«Національний фонд розвитку» як механізм раціонального використання вуглеводневих доходів держави

Центр Номос Центр глобалістики «Стратегія ХХІ» Київський міжнародний енергетичний клуб та МФ «Відродження»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ФОНД РОЗВИТКУ», ЯК МЕХАНІЗМ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ВУГЛЕВОДНЕВИХ ДОХОДІВ ДЕРЖАВИ

Київ 2013

НЕ ТОЙ БАГАТИЙ, ХТО БАГАТО ЗАРОБЛЯЄ, А ТОЙ, ХТО ОЩАДЛИВО ВИТРАЧАЄ У тотожних варіаціях чи перефразованому вигляді заголовне твердження зустрічається у виразах народної мудрості багатьох країн світу. Йдучи від індивідуального до колективного, мудру пораду взяли до уваги державні інституції в багатьох державах, у результаті чого виникли суверенні фонди добробуту (Sovereign wealth fund), сукупні активи яких на даний час уже перевищують 5 трлн дол., що майже порівнянне з третиною ВВП США. Найбільш знаними в європейському регіоні є Державний пенсійний фонд Норвегії (норв. Statens pensjonsfond utland), російський «Фонд национального благосостояния», азербайджанський Державний нафтовий фонд (азерб. Azərbaycan Respublikası Dövlət Neft Fondu) і казахстанський Національний фонд Samruk-Kazyna (каз. Самұрық-Қазына). Головними завданнями таких інституцій є підтримка стабільності національної економіки, запобігання негативним проявам кон’юнктури ринку та акумулювання коштів для наступних поколінь. Як показує досвід вищеназваних країн, більшою чи меншою мірою такі фонди виконують ці функції, гарантуючи додаткові стимули розвитку національним економікам і більшу соціальну захищеність населення на даний час та у майбутньому. Звичайно, якщо парламенти і уряди країн обмежені в своєму прагненні втручатися у діяльність таких фондів. Особливості створення і функціонування зазначених фондів є відмінними від країни до країни, однак існують загальні принципи, затверджені у 2008 р. Міжнародною робочою групою по суверенних фондах добробуту (до неї входять представники найбільших існуючих фондів). Названі «принципами Сантьяго», вони особливо актуальні для тих фондів, які здійснюють активну інвестиційну політику в міжнародному вимірі, є добровільними і показують готовність до відкритої та відповідальної діяльності, поваги принципів міжнародних взаємовідносин, недопущення міжнаціональної та міждержавної дискримінації, політичного зловживання придбаними економічними та фінансовими активами тощо.

3

«Принципи Сантьяго» і національні особливості витрат Норвегія Найзаможнішим у світі вважається Державний пенсійний фонд Норвегії, активи якого перевищили у 2012 р. позначку в 700 млрд дол. при населенні країни всього близько 5 млн осіб. Фонд функціонує з 1990 р. і, поза сумнівом, зможе забезпечити довгострокову фінансову віддачу навіть після повного зникнення нафтових прибутків. Успішністю свого функціонування норвезький фонд значною мірою завдячує ефективній системі управління, незалежній від поточних політичних впливів і потреб норвезького уряду. А також прозорій звітності — всі трансакції фонду практично в режимі онлайн розміщуються на доступному всім громадянам сайті фонду. Державному пенсійному фонду Норвегії законодавчо заборонено витрачати кошти, що напряму надходять від видобувного сектора. Щорічний обсяг витрат може становити не більш як 4% від інвестиційних прибутків фонду, хоча і ця цифра вражає — у 2012 р. обсяг дозволених витрат сягнув майже 3 млрд дол. Азербайджан Державний нафтовий фонд Республіки Азербайджан є єдиним прикладом створення і функціонування відокремленої від держави фінансової інституції для збору та управління надходженнями від видобутку вуглеводнів на пострадянському просторі. Утворений як інструмент для адміністрування додаткових доходів від видобутку нафти, він поступово збільшувався в міру зміни динаміки прибутків держави від нафтовидобутку, перш за все укладеної угоди про розподіл продукції (УРП) — «угоди сторіччя» — в 1994 р. з розробки родовища Азері—Чираг—Гюнешлі. Хоча спочатку йшлося про надзвичайну конфіденційність досягнутих домовленостей в УРП, зрештою ця угода була передана на ратифікацію в Міллі Меджліс — азербайджанський парламент і набула форми закону з подальшою публікацією в офіційних виданнях.

4

На сьогодні азербайджанський фонд управляє активами в 34,2 млрд дол., має високу динаміку зростання і до 2020 р. може акумулювати понад 100 млрд дол. Фонд є прямим отримувачем платежів від вуглеводневого сектора, частину з яких потім перераховує до державного бюджету відповідно до щорічних рішень про так званий бюджетний трансферт, які приймає уряд. Динаміка зростання фонду в останні роки (див. рис. 1) супроводжувалася також значним збільшенням обсягів бюджетних трансфертів. Попри рекомендації світових фінансових інституцій про необхідність обмежити фінансові вливання з фонду на рівні 5,9 млрд дол., у державний бюджет Азербайджану в останні роки перераховувалося щороку більш як по 10 млрд долл. На 2013 р. передбачено «вливання» близько 14 млрд дол.

рис.1 Наслідком стало перевищення державних інвестицій над приватними і корпоративними, зростання залежності бюджету від нафтових надходжень, що в економічних колах називають «голландською хворобою». Рецептом від неї називають посилення незалежності фонду, законодавче врегулювання максимального обсягу бюджетних трансфертів і оздоровлення бюджетного планування за рахунок скорочення витрат на галузі, що не формують доданої економічної вартості, — завдання, які можна вирішити лише в державі з функціонуючою системою стримувань і противаг як способу організації влади.

5

Росія і Казахстан Російський і казахський фонди не мають такого ступеня незалежності, як фонд Норвегії або бодай Азербайджану, і напряму управляються державними установами, зокрема, міністерствами фінансів. У РФ існує два фонди: резервний і добробуту, за змістом і за призначенням різні, але однаково в ручному режимі скеровані на забезпечення поточних потреб уряду, а не на довгостроковий сталий розвиток. На функціонування так званих фондів добробуту РФ і Казахстану надзвичайний вплив мають поточна ситуація в національній економіці та політика керівників держави. У цих державах надходження від вуглеводневого сектора спочатку використовуються на фінансування поточних потреб бюджету, а надлишки, якщо вони залишаються, йдуть на поповнення фондів. Відповідно, спустошуючим є вплив нераціональної урядової політики, як це має місце в Росії, де після кризи 2009 р. кошти фонду почали використовуватися не у законодавчо закріплених обсягах, а за окремими рішеннями уряду, а інформація про трансакції перестала публікуватися. Саме завдяки фондам і Російська Федерація, і Казахстан змогли достатньо легко пройти через фінансову кризу 2009 р., яка так боляче вдарила по більшості країн, зокрема по Україні. Польща Не сидить склавши руки і західний сусід України — Польща. Тут відбувається активний законотворчий процес у напрямку перегляду чинної законодавчої бази. Розраховуючи лише в перспективі на освоєння покладів нетрадиційного газу у поєднанні з очікуваним зростанням ролі держави у регіональній торгівлі газом, польські законотворці знайшли достатнє підґрунтя для ініціювання створення спеціального Вуглеводневого фонду поколінь (польськ. Węglowodorowy Fundusz Pokoleń). Відповідні зміни було запропоновано внести до закону «Про геологічне та гірниче право». Оператором фонду визначено спеціально створювану для цього державну інституцію — Національного оператора енергетичних викопних ресурсів (Narodowy Operator Kopalin Energetycznych — NOKE S.A), який на 100% стане власністю державного казначейства та матиме стратегічний статус. У разі прийняття запропонованих змін ключовий вплив на 6

формування фінансово-економічної політики можуть отримати міністр фінансів і міністр навколишнього середовища Польщі. Джерелами наповнення польського фонду визначено прибутки від розробки вуглеводнів, а також доходи від інвестиції цих прибутків. Отже, йдеться про накопичувальний інвестиційний фонд відповідно до найкращих практик інших держав. У законопроекті, зокрема статтею 132 b, визначено, що: «кошти фонду можуть бути використані виключно на: 1) підтримку інноваційного потенціалу польської економіки з допомогою інвестування в навчання, вищу освіту, наукові дослідження і розвиток; 2) реалізацію солідарності між поколіннями шляхом підтримки пенсійної системи; 3) підтримки охорони здоров’я і людського життя». Використанням коштів фонду має управляти Рада міністрів через ухвалення відповідного розпорядження. На сьогодні передбачається обмежити інвестиційні можливості фонду лише внутрішнім ринком цінних паперів і співпрацею виключно з державними інституціями та компаніями. Це лише перші кроки, на черзі, поза сумнівом, подальші зміни та доповнення до чинного законодавства Польщі, розробка детального регламенту роботи новостворюваного фонду і власне сам процес створення фонду. Але подібні заяви та дії вищих очільників держави утверджують надію в країні, що національні багатства буде використано для підвищення добробуту всіх громадян, і не тільки теперішнього, а й прийдешніх поколінь. Україна: місія нездійсненна? Український народ здавна відомий своєю ощадливістю, раціональністю використання дарів природи і турботою про дітей, онуків — про майбутні покоління. Однак ідея створення спеціального фонду ще не знайшла свого місця в думках державних діячів. Тому саме громадянське суспільство має виступити з ініціативою створення Національного фонду добробуту, врахувавши найкращий світовий досвід і особливості функціонуван7

ня вітчизняного видобувного сектора. Саме видобувного, адже Україна багата не лише на вуглеводні, а й на чимало інших ресурсів, включаючи навіть землі, які по праву належать кожному громадянину теперішнього і майбутніх поколінь. Конституція України, ст. 13: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу». І завдання цього та майбутніх урядів полягає не в тому, щоб «проїдати» генеровані видобувним сектором доходи державного бюджету, а в тому, щоб перетворити їх на джерело сталого розвитку національної економіки і підвищення добробуту населення. Часто з ідеями створення спеціального фонду для управління доходами видобувного сектора в інших країнах виступали зовнішні гравці. Так було при створенні найстарішого фонду Kuwait Investment Authority у 1953 р. за британською ініціативою. Проекти фондів для Азербайджану та Казахстану було створено за активної участі таких інституцій, як Світовий банк і МВФ. Нині в Україні також формуються найоптимальніші умови для того, щоб держава сама здійснила подібний крок, не прикриваючись хронічним дефіцитом бюджету і солодкими обіцянками масштабних соціальних проектів, а насправді бажанням «розтринькати» майбутні надходження чи віддати їх «на відкуп» наближеним олігархічним групам. Формування в Україні нового промислового сегмента у секторі видобутку вуглеводнів з приходом великих міжнародних компаній створює унікальне «вікно можливостей» для використання частини доходів від розробки національних надр на благо всього народу відповідно до найкращих світових практик. Акумулювання коштів в окремому фонді з відкритою суспільству підзвітністю дасть можливість зберегти їх і використовувати для суспільно значущих проектів з тривалим ефектом віддачі. Що може дати фонд пересічному громадянинові?

8

По-перше, прямі фінансові надходження, як це має місце у випадку з американським Alaska Permanent Fund, де практикуються щорічні дивіденди для жителів Аляски. З економічної точки зору вони є низькоефективними, оскільки провокують підвищення цін, соціальне утриманство і безробіття, тимчасові сплески попиту на товари широкого вжитку. По-друге, непрямі фінансові вигоди у формі реалізації важливих проектів соціальної інфраструктури, фінансування розвитку інноваційних галузей економіки із створенням робочих місць, розширення освітніх можливостей для обдарованих дітей і молоді, поліпшення системи охорони здоров’я, запровадження пільгового кредитування для молодих сімей тощо. Саме такий варіант використання коштів показав найбільший синергетичний ефект в економіках багатьох країн, де було створено подібні фонди. Видобувна галузь є важливою складовою економіки України, яка генерує вагому частку доходів. За даними Державної служби статистики, у 2010 р. вона генерувала 117,804 млрд грн, або 4,68% ВВП; у 2011 р. — 154,932 млрд грн, або 5,03% ВВП. Враховуючи, що ці надходження вже використовуються при плануванні доходів бюджету, первинне формування активів фонду можна здійснити за рахунок коштів, що не мають прямого стосунку до традиційних джерел наповнення бюджету, а надійдуть завдяки початку видобувної діяльності в Україні в рамках УРП, підписаних (та тих, що будуть підписані) з транснаціональними корпораціями, такими, як Shell, Chevron i ExxonMobil. Оголошена урядовцями ціна питання лише у формі бонусів сягає багатьох мільйонів доларів США, не говорячи про надходження від реалізації частини продукції, що згідно з УРП належить українській стороні. За шкалою, яку використовують міжнародні інституції, що працюють в сфері моніторингу видобувних галузей (Revenue Watch Institute, EITI, Publish What You Pay), Україна перебуває у проміжку між етапом підписання вигідного контракту та забезпеченням прозорості доходів. Уособленням першого можна вважати УРП з міжнародними компаніями, другого — процес імплементації Ініціативи прозорості у видобувних галузях (EITI) (див. рис.2).

