зміни до Реєстру. Естонія Конституцією Естонії передбачено, що правом голосу на парламентських виборах володіють громадяни Естонії, які досягли до дня виборів 18-річного віку (президента обирає естонський парламент, який називається Рійгікогу – дослівно «Державні Збори»). Правом бути обраним в якості члена парламенту наділені громадяни Естонії, які досягли 21-річного віку і мають право голосу. Не мають права голосу особи, визнані судом недієздатними, а також ті, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі. На підставі даного положення Законом про вибори в Рійгікогу встановлено, що особа, визнана судом винною у вчиненні кримінального злочину і перебуває в ув'язненні, в голосуванні участі не бере. На відміну від Литви та Латвії в Естонії за організацію виборів до парламенту та місцевих органів влади відповідає 4 види виборчих комісій. Окрім традиційних центральної (Республіканської ВК), окружних та дільничних виборчих комісій створена також комісія з електронного голосування, яке в Естонії проводиться паралельно з традиційним з жовтня 2005 року. Термін повноважень цієї комісії (як і РВК та ОВК) складає 4 роки. До компетенції комісії з електронного голосування належить діяльність з підготовки та організації електронного голосування, вирішення будь-яких проблем, що 120

перешкоджають такому голосуванню відповідно до закону, перевірка результатів електронного голосування тощо. Ця комісія має право внести до РВК пропозицію не починати електронне голосування, призупинити його або припинити електронне голосування, якщо безпека чи надійність електронної системи голосування не може бути забезпечена належним чином. Як і в інших прибалтійських країнах реєстр і списки виборців в Естонії формується на основі реєстру населення. Усі виборці повинні бути зареєстровані в реєстрі населення, порядок ведення якого визначений законом. В реєстр вносяться, зокрема, такі персональні дані: 1) ім'я та прізвище; 2) дата народження; 3) особистий код; 4) відомості про громадянство; 5) відомості про позбавлення дієздатності; 6) відомості про місце проживання. Підготовка списків виборців здійснюється органами реєстрації населення. За 20 днів до дня виборів естонським виборцям висилаються картки виборця з такими даними: 1) ім'я та прізвище виборця; 2) рік народження виборця; 3) адреса місця проживання виборця; 4) найменування муніципалітету або міста та номер виборчої дільниці, де виборець внесений до списку виборців; 5) час і місце голосування у дні дострокового голосування та в день виборів (з повідомленням точної адреси приміщення). Виборець, який не отримав картку виборця на п'ятнадцятий день до дня виборів або чия карта виборця містить неправильну інформацію, може подати заяву до органу місцевого самоврядування для його включення в списки виборців або виправлення помилок. Відповідний муніципалітет негайно розглядає таку заяву і надає письмову відповідь протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви. Списки виборців повинні бути доставлені в усі виборчі дільниці не пізніше ніж за 7 днів до дня виборів, коли на всіх дільницях для голосування починається дострокове голосування. З проханнями про внесення виправлень в особисті дані та включення до списку виборців належить звертатися до секретаря муніципального або міського органу самоврядування. Відповідні дільничні комісії повідомляються про прийняття рішень про внесення виправлень або включення в списки і вносять до них відповідні зміни. Відмова в розгляді заяви може бути оскаржено в місцевий адміністративний суд. Законом про вибори передбачено, що виборці, які виявили в день голосування свою відсутність у списках, чиє право голосу і особистість можуть бути засвідчені, вносяться в додатковий список виборців й отримують дозвіл проголосувати. Списки виборців містять таку інформацію про кожного виборця: 1) ім'я та прізвище; 2) особистий код; 3) адреса місця проживання.

121

Виборці вносяться до списку виборців в алфавітному порядку відповідно до їх прізвища. Віддалене Інтернет-голосування на виборах 2007 року до Рійгікогу стало першим у світі та Європі випадком використання мережі Інтернет в загальнодержавному масштабі в якості способу голосування на парламентських виборах. Інтернет-голосування є додатковим, але не обов'язковим способом голосування. основі системи В Інтернет-голосування в Естонії лежить використання персонального документа, що посвідчує особу (ідентифікаційної картки), який в законному порядку приймається для посвідчення особи в мережі Інтернет та електронного цифрового підпису документів. Протягом 2002-2006 років відбулася заміна традиційних паперових паспортів на ідентифікаційні картки (ID-картки), які є обов’язковими для всіх жителів та містять їх персональні дані, сертифікат для ідентифікації (разом з персональною електронною поштою в домені eesti.ee), а також сертифікат електронного цифрового підпису.

ID-картка є основним документом в Естонії (див. на рис.), що посвідчує особу, заміняючи проїзні квитки, бібліотечну картку, картку медичного страхування, водійське посвідчення та інші документи. За допомогою цієї картки виборець може не лише проголосувати, але й отримати велику кількість публічних електронних послуг. Для ідентифікації особи самими фізичними особами, органами влади, державними чи приватними організаціями, підприємствами, закладами використовуються смарт кард-рідери (див. на рис.), які зчитують зашифровані дані перед їх відправкою на відповідний веб-сервіс, зокрема на портал для електронного голосування. Ці дані звіряються з даними реєстру населення, після чого виборець може проголосувати в своєму особистому електронному кабінеті.

122

Відповідно до прийнятої напередодні виборів 2007 року нової редакції парламентського виборчого законодавства, аналогічного законодавству щодо місцевих виборів, виборці з правом голосу, які мають ID-картку, можуть проголосувати через Інтернет у період дострокового голосування з шостого по четвертий день до дня виборів, попередньо зареєструвавшись. Закон також дозволяє виборцям змінювати свій вибір під час дострокового голосування двома способами: або проголосувавши через Інтернет повторно, або традиційним способом на виборчій дільниці, опустивши у скриньку для голосування паперовий бюлетень. Законом встановлено пріоритет голосування з використанням паперового бюлетеня. Голосуючи електронним способом, виборець може змінити свій вибір необмежену кількість разів, при цьому зроблений останнім вибір є єдиним, який враховується, проте голос, відданий з використанням паперового бюлетеня, є остаточним і анулює всі Інтернет-голоси, віддані даними виборцем (див. зразок електронного виборчого бюлетеня на сайті www.valimised.ee).

Після отримання з виборчих дільниць списків виборців, що проголосували в період дострокового голосування з використанням паперового бюлетеня і також віддали свій голос через Інтернет, співробітники РВК позначають відповідні електронні голоси на Сервері зберігання голосів як такі, що не підлягають підрахунку. Далі вони записують з цього сервера на компакт-диск відданий останнім 123

електронний голос кожного виборця. Цей компакт-диск запечатується і передається Голові РВК. Додатково формуються електронні списки виборців, які проживають за кордоном і тих, хто голосує за допомогою Інтернету. Внесення змін в електронний список виборців можливо навіть у день голосування, але за умови письмового звернення виборця про включення його в електронний реєстр населення. Кожен виборець отримує запрошення на вибори електронною поштою, а також може самостійно замовити його, скориставшись державною електронною послугою «Громадянин». Нині в Естонії завдяки впровадженню автоматизованих систем у виборчий процес через кілька годин після закриття виборчих дільниць публікуються офіційні результати виборів. У країні скасовано протоколи дільничних виборчих комісій на паперових носіях, оскільки результати голосування відразу розміщуються на відповідному інтернет-порталі в режимі реального часу. Грузія Відповідно до Виборчого Кодексу Грузії право голосу на виборах мають громадяни Грузії, яким до дня проведення виборів / референдуму / плебісциту виповнилося або в той день виповнюється 18 років і які відповідають умовам, встановленим цим кодексом, крім осіб, активне виборче право яких обмежено Конституцією Грузії або (і) цим кодексом.

У Грузії реєстр виборців формується на основі Громадянського реєстру. Цей реєстр, адміністрування якого забезпечує Агентство з розвитку державних сервісів (далі - Агентство), містить, зокрема, такі персональні дані: 1. Прізвище, ім'я, по батькові.

124

2. Дата і місце народження.

3. Адреса реєстрації виборця (згідно з посвідченням особи громадянина Грузії чи базою даних Агентства).

4. Фактичне місце проживання (для осіб, вимушено переміщених з окупованих територій Грузії (далі - ВПО), осіб, зареєстрованих без вказання адреси, осіб, знятих з реєстрації за місцем проживання, а також осіб, реєстрація яких оголошена такою, що втратила чинність за рішенням Агентства, вказується адреса тимчасового місця проживання; для осіб, які перебувають в іноземних державах, вказується: «Перебуває на консульському обліку», а якщо такі особи не перебувають на консульському обліку Грузії, - «Знаходиться за кордоном»).

5. Статус біженця.

6. Фото виборця.

7. Особистий номер громадянина Грузії.

8. Відомості про документ, що посвідчує особу та громадянство.

9. Дата реєстрації виборця.

10. Стать.

При цьому частина цієї інформації включається до списків виборців, форма яких передбачає зазначення таких даних виборця для його ідентифікації: 1) ім’я, прізвище виборця; 2) дата народження; 3) адреса виборця (згідно з посвідченням особи громадянина Грузії чи базою даних Агентства); 4) особистий номер громадянина Грузії; 5) фактичне місце проживання; 6) дата реєстрації виборця; 7) фото виборця; 8) стать. Дані про виборця вносяться в єдиний список виборців за місцем його реєстрації. Особи, вимушено переміщені з окупованих територій Грузії, 125

вносяться в єдиний список виборців за місцем їх фактичного місця проживання. ЦВК відповідальна за формування, комп'ютерну обробку єдиного списку виборців та розміщення на офіційному веб-сайті ЦВК його частини, що віднесена до публічної інформації (прізвище, ім'я, фото; дата народження; адреса реєстрації, а для ВПО, осіб, зареєстрованих без вказівки адреси, осіб, знятих з реєстрації за місцем проживання, та осіб, реєстрація яких оголошена такою, що втратила чинність, - адреса фактичного місця проживання; дата реєстрації виборця в єдиному списку виборців).

Єдиний список виборців Грузії складається на підставі:  наявних у базі даних Агентства відомостей про осіб, зареєстрованих за місцем проживання на відповідній території, у тому числі про осіб, яким на день виборів виповнюється 18 років, а також на підставі даних про померлих. У єдиний список виборців не вносяться відомості про осіб, видані на ім'я яких останні документи, що засвідчують особу, були анульовані через підробку або визнання недійсними, або які до часу поточних виборів не одержали юридично значиме посвідчення особи громадянина чи паспорт громадянина Грузії, якщо зазначені особи не пізніше 11-го дня до дня виборів не пройдуть реєстрацію в Агентстві;  переданих органами місцевого самоврядування даних про померлих осіб, члени сімей яких не зверталися в Агентство за отриманням свідоцтва про смерть, а також на підставі інформації про вулиці і житлові будинки, найменування / номери яких були змінені; 126

 переданих Міністерством у справах осіб, вимушено переміщених з окупованих територій Грузії, розселення і біженців Грузії або (і) його територіальними органами даних про вимушено переміщених осіб;  переданих Міністерством оборони, Міністерством юстиції, Міністерством виконання покарань та пробації, Міністерством внутрішніх справ Грузії, Служби розвідки і Спеціальної служби державної охорони даних про військовослужбовців строкової та контрактної служби Військових Сил і з'єднань Грузії, умови служби яких вимагають їх знаходження за відмінною від місця їх реєстрації адресою, яка відноситься до іншого виборчому округу;  переданих керівниками консульських установ Грузії даних про виборців, які перебувають на консульському обліку Грузії;  переданих Верховним Судом Грузії даних про осіб, визнаних судом недієздатними;  переданих Міністерством виконання покарань та пробації Грузії даних про осіб, до яких як запобіжний захід призначено тримання під вартою, яким покарання, пов'язане з триманням під вартою, було призначено за вчинення менш важкого злочину, а також на підставі даних про осіб, яким покарання, пов'язане з триманням під вартою, було призначено за вчинення важкого або/і особливо важкого злочину і які до дня голосування будуть звільнені з установи тримання під вартою / позбавлення волі через закінчення терміну покарання. З метою оновлення ЦВК єдиного списку виборців і цього списку в електронній базі даних: а) установи, згадані вище, чотири рази на рік - 1 лютого, 1 травня, 15 липня і 1 листопада кожного року передають ЦВК оновлені або нові дані про осіб, що володіють виборчим правом, а також дані про осіб, що не володіють виборчим правом; б) державні органи / органи автономної республіки та місцевого самоврядування зобов'язані відповідно до своєї компетенції в 10-денний строк після прийняття рішення про присвоєння найменування географічних об'єктів направляти інформацію в ЦВК і Агентство. Зареєстровані на виборах партія, виборчий блок, визначена статтею 39 цього Закону спостережна організація і виборець мають право ознайомитися з версією списків виборців, наявною в ЦВК, окружних та дільничних виборчих комісіях, що віднесена до публічної інформації (виборець має право вимагати ознайомлення з усіма даними, що стосуються тільки його самого і членів його сім'ї, і внесення в них змін), і в разі виявлення неточностей не пізніше 16-го дня до дня виборів, а в невиборний період - в будь-який час вимагати внесення змін до даних про виборців і списки виборців. Ознайомлення з даними і видача копій відбуваються в установленому законодавством Грузії порядку ознайомлення з публічною інформацією та її видачі. Віднесена до публічної інформації версія єдиного списку виборців з фотокартками передається такій особі, партії, організації тільки в електронному вигляді. Уповноважена особа для отримання списку має надати відповідній виборчій комісії електронний носій інформації належного обсягу. У виборчий період Виборча адміністрація Грузії (ЦВК, вищі виборчі комісії Абхазії, Аджарії, ОВК, ДВК) перевіряє списки виборців. ОВК розглядає результати перевірки і приймає належне рішення протягом 2 календарних днів 127

після надходження заяви, але не пізніше 14-го дня до дня виборів. Розпорядження цієї комісії про відмову у внесенні змін до даних виборців / списків виборців має бути обґрунтованим і вручено заявнику на вимогу, починаючи з дня, наступного за днем видання розпорядження. Розпорядження ОВК про внесення змін до даних виборців / списків виборців у 2-денний термін передається ЦВК і відповідній ДВК. Розпорядження ОВК про відмову у внесенні змін до даних виборців / списків виборців у 2-денний термін після його видання може бути оскаржене у відповідний районний / міський суд. У разі задоволення позову судом рішення суду в 2-денний термін, але не пізніше 11-го дня до дня виборів підлягає передачі ОВК, яка повинна негайно надати належну інформацію ЦВК і відповідній ДВК. Виборчі комісії повинні негайно внести відповідні зміни до даних виборців / списків виборців. ДВК не пізніше дня її першого засідання передається версія єдиного списку виборців, віднесена до публічної інформації, підписана головою ОВК та секретарем ОВК, а не пізніше 2-го дня до дня виборів - остаточна версія уточнених списків (версія, призначена для виборчої комісії, і версія, віднесена до публічної інформації). Версія єдиного списку виборців (без фотокарток), віднесена до публічної інформації, повинна бути негайно вивішена на видному місці в приміщенні ДВК.

Питання про реєстрацію виборця, який не зумів зареєструватися у встановлений законом термін, у разі подання заяви та подання відповідних документів (запис у паспорті громадянина Грузії про перетин кордону, довідка з стаціонарного лікувального закладу, довідка про звільнення з установи позбавлення волі) вирішується розпорядженням ОВК. Заява виборця розглядається ОВК в 2-денний термін з дня його надходження, а якщо до дня голосування залишається менше 2-х днів, - негайно. Про негативне рішення 128

виборець повинен бути повідомлений негайно. У випадку, якщо зазначений виборець звертається до Виборчої адміністрації з вимогою про участь у виборах в день голосування, він реєструється відповідною ДВК, яка долучає фотокопії документів до списків виборців. Забороняється вносити зміни до списків виборців протягом 10 останніх днів до дня виборів, крім випадків, згаданих вище, а в період з 13-го до 10-го дня до дня виборів зміна вноситься тільки за рішенням суду. У 5-денний термін після призначення виборів і потім не пізніше 5-го дня до дня голосування ЦВК публікує на своєму веб-сайті загальну кількість виборців в Грузії і кожному виборчому окрузі Грузії. До спеціального списку виборців включаються: - чиновники Виборчої адміністрації, які через діяльність у виборчих комісіях у день голосування не можуть брати участь у виборах за місцем своєї реєстрації. Ці особи не пізніше 5-го дня до дня голосування вносяться відповідною ОВК до списку заздалегідь визначеного виборчої дільниці; - виборці, які знаходяться на лікуванні в стаціонарному лікувальному закладі і виходячи зі стану їх здоров'я до дня голосування не можуть бути виписані з цього закладу. Список цих осіб складає керівник відповідного лікувального закладу і не пізніше 6-го дня до дня голосування передає відповідній ОВК; - виборці, які в день голосування тримаються під вартою. Список цих осіб складає керівник відповідної установи з виконання покарань і не пізніше 6го дня до дня голосування передає до відповідної ОВК; - військовослужбовці строкової та контрактної служби Військових (воєнізованих) Сил і з'єднань міністерств оборони і внутрішніх справ Грузії, умови служби яких вимагають їх знаходження за адресою, що відрізняється від місця реєстрації, яке відноситься до іншого виборчому округу. Список цих осіб командир відповідної військової (воєнізованої) частини складає і передає до відповідної ОВК; - виборці, які перебувають на консульському обліку Грузії і в день голосування перебувають в іноземній державі, а також виборці, які не перебувають на консульському обліку Грузії, але не пізніше 21-го дня до дня виборів зареєструються у ДВК, утвореній в іноземній державі або консульській установі. Список цих осіб складає керівник відповідного консульської установи і не пізніше 20-го дня до дня голосування передає ЦВК; - військовослужбовці за місцем реєстрації, якщо вони не пізніше 16 днів до дня виборів звернулися з такою заявою до відповідної ДВК. ОВК на підставі даних вказаних вище осіб, а також власних даних, не пізніше 3-го дня до дня голосування складає, затверджує своїм розпорядженням спеціальні списки і негайно передає їх відповідній ДВК. Список для переносної виборчої скриньки складається на підставі єдиного та спеціального списків виборців (крім виборців, які в день виборів перебувають в іноземній державі), якщо: 129

- виборець не може з'явитися до приміщення для голосування за станом здоров'я (таких виборців не може бути більше ніж 3 % від кількості виборців єдиного списку виборців); - виборець тримається під вартою; - виборець перебуває на лікуванні в стаціонарному лікувальному закладі і там не створюється виборча дільниця; - виборець є військовослужбовцем, служить у військовій частині, розташованій на Державному кордоні Грузії, яка знаходиться далеко від виборчої дільниці, і там не створюється виборча дільниця; - виборець знаходиться на території виборчої дільниці, але у важкодоступному місці. У разі неможливості прибути до приміщення для голосування в день голосування, виборець звертається до ДВК з вимогою забезпечення голосування за допомогою переносної виборчої скриньки не пізніше ніж за 2 дні до дня голосування. Інформацію про виборців, які перебувають у день голосування у стаціонарних лікувальних закладах, ОВК передає відповідній ДВК не пізніше ніж за 2 дні до дня голосування. ДВК зобов'язана вивісити списки виборців і визначений законом порядок подачі скарг у зв'язку з ними в день першого ж засідання комісії, а список для переносної виборчої скриньки - після його складання на видному місці в приміщенні ДВК. У єдиному списку виборців на підставі перевірки даних, внесених до списків у строки, встановлені Законом, у графі «Фактичне становище» проти прізвища виборця, який: а) перебуває на консульському обліку Грузії в іноземній державі, зазначається «Перебуває на консульському обліку»; б) знаходиться в іноземній державі, але не перебуває на консульському обліку Грузії, вказується «Знаходиться за кордоном»; в) знаходиться на строковій або контрактній військовій службі у Військових Силах і з'єднаннях Грузії, вказується «Знаходиться на військовій службі»; г) внесений до спеціального списку виборців, зазначається «Є членом комісії», «Знаходиться в лікарні», «Тримається під вартою»; ґ) внесений до списку для переносної виборчої скриньки, вказується «Переносна скринька». ДВК правомочна не пізніше 2 днів до дня голосування всім виборцям, зареєстрованим на території виборчої дільниці і включеним до списків виборців, передати картки виборців, в яких зазначаються: а) дата і час голосування; б) адреса приміщення, номери поверху і кімнати для голосування; в) номер виборця у списку виборців; г) порядок подачі виборцем заяви або заявки про участь у голосуванні за допомогою переносної виборчої скриньки через стан здоров'я чи іншу причину, номер телефону (факсу) та інші реквізити ДВК; ґ) номер виборчої дільниці; д) прізвище, ім'я, дата народження виборця; е) місце реєстрації виборця. Колишній заступник міністра юстиції Грузії Георгій Вашадзе під час круглого столу з питань громадського контролю за веденням Державного реєстру виборців, проведеного 26 лютого 2015 року Центром підтримки 130

громадських ініціатив таким чином розповів про грузинський досвід у цій сфері та ті проблеми, які довелося вирішити. У 2005 році в Грузії 70 % населення мали паспорти колишнього СРСР, не існувало фактично жодної бази даних. Тепер у Грузії можна за 5 хвилин отримати будь-який сервіс в електронній формі: реєстрація майна, особи, новонароджених. Найбільшою проблемою в Грузії була відсутність електронної бази даних взагалі, зокрема реєстру адрес. Досі немає єдиної системи реєстрації адрес, є багато сіл, де фізично відсутні адреси, просто назва села. Для таких сіл були створені мобільні групи, які ходили в буквальному сенсі «від дверей до дверей» по селах з кількістю населення більше 1500 осіб і кожному будинку було присвоєно адресу. Були проблеми з наявністю великої кількості помилок в базі даних, проте після апробації великої кількості методів їх усунення повністю актуалізувати дані не вдалось, а лише мінімізувати кількість таких помилок. Також існувала така проблема, коли в одній квартирі було зареєстровано більше 10 осіб, інколи навіть до 30 осіб. Це був один із механізмів фальсифікації на виборах. Ці особи спочатку були зареєстровані за цією адресою, але дані про їх подальшу виписку не були зафіксовані. Тому, щоб навести порядок в цьому питанні, було створено спеціальну програму, за допомогою якої були вибрані ті квартири, де було зареєстровано більше 10 осіб, працівники Агентства провели їх особисті перевірки й уточнили у власника житла реальну кількість мешканців. Після цього було спрощено процедуру реєстрації і зняття з реєстрації осіб. Особи, які були зняті з реєстрації, не втратили свого права голосу, вони були виділені окремо у виборчих списках і мали можливість проголосувати. У Грузії нині існує такий спосіб публічного контролю списку виборців, коли виборці (представники партій, спостерігачі) можуть на спеціальному сайті перевірити кількісні показники виборчого корпусу, задавши 4 або 5 відповідних параметрів, після чого буде сформовано відповідний системний звіт, який можна використовувати для моніторингу. Також у Грузії існує дуже простий механізм перевірки виборцями свого включення у списки виборців – для цього потрібно надіслати (шляхом заповнення інтерактивної форми на веб-сайті або через надсилання SMS-повідомлення) своє ім’я, прізвище та номер громадянина, після чого виборець отримає всю необхідну інформацію із зазначенням місця, де він може проголосувати. На думку Г.Вашадзе, проблемами, що характерні для України, є відсутність єдиного реєстру громадян, системи ідентифікації особи, можливість фальсифікувати документ, що посвідчує особу, відсутність автоматичного обміну баз даних між собою, складність процедур реєстрації, перереєстрації, зняття з реєстрації, проблеми з реєстрацією внутрішньо переміщених осіб, наявність у реєстрі виборців «мертвих душ», відсутність простої системи перевірки списку виборців, а також відсутність у зацікавлених органів державної влади спільного бачення шляхів вирішення проблеми.

131

Німеччина Згідно з § 12 Федерального закону про вибори активним виборчим правом володіють всі особи, які є німцями в сенсі статті 116, частини 1 Основного закону Федеративної Республіки Німеччина: 1) яким на день виборів виповниться 18 років; 2) які до дня виборів мають квартиру чи іншим чином проживають у ФРН не менше ніж три місяці; 3) які не позбавлені виборчого права.

Брати участь у голосуванні можуть тільки ті громадяни, які були внесені у виборчий реєстр. Місцеві органи влади ведуть реєстр осіб, які мають право голосу, для кожного виборчого округу. Кожна особа, яка має право голосу, може голосувати тільки один раз і повинна робити це особисто. До голосування не допускається той, хто позбавлений виборчого права за рішенням суду або для кого на підставі тимчасового розпорядження призначено опікуна, повноважний вирішувати всі справи даної особи, а також не допускається до голосування той, хто згідно з судовим рішенням відповідно до Кримінального кодексу відправлений до психіатричної лікарні. У Німеччині реєстр виборців та складання списків виборців здійснюється з використанням реєстру резидентів. Всі постійні жителі Німеччини зобов'язані зареєструвати своє місце проживання (або той факт, що вони залишилися без житла) в органах місцевого самоврядування. Громадяни, які досягнуть 18 років на день голосування і мають право голосу, будуть автоматично отримувати поштою картку виборця (Wahlscheinen) за кілька тижнів до будь-яких виборів, в яких вони мають право голосу; на місцевих виборах резиденти (постійні мешканці) інших країн ЄС також отримують ці карти; для участі у виборах Європейського парламенту громадяни інших країн ЄС повинні зареєструватися. Органи місцевого самоврядування повинні перед кожними виборами скласти реєстр осіб, які мають право голосу для кожної загальної виборчої дільниці, зазначивши їх імена, прізвища, дати народження та адреси проживання. Списки виборців складаються з серійними номерами в алфавітному порядку прізвищ виборців та їх імен у випадках, коли прізвища однакові. Ці списки також можуть бути поділені за вулицями та номерами 132

будинків. Відповідальність за реєстрацію виборців, правильність складання списків виборців покладено на місцеві органи влади та на самих виборців. Заявка про включення до реєстру виборців має бути подана в письмовій формі до місцевого компетентного органу не пізніше ніж за 21 день до виборів. Вона повинна містити прізвище, ім’я, дату народження і точну адресу людини, яка має право голосу. В Німеччині виборцям двічі надсилають персональні повідомлення (поштою та через ЗМІ) щодо участі в виборах з наданням усієї необхідної інформації щодо порядку, часу і місця голосування, а також щодо часу, тривалості і місця публічного ознайомлення зі списками виборців. Його демонстрація має відбуватися щодня в адміністративному центрі муніципалітету і тривати до 18.00 години. Якщо муніципалітетом використовуються автоматизовані процеси для ведення реєстру виборців, цей реєстр також може відображатися через термінал даних за підтримки співробітника органу місцевого самоврядування. Виборець може звернутися до органів влади з проханням приховати його дату народження під час публічної демонстрації списків виборців. Під час публічного показу цих списків виборці мають право отримати витяг з реєстру виборців з метою перевірки виборчих прав зазначених осіб. Витяги можуть бути використані тільки для цієї мети і не повинні бути доступні для будь-яких осіб. Виборці мають право оскаржити неправильності списку виборців протягом періоду його публічного показу. Така скарга може бути подана до місцевих органів влади в письмовій формі або у вигляді протокольної заяви. При необхідності до скарги додаються докази. Реєстрація виборців завершується не пізніше ніж за день до виборів, але не раніше ніж на 3 дні до виборів, після чого встановлюється кількість осіб, які мають право голосувати на виборчій дільниці та складається відповідний сертифікат. Особа, яка має право голосу і зареєстрована у реєстрі виборців, може звернутися з проханням про отримання картки виборця: 1) якщо на час голосування в день виборів вона буде за межами своєї власної виборчої дільниці; 2) якщо вона змінила місце проживання і ще не зареєстрована в реєстрі виборців за новою адресою; 3) якщо з професійних причин або внаслідок хвороби, старості, фізичної вади, травми чи хвороби цій особі неможливо або дуже складно прийти на виборчу дільницю. Дільничні виборчі комісії отримують списки всіх виборців, які проживають на території цієї виборчої дільниці. Для участі у виборах виборець пред’являє картку виборця (або ідентифікаційний документ з фото, наприклад, як ID-картку, паспорт або водійське посвідчення, якщо картки виборця немає). Цей документ звіряється зі списками виборців перш ніж виборець отримає виборчий бюлетень. Голосування в Німеччині не є обов'язковим. Реєстрація громадян та види публічної інформації про особу регулюються в Німеччині рамковим Федеральним Законом «Про реєстрацію» (від 27 травня 2003 року) та окремими Законами федеральних земель в галузі 133

реєстрації фізичних осіб. Згідно з цим законом органи реєстрації записують в реєстр резидентів наступні дані, включаючи вказівки, необхідні для доведення їх правдивості: 1) прізвище; 2) попередні прізвища; 3) ім’я; 4) докторський ступінь; 5) прізвище в ордені, прізвище митця; 6) дата та місце народження; 7) стать; … 9) законний представник (ім’я та прізвище, докторський ступінь, адреса, дата народження, дата смерті); 10) громадянство; 11) правова приналежність до релігійного об’єднання; 12) сучасна та колишні адреси, головне та інше місце проживання, у випадку переїзду із закордону також і остання колишня адреса в країні; 13) день вселення та виселення; 14) сімейний стан, у випадку одруження або спільного проживання партнерів - додатково дата та місце укладення шлюбу або початку спільного проживання; 15) чоловік/дружина або партнер по спільному проживанню (ім’я та прізвище, докторський ступінь, дата народження, адреса, дата смерті); 16) неповнолітні діти (ім’я та прізвище, дата народження, дата смерті); 17) орган, який видав, дата, термін дії посвідчення особи/паспорту; 18) заборони щодо подальшої передачі даних; 19) дата смерті та місце. Крім цього, для підготовки виборів до Німецького Бундестагу та Європейського парламенту в реєстрі фіксується той факт, що особа позбавлена виборчого права або не може бути обрана; як громадянин ЄС під час виборів до Європейського парламенту за офіційною ініціативою повинна бути занесеною в списки виборців всередині країни; також записується територіальне об’єднання або виборчий округ в країні-члені походження, де вона до цього була включена до списку виборців. Орган реєстрації може передавати партіям, групам виборців та іншим носіям права висунення кандидатів у зв’язку з виборами до Німецького Бундестагу або до Європейського парламенту за шість місяців, які передують виборам, довідку з реєстру реєстрацій про дані щодо груп осіб, які мають право голосу (ім’я та прізвище, докторський ступінь, адреси окремих відповідних мешканців певного будинку, вулиці, виборчої дільниці, населеного пункту), і вік цих осіб, які мають право голосу, якщо вони не заперечили проти видачі такої довідки. Дні народження осіб, які мають право голосу, при цьому повідомлятись не можуть. Отримувач повинен не пізніше одного місяця після проведення виборів стерти дані. Особам, які мають право голосу, шляхом публічного повідомлення вказується за вісім місяців до виборів про їх право на внесення заперечення. У Німеччині вимагається реєстрація місця проживання (незалежно від того, чи це власне, чи орендоване житло) усіх осіб, які перебувають у межах країни більш ніж три місяці. Реєстрація здійснюється у реєстраційних відділеннях органів місцевого самоврядування протягом одного тижня з дня переїзду. Якщо особа залишає зареєстроване місце проживання у Німеччині, вона також має один тиждень для реєстрації свого від’їзду у реєстраційному відділенні цієї місцевості. Це відділення зазвичай знаходиться у приміщенні муніципалітету або поруч з ним. Питання захисту реєстраційних даних унормовуються Федеральним Законом «Про захист даних» від 20 грудня 1990 року.

134

Сполучені Штати Америки Оскільки федеральний уряд має юрисдикцію щодо федеральних виборів, більшість законів про вибори приймаються на державному рівні. Конституція Сполучених Штатів забороняє штатам обмежувати виборчі права шляхом порушення права людини на рівний захист відповідно до закону (14-а поправка), за ознаками раси (15-а поправка), статі (19-а поправка), або віку для осіб віком від 18 років і старше (26-а поправка). Адміністрування виборів може широко варіюватися залежно від юрисдикції. Виборці реєструються на рівні округу (county); громадяни не реєструються автоматично, як в більшості інших країн, які ми розглянули раніше. Кожен штат, за винятком Північної Дакоти, вимагає, аби громадяни, які хочуть голосувати на виборах, самостійно зареєструвалися.

Деякі штати дозволяють реєстрацію виборців у день виборів, коли виборці можуть зареєструватися на виборчих дільницях безпосередньо перед голосуванням. Такі штати, що реалізували реєстрацію в той же день (Айдахо, Міннесота, Нью-Гемпшир, Північна Дакота, Вісконсін, Вайомінг), звільняються від необхідності застосування Закону про «Мотор виборця» (див. нижче). В інших штатах виборці повинні зареєструватися завчасно до дати виборів. Політичні партії та інші організації іноді проводять кампанії із активізації реєстрації виборців, вживають різні заходи, щоб зареєструвати групи нових виборців. Постійно збільшується кількість штатів, які проводять реєстрацію виборців виключно в Інтернеті. Станом на червень 2014 року онлайнреєстрація виборців доступна в Арізоні, Каліфорнії, Колорадо, Коннектикуті, Джорджії, Іллінойсі, Індіані, Канзасі, Луїзіані, Меріленді, Міннесоті, Неваді, Орегоні, Південній Кароліні, Юті, Вірджинії і Вашингтоні, а ще у трьох штатах (Гаваях, Небрасці і Західній Вірджинії) запровадження онлайн-реєстрації виборців знаходиться в процесі реалізації.

The Pew Charitable Trusts у 2012 році провів дослідження, згідно з яким 135

24 відсотки з 51 млн. громадян США, які мають право голосу, не зареєстровані для участі у виборах. Ці та інші проблемні питання реєстрації виборців у США зображені на слайді нижче. Тільки громадяни США мають право голосувати на федеральних виборах. У деяких випадках постійні жителі (власники Green Card) реєструвалися для голосування і голосували на виборах, як правило, не розуміючи, що чинять щось незаконне. Негромадяни, засуджені в кримінальному суді, подавши заяву з метою реєстрації на федеральних виборах, можуть бути оштрафовані й ув'язнені на строк до одного року. У таких випадках може також проводитися депортація й припинення розгляду цих заяв. Деякі штати забороняють засудженим особам голосувати, окремі з них забороняють голосувати тільки на час умовно-дострокового звільнення або випробувального терміну, але дозволяють голосування після відбуття цих покарань, а інші штати забороняють злочинцями голосувати довічно. У багатьох штатах громадяни під час реєстрації на виборах мають декларувати свою приналежність до політичної партії. Ця декларація є безплатною і не змушує громадян платити цій партії членські внески. Партія не може запобігти неправдивим деклараціям виборців про їх приналежність до неї, але вона може відмовитися від заявки на повноправне членство цієї особи. У деяких штатах тільки виборці, які є членами партій, можуть голосувати на попередніх виборах (праймерізу) цієї партії. Натомість декларування своєї партійної приналежності виборцями не вимагають такі штати, як Джорджія, Мічиган, Міннесота, Вірджинія, Вісконсін і Вашингтон. У більшості штатів США використовують стандартні свідоцтва про народження та смерть, але процедура реєстрації інформації відрізняються у різних штатах. У громадян немає обов’язку вносити дані про особу до національного реєстру громадян. У податкові декларації, що заповнюються для федерального та місцевого оподаткування прибутків, вноситься адреса для цілей оподаткування, але ці дані не стандартизовані на національному рівні. Не існує також однакового використання цих даних, як у Данії, з метою державного управління, крім використання для цілей, для яких ці дані були зібрані (тобто оподаткування). Для збору, систематизації і використання особистої інформації з метою обліку, надання державних і муніципальних послуг у США використовуються такі види реєстрації: - картка і номер соціального забезпечення (Social Security Card and Number), які використовуються для заповнення податкової декларації, для банківських і фінансових операцій, ведення документації роботодавцями і органами надання соціальних послуг, нарахування пенсій і соціальних виплат, лікарняної реєстрації тощо; - індивідуальний номер платника податків (Individual Taxpayer Identification Number), який призначений для заповнення форми на сплату податків особами, які не мають номеру соціального забезпечення, і використовується винятково для податкових цілей, а не для ідентифікації 136

особи; - права водія транспортного засобу (Driver’s License), які видаються водіям із 18-річного віку і є найбільш вживаним у США документом для ідентифікації особи; - картка ідентифікації особи (Photo ID card), яка видається місцевими Управліннями Транспортних Засобів для осіб, які не мають чинних прав водія транспортного засобу; - інші форми ідентифікації особи (картки дозволу на роботу певним категоріям легальних нерезидентів, студентські картки, військові квитки тощо). Вищезазначені системи збору персональної інформації не використовуються у США при складенні списків виборців. Для цих цілей організована і діє децентралізована система збору інформації про виборців. Головним органом, що опікується питаннями реєстру виборців, є Федеральна виборча комісія (ФВК). Комісія була заснована у 1975 році для забезпечення виконання Закону про федеральні виборчі кампанії. Одним із структурних підрозділів ФВК є Управління з Адміністрації Виборів. Головним його завданням є допомога керівникам з виборчих питань на рівні штату та муніципалітетів. Управління відповідальне за публічну інформацію щодо виборчого процесу в США, включаючи реєстрацію виборців та статистичну підготовку результатів виборів. Кожен штат може визначати власні правила виборчого процесу, що не суперечать основним положенням федерального законодавства. До таких правил належать: визначення часу роботи виборчих дільниць, обрання методу голосування, формування списків виборців тощо. За ведення реєстру виборців на місцевому рівні відповідає клерк графства чи муніципалітету, керівник виборчих процесів або Виборча Комісія. Зареєструватися для голосування можна такими способами: 1. Отримати реєстраційну форму від місцевої посадової особи, відповідальної за проведення виборів.

2. Від організованих суспільних груп (наприклад, Ліга жінок-виборців), які розповсюджують реєстраційні форми.

3. В Департаменті реєстрації транспортних засобів або управлінні прав водіїв.

4. В державних установах сприяння інвалідам.

137

5. У центрах добровільного набору в армію.

6. В публічних бібліотеках, на пошті, на біржах праці, у середньоосвітних школах та університетах. Законами штатів також визначається останній термін реєстрації. І знову ж таки в різних штатах він відрізняється. Наприклад: Штат Алабама Аляска Арізона Арканзас Каліфорнія Індіана Іллінойс Луїзіана Меріленд Нью-Гемпшир Округ Колумбія Північна Кароліна Північна Дакота Вісконсин Вайомінг Вашингтон

Останній термін реєстрації для усіх видів виборів За 10 днів до виборів За 30 днів до виборів За 29 днів до виборів За 30 днів до виборів За 29 днів до виборів За 29 днів до виборів За 27 днів до виборів За 24 дні до виборів О 9:00 п’ятого понеділка перед виборами За 10 днів до виборів або на виборчій дільниці в день виборів За 30 днів до виборів Реєстрація або поштовий штамп за 25 днів до виборів У штаті не існує реєстру виборців, голосують за списками виборців з минулих виборів, включення до цього списку можливе навіть у день виборів За 13 днів до виборів або в місцевому управлінні реєстрації за 1 день до виборів, або на виборчій дільниці у день виборів За 30 днів до виборів або на виборчій дільниці у день виборів За 8 днів до виборів (особиста реєстрація) і за 30 днів до виборів (реєстрація поштою)

За допомогою уніфікованої форми Національна Поштова Реєстраційна Форма виборці мають змогу зареєструватися з будь-якої географічної точки на території США. Традиційно виборці повинні були реєструватися для участі у виборах лише в державних установах, але всередині 1990-х років федеральний уряд спростив порядок реєстрації з метою збільшення явки. Законодавчо окремі засадничі положення, що регламентують збір, систематизацію і використання інформації, що надається у списках виборців, регулюються Законом про Реєстрацію Виборців (також відомий як Закон "Мотор виборців"), який був прийнятий у 1993 році і вступив у дію з 1995 року. Головною підставою для прийняття цього закону було те, що рівень участі виборців у волевиявленні постійно знижується, починаючи з 1950-х років. Щоб змінити цю ситуацію, парламентарі США вирішили внести зміни 138

до системи реєстрації виборців, яка стосувалася б усіх штатів, де діють реєстри виборців. Основних нововведень було чотири: 1. Запровадження обов’язкового надання послуги поштової реєстрації.

2. Запровадження видачі і прийому реєстраційних форм Управліннями реєстрації транспортних засобів, які видають водійські посвідчення.

3. Запровадження реєстрації через публічні заклади (школи, бібліотеки).

4. Запровадження чітких правил формування і поновлення списків виборців. Однак ці законодавчі заходи практично не змінили картини явки на вибори. У виборах 1996 року цей показник збільшився усього на майже два відсотки, тоді як у наступних виборах 1998 та 2000 року він знову знизився – до рекордних позначок. Поглянемо на статистику форм реєстрації в США у 19951996 роках: Відсоток Місце заповнення реєстраційних форм Управління транспортних засобів 33.10% Поштова реєстрація 29.74% Пункти у публічних закладах 6.28% Заклади для інвалідів 0.43% Пункти у Збройних Силах 0.18% Пункти, встановлені штатами 4.18% Інші форми 26.08% Отже, реформа виборчого законодавства у США у 1990-х рр. не досягла передбачуваного результату. Після цього були президентські вибори 2000 року, які виявили ще дві головні проблеми з децентралізованою системою виборів у США. Одна з них – традиційно-методологічна: існування системи виборчого коледжу, яку можна вважати історично-культурною ознакою країни, і за зміну якої виступає дуже мало політиків та офіційних осіб. Друга – проблема із різними технічними стандартами забезпечення виборів, яка може бути вирішена як за допомогою централізованого втручання, так і з розвитком інформаційних технологій, що забезпечують прозорість, ефективність і точність виборчого процесу. Канада Якщо системи ідентифікації та інформації про громадян в Канаді схожі на ті, що використовуються у США, то на противагу децентралізованій системі США у Канаді існує централізована система реєстрації виборців, яка називається Національний Реєстр Виборців. Це централізована база даних громадян країни, які мають право голосувати. Система була запроваджена 1997 року. до цього у країні діяла децентралізована модель списків виборців. Основні інформаційні категорії цієї системи: 1. Ім’я, прізвище.

2. Адреса.

139

3. Стать.

4. Дата народження.

5. Унікальний числовий ідентифікатор для кожного виборця для відстеження змін в записі виборця. Громадяни країни вирішують самі, чи надавати їм цю інформацію до Національного Реєстру Виборців. Реєстр ведеться Виборчою Комісією Канади. Створений у 1997 році, Національний реєстр виборців є постійно поновлюваною базою даних канадців, які мають право голосу на федеральних виборах і референдумах.

Інформація, зібрана у Реєстрі, використовується для формування попередніх списків виборців для федеральних виборів, довиборів і референдумів. Вона може використовуватися для формування списків виборців на виборах у провінціях, територіях, муніципалітетах, а також для виборів рад директорів шкіл, що підписали Угоду з Виборчою Комісією, якщо це не суперечить Закону про Вибори в Канаді та законодавству провінцій. До запровадження Національного Реєстру Виборців списки виборців до кожних федеральних виборів складалися за допомогою переписувачів, які щоразу змушені були ходити від оселі до оселі і записувати всіх, хто має право голосувати. На цю процедуру витрачалося багато коштів, вона була затяжною і неефективною. На сьогодні, завдяки запровадженню Реєстру в Канаді щорічно заощаджується близько 30 мільйонів доларів під час виборів. Обмін інформації з іншими схожими системами також дає економію коштів платників податків. Національний реєстр виборців містить записи з персональними даними приблизно 25 млн. канадців у віці від 18 років і старші, які мають право голосу. Інформація у Реєстрі щороку поновлюється приблизно на 14 відсотків. Станом на листопад 2014 року 92,4% усіх громадян, які мають право голосу, були включені до Реєстру, з них 84,0% мали актуальну адресу. Голова Виборчої Комісії Канади та очолювана ним агенція Канада-Вибори ставлять для себе завдання досягнути рівня актуальності Реєстру за цими параметрами відповідно 92 і 80 відсотків. Однак, це призводить до суспільної критики якості роботи агенції з актуалізації реєстру, що, нібито, ускладнює голосування та сприяє зниженню відсотка тих, хто голосував. Джерелами поновлення є як самі виборці, так і влада на місцях (у 140

провінціях, територіях та муніципалітетах). Крім того, додатковими джерелами поновлення інформації є Канадська Митна і Податкова Служба, Канадська Служба Громадянства та Імміграції, провінційні і територіальні реєстри водіїв транспортних засобів, органи статистики, а також управління адміністрування виборів у провінціях, котрі мають постійні списки виборців (наприклад, Британська Колумбія і Квебек) та інші канадські органи, установи та організації. На спеціально створеному веб-ресурсі виборці можуть зареєструватися он-лайн, оновити свої дані під час або між федеральними виборами. Зокрема, виборці можуть здійснити реєстрацію для участі у виборах у день виборів. У процентному відношенні щорічне поновлення відбувається таких категорій даних: Зміна

Адреса

% Кількість виборців у виборців Реєстрі

2 900 000

11

Особи, що досягли 18річного віку

400 000

2

Нові громадяни

100 000

0,4

Померлі

300 000

1

Джерела інформації Канадська Митна і Податкова Служба; провінційні і територіальні реєстри водіїв транспортних засобів; управління адміністрування виборів у провінціях Канадська Митна і Податкова Служба; провінційні і територіальні реєстри водіїв транспортних засобів; управління адміністрування виборів у провінціях Канадська Служба Громадянства та Імміграції Провінційні і територіальні статистичні реєстри; управління адміністрування виборів у провінціях

Канадська Митна і Податкова Служба у формі для сплати податків вміщує графу, в якій громадянин, котрий має право брати участь у виборах, може позначити, чи бажає він, щоб його персональна інформація була занесена до Національного Реєстру Виборців. Така ж графа існує і у формі Канадської Служби Громадянства та Імміграції для нових громадян Канади. У Канаді завдання організації виборів, зокрема ведення Національного Реєстру Виборців, покладено на Офіс Голови Виборчої Комісії Канади. Цей Офіс утворений у 1992 році і ширше відомий як «Вибори-Канада» - незалежна, безпартійна агенція, уповноважена забезпечувати організацію та проведення федеральних виборів та референдумів. Агенція підпорядковується безпосередньо парламенту, а її керівник призначається і працює на посаді до досягнення 65 років, а звільнити його можна лише більшістю голосів обох палат парламенту. Саме тому агенція повністю незалежна від уряду та всіх 141

політичних партій. Вибори-Канада надає більшості провінційних та територіальних виборчих агенцій (крім Ньюфаундленду, Лабрадору та Юкону) та деяким органам місцевої влади інформацію про виборців (ім’я, адресу, дату народження, стать та унікальний ідентифікаційний номер) з Національного реєстру виборців. Ці дані Реєстру використовуються тільки для виборів. Виборець може перевірити лише свої дані в Реєстрі після авторизації на спеціальному веб-порталі www.elections.ca/register. Він також має право звернутися до агенції «Вибори-Канада», щоб його вилучили із Реєстру, але за ним залишається право голосу, але в майбутньому такому виборцю доведеться реєструватися на кожні вибори окремо. Ще однією перевагою Реєстру є автоматична розсилка перед кожними виборами всім включеним у реєстр особам карт виборця, в яких вказується вся необхідна інформація про майбутнє голосування.

Голова виборчого офісу не пізніше ніж за 31 день до дня виборів має обов’язково передати попередні списки виборців в виборчі округи, а також опублікувати кількість виборців в Canada Gazette. Важливим питанням використання інформації, що зберігається у Національному Реєстрі Виборців, є питання непоширення інформації. Порушенню таємності персональних даних запобігають Закон про Вибори в Канаді та Закон про Приватну Інформацію. Інформація з Реєстру може використовуватися тільки для цілей, пов’язаних із організацією виборів. Будьяке інше використання є порушенням законодавства. Міністр Канади з питань приватності інформації уповноважений у будьякий момент перевірити те, як інформація у Реєстрі зберігається, поновлюється і використовується для того, щоб перешкодити будь-якому порушенню. Законодавством дозволяється надавати списки виборців, а також їх адреси проживання зареєстрованим політичним партіям, членам Парламенту та зареєстрованим кандидатам під час виборчої кампанії.

142

Великобританія Виборці повинні бути зареєстровані в реєстрі виборців для голосування на виборах і референдумах у Великобританії. Офіси Виборчого реєстру за допомогою місцевої влади зобов'язані формувати і вести точні списки виборців. Для того, щоб зареєструватись онлайн або для завантаження реєстраційної форми (яку згодом слід надіслати поштою) виборці повинні відвідати урядовий портал онлайн-послуг www.gov.uk/register-to-vote. Онлайнреєстрація займає не більше 5 хвилин, для цього необхідно відповісти на 13 питань, зокрема вказати свою дату народження та номер національного страхування, що запобігатиме ймовірним фальсифікаціям. На згаданому сайті онлайн можна не тільки зареєструватися у реєстрі виборців, а й онлайн внести зміни в свої персональні дані у разі їх зміни чи допущених неточностей.

Для реєстрації у голосуванні особа має досягти 16 років або більше (але не можна голосувати до досягнення 18 років) і постійно проживати у Великобританії. Крім цього, особа повинна бути громадянином Великобританії, Ірландії, Європейського Союзу або ж громадянином Співдружності, яка має дозвіл на перебування у Великобританії або не потребує такого дозволу. Особа, яка має право голосу, може зареєструватися будь-коли. Щоб зареєструватися, виборці повинні мати постійну адресу. Якщо ж виборець бажає зареєструватися у голосуванні, але не має постійного місця проживання, то він може зареєструватися, заповнивши заяву про місцеву прив’язку. Це дозволить виборцю зареєструватися за місцем, де він, частіше за все, проводить значну кількість свого часу. Виборці, які бажають зареєструватися, щоб проголосувати в Північній Ірландії, або оновити свої персональні дані, повинні відвідати сайт Виборчого 143

бюро Північної Ірландії для завантаження і заповнення іншої реєстраційної форми (відмінної від тієї, що використовується для реєстрації в Англії, Шотландії, Уельсі), яку необхідно надіслати поштою у місцеве виборче бюро. Такі виборці не можуть зареєструватися онлайн. Реєстрація у Сполученому Королівстві була введена на всіх виборчих округах відповідно до Закону про реформу 1832, який набув чинності на виборах того ж року. З 1832 року голосувати можуть тільки ті особи, які зареєструвалися для участі у голосуванні, а уряд постійно проводить безпартійні кампанії з активізації участі у виборах. Індивідуальна реєстрація виборців (IER) була введена урядом Великобританії згідно із Законом щодо виборчої реєстрації та адміністрування 2013 року, почала застосовуватися в Англії та Уельсі з 10 червня 2014 року та в Шотландії з 19 вересня 2014 року, хоча її введення очікувалось ще у січні 2012 року відповідно до Закону про політичні партії і вибори 2009 року. Цьому передувало проведення експерименту в Північній Ірландії, де використали особисті ідентифікатори (номери національного страхування та підписи), тим самим зменшивши кількість зареєстрованих виборців приблизно на десять тисяч чоловік, що засвідчило видалення фіктивних виборців з реєстру виборців.

Індивідуальна система реєстрації замінює попередні виборчі механізми (зокрема, перепис виборців, який проходив двічі на рік та часто залишав без права голосу тих, хто змінив свою адресу на іншу в проміжку між переписами), коли одна особа ("глава сім'ї") в кожному домогосподарстві реєструвала усіх, хто має право голосу, натомість встановлюючи вимогу до кожного виборця зареєструватися в індивідуальному порядку. Для реєстрації за новою системою кожен повинен зареєструвати себе індивідуально, заповнивши бланк або онлайн-форму. Особи, що живуть в Англії, Шотландії та Уельсі також зможуть зареєструватися на сайті вперше. Відтепер усі виборці стали відповідальні за 144

свою реєстрацію, в тому числі за власний вибір щодо включення чи невключення своїх даних у «відкритий» (редагований) реєстр виборців. Реєстрація є обов'язковою відповідно до розділу №23 Положення № 341 про народне представництво (Англія й Уельс), прийнятого в 2001 році. Порушники притягуються до відповідальності за спрощеною процедурою і сплачують максимальний штраф у розмірі £ 1000 (втім, ця санкція рідко застосовується). Згідно з цим Положенням співробітник бюро реєстру виборців має право запитувати інформацію, необхідну для підтримки реєстру виборців. Будь-яка особа, яка не надає таку інформацію, несе відповідальність за сукупністю статей у вигляді штрафу. Особа може зареєструватися анонімно, якщо її безпека (або безпека когось із її родини) потрапить під загрозу у разі, якщо її ім’я та адреса з'являться в реєстрі виборців. В таких випадках особа має пред’явити доказ судового рішення або довідку від уповноваженої особи. Додаткову інформацію про реєстрацію у голосуванні можна отримати за адресою www.aboutmyvote.co.uk.

Реєстр виборців, за законодавством Великобританії, є публічним. Він доступний для ознайомлення громадянам та членам політичних партій, котрі можуть перевірити інформацію та переконатись в тому, що всі, хто має право обирати, включені до реєстру, а ті, хто не має права голосу, не включені. Це є важливою гарантією протидії потенційним зловживанням. Якщо хтось розпочав реєстрацію, але не завершив її, то місцеве бюро реєстру виборців може оштрафувати цю особу на 80 фунтів. Винятком може бути ситуація, коли особа має вагомі причини непродовження своєї реєстрації, наприклад, перебування у лікарні. Існує можливість реєстрації за двома адресами одночасно (але проголосувати можна лише за однією). Наприклад, якщо особа навчається і тимчасово проживає за однією адресою, а постійно проживає за іншою, то в такому випадку вона може зареєструватись за обома. Особа має оформити 2 145

окремі заявки на реєстрацію, а місцеве бюро реєстру виборців надасть відповідь, чи може ця особа реєструватись за декількома адресами. Місцеве бюро реєстру виборців надає інформацію, де саме можна ознайомитись з поточним відкритим реєстром виборців (зазвичай він доступний в бібліотеках). Реєстр виборців містить інформацію про кожного, хто зареєстрований в певній місцевості. Дослідити місцеву та сімейну історію можливо, скориставшись послугами Національного архіву чи Британської бібліотеки, яка містить повний фонд реєстрів виборців з 1947 року. Більш старі реєстри в основному знаходяться в місцевих архівах. Доступ до реєстру виборців підлягає обмеженню протягом 10 років після його публікації відповідно до законодавства про представництво і захист персональних даних. База даних реєстрів виборців, насамперед, використовуються для історичних і генеалогічних досліджень, а не для відстеження інформації про живих людей. Реєстри виборців адмініструються місцевими бюро реєстру виборців, які, використовуючи інформацію, отриману від громадськості, здійснюють ведення двох реєстрів виборців - повний реєстр виборців та «відкритий» (редагований) реєстр виборців. Імена та адреси кожного виборця знаходяться в повній версії реєстру виборців. Повна версія реєстру використовується тільки для: - виборів та референдумів; - попередження та розслідування злочинів; - перевірки заявок по кредитах. Дані повного реєстру виборців можуть використовувати: - працівники, які залученні до організації виборів, політичні партії та кандидати, які використовують реєстр у виборчих цілях; - місцеві ради та Британська Бібліотека мають копії реєстру, які кожен під наглядом може переглянути. Копію реєстру також має Виборча Комісія, Гранична Комісія (яка встановлює межі виборчих округів для більшості виборів) та Бюро Національної статистики; - місцеві ради, поліція та служби безпеки можуть використовувати реєстр для забезпечення правопорядку та попередження злочинів; - при обранні присяжних суддів; - урядові департаменти можуть придбати реєстр у місцевого бюро реєстру виборців і використовувати його для попередження і розслідування злочинів. Вони також можуть використовувати його для спеціальної перевірки своїх працівників, а також претендентів на робочі місця; - агентства кредитної інформації мають право купити реєстр виборців. Вони допомагають іншим організаціям провіряти імена та адреси людей, які звертаються за кредитом. Вони також використовують його для виконання перевірки документів, виявлення та запобігання спроб відмивання грошей.

146

Передбачена кримінальна відповідальність для фізичних та юридичних осіб, які надають або використовують повний реєстр виборців для інших цілей. Відкритий реєстр – це витяг з повного реєстру, який не використовується для виборів. Його може купити будь-яка особа, компанія, організація. Наприклад, відкритий реєстр використовується бізнесом чи благодійними організаціями для уточнення імен та адрес. Виборець при реєстрації або після неї може виявити бажання, щоб його дані були вилучені з «відкритої» версії реєстру. Для цього виборець має звернутися до свого місцевого бюро реєстру виборців. Вилучення даних з «відкритої» версії реєстру виборців не впливає на право голосу особи. «Відкритий» та повний реєстри виборців містять однакові відомості про особу: ім’я, прізвище, адреса, номер виборця і код, який вказує, на яких виборах виборець може голосувати (наприклад, громадянин ЄС може голосувати тільки на місцевих виборах, а не на загальних до Парламенту Великобританії). У Великобританії існує можливість голосувати анонімно, якщо особа хвилюється за свою безпеку і в неї є на це вагомі причини. В такому випадку персональна інформація про цю особу не з’явиться в жодному із реєстрів виборців. Також у Великобританії практикується голосування за довіреністю (так зване проксі-голосування). Голосування за довіреністю означає голосування за когось від його імені. Таке голосування можливо оформити на: одні вибори; певний період; постійній основі. Особа може звернутися за оформленням голосування за довіреністю у випадку, якщо: вона буде за кордоном у день виборів; вона має проблеми зі здоров’ям чи інвалідність; вона не в змозі голосувати через роботу в день виборів або військову службу. Картка виборця висилається кожному зареєстрованому виборцю незадовго до будь-яких виборів. Її не потрібно представляти на виборчій дільниці, оскільки ця картка служить лише для нагадування людям особистих даних, які вони вказали у реєстрі виборців. У Великобританії не ведеться окремого реєстру громадян. Як і у Сполучених Штатах, особа має повідомити місцевій адміністрації про зміну своєї адреси, щоб рахунки на сплату місцевих податків надсилалися за останньою адресою такої особи. Як і у випадку із податковим відомством США, центральна урядова агенція, Департамент внутрішніх податків може з’ясувати адресу особи на основі даних останньої податкової декларації. Однак ця інформація надається винятково для внутрішнього користування – вона не передається централізовано органам влади Великобританії. Державний/приватний роботодавець відповідає за надання адрес своїх найманих працівників до Департаменту праці та пенсійного забезпечення з метою оподаткування та нарахування пенсій. Знову ж таки, ця інформація призначена виключно для внутрішнього користування.

147

Ірландія Для того щоб мати можливість брати участь у виборах або референдумі, особа має бути включена до реєстру виборців за місцем проживання. Органи, відповідальні за реєстрацію (адміністрація міста та графства), за законом зобов'язані готувати і публікувати реєстр виборців щороку. Реєстр набирає чинності 15 лютого і діє для всіх виборів і референдумів, що проходять протягом наступних 12 місяців. Бланк заяви для включення даних у список виборців можна отримати в місцевих органах влади, на пошті або в публічній бібліотеці. Виборець також може отримати бланк відповідної заяви, а також перевірити своє включення і персональні дані в реєстрі виборців на веб-сайті www.checktheregister.ie. Заяву про включення до реєстру виборців необхідно подати до 25 листопада.

З 2004 року місцева влада Ірландії зобов'язана публікувати дві версії реєстру - повну і скорочену. Повна версія включає всіх осіб, які мають право голосу, і може використовуватися тільки при проведенні виборів або в інших передбачених законом випадках. Скорочена версія містить імена та адреси осіб, інформація про яких може використовуватися в інших цілях, наприклад, для прямого маркетингу комерційними та іншими організаціями. Для включення до реєстру особа має відповідати таким умовам: 1) вікове обмеження - особа повинна досягти 18-річного віку до моменту набрання чинності списку виборців (15 лютого). Кожна особа, яка постійно проживає на території Ірландії та досягла 18 років, має право бути внесеним до реєстру.

2) наявність відповідного громадянства: кожна особа, яка постійно проживає на території Ірландії, має право бути внесеною до реєстру, однак місцевій владі необхідно подати інформацію про її громадянство, оскільки органи влади визначають, в яких виборах ця особа може брати участь. Громадянство встановлюється до 1 вересня року, що передує набуттю чинності щорічним реєстром виборців.

148

Право голосу на відповідних виборах в Ірландії мають такі особи: • громадяни Ірландії мають право голосу на будь-яких виборах і референдумах; • громадяни Великобританії мають право голосу на виборах в нижню палату парламенту (Dail), на виборах до органів влади ЄС та виборах до місцевих органів влади; • громадяни інших країн ЄС мають право голосу на виборах до органів влади ЄС і виборах до місцевих органів влади; • особи, які не мають громадянства країн ЄС, мають право голосу тільки на виборах до місцевих органів влади.

3) тривалість проживання: щоб бути включеним до реєстру, особа повинна станом на 1 вересня року, що передує набуттю чинності реєстром, постійно проживати за вказаною адресою. Внесення до реєстру можливе лише за однією адресою. Якщо у особи кілька адрес (наприклад, при проживанні в коледжі далеко від дому), особі необхідно проінформувати органи, відповідальні за реєстрацію, про те, за якою адресою вона хоче бути включеною до реєстру. Особи, що залишають своє постійне місце проживання і мають намір повернутися протягом 18 місяців, зберігають право на реєстрацію за вказаною адресою при дотриманні умови, що особа може бути одночасно внесена до реєстру не більш ніж за однією адресою. Особи, тимчасово відсутні за місцем постійного проживання, наприклад, що знаходяться на відпочинку, лікуванні або роботі, вносяться до реєстру за місцем постійного проживання. Гості та інші особи, які тимчасово перебувають на території, до реєстру не вносяться. Співробітники органів реєстрації обходять всі будинки і квартири, а також проводять інші дослідження населення з метою підготовки попереднього реєстру, який набуде чинності 15 лютого наступного року. У багатьох випадках це включає видачу форм реєстрації (RFA) для заповнення всім особам, що проживають за певною адресою. При складанні реєстру може знадобитися пред'явлення документів, що підтверджують право голосу, наприклад, свідоцтва про народження або документа про натуралізацію для підтвердження громадянства. Попередній реєстр публікується 1 листопада, і в рамках щорічної кампанії з інформування населення ця інформація повинна бути представлена для ознайомлення в поштових відділеннях, публічних бібліотеках, поліцейських відділках, судах та інших адміністративних установах до 25 листопада, щоб кожен міг перевірити правильність своєї реєстрації. Про всі виявлені помилки у своїх даних чи своє невключення в чорновій версії особі необхідно негайно повідомити місцеві органи влади. Заяви щодо внесення до списку або видалення з нього розглядаються реєстратором графства, уповноваженим співробітником судових органів. Рішення приймається у відкритому суді і всі бажаючі можуть бути присутні й давати свідчення. Зацікавлені особи повинні бути проінформовані про 149

прийняте рішення. Це рішення може бути оскаржене в окружному суді. Опрацювання заяв відбувається в період з 25 листопада по 23 грудня щороку. Включення особи в попередній реєстр не означає, що ця особа має право голосу на певних виборах або референдумах, які можуть проводитися до набуття 15 лютого реєстром чинності. Відразу після включення особи в попередній реєстр вона ще не може голосувати. Особам, які мають право голосу, необхідно подати заяву про включення до поточного реєстру (який чинний до 15 лютого наступного року), якщо вони хочуть проголосувати на виборах або референдумі, що відбудуться до 15 лютого.

Під час створення попереднього реєстру формується також скорочена версія реєстру, яка містить імена та адреси осіб, інформація про яких може бути використана в інших цілях (не для виборів), що передбачені законом, наприклад, для прямого маркетингу, проведеного комерційною або іншою організацією. Якщо особа не хоче, щоб інформація про неї була включена в скорочену версію реєстру, вона має поставити позначку у графі "opt out" форми RFA (для включення в Реєстр). Допускається заповнення такої форми за інших членів сім'ї. Остаточна версія реєстру публікується 1 лютого, набуває чинності 15 лютого і діє протягом року. Список осіб, які голосують поштою, є частиною загального реєстру виборців. Заяву про включення в даний список необхідно заповнити та надіслати до 25 листопада. Для голосування поштою можуть бути зареєстровані такі категорії осіб: - особи, які служать у Силах оборони Ірландії на постійній основі й проживають у службовому житлі, можуть бути зареєстровані або за місцем служби, або за своєю домашньою адресою; - співробітники дипломатичних служб Ірландії, які знаходяться за кордоном, і їх дружини (цивільні партнери) реєструються за своєю домашньою адресою в Ірландії.

150

Також можуть подати заяву на реєстрацію для голосування поштою такі категорії осіб: - члени Garda Siochana (працівники поліції); - особи, які проживають вдома та позбавлені можливості відвідування дільниці для голосування у зв'язку з хворобою або обмеженими фізичними можливостями; - особи, вид діяльності яких може стати причиною їх відсутності на дільницях для голосування за місцем проживання, наприклад, зареєстровані за домашньою адресою студенти, які проживають за місцем навчання на території Ірландії; - особи, позбавлені можливості відвідування дільниці для голосування у зв'язку з перебуванням у місцях позбавлення волі за рішенням суду; - деякі співробітники виборчої комісії, які працюватимуть на виборчій дільниці поза межами виборчого округу, в межах якого вони проживають. Особа, внесена до списку тих, які голосують поштою, може голосувати лише поштою і не має право голосувати на виборчій дільниці. Також окрему частину реєстру виборців складає особливий список, куди внесені особи, які через хворобу або інвалідність знаходяться в лікарнях, будинках престарілих тощо й бажають голосувати за місцем перебування. Для внесення в особливий список виборець повинен пред'явити документи, що підтверджують імовірність того, що його захворювання триватиме протягом періоду дії реєстру і перешкодить йому відвідати дільницю для голосування. Заяви на внесення в особливий список виборців мають бути подані до 25 листопада, і у разі, якщо заява подається вперше, до неї має бути додана медична довідка. Виборці, внесені в особливий список, голосують у лікарні, будинку престарілих тощо за місцем свого перебування, бюлетені для голосування доставляються їм співробітником виборчої комісії у супроводі співробітника поліції. Якщо особа, не включена в діючий реєстр виборців, вважає, що вона має право на реєстрацію в ньому, то вона може подати заяву на включення себе в доповнення до поточного реєстру, що публікується перед днем голосування на кожних виборах або референдумі. Для того щоб бути внесеним у доповнення до поточного реєстру виборців, особа повинна: 1) досягти 18 років не пізніше дня виборів; 2) постійно проживати за адресою реєстрації; 3) не бути внесеним до реєстру виборців за іншою адресою. Як і у випадку з реєстром виборців, громадянство визначає право голосу на виборах і референдумах для осіб, включених у доповнення до реєстру виборців (поточний реєстр). Заява про включення у доповнення до реєстру має бути підписана заявником у присутності офіцера поліції з поліцейського відділку, що обслуговує територію, на якій проживає заявник. Перед складанням заяви особа повинна надати офіцерові документи, що підтверджують його особу. Поліція може вимагати посвідчення з фото або інше посвідчення особи. Якщо 151

заявник підтверджує в письмовій формі, що він не може подати заяви за допомогою вищевказаної процедури, форма може бути підписана заявником у присутності представника органу реєстрації, якому заявник повинен підтвердити свою особу. Якщо жоден з варіантів неможливий через хворобу або обмеження фізичних можливостей, до заповненої заявником форми заяви має додаватися медична довідка. Заяви на включення у доповнення до поточного реєстру повинні бути отримані органами, відповідальними за створення реєстру, не менш ніж за 15 днів (крім неділь, Страсної п'ятниці та офіційних свят) до дня голосування для розгляду можливості участі осіб у цих виборах або референдумі. Хоча більшість заяв зазвичай надходить під час передвиборної кампанії, виборець може подати заяву в будь-який момент після досягнення ним умов, які дають йому право бути внесеним до списків виборців. Особи, внесені у доповнення до поточного реєстру, мають право голосувати на виборах і референдумах, що проводяться в період дії реєстру. Виборці, які мають право бути в списках осіб, які голосують поштою, або в особливому списку, але не внесені до них, можуть подати заяву на включення у доповнення до відповідного списку, що публікується перед кожними виборами і референдумами. Період прийому заяв на внесення до доповнення до списку закінчується через 2 дні після дати розпуску парламенту (Dail) у разі загальних виборів або через 2 дні після виходу розпорядження про день проведення виборів у разі додаткових виборів до парламенту. У разі виборів президента, виборів до органів влади ЄС, виборів до місцевих органів влади або референдумів заяви повинні бути отримані органами, відповідальними за створення реєстру, не менш ніж за 22 дні (крім неділь, Страсної п'ятниці та офіційних свят) до дня голосування для розгляду можливості участі осіб у цих виборах або референдумі. Проте у випадку звичайного внесення у доповнення до реєстру заява на внесення до списку осіб, які голосують поштою, або в особливий список виборців може бути подана в будь-який момент після досягнення виборцем умов, які дають йому право бути внесеним до цих списків. З 2002 року особа, внесена до реєстру виборців, при переїзді з одного виборчого округу в інший або в межах одного округу (зміну місця голосування), має право подати заяву на внесення у доповнення до реєстру за новою адресою за умови, якщо вона дала згоду на видалення своїх даних з реєстру за попереднім місцем проживання. Для того щоб бути внесеним у доповнення до списку після зміни адреси, особа повинна: 1) вже бути внесено до реєстру за попереднім місцем проживання та 2) постійно проживати в окрузі, де вона хоче бути внесеною до реєстру. Будь-хто має право переглядати реєстр, попередню або скорочену версії реєстру в робочий час установ адміністрації графства, публічних бібліотек, поштових відділень та відділень поліції, в яких реєстр надається для ознайомлення. Копія реєстру або витяги з нього можуть бути придбані в 152

органах, відповідальних за його складання, за ціною 63 цента за перші 100 імен і 13 центів за кожні наступні 100 імен. Копії реєстру безкоштовно надаються обраним представникам громадськості та кандидатам на виборах. Оскільки з 1 листопада 2004 року виходять повна і скорочена версії реєстру, законом заборонено використання інформації, отриманої з повного реєстру, в інших цілях, крім проведення виборів, або інших випадків, обумовлених законом. Детальніша інформація на офіційних сайтах Міністерства навколишнього середовища, громад і місцевого самоврядування Ірландії (www.environ.ie); Реєстру виборців Ірландії на сайті онлайн-перевірки персональних даних виборців у Реєстрі (www.checktheregister.ie). Австралія Виборча комісія Австралії управляє Австралійським федеральним реєстром виборців. Кожний штат має свою власну виборчу комісію або відділення, але виборці повинні тільки зареєструватися на сайті Виборчої комісії Австралії, яка надає реєстраційні дані у відповідні комісії штатів. Особа в Австралії має право голосу, якщо вона є громадянином Австралії або громадянином Великої Британії; на дату виборів досягне 18 років або старше; живе за своєю адресою реєстрації, принаймні, один місяць. Якщо людина має 16 або 17 років, вона вже може зареєструватись, але набуде право голосу, коли їй виповниться 18 років.

Реєстрація виборців є обов'язковою для всіх громадян віком 18 років або старше. Для реєстрації людина має 8 тижнів після досягнення нею 18 років, але може реєструватись в будь-який час без стягнення штрафу за відмову від реєстрації. Аналогічним чином, якщо людина змінює адресу, а також змінюється і місце голосування (виборчий округ), людина законодавчо 153

зобов'язана повідомити про ці зміни виборчій комісії протягом 8 тижнів. В Австралії дані про продаж будинків і квартир знаходяться в суспільному домені. Виборча комісія контролює ці повідомлення та посилає нагадування (і форми) за новими адресами виборців у разі, якщо вони змінили виборчий округ. Це значно полегшує дотримання закону. Періодично виборча комісія проводить кампанії від «дверей до дверей», а також поштові кампанії, щоб перевірити, чи всі особи, які мають право голосу, знаходяться на обліку в правильному виборчому окрузі. Одна реєстрація охоплює реєстрацію виборців на федеральному рівні, рівні штату, території та місцевому рівні. Всі громадяни Австралії, які мають право голосу, обов’язково мають зареєструватися та голосувати на федеральних виборах, додаткових виборах і референдумах. В Австралії є правопорушенням відмова від голосування (або, принаймні, відвідування виборчої дільниці та видалення свого імені з реєстру виборців), що на будь-яких федеральних або регіональних виборах карається символічним штрафом. Сума штрафу коливається залежно від рівня виборів та штату: на федеральних виборах та виборах в різних штатах розміри штрафів відрізняються (штраф за неучасть у голосуванні в даний час становить $20,00 в штаті Вікторія, аналогічно на федеральних виборах, причому його розмір індексується на початку кожного фінансового року). Зазвичай людям надсилаються попередження, коли виявляється, що вони не голосували, з вимогою пояснити причину своєї неучасті у голосуванні. Прийнятними причинами неучасті у голосуванні можуть бути: перебування в невідкладному відділенні лікарні, хвороба (потрібне підтвердження), перебування поза країною в день виборів, релігійні заперечення, перебування в ув'язненні і т.д. «Я забув» не вважається прийнятною причиною і тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу. Розділ 245 Закону про вибори передбачає, якщо виборцю буде задане питання про "справжню причину" неучасті у голосуванні і він відповість, що не зробив цього, бо це було проти його релігії, то така відповідь має розглядатися як остаточна і надалі не потребує вжиття інших заходів. Якщо протягом зазначеного у попередженні періоду часу людина не відповідає на цього листа, не може надати вагомих підстав свого пропуску голосування і не оплачує $ 20 штрафу, то така справа може бути передана до суду. Якщо справа розглядається в суді і людину визнають винною, вона може бути оштрафована на суму до $ 170 плюс судові витрати, а також вона може отримати судимість. Традиційно виборці не можуть зареєструватися протягом трьох тижнів до дня виборів, але в 2004 році уряд Говарда прийняв закон, який забороняв реєстрацію після 8 години вечора в той день, коли виданий наказ про призначення виборів (це може бути через 10 днів після оголошення виборів). Цей закон був оскаржений окремими австралійцями, які стверджували про незабезпечення прав виборців, які голосуватимуть вперше або тих, хто забув перереєструватися. Цей закон був скасований незадовго до федеральних 154

виборів 2010 р., коли правозахисна група GetUp! виграла суд у Вищому суді, довівши, що такі зміни у законодавстві є неконституційними. Відповідно до Акту Співдружності від 1918 р. реєстр виборців, який включає, зокрема, імена та адреси, використовується для таких цілей: - знаходиться в публічному доступі в будь-якому офісі Австралійської виборчої комісії для здійснення громадського контролю за якістю реєстру виборців; - може бути наданий членам парламенту, політичним партіям, затвердженим медичним дослідникам; - використовується для підтримання реєстрів виборців Австралії, її штатів та територій. З липня 2004 року реєстр виборців не продається. З версіями реєстру виборців до 2004 року можна ознайомитись в бібліотеках штатів та територій, а також в Національній бібліотеці Австралії. Штраф за використання старої або поточної версії реєстру виборців в комерційних цілях становить $170 000. Будь-яка особа може ознайомитись з реєстром виборців для: - перевірки своїх даних; - оскарження реєстрації іншої особи. Особа, яка ознайомлюється з реєстром виборців, не має права копіювати, записувати чи фотографувати будь-яку інформацію з нього за допомогою будьяких електронних засобів.

Виборець може зареєструватися на веб-сайті www.aec.gov.au - це можна зробити швидко і легко. Також можна отримати реєстраційний бланк в будьякому відділенні виборчої комісії, відділенні або пункті обслуговування 155

австралійської поштової служби, у приймальні Австралійського податкового управління, а також у центрах обслуговування Centrelink або Medicare. Після реєстрації Австралійська Виборча Комісія внесе ім'я та прізвище особи в списки виборців і надішле цій особі підтвердження її реєстраційних даних. Виборець може перевірити свою інформацію в реєстрі онлайн, але для цього він має вводити свої дані точно так, як вони записані в реєстрі. Також онлайн він може змінити свою адресу, ім’я, прізвище, перевірити своє включення в реєстр, знайти свою виборчу дільницю, центр дострокового голосування або центр для голосування для мешканців інших штатів. Для підтвердження своєї особи під час реєстрації можна використовувати свої водійські права, номер паспорта або ж підтвердити особу певної людини може інший виборець, дані якого вже є у реєстрі виборців. Відповідно до секції 90А Акту Співдружності від 1918 р. право доступу до виборчого реєстру є обов’язковим для проведення вільних та чесних виборів, бо це дозволяє учасникам перевірити відкритість та підзвітність виборчого процесу. Австралійська Виборча Комісія також захищає персональні дані виборців в реєстрі виборців від нецільового використання відповідно до положень Акту про особисту інформацію від 1988 р. Особа, яка реєструє нову політичну партію чи висувається незалежним кандидатом на виборах, може відвідати офіс Австралійської Виборчої Комісії для уточнення деталей реєстрації своїх прихильників або ознайомитись з реєстром онлайн . В Австралії особа має можливість проголосувати поштою, але лише якщо вона: - зареєстрована за виборчою дільницею, яка знаходиться на відстані більш ніж 20 км від адреси проживання; - є пацієнтом в лікарні або будинку престарілих і не має змоги приїхати на виборчу дільницю; - не може приїхати на виборчу дільницю через інвалідність; - доглядає за тяжкохворими або немічними людьми; - відбуває покарання строком менше 3 років; - зареєстрована як «мовчазний» виборець (той, що не включений до реєстру виборців за своїм бажанням); - не може бути присутньою на виборчій дільниці через релігійні переконання; - не в змозі написати своє ім'я через фізичну недієздатність; - зареєстрована як закордонний виборець; - є членом оборонних сил або цивільного захисту, які працюють за межами Австралії; - є офіцером Австралійської федеральної поліцейської служби чи співробітником, який працює за межами Австралії.

156

Після реєстрації в якості загального поштового виборця виборець автоматично отримає свій бюлетень поштою зразу після того, як вибори будуть оголошені. Особі не потрібно повторно звертатись за внесенням своїх даних до реєстру для майбутніх виборів. В Австралії право голосувати на виборах є одним із привілеїв громадянина демократичної держави: ви маєте можливість висловлювати свою думку про те, хто буде представляти вас в органах влади на федеральному рівні, на рівні штату / території та в органах місцевого самоврядування. Громадяни Австралії також голосують на референдумах, в ході яких вони можуть висловитися за чи проти пропонованих поправок до Конституції Австралії. Поправки до Конституції можуть вноситися тільки таким способом. При зміні адреси, імені або прізвища виборцю необхідно оновити реєстраційні дані веб-сайті www.aec.gov.au. Якщо він цього не зробить, то його дані можуть бути видалені зі списків виборців, і він можете втратити можливість проголосувати на майбутніх виборах. Якщо виборець їде за кордон працювати або жити, то йому необхідно повідомити про це Австралійську Виборчу Комісію. Якщо він цього не зробить, то його ім'я та прізвище можуть бути видалені з списків виборців. Федеральні вибори, вибори в штатах / територіях і вибори до органів місцевого самоврядування проводяться в різний час, і тому особам необхідно постійно бути зареєстрованими як виборці і своєчасно оновлювати свої реєстраційні дані, щоб мати можливість проголосувати. Федеральні вибори проводяться не рідше одного разу в три роки, причому день виборів завжди призначається на суботу. Час і місце голосування виборців будуть залежати від того, де вони будуть перебувати в день виборів. Якщо виборець буде у від'їзді або якщо він не зможе прийти на виборчу дільницю у день виборів, то цей виборець може проголосувати достроково особисто або поштою. Центри дострокового голосування працюють протягом декількох тижнів до дня виборів. Для того щоб проголосувати поштою, виборцю необхідно спочатку подати заяву про дострокове голосування. Бланк заяви можна заповнити онлайн або отримати в будь-якому відділенні Австралійської поштової служби або Австралійської Виборчої Комісії, яка надішле комплект для голосування поштою після завершення висування кандидатів на вибори. У день виборів виборці в Австралії можуть проголосувати на будь-якій виборчій ділянці у своєму штаті або території. Якщо виборець знаходиться в іншому штаті або території в день виборів і при цьому не проголосував достроково, то йому необхідно буде проголосувати в одному з центрів голосування для мешканців інших штатів і територій. Нова Зеландія Реєстрація виборців використовується в Новій Зеландії з кінця XIX століття. Окремі списки виборців доступні в публічних бібліотеках для генеалогічних досліджень. Традиційно маорі як корінний народ мають окрему 157

виборчу реєстрацію; виборчі списки для маорі були введені в 1948 році. У 1975 році виборцям маорі дозволили обирати або зареєструватися в окремих списках виборців маорі, або у «загальних» списках виборців Нової Зеландії. На сайті Виборчої комісії Нової Зеландії вказано, що новозеландцям пощастило жити в демократичній країні, що кожен з них може впливати на збереження цієї демократії шляхом реєстрації в реєстрі виборців і голосування. Відповідно до законодавства Нової Зеландії особа може зареєструватися, якщо вона: - досягла 18-річного віку; - проживала протягом 1-го року в Новій Зеландії або більше в будь-який період свого життя; - є громадянином Нової Зеландії чи має право на постійне проживання; - не є дискваліфікованою.

