НУО та Медіа. Кроки назустріч by GURT Resource Centre

НУО та МЕДІА? Кроки назустріч

Ресурсний центр розвитку громадських організацій “Гурт”

НУО та МЕДІА? Кроки назустріч

Київ Видавничий дім "КМ Академія" 2003

У посібнику подано практичні поради щодо налагодження ефективної співпраці представників НУО з медіа задля просування своїх ідей та інтересів, детально розглянуто кроки, які необхідно здійснити при підготовці матеріалів до різних видів засобів масової інформації. Посібник буде корисний представникам громадських і благодійних організацій, що займаються зв'язками з громадськістю, засобами масової інформації та бізнесом.

Лого Вестмінстер (взяти з книжки Все вирішують Кадри) Видання здійснено за підтримки Вестмінстерського фонду за демократію (Великобританія) / Westminster Foundation for Democracy та

Фонду Чарльза Стюарта Мотта (США) Позиції авторів, висвітлені у цьому посібнику, можуть не збігатися з позицією Вестмінстерського фонду за демократію та позицією Фонду Чарльза Стюарта Мотта

Автор-упорядник - Тетяна Вахненко Ресурсний центр розвитку громадських організацій "Гурт"

ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА 1. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕДІА ТА ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ДРУКОВАНИМИ МЕДІА газети журнали З ЕЛЕКТРОННИМИ МЕДІА ТБ радіо Інтернет бюлетень 2. ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ Підготовка прес-релізу прес-пакету прес-конференції новини статті листа Участь в інтерв‟ю на ТБ на радіо у пресі 3. ЯК ПРАЦЮВАТИ ЗІ МЕДІА В чому проблема? Хто відповідає за роботу з журналістами? Як підготуватися до зустрічі з журналістом? Як підтримати стосунки? 4. КОДЕКСИ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ - Україна - Росія - Фінляндія ЛІТЕРАТУРА

ПЕРЕДМОВА Хто володіє інформацією - володіє світом Хто вміє подати інформацію – про того знають Шановні читачі! Кожен наш день ми починаємо з того, що вмикаємо радіо, телевізор, купуємо газети, заходимо на різні Інтернет-сайти, перевіряємо електронну пошту. Це відбувається тому, що наше сучасне життя неможливе без інформації. Саме вона визначає, як буде спланований наш робочий день, куди ми поїдемо відпочивати, яку професію оберемо, якою іноземною мовою оволодіти, як провести вечір, що взагалі робити. Неурядовим організаціям, які протягом десяти років активно працюють для покращення нашого з вами життя, досліджують проблеми у своїх регіонах, активно навчаються, співпрацюють між собою, гуртують людей, лобіюють закони, створюють різноманітні центри, притулки та лікарні, друкують журнали, збирають бази даних, проводять різноманітні тренінги та конференції - цей посібник допоможе вийти на більш якісний рівень підготовки інформації про себе, вміння подати себе суспільству, розкрити свої завдання і просто зацікавити людей своєю діяльністю. Незважаючи на важливість інформаційного простору, громадські організації ще не зовсім професійно у ньому працюють. Досить часто ми нарікаємо на представників ЗМІ, які не порушують у своїй роботі соціальні питання, якими займаються неурядові організації. Поглянемо на цю ситуацію з іншого боку – а чи вміємо ми з вами себе гарно подати? Чи завжди і вчасно ми готуємо повідомлення для преси до і після події? Чи доступно ми викладаємо свої думки? Наскільки актуальними для суспільства є наші заходи? Чи цікаво ми їх підготували? Чи відповідає наша робота потребам людей, які живуть поруч? Коли ми успішні – ми хвалимо себе, коли ж ми в чомусь помилилися – шукаємо винних. А чи не варто поглянути на себе очима людей, для яких ми працюємо, людей, які про нас писатимуть, людей, що спостерігатимуть за нашими діями збоку. Наскільки пересічній людині цікаво те, що ми з вами робимо? І чи завжди після проведеного заходу ми відчуваємо, що світ змінився? Цей посібник є спробою проаналізувати сучасний стан стосунків НУО з медіа, показати як варто спілкуватися з журналістами, особливості журналістської роботи і описати ті моменти, де найчастіше трапляються помилки. Ресурсний центр “Гурт” щиро вдячний усім авторам, чиї роботи було використано у підготовці посібника. Сподіваємося, що він допоможе Вам покращити роботу у підготовці інформації про себе і свою організацію. Успіхів Вам і плідної співпраці з медіа! Тетяна Вахненко Керівник програми “Суспільна інформація” Ресурсний центр “Гурт” 5

1. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕДІА Засоби масової інформації або, як зараз називають – медіа, поділяють на такі види: друковані (газети, журнали, бюлетені), електронні (телебачення, радіо, Інтернет) та інформаційні агенції. Перш ніж розпочати підготовку до роботи з такими медіа, потрібно визначити, які з них найбільше підходять до діяльності Вашої організації чи події, яку ви хочете висвітлити. Для цього потрібно пам‟ятати, що медіа поділяються на державні, приватні та комерційні, ті у свою чергу – на місцеві і загальнонаціональні. Важливим є періодичність їхнього виходу (щодня, щотижня, щомісяця). Наступним кроком є аналіз кількох випусків видання чи програми на телебаченні чи радіо. Це допоможе Вам виявити журналістів, стиль і позиція яких найближча до Вашої, а також краще зрозуміти на кого спрямована редакційна політика видання чи каналу. Відомості про ці тонкощі допоможуть Вам обрати той ЗМІ, який зможе донести Вашу інформацію до потрібної аудиторії. ДРУКОВАНІ Друковані медіа – це газети, журнали, довідники, посібники, бюлетені. Вони не настільки швидкі, як електронні засоби, але мають свої переваги. Для НУО, що розпочинають свою працю зі ЗМІ варто зосередити свою увагу саме на друкованих продуктах., бо:      

читач у будь-який час може звернутися до надрукованого тексту, перечитати його; спеціальну інформацію легше надрукувати у рубриках чи тих же спеціалізованих журналах; організація має більше часу для підготовки матеріалу, його дослідження та роз‟яснення теми/проблеми; після підготовки інформацію можна відкоригувати; важлива інформація може бути подана як анонімна, це убезпечить джерело від зайвого тиску з боку тих, кому ця інформація не вигідна; друковані матеріали можна збирати і підшивати для творення історії організації, а також для можливого подальшого поширення. ЗАГАЛЬНІ ПОРАДИ РОБОТИ ...

... З ДРУКОВАНИМИ МЕДІА

Третій сектор для України та й для багатьох пострадянських держав – поняття достатньо нове, і переважна більшість населення не зовсім добре уявляють собі, що таке “третій сектор”, з чим його їдять і яких сил це вартує. Фактично багатьом потрібно сказати про себе вперше. І якщо Ви взялися працювати в НУО, легкого життя не чекайте. Звичайно, Ви можете звернутися за порадою до колег з інших організацій, і вони напевно поділяться з вами досвідом, власним успіхом чи невдачами. Але давайте спробуємо самі, використовуючи представлені тут практичні поради, налагодити зв‟язок із засобами масової інформації. Нехай “шлях до серця” друкованих видань буде для вас менш тернистим і більш ефективним.

Отже, робота НУО по суті являє собою постійну рекламну кампанію. Її успіх залежить від того, наскільки правильно Ви її організуєте і проведете. ... З ГАЗЕТАМИ

Залежно від того, де Ви живете, Ви можете мати доступ до державних чи місцевих щоденних газет або, хоча б до місцевих тижневиків. Передусім потрібно ознайомитися з тим, як ці газети висвітлюють проблеми, що Вас цікавлять. Якщо Ви дізнаєтеся ім'я журналіста, який працює з цими проблемами, радимо Вам безпосередньо з ним познайомитися. Якщо газета невелика за обсягом, Ви можете познайомитися з редактором розділу новин для того, щоб передати йому свої нові матеріали. В різний час Вам треба буде надіслати всім цим людям прес-релізи та інші допоміжні матеріали про які мова йтиме далі. Також дуже важливо, щоб Ви знали на кого розраховане видання. Окрім державних чи бізнесових медіа, які ще мають періодичність підготовки видань до друку, існують видання громадських організацій, які також розподіляються за своєю специфікою: люди з вадами, молодь, жінки, екологи, тренери тощо. Залежно від поставленої мети, оберіть той друкований засіб, який найближчий до Вашої діяльності. Тоді статтю, новину чи оголошення про ваш захід обов‟язково прочитають і вона потрапить до свого читача. ... З ЖУРНАЛАМИ

У кожному журналі є сторінка, на якій публікуються імена та посади тих, хто працює в цьому журналі. Там Ви також знайдете інформацію про періодичність видання (що це – тижневик, двотижневик, місячник чи двомісячник), а також перелік відділів журналу. Якщо Ваша проблема підпадає під тематику конкретного відділу, пишіть безпосередньо до редактора цього відділу. Якщо ж Ваша проблема не входить у тематику жодного з відділів, то, посилаючи матеріал, зверніться безпосередньо до головного редактора. Якщо Ваш матеріал достатньо цікавий, він потрапить до когось зі співробітників. Можливо, Вам доведеться зробити декілька спроб, перш ніж ви отримаєте відповідь. Для цього Ви повинні використовувати будь-яку можливість, щоб налагодити стосунки з редакторами та співробітниками, охороною, секретарями та асистентами. Журнали, як правило, зберігають інформацію і збирають різні ідеї та матеріали. Хоча вони, звичайно, не публікують “старі новини”, проте можуть часом подавати матеріали стосовно подій, віддалених у часі. Тривалість “редакційної підготовки” (час між поданням статті до журналу і її публікацією) різна в кожному журналі. Радимо Вам з'ясувати тривалість редакційної підготовки для кожної публікації, у якій Ви зацікавлені. ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ РОБОТИ З ДРУКОВАНИМИ МЕДІА Цикл оперативності кожного видання (проміжок часу, необхідний для виробництва і поширення кожного номера) дуже важливий, оскільки дозволяє точно розрахувати інтенсивність потоку ваших повідомлень у таке видання. Періодичність виходу 8

Щоденна газета має цикл оперативності 24 години Газету читають вибірково, тобто шукають звичну рубрику, улюбленого автора. Деякі частини газети люди не читають взагалі – цю обставину також необхідно враховувати, обговорюючи місце розташування вашого матеріалу (товаришуйте з журналістами). Щотижневик формально має цикл оперативності 7 днів. Це проміжне між газетою і журналом видання. У щотижневика завжди солідний запас матеріалів, великий вибір статей, нарисів тощо. Крім того, потрібно враховувати, що щотижневик, як правило, видання для сімейного читання. Видання журнального типу виходять у світ здебільшого щомісяця. Їхній виробничий цикл (виготовлення і розсилка тиражу) досягає трьох-чотирьох місяців, тобто редакція одночасно працює над декількома номерами, що перебувають у різній стадії готовності. У цих виданнях майже не буває оперативних матеріалів, основні жанри – статті, нариси, фейлетони, есе. Ваше звертання в журнал із прес-релізом може стимулювати появу заявленої в ньому теми на сторінках журналу. З огляду на цю обставину, доцільно відсилати в редакцію журналу прес-реліз разом з опублікованими в газетах матеріалами на цю ж тему, що підкреслить її значимість. Формат подання матеріалу Новини Що таке новина? Це оперативно підготовлене повідомлення про те, що сталося. Основу повідомлення складає факт – дійсна невигадана подія, явище, реальність, те, що об‟єктивно існує і, невідоме широкому загалу. Отже, повідомлення про те, що сталося можливо продукувати самостійно, або ж, якщо це можливо, перед подією розіслати пресреліз з інформацією, що має, на Вашу думку, зацікавити цю газету, на ім'я конкретної особи. Пам'ятайте, що багато людей змагаються в тому, щоб привернути увагу журналіста чи головного редактора. Тож Ви повинні допомогти журналісту, з яким Ви попередньо говорили, одержати Ваш матеріал і передати його головному редакторові. До нього Ви повинні додати основні матеріали про певну подію, а також імена та адреси людей, які могли б допомогти ширше висвітлити її. Тобто, Ви повинні максимально полегшити журналісту роботу над статтею на тему, важливу для Вашої організації. Оформити новину потрібно наступним чином: обрати тему (найголовніше та найцікавіше у події); подати подробиці (залучивши до цього опитування громадської думки, думки експерта, людей, що причетні до події або ж є тими, хто стоїть на заваді); проаналізувати і висвітлити наслідки цієї події; подати статистичні дані/історію виникнення події. Речення новини повинні бути короткими, використовувати активні дієслова, максимально наблизити новину до людей. Характерні матеріали У них Ви маєте можливість на прикладі певної конкретної особи показати, як та чи інша подія або проблема впливає на життя конкретної людини. Ви повинні якомога глибше розкрити обрану тему на характерному матеріалі. Не обмежуйте себе у викладі конкретних фактів чи обставин. Якщо газета чи журнал, до якої Ви звернулися, не настільки великі, щоб мати редактора для характерних матеріалів, Ви можете написати 9

