Твоє право

Чи обізнаний ви по­ ку­­пець?

Почувайтеся в супермаркеті впевнено, знаючи свої права.

с.15

Фрілансери теж люди!

Хабар Просто подарунок чи неправомірна вигода? Розказуємо, як протистояти корупції.

с.13

ТВОЄ ПРАВО:

Скільки грошей завинили роботодавці фрилансерам? Дізнавайтеся.

с.16

твоє. моє. наше.

?

? Загубили доку­ме­н­­­­­­ти за межами України? Пані Регіна знає, про які права слід згадати в такій ситуації. Читайте поради від досвідченого тревелера.

с.12

ДИСКУСІЯ

Гірко для ЛГБТ! Чи нормально одружуватися нетрадиційним парам? Обговоримо.

с.11

Приберіть камеру! Знімати чи не знімати? От у чому запитання. Розберімося, коли це можна і треба робити.

с.6

Топ-5 порушень наших прав Закон захищає лише тих, хто його знає. Читайте далі.

«Це стало наукою на майбутнє: бери тільки ті документи, які точно знадобляться в поїздці»

с.2 Право героя

Чи допомагає держава своїм захисникам? Що потрібно знати учасникам АТО?

с.18

СОЦІУМ

квітень 2018

ТОП-5 ПРИКЛАДІВ ПОРУШЕННЯ ПРАВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Згідно зі статистикою, Україна посідає перше місце серед країн Ради Європи щодо порушень прав громадян. Багато хто звик до цього у повсякденні настільки, що просто не розуміє: закон може оберігати його від деяких інцидентів. Здайте гроші на ремонт та штори Вимагати у вас кошти на утримання закладу — протизаконно. Українська освіта фінансується державним бюджетом, а будь-які фонди — це корупція, оскільки звітування коштів відсутнє. Найгірше те, що дитину у разі несплати можуть обмежувати в її правах, а це вже дискримінація! Пред’явіть документи Пам’ятайте, форма працівника правоохоронних

органів не є гарантією того, що її власник — поліціант. Трапляються випадки, коли людина у формі не правоохоронець, а звичайний аферист. Якщо особа не пред’являє свого службового посвідчення, але при цьому вимагає показати ваші документи, можна з упевненістю заявляти про шахрайство. Ах ти ж **** Без обговорень. Якщо вас образили, або лайливо обізвали, або побили,

то ви маєте право викликати поліцію. При цьому краще зафіксувати це порушення (запис на телефон) та знайти свідків. За це правопорушник понесе або адміністративну, або кримінальну відповідальність. Лікарня за місцем реєстрації Кожному громадя­нину Украї­ни можна прийти до будь-якої лікарні, де йому зобов’язані надати медичну допомогу. Відмовляти в обслуговуванні

та відправляти до лікарні за місцем реєстрації незаконно. Штраф за безквитковий проїзд Пам’ятайте, контролер повинен спочатку висадити пасажира і тільки після відмови останнього виходити може стягувати штраф. Але не забувайте, що кожен зобов’язаний оплачувати проїзд, бо в разі несплати несе відповідальність. Богдана ДЕХТЯРЕНКО

8 нотаток для пенсіонера: що треба знати

Із наближенням пенсійного віку кожен громадянин починає замислюватись про матеріальне забезпечення своєї старості і гідне життя після виходу на пенсію. Тож давайте розберемось. Відповідно до вимог чинного законодавства, громадяни України мають такі права: 1. Мінімальний роз­­мір пенсії за віком становить 1373 грн (з 1 січня 2018).

2. Особам, які досягли визначеного віку і не отримали необхідний страховий стаж, будуть призначати тимчасову державну соціальну допомогу за умови наявності не менше 15 років страхового стажу. Така тимчасова державна соціальна допомога призначатиметься органами соціального захисту населення і виплачуватиметься до досягнення даними особами віку, з якого вони набувають право на призначення пенсії. (З 1 січ-

ня 2018 року по 31 грудня 2020 року, згідно з ч. 1 ст.

26 Закону № 1058) 3. Співробітники Пенсійного фонду не мають права перешкоджати гро­ мадянам в отриманні всієї необхідної інформації про їх пенсійне забезпечення. Більш того, на вимогу заявника повинна бути надана будь-яка інформація про його забезпечення, якою володіють органи Фонду.

4. Громадяни, яким вже призначена пенсія, можуть самостійно обирати організацію, яка буде здійснювати виплату і доставку пенсії: поштові відділення або банківські установи.

5. Законодавством встановлено право пенсіоне­

рів на отримання пенсійних виплат не пізніше 25-го числа місяця, за який виплачується пенсія.

6. Якщо людина їде на постійне місце проживання за кордон, їй надається можливість отримання пенсії за 6 місяців наперед перед від’їздом (відлік починається через місяць після зняття з обліку). Подальша виплата пенсії в Україні припиняється.

7. Кожен громадянин, який звернувся до Пенсійного фонду України, має право на шанобливе ставлення до себе і безперешкодну подачу заяв, скарг та пропозицій із питань, що стосуються пенсійного забезпечення. Заявники можуть вимагати розгля-

2

ду звернень у своїй присутності і за участю посадових осіб, які приймають рішення за результатами розгляду звернення.

8. Пільгові перевезення пенсіонерів у міських та приміських маршрут­ ках регулюються постановою Кабміну України від 17.05.1993 № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування». А місцеві органи виконавчої влади (а не перевізники) можуть оперативно впливати на зміну ситуації на місцях щодо реалізації пільгових перевезень та самостійно визначати їхні обсяги і передбачати видатки. Богдана ДЕХТЯРЕНКО

СОЦІУМ

квітень 2018

Про які зі своїх прав студенти не знають? Наукова конференція. Йти чи не йти?

Часто студентів примушують брати участь у різноманітних наукових конференціях для підвищення рейтингу університету. Але варто знати, що, незалежно від здобутого освітньо-кваліфі-

Запис лекцій на ґаджети.

каційного рівня, кожна людина має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної діяльності. Це право закріплене як у ст. 54 Конституції, так і в ст. 309 Цивільного кодексу.

Чи має право викладач не впустити в ауди­ торію студента, який запізнився? Кожен ВНЗ розробляє власні Правила внутрішнього розпорядку. До прикладу, у правилах НТУУ КПІ зазначається, що студентам заборонено спізнюватися на заняття, тому цілком легітимно студента можуть не впустити. Тим не менш, ст.

53 Конституції України надає кожному право на освіту. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про вищу освіту», ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України.

ність свого твору (лекцій). Недоторканність — право протидіяти перекрученню, спотворенню чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора. Тобто, якщо викладач зауважить, що

характеру. Відповідно до ст. 433, лекції є об’єктом авторського права, тому їхній автор (викладач) має право на недоторкан-

його лекцію фільмують або записують на диктофон, він має право чинити опір, принаймні вимагати, щоб запис видалили.

Через що можуть відрахувати з університету? Стаття 46 закону “Про вищу освіту” містить перелік підстав для відрахування студентів: – Завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою.

– Власне бажання.

– Переведення до іншого навчального закладу.

– Невиконання навчального плану.

Коли студентові може надаватись академічна відпустка? Право на академвідпус­ тку надається: – За станом здоров’я: 1) у разі гострих захворювань із тривалим лікуванням; 2) у разі частих захворювань — понад місяць за семестр.

Згідно зі ст. 307 Цивільного кодексу, особу можна знімати на фоточи відеоплівку лише за її згодою. Винятком є події, які проводяться відкрито на вулиці, зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного

– У зв’язку з призовом на строкову військову службу або мобілізацією.

– За сімейними обставинами.

– У зв’язку з навчанням чи стажуванням в інших освітніх і наукових установах України та за кордоном.

– Порушення умов договору, укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається або оплачує навчання. Окремо варто звернути увагу на строки оплати навчання. Вони не визначаються на законодавчому рівні, а передбачаються в договорі (контракті). Богдана ДЕХТЯРЕНКО

CHECK IT! – Конституція України; – Цивільний кодекс.

– Закон про вищу освіту;

3

СОЦІУМ

квітень 2018

Новий закон про домашнє насилля: що треба знати? Донедавна постраждалі від насилля члени сім’ї та діти залишались наодинці зі своїми проблемами, і ніякої дієвої реакції від державних органів, як правило, не було. Причина цього — недостатня законодавча регламентація, страх потерпілих звернутися по допомогу, відсутність реагування, насамперед, з боку поліції, складність фіксації та доведення факту насильства. Намагаючись вирішити проблему, цьогоріч Президент України Петро Порошенко підписав Закон України від 7 грудня 2017 року № 2229VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», в якому запропоновано новий підхід (із використанням європейських стандартів) до боротьби з насиллям у сім’ях. Проте частина передбачених змін набуде чинності лише за рік. Отож розглянемо:

но з кривдниками, чи ні (наречені, подружжя, колишні подружжя, мати, батько, діти, їхні батьки, брати, сестри, нерідні батьки, опікуни, піклувальники, їхні діти, прийомні діти, діти-вихованці, інші родичі до дво­ю­­рідного зв’яз­ку, особи, які спільно проживали або проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі, їхні діти та батьки).