9

рис.2 Подана схема формування доданої вартості від видобувних галузей має важливий аспект, а саме — її успішність залежить від рівня імплементації найслабшої ланки у ланцюжку та повноти його реалізації. Практичним виразом цього може бути лише окремий спеціальний фонд. Поки що українські керманичі намагаються впоратися з другою і третьою ланками ланцюжка. При цьому спостерігається велика спокуса зупинитися і не виконувати подальших логічних кроків, продиктованих положеннями Конституції та очікуваною сумлінністю її виконання «слугами народу». Проведений аналіз готовності державних установ ділитися даними про результати співпраці із міжнародними компаніями після тендерів на розробку Юзівської та Олеської площ і Чорноморського шельфу показує незацікавленість в інформуванні суспільства навіть щодо прогнозних цифр передбачуваних доходів, яку прикривають конфіденційними умовами договорів. Хочеться нагадати, що такі міжнародні компанії, як Shell та Chevron, не могли вимагати закриття інформації про свої платежі до державного бюджету, бо зобов’язані оприлюднювати відповідну інформацію згідно з вимогами законодавства за місцем своєї реєстрації в країнах походження, а також з огляду на підтримку таких глобальних ініціатив, як, наприклад, EITI. Грубе порушення прав громадян знати про те, як використовуються національні багатства, вже на перших етапах розробки покладів нетрадиційного газу та глибоководного шельфу негативно вплине на суспільну підтримку не лише діяльності власного уряду, а й міжнародних компаній в Україні, тому вони самі мають бути зацікавлені в якомога прозорішій системі взаємодії із державою та суспільством для попередження негативного впливу на свій імідж. Андрій Чубик Щотижневик «Дзеркало тижня». http://gazeta.dt.ua/energy_market/ne-toy-bagatiy-hto-bagato-zaroblyaye-a-toy-hto-oschadlivo-vitrachaye-_.html

10

КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ФОНДУ РОЗВИТКУ (далі – «Фонд») Розділ І. Загальні засади.

1.1. Мета Фонду. Метою Фонду є здійснення стратегічного управління коштами, отриманими від діяльності у нафтогазовому секторі з метою їхнього акумулювання, збереження та примноження (включаючи здійснення діяльності із управління активами та інвестиційної діяльності як в Україні, так і в стабільних іноземних державах, як самостійно, так і з залученням досвідчених інвестиційних консультантів) та реалізація важливих проектів підтримки інноваційного потенціалу української економіки з допомогою інвестування в навчання, вищу освіту, наукові дослідження і розвиток; реалізації солідарності між поколіннями шляхом підтримки пенсійної системи; підтримки охорони здоров’я і людського життя, під державним та громадським контролем.

1.2. Взаємодія Фонду з органами державної влади. Фонд підзвітний Верховній Раді України, Президенту України та громадянському суспільству. Органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених законом, іншими актами законодавства. Фонд має право отримувати від Національного банку України та органів виконавчої влади інформацію, необхідну для досягнення Фондом законодавчо визначеної мети його діяльності. Реорганізація та ліквідація Фонду здійснюються на підставі окремого закону. Розділ ІІ. Правовий статус та структура Фонду.

2.1. Правовий статус Фонду. Фонд є позабюджетним загальнодержавним цільовим фондом. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, по11

точний та інші рахунки в Національному банку України. Фонд має право у встановленому законодавством порядку укладати договори, набувати майнових та особистих немайнових прав, бути позивачем і відповідачем у судах України та інших держав. Місцезнаходження Фонду - місто Київ.

2.2. Відокремленість Фонду. Фонд не несе відповідальності за зобов’язаннями Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, Національного банку України та інших органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Фонд не несе відповідальності за зобов’язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов’язаннями Фонду.

2.3. Управління Фондом. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі представниками держави (які призначаються Верховною Радою та Президентом України) та громадянського суспільства. Керівними органами Фонду є Наглядова рада та Виконавча дирекція. Утримання апарату Фонду, формування і розширення його матеріальнотехнічної бази здійснюється за рахунок інвестиційного прибутку Фонду. Граничний рівень витрат на утримання Фонду не повинен перевищувати 2% від обсягу річного інвестиційного прибутку Фонду за попередній рік.

2.4. Наглядова рада Фонду. Наглядова рада здійснює нагляд за діяльністю, фінансовою стабільністю Фонду і дотриманням ним законодавчо визначеної мети. Наглядова рада має такі основні повноваження: · затверджує кошторис витрат Фонду; · затверджує стратегію розвитку Фонду та річний план його діяльності; · затверджує засади інвестиційної політики Фонду та щорічний інвестиційний план Фонду; · затверджує персональний склад Виконавчої дирекції Фонду і директора - розпорядника Фонду за результатами розгляду резюме від потенційних кандидатів на публічно оголошені вакансії з переліком посадових обов’язків (не менше 2 заявок на одну оголошену посаду); 12

· щорічно визначає незалежного зовнішнього аудитора для проведення аудиторської перевірки Фонду на основі відкритого тендеру з його оголошенням на порталі «Державні закупівлі України»; · затверджує річний звіт Фонду; · забезпечує контроль за оприлюдненням інформації про діяльність Фонду. Наглядова рада формується у складі 8 осіб: 2 – призначаються Верховною Радою України, 2 – призначаються Президентом України та 4 – делегуються громадянським суспільством. Члени Наглядової ради мають відповідати спеціальним вимогам (щодо освіти, професійного досвіду, репутації та відсутності судимостей), встановленим законом. Робота членів Наглядової ради оплачується за рахунок інвестиційного прибутку Фонду за минулий календарний рік.

2.5. Виконавча дирекція Фонду. Управління поточною діяльністю Фонду здійснює Виконавча дирекція, яку очолює Директор-розпорядник Фонду. Виконавча дирекція несе відповідальність за ефективність функціонування Фонду. До основних повноважень Виконавчої дирекції належить: · здійснення управління ресурсами Фонду під контролем Адміністративної ради Фонду; · прийняття рішення про розміщення активів / інвестування коштів Фонду відповідно до інвестиційного плану, затвердженого Адміністративною радою Фонду; · прийняття рішення щодо вчинення правочинів в рамках здійснення стратегічного управління ресурсами Фонду; · визначення структури Фонду; · прийняття рішень з інших питань, що випливають із закону, мети діяльності Фонду, які не належать до компетенції адміністративної ради Фонду. Члени Виконавчої дирекції мають відповідати спеціальним вимогам (щодо освіти, професійного досвіду, репутації та відсутності судимостей), встановленим законом.

13

Розділ ІІІ. Джерела та механізми формування Фонду.

3.1. Фонд та державний бюджет. Кошти Фонду не включаються до державного бюджету України і не підлягають вилученню. Фонд має самостійні джерела надходжень і здійснює видатки незалежно від державного бюджету. Платежі надходять безпосередньо до Фонду, а не до державного бюджету України.

3.2. Джерела формування коштів Фонду. Джерелами формування коштів Фонду є: · 50 відсотків плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату; · кошти від використання (реалізації, продажу) частини виробленої продукції, що залишається у власності держави (державної частки видобутих корисних копалин) відповідно до угод про розподіл продукції у нафтогазовому секторі; · бонуси та інші винагороди, що сплачуються інвестором у зв’язку з укладенням та виконанням угоди про розподіл продукції у нафтогазовому секторі; · кошти від використання (реалізації, продажу) майна, створеного або придбаного інвестором для виконання угоди про розподіл продукції у нафтогазовому секторі, право власності на яке перейшло від інвестора до держави згідно з відповідною угодою про розподіл продукції; · податки, збори та інші обов’язкові платежі, що сплачуються інвестором під час виконання угоди про розподіл продукції у нафтогазовому секторі (крім податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати та інших винагород та виплат, а також крім єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування українських працівників та іноземців, найнятих на роботу в Україні); · 50 відсотків коштів, сплачених інвестором або страховиком у порядку відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної довкіллю у зв’язку з діяльністю інвестора, пов’язаною з виконанням угоди про розподіл продукції у нафтогазовому секторі; · суми штрафних санкцій, сплачених інвестором за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за угодою про розподіл продукції у нафтогазовому секторі; 14

· доходи, одержані у вигляді процентів, нарахованих Національним банком України за залишками коштів на рахунках Фонду, відкритих в Національному банку України; · кошти з Державного бюджету України, що можуть бути передбачені з метою формування ресурсів Фонду; · податок на прибуток та податок на додану вартість, що сплачуються Фондом в Україні; · добровільні та благочинні внески коштів юридичними і фізичними особами, їх об’єднаннями до Фонду; · надходження та прибутки від діяльності, яку здійснює Фонд як юридична особа. Кошти Фонду можуть формуватися з інших джерел, не заборонених законодавством України.

3.3. Кредити і позики. Фонду забороняється залучати кошти у вигляді кредитів і позик.

3.4. Оподаткування. Податок на прибуток та податок на додану вартість, що сплачуються Фондом в Україні, спрямовуються на формування ресурсів Фонду. Розділ IV. Принципи та механізми стратегічного управління ресурсами Фонду.

4.1. Банківські рахунки Фонду. Кошти Фонду обліковуються на спеціальному рахунку, відкритому у Національному банку України. Фонд має право відкривати в іноземних першокласних банках (не нижче категорії А) стабільних країн (з інвестиційним рейтингом класу А або вище за шкалою, встановленою рейтинговими компаніями Стандарт енд Пурс (Standard and Poor’s), Мудіс (Moody’s) або Фітч (Fitch)) рахунки в національній та/або іноземній валюті, що використовуються виключно для досягнення Фондом законодавчо визначеної мети його діяльності. Стягнення коштів із банківських рахунків Фонду не може бути здійснено в безспірному порядку.

15

4.2. Ресурси (активи) Фонду Ресурси (активи) Фонду складаються із: активів у грошових коштах, в тому числі в іноземній валюті; активів у цінних паперах; активів у банківських металах; активів нерухомості; інших активів, не заборонених законом. Активи у цінних паперах складаються з: 1) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України; 2) акцій, які відповідно до норм законодавства пройшли лістинг, перебувають в обігу на фондовій біржі, що відповідає вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; 3) облігацій та іпотечних облігацій українських емітентів, кредитний рейтинг яких відповідає інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством, або які відповідно до норм законодавства пройшли лістинг на фондовій біржі, що відповідає вимогам, установленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; 4) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, де рейтинг зовнішнього боргу не менше класу А за шкалою, встановленою зазначеними рейтинговими компаніями; 5) облігацій іноземних емітентів з інвестиційним рейтингом класу А або вище за шкалою, встановленою рейтинговими компаніями Стандарт енд Пурс (Standard and Poor’s), Мудіс (Moody’s) або Фітч (Fitch); 6) акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках та пройшли лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська або в торговельно інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Кабінет Міністрів України може визначати додатково до зазначених інші іноземні фондові біржі та торговельно-інформаційні системи. Емітент цих акцій має провадити свою діяльність протягом не менше ніж 10 років і бути резидентом країни, рейтинг зовнішнього боргу якої не менший класу А за шкалою, встановленою зазначеними рейтинговими компаніями.

4.3. Управління ресурсами. Адміністративна рада щороку затверджує Основні напрями інвестиційної політики Фонду - документ, який відповідно до вимог цього Закону 16

визначає напрями та обмеження інвестування коштів Фонду, рівні інвестиційного доходу, суми коштів на адміністративні та інші витрати у відповідному році. Управління ресурсами (активами) Фонду здійснюється Виконавчою дирекцією під контролем Адміністративної ради шляхом: · акумулювання коштів, що надходять на рахунки Фонду; · інвестування з метою збереження активів та отримання інвестиційного доходу на користь Фонду, в тому числі через придбання, відчуження та здійснення інших операцій з активами та фінансовими інструментами; · фінансування проектів за рахунок отриманих прибутків від інвестиційної діяльності Фонду: 1)підтримки інноваційного потенціалу української економіки з допомогою інвестування в навчання, вищу освіту, наукові дослідження і розвиток; 2) реалізації солідарності між поколіннями шляхом підтримки пенсійної системи; 3) підтримки охорони здоров’я і людського життя.