матеріал самостійно і запропонувати його для публікації. Радимо Вам також пам‟ятати про хороші фотографії, які краще зображають матеріал. Дискусійна сторінка Більшість великих газет мають сторінку, на якій викладають думки, протилежні до головного спрямування видання. У них пропонуються різні суб'єктивні коментарі новин та подій. Цей розділ звичайно містить статті обсягом близько 750 слів. Будь-хто може запропонувати свій матеріал до цього розділу. Якщо Ви маєте таку можливість, радимо Вам подзвонити до головного редактора і з'ясувати у нього, чи існують якісь певні вимоги до матеріалів, що вміщуються на цій сторінці. Як правило, редактор вимагатиме від Вас, щоб матеріал був “ексклюзивним”. Це означає, що Ви більше нікуди не звертатиметеся з проханням надрукувати цей матеріал, якщо ця газета погодиться розмістити його на дискусійній сторінці. Ставлення до таких статей у кожній газеті своє. Листи до головного редактора Це один з найбільш популярних розділів у газеті. Це прекрасна можливість виразити своє ставлення до проблеми, що Вас хвилює. Навіть якщо Вашого листа і не надрукують, писати їх надзвичайно корисно, це також допоможе Вам чітко і стисло формулювати думки. З кожним разом зростає шанс побачити свій лист надрукованим, якщо в ньому висловлено Ваші думки стосовно якоїсь конкретної вже опублікованої статті. Радимо Вам писати листи до редактора одразу після того, як стаття, що зацікавила Вас, вийшла з друку. Не роздумуйте довго! Пишіть! Нехай Ваша стаття буде якомога коротшою. Обов‟язково зазначте назву статті, що Вас зацікавила, дату її публікації та ім'я журналіста. Якщо Ви володієте інформацією, яку варто додати і опублікувати, обов'язково включіть її до вашого допису. Ви повинні підписати свій лист, зазначивши повністю Ваше ім'я та назву організації, якщо тема Вашого допису пов'язана з її діяльністю. Радимо Вам писати листи не більші, ніж 200 слів за обсягом. Якщо Вам потрібно написати довшу статтю, радимо підготувати її для дискусійної сторінки. Отже, Ви вирішили зацікавити діяльністю своєї організації певне друковане видання (пам‟ятаймо, що для цього Ви повинні мати базу даних усіх місцевих ЗМІ з телефонами приймалень та іменами головних редакторів, заступників редакторів газет, керівників відділів та рубрик). Підбірка фактичних матеріалів Це особливий тип публікації, підготовленої журналістами в засобах масової інформації. Вони являють собою прості аркуші з інформацією з певної теми. Їхні теми можуть бути різними. Інколи в такій підбірці вміщено технічну інформацію, потрібну журналістові для написання газетного матеріалу. Факти можуть являти собою історію питання або виклад власне проблеми. Це можуть бути резюме досліджень, оглядів, опитувань. Підбірки фактичних матеріалів можуть поширюватися разом із прес-релізами, на пресконференціях або у складі підбірок для преси. Вони часто стають у великій пригоді журналістам у підготовці газетного матеріалу з конкретної проблеми, особливо коли інформація точна й об‟єктивна. 10

Стаття Статті бувають декількох видів – передова стаття (коли газета чи журнал вважають за необхідне висловити свою позицію з певної важливої суспільної проблеми), аналітична стаття ( основне повідомлення є висновком або прогнозом, зробленим на підставі численних фактів та свідчень. Темою статті завжди є не новина, а проблема. Обсяг – 200 рядків). Саме цей вид статті повинні вміти писати неурядові організації. Щоб читач зосередив увагу на Вашому повідомленні потрібно: Починати з основної суті події (її можна виокремити таким чином – перед тим, як почати писати, уявіть, що Ви розповідаєте подію своїм найближчим знайомим. З чого Ви почнете? Скоріше за все з того, як саме дізналися про неї, потім етап за етапом розкажете, як відбувалася подія і, нарешті, чим вона закінчилася). Пам‟ятайте, що суть події (основне повідомлення) – найважливіший елемент будь-якого тексту. Воно є суттю того, про що йтиме мова у матеріалі, містить найважливішу нову інформацію, заради якої Ви і готуєте текст. Вимоги до друкованого тексту є досить простими, але, щоб навчитися чітко та цікаво формулювати свої думки, не достатньо завчити правила, потрібно пробувати писати і писати багато. Але перед тим, як Ви розпочнете свої практичні студії, все ж таки варто ознайомитися з базовими поняттями про підготовку до написання замітки, факту чи повноцінної статті для газети, журналу чи бюлетеня. Основні вимоги до друкованого тексту: - максимальна ясність суті; - простота і лаконічність викладу; - відсутність довгих складнопідрядних конструкцій, які відштовхують читача; - максимальна доступність мови (якщо використано термінологію чи абревіатуру – її необхідно пояснити). Коли стаття опублікована, варто з неї зробити копії. Згодом ці копії можна буде використати для наступних рекламних матеріалів. Після того, як Ви зробили багато копій, заховайте оригінал статті в папку чи в інше надійне місце, де він би акуратно зберігався. Можливо, Вам доведеться звернутися до нього ще неодноразово. Щоб стаття довше зберігалася радимо Вам користуватися стандартним папером розміром А4. Виріжте статтю з газети чи журналу, залишивши якомога ширші поля навколо статті. Не обрізайте надто близько до тексту: це може викликати труднощі під час копіювання. Виріжте назву газети або журналу з першої сторінки видання. Використовуйте логотип або позначку, яку легко впізнати на означення даної публікації. Вона повинна бути більшого розміру, ніж решта тексту. Якщо ця назва надто велика і не вміщається на одній сторінці з вашим матеріалом, використайте можливості фотокопіювання, для того, щоб її зменшити. Якщо ви не можете зменшити назву або цю позначку, радимо вам просто надрукувати назву видання зверху на кожній сторінці вашого матеріалу. Виріжте дату видання цього матеріалу. Якщо стаття з'явилася в розділі із заголовком, виріжте також і цей заголовок. 11

Якщо стаття не вміщується на одній сторінці, вам доведеться розрізати її і розмістити на наступних. Варто якомога точніше зберігати формат оригіналу і стежити за тим, щоб порядок абзаців не змінився. Будьте уважними під час проведення цієї операції, оскільки, якщо стаття дуже довга, легко переплутати порядок розташування абзаців. Якщо вона має продовження, ви повинні розмістити ось таку інформацію на кожній новій сторінці: назва газети, дата публікації, назва розділу видання, в якому стаття опублікована. Після того, як ви будете впевнені, що задоволені проробленою роботою і тим, як виглядає Ваша стаття, Ви готові приклеїти її на чистий папір. Не ставтеся легковажно до цього етапу роботи, адже надзвичайно важливо, як виглядатиме цей матеріал після фотокопіювання. Адже саме в такому вигляді багато людей читатимуть його, може, навіть, їх буде набагато більше, аніж тих, що бачили публікацію в оригіналі. І, нарешті, якщо ви їх, звичайно, маєте, радимо вам зберігати декілька оригіналів. Газетний папір нерідко жовтіє, темніє з часом, і його стає все важче і важче копіювати. Намагайтеся зберігати оригінал в безпечному місці. Ваші подальші кроки: 1. Складіть спочатку прес-реліз для себе. Нічого надприродного винаходити не варто – просто ще раз у письмовій формі, але дуже стисло викладіть мету Вашої організації, для чого Ви взагалі об‟єдналися. 2. Подзвоніть у приймальню газети і попросіть з‟єднати Вас з редактором. Представившись, на пам'ять чи по листку, перекажіть суть прес-релізу і повідомте про наміри провести тоді-то, у такій-то годині прес-конференцію з нагоди (презентації НУО, річниця діяльності, проведення акції, заходу тощо). 3. Почувши зацікавленість чи повну байдужність, у будь-якому випадку запитаєте, кого з журналістів чекати на прес-конференцію. Почувши прізвище журналіста, довідайтеся у приймальні його телефон і надалі тримаєте зв'язок з ним, посилаючись на попередню домовленість з редактором. 4. Принесіть у редакцію чи особисто відправте факсом остаточний варіант прес-релізу, у якому позначте: основні питання прес-конференції (“круглого столу”), прізвища і посади доповідачів, відомості про людину, до якої можна звертатися за додатковою інформацією щодо зустрічі, і, за можливістю, включіть пункт про фуршет. Він, звичайно, може виявитися усього лише чаєм з домашнім печивом. Якщо Ви хочете, щоб інформація, отримана журналістами, була вчасно оброблена, здана до друку і надрукована у газеті, призначайте прес-конференції та інші зустрічі на вівторок, середу або четвер, але не на інші дні тижня. Важливо вибрати і час. Краще, якщо це буде 11-та година ранку. У цьому випадку є ймовірність, що інформація, у якій Ви зацікавлені, вийде наступного дня та й журналісти заощадять гроші на обід, покуштувавши Вашого частування.

ЕЛЕКТРОННІ МЕДІА Електронні медіа це не тільки телебачення чи, для декого, Інтернет, але й радіо. Не потрібно багато говорити про вплив телебачення на сучасну людину, бо на сьогодні, це є один з найвпливовіших засобів впливу на свідомість людини. Інтернетом користуються лише 6% громадян України, а радіо набуло більш розважального характеру. Ця тенденція, звичайно, поступово змінюватиметься – телебачення почне враховувати інтереси не лише політиків, Інтернетом почнуть користуватися не лише міські жителі, а радіо визначиться з чіткими форматами своєї діяльності та обере для себе ті сегменти, які цікаві та важливі слухачам у тій чи іншій місцевості. Тобто, електронні ЗМІ стануть більш регіональнішими і більше наближеними до людей. Звичайно, електронні засоби зв'язку значно збільшують можливості поширення відомостей про організацію, тому за можливості потрібно використовувати цей засіб. Сьогодні ж ми повинні враховувати реалії і знову ж таки, обирати для роботи той ЗМІ, який доступний нашій цільовій аудиторії. А Інтернет повинен лише доповнювати Вашу співпрацю із традиційними засобами масової інформації. ЗАГАЛЬНІ ПОРАДИ РОБОТИ ... ... З ТЕЛЕБАЧЕННЯМ За силою впливу на глядача ніщо не може зрівнятися зі справжньою подією, зафіксованою безпосередньо в момент її народження і розвитку. Якщо Ви зможете зазняти, осмислити і прокоментувати подію, через те, що Ви розумієте і вважаєте за потрібне раніше за всіх донести її до суспільства, можете вважати, що Ви перемогли. Перемогли, тому що суспільство дивитиметься на світ Вашими очима. А соціальна реальність саме така, якою її вважає більшість. І навпаки, те, що не виражено, того і не існує у суспільстві. Звичайно, можна сказати, що представники громадських організацій України ще не досягли того рівня, щоб їхню діяльність висвітлювали чи одразу погоджувалися брати відеоматеріал на телебачення. Нічого не трапляється одразу. Поступова робота і пошук підходу до співпраці з обох боків – медіа та НУО – допоможе віднайти точки дотику і зрозуміти, що ви потрібні одне одному. Першим кроком до такої співпраці може стати налагодження стосунків з неурядовими організаціями, що працюють у медійній сфері, тобто проводять навчання, круглі столи для журналістів. А чому б не розпочати діалог саме через такі організації, які належать і до медіа, і до громадського сектору одночасно? Завдяки медіа-НУО з‟являється нова можливість для навчання представників неурядових організацій і створення інформаційних відділів у кожній з них. На відміну від друкованих ЗМІ, телебачення має свої особливості, які потрібно враховувати перед тим, як розпочати налагоджувати співпрацю:  

найпопулярніший засіб, який забезпечує контакт з найбільшою аудиторією; емоційний засіб, що здатний швидко завоювати симпатії і привернути увагу громадськості;



 

потрібно враховувати, що для телебачення характертним є зображення, тому зазадалегідь потрібно подумати про людей, зображення та словесний супровід, що ілюстуватиме подію; фактор масовості перегляду може спричинити, як довіру до інформації, так і повне розчарування у діяльності Вашої організації серед громадськості; часові рамки обмежують обсяг інформації та фактів, що може спричинити поверховий розгляд теми/проблеми.

