№1 (20), 2003 січень - лютий
ЖУРНАЛ РЕСУРСНОГО ЦЕНТРУ «ГУРТ» ТА ЦЕНТРУ ВОЛОНТЕРІАТУ «ДОБРА ВОЛЯ»
Громадські організації та журналісти обговорюють стандарти спільної роботи на 2-й стор.
Потрібно намагатися знаходити "родзинку" у своїй діяльності, якось спробувати з буденної події зробити сенсацію... на 4-й стор.
Міжнародний день дитячого телебачення та радіомовлення на 6-й стор.
Реклама, яка шокує чи...лякає? на 8-й стор.
Готуємо річний звіт! на 9-й стор.
Життя чудове, якщо цінуєш те, що в ньому є на 10-й стор.
Що таке ре-спорт в Україні? на 12-й стор.
До відродження українського села через інформацію та навчання на 14-й стор.
Співпраця громадського сектору та ЗМІ
ïåðåÄìîÂà ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЖУРНАЛІСТИ ОБГОВОРЮЮТЬ СТАНДАРТИ СПІЛЬНОЇ РОБОТИ У січні 2003 року Ресурсний центр "Гурт" організував круглий стіл "Громадський сектор очима ЗМІ", участь у якому взяли представники громадських і благодійних організацій Києва, журналісти друкованих періодичних видань і телерадіокомпаній. На круглому столі представники громадських і благодійних організацій представили досвід співпраці із засобами масової інформації. Як приклад успішної співпраці з журналістами, Анастасія Романик із Ресурсного центру "Гурт" презентувала результати інформаційної кампанії конкурсу "Волонтер року 2002", що проводився Ресурсним центром "Гурт" і Київською міською державною адміністрацією восени минулого року. Повідомлення про конкурс було опубліковано п'ятьма друкованими засобами масової інформації і декілька повідомлень про конкурс прозвучало на радіо "Голос Києва" та вийшли в ефір дві передачі на телеканалі "Гравіс". Складовою успіху була систематизована і постійна робота із журналістами, широке розповсюдження інформації про конкурс через інформаційні агенції. Учасники круглого столу обговорили питання інформування журналістів та громадськості про соціальні проекти, що виконуються гро-
мадськими організаціями спільно з органами влади. Як журналісти сприймають і подають таку інформацію: соціально значима подія чи обслуговування певних політичних інтересів окремих людей? Павло Новіков, Інтерньюз-Україна зазначив, що будь-яка ініціатива громадської організації та влади, спрямована на допомогу чи покращення якості життя людей, є важливою і такою, що може заслуговувати на увагу громадськості, але журналістам необхідно робити наголос саме на соціальній значимості та реальній користі такого проекту. На круглому столі розглядалися потреби і вимоги журналістів до інформації про громадський сектор і до інформації, що готується громадськими і благодійними організаціями для ЗМІ. Олександр Кривенко з Громадського радіо розповів про стандарти новин у радіослужбі BBC, принципи роботи громадського радіо закордоном і в Україні. Зокрема, пан Олександр окреслив такі характеристики новин про громадський сектор як соціальна значимість, оперативність та правдивість. Новини про соціальні проекти повинні бути цікавими не лише для журналіста, а й для кінцевого споживача новин - громадян. Мало кому цікаво дізнатися про те, що відбувся круглий стіл чи якась конференція, орга-
Ресурсний центр розвитку громадських організацій “Гурт” Благодійний фонд “Центр волонтеріату “Добра Воля“ Друк видання здійснено за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта (США)
нізовані громадською організацією, і обговорювалися якісь "важливі" питання, часто незрозумілі для пересічного громадянина. Ігор Солдатенко з громадської організації "Хартія 4" розповів про діяльність своєї організації як своєрідного ресурсного центру для журналістів з усієї України і запропонував представникам громадських і благодійних організацій контактувати з "Хартією 4" для налагодження співпраці із журналістами. Павло Новіков з Інтерньюзу розповів учасникам круглого столу про етику висвітлення журналістами таких соціальних проблем, як ВІЛ/ СНІД, наркозалежні, люди з обмеженими можливостями тощо. Досить часто інформація, що подається журналістами, викликає у громадян страх чи відразу до соціальних проблем чи негативне ставлення до громадських організацій, які з метою профілактики розповсюджують шприци для споживачів наркотиків, наприклад. Інтерньюз у співпраці з іншими громадськими організаціями розробив перелік термінів, які рекомендовано журналістам використовувати при підготовці матеріалів на соціально важливі теми. Олександр Чередайко Ресурсний центр "Гурт"
Думка редакції журналу “Добра Воля” може не збігатися з поглядами, висловленими авторами статтей При передруці матеріалів посилання на журнал “Добра Воля” є обов’язковим
Видання цього випуску журналу “Добра Воля” здійснено у рамках проекту “Якісне представлення діяльності громадських організацій і благодійних фондів Києва, що працюють у соціальній сфері”, що виконується Ресурсним центром “Гурт” за підтримки Програми Матра/КАП Посольства Королівства Нідерландів в Україні
2
ДОБРА ВОЛЯ #1, 2003
÷èòàéòå ó öüîìó âèïóñêó “Ä” ïåðåÄìîÂà
ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЖУРНАЛІСТИ ОБГОВОРЮЮТЬ СТАНДАРТИ СПІЛЬНОЇ РОБОТИ · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · 2
Âàøà Äóìêà
“СВЕТ МОЙ, СМИ, ПРОШУ, СКАЖИТЕ ДА ВСЮ ПРАВДУ ДОЛОЖИТЕ...” · · · 4
ÄîÂêîëà
МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ДИТЯЧОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ ТА РАДІОМОВЛЕННЯ · · 6
Âàø Äîñâ³ä
СПІВПРАЦЯ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗІ ЗМІ: ТІЛЬКИ “ЗА” · · · · · · · · · · · · 7
Âàøà Äóìêà
РЕКЛАМА, ЯКА ШОКУЄ ЧИ ... ЛЯКАЄ? · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · 8
ÄîÂêîëà
ІНФОРМАЦІЙНА КАМПАНІЯ З ПРОФІЛАКТИКИ НАРКОМАНІЇ СЕРЕД МОЛОДІ МІСТА КИЄВА · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · 9
ÄàÂàé!
ГОТУЄМО РІЧНИЙ ЗВІТ! · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · 9
ÄèÂèñü!
ЖИТТЯ ЧУДОВЕ, ЯКЩО ЦІНУЄШ ТЕ, ЩО В НЬОМУ Є· · · · · · · · · · · · · · · · · 10
ÄîÂêîëà
ЩО ТАКЕ РЕ-СПОРТ В УКРАЇНІ? · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · 12
ÄèÂèíà
З ВЕРТЕПОМ ПРИХОДИТЬ РАДІСТЬ І БОЖА ЛЮБОВ · · · · · · · · · · · · · · · · · 13
Äîâêîëà ДО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА ЧЕРЕЗ ІНФОРМАЦІЮ ТА НАВЧАННЯ · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · 14
ÄàÂàé!
