10 питань / 10 успішних історій для активних громадян

Зміст Питання 1. Чому люди не хочуть бути активними громадянами? . . . . . . . . . 4 Питання 2. А де місцеве самоврядування в Україні? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 Питання 3. Що роблять громадські організації в Україні? . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 Питання 4. Яка роль громадянського суспільства в розвитку України? . . . 8 Питання 5. Що таке місцева демократія? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 Питання 6. Звідки візьмуться активні й освічені громадяни? . . . . . . . . . . . . 10 Питання 7. Чого можуть навчити ресурсні центри? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12 Питання 8. Чого домоглися ресурсні центри? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16 Питання 9. Які були труднощі при проведенні адвокаційних кампаній? . 18 Питання 10. Як розвивати адвокацію? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 Деякі історії успіху . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

10 ПИТАНЬ

Питання 1

Чому люди не хочуть бути активними громадянами?

4

10 УСПІШНИХ ІСТОРІЙ

З

часів СРСР у менталітеті населення України зберігся споживацький принцип у відносинах із державою. Люди не вірять у перетворення й тому не хочуть бути суспільно активними, не готові брати на себе відповідальність за вирішення місцевих проблем. Більшість населення, як і раніше, очікує від держави вирішення всіх своїх проблем. Багатьом із нас не подобаються засмічені й розбиті вулиці, брудні тротуари, неохайний вигляд будинків. Але, по-перше, самі громадяни не завжди готові організувати суботники й підтримувати порядок. По-друге, ми не цікавимося тим, наскільки ефективно використовують бюджетні кошти, зібрані з наших податків. По-третє, наше спілкування з владою часто проходить у двох крайніх формах. Перша: всі вислухали, ніхто не сперечається. Якщо потрібно, всі проголосували «за» й розійшлися. Але ніхто не взяв відповідальності, і ніхто нічого не буде робити. Звідти й приказка «Хто виявив ініціативу, тому і прапор у руки». Інший формат зібрань – «східний базар». Всі одночасно говорять, хтось кричить. У результаті – «пошуміли й розійшлися». І результат такий же, точніше, результату немає. Місцева влада теж діє старими методами - найчастіше за-

стосовує авторитарно-адміністративний стиль державного управління колишнього СРСР. Навіть наявних законодавчих можливостей, спрямованих на зростання активності населення, майже не використовують. Наприклад, 1997 року було ухвалено закон України «Про місцеве самоврядування», в якому було визначено форми участі населення в підготовці та прийнятті рішень через механізми прямої демократії (громадські слухання, загальні збори, місцеві ініціативи, створення органів самоорганізації населення). Не всі знають, що в цьому законі визначено повноваження «місцевої Конституції» - Статуту територіальної громади. Завдяки Статуту територіальної громади громадяни змогли б реально брати участь в управлінні своєю територією, у тому числі вирішувати дуже чутливі питання, як-то використання прибудинкової території чи підвищення ефективності комунальних послуг. Мало того, закон про місцеве самоврядування наділив Статут територіальної громади дуже високою правовою силою. Але впродовж півтора десятка років із моменту набуття чинності цього закону Статути територіальних громад ухвалено лише у 13% громад. При цьому в багатьох із них Статути існують суто формально, тобто громада може навіть не здогадуватися про існування такого документу.

В останні роки уряд України виступив із низкою законодавчих ініціатив, які посилюють роль громадськості в управлінні на національному та місцевому рівнях. Наприклад, у 2011-2012 роках було створено близько 600 громадських рад, до яких увійшли більш ніж 9 тис. представників громадських організацій. Однак, як показує аналіз діяльності цих структур, багато громадських рад ще не стали майданчиками для конструктивного діалогу влади та громадськості. Причому проблема як у самих громадських організаціях, так і в формальному ставленні влади.

Більшість населення, як і раніше, очікує від держави вирішення всіх своїх проблем

5

10 ПИТАНЬ

Питання 2

А де місцеве самоврядування в Україні?

П

ро місцеве самоврядування в Україні слід сказати окремо. По-перше, самостійне управління громад соціально-економічнім розвитком своїх сіл чи міст має в Україні глибокі культурно-історичні традиції. Це означає, що, розвиваючи європейську модель місцевого самоврядування, ми спираємося не тільки на досвід країн Європи, а й на свої багаті традиції. По-друге, як уже було сказано, з 1997 року громади мають досить прогресивний закон про місцеве самоврядування в Україні. Потретє, необхідність розвивати справжнє місцеве самоврядування декларує вся політична еліта з моменту отримання Україною незалежності. Здавалося б, існують усі передумови для створення в країні сильної системи місцевого самоврядування, яке залучає до процесу управління простих громадян (як членів територіальної громади) і захищає інтереси громади. Однак і тут накопичилися проблеми. Перша з них -– тривалий процес фінансової децентралізації місцевого самоврядування. Говорячи простою мовою, місцева влада не має змоги самостійно збирати, а потім розподіляти кошти на вирішення проблем громад. Згідно з чинним законодавством, що регулює бюджетну сферу, задля вирівнювання соціально-економічних диспропорцій територій України більша частина податкових зборів спочатку

6

йде на центральний рівень, а потім за спеціальними формулами розподіляється серед областей, міст, районів і сіл. Тобто місцеве самоврядування не має необхідної фінансової автономії для розвитку території. Крім того, така схема розподілу бюджетних коштів призвела до залежності органів місцевої влади від адміністративної вертикалі виконавчої влади. Керівники місцевих рад більшою мірою підзвітні перед вищими органами державної влади, ніж перед членами територіальної громади, які їх обрали. У цій ситуації активність громади, розвиток її самоорганізації, налагодження партнерства не має великого значення. Практичним прикладом цього є небажання керівників органів місцевого самоврядування розвивати самоорганізацію громад, у тому числі через створення органів самоорганізації населення (ОСН).

