Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ by Міжнародний фонд "Відродження"

ГО «Центр розвитку лідерства» ГО «Інститут конкурентного суспільства» ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України

Аналітичний звіт за результатами дослідження

МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ В УКРАЇНІ: ДОРОЖНЯ КАРТА РЕФОРМ

Квітень 2014 р.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ /за заг. ред. Горуненко О. В. – К., 2014. – 84 с. Авторський колектив: t Ольга ГОРУНЕНКО, MSc in Social Policy and Development (London School of Economics and Political Studies, London, UK), директор ГО «Центр розвитку лідерства» (керівник проекту/ авторського колективу); t Валентина АФАНАСЬЄВА, MA in Central European History (Central-European University, Budapest, Hungary), експерт ГО «Центр розвитку лідерства»; t Василь БАЗЕЛЮК, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту освіти, економіки та маркетингу Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України; t Ірина ДРАЧ, кандидат педагогічних наук, доцент, заступник директора Інституту менеджменту та психології ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України; t Євген КЛИМЕНКО, експерт ГО «Центру розвитку лідерства»; t Зоя РЯБОВА, доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри управління навчальними закладами та педагогіки вищої школи Інституту менеджменту та психології ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України. Висловлюємо особливу подяку інституційним партнерам проекту та їх керівникам за допомогу в організації та проведенні дослідження: t ГО «Інститут конкурентного суспільства»; t ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України; t Місцеві органи управління освітою Київської, Полтавської та Вінницької областей; t Управління державної служби Головного Управління державної служби України в Полтавській області; t Обласні інститути післядипломної педагогічної освіти та навчальні заклади з усіх регіонів України. Дослідження здійснено за підтримки Освітньої програми Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту ГО «Центр розвитку лідерства» «Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ». Позиція Міжнародного фонду «Відродження» може не співпадати з думкою авторів дослідження.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Зміст

4 9 13

Вступ Методологія дослідження Розділ І. Загальний огляд системи управління освітою в Україні Розділ ІІ. Функціональний аудит системи управління освітою в Україні: основні результати

1. Ключові проблеми за типами державних функцій у сфері освіти

2. Ключові проблеми за характером функціональної відповідальності

3. Ключові проблеми за рівнями органів управління освітою

34 37

4. Ключові проблеми за освітніми сферами

5. Ключові проблеми державно-громадського управління у сфері освіти Розділ ІІІ. Плануємо реформу системи управління освітою в Україні: суть змін Додатки

58 82 83

Додаток 1. Реєстр державних функцій у сфері освіти Додаток 2. Е-матриця державних функцій у сфері освіти Додаток 3. Рекомендації щодо формулювання державних функцій відповідно до єдиного стилістичносинтаксичного стандарту

Зміст

Список скорочень ВАК

Вища атестаційна комісія

ВНЗ

вищий навчальний заклад

ДВНЗ «УМО» НАПНУ ДІНЗ України ДСЕС ЕОС ЄДЕБО

державний вищий навчальний заклад «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України Державна інспекція навчальних закладів України Державна санітарно-епідеміологічна служба України електронно-освітнє середовище Єдина державна електронна база з питань освіти

ІСУО

Інформаційна система управління освітою

КМУ

Кабінет Міністрів України

МДА

місцева державна адміністрація

МОН

Міністерство освіти і науки України

МОНМС АРК НАК НАПНУ НЗ НКЯО

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим Національна акредитаційна комісія Національна академія педагогічних наук України навчальний заклад Національна комісія з питань якості освіти

ОГС

орган громадського самоврядування

ОДА

обласна державна адміністрація

ОЕСР ОІППО

Організація економічного співробітництва і розвитку (OECD) Обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

ОМС

орган місцевого самоврядування

ООН

Організація Об’єднаних Націй

РДА

районна державна адміністрація

УОР

управління з орієнтацією на результат

ЦНАП

Центр надання адміністративних послуг

ЦОВВ

центральний орган виконавчої влади

ЮНЕСКО EFA

Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури Міжнародний консультативний форум з освіти для усіх Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Вступ учасний стан національної системи освіти не дає можливість їй належним чином здійснювати функцію ключового ресурсу соціально-економічного розвитку держави та підвищення конкурентоспроможності України. Відсутність цілісної системи виховання та розвитку дітей й молоді, низький рівень відповідності освітніх послуг потребам суспільства та ринку праці, низький рівень навчально-методичного, матеріального-технічного та фінансового забезпечення навчальних закладів, недосконалість системи моніторингу та оцінювання якості освіти — ці та багато інших проблем перешкоджають інтеграції України в європейський і світовий освітній простір.

C Україна посідає 79 місце із 148 країн за якістю освітніх послуг

Однією з найбільш гострих проблем української освіти є неефективність системи управління освітою. Так, за даними звіту Всесвітнього економічного форуму про глобальну конкурентоспроможність у 2013— 2014 рр., Україна серед 148 країн посіла 84 місце проти 73-го у 2012— 2013 рр., де помітно падає якість освітніх послуг — 79 місце проти 70-го у 2012 р, 62-го у 2011 р. та 56-го у 2010 р. Аналіз показників, за якими оцінюють освітні системи, свідчить про найгірші показники саме управлінської діяльності у сфері освіти в Україні — якості управлінської системи навчальних закладів (115 місце) та професійної підготовки персоналу (103 місце). Таблиця 1. Показники оцінки освітньої системи України Показник

Місце

Якість початкової освіти

Охоплення початковою освітою

Охоплення середньою освітою

Охоплення вищою освітою

Якість освітньої системи

Якість природничо-математичної освіти

Якість управлінської системи в начальних закладах

115

Доступ до Інтернету в навчальних закладах

Наявність дослідницьких та тренінгових послуг

Професійна підготовка персоналу

103

Джерело: Звіт Всесвітнього економічного форуму про глобальну конкурентоспроможність у 2013—2014 рр.

З часів незалежності України численні спроби реформувати систему управління освітою обмежувались, як правило, зміною назв, зокрема, місцевих органів управління освітою. Наприклад, з історії реформування департаменту освіти й науки Одеської обласної державної адміністрації: !

Незважаючи на окремі зусилля влади модернізувати цю сферу, принципи побудови та діяльності „управлінської вертикалі” в українській освіті не відповідають сучасним світовим трендам, де відбувається посилення відповідальності, компетентності, підзвітності та децентралізації. Так, майже всі країни ОЕСР, хоча із різними темпами, ще з 1980-х років почали запроваджувати управління освітою, орієнтоване на результат та ефективність навчання, а не на нормативи, як у випадку централізованої системи управління освітою. Вступ

Управління освітою, орієнтоване на результат, наприклад, у сфері вищої освіти передбачає надання більшої автономії навчальним закладам та оптимізацію механізмів підзвітності з акцентом на результати навчання й працевлаштування — з розумінням того, що вивчають студенти, яку роботу знаходять після закінчення навчального закладу та яку заробітну плату отримують після випуску. У сфері середньої освіти одним з ключових протягом останніх кількох десятиріч є курс на посилення шкільної автономії. Державні органи управління освітою в цих країнах поступово розширювали автономію місцевих „гравців”, надавши їм більше повноважень при прийнятті рішень стосовно їх роботи та виконання бюджету, а також послабивши обмеження щодо наповнюваності в класах. При цьому, оскільки тепер саме школи повинні нести відповідальність за якість навчання, було запроваджено низку механізмів контролю й підзвітності, серед яких — від створення шкільних рад за участю батьків, представників місцевої громади до застосування санкцій проти шкіл з низькими показниками ефективності та заохочення шкіл з високими показниками. Таблиця 2. Глобальні тренди в напрямку децентралізації освітньої сфери: шкільна автономія, % (відносно навчального процесу, фінансування, набору учнів та підбору вчителів) Країна

Шкільна автономія (2000)

Шкільна автономія (2006)

Зміна

Австралія

53,4

76,5

Бельгія

97,3

71,3

Велика Британія

89,7

85,9

Італія

10.9

58.4

Канада

68,7

66,0

↑ ↓ ↓ ↑ ↓

Латвія

відсутні дані

77,6

Мексика

48,9

52,1

Німеччина

10.6

64.4

Нова Зеландія

99,4

82,4

Португалія

8.3

Румунія

71,1

46,4

США

98.8

94.5

Угорщина

100

88,8

Франція

7,4

відсутні дані

Чехія

96,7

95,9

Швеція

87.2

89.1

Японія

33.3

71.6

↑ ↑ ↓ ↑ ↓ ↓ ↓

!"1992 р. – управління народної освіти Одеського обласного виконавчого комітету перейменовано в управління освіти Одеської обласної державної адміністрації; 1994 р. – управління освіти Одеської обласної державної адміністрації стає управлінням освіти Одеського облвиконкому; 1995 р. – управління освіти облвиконкому ліквідовано; натомість утворено управління освіти Одеської обласної державної адміністрації; 2001 р. – управління освіти Одеської обласної державної адміністрації перейменовано в управління освіти й науки Одеської обласної державної адміністрації, внаслідок чого до мережі освітніх закладів області приєднуються наукові установи; 2005 р. – управління освіти й науки Одеської обласної державної адміністрації ліквідовано та утворено управління освіти й наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації; 2010 р. – управління освіти й наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації перейменовано в управління освіти й науки Одеської обласної державної адміністрації; 2013 р. – управління освіти й науки Одеської обласної державної адміністрації перейменовано в департамент освіти й науки Одеської обласної державної адміністрації. Джерело: історична довідка департаменту освіти й науки Одеської обласної державної адміністрації, http://osvita.odessa.gov.ua

↓ ↑ ↑

Джерело: за даними Sclicht, Teltemann, Windzio, 2011: Deregilation of Education: What does it mean for eﬃciency and equality? TransState Working Paper.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Так, у Чехії, Угорщині, Латвії, Новій Зеландії, США, Великій Британії понад 80% шкіл є автономними, особливо тенденція до зростання прослідковується в колишніх комуністичних країнах ОЕСР, в той час як у Франції такий показник складає близько 7,5 %. Середній показник шкільної автономії в країнах ОЕСР у 2000 р. становив близько 60 %, у 2006 р. — 68 %.

Не принесла суттєвих змін у сферу управління освітою й адміністративна реформа у 2010 р., зокрема, проголошений її перший етап, що включав оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади та їх поділ за типами «міністерство», «служба», «інспекція», «агентство», «незалежні регулятори» та «органи зі спеціальним статусом», а також скорочення кількості державних службовців на центральному й місцевому рівнях та усунення структур з функціями, що дублюються. Незважаючи на те, що було переглянуто функції центральних органів виконавчої влади (далі — ЦОВВ), зокрема, й МОН, та інституційно виділено ті органи, які наділені контрольно-наглядовими функціями (інспекції) й функціями з управління об’єктами державної власності (агентства), питання інституційного конфлікту повноважень у сфері освіти вирішено не було (більш детально про це – у розділі «Функціональний аудит системи управління освітою в Україні: основні результати»).

Іншими ключовими світовими трендами в освітній сфері є здійснення управління освітою на засадах інноваційних стратегій відповідно до сталого розвитку, поширення успішних практик щодо державногромадського управління освітою, створення сучасних систем освітніх проектів та їх моніторингу, широке впровадження інформаційних технологій тощо. Це дає змогу забезпечити підвищення якості освіти в державі та спрямувати її на задоволення суспільних потреб та особистості. Тому, інтегруючись у європейський і світовий освітній простір, Україна повинна враховувати позитивні напрацювання та досвід удосконалення систем управління освітою в інших країнах. На необхідності удосконалення системи управління освітою в Україні наголошує, зокрема, Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 р., схвалена 25 червня 2013 р. Крім цього, серед пріоритетів діяльності Міністерства освіти і науки України (далі — МОН) — децентралізація управління в освіті, забезпечення прав учасників навчального процесу та підвищення ефективності, прозорості та публічності у роботі МОН. Варто зауважити, що на сьогодні в Україні все ще бракує комплексних досліджень з окресленої проблематики, які дають можливість системно вивчити проблему управління освітою та запропонувати пропозиції щодо її удосконалення. Мета цієї роботи — дослідити систему управління освітою в Україні, виявити її проблемні місця та розробити конкретні рекомендації щодо її модернізації, враховуючи кращий міжнародний досвід.

Завдання дослідження: t з’ясувати визначений законодавством обсяг повноважень, компетенцій, меж відповідальності органів управління освітою в різних галузях освітньої системи; t зіставити повсякденні практики щодо реалізації повноважень і відповідальності органів управління освітою з обсягами, визначеними законодавством; t дослідити форми й обсяг паперової звітності в рамках системи управління освітою; t вивчити ситуацію зі звітністю й відповідальністю органів управління освітою перед громадою та споживачами освітніх послуг; t проаналізувати роль громадсько-державного управління освітою; t забезпечити поширення результатів досліджень і організувати їх громадсько-експертне обговорення; t підготувати й оприлюднити рекомендації щодо реформування кожної ланки управління освітою з урахуванням найкращого світового досвіду. Вступ

Аналітичний звіт за результатами дослідження складається з наступних розділів: Вступ Методологія дослідження Розділ І. Загальний огляд системи управління освітою в Україні. Розділ ІІ. Функціональний аудит системи управління освітою в Україні: основні результати. Розділ ІІІ. Плануємо реформу: суть змін. Додатки Документ розроблено за підтримки Освітньої програми Міжнародного фонду „Відродження” в рамках проекту „Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ”, який впроваджувався ГО „Центр розвитку лідерства” у співпраці з ДВНЗ „Університет менеджменту освіти” Національної академії педагогічних наук України та ГО „Інститут конкурентного суспільства” протягом жовтня 2013 р. – квітня 2014 р.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Методологія дослідження

процесі підготовки аналітичного звіту упродовж жовтня 2013 р. — квітня 2014 р. експертами громадської організації „Центр розвитку лідерства” у співпраці з ДВНЗ „Університет менеджменту освіти” Національної академії педагогічних наук України та ГО „Інститут конкурентного суспільства” проведено комплексне дослідження системи управління освітою в Україні, під час якого були використано такі методи: t аналіз законодавства та формування реєстру й електронної матриці державних функцій у сфері освіти (далі — Реєстр та е-матриця) за методологією вертикального функціонального обстеження; t проведення серії структурованих інтерв’ю та робочих зустрічей з працівниками органів управління освітою різних рівнів в окремих регіонах України (Київська, Вінницька та Полтавська області) за методологією вертикального функціонального обстеження, а також з експертами, фахівцями, науковцями та представниками організацій громадянського суспільства, що мають значний досвід діяльності у сфері освітньої політики; t вивчення кращого міжнародного досвіду та огляд кращих практик функціонування систем управління освітою; t моделювання системи управління освітою в Україні на основі пропонованих нових інституційних засад.

Вертикальне функціональне обстеження Вертикальне функціональне обстеження — інструмент, призначений для аналізу й оцінювання організації окремих органів або сукупності органів в одній сфері державного управління, у цьому випадку — сфери освіти.

Успішний міжнародний досвід доводить, що функціональне обстеження — це універсальна методика, яка дає можливість вирішувати: а системні питання державного управління з докорінною зміною системи органів державної влади для усунення функціонального конфлікту та уніфікації системи органів ( як це було зроблено, зокрема, у 2007 р. в Російській Федерації, де на зміну конгломерату різних за назвами, функціональними типами й структурами органів прийшла система міністерств, інспекцій, агентств та служб); б) недоліки функціонування певної сфери державного управління, яка втратила свою динамічність та перестала адекватно реагувати на виклики сьогодення (наприклад, у 2010 р. в Естонії кілька ЦОВВ, відповідальні за надання послуг у сферах міграції, поліції та прикордонної охорони, були об’єднані в одне відомство — Департамент поліції та прикордонної охорони, оскільки за результатом функціонального аудиту було встановлено, що більшість виконуваних ними функцій дублюється, що призводило до безпідставного збільшення державних витрат на утримання системи державного управління). Функціональне обстеження, або функціональний аудит, включає наступну сукупність методів, практик та етапів: t вивчення законодавства країни в певній сфері державного управління з метою визначення на його основі переліку

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

функцій органів державного управління в цій сфері; при цьому, до аналізу залучається чинна нормативно-правова база загальнодержавного та/чи місцевого значення (залежно від мети обстеження); відповідно до виокремленого переліку функцій формується Реєстр державних функцій у певній сфері зі сталими типологічно-однорідними формулюваннями, звідки вилучаються функції, що дублюються в різних нормативноправових актах; в остаточному варіанті Реєстр державних функцій — це база функцій, які виконуються органами влади та місцевого самоврядування, що містить інформацію про: - нормативно-правовий акт, яким затверджено функцію, - орган, за яким закріплено виконання функції, - тип та сферу функції (визначені аналітичним шляхом відповідно до розробленої типології функцій); на основі Реєстру державних функцій визначаються „больові точки” функціональної організації певної сфери державного управління (дублювання функцій, централізація системи, зарегульованість сфери тощо), що дає перелік питань для структурованих інтерв’ю з представниками органів влади, залучених до виконання тієї чи іншої функції, з метою визначення відповідності між законодавчо закріпленим функціоналом органу та фактично виконуваною роботою його працівниками; на основі Реєстру державних функцій та структурованих інтерв’ю з представниками органів державного управління та місцевого самоврядування, залучених до виконання тієї чи іншої функції, розробляється електронна матриця функції, яка показує зони функціональної відповідальності, визначає зони перетину сфер впливу різних органів влади та місцевого самоврядування та характер їх функціональної організації.

З огляду на мету і завдання дослідження та відповідно до методології вертикального функціонального обстеження експертами проекту на основі аналізу нормативно-правової бази України (закони України; укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України) було сформовано первинний перелік, а після його аналітичного опрацювання — Реєстр державних функцій у сфері освіти (складається з 304 функцій, Додаток 1), який містить відповідно до однорідної сталої типології формулювання функцій, визначених конкретним опрацьованим нормативно-правовим актом: 1) тип функції, 2) орган, що виконує функцію відповідно до аконодавства, 3) нормативно-правовий акт, яким така функція передбачена, 4) сферу функції, 5) пропозиції експертної групи щодо конкретної функції.

Типологія державних функцій: Функції з формування державної політики і нормативно-правове регулювання – розробка державної політики, визначення перспективних напрямів та нормотворча діяльність. Функції з надання державних послуг – виконання дій в інтересах зовнішнього споживача стосовно органів влади й органів місцевого самоврядування (адміністративні послуги) та внутрішньовідомчих дій органів влади й органів місцевого самоврядування (управлінські послуги, зокрема, організаційно-координаційні, інформаційно-аналітичні). Контрольно-наглядові функції – перевірка відповідності задекларованої (контроль) та здійснюваної (нагляд) діяльності встановленим законодавчим та іншим нормативно-правовим вимогам. Функції з управління майном – здійснення повноважень власника, тобто здійснення регулювання підпорядкованими органами державної влади, підприємствами, установами й організаціями.

Під однорідністю формулювань функцій (наприклад, „видає ліцензії, довідки, сертифікати…”, „здійснює контроль у сфері…” тощо) у дослідженні розуміється однаковість слів — дієслів, з яких починається формулювання функції. Так, в українському законодавстві

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

часто зустрічається використання дієслів-синонімів для визначення однакових дій — зокрема, наявні формулювання „проводить перевірки” та „здійснює перевірки”, що означає однакову за змістом та функціональним навантаженням дію. У дослідженні з метою уникнення подібного синонімічного ряду та задля проведення уніфікації державних функцій взято за основу сталу систему формулювання функцій. Окрім того, функції, що не виписані законодавцем чітко чи є за своїм змістом відсилочними нормами, не бралися до уваги: наприклад: „виконує інші функції”. Типологія функцій була визначена відповідно до кращих міжнародних практик та враховує попередній досвід експертів проекту щодо проведення функціонального обстеження системи державного управління Україні упродовж 2007—2011 рр. Варто зауважити, що запропонована типологія функцій є універсальною; її можна використовувати при дослідженні будь-якої сфери державного управління за методологією вертикального функціонального обстеження.

Реєстр та е-матриця функцій дають змогу проводити оцінку функцій на надлишковість, дублювання та нестачу (за рахунок вилучення функцій, які не виконуються, не мають нормативного регулювання, не відповідають владним повноваженням чи дублюються, перевірки функцій на повноту викладення, а також доповнення функціями, які повинні виконуватися), а також визначати прогалини в нормативноправовому регулюванні системи управління освітою. Це дає можливість проаналізувати, наскільки обґрунтованим є виконання функції визначеного типу у певній предметній сфері, виділити зони функціональної відповідальності, зони міжвідомчого дублювання та визначити характер функціональної організації органу.

У процесі подальшого аналізу експертами проекту розроблено е-матрицю функцій у сфері освіти (Додаток 2), де: t по вертикалі наведено типологію освітніх функцій (4 основні типи функцій: формування державної політики і нормативно-правове регулювання, надання послуг, контрольно-наглядова діяльність та управління майном), які розподілені за 9-ма сферами освіти, визначеними Законом України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060XII: дошкільна освіта, загальна середня освіта, позашкільна освіта, професійно-технічна освіта, вища освіта, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура, самоосвіта); t по горизонталі — кожна з таких функцій аналізується з погляду компетенції органу управління освітою певного рівня (на основі порівняльного аналізу інформації Реєстру державних функцій у сфері освіти та вивчення положень про органи влади й місцевого самоврядування, їх структурні підрозділи, а також результатів проведення структурованих інтерв’ю й робочих зустрічей з представниками органів управління у сфері освіти). Е — матриця функцій у сфері освіти — інноваційний інструмент дослідження, який поєднує в собі інформативні властивості Реєстру державних функцій у сфері освіти та кількісні показники. Окрім вищезазначених типів нормативно-правових актів, що взято до уваги під час аналізу та створення Реєстру державних функцій у сфері освіти, на рівні е-матриці, враховуючи визначення системи органів управління освітою відповідно до Закону України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII, а також те, що зіставлення повсякденних практик щодо реалізації функцій органів управління освітою з обсягами, визначеними законодавством, здійснювалося в Київській, Полтавській та Вінницькій областях, експертами опрацьовано: t чинні положення про центральні органи виконавчої влади, до сфери компетенції яких належать питання формування та реалізації державної політики у сфері освіти; t чинні положення про галузеві центральні органи виконавчої влади, оскільки до сфери їх управління належать навчальні заклади та інші установи освітнього характеру. Також саме на галузеві ЦОВВ Методологія дослідження

покладені функції підготовки та перепідготовки фахівців у певній сфері державного управління; t чинні положення про структурні підрозділи обласних, районних державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, до сфери компетенції яких належать питання освіти (у вищезазначених регіонах).

Серія робочих зустрічей/ структурованих інтерв’ю У рамках проведення дослідження упродовж листопада 2013 р. — березня 2014 р. експертами проекту у зазначених регіонах було проведено понад 19 робочих зустрічей/структурованих інтерв’ю тривалістю 1,5-2 год. з різними зацікавленими сторонами, участь у яких взяли близько 43 осіб, які представляють центральні органи державної влади, органи управління освітою різного рівня, включаючи місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а також експерти й науковці у сфері управління освітою, представники громадських інституцій. Завдання структурованих інтерв’ю, проведених з: t представниками органів управління освітою — доповнення, додатковий аналіз та співставлення законодавчо закріплених функцій з практично виконуваною діяльністю для заповнення е-матриці функцій у сфері освіти на основі методології вертикального функціонального обстеження; t експертами у сфері освіти — з’ясування проблемних зон, тенденцій у сфері управління освітою, обговорення кращих міжнародних практик щодо державно-громадського управління освітою, напрямів подальшого аналізу тощо.

Під час проведення дослідження всі його учасники були поінформовані, що результати використовуватимуться лише в узагальненому вигляді. Тому анонімність висловлювань учасників інтерв’ю та робочих зустрічей у цьоу звіті забезпечено завдяки уникненню конкретних імен та посад.

Крім цього, попередні результати дослідження винесено на громадськоекспертні обговорення, які відбулися у Києві у березні 2014 р. у тісній співпраці з ДВНЗ „Університет менеджменту освіти” НАПНУ. Учасниками заходів стали понад 70 осіб — представники органів управління освітою різних рівнів, громадських інституцій, керівники навчальних закладів усіх сфер, типів та форм власності з усіх регіонів України.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Розділ І. Загальний огляд системи управління освітою в Україні

Структура освіти в Україні включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.