ТРЕНІНГОВА ПРОГРАМА “ШКОЛА МЕНЕДЖМЕНТУ НУО” · · · · · · · · · · · · · · 16
ÂèÄàííÿ
З ЛЮДЬМИ І ДЛЯ ЛЮДЕЙ... · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · · 16
ДОБРА ВОЛЯ #1, 2003
Äîáðèäåíü Âñ³ì Мабуть, чи найважче завдання завжди випадає відповідальному редактору випуску, коли потрібно кількома словами передати читачу усе те, що намагалися розповісти автори матеріалів. Так сталося, що тема випуску спочатку звучала як “Громадський сектор очима ЗМІ”. Однак, під час підготовки матеріалів ми побачили, що не так багато матеріалів про громадський сектор можна знайти на сторінках українських ЗМІ. Дуже мало журналістів пишуть на соціально важливі теми, готують репортажі по радіо та телебаченню... У чому ж проблема? Що заважає журналістам виконувати свою благородну місію провідника інформації? Чому новини від громадських організацій не потрапляють на перші сторінки газет чи випуски новин на телебаченні. Основна проблема у тому, що немає ще достатньо налагодженої співпраці між представниками громадського сектору та ЗМІ. І ми вирішили трошки по-іншому спробувати підготувати цей випуск. Ми намагалися знайти приклади успішної спрівпраці громадських організацій із місцевими засобами масової інформації, розпитати їх про механізми налагодження такої співпраці. Ми звернулися також до журналістів, щоб дізнатися, а що ж саме їх цікавить, які вимоги до матеріалів, що готуються та подаються громадськими організаціями. Сподіваємося, що матеріал журналу буде цікавим та корисним, і Ваші стосунки із ЗМІ потеплішають, стануть більш лагіднішими та привітнішими як весняна погода надворі. Щиро Ваш, Олександр Чередайко Відповідальний редактор журналу
3
Âàøà Äóìêà СВЕТ МОЙ, СМИ, ПРОШУ, СКАЖИТЕ ДА ВСЮ ПРАВДУ ДОЛОЖИТЕ... Думаю, що наша організація має непогані стосунки зі ЗМІ. Від нестачі інформації про себе, чесно кажучи, не потерпаємо. У своєму багажі маємо досвід власної сторінки на шпальтах обласної газети, унікальний для нашого регіону спільний проект з обласною радіокомпанією. Цікаво було помінятися звичними ролями і взяти інтерв'ю у місцевих журналістів.
Ігор Чайка, старший звукорежисер чернігівської обласної державної телерадіокомпанії "Сівер-центр", власний кореспондент Всеукраїнської радіослужби "Панорама", кореспондент всеукраїнського тижневика "День". Яка, на Вашу думку, роль чернігівських неурядових організацій у суспільному житті регіону? По-перше, мені здається, що саме у нашому регіоні неурядові організації ще не здійснюють своїх функцій повною мірою, а подруге, їх роль та місце в суспільстві нашого регіону ще досі не визначені повністю, не зрозуміла для більшості. Незрозумілість виникає тому, що існуючі організації міста "грішать" тим, що мало дають про себе знати. Для того, щоб про твою діяльність знали і, тим більше, говорили позитивно, необхідно для цього і самим щось робити, а не чекати, поки журналісти напишуть, знімуть, запишуть і розкажуть усій громаді - такого не буває, про це говорилось вже не раз. Необхідно не тільки робити для суспільства корисні справи, треба і вміти їх подавати. Важливо будьяку подію організовувати якомога краще, робити її надзвичайною. Тоді прийдуть журналісти, потім напишуть, знімуть і розкажуть. Повторюю: необхідно подати по-
4
дію не просто як звичайну, буденну, а як надзвичайну. Тим більше, що у неурядових організаціях люди роблять свою роботу на користь громаді здебільшого безплатно, і на цьому, мені здається, потрібно весь час акцентувати. Мені доводилося стикатися з тим, що не тільки пересічні громадяни не знають про неурядові організації, але у певного кола державних чиновників я бачив іронічну посмішку: "ну, ми знаємо, їм дали грантові гроші, знаємо, знаємо…" І ніхто не замислюється, як даються гранти, яка велика праця передує отриманню донорських грошей, що саме повинна виконати організація за проектом, який фінансується донорами. Про все це, на мою думку, необхідно розповідати і пояснювати людям. Мені як людині, яка працює у третьому секторі, доводилось не раз подавати інформацію у ЗМІ, спостерігати, як це роблять інші представники неурядових організацій. Зазвичай подача матеріалів відбувається у формі прес-релізів. На жаль, до подачі розгорнутої, ґрунтовної інформації про свої діяльність неурядові організації, як правило, не готові. Добре, якщо всередині організації є людина, яка має літературні здібності і журналістський хист, і вона може зробити цікаву статтю. З іншого боку ЗМІ або не беруть, або ж "ріжуть" великий мате-
ріал до розмірів маленького повідомлення. Як змінити таку ситуацію? Що треба робити, щоб у газетах, на радіо, на телебаченні з'явилися аналітичні матеріали про третій сектор, щоб інформація про діяльність неурядових організацій не зводилася лише до коротеньких інформаційних повідомлень? Для неурядових організацій я бачу два шляхи роботи. Перший шлях - це створення власних ЗМІ або реалізація спільних проектів зі ЗМІ. Як приклад успішного, на мою думку, спільного проекту неурядової організації зі ЗМІ, можу навести проект "Молодь у ЗМІ - для змін", що реалізовувався Вами і Вашими колегами - центром "Ожина" і чернігівським обласним радіо. Це був досить корисний проект як для радіослухачів - молодих виборців, так і для "Ожини" та радіокомпанії. Другий шлях також має право на існування. Можна порадити неурядовим організаціям налагоджувати більш тісні особисті стосунки з журналістами та редакторами ЗМІ. Це творчий шлях. Налагоджувати стосунки, робити їх корисними для обох сторін, розвивати ситуацію так, щоб ці стосунки через певний час стали необхідними самим журналістам, бо журналісти зацікавлені у надійних джерелах різноманітної інформації, у компетентних коментарях експертів з певних тем. ДОБРА ВОЛЯ #1, 2003
Чи знаєте Ви про випадки, коли інформацію, яку подавала неурядова організація, не брали до ефіру? Якщо це траплялося, то чому? Я не знаю випадків, коли у нас не пішла інформація, подана неурядовою організацією. Можливо, були випадки, про які я не знаю. Інформацію зазвичай не беруть до ефіру, коли, наприклад, вона потрапила запізно або є застарілою. Для радіо застаріла інформація - це подія, яка відбулася вже вчора. Така інформація точно "не піде", такий принцип роботи радіо. Треба також розуміти специфіку передач, куди подається інформація. Якщо це інформаційна програма, то матеріал повинен бути стислим і коротким. Але якщо організація хоче подати розгорнутий матеріал, то треба підготувати і зробити подію. Для радіо потрібно звук та голоси. Тут вже без тісної співпраці з журналістами не обійтися. Владислав Савенок, власний кореспондент "Громадського радіо", журналіст радіо “Свобода", спеціальний кореспондент чернігівського обласного радіо "Сівер-центр". Пане Владиславе, цікаво дізнатися Вашу думку про діяльність неурядових організацій На мій погляд, неурядові організації - це форма втечі молоді від безробіття. Для реалізації свої проектів та програм неурядові організації отримують гранти від міжнародних донорських організацій. У такий спосіб вирішується декілька проблем. По-перше, молодь стає активнішою, вона навчається робити щось суспільно корисне, а по-друге, вона отримує за це гроші. Це добре, я вважаю. Що Ви порадите представникам неурядових організацій ДОБРА ВОЛЯ #1, 2003
у сфері налагодження ефективної співпраці із журналістами? Я багато спілкувався із представниками неурядових організацій і я б порадив їм намагатися знаходити "родзинку" у своїй діяльності, якось спробувати з буденної події зробити сенсацію і так привернути увагу журналістів. Зазвичай із засобами масової інформації неурядові організації не спілкуються. Думають, що хтось повинен прийти, звернути на них увагу. Так не буває. Треба зробити якусь сенсацію, або винайти її, а потім "стукати у всі двері" - запрошувати засоби масової інформації.