Сьогодні з ініціативи уряду України розпочинається обговорення реформ місцевого самоврядування. Запропонована концепція включає, з одного боку, посилення виконавчої дисципліни посадовців в органах місцевого самоврядування, а з іншого – вказує на невід'ємне право громад брати участь в управлінні своїм містом, районом чи селом. Але як буде насправді, хоч як парадоксально це звучить, знову ж таки залежить від активних громадян і їх уміння само організовуватися для колективного відстоювання своїх прав та інтересів.

Розвиваючи європейську модель місцевого самоврядування, ми спираємося не тільки на досвід країн Європи, а й на свої багаті традиції

10 УСПІШНИХ ІСТОРІЙ

Питання 3 Що роблять громадські організації в Україні?

а оцінками Держкомстату, загальна кількість зареєстрованих громадських об’єднань п’ятьох правових форм (громадські організації, благодійні організації, органи самоорганізації населення, об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, неприбуткові об-

З

ня припадатиме 3 ОСББ. При цьому тільки невелика частина (7-8%) із понад 80 тис. громадських організацій ведуть активну діяльність. Понад 70% активних громадських організацій за своєю суттю є «провайдерами» послуг, основний вид діяльності яких – надання експертних інформаційно-

слуговуючі кооперативи) в Україні становить близько 115 тис. Із них понад 81 тис. – це громадські та благодійні організації.

консультаційних послуг через реалізацію проектів на кошти грантів. Громадських організацій, які активно й широко залучають нових членів і діють на основі власних, волонтерських і місцевих ресурсів, небагато. Очевидно, що здатність таких організацій впливати на рішення влади обмежена. У кращому разі її реалізують через персональні зв’язки з представниками влади.

Порівняно з європейськими країнами Україна має невисокі показники кількості громадських організацій (14 НУО на 10 тис. населення). Інші форми громадських об’єднань мають іще нижчі показники. Наприклад, на 10 тис. населен-

Водночас у багатьох областях України діють громадські організації, які професійно допомагають громадам, навчають представників нових громадських організацій, ОСН, ОСББ, місцевої влади обговорювати й вирішувати найактуальніші проблеми. Такі організації вже є у Львові, Луцьку, Рівному, Донецьку, Луганську, Миколаєві, Києві, Вознесенську й інших містах. Представники цих організацій проводять семінари, тренінги для громад, розповідаючи, як створити ГО, ОСН або ОСББ, як написати проект або план, як провести громадський захід. Дуже важливо, що завдяки своїй довгій і професійній роботі ці організації мають авторитет і визнання в очах влади й бізнесу. Завдяки їхній інформаційно-консультаційній і навчальній діяльності в областях, містах і районах впроваджують нові форми співпраці, що дозволяє цим організаціям бути своєрідним містком між громадськістю й органами влади.

Понад 70% активних громадських організацій за своєю суттю є «провайдерами» послуг, основний вид діяльності яких – надання експертних інформаційноконсультаційних послуг

7

10 ПИТАНЬ

Питання 4

Яка роль громадянського суспільства в розвитку України?

8

кщо відповісти прямо та просто, то роль громадянського суспільства у процесі європейського, демократичного та правового розвитку найголовніша. Водночас досвід показує, що ніякі закони, розпорядження, укази не можуть створити сильного й активного гро-

Я

мадські об’єднання, про доступ до публічної інформації, указом Президента затверджено Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні, прийнято низку інших законодавчих актів у сфері громадянських свобод і демократії.

мадянського суспільства в адміністративному порядку. Держава може тією чи іншою мірою сприяти становленню громадянського суспільства, але створити його можуть тільки самі громадяни. В останні роки законодавство про громадянське суспільство було суттєво вдосконалено. Наприклад, ухвалено нові закони України про гро-

Для посилення участі громадськості було створено Координаційну раду з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України, членами якої стали представники відомих громадських організацій і недержавні експерти.

2013 року на рівні областей України розпочався процес затвердження регіональних

стратегій сприяння розвитку громадянського суспільства. Водночас важливо зрозуміти, що становлення громадянського суспільства України як основної консолідаційної сили для розвитку держави неможливе без тисяч локальних ініціатив громадян – так званих місцевих демократій. У сильному громадянському суспільстві громадська активність дає змогу захищати права й інтереси людей не тільки в період виборів, а й регулярно – шляхом постійної участі у процесах управління на національному й місцевому рівнях. Іншими словами, самоорганізація, ініціативність, правова грамотність, здатність самих громадян до рівноправної конструктивної співпраці з владою – ось що стане основою сильного громадянського суспільства. Інших рецептів демократичного європейського розвитку України немає.

У сильному громадянському суспільстві громадська активність дає змогу захищати права й інтереси людей

10 УСПІШНИХ ІСТОРІЙ

Питання 5 Що таке місцева демократія?