аконодавство України про освіту базується на Конституції України та складається із законів України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII, „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III, „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651XIV, „Про вищу освіту” від 17.01.2002 № 2984-III, „Про професійнотехнічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР, „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III, інших нормативно-правових актів (указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства освіти й науки України, інших центральних органів виконавчої влади, рішень Конституційного суду України, Кодексів України тощо) та міжнародних договорів України. Згідно із Законом України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII систему органів управління освітою складають: t центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти; t центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади; t орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти; t місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, а також утворені ними структурні підрозділи з питань освіти (місцеві органи управління освітою); t органи громадського самоврядування.

Окреме місце у сфері управління освітою займають: t Верховна Рада України, до повноважень якої належить „…прийняття законів, … затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, …ратифікація міжнародних договорів…” (ст. 85 Конституції України) у сфері освіти; t Кабінет Міністрів України, який „…забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування…, а також … утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади” (ст.116 Конституції України), таким чином, визначаючи систему центральних органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління освітою; t Президент України, який призначає на посади і звільняє з посади голів місцевих державних адміністрацій за поданням Кабінету Міністрів України (ст. 118 Конституції України). Розділ І. Загальний огляд системи управління освітою в Україні

Схема 1. Система органів управління освітою в Україні

14 Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

!"#$%&'"()%*+%(,"-%#%. /(01$2'3("#4%$15('26,15(

-"7")%8'".(0"7%$1,1( $2(#0"9$6

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти

На момент проведення дослідження до складу міністерства входить 3 департаменти (з 10-ти) безпосередньо за напрямом «освіта» — департаменти вищої освіти, загальної середньої та дошкільної освіти, а також професійнотехнічної освіти.

Центральним органом управління освітою в Україні є Міністерство освіти і науки України (МОН України) — центральний орган виконавчої влади, основними завданнями якого, відповідно до Положення про Міністерство освіти й науки України, затвердженого Указом Президента України №240/2013 від 25 квітня 2013 року, є: а) забезпечення формування державної політики у сферах освіти і науки, інтелектуальної власності, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності; б) реалізація державної політики у сфері освіти і науки. На виконання цих завдань МОН реалізує відповідні функції, які закріплені законодавством та представлені у Реєстрі державних функцій у сфері освіти (Додаток 1). Діяльність МОН спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, очолює його Міністр, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.

За результатами адміністративної реформи (2011 р.) до системи ЦОВВ, діяльність яких спрямовується і координується КМУ через Міністра освіти й науки України, входила й Державна служба інтелектуальної власності України. Однак, з 2013 р. згідно з Указом Президента України № 549/2013 «Питання Державної служби інтелектуальної власності України» її діяльність тепер спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

До системи центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується КМУ через Міністра освіти й науки України, входять: t Державна інспекція навчальних закладів України (ДІНЗ України) — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки України. Згідно з Положенням про Державну інспекцію навчальних закладів України, затвердженим Указом Президента України від 8 квітня 2011 року No. 438, ДІНЗ України забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти завдяки здійсненню державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності. До адміністративної реформи (2011 р.) ДІНЗ України була урядовим органом МОН, що виконувала функції міністерства з державного контролю (нагляду) в сфері освіти. Реформування системи державних органів передбачало, що на ДІНЗ України як ЦОВВ покладаються власні функції, однак, відповідні зміни до законодавства внесені не були. У чинних законах залишилося формулювання „центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в сфері освіти”, що відповідає повноваженням МОН. Для формального уникнення цієї колізії в Положенні про ДІНЗ України зазначається, що Інспекція входить до „системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти завдяки здійсненню державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності”, тим самим, забезпечивши формульну відповідність ДІНЗ України статусу ЦОВВ та українському законодавству. Фактично ж, всі повноваження, що виконуються ДІНЗ, законодавчо закріплені за єдиним ЦОВВ, тобто МОН.

t Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України (Держінформнауки України) — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Розділ І. Загальний огляд системи управління освітою в Україні

Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки України. Відповідно до Положення про Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року No. 437, Держінформнауки України утворюється для реалізації державної політики у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства.

Центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади В Україні історично склалася ситуація, коли, на відміну від багатьох країн світу, не всі навчальні заклади входять безпосередньо до сфери управління МОН. Таблиця 3. Вищі навчальні заклади I—IV рівнів акредитації за сферою управління міністерств (відомств), в якій перебувають ВНЗ №

ЦОВВ

Окрім Міністерства освіти і науки України, вищі навчальні заклади I—IV рівнів акредитації є у підпорядкуванні й інших центральних органів виконавчої влади.

Навчальний рік 2010- 2011- 2012- 20132011 2012 2013 2014

Міністерство аграрної політики та продовольства України 1

Міністерство освіти й науки України 2

291

293

307

Міністерство молоді та спорту України3

4. 5.

Міністерство оборони України

Державне агентство лісових ресурсів України 4

Міністерство соціальної політики України 5

7. 8.

Міністерство культури України

Міністерство охорони здоров’я України

Міністерство інфраструктури України 6

10. Міністерство внутрішніх справ

11. Служба безпеки України 12. Інші 13. Усього

169

178

173

177

654

650

636

628

України

1 2 3

4 5 6

Джерело: Основні показники діяльності ВНЗ України на початок 2010—2011 рр., 2011—2012 рр., 2012—2013 рр. та 2013—2014 рр. — Статистичний бюлетень України, Державна служба статистики України. У 2010—2011н. р. — Міністерство аграрної політики України. У 2011—2013 н. р. — Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. У 2010—2011 н.р. — Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, 2011—2013 н.р. — Державна служба молоді та спорту України. У 2010—2011 н.р. — Державний комітет лісового господарства України. У 2010—2011 н.р. — Міністерство праці та соціальної політики України. У 2010—2011 н.р. — Міністерство транспорту та зв’язку України.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Такі ЦОВВ мають у своїй організаційній структурі відповідні структурні підрозділи (департаменти, управління, відділи) з питань галузевої освіти і, разом з Міністерством освіти і науки України: t беруть участь у здійсненні державної політики у сфері освіти, професійної підготовки кадрів, проведенні державного інспектування та акредитації навчальних закладів; t організовують підготовку та видання навчальної літератури і навчально-методичної документації; t проводять атестацію педагогічних працівників навчальних закладів, що знаходяться у їхній сфері управління, забезпечують створення в них навчально-матеріальної бази, житлових та культурно-побутових умов для науково-педагогічних, педагогічних та інших працівників, студентів і слухачів; t здійснюють контрольні функції з дотримання вимог щодо якості освіти навчальними закладами, які знаходяться у їхній сфері управління.

Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти МОНМС АРК є підзвітним, підконтрольним та відповідальним перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим і Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти є Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим (МОНМС АРК), яке здійснює повноваження керівництва освітою в Автономній Республіці Крим. Ключовими завданнями Міністерства безпосередньо у сфері освіти є участь у забезпеченні реалізації в Автономній Республіці Крим державної політики у цій галузі, здійснення контролю за дотриманням актів законодавства з питань освіти, виконанням навчальними закладами усіх форм власності державних стандартів освіти, вимог до змісту, рівня й обсягів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти, забезпечення моніторингу рішень у сфері освіти. Очолює Міністерство Міністр, якого призначає і звільняє з посади Верховна Рада Автономної Республіки Крим за поданням Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Місцеві органи управління освітою Управління освітою на місцевому рівні в Україні відбувається відповідно до адміністративно-територіального поділу країни.

Департаменти/управління освіти і науки обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій Зазначені департаменти/управління виконують функції, надані їм МОН та делеговані обласними радами (відповідно й Київрадою та Севастопольською міською радою), виконавчі органи яких — обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Для реалізації державної політики у сфері освіти на рівні області, у мм. Києві та Севастополі у складі обласної державної адміністрації та відповідно Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій утворюється структурний підрозділ з питань освіти й науки (департамент/управління освіти і науки). Основні завдання департаментів/управлінь освіти і науки визначені у положеннях, затверджених розпорядженнями голів обласних (у містах

Розділ І. Загальний огляд системи управління освітою в Україні

Києві та Севастополі — міської) державних адміністрацій, і включають, зокрема: t участь у забезпеченні реалізації на території області державної політики у сфері освіти, t визначення потреб та розроблення пропозицій щодо розвитку й удосконалення мережі навчальних закладів; t забезпечення виконання у відповідних регіонах актів законодавства у сфері освіти та здійснення контролю за їх реалізацією, виконанням навчальними закладами усіх форм власності державних вимог щодо змісту, рівня й обсягу дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійно-технічної освіти; t координацію діяльності навчальних закладів, що належать до сфери управління обласної державної адміністрації, організацію роботи з їх нормативного, програмного, кадрового, матеріальнотехнічного і науково-методичного забезпечення; t здійснення управління навчальними закладами, що є комунальною власністю і перебувають у їхньому безпосередньому підпорядкуванні; t здійснення атестації навчальних закладів системи дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти, розташованих на території області; t забезпечення моніторингу у сфері освіти та ін. Керівник департаменту/управління освіти і науки обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій призначається на посаду і звільняється з посади розпорядженням голови обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій згідно із законодавством про державну службу за погодженням з МОН. Він повинен мати вищу педагогічну освіту та стаж керівної роботи у навчальних закладах, місцевих органах управління освіти або наукових установах не менше ніж п’ять років. У структурі департаменту/управління освіти є, як правило, відділ вищої освіти, відділ професійно-технічної освіти, відділ дошкільної, загальної освіти, відділ інтернатних установ, відділ економіки і фінансування, відділ кадрової роботи та ін.

Департаменти/управління освіти і науки обласних державних адміністрацій підпорядковані голові обласної (у містах Києві та Севастополі — міської) державної адміністрації, підзвітні та підконтрольні Міністерству освіти і науки України, а також з питань здійснення контролю за діяльністю підпорядкованих навчальних закладів — Державній інспекції навчальних закладів України.

Відділи освіти районної, районної у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій Відділ освіти районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації є структурним підрозділом районної, районної у місті державної адміністрації, основні завдання якого, відповідно до положення, затвердженого розпорядженням голови районної, (районної у мм. Києві та Севастополі) державної адміністрації, є: t реалізація державної політики у сфері освіти на території району, t створення умов для реалізації права громадян на отримання повної загальної середньої освіти, t аналіз стану освіти в районі, прогнозування основних тенденцій розвитку освіти, організація виконання державних і регіональних програм у сфері освіти, t здійснення управління навчальними закладами, що знаходяться в межах відповідної території і належать до сфери управління

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

місцевої державної адміністрації, організація їх матеріальнофінансового, навчально-методичного, кадрового забезпечення; t підвищення кваліфікації педагогічних працівників; проведення атестаційної експертизи загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів, розташованих на території району; t організація виконання актів органів влади з питань освіти та здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства в цій сфері тощо. Відділи освіти підпорядковуються голові відповідної місцевої державної адміністрації та відповідно МОНМС АРК, та є підзвітними і підконтрольними департаменту/управлінню освіти обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації.

Відділ освіти очолює начальник, якого призначає на посаду та звільняє з посади голова відповідної місцевої адміністрації за погодженням з департаментом/управлінням освіти і науки обласної (Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій). Особа, яка призначається на посаду начальника відділу освіти, повинна мати вищу педагогічну освіту та стаж керівної роботи в навчальних закладах не менш як 5 років. До складу відділу освіти входять, як правило, апарат управління, районний науково-методичний центр, централізована бухгалтерія, центр практичної психології, логопедична, господарча групи тощо.

Відділи (управління, департаменти) освіти органів місцевого самоврядування Міста обласного підпорядкування самостійно виконують функції щодо управління освітою на своїй території. Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР на органи місцевого самоврядування покладаються управління закладами освіти; їх матеріально-технічне та фінансове забезпечення; контроль за здобуттям неповнолітніми повної загальної середньої освіти; створення при закладах фонду загальнообов’язкового навчання за рахунок коштів місцевого бюджету; забезпечення регулярного обов’язкового підвезення до місця навчання і додому школярів тощо. Оскільки сільські, селищні ради та ради невеликих міст не здатні самостійно здійснювати організацію функціонування закладів освіти на своїй території, то вони делегують відповідні повноваження районним та обласним радам, які, в свою чергу, делегують свої функції виконавчим органам — відповідно районній та обласній державним адміністраціям, а в містах Києві та Севастополі — Київській та Севастопольській міській та районним державним адміністраціям.

Для цього при міських радах створюються структурні підрозділи з питань освіти як виконавчі органи місцевого самоврядування, які є підзвітні і підконтрольні відповідним радам, а також підпорядковані виконавчим комітетам цих рад й міським головам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень підконтрольні департаментам/ управлінням освіти обласних державних адміністрацій. Керівники таких структурних підрозділів призначаються та звільняються з посади міськими головами за погодженням з відповідними департаментами/ управліннями з питань освіти ОДА. Основні завдання структурних підрозділів з питань освіти міських рад: t реалізація державної політики в галузі освіти на території міста; t аналіз стану освіти в місті, прогнозування розвитку загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти, удосконалення мережі відповідних навчальних закладів незалежно від типів і форм власності; розробка та організація виконання міської програми розвитку освіти; t створення умов для здобуття громадянами дошкільної, повної загальної середньої та позашкільної освіти; t контроль за дотриманням законодавства в галузі освіти, Державного стандарту загальної середньої освіти та вимог

Розділ І. Загальний огляд системи управління освітою в Україні

Базового компонента дошкільної освіти відповідними навчальними закладами усіх типів і форм власності, розташованими на території міста; t науково-методичне керівництво та інспектування навчальних закладів, що знаходяться в межах території міста та є комунальною власністю, організація їх фінансового забезпечення та зміцнення їх матеріальної бази; координація діяльності цих навчальних закладів, а також навчальних закладів інших форм власності; t проведення атестації загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів усіх типів і форм власності , розташованих на території міста; t комплектування навчальних закладів педагогічними працівниками, зокрема керівними кадрами, підвищення їх кваліфікації, перепідготовка та атестація у встановленому МОН порядку та ін.

Органи громадського самоврядування у сфері освіти Відповідно до Закону України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII, органами громадського самоврядування в освіті є: t загальні збори (конференція) колективу закладу освіти; t рада навчального закладу; t з’їзд працівників освіти АРК, обласна, районна (міська) конференції педагогічних працівників освіти; t Всеукраїнський з’їзд працівників освіти; Зокрема, загальні збори (конференція), які скликаються не рідше ніж один раз на рік, обирають раду навчального закладу, її голову; заслуховують звіт керівника, голови ради, розглядають питання навчально-виховної, методичної, фінансово-господарської та ін. діяльності навчального закладу, зокрема, напрямів розвитку й удосконалення роботи закладу. Рада навчального закладу діє у період між загальними зборами і організовує виконання рішень загальних зборів, розглядає питання щодо зміцнення матеріально-технічної бази, поповнення й використання бюджету закладу тощо. У навчальних закладах за рішенням загальних зборів (конференції) або ради навчального закладу можуть бути створені на добровільних засадах піклувальна рада, батьківський, учнівський комітети, органи студентського самоврядування, методичні об’єднання, які охоплюють учасників навчально-виховного процесу та спеціалістів певного професійного спрямування, асоціації та ін. Крім цього, при органах управління освітою різного рівня для забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної освітньої політики на правах дорадчого органу можуть бути утворені громадські ради, а також колегії, до складу яких входять представники громадськості, і механізм утворення яких, їх чисельний склад та повноваження визначаються відповідним органом управління освітою.

Також діють освітні округи як добровільні об’єднання у межах адміністративно-територіальних одиниць навчальних закладів на чолі з радою округу; громадські структури, зокрема Асоціація керівників позашкільних закладів освіти, Асоціація керівників шкіл України, ради ректорів ВНЗ, Асоціація навчальних закладів України недержавної форми власності тощо.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Розділ ІІ. Функціональний аудит системи управління освітою в Україні: основні результати

наліз Реєстру та е-матриці державних функцій у сфері освіти, що представлені в Додатках 1 і 2, а також результати проведених структурованих інтерв’ю та робочих зустрічей з представниками органів управління освітою різних рівнів дають можливість виокремити наступні проблемні питання системи управління освітою в Україні:

1. Ключові проблеми за типами державних функцій у сфері освіти 1.1. Нормативно-правова зарегульованість сфери освіти 7% 26%

Переважна більшість функцій у сфері освіти — 171 з 304, тобто 56% — належить до типу нормативно-правового регулювання та формування політики, при цьому державні послуги становлять 26% (80 функцій), контрольно-наглядова діяльність — 11% (33 функції), а управління майном — 7% (20 функцій).

11% 56%

Державні послуги Контрольно-наглядова діяльність Нормативно-правове регулювання Управління майном

Діаграма 1. Розподіл державних функцій у сфері освіти за типами

Оскільки в контексті розбудови України як сервісної держави освіта — це державна послуга, яка надається населенню з метою посилення конкурентоспроможності країни на внутрішньому та зовнішньому ринках, надмірне регулювання цієї сфери призводить, з одного боку, до зміни функціонального спрямування органів освіти (від управління, спрямованого на надання якісних освітніх послуг, до надлишкової бюрократизації системи й створення лавини інструкцій, правил та типових робочих планів тощо), а з іншого — до зменшення її інноваційної складової та „законсервованості” системи освіти в цілому. Серед функцій з формування політики та нормативно-правового регулювання, що поширені в демократичних країнах світу та визнані основними для центрального рівня системи освіти, як, наприклад, „затверджує зразки документів про освіту” (в Україні закріплено за КМУ, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII) чи „затверджує державні стандарти освіти” (КМУ, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII), в Реєстрі функцій у сфері освіти наявна велика кількість функцій з нормативно-правового регулювання, що залишилася з часів командно-адміністративної системи, коли освітня галузь була інструментом пропаганди, а не надання якісних освітніх послуг.

Розділ ІІ. Функціональний аудит системи управління освітою в Україні: ключові результати

Прикладами посиленого регулювання освітнього процесу в Україні є: t „затверджує типові переліки обов’язкового навчально-дидактичного та іншого обладнання, у тому числі корекційного, програмно-методичних та навчально-наочних посібників, художньої літератури” (МОН, Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III); t „затверджує розподіл педагогічного навантаження у позашкільному навчальному закладі” (місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III); t „затверджує експериментальні робочі навчальні плани, нові освітні програми, педагогічні новації і технології” (МОН, Закон Україн и „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV).

1.2. Наявність функціонального конфлікту в органах управління освітою різного рівня Результати функціонального аудиту виявили, що в усіх органах управління освітою в Україні, незалежно від рівня та підпорядкування, наявний вбудований функціональний конфлікт. Мова йде про нераціональне поєднання функцій з нормативно-правового регулювання, надання послуг, контрольно-наглядової діяльності та управління майном в одному органі управління освітою. Так, поєднання нормативно-правового регулювання з функціями з надання послуг або контрольно-наглядовими функціями є типовим прикладом функціонального конфлікту, результатом чого стає спотворення базових цілей та цінностей того сервісу, який очікується від органу влади з боку кінцевого споживача. t Відповідно до законодавства Міністерство освіти і науки України виконує 168 функцій у сфері освіти (самостійно чи разом з іншими органами), з яких 94 (55%) функцій належить до сфери формування політики та нормативно-правового регулювання, 45 (27%) — державних послуг, 21 (13%) — контрольно-наглядової діяльності, 8 (5%) — управління майном (Діаграма 2). t Місцеві державні адміністрації реалізують 75 функцій у сфері освіти (самостійно чи разом з іншими органами), з яких 16 функцій (23%) належить до нормативно-правового регулювання та формування політики, 35 (49%) є державними послугами, 10 (14%) — контрольнонаглядовою діяльністю, а 10 (14%)— управління майном (Діаграма 3). На прикладі діяльності МОН можна побачити, як у сфері професійнотехнічної освіти функція „затверджує порядок атестації директорів професійно-технічних навчальних закладів державної форми власності” (функція нормативно-правового регулювання, Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР) конфліктує з функціями: t „проводить акредитацію професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування” (функція з надання державних послуг, Закон України „Про професійнотехнічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР) та t „проводить комплексні перевірки професійно-технічних навчальних закладів” (контрольно-наглядова діяльність, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII).

5% 27%

55%

13%

Державні послуги Контрольно-наглядова діяльність Нормативно-правове регулювання Управління майном

Діаграма 2. Розподіл функцій МОН у сфері освіти за типами 14%

49%

23%

14% Державні послуги Контрольно-наглядова діяльність Нормативно-правове регулювання Управління майном

Діаграма 3. Розподіл функцій МДА у сфері освіти за типами

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

При цьому, МОН здійснює функції управління державним майном — щодо тих професійно-навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю — наприклад, „призначає керівників навчальних закладів загальнодержавної власності” (Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII). Відтак, постає ситуація, коли МОН встановлює правила функціонування навчальних закладів, перевіряє правильність виконання цих правил, має виконувати ці правила, оскільки є „власником” навчальних закладів загальнодержавної власності, а також надає послуги в тій самій сфері.

Подібна ситуація складається і в сфері вищої освіти, де МОН: t „затверджує стандарти вищої освіти” (Закон України „Про вищу освіту” від 17.01.2002 № 2984-III) — нормативно-правове регулювання; t „видає ліцензії вищим навчальним закладам” (Закон України „Про вищу освіту” від 17.01.2002 № 2984-III, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII) — державні послуги; t „здійснює державний контроль у галузі вищої освіти” (Закон України „Про вищу освіту” від 17.01.2002 № 2984-III) — контрольнонаглядова діяльність; t „призначає та звільняє з посад керівників підпорядкованих йому вищих навчальних закладів” (Закон України „Про вищу освіту” від 17.01.2002 № 2984-III) — управління майном. На рівні місцевих державних адміністрацій функціональний конфлікт проявляється, зокрема, у сфері позашкільної освіти: t „затверджує розподіл педагогічного навантаження у позашкільному навчальному закладі” (Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III) — нормативно-правове регулювання; t „здійснює контроль виконання вимог щодо навчання дітей у навчальних закладах” (Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII) — контрольно-наглядова діяльність; t „затверджує штатні розписи державних і комунальних позашкільних навчальних закладів” (Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III) — управління майном; t „реєструє статут позашкільного навчального закладу” (Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III) — надання державних послуг. Подібна ситуація — у сфері загальної середньої освіти, де місцеві державні адміністрації: t „затверджують робочі навчальні плани державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладів” (Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV) — нормативно-правове регулювання; t „здійснюють контроль додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів у галузі освіти, обов’язкове виконання Державного стандарту загальної середньої освіти всіма навчальними закладами системи загальної середньої освіти, розташованими на їх території” (Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV) — контрольно-наглядова діяльність; t „призначають на посаду та звільняє з посади керівника та його заступників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу” (Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV) — управління майном; t „проводять атестацію навчальних закладів системи загальної середньої освіти, розташованих на їх територіях” (Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV) — надання державних послуг.

Розділ ІІ. Функціональний аудит системи управління освітою в Україні: ключові результати

1.3. Орієнтація системи управління освітою на контрольнонаглядову діяльність за рахунок надання державних послуг За даними Реєстру державних функцій у сфері освіти 21 з 80 (тобто 26%) державних послуг пов’язана з ліцензуванням, акредитацією, атестацією навчальних закладів та атестацією педагогічних працівників (інші послуги — інформаційно-консультаційного, методичного та ін. характеру, а також послуги, пов’язані з погодженням призначень, робочих планів навчальних закладів тощо). Варто зауважити, що питання ліцензування, акредитації, атестації навчальних закладів та атестації педагогічних працівників прописані в українському законодавстві про освіту (Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII, Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III, Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV, Закон України „Про вищу освіту” від 17.01.2002 № 2984-III, Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98ВР, Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III) як „основні форми здійснення державного контролю (нагляду) в сфері освіти”, що належить до компетенції МОН та місцевих органів управління освітою. Водночас, зазначена діяльність реалізується на практиці як надання адміністративних послуг відповідно до кращого міжнародного досвіду та законодавства про адміністративні послуги, де адміністративна послуга має „результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону” (Закон України „Про адміністративні послуги” від 06.09.2012 № 5203-VI). Тому віднесення зазначених питань до контрольно-наглядової діяльності створює законодавчі колізії, унеможливлюючи якісний підхід до надання адміністративних послуг та розбудови Україні як сервісної держави заради для добробуту громадян.

1.4. Перевантаженість органів управління освітою функцій з управління об’єктами державної та комунальної власності

Спрямування системи управління освітою на виконання функцій „караючого органу” призводить до трансформації сприйняття системи освіти як некомфортної, законсервованої, без можливості та потреби в інноваціях та змінах.