за­бороняє пом’якшення відповідальності за «вбивства через ревнощі», через чиюсь аморальну поведінку чи певні звичаї. Отож її з Кримінального кодексу прибрали.

• Натомість внесли іншу: на пом’якшення вироку обвинувачена особа може розраховувати, якщо злочин було скоєно «під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або ж таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження, катуванням з боку потерпілого». Переважно це стосується вбивства жінками своїх кривдників. Часто у таких випадках йдеться про захист дітей. Нові закони передбачають створення в Україні Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, до якого вноситимуться дані про кожен зафіксований у державі випадок такого насильства. У реєстр потраплять вичерпні дані про кривдника, жертву насильства та про обставини випадку такого насильства. Дані про кривдника зберігатимуться там протягом десяти років після набрання чинності вироку суду. Якщо ж людину, звинувачену в

Діти-свідки наЯкі суттєві зміни сильства: • За новим законом, ми отримали?

• Як зазначає виконавчий директор Amnesty Interna­tional в Україні Окса­­на Покальчук, «головне у цих законах – це те, що насильство в сім’ї нарешті криміналізоване».

• Тепер до Кримінального кодексу введено спеціальну статтю, яка чітко визначає, що умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства загрожуватиме кривдникові тюремним терміном до п’яти років. Крім того, це вважатиметься обтяжуючою обставиною. І покарання за нього буде більшим, аніж якби жертвою стала випадкова людина.

• Постраждалими тепер визнаються особи, незалежно від того, чи проживають вони спіль-

дитина, яка стала свідком насильства в родині, отримує статус потерпілого і весь пов’язаний з цим обсяг послуг і захисту від держави.

• У Кримінальному­ ко­ дексі з’являється положення про те, що скоєння будь-якого насильницького злочину у присутності малолітньої дитини є обтяжуючою обставиною, яка автоматично призводить до збільшення покарання для кривдника. Пом’якшувальні та обтяжуючі обставини: • Раніше серед пом’якшувальних обставин при розгляді справ про вбивства значилося «вчинення злочину під впливом сильного душевного хви­ лю­вання, викликаного амо­­ральними діями потерпілої особи». Однак європейська практика

4

домашньому насильстві, виправдають, – інформація про неї буде вичищена з реєстру негайно.

Зґвалтування. Якщо у старій редакції Кримінального кодексу так називали статевий акт, вчинений із застосуванням фізичної сили або погроз, то тепер в Україні застосовуватиметься європейський підхід: зґвалтуванням є проникнення в тіло партнера без його добровільної згоди. До кривдника можуть бути застосовані наступні спеціальні заходи: 1) Терміновий заборонний припис. Поліція може заборонити перебувати, проживати, контактувати з потерпілою людиною як на підставі її заяви, так і за власною ініціативою у разі існування загрози її життю чи здоров’ю. При цьому заборона перебувати разом кривднику і потерпілій особі не залежить від того, кому належить помешкання — потерпілому, кривднику, є їхньою спільною власністю чи власністю третіх осіб. Припис залишити та перебувати у житлі разом із потерпілою особою не застосовується лише до неповнолітніх кривдників. У випадку, якщо людина відмовляється добровіль­ но залишити житло, поліція може застосувати примусове виселення.

СОЦІУМ Строк дії цих заборон — 10 днів. Заборонний припис поліції кривдник може оскаржити у суді.

2) Обмежувальний при­ пис. Застосовується на підставі судового рішення за заявою постраждалої особи (або її представника). Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису в порядку окремого впровадження не пізніше 72 годин після надходження до суду заяви про видачу обмежувального припису. Ці заходи — не є покараннями, ані адміністративними, ані кримінальними. Це так звані запобіжні заходи оперативного реагування. Нові

квітень 2018 кож йдеться про створення інфраструктури для корекційних програм, спрямованих на «формування у кривдника нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків». Потерпіла особа може вимагати від кривдника компенсації: витрати на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає з метою уникнення домашнього насильства, періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім’ї, які перебували на

утриманні кривдника. До того ж, потерпілі мають право користуватися послугами адвокатів Центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Закон, який запроваджує кримі­ нальну відповідаль­ність за домашнє насильство (№2227-19), теж ухвалений парламентом у грудні, але набуде чинності лише через рік — 11 січня 2019 року. Тож до того часу кривдників будуть притягати лише до адміністративної відповідальності та застосовувати спеціальні заходи через поліцію або суд.

Як захистити свої права національним меншинам України?

Зокрема ГО «МART» розповсюджує інформа­ цію щодо стану дотримання прав людини, сприяє укріпленню суспільних організацій за допомогою експертної та ресурсної підтримки тощо. Організація займається такими видами допомоги: 1. Правова допомога (стратегічні справи, правові консультації); 2. Навчання правам людини (неформальна освіта, розвитцок всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини») 3. Моніторинг дотримання прав людини; 4. Адвокаційні послуги. Також у випадку порушення ваших прав завжди можна звернутися до Європейського суду з прав людини, що розглядає порушення на міжнародному рівні, відстоюючи основні положення з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ігор ДЕРЕВЛЬОВ

Різні національності в межах однієї країни часом співіснують у ворожих настроях або, навіть, зазнають тиску зі сторони держави. Згадаймо ірландців як частину Британської імперії чи пле­мі­н­ ні угрупу­вання Кон­го та Руанди, на яких було відкрито «полювання» на національному та державному рівнях. Проблема національних меншин не оминула й Україну – відстоювати право на мову і релігію довелось довго. Тож як Україна ставиться до національних меншин на її теренах? Закон України гарантує національним меншинам право на вільний розвиток. Але існують випадки порушення цього права як на законодавчому, так і на повсякденному рівнях. Одним із нещодавніх прикладів є закон про навчання, прийнятий у вересні 2017 року. Він передбачає ви-

закони передбачають, що поліцейські, які прибули на виклик, повинні будуть оцінити ризики повторного насильства і, у разі потреби, застосувати терміновий заборонний припис. Гаряча лінія. Згідно з новими законами, держава зобов’язана відкрити достатню кількість притулків для осіб, потерпілих від домашнього насильства, а також запровадити цілодобову «гарячу лінію», оператори якої приймали б інформацію про такі злочини і невідкладно передавали її поліцейським, а також надавали б консультації та допомогу жертвам насильства. Та-

клад навчаль­ної програми українською мовою для учнів, які належать до національних меншин. Закон суперечить статті 6 Закону «Про національні меншини України», в якому їм гарантується право на «національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови у державних навчальних закладах». Іноді трапляються ситуації, коли довести дискримінацію практично неможливо. Законодавство

України не передбачає відповідальності за дискримінацію, що позбавляє членів національних меншин підтримки зі сторони юридичної системи. Існує низка правозахисних організацій, що можуть взятися за вирішення такої проблеми: - Харківська правозахисна група; - Amnesty Inter­na­­tional; - Україн­ська гель­сін­­сь­ ка спілка з прав людини; - Громадська організація «MART».

5

Надія ГАРКУША

СОЦІУМ

квітень 2018

ПРИБЕРІТЬ КАМЕРУ! Знімати чи не знімати? От у чому запитання. Розберімося, коли це можна і треба робити. Перешкоджання законній професійній діяльності журналіста та правоохоронця карається однаково — строком до трьох років позбавлення волі, а за переслідування – до п’яти. Якщо вам забороняють виконувати роботу, за яку ви хочете отримати відповідну платню, — це грубе правопорушення. Що робити, коли перешкоджають зніманню?

1. Засвідчуєте себе як представника ЗМІ й чітко окреслюєте право на фото- й відеознімання, що регламентоване законодавством. Посилаєтесь на Закон України «Про інформацію».

2. Якщо опонент намагається вилучити вже зібраний матеріал, то попереджаєте, що він не має на це права за Законом «Про державну підтримку ЗМІ…». Там йдеться й про технічні засоби, якими журналіст користується в роботі. До того ж останнє — це приватна власність журналіста.

3. Поставте чітке запитання: на якій підставі, відповідно до якої частини й статті якого закону від вас вимагають припинити використовувати техніку, обмежують ваше професійне право?

4. «Бо я так хочу» тут не працює. Повідомте, що будете звертатися за захистом своїх прав до суду та правоохоронних

7. Намагайтеся максимально фіксувати все, що відбувається, на відео. Це буде незайвим доказом у разі доведення справи до суду.

9. Повідомте, що ви – журналіст, який збирає су­сп ­ іль­но зна­чущі дані з метою інформування. Це також закріплено в Законі України «Про державну підтримку ЗМІ…».