4.4. Проведення надійної інвестиційної політики. Проведення Фондом надійної інвестиційної політики забезпечується, зокрема: · встановленням еталонного портфелю активів Фонду (співвідношення між вкладеннями в акціонерний капітал, у фінансові інструменти та у нерухомість); · встановленням вимог щодо диверсифікації активів Фонду; · встановленням ліміту для індивідуального емітента; · встановленням вимог щодо управління ризиками та проведення періодичної оцінки ризиків; · обмеженням валют, в яких можуть розміщуватися активи Фонду (гривня, долари США, Євро, британські фунти стерлінги); · обмеженням територіальної сфери діяльності Фонду. Основні напрями інвестиційної політики та нормативи інвестування активів Фонду затверджує щороку Наглядова Рада фонду не пізніше 1 грудня року, що передує року, протягом якого вони діятимуть. Проекти основних напрямів інвестиційної політики та нормативів інвестування активів подає Наглядовій раді Виконавча дирекція Фонду.

17

В основних напрямах інвестиційної політики відображаються основні напрями та обмеження інвестування активів Фонду, встановлені з урахуванням загальних вимог та обмежень, визначених цим Законом. Основні напрями інвестиційної політики обов’язкові для застосування Фондом. Основні напрями інвестиційної політики підлягають обов’язковому опублікуванню. Нормативи інвестування активів Фонду визначають щорічні пропорції інвестування коштів у кожний окремий вид активів згідно з вимогами основних напрямів інвестиційної політики, містять інвестиційну стратегію Фонду та критерії вибору об’єктів інвестування з урахуванням конкретних класів інвестиційного рейтингу. Зміст нормативів інвестування активів не повинен суперечити положенням основних напрямів інвестиційної політики та цьому Закону.

4.4. Територіальна сфера діяльності Фонду. Фонд має право здійснювати інвестиційну діяльність в Україні, а також в стабільних іноземних державах,. де рейтинг зовнішнього боргу не менше класу А за шкалою, встановленою рейтинговими компаніями Стандарт енд Пурс (Standard and Poor’s), Мудіс (Moody’s) або Фітч (Fitch).

4.5. Залучення зовнішніх інвестиційних консультантів. Фонд має право доручати на договірних засадах іншим особам (які мають необхідні ліцензії, тривалий досвід, кваліфікацію та професійну репутацію), обраним на відкритому конкурсі, виконання функцій з управління частиною активів Фонду. Оплата послуг зовнішніх інвестиційних консультантів напряму залежить від забезпечення фінансових інтересів Фонду та розраховується як фіксована частина прибутку від управління та/або обслуговування частини активів Фонду. Законом має бути передбачено обмеження щодо максимальної частини активів Фонду, які можуть бути передані в управління одного зовнішнього консультанта.

18

4.6. Незастосування валютних обмежень. На операції Фонду, що здійснюються для реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень, не поширюються передбачені законодавством України обмеження щодо розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, у тому числі вимоги щодо одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України. Водночас встановлюється законодавче обмеження на частку активів Фонду, які можуть бути розміщені у якості валютних вкладів за кордоном та ліміт щодо їх розміщення в одній іноземній банківській установі. Розділ V. Механізми та напрямки використання ресурсів Фонду.

5.1. Цільове використання ресурсів Фонду. Ресурси (кошти та майно) Фонду використовуються виключно для досягнення поставленої перед ним мети, визначеної у законі. Ресурси Фонду використовуються з максимальною безпекою та рентабельністю.

5.2. Відокремленість від боргових зобов’язань держави. Кошти та майно Фонду не можуть використовуватися з метою забезпечення боргових зобов’язань Кабінету Міністрів України, Національного банку або будь-яких інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

5.3. Обмеження щодо безповоротної фінансової допомоги. Фонду забороняється надавати безповоротну або безпроцентну фінансову допомогу.

5.4. Обмеження інвестиційної діяльності з активами Фонду Обмеження інвестиційної діяльності з активами Фонду (крім реалізації проектів): 1. Під час провадження діяльності з управління активами забороняється: 1) формувати активи за рахунок позикових (кредитних) коштів або будь-яких інших коштів, які не є коштами Фонду; 2) надавати майнові гарантії, забезпечені активами, або будь-які кредити (позики) за рахунок активів Фонду; 3) укладати угоди купівлі-продажу або міни активів з обов’язковою умовою зворотного викупу; 19

4) тримати в грошових коштах на поточному банківському рахунку, на банківських депозитних рахунках та в ощадних сертифікатах банків більше ніж 50 відсотків загальної вартості активів, при цьому не більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів у зобов’язаннях одного банку; 5) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більше ніж 5 відсотків загальної вартості активів та тримати у своїх активах більше ніж 10 відсотків у цінних паперах одного емітента (крім цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України); 6) придбавати або додатково інвестувати у цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України більше ніж 40 відсотків загальної вартості активів; 7) придбавати або додатково інвестувати в облігації місцевих позик більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів; 8) придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств - резидентів більш як 40 відсотків загальної вартості активів; 9) придбавати або додатково інвестувати в акції українських емітентів більше ніж 40 відсотків загальної вартості активів; 10) придбавати або додатково інвестувати у цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів; 11) придбавати або додатково інвестувати в акції та облігації іноземних емітентів, які пройшли лістинг на організованих фондових ринках іноземних держав, більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів; 12) придбавати або додатково інвестувати в інші активи, не заборонені законодавством України, але не зазначені у цій статті, більше ніж 5 відсотків загальної вартості активів; 13) придбавати або додатково інвестувати у цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядом однієї іноземної держави, більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів; 14) тримати на банківських депозитних рахунках та в ощадних сертифікатах першокласних іноземних банків більше ніж 30 відсотків загальної вартості активів в доларах США, Євро, британських фунтах стерлінгів, при цьому не більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів у зобов’язаннях одного банку; 15) придбавати або додатково інвестувати в нерухомість більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів.

20

2. Кошти Фонду, що розміщуються на депозитних рахунках у комерційних банках, не можуть бути розміщені менше ніж у трьох комерційних банках. При цьому розподіл коштів за депозитними рахунками банків повинен бути таким, щоб різниця відхилення в сумах становила не більше ніж 10 відсотків.

3. Купівля-продаж цінних паперів здійснюється з дотриманням вимог цього Закону та законодавства лише на конкурентних засадах на фондовій біржі, зареєстрованій у встановленому законодавством порядку, яка відповідає вимогам, визначеним Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5.5. Умови ввикористання ресурсів Фонду. Надходження та ресурси (активи) Фонду дозволяється використовувати лише для інвестиційної діяльності. Протягом перших 10 (десяти) років з дати державної реєстрації Фонду, отримані Фондом надходження та ресурси (кошти, активи) Фонду не можуть бути спрямовані на реалізацію будь-яких проектів, а підлягають лише управлінню з метою їхнього акумулювання, збереження та примноження.. Для реалізації проектів, визначених і затверджених органами державної і/або місцевої влади або ініційованих громадянським суспільством дозволяється використовувати лише прибуток від інвестиційної діяльності Фонду.

5.6. Напрямки використання коштів Фонду. Кошти Фонду можуть бути використані виключно для прямого фінансування конкретних проектів або у формі трансфертів до державного бюджету для покриття цільових захищених статей витрат у вказаних нижче сферах: 1) підтримку інноваційного потенціалу української економіки з допомогою інвестування в дошкільне виховання, навчання, вищу освіту, наукові дослідження і розвиток; 2) реалізацію солідарності між поколіннями шляхом підтримки пенсійної системи; 3) підтримки охорони здоров’я і людського життя. Максимальний трансферт до державного бюджету не повинен перевищувати 50% від обсягу запланованого річного бюджету витрат Фонду на проектну діяльність.

21

5.7. Механізм використання ресурсів Фонду для проектного фінансування. Виконавча дирекція Фонду на основі пропозицій центральних та місцевих органів влади формує перелік проектів, що можуть отримати фінансування він Фонду і виносить їх на розгляд і погодження Верховній Раді України разом з даними про обсяг доступного фінансування. Погоджений Верховною Радою України перелік проектів затверджується Наглядовою радою Фонду у кошторисі витрат на майбутній календарний рік. Фінансування кожного конкретного проекту здійснюється напряму Фондом за результатами розгляду проектних заявок по відкритому тендеру. Фонд здійснює контроль за ефективністю, законністю і доцільністю використання коштів на реалізацію проектів за допомогою власних ресурсів і/або залучення зовнішніх аудиторів. Розділ VІ. Контроль за діяльністю Фонду.

6.1. Види контролю. Діяльність Фонду підлягає контролю з боку як органів державної влади, так і громадянського суспільства.

6.2. Звітність Фонду. Щорічно Фонд складає річний звіт, який підлягає оприлюдненню та включає звіт про діяльність Фонду за звітний рік та фінансову звітність. Достовірність щорічної фінансової звітності Фонду підтверджується незалежним аудитором.

6.3. Внутрішній аудит. З метою здійснення внутрішнього контролю та аудиту у Фонді утворюється служба внутрішнього аудиту, яка підзвітна Адміністративній раді.

6.4. Незалежні перевірки. Не рідше одного разу на рік проводиться незалежна оцінка активів Фонду та оцінка якості і ефективності управління та/або обслуговування частини активів Фонду. Результати таких оцінок підлягають негайному оприлюдненню.

22

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Закону України «Про Національний фонд розвитку» 1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту Проект Закону України «Про Національний фонд розвитку» розроблено з метою забезпечення акумулювання та ефективного використання (у тому числі, в інтересах прийдешніх поколінь) частини надходжень від експлуатації в Україні нафтогазових родовищ (зокрема, при реалізації проектів з розподілу продукції, у тому числі за участі іноземних інвесторів). Наразі, використання вказаних надходжень не має цільового характеру: вони спрямовуються у загальному порядку до державного бюджету України та використовуються для фінансування поточних бюджетних витрат. Це має своїм наслідок практичне нівелювання положень статті 13 Конституції України про те, що надра та природні ресурси є об’єктами права власності Українського народу та що кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами. Неефективне використання доходів від експлуатації нафтогазових ресурсів (фактично, «проїдання» таких доходів) не лише не сприяє підвищенню рівня життя нинішніх громадян України, але й позбавляє прийдешні покоління відповідних ресурсів та можливості використовувати їх для забезпечення гідного життя. Проблема неефективного використання доходів від експлуатації вичерпуваних та невідновлюваних нафтогазових ресурсів та відсутність законодавчих і інституційних механізмів акумулювання, збереження, примноження вартості таких доходів (у тому числі в інтересах прийдешніх поколінь) може бути вирішена шляхом створення Національного фонду розвитку (з використанням існуючого світового досвіду) як позабюджетного загальнодержавного цільового фонду.

2. Мета і шляхи її досягнення Метою законопроекту є визначення правових, фінансових та організаційних засад здійснення стратегічного управління під державним та громадським контролем частиною коштів, отриманих від діяльності у нафтогазовому секторі з метою їхнього акумулювання, збереження і примноження та використання на користь нинішніх і прийдешніх поколінь.

