Використання напрацювань педагогічного працівника адміністрацією школи

ПОРАДИ ОСВІТЯНАМ з правових питань

ВИКОРИСТАННЯ НАПРАЦЮВАНЬ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА АДМІНІСТРАЦІЄЮ ШКОЛИ

ВИДАНО ГРОМАДСЬКИМ ОБ’ЄДНАННЯ “САМОПОМІЧ”

Конституція України відносить авторське право до прав, свобод та обов’язків людини і громадянина (ст.54). Закон України віл 23.12.1993р. «Про авторське право і суміжні права» ґрунтується на міжнародних нормах використання творів, враховує сучасні тенденції правового регулювання як традиційних, так і нових об’єктів авторського права. Отже, відповідно до чинного законодавства України, об’єктами авторського права є твори в галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: 1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру ; 2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; 3) комп’ютерні програми; 4) бази даних; 5) музичні твори з текстом і без тексту; 6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки; 7) аудіовізуальні твори; 8) твори образотворчого мистецтва; 9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; 10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії; 11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення; 12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; 13) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором; 14) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів; 15) інші твори.

Зверніть увагу! Охороні підлягають як оприлюдненні так і не оприлюднені твори, також як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, розваги, тощо). Отже, попри сформовану думку педагогів, що авторське право їх не стосується, варто зауважити, що педагоги часто стикаються із матеріалами, які відповідно до чинного законодавства України є об’єктами авторського права і підлягають належній охороні з боку закону. Чинне законодавство України про інтелектуальну власність авторами визнає лише творців творів у галузі науки, літератури і мистецтва, а також творців промислових зразків. У цьому контексті термін «автори» буде вживатися в широкому значенні цього слова, тобто творці будь-яких об’єктів інтелектуальної власності. Зверніть увагу! За чинним законодавством України про інтелектуальну власність також переважна більшість творчих результатів створюються в порядку виконання службового завдання. Але в сучасних умовах право на зазначені результати належать не тільки державним організаціям, а будь-яким підприємствам, організаціям і установам різних форм власності. Проте правовий режим роботодавців щодо об’єктів інтелектуальної власності різними законами України про інтелектуальну власність визначається по-різному і не досить чітко.

Закон України «Про авторське право» проголошує, що твір належить роботодавцю лише за умови, що автор перебуває в трудових відносинах з ним (ст. 16 «Авторське право на службові твори» Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» більш ґрунтовно визначає правовий режим роботодавця (ст. 9). Закон визначає умови, за яких за роботодавцем визнається право на службовий винахід чи корисну модель. Зверніть увагу! Якщо об’єкт промислової власності створено у зв’язку з виконанням трудового договору, наданням фінансової чи іншої матеріальної допомоги автору на основі знань, досвіду та інформації роботодавця або іншого сприяння створенню винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, останньому належить право на частку інтелектуальної власності на зазначений об’єкт. Відповідно до ст. 429 ЦК України особисті немайнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об’єкт. Виключне право на використання об’єкта інтелектуальної власності охоплює всі майнові права творця цього об’єкта. Майнові права належать роботодавцю (навчальному закладу чи установі) за таких умов: • творець об’єкта інтелектуальної власності перебував у трудових відносинах з роботодавцем на підставі договору трудового найму;

• договір найму визначає коло службових обов’язків творця, до числа яких входить обов’язок створювати об’єкти інтелектуальної власності; • об’єкт інтелектуальної власності створено в порядку виконання трудового договору; • об’єкт інтелектуальної власності слід визнавати службовим і за умов, що роботодавець надавав творцю фінансову, матеріальну та іншу допомогу або іншим чином істотно сприяв творцеві у процесі створення зазначеного об’єкта. Ця допомога має бути такою, без якої об’єкт інтелектуальної власності не міг би бути створений; • договір має бути укладений лише в письмовій формі; • у договорі обов’язково має бути визначений розмір винагороди за використання об’єкта інтелектуальної власності, створеного за договором найму, строки і порядок її виплати. Укладення договору адміністрацією школи