Відповідно до кращих міжнародних практик функції з управління майном, управління об’єктами державної або комунальної власності (у сфері управління освітою їх 20 з 304, тобто 6.4%) реалізує такий державний чи комунальний орган/установа, як агентство. В Україні ж функції з управління майном теж покладено на органи управління освітою, наприклад: t „видає рішення про створення при загальноосвітніх навчальних закладах комунальної власності фонду загальнообов’язкового навчання за рахунок коштів місцевого бюджету, залучених з цією метою на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також коштів населення, інших джерел” (органи місцевого самоврядування, Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР); t „здійснює загальне управління навчально-виробничою, навчальновиховною, навчально-методичною, фінансово-економічною, господарською діяльністю державних професійно-технічних навчальних закладів, консультування, подання методичної допомоги навчаль-

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

ним закладам інших форм власності та підпорядкування” (МОНМС АР Крим, місцеві державні адміністрації, Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР); t „призначає на посаду та звільняє з посади керівника державного та комунального позашкільного навчального закладу” (МОН, інші ЦОВВ, МОНМС АР Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III). Учасники дослідження також звертали увагу на наступні проблемні питання кадрового потенціалу: функції з управління державною чи комунальною власністю, зокрема навчальними закладами як об’єктами власності, є важкими для виконання, бо вимагають багато робочого часу та спеціальної професійної підготовки для вирішення проблемних питань. Наприклад, значно ускладнює роботу місцевих органів управління освітою необхідність організації тендерів на проведення ремонтних робіт будівель навчальних закладів, вирішення питань енергозбереження тощо.

При цьому, варто зауважити, що в сучасних умовах реалізація функцій з управління майном вимагає спеціальної підготовки та належного кадрового забезпечення з орієнтацією на ринкові відносини. В іншому випадку виконання зазначених функцій призводить до неефективного використання ресурсів власності, занедбання будівель навчальних закладів тощо. Проблемні питання кадрового потенціалу „управлінської вертикалі” у сфері освіти: t Зниження рівня професіоналізму працівників вертикалі t Висока плинність кадрів на регіональному та місцевому рівнях t Низький рівень заробітної плати працівників вертикалі t Неефективна система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації управлінців у сфері освіти t Корупційні схеми призначень в рамках вертикалі t Брак ефективних лідерів-менеджерів, здатних гнучко та проактивно реагувати на виклики часу

2. Ключові проблеми за характером функціональної відповідальності 2.1. Наявність надлишкових функцій, що здійснюються органами управління освітою Результати функціонального аудиту у сфері освіти виявили наявність надлишкових функцій, що здійснюються органами управління освітою в Україні — 59 з 304 функцій, тобто 19 %, занесених до Реєстру. Так, органи управління освітою, зокрема, місцевого рівня, здійснюють низку функцій інших структурних підрозділів чи територіальних органів ЦОВВ, що значно перевантажує їхню діяльність та відволікає від основного завдання системи управління освітою — створення умов для безперешкодного розвитку системи освіти та безпечного навчального середовища. Такими функціями є: t функції з організації харчування в навчальних закладах, t функції з організації медичного обслуговування; t функції із оздоровлення дітей, t функції із забезпечення підручниками, t функції з господарської діяльності щодо утримання в належному стані приміщень навчальних закладів, t проведення ремонтних робіт та будівництва нових навчальних закладів, Розділ ІІ. Функціональний аудит системи управління освітою в Україні: ключові результати

t проведення державних закупівель, що покладені на органи управління освітою тощо. Не відповідає вимогам часу й така, наприклад, функція МОН, як „затверджує натуральний набір продуктів для харчування дітей дошкільного віку” (Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III). Надлишковими є функції й щодо надання методичної допомоги, що покладені на всі рівні „управлінської освітньої вертикалі”. Успішний міжнародний досвід свідчить, що такі функції не відповідають суті системи управління, оскільки повинні надаватися професіоналами та спеціалістами-педагогами, що можуть здійснювати таку діяльність в рамках методичних зборів, професійних об’єднань, конференцій тощо. Крім цього, деякі сфери не потребують державного регулювання взагалі, оскільки створюють перешкоди для інноваційного розвитку системи освіти та корупційні ризики для підприємництва. Так, відповідно до Закону України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII, Закону України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III, Закону України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV, Закону України „Про вищу освіту” від 17.01.2002 № 2984-III, Закону України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР, Закону України „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III) місцевими органами освіти повинні погоджуватися: t розподіл педагогічного навантаження чи робочих, зокрема експериментальних, планів всіх навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування, що мають дійсну акредитацію та всі інші відповідні для освітньої діяльності нормативні й установчі документи, та t призначення на посаду та звільнення з посади керівників приватних навчальних закладів, що вже функціонують та мають ліцензію на здійснення освітньої діяльності.

Таким чином, мова йде про створення додаткових перешкод для здійснення освітньої діяльності навчальними закладами приватної форми власності, що значно гальмує процес впровадження більш сучасних підходів в рамках освітнього процесу.

2.2. Наявність в органів управління освітою функцій, що дублюються Відповідно до Реєстру державних функцій у сфері освіти 65 з 304 функцій, тобто 21%, належить одночасно до повноважень кількох органів управління освітою: наприклад, МОН та МОНМС Автономної Республіки Крим; місцевих державних адміністрацій, МОН та органів місцевого самоврядування тощо. Усталений механізм взаємодії з виконання сумісних функцій наявний серед центральних органів виконавчої влади, коли орган, названий першим у переліку виконавців функції чи повноважень, виконує основну роботу (зазвичай, нормопроектувальну), готує спільні накази, а інші ЦОВВ мають їх погодити відповідно до своїх внутрішніх процедур. Між різними рівнями виконавчої влади та органами місцевого самоврядування зазначеного механізму не існує, що створює загрозу функціонального дублювання, оскільки межі функціональної відповідальності кожного органу не прописані законодавцем, з’являються механізми для довільного трактування норм законодавства та довільного чи дублювального розподілу повноважень між різними органами управління освітою.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Фактично, такі функції дублюються між різними органами управління освітою

Прикладами таких „нерозподілених”, які мають виконуватися спільно МОН, МОНМС Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, є такі: t „видає погодження режиму роботи дошкільного навчального закладу” (Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III); t „видає рішення про створення гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів), заснованих на комунальній формі власності” (Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV); t „видає ліцензії на право здійснення освітньої діяльності” (Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII); t „видає погодження на призначення і звільнення керівника та заступника керівника приватного дошкільного навчального закладу” (Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII); t „затверджує рішення про проведення позачергової державної атестації державних позашкільних навчальних закладів” (Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III). Окрім функціонального дублювання між різними рівнями органів управління освітою, важливою проблемою є наявність функцій, які вимагають чітко прописаного механізму взаємодії між різними структурними підрозділами органів управління освітою, зокрема, місцевих державних адміністрацій. Однак, як правило, саме такого механізму й не вистачає. Зокрема, такі ж або схожі послуги, що надаються іншими структурними підрозділами обласних державних адміністрацій або територіальними органами, окрім структурних підрозділів з питань освіти, стосуються: t оздоровлення дітей (компетенція структурних підрозділів з питань охорони здоров’я, а також з питань сім’ї, молоді та спорту); t проведення медичних оглядів дітей та педагогічних працівників (компетенція структурних підрозділів з питань охорони здоров’я), t проведення спортивних змагань, конкурсів, турнірів (компетенція структурних підрозділів з питань сім’ї, молоді та спорту); t профілактики правопорушень і злочинності (компетенція структурних підрозділів з питань сім’ї, молоді та спорту, а також УМВС в області, обласної прокуратури); захисту прав дітей та вивчення умов перебування дітей у прийомних сім’ях (служба у справах дітей); t організації харчування (компетенція структурних підрозділів з питань охорони здоров’я та санітарного контролю), а щодо вивчення рейтингу цін на продукти харчування та співпраці навчальних закладів області щодо придбання товарів у місцевого виробника — управління економіки; t задоволення навчальних потреб дітей з особливими потребами (компетенція структурних підрозділів з питань охорони здоров’я та праці й соціального захисту, у структурі яких є навчальні заклади для дітей із вадами фізичного і розумового розвитку). При цьому, працівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій з питань освіти відзначають, що процес взаємодії з вищезазначених питань формується безпосередньо на практиці, що часто призводить до дублювання роботи та звітності.

Розділ ІІ. Функціональний аудит системи управління освітою в Україні: ключові результати

2.3. Наявність функцій, що виконуються частково У ході структурованих інтерв’ю працівники органів управління освітою різних рівнів, як правило, зазначали, що всі функції виконуються на належному рівні, однак, обмеженим є фінансування на їх реалізацію, зокрема, на відрядження та транспортні видатки (наприклад, для здійснення контрольно-наглядової діяльності). Крім цього, не вистачає відповідного кадрового забезпечення — наприклад, для забезпечення координації робіт з дітьми з особливими потребами (фізичні і розумові вади, обдаровані діти) в структурі департаменту/управління з питань освіти в ОДА є потреба створити хоча б сектор із зазначених проблем, однак це передбачає введення додаткових штатних одиниць і додаткові фінансові витрати на підрозділ.

2.4. Перевантаженість органів управління освітою діяльністю, що не має функціонального навантаження У ході проведеного аналізу формулювання функцій в чинній нормативній базі виявлено великий обсяг „функцій”, що не мають конкретного результату. Зокрема, такі квазі-функції, як „сприяє формуванню освітньої культури” (місцеві державні адміністрації, Закон України „Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999 № 586-XIV) або „створює умови для самоосвіти” (органи місцевого самоврядування, Закон України „Про місцеве самоврядування” від 21.05.1997 № 280/97-ВР) не мають конкретних механізмів реалізації та чіткого результату виконання. Зокрема: t у Положенні про Міністерство освіти та науки України, затвердженому Указом Президента України 25.04.2013 № 240/2013, серед 54 функцій МОН, що належать до сфери освіти, 27 є квазі-функціями; t у Положенні про Міністерство освіти та науки, молоді та спорту АР Крим, затвердженому постановою Ради міністрів АР Крим від 01.03 2011 № 66, серед 39 функцій квазі-функціями є 28; t у Положенні про Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації, затвердженому розпорядженням Голови Київської обласної державної адміністрації від 16.04.2013 №162, серед 59 функцій 49 є квазі-функціями; t у Положенні про відділ освіти Могилів-Подільської районної державної адміністрації, затвердженому розпорядженням Голови МогилівПодільської РДА 11.03.2005 № 115, серед 40 функцій 27 є квазі-функціями; t у Положенні про управління освіти Броварської міської ради, затвердженому рішенням Броварської міської ради від 01.10.2013 № 1033-38-06, серед 48 функцій квазі-функціями є 34.

Відповідно до методології функціонального обстеження функції в Реєстрі формулюються згідно з усталеною системою їх формулювання, при цьому, сама функція визначається як така дія, що має результат та з формулювання якої чітко випливає вид діяльності органу. Окрім того, функції, що не прописані законодавцем чітко чи є за своїм змістом відсилочними нормами, в процесі формування Реєстру не беруться до уваги (наприклад, „виконує інші функції”).

2.5. Перевантаженість повсякденної діяльності органів управління освітою звітними „функціями” Відповідно до кращих практик застосування методології функціонального обстеження у сфері державного управління, питання щодо підготовки, узагальнення та надання звітних матеріалів не відносять до безпосередніх функцій органу влади чи місцевого самоврядування; натомість, вони належать до організаційно-розпорядчої діяльності, так званих „допоміжних функцій”, поряд з такими як організація захисту персональних даних чи державної таємниці тощо.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Незважаючи на те, що „звітні” функції органів управління освітою не зафіксовані на законодавчому рівні, в багатьох положеннях вони зафіксовані саме як функції, наприклад: „готує в установленому порядку статистичну звітність про стан освіти … в Автономній Республіці Крим…” (Положення про Міністерство освіти та науки, молоді та спорту АР Крим, затверджене постановою Ради міністрів АРК від 01.03.2011 № 66), „готує та в установленому порядку подає статистичну звітність про стан і розвиток освіти в області, що належать до його компетенції” (Положення про Департамент освіти та науки Полтавської обласної державної адміністрації, затверджене Головою Полтавської ОДА 28.01.2014). При цьому, повсякденна практика діяльності органів управління освітою різних рівнів свідчить, що саме „функції” з підготовки, узагальнення та надання звітності, а також її отримання від підзвітних та підконтрольних органів/організацій/установ займає велику частину робочого часу працівників освітньої „управлінської вертикалі”, які постійно задіяні в підготовці, зокрема: t статистичної звітності, t звітів про впровадження різноманітних освітніх програм, наприклад, „Шкільний автобус”, t звітів про результативність в олімпіадах, конкурсі МАН, ЗНО, t звітів про проведені заходи, у т. ч. масові виховні, спартакіади, конкурси, фестивалі, відзначення пам’ятних дат тощо. Відповідно до Плану статистичних робіт МОН по установах освіти на 2014 р. МОНМС АР Крим, департаментам (управлінням) освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій протягом року треба зібрати, підготувати та проаналізувати понад 15 різноманітних форм тільки статистичної звітності (1-ЗСО, 6-ПВ, 1-ПО, 1-ДБШ, 1-ПЗ, ЗНЗ-1, 76-РВК, Д-7-8, ЗВ-1, Д-9, 83-РВК, Д-4, Д-6, Д-5, №1 — черга тощо), більшість з яких також дублюються й на обласні управління статистики — наприклад, щодо дитячих будинків, позашкільних навчально-виховних закладів, загальноосвітніх, шкілінтернатів, приватних та санаторних закладів тощо (при цьому, МОН надає цю ж звітність Державній службі статистики). Все це має бути поданим одночасно в електронному вигляді та на паперових носіях, що перевантажує й без того ускладнений процес документообігу, особливо, упродовж найбільш „гарячих” статистичних звітних періодів — в лютому та вересні-листопаді.

Обидві системи адмініструються ДП „Інфоресурс”, однак не мають спільного інтерфейсу та функціонують окремо. Також, незважаючи на те, що ці дані збираються для загальнодержавних потреб, доступ до баз, які містять ці дані, є частково платним. А через недосконалість програмного забезпечення, відсутність належних знань щодо використання зазначених систем та необхідність дублювання звітної інформації в паперовому вигляді навантаження на працівників, які працюють з ними, значно зросло.

МОН є держателем (володільцем) Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО), що є автоматизованою системою збирання, верифікації, оброблення, зберігання та захисту даних, у тому числі, персональних, щодо надавачів та отримувачів освітніх послуг з метою забезпечення потреби фізичних та юридичних осіб. Окрім того, почала функціонувати Інформаційна система управління освітою (ІСУО) — програмний комплекс, який приймає і консолідує дані із загальноосвітніх навчальних закладів, генерує обов’язкові форми звітності, зокрема, ЗНЗ-1, 76-РВК, 77-РВК, 83-РВК, Д-4, Д-5, Д-6, Д-7, Д-8, затверджені чинним законодавством, та пересилає їх електронні версії відповідно до підпорядкованості. Кожен регіон України має власне доменне ім’я і, відповідно, власну Систему управління освітою регіону. Склад і функціонал може доповнюватися і нарощуватися в залежності від завдань і потреб.

Розділ ІІ. Функціональний аудит системи управління освітою в Україні: ключові результати

Також в Україні діють освітні платформи, спрямовані на інформатизацію навчального процесу в школі, найвідоміша з яких — „Щоденник.ua” (стартувала у 2010 р., є безкоштовною для шкіл та інших користувачів), до якої підключено більше половини всіх українських міських шкіл, проте на заваді широкого користування — брак комп’ютерів, швидкісного Інтернету, знань, необхідності дублювання інформації у паперовому вигляді.

Крім того, обласні департаменти (управління) освіти і науки подають статистичні звіти в департаменти економіки ОДА, облстатуправління (окрема від затребуваної МОН звітність, наприклад, щодо медичних кадрів у закладах освіти, травматизму на виробництві), ДСЕС, Мінфін, центр зайнятості, фонд соцстрахування тощо. Відповідно, обласні департаменти (управління) освіти й науки збирають звітні дані за тими ж формами від нижчестоящих органів управління освітою, зокрема, відділів освіти РДА, структурних підрозділів з питань освіти ОМС, які теж направляють інформацію, що дублюється, в статуправління, центр зайнятості та інші структури. Як засвідчили результати структурованих інтерв’ю з працівниками органів управління освітою на регіональному рівні, форми та обсяги звітності практично не зазнали суттєвих змін з радянських часів. Більш того, дані, які збираються та форма їх представлення, зокрема, Державною службою статистики, як правило, не відповідають загальноприйнятій світовій практиці, а тому досить важко використовувати для порівняння. „Якщо хочеш знайти необхідну статистику у сфері освіти в Україні — ти її не знайдеш” — твердження, яке звучало в рамках дослідження практично під час кожної експертної зустрічі з різними зацікавленими сторонами. Наприклад, не збираються дані в Україні щодо того, скільки студентів розчарованих професією в процесі навчання, якою є собівартість підготовки фахівців, які працюють за фахом, скільки осіб набувають освіту за кордоном; відсутня систематизована статистика щодо впровадження системи безперервної освіти — освіти протягом життя тощо. Результати інтерв’ю з працівниками органів управління освітою обласного, районного та міського рівнів виявили, що додатковим навантаженням є підготовка звітної інформації, опрацювання якої займає багато часу, однак, яка не має зворотнього зв’язку, наприклад, щодо проведених різноманітних масових заходів, участі навчальних закладів в конкурсах (наприклад, творчих робіт на різні теми, оглядах-конкурсах екологічних бригад тощо), фестивалях, відзначеннях пам’ятних дат тощо. Хоча, звучала й думка, що „таким чином ми показуємо нашу діяльність”. Результати дослідження виявили, що в середньому, наприклад, відділи освіти РДА отримують близько 100-150 вхідної кореспонденції в день, 2500 — за рік; вихідна кореспонденція становить близько 1700 документів за рік, понад 70 % з якої становлять матеріали, так чи інакше пов’язані із звітною інформацією.

У світі налагоджена ефективна система освітніх індикаторів, які дають можливість оцінювати діяльність систем освіти в різних країнах шляхом порівняння. Зокрема, це індикатори освіти Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD), які забезпечують інформацією щодо вкладених в освіту людських і фінансових ресурсів, повернення інвестицій в освіту та ін.; освітні індикатори ЮНЕСКО, які порівнюють національні системи освіти, показники рівня освіти, витрати на освіту та ін.; Звіт ООН з людського розвитку, де вимірюється досягнутий рівень освіти; індикатори Міжнародного консультативного форуму з освіти для усіх (EFA). В українській статистиці з питань освіти до цього часу не впроваджені повною мірою міжнародні статистичні стандарти як щодо використання міжнародних класифікацій, так і щодо принципів збору даних. Відповідно, та інформація, яку Україна може надати міжнародній спільноті, часто не відповідає сучасним вимогам.

При цьому, як правило, одну й ту саму інформацію збирають різні структурні підрозділи ОДА чи РДА, у центрі уваги яких — діти, звітуючи перед керівництвом переписаними один в одного даними навіть без посилання на першоджерело. Відтак, подвійне підпорядкування, наприклад, структурних підрозділів з питань освіти органів місцевого самоврядування — МОН й обласним департаментам/управлінням з питань освіти, а також місцевій владі — значно збільшує обсяг їхньої роботи.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

3. Ключові проблеми за рівнями органів управління освітою 3.1. Посилена централізація сфери управління освітою 21%

20%

Надмірна кількість функцій — 176 з 304, тобто 58% — належить до компетенції Кабінету Міністрів України (61 функція) та Міністерства освіти та науки України (115 функцій). При цьому, закріпленими виключно за місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування є лише 55 з 304 функцій, що становить лише 18% від їх загальної кількості.

38%

Оскільки система освіти є однією з найбільш наближених до кінцевого споживача (громадянина), її основною ознакою має бути динамічність та готовність швидко відповідати на запити часу та потреби ринку. При надмірній централізації сфери управління освітою можливість оперативних змін та трансформацій зведена до мінімуму. Крім цього, така централізація призводить до значного зменшення ролі та ініціативи місцевих органів влади в процесі модернізації освітньої сфери через відсутність необхідних важелів та засобів, оскільки на місцевому рівні лишаються лише такі „технічні” функції, як, наприклад: t „веде облік учнів загальноосвітніх навчальних закладів” (місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV, Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР); t „видає погодження структури навчального року (за чвертями, півріччями, семестрами) та тривалості навчального тижня” (місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування,Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV); t „затверджує робочі навчальні плани державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладів” (місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV).

18% 3%

Кабінет Міністрів України Міністерство освіти та науки України Інші ЦОВВ Місцеві ОВВ та ОМС Функції з кількома виконавцями

Діаграма 4. Розподіл державних функцій у сфері освіти за виконавцями

Окрім характерних для центрального рівня функцій з формування політики та нормативно-правового регулювання, підтверджених кращою світовою практикою — наприклад, „затверджує зразки документів про освіту чи порядок їх видачі” (КМУ, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII), до повноважень органів управління освітою на центральному рівні в Україні належить й здійснення державного контролю в сфері вищої освіти (КМУ, Закон України „Про вищу освіту” від 17.01.2002 № 2984-IIІ), а також функції, що є спадком командноадміністративної системи: „затверджує набір продуктів для харчування учнів у загальноосвітніх закладах” (МОН, Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV) чи „затверджує порядок оплати за виробничу практику” (КМУ, Закон України „Про професійнотехнічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР).

3.2. Наявність паралельних систем освіти галузевого підпорядкування Така автономія, як правило, пов’язана з можливостями впливу/лобіювання цих ЦОВВ на урядовому рівні

Освітня політика, яку проводять окремі міністерства та відомства, яким підпорядковані, зокрема, понад 300 вищих навчальних закладів I—V рівнів акредитації, не завжди збігається з позицією МОН, у

Розділ ІІ. Функціональний аудит системи управління освітою в Україні: ключові результати

підпорядкуванні якого у 2013—2014 н.р. — 307 ВНЗ. Це призводить до існування паралельних систем освіти галузевого підпорядкування, і як наслідок — неефективного управління системою освіти, що впливає на зниження якості підготовки фахівців та забезпеченні їх конкурентоспроможності на ринках праці. Враховуючи це, а також зважаючи на кращі європейські практики, протягом останніх років міністерство задекларувало курс на оптимізацію мережі навчальних закладів та поступову їх передачу до власної сфери управління. Так, протягом 2011 р. було здійснено передачу 43 університетів, 13 академій, 4 інститутів та 66 професійно-технічних навчальних закладів, підпорядкованих іншим ЦОВВ, до сфери управління МОН.

3.3. Відсутність чіткого розподілу повноважень між обласними, районними державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування На законодавчому рівні відсутній чіткий розподіл між функціями місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Аналіз положень структурних підрозділів з питань освіти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування вказує на наступні узагальнені повноваження цих органів: Орган управління освітою обласного рівня (департамент/управління освіти й науки ОДА): t контролює діяльність органів управління освітою нижчого рівня; t контролює діяльність вищих навчальних закладів; t формує регіональне державне замовлення на підготовку та перепідготовку кадрів, а також на підручники; t проводить атестацію педагогічних працівників та керівних кадрів навчальних закладів. Орган управління освітою районного рівня (відділи освіти РДА): t здійснює керівництво навчальними закладами; t визначає потреби у навчальних закладах; t організовує харчування; t затверджує навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів; t погоджує будівництва загальноосвітніх навчальних закладів; t формує державне замовлення на підручники. Орган управління освітою на рівні місцевого самоврядування (структурний підрозділ з питань освіти виконкому міської ради): t здійснює керівництво навчальними закладами; t контролює діяльність навчальних закладів; t визначає потреби у навчальних закладах; t формує державне замовлення на підручники; t контролює використання капітальних вкладень.

Згідно з даними Реєстру державних функцій у сфері освіти, 65 з 304 функцій, тобто 21%, повинні виконуватися одночасно різними рівнями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Законодавчо не визначено механізми виконання таких функцій: спільно, відповідно до територіальної приналежності, типу власності тощо.