Успіх організації, а також будь-кого, хто займається інформуванням полягає у тому, щоб: 1. вчасно зняти подію самому, або запезпечити її фіксування на плівку; 2. зуміти осмислити те, що сталося; 3. мати можливість донести до глядача. У будь-якій роботі існують свої ПРАВИЛА, яких бажано дотримуватися. Знімання матеріалу вимагає кількох правил, що допоможуть домогтися бажаного результату в роботі з телебаченням:  Серед журналістів побутує вислів: “Щоб зняти подію, потрібно про неї знати”. Для цього краще мати дружню журналістську "агентурну мережу". Неурядовій організації потрібно або запросити професіонала, якому вона вірить, або зняти подію самостійно. Для цього треба, як мінімум, мати відеокамеру і вміти знімати, по можливості професійно. Мається на увазі не те, що Ви вмієте вмикати камеру, а Ваші операторські навички, розуміння природи кіно, відчуття потенційного глядача.  Під час знімання треба забезпечити свою безпеку – юридичну (якщо Ви знімаєте подію, що не стосується діяльності Вашої організації) і особисту;  Треба мати досвід осмислення, монтажу, озвучування, подачі матеріалу. Варто знати ціну матеріалу, не поспішати віддати цю “дитину” першому ліпшому, бо сирий, незмонтований матеріал можуть змонтувати і озвучити так, що Ви навіть не впізнаєте те, що відзняли. Віддавайте на телебачення Вашу переконливу інтерпретацію матеріалу.  Потрібно мати налагоджені контакти з мовленевими ЗМІ. Необхідно заздалегідь підготувати можливості і механізми передачі вашого матеріалу в регіональні та державні телеканали, що віритимуть правдивості Вашого сюжету, Вашої порядності, тому, що Ви готові відповідати за кожне слово разом зі ЗМІ в суді. Перевірити і налагодити такий механізм краще на простому і необразливому матеріалі.  Необхідно знати Закон України про інформацію. Надаючи для трансляції Ваш сюжет, уживайте необхідних заходів юридичної безпеки, щоб не нашкодити собі і, найголовніше, тим людям, про яких Ви йде мова у сюжеті.  Не забудьте вжити заходів, щоб зберегти матеріал у Вашому архіві, він може ще раз зіграти на користь Вашої справи через місяць, рік, десять років. Думайте над тим, як Ви могли б використовувати цей сюжет у серйозному великому фільмі, що, наприклад, покажете на фестивалі чи на святкуванні річниці створення Вашої організації. ... З РАДІО У багатьох країнах радіо – це найкращий спосіб досягти масової аудиторії. Основне в цьому медіа – голос, музика і шуми, які супроводжують програму. Так само, як газети, журнали і телебачення, радіо буває місцеве, переважно виходить на FM частотах і 14

загальнонаціональне (державне), яке покриває переважну територію України, але яке, слухає обмежене коло слухачів. Тобто, сьогодні FM радіостанції займають розважальну нішу і приваблюють молодь, водіїв авто, людей віком до 45 років. Державним же радіостанціям, що мають філії в усіх обласних центрах України, залишаються слухачі, які вдома мають так званого “брехунця” – радіоточку і, які звикли слухати ще два інших державних канали. Зовсім не хочу применшити ролі останніх, бо наповнення денних випусків є досить інформативним і освітнім, на відміну від розважальних FM радіостанцій. Перед тим, як звернутися до радіостанції, потрібно, на зразок роботи з пресою, прослухати програми та зробити висновок щодо направленості радіостанції – який вік її слухачів, який музичний супровід, як висвітлюються місцеві події, чому надається перевага, проаналізувати програми, які виробляє станція. Якщо після проведеного моніторингу, Ви приймаєте рішення запропонувати висвітлити діяльність організації чи порушити суспільно важливу тему – існує кілька варіантів подальших кроків: 1. Законтактуйте з програмним директором радіостанції і висловіть свою ідею; 2. Надішліть прес-реліз про майбутній захід чи інформаційний листок про важливу проблему до редакції, після чого передзвоніть на радіостанцію і дізнайтеся про його долю. Бажано, щоб подія мала певний інформаційний привід, мається на увазі – захід про нагородження переможців конкурсу „Волонтер року” 5 грудня, на всесвітній день волонтерів. 3. Ви можете подзвонити на радіостанцію і сповістити ваші новини безпосередньо. 4. Ви можете також подзвонити на радіо під час “ток-шоу” і висловити свої погляди. Радіостанції, так само як і решта медіа, використають інформаційний привід і обов‟язково запросять Вас на прямий ефір. Хоча, все залежить від інформаційної політики станції. ... З ІНТЕРНЕТ Глобальна комп‟ютерна мережа Інтернет безупинно заповнюється Інтернет-сайтами. Власники персональних комп‟ютерів з модемами відкривають домашні сторінки, а регіональних ЗМІ, поспішаючи за модою, майструють електронні версії своїх видань. Можливості, які надають нам електронні засоби зв'язку – безмежні. Перш за все, це електронна пошта. Якщо Ваша організація має можливість використовувати електронну пошту, то ви можете надсилати свої повідомлення, матеріали, прес-релізи чи іншу інформацію до окремих осіб чи організацій у всьому світі. Проблема полягає лише у знанні адрес їхньої електронної пошти. При потребі можна скласти список таких адрес і відсилати вашу інформацію всім одночасно. Також існують електронні розсилки, які на сьогодні набули популярності, і які читають як НУО так і медіа структури. Саме в таких розсилках, можна розміщувати інформацію, зазначивши зворотну адресу і, зацікавлені особи самі до Вас звернуться. Окрім того, зайшовши на Інтернет-сайти організаційдонорів чи інших НУО, можна отримати потрібну для Вас інформацію. Інформаційні бюлетені Існує також можливість надсилати свої повідомлення до електронних бюлетенів, які зараз досить популярні у третьому секторі, чи навіть створити свою власну систему розсилки. 15

Спершу Ви повинні створити електронну базу даних з Ваших матеріалів. Після того, як це буде зроблено, необхідно забезпечити доступ до Вашої інформації тим, у кого є комп'ютер і модем. Майте на увазі, що створення системи електронного бюлетеня вимагає багато часу та ресурсів. Якщо Ви не будете регулярно і часто надавати нову інформацію, навіть ті, хто дуже цікавиться висвітлюваною проблематикою, швидко втратять до Вас інтерес і перестануть заглядати у Ваш бюлетень. Неурядові організації, які видають електронні бюлетені, переважно друкують у ньому новини чи події, що відбуватимуться у регіоні. Це відбувається тоді, коли організація, що його видає, зацікавлена працювати на регіон. Якщо ж Ваша проблема пов'язана з роботою у певному регіоні, Ви можете сміливо звертатися до організації-видавця і просити розмістити Ваше повідомлення. Якщо ж Ви бажаєте, щоб про Вашу діяльність дізналися організацій по всій Україні, потрібно звертатися до тих бюлетенів, що мають широку аудиторію. Звичайно, кожне видання має свої стандарти, тому радимо попередньо ознайомитися з вимогами для підготовки оголошення чи новини. Для прикладу візьмемо щотижневий електронний інформаційний бюлетень ”Гурт”, редактори якого розробили чіткі вимоги щодо подачі повідомлень. Для тих, хто лише починає працювати з цим електронним виданням, ці вимоги надсилаються. Більш досвідчені користувачі можуть ознайомитися з ними на Інтернет-сайті організації за адресою http://www.gurt.org.ua. Схожий бюлетень, але направлений на західний регіон, розпочав видавати Західноукраїнський ресурсний центр. Окрім того є бюлетені, які висвітлюють правові питання, людей, що перебувають у місцях позбавлення волі, бюлетені донорських організацій. Попри відмінність електронних медіа від друкованих, вони все ж мають певну подібність. Вона полягає у тому, що з якими б засобами масової інформації не працювала Ваша оргнізація, у будь-якому випадку, Вам необхідно буде “розповісти Вашу історію”. Ключем до успіху є правильна підготовка матеріалів та здатність чітко сформулювати свою проблему. Дуже важливо мати всі матеріали написаними (чи надрукованими). Водночас надзвичайно важливо налагодити довготривалі стосунки з журналістами, головними редакторами та іншими працівниками різних засобів масової інформації. Ці стосунки весь час можуть змінюватися, але незмінне (аудиторія, стиль подачі інформації, стосунки) залишаються дуже важливими. АУДИТОРІЯ Аудиторія відіграє важливу роль у діяльності будь-якого ЗМІ. Саме аудиторія (це вік та соціальний статус глядачів, слухачів і читачів) визначає діяльність медіа, які проводять дослідження та смаки людей, для яких вони працюють. Як ми вже зазначали, телебачення дивиться переважна більшість населення, радіо можна слухати в авто, громадському транспорті чи на кухні. А Інтернетом користується всього 6% жителів України. Отже, фактор аудиторії впливає на Вашу роботу з тими чи іншими медіа. Якщо у Вашому регіоні люди надають перевагу перегляду програм на телебачення, свої основні зусилля потрібно 16

направити на співпрацю з журналістами місцевого каналу. Якщо ж люди, до яких Вам потрібно достукатися переважно користуються Інтернет, друкуйте свої звернення в Інтернет виданнях (сайти, бюлетені). УВАГА! Щоб працювати з медіа потрібно мати підготовану інформацію для поширення, налагодити контакти з працівниками медіа, чітко знати аудиторію на кого спрямована Ваша інформація.

2. ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ Надлишок інформації в наш час робить людей неуважними до нового, якщо це нове одразу не привертає увагу яскравою формою і зачіпає “за живе” змістом. Обов'язково сплануйте подію, що стане вашим першим інформаційним приводом для знайомства з журналістом. Готуйтеся ретельно до своєї першої зустрічі з представниками медіа: щоб стосунки зав'язалися надовго, необхідно переконати журналіста у своїй повній компетентності щодо проблеми, здатності виступати експертом з конкретних питань. Головне – не пропонуйте пресі гроші за новини, навіть якщо Вам здається, що це прискорить просування до поставленій Вами мети. По-перше, Ви власноручно будете сприяти вихованню “продажної” журналістики, а по-друге, зробивши це один раз, Вам буде важко переконати ЗМІ в “безплатній актуальності” Ваших подій у майбутньому. Якщо Ваш дебют у спілкуванні з пресою виявився успішним, тобто місцева громадськість одержала про Вас позитивну інформацію, Ваша наступна задача – підтримувати репутацію Вашої організації на належному рівні. Якщо ж перший досвід не вдався – потрібно проаналізувати все, що було зроблено і подумати, що можна було зробити поінакшому, а що взагалі не було враховано. ПІДГОТОВКА... ... ПРЕС-РЕЛІЗУ [Література №2] Прес-реліз – надійний спосіб побачити матеріал у пресі таким, яким він Вам потрібний. Він має бути написаний у стилі новин і підкреслювати головне. Складіть спочатку прес-реліз для себе. Нічого надприродного винаходити не варто – просто ще раз у письмовій формі, але дуже стисло викладіть мету вашої організації, для чого Ви взагалі створилися. Прес-релізи – найбільш розповсюджений спосіб подачі матеріалу в пресі. Їх можна використовувати для анонсувания різних типів новин, таких як оголошення про заходи, річниці, презентації чи звіту, статті, коментарі поточних подій тощо. Усі прес-релізи повинна перевіряти людина, що відповідає за роботу з пресою. Телефонні дзвінки для просування прес-релізів збільшать Ваші шанси на висвітлення. Як зробити і передати прес-реліз для медіа? Прес-реліз необхідний для оперативного поширення інформації про події через ЗМІ. Тому оргнізація зобов'язана знати, чого очікують служби новин газет, агентств, радіо чи телебачення, тобто – які новини буде озвучено, а які ні. Працівник прес-служби повинен вміти скласти прес-реліз так, щоб інформація сприймалася якщо не сенсацією, то, як мінімум, неординарний факт чи подія (найкраще!): громадська акція, що представляє інтерес для ЗМІ, а головне – приваблює читачів, глядачів, слухачів. Збори організації – не занадто цікава новина для більшості громадян. Новиною вони можуть стати, тільки тоді, якщо там висуваються значні ініціативи, озвучуються раніше невідомі факти, здатні привернути загальну увагу, лідером організації стає (обирається, призначається) відома особистість.

Прес-реліз відповідає на п‟ять основних запитань журналістики (так звана “перевернута піраміда”): - ЩО/ХТО? - ДЕ? - КОЛИ? - НАВІЩО? - ЧОМУ/ЯКИМ ЧИНОМ відбувається? Головна новина прес-релізу міститься в лідер-абзаці (стисло відповідає на чотири перших: ЩО? ДЕ? КОЛИ? і ХТО?) Легко і повністю сприймається фраза з 12-13 слів, не більше. Дві-три такі фрази (чи одна чим коротше, тим краще), не втомлюють увагу читача і здатні повідомити в енергійній формі суть прес-релізу. Втиснути кілька повідомлень, думок, тез у лідер-абзац - шлях відбити у журналіста бажання працювати з цим матеріалом. Нічого зайвого, чиста інформація, але із “захопливим” формулюванням теми. Лідер-абзац – візитна картка пресрелізу. Оцінка декількох прес-релізів, вибір найбільш важливого відбуваються в редакції зважаючи на нього: редактори газет, що тонуть у потоках інформації, не мають часу читати увесь текст – досвідчений погляд моментально вибирає потрібне за лідер-абзацом найцікавіший сюжет. Заінтригувати журналіста повідомленням частини інформації, “обіцяючи” подробиці в наступному тексті - призначення лідер-абзацу. При цьому повинні бути враховані традиції і стиль газети, у яку посилається прес-реліз. Для інформаційних агентств прес-реліз несе інформацію, що відбиває актуальність події. Ця ж якість високо цінується в електронних ЗМІ. У цих випадках лідер-абзац повинен місти сигнал: "завтра”, "сьогодні", "щойно" тощо. Якщо прес-реліз про прес-конференцію, мітинг чи інший публічний виступ, лідер-абзац звертає увагу журналістів на особистість основного персонажа, повідомлення якого обіцяє сенсацію. Зрозуміло, лідер-абзац виділяється в тексті прес-релізу композиційно і шрифтом. Історія і контекст події ( (інформаційне тло – Бекграунд) Призначення подальшого тексту прес-релізу - підкріпити заявлену в лідер-абзаці новину виразними деталями. Утримати увагу читача до кінця тексту, від абзацу до абзацу – це і є завданням укладача. - НАВІЩО ви піднімаєте тему? - ЧОМУ вважаєте її важливої? - ЯКИМ ЧИНОМ, на Вашу думку, вирішується проблема і реалізується громадський інтерес, - що відбувалося і говорилося РАНІШЕ з цієї теми Вами та іншими? - які передбачувані НАСЛІДКИ.