Дискваліфікація може настати, якщо особа є громадянином Нової Зеландії, але проживає за межами своєї країни і не була в Новій Зеландії більше ніж 3 роки або якщо в особи є право на постійне проживання в Новій Зеландії, але вона проживає за межами цієї країни і не була в Новій Зеландії протягом останніх 12 місяців. Тільки ті виборці, які зареєстровані в реєстрі виборців, мають право голосувати на виборах та референдумах. Закон Нової Зеландії вимагає від своїх громадян реєструватися в реєстрі виборців і заповнювати всю персональну інформацію про себе в реєстраційній формі. Якщо особа не зареєструвалась і її вина була доведена вперше, то в такому разі вона має сплатити $100, а якщо це сталося вдруге - $200. Зареєструватись, перевірити свою реєстрацію або оновити свої дані легко. Це можливо зробити онлайн на сайті Новозеландської виборчої комісії www.elections.org.nz або надіславши заповнену форму на її поштову адресу. Саму форму можна завантажити онлайн, взяти у найближчому поштовому відділенні, замовити по телефону або через SMS-повідомлення. Якщо є загроза життю людини через включення її даних в реєстр 158

виборців, її персональна інформація може зберігатись в Неопублікованому реєстрі (в такому випадку ця людина має надати своє повне ім’я, адресу, дату народження, контактний телефон і докази згаданих обставин). Неопублікований реєстр є конфіденційним і доступ до нього мають лише працівники бюро реєстру виборців. Виборці мають реєструватись за тією адресою, яку вони вважають своєю домівкою. Наприклад, якщо особа навчається або працює цілий тиждень в одному місці, а на вихідних перебуває в іншому, то в такому випадку ця особа сама має право обирати, де їй краще голосувати. Якщо людина не може сама заповнити реєстраційну форму про включення себе до реєстру виборців, вона може попросити, щоб їй хтось допоміг або заповнив реєстраційну форму від її імені. В день виборів виборець може також прийти з людиною, яка йому допомагатиме. Вона може стояти за екраном для голосування разом з виборцем і може читати інформацію з виборчих бюлетенів. Людина, яка допомагає, може навіть ставити відмітки в виборчих бюлетенях, якщо виборець її про це попросив. Але голосування все ж залишається таємницею і виборець не повинен говорити за кого він голосував, якщо він цього не хоче. Коли новозеландець заповнює форму для включення в реєстр виборців, то в нього запитується велика кількість персональної інформації, зокрема: - повне ім’я; - дата народження; - чи має бажання в майбутньому оновляти інформації в реєстрі онлайн; - домашня адреса; - поштова адреса (якщо адреса відрізняється від домашньої адреси, для підтвердження реєстрації потрібна адреса для листування); - рід заняття; - чи людина відноситься до маорі; - номер телефона; - електронна адреса; - карта-схема (якщо людина проживає за безномерною адресою, картасхема (Sketch карта) може показати, до якої саме виборчої дільниці буде найближче виборцю); - чи змінювалась нещодавно адреса виборця (якщо виборець проживає за своєю теперішньою адресою менше ніж 1 місяць, його просять це вказати в реєстраційній формі); - чи є заокеанським виборцем (виборець має вказати так чи ні, коли саме він проживав на території Нової Зеландії та за якою адресою (перед тим, як виїхати за межі Нової Зеландії); У відкритому реєстрі виборців міститься така інформація про особу: 1) ім’я, прізвище; 2) домашня адреса; 159

3) рід заняття. Виборча комісія Нової Зеландії повинна відповідно до Закону надавати органам місцевого самоврядування списки виборців для того, щоб вони доповнили або оновили свої реєстри виборців. Також реєстри виборців використовуються для випадкового вибору кандидатів у присяжні засідателі. Політичні партії, кандидати і затверджені наукові дослідники, дослідники у сфері охорони здоров’я також уповноважені отримати інформацію з реєстрів виборців. Однак, дата народження виборця є конфіденційною і ніколи не розкривається. Південно-Африканська Республіка (ПАР) Для того щоб людина проголосувала, вона повинна зареєструватись як виборець. Як тільки проходить реєстрація, її дані з'являться в реєстрі виборців, який містить понад 20 мільйонів імен. Реєстр виборців допомагає в плануванні виборів та виявленні фактів шахрайства, бо в реєстрі чітко сказано, скільки виборців очікується в кожному виборчому окрузі. Якщо людина нікуди не переїжджає (в межах ПАР) або межі її виборчого округу не змінюються, вона має реєструватись лише один раз в житті.

Виборець повинен оновити свої реєстраційні дані у випадку, коли: - змінилась його адреса; - змінився ID номер (наприклад, новий ідентифікаційний номер у зв'язку зі зміною дати народження). З реєстру виборців видаляються дані про людей лише у разі їх смерті. Хоча всі виборці реєструються в одному Загальному Національному Реєстрі Виборців, кожна виборча дільниця отримує тільки частину із національного реєстру виборців з даними виборців лише для цього конкретного виборчого округу. Дані про виборців з однієї частини реєстру не будуть відображатися в будь-якій іншій частині реєстру ніде в країні.

160

Щоб зареєструватись, людина має: - бути громадянином ПАР; - у віці принаймні 16 років (але голосувати може тільки з 18 років); - мати при собі зелену ID книгу зі заштрихованим кодом; - смарт-картку ID або діючий тимчасовий сертифікат, що засвідчує особу (TIC). Коли людина звертається за реєстрацією до місцевого офісу виборчої комісії, вона заповнює реєстраційну форму, після чого її ID книгу сканують і прикріплюють туди наклейку зі заштрихованим кодом. На цьому реєстрація даних людини не завершується, її інформацію починають опрацьовувати, і це може зайняти 7 робочих днів. Під час місцевих та додаткових виборів виборець повинен голосувати на виборчій дільниці, де він зареєстрований, тому людей заохочують перереєструватись кожного разу, коли вони переміщаються або коли змінюються границі їх виборчих округів. При цьому на національних виборах існує можливість проголосувати на будь-якій дільниці. Реєстр виборців закривається о п’ятій годині вечора в переддень виборів. Особа може перевірити реєстр виборців, зареєструватись або оновити свої реєстраційні дані в її місцевому виборчому офісі протягом робочого дня, або на її виборчій дільниці в спеціально відведені для цього дні. Відповідно до ч. 2 п. 16 Виборчого акту 73 від 1998 р. (зі змінами 2014 року) копія реєстру виборців повинна бути доступна для ознайомлення протягом робочого часу в головному офісі виборчої комісії. Час та місце ознайомлення з регіональними та муніципальними частинами реєстру виборців вказуються в повідомленні, яке публікує головний уповноважений по виборах в Урядовому віснику. Голова виборчої комісії повинен надати завірену копію, або виписку з частини реєстру виборців, будь-якому виборцю, який оплатив грошовий збір. Він також повинен надати копії реєстру виборців або його частину, яка включає в себе адреси виборців (якщо вони є), всім зареєстрованим політичним партіям, що беруть участь у виборах, але тільки після оплати ними грошового збору у встановленому розмірі. Реєстр виборців з адресами може бути використаний тільки політичними партіями для виборчих цілей. Кожен, хто використає такий реєстр виборців для інших цілей, буде винним у злочині і підлягатиме покаранню у вигляді штрафу або позбавлення волі на строк, що не перевищує 1 рік, або обом покаранням одразу. Голосування на виборах в ПАР не є обов’язковим.

161

Реєстрація виборців в інших окремих країнах Чилі. З 2012 року реєстрація виборців в Чилі здійснюється автоматично на основі даних Бюро цивільного реєстру чилійців та іноземців-резидентів із застосуванням ідентифікаційного номера, який є унікальним для кожної людини і ніколи не використовується повторно після смерті людини. Всі чилійці та іноземці, які мають право голосу, автоматично додаються до списку виборців у віці 17 років й відносяться до виборчого округу за адресою їх останнього місця проживання, що міститься у базі даних Бюро цивільного реєстру. Ця адреса, відома як "виборче місце проживання", може відрізнятися від фактичної адреси проживання особи, якщо вона того забажає. Реєстр виборців може містити значну кількість осіб, які проживають за кордоном, але в даний час не можуть голосувати за межами Чилі. Чеська Республіка. Всі громадяни і постійні жителі (резидентиіноземці) включені до Державного реєстру. Кожній особі призначається персональний ідентифікаційний номер, який включає в себе дату народження даної особи, поділену на число 11. Реєстрація виборців відбувається передусім з ініціативи держави, хоча особи можуть ініціювати свою власну реєстрацію в якості виборців, якщо їх імена не включені до списку виборців. Будучи державноініційованою, реєстрація виборців в Чеській Республіці є обов'язковою. Проте реєстрація виборців у чеських дипломатичних представництвах і консульських установах є добровільною. Реєстрація виборців адмініструється органами місцевого самоврядування за допомогою постійного реєстру громадян, який щорічно оновлюється і закривається для внесення змін за два дні до першого дня виборів. Муніципальна влада складає і оновлює окремо списки громадян на основі їх адрес місця проживання. Виборці повинні бути зареєстровані в постійних реєстрах виборців або в спеціальних реєстрах виборців, які не здатні голосувати на виборчій дільниці. Всі виборці повинні бути включені в один із вищевказаних реєстрів. Постійний реєстр виборців не доступний для публічного огляду в зв'язку з вимогами законів про захист персональних даних, хоча особа, яка має право голосу і не знайшла себе в списках виборців, може звернутися до муніципального управління для включення його в постійний реєстр виборців. У разі відмови таке рішення муніципалітету може бути оскаржене у районному суді. Виборці можуть бути включені у списки виборців навіть у день виборів у разі пред'явлення достатніх доказів своєї ідентичності, громадянства та місця проживання. Спеціальний реєстр виборців, які не здатні голосувати на виборчій дільниці, включає тих виборців, хто: непостійно проживає у Чеській Республіці; проходить обов'язкову військову або альтернативну цивільну службу на території муніципалітету; перебуває у лікарні, місцевому будинку відпочинку, санаторії або подібному медичному закладі в межах муніципалітету; перебуває під вартою або в ув'язненні в межах муніципалітету; має бажання голосувати за межами їх власного муніципалітету.

162

Гонконг. У Гонконзі всі постійні мешканці, які старше 18 років і не страждають від психічних захворювань, можуть зареєструватися в якості виборців. Ув'язнені особи можуть також зареєструватися і проголосувати, оскільки закон, що забороняв таким особам голосувати, був визнаний неконституційним в 2009 році. Оскільки реєстр виборців у Гонконзі оновлюється щорічно, тому з середини 2010 року ув’язнені можуть також голосувати. Процес реєстрації є добровільним. У 2002 році близько 1,6 мільйона постійних жителів не зареєструвались. Список виборців у Гонконзі підтримується Бюро з реєстрації та виборів (REO). Остаточний реєстр доступний щороку 25 липня, за винятком тих років, в яких проводяться вибори органів місцевого самоврядування територій, коли фінальний реєстр виборців стає доступним 15 вересня. Всі постійні жителі території (необхідно сім років безперервного проживання на цій території) мають право на реєстрацію в якості виборців, незалежно від національності або громадянства. Ісландія. Всі громадяни Ісландії зареєстровані з народження в центральній базі даних, яка підтримується Реєстрами Ісландії. Тому окрема реєстрація виборців не проводиться. Реєстри Ісландії здійснюють реєстрацію широкого спектру інформації про жителів Ісландії та об’єктів нерухомості, забезпечують пов'язані послуги, що дозволяють електронний доступ до реєстрів і видачу сертифікатів, паспортів, ID-карт і Íslykill. Реєстри Ісландії також відповідають за експлуатацію та розвиток національного порталу Island.is. Ціни продажів і способи оплати за кожним договором купівлі-продажу зібрані в базу даних Земельної книги і використовується для розрахунку економічних показників, таких як Індекс вартості нерухомості. Індія. Уряд Індії проводить перегляд списків виборців кожні 5 років. Додатковий зведений огляд проводиться щороку. Крім того, громадяни можуть самостійно ініціювати їх включення до списку виборців шляхом звернення через форму 6. Якщо дані заяви про включення підтверджуються, ім'я заявника додається в список виборців. Є два способи реєстрації виборців в Індії: 1) Інтернет метод - Виборча комісія Індії тепер дозволяє зареєструватися на сайті www.ecicitizenservices.nic.in/Default.aspx в якості виборця. Цей веб-сайт передбачає вказати номер мобільного телефону особи, що бажає зареєструватися як виборець. Після надання мобільного телефону така особа 163

отримає код на свій мобільний, який необхідний для завершення реєстрації на сайті та подальшого онлайн-заповнення форми 6 для реєстрації особи як виборця. Як тільки співробітник Бюро виборчої реєстрації отримує Форму 6, подану он-лайн, він надсилає цю форму разом з додатком співробітнику цього бюро нижчого рівня, який повинен відвідати місце проживання особи для перевірки і отримання її оригінального підпису в анкеті. 2) Онлайн метод - для включення імені особи до списку виборців слід заповнити Форму 6 і передати її в місцеве Бюро виборчої реєстрації (ERO). До цієї форми також додається 2 фотографії та докази постійного місця проживання. Кандидати у віці від 18 до 21 років зобов'язані додати документ, що підтверджує вік. Виборці можуть також онлайн перевірити свої дані в реєстрі виборців або ж звернутися з таким проханням до місцевого Бюро. Виборча комісія Індії встановила обов'язкову ідентифікацію виборців під час голосування. Виборці повинні самі себе ідентифікувати (підтвердити свою особу) за допомогою посвідчення виборця з фото (EPIC), видане Комісією, або будь-якого іншого документа, передбаченого Комісією. Ізраїль. В Ізраїлі всі громадяни, які досягли 18 років або більше, в день виборів автоматично реєструється для голосування. Італія. В Італії всі муніципалітети мають реєстр постійних мешканців і реєстр виборців. Цей реєстр переглядається кожні шість місяців і щороку, коли відбуваються вибори. Реєстр виборців може переглядати будь-хто для забезпечення максимальної прозорості виборчого процесу. Всі громадяни у віці від 18 років і старше в день виборів автоматично реєструються для голосування. Банкрутство та деякі випадки судимості призводять до тимчасового обмеження права голосу. Мексика. Мексика має загальний перепис виборців. Будь-який громадянин у віці 18 років або старше має звернутися до виборчого бюро для реєстрації у виборчому реєстрі. Громадяни отримують посвідчення для голосування (credencial de elector con fotografía), видане Національним виборчим інститутом (INE) (з 1990 до квітня 2014 він називався Федеральним виборчим інститутом), яке потрібно пред’являти на будь-яких виборах для голосування. Посвідчення для голосування також виступає в якості національного документа, що посвідчує особу (як і в Індії). Норвегія. Всі громадяни і постійні жителі Норвегії включені до національного реєстру, Folkeregisteret, де кожній людині призначається особистий номер з одинадцяти цифр, які включають в себе дату народження даної особи. Реєстр використовується для складання податкових списків, списків виборців, членства в універсальній системі охорони здоров'я та в інших цілях. Реєстр підтримується податковими органами. Всі виборці отримують карту виборця поштою перед кожними виборами, яка вказує дату, час виборів і місцезнаходження виборчої дільниці. Тільки громадяни мають право голосувати на національних виборах, в той час як усі постійні мешканці можуть голосувати на місцевих і регіональних виборах. Голосування не є обов'язковим.

164

Швейцарія. Всі громадяни і постійні жителі Швейцарії зобов'язані зареєструвати себе в муніципальних органах влади за своїм місцем проживання. Реєстрація виборців є автоматичною для громадян, які отримують свої бюлетені поштою за кілька тижнів до виборів або референдуму. Голосування у Швейцарії може бути здійснено трьома різними способами: традиційно через відвідування виборчих дільниць, надсилання заповнених виборчих бюлетенів поштою або інтернет-голосування. Донедавна голосування виборців було обов’язковим, втім зараз всі кантони (за винятком Шаффхаузена) скасували цю норму та існуючі раніше штрафи за неучасть у виборах (до 3 дол.) у своєму законодавстві. Отже, ми розглянули елементи трьох підходів до формування реєстру виборців. Звісно цього недостатньо для того, щоб зробити остаточні висновки. Але уявлення про те, які труднощі і недоліки можливі при запровадженні цих систем, на нашу думку, допоможуть процесу удосконалення Державного реєстру виборців. Проте, на думку експертів Центру підтримки громадських ініціатив, можна зробити окремі попередні висновки: 1) слід змінити законодавство у частині спрощення реєстрації населення; 2) необхідно створити реєстр населення; 3) треба здійснити реальну виборчу реформу і надати право голосувати різними способами, а також голосувати за фактичною адресою проживання на загальнодержавних і частково на місцевих виборах для того, щоб забезпечити виборчі права громадян; 4) потрібно удосконалити законодавство з питань Державного реєстру виборців, захисту персональних даних та доступу до публічної інформації; 5) слід відкрити окремі персональні дані Державного реєстру виборців (або реєстру населення), визнавши їх публічними, принаймні, під час виборчого процесу (як у Німеччині чи Великобританії), надаючи ці дані на платній або безоплатній основі залежно від суб’єкта звернення; 6) слід до кінця 2016 року впровадити ID-картку та розробити механізм однозначної ідентифікації особи для створення передумов для майбутнього електронного голосування та надання більшості публічних послуг в електронній формі; 7) потрібно розвинути і легалізувати веб-ресурс «Особистий кабінет виборця», аби кожен виборець міг перевірити не тільки включення до реєстру виборців, але й до відповідних списків виборців. Конкретні та більш деталізовані пропозиції експертів Центру підтримки громадських ініціатив наведені нижче в окремому розділі.

165

Вирішення проблеми ідентифікації виборців як передумова подальшого розвитку Державного реєстру виборців Нині в Україні існує проблема однозначної ідентифікації виборців, яка є перешкодою на шляху подальшого інноваційного розвитку Державного реєстру виборців. Адже в Реєстрі недостатньо ідентифікаторів, щоб чітко встановити певного виборця та розрізнити виборців, що мають схожі персональні дані (наприклад, прізвище, ім’я, по батькові). Це важливо тому, що законодавство України передбачає включення виборця у списки виборців лише на одній виборчій дільниці. Вирішення цієї проблеми надасть новий поштовх інноваційному розвитку Державного реєстру виборців, що може призвести до широкого надання населенню публічних послуг в електронній формі (електронного урядування), а також впровадження електронного голосування та інших елементів електронної демократії, зрештою до зміни принципів державного управління. Основу електронної демократії, а, отже, і основу електронного голосування, визначає таке фундаментальне поняття, як електронне управління, оскільки всі електронні демократичні процеси мають своєю метою демократичне управління, тобто безпосереднє чи опосередковане здійснення народом своєї влади. Проведений аналіз ряду зарубіжних джерел дозволяє виділити специфічні принципи, на яких будується електронне управління. Принципи електронного урядування: 1. Свобода і якість інформації. Можна виділити наступні критерії якості: - до змісту інформації - значимість (ідентичність і повнота) та вибірковість, достовірність і верифікованість (потенційна – можливість перевірити достовірність в принципі; поточна – перевіреність інформації на даний момент), - до форми інформації: адекватна форма подання. Це означає, що форма подання інформації повинна не допускати перекручення або неоднозначне тлумачення інформації, що сприймається суб'єктами.

2. Реординація владних повноважень, тобто перерозподіл владних повноважень між державою і громадянами, між державою та організаціями (бізнесом) в рамках реалізації форм електронної демократії.

3. Координація та гармонізація приватних і публічних інтересів, яка відбувається шляхом узгодження позицій, що призводить до прийняття конструктивних рішень.

166

4. Інформаційно-правова забезпеченість. Особлива увага до інформації диктується сучасним станом ЗМІ, які мають всі можливості для реалізації прав на свободу інформації та свободу слова. Хоча досі не вироблено ефективних механізмів фільтрації інформації, немає єдиних вимог до змісту, захищеності інформації і форми її подання. Інформація визначає необхідність прийняття управлінських рішень і правову оцінку ситуації. У зв'язку з цим існує необхідність якісних змін у даній сфері для забезпечення можливості прийняття вивірених і обґрунтованих рішень.

5. Електронна участь і особлива система ідентифікації. Створення системи індивідуальних електронних ідентифікаторів (паспортів).

6. Загальнодоступність. Підвищення правової та інформаційної культури для створення стійкого взаємозв'язку громадян, організацій та держави, заснованої на розумінні необхідності доповнення один одного в політичному процесі. Створення простої технології для виключення потенційних або реальних можливостей для обмеження будь-чиїх політичних прав.

7. Інформаційна безпека, що включає технологічний, організаційний та правовий аспекти, зокрема заходи юридичної відповідальності, допустимого обмеження доступу до участі у прийнятті управлінських рішень.

8. Громадська участь. Це означає повноцінне залучення інститутів громадянського суспільства в процеси електронної демократії.

9. Компетентна участь. Створення особливої системи цензів з метою виключення некомпетентної (цензи щодо осіб, що не володіють мінімально необхідним обсягом предметних знань) участі в процесах електронної демократії. Передбачається, що це допоможе уникнути прийняття некомпетентних управлінських рішень. Електронне управління - це особлива система правовідносин між громадянами, державою і бізнесом з приводу спільної, узгодженої реалізації державних функцій, що діє в рамках особливого інформаційно-комунікаційного середовища. Електронне управління відображає специфіку електронної демократії як вираження влади народу в електронній формі та є системою взаємовідносин між владою, громадянами і організаціями на основі інформаційно-комунікаційних зв'язків щодо реалізації електронної демократії. Електронна демократія - комплексне вирішення всіх демократичних процесів з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, засноване на принципах електронного управління. Електронне голосування – сукупність інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечують процес голосування, заснованого на принципах електронного управління. Дотримання принципу рівності під час електронного голосування можна перевірити шляхом спостереження за процесом ідентифікації. Традиційні процедури голосування на виборчих дільницях забезпечують такий процес 167

голосування, при якому кожен виборець голосує тільки індивідуально, оскільки він реєструється і розписується за виборчий бюлетень, що робить неможливим повторне голосування. При голосуванні через ресурси Інтернету цей процес виглядає значно більш складним. Є кілька практичних підходів до вирішення проблеми багаторазового голосування. Зокрема, виділяють чотири технології ідентифікації виборця, до яких відносяться: 1) використання комбінації імені користувача та пароля, відомих тільки виборцю; 2) ідентифікація може здійснюватися за допомогою індивідуальних особистих даних виборця, відомих тільки йому;

введення

3) окремі біометричні дані виборців можна використовувати пристроєм, здатним їх зчитувати і визначати; 4) виборець може бути ідентифікований за допомогою смарт-карти, яка містить конкретну інформацію, що може бути використана в комбінації з деякими даними, відомими тільки виборцю. Як видно, процедура ідентифікації, щоб виконати правові приписи, може бути досить складною і в підсумку може виникнути проблема використання. При цьому, якщо процедура ідентифікації виявиться дуже складною для потенційних виборців, то це також може визнаватися порушенням принципу рівного виборчого права. Критичним моментом тут є те, що нормальний процес ідентифікації виборця повинен ефективно поєднуватися з анонімністю процесу голосування (таємним голосуванням). Принцип таємного голосування означає, що тільки виборець знає про своє рішення. Це є необхідною умовою для забезпечення вільного голосування. З цієї причини реалізація принципу таємного голосування тісно пов'язана з реалізацією принципу вільного виборчого права. Повинні бути виключені можливості для зміни остаточного вибору виборця на всіх стадіях. У порівнянні з системою традиційного голосування в рамках системи дистанційного голосування фізично розділені процес ідентифікації виборців, процес голосування і процес спостереження за законністю процесу голосування у приміщенні виборчої комісії. Тому обов'язок забезпечення принципу таємниці голосування закріплюється за виборцем. У процесі голосування вдома через \Інтернет практично завжди зберігається можливість того, що за виборця від його імені можуть проголосувати сторонні особи, в тому числі члени його сім'ї, а також можливість того, що за виборцем в процесі голосування спостерігають. Ці можливі варіанти порушення принципу таємниці голосування та низки інших взаємопов'язаних принципів не можуть бути усунені в цілому, подібно до того, 168

як це має місце для голосування поштою, наприклад у Німеччині, хоча Федеральний Конституційний суд Німеччини і визнав голосування поштою конституційним. Крім того, забезпечення таємниці голосування під час передачі даних про голосування є своєрідним «технічним викликом». Для того, щоб проілюструвати проблему, що виникає між ідентифікацією виборця і анонімністю голосування, звернемося до досвіду Естонії - країни-піонера в сфері інтернет-голосування. Згідно з чинним законодавством. в Естонії національні посвідчення особи доступні для всіх естонців за умови дотримання процедури отримання, передбаченої законом. Для ідентифікації в системі електронного голосування естонські виборці використовують національне посвідчення особи, яке містить цифровий підпис. Ідентифікація проводиться за допомогою спеціальних пристроїв, що зчитують інформацію зі смарт-карт і шляхом введення PIN-коду. Після того, як виборець визначився з вибором кандидатів, йому надається для введення другий PIN-код, а потім результати голосування відправляються через Інтернет в зашифрованому вигляді. Як свідчить світовий досвід, одним із найефективніших шляхів вирішення проблеми ідентифікації є запровадження ідентифікаційних карток замість внутрішніх паспортів та інших документів особи (ID-карт) з використанням електронного цифрового підпису. Для ілюстрації розглянемо стан правового регулювання електронної ідентифікації та впровадження інфраструктури електронної ідентифікації в країнах ЄС. Правове регулювання електронної ідентифікації в країнах ЄС Серед нормативно-правових актів Європейського Союзу, які визначають основні засади законодавства у сфері електронної ідентифікації, вперш за все слід зазначити Регламент ЄС №910/2014 Європейського Парламенту та Ради від 23 липня 2014 «Про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій на внутрішньому ринку і скасування Директиви 1999/93/ЄC» (далі – Регламент eIDAS) . Регламент eIDAS спрямований на підвищення рівня довіри до електронних транзакцій на внутрішньому ринку шляхом надання загальної основи для безпечної і цілісної електронної взаємодії між підприємствами, громадянами і державними органами, тим самим підвищуючи ефективність державних і приватних онлайн послуг, електронного бізнесу та електронної торгівлі в ЄС. Цей документ робить вагомий внесок у побудову єдиного цифрового ринку шляхом створення умов для взаємного крос-кордонного визнання ключових компонентів, таких як електронна ідентифікація, електронні документи, електронні підписи та електронні послуги доставки, а також для сумісності послуг електронного урядування на території Європейського Союзу. Регламент eIDAS висуває вимоги щодо відповідності принципам, що стосуються захисту персональних даних, передбачених Директивою 95/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради. У цьому відношенні, коли справа доходить 169

до принципу взаємного визнання, встановленому Регламентом, автентифікація для онлайн послуги повинна стосуватися обробки тільки тих ідентифікаційних даних, які є адекватними і помірними для надання доступу до цієї онлайн послуги. Крім того, вимоги, передбачені Директивою 95/46/ЄС щодо конфіденційності та безпеки обробки, повинні виконуватись провайдерами послуг та наглядовими органами. До окремого значущого розділу вимог Регламенту eIDAS слід віднести визначення того, що рівні гарантій електронної ідентифікації повинні характеризувати ступінь довіри до засобу електронної ідентифікації під час встановлення ідентичності людини, забезпечуючи тим самим гарантію того, що особа, яка потребує ідентифікації, насправді є людиною, для якої було встановлено дану ідентичність. Встановлюється, що рівень гарантії залежить від ступеня впевненості у тому, що засіб електронної ідентифікації забезпечує підтвердження заявленої ідентичності, або ствердження про ідентичність людини з урахуванням процесів (наприклад, підтвердження і перевірка справжності особи, автентифікація), діяльності з управління (наприклад, організацією, що надає засоби електронної ідентифікації, процедурами надання таких засобів), а також впровадженого технічного контролю. Різні технічні визначення та опис рівнів гарантій існують як результат заснованих в Європі великомасштабних пілотних проектів, стандартизації та міжнародної діяльності. Так, великомасштабний пілотний проект STORK та стандарт ISO 29115, відсилають, зокрема, до рівнів 2, 3 і 4, які повинні бути взяті до уваги під час встановлення мінімальних технічних вимог, стандартів та процедур для рівнів гарантій «низький», «суттєвий» та «високий» у відповідності до положень Регламенту eIDAS, також при забезпеченні послідовного застосування положень Регламенту задля досягнення найвищого рівня гарантій, пов'язаного з гарантуванням ідентичності. Низький, суттєвий або високий рівень гарантій має відповідати наступним критеріям: а) низький рівень гарантії повинен відноситись до засобів електронної ідентифікації в контексті схеми електронної ідентифікації, які забезпечують обмежений ступінь довіри до ідентичності особи, про яку заявляється або стверджується, та які характеризуються відповідними технічними специфікаціями, стандартами та процедурами, пов’язаними з ними, у тому числі з технічними засобами контролю, метою яких є зниження ризику зловживання або підміни ідентичності; б) суттєвий рівень гарантії повинен відноситись до засобів електронної ідентифікації в контексті схеми електронної ідентифікації, які забезпечують суттєвий ступінь довіри до ідентичності особи, про яку заявляється або стверджується, та які характеризуються відповідними технічними специфікаціями, стандартами та процедурами, пов’язаними з ними, у тому числі з технічними засобами контролю, метою яких є суттєве зниження ризику зловживання або підміни ідентичності; 170

в) високий рівень гарантії повинен відноситись до засобів електронної ідентифікації в контексті схеми електронної ідентифікації, які забезпечують вищий ступінь довіри до ідентичності особи, про яку заявляється або стверджується, ніж до засобів електронної ідентифікації із суттєвим рівнем гарантій, та які характеризуються відповідними технічними специфікаціями, стандартами та процедурами, пов’язаними з ними, у тому числі з технічними засобами контролю, метою яких є недопущення зловживання або підміни ідентичності. Стан впровадження інфраструктури електронної ідентифікації в ЄС Аналіз загального стану впровадження інфраструктури електронної ідентифікації в державах-членах Європейського Союзу свідчить про неоднорідність прийнятих в країнах політик у цій сфері, використання різних технологій ідентифікації та автентифікації, які відповідають різним рівням гарантій електронної ідентифікації. За даними досліджень незалежної компанії сфери глобальної безпеки UL LLC, cлід відзначити три основні концептуальні підходи до цієї проблеми, які існують у Європі. Частина держав-членів Європейського Союзу до введення в дію Регламенту eIDAS рухалась у напрямку максимального спрощення процедур, пов’язаних із електронною ідентифікацією для кінцевого користувача. У частині країн Європи до теперішнього часу найбільш вживаними механізмами ідентифікації та автентифікації в інформаційних системах є механізми використання пари «логін-пароль». Друга категорія країн у системах надання онлайн сервісів використовує більш надійні механізми автентифікації, які засновані на використанні одноразових паролів із варіаціями їх генерування за допомогою списків, надсилання коротких текстових повідомлень та спеціальних програмноапаратних генераторів паролів (ОТР-токенів). Нарешті, третя категорія країн побудову систем надання онлайн сервісів здійснює на основі використання криптографічних перетворень у процесах автентифікації. При цьому такі системи використовують різновиди програмної та апаратної реалізації засобів електронної ідентифікації. Апаратні засоби реалізовані у варіантах засобів кваліфікованого електронного підпису (hardware token) та старт-карток. Також використовуються засоби електронної ідентифікації на основі SIM карток у тих країнах, де впроваджено послуги мобільної ідентифікації (mobileID) За результатами досліджень, проведених у 25 країнах, було оцінено технології 63 побудованих схем електронної ідентифікації. За підсумками відсоткове відношення використання тих чи інших технологій становить: − схеми електронної ідентифікації, побудовані на основі механізмів 171

використання пари «логін-пароль» - 9%; − схеми електронної ідентифікації, побудовані на основі механізмів використання одноразових паролів, заснованих на списках - 6%; − схеми електронної ідентифікації, побудовані на основі механізмів використання одноразових паролів, заснованих на коротких текстових повідомленнях - 5%; − схеми електронної ідентифікації, побудовані на основі механізмів використання спеціальних програмно-апаратних генераторів паролів (ОТРтокенів) - 7%; − схеми електронної ідентифікації, побудовані на основі механізмів використання криптографічних перетворень у процесах автентифікації (програмні засоби) - 13%; − схеми електронної ідентифікації, побудовані на основі механізмів використання криптографічних перетворень у процесах автентифікації (апаратні засоби - hardware token) - 13%; − схеми електронної ідентифікації, побудовані на основі механізмів використання криптографічних перетворень у процесах автентифікації (апаратні засоби – смарт-картки) - 16%; − схеми електронної ідентифікації, побудовані на основі механізмів використання криптографічних перетворень у процесах автентифікації (апаратні засоби – SIM-картки) - 5%. Загальна тенденція, що відслідковується, вказує на тяжіння політик електронної ідентифікації у бік надійних та безпечних реалізацій із суттєвим та високим рівнем гарантій електронної ідентифікації у загальному відсотковому відношенні 29% та 57% відповідно. Окремої уваги заслуговують підходи країни Європи до визначення переліку ідентифікаційних даних, які використовуються у національних схемах електронної ідентифікації та визначення базових ідентифікаторів. У ході досліджень, проведених під час роботи широкомасштабного пілотного проекту STORK (Secure idenTity acrOss boRders linKed) серед учасників проекту 18 країн Європи, переважна більшість використовує унікальний національний ідентифікатор, який однозначно визначає фізичну особу у загальному контексті населення країн. Окремі держави-члени Європейського Союзу (Австрія, Німеччина, Італія, Франція) використовують для електронної ідентифікації секторальні ідентифікатори або специфічні атрибути такі - серійний номер сертифіката електронного підпису (Греція).

172

Національність

Дата народження

Unique ID

+

+

Estonia

National ID number

+

+

Finland

National ID number

+

+

+

+

+

France

Sectoral ID

+

+

+

+

+

Germany

Sectoral and card specific ID

+

+

+

+

Italy

Fiscal Code

+

+

+

+

+

Lithuania

National ID number

+

+

+

+

+

+

Slovakia

National ID number

+

+

+

+

+

Spain

National ID number

+

+

+

+

+

Sweden

Personal Serial number

+

+

United Kingdom

Personal ID Number

+

+

Стать

Прізвище, ім'я

Адреса проживання

Ідентифікатор

Місце народження

Держава

Austria

+

+

+

+

+

Таблиця. Використання основних ідентифікаційних даних фізичних осіб для їх електронної ідентифікації в окремих державах Європи.

173

Використання унікального національного ідентифікатора вважається основою ефективного впровадження інфраструктури електронної ідентифікації. Наприклад, досвід Естонії свідчить, що впровадження інфраструктури електронної ідентифікації на основі унікального національного ідентифікатора у сукупності із забезпеченням ефективної електронної взаємодії із базовими реєстрами дозволяє побудувати систему електронного урядування із глибоким проникненням сервісів у суспільне життя та бізнес-середовища, а також здобуття високих показників у світових рейтингах оцінки стану розвитку електронного урядування. Варто відзначити широке використання у якості засобів електронної ідентифікації документів, які посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток (ID-cards). Станом на початок 2015 року державами-членами Європейського Союзу проваджується п'ять напрямків національної політики щодо документів, які посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток: 1. Держави-члени, які не впроваджують документи, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток (наприклад, Великобританія, починаючи з 1951 року); 2. Держави-члени, які впроваджують документи, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток для візуальної ідентифікації власника, на добровільних засадах (наприклад, Франція); 3. Держави-члени, які впроваджують документи, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток для візуальної ідентифікації власника, на обов’язкових засадах (наприклад, Італія); 4. Держави-члени, які впроваджують документи, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток для електронної ідентифікації власника, на добровільних засадах (наприклад, Швеція); 5. Держави-члени, які впроваджують документи, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток для електронної ідентифікації власника, на обов’язкових засадах (наприклад, Естонія, зразок ID якої на рис.).

174

Отже, держави-члени ЄС мають широкий спектр заходів політики щодо документів, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток. Такі документи є обов'язковими у 8 державах-членах Європейського Союзу. Також в різних державах-членах ЄС діють різні політики щодо мінімального віку, від якого громадяни, відповідно до законодавства, повинні отримувати документи, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток. Наприклад, у Німеччині з 16 років, у Бельгії з 14 років, в Австрії з 12 років. Більшість держав, які випускають документи, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток, провадять політику візуальної ідентифікації власника документа за допомогою фото. Італія та Австрія є єдиними державами-членами Європейського Союзу, які не дотримуються такої політики. Щодо використання документів, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток, з функціями документів для перетину кордону у державах-членах Європейського Союзу прийнято 3 напрямки політики, а саме: 1. Обіг документів, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток, які не містять зони для машинного читання даних (MRZ) та не містять біометричних даних власника документа відповідно до вимог Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) (наприклад, Італія, з 2006 року); 2. Обіг документів, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток, які містять зону для машинного читання даних (MRZ) та не містять біометричних даних власника документа відповідно до вимог Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) (наприклад, Португалія, з 2007 року); 3. Обіг документів, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток, які містять зону для машинного читання даних (MRZ) та містять біометричні дані власника документа відповідно до вимог Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) (наприклад, Швеція, з 2005 року); Таким чином, держави-члени Європейського Союзу дотримуються різних стратегій щодо функцій документів, що посвідчують особу, як документів для перетину кордонів. Водночас, існує тенденція щодо використання ICAO-сумісних документів, що посвідчують особу. Стосовно термінів використання документів, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток у державах-членах ЄС прийнято такі політики: 1. Термін чинності документів становить 10 років (приклади: Німеччина, Іспанія, Португалія, Швеція, Нідерланди, Естонія); 2. Термін чинності документів становить 5 років (приклад: Бельгія). Загальна тенденція до використання документів, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток, має напрямок до терміну, що становить 10 років. Інші види документів, що мають паперовий формат, використовуються більше ніж 10 років.

175

Державичлени Європейського Союзу встановлюють власну цінову політику щодо оплати документів, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток. Так, у Польщі такі документи видаються безкоштовно. Водночас така країна, як Німеччина, впровадила досить суттєву вартість отримання таких документів: 28 Євро, а у Фінляндії вартість документа коливається від безкоштовної до 29 Євро. На початок 2015 року в країнах ЄС існує 4 основні напрями політики такого використання документів, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційної картки, у якості засобів електронної ідентифікації для отримання онлайн сервісів від держави: 1. Держави-члени, які не впроваджують документи, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток, для двох-факторної автентифікації у системах електронного урядування та інших системах (наприклад, Великобританія); 2. Держави-члени, які впроваджують документи, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток, для двох-факторної автентифікації у системах електронного урядування в окремих доменах (наприклад, Португалія з 2007 року); 3. Держави-члени, які впроваджують документи, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток, для двох-факторної автентифікації в усіх системах електронного урядування та у жодному недержавному домені (наприклад, Бельгія з 2004 року); 176

4. Державичлени, які впроваджують документи, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток, для двохфакторної автентифікації в усіх системах електронного урядування та в усіх недержавних доменах (наприклад, Німеччина (зразок ID на рис.) з 2010 року). Стосовно використання функції електронного цифрового підпису як додаткової для документів, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток для електронної ідентифікації власника, спостерігається 2 різновиди політик: 1. Документи, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток для електронної ідентифікації власника, використовуються для підтримки сервісів електронного цифрового підпису на добровільних засадах за окрему оплату (наприклад, Фінляндія з 1998 року); 2. Документи, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток для електронної ідентифікації власника, використовуються для підтримки сервісів електронного цифрового підпису на обов’язкових засадах за окрему оплату (наприклад, Естонія з 2002 року). Загальна тенденція щодо політик використання функції електронного цифрового підпису як додаткової для документів, що посвідчують особу у форматі ідентифікаційних карток для електронної ідентифікації власника, спрямована у бік надання можливості вибору такого використання для громадян. Варто навести дані також стосовно загальносвітових тенденцій щодо впровадження документів, що посвідчують особу для електронної ідентифікації власника. За оцінками Acuity Market Intelligence, на теперішній час кількість країн, які використовують документи, що посвідчують особу для електронної ідентифікації власника, у 2 рази перевищує кількість країн, які не використовують такі документи. Передбачається, що до 2018 року відношення кількості країн, які перейшли до впровадження документів, що посвідчують особу для електронної ідентифікації власника, до інших, які не використовують такі документи, становитиме 5 до 1. Загальний відсоток країн, які перейшли до впровадження документів, що посвідчують особу для електронної ідентифікації власника, 177

становитиме 82%, а кількість випущених в обіг документів перевищить половину населення земної кулі та становитиме 3,5 мільярди. Використання електронного цифрового підпису для ідентифікації фізичних та юридичних осіб в Україні З технічної точки зору, електронний цифровий підпис є одним із механізмів ідентифікації (від лат. identifico - ототожнювати), тобто процедури розпізнавання користувача в системі, як правило, за допомогою наперед визначеного імені (ідентифікатора) або іншої апріорної інформації про нього, яка сприймається системою. Ідентифікація використовується для отримання інформації про суб'єкт системи на основі наданого ним ідентифікатора і є початковою процедурою надання доступу до системи. Після неї здійснюється автентифікація та авторизація. Ідентифікатор (англ. identifier) - це ознака, яка служить для ідентифікації особи чи предмета, що розпізнається. Ідентифікатор особи - це відтворений у паспорті (документі) відцифрований образ особи. Ідентифікація дозволяє суб'єктові (користувачу, процесу, який діє від імені певного користувача) повідомити своє ім'я за допомогою унікального параметра — ідентифікатора (логін, наприклад), який є відомим іншій стороні. Під час ідентифікації здійснюється порівняння заявленого суб'єктом параметра на відповідність відомому іншій стороні. В разі успішної ідентифікації відбувається автентифікація. Шляхом автентифікації інша сторона переконується, що суб'єкт саме той. за кого він себе видає (використовується пароль у випадку парольної автентифікації або інший секретний параметр). Автентифікація (з грец. αυθεντικός – реальний, істинний) - процедура встановлення належності користувачеві інформації в системі пред'явленого ним ідентифікатора. З позицій інформаційної безпеки автентифікація є частиною процедури надання доступу для роботи в інформаційній системі, наступною після ідентифікації і передує авторизації. Один із способів автентифікації в інформаційній системі полягає у попередній ідентифікації на основі користувацького ідентифікатора («логіна» (англ. login - реєстраційного імені користувача) і пароля - певної конфіденційної інформації, знання якої передбачає володіння певним ресурсом в мережі. Отримавши введений користувачем логін і пароль, комп'ютер порівнює їх зі значенням, яке зберігається в спеціальній захищеній базі даних і, у випадку успішної автентифікації, проводить авторизацію з подальшим допуском користувача до роботи в системі. Існує два види автентифікації: слабка та сильна автентифікація. Традиційну автентифікацію за допомогою пароля називають ще однофакторною або слабкою. Оскільки за наявності певних ресурсів перехоплення або підбір пароля є справою часу. Не останню роль в цьому грає людський чинник - чим стійкішим до злому методом підбору є пароль, тим важче його запам'ятати людині і тим вище ймовірність що він буде додатково 178

записаний, що підвищить імовірність його перехоплення або викрадення. І навпаки - легкі для запам'ятовування паролі (наприклад часто вживані слова або фрази, наприклад, дати народження, імена близьких) в плані стійкості до злому є дуже невдалими. Як вихід, впроваджуються одноразові паролі, проте їхнє перехоплення також можливе. Паралельно, за необхідності, використовується сильна або багатофакторна автентифікація - на основі двох чи більше факторів. В цьому випадку для автентифікації використовується не лише інформація, відома користувачеві, а й додаткові фактори. Наприклад, властивість, якою володіє суб'єкт; знання - інформація, яку знає суб'єкт; володіння - річ, якою володіє суб'єкт. Виділяють також декілька способів автентифікації: 1) парольну, яка здійснюється на основі володіння користувачем певної конфіденційної інформації; біометричну, яка ґрунтується на унікальності певних антропометричних характеристик людини. У галузі інформаційних технологій термін біометрія застосовується в значенні технології ідентифікації особистості. Біометричний захист ефективніший, ніж такі методи, як використання смарткарток, паролів, PIN-кодів. Найчастіше використовуються параметри голосу; візерунок райдужної оболонки ока і карта сітківки ока; риси обличчя; форма долоні; відбитки пальців; форма і спосіб особистого підпису; 3) за допомогою унікального предмета – така автентифікація здійснюється за допомогою додаткових предметів (токен, смарт-карт) або атрибутів (криптографічний сертифікатів). Авторизація - керування рівнями та засобами доступу до певного захищеного ресурсу, як в фізичному розумінні (доступ до кімнати готелю за карткою), так і в галузі цифрових технологій (наприклад, автоматизована система контролю доступу та ресурсів системи залежно від ідентифікатора і пароля користувача або надання певних повноважень (особі, програмі) на виконання деяких дій у системі обробки даних). Цифровий підпис представлений у комп’ютері у вигляді ряду бінарних цифр. Він обчислюється з використанням таких правил і наборів параметрів, згідно з якими можна перевірити особу, що підписала, і цілісність даних. Електронний цифровий підпис (ЕЦП) (англ. digital signature) - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. ЕЦП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Надійний засіб електронного цифрового підпису - засіб електронного цифрового підпису, що має сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

179

Одним із обов'язкових реквізитів електронного документа є ЕЦП, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник з ЕЦП автора. ЕЦП призначений для використання фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу: для ідентифікації підписувача; для підтвердження цілісності даних в електронній формі (стаття 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис», витяги з якого наведені у додатку до цього посібника). ЕЦП як спосіб ідентифікації підписувача електронного документа, дозволяє однозначно визначати походження інформації (джерело інформації), що міститься у документі. Завдяки цьому ЕЦП є також надійним засобом розмежування відповідальності за інформаційну діяльність у суспільстві, зокрема, відповідальності за дезінформування. Накладання ЕЦП завершує утворення електронного документа, надаючи йому юридичної сили. Юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», витяги з якого наведені у додатку до цього посібника). Електронний цифровий підпис як засіб контролю походження і цілісності інформації є ефективним інструментом забезпечення інформаційної безпеки на всіх рівнях інфраструктури суспільства: від персональної інформаційної безпеки людини до інформаційної безпеки держави. Тому ЕЦП, зокрема, і інфраструктура відкритих ключів, у цілому, є стратегічною оборонною технологією, від якості й надійності реалізації якої залежить інформаційна безпека України. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. За правовим статусом він прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. За умови правильного зберігання власником секретного (особистого) ключа його підробка неможлива. Електронний документ також не можливо підробити: будь-які зміни, не санкціоновано внесені в текст документа, будуть миттєво виявлені. Особистий ключ ЕЦП формується на підставі абсолютно випадкових чисел, що генеруються датчиком випадкових чисел, а відкритий ключ обчислюється з особистого ключа ЕЦП так, щоб одержати другий з першого було неможливо. Особистий ключ ЕЦП є унікальною послідовністю символів довжиною 264 біта, яка призначена для створення ЕЦП в електронних документах. Працює 180

особистий ключ тільки в парі з відкритим ключем. Особистий ключ необхідно зберігати в таємниці, адже будь-хто, хто дізнається його, зможе підробити ЕЦП. Документ підписується ЕЦП за допомогою особистого ключа ЕЦП, який існує в одному екземплярі тільки у його власника. Цьому особистому ключу відповідає відкритий ключ, за допомогою якого можна перевірити відповідність ЕЦП її власнику. Відкритий ключ використовується для перевірки ЕЦП одержуваних документів (файлів). Відкритий ключ працює тільки в парі з особистим ключем. Відкритий ключ міститься в Сертифікаті відкритого ключа і підтверджує приналежність відкритого ключа ЕЦП певній особі. Крім самого відкритого ключа, Сертифікат відкритого ключа містить в собі персональну інформацію про його власника (ім'я, реквізити), унікальний реєстраційний номер, термін дії Сертифікату відкритого ключа. З метою забезпечення цілісності представлених у Сертифікаті даних він підписується особистим ключем Центру сертифікації ключів. Сертифікат відкритого ключа може публікуватися на сайті відповідного ЦСК відповідно до Договору про надання послуг ЕЦП.

Ілюстрація цифрового підпису даних При підписанні електронного документа його початковий зміст не змінюється, а додається блок даних, так званий ЕЦП. Отримання цього блоку можна розділити на два етапи.

181

На першому етапі за допомогою програмного забезпечення і спеціальної математичної функції обчислюється так званий «відбиток повідомлення» (message digest). Цей відбиток має такі особливості: фіксовану довжину, незалежно від довжини повідомлення; унікальність відбитку для кожного повідомлення; неможливість відновлення повідомлення по його відбитку. Таким чином, якщо документ був модифікований, то зміниться і його відбиток, що відобразиться при перевірці ЕЦП. На другому етапі відбиток документа шифрується за допомогою програмного забезпечення і особистого ключа автора. Розшифрувати ЕЦП і одержати початковий відбиток, який відповідатиме документа, можна тільки використовуючи Сертифікат відкритого ключа автора. Таким чином, обчислення відбитка документа захищає його від модифікації сторонніми особами після підписання, а шифрування особистим ключем автора підтверджує авторство документа. Перевірка Електронного цифрового підпису одержаного документа проводиться декількома етапами: На першому етапі адресат за допомогою програмного забезпечення Сертифікатом відкритого ключа автора розшифровує підписаний відбиток і одержує відбиток початкового документа. За допомогою програмного забезпечення і спеціальної математичної функції з документа, який був одержаний, обчислюється його відбиток. При перевірці ЕЦП порівнюються відбитки початкового і одержаного документів. Результат перевірки — одна з відповідей: «вірний»/«невірний». Електронний цифровий підпис підтверджує достовірність і цілісність документа. Якщо в документ в процесі пересилки були внесені які-небудь зміни, нехай навіть зовсім незначні, то підміна виявиться. Сертифікат відкритого ключа містить персональну інформацію про власника, що дозволяє однозначно ідентифікувати автора документа. Однією з додаткових можливостей при роботі з ЕЦП є послуга фіксації точного часу підписання документа, ЕЦП відмітка точного часу. Відмітка точного часу при підписанні документа дозволяє точно ідентифікувати момент накладання підпису, причому змінити його значення згодом, навіть особою, яка наклала підпис, неможливо. Можливе лише повторне підписання з фіксацією нового часу. Точне значення часу, який використовується для формування відмітки точного часу, здійснюється апаратними засобами Центру сертифікації ключів шляхом синхронізації з джерелами точного часу з точністю до 1 секунди.

182

Відповідно до чинного законодавства, позначка часу не є обов'язковим атрибутом електронного документа, підписаного електронним цифровим підписом. Цей факт обмежує використання національного ЕЦП тільки для підпису документів, що валідні протягом дії сертифікату ЕЦП, яким було підписано документ. Чинне законодавство не визначає особливості застосування ЕЦП, щодо документів, термін дії яких перевищує термін дії ЕЦП. Також не визначено статус підписаних документів, термін дії яких не закінчився, у разі компрометації ЕЦП. Це дозволяє реалізувати два види атак на ЕЦП: використання недійсного ЕЦП (скомпрометованого, або ЕЦП, термін дії якого закінчився) для підпису документів заднім числом; визнання підписаного документа без позначки часу, сертифікат якого на час перевірки підпису не діє, недійсним на підставі того, що неможливо встановити, чи був документ підписаний дійсним ЕЦП, чи був підписаний заднім числом недійсним ЕЦП. Ця атака може супроводжуватись брехливою заявою про компрометацію ключа ЕЦП. Ця вразливість позбавляє змісту такі послуги сертифікаційних центрів, як призупинення дії ЕЦП або реєстрація компрометації ключа ЕЦП. Головною помилкою, що призвела до з'явлення вразливості, є сприйняття інфраструктури ЕЦП обмеженою відношеннями двох сторін, що перевіряють підпис на момент складання документа. При цьому не враховується роль арбітра при виникненні спорів, щодо підписаного документа. Тобто валідність підписаного документа розглядається у статиці, а має розглядатися у динаміці. Атака підпису заднім числом була успішно змодельована з використанням чинного ЕЦП і сертифікованого ПЗ переведенням системного годинника комп'ютера назад. Враховуючи наявність такої критичної вразливості, національний електронний документообіг, у якому не застосовується позначка часу, обмежується підписанням документів, валідність яких перевіряється тільки на момент підпису. Прикладом таких документів є подача електронної звітності. Щодо електронного цифрового підпису довгострокових документів, то кожний такий документ може буди визнаний недійсним навіть протягом терміну валідності ЕЦП за алгоритмом: при виникненні спорів щодо підписаного документа сторона, що зацікавлена у визнанні документа недійсним, подає заяву про компрометацію ключа, наприклад, у зв'язку з наявністю вірусів на комп'ютері, де використовується ЕЦП, або за фактом наявності на цьому комп'ютері програмного забезпечення, що надає можливість несанкціонованого доступу; 183

при початку судового процесу, який має встановити валідність підписаних документів, стверджувати, що документ був складений після факту компрометації ключа ЕЦП особою - викрадачем ключа і підписаний заднім числом; продемонструвати можливість підписання документа заднім числом. Отже, при чинній законодавчій базі і засобах ЕЦП, що використовуються сьогодні, національний ЕЦП непридатний для електронного документообігу у широкому значенні цього терміну. Втім, 17.11.2014 департаментом Центрального Засвідчувального Органу Міністерства юстиції запропонована Концепція проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про електронний цифровий підпис” та змін до інших актів законодавства”, який, зокрема, передбачає вирішення проблеми зовнішньої та внутрішньої інтероперабельності. Відповідні пропозиції були озвучена на засіданні Науковоекспертної ради з питань розвитку інфраструктури відкритих ключів України при Міністерстві юстиції України та опубліковані у складі «Концепції стандартизації та розвитку інфраструктури відкритих ключів та надання послуг електронного цифрового підпису (кваліфікованих електронних довірчих послуг)». При цьому в Україні досі не розпочато практичне впровадження ідентифікаційних карток та створення повноцінного реєстру населення, без якого впровадження ID-карт неможливе. Втім, за повідомленнями органів державної влади, цю роботу у 2015 році планують розпочати й завершити до кінця 2016 року. Проте й досі незрозумілі плани влади щодо конкретних параметрів національних ID-карт та яке функціональне навантаження вони нестимуть. Саме для внесення пропозицій уряду з чітким окресленням можливих позитивних наслідків від вирішення цих актуальних питань й готувався цей посібник.

184

Перспективи впровадження електронного голосування в Україні Вирішення комплексу питань, пов’язаних із впровадженням електронного голосування в Україні передбачає дотримання норм вітчизняного та європейського законодавства у частині забезпечення проведення виборів і референдумів із дотриманням принципів загального, рівного, вільного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування під час періодичних виборів, зокрема належної реєстрації виборців з використанням інноваційних технологій та забезпеченням публічного контролю над веденням реєстру виборців та процесом складання списків виборців. У контексті наближення законодавства України до стандартів Європейського Союзу дуже важливе значення у процесі реформування виборчого законодавства та законодавства з питань Державного реєстру виборців має використання норм права ЄС у відповідних галузях, а також узгодження законопроектів перед їх прийняттям як законів із Венеційською комісією (Європейською комісією за демократію через право, далі - Комісія). Зокрема, у майбутніх виборчих законах важливо забезпечити дотримання наступних принципів: 1. Загальне виборче право, яке означає, що всі люди (громадяни) мають право обирати і бути обраними на виборах. Це передбачає, що громадяни мають право брати участь у виборах не тільки в якості виборців, але і в якості кандидатів. Втім, Кодекс належної практики у виборчих справах (далі - Кодекс) вказує, що можуть застосовуватися певні обмеження (цензи) з метою підвищення якості кандидатів (вік, національність, місце проживання, позбавлення окремих категорій права обирати і бути обраним). Право обирати і бути обраним, як правило, пов'язане з певним віком. Комісія рекомендує, щоб мінімальний вік, з якого надається активне виборче право, був таким же, як і вік, з якого надається пасивне виборче право. Правда, при певних обставинах вони можуть відрізнятися (наприклад, вибори президента). Іншим критерієм для загального виборчого права, який особливо важливий для правової реалізації електронного голосування, є поняття осілості. Кодекс встановлює, що ценз осілості може застосовуватися, але «право обирати і бути обраним може надаватися громадянам, які проживають за кордоном». Комітет міністрів Ради Європи у своїй рекомендації викладає такі доповнення до принципу загального виборчого права: 1. Інтерфейс системи електронного голосування повинен бути зрозумілим і зручним для використання.

2. Можливі вимоги для реєстрації (ідентифікації) в системі електронного голосування не повинні бути перешкодою для виборців, що беруть участь у голосуванні.

185

3. Система електронного голосування повинна бути спроектована таким чином, щоб максимально можливо забезпечити виборчі права осіб з обмеженими фізичними можливостями.

4. Якщо канали дистанційного електронного голосування є загальнодоступними, то даний метод голосування повинен мати альтернативний характер (повинна бути забезпечена можливість проголосувати з використанням іншого методу).

2. Рівне виборче право. Цей принцип передбачає рівне право голосу, тобто кожен виборець має тільки один голос, при цьому, якщо застосовувана виборча система надає виборцям більше одного голосу, то в будь-якому випадку кожен виборець має рівну кількість голосів. Рівне виборче право також передбачає: рівне право голосу, тобто мандати повинні бути рівномірно розподілені між виборчими округами; рівні можливості по реалізації своїх виборчих прав; рівність національних меншин; рівність і паритет статей. Цей принцип гарантує, що рішення кожного виборця впливає на результат виборів однаково. Жодному виборцю не дозволено мати більше голосів, ніж іншим виборцям, а також право голосу має бути рівномірно розподіленим. Цей принцип показує, що всі партії та кандидати мають однакові шанси бути обраними. У контексті електронного голосування, цей принцип є особливо важливим, але й одночасно створює ряд проблем. Тому обґрунтовано очікується, що введення нових електронних способів для участі у виборах може надати певним категоріям населення більше переваг, аніж іншим. Цей ефект називається «Цифровий розрив». Таким чином, очікується, що «цифровий розрив» може, безсумнівно, вплинути на результат виборів і створити перевагу для деяких партій і кандидатів. Дослідник Клаус Пойер в цьому сенсі зазначає, що населення може бути поділено на певні групи за їх ставленням до електронного голосування та за їх обізнаністю у даній сфері, він також наводить характерні риси цих груп для Німеччини. У той же час, він говорить про те, що зараз електронні технології стають набагато більш зрозумілими і звичними для населення. Тому для подолання «цифрового розриву» потрібно «підтягнути» до необхідного загального рівня «відстаючі» групи населення шляхом цільового підвищення їх обізнаності в даній сфері. Більшість дослідників схиляється до того, що «цифровий розрив» може бути успішно подоланий за умови реалізації заходів з підвищення правової та «електронної» культури населення. Дослідником Д. Грітзалісом виділені три основні моменти, на які слід звернути увагу під час впровадження електронного голосування: 1) припинення дублювання голосів виборців (або самим виборцем або кимось ще); 2) припинення можливості багаторазового голосування (шляхом голосування на сайті більше одного разу або шляхом голосування як в онлайн, так і в автономному режимі); 3) запобігання можливості зміни поданих голосів (після того, як виборець проголосував).

186

Комітет міністрів Ради Європи у своїй рекомендації викладає такі доповнення до принципу рівного виборчого права: 1. На будь-яких виборах або референдумах виборцю може бути відмовлено в можливості голосування більше одного разу, незалежно від причин. Виборець має право голосувати тільки тоді, коли було встановлено, що результат його голосування ще не був оброблений системою електронного голосування.

2. Система електронного голосування повинна запобігати будь-яким зловживанням виборців, у тому числі при голосуванні за допомогою більш, ніж одного методу.

3. Результати голосування зберігаються в захищеному місці в системі електронного голосування, і кожен голос на виборах або референдумах зараховується тільки один раз.

4. На виборах і референдумах, де використовуються електронні та неелектронні методи голосування повинна бути забезпечена безпека і надійність сукупного і правильного підрахунку всіх голосів.

3. Вільне виборче право. Цей принцип передбачає свободу виборців формувати свою думку щодо складу майбутньої влади. У Кодексі зазначено, що даний принцип також зумовлює свободу виборців висловлювати свої переконання (переваги) і протидіяти фальсифікаціям на виборах. Кодекс більш докладно описує право на вільні вибори і встановлює ряд правил для урядів і влади, які проводять вибори. Наприклад, влада і уряд повинні бути нейтральні стосовно фінансування кандидатів і партій, агітації, участі у ній засобів масової інформації. Кодекс визначає 15 конкретних умов, які роз'яснюють, як виборець повинен мати можливість висловити свою думку. Наведемо лише деякі з цих умов: комісія пропонує, щоб процедура голосування була простою, щоб виборець завжди мав можливість голосувати на звичайних виборчих дільницях. Також чітко визначається, яким чином і за яких обставин є прийнятним застосування електронного голосування. Кодекс визначає можливості застосування електронного голосування на виборах у таких випадках: «iv. електронне голосування може бути використане лише в тому випадку, якщо воно безпечне й надійне; виборці, зокрема, мають змогу одержати підтвердження того, що вони проголосували, і виправити, за потреби, допущену при голосуванні помилку з дотриманням таємниці голосування; система має бути транспарентною (прозорою); Також ще три умови для електронного голосування вважаються дуже актуальними. Вони стосуються підрахунку голосів і спостереження: «vii. принаймні два критерії повинні бути використані для оцінки точності результатів голосування: загальна кількість виборців, що взяли участь у голосуванні, і кількість виборчих бюлетенів, вкинутих у скриньки для голосування; 187

x. на виборчих дільницях повинні бути присутніми представники кількох партій. Спостерігачі, призначені кандидатами, повинні бути допущені для спостереження на виборчі дільниці під час голосування та підрахунку голосів; xiii. підрахунок голосів має здійснюватися транспарентно (прозоро). Спостерігачам, представникам кандидатів і представникам засобів масової інформації слід дозволити бути присутніми при підрахунку голосів. Ці особи мають також мати доступ до всіх протоколів та інших документів комісії. Ці три умови є особливо значущими для систем електронного голосування і повинні реалізовуватися не тільки на організаційному рівні, а й на рівні технологічному і на рівні правовому. Пункт vi. показує, як підрахунок повинен здійснюватися, щоб можна було виробляти мінімально необхідні спостереження, пункти x. та xiii. вказують на вимоги, які повинні дотримуватися відносно спостерігачів. Системи електронного голосування через свої технологічні особливості є закритими, тому зрозумілі показники для спостерігачів слід закладати в систему вже в процесі її розробки. Комітет міністрів Ради Європи у своїй рекомендації викладає такі доповнення до принципу вільного виборчого права: 1. Організація електронного голосування повинна забезпечити вільне формування і вираження думки виборця, а також приватне здійснення свого права голосу.

2. Система електронного голосування має бути побудована таким чином, щоб не допустити емоційного, неусвідомленого, випадкового або необдуманого голосування.

3. У рамках системи інтернет-голосування виборці повинні мати можливість змінити свій вибір у будь-який момент до прийняття свого рішення або перервати (відкласти) процес голосування. При цьому дані про їх голосування не повинні стати доступними іншим виборцям або стороннім особам.

4. Система електронного голосування не повинна допускати будь-якого впливу на виборця під час голосування.

5. Система електронного голосування повинна забезпечити виборцям можливість проголосувати таким же чином, як і в системі традиційного голосування, в тому числі залишити електронний бюлетень незаповненим.

6. Система електронного голосування повинна чітко оповістити виборця у разі успішного голосування і завершення процедури голосування.

7. Система електронного голосування повинна запобігати зміні результату вибору виборцем шляхом оповіщення про те, що голосування даним виборцем вже було здійснено.

4. Таємне голосування. Принцип таємного голосування передбачає, що: 1. Для виборця таємниця голосування є не тільки правом, але й обов'язком, і її недотримання повинно бути шляхом покарання позбавлення юридичної сили будь-якого бюлетеня, зміст якого було розкрито.

188

2. Голосування має бути індивідуальним. Сімейне голосування і будь-яка інша форма контролю одного виборця за волевиявленням іншого мають бути заборонені.

3. Список осіб, що проголосували, не повинен бути опублікований.

4. Порушення таємниці голосування має передбачати невідворотне покарання. Ці положення Кодексу є деталізацією права людини на таємницю голосування, передбаченого першим додатковим протоколом до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Що стосується електронного голосування, то Кодекс встановлює чіткі вимоги до «сімейного голосування». «Сімейним» вважається таке голосування, коли члени сім'ї не вільні у своїх рішеннях та / або не можуть проголосувати таємно (наприклад, члени родини перебувають під впливом і під наглядом батька під час голосування). Проблема «сімейного голосування» є неминучою проблемою дистанційного електронного голосування. Тим не менш, Комісія не забороняє дистанційне електронне голосування через цю проблему, вона тільки просить уряди по можливості не допускати «сімейного голосування», а також попереджати будь-які порушення в цій сфері. Комітет міністрів Ради Європи у своїй рекомендації викладає такі доповнення до принципу таємного виборчого права: 1. Електронне голосування повинне бути організоване таким чином, щоб виключити на будь-якій стадії процедури голосування і, зокрема, на стадії автентифікації виборців все, що поставило б під загрозу виконання принципу таємного голосування.

2. Система електронного голосування повинна забезпечити, щоб результати голосування були правильно підраховані і залишалися анонімними, щоб було неможливо встановити зв'язок між результатом голосування і виборцем.

3. Система електронного голосування має бути побудована таким чином, щоб очікувана кількість голосів у будь-якій електронній скриньці для голосування (сервері, сховищі тощо) не дозволила знайти відповідність (встановити зв'язок) між результатом голосування та окремими виборцями.

4. Повинні бути вжиті всі можливі заходи до того, щоб інформація, необхідна для електронної обробки результатів голосування, не могла бути використана для порушення принципу таємного голосування.

5. Пряме виборче право. Принцип прямого виборчого права передбачає, що наступні органи повинні обиратися прямим голосуванням: 1) принаймні одна палата національного парламента; 2) законодавчі органи суб'єктів; 3) місцеві ради. Вимога прямого виборчого права має принципове значення і визначає, що, принаймні, одна палата національного парламента повинна обиратися безпосередньо виборцями. Інші органи, такі, як глава держави, можуть бути обрані так званим «непрямим» голосуванням.

6. Періодичність виборів. Принцип періодичності виборів припускає, що вибори повинні проводитися на регулярній основі, термін повноважень 189

законодавчих органів не повинен перевищувати 5 років. Також Комісія додатково вимагає, щоб вибори проводилися через розумні проміжки часу. Станом на січень 2015 року електронне голосування у тій чи іншій мірі реалізовано в таких країнах: Австралія, Канада, Естонія, Франція, Японія, Швейцарія, Бразилія, Франція, Індія, Перу, Сполучені Штати Америки, Росія, Об'єднані Арабські Емірати, Венесуела. Також планують реалізувати еголосування (з попереднім випробуванням) такі країни, як Азербайджан, Аргентина, Білорусь, Болгарія, Чилі, Чехія, Фінляндія, Греція, Італія, Латвія (уже у 2014-2015 рр.), Литва, Мексика, Непал, Нігерія, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Південна Африка, Іспанія, Південна Корея, Швеція. Загалом технології е-голосування нині охоплюють всі країни Північної Америки, Австралії і Океанії, більшість країн Південної Америки, Європи та Азії, а також близько 20 країн Африки. Детальніше тут www.e-voting.cc. Отже, при наявності політичного рішення щодо впровадження в Україні електронного голосування технічно реалізувати таке завдання буде нескладно за умови створення реєстру фізичних осіб, удосконалення Державного реєстру виборців та широкого розповсюдження біометричних документів. Але таке впровадження через різні суб’єктивно-об’єктивні фактори можливе лише у середньостроковій перспективі в контексті реформи виборчого законодавства та розвитку електронних державних сервісів.

190

Пропозиції щодо подальшого удосконалення Державного реєстру виборців Передумовою подальшого розвитку Державного реєстру виборців (далі ДРВ) є фактичне створення реєстру населення або Єдиного державного демографічного реєстру (далі – ЄДДР), що прямо передбачено Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI. Згідно з цим законом, ЄДДР це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Очевидно, законодавець вжив у цьому законі термін «особа» у значенні Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який ототожнює цей термін із поняттям «фізична особа» (і не позначає юридичних осіб). Налагодження обміну даних між ДРВ та ЄДДР, іншими базами даних дозволить максимально актуалізувати дані про виборців, оновлюючи їх уже в найближчій перспективі щодня, а пізніше навіть щогодини, щохвилини у режимі реального часу 24 години на добу, 7 днів на тиждень, 365 днів на рік. У майбутньому електронного обміну даних між ДРВ та ЄДДР й іншими реєстрами може призвести до об'єднання всіх відомостей про фізичну особу в єдиний банк даних з розмежуванням прав доступу до нього для різних користувачів (у тому числі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних осіб, зокрема виборців), що дозволить швидко надавати пакет публічних послуг в онлайн-режимі, тобто таких послуг, що традиційно надаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, які перебувають в їх управлінні за принципом особистого контакту отримувача послуги та представника влади, який її надає, що створює значні корупційні ризики. Залежно від суб'єкта, що надає публічні послуги, розрізняють 191

державні та муніципальні послуги. Важливою складовою як державних, так і муніципальних послуг є адміністративні послуги, які є результатом здійснення владних повноважень уповноваженим суб'єктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо). Саме запровадження надання адміністративних послуг за допомогою сучасних інтернеттехнологій може суттєво вплинути на зменшення рівня корупції в Україні, а також призведе до зміни моделі державного управління та створення електронного уряду з метою підвищення ефективності та прозорості влади, а також встановлення суспільного контролю над нею. Необхідною умовою переходу до е-уряду є широка інформатизація всіх процесів у звичайній діяльності органів державної влади, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Основними завданнями електронного уряду є: - налагодження інформаційних комунікацій між органами влади, створення централізованих баз даних з технологіями розподіленої обробки даних для забезпечення електронного документообігу в усіх органах влади; - забезпечення надання органами влади фізичним та юридичним особам послуг електронними засобами у доступній та зручній формі, без часових та просторових обмежень; - впровадження електронної демократії як форми забезпечення прозорості, довіри у відносинах між державою і громадянами, бізнесом, НДО; відкритості публічної адміністрації для громадського контролю; - підвищення якості життя громадян через удосконалення надання соціальних послуг, системи охорони здоров’я, забезпечення гарантій правової, екологічної й особистої безпеки, розширення можливостей для освіти; - впровадження системи електронного судочинства; - впровадження системи електронного голосування. І саме необхідність удосконалення Державного реєстру виборців може стати рушієм розвитку елементів електронної демократії та впровадження у 192

середньостроковій перспективі електронного голосування, а в короткостроковій забезпечить реальну можливість участі громадян в управлінні державними справами та ухваленні найважливіших управлінських рішень за допомогою ІТ-технологій при умові широкої інформатизації та охоплення послугами доступу до мережі інтернет (зокрема, й на безоплатній основі) більшості населення країни. У найближчому майбутньому за умови впровадження в Україні ID-карт можна протестувати можливість переходу до повноцінного електронного голосування шляхом проведення електронних опитувань членів територіальних громад з питань місцевого значення у форматі консультативного референдуму. Для цього не потрібно приймати навіть зміни до законодавства, достатньо відповідного рішення місцевої ради, яка хоче перед прийняттям якогось важливого рішення почути думку виборців. У цьому контексті, на думку експертів Центру підтримки громадських ініціатив, також необхідно проводжувати розвивати електронний онлайнсервіс «Особистий кабінет виборця» (далі - ОКВ), розміщений на веб-сайті Державного реєстру виборців.

Зокрема, за умови внесення відповідних змін у чинне законодавство у найближчому майбутньому виборці через цей онлайн-сервіс матимуть змогу додатково отримувати такі електронні послуги (окрім можливості перевірки свого включення до Реєстру): 1. Подавати через ОКВ заяву щодо тимчасової зміни місця голосування і отримувати відповідь від розпорядника Реєстру про надання такого права чи відмову у ньому без необхідності отримувати в органі ведення Реєстру посвідчення про тимчасову зміну місця голосування.

2. У разі отримання негативної відповіді на запит щодо включення до Реєстру самостійно перевірити своє включення в Реєстр та свої персональні дані в ньому (зокрема, правильність написання прізвища, імені, по батькові, дати та місця народження, виборчої адреси) шляхом надання виборцеві в ОКВ можливості віддаленого пошуку в АІТС Реєстру з використанням інших 193

ідентифікаторів (крім прізвища, імені та по батькові, дати народження), наприклад, серії, номера паспорта, ідентифікаційного номера фізичної особи (платника податків). При цьому можлива попередня автентифікація виборця через надсилання SMS-повідомлення на раніше зареєстрований в ОКВ номер телефона цього виборця (за умови зміни профілю даних користувача ОКВ).

3. Подавати до органу ведення Реєстру через ОКВ: - заяву про внесення змін до своїх ідентифікаційних персональних даних, якщо вони є помилковими (наприклад, прізвища, імені, по батькові, дати народження); - заяву про внесення змін до своєї виборчої адреси, якщо вона є помилковою (наприклад, неправильний номер будинку, назва вулиці тощо); - запит щодо своїх персональних даних; даних усіх зареєстрованих виборців за своєю виборчою адресою; інформації про кількість виборців у певному селі, селищі, місті, районі в місті, іноземній країні; - інші заяви чи запити, якщо вони будуть передбачені законодавством, зокрема, запити про кількість виборців в певному багатоквартирному будинку, на певній вулиці, кварталі (з метою посилення публічного контролю).

5. Отримувати на свою адресу електронної пошти, вказаної під час реєстрації, відповідь на запит чи заяву швидше, ніж упродовж доби, як це передбачено зараз (наприклад, у діапазоні від 1 до 12 годин).

6. Отримувати інформацію про всі надіслані згадані вище заяви та відповіді на них від розпорядника Реєстру.

Автор слайду: Центральна виборча комісія, Служба розпорядника Державного реєстру виборців 194

7. Перевіряти своє включення до попередніх чи уточнених списків виборців.

8. Встановлювати обмеження щодо використання/поширення своїх персональних даних на платній чи безоплатній основі. На підставі проведеного аналізу інформації з відкритих джерел та висновків експертів у цій сфері можна виділити такі проблемні питання функціонування Державного реєстру виборців, вирішення більшості з яких передбачає внесення змін до чинного законодавства: 1. Наявність окремих неточностей у списках виборців, які формуються органами ведення Реєстру, яка пояснюється застарілими помилками з часів первинного формування Реєстру, його постійною змінністю (частою міграцією виборців, змінами ними своїх персональних даних, їх смертністю), а також стислими строками уточнення списків виборців.

2. Звернення виборців до органів ведення Реєстру щодо включення до Реєстру, внесення змін до ідентифікаційних персональних даних, зміни виборчої адреси не у міжвиборчий період чи на початку виборчого процесу, а, як правило, безпосередньо перед закінченням строків подання таких звернень, а також після закінчення цих строків, зокрема напередодні виборів. Це створює значні труднощі у роботі органів ведення Реєстру щодо уточнення списків виборців, а тому не всі звернення виборців ці органи встигають вчасно і належно опрацювати перед друком уточнених списків виборців.

Автор слайду: Центральна виборча комісія, Служба розпорядника Державного реєстру виборців

3. Значна кількість виборців, які вибули із своєї виборчої адреси, і не зареєструвалися за іншою адресою (понад 650 тисяч осіб). Основними причинами є: вибуття з військової частини по закінченню строкової служби або з установ виконання покарань; вибуття заради зменшення комунальних платежів та/або оформлення субсидії; виїзд на постійне проживання за кордон без постановки на консульський облік; виїзд на навчання без 195

реєстрації за місцем навчання; подання органами ДМС відомостей про прибуття не в повному обсязі; вибуття за рішенням суду.

Автор слайду: Центральна виборча комісія, Служба розпорядника Державного реєстру виборців

4. Існує неузгодженість норм законодавства у частині публічного контролю над списками виборців та Реєстром: 1) неможливість надання інших даних Реєстру, окрім тих, що стосуються особи (її персональних даних та персональних даних осіб, зареєстрованих за її виборчою адресою, а також про кількість виборців у певному населеному пункті, районі міста, іноземній країні (ч. 1, 4 статті 21 ЗУ «Про Державний реєстр виборців»); 2) наявність у виборців та спостерігачів права ознайомлюватися з попереднім списком виборців без встановлення жодних обмежень щодо обсягу та форм такого ознайомлення (зокрема, в частині фото- чи відеофіксації відомостей списків виборців) під час виборчого процесу (ч.2 ст.13, ч.2 ст.26, ст.31, ст.58-581 Закону про місцеві вибори; ч.2 ст.13, ч.2 ст.32, ст.40, ст.78 ЗУ «Про вибори народних депутатів України», ч.2 ст.13, ч.1 ст.27, ст.32, ст.69 ЗУ «Про вибори Президента України»); 3) необхідність забезпечення захисту персональних даних від незаконної обробки чи доступу до персональних даних, їх поширення (ст. 5, 6, 14, 16, 24 ЗУ «Про захист персональних даних»); 4) право громадян мати доступ до публічної інформації, якою під час виборчого процесу можна вважати відомості списків виборців (ст. 3, 5-7, 10 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»).

196

5. Відсутність права у більшості суб’єктів виборчого процесу (за винятком політичних партій, які мають фракції у Верховній Раді України) на отримання бази даних Реєстру чи його частини (навіть у спеціальному захищеному приміщенні). Відсутність законодавчого визначення окремих даних про особу (прізвище, ім’я, по батькові, ідентифікаційний податковий номер особи, номер її виборчої дільниці та виборчого округу) такими, що є відкритими під час виборчого процесу і тому не підлягають захисту в цей період згідно зі спеціальним законом. Непередбаченість можливості отримання суб’єктами виборчого процесу частини бази даних Реєстру з вичерпним переліком відкритих даних про виборців, у тому числі на платній основі. Відсутність у виборців права самостійно встановлювати обмеження на доступ до своїх персональних даних.