23

Метою створення Національного фонду розвитку є здійснення під державним та громадським контролем стратегічного управління частиною коштів, отриманих від діяльності у нафтогазовому секторі (з метою їхнього акумулювання, збереження і примноження) та реалізації важливих проектів підтримки інноваційного потенціалу української економіки, реалізації солідарності між поколіннями шляхом підтримки пенсійної системи, підтримки охорони здоров’я і людського життя. Досягнення вказаної вище мети пропонується здійснити шляхом: (а) врахування світового досвіду, адаптованих на практиці положень законодавства іноземних держав щодо спеціальних механізмів управління та використання коштів, отримуваних від експлуатації нафтогазових родовищ (у тому числі, в рамках реалізації проектів з розподілу продукції), зокрема: · досвіду Азербайджану (Укази Президента Республіки Азербайджан «Про утворення Державного нафтового фонду Республіки Азербайджан» від 29.12.1999 №240, «Про затвердження Статуту Державного нафтового фонду Республіки Азербайджан» від 29.12.2000 №434, «Про затвердження правил управління активами в іноземній валюті Державного нафтового фонду Республіки Азербайджан» від 19.06.2001 №511, «Про довгострокову стратегію управління прибутками від діяльності у нафтогазовому секторі» від 27.09.2004 №128); · досвіду Норвегії (Закон про урядовий пенсійний фонд №123 від 21.12.2005; Положення про урядовий інвестиційний фонд, затверджене Міністерством фінансів Норвегії 18.03.2009; Принципи інвестування для урядового пенсійного фонду – Глобальний, затверджені Міністерством фінансів Норвегії 08.11.2010); · досвіду Республіки Польща (законопроект «Про внесення змін до Закону «Про геологічне та гірниче право» та до деяких інших законів» в частині щодо створення Фонду поколінь); (б) створення позабюджетного загальнодержавного цільового фонду на основі окремого закону; (в) правового та інституційного забезпечення діяльності Національного фонду розвитку на основі механізму, який передбачає: · формування вказаного Фонду за рахунок чітко визначених джерел (в першу чергу, за рахунок надходжень, що припадають на долю держави від реалізації проектів з розподілу продукції у нафтогазовому секторі); 24

· здійснення Фондом стратегічного управління отриманими надходженнями з метою їхнього акумулювання, збереження та примноження вартості (включаючи здійснення Фондом діяльності з придбання, відчуження та інших операцій з активами та фінансовими інструментами, а також інвестиційної діяльності як в Україні, так і в стабільних іноземних державах, як самостійно, так і з залученням досвідчених зовнішніх консультантів); · використання ресурсів (коштів та активів) Фонду для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку України шляхом реалізації важливих соціально-економічних проектів, у тому числі в інтересах прийдешніх поколінь; · встановлення як державного, так і громадського контролю за діяльністю Фонду; (г) визначення відносин між Національним фондом розвитку та органами державної влади (Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, причетними центральними органами виконавчої влади) на засадах співпраці, інституційної відокремленості та прозорості. Структура Закону України «Про Національний фонд розвитку» передбачається наступною: (а) преамбула (мета) Закону; (б) розділ I: визначення загальних засад функціонування Національного фонду розвитку та використання його коштів й активів; (в) розділ ІІ: визначення правового статусу та структури Національного фонду розвитку та механізмів управління вказаним Фондом; (г) розділ IІI: визначення конкретних джерел та чітких механізмів формування (наповнення) Національного фонду розвитку; (ґ) розділ IV: встановлення принципів та механізмів стратегічного управління ресурсами (коштами та майном) Національного фонду розвитку для забезпечення їхнього акумулювання, збереження та примноження вартості (у тому числі, визначення принципів здійснення Фондом діяльності з розміщення і управління активами та інвестиційної діяльності; визначення територіальної сфери здійснення Фондом такої діяльності тощо); 25

(д) розділ V: визначення конкретних напрямків та чітких механізмів використання коштів та активів Національного фонду розвитку; (е) розділ VІ: встановлення механізмів контролю (державного та громадського) за діяльністю Національного фонду розвитку; (є) прикінцеві положення.

3. Правові аспекти У даній сфері правового регулювання діють такі нормативно-правові акти: Конституція України, Бюджетний кодекс України, Закон України «Про угоди про розподіл продукції», Кодекс України про надра та інші нормативно-правові акти. Чинне законодавство України не передбачає положень або механізмів щодо цільового використання надходжень (доходів) від експлуатації нафтогазових родовищ, у тому числі при реалізації відповідних проектів з розподілу продукції у нафтогазовому секторі. Також на законодавчому рівні не передбачений механізм збереження та примноження вартості вказаних надходжень (доходів) у довгостроковій перспективі. Згідно із статтею 29 Бюджетного кодексу України, податок на прибуток підприємств (у тому числі тих, що здійснюють видобуток нафти і газу), 100% плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату, плата за розміщення тимчасово вільних коштів державного бюджету, плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, збір за видачу спеціальних дозволів на користування надрами, кошти від використання (реалізації) частини виробленої продукції, що залишається у власності держави відповідно до угод про розподіл продукції зараховуються до загального фонду Державного бюджету України. Стаття 30 Бюджетного кодексу України не передбачає можливості формування спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок надходжень (доходів) від експлуатації нафтогазових родовищ. При цьому частина 4 статті 30 Бюджетного кодексу України, яка визначає виключні напрямки використання коштів, отриманих до спеціального фонду Державного бюджету України, не передбачає можливості збереження, примноження вартості та використання надходжень (або хоча б їх частини) від експлуатації нафтогазових родовищ (зокрема, від реалізації проектів 26

з розподілу продукції у нафтогазовому секторі) на користь прийдешніх поколінь та/або для реалізації важливих соціально-економічних проектів на багаторічній основі. Водночас, стаття 3 Бюджетного кодексу України встановлює, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Таким чином, існуюча бюджетна система не дозволяє забезпечити цільове використання надходжень від експлуатації нафтогазових родовищ (зокрема, від реалізації проектів з розподілу продукції у нафтогазовому секторі) в рамках загального або спеціального фондів бюджету на багаторічній основі. При цьому реалізація завдань з акумулювання, збереження, примноження вартості та цільового використання відповідних надходжень (у тому числі на користь прийдешніх поколінь) можлива лише у стратегічній багаторічній перспективі. Вищезазначене свідчить на користь створення Національного фонду розвитку як позабюджетного загальнодержавного цільового фонду, що дозволить акумулювати та управляти на багаторічній основі відповідними фінансовими ресурсами, за рахунок яких формуватиметься вказаний Фонд. Частина 9 статті 13 Бюджетного кодексу України передбачає, що створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається. З урахуванням цього, створення Національного фонду розвитку можливе на основі спеціального закону (за аналогією, зокрема, з Пенсійним фондом України, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб). Стосовно спеціальних законодавчих актів, необхідно відмітити наступне. Відносини щодо пошуку, розвідки та видобування корисних копалин (у тому числі нафти і газу) у межах території України та її виключної (морської) економічної зони є предметом регулювання Закону України «Про угоди про розподіл продукції» (далі – «Закон»). Закон передбачає здійснення інвестором наступних платежів та/або пе27

редачу наступних активів на користь держави при реалізації проектів з розподілу продукції в Україні: · державна частка видобутих корисних копалин або кошти від реалізації (продажу) частини виробленої продукції, що залишається у власності держави (статті 19, 21 Закону); · майно, створене або придбане інвестором для виконання угоди про розподіл продукції, право власності на яке перейшло від інвестора до держави відповідно до угоди про розподіл продукції (стаття 23 Закону); · податки, збори та інші обов’язкові платежі, що сплачуються інвестором під час виконання угоди про розподіл продукції (стаття 25 Закону); · відшкодування (компенсація) шкоди, заподіяної довкіллю у зв’язку з діяльністю інвестора, пов’язаною з виконанням угоди про розподіл продукції (стаття 29 Закону). Водночас, Закон не передбачає цільового використання коштів та активів, які держава отримує від інвестора при реалізації проектів з розподілу продукції в України. Стаття 21 Закону передбачає лише загальну норму про те, що «частина виробленої продукції, що залишається у власності держави, використовується (реалізується) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому враховуються потреби тієї території, на якій розташована ділянка надр, передана у користування на умовах угоди». Відповідний порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2000 №741 «Про використання частини виробленої продукції, що залишається у власності держави відповідно до угод про розподіл продукції». Проте вказана урядова постанова містить всього два пункти, один з яких визначає особливості реалізації державної частини виробленої продукції через біржі/аукціони, а інший – містить доручення компетентним органам влади розробити пропозиції щодо визначення порядку сплати та зарахування до державного бюджету коштів від використання (реалізації) продукції, що залишається у власності держави під час виконання угод про розподіл продукції, та грошового еквівалента частини прибуткової продукції, що належить державі. Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 28.04.2000 №741 не забезпечує стратегічне управління та цільове використання надходжень від експлуатації нафтогазових родовищ (зокрема, від реалізації 28

проектів з розподілу продукції) на багаторічній основі, а лише підтверджує, що комплексне вирішення цього питання виходить за рамки повноважень Кабінету Міністрів України та потребує прийняття спеціального закону України. Стаття 29 Кодексу України про надра передбачає, що користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони є платним. Плата за користування надрами справляється у вигляді: 1) плати за користування надрами для видобування корисних копалин; 2) плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин. Крім того, за видобуток нафти, природного газу і газового конденсату справляється рентна плата1. За видачу спеціальних дозволів на користування надрами справляється відповідний збір. Плата за користування надрами та рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат встановлюються Податковим кодексом України. Плата за користування надрами відповідно до угоди про розподіл продукції справляється відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції». Водночас, стаття 31 Кодексу України про надра встановлює, що плата за користування надрами зараховується до державного і місцевих бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України. Таким чином, Кодекс України про надра передбачає використання отримуваної державою плати за користування надрами в рамках існуючої бюджетної системи, яка однак (як вказано вище) не дозволяє забезпечити акумулювання, збереження, примноження вартості та цільове використання (у тому числі в інтересах прийдешніх поколінь) відповідних коштів на багаторічній основі. Порядок стягнення та розміри плати за користування надрами, перед-

1 Водночас, з 01 січня 2013 року рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат відмінена та злита з платою за користування надрами.

29

баченої статтею 29 Кодексу України про надра, деталізований у розділі XI Податкового кодексу України, який за своїм предметом не регулює питання щодо збереження, примноження вартості та цільового використання відповідних податків. Окремо, у контексті практичної реалізації угод про розподіл продукції у нафтогазовому секторі важливо відмітити наступне. Угода про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська, між державою Україна та компанією «Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (ІV) Б.В.» та ТОВ «Надра Юзівська» (проект якої був розміщений у січні 2013 року на офіційному веб-сайті Харківської обласної ради) передбачає, серед іншого, виплату інвестором значних бонусів на користь держави, зокрема: · бонус підписання – 25 мільйонів доларів США; · бонус за перший газ – 25 мільйонів доларів США; · бонус початку першої розробки – 50 мільйонів доларів США; · бонус при досягненні пікового рівня видобутку – 100 мільйонів доларів США. Угода передбачає, що бонуси сплачуються на «Банківський Рахунок Держави» (під останнім розуміється банківський рахунок держави в Державній Казначейській Службі України, про який Кабінет Міністрів України повідомляє інвестора. Кабінет Міністрів України може змінити такий банківський рахунок, надавши письмове повідомлення інвестору). Хоча суми бонусів є значними, вони не згадуються ні в Бюджетному кодексі України, ні в Законі України «Про угоди про розподіл продукції». Відповідно, використання бонусів, що на практиці сплачуються інвесторами за угодами про розподіл продукції, не є законодавчо врегульованим та не має законодавчо визначеного цільового спрямування.

4. Фінансово-економічне обґрунтування Реалізація положень Закону України «Про Національний фонд розвитку» буде здійснюватися за рахунок джерел, визначених у вказаному Законі.

5. Позиція заінтересованих органів Проект Закону підлягає погодженню із: · Національним банком України; · Міністерством фінансів України; 30

· Міністерством доходів і зборів України; · Міністерством енергетики та вугільної промисловості України; · Міністерством економічного розвитку і торгівлі України; · Міністерством охорони здоров’я України; · Міністерством юстиції України; · Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України; · Пенсійним фондом України; · Державною фінансовою інспекцією; · Державною казначейською службою.

6. Регіональний аспект Законопроект не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць та не зачіпає питання функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого та регіонального розвитку.

6-1. Запобігання дискримінації У проекті Закону України «Про Національний фонд розвитку» відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції Оскільки предметом регулювання проекту акта є питання управління грошовими коштами (зокрема, питання інвестування та розміщення грошових коштів), вбачається можливість ризику вчинення корупційних правопорушень. Вказаний ризик передбачається мінімізувати за допомогою: · закріплення у Законі спеціальних принципів та механізмів управління ресурсами Фонду, які, зокрема, передбачають встановлення еталонного портфелю активів Фонду, вимог щодо диверсифікації активів Фонду, ліміту для індивідуального емітента, а також встановлення вимог щодо управління ризиками та проведення періодичної оцінки ризиків; · підпорядкування діяльності Фонду державному та громадському контролю; · забезпечення прозорості діяльності Фонду (оприлюднення щорічної звітності, проведення щорічного незалежного аудиту); · встановлення відповідальності за нецільове використання коштів.

31

8. Громадське обговорення Законопроект було розроблено за ініціативою громадянського суспільства (Центром сприяння вивченню геополітичних проблем та Євро-Атлантичного співробітництва Чорноморського регіону «Номос») за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках програми «Громадянське суспільство та належне врядування». Проект Закону оприлюднено для обговорення та проведення консультацій з іншими зацікавленими установами та організаціями. Проект Закону буде обговорено на робочому експертному круглому столі із залученням провідних економістів та правників.

9. Позиція соціальних партнерів Проект Закону України «Про Національний фонд розвитку» може бути додатково погоджений з соціальними партнерами.

10. Оцінка регуляторного впливу Підготовлений законопроект не є регуляторним актом.