як

вирішення

проблем

з

Безумовно, такі суттєві суперечності можуть призвести до серйозних спорів. Єдиним, на наш погляд, виходом із такої ситуації може бути укладання договору, де роботодавець і працівник чітко визначають статус інтелектуальної власності, створеної під час трудових відносин між ними. У випадку ж виникнення спору, пріоритет матимуть положення Цивільний кодекс, за яким, як наголошувалося, майнові права на об’єкт інтелектуальної власності є спільною власністю роботодавця і працівника, якщо сторони не визначили інакше.

Зверніть увагу! Визначення сумісної власності на об’єкт інтелектуальної власності, створений педагогом у зв’язку з виконанням трудового договору. Згідно із ч. 4 ст. 355 ЦК “спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність”. Оскільки ст. 429 ЦК України передбачає загальне визначення “сумісна власність”, така власність вважатиметься частковою. При цьому роботодавець і працівник мають право визначити таку власність як спільну в договорі між собою. Якщо більш менш зрозуміло як розподілятиметься власність у випадку існування договору, то чимало запитань виникає яким чином розподілятиметься часткова сумісна власність, а саме: як визначити частки роботодавця та працівника в об’єкті інтелектуальної власності. Часткова сумісна власність окремо визначається ст. 357 ЦК: – частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом; – якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Не будемо брати до уваги домовленість сторін та спеціальне законодавство, оскільки тут немає особливих юридичних проблем. Розглянемо ситуацію, коли немає

договору і закон не встановлює як розділити часткову спільну власність на об’єкт інтелектуальної власності. Законодавча база: 1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003, № 435-IV [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 2. Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993, № 3792-XII - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 3. Закон України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” від 07.10.1997, № 554/97-ВР - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/554/97-%D0%B2%D1%80 4. Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993, № 3689-XII - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3689-12 5. Постанова КМ України «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» від 27.12.2001, № 1756 - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1756-2001-%D0%BF

ПОРАДИ ОСВІТЯНАМ з правових питань

БРОШУРИ СЕРІЇ «ПОРАДИ ОСВІТЯНАМ З ПРАВОВИХ ПИТАНЬ» СПРЯМОВАНІ НА ЗАХИСТ ПРАВ ОСВІТЯН, ПІДВИЩЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ГРАМОТНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ І НАДАННЯ ЇМ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПРАВОВОЇ ПІДТРИМКИ. ЦІ БРОШУРИ ДОПОМОЖУТЬ ПЕДАГОГАМ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ У СИСТЕМІ ДОШКІЛЬНОЇ ТА ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ, БІЛЬШЕ ДІЗНАТИСЯ ПРО СВОЇ ПРАВА Й МЕХАНІЗМИ ЇХ ЗАХИСТУ. Цей буклет видано в рамках ініціативи «Поради освітянам з правових питань», яку реалізовує Громадське об’єднання “САМОПОМІЧ” за сприяння Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках Освітньої програми. Звертаємо увагу, що цей буклет має рекомендаційний характер, тож розбір конкретної ситуації потребує консультації з фахівцем. Законодавство час від часу змінюється, тому подана інформація не є офіційним тлумаченням чинного законодавства. Всі авторські та суміжні права щодо цього буклету належать авторському колективу об’єднання “САМОПОМІЧ”. Відповідальність за зміст публікації несуть її автори, позиція Міжнародного Фонду «Відродження» може не співпадати з думкою авторів публікації. Додаткова інформація на цю тему, а також електронний варіант буклета та он-лайн консультації з різних правових питань – на сайті об’єднання «САМОПОМІЧ» - www.samopomich.org.

КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ: Громадське об’єднання “САМОПОПМІЧ” тел. +38(032) 297 10 00 www.samopomich.org; email: 2971000@gmail.com Тираж 270 прим. № замовлення 605 Друк : ФОП “Великий О.В.” Відповідальний за випуск: Стельмащук Д.М.