ДОСВІД ВИРІШЕННЯ МІСЦЕВИХ ПРОБЛЕМ ШЛЯХОМ САМООРГАНІЗАЦІЇ ГРОМАДЯН Навчальні кейси

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

ДОСВІД ВИРІШЕННЯ МІСЦЕВИХ ПРОБЛЕМ ШЛЯХОМ САМООРГАНІЗАЦІЇ ГРОМАДЯН

Навчальні кейси

Київ Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні 2013

-1-

ББК 74.202

Досвід вирішення місцевих проблем шляхом самоорганізації громадян: Навчальні кейси. Упоряд. О.І.Сидоренко. - Київ: Навчально-методичний центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2013.173 С. Кейси, представлені у цьому видання, підготовлені за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Вони мають на меті надати викладачам, а також тренерам неурядових організацій практичний інструмент для використання у навчальній роботі зі студентами, громадськими лідерами, слухачами мережі навчальних закладів підвищення кваліфікації працівників органів державного управління та місцевого самоврядування.

Ситуаційні вправи (кейси) створені з навчальною метою для використання у навчальному процесі, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Допускається відтворення (копіювання) кейсів, представлених у цьому виданні, для їх використання у навчальному процесі. У разі використання у навчальних посібниках (підручниках), прохання звертатися за дозволом на використання до Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) за адресою: casestudy@ceume.org.ua , тел. (044) 248 7249

-2-

ПЕРЕДМОВА

Навчальні кейси та історії успіху створені організаціями переможцями конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Міжнародний фонд «Відродження» долучився до поширення кейс-методу в Україні ще 15 років тому, підтримавши разом з Інститутом відкритого суспільства проведення громадською організацією «Центр інновацій та розвитку» двох міжнародних літніх шкіл з написання і викладання кейсів, які проходили у партнерстві з Школою державного врядування імені Кеннеді Гарвардського університету. Випускники тих літніх шкіл, збагатившись особистим практичних досвідом написання і викладання кейсів та науковим осмисленням цього методу, й долучилися до співпраці з авторами кейсів, представлених у цьому виданні, та надання їм консультативної допомоги. Колекція кейсів з практики вирішення місцевих проблем – це не набір прикладів того, як і що робили громадські організації, а передусім інструмент, який дозволяє на аналізі представленого досвіду навчати інших, як їм діяти в подібних ситуаціях. Кожна ситуація досить багатогранна, відтак проблем, довкола яких можна будувати дискусії, безліч. Запропоновані авторами сценарії обговорення – не догма. Описані ситуації можуть використовуватися значно ширше. Як правило, кожен з кейсів складається з кількох частин (А,Б,В,Г), що дає можливість тримати гостроту дискусій й переходити до обговорення наступного питання поступово, влучно використовувати момент, коли доцільно вводити нові умови чи надавати інформацію про те, яке рішення герой прийняв насправді. Шість з представлених у цьому виданні кейсів були апробовані під час навчально-методичної конференції «Ефект метелика: кейсметод як інструмент поширення кращих практик вирішення місцевих проблем» 23 листопада 2012 р.

-3-

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-001-1

«БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ ФОНТАН»: сльози чи радість міжкультурного розмаїття?1 (А) «Те, чим ви займаєтеся на уроках, – не для хлопчиків. І взагалі, треба переводити тебе в татарську школу. Там ти будеш серед своїх і краще знатимеш свою мову і традиції!” – сказав тато Рушена Сейдаметова своєму сину.