10. Коли довелось діс­ та­­ва­ти інформацію при­ хо­вано, то і на це журналіст має раду: така діяльність не вважаєть­ся неза­кон­­ною, якщо при цьому зумов­ле­на намі­ром захистити­ся від пере­шко­ дж­а­нн ­ я. Але тіль­ки в то­му разі, коли ви буде­те використовувати дозволені технічні засоби. До прикладу, телефон. Використання спеціального устаткування карається законом. Зверніть увагу, що здобута інформація повинна становити сер-

органів з обвинуваченням у порушенні статті 171 Кримінального кодексу України. Якраз там і йдеться про захист діяльності журналіста за умови перешкоджання.

6. За статтею 307 Цивільного кодексу України не можна знімати особу без її згоди. Але в публічних місцях і на вулиці така згода не потрібна. До слова, відкриті заходи в органах влади теж є публічними. Якщо людина спочатку дала згоду на знімання, а потім передумала: Заборонити поширення матеріалів вона може тільки до моменту оприлюднення. Відкликання згоди на знімання стосуватиметься тільки тієї частини, яка вважається її особистим життям. Особа, яка відкликала згоду, повинна відшкодувати витрати, пов’язані зі зніманням і монтажем.

6

йозний суспільний інтерес. Тільки тоді законодавство буде на вашому боці.

11. Ніхто не зможе заборонити журналістам (звісно, окрім суду, в певних випадках) розкри­ва­ ти інфо­р­­ма­цію про вплив товару (роботи, послуги) на життя та здоров’я людини, про якість харчо­вих про­­дук­тів і предметів побуту, оскільки її не можна віднести до інформації з обмеженим доступом. Будь-яке підприємство може заборонити поширювати інформацію, яка є конфіденційною. А чи можна, до прикладу, знімання в супермаркеті назвати розповсюдженням конфіденційної інформації? Відповідь: ні, тому що ці самі продукти, ціни та обстановку щодня бачать тисячі людей. Катерина КЛАДИК

СОЦІУМ

квітень 2018

Проблема державної мови Порушуючи питання мови в Україні, людина завжди ризикує наштовхнутися на шквал критики та обурення. Іскра цих заворушень розпалюється усілякою політичною риторикою, особистими побажаннями, симпатія­ ми та поглядами людей. Суспільство умовно поділено на дві групи: одні розмовляють українською, інші — російською. Кількість людей, носіїв мови, досить різко варіюється за регіонами. Якщо на заході та центральних регіонах країни домінує українська, то на півночі та у південно-східних регіонах переважає російська. У окремих регіонах та місцях компактного проживання національних общин розповсюджені й румунська, й угорська, молдовська, болгарська,

польська, кримськотатарська, єврейські мови, циганська, гагаузька та інші. Широко розповсюджені діалекти та змішані мови, що виникли з української та російської мов із залученням слів з мов інших національних общин. Так склалися історичні та соціальні умови, і заплющити очі на іноді дуже жорстку дискримінацію за мовними ознаками неможливо. Найчастіше з утисками людина може зустрітися у сфері обслуговування та праці. Але завжди потрібно пам’ятати, що ми живемо у правовій державі, і що б там не говорили, ми повинні звертатися до закону. Перший збірник законів, який кожен повинен згадати, Конституція України. Вона має найвищу юридичну силу, а це означає,

що будь-які інші закони, які суперечать Конституції, не мають тієї сили. Стаття 10 КУ (Конституції України) стверджує, що єдиною державною мовою є українська, і держава гарантує її розвиток. Згідно цієї статі держава також гарантує вільний розвиток, вживання та захист російської мови та мов національних меншин. Стаття 24 КУ говорить про те, що усі громадяни мають права і свободи, а також є рівними перед законом. Не може бути ані привілеїв, ані обмежень за мовними ознаками громадянина. Під час відвідування магазину/ресторану/ кав’ярню споживач має право обрати зручну для себе мову спілкування. Якщо хтось почне вказувати, якою мовою по-

трібно спілкуватися з персоналом, на допомогу 10 стаття КУ. При влаштуванні на роботу, роботодавець не має права відмовити за мовною ознакою. Якщо він відмовить, 24 стаття КУ завжди у голові. І, звичайно, в розмові кожен вільний обрати будь-яку комфортну для себе мову спілкування. Якщо хтось починає прискіпуватися та вказувати, якою мовою потрібно розмовляти, пам’ятайте, що всі права захищені законом. Суперечки на цю тему можуть існувати вічність, але, якщо ми справді живемо в державі, де існує верховенство права, ми повинні поважати права та свободи громадян і діяти за законом.

Які права мають учні?

в позаурочний час, а це означає: від 16 років (за згодою одного iз батькiв або особи, що його замiнює, можуть, як виняток, взяти з 15 рокiв) або легка робота, що не завдає шкоди здоров’ю i не порушує процесу навчання, у вiльний вiд навчання час по досягненнi ними 14 років за згодою одного з батькiв або особи, що його замiнює.

- захист від будь-якої експлуатації, фізичного й психічного насильства, від дій педагогів, інших працівників, які порушують права або принижують їхню честь і гідність;

- користування послугами закладів охорони здоров’я, засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров’я; - безкоштовне регулярне доправлення до школи і зі школи рейсовим транспортом або транспор­том підприємств, установ та організацій для учнів, які проживають у сільській місцевості на відстані понад 3 км від школи.

P.S. Відволікати учнів у навчальний час для проведення не пов’язаних з навчанням заходів забороняється. Богдана ДЕХТЯРЕНКО

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про освіту», оновними правами учнів як учасників навчально-виховного процесу є: - навчання для здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів; - вибір навчального закладу, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних програм, позакласних занять; - доступ до інформації усіх галузей науки; - участь у науководослід­ній, дослідно-кон-

структорській та інших видах наукової діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах; - участь в об’єднаннях громадян (у школі — створення клубів і організацій (з метою, що не суперечить законодавству); - одержання направлення на навчання або ста­жування в інших навчальних закладів, зокрема за кордоном; - право на повністю безпечні умови навчання; - трудову діяльність у встановленому порядку

7

Лев КЛИМЕНКО

СОЦІУМ

квітень 2018

Про християнську етику і права В Україні на сьогодні існує проблема вибору моделі відношення між релігією та шкільною освітою. З одного боку, є законодавчий базис, який регулює ці відносини, але з іншого боку — думка громадськості, яка прагне змінити наявну ситуацію. Тому виникає багато запитань щодо викладання релігії у школах. Чи це обов’язковий предмет для кожного учня? Як християнську етику повинні викладати дітям з іншим віросповіданням і чи повинні взагалі? Про це та інше поговоримо далі. За Конституцією та Законом "Про свободу совісті та релігійні організації", Україна – світська держава. Це означає, що у нас немає визначеної релігії і представники усіх віросповідань мають однакові права. Проте левова частка населення відносить себе до християн, а саме – підпорядковується греко-католицькій та православній церквам. І, що здається полярним до закладеного законодавства, навіть Президент країни відверто наголошує на своїй релігійній приналежності. Релігійне наставництво у державних школах заборонене, однак у 2005-му році тодішній Президент Віктор Ющенко дав доручення

Міністерству освіти запровадити у школах курс під назвою "Етика віри". Незважаючи на те, що лідери інших релігійних громад в цілому підтримали вивчення етичних норм у школі, вони наполягали проводити його на засадах духовної нейтральності. На словах усі долучились до цієї думки, на ділі – не зовсім. Що робити дітям-представникам нехристиянського віросповідання або інших його течій, коли «нібито факультатив» стоїть у розкладі посеред обов’язкових предметів? Коли кожне таке заняття починається з повторення основних християнських молитов? Як не дивно, але саме на Заході зовсім недавно (2

роки тому) точилися суперечки на цьому підґрунті. Як чинити і на яких підставах?

Для легітимного проведення таких занять у школах усі батьки мають продемонструвати свою згоду або незгоду письмово.

• Факультатив – не є обов’язковим предметом. Тому потрібно вимагати, щоб йому була якась альтернатива. У той час, коли частина дітей іде на християнську етику – частина може йти на додаткові заняття з іноземної або якісь гуртки.

8

• Факультативні заняття юридично затверджені як такі, що мають проводитися нульовим або останнім уроком. Якщо його проводять посеред занять, це відбувається незаконно.

• Коли ваша дитина розповідає, що у неї є такий предмет, а ви про це не знаєте – перед вами підстава написати скаргу. Тепер для легітимного проведення таких занять у школах усі батьки мають продемонструвати свою згоду або незгоду письмово. Звідси випливає запитання: чи потрібно взагалі викладати такий предмет у школах? Ось що про це думають люди. Катерина КЛАДИК

ДИСКУСІЯ

квітень 2018

Право на легальну секс-роботу,

або Чи всім потрібна тілесна недоторканність?