М

ожливо, 20 років незалежності України – не дуже довгий період для формування відповідальної політичної еліти та створення впливових громадських організацій на загальнонаціональному рівні. Тому «точками зростання» громадянського суспільства в Україні можуть стати «сильні місцеві демократії», побудовані на ефективному партнерстві активних громад і місцевої влади. З огляду на це участь населення у вирішенні питань місцевого значення у сферах ЖКГ, збереження довкілля, розвитку малого бізнесу, освіти й виховання молодого покоління, соціального захисту вразливих категорій населення є «стартовим майданчиком» для розвитку стійких демократичних традицій в Україні. Для

ефективної місцевої демократії потрібен високий рівень самоорганізації громадян. Причому громадяни повинні бути організовані, поінформовані, обізнані у правовій сфері, а крім того, дотримуватися чітких процедур колективного прийняття рішень. Інституційним оформленням громадської активності, згідно з законодавством, може бути орган самоорганізації населення. Водночас, коли йдеться про самоорганізацію громадян, існує стереотип, що це невеликі групи ініціативних пенсіонерів, які об’єдналися в будинкові (квартальні) комітети й допомагають місцевій владі впроваджувати різні ініціативи. Насправді це лише невелика й дуже спрощена форма самоорганізації. Справжня самоорганізація населення

передбачає його постійну здатність використовувати в інтересах громади всі законодавчі механізми (місцеві референдуми, громадські слухання, місцеві ініціативи тощо). Широка й організована участь громадян в управлінні на місцевому рівні легко долає недоліки чинних законів. Наприклад, однією з правових проблем механізмів прямої демократії в Україні є те, що пропозиції громадян мають для влади лише рекомендаційний (необов’язковий) характер. Звідси виникає зневіра у владі та сумніви в можливості впливати на її рішення. Мовляв, «чого стрясати повітря, адже все одно нічого не зміниться». Але якщо за цими пропозиціями стоять широкі ряди організованих і активних громадян, то навряд чи який-небудь чиновник буде ігнорувати їх. Інша річ, що пропозиції від громадян або громад мають бути професійно підготовленими. Ось тут і виникає питання: як це зробити?

Для ефективної місцевої демократії потрібен високий рівень самоорганізації громадян

9

10 ПИТАНЬ

Питання 6

Звідки візьмуться активні й освічені громадяни?

С

прияючи європейському демократичному розвитку України, багато міжнародних донорів (Міжнародний фонд “Відродження”, Програма розвитку ООН, ЄС, DESPRO, Міжнародна організація з міграції та ін.) почали напряму фінансувати проекти, спрямовані на розвиток самоорганізації населення та зростання його громадянської активності. В основі подібних програм лежить ідея, що найактуальніші місцеві проблеми (водопостачання, надання інших комунальних послуг, дозвілля молоді й дітей, збереження місцевих парків, якість навчання у школах тощо) можуть активізувати (мобілізувати) членів територіальних громад задля пошуку спільних рішень. З’явився термін «соціальна мобілізація». Вона передбачає такі етапи залучення громадян: 1) відкрите обговорення громадою та місцевою владою; 2) спільне прийняття рішень щодо реалізації плану дій; 3) публічне на основі демократичних виборів, виявлення місцевих громадських лідерів;

10

4) регулярне проведення переговорів із представниками місцевої влади та бізнесу щодо реалізації плану дій; 5) пошук і залучення ресурсів для реалізації планів; 6) безпосередня участь населення у вирішенні проблеми; 7) громадський моніторинг діяльності влади в реалізації спільних планів. Очевидно, що до пріоритетних проблем (крок 1) часто входять питання водопостачання, благоустрою території, прибирання твердих побутових відходів (ТПВ), дозвілля молоді та дітей, тобто ті проблеми, які реально непокоять населення й на вирішення яких держава, як завжди, не має коштів. Поряд із навчанням застосовувати алгоритм соціальної мобілізації, міжнародні донори також співфінансують розроблені громадами проекти. Обсяги внесків міжнародних донорів можуть коливатися від 2 до 10 тис. доларів і становити від 40 до 90% загальної вартості вирішення проблеми. Такі внески називаються «мікрогранти». За останні 5-6 ро-

ків міжнародні донори роздали понад 1500 грантів, із яких тільки внесок ЄС-ПРООН за програмою «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» склав у 2007–2010 роках 1303 мікрогрантів для інфраструктурних мікропроектів загальним бюджетом близько 9,1 млн. євро. Водночас сама по собі кількість підтриманих мікрогрантових проектів не є прямим відображенням рівня розвитку місцевої демократії в Україні. Існує безліч характеристик самоорганізації громад і їх залучення до управління на місцевому рівні, і всіх їх слід враховувати для того, щоб стверджувати, що витрачені донорські кошти справді сприяють розвитку самоорганізації населення та становленню громадянського суспільства в Україні. Повертаючись до теми навчання громадян активності, слід згадати таке поняття, як «безперервна громадянська освіта». Суть його полягає в тому, що не існує (як наприклад, в університетах або школах) межі, за якою суспільство навчено громадянській активності, а до неї – не навчено. Суспільство різноманітне й