Пані Валентина Меленівська вільно спілкується із журналістами під час прес-конференцій та різних подій
ϳñëÿìîÂà Працюючи над матеріалом, збільшувалося моє бажання зробити "обернений" матеріал - "ЗМІ очима третього сектору". Розповісти в ньому про відверте небажання більшості журналістів досліджувати процеси, які відбуваються у суспільстві, занурюватися в серйозні теми, як, наприклад, роль неурядових організацій у розвитку суспільства. Спитати, чому журналісти так переконані, що читачам цікавіше дізнатися в одному числі газети подробиці 10 жахливих вбивств, аніж написати про гарні справи волонтерів, цікаві і корисні
для громадян соціальні програми та проекти. Яким "непрофесіоналізмом неурядових організацій" журналісти пояснили би факт, коли головний редактор однієї з популярних газет у Чернігові категорично заборонив на шпальтах газети навіть згадувати назву відомої у місті неурядової організації, а журналістів, які осмілювалися порушити наказ "головного," чекав штраф 100 доларів? У 2002 році Молодіжний інформаційний центр у Чернігові провів моніторинг місцевих газет на предмет висвітлення роботи неурядових організацій. Результати були вражаючими! Найчисельніший в області щотижневик тільки 3 рази за півроку поставився поблажливо до інформації неурядових організацій (до того ж, ці півроку були часом виборчої кампанії). Хай би професійні ЗМІ переконали мене, що це не редакційна політика видання. Потім пояснили б, чому головний редактор так вперто вважає неурядові організації "запроданцями імперіалізму"? Інертність мислення тих, від кого залежить поставити чи не поставити матеріал неурядової організації, ще необов'язково свідчить про погано зроблений матеріал. Так, я згодна із журналістами, працівникам неурядових організацій треба підвищувати навички подання інформації про діяльність своєї організації та її послуги. Однак очевидно й те, що треба серйозно працювати з журналістами, пояснюючи їм роль засобів масової інформації у розбудові громадянського суспільства, доводити їм, що вони теж відповідальні за виховання духовності та моральності наших громадян. Валентина Меленівська Центр соціально активної молоді" Ожина" м. Чернігів
5
ÄîÂêîëà МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ДИТЯЧОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ ТА РАДІОМОВЛЕННЯ Вперше у 1991 році ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН) звернувся до засобів масової інформації з пропозицією працювати спільно для добробуту дітей. Саме тоді і виникла ідея заснувати нове свято для дітей всього світу - Міжнародний день дитячого телебачення та радіомовлення. У 1992 році 200 телерадіокомпаній у понад 80 країнах світу взяли участь у проведенні першого Міжнародного дня дитячого телебачення та радіомовлення, у 1993 році - 824 телерадіокомпаній з 112 країн світу. З кожним роком кількість учасників збільшується. У цей день найвідоміші телерадіокомпанії світу віддають свій ефір дітям: це програми для дітей і про дітей, а також програми створені самими дітьми. ЮНІСЕФ розповсюджує тематичні програми для телерадіокомпаній, які транслюються протягом цього дня. Уряди багатьох країн підтримують святкування цього дня, надаючи змогу дітям зустрічатися з лідерами країн, політичними діячами та митцями у прямому ефірі. Дитячий медіа-центр "Голос дитини" з Києва розповсюдив інформацію про Міжнародний день дитячого телебачення та радіомовлення серед професійних телерадіокомпаній з пропозицією про співпрацю. Працівники медіа-центру також повідомили про цю подію так звані "дитячі ЗМІ" - регіональні організації, що залучають дітей до медіа-діяльності. Більшість професійних телерадіокомпаній не дуже зацікавилися інформацією про Міжнародний день дитячого телебачення та радіомовлення. Мабуть, про цей День вони почули вперше і їх не зацікавила ця інформація. Але все-таки вдалося знайти партнерів. "Новий канал" запросив дітей медіа-центру "Голос дитини" до участі у прямому ефірі ранкової програми "Підйом!" Дітям дали змогу розповісти про Міжнародний день дитячого телебачення та радіомовлення, презентувати свій медіа-
6
центр. На думку тележурналістів "Нового каналу", перший досвід участі дітей у прямому ефірі був досить вдалим. Редакція програми висловила бажання працювати разом з дитячим медіа-центром "Голос дитини" над проведенням Міжнародного дня дитячого телебачення та радіомовлення у 2003 році. Київські ФМ-станції "Довіра" та "Шансон" також транслювали радіопрограми, створені дітьми медіа-центру "Голос дитини". Міжнародний день дитячого телебачення та радіомовлення в Україні підтримали регіональні "дитячі ЗМІ", які виявилися найбільш активними. Для дітей, які самі готують телета радіопрограми як режисери, журналісти чи ведучі, цей день є справжнім професійним святом.
ченню показали роботи, створені студійцями. Читаючи інформаційні матеріали про те, як інші країни відсвяткували Міжнародний день дитячого телебачення та радіомовлення, можна тільки по-доброму позаздрити. Тут тобі й телемарафони, і програми новин, підготовані самими дітьми (правда, за підтримки професійних журналістів), і дитячі репортажі з місця подій… Може,
Молоді журналісти медіа-центру “Голос дитини” у прямому ефірі ранкової програми “Підйом!” на “Новому каналі”
У місті Євпаторія дитяча студія телебачення "Перший крок", окрім, показу своїх програм, провела опитування для дорослих на тему "Чи дивитесь ви дитячі телепрограми?". Таке ж опитування діти студії самостійно провели у школах серед своїх однолітків. У Запоріжжі діти телерадіостудії "Грані" у прямому ефірі місцевого телеканалу розповідали про Міжнародний день дитячого телебачення та радіомовлення і свої творчі успіхи, після чого по телеба-
справа у тому, що на щорічній презентації Еммі Міжнародна рада Національної академії телемистецтв спільно з ЮНІСЕФ нагороджує спеціальною премією телекомпанію, яка найактивніше брала участь у проведені Міжнародного дня дитячого телебачення та радіомовлення? Чи може все залежить від того як країна ставиться до своїх дітей? Тетяна Біла Дитячий культурно-просвітницький фонд м. Київ
ДОБРА ВОЛЯ #1, 2003
Âàø Äîñâ³ä СПІВПРАЦЯ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗІ ЗМІ: ТІЛЬКИ “ЗА” Дніпропетровська міська громадська організація "Жіночий інформаційно-координаційний центр" була створена у 1996 році групою соціально активних жінок, які вирішили об'єднати свої зусилля для покращення становища жінок в Україні. Діяльність центру спрямована на сприяння економічній, правовій та психологічній адаптації жінок в умовах економічної кризи, попередження насильства стосовно жінок та надання психологічної та правової допомоги жінкам, які опинилися у складних життєвих ситуаціях. Для того, щоб діяльність Центру стала відомою широкому колу громадськості, необхідна просвітницька та рекламна робота. З початку реалізації проекту ми проводимо прес-клуби, конференції, круглі столи, на які запрошуємо не тільки представників державних і неурядових організацій, а й представників ЗМІ. Журналісти завжди відгукуються на запрошення, висвітлюють інформацію на сторінках преси. Про діяльність центру написано багато статей, створено велику кількість теле- і радіосюжетів, після виходу яких кількість звертань на "гарячу" лінію та до центру значно збільшується. Багато радіо- і телеканалів, газет і журналів нашого регіону висвітлювали діяльність нашої організації, створювали тематичні випуски з проблем, над якими ми працюємо. Але співробітники центру розуміли, що добрий результат може бути тільки тоді, коли робота є систематичною. І ми почали встановлювати контакти із представниками ЗМІ, зацікавленими у постійній співпраці з нашою організацією. Ми намагалися зацікавити представників ЗМІ оригінальним, актуальним матеріалом. І ми знайшли таких людей, наших однодумців, талановитих, творчих, з активною життєвою позицією. Протягом 1999-2000 років в газеті "Бизнес Время", завдяки заступнику головного редактора Тетяні Валігурській, виходила постійна рубрика "Путь к успеху", присвячена
ДОБРА ВОЛЯ #1, 2003
жінкам, які не байдужі до себе, прагнуть постійно вдосконалюватися, хочуть знайти своє місце в житті, активно шукають роботу чи започатковують власну справу. Зараз Тетяна Валігурська - головний редактор газети "Дніпровська правда", яка активно продовжує співпрацювати з нами. З січня 2000 року на першому каналі обласного радіо щотижня виходить радіопередача для юнацтва "Школа безпеки". У передачах обговорюються та аналізуються проблеми, які можуть викликати небезпечні для життя і здоров'я ситуації, надається багато корисної інформації, звучить номер жіночого телефону довіри, до якого можна звернутися в будьякий час, і отримати інформаційну чи моральну підтримку. Ми дуже вдячні редактору обласної державної телерадіокомпанії Євгенії Ляховій за розуміння і співпрацю. З 2001 року двічі на місяць на обласному каналі державного телебачення виходить передача "Бути жінкою". Головний редактор Любов Соболенко прагне в кожній передачі висвітлити актуальні проблеми, пов'язані з жіночими правами, гендерною рівністю, домашнім насильством, торгівлею жінками. Співпрацюючи з нашою організацією, Любов Миколаївна засобами телебачення намагається не тільки допомогти кожній конкретній жінці, а й вплинути на суспільство. Це активна учасниця заходів, які проводять громадські організації,
навіть якщо вони відбуваються за межами Дніпропетровська. Вона брала участь у Міжнародній виставці жіночого підприємництва "Арка", у тренінгах для журналістів з гендерних питань. Протягом півтора року ми пишемо статті про проблеми, з якими звертаються жінки до цієї служби. Хочеться подякувати редактору газети "Бизнес Время" Валентині Поповій, яка запропонувала розміщувати наші статті на сторінках газети. Статті про насильство, міжособові взаємини та конфлікти, проблеми залежності і співзалежності та інші викликали інтерес у читачів. Багато з них зателефонували на "гарячу" лінію, отримали емоційну підтримку, інформацію про організації та установи, які можуть допомогти в конкретній ситуації. Багато з них прийшли в наш центр, отримали професійні знання на курсах, тренінгах, після чого розпочали свій власний бізнес. Зараз це успішні люди, які реалізували себе і допомагають іншим. Ми дуже вдячні всім представникам мас-медіа, які працюють з нами. За останні чотири роки в результаті нашої роботи зі ЗМІ вийшло 415 статей, радіо- і телепередач. Завдяки цій співпраці більше 33 тисяч жінок скористалися нашими послугами і, мабуть, розпочали нове життя. Наталія Архангельська, Жіночий інформаційно-координаційний центр м. Дніпропетровськ
7
Âàøà Äóìêà РЕКЛАМА, ЯКА ШОКУЄ ЧИ ... ЛЯКАЄ? 31 січня 2003 року відбулося нагородження переможців конкурсу "Нові імена в рекламі", організованого рекламним агентством Adell Saatchi & Saatchi. Тема цьогорічного конкурсу - "СНІД проти ТЕБЕ!" Затишний Арт-клуб "44", море шампанського і дружня атмосфера... Розпочинається нагородження найкращих. Кваліфіковане журі, яке складалося з професійних журналістів, копірайтерів, дизайнерів, визначило переможців конкурсу в трьох номінаціях: "Прінт", "Радіоролик" та "Піар-стаття".