Відповіді на ці питання – зміст основного обсягу тексту (не забудемо: на питання КОЛИ? відповідає лідер-абзац). Тут канони журналістики новин також вимагають економії і точності слів. Запам'ятають ваші аргументи, тоді, коли вони викладені яскраво, живою і ясною мовою. Вкрай небажано вживати незвичні іноземні слова, спеціальні терміни, канцеляризми. Абревіатури (скорочення) обов'язково розшифровуються, коли вперше використовуються у тексті. У прес-релізі немає фіналу чи висновку. При друці його можуть обірвати на будь-якому місці. Тому потрібно прагнути висловити найбільш важливі зведення і докази в перших абзацах. Оформлення (від кого?) Текст прес-релізу найкраще розмістити на одній сторінці, причому розбірливим шрифтом і кеглем (розміром букв). Якщо Ваша організація має фірмовий бланк зі стандартними атрибутами (логотипом, назвою, адресою, телефонами), прес-реліз треба оформити на ньому. Чи, ще краще, розробити спеціальну форму бланка для прес-релізів, щоб у його одержувачів і читачів "картинка" відразу асоціювалася з вашою організацією. Але при цьому треба пам'ятати, що журналісти, як правило, розбираються у дизайні друкованої продукції, і непрофесійне оформлення бланка прес-релізу ще до читання тексту налаштовує журналіста на скептичне ставлення і до організації, і до її інформації. Якщо прес-реліз оформляється не на фірмовому бланку, обов'язково дайте наприкінці відомості про те, ХТО надає інформацію і ДЕ її можна уточнити і доповнити: назву організації, її адресу, телефони, імена керівників і фахівців, що можуть надати інформацію з теми прес-релізу. Зайве говорити, що біля телефону постійно повинна чергувати людина, яка дійсно здатна відповісти на будь-які запитання. Якщо телефон не відповідатиме, або журналіст почує щось невиразне чи малограмотне – на подальші контакти і гарні стосунки з ним розраховувати важко. Якщо прес-реліз призначений для друкованих видань – газети, бюлетеня новин, спеціального експрес-видання тощо, потрібно точно знати тематичний напрямок кожного з них, інтереси відділів і окремих редакторів. Це допоможе підвищити ймовірність публікації матеріалу, що ґрунтується на Вашій інформації. Інформаційні агентства постачають своїми матеріалами ЗМІ цілих регіонів від одного разу на тиждень до декількох разів на добу. Прес-реліз, переданий каналами агентства, надходить одночасно в багато редакцій, забезпечуючи розширення кола видань, що можуть звернути увагу на вашу інформацію. Масштабність одночасного надходження новин у редакції ЗМІ - унікальна особливість інформаційного агентства. Передача матеріалу каналами агентств не гарантує його публікації у ЗМІ. Критерії добору агентських новин і прес-релізів для публікації в газетах, для повідомлення на ТБ і радіо – унікальність, актуальність і оперативність інформації. Багато чого при цьому вирішує можливість перевірити, уточнити і доповнити її. Тому завжди вказуйте в прес-релізі 20

контактний телефон, забезпечуйте чергування на цьому телефоні компетентних співробітників організації. Звичайні способи подачі прес-релізу в ЗМІ та інформагентства – поштою, факсом чи електронною поштою. Оперативність пошти така, що на неї можна покладатися тільки в тих випадках, коли прес-реліз розсилається заздалегідь – не менш, ніж за тиждень до заявленої події. При посилці прес-релізу поштою необхідно за день-два до передбачуваної події подзвонити в редакцію й упевнитися в тому, що Ваш матеріал дійшов за призначенням, і на нього звернули увагу. Найоптимальніший і оперативний спосіб розсилання прес-релізу – факсом. У цьому випадку потрібно впевнитися, що матеріал пройшов цілком, в іншому випадку – повторити передачу. Краще відразу з'ясувати, у який відділ редакції надійде Ваш пресреліз, телефон співробітника, у якого ви зможете довідатися про подальшу долю матеріалу. Це необхідно робити і тоді, коли Ваш співробітник особисто відвозить прес-реліз у редакцію. Він не повинен обмежуватися тим, що залишить матеріал на вахті (швидше за все, всередину редакції його не пропустять), спробуйте довідатися, у який відділ редакції надходять подібні матеріали, коли вони там опиняться, з ким і як у цьому відділі можна зв'язатися, щоб простежити подальше проходження прес-релізу. Електронна пошта є не у всіх ЗМІ, особливо друкованих і регіональних. Крім того, ще не всі журналісти сприймають повідомлення, що приходять у такий спосіб як “документ”. Тому користайтеся електронною поштою дуже вибірково, твердо знаючи, що адресат ретельно працює зі своєю комп'ютерною “поштовою скринькою”. Журналісти, як правило, занурені у постійний інформаційний потік, засмикані безупинними дзвінками, тому знайте міру – не цікавтеся долею вашого прес-релізу занадто нав‟язливо. Але хоча б один ввічливий контрольний дзвінок необхідний, щоб уникнути випадкової втрати Вашого матеріалу серед стосів редакційних паперів. Номери контактних телефонів і факсів редакцій друкованих ЗМІ, як правило, вказуються у вихідних даних. Заголовки дають змогу читачам прес-релізів швидко проглянути матеріал, вирішивши, чи читати далі чи ні або дати на них відповідь. Таким чином, у заголовках необхідно переказати повідомлення, виставити на передній план основний його аспект, бути якомога розкутішим і вкластися в належні обсяги. Стислий виклад був би найкращим. Заголовки в інформаційних бюлетенях або прес-релізах повинні містити дієслова, які щонайенергійніше передають дію. Як правило, дієслова у заголовках вживаються у теперішньому часі: Ресурсний центр “Гурт” оголошує вакансію інформаційного редактора. В основному тексті варто вживати минулий час, так само як і в газетних повідомленнях. 21

Критерії якісних заголовків - перекажіть матеріал; - виставте на передній план найважливіший і найінформативніший аспект; - будьте розкутими; - будьте стислим у викладі. Контрольний перелік вимог до повідомлення - нормальні поля; - подвійний інтервал; - дата; - прізвище, номер контактного телефону; - для негайного поширення; - заголовок; - цінність новини; - якісна вступна частина; - принцип “перевернутої піраміди”; - стислий виклад; - жодних орфографічних помилок; - точна інформація. Оцініть свій прес-реліз з точки зору журналіста - Прочитайте інформацію, вміщену у в верхній частині прес-релізу. - Зверніть увагу на стиль викладу новини. Поставте запитання про відсутню інформацію. Перевірте правопис, всі назви, дати або інформацію, щодо яких у Вас є які-небудь сумніви. - Подивіться, що можна переробити. Впишіть відсутню інформацію. Зробіть документ стислішим. - Шукайте достовірні цитати та інформацію. Відшукайте новину й запишіть її. - Уважно поставтеся до даних результатів досліджень, голосувань або опитувань. Зробіть посилання своїх даних на надійне і авторитетне джерело цифрових даних. Журналісти завжди перевіряють цифри на предмет їхньої точності і можливого упередження. Якщо Ваші дані суб‟єктивні, краще їх уникнути. - Звичайну перевірку точності даних можуть допомогти зробити особи, названі в пресрелізі. Пам‟ятайте, що журналіст може звернутися до Вас із проханням відіслати їх до інших корисних джерел. Непоганою ідеєю є також подвійна перевірка точності інформації через контакти з людьми, які не названі в прес-релізі, особливо у випадку, коли інформація викликає серйозні сумніви. - Пошукайте інші можливі газетні повідомлення або додаткову інформацію до пресрелізів: погляди з місць, реакцію громадян, інший бік проблеми, все, що може бути “розворушене” прес-релізом. Зразок прес-релізу ПРЕС-РЕЛІЗ Для негайного розповсюдження

Ресурсний центр розвитку громадських організацій “Гурт” вул. Попудренка 52, офіс 904 Електронна пошта: info@gurt.org.ua Інтернет-сайт: http://www.gurt.org.ua Тел.: 554 10 52 Тетяна Вахненко ПРЕС – РЕЛІЗ 5-6 квітня 2003 р. у м. Києві за сприяння Центр розвитку співпраці Forum SYD РЦ “Гурт” проводитиме Українсько-Шведську Конференцію Партнерства за адресою: Пуща-Водиця, санаторний комплекс Адміністрації Президента України "Пуща Озерна" (14-та лінія), 4-й корпус, 5-й поверх (конференц-зал) Мета конференції – налагодження партнерських відносин між неурядовими організаціями України та Швеції, обговорення практичних механізмів співпраці у таких напрямках, як: права людини, освіта і виховання, освіта дорослих, демократична просвіта, молодіжний рух, культура та мистецтво, історія/ вікінги, профілактика ВІЛ/СНІД, статеве виховання молоді. Від організаторів з привітальним словом перед учасниками конференції виступлять: Сергій Іванюк, Голова Дорадчої Ради Ресурсного центру „Гурт”, Оке Петерсон, Надзвичайний та Повноважний Посол Швеції в Україні, Любов Блінда, Перший заступник начальника Головного управління з питань внутрішньої політики Київської міської державної адміністрації, Бенгт Улоф Юханcсон, Голова Департаменту країн оЦСЄ Центру розвитку співпраці Forum SYD. Коротко презентуватимуть сектор неурядових організацій Швеції та України Бенгт Улоф Юхансcон (Центр розвитку співпраці Forum SYD) та Василина Дибайло (Ресурсний центр “Гурт”). Про рекомендації щодо розвитку партнерства висловить свою думку Бенгт Улоф Юхансcон. Конференція проходитиме у специфічному форматі. Під час конференції не буде доповідей чи презентацій. Учасники працюватимуть в п‟яти групах над визначенням очікувань від співпраці та можливих пропозицій одне одному, розглянуть можливості спільної роботи та майбутніх спільних проектів. Протягом культурного вечора окреслять культурні відмінності, що можуть вплинути на співпрацю. Результати роботи в групах будуть представлені учасниками на пленарному засіданні у формі запитань-відповідей. Кількість учасників зі шведського боку становить 25 осіб з 11-ти організацій, таких як: Молодіжна Альтернатива, Шведський центр співпраці.. З українського боку беруть участь по одному учаснику з 32 організацій. Серед яких: Центр соціально активної молоді “Ожина” (Чернігів), Асоціація кримської молоді центрів “Молодь за мир і розвиток”, 23

Регіональна агенція розвитку “Донбас”, Асоціація дітей з обмеженими можливостями та їхніх батьків “Аюрведа” (Біла Церква), Молодіжна громадська організація “Компас” (Київ). Офіційне відкриття Українсько-Шведської Конференції Партнерства розпочнеться о 10:00. Початок акредитації журналістів о 9:30. Вимоги до прес-релізу:   

     

  

Друкуйте прес-реліз типографським способом, виклад повинен бути ясний і простий. У правому верхньому куті листа вкажіть ім'я людини для зв'язку, зазвичай керівника чи прес-секретаря, і номер телефону, за яким його можна знайти. Вкажіть: “Для негайного поширення” над заголовком з лівого боку, якщо тільки Ви не хочете за якихось причин притримати матеріал. Якщо хочете притримати, напишіть, що це для поширення у визначений час, однак дійсних гарантій, що журналіст не використає інформацію до зазначеного часу, немає. Використовуйте заголовок, що затримує увагу, на тексті, для того щоб захопити увагу редактора. Помятайте, що в редактора може бути цілий стос прес-релізів і статей, які він повинен переглянути, і Ваші новини повинні зупинити його увагу. Вказуйте місце, звідки надсилаєте новини, і дату. Наприклад, “Луганськ, 8 жовтня, 2003 року”. Найбільш важливі факти повинні бути зосереджені в першому абзаці. Цей ключовий абзац повинен відповідати на запитання: Хто? Що? Де? Коли? Чому? Зробіть його сильним і точним. Другий абзац повинен включати одну чи дві цитати з виступів керівника, інших присутніх на прес-конференції. Цитати підбирають так, щоб редактор міг їх використовувати при написанні статті. Підписуйте всі цитати. Кожен наступний абзац має бути менш важливим, аніж попередній (перевернута піраміда). Це робиться для того, щоб редактор, у якого немає місця для всієї розповіді, зміг прибрати матеріал наприкінці без втрати основного змісту. Прес-реліз має бути надруковано через два інтервали з одного боку сторінки з великими полями (для того, щоб журналіст міг вносити правки і нотатки). Не друкуйте на звороті сторінки. Якщо прес-реліз не вміщається на одній сторінці, внизу першої сторінки напишіть “Продовження на наступній сторінці” і продовжуйте на наступній сторінці. Пронумеруйте наступні сторінки. У самому кінці пропустіть рядок і надрукуйте знак “####” у центрі рядка. Це вказує на кінець матеріалу (міжнародний стандарт). Будьте точні у своїх прес-релізах. Не перестарайтеся з редагуванням. Використовуйте стиль новин, щоб журналісти були більш схильні використовувати Ваш матеріал дослівно. Заглядайте в словники, остаточно працюючи над текстом. Помилки будь-якого типу підірвуть до Вас довіру. Збирайте прес-релізи, організовані за темами і датами, в окремий файл.

