Сімейка Аддамс

ЩО МОЖЕ БУТИ РОМАНТИЧНІШИМ, НІЖ ПРОГУЛЯНКИ БІЛЯ САМОГО КРА- ТЕРА ВУЛКАНА? ТА ВСЕ ЩО ЗАВГОДНО! СТРИБКИ АКЦІЙ НА БІРЖІ, СПОСТЕРЕ- ЖЕННЯ ЗА ГОЛУБАМИ, НАВІТЬ МАЛО- БЮДЖЕТНІ РОЛИКИ ПІД ЧАС РЕКЛАМ- НОЇ ПАУЗИ НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ КАНАЛІ. ДУМКИ ПРО «ВУЛКАНІЧНУ РОМАНТИКУ» ПОДІБНІ ПОЇДАННЮ СМАЖЕНИХ ЖУКІВ. СПОЧАТКУ ЦІКАВО, АЛЕ КОЛИ ПОТРІБНО СПРОБУВАТИ — ВЖЕ НІБИТО НЕ ДУЖЕ Й ХОТІЛОСЯ. ОДНАК ЖУКИ — У ТРЕНДІ, ВУЛКАНИ — У ТОПІ МІСЦЬ, ЯКІ ХОЧУТЬ ВІДВІДАТИ ТУРИСТИ. ЧОМУ? ЦЕ ЕПІЧНО. БАЖАННЯ ПЕРЕЖИТИ ДАВНО ЗАБУТЕ ХВИЛЮВАННЯ, ВІДЧУТИ СЕБЕ «НА КРАЮ» І ЗРОЗУМІТИ, ЩО НЕ ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТЕБЕ — ОСЬ ЩО ШТОВХАЄ МАН- ДРІВНИКІВ ЩОРАЗ БЛИЖЧЕ ДО КРАТЕРА ВУЛКАНА.

Кратер, озеро магми, чорна скеля — здавалося б, і де тут епос? Та потрібно трохи замислитися про походження цього гірського утворення. Через безпосередню близькість до ядра Землі гірські породи починають плавитися й утворюють «вулкан», в центрі якого розливається озеро магми. У давнину деякі племена вважали кратер вулкана воротами пекла. А для нас сьогодні це практично квиток до серця планети. Однак квиток лише в один бік.

Вулкан не виникає будь-де — він може утворитися лише там, де земна кора є максимально тонкою, де через товщу землі може прорізатися величезна скеля з озером розпеченої лави всередині. А чи вирвуться лава, хмари отруйних газів і грязьові потоки з кратера — це вже питання фортуни.

З початку XXI століття від виверження вулканів загинуло приблизно

2 000 осіб. Більшість із них накрило потоками бруду, деяких наздогнало каміння, що летіло з величезною швидкістю. А в Італії троє туристів трагічно загинули, послизнувшись на краю кратера.

Говорити про вулкан не епічно не виходить. І міфи про ворота пекла, і тисячі загиблих лише підвищують

рейтинги вулканів. Навіть сьогодні, у століття технологій, ми ставимося до вулкана, як до чогось живого. Хто ж він — невинний маніяк, божественна істота чи міфічний персонаж? Відповісти на це запитання можна лише за особистої зустрічі. Отже, відкривайте Notion, цього місяця варто призначити кілька важливих зустрічей. Почнемо з простого.

МЕРАПІ — ЗУСТРІЧ № 1.

«РОЗПЕЩЕНИЙ ХЛОПЧИК»

Розпочати знайомство варто з найак - тивнішого вулкана Індонезії (о. Ява) — Мерапі, який щодня вітається із жите лями містечка Джокʼякарта біля самого підніжжя хмарами диму. Малюк Мерапі — наймолодший вулкан на острові: можливо, тому такий «товариський». Коли на клуби диму люди перестають реагувати, він злиться й вихлюпує на них розпечену лаву — зазвичай таке відбувається раз на 7 років. За останні 50 років зафіксували 13 вивержень. Висота вулкана — 2,9 км. Деякі туристи

подобаються Мерапі особливо — він забирає їх собі (трохи жадібний вулкан) — могильні плити цих людей розташовані на самому вулкані. Востаннє Мерапі, або «Гора вогню», вивергався 2010 року, коли загинули 353 людини, що повернулися після евакуації.

Побачити вулкан, залізти на гору й піднятися до кратера нескладно.

Кажуть, що там неймовірні краєвиди. Ще 2004 року місцева влада хотіла влаштувати біля його підніжжя національний парк. Однак місцеві жителі виступили проти: надто вже їм подобається Мерапі, щоби ділитися вулканом з кимось іще. Приблизно цими словами рішення про будівництво парку оскаржили в суді.

САКУРАДЗІМА — ЗУСТРІЧ № 2.