же важливо, зразки соціальної реклами такого типу формують негативне ставлення суспільства до людей, які живуть із ВІЛ/ СНІДом, та уявлення про те, що ВІЛ-позитивні люди одразу ж помирають (наприклад, гасло однієї соціальної реклами: "А что ты сделал до того, как умереть от СПИДа?).
або ж не зовсім гуманними. Тому незрозумілими для мене залишаються критерії відбору: що оцінювалося - чи майстерність виконання роботи, чи ідея реклами, а чи здатність "шокувати". Та оскільки авторами соціальної реклами, поданої на конкурс, були
Увагу до себе, звісно, привертають самі роботи "молодих талантів", найкращі з яких розміщено в галереї Арт-клубу "44". Проте, на жаль, замість позитивних емоцій, вони викликають негативні. Скажімо, реклама, гасло якої говорить: "Місця для інвалідів, людей літнього віку та хворих на СНІД", - може викликати лише хвилю обурення, а не бажання вберегти себе та своїх близьких від хвороби. Але найбільше "вражає" реклама, яка завоювала призове - друге місце в номінації "Прінт". Страшними чорними фарбами на ній зображене кладовище, посередині дорога та великими літерами гасло "СПИДWAY". Коментарі тут зайві. За словами Олександра Комарова, представника рекламного агентства Adell Saatchi & Saatchi, щоби вплинути на сьогоднішнє суспільство, його потрібно "шокувати". Проте, на мою думку, соціальна реклама такого типу здатна не шокувати, а лише залякати. А як відомо, страх не є найкращим способом позитивного впливу на людей, адже він здатен викликати неконтрольовані емоції, а не почуття обережності та здатність тверезо мислити. А також, що ду-
8
Цікаво знати , які цінності передає такий зразок соціальної реклами, і важко передбачити формування будь-якого позитивного ставлення громадськості до проблеми ВІЛ/СНІД
Хоча задум конкурсу був непоганим - мистецтво реклами проти СНІДу, його реалізація є не зовсім вдалою. На мою думку, беручись за таку складну справу як виготовлення соціальної реклами проти СНІДу, потрібно залучати до роботи людей, які працюють у сфері ВІЛ/СНІДу та мають багатоаспектне розуміння проблеми. Зовсім небагато зразків соціальної реклами, автори яких запропонували оптимістичний і зважений підхід до проблеми. Призові місця в основному здобули конкурсанти, роботи яких були негуманними
хоча й талановиті люди, а оцінювали їх професіонали в сфері реклами, вони все-таки є представниками нашого суспільства. Тому їхнє ставлення до проблеми ВІЛ/СНІДу є проекцією на сприйняття цієї проблеми нашим суспільством. А для того, щоб суспільство змінило своє ставлення до ВІЛ/СНІДу і до людей, які з живуть з вірусом, потрібно ще довго працювати і створювати рекламу, яка б формувала в людей правильне та багатогранне розуміння проблеми. Анастасія Романик Ресурсний центр "Гурт"
ДОБРА ВОЛЯ #1, 2003
ÄàÂàé!
ÄîÂêîëà ІНФОРМАЦІЙНА КАМПАНІЯ З ПРОФІЛАКТИКИ НАРКОМАНІЇ СЕРЕД МОЛОДІ МІСТА КИЄВА З жовтня 2002 року Фонд профілактики хімічних залежностей та СНІДу розпочав проект "Інформаційна кампанія з профілактики наркоманії серед молоді міста Києва", який фінансується Київською міською державною адміністрацією. Цей проект був одним з переможців Першого конкурсу соціальних проектів Київської міської державної адміністрації, що проводився у січні-червні 2001 року. Заходи, передбачені проектом, є традиційними, проте дуже важливими. Це випуск протинаркотичних плакатів для київських шкіл, листівок для молоді, які можуть роздаватися на вулиці та в різних установах. Це радіоролики, які транслюються на ФМ-радіостанціях, та підсвічені афіші (лайт-бокси). Планується також розміщення візуальної соціальної реклами в друкованих виданнях, що читаються молодими людьми Києва. Всі ці заходи мають на меті змінити поведінку молоді та підвищити її обізнаність щодо проблеми наркозалежності. З самого початку використовувався творчий підхід до проекту, який, на думку працівників Фонду, є запорукою успіху. Проводилася значна змістовна робота з дизайнерами, художниками та звукорежисерами.
Äî³äêà Працівники Фонду надають медичну та психологічну підтримку наркозалежним та їхнім батькам; працюють групи самодопомоги родичів та батьків дітей, що вживають наркотики та живуть з ВІЛ/СНІД. Фонд проводить профілактичну роботу серед молоді та підлітків з метою запобігання поширенню наркоманії. Профілактична робота проводиться у формі проведення навчань та інформаційних кампаній. Адреса Фонду: м. Київ, вул. Янгеля 16/2, кімн. 108 Тел./факс: (044) 456 5602, 456 9325 Електронна пошта: common@saapf.kiev.ua Контактна особа: Світлана Гурєвич
ДОБРА ВОЛЯ #1, 2003
В усіх матеріалах, виготовлених у результаті роботи над проектом, головний наголос зроблено на послузі, яка є новою в Києві, - телефони довіри з проблем наркоманії та СНІДу. Усі слова та гасла, що використовуються в рекламній продукції - це відповіді на питання, які може поставити собі молода людина. У текстах немає ні повчальних сентенцій, ні тону. І це дуже важливо, адже молодь, на яку спрямовано проект, не сприймає авторитетів, багато експериментує і не зважає на помилки інших людей. Окрім цього, проект дає дуже багато матеріалу для роздумів. При виконанні кожного проекту, елементом якого є соціальна реклама, з'являються питання, на які необхідно дати відповідь. Чи потрібно використовувати досвід інших країн? Чи можна використовувати найкращі зразки реклами, що було вироблено декілька років тому? Чи обов'язково тестувати всю продукцію? Наскільки суб'єктивним є оцінювання бажаного ефекту від проекту, і чи потрібно враховувати цей фактор? Саме тому після завершення проекту, в лютому, планується провести дослідження впливу соціальної реклами на обізнаність молоді щодо проблем, пов'язаних із наркотиками. Соціологічних досліджень такого типу завжди бракує. Проект живе своїм життям. Працівники Фонду профілактики хімічних залежностей та СНІДу вдячні радіо "Ностальгія", "Music radio", рекламній агенції "Алтер В" за виконану роботу та фінансові внески у проект. Світлана Гуревич Фонд профілактики хімічних залежностей та СНІДу" м. Київ
ГОТУЄМО РІЧНИЙ ЗВІТ! У січні 2003 року Ресурсний центр "Гурт" провів чотири семінари "Як готувати річний звіт?" для представників громадських і благодійних організацій Донецька, Києва, Львова й Одеси. Учасники семінару розглянули схему підготовки і структуру річного звіту як інформаційно-презентаційного документу організації, у якому подається інформація про реалізовані проекти і програми за минулий рік, фінансові надходження і витрати, перелік донорів і працівників організацій, тощо.