***

Пізно ввечері в березні 2009 року Олександра Целіщева, керівник Центру регіонального розвитку “Топ-Кая”, та Наталя Скворцова, координатор проектів Центру, вчитель, в розпачі сиділи в шкільному кабінеті. Сьогодні батьки двох кримськотатарських учнів подали заяви на відрахування з українського класу з подальшим переведенням дітей в кримсько-татарську школу. Це ставило під загрозу всю ситуацію з українською освітою в Бахчисараї і змушувало серйозно задуматися про актуальність проекту, над яким працювала організація «Топ-Кая». Обговорюючи ситуацію, що склалася, вони знову і знову поверталися до причин, з яких майже рік тому було прийнято рішення про створення українського класу в бахчисарайській школі-гімназії. Тоді ще недосвідчена, щойно сформована організація згуртувала однодумців, які бажають змінити суспільство навколо себе. Було вироблено кілька напрямків у роботі організації, але пріоритетним став розвиток міжкультурного діалогу на засадах толерантності. Для вибору такого напряму роботи були вагомі причини. З одного боку, кримське суспільство є багатонаціональним, і в ньому постійно відчувається напруження між представниками кримськотатарського та російського й українського населення (Додаток 1), особливо після подій серпня 2006 року, коли в Бахчисараї сталася масова бійка через проблемне питання місцевого ринку (кримськотатарська громада відстоювала право збереження колишнього 1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автори вправи – Наталя Скворцова, Олександра Целіщева, Центр регіонального розвитку “ТопКая”, консультант – Олександра Бакланова,, партнер Експертної компанії pro.mova

1 -4-

кладовища як історичної пам’ятки, а місцеві мешканці - росіяни та українці відстоювали право там торгувати). І тут неважливо хто мав рацію, а хто ні. Напруга виникла з моменту повернення депортованого народу на свою історичну батьківщину, яка до того моменту вже була заселена представниками інших націй. І мимоволі відбувся перерозподіл територій, ресурсів тощо. Напруга в більшості випадків має прихований характер, але інколи проривається емоційними етнічними протистояннями (Додаток 2). З іншого боку, після розпаду колишнього СРСР Крим дистанціює себе від України, тим самим підкреслюючи свою автономність. Велика частина російськомовного населення Криму вважає себе більше «росіянами», а не «українцями». Звідси хворобливе неприйняття української мови, а разом з ним і «всього українського». В той самий час, українських шкіл в Криму майже немає, класів з українською мовою викладання теж не густо (Додаток 3). Ще не будучи офіційно зареєстрованою громадською організацією, колектив педагогів-однодумців на чолі з Олександрою Целіщевою та Айдером Муждаба вирішили відкрити український клас в Бахчисарайському навчальновиховному комплексі «Школа-гімназія», щоб сприяти просуванню української культури в Криму. При цьому залучення в цей клас дітей російської і татарської національності було очікуваним та віталося ініціаторами. Чому організація вибрала саме цю гімназію? По-перше, сама школа є багатонаціональною, що могло б сприяти створенню багатонаціонального класу, по-друге, і керівник організації Олександра Целіщева, і координатор проектів Наталя Скворцова працювали в цій гімназії та могли допомогти реалізації проекту. По-третє, ідею підтримала директор гімназії Ольга Валентинівна Безбородкіна: «Я вважаю створення українського класу доброю ідеєю. Оскільки ми стали не просто школою, а школою-гімназією, у нас повинні бути класи і з українською, і з кримськотатарською мовами навчання. Якщо батьки виявили таке бажання, то наш обов'язок – задовольнити його». Роз'яснювально-агітаційна робота по набору в український гімназійний клас дала свої результати. Клас був набраний. Вже на перших батьківських зборах з'ясувалося, що мотиви у всіх різні: хтось, будучи вихідцями із Західної України, був обділений можливістю навчатися рідною мовою (україномовні представники); хтось, заглядаючи в майбутнє своїх дітей, не бачив перспектив професійного зростання без знання державної мови (цей момент об'єднав практично всіх представників багатонаціонального класу). «Я дуже вдячна адміністрації школи-гімназії за можливість для моєї доньки навчатися мовою моїх предків, – заявила на зборах батьківського комітету 2 -5-