Наприклад, до спільних повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування належать такі важливі функції, механізм спільного виконання яких залишається незрозумілим через законодавчі недоліки: t „веде облік учнів загальноосвітніх навчальних закладів” (Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV, Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР); t „видає ліцензії приватним дошкільним навчальним закладам, юридичним і фізичним особам на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти” (Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III); t „затверджує потребу у комунальних навчальних закладах” (Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII); t „здійснює контроль за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів у галузі освіти, обов’язкове виконання Державного стандарту загальної середньої освіти всіма навчальними закладами системи загальної середньої освіти, розташованими на їх території” (Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV).

3.4 Неоднорідність структурного підходу під час формування системи органів управління освітою на регіональному рівні На момент проведення дослідження у складі обласних державних адміністрацій в Україні функціонували: t 12 департаментів освіти й науки, t 5 департаментів освіти й науки, молоді та спорту, t 5 управлінь освіти й науки; t 1 департамент освіти, науки та молоді; t 1 департамент освіти й науки, сім’ї, молоді та спорту. Незважаючи на можливість вирішення питань назви та типу структурного підрозділу з питань освіти на розсуд місцевої державної адміністрації згідно з її потребами (відповідно до постанови КМУ „Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій” від 12.03.2005 № 179), на практиці таке різноманіття часто посилює навантаження на структурні підрозділи та їх керівників, що мають відповідати за кілька напрямів, включаючи освіту. Крім цього, подвійне підпорядкування структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій з питань освіти — голові місцевої державної адміністрації та МОН — створює „подвійну” систему звітності, веде до збільшення паперового документообігу та завантаження працівників підрозділів додатковою роботою, що вимагає необґрунтованих часових затрат, але не завжди задовольняє потреби кінцевого споживача. Окрім того, таке подвійне підпорядкування впливає на стабільність роботи керівника підрозділу, чиє призначення та робоче навантаження фактично залежить від кількох вищестоящих керівників.

Розділ ІІ. Функціональний аудит системи управління освітою в Україні: ключові результати

4. Ключові проблеми за освітніми сферами 4.1. Уніфікованість підходу до регулювання сфер дошкільної, позашкільної, загальної середньої та професійно-технічної освіти Українське законодавство у сферах дошкільної, позашкільної, загальної середньої та професійно-технічної освіти є майже ідентичним, оскільки галузеві закони майже повністю повторюють одне одного, вказуючи на посилену присутність держави в цих галузях. Тут зарегульованим є практично все, не лишаючи жодної можливості для керівництва навчальних закладів щодо трансформації навчального процесу та призначення педагогічних працівників відповідно до потреб часу та зацікавленості учнів. Наприклад, повністю ідентичними у всіх освітніх сферах є такі функції: t „затверджує порядок державної атестації” (МОН, Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III, Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР, Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV, Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III); t „затверджує програму розвитку” (МОН, Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III, Закон України „Про професійнотехнічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР, Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV, Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III); t „затверджує рішення про проведення позачергової державної атестації” (МОН, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III, Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР, Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV, Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III); t „затверджує типові навчальні плани” (МОН, Мінкульт, Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III, Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР, Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV, Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III).

Так, у сфері дошкільної освіти 19 з 42 функцій належать до нормативно-правового регулювання, у сфері позашкільної освіти — 21 з 31 функції, у сфері загальної середньої освіти — 23 з 50, у сфері професійно-технічної освіти — 32 з 51. Тобто, майже 50% всіх функцій у зазначених сферах належить до типу нормативно-правового регулювання, на відміну від кращих світових практик, де переважають надання державних послуг та контроль їх якості.

Однак, оскільки ці сфери не є однаковими за своїм призначенням та наповненням, уніфікованість підходу до їхнього регулювання є невиправданим. Якщо загальна середня освіта є центральною ланкою системи освіти в Україні та обов’язковою для громадян відповідно до ст. 53 Конституції України, то дошкільна та позашкільна освіта є добровільними, спрямованими на додатковий розвиток дитини. Так, надмірне регламентування у сфері позашкільної освіти (діяльність спортивних секцій, творчих студій тощо) є однією з основних перешкод для охочих надавати послуги в цій галузі. Ще більш актуальною ця проблема є для сфери професійно-технічної освіти, коли практично всі важливі питання визначаються на центральному рівні (державне замовлення, набір студентів, мережа навчальних закладів та потреба в них тощо) — на відміну від багатьох розвинених країн, де питання стратегічного розвитку професійно-технічної освіти передані на місцевий рівень, оскільки кожен регіон має власні потреби та

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

перспективи розвитку тієї чи іншої професії, яку можна здобути в професійних навчальних закладах. Отже, зарегульованість зазначених сфер освіти перешкоджає впровадженню задекларованого органами державної влади курсу на збільшення автономії навчальних закладів. Зокрема, у сфері загальної середньої освіти питання щодо організації навчального процесу (навчальні/експериментальні плани, варіативний компонент), управління майном (організація харчування, енергозабезпечення, ремонт та будівництво), кадрові питання (призначення педагогічного персоналу та розподіл педагогічного навантаження) вирішуються органами управління освітою, а не керівником навчального закладу у співпраці з органами громадського самоврядування. Відсутність реальної автономії навчальних закладів та залежність їхніх керівників від вищестоящих органів управління освітою, зокрема, в питаннях власного призначення, залишається одними з основних перешкод для зростання якості освітніх послуг в Україні.

4.2. Розмитість функціональної відповідальності в сферах вищої освіти, аспірантури та докторантури Незважаючи на виокремлення в Законі України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII сфер вищої освіти, аспірантури та докторантури, в нормативно-правовій базі України ці галузі є нерозривно пов’язаними з поняттям вищої освіти, створюючи з нею єдину сферу та функціонуючи в одній площині — без додаткового регулювання. Тільки 24 з 304 функцій (8 %) у сфері освіти належать виключно до питань аспірантури та докторантури, а спільні функції, які прописані для сфер вищої освіти, аспірантури та докторантури, складають 58 з 304 (19%).

Функції МОН, визначені Законом України „Про вищу освіту” від 17.01.2002 № 2984-III, повинні автоматично поширюватися на сфери аспірантури та докторантури, наприклад: t „проводить акредитацію напряму, спеціальності та вищого навчального закладу”; t „проводить ліцензійну експертизу вищих навчальних закладів”; t „здійснює державний контроль у галузі вищої освіти”. Окрім того, частково функції держави в сфері аспірантури та докторантури прописані в законодавстві про науку та наукову діяльність, а також стосуються повноважень не тільки МОН (наприклад, „затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і рішення вчених (наукових, науково-технічних, технічних) рад про присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, а також скасовує їх у разі невиконання державних вимог при атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації” (Закон України „Про вищу освіту” від 17.01.2002 № 2984-III), але і Держінформнауки України.

Дотепер все ще відсутній ефективний державний механізм контролю та нагляду в сфері присудження наукових ступенів та проведення атестацій спеціалізованих вчених рад.

Розрив та неузгодженість функцій держави, зокрема й після ліквідації у 2011 році ВАК, продовжує негативно впливати на розвиток сфери присудження наукових ступенів та звань. На додаток, після приєднання України у 2005 р. до Болонського процесу більшість професійно-технічних закладів, типи, статус та діяльність яких регламентує Закон України „Про професійно-технічну освіту”, стали вищими навчальними закладами І–ІІ ступенів акредитації, підпадаючи й під дію Закону України «Про вищу освіту», що призвело і до розмитості функціонального навантаження, і до численних колізій при застосуванні кількох законодавчих актів одночасно.

Розділ ІІ. Функціональний аудит системи управління освітою в Україні: ключові результати

4.3. Недостатнє державне регулювання в сфері післядипломної освіти Результати аналізу Реєстру державних освітніх функцій свідчить, що виключно до сфери післядипломної освіти віднесено лише 5 з 304 функцій (1,6%), що стосуються питань ліцензування, акредитації закладів післядипломної освіти, затвердження зразків документів та державного замовлення в цій галузі: t „видає ліцензії закладам післядипломної освіти незалежно від форми власності та підпорядкування” (МОН, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII); t „затверджує державне замовлення на підготовку фахівців, науковопедагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів (післядипломна освіта) для державних потреб” (МОН, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII); t „затверджує зразки документів про післядипломну освіту” (МОН, Закон України „Про вищу освіту” від 17.01.2002 № 2984-III, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII); t „затверджує план підвищення педагогічної (фахової) майстерності педагогічних працівників” (МОН АР Крим, держадміністрації, ОМС, Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-II); t „проводить акредитацію вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти, професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування” (МОН, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII). Така невелика кількість функцій свідчить про нехтування зазначеної сфери освіти, до формального підходу до цієї галузі. Якість надання післядипломної освіти, її роль у розвитку професійних компетенцій працівників різних сфер економіки випадають з кола питань державних пріоритетів. При цьому, постійно збільшується кількість різноманітних тренінгових центрів та курсів, що не завжди мають ліцензію для провадження діяльності з надання освітніх послуг, проте швидко заповнюють „нішу” через відсутність зусиль держави в цій сфері.

0% 16%

11% 10%

17%

4.4. Відсутність державного регулювання та державних функцій у сфері самоосвіти В українському законодавстві взагалі відсутні функції з питань самоосвіти, незважаючи на те, що ця сфера є окремо відділеною від інших відповідно до Закону України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII. Зазначена сфера згадується лише в контексті незрозумілих за функціональним навантаженням повноважень органів управління освітою різних рівнів, зокрема, „сприяє поширенню самоосвіти” (МОН, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII), „створює умови для розвитку самоосвіти” (органи місцевого самоврядування, Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР). Успішний міжнародний досвід доводить, що в сучасних умовах динамічний розвиток потреб особистості, суспільства, економіки неможливо задовольнити в рамках наявних форм традиційної освіти. „Навчання протягом життя” (lifelong learning), „навчання шириною в життя” (lifewide learning) виходить на чільні позиції у світових освітніх процесах, що диктується ключовими тенденціями сучасного розвитку людства в умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій.

12% 7% 13% 14%

Дошкільна освіта Позашкільна освіта Загальна середня освіта Професійно-технічна освіта Вища освіта Післядипломна освіта Аспірантура Докторантура Самоосвіта

Діаграма 5. Розподіл державних функцій у сфері освіти за сферами

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

5. Ключові проблеми державно-громадського управління у сфері освіти Однією з сучасних тенденцій у сфері освіти в Україні є наголос на важливості переходу від державного до державно-громадського управління освітою, основна мета якого — поєднати зусилля держави і суспільства у вирішенні проблем формування державної політики в галузі освіти, питань навчально-виховної, методичної, економічної та фінансово-господарської діяльності закладів освіти. Зокрема, перехід від традиційної до державно-громадської системи управління освітньою галуззю поступово декларувався в різноманітних законодавчих актах та документах — Законі „Про освіту” (1991 р.), Державній національній програмі „Освіта” (1993 р.), Національній доктрині розвитку освіти України (2002 р.), Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 р. (2013 р.). Відповідно до Закону України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII повноваження органів громадського самоврядування в сфері освіти затверджуються центральним органом виконавчої влади, що відповідає за формування політики в сфері освіти — Міністерством освіти та науки України. Єдиними реальними повноваженнями наділені органи громадського самоврядування, що діють у системі вищої освіти, зокрема вчені ради, органи студентського самоврядування — 10 з 304 функцій (3.2%). Всі інші громадські органи мають або дорадчий характер без чітко прописаного функціонального навантаження, або не мають жодних переданих державою повноважень.

При цьому, на відміну від розвинутих країн Європи та світу, законодавча база України не містить конкретних механізмів державно-громадського управління освітою, залишаючи місце командно-адміністративній схемі управління освітою з окремими елементами громадського самоврядування. Практично відсутня правова база для посилення ролі громадськості в системі управління освітою. Як засвідчили результати громадсько-експертних обговорень в рамках проведення дослідження, громадські освітні структури залишаються недієвими, майже не впливають на процеси освітньої сфери, оскільки не наділені необхідними повноваженнями. Так, відсутні механізми реалізації громадського самоврядування через з’їзди та регіональні конференції, неефективними є ради навчальних закладів тощо. Незважаючи на зусилля з боку органів управління освітою різних рівнів та навчальних закладів, окремих активних громадян та організацій, чималу кількість сформованих органів громадського самоврядування, функціональна здатність державно-громадського управління та його вплив залишаться дуже низьким. Зокрема, у сфері вищої освіти громадське самоврядування у вищих навчальних закладах, як правило, лише декларується. Реальне студентське самоврядування, все ще перебуваючи в зародковому стані формування, має вплив на дуже вузьке, другорядне коло питань, які не дуже турбують адміністрацію і не мають особливого впливу на основну діяльність навчальних закладів. Фактично ключовим документом, від якого залежить обсяг прав і повноважень органів студентського самоврядування, є Положення про студентське самоврядування (яке ухвалюється загальними зборами (конференцією) студентів ВНЗ і затверджується загальними зборами (конференцією) трудового колективу ВНЗ). Законодавство ж визначає лише завдання і загальну структуру органів студентського самоврядування, але залишає поза увагою питання повноважень, процедури формування і функціонування студентського самоврядування, механізмів його взаємодії з менеджментом навчального закладу. Керівники органів студентського самоврядування, як правило, є лояльними до адміністрації, будучи наперед визначеними за її вказівкою. Так само, досить формальною є звітність ректорів ВНЗ перед конференціями трудових колективів, діяльність профспілкових організацій, які змушені часто йти на поступки менеджменту навчальних закладів тощо. З іншого боку, сьогодні досить впливовими є асоціації/ради керівників

Розділ ІІ. Функціональний аудит системи управління освітою в Україні: ключові результати

вищих навчальних закладів з функціями дорадчих органів при органах управління відповідного рівня, які, співпрацюючи з місцевою владою, в багатьох регіонах координують важливі питання спільної діяльності ВНЗ. Однак, підзвітність таких керівників МОН часто ставить під сумнів їх реальну незалежність у висловленні своєї позиції. У сфері професійно-технічної освіти протягом останніх декількох років є окремі успішні практики щодо діяльності дорадчих комітетів професійно-технічних навчальних закладів, що утворюються з числа представників підприємств і роботодавців, а також адміністрації навчального закладу професійної освіти. Роботодавці та адміністрація навчального закладу, представлені в дорадчому комітеті, утворюють партнерство, метою якого є покращення роботи навчального закладу, забезпечення ефективності навчальних програм та їх відповідності реальним потребам. Також позитивною є практика створення консультативних рад за спеціальністю з метою узгодження розробки й викладання спеціальностей відповідно до місцевих і регіональних навчальних потреб. Однак, такий досвід не є загальною тенденцією для України, а переважним чином має місце в окремих пілотних регіонах, де реалізуються проекти міжнародної технічної допомоги, зокрема, канадсько-українські „Децентралізація управління професійним навчанням в Україні” (2005— 2010 рр.), „Навички для працевлаштування” (2012—2016 рр.). Не набрала належного розвитку система громадського самоврядування і у сферах дошкільної та загальної середньої освіти. Зокрема, в останній, участь учнів у самоврядуванні школою є низькою, їх присутність у раді навчальною закладу є суто декларативною/формальною, а участь батьків та їх вплив, зокрема, через батьківські комітети, зводиться до спонсорської діяльності з метою надання матеріально-технічної допомоги у формі виділення коштів на закупівлю необхідного обладнання чи здійснення ремонтних робіт шкільного приміщення. Піклувальні ради теж здебільшого займаються пошуком для навчальних закладів додаткових коштів, залучаючи до покращення умов здобуття освіти окремих громадян та організації. Також батьки не дуже зацікавлені заглиблюватися в навчально-виховний процес діяльності навчального закладу. На думку учасників громадськоекспертних обговорень, практично не користуються батьківські комітети і такими правами, окресленими в Примірному положенні про батьківські комітети (ради) загальноосвітніх навчальних закладів, як: t звернення до директора, класного керівника, піклувальної, педагогічної та ради загальноосвітнього навчального закладу щодо роз’яснення стану і перспектив роботи навчального закладу; t внесення на розгляд керівництва навчального закладу пропозицій щодо змін типу навчального закладу, його статусу, вдосконалення умов організації навчально-виховного процесу, організаційногосподарських питань, які мають бути розглянуті керівництвом навчального закладу в місячний термін і результати розгляду доведені до відома батьків; t надання пропозицій щодо матеріальної допомоги учням, стимулювання діяльності педагогічних працівників і результативності виступів учнів-переможців олімпіад (конкурсів, змагань тощо), батьків; t сприяння організації інноваційної та експериментальної діяльності загальноосвітнього навчального закладу тощо.

Однак, в окремих регіонах органи управління освітою безпосередньо зацікавлені у пошуку формули гармонійної взаємодії з громадськістю. Так, на Вінниччині вже кілька років поспіль відбувається Обласний батьківський форум, де лідери учнівського самоврядування, голови батьківських громадських організацій, освітяни та представники органів місцевого самоврядування у відвертій розмові шукають точки дотику та шляхи підвищення ефективності взаємодії між батьками та дітьми.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

ВИСНОВКИ За результатами функціонального аудиту в чинній системі органів управління освітою в Україні виявлено такі „больові точки”: t нормативно-правова зарегулюваність освітньої сфери; t наявність функціонального конфлікту в органах управління освітою різного рівня; t орієнтація системи управління освітою на контрольно-наглядову діяльність за рахунок надання державних послуг; t перевантаженість органів управління освітою функцій з управління майном; t перевантаженість органів управління освітою надлишковими функціями; t наявність в органів управління освітою великої кількості функцій, що дублюються; t наявність функцій, що виконуються частково; t перевантаженість органів управління освітою діяльністю, що не має функціонального навантаження; t перевантаженість повсякденної діяльності органів управління освітою звітними „функціями”; t посилена централізація сфери управління освітою;

t неефективність паралельних систем освіти галузевого підпорядкування; t відсутність чіткого розподілу повноважень між місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування у сфері освіти; t неоднорідність структурного підходу при формуванні системи органів управління освітою на регіональному рівні та проблема подвійного підпорядкування; t невиправдана уніфікованість підходу до регулювання сфер дошкільної, позашкільної, загальної середньої та професійно-технічної освіти t розмитість функціональної відповідальності у сферах вищої освіти, аспірантури та докторантури; t недостатнє державне регулювання у сфері післядипломної освіти; t відсутність державних самоосвіти;

функцій

сфері

t відсутність конкретних механізмів державногромадського управління освітою на законодавчому рівні.

Розділ ІІ. Функціональний аудит системи управління освітою в Україні: ключові результати

Розділ ІІІ. Плануємо реформу системи управління освітою в Україні: суть змін

раховуючи вищезазначені результати дослідження, даний документ пропонує наступну модель реформування системи управління освітою в Україні.

ОСНОВНІ ЦІЛІ РЕФОРМИ: t t t t t

посилення конкурентоспроможності національної освіти; підвищення якості освітніх послуг у всіх сферах; боротьба з корупцією в освітній галузі; ефективне використання державних фінансів у сфері освіти; посилення кадрового потенціалу освітньої „управлінської вертикалі”; t розвиток громадської та приватної ініціативи у сфері освіти.

КЛЮЧОВІ НАПРЯМИ РЕФОРМИ: 1) Модернізація системи органів управління освітою та посилення ролі громадсько-державного управління. 2) Розбудова ефективної системи управління людськими ресурсами в рамках „управлінської вертикалі” у сфері освіти. 3) Модернізація управлінських процедур та впровадження електронного врядування в системі управління освітою. 4) Підвищення відповідальності, підзвітності та прозорості діяльності органів управління освітою перед громадою та споживачами освітніх послуг.

Принципи модернізації системи управління освітою в Україні: принцип демократизації. Передбачає залучення громадськості до обговорення та прийняття рішень щодо управління освітньою діяльністю, оцінювання результатів управління. Реалізація цього принципу передбачає делегування повноважень, поєднання персональної та колективної відповідальності суб’єктів управління; принцип децентралізації. Полягає у перерозподілі функцій, повноважень від центрального органу управління до самоврядних інституцій. Це забезпечується наявністю системи управління з визначеними функціями, правами й обов’язками всіх суб’єктів, залучених до

Основні характеристики системи управління у сфері освіти в умовах суспільних трансформацій — людиноцентричний характер управління, сприяння розкриттю, реалізації та розвитку особистісного потенціалу всіх учасників навчально-виховного процесу, узгодження механізмів управління та самоорганізації, гнучкість, адаптивність, рефлексивність.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

„управлінської вертикалі”, а також демократичністю управління, яке передбачає дієвий зворотний зв’язок і можливості для конструктивної критики; принцип відкритості. Полягає в активній взаємодії із зовнішнім середовищем, прозорості управлінської діяльності; відкритому обговоренні результатів діяльності як виконавців, так і керівників на всіх рівнях управління; доступі до інформації про стан освітньої діяльності та управління; принцип динамічності. Дає змогу будь-якому з об’єктів у системі освіти (зміст підготовки, кваліфікацію педагогічного (професорськовикладацького) складу, якість методичного забезпечення тощо) розглядати в динаміці, постійній зміні відповідно до мінливого характеру сучасного світу. Його реалізація означає розвиток в учасників освітньої діяльності креативних здібностей, інноваційного типу мислення, здатності до сприйняття та продукування нових ідей, постійне підвищення професійної компетентності; принцип єдності управління та самоуправління. Передбачає узгодження процесів зовнішнього управління та процесів самоорганізації, саморозвитку, активності керованих систем. Активізація процесів самоуправління під час управління освітньою діяльністю можлива за умов делегування повноважень, залучення, зокрема, працівників навчального закладу до всіх етапів управлінської діяльності, врахування їхніх власних цілей, потреб та інтересів.

1. Реформування системи органів управління освітою та посилення ролі громадсько-державного управління Цей документ пропонує таке бачення нової системи органів управління освітою, яка включає: t органи державної влади та органи місцевого самоврядування; t незалежні органи (регулятори) у сфері освіти; t органи громадського самоврядування у сфері освіти.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування: Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

1. Кабінет Міністрів України 2. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (Міністерство освіти і науки України) 3. Орган виконавчої влади у сфері освіти і науки АР Крим (Міністерство освіти, науки, молоді та спорту АР Крим) 4. Місцеві органи виконавчої влади у сфері освіти і науки: t Управління/департаменти освіти на регіональному рівні (області, мм. Київ та Севастополь) t Відділи/управління освіти на місцевому рівні (район/місто, район у мм. Києві та Севастополі) 5. Органи місцевого самоврядування

Розділ ІІІ. Плануємо реформу системи управління освітою в Україні: суть змін

Схема 2. Пропозиції до системи управління освітою в Україні

42 Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

ОМС (облради) Постійно діючі комісії з питань освіти… ОМС (р/м/c/c ради) Постійно діючі комісії з питань освіти…

Основні функції КМУ у сфері освіти: t розробляє проект закону про Державний бюджет України, у тому числі, в частині фінансування освіти, і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; t встановлює систему соціальних та інших виплат у системі освіти; t реалізує систему соціального захисту та забезпечення права на освіту. Міністр освіти та науки України призначається та звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

Для розроблення стандартів освіти у складі МОН створюється Експертний комітет, що складається з експертних комісій для кожної галузі знань, до складу яких включаються вчені, експерти з відповідної галузі з відповідним стажем, вченим ступенем та званням, професори зарубіжних ВНЗ, представники об’єднань роботодавців.

Головною метою Міністерства освіти Данії є „розробка освітніх стандартів світового класу”. При цьому, освітні програми повинні бути розроблені з урахуванням потреб кожної окремої дитини.

Міністерство освіти і науки України залишається єдиним центральним органом виконавчої влади в Україні, що відповідає за формування політики та нормативно-правове регулювання у сфері освіти. Основні функції МОН: t визначення стратегічних напрямів та основних пріоритетів розвитку освіти; t затвердження державних стандартів освіти у всіх сферах, розроблених відповідним Експертним комітетом при МОН; t затвердження порядків ліцензування; t затвердження порядків акредитації та атестації навчальних закладів; t затвердження порядку атестації науково-педагогічних працівників; t формування переліку напрямів та спеціальностей для підготовки фахівців у вищій школі; t здійснення аналітико-прогностичної діяльності щодо впливу демографічної, соціально-економічних чинників, інфраструк-тури ринку праці на кількість навчальних закладів і перелік напрямів (спеціальностей) та фахівців, яких потрібно підготувати у ВНЗ; t проведення моніторингу громадської думки щодо проблем управління освітою і заходів з його модернізації; t формування та розподіл державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою відповідно до програм соціальноекономічного розвитку держави; t визначення термінів та умов прийому проведення вступної кампанії для навчальних закладів; t затвердження порядку присудження спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів наукових ступенів і вчених звань; t затвердження вимог до системи забезпечення якості освіти; t запровадження та підтримка електронно-освітнього середовища. Дана модель передбачає, що частково функції КМУ з нормативно-правового регулювання буде передано до МОН, при цьому МОН передає функції з контрольно-наглядової діяльності на місцевий рівень, функції з надання адміністративних послуг — до незалежного регулятора та на регіональний рівень, функції з управління майном — до органів місцевого самоврядування та керівників навчальних закладів. Такі надлишкові функції МОН, як затвердження типових навчальних планів тощо, вилучаються із законодавчої бази (більш детально див. Реєстр державних функцій у сфері освіти — Додаток 1). МОН продовжує виконувати функції державного контролю щодо всіх органів освіти на місцевому рівні з питань дотримання законодавства у сфері освіти, але ці повноваження не поширюватимуться на навчальні заклади.