Особливо жвавою була дискусія навколо “за” і “проти” фінансової частини у річному звіті (м. Донецьк)
Під час семінарів було визначено досить широкий спектр цільових груп, кому може бути цікаво прочитати річний звіт організацій: від потенційних донорів і працівників до працівників податкової інспекції чи СБУ. Звичайно, що потреби в інформації про організацію для різних цільових груп можуть бути різними, але річний звіт організації готується в одному варіанті, що свідчить про дотримання організацією принципів відкритості, підзвітності та соціальної відповідальності перед громадськістю. Цікавими були дискусії навколо "за" і "проти" публікування у річно-
9
му звіті інформації про джерела надходжень і статті витрат з абсолютними показниками. На думку учасників семінарів, позапланові перевірки контролюючих органів, недосконале знання законодавства, заздрощі з боку конкурентів і членів організації можуть бути причиною відмови організації від оприлюднення фінансової інформації у річному звіті. Але з іншого боку, наявність фінансової таблиці у річному звіті організації свідчить про її високий професіоналізм, прозорість та фінансову стабільність. На жаль, у більшості річних звітів громадських і благодійних організацій інформація про джерела надходжень та статті витрат відсутня. Інколи бувають абсурдні випадки, коли у річному звіті розміщуються діаграми, що показують структуру надходжень і витрат, або порівняльні таблиці, що ілюструють динаміку зростання фінансових надходжень організації, але Ви не знайдете у звіті будь-яких абсолютних показників. Семінари проводилися у рамках проекту "Посилення ролі громадських організацій у процесі прийняття рішень на місцевому рівні", що реалізується Ресурсним центром "Гурт" спільно з Донецьким благодійним фондом "Доброта", Асоціацією підтримки громадських ініціатив "Ковчег" та Західноукраїнським ресурсним центром за підтримки Вестмінстерського фонду за демократію (Великобританія). Ресурсний центр "Гурт" підготував до друку інформаційний буклет "Готуємо річний звіт", який можна отримати в офісі Ресурсного центру "Гурт". Електронну версію буклету розміщено на Інтернет-сайті РЦ "Гурт": http://www.gurt.org.ua, банер "Прозорість, відкритість, підзвітність". Олександр Чередайко Ресурсний центр "Гурт"
10
ÄèÂèñü! ЖИТТЯ ЧУДОВЕ, ЯКЩО ЦІНУЄШ ТЕ, ЩО В НЬОМУ Є Разом із нами живе багато людей з обмеженими можливостями, про життя яких ми часто не маємо уяви. Ми рідко зустрічаємо неповносправних людей на вулицях міста, в навчальних закладах, у місцях відпочинку та розваги. Ці люди хотіли б жити таким самим життям, як і ми з вами, але не можуть цього робити, бо кожного дня змушені долати перешкоди, які ускладнюють їхнє життя. До уваги читачів "Доброї Волі" інтерв'ю з Ларисою Самсоновою, керівником Соціально-реабілітаційного центру для дітей та молоді, які мають функціональні обмеження "Родина". Пані Ларисо, з якою метою створено соціально-реабілітаційний центр для дітей та молоді, які мають функціональні обмеження "Родина"? Центр створено з метою реально допомогти у повсякденному житті родині, яка виховує складну дитину - дитину, яка має труднощі в навчанні, навчається вдома, не має кола спілкування.
їхнє життя найгірше. Тут вони зустрічають людей з такими ж проблемами, які живуть нормальним життям, відносно нормальним, і починають поступово змінюватися. А найголовніше те, що вони змінюють ставлення до своєї дитини: починають сприймати і цінувати її такою, як вона є, а не такою, як вона повинна бути. І тоді, звісно, змінюється все життя цих людей.
Якими є проблеми батьків, що виховують дитей з функціональними обмеженнями? Проблем дуже багато, відверто кажучи. Після народження дитини батьки повністю змінили своє життя та свої життєві цінності, вони почали сприймати світ по-іншому. Батьки почали жити лише однією проблемою - проблемою їхньої дитини, а все життя навколо просто перестало існувати. Якщо люди довгий час перебувають у такому стані, то руйнується навколо них усе, всі взаємини, які існували раніше: між чоловіком і дружиною, між близькими родичами, між друзями. До того ж, дитина, яку виховують батьки, несамостійна й потребує постійного догляду. Тому один із батьків не працює, бо змушений доглядати дитину. Тобто змінюється абсолютно все в житті батьків. Тому ці люди приходять до нас зі сльозами на очах, вважаючи, що вони найбільш нещасні, що
Пані Лариса Самсонова знає найкраще проблеми батьків, що виховують хворих дітей, ніж будь-хто
Пані Ларисо, чи надає центр психологічну допомогу батькам, які до Вас приходять? Основна наша мета - це сім'я. Ми не розглядаємо дитину окремо від сім'ї. Мене дуже тішить те, що зараз у нашій "Родині" майже всі сім'ї повні. А коли бувають критичні ДОБРА ВОЛЯ #1, 2003
випадки, коли батьки розлучаються, то, звичайно, без психолога тут не обійтися. Батьки діляться з психологом своїми проблемами, психолог дає їм домашні завдання, переглядає їхні відносини. Дуже часто саме спілкування з психологом допомагає зберегти сім'ю. Чи проблема неповносправної людини є актуальною в Україні? Чому? Проблема неповносправної людини в Україні стоїть гостро, бо в нас у державі ще діє економічна модель роботи з людьми, які мають функціональні обмеження. Це означає, що державі не вигідно покращувати якість життя неповносправної людини. Наприклад, якщо людина не ходить, а пересувається у візку, для неї потрібно будувати спеціально обладнані будівлі, тротуари. Але на даний момент, на жаль, держава це вважає невигідним. Хоча за Конституцією у людей з обмеженими можливостями є право на освіту, роботу, навчання, лікування і багато інших прав, які насправді існують лише теоретично. Проблема ще більше ускладнюється тим, що батьки неповносправної дитини не можуть працювати. Мати цієї дитини надзвичайно турбується про неї, приймає за неї всі рішення, тому не може зробити її самостійною. З дитиною повинен працювати спеціаліст, і навчати таку дитину повинен також спеціаліст, а закладів для навчання важких дітей майже немає. Я вважаю, що зараз у нашій державі неповносправній людині дуже важко: вона постійно змушена долати перешкоди, які подолати дуже складно або навіть неможливо. Але якщо існують проблеми, то, мабуть, існують шляхи їхнього вирішення, чи не так? Якщо б починали не з глобальних рішень, а прислуховувалися до самих людей, то багато проблем можна було б вирішити. Зараз розбудовують Київ, намагаються зробити красиве сучасне місто. ДОБРА ВОЛЯ #1, 2003