класу А. В. Заярна, мати однієї з учениць. - Ми так давно вже живемо в Криму, що наші діти стали забувати рідну мову». Інша мама – учениці Мавіле Ягьяєвої – сказала: «Мені, звичайно, теж хотілося б, щоб моя донька навчалася нашою рідною мовою, але розуміючи, що українська мова є державною і без її з знання у дитини немає жодної перспективи ані в житті, ані в кар’єрному зростанні, ми на сімейній раді вирішили віддати її в український клас». Отож, зі створення українського класу й почалась активна робота Бахчисарайського центру регіонального розвитку «Топ-Кая» у царині толерантності. Реміснича майстерня та педагогічні інновації Паралельно з розробкою ідеї про створення українського класу, Центр регіонального розвитку «Топ-Кая» (який на той час вже став офіційно зареєстрованою громадською організацією) почав реалізацію проекту «Школа як центр відродження національних ремесел», підтриманого фондом «Україна 3000». Цей проект передбачав створення при «Школі-гімназії» ремісничої майстерні для українського класу. У рамках проекту «Школа як центр відродження національних ремесел» керівник ремісничої майстерні Наталя Скворцова написала авторська програму інноваційного курсу «Декоративно-прикладна творчість в школі», яка з великим успіхом стала поширюватися серед інших шкіл Криму, зайняла призове місце в конкурсі педагогічних інновацій загальнокримського конкурсу та увійшла до збірки педагогічних інновацій Криму 2009 року. Тиждень толерантності У листопаді 2008 року Центр регіонального розвитку «Топ-Кая» організував на базі «Школи-гімназії» Тиждень толерантності. Це була частина загальноукраїнської кампанії «Толерантність як шлях до Європи» за фінансової підтримки Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження». Метою «Тижня» був розвиток толерантності шляхом повернення молоді до свого коріння, відродження місцевих традицій. Впродовж тижня були проведені лекціїпрезентації з тематики використання символів різних народів Криму у мистецтві. У школі були розповсюджені листівки з анонсом проекту та різноманітні матеріали з символікою кампанії. Після проведення майстер-класів з різних технік розпису учні змогли розписати дерев'яні яйця символікою різних регіонів Україні. На жаль, у всіх посібниках з різних технік розпису наводяться приклади символіки всіх регіонів країни, окрім Криму. Тому одним із завдань акції було виправлення такої несправедливості та заповнення порожнього місця на великій мапі розписів 3 -6-

всіх регіонів України. Таким чином було створено карту писанок України, до яких приєдналася нова – кримська, вигадана учнями гімназії. Основним результатом акції став розвиток у дітей усвідомлення значущості та важливості традицій кожного народу для сучасного суспільства, а комплексні заходи впродовж тижня толерантності допомогли дітям порозумітися з оточуючими через навчання народному мистецтву. А 14 листопада з ініціативі Центру регіонального розвитку «Топ-Кая» та Євроклубу «Молода дипломатія» у рамках Тижня толерантності було організовано флешмоб «Ми дуже різні, але ми – разом! Запали свічу толерантності!" Реалізація цих акцій стала поштовхом для участі учнів школи-гімназії в кримському республіканському конкурсі з писанкарства «Великодні дзвони» в 2009 році. У ремісничій майстерні, при якій утворився гурток «Національний декоративний розпис, писанкарство» під керівництвом Н.В. Скворцової була створена група з трьох осіб для участі в конкурсі традиційного української розпису писанок. До конкурсу були підготовлені діти неукраїнської національності, зокрема, одна учасниця російської національності і два інших учасника – кримсько-татарської. Наталя Скворцова, коментуючи підготовку до конкурсу, відзначила: «Для мене було дуже важливим під час підготовки дітей до цього конкурсу показати красу, складність та неповторність традиційного українського писанкарства, зацікавити дітей оригінальністю процесу, захопити їх таємницею цього давнього мистецтва”. Національний склад команди виявився великою несподіванкою для багатьох учасників конкурсу. Кілька телекомпаній Криму взяли інтерв'ю у татарського хлопчика Іси Ісмаїлова, який виготовляв декоративне яйце. На конкурсі команда школи-гімназії зайняла перше місце в номінації «Традиційне писанкарство» та друге місце в номінації «Краща тематична композиція» з українською картою писанок, створеною в рамках проекту «Толерантність як шлях до Європи». Обрядові святкування Треба зазначити, що Центр «Топ-Кая» у своїй роботі з розвитку толерантності в школі та в суспільстві використовував не тільки конкурсні і грантові можливості, але й такі прийоми нестандартного виховання, як залучення дітей до ігрових форм обрядових святкувань із використанням технік декоративно-прикладного мистецтва (Вертеп, Різдво). Унікальний для Криму захід був проведений наприкінці грудня. Для всіх ступенів школи були проведені театралізовані покази вертепного дійства. Вертеп – це давня обрядова форма українського народного театру, своєрідний прояв народної культури. У Криму не кожна доросла людина знає, що таке вертеп, тому лялькова вистава в триярусному вертепі стала справді унікальною можливістю пізнати культуру і 4 -7-