6. Недостатня кількість ідентифікаторів у Реєстрі, зокрема відсутність у ньому даних про серію, номер, дату видачі паспорта, податкового ідентифікаційного номера. Це не дозволяє однозначно ідентифікувати виборців із майже однаковими персональними даними і забезпечити однократність включення таких осіб до Реєстру.

7. Відсутність законодавчого регулювання порядку функціонування онлайн-сервісу «Особистий кабінет виборця». Неможливість тимчасово змінити місце голосування чи свої персональні дані у Реєстрі через подання звернення за допомогою ОКВ. Відсутність можливості перевірки включення до попередніх чи уточнених списків виборців за допомогою ОКВ. Неможливість отримання відповіді на запити виборців з метою публічного контролю про кількість виборців в певному будинку, на певній вулиці за допомогою ОКВ.

8. Складна процедура тимчасової зміни місця голосування. Неврегульованість питань щодо спрощення процедури уточнення даних Реєстру, зміни місця або способу голосування для військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб, громадян України, які перебувають в зоні АТО та на тимчасово окупованій території.

9. Неврегульованість у виборчому законодавстві окремих процедур для забезпечення однократності включення виборців на закордонних, спеціальних та звичайних виборчих дільницях.

10. Непередбаченість законодавством можливості вносити записи до бази даних Реєстру, вносити зміни до персональних даних виборців, включених до Реєстру, на підставі відомостей, переданих до Реєстру з відомчих автоматизованих систем згідно зі статтею 22 Закону про Реєстр. Відсутність у Законі можливості отримання даних та їх автоматизованого опрацювання для періодичного поновлення бази даних Реєстру з наявних відомчих автоматизованих систем, в яких обробляється інформація, що передбачена Законом про Реєстр, шляхом передачі до Реєстру даних із цих систем.

11. Відсутність у розпорядника Реєстру повноважень здійснювати дії 197

щодо ведення Реєстру у випадку неможливості виконання окремими органами ведення Реєстру своїх функцій (наприклад, у зоні АТО, на тимчасово окупованих територіях). Неврегульованість здійснення органами Реєстру функцій щодо ведення підсистеми постійних виборчих дільниць, автоматизованого виготовлення іменних запрошень для всіх видів виборів і референдумів, розгляду звернень виборців через ОКВ.

12. Відсутність можливості у виборців, які постійно не здатні пересуватися самостійно, звертатися (зокрема, щодо включення до Реєстру або тимчасової зміни місця голосування) до органів Реєстру не особисто, а шляхом уповноваження інших осіб або засобами електронного зв’язку.

13. Відсутність уніфікованої процедури складання попередніх та уточнених списків виборців для всіх типів виборчих та референдумних процесів. Недоцільність складання попередніх та уточнених списків виборців у двох примірниках, що призводить до збільшення вартості проведення виборів.

14. Наявність правової колізії між нормами законів України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» та «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» у частині права внутрішньо переміщених осіб реалізовувати своє право голосу на місцевих виборах шляхом тимчасової зміни місця голосування. Служба розпорядника реєстру планує у майбутньому здійснити такі заходи організаційного-технологічного характеру, частина з яких передбачає внесення змін до чинного законодавства: - перехід на щоденне отримання інформації щодо актуалізації даних Реєстру; - зміну технології обліку виборців, які проживають або перебувають за кордоном; - створення на базі телекомунікаційної інфраструктури АІТС "ДРВ" підсистеми проведення селекторних нарад та аудіо-відео конференцій; - побудову підсистеми обміну інформацією з централізованими відомчими інформаційними системами суб’єктів подання відомостей у разі їх створення; - створення на базі органів ведення Реєстру постійних виборчих бюро з питань організації виборів; - організацію функціонування навчального центру підготовки працівників органів ведення Реєстру; - забезпечення присутності в соціальних мережах для максимального наближення до виборця.

198

Проаналізувавши міжнародний досвід ведення реєстрів виборців, запроваджені ІТ-рішення у сфері електронної демократії, проблемні питання функціонування Державного реєстру виборців, думки науковців та експертів з питань виборчого законодавства, враховуючи позицію розпорядника Реєстру, експерти Центру підтримки громадських ініціатив визначили низку напрямків інноваційного розвитку Реєстру та законодавчого врегулювання проблемних питань для посилення публічного контролю над Реєстром та списками виборців, зменшення бюджетних витрат на проведення виборів та забезпечення надання виборцям якісних та зручних онлайн-послуг, пов’язаних з реалізацією ними своїх виборчих прав: 1. Внести зміни до законів України «Про Державний реєстр виборців», «Про захист персональних даних», інших нормативних актів, які передбачатимуть визнання відкритими даними (принаймні, під час виборчого процесу) окремі дані про виборців з Реєстру (прізвище, ім’я, по батькові, ідентифікаційний податковий номер виборця, номер його виборчої дільниці та виборчого округу), доповнення бази даних Реєстру новими ідентифікаторами, передбачатимуть ширші можливості для здійснення різними суб’єктами публічного контролю (у тому числі через веб-сервіси, зокрема ОКВ). При цьому слід встановити чіткий регламент та порядок доступу до цих відкритих даних та обмеження розмірів інформації за запитом з однієї IP-адреси.

2. Узгодити норми законодавства у частині публічного контролю над списками виборців та Реєстром, спостереження за виборчим процесом: 1) внести зміни до статей 19-21 ЗУ «Про Державний реєстр виборців», передбачивши можливість надання інших даних Реєстру (крім тих, що зараз передбачені Законом) у статистичній формі та електронних послуг через створення чи удосконалення інтернет-сервісів на підставі проведення попередньої ідентифікації, автентифікації та авторизації особи на цих сервісах та надання їй послуг у встановленому Кабінетом Міністрів України або Центральною виборчою комісією порядку. Відповідно до цих змін удосконалити та розширити веб-сервіс «Особистий кабінет виборця», який передбачатиме можливість подавати виборцями запити щодо своїх персональних даних, даних усіх осіб за своєю виборчою адресою, кількості виборців в селі, селищі, місті тощо, заяви про тимчасову зміну місця голосування, про включення до Реєстру, внесення змін до ідентифікаційних персональних даних Реєстру, виборчої адреси, відмітки про нездатність самостійно пересуватися, а також заяв про уточнення списків виборців з додаванням сканкопій документів, що підтверджують відомості в цих заявах; 2) внести зміни до відповідних норм законів про місцеві вибори, вибори народних депутатів України, вибори Президента України, чітко визначивши порядок, обсяг та форми ознайомлення виборців із списком 199

виборців та обмеживши фото-, відеофіксацію цих списків, а також уточнити відповідні права спостерігачів, зокрема, в частині можливості фото- чи відеозйомки на виборчій дільниці; за порушення цієї процедури встановити адміністративну відповідальність; дозволити ознайомлення виборців з уточненими списками виборців для їх оскарження в суді; 3) внести зміни до ст.5, 6, 14, 16 ЗУ «Про захист персональних даних», передбачивши можливість надання суб'єктам виборчого процесу окремих персональних даних виборців для здійснення ними публічного контролю та/або юридичним особам для інших цілей, не пов'язаних із виборами на платній основі; 4) внести зміни до ст.6, 7, 13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», передбачивши обов'язок розпорядників Реєстру надавати суб'єктам виборчого процесу статистичну інформацію про кількість виборців, необхідну для здійснення публічного контролю над Реєстром та виборами, а також окремих персональних даних виборців для здійснення ними публічного контролю та/або юридичним особам для інших цілей, не пов'язаних із виборами на платній основі.

3. Прийняти Виборчий кодекс України, в якому передбачити пропорційну систему виборів з відкритими регіональними партійними списками у багатомандатних виборчих округах (для виборів народних депутатів України, депутатів обласних, районних рад), систематизувати та консолідувати норми виборчого законодавства, уніфікувати відповідні процедури, їх порядок і строки для різних видів виборів і референдумів, зокрема визначити порядок проведення місцевих референдумів, а також встановити орієнтовні строки переходу до електронного голосування (у перехідних положеннях).

4. До прийняття Виборчого кодексу України уніфікувати відповідні процедури в законах про вибори і референдуми різного рівня, встановити однакові порядок і строки відповідних процедур на цих виборах і референдумах, зокрема в частині територіальної організації виборів/референдумів, складання списків виборців, голосування у приміщенні для голосування та за його межами тощо, прийняти закон про місцеві референдуми.

5. Внести кардинальні зміни в Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (при цьому слід змінити його назву, виклавши її у такій редакції: «Про документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та дають право виїзду за кордон»), зокрема: 1) з урахуванням окремих норм проекту Закону про документи України, що посвідчують особу та дають право виїзду за кордон від 25.12.2014 № 1632 викласти ЗУ про ЄДДР в новій редакції, що передбачатиме, зокрема, вилучення положень про створення та ведення 200

ЄДДР. Згідно з цими змінами, законом про ЄДДР мають врегульовуватися виключно правовідносини щодо порядку надання фізичним особам, які є громадянами України або перебувають на території України на законних підставах (особам без громадянства, іноземцям, біженцям, внутрішньо переміщеним особам), документів, що підтверджуватимуть їх правовий статус, їх право на вільне пересування територією України, будуть підставою для їх виїзду з цієї території та в’їзду в Україну, посвідчуватимуть їх особу. Також ЗУ про ЄДДР мають визначатися види згаданих документів. Єдиним документом, що має замінити всі документи, які нині використовуюся всередині країни, має стати паспорт громадянина України нового зразка у формі ідентифікаційної картки (далі - ID-картка), що має замінити традиційні внутрішні, як правило, паперові документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України, право особи керувати транспортними засобами, її правовий статус та службові повноваження (паспорт громадянина України, посвідчення водія, службові посвідчення, пенсійне посвідчення, внутрішні документи осіб без громадянства, іноземців, біженців, внутрішньо переміщених осіб тощо). Така пластикова ІD-картка має містити безконтактний електронний носій інформації (чіп) з біометричними даними згаданих осіб та електронним цифровим підписом, що забезпечуватиме однозначну електронну ідентифікацію фізичних осіб та сприятиме активному розвитку електронного урядування й електронної демократії. Але запровадження ID-картки стане ефективним лише за умови створення і функціонування повноцінного захищеного реєстру населення або реєстру фізичних осіб; 2) цим самим законом необхідно відповідні зміни в закони України про вибори та референдуми різного рівня, «Про громадянство України», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», «Про дорожній рух» та деякі інші закони України, що передбачали б скорочення кількості документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, місце її проживання, право особи керувати транспортними засобами, а також право брати участь у голосуванні на виборах і референдумах різного рівня. Всі внутрішні документи мають бути замінені на ID-картку; 3) одночасно з цими змінами прийняти окремий ЗУ «Про єдиний державний реєстр фізичних осіб», який передбачатиме порядок створення та ведення в електронному вигляді єдиного державного реєстру фізичних осіб (далі - ЄДРФО), первинне наповнення якого має бути здійснене з використанням бази даних Державного реєстру виборців, як найбільш актуальної на сьогодні бази даних про громадян України. При цьому розпорядником ЄДРФО необхідно визначити Державну міграційну службу України (далі - ДМС) або/та Міністерство юстиції України (далі Мін’юст), а органами ведення та адміністрування цього реєстру мають стати їх територіальні органи та підрозділи; 201

4) відхилити проект Закону про документи України, що посвідчують особу та дають право виїзду за кордон від 25.12.2014 № 1632 або передбачити у ньому згадані вище норми щодо ID-картки з чіпом, який міститиме біометричні дані та електронний цифровий підпис (ЕЦП).

6. Відповідно до новоприйнятого закону про ЄДРФО та з використанням бази даних Реєстру створити Єдиний державний реєстр фізичних осіб, розбудова інфраструктури якого має здійснюватися на базі Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування. Цей реєстр, розпорядником якого мала б стати ДМС, що є основним суб’єктом надання відомостей про виборців органам ведення Реєстру, має стати основою для покращення якості та збільшення швидкості оновлення даних Державного реєстру виборців. Для реалізації цього завдання необхідне прийняття Урядом України та ДМС низки підзаконних нормативних актів, якими визначатиметься порядок ведення цього реєстру, порядок доступу до його бази даних та інші аспекти функціонування ЄДРФО.

7. У разі невнесення Верховною Радою України змін до ЗУ про ЄДДР з використанням бази даних Реєстру створити Єдиний державний демографічний реєстр, розбудову інфраструктури якого здійснити на базі Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування. Розпорядником ЄДДР має стати ДМС, що є основним суб’єктом надання відомостей про виборців органам ведення Реєстру. Цей реєстр має стати основою для подальшого покращення якості та збільшення швидкості оновлення даних Державного реєстру виборців. Для реалізації цього завдання необхідне прийняття Урядом України та ДМС відповідних підзаконних правових актів, якими визначатиметься порядок ведення цього реєстру, порядок доступу до його бази даних та інші аспекти функціонування ЄДДР.

8. Створити інші реєстри та відомчі бази даних суб’єктів подання відомостей про виборців для забезпечення щоденного періодичного поновлення бази даних Державного реєстру виборців.

9. Прийняти законопроект «Про електронний підпис та електронну ідентифікацію» та/або внести зміни до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», передбачивши створення ідентифікатора особи, ІDкартки з ЕЦП та визначення механізму ідентифікації особи на різноманітних веб-сервісах, зокрема в ОКВ.

10. Прийняти закони «Про єдину систему електронної взаємодії», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо доступу до інформації у формі відкритих даних». Внести зміни до ЗУ «Про Державний реєстр виборців» та інших законів України, передбачивши можливість вносити записи до бази даних Реєстру, вносити зміни до 202

персональних даних виборців, включених до Реєстру, на підставі відомостей, переданих до Реєстру з відомчих автоматизованих систем згідно зі статтею 22 ЗУ «Про Державний реєстр виборців», а також можливість отримання даних та їх автоматизованого опрацювання при періодичному поновленні бази даних Реєстру з наявних відомчих автоматизованих систем, в яких обробляється інформація, що передбачена ЗУ «Про Державний реєстр виборців», шляхом передачі до Реєстру даних із цих систем. Перейти до щоденного оновлення бази даних ДРВ з метою його оперативнішої актуалізації.

11. Внести зміни до Закону України «Про Державний реєстр виборців» та постанови ЦВК від 13 вересня 2012 року № 893, що передбачатимуть уточнення та спрощення процедури тимчасової зміни місця голосування, зокрема: 1) уточнення строків опрацювання заяв виборців про ТЗМГ, підстав для ТЗМГ і документів, які підтверджуватимуть ці підстави; 2) скасування видачі заявникам посвідчень про ТЗМГ; 3) забезпечення можливості звернень через веб-сервіси чи електронною поштою у вигляді електронного документа, засвідченого ЕЦП виборця, що за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису; 4) надання можливості тимчасово змінювати місце голосування виборцям, які не мають зареєстрованого місця проживання; 5) визначення особливого, максимально спрощеного порядку для виборців тимчасово окупованих територій, внутрішньо переміщених осіб та військовослужбовців.

12. Спростити порядок реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації шляхом внесення змін у статті 6-7, 10 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якими дозволити громадянам змінювати місце реєстрації за допомогою веб-сервісів та подання відповідних електронних заяв з попередньою електронною ідентифікацією за допомогою своєї ID-карти, а також передбачити можливість спрощеної реєстрації фізичної особи за фактичним місцем проживання, враховуючи положення частини шостої статті 29 Цивільного кодексу України про те, що фізична особа може мати кілька місць проживання. Зокрема така процедура має здійснюватися на підставі довідки органу місцевого самоврядування, органу самоорганізації населення, ОСББ, ЖКП про підтвердження фактичного проживання особи за певною адресою або згоди власників цього житла на реєстрацію місця проживання іншої особи за їх адресою. А у разі зняття з реєстрації достатньо заяви самої особи з повідомленням нової адреси або заяви власника (співвласника) житла.

13. Удосконалити механізм та визначити додаткові підстави зміни виборчої адреси для забезпечення права голосу на місцевих виборах осіб, які фактично проживають за іншою адресою, аніж зареєстроване місце проживання, але мають у свій власності нерухомість чи володіють нею на правах довгострокової оренди. Для цього необхідно внести зміни до законів України «Про Державний реєстр виборців», про місцеві вибори, «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», що передбачатимуть спрощений порядок зміни виборчої адреси, зокрема за 203

допомогою ОКВ, та можливість визначення органом ведення Реєстру виборчої адреси виборця за його фактичним місцем проживання за умови підтвердження ним права користування на відповідну нерухомість за цією адресою або надання згоди власника житла.

14. Вирішити проблему кратного включення виборців, які перебувають за кордоном, у списки виборців шляхом спрощення процедури постановки і зняття з консульського обліку, у тому числі засобами інтернет з використанням ID-картки. У разі особистої чи дистанційної реєстрації виборця у консульській установі слід фіксувати його адресу електронної пошти, Skype або/та номер мобільного телефону, за допомогою яких перед складанням списків виборців на закордонних та звичайних виборчих дільницях цьому виборцю надсилатиметься запит щодо вибору ним виборчої дільниці на певних виборах. Передбачити, що до списків на закордонній виборчій дільниці слід включати тих осіб, які перебувають на консульському обліку, за винятком тих осіб, які через ОКВ або повідомлення електронної пошти, Skype-повідомлення заявили про своє бажання голосувати на звичайній виборчій дільниці в Україні.

15. Внести зміни до ЗУ «Про Державний реєстр виборців», передбачивши: доповнення переліку службових персональних даних виборця інформацією про серію, номер, дату видачі його паспорта, те, ким він виданий, податковий ідентифікаційний номер цієї особи, її фото та службову відмітку щодо факту голосування на відповідних виборах, які будуть в автоматизованому порядку перенесені з ЄДРФО/ЄДДР; можливість надання суб'єктам виборчого процесу окремих персональних даних виборців (з вичерпним переліком відкритих даних про особу) та статистичних відомостей у розрізі населених пунктів для здійснення ними публічного контролю та/або юридичним особам для інших цілей, не пов'язаних із виборами на платній основі; можливість ненадання виборцем згоди на поширення відкритих відомостей Реєстру про нього за допомогою інтернет-сервісу у визначеному ЦВК порядку; визнання окремих даних про виборця (прізвище, ім’я, по батькові, ідентифікаційний податковий номер особи, номер її виборчої дільниці та виборчого округу, фото особи), що містяться в Реєстрі, відкритими даними, на які під час виборчого процесу не поширюється дія законодавства про захист персональних даних; надання розпоряднику Реєстру повноважень здійснювати дії щодо ведення Реєстру у випадку неможливості виконання окремими органами ведення Реєстру своїх функцій (наприклад, у зоні АТО, на тимчасово окупованих територіях);

204

виведення органів адміністрування та ведення Реєстру зі складу апаратів обласної та районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських рад; створення на базі органів ведення Реєстру постійних виборчих бюро з питань організації виборів, підвищення статусу регіональних органів адміністрування Реєстру; делегування згаданим органам Реєстру окремих повноважень Центральної, окружних та територіальних виборчих комісій у частині надання працівниками цих органів консультативно-методичної допомоги членам виборчих комісій та комісій з референдумів, проведення органами Реєстру навчань членів окружних, дільничних виборчих комісій та комісій з референдумів; можливість для виборців, які постійно не здатні пересуватися самостійно, звертатися (зокрема, щодо включення до Реєстру або тимчасової зміни місця голосування) до органів Реєстру не особисто, а шляхом уповноваження інших осіб або засобами електронного зв’язку чи за допомогою ОКВ.

16. Внести зміни у закони про вибори та референдуми різного рівня та/або Закон України «Про Державний реєстр виборців», якими передбачити: спрощення процедури уточнення даних Реєстру, зміни місця або способу голосування для військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб, громадян України, які перебувають в зоні АТО та на тимчасово окупованих територіях; уніфікацію процедури складання попередніх та уточнених списків виборців для всіх типів виборчих процесів, зокрема, визначити, що орган ведення Реєстру виготовляє і передає ДВК по одному примірнику попередніх та уточнених списків виборців й може, у разі потреби, виготовити їх дублікат; відмову від попередніх списків для економії бюджетних коштів за умови здійснення щоденної актуалізації Реєстру; що під час включення до списку виборців осіб із зони АТО та Криму їхня виборча адреса не вказується (з метою захисту їх конституційних прав та інтересів); уточнення процедури роботи зі списками виборців членів ДВК, які шукають виборців у списку виборців, у разі одночасного проведення різних видів виборів, на кожний з яких складаються окремі списки виборців; обов’язкового надання головою ДВК відповідній ОВК або ТВК для подальшої передачі відповідному органу ведення Реєстру (згідно з актами 205

приймання-передачі відомостей, не пізніш ніж на 5 день з дня їх отримання) відомостей про всі внесені зміни до уточненого списку виборців (включення чи виключення з нього, внесення будь-яких змін до нього, у тому числі всіх виправлень у відомостях цього списку про виборців), засвідчених печаткою ДВК та підписами всіх членів ДВК. Голова ДВК надає такі відомості за формою, встановленою ЦВК для всіх видів виборів та референдумів, під час передачі ДВК виборчих документів відповідним виборчим комісіям вищого рівня. Ці відомості мають складатися перед запакуванням списків виборців і запаковуватися окремо від них разом із протоколами підрахунку голосів та засідання ДВК. Без наявності цих відомостей ОВК чи ТВК не має права приймати від ДВК виборчі документи. За порушення закону в цій частині необхідно передбачити також адміністративну відповідальність членів ДВК, ТВК, ОВК шляхом внесення змін чи/та доповнень до статей 212-7 та 255 КУпАП, якими, зокрема, надати право кандидатам, уповноваженим та довіреним особам, офіційним спостерігачам складати протоколи про адміністративні порушення за недотримання порядку і строків передачі виборчими комісіями та їх посадовими особами виборчим комісіям вищого рівня або органам ведення Реєстру відомостей про зміни, внесені в уточнений список виборців. Крім цього, не виплачувати таким членам ДВК одноразову грошову винагороду. Також можна розглянути, як варіант надійного і повного врахування внесених в уточнені списки виборців змін, їх передачу ОВК/ТВК органам ведення Реєстру для подальшого опрацювання та повернення у встановлений термін ОВК/ТВК.

17. Щомісяця надавати на сайті Реєстру дані для публічного контролю, зокрема в частині інформації про кількість виборців в розрізі населених пунктів.

18. Розробити механізм здійснення політичними партіями та громадськими організаціями публічного контролю за веденням Реєстру шляхом надання доступу до формування на сайті Реєстру чи в ОКВ окремих статистичних звітів стосовно виборчого корпусу. Внести зміни до статті 24 Закону України «Про Державний реєстр виборців», якими передбачити надання усім суб’єктам виборчого процесу однакових прав для публічного контролю за веденням ДРВ, зокрема за якістю складання списків виборців та веденням Реєстру. Наприклад, надавати і партіям, і кандидатам, і виборцям право ознайомлюватися з відповідними списками виборців у спеціальному захищеному приміщенні ЦВК.

19. Прийняти проект Закону України про єдиний банк даних про громадян, які залучалися до роботи у виборчих комісіях, комісіях з референдуму протягом останніх 20 років, який має містити необхідну інформацію про всіх таких осіб та досвід їх роботи в комісіях (у тому числі на керівних посадах та/або на оплачуваній основі), наявні дисциплінарні стягнення, судові рішення щодо них, участь у навчаннях з питань виборчого законодавства, отримані сертифікати тощо.

206

20. У подальшому необхідно із залученням технічної допомоги на основі даних веб-ресурсу «Виборком» створити такий банк даних як окрему базу персональних даних або підсистему існуючих АІТС «Державний реєстр виборців», ІАС «Вибори» тощо, розпорядником якої має стати Центральна виборча комісія. Інформація з цього банку даних може надаватися суб’єктам формування виборчих комісій на платній та/або безоплатній основі з метою забезпечення обов’язкового врахування досвіду роботи членів комісій та осіб, які залучаються до роботи в комісіях, при формуванні цих комісій та призначенні їх керівного складу.

21. Внести зміни до законів про відповідні вибори та ЗУ «Про Державний реєстр виборців», передбачивши механізм формування складу виборчих комісій за допомогою даних відповідної підсистеми обліку колишніх членів виборчих комісій Реєстру відповідними виборчими комісіями за поданням їх голів у разі наявності у цих осіб досвіду, а також обов’язкову квоту (від 40 до 60%) у виборчій комісії осіб, які мають попередній досвід роботи в ДВК, ОВК, ТВК. Також необхідно визначити у Законі, що керівництво ДВК після його призначення має обов’язково пройти навчання (зокрема, дистанційне) та отримати відповідний сертифікат. При цьому пропонується скасувати посаду заступника голови ДВК.

22. Врегулювати у ЗУ «Про Державний реєстр виборців»: здійснення органами Реєстру функцій щодо ведення підсистеми виборчих дільниць, що утворені на постійній основі; здійснення органами Реєстру функцій автоматизованого виготовлення іменних запрошень для всіх видів виборів і референдумів; порядок затвердження типових положень про органи адміністрування та ведення Реєстру; порядок функціонування онлайн-сервісу «Особистий кабінет виборця» та надання виборцям послуг на цьому ресурсі.

23. Узгодити між собою норми законів України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (ч.7 ст.30) та «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (ч.1 ст.8), надавши право внутрішньо переміщеним особам реалізовувати своє право голосу на місцевих виборах шляхом тимчасової зміни місця голосування, якщо вони з певних причин не зареєстрували своє місце проживання в населеному пункті, куди були переміщені. Такі включені в Реєстр, але незареєстровані за новим місцем проживання виборці повинні мати право тимчасово змінити місце голосування на лише на окремих місцевих виборах і виключно в межах своєї області. Тобто, якщо їх було переміщено з одного населеного пункту до іншого в межах однієї області, тоді вони мають право проголосувати на виборах до обласної та районної ради, але не мають права голосувати на виборах сільського, селищного, міського голови, депутатів сільської, селищної, міської, районної в місті рад. У випадку реєстрації за новим місцем 207

проживання слід передбачити включення таких осіб у списки виборців для голосування на усіх видах місцевих виборах, як повноцінних членів територіальної громади.

24. Додатково включити в перелік відомостей, що міститиме ІDкартка персональні дані, які визначають місце та умови голосування виборця, визначені статтями 7 та 8 Закону України «Про Державний реєстр виборців», а також службові дані, що засвідчуватимуть факт голосування на виборах. Це, зокрема, забезпечить спрощення процедури тимчасової зміни місця голосування для виборців з виборчою адресою у Донецькій, Луганській областях, АРК, м. Севастополі після отримання ними таких карток і створить передумови для переходу на електронне голосування в майбутньому. Для цього необхідно внести зміни до статей 21-26, 28 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та зміни у виборче законодавство.

25. Створити програмне забезпечення для автоматизації проведення ДВК контрольних перевірок при складанні протоколу підрахунку голосів та уникнення технічних помилок при його заповненні на папері, а також збільшення можливостей контролю з боку присутніх на засіданні комісії за правильністю внесених у протокол даних. Це програмне забезпечення має передаватися від ЦВК до ОВК та ДВК і встановлюватися на комп’ютери, якими мають бути забезпечені всі ДВК. Для забезпечення обов’язковості його використання необхідно внести відповідні зміни в закони про вибори та референдуми різного рівня. Також слід передбачити можливість виготовлення копій протоколу для присутніх на засіданні ДВК (крім її членів) за допомогою цього програмного забезпечення шляхом їх роздрукування на принтерах, якими також мають бути забезпечені всі ДВК. Ці копії потім завіряються печаткою ДВК та підписуються всіма членами ДВК.

26. Внести зміну у статтю 93 Закону України «Про вибори народних депутатів України», якою передбачити, що транспортування виборчих документів здійснюється членами ДВК - представниками трьох різних партій, кандидатів у депутати, а саме: головою та заступником голови ДВК та одним членом ДВК, який визначається рішенням ДВК і представляє партію або кандидата, що набрали найбільшу кількість голосів під час голосування (без урахування голови та заступника голови ДВК). У разі скасування посади заступника голови ДВК здійснювати таке транспортування головою ДВК та двома членами ДВК, визначених рішенням ДВК з урахуванням кількості голосів, набраних кандидатами / партіями, яких вони представляють. Також слід встановити чіткий порядок транспортування виборчих документів у разі одночасного проведення виборів та референдумів різного рівня.

27. Після створення Єдиного державного реєстру фізичних осіб (ЄДРФО) або Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) та прийняття Верховною Радою України згаданих вище законів України та змін 208

до них експерти Центру підтримки громадських ініціатив пропонують прийняти такі рішення Уряду України: про поетапне запровадження до кінця 2016 року ідентифікаційної карти, обов’язкової для всіх громадян; про забезпечення обладнання всіх органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, дипломатичних установ, виборчих комісій, які уповноважені перевіряти особу, її громадянство, місце проживання, право керувати транспортними засобами та право брати участь у голосуванні на виборах та референдумах різного рівня, відповідними зчитувальними пристроями для обробки інформації з електронних чипів ID-карток та її виведення у візуальному вигляді (наприклад, планшетами з підключеними міні-терміналами, звичайними POS-терміналами або смарт кард-рідерами); про порядок ведення ЄДРФО/ЄДДР, порядок доступу до його бази даних та інші аспекти функціонування ЄДРФО/ЄДДР; про порядок надання відомостей з ЄДРФО/ЄДДР та Реєстру на платній та/або безплатній основі; про вирішення питань кадрового та матеріально-технічного забезпечення Державної міграційної служби України (далі - ДМС), яка законом має бути визначена розпорядником згаданого Реєстру, а також органів адміністрування та ведення цього Реєстру, встановлення норм їх забезпечення; про проведення навчань працівників територіальних органів та підрозділів ДМС, які здійснюватимуть адміністрування та ведення ЄДРФО/ЄДДР; про виділення коштів держбюджету або залучення технічної допомоги для розбудови ІТ-інфраструктури ЄДРФО/ЄДДР та матеріально-технічного забезпечення ведення ЄДРФО/ЄДДР (комп’ютери, монітори, периферія, маршрутизатори, пристрої криптографічного захисту, модеми, засоби зв’язку, сканери для оцифрування картотек та ін.); про порядок обміну даними між Державним реєстром виборців та ЄДРФО/ЄДДР, іншими відомчими інформаційними системами (зокрема, Мін’юсту) для забезпечення щоденного періодичного оновлення бази даних ДРВ; про створення/удосконалення порталу адміністративних послуг, що надаються в електронній формі, на базі створення державних реєстрів (згідно з окремими законами) та надання доступу до цих послуг усім громадянам, що отримали ID-картки або мають ЕЦП, через особисті Кабінети адміністративних послуг. Визначити адміністратором цього порталу Мін’юст; про створення/удосконалення порталу відкритих даних (зокрема, архівних), що існують в електронній формі, та надання доступу всім громадянам через особисті Кабінети. Визначити адміністратором цього порталу Мін’юст; 209

про порядок актуалізації бази даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом оцифровання відомостей органів земельних ресурсів, БТІ, земельного кадастру тощо та ряд інших; про Концепцію поетапного переходу до електронного голосування виборців в Україні, якою визначити ID-карту як підставу для такого голосування, а також передбачити безплатні точки доступу до Інтернету в публічних місцях для забезпечення голосування на спеціальному захищеному ресурсі в мережі Інтернет; про пілотний проект з упровадження окремих видів електронного голосування у певних регіонах, зокрема, проведення електронних опитувань, обговорень, місцевих референдумів та консультативних опитувань, окремих місцевих виборів в гірських регіонах (наприклад, у Закарпатській області) та інші нормативно-правові акти. Для продовження інноваційного розвитку Реєстру та реалізації вказаних вище пропозицій експерти Центру підтримки громадських ініціатив пропонують Президенту України та народним депутатам України під час внесення змін до Конституції України надати Центральній виборчій комісії право законодавчої ініціативи. При цьому можна позбавити такого права Національний Банк України, оскільки він ним користується дуже рідко, а його ініціативи можуть вноситися до парламенту Урядом України. На законодавчому рівні в Україні протягом поточного року вже розпочато певну роботу в напрямку розвитку електронного урядування та електронної демократії, необхідною складовою яких є удосконалення Державного реєстру виборців. Зокрема, прийнято в першому читанні проект закону про внесення змін до Закону України "Про звернення громадян" щодо електронного звернення та електронної петиції, в другому читанні та в цілому прийнято закони про внесення змін до деяких законів України щодо доступу до публічної інформації у формі відкритих даних, про внесення змін до статті 28 Бюджетного кодексу України щодо доступу до інформації про бюджетні показники у формі відкритих даних, розроблений і проходить громадське обговорення проект закону про єдину систему електронної взаємодії, експертами розроблені або розробляються різноманітні стратегії та концепції в цій галузі, зокрема, проекти Білої книги електронної демократії України, Білої книги з електронного урядування у сфері електронної взаємодії, Національної стратегії електронної ідентифікації (Білої книги з електронного урядування), Зеленої книги з електронного урядування в Україні, концепція законопроекту “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо доступу до інформації у формі відкритих даних та повторного використання інформації”, проект Закону про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій тощо.

210

Також органами влади України прийняті ряд нормативних актів, які, на жаль, не дали суттєвого позитивного ефекту на вирішення проблеми недостатності розвитку електронних сервісів для населення, впровадження елементів електронної демократії. Зокрема, це закони України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», «Про Національну програму інформатизації», "Про адміністративні послуги", «Про доступ до публічної інформації», постанови Верховної Ради України від 05.07.2012 № 5096-VI «Про затвердження Програми інформатизації законотворчого процесу у Верховній Раді України на 2012-2017», від 01.12.2005 № 3175-IV «Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні», укази Президента України від 20.10.2005 № 1497/2005 "Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних технологій", від 24 березня 2012 року № 212/2012 «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації», постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 208 "Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи "Електронний Уряд", від 03.01.2013 № 13 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного порталу адміністративних послуг", від 17.03.2004 № 326 "Про затвердження Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів", розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2010 р. № 2250-р «Про схвалення Концепції розвитку електронного урядування в Україні», від 26.09.2011 № 1014-р "Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку електронного урядування в Україні", від 01.03.2010 № 360-р "Питання реалізації пілотного проекту впровадження технологій електронного урядування", від 5 квітня 2012 р. № 220-р «Про схвалення плану дій з впровадження в Україні Ініціативи “Партнерство «Відкритий Уряд», від 05.09.2012 № 634-р "Про схвалення Концепції створення та функціонування інформаційної системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів", від 11.07.2013 № 517-р "Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції створення та функціонування інформаційної системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів", від 11.09.2013 № 718-р "Про затвердження плану заходів щодо створення Єдиного державного порталу адміністративних послуг", від 15.08.2007 № 653-р "Про затвердження плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", від 31.12.2003 № 828-р "Про затвердження заходів з реалізації Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів", від 05.05.2003 № 259-р "Про затвердження Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів", наказ Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 15.08.2003 № 149 "Про порядок надання інформаційних та інших послуг з використанням електронної інформаційної системи "Електронний Уряд" тощо.

211

На всі ці заходи і програми щороку, починаючи як мінімум з 1998 року, коли був прийнятий Закон України «Про Національну програму інформатизації», з державного та місцевих бюджетів виділялися значні кошти, залучалися кошти донорських організацій, які через відсутність визначеної стратегії розвитку е-врядування використовувалися вкрай неефективно. В Україні досі немає ІТ-інфраструктури, що забезпечувала б можливість електронної взаємодії між усіма органами влади. Існуючі інформаційні системи розроблені за різними стандартами і між собою часто несумісні. Необхідні для надання е-послуг бази даних та реєстри (передусім, реєстр фізичних осіб) або досі не створені або неактуальні. При цьому майже всі з них є закритими не тільки для громадян, але й для інших органів влади. Між ними не здійснюється обмін даними, що призводить до створення різними органами влади банків даних з частково або повністю ідентичною інформацією замість її повторного використання. Не визначено однозначних ідентифікаторів фізичних осіб, не впроваджена ID-карта з посиленим електронним цифровим підписом. Електронні послуги населенню більшістю органів влади не надаються або майже не надаються, окремі впроваджені е-послуги не користуються попитом. Створений єдиний веб-портал адміністративних послуг досі надає переважно інформацію про послуги органів влади, процедуру їх надання, а не самі послуги в електронній формі. Електронна інформаційна система “Електронний уряд” досі не створена. Впроваджені системи електронного документообігу різними органами виконавчої влади та місцевого самоврядування базуються на різних технологічних схемах, різному програмному та апаратному забезпеченні і зазвичай непридатні для налагодження вертикального (на рівні центр-регіон) чи горизонтального (на рівні регіон-регіон) електронного документообігу між згаданими органами влади. При цьому ці системи впроваджені не всюди і переважно без використання електронного цифрового підпису. Нормативна база ЕЦП потребує серйозного удосконалення, після якого його широке застосування стане можливим, ефективним і доцільним. Кабінет адміністративних послуг, який широко розрекламував Прем’єр-міністр України 8 квітня 2015 року, під час презентації електронних сервісів Міністерства юстиції та відкритого Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, насправді діє вже з 01.01.2015, але поки що надає електронні послуги лише з використанням 4 реєстрів (зокрема, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, Системи електронної звітності арбітражних керуючих), які обмежуються можливістю громадян отримати електронні довідки чи витяги, завірені ЕЦП. А окремі послуги доступного в цьому кабінеті Електронного суду поки що поширюються лише на 17 судів Києва, Харкова, Дніпропетровська та Вінниці в рамках пілотних проектів.

212

Отже, необхідно спочатку продумати єдину стратегію розвитку еврядування та е-демократії, з якою у подальшому узгодити всі заходи органів влади в цій сфері. А для координації всієї роботи необхідна єдиний орган влади, який відповідатиме за розробку та виконання державної політики з еврядування, буде наділений необхідними повноваженнями (зокрема, у сфері контролю виконання цієї політики всіма органами влади) та достатніми бюджетними ресурсами. Для подальшої демократизації суспільства та інноваційного розвитку Реєстру Уряду України спільно з вітчизняним парламентом необхідно розробити відповідну стратегію та згідно з нею розробити і прийняти низку законів та підзаконних актів. На думку експерта Державного агентства електронного урядування України Яніки Мерило, Уряд має вжити таких заходів щодо розвитку електронного урядування та впровадження елементів електронної демократії: 1. Створити або уповноважити один координуючий орган, який має право на розробку стратегії електронного урядування і її впровадження. Хоча й існує Державне агентство з питань електронного урядування України (далі - Агентство), але у нього є тільки функція розробки стратегії, але не її впровадження. Тобто навіть якби була готова стратегія електронного уряду, у Агентства була б тільки рекомендаційна роль. А для того, щоб проводити реформи, потрібні повноваження, а не право рекомендувати. При цьому в багатьох країнах є і керівник ІТ-галузі (Європа, США) або головний учений (Ізраїль), який визначає стратегію розвитку галузі. Хто може зробити: Прем'єр-міністр на основі рішення Кабміну, бо цей координуючий орган влади має мати можливість реалізовувати політику у сфері е-врядування, яку повинні виконувати всі міністерства та інші центральні та місцеві органи виконавчої влади. Пропозиція: надати Агентству повноваження і бюджет, необхідний для впровадження стратегії, або створити новий орган чи посаду з достатніми повноваженнями та підпорядкуванням безпосередньо Прем'єр-міністру України.

2. Створити стратегію розвитку електронного уряду Без стратегії будь-які необхідні, але нескоординовані дії нагадуватимуть броунівський рух. Без стратегії важко створювати стандарти і закони, фінансувати програми, залучати партнерів і донорів. Хто може зробити: Агентство електронного уряду, яке саме працює над створенням такої стратегії. Пропозиція: до створення стратегії запускати (за єдиними стандартами) однозначно потрібні населенню електронні послуги, документообіг у відомствах і потрібні для е-життя законопроекти. Адже присутність або відсутність стратегії не змінюють того факту, що потрібна можливість в електронному вигляді подати заяву в міліцію, зареєструвати народження дитини тощо.

3. Зобов'язати державні реєстри спілкуватися між собою.

213

Без обміну даними немає і нормальної електронної держави. Втім, сьогодні, по суті, хто з відомств хоче відкривати свої бази для інших, той і відкриває. Але майже ніхто не хоче. І так більшість реєстрів живуть у своєму, іноді юридично не визнаному, світі. Наприклад, в Естонії все, що потрібно особі, вона може зробити через свій особистий кабінет в електронному вигляді, і держава не має права вимагати папірці або запитувати заново дані, які один держорган вже отримав. Але для цього бази даних повинні спілкуватися між собою. Відкривати бази даних навіть іншим міністерствам за певними стандартами хочуть не всі держоргани, але у відкритій державі, що працює на людину і підприємця, не повинно бути права на монополію інформації. Хто може зробити: Агентство електронного уряду, яке вже розробляє проект закону, або/та профільний комітет Верховної Ради України. Пропозиція: розробити і якнайшвидше прийняти дієвий закон про інтероперабельність реєстрів і призначити уповноважений орган стежити за його виконанням.

4. Створити реєстри. Як не дивно, більшості реєстрів в електронному вигляді в Україні просто не існує, включаючи такий стрижневий реєстр як реєстр населення. Найкраща ситуація можливо в державній податковій службі та з Державним реєстром виборців, який з 2009 року постійно актуалізується. Але стрижневого реєстру фізичних осіб (населення), на основі якого могли б створюватися інші реєстри, досі немає. Хто може створити: міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що відповідають за ведення своїх баз даних, і МВС (або ДМС), яке відповідає за ведення реєстру населення. Пропозиція: МВС створити реєстр населення, з яким також починати поєднувати інші бази даних. Це дозволить значно зменшити корупцію, оскільки найбільш затребувана послуга електронного уряду - це «замовити новий паспорт», що дуже ймовірно є також однією з найбільш відкритих для корупції послуг. А без реєстру паспортів немає й електронної послуги. А поки буде присутній людський фактор, будуть існувати корупційні ризики і просто неефективність.

5. Створити ідентифікатор та ідентифікацію Реєстри з'єднуються, і людина визначається зазвичай за унікальним незмінним номером - ідентифікатором. Навіть коли ім'я змінюється, номер залишається тим же, і так чином всі бази даних розуміють, що «я є я». Опоненти часто кажуть про те, що «не можна оцифровувати персональні дані про громадян, бо багато із них не хоче цього, керуючись релігійними догмами». По-перше, за релігійними принципами може відмовитися 2%. Через це 98% громадян не повинні отримувати послуги? Недемократично. По-друге, люди все одно оцифровані через номер машини, номер телефона, податковий номер тощо. По-третє, якщо будуть електронні послуги і можливість їх отримати, багато хто з тих, хто раніше не бажав їх отримувати, з радістю скористаються ними.

214

Хто може створити: МВС або Уряд може визначити ідентифікатор. За словами заступника Глави Адміністрації Президента України Д.Шимківа, ще 30.03.2015 Кабінет Міністрів України начебто прийняв рішення щодо запровадження ідентифікаційної картки, хоча не зовсім зрозуміло, якого виду та з якою функціональністю. Втім 01.04.2015 прес-служба Кабміну частково спростувала цю інформацію, заявивши, що рішення з цього приводу вже ухвалене, але документ знаходиться на доопрацюванні (згадане рішення з’явилося на урядовому веб-порталі лише 20.05.2015). Пропозиція: МВС, точніше Державній міграційній службі вирішити, що буде ідентифікатором людини, починати створювати електронну базу паспортів та поєднувати її з іншими базами даних, відкрити можливість громадянам в електронній формі надіслати запит на виготовлення паспорта.

6. Недостатність і недосконалість законодавства Дуже багатьох законів або взагалі немає або вони не працюють. Зокрема, закони про цифровий підпис, про захист персональних даних, про спілкування реєстрів і т.д. При цьому громадянин повинен мати право контролювати, хто з чиновників переглядав його персональні дані і з якою метою, що має відповідати Закону.

7. Анахронізм Держспецзв'язку Такий контролюючий орган повинен бути спрямований на конструктив і оптимальні вимоги, а не штучно створювати зайві перешкоди, висуваючи надмірні вимоги різноманітних процедур і рівнів захисту інформації. Рішення: ліквідувати Держспецзв'язку і створити новий орган захисту інформації на основі європейських стандартів із залученням професійних, прогресивних кадрів.

8. Відсутність потрібних для громадян електронних послуг Агентство електронного уряду та Міністерство економіки опублікували перелік 80 найбільш затребуваних електронних послуг, зокрема, "отримати новий паспорт", "подати заяву в міліцію", "замовити довідку про несудимість" тощо. На сьогодні немає найпотрібніших для громадян послуг в електронному вигляді. А без таких базових послуг для громадян Україна так і залишиться в світовому рейтингу E-Gov на 87 місці, в якому Грузія (зразок її ID на рис.) займає 56 місце, Росія – 27, а Естонія – 15 позицію. Рішення: в стратегії описати терміни, визначити відповідальних в міністерствах, дати Агентству повноваження вимагати виконання завдань та контролювати впровадження е-послуг. Система буде опиратися, аби залишити корупційні можливості, але необхідно зробити все, щоб змусити 215

бюрократичний апарат працювати за новими стандартами.

9. Відсутність поширеного доступу до Інтернету В Естонії доступ до Інтернету вважається практично конституційним чи соціальним правом. Держава повинна забезпечити доступ до електрики, води, опалення та "за замовчуванням" до Інтернету, визначивши відповідні механізми. Наприклад можна стимулювати операторів мобільного зв’язку забезпечити зв'язок 3G (або 4G) в Україні в цілому та, зокрема, в нерентабельних регіонах. Необхідно в умовах ліцензій закласти зобов'язання оператора забезпечити доступ до 3G і в тих регіонах, де вести бізнес може бути невигідно. Рішення: Цифровий порядок денний з планом забезпечення доступу населення до мережі Інтернет та навчанням користуванню Інтернетом.

10. Відсутність діяльності Я не можу сказати сьогодні, що немає волі згори. У мене немає сьогодні реальних причин показати пальцем і сказати, що у керівників держави немає політичної волі. Але немає і конкретних дій, спрямованих на розвиток електронного урядування. А відсутність дій і рішень – це, в якомусь сенсі, і є відсутність волі. Рішення: Прем'єр-міністру України вимагати розробити стратегію розвитку електронного уряду і надати Агентству (чи іншому органу) повноваження та можливості контролю за впровадженням цієї стратегії, а також передбачити необхідний бюджет. Адже нинішні бюджетні видатки на розвиток сфери інформаційних технологій використовуються неефективно.

Рис. Зразок українського внутрішнього паспорта, розроблений ПК «Україна»

216

Власне, всі вказані вище пропозиції будуть ефективними лише за умови їх комплексної та системної реалізації одним центром прийняття рішень (органом влади), якому в частині реалізації політики з е-врядування будуть підпорядковуватися всі інші органи влади. При цьому всі заходи з реалізації відповідної стратегії мають ґрунтуватися на єдиних стандартах європейського та міжнародного рівня, для чого необхідно гармонізувати національні стандарти, а також прийняти цілу низку взаємопов’язаних законів та підзаконних актів. Ця робота має бути чітко регламентована часовими рамками, а для кожного етапу впровадження стратегії, кожного заходу повинен бути визначений один головний виконавець та (при необхідності) відповідні співвиконавці. Реалізація такої політики має передбачати також її обов’язковий аналіз, оцінку результатів, громадське обговорення та у разі потреби здійснення коригувальних заходів для досягнення усіх запланованих цілей.

Зразок паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302

217

Очікувані результати реалізації пропозицій експертів Центру підтримки громадських ініціатив. Після завершення інноваційного удосконалення Державного реєстру виборців та повсюдного запровадження ID-карток з електронним цифровим підписом громадянам стануть можливі різноманітні способи їх використання. Зокрема, виборці отримають значно більше можливостей для реалізації своїх конституційних прав обирати і бути обраними, зокрема матимуть змогу скористатися своєю ID-карткою в таких цілях:  для ідентифікації на Інтернет-сервісі «Особистий кабінет виборця» та інших подібних сервісах та порталах;  для надсилання електронних запитів та заяв;  для онлайн-перевірки своїх даних в Реєстрі;  для онлайн-перевірки своїх даних в списках виборців;  для здійснення інтернет-голосування (у середньостроковій перспективі). Окрім цих можливостей, використання ідентифікаційних карток надає ще цілу низку істотних переваг, пов'язаних з наданням адміністративних та інших послуг в електронному вигляді. Зокрема їх можна використовувати для:  для заміни усіх видів посвідчень особи всередині країни (пенсійного, службового посвідчення, посвідчення водія, студентського квитка, пільгових соціальних посвідчень, медичної картки, картки виборця, військового квитка, різноманітних пропусків тощо). Це дуже зручно, оскільки при втраті цього документа ви можете протягом години його замінити, попередньо замовивши таку електронну послугу, при цьому ваші дані надійно зберігаються в реєстрі населення;  для надсилання е-запитів і е-заяв на урядові та приватні сервіси;  для онлайн-перевірки своїх даних в державних реєстрах;  для інтернет-покупок та розрахунків у торгово-сервісній мережі (заміняє банківські платіжні картки);  для пошуку необхідної інформації в базах даних підприємців, прав на нерухомість, земельних кадастрах, інших реєстрах, де містяться відкриті дані або дані з обмеженим доступом, отримання з цих реєстрів довідок, витягів тощо;  для реєстрації на екзамен у вищому навчальному закладі, в електронній черзі в дитсадок чи школу, проходження атестації чи сертифікації для певної роботи;  для доступу до архівних даних, отримання довідок, витягів з архіву;  для доступу до електронних публічних бібліотек, перегляду та отримання копій монографій, наукових, публіцистичних, художніх 218

книжок, журналів, газет;  для автоматичного отримання компенсації за умовами медичного страхування із зарахуванням коштів на ваш банківський рахунок після опрацювання страховою компанією вашого електронної заяви;  для замовлення та вибору номерних знаків, проходження теоретичного екзамену на знання правил дорожнього руху;  для отримання соціальних і матеріальних допомог;  для розрахунків за комунальні послуги та проїзд у транспорті, ліфті;  для отримання всіх видів адміністративних та інших публічних послуг;  для отримання приватних сервісів;  для заміни всіх ваших дисконтних карток, карток для знижок у торгово-сервісній мережі;  для оплати податків, контролю своїх видатків, складання сімейного бюджету;  для підтвердження громадянства та права перебування в країні;  для реєстрації на сайтах, форумах, чатах;  для підписання електронних документів цифровим підписом, які прирівнюються до паперових документів, завірених підписами та печатками тощо. На думку експертів Центру підтримки громадських ініціатив, саме удосконалення та розширення функціонального призначення веб-сервісу «Особистий кабінет виборця» та визначення механізму ідентифікації на цьому сервісі за допомогою ID-карти є одними з ключових напрямків інноваційного розвитку Державного реєстру виборців. Таке удосконалення, зокрема, має створити кожному виборцю додаткові можливості реалізації свого виборчого права через цей веб-сервіс, про які ми писали вище. Отже, інноваційний розвиток Державного реєстру виборців може у майбутньому призвести до розбудови в Україні елементів електронної демократії, створення електронного уряду, об’єднання державних реєстрів, отримання громадянами якісних адміністративних послуг та впровадження у середньостроковій перспективі електронного голосування, що надасть громадянам змогу дійсно реалізувати своє конституційне право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38 Конституції України). По суті, це гарантуватиме можливість для громадян України брати участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади та місцевого самоврядування, обговоренні та прийнятті усіх важливих управлінських рішень органами влади.

219

СПИСОК ДЖЕРЕЛ І. Законодавство України з питань виборів та реєстрації виборців 1.

Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/go/254к/96-вр 2. Про Державний реєстр виборців : Закон України від 22.02.2007 № 698-V . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/698-16 3. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17.11.2011 № 4061-VI . [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4061-17 4. Про вибори Президента України: Закон України від 05.03.1999 № 474-XIV . [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/474-14 5. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів : Закон України від 10.07.2010 № 2487-VI. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2487-17 6. Про всеукраїнський референдум: Закон України від 06.11.2012 № 5475-VI. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5475-17 7. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 № 1382-IV . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 8. Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус: Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 9. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України: Закон України від 15.04.2014 № 1207-VII . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 10. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Закон України від 20.10.2014 № 1706-VII . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 11. Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей: Закон України від 16.09.2014 № 1680-VII. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1680-18

220

12. Про громадянство України: Закон України від 18.01.2001 № 2235-III . [Електронний ресурс] : - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 13. Про Центральну виборчу комісію : Закон України від 30.06.2004 № 1932-IV . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1932-15 14. Про статус депутатів місцевих рад : Закон України від 11.07.2002 № 93-IV . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/93-15 15. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 16. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР. [Електронний ресурс] : - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр 17. Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13.01.2011 № 2939VI. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 18. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах : Закон України від 05.07.1994 № 80/94-ВР. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80/94-вр 19. Про захист персональних даних : Закон України від 01.06.2010 № 2297-VI . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 20. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр 21. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 № 586-XIV . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/586-14 22. Кодекс адміністративного судочинства України: Кодекс України від 06.07.2005 № 2747-IV . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 23. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Кодекс України від 07.12.1984 № 8073-X. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 , http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 24. Кримінальний кодекс України: Кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 25. Кримінальний процесуальний кодекс України : Кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 221

26. Цивільний кодекс України України : Кодекс України від 16.01.2003 № 435IV. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 27. Цивільний процесуальний кодекс України : Кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 28. Концепція нової редакції Закону “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”: Підготовлена Комітетом Виборців України [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://electioninfo.org.ua/nodes/nodes/view/type:news/slug:kontseptsya-novo-redaktszakonu-pro-vibori-deputatv-verhovno-radi-avtonomno-respublki-krim-mstsevih-radta-slskih-selishnih-mskih-golv ІІ. Законодавство України з питань упровадження електронного урядування та електронної демократії 1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Про електронний цифровий підпис: Закон України від 22.05.2003 № 852-IV . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/852-15 Про електронні документи та електронний документообіг : Закон України від 22.05.2003 № 851-IV. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/851-15 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) : Закон України від 12.02.2015 № 191-VIII. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/191-viii Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13.01.2011 № 2939VI. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Про відкритість використання публічних коштів: Закон України 11.02.2015 № 183-VIII. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/183-viii Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР. [Електронний ресурс] : - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах : Закон України від 05.07.1994 № 80/94-ВР. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80/94-вр

222

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

Про захист персональних даних : Закон України від 01.06.2010 № 2297-VI . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус: Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 20072015 роки : Закон України від 09.01.2007 № 537-V . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/537-16 Про Національну програму інформатизації: Закон України від 04.02.1998 № 74/98-ВР. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/74/98-вр Про адміністративні послуги : Закон України від 06.09.2012 № 5203-VI. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5203-17 Про телекомунікації: Закон України від 18.09.2003 р. № 1280-IV. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1280-15 Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні : Постанова Верховної Ради України від 01.12.2005 № 3175-IV. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3175-15 Про рекомендації парламентських слухань на тему: «Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні»: Постанова Верховної Ради України від 03.07.2014 № 1565-VII. [Електронний ресурс]:–Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1565-18 Про затвердження Програми інформатизації законотворчого процесу у Верховній Раді України на 2012-2017: Постанова Верховної Ради України від 05.07.2012 № 5096-VI . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5096-17 Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних технологій: Указ Президента України від 20.10.2005 № 1497/2005 . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1497/2005 Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації : Указ Президента України від 24.03.2012 № 212/2012 . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/212/2012 Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи "Електронний Уряд": постанова Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 223

21.

22.

23.

24.

25.

26.

27.

28.

29.

30.

№ 208 . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/208-2003-п Про запровадження Національної системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства : постанова Кабінету Міністрів України від 28.11.2012 № 1134. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1134-2012-п Про затвердження Положення про Державну інформаційну систему електронних звернень громадян : постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 958. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/958-2013-п Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного порталу адміністративних послуг: постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2013 № 13 . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/13-2013-п Про затвердження Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів : постанова Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 № 326 . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/326-2004-п Про затвердження Положення про Державне агентство з питань електронного урядування України : постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 492 . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/492-2014-п Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності: постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1452 . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1452-2004-п Про створення Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування : постанова Кабінету Міністрів від 15.03.2006 № 327 . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/327-2006-п Про схвалення Концепції розвитку електронного урядування в Україні: розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.12.2010 № 2250-р. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2250-2010-р Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку електронного урядування в Україні: розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.09.2011 № 1014-р . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1014-2011-р Питання реалізації пілотного проекту впровадження технологій електронного урядування: розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.2010 № 360-р . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/360-2010-р 224

31. Про схвалення плану дій з впровадження в Україні Ініціативи “Партнерство «Відкритий Уряд»: розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 № 220-р. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/220-2012-р 32. Про затвердження плану дій із впровадження Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд» у 2014-2015 роках» : розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 1176-р . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1176-2014-р 33. Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні : розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.05.2013 № 386-р . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 386-2013-р 34. Про схвалення Концепції створення та функціонування інформаційної системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів : розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.09.2012 № 634-р . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/634-2012-р 35. Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції створення та функціонування інформаційної системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів : розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 517-р . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/517-2013-р 36. Про затвердження плану заходів щодо створення Єдиного державного порталу адміністративних послуг : розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.09.2013 № 718-р. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/718-2013-р 37. Про затвердження плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" : розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.08.2007 № 653-р. [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/653-2007-р 38. Про затвердження Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів : розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.05.2003 № 259-р . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/259-2003-р 39. Про затвердження заходів з реалізації Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів : розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.12.2003 № 828-р . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/828-2003-р 40. Про схвалення Концепції розвитку Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування: схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 № 711-р .

225

41.

42.

43.

44.

45.

46.

47.

48.

49.

50.

51.

[Електронний ресурс] : – Режим доступу: . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/711-2009-р Про затвердження Переліку і Порядку надання інформаційних та інших послуг з використанням електронної інформаційної системи "Електронний Уряд" : наказ Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 15.08.2003 № 149. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1065-03 Концепція законопроекту “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо доступу до інформації у формі відкритих даних та повторного використання інформації”. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://etransformation.org.ua/2014/07/14/105/#fnref-105-3 Про внесення змін до деяких законів України щодо доступу до публічної інформації у формі відкритих даних : проект Закону України від 19.02.2015 № 2171. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54100 Про внесення змін до статті 28 Бюджетного кодексу України щодо доступу до інформації про бюджетні показники у формі відкритих даних : проект Закону України від 19.02.2015 № 2172 [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54101 Про внесення змін до Закону України "Про звернення громадян" щодо електронного звернення та електронної петиції : проект Закону України від 03.03.2015 № 2299. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54267 Про єдину систему електронної взаємодії: проект Закону України (підготовлений Мінрегіонбудом і запропонований для громадського обговорення). [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.minregion.gov.ua/news/test-514863/ Про електронну комерцію : проект Закону України від 17.06.2013 № 2306а . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=2306%E0&skl=8 Про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій : проект Закону України, підготовлений РПР [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://etransformation.org.ua/2014/07/16/117/ Про електронні довірчі послуги : проект Закону України, підготовлений Міністерством юстиції України [Електронний ресурс] : – Режим доступу: www.minjust.gov.ua/file//43637 Про внесення змін до Закону України “Про електронний цифровий підпис”: проект Закону України, підготовлений Міністерством юстиції України [Електронний ресурс] : – Режим доступу: www.minjust.gov.ua/file/42487 Концепція змін до законодавства в сфері електронного цифрового підпису: Підготовлено експетною групою при Адміністрації Президента України 226

52.

53.

54.

55.

56.

57.

[Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://reforms.in.ua/Content/download/9.pdf Концепція стандартизації та розвитку інфраструктури відкритих ключів та надання послуг електронного цифрового підпису (кваліфікованих електронних довірчих послуг) : Підготовлено Міністерством юстиції України [Електронний ресурс] : – Режим доступу: www.minjust.gov.ua/file/42834 Зелена книга з електронного урядування в Україні : проект для обговорення, підготовлений РПР [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://etransformation.org.ua/2014/11/17/318/ Біла книга електронної демократії України: . проект РПР [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://etransformation.org.ua/2015/03/30/622/ Біла книга з електронного урядування у сфері електронної взаємодії: проект . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://dknii.gov.ua/sites/default/files/wb_io_19_03_0.doc Національна стратегія електронної ідентифікації (Біла книга з електронного урядування): проект. . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://dknii.gov.ua/sites/default/files/wb_eid_20_03_0.pdf Біла книга з електронного урядування у галузі електронних послуг : проект. http://www.dknii.gov.ua/content/robocha-grupa-z-rozrobkyuryadovoyi-polityky-u-sferi-e-vryaduvannya-spilno-z-ukrayinskymy-ta ІІІ. Міжнародні правові акти та законодавство інших країн з питань виборів та реєстрації виборців

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Загальна декларація прав людини, прийнята 10 грудня 1949 р. Генеральною Асамблеєю ООН. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Кодекс належної практики у виборчих справах: керівні принципи та пояснювальна доповідь, ухвалені Венеціанською комісією на 52-й сесії (Венеція, 18-19 жовтня 2002 року). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDLAD%282002%29023rev-ukr Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: ООН; Пакт, Міжнародний документ від 16.12.1966 . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Загальний коментар статті 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://loda.gov.ua/old/wp-content/uploads/2013/12/Загальний-коментарстатті-25-Міжнародного-пакту-про-громадянські-і-політичні-права.pdf Австралія. Commonwealth Electoral Act 1918 . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.austlii.edu.au/au/legis/cth/consol_act/cea1918233/ Австралія. Privacy Act 1988 . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.austlii.edu.au/au/legis/cth/consol_act/cea1918233/ 227

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

Албанія. Виборчий кодекс Республіки Албанія (The Electoral Code of The Republic of Albania (2008, amended 2012)) . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://eudo-citizenship.eu/NationalElectoralLawsDB/docs/14464.pdf Білорусь. Избирательный кодекс Республики Беларусь. Кодекс Республики Беларусь от 11 февраля 2000 года. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.etalonline.by/Default.aspx?type=text&regnum=HK0000370#load_t ext_none_1_1 Болгарія. Виборчий кодекс: набув чинності 05.03.2014 . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.lex.bg/bg/laws/ldoc/2136112596 Боснія та Герцеговина. Election Law of Bosnia and Herzegovina: введений 21-23 серпня 2001 р. . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://legislationline.org/documents/action/popup/id/6244 Великобританія. Representation of the People Act 1985. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.legislation.gov.uk/ukpga/1985/50 Великобританія. Electoral Registration and Administration Act 2013. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.legislation.gov.uk/ukpga/2013/6/contents/enacted Грузія. Избирательный кодекс Грузии от 27 декабря 2011 года № 5636-вс. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: https://matsne.gov.ge/ru/document/download/1557168/18/ru/pdf Данія. Parliamentary Election Act 2002. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.thedanishparliament.dk/Democracy/Elections_and_referendums/~ /media/PDF/publikationer/English/valgloven_eng_web_samlet%20pdf.ashx Естонія. Закон про вибори Рійгікогу (парламенту) (Riigikogu Election Act 2002). [Електронний ресурс] : – Режим доступу: https://www.riigiteataja.ee/en/eli/520012015018/consolide Естонія. Закон. Про вибори Президента Республіки (President of the Republic Election Act 1996). [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.legaltext.ee/text/en/X0013.htm Ірландія. Electoral Act, 1992. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.irishstatutebook.ie/1992/en/act/pub/0023/ Ірландія. Electoral Act, 1997. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.irishstatutebook.ie/1997/en/act/pub/0025/ Іспанія. Law on Regime of General Elections of Spain (1985 as amended 2007) [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.legislationline.org/documents/action/popup/id/3842 Латвія. Закон о выборах в Сейм: в редакции от 19.07.2014 (The Saeima Election Law 1995) . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.cvk.lv/pub/upload_file/2014_SV/Saeimas_vel_lik_2014_RUS_2.pdf 228

21. Латвія. Закон о регистре избирателей (Electoral Register Law 2004). [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.cvk.lv/pub/public/29101.html 22. Литва. Закон. Про вибори Сейму (The Law on Elections to The Seimas.

1992) . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www3.lrs.lt/pls/inter3/dokpaieska.showdoc_l?p_id=482670&p_tr2=2 23. Литва. Закон. Про вибори Президента (The Law on Presidential Elections.

1992) . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www3.lrs.lt/pls/inter3/dokpaieska.showdoc_l?p_id=489105&p_tr2=2 24. Македонія. Виборчий кодекс (Electoral Code. (2006, amended 2011)). . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.sec.mk/files/IzborenzakonikzaWEB1.pdf або http://www.legislationline.org/download/action/download/id/3444/file/Elector al%20Code%202011%20_with%20amendments%2013%20April%202011_% 20_FINAL_.pdf 25. Молдова. Кодекс о выборах от 21 ноября 1997 года №1381-XIII. . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://lex.justice.md/viewdoc.php?action=view&view=doc&id=312765&lang=2 26. Нова Зеландія. Electoral Act 1993 . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.legislation.govt.nz/act/public/1993/0087/latest/DLM307519.html 27. Норвегія. Representation of the People Act of the Kingdom of Norway [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.legislationline.org/documents/action/popup/id/4672 28. Польща. Виборчий кодекс: Закон від 5 січня 2011 року (Kodeks wyborczy / Election Code) . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://pkw.gov.pl/ustawy-wyborcze/ustawa-z-dnia-5-stycznia-2011-r-kodekswyborczy-wraz-z-przepisami-wprowadzajacymi.html або http://www.legislationline.org/download/action/download/id/3648/file/Poland %20Elections%20Code%20Section%201,2,3,4,9_2011.pdf 29. Румунія. Закон. Про вибори до Палати Представників і Сенату (Law No. 35/2008 on the election to the Chamber of Deputies and the Senate) . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.roaep.ro/en/getdocument.php?id=407 30. Румунія. Закон. Про вибори Президента (Law No. 370 of 20 September 2004 on the election of the President of Romania) . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.roaep.ro/en/getdocument.php?id=408 31. РФ. Федеральный закон от 12 июня 2002 года № 67-ФЗ «Об основных гарантиях избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации» (в редакции от 24.07.2007) . [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://cikrf.ru/law/federal_law/comment/ 229

32. РФ. Федеральный закон от 10 января 2003 года № 19-ФЗ «О выборах Президента Российской Федерации» . [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pravo.gov.ru/proxy/ips/?docbody=&link_id=0&nd=102079674 33. РФ. Федеральный закон от 22 февраля 2014 года № 20-ФЗ «О выборах депутатов Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации» . [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pravo.gov.ru/proxy/ips/?docbody=&link_id=0&nd=102171479 34. РФ. Федеральный закон от 10 января 2003 года № 20-ФЗ «О Государственной автоматизированной системе Российской Федерации «Выборы» » . [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pravo.gov.ru/proxy/ips/?docbody=&nd=102079678&rdk=&link_id=0 35. Сербія. Закон. Про Єдиний виборчий реєстр (Law on the Single Electoral Register 2009). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://aceproject.org/ero-en/regions/europe/RS/serbia-the-law-on-the-singleelectoral-register/at_download/file (англ.) або http://www.rik.parlament.gov.rs/cirilica/propisi/2224-09.zip (сербс.)

36. Словаччина. Закон про вибори до Національної ради Словацької Республіки: Введений 13.05.2004 [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.legislationline.org/documents/action/popup/id/4419 (англ. станом на 2004) або http://www.minv.sk/?volby-nrsr&subor=28282 (словац. станом на 2011) 37. Словаччина. Закон про порядок виборів Президента, про плебісцит, про звільнення Президента з посади та про доповнення до деяких законодавчих актів: Датований 18 березня 1999 р. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.legislationline.org/documents/action/popup/id/15816 (англ. станом на 2008) або http://www.minv.sk/?volba-prezidentsr&subor=29261 (словац. станом на 2011) 38. Словенія. Закон про вибори Державних Зборів (ZVDZ). [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.pisrs.si/Pis.web/pregledPredpisa?id=ZAKO185 (словен.) або http://www.legislationline.org/download/action/download/id/5846/file/Sloveni a_law_elections_national_assembly_2006_en.pdf (англ.)

39. Словенія. Закон про вибори Президента Республіки (ZVPR). [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.pisrs.si/Pis.web/pregledPredpisa?id=ZAKO100 (словен. станом на 2003) 40. Словенія. Закон про реєстрацію резидентів (ZPPreb). [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.pisrs.si/Pis.web/pregledPredpisa?id=ZAKO1596 (словен. станом на 2007) 230

41. США. Federal Election Campaign Act of 1971. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.gpo.gov/fdsys/pkg/STATUTE86/pdf/STATUTE-86-Pg3.pdf та http://www.fec.gov/law/feca/feca.pdf 42. США. National Voter Registration Act of 1993. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.gpo.gov/fdsys/pkg/STATUTE107/pdf/STATUTE-107-Pg77.pdf 43. США. Help America Vote Act of 2002. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.eac.gov/assets/1/workflow_staging/Page/41.PDF 44. Туреччина. Закон. Про фундаментальні положення про вибори та реєстр виборців (Law on Basic Provision on Elections and Voter Registers 1961) . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://eudocitizenship.eu/NationalElectoralLawsDB/docs/fc1948ff2445260c54d20269d70c[1].pdf 45. Угорщина. Закон CCIII про вибори членів Парламенту: 2011 р. (Act CCIII of 2011 On the Elections of Members of Parliament) . [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://www.nvi.hu/en/ovi/241/241_1_11.html# 46. Угорщина. Закон XXXVI про виборчу процедуру: 2013 р. (Act XXXVI of 2013 on Electoral Procedure) . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.nvi.hu/en/ovi/241/241_1_10.html 47. Чеська Республіка. Закон. Про вибори до Парламенту та про зміни до деяких інших законів: № 247, Введений 1 січня 1996 р. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.psp.cz/cgibin/eng/docs/laws/1995/247.html IV. Наукова та науково–практична література з питань виборів та реєстрації виборців 1.

2.

3.

4.

5.

Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / Р. М. Павленко, Г. Антонова, А. Біденко [та ін.] ; За заг. ред. Є. Радченка ; Комітет виборців України. — К. : Факт, 2003. Вибори в Європейському Союзі [Текст] / Ж. Безп’ятчук, А. Євгеньєва, Д. Ковриженко – К.: ФАДА, ЛТД, 2006. – С. 39-40 Теорія і практика реєстрації виборців. Міжнародний досвід. [Текст] / Ештер Боднар, Аттіла Кашас; Фонд демократії ООН. - Будапешт, 2009. . [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://old.electioninfo.org.ua/index.php?i=555 Свобода вибору місця проживання: порівняльний аналіз регулювання реєстраційної інформації громадян. Систематизація інформації про виборців: загальні засади. Досвід реєстрації громадян і виборців у США та Канаді / Е. Рахімкулов. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://pdp.org.ua/analytics/parliament/644-215-1Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи. — Вашингтон: Міжнародна фундація виборчих систем (IFES). — 2002.

231

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

Виборче право України : навч. посібник / [за ред. В. Ф. Погорілка, М. І. Ставнійчук]. – К. : Парламентське вид-во, 2003. – 383 с. Шумляк О. П. Еволюція інституту реєстрації виборців в аспекті становлення і розвитку виборчого процесу в Україні (дорадянський період) / О. П. Шумляк // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2007. – № 3 (9). – С. 81–88. Шумляк О. П. Еволюція інституту реєстрації виборців в аспекті становлення і розвитку виборчого процесу в Україні (радянський період) / О. П. Шумляк // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2008. – № 1 (11). – С. 80–88. Наход М. Досвід країн розвиненої демократії з управління виборчим процесом для України (на прикладі Іспанії та Норвегії) [Текст] / М. Наход // Збірник наукових праць ЛРІДУ НАДУ «Ефективність державного управління». - 2011. - Випуск 27. - С. 152-159. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.lvivacademy.com/vidavnitstvo/download/Vypusk_27.pdf Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права: Матеріали Венеціанської Комісії, Парламентської Асамблеї, Комітету Міністрів, Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи: пер. з англ. / за ред. Ю. Ключковського. – Вид. 2-е, випр. і доповн. – К., 2009. Вибори в Україні: Європейський вимір. — К., 2001. Старовойтова Г. М., Озимчук Н. В. Правові засади складання списків виборців, учасників референдумів та проблеми їх удосконалення // Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії та практики. — К., 2001. — С. 121. Концепція Кодексу про вибори, референдуми в Україні (Виборчого кодексу України). — К., 2000. Вибори президента України: міжнародний вимір (аналітична записка) / Комітет виборців України. — К. : КВУ, 2004. Історія держави і права Української РСР (1917–1960) / [під ред. В. М. Корецького]. – К., 1961. – 730 с. Ковтунець В. Списки виборців: чи повинен закон поборювати традицію? / В. Ковтунець // Вибори та демократія. – 2004. – № 2. – С. 15–22. Заключний звіт Місії ОБСЄ/БДІПЛ зі спостереження за виборами. Вибори Президента України 21 листопада та 26 грудня 2004 р. [Електронний ресурс]. – Варшава, 2005. – Режим доступу : http://www.osce.org/uk/odihr/elections/ukraine/14674?download=true Усенко-Чорна Ж. І. Окремі проблеми складання загальних списків виборців / Ж. І. Усенко-Чорна // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2005. – № 1 (1). – С. 54-58.

232

19. Арбатская М.Н. Национальные информационные системы управления избирательными правами граждан // Журнал о выборах. - 2007. - № 2. С.45- 48; 2007. - № 3. - С.31-36.

20. Кампо В. Реєстрація виборців: порівняльний аналіз виборчого законодавства країн центральної і східної Європи та СНД / В. Кампо, В. Ковтунець // Гарантії виборчих прав громадян: проблеми реєстру виборців : матеріали семінару (м. Київ, 23 жовтня 2002 р.) / [Редкол.: Ключковський Ю.Б. (відп. ред.) та ін.]. – К. : Ін-т вибор. права, Проект «Вибори та політичні процеси», 2002. – С. 46–48.

21. Ковтунець В. До проблеми складання списків виборців / В. Ковтунець // Вибори та демократія. – 2006. – № 3 (9). – С. 95–102.

22. Семьоркіна О. М. Формування списків виборців в аспекті запровадження державного реєстру фізичних осіб / О. М. Семьоркіна // Збірник матеріалів Міжнародної наук.-практ. конф. [«Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення»], м. Київ, 13–15 листопада 2002 р.) / [Ред. : М.М. Рябець]. — К. : НОРА-ДРУК, 2003. – С. 191–196.

23. Коваль М. І. До питань подальшої уніфікації та впровадження засобів автоматизації виборчих та референдум них процедур в Україні в процесі створення та розвитку Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Вибори» / М. І. Коваль, В. М. Фурашев // Открытые информационные и компьютерные интегрированные технологии. – Харьков : НАКУ «ХАИ», 2003. – Вып. 20. – С. 108–134.

24. Усенко-Чорна Ж. І. Державний реєстр виборців – якісно новий крок до демократичних виборів / Ж. І. Усенко-Чорна // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2007. – № 1 (7). – С. 26–31.

25. Нарада експертів з роботи над законом з питань правового регулювання Державного реєстру виборців, 22–25 жовтня 2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.eli.org.ua/conferens/materials/166 V. Іноземна наукова та науково–практична література та інші джерела з питань реєстрів виборців 1.

2.

Eszter Bodnár, Attila Kaszás. Theory and practice of voter registration – definitions, standards, principles, examples. / United Nations Democracy Fund (Budapest, 2009). [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://yoter.hu/images/BodnarE_KaszasA_THEORY%20AND%20PRACTIC E%20OF%20VOTER%20REGISTRATION.pdf Developing accurate voter lists in transitional democracies: Handbook . / István Zsuffa and Gyula Rádi Edited by: Richard W. Soudriette December 2010 Association of European Election Officials. [Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.aceeeo.org/sites/default/files/PDF/presentation_of_conference/2010/Ha ndbook_text1a.pdf 233

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

Alvarez R. Michael. Voter registration, California Institute of Technology Caltech/MIT Voting Technology Project, 2001 [Електронний ресурс] / R. Michael Alvarez. – Режим доступу : http://vote.caltech.edu/sites/default/files/wp_87_pdf_4acfa68b61.pdf Jerome H. Black. “From Enumeration to the National Register of Electors. An Account and an Evaluation” [Електронний ресурс] / H. Black Jerome // Сhoices. – 2003. – Vol. 9. – 7 August 2003. – Режим доступу : http://archive.irpp.org/choices/archive/vol9no7.pdf Keith Archer. Guiding Principles of Voter Registration [Електронний ресурс] / Keith Archer. – Режим доступу : http://aceproject.org/aceen/topics/vr/vr20 Voter Registration. / The Elektoral Knowledge Network. Ace Encyclopaedia [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://aceproject.org/aceen/pdf/vr/view Archer K. Periodic List [Електронний ресурс] / K. Archer. – Режим доступу: http://aceproject.org/ace-en/topics/vr/vra/vra02 Archer K. Civil registry [Електронний ресурс] / K. Archer. – Режим доступу : http://aceproject.org/ace-en/topics/vr/vra/vra04 Justin Levitt. “Making the List: Database Matching and Verification Processes for Voter Registration” : Brennan Center for Justice at New York University School of Law, March 2006 [Електронний ресурс] / Justin Levitt, Wendy R. Weiser, and Ana Muñoz. – Режим доступу : http://www.brennancenter.org/sites/default/files/publications/Making%20the%20 List.pdf The main features of the Norwegian electoral system [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.regjeringen.no/en/dep/krd/kampanjer/election_portal/thenorwegian-electoral-system.html?id=456636 Extending E-Democracy to Enhance Voter Registration and Identification: South Africa Elections Perspective /Isong Bassey [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.ijcset.com/docs/IJCSET13-04-01-016.pdf Voter registration and voter lists. Correction of inaccuracies before and on Election Day/ Tigran Harutyunyan . [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://law.aua.am/files/2012/02/Tigran-Harutyunyan.pdf Voter Registration and Inclusive Democracy: Analysing Registration Practices Worldwide / Rafael López Pintor and Maria Gratschew. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.idea.int/publications/vt/upload/Voter%20registration.pdf Обзор избирательного законодательства и практики государствучастников ОБСЕ. – Варшава, 15 октября 2013 / д-р Кристина Биндер (Австрия), д-р Армен Мазманян (Армения), г-н Николай Вулчанов (Болгария). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.osce.org/ru/odihr/elections/107074?download=true 234

15. Register to Vote in USA . [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.usa.gov/ Citizen/Topics/Voting/Register.shtml або http://registertovote.org/index.html або www.vote.us 16. Register to vote in UK . [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.gov.uk/register-to-vote 17. Check the Register in Ireland . [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.checktheregister.ie/PublicPages/Default.aspx 18. Enrol to vote in Australia. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.aec.gov.au/enrol/ 19. Enrol, Check or Update Now! in New Zeland [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.elections.org.nz/voters/enrol-check-or-updatenow 20. Online Voter Registration Service in Canada [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://ereg.elections.ca/CWelcome.aspx?lang=e

235

ВИТЯГИ З НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ Із змінами, внесеними згідно із Законами України № 2222-IV від 08.12.2004, № 2952-VI від 01.02.2011, № 586-VII від 19.09.2013, № 742-VII від 21.02.2014 Положення Конституції України, прийнятої на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними законами України № 2222-IV від 08.12.2004, № 2952-VI від 01.02.2011, № 586-VII від 19.09.2013, визнано такими, що є чинними на території України Постановою Верховної Ради України № 750-VII від 22.02.2014 (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Стаття 5. Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу. Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативноправові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей,

236

для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об'єднання громадян рівні перед законом. Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Стаття 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Стаття 70. Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними. Стаття 71. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

237

Стаття 72. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. Стаття 73. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Стаття 74. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії. Стаття 75. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Стаття 76. Конституційний склад Верховної Ради України - 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України. Строк повноважень Верховної Ради України становить п'ять років. Стаття 77. Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Верховної Ради України. Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України. Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом. Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою

238

оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п'ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев'яноста днів з дня припинення повноважень. Порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом. Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

спільні

інтереси

Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п’ять років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради. Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п’ять років. Чергові вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах. Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом. Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року

239

ЗАКОН УКРАЇНИ Про Державний реєстр виборців Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 21 серпня 2009 року N 1616-VI, від 21 вересня 2010 року N 2536-VI (Законом України від 21 вересня 2010 року N 2536-VI цей Закон викладено в новій редакції), від 9 грудня 2011 року N 4108-VI, від 16 жовтня 2012 року N 5459-VI, від 16 жовтня 2012 року N 5461-VI, від 17 вересня 2013 року N 563-VII, від 15 квітня 2014 року N 1207-VII, від 13 травня 2014 року N 1262-VII Окремі положення цього Закону визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року N 26-рп/2009 (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Стаття 1. Державний реєстр виборців Державний реєстр виборців (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, обробки даних, які містять передбачені цим Законом відомості, та користування ними, створена для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до статті 70 Конституції України (далі - виборці). Стаття 2. Основні завдання Реєстру 1. Основними завданнями Реєстру є: 1) ведення персоніфікованого обліку виборців; 2) складання списків виборців для проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, всеукраїнських та місцевих референдумів.