В Україні вже кілька років точиться дискусія довкола пропозиції легалізації проституції. Ми намагались розібратись, чим легалізація відрізняється від декриміналізації, що наразі у цій сфері відбувається у світі та чи всім потрібна тілесна недоторканність. Заміська траса. Розпалений асфальт. Пролітають машини. На узбіччі сидить жінка на картонному ящику. Здається, без віку. Спрацьоване дрантя та яскравий макіяж не приховують чорні синці. Ось зупинився якийсь водій, зачинив двері авта й потягнув жінку в хащі лісу. Запитань не виникає, що він з нею робитиме. Він просто клієнт — вона просто на роботі. Ні в кого й думка не проскочить допомогти її. «А нащо? Вона ж повія». Майже злочинка. Світ давно навчився не помічати явище проституції. Однак викинути з поля зору наслідки неможливо. Дитяче рабство, продаж людей, насилля, СНІД, венеричні захворювання, наркоманія… Людство веде невтомну боротьбу з наслідками, а от до витоків не доходить. Біле рабство поширилося внаслідок колонізації європейцями країн третього світу. Відтоді тіло стало одиницею торгівлі, а в подальшому — засобом надання інтимних послуг. Секс-експлуатація жінок цих країн і досі залишається найвищою у світі. Дівчат забира-

ють у сексуальне рабство з 13 років, в Індії — з 8-9 років. Невтішна статистика свідчить, що 80–90 % жінок стають повіями внаслідок зґвалтувань у ранньому віці. Гоніння, фізичне насилля, відчуження й цілковите безправ’я в рази підвищують їхню смертність. Говорити тільки про жінок у сфері секс-послуг навряд чи коректно. Чоловіча проституція теж існує. Однак становить лише частку одного відсотка. До того ж чоловіки до цієї сфери потрапляють у пізнішому віці й простіше залишають її. Крім того, мають більші заробітки. Оперуючи статистичними даними, варто розуміти, що всі цифри вельми умовні, аддже суб’єкти секс-індустрії не охочі до розголосу будь-яких відомостей про себе й свою діяльність. Легалізувати, заборонити чи декриміналізувати? Світова спільнота поки що віднайшла три шляхи розв’язання таких дискусійних питань: лега-

9

лізація, декриміналізація та заборона. Легалізацію та декриміналізацію треба чітко розрізняти. Легалізація передбачає зняття кримінальної чи адміністративної відповідальності за скоєння легалізованої дії. Декриміналізація — пом’якшення кримінальної та адміністративної відповідальності. Тобто якщо легалізувати проституцію, то, наприклад, будьяка особа може назвати будь-кому ціну за свої послуги просто в барі чи на вулиці. Такі собі товарні відносини. Декриміналізація ж зобов’яже секс-працівників належати до спеціальних організацій, регулярно проходити медичні обстеження і мати необхідні довідки, сплачувати податки (залежно від чинного законодавства) тощо. В Україні вже порушували питання щодо перегляду статусу проституції, та далі законопроектів діло не пішло. У більшості випадків, такі ініціативи мотивували бажанням захистити населення від венеричних захворювань. Останньою стала пропозиція легалізації від Наталі Ісаєвої, голови некомерційної організації «Легалайф-Україна». Вона пояснює це необхідністю надати секс-працівницям можливість легально заробляти «на кусень хліба та сплату комунальних послуг». Світовий досвід Зараз в Україні точаться дискусії навколо протистояння «легалізація-криміналізація». Проте криміналізація не жінки, яка надає послуги, а клієнта —за їх отримання — і сутенера — за організацію. Така модель дістала назву «шведської» (бо запропонували її саме у Швеції) або «скандинавської». Шведи йдуть від формули: забери попит — зникне пропозиція. Отже, вони захищають права повій, але карають власників борделів і самих замовників.

ДИСКУСІЯ Шведські феміністки через десять років після запровадженнякриміналізації клієнта опитали секс-працівниць про їхнє ставлення до власної професії: 90% виявили бажання полишити це заняття. З-поміж інших наслідків виділяють зниження рівня смертності жінок, майже повне знищення соціального рабства, поліпшення правового становища працівників секс-індустрії. Наразі Швеція активно працює над розробленням нового закону про заборону замовлення секс-послуг за кордоном. Тобто швед, який купує інтимні послуги, перебуваючи, приміром, у Таїланді, буде притягнутий до відповідальності на Батьківщині. Подібна модель вже діє в Канаді. Та не все так безхмарно, як описує офіційна політика Швеції. Насправді ніяких цифр на підтвердження «покращеної статистики» так і не оприлюднили. Жінки переконані: про насильство просто перестали говорити, але воно не зникло. За роки дії закону жодного клієнта не заарештували — стягували тільки штрафи. Якщо раніше клієнт міг повідомити поліцію про жорстоке поводження сутенера, то тепер замовник не буде ризикувати собою. Проте найбільше шведських повій обурює те, що перед ухваленням закону їхньої думки навіть не запитали. Цим суспільство вкотре підтвердило свою «вищість» і право вершити долі «неблагопристойних». Наталя Ісаєва, яка у 2016 знову виступила за легалізацію, працювала у секс-індустрії протягом 15 років. У своєму витупі вона також акцентувала на цьому: не треба, як у шведський моделі, «вирішувати все за них».

Ми можемо вирішувати за себе самостійно. Це мій вибір. Якщо мене карають, я потрапляю в тінь. Наприклад, у Новій Зеландії за розробки закону про проституцію представники влади просто сіда-

квітень 2018 ли за стіл перемовин із жінками з секс-індустрії та писали в законі те, що відповідає реаліям і потребам людей, яких це безпосередньо стосується. На цьому секс-працівниці наголошують зараз і в Україні: «Нічого про нас без нас». Натомість спочатку Нідерланди, а за їхнім прикладом у 2002 році і Німеччина, легалізували надання секс-послуг за гроші. Держави аргументують рішення можливістю контролювати рівень здоров’я секс-працівниць. Легалізація відбувається на підставі ліцензії, що зокрема передбачає медогляд. Окрім того, Нідерланди таким чином знижують рівень злочинності. Ліцензують борделі і встановлюють вікові обмеження. Однак, констатувати наразі істотні покращення не можна: нелегального бізнесу менше не стало, організованій діяльності стало тільки зручніше, а умови роботи жінок не покращились. Варто мати на увазі, що 90% повій у Німеччині не німкині, а викуплені й привезені на її територію жінки. З одного боку, держава повністю контролює цю сферу, а з іншого — кількість секс-працівників зростає. Нова Зеландія після ухвалення легалізації теж спостерігає тенденцію заохочення. А жінки, які вирішили покінчити з таким видом діяльності, зазнають переслідувань. З цього приводу висловилась член Європейського парламенту від Британії Мері Ханібол: «Дуже хотілося б, щоб жінки працювали в безпечних умовах, з цим ніхто не сперечається. Але дуже часто ми не вдивляємося в те, що відбувається на задньому плані, а відбувається там торгівля жінками й інша злочинна діяльність». Це підтвердили дослідники з Амстердамського вільного університету після проведення свого аналізу: «Перевірка власників борделів і контроль відповідності умовам ліцензування не створюють той рівень прозорості, який дозволяє викривати торгівлю з метою сексуальної експлуатації». «За узаконеним фасадом легалізованого сектора проституції

10

як і раніше процвітає торгівля людьми. Часом борделі функціонують навіть як узаконені точки з торгівлі жертвами сексуальної експлуатації». Вибірковий аналіз 150 країн показав, що потоки незаконного трафіку в торгівлі сексуальними послугами більше в тих країнах, де проституція законна.

Декларація прав людини. Стаття 23: «Кожна людина має право на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливi умови працi та на захист вiд безробiття». Потрібні права, а не покарання В Україні діють адміністративні покарання за надання інтимних послуг за гроші. Тобто штрафи чи громадські роботи передбачені лише для повій. Кримінальну відповідальність несуть за факт сутенерства й утримання публічних будинків. Ситуація з правами жінок у нас украй загострена. Жінки розповідають, що не можуть винайняти собі охоронця або знімати житло: усі, хто дізнається про її діяльність, більше не бажють мати з нею будь-які справи. До того ж, це незаконно. Повій не вважають правовими суб’єктами. Хоча вони готові працювати офіційно і сплачувати податки. Зараз система діє так, що поліція підганяє статистику розкритих злочинів саме завдяки справам проституції. Окремою проблемою є вкрай негативне ставлення до цієї індустрії в суспільстві, оскільки це творить додаткові проблеми на шляху розв’язання всіх дискусій та досягнення правового цивілізованого консенсусу. Є ліберальні цінності, які забезпечують соціальне сприйняття всіх без винятку особистостей. Криміналізація ж призводить до стигматизації стосунків, розбиває структуру суспільства на касти й кидає не правозахисні його елементи в тінь.

ДИСКУСІЯ Моє тіло — моє діло Відкритим залишається питання, чи потрібно вважати жінку, яка працює у сфері секс-індустрії, за жертву. ООН визнає проституцію як злочин проти жінок. На противагу чому, багато жінок нині виступають із заявами, що їхній вибір був добровільним. Вони акцентують на тому, що розпоряджатися тілом не дорівнює насильству. Добровільний вибір секс-праці не дорівнює торгівлі людьми. Але багатьох на такий шлях штовхають соціальні складнощі, як-от: неповноцінне дитинство, відсутність освіти, вплив

квітень 2018 оточення тощо. Людина заробляє собі на життя торгуючи власним тілом. Для неї це — професія. Тут складно заперечити. Але чи не обрали вони б інший шлях за інших обставин?