Але неповносправній людині дуже важко скористатися транспортом, а піднятися хоча б на другий поверх будівлі просто неможливо. Тому починати вирішувати ці проблеми потрібно з найменшого. Які спеціалісти працюють у Центрі? Які методи роботи Центру? Центр працює за індивідуальногруповою схемою. Тобто кожного дня діти займаються в групі. Їм важко, адже вдома всі вони є "керівниками" своїх матерів, а в центрі їх навчають вигравати, програвати, вміти попросити, уступити, допомогти, виживати. Вони вчаться спілкуватися один із одним. Цікаво, що група складається з дітей різного віку: наймолодшому хлопчику чотири роки, а найстаршій дівчинці - двадцять. Інколи старші скептично ставляться до молодших. Старші діти закохуються, а молодші ще цього не розуміють. Але всі вони є рівними. Маленький хлопчик, бачачи, що інший не ходить, із задоволенням возить його у візку. З групою дітей працює педагог. Але, окрім цього, кожного дня працює інший спеціаліст індивідуально: логопед, психолог, фізіореабілітолог. Окрім цього, в нас є ізостудія, де працює дівчина, хвора на дитячий церебральний параліч. Вона дуже талановита: дуже красиво малює на шовку. Ізостудія працює в суботу, тому її можуть відвідувати діти, які навчаються в школі. Під час цих занять діти малюють, роблять орігамі. Дехто навіть вперше відкриває для себе фарби. Дітки часто малюють долонями, розвиваючи таким чином сенсорні відчуття. Пані Ларисо, чим ваш Центр відрізняється від інших центрів для дітей з функціональними обмеженнями? В чому полягає його оригінальність? Передусім, наш Центр є стабільним. Це не консультаційний пункт для одноразової допомоги, а центр, який протягом тривалого часу відвідують діти. Коли до нас
приходять маленькі дітки, ми дуже радіємо, бо у них є час розвиватися, згодом вони можуть перебороти свою хворобу й не бути більшу "клієнтами" нашого центру. Це немов дитсадок, школа. Тому ми хочемо, щоб у нас були гідні умови для роботи: щоби Центр працював цілий день, щоби ми могли забезпечувати дітей харчуванням. А ввечері щоб діти були вдома, а не в інтернаті, не в знайомих, а вдома зі своєю сім'єю, що для них дуже важливо. Наш Центр - не для дитини, а для всієї сім'ї. У цьому й полягає його оригінальність, адже навіть сама його назва - "Родина". Розпочався 2003 рік - Європейський рік людей з обмеженими можливостями. Які у вас плани на цей рік? Що ви намагатиметеся досягнути цього року? Ми б хотіли реалізувати декілька проектів, які в нас уже є у вигляді ідеї. Головне наше завдання - покращити умови фунціонування центру. Ми зараз над цим працюємо - спілкуємося з державними установами. У міжнародний рік людей з обмеженими можливостями над проблемою неповносправних працюють усі. Тому хотілося б, щоб усе зроблене не було поверхневим, щоб увага до цієї проблеми була не через те, що зараз рік людей з обмеженими можливостями, а через прагнення справді допомогти неповносправним людям. Тому в цей рік ми хочемо зібрати за одним столом людей, причетних до цієї проблеми, обмінятися інформацією, розподілити обов'язки. Інтерв'ю провела Анастасія Романик Ресурсний центр "Гурт"
11
ÄîÂêîëà ЩО ТАКЕ РЕ-СПОРТ В УКРАЇНІ? Знаменитий лікар Тиссо справедливо відзначав: "Рух може замінити всі ліки світу, але жодні ліки не заміняють рух". Ре-спорт, це скорочена назва реабілітаційного, або, як тепер модно, рекреаційного спорту. На відміну від інваспорту, головним завданням ре-спорту є не досягнення найвищих результатів, а зміцнення здоров`я організму. Зараз в усьому світі практикується проведення змагань серед неповносправних, бо участь у них зміцнює не тільки фізичне, а й психічне здоров`я і сприяє не тільки медичній, а й соціальній реабілітації. Світ ре-спорту такий же багатий, як і звичайний спорт, але крім того, має в своєму арсеналі чимало нетрадиційних видів змагань. Наприклад, годинний біг по стадіону, фігурна їзда на візках, гра в карти, лото тощо. Людина практично будь-якого віку і нозології захворювання може вибрати для себе свій вид, або декілька видів ре-спорту. Заняття ре-спортом мають набагато кращі результати, ніж прості заняття лікувальною фізкультурою, особливо в людей, які мають хронічні захворювання. Часто респорт дає змогу виявити таланти, що починають займатися інваспортом.
Та тільки одиницям дано відчути радість підняття на параолімпійський п`єдестал, бо це пов`язано з великими коштами, великими навантаженнями, самозреченням і максимальною самовіддачею. Однак тисячі людей не меншу радість отримують від заняття ре-спортом. Він дає задоволення від перемоги над самим собою та недугою. Він зближує людей, дає можливість спілкуватися тим, хто без його допомоги ніколи б не зустрівся і часто-густо ніколи б не вибрався з чотирьох стін квартири. З дванад-
12
цятирічного досвіду знаю, що спілкування учасників одним спортивним заходом не обмежується: люди знайомляться, здружуються, телефонують, зустрічаються, їздять в гості, на дні народження... Приємно дивитися, як абсолютно різні люди утворюють групи, потім виникають команди, які починають брати участь в ігрових видах респорту (сидячий волейбол, баскетбол на візках, парний бадмінтон тощо) В Україні поступово набирає сили баскетбол на візках, який є найбільш масовим видом інваспорту в світі. Проте таких високих успіхів в розвитку ре-спорту досягли тільки п`ять регіонів - Харківська, Донецька, Полтавська, Одеська і Сумська області. На черзі створення таких команд ще в чотирьох областях, де не перший рік практикується ре-спорт (Миколаївська, Львівська, Київська, Дніпропетровська). Недавно в розмові зі мною один багатий бізнесмен сказав: "Знаєш, я не відриваюся, від думок про свою роботу ні в офісі, ні вдома, ні в дорозі, ні в кафе, ні на побаченнях. Єдине місце, де я забуваю про все - це спортивний майданчик, на якому я граю в баскетбол." Якщо хтось подумав, що я закликаю всіх займатись баскетболом, то це помилка, бо не всі в змозі витримати ритм цієї гри. Я закликаю вас в Міжнародний рік людей з обмеженими можливостями визначити свою громадянську позицію, якою вона буде - актив-
ною, чи пасивною. Участь навіть в одному заході ре-спорту вже свідчитиме про активність вашої позиції. Нас дуже багато з особливими потребами, але, щоб це зрозуміли і "власть імущі", і ми,
потрібно наважитись покинути свій маленький світ і подарувати людям радість свого серця, побороти самотність і відчути нашу реальну силу. Новий голова Союзу організацій інвалідів України Назаренко В. В. у виступі на Президії 23 січня відзначив, що проведення спортивних заходів є дуже важливим в організаційному розвитку Союзу організацій інвалідів України, бо сприяє покращенню зв`язку між організаціями і допомагає їм в роботі. Зараз керівництво Союзу планує низку заходів, які будуть сприяти розвитку ре-спорту в Україні. Запрошуємо кожного громадянина з особливими потребами взяти в них участь. Сподіваємось на розуміння і підтримку. Сергій Чумак Союз організацій інвалідів України м. Полтава