2. База даних Реєстру, будь-яка її частина, копія бази даних або її частини, персональні дані виборців, що містяться у базі даних Реєстру (далі - персональні дані Реєстру), можуть використовуватися лише для цілей, передбачених статтею 26 цього Закону. Стаття 3. Основні засади ведення Реєстру 1. Основними засадами ведення Реєстру є: 1) законність і пріоритет прав людини; 2) загальний характер; 3) повнота відомостей; 4) достовірність відомостей; 5) однократність включення до нього виборця; 6) постійність; 7) публічний характер; 8) поновлювальність відомостей; 9) захищеність.

2. Законність і пріоритет прав людини у процесі ведення Реєстру гарантують захист прав людини і громадянина, відповідність порядку ведення Реєстру вимогам Конституції та законів України, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

3. Загальний характер Реєстру забезпечує включення до Реєстру усіх виборців незалежно від місця їх проживання чи перебування з метою реалізації принципу загального виборчого права.

4. Повнота і цілісність відомостей Реєстру забезпечуються внесенням до бази даних Реєстру повного обсягу відомостей про виборця, передбачених цим Законом, їх коректністю, а також веденням бази даних Реєстру в єдиному форматі.

5. Наявність в органах Реєстру документального підтвердження персональних даних Реєстру, що містяться в базі даних Реєстру, а також інформації про встановлені цим Законом підстави включення виборця до Реєстру чи внесення змін до персональних даних Реєстру забезпечує достовірність відомостей Реєстру.

240

6. Однократність включення виборця до Реєстру означає, що виборець може бути включений до Реєстру лише один раз за однією виборчою адресою та відповідно віднесений до однієї виборчої дільниці.

7. Постійність Реєстру передбачає відсутність встановленого законодавством строку його функціонування незалежно від строків проведення виборів чи референдумів, а також постійне (у межах строків, установлених цим Законом) зберігання персональних даних Реєстру.

8. Публічний характер Реєстру забезпечує доступність для кожного виборця відомостей Реєстру в обсязі та в порядку, встановлених цим Законом, а також інші передбачені цим Законом форми публічного контролю за дотриманням засад ведення Реєстру, встановлених частиною першою цієї статті.

9. Поновлювальність відомостей Реєстру означає періодичну або ініціативну актуалізацію бази даних Реєстру (внесення чи знищення записів, зміну чи уточнення персональних даних Реєстру) у строки та в порядку, що встановлені цим Законом.

10. Захищеність Реєстру означає забезпечення захисту бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, від незаконного використання персональних даних Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення. Стаття 5. Відомості Реєстру 1. До Реєстру заносяться та в базі даних Реєстру зберігаються встановлені цим Законом відомості про виборця (персональні дані) таких видів: 1) ідентифікаційні персональні дані виборця; 2) персональні дані, які визначають місце та умови голосування виборця; 3) службові персональні дані.

2. За відсутності окремих персональних даних до Реєстру вноситься відмітка про їх відсутність.

3. Органам ведення Реєстру забороняється збирати, вносити до Реєстру та зберігати в базі даних Реєстру відомості (персональні дані виборців), не передбачені цим Законом. Стаття 6. Ідентифікаційні персональні дані виборця 1. До ідентифікаційних персональних даних виборця, які однозначно визначають його особу, належать: 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 3) по батькові; 4) дата народження; 5) місце народження.

2. У разі відсутності у виборця по батькові відповідно до звичаю національної меншини, до якої він належить, вноситься службова відмітка про відсутність по батькові.

3. У разі відсутності документально підтверджених відомостей про число та місяць народження виборця як число та місяць народження зазначається 1 січня відповідного року.

4. Місце народження виборця, народженого в межах сучасної території України, зазначається відповідно до сучасного адміністративно-територіального устрою України. У разі якщо населений пункт перестав існувати, зазначається його назва відповідно до документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство виборця. При цьому до Реєстру вносяться: 1) зазначення країни народження (Україна); 2) власна назва відповідного регіону України, зазначеного у частині другій статті 133 Конституції України; 3) власна назва району (міста обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення), до складу якого входить населений пункт, в якому народився виборець; 4) категорія населеного пункту, в якому народився виборець, та його власна назва.

5. Зазначення місця народження виборця, народженого за межами сучасної території України, включає такі відомості, що вносяться до Реєстру: 1) сучасна назва відповідної країни;

241

2) для федеративних держав - назва відповідного суб'єкта федерації; 3) категорія населеного пункту, в якому народився виборець, та його власна назва. Стаття 7. Персональні дані, які визначають місце та умови голосування виборця 1. До персональних даних, які визначають місце та умови голосування виборця, належать: 1) виборча адреса виборця, визначена відповідно до статті 8 цього Закону; 2) номер територіального або зазначення закордонного виборчого округу, до якого віднесений виборець; 3) номер виборчої дільниці, до якої віднесений виборець; 4) відомості про постійну нездатність виборця пересуватися самостійно (за наявності підстав).

2. Територіальний виборчий округ та виборча дільниця, утворені на відповідних виборах чи референдумах, до яких відноситься виборець, визначаються органом ведення Реєстру на підставі відомостей про виборчу адресу виборця.

3. За мотивованим зверненням виборця, який має право голосу на відповідних виборах чи референдумі, орган ведення Реєстру може тимчасово (на період їх проведення) змінити виборцю місце голосування (виборчу дільницю) без зміни його виборчої адреси. Таке звернення подається до органу ведення Реєстру за місцезнаходженням зазначеної виборцем виборчої дільниці або за виборчою адресою не пізніше ніж за п'ять днів до дня голосування на відповідних виборах чи референдумі. Тимчасова зміна місця голосування виборця (виборчої дільниці) підтверджується посвідченням за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, яке видається виборцю. Стаття 8. Виборча адреса виборця 1. Виборчою адресою виборця є адреса його житла або місця перебування виборця чи інша адреса, що замінює адресу житла виборця, яка є підставою для віднесення виборця до відповідної виборчої дільниці.

2. Виборча адреса виборця визначається за зареєстрованим місцем проживання та адресою житла виборця відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

3. Виборча адреса виборця, який не має зареєстрованого місця проживання, визначається за погодженням із центром обліку, який відповідно до закону веде облік бездомних осіб, або соціальною службою, у складі якої утворено структурний підрозділ для ведення обліку бездомних осіб, або органом ведення Реєстру за мотивованим зверненням виборця.

4. Виборчою адресою військовослужбовця строкової служби є адреса дислокації військової частини (формування).

5. Виборчою адресою виборця, який відбуває покарання у вигляді арешту, позбавлення або обмеження волі, є адреса установи виконання покарань.

6. Виборчою адресою виборця, який проживає чи перебуває за межами України, є його поштова адреса в країні проживання (перебування).

7. Виборча адреса виборця включає відомості, зазначені у пунктах 1-9, 11 (для виборців, які проживають або перебувають в Україні) або пунктах 1, 2, 10 (для виборців, які проживають або перебувають за межами України) цієї частини: 1) країна проживання (перебування); 2) регіон України, зазначений у частині другій статті 133 Конституції України, або субнаціональна адміністративно-територіальна одиниця (штат, провінція, земля тощо) іноземної країни проживання чи перебування; 3) район або місто обласного (республіканського в Автономній Республіці Крим) значення, до складу якого входить населений пункт; 4) населений пункт (місто, селище, село); 5) вулиця (проспект, бульвар, площа, провулок, квартал, куток тощо); 6) номер будинку; 7) номер корпусу (крило будинку, блок, секція тощо); 8) номер квартири (кімнати); 9) поштовий індекс;

242

10) поштова адреса виборця за правилами країни проживання (перебування); 11) інші відомості, які визначають виборчу адресу. Стаття 9. Службові персональні дані Реєстру 1. До службових персональних даних Реєстру належать: 1) дата набуття виборцем громадянства України; 2) дата припинення громадянства України (для осіб, включених до Реєстру, громадянство України яких припинено); 3) дата визнання особи недієздатною (для осіб, включених до Реєстру та визнаних судом недієздатними); 4) дата поновлення дієздатності особи (для осіб, включених до Реєстру, дієздатність яких поновлена); 5) дата смерті виборця або дата оголошення його померлим (для померлих осіб, включених до Реєстру); 6) дата скасування рішення суду про оголошення особи, включеної до Реєстру, померлою; 7) службова відмітка про вибуття виборця із зареєстрованого місця проживання (без внесення змін до його виборчої адреси) із зазначенням номера і дати видання виборцю документа, що засвідчує таку зміну; 8) службова відмітка про проходження виборцем строкової військової служби; 9) посилання на документи (із зазначенням їх реквізитів), які є у розпорядженні органу ведення Реєстру та стали підставою для внесення запису або персональних даних до бази даних Реєстру, зміни (уточнення) цих персональних даних або знищення запису.

2. Дата набуття виборцем громадянства України визначається відповідно до статті 3 Закону України "Про громадянство України". Стаття 10. Відносини виборців з Реєстром 1. Кожен виборець має право: 1) подавати свої персональні дані до відповідного органу ведення Реєстру; 2) отримувати інформацію про своє включення (невключення) чи включення (невключення) інших осіб до Реєстру; 3) отримувати інформацію про використання своїх персональних даних для цілей, не передбачених цим Законом, зокрема про те, кому і з яких підстав надавалася інформація про нього; 4) одержувати на безоплатній основі у будь-який час від відповідного органу ведення Реєстру в доступній формі вичерпну інформацію про свої персональні дані, внесені до Реєстру, в установленому цим Законом порядку; 5) звертатися в порядку, встановленому цим Законом, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру себе чи інших осіб, запису про себе чи про інших осіб, виправлення недостовірних відомостей Реєстру щодо себе або інших осіб; 6) оскаржувати в установленому законом порядку рішення, дії чи бездіяльність органів Реєстру; 7) захищати будь-якими не забороненими законом засобами свої права та законні інтереси у разі їх порушення під час ведення Реєстру.

2. Виборець подає органу ведення Реєстру достовірну інформацію щодо своїх персональних даних, які вносяться до Реєстру, у передбачених цим Законом випадках.

3. У разі виникнення можливості внесення до Реєстру двох і більше записів про одного виборця (кратне включення виборця до Реєстру) цей виборець сприяє органам Реєстру в усуненні такого включення. Стаття 11. Гарантії захисту та безпеки персональних даних виборців 1. Розпорядник Реєстру, органи ведення Реєстру у взаємодії з Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, під час ведення Реєстру забезпечують його захист, у тому числі захист цілісності бази даних Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, його захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, незаконного копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних виборців відповідно до цього Закону та законів України "Про захист інформації в інформаційнотелекомунікаційних системах", "Про захист персональних даних", міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

243

2. Розпорядник Реєстру за погодженням з Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, здійснює комплекс заходів для забезпечення технічного захисту персональних та інших даних Реєстру в процесі їх зберігання, обробки та передачі каналами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Розпорядник Реєстру для забезпечення захисту даних Реєстру встановлює обов'язковий для органів ведення Реєстру порядок доступу до бази даних Реєстру, який, зокрема, передбачає персональну відповідальність осіб, уповноважених виконувати передбачені цим Законом дії щодо ведення Реєстру, за дотримання вимог цього Закону.

3. За порушення захисту Реєстру, несанкціонований доступ або зловживання доступом до Реєстру, порушення цілісності Реєстру, спотворення або незаконне знищення персональних даних Реєстру, незаконне копіювання бази даних Реєстру або її частини настає юридична відповідальність в установленому законом порядку. Стаття 12. Публічний характер Реєстру 1. Публічний характер Реєстру має на меті дотримання прав людини, гарантованих Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і забезпечується публічним контролем за дотриманням вимог Конституції та законів України у процесі ведення Реєстру.

2. Забезпечення публічного характеру Реєстру може допускати загальну доступність персональних даних виборців лише в обсязі та у спосіб, встановлені цим Законом та необхідні для досягнення мети, зазначеної в частині першій цієї статті.

3. Політичні партії, які мають свої фракції у поточному скликанні Верховної Ради України, а також політичні партії, що входять до складу блоку, який має свою фракцію у поточному скликанні Верховної Ради України, здійснюють публічний контроль за веденням Реєстру в межах, установлених цим Законом. Стаття 13. Форма ведення Реєстру 1. Реєстр ведеться в електронній формі з єдиною централізованою базою даних, яка містить персональні дані усіх виборців України.

2. Для ведення Реєстру застосовуються системні класифікатори. Системні класифікатори, необхідні для функціонування Реєстру, розробляються розпорядником Реєстру та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

3. Персональні дані виборця вносяться до бази даних Реєстру у формі запису - сукупності всіх персональних даних виборця, передбачених статтями 5 - 9 цього Закону. Кожному виборцю відповідає один запис у Реєстрі.

4. Некоректними відомостями Реєстру є: 1) запис або персональні дані, які на момент їх внесення до бази даних Реєстру виявляються уже попередньо внесеними до Реєстру; 2) запис, повторно внесений до бази даних Реєстру; 3) взаємно суперечливі (помилкові) персональні дані виборця.

5. У разі виявлення кількох записів, що стосуються одного виборця (кратне включення виборця до Реєстру), зайві записи Реєстру знищуються за рішенням розпорядника Реєстру в установленому цим Законом порядку. Виправлення інших некоректних відомостей здійснюється в порядку, встановленому статтями 19, 20, 22 і 23 цього Закону.

6. Візуальний та автоматизований контроль за повнотою і коректністю персональних даних Реєстру здійснюється постійно в порядку, встановленому розпорядником Реєстру. Стаття 14. Органи Державного реєстру виборців 1. До органів Державного реєстру виборців (далі - органи Реєстру) належать: 1) розпорядник Державного реєстру виборців (далі - розпорядник Реєстру); 2) органи ведення Державного реєстру виборців (далі - органи ведення Реєстру); 3) регіональні органи адміністрування Державного реєстру виборців (далі - регіональні органи адміністрування Реєстру).

244

2. Розпорядником Реєстру є Центральна виборча комісія. Розпорядник Реєстру: 1) забезпечує та контролює дотримання вимог цього Закону у процесі створення та ведення Реєстру; 2) забезпечує організаційне і технологічне функціонування Реєстру; 3) забезпечує закупівлю товарів, робіт та послуг для функціонування інформаційнотелекомунікаційної системи Реєстру; 4) має доступ у режимі читання до всієї бази даних Реєстру; 5) забезпечує контроль за цілісністю бази даних Реєстру, повнотою і коректністю персональних даних Реєстру та ініціює проведення органами ведення Реєстру перевірки виявлених некоректних відомостей Реєстру; 6) надає органам ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру та встановлює порядок такого доступу відповідно до цього Закону; 7) здійснює ведення системних класифікаторів; 8) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

3. Рішення розпорядника Реєстру, прийняте в межах його повноважень, є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, політичними партіями, підприємствами, закладами, установами, організаціями усіх форм власності.

4. Розпорядник Реєстру не уповноважений вносити записи до Реєстру, зміни до персональних даних Реєстру та знищувати записи Реєстру.

5. Органом ведення Реєстру є: 1) у районі, районі в місті Києві, місті Севастополі - відповідний структурний підрозділ апарату районної, районної у місті державної адміністрації; 2) у місті обласного (республіканського в Автономній Республіці Крим) значення без районного поділу - відповідний виконавчий орган міської ради; 3) у районі в місті обласного значення з районним поділом - відповідний виконавчий орган районної у місті ради або відповідний структурний підрозділ створеного у районі виконавчого органу міської ради.

6. Повноваження органу ведення Реєстру поширюються на територію відповідного району, міста, району в місті та сіл, селищ, міст, що входять до його складу.

7. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру в порядку, встановленому цим Законом та розпорядником Реєстру.

8. Органи ведення Реєстру мають власну печатку та бланк, зразки яких затверджуються розпорядником Реєстру.

9. Регіональним органом адміністрування Реєстру є: 1) в Автономній Республіці Крим - відповідний структурний підрозділ апарату Ради міністрів Автономної Республіки Крим; 2) в області, місті Києві, місті Севастополі - відповідний структурний підрозділ апарату обласної, міської державної адміністрації.

10. Повноваження регіонального органу адміністрування Реєстру поширюються відповідно на територію Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя та сіл, селищ, міст, що входять до його складу.

11. Регіональні органи адміністрування Реєстру здійснюють організаційну підтримку, забезпечують взаємодію місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, закладів, установ та організацій стосовно створення та ведення Реєстру, контролюють виконання рішень розпорядника Реєстру. Регіональний орган адміністрування Реєстру має доступ до статистичних відомостей Реєстру.

12. Функції органу ведення Реєстру та регіонального органу адміністрування Реєстру стосовно виборців, які проживають або перебувають за межами України, здійснює відповідний структурний підрозділ Міністерства закордонних справ України.

245

Стаття 15. Доступ органу ведення Реєстру до бази даних Реєстру 1. Орган ведення Реєстру має доступ до персональних даних Реєстру в обсязі та порядку, що встановлені розпорядником Реєстру.

2. Внесення до бази даних Реєстру нових записів, внесення змін до бази даних Реєстру, знищення записів бази даних Реєстру на підставах та в порядку, встановлених цим Законом, і згідно з прийнятими відповідно до цього Закону рішеннями розпорядника Реєстру здійснюються в режимі реального часу органом ведення Реєстру. Внесення змін щодо виборчої адреси виборця здійснюється в порядку, встановленому розпорядником Реєстру відповідно до цього Закону.

3. Програмні та інші засоби доступу надаються розпорядником Реєстру працівникам органу ведення Реєстру. Стаття 18. Порядок подання документів до органу ведення Реєстру Документи, зазначені у статті 17 цього Закону, можуть бути подані до відповідного органу ведення Реєстру в порядку: 1) звернення особи за власною ініціативою; 2) періодичного поновлення персональних даних Реєстру; 3) уточнення персональних даних Реєстру. Стаття 19. Порядок звернення особи за власною ініціативою до органу ведення Реєстру щодо включення до Реєстру 1. Особа, яка набула права голосу, або особа, яка має право голосу, однак виявила, що вона не включена до Реєстру, може за власною ініціативою звернутися до органу ведення Реєстру за місцем свого проживання на території України щодо свого включення до Реєстру.

2. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, подає органу ведення Реєстру письмову заяву за формою, встановленою розпорядником Реєстру, із зазначенням відомостей про себе, наведених у статті 6 та пункті 1 частини першої статті 7 цього Закону, і пред'являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство виборця, - паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (якщо особа нещодавно набула громадянства України), копія якого додається до заяви. Відомості про постійну нездатність виборця пересуватися самостійно зазначаються у заяві, яка подається разом з документом, що підтверджує відповідний факт. Особі, яка є військовослужбовцем строкової служби, для подання такої заяви надається відпустка на строк, достатній для звернення до органу ведення Реєстру.

3. Особа, яка набула права голосу і проживає чи на час набуття права голосу перебуває за межами України, може звернутися щодо свого включення до Реєстру до закордонної дипломатичної установи України за місцем свого проживання чи перебування із заявою за формою, зазначеною в частині другій цієї статті. До заяви додається копія пред'явленого документа, що посвідчує особу і підтверджує громадянство виборця, - паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт або тимчасове посвідчення громадянина України (якщо особа недавно набула громадянства України). Керівник закордонної дипломатичної установи України невідкладно передає заяву органу ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України.

4. Виборча адреса особи, яка звернулася із заявою щодо свого включення до Реєстру, визначається відповідно до частин другої - шостої статті 8 цього Закону.

5. Орган ведення Реєстру перевіряє, чи особа, яка звернулася із заявою про включення до Реєстру, не була до цього часу включеною до Реєстру, а також у разі необхідності перевіряє відомості, зазначені в заяві та необхідні для внесення запису до Реєстру, шляхом звернення до відповідних органів, закладів, установ, зазначених у статті 22 цього Закону.

6. За наявності підстав, визначених частиною другою статті 17 цього Закону, керівник органу ведення Реєстру видає наказ про внесення відповідного запису до Реєстру. Перед виданням наказу орган ведення Реєстру може звернутися до виборця стосовно перевірки чи уточнення відомостей щодо нього.

246

7. У разі включення виборця до Реєстру орган ведення Реєстру надсилає на виборчу адресу виборця повідомлення про його включення до Реєстру за формою, встановленою розпорядником Реєстру. У повідомленні зазначаються персональні дані виборця, передбачені частиною першою статті 6 та частиною першою статті 7 цього Закону, а також дата його включення до Реєстру. Повідомлення підписується керівником органу ведення Реєстру та засвідчується печаткою цього органу.

8. У разі якщо виборець уже включений до Реєстру, йому надсилається повідомлення, зазначене у частині сьомій цієї статті, на адресу, наведену в заяві як виборча адреса виборця.

9. Керівник органу ведення Реєстру відмовляє у задоволенні заяви особи, зазначеної в частинах першій чи третій цієї статті, з таких підстав: 1) якщо встановлено, що така особа не має права голосу; 2) якщо перевіркою, передбаченою частиною п'ятою цієї статті, встановлено невідповідність відомостей, зазначених у заяві та наданих відповідним органом, закладом, установою.

10. Особі, якій відмовлено у включенні до Реєстру, повідомляється про це у письмовій формі із зазначенням вичерпного переліку підстав відмови. Таке повідомлення надсилається на адресу, зазначену в заяві як виборча адреса особи. Стаття 20. Порядок звернення виборця за власною ініціативою до органу ведення Реєстру щодо зміни його персональних даних 1. Кожен виборець у разі зміни його персональних даних, зазначених у частині першій статті 6 та пунктах 1 і 4 частини першої статті 7 цього Закону, може особисто звернутися до органу ведення Реєстру відповідно до своєї виборчої адреси із заявою про внесення змін до його персональних даних у Реєстрі. До заяви додаються документи (копії документів), що підтверджують ці зміни. У разі якщо до заяви додаються копії документів, їх оригінали пред'являються органу ведення Реєстру. Виборець, який постійно не здатний пересуватися самостійно, може уповноважити на подання такої заяви іншу особу. Виборець, який проживає чи перебуває за межами України, звертається із заявою до відповідної закордонної дипломатичної установи України, яка невідкладно передає заяву разом з документами (їх копіями), що додаються до неї, органу ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України.

2. У разі звернення щодо зміни виборчої адреси виборець подає органу ведення Реєстру за новою виборчою адресою заяву, до якої додаються документи (копії документів), що підтверджують зміну виборчої адреси виборця.

3. Орган ведення Реєстру може провести перевірку зміни персональних даних виборця, зазначених у заяві, шляхом звернення до відповідних органів, закладів, установ, зазначених у статті 22 цього Закону. За наявності підстав, визначених частиною третьою статті 17 цього Закону, керівник органу ведення Реєстру видає наказ про внесення відповідних змін до персональних даних виборця в Реєстрі (крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті).

4. У разі звернення виборця із заявою щодо зміни виборчої адреси орган ведення Реєстру вивчає обґрунтованість заяви. За підсумками вивчення керівник органу ведення Реєстру може прийняти таке рішення: 1) видати наказ про внесення до Реєстру зміни щодо виборчої адреси виборця (якщо зміна виборчої адреси виборця відбувається в межах території, на яку поширюються повноваження цього органу ведення Реєстру); 2) звернутися за допомогою засобів автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи Реєстру до органу ведення Реєстру за попередньою виборчою адресою виборця про необхідність внесення змін щодо виборчої адреси виборця (якщо попередня виборча адреса виборця не належить до території, на яку поширюються повноваження цього органу ведення Реєстру); 3) відмовити виборцю у внесенні зміни до його виборчої адреси.

5. У разі внесення змін до персональних даних Реєстру орган ведення Реєстру, який вніс зміни, письмово повідомляє про це виборця.

6. Керівник органу ведення Реєстру відмовляє у задоволенні заяви виборця, зазначеної в частинах першій та другій цієї статті, з таких підстав: 1) якщо встановлено, що особа, яка звернулася із заявою, не включена до Реєстру; 2) якщо перевіркою, передбаченою частиною третьою цієї статті, виявлено невідповідність у змісті відомостей, зазначених у заяві та наданих відповідними органом, закладом, установою;

247

3) якщо заяву про зміну виборчої адреси визнано необґрунтованою; 4) якщо встановлено, що до Реєстру вже внесено відповідні зміни до персональних даних виборця.

7. Особі, яка звернулася із заявою, зазначеною у частинах першій чи другій цієї статті, повідомляється у письмовій формі про відмову в задоволенні заяви із зазначенням вичерпного переліку підстав відмови. Таке повідомлення надсилається на виборчу адресу виборця. У разі відмови у зміні виборчої адреси виборця зазначене повідомлення надсилається на виборчу адресу відповідно до даних Реєстру і на адресу, яку виборець просив визнати його виборчою адресою.

8. У разі якщо виборець, який звернувся із заявою, зазначеною в частинах першій або другій цієї статті, виявився не включеним до Реєстру, орган ведення Реєстру перевіряє відомості, зазначені в заяві, надсилаючи запит до відповідних органів, закладів, установ, зазначених у статті 22 цього Закону. Рішення щодо включення цього виборця до Реєстру приймається в порядку, встановленому частинами шостою та сьомою статті 19 цього Закону. Перед прийняттям рішення орган ведення Реєстру може звернутися до виборця стосовно перевірки чи уточнення відомостей щодо нього. Стаття 21. Запит виборця до органу ведення Реєстру 1. Виборець може особисто звернутися з письмовим запитом до органу ведення Реєстру за своєю виборчою адресою щодо змісту його персональних даних у Реєстрі, пред'явивши паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (якщо особа недавно набула громадянства України). Виборець, постійно не здатний пересуватися самостійно, може уповноважити на таке звернення іншу особу.

2. Виборець, який проживає або перебуває за межами України, може особисто подати запит, зазначений у частині першій цієї статті, до закордонної дипломатичної установи України за місцем проживання чи перебування, пред'явивши при цьому паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт або тимчасове посвідчення громадянина України (якщо особа недавно набула громадянства України). Закордонна дипломатична установа України невідкладно передає запит органу ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України.

3. Орган ведення Реєстру, який отримав запит, зазначений у частинах першій або другій цієї статті, не пізніше ніж на третій робочий день після отримання запиту надсилає на виборчу адресу виборця роздруковані в повному обсязі його персональні дані, зазначені у частині першій статті 6, частині першій статті 7 цього Закону, що містяться у відповідному записі Реєстру. Зазначені дані засвідчуються підписом керівника органу ведення Реєстру та скріплюються печаткою цього органу.

4. У порядку здійснення публічного контролю за діяльністю Реєстру кожен виборець може звернутися до будь-якого органу ведення Реєстру, зазначивши свої ідентифікаційні персональні дані та виборчу адресу, з письмовим запитом щодо надання такої інформації: 1) за його власною виборчою адресою (крім виборчих адрес, визначених частинами третьою п'ятою статті 8 цього Закону) - щодо персональних даних, передбачених частиною першою статті 6 цього Закону, усіх осіб, які внесені до Реєстру за цією виборчою адресою; 2) за назвою села, селища, міста, району в місті, іноземної країни - кількість виборців у зазначеному селі, селищі, місті, районі в місті, іноземній країні.

5. У разі невідповідності зазначених у запиті ідентифікаційних персональних даних чи виборчої адреси виборця - суб'єкта звернення відповідним даним цього виборця у Реєстрі орган ведення Реєстру надсилає на наведену в запиті виборчу адресу відмову в задоволенні запиту із зазначенням підстави відмови.

6. Якщо запит, зазначений у частині четвертій цієї статті, надісланий органу ведення Реєстру, повноваження якого не поширюються на територію, до якої належить виборча адреса, село, селище, місто, район у місті чи іноземна країна, яких стосується запит, орган ведення Реєстру надсилає суб'єкту звернення на його виборчу адресу відмову в задоволенні запиту із зазначенням підстави відмови.

7. У разі підтвердження відповідності персональних даних виборця та зазначеної ним виборчої адреси орган ведення Реєстру не пізніше шостого робочого дня після отримання такого запиту надсилає відповідь на запит з вичерпною інформацією по його суті. Відповідь підписується керівником органу ведення Реєстру та скріплюється печаткою цього органу.

248

Стаття 22. Порядок періодичного поновлення персональних даних Реєстру 1. Органи ведення Реєстру здійснюють щомісяця поновлення бази даних Реєстру. Поновлення бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, які подаються органу ведення Реєстру органами, закладами, установами, зазначеними в частинах третій - одинадцятій та п'ятнадцятій цієї статті.

2. Передбачені цією статтею відомості подаються щомісяця до 5 числа відповідному органу ведення Реєстру.

3. Уповноважена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, посадова особа подає відомості про: 1) громадян України, зареєстрованих за місцем проживання у відповідній адміністративнотериторіальній одиниці, яким протягом наступного місяця виповниться 18 років; 2) осіб, які протягом попереднього місяця набули громадянства України та отримали тимчасове посвідчення громадянина України або паспорт громадянина України; 3) виборців, які протягом попереднього місяця отримали паспорт громадянина України у зв'язку із зміною прізвища, імені, по батькові, дати або місця народження; 4) виборців, які протягом попереднього місяця зареєстрували своє місце проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці; 5) виборців, які протягом попереднього місяця зняті з реєстрації за місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці; 6) осіб, громадянство України яких припинено протягом попереднього місяця.

4. Керівник відділу державної реєстрації актів цивільного стану подає відомості про виборців, смерть яких зареєстровано протягом попереднього місяця, до органу ведення Реєстру, повноваження якого поширюються на територію, де було зареєстровано останнє місце проживання виборців, крім відомостей про виборців, останнє місце проживання яких зареєстровано за межами району, міста, в якому розташовано відділ державної реєстрації актів цивільного стану. Відомості про таких виборців подаються керівником відділу державної реєстрації актів цивільного стану органу ведення Реєстру за територіальним розташуванням відділу.

5. Командир військової частини (формування), дислокованої в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, подає відомості про: 1) виборців - військовослужбовців строкової служби, які протягом попереднього місяця прибули для проходження служби у цій військовій частині (формуванні); 2) виборців - військовослужбовців строкової служби, які протягом попереднього місяця вибули з території дислокації цієї військової частини (формування).

6. Відповідний районний (районний у місті, міський, міськрайонний) суд подає відомості про: 1) виборців, які протягом попереднього місяця були визнані недієздатними; 2) осіб, щодо яких протягом попереднього місяця було скасовано рішення про визнання їх недієздатними.

7. Керівник установи виконання покарань подає відомості про: 1) виборців, які протягом попереднього місяця прибули для відбування покарання до цієї установи; 2) виборців, які відбували покарання і протягом попереднього місяця вибули з цієї установи; 3) громадян України, які відбувають покарання та яким протягом наступного місяця виповниться 18 років.

8. Керівник центру обліку, який відповідно до закону веде облік бездомних осіб, або соціальної служби, у складі якої утворено структурний підрозділ для ведення обліку бездомних осіб, подає відомості про виборців, які протягом попереднього місяця: 1) зареєстровані за юридичною адресою закладу; 2) зняті з реєстрації за юридичною адресою закладу.

9. Керівник закордонної дипломатичної установи України подає органу ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України відомості про: 1) громадян України, яким протягом наступного місяця виповниться 18 років; 2) осіб, які протягом попереднього місяця набули громадянства України та отримали тимчасове посвідчення громадянина України або паспорт громадянина України; 3) осіб, громадянство України яких припинено протягом попереднього місяця;

249

4) громадян України - виборців, які протягом попереднього місяця стали на консульський облік на території відповідного консульського округу; 5) громадян України - виборців, які протягом попереднього місяця зняті з консульського обліку на території відповідного консульського округу; 6) громадян України, які протягом попереднього місяця змінили прізвище, ім'я, по батькові, дату або місце народження; 7) померлих виборців, стосовно яких протягом попереднього місяця на відповідній території компетентним органом відповідної держави видано свідоцтво про смерть або інший документ.

10. Міністерство оборони України подає органу ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України відомості про: 1) виборців, які протягом попереднього місяця прибули для проходження служби у військових частинах (формуваннях) України, що дислокуються за межами України на відповідній території; 2) виборців, які протягом попереднього місяця вибули з військових частин (формувань) України, що дислокуються за межами України на відповідній території.

11. Керівник відповідного районного (районного у місті, міського) органу охорони здоров'я, установи соціального захисту, сільський, селищний, міський голова подає відомості про виборців, щодо яких протягом попереднього місяця встановлено постійну нездатність пересуватися самостійно.

12. Подання, передбачені частинами третьою - одинадцятою цієї статті, включають відомості, передбачені частиною першою статті 6 цього Закону, про кожну відповідну особу. Подання, передбачені частинами третьою - сьомою, десятою та одинадцятою цієї статті, крім того, включають адресу житла виборця, за якою зареєстровано (щодо прибулих) або було зареєстровано (щодо вибулих) його місце проживання відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". Подання, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, включають також зазначення країни проживання (перебування) виборця та його поштову адресу за правилами країни проживання (перебування).

13. Подання, передбачені частинами третьою - одинадцятою цієї статті, подаються на паперовому носії у вигляді списку, який має наскрізну нумерацію записів та наскрізну нумерацію аркушів. Достовірність відомостей подання засвідчується на кожному аркуші підписом керівника відповідного державного органу, закладу, установи, командира військової частини (формування), який скріплюється печаткою. Форма подання встановлюється розпорядником Реєстру. Подання подаються на паперових та електронних носіях.

14. Під час проведення виборів або референдумів відомості, передбачені цією статтею, подаються органами, закладами, установами з урахуванням особливостей та у строки, зазначені у статтях 27, 28 цього Закону.

15. Сільський, селищний, міський голова або інша посадова особа, яка відповідно до закону здійснює його повноваження, подає органу ведення Реєстру відомості про найменування нових та перейменування вулиць (проспектів, бульварів, площ, провулків, кварталів, кутків тощо), присвоєння номерів новим будинкам і зміну нумерації існуючих будинків у відповідному населеному пункті. Зазначені відомості засвідчуються підписом цієї посадової особи та скріплюються печаткою відповідної місцевої ради.

16. Керівник органу ведення Реєстру на підставі відомостей, передбачених частинами третьою - одинадцятою цієї статті, щодо кожного виборця (особи), якого (якої) стосуються ці відомості, може прийняти рішення: 1) про внесення запису щодо виборця до бази даних Реєстру - за наявності підстав, передбачених частиною другою статті 17 цього Закону; 2) про внесення відповідних змін до персональних даних виборця - за наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 17 цього Закону; 3) про звернення за допомогою засобів автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи Реєстру до органу ведення Реєстру за попередньою виборчою адресою виборця щодо необхідності зміни персональних даних виборця; 4) про внесення службових відміток до персональних даних виборців, які вибули з відповідної території.

250

17. У разі внесення змін до персональних даних виборця на підставі відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої, пунктом 2 частини сьомої та пунктом 2 частини десятої цієї статті, виборча адреса такого виборця визначається за зареєстрованим місцем проживання та адресою житла виборця.

18. Керівник органу ведення Реєстру на підставі відомостей, передбачених частиною п'ятнадцятою цієї статті, приймає рішення щодо внесення змін до виборчих адрес виборців (осіб), яких стосуються такі відомості.

19. Якщо прийнято рішення про зміни в адміністративно-територіальному устрої, про перейменування адміністративно-територіальної одиниці, населеного пункту, керівник органу ведення Реєстру на підставі відповідного акта про зміни або перейменування приймає рішення про внесення відповідних змін місця народження або виборчих адрес виборців (осіб), яких стосуються зміни.

20. Якщо у відомостях, передбачених частинами третьою - одинадцятою цієї статті, зазначено осіб, які набули права голосу або мають право голосу, однак не включені до Реєстру, керівник органу ведення Реєстру приймає рішення щодо внесення до Реєстру записів про цих виборців. Прийняття рішення та внесення записів здійснюються у порядку, встановленому частинами четвертою - шостою статті 19 цього Закону. Перед прийняттям рішення орган ведення Реєстру може звернутися до виборця стосовно перевірки чи уточнення відомостей про нього.

21. У разі якщо із змісту відомостей, передбачених частинами третьою - одинадцятою цієї статті, випливає, що персональні дані окремого виборця, виборча адреса якого відноситься до території, на яку поширюються повноваження органу ведення Реєстру, зазнали зміни, зокрема, якщо виборча адреса окремого виборця зазнала зміни в межах цієї території, керівник органу ведення Реєстру приймає рішення щодо внесення змін до персональних даних такого виборця. Прийняття рішення та внесення змін до персональних даних здійснюються у порядку, встановленому частиною третьою статті 20 цього Закону. Перед прийняттям рішення орган ведення Реєстру може звернутися до виборця стосовно перевірки чи уточнення відомостей про нього.

22. Якщо у відомостях, передбачених частинами третьою - одинадцятою цієї статті, зазначено виборця, виборча адреса якого знаходиться за межами території, на яку поширюються повноваження органу ведення Реєстру, керівник цього органу звертається за допомогою засобів автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи Реєстру до органу ведення Реєстру за виборчою адресою цього виборця про необхідність внесення змін до його персональних даних. Орган ведення Реєстру перед прийняттям відповідного рішення може звернутися до виборця стосовно проведення перевірки чи уточнення відомостей про нього. Стаття 23. Уточнення персональних даних Реєстру 1. Уточнення персональних даних Реєстру здійснюється органами ведення Реєстру в разі встановлення ними факту невключення виборця до Реєстру, неправомірного або кратного включення особи до Реєстру, неправильностей у персональних даних виборця.

2. Зазначені в частині першій цієї статті обставини можуть виявлятися під час: 1) проведення візуального та автоматизованого контролю за повнотою і коректністю персональних даних Реєстру відповідно до частини шостої статті 13 цього Закону; 2) звернення виборця в разі наявності в нього достовірної інформації щодо невідповідностей чи неточностей в персональних даних інших осіб у порядку, передбаченому статтями 19, 20 цього Закону; 3) здійснення політичною партією публічного контролю за веденням Реєстру; 4) внесення змін до уточнених списків виборців.

3. Уточнення персональних даних Реєстру здійснюється органом ведення Реєстру шляхом звернення до органів, закладів, установ, визначених статтею 22 цього Закону.

4. Під час виборчого процесу або процесу референдуму відповідь на запит органу ведення Реєстру надається невідкладно відповідними органами, закладами, установами.

5. За результатами уточнення персональних даних Реєстру орган ведення Реєстру в разі виявлення підстав, визначених цим Законом, виконує передбачені цим Законом дії щодо ведення Реєстру. Для прийняття рішення орган ведення Реєстру може звернутися до виборця стосовно проведення перевірки чи уточнення відомостей про нього.

251

Стаття 24. Здійснення політичними партіями публічного контролю за веденням Реєстру 1. Політична партія, що має свою фракцію у поточному скликанні Верховної Ради України, політична партія, що входить до складу виборчого блоку, який має свою фракцію у поточному скликанні Верховної Ради України (далі - політична партія), має право брати участь у здійсненні публічного контролю за веденням Реєстру в межах, установлених цією статтею.

2. Один раз на рік, а також не пізніш як за шістдесят днів до дня голосування на виборах Президента України, виборах народних депутатів України, всеукраїнському референдумі, чергових місцевих виборах за письмовим зверненням політичної партії розпорядник Реєстру подає представнику цієї партії, уповноваженому відповідним керівним органом партії, засвідчену цифровим підписом електронну копію бази даних Реєстру, яка містить відомості, передбачені частиною першою статті 6 та частиною першою статті 7 цього Закону, в розрізі регіонів України, визначених відповідно до частини другої статті 133 Конституції України, та закордонного виборчого округу в порядку, встановленому розпорядником Реєстру.

3. Політична партія може використати надану їй копію бази даних Реєстру лише для здійснення в порядку публічного контролю перевірки повноти та достовірності персональних даних Реєстру з дотриманням вимог законодавства України.

4. Розпорядник Реєстру забезпечує захист електронних копій бази даних Реєстру від несанкціонованого використання. За письмовим зверненням політичної партії розпорядник Реєстру може надати додатково одну електронну копію бази даних Реєстру, передбачену частиною другою цієї статті. Політичним партіям забороняється самостійно виготовляти електронні копії бази даних Реєстру.

5. Не пізніш як через два місяці після отримання копії бази даних Реєстру політична партія зобов'язана повернути її розпоряднику Реєстру.

6. Неповернення політичною партією розпоряднику Реєстру копій бази даних Реєстру в строк, зазначений у частині п'ятій цієї статті, виявлення незаконно виготовлених або розповсюджених вторинних копій бази даних Реєстру чи її будь-якої частини з використанням примірника копії, який був наданий відповідній партії, є підставою для відмови в отриманні партією копії бази даних Реєстру наступного разу, а також для розгляду питання про притягнення до відповідальності в установленому законом порядку осіб, винних у незаконному копіюванні та розповсюдженні персональних даних Реєстру.

7. За результатами перевірки повноти та достовірності персональних даних Реєстру політична партія може звернутися до органу ведення Реєстру із заявою про виявлені порушення порядку ведення Реєстру (невключення виборця до Реєстру, неправомірне або кратне включення особи до Реєстру, неправильності у персональних даних окремих виборців) стосовно осіб, виборча адреса яких відноситься до території, на яку поширюються повноваження цього органу ведення Реєстру. Орган ведення Реєстру проводить перевірку обґрунтованості заяви та вживає заходів, передбачених статтею 23 цього Закону. Стаття 26. Цілі використання персональних даних Реєстру 1. Під час підготовки до виборів Президента України, народних депутатів України, виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад чи сільських, селищних, міських голів, до всеукраїнського або місцевого референдуму персональні дані Реєстру можуть використовуватися лише для: 1) складання попередніх списків виборців на виборчих дільницях; 2) уточнення попередніх списків виборців та складання остаточних списків виборців на виборчих дільницях; 3) надання Кабінету Міністрів України, іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, Центральній виборчій комісії, виборчій комісії Автономної Республіки Крим, територіальним виборчим комісіям місцевих виборів статистичної інформації щодо кількісних характеристик виборчого корпусу на відповідній території; 4) проведення передбаченої у частині другій цієї статті перевірки відомостей про виборців.

2. Персональні дані Реєстру можуть бути використані для проведення перевірки достовірності відомостей про виборців, які поставили свої підписи у підписних листах на підтримку проведення всеукраїнського референдуму, а також відомостей, що надаються до відповідних виборчих комісій щодо кандидатів, уповноважених та довірених осіб, членів ініціативної групи референдуму, кандидатур до складу виборчих комісій.

252

3. Персональні дані Реєстру можуть бути використані для здійснення публічного контролю за веденням Реєстру в порядку та межах, встановлених цим Законом.

4. Персональні дані Реєстру можуть бути на підставі закону одноразово використані для первинного наповнення бази даних державної системи обліку фізичних осіб після її створення.

5. Використання персональних даних Реєстру для інших цілей, крім зазначених у частинах першій - четвертій цієї статті, можливе виключно за рішенням суду.

6. Персональні дані Реєстру можуть бути використані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, для реалізації ним завдань з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб в Україні та ведення ним реєстраційного обліку. Стаття 27. Складання попередніх списків виборців 1. Для підготовки та проведення голосування на виборах Президента України, народних депутатів України, всеукраїнському референдумі після утворення виборчих дільниць орган ведення Реєстру для кожної звичайної виборчої дільниці, утвореної на території, на яку поширюються його повноваження, на основі відомостей Реєстру складає попередні списки виборців для кожної звичайної виборчої дільниці, а також для спеціальних виборчих дільниць, утворених в установах виконання покарань. Орган ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України складає попередні списки виборців для кожної закордонної виборчої дільниці. На спеціальних виборчих дільницях, утворених у стаціонарних лікувальних закладах, на суднах, які перебувають у день виборів у плаванні під Державним Прапором України, на полярних станціях України, у слідчих ізоляторах та інших місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливостями пересування, списки виборців складаються відповідними дільничними виборчими комісіями в порядку, встановленому відповідним законом.

2. Для підготовки та проведення голосування на місцевих виборах або місцевому референдумі орган ведення Реєстру після утворення виборчих дільниць складає попередні списки виборців для кожної звичайної виборчої дільниці, утвореної на території, на яку поширюються його повноваження. Для закордонних виборчих дільниць, а також для спеціальних виборчих дільниць в установах виконання покарань попередні списки виборців не складаються.

3. Відомості чергового періодичного поновлення, зазначені у статті 22 цього Закону, подаються органами, закладами, установами за десять днів до дня передачі попередніх списків виборців на звичайних виборчих дільницях. Такі відомості подаються за період з першого числа попереднього календарного місяця до дня подання цих відомостей.

4. До попереднього списку виборців на виборчій дільниці включаються громадяни України, яким виповнилося або на день голосування на виборах чи референдумі виповниться 18 років і які мають право голосу та які відносяться до цієї виборчої дільниці відповідно до відомостей Реєстру.

5. Попередні списки виборців складаються за формою, встановленою Центральною виборчою комісією з дотриманням вимог частин шостої та сьомої цієї статті.

6. Попередній список виборців має наскрізну нумерацію виборців та нумерацію аркушів. Відомості про виборців у списку зазначаються в порядку їх виборчих адрес так, щоб відомості про виборців з однаковою виборчою адресою у списку виборців були розміщені поруч. У попередньому списку виборців зазначаються: 1) прізвище, власне ім'я (усі власні імена) та по батькові (за наявності) виборця; 2) дата народження; 3) виборча адреса виборця (без зазначення поштового індексу і країни проживання); 4) відмітка про постійну нездатність виборця пересуватися самостійно (за наявності) - у графі "Примітки".

7. Попередній список виборців для кожної дільниці виготовляється у двох примірниках. Кожен примірник попереднього списку виборців для відповідної звичайної, закордонної або спеціальної виборчої дільниці на кожному аркуші засвідчується підписом керівника органу ведення Реєстру і скріплюється печаткою цього органу.

8. Строки і порядок передачі попередніх списків виборців органами ведення Реєстру відповідним окружним (територіальним) чи дільничним виборчим комісіям визначаються відповідним законом про вибори або референдуми.

253

Стаття 28. Складання уточнених списків виборців 1. Органи, заклади, установи, передбачені частинами третьою - одинадцятою статті 22 цього Закону, за десять днів до дня голосування до органу ведення Реєстру подають відомості чергового періодичного поновлення. Відомості подаються за період з дати подання відомостей для попереднього списку виборців до дня подання цих відомостей.

2. Уточнення попередніх списків виборців здійснюється у строки та в порядку, встановлені відповідним законом про вибори або референдуми.

3. Подані до виборчих комісій звернення виборців щодо невключення, неправильного включення до попереднього списку виборців чи неправильностей у відомостях про виборця передаються відповідному органу ведення Реєстру.

4. Дільнична виборча комісія спеціальної виборчої дільниці, яка самостійно склала попередній список виборців, передає відомості про виборців, включених до цього списку (у тому числі в порядку уточнення), а також про виборців, виключених з цього списку в порядку уточнення, окружній (територіальній) виборчій комісії виборчого округу, до якого належить відповідна виборча дільниця. Окружна (територіальна) виборча комісія невідкладно передає такі відомості органу ведення Реєстру за своїм місцезнаходженням.

5. Орган ведення Реєстру, який отримав звернення, зазначені в частинах третій та четвертій цієї статті, вживає заходів, передбачених статтями 19 та 20 цього Закону, та повідомляє про ці заходи суб'єкта звернення.

6. Орган ведення Реєстру, який отримав відомості, зазначені у частині четвертій цієї статті, вносить до бази даних відповідні службові відмітки щодо виборців, які не будуть голосувати за своїми виборчими адресами у зв'язку з їх включенням до списків виборців на інших виборчих дільницях.

7. Уточнені списки виборців для звичайних виборчих дільниць, закордонних виборчих дільниць та спеціальних виборчих дільниць, утворених в установах виконання покарань, виготовляються органами ведення Реєстру за формою, встановленою розпорядником Реєстру відповідно до вимог, встановлених у частинах шостій та сьомій статті 27 цього Закону, та містять графу для підпису виборця за отриманий виборчий бюлетень.

8. Уточнені списки виборців передаються окружним (територіальним) чи дільничним виборчим комісіям не пізніш як за два дні до дня голосування на виборах чи референдумі у порядку, встановленому відповідним законом про вибори або референдуми, якщо інший строк не встановлено відповідним законом.

9. Передбачені формою уточненого списку виборців відомості про виборців, включених чи виключених з нього, а також про виборців, стосовно яких до уточненого списку виборців були внесені зміни, передаються дільничною виборчою комісією відповідному органу ведення Реєстру для опрацювання в порядку, встановленому статтею 23 цього Закону. Стаття 29. Перевірка достовірності відомостей про виборців за допомогою персональних даних Реєстру 1. Центральна виборча комісія використовує персональні дані Реєстру для проведення перевірки достовірності відомостей про: 1) кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, документи яких подані для реєстрації до Центральної виборчої комісії; 2) кандидатури, подані для реєстрації уповноваженими представниками чи довіреними особами кандидатів на пост Президента України, представниками чи уповноваженими особами політичних партій (виборчих блоків політичних партій) - суб'єктів виборчого процесу виборів народних депутатів України; 3) кандидатури, подані для включення до складу окружних (територіальних) виборчих комісій, які утворюються (склад яких формується) Центральною виборчою комісією; 4) учасників зборів громадян України, на яких схвалена ініціатива щодо проведення всеукраїнського референдуму, а також членів ініціативних груп всеукраїнського референдуму, обраних на таких зборах; 5) громадян України, які поставили свої підписи на підписних листах під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму.

254

2. Окружна (територіальна) виборча комісія може звернутися до відповідного органу ведення Реєстру із запитом щодо перевірки достовірності відомостей про кандидатури, подані до складу дільничних виборчих комісій.

3. Виборча комісія Автономної Республіки Крим може звернутися до відповідного органу ведення Реєстру із запитом щодо перевірки достовірності відомостей про: 1) кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) кандидатури, подані для реєстрації представниками організацій партій у виборчій комісії Автономної Республіки Крим з правом дорадчого голосу, уповноваженими особами організацій партій; 3) кандидатури, подані до складу дільничних виборчих комісій (у разі якщо ця комісія утворює дільничні виборчі комісії відповідно до закону).

4. Територіальна виборча комісія місцевих виборів може звернутися до відповідного органу ведення Реєстру із запитом щодо перевірки достовірності відомостей про: 1) кандидатів у депутати відповідної місцевої ради; 2) кандидатури, подані для реєстрації представниками організацій партій у відповідній територіальній виборчій комісії з правом дорадчого голосу, уповноваженими особами організацій партій; 3) кандидатури, подані до складу дільничних виборчих комісій (у разі якщо ця комісія утворює дільничні виборчі комісії відповідно до закону); 4) учасників зборів громадян України - мешканців відповідної територіальної громади, на яких схвалена ініціатива щодо проведення місцевого референдуму, а також членів ініціативних груп місцевого референдуму, обраних на таких зборах; 5) виборців, які поставили свої підписи на підписних листах на підтримку проведення місцевого референдуму, а також осіб, які збирали такі підписи.

5. Сільська, селищна, міська виборча комісія, крім випадків, зазначених у частині четвертій цієї статті, може звернутися також до відповідного органу ведення Реєстру із запитом щодо проведення перевірки достовірності відомостей про: 1) кандидатів на посаду відповідного сільського, селищного, міського голови; 2) кандидатури, подані для реєстрації довіреними особами кандидатів на посаду відповідного сільського, селищного, міського голови, кандидатів у депутати сільської, селищної ради.

6. Органи ведення Реєстру надають відповіді на запити, зазначені в частинах другій - п'ятій цієї статті, у строки, встановлені відповідним законом про вибори або референдуми. Стаття 30. Використання статистичної інформації 1. Центральна виборча комісія як розпорядник Реєстру складає і використовує статистичні відомості Реєстру щодо кількісних характеристик виборчого корпусу під час утворення виборчих дільниць та територіальних виборчих округів, вирішення інших питань організації підготовки та проведення виборів Президента України, виборів народних депутатів України, всеукраїнського референдуму.

2. Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, інший центральний орган виконавчої влади може звернутися до розпорядника Реєстру щодо надання статистичної інформації про кількісні характеристики виборчого корпусу на підставі відомостей Реєстру. Розпорядник Реєстру надає необхідну статистичну інформацію у строк, визначений у зверненні або узгоджений з органом, який звернувся із запитом.

3. Виборча комісія Автономної Республіки Крим, територіальна виборча комісія місцевих виборів звертається із запитом до відповідних органів ведення Реєстру щодо отримання статистичної інформації, необхідної для вирішення у межах її повноважень питань організації та підготовки відповідних місцевих виборів, місцевого референдуму, щодо кількісних характеристик виборчого корпусу на окремій дільниці або в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Органи ведення Реєстру надають виборчій комісії необхідну статистичну інформацію у строк, визначений у зверненні або узгоджений з виборчою комісією, яка звернулася із запитом.

4. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація, інший місцевий орган виконавчої влади, місцева рада, її виконавчий орган можуть звернутися до органів ведення Реєстру щодо надання статистичної інформації щодо кількісних характеристик виборчого корпусу стосовно відповідної адміністративно-територіальної одиниці на підставі відомостей Реєстру. Органи ведення Реєстру надають необхідну статистичну інформацію у строк, визначений у зверненні або узгоджений з органом, який звернувся із запитом.

255

5. Відомості про кількість виборців у межах районів, міст обласного (республіканського в Автономній Республіці Крим) значення, районів у містах, Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також у закордонному виборчому окрузі станом на останній день попереднього місяця розміщуються щомісяця на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії. Зазначені відомості зберігаються у вільному доступі на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії протягом трьох місяців.

6. Органи Реєстру використовують статистичну інформацію органів статистики щодо демографічної ситуації з метою здійснення контролю за повнотою відомостей Реєстру. Реєстру

Стаття 31. Порядок адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів

1. Особа, яка зверталася до органу ведення Реєстру щодо включення себе чи інших осіб до Реєстру, внесення змін до персональних даних Реєстру або отримання відповіді на свій запит, може оскаржити до відповідного регіонального органу адміністрування Реєстру рішення, дії чи бездіяльність органу ведення Реєстру стосовно свого звернення.

2. Політична партія, яка зверталася до органу ведення Реєстру в порядку, передбаченому статтею 24 цього Закону, може оскаржити до відповідного регіонального органу адміністрування Реєстру рішення, дії чи бездіяльність органу ведення Реєстру стосовно свого звернення.

3. Регіональний орган адміністрування Реєстру проводить із залученням органів, закладів, установ, зазначених у статті 22 цього Закону, повторну перевірку відомостей, наведених у скарзі. Регіональний орган адміністрування Реєстру подає встановлені за результатами перевірки відомості про виборця (виборців) належному органу ведення Реєстру для виконання передбачених цим Законом дій щодо ведення Реєстру або у разі підтвердження підстав відмови надсилає письмову відповідь особі чи партії, яка звернулася із скаргою, із зазначенням вичерпного переліку підстав відмови.

4. Дії або бездіяльність регіонального органу адміністрування Реєстру, що порушують вимоги цього Закону, можуть бути в установленому законом порядку оскаржені до розпорядника Реєстру. Реєстру

Стаття 32. Загальний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів

1. Особа, яка зверталася до органу ведення Реєстру або регіонального органу адміністрування Реєстру щодо включення себе або інших осіб до Реєстру, внесення змін до персональних даних Реєстру або отримання відповіді на свій запит, може оскаржити до суду рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу Реєстру в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

2. Політична партія, яка зверталася до органу ведення Реєстру або регіонального органу адміністрування Реєстру в порядку, передбаченому статтею 24 цього Закону, може оскаржити до суду рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу Реєстру в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Стаття 33. Відповідальність за порушення цього Закону 1. Законами України передбачається кримінальна, адміністративна та інша юридична відповідальність за зловживання доступом або за несанкціонований доступ до Реєстру, порушення передбачених цим та іншими законами правил захисту персональних даних та програмного забезпечення Реєстру, за неправомірне використання та поширення персональних даних Реєстру, інші порушення вимог цього Закону.

2. Громадяни несуть відповідальність за: 1) умисне подання органу ведення Реєстру завідомо недостовірних відомостей або відомостей з метою кратного включення виборця до Реєстру; 2) несанкціонований доступ до Реєстру; 3) несанкціоноване копіювання, розповсюдження та використання отриманої політичною партією копії бази даних Реєстру чи її частини для цілей, не передбачених цим Законом.

3. Посадові та службові особи органів Реєстру несуть відповідальність за: 1) порушення правил доступу до Реєстру, порядку використання інформації з Реєстру, порядку копіювання бази даних Реєстру чи її частини; 2) неправомірне або несвоєчасне внесення до бази даних Реєстру персональних даних виборця; 3) умисне внесення до бази даних Реєстру завідомо неправдивих відомостей про виборця; 4) обробку даних Реєстру на підставах або у спосіб, що не передбачені цим та іншими законами, рішеннями розпорядника Реєстру, прийнятими відповідно до цього Закону;

256

5) знищення записів Реєстру або окремих персональних даних Реєстру на підставах та у спосіб, не передбачених цим Законом; 6) невиконання або неналежне виконання своїх службових обов'язків, пов'язаних із забезпеченням повноти, захисту та безпеки персональних даних Реєстру; 7) умисне порушення захисту Реєстру, умисну передачу відомостей, необхідних для доступу до Реєстру, іншим особам на підставах та у спосіб, що не передбачені цим Законом та рішеннями розпорядника Реєстру, прийнятими відповідно до цього Закону.

4. Посадові та службові особи інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, закладів, установ несуть відповідальність за неподання, несвоєчасне подання органам ведення Реєстру відомостей, передбачених цим Законом, чи подання неповних або недостовірних відомостей. Президент України

В. ЮЩЕНКО

м. Київ, 22 лютого 2007 року N 698-V

257

ЗАКОН УКРАЇНИ Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 30 серпня 2010 року N 2491-VI, від 2 грудня 2010 року N 2756-VI, від 24 квітня 2012 року N 4661-VI, від 17 травня 2012 року N 4711-VI, від 16 жовтня 2012 року N 5459-VI, від 16 жовтня 2012 року N 5463-VI, від 4 липня 2013 року N 406-VII, від 8 квітня 2014 року N 1184-VII, від 10 квітня 2014 року N 1197-VII, від 14 жовтня 2014 року N 1700-VII (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 зі змінами, що набудуть чинності 26.04.2015 Розділ V СПИСКИ ВИБОРЦІВ Стаття 30. Складання попередніх списків виборців 1. Органи ведення Державного реєстру виборців складають попередні списки виборців для звичайних виборчих дільниць відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців". Складання попередніх списків виборців для звичайних виборчих дільниць здійснюється у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.

2. До попереднього списку виборців на виборчій дільниці включаються громадяни України, яким виповнилося або на день голосування на виборах виповниться 18 років і які мають право голосу та які відносяться за місцем проживання до цієї виборчої дільниці відповідно до відомостей Державного реєстру виборців. Виборець може бути включений до списку виборців тільки на одній виборчій дільниці.

3. У попередньому списку виборців зазначаються прізвище, власне ім'я (усі власні імена), по батькові (за наявності) виборця, дата народження, місце проживання виборця відповідно до відомостей Державного реєстру виборців. Виборці включаються до попереднього списку так, щоб відомості про виборців з однаковою адресою житла були розміщені поруч. Список має наскрізні нумерацію виборців та нумерацію аркушів. Форму попереднього списку виборців встановлює Центральна виборча комісія з урахуванням вимог цього Закону.

4. У попередньому списку виборців напроти прізвищ виборців, постійно не здатних пересуватися самостійно, робиться відповідна відмітка у графі "Примітки".

5. Не пізніш як за 13 днів до дня місцевих виборів орган ведення Державного реєстру виборців у приміщенні, в якому він розташований, передає один примірник попереднього списку виборців на паперовому носії відповідній дільничній виборчій комісії. Від імені дільничної виборчої комісії попередній список виборців отримують не менше трьох членів цієї комісії - представників різних суб'єктів подання, уповноважених на це її рішенням, одним з яких повинен бути голова комісії, а в разі неможливості - заступник голови або секретар комісії. Про передачу попереднього списку виборців складається акт за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, у двох примірниках. Один примірник акта зберігається в органі ведення Державного реєстру виборців, інший - у дільничній виборчій комісії.

6. Другий примірник попереднього списку виборців зберігається в органі ведення Державного реєстру виборців.

7. Виборець, який на день виборів перебуває за межами населеного пункту, в якому він проживає, участі у місцевих виборах не бере, крім випадків, передбачених частиною шістнадцятою статті 34 цього Закону. Положення частини третьої статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців" не застосовується на місцевих виборах.

8. У разі одночасного проведення місцевих виборів з виборами Президента України, народних депутатів України, всеукраїнським референдумом порядок складання, уточнення, внесення змін до списків виборців установлюється Центральною виборчою комісією.

258

Стаття 31. Порядок ознайомлення виборців із попереднім списком виборців на звичайній виборчій дільниці та усунення неправильностей у списку виборців 1. Дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці наступного дня після отримання попереднього списку виборців надає його для загального ознайомлення у приміщенні дільничної виборчої комісії.

2. Дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці надсилає або доставляє в інший спосіб кожному виборцю іменне запрошення, отримане від органу ведення Державного реєстру виборців, яким повідомляє про включення його до попереднього списку виборців відповідної виборчої дільниці, назви всіх місцевих виборів, у яких йому пропонується голосувати, адресу дільничної виборчої комісії, її номер телефону і розпорядок роботи, а також про час і місце голосування. Виборцям, стосовно яких у списку виборців є відмітка про постійну нездатність пересуватися самостійно, одночасно повідомляється, що їм буде надана можливість проголосувати за місцем перебування. Такі іменні запрошення надсилаються (доставляються) виборцям не пізніш як за 10 днів до дня виборів. Форма іменного запрошення затверджується Центральною виборчою комісією.

3. Виборець має право ознайомитися з попереднім списком виборців у приміщенні дільничної виборчої комісії та перевірити правильність внесених до нього відомостей. Кожний виборець може звернутися до дільничної виборчої комісії або безпосередньо до органу ведення Державного реєстру виборців із заявою про уточнення попереднього списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, а також щодо наявності або відсутності відміток про постійну нездатність виборця самостійно пересуватися. Кожний виборець має право звернутися до суду з адміністративним позовом із цих питань у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

4. Виборець особисто подає заяву до дільничної виборчої комісії або безпосередньо до органу ведення Державного реєстру виборців щодо обставин, передбачених частиною третьою цієї статті. У разі якщо виборець за станом здоров'я не може особисто подати заяву, відповідна виборча комісія за зверненням такого виборця зобов'язана забезпечити прийняття заяви у такого виборця в інший спосіб. До заяви додаються документи (копії документів), які підтверджують зазначені в ній відомості.

5. Заява, зазначена у частині третій цієї статті, може бути подана не пізніш як за п'ять днів до дня виборів і розглядається виборчою комісією протягом одного дня. Заява, подана після зазначеного строку, залишається без розгляду.

6. За результатом розгляду заяви виборча комісія приймає рішення про передачу такої заяви до органу ведення Державного реєстру виборців. Рішення виборчої комісії невідкладно разом із заявою виборця та доданими до неї документами (копіями документів) направляється до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців і не пізніше наступного дня після дня його прийняття видається особі, яка подала заяву, а також надсилається особі, якої дане рішення стосується (якщо така особа не є особою, яка подала заяву).

7. Орган ведення Державного реєстру виборців забезпечує розгляд заяв виборців у порядку, встановленому Законом України "Про Державний реєстр виборців". Про результати розгляду переданих дільничною виборчою комісією заяв виборців орган ведення Державного реєстру виборців невідкладно повідомляє відповідну дільничну комісію.

8. Позовна заява про уточнення попереднього списку виборців може бути подана до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Суд при розгляді даного адміністративного позову звертається до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців із запитом щодо уточнення відомостей про виборця. Рішення суду про внесення змін до списку виборців не пізніш як за п'ять днів до дня голосування подається виборцем до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців або до відповідної дільничної виборчої комісії для негайного направлення до такого органу, а пізніше цього строку - до дільничної виборчої комісії.

9. Відповідний орган ведення Державного реєстру виборців вносить відповідні зміни до персональних даних у Державному реєстрі виборців у порядку, визначеному Законом України "Про Державний реєстр виборців". Стаття 32. Порядок уточнення попереднього списку виборців на звичайній виборчій дільниці 1. Керівники органів, закладів, установ, зазначених у статті 22 Закону України "Про Державний реєстр виборців", не пізніш як за десять днів до дня виборів подають відомості до органу ведення

259

Державного реєстру виборців відомості, передбачені статтею 22 Закону України "Про Державний реєстр виборців", за формою, встановленою Центральною виборчою комісією.

2. Відомості, передбачені частиною першою цієї статті, подаються в електронному вигляді та на паперовому носії у вигляді списку, який має наскрізні нумерацію записів та нумерацію аркушів. Достовірність відомостей засвідчується на кожному аркуші підписом керівника відповідного органу, закладу, установи, командира військової частини (формування) і скріплюється печаткою.

3. Орган ведення Державного реєстру виборців на підставі відомостей, поданих відповідно до частини першої цієї статті, рішень відповідних територіальних виборчих комісій щодо утворення дільничних виборчих комісій спеціальних виборчих дільниць (в частині включення членів дільничних виборчих комісій до списків виборців на відповідній спеціальній виборчій дільниці), за наслідками розгляду заяв виборців, повідомлень дільничних виборчих комісій спеціальних виборчих дільниць про включення виборців до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці, а також рішень судів, отриманих не пізніш як за п'ять днів до дня виборів, виготовляє уточнений список виборців.

4. Уточнені списки виборців виготовляються у двох примірниках відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців" та вимог частин третьої, четвертої статті 30 цього Закону та містять графу для підписів виборців про отримання виборчих бюлетенів з усіх відповідних місцевих виборів, що проводяться, передаються відповідним дільничним виборчим комісіям у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 30 цього Закону, не пізніш як за два дні до дня виборів. У графі "Примітки" уточненого списку виборців напроти прізвища виборця, який отримав виборчі бюлетені не з усіх місцевих виборів, що проводяться, робиться запис про те, з яких виборів виборець не отримав виборчий бюлетень (стосовно виборців, які голосують за місцем перебування, такий запис робиться напроти їхніх прізвищ у витягу зі списку виборців). Другий примірник уточненого списку виборців зберігається в органі ведення Державного реєстру виборців.

5. Частину п'яту статті 32 виключено Стаття 33. Внесення змін та уточнень до уточненого списку виборців дільничною виборчою комісією 1. Зміни та уточнення до уточненого списку виборців вносить голова або заступник голови та секретар дільничної виборчої комісії на підставі рішення суду, повідомлень органу ведення Державного реєстру виборців щодо усунення кратного включення виборця у списку виборців на цій виборчій дільниці. Такі зміни можуть бути внесені до 18 години останньої суботи перед днем голосування. Дільнична виборча комісія при внесенні змін та уточнень до уточненого списку виборців невідкладно повідомляє відповідний орган ведення Державного реєстру виборців про включення його до списку виборців або виключення зі списку виборців.

2. У день голосування зміни до уточненого списку виборців не вносяться. У день, що передує дню голосування, після внесення змін та уточнень до уточненого списку виборців на підставі рішень судів, повідомлень органу ведення Державного реєстру виборців список виборців закривається шляхом закреслення незаповнених граф списку виборців для внесення прізвищ виборців таким чином, щоб унеможливити внесення до списку додаткових виборців, підписується головою (головуючим на засіданні) і секретарем (секретарем засідання) дільничної виборчої комісії та скріплюється печаткою дільничної виборчої комісії.

3. При включенні виборця до списку виборців на виборчій дільниці у порядку внесення змін до уточненого списку виборців відомості про нього, передбачені формою списку виборців, вносяться у кінці списку виборців. При цьому у графі "Примітки" зазначаються дата і номер рішення суду.

4. Виключення зі списку виборців осіб, які неправомірно включені до нього, здійснюється шляхом викреслення, що засвідчується записом "Виключено" та підписами голови і секретаря дільничної виборчої комісії у графі "Примітки". При цьому в зазначеній графі поруч із прізвищем виборця зазначаються дата і номер рішення суду або повідомлення органу ведення Державного реєстру виборців.

5. У разі виявлення кратного включення виборця до уточнених списків виборців у зв'язку з надходженням повідомлення дільничної виборчої комісії про включення виборця до списку виборців на іншій виборчій дільниці орган ведення Державного реєстру виборців, який отримав таке повідомлення, невідкладно повідомляє про це відповідну дільничну виборчу комісію, яка зобов'язана виключити такого виборця зі списку виборців на цій дільниці.

260

6. Голова, заступник голови та секретар дільничної виборчої комісії в день голосування виправляють неточності та технічні описки в уточненому списку виборців - неправильне написання прізвища, власного імені (усіх власних імен), по батькові (за наявності), дати народження, номера будинку, квартири місця проживання - в разі якщо, незважаючи на такі технічні описки, є зрозумілим, що до списку виборців включено саме того виборця, який прибув на виборчу дільницю для голосування. Таке виправлення засвідчується підписом голови або заступника голови чи секретаря дільничної виборчої комісії у графі "Примітки". Стаття 34. Порядок складання та уточнення списків виборців на спеціальних виборчих дільницях 1. Громадяни України, які знаходяться у стаціонарних закладах охорони здоров'я, включаються до списків виборців на відповідній спеціальній виборчій дільниці та голосують на місцевих виборах за умови, якщо вони мають право голосу на відповідних місцевих виборах згідно зі статтею 3 цього Закону. Списки виборців на спеціальних виборчих дільницях складаються не пізніш як за десять днів до дня виборів відповідними дільничними виборчими комісіями за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, на підставі відомостей, поданих не пізніш як за дванадцять днів до дня виборів керівниками стаціонарних закладів охорони здоров'я. У зазначеному поданні вказуються відомості щодо громадян України, які згідно зі статтею 3 цього Закону мають право голосу на відповідних місцевих виборах та на день проведення цих виборів перебуватимуть у відповідному закладі. Подання вноситься за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, у вигляді загального списку виборців на паперовому носії та в електронному вигляді і повинно містити щодо кожного виборця відомості про: 1) прізвище, власне ім'я (усі власні імена), по батькові (за наявності); 2) дату народження (число, місяць, рік); 3) адресу місця проживання; 4) за наявності підстав - відмітку у графі "Примітки" про постійну нездатність виборця самостійно пересуватися.

2. Відомості, зазначені у частині першій цієї статті, подаються в одному примірнику за підписом керівника відповідного закладу і засвідчуються відповідною печаткою. Керівник відповідного закладу забезпечує подання та достовірність зазначених відомостей до дільничної виборчої комісії у строки, визначені частиною першою цієї статті.

3. Дільнична виборча комісія спеціальної виборчої дільниці вносить виборця до списку виборців із зазначенням у графі "Примітки" його права на отримання виборчого бюлетеня на кожних відповідних місцевих виборах згідно з частиною шістнадцятою цієї статті. Особа, включена до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці, утвореній у стаціонарному закладі охорони здоров'я, невідкладно повідомляється про це дільничною виборчою комісією у письмовій формі.

4. Голова, заступник голови та секретар дільничної виборчої комісії у день голосування виправляють неточності та технічні описки в уточненому списку виборців - неправильне написання прізвища, власного імені (усіх власних імен), по батькові (за наявності), дати народження, номера будинку, квартири місця проживання - в разі якщо, незважаючи на такі технічні описки, є зрозумілим, що до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці включено саме того виборця, який прибув для голосування. Таке виправлення засвідчується підписом голови або заступника голови чи секретаря дільничної виборчої комісії у графі "Примітки".

5. Дільнична виборча комісія спеціальної виборчої дільниці наступного дня після складення списку виборців надає один його примірник для загального ознайомлення у приміщенні дільничної виборчої комісії.

6. Виборець має право звернутися до дільничної виборчої комісії спеціальної виборчої дільниці або безпосередньо до суду за місцезнаходженням виборчої дільниці із заявою щодо обставин, передбачених частиною третьою статті 31 цього Закону.

7. Виборець подає заяву до дільничної виборчої комісії спеціальної виборчої дільниці, яка розглядається на найближчому засіданні комісії.

8. Заява, зазначена у частині шостій цієї статті, може бути подана до відповідної дільничної виборчої комісії спеціальної виборчої дільниці не пізніш як за два дні до дня виборів. Така заява розглядається виборчою комісією не пізніше дня, наступного за днем надходження заяви. За

261

результатами розгляду заяви дільнична виборча комісія зобов'язана прийняти рішення про внесення зміни до списку виборців або мотивоване рішення про відмову в задоволенні заяви. Заява, подана до виборчої комісії після зазначеного строку, залишається без розгляду.

9. Позовна заява про уточнення списку виборців може бути подана до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

10. Після складення списку виборців на спеціальній виборчій дільниці дільнична виборча комісія невідкладно передає відомості про включених до списку виборців відповідному органу ведення Державного реєстру виборців.

11. В разі якщо виборець прибув до стаціонарного закладу охорони здоров'я пізніш як за десять днів до дня виборів, але раніше ніж за два дні до дня виборів, відповідна дільнична виборча комісія спеціальної виборчої дільниці уточнює список виборців, включаючи до нього виборця на підставі відомостей, поданих невідкладно керівником відповідного закладу, підпис якого засвідчується печаткою цього закладу.

12. Виборець, який прибув до стаціонарного закладу охорони здоров'я в тому ж населеному пункті, де він проживає, може звернутися до виборчої комісії звичайної виборчої дільниці, де він включений до списку виборців, щодо можливості проголосувати за місцем свого проживання, у порядку та строки, передбачені цим Законом. У такому разі до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці він не включається.

13. Дільнична виборча комісія спеціальної виборчої дільниці в разі внесення змін до списку виборців невідкладно повідомляє відповідний орган ведення Державного реєстру виборців про включення виборця до списку виборців або виключення зі списку виборців.

14. Члени дільничної виборчої комісії спеціальної виборчої дільниці включаються до списку виборців на цій виборчій дільниці на підставі рішення відповідної територіальної виборчої комісії щодо утворення дільничної виборчої комісії цієї спеціальної виборчої дільниці.

15. Частину п'ятнадцяту статті 34 виключено 16. Виборець, включений до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці, отримує виборчі бюлетені для голосування по виборах, на яких він має право голосу. Виборець, включений до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці, отримує виборчі бюлетені для голосування по виборах: депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, якщо він проживає на території Автономної Республіки Крим та заклад, де він перебуває, розташований на території Автономної Республіки Крим; депутатів обласної ради, якщо він проживає на території цієї області та заклад, де він перебуває, розташований на території цієї області; депутатів районної ради, якщо він проживає на території цього району та заклад, де він перебуває, розташований на території цього району; депутатів сільської, селищної, міської ради, сільського, селищного, міського голови, якщо він проживає на території відповідного села (одного з кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища, міста згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм та заклад, де він перебуває, розташований на території цього села (одного з кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища, міста; депутатів районної у містах із районним поділом ради, якщо він проживає на території цього району у місті та заклад, де він перебуває, розташований на території цього району у місті.

17. У разі якщо місцеві вибори проводяться одночасно з виборами Президента України, народних депутатів України, всеукраїнським референдумом, списки виборців для проведення місцевих виборів на спеціальних виборчих дільницях складаються лише у стаціонарних закладах охорони здоров'я. Президент України

В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 10 липня 2010 року N 2487-VI

262

ЗАКОН УКРАЇНИ Про вибори народних депутатів України Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 16 жовтня 2012 року N 5463-VI, від 16 травня 2013 року N 245-VII, від 21 листопада 2013 року N 709-VII, від 8 квітня 2014 року N 1184-VII, від 17 квітня 2014 року N 1227-VII, від 14 жовтня 2014 року N 1700-VII (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Розділ V СПИСКИ ВИБОРЦІВ Стаття 39. Порядок складання попередніх списків виборців для звичайних виборчих дільниць 1. Органи ведення Державного реєстру виборців складають попередні списки виборців для звичайних виборчих дільниць відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців". Складання попередніх списків виборців для звичайних виборчих дільниць здійснюється у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.

2. До попереднього списку виборців для звичайної виборчої дільниці включаються громадяни України, яким виповнилося або на день голосування виповниться вісімнадцять років та які відносяться за виборчою адресою до цієї виборчої дільниці відповідно до відомостей Державного реєстру виборців. Виборець може бути включений до списку виборців тільки на одній виборчій дільниці.

3. У попередньому списку виборців зазначаються прізвище, власне ім'я (усі власні імена), по батькові (за наявності) виборця, дата народження, виборча адреса виборця відповідно до відомостей Державного реєстру виборців. Виборці включаються до попереднього списку так, щоб відомості про виборців з однаковою адресою житла були розміщені поруч. Список має наскрізні нумерацію виборців та нумерацію аркушів. Форму попереднього списку виборців встановлює Центральна виборча комісія з урахуванням вимог цього Закону.

4. При включенні виборця, якому тимчасово змінено місце голосування, до попереднього списку виборців у графі "Примітки" навпроти його прізвища зазначаються номер посвідчення, що підтверджує тимчасову зміну місця голосування, дату його видачі та найменування органу ведення Державного реєстру виборців, який його видав, а також, у разі якщо виборча адреса виборця знаходиться за межами відповідного одномандатного округу, робиться відмітка про отримання виборцем лише бюлетеня для голосування у загальнодержавному окрузі. У попередньому списку виборців навпроти прізвищ виборців, постійно не здатних пересуватися самостійно, робиться відповідна відмітка у графі "Примітки".

5. Не пізніш як за двадцять днів до дня голосування орган ведення Державного реєстру виборців у приміщенні, в якому він розташований, передає один примірник попереднього списку виборців на паперовому носії відповідній дільничній виборчій комісії. Від імені дільничної виборчої комісії попередній список виборців отримують не менше трьох членів цієї комісії, одним з яких повинен бути голова комісії, а у разі неможливості - заступник голови або секретар комісії. Про передачу попереднього списку виборців складається акт за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, в двох примірниках. Один примірник акта зберігається в органі ведення Державного реєстру виборців, інший - в дільничній виборчій комісії.

6. Другий примірник попереднього списку виборців зберігається в органі ведення Державного реєстру виборців.

7. У разі одночасного проведення виборів народних депутатів України з виборами Президента України, місцевими виборами, референдумом порядок складання, уточнення, внесення змін до списків виборців встановлюється Центральною виборчою комісією. Стаття 40. Порядок ознайомлення виборців із попереднім списком виборців на звичайній виборчій дільниці та усунення неправильностей у списку виборців 1. Дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці наступного дня після отримання попереднього списку виборців надає його для загального ознайомлення у приміщенні дільничної виборчої комісії.

2. Дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці надсилає або доставляє в інший спосіб кожному виборцю іменне запрошення, яким повідомляє про включення його до попереднього списку виборців

263

відповідної виборчої дільниці, адресу дільничної виборчої комісії, її номер телефону і розпорядок роботи, а також про час і місце голосування. Виборцям, стосовно яких у списку виборців є відмітка про постійну нездатність пересуватися самостійно, одночасно повідомляється, що їм буде надана можливість проголосувати за місцем перебування. Таке письмове повідомлення надсилається або доставляється не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня голосування. Форма іменного запрошення затверджується Центральною виборчою комісією.

3. Виборець має право ознайомитися із попереднім списком виборців у приміщенні дільничної виборчої комісії та перевірити правильність внесених до нього відомостей. Виборець може звернутися до дільничної виборчої комісії або безпосередньо до органу ведення Державного реєстру виборців із заявою про уточнення попереднього списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, а також щодо наявності або відсутності відміток про постійну нездатність виборця самостійно пересуватися.

4. Виборець особисто подає заяву до дільничної виборчої комісії або безпосередньо до органу ведення Державного реєстру виборців щодо обставин, передбачених частиною третьою цієї статті. У разі якщо виборець за станом здоров'я не може особисто подати заяву, дільнична виборча комісія за зверненням такого виборця зобов'язана забезпечити прийняття заяви у такого виборця в інший спосіб. До заяви додаються документи (копії документів), які підтверджують зазначені в ній відомості.

5. Заява, зазначена у частині третій цієї статті, може бути подана не пізніш як за п'ять днів до дня голосування і розглядається виборчою комісією протягом одного дня. Заява, подана після зазначеного строку, не розглядається.

6. За результатом розгляду заяви дільнична виборча комісія приймає рішення про передачу такої заяви до органу ведення Державного реєстру виборців. Рішення виборчої комісії невідкладно разом із заявою виборця та доданими до неї документами (копіями документів) направляється до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців і не пізніше наступного дня після дня його прийняття видається особі, яка подала заяву, а також надсилається особі, якої воно стосується (якщо така особа не є особою, яка подала заяву).

7. Орган ведення Державного реєстру виборців забезпечує розгляд заяв виборців у порядку, встановленому Законом України "Про Державний реєстр виборців".

8. Орган ведення Державного реєстру виборців вносить відповідні зміни до персональних даних у Державному реєстрі виборців у порядку, визначеному Законом України "Про Державний реєстр виборців".

9. Про результати розгляду заяв виборців орган ведення Державного реєстру виборців невідкладно повідомляє відповідну дільничну виборчу комісію.

10. Адміністративний позов про уточнення списку виборців може бути подано до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Суд при розгляді даного адміністративного позову звертається до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців із запитом щодо уточнення відомостей про виборця.

11. Рішення суду про внесення змін до попереднього списку виборців не пізніш як за п'ять днів до дня голосування подається виборцем до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців або до відповідної дільничної виборчої комісії для негайного направлення до такого органу, а пізніше цього строку - до дільничної виборчої комісії. Стаття 41. Порядок уточнення попереднього списку виборців на звичайній виборчій дільниці 1. Керівники органів, закладів, установ, зазначених у статті 22 Закону України "Про Державний реєстр виборців", не пізніш як за десять днів до дня голосування подають до органу ведення Державного реєстру виборців відомості, передбачені статтею 22 Закону України "Про Державний реєстр виборців", за формою, встановленою Центральною виборчою комісією.

2. Відомості, передбачені частиною першою цієї статті, подаються в електронному вигляді та на паперовому носії у вигляді списку, який має наскрізні нумерацію записів та нумерацію аркушів. Достовірність відомостей засвідчується на кожному аркуші підписом керівника відповідного органу, закладу, установи і скріплюється печаткою.

3. Члени окружних та дільничних виборчих комісій не пізніш як за п'ять днів до дня голосування подають до органу ведення Державного реєстру виборців за місцезнаходженням відповідної виборчої дільниці або за своєю виборчою адресою заяву про тимчасову зміну місця голосування без зміни виборчої адреси відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців". Члени окружних виборчих комісій включаються до списку виборців на виборчій дільниці, найбільш наближеній до місця знаходження відповідної окружної виборчої комісії. Члени дільничних виборчих комісій включаються до списку виборців на виборчій дільниці, де вони включені до складу виборчої комісії.

4. Орган ведення Державного реєстру виборців на підставі відомостей, поданих відповідно до частини першої цієї статті, рішень відповідних виборчих комісій щодо утворення дільничних виборчих комісій спеціальних виборчих дільниць (у частині включення членів дільничних виборчих комісій до списків виборців на відповідній спеціальній виборчій дільниці), за наслідками розгляду заяв виборців, повідомлень дільничних виборчих комісій спеціальних виборчих дільниць про включення виборців до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці, на підставі заяв членів окружних та дільничних виборчих комісій, поданих відповідно до

264

частини третьої цієї статті, а також рішень судів, отриманих не пізніш як за п'ять днів до дня голосування, виготовляє уточнений список виборців.

5. Уточнені списки виборців виготовляються відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців" у двох примірниках відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 39 цього Закону та містять графу для підписів виборців за отримання виборчих бюлетенів.

6. Один примірник уточненого списку виборців на паперовому носії передається відповідній дільничній виборчій комісії в порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 39 цього Закону, не пізніш як за два дні до дня голосування. Другий примірник уточненого списку виборців зберігається в органі ведення Державного реєстру виборців. Стаття 42. Внесення змін та уточнень до уточненого списку виборців на звичайній виборчій дільниці 1. Зміни до уточненого списку виборців вносить голова або заступник голови та секретар дільничної виборчої комісії на підставі рішення суду та повідомлення органу ведення Державного реєстру виборців.

2. У день голосування зміни до уточненого списку виборців вносяться виключно на підставі рішення суду.

3. При включенні виборця до списку виборців на виборчій дільниці у порядку внесення змін до уточненого списку виборців відомості про нього, передбачені формою списку виборців, вносяться у кінці списку виборців. При цьому у графі "Примітки" зазначаються дата і номер рішення суду або дата повідомлення органу ведення Державного реєстру виборців, а також, у разі якщо виборча адреса виборця знаходиться за межами відповідного одномандатного округу, робиться відмітка про отримання виборцем лише бюлетеня для голосування у загальнодержавному окрузі.

4. Виключення зі списку виборців осіб, які неправомірно включені до нього, здійснюється шляхом викреслення, що засвідчується записом "Виключено" та підписами голови і секретаря дільничної виборчої комісії у графі "Примітки". При цьому в зазначеній графі поруч із прізвищем виборця зазначаються дата і номер рішення суду або повідомлення органу ведення Державного реєстру виборців.

5. У разі виявлення кратного включення виборця до уточнених списків виборців у зв'язку з надходженням повідомлення дільничної виборчої комісії про включення виборця до списку виборців на іншій виборчій дільниці орган ведення Державного реєстру виборців, який отримав таке повідомлення, невідкладно повідомляє про це відповідну дільничну виборчу комісію, яка зобов'язана виключити такого виборця зі списку виборців на цій дільниці.

6. При внесенні змін до списку виборців на звичайній виборчій дільниці дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці невідкладно передає відомості про виборців, включених до списку виборців або виключених зі списку, відповідному органу ведення Державного реєстру виборців.

7. Голова, заступник голови або секретар дільничної виборчої комісії в день голосування виправляють неточності та технічні описки в уточненому списку виборців - неправильне написання прізвища, власного імені (усіх власних імен), по батькові (за наявності), дати народження, номера будинку, квартири місця проживання в разі, якщо, незважаючи на такі технічні описки, є зрозумілим, що до списку виборців включено саме того виборця, який прибув на виборчу дільницю для голосування. Таке виправлення засвідчується підписом голови або заступника голови чи секретаря дільничної виборчої комісії у графі "Примітки". Стаття 43. Порядок складання та уточнення списків виборців на спеціальних виборчих дільницях 1. На спеціальних виборчих дільницях (крім дільниць у стаціонарних лікувальних закладах) списки виборців складаються не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня голосування відповідними дільничними виборчими комісіями за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, на підставі відомостей, поданих керівниками відповідних закладів, установ, полярної станції України, капітанами суден, де утворені такі виборчі дільниці.

2. На спеціальних виборчих дільницях, утворених у стаціонарних лікувальних закладах, списки виборців складаються не пізніш як за сім днів до дня голосування відповідними дільничними виборчими комісіями за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, на підставі відомостей, поданих керівниками відповідних закладів. Виборці, які повинні покинути лікувальний заклад до дня голосування, до таких відомостей та до списку виборців на такій дільниці не включаються.

3. Для спеціальних виборчих дільниць, утворених в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах органами ведення Державного реєстру виборців складаються попередні та уточнені списки виборців, які передаються в порядку та в строки, встановлені статтями 39 та 41 цього Закону.

4. Відомості, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, подаються в одному примірнику за підписом керівника відповідного закладу, установи, полярної станції України, капітана судна і засвідчуються відповідною печаткою. Керівник відповідного закладу, установи, полярної станції України, капітан судна, забезпечує подання та достовірність зазначених відомостей дільничній виборчій комісії не пізніш як за

265

шістнадцять днів, а керівник стаціонарного лікувального закладу - не пізніш як за дев'ять днів до дня голосування. Подання вноситься за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, та повинно містити стосовно кожного виборця відомості про: 1) прізвище, власне ім'я (усі власні імена), по батькові (за наявності); 2) дату народження (число, місяць, рік); 3) адресу місця проживання; 4) за наявності підстав - відмітку у графі "Примітки" про постійну нездатність виборця самостійно пересуватися.

5. Дільнична виборча комісія спеціальної виборчої дільниці наступного дня після складення списку виборців надає один його примірник для загального ознайомлення у приміщенні дільничної виборчої комісії.

6. Після складення списку виборців на спеціальній виборчій дільниці дільнична виборча комісія невідкладно передає відомості про включених до нього виборців органу ведення Державного реєстру виборців за своїм місцезнаходженням. Зміст списку виборців на виборчій дільниці, утвореній на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України, чи на полярній станції України, передається за допомогою технічних засобів зв'язку відповідній окружній виборчій комісії, яка негайно передає їх органу ведення Державного реєстру виборців за своїм місцезнаходженням.

7. У разі, якщо виборець прибув до стаціонарного лікувального закладу пізніш як за десять днів до дня голосування, однак раніше ніж за три дні до дня голосування, відповідна дільнична виборча комісія уточнює список виборців, включаючи виборця до списку виборців на підставі відомостей, поданих невідкладно керівником відповідного закладу, підпис якого засвідчується печаткою відповідного закладу.

8. Виборець, який прибув до лікувального закладу в тому ж населеному пункті, де він проживає, пізніше ніж за три дні до дня голосування може звернутися до виборчої комісії звичайної виборчої дільниці, де він включений до списку виборців, щодо можливості проголосувати за місцем свого перебування в порядку та у строки, передбачені статтею 86 цього Закону. У такому разі до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці він не включається.

9. У разі утворення спеціальної виборчої дільниці у винятковому випадку відповідно до частини восьмої статті 21 цього Закону список виборців складається дільничною виборчою комісією не пізніш як за сім днів до дня голосування на підставі відомостей, поданих керівником відповідного закладу, установи, капітаном судна. Зазначені відомості подаються не пізніш як за вісім днів до дня голосування в одному примірнику за підписом керівника закладу, установи, капітана судна і засвідчуються відповідною печаткою. Після складення списку виборців на такій виборчій дільниці дільнична виборча комісія невідкладно передає відомості про виборців, включених до цього списку, органу ведення Державного реєстру виборців за своїм місцезнаходженням. Виборча комісія дільниці, утвореної на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України, чи на полярній станції України, передає зміст списку виборців за допомогою технічних засобів зв'язку відповідній окружній виборчій комісії, яка негайно передає їх органу ведення Державного реєстру виборців за своїм місцезнаходженням.

10. Виборець має право звернутися із заявою до дільничної виборчої комісії спеціальної виборчої дільниці або безпосередньо до суду щодо обставин, передбачених частиною третьою статті 40 цього Закону.

11. Виборець особисто подає заяву до дільничної виборчої комісії спеціальної виборчої дільниці.

12. Заява, зазначена у частині десятій цієї статті, може бути подана до відповідної дільничної виборчої комісії не пізніш як за три дні до дня голосування. Така заява розглядається виборчою комісією невідкладно. За підсумком розгляду заяви дільнична виборча комісія зобов'язана прийняти рішення про внесення зміни до списку виборців або мотивоване рішення про відмову у задоволенні заяви. Копія рішення видається виборцю у день його прийняття. Заява, подана до виборчої комісії після зазначених строків, залишається без розгляду.

13. Адміністративний позов про уточнення списку виборців може бути поданий до суду у порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

14. При внесенні змін до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці дільнична виборча комісія спеціальної виборчої дільниці невідкладно передає відомості про виборців, включених до списку виборців або виключених зі списку, відповідному органу ведення Державного реєстру виборців.

15. У разі отримання таких відомостей пізніш як за п'ять днів до дня голосування та виявлення кратного включення виборця до списку виборців на іншій виборчій дільниці, орган ведення Державного реєстру виборців невідкладно повідомляє про це відповідну дільничну виборчу комісію.

16. Члени дільничної виборчої комісії спеціальної виборчої дільниці включаються до списку виборців на цій виборчій дільниці на підставі рішення відповідної виборчої комісії щодо утворення дільничної виборчої комісії цієї спеціальної виборчої дільниці. Президент України

В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 17 листопада 2011 року № 4061-VI

266

ЗАКОН УКРАЇНИ Про вибори Президента України Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 16 червня 1999 року N 740-XIV, від 8 вересня 1999 року N 1021-XIV, від 21 грудня 2000 року N 2171-III, від 3 квітня 2003 року N 662-IV, від 15 травня 2003 року N 762-IV, від 18 березня 2004 року N 1630-IV (Законом України від 18 березня 2004 року N 1630-IV цей Закон викладено в новій редакції), від 14 квітня 2009 року N 1254-VI, від 21 серпня 2009 року N 1616-VI, від 3 лютого 2010 року N 1849-VI, від 2 грудня 2010 року N 2756-VI, від 24 квітня 2012 року N 4661-VI, від 17 травня 2012 року N 4711-VI, від 3 липня 2012 року N 5029-VI, від 2 жовтня 2012 року N 5314-VI, від 16 жовтня 2012 року N 5463-VI, від 4 липня 2013 року N 406-VII, від 17 вересня 2013 року N 563-VII, від 28 лютого 2014 року N 841-VII, від 13 березня 2014 року N 879-VII, від 8 квітня 2014 року N 1184-VII, від 17 квітня 2014 року N 1227-VII, від 6 травня 2014 року N 1245-VII, від 15 травня 2014 року N 1272-VII, від 20 травня 2014 року N 1276-VII, від 14 жовтня 2014 року N 1700-VII (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Розділ V СПИСКИ ВИБОРЦІВ Стаття 31. Порядок складання попередніх списків виборців для звичайних виборчих дільниць 1. Органи ведення Державного реєстру виборців складають попередні списки виборців для звичайних виборчих дільниць відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців", а також виготовляють іменні запрошення, передбачені частиною другою статті 32 цього Закону.

2. Попередні списки виборців складаються за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, у двох примірниках на паперовому носії. Кожен аркуш списку виборців підписується керівником органу ведення Державного реєстру виборців, підпис якого засвідчується печаткою цього органу.

3. До попереднього списку виборців на виборчій дільниці включаються громадяни України, яким виповнилося або на день виборів виповниться вісімнадцять років і які мають право голосу, та виборча адреса яких відповідно до відомостей Державного реєстру виборців відноситься до цієї виборчої дільниці. Виборець може бути включений до списку виборців тільки на одній виборчій дільниці.

4. У попередньому списку виборців зазначаються прізвище, власне ім'я (усі власні імена), по батькові (за наявності) виборця, дата народження, виборча адреса виборця, яка визначається відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців". Список має наскрізну нумерацію виборців та нумерацію аркушів. Виборці включаються до списку так, щоб відомості про виборців з однаковою адресою житла були розміщені поруч.

5. У попередньому списку виборців напроти прізвищ виборців, постійно не здатних пересуватися самостійно, робиться відповідна відмітка у графі "Примітки". При включенні виборця, якому тимчасово змінено місце голосування, до попереднього списку виборців у графі "Примітки" навпроти його прізвища зазначаються номер посвідчення, що підтверджує тимчасову зміну місця голосування, дату його видачі та найменування органу ведення Державного реєстру виборців, який його видав.

6. Орган ведення Державного реєстру виборців не пізніш як за вісім днів до дня виборів у приміщенні, в якому він розташований, передає один примірник попереднього списку виборців та виготовлені іменні запрошення, передбачені частиною другою статті 32 цього Закону, відповідній дільничній виборчій комісії. Другий примірник попереднього списку виборців зберігається в органі ведення Державного реєстру виборців. Від імені дільничної виборчої комісії списки виборців отримують не менше трьох членів цієї комісії, уповноважених на це її рішенням, одним з яких повинен бути голова комісії, а у разі неможливості - заступник голови або секретар комісії. Про передачу дільничній виборчій комісії списку виборців складається акт за формою і в порядку, встановленими частиною двадцять другою статті 28 цього Закону, в двох примірниках. Один примірник акта зберігається в органі ведення Державного реєстру виборців, інший - в дільничній виборчій комісії.

7. Частину сьому статті 31 виключено 8. Частину восьму статті 31 виключено 9. Не пізніш як через двадцять днів з дня початку виборчого процесу Центральна виборча комісія передає за відповідним зверненням засвідчену цифровим підписом електронну копію бази даних Державного реєстру виборців депутатським фракціям, про створення яких було оголошено на першій черговій сесії Верховної Ради України поточного скликання, а кандидатам на пост Президента України - за їх зверненням невідкладно після їх реєстрації Центральною виборчою комісією.

267

Стаття 32. Порядок ознайомлення виборців із попереднім списком виборців на звичайній виборчій дільниці та оскарження неправильностей у списку виборців 1. Дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці наступного дня після отримання попереднього списку виборців надає його для загального ознайомлення у приміщенні дільничної виборчої комісії.

2. Дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці не пізніш як за п'ять днів до дня виборів надсилає або доставляє в інший спосіб кожному виборцю іменне запрошення, отримане від органу ведення Державного реєстру виборців, яким повідомляє про включення його до попереднього списку виборців відповідної виборчої дільниці, адресу дільничної виборчої комісії, її номер телефону і розпорядок роботи, а також про час і місце голосування. Виборцям, стосовно яких у списку виборців є відмітка про постійну нездатність пересуватися самостійно, одночасно повідомляється, що їм буде надана можливість проголосувати за місцем перебування.

3. Кожен громадянин має право ознайомитися із списком виборців у приміщенні відповідної дільничної виборчої комісії та перевірити правильність внесених до нього відомостей. Громадянин має право звернутися до відповідної дільничної виборчої комісії або безпосередньо до органу ведення Державного реєстру виборців чи суду за місцезнаходженням виборчої дільниці щодо допущених при складанні попереднього списку виборців неправильностей, у тому числі невключення, неправильного включення або виключення із списку виборців його або інших осіб, а також щодо наявності або відсутності відміток про постійну нездатність виборця самостійно пересуватися.

4. Громадянин особисто подає заяву до дільничної виборчої комісії чи органу ведення Державного реєстру виборців щодо обставин, передбачених частиною третьою цієї статті. У разі якщо громадянин за станом здоров'я не може особисто подати заяву, дільнична виборча комісія за його зверненням зобов'язана забезпечити прийняття заяви у нього в інший спосіб. До заяви додаються документи (копії документів), які підтверджують зазначені в ній відомості.

5. Заява, зазначена у частині четвертій цієї статті, може бути подана не пізніш як за п'ять днів до дня виборів і розглядається виборчою комісією протягом одного дня. Заява, подана після зазначеного строку, не розглядається.

6. За результатом розгляду заяви дільнична виборча комісія приймає рішення про передачу такої заяви до органу ведення Державного реєстру виборців. Рішення виборчої комісії невідкладно разом із заявою виборця та доданими до неї документами (копіями документів) направляється до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців і не пізніше наступного дня після дня його прийняття видається особі, яка подала заяву, а також надсилається особі, якої дане рішення стосується (якщо така особа не є особою, яка подала заяву).

7. Орган ведення Державного реєстру виборців забезпечує розгляд заяв виборців у порядку, встановленому Законом України "Про Державний реєстр виборців". Орган ведення Державного реєстру виборців вносить відповідні зміни до персональних даних у Державному реєстрі виборців у порядку, визначеному Законом України "Про Державний реєстр виборців".

8. Про результати розгляду заяв виборців орган ведення Державного реєстру виборців невідкладно повідомляє відповідну дільничну виборчу комісію.

9. Адміністративний позов про уточнення списку виборців може бути подано до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Суд при розгляді даного адміністративного позову звертається до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців із запитом щодо уточнення відомостей про виборця.

10. Рішення суду про внесення змін до списку виборців не пізніш як за п'ять днів до дня голосування подається виборцем до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців або до відповідної дільничної виборчої комісії для негайного направлення до такого органу, а пізніше цього строку - до дільничної виборчої комісії. Стаття 33. Виключена. Стаття 34. Порядок уточнення попереднього списку виборців на звичайній виборчій дільниці 1. Керівники органів, закладів, установ, зазначених у статті 22 Закону України "Про Державний реєстр виборців", не пізніш як за десять днів до дня голосування подають до органу ведення Державного реєстру виборців відомості, передбачені статтею 22 Закону України "Про Державний реєстр виборців", за формою, встановленою Центральною виборчою комісією.

2. Відомості, передбачені частиною першою цієї статті, подаються в електронному вигляді та на паперовому носії у вигляді списку, який має наскрізні нумерацію записів та нумерацію аркушів. Достовірність відомостей засвідчується на кожному аркуші підписом керівника відповідного органу, закладу, установи і скріплюється печаткою.

3. Члени окружних та дільничних виборчих комісій не пізніш як за п'ять днів до дня голосування подають до органу ведення Державного реєстру виборців за місцезнаходженням відповідної виборчої дільниці або за своєю виборчою адресою заяву про тимчасову зміну місця голосування без зміни виборчої адреси

268

відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців". Члени окружних виборчих комісій включаються до списку виборців на виборчій дільниці, найбільш наближеній до місцезнаходження відповідної окружної виборчої комісії. Члени дільничних виборчих комісій включаються до списку виборців на виборчій дільниці, де вони включені до складу виборчої комісії.

4. Орган ведення Державного реєстру виборців на підставі відомостей, поданих відповідно до частини першої цієї статті, рішень відповідних виборчих комісій щодо утворення дільничних виборчих комісій спеціальних виборчих дільниць (у частині включення членів дільничних виборчих комісій до списків виборців на відповідній спеціальній виборчій дільниці), за наслідками розгляду заяв виборців, повідомлень дільничних виборчих комісій спеціальних виборчих дільниць про включення виборців до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці, на підставі заяв членів окружних та дільничних виборчих комісій, поданих відповідно до частини третьої цієї статті, а також рішень судів, отриманих не пізніш як за п'ять днів до дня голосування, виготовляє уточнений список виборців.

5. Уточнені списки виборців виготовляються відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців" у двох примірниках відповідно до вимог статті 31 цього Закону та містять графу для підписів виборців за отримання виборчих бюлетенів.

6. Один примірник уточненого списку виборців на паперовому носії передається відповідній дільничній виборчій комісії в порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону, не пізніш як за два дні до дня голосування. Другий примірник уточненого списку виборців зберігається в органі ведення Державного реєстру виборців. Стаття 35. Порядок внесення змін до уточненого списку виборців на звичайній виборчій дільниці 1. Внесення змін до уточненого списку виборців на звичайній виборчій дільниці здійснюється головою, заступником голови та секретарем дільничної виборчої комісії.

2. Зміни до уточненого списку виборців на звичайній виборчій дільниці вносяться на підставі: 1) рішення суду, прийнятого у порядку та у строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України; 2) пункт 2 частини другої статті 35 виключено 3) повідомлення органу ведення Державного реєстру виборців щодо усунення кратного включення виборця у списку виборців на цій виборчій дільниці.

4) пункт 4 частини другої статті 35 виключено 3. У день голосування зміни до уточненого списку виборців не вносяться.

4. При включенні виборця до списку виборців на виборчій дільниці у порядку внесення змін до уточненого списку виборців відомості про нього, передбачені формою списку виборців, вносяться у кінці списку виборців. При цьому у графі "Примітки" зазначаються дата і номер рішення суду.

5. Виключення зі списку виборців осіб, які неправомірно включені до нього, здійснюється шляхом викреслення, що засвідчується записом "Виключено" та підписами голови і секретаря дільничної виборчої комісії у графі "Примітки". При цьому в зазначеній графі поруч із прізвищем виборця зазначаються дата і номер рішення суду або повідомлення органу ведення Державного реєстру виборців.

6. У разі виявлення кратного включення виборця до уточнених списків виборців у зв'язку з надходженням повідомлення дільничної виборчої комісії про включення виборця до списку виборців на іншій виборчій дільниці орган ведення Державного реєстру виборців, який отримав таке повідомлення, невідкладно повідомляє про це відповідну дільничну виборчу комісію, яка зобов'язана виключити такого виборця зі списку виборців на цій дільниці.

7. При внесенні змін до списку виборців на звичайній виборчій дільниці дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці невідкладно передає відомості про виборців, включених до списку виборців або виключених зі списку, відповідному органу ведення Державного реєстру виборців.

8. Голова, заступник голови або секретар дільничної виборчої комісії в день голосування виправляють неточності та технічні описки в уточненому списку виборців - неправильне написання прізвища, власного імені (усіх власних імен), по батькові (за наявності), дати народження, номера будинку, квартири місця проживання в разі якщо, незважаючи на такі технічні описки, є зрозумілим, що до списку виборців включено саме того виборця, який прибув на виборчу дільницю для голосування. Таке виправлення засвідчується підписом голови або заступника голови чи секретаря дільничної виборчої комісії у графі "Примітки". Стаття 351. Тимчасова зміна місця голосування виборця без зміни виборчої адреси 1. Кожен виборець має право на тимчасову зміну місця голосування без зміни виборчої адреси відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців".

2. Порядок тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси встановлюється Центральною виборчою комісією.

269

Стаття 36. Порядок складання та уточнення списків виборців на спеціальних виборчих дільницях 1. На спеціальних виборчих дільницях (крім дільниць у стаціонарних лікувальних закладах) списки виборців складаються не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня виборів відповідними дільничними виборчими комісіями за формою, зазначеною у частині другій статті 31 цього Закону, на підставі відомостей, поданих керівниками відповідних закладів, установ, капітанами суден, командирами військових частин (формувань), де утворені такі виборчі дільниці.

2. На спеціальних виборчих дільницях, утворених у стаціонарних лікувальних закладах, списки виборців складаються не пізніш як за сім днів до дня виборів відповідними дільничними виборчими комісіями за формою, зазначеною у частині другій статті 31 цього Закону, на підставі відомостей, поданих керівниками відповідних закладів. Виборці, які повинні покинути лікувальний заклад до дня виборів, до подання та до списку виборців на такій дільниці не включаються. Особа, включена до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці, утвореній у стаціонарному закладі охорони здоров'я, невідкладно повідомляється письмово про таке включення.

3. Відомості, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, подаються в одному примірнику за підписом керівника відповідного закладу, установи, капітана судна, командира військової частини (формування) і засвідчуються відповідною печаткою. Керівник відповідного закладу, установи, капітан судна, командир військової частини (формування) забезпечує подання та достовірність зазначених відомостей дільничній виборчій комісії не пізніш як за шістнадцять днів, а керівник стаціонарного лікувального закладу - не пізніш як за дев'ять днів до дня виборів. Для спеціальних виборчих дільниць, утворених в установах виконання покарань, органами ведення Державного реєстру виборців складаються попередні та уточнені списки виборців, які передаються в порядку та в строки, встановлені статтями 31 та 34 цього Закону.

4. Дільнична виборча комісія спеціальної виборчої дільниці наступного дня після складення списку виборців надає один його примірник для загального ознайомлення у приміщенні дільничної виборчої комісії.

5. Після складення списку виборців на спеціальній виборчій дільниці дільнична виборча комісія невідкладно передає відомості про включених до нього виборців органу ведення Державного реєстру виборців за своїм місцезнаходженням. Зміст списку виборців на виборчій дільниці, утвореній на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України, чи на полярній станції України, передається за допомогою технічних засобів зв'язку відповідній окружній виборчій комісії, яка негайно передає їх органу ведення Державного реєстру виборців за своїм місцезнаходженням.

6. У разі якщо виборець прибув до стаціонарного закладу охорони здоров'я пізніш як за десять днів до дня голосування, однак раніше ніж за три дні до дня голосування, відповідна дільнична виборча комісія уточнює список виборців, включаючи виборця до списку виборців на підставі відомостей, поданих невідкладно керівником відповідного закладу, підпис якого засвідчується печаткою відповідного закладу. Особа, включена до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці, утвореній у стаціонарному закладі охорони здоров'я, невідкладно повідомляється письмово про таке включення.

7. Виборець, який прибув до закладу охорони здоров'я в тому ж населеному пункті, де він проживає, пізніше ніж за три дні до дня голосування, може звернутися до виборчої комісії звичайної виборчої дільниці, де він включений до списку виборців, щодо можливості проголосувати за місцем свого перебування в порядку та у строки, передбачені цим Законом. У такому разі до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці він не включається.

8. Частину восьму статті 36 виключено 9. Виборець має право звернутися із заявою до дільничної виборчої комісії спеціальної виборчої дільниці або безпосередньо до суду щодо обставин, передбачених частиною третьою статті 32 цього Закону. Виборець особисто подає заяву до дільничної виборчої комісії спеціальної виборчої дільниці.

10. Заява, зазначена у частині дев'ятій цієї статті, може бути подана до відповідної дільничної виборчої комісії не пізніш як за три дні до дня голосування. Така заява розглядається виборчою комісією невідкладно. За підсумком розгляду заяви дільнична виборча комісія зобов'язана прийняти рішення про внесення зміни до списку виборців або мотивоване рішення про відмову у задоволенні заяви. Копія рішення видається виборцю у день його прийняття. Заява, подана до виборчої комісії після зазначених строків, залишається без розгляду.

11. Адміністративний позов про уточнення списку виборців може бути поданий до суду у порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

12. При внесенні змін до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці дільнична виборча комісія спеціальної виборчої дільниці невідкладно передає відомості про виборців, включених до списку виборців або виключених зі списку, відповідному органу ведення Державного реєстру виборців.

13. У разі отримання таких відомостей пізніш як за п'ять днів до дня виборів та виявлення кратного включення виборця до списку виборців на іншій виборчій дільниці, орган ведення Державного реєстру виборців невідкладно повідомляє про це відповідну дільничну виборчу комісію.

270

14. Члени дільничної виборчої комісії спеціальної виборчої дільниці включаються до списку виборців на цій виборчій дільниці на підставі рішення відповідної виборчої комісії щодо утворення дільничної виборчої комісії цієї спеціальної виборчої дільниці.

15. У разі утворення спеціальної виборчої дільниці у винятковому випадку відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону список виборців складається дільничною виборчою комісією не пізніш як за сім днів до дня виборів на підставі відомостей, поданих керівником відповідного закладу, установи, капітаном судна, командиром військової частини (формування). Зазначені відомості подаються не пізніш як за вісім днів до дня виборів в одному примірнику за підписом керівника закладу, установи, капітана судна, командира військової частини (формування) і засвідчуються відповідною печаткою. Після складення списку виборців на такій виборчій дільниці дільнична виборча комісія невідкладно передає відомості про виборців, включених до цього списку, органу ведення Державного реєстру виборців за своїм місцезнаходженням. Виборча комісія дільниці, утвореної на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України, чи на полярній станції України, може передавати зміст списку виборців за допомогою технічних засобів зв'язку відповідній окружній виборчій комісії, яка негайно передає їх органу ведення Державного реєстру виборців за своїм місцезнаходженням. Президент України

Л. КУЧМА

м. Київ 5 березня 1999 року N 474-XIV

271

ЗАКОН УКРАЇНИ Про всеукраїнський референдум (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Розділ V СПИСКИ УЧАСНИКІВ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО РЕФЕРЕНДУМУ Стаття 53. Складання попередніх списків учасників всеукраїнського референдуму 1. Складання списків учасників референдуму для звичайних дільниць референдуму здійснюється органами ведення Державного реєстру виборців (далі - Реєстр) відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців" та у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.

2. До попереднього списку учасників референдуму на дільниці референдуму включаються громадяни України, яким виповнилося або на день голосування виповниться вісімнадцять років і які мають право голосу та виборча адреса яких відповідно до відомостей Державного реєстру виборців відноситься до цієї дільниці референдуму. Учасник референдуму може бути включений до списку учасників референдуму тільки на одній дільниці референдуму.

3. У попередньому списку учасників референдуму зазначаються прізвище, власне ім'я (усі власні імена), по батькові (за наявності) учасника всеукраїнського референдуму, дата народження, його виборча адреса, яка визначається відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців". Список має наскрізну нумерацію учасників референдуму та нумерацію аркушів. Учасники референдуму включаються до списку так, щоб відомості про учасників референдуму з однаковою адресою житла були розміщені поруч.

4. У попередньому списку учасників референдуму напроти прізвищ учасників референдуму, постійно не здатних пересуватися самостійно, робиться відповідна відмітка у графі "Примітки".

5. Не пізніше ніж за двадцять днів до дня голосування на всеукраїнському референдумі попередні списки учасників референдуму передаються до відповідних окружних комісій референдуму за формою, встановленою Центральною виборчою комісією з дотриманням вимог Закону України "Про Державний реєстр виборців". Про передачу зазначених списків учасників референдуму складається акт за формою і в порядку, встановленими Центральною виборчою комісією. Один примірник акта зберігається в органі ведення Державного реєстру виборців, інший - в окружній комісії з всеукраїнського референдуму.

6. Окружна комісія референдуму не пізніш як за сімнадцять днів до дня голосування на всеукраїнському референдумі передає один примірник попереднього списку учасників референдуму відповідній дільничній комісії референдуму звичайної дільниці. Другий примірник зберігається в окружній комісії референдуму. Від імені дільничної комісії референдуму списки учасників референдуму отримують не менше трьох членів цієї комісії, одним з яких повинен бути голова комісії, а у разі неможливості - заступник голови або секретар комісії. Про передачу дільничній комісії референдуму списку учасників референдуму складається акт за формою і в порядку, встановленими Центральною виборчою комісією, в двох примірниках.

7. У разі одночасного проведення всеукраїнського референдуму з виборами Президента України, народних депутатів України списки учасників складаються ідентичними зі списками виборців на вибори Президента України чи народних депутатів України у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією. Стаття 54. Порядок ознайомлення учасників всеукраїнського референдуму із попереднім списком учасників всеукраїнського референдуму на звичайній дільниці референдуму та оскарження неправильностей у списку учасників всеукраїнського референдуму 1. Дільнична комісія референдуму звичайної дільниці наступного дня після отримання попереднього списку учасників референдуму надає його для загального ознайомлення у приміщенні дільничної комісії референдуму.

2. Дільнична комісія референдуму звичайної дільниці референдуму надсилає або доставляє в інший спосіб кожному учаснику референдуму іменне запрошення, яким повідомляє про включення його до попереднього списку учасників референдуму відповідної дільниці з всеукраїнського референдуму, адресу дільничної комісії з всеукраїнського референдуму, її номер телефону і розпорядок роботи, а також про час і місце голосування. Учасникам референдуму, стосовно яких у списку учасників референдуму є відмітка про постійну нездатність пересуватися самостійно, одночасно повідомляється, що їм буде надана можливість проголосувати за місцем перебування. Таке письмове повідомлення доставляється (надсилається) не пізніш як за тринадцять днів до дня проведення всеукраїнського референдуму.

3. Громадяни мають право ознайомитися із списками учасників референдуму і перевірити правильність внесених до них відомостей.

4. Кожний громадянин України, який має право голосу на всеукраїнському референдумі, має право звернутися до дільничної комісії референдуму із заявою про уточнення списку учасників референдуму, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб чи оскаржити до окружної комісії

272

референдуму чи органу ведення Державного реєстру виборців неточності у списку учасників референдуму у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією, та звернутися до суду з адміністративним позовом з цих питань в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

5. Заяви, скарги, подані до комісій референдуму та органу ведення Державного реєстру виборців, невідкладно розглядаються відповідною комісією або відповідним органом ведення Державного реєстру виборців.

6. Скарга, зазначена у частині четвертій цієї статті, може бути подана до дільничної комісії референдуму, до окружної комісії референдуму або до органу ведення державного реєстру виборців не пізніше ніж за один день до дня голосування.

7. Про результати розгляду скарг громадян орган ведення Державного реєстру виборців та окружна комісія референдуму невідкладно повідомляють відповідні окружну та (чи) дільничну комісії референдуму.

8. У разі одночасного проведення всеукраїнського референдуму з виборами Президента України, народних депутатів України порядок ознайомлення учасників референдуму зі списками проводиться у порядку, визначеному Законом України "Про вибори Президента України" чи Законом України "Про вибори народних депутатів України". Стаття 55. Порядок уточнення попереднього списку учасників всеукраїнського референдуму на звичайній дільниці референдуму 1. Не пізніше ніж за сім днів до дня голосування на всеукраїнському референдумі комісії референдуму здійснюють заходи щодо уточнення попередніх списків учасників референдуму та передають до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців власні звернення, звернення учасників референдуму щодо невключення, неправильного включення до попереднього списку учасників референдуму чи неправильностей у відомостях про учасника всеукраїнського референдуму.

2. Не пізніш як за сім днів до дня голосування до органу ведення Державного реєстру виборців за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, подають відомості органи, заклади, установи, передбачені частинами третьою - восьмою цієї статті.

3. Керівник відповідного районного (міського, районного у місті) органу Міністерства внутрішніх справ України подає відомості про: 1) громадян України, зареєстрованих за місцем проживання у відповідній адміністративнотериторіальній одиниці, яким після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості, виповнилося або на день голосування виповниться вісімнадцять років; 2) осіб, які після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості, набули громадянства України та отримали тимчасове посвідчення громадянина України або паспорт громадянина України; 3) учасників всеукраїнського референдуму, які після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості, змінили реєстрацію місця проживання в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці; 4) учасників всеукраїнського референдуму, які після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості, зареєстрували своє місце проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці; 5) учасників всеукраїнського референдуму, які після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості, зняті з реєстрації за місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці; 6) осіб, громадянство України яких припинено після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості.

4. Керівник відповідного районного (міського, районного у місті) органу Міністерства юстиції України подає відомості про: 1) учасників всеукраїнського референдуму, які проживали на відповідній території та померли після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості (що підтверджено виданим свідоцтвом про смерть); 2) учасників всеукраїнського референдуму, які після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості, змінили прізвище, ім'я, по батькові, дату або місце народження.

5. Командир військової частини (формування), дислокованої в межах відповідної адміністративнотериторіальної одиниці, подає відомості про: 1) учасників всеукраїнського референдуму - військовослужбовців строкової служби, які після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості, прибули для проходження служби у цій військовій частині (формуванні); 2) інших учасників всеукраїнського референдуму, які після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості, прибули для проживання на території дислокації цієї військової частини (формування);

273

3) учасників всеукраїнського референдуму (у тому числі військовослужбовців строкової служби), які після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості, вибули з території дислокації цієї військової частини (формування).

6. Керівник відповідного районного (міського, районного у місті) органу опіки та піклування подає відомості про: 1) учасників всеукраїнського референдуму, які після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості, були визнані судом недієздатними, внаслідок чого стосовно них була встановлена опіка; 2) осіб, стосовно яких після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості, було скасовано рішення про визнання їх недієздатними, внаслідок чого стосовно них була припинена опіка.

7. Керівник відповідного місцевого органу Державного департаменту України з питань виконання покарань подає відомості про: 1) учасників всеукраїнського референдуму, які після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості, прибули для відбування покарання до установ, розташованих у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці; 2) учасників всеукраїнського референдуму, які відбували покарання в установах, розташованих у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, і після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості, вибули з цих установ.

8. Керівник розташованого в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці спеціалізованого закладу, який відповідно до закону здійснює облік бездомних громадян, подає відомості про: 1) учасників всеукраїнського референдуму, які після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості, зареєстровані за юридичною адресою закладу; 2) учасників всеукраїнського референдуму, які після останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення Державного реєстру виборців передбачені законом відомості, зняті з реєстрації за юридичною адресою закладу.

9. Відомості, передбачені частинами третьою - восьмою цієї статті, подаються в електронному вигляді та на паперовому носії у вигляді списку, який має наскрізну нумерацію записів та наскрізну нумерацію аркушів. Достовірність відомостей засвідчується на кожному аркуші підписом керівника відповідного органу, закладу, установи, командира військової частини (формування), який скріплюється печаткою.

10. Окружна комісія референдуму одночасно із включенням громадян України до складу дільничних комісій референдуму приймає рішення про включення до списку учасників референдуму на кожній звичайній дільниці референдуму членів відповідної дільничної комісії референдуму, які включені до списків учасників референдуму за своєю виборчою адресою на інших дільницях всеукраїнського референдуму. Таке рішення надається відповідній дільничній комісії референдуму. Тим же рішенням окружна комісія референдуму повідомляє органи ведення Державного реєстру виборців, повноваження яких поширюються на відповідну територію, де зазначені члени дільничної комісії референдуму були включені до списків учасників референдуму, про включення їх до відповідного списку учасників референдуму на відповідній дільниці референдуму.

11. Орган ведення Державного реєстру виборців, який отримав таке повідомлення, вносить до бази даних Державного реєстру виборців відповідні службові відмітки щодо учасників референдуму, які не будуть голосувати за своїми виборчими адресами у зв'язку з їх включенням до списків учасників референдуму на інших дільницях референдуму.

12. Про зміни у складі комісії референдуму окружна комісія референдуму невідкладно повідомляє відповідні органи ведення Державного реєстру виборців.

13. Орган ведення Державного реєстру виборців за наслідком розгляду скарг громадян, перевірок звернень комісій всеукраїнського референдуму, рішень судів, а також на підставі подань, передбачених частинами третьою - восьмою цієї статті, та повідомлень окружних комісій референдуму щодо включення громадян України до списку учасників референдуму на іншій дільниці відповідно до частини десятої цієї статті уточнює попередній список учасників референдуму на звичайній дільниці референдуму і виготовляє уточнений список учасників всеукраїнського референдуму.

14. Уточнені списки учасників референдуму виготовляються за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, і обов'язково містять графу для підписів учасників референдуму за отримання бюлетеня та передаються окружним комісіям референдуму не пізніш як за три дні до дня голосування у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 53 цього Закону.

15. Окружна комісія референдуму невідкладно, але не пізніш як за два дні до дня голосування, передає відповідним дільничним комісіям уточнені списки учасників референдуму на звичайних дільницях у порядку, встановленому частиною шостою статті 53 цього Закону.

16. У разі одночасного проведення всеукраїнського референдуму з виборами Президента України, народних депутатів України порядок уточнення списків проводиться у порядку, визначеному Законом України "Про вибори Президента України" чи Законом України "Про вибори народних депутатів України".

274

Стаття 56. Порядок внесення змін до уточненого списку учасників всеукраїнського референдуму на звичайній дільниці референдуму 1. Внесення змін до уточненого списку учасників всеукраїнського референдуму на звичайній дільниці референдуму здійснюється головою та секретарем дільничної комісії референдуму.

2. Зміни до уточненого списку учасників референдуму вносяться на підставі прийнятих відповідно до положень цього Закону: 1) рішення суду; 2) рішення окружної комісії референдуму; 3) повідомлення органу ведення Державного реєстру виборців щодо усунення кратного включення учасника всеукраїнського референдуму у списку учасників референдуму на цій дільниці референдуму; 4) рішення дільничної комісії референдуму.

3. Для внесення змін до уточненого списку учасників всеукраїнського референдуму на підставах, зазначених у частині другій цієї статті, рішення дільничною комісією референдуму не приймається.

4. Голова та секретар дільничної комісії референдуму вносять до уточненого списку учасників всеукраїнського референдуму зміни невідкладно після отримання дільничною комісією документів, зазначених у частині другій цієї статті.

5. При включенні учасника всеукраїнського референдуму до списку учасників референдуму на дільниці референдуму у порядку внесення змін до уточненого списку учасників всеукраїнського референдуму відомості про нього, передбачені формою списку учасників всеукраїнського референдуму, вносяться у кінці списку учасників всеукраїнського референдуму згідно з документами, що були підставою для включення учасника всеукраїнського референдуму до списку учасників референдуму. При цьому у графі "Примітка" зазначаються дата і номер рішення окружної або дільничної комісії або дата відповідного рішення суду.

6. Виключення із списку учасників референдуму осіб, які неправомірно включені до нього, здійснюється шляхом викреслення, що засвідчується записом "Виключено" та підписами голови і секретаря дільничної комісії референдуму у графі "Примітка". При цьому у зазначеній графі поруч із прізвищем учасника всеукраїнського референдуму зазначаються дата і номер рішення окружної або дільничної комісії референдуму, дата рішення суду про виключення учасника всеукраїнського референдуму із списку учасників референдуму або повідомлення органу ведення Державного реєстру виборців, передбачених частиною одинадцятою статті 55 цього Закону та частиною другою цієї статті.

7. Про внесені зміни до списку учасників всеукраїнського референдуму на підставі рішення суду дільнична комісія референдуму невідкладно повідомляє відповідний орган ведення Державного реєстру виборців. У разі виявлення кратного включення цього учасника всеукраїнського референдуму на іншій дільниці орган ведення Державного реєстру виборців, який отримав таке повідомлення, невідкладно повідомляє про це відповідну дільничну комісію референдуму.

8. Голова, заступник голови та секретар дільничної комісії референдуму у день голосування виправляють неточності та технічні описки в уточненому списку учасників всеукраїнського референдуму неправильне написання прізвища, імені, по батькові, дати народження, номера будинку, квартири місця проживання - у разі якщо, незважаючи на такі технічні описки, є зрозумілим, що до списку внесено саме того учасника всеукраїнського референдуму, який прибув на дільницю для голосування. Таке виправлення засвідчується підписами голови, заступника голови та секретаря дільничної комісії референдуму у графі "Примітка".

9. У разі одночасного проведення всеукраїнського референдуму з виборами Президента України, народних депутатів України порядок уточнення списків проводиться у порядку, визначеному Законом України "Про вибори Президента України" чи Законом України "Про вибори народних депутатів України". Стаття 57. Порядок складання та уточнення списків учасників всеукраїнського референдуму на спеціальних дільницях референдуму 1. На спеціальних дільницях референдуму (крім дільниць у стаціонарних лікувальних закладах) списки учасників всеукраїнського референдуму складаються не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня голосування відповідними дільничними комісіями референдуму з дотриманням вимог частини третьої статті 53 цього Закону на підставі відомостей, поданих керівниками відповідних закладів, установ, капітанами суден, командирами військових частин (формувань), де утворені такі дільниці.

2. На спеціальних дільницях референдуму, утворених у стаціонарних лікувальних закладах, списки учасників всеукраїнського референдуму складаються не пізніш як за десять днів до дня голосування відповідними дільничними комісіями референдуму за формою, зазначеною у статті 53 цього Закону, на підставі відомостей, поданих керівниками відповідних закладів. Учасники всеукраїнського референдуму, які повинні покинути лікувальний заклад до дня голосування на всеукраїнському референдумі, до подання та до списку учасників всеукраїнського референдуму на такій дільниці не включаються.

3. Відомості, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, подаються в одному примірнику за підписом керівника відповідного закладу, установи, капітана судна, командира військової частини (формування) і засвідчуються відповідною печаткою. Керівник відповідного закладу, установи, капітан судна, командир військової частини (формування) забезпечує подання та достовірність зазначених відомостей

275

дільничній комісії референдуму не пізніш як за сімнадцять днів, а керівник стаціонарного лікувального закладу - не пізніш як за дванадцять днів до дня голосування.

4. Дільнична комісія референдуму спеціальної дільниці наступного дня після складення списку учасників всеукраїнського референдуму надає один його примірник для загального ознайомлення у приміщенні дільничної комісії референдуму.

5. Громадянин має право звернутися до дільничної комісії референдуму або безпосередньо до суду за місцезнаходженням дільниці референдуму щодо обставин, передбачених частиною четвертою статті 54 цього Закону.

6. Громадянин особисто подає скаргу до дільничної комісії референдуму без зазначення суб'єкта оскарження, яка розглядається на найближчому засіданні комісії.

7. Така скарга розглядається дільничною комісією референдуму у дводенний строк. За підсумком розгляду скарги дільнична комісія референдуму зобов'язана прийняти рішення про внесення зміни до списку учасників референдуму або мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги. Копія рішення видається суб'єкту звернення зі скаргою у день його прийняття. Скарга, подана за день до голосування або в день голосування, розглядається невідкладно.

8. Після складення списку учасників всеукраїнського референдуму на спеціальній дільниці дільнична комісія референдуму невідкладно передає відомості про включених до списку учасників відповідним органам ведення Державного реєстру виборців за виборчими адресами цих осіб. Зміст списку учасників всеукраїнського референдуму на дільниці, утвореній на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України, чи на полярній станції України, може передаватися за допомогою технічних засобів зв'язку.

9. У разі якщо учасник всеукраїнського референдуму прибув до стаціонарного лікувального закладу пізніш як за десять днів до дня голосування, однак раніше ніж за три дні до дня голосування, відповідна дільнична комісія референдуму уточнює список учасників всеукраїнського референдуму, включаючи таку особу до списку учасників всеукраїнського референдуму на підставі відомостей, поданих невідкладно керівником відповідного закладу, підпис якого засвідчується печаткою відповідного закладу. Про включення такого учасника всеукраїнського референдуму до списку учасників всеукраїнського референдуму невідкладно повідомляється відповідний орган ведення Державного реєстру виборців за виборчою адресою цього учасника всеукраїнського референдуму.

10. Учасник всеукраїнського референдуму, який прибув до лікувального закладу в тому ж населеному пункті, де він проживає, може звернутися до дільничної комісії референдуму звичайної дільниці, де він включений до списку учасників всеукраїнського референдуму, щодо можливості проголосувати за місцем свого перебування в порядку та у строки, передбачені положеннями цього Закону. У такому разі до списку учасників всеукраїнського референдуму на спеціальній дільниці він не включається.

11. У разі утворення спеціальної дільниці у винятковому випадку відповідно до статті 38 цього Закону список учасників всеукраїнського референдуму складається дільничною комісією референдуму не пізніш як за три дні до дня голосування на підставі відомостей, поданих керівником відповідного закладу, установи, капітаном судна, командиром військової частини (формування). Зазначені відомості подаються не пізніш як за чотири дні до дня проведення всеукраїнського референдуму в одному примірнику за підписом керівника закладу, установи, капітана судна, командира військової частини (формування) і засвідчуються відповідною печаткою. Після складення списку учасників всеукраїнського референдуму на такій дільниці дільнична комісія з всеукраїнського референдуму невідкладно передає відомості про учасників всеукраїнського референдуму, включених до цього списку, відповідним органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання цих учасників всеукраїнського референдуму. Комісія з всеукраїнського референдуму дільниці, утвореної на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України, чи на полярній станції України, може передавати зміст списку учасників всеукраїнського референдуму за допомогою технічних засобів зв'язку.

12. Комісія референдуму спеціальної дільниці при внесенні змін до списку учасників всеукраїнського референдуму невідкладно повідомляє відповідний орган ведення Державного реєстру виборців за виборчою адресою учасника всеукраїнського референдуму про його включення до списку учасників референдуму або виключення із списку.

13. Члени дільничної комісії референдуму спеціальної дільниці включаються до списку учасників всеукраїнського референдуму на цій дільниці на підставі рішення відповідної окружної комісії референдуму у порядку, встановленому статтею 55 цього Закону.

14. У разі одночасного проведення всеукраїнського референдуму з виборами Президента України, народних депутатів України порядок складання та уточнення списків для спеціальної дільниці проводиться у порядку, визначеному Законом України "Про вибори Президента України" чи Законом України "Про вибори народних депутатів України". Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ 6 листопада 2012 року N 5475-VI

276

ЗАКОН УКРАЇНИ Про громадянство України Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України N 2508-IV від 05.04.2005, N 2663-IV від 16.06.2005, N 1014-V від 11.05.2007, N 3575-VI від 05.07.2011, N 4652-VI від 13.04.2012, N 5459-VI від 16.10.2012, N 5492-VI від 20.11.2012 (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; особа - фізична особа; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи; проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні; безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік – 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України; тимчасове посвідчення громадянина України - документ, який посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства України. Стаття 2. Принципи законодавства України про громадянство Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: 1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; …7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України. Стаття 3. Належність до громадянства України Громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

277

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України. Стаття 5. Документи, що підтверджують громадянство України Документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну. Стаття 6. Підстави набуття громадянства України Громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Стаття 8. Набуття громадянства України за територіальним походженням Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Стаття 9. Прийняття до громадянства України Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства; 3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років; 4) отримання дозволу на імміграцію; 5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

278

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України. Стаття 10. Поновлення у громадянстві України Особа, яка припинила громадянство України, є особою без громадянства і подала заяву про поновлення у громадянстві України, реєструється громадянином України незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном, за відсутності обставин, передбачених частиною п'ятою статті 9 цього Закону. Особа, яка після припинення громадянства України набула іноземне громадянство (підданство) або іноземні громадянства (підданства), повернулася в Україну на постійне проживання і подала заяву про поновлення у громадянстві України та зобов'язання припинити іноземне громадянство, за відсутності підстав, передбачених частиною п'ятою статті 9 цього Закону, реєструється громадянином України. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України. Стаття 17. Підстави припинення громадянства України Громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Стаття 18. Вихід з громадянства України Громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України. Стаття 19. Підстави для втрати громадянства України Підставами для втрати громадянства України є: 1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття; 2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів; 3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України. Стаття 21. Скасування рішень про оформлення набуття громадянства України Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Стаття 22. Повноваження Президента України Президент України: 1) приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України; 2) визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень; 3) затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства. Стаття 24. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: 1) встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону; …4) прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону; 5) скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону; 6) виконання рішень Президента України з питань громадянства;

279

7) видання особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України; 8) вилучення в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за кордон та видання довідок про припинення громадянства України; 9) ведення обліку осіб, які набули громадянство України, та осіб, які припинили громадянство України. Стаття 25. Повноваження Міністерства закордонних справ України, дипломатичних представництв та консульських установ України Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України здійснюють такі повноваження: 1) встановлюють належність до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону; …5) приймають рішення про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону; 6) скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону; 7) виконують рішення Президента України з питань громадянства; 8) видають особам, які набули громадянство України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, тимчасові посвідчення громадянина України, довідки про реєстрацію осіб громадянами України; 9) вилучають в осіб, громадянство України яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, тимчасові посвідчення громадянина України та видають довідки про припинення громадянства України; 10) ведуть облік осіб, які набули громадянство України та припинили громадянство України; 11) перевіряють за заявами осіб, які перебувають за кордоном, належність до громадянства України. Стаття 26. Оскарження рішень з питань громадянства Рішення з питань громадянства можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду. Стаття 27. Оскарження дій та бездіяльності посадових і службових осіб, які порушують порядок розгляду справ про громадянство Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду справ про громадянство і виконання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені у судовому та адміністративному порядку. Стаття 28. Порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій та бездіяльності посадових і службових осіб особами, які постійно проживають за кордоном Особи, які постійно проживають за кордоном, оскаржують неправомірні дії чи бездіяльність посадових осіб дипломатичних представництв чи консульських установ України у встановленому законом порядку до суду. Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ, 18 січня 2001 року N 2235-III

280

ЗАКОН УКРАЇНИ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 2 грудня 2010 року N 2756-VI, від 5 липня 2012 року N 5088-VI, від 20 листопада 2012 року N 5492-VI, від 10 жовтня 2013 року N 644-VII, від 15 квітня 2014 року N 1207-VII, від 2 вересня 2014 року N 1673-VII, від 20 жовтня 2014 року N 1706-VII (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Стаття 2. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання в Україні Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Стаття 3. Визначення термінів У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; особа - фізична особа; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції; довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні. Стаття 6. Реєстрація місця проживання особи Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання. Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

281

документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу законного представника; документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі). Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. Реєстрація місця проживання новонародженої дитини здійснюється також на підставі направлених органами соціального захисту населення даних, що зазначив законний представник, з яким постійно проживає дитина, у заяві про призначення допомоги при народженні дитини. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Облік громадян України, які проживають за межами України, ведеться закордонними дипломатичними установами України в установленому Міністерством закордонних справ України порядку. У разі зміни адреси житла в межах адміністративно-територіальної одиниці особа або її законний представник повинні письмово повідомити про це орган реєстрації протягом десяти днів. Надання органами реєстрації відомостей про місце проживання або місце перебування особи та інших персональних даних здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини або за згодою самої особи. Стаття 7. Зняття з реєстрації місця проживання Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання. Разом із заявою особа подає: документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу законного представника; документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі). Зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

282

Стаття 10. Перереєстрація місця проживання або місця перебування особи У разі внесення під час реєстрації помилкових відомостей про особу орган реєстрації зобов'язаний на підставі поданих особою або її законним представником достовірних відомостей внести необхідні зміни до реєстраційного обліку протягом семи днів. Стаття 11. Органи реєстрації місця проживання та місця перебування осіб Реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування. Стаття 12. Обмеження свободи пересування Свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено: у прикордонній смузі; на територіях військових об'єктів; у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на приватних земельних ділянках; на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності; на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан; на тимчасово окупованих територіях. Свобода пересування обмежується щодо: осіб, до яких відповідно до процесуального законодавства застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; осіб, які звернулися за наданням їм статусу біженця чи додаткового захисту і стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України; осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань; іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів і які мають статус військового. Свобода пересування може бути обмежена і в інших випадках, передбачених законом. Стаття 13. Обмеження вільного вибору місця проживання Вільний вибір місця проживання обмежується в адміністративно-територіальних одиницях, які знаходяться: у прикордонній смузі; на територіях військових об'єктів; у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на території, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності; на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан; на тимчасово окупованих територіях. Вільний вибір місця проживання обмежується щодо: осіб, які не досягли 14-річного віку; осіб, до яких згідно із процесуальним законодавством застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України. Стаття 14. Оскарження рішень з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку. Стаття 15. Відповідальність за порушення вимог цього Закону Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом. Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ, 11 грудня 2003 року N 1382-IV

283

ЗАКОН УКРАЇНИ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 6 травня 2014 року N 1237-VII, від 12 серпня 2014 року N 1635-VII, від 12 серпня 2014 року N 1636-VII, від 20 жовтня 2014 року N 1706-VII, від 15 січня 2015 року N 119-VIII, від 12 лютого 2015 № 189-VIII (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Стаття 1. Правовий статус тимчасово окупованої території України 1. Тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Стаття 3. Тимчасово окупована територія 1. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини. Стаття 4. Правовий режим тимчасово окупованої території 1. На тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

2. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

3. Правовий режим тимчасово окупованої території може бути визначено, змінено чи скасовано виключно законами України. Стаття 6. Забезпечення права громадян, які проживають на тимчасово окупованій території, на отримання документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус 2. Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

3. Для внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування громадян, зазначених у частині другій цієї статті, може використовуватися інформація з Державного реєстру виборців.

4. За зверненням громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, за місцем їх перебування оформляються і видаються органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, довідки, що підтверджують місце їх перебування. Такі довідки видаються громадянам у день звернення на підставі паспорта громадянина України чи іншого документа, до якого згідно із Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" вносяться відомості про реєстрацію місця проживання, та письмової заяви, в якій зазначається адреса, за якою громадянину може бути вручена офіційна кореспонденція. При цьому відомості (відмітка) про місце перебування такої особи не вносяться до її паспорта. Зразок та порядок видачі довідки, що підтверджує місце перебування, зразок письмової заяви, яка подається громадянином для одержання довідки, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

284

Стаття 8. Захист виборчих прав громадян України на тимчасово окупованій території 1. Під час проведення виборів Президента України, народних депутатів України, всеукраїнського референдуму голосування громадян України на тимчасово окупованій території не організовується і не проводиться.

2. Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, створюються умови для вільного волевиявлення під час виборів Президента України, народних депутатів України та всеукраїнського референдуму на іншій території України.

3. Громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території, мають право реалізувати своє право голосу на таких виборах або всеукраїнському референдумі шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців".

4. У разі дострокового припинення повноважень народного депутата України, обраного в одномандатному виборчому окрузі, утвореному в межах Автономної Республіки Крим чи міста Севастополя, проміжні вибори народного депутата України в цьому окрузі не проводяться.

5. На тимчасово окупованій території вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, місцевий референдум не проводяться.

6. Органи ведення Державного реєстру виборців, утворені на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, ведення Державного реєстру виборців не здійснюють. Порядок доступу до записів про виборців, виборча адреса яких відноситься до території, на яку поширюються повноваження цих органів ведення Державного реєстру виборців, а також актуалізації цих записів встановлюються Центральною виборчою комісією. Стаття 10. Порядок в’їзду осіб на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї 1. Громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в’їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в’їзду-виїзду за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

2. В’їзд іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї допускаються лише за спеціальним дозволом через контрольні пункти в’їзду-виїзду. Порядок в’їзду іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї встановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 12. Заходи правового реагування на тимчасово окупованій території 1. У зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд: адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, - місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Київським апеляційним адміністративним судом; адміністративних справ Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим - Київським окружним адміністративним судом, адміністративних справ Окружного адміністративного суду міста Севастополя Окружним адміністративним судом міста Києва; Севастопольського апеляційного адміністративного суду Київським апеляційним адміністративним судом; Стаття 18. Гарантії прав і свобод громадян України, які виїхали за межі тимчасово окупованої території 1. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

2. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Виконуючий обов'язки Президента України, Голова Верховної Ради України

О.ТУРЧИНОВ

м. Київ, 15 квітня 2014 року № 1207-VII

285

ЗАКОН УКРАЇНИ Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 28 грудня 2014 року N 77-VIII, від 05 березня 2015 року № 245-VIII (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Стаття 1. Поняття внутрішньо переміщеної особи 1. Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на вебсайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

2. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті. Стаття 2. Гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб 1. Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції. Стаття 4. Облік внутрішньо переміщених осіб 1. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

2. Підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

3. Для отримання довідки внутрішньо переміщена особа має звернутися до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

4. Заява внутрішньо переміщеною особою подається особисто, а дітьми, дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, через законного представника (далі - заявник). У випадку відсутності законного представника у дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, або якщо діти прибувають без супроводження, таку заяву від їх імені подають органи опіки та піклування, що розташовані за місцем виявлення таких дітей. Заява підписується заявником або його законним представником, який дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних осіб, законним представником яких він є.

5. Студенти, які здобували певний освітньо-кваліфікаційний рівень та мали реєстрацію місця проживання в гуртожитках, після зняття з реєстрації мають право на отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у випадку, якщо не бажають повернутися до попереднього місця проживання через обставини, зазначені у статті 1 цього Закону.

6. Заява повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім'я, по батькові; громадянство; дату та місце народження; стать; відомості про неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності); відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адресу, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону; обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; декларацію особи про непричетність такої особи до скоєння злочинів або співучасті у злочинах; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби; згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".

286

7. Разом із заявою заявник подає: документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України; у разі наявності - документ, що підтверджує факт проживання на території адміністративнотериторіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону (документ, що підтверджує громадянство України, посвідчує особу чи її спеціальний статус з відміткою про реєстрацію місця проживання, військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно); у разі необхідності - свідоцтво про народження дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У разі подачі заяви законним представником додатково подаються: документ, що посвідчує особу законного представника; документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

8. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) видається структурним підрозділом місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення в день подання заяви, підписується та засвідчується уповноваженою посадовою особою цього структурного підрозділу без сплати будь-яких платежів та зборів, включаючи як першу видачу такої довідки, так і в разі повторної її видачі у випадку втрати, пошкодження або з метою продовження її дії. Термін дії такої довідки становить 6 місяців з моменту її видачі. У випадку продовження дії обставин, що визначені у статті 1 цього Закону, термін дії такої довідки може бути продовжено на наступні шість місяців, для чого внутрішньо переміщена особа має повторно звернутися за фактичним місцем свого проживання до відповідного структурного підрозділу відповідної місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення.

9. З метою належної організації роботи з внутрішньо переміщеними особами та здійснення перевірки наданої інформації структурні підрозділи місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення взаємодіють в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з центральними та місцевими органами виконавчої влади з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

10. Порядок збору та обробки даних, оформлення і видачі довідки та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України. До довідки вноситься така інформація: номер довідки, дата її видачі та назва органу, що її видав; прізвище, ім'я, по батькові заявника; дата та місце народження заявника; стать заявника; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання заявника.

11. Заявнику може бути відмовлено у видачі довідки, продовженні її дії або скасовано її дію, якщо: 1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону, або обставини, що раніше існували, істотно змінились; 2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу та підтверджують громадянство України, до їх відновлення. У день подання заяви заявнику видається довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або в той же день видається рішення про підстави відмови за підписом керівника такого органу соціального захисту, що здійснює облік внутрішньо переміщеної особи. У випадку відмови у продовженні терміну дії такої довідки або скасування її дії заявнику письмово повідомляються підстави такої відмови. Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо в неї з'явилися підстави, визначені в статті 1 цього Закону, або оскаржити таке рішення про відмову до суду. У разі неотримання довідки або письмово оформленого рішення про відмову протягом одного дня з такого звернення особа має право звернутися до суду щодо оскарження протиправних дій чи бездіяльності такого органу та його посадових осіб.

12. У разі втрати або псування довідки замість неї безоплатно видається дублікат на підставі заяви (з поясненням фактичних обставин втрати або псування довідки).

13. Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб створюється з метою обліку внутрішньо переміщених осіб.

287

Органи виконавчої влади, які на виконання вимог цього Закону здійснюють покладені на них повноваження (взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, забезпечення їх житлом, необхідним харчуванням, реєстрацію їх фактичного місця перебування, виплату передбаченої законодавством державної допомоги), вносять в межах компетенції відомості про внутрішньо переміщених осіб до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України визначає центральний орган виконавчої влади, відповідальний за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

14. До Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб вносяться такі відомості про внутрішньо переміщену особу: прізвище, ім'я, по батькові, громадянство; дата та місце народження; стать; документ, що посвідчує особу; номер довідки, дата її видачі та назва органу, що її видав; відомості про останнє зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 цього Закону, та її фактичне місце перебування; адреса, за якою з внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби внутрішньо переміщених осіб, стан їх забезпечення; відомості про виплачені особі грошові кошти.

15. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право на безоплатній основі одержувати інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Стаття 5. Реєстрація місця проживання внутрішньо переміщеної особи 1. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

2. Територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), проставляє у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відмітку про реєстрацію місця проживання, в якій зазначається: 1) адреса фактичного проживання, за якою внутрішньо переміщеній особі може бути вручено офіційну кореспонденцію (місце фактичного проживання); або 2) адреса структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення; або 3) адреса територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції). При цьому відмітка про реєстрацію місця проживання внутрішньо переміщеної особи не вноситься до її паспортного документа.

3. У випадку зміни фактичного місця проживання внутрішньо переміщена особа повідомляє про це у найближчий територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), протягом 10 днів.

4. Уповноважена особа територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), вносить відомості про фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

5. Реєстрація або перереєстрація місця проживання внутрішньо переміщеної особи здійснюється територіальними підрозділами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), є безкоштовною та не передбачає сплати суми державного мита, інших платежів та зборів.

6. Органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування України, їх посадові та службові особи, підприємства, установи та організації будь-яких організаційно-правових форм чи відносин власності для забезпечення реєстрації та надання місця проживання внутрішньо переміщеної особи, крім паспортного документа, не вправі вимагати довідки або будь-які інші документи, що мають видаватися на території, яку внутрішньо переміщена особа покинула. У разі необхідності перевірки окремих відомостей про особу органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування України, їх посадові та службові особи мають право безоплатно користуватися відомостями відповідних державних реєстрів (у тому числі - з Державного реєстру виборців), а у разі обробки персональних даних про таких осіб після отримання від них заяв про згоду на доступ та обробку персональних даних відповідно до положень Закону України "Про захист персональних даних".

288

Стаття 6. Забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб на отримання документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус 1. Оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, внутрішньо переміщених осіб здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), за місцем фактичного проживання внутрішньо переміщеної особи. Стаття 8. Забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб 1. Внутрішньо переміщена особа реалізує своє право голосу на виборах Президента України, народних депутатів України, місцевих виборах та референдумах шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців". Стаття 9. Інші права внутрішньо переміщеної особи та її обов'язки 2. Внутрішньо переміщена особа зобов'язана: 1) дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства; 2) повідомляти про фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи найближчий територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), протягом 10 днів; 3) повідомляти про зміну фактичного місця проживання або про повернення до покинутого місця проживання протягом 10 днів; 4) у разі виявлення подання внутрішньо переміщеною особою завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом; 5) один раз на шість місяців з'являтися до відповідного структурного підрозділу уповноваженого органу міграційної політики. Внутрішньо переміщена особа зобов'язана виконувати інші обов'язки, визначені Конституцією та законами України. Стаття 12. Підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб 1. Підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості. Рішення про скасування дії довідки надається уповноваженим органом у сфері міграції внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з моменту прийняття такого рішення. Невідкладно уповноважений державний орган на підставі прийнятого рішення вносить відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо скасування дії довідки. У разі наявності підстав, зазначених у пунктах 2 та 5 цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що реалізує політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), невідкладно повідомляє Міністерство юстиції України про це з метою відшкодування витрачених коштів з державного та місцевого бюджетів. Стаття 14. Заборона дискримінації 1. Внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами. Президент України

П. ПОРОШЕНКО

м. Київ 20 жовтня 2014 року № 1706-VII

289

ЗАКОН УКРАЇНИ Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей Із змінами, внесеними згідно із Законом України № 256-VIII від 17.03.2015 (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Стаття 1. Згідно з цим Законом тимчасово, на три роки з дня набрання цим Законом чинності, запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (далі - окремі райони Донецької та Луганської областей). Стаття 2. Законодавство України в окремих районах Донецької та Луганської областей на період дії особливого порядку місцевого самоврядування діє з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Стаття 5. В окремих районах Донецької та Луганської областей місцеве самоврядування здійснюється відповідно до Конституції та законів України відповідними територіальними громадами безпосередньо та через органи місцевого самоврядування. Повноваження депутатів місцевих рад і посадових осіб, обраних на позачергових виборах, призначених Верховною Радою України цим Законом, не можуть бути достроково припинені. Стаття 10. Прикінцеві положення 2. Відповідно до пункту 30 частини першої статті 85 Конституції України призначити позачергові вибори депутатів районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад, сільських, селищних, міських голів в окремих районах Донецької та Луганської областей на неділю 7 грудня 2014 року.

4. Статті 2-9 цього Закону діють з дня набуття повноважень органами місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей, обраними на позачергових виборах, проведених відповідно до Конституції України, цього та інших законів України, з додержанням засад загальних, рівних, вільних і прозорих виборів, а також публічності та відкритості виборчого процесу як основних принципів виборчого права, встановлених Конституцією України та міжнародними договорами України, що закріплюють загальновизнані міжнародні стандарти забезпечення прав людини і є частиною національного законодавства України, у тому числі з обов’язковим дотриманням стандартів ОБСЄ щодо проведення демократичних виборів, із забезпеченням: участі у спостереженні за виборами міжнародних безсторонніх спостерігачів, зокрема від Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ, Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи, інших міжнародних організацій та іноземних держав, а також інших офіційних спостерігачів; безпечних умов діяльності та безперешкодної участі офіційних спостерігачів у виборчому процесі; виведення усіх незаконних збройних формувань, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України; недопущення незаконного втручання у виборчий процес, у тому числі з боку незаконних збройних формувань; дотримання принципів політичного плюралізму і багатопартійності, рівності прав і можливостей участі у виборчому процесі; свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу до засобів масової інформації та відновлення з цією метою українського теле- та радіомовлення, обігу українських друкованих засобів масової інформації на всій території Донецької та Луганської областей; дотримання гарантій вільного волевиявлення та таємного голосування, виборчих прав внутрішньо переміщених осіб, які були змушені покинути місця проживання в окремих районах Донецької та Луганської областей; прозорого підрахунку голосів, установлення підсумків голосування і результатів місцевих виборів.

5. Передбачений цим Законом особливий порядок діяльності органів місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей реалізується виключно органами місцевого самоврядування, що обрані на позачергових виборах, призначених і проведених відповідно до Конституції України, цього та інших законів України. Президент України

П.ПОРОШЕНКО

м. Київ 16 вересня 2014 року № 1680-VII

290

ЗАКОН УКРАЇНИ Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус Із змінами, внесеними згідно із Законами України № 5067-VI від 05.07.2012, № 399-VII від 04.07.2013, № 568-VII від 17.09.2013, № 1262-VII від 13.05.2014, № 1601-VII від 22.07.2014, № 1702-VII від 14.10.2014 (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Стаття 2. Уповноважені суб'єкти 1. Уповноваженими суб'єктами згідно з цим Законом є: 1) розпорядник Реєстру - центральний орган виконавчої влади, на який в порядку, передбаченому законами та актами Президента України, покладено реалізацію державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади, на який в порядку, передбаченому законами та актами Президента України, покладено формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави, а також з питань реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 3) закордонні дипломатичні установи України (далі - ЗДУ); 4) орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування.

2. Функції та повноваження уповноважених суб'єктів визначаються цим Законом та іншими законодавчими актами України.

3. Уповноважені суб'єкти, передбачені частиною 1 цієї статті, є розпорядниками відомчих інформаційних систем у межах, визначених цим Законом. Стаття 3. Визначення термінів 1. Для цілей цього Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: 1) безконтактна інтегральна схема - безконтактний електронний носій, який дозволяє здійснювати комплекс заходів, пов'язаних з ідентифікацією особи; 2) біометричні дані - сукупність даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб (біометричні дані, параметри - відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук); 3) біометричні параметри - вимірювальні фізичні характеристики або особистісні поведінкові риси, що використовуються для ідентифікації (впізнання) особи або верифікації наданої ідентифікаційної інформації про особу; 5) ідентифікувати - здійснювати комплекс заходів, який дозволяє виконувати пошук за принципом "один до багатьох", співставляючи надані особою біометричні дані з колекцією шаблонів, що представляють усіх осіб, інформацію про яких внесено до Реєстру; 6) ідентифікація особи - встановлення тотожності особи за сукупністю інформації про неї за допомогою біометричних даних, параметрів; 7) ім'я особи - прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи; 8) машинозчитувальна зона - місце в документі, призначене для внесення та зчитування інформації, визначеної цим Законом, за допомогою технічних засобів; 9) сторінка даних - призначений для внесення інформації про особу аркуш із спеціального матеріалу, що забезпечує персоналізацію за допомогою технологій лазерного гравіювання та лазерної перфорації для документів, виготовлених у формі книжечки, або лицьовий чи зворотний бік документа, виготовленого у формі картки.

291

Стаття 4. Єдиний державний демографічний реєстр 1. Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

2. Визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС).

3. Порядок взаємодії між уповноваженими суб'єктами щодо ведення Реєстру визначається згідно із законодавством. Стаття 5. Структура Єдиного державного демографічного реєстру 1. Реєстр є функціонально єдиною системою, що складається з головного та резервного обчислювальних центрів і вузлів уповноважених суб'єктів. Стаття 6. Основні принципи функціонування Єдиного державного демографічного реєстру 1. Функціонування Реєстру забезпечується розпорядником Реєстру через уповноважений орган.

2. Функціонування Реєстру забезпечується із застосуванням засобів Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування з дотриманням вимог до обробки персональних даних, визначених законом.

3. Розпорядник Реєстру забезпечує накопичення, актуалізацію, перевірку, збереження інформації, надання довідок та звітів, запити на отримання яких надходять захищеними каналами зв'язку від уповноважених суб'єктів.

4. Розпорядник Реєстру через уповноважений орган виконує: 1) внесення до Реєстру інформації, координацію відповідної роботи; 2) надання фізичним особам чи їх представникам та уповноваженим суб'єктам інформації з Реєстру у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; 3) обслуговування та облік уповноважених суб'єктів, організацію контролю за доступом до інформації Реєстру; 4) захист інформації Реєстру від несанкціонованого доступу, у тому числі третіх осіб, та незаконної обробки; 5) інформаційну взаємодію з ВІС уповноважених суб'єктів; 6) функції замовника товарів, робіт і послуг з розроблення, виробництва, постачання і технічного супроводження програмно-технічних комплексів, обладнання, витратних матеріалів, інших товарів для забезпечення створення та функціонування Реєстру; 7) організацію розроблення, оформлення та подання на затвердження технічного опису і зразків документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України або спеціальний статус особи; 8) організацію виготовлення, обліку документів та обігу бланків документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; 9) інші покладені на нього функції і завдання.

5. Головний обчислювальний центр Реєстру забезпечує накопичення змін інформації у хронологічному порядку. Резервний обчислювальний центр Реєстру забезпечує надійність збереження інформації центральної бази даних Реєстру шляхом дублювання інформації. Стаття 7. Інформація Єдиного державного демографічного реєстру 1. До Реєстру вноситься така інформація про особу: 1) ім'я особи; 2) дата народження/смерті; 3) місце народження; 4) стать; 5) дата внесення інформації про особу до Реєстру; 6) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників; 7) відомості про громадянство або його відсутність та підстави набуття громадянства України;

292

8) реквізити документів, виданих особі (тип, назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб'єкт, що видав документ, строк дії документа); 9) відомості про документи, що підтверджують смерть особи або визнання особи померлою чи безвісно відсутньою; 10) відцифрований зразок підпису особи; 11) відцифрований образ обличчя особи; 11-1) за згодою особи - відцифровані відбитки пальців рук (у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, проїзного документа біженця); 12) додаткова змінна інформація (про місце реєстрації, про сімейний стан, про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, про видачу приватизаційних паперів); 13) інформація з ВІС.

2. У разі відсутності інформації, передбаченої частиною першою цієї статті, вноситься відмітка про її відсутність.

3. Інформація в Реєстрі зберігається для визначених цим Законом цілей та не використовується у спосіб, несумісний з цими цілями.

4. Інформація, що зазнавала змін, зберігається з відповідною приміткою.

5. Забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом.

