Юні друзі, розумники і прихильники астрономії! Як ви гадаєте, що у природі викликає найбільше захоплення? Чи не правда, важко відповісти відразу? У кожного – свої вподобання, кожен надає перевагу тим або іншим красотам Землі. Хтось скаже, що це – тепле і безмежне море, хтось – засніжені гірські хребти, а комусь до душі квітучий яблуневий сад або річечка у селі, де він народився. Однак є у природи картина, яка не може залишити байдужим нікого – це небо над нами. У всіх воно викликає почуття спокою, гармонії, величі природи. Мабуть, причину цього феномена треба шукати у глибокій давнині, коли лише з чистого неба первісній людині не загрожувала жодна небезпека, і це укріпилось у нашій підсвідомості. Люди завжди дивилися в небо без остраху, із захопленням, з відкритою душею. Саме потяг до неба (а не лише необхідність створення календаря для ведення земельних робіт) став поштовхом до вивчення явищ, які
відбуваються
на
небі,
руху
небесних
світил.
Так
народилась
найстародавніша наука на Землі – астрономія. “Астрономія корисна, тому що вона возвеличує нас над нами самими; вона корисна тому, що вона велична; вона корисна тому, що вона прекрасна. Саме вона показує, яка немічна людина тілом і сильна духом, бо розум її здатен охопити сяючу безодню, в якій її тіло є лише темною цяткою. Так ми усвідомлюємо свою велич, і це робить нас сильнішими” (Анрі Пуанкаре). Організація Об'єднаних Націй оголосила 2009 рік Міжнародним роком астрономії. До його відзначення приєднались 140 країн. 400 років тому Галілео Галілей вперше використав створений ним телескоп для досліджень небесних об’єктів. Астрономи вирішили у цей рік наблизити астрономію до людей, щоб ця фундаментальна наука об’єднала не лише усіх, хто фахово вивчає Всесвіт, кого манять небесні світила, хто має власні телескопи – аматорів астрономії, а також тих, хто не часто вдивляється у безмежну глибінь неба і замислюється про позаземний світ. Саме тому у 2009 році однією із спеціальних тем конкурсу “КОЛОСОК-2009” ми обрали тему
“Правда й вигадки про зоряне небо”. Сподіваюсь, що завдання були для вас не надто легкими? Було б нецікаво, якби вдалось віднайти правильні відповіді на всі поставлені запитання. Адже найцінніше запитання – це те, на яке ви не знали відповіді, і саме завдяки цьому довідались щось нове, здивувались, зацікавились. “Як би на Землі було лише одне місце, з якого можна спостерігати зорі, туди неперервним потоком стікались би люди, щоб спостерігати чудеса неба і милуватися ними” (Сенека, 1 ст. н. е.) Погоджуєтесь, що у чергу за “зоряним небом”, покинувши свої важливі справи, вишикувались би навіть дорослі? А що казати про вас, фантазерів і мрійників, які живуть у казкових світах, літають уві сні, мріють про космічні подорожі та зустрічі з інопланетянами! Отож, ми вирішили, що вам час задуматись над загадками зоряного неба. Як потрапили на небо Терези і Заяць, Телескоп і Павич, Скорпіон і Муха? Що приховують таємничі назви – Цефей, Плеяди, Андромеда?
Серед 88 сузір’їв зоряного неба
приблизно половина – “нові”, такі, що з’явилися у 17-18 столітті, а 46 інших сузір’їв відомі з найдавніших часів. Чи не для кожного з них знайдеться епізод у міфах народів світу. Сподіваємось, що вивчаючи походження назв сузір’їв, ви захопились античною міфологією. Сузір’я справді можуть наштовхнути до вивчення міфології. Але важливішим є те, що вони самі є наслідком античної культури, такими ж, як літературні твори, палаци, статуї, картини. Навіть назви сузір’їв можуть наштовхнути уважного дослідника на відкриття. Учені замислились, чому найвідоміше сузір’я зоряного неба – Велику Ведмедицю – на стародавніх картах зображено у вигляді ведмедиці із довжелезним хвостом? Ведмедів з такими хвостами не буває на Землі. Розгадка – у власних рухах зір. Стародавні вчені вважали зорі нерухомими. Справді, впродовж останніх декількох тисячоліть вигляд сузір’їв практично не змінився. Таке ж зоряне небо, як ми, бачили Аристотель, Птоломей, Гіппарх. Однак тепер ми знаємо, що зорі в просторі рухаються з величезними
швидкостями навколо центра Галактики, а цей рух ми не помічаємо, бо зорі неймовірно далеко від нас. Знаючи швидкості зір, можна вирахувати їх розташування на небі Землі десятки тисяч років тому. Виявилося, що 100 000 років тому зорі Великої Ведмедиці утворювали фігуру, справді подібну на ведмедя! Ведмідь задирав голову і вдивлявся на самотню зорю, наче на своє дитя. Ось чому Ведмедиця, а не Ведмідь. Якщо здогадка учених правильна, то це означає, що 100 000 років тому люди уже розмовляли, і у їхньому лексиконі було слово, що позначає ведмедя. А це дуже важливо для розуміння історії людства… Можна знайти ще багато спільних точок дотику астрономії, культури, мистецтва – аж до геральдики і філателії, філософії та релігії. Небесні світила колись були надійними маяками для моряків і мандрівників, а сьогодні вони – маяки у просторі і часі. Їх світло, що долає велетенські відстані, долітаючи до Землі сотні, тисячі, а іноді й мільйони років, – це світло з далекогодалекого минулого, у яке ми заглядаємо, вдивляючись у небо. З повагою, Дарія Біда