Юні друзі! Якщо вчитель біології запропонує вам читати казки, легенди, міфи, розгадувати та складати загадки, напевне, у вас виникне слушне запитання: „А навіщо?”. Запевняю вас, не зашкодить! „Ти ніколи не знатимеш достатньо, якщо не знатимеш більше ніж достатньо”, вважав
англійський поет та художник
Уільям Блейк. Погодьтеся, хто знає мало, той вимушений усьому вірити. Тому, щоб не бути обдуреним, міфи та легенди варто не просто читати, а досліджувати, і для цього вам знадобляться глибокі знання з природничих предметів. Шукати правду та вигадки про тварин і рослини, про які згадується в міфах і казках, так цікаво! Порівнювати прототипи й оригінали, дізнаватися про те, хто є хто, і що, врешті, було раніше: курка чи яйце? Спочатку людина пізнала тварин та рослини, а потім описала їх у міфах, чи, навпаки, спочатку виникли міфи, а вже згодом тварину чи рослину назвали на честь міфологічного героя. Наприклад, маленькій тварині, здатній до регенерації, вчені дали назву „гідра”, добре знаючи міф про Геракла і гідру з лернейського болота – страшне чудовисько, у якого після відтинання відростали голови. Але ж ті люди, які складали легенди, ще раніше були знайомі з явищем відновлення втрачених частин тіла – регенерацією. То що ж первинне цьому випадку: міф про тварину чи явище регенерації? Міфи про тварин є найдавнішими. І хоч деякі з них видаються нам дуже наївними, вони дають змогу дізнаватися, як пояснювали люди різноманітні природні явища, появу певної тварини чи рослини. Так, цікаві для нас, сучасників, давньогрецькі міфи про гіацинт, нарцис, кипарис, лаврове дерево (дівчину-німфу Дафну), про павука (Арахну) тощо. У легендах накопичена народну мудрість. У прислів’ях та приказках в одному дорогоцінному зерняткові – реченні – акумульовані багатовікові спостереження за природою, вказані способи передбачення погоди, у загадках – правда про предмети та явища ховається за алегоріями. Чи пробували ви самі складати загадки? Учні літньої природничої школи „Колосок-2009” робили це залюбки. Спробуйте розгадати їхні загадки і скласти свої власні!
1. Білу шапочку він має і весною розцвітає (Герман Юлія). (кинжінсдіП) 2. Красуня! Чарівна! Немов та царівна! Червоним кольором палає, захист добрий має. Відгадайте, дітки, Що це за квітка (Дмитришин Таня). (адняорТ) 3. В неї сукня зелененька Й біла шапочка кругленька. Розцвітає навесні, Око радує усім (Водонос Олена). (абабьлуК) 4. Лісова красуня я, З виду червоненька, І на смак смачненька. Щоб мене знайти, Треба в ліс зайти (К. Б.). (яцинуС). 5. В темряві літає. Великі очі має І мишок полюбляє (Мруць Аня). (авоС). 6. Маленький, сіренький,
Колючий, кругленький. По лісу ганяє, черв’ячків збирає. (кажЇ) 7. У небі літає, На квіти сідає, Дітей розважає, Бо гарні крильця має (килетеМ) 8. У саду росте, Гарно цвіте, Смачні „сережки” дає. (яншиВ. яншереЧ) 9. Маленьке, червоненьке, Чорні крапельки має, Рослинам жити допомагає (Чайка Соломія). (окченоС) 10. Уночі дзижчить-співає, Спати всім нам заважає. Хоботок у нього є, Ним він нашу крівцю п’є. (рамоК) 11. Маленькі, синенькі у полі цвітуть, З них дівчата віночки плетуть (Литвин Оленка). (акшолоВ)
12. Веселий, барвистий, Біля квіточок літає І нектар собі збирає (Шевчик Данило). (килетеМ) Геніальний французький мислитель Дені Дідро сказав: „Мистецтво полягає в тому, щоб знайти незвичне у звичайному і звичайне – у незвичайному”? Отож, до пошуків!