ДОБРА ВОЛЯ #1, 2003
ÄèÂèíà З ВЕРТЕПОМ ПРИХОДИТЬ РАДІСТЬ І БОЖА ЛЮБОВ У січні до кожної української родини приходять у гості три великі свята: Різдво Христове, Святого Василя та Святе Водохреща. А з ними заходять до хати й колядники з вертепом. Тому й 12-13 січня Львівська обласна організація "Молода просвіта" завітала до Києва із своїм вертепом: 30 дівчат і хлопці віком від 15 до 26 років вирушили до столиці. Радості для киян і львівян було багато... Ця поїздка є вже четвертою в рамках проекту "Різдво для України": попередні візити відбувались до Донецька, Луганська та Сум. Метою проекту є ознайомлення українців східних регіонів із духовними надбаннями нашого народу та популяризація традицій серед молоді. Безкоштовно доїхати допомогла нам Львівська залізниця, а організаційні моменти у Києві залагоджував Благодійний фонд "Соборність". Не минуло й 3-4 годин від часу нашого приїзду до Києва, а ми вже виступали. Розклали свої речі у гостинному Центрі національного відродження ім. С. Бандери і поїхали під греко-католицьку церкву святого Миколая, що біля Аскольдової могили, аби дати свій перший виступ. Приємною несподіванкою було те, як із невеличкої, на перший погляд, церковці вийшло близько ста людей, і що серед них було багато молоді. Понамерзались ми добряче, але все ж таки протримались до кінця і отримали за те щедрі овації та пожертвування публіки. Наступний виступ дали ми аж ввечері. Колядували цього разу у кафедральному соборі Володимира Великого. Спершу прихожани цієї церкви із застереженням споглядали на окремих персонажів вертепу (чортів, наприклад). Та все ж під кінець виступу наші глядачі були задоволені та розчулені. Одна бабуся навіть дала мені гривню, хоч я - Вертепник, а зовсім не Жид. Приємно було побачити в ДОБРА ВОЛЯ #1, 2003
сінях тієї церкви книжкову розкладку "Бібліотека свідомого українця". Наступного дня виступали ми у лікарнях: в Інституті серцевосудинної хірургії ФМН України (Інститут імені Амосова), Охматдиті та Інституті онкології. Ми става-
Весело було вертепівцям у Києві: всюди їх приймали радо
ли в коридорах і до нас потрохи сходились хворі та лікарі. Деяких хворих привозили на візках або й приносили. Були серед глядачів і зовсім малі діти, і дорослі дядьки, і старенькі бабусі. Спершу ми виступали з певним острахом боялись, що у лікарнях не сприймуть, наприклад, наших Чортів або й Смерть. Але від усіх глядачів ми отримували вдячні оплески та посмішки, які були найціннішою платою за наші виступи. А щоб лежачі хворі не шкодували, що не побачили вертеп, до них в гості прийшли Чортенята, які запитували, чи чемними вони
були, а Козак всім бажав швидкого одужання та міцного, козацького, здоров'я. Малечі Ангели принесли солодкі подарунки на згадку про Львівський вертеп. Надзвичайно радісно і тепло зустрічали вертеп хворі діти, їхні батьки і весь медперсонал дитячого відділення Інституту онкології. Маленькі пацієнти цього відділення знаходяться тут по декілька місяців, і їм не вистачає спілкування, уваги та тепла від інших людей. Багато дітей прийшло на виставу, притягнувши за собою штатив із апаратом для внутрішньовенного введення ліків, адже препарати цитостатики, що використовуються в онкології як хіміотерапія, вводяться дуже повільно - протягом 710 годин. Останній свій виступ молоді просвітяни дали в Центрі національного відродження ім. С. Бандери для наших гостинних партнерів, що приймали нас у Києві. Практично всі колядки ми співали разом із ними. Майже як вдома. А у потязі, по дорозі додому, наша "Молода просвіта" відзначала старий Новий Рік. Святкувати так святкувати: найвитриваліші співали пісень аж до світанку. А вранці вже був Львів, за яким ми вже заскучали. Привезли ми з собою купу вражень, чудові фотокартки і бажання поїхати з вертепом ще не один раз. Адже як святкувати Різдво повинні знати всі українці! Андрій Шевців "Молода просвіта" м. Львів
13
Äîâêîëà ДО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА ЧЕРЕЗ ІНФОРМАЦІЮ ТА НАВЧАННЯ "Донецький аграрний розвиток" з'явився на світ у час змін, що переживає наша країна, під час становлення нового складу життя, переходу до абсолютно нових умов існування. Ще на етапі створення організації, коли її члени жваво обговорювали можливі варіанти формулювання місії, що ми можемо зробити для розвитку аграрного сектора в умовах реформ, як можна вплинути на проблеми села та зуміти вирішити їх обмеженими ресурсами, ми зупинилися на слогані "До відродження українського села через інформацію та навчання". Чому саме так? "Чого не знають, того не бажають" (Овідій)
Це не просто блакитні недосяжні мрії, гарні слова, зведені докупи. Працюючи з людьми, що живуть на селі, опікуючись проблемами, що виникли в процесі аграрної реформи в українській глибинці, ми реально побачили і зрозуміли, що насамперед і найчастіше людям не вистачає знань, які б дали відповіді на запитання: як можна жити інакше, краще; як можна створити для себе нормальне повноцінне життя за умов, коли бракує коштів, відсутня робота, розвалена соціальна інфраструктура, з усіх боків обступають людину злидні. Реалізуючи протягом останніх років різні проекти соціального спрямування, ми мали змогу ознайомитися з кращим досвідом розвитку громади в країнах колишнього Союзу (Росія, Молдова, прибалтійські держави) та дальнього зарубіжжя, де громадський сектор є могутнім, активним, благополучним (Великобританія, Канада тощо). Безумовно, шляхом тільки просвітницької роботи та інформаційного забезпечення неможливо "змінити світ", але інформація та просвітництво відіграють важливу роль у вирішенні проблеми стійкого розвитку. І, щоб не було як у приказці "Той, хто придбав знання, але не користується ними, схожий на того, хто оре, але не сіє", вирішили посіяти надбаний досвід в громаді та навчити селян, не байдужих до майбутнього своєї громади, взяти на себе частку
14
проблем громади і допомогти вийти зі скрутного становища. Проведені на території пілотних громад дослідження підтвердили, що люди втратили віру в можливість добробуту в зруйнованому оточенні, де кожен виживає як може. На відміну від міста, де життя набуває повноцінності за нових умов, люди дізнаються про "пігулки самолікування", починають рухатися і шукають собі кращої долі, село наче кинуте напризволяще.
Люди у селах справді потребують інформації та навчання
Зневіра і розпач наштовхують людей на злочин, породжують агресію, заздрість за успіхи сусідів, призводять до зростання злодійства і соціальної напруженості. Усі ці проблеми та можливі шляхи їх вирішення обговорювались під час одного з семінарів "Відродження Донецького регіону", що проводився влітку 1999 року за підтримки Міністерства з міжнародного розвитку уряду Великобританії.