Розділ ІІІ. Плануємо реформу системи управління освітою в Україні: суть змін

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту АР Крим — орган виконавчої влади АР Крим, підзвітній, підконтрольний та відповідальний перед Верховною Радою АР Крим, Радою міністрів АР Крим. Основні функції МОНМС АР Крим: t державний контроль та нагляд за додержанням законодавства про освіту за місцевими органами управління освітою; t проведення ліцензійної експертизи навчальних закладів (за винятком сфери вищої освіти); t видача ліцензій на провадження діяльності в сфері освіти, зокрема, їх оновлення, видача дублікатів тощо (за винятком сфери вищої освіти); t проведення атестації навчальних закладів (за винятком сфери вищої освіти); t проведення акредитації навчальних закладів (за винятком сфери вищої освіти); t проведення атестації педагогічних працівників. Управління/департаменти освіти на регіональному рівні (області, міста Київ та Севастополь) — місцеві органи виконавчої влади, які є юридичними особами публічного права та надають адміністративні послуги у сфері освіти (ліцензування, акредитація), за винятком вищої. Основні функції: t проведення ліцензійної експертизи навчальних закладів (за винятком сфери вищої освіти); t видача ліцензій на провадження діяльності в сфері освіти, зокрема, їх оновлення, видача дублікатів тощо (за винятком сфери вищої освіти); t проведення атестації навчальних закладів (за винятком сфери вищої освіти); t проведення акредитації навчальних закладів (за винятком сфери вищої освіти); t проведення атестації педагогічних працівників.

Міністерство очолює Міністр, якого призначає та звільняє з посади Верховна Рада АР Крим за пропозицією Голови Ради міністрів АР Крим.

Керівник департаменту/управління освіти призначається Міністром освіти і науки України після проведення відкритого конкурсу на посаду за наявності досвіду управлінської діяльності на керівних посадах не менше ніж 5 років та магістерської підготовки за напрямом „Державне управління” / „Державна служба” / „Управління навчальними закладами”, при цьому педагогічна освіта не є основним критерієм.

У рамках цієї моделі функції з надання адміністративних послуг передаються на рівень областей від МОН та місцевих органів освіти. Адміністративні послуги будуть надаватися відповідно до порядків, затверджених МОН, та їх перелік буде чітко обмежений законодавством. При цьому, надлишкові послуги, зокрема, щодо різноманітних погоджень робочих планів, педагогічного навантаження тощо пропонується вилучити із законодавчої бази.

Отже, надання адміністративних послуг у сфері освіти буде закріплено лише за регіональними органами влади з максимальним наближенням до споживача таких послуг. Послуги у сфері вищої освіти, пов’язані з видачею документів про освіту, пропонується передати безпосередньо до ВНЗ. Організація процесу надання адміністративних послуг (безпосередньо прийом та видача документів) у сфері освіти на обласному рівні покладається на Центри надання адміністративних послуг (ЦНАП),

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

що дозволяє зменшити рівень корупційних загроз завдяки відсутності безпосереднього контакту між отримувачем та надавачем адміністративних послуг.

Керівник призначається Міністром освіти та науки України після проведення відкритого конкурсу на посаду за наявності досвіду управлінської діяльності на керівних посадах не менше ніж 5 років та магістерської підготовки за напрямом „Державне управління”/”Державна служба”/”Управління навчальними закладами”, при цьому педагогічна освіта не є основним критерієм.

Відділи/управління освіти на місцевому (район/місто, район у містах Києві та Севастополі) рівні — місцеві органи виконавчої влади, які є юридичними особами публічного права та здійснюють контрольно-наглядову діяльність у сфері освіти на своїй території. Основні функції: t контроль та нагляд за додержанням законодавства про освіту в навчальних закладах; t проведення перевірок на вмотивовану вимогу громади. Функції з контрольно-наглядової діяльності (дотримання законодавства, ліцензійних умов та акредитаційних вимог тощо) передаються відділам/управлінням освіти на місцевому рівні від МОН та обласних державних адміністрацій, оскільки вони є найбільш наближеними до споживачів освітніх послуг та можуть оперативно реагувати на проблеми та виклики. Функції з надання методичної допомоги, які сьогодні виконують райметодкабінети, буде передано до професійних об’єднань педагогів та науково-педагогічних інституцій, провідну роль серед яких покладається на НАПНУ та ОІ(А)ППО.

Альтернативою діяльності відділів/управлінь освіти на місцевому рівні є значне посилення ролі громадськості, яка оперативно реагуватиме на можливі порушення законодавства у сфері освіти на місцевому рівні, зокрема, через піклувальні ради, батьківські комітети та інші ОГС. Окрім того, існування таких місцевих органів виконавчої влади може бути недоцільним у разі проведення комплексної судової реформи, що включатиме підвищення якості й доступності судових послуг у цивільних справах. Органи місцевого самоврядування на регіональному та місцевому рівнях (обласні, районні, міські, сільські, селищні ради): Основні функції: t визначення потреб та розробка пропозицій щодо розвитку та удосконалення мережі навчальних закладів; t визначення потреб регіону в тих чи інших спеціалістах, зокрема в сфері професійно-технічної освіти (обласний рівень); t фінансування навчальних закладів комунальної форми власності, що знаходяться на території громади (за умови передачі державних НЗ у комунальну власність, за винятком ВНЗ); t забезпечення навчальних закладів матеріально-технічними та іншими ресурсами, необхідними для розвитку матеріальнотехнічної бази і соціальної сфери.

Розділ ІІІ. Плануємо реформу системи управління освітою в Україні: суть змін

Незалежні регулятори у сфері освіти t Національна акредитаційна комісія (НАК) t Національна комісія з питань якості освіти (НКЯО) Національна акредитаційна комісія — незалежний, спеціальний, колегіальний, постійно діючий орган влади з питань ліцензування та акредитації у сфері вищої освіти. Потреба у запровадженні такої інституції зумовлена, в першу чергу, необхідністю вирішення функціонального конфлікту в МОН у цій сфері.

Комісія формується за квотним принципом науково-педагогічними працівниками, органами студентського самоврядування, організаціями роботодавців, які виконують свої функції на професійній основі. Керівник комісії обирається з числа її членів.

Основні функції: t проведення ліцензійної експертизи, t підготовка експертного висновку щодо можливості видачі ліцензії на провадження освітньої діяльності за відповідними напрямами та спеціальностями; t видача ліцензій на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти; t акредитація спеціальностей, за якими здійснюється підготовка майбутніх фахівців у вищій школі; t акредитація спеціалізованих вчених рад. Національна комісія з питань якості освіти — незалежний, спеціальний, колегіальний, постійно діючий орган влади, відповідальний за створення та функціонування дієвих механізмів контролю якості освіти (зокрема, системи рейтингів та критеріїв оцінювання, зокрема, у співпраці з роботодавцями та НЗ, що дасть змогу через ринкові механізми та громадський контроль слідкувати за якістю освітніх послуг). У підпорядкуванні комісії — Центри оцінювання якості освіти.

Комісія формується за квотним принципом представниками навчальних закладів, органами громадського самоврядування, науковцями, експертами, які виконують свої функції на професійній основі. Керівник комісії обирається з числа її членів.

Основні функції: t розроблення методології та методичних рекомендацій щодо технології оцінювання якості освіти, t проведення оцінювання якості освіти, зокрема через визначення компетенцій, яких повинен набути учень (студент); t проведення маркетингово-моніторингових досліджень якості освіти; t визначення освітніх потреб споживачів послуг, які надають навчальні заклади, та рівня їх задоволення.

Органи громадського самоврядування Модель передбачає значне посилення ролі громадсько-державного управління освітою та впровадження реальних механізмів залучення громадськості до прийняття важливих рішень. Без розширення функцій та участі професійної спільноти й громадського контролю за органами управління освітою подальший розвиток національної системи освіти не буде ефективним.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Головними завданнями залучення громади як соціального партнера є руйнування монополії держави на управління освітою, забезпечення прозорості діяльності органів освіти й навчальних закладів та підзвітності їх керівництва. У Польщі, яка багато запозичила від французької системи управління освітою, з початку 1990-х років всі реформи в освіті спрямовані на децентралізацію та посилення ролі громадського самоврядування, де, зокрема, шкільні ради беруть безпосередню участь у формуванні стратегічного плану розвитку закладу, деталізації його бюджету і контролі за виконанням, підготовці та здійсненні інноваційних освітніх проектів. Дошкільна та початкова середня освіта в Данії знаходиться у віданні та повністю фінансується з муніципального бюджету за рахунок податків. Відповідно до Закону про муніципальну початкову та середню освіту (2005 р.) відповідальність за роботу шкіл та якість освіти покладена на школи, муніципальні органи громадського самоврядування та батьків. Цю відповідальність вони несуть у рівному співвідношенні, і жодна зі сторін не може усунутися від виконання своїх обов’язків.

Мережу органів громадського самоврядування у сфері освіти становлять: t загальні збори (з’їзди, конференції) колективів закладів освіти; t ради навчальних закладів (вчені, наглядові, піклувальні тощо); t асоціації педагогічних кадрів; t асоціації керівників навчальних закладів; t органи студентського самоврядування (студентські конференції, парламенти, колегії, старостат тощо); t органи учнівського самоврядування; t органи батьківського самоврядування; t організації роботодавців; t громадські ради/колегії при органах управління освітою; t громадські організації, що здійснюють діяльність у сфері освіти тощо. Ключові функції органів громадського самоврядування: t участь у підготовці, прийнятті та реалізації управлінських рішень, формуванні та реалізації освітніх програм, стратегій розвитку, розробка й експертиза законопроектів, t оцінка якості освіти; t залучення ресурсів (фінансових, матеріально-технічних, кадрових) для забезпечення діяльності навчальних закладів і здійснення контролю за їх використанням; t забезпечення громадського контролю за діяльністю органів управління освітою різних рівнів; t удосконалення змісту, форм і методів освітньої діяльності, розробка методик та навчальних матеріалів; t організація громадських обговорень, публічних комунікативних заходів тощо.

ԩ՜՚՛՚ՓՔբձղ Ր՚ ՚՝ՙ՚ՍՙՔա ՛՚Սՙ՚ՍՋՒՑՙը ՚՜ՎՋՙձՍ Վ՜՚՘ՋՐ՝ըՖ՚Վ՚ ՝Ջ՘՚Ս՜իՐ՟ՍՋՙՙի ԛԧԡ Загальні збори (формування: зокрема, 75% — науковопедагогічні працівники; 15% — особи, що навчаються): t затвердження Статуту та внесення змін до нього за поданням Вченої ради; t обрання керівника та заступників таємним голосуванням; t розгляд питання про дострокове припинення його повноважень; t заслуховування щорічного звіту керівника та оцінка його діяльності; t затвердження колективного договору; t вирішення питань науково-педагогічної діяльності навчального закладу та ін.

Вчена рада (строк повноважень — 3 роки за квотним принципом: зокрема, 75 % — науково-педагогічні працівники та 15 % — представники студентів): t визначення стратегії діяльності ВНЗ; t затвердження навчальних планів та програм; t затвердження порядку конкурсу на заміщення вакантних посад науково-педагогічних та наукових працівників та проведення таких конкурсів; t обрання керівників структурних підрозділів таємним голосуванням; t ухвалення рішень з питань організації навчально-виховного процесу; затверджує правила прийому до ВНЗ;

Розділ ІІІ. Плануємо реформу системи управління освітою в Україні: суть змін

t прийняття рішень про проведення акредитації та подання заяви на ліцензування спеціальностей; t присвоєння вчених звань; t прийняття рішень про визнання іноземних документів про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання; t утворення спеціалізованих рад для захисту дисертацій тощо. Наглядова рада (строк повноважень — 3 роки, без залучення працівників ВНЗ): t здійснення моніторингу діяльності ВНЗ; t затвердження річних фінансових планів та звітів; t розгляд пропозицій щодо розвитку ВНЗ;

t залучення фінансових ресурсів для забезпечення діяльності та контроль за їх використанням; t взаємодія з усіма зацікавленими сторонами (роботодавці, громадськість, органи влади). Студентська конференція: t затвердження положення про студентське самоврядування, внесення змін та доповнень до нього; t затвердження стратегій та програм розвитку студентського самоврядування; t обрання представників до органів громадського самоврядування ВНЗ; t заслуховування щорічних звітів керівників сту дентських ОГС та оцінка їх діяльності та ін.

Навчальні заклади Навчальні заклади всіх сфер, типів і форм власності є автономними у навчально-виховній, кадровій, господарській, фінансовій чи іншій діяльності, зокрема отримавши функції з управління майном від органів управління освітою (фінансування закладу, ремонт, будівництво, опалення приміщень, укладення договорів на послуги з постачальниками, розробка і затвердження штатного розпису, преміювання співробітників, внесення даних про заклад та його учнів до е-освітнього середовища тощо). Таким чином, навчальний заклад — самостійна організація на ринку освітніх послуг, яка розробляє й впроваджує навчальні програми (плани) в контексті державних пріоритетів з метою досягнення потрібних суспільству освітніх результатів. При цьому, ключовими факторами для досягнення інституційної автономії навчальних закладів мають стати повна реалізація їх правового статусу як юридичних осіб, принцип „гроші йдуть за учнем/ студентом” та належний громадських контроль. Окремі соціальні функції навчальних закладів, зокрема, у сфері дошкільної та загальної середньої освіти (наприклад, організація харчування) по-перше, можуть бути передані на аутсорсинг на умовах субпідряду. По-друге, функції, що виконуються частково чи не мають єдиного виконавця, слід передати до органів соціального захисту (забезпечення прав на освіту дітей з особливими потребами, організація оздоровлення, лікування та відпочинку тощо). Керівники дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів призначаються їх власниками на конкурсній основі за погодженням з органами громадського самоврядування (ради НЗ, батьківські комітети тощо) та за умови проходження магістерської підготовки за напрямом „Управління навчальним закладом”, а також наявності стажу роботи на керівних посадах в системі освіти не менше 2 років.

Реформи системи управління освітою, пов’язані з її децентралізацією, почалися у Фінляндії ще в 1970-х роках. Зміна моделі фінансування шкіл від центрального до місцевого бюджету призвела до посилення ролі територіальних громад в діяльності шкіл, де останні перетворилися на повноцінні центри місцевого розвитку з власною системою охорони здоров’я та гарячого харчування для дітей. При цьому, зросла відповідальність директорів та вчителів шкіл, особливо в контексті якості надання освітніх послуг. У 2005 році в рамках реформи системи публічного управління в Грузії всі державні та комунальні загальноосвітні школи отримали статус незалежних юридичних осіб публічного права, що дозволило директорам шкіл самостійно керувати й фінансовими можливостями.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Альтернативою призначення директорів таких НЗ може бути їх обрання найвищим органом громадського самоврядування закладу з урахуванням думки громади, однак доцільність повномасштабного запровадження такої процедури, по-перше, залежить від належного рівня громадської свідомості щодо своїх прав та обов’язків, а, по-друге, від наявності пулу кандидатів на посаду, які мають необхідну управлінську та лідерську спроможність.

Керівники навчальних закладів у сферах професійної та вищої освіти обираються на загальних зборах таємним голосуванням. Інші вимоги: наявність вченого ступеня та стажу роботи на керівних посадах в системі освіти не менше 2 років.

Зазначена модель передбачає посилення ролі: Національної академії педагогічної наук України — галузевої академії наук, державної наукової установи, ключові функції якої: t проведення та координація наукових досліджень (фундаментальних та прикладних) у сфері освіти; t наукове, науково-методичне і навчально-методичне забезпечення діяльності системи освіти; t науково-методичний супровід експериментальної діяльності в системі освіти; t начально-методичний супровід масових науково-педагогічних заходів (конкурсів, тощо); ДВНЗ „Університет менеджменту освіти” НАПН, ключові функції якого: t координація діяльності ОІППО та науково-методичне забезпечення системи післядипломної педагогічної освіти; t освітня діяльність з підготовки та підвищення кваліфікації керівних працівників системи освіти; t науково-методичний супровід експериментальної діяльності в системі післядипломної педагогічної освіти; ОІППО (обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти) — державних вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації, ключові функції яких: t науково-методичний супровід реалізації державної освітньої політики в області; t підвищення кваліфікації, отримання нової та спорідненої педагогічної спеціальності (перепідготовка); t створення умов для навчання впродовж життя; t надання науково-методичної і практичної допомоги навчальним закладам області (функції колишніх районних (міських) методичних кабінетів (центрів); t супровід освітніх інновації; t консультативна діяльність.

Рекомендації: Для забезпечення належного функціонування вищезазначеної системи управління освітою без вбудованого конфлікту функцій, їх дублювань та надлишковості: 1.1. Ухвалити нові редакції Законів України „Про освіту”, „Про дошкільну освіту”, „Про позашкільну освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про професійно-технічну освіту”, „Про вищу освіту”, „Про наукову та науково-технічну діяльність” з урахуванням вищезазначених пропозицій щодо нової системи органів управління освітою та їх функцій, а також відповідні підзаконні акти — Положення про ліцензування, акредитацію НЗ та ін. Розділ ІІІ. Плануємо реформу системи управління освітою в Україні: суть змін

1.2. Ліквідувати Державну інспекцію навчальних закладів України, створити Національну акредитаційну комісію та Національну комісію з питань якості освіти; утворити місцеві органи управління освітою як юридичні особи публічного права з внесенням відповідних змін до Закону України „Про Державний бюджет України”; забезпечити повноцінну реалізацію навчальними закладами статусу юридичної особи з відповідним розробленням плану поетапного переходу усіх НЗ до повної автономії, включаючи фінансово-господарської, кадрової та академічної самостійності. 1.3. Розробити та затвердити положення про органи управління освітою різних рівнів та їх структурні підрозділи з урахуванням Реєстру державних функцій у сфері освіти та рекомендацій щодо формулювання державних функцій відповідно до єдиного стилістично-синтаксичного стандарту (Додатки 1 та 3). 1.4. Перепідпорядкувати ВНЗ I—IV р.а. Міністерству освіти і науки України, уникнувши їх подвійного підпорядкування галузевим ЦОВВ. 1.5. Здійснити адміністративно-територіальну реформу з внесенням відповідних змін/ ухваленням нових редакцій Законів України „Про місцеві державні адміністрації” та „Про місцеве самоврядування”, внесенням змін до нормативно-правових актів щодо міжбюджетних відносин, оподаткування та ін. 1.6. Провести комплексну перепідготовку та атестацію кадрів „освітньої управлінської вертикалі” в рамках системи нових функціональних обов’язків та відповідальності. 1.7. Провести комплексне навчання і підвищення кваліфікації керівників навчальних закладів (включаючи вивільнених бухгалтерів централізованих бухгалтерій при місцевих органах управління освітою) з питань інституційної автономії, а також посадових осіб місцевого самоврядування щодо посилення ролі територіальних громад в системі управління освітою. 1.8. Поширити практику використання дієвих інструментів громадсько-державного управління: t затвердити зміни до нормативно-правової бази органів громадського самоврядування, забезпечивши визначення повноважень органів громадського самоврядування на рівні законів, а не відомчих наказів; t забезпечити підвищення рівня обізнаності громади щодо свої прав та можливостей впливу на формування освітньої політики та контроль за її впровадженням; t забезпечити проведення фахових досліджень про стан справ у сфері освіти; t стимулювати здійснення громадської експертизи та громадського контролю в освітній сфері; t створити он-лайн платформу для збору пропозицій та громадських обговорень щодо освітньої політики; t реформувати громадські ради при органах управління освітою різних рівнів для уникнення профанації їх функціонування з урахуванням кращих світових практик щодо адміністративних процедур та принципів взаємодії між органами влади та громадськістю.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

2. Розбудова ефективної системи управління людськими ресурсами Незважаючи на те, що аналіз проблем кадрового потенціалу системи управління освітою не було серед ключових завдань проекту і потребує додаткових окремих досліджень, вважаємо за необхідне окреслити основні напрями реформи й у цій сфері для забезпечення ефективності функціонування „освітньої управлінської вертикалі”.

З посиленням автономії навчальних закладів в Швеції, що набула остаточного оформлення в 1990-х роках, директори шкіл виконують роль професійних управлінців. Зокрема, у навчальному плані спеціальності „Управління в сфері освіти” Університету Уппсала основний наголос робиться на взаємодію директора з педагогічним колективом, керуванням процесом освіти та розвиток лідерських навичок.

Один з основних аспектів реформування „управлінської вертикалі” у сфері освіти — побудова ефективної системи управління персоналом та розвиток лідерів — керівників усіх рівнів, насамперед, вищої та середньої ланки, які повинні бути спроможними та відповідальними за якісне впровадження реформ та управління змінами. Якщо класичний управлінець має систематично підштовхувати працівників до того, що він вважає за необхідне робити, то лідер веде за собою до спільної мети, надихає працівників, аби вони самі хотіли робити те, що є важливим. Для лідерства важливими є віра в людей, делегування, інноваційність, гнучкість та стратегічне мислення, навчання на власному досвіді, а не покарання за помилки. Належна система управління персоналом дає можливість: t залучати та утримувати досвідчених професіоналів, зупинивши процес депрофесіоналізації кадрового потенціалу системи управління освітою; t підвищити якість надання управлінських послуг; t врегулювання конфлікту інтересів та запобігання проявам корупції; t краще мотивувати працівників до виконання своїх обов’язків; t завчасно виявляти потенційні конфліктні ситуації, розв’язувати їх та запобігати виникненню таких ситуацій; t мобілізувати та вчасно перерозподіляти людські ресурси для досягнення цілей та пріоритетів.