10 УСПІШНИХ ІСТОРІЙ

дуже динамічне. Хтось тільки входить в її життя, а інші вже перейшли в інші сектори. Змінюються ситуації, зовнішні умови, закони і т.д. Тому суспільство повинне завжди мати доступ до громадянської освіти, яка навчає бути демократичним лідером, знати законодавство, проводити ефективні переговори з владою, шукати й залучати ресурси для вирішення суспільно значущих питань. Очевидно, що міжнародні донори не можуть постійно навчати громади. Зазвичай

вони надають підтримку на обмежений час – від кількох місяців до трьох років. Тому важливо, щоб навчати представників громад основ громадянської активності могли місцеві громадські організації, які мають професіоналізм і довіру громадян. Завдяки різним ініціативам, у тому числі Міжнародного фонду “Відродження”, практично в усіх областях України такі організації вже сформувалися. Чимало з них регулярно впродовж багатьох років ведуть інформаційно-просвітницьку робо-

ту серед населення й навіть влади. Фактично вони відіграють роль ресурсних центрів із розвитку громадянського суспільства в регіонах, у тому числі через самоорганізацію населення.

Суспільство повинне завжди мати доступ до громадянської освіти, яка навчає бути демократичним лідером, знати законодавство, проводити ефективні переговори з владою, шукати й залучати ресурси для вирішення суспільно значущих питань

11

10 ПИТАНЬ

Питання 7

Чого можуть навчити ресурсні центри? З 2007 року Міжнародний фонд «Відродження» підтримує активні громадські організації, які мають потенціал стати ресурсними центрами. Напрями діяльності таких організацій включають:

•

12

виявлення й активізацію нових громадських лідерів та ініціативних груп на регіональному рівні;

•

організацію необхідного навчання та консультування новостворених НУО;

•

постійний аналіз політики місцевої влади, її планів, проектів рішень та ефективності їх реалізації;

•

розробку та впровадження правових механізмів, що враховують інтереси громадськості й водночас збільшують роль громадян у прийнятті рішень на місцевому рівні;

•

закріплення практики конструктивного й рівноправного діалогу третього сектору з органами влади, посилення її демократичного характеру.

У 2010-2011 роках програма Міжнародного фонду “Відродження” «Посилення впливу громадянського суспільства» (зараз – “Громадянське суспільство та належне врядування”) оголошувала конкурси для громадських об'єднань України за напрямом «Мікрогрантова підтримка громадських ініціатив». Ці конкурси викликали велике зацікавлення інститутів громадянського суспільства. В цілому за 20102011 роки було підтримано 14 проектів НУО, що представляють відповідно 14 регіонів України.

Конкурси були спрямовані на підтримку громадських ініціатив членів територіальних громад міст, сіл і селищ, спрямованих на представлення й відстоювання їхніх прав і групових інтересів у відносинах із місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, постачальниками соціальних, житлово-комунальних та інших послуг. Згідно з умовами конкурсів його учасниками могли бути:

Активні громади, які мають високий рівень самоорганізації, завдяки застосуванню методу адвокатування, чи адвокасі, домагаються того, що їхні ініціативи є не одноразовими, а мають системний характер

громадські організації, благодійні організації, органи самоорганізації населення (далі – ОСН), об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (далі – ОСББ), а також їхні коаліції та мережі. Важливо відзначити ключову відмінність конкурсів Міжнародного фонду “Відродження” у 2010 та 2011 роках. Зокрема, 2010 року програма «Посилення впливу громадянського суспільства» підтримала конкурси мікрогрантів на місцеві ініціативи, спрямовані на вирішення інфраструктурних проблем у соціальній сфері. А вже 2011 року перед громадськими організаціями було поставлено завдання провести конкурси мікрогрантів для підтримки ініціатив, що включають т. зв. кампанії адвокасі.

10 УСПІШНИХ ІСТОРІЙ

Активні громади, які мають високий рівень самоорганізації та беруть участь у вирішенні місцевих суспільно значущих проблем, завдяки застосуванню методу адвокатування, чи адвокасі, домагаються того, що їхні ініціативи є не одноразовими, а мають системний характер. Завдяки таким кампаніям разові ініціативи громадськості стають постійними. У професійній термінології такий результат називається «інтеграція в місцеву політи-

ку», і тут маються на увазі не політичні процеси, а правила, що переходять в управлінську практику органів місцевої влади. Загальна сума проектів, які підтримала програма «Посилення впливу громадянського суспільства» у 2010-2011 роках, – 2 185,996 тис. грн. Завдяки цим проектам у кожному регіоні, де реалізовувалися проекти за підтримки Програми, громадяни змогли здобу-

ти знання з адвокатування та провести відповідні кампанії. У таблиці 1 наведено список НУО, які отримали гранти на реалізацію місцевих ініціатив. Десятки українських НУО та неформальних ініціативних груп у різних областях України реалізували проекти, які сприяли не тільки активізації громадян задля вирішення актуальної соціальної проблеми, а й удосконаленню місцевої нормативно-правової бази в інтересах громад.

13

10 ПИТАНЬ

Таблиця 1.