... ПРЕС-ПАКЕТУ 24

Прес-пакет – це папка для преси з інформаційними матеріалами стосовно даної проблеми чи події, що створюється для того, щоб постачати журналістів основною інформацією про Вашу організацію, проект, програми, заходи тощо. Він допомагає журналісту і редакторові використовувати Вашу важливу інформацію при підготовці статей і повідомлень. Прес-пакети для преси повинні бути надіслані кожному засобу масової інформації зі складеного списку. Вміст інформаційного пакету зручно зберігати у папці з двома відділеннями. Розкладіть матеріали так, щоб найбільш важлива інформація була в правій кишені. Ліву кишеню використовуйте для більш загальної інформації, наприклад для фото і біографій. Складіть список людей, яким ви розіслали прес-пакети. Передзвоніть їм, щоб переконатися, що вони їх одержали, і з'ясуйте, хто із журналістів написав статтю. Надішліть їм відповідно короткі листи з подякою. Не обмежуючи Вас, водночас радимо обов'язково включити до прес-комплекту таке: - Опис прес-пакету. - Прес-реліз – коротке повідомлення, що пояснює суть події, що відбувається; - Коротке запрошення, яке має містити найсуттєвішу інформацію: ім'я, адресу та номер телефону того, хто може відповісти на будь-яке запитання журналіста. - Основний інформаційний матеріал – невелику статтю, у якій поглиблено висвітлюється певна проблема. Її мета – передбачити і відповісти на будь-яке запитання, що може виникнути у журналіста. Радимо вам будувати цю статтю за такою схемою: - Почніть з короткого викладу проблеми, висвітленої у прес-релізі. - У кількох абзацах подайте історію розвитку чи вивчення проблеми. Що призвело до тієї ситуації, яку ми маємо на сьогоднішній день? Майте на увазі, що, скориставшись цією інформацією, журналіст зможе написати потрібний матеріал глибше і з більшою перспективою. - Детально опишіть ситуацію на поточний момент. Опис має містити факти і суттєво доповнювати прес-реліз, спираючись на ключові моменти. Ви можете додати також висловлення на цю тему тих, хто підтримує вашу позицію. - Ваша стаття за обсягом повинна не перевищувати чотири-п'ять сторінок в один-два інтервали. Підзаголовки у кожному абзаці допомагають читачеві краще засвоювати інформацію. Давайте визначення всім технічним термінам. - Різноманітні вирізки, присвячені вашій організації, її діяльності, роботі окремих її представників. - Наочні матеріали: фотографії, графіки, карти, таблиці – все, що може допомогти краще зрозуміти важливість проблеми. - Промови, звіти, нариси та висновки із звітів. Водночас не перестарайтеся. Ваша основна мета – дати достатньо інформації журналістові з тим, щоб він (вона) написали статтю, яка підтримує діяльність вашої організації. - Брошура про організацію. Якщо у вас її немає, замініть її коротким викладом про вашу діяльність. Ви повинні розповісти про те, що вже зроблено, яка ваша мета і яким вам бачиться її втілення у майбутньому. - Короткі біографії усіх, хто бере участь у прес-конференції, а також тексти їхніх виступів. 25

- Порядок денний прес-конференції, якщо потрібно. - Докладні дані про вашу організацію. - Копії статей про вас, відкликання відомих облич про вашу організацію (якщо є). - Додаткові матеріали: наприклад, список доповідачів, якщо прес-конференцію проводить Ваша оргнізація. - Фотографії – чорно-білі глянцеві, розміром 8х10 (газети не люблять кольорові фото). - Спеціальний кольоровий слайд для телебачення, що дає можливість режисеру накласти зображення на усний матеріал. ... ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ Прес-конференція – це спеціальний захід, який організація проводить для того, щоб поширити важливу інформацію про подію чи свою діяльність одразу серед багатьох медіа. Прес-конференція – це не тільки запрошення представників ЗМІ, виступ із трибуни і роздача прес-релізів. Журналісти розглядають прес-конференцію зі своїх позицій, з огляду на ряд факторів, що організатори повинні завжди мати на увазі. Наприклад, якщо місце проведення прес-конференції не представляє візуального інтересу, то телевізійники можуть і не приїхати. Щоб бути впевненими в тому, що матеріал про Вашу прес-конференцію потрапить в огляд теленовин, необхідно продумати візуальний аспект місця проведення прес-конференції так само ретельно, як і її зміст. Бажано, щоб місце прес-конференції відповідало темі виступу. Дуже важливо вибрати час проведення прес-конференції. Якщо в місті у той самий час відбуваються три великих заходи, не варто проводити прес-конференцію тоді ж. Якщо прес-конференція проводиться “на виїзді” (а не в офісі), дуже важливо, щоб співробітник Вашої організації підготував і перевірив усі дрібні деталі (акустика, освітлення, запрошення тощо) заздалегідь, щоб уникнути неприємних сюрпризів. Погано, якщо, скажімо, при запланованій на вулиці прес-конференції пішов дощ, а у Ви не маєте запасного варіанту. Після прес-конференції законтактуйте з репортерами, що не прийшли, передайте їм прес-релізи і надайте можливість задати питання. На прес-конференції доповідачі в жодному разі разі не повинні затягувати свої “тронні промови”. Виступ повинен містити в собі мінімум інформації, адже вам ще має бути сказати усе, що ви хочете сказати, відповідаючи на питання журналістів: надайте їм можливість зайнятися улюбленою справою. Один з важливих аспектів – наприкінці пресконференції зацікавте всіх присутніх заявою про події, що готуються, наприклад, це може бути конкурс для журналістів на висвітлення визначеної теми, що важлива для вашої НУО. Домовитеся про умови і постарайтеся включити в журі відомих у місті (районі, краї, області) чи журналістів головних редакторів. Під час прес-конференції в нагоді можуть стати аудіо-візуальні засоби, які допоможуть під час Вашого виступу, адже люди запам'ятовують приблизно 40% того, що вони чули і бачили. Проробіть декілька репетицій з цими засобами, використовуючи їх під час підготовки до виступу. Перевірте, чи працюють електричні розетки, якщо Ви збираєтеся 26

демонструвати слайди чи використовувати проектор. Впевніться, що розетки і вилки Вашого обладнання відповідають одне одному. Якщо Ви хочете показати слайди, впевніться, що це цілком можливо зробити і при увімкненому світлі. Перевірте це заздалегідь, бо загалом вимикати світло під час лекції не бажано. Якщо ж Ви вирішили показати відео, знову ж таки впевніться, що все обладнання відповідає одне одному. Пам'ятайте, що не варто демонструвати відеофільм понад п'ять хвилин. Можна з великою користю використати настільний проектор, адже зміна прозорих плівок (прозірок) не забирає багато часу. Водночас, якщо Ви вирішили скористатися цим проектором, радимо Вам, поклавши на нього лінійку, попрактикуватися, як користуватися ним з належною швидкістю. Намагайтеся не писати крейдою на дошці. Напис може вийти незрозумілим і його важко буде читати з великої відстані. Також не варто повертатися спиною до аудиторії, а це неминуче відбувається, коли Ви починаєте писати на дошці. Якщо Ви збираєтеся демонструвати прозірки, радимо заздалегідь потренуватися і добре запам'ятати їхню послідовність. Поверніться обличчям до аудиторії і не говоріть, доки триває демонстрація. 10 правил проведення прес-конференцій 1. Чітке визначення теми, мети і відповідна підготовленість (статистичні дані, графіки). Змістовність і смислова насиченість викладу, вичерпна аргументація будь-якої оцінки, будь-якого висновку. 2. Роздатковий матеріал має бути підготовано так, начебто про те, що організація збирається сказати, ніхто ніколи і нічого не чув. Чим простіша термінологія і зрозуміліша суть, тим легше досягти реакції з боку журналістів. 3. Продумати "драматургію" ходу прес-конференції: хто що скаже, хто яку роль, яку партію і коли буде грати? 4. У міру доброзичливе привітання журналістів. Представлення учасників і оголошення пропонованого плану прес-конференції. 5. Максимально короткі доповіді і коротка демонстрація будь-якого наочного матеріалу. Це допоможе журналістам знайти нові заголовки до своїх статей і повідомлень. 6. Логічно послідовна аргументація. Уникати протиріч. 7. Запланувати достатньо часу на запитання журналістів. 8. Тривалість прес-конференції – максимум 40 хвилин, після чого забезпечити можливість роботи журналістів з окремими учасниками. 9. Не забувати, що журналісти не вірять в альтруїзм. Тому не заперечувати своїх власних інтересів, але чітко і впевнено презентувати користь ідеї або продукту для третіх осіб. 27

Кращий варіант, коли ясно видно вигоду і для репрезентанта, і для широкої громадськості одночасно. 10. Однаково ставитися до всіх журналістів. У журналістів загострене почуття несправедливості і власної гідності. ... ІНФОРМАЦІЙНОГО ЛИСТКА Інформаційні листки містять тільки факти – і нічого більше. Якщо у вас є багато цифр вміщених у таблиці чи діаграми, що дозволяють ясніше пояснити озвучувану тему, або кілька пунктів, про які збирається повідомити доповідач, тоді інформаційний листок є придатною формою. Інформаційний листок складається переважно з однієї сторінки, іноді з текстом на звороті. Хоча дуже часто інформаційні листки розповсюджуються серед журналістів разом із прес-релізами, вони мають дещо інший зміст, оскільки переслідують іншу мету. Фактично вони слугують довідковим інструментом, який подається у вигляді інформаційного дайджеста про підсумок найважливіших подій в організації чи про її діяльність. Типи інформаційних листків: - Загальна інформація про організацію. - Інформація про конкретний проект чи вид діяльності організації. Наприклад. якщо ви написали прес-реліз про переїзд у нове приміщення, прес-реліз повідомить про те, коли здійснюється переїзд, чому тощо. На відміну від прес-релізу, інформаційний листок розширить цю інформацію. Так, наприклад, можна розписати кошти, витрачені на переїзд, або порівняти розміри приміщень. - Використовуйте заголовки, короткі фрази, основні статистичні дані (не обов'язково писати повними реченнями). - Пишіть від третьої особи чітко і стисло.

3. УЧАСТЬ В ІНТЕРВ'Ю... Інтерв’ю це – журналістська ініціатива, яка передбачає розпитування особи, щоб виявити інформацію, пояснень, позицію, які мають сенс тільки у тому випадку, коли їх повідомила саме ця людина, щоб передати потім зібрану інформацію чітко визначеній аудиторії у формі запитань-відповідей. Інтерв‟ю вирізняють чотири ключові слова: - більше - визнання - довіра - обережність Загалом не має значення, з представниками яких засобів масової інформації Ви маєте справу (радіо, телебачення чи газета), і не має значення також, хто бере у Вас інтерв'ю, бо основний принцип, якого Ви маєте дотримуватися, - це тримати під контролем весь процес інтерв'ю. Перед тим, як погодитися на інтерв'ю, потрібно переглянути усю інформацію, яку ви зібрали, плануючи Вашу стратегію у засобах масової інформації, і виділити найважливіші моменти. По-перше, чітко уявляти, чого саме Ви хочете досягти за допомогою інтерв'ю, по-друге, якою є ваша аудиторія. Ви повинні усвідомлювати, що існує різниця між видами інтерв'ю для різних засобів масової інформації. Але пам'ятайте, що, хоча і необхідно порізному готуватися до телевізійного та радіо-інтерв'ю, основне Ваше завдання полягає у тому, що Ви повинні бути підготовлені якнайкраще. Як відомо, підготовка до інтерв'ю – це досить напружена і нервова справа. Існує багато прийомів, використавши які, Ви зможете спокійніше почувати себе і менше нервуватися. Але не сподівайтесь, що тривога зовсім зникне. Найкращий спосіб перемогти внутрішню напругу – це якнайповніше володіти матеріалом. Намагайтеся сформулювати Вашу мету якомога яскравіше, використовуючи цікаві аналогії, барвисту мову, незвичні приклади та ілюстрації, нескладні і зрозумілі дані. Ви повинні знайти декілька способів підкреслити важливість Ваших основних положень, щоб уникнути будь-якого непорозуміння щодо того, що Ви намагаєтеся висвітлити. Крім того, потрібно чітко окреслити Ваше бачення вирішення певної проблеми у майбутньому чи подальшого розвитку Вашої організації. Спробуйте забути про хвилювання і почати говорити. Варто передбачити можливі запитання журналіста, щоб мати час підготувати на них відповіді. ПАМ‟ЯТАЙТЕ: професійний журналіст буде добре підготований до інтерв‟ю з Вами. Він перечитає усі можливі матеріали про Вас і Вашу організацію, поспілкується з можливими конкурентами, партнерами чи донорськими організаціями, які надавали Вам фінансування. Обмежте себе трьома найважливішими ключовими тезами. Вони повинні стати Вашими точками опори до яких Ви будете повертатися знову і знову під час інтерв'ю. Під час інтерв'ю, незалежно від його тривалості, не намагайтеся висвітлити більше, аніж три основних тези. Підготуйте короткий приклад або історію, щоб проілюструвати кожну з цих тез. Використовуйте як можна менше цифр: люди швидко втомлюються, коли вони