Рекомендації: 2.1. Забезпечити провідну стратегічну роль кадрових служб в управлінні людськими ресурсами на всіх рівнях освітньої „управлінської вертикалі”, відійшовши від традиційної „паперової кадрової роботи”, і перейти до сучасного стратегічного управління персоналом та розвитку лідерства. 2.2. Запровадити спеціальну тренінгову програму зі стратегічного управління персоналом для керівників служб персоналу на всіх рівнях „управлінської вертикалі” у сфері освіти. 2.3. Розробити та затвердити профілі професійної компетентності для всіх посад освітньої „управлінської вертикалі”, а також відповідні вимоги до рівня професійної компетентності та напряму підготовки (спеціальності) кандидатів на ці посади. 2.4. Запровадити Програму розвитку лідерства для керівників вищої та середньої ланки „освітньої управлінської вертикалі”, керівників навчальних закладів, яка буде включати питання управління змінами, управління людськими ресурсами, ефективних комунікацій, розвитку інших лідерських кометенцій. 2.5. Удосконалити систему призначень керівних кадрів в системі управління освітою шляхом: t посилення вимог до освітнього рівня, наявності управлінського та педагогічного стажу кандидатів на керівні посади; t відновлення технології добору кадрів для зайняття управлінських посад із числа працівників, що мають досвід роботи на посадах нижчого рівня системи управління освітою; Розділ ІІІ. Плануємо реформу системи управління освітою в Україні: суть змін

ԩ՜՚՛՚ՓՔբձղ ե՚Ր՚ ՍՔ՘՚Վ Ր՚ ՖՑ՜ձՍՙՔՖձՍ Ս ՝Ք՝՞Ց՘ձ ՟՛՜ՋՍ՗ձՙՙի ՚՝Սձ՞՚ժ 1) Центральний рівень Освіта: магістр за спеціальністю „Державне управління”/ „Державна служба” / „Управління навчальними закладами” Стаж роботи на керівних посадах в системі освіти: не менше 5 років Стаж державної служби: не менше 3 років 2) Обласний рівень Освіта: магістр за спеціальністю „Державне управління” / „Державна служба” / „Управління навчальними закладами” Стаж роботи на керівних посадах в системі освіти: не менше 5 років Стаж державної служби: не менше 3 років 3) Районний/міський рівень Освіта: магістр за спеціальністю „Державне управління”/ „Державна служба”/ „Управління навчальними закладами” Стаж роботи на керівних посадах в системі освіти: не менше 5 років Стаж державної служби: не менше 3 років

4) Навчальні заклади Дошкільні, загальноосвітні та позашкільні: Освіта: повна вища педагогічна та магістр за спеціальністю „Управління навчальними закладами” Загальний педагогічний стаж: 5 років Стаж роботи на керівних посадах в системі освіти: не менше 2 років ПТНЗ: Освіта: повна вища педагогічна та магістр за спеціальністю „Управління навчальними закладами” Загальний педагогічний стаж: 5 років Стаж роботи на керівних посадах в системі освіти: не менше 2 років ВНЗ: Освіта: наявність наукового ступеню Загальний педагогічний стаж: 5 років Стаж роботи на керівних посадах в системі освіти: не менше 2 років

t припинення дії корупційних схем в процесі призначень керівних кадрів у сфері освіти. 2.6. Модернізувати систему підвищення кваліфікації фахівців та забезпечити професійний розвиток персоналу „управлінської вертикалі” у сфері освіти через: t розширення мережі установ, диверсифікації форм та заходів для підготовки й підвищення кваліфікації працівників системи управління освітою різних рівнів; t приведення у відповідність змісту навчання змісту професійної діяльності кадрів, зокрема, забезпечити практичну орієнтованість системи підвищення їх кваліфікації на реалізацію необхідних економічних реформ в країні; t обов’язкового підвищення кваліфікації осіб, які займають вищі керівні посади в системі освітньої „управлінської вертикалі”; t встановлення чіткої залежності між рівнем знань, результатів та періодичності підвищення кваліфікації та умовами оплати праці й просування по службі; t формування навчальних груп для підвищення кваліфікації за результатами вивчення навчальних потреб, рівнем кваліфікації та досвідом; t запровадження моніторингу практичного використання знань та навичок, отриманих у ході підвищення кваліфікації. 2.7. Удосконалити систему оплати праці працівників системи управління освітою з урахуванням змісту та обсягу виконуваної роботи, її складності, рівня відповідальності та особистого внеску працівника в загальні результати роботи; подолати наявний дисбаланс в оплаті праці працівників освітньої „управлінської вертикалі” та керівників навчальних закладів.

У 2005 році після відмови від місцевих органів управління освітою в Грузії створили мережу з 70 ресурсних центрів, що стали об’єднуючою ланкою між школами та Міністерством освіти та науки. Їх основною діяльністю є надання професійних послуг для директорів шкіл щодо основ менеджменту та управління навчальними закладами.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

3. Модернізація управлінських процедур та впровадження електронного врядування у сфері освіти З 2005 року в Естонії працює інфосистема освіти (EHIS), до якої навчальні заклади всіх типів повинні вносити інформацію про своїх учнів (загальні дані та дані про результати навчання особи) та вчителів (педагогічний стаж, посада, документи про освіту, додаткове навчання та кваліфікації). Наразі планується об’єднання EHIS та системи електронних журналів e-kool (яка повністю замінює систему паперових журналів у школах та містить можливості для обміну інформацією між викладачами, учнями та батьками). Крім цього, інфосистема щодо прийому та розгляду заяв для вступу до професійних та вищих навчальних закладів — SAIS — допомагає організувати процес надходження, зокрема опрацювання заяв, складання списків успішності, обмін інформацією між майбутнім студентом і вищою школою, погодження навчального місця або відмову від нього тощо.

Підвищення ефективності системи управління освітою неможливо без здійснення модернізації управлінських процедур та впровадження електронного врядування. Аналіз міжнародної практики свідчить, що ключовими факторами успіху в цій сфері є: t впровадження управління з орієнтацією на результат (УОР), яке передбачає не лише узгодження цілей діяльності різного рівня, очікувань громадськості, які втілюються у визначених пріоритетах та очікуваних результатах діяльності органів управління, а також узгодження планів й результатів діяльності цих органів і персоналу, процесів оцінювання та звітності; t високий рівень взаємозв’язку між стратегічними програмами та бюджетним процесом, узгодженість показників виконання стратегічних планів та бюджетних програм; t наявність ефективної системи контролю якості управлінських процесів, моніторингу та оцінювання реалізації рішень, стратегій, програм, планів тощо — для забезпечення скоординованості управлінських процесів, дотримання встановлених вимог на „вході” та „виході”, постійного аналізу та удосконалення адміністративних процедур; t належний розвиток внутрішніх та зовнішніх комунікацій в рамках системи управління; t мінімізація „паперотворчості” та звітності, у т.ч. шляхом широкого запровадження інформаційних технологій на всіх рівнях управлінської системи. Електронне урядування сьогодні є одним із найважливіших інструментів підвищення ефективності системи управління, відкритості та прозорості діяльності органів влади й місцевого самоврядування та забезпечення довіри громадян, виступаючи дієвим інструментом для : t швидкого й полегшеного доступу до інформації; t обміну інформацією; t прискорення та ефективнішого надання адміністративних послуг; t зменшення витрат; t спрощення адміністративних процедур; t контролю якості управлінських процесів. Як свідчать результати даного дослідження, більша частина роботи працівників середньої ланки системи управління освітою припадає на збір, підготовку та пересилання інформації звітного характеру, яку необхідно перенести у безпаперове середовище, скерувавши вивільнений час працівників на виконання безпосередніх завдань системи управління освітою та значно зменшивши навантаження на саму систему та її функціональне реформування.

Рекомендації 3.1. Запровадити системний підхід до аналізу і планування як постійного, організаційно забезпеченого процесу у безпосередньому поєднанні з бюджетним плануванням в рамках Розділ ІІІ. Плануємо реформу системи управління освітою в Україні: суть змін

3.2.

3.3.

3.4.

3.5.

3.6.

3.7.

3.8.

3.9.

3.10. 3.11. 3.12.

3.13.

3.14.

3.15.

„управлінської вертикалі”, визначивши підрозділи, відповідальні за стратегічне планування. Розробити та запровадити систему показників результативності, ефективності та якості реалізації рішень, визначивши підрозділи, відповідальні за здійснення моніторингу та оцінки результативності діяльності. Запровадити місячний, квартальний та річний моніторинг показників виконання стратегічних планів та бюджетних програм органами управління освітою з вживанням коригувальних дій у разі відхилення від запланованих показників. Чітко розмежувати функції і завдання традиційного „контролю виконання документів” та контролю якості управлінських проіцесів, а також моніторингу та оцінювання реалізації освітніх стратегій/програм тощо. Налагодити дієву систему внутрішніх комунікацій в рамках освітньої „управлінської вертикалі”, яка розвантажить і підлеглих, і керівників поточними оперативними питаннями, і не призводитиме до постійних втрат інформації внаслідок викривлень, помилкової інтерпретації; удосконалити горизонтальні комунікації між співробітниками, які знаходяться на одному рівні ієрархії для можливості оперативного вирішення проблем, що виникають у функціонуванні суміжних підрозділів. Створити єдине електронно-освітнє середовище (ЕОС), до якого будуть підключені всі рівні „управлінської вертикалі”, навчальні заклади всіх сфер, типів та форм власності та їх працівники з різним рівнем доступу та функціональності, а також споживачі послуг (діти, батьки). Забезпечити широкополосний доступ до мережі Інтернет на всіх рівнях „управлінської вертикалі” та в навчальних закладах, зокрема в сільській місцевості, для безперешкодного та вчасного внесення всіх відомостей до ЕОС. Забезпечити внесення звітної інформації виключно до ЕОС, зменшивши її кількість та усунувши дублювання електронної та паперової звітності. Запровадити дієву систему юридично значущих електронних підписів та іншої електронної ідентифікації (паролі тощо) для роботи в ЕОС. Забезпечити захист персональних даних при роботі з ЕОС. Створити он-лайн консультації для всіх учасників освітньої діяльності. Запровадити систему надання електронних освітніх послуг, зокрема щодо вступу до навчальних закладів, видачі документів та їх дублікатів, а також он-лайн сервісів навчального характеру. Закласти законодавчі основи на рівні постанов Кабінету Міністрів України, міжвідомчих та відомчих наказів щодо запровадження загальнодержавного електронного документообігу. Запровадити поетапний електронний документообіг та створити культуру електронного листування в рамках системи управління освітою. Запровадити регулярні навчання персоналу в рамках „управлінської вертикалі” з питань використання сучасних інформаційних технологій.

Система ЕОС повинна включати: електронні журнали (щоденники), можливість реєстрації для проходження ЗНО та його результати, відомості про видані документи про освіту та результати державних іспитів, основну інформацію про педагогічних працівників, навчальний заклад, орган управління освітою та результати їх діяльності. При цьому, вся необхідна статистична інформація повинна знаходитися на рівні „одного кліка” для управлінців „освітньої вертикалі” та мати відповідні рівні доступу для всіх користувачів системи. Зважаючи на державний характер інформації та високий рівень суспільного інтересу, доступ до ЕОС, її обслуговування та користування системою для навчальних закладів та решти користувачів повинні бути безкоштовними. У Великій Британії існує національна база даних учнів (NPD), що містить детальну інформацію про учнів шкіл та коледжів, яка включає такі дані: результати тестів та іспитів; стать; національність; рідна мова; необхідність умов для безкоштовного харчування в школі; наявність спеціальних навчальних потреб; інформація щодо відсутності та виключень зі школи.

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

4. Підвищення відповідальності, підзвітності та прозорості перед громадою та споживачами освітніх послуг Критично важливими для ефективної роботи органів управління освітою різних рівнів є налагоджена комунікація й співпраця з громадськістю та споживачами освітніх послуг. Аналіз міжнародної практики свідчить, що такі органи повинні максимально ефективно задовольняти не лише власні інформаційно-комунікативні потреби, зумовлені завданнями та необхідністю прийняття ефективних управлінських рішень, а й потреби фізичних, юридичних осіб, органів державної влади, міжнародних партнерів, ЗМІ, інститутів громадянського суспільства. Прозорість та інформаційна відкритість системи управління освітою є однією з обов’язкових умов ефективної освітньої політики, залучення громадян до процесу вироблення, впровадження й моніторингу політики та здійснення ефективного громадського контролю. Зовнішні комунікації в системі управління освітою в Україні сьогодні здебільшого розвиваються за сценарієм одностороннього процесу інформування громадян. Громада та споживачі освітніх послуг, як правило, не відчувають приналежності до процесі розробки, впровадження та моніторингу освітньої політики. Веб-сайти органів управління освітою різних рівнів не є привабливими для користувачів та малокорисними, часто ускладнена процедура пошуку потрібної інформації; більшість повідомлень, адресованих громадянам різноманітними комунікаційними каналами, стосуються того, що за важливе вважає саме орган управління освітою, а не того, що є важливим для громадян. Бракує ефективних механізмів вивчення рівня задоволеності споживачів послуг та зворотного зв’язку з ними.

Рекомендації У 2011 році у відповідь на зростання популярності нових медіа-ресурсів Департамент освіти та громад Нового Південного Уельсу (найбільшого штату Австралії) затвердив документ „Політика у сфері соціальних медіа”, де, зокрема, зазначається, що Департамент підтримує користування своїми працівниками таких додатків соціальних медіа, як соціальні мережі, вікі, блоги, мікроблоги, поширення відео та аудіо, бо це дозволяє більш ефективно залучати та взаємодіяти з різноманітними аудиторіями. На сьогодні Департамент має більше 10 профайлів у Twitter, більше 20 — у Fаcebook, кілька каналів на YouTube, а також 5 власних додатків для операційних систем.

4.1. Запровадити практику розробки та оприлюднення комунікативних планів органів управління освітою різних рівнів (щомісячних, щоквартальних, річних). 4.2. Для забезпечення відкритості, прозорості рішень та дій органів управління освітою різних рівнів щорічно видавати та поширювати серед широкого кола зацікавлених сторін розширені звіти про результати діяльності, зокрема фінансової, на основі пріоритетів діяльності. 4.3. Налагодити партнерські стосунки із ЗМІ, запроваджуючи прямі включення на ТБ, в мережі Інтернет, радіо під час проведення засідань колегій, громадських рад, конференцій, круглих столів, семінарів, прес-зустрічей та інших публічних заходів, готуючи прес-релізи, спецвипуски за окремою тематикою, огляди тощо. 4.4. Запровадити постійну практику використання інноваційних комунікаційних платформ та підвищення присутності в нових медіа (соціальних мережах тощо) з метою налагодження зворотної взаємодії з громадою.

Розділ ІІІ. Плануємо реформу системи управління освітою в Україні: суть змін

ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ РЕФОРМИ Джерелами фінансування впровадження реформи є кошти державного та місцевих бюджетів України, міжнародної технічної допомоги, спільних програм/проектів розвитку освітньої сфери з бізнес-спільнотою на засадах корпоративної соціальної відповідальності, інші надходження, не заборонені законодавством. Оптимізація системи управління освітою в Україні, зокрема в контексті зменшення функціонального навантаження на центральний, регіональний та місцевий рівні за рахунок значного скорочення державних функцій у сфері освіти та посилення ролі громадського самоврядування й громадського контролю, ліквідації Державної інспекції навчальних закладів призведе до скорочення чисельності працівників системи управління освітою та зменшення бюджетних коштів на їх утримання.

Упровадження адміністративно-територіальної реформи та реалізація механізмів стимулювання регіонального й місцевого розвитку шляхом фінансування проектів, які відповідають стратегіям розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, також спонукатиме громаду та органи місцевого самоврядування до пошуку шляхів більш ефективного використання коштів.

Крім цього, в умовах недостатнього бюджетного фінансування запровадження повноцінної автономії усіх навчальних закладів (враховуючи принцип „гроші йдуть за учнем/студентом” та фінансування не закладу з його потребами, а розподіл коштів для закладу відповідно до кількості дітей та його специфіки) стане джерелом легального залучення та ефективного використання позабюджетних коштів, наприклад, благодійних внесків, платних освітніх послуг, інших надходжень відповідно до законодавства.

КЛЮЧОВІ РЕЗУЛЬТАТИ РЕФОРМИ: 1. Децентралізація системи управління освітою: перерозподіл повноважень між центром та регіонами, передача на регіональний рівень функцій з надання послуг та здійснення контрольнонаглядової діяльності ближче до споживача. 2. Оптимізація системи управління освітою: ліквідація ДІНЗ України, усунення подвійного підпорядкування ВНЗ I—IV р.а. (МОН та галузевому ЦОВВ), відповідний розподіл функцій колишньої ВАК між НАК та ВНЗ. 3. Усунення функціонального конфлікту в межах кожного органу в системі управління освітою: перерозподіл повноважень між різними рівнями відповідно до типів функцій (МОН — виключно функції з формування політики та нормативноправового регулювання, регіональний рівень — виключно функції з надання адміністративних послуг тощо). 4. Ліквідація дублювання функцій та розмитості повноважень: чітко виписані функції органів управління освітою всіх рівнів у законодавстві та положеннях про ці органи. 5. Підвищення якості надання послуг, формування ринку освітніх послуг та зменшення корупційних ризиків за рахунок

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

зосередження фахівців в одному органі, територіального наближення до споживачів послуг: передача функцій з надання адміністративних послуг на рівень областей, створення системи громадсько-державного моніторингу якості освіти із залученням відкритих рейтингів, керівників ВНЗ та роботодавців. 6. Розвиток лідерського потенціалу управлінців „освітньої вертикалі”, зменшення навантаження на цих керівників: передача функцій з управління майном, зокрема надлишкових щодо організації харчування, проведення ремонтів, забезпечення підручниками та ін., до керівників навчальних закладів. 7. Забезпечення автономії НЗ усіх сфер, типів і форм власності з посиленням ролі громади в управління освітою. 8. Дерегуляція освітнього процесу, розвитку приватної освіти та ринку освітніх послуг: зменшення регуляторних функцій держави щодо наповнення навчального процесу. 9. Зростання якості надання освітніх послуг соціально незахищеним верствам населення: передача функцій, що виконуються частково чи не мають єдиного виконавця, до органів соціального захисту (діти з особливими потребами, організація лікування та відпочинку, оздоровлення та ін.). 10. Зростання якості надання методичних послуг за рахунок їх „знедержавлення” та регулювання: передача недержавних функцій з надання методичної допомоги до професійних саморегулівних організацій та ОІ(А)ППО. 11. Запровадження електронного врядування, ліквідація зайвої „паперотворчості”, посилення відкритості та транспарентності системи освіти, вивільнення управлінських кадрів від непотрібної та непритаманної їм роботи: заміна „паперової” та багаторівневої звітності, що вимагає належного кадрового забезпечення, на єдине безкоштовне електронноосвітнє середовище, доступне для всіх рівнів управління освітою та навчальних закладів всіх сфер, типів та форм власності.

Розділ ІІІ. Плануємо реформу системи управління освітою в Україні: суть змін

Додатки Додаток 1. Реєстр державних функцій у сфері освіти #

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

Веде державний реєстр МОН вищих навчальних закладів

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 № 2984-III послуги

Вища освіта, аспірантура, докторантура

Електронне врядування

Веде державний реєстр навчальних закладів

МОН, МДА, МОНМС АР Крим, ОМС

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Всі галузі освіти

Електронне врядування

Веде облік дисертації

Держінформнауки

Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність” від 13.12.1991 № 1977-XII

Державні послуги

Аспірантура, докторантура

Електронне врядування

Веде облік дітей дошкільного віку

МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III, Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР

Державні послуги

Дошкільна освіта

Електронне врядування

Веде облік учнів загальноосвітніх навчальних закладів

МДА, ОМС

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV, Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР

Державні послуги

Загальна середня освіта

Електронне врядування

Видає (надає) автономію навчального закладу відповідно до отриманого статусу

МОН, інші ЦОВВ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Всі галузі освіти

Видалення

Видає погодження на положення про структурний підрозділ юридичної особи, який має здійснювати діяльність у сфері професійно-технічної освіти

МОНМС АР Крим, МДА

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Державні послуги

Професійнотехнічна освіта

Видалення

Видає атестати старшого наукового співробітника, доцента, професора, дипломи кандидата, доктора наук

МОН

Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність” від 13.12.1991 № 1977-XII

Державні послуги

Аспірантура, докторантура

ВНЗ

Видає дозвіл вищим навчальним закладам іноземних держав на створення структурних підрозділів на території України

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 № 2984-III послуги

Вища освіта, аспірантура, докторантура

Видалення

Видає документ про МОН встановлення відповідності документів про вищу освіту та вчені звання

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 № 2984-III послуги

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ВНЗ

Видає заохочення педагогічним працівникам

МОН

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Державні послуги

Загальна середня освіта

Навчальні заклади

Видає ліцензії приватним дошкільним навчальним закладам, юридичним і фізичним особам на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти

МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Державні послуги

Дошкільна освіта

Регіональний рівень

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

Видає ліцензії вищим навчальним закладам

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 № 2984-III, Закон послуги України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Вища освіта, аспірантура, докторантура

НАК

Видає ліцензії закладам післядипломної освіти незалежно від форми власності та підпорядкування

МОН

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Післядипломна освіта

Регіональний рівень

Видає ліцензії на право здійснення освітньої діяльності

МОН, МДА, МОНМС АР Крим, ОМС

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Всі галузі освіти

НАК, регіональний рівень

Видає ліцензії підприємствам, організаціям та установ незалежно від форм власності та підпорядкування на право здійснення професійнотехнічного навчання на виробництві

МОН

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Державні послуги

Професійнотехнічна освіта

Видалення

Видає ліцензії професійнотехнічним навчальним закладам незалежно від форми власності та підпорядкування

МОН

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII, Закон України „Про професійнотехнічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Державні послуги

Професійнотехнічна освіта

Регіональний рівень

Видає погодження статутів МОН вищих навчальних закладів державної форми власності, підпорядкованих іншим органам виконавчої влади та ОМС

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 № 2984-III послуги

Вища освіта, аспірантура, докторантура

Видалення

Видає погодження на створення, реорганізацію та ліквідацію приватного дошкільного навчального закладу

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Державні послуги

Дошкільна освіта

ОМС

Видає погодження на МОН створення, реорганізацію або ліквідацію дошкільного навчального заклду (дитячого будинку інтернатного типу для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного навчального закладу (ясел-садка) компенсуючого типу

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Державні послуги

Дошкільна освіта

ОМС

Видає погодження на затвердження на посаду керівників вищих навчальних закладів комунальної і приватної форм власності

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 № 2984-III послуги

Вища освіта, аспірантура, докторантура

Видалення

Видає погодження на поселення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, в гуртожиток і виселення з гуртожитку

ОГС

Закон України „Про вищу освіту” Державні послуги від 17.01.2002 № 2984-III

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ОГС

Видає погодження на призначення заступника декана, проректора, які відповідають за роботу із студентами

ОГС

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 послуги № 2984-III

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ОГС

Видає погодження на призначення на посаду та звільнення з посади керівника приватного позашкільного навчального закладу

МОН, ініші ЦОВВ, МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Позашкільна освіта

Видалення

МОН, МДА, ОМС

Державні послуги

Додаток 1. Реєстр державних функцій у сфері освіти

Функція

Видає погодження на відрахування осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, та їх поновлення на навчання

Виконавець функції ОГС

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 послуги № 2984-III

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ОГС

Видає погодження на зміну МДА, ОМС тривалості уроку в загальноосвітніх навчальних закладах

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Загальна середня освіта

Видалення

Видає погодження на переведення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі за державним замовленням, на навчання за контрактом за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб

ОГС

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 послуги № 2984-III

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ОГС

Видає погодження на переведення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі за контрактом за рахунок коштів фізич них та юридичних осіб, на навчання за державним замовленням

ОГС

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 послуги № 2984-III

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ОГС

Видає погодження на призначення на посаду та звільнення з посади керівника і заступників керівника приватного загальноосвітнього навчального закладу

МДА, ОМС

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Загальна середня освіта

Видалення

Видає погодження на призначення і звільнення керівника приватного дошкільного навчального закладу

МОН, МДА, ОМС

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Дошкільна освіта

Видалення

Видає погодження на призначення і звільнення заступника керівника приватного дошкільного навчального закладу

МОН, МДА, ОМС

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Дошкільна освіта

Видалення

Видає погодження на призначення педагогічних працівників приватного дошкільного навчального закладу

МОН, МДА, ОМС

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Державні послуги

Дошкільна освіта

Видалення

Видає погодження на МОН робочі навчальні плани професійно-технічних і вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, в частині здобуття повної загальної середньої освіти

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Державні послуги

Загальна середня освіта, професійнотехнічна освіта, вища освіта

Видалення

Видає погодження на робочі навчальні плани приватних загальноосвітніх навчальних закладів

МДА, ОМС

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Державні послуги

Загальна середня освіта

Видалення

Видає погодження на створення структурних підрозділів вищих навчальних закладів четвертого рівня акредитації за кордоном

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 послуги № 2984-III

Вища освіта, аспірантура, докторантура

Видалення

Видає погодження плану роботи дошкільного навчального закладу

МОН, МДА, ОМС

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Дошкільна освіта

Видалення

Державні послуги

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Видає погодження правил прийому на навчання до вищого навчального закладу

Видає погодження режиму ДСЕС роботи загальноосвітнього навчального закладу

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Видає погодження режиму роботи дошкільного навчального закладу

МОН, МОЗ, МДА, МОНМС АР Крим, МОЗ АР Крим

Видає погодження статуту дошкільного навчального закладу

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

Вища освіта, аспірантура, докторантура

Видалення

Державні послуги

Загальна середня освіта

ДСЕС

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Державні послуги

Дошкільна освіта

ДСЕС

МОН, МДА

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Державні послуги

Дошкільна освіта

Видалення

Видає погодження структури навчального року (за чвертями, півріччями, семестрами) та тривалості навчального тижня

МДА, ОМС

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Державні послуги

Загальна середня освіта

Видалення

Видає право видачі документа про освіту державного зразка

МОН, інші ЦОВВ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Всі галузі освіти

НАК

МОН, інші Видає рішення про ствоЦОВВ, МДА, рення комунальних загальноосвітніх навчальОМС них закладів для дітейсиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Державні послуги

Загальна середня освіта

ОМС

Видає рішення про створення гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів), заснованих на комунальній формі власності