Повіям потрібен захист не від чоловіків, а від суспільного презирства. Головною перепоною у цьому стають мораль і релігія. Подібний переворот свідомості може призвести до разюче нега-

тивних наслідків. Якщо ставити цю професію в позицію норми, то чи не створимо ми заохочення й привабливі умови для процвітання цієї сфери? За кілька десятків років майбутні покоління можуть цілком втрати звичні уявлення про ідеал інтимних стосунків, сімейні цінності й переглянуть шляхи діставання насолоди. Ці проблеми далеко не дріб’язкові. Мова йде про споконвічні цінності. Та хто знає, може, за деякий час людство знайде компроміс між правовою рівністю, умовами виживання й моральними орієнтирами. Олена ГЕРАСИМОВА

Photo by Peter Hershey on Unsplash

Ганна ОВЧАРЕНКО

Право на сім’ю Здавалося б, право вступати до шлюбу – одне з фундаментальних прав сучасної людини, утім навіть зараз в Україні не всі можуть скористатися цим. Ідеться про представників ЛГБТ-спільноти. Наразі ці люди не можуть вступати до шлюбу чи укладати цивільне партнерство. Протягом кількох останніх років в українському суспільстві це питання підіймається дедалі частіше. Розробка законопроекту про цивільні партнерства різностатевих та одностатевих пар є обов’язковим пунктом у плані Національної стратегії у сфері прав

людини. Кабінет Міністірів України зобов’язався розробити цей законопроект до кінця 2018 року. Зрештою, без остаточного вирішення цього питання важко говорити про нашу готовність бути частиною європейської спільноти.

Ми живемо у світській правовій державі, де всі люди мають бути рівні перед законом.

Ми вирішили раз і назавжди розібратися, чому представникам ЛГБТ-спільноти важливо мати такі ж права на шлюб, як і гетеросексуальним парам. Для цього ми поспілкувалися з Таїсією Герасимовою, інформаційною координаторкою громадської організації із захисту прав ЛГБТ «Інсайт». Тож які права і можливості надає укладання шлюбу?

1. Право наслідування та фінансові гарантії.

2. Право на спільне майно та страхування.

3. Можливість опікуватися партнером у разі нещасного випадку (потрапляння до лікарні, у реанімацію, інвалідність).

4. Можливість усиновлювати дітей.

5. Право не свідчити проти партнера в суді. Такі права здаються простими та очевидними, але чомусь досі не всі пари їх мають. Це питання стоїть поза етичними чи релігійними переконаннями. Ми живемо у світській правовій державі, де всі люди мають бути рівні перед законом. Одностатеві пари мають таке ж право на сім’ю, визнану і на державному рівні, і кохання, як і різностатеві. Маргарита КОЗЛОВА

11

ЩО РОБИТИ

квітень 2018

Загубив документи за кордоном: з власного досвіду Якщо ви втратили документи за кордоном – це ще не кінець світу. Ми поговорили з Регіною і вона розповіла, що робити, щоб втрата документів не зіпсувала відпочинок. У Регіни вкрали паспорти та квитки за декілька днів до повернення з Барселони, проте вона не розгубилася й тепер ділиться досвідом стресостійкості з нами. «Ми з друзями були вночі на пляжі в Барселоні. Усі документи в мене були в рюкзаку: паспорти, гаманець, зарядки, квитки. Я його дуже оберігала, проте, як тільки побачила море, не втрималася – пішла купатися й залишила речі друзям. Коли прийшла, наплічника вже не було, а разом з ним — документів і квитків. Літак мав бути через три дні. Ми зателефонували в поліцію, і там нам порадили прийти до відділення. Полі-

ція видала мені підтвердження, що документи вкрали, і направила до посольства. Це – найголовніше. Наступного дня в Посольстві України у Барселоні нас прийняли без черги і взагалі поставилися дуже чуйно. Працівники посольства надіслали запит додому, в Одесу, щоб там підтвердили, що я — громадянка України. Проте це була п’ятниця і мене попередили, що там справа може затягтися надовго. Аби цього не сталося,

Незаконне затримання Затримання людини — найпоширеніший випадок зловживання правами людини. Якщо незаконне затримання все-таки відбулося, то запам’ятайте: Поліцейські повинні першочергово зачитати ваші права та обов’язково роз’яснити їх. Якщо цього не було виконано, то всі подальші дії працівників поліції незаконні і неправильні. При затриманні поліцією не чиніть опір! Краще підкоряйтеся командам, демонструйте повну готовність до “співпраці”.

У момент затримання необхідно привернути увагу людей навколо. Постарайтеся повідомити кому-небудь з оточення свої дані, тоді збільшуються шанси на те, що ваші рідні і близькі зможуть вас знайти. Не свідчіть проти себе чи своїх рідних. Дуже важливо не давати жодних пояснень допоки ви не поспілкуєтеся з адвокатом. Ви можете у будь-який час відмовитися свідчити й відповідати на запитання У вас є право на побачення з адвокатом „віч-навіч” до першого допиту.

треба, щоб хтось в Україні нагадав про тебе місцевому представництву. На щастя, моїй мамі це вдалося, і, просидівши в посольстві майже весь день, ми отримали всі потрібні тимчасові документи. За декілька днів, вже в Україні, мені зателефонували і повідомили, що мій паспорт громадянина України знайшли, проте чекати на нього сенсу немає. Крім того, тоді на пляжі ми згадали, що у подібних випадках радять шу-

кати свої вкрадені речі у найближчих смітниках. Справді, там ми знайшли мій рюкзак і речі, які були в ньому: студентський, водійські права, квитки на літак і потяг. Паспорт громадянина України й два закордонних паспорти (біометричний і звичайний) було втрачено. Це стало наукою на майбутнє: бери тільки ті документи, які точно знадобляться в поїздці».

Ті докази, які свідчать про вашу невинність, варто надати слідчому з упевненістю у тому, що він їх долучить до матеріалів справи. Якщо у вас такої впевненості немає, подавайте докази тільки через адвоката, він знає як правильно їх подати. Якщо від вас наполегливо вимагають підписати документ під тиском: уважно, не кваплячись, вивчіть документ. Одразу напишіть заяву до вашого місцевого суду і передайте її через чергового чи слідчого, щоб суддя розібрався в законності вашого затримання.

У разі затримання за підозрою у вчиненні злочину вас мають якнайшвидше, але в будь-якому випадку не пізніше 72 годин або звільнити, або доставити до суду для обрання запобіжного заходу! Довше без рішення суду вас не мають права тримати. ПАМ’ЯТАЙТЕ! Затримання вважається дійсним із моменту, коли людину за допомогою фізичних засобів або усним наказом змушують залишатися поряд із співробітником поліції або ж у вказаному ним приміщенні.

12

Маргарита КОЗЛОВА

Богдана ДЕХТЯРЕНКО

ЩО РОБИТИ

квітень 2018

Хабар:

як зберегти гроші?

Поняття про хабар та неправомірну вигоду Ми знаємо, що хабар — це грошова винагорода, яка передається посадовій особі для стимулювання дій в інтересах людини, яка дає хабар. А що ж таке неправомірна вигода? Неправомірна вигода — це пода-

рунки, акції та знижки, які стосуються лише чиновників. Так, Закон «Про запобігання корупції» визначає категорії службовців, які не можуть безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи їхніх близь-

ких від юридичних або фізичних осіб. Це, зокрема, президент, нардепи, міністри та інші високопосадовці. Обмеження не поширюється на дарунки від близьких до посадовця осіб і загальнодоступні акції та знижки на товар. Не замовчуйте вимагання неправомірної вигоди, співпрацюйте з правоохоронцями й пам’ятайте, що обіцянка і надання неправомірної вигоди — той самий злочин, що й вимагання та одержання. Кому потрібно повідомляти про корупцію? У першу чергу потрібно звертатися до територіальних філій Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Однак в окремих ситуаціях можна звертатись і до НАБУ (Національне антикорупційне бюро України — у випадках злочину, здійсненого вищим посадовцем), НАЗК (Національне агентство з питань запобігання корупції — у випадках порушення посадовцями

подання електронних декларацій) або СБУ (Служба безпеки України). Повідомляти про факти злочину потрібно у письмовій формі. Чи можна анонімно повідомити про хабарництво? Громадяни мають право відмовитись надати інформацію про себе, що не може бути підставою для відмови розгляду заяви. Існують також телефони довіри, за якими можна повідомити про випадки порушення. До прикладу, можна звертатись на безкоштовну лінію НАБУ 0-800-503-200. Однак, у випадку усної передачі інформації, ви маєте переконатись, що інформація фіксується (відео- чи аудіозапис). Громадянин, який добровільно повідомляє про вимагання у нього хабаря (коштів, подарунків чи іншої неправомірної вигоди), звільняється від кримінальної відповідальності. Богдана ДЕХТЯРЕНКО

Безоплатна правова допомога: міф чи реальність? Правда безоплатна? Так, але не для всіх. Є первинна і вторинна правові допомоги. Первинна Хто? Усі (громадяни України, іноземці, особи без громадянства). Що?