Кількість проектів, підтриманих у межах конкурсів мікрогрантів Кількість НУО Номер проекту

Найменування організації, яка проводила конкурс мікрогрантів

Які взяли Які отримали участь у мікрогранти конкурсі 2010 рік

41454

Миколаївська міська громадська організація “Фонд розвитку м. Миколаєва”

11

7

41460

Волинська обласна молодіжна громадська організація “Асоціація захисту прав молоді Волині”

43

13

34

15

13

11

17

12

17

8

38

14

20 193

7 87

41463 41483 41485 41491 41498 41518

Міжнародний благодійний фонд “Український жіночий фонд” Громадська організація “Центр муніципального розвитку” Громадська організація “Асоціація економічного розвитку Івано-Франківщини” Хмельницька обласна асоціація “Поділля Перший” Донецька обласна організація Всеукраїнської громадської організації “Комітет виборців України” Асоціація «Власники житлових будинків Мелітополя” ЗАГАЛОМ

2011 рік 44008 44021

44029

44044

44049

14

Черкаська міська громадська організація “Товариство фахівців з промислового менеджменту” Благодійна організація “Севастопольський благодійний фонд “Соціально-екологічний союз” Громадська організація “Ресурсний центр для об’єднань співвласників багатоквартирних будинків “Господарюємо разом!” Кіровоградська обласна організація Всеукраїнської громадської організації “Асоціація сприяння самоорганізації населення”

22

10

30

10

14

10

17

7

Волинська обласна громадська організація “Асоціація підтримки та розвитку об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та органів самоорганізації населення”

11

9

ЗАГАЛОМ

94

46

Усього за 2010-2011 роки

287

133

10 УСПІШНИХ ІСТОРІЙ

Конкурси були спрямовані на підтримку громадських ініціатив членів територіальних громад міст, сіл і селищ, спрямованих на представлення й відстоювання їхніх прав і групових інтересів у відносинах із місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, постачальниками соціальних, житлово-комунальних та інших послуг

15

10 ПИТАНЬ

Питання 8 Чого домоглися ресурсні центри? Н айбільшим довгостроковим результатом проектів є накопичений організаційний досвід регіональних НУО у сприянні розвитку самоорганізації населення через проведення відкритих і прозорих конкурсів підтримки місцевих ініціатив. Найбільш активні та професійні НУО в різних регіонах України застосовують свій потенціал у таких сферах: • творення експертно-методичної основи конкурсу мікрогрантів, яка включала розробку критеріїв відбору та положення про конкурс, формату проектної заявки та звіту за отриманим мікрогрантом, розробку нормативних механізмів фінансування, фінансової звітності тощо; • проведення організаційно-консультаційної роботи, що включала організацію інформаційної кампанії, базових тренінгів для потенційних грантоотриму-

16

вачів, консультаційної діяльності;

• проведення моніторингових заходів, що передбачали аналіз реалізації підтриманих проектів, допомогу у проблемних ситуаціях, підтримку у виконанні запланованих завдань у межах мікропроектів, запобігання конфліктам, підвищення ефективності співфінансування тощо; • підготовка аналітичного звіту за підсумками проведених конкурсів мікрогрантів, що включає узагальненняотриманихрезультатів мікропроектів, їх оцінку в короткостроковій і довгостроковій перспективі, вивчення позицій місцевої влади, місцевого бізнесу та громад під час реалізації мікропроектів; Істотним результатом мікропроектів є покращене розуміння місцевою владою можливостей місцевих НУО у

сприянні активності та самоорганізації населення через проведення конкурсів мікрогрантів згідно зі стандартами міжнародних донорів. Порівняно з конкурсами, на які було виділено фінансування з місцевих бюджетів, конкурси, які проводили регіональні НУО, відзначалися високим рівнем менеджменту на всіх стадіях. У підсумку у влади, бізнесу та громадськості з'явилася можливість порівняти соціальний ефект реалізованих проектів та оцінити якість конкурсів, профінансованих із місцевих бюджетів. Конкурси мікрогрантів дали змогу виявити нових громадських лідерів, які сприяли розвитку міжсекторного діалогу,

У підсумку у влади, бізнесу та громадськості з’явилася можливість порівняти соціальний ефект реалізованих проектів та оцінити якість конкурсів, профінансованих із місцевих бюджетів

10 УСПІШНИХ ІСТОРІЙ

соціального партнерства, самоорганізації населення, а також активізації членів громад. Проведені кампанії адвокатування 2011 року вивели взаємодію громад і місцевої влади на новий рівень. Незважаючи на складність розробки й реалізації проектів, набуття місцевими НУО та громадою навичок лобіювання своїх інтересів через інструменти адвокатування, вплив на рішення влади з найбільш актуальних

проблем

стали

суттєвими кроками в розвитку громадянського України.

суспільства

Громадськість вийшла на новий рівень розуміння причинно-наслідкових зв'язків місцевих проблем та наявних правових механізмів їх вирішення. Місцеві ініціативні групи здобули нові навички ведення переговорів з усіма зацікавленими сторонами (представниками виконавчих органів влади, депутатами, журналістами, бізнесом і громадою). Слід зазначити, що 75% адвокасі кампаній досягли намічених результатів. Кампанії адвокатування дали змогу домогтися правових рішень у сферах ЖКГ, підвищення якості дозвілля для молоді й дітей, захисту довкілля.

У низці областей України організації, що відіграють роль ресурсних центрів із розвитку самоорганізації, завдяки методам адвокатування домоглися вдосконалення діяльності ОСН та інших форм прямої демократії. Таким чином, одночасно з розвитком самоорганізації населення, залученням місцевих НУО та громад до адвокатування, діяльність Міжнародного фонду “Відродження” сприяла істотному розвитку системи місцевого самоврядування в Україні.