6. Порядок отримання, вилучення з Реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук встановлює Кабінет Міністрів України. Відцифровані відбитки пальців рук особи після внесення до безконтактного електронного носія вилучаються з Реєстру та знищуються. Повноваження щодо отримання відцифрованих відбитків пальців рук та забезпечення їх захисту відповідно до законодавства покладаються на посадових осіб уповноваженого органу та ЗДУ. У разі відмови особи через свої релігійні переконання від внесення до безконтактного електронного носія відцифрованих відбитків пальців рук їй гарантується право, встановлене частиною другою статті 16 цього Закону. Відцифровані відбитки пальців рук особи отримуються після досягнення нею дванадцятирічного віку. Стаття 9. Права осіб, персональні дані (інформація про особу) яких внесені до Єдиного державного демографічного реєстру 1. Кожна особа, персональні дані (інформація про особу) якої внесені до Реєстру, має право на: 1) отримання інформації про наявність запису в Реєстрі стосовно неї; 2) вимогу щодо поновлення і виправлення інформації про неї; 3) забезпечення захисту своїх прав, якщо її запит або вимогу про виправлення своїх персональних даних не задоволено; 4) безоплатне отримання довідки про внесення інформації до Реєстру або витягу з Реєстру; 5) отримання від уповноважених суб'єктів на безоплатній основі повідомлення про кожен випадок звернення щодо передачі інформації про неї з Реєстру.

2. Перелік прав, передбачений частиною першою цієї статті, не є вичерпним, законами України можуть бути передбачені інші права осіб, персональні дані (інформація про особу) яких внесені до Реєстру. Стаття 10. Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру 1. Внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Внесення до Реєстру та до документів імені особи, місця народження, проживання чи місця перебування особи здійснюється українською мовою та латинськими літерами відповідно до правил транслітерації. На письмове прохання іноземця або особи без громадянства внесення імені латинськими

293

літерами може бути виконано відповідно до його написання у документах, виданих компетентними органами влади іноземної держави. Відображення імені іноземців та осіб без громадянства українською мовою здійснюється у зворотному порядку. Найменування полів для внесення інформації про особу та реквізитів у зоні візуальної перевірки документів заповнюються українською та англійською мовами, крім випадків, встановлених цим Законом.

2. Внесення до Реєстру передбаченої цим Законом інформації здійснюється у разі: 1) оформлення документів, якщо на цей час інформація не була внесена до Реєстру або якщо зазначена інформація змінилася; 2) реєстрації місця проживання чи місця перебування.

3. Для внесення інформації до Реєстру за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується розпорядником Реєстру.

4. За внесення інформації до Реєстру плата не стягується.

5. У внесенні інформації до Реєстру може бути відмовлено, якщо: 1) внесення інформації не передбачено цим Законом; 2) у заявника відсутні необхідні документи, що підтверджують інформацію, яка вноситься до Реєстру; 3) під час перевірки інформації виявлено її недостовірність; 4) заявник згідно із законом не має права вимагати внесення відповідної інформації.

6. Відмова заявнику у внесенні інформації до Реєстру, у тому числі у виправленні, поновленні та анулюванні внесеної інформації, може бути оскаржена в порядку, встановленому законом. Стаття 11. Отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру 1. Право на отримання інформації з Реєстру реалізується у порядку, встановленому законом.

2. Надання інформації, відомостей або інших персональних даних про особу, що містяться у Реєстрі, здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини або за згодою самої особи. Стаття 12. Довідка про внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру 1. Довідка про внесення інформації до Реєстру видається розпорядником Реєстру за письмовим зверненням заявника протягом одного робочого дня.

2. Довідка про внесення інформації до Реєстру повинна містити: 1) назву; 2) назву (код) уповноваженого суб'єкта, що видав довідку; 3) реквізити довідки; 4) персональні дані, що внесені до Реєстру; 5) дату видачі довідки; 6) дату внесення інформації до Реєстру; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) посаду, прізвище, ініціали і підпис посадової особи уповноваженого суб'єкта, що видав довідку. Підпис скріплюється печаткою уповноваженого суб'єкта, що видав довідку.

3. Інформація про дату видачі довідки та її реквізити фіксується у ВІС уповноваженого суб'єкта, що видав довідку. Стаття 13. Назва та види документів, що оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру 1. Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання;

294

г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця.

2. Документи, передбачені цією статтею, є власністю України. Стаття 19. Інформація, що міститься у документах 1. Перелік інформації, що наводиться у документах Реєстру, визначається цим Законом. Вносити до документів не передбачену цим Законом інформацію забороняється.

2. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, що знаходиться на сторінці даних документа, біометричні дані, параметри особи, а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що знаходиться на безконтактному електронному носії, відповідно до документів ІСАО, якщо інше не передбачено цим Законом. За згодою особи відцифровані відбитки пальців рук вносяться до безконтактного електронного носія у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, проїзного документа біженця.

3. Режим доступу до інформації, що міститься у документах, визначається законами України. Безконтактний електронний носій повинен відповідати вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації в Україні.

4. Якщо за звичаями національної меншини, до якої належить особа, прізвище або по батькові не є складовими імені, то у документах на підставі письмової заяви особи зазначаються лише складові імені. У разі допущення помилки в інформації, внесеній до документа, така інформація підлягає виправленню, а документ обміну. У такому разі державне мито (консульський збір) за обмін документа не справляється.

5. Інформація, яка зазначається у документах і підлягає автоматизованій обробці, зберігається у форматі, що дає змогу ідентифікувати особу, якій видані ці документи в порядку, встановленому законодавством, не довше, ніж це необхідно для цілі, з якою такі дані зберігаються. Стаття 21. Паспорт громадянина України 1. Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.

2. Кожен громадянин України незалежно від віку зобов'язаний отримати паспорт громадянина України у порядку, визначеному цим Законом.

3. Паспорт громадянина України оформляється всім особам, починаючи від народження та незалежно від віку, на кожні 10 років.

4. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

5. Оформлення і видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру.

6. Паспорт громадянина України видається не пізніше ніж через 30 календарних днів з дня оформлення заяви-анкети на його отримання або не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети на його термінове отримання.

7. До паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім'я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи.

8. Паспорт громадянина України містить напис українською мовою "Паспорт громадянина України є власністю України".

9. До паспорта громадянина України за письмовим клопотанням заявника, а стосовно осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, - їхніх батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших представників може бути внесена також додаткова змінна інформація, передбачена цим Законом. Стаття 28. Тимчасове посвідчення громадянина України 1. Тимчасове посвідчення громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і видається особі, яка досягла шістнадцятирічного віку, набула громадянства України та взяла зобов'язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з дня набуття громадянства України.

295

2. Тимчасове посвідчення громадянина України оформляється і видається особі, яка проживає в Україні, розпорядником Реєстру за місцем проживання заявника, а в разі постійного проживання особи за кордоном - ЗДУ, не пізніше 10 робочих днів з дати подання заявником документів, визначених у цій статті. Тимчасове посвідчення громадянина України оформляється і видається особі на строк до двох років. У разі закінчення строку дії тимчасового посвідчення громадянина України особі, якій його було оформлено, видається нове тимчасове посвідчення громадянина України у порядку, встановленому цим Законом.

3. На вимогу уповноваженого суб'єкта заявник зобов'язаний подати засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад тексту паспортного документа або документа, що його замінює та посвідчує особу заявника, українською мовою.

4. Тимчасове посвідчення громадянина України виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м'якої обкладинки, 8 сторінок та сторінки даних.

5. У разі видачі тимчасового посвідчення громадянина України заявнику повертається паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника.

6. До тимчасового посвідчення громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) тип документа; 4) код держави; 5) номер документа; 6) ім'я особи; 7) громадянство; 8) дата народження; 9) унікальний номер запису в Реєстрі; 10) стать; 11) місце народження; 12) дата видачі; 13) дата закінчення строку дії документа; 14) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код); 15) місце проживання; 16) відцифрований образ обличчя особи; 17) відцифрований підпис особи.

7. До тимчасового посвідчення громадянина України за письмовим клопотанням заявника може бути внесена додаткова змінна інформація, передбачена цим Законом.

8. Тимчасове посвідчення громадянина України містить напис українською та англійською мовами: "Тимчасове посвідчення громадянина України є власністю України".

9. Оформлення, видача замість втраченого або викраденого та обмін тимчасового посвідчення громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру за місцем проживання заявника в Україні, а в разі постійного проживання заявника за кордоном - ЗДУ, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

10. Тимчасове посвідчення громадянина України здається розпоряднику Реєстру за місцем проживання заявника в Україні, а в разі постійного проживання заявника за кордоном - ЗДУ одночасно з документом, що підтверджує припинення особою іноземного громадянства, або з декларацією про відмову від іноземного громадянства, а заявнику видається довідка про реєстрацію особи громадянином України для подальшого оформлення паспорта громадянина України. Розділ IV ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

3. Розпочати з 1 січня 2013 року роботи із запровадження оформлення і видачі паспорта громадянина України в регіонах та інфраструктури його функціонування. Розділ V ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ 2. Розбудова інфраструктури Єдиного державного демографічного реєстру здійснюється на базі Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування. Президент України

В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 20 листопада 2012 року № 5492-VI

296

ЗАКОН УКРАЇНИ Про інформацію Із змінами, внесеними згідно із Законами України N 1642-III від 06.04.2000, N 3047-III від 07.02.2002, N 676-IV від 03.04.2003, N 1268-IV від 18.11.2003, N 1703-IV від 11.05.2004, N 2707-IV від 23.06.2005, N 2388-VI від 01.07.2010, N 2592-VI від 07.10.2010, N 2724-VI від 30.11.2010, N 2756-VI від 02.12.2010; В редакції Закону України N 2938-VI від 13.01.2011 Зміни до Закону див. в Законі N 5029-VI від 03.07.2012 (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Стаття 1. Визначення термінів 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Стаття 5. Право на інформацію 1. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Стаття 6. Гарантії права на інформацію 1. Право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

2. Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Стаття 20. Доступ до інформації 1. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

2. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

297

Стаття 21. Інформація з обмеженим доступом 1. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

2. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

3. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

4. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості: …4) про факти порушення прав і свобод людини і громадянина; 5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб... Стаття 29. Поширення суспільно необхідної інформації 1. Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

2. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. Президент України

Л. КРАВЧУК

м. Київ, 2 жовтня 1992 року N 2657-XII

298

ЗАКОН УКРАЇНИ Про доступ до публічної інформації Із змінами, внесеними згідно із Законами України № 4652-VI від 13.04.2012, № 4711-VI від 17.05.2012, № 224-VII від 14.05.2013, № 1700-VII від 14.10.2014, № 319-VIII від 09.04.2015 (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Стаття 1. Публічна інформація 1. Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

2. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Стаття 3. Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації 1. Право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Стаття 5. Забезпечення доступу до інформації 1. Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію. Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом 1. Інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

3. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

4. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

5. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування

299

юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

6. Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.

7. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Стаття 7. Конфіденційна інформація 1. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

2. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Стаття 8. Таємна інформація 1. Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

2. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами. Стаття 9. Службова інформація 1. Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

2. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

3. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі. Стаття 10. Доступ до інформації про особу 1. Кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

300

3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

4. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.

5. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені. Стаття 10-1. Публічна інформація у формі відкритих даних 1. Публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов’язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

2. Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення. Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов’язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.

3. Публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; 2) фізичні особи (суб’єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; 3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; 4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

4. Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов’язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом. Створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування". Стаття 12. Визначення та перелік суб'єктів 1. Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Стаття 13. Розпорядники інформації 1. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

301

2. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

3. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

4. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. Стаття 17. Контроль за забезпеченням доступу до публічної інформації 1. Парламентський контроль за дотриманням права людини на доступ до інформації здійснюється Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України, народними депутатами України.

2. Громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації здійснюється депутатами місцевих рад, громадськими організаціями, громадськими радами, громадянами особисто шляхом проведення відповідних громадських слухань, громадської експертизи тощо.

3. Державний контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації здійснюється відповідно до закону. Стаття 19. Оформлення запитів на інформацію 1. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

2. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

3. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

4. Письмовий запит подається в довільній формі.

5. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

6. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

7. У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала. Стаття 20. Строк розгляду запитів на інформацію 1. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту.

2. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

3. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

4. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Стаття 21. Плата за надання інформації 1. Інформація на запит надається безкоштовно.

302

2. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

3. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

4. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується. Стаття 22. Відмова та відстрочка в задоволенні запиту на інформацію 1. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

2. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

3. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

4. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

5. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

6. Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

7. У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; 3) причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; 4) строк, у який буде задоволено запит; 5) підпис. Стаття 23. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації 1. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

2. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

303

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

3. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації 1. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

2. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом. Президент України

В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ 13 січня 2011 року № 2939-VI

304

ЗАКОН УКРАЇНИ Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах Із змінами, внесеними згідно із Законом України N 1703-IV від 11.05.2004 В редакції Закону України N 2594-IV від 31.05.2005 Із змінами, внесеними згідно із Законами України N 879-VI від 15.01.2009, N 1180-VI від 19.03.2009, N 721-VII від 16.01.2014 - втратив чинність на підставі Закону N 732-VII від 28.01.2014, N 767-VII від 23.02.2014, N 1170-VII від 27.03.2014 (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015

системі;

Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: блокування інформації в системі - дії, внаслідок яких унеможливлюється доступ до інформації в

виток інформації - результат дій, внаслідок яких інформація в системі стає відомою чи доступною фізичним та/або юридичним особам, що не мають права доступу до неї; володілець інформації - фізична або юридична особа, якій належать права на інформацію; власник системи - фізична або юридична особа, якій належить право власності на систему; доступ до інформації в системі - отримання користувачем можливості обробляти інформацію в системі; захист інформації в системі - діяльність, спрямована на запобігання несанкціонованим діям щодо інформації в системі; знищення інформації в системі - дії, внаслідок яких інформація в системі зникає; інформаційна (автоматизована) система - організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів; інформаційно-телекомунікаційна система - сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле; комплексна система захисту інформації - взаємопов'язана сукупність організаційних та інженернотехнічних заходів, засобів і методів захисту інформації; користувач інформації в системі (далі - користувач) - фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку отримала право доступу до інформації в системі; криптографічний захист інформації - вид захисту інформації, що реалізується шляхом перетворення інформації з використанням спеціальних (ключових) даних з метою приховування/відновлення змісту інформації, підтвердження її справжності, цілісності, авторства тощо; несанкціоновані дії щодо інформації в системі - дії, що провадяться з порушенням порядку доступу до цієї інформації, установленого відповідно до законодавства; обробка інформації в системі - виконання однієї або кількох операцій, зокрема: збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберігання, знищення, реєстрації, приймання, отримання, передавання, які здійснюються в системі за допомогою технічних і програмних засобів; порушення цілісності інформації в системі - несанкціоновані дії щодо інформації в системі, внаслідок яких змінюється її вміст; порядок доступу до інформації в системі - умови отримання користувачем можливості обробляти інформацію в системі та правила обробки цієї інформації; телекомунікаційна система - сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обміну інформацією шляхом передавання, випромінювання або приймання її у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб; технічний захист інформації - вид захисту інформації, спрямований на забезпечення за допомогою інженерно-технічних заходів та/або програмних і технічних засобів унеможливлення витоку, знищення та блокування інформації, порушення цілісності та режиму доступу до інформації. Стаття 2. Об'єкти захисту в системі Об'єктами захисту в системі є інформація, що обробляється в ній, та програмне забезпечення, яке призначено для обробки цієї інформації. Стаття 3. Суб'єкти відносин Суб'єктами відносин, пов'язаних із захистом інформації в системах, є: володільці інформації; власники системи; користувачі;

305

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації і підпорядковані йому регіональні органи; На підставі укладеного договору або за дорученням власник системи може надати право розпоряджатися системою іншій фізичній або юридичній особі - розпоряднику системи. Стаття 4. Доступ до інформації в системі Порядок доступу до інформації, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються володільцем інформації. Порядок доступу до державних інформаційних ресурсів або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються законодавством. У випадках, передбачених законом, доступ до інформації в системі може здійснюватися без дозволу її володільця в порядку, встановленому законом. Стаття 5. Відносини між володільцем інформації та власником системи Власник системи забезпечує захист інформації в системі в порядку та на умовах, визначених у договорі, який укладається ним із володільцем інформації, якщо інше не передбачено законом. Власник системи на вимогу володільця інформації надає відомості щодо захисту інформації в системі. Стаття 6. Відносини між власником системи та користувачем Власник системи надає користувачеві відомості про правила і режим роботи системи та забезпечує йому доступ до інформації в системі відповідно до визначеного порядку доступу. Стаття 7. Відносини між власниками систем Власник системи, яка використовується для обробки інформації з іншої системи, забезпечує захист такої інформації в порядку та на умовах, що визначаються договором, який укладається між власниками систем, якщо інше не встановлено законодавством. Власник системи, яка використовується для обробки інформації з іншої системи, повідомляє власника зазначеної системи про виявлені факти несанкціонованих дій щодо інформації в системі. Стаття 8. Умови обробки інформації в системі Умови обробки інформації в системі визначаються власником системи відповідно до договору з володільцем інформації, якщо інше не передбачено законодавством. Державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, повинні оброблятися в системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю. Підтвердження відповідності здійснюється за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством. Для створення комплексної системи захисту державних інформаційних ресурсів або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, використовуються засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації. Підтвердження відповідності та проведення державної експертизи цих засобів здійснюються в порядку, встановленому законодавством. Стаття 9. Забезпечення захисту інформації в системі Відповідальність за забезпечення захисту інформації в системі покладається на власника системи. Власник системи, в якій обробляються державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, утворює службу захисту інформації або призначає осіб, на яких покладається забезпечення захисту інформації та контролю за ним. Про спроби та/або факти несанкціонованих дій у системі щодо державних інформаційних ресурсів або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, власник системи повідомляє відповідно спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації або підпорядкований йому регіональний орган. Стаття 10. Повноваження державних органів у сфері захисту інформації в системах Вимоги до забезпечення захисту державних інформаційних ресурсів або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації: розробляє пропозиції щодо державної політики у сфері захисту інформації та забезпечує її реалізацію в межах своєї компетенції; визначає вимоги та порядок створення комплексної системи захисту державних інформаційних ресурсів або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом; організовує проведення державної експертизи комплексних систем захисту інформації, експертизи та підтвердження відповідності засобів технічного і криптографічного захисту інформації; здійснює контроль за забезпеченням захисту державних інформаційних ресурсів або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом; здійснює заходи щодо виявлення загрози державним інформаційним ресурсам від несанкціонованих дій в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах та дає рекомендації з питань запобігання такій загрозі.

306

Державні органи в межах своїх повноважень за погодженням відповідно із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації або підпорядкованим йому регіональним органом встановлюють особливості захисту державних інформаційних ресурсів або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом. Стаття 11. Відповідальність за порушення законодавства про захист інформації в системах Особи, винні в порушенні законодавства про захист інформації в системах, несуть відповідальність згідно із законом. Стаття 12. Міжнародні договори Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визначено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору. Стаття 13. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.

2. Нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України та Національному банку України в межах своїх повноважень протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ 5 липня 1994 року N 80/94-ВР

307

ЗАКОН УКРАЇНИ Про захист персональних даних Із змінами, внесеними згідно із Законами України № 4452-VI від 23.02.2012, № 5491-VI від 20.11.2012, № 245-VII від 16.05.2013, № 383-VII від 03.07.2013, № 1170-VII від 27.03.2014, № 1262-VII від 13.05.2014, № 316-VIII від 09.04.2015 (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Стаття 2. Визначення термінів У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: база персональних даних - іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних; володілець персональних даних - фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом; згода суб’єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди; знеособлення персональних даних - вилучення відомостей, які дають змогу прямо чи опосередковано ідентифікувати особу; картотека - будь-які структуровані персональні дані, доступні за визначеними критеріями, незалежно від того, чи такі дані централізовані, децентралізовані або розділені за функціональними чи географічними принципами; обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем; одержувач - фізична чи юридична особа, якій надаються персональні дані, у тому числі третя особа; персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця; суб’єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; третя особа - будь-яка особа, за винятком суб’єкта персональних даних, володільця чи розпорядника персональних даних та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, якій володільцем чи розпорядником персональних даних здійснюється передача персональних даних. Стаття 4. Суб'єкти відносин, пов'язаних із персональними даними 1. Суб'єктами відносин, пов'язаних із персональними даними, є: суб'єкт персональних даних; володілець персональних даних; розпорядник персональних даних; третя особа; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений).

2. Володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.

3. Розпорядником персональних даних, володільцем яких є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, крім цих органів, може бути лише підприємство державної або комунальної форми власності, що належить до сфери управління цього органу.

4. Володілець персональних даних може доручити обробку персональних даних розпоряднику персональних даних відповідно до договору, укладеного в письмовій формі.

5. Розпорядник персональних даних може обробляти персональні дані лише з метою і в обсязі, визначених у договорі.

308

Стаття 5. Об'єкти захисту 1. Об’єктами захисту є персональні дані.

2. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

3. Персональні дані, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, оформленій за формою і в порядку, встановленими Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції". Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Законом може бути заборонено віднесення інших відомостей, що є персональними даними, до інформації з обмеженим доступом. Стаття 6. Загальні вимоги до обробки персональних даних 1. Мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.

2. Персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби, визначеної метою їх обробки.

3. Склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки.

4. Первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім'я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе.

5. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

6. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

8. Персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися або надалі оброблялися. Стаття 7. Особливі вимоги до обробки персональних даних 1. Забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров’я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

2. Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних: 1) здійснюється за умови надання суб'єктом персональних даних однозначної згоди на обробку таких даних; …8) стосується даних, які були явно оприлюднені суб'єктом персональних даних. Стаття 8. Права суб'єкта персональних даних 1. Особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними.

2. Суб'єкт персональних даних має право: 1) знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;

309

2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані; 3) на доступ до своїх персональних даних; 4) отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних; 5) пред’являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; 6) пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; 7) на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; 8) звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду; 9) застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних; 10) вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди; 11) відкликати згоду на обробку персональних даних; 12) знати механізм автоматичної обробки персональних даних; 13) на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки. Стаття 11. Підстави для обробки персональних даних 1. Підставами для обробки персональних даних є: 1) згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних; 2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; 5) необхідність виконання обов’язку володільця персональних даних, який передбачений законом; 6) необхідність захисту законних інтересів володільців персональних даних, третіх осіб, крім випадків, коли суб’єкт персональних даних вимагає припинити обробку його персональних даних та потреби захисту персональних даних переважають такий інтерес. Стаття 14. Поширення персональних даних 1. Поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних.

2. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

3. Виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані.

4. Сторона, якій передаються персональні дані, повинна попередньо вжити заходів щодо забезпечення вимог цього Закону. Стаття 16. Порядок доступу до персональних даних 1. Порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які знаходяться у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації".

2. Доступ до персональних даних третій особі не надається, якщо зазначена особа відмовляється взяти на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання вимог цього Закону або неспроможна їх забезпечити.

3. Суб'єкт відносин, пов'язаних з персональними даними, подає запит щодо доступу (далі - запит) до персональних даних володільцю персональних даних.

4. У запиті зазначаються:

310

1) прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит (для фізичної особи - заявника); 2) найменування, місцезнаходження юридичної особи, яка подає запит, посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка засвідчує запит; підтвердження того, що зміст запиту відповідає повноваженням юридичної особи (для юридичної особи - заявника); 3) прізвище, ім'я та по батькові, а також інші відомості, що дають змогу ідентифікувати фізичну особу, стосовно якої робиться запит; 4) відомості про базу персональних даних, стосовно якої подається запит, чи відомості про володільця чи розпорядника персональних даних; 5) перелік персональних даних, що запитуються; 6) мета та/або правові підстави для запиту.

5. Строк вивчення запиту на предмет його задоволення не може перевищувати десяти робочих днів з дня його надходження. Протягом цього строку володілець персональних даних доводить до відома особи, яка подає запит, що запит буде задоволено або відповідні персональні дані не підлягають наданню, із зазначенням підстави, визначеної у відповідному нормативно-правовому акті. Запит задовольняється протягом тридцяти календарних днів з дня його надходження, якщо інше не передбачено законом.

6. Суб'єкт персональних даних має право на одержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб'єкта відносин, пов'язаних з персональними даними, за умови надання інформації, визначеної у пункті 1 частини четвертої цієї статті, крім випадків, установлених законом. Стаття 17. Відстрочення або відмова у доступі до персональних даних 1. Відстрочення доступу суб'єкта персональних даних до своїх персональних даних не допускається.

2. Відстрочення доступу до персональних даних третіх осіб допускається у разі, якщо необхідні дані не можуть бути надані протягом тридцяти календарних днів з дня надходження запиту. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у запиті, не може перевищувати сорока п'яти календарних днів. Повідомлення про відстрочення доводиться до відома третьої особи, яка подала запит, у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження такого рішення. У повідомленні про відстрочення зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові посадової особи; 2) дата відправлення повідомлення; 3) причина відстрочення; 4) строк, протягом якого буде задоволено запит.

3. Відмова у доступі до персональних даних допускається, якщо доступ до них заборонено згідно із законом. У повідомленні про відмову зазначаються: 1) прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка відмовляє у доступі; 2) дата відправлення повідомлення; 3) причина відмови. Стаття 19. Оплата доступу до персональних даних 1. Доступ суб'єкта персональних даних до даних про себе здійснюється безоплатно.

2. Доступ інших суб'єктів відносин, пов'язаних з персональними даними, до персональних даних певної фізичної особи чи групи фізичних осіб може бути платним у разі додержання умов, визначених цим Законом. Оплаті підлягає робота, пов'язана з обробкою персональних даних, а також робота з консультування та організації доступу до відповідних даних.

3. Розмір плати за послуги з надання доступу до персональних даних органами державної влади визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право на безперешкодний і безоплатний доступ до персональних даних відповідно до їх повноважень.

311

Стаття 20. Зміни і доповнення до персональних даних 1. Володільці чи розпорядники персональних даних зобов'язані вносити зміни до персональних даних на підставі вмотивованої письмової вимоги суб'єкта персональних даних.

2. Володільці чи розпорядники персональних даних зобов’язані вносити зміни до персональних даних також за зверненням інших суб’єктів відносин, пов’язаних із персональними даними, якщо на це є згода суб’єкта персональних даних чи відповідна зміна здійснюється згідно з приписом Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого чи за рішенням суду, що набрало законної сили.

3. Зміна персональних даних, які не відповідають дійсності, проводиться невідкладно з моменту встановлення невідповідності. Стаття 24. Забезпечення захисту персональних даних 1. Володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов’язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.

2. В органах державної влади, органах місцевого самоврядування, а також у володільцях чи розпорядниках персональних даних, що здійснюють обробку персональних даних, яка підлягає повідомленню відповідно до цього Закону, створюється (визначається) структурний підрозділ або відповідальна особа, що організовує роботу, пов’язану із захистом персональних даних при їх обробці. Стаття 25. Обмеження дії цього Закону 1. Обмеження дії статей 6, 7 і 8 цього Закону може здійснюватися у випадках, передбачених законом, наскільки це необхідно у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, економічного добробуту або захисту прав і свобод суб’єктів персональних даних чи інших осіб.

2. Дозволяється обробка персональних даних без застосування положень цього Закону, якщо така обробка здійснюється: 1) фізичною особою виключно для особистих чи побутових потреб; 2) виключно для журналістських та творчих цілей, за умови забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів.

3. Дія цього Закону не поширюється на відносини щодо отримання архівної інформації репресивних органів.

Президент України

В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ 1 червня 2010 року № 2297-VI

312

ЗАКОН УКРАЇНИ Про електронний цифровий підпис Із змінами, внесеними згідно із Законами України № 879-VI від 15.01.2009, № 5284-VI від 18.09.2012 (В И Т Я Г И) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних; електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа; засіб електронного цифрового підпису - програмний засіб, програмно-апаратний або апаратний пристрій, призначені для генерації ключів, накладення та/або перевірки електронного цифрового підпису; особистий ключ - параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувачу; відкритий ключ - параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб'єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису; засвідчення чинності відкритого ключа - процедура формування сертифіката відкритого ключа; сертифікат відкритого ключа (далі - сертифікат ключа) - документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувачу. Сертифікати ключів можуть розповсюджуватися в електронній формі або у формі документа на папері та використовуватися для ідентифікації особи підписувача; посилений сертифікат відкритого ключа (далі – посилений сертифікат ключа) - сертифікат ключа, який відповідає вимогам цього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом; акредитація - процедура документального засвідчення компетентності центра сертифікації ключів здійснювати діяльність, пов'язану з обслуговуванням посилених сертифікатів ключів; компрометація особистого ключа - будь-яка подія та/або дія, що призвела або може призвести до несанкціонованого використання особистого ключа; блокування сертифіката ключа - тимчасове зупинення чинності сертифіката ключа; підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа; послуги електронного цифрового підпису - надання у користування засобів електронного цифрового підпису, допомога при генерації відкритих та особистих ключів, обслуговування сертифікатів ключів (формування, розповсюдження, скасування, зберігання, блокування та поновлення), надання інформації щодо чинних, скасованих і блокованих сертифікатів ключів, послуги фіксування часу, консультації та інші послуги, визначені цим Законом; надійний засіб електронного цифрового підпису – засіб електронного цифрового підпису, що має сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Підтвердження відповідності та проведення державної експертизи цих засобів здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Стаття 2. Суб'єкти правових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису Суб'єктами правових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису є: підписувач; користувач;

313

центр сертифікації ключів; акредитований центр сертифікації ключів; центральний засвідчувальний орган; засвідчувальний центр органу виконавчої влади або іншого державного органу (далі - засвідчувальний центр); контролюючий орган. Стаття 3. Правовий статус електронного цифрового підпису Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Стаття 4. Призначення електронного цифрового підпису Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. Нотаріальні дії із засвідчення справжності електронного цифрового підпису на електронних документах вчиняються відповідно до порядку, встановленого законом. Стаття 5. Особливості застосування електронного цифрового підпису Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності для засвідчення чинності відкритого ключа використовують лише посилений сертифікат ключа. Інші юридичні та фізичні особи можуть на договірних засадах засвідчувати чинність відкритого ключа сертифікатом ключа, сформованим центром сертифікації ключів, а також використовувати електронний цифровий підпис без сертифіката ключа. Розподіл ризиків збитків, що можуть бути заподіяні підписувачам, користувачам та третім особам, які користуються електронними цифровими підписами без сертифіката ключа, визначається суб'єктами правових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису на договірних засадах. У випадках, коли відповідно до законодавства необхідне засвідчення дійсності підпису на документах та відповідності копій документів оригіналам печаткою, на електронний документ накладається ще один електронний цифровий підпис юридичної особи, спеціально призначений для таких цілей. Порядок застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності визначається Кабінетом Міністрів України. Стаття 6. Вимоги до сертифіката ключа Сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ;

314

найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника. Стаття 7. Права та обов'язки підписувача Підписувач має право: вимагати скасування, блокування або поновлення свого сертифіката ключа; оскаржити дії чи бездіяльність центру сертифікації ключів у судовому порядку. Підписувач зобов'язаний: зберігати особистий ключ у таємниці; надавати центру сертифікації ключів дані згідно з вимогами статті 6 цього Закону для засвідчення чинності відкритого ключа; своєчасно надавати центру сертифікації ключів інформацію про зміну даних, відображених у сертифікаті ключа. Стаття 8. Центр сертифікації ключів Центром сертифікації ключів може бути юридична особа незалежно від форми власності або фізична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, що надає послуги електронного цифрового підпису та засвідчила свій відкритий ключ у центральному засвідчувальному органі або засвідчувальному центрі з дотриманням вимог статті 6 цього Закону. Обслуговування фізичних та юридичних осіб здійснюється центром сертифікації ключів на договірних засадах. Центр сертифікації ключів має право: надавати послуги електронного цифрового підпису та обслуговувати сертифікати ключів; отримувати та перевіряти інформацію, необхідну для реєстрації підписувача і формування сертифіката ключа безпосередньо у юридичної або фізичної особи чи у її уповноваженого представника. Центр сертифікації ключів зобов'язаний: забезпечувати захист інформації в автоматизованих системах відповідно до законодавства; забезпечувати захист персональних даних, отриманих від підписувача, згідно з законодавством; встановлювати під час формування сертифіката ключа належність відкритого ключа та відповідного особистого ключа підписувачу; своєчасно скасовувати, блокувати та поновлювати сертифікати ключів у випадках, передбачених цим Законом; своєчасно попереджувати підписувача та додавати в сертифікат відкритого ключа підписувача інформацію про обмеження використання електронного цифрового підпису, які встановлюються для забезпечення можливості відшкодування збитків сторін у разі заподіяння шкоди з боку центру сертифікації ключів; перевіряти законність звернень про скасування, блокування та поновлення сертифікатів ключів та зберігати документи, на підставі яких були скасовані, блоковані та поновлені сертифікати ключів; цілодобово приймати заяви про скасування, блокування та поновлення сертифікатів ключів; вести електронний перелік чинних, скасованих і блокованих сертифікатів ключів; забезпечувати цілодобово доступ користувачів до сертифікатів ключів та відповідних електронних переліків сертифікатів через загальнодоступні телекомунікаційні канали; забезпечувати зберігання сформованих сертифікатів ключів протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання відповідних документів на папері; надавати консультації з питань, пов'язаних з електронним цифровим підписом. Зберігання особистих ключів підписувачів та ознайомлення з ними в центрі сертифікації ключів забороняються. Стаття 13. Скасування, блокування та поновлення посиленого сертифіката ключа Акредитований центр сертифікації ключів негайно скасовує сформований ним посилений сертифікат ключа у разі:

315

закінчення строку чинності сертифіката ключа; подання заяви власника ключа або його уповноваженого представника; припинення діяльності юридичної особи - власника ключа; смерті фізичної особи - власника ключа або оголошення його померлим за рішенням суду; визнання власника ключа недієздатним за рішенням суду; надання власником ключа недостовірних даних; компрометації особистого ключа. Центральний засвідчувальний орган негайно скасовує посилений сертифікат ключа центру сертифікації ключів, засвідчувального центру у разі: припинення діяльності з надання послуг електронного цифрового підпису; компрометації особистого ключа. Центральний засвідчувальний орган, засвідчувальний центр, акредитований центр сертифікації ключів негайно блокують посилений сертифікат ключа: у разі подання заяви власника ключа або його уповноваженого представника; за рішенням суду, що набрало законної сили; у разі компрометації особистого ключа. Скасування і блокування посиленого сертифіката ключа набирає чинності з моменту внесення до реєстру чинних, скасованих і блокованих посилених сертифікатів із зазначенням дати та часу здійснення цієї операції. Центральний засвідчувальний орган, засвідчувальний центр, акредитований центр сертифікації ключів негайно повідомляють про скасування або блокування посиленого сертифіката ключа його власника. Блокований посилений сертифікат ключа поновлюється: у разі подання заяви власника ключа або його уповноваженого представника; за рішенням суду, що набрало законної сили; у разі встановлення недостовірності даних про компрометацію особистого ключа.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ, 22 травня 2003 року N 852-IV

316

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ( ВВР, 2001, №25-26, ст.131; зі змінами, внесеними Законами України, у тому числі від 09.04.2015 № 317-VIII) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача 1. Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб'єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повноважень, поєднані з обманом або примушуванням, а також ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, поєднані із застосуванням насильства, знищенням чи пошкодженням майна, погрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження майна, караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища, караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.

4. Втручання службової особи з використанням службового становища у здійснення виборчою комісією чи комісією з референдуму їх повноважень, установлених законом, вчинене шляхом незаконної вимоги чи вказівки з метою вплинути на рішення виборчої комісії чи комісії з референдуму, карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років. Стаття 158. Надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або фальсифікація виборчих документів, документів референдуму, підсумків голосування або відомостей Державного реєстру виборців Умисне подання до органу ведення Державного реєстру виборців неправдивих відомостей про виборців, умисне внесення неправдивих відомостей до бази даних Державного реєстру виборців, несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в базі даних Державного реєстру виборців, чи інше несанкціоноване втручання у роботу бази даних Державного реєстру виборців караються позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

2. Підробка або незаконне виготовлення, використання або зберігання незаконно виготовлених чи підроблених виборчих документів (виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці, про підсумки голосування на виборах чи референдумі, про результати виборів або референдуму та інших документів, які відповідно до законодавства відносяться до виборчих документів) караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.

3. Викрадення чи приховування виборчої скриньки з бюлетенями або протоколу про підрахунок голосів виборців чи учасників референдуму, про підсумки голосування в межах виборчого (територіального виборчого) округу на виборах чи референдумі, про результати виборів або референдуму або незаконне знищення чи псування виборчої скриньки з бюлетенями, або підписання протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці, протоколу про підсумки голосування чи результати виборів або референдуму до його заповнення, або складення чи підписання

317

такого протоколу не на засіданні виборчої комісії чи комісії з референдуму, на якому здійснюється підрахунок голосів виборців чи встановлення підсумків голосування чи результатів виборів або референдуму, або включення до такого протоколу завідомо недостовірних відомостей караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, членом виборчої комісії чи комісії з референдуму, службовою особою з використанням службового становища, кандидатом на виборах, представником чи уповноваженою особою політичної партії, місцевої організації політичної партії, довіреною особою кандидата на виборах або офіційним спостерігачем, або у разі якщо такі дії призвели до неможливості встановлення підсумків голосування на виборчій дільниці, у відповідному виборчому окрузі чи до визнання голосування на виборчій дільниці недійсним, караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років. Стаття 1581. Незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз 1. Надання або отримання виборчого бюлетеня чи бюлетеня для голосування на референдумі особою, яка не має права його надавати чи отримувати, або викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, або надання виборцю заповненого виборчого бюлетеня чи бюлетеня для голосування на референдумі, або голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, кандидатом на виборах, членом виборчої комісії чи комісії з референдуму, довіреною особою кандидата на виборах, представником політичної партії чи місцевої організації політичної партії у виборчій комісії чи комісії з референдуму, уповноваженою особою політичної партії чи місцевої організації політичної партії, членом ініціативної групи референдуму, офіційним спостерігачем на виборах або референдумі, караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років. Стаття 1582. Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму 1. Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму поза встановленим законом строком зберігання у державних архівних установах та в Центральній виборчій комісії України після проведення виборів або референдуму, а так само пошкодження виборчої документації або документів референдуму карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища, караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Стаття 159. Порушення таємниці голосування 1. Умисне порушення таємниці голосування під час проведення виборів або референдуму, що виявилося у розголошенні змісту волевиявлення громадянина, який взяв участь у виборах або референдумі, карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, вчинене членом виборчої комісії або комісії з референдуму чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища, карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий

318

строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років. Стаття 1591. Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) 1. Надання фінансової (матеріальної) підтримки у великому розмірі для здійснення виборчої кампанії кандидату, політичній партії (блоку), з порушенням встановленого законом порядку, шляхом передачі грошових коштів або матеріальних цінностей на безоплатній основі чи за необґрунтовано заниженими розцінками, виготовлення або поширення агітаційних матеріалів, не оплачених з виборчого фонду чи оплачених з виборчого фонду за необґрунтовано заниженими розцінками, або оплати виготовлення чи поширення таких матеріалів карається обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Умисне використання у великому розмірі фінансової (матеріальної) підтримки у здійсненні виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) кандидатом, його уповноваженим представником, довіреною особою кандидата чи уповноваженою особою з порушенням встановленого законом порядку карається обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Примітка. Великим розміром у цій статті визнається розмір суми грошей, вартість майна чи вигод майнового характеру, що перевищує тридцять мінімальних розмірів заробітної плати. Стаття 160. Підкуп виборця, учасника референдуму 1. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання виборцем, учасником референдуму для себе чи третьої особи неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення будь-яких дій, пов'язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права або права голосу (відмова від участі в голосуванні, голосування на виборчій дільниці (дільниці референдуму) більше одного разу, голосування за окремого кандидата на виборах або відмова від такого голосування, передання виборчого бюлетеня (бюлетеня для голосування на референдумі) іншій особі), незалежно від фактичного волевиявлення особи та результатів голосування караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Пропозиція, обіцянка або надання виборцю чи учаснику референдуму неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов'язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права чи права на участь у референдумі (відмова від участі в голосуванні, голосування на виборчій дільниці (дільниці референдуму) більше одного разу, голосування за окремого кандидата на виборах, кандидатів від політичної партії, місцевої організації політичної партії або відмова від такого голосування, передача виборчого бюлетеня іншій особі), караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

3. Здійснення передвиборної агітації (агітації референдуму) шляхом надання підприємствам, установам, організаціям неправомірної вигоди або надання безоплатно товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення найменування, символіки, прапора політичної партії, вартість яких не перевищує розміру, встановленого законодавством), робіт, послуг карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

4. Дії, передбачені частиною другою або третьою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи комісії з референдуму, членом ініціативної групи референдуму, кандидатом або його довіреною особою на виборах, представником політичної партії чи місцевої організації політичної партії у виборчій комісії чи комісії з референдуму,

319

уповноваженою особою політичної партії чи місцевої організації політичної партії, офіційним спостерігачем на виборах або референдумі, караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років. Примітка. У цій статті під неправомірною вигодою слід розуміти кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги або нематеріальні активи, вартість яких перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав. Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками 1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років. Стаття 170. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Стаття 171. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів 1. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою, карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років. Стаття 182. Порушення недоторканності приватного життя 1. Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

320

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк. Примітка. Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Стаття 295. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку Публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем 1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будьякої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та зі спеціальною конфіскацією.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та зі спеціальною конфіскацією. Примітка. 1. Службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Для цілей статей 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства.

2. Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.

3. Істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

4. Тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

321

Стаття 365. Перевищення правоохоронного органу

влади

або

службових

повноважень

працівником

1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Стаття 366. Службове підроблення 1. Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів караються штрафом до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 367. Службова недбалість 1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, карається штрафом від двохсот п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого. Стаття 368. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою 1. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища карається штрафом від однієї тисячі до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі спеціальною конфіскацією.

322

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі, карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі спеціальною конфіскацією.

3. Діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією.

4. Діяння, передбачене частинами першою, другою або третьою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією. Примітка. 1. Неправомірною вигодою в значному розмірі вважається вигода, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі - така, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому розмірі - така, що у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 3682, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п’ятої та шостої категорій, судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

3. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є: 1) Президент України, Прем’єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступники, Голова Конституційного Суду України, його заступники та судді Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду України, його перший заступник, заступники та судді Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, їх заступники та судді вищих спеціалізованих судів, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступники, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники; 2) особи, посади яких згідно із статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до першої та другої категорій; 3) особи, посади яких згідно із статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої та другої категорій посад в органах місцевого самоврядування. Стаття 369. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі 1. Пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища караються штрафом від п’ятисот до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк, із спеціальною конфіскацією.

2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно, караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років із штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з конфіскацією майна або без такої та із спеціальною конфіскацією.

323

3. Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище, або вчинені за попередньою змовою групою осіб, караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої та із спеціальною конфіскацією.

4. Діяння, передбачені частиною першою, другою або третьою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, або вчинені організованою групою осіб чи її учасником, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої та із спеціальною конфіскацією. Стаття 382. Невиконання судового рішення 1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені службовою особою, караються штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ 5 квітня 2001 року № 2341-III

324

КОДЕКС УКРАЇНИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ( ВВР, 1984, додаток до №51, ст.1122; зі змінами, внесеними Законами України, у тому числі від 09.04.2015 № 322-VIII) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Стаття 9. Поняття адміністративного правопорушення Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Стаття 23. Мета адміністративного стягнення Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Стаття 24. Види адміністративних стягнень За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;51) громадські роботи; 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) арешт з утриманням на гауптвахті. Стаття 27. Штраф Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Стаття 38. Строки накладення адміністративного стягнення Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушення, передбаченого статтею 16414 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. (частина 3 цієї статті у редакції, що набуває чинності з 26.04.2015 р.) У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Стаття 1841. Неправомірне використання державного майна Використання посадовою особою в особистих чи інших неслужбових цілях державних коштів, наданих їй у службове користування приміщень, засобів транспорту чи зв'язку, техніки або іншого державного майна, якщо це завдало державі шкоди на суму, що не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від двох з половиною до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

325

Стаття 2123. Порушення права на інформацію та права на звернення Неоприлюднення інформації, обов’язкове оприлюднення якої передбачено законами України "Про доступ до публічної інформації" та "Про засади запобігання і протидії корупції", тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Обмеження доступу до інформації або віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, якщо це прямо заборонено законом, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ненадання доступу до судового рішення або матеріалів справи за заявою особи, а також інше порушення Закону України "Про доступ до судових рішень" тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Незаконна відмова у прийнятті та розгляді звернення, інше порушення Закону України "Про звернення громадян" тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою шостою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин. Стаття 2126. Здійснення незаконного доступу до інформації в інформаційних (автоматизованих) системах, незаконне виготовлення чи розповсюдження копій баз даних інформаційних (автоматизованих) систем Здійснення незаконного доступу до інформації, яка зберігається, обробляється чи передається в інформаційних (автоматизованих) системах, тягне за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією засобів, що використовувалися для незаконного доступу, або без такої. Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене в частині 1 цієї статті, тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією засобів, що використовувалися для незаконного доступу. Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена стосовно інформаційних (автоматизованих) систем, призначених для зберігання та обробки інформації з обмеженим доступом, тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією програмних або технічних засобів, що використовувалися для незаконного доступу. Незаконне копіювання інформації, яка зберігається в інформаційних (автоматизованих) системах, у паперовій чи електронній формі тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовлених копій баз даних.

326

Безоплатне незаконне розповсюдження інформації, яка зберігається в інформаційних (автоматизованих) системах, у паперовій чи електронній формі тягне за собою накладення штрафу від п'яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно розповсюджених чи призначених для розповсюдження копій баз даних. Незаконний збут інформації, яка зберігається в інформаційних (автоматизованих) системах, у паперовій чи електронній формі тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно збутих чи призначених для збуту копій баз даних, а також грошей, отриманих від їх продажу. Глава 15-А АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ЗДІЙСНЕННЯ НАРОДНОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ТА ВСТАНОВЛЕНИЙ ПОРЯДОК ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Стаття 2127. Порушення порядку ведення Державного реєстру виборців, порядку подання відомостей про виборців до органів Державного реєстру виборців, виборчих комісій, порядку складання та подання списків виборців, списків громадян України, які мають право брати участь у референдумі, та використання таких списків Порушення встановлених законом порядку ведення Державного реєстру виборців, порядку та строків подання відомостей про виборців до органу Державного реєстру виборців, виборчої комісії, порушення порядку складання та подання списку виборців, списку громадян України, які мають право брати участь у референдумі, посадовою особою, на яку законом покладено такий обов'язок, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення встановлених законом порядку та строків надання списку виборців, списку громадян, які мають право брати участь у референдумі, відповідним виборчим комісіям, комісіям з референдуму, надання недостовірного списку виборців, списку громадян, які мають право брати участь у референдумі, посадовою особою, на яку законом покладено такий обов'язок, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення вимог закону про виготовлення нового примірника списку виборців для повторного голосування з урахуванням уточнень, внесених до списку виборців у день голосування, тягне за собою накладення штрафу на членів виборчої комісії від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 2128. Порушення права громадянина на ознайомлення з відомостями Державного реєстру виборців, зі списком виборців, списком громадян, які мають право брати участь у референдумі Порушення права громадянина на ознайомлення в установленому законом порядку з відомостями Державного реєстру виборців, зі списком виборців, списком громадян, які мають право брати участь у референдумі, а так само відмова у видачі громадянину копії мотивованого рішення про відхилення його скарги (звернення) про внесення змін до відомостей Державного реєстру виборців або запиту щодо відомостей Державного реєстру виборців, про внесення змін до списку виборців, списку громадян, які мають право брати участь у референдумі, або порушення строків видачі копії такого рішення тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 2129. Порушення порядку ведення передвиборної агітації, агітації під час підготовки і проведення референдуму з використанням засобів масової інформації та порядку участі в інформаційному забезпеченні виборів Порушення передбаченого законом порядку ведення передвиборної агітації, агітації під час підготовки і проведення референдуму з використанням друкованих, електронних (аудіовізуальних) засобів масової інформації або надання переваги в інформаційних телерадіопередачах чи друкованих засобах масової інформації, в продукції інформаційного агентства будь-якому кандидату, політичній партії (блоку), їх передвиборним програмам власниками, посадовими чи службовими особами, творчими працівниками засобів масової інформації, інформаційних агентств тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

327

Порушення заборони протягом визначеного законом часу у будь-якій формі коментувати чи оцінювати зміст передвиборної агітаційної теле-, радіопрограми відповідного кандидата, політичної партії (блоку), давати будь-яку інформацію щодо цього кандидата, цієї політичної партії (блоку) власниками, посадовими чи службовими особами, творчими працівниками засобів масової інформації, інформаційних агентств тягне за собою накладення штрафу від сорока до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Супроводження офіційних повідомлень у період виборчого процесу коментарями, що мають агітаційний характер, а також відео-, аудіозаписами, кінозйомками, фотоілюстраціями про дії посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування як кандидатів у депутати та на посади сільських, селищних, міських голів тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 21210. Порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації, агітація в день проведення референдуму Здійснення передвиборної агітації особою, участь якої у передвиборній агітації заборонена законом, проведення передвиборної агітації поза строками, встановленими законом чи в місцях, що заборонені законом, здійснення передвиборної агітації у формах і засобами, що суперечать Конституції або законам України, або інше порушення встановлених законом обмежень щодо ведення передвиборної агітації, крім випадків, передбачених статтями 212-9, 212-13 та 212-14 цього Кодексу, а так само агітація в день проведення референдуму тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 21211. Ненадання можливості оприлюднити відповідь щодо інформації, поширеної стосовно суб'єкта виборчого процесу Ненадання відповідному суб'єкту виборчого процесу, щодо якого оприлюднено інформацію, яку він вважає недостовірною, на його вимогу (звернення) можливості у визначеному законом порядку оприлюднити відповідь щодо такої інформації тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 21212. Порушення права на користування приміщеннями під час виборчої кампанії Порушення встановленого законом права кандидатів, політичних партій (блоків) на використання на рівних умовах будинків (приміщень) для проведення передвиборного публічного заходу чи передвиборної агітації тягне за собою накладення штрафу від вісімдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 21213. Виготовлення або розповсюдження друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск Виготовлення або замовлення виготовлення під час виборчого процесу друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, або у яких така інформація означена неправильно чи неповно, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розповсюдження (рознесення, вивішування, роздавання) під час виборчого процесу друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, або у яких така інформація означена неправильно чи неповно, а так само організація такого розповсюдження тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 21214. Порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях

328

Порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях громадянином тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи матеріалів політичної реклами підприємствами - розповсюджувачами реклами тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 21215. Порушення порядку надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії Порушення порядку надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від сімдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 21216. Замовлення або виготовлення виборчих бюлетенів понад встановлену кількість Замовлення або виготовлення виборчих бюлетенів понад встановлену рішенням відповідної виборчої комісії кількість тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 21217. Ненадання копії виборчого протоколу Ненадання у випадках та порядку, встановлених законом, головою відповідної виборчої комісії або особою, яка відповідно до закону виконує його обов'язки, копії виборчого протоколу тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 21218. Невиконання рішення виборчої комісії, комісії з референдуму Невиконання рішення виборчої комісії, комісії з референдуму, прийнятого в межах їх повноважень, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 21219. Відмова у звільненні члена виборчої комісії від виконання виробничих чи службових обов'язків або його безпідставне звільнення з роботи Відмова у звільненні члена виборчої комісії від виконання виробничих чи службових обов'язків за основним місцем роботи на час виконання ним повноважень члена виборчої комісії тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Звільнення члена виборчої комісії з роботи або переведення його на нижчу посаду з підстав, пов'язаних із виконанням його обов'язків у виборчій комісії, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 21220. Порушення порядку опублікування документів, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів, референдуму Порушення встановленого законом порядку опублікування документів та іншої інформації, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів, референдуму виборчою комісією чи засобом масової інформації, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 213. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи адміністративні правопорушення Справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад; 3) виключено;

329

про

4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України; 5) органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Стаття 217. Повноваження посадових осіб, які розглядають справи про адміністративні правопорушення Посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пункті 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України. Стаття 221. Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені … статтями 184 - 18511, … 2122 - 21220 цього Кодексу… Стаття 222. Органи внутрішніх справ (міліція) Органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку… Стаття 254. Складення протоколу про адміністративне правопорушення Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: 1) уповноважені на те посадові особи: органів внутрішніх справ (173 - 1732, 174, стаття 1751, статті 178 – 179, 1841, 2126, 2127, 2128, 21210, 21212, 21213, 21214, 21220); Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, її представники в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (стаття 2129 - в частині порушення порядку ведення передвиборної агітації, агітації під час підготовки і проведення референдуму, порядку участі в інформаційному забезпеченні виборів з використанням електронних (аудіовізуальних) засобів масової інформації); спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах (стаття 9 212 - в частині порушення порядку ведення передвиборної агітації, агітації під час підготовки і проведення референдуму, порядку участі в інформаційному забезпеченні виборів з використанням друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств); органів Служби безпеки України (стаття 2126); 22) голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії, комісії з референдуму (статті 2127, 2129, 21211 - 21220); 23) кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі (статті 21216 - 21218, 21220); 81) уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (стаття 2123 (крім порушень права на інформацію відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"); 91) голова ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або уповноважений радою член ради адвокатів (стаття 2123 - у частині, що стосується порушення права на інформацію відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність")… У випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.

330

Стаття 256. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Стаття 257. Надіслання протоколу Протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення. Стаття 277. Строки розгляду справ про адміністративні правопорушення Справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173, 1731, 1732, 178, розглядаються протягом доби, статтями 2127 - 21220 - у триденний строк... Законами України може бути передбачено й інші строки розгляду справ про адміністративні правопорушення. Стаття 280. Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Стаття 283. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. Стаття 284. Види постанов по справі про адміністративне правопорушення По справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

331

Стаття 285. Оголошення постанови по справі про адміністративне правопорушення і вручення копії постанови Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. Заступник Голови Президії Верховної Ради Української РСР

В. ШЕВЧЕНКО

Секретар Президії Верховної Ради Української РСР

М. ХОМЕНКО

м.Київ, 7 грудня 1984 року N 8073-X

332

КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 35-36, № 37, ст.446; зі змінами, внесеними Законами України, у тому числі від 12.02.2015 № 192-VIII) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 (В И Т Я Г И) Стаття 18. Предметна підсудність адміністративних справ 1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 3) виключено; 4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті; 6) адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.

2. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи: 1) однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам; 2) про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням; 3) щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

3. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

4. Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

5. У разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача. Стаття 19. Територіальна підсудність адміністративних справ 1. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

2. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування,

333

знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

3. Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель, адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

4. Адміністративні справи з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію, їхніх дій або бездіяльності вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідного контрольного пункту.

5. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача. Стаття 20. Інстанційна підсудність адміністративних справ 1. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цим Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

2. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

3. Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку, визначеному частиною шостою статті 177 цього Кодексу, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення Київського апеляційного адміністративного суду.

4. Верховний Суд України у випадках, установлених цим Кодексом, переглядає судові рішення адміністративних судів після їх перегляду в касаційному порядку. Стаття 47. Склад осіб, які беруть участь у справі осіб.

1. Особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх Стаття 49. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі 1. Особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.

2. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

3. Особи, які беруть участь у справі, мають право: 1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів; 2) знайомитися з матеріалами справи; 3) заявляти клопотання і відводи; 4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; 5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; 6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам; 7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 8) знайомитися з технічним записом, журналом судового засідання, протоколом про вчинення окремої процесуальної дії і подавати письмові зауваження до них;

334

рішень;

9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових 10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів; 11) користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Стаття 50. Сторони 1. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

2. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

3. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Стаття 56. Представники 1. Сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.

2. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

3. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону. Стаття 79. Письмові докази 1. Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

2. Особа, яка заявляє клопотання перед судом про витребування від інших осіб письмових доказів, повинна зазначити: який письмовий доказ вимагається, орган чи особу, у яких він знаходиться, та обставини, які може підтвердити цей доказ.

3. Письмові докази, які витребовує суд, надсилаються безпосередньо до адміністративного суду. Суд може також уповноважити заінтересовану сторону або іншу особу, яка бере участь у справі, одержати письмовий доказ для надання його суду.

4. Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу. Стаття 105. Форма і зміст адміністративного позову 1. Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою. судом.

2. Письмова позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позовної заяви, наданого

3. На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

4. Адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; дії;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; … Стаття 106. Вимоги до позовної заяви 1. У позовній заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

335

3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо; 6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

2. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

3. До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

4. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

5. Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. Стаття 158. Види судових рішень 1. Судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

2. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали. Стаття 172. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій 1. Право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.

2. Виборець (громадянин, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дію чи бездіяльність виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, якщо таке рішення, дія чи бездіяльність порушує виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму його особисто.

3. Рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії оскаржуються до Київського апеляційного адміністративного суду.

4. Рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських (в тому числі міст Києва та Севастополя), районних у містах виборчих комісій щодо підготовки та проведення місцевих виборів; територіальних (окружних) виборчих комісій щодо підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів України; обласних комісій з референдуму і комісії Автономної Республіки Крим з всеукраїнського референдуму, а також членів зазначених комісій оскаржуються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії.

5. Рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій, за винятком рішень, дій чи бездіяльності, що визначені частинами 3 - 4 цієї статті, оскаржуються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії.

6. Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п'ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

7. Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, що мали місце до дня голосування, може бути подано до адміністративного суду у строк,

336

встановлений частиною шостою цієї статті, але не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування.

8. Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності дільничної виборчої комісії, дільничної комісії з референдуму, членів цих комісій, що мали місце у день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці, може бути подано до адміністративного суду у дводенний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

9. Суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

10. Суд невідкладно повідомляє відповідну виборчу комісію або комісію з референдуму та комісію вищого рівня про відкриття провадження у справі та про ухвалене судом рішення.

11. Суд вирішує адміністративні справи, визначені цією статтею, у дводенний строк після надходження позовної заяви. Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли до дня голосування, вирішуються судом у дводенний строк, але не пізніше ніж за дві години до початку голосування. Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли у день голосування вирішуються судом до закінчення голосування. Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли у день голосування, але після закінчення голосування, вирішуються судом у дводенний строк після надходження позовної заяви.

12. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду. Стаття 173. Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців 1. Право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі.

2. Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії.

3. Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду без сплати судового збору. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за два дні до дня голосування. Суд при розгляді даного адміністративного позову звертається до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців із запитом щодо уточнення відомостей про виборця.

4. Суд вирішує адміністративні справи щодо уточнення списку виборців у дводенний строк після надходження позовної заяви, але не пізніше ніж за два дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до дня голосування, - невідкладно.

5. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

6. Постанови адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців виконуються негайно. Стаття 174. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, які порушують законодавство про вибори та референдум 1. Право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум, мають виборча комісія, кандидат, партія (блок), місцева організація партії, які є суб'єктами відповідного виборчого процесу, комісія з референдуму, ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.

2. Виборець (громадянин, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність порушують виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму його особисто.

3. Позовна заява щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб подається до окружного адміністративного суду за їх місцезнаходженням. Позовна заява щодо дій чи бездіяльності засобів масової інформації,

337

інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум, подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за їхнім місцезнаходженням.

4. Позовну заяву може бути подано до адміністративного суду у строк, встановлений частинами шостою - сьомою статті 172 цього Кодексу.

5. Суд вирішує адміністративні справи, визначені цією статтею, у строк, встановлений частиною одинадцятою статті 172 цього Кодексу.

6. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

7. У разі встановлення судом при розгляді виборчого спору порушення засобом масової інформації чи інформаційним агентством вимог закону про вибори суд невідкладно повідомляє про це Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в інформаційній та видавничій сферах, Центральну виборчу комісію, відповідну окружну виборчу комісію. Стаття 175. Особливості провадження у справах щодо оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу 1. Право оскаржувати дії чи бездіяльність кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу, що порушують законодавство про вибори чи референдум, мають кандидат, партія (блок), місцева організація партії, які є суб'єктами відповідного виборчого процесу, ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.

2. Виборець (громадянин, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити дії чи бездіяльність суб'єктів, визначених частиною першою цієї статті, якщо ці дії чи бездіяльність порушують виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму його особисто.

3. Позовна заява щодо оскарження дій чи бездіяльності кандидата на пост Президента України, ініціативних груп всеукраїнського референдуму, інших суб'єктів ініціювання всеукраїнського референдуму, що порушують законодавство про вибори чи референдум, подається до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Позовна заява щодо оскарження дії чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцем вчинення дії чи місцем, де ця дія повинна бути вчинена. Позовна заява з інших питань, передбачених цією статтею, подається до окружного адміністративного суду за місцем вчинення дії чи місцем, де ця дія повинна бути вчинена.

4. Позовну заяву може бути подано до адміністративного суду у строк, встановлений частинами шостою - сьомою статті 172 цього Кодексу.

5. Суд вирішує адміністративні справи, визначені цією статтею, у строк, встановлений частиною одинадцятою статті 172 цього Кодексу.

6. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

7. Суд невідкладно повідомляє відповідну виборчу комісію або комісію з референдуму і комісію вищого рівня про відкриття провадження у справі та про ухвалене судом рішення. Стаття 176. Особливості провадження у справах, пов'язаних із виборами Президента України 1. Виборча комісія, кандидат на пост Президента України, партія (блок) - суб'єкт виборчого процесу, виборець, законні права або охоронювані законом інтереси яких порушено, мають право оскаржувати рішення чи дії об'єднання громадян, виборчого блоку, його посадової особи чи повноважного представника, які стосуються виборчого процесу, крім тих рішень чи дій, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян належать до його внутрішньої організаційної діяльності або його виключної компетенції.

2. Кандидат на пост Президента України, партія (блок) - суб'єкт виборчого процесу чи окружна виборча комісія мають право оскаржувати до суду дії чи бездіяльність засобів масової інформації, їх власників, посадових та службових осіб, які порушують встановлений законом порядок діяльності засобів масової інформації під час виборчого процесу, у тому числі стосовно передвиборної агітації, зокрема щодо вимоги

338

спростування опублікованих ними неправдивих відомостей про кандидата чи партію (блок), що висунули кандидата.

3. Кандидат на пост Президента України, партія (блок) - суб'єкт виборчого процесу мають право оскаржувати дії іншого кандидата на пост Президента України, його довіреної особи, якщо ці дії спрямовані на порушення встановленого законом порядку висунення кандидата, проведення передвиборної агітації, інші порушення їх прав або виборчих прав громадян. Виборець має право оскаржувати дії кандидата на пост Президента України, його довіреної особи, якщо ці дії порушують його виборчі права.

4. Рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, закладів та організацій, їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу. Акти чи дії виборчих блоків, об'єднань громадян, крім тих, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян належать до їх внутрішньої організаційної діяльності або їх виключної компетенції, - за місцезнаходженням органу об'єднання громадян, виборчого блоку, акти чи дії якого оскаржуються у порядку, передбаченому статтею 175 цього Кодексу.

5. Дії чи бездіяльність засобів масової інформації, їх власників, посадових і службових осіб, творчих працівників можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

6. Рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, у тому числі рішення Центральної виборчої комісії із встановлення результатів виборів, можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому статтею 172 цього Кодексу.

7. Дії кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб оскаржуються до Київського апеляційного адміністративного суду.

8. Рішення, дії чи бездіяльність дільничної виборчої комісії та її членів можуть бути оскаржені до адміністративного суду за місцезнаходженням дільничної виборчої комісії.

9. Рішення, дії чи бездіяльність окружної виборчої комісії або члена такої комісії можуть бути оскаржені до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням окружної виборчої комісії в порядку, встановленому законодавством.

10. Суд розглядає та вирішує адміністративні справи за скаргами, поданими на вчинені порушення з моменту припинення голосування на виборчих дільницях, протягом двох днів після дня голосування.

11. Рішення апеляційної інстанції з виборчих спорів є остаточним і оскарженню не підлягає. Рішення Вищого адміністративного суду України щодо скарги на результати виборів є остаточним і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

12. Повноваження суду, встановлені статтею 117 цього Кодексу, не можуть бути застосовані судами щодо спорів, які стосуються призначення, підготовки і проведення виборів Президента України. Стаття 177. Особливості судових рішень за наслідками розгляду справ, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, та їх оскарження 1. Суд, установивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше передбачене законом рішення. У разі виявлення порушень, що можуть бути підставою для притягнення до відповідальності не за правилами цього Кодексу, суд постановляє окрему ухвалу з повідомленням про наявність таких порушень і надсилає її до органів чи осіб, уповноважених вжити у зв'язку з цим заходів, встановлених законом.

2. Копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

3. Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 172 175 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення Вищого адміністративного суду України набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

4. Частину четверту виключено.

5. Судові рішення за наслідками розгляду справ, визначених статтями 172 - 175 цього Кодексу, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у дводенний строк з дня їх проголошення, а судові рішення, ухвалені до дня голосування, - не пізніш як за чотири години до початку голосування.

6. Судами апеляційної інстанції є відповідні апеляційні адміністративні суди. Судом апеляційної інстанції у справах, розглянутих відповідно до частини третьої статті 172 цього Кодексу Київським апеляційним адміністративним судом, є Вищий адміністративний суд України.

7. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у дводенний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Апеляційна скарга стосовно судового рішення, що було ухвалене до дня голосування, розглядається не пізніше ніж за 2 години до початку голосування.

8. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду.

339

9. Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду не може повертати справу на новий розгляд. Судове рішення суду апеляційної інстанції є остаточним.

10. При розгляді справ, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, та їх оскарженні частина четверта статті 20 цього Кодексу не застосовується. Стаття 178. Особливості здійснення представництва у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму 1. Особа, яка відповідно до закону про вибори зареєстрована як уповноважений представник або довірена особа кандидата, діє як представник відповідного кандидата у справах, пов'язаних з виборчим процесом, без додаткового уповноваження.

2. Особа, яка відповідно до закону про вибори чи референдум зареєстрована як уповноважена особа (представник) партії (блоку), місцевої організації партій, ініціативної групи референдуму, діє як представник відповідної партії (блоку), місцевої організації партії, ініціативної групи референдуму у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, без додаткового уповноваження.

3. Документом, що підтверджує повноваження представників, визначених частинами першою і другою цієї статті, є відповідне посвідчення, видане в порядку, встановленому законом про вибори чи референдум. Стаття 179. Особливості обчислення строків у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, та наслідки їх порушення 1. На обчислення строків, встановлених статтями 172 - 177 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 103 цього Кодексу.

2. Строки, встановлені статтями 172 - 177 цього Кодексу, обчислюються календарними днями і годинами.

3. Останнім днем строку, який має закінчитися з настанням певної події, є день, що передує дню вказаної події.

4. Днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення.

5. Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені статтями 172 - 177 цього Кодексу, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду. Президент України

В.ЮЩЕНКО

м. Київ 6 липня 2005 року № 2747-IV

340

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356; зі змінами, внесеними Законами України, у тому числі від 07.04.2015 № 289-VIII) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 (В И Т Я Г И) Стаття 29. Місце проживання фізичної особи 1. Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. …5. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.

6. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Стаття 30. Цивільна дієздатність фізичної особи 1. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

2. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 34. Повна цивільна дієздатність 1. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Стаття 36. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи 1. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

3. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

4. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Стаття 37. Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи 1. Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування.

2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.

3. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника. Стаття 38. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена 1. У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність.

2. У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо суд поновлює її цивільну дієздатність.

3. Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.

341

Стаття 39. Визнання фізичної особи недієздатною 1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування. Стаття 40. Момент визнання фізичної особи недієздатною 1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною. Стаття 41. Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною 1. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

2. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.

3. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

4. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу). Стаття 42. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною 1. За заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

2. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ 16 січня 2003 року № 435-IV

342

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492; зі змінами, внесеними Законами України, у тому числі від 12.02.2015 № 192-VIII) правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 (В И Т Я Г И) Глава 2 РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ОБМЕЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ ТА ПОНОВЛЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ Стаття 241. Рішення суду 1. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. ...4. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, органу опіки та піклування.

5. Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ 18 березня 2004 року № 1618-IV

343

ПОСТАНОВИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ від 20 грудня 2007 року № 572 Про вимоги до приміщень відділів ведення Державного реєстру виборців та регіональних відділів адміністрування Державного реєстру виборців та про норми забезпечення засобами зв'язку, обладнанням, інвентарем, оргтехнікою Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Центральної виборчої комісії від 4 червня 2010 року N 302 правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 З метою забезпечення належних умов роботи відділів ведення Державного реєстру виборців та регіональних відділів адміністрування Державного реєстру виборців, відповідно до пунктів 2, 7 частини другої, частин третьої, восьмої - одинадцятої статті 14, пункту 2 статті 35 та пункту 5 Розділу VII Закону України "Про Державний реєстр виборців", керуючись статтею 12, пунктом 8 статті 17, пунктом 2 частини другої статті 27 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє: 1. Встановити: - вимоги до приміщень відділів ведення Державного реєстру виборців та регіональних відділів адміністрування Державного реєстру виборців (додаток 1); - норми забезпечення відділів ведення Державного реєстру виборців та регіональних відділів адміністрування Державного реєстру виборців засобами зв'язку, обладнанням, інвентарем, оргтехнікою (додаток 2).

2. Цю постанову надіслати Міністерству закордонних справ України, виборчій комісії Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям.

3. Виборчій комісії Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям цю постанову довести до відома відповідних органів ведення Державного реєстру виборців та забезпечити контроль за її виконанням. Заступник Голови Центральної виборчої комісії

А. МАГЕРА

Режим доступу на сайті ЦВК: http://www.cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCard?id=28247&what=0

344

Додаток 1 до постанови Центральної виборчої комісії від 20 грудня 2007 р. N 572 Вимоги до приміщень відділів ведення Державного реєстру виборців та регіональних відділів адміністрування Державного реєстру виборців 1. Для забезпечення роботи відділів ведення Державного реєстру виборців (далі - відділів ведення Реєстру та регіональних відділів адміністрування Реєстру) та організації робочих місць працівників цих відділів органи, що утворили відділи, надають робочі приміщення, загальна площа яких установлюється з розрахунку не менше 6 кв. м на одного фахівця, а також додаткові площі для шаф паперового архіву та комутаційної шафи.

2. Приміщення, якими забезпечуються відділи ведення Реєстру та регіональні відділи адміністрування Реєстру, повинні бути: - розташовані в одній будівлі; - оснащені електричної мережею, з урахуванням нормативів для комп'ютерного обладнання, яке буде встановлене у приміщенні для забезпечення функціонування Реєстру (3 розетки на одне робоче місце та додатково 3 розетки для телекомунікаційного обладнання). При цьому мережа повинна забезпечувати стабільну роботу при максимальному навантаженні; - обладнані системою автоматичної пожежної сигналізації; - облаштовані охоронною системою сигналізації. У разі розміщення приміщень на першому поверсі на вікнах повинні бути встановлені металеві решітки або захисні ролети. Охоронна і пожежна системи сигналізації повинні відповідати вимогам нормативних актів з питань впровадження та експлуатації технічних засобів охорони і пожежної безпеки, постійно знаходитись у робочому стані.

3. Робочі приміщення відділів ведення Реєстру та регіональних відділів адміністрування Реєстру є приміщеннями з обмеженим доступом. Перебування в приміщенні відділу ведення Реєстру та регіонального відділу адміністрування Реєстру сторонніх осіб без супроводу відповідальних працівників відділу забороняється. Перелік осіб, які мають право доступу до цих приміщень, визначається керівником відділу ведення Реєстру та регіонального відділу адміністрування Реєстру та затверджується керівником органу, що утворив цей відділ. Приміщення відділів ведення Реєстру та регіональних відділів адміністрування Реєстру повинні бути обладнані дверима з кодовим механічним замком або механічним замком, який унеможливлює відкриття дверей зовні.

4. Робочі місця працівників відділу ведення Реєстру та регіонального відділу адміністрування Реєстру розташовуються у спосіб, що унеможливлює ознайомлення сторонніх осіб з інформацією, яка виводиться на монітори працівників (у тому числі крізь вікна, скляні огорожі тощо).

Секретар засідання Центральної виборчої комісії

Т. АСТАХОВА

345

Додаток 2 до постанови Центральної виборчої комісії від 20 грудня 2007 р. N 572 Норми забезпечення відділів ведення Державного реєстру виборців та регіональних відділів адміністрування Державного реєстру виборців засобами зв'язку, обладнанням, інвентарем, оргтехнікою 1. Відділи ведення Державного реєстру виборців та регіональні відділи адміністрування Державного реєстру виборців (далі - відділи ведення Реєстру та регіональні відділи адміністрування Реєстру) забезпечуються: письмові столи

- відповідно до кількості працівників;

стільці

- відповідно до кількості працівників;

телефонні апарати

- не менше 1;

факсимільний апарат

- 1;

комп'ютери

- відповідно до кількості працівників;

друкуючі пристрої

- не менше 1;

канцелярське приладдя

- відповідно до кількості працівників;

печатка (для відділів ведення Реєстру)

- 1;

сейф або металева шафа для зберігання документів медична аптечка

- 1;

- 1;

засоби протипожежної безпеки 2. Для забезпечення телекомунікаційного зв'язку приміщення відділів ведення Реєстру та регіональних відділів адміністрування Реєстру обладнуються не менш, як трьома телефонними лініями (1 лінія - для організації зв'язку з центральною базою даних Реєстру за технологією ADSL, 1 - для факсимільного зв'язку, не менше 1 - для голосового зв'язку). Для організації локальної обчислювальної мережі у приміщеннях відділів ведення Реєстру та регіональних відділів адміністрування Реєстру повинна бути побудована структурована кабельна система. Усе пасивне обладнання повинно відповідати вимогам категорії 5е. У разі використання екранованого обладнання необхідно забезпечити дотримання вимог щодо організації заземлення. Структурована кабельна система повинна складатися з таких функціональних елементів: а) підсистеми робочого місця, що містить: - розетку для підключення обладнання; - з'єднувальні кабелі для підключення обладнання до розетки; б) кабельної системи, що включає: - кабель, який з'єднує розетку з телекомунікаційним обладнанням; в) комутаційної шафи, що вміщує: - кросове обладнання; - модемне обладнання; - технічні засоби захисту інформації; - кросові шнури для підключення до активного мережевого обладнання. На кожному робочому місці повинно бути встановлено однопортову інформаційну розетку 1 х RJ-45 для підключення комп'ютерів до локальної обчислювальної мережі. Структурована кабельна система повинна забезпечувати стабільність своїх параметрів у разі дії дестабілізуючих факторів (механічна вібрація, електромагнітне випромінювання, коливання температури та вологості тощо). Секретар засідання Центральної виборчої комісії

Т. АСТАХОВА

346

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ від 11 березня 2009 року № 14 Про Порядок здійснення органами ведення Державного реєстру виборців візуального та автоматизованого контролю за повнотою і коректністю персональних даних Державного реєстру виборців Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Центральної виборчої комісії від 15 жовтня 2009 року N 155, від 18 листопада 2010 року N 528, від 6 грудня 2012 року N 2000, від 5 грудня 2013 року N 413 правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 З метою забезпечення повноти і коректності персональних даних Державного реєстру виборців, відповідно до статей 3, 5 - 9, 13, 14 Закону України "Про Державний реєстр виборців", керуючись статтями 12, 13, пунктами 1, 8 статті 17 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє: 1. Встановити Порядок здійснення органами ведення Державного реєстру виборців візуального та автоматизованого контролю за повнотою і коректністю персональних даних Державного реєстру виборців (додається).

2. Цю постанову надіслати Міністерству закордонних справ України, регіональним органам адміністрування Державного реєстру виборців для доведення до відома відповідних органів ведення Державного реєстру виборців та контролю за її виконанням. Голова Центральної виборчої комісії

В. ШАПОВАЛ

Режим доступу на сайті ЦВК: http://www.cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCard?id=37485&what=0

Додаток до постанови Центральної виборчої комісії від 11 березня 2009 р. N 14 ПОРЯДОК здійснення органами ведення Державного реєстру виборців візуального та автоматизованого контролю за повнотою і коректністю персональних даних Державного реєстру виборців 1. Загальні положення 1.1. Цей Порядок відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців" (далі - Закон) визначає процедуру та спосіб здійснення органами ведення Державного реєстру виборців (далі - органи ведення) візуального та автоматизованого контролю за повнотою і коректністю персональних даних Державного реєстру виборців (далі - Реєстр).

1.2. Візуальний та автоматизований контроль за повнотою і коректністю персональних даних Реєстру (далі - візуальний та автоматизований контроль) - це здійснення перевірки працівниками органу ведення відомостей про виборців, включених до Реєстру, а також відомостей, що підлягають внесенню до бази даних Реєстру, з використанням програмних засобів автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Державний реєстр виборців" (далі - АІТС Реєстру).

1.3. Метою здійснення візуального та автоматизованого контролю є забезпечення: - повноти і цілісності відомостей Реєстру; - коректності персональних даних Реєстру; - однократності включення виборця до Реєстру.

1.4. Повнота персональних даних Реєстру забезпечується внесенням до бази даних Реєстру всіх передбачених Законом відомостей про виборця.

1.5. Цілісність відомостей Реєстру забезпечується: - веденням бази даних Реєстру в єдиному форматі даних; - заповненням усіх полів запису про виборця внутрішньо узгодженими даними; - відсутністю в записі про виборця суперечливої інформації, а також даних, не передбачених Законом.

347

1.6. Коректність персональних даних Реєстру забезпечується забороною внесення до бази даних Реєстру некоректних відомостей та знищенням або виправленням некоректних відомостей даними, підтвердженими відповідними документами. Некоректними вважаються такі відомості Реєстру: - запис або персональні дані, які на момент їх внесення до бази даних Реєстру виявляються вже попередньо внесеними до Реєстру; - запис, повторно внесений до бази даних Реєстру; - взаємно суперечливі (помилкові) персональні дані виборця.

1.7. Об'єктом візуального та автоматизованого контролю є такі відомості Реєстру: - ідентифікаційні персональні дані виборця (прізвище, власне ім'я (всі власні імена), по батькові, дата народження та місце народження); - персональні дані, які визначають місце та умови голосування виборця (виборча адреса, номер територіального або зазначення закордонного виборчого округу, номер виборчої дільниці, до яких віднесений виборець, відомості про постійну нездатність пересуватися самостійно); - службові персональні дані (дата набуття громадянства України, дата припинення громадянства України; дата визнання особи недієздатною; дата поновлення дієздатності особи; дата смерті або дата оголошення виборця померлим; дата скасування рішення суду про оголошення особи померлою; службова відмітка про відсутність у базі даних Реєстру окремих персональних даних виборця; службова відмітка про вибуття виборця із зареєстрованого місця проживання (без внесення змін до його виборчої адреси); зазначення реквізитів документів, наявних в органі ведення та які стали підставою для внесення запису або персональних даних до бази даних Реєстру, зміни цих персональних даних або знищення запису; службова відмітка про проходження виборцем строкової військової служби).

1.8. Кожному виборцю в Реєстрі повинен відповідати лише один запис, що формується як сукупність усіх передбачених Законом персональних даних виборця, які фіксуються засобами програмного забезпечення АІТС Реєстру.

1.9. Візуальний та автоматизований контроль здійснюється працівниками органу ведення, які мають у встановленому розпорядником Реєстру порядку доступ до бази даних Реєстру.