11. Прогноз результатів Прийняття та реалізація Закону України «Про Національний фонд розвитку» дасть змогу: (а) забезпечити використання надр (нафтогазових ресурсів), які є об’єктом права власності Українського народу, в інтересах громадян України та їхніх прийдешніх поколінь, у тому числі з урахуванням вичерпності та невідновлюваності нафтогазових ресурсів; (б) створити механізм практичної реалізації права громадян на користування природними об’єктами права власності народу (стаття 13 Конституції України); (в) надати додатковий імпульс соціально-економічному розвитку України та сприяти створенню гідних умов життя її громадян; (г) забезпечити акумулювання, збереження, примноження вартості, стратегічне управління та цільове використання надходжень на користь держави від реалізації в Україні проектів з розподілу продукції у нафтогазовому секторі, а також надходжень від власної діяльності Фонду; (ґ) визначити гарантовані та захищені джерела фінансування реалізації важливих проектів підтримки інноваційного потенціалу української економіки, реалізації солідарності між поколіннями шляхом підтримки пенсійної системи, підтримки охорони здоров’я і людського життя.

32

ЗАКОН УКРАЇНИ Про Національний фонд розвитку Цей Закон визначає правові, фінансові та організаційні засади здійснення стратегічного управління під державним та громадським контролем частиною коштів, отриманих від діяльності у нафтогазовому секторі з метою їхнього акумулювання, збереження, примноження та використання на користь нинішніх і прийдешніх поколінь. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Предмет та мета Закону 1. Цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади створення та функціонування Національного фонду розвитку (далі – Фонд).

2. Метою цього Закону є забезпечення здійснення Фондом під державним та громадським контролем стратегічного управління частиною коштів, отриманих від діяльності у нафтогазовому секторі (з метою їхнього акумулювання, збереження і примноження) та реалізації важливих проектів підтримки інноваційного потенціалу української економіки, реалізації солідарності між поколіннями шляхом підтримки пенсійної системи, підтримки охорони здоров’я і людського життя. Стаття 2. Взаємодія Фонду з органами державної влади 1. Фонд підзвітний Верховній Раді України, Президенту України та громадянському суспільству.

2. Органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень.

3. Взаємодія Фонду з органами державної влади та Національним банком України здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.

4. Фонд має право отримувати від органів державної влади та Національного банку України інформацію, необхідну для досягнення Фондом законодавчо визначеної мети його діяльності.

33

Розділ II ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА СТРУКТУРА ФОНДУ Стаття 3. Правовий статус Фонду 1. Фонд є позабюджетним загальнодержавним цільовим фондом.

2. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції.

3. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно.

4. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України.

5. Фонд має право у встановленому законодавством порядку укладати договори, набувати майнових та особистих немайнових прав, бути позивачем і відповідачем у судах України та інших держав.

6. Фонд веде облік і звітність відповідно до законодавства.

7. Реорганізація та ліквідація Фонду здійснюються на підставі окремого закону. Стаття 4. Місцезнаходження Фонду 1. Місцезнаходження Фонду - місто Київ. Стаття 5. Відокремленість Фонду 1. Фонд не несе відповідальності за зобов’язаннями Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, Національного банку України та інших органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

2. Фонд не несе відповідальності за зобов’язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов’язаннями Фонду. Стаття 6. Управління Фондом 1. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі представниками держави (які призначаються Верховною Радою та Президентом України) та громадянського суспільства.

2. Керівними органами Фонду є Наглядова рада та Виконавча дирекція.

3. Утримання апарату Фонду, формування і розширення його матеріально-технічної бази здійснюється за рахунок інвестиційного прибутку Фонду. Стаття 7. Наглядова рада Фонду 1. Наглядова рада здійснює нагляд за діяльністю, фінансовою стабільністю Фонду і дотриманням ним законодавчо визначеної мети його діяльності.

34

2. До повноважень Наглядової ради належить: затвердження регламенту Наглядової ради; затвердження кошторису витрат Фонду; затвердження стратегії розвитку Фонду та річного плану його діяльності; затвердження Основних напрямків інвестиційної політики Фонду та щорічного інвестиційного плану Фонду; затвердження персонального складу Виконавчої дирекції Фонду і директора - розпорядника Фонду за результатами конкурсу серед потенційних кандидатів на публічно оголошені вакансії з переліком посадових обов’язків (при наявності не менше двох заявок на одну оголошену посаду); визначення структури Фонду; затвердження, за поданням Виконавчої дирекції, штатного розпису Фонду, умов та форми оплати праці працівників Фонду; затвердження, за поданням Виконавчої дирекції, зовнішнього інвестиційного консультанта, обраного шляхом проведення відкритого конкурсу; затвердження кандидатури керівника служби внутрішнього аудиту; визначення щорічно незалежного зовнішнього аудитора для проведення аудиторської перевірки (підтвердження достовірності фінансової звітності) Фонду; затвердження річного звіту Фонду; визначення порядку делегування Директором - розпорядником Фонду окремих своїх повноважень членам Виконавчої дирекції або іншим працівникам Фонду; забезпечення контролю за оприлюдненням інформації про діяльність Фонду.

3. До складу Наглядової ради входить вісім членів, з яких по два члени призначаються Верховною Радою України та Президентом України, а чотири члени делегуються від громадянського суспільства.

4. Членом Наглядової ради може бути особа, яка є громадянином України, постійно проживає в Україні, має повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права, стаж роботи за фахом не менше десяти років, бездоганну ділову репутацію і не має непогашених судимостей за вчинення корисливих злочинів. Член Наглядової ради Фонду не може 35

бути керівником, учасником або пов’язаною особою банку або іншої фінансової установи.

5. Наглядову раду очолює голова, який щорічно обирається Наглядовою радою Фонду з числа її членів.

6. У роботі Наглядової ради бере участь Директор-розпорядник Фонду з правом дорадчого голосу.

7. Строк повноважень члена Наглядової ради становить чотири роки і може бути продовжений, але не більше ніж на один строк.

8. Повноваження члена Наглядової ради можуть бути достроково припинені за поданням органу, який його делегував. Повноваження члена Наглядової ради також припиняються за ініціативою Наглядової ради у разі: 1) подання заяви про припинення повноважень за власним бажанням; 2) неможливості виконання покладених на нього обов’язків, у тому числі за станом здоров’я; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 4) смерті або на підставі рішення суду про визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім чи оголошення померлим; 6) втрати громадянства України; 7) відсутності без поважних причин на трьох і більше засіданнях адміністративної ради Фонду поспіль; 8) виявлення обставин, що свідчать про невідповідність члена Наглядової ради вимогам, визначеним частиною четвертою цієї статті.

9. Винагорода за роботу виплачується кожному члену Наглядової ради за рахунок частини інвестиційного прибутку Фонду.

10. Питання організації діяльності Наглядової ради та порядок діловодства визначаються регламентом, який затверджується на її засіданні.

11. Голова Наглядової ради здійснює такі повноваження: 1) організовує засідання Наглядової ради та головує на них; 2) підписує протоколи засідань Наглядової ради; 3) розподіляє обов’язки між членами Наглядової ради; 4) здійснює інші повноваження і функції відповідно до регламенту Наглядової ради.

36

Стаття 8. Виконавча дирекція Фонду 1. Управління поточною діяльністю Фонду здійснює Виконавча дирекція, що складається з семи членів.

2. Виконавча дирекція несе відповідальність за ефективність функціонування Фонду.

3. До повноважень Виконавчої дирекції належить: здійснення управління ресурсами Фонду під контролем Наглядової ради Фонду; прийняття рішення про розміщення активів / інвестування коштів Фонду відповідно до щорічного інвестиційного плану, затвердженого Наглядовою радою Фонду; прийняття рішення щодо вчинення правочинів в рамках здійснення стратегічного управління ресурсами Фонду; визначення структури Фонду; прийняття рішень з інших питань, що випливають із закону, мети діяльності Фонду, які не належать до компетенції Наглядової ради Фонду.

4. Членами Виконавчої дирекції можуть бути громадяни України, які постійно проживають в Україні, мають повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права, стаж роботи за фахом не менше ніж сім років, бездоганну ділову репутацію, не мають непогашених судимостей за вчинення корисливих злочинів та працюють у Фонді на постійній основі. Член Виконавчої дирекції не може перебувати у трудових відносинах з іншими юридичними чи фізичними особами.

5. Виконавчу дирекцію очолює Директор-розпорядник Фонду.

6. Директор - розпорядник Фонду здійснює такі повноваження: 1) керує поточною діяльністю Фонду; 2) діє від імені Фонду і представляє його інтереси без довіреності у відносинах з державними органами, Національним банком України, міжнародними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами; 3) головує на засіданнях та керує діяльністю Виконавчої дирекції; 4) підписує протоколи засідань, рішення Виконавчої дирекції, а також договори, що укладаються Фондом; 5) розподіляє обов’язки між членами Виконавчої дирекції; 6) видає розпорядчі акти (накази, розпорядження, доручення), обов’язкові до виконання усіма працівниками Фонду; 37

7) призначає на посади та звільняє з посад працівників Фонду відповідно до законодавства України про працю.

7. Директор - розпорядник Фонду має право делегувати виконання окремих своїх повноважень членам Виконавчої дирекції або іншим працівникам Фонду в порядку, встановленому Наглядовою радою Фонду.

8. Директор - розпорядник Фонду несе персональну відповідальність за діяльність Фонду та виконання покладених на нього завдань.

9. Член Виконавчої дирекції та Директор - розпорядник Фонду достроково звільняється з посади за рішенням Наглядової ради у разі: 1) подання заяви про припинення повноважень за власним бажанням; 2) неможливості виконання покладених на нього обов’язків, у тому числі за станом здоров’я; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 4) смерті або на підставі рішення суду про визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім чи оголошення померлим; 6) втрати громадянства України; 7) виявлення обставин, що свідчать про невідповідність члена Наглядової ради вимогам, визначеним частиною четвертою цієї статті. Розділ IIІ ДЖЕРЕЛА ТА МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ФОНДУ Стаття 9. Відносини між Фондом та державним бюджетом 1. Кошти Фонду не включаються до державного бюджету України і не підлягають вилученню.

2. Фонд має самостійні джерела надходжень, визначені у статті 10 цього Закону, і здійснює видатки незалежно від державного бюджету України.

3. Платежі для формування Фонду надходять безпосередньо до Фонду, а не до державного бюджету України. Стаття 10. Джерела формування Фонду 1. Джерелами формування Фонду є: 1) 25 відсотків плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату; 2) кошти, отримувані державою під час виконання угод про розподіл продукції у нафтогазовому секторі: 38

кошти від використання (реалізації, продажу) частини виробленої продукції, що залишається у власності держави (державної частки видобутих корисних копалин) відповідно до угод про розподіл продукції; бонуси та інші винагороди, що сплачуються інвестором у зв’язку з укладенням та під час виконання угоди про розподіл продукції; кошти від використання (реалізації, продажу) майна, створеного або придбаного інвестором для виконання угоди про розподіл продукції, право власності на яке перейшло від інвестора до держави згідно з такою угодою; податки, збори та інші обов’язкові платежі, що сплачуються інвестором під час виконання угоди про розподіл продукції (крім податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати та інших винагород та виплат, а також крім єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування українських працівників та іноземців, найнятих на роботу в Україні); 50 відсотків коштів, сплачених інвестором або страховиком у порядку відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної довкіллю у зв’язку з діяльністю інвестора, пов’язаною з виконанням угоди про розподіл продукції; суми штрафних санкцій, сплачених інвестором за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за угодою про розподіл продукції; 3) доходи, одержані у вигляді процентів, нарахованих Національним банком України за залишками коштів на рахунках Фонду, відкритих в Національному банку України; 4) кошти з Державного бюджету України, що можуть бути передбачені з метою формування ресурсів Фонду; 5) податок на прибуток та податок на додану вартість, що нараховується у зв’язку з діяльністю Фонду; 6) добровільні та благочинні внески коштів юридичними і фізичними особами, їх об’єднаннями до Фонду; 7) надходження та прибутки від діяльності, яку здійснює Фонд як юридична особа.

2. Фонд може формуватися з інших джерел, не заборонених законодавством України.

39

Стаття 11. Кредити і позики 1. Фонду забороняється залучати кошти у вигляді кредитів і позик. Стаття 12. Питання оподаткування 1. Податок на прибуток та податок на додану вартість у зв’язку з діяльністю Фонду спрямовуються на формування ресурсів Фонду. Розділ IV ПРИНЦИПИ ТА МЕХАНІЗМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ ФОНДУ Стаття 13. Банківські рахунки Фонду 1. Кошти Фонду в Україні обліковуються на спеціальному рахунку, відкритому у Національному банку України.