«ДОСВІДЧЕНИЙ УБИВЦЯ»

Цей стратовулкан так і не став улюбленцем публіки. Сакурадзіма — найнебезпечніший вулкан Японії. Стоїть він на півострові Осумі, його висота — 1,1 км. Особливість Сакурадзіми полягає в тому, що він має одразу три кратери: Кітадаке (його активність завершилася майже 5 тисяч років тому), Мінамідаке й Накадаке, які є активними й досі.

Гігант площею 77 км² з’явився на Землі понад 20 тисяч років тому після виверження Айри. На місці виверження утворилося привабливе місце для

нового кровожерного вулкана, і Сакурадзіма почав свою історію. Саме він став головним героєм японських оповідань 1914 року. 7 січня почалися потужні землетруси на острові Осумі, через що люди стали виїжджати до Японії. Та Сакурадзіма наздогнав утікачів, і 11 січня Осумі перетворився на острів, з’єднаний з Японією потоками лави.

Щороку Сакурадзіма нагадує про себе. І поки в місті Кагосіма щомісяця проводиться планова евакуація, а на самому схилі розташована обсерваторія для попередження населення про вибухи, туристи дедалі частіше приїжджають до вулкана. Спеціально для них тут побудували Національний парк «Кірішима-Яку», в якому можна

ВЕЗУВІЙ — ЗУСТРІЧ № 3.

«ХРЕЩЕНИЙ БАТЬКО»

Висота цього стратовулкана — 1,3 м. Хочйого і вважають найстрашнішим, вивергаєтьсявін не так часто — востаннє1944 року. Головним конусом вулканає Монте-Сомма. Попри те, що вулканвибухонебезпечний, біля його підніжжяживуть 3 мільйони людей, а на схилі розміщенаобсерваторія.

Сам Везувій виріс на іншому вулкані,що охолонув. Саме тому в нього одразутри вершини. Формуватися стратовулканпочав 17 тисяч років тому, увійшовшив історію завдяки 79 року н. е. (Помпеї).

Сьогодні Везувій мовчить. Мовчитьпісля того, як 1944-го зруйнуваводразу два міста: Сан-Себастьяно та

Массу. З його кратерів відкриваєтьсякраєвид на Неаполь, а місцеві жителіспокійно п’ють вино на терасах ресторанів,навіть не замислюючись про те,що життя в Помпеї до певного часу булотаким же розміреним.

ЕТНА — ЗУСТРІЧ № 4.

«ЛАГІДНА БАБУСЯ»

Ця «бабуся» є найвищим активнимвулканом в Європі. Виверження відбуваютьсяпостійно — декілька разівна рік. Висота Етни — 2,3 км, а її вік —500 тисяч років. З роками приходить

і мудрість, що один кратер — це добре, а кілька — краще. Тому в Етни не один, а одразу 400 кратерів.

Розповідь про Етну вже сама собою сповнена епічності. 122 року вона знищила Катанію, 1169-го — 15 тисяч осіб, а 1928-го — Маскалі й 770 га землі.

Туристи, немов онуки на літні канікули, щорічно приїздять до бабусі Етни.

На її схилах ростуть оливки, виноград і апельсини. Піднятися на неї і побачити розкішну Сицилію (поки бабуся знову не залила її магмою) можна трьома маршрутами. Перший проходить через Ла-Монтаньолу, висота якої 2500 м. Другий — через містечко Лінґуаґлосса, а третій — через селище Дзафферана-Етнеа.

САНТОРІН — ЗУСТРІЧ № 5.

«СТАРИЙ ПУСТУН»

Його бачило чимало людей, адже він розкинувся в самому серці Санторіні (Греція). Сьогодні біля підніжжя вулкана утворилися популярні чорні пляжі, схилами Тіри в’ється унікальний вулканічний виноград (одна пляшка зробленого з нього вина коштує кругленьку суму), а на самому острові майже нічого не росте — ґрунт тут своєрідний.

Санторін став легендою не лише завдяки вину й чудовим краєвидам. 1700 року до н. е. саме він знищив Мінойську цивілізацію Криту, перетворив Тіру з ідеально круглого острова (вулкан був у центрі) на невелику смужку, а ще став основою історії про Атлантиду.

Його виверження викликало цунамі до 100 метрів заввишки, виявилося втричі сильнішим за вибух Кракатау й затьмарило небо попелом на 1 000 км у радіусі. Сам вулкан під час виверження наполовину завалився і впав у воду, утворивши морську печеру: кажуть, саме там починається історія Атлантиди, яка, згідно з Платоном, і була Егейською цивілізацією.

Востаннє вулкан Санторін вибухав 1950 року. Сьогодні місцеві жителі спокійно плавають і засмагають біля його підніжжя. Щодня на Санторіні милуються найкрасивішим у світі заходом Сонця — заходом, який може бути світанком для тих, хто живе біля острова в кілометрах від поверхні води.