1.10. Візуальний та автоматизований контроль здійснюється органом ведення постійно. Постійний характер візуального та автоматизованого контролю забезпечується суцільним охопленням цим контролем усіх змін відомостей Реєстру. Візуальний та автоматизований контроль здійснюється шляхом проведення органом ведення: - обов'язкових перевірок при надходженні до органу ведення відомостей про виборців (осіб) у порядку періодичного поновлення персональних даних Реєстру, уточнення персональних даних Реєстру, а також заяв виборців щодо включення до Реєстру або внесення змін до персональних даних; - систематичних і вибіркових перевірок записів бази даних Реєстру (всіх даних, внесених до запису про виборця або окремих полів запису) тих виборців, виборча адреса яких визначена в межах території, на яку поширюються повноваження органу ведення; - перевірок записів бази даних Реєстру за дорученням Служби розпорядника Державного реєстру виборців; - перевірок записів бази даних Реєстру програмними засобами підсистеми АІТС Реєстру. При внесенні відомостей про виборців до АІТС Реєстру органами ведення застосовуються Правила внесення відомостей про виборців до автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Державний реєстр виборців", затверджені постановою Центральної виборчої комісії від 17 липня 2009 року N 48.

1.11. Керівник органу ведення надає доручення працівникам органу ведення щодо здійснення систематичних і вибіркових перевірок персональних даних Реєстру та здійснює контроль за дотриманням вимог цього Порядку.

1.12. У разі виявлення у базі даних Реєстру за результатами візуального та автоматизованого контролю неповноти або некоректності відомостей орган ведення може провести відповідну перевірку персональних даних про виборця шляхом звернення до органів, закладів, установ, визначених статтею 22 Закону, або до виборця.

2. Здійснення візуального та автоматизованого контролю при зверненні особи за власною ініціативою до органу ведення 2.1. При надходженні до органу ведення заяв виборців (осіб) щодо включення до Реєстру або внесення змін до персональних даних виборця в Реєстрі зазначені в заяві відомості про виборців (осіб) візуально перевіряються на повноту, коректність та відповідність доданим до заяви документам. Після проведення такої перевірки відомості про виборця вносяться до електронних форм АІТС Реєстру та підлягають подальшій автоматизованій перевірці.

2.2. Пункт 2.2 виключено 2.3. Після проведення візуального та автоматизованого контролю здійснюється подальший розгляд заяв виборців (осіб) у порядку, встановленому Законом, за результатами якого керівник органу ведення приймає відповідне рішення.

348

3. Здійснення візуального та автоматизованого контролю при надходженні до органу ведення відомостей про виборців 3.1. При надходженні до органу ведення відомостей про виборців відповідно до статті 22 Закону візуальний та автоматизований контроль здійснюється після проведення конвертації електронних файлів подань відомостей про виборців (осіб) у "xml-формат", їх завантаження до відповідних електронних форм підсистем АІТС Реєстру.

3.2. Під час здійснення візуального та автоматизованого контролю відомостей, завантажених до електронних форм АІТС Реєстру, проводиться їх перевірка щодо повноти даних, виявлення граматичних або інших помилок, дотримання Правил внесення відомостей про виборців до автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Державний реєстр виборців", затверджених постановою Центральної виборчої комісії від 17 липня 2009 року N 48.

3.3. Подальше опрацювання поданих відомостей про виборців (осіб) у порядку, встановленому Законом, та прийняття керівником органу ведення за його результатами відповідного рішення здійснюються лише після проведення візуального та автоматизованого контролю.

4. Здійснення візуального та автоматизованого контролю з метою забезпечення однократності включення виборця до Реєстру 4.1. Органи ведення здійснюють перевірку бази даних Реєстру з метою виявлення можливих кратних включень виборців до Реєстру: записів про виборців з однаковими ідентифікаційними персональними даними, а також записів, що містять схожі ідентифікаційні персональні дані, які можуть бути варіантами різного написання прізвища, власного імені (всіх власних імен), по батькові, дати, місця народження виборця чи помилками при введенні інформації, або викликають підозру кратного включення виборця до Реєстру через частковий збіг зазначених облікових реквізитів. Така перевірка здійснюється автоматизовано програмними засобами АІТС Реєстру на всьому масиві записів Реєстру.

4.2. У разі виявлення некоректних відомостей Реєстру Служба розпорядника Державного реєстру виборців ініціює проведення органами ведення їх перевірки.

4.3. Орган ведення уточнює виявлені некоректні відомості Реєстру в порядку, передбаченому статтею 23 Закону. Орган ведення звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, із запитом щодо реєстрації місця проживання виборця згідно із Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". Стосовно запису про виборця, виборчою адресою якого є адреса дислокації військової частини (формування), установи виконання покарань, центру обліку, який відповідно до закону веде облік бездомних осіб, або соціальної служби, у складі якої утворено структурний підрозділ для ведення обліку бездомних осіб, а також про виборця, який проживає чи перебуває за межами України, орган ведення звертається до відповідного органу, закладу, установи, зазначених у статті 22 Закону.

4.4. Якщо за результатами перевірки виявлено кілька записів, що стосуються одного виборця (кратне включення виборця до Реєстру), орган ведення на підставі відповіді на запит, передбачений пунктом 4.3 цього Порядку, визначає запис про виборця, що підлягає збереженню, та зайві записи Реєстру, що підлягають знищенню. Висновок щодо збереження чи знищення запису про виборця програмними засобами АІТС Реєстру передається органом ведення Службі розпорядника Державного реєстру виборців. У разі необхідності орган ведення при визначенні записів Реєстру, які підлягають збереженню чи знищенню, може звернутися до виборця стосовно уточнення відомостей про нього. Записи Реєстру, визначені органом ведення як такі, що підлягають знищенню, знищуються за рішенням Центральної виборчої комісії в порядку, встановленому Законом та прийнятими відповідно до нього рішеннями Центральної виборчої комісії. Секретар засідання Центральної виборчої комісії

Т. АСТАХОВА

349

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ від 3 квітня 2009 року № 19 Про Порядок і форми обліку дій щодо зміни бази даних Державного реєстру виборців Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Центральної виборчої комісії від 15 жовтня 2009 року № 155 правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 З метою забезпечення захищеності Державного реєстру виборців, дотримання законності при веденні Реєстру та достовірності відомостей Реєстру відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про Державний реєстр виборців", керуючись статтями 12, 13, пунктом 8 статті 17, пунктом 2 частини другої статті 27 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє: 1. Встановити Порядок і форми обліку дій щодо зміни бази даних Державного реєстру виборців (додається).

2. Цю постанову надіслати Міністерству закордонних справ України, регіональним органам адміністрування Державного реєстру виборців для доведення до відома відповідних органів ведення Державного реєстру виборців та контролю за її виконанням. Заступник Голови Центральної виборчої комісії

А. МАГЕРА

Примітка: Додаток до вказаної постанови на сайті ЦВК. Режим доступу на сайті ЦВК: http://www.cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCard?id=28309&what=0

Додаток до постанови Центральної виборчої комісії від 3 квітня 2009 р. N 19 Порядок і форми обліку дій щодо зміни бази даних Державного реєстру виборців 1. Загальні положення 1.1. Цей Порядок відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про Державний реєстр виборців" (далі - Закон) встановлює форми та процедуру здійснення обліку всіх дій щодо зміни бази даних Державного реєстру виборців (далі - Реєстр).

1.2. Облік усіх дій щодо зміни бази даних Реєстру, що здійснюються уповноваженими працівниками органу ведення Державного реєстру виборців (далі - орган ведення), ведеться шляхом протоколювання кожної дії щодо зміни бази даних Реєстру.

1.3. Облік усіх дій щодо зміни бази даних Реєстру здійснюється з метою забезпечення захищеності Реєстру, дотримання законності при веденні Реєстру та достовірності відомостей Реєстру, зокрема: - фіксації інформації про здійснення дії щодо зміни бази даних Реєстру та їх виконавців; - виявлення дій, що можуть призвести до порушень у роботі автоматизованої інформаційнотелекомунікаційної системи Реєстру (далі - АІТС Реєстру); - встановлення причин порушень функціонування АІТС Реєстру.

1.4. Облік усіх дій щодо зміни бази даних Реєстру здійснюється у формах: 1) автоматизованого протоколювання програмними засобами АІТС Реєстру - автоматизована форма обліку дій щодо зміни бази даних Реєстру; 2) персональної ідентифікації виконавця наказу керівника органу ведення про виконання дій щодо ведення Реєстру - персоніфікована форма обліку дій щодо зміни бази даних Реєстру.

350

1.5. Внесення змін до бази даних Реєстру здійснюється в режимі реального часу на підставах і в порядку, встановлених Законом та рішеннями розпорядника Державного реєстру виборців (далі - розпорядник Реєстру), прийнятими відповідно до Закону.

1.6. Діями щодо зміни бази даних Реєстру є: 1) внесення до бази даних Реєстру нового запису; 2) внесення змін до персональних даних Реєстру; 3) знищення запису бази даних Реєстру. Усі зміни бази даних Реєстру здійснюються виключно на підставі відповідного наказу керівника органу ведення уповноваженим працівником органу ведення, який в установленому порядку має доступ до бази даних Реєстру.

2. Автоматизована форма обліку дій щодо зміни бази даних Реєстру 2.1. Автоматизований облік дій щодо зміни бази даних Реєстру здійснюється шляхом їх протоколювання в електронному журналі системних подій (будь-яких дій, виконаних у базі даних Реєстру).

2.2. Електронний журнал системних подій ведеться автоматично програмними засобами АІТС Реєстру рівня розпорядника Реєстру.

2.3. Дані електронного журналу системних подій є недоступними для внесення до них змін та знищення.

2.4. Доступ до електронного журналу системних подій мають виключно уповноважені працівники Служби розпорядника Державного реєстру виборців (далі - Служба розпорядника Реєстру), які відповідно до посадових інструкцій виконують функції системного адміністратора.

2.5. Електронний журнал системних подій підлягає постійному зберіганню Службою розпорядника Реєстру.

3. Персоніфікована форма обліку дій щодо зміни бази даних Реєстру 3.1. Персоніфікований облік дій щодо зміни бази даних Реєстру здійснюється шляхом внесення до письмового наказу керівника органу ведення про виконання дій щодо ведення Реєстру інформації стосовно його виконавця.

3.2. Після надання уповноваженим працівником органу ведення засобами програмного забезпечення АІТС Реєстру команди про автоматизоване виконання письмового наказу керівника органу ведення про виконання дій щодо ведення Реєстру у відповідних графах цього наказу невідкладно зазначається: - прізвище, ініціали виконавця; - дата та час виконання дій щодо ведення Реєстру; - особистий підпис виконавця.

3.3. Письмові накази керівника органу ведення, на підставі яких виконані дії щодо ведення Реєстру, зберігаються відповідно до Порядку організаційно-правової підготовки і виконання дій щодо ведення Державного реєстру виборців, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 3 квітня 2009 року № 18, вимог законодавства України у сфері архівної справи та діловодства.

4. Контроль за дотриманням порядку та форм обліку дій щодо зміни бази даних Реєстру 4.1. Працівники органу ведення несуть персональну відповідальність за достовірність змін бази даних Реєстру, внесених на підставі відповідного наказу керівника органу ведення.

4.2. Керівник органу ведення здійснює контроль за дотриманням працівниками органу ведення вимог цього Порядку.

4.3. Служба розпорядника Реєстру здійснює контроль за цілісністю електронного журналу системних подій та забезпечує унеможливлення стороннього доступу до нього. Секретар засідання Центральної виборчої комісії

Ю. ШВЕЦЬ

351

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ від 17 липня 2009 року № 48 Про Правила внесення відомостей про виборців до автоматизованої інформаційнотелекомунікаційної системи "Державний реєстр виборців" правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 З метою забезпечення організаційного і технологічного функціонування Державного реєстру виборців, ведення бази даних Державного реєстру виборців в єдиному форматі даних, відповідно до статті 3, частин першої, третьої статті 13, частин другої, третьої, десятої статті 14, статті 16 Закону України "Про Державний реєстр виборців", керуючись статтями 12, 13, пунктом 8 статті 17 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє: 1. Затвердити Правила внесення відомостей про виборців до автоматизованої інформаційнотелекомунікаційної системи "Державний реєстр виборців" (додаються).

2. Цю постанову надіслати Міністерству закордонних справ України та регіональним органам адміністрування Державного реєстру виборців для доведення до відома відповідних органів ведення Державного реєстру виборців та контролю за її виконанням. Голова Центральної виборчої комісії

В. ШАПОВАЛ

Примітка: Додаток до вказаної постанови на сайті ЦВК. Режим доступу на сайті ЦВК: http://www.cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCard?id=24021&what=0

352

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ від 15 жовтня 2010 року № 415 Про форми заяв осіб щодо включення до Державного реєстру виборців та повідомлення про включення виборця до Державного реєстру виборців правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Відповідно до статей 3, 5 – 9, 19 Закону України "Про Державний реєстр виборців", керуючись статтями 11 – 13, пунктом 8 статті 17 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє: 1. Встановити форми: заяви особи, яка проживає на території України, щодо включення до Державного реєстру виборців (додаток 1); заяви особи, яка проживає чи перебуває за межами України, щодо включення до Державного реєстру виборців (додаток 2 ); повідомлення про включення виборця до Державного реєстру виборців (додаток 3).

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Центральної виборчої комісії від 17 квітня 2008 року № 19 "Про форми заяви щодо включення до Державного реєстру виборців, довідки про включення виборця до Державного реєстру виборців, повідомлення про уточнення персональних даних Державного реєстру виборців" та від 28 жовтня 2008 року № 59 "Про форму заяви щодо включення до Державного реєстру виборців особи, яка проживає чи перебуває за межами України".

3. Цю постанову надіслати Міністерству закордонних справ України, регіональним органам адміністрування Державного реєстру виборців для доведення до відома відповідних органів ведення Державного реєстру виборців. Голова Центральної виборчої комісії

В. ШАПОВАЛ

Примітка: Додатки 1, 2, 3 до вказаної постанови на сайті ЦВК. Також форми відповідних заяв наведені у тексті цього посібника. Режим доступу на сайті ЦВК: http://www.cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCard?id=26452&what=0

353

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ від 13 січня 2011 року № 6 Про форми подань з відомостями про виборців (осіб), на підставі яких здійснюється періодичне поновлення персональних даних Державного реєстру виборців Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Центральної виборчої комісії від 6 грудня 2012 року № 2000, від 5 грудня 2013 року № 41, від 7 квітня 2015 року № 30 правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3, частини третьої статті 14, статті 22 Закону України "Про Державний реєстр виборців", керуючись статтями 11 - 13, пунктом 8 статті 17 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє: 1. Встановити: форми подань з відомостями про виборців (осіб), на підставі яких здійснюється періодичне поновлення персональних даних Державного реєстру виборців (додатки 1 - 28); зразок супровідного листа (додаток 29).

2. Затвердити Інструкцію про заповнення форм подань з відомостями про виборців (осіб), на підставі яких здійснюється періодичне поновлення персональних даних Державного реєстру виборців (додаток 30).

3. Відомості про виборців (осіб), на підставі яких здійснюється періодичне поновлення персональних даних Державного реєстру виборців, подаються разом із супровідним листом щомісяця до 5 числа. У разі відсутності відомостей про виборців (осіб) за відповідний період органи, заклади, установи в той же строк письмово повідомляють про це орган ведення Державного реєстру виборців.

4. Уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, посадовим особам подавати відомості за формами 3.1, 3.2, 3.4, 3.5, 3.6, 4.2, 4.2.1.

5. Керівникам відділів державної реєстрації актів цивільного стану подавати відомості за формою 4.1.

6. Командирам військових частин (формувань) подавати відомості за формами 5.1, 5.3.

7. Районним (районним у містах, міським, міськрайонним) судам подавати відомості за формами 6.1, 6.2.

8. Керівникам установ виконання покарань подавати відомості за формами 7.1, 7.2, 7.3.

9. Керівникам центрів обліку, які відповідно до закону ведуть облік бездомних осіб, або соціальних служб, у складі яких утворено структурні підрозділи для ведення обліку бездомних осіб, подавати відомості за формами 8.1, 8.2.

10. Керівникам закордонних дипломатичних установ України подавати відомості за формами 9.1, 9.2, 9.3, 9.4, 9.5, 9.7, 9.8, 9.9.

11. Міністерству оборони України подавати відомості за формами 9.6, 9.10.

12. Керівникам районних (районних у містах, міських) органів охорони здоров'я, установ соціального захисту, сільським, селищним, міським головам подавати відомості за формою 10.1.

13. Встановити, що до 5 лютого 2011 року відомості про виборців (осіб) подаються за період з 1 грудня 2010 року до 31 січня 2011 року включно (крім форм 3.1, 7.3, 9.1). Відомості про виборців (осіб) за формами 3.1, 7.3, 9.1 до 5 лютого 2011 року подаються за період з 1 грудня 2010 року до 28 лютого 2011 року включно.

14. Відомості, які подаватимуться органами, закладами, установами під час проведення виборів або референдумів для складання попередніх та уточнених списків виборців, до подань з відомостями про виборців (осіб), на підставі яких здійснюється періодичне поновлення персональних даних Державного реєстру виборців, не включаються.

15. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Центральної виборчої комісії від 27 грудня 2007 року № 578 "Про форми подань відомостей про виборців (осіб), на підставі яких здійснюється періодичне поновлення персональних даних Державного реєстру виборців", від 19 серпня 2009 року № 117 "Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 27 грудня 2007 року № 578", від 2 вересня 2009 року № 122 "Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 27 грудня 2007 року № 578", від 31 жовтня 2009 року № 231 "Про Роз'яснення щодо забезпечення поновлювальності відомостей Державного реєстру виборців про постійну

354

нездатність виборців пересуватися самостійно", від 8 квітня 2010 року № 282 "Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 27 грудня 2007 року № 578".

16. Міністерству закордонних справ України, Міністерству оборони України, Міністерству охорони здоров'я України, Міністерству соціальної політики України, Державній міграційній службі України, Державній пенітенціарній службі України, Державній реєстраційній службі України, Державній судовій адміністрації України цю постанову довести до відома відповідних органів, закладів, установ та забезпечити контроль за її виконанням.

17. Регіональним органам адміністрування Державного реєстру виборців цю постанову довести до відома відповідних органів ведення Державного реєстру виборців, сільських, селищних, міських голів та забезпечити контроль за її виконанням.

18. Цю постанову надіслати Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству закордонних справ України, Міністерству оборони України, Міністерству охорони здоров'я України, Міністерству соціальної політики України, Міністерству юстиції України, Державній пенітенціарній службі України, Державній судовій адміністрації України та регіональним органам адміністрування Державного реєстру виборців. Голова Центральної виборчої комісії

В. ШАПОВАЛ

Примітка: Додатки 1 - 30 до вказаної постанови на сайті ЦВК. Режим доступу на сайті ЦВК: http://www.cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCard?id=37487&what=0

355

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ від 20 січня 2011 року № 13 Про Порядок організаційно-правової підготовки і виконання дій щодо ведення Державного реєстру виборців правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 З метою забезпечення дотримання органами ведення Державного реєстру виборців вимог Закону України "Про Державний реєстр виборців" при веденні Державного реєстру виборців, відповідно до статей 3, 5 - 9, 14, 16 - 20, 22, 23, частини сьомої статті 24, статей 31, 32 зазначеного Закону, керуючись статтями 11 - 13, пунктом 8 статті 17, частиною другою статті 27 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє: 1. Затвердити Порядок організаційно-правової підготовки і виконання дій щодо ведення Державного реєстру виборців (додаток 1).

2. Встановити форми: наказу про внесення запису до бази даних Державного реєстру виборців (додаток 2); наказу про внесення змін до персональних даних виборця в Державному реєстрі виборців (додатки 3, 4); наказу про знищення запису Державного реєстру виборців (додатки 5, 6); журналу реєстрації наказів керівника органу ведення Державного реєстру виборців (додаток 7); журналу реєстрації звернень виборців (осіб) (додаток 8); журналу реєстрації подань з відомостями про виборців (осіб), на підставі яких здійснюється періодичне поновлення персональних даних Державного реєстру виборців (додаток 9).

3. Визнати такими, що втратили чинність, постанову Центральної виборчої комісії від 3 квітня 2009 року N 18 "Про Порядок організаційно-правової підготовки і виконання дій щодо ведення Державного реєстру виборців", пункт 2 постанови Центральної виборчої комісії від 15 жовтня 2009 року N 155 "Про внесення змін до деяких постанов Центральної виборчої комісії щодо Державного реєстру виборців".

4. Цю постанову надіслати Міністерству закордонних справ України, регіональним органам адміністрування Державного реєстру виборців для доведення до відома відповідних органів ведення Державного реєстру виборців та контролю за її виконанням, а також Державній архівній службі України. Заступник Голови Центральної виборчої комісії

А. МАГЕРА

Примітка: Додатки 1 - 9 до вказаної постанови на сайті ЦВК. Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCard?id=26864&what=0

356

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ від 19 травня 2011 року № 69 Про Роз'яснення щодо використання інформації з Державного реєстру виборців при забезпеченні доступу до публічної інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 З метою забезпечення дотримання вимог Закону України "Про Державний реєстр виборців" при використанні інформації з Державного реєстру виборців, відповідно до частини другої статті 2, пункту 9 частини першої, частини десятої статті 3, статей 5 - 9, 11, частин першої, другої статті 12, статті 14 Закону України "Про Державний реєстр виборців", Законів України "Про доступ до публічної інформації", "Про захист персональних даних", керуючись статтями 11 - 13, пунктами 5, 8 статті 17 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє: 1. Затвердити Роз'яснення щодо використання інформації з Державного реєстру виборців при забезпеченні доступу до публічної інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (додається).

2. Цю постанову надіслати Міністерству закордонних справ України та регіональним органам адміністрування Державного реєстру виборців для доведення до відома відповідних органів ведення Державного реєстру виборців, а також оприлюднити на офіційному сайті Центральної виборчої комісії. Голова Центральної виборчої комісії

В. ШАПОВАЛ

Режим доступу на сайті ЦВК: http://www.cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCard?id=27026&what=0

Додаток до постанови Центральної виборчої комісії 19.05.2011 N 69 РОЗ'ЯСНЕННЯ щодо використання інформації з Державного реєстру виборців при забезпеченні доступу до публічної інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" Правові та організаційні засади ведення єдиного Державного реєстру виборців (далі - Реєстр) в Україні встановлено Законом України "Про Державний реєстр виборців" (далі - Закон). Статтею 3 Закону основною засадою ведення Реєстру визначено його захищеність, що означає забезпечення захисту бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, від незаконного використання персональних даних Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення. Згідно з частиною першою статті 11 Закону розпорядник Реєстру, органи ведення Реєстру у взаємодії з Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України при веденні Реєстру забезпечують захист Реєстру, у тому числі захист цілісності бази даних Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист Реєстру від несанкціонованого доступу, незаконного використання, незаконного копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних виборців відповідно до Закону та Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною першою статті 5 Закону передбачено, що до Реєстру заносяться та в базі даних Реєстру зберігаються встановлені Законом відомості про виборця (персональні дані) таких видів: 1) ідентифікаційні персональні дані виборця; 2) персональні дані, які визначають місце та умови голосування виборця; 3) службові персональні дані. Таким чином, відповідно до Закону персональні дані громадян України, які зберігаються в базі даних Реєстру, є об'єктом захисту створеної комплексної системи захисту інформації в автоматизованій інформаційнотелекомунікаційній системі Реєстру.

357

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані, які обробляються в базах персональних даних, є об'єктами захисту. При цьому персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом. Крім того, при розгляді розпорядниками інформації (органами, що утворили органи ведення Реєстру) запитів на інформацію слід враховувати, що орган ведення Реєстру має доступ до персональних даних Реєстру лише з метою виконання дій щодо ведення Реєстру. Так, згідно з частиною першою статті 15 Закону орган ведення Реєстру має доступ до персональних даних Реєстру в обсязі та порядку, що встановлені розпорядником Реєстру. При цьому доступ до бази даних Реєстру надається органам ведення Реєстру виключно з метою забезпечення ведення Реєстру відповідно до Закону та рішень Центральної виборчої комісії (пункт 3 Порядку доступу органів ведення Державного реєстру виборців до бази даних Державного реєстру виборців, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 15 жовтня 2009 року N 154). Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом. Забезпечення публічного характеру Реєстру може допускати загальну доступність персональних даних виборців лише в обсязі та у спосіб, встановлені Законом та необхідні для дотримання прав людини, гарантованих Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частини перша, друга статті 12 Закону). Частиною другою статті 2 Закону визначено, що база даних Реєстру, будь-яка її частина, копія бази даних або її частини, персональні дані виборців, що містяться у базі даних Реєстру, можуть використовуватися лише для цілей, передбачених статтею 26 Закону, яка містить вичерпний перелік таких цілей. При цьому частиною п'ятою зазначеної статті встановлено, що використання персональних даних Реєстру для цілей, не передбачених статтею 26 Закону, можливе виключно за рішенням суду. Порядок використання статистичної інформації Реєстру визначається статтею 30 Закону. Зокрема, згідно з частиною п'ятою вказаної статті відомості про кількість виборців у межах районів, міст обласного (республіканського в Автономній Республіці Крим) значення, районів у містах, Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також у закордонному виборчому окрузі станом на останній день попереднього місяця розміщуються щомісяця на офіційному сайті Центральної виборчої комісії. Такі відомості зберігаються у вільному доступі на офіційному сайті Центральної виборчої комісії протягом трьох місяців. Враховуючи частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, персональні дані Реєстру можуть використовуватися виключно з метою та у спосіб, встановлені Законом України "Про Державний реєстр виборців". Зважаючи на викладене, інформація, яка зберігається в базі даних Реєстру, у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" не знаходиться у володінні органів, що утворили відповідні органи ведення Реєстру. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом. Отже, при розгляді запитів на інформацію стосовно інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних Реєстру або потребує створення в інший спосіб із використанням відомостей Реєстру, необхідно враховувати, що підготовка такої інформації, включаючи статистичну, потребує виконання спеціальних дій, спрямованих на її створення, які не передбачені Законом України "Про Державний реєстр виборців". Розпорядник Реєстру, органи, що утворили відповідні органи ведення Реєстру та регіональні органи адміністрування Реєстру, не є розпорядниками інформації за запитами на інформацію стосовно інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних Реєстру або потребує створення в інший спосіб із використанням відомостей Реєстру. Секретар Центральної виборчої комісії

Т. ЛУКАШ

358

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ від 24 січня 2012 року № 11 Про Порядок утворення звичайних, закордонних та спеціальних виборчих дільниць на постійній основі Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Центральної виборчої комісії від 14 серпня 2012 року N 381, від 1 липня 2013 року N 163, від 27 березня 2014 року N 90, від 29 вересня 2014 року N 1352 правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 З метою забезпечення утворення звичайних, закордонних та спеціальних виборчих дільниць на постійній основі відповідно до статей 19 - 23, частини першої, пунктів 1, 6 частини другої статті 30, підпункту 4 пункту 6 розділу XV Закону України "Про вибори народних депутатів України", частин першої, четвертої статті 30 Закону України "Про Державний реєстр виборців", керуючись статтями 11 - 13, пунктами 4, 71 статті 17, пунктом 8 статті 19 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє: 1. Затвердити Порядок утворення звичайних, закордонних та спеціальних виборчих дільниць на постійній основі (додаток 1).

2. Встановити форми: подання щодо первинного утворення звичайних виборчих дільниць на постійній основі (додаток 2); подання щодо первинного утворення закордонних виборчих дільниць на постійній основі (додаток 3); подання щодо первинного утворення спеціальних виборчих дільниць на постійній основі (додаток 4); подання щодо внесення змін до переліку звичайних та спеціальних виборчих дільниць, утворених на постійній основі (додаток 5); подання щодо внесення змін до переліку закордонних виборчих дільниць, утворених на постійній основі (додаток 6); подання щодо тимчасового закриття спеціальної виборчої дільниці, яка існує на постійній основі (додаток 7).

3. Службі розпорядника Державного реєстру виборців здійснити розробку та впровадження підсистеми автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Державний реєстр виборців" обліку виборчих дільниць, які існують на постійній основі.

4. Цю постанову надіслати Міністерству закордонних справ України, Міністерству оборони України, а також Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям для доведення до відома відповідних регіональних органів адміністрування та органів ведення Державного реєстру виборців, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських рад міст обласного (республіканського в Автономній Республіці Крим) значення. Голова Центральної виборчої комісії

В. ШАПОВАЛ

Примітка: Додатки 2 - 7 до вказаної постанови на сайті ЦВК: http://www.cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCard?id=40245&what=0

359

Додаток 1 до постанови Центральної виборчої комісії 24.01.2012 N 11 ПОРЯДОК утворення звичайних, закордонних та спеціальних виборчих дільниць на постійній основі 1. Загальні положення 1.1. Цей Порядок визначає процедуру утворення звичайних, закордонних, а також спеціальних виборчих дільниць на постійній основі, що передбачає їх первинне утворення, утворення нових, зміну їх меж, адреси приміщення для голосування, місцезнаходження (адреси приміщення) дільничних виборчих комісій, інших відомостей щодо таких дільниць, їх тимчасове закриття (для спеціальних виборчих дільниць) та ліквідацію.

1.2. Звичайні виборчі дільниці утворюються на постійній основі для організації та проведення голосування виборців за місцем їх проживання. Закордонні виборчі дільниці утворюються на постійній основі для організації голосування виборців, які проживають або на день проведення голосування з відповідних виборів перебувають на території іноземної держави. Спеціальні виборчі дільниці утворюються на постійній основі у стаціонарних лікувальних закладах, на полярних станціях України, в установах виконання покарань.

1.3. Первинне утворення виборчих дільниць на постійній основі здійснюється Центральною виборчою комісією відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" (далі - Закон) не пізніш як за 190 днів до дня голосування з чергових виборів до Верховної Ради України, що проводяться в останню неділю жовтня 2012 року (до 20 квітня 2012 року включно).

1.4. Рішення щодо утворення виборчих дільниць на постійній основі, зміни їх меж, адреси приміщення для голосування, місцезнаходження (адреси приміщення) дільничних виборчих комісій, інших відомостей щодо таких дільниць, їх тимчасового закриття (для спеціальної виборчої дільниці) та ліквідації приймається Центральною виборчою комісією за поданнями відповідно районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та Міністерства закордонних справ України. Подання щодо утворення виборчих дільниць на постійній основі, зміни їх меж, адреси приміщення для голосування, місцезнаходження (адреси приміщення) дільничних виборчих комісій, інших відомостей щодо таких дільниць, їх тимчасового закриття (для спеціальної виборчої дільниці) та ліквідації вносяться за встановленими Центральною виборчою комісією формами (додатки 5 - 7). Такі подання формуються органами ведення Державного реєстру виборців (далі - органи ведення Реєстру). Суб'єкти внесення подань забезпечують надання органам ведення Реєстру передбачених цим Порядком відомостей, необхідних для формування подань. Міністерство оборони України надає Міністерству закордонних справ України свої пропозиції щодо утворення закордонних виборчих дільниць у військових частинах (формуваннях), дислокованих за межами України, зміни адреси приміщення для голосування та/або адреси приміщення дільничних виборчих комісій, інших відомостей щодо таких виборчих дільниць, їх ліквідації для включення до відповідного подання Міністерства закордонних справ України. Такі пропозиції надаються з використанням форми відповідного подання, підписуються Міністром оборони України та скріплюються печаткою Міністерства оборони України.

1.5. Подання щодо первинного утворення виборчих дільниць на постійній основі вносяться до Центральної виборчої комісії до 10 березня 2012 року включно.

1.6. Кожна виборча дільниця має територію з визначеними межами, порядковий номер, адресу приміщення для голосування та місцезнаходження (адресу приміщення) дільничної виборчої комісії. Межі спеціальної виборчої дільниці визначаються територією закладу, установи, полярної станції України.

1.7. У разі якщо утворення на постійній основі нової виборчої дільниці, зміна меж або ліквідація виборчої дільниці, яка існує на постійній основі, потребує зміни меж суміжних виборчих дільниць, які існують на постійній основі, у відповідному поданні одночасно зазначаються пропозиції щодо зміни меж суміжних виборчих дільниць.

1.8. Нова виборча дільниця на постійній основі утворюється поза строками виборчого процесу відповідних виборів. Подання щодо утворення нової виборчої дільниці на постійній основі повинні надійти до Центральної виборчої комісії не пізніш як за десять днів до початку виборчого процесу відповідних виборів.

360

Центральна виборча комісія може розглянути подання щодо утворення нової виборчої дільниці на постійній основі, яке надійшло пізніше ніж за десять днів до початку виборчого процесу відповідних виборів, та у разі потреби, як виняток, утворити нову виборчу дільницю під час виборчого процесу.

1.9. Облік виборчих дільниць, які існують на постійній основі, здійснюється органами Державного реєстру виборців з використанням автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Державний реєстр виборців" (далі - АІТС Реєстру).

2. Порядок внесення подання щодо утворення звичайної виборчої дільниці на постійній основі 2.1. Подання щодо утворення звичайної виборчої дільниці на постійній основі формуються з урахуванням чисельності виборців, які проживають у межах території виборчої дільниці, необхідності забезпечення виборчої дільниці приміщенням для голосування та приміщенням для організації роботи дільничної виборчої комісії згідно зі встановленими Законом та Центральною виборчою комісією вимогами, а також на підставі відповідних відомостей адресної підсистеми АІТС Реєстру.

2.2. Подання щодо первинного утворення звичайних виборчих дільниць на постійній основі повинно містити: назву району, міста, району в місті (для міст з районним поділом), на території якого пропонується утворити звичайну виборчу дільницю, із зазначенням області, Автономної Республіки Крим; опис меж виборчої дільниці; чисельність виборців на виборчій дільниці; адресу та місцезнаходження (школа, будинок культури, номер (назва) кімнати тощо) приміщення для голосування; площу приміщення для голосування (кв. м); адресу та місцезнаходження (школа, будинок культури, номер (назва) кімнати тощо) приміщення дільничної виборчої комісії; площу приміщення дільничної виборчої комісії (кв. м).

2.3. Нова звичайна виборча дільниця на постійній основі може бути утворена у випадках: наявності в Державному реєстрі виборців (далі - Реєстр) записів стосовно виборців, яких неможливо або недоцільно віднести до існуючих на постійній основі виборчих дільниць (у зв'язку із зміною в адміністративно-територіальному устрої України, найменуванням нової вулиці, присвоєнням номера новому житловому будинку тощо); збільшення чисельності виборців на звичайній виборчій дільниці понад 2500 у разі неможливості чи недоцільності віднесення таких виборців до суміжних виборчих дільниць.

2.4. Подання про утворення нової звичайної виборчої дільниці на постійній основі, крім відомостей, зазначених у пункті 2.2 цього Порядку, повинно містити обґрунтування необхідності утворення нової звичайної виборчої дільниці з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

2.5. Якщо на території населеного пункту (кількох населених пунктів) пропонується утворити одну виборчу дільницю в описі її меж зазначається лише назва населеного пункту (населених пунктів). Наприклад, с. Маяківка, с. Лукім'я, с. Загребля, с. Колодна. Якщо у межах однієї виборчої дільниці знаходяться всі будинки, що розташовані на відповідній вулиці (проспекті, бульварі, площі, провулку тощо), в описі її меж вказується назва населеного пункту, а також вулиця (проспект, бульвар, площа, провулок тощо) без зазначення номерів будинків. Наприклад, с. Маяківка - вул. Висоцького, вул. Гагаріна, вул. Гелевера. Якщо у межах однієї виборчої дільниці знаходиться частина будинків вулиці (проспекту, бульвару, площі, провулку тощо), в описі її меж вказується назва населеного пункту, вулиця (проспект, бульвар, площа, провулок тощо) із зазначенням номерів будинків. Наприклад, с. Маяківка - вул. Висоцького: 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13; с. Маяківка - вул. Висоцького: 1 - 7. При цьому зазначаються всі житлові будинки незалежно від того, чи зареєстровані у них виборці. У випадку, якщо у складі району (міста) є населені пункти з однаковим найменуванням, в описі меж також зазначається найменування відповідної місцевої ради.

2.6. Межі виборчої дільниці, яку пропонується утворити, не можуть виходити за територію села (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища, міста. У місті з районним поділом межі виборчої дільниці, яку пропонується утворити, не можуть виходити за територію відповідного району в місті.

2.7. Чисельність виборців на виборчій дільниці визначається на основі статистичної інформації щодо кількості виборців на відповідній території на підставі відомостей Реєстру.

2.8. Подання підписується головою районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, міським головою або іншою посадовою особою, яка згідно із законом здійснює його повноваження, та скріплюється відповідною печаткою.

361

3. Порядок внесення подання щодо утворення закордонної виборчої дільниці на постійній основі 3.1. Подання Міністерства закордонних справ України щодо первинного утворення закордонних виборчих дільниць на постійній основі повинно містити: назву іноземної держави; назву закордонної дипломатичної установи України, найменування військової частини (формування), дислокованої за межами України; опис меж виборчої дільниці; чисельність виборців на виборчій дільниці (згідно з відомостями Реєстру); адресу приміщення для голосування; площу приміщення для голосування (кв. м); адресу приміщення дільничної виборчої комісії; площу приміщення дільничної виборчої комісії (кв. м).

3.2. Нова закордонна виборча дільниця може бути утворена на постійній основі у зв'язку з: відкриттям нової закордонної дипломатичної установи України; дислокацією нової військової частини (формування) за межами України та в інших випадках за поданням Міністерства закордонних справ України.

3.3. Подання щодо утворення нової закордонної виборчої дільниці на постійній основі, крім відомостей, зазначених у пункті 3.1 цього Порядку, повинно містити обґрунтування необхідності утворення нової закордонної виборчої дільниці з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

3.4. Подання підписується Міністром закордонних справ України та скріплюється печаткою Міністерства закордонних справ України.

4. Порядок внесення подання щодо утворення спеціальної виборчої дільниці на постійній основі 4.1. Подання щодо первинного утворення спеціальних виборчих дільниць у відповідному закладі чи установі повинно містити: назву району, міста, району в місті (для міст з районним поділом), на території якого пропонується утворити спеціальну виборчу дільницю, із зазначенням області, Автономної Республіки Крим; назву закладу чи установи; юридичну адресу закладу чи установи; орієнтовну кількість виборців на виборчій дільниці (визначається з урахуванням кількості ліжко-місць, спальних місць відповідно у стаціонарному лікувальному закладі, установі виконання покарань); адресу та місцезнаходження приміщення для голосування; площу приміщення для голосування (кв. м); адресу та місцезнаходження приміщення дільничної виборчої комісії; площу приміщення дільничної виборчої комісії (кв. м); зобов'язання керівництва закладу чи установи щодо забезпечення відкритого доступу до приміщення для голосування членів відповідної виборчої комісії та осіб, які відповідно до закону мають право бути присутніми при голосуванні та підрахунку голосів. У поданні щодо утворення спеціальної виборчої дільниці на полярній станції України вказується її назва, назва та юридична адреса установи, до якої належить полярна станція України, а також орієнтовна кількість виборців, які можуть перебувати на виборчій дільниці (визначається з урахуванням чисельності експедиції).

4.2. Нова спеціальна виборча дільниця може бути утворена на постійній основі у зв'язку із: утворенням нового стаціонарного лікувального закладу, установи виконання покарань, полярної станції України або необхідністю її утворення в існуючому стаціонарному лікувальному закладі, установі виконання покарань; збільшенням орієнтовної кількості виборців на спеціальній виборчій дільниці, утвореній на постійній основі, понад 2500.

4.3. Подання щодо утворення нової спеціальної виборчої дільниці на постійній основі, крім відомостей, зазначених у пункті 4.1 цього Порядку, повинно містити обґрунтування необхідності утворення нової спеціальної виборчої дільниці на постійній основі з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

4.4. Подання підписується головою районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, міським головою або іншою посадовою особою, яка згідно із законом здійснює його повноваження, та скріплюється відповідною печаткою.

362

5. Порядок внесення подання щодо зміни меж виборчої дільниці, яка існує на постійній основі 5.1. Подання щодо зміни меж виборчої дільниці вноситься у випадку, якщо змінюється опис меж виборчої дільниці, яка існує на постійній основі.

5.2. Подання щодо зміни меж виборчої дільниці повинно містити: номер виборчої дільниці; опис нових меж виборчої дільниці; чисельність виборців на виборчій дільниці з урахуванням нових меж (згідно з відомостями Реєстру); обґрунтування необхідності зміни меж виборчої дільниці з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

5.3. Подання щодо зміни меж звичайної виборчої дільниці вноситься з урахуванням вимог пунктів 2.5, 2.6 цього Порядку.

5.4. Під час виборчого процесу відповідних виборів межі виборчої дільниці, що використовується для підготовки організації і проведення голосування на цих виборах, можуть бути змінені лише у зв'язку з необхідністю віднесення до цієї виборчої дільниці виборця, виборча адреса якого не входить до меж жодної виборчої дільниці. Таке обмеження не поширюється на випадок утворення нової виборчої дільниці, що потребуватиме зміни меж виборчої дільниці, яка існує на постійній основі. Опис меж виборчої дільниці також може бути змінено під час виборчого процесу відповідних виборів у випадку, якщо такі зміни не впливають на межі цієї виборчої дільниці (її територію).

6. Порядок внесення подання щодо зміни адреси приміщення для голосування та/або адреси приміщення дільничної виборчої комісії, інших відомостей щодо виборчої дільниці, яка існує на постійній основі 6.1. Подання щодо зміни адреси приміщення для голосування та/або адреси приміщення дільничної виборчої комісії виборчої дільниці, яка існує на постійній основі, повинно містити: номер виборчої дільниці; нову адресу приміщення для голосування та/або нову адресу приміщення дільничної виборчої комісії; площу нового приміщення для голосування та/або площу нового приміщення дільничної виборчої комісії (кв. м); обґрунтування необхідності зміни адреси приміщення для голосування та/або місцезнаходження (адреси приміщення) дільничної виборчої комісії відповідної виборчої дільниці з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

6.2. При зазначенні нової адреси приміщення для голосування та/або адреси приміщення дільничної виборчої комісії звичайної чи спеціальної виборчої дільниці також вказується його місцезнаходження.

6.3. Під час виборчого процесу відповідних виборів подання щодо зміни адреси приміщення для голосування та/або адреси приміщення дільничної виборчої комісії виборчої дільниці, що використовується для підготовки організації і проведення голосування, може бути внесено не пізніш як за 25 днів до дня голосування.

6.4. У разі зміни назви іноземної держави та/або назви закордонної дипломатичної установи України, найменування військової частини (формування), дислокованої за межами України, при (у) якій утворена закордонна виборча дільниця на постійній основі, у відповідному поданні зазначаються: номер виборчої дільниці; нова назва іноземної держави та/або нова назва закордонної дипломатичної установи України, нове найменування військової частини (формування), дислокованої за межами України.

6.5. У разі зміни назви закладу, установи чи полярної станції України та/або юридичної адреси закладу чи установи (назви чи юридичної адреси установи, до якої належить полярна станція України), де утворена спеціальна виборча дільниця на постійній основі, у відповідному поданні зазначаються: номер виборчої дільниці; нова назва закладу, установи чи полярної станції України та/або нова юридична адреса закладу чи установи (назва чи юридична адреса установи, до якої належить полярна станція України).

6.6. У разі зміни орієнтовної кількості виборців на спеціальній виборчій дільниці, яка існує на постійній основі, у відповідному поданні зазначаються: номер виборчої дільниці; змінена орієнтовна кількість виборців на виборчій дільниці.

363

7. Порядок внесення подання щодо тимчасового закриття спеціальної виборчої дільниці, яка існує на постійній основі 7.1. Подання щодо тимчасового закриття спеціальної виборчої дільниці вноситься у зв'язку з тимчасовим припиненням діяльності стаціонарного лікувального закладу, установи виконання покарань, полярної станції України, де утворена виборча дільниця на постійній основі.

7.2. Подання щодо тимчасового закриття спеціальної виборчої дільниці повинно містити: номер спеціальної виборчої дільниці; період, на який закривається спеціальна виборча дільниця; обґрунтування необхідності тимчасового закриття спеціальної виборчої дільниці з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

8. Порядок внесення подання щодо ліквідації виборчої дільниці, яка існує на постійній основі 8.1. Виборча дільниця, яка існує на постійній основі, ліквідується у зв'язку із: недоцільністю існування виборчої дільниці (зменшенням чисельності виборців на виборчій дільниці та (або) можливістю віднесення виборців до суміжних виборчих дільниць тощо); ліквідацією (закриттям) закладу, установи чи полярної станції України, де утворена спеціальна виборча дільниця на постійній основі; закриттям закордонної дипломатичної установи України, передислокацією військової частини (формування), дислокованої за межами України, або в інших випадках за поданням Міністерства закордонних справ України.

8.2. Подання щодо ліквідації виборчої дільниці, яка існує на постійній основі, повинно містити: номер виборчої дільниці; обґрунтування необхідності ліквідації виборчої дільниці з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

9. Прийняття Центральною виборчою комісією рішень щодо виборчих дільниць 9.1. Центральна виборча комісія приймає рішення щодо утворення виборчих дільниць на постійній основі, зміни їх меж, адреси приміщення для голосування, місцезнаходження (адреси приміщення) дільничних виборчих комісій, інших відомостей щодо таких дільниць, їх тимчасового закриття (для спеціальної виборчої дільниці) та ліквідації за результатами розгляду відповідних подань.

9.2. При утворенні виборчої дільниці на постійній основі їй присвоюється порядковий номер. Порядковий номер звичайної та спеціальної виборчої дільниці складається з шести цифр без інтервалу (хххххх). Перші дві цифри визначаються за порядковим номером регіону України, зазначеного у частині другій статті 133 Конституції України, згідно із ДК 014-97 "Класифікатор об'єктів адміністративно-територіального устрою України", затвердженим наказом Держстандарту України від 31 жовтня 1997 року N 659 (із змінами). Наступні цифри визначаються у порядку черговості як порядкові номери виборчих дільниць, які утворюються в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Наприклад: у межах Автономної Республіки Крим - 010001, 010002, 010003..., 010010..., 011187; у межах Вінницької області - 050001, 050002, 050003..., 050010..., 051067; у межах міста Києва - 800001, 800002, 800003..., 800010..., 801020; у межах міста Севастополя - 850001, 850002, 850003..., 850010..., 850177. Порядковий номер закордонної виборчої дільниці складається з шести цифр без інтервалу (90хххх). Наприклад, 900001, 900002, 900003..., 900010..., 900115.

9.3. Подання щодо утворення виборчих дільниць на постійній основі, зміни їх меж, адреси приміщення для голосування, місцезнаходження (адреси приміщення) дільничних виборчих комісій, інших відомостей щодо таких дільниць, їх тимчасового закриття (для спеціальної виборчої дільниці) та ліквідації, внесене з порушенням вимог Закону та (або) цього Порядку, повертається Головою Центральної виборчої комісії або за його дорученням іншим членом Центральної виборчої комісії суб'єкту внесення такого подання без розгляду не пізніш як на п'ятий день з дня його надходження. При поверненні подання зазначається вичерпний перелік порушень вимог Закону та (або) Порядку, які унеможливлюють розгляд такого подання Центральною виборчою комісією.

9.4. Рішення Центральної виборчої комісії про утворення виборчих дільниць оприлюднюється в порядку, встановленому статтею 23 Закону. Секретар Центральної виборчої комісії

Т. ЛУКАШ

364

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ від 13 вересня 2012 року № 893 Про забезпечення тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Центральної виборчої комісії від 22 вересня 2012 року N 1046, від 9 квітня 2014 року N 240, від 15 травня 2014 року N 589 правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2, частини першої статті 6, частин першої, третьої статті 7, пункту 9 частини першої статті 9, частин третьої, сьомої статті 14, частини першої статті 16, частини третьої статті 17, пункту 1 статті 18 Закону України "Про Державний реєстр виборців", керуючись статтями 11 – 13, пунктами 4, 5, 8 статті 17, частиною другою статті 27 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє: 1. Затвердити Порядок тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси (додаток 1).

2. Встановити примірний зразок заяви про тимчасову зміну місця голосування виборця (додаток 2).

3. Встановити форми: наказу про тимчасову зміну місця голосування виборця (додаток 3); посвідчення, що підтверджує тимчасову зміну місця голосування виборця (додатки 4, 5); журналу обліку посвідчень, які підтверджують тимчасову зміну місця голосування виборця (додаток 6); наказу про відміну тимчасової зміни місця голосування виборця (додаток 7).

4. Посвідчення, що підтверджує тимчасову зміну місця голосування виборця, виготовляється у форматі А5 (148 х 210 мм).

5. Визнати такими, що втратили чинність, постанову Центральної виборчої комісії від 1 квітня 2011 року № 57, пункт 2 постанови Центральної виборчої комісії від 10 листопада 2011 року № 135.

6. Цю постанову надіслати Міністерству закордонних справ України, регіональним органам адміністрування Державного реєстру виборців для доведення до відома відповідних органів ведення Державного реєстру виборців та контролю за її виконанням. Заступник Голови Центральної виборчої комісії

Ж. УСЕНКО-ЧОРНА

Примітка: додатки 3, 5 - 7 на сайті ЦВК; додаток 2 у тексті посібника. Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCard?id=37494&what=0

365

Додаток 1 до постанови Центральної виборчої комісії від 13 вересня 2012 року № 893 ПОРЯДОК тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси І. Загальні положення 1.1. Цей Порядок розроблено з метою забезпечення тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси на період проведення виборів Президента України, народних депутатів України, всеукраїнського референдуму, однакового застосування органами ведення Державного реєстру виборців (далі - органи ведення Реєстру) законодавства України про вибори та референдуми під час приймання та розгляду звернень громадян про тимчасову зміну місця голосування.

1.2. Положення частини третьої статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців" не поширюються на вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, місцеві референдуми.

1.3. Тимчасова зміна місця голосування громадянина України, який має право голосу на виборах або референдумі (далі - виборець), передбачає зміну виборчої дільниці (дільниці для голосування), до якої виборець відноситься за його виборчою адресою, на іншу виборчу дільницю (дільницю для голосування) без зміни його виборчої адреси.

ІІ. Приймання звернень громадян про тимчасову зміну місця голосування 2.1. Заява про тимчасову зміну місця голосування виборця (далі – заява) приймається органом ведення Реєстру: за вказаним у заяві місцем перебування виборця в день виборів (повторного голосування), референдуму чи місцезнаходженням виборчої дільниці, дільниці для голосування, яку він просить визначити місцем його голосування; за виборчою адресою заявника, яка визначається відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний реєстр виборців".

2.2. Заява виборця, виборча адреса якого знаходиться за межами України, та який перебуватиме в день виборів Президента України (повторного голосування), народних депутатів України, всеукраїнського референдуму на території України, приймається органом ведення Реєстру за вказаним у заяві місцем перебування чи місцезнаходженням виборчої дільниці, дільниці для голосування, яку він просить визначити місцем його голосування, або органом ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України.

2.3. Заява виборця, який проживає чи перебуває в Україні, та перебуватиме в день виборів Президента України (повторного голосування), виборів народних депутатів України, всеукраїнського референдуму за її межами, приймається органом ведення Реєстру за виборчою адресою заявника або органом ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України.

2.4. Заява виборця, виборча адреса якого знаходиться за межами України, з проханням тимчасово змінити місце його голосування на виборах Президента України (повторному голосуванні), виборах народних депутатів України, всеукраїнському референдумі на іншу закордонну виборчу дільницю (дільницю для голосування), приймається органом ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України. Виборець, який проживає чи перебуває за межами України, може за власною ініціативою звернутися до відповідної закордонної дипломатичної установи України щодо зміни його виборчої адреси в порядку, встановленому статтею 20 Закону України "Про Державний реєстр виборців".

2.5. Пункт 2.5 виключено (у зв'язку з цим пункти 2.6 - 2.12 вважати відповідно пунктами 2.5 - 2.11) 2.5. У заяві зазначаються ідентифікаційні персональні дані виборця, які однозначно визначають його особу: прізвище, власне ім’я (усі власні імена), по батькові, дата та місце народження, його виборча адреса, а також мотивування необхідності тимчасової зміни місця голосування та адреса, де він перебуватиме в день виборів (повторного голосування) або референдуму, чи номер виборчої дільниці (дільниці для голосування), яку він просить визначити місцем його голосування, із зазначенням виборчого округу та його номера (за наявності).

366

До заяви додаються документи (копії документів), які підтверджують необхідність тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни виборчої адреси. У разі якщо до заяви додаються копії документів, їх оригінали пред'являються органу ведення Реєстру для перевірки вірності цих копій. Виборці, виборча адреса яких знаходиться на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, можуть не додавати до заяви документи, які підтверджують необхідність тимчасової зміни місця їх голосування.

2.6. Під час виборчого процесу виборів Президента України, народних депутатів України члени окружних виборчих комісій та дільничних виборчих комісій звичайних виборчих дільниць подають заяву до органу ведення Реєстру за місцезнаходженням відповідної виборчої дільниці або за своєю виборчою адресою не пізніш як за п'ять днів до дня голосування. Члени окружних виборчих комісій включаються до списку виборців на виборчій дільниці, найбільш наближеній до місця знаходження відповідної окружної виборчої комісії. Члени дільничних виборчих комісій включаються до списку виборців на виборчій дільниці, де вони включені до складу виборчої комісії. До заяви члена виборчої комісії додається копія відповідного посвідчення (оригінал пред'являється органу ведення Реєстру) або копія рішення про утворення відповідно окружної чи дільничної виборчої комісії/рішення про зміни в складі виборчої комісії.

2.7. Орган ведення Реєстру сприяє громадянам у визначенні виборчої дільниці (дільниці для голосування) та при поданні ними заяви надає необхідну правову допомогу.

2.8. З метою надання правової допомоги виборцям орган ведення Реєстру розміщує у спеціально відведеному місці примірний зразок заяви (додаток 2). Недотримання примірного зразка заяви не є підставою для відмови в її прийнятті.

2.9. При поданні заяви громадянин пред'являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, - паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (якщо особа нещодавно набула громадянства України). Для громадян України - військовослужбовців документом, який пред'являється органу ведення Реєстру, також може бути посвідчення військовослужбовця або військовий квиток.

2.10. Вказані в заяві відомості перевіряються органом ведення Реєстру щодо їх повноти та відповідності даним документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

2.11. Якщо заява не містить даних, необхідних для прийняття відповідного рішення, та неможливо усунути ці недоліки під час її приймання, вона невідкладно повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями.

2.12. Заява в день її подання реєструється органом ведення Реєстру в журналі реєстрації звернень виборців (осіб). ІІІ. Порядок розгляду звернень громадян про тимчасову зміну місця голосування 3.1. Заява розглядається органом ведення Реєстру невідкладно, але не раніше дня початку відповідного виборчого процесу чи процесу референдуму та не пізніше ніж за п’ять днів до дня голосування.

3.2. Під час розгляду заяви орган ведення Реєстру перевіряє, чи включений заявник до Державного реєстру виборців (далі – Реєстр). У ході перевірки включення особи до Реєстру орган ведення Реєстру з’ясовує, чи не було змінено місце голосування заявника на зазначених у заяві виборах або референдумі.

3.3. У разі включення громадянина до Реєстру орган ведення Реєстру встановлює, чи має він право голосу на відповідних виборах або референдумі. Наявність права голосу на виборах або референдумі встановлюється відповідно до Конституції України та Законів України "Про вибори Президента України", "Про вибори народних депутатів України", "Про всеукраїнський референдум".

3.4. Для встановлення наявності в заявника права голосу на виборах Президента України, народних депутатів України, всеукраїнському референдумі орган ведення Реєстру перевіряє: належність до громадянства України; досягнення вісімнадцяти років; відсутність у записі Реєстру стосовно заявника службової відмітки про визнання його недієздатним.

3.5. На період проведення чергових і позачергових виборів народних депутатів України орган ведення Реєстру може тимчасово змінити місце голосування виборцю на іншу виборчу дільницю, в тому числі поза межами одномандатного виборчого округу, до якого такий виборець відноситься на підставі відомостей Реєстру про його виборчу адресу.

367

Під час проведення в одномандатному виборчому окрузі повторного голосування по кандидатах у народні депутати України чи повторних або проміжних виборів народного депутата України орган ведення Реєстру може тимчасово змінити місце голосування виборцю, в тому числі члену виборчої комісії, якщо його виборча адреса належить до території одномандатного виборчого округу, в якому проводяться такі вибори (повторне голосування), та виборча дільниця, яку він просить визначити місцем його голосування, розташована на території цього одномандатного виборчого округу.

3.6. Пункт 3.6 виключено ІV. Прийняття органом ведення Реєстру рішення за результатами розгляду заяви про тимчасову зміну місця голосування 4.1. Якщо за результатами розгляду заяви встановлено її обґрунтованість та наявність підтверджуючих документів, крім випадку, передбаченого пунктом 2.5 цього Порядку, заявник включений до Реєстру і має право голосу на відповідних виборах або референдумі, керівник органу ведення Реєстру видає з дотриманням вимог цього Порядку наказ про тимчасову зміну місця голосування виборця (додаток 3), що оформляється на бланку органу ведення Реєстру, примірні зразки якого затверджені постановою Центральної виборчої комісії від 18 листопада 2010 року № 527.

4.2. Тимчасова зміна місця голосування забезпечує включення виборця до списку виборців тільки на одній виборчій дільниці (дільниці для голосування), утвореній на відповідних виборах або референдумі.

4.3. При включенні виборця, якому тимчасово змінено місце голосування, до списку виборців у графі "Примітки" навпроти його прізвища зазначаються номер посвідчення, що підтверджує тимчасову зміну місця голосування виборця, дата його видачі та найменування органу ведення Реєстру, який його видав. У разі якщо виборцю на період проведення чергових і позачергових виборів народних депутатів України тимчасово змінено місце голосування поза межами одномандатного виборчого округу, до якого такий виборець відноситься на підставі відомостей Реєстру (виборець за виборчою адресою не відноситься до одномандатного виборчого округу, до складу якого входить звичайна виборча дільниця, на яку тимчасово змінено місце голосування виборця), також у графі "Примітки" робиться відмітка "Отримує лише бюлетень для голосування у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі".

4.4. Орган ведення Реєстру здійснює облік таких наказів з використанням програмних засобів автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Державний реєстр виборців", а також у журналі реєстрації наказів керівника органу ведення Державного реєстру виборців.

4.5. Про тимчасову зміну місця голосування виборцю видається посвідчення за встановленою формою (додатки 4, 5). Посвідчення, що підтверджує тимчасову зміну місця голосування виборця, підписується керівником органу ведення Реєстру, який його видав, та засвідчується печаткою цього органу.

4.6. Посвідчення підлягає обов’язковій реєстрації в журналі обліку посвідчень, які підтверджують тимчасову зміну місця голосування виборця (додаток 6). Про отримання посвідчення виборець розписується в журналі обліку посвідчень, які підтверджують тимчасову зміну місця голосування виборця.

4.7. Якщо виборцю вже було змінено місце голосування, орган ведення Реєстру невідкладно повертає заяву такого виборця з роз’ясненням можливості повторного звернення у визначений законом строк після відкликання попередньої заяви в органі ведення Реєстру за місцем отримання посвідчення, що підтверджує тимчасову зміну місця голосування виборця, та його повернення.

4.8. У разі відкликання виборцем заяви, на підставі якої було змінено місце голосування, однак не пізніше ніж за п’ять днів до дня голосування, керівник органу ведення Реєстру видає наказ про відміну тимчасової зміни місця голосування виборця (додаток 7). При цьому посвідчення, що підтверджує тимчасову зміну місця голосування виборця, підлягає поверненню до органу ведення Реєстру, який його видав. Про повернення виборцем посвідчення в журналі обліку посвідчень, які підтверджують тимчасову зміну місця голосування виборця, у графі "Примітка" зазначається дата його повернення, а у випадку втрати посвідчення проставляється відповідна відмітка.

4.9. Якщо виборець звернувся із заявою до органу ведення Реєстру за своєю виборчою адресою, однак виявився не включеним до Реєстру, йому одночасно пропонується подати заяву щодо свого включення до Реєстру, а в разі звернення до органу ведення Реєстру не за своєю виборчою адресою – звернутися з відповідною заявою до органу ведення Реєстру за місцем свого проживання на території України. Виборець, який проживає за межами України та перебуває на території України, звертається із заявою щодо свого включення до Реєстру до органу ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України.

4.10. Керівник органу ведення Реєстру відмовляє у задоволенні заяви особи про тимчасову зміну місця голосування з таких підстав:

368

якщо заяву подано раніше утворення виборчих дільниць (дільниць для голосування) або пізніш як за п’ять днів до дня голосування; якщо встановлено, що особа, яка звернулася із заявою, не має права голосу на відповідних виборах чи референдумі; якщо заяву про тимчасову зміну місця голосування виборця визнано необґрунтованою; якщо до заяви виборцем не додано документів (копій документів), які підтверджують необхідність тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни виборчої адреси, крім випадку, передбаченого пунктом 2.5 цього Порядку; якщо звичайна виборча дільниця, яку виборець просить визначити місцем його голосування на період проведення повторного голосування по кандидатах у народні депутати України чи повторних або проміжних виборів народного депутата України, не входить до складу одномандатного виборчого округу, до якого такий виборець відноситься на підставі відомостей Реєстру про його виборчу адресу.

4.11. Особі, якій відмовлено в задоволенні заяви, повідомляється про це у письмовій формі із зазначенням вичерпного переліку підстав відмови.

4.12. Розглянуті заяви, відповідні накази формуються у справи та зберігаються відповідно до порядку, передбаченого для документів, які є підставою для внесення змін до персональних даних виборця у Реєстрі.

4.13. Посадові та службові особи органів Реєстру несуть персональну відповідальність за неправомірну видачу наказу щодо тимчасової зміни місця голосування виборця без дотримання вимог цього Порядку.

Секретар Центральної виборчої комісії

Т. ЛУКАШ Додаток 4 до постанови Центральної виборчої комісії від 13 вересня 2012 року № 893

369

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ від 9 квітня 2013 року № 73 Про Порядок доступу органів ведення та регіональних органів адміністрування Державного реєстру виборців до бази даних Державного реєстру виборців правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 З метою забезпечення захисту бази даних Державного реєстру виборців від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, врегулювання доступу органів ведення та регіональних органів адміністрування Державного реєстру виборців до бази даних Державного реєстру виборців, згідно з пунктом 9 частини першої, частиною десятою статті 3, частинами другою, третьою статті 11, статтями 14 - 17, частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про Державний реєстр виборців", керуючись статтями 11 - 13, пунктом 8 статті 17, частиною четвертою статті 33 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє: 1. Затвердити Порядок доступу органів ведення та регіональних органів адміністрування Державного реєстру виборців до бази даних Державного реєстру виборців (додаток 1).

2. Встановити форми: попередження користувача автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Державний реєстр виборців" про відповідальність за порушення вимог Закону України "Про Державний реєстр виборців" (додаток 2); відомості про надання працівнику органу Державного реєстру виборців засобів доступу до бази даних Державного реєстру виборців (додаток 3).

3. Визнати такими, що втратили чинність: постанову Центральної виборчої комісії від 15 жовтня 2009 року N 154 "Про Порядок доступу органів ведення Державного реєстру виборців до бази даних Державного реєстру виборців"; пункт 2 постанови Центральної виборчої комісії від 18 листопада 2010 року N 528 "Про внесення змін до постанов Центральної виборчої комісії від 11 березня 2009 року N 14 та від 15 жовтня 2009 року N 154".

4. Цю постанову надіслати Міністерству закордонних справ України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям для доведення до відома відповідних органів ведення і регіональних органів адміністрування Державного реєстру виборців та контролю за її виконанням, а також Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Голова Центральної виборчої комісії

В. ШАПОВАЛ

Примітка: додатки 2 - 3 на сайті ЦВК. Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCard?id=34183&what=0

370

Додаток 1 до постанови Центральної виборчої комісії 09.04.2013 N 73 ПОРЯДОК доступу органів ведення та регіональних органів адміністрування Державного реєстру виборців до бази даних Державного реєстру виборців Загальні положення 1. Цей Порядок визначає обсяг даних Державного реєстру виборців (далі - Реєстр), до яких мають доступ органи ведення та регіональні органи адміністрування Реєстру, процедуру доступу до бази даних Реєстру, надання такого доступу працівникам цих органів та забезпечення захисту бази даних Реєстру в процесі експлуатації автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Державний реєстр виборців" (далі Система).

2. Доступ до бази даних Реєстру надається з метою забезпечення ведення та функціонування Реєстру відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців" (далі - Закон) та рішень Центральної виборчої комісії, прийнятих згідно із Законом.

3. Працівники органів ведення Реєстру мають доступ до всіх записів Реєстру в режимі читання, а також у режимі записування стосовно персональних даних виборців, виборча адреса яких визначена відповідно до статті 8 Закону, знаходиться в межах території, на яку поширюються повноваження цих органів.

4. Працівники регіональних органів адміністрування Реєстру мають доступ виключно до статистичних відомостей Реєстру.

5. Працівники органів Реєстру, яким надано доступ до бази даних Реєстру, є користувачами Системи. Засоби доступу до бази даних Реєстру 6. Доступ до бази даних Реєстру користувача Системи забезпечується шляхом використання таких програмних та інших засобів: індивідуального системного імені користувача Системи; індивідуального системного пароля користувача Системи; програмно-апаратного засобу ідентифікації (далі - ПАЗІ) користувача Системи; індивідуального пароля доступу до ПАЗІ (ПІН-коду) користувача Системи.

7. Служба розпорядника Реєстру створює обліковий запис користувача Системи та проводить авторизацію в Системі засобів доступу до бази даних Реєстру користувача Системи.

8. При створенні облікового запису користувача Системи кодовим набором знаків формуються індивідуальне системне ім'я та індивідуальний системний пароль користувача Системи (системні ідентифікатори користувача Системи).

9. Служба розпорядника Реєстру здійснює підготовку ПАЗІ (запис ПІН-коду користувача Системи) та його програмну прив'язку до відповідного облікового запису користувача Системи. ПАЗІ містить у захищеному вигляді атрибути доступу користувача Системи для їх авторизації в Системі.

10. Зміст індивідуального системного імені, індивідуального системного пароля та ПІН-коду користувача Системи є конфіденційним. Передача користувачем Системи засобів доступу до бази даних Реєстру іншим особам забороняється. Надання доступу до бази даних Реєстру 11. Для отримання доступу до бази даних Реєстру новопризначеними працівниками органу ведення Реєстру, регіонального органу адміністрування Реєстру керівник відповідного органу Реєстру невідкладно після призначення працівника письмово інформує про це Центральну виборчу комісію та надсилає їй копію відповідного розпорядчого документа і один примірник підписаного цим працівником попередження про відповідальність за порушення вимог Закону (додаток 2) та заповнює в Системі картку користувача Системи. Про призначення працівника на посаду інформується також Служба розпорядника Реєстру факсимільним зв'язком або електронною поштою.

12. Для забезпечення доступу до бази даних Реєстру Служба розпорядника Реєстру здійснює авторизацію користувача в Системі, формування та надання працівнику відповідного органу Реєстру програмних та інших засобів доступу до бази даних Реєстру.

13. Програмні та інші засоби доступу до бази даних Реєстру надаються працівнику органу Реєстру безпосередньо або через відповідний регіональний орган адміністрування Реєстру. Про надання працівнику відповідного органу Реєстру програмних та інших засобів доступу до бази даних Реєстру Службою розпорядника Реєстру у двох примірниках складається відомість (додаток 3), в якій цей працівник ставить підпис за отримання програмних та інших засобів доступу до бази даних Реєстру.

371

У разі надання працівнику відповідного органу Реєстру програмних та інших засобів доступу до бази даних Реєстру через регіональний орган адміністрування Реєстру один примірник відомості передається (надсилається) до Центральної виборчої комісії.

14. У разі тимчасової відсутності користувача Системи (відпустка, відрядження, хвороба тощо) відомості про це вносяться до його картки користувача Системи. На час відсутності користувача Системи його доступ до Системи блокується. ПАЗІ користувача Системи, відсутнього на роботі у зв'язку з відпусткою (крім відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) чи відрядженням, зберігається в законвертованому вигляді (конверт скріплюється підписом користувача Системи) у сейфі або металевій шафі.

15. У разі звільнення користувача Системи з роботи, надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку орган ведення Реєстру, регіональний орган адміністрування Реєстру невідкладно письмово інформує про це Центральну виборчу комісію, а також факсимільним зв'язком або електронною поштою Службу розпорядника Реєстру. Такий користувач Системи зобов'язаний повернути керівнику відповідного органу Реєстру наданий йому для доступу до бази даних Реєстру ПАЗІ в законвертованому вигляді, який разом із копією розпорядчого документа про звільнення або про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передається Центральній виборчій комісії. У разі звільнення з роботи керівника органу ведення Реєстру, керівника регіонального органу адміністрування Реєстру чи надання їм відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вони зобов'язані передати надані їм ПАЗІ разом з копією відповідного розпорядчого документа Центральній виборчій комісії. ПАЗІ передається Центральній виборчій комісії безпосередньо або через регіональний орган адміністрування Реєстру.

16. Обліковий запис звільненого користувача Системи або користувача Системи, якому надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, блокується. Про вихід користувача Системи на роботу з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку письмово інформується Центральна виборча комісія, а також факсимільним зв'язком або електронною поштою Служба розпорядника Реєстру, яка забезпечує надання йому доступу до бази даних Реєстру відповідно до цього Порядку.

17. У разі виходу з ладу, втрати або пошкодження ПАЗІ користувача Системи керівник органу ведення Реєстру чи керівник регіонального органу адміністрування Реєстру складає відповідний акт у двох примірниках, один з яких разом із зіпсованим ПАЗІ (при виході з ладу або пошкодженні) передається (надсилається) Центральній виборчій комісії. Про вихід з ладу, втрату або пошкодження ПАЗІ керівник органу ведення Реєстру, керівник регіонального органу адміністрування Реєстру невідкладно повідомляють Службу розпорядника Реєстру.

18. Служба розпорядника Реєстру в разі отримання повідомлення про вихід з ладу, втрату або пошкодження ПАЗІ відновлює доступ такого користувача Системи до бази даних Реєстру відповідно до цього Порядку.

19. З метою проведення технологічних робіт, перевірок, необхідного тестування, спрямованих на забезпечення функціонування комплексної системи захисту інформації в Системі, доступ до бази даних Реєстру користувача Системи може бути тимчасово заблоковано Службою розпорядника Реєстру, про що повідомляється відповідний орган Реєстру.

20. Розблокування доступу до бази даних Реєстру здійснюється Службою розпорядника Реєстру, в тому числі за зверненням керівника відповідного органу Реєстру.

21. Служба розпорядника Реєстру здійснює облік користувачів Системи. Забезпечення захисту бази даних Реєстру 22. Органи ведення та регіональні органи адміністрування Реєстру під час здійснення своїх повноважень вживають заходів, спрямованих на забезпечення захисту бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання персональних даних виборців, що містяться у базі даних Реєстру (далі - персональні дані Реєстру), порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення шляхом застосування засобів і методів технічного захисту інформації, впровадження організаційних та інженерно-технічних заходів комплексної системи захисту інформації.

23. Керівник органу ведення Реєстру, керівник регіонального органу адміністрування Реєстру з метою дотримання та виконання вимог законодавства України забезпечують здійснення таких заходів щодо захисту інформації в Системі: виконання плану захисту інформації відповідного органу Реєстру, який затверджується керівником Служби розпорядника Реєстру;

372

контроль за дотриманням працівниками відповідного органу Реєстру вимог законодавства щодо захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах та виконання заходів із забезпечення функціонування в органі ведення Реєстру, регіональному органі адміністрування Реєстру комплексної системи захисту інформації в Системі.

24. Керівник органу, яким утворено орган ведення Реєстру, регіональний орган адміністрування Реєстру: забезпечує створення умов для здійснення відповідним органом Реєстру заходів щодо захисту інформації та експлуатації технічних засобів захисту інформації; визначає особу, відповідальну за здійснення заходів щодо забезпечення захисту даних, які обробляються в Системі (адміністратор безпеки). Функції адміністратора безпеки визначаються інструкцією адміністратора безпеки відповідного органу Реєстру, що затверджується керівником Служби розпорядника Реєстру; визначає осіб, яким надається доступ до бази даних Реєстру (оператори). Функції операторів визначаються інструкцією оператора відповідного органу Реєстру, що затверджується керівником Служби розпорядника Реєстру. Адміністратор безпеки органу ведення Реєстру та адміністратор безпеки регіонального органу адміністрування Реєстру при виконанні своїх функцій взаємодіють з відповідним структурним підрозділом Служби розпорядника Реєстру. Доступ до бази даних Реєстру в режимі читання 25. Доступ до бази даних Реєстру в режимі читання надається після ідентифікації користувача у Системі і здійснюється користувачами Системи шляхом використання індивідуальних засобів доступу до бази даних Реєстру.

26. Вхід користувача Системи до бази даних Реєстру в режимі читання фіксується відповідними програмними засобами, якими реєструються: особа користувача Системи; дата та час доступу до бази даних Реєстру; значення параметрів запитів до бази даних Реєстру.

27. Доступ до бази даних Реєстру в режимі читання здійснюється користувачами Системи виключно з метою виконання завдань, передбачених Законом. Доступ до бази даних Реєстру в режимі читання здійснюється органом ведення Реєстру для: візуального та автоматизованого контролю за повнотою і коректністю персональних даних Реєстру; підготовки звернень до виборців з метою перевірки чи уточнення відомостей про них; перевірки включення до Реєстру особи, яка звернулася із заявою про включення до Реєстру; підготовки повідомлень щодо включення виборця до Реєстру чи відмови у такому включенні; перевірки зміни персональних даних виборця, зазначених у його заяві щодо зміни персональних даних; підготовки повідомлень щодо внесення змін до персональних даних виборця в Реєстрі чи відмови у внесенні змін; підготовки персональних даних виборця на його запит; підготовки відповіді на запит виборця; перевірки інформації про виборців для підготовки запитів до відповідних органів, закладів, установ, зазначених у статті 22 Закону; опрацювання відомостей про виборців, поданих відповідними органами, закладами, установами, під час проведення періодичного поновлення персональних даних Реєстру; підготовки запитів до органів, закладів, установ, визначених статтею 22 Закону, з метою уточнення персональних даних Реєстру; підготовки статистичної інформації щодо кількісних характеристик виборчого корпусу на відповідній території; підготовки складання попередніх списків виборців; уточнення попередніх списків виборців; підготовки виготовлення остаточних списків виборців; підготовки відповідей на запити щодо перевірки достовірності відомостей про громадян України, зазначені в частинах другій - п'ятій статті 29 Закону. Доступ до бази даних Реєстру в режимі записування 28. Доступ до бази даних Реєстру в режимі записування здійснюється відповідними користувачами Системи після їх реєстрації в Системі для виконання передбачених Законом дій щодо ведення Реєстру, а саме:

373

внесення запису про виборця до бази даних Реєстру; внесення змін до персональних даних Реєстру; знищення запису Реєстру.

29. Доступ до бази даних Реєстру в режимі записування здійснюється відповідно до інструкції користувача Системи та надається після ідентифікації користувача Системи.

30. Вхід користувача Системи до бази даних Реєстру в режимі записування фіксується відповідними програмними засобами, які реєструють: особу користувача Системи; дату та час доступу до бази даних Реєстру; зміст дії щодо ведення Реєстру.

31. Програмно-апаратні засоби Системи забезпечують контроль за дотриманням вимог Закону та цього Порядку щодо внесення змін до бази даних Реєстру та моніторинг (перегляд) внесених змін до бази даних Реєстру.

32. Доступ до бази даних Реєстру в режимі записування надається на підставі письмового наказу керівника органу ведення Реєстру після завершення дій з організаційно-правової підготовки щодо внесення змін до бази даних Реєстру. Відповідальність користувачів Системи 33. Порушення захисту Реєстру, несанкціонований доступ або зловживання доступом до бази даних Реєстру, порушення цілісності Реєстру, спотворення або незаконне знищення персональних даних Реєстру, незаконне копіювання бази даних Реєстру чи її частини тягне за собою встановлену законом адміністративну, кримінальну та іншу юридичну відповідальність.

34. Користувачі Системи особисто попереджаються про персональну відповідальність за порушення вимог Закону. Таке попередження скріплюється особистим підписом користувача Системи.

35. Користувачі Системи несуть відповідальність за: порушення правил доступу до бази даних Реєстру; порушення захисту Реєстру; порушення цілісності Реєстру; порушення порядку використання інформації бази даних Реєстру; незаконне копіювання бази даних Реєстру чи її частин; спотворення, незаконне знищення персональних даних Реєстру; несанкціонований доступ або зловживання доступом до бази даних Реєстру; розголошення змісту індивідуального системного імені, індивідуального системного пароля, ПІН-коду користувача Системи; порушення правил зберігання ПАЗІ користувача Системи; порушення правил зберігання відповідного програмного та апаратного забезпечення Системи, технічних засобів комплексної системи захисту інформації; порушення встановлених законодавством України вимог та порядку захисту інформації бази даних Реєстру; невиконання або неналежне виконання своїх службових обов'язків, пов'язаних із забезпеченням повноти, цілісності, захисту та безпеки персональних даних Реєстру.

36. Користувач Системи, який втратив усі чи один із засобів доступу до бази даних Реєстру, за поданням безпосереднього керівника може бути притягнутий до відповідальності в установленому законом порядку після проведення службового розслідування. Секретар Центральної виборчої комісії

Т. ЛУКАШ

374

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ від 29 квітня 2014 року № 415 Про Порядок доступу до записів Державного реєстру виборців про виборців, виборча адреса яких відноситься до території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, а також актуалізації цих записів правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Відповідно до частини шостої статті 8 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", пункту 6 частини другої статті 14, статті 15 Закону України "Про Державний реєстр виборців", керуючись статтями 11 - 13, пунктом 8 статті 17 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє: 1. Призупинити ведення Державного реєстру виборців органами ведення Державного реєстру виборців, утвореними на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, на період дії правового режиму, передбаченого Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

2. Затвердити Порядок доступу до записів Державного реєстру виборців про виборців, виборча адреса яких відноситься до території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, а також актуалізації цих записів (додається).

3. Службі розпорядника Державного реєстру виборців здійснити розробку та впровадження програмного забезпечення для актуалізації записів Державного реєстру виборців про виборців, виборча адреса яких відноситься до території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, згідно з цією постановою.

4. Цю постанову надіслати Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Службі безпеки України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також Міністерству закордонних справ України, Міністерству оборони України, Міністерству охорони здоров'я України, Міністерству соціальної політики України, Державній міграційній службі України, Державній пенітенціарній службі України, Державній реєстраційній службі України, Державній судовій адміністрації України для доведення до відома відповідних органів, закладів, установ, зазначених у статті 22 Закону України "Про Державний реєстр виборців", регіональним органам адміністрування Державного реєстру виборців для доведення до відома відповідних органів ведення Державного реєстру виборців.

5. Цю постанову оприлюднити на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії. Голова Центральної виборчої комісії

М. ОХЕНДОВСЬКИЙ

Додаток до постанови Центральної виборчої комісії 29.04.2014 N 415 ПОРЯДОК доступу до записів Державного реєстру виборців про виборців, виборча адреса яких відноситься до території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, а також актуалізації цих записів 1. Цей Порядок визначає процедуру доступу до записів Державного реєстру виборців (далі - Реєстр) про громадян України, які мають право голосу відповідно до статті 70 Конституції України (виборців), виборча адреса яких відноситься до території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також актуалізації цих записів на період дії правового режиму, передбаченого Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

2. Актуалізація записів Реєстру про виборців, виборча адреса яких відноситься до території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, здійснюється шляхом періодичного або ініціативного поновлення бази даних Реєстру та передбачає виконання в режимі записування таких дій щодо ведення Реєстру: внесення запису про виборця до бази даних Реєстру; внесення змін до персональних даних виборця у Реєстрі; знищення запису Реєстру.