1) надання правової інформації, консультацій.

2) складання заяв, скарг та ін. документів (окрім процесуальних = тих, що стосуються правоохоронних органів) правового характеру.

3) надання допомоги в забезпеченні доступу до вторинної правової допомоги.

Вторинна Хто? (у місцевих центрах/бюро): малозабезпечені особи, діти-сироти, учасники бойових дій, члени сімей загиблих учасників бойових дій, внутрішньо переміщені особи та ін соц. незахищені категорії осіб. Віднедавна, особи, що постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а також — діти. У регіональних центрах: особи, до яких застосоване адміністративні затримання/ арешт; ті, що знаходять-

ся під вартою; засудженим до позбавлення або обмеження волі. Повний перелік: у ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу». Що?

1) Захист.

2) Здійснення представництва в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування.

3) Складання документів процесуального х-ру. Де?

• Бюро правової допомоги.

13

• Центри з надання вторинної правової допомоги.

• Дистанційні та мобільні пункти доступу до правової допомоги: для здійснення виїздів за визначеним графіком до географічно віддалених, важкодоступних районів.

• Правові консультації для всіх: 0 800 213 103 (цілодобово і безкоштовно у межах України).

• Сайт: http://www. legalaid.gov.ua

Ганна ОВЧАРЕНКО

СПОЖИВАННЯ

квітень 2018

Йо-хо-хо, або Чому треба пам’ятати про авторське право ближніх своїх? Як не крути, але більшість із нас — пірати, навіть якщо не п’ють рому. Хочете швидкий тест на пірата? Якщо скачати книжку в інтернеті або подивитись новий фільм абсолютно безплатно — це ситуація настільки для вас звична, що навіть і не одразу зрозуміло, у чому ж проблема, — вітаю, ви пірат! Можете купувати стильну пов’язку на око та яскравого птаха. Піратство — це крадіжка. Так, контент, що ми споживаємо, не можна виміряти звичними для нас одиницями маси або довжини, але на його творення людина витрачає багато часу, енергії, а часто ще й грошей (коли справа стосується організації зйомок, винаймання студій та сплати гонорарів іншим фахівцям). Ми всі маємо зупинитись та усвідомити ще раз: контент — це чиєсь майно і праця. Пишучи твір, автор витрачає той час, за який міг би заробити гроші інакше. Отже, він сподівається отримати з цього якийсь прибуток. Дуже круто було б, якби у світі можна було б творити без матеріальних обмежень та інших рамок, але це вже утопія, а їсти хочеться всім. Тактак, навіть геніям і творцям. Можливо, художник і має бути голодним, але не настільки. Бо коли у тебе крадуть плоди твоєї роботи, то можна з того голоду і вмерти. А ще навряд чи життя на хлібі й воді аж дуже надихає творити далі. А погодьтеся, наше життя без тих самих творів втрачає левову частку барв, вражень і насолод. Уявіть на секунду, що це — ваш твір. Ви вирішили написати книгу, ідею плекали з дитинства. Гарячково постійно щось занотовували в блокнот,

писали й переписували, редагували, показували або не показували друзям. Мучились, як назвати героїв і до чого ж приведе той сюжет. Вимотали душу, недоспали ночей, недогуляли з дітьми, недоїли морозива. Уже уявили двісті разів, як книга стане світовим бестселером, а ви — зіркою. Обрали колір «Бентлі», який купите з першого ж гонорару (червоний). А виявляється, що ніхто не спішить платити. Просто натискають те бездушне й безжальне «Скачати», та й годі. Прикро? Думаю, так. Давайте розкладемо «по поличках»: 1. Піратство — це порушення закону. Фактично, крадіжка. Байдуже, що для вас авторитетніше Біблія чи дитячий садок, — і там, і там вчать так не робити.

2. Піратство знецінює інтелектуальн у

працю. А будьяка робота має бути оплач е на, чи не так? Зрештою, ми ризикуємо одного

дня опинитись у світі без музики , фільмів і книжок, бо їхні творці підуть працювати на заводи, щоб заробити на кусень хліба.

3. Піратство створює негативний імідж України у світі. Країна, де настільки нехтують законом про авторське право і варварськи піратять усе, «що погано лежить», аж точно не підпадає під європейські стандарти життя, до яких усі ми більше чи менше прагнемо. Так, можна навести багато аргументів на захист піратства як явища: це і висока ціна на ті ж книжки, й іноді відсутність «вибору», оскільки за швидкістю поширення й «асортиментом» наздогнати піратів іноді просто неможливо. До речі, думки самих авторів щодо цього також різняться. Наприклад, Пауло Коельо свого «Алхіміка» виклав у вільний доступ одразу після написання, але це не завадило йому продати понад 11 мільйонів екземплярів, перекладених 41 мовою світу. Відомий російський репер Oxxxymiron, наприклад, вважає навпаки: «Копірайт у музиці — абсолютне зло… Як усі, я заробляю на концертах та мерчі . За що вам дякую. Піратство — моє промо. ***** [навіщо] мені копійки за копірайт?» Також ми спитали укра-

їнського співака та продюсера Вадима Олійника: «Зараз на радіостанціях та каналах існує певна монополія окремих співаків та гуртів, «пробитись» дуже важко. Піратство у таких випадках — можливість бути почутим. Наразі, на жаль, неможливо багато заробити просто з продажу музики, люди ще не навчились платити за те, щоб просто послухати пісню. Але ситуація потроху змінюється, мені здається, через 10-15 років уже буде інакше». Ігор Михайлов, заступник голови Української антипіратської асоціації, зазначив, що часто проблема у відсутності доступу до якісного платного українського контенту. Іноді в людей просто немає вибору. Але є ще одна проблема: ми просто не звикли платити за продукти інтелектуальної праці. Почнімо з малого: дізнайтеся, скільки коштує ваш улюблений музичний альбом. Ви будете здивовані, але більшість вартує менше, ніж кава з собою. Погугліть сервіси з електронними книжками, часто ці версії істотно дешевші за паперові аналоги. «Задонатьте» улюблений сайт, який читаєте щодня. Це допоможе людям творити те, що ви так любите, і надалі.

Ганна ОВЧАРЕНКО

14

СПОЖИВАННЯ

квітень 2018

Обізнаний покупець — щасливий покупець Чимало прикрих інцидентів між продавцем і покупцем виникають не через провину останнього. На жаль, мало хто зі споживачів знає, як потрібно діяти у суперечливих випадках і воліє владнати все «якнайшвидше і без зайвого галасу». Наша мета — нагадати про Ваші права як покупців. Камера схову: пропозиція чи примус? Нерідко буває, що співробітники супермаркету наполягають, аби покупці залишили особисті речі у камері схову. Та чи маємо ми право відмовитися? Авжеж, оскільки адміністрація не несе відповідальності за збереження ваших речей і ви не

укладаєте жодних угод. У разі їх зникнення, довести провину торговельного закладу буде неможливо. Тому залишайте у камерах схову лише ті речі, з якими складно пересуватися залою. Пам’ятайте, що серед них не має бути жодних коштовно-

Торкатися заборонено! Часто зустрічаєте подібні вивіски? Таке гасло суперечить чинному законодавству України. Покупець має право ознайомитися із якостями товару перед тим як придбати його. Наприклад, примі-

ряти, якщо йдеться про одяг. Ніхто не має права приховувати від Вас інформацію, якщо вона не є державною таємницею або могла б зашкодити комусь або чомусь у разі оприлюднення.

Тут — одне, а там — зовсім інше

Їж на здоров’я! Наразі Закон України не забороняє споживати товар перед укладенням договору купівлі-продажу. Однак, доки це не трапилося, ви не є власником.

До того ж, це може обурити співробітників закладу. Та сплатити за товар у будь-якому разі доведеться, навіть, якщо він виявиться несмачним.

Йдеться про розбіжність вартості на ціннику і безпосередньо на касі. Слід зауважити, поки договір про купівлю не укладено, Ви можете не платити

Ви хто, ревізор? Персонал магазину не має права перешкоджати збору, обробці та поширенню інформації, яка безпосередньо стосуєть-

ся їх продукції. Це також стосується фото- і відеозйомки. Тим паче, збір інформації не шкодить репутації закладу.

Я змушений перевірити ваші речі Зверніть увагу, що ніхто, окрім поліції або служб охорони, не може обшукувати вас. Це протизаконно. Єдине, що залишається працівникам магазину — викликати

правоохоронні органи і змусити вас затриматися до їх приїзду. Будь-які інші спроби співробітників будуть кваліфікуватися як обмеження Вашої волі.

Я не прийму цей дріб’язок! Ви маєте змогу розплачуватися за покупки будь-якими грошима — старими купюрами, копійками. Касир зобов’язаний

прийняти пошкоджені паперові банкноти у тому разі, якщо вони містять номер і знищені не більше як на 50%.