17

10 ПИТАНЬ

Питання 9 Які були труднощі при проведенні адвокаційних кампаній? П

ід час реалізації ініціатив за напрямом «Мікрогрантова підтримка громадських ініціатив» було виявлено такі труднощі: I. Нестача часу для детального опрацювання конкурсів мікрогрантових проектів у регіонах Для організації конкурсного циклу (розробка положення про конкурс, інформування потенційних учасників, навчання, період підготовки проектних пропозицій, реалізація місцевих ініціатив, моніторинг результатів і підготовка звіту) потрібно не менш ніж півтора роки. Часові обмеження не дали деяким організаціям змоги провести повноцінну кампанію інформування та навчання. Проблема навчання представників ініціативних груп мала істотне значення у 2011 році, тому що адвокасі було новим поняттям у діяль-

18

ності громадських організацій. Відповідно, розробка й реалізація ефективних кампаній адвокасі потребувала фахових знань ініціаторів проектів на отримання мікрогрантів.

II. Невідповідність результатів проекту його задекларованим цілям У деяких випадках місцеві ініціативні групи обмежувалися інформуванням населення про реалізовані проекти, називаючи це кампанією адвокатування. Саме по собі інформування населення – справа потрібна й корисна. Але саме тільки підвищення поінформованості не впливає на місцеву політику, яка захищає інтереси та права громадян. В інших випадках кампаніями адвокатування називали рішення місцевих рад щодо відведення землі для оформ-

лення об'єктів соціальної інфраструктури, створених на кошти мікрогрантів (наприклад, дитячі майданчики у дворах). В результаті основні цілі проекту, пов'язані з адвокатуванням, відходили на другий план.

III. Слабке розуміння місцевими громадськими лідерами сенсу адвокатування як інструменту відстоювання інтересів громадськості Як було зазначено вище, для розробки проектів, що включають кампанії адвокатування, був потрібен певний рівень правових знань. Коли цих знань було недостатньо, у низці проектів кампаніям адвокатування відводили другорядну роль, а проекти було спрямовано лише на вирішення окремої проблеми соціальної сфери.

10 УСПІШНИХ ІСТОРІЙ

IV. Розпливчасті формулювання результатів проектів Однією з головних цілей проектів із підтримки місцевих ініціатив був розвиток самоорганізації громад і посилення ролі громадських організацій у формуванні місцевої політики, попри те, що місцевим ініціативним групам не вистачало навичок для визначення основних результатів реалізованого проекту. У звітах місцевих ініціативних груп найчастіше докладно описано процес (кількість семінарів, тренінгів, робочих зустрічей), або ж звіт зосереджено на досягнутих резуль-

татах у вирішенні проблем соціальної інфраструктури (побудованих дитячих майданчиках, кількості висаджених дерев тощо). При цьому немає інформації про т. зв. інституційні результати, тобто результати, пов'язані з запровадженням практики місцевої влади прозоро й підзвітно вирішувати проблеми громад. Крім того, новий рівень міжсекторного партнерства не завжди відображено у звітах як головне досягнення проекту.

У багатьох проектах було заплановано підсумкову конференцію, яка, на думку ініціаторів проектів, мала б популяризувати напрацьований досвід у вирішенні проблем (у сфері ЖКГ, дозвілля молоді, соціальних питаннях тощо). Але часу й фінансових ресурсів для проведення підсумкових заходів на належному рівні було недостатньо, що робило їх малоефективними.

V. Неефективне використання можливостей підсумкової конференції

Проблема навчання мала істотне значення, тому що адвокасі було новим поняттям у діяльності громадських організацій

19

10 ПИТАНЬ

Питання 10 Як розвивати адвокацію?

20

10 УСПІШНИХ ІСТОРІЙ

Я

к показує практика, якісне й регулярне навчання громадських лідерів і представників місцевої влади методів демократичного управління, самоорганізації та лобіювання інтересів громадськості досі актуальне. Тому для отримувачів мікрогрантів слід проводити одноденні тренінги на такі теми:

•

самоорганізація населення як умова відстоювання інтересів громад;

•

застосування механізмів адвокатування для захисту прав та інтересів громадськості;

•

розробка мікропроекту, що включає кампанію адвокатування, та її стратегії;

•

проектний менеджмент і методи оцінки результатів проектів.

Важливо розуміти, що становлення ефективної, прозорої та підзвітної влади - завдання кожного громадянина. Тому методи просування інтересів громадян і громад у цілому не слід сприймати винятково в межах проектів і грантів. За великим рахунком, кампанія адвокатування не є дорогим заходом, і цілком під силу провести місцевим ініціативним групам або громадським організаціям. У зв’язку з цим громадським організаціям, що діють як регіональні ресурсні центри, рекомендується вивчати й регулярно ініціювати кампанії адвокатування поза проектами міжнародних донорів. Важливо, щоб громадськість і влада мали повне уявлення