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Державні послуги

Загальна середня освіта

ОМС

Видає рішення про МОН, МДА, створення спеціалізованих МОНМС АР навчальних закладів: шкіл, Крим, ОМС колегіумів, ліцеїв, гімназій тощо

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Загальна середня освіта

ОМС

Видає рішення про проведення попередньої, первинної, повторної, додаткової, контрольної державної наукової і науково-технічної експертизи

КМУ

Закон України „Про наукову і науково-технічну експертизу” від 10.02.1995 № 51/95-ВР

Контрольнонаглядова діяльність

Аспірантура, докторантура

НКЯО

Видає рішення про відкриття навчально-виховних комплексів „дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад”, „загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад” або об'єднання з іншими навчальними закладами, а також загальноосвітних навчальних закладів та груп продовженого дня

МДА, ОМС

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Дошкільна освіта, загальна середня освіта

ОМС

Видає рішення про відкриття шкіл першого ступеня в сільській місцевості

МДА, ОМС

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Загальна середня освіта

ОМС

Закон України „Про вищу освіту” Державні послуги від 17.01.2002 № 2984-III

МОН

МОН, інші ЦОВВ, МДА, ОМС

Додаток 1. Реєстр державних функцій у сфері освіти

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

Видає рішення про реорганізацію вищого навчального закладу з наданням відповідного статусу або його ліквідацію

МОН, інші ЦОВВ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Вища освіта, аспірантура, докторантура

НАК

Видає рішення про створення при загальноосвітніх навчальних закладах комунальної власності фонду загальнообов'язкового навчання за рахунок коштів місцевого бюджету, залучених з цією метою на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також коштів населення, інших джерел

ОМС

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР

Державні послуги

Загальна середня освіта

Видалення

Видає рішення про МОН створення спеціалізованих вчених рад

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 № 2984-III послуги

Аспірантура, докторантура

НАК

Видає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію державних професійно-технічних навчальних закладів

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Професійнотехнічна освіта

ОМС

Видає рішення про МОН, інші створення, реорганізації та ЦОВВ ліквідації вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації державної форми власності

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 № 2984-III послуги

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ОМС

Видає рішення про КМУ створення, реорганізації та ліквідації вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації державної форми власності

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 № 2984-III послуги

Вища освіта, аспірантура, докторантура

МОН

Видає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію вищих навчальних закладів комунальної форми власності

ОМС

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 № 2984-III послуги

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ОМС

Видає рішення про створення, реорганізацію або ліквідацію дошкільних, середніх, позашкільних та професійно-технічних навчальних закладів

МОН, МДА, МОНМС АР Крим, ОМС

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Дошкільна освіта, позашкільна освіта, загальна середня освіта, професійнотехнічна освіта

ОМС

Видає сертифікати за результатами акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 № 2984-III послуги

Вища освіта, аспірантура, докторантура

НАК

Видає школярам, які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатні підручники

ОМС

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР

Державні послуги

Загальна середня освіта

Навчальні заклади

Затверджує типові переліки обов'язкового навчально-дидактичного та іншого обладнання, у тому числі корекційного, програмнометодичних та навчальнонаочних посібників, художньої літератури

МОН

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

Видалення

МОН, інші ЦОВВ

Державні послуги

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

Затверджує перспективи та напрями розвитку професійно-технічної освіти

МОН, інші ЦОВВ

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

МОН

Затверджує типові навчальні плани для загальноосвітніх навчальних закладів

МОН

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

Видалення

Затверджує мережу спеціалізованих вчених рад

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 правове № 2984-III регулювання

Аспірантура, докторантура

Видалення

Затверджує нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення професійно-технічних навчальних закладів

МОН

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

Видалення

Затверджує типові правила МОН прийому до професійнотехнічних навчальних закладів

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

МОН

Затверджує типові переліки обов’язкового навчального та іншого обладнання (в тому числі корекційного), навчальнометодичних та навчальнонаочних посібників, підручників, художньої та іншої літератури

МОН

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

Видалення

Затверджує державні нормативи фінансового, матеріального забезпечення дітей та матеріальнотехнічного оснащення дошкільних навчальних закладів

МОН

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

Видалення

Затверджує загальну стратегію моніторингу якості професійно-технічної освіти

МОН

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

МОН

Затверджує загальну стратегію моніторингу якості загальної освіти

МОН

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

МОН

Затверджує нормативи МОН матеріально-технічного, фінансового забезпечення вищих навчальних закладів

Закон України „Про вищу освіту” Нормативноправове від 17.01.2002 № 2984-III регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

Видалення

Затверджує обсяги бюджетного фінансування навчальних закладів, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

ОМС

Затверджує обсяги МОНМС АР фінансування комунальних Крим, МДА, позашкільних навчальних ОМС закладів

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

ОМС

Затверджує перспективи розвитку системи загальної середньої освіти

МОН

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

МОН

Затверджує розподіл педагогічного навантаження у позашкільному навчальному закладі

МДА, ОМС

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

Видалення

інші ЦОВВ , Затверджує статути ОМС підпорядкованих йому вищих навчальних закладів

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ОГС

Держадмінстрації

Закон України „Про вищу освіту” Нормативноправове від 17.01.2002 регулювання № 2984-III

Додаток 1. Реєстр державних функцій у сфері освіти

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

Затверджує статути МОН підпорядкованих йому вищих навчальних закладів та вищих навчальних закладів приватної форми власності

Закон України „Про вищу освіту” Нормативноправове від 17.01.2002 регулювання № 2984-III

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ОГС

Затверджує умови МОН прийому на навчання до вищих навчальних закладів

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 правове № 2984-III регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

МОН

Затверджує Базовий компонент дошкільної освіти

МОН

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

МОН

Затверджує види морального стимулювання та матеріального заохочення учнів у загальноосвітніх навчальних закладах

МОН, МДА, ОМС

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

ОМС

Затверджує вимоги до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукових ступенів, вченого звання старшого наукового співробітника

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 правове № 2984-III регулювання

Аспірантура, докторантура

МОН

Затверджує граничні обсяги навчального навантаження та позаурочної навчально-методичної, організаційної та виховної роботи у професійно-технічних навчальних закладах

МОН, Мінпраці, Закон України „Про професійно-технічну освіту” Мінфін від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

Видалення

Затверджує державне МОН замовлення на підготовку фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів (післядипломна освіта) для державних потреб

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта, вища освіта, післядипломна освіта

МОН

Затверджує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 правове № 2984-III регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

МОН

Затверджує державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійнотехнічних навчальних закладах

КМУ

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

МОН

Затверджує Державний стандарт професійно-технічної освіти

КМУ

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

МОН

Затверджує Державний стандарт загальної середньої освіти

МОН

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

МОН

Затверджує Державні освітні стандарти з конкретних професій

МОН

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

МОН

Затверджує державні стандарти знань з кожного предмета

МОН

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

МОН

Затверджує державні стандарти освіти

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII, Постанова КМУ від 14.01.2004 №24 „Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти”, Постанова КМУ від 05.07.2004 №848 „Про затвердження Державного

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

МОН

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

стандарту початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку”, Постанова КМУ від 14.01.2004 № 24 „Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти”, Постанова КМУ від 20.04.2011 № 462 „Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти” 89

Затверджує експериментальні робочі навчальні плани, нові освітні програми, педагогічні новації і технології

МОН

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

Видалення

Затверджує запроваМОН, інші дження експерименЦОВВ, НАПНУ тальних навчальних планів, освітніх програм, педагогічних інновацій і технологій у позашкільних навчальних закладах

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

Видалення

Затверджує засоби діагностики якості вищої освіти

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 правове № 2984-III регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

МОН

Затверджує заходи щодо зміцнення здоров'я дітей

МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

Органи соціального захисту

Затверджує зразки документів про позашкільну освіту

КМУ

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

Навчальні заклади

Затверджує зразки документів про післядипломну освіту

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III, Закон правове України „Про освіту” регулювання від 23.05.1991 № 1060-XII

Післядипломна освіта

Навчальні заклади

Затверджує зразки документів про присудження наукових ступенів

КМУ

Аспірантура, докторантура

ВНЗ

Затверджує зразки документів про присвоєння вчених звань

КМУ

Аспірантура, докторантура

ВНЗ

Затверджує зразок академічної довідки

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 правове № 2984-III регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ВНЗ

Затверджує зразок диплома про присвоєння кваліфікації „молодший спеціаліст”

КМУ

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

ВНЗ

Затверджує зразок МОН особової справи учня (вихованця) загальноосвітнього навчального закладу

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

МОН

100

Затверджує зразок КМУ свідоцтва про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

Навчальні заклади

101

Затверджує інші терміни навчання у вищих навчальних закладах відповідно до міжнародних угод між вищими навчальними закладами

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 правове № 2984-III регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

Видалення

МОН, інші ЦОВВ

Додаток 1. Реєстр державних функцій у сфері освіти

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

102

Затверджує кваліфікаційну характеристику педагогічного працівника

МОН

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

МОН

103

Затверджує кількість дітей для дошкільного навчального закладу (ясел-садка) компенсуючого типу

МОН

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

Видалення

104

Затверджує кількість учнів для спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкілінтернатів)

МОН, МОЗ, Мінфін

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

Видалення

105

Затверджує кількість учнів у групах продовженого дня та вихованців у групах загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів

МОН, Мінфін

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

Видалення

106

Затверджує критерії атестації наукових кадрів вищої кваліфікації

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 правове № 2984-III регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

МОН

107

Затверджує мережу вищих навчальних закладів державної і комунальної форм власності

КМУ

Вища освіта, аспірантура, докторантура

Видалення

108

Затверджує мережу експертних рад

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 правове № 2984-III регулювання

Аспірантура, докторантура

Видалення

109

Затверджує мережу професійно-технічних навчальних закладів

МОН

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

Видалення

110

Затверджує мінімальні нормативи матеріальнотехнічного, фінансового забезпечення навчальних закладів

МОН

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

Видалення

111

Затверджує натуральний набір продуктів для харчування дітей дошкільного віку

МОН, Мінфін, МОЗ

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

ОМС

112

Затверджує нормативи обсягів фінансування позашкільних навчальних закладів

МОН

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

ОМС

113

Затверджує нормативний термін навчання фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста та магістра медичного та ветеринарно-медичного

МОН, інші ЦОВВ

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

НАК

114

Затверджує окремі програ- МОН ми та методики здобуття дошкільної освіти дітьми, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

НАПНУ

115

Затверджує педагогічне навантаження педагогічних працівників дошкільного навчального закладу

МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

Видалення

116

Затверджує перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, вимоги до освітніх та освітньокваліфікаційних рівнів вищої освіти

КМУ

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III, правове Постанова КМУ від 13.12.2006 регулювання № 1719 „Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра”, Постанова КМУ від

Вища освіта, аспірантура, докторантура

МОН

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

27.08.2010 № 787 „Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра” 117

Затверджує перелік спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів)

МОН, МОЗ

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

Видалення

118

Затверджує перелік типів позашкільних навчальних закладів

КМУ

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III, Постанова КМУ „Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад”від 06.05.2001 № 433

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

Видалення

119

Затверджує перелік посад педагогічних та науковопедагогічних працівників

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

МОН

120

Затверджує перелік дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу

МОН

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

Видалення

121

Затверджує перелік видів платних послуг у галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності, що можуть надаватися вищими навчальними закладами державної або комунальної форми власності

КМУ

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III, правове Постанова КМУ від 27.08.2010 регулювання № 796 „Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності”

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ВНЗ

122

Затверджує перелік кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, порядок їх присвоєння

КМУ

Всі галузі освіти

МОН

123

Затверджує перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями

КМУ

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

МОН

124

Затверджує перелік платних послуг, які можуть надаватися державними, комунальними і приватними позашкільними навчальними закладами

КМУ

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

Власники навчальних закладів

125

Затверджує перелік професій

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

МОН

126

Затверджує періодичність обов'язкової атестації педагогічного працівника та порядок її проведення

МОН

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

МОН

127

”Затверджує перспективи і пріоритетні напрями розвитку з питань освіти ”

МОН

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

МОН

128

Затверджує план підвищення педагогічної (фахової) майстерності педагогічних працівників

МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Післядипломна освіта

НАПНУ

Додаток 1. Реєстр державних функцій у сфері освіти

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

129

Затверджує план роботи дошкільного навчального закладу

МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

Видалення

130

Затверджує повноваження органів громадського самоврядування в освіті

МОН

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

ВРУ

131

Затверджує показники державного замовлення на підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів

МОН, інші ЦОВВ

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Аспірантура, докторантура

МОН

132

Затверджує показники державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою

МОН, інші ЦОВВ

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

МОН

133

Затверджує Положення про психолого-медикопедагогічну консультацію

МОН

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Дошкільна освіта

МОЗ

134

Затверджує положення про державну екзаменаційну комісію

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

МОН

135

Затверджує положення про освітні та освітньокваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

МОН

136

Затверджує Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності

МОН

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

Видалення

137

Затверджує положення про порядок організації індивідуальної та групової роботи в навчальних закладах

МОН

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III, Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII, Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

Видалення

138

Затверджує положення про атестацію наукових працівників

КМУ

Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність” від 13.12.1991 № 1977-XII

Нормативноправове регулювання

Аспірантура, докторантура

МОН

139

Затверджує Положення про кваліфікаційні категорії та педагогічні звання

МОН

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

МОН

140

Затверджує Положення про республіканський Автономної Республіки Крим,обласні, Київський та Севастопольський міські органи управління професійно-технічною освітою

КМУ

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

КМУ

141

Затверджує Положення про студентське самоврядування

ОГС

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ОГС

142

Затверджує положення про фонд заохочення учнів, слухачів у професійно-технічних навчальних закладах

МОН

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

ОМС

143

Затверджує порядок КМУ створення, реорганізації та ліквідації позашкільних навчальних закладів

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

МОН

144

Затверджує порядок вступу та навчання в аспірантурі та докторантурі

Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність” від 13.12.1991 № 1977-XII

Нормативноправове регулювання

Аспірантура, докторантура

МОН

КМУ

Нормативноправове регулювання

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Функція

145

Затверджує порядок кваліфікаційної атестації учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів та присвоєння їм кваліфікації

146

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

МОН

Затверджує порядок КМУ повного державного утримання та забезпечення учнів державних професійно-технічних навчальних закладів безкоштовним харчуванням і стипендією

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

КМУ

147

Затверджує порядок призначення і виплати стипендій у вищих навчальних закладах

КМУ

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

КМУ

148

Затверджує порядок атестації педагогічних працівників

МОН

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

МОН

149

Затверджує порядок присвоєння категорій і педагогічних звань педагогічних працівників

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

МОН

150

Затверджує порядок роз- КМУ роблення стандартів вищої освіти та внесення змін до них, а також здійснення контролю за їх дотриманням

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

Видалення

151

Затверджує порядок створення і діяльності спеціалізованих вчених рад

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Аспірантура, докторантура

МОН

152

Затверджує порядок КМУ створення, реорганізації та ліквідації навчальних закладів

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII, Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

МОН

153

Затверджує порядок акредитації вищих навчальних закладів

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII, Постанова КМУ від 09.08.2001 № 978 „Про затвердження Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах”

Нормативноправове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

МОН

154

Затверджує порядок атестації керівних кадрів освіти

МОН

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

МОН

155

Затверджує порядок КМУ атестації навчальних закладів

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

МОН

156

Затверджує порядок видачі документів про позашкільну освіту

МОН

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

МОН

157

Затверджує порядок видачі ліцензій вищим навчальним закладам

КМУ

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III, правове Постанова КМУ від 08.08.2007 регулювання № 1019 „Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг”

Вища освіта, аспірантура, докторантура

МОН

158

Затверджує порядок видачі ліцензій на провадження освітньої діяльності

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII, Постанова КМУ від 08.08.2007 № 1019 „Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг”

Всі галузі освіти

МОН

Нормативноправове регулювання

Додаток 1. Реєстр державних функцій у сфері освіти

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

159

Затверджує порядок видачі ліцензій на провадження освітньої діяльності в галузі професійно-технічної освіти

КМУ

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР, Постанова КМУ від 08.08.2007 № 1019 „Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг”

160

Затверджує порядок видачі сертифікатів за результатами акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів

КМУ

161

Затверджує порядок відпрацювання випускниками вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів

162

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

Професійнотехнічна освіта

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 правове № 2984-III регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

МОН

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

КМУ

Затверджує порядок вхідного контролю знань, умінь та навичок під час прийому на перепідготовку або підвищення кваліфікації робітників професійнотехнічним навчальним закладом

МОН

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

Видалення

163

Затверджує порядок державної атестації загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності

МОН

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

МОН

164

Затверджує порядок державної атестації позашкільних навчальних закладів

МОН

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

МОН

165

Затверджує порядок КМУ забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

КМУ

166

Затверджує порядок зарахування учнів до загальноосвітньої санаторної школи (школи-інтернату)

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

Мінсоцполітики

167

Затверджує порядок МОН зарахування та добору дітей для навчання у спеціальних загальноосвітніх школах (школахінтернатах), їх переведення з одного типу таких навчальних закладів до іншого

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

МОН

168

Затверджує порядок інспектування навчальних закладів

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

Видалення

169

Затверджує порядок ліцензування навчальних закладів

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

МОН

170

Затверджує порядок надання державними, комунальними і приватними позашкільними навчальними закладами платних послуг

МОН, Мінфін, Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

Видалення

МОН, МОЗ

Нормативноправове регулювання

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

171

Затверджує порядок надання дітям, які потребують корекції зору, слуху, опорно-рухового апарату, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, а також інших засобів індивідуальної корекції за рахунок держави

КМУ

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

Мінсоцполітики

172

Затверджує порядок ОМС надання пільг на проїзд вихованців, учнів і слухачів позашкільних навчальних закладів у міському і приміському пасажирському транспорті

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

ОМС

173

Затверджує порядок надання пільгового або безоплатного відвідування музеїв, історико-архітектурних пам'ятників вихованцями, учнями та слухачами позашкільних навчальних закладів

КМУ

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

Мінкульт

174

Затверджує порядок надання позашкільним навчальним закладам спортивних об'єктів, культурних, оздоровчих та інших закладів

МДА, ОМС

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

ОМС

175

Затверджує порядок надання щорічної основної відпустки педагогічному працівнику

КМУ

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

КМУ

176

Затверджує порядок оплати виконаної роботи під час виробничого навчання і практики

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, вища освіта

Видалення

177

Затверджує порядок МОН переведення учнів (вихованців) до наступного класу загальноосвітнього навчального закладу

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

Видалення

178

Затверджує порядок переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

Видалення

179

Затверджує порядок пого- МОН дження робочих навчальних планів і робочих навчальних програм професійно-технічних навчальних закладів , в яких відображаються зміни у відповідній галузі виробництва чи сфері послуг

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Професійнотехнічна освіта

Видалення

180

Затверджує порядок призначення почесного ректора (президента), начальника, директора тощо вищого навчального закладу

КМУ

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ВНЗ

181

Затверджує порядок присвоєння вчених звань старший науковий співробітник, доцент, професор

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Аспірантура, докторантура

МОН

Нормативноправове регулювання

Додаток 1. Реєстр державних функцій у сфері освіти

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

182

Затверджує порядок присудження наукових ступенів кандидата і доктора наук

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Аспірантура, докторантура

МОН

183

Затверджує порядок проведення державної акредитації фізичних і юридичних осіб на право проведення наукової і науково-технічної експертизи, форму свідоцтва на право проведення такої експертизи та перелік документів державного зразка, що дають фізичним особам право на провадження експертної діяльності і надання експертних послуг без отримання свідоцтва

МОН

Закон України „Про наукову і науково-технічну експертизу” від 10.02.1995 № 51/95-ВР

Нормативноправове регулювання

Аспірантура, докторантура

МОН

184

Затверджує порядок проведення державної атестації дошкільних навчальних закладів

МОН

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

МОН

185

Затверджує порядок розрахунку та надання соціальних пільг педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

КМУ

186

Затверджує порядок створення, реорганізації і ліквідації дошкільних навчальних закладів

КМУ

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

МОН

187

Затверджує порядок укладання контракту з керівниками навчальних закладів

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

КМУ

188

Затверджує порядок атестації директорів професійно-технічних навчальних закладів державної форми власності

МОН

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

МОН

189

Затверджує потребу в професійно-технічних навчальних закладах

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

Видалення

190

Затверджує потребу у вищих навчальних закладах

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

Видалення

191

Затверджує потребу у комунальних навчальних закладах

Держадмінстрації, ОМС

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

Видалення

192

Затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу

ОГС

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ОГС

193

Затверджує програми розвитку вищої освіти

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

МОН

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

194

Затверджує програми розвитку позашкільної освіти

МОН

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

МОН

195

Затверджує рівень акредитації навчального закладу

МОН, інші ЦОВВ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

НАК

196

Затверджує річний звіт про ОГС діяльність факультету

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ОГС

197

Затверджує рішення з питань студентських містечок та гуртожитків для проживання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі

ОГС

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ОГС

198

ОГС

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ОГС

199

Затверджує рішення про проведення позачергової державної атестації державних позашкільних навчальних закладів

МОН, МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Позашкільна освіта

Регіональний рівень

200

Затверджує рішення МОН спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і рішення вчених (наукових, науково-технічних, технічних) рад про присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, а також скасовує їх у разі невиконання державних вимог при атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 № 2984-III послуги

Аспірантура, докторантура

Видалення

201

Затверджує рішення, відповідно до якого можливе відволікання учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів за рахунок навчального часу на роботу і здійснення заходів, не пов'язаних з процесом навчання

КМУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

Видалення

202

Затверджує робочі навчальні плани державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладів

МДА, ОМС

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

Видалення

203

Затверджує розміри та порядок доплат за інші види педагогічної діяльності

КМУ

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

КМУ

204

Затверджує розміри тарифних ставок інших педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів

КМУ

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

КМУ

205

Затверджує розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому навчальному закладі

МДА, ОМС

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

Видалення

Державні послуги

Додаток 1. Реєстр державних функцій у сфері освіти

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

206

Затверджує стандарти вищої освіти

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

МОН

207

Затверджує статут загальноосвітнього навчального закладу комунальної та державної власності

МОН, інші ЦОВВ, МДА, ОМС

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

ОГС

208

Затверджує статут позашкільного навчального закладу

МОН, МОНМС АР Крим, МДА

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

ОГС

209

Затверджує статут професійно-технічного навчального закладу

МОН, інші ЦОВВ, МОНМС АР Крим, МДА

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

ОГС

210

Затверджує статути навчальних закладів

МОН, інші ЦОВВ, МДА, ОМС

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

ОГС

211

Затверджує стратегічні напрями розвитку професійно-технічної освіти

МОН

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

МОН

212

Затверджує структуру і форму змісту варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм підготовки, засобів діагностики якості вищої освіти, навчальних планів, програм навчальних дисциплін

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Нормативновід 17.01.2002 № 2984-III правове регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

ВНЗ

213

Затверджує термін здобуття повної загальної середньої освіти у професійно-технічних та вищих навчальних закладах І-ІІ ступенів акредитації

МОН

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

МОН

214

Затверджує термін канікул у професійно-технічних навчальних закладах

МОН

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

МОН

215

Затверджує Типове положення про атестацію педагогічних працівників

МОН

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III, Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III, Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

МОН

216

Затверджує Типовий договір про навчально-виробничу практику та порядок надання робочих місць

КМУ

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

Видалення

217

Затверджує Типові навчальні плани початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах (школах естетичного виховання)

Мінкультури

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

Видалення

218

Затверджує типові навчальні плани і типові навчальні програми, які визначають загальнодержавний компонент змісту професійно-технічної освіти

МОН

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

Видалення

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

219

Затверджує типові правила МОН прийому до професійнотехнічних навчальних закладів

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

МОН

220

Затверджує тривалість навчального року у позашкільному навчальному закладі

МОН

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Нормативноправове регулювання

Позашкільна освіта

Видалення

221

Затверджує умови оплати праці наукових працівників державних наукових установ

КМУ

Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність” від 13.12.1991 № 1977-XII

Нормативноправове регулювання

Аспірантура, докторантура

КМУ

222

Затверджує умови прийому до навчальних закладів

МОН

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Нормативноправове регулювання

Всі галузі освіти

МОН

223

Затверджує форми ліцензій на освітню діяльність та сертифікатів про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів, порядок їх оформлення, переоформлення, видачі, зберігання та обліку