375

Доступ для виконання зазначених дій щодо ведення Реєстру надається органам ведення Реєстру після впровадження Службою розпорядника Реєстру програмного забезпечення відповідної функціональності.

3. Заява виборця, виборча адреса якого відноситься до території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя, щодо включення до Реєстру, зміни його персональних даних у Реєстрі приймається будьяким органом ведення Реєстру, що здійснює ведення Реєстру, в установленому статтями 19 та 20 Закону України "Про Державний реєстр виборців" (далі - Закон) порядку. Орган ведення Реєстру, до якого надійшла заява виборця щодо включення до Реєстру чи внесення змін до його персональних даних у Реєстрі, здійснює її розгляд відповідно до Закону. Для можливості включення до Реєстру запису про виборця, виборча адреса якого відноситься до території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя, зміни його персональних даних у Реєстрі на підставах, визначених Законом, органам ведення Реєстру, які здійснюють ведення Реєстру, надається доступ у режимі записування стосовно таких записів Реєстру. Для зміни виборчої адреси на нову, яка знаходиться за межами Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, виборець звертається до органу ведення Реєстру за новою виборчою адресою. У разі визнання такої заяви обґрунтованою керівник органу ведення Реєстру приймає рішення про звернення засобами автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Державний реєстр виборців" (далі - Система) до органу ведення Реєстру за попередньою виборчою адресою виборця стосовно необхідності внесення змін щодо його виборчої адреси.

4. Якщо у відомостях, передбачених частинами третьою - одинадцятою статті 22 Закону, зазначено осіб, виборча адреса яких відноситься до території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя та які набули права голосу або мають право голосу, однак не включені до Реєстру, або зі змісту таких відомостей випливає, що персональні дані виборця, виборча адреса якого відноситься до території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя, зазнали зміни, керівник органу ведення Реєстру приймає рішення щодо внесення запису до Реєстру чи змін до персональних даних такого виборця. Якщо такі відомості засвідчують зміну виборчої адреси виборця, яка відноситься до території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя, керівник органу ведення Реєстру звертається засобами Системи до органу ведення Реєстру за попередньою виборчою адресою виборця стосовно необхідності внесення змін щодо його виборчої адреси.

5. Доступ до бази даних Реєстру в режимі записування здійснюється працівниками органу ведення Реєстру відповідно до Порядку доступу органів ведення та регіональних органів адміністрування Державного реєстру виборців до бази даних Державного реєстру виборців, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 9 квітня 2013 року N 73.

6. Програмними засобами Системи забезпечується: внесення змін до виборчої адреси виборця на підставі звернення до органу ведення Реєстру, утвореного на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя, переданого засобами Системи органом ведення Реєстру, до якого в установленому статтями 20, 22 Закону порядку подано документи, що підтверджують відповідні зміни; знищення запису Реєстру у зв'язку із закінченням установленого статтею 17 Закону строку збереження запису про виборця, виборча адреса якого відноситься до території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя, який помер або громадянство України якого припинено.

7. Звернення органів ведення Реєстру, передані засобами Системи, опрацьовуються до закінчення місяця, в якому вони були передані. Звернення, передані засобами Системи під час виборчого процесу чи процесу референдуму у зв'язку з отриманням відомостей для складання попередніх та уточнених списків виборців, опрацьовуються з урахуванням строків, установлених для складання списків виборців.

8. Запис Реєстру про виборця, який помер або громадянство України якого припинено, знищується не пізніш як у триденний термін з дня закінчення п'ятирічного строку його збереження.

9. При виявленні відповідно до Порядку здійснення органами ведення Державного реєстру виборців візуального та автоматизованого контролю за повнотою і коректністю персональних даних Державного реєстру виборців, встановленого постановою Центральної виборчої комісії від 11 березня 2009 року № 14, кількох записів, що стосуються одного виборця (кратного включення виборця до Реєстру), один з яких є записом про виборця, який за виборчою адресою відноситься до території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя, програмними засобами Системи автоматично формується відповідний висновок. Секретар Центральної виборчої комісії

Т. ЛУКАШ

376

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ від 16 вересня 2014 року № 968 Про тимчасові заходи із забезпечення внесення до Державного реєстру виборців змін щодо виборчої адреси виборця, яка належить до території Донецької чи Луганської області, за зверненням органу ведення Державного реєстру виборців правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 У зв’язку з неможливістю виконання окремими органами ведення Державного реєстру виборців, утвореними в Донецькій та Луганській областях, своїх повноважень через ситуацію, що склалася в указаних регіонах України, відповідно до частини четвертої статті 17, пункту 2 частини четвертої статті 20, пункту 3 частини шістнадцятої, частини двадцять другої статті 22 Закону України "Про Державний реєстр виборців" та з метою забезпечення реалізації конституційних виборчих прав громадян України, керуючись статтями 11 – 13, пунктами 1, 8 статті 17 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє: 1. Встановити, що в разі неможливості виконання своїх повноважень органом ведення Державного реєстру виборців, утвореним на території Донецької чи Луганської області, внесення змін до виборчої адреси виборця на підставі звернення до цього органу, переданого засобами автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Державний реєстр виборців" (далі – Система) органом ведення Державного реєстру виборців, до якого у визначеному статтями 20, 22 Закону України "Про Державний реєстр виборців" порядку подано документи, що підтверджують відповідні зміни, забезпечується програмними засобами Системи. Звернення органів ведення Державного реєстру виборців, передані засобами Системи, опрацьовуються до закінчення місяця, в якому вони були передані. Звернення, передані засобами Системи під час виборчого процесу чи процесу референдуму у зв’язку з отриманням відомостей для складання попередніх та уточнених списків виборців, опрацьовуються з урахуванням строків, установлених для складання списків виборців.

2. Службі розпорядника Державного реєстру виборців вжити відповідних заходів, необхідних для реалізації пункту 1 цієї постанови.

3. Цю постанову надіслати Міністерству закордонних справ України, регіональним органам адміністрування Державного реєстру виборців для доведення до відома відповідних органів ведення Державного реєстру виборців та оприлюднити на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії. Голова Центральної виборчої комісії

М. ОХЕНДОВСЬКИЙ

377

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ від 6 жовтня 2014 року № 1495 Про деякі питання забезпечення ведення Державного реєстру виборців стосовно громадян України, виборча адреса яких належить до території Донецької та Луганської областей Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Центральної виборчої комісії від 20 травня 2015 року N 47 правовий акт актуальний станом на 20.05.2015 У зв'язку з неможливістю виконання окремими органами ведення Державного реєстру виборців, утвореними в Донецькій та Луганській областях, своїх повноважень через ситуацію, що склалася в указаних регіонах України, відповідно до статті 3, пункту 6 частини другої, частини третьої статті 14, статті 15 Закону України "Про Державний реєстр виборців" та з метою забезпечення реалізації конституційних виборчих прав громадян України, керуючись статтями 11 - 13, пунктами 1, 8 статті 17 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє: 1. Надати органам ведення Державного реєстру виборців для забезпечення виконання вимог статей 19, 20 Закону України "Про Державний реєстр виборців" щодо включення виборця до Державного реєстру виборців (далі - Реєстр), зміни його персональних даних у Реєстрі доступ у режимі записування до записів Реєстру стосовно виборців, виборча адреса яких належить до території, на яку поширюються повноваження органів ведення Реєстру Донецької та Луганської областей, що тимчасово не здійснюють ведення Реєстру.

2. Встановити: якщо у відомостях, передбачених статтею 22 Закону України "Про Державний реєстр виборців", зазначено осіб, виборча адреса яких відноситься до території, на яку поширюються повноваження органів ведення Реєстру Донецької та Луганської областей, що тимчасово не здійснюють ведення Реєстру, та які набули права голосу або мають право голосу, однак не включені до Реєстру, або зі змісту таких відомостей випливає, що персональні дані виборця, виборча адреса якого відноситься до вказаної території, зазнали зміни, керівник органу ведення Реєстру приймає рішення щодо внесення запису до Реєстру чи змін до персональних даних такого виборця. Якщо такі відомості засвідчують зміну виборчої адреси виборця, яка відноситься до території, на яку поширюються повноваження органів ведення Реєстру Донецької та Луганської областей, що тимчасово не здійснюють ведення Реєстру, керівник органу ведення Реєстру звертається засобами автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи Реєстру (далі – Система) до органу ведення Реєстру за попередньою виборчою адресою виборця стосовно необхідності внесення змін щодо його виборчої адреси. Для можливості включення до Реєстру запису про виборця, виборча адреса якого відноситься до території, на яку поширюються повноваження органів ведення Реєстру Донецької та Луганської областей, що тимчасово не здійснюють ведення Реєстру, зміни його персональних даних у Реєстрі на підставах, визначених Законом України "Про Державний реєстр виборців", органам ведення Реєстру, які здійснюють ведення Реєстру, надається доступ у режимі записування стосовно таких записів Реєстру; при виявленні відповідно до Порядку здійснення органами ведення Державного реєстру виборців візуального та автоматизованого контролю за повнотою і коректністю персональних даних Державного реєстру виборців, встановленого постановою Центральної виборчої комісії від 11 березня 2009 року № 14, кількох записів, що стосуються одного виборця (кратного включення виборця до Реєстру), один з яких є записом про виборця, який за виборчою адресою відноситься до території, на яку поширюються повноваження органів ведення Реєстру Донецької та Луганської областей, що тимчасово не здійснюють ведення Реєстру, програмними засобами Системи автоматично формується відповідний висновок.

3. Службі розпорядника Державного реєстру виборців вжити відповідних заходів, необхідних для реалізації пунктів 1, 2 цієї постанови.

4. Цю постанову надіслати Міністерству закордонних справ України, регіональним органам адміністрування Державного реєстру виборців для доведення до відома відповідних органів ведення Державного реєстру виборців та оприлюднити на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії. Голова Центральної виборчої комісії

М. ОХЕНДОВСЬКИЙ

378

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ від 13 січня 2015 року № 2 Про заходи щодо забезпечення виконання органами ведення Державного реєстру виборців повноважень щодо ведення Державного реєстру виборців у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої Донецької та Луганської областей правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Відповідно до Постанов Верховної Ради України від 7 жовтня 2014 року № 1692-VII "Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Луганської області, зміну і встановлення меж Новоайдарського і Слов'яносербського районів Луганської області" та № 1693-VII "Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Луганської області, зміну і встановлення меж Перевальського і Попаснянського районів Луганської області", від 11 грудня 2014 року № 31-VIII "Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Донецької області, зміну і встановлення меж Артемівського району Донецької області" та № 32-VIII "Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Донецької області, зміну і встановлення меж Волноваського, Новоазовського та Тельманівського районів Донецької області", керуючись статтями 11 - 13, пунктом 8 статті 17, частиною другою статті 27 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє: 1. Службі розпорядника Державного реєстру виборців забезпечити віднесення до відання відділів ведення Державного реєстру виборців Артемівської та Волноваської районних державних адміністрацій Донецької області, Новоайдарської та Попаснянської районних державних адміністрацій Луганської області записів про виборців, виборчі адреси яких у зв'язку із змінами в адміністративнотериторіальному устрої Донецької та Луганської областей увійшли до території, на яку поширюються повноваження цих відділів.

2. Цю постанову надіслати Донецькій та Луганській обласним державним адміністраціям для доведення до відома відповідних відділів ведення Державного реєстру виборців та органів, закладів, установ, якими подаються передбачені статтею 22 Закону України "Про Державний реєстр виборців" відомості.

3. Цю постанову оприлюднити на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії. Заступник Голови Центральної виборчої комісії

Ж. УСЕНКО-ЧОРНА

379

ПОСТАНОВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ від 24 березня 2015 року № 28 Про заходи щодо забезпечення виконання вимог Закону України "Про Державний реєстр виборців" у зв’язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої Луганської області правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року № 177-VIII "Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Луганської області, зміну і встановлення меж Попаснянського і Слов’яносербського районів Луганської області", керуючись статтями 11 – 13, пунктом 8 статті 17, частиною другою статті 27 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє: 1. Службі розпорядника Державного реєстру виборців забезпечити віднесення до відання відділу ведення Державного реєстру виборців Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області записів про виборців, виборчі адреси яких у зв’язку із змінами в адміністративнотериторіальному устрої Луганської області увійшли до території, на яку поширюються повноваження цього відділу.

2. Цю постанову надіслати Луганській обласній державній адміністрації для доведення до відома відділу ведення Державного реєстру виборців Попаснянської районної державної адміністрації та відповідних органів, закладів, установ, якими подаються передбачені статтею 22 Закону України "Про Державний реєстр виборців" відомості.

3. Цю постанову оприлюднити на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії. Заступник Голови Центральної виборчої комісії

Ж. УСЕНКО-ЧОРНА

380

ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ТА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ 17 березня 2015 року № 254-VIII Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Верховна Рада України постановляє: 1. Визнати тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

2. Ця Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування. Голова Верховної Ради України

В.ГРОЙСМАН

м. Київ 17 березня 2015 року № 254-VIII

381

ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 18 липня 2007 р. № 943 Деякі питання утворення органів (відділів) ведення та регіональних органів (відділів) адміністрування Державного реєстру виборців Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2007 року N 996, від 3 вересня 2009 року N 970 правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Відповідно до частини другої статті 34 Закону України "Про Державний реєстр виборців" Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Установити, що чисельність працівників органу (відділу) ведення Державного реєстру виборців (далі - орган ведення) визначається з урахуванням кількості виборців, включених на 26 березня 2006 р. до списків виборців на виборчих дільницях, що були утворені в межах території, на яку поширюються повноваження цього органу: до 25000 виборців - 3 штатні одиниці, від 25001 до 50000 - 4, від 50001 до 100000 - 5, від 100001 до 150000 - 6, від 150001 до 200000 - 7, від 200001 до 250000 - 8, від 250001 до 300000 - 9, понад 300000 - 10 штатних одиниць. Утворення нових, коригування чисельності існуючих органів ведення здійснюється з урахуванням кількості виборців, виборча адреса яких знаходиться в межах території, на яку поширюються повноваження цього органу. Чисельність працівників регіонального органу (відділу) адміністрування Державного реєстру виборців (далі - орган адміністрування) визначається з урахуванням кількості органів ведення, на які поширюються повноваження цього органу адміністрування: до 36 органів ведення - 4 штатні одиниці, від 37 до 48 - до 5, від 49 до 60 - до 6, понад 60 - до 7 штатних одиниць.

2. Внести до постанов Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 р. N 179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" (Офіційний вісник України, 2005 р., N 11, ст. 522; 2007 р., N 10, ст. 363) і від 11 травня 2005 р. N 328 "Про структуру місцевих державних адміністрацій" (Офіційний вісник України, 2005 р., N 19, ст. 999, N 36, ст. 2180; 2006 р., N 22, ст. 1619) зміни, що додаються.

3. Міністерству закордонних справ, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у мм. Києві та Севастополі держадміністраціям забезпечити утворення органів ведення та органів адміністрування відповідно до пункту 1 цієї постанови.

4. Рекомендувати міським міст обласного (республіканського в Автономній Республіці Крим) значення без районного поділу та районним у містах обласного (республіканського в Автономній Республіці Крим) значення з районним поділом радам утворити у строки, визначені Законом України "Про Державний реєстр виборців", органи ведення відповідно до пункту 1 цієї постанови. Прем'єр-міністр України

В. ЯНУКОВИЧ

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів від 18 липня 2007 р. N 943

України

ЗМІНИ, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 р. N 179 і від 11 травня 2005 р. N 328 1. Доповнити абзац перший пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 р. N 179 після слів "виконавчої влади" словами ", за винятком відділів адміністрування Державного реєстру виборців у складі апарату обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, чисельність працівників яких може становити не менш як 3 одиниці".

2. Пункт 2 втратив чинність (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2007 р. N 996) ____________

382

ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції Із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 28.01.2015 № 34, від 04.03.2015 № 79 правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що додається.

2. Міністерству соціальної політики вжити заходів для створення та ведення Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Прем'єр-міністр України

А.ЯЦЕНЮК

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 ПОРЯДОК оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції 1. Цей Порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (далі - довідка). Довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується).

2. Для отримання довідки повнолітня особа, яка переміщується, звертається особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи). Для отримання довідки про взяття на облік неповнолітніх дітей, які переміщуються без батьків або членів сім’ї, заява подається їх опікуном чи піклувальником або законним представником. У разі коли особа, яка переміщується, розміщується регіональним штабом з питань, пов’язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції (далі - регіональний штаб), заява подається посадовій особі уповноваженого органу, залученій в установленому порядку до участі в роботі регіонального штабу. Прийняття заяв та видача довідок про взяття на облік можуть здійснюватися в місцях проживання осіб, які переміщуються, працівниками житлово-експлуатаційних організацій або уповноваженими особами, визначеними виконавчими органами сільських і селищних рад, за погодженням з уповноваженим органом. За результатами проведеної роботи працівники житлово-експлуатаційних організацій та уповноважені особи подають щотижня уповноваженому органу звіт.

3. Заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім’я та по батькові; громадянство (підданство); дата та місце народження; стать; відомості про склад сім’ї, у тому числі про неповнолітніх осіб, які прибули разом із заявником; відомості про зареєстроване та фактичне місце перебування;

383

адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону; реєстраційний номер облікової картки платника податків за наявності інформації (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної фіскальної служби і мають відмітку в паспорті або які не є громадянами України); обставини, що спричинили переміщення з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції; наявність у будь-кого із членів сім’ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах інших, ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції; відомості про місце роботи та час, з якого особа там працює; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби. Заявник дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних неповнолітніх осіб, які переміщуються разом з ним, відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”. Інформація про персональні дані осіб, які переміщуються, може передаватися до агенцій ООН та Міжнародного Комітету Червоного Хреста за згодою заявника.

4. Разом із заявою про взяття на облік особа, яка переміщується, пред’являє: громадянин України - паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу; іноземець або особа без громадянства - паспортний документ, посвідку на постійне проживання або інший документ, що посвідчує особу. У разі втрати або викрадення документів, що посвідчують особу, особа, яка переміщується, повідомляє про це територіальним підрозділам ДМС за місцем перебування, які в одноденний строк видають тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України, іноземця або особу без громадянства. У разі подання заяви законним представником особи, яка переміщується, додатково пред’являються: документ, що посвідчує особу законного представника; документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

5. З метою обліку осіб, які переміщуються, уповноважений орган веде Єдину інформаційну базу даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, держателем якої є Мінсоцполітики, до якої включається інформація про особу, яка переміщується, зазначена у поданій заяві про взяття на облік відповідно до пункту 3 цього Порядку, а також дата видачі довідки, назва уповноваженого органу, що її видав, та інформація про задоволення заявлених потреб, надані послуги (виплати). Для ідентифікації в зазначеній базі даних може міститися фотографічне зображення особи, яка переміщується.

6. У день подання заяви безоплатно видається довідка за формою, наведеною у додатку, яка роздруковується на папері формату А4 і підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою відповідного уповноваженого органу. Відомості про неповнолітніх осіб, які переміщуються разом з батьками або членами сім’ї, зазначаються у довідці одного із заявників. Уповноважені органи ведуть журнал обліку виданих довідок.

7. Під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує особу, яка переміщується і береться на облік, про можливості розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновлення соціальних виплат, про необхідність відкриття рахунка в уповноваженому банку у разі набуття права на грошову допомогу, надає інформацію про місцезнаходження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

7-1. Уповноважений орган щодня формує та направляє в електронній формі відповідному територіальному підрозділу ДМС перелік осіб, яким видана довідка. Під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує особу, яка переміщується, про обов’язок повідомити протягом 10 днів відповідному територіальному підрозділу ДМС про фактичне місце проживання, а також про зміну фактичного місця проживання або повернення до покинутого місця проживання. Територіальний підрозділ ДМС у триденний строк після повідомлення особою, яка переміщується, про фактичне місце проживання проводить перевірку наведених у довідці відповідних відомостей, проставляє у разі підтвердження таких відомостей на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, та щодня подає в електронній формі уповноваженому органові відповідну інформацію. Довідка не є дійсною без проставлення на її зворотному боці зазначеної відмітки. Уповноважений орган вносить інформацію територіального підрозділу ДМС до Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів

384

проведення антитерористичної операції, та у разі наявності підстав приймає рішення про зняття з обліку осіб, які переміщуються. Територіальний підрозділ ДМС із залученням працівників територіальних органів і підрозділів МВС, представників інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, здійснює щомісяця вибіркову перевірку наведених у довідках відомостей про фактичне місце проживання осіб, які переміщуються (не менш як 10 відсотків загальної кількості таких осіб), та у разі непідтвердження зазначених відомостей в одноденний строк повідомляє про це уповноваженому органу для прийняття рішення щодо зняття з обліку осіб, які переміщуються. Підставою для відновлення на обліку таких осіб є наявність інформації територіального підрозділу ДМС про підтвердження їх фактичного місця проживання.

8. Заявнику може бути відмовлено у видачі довідки, якщо: 1) відсутні обставини, що спричинили переміщення особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції; 2) втрачено або викрадено документи, що посвідчують особу, яка переміщується, та підтверджують громадянство України, до їх відновлення. У разі відмови у видачі довідки на вимогу заявника письмово повідомляється про підстави для такої відмови.

9. У разі зміни місця тимчасового перебування заявник звертається за видачею довідки до іншого уповноваженого органу, а раніше видана довідка вилучається, про що вносяться відповідні зміни до Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

10. У разі втрати або псування довідки уповноважений орган замість неї видає дублікат на підставі заяви особи, якій видавалася довідка.

11. Порядок здійснення обміну інформацією між уповноваженими органами та територіальними підрозділами ДМС, ДФС, регіональними штабами, центрами зайнятості державної служби зайнятості, органами Пенсійного фонду України та іншими заінтересованими органами виконавчої влади затверджується Мінсоцполітики. Обмін інформацією про осіб, які переміщуються, здійснюється з дотриманням вимог законодавства про інформацію та законодавства про захист персональних даних.

385

Додаток до Порядку ДОВІДКА від ____________ 2014 р. № _________ про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції Видана _________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я та по батькові) громадянство (підданство) _________________________________________________________________ дата та місце народження __________________________________________________________________ стать __________________ ________________________________________________________________________________________ (серія, номер, дата та суб’єкт видачі паспорта громадянина України/ _______________________________________________________________________________________ дані про інший документ, що посвідчує особу) відомості про неповнолітніх осіб, які прибули разом з особою, яка переміщується ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції __________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ (вулиця, номер будинку, номер квартири, найменування населеного пункту, району, області) контактний номер телефону _______________________________________________________________ про те, що він (вона) постійно проживав (проживала) в ________________________________________ _______________________________________________________________________________________(вулиця, номер будинку, номер квартири, найменування населеного пункту, району, області) _____________________ і перемістився (перемістилася) з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в ____________________________________ ________________________________________________________________________________ (вулиця, номер будинку, номер квартири, найменування населеного пункту, району, області) __________________________ “____” ________________ 20___ р. Довідка пред’являється разом з паспортом громадянина України або іншим документом, що посвідчує особу. Посадова особа структурного підрозділу з питань соціального захисту населення

_________________________ (підпис)

М.П. “____” __________________ 20___ р. ________________________________________________________________________________ місце для службової інформації

386

ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 4 березня 2015 р. № 79 Деякі питання оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції правовий акт актуальний станом на 30.04.2015 Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Внести до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 11, ст. 280), зміну, що додається. (див. вище новий п. 7-1 цього Порядку) 2. Установити, що: 1) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи) формують і направляють в електронній формі відповідним територіальним підрозділам Державної міграційної служби переліки осіб, яким довідка про взяття на облік особи, що переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (далі - довідка), видана до набрання чинності цією постановою; 2) територіальні підрозділи Державної міграційної служби: проводять у двомісячний строк із залученням працівників територіальних органів і підрозділів Міністерства внутрішніх справ, представників інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, перевірку наведених у направлених їм переліках відомостей про фактичне місце проживання осіб та у разі підтвердження таких відомостей проставляють на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці. У разі коли під час відвідування місця проживання відповідна особа відсутня, представник територіального підрозділу Державної міграційної служби залишає їй повідомлення про необхідність у 10-денний строк звернутися до такого підрозділу; подають за результатами проведення перевірки у місячний строк в електронній формі уповноваженим органам інформацію щодо підтвердження відомостей про фактичне місце проживання відповідних осіб, а також проставлення відмітки про реєстрацію місця їх проживання; 3) уповноважені органи вносять зазначену інформацію до Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та у разі наявності підстав приймають рішення про зняття з обліку таких осіб. Прем'єр-міністр України

А.ЯЦЕНЮК

387

ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 25 березня 2015 р. № 302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України правовий акт актуальний станом на 20.05.2015 Відповідно до частини другої статті 15 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

2. Запровадити з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

3. Установити, що до завершення роботи із запровадження оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка попереднього зразка.

Прем'єр-міністр України

А.ЯЦЕНЮК

Примітка: Додатки 1 - 5 до вказаної постанови на сайті Уряду України: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=248170035

388

ДОДАТКИ 1. ЗРАЗКИ ЗАЯВ до органу ведення Реєстру виборців або ДВК звичайної, спеціальної виборчої дільниці щодо уточнення попереднього списку виборців: 1.1 Під час місцевих виборів ЗРАЗОК (найменування органу ведення Державного реєстру виборців) (прізвище, власне ім’я (усі власні імена), по батькові (за наявності) виборця) (місце проживання виборця із зазначенням адреси житла) (номер телефону (за наявності) ЗАЯВА У зв’язку з виявленням неправильностей у попередньому списку виборців на звичайній виборчій дільниці № _________ для підготовки та проведення голосування з чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2015 року прошу внести до списку виборців такі уточнення: ______________________________________________________________________________________ (зміст уточнень стосовно виборця або інших осіб ______________________________________________________________________________________ щодо включення або виключення зі списку; ______________________________________________________________________________________ виправлення неправильностей у внесених до списку відомостях; ______________________________________________________________________________________ внесення або виключення відмітки про постійну нездатність самостійно пересуватися) До заяви додаю такі документи (копії документів), які підтверджують зазначені відомості: _____________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ "___" _______________ 20____ року (дата подання заяви)

______________ (підпис)

Примітка. Згідно з частиною четвертою статті 31 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" виборець особисто подає заяву щодо допущених при складанні попереднього списку виборців на звичайній виборчій дільниці неправильностей до органу ведення Державного реєстру виборців.

389

ЗРАЗОК Дільнична виборча комісія з виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів звичайної виборчої дільниці № _______ (прізвище, власне ім’я (усі власні імена), по батькові (за наявності) виборця) (місце проживання виборця із зазначенням адреси житла) (номер телефону (за наявності) ЗАЯВА У зв’язку з виявленням неправильностей у попередньому списку виборців на звичайній виборчій дільниці № _________ для підготовки та проведення голосування з чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2015 року прошу внести до списку виборців такі уточнення: ______________________________________________________________________________________ (зміст уточнень стосовно виборця або інших осіб ______________________________________________________________________________________ щодо включення або виключення зі списку; ______________________________________________________________________________________ виправлення неправильностей у внесених до списку відомостях; ______________________________________________________________________________________ внесення або виключення відмітки про постійну нездатність самостійно пересуватися) До заяви додаю такі документи (копії документів), які підтверджують зазначені відомості: _____________________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________ "___" _______________ 20____ року _______________ (дата подання заяви) (підпис) Примітка. Згідно з частиною четвертою статті 31 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" виборець особисто подає заяву щодо допущених при складанні попереднього списку виборців на звичайній виборчій дільниці неправильностей до дільничної виборчої комісії. У разі якщо виборець за станом здоров'я не може особисто подати заяву, відповідна виборча комісія за зверненням такого виборця зобов'язана забезпечити прийняття заяви у такого виборця в інший спосіб.

390

ЗРАЗОК Дільнична виборча комісія з виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів спеціальної виборчої дільниці № __________ (прізвище, власне ім’я (усі власні імена), (по батькові (за наявності) виборця) (місце проживання виборця із зазначенням адреси житла) (номер телефону (за наявності)

ЗАЯВА У зв’язку з виявленням неправильностей у списку виборців на спеціальній виборчій дільниці № _________ для підготовки та проведення голосування з чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2015 року прошу внести до списку виборців такі уточнення: ______________________________________________________________________________________ (зміст уточнень стосовно виборця або інших осіб ______________________________________________________________________________________ щодо включення або виключення зі списку; ______________________________________________________________________________________ виправлення неправильностей у внесених до списку відомостях; ______________________________________________________________________________________ внесення або виключення відмітки про постійну нездатність самостійно пересуватися)

"___" _______________ 20___ року (дата подання заяви)

_____________ (підпис)

Примітка. Згідно з частинами 6 - 7 статті 34 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" виборець подає заяву щодо допущених при складанні списку виборців на спеціальній виборчій дільниці неправильностей до відповідної дільничної виборчої комісії, яка розглядається на найближчому засіданні комісії.

391

1.2 Під час виборів Президента України

ЗРАЗОК (найменування органу ведення Державного реєстру виборців) (прізвище, власне ім’я (усі власні імена), по батькові (за наявності) виборця) (місце проживання виборця із зазначенням адреси житла) (номер телефону (за наявності) ЗАЯВА У зв’язку з виявленням неправильностей у попередньому списку виборців на звичайній виборчій дільниці № _________ для підготовки та проведення голосування з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року прошу внести до списку виборців такі уточнення: ______________________________________________________________________________________ (зміст уточнень стосовно виборця або інших осіб ______________________________________________________________________________________ щодо включення або виключення зі списку; ______________________________________________________________________________________ виправлення неправильностей у внесених до списку відомостях; ______________________________________________________________________________________ внесення або виключення відмітки про постійну нездатність самостійно пересуватися) До заяви додаю такі документи (копії документів), які підтверджують зазначені відомості: ______________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________.

"___" _______________ 20____ року ______________ (підпис)

(дата подання заяви)

Примітка. Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України "Про вибори Президента України" громадянин особисто подає заяву щодо допущених при складанні попереднього списку виборців на звичайній виборчій дільниці неправильностей до органу ведення Державного реєстру виборців.

392

ЗРАЗОК Дільнична виборча комісія з виборів Президента України звичайної виборчої дільниці № __________ (прізвище, власне ім’я (усі власні імена), по батькові (за наявності) виборця) (місце проживання виборця із зазначенням адреси житла) (номер телефону (за наявності)

ЗАЯВА У зв’язку з виявленням неправильностей у попередньому списку виборців на звичайній виборчій дільниці № _________ для підготовки та проведення голосування з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року прошу внести до списку виборців такі уточнення: ______________________________________________________________________________________ (зміст уточнень стосовно виборця або інших осіб ______________________________________________________________________________________ щодо включення або виключення зі списку; ______________________________________________________________________________________ виправлення неправильностей у внесених до списку відомостях; ______________________________________________________________________________________ внесення або виключення відмітки про постійну нездатність самостійно пересуватися) До заяви додаю такі документи (копії документів), які підтверджують зазначені відомості: _____________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ _________________ (підпис)

"___" _______________ 20____ року (дата подання заяви)

Примітка. Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України "Про вибори Президента України" громадянин особисто подає заяву щодо допущених при складанні попереднього списку виборців на звичайній виборчій дільниці неправильностей до дільничної виборчої комісії. У разі якщо громадянин за станом здоров’я не може особисто подати заяву, дільнична виборча комісія за його зверненням зобов’язана забезпечити прийняття заяви у нього в інший спосіб.

393

ЗРАЗОК Дільнична виборча комісія з виборів Президента України спеціальної вибор дільниці № __________ (прізвище, власне ім’я (усі власні імена), (по батькові (за наявності) виборця) (місце проживання виборця із зазначенням адреси житла) (номер телефону (за наявності)

ЗАЯВА У зв’язку з виявленням неправильностей у списку виборців на спеціальній виборчій дільниці № _________ для підготовки та проведення голосування з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року прошу внести до списку виборців такі уточнення: ______________________________________________________________________________________ (зміст уточнень стосовно виборця або інших осіб ______________________________________________________________________________________ щодо включення або виключення зі списку; ______________________________________________________________________________________ виправлення неправильностей у внесених до списку відомостях; ______________________________________________________________________________________ внесення або виключення відмітки про постійну нездатність самостійно пересуватися)

"___" _______________ 20___ року (дата подання заяви)

_____________ (підпис)

Примітка. Згідно з частиною дев’ятою статті 36 Закону України "Про вибори Президента України" виборець особисто подає заяву щодо допущених при складанні списку виборців на спеціальній виборчій дільниці неправильностей до дільничної виборчої комісії.

394

ЗРАЗОК Дільнична виборча комісія з виборів Президента України закордонної виборчої дільниці № __________ (прізвище, власне ім’я (усі власні імена), по батькові (за наявності) виборця) (поштова адреса виборця за правилами країни проживання чи перебування) (номер телефону (за наявності)

ЗАЯВА У зв’язку з виявленням неправильностей у попередньому списку виборців на закордонній виборчій дільниці № _________ для підготовки та проведення голосування з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року прошу внести до списку виборців такі уточнення: ______________________________________________________________________________________ (зміст уточнень стосовно виборця або інших осіб ______________________________________________________________________________________ щодо включення або виключення зі списку; ______________________________________________________________________________________ виправлення неправильностей у внесених до списку відомостях)

До заяви додаю такі документи (копії документів), які підтверджують зазначені відомості: _____________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________

"___" _______________ 20____ року ____________________ (дата подання заяви) (підпис) Примітка. Згідно з частиною шостою статті 361 Закону України "Про вибори Президента України" виборець особисто подає заяву щодо неправильностей у попередньому списку виборців на закордонній виборчій дільниці до дільничної виборчої комісії.

395

1.3 Під час виборів народних депутатів України

ЗРАЗОК (найменування органу ведення Державного реєстру виборців) (прізвище, власне ім’я (усі власні імена), по батькові (за наявності) виборця) (місце проживання виборця із зазначенням адреси житла) (номер телефону (за наявності) ЗАЯВА У зв’язку з виявленням неправильностей у попередньому списку виборців на звичайній виборчій дільниці № _________ для підготовки та проведення голосування з чергових виборів народних депутатів України 27 жовтня 2019 року прошу внести до списку виборців такі уточнення: ______________________________________________________________________________________ (зміст уточнень стосовно виборця або інших осіб ______________________________________________________________________________________ щодо включення або виключення зі списку; ______________________________________________________________________________________ виправлення неправильностей у внесених до списку відомостях; ______________________________________________________________________________________ внесення або виключення відмітки про постійну нездатність самостійно пересуватися) До заяви додаю такі документи (копії документів), які підтверджують зазначені відомості: _____________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________

"___" _______________ 20____ року ______________ (підпис)

(дата подання заяви)

Примітка. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 40 Закону України "Про вибори народних депутатів України" громадянин особисто подає заяву щодо допущених при складанні попереднього списку виборців на звичайній виборчій дільниці неправильностей до органу ведення Державного реєстру виборців.

396

ЗРАЗОК Дільнична виборча комісія з виборів народних депутатів України звичайної виборчої дільниці № __________ (прізвище, власне ім’я (усі власні імена), по батькові (за наявності) виборця) (місце проживання виборця із зазначенням адреси житла) (номер телефону (за наявності) ЗАЯВА У зв’язку з виявленням неправильностей у попередньому списку виборців на звичайній виборчій дільниці № _________ для підготовки та проведення голосування з чергових виборів народних депутатів України 27 жовтня 2019 року прошу внести до списку виборців такі уточнення: ______________________________________________________________________________________ (зміст уточнень стосовно виборця або інших осіб ______________________________________________________________________________________ щодо включення або виключення зі списку; ______________________________________________________________________________________ виправлення неправильностей у внесених до списку відомостях; ______________________________________________________________________________________ внесення або виключення відмітки про постійну нездатність самостійно пересуватися) До заяви додаю такі документи (копії документів), які підтверджують зазначені відомості: _____________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ "___" _______________ 20____ року _______________ (підпис)

(дата подання заяви)

Примітка. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 40 Закону України "Про вибори народних депутатів України" громадянин особисто подає заяву щодо допущених при складанні попереднього списку виборців на звичайній виборчій дільниці неправильностей до дільничної виборчої комісії. У разі якщо громадянин за станом здоров’я не може особисто подати заяву, дільнична виборча комісія за його зверненням зобов’язана забезпечити прийняття заяви у нього в інший спосіб.

397

ЗРАЗОК Дільнична виборча комісія з виборів народних депутатів України спеціальної виборчої дільниці № __________ (прізвище, власне ім’я (усі власні імена), (по батькові (за наявності) виборця) (місце проживання виборця із зазначенням адреси житла) (номер телефону (за наявності)

ЗАЯВА У зв’язку з виявленням неправильностей у списку виборців на спеціальній виборчій дільниці № __________ для підготовки та проведення голосування з чергових виборів народних депутатів України 27 жовтня 2019 року прошу внести до списку виборців такі уточнення: ______________________________________________________________________________________ (зміст уточнень стосовно виборця або інших осіб ______________________________________________________________________________________ щодо включення або виключення зі списку; ______________________________________________________________________________________ виправлення неправильностей у внесених до списку відомостях; ______________________________________________________________________________________ внесення або виключення відмітки про постійну нездатність самостійно пересуватися)

"___" _______________ 20___ року (дата подання заяви)

_____________ (підпис)

Примітка. Згідно з частинами десятою, одинадцятою статті 43 Закону України "Про вибори народних депутатів України" виборець особисто подає заяву щодо допущених при складанні списку виборців на спеціальній виборчій дільниці неправильностей до дільничної виборчої комісії або безпосередньо до суду.

398

ЗРАЗОК Дільнична виборча комісія з виборів народних депутатів України закордонної виборчої дільниці № __________ (прізвище, власне ім’я (усі власні імена), по батькові (за наявності) виборця) (поштова адреса виборця за правилами країни проживання чи перебування) (номер телефону (за наявності)

ЗАЯВА У зв’язку з виявленням неправильностей у попередньому списку виборців на закордонній виборчій дільниці № _________ для підготовки та проведення голосування з чергових виборів народних депутатів України 27 жовтня 2019 року прошу внести до списку виборців такі уточнення: ______________________________________________________________________________________ (зміст уточнень стосовно виборця або інших осіб ______________________________________________________________________________________ щодо включення або виключення зі списку; ______________________________________________________________________________________ виправлення неправильностей у внесених до списку відомостях)

До заяви додаю такі документи (копії документів), які підтверджують зазначені відомості: _____________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________

"___" _______________ 20____ року ______________ (дата подання заяви) (підпис) Примітка. Згідно з частиною сьомою статті 44 Закону України "Про вибори народних депутатів України" виборець особисто подає заяву щодо неправильностей у попередньому списку виборців на закордонній виборчій дільниці до відповідної дільничної виборчої комісії.

399

2. ЗРАЗКИ адміністративних позовів (позовних заяв) про уточнення списку виборців 2.1 Під час місцевих виборів ЗРАЗОК Луцькому міськрайонному суду 43016 м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 43 Позивач : громадянин України, Гриценко Григорій Григорович, який(-а) мешкає за адресою: 43024, м. Луцьк, вул. Липинського, буд. 55, кв.155 засоби зв’язку (тел.) 097-1777777 Відповідач : Дільнична виборча комісія з виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів виборчої дільниці № 071079, розташована за адресою: вул.В’ячеслава Чорновола, 3, м.Луцьк, 43024, засоби зв’язку (тел.): 0332-257565 Третя особа : Відділ ведення Державного реєстру виборців Луцької міської ради вул. Б. Хмельницького, 19, м. Луцьк, 43025, телефони: (0332) 777-953, 777-917 Позовна заява про уточнення попереднього списку виборців «19» жовтня 2015 року, я, Гриценко Григорій Григорович, маючи намір реалізувати своє виборче право на виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2015 року, звернувся до дільничної виборчої комісії з виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів виборчої дільниці № 071079 для перевірки моєї наявності у попередньому списку виборців. Оскільки я відсутній в попередньому списку виборців, такі дії відповідача порушують мої конституційні права виборця, адже згідно зі статтею 70 Конституції України право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення 18 років. При цьому, мій батько, Гриценко Григорій Гнатович, який зареєстрований за моєю адресою житла (43024, м. Луцьк, вул. Липинського, буд. 55, кв.155), включений у згаданий список виборців і отримав іменне запрошення. Відповідно до частини 8 статті 31 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (далі - Закон) позовна заява про уточнення попереднього списку виборців може бути подана до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Суд при розгляді даного адміністративного позову звертається до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців із запитом щодо уточнення відомостей про виборця. Рішення суду про внесення змін до списку виборців не пізніш як за п'ять днів до дня голосування подається виборцем до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців або до відповідної дільничної виборчої комісії для негайного направлення до такого органу, а пізніше цього строку - до дільничної виборчої комісії Згідно із частинами 1, 3 статті 3 Закону право голосу на виборах депутатів сільських, селищних, міських рад, виборах сільського, селищного, міського голови мають дієздатні громадяни України, які належать до відповідних територіальних громад та яким на день виборів виповнилося 18 років. Право голосу на виборах депутатів районних, обласних рад мають громадяни України, які належать до відповідних територіальних громад у межах району, області та яким на день виборів виповнилося 18 років. Належність громадянина до відповідної територіальної громади визначається його місцем проживання на її території згідно із Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". Відповідно до частини 4 статті 32 Закону уточнені списки виборців виготовляються у 2 примірниках відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців" та вимог частин 3, 4 статті 30 Закону, передаються відповідним дільничним виборчим комісіям у порядку, передбаченому частиною 5 статті 30 цього Закону, не пізніш як за 2 дні до дня виборів. Відповідно до частин 1, 2 статті 33 зміни та уточнення до уточненого списку виборців вносить голова або заступник голови та секретар дільничної виборчої комісії на підставі рішення суду, повідомлень органу ведення Державного реєстру виборців щодо усунення кратного включення виборця у списку

400

виборців на цій виборчій дільниці. Такі зміни можуть бути внесені до 18 години останньої суботи перед днем голосування. У день голосування зміни до уточненого списку виборців не вносяться. З вищевикладеного випливає, що рішення суду про уточнення списку виборців має бути передане виборцем до відповідної дільничної виборчої комісії до 18.00 год. 24 жовтня 2015 року. Відповідно до статті 173 Кодексу адміністративного судочинства України право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі. Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії. Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду без сплати судового збору. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за 2 дні до дня голосування. Суд вирішує адміністративні справи щодо уточнення списку виборців у дводенний строк після надходження позовної заяви, але не пізніше ніж за 2 дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за 2 дні до дня голосування, - невідкладно. На підставі викладеного, керуючись статтею 70 Конституції України, статтями 2, 3, 31, 32, 33 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», статтями 2, 4, 6, 7, 17-20, 104-107, 173 Кодексу адміністративного судочинства України, – ПРОШУ СУД: 1. Постановити рішення, яким задовольнити мою позовну заяву та зобов’язати дільничну виборчу комісію з виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів виборчої дільниці № 071079 уточнити списки виборців та внести мене, Гриценка Григорія Григоровича, до списку виборців на звичайній виборчій дільниці № 071079.

2. Невідкладно повідомити мене про ухвалене за результатами розгляду цієї адміністративної справи рішення суду про внесення змін до списку виборців для своєчасного подання мною прийнятого судом рішення згідно з вимогами Закону.

3. Допустити негайне виконання судового рішення. Додатки: 1) копія позову у 2-х примірниках; 2) копія паспорта громадянина України, ідентифікаційного коду платника податків, копія будинкової книги, копії іменних запрошень у 2-х примірниках.

«19» жовтня 2015 року

___________ підпис

401

Г.Г. Гриценко

2.2 Під час виборів Президента України ЗРАЗОК Луцькому міськрайонному суду 43016 м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 43 Позивач : громадянин України, Іванов Іван Іванович, який(-а) мешкає за адресою: 43023, м. Луцьк, вул. Наливайка, буд. 100А, кв. 100, засоби зв’язку (тел.) 050-1807777 Відповідач : Дільнична виборча комісія з виборів Президента України виборчої дільниці № 071092 територіального виборчого округу № 22, розташована за адресою: вул.Конякіна, 5, м.Луцьк, 43023, засоби зв’язку (тел.): 0332-280551 Третя особа : Відділ ведення Державного реєстру виборців Луцької міської ради вул. Б. Хмельницького, 19, м. Луцьк, 43025, телефони: (0332) 777-953, 777-917 Адміністративний позов про уточнення списку виборців «25» березня 2019 року, я, Іванов Іван Іванович, маючи намір реалізувати своє виборче право на виборах Президента України 31 березня 2019 року, звернувся (-лася) до дільничної виборчої комісії з виборів Президента України виборчої дільниці № 071092 територіального виборчого округу № 22 для перевірки моєї наявності у попередньому списку виборців. Оскільки я відсутній(-я) в попередньому списку виборців, такі дії відповідача порушують мої конституційні права виборця, адже згідно зі статтею 70 Конституції України право голосу на виборах і референдумах мають дієздатні громадяни України, які досягли на день їх проведення 18 років. При цьому, моя дружина Іванова Іванна Іванівна, яка зареєстрована за моєю адресою житла (43023, м. Луцьк, вул. Наливайка, буд. 100А, кв. 100), включена у згаданий список виборців і отримала іменне запрошення. Відповідно до частини 9 статті 32 Закону України «Про вибори Президента України» (далі - Закон) адміністративний позов про уточнення списку виборців може бути подано до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Суд при розгляді даного адміністративного позову звертається до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців із запитом щодо уточнення відомостей про виборця. Згідно із частиною 10 статті 32 Закону рішення суду про внесення змін до попереднього списку виборців не пізніш як за п’ять днів до дня голосування подається виборцем до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців або до відповідної дільничної виборчої комісії для негайного направлення до такого органу, а пізніше цього строку - до дільничної виборчої комісії. Відповідно до частини 4 статті 34 Закону орган ведення Державного реєстру виборців на підставі, зокрема, рішень судів, отриманих не пізніш як за п’ять днів до дня голосування, виготовляє уточнений список виборців. Згідно із частиною 6 статті 34 один примірник уточненого списку виборців на паперовому носії передається відповідній дільничній виборчій комісії в порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону, не пізніш як за два дні до дня голосування. Відповідно до частини 1 статті 35 Закону внесення змін до уточненого списку виборців на звичайній виборчій дільниці здійснюється головою, заступником голови та секретарем дільничної виборчої комісії. Частиною 2 статті 35 Закону передбачено, що зміни до уточненого списку виборців на звичайній виборчій дільниці вносяться на підставі, зокрема, рішення суду, прийнятого у порядку та у строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України. При цьому, згідно з частиною 3 статті 35 Закону у день голосування зміни до уточненого списку виборців не вносяться. З цього випливає, що рішення суду про уточнення списку виборців має бути передане виборцем чи судом до відповідної дільничної виборчої комісії до дня, що передує дню голосування (до 30 березня 2019 року включно).

402

Відповідно до статті 173 Кодексу адміністративного судочинства України право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах. Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії. Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду без сплати судового збору. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за 2 дні до дня голосування. Суд вирішує адміністративні справи щодо уточнення списку виборців у дводенний строк після надходження позовної заяви, але не пізніше ніж за 2 дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за 2 дні до дня голосування, невідкладно. На підставі викладеного, керуючись статтею 70 Конституції України, статтями 1, 2, 32, 34, 35 Закону України «Про вибори Президента України», статтями 2, 4, 6, 7, 17-20, 104-107, 173 Кодексу адміністративного судочинства України, – ПРОШУ СУД: 1. Постановити рішення, яким задовольнити мій адміністративний позов та зобов’язати дільничну виборчу комісію з виборів Президента України виборчої дільниці № 071092 територіального виборчого округу № 22 уточнити списки виборців та внести мене, Іванова Івана Івановича, до списку виборців на звичайній виборчій дільниці № 071092 територіального виборчого округу № 22.

2. Прошу залучити в якості свідків під час розгляду цього позову Головацьку Тетяну Вікторівну, що мешкає за адресою м.Луцьк, вул, Наливайка, 100А/107 (тел. 710838), Загребельного Івана Петровича, що мешкає за адресою м.Луцьк, вул, Наливайка, 10А/100 (тел. 772216).

3. Невідкладно повідомити мене про ухвалене за результатами розгляду цієї адміністративної справи рішення суду про внесення змін до списку виборців для подання мною не пізніш як за 5 днів до дня голосування до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців або до відповідної дільничної виборчої комісії для негайного направлення до такого органу, а пізніше цього строку - до дільничної виборчої комісії.

4. Допустити негайне виконання судового рішення. Додатки: - копія позову у 2-х примірниках, - копія паспорта громадянина України, ідентифікаційного коду платника податків, копія будинкової книги, копії іменних запрошень у 2-х примірниках.

«25» березня 2019 року

___________ підпис

403

І.І. Іванов

2.3 Під час виборів народних депутатів України ЗРАЗОК Луцькому міськрайонному суду 43016 м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 43 Позивач : громадянин України, Божидарник Богдан Богданович, який(-а) мешкає за адресою: 43023, м. Луцьк, вул. Стрілецька, буд. 50, кв.5 засоби зв’язку (тел.) 050-1877777 Відповідач : Дільнична виборча комісія з виборів народних депутатів України виборчої дільниці № 071046 територіального виборчого округу № 22, розташована за адресою: вул.Стрілецька, 49, м.Луцьк, 43021, засоби зв’язку (тел.): 0332-797255 Третя особа : Відділ ведення Державного реєстру виборців Луцької міської ради вул. Б. Хмельницького, 19, м. Луцьк, 43025, телефони: (0332) 777-953, 777-917 Адміністративний позов про уточнення списку виборців «21» жовтня 2019 року, я, Божидарник Богдан Богданович, маючи намір реалізувати своє виборче право на виборах народних депутатів України 27 жовтня 2019 року, звернувся до дільничної виборчої комісії з виборів народних депутатів України виборчої дільниці № 071046 одномандатного виборчого округу № 22 для перевірки моєї наявності у попередньому списку виборців. Оскільки я відсутній в попередньому списку виборців, такі дії відповідача порушують мої конституційні права виборця, адже згідно зі статтею 70 Конституції України право голосу на виборах і референдумах мають дієздатні громадяни України, які досягли на день їх проведення 18 років. При цьому, мій батько, Божидарник Богдан Борисович, який зареєстрований за моєю адресою житла (43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, буд. 50, кв. 5), включений у згаданий список виборців і отримав іменне запрошення. Відповідно до частини 10 статті 40 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (далі - Закон) адміністративний позов про уточнення списку виборців може бути подано до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Суд при розгляді даного адміністративного позову звертається до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців із запитом щодо уточнення відомостей про виборця. Згідно із частиною 11 статті 40 Закону рішення суду про внесення змін до попереднього списку виборців не пізніш як за п'ять днів до дня голосування подається виборцем до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців або до відповідної дільничної виборчої комісії для негайного направлення до такого органу, а пізніше цього строку - до дільничної виборчої комісії. Відповідно до частин 5-6 статті 41 Закону уточнені списки виборців виготовляються відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців" у двох примірниках відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 39 Закону. Один примірник уточненого списку виборців на паперовому носії передається відповідній дільничній виборчій комісії в порядку, передбаченому частиною 5 статті 39 Закону, не пізніш як за два дні до дня голосування. Відповідно до частини 1 статті 42 зміни до уточненого списку виборців вносить голова або заступник голови та секретар дільничної виборчої комісії на підставі рішення суду та повідомлення органу ведення Державного реєстру виборців. Частиною 2 статті 42 Закону передбачено, що у день голосування зміни до уточненого списку виборців вносяться виключно на підставі рішення суду. З вищевикладеного випливає, що рішення суду про уточнення списку виборців має бути передане виборцем до відповідної дільничної виборчої комісії до 20.00 год. 27 жовтня 2019 року.

404

Відповідно до статті 173 Кодексу адміністративного судочинства України право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі. Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії. Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду без сплати судового збору. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за 2 дні до дня голосування. Суд вирішує адміністративні справи щодо уточнення списку виборців у дводенний строк після надходження позовної заяви, але не пізніше ніж за 2 дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за 2 дні до дня голосування, - невідкладно. На підставі викладеного, керуючись статтею 70 Конституції України, статтями 1, 2, 40, 41, 42 Закону України «Про вибори народних депутатів України », статтями 2, 4, 6, 7, 17-20, 104-107, 173 Кодексу адміністративного судочинства України, – ПРОШУ СУД: 1. Постановити рішення, яким задовольнити мій адміністративний позов та зобов’язати дільничну виборчу комісію з виборів народних депутатів України виборчої дільниці № 071046 одномандатного виборчого округу № 22 уточнити списки виборців та внести мене, Божидарника Богдана Богдановича, до списку виборців на звичайній виборчій дільниці № 071046 одномандатного виборчого округу № 22.

2. Невідкладно повідомити мене про ухвалене за результатами розгляду цієї адміністративної справи рішення суду про внесення змін до списку виборців для подання мною не пізніш як за п’ять днів до дня голосування до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців або до відповідної дільничної виборчої комісії для негайного направлення до такого органу, а пізніше цього строку - до дільничної виборчої комісії.

3. Допустити негайне виконання судового рішення. Додатки: - копія позову у 2-х примірниках, - копія паспорта громадянина України, ідентифікаційного коду платника податків, копія будинкової книги, копії іменних запрошень у 2-х примірниках.

«21» жовтня 2019 року

___________ підпис

405

Б.Б. Божидарник

3. ЗРАЗОК НАПИСАННЯ ЗАПИТУ ПРО НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Розпорядник інформації

Волинська обласна державна адміністрація

Запитувач

ВГО «Центр підтримки громадських ініціатив» (поштова адреса, електронна адреса, контактний телефон) ЗАПИТ про надання інформації

Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» прошу надати інформацію про компактні місця розташування вимушених переселенців із зони АТО (окремих районів Донецької і Луганської областей) та Автономної Республіки Крим (із зазначенням адреси та кількості) у Волинській області. Запитувану інформацію прошу надати у визначений законом строк (необхідне зазначити):

на поштову адресу

________________________________________________ (поштовий індекс, область, район, населений пункт, вулиця, ________________________________________________ будинок, корпус, квартира)

на електронну адресу

___________________________________________________

факсом

___________________________________________________

телефоном

___________________________________________________

__________________ (дата)

_______________________ (підпис)

406

4. ЗРАЗОК АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОТОКОЛУ ПРОТОКОЛ про адміністративне правопорушення ____________________________________________________________ (місце складання протоколу) «___»_________ 20___ року Я, ___________________________________________________________________ (посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол, номер і дата видачі посвідчення) керуючись положеннями статей 254, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, склав(ла) цей протокол про те, що громадянин(ка) (далі - порушник): 1. Прізвище, ім'я, по батькові ___________________________________________ 2. Дата, місце народження______________________________________________ 3. Місце проживання, номер телефону____________________________________ 4. Місце роботи (навчання) і посада_______________________________________ 5. Документ, що засвідчує особу _________________________________________ ______________________________________________________________________ (назва документа, його серія, номер, коли і ким виданий) вчинив (ла) правопорушення, відповідальність за яке передбачена положеннями частини _ статті ____ Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: ________________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________ (місце, дата і час вчинення, суть адміністративного правопорушення) Правопорушенням заподіяна матеріальна шкода ___________________________________________________________________________ (у разі заподіяння вказується суть матеріальної шкоди) Свідки (потерпілі) правопорушення (якщо вони є): 1._________________________________________________________ (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання) 2._________________________________________________________ (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання) 3._________________________________________________________ (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання) Громадянину(ці) ____________________________________________ роз'яснено його (її) права і обов'язки, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи). _______________________________ ___________________________ (прізвище, ініціали порушника) (підпис порушника)

407

Пояснення порушника та його зауваження щодо змісту протоколу чи мотиви відмови від підписання (можуть бути додані до протоколу): ________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________ Порушник від підпису відмовився: ________________________________________________________________________________________ (підпис особи, яка склала протокол) Підписи свідків (потерпілих) (якщо вони є): ___________________ __________________________________________________ (підпис) (прізвище, ініціали) ___________________ __________________________________________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Інші відомості, необхідні для вирішення справи: ________________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________. Протокол в порядку вимог частини 1 статті 221, частини 1 статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення направляється для розгляду до _______________________________________________________________ суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення. Про дату, час і місце розгляду справи порушника буде сповіщено судом. Додатки до протоколу (якщо вони є): 1._________________________________________________________ 2._________________________________________________________ 3._________________________________________________________ ___________________________ _____________________ (прізвище, ініціали порушника) (підпис порушника) _________ _________________________________________________ (підпис) (прізвище, ініціали особи, яка особи, яка склала протокол) Примітка. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

408

5. ПОВІДОМЛЕННЯ про включення виборця до Державного реєстру виборців

409

6.1 На місцеві вибори

6. ФОРМИ іменних запрошень (для голосування на виборчій дільниці та поза її межами)

411

6.2 На вибори Президента України

6.3 На вибори народних депутатів України

7. ІСТОРІЯ ВИБОРІВ народних депутатів України Рік проведення 1990

Система виборів мажоритарна система абсолютної більшості з порогом явки у 50%+1 голос та з 2 туром у разі ненабрання жодним кандидатом 50%+1 голос

1994

мажоритарна система абсолютної більшості з порогом явки у 50%+1 голос та з 2 туром у разі ненабрання жодним кандидатом 50%+1 голос

1998

змішана паралельна система виборів: 225 депутатів обирали в окремих округах за мажоритарною системою відносної більшості, а ще 225 депутатів обирали в єдиному окрузі за пропорційною системою виборів з 4% прохідним бар’єром для партій і блоків змішана паралельна система виборів: 225 депутатів обирали в окремих округах за мажоритарною системою відносної більшості, а ще 225 депутатів обирали в єдиному окрузі за пропорційною системою виборів з 4% прохідним бар’єром для партій і блоків пропорційна виборча система з закритими списками у єдиному загальнонаціональному окрузі з 3% прохідним бар’єром для партій і блоків (обирався весь склад ВР) пропорційна виборча система з закритими списками у єдиному загальнонаціональному окрузі з 3% прохідним бар’єром для партій і блоків (обирався весь склад ВР) змішана паралельна система виборів: 225 депутатів обирали в окремих округах за мажоритарною системою відносної більшості, а ще 225 депутатів обирали в єдиному окрузі за пропорційною системою виборів з 5% прохідним бар’єром лише для партій змішана паралельна система виборів: 225 депутатів обирали в окремих округах за мажоритарною системою відносної більшості, а ще 225 депутатів обирали в єдиному окрузі за пропорційною системою виборів з 5% прохідним бар’єром лише для партій

2002

2006

2007

2012

2014

Переможці виборів, більшість ВР «Група 239»(комуністи і консерватори) 239, Народна рада (Демократичний блок 111) 125 168 безпартійних, 85 КПУ, 20 НРУ, 18 СелПУ, 14 СПУ, 9 УРП, 5 КУН… ще 9 партій були представлені 1-4 депутатами, 45 необраних станом на 09.02.1995 КПУ 121, НРУ 46, СПУСелПУ 34, ПЗУ 19, НДП 28, Громада 24, ПСПУ 16, СДПУ(0) 17

% явки виборців приблизно 85

1-й тур: 75,6 (лише 49 обрано) 2-й тур: приблизно від 41,6 до 51,12 (8 переголосувань та проміжних виборів у 1994-95) 69,64

Блок «НУ» 119, КПУ 65, За єдину Україну! 175, БЮТ 23, СПУ 22, СДПУ (о) 31, позафракційні 12

65,22

ПР 186, БЮТ 129, Блок «НУ» 81, СПУ 33, КПУ 21

58,97

ПР 175, БЮТ 156, Блок «НУНС» 72, КПУ 27, Блок Литвина 20

57,94

ПР 187, Батьківщина 102, УДАР 40, Свобода 38, КПУ 32, ЄЦ 3, НП 2, РП 1, Союз 1, самовисуванці 44

57,98

НФ 82, БПП 132, Самопоміч 33, Опозиційний блок 29, РПЛ 22, Батьківщина 19, самовисуванці 96, вакантні місця 27

52,42

Історія виборів Президента України Рік проведення

Система виборів

Переможець виборів

% явки виборців

1991

система абсолютної більшості з 2 туром у разі ненабрання жодним кандидатом 50%+1 голос

Л.Кравчук

1-й тур: 84,20

1994

система абсолютної більшості з 2 туром у разі ненабрання жодним кандидатом 50%+1 голос

Л.Кучма

1-й тур: 70,30 2-й тур: 71,60

1999

система абсолютної більшості з 2 туром у разі ненабрання жодним кандидатом 50%+1 голос

Л.Кучма

1-й тур: 70,20 2-й тур: 74,87

2004

система абсолютної більшості з 2 туром у разі ненабрання жодним кандидатом 50%+1 голос

В.Ющенко

1-й тур: 74,92 2-й тур: 80,85 3-й тур: 77,30

2010

система абсолютної більшості з 2 туром у разі ненабрання жодним кандидатом 50%+1 голос

В.Янукович

1-й тур: 66,52 2-й тур: 68,81

2014

система абсолютної більшості з 2 туром у разі ненабрання жодним кандидатом 50%+1 голос

П.Порошенко

1-й тур: 60,29

414

8. ВИДИ ПОКАРАНЬ за кримінальні правопорушення у виборчому процесі

Надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або фальсифікація виборчих документів, документів референдуму, підсумків голосування або відомостей Державного реєстру виборців

Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача

Назва статті ККУ

Стаття ККУ

Штраф у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян (НМДГ = 17 грн.)

Або виправні роботи

Або обмеження волі

Або позбавлення волі

З позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

157, ч. 1

-

-

на строк до 3 років

на строк до 3 років

-

157, ч. 2

-

-

на строк від 2 до 5 років

на строк від 2 до 5 років

-

157, ч. 3

-

-

-

на строк від 3 до 7 років

на строк від 2 до 3 років

157, ч. 4

-

-

-

на строк від 5 до 10 років

на строк від 2 до 3 років

158, ч. 1

-

-

-

на строк від 2 до 4 років

на строк від 1 до 3 років

158, ч. 2

-

-

-

на строк від 3 до 7 років

на строк від 2 до 3 років

158, ч. 3

-

-

-

на строк від 5 до 7 років

на строк від 1 до 3 років

158, ч. 4

-

-

-

на строк від 7 до 10 років

на строк від 2 до 3 років

415

Незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму Порушення таємниці голосування Підкуп виборця, учасника референдуму

Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку)

158-1, ч. 1

від 100 до 300 (17005100 грн.)

на строк до 2 років

на строк до 3 років

-

-

158-1, ч. 2

-

-

-

на строк від 5 до 7 років

на строк від 2 до 3 років

158-2, ч. 1

-

-

на строк від 3 до 5 років

на строк від 2 до 4 років

-

158-2, ч. 2

-

-

-

на строк від 3 до 5 років

на строк до 3 років або без такого

на строк до 2 років

на строк до 3 років

-

-

-

на строк до 3 років

на строк до 3 років

на строк від 1 до 3 років

159, ч. 1

159, ч. 2

від 100 до 300 (17005100 грн.) від 300 до 500 (51008500 грн.)

159-1, ч. 1

-

-

на строк до 3 років

на строк до 3 років

-

159-1, ч. 2

-

-

на строк до 5 років

на строк до 5 років

-

159-1, ч. 3

-

-

-

на строк від 5 до 10 років

-

160, ч. 1

від 100 до 300 (17005100 грн.)

на строк до 2 років

на строк до 2 років

-

-

160, ч. 2

-

-

на строк до 3 років

на строк до 3 років

на строк від 1 до 3 років

160, ч. 3

-

-

на строк від 2 до 4 років

на строк від 2 до 4 років

на строк від 1 до 3 років

160, ч. 4

-

-

-

на строк від 5 до 7 років

на строк від 1 до 3 років

416

9. РОЗМІРИ ШТРАФІВ за адміністративні правопорушення у виборчому процесі

Норма статті

Штраф у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян (НМДГ = 17 грн)

Хто має право складати протоколи про адміністративні правопорушення

212-7, ч. 1

Порушення встановлених законом порядку ведення Державного реєстру виборців (далі Реєстр), порядку та строків подання відомостей про виборців до органу Реєстру, виборчої комісії, порушення порядку складання та подання списку виборців посадовою особою, на яку законом покладено такий обов'язок

від 20 до 30 (340-510 грн.)

Уповноважені особи органів внутрішніх справ, голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії

212-7, ч. 2

Порушення встановлених законом порядку та строків надання списку виборців відповідним виборчим комісіям, надання недостовірного списку виборців посадовою особою, на яку законом покладено такий обов'язок

від 25 до 50 (425-850 грн.)

Уповноважені особи органів внутрішніх справ, голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії

від 10 до 20 (170-340 грн.) на членів виборчої комісії

Уповноважені особи органів внутрішніх справ, голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії

від 10 до 30 (170-510 грн.)

Уповноважені особи органів внутрішніх справ

від 10 до 50 (170-850 грн.)

Голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії, уповноважена особа Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, її представники в регіонах

від 40 до 70 (680-1190 грн.)

Голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії, уповноважена особа Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, її представники в регіонах

Стаття КУАП

212-7, ч. 3

212-8, ч. 1

Порушення вимог закону про виготовлення нового примірника списку виборців для повторного голосування з урахуванням уточнень, внесених до списку виборців у день голосування Порушення права громадянина на ознайомлення в установленому законом порядку з відомостями Реєстру, зі списком виборців, а так само відмова у видачі громадянину копії мотивованого рішення про відхилення його скарги (звернення) про внесення змін до відомостей Реєстру або запиту щодо відомостей Реєстру, про внесення змін до списку виборців, або порушення строків видачі копії такого рішення

212-9, ч. 1

Порушення передбаченого законом порядку ведення передвиборної агітації з використанням друкованих, електронних (аудіовізуальних) ЗМІ або надання переваги в інформаційних телерадіопередачах чи друкованих ЗМІ, в продукції інформаційного агентства будь-якому кандидату, політичній партії (блоку), їх передвиборним програмам власниками, посадовими чи службовими особами, творчими працівниками ЗМІ, інформаційних агентств

212-9, ч. 2

Порушення заборони протягом визначеного законом часу у будь-якій формі коментувати чи оцінювати зміст передвиборної агітаційної теле-, радіопрограми відповідного кандидата, політичної партії (блоку), давати будь-яку інформацію щодо цього кандидата, цієї політичної партії (блоку) власниками, посадовими чи службовими особами, творчими працівниками ЗМІ, інформаційних агентств

417

212-9, ч. 3

212-10, ч. 1

212-11, ч. 1

Супроводження офіційних повідомлень у період виборчого процесу коментарями, що мають агітаційний характер, а також відео-, аудіо записами, кінозйомками, фотоілюстраціями про дії посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування як кандидатів у депутати та на посади сільських, селищних, міських голів Здійснення передвиборної агітації особою, участь якої у передвиборній агітації заборонена законом, проведення передвиборної агітації поза строками, встановленими законом чи в місцях, що заборонені законом, здійснення передвиборної агітації у формах і засобами, що суперечать Конституції або законам України, або інше порушення встановлених законом обмежень щодо ведення передвиборної агітації, крім випадків, передбачених статтями 2129, 21213 та 21214 цього Кодексу Ненадання відповідному суб'єкту виборчого процесу, щодо якого оприлюднено інформацію, яку він вважає недостовірною, на його вимогу (звернення) можливості у визначеному законом порядку оприлюднити відповідь щодо такої інформації

від 50 до 100 (850-1700 грн.)

від 30 до 50 (510-850 грн.) на громадян від 50 до 80 (850-1360 грн.) на посадових осіб

Уповноважені особи органів внутрішніх справ

від 100 до 150 (1700-2550 грн.) на посадових осіб

Голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії

від 80 до 100 (1360-1700 грн.)

Уповноважені особи органів внутрішніх справ, голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії

212-12, ч. 1

Порушення встановленого законом права кандидатів, політичних партій (блоків) на використання на рівних умовах будинків (приміщень) для проведення передвиборного публічного заходу чи передвиборної агітації

212-13, ч. 1

Виготовлення або замовлення виготовлення під час виборчого процесу друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, або у яких така інформація означена неправильно чи неповно

212-13, ч. 2

Розповсюдження (рознесення, вивішування, роздавання) під час виборчого процесу друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, або у яких така інформація означена неправильно чи неповно, а так само організація такого розповсюдження

212-14, ч. 1

Порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях громадянином

від 5 до 10 (85-170 грн.)

212-14, ч. 2

Порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи матеріалів політичної реклами підприємствами - розповсюджувачами реклами

від 100 до 200 (1700-3400 грн.)

418

Голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії, уповноважена особа Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, її представники в регіонах

від 10 до 30 (170-510 грн.) на громадян від 50 до 70 (850-1190 грн.) на посадових осіб від 3 до 5 (51-85 грн.) на громадян від 20 до 30 (340-510 грн.) на посадових осіб

Уповноважені особи органів внутрішніх справ, голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії

Уповноважені особи органів внутрішніх справ, голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії Уповноважені особи органів внутрішніх справ, голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії Уповноважені особи органів внутрішніх справ, голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії

від 50 до 70 (850-1190 грн.) на громадян

212-15, ч. 1

Порушення порядку надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії

212-16, ч. 1

Замовлення або виготовлення виборчих бюлетенів понад встановлену рішенням відповідної виборчої комісії кількість

від 25 до 50 (425-850 грн.)

212-17, ч. 1

Ненадання у випадках та порядку, встановлених законом, головою відповідної виборчої комісії або особою, яка відповідно до закону виконує його обов'язки, копії виборчого протоколу

від 20 до 100 (340-1700 грн.)

від 70 до 100 (1190-1700 грн.) на посадових осіб

від 15 до 25 (255-425 грн.) на громадян

Голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії Голова, заступник голови, секретар, інші члени ВК, кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі Голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії, кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі Голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії, кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі

212-18, ч. 1

Невиконання рішення виборчої комісії, прийнятого в межах її повноважень

212-19, ч. 1

Відмова у звільненні члена виборчої комісії від виконання виробничих чи службових обов'язків за основним місцем роботи на час виконання ним повноважень члена виборчої комісії

від 20 до 50 (340-850 грн.) на посадових осіб

Голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії

212-19, ч. 2

Звільнення члена виборчої комісії з роботи або переведення його на нижчу посаду з підстав, пов'язаних із виконанням його обов'язків у виборчій комісії

від 60 до 100 (1020-1700 грн.) на посадових осіб

Голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії

212-20, ч. 1

Порушення встановленого законом порядку опублікування документів та іншої інформації, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів виборчою комісією чи ЗМІ

від 10 до 20 (170-340 грн.) на посадових осіб

Уповноважені особи органів внутрішніх справ, голова, заступник голови, секретар, інші члени ВК, кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі

419

від 30 до 50 (510-850 грн.) на посадових осіб

10. ПЕРЕЛІК ВІДДІЛІВ АДМІНІСТРУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ НАЗВА ВІДДІЛУ АДМІНІСТРУВАННЯ

ПОШТОВА АДРЕСА

станом на 15.03.2015 КОНТАКТНИЙ ТЕЛЕФОН

Відділ адміністрування Державного реєстру виборців Управлiння справами Ради мiнiстрiв АР Крим Кочмарьова Надія Анатоліївна Відділ адміністрування Вінницької ОДА Кравченко Андрій Васильович Відділ адміністрування Волинської ОДА Стасюк Віктор Юрійович Відділ адміністрування Дніпропетровської ОДА Найденко Олександр Леонідович Відділ адміністрування Донецької ОДА Кир’язієв Олексій Володимирович Відділ адміністрування Житомирської ОДА Христич Наталія Геннадіївна Відділ адміністрування Закарпатської ОДА Марошан Олександр Тивадарович Відділ адміністрування Запорізької ОДА Масюков Сергій Олександрович Відділ адміністрування ІваноФранківської ОДА Владика Ігор Михайлович Відділ адміністрування Київської ОДА Антоненко Дмитро Григорович Відділ адміністрування Кіровоградської ОДА Яцук Костянтин Володимирович Відділ адміністрування Луганської ОДА Меняйло Сергій Павлович Відділ адміністрування Львівської ОДА Алєйніков Федір Михайлович Відділ адміністрування Миколаївської ОДА Григор’єв Євген Миколайович Відділ адміністрування Одеської ОДА Федотова Валерія Геннадіївна

просп.Кірова, 13, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95005

(0652) 27-89-65, 27-84-83

вул.Соборна, 70, м.Вінниця, 21050

(0432) 61-44-98, 67-02-44

майдан Київський, 9, м.Луцьк, 43027

(0332) 77-82-76, 77-82-79

пр. Кірова, 1, м.Дніпропетровськ, 49004

(056) 742-85-02, 742-84-89

пр. Лагутенко, 12, м.Донецьк, 83105

(062) 334-33-54

майдан С.П.Корольова, 1, м.Житомир, 10014

(0412) 47-50-39, 47-50-92

пл.Народна, 4, м.Ужгород, 88008

(0312) 69-60-96, 61-39-30

просп.Леніна, 164, м.Запоріжжя, 69107

(061) 239-03-92

вул.Грушевського, 21, м.ІваноФранківськ, 76004

(0342) 75-14-25, 55-23-55

пл.Лесі Українки, 1, м.Київ, 01196

(044) 286-85-10, 284-76-45

пл.Кірова, 1, м.Кіровоград, 25022

(0522) 24-17-14

пл.Героїв Великої Вітчизняної війни, 3, м.Луганськ, 91016

(0642) 58-08-91, 58-08-92

вул.Винниченка, 18, м.Львів, 79008

(032) 299-92-85, 261-24-05

Відділ адміністрування Полтавської ОДА Северин Юрій Вікторович Відділ адміністрування Рівненської ОДА Піголь Микола Петрович Відділ адміністрування Сумської ОДА Білан Ірина Іванівна

вул.Жовтнева, 45, м.Полтава, 36014

вул.Адміральська, 22, м.Миколаїв, 54001 пр. Шевченка, 4, м.Одеса, 65032

майдан Просвіти, 1, м.Рівне, 33028 пл.Незалежності, 2, м.Суми, 40030

420

(0512) 37-04-14, 37-09-38, 37-44-37 (048) 718-92-09, 718-93-08, 718-92-89, 722-43-65 (05322) 2-48-97, 7-36-01 (0362) 69-52-42, 69-53-87, 22-57-13 (0542) 62-98-19, 62-98-17, 62-98-20

Відділ адміністрування Тернопільської ОДА Бойко Ігор Романович Відділ адміністрування Харківської ОДА Євсєєв Олександр Юхимович Відділ адміністрування Херсонської ОДА Колісніченко Олександр Володимирович Відділ адміністрування Хмельницької ОДА Лопатюк Олена Вікторівна Відділ адміністрування Черкаської ОДА Трояк Любов Іванівна Відділ адміністрування Чернівецької ОДА Мар’янчук Надія Анатоліївна Відділ адміністрування Чернігівської ОДА Білоокий Валерій Анатолійович Регіональний відділ адміністрування Державного реєстру виборців апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Щербина Ірина Юріївна Відділ адміністрування Державного реєстру виборців апарату Севастопольської міської державної адміністрації Левченко Анастасія Володимирівна

вул.Грушевського, 8, м.Тернопіль, 46021

(0352) 52-28-38

вул.Сумська, 64, м.Харків, 61002

(057) 700-50-62, 715-72-90, 715-72-92 (0552) 49-33-20, 26-67-74

пл.Свободи, 1, м.Херсон, 73000

майдан Незалежності, 2, Будинок Рад, м.Хмельницький, 29005

(0382) 76-55-14

каб. 303, бульв. Шевченка, 185, м.Черкаси, 18000

(0472) 37-26-20

вул.Грушевського, 1, м.Чернівці, 58010

(0372) 55-15-08

вул.Шевченка, 7, м.Чернігів, 14000

(0462) 67-56-01

вул.Хрещатик, 36, м.Київ, 01044

(044) 202-74-49, 202-74-54

вул.Леніна, 2, м.Севастополь, 99011

(0692) 54-35-97, 54-20-53

421

ОКРЕМІ ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛА З ПИТАНЬ ВИБОРІВ

Верховна Рада України

www.rada.gov.ua

Нормативно-правові акти всіх центральних органів влади України (найбільш повна та актуальна база даних). Усі матеріали поточної діяльності Верховної Ради України

Центральна виборча комісія

www.cvk.gov.ua

Нормативно-правові акти ЦВК. Детальні результати виборів

www.drv.gov.ua

Інформація, роз’яснення щодо усіх аспектів Державного реєстру виборців (кількість виборців, межі та адреси / центри виборчих округів та дільниць, призначені вибори, контакти органів Державного реєстру виборців)

www.drv.gov.ua/apex/f?p=111:LOGIN

Он-лайн перевірка інформації про своє включення (невключення) до Державного реєстру виборців.

www.vyborkom.org

Різноманітні матеріали для проведення дистанційного навчання членів виборчих комісій, а також для інших зацікавлених осіб (спостерігачів, журналістів, виборців та інших).

www.сisc.org.ua

Інформація, роз’яснення щодо усіх аспектів тимчасової зміни місця голосування, прав виборців, порядку уточнення списків виборців

Державний реєстр виборців

Особистий кабінет виборця

Система «ВИБОРКОМ»

Центр підтримки громадських ініціатив

422

ОКРЕМІ ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛА З ПИТАНЬ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУ

www.poslugy.gov.ua

Інформація про окремі адміністративні послуги, що надаються деякими органами виконавчої влади, а також про порядок і вартість їх надання, правові акти які регулюють процес їх надання, контакти суб’єктів та центрів надання цих послуг

www.data.gov.ua

Інформація про відкриті дані органів влади України, зібрані і систематизовані у набори юридичних, фінансових, транспортних, демографічних, культурних, соціальних та інших даних для створення соціально корисних сервісів

Кабінет електронних сервісів

www.kap.minjust.gov.ua

Веб-сервіс, який надає можливість отримувати або подавати документи до різних державних установ через мережу Інтернет, отримувати інші послуги в електронному вигляді на безоплатній або платній основі, використовувати Особисту частину Кабінету, зокрема особистий захищений e-mail

Державне агентство з питань електронного урядування України

www.e.gov.ua

Веб-сайт агентства з інформацією про його структуру, діяльність, новини та нормативноправову базу його роботи

www.ogp.gov.ua

Інформаційно-комунікаційний ресурс, призначений для висвітлення реалізації міжнародної ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд» та забезпечення інтерактивної взаємодії членів Координаційної ради і громадян між собою та органами виконавчої влади

Державна система електронних звернень

www.z.gov.ua

Єдиний інформаційний веб-ресурс електронних звернень громадян до органів державної влади та органів місцевого самоврядування

Електронна демократія

www.devb.enarod.org

Проект розвитку електронної демократії в Україні від Центру Розвитку Інновацій НаУКМА, що дозволить контролювати владу

Єдиний державний портал адміністративних послуг

Національний портал відкритих даних

Партнерство «Відкритий Уряд»

423

Інформація про авторів посібника

424

Державний реєстр виборців України: перспективи інноваційного розвитку. Навчально-методичний посібник / [А.В.Карташов, В.Ю.Стасюк, К.Ю.Перната, О.О.Радченко, С.В.Герасимчук, В.В.Піньковський]; за ред. А.В.Карташова – Київ : ЦПГІ, 2015. – 425 с.

Технічний редактор В. С. Мартинов Макетування І.В. Мельничук Комп’ютерна верстка Л. К. Галка Коректор А.П. Недашківський Обкладинка Л.К. Галка Не для продажу.

425

426