за товар. Але пам’ятайте, що дійсною є зафіксована ціна на ціннику, а запланована, яку вимагають на касі, мовляв, «відсьогодні», нічим не обґрунтована.

Розбили? – Заплатіть! Випадково пошкодивши якусь річ, не поспішайте компенсувати її вартість. Без рішення суду ви не зобов’язані сплачувати кошти, тож вимагайте укладення акту про

пошкодження. Власники супермаркетів воліють не псувати власну репутацію вимаганням грошей, тож, швидше за все, конфлікт вичерпається ще на початковому етапі.

Обміну та поверненню не підлягає Забудьте про це правило, яке аж ніяк не закріплене законодавством. Ви маєте право повернути або ж замінити товар терміном до 14 діб

від дня покупки. Проте це можливо лише за наявності чека — єдиного документа, який підтверджує угоду щодо придбання.

У разі виникнення конфлікту, звертайтеся до правоохоронних органів, щоб вдало його владнати і до книги скарг, яка по-

тужно впливає на персонал. Не бійтеся доводити свою правоту і будьте ініціативними, коли йдеться про Ваші власні права! Сергій ГАВРИЛЮК

15

РОБОТА

квітень 2018

Хто не ризикує, той не працює Ринок фрилансу стрімко розвивається. Права фрилансерів Віддалена робота приваблива, однак ризиків забагато. Про те, чи справді фриласнеру годі сподіватися на захист закону, чи має е-листування юридичну силу, про договори та експорт послуг закордон запитали засновника групи beFree, ініціатора легалізації фрилансу й законопроекту №4496 про експорт послуг, громадського діяча — Пилипа Духлія. Найдовший у світі несплачений чек становить 4 194 621, 48 дол. США станом на 2 квітня 2018 року. Таку солідну суму заборгували роботодавці фрилансерам. Підрахунки веде Союз фрилансерів США — об’єднання вільних працівників Нью-Йорка. Так у червні 2012 року вирішили привернути увагу до ухиленн роботодавцями від сплати зарплатні позаштатним працівникам. Фриланс здобув популярність передусім завдяки можливості працювати в зручний час і в комфортному середовищі. Однак така модель праці має багато перешкод. Здебільшого це стосується правового регулювання відносин між фрилансером і роботодавцем. Один ризикує не отримати платню за завершену роботу, інший — так і не дочекатися обіцяного виконання. Натомість спеціального законодавства для фрилансерів не передбачено, а шукати свої права та обов’язки працівникам доводиться манівцями — через стоси нормативно-правових актів. Отож, ми попросили фахівця розтлумачити деякі правові нюанси для тих, хто працює віддалено. Як знизити ризики для фрилансера й роботодавця?

Існують біржі, які регулюють усі відносини фрилансера й роботодавця з мінімумом ризиків для обох сторін. Є дві форми оплати праці: погодинна або фіксована. За фіксованої форми роботи замовник описує обсяг потрібних робіт і наперед визначає вартість. У разі згоди фрилансера на біржі укладають контракт. Фрилансер виконує роботу, надсилає результат замовнику. Той підтверджує належність виконання, і тільки після цього біржа переказує зарплатню фрилансеру. Тобто вона виступає посередником між клієнтом і виконавцем. У разі виникнення конфліктної ситуації біржа стає своєрідним арбітром і шукає рішення. Погодинна робота – це коли на комп’ютері виконавця встановлюється трекер для обліку робочого часу. Програма у випадковому порядку робить скриншоти екрану кожні десять хвилин, а також знімаються показники активності мишки й клавіатури. У такий спосіб оцінюють виконану роботу за період часу. Скриншоти й дані про активність є доказами того, що людина відпрацювала ті години, які задекларувала. Оплата створюється погодинно за попередньо обумовленою ставкою.

(Прим. ред. Не всі біржі фрилансу є гарантами домовленості між замовником і виконавцем. Водночас вони дають змогу обрати найбільш надійного роботодавця.)

Що, на Вашу думку, вигідніше для фрилансера — Цивільно-правовий чи Трудовий договір?

Більшість країн не регулює працю фрилансерів на законодавчому рівні. Наприклад, в Україні лише лист Мінсоцполітики від 15 травня 2008 р. розтлумачує, хто такий фрилансер. Чи впливає це на його права?

Вигідніше бути фізичною особою-підприємцем. За цивільно-правового договору і трудового вводиться податок на доходи фізичних осіб— 18%, а також єдиний соціальний внесок — 22%. Тобто разом 40%. А ще є військовий збір — 1,5% від суми винагороди чи зарплатні. Коли ж договір укладають з фізичною особою-підприємцем, то беруть тільки 5%.

Відповідь: ні, ніяк не впливає. Фрилансер — це людина, яка працює. Вона може працювати як фізична особа на підставі договору. Працівник може укладати цивільно-правовий договір як фізична особа-підприємець або ж як самозайнята особа. Існують також трудові договори. Відповідно до порядку укладання всіх цих документів визначаються права та обов’язки фрилансера.

Лист Мінсоцполітики від 15 травня 2008 р. Фрилансером називають вільного працівника, самозайняту особу або позаштатного працівника, який виконує разове замовлення або тимчасову роботу без зарахування до штату компанії.

16

Які умови Ви б рекомендували обов’язково висунути до роботодавця, щоб запобігти шахраюванню? По-перше, якщо йдеться про міжнародні договори, то в Україні існують конкретні норми, реквізити, обов’язкові для зазначення, щоб документ набрав чинності. Фрилансерам варто стежити за змінами в законодавстві, адже планують ухвалити закон про валюту,який замінить декрет Кабінету міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 1993 року й закон «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»

РОБОТА (Прим. ред. Це вплине на перебіг міждержавних грошових переказів, тобто стосуватиметься операцій нарахування коштів за виконану роботу. Нагляд за грошовими операціями планують зменшити.)

По-друге, є Цивільний кодекс, що містить вимоги до цивільно-правого договору. Йдеться, до прикладу, про чітке визначення роботи чи товару, що постачається, і вартість договору. (Прим. ред. Вимоги трудового договору можна знайти у Кодексі законів про працю.) Що робити фрилансеру у разі відмови клієнта сплачувати за надані послуги?

квітень 2018 шахрайство, наприклад, тоді вже подають заяви. Для таких випадків у цивільно-правовому полі є господарський суд. Тобто закон на боці фрилансера, якщо укладено конкретний договір із роботодавцем чи замовником? Так, це слугує підставою. Звичайно, свої права буде складно довести, потрібен добрий адвокат. Але знову ж таки, часто обидві сторони взаємозалежні, тому суд не потрібний. Наприклад, якщо програміст робить проект, і в нього зберігаються вихідні коди, то замовникові нема сенсу шукати нового працівника, щоб той починав усе з нуля. Але зазначу, що таких випадків, щоб людину реально ошукали, дуже мало.

Від 3 січня 2017 року вступив у дію закон, який спрощує укладення зовнішньоекономічних договорів. Чи добре він функціонує?

Інвойс — рахунок на оплату, документ, що містить платіжні реквізити одержувача коштів, за якими платник здійснює безготівковий переказ коштів за надані товари та (або) послуги.

Загалом нормально, але є проблеми з податковою. У банках все працює. Банк скасовує валютний контроль за послугами. Ти просто надаєш банкові лист із вказаними платником і біржою фрилансу, де працює людина на підставі оферти. І банк переказує гроші на підставі цього листа автоматично. Окрім того, банки перестали вимагати переклад українською мовою. Але є позиція податкової, офіційне роз’яснення щодо того, що вони досі не визнають інвойс доку

Чи заслуговує праця за комп’ютером на компенсацію?

ДЯЧЕНКО Денис Костянтинович, Головне управління державної служби з питань праці у Київській області, головний державний інспектор: «Відповідно до листа Мінсоцполітики 2014го року, працівник має право на додаткові дні календарної відпустки, якщо виконує роботу за комп’ютером. Незалежно від терміналу та виду комп’ютера, кожен, хто працює за комп’ютером

Це залежить від того, на яких умовах та як укладався договір. Це — основне. важливо погодити, за законодавством якої сторони вони укладають домовленість, якщо договір укладають громадяни різних країн. Від цього залежатиме, куди потрібно звертатись за захистом своїх прав. А так, у принципі, маємо стандартну процедуру відстоювання своїх прав — суди. Якщо є явне порушення законодавства,

17

ментом, що підтверджує факт здійснення господарської операції. Проте зараз над цим працюють. Чи може в такому разі працівник поскаржитися на відсутність нормальних умов праці, якщо працює віддалено на постійній основі, а їй надсилають завдання у час, коли вона перебуває в некомфортних умовах? Якщо фрилансер працює не за трудовим договором і клієнт не є роботодавцем, то останній немає обов’язків забезпечувати працівника належним робочим місцем. Тобто це проблеми виконавця. Олена ГЕРАСИМОВА не менше 50% робочого часу, може вимагати подовження щорічної відпустки щонайбільше на чотири дні. Водночас варто розуміти, що чотири дні — це максимальна тривалість. Приміром, якщо людина працює 80% робочого часу за комп’ютером, то можна сподіватися на всі чотири дні календарної відпустки, а якщо 50% — на один день.» Олена ГЕРАСИМОВА

ЗАХИСНИКАМ

квітень 2018

Права та пільги учасників АТО На тлі військового конфлікту з Російською Федерацією, що триває на сході України, усе частіше виникає проблема порушення прав учасників АТО. Українські військові потребують соціально-правового захисту з боку держави. Існують правові документи, які врегульовують це питання. Проте не всі про них знають, саме тому ми вирішили висвітлити основні положення. Кожен учасник АТО може претендувати на два види пільг, передбачених законодавством, а саме — пільги для військовослужбовців, передбачені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та пільги для учасників бойових дій, закріплені у Законі України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Учасникам бойових дій надаються такі пільги: 1. Військовослужбовці мають право на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом у відрядження, у відпустку в межах України. А також можуть безоплатно їздити будьяким видом транспорту загального користування міського, приміського та міжміського сполучення (за винятком таксі).