про позитивну роль громадянської активності населення не тільки в короткостроковому (операційному), а й у довгостроковому (стратегічному) вимірі. Тому слід закріплювати практику успішних кампаній адвокатування в різних сферах життя через включення їх до регіональних планів сприяння розвитку громадянського суспільства. Тут може, йтися, наприклад, про впровадження курсу для представників влади з проведення конкурсів відповідно до міжнародних стандартів, реалізацію цільових програм через підтримку місцевих ініціатив за рахунок місцевого бюджету тощо. Одним з індикаторів успіху й водночас найскладнішим етапом у підтримці мікропроектів громад є оцінка якості самоорганізації (лідерство, кількість членів громади, рівень поінформованості, впливовість, участь у прийнятті рішень тощо). Для цього потрібно, щоб регіональні ресурсні центри розробили показники самоорганізації. Застосування ефективної системи оцінки дасть змогу запобігти проведенню псевдо конкурсів на місцевому рівні , які тільки імітують сприяння самоорганізації. Крім того, рекомендується, щоб ресурсні центри на базі громадських організацій провадили діяльність у таких формах:

•

надання методичних консультацій профільним управлінням органів місцевої влади щодо проведення конкурсів грантів, на які ви-

діляють фінансування з місцевого бюджету;

•

участь у комісіях конкурсів проектів для місцевих НУО, які проводять органи місцевої влади;

•

надання консультацій місцевим НУО й ініціативним групам щодо розробки нових проектів і правових питань у сфері самоорганізації (створення та функціонування ОСББ, ОСН, ГО);

•

проведення тренінгів, семінарів та інших заходів для підвищення поінформованості населення та влади про методи адвокатування для просування суспільно значущих рішень і вироблення політики в інтересах громадян;

•

взаємодія з профільними депутатськими комісіями місцевих рад задля вдосконалення місцевої нормативно-правової бази, що стосується розвитку самоорганізації населення.

Набутий досвід організацій слід регулярно обговорювати на конференціях і семінарах для розробки узагальнених методичних рекомендацій на тему «Як провести конкурс проектів для фінансової підтримки громадських організацій і творчих спілок».

Слід закріплювати практику успішних кампаній адвокатування через включення їх до регіональних планів сприяння розвитку громадянського суспільства

21

10 ПИТАНЬ

Деякі історії успіху

iсторiя 1 Для вирішення проблеми доступу громадян до інформації про діяльність міської влади Миколаєва, а також створення умов для ефективної комунікації «громадяни – влада» Миколаївський міський благодійний фонд МЕТА «Від спільного бачення – до спільних дій» реалізував проект «Віртуальна громадська приймальня “Місто, в якому ти живеш”» (на основі сайту “Спитай у влади”). Діяльність приймальні забезпечує інформаційну відкритість органів влади, підвищує рівень довіри до них і покращує взаємодію влади та жителів. Її офіційно інституціоналізовано рішенням Миколаївської міської ради. Загалом це дає змогу городянам через Інтернет ефективно спілкуватися з органами місцевого самоврядування (ставити питання й отримувати відповіді на них). 2012 року сайт «Спитай у влади» щомісячно відвідує не менш ніж 200 осіб на місяць. (http://www.niklib.com/ authorities/virtual_reception.ua)

iсторiя 2 Проект «Благоустрою вулиці Прорізна мікрорайону ОСН «Ялти» міста Миколаєва – бути» реалізувала міська дитяча організація «Скаути Миколаєва». Спільними зусиллями мешканців ОСН проведено первинний ремонт дороги на вул. Прорізна. Мешканці отримали змогу ходити додому пішки по гарній дорозі. А рішення Миколаївської міської ради №4/6 від 10.03.2011 стало передумовою подальшого адміністративного й фінансового забезпечення ремонту дороги по вул. Прорізна. Це дало змогу мешканцями селища отримати комунальні послуги з вивезення сміття, пожежну допомогу, швидку медичну допомогу тощо.

22

10 УСПІШНИХ ІСТОРІЙ

iсторiя 3 Було заплановано створити в селах Верба та Квітневе Дубенського району Рівненської області підрозділи місцевої пожежної охорони впродовж 2013-2014 років, передбачивши для цього відповідні видатки в місцевому та районному бюджетах. У межах проекту було проведено інформаційну кампанію. Проведено 12 консультацій із депутатами Дубенської районної ради. 25 лютого 2013 року було проведено прес-конференцію для журналістів, депутатів, сільських голів та активістів із громад. 5 березня 2013 року в селах Верба та Квітневе було організовано виїзне засідання робочої дискусійної групи за участю 15 журналістів, депутатів райради, сільських голів та активістів місцевих громадських організацій. Завдяки заходам у межах проекту на 22-й сесії Дубенської районної ради VI скликання було прийнято рішення №509 від 10 квітня 2013 року про внесення змін до районної цільової соціальної програми забезпечення пожежної безпеки на 2012-2015 роки. Воно передбачало створення підрозділів місцевої пожежної охорони в названих селах. Для цього на 2014-2015 роки у програмі передбачено фінансування в обсязі 342 тис. грн.

iсторiя 4 Проект «Створення програми підтримки ОСББ у м. Луцьку», який здійснювала Асоціацією ОСББ «Лучани», створив передумови для підтримки й подальшого розвитку ОСББ не лише в Луцьку, а й по всій області. За час реалізації проекту робоча група підготувала Програму підтримку ОСББ та провела адвокасі кампанію, в результаті якої 27 грудня 2011 року на сесії Луцької міської ради було прийнято Програму сприяння діяльності ОСББ в місті Луцьку на 2012-2014 роки. На реалізацію програми виділили 9 млн. грн. 2012 року за програмою було виділено 713 тис. грн. Упродовж 2013 року буде виділено ще 1 млн. грн.