чують статистичні дані. Однак надзвичайно важливо підкріпити фактами ваші основні положення. Остерігайтеся потрапити в пастки, підготовлені журналістами. Дехто з них намагатиметься примусити Вас суперечити самому собі. Не дайте себе вибити з сідла, намагайтеся бути спокійними. Золоте правило: коли Ви даєте інтерв 'ю, – “казати правду”. Краще твердо сказати “ні”, аніж вдатися до навіть найменшої неточності. Ось кілька порад, що допоможуть Вам підготуватися до інтерв„ю: • У який день і о котрій годині має відбутися інтерв'ю? • Де має відбутися інтерв'ю? Ви повинні бути впевнені в тому, що ви точно уявляєте, де має відбутися інтерв'ю. Переконайтесь, чи потрібно мати дозвіл охорони, щоб пройти до місця, де має відбутися інтерв'ю. • Необхідно довідатися, яке повне ім'я та прізвище інтерв'юера? Якщо Ви його не знаєте, варто послухати його програми чи почитати його статті. Це важливо для того, щоб мати уявлення про організацію даної програми та стиль журналіста, який буде брати у вас інтерв'ю. • Чого від Вас очікують? Чому саме Вас обрали для даного інтерв'ю? • Чи це буде інтерв'ю в прямому ефірі чи у запису? Коли програма з'явиться в ефірі? • Ваше інтерв'ю буде єдиним чи буде частиною ширшої програми? Скільки інтерв'ю буде подано разом з Вашим в одній програмі? Хто ще братиме в ній участь? Який її обсяг? Як довго кожен з учасників говоритиме? • Наскільки тривалим буде інтерв'ю? • Ви повинні надати точне написання Вашого імені й висловити свої побажання щодо того, як має бути представлена Ваша організація на радіо чи по телебаченню? • Чи відбуватиметься запис інтерв‟ю? ... НА ТЕЛЕБАЧЕННІ За даними французьких дослідників, лише 15% телеглядачів сприймають всю інформацію, яка подається через телебачення. 30% запам‟ятовують лише жестикуляцію людини, яка говорить, а 55% можуть пригадати лише вираз обличчя того, хто давав інтерв‟ю. Якщо на радіо основне навантаження несе голос, яким Ви говорите до слухача, то на телебаченні, окрім змістовної частини, Ви повинні добре продумати свій зовнішній вигляд і поведінку перед камерою. Ніколи не пишіть промову заздалегідь – все одно її “поріжуть” при монтажі. Під час інтерв'ю перед камерою не вступайте у дискусію з журналістом, не огризайтеся. Останнє слово буде за ним, адже він буде готувати сюжет до ефіру. Спробуйте привернути його на свій бік. Не забувайте казати: "Як добре, що Ви поставили це питання!" Чи: "Це важлива проблема, я радий, що Ви її торкнулися". Але не перестарайтеся, найголовніше – бути щирим. Налаштуйте кореспондента до себе, інакше він може Вам помститися на сторінках 30

газети, замінивши свої питання, чи перемонтує ваш виступ на ТБ так, що Ви виглядатимете дурнем. Якщо Ваш виступ було перекручено, Ви, звичайно, можете подати до суду на ЗМІ, але повинні бути готові і до того, що відповідач може використати позов так, що Ви будете показані ще в більш жалюгідному вигляді. І навіть коли Ви виграєте судову справу, її буде програно у масовій свідомості. На такий випадок, краще мати заготовлене доказове спростування вже з підписом лідера організації і/чи іншої авторитетної у Вашій сфері людини і постарайтеся домогтися публікації в пресі. До того ж це дасть Вам можливість розвивати співробітництво з пресою. Пам‟ятайте, що в журналістів є свої корпоративні інтереси, як, зрештою, і протиріччя. Одні видання не захочуть Вас підтримувати після суду, а інші навпаки – самі запропонують допомогу. Зрештою, вибирайте самі, але будьте обережні у виборі. Досить часто під час інтерв‟ю Ви відчуваєте, що журналіст намагається відвести Вас від головної теми розмови. Це може трапитися з декількох причин – від непрофесійності журналіста, який повинен допомогти співрозмовникові розкритися, або навмисно, коли він знає про Вас і Вашу організацію щось таке, про що Ви намагаєтеся ніколи не говорити і приховати. В такій ситуації можна зробити таким чином – обов‟язково будьте ввічливими, але стійко намагайтеся повернути інтерв'ю назад до того, що Ви хочете висвітлити, використовуючи так звані “містки”. Починайте Ваші відповіді такими словами: “Так, мені видається що справжня проблема полягає у...”, а потім кажіть те, що Ви хотіли. Ось декілька таких “містків”, що дають можливість перейти до висвітлення теми/проблеми: • Дозвольте додати... • Мене часто запитують... • Це не є моя сфера, але я знаю, що... • Як на мене, то найважливішою проблемою є... Звичайно, ці слова не підійдуть у тій ситуації, коли Ви намагаєтеся щось приховати або, коли Ви чогось не знаєте. Якщо журналіст починає розмову у такому тоні – найкраще говорити правду, якою б гіркою вона не була. Журналіст все одно запитуватиме у Вас одне запитання доти, доки всі не зрозуміють, що Ви ухиляєтеся від відповіді. Повага до Вас зросте, коли Ви щиро покажете, що у чомусь не праві, визнаєте помилку, аніж показуватимете свою закритість і намагання зробити когось дурнішим. Краще сказати: “Вибачте, будь ласка, але я не володію цією інформацією. Давайте повернемося до цієї теми якось пізніше”. Пам‟ятайте, що Ви і журналіст має свою мету, хоча вона може і збігатися. Якщо ж Ви не впевнені, краще відмовитися від інтерв‟ю. Варто також попередньо узгодити площину розмови, хоча не у практиці журналістів розривати усі свої запитання. Тобто, потрібно бути готовими до того, що Вас намагатимуться загнати у глухий кут. Важливо бути обережними щодо своїх висловлювань. Йде мова не лише про розмову під час ефіру, а взагалі. Утримуйтеся від коментарів, зважаючи на те, що журналіст може використати почуте у будь-який час. Ніколи не кажіть: “Я не можу це прокоментувати”, 31

оскільки після цього, як правило, складається враження, що Ви хочете щось приховати. Журналіст увесь час працює, і для нього немає нічого “поза записом”, якщо Ви не обумовили це попередньо. Не кажіть ніколи нічого, що Ви не хотіли б побачити надрукованим, почути по радіо чи на телебаченні. Якщо журналіст ставить негативне запитання – Ваше завдання не потрапити на гачок, тобто не піддатися на негатив. - не дозволяйте собі образитися і перейти в оборону; - спробуйте спростувати невірну інформацію і швидко переходьте до висвітлення своїх позитивних моментів; - залишайтеся позитивним, навіть якщо це гостра критика, Ви можете сказати: “Я надзвичайно вдячний вам, що ви запитали мене про це. Багато хто не зовсім точно уявляє собі ситуацію, але правда полягає в тому, що...” Ви повинні потренуватися відповідати на “негативні” і складні запитання, і у вас будуть готові відповіді. Часто трапляється, що журналіст перериває Вас і ставить кілька відповідей одночасно – це може послугувати Вам допомогою. Ви можете сказати: “Ви поставили мені декілька запитань!” - і потім відповісти на те запитання, на яке Ви хочете, і висвітлити одну з Ваших основних тез. Якщо журналіст перервав Вас запитанням, далеким від того, про що Ви хотіли сказати, Ви можете відповісти йому: “Як я вже казав/казала...”, а потім продовжити Вашу відповідь. Якщо під час інтерв‟ю виникає пауза її не варто боятися. Не будьте ініціатором передачі непотрібної інформації. Якщо інтерв'ю носить дещо конфронтаційний характер, журналіст нерідко використовує паузи для того, щоб примусити Вас сказати те, що Ви не планували говорити. Перед початком телевізійного інтерв‟ю журналіст може попросити Вас сказати щось у мікрофон, щоб впевнитися в тому, що вони добре працюють. У відповідь на прохання перевірити якість звучання назвіться, скажіть назву Вашої організації, Ваше посаду, якщо вона у Вас є, а також тему інтерв'ю. Адже надзвичайно важливо, щоб Ваше ім'я та назва організації прозвучали чітко і зрозуміло. Як що Ви потрапили в телевізор, не потрібно користуватися інформацією із західних довідників, де радять одягатися строго і непомітно, щоб не відволікати глядача. Але наш стиль одягатися швидше нагадує радянські часи, аніж бізнес-клас. Сірі костюми, які панували якийсь десяток років тому швидше викличе негативну реакцію. Глядачу необхідна яскрава пляма. Костюм повинен бути таким, щоб його запам'ятали і, щоб він підкреслював жіночність чи мужність, тобто, не був безстатевим. Це викликає інтерес і симпатію. Важлива порада: не надягайте синю краватку і синій костюм. У багатьох регіональних студіях використовується синє тло і людина в синьому “провалюється” у нього. Не робіть нову зачіску прямо перед зйомками. До неї потрібно звикати. Не соромтеся гриму – він сховає недоліки шкіри. І чоловікам, і жінкам варто витратитися на візажиста 32

заздалегідь, щоб звикнути до нової зовнішності. Окрім того, чоловікам ще треба звикнути і до пудри для обличчя, щоб не лисніло. Не варто занадто багато думати про позу в кадрі. Інакше вона буде вимученою, до того ж Ви увесь час будете думати про те, як сидите, а це заважає невимушеному поводженню. Перед зйомками більше розмовляйте перед дзеркалом, відслідковуйте приємну і неприємну міміку. Це дозволяє потім відсторонитися і сприймати камеру без напруги. Порада західних іміджмейкерів – частіше посміхатися в кадрі - теж не обов'язкова до застосування. Комусь личить посмішка, а комусь насуплені брови. ... НА РАДІО Потрібно пам‟ятати, що на радіо важливу роль відіграє голос і вимова. Тому потрібно вміти володіти своїм голосом, не кашляти у мікрофон, не використовувати слова паразити, які у життєвій розмові – непомітні, але їх чудово чути, коли промовця не видно. Окрім того, Ви повинні вміти грати своїм голосом – коли потрібно – підсилити чи стишити слово чи фразу. Слухач не бачить Ваших очей і рухів, які можуть допомогти йому скласти про Вас думку, тому все, що він чує має бути переконливим і приковувати його увагу. Під час інтерв‟ю на радіо вживайте якомога менше цифр та статистичних даних. Замість них використовуйте образи. Вираз “величиною з футбольне поле” справляє більше враження, ніж якщо ви скажете “4,3 тисячі квадратних метрів”. Якщо ви вирішили використовувати технічні терміни, використовуйте їх якомога простіше. Вживайте слова, зрозумілі для аудиторії, до якої ви звертаєтесь. Давайте визначення всім термінам, які можуть бути невідомими. Це особливо важливо, якщо ви звертаєтесь до людей різних національностей. Також існує можливість зробити запис Вашого інтерв‟ю під час ефіру. Про це можна домовитися з журналістом, який бере у Вас інтерв'ю. Швидше за все Ви матимете можливість записати себе на магнітофон, і у вашому проханні немає нічого надзвичайного. Таким чином, у вас буде точний запис інтерв'ю. Пізніше Ви зможете його прослухати і таким чином краще підготуватися до наступного. Це також дасть Вашим співробітникам можливість, якщо вони не чули радіопередачі з вами, послухати її пізніше. Якщо це можливо, тренуйтеся і перед камерою, і з магнітофоном. Під час якої-небудь зустрічі, публічного виступу бажано записати на аудіоплівку весь текст виступу, потім відібрати найцікавіші, виразні фрагменти і надати матеріал радіостанції. Доповідач може також домовитися з місцевою радіостанцією про “живе” інтерв'ю. Якщо представники місцевого радіо не прийшли на Ваш виступ, подзвоните їм самі. Як правило, радіожурналісти із задоволенням беруть інтерв'ю телефоном.

3. ЯК ПРАЦЮВАТИ З МЕДІА Неурядові організації чомусь себе недооцінюють. Так само, як НУО потребують медіа, так само і медіа потребують підтримки неурядових організації. Саме НУО, що представляють найбільш активну і творчу частину суспільства, можуть відіграти велику роль у зміні суспільних стереотипів, які склалися зараз у медіа. Переваги взаємодії очевидні: ЗМІ одержують постійний канал зв'язку з народом, велику інформацію соціального характеру, нових героїв, нові точки зору і думки на різні суспільні явища. Бо неурядова організація для ЗМІ – це ниточка зворотного зв'язку, камертон, за яким можна звіряти правильність звучання свого творчого голосу. В свою чергу, НУО через ЗМІ знаходять підтримку своїм ініціативам, прихильників і нових членів організацій, доносять свою думку до владних структур і бізнесу, активно беруть участь в управлінні державою. Є і ще один дуже важливий момент: НУО можуть і повинні робити аналіз ЗМІ, публікувати свої рейтинги, входити в громадські ради при ЗМІ, що вже почали з'являтися в редакціях. Це саме те, що може позитивно впливати на пресу, роблячи її більш народної, суспільної, своєї для того, щоб вона стала більш ефективним інструментом демократії. Особисті контакти Обмін інформацією досить умовно поділяються на два типи: особисті і масові. Цінність особистих контактів полягає в їх високій інформаційній ємності. При особистому спілкуванні до 70% інформації про співрозмовника людин одержує підсвідомо (на невербальному, тобто несловесному рівні). Інтонація, тембр мови, поза, жести і багато інших факторів впливають на сприйняття співрозмовника, доповнюючи або суперечачи змістові вимовних слів. Особистий контакт дає шанс і надійну основу для розвитку взаєморозуміння партнерства і рішення складних проблем. У ситуації неможливості використання каналів масових комунікацій особисті контакти, як показує досвід, здатні виконувати задачу широкого поширення інформації. Одна специфічних форм такого роду комунікацій - слухи. Інша форма, часто близька по типі до особистого контакту, – всесвітня мережа Інтернет і, заснована на ній, електронна пошта. Засобу масової інформації – печатка, радіо і телебачення. Їхні недоліки – знеособленість, необ'єктивність та заангажованість. Головна перевага ЗМІ в тому, що вони дозволяють відразу звернутися до широкої, але компактної аудиторії. Погано, якщо Ваша організація вважаєте журналістів супротивниками. Якщо Вам спаде на думку заплатити їм, щоб “простимулювати" перед прес-конференцією, то першого разу матеріал напишуть усі, хто одержав гроші. А потім ніхто до Вас не прийде безплатно, більше того – платня за "співпрацю" буде безупинно рости. Це доводять передвиборчі кампанії останнього десятиліття. До того ж Вас можуть викрити інші НУО – ті, у яких грошей немає. КРАЩЕ оголосіть конкурс на краще висвітлення теми, якою займається Ваша організація. Це буде той же "стимул", але більш інтелігентніший та результативніший. Треба лише подбати, щоб приз відповідав Вашій темі. Екологічна організація може подарувати журналістові поїздку в ту країну, де найкраще збережене природне довкілля тощо.