обрядовість слов'янських народів, що проживають в Криму. У виготовленні ляльок для вертепу з солоного тіста брали участь діти всіх національностей. Ляльки виготовлялися на заняттях гуртка декоративно-прикладної творчості при українській ремісничій майстерні. Наталя Скворцова, розбираючи разом з дітьми вертепні історії, створила свій авторський сценарій, за яким дітям зручно було показувати це унікальне явище, яке існує в Україні понад двісті років. А новостворений український клас підготував гумористичну виставу «Водіння кози", яка будучи істинно народним театром, є прикладом одного з найдавніших слов'янських обрядів. На свято Маланки (Щедрий вечір) та Василя (Старий Новий рік) - 13-14 січня - ряжені ходять по домівках з символічною восьмикутної зорею-провісниця і з козою. Святкові забави та ігри пов'язані з давньослов'янськими аграрними святами або з культом предків, складають спільну спадщину російського та українського народів. Найбільш характерним типом святкового ігрища в слов'ян було якраз водіння "кози", яке супроводжувалося хоровим співом і колективним дійством за участю ряду персонажів: діда, цигана, молодички, барині, смерті, лікаря. Бажання брати участь у такому яскравому, костюмованому, веселому дійстві викликало здорову конкуренцію серед дітей українського класу, а за право отримати ту чи іншу роль боролися діти як слов'янського походження, так і кримськотатарські діти. *** Саме тому, коли на початку березня Наталя Скворцова вперше почула на уроках декоративно-прикладної творчості репліки від кримськотатарських дітей з приводу технік бісероплетіння, ліплення тощо, що «це не мальчукові справи», це відразу ж насторожило педагога. З дружньої бесіди з дітьми та дискусій вона з'ясувала, що хлопчики взагалі-то не проти цих занять і їм це навіть цікаво, але вдома в колі сім'ї це не схвалюється. «Я дуже здивована дізнатися про ці висловлювання батьків, бо діти плели браслетики-«фенічки» з помітним задоволенням, вони навіть часто залишалися після занять та працювали додатково. Перед посвятою в гімназисти кожен учень українського класу власноруч виготовив собі жовто-блакитну застібку для хустки, і я відчувала в цьому відображення патріотизму, і не бачила ніяких загроз. Тому я просто розгублена…” – зізнавалася Наталя Скворцова керівнику організації. Вони вдвох з Олександрою Целіщевою сиділи в порожньому шкільному кабінеті й намагалися зрозуміти: «Чи ми переоцінили власні сили? Чи не врахували щось дуже важливе? І найголовніше – чи є вихід?? Бо насильно толерантність не розвинеш»...

5 -8-

Додаток 1. ДЕЩО ПРО ПРОБЛЕМИ "НЕСПІРНОГО КРИМУ" (Скорочено)