23

10 ПИТАНЬ

iсторiя 5 Успішна реалізація проекту, висвітленого у попередній історії, спонукала Асоціацію ОСББ «Лучани» до створення й лобіювання обласної програми підтримки ОСББ. Завдяки успішній адвокаційній кампанії документ було ухвалено, а в місцевому бюджеті на нього заклали 51 млн. грн. Ініціатори не зупинилися на досягнутому й, отримавши необхідні знання, вміння та практичні навики проведення адвокасі кампаній, розробили та пролобіювали унікальну програму відшкодування відсоткових ставок за залученими короткостроковими кредитами, які ОСББ і житлово-будівельні кооперативи брали на реалізацію енергозберігаючих проектів у житлово-комунальному господарстві на 2012-2014 роки.

iсторiя 6 У межах проекту «Адвокасі кампанія з відстоювання прав ОСББ», який реалізовувало ОСББ «Відродження», створено комісію для сприяння діяльності ОСББ, завданням якої є виявити й дослідити чинники, що гальмують розвиток ОСББ в Луцьку. До роботи комісії залучили представників депутатського корпусу й ОСББ, що дало змогу всебічно оцінювати діяльність об’єднань. У межах роботи комісії до діалогу запрошують представників ОСББ та монополістів, що дає змогу оперативно вирішувати найактуальніші проблеми. Передусім за допомогою комісії вирішили проблему щодо відповідальні відповідних організацій за роботу ліфтів, яка вже тривалий час непокоїла ОСББ. Варто зазначити, що цю проблему на сьогодні вирішено лише в Луцьку.

iсторiя 7 Проект «Концепція розвитку велосипедної інфраструктури м. Луцька», який здійснювала Асоціація розвитку туризму Волині, після його успішної реалізації та прийняття міської Концепції переріс у масштабний загальнообласний проект «Покращення умов для ефективної участі громадян у виробленні міської політики та посилення впливу 24

10 УСПІШНИХ ІСТОРІЙ

громадськості на розвиток дорожньо-транспортної інфраструктури в містах Волинської області (Ковель, Нововолинськ, Рожище)». Документ, який було розроблено й ухвалено в межах реалізації проекту, експерти з побудови велосипедної інфраструктури визнають одним із найкращих та адаптують цей досвід до особливостей своїх міст.

iсторiя 8 Проект «Місто без ртуті», який реалізовувала ініціативна група, не одразу досяг бажаного результату. Досить довго тривали перемовини з депутатським корпусом і владними структурами Луцька, і лише 2013 року ініціативна група домоглася виділення 10 тис. грн. на закупівлю спеціальних контейнерів для відпрацьованих батарейок. Їх розмістять у 24 школах міста. Адвокасі кампанію ініціативна група проводила майже півтора роки. Наразі ініціатори мають на меті поширити цю практику серед загальноосвітніх закладів усієї області.

iсторiя 9 Багато років школярі селищ Темеллі й Курганне Родниківської сільської ради (Сімферопольський район АР Крим) не мали підвезення до школи. При цьому школярам щодня доводилося за будь-якої погоди долати кілька кілометрів шляху до школи й перетинати насичену автомагістраль Сімферополь-Євпаторія. Місцева влада, декларуючи необхідність підвозу дітей, проблеми не вирішувала. Завдяки кампанії адвокатування, яку провела батьківська громадськість і ГО «Темелі», на бік громади стали комісії та комітети Верховної Ради Криму, журналісти й політики. Було підготовано звернення в усі профільні установи, проведено робочі зустрічі з посадовцями, організовано публічні акції для привернення уваги влади та громадськості. У результаті навесні 2013 року питання було вирішено, і з початку 2013-2014 навчального року підвезення дітей здійснюватимуть за рахунок районного бюджету. Для громади села Родниківське отриманий досвід відстоювання й захисту своїх прав став поштовхом для подальших дій у напрямі формуванні ефективної та підзвітної влади, яка повинна ставити захист інтересів громади як пріоритетне завдання й головне – у відкритому й рівноправному партнерстві з громадськістю шукати шляхи вирішення важливих для населення проблем.

25

10 ПИТАНЬ

iсторiя 10 Кампанія по захисту прав ОСББ та ЖБК проти примусового нав'язування ОП ЛУ ТОВ «Луганськвода» договору на свої послуги. Судовий супровід відстоювання інтересів ОСББ та ЖБК в судах, складання позовів до суду з метою захисту прав ОСББ (ЖБК) у взаємовідносинах із ТОВ «Луганськвода». З моменту укладення Концесійної Договору № 4 від 21.03.2008 року в Луганську і Луганській області відбувається протистояння між ОСББ, ЖБК та компанією - природним монополістом ВП ЛУ ТОВ «Луганськвода». ТОВ «Луганськвода» офіційно розіслала для укладення з юридичними особами ОСББ (ЖБК) проекти Договорів про надання послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з подальшим анулюванням особових рахунків абонентів, які проживають у багатоквартирних будинках. Отримавши відмову, тому що укладення такого Договору суперечить Статуту ОСББ (ЖБК) та законодавству України, ТОВ «Луганськвода» почала подачу позовних заяв до Господарського суду з метою примусового підписання договорів. Виникла необхідність судового захисту ОСББ та ЖБК Луганської області.

26