Так, після семінару розроблено та запропоновано на розгляд Міністерства з міжнародного розвитку уряду Великобританії міні-проект "Інформування сільського населення щодо здійснення аграрної реформи та реалізації громадянських прав". І навесні 2000 року спочатку у двох, а пізніше у чотирьох пілотних громадах Донецької області (Старобешівського, Красноармійського, Слов'янського та Шахтарського районів) стартував проект "Засоби масової інформації на селі". Він передбачав посилити інформаційну роботу на селі, щоб допомогти людям розібратися в існуючих проблемах; розповісти як проходять аграрні перетворення, ознайомити їх з правами, навчити як їх захищати і як ними правильно користуватися, показати успішний досвід сусідів та допомогти при застосуванні цього досвіду у громадах, налагодити культурний обмін між громадами, активізувати населення та залучити до відродження малої батьківщини. Ідея полягала не тільки у тому, аби поширити інформацію на село, але й сформувати в громаді стійкий стрижень активістів, які б забезпечували інформаційні потоки в громаді і, навіть за відсутності проекту, змогли б вдихнути бажання життя та активних дій у розчаровані серця односельців. Показати як, правильно скориставшись інформацією, можна вирішити проблему або її уникнути. Навчити людей думати і дбати про себе за будь-яких обставин. ДОБРА ВОЛЯ #1, 2003
У рамках проекту з числа місцевої інтелігенції було відібрано кандидатів - майбутніх репортерів для подальшого навчання. Охочих виявилося багато. У результаті репортерами стали вчителі сільських шкіл, працівники культури, секретарі і бухгалтери сільради. Ті, на кого дивляться у селі, люди авторитетні, досвідчені, активні. Саме для цих людей спеціалісти розробили серію тренінгів: "Репортерство", "Навички написання статей", "Навички інтерв'ювання", "Газетні жанри", "Навички розробки ефективних інформаційних матеріалів" тощо, до яких залучали професійних журналістів та студентів факультету журналістики. Добрим другом жителів пілотних громад став щомісячний інформаційний бюлетень "ПІК: право, інформація, консультація" (наклад 3500 примірників), на сторінках якого репортери друкували підготовлені матеріали. Після організованих навчальних турів до Росії та Прибалтики, а також до активних громадських організацій Хмельниччини (Відродження Грицева) найактивніші репортери не просто навчилися писати яскраві статті, вони, як ініціативні групи, сприяли створенню громадських організацій на території своїх громад. Саме вони взяли на себе шляхетну місію - гармонійного розвитку своєї рідної місцевості. Так народилися перші в нашій області сільські громадські організації "Джерело", "Успіх", "Лада". Перші кроки вони зробили за нашої підтримки, а сьогодні це самостійні організації, з прекрасними ідеями, чудовими проектами, які надихають селян на саморозвиток. Ми намагалися відтворити різні моделі поширення інформації для якомога більшого числа людей. Крім інформаційного бюлетеня, листівок та інституту репортерства, налагоджено проведення інформаційних днів - щомісячні виїзди фахівців-юристів до громади, встановлено і регулярно поновлюються інформаційні стенди, обладнано інформаційні пункДОБРА ВОЛЯ #1, 2003
ти з необхідною правовою літературою. За прикладом латишів налагоджено випуск шкільних газет своїми силами, талановиті дітлахи мають тепер змогу друкувати свої твори, привчаються до розвитку свого селища або села. Після нашого проекту репортери створили в школах гуртки "Юних журналістів", а їхні кращі випускники обрали журналістику майбутньою професією та навчаються зараз у ВНЗ. Дуже приємно, що вся робота, яку ми провели, залишила в громадах не просто слід, а проросла корінням. Ті, хто одного разу відчув смак чітко налагодженого інформаційного потоку, не зможе просто так від нього відмовитись. До створення історії свого села залучені і підлітки і дорослі. Вони своїми руками будують навколо себе Центр здоров'я, Центр тимчасового перебування самотніх людей похилого віку, саджають яблуневий сад, організовують фітоклуб "Жасмин", клуб любите-
Селяни із задоволенням читають інформаційні бюлетені та листівки
лів волейболу, численні свята для малечі, школярів та пенсіонерів, торують екологічні стежини, недільну школу естетичного виховання. Зробивши все це, людина вже не зможе залишитися байдужою до рідного села. Вона своїми вчинками відроджує свою громаду і не дозволить їй померти. Вчасно надана інформація про можливості самозайнятості, самоорганізації, взаємодопомоги, розвитку дає свої паростки. З діями
приходить свідомість. Свідомість породжує рух. А рух - це життя. Ми не покинули цю роботу. Сьогодні наша організація є виконавцем Програми підвищення рівня життя сільського населення в Україні за підтримки Міністерства з міжнародного розвитку уряду Великобританії, одним з напрямків якої є сприяння побудові громадянського суспільства. За даними базового соціологічного дослідження, що проводилося на території пілотних громад на замовлення Програми Київським міжнародним інститутом соціологічних досліджень, рівень взаємної довіри та залучення сільських мешканців до діяльності формальних і неформальних громадських організацій є низьким. Це стримує формування і розвиток громадських організацій у сільській місцевості. Розвиток сільських громад неможливий без потенціалу взаємної довіри та взаємної допомоги, а інформування членів громади щодо діяльності сільських рад і залучення їх до процесу прийняття рішень є передумовою формування і ефективної роботи громадських об'єднань, спрямованої на поліпшення умов життя сільської громади. У 2003 році ми плануємо поширити роботу на 24 сільські громади Донецької області. Звичайно, тільки збагатившись інформацією, ніхто не заволодіє світом, але, сприйнявши її та взявши на озброєння, кожен може зробити своє життя кращим. Спільними зусиллями громада може розквітнути, якщо молоде покоління не покине рідної оселі та не залишить згасаючі самотні віконця вимираючих сіл. Саме тому ми маємо навчити місцеву молодь будувати своє щасливе майбутнє сьогодні, дати необхідні знання, навести успішні приклади, розділити з ними проблеми та спробувати їх вирішити. Наталя Денисенко Донецький аграрний розвиток м. Донецьк
15
ÄàÂàé!
ÂèÄàííÿ
ТРЕНІНГОВА ПРОГРАМА "ШКОЛА МЕНЕДЖМЕНТУ НУО" Ресурсний центр розвитку громадських організацій "Гурт" запрошує представників громадських організацій та благодійних фондів міста Києва до участі у тренінговій програмі "Школа менеджменту НУО". Програма Школи включає розгляд актуальних та цікавих питань для представників громадських і благодійних організацій: менеджмент організації, налагодження ефективних зв'язків з громадськістю тощо. Метою програми є підвищення професіоналізму керівництва та персоналу громадських та благодійних організацій міста Києва, сприяння більш продуктивній співпраці громадських та благодійних організацій міста з органами державної влади та місцевого самоврядування. Програма триватиме з березня до грудня 2003 року і складатиметься з тренінгів на такі теми: Розробка місцевих програм Стратегічне планування Залучення та управління ресурсами Підготовка та подання проектів Принципи успішної PR діяльності Залучення ресурсів з місцевих та міжнародних джерел Менеджмент персоналу Залучення волонтерів до реалізації соціальних проектів та програм Врядування неприбуткових організацій Принципи соціального партнерства
Журнал “Добра Воля” Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ №4423 від 22 червня 2000 року Видавничий дім “КМ Academia” Наклад 500 прим. Зам. 3-34
Кожен тренінг включатиме 1 або 2 тренінгових модулі, що проводитимуться у формі вечірньої школи та триватимуть з 14:00 до 18:00 години. Реєстрація на кожен тренінг відбувається окремо. Організації, що хочуть взяти участь у програмі, мають заповнити анкету, яку можна отримати, надіславши запит у Ресурсний центр "Гурт". Участь у тренінговій програмі є безплатною. За умови відвідання будь-яких 6-ти з запропонованих тренінгів учасник програми отримає Сертифікат участі у програмі. Тренінгові програма "Школа менеджменту НУО" - спільна програма Ресурсного центру "Гурт" та Головного управління з питань внутрішньої політики Київської міської державної адміністрації. Більш детальна інформація про програму - на сайті Ресурсного центру “Гурт”: www.gurt.org.ua. Яна Деменко Ресурсний центр “Гурт”
Редакційна колегія: Василина Дибайло, Василь Назарук, Анастасія Романик Оксана Тюріна, Олександр Чередайко Дизайн і верстка: Маріанна Войцицька
З ЛЮДЬМИ І ДЛЯ ЛЮДЕЙ... Ресурсний центр "Гурт" з приємністю повідомляє про публікацію нового посібника "З людьми і для людей... Приклади успішних соціальних проектів в Україні". У посібнику подано описи успішних соціальних програм і проектів, реалізованих неурядовими організаціями в Україні. Представники громадських організацій розповідають про шляхи поліпшення життя людей у громаді, діляться досвідом ефективного вирішення соціальних проблем, а саме, екологічних, жіночого безробіття, рівноправності жінок і чоловіків, здоров'я жінок, торгівлі людьми, освіти та виховання дітей і молоді, повноправної участі людей з обмеженими можливостями у житті суспільства та багатьох інших. Видання адресовано представникам неурядових організацій, органів державної влади, бізнесу та засобів масової інформації. Видання розповсюджується безплатно. Для того, щоб отримати посібник, необхідно завітати до офісу Ресурсного центру "Гурт" за попередньою домовленістю з Ольгою Полонською за телефоном: (044) 552 1052 або електронною поштою: info@gurt.org.ua.
Óñï³õ³â Âàì! Адреса редакції: Для листування: 01025, м. Київ, а/с 126 Офіс РЦ “Гурт”: вул. Попудренка 52, офіс 904 Тел./факс: (044) 552 1052 e-mail: info@gurt.org.ua http://www.gurt.org.ua (розділ “Видання”)
© Ресурсний центр розвитку громадських організацій “Гурт”, 2003 © Благодійний фонд “Центр волонтеріату “Добра Воля”, 2003