3. Члени сімей військовослужбовців (крім таких, які на строковій військовій службі) мають право на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним транспортом: від місця проживання до місця проходження військової служби військовослужбовця у зв’язку з його переведенням.

4. Військовослужбовці, що стали інвалідами внаслідок бойових дій, учасники бойових дій та прирівняні до них осо-

би, а також батьки загиблих або зниклих безвісти під час проходження військової служби осіб, користуються правом безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі) в межах адміністративного району за місцем проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів.

5. Військовослужбовці при направленні у відрядження до нового місця проходження військової служби, а також до місця використання відпустки і назад, мають право на придбання проїзних документів для себе та членів своєї сім’ї на всі види транспорту поза чергою.

6. Військовослужбовці строкової військової служби мають право безоплатно відправляти й одержувати листи. Також: 1) безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів; 2) першочергове безоплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів); 3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування;

4) 75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством; 5) 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами; 6) щорічне медичне обстеження і, за необхідності, диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів; 7) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація; 8) виплата допомоги з тимчасової непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи; 9) використання чергової щорічної відпустки у зручний час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік; 10) переважне право закріпленого робочого місця за скорочення чисельності;

11) першочергове забезпечення житловою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом; 12) першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту; 13) позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення і обслуговування відповідними службами вдома; 14) учасникам бойових дій на території інших держав надається право на позаконкурсний вступ до вищих навчальних закладів та переважне право на вступ до професійно-технічних навчальних закладів і на курси одержання певних професій. Катерина ГОНЧАР

18

ПОСЛУГИ

квітень 2018

Права пацієнтів На жаль, сьогодні у нашій державі люди , які потрапляють до лікарень часто стикаються з неналежним ставленням з боку медичного персоналу. Попри це багато людей готові терпіти і ковтати такі ситуації, бо здоров’я важливіше за принципи. Та все ж кожен громадянин мусить знати, які права він має коли опиняється в ролі пацієнта.

Людина, яка потребує медичної допомоги, часто не отримує необхідного лікування, тому її здоров’я опиняється під ризиком. Пацієнту важливо бути обізнаним у нормативно-правових актах сфери охорони здоров’я. Тож нам варто знати, що кожен пацієнт, який звернувся за медичною допомогою, має право на вільний вибір лікаря. Лікарі, своєю чергою, можуть запропонувати власні послуги та методи лікування. Також пацієнт може з будь-яких причин змінити свого лікаря, дотримуючись такої процедури: людина має звернутися з письмовою заявою на ім’я головного лікаря закладу. Заява обов’язково має містити інформацію з обґрунтуванням причини заміни лікаря. Заклад охорони здоров’я зобов’язаний відреагувати на таке звернення. Заява розглядається у термін не більше одного місяця від дня її надходження. Ті заяви, які не потребують додаткового вивчення, розглядають невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів після їх отримання. Розглянемо також право пацієнта на отримання інформації про стан здоров’я. Пацієнт має

право знати повну інформацію про свій стан здоров’я та бути ознайомленим з медичною документацією стосовно лікування. Лікар не має права відмовити пацієнту, зокрема, в ознайомленні з медичною картою. Проте варто пам’ятати, що законодавство не зобов’язує медичних працівників надавати пацієнтам копії медичної документації. В особливих випадках, коли інформація може заподіяти шкоду здоров’ю пацієнта, законодавець надає лікарю право обмежити доступ до неї. У такому разі лікар інформує членів родини або законного представника пацієнта. Так само він діє, коли пацієнт перебуває в непритомному стані. Пацієнт, який лікується стаціонарно, має право приймати відвідини інших медичних працівників, членів сім’ї, опікунів, нотаріуса та адвоката. А також священнослужителя. Тільки особистий лікар несе відповідальність за стан здоров’я пацієнта. Якщо медичний працівник допущений до пацієнта, це не означає, що він має право втручатись у лікувальний процес і призначати своє лікування. Обмеження відвідувань пацієнта може визначатися правилами внутрішнього розпорядку лікувального закладу

або відповідним наказом керівника. Як відомо, медична діяльність разом із позитивним впливом може містити також і потенційно агресивний чинник, здатний завдати шкоди здоров’ю людини. Тобто в разі неякісного надання медичної допомоги пацієнт має право вимагати відшкодування. Закон України «Про охорону здоров’я громадян» передбачає право на відшкодування та на судовий захист права людини на охорону здоров’я. Потрібно зазначити, що відшкодування не

вання моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи. Моральна шкода компенсується грошима,

звільняє медичних і фармацевтичних працівників від дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності. Шкода може бути і матеріальна, і моральна. Стаття 23 Цивільного кодексу України гарантує особі право на відшкоду-

іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації. Анастасія ДАДІВЕРІНА

19

Основні міжнародні документи з прав людини

Від редакції Наші права утиснюють постійно. Незалежно від того, трапляється це кожного дня через надмірний робочий графік чи раз на рік під час відвідання лікарні — жоден випадок не можна залишати без протидії. Не знаючи, до яких меж простирається правомірність наших прагнень і вчинків, ми стаємо вразливими, а закон, створений для захисту життя і гідності, — безсилим. Ця газета спрямована проти безсилля. Зібрані в ній статті висвітлюють базові права громадян, які порушуються найчастіше; пропонують зве­р­нути увагу на актуальні питання правового дискурсу України, а також дають підказки щодо дій у, здавалося б, безпорадних ситуаціях. Редакція газети «Твоє право» сподівається, що зібрані нею матеріали не лише

дадуть відповідь на нагальні питання, а й стануть приводом ближче познайомитися з законодавством країни і пошуком опори у непростих часом координатах правового поля України. Під час роботи над випуском ми спілкувалися з фахівцями окремих галузей права; людьми, які стикаються з утисками через належність до певної соціальної категорії та, врешті-решт, особами, які в окремих випадках не скористалися своїми правами в повній мірі й радять не повторювати їхніх помилок. Досвід, отриманий під час таких бесід, а також впродовж годин вивчення нормативно-правових актів, ми пропонуємо на цих сторінках. Закон не безсилий лише тоді, коли ми його знаємо. Катерина ГАНЕНКО

ТВОЄ ПРАВО: моє. наше. твоє.

Студентський проект здійснений у межах фахових дисциплін Інституту журналістики, за сприяння кафедри мультимедійних технологій і медіадизайу.

Шеф-редактор: Василь Клічак Головний редактор: Катерина Ганенко

- Загальна декларація прав людини; - Міжнародний пакт про громадянські і політичні права; - Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права; - Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод; - Протокол № 6 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини; - Конвенція про попередження злочинів геноциду і покарання за нього; - Конвенція про політичні права жінок; - Конвенція про статус біженців; - Європейська конвенція про захист прав і фундаментальних свобод людини з протоколами; - Європейський соціальний статут; - Конвенція про права дитини; - Конвенція про незастосування строку давності до воєнних зло-

Над випуском працювали: Маргарита Козлова, Катерина Гончар, Ганна Овчаренко, Олена Герсасимова, Надія Гаркуша, Сергій Гаврилюк, Марія Глух, Катерина Біла, Настя Дадіверіна, Лев Клименко, Катерина Кладик, Дарина Бордун, Анастасія Ковалевич, Анастасія Дадіверіна, Ігор Деревльов.

чинів і злочинів проти людства; - Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації; - Міжнародний договір про економічні, соціальні та культурні права; - Міжнародна конвенція про знищення злочинів апартеїду і покарання за нього; - Підсумковий акт Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі; - Конвенція проти тортур та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання; Факультативний протокол до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижує гідність, видів поводження та покарання; - Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок.

Використання матеріалів дозволяється за умови посилання. Передрук, копіювання або відтворення інформації, що містить посилання на сторонні інформагентства, у будь-якій формі суворо забороняється. Матеріали подаються українською мовою. Відповідальність за достовірність фактів несуть автори публікації.