Однією з особливостей Криму в політичному вимірі є те, що суспільно-політичні взаємини тут часто-густо детермінуються не тільки політичною конкуренцією між різноманітними політичними регіональними елітами та їхнім пошуком важелів справляння впливу на економічні процеси в автономії, але й етнополітичною та етнорелігійною ситуацією, яка багато в чому визначає специфічне забарвлення тих соціально-політичних питань, які є актуальними для АР Крим. .... Загалом етнополітичні взаємини в АР Крим визначається взаємодією трьох найбільших етнічних груп Криму - кримських татар, українців та росіян. Автономна Республіка Крим - єдине в унітарній Україні адміністративно-територіальне утворення, де в силу низки історичних обставин та причин у складі населення домінують етнічні росіяни, які відповідно до Всеукраїнського перепису населення 2001 року складають 58,5% від загальної чисельності мешканців Криму. Етнічні українці становлять тут 24,4%. У результаті масового повернення на півострів кримських татар їх частка в складі населення автономії сягнула 12,5%. Головним конфліктогенним чинником етнополітичної ситуації залишається невирішеність соціально-економічних, соціокультурних, політичних проблем кримськотатарської спільноти. Значна частина конфліктогенних чинників у Криму детерміновані комплексом причин, серед яких - наявність у свідомості слов’янської більшості кримчан численних стереотипів у відношенні до кримськотатарської спільноти. Спорадично виникають конфлікти і на політичному грунті та через загальне несприятливе економічне середовище в Криму. Вплив цих чинників на стан міжетнічних відносин та на суспільно-політичну ситуацію в автономії посилюється з огляду на існуючу "цілеспрямовану антитатарську та ісламофобську інформаційну кампанію". До речі, різноманітні соціологічні дослідження вказують, що на 16 році повернення кримських татар в Україну й досі спостерігається високий рівень дистанційованості жителів України від цієї етнічної спільноти, що провокує небажання бачити представників цієї етнічної групи серед громадян держави, хоча за цього й допускається їх перебування на її території в ролі гостей. Упередження та негативні стереотипи стосовно кримських татар у масовій свідомості населення Криму ефективно використовують окремі кримські політики, які демонструють здатність до стратегічної розбудови на такому небезпечному підгрунті власних політичних іміджів, здобуття електоральної підтримки, мобілізації виборців, а в остаточному підсумку отримання в свої руки важелів задоволення інтересів тих фінансово-економічних сил, що прагнуть контролювати в цьому регіоні ресурси, до яких належить і земля. В той же час центральній владі потрібно враховувати у своїй політиці мовну та культурну специфіку Криму, а не ухвалювати уніфіковані рішення, які трактуються в автономії вельми негативно, а відтак сприяють поглибленню упереджень стосовно України.

Юлія Тищенко, керівник програм розвитку громадянського суспільства УНЦПД Повністю статтю можна переглянути за посиланням http://www.ucipr.kiev.ua/publications/deshcho-pro-problemi-nespirnogo-krimu

6 -9-

Додаток 2

«В Криму влада утискає українську мову» Опубліковано 20.02.2012 9:55 Про це заявляє керівник Кримської організації Української народної партії Олег Фомушкін. За його словами, кримські чиновники виявляють свою шовіністичну сутність по відношенню до україномовного населення автономії. "Кримська влада відверто виявляє свою шовіністичну сутність по відношенню до україномовного населення Криму. Таким чином влада вже традиційно проігнорувала інтереси 25% етнічних українців і 12% кримських татар, що проживають на півострові", - повідомив Фомушкін.

Генконсул Росії: Українська мова в Криму є загрозою для життя Опубліковано 28 жовтня 2011 Генеральний консул Російської Федерації в Сімферополі Володимир Андрєєв вважає, що "Росія не ставить в офіційних форматах питання російської мови в належним чином наполегливості". Про це заявив в інтерв'ю «Севастопольськой газете», повідомляє Цензор.НЕТ з посиланням на "Новий регіон". "Я багато разів висловлювався, що ситуація з російської мови неприйнятна і штучно нав'язана. Всю Україна зараз не буду брати, це не моя територія ... А в Криму російська мова має користуватися широкими правами, порівнянними з державною. Це потрібно переважній більшості проживають тут. Це їх право та їх інтерес. І це право і інтерес повинні дотримуватися. Я ніколи не чув жодного серйозного аргументу проти надання російській мові статусу другої державної мови. Немає такого аргументу. Це очевидне рішення, яке зняло б багато проблем ", - сказав Андрєєв. "В Криму ситуація з російською мовою якась неприродна, ненормальна. Я ж дивлюся телевізор - в основному чую там українську мову. В аптеку заходжу і намагаюся купити якісь ліки, тільки по пам'яті згадую, що це проти чого. А так нічого не зрозумію, хоча в українській мовній сфері я живу півтора роки і більшість загальновживаних термінів розумію. Але не специфічних термінів. Ця проблема поглиблюється у літніх людей, у яких багато ліків. Ось нові ліки, які старша людина повинна терміново прийняти. І що їй робити, коли один на один з інструкцією українською мовою? Це може становити загрозу для її життя. І це права людей, які треба відстоювати! І я з жалем відзначаю, що Росія не ставить в офіційних форматах питання російської мови в належній мірі наполегливості ", - заявив генконсул. Він обурився тим, що в Криму є тільки одна російськомовна школа з російською програмою. "А таких шкіл по Криму, природно, за згодою місцевих і київських властей, повинно бути 10, 15. Там повинні за бажанням вчитися діти за російською програмою, щоб потім продовжувати навчання в Росії, та не обов'язково в Росії, а де завгодно. З поглибленими знаннями, в тому числі рідною російською мовою, для них будуть відкриті величезні перспективи. Але на це (у Росії) поки не вистачає ні уваги, ні ресурсів ", - сказав Андрєєв.