Звичайна помилка організаторів прес-конференцій – спроба зібрати юрбу журналістів, розіславши їм однотипні запрошення факсом. Результат – у залі сидить три людини. Або, якщо збираються всі, мало хто пише матеріал. До того ж, якщо ви збираєте журналістів у межах міста, вони частенько розбігаються через 15 хвилин після початку. Зробіть радикальний крок - вивезіть журналістів за місто (варіант – на пароплав). З одного боку – їм буде нікуди бігти, з іншого боку – неформальне спілкування ввечері допоможе налагодити довгострокові контакти. У вас “чешуться руки” самому написати в газету, щоб “все – без помилок і повністю”. Приготуйтеся до розчарування – Ваш добуток, майже напевно, зовсім не надрукують. Перша причина - Ви пропонуєте непрофесійний текст, найчастіше дослідження. По-друге, Ви розглядаєте проблему “зсередини”, пропускаючи моменти, важливі журналістові і читачеві: причинно-наслідкові зв'язки (Ви ж чудово знаєте історію проблеми, контекст). Вам важливо сьогоднішнє, наболіле. В чому проблема? Однією з найбільш складних проблем розвитку третього сектору в Україні є відсутність регулярної об‟єктивної інформації про діяльність НУО, доступної для широкої громадськості. Слабка інформованість населення про роботу громадських організацій приводить до відсутності активної підтримки їхніх цілей і програм з боку місцевої громадськості, що, в кінцевому результаті, сповільнює процес формування некомерційного сектора в цілому. Причини сучасного інформаційного “вакууму” навколо НУО є їхня недостатня або ж переважно відсутня взаємодія як з регіональними так і з державними засобами масової інформації і, як наслідок, не зацікавленість журналістів у розробці тем, присвячених діяльності НУО та розкритті соціальних тем. Також більшість НУО не мають добре підготовлених фахівців для роботи з медіа. Вони не вбачають важливості піклуватися про міцні контакти з журналістами, проводити пресподії, регулярно забезпечувати ЗМІ інформацією про свою роботу. З іншого боку, за відсутності достатньої кількості інформації про діяльність НУО, журналісти рідко звертаються до їхнього досвіду, вважаючи їхню роботу малоефективною. Хто відповідає за роботу з журналістами? Перш ніж розпочати роботу з журналістами, потрібно відповісти на запитання: “А навіщо це нам?” Щоб про нас написали! А що саме? Що ми таке робимо? Щоб привернути увагу громадськості! Наскільки важлива наша діяльність? Щоб про нас дізналися і прийшли ті, кому ми потрібні! Наскільки добре ми працюємо і чи зможемо усім допомогти? Отож, кожна неурядова організація окрім своєї щоденної діяльності, роботи з персоналом, клієнтами, партнерами, іншими структурами, повинна створити інформаційний відділ, який би зсередини знав чим живе організація, а також володів журналістськими навичками – умів представити організацію назовні. 35

1) В організації повинна бути людина, відповідальна за роботу з медіа (прес-секретар, директор зі зв'язків із громадськістю тощо). Цю важливу роботу може робити і керівник Вашої організації. Мається на увазі не просто вміти виступити на пресконференції, а володіти здатністю рутинно, з дня на день, працювати з медіа (преса, телебачення, радіо). ПРАВИЛО: тільки одна людина в організації має справу з медіа. Вони знають її, довіряють їй, вірять інформації, що надходить від неї, а вона знає медіа як ніхто іншої. 2) Позитивне висвітлення діяльності організації у медіа є результатом правильно побудованих відносин. ЗМІ складаються з людей, які мають свої сильні і слабкі сторони, симпатії й антипатії. Вироблення відносин взаємної довіри і поваги з журналістами вимагає маси часу і важкої роботи. При цьому треба дотримувати двох принципів: 1. Необхідно знати, що собою представляють ЗМІ (особливості) і як вони працюють. 2. Необхідну Вам інформацію треба подавати так, щоб журналістам було легко з нею працювати. Як підготуватися до зустрічі з журналістом?             

Спробуйте заздалегідь одержати інформацію про журналіста, який братиме у Вас інтерв'ю, перегляньте і ознайомтесяз його попередніми роботами. Передбачте, які питання Вам можуть поставити, і продумайте відповіді на них. Запишіть три головних пропозиції, які Ви повинні будете сказати в будь-якому випадку. Не забудьте про ваші рекламні матеріали, фотографії, звіти, але не перестарайтеся. Підготуйте статистичні дані. Говоріть коротко. Будьте дружелюбними і відкритими. Не дратуйтеся, якщо Вам поставили, на Ваш погляд, “погане” чи “провокаційне” запитання. Можете не відповідати на запитання, якщо вого здається Вам некоректним. Давайте тільки точну і правдиву інформацію. Намагайтеся не йти на поводу в журналіста, особливо якщо в нього вже склалося власне уявлення про проблему, що Ви обговорюєте. Наводьте конкретні приклади, розповідайте про конкретних людей і долі. Фрази “це комерційна таємниця” чи “це секрет” краще не говорити. Уникайте жаргону, спеціальних термінів і абревіатур.

Як підтримати стосунки? Не давайте забувати про себе. Регулярно дзвоните в редакцію людині, з яким налагодили контакт, але ніколи не відмовляйтеся, якщо Вам запропонують замість уже знайомого журналіста поспілкуватися з його колегою. Хто сказав, що він гірше? Бажано ближче познайомитися з усіма співробітниками інформаційного відділу редакції самого оперативного відділу - чи з журналістами, що ведуть визначену тему (екологія, молодь, медицина, утворення, діти тощо). 36

Пам’ятайте: а) інформації не може бути багато, її завжди не вистачає; б) самі обзвонюйте“своїх” журналістів (навіть незважаючи на пункт а), вони не в змозі обзвонить чи обійти усіх; в) нікому не потрібна інформація “столітньої” давнини (!!!); г) психологічно читач скоріше прочитає повідомлення невеликого чи середнього розміру, ніж величезний матеріал розміром у газетну шпальту. Запропонуйте на сторінках газети висвітлювати діяльність НУО. Для цього буде потрібно вирішення цього питання на більш високому рівні. Йдіть до редактора – тут не до незручності й сором‟язливості, ніхто не зробить за Вас вашу роботу, і коли вже ви за неї взялися, приходячи з інформацією в чи газету інші ЗМІ, не забувайте про принцип побудови інформації – “принципі перевернутої піраміди”. Окрім навичок оформлення інформації потрібно пам‟ятати, що журналісти також люди і вони вимагають до себе людського ставлення. Тому: - любіть журналістів без лицемірства; - відгукуйтесь на їхні публікації та прохання; - цікавтеся роботою журналістів, допомагайте їм; - захищайте їх від переслідувань (влади і кримінальних структур. Полегшіть життя журналістам і заповніть інформаційний вакуум у друкованому виданні з користю для себе! Будьте гнучкими – уважно слідкуйте за змінами ситуації та запитів Залишайтеся самобутніми – не копіюйте чужі акції та досвід. Будьте відкритими для контактів – і Вам відповідатимуть взаємністю. Звертайтеся до професіоналів – для того вони й існують. Ваша стаття, матеріал на дискусійній сторінці, лист до головного редактора – все це вже опубліковано. Ви дали вдале інтерв'ю та провели блискучу презентацію. Ви налагодили дружні зв'язки як мінімум з одним журналістом. Увага представників преси стала важливою складовою Вашої стратегії у засобах масової інформації. Що ж робити далі? Перегляньте весь пройдений шлях і подумайте, що можна було б зробити краще. Настав час зустрітися з людьми, яким Ви довіряєте, для ґрунтовного обговорення зробленого. Треба використати цю можливість для того, щоб поставити запитання та запропонувати нові ідеї для наступних кроків. ПАМ‟ЯТАЙТЕ: Якщо певна організація здатна запропонувати висвітлити певну проблему у якийсь незвичний спосіб, інтерес громадськості та представників засобів масової інформації до неї значно зросте

4. ЕТИЧНІ КОДЕКСИ ЖУРНАЛІСТІВ... Будь-яка професійна діяльність передбачає відповідальність. Викладач відповідає за знання учнів, кухар за страви, які готує, двірник за чистоту, а журналіст – за матеріал, за свої слова, за свою позицію. Умовами своєї праці журналіст поставлений у таке положення, коли майже на кожному кроці, хоче він того чи ні, змушений робити вибір і нести за своє рішення відповідальність. Особливості роботи журналіста – твердий часовий режим, підвищена мобільність, емоційна й інтелектуальна напруга, які часто вимагають негайного прийняття рішень. А приймати рішення, брати на себе відповідальність буває дуже важко, особливо для початківців. Але якщо у журналіст має чітко визначені пріоритети, створену систему цінностей, вироблений “моральний кодекс” – тобто він впевнений в тому, “що таке добре, а що таке погано” – працювати стає легше. У багатьох країнах світу існують журналістські кодекси. У 1983 році на черговій консультативній зустрічі міжнародних і регіональних журналістських організаціях були прийняті так називані “Міжнародні принципи журналістської етики”. Насамперед, вони вимагають від працівників медіа правдиво і чесно поширювати новини і забезпечувати право людей на вільне вираження думок і вільне одержання інформації. Професійно-етичні стандарти, вироблені світовим журналістським співтовариством, допомагають приймати об'єктивні рішення, визначають той коридор, у межах якого можна вільно діяти. Варто вийти за ці межі – і неминуче виникає напруженість у стосунках з тими, перед ким він відповідаєте за свій матеріал. А це – аудиторія (читачі, слухачі, глядачі); джерела інформації; герої публікації; автори (при редакції чужих матеріалів); колеги (професійні і службові норми – у чому різниця?); влада. Для того, щоб співпраця НУО з медіа була ефективною представникам громадських організацій потрібно чітко знати, те чим вони займаються і те, що декларують журналісти. А журналістам розпочати думати над тим запитанням – в чому полягає їхнє завдання і яким чином його можна розпочати втілювати в життя. Можливо, саме цей розділ допоможе ініціювати невідворотний процес співпраці журналістів з громадським сектором. ... УКРАЇНИ ЕТИЧНИЙ КОДЕКС УКРАЇНСЬКОГО ЖУРНАЛІСТА Комісія з журналістської етики 1. Свобода слова та висловлювань є невід‟ємною складовою діяльності журналіста. 2. Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. 3. Висвітлення судових процесів має бути неупередженим щодо звинувачених. Журналіст не може називати людину злочинцем до відповідного рішення суду. 38

4. Журналіст не розкриває своїх джерел інформації окрім випадків, передбачених законодавством України. 5. Повага до права громадськості на повну та об‟єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов‟язком журналіста. 6. Інформаційні та аналітичні матеріали мають бути чітко відокремлені від реклами відповідною рубрикацією. 7. Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу, тощо не повинні фальсифікувати зміст. 8. Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. 9. Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об‟єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів. 10. Не допускається таке вибіркове цитування соціологічних досліджень, яке призводить до викривлення змісту. Журналістські опитування громадян не повинні фабрикуватися з метою отримання наперед визначеного результату. 11. Журналіст зобов‟язаний зробити все можливе для виправлення будь-якої поширеної інформації, якщо виявилося, що вона не відповідає дійсності. 12. Журналіст не повинен використовувати незаконні методи отримання інформації. Журналіст при зборі інформації діє в правову полі України і може вдатися до будьяких законних, в тому числі судових, процедур проти осіб, які перешкоджають йому в зборі інформації. 13. Плагіат несумісний із званням журналіста. 14. Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу. 15. Журналіста не можна службовим порядком зобов‟язати писати чи виконувати будь-що, якщо це суперечить його власним переконанням чи принципам. 16. Незаконне отримання журналістом матеріальної винагороди чи будь-яких пільг за виконаний чи невиконаний журналістський матеріал є несумісним із званням журналіста. 17. Журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов‟язаних із дітьми. Журналіст та редактор повинні мати обґрунтовані підстави для висвітлення приватного життя неповнолітньої особи (осіб) та дозвіл на це від її батьків чи опікунів. Неприпустимим є розкриття імен неповнолітніх (або вказування ознак, за якими їх можна розпізнати), які мали відношення до протизаконних дій, стали учасниками подій, пов‟язаних із насильством. ... РОСІЇ КОДЕКС ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ РОСІЙСЬКОГО ЖУРНАЛІСТА Кодекс схвалено Конгресом журналістів Росії 23 червня 1994 року, Москва. 1. Журналіст завжди зобов'язаний діяти, виходячи з принципів професійної етики, зафіксованих у цьому Кодексі, прийняття, схвалення і дотримання якого є неодмінною умовою для його членства у Союзі журналістів Росії. 39