2. Фонд має право відкривати в іноземних першокласних банках (не нижче категорії А) стабільних країн (з інвестиційним рейтингом не нижче класу А за шкалою, встановленою однією із рейтингових компаній Standard and Poor’s, Moody’s або Fitch) рахунки в національній та/ або іноземній валюті, що використовуються виключно для досягнення Фондом мети його діяльності, визначеної цим Законом.

3. Стягнення коштів із банківських рахунків Фонду не може бути здійснено в безспірному порядку. Стаття 14. Активи Фонду 1. Ресурси (активи) Фонду складаються із: 1) активів у грошових коштах, у тому числі в іноземній валюті; 2) активів у цінних паперах; 3) активів у банківських металах; 4) активів нерухомості; 5) інших активів, не заборонених законом. Стаття 15. Активи Фонду у цінних паперах 1. Активи Фонду у цінних паперах складаються виключно з: 1) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України; 2) акцій, які відповідно до норм законодавства пройшли лістинг, перебувають в обігу на фондовій біржі, що відповідає вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; 40

3) облігацій та іпотечних облігацій українських емітентів, кредитний рейтинг яких відповідає інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством, або які відповідно до норм законодавства пройшли лістинг на фондовій біржі, що відповідає вимогам, установленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; 4) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, рейтинг зовнішнього боргу яких є не нижчим класу А за шкалою, встановленою однією із рейтингових компаній Standard and Poor’s, Moody’s або Fitch; 5) облігацій іноземних емітентів з інвестиційним рейтингом не нижче класу А за шкалою, встановленою однією із рейтингових компаній Standard and Poor’s, Moody’s або Fitch; 6) акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках та пройшли лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська або в торговельно-інформаційній системі NASDAQ. 2. Додатково до вказаних у пункті 1 цієї статті, Наглядова рада Фонду може визначати інші іноземні фондові біржі та торговельно-інформаційні системи, через які здійснюється розміщення активів Фонду у цінних паперах. При цьому емітент, цінні папери якого придбаваються Фондом, має провадити свою діяльність протягом не менше ніж десяти років і бути резидентом країни, рейтинг зовнішнього боргу якої є не нижчим класу А за шкалою, встановленою однією із рейтингових компаній Standard and Poor’s, Moody’s або Fitch. Стаття 16. Управління ресурсами Фонду 1. Наглядова рада щороку затверджує Основні напрями інвестиційної політики Фонду - документ, який відповідно до вимог цього Закону визначає напрями та обмеження інвестування коштів Фонду, рівні інвестиційного доходу, суми коштів на адміністративні та інші витрати у відповідному році.

2. Управління ресурсами (активами) Фонду здійснюється Виконавчою дирекцією під контролем Наглядової ради шляхом: 1) акумулювання коштів, що надходять на рахунки Фонду; 2) інвестування з метою збереження активів та отримання інвестиційного доходу на користь Фонду, в тому числі через придбання, від41

чуження та здійснення інших операцій з активами та фінансовими інструментами; 3) фінансування проектів за рахунок отриманих прибутків від інвестиційної діяльності Фонду, які мають бути спрямовані виключно на: підтримку інноваційного потенціалу української економіки з допомогою інвестування в навчання, вищу освіту, наукові дослідження і розвиток; реалізацію солідарності між поколіннями шляхом підтримки пенсійної системи; підтримку охорони здоров’я і людського життя. Стаття 17. Проведення надійної інвестиційної політики 1. Проведення Фондом надійної інвестиційної політики забезпечується, зокрема: 1) встановленням еталонного портфелю активів Фонду (співвідношення між вкладеннями в акціонерний капітал, у фінансові інструменти та у нерухомість); 2) встановленням вимог щодо диверсифікації активів Фонду; 3) встановленням ліміту для індивідуального емітента; 4) встановленням вимог щодо управління ризиками та проведення періодичної оцінки ризиків; 5) обмеженням валют, в яких можуть розміщуватися активи Фонду; 6) обмеженням територіальної сфери діяльності Фонду.

2. Наглядова Рада не пізніше 01 грудня року, що передує плановому, затверджує, за поданням Виконавчої дирекції, Основні напрями інвестиційної політики та нормативи інвестування активів Фонду у плановому календарному році (далі – Основні напрями).

3. В Основних напрямах відображаються основні напрями та обмеження інвестування активів Фонду, встановлені з урахуванням загальних вимог та обмежень, визначених цим Законом.

4. Основні напрями є обов’язковими для застосування Фондом та підлягають обов’язковому оприлюдненню невідкладно після їхнього затвердження.

5. На основі Основних напрямів Виконавча дирекція визначає та затверджує щорічні пропорції інвестування коштів у кожний окремий 42

вид активів, із визначенням критеріїв вибору об’єктів інвестування з урахуванням конкретних класів інвестиційного рейтингу. Зміст нормативів інвестування активів не повинен суперечити положенням затверджених Основних напрямів та цьому Закону. Стаття 18. Обмеження інвестиційної політики Фонду 1. При управлінні активами Фонду забороняється: 1) формувати активи Фонду за рахунок позикових (кредитних) коштів або будь-яких інших коштів, які не є коштами Фонду; 2) надавати поруки, майнові гарантії або будь-які кредити (позики) за рахунок активів Фонду; 3) укладати угоди купівлі-продажу або міни активів з обов’язковою умовою зворотного викупу; 4) тримати в грошових коштах на поточному банківському рахунку, на банківських депозитних рахунках та в ощадних сертифікатах банків більше ніж 50 відсотків загальної вартості активів Фонду, при цьому у зобов’язаннях одного банку може знаходитися не більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів Фонду; 5) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більше ніж 5 відсотків загальної вартості активів та тримати у активах Фонду більше ніж 10 відсотків у цінних паперах одного емітента; 6) придбавати або додатково інвестувати у цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України більше ніж 25 відсотків загальної вартості активів Фонду; 7) придбавати або додатково інвестувати в облігації місцевих позик більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів Фонду; 8) придбавати або додатково інвестувати в облігації юридичних осіб України більш як 25 відсотків загальної вартості активів Фонду; 9) придбавати або додатково інвестувати в акції юридичних осіб України більш як 25 відсотків загальної вартості активів Фонду; 10) придбавати або додатково інвестувати у цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, більше ніж 25 відсотків загальної вартості активів Фонду; 11) придбавати або додатково інвестувати в акції та облігації іноземних емітентів, які пройшли лістинг на організованих фондових ринках іноземних держав, більше ніж 25 відсотків загальної вартості активів Фонду; 43

12) придбавати або додатково інвестувати в інші активи, не заборонені законодавством України, але не зазначені у цій статті, більше ніж 5 відсотків загальної вартості активів Фонду; 13) придбавати або додатково інвестувати у цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядом однієї іноземної держави, більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів Фонду; 14) тримати на банківських депозитних рахунках та в ощадних сертифікатах першокласних іноземних банків більше ніж 30 відсотків загальної вартості активів Фонду в доларах США, Євро, швейцарських франках, британських фунтах стерлінгів, при цьому у зобов’язаннях одного банку може бути вкладено не більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів Фонду; 15) придбавати або додатково інвестувати в нерухомість більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів Фонду.

2. Кошти Фонду, що розміщуються на депозитних рахунках у комерційних банках, не можуть бути розміщені менше ніж у трьох комерційних банках. При цьому розподіл коштів за депозитними рахунками банків повинен бути таким, щоб різниця відхилення в сумах становила не більше ніж 10 відсотків.

3. Купівля-продаж цінних паперів здійснюється з дотриманням вимог цього Закону лише на конкурентних засадах або на одній з таких фондових бірж як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, в торговельно-інформаційній системі NASDAQ чи на фондових біржах або торговельно-інформаційних системах, визначених відповідно до частини другої статті 15 цього Закону.

4. Забороняється розміщення коштів Фонду у банках та фінансових установах, учасником (акціонером) або пов’язаною чи зацікавленою особою в яких є член Наглядової ради чи Виконавчої дирекції Фонду або його родичі.

5. Забороняється інвестування коштів Фонду у акції, облігації та інші цінні папери емітентів, працівником, учасником (акціонером) або пов’язаною чи зацікавленою особою в яких є член Наглядової ради чи Виконавчої дирекції Фонду або його родичі. Стаття 19. Обмеження територіальної сфери діяльності Фонду 1. Фонд має право здійснювати інвестиційну діяльність: 1) в Україні, та 44

2) в стабільних іноземних державах з рейтингом зовнішнього боргу не менше класу А за шкалою, встановленою однією із рейтингових компаній Standard and Poor’s, Moody’s або Fitch. Стаття 20. Валютні обмеження 1. Валютні активи Фонду можуть розміщуватися лише у гривні, доларах США, Євро, швейцарських франках та британських фунтах стерлінгів.

2. На операції Фонду, що здійснюються для реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень, не поширюються передбачені законодавством України обмеження щодо розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, у тому числі вимоги щодо одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

3. У якості валютних вкладів за кордоном може бути розміщено не більше 50 відсотків від вартості сукупних активів Фонду.

4. В одній іноземній банківській установі може бути розміщено не більше 10 відсотків від вартості сукупних активів Фонду. Стаття 21. Зовнішні інвестиційні консультанти 1. Фонд має право доручати на договірних засадах іншим особам (які мають необхідні ліцензії, тривалий досвід, кваліфікацію та професійну репутацію), обраним шляхом проведення відкритого конкурсу, виконання функцій з управління частиною активів Фонду (далі – зовнішні інвестиційні консультанти).

2. Оплата послуг зовнішнього інвестиційного консультанта здійснюється у вигляді фіксованої частини чистого прибутку, отриманого від управління таких консультантом частиною активів Фонду.

3. В управління одного зовнішнього інвестиційного консультанта може бути передано не більше 10 відсотків від вартості сукупних активів Фонду.

4. Фонд оприлюднює та регулярно оновлює (на щоквартальній основі) інформацію про залучених зовнішніх інвестиційних консультантів, про активи Фонду, передані в управління кожному з зовнішніх інвестиційних консультантів, та про прибутки або збитки, отримані від управління активами Фонду кожним з зовнішніх інвестиційних консультантів.

5. Істотними умовами угоди, що укладається Фондом з кожним із зовнішніх інвестиційних консультантів, є: 45

1) положення про припинення дії угоди та про повернення переданих в управління активів, якщо протягом дванадцяти календарних місяців з дати укладення угоди управління активами Фонду є збитковим; 2) положення про здійснення зовнішнім інвестиційним консультантом повного відшкодування збитків, заподіяних Фонду внаслідок навмисних дій чи бездіяльності, грубої недбалості або кримінально караних діянь з боку працівників або посадових осіб зовнішнього інвестиційного консультанта; 3) заборона зовнішньому інвестиційному консультанту передавати активи Фонду в управління третім особам; 4) інші умови, визначені та затверджені Наглядовою радою Фонду.

6. Фінансова (майнова) відповідальність залучених зовнішніх інвестиційних консультантів, у тому числі за шкоду, заподіяну Фонду внаслідок професійної помилки, має бути застрахована. Розділ V ПРИНЦИПИ ТА НАПРЯМКИ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ФОНДУ Стаття 22. Цільове використання ресурсів Фонду 1. Ресурси (кошти та майно) Фонду використовуються виключно для досягнення поставленої перед ним мети, визначеної у статті 1 цього Закону.

2. Ресурси Фонду використовуються з максимальною безпекою та рентабельністю. Стаття 23. Відокремленість від боргових зобов’язань держави 1. Кошти та майно Фонду не можуть використовуватися з метою забезпечення боргових зобов’язань Кабінету Міністрів України, Національного банку або будь-яких інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Стаття 24. Обмеження щодо фінансової допомоги 1. Фонду забороняється надавати безповоротну або безпроцентну фінансову допомогу. Стаття 25. Принципи використання ресурсів Фонду 1. Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності.

46

2. Надходження та ресурси (активи) Фонду можуть використовувати лише для інвестиційної діяльності на ринкових засадах, а також у порядку, передбаченому статтею 26 цього Закону.

3. Протягом перших десяти років з дати державної реєстрації Фонду, отримані Фондом надходження та ресурси (кошти, активи) не можуть бути спрямовані на реалізацію будь-яких проектів, а підлягають лише управлінню (інвестуванню) з метою їхнього акумулювання, збереження та примноження.