7 - 10 -

Вакарчук: В Криму лише сім українських шкіл Опубліковано 28 березня 2009, 10:00 Корреспондент.net Найменша кількість шкіл з українською мовою викладання функціонує на сьогоднішній день в Криму. Про це розповів в інтерв'ю «Дзеркалу тижня» міністр освіти і науки Іван Вакарчук. У той же час в Донецькій області, за даними міністра, українських шкіл значно більше. "У Криму всього сім шкіл з українською мовою викладання. Тільки 7,3% учнів навчаються державною мовою (в Україні - 81,3%). Це найнижчий показник в Україні", - повідомив міністр освіти і науки. При цьому, за інформацією міністра, отримати україномовну освіту в сільській місцевості в Криму неможливо. "У сільській місцевості Кримського півострова немає жодної школи з українською мовою викладання", - зазначив Іван Вакарчук. На думку міністра, в той же час ситуація з україномовними навчальними закладами в Донецькій області значно краща. "За нашими даними, в області працює 340 шкіл з українською мовою викладання і 188 - з російською. Крім того, в 578 школах викладання ведеться двома мовами - українською та російською", - сказав Вакарчук. Раніше, 13 грудня 2008 року повідомлялося, що міністр освіти Іван Вакарчук розкритикував вузи Криму і міністра освіти Криму Валерія Лаврова за те, що лише 5% дисциплін там ведеться державною мовою.

8 - 11 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-001-2

«БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ ФОНТАН»: сльози чи радість міжкультурного розмаїття?1 (Б)

Розуміння того, що толерантність «насильно не розвинеш», підштовхнула Наталю Скворцову до пошуку можливих рішень та збору й аналізу інформації, що може допомогти зберегти український клас та далі розвивати на його основі ремісничу майстерню. І першим дослідженням, яким зайнялася Наталя Скворцова як безпосередній контактер з дітьми та їхніми батьками, була тема сімейного укладу кримських татар. Залишалося відкритим питання: чому батьки кримськотатарських хлопчиків вирішили, що робота в техніках декоративноприкладної творчості - це не чоловіча справа? З відвертих розмов з дітьми Наталя зрозуміла, що думки дітей розходилися в цьому питанні з думками батьків. У сімейних «бесідах на кухні» батьки висловлюються негативно, а самі діти, ніби, зовсім не проти цих занять. На чому ж ґрунтуються переконання батьків? В цілому розмежування «жіночих» і «чоловічих» практик характерно для багатьох національних культур. «Але може ми щось недостатньо розуміємо про кримськотатарську культуру? Чи може це – особливість культури, сформована релігією?» - думала вона. Оскільки питання важливе, Наталя почала шукати і опрацьовувати інформацію із різних джерел, навіть із тлумачень Корану, і радитися зі своїми кримськотатарськими колегами. Вона зрозуміла, що священна книга мусульман вчить батьків давати дітям всебічну, якісну освіту. І не обмежує діяльність чоловіків тільки «чоловічими» справами, а навпаки ставить в приклад Пророка, який виконував так би мовити «жіночу» роботу, щоб допомогти своїй дружині.