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Нормативноправове від 17.01.2002 № 2984-III регулювання

Вища освіта, аспірантура, докторантура

МОН

224

Затверджує форми та правила фінансового забезпечення наукової і науково-технічної експертизи

КМУ

Закон України „Про наукову і науково-технічну експертизу” від 10.02.1995 № 51/95-ВР

Нормативноправове регулювання

Аспірантура, докторантура

КМУ

225

Затверджує штатні розписи МДА, ОМС державних і комунальних дошкільних навчальних закладів

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Управління майном

Дошкільна освіта

Навчальні заклади

226

Затверджує зміст, форми і порядок проведення державної підсумкової атестації учнів (вихованців), які закінчили загальноосвітній навчальний заклад I, II і III ступенів

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Нормативноправове регулювання

Загальна середня освіта

МОН

227

Затверджує обсяги МОН, інші підготовки, перепідготовки ЦОВВ, МОНМС та підвищення кваліфікації АР Крим, МДА у професійно-технічних навчальних закладах кваліфікованих робітників

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

МОН

228

Затверджує Положення про ступеневу професійно-технічну освіту

КМУ

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР, Постанова КМУ від 03.06.1999 № 956 „Про затвердження Положення про ступеневу професійно-технічну освіту”

Нормативноправове регулювання

Професійнотехнічна освіта

МОН

229

Затвердужє порядок встановлення плати за харчування дитини у державному та комунальному дошкільному навчальному закладі

КМУ

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

КМУ

230

Затверджує порядок атестації педагогічних працівників системи дошкільної освіти

МОН

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

МОН

231

Затверджує розміри тарифних ставок інших педагогічних працівників дошкільного навчального закладу

КМУ

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

КМУ

МОН

Додаток 1. Реєстр державних функцій у сфері освіти

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

232

Затверджує Типові штатні нормативи дошкільних навчальних закладів

МОН

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Нормативноправове регулювання

Дошкільна освіта

Видалення

233

Здійскює контроль виконання вимог щодо навчання дітей у навчальних закладах

Держадамінстрації

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Контрольнонаглядова діяльність

Всі галузі освіти

Місцевий рівень

234

Здійснює державне інспек- МОН тування професійно-технічних навчальних закладів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування щодо рівня професійно-технічної освіти

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Контрольнонаглядова діяльність

Професійнотехнічна освіта

Видалення

235

Здійснює інспектування МОН навчальних закладів з питань організації навчально-виховної і науковометодичної роботи, використання науковопедагогічного потенціалу та матеріальних ресурсів, розвитку матеріальнотехнічної бази і соціальної сфери

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Контрольнонаглядова діяльність

Всі галузі освіти

Видалення

236

Здійснює контроль за виконанням навчальними закладами положень Конституції, законів України та інших нормативно-правових актів з питань освіти

МОН

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Контрольнонаглядова діяльність

Всі галузі освіти

Місцевий рівень

237

Здійснює контроль якості підготовки учнів та студентів

МОН, інші ЦОВВ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Контрольнонаглядова діяльність

Всі галузі освіти

НКЯО

238

Здійснює загальне управління навчально-виробничою, навчально-виховною, навчально-методичною, фінансово-економічною, господарською діяльністю державних професійно-технічних навчальних закладів, консультування, подання методичної допомоги навчальним закладам інших форм власності та підпорядкування

МОНМС АР Крим, МДА

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Управління майном

Професійнотехнічна освіта

Видалення

239

Здійснює контроль за додержанням законодавства у сфері вищої освіти органами виконавчої влади, їх посадовими особами

КМУ

Закон України „Про вищу освіту” Контрольновід 17.01.2002 № 2984-III наглядова діяльність

Вища освіта, аспірантура, докторантура

НКЯО

240

Здійснює контроль за дотриманням санітарного законодавства у дошкільних навчальних закладах

МОН, МОЗ, МДА, МОНМС АР Крим, МОЗ АР Крим

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Контрольнонаглядова діяльність

Дошкільна освіта

ДСЕС

241

Здійснює планові заходи МОН державного нагляду (контролю) в системі загальноосвітньої, професійно-технічної та вищої освіти з періодичністю залежно від ступеня ризику від провадження господарської діяльності з надання освітніх послуг

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Контрольнонаглядова діяльність

Загальна середня освіта, професійнотехнічна освіта, вища освіта

Видалення

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

242

Здійснює державний контроль за діяльністю дошкільних навчальних закладів

МОН

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Контрольнонаглядова діяльність

Дошкільна освіта

Місцевий рівень

243

Здійснює Державний нагляд (контроль) у галузі професійно-технічної освіти

МОН

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Контрольнонаглядова діяльність

Професійнотехнічна освіта

Місцевий рівень

244

Здійснює державний нагляд (контроль) у сфері освіти

МОН, МДА

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Контрольнонаглядова діяльність

Всі галузі освіти

Місцевий рівень

245

Здійснює державний нагляд (контроль) у галузі загальної середньої освіти

МОН

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Контрольнонаглядова діяльність

Загальна середня освіта

Місцевий рівень

246

Здійснює державний контроль у галузі вищої освіти

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Контрольновід 17.01.2002 № 2984-III наглядова діяльність

Вища освіта, аспірантура, докторантура

НКЯО

247

Здійснює зовнішньоекономічну діяльність в сфері освіти

МОН, інші ЦОВВ, МДА, ОМС

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Управління майном

Всі галузі освіти

Навчальні заклади

248

Здійснює контроль за виконанням керівниками професійно-технічних навчальних закладів своїх обов’язків за трудовим договором (контрактом)

МОНМС АР Крим, МДА

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Контрольнонаглядова діяльність

Професійнотехнічна освіта

Місцевий рівень

249

Здійснює контроль за працевлаштуванням випускників професійнотехнічних навчальних закладів, підготовка яких проводилася за державним замовленням

МОНМС АР Крим, МДА

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Контрольнонаглядова діяльність

Професійнотехнічна освіта

Місцевий рівень

250

Здійснює контроль та державне інспектування позашкільних навчальних закладів

МОН

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Контрольнонаглядова діяльність

Позашкільна освіта

Видалення

251

Здійснює контроль за діяльністю педагогічних колективів позашкільних навчальних закладів

МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Контрольнонаглядова діяльність

Позашкільна освіта

Місцевий рівень

252

Здійснює контроль за дотриманням вимог щодо якості вищої освіти

інші ЦОВВ

Закон України „Про вищу освіту” Контрольновід 17.01.2002 № 2984-III наглядова діяльність

Вища освіта, аспірантура, докторантура

НКЯО

253

Здійснює контроль проведення атестаційної експертизи навчальних закладів

МОН

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Контрольнонаглядова діяльність

Всі галузі освіти

Місцевий рівень

254

Здійснює контроль діяльності органів управління освітою та навчальних закладів системи загальної середньої освіти

МОН

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Контрольнонаглядова діяльність

Загальна середня освіта

МОН, місцевий рівень

255

Здійснює контроль додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів у сфері дошкільної освіти, обов'язкове виконання Базового компонента дошкільної освіти всіма дошкільними навчальними закладами

МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Контрольнонаглядова діяльність

Дошкільна освіта

Місцевий рівень

Додаток 1. Реєстр державних функцій у сфері освіти

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

256

Здійснює контроль додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів у галузі освіти, обов'язкове виконання Державного стандарту загальної середньої освіти всіма навчальними закладами системи загальної середньої освіти, розташованими на їх території

МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Контрольнонаглядова діяльність

Загальна середня освіта

Місцевий рівень

257

Здійснює контроль додержання Державного стандарту загальної середньої освіти

МОН

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Контрольнонаглядова діяльність

Загальна середня освіта

Місцевий рівень

258

Здійснює контроль за оновленням змісту професійно-технічної освіти

МОН

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Контрольнонаглядова діяльність

Професійнотехнічна освіта

Видалення

259

Здійснює контроль за використанням коштів фонду загальнообов'язкового навчання

ОМС

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР

Контрольнонаглядова діяльність

Загальна середня освіта

Видалення

260

Здійснює контроль за МОНМС АР дотриманням вимог дерКрим, МДА жавних стандартів професійно-технічної освіти професійно-технічними навчальними закладами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що мають державну ліцензію на здійснення такої діяльності

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Контрольнонаглядова діяльність

Професійнотехнічна освіта

Місцевий рівень

261

Здійснює контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти навчальних закладів, що є комунальною власністю

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Контрольнонаглядова діяльність

Всі галузі освіти

Місцевий рівень

262

Здійснює контроль за МОН, інші дотриманням законів та ЦОВВ, МОНМС інших нормативно-право- АР Крим, МДА вих актів щодо соціального захисту працівників, учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Контрольнонаглядова діяльність

Професійнотехнічна освіта

Органи соціального захисту

263

Здійснює контроль інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти

МОН

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Контрольнонаглядова діяльність

Загальна середня освіта

Видалення

264

Здійснює привоєння вченого звання на основі рішення Вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Державні послуги від 17.01.2002 № 2984-III

Аспірантура, докторантура

ВНЗ

265

Здійснює управління державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих йому професійно-технічних навчальних закладів

МОН, інші ЦОВВ

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Управління майном

Професійнотехнічна освіта

Власники навчальних закладів

266

Здійснює управління закладами освіти, які належать територіальним громадам або передані їм

ОМС

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР

Управління майном

Всі галузі освіти

ОМС

267

Здійснює управління Держадміннавчальними закладами, страції, ОМС що є комунальною власністю

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Управління майном

Всі галузі освіти

ОМС

Держадмінстрації, ОМС

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

268

Здійснюють контроль і державний нагляд за якістю харчування у дошкільних навчальних закладах

МОН, МОЗ, МДА, МОНМС АР Крим, МОЗ АР Крим

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Контрольнонаглядова діяльність

Дошкільна освіта

ДСЕС

269

Інформує громадськість про якість освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів

МОН, інші ЦОВВ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Всі галузі освіти

НКЯО

270

Інформує органи управління освітою про терміни і наслідки проведення перевірок підпорядкованих їм навчальних закладів

МОН

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Всі галузі освіти

Видалення

271

Інформує населення про результати атестації дошкільних навчальних закладів

МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Державні послуги

Дошкільна освіта

Регіональний рівень

272

Інформує населення про результати атестації закладів системи загальної середньої освіти, розташованих на їх територіях

МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Державні послуги

Загальна середня освіта

Регіональний рівень

273

Надає навчально-методичні послуги

МОН, інші ЦОВВ, МОНМС АР Крим, НАНУ, НАПНУ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Всі галузі освіти

НАПНУ

274

Організовує харчування в навчальних закладах

Інші ЦОВВ, МДА, ОМС

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Всі галузі освіти

Навчальні заклади

275

Призначає на посаду та звільняє з посади керівника державного та комунального позашкільного навчального закладу

МОН, ініші ЦОВВ, МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Управління майном

Позашкільна освіта

Власники навчальних закладів

276

Призначає на посаду та МОНМС АР звільняє з посади Крим, МДА, педагогічних працівників, у ОМС тому числі керівні кадри, державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладів

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Управління майном

Загальна середня освіта

Навчальні заклади, власники навчальних закладів

277

Призначає керівників навчальних закладів загальнодержавної власності

МОН, інші ЦОВВ

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Управління майном

Всі галузі освіти

Власники навчальних закладів

278

Призначає керівників навчальних закладів, що є комунальною власністю

МДА, ОМС, МОНМС АР Крим

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Управління майном

Всі галузі освіти

Власники навчальних закладів

279

Призначає на посади та звільняє з посад керівні кадри у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах

МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Управління майном

Дошкільна освіта

Власники навчальних закладів

280

Призначає на посаду та звільняє з посади керівника та його заступників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу

МДА, ОМС

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Управління майном

Загальна середня освіта

Власники навчальних закладів

281

Призначає на посаду та звільняє з посади заступників керівника державного і комунального позашкільного навчального закладу

МОН, ініші ЦОВВ, МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Управління майном

Позашкільна освіта

Власники навчальних закладів

Додаток 1. Реєстр державних функцій у сфері освіти

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

282

Призначає на посаду та МОН, МДА, звільняє з посади ОМС керівника та заступника керівника державного і комунального дошкільного навчального закладу

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

283

Призначає та звільняє з посад керівників підпорядкованих йому вищих навчальних закладів

284

Тип функції Управління майном

Сфера функції

Пропозиції

Дошкільна освіта

Власники навчальних закладів

Закон України „Про вищу освіту” Управління від 17.01.2002 № 2984-III майном

Вища освіта, аспірантура, докторантура

Власники ВНЗ

Проводить акредитацію МОН вищих навчальних закладів

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 № 2984-III послуги

Вища освіта, аспірантура, докторантура

НАК

285

Проводить атестацію директорів професійнотехнічних навчальних закладів державної форми власності

МОНМС АР Крим, МДА

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Професійнотехнічна освіта

Регіональний рівень

286

Проводить експертизу дисертацій для здобуття наукових ступенів та атестаційних справ для присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 № 2984-III послуги

Аспірантура, докторантура

ВНЗ

287

Проводить комплексні перевірки дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних і професійнотехнічних та вищих навчальних закладів

МОН

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Контрольнонаглядова діяльність

Дошкільна освіта, позашкільна освіта, загальна середня освіта, професійнотехнічна освіта, вища освіта

Видалення

288

Проводить конкурси на заміщення вакантних посад директорів професійно-технічних навчальних закладів державної форми власності та подає за їх результатами кандидатур на призначення

МОНМС АР Крим, МДА

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Управління майном

Професійнотехнічна освіта

ОМС

289

Проводить наукову та науково-технічну експертизу дисертаційних робіт

ЦОВВ

Закон України „Про наукову і науково-технічну експертизу” від 10.02.1995 № 51/95-ВР

Державні послуги

Аспірантура, докторантура

ВНЗ

290

Проводить акредитацію напряму, спеціальності та вищого навчального закладу

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 № 2984-III послуги

Вища освіта, аспірантура, докторантура

НАК

291

Проводить акредитацію вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти, професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування

МОН

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Професійнотехнічна освіта, вища освіта, післядипломна освіта

НАК, регіональний рівень

292

Проводить атестацію навчальних закладів системи загальної середньої освіти, розташованих на їх територіях

МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Державні послуги

Загальна середня освіта

Регіональний рівень

293

Проводить атестацію МОН професійно-технічних навчальних закладів на право здійснення освітньої діяльності

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Державні послуги

Професійнотехнічна освіта

Регіональний рівень

МОН, інші ЦОВВ

Державні послуги

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Функція

Виконавець функції

Нормативно-правовий акт

Тип функції

Сфера функції

Пропозиції

294

Проводить атестацію дошкільних навчальних закладів

МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Державні послуги

Дошкільна освіта

Регіональний рівень

295

Проводить атестацію навчальних закладів, що є комунальною власністю

Держадмінстрації, ОМС

Закон України „Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII

Державні послуги

Всі галузі освіти

Регіональний рівень

296

Проводить державну акредитацію фізичних і юридичних осіб на право проведення наукової і науково-технічної експертизи

Держінформнауки

Закон України „Про наукову і науково-технічну експертизу” від 10.02.1995 № 51/95-ВР

Державні послуги

Аспірантура, докторантура

НАК

297

Проводить державну атестацію позашкільних навчальних закладів

МОНМС АР Крим, МДА, ОМС

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Державні послуги

Позашкільна освіта

Регіональний рівень

298

Проводить ліцензійну та атестаційну експертизу професійно-технічних навчальних закладів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, що провадять діяльність у галузі професійно-технічної освіти

МОНМС АР Крим, МДА

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Державні послуги

Професійнотехнічна освіта

Регіональний рівень

299

Проводить ліцензійну експертизу вищих навчальних закладів

МОН

Закон України „Про вищу освіту” Державні від 17.01.2002 № 2984-III послуги

Вища освіта, аспірантура, докторантура

НАК

300

Реєструє науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, дисертації

Держінформнауки

Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність” від 13.12.1991 № 1977-XII

Державні послуги

Аспірантура, докторантура

Електронне врядування

301

Реєструє статут дошкільно- Держадмінго навчального закладу страції, МОНМС АР Крим

Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-III

Державні послуги

Дошкільна освіта

Електронне врядування

302

Реєструє статут загальноосвітнього навчального закладу

МДА, ОМС

Закон України „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 № 651-XIV

Державні послуги

Загальна середня освіта

Електронне врядування

303

Реєструє статут позашкільного навчального закладу

МДА

Закон „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 № 1841-III

Державні послуги

Позашкільна освіта

Електронне врядування

304

Реєструє статут професійно-технічного навчального закладу

МДА

Закон України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998 № 103/98-ВР

Державні послуги

Професійнотехнічна освіта

Електронне врядування

Додаток 1. Реєстр державних функцій у сфері освіти

Додаток 2. Е-матриця державних функцій у сфері освіти Сфери функцій

Типи функцій

КМУ

МОН

З Дошкільна освіта

Загальна середня освіта

Докторантура

Самоосвіта

ОДА

РДА

ОМС

Державні послуги

Контрольно-наглядова діяльність

Управління майном

Нормативно-правове регулювання

Державні послуги

Контрольно-наглядова діяльність

Управління майном

Державні послуги

Контрольно-наглядова діяльність

Управління майном

Контрольно-наглядова діяльність

Аспірантура

ДІНЗ

Професійно- Нормативно-правове технічна регулювання освіта Державні послуги

Післядипломна освіта

Держінформнауки

Нормативно-правове регулювання

Позашкільна Нормативно-правове освіта регулювання

Вища освіта

Інші галузеві ЦОВВ

Управління майном

Нормативно-правове регулювання

Державні послуги

Контрольно-наглядова діяльність

Управління майном

Нормативно-правове регулювання

Державні послуги

Контрольно-наглядова діяльність

Управління майном

Нормативно-правове регулювання

Державні послуги

Контрольно-наглядова діяльність

Управління майном

Нормативно-правове регулювання

Державні послуги

Контрольно-наглядова діяльність

Управління майном

Нормативно-правове регулювання

Державні послуги

Контрольно-наглядова діяльність

Управління майном

З — законодавство України П — положення про ЦОВВ, структурні підрозділи органів влади та місцевого самоврядування

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ

Додаток 3. Рекомендації щодо формулювання державних функцій відповідно до єдиного стилістично-синтаксичного стандарту Запис функції будується таким чином, щоб відобразити самостійність і завершеність змісту дії органу влади. Записана відповідним чином функція не вимагає розкриття складових її процедур для отримання однозначного уявлення про результат її виконання. Запис функції повинен давати повне і однозначне уявлення про те: t що робиться; t що отримується або досягається (що є результатом виконання функції); t до якого предмету (сфери) державного регулювання дана дія і результат цієї дії належить. Врахування даних вимог при формулюванні функції досягається за допомогою застосування єдиних стилістично-синтаксичних форм запису функції. Технічно це означає використання виключного переліку стилістично-синтаксичних форм (дієслів; дієслів у зв'язці з іменниками) для побудови функції. Діяльність, що визначена для органу нормою нормативно-правового акту і передбачає виникнення юридичних фактів, описується таким набором стилістично-синтаксичних форм: t „формує ...”: використовується в записі (формулі) функцій, пов'язаних з підготовкою і представленням політичних і програмних документів (програм, концепцій, проектів бюджетів, прогнозів, національних доповідей тощо); t „затверджує ....”: використовується в записі (формулі) функцій, пов'язаних з реалізацією нормотворчої складової в діяльності органу, у вигляді прийняття порядків, інструкцій, положень, зразків і форм документів, інших нормативно-правових актів, що встановлюють правила і норми для невизначеного кола осіб; t „установлює ...”: використовується в записі (формулі) функцій, пов'язаних з прийняттям кількісних параметрів при регулюванні окремих сфер — „нормативи”, „граничні розміри” та „рівні”, „тарифи”, „ставки”, „ ліміти” тощо, — для невизначеного кола осіб; t „видає ...”: використовується в записі (формулі) функції, пов'язаної з наданням конкретним категоріям фізичних та/або юридичних осіб за фактом їх звернення до державного органу будь-яких дозвільних або таких, що підтверджують юридичний статус документів, преференцій, фінансових трансфертів тощо; t „реєструє ...”: використовується в записі (формулі) функцій, пов'язаних із визнанням та/або присвоєнням державою правового статусу фізичним та/або юридичним особам за фактом їх звернення до державного органу; t „веде ...”: використовується в записі (формулі) функцій, пов'язаних зі зведенням специфікованої інформації, внесенням змін або доповнень в офіційні інформаційні бази, такі як реєстри, кадастри та інші сховища інформації, занесення або виключення інформації з яких виступає самостійним юридичним фактом; t „здійснює ...”: використовується в записі (формулі) функцій, пов'язаних із виконанням з боку державного органу встановлених дій щодо фізичної та/або юридичної особи за фактом їх звернення до державного органу, вчинення зазначених дій змінює структуру прав і обов'язків особи, щодо якої дані дії здійснювалися (тут „атестація”, „верифікація”, „конвертація”, „виплата компенсацій” тощо); t „проводить ...”: використовується в записі (формулі) функцій, пов'язаних із виконанням з боку державного органу встановлених дій щодо документів, майна, інших предметів за фактом звернення фізичної та/або юридичної особи до державного органу, і спрямовані на встановлення якісних і кількісних характеристик предметів, щодо яких здійснюються зазначені дії (тут експертиза, інвентаризація, оцінка); t „інформує ...”: використовується в записі (формулі) функцій, пов'язаних з наданням невизначеному колу осіб інформації, що зачіпають їхні конституційні права, або можливість прийняття ними рішення, 1

За Порядок денний нового міністра: практичні рекомендації щодо ефективного розв’язання першочергових завдань новопризнач. міністрами та керівниками ін. органів виконавчої влади/А.Вишневський (кер. авт. колективу), В. Афанасьєва, В.Баланюк та ін.; за заг. ред. Т.Мотренка. – К.: Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, 2010. – 176 с. Додаток 3. Рекомендації щодо формулювання державних функцій

пов'язаної із забезпеченням фізичної, майнової чи іншої безпеки фізичних або юридичних осіб (тут „інформування про екологічної ситуації ”, „про стан радіаційного фону” тощо); t „здійснює контроль та/або нагляд ...”: використовується в записі (формулі) функцій, пов'язаних з проведенням виїзних і камеральних, планових та позапланових перевірок (ревізій) діяльності окремих категорій юридичних і фізичних осіб на предмет виявлення невідповідності її чинному законодавству в тій чи іншій сфері. При формулюванні функцій не використовуються дієслова з високим ступенем полісемантизму, такі як „організовує”, „бере участь”, „координує”, „розробляє”, „забезпечує” тощо. Використання дієслів з високим ступенем полісемантизму прямо вказує на неоднозначність і різноманіття форм та способів досягнення результату функції, наявність невизначеного числа учасників процесу її виконання і потенційну наявність кількох суб'єктів її виконання. При формулюванні функції використовується максимальний обсяг інформації, яку можна взяти з норми правового акта. Це стосується вказівки на результат виконання функції, сферу її застосування. У той же час неприпустимим є розширення обсягу змісту функції більше того, ніж це передбачається нормою.

Таблиця співвідношення типів державних функцій та їх відповідність стилістично-лінгвістичним стандартам Тип державної функції Нормативно-правове регулювання

Приклад формулювання функції Формує програми, стратегії, концепції … Затверджує порядки, правила, регламенти Затверджує нормативи, вимоги, умови … Затверджує переліки, списки, класифікатори… Затверджує форми, зразки, шаблони … Затверджує методики, інструкції, типові договори … Установлює ліміти, граничні показники Установлює квоти, обмеження, режими … Установлює податки, збори, мито … Установлює індекси, розміри грошової допомоги …

Державні послуги

Реєструє документацію: контракти, проекти … Реєструє права, патенти … Проводить експертизу, оцінку, інвентаризацію … Веде облік, документацію, бази даних … Веде реєстри, кадастри, книги … Видає допуск, дозвіл … Видає ліцензії … Видає свідоцтво, посвідчення, сертифікат Видає довідку (виписку), копію, направлення … Виплачує пенсії, допомоги, компенсації Інформує населення …

Контрольно-наглядова діяльність

Здійснює контроль, нагляд, контроль і нагляд…

Управління майном

Виконує функції адміністратора робіт … Призначає та звільняє з посади керівника..

Модернізація системи управління освітою в Україні: дорожня карта реформ