4. Для реалізації проектів за рахунок ресурсів Фонду та відповідно до цього Закону може бути використаний лише чистий прибуток від інвестиційної діяльності Фонду. Стаття 26. Напрямки використання ресурсів Фонду 1. Ресурси (кошти, активи) Фонду можуть бути використані виключно для прямого фінансування конкретних проектів або у формі трансфертів до державного бюджету України для покриття цільових захищених статей витрат у таких сферах як: підтримка інноваційного потенціалу української економіки з допомогою інвестування в дошкільне виховання, навчання, вищу освіту, наукові дослідження і розвиток; реалізація солідарності між поколіннями шляхом підтримки пенсійної системи; підтримка охорони здоров’я і людського життя.

2. Максимальний трансферт до державного бюджету України протягом одного бюджетного року не може перевищувати 50 відсотків від обсягу запланованого річного бюджету витрат Фонду на проектну діяльність. Стаття 27. Механізм використання ресурсів Фонду для проектного фінансування 1. Виконавча дирекція Фонду на основі пропозицій центральних та місцевих органів влади, громадських організацій формує перелік проектів, що можуть отримати фінансування від Фонду і виносить їх на розгляд та затвердження Верховної Ради України разом з інформацією про обсяг доступного фінансування.

2. Погоджений Верховною Радою України перелік проектів враховується Наглядовою радою Фонду у кошторисі витрат на плановий календарний рік.

47

3. Фінансування кожного конкретного проекту здійснюється напряму Фондом за результатами розгляду проектних заявок та проведення відкритого конкурсу.

4. Фонд здійснює контроль за ефективністю, законністю і доцільністю використання коштів на реалізацію проектів самостійно та/або із залученням зовнішніх аудиторів.

5. Фонд оприлюднює та регулярно оновлює (на щорічній основі) інформацію про ресурси Фонду, використані для фінансування проектів та про кожний з проектів, що отримав фінансування від Фонду. Розділ VI КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ФОНДУ Стаття 28. Види контролю 1. Діяльність Фонду підлягає контролю з боку як органів державної влади, так і громадянського суспільства. Стаття 29. Звітність Фонду 1. Щорічно Фонд складає річний звіт, який підлягає оприлюдненню та включає звіт про діяльність Фонду за звітний рік та фінансову звітність.

2. Достовірність щорічної фінансової звітності Фонду щорічно підтверджується незалежним аудитором, який призначається за результатами відкритого конкурсу з обов’язковим оприлюдненням пропозицій кожного учасника конкурсу та результатів конкурсу.

3. Річний звіт Фонду та висновок незалежного аудитора підлягають оприлюдненню до 1 липня наступного за звітним року. Стаття 30. Внутрішній аудит 1. З метою здійснення внутрішнього контролю та аудиту у Фонді утворюється служба внутрішнього аудиту, яка підзвітна Наглядовій раді, та діє на підставі положення, що затверджується Наглядовою радою. Керівник служби внутрішнього аудиту призначається та звільняється з посади Наглядовою радою Фонду.

2. Служба внутрішнього аудиту виконує такі функції: 1) здійснює періодичні перевірки діяльності Фонду на предмет дотримання вимог законодавства та рішень органів управління Фонду; 2) перевіряє результати фінансової та інвестиційної діяльності Фонду; 3) здійснює інші функції відповідно до положення про службу внутрішнього аудиту.

48

3. Служба внутрішнього аудиту регулярно (на перше число кожного кварталу) надає звіти Наглядовій раді з висновками та пропозиціями щодо питань, віднесених до її повноважень. Звіти служби внутрішнього аудиту підлягають затвердженню Наглядовою радою Фонду.

4. Висновки та пропозиції служби внутрішнього аудиту є обов’язковими для врахування у діяльності Фонду. Стаття 31. Незалежні перевірки 1. Не рідше одного разу на рік проводиться незалежна оцінка активів Фонду та оцінка якості і ефективності управління та/або обслуговування частини активів Фонду (далі – незалежна перевірка).

2. Результати незалежної перевірки підлягають негайному оприлюдненню. Розділ VII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 32. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01 січня календарного року, що слідує за датою набрання чинності цим Законом, крім частини третьої статті 6 та частини п’ятої статті 7, які вводяться в дію з 01 січня третього календарного року, що слідує за датою набрання чинності цим Законом.

2. Кабінету Міністрів України: передбачити видатки, необхідні для започаткування діяльності Фонду, у проекті Державного бюджету України на календарний рік, з якого цей Закон вводиться в дію; до введення цього Закону в дію вирішити питання щодо розміщення Фонду, а також забезпечити вжиття організаційних заходів з метою започаткування діяльності Фонду; у тримісячний строк з дати набрання чинності цим Законом, але не пізніше дати введення цього Закону в дію, погодити з інвесторами та внести зміни до вже укладених угод про розподіл продукції у нафтогазовому секторі та/або направити офіційні повідомлення інвесторам згідно з положеннями вказаних угод з тим, щоб передбачити перерахування інвесторами коштів, передбачених частиною першою статті 10 цього Закону, безпосередньо на рахунок Фонду; при підготовці та укладенні угод про розподіл продукції у нафтогазо49

вому секторі передбачати в них положення, які забезпечать надходження коштів, передбачених частиною першою статті 10 цього Закону, безпосередньо на рахунок Фонду; до введення цього Закону в дію забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, а також відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 1) У Бюджетному кодексі України: а) частину четверту статті 9 викласти у такій редакції: «Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій, позабюджетних цільових фондів на безоплатній та безповоротній основі»; б) главу 2 доповнити статтею 13-1 такого змісту: «Стаття 13-1. Національний фонд розвитку 1. Національний фонд розвитку функціонує як позабюджетний загальнодержавний цільовий фонд відповідно до закону.

2. Взаємовідносини між Національним фондом розвитку та Державним бюджетом України регулюються цим Кодексом та окремим законом»; в) частину другу статті 15 доповнити словами: «а також кошти Національного фонду розвитку (крім трансфертів до Державного бюджету для покриття цільових захищених статей витрат у порядку, передбаченому окремим законом)». г) у статті 29: пункт другий викласти у такій редакції: «2) податок на прибуток підприємств (крім податку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 69 цього Кодексу та крім податку на прибуток підприємств у зв’язку з діяльністю Національного фонду розвитку, який використовується виключно для формування ресурсів вказаного Фонду)»; пункт п’ятий викласти у такій редакції: «5) 50 відсотків плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного 50

значення (крім плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату, 75% якої зараховується до загального фонду державного бюджету, а 25% – перераховується до Національного фонду розвитку)»; пункт шостий викласти у такій редакції: «податок на додану вартість (крім податку на додану вартість у зв’язку з діяльністю Національного фонду розвитку, який використовується виключно для формування ресурсів вказаного Фонду)»; 2) У Законі України «Про угоди про розподіл продукції»: а) розділ ІІІ доповнити статтею 25-1 такого змісту: «Стаття 25-1. Цільове використання коштів, отримуваних державою під час виконання угод про розподіл продукції у нафтогазовому секторі 1. Наступні кошти, отримувані державою під час виконання угод про розподіл продукції у нафтогазовому секторі, підлягають перерахуванню до Національного фонду розвитку: 1) кошти від використання (реалізації, продажу) частини виробленої продукції, що залишається у власності держави (державної частки видобутих корисних копалин) відповідно до угод про розподіл продукції; 2) бонуси та інші винагороди, що сплачуються інвестором у зв’язку з укладенням та під час виконання угоди про розподіл продукції; 3) кошти від використання (реалізації, продажу) майна, створеного або придбаного інвестором для виконання угоди про розподіл продукції, право власності на яке перейшло від інвестора до держави згідно з відповідною угодою про розподіл продукції; 4) податки, збори та інші обов’язкові платежі, що сплачуються інвестором під час виконання угоди про розподіл продукції (крім податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати та інших винагород та виплат, а також крім єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування українських працівників та іноземців, найнятих на роботу в Україні); 5) 50 відсотків коштів, сплачених інвестором або страховиком у порядку відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної довкіллю у зв’язку з діяльністю інвестора, пов’язаною з виконанням угоди про розподіл продукції; 6) суми штрафних санкцій, сплачених інвестором за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за угодою про розподіл продукції.

51

2. Кошти, вказані у частині першій цієї статті, можуть бути використані лише за цільовим призначенням у порядку, визначеному Законом України «Про Національний фонд розвитку»; б) перше речення статті 21 викласти у такій редакції: «Частина виробленої продукції, що залишається у власності держави, реалізується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та використовуються лише за цільовим призначенням у порядку, визначеному Законом України «Про Національний фонд розвитку»; 3) Абзац перший статті 31 Кодексу України про надра викласти у такій редакції: «Плата за користування надрами зараховується до державного і місцевих бюджетів та до Національного фонду розвитку згідно з Бюджетним кодексом України. При цьому до Національного фонду розвитку зараховується 25% плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату, якщо більший розмір зарахування не передбачений законом про Державний бюджет України на відповідний рік».

4) У статті 164-12 Кодексу України про адміністративні правопорушення: а) в частині першій слова «порушення вимог Бюджетного кодексу України при здійсненні витрат державного бюджету (місцевого бюджету) у разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України (несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет) на відповідний рік» доповнити словами «; порушення вимог Закону України «Про Національний фонд розвитку» щодо здійснення платежів для формування Національного фонду розвитку»; б) в частині третій: слова «створення позабюджетних фондів» доповнити словами «(крім Національного фонду розвитку)»; слова «порушення вимог Бюджетного кодексу України щодо виділення коштів з резервного фонду бюджету» доповнити словами: «; порушення вимог Закону України «Про Національний фонд розвитку» щодо порядку управління ресурсами Національного фонду розвитку або щодо порядку проведення Національним фондом розвитку інвестиційної політики або щодо використання ресурсів Національного фонду розвитку»; 5) Статтю 210 Кримінального кодексу України викласти у такій редакції: 52

«Стаття 210. Нецільове використання бюджетних коштів або коштів Національного фонду розвитку, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням 1. Нецільове використання бюджетних коштів службовою особою, нецільове використання коштів Національного фонду розвитку, а так само здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти або кошти Національного фонду розвитку у великих розмірах, караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти або кошти Національного фонду розвитку в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років». Голова Верховної Ради України

53

«ПРО ЗМІНИ ДО ЗАКОНУ «ПРО ГЕОЛОГІЧНЕ ТА ГІРНИЧЕ ПРАВО» ТА ДО ДЕЯКИХ ІНШИХ ЗАКОНІВ» РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА Витяг «Розділ VI a Фонд Поколінь Ст. 132a. 1. Створюється Фонд Поколінь, який надалі іменуватиметься Фонд.

2. Фонд є юридичною одиницею.

3. Коштами Фонду є надходження від вплати частини прибутку NOKE S.A (Національний оператор з видобутку енергоресурсів), що зазначено в ухвалі загальних зборів акціонерів щодо поділу прибутку.

4.Доходи Фонду можуть також походити з: 1) доходів від інвестицій грошової маси, згаданих у 3 пункті; 2) інших джерел. Ст.132 b. 1. Кошти Фонду може бути використаний виключно на: 1) підтримка інноваційного потенціалу польської економіки за допомогою інвестування в навчання, вищу освіту, наукові дослідження і розвиток; 2) реалізація солідарності між поколіннями, шляхом підтримки пенсіонної системи; 3) підтримка охорони здоров’я і людського життя.

2. Рада Міністрів своїм розпорядженням, з урахуванням цілей, зазначених в пункті 1, управляє використанням коштів Фонду, визначивши порядок їх використання.

3. Витрати поточного управління коштами Фонду здійснюються за рахунок власних ресурсів.

4. Суми коштів на управління визначаються щорічно у кошторисі Фонду. Стор. 26 Ст. 132c. 1. Статут Фонду своїм розпорядженням затверджує міністр фінансів.

63

2. Виконавчими органами Фонду є Правління та Наглядова рада.

3. Штаб-квартира Фонду знаходиться у Варшаві. Ст. 132d. 1. Правління здійснює курівництво Фондом і представляє його у межах, встановлених цим Законом та статутом.

2. Правління складається з 3 - 5 осіб.

3. Правління приймає рішення абсолютною більшістю голосів у присутності не менше половини членів.

4. Правління ухвалює свій Регламент.

5. Члени ради призначаються на посаду і звільняються з неї спостережною радою на трирічний термін разом з каденцією осіб, які: 1) мають польське громадянство; 2) користуються всіма громадянськими правами; 3) матють вищу юридичну або економічну освіту; 4) мають не менше 10 років професійного досвіду, накопиченого в ході науково-дослідної роботи, роботи в компанії, на фінансовому ринку або в органах нагляду за фінансовим ринком; 5) не мають покарань за умисний злочин або за злочин у податковій сфері; 6) мають бездоганну репутацію дають гарантію щодо належного виконання, покладених на них обов’язків. Ст. 132e. 1. Наглядова рада здійснює постійний нагляд за діяльністю Фонду.