1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автори вправи – Наталя Скворцова, Олександра Целіщева, Центр регіонального розвитку “ТопКая”, консультант – Олександра Бакланова,, партнер Експертної компанії pro.mova

1 - 12 -

Вона зробила висновок, що поділ праці на «жіночий» і «чоловічий» не має під собою жорсткої релігійної основи і навряд чи є ключовим у формуванні думки батьків щодо роботи дітей у ремісничій майстерні. Зрозумівши, що причина – не у впливі ісламу, Наталя та Олександра вирішили шукати відповіді в інших дослідженнях кримськотатарського питання. Зокрема, вони звернулися до досліджень Український центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. Особливо зацікавив Наталю та Олександру ряд статей, пов'язаних з кримською тематикою в журналі «Національна безпека і оборона» (Додаток 3). Дослідження дає можливість побачити і зрозуміти болючі точки дотику трьох культур (російської, української та кримськотатарської). Воно говорить про значну відчуженості між слов'янським і кримськотатарським спільнотами і про вищу ймовірність загострення міжнаціональних відносин в порівнянні з міжконфесійними. Таким чином Наталя та Олександра дійшли до розуміння, що неприйняття культури, побуту, традицій свого найближчого сусіда в їхньому регіоні не ґрунтується на релігійних протиріччях, скоріше це міжнаціональне дистанціювання. Паралельно із прагненням зрозуміти справжні причини і розібратися в наявності чи відсутності підстав для протистояння, Наталя Скворцова продовжувала взаємодіяти з батьками українського класу. Вона усвідомлювала, що з часом негативні явища можуть посилитися. До найближчих батьківських зборів Наталя підготувала звернення до батьків (Додаток 4), в якому намагалася донести актуальність програми навчання з декоративно-прикладного мистецтва. І Олександрі, і Наталі здавалося, що вони роблять все можливе, аби зберегти клас, і навіть, що їхні зусилля приносять результати. Тим не менш, в кінці місяця на столі у директора лежало дві заяви від батьків кримськотатарських хлопчиків про перехід в іншу школу. Тому у березні 2009 Олександра Целіщева і Наталія Скворцова обговорювали події навчального року, намагаючись знайти відповідь на питання: чому не вдалося вирішити проблему з кримськотатарськими хлопчиками? Чому кримськотатарські дівчата таки залишилися? Що потрібно змінити, щоб не поставити під загрозу існування українського класу? Вони зрозуміли, що події, які розгоралися впродовж навчального року, є «верхівкою айсбергу», і дивитися треба глибше. Наталя Скворцова заглибилася у вивчення поняття «толерантність». Одна із концепцій, яку вона знайшла у статті етноконфліктолога Віталія Трофімова, викликав в неї особливий інтерес. Йшлося про концепцію «спільної справи», яка передбачала пропозицію двом конфліктуючим групам зробити спільну взаємовигідну справу – про переваги і обмеження цієї концепції. В ході робіт відбувається комунікація двох груп, «де-демонізация» Іншого на особистому рівні, складаються дружні взаємини і навіть родинні пари. Наталя та Олександра хотіли 2 - 13 -

зрозуміти і вивчити цю концепцію, для того, щоб застосувати її в подальшої діяльності організації «Топ-Кая» і школи-гімназії щодо питань розвитку толерантності в школі та в суспільстві.

Перед новим навчальним роком Перед початком нового 2011-2012 навчального року Наталя Скворцова та Олександра Целіщева розуміли, що попереду непроста боротьба. Той факт, що Ольга Валентинівна Безбородкіна, директор школи-гімназії, є їхнім однодумцем, додавав їм сил, але не давав гарантій, що все вдасться. Готуючись до свого виступу на зборах гімназії перед початком нового навчального року, Ольга Валентинівна і сама ще раз зрозуміла, що тема толерантності звучить на дуже різних рівнях. Вона та її колеги по школі-гімназії напряму зіткнулися з цією темою через взаємодію з дітьми та батьками і спробу вирішити ніби просте питання щодо українського класу та ремісничої майстерні, а від своїх колег – кримських освітян, навіть на найвищому для Криму рівні – Міністерства освіти і науки, молоді і спорту Криму, яке на цей час очолювала Віталіна Дзоз, також звучало повідомлення про те, що виховання толерантності – це не лише можливість вирішити внутрішні проблеми в будь-якій державі, але і попередити їх в майбутньому. Міністерство засвідчувало, що підтримує мультикультурну освіту. Наталя та Олександра затамували подих, чекаючи на реакцію аудиторії, коли чули завершення промови Ольги Валентинівни Безбородкіної на тих важливих зборах: «Перш ніж прийняти рішення стосовно українського класу, ви повинні усвідомити його значущість на даний момент. Дуже важливо зрозуміти, що таке толерантність для нашого багатонаціонального Криму. Саме знання, відвертість, свобода думки і спілкування – це те, що сприяє збереженню миру і злагоди. Саме український клас зараз є прикладом створення містка для переходу від культури війни до культури миру».

