Джарем Саватські∗ Новий погляд на відновне правосуддя: коли географії злочинів і зцілющого правосуддя мають значення У статті висвітлюється питання географії та логіки злочинів. Спираючись на результати свого дослідження деяких форм зцілющого правосуддя, які використовуються трьома громадами в різних частинах світу, автор аналізує та протиставляє географію та логіку зцілющого правосуддя географії та логіці злочинів. Відновне правосуддя займає своє місце посередині, між цими двома географічними територіями. На противагу розповсюдженій думці, що відновне правосуддя є альтернативою системі кримінального правосуддя, стаття наглядно демонструє, що відновне правосуддя недостатньо критично оцінює логіку та географію злочинів. Більш уважне ставлення до географії та логіки зцілющого правосуддя, які знаходимо в багатьох традиційних громадах, може бути дуже корисним для подальшого розвитку галузі відновного правосуддя.
ВСТУП Спочатку зробимо невеличкий відступ під назвою «розуміння суті географії». Американський географ Еллен Семпл писала ще в 1911 р., що географія—це наука про те, як навколишнє середовище керує людською поведінкою.[1] Звісно, у своєму крайньому прояві такий географічний детермінізм може виправдовувати насильство часів колоніальної розбудови імперій, стверджуючи, що без іноземного «порятунку» певні угруповання людей будуть просто залежати від фізичних умов навколишнього середовища. Але Семпл висунула на перший план центральну здогадку географічної науки, а саме те, що певні умови навколишнього середовища зумовлюють певну людську поведінку. Інакше кажучи, за різних географічних умов формуються різні триби та логіка життєдіяльності людей в нашому світі. Таким чином розуміння умов навколишнього середовища—становлення та виснаження земель, клімату, типології ґрунтів і рослинності—допомагає краще зрозуміти людську поведінку. Тепер перейдемо до суті справи. В цій статті я стверджую, що західна система кримінального правосуддя фактично являє собою певний тип географічного простору, який керується власною логікою. Ця «географія злочинів» охоплює певну територію, має певні фізичні «умови навколишнього середовища» та сприяє розвитку одних видів «флори та фауни», але активно стримує розвиток інших. Інакше кажучи, вона підтримує функціонування особливої категорії дійових осіб—законодавців, суддів, адвокатів, правоохоронців—в межах певних географічних умов. Усвідомлення наявності цього географічного простору дає можливість краще зрозуміти, яким чином його умови керують поведінкою різних дійових осіб. Ця стаття також доводить, що географія зцілющого правосуддя, заснована переважно, але не виключно на підходах до правосуддя деяких громад корінних народів та буддійських і християнських общин, які я вивчав, і репрезентує зовсім інше навколишнє середовище, що в свою чергу зумовлює помітно відмінну поведінку людей. Однією з головних рис цієї поведінки є зцілющий підхід до здійснення правосуддя на відміну від карального. Відновне правосуддя займає своє місце посередині, між цими двома не схожими одна на одну територіями. Моя точка зору полягає в тому, що, незважаючи на те, що відновне правосуддя в цілому відверто критикує традиційні західні підходи до злочину та проблем злочинності та певним чином нагадує зцілюще
Перекладено за публікацією Jarem Sawatsky (2007). Rethinking Restorative Justice: When the Geographies of Crime and of Healing Justice Matter. PEACE RESEARCH. The Canadian Journal of Peace and Conflict Studies, 39 (1-2), 75-93.