2. Наглядова Рада складається з 5-9 осіб, які призначаються та звільняються на 5-річний термін спільно з каденцією міністра фінансів, відповідального за державні фінанси.

3 Наглядова рада приймає рішення абсолютною більшістю голосів у присутності не менше половини членів складу Наглядової ради. Ст. 132f. 1. Фонд самостійно здійснює економічно-фінансову діяльність, покриваючи розходи з наявних коштів і отриманих вплат на фінансування завдань, зазначених у статуті та кошторисі Фонду.

2. Основою економічно-фінансової діяльності Фонду є річний фінансовий план.

3. Фонд виокремлює у річному фінансовому плані наступне: 1) Прибуток від діяльності, що провадиться; 64

2) витрати, в тому числі: a) витрати на заробітну плату і отримувані від неї нарахування, b) придбання товарів та послуг; 3) витрати на капітальне вкладення; 4) кошти, передані іншим суб’єктам; 5) стан активів і зобов’язань на початок і кінець року; стан грошових коштів станом на початок та кінець року.

4. У річному фінансовому плані Фонду можуть бути доконані зміни приходу і видатків після одержання згоди міністра довкілля, який може бути ним надана тільки після експертної оцінки бюджетної комісії Сейму. Про внесення зміни належить невідкладно поінформувати міністра фінансів. Стор 27.

5. Фонд готує річний фінансовий план та на найближчі два роки, де конкретно виписані всі бюджетні завдання й під завдання у системі державного функціонування.

6. Рада Міністрів своїм розпорядженням конкретизує спосіб проведення фінансово-економічної політики Фонду, виходячи з необхідності забезпечити єдиний метод розподілу державних коштів для реалізації принципів сталого розвитку та поваги і відповідального управління державними фінансами, порядку у державних фінансів. Ст. 132. Фонд не може брати позички або кредити. Ст. 132h. Фонд інвестує свої ресурси з метою досягнення максимальної безпеки і рентабельності. Ст. 132i. 1. Після того, як у Фонді є 250 млн. злотих. управління коштами Фонду може бути передане правлінням уповноваженому суб’єкту, який створюється на засадах і умовах, зазначених у статуті і угоді про управління.

2. Вибір, управляючого коштами Фонду, відбувається за процедурою ведення переговорів з оголошенням або без оголошення. Законодавство щодо закупівель застосовуються відповідно. Ст. 132j. 1 Будь-якому суб’єкту або групі суб’єктів, пов’язаних згідно законодавства про організацію та функціонування пенсійних фондів, не може бути доручено управління більше як: 65

1) 40% коштів Фонду, якщо вартість тих коштів не більше 1 млрд. злотих; 2) 25% коштів Фонду, якщо вартість більше 1 млрд. злотих, але не більше ніж на 2 млрд. злотих.

3) 15% коштів Фонду, якщо вартість цих коштів більше 2 млрд. злотих.

2. Керуючий зобов’язаний, з урахуванням положень пункту 3, зберігати кошти Фонду виключно в країні і лише в: 1) векселя, державних облігаціях та інших цінні паперах казначейства, компаній за участю лише державного казначейства або місцевої влади; 2) цінних паперах, випущених муніципалітетами, асоціаціями муніципалітетів й містом Варшавою, округами, асоціаціями округів й областей; 3) боргові цінні папери під гарантію казначейства; 4) дематеріалізовані акції та облігацій відповідно до положень закону «Про обіг фінансових інструментів» від 29 липня 2005 року (Законодавчий вісник 2010 № 211).; 5) емітовані облігації, випущені державними компаніями згідно Закону «Про державні пропозиції щодо розміщення акцій і умови, що регулюють введення фінансових інструментів до існуючої системи обігу та державних компаній» від 29.07.2005 р. (Законодавчий вісник 2009 року № 185).

3. Міністр довкілля разом з міністром фінансів визначають своїм розпорядженням: 1) обов’язкові суттєві елементи, які мають бути включені до договору щодо управління коштами Фонду, з урахуванням визначення конкретних прав і обов’язків уповноваженого органу зовні та винагороди за управління; Стор. 28 2) допустимі пропорції часток окремих депозитів коштів Фонду, в тому числі з урахуванням інвестиційного ризику і мети Фонду.

4 Міністр з питань навколишнього середовища разом з міністром фінансів своїм розпорядженням можуть визначити інші форми інвестування коштів Фонду, з урахуванням безпеки й прибутковості інвестицій. »

66

Михайло Гончар Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» (Київ) директор енергетичних програм Центру «НОМОС» (Севастополь) ІНІЦІАТИВА СТВОРЕННЯ СУВЕРЕННОГО ВУГЛЕВОДНЕВОГО ФОНДУ В УКРАЇНІ. Як розпорядитися доходами від видобутку традиційних та нетрадиційних вуглеводнів Формування в Україні нового промислового сегменту у секторі видобутку вуглеводнів з приходом крупних іноземних інвесторів, створює унікальне «вікно можливостей» для використання частини доходів від розробки національних надр на благо всього народу відповідно до кращих світових практик. Основною з таких практик є створення суверенних фондів добробуту (далі СФД). За інформацією Sovereign Wealth Fund Institute, 58% наявних в світі суверенних фондів функціонують на основі доходів від видобутку нафти та газу. На сьогодні сукупні активи суверенних фондів вже перевищують 5 трлн. дол., що становить 1/3 ВВП США. Найбільш відомими та ефективними є численні суверенні фонди Саудівської Аравії, вартість яких у 2012 досягла $675 млрд., Державний пенсійний фонд Норвегії – Глобальний, загальна вартість якого у 2012 р. склала $737,2 млрд. Успішність норвезького фонду обумовлюється його незалежністю від будь-яких політичних впливів та урядових амбіцій. Нафтовий Фонд Азербайджану на сьогодні керує активами у 34,2 млрд. дол. За прогнозами, з огляду на динаміку росту, до 2020 року фонд зможе акумулювати більше $100 млрд. Фонд є прямим реципієнтом надходжень від вуглеводневого вектору, частина яких потім перераховується в національний бюджет у відповідності із щорічними рішеннями про так званий бюджетний трансферт, що призначаються урядом, або використовують для втілення ініціатив та проектів, що мають загальнонаціональне значення. Так, Азербайджан, за допомогою коштів нафтового фонду вирішив історичну проблему забезпечення Баку питною водою. Необхідними умовами успішності СФД є прозоре управління у відповідності з міжнародними стандартами, зокрема долучення до так званих 67

«принципів Сантьяго» ефективне інвестування та підпорядкованість жорстким регуляторним нормам. Важливими питанням для майбутніх суверенних фондів є інвестиційна політика, яка б забезпечувала його прибутковість. Прозоре та підконтрольне громадянському суспільству управління коштами дозволить запобігти не тільки їх проїданню та латанню поточних дір в бюджеті, але й може стати на заваді корупції завдяки суворим регуляторним рамкам. З початком розробки покладів нетрадиційного газу в Польщі відбувається законотворчий процес по створенню спеціального вуглеводневого фонду поколінь. Оператором фонду має стати спеціально створене державне підприємство – Національний оператор енергетичних викопних ресурсів, який на 100% стане власністю державного казначейства. Кошти фонду можуть бути використані виключно на підтримку інноваційного потенціалу польської економіки за допомогою інвестування на навчання, вищу освіту, наукові дослідження та розвиток, реалізацію солідарності між поколіннями шляхом підтримки пенсійної реформи, підтримку охорони здоров’я та рівня життя населення. Як показує досвід різних країн, суверенні фонди, що створені для акумуляції надходжень видобувного сектору, створюють додаткові стимули розвитку національної економіки, сприяють втілення соціально важливих проектів, деякі з них проводять активну інвестиційну політику, що дозволяє примножувати накопичені кошти. Головна ідея полягає в неприпустимості зловживання активами, недопущенні непрозорого та непідзвітного суспільству використання коштів. В Україні також необхідний механізм для виключення ситуації, коли контроль над використанням надр знаходиться тільки в руках органів влади, а народ, якому за Конституцією надра належать, не отримує жодних переваг. В цьому контексті важливою є імплементація в Україні Ініціативи прозорості видобувних галузей (ІПВГ), процес приєднання до якої Україна розпочала 4 роки тому назад. Її суть полягає в тому, що компанії розкривають інформацію про їхні платежі державі, а уряд інформує суспільство про надходження від компаній (податки, бонуси, роялті тощо). Соціально виважений підхід до проектів в рамках Угод про розподіл продукції дозволить врахувати інтереси усіх зацікавлених сторін – центрального уряду, місцевих громад, усього суспільства.

68

Відповідна ідея щодо створення з використанням найкращих світових практик Національного фонду добробуту завершена в рамках проекту Центру «НОМОС» за підтримки Міжнародного Фонду Відродження. Розроблено модель та концепцію Фонду, а також проект закону. Метою Фонду є здійснення стратегічного управління коштами, отриманими від діяльності у нафтогазовому секторі з метою їхнього акумулювання, збереження та примноження та реалізація важливих проектів підтримки інноваційного потенціалу української економіки з допомогою інвестування в навчання, вищу освіту, наукові дослідження і розвиток, реалізації солідарності між поколіннями шляхом підтримки пенсійної системи, підтримки охорони здоров’я і людського життя під державним та громадським контролем. Наразі, використання надходжень від видобутку вуглеводнів не має цільового характеру: вони спрямовуються у загальному порядку до державного бюджету України та використовуються для фінансування поточних бюджетних витрат. Це має своїм наслідком практичне нівелювання положень статті 13 Конституції України про те, що надра та природні ресурси є об’єктами права власності Українського народу та що кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами. Неефективне використання доходів від експлуатації нафтогазових ресурсів (фактично, «проїдання» таких доходів) не лише не сприяє підвищенню рівня життя нинішніх громадян України, але й позбавляє майбутні покоління відповідних ресурсів та можливості використовувати їх для забезпечення гідного життя. Проблема неефективного використання доходів від експлуатації вичерпуваних та невідновлюваних нафтогазових ресурсів та відсутність законодавчих і інституційних механізмів акумулювання, збереження, примноження вартості таких доходів (у тому числі в інтересах прийдешніх поколінь) може бути вирішена шляхом створення Національного фонду розвитку (з використанням існуючого світового досвіду) як позабюджетного загальнодержавного цільового фонду. Для прикладу. Угода про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська, між державою Україна та компанією «Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (ІV) Б.В.» та ТОВ «Надра Юзівська» (проект якої був розміщений у січні 2013 року на офіційному веб-сайті Харківської обласної ради) передбачає, серед іншого, виплату інвестором значних бонусів на користь держави, зокрема: 69

- бонус підписання – $25 млн.; - бонус за перший газ – $25 млн.; - бонус початку першої розробки – $50 млн.; - бонус при досягненні пікового рівня видобутку – $100 млн.

УРП передбачає, що бонуси сплачуються на «Банківський Рахунок Держави» (під останнім розуміється банківський рахунок держави в Державній Казначейській Службі України, про який Кабінет Міністрів України повідомляє інвестора. Кабінет Міністрів України може змінити такий банківський рахунок, надавши письмове повідомлення інвестору). Хоча суми бонусів є значними, вони не згадуються ні в Бюджетному кодексі України, ні в Законі України «Про угоди про розподіл продукції». Відповідно, використання бонусів, що на практиці сплачуються інвесторами за угодами про розподіл продукції, не є законодавчо врегульованим та не має законодавчо визначеного цільового спрямування. Наведений приклад демонструє необхідність та доцільність створення суверенного фонду, в якому би акумулювалась частина надходжень від діяльності з видобутку вуглеводнів – як традиційних так і нетрадиційних.

70

71

Експертна група: Михайло Гончар – керівник Проекту, директор енергетичних програм Центру «НОМОС»; Олександр Малиновський – провідний експерт Проекту з правових питань, віце-президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», партнер «Грант Торнтон» (учасника міжнародної мережі Grant Thornton International); Віталій Мельничук – провідний експерт Проекту з фінансово-економічних питань, кол. заступник керівника Рахункової Палати України; Андрій Чубик – експерт з питань видобувного сектору, виконавчий директор Центру «Стратегія ХХІ»; Олена Безлюдна – експерт з податкових питань, Центр «НОМОС»; Оксана Анцибор – експерт з міжнародних питань, Центр «Стратегія ХХІ»; Світлана Лєбєдєва – бухгалтерське забезпечення Проекту, Центр «НОМОС»

Дизайн та верстка: ТОВ «СиЛа», арт-директор Олена Лановенко

72