2. Журналіст дотримується законів своєї країни, але в тому, що стосується виконання професійного обов‟язку, він визнає юрисдикцію тільки своїх колег, відкидаючи будьякі спроби тиску і втручання з боку уряду чи будь-кого. 3. Журналіст поширює і коментує тільки ту інформацію, у вірогідності якої він переконаний і джерело якої йому добре відоме. Він докладає всіх зусиль для того, щоб не завдати шкоди будь-кому через її неповноту або неточність, через навмисне приховуванням суспільно значимої інформації або поширенням свідомо неправдивих відомостей. Журналіст зобов'язаний у своїх повідомленнях повинен чітко розмежовувати фактам, про які розповідають, і думки, версії чи припущення, однак у своїй професійній діяльності він не зобов'язаний бути нейтральним. Під час виконання своїх професійних обов'язків журналіст не вдається до незаконних і недостойних способів одержання інформації. Журналіст визнає і поважає право фізичних і юридичних осіб не надавати інформацію і не відповідати на запитання, за винятком випадків, коли обов'язок надавати інформацію обумовлено законом. Журналіст вважає тяжким професійним злочином навмисне перекручування фактів, наклеп, одержання при будь-яких обставинах плати за поширення помилкової або приховування правдивої інформації. Журналіст взагалі не повинен отримувати ні прямо, ні опосередковано жодних винагород або гонорарів від третіх осіб за публікації матеріалів і думок будь-якого характеру. Упевнившись в тому, що він опублікував помилковий або перекручений матеріал, журналіст зобов'язаний виправити свою помилку, використовуючи ті ж поліграфічні і (або) аудіовізуальні засоби, що їх були застосовані під час публікації матеріалу. За необхідності він повинен вибачитись через засіб масової інформації, де він працює. Журналіст відповідає власним ім'ям і репутацією за достовірність будь-якого повідомлення і справедливість усякого судження, розповсюджених за його підписом, під його псевдонімом або анонімно, але з його відома і згоди. Ніхто не має права заборонити йому зняти свій підпис під повідомленням або судженням, що було хоча б частково змінено проти його волі. 4. Журналіст зберігає професійну таємницю щодо джерела інформації, яку він отримав конфіденційним шляхом. Ніхто не може примусити його до розкриття цього джерела, Право на анонімність може бути порушено лише у виняткових випадках, коли є підозра, що джерело свідомо спотворило істину, а також коли згадка імені джерела є єдиним способом уникнути тяжкої і неминучої шкоди для людей. Журналіст зобов'язаний поважати прохання осіб, у яких він бере інтерв‟ю, не розголошувати офіційно їхні висловлення. 5. Журналіст повністю усвідомлює небезпеку обмежень, переслідування і насильства, що можуть бути спровоковані його діяльністю. Виконуючи свої професійні обов'язки, він протидіє екстремізмові й обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками: статі, 40

раси, мови, релігії, політичних або інших поглядів, так само як соціального і національного походження. Журналіст поважає честь і гідність людей, що стають об'єктами його професійної уваги. Він утримується від будь-яких зневажливих натяків або коментарів стосовно раси, національності, кольору шкіри, релігії, соціального походження або статі, а також фізичних вад або хвороби людини. Він утримується від публікації таких повідомлень, окрім випадків, коли ці обставини прямо зв'язані зі змістом повідомлення, що публікується. Журналіст зобов'язаний безумовно уникати вживання образливих виражень, що можуть завдати шкоду моральному і фізичному здоров'ю людей. Журналіст дотримує принципу, що будь-яка людина вважається невинною доти, доки судом не буде доведене протилежне. У своїх повідомленнях він утримується називати імена родичів і друзів тих людей, які були звинувачені або засуджені за скоєні злочини – за винятком тих випадків, необхідних для об'єктивного викладу питання. Він також утримується називати по імені жертву злочину і для об‟єктивного викладу матеріалу, що ведуть до встановлення особи цієї жертви. З особливою строгістю дані норми виконуються, коли журналістське повідомлення може зачепити інтереси неповнолітніх. Тільки захист інтересів суспільства може виправдати журналістське розслідування, що передбачає втручання ву приватне життя людини. Такі обмеження втручання неухильно виконуються, якщо мова йде про людей, які перебувають у медичні і подібних установах. 6. Журналіст думає свій професійний статус несумісним із перебуванням на посаді в органах державного управління, законодавчої або судової влади, а також у керівних органах політичних партій і інших організацій політичного спрямування. Журналіст усвідомить, що його професійна діяльність припиняється в той момент, коли він 6ерет у руки зброя. 7. Журналіст вважає негідним використовувати свою репутацію, свій авторитет, а також свої професійні права і можливості для поширення інформації рекламного або комерційного характеру, особливо якщо про такий характер не свідчить явно й однозначно сама форма такого повідомлення. Саме поєднання журналістської і рекламної діяльності вважається етично неприпустимим. Журналіст не повинен використовувати в особистих інтересах або інтересах близьких йому людей конфіденційну інформацію, який може володіти в наслідок своєї професії. 8. Журналіст поважає і відстоює професійні права своїх колег, дотримує законів чесної конкуренції. Журналіст уникає ситуацій, коли він міг би завдати шкоди особистим або професійним інтересам своїх колег, погоджуючись виконувати його обов'язки на умовах за відома менш сприятливих у соціальному, матеріальному або моральному плані. Журналіст поважає і примушує поважати авторські права, що є результатом будь-якої творчої діяльності. Плагіат є неприпустимим. Використовуючи будь-яким способом роботу свого колеги, журналіст посилається на ім'я автора. 41

9. Журналіст відмовляється від завдання, якщо виконання його зв'язане з порушенням одного зі згаданих вище принципів. 10. Журналіст користується і відстоює своє право користуватися всіма передбаченими цивільним і карним законодавством гарантіями захисту в судовому та іншому порядку від насильства або погрози насильством, образ, морального збитку, дифамації. ... ФІНЛЯНДІЇ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ЖУРНАЛІСТА Вступ Основою етики журналіста є право громадян одержувати достовірну та значущу інформацію, за допомогою якої вони можуть створювати картину про світ і суспільство, яка відображає дійсність. Професійна етика журналіста включає в себе повагу до загальнолюдських цінностей, таких як права людини, демократія, мир і міжнародне взаєморозуміння. Журналісту необхідно відчувати відповідальність за чистоту довкілля і розглядати проблеми з точки зору їхнього впливу на навколишнє середовище. Етика журналіста не обмежується свободою висловлення своєї думки. До етики належить прагнення сприяти дискусії і просуванню інформації, а також відповідальність за способи і принципи передачі інформації. Рекомендації для журналіста стосуються всієї журналістської роботи незалежно від того, чи є засіб масової інформації друкованим чи електронним. Проте вони не охоплюють усіх ситуацій. Ці рекомендації доповнюють і роз'ясняють принципові рішення і постанови Ради Публічного Слова. До етики журналіста належить також і те, як журналіст знає найважливіші закони, постанови, міжнародні угоди і резолюції, які пов‟язані з його роботою. Професійне становище 1.Рішення щодо змісту інформації необхідно приймати на основі принципів журналістики. Ці рішення не можна ні в якій формі виносити за межі редакції. 2. Журналіст насамперед відповідальний перед читачем, слухачем і глядачем. Йому не можна розглядати питання, що пов‟язані з можливістю отримання особистої вигоди. 3. Правом і обов'язком журналіста є не допускати тиску чи спокуси, через які намагаються обмежити, не допустити чи керувати інформацією. 4. Журналіст не повинен використовувати своє становище чи засіб інформації неправильно, і він не повинен допускати ситуацій, які можуть загрожувати його незалежності. 5. Журналіст не повинен діяти всупереч своїм переконанням і в протиріччі з журналістською етикою. Він може відмовитися від редакційних завдань, що суперечать цим принципам. 6. Оцінюючи роботу інших, необхідно бути коректним. І навіть якщо питання про охорону авторських прав може не постати, гарним принципом є вказати джерело, якщо використовуються головним чином інформація і публікації, отримані й опубліковані іншими. 42

7. Прихована реклама у всіх формах не допускається. До матеріалів, що зачіпають комерційні інтереси, необхідно ставитися критично. Їх можна публікувати тільки тоді, коли на це є серйозні журналістські підстави. Межу між рекламою і редакційним матеріалом необхідно дотримуватись. Правдивість інформації 8. У своїй роботі журналісту необхідно прагнути до правдивої, істотної і всебічної інформації. 9. До джерел інформації необхідно ставитися критично. Особливо треба бути уважним, розглядаючи спірні питання: у джерела інформації можуть бути особисті інтереси чи прагнення завдати шкоди. 10. Факти необхідно перевіряти так ретельно, наскільки це можливо. Це стосується і тих випадків, коли вони вже були опубліковані раніше. 11. Громадськості повинна бути надана можливість відрізняти факти, контекст, у якому вони відбуваються, вимисли і матеріали, що містять судження. Цей принцип не обмежує вибір журналістського стилю чи форми. 12. Заголовки, анотації, обкладинки, тексти до фотографій повинні відповідати змісту. 13. Також зображення і фонограму треба застосовувати правдиво. Споживач інформації повинен знати: йде мова про документальні дані чи про фіктивні. Одержання інформації 14. Інформацію треба одержувати відкритими і чесними методами. Виняткові методи можна застосовувати тільки якщо суспільно значущу інформацію не можна одержати звичайним шляхом. 15. Того, хто дає інтерв'ю, треба заздалегідь повідомити, де, у яких засобах масової інформації й у зв'язку з чим його слова будуть використовуватися. Відповідно до журналістської етики треба також повідомити, чи призначено інтерв'ю для публікації, чи тільки для з‟ясування контексту. 16. На прохання особи, яка дає інтерв'ю, перевірити її повідомлення до публікації треба погоджуватися. При перевірці, проте, ухвалення остаточного рішення залишається за редакцією. 17. Джерело інформації необхідно охороняти. Не можна розкривати ім‟я особи, яка повідомляє конфіденційну інформацію, без її на те згоди. Це стосується осіб, що виступають у засобах масової інформації під своїм ім'ям чи під псевдонімом. Виправлення і відповіді 18. Помилкове повідомлення необхідно негайно виправити або за власною ініціативою, або на вимогу відповідної особи. 19. Особі, що стала об'єктом критики, необхідно надати в газеті право на відповідь, якщо вона обґрунтовано цього вимагає. Однак тільки розходження в думках не дає права на публікацію відповіді. 20. Якщо прохання про відповідь обґрунтоване, відповідь необхідно опублікувати негайно, у тій формі, у якій бажає автор відповіді, і таким чином, щоб читачі могли легко його помітити. 21. У випадку, якщо у статтю-відповідь вносяться редакційні правки, то зміст виправлень треба узгодити з особою, яка написала відповідь. Якщо з цією особою неможливо зв'язатися в розумно короткий термін, то рекомендується публікація виправленої відповіді. Однак суть відповіді змінювати не можна. 43

22. Якщо названа на ім‟я особа критикується особливо гостро, то, у відповідності з журналістською етикою, необхідно, по можливості, представити і її точку зору. Захист особи 23. Необхідно захищати людську гідність і честь. Не можна писати про людину некоректно чи принизливо залежно від кольору її шкіри, національності, походження, переконань, статі чи інших характерних рис. 24. Не можна публікувати негативні матеріали, що стосуються приватного життя осіб чи життя їхніх близьких, якщо це не має істотного значення. 25. Публікуючи фотографії осіб, необхідно бути коректним. Фотографія особи не повинна вводити в оману чи ображати. Особлива обережність потрібна при публікації фотографій жертв нещасних випадків і злочинів. 26. Публікація прізвищ чи інших факторів, що можуть привести до впізнання особи, у публікаціях про злочини обґрунтована тільки тоді, коли це має істотне значення. Загалом особисті дані не слід опубліковувати до рішення суду, якщо немає серйозних обґрунтувань, викликаних складом злочину і становищем злочинця. 27. Не слід висловлювати власну думку про винуватість особи і передбачати рішення суду чи рішення офіційних осіб. 28. Якщо опубліковано повідомлення про скоєння злочину, затримання злочинця, його ув‟язнення, порушення судової справи чи подання скарги, то відповідно до журналістської етики необхідно стежити за ходом цих подій до їхнього остаточного розв‟язання. 29. Принципи захисту особистості застосовуються і тоді, коли використовується інформація з документів та інших офіційних джерел. Доступність інформації не завжди означає, що її можна вільно опубліковувати.

ЛІТЕРАТУРА 1. Как работать со средствами массовой информации. Южно-Российский ресурсный центр, 1998. 2. Пастухова М., Шевченко Е. Взаемодействие НПО и СМИ. http://www.mediasprut.ru 3. Пособие для НКО “Организация работи со связей с общественностью” - М.: Центр развития образования, 1996. 4. Принципи успішної ПР-діяльності. – Київ, РЦ “Гурт”, 2001. 5. Путівник по засобах масової інформації для жінок, Інформаційне Агентство США 6. Співпраця громадських організацій із засобами масової інформації. Навчальний посібник. 7. Техніка інтерв‟ю. – Київ, 2000 8. Етичні кодекси взято з Інтернет-сайтів Клуб “Компас” - http://www.compas.kiev.ua, Медиаспрут - http://www.mediasprut.ru та Український центр політичних досліджень http://old.ucipr.kiev.ua/ukrainian/median/