3 - 14 -

Додаток 3

Міжнаціональні та міжконфесійні відносини в Криму2 15.06.2010, Центр Разумкова. Публікація частини роботи В кінці 2008 - середині 2009 років Центр Разумкова виконав, на думку авторів кейсу, одне з найбільш серйозних за всі роки незалежності України досліджень Криму. Підсумки його були відображені в двох фундаментальних доповідях - «АР Крим: люди, проблеми, перспективи». Суспільно-політичні, міжнаціональні та міжконфесійні відносини в Автономній Республіці Крим і «Кримський соціум: лінії поділу та перспективи консолідації».

Міжнаціональні та міжконфесійні відносини в АР Крим Стан міжнаціональних і міжконфесійних відносин - один з головних чинників, які впливають на суспільно-політичну ситуацію в автономії, і саме в цих сферах в 2005-2008 рр. спостерігалися певні негативні тенденції. Тому становить інтерес окреслення головних характеристик міжнаціональних взаємин, ступеню культурної і соціальної близькості чи відчуження між домінуючими національноетнічними групами, рівня їх релігійної толерантності, а також - особливостей розуміння зазначеними групами проблем одне одного, готовності до їх спільного рішення. Об'єктивна оцінка ситуації, яка склалася у відносинах між національно-етнічними групами автономії, вимагає також обов'язкового обліку спільного та відмінного в баченні їх представниками тих чи інших аспектів міжнаціональних і міжконфесійних проблем, в їх розумінні ймовірності та можливих причин міжнаціональних конфліктів. У цьому розділі наводяться короткі характеристики стану міжнаціональних і міжконфесійних відносин в АР Крим. Їх аналіз дає підстави для висновків про наявність досить значної відчуженості між слов'янським і кримськотатарським співтовариствами і про більш високу ймовірність загострення міжнаціональних відносин в порівнянні з міжконфесійними. Міжнаціональні взаємини в показниках культурної близькості і соціального (національного) дистанціювання Певну картину міжнаціональних взаємин в автономії можна скласти на підставі: по-перше, самооцінок представниками національно-етнічних груп їх культурної близькості з жителями інших регіонів України та сусідніх (референтних) країн (1), по-друге - визначення рівня їх дистанціювання від представників інших етносів і жителів інших регіонів (країн) за шкалою соціальної дистанції Е.Богардуса (2).

2

Джерело – Центр Разумкова. Повний звіт – http://razumkov.org.ua/ukr/journal.php?y=2008&cat=142

4 - 15 -

Узагальнені дані про зазначені самооцінках і рівнях дистанціювання наведені на діаграмах «Культурна близькість національних груп Криму до жителів регіонів України та референтних країн» і «Рівень соціальної дистанції (за шкалою Е.Богардуса)». Культурна близькість У першу чергу слід відзначити, що високий рівень культурної близькості до Росії демонструють не лише етнічні росіяни, а й українці. Причому їх близькість до Росії виражена більшою мірою, ніж до України (Хоча оцінки рівня близькості до жителів цих двох країн у українців відрізняються помітно менше, ніж у росіян). Значною мірою це може пояснюватися домінуванням у Криму російської (та / або російськомовної) культури. Самооцінка культурної близькості кримських татар до Росії помітно нижче, ніж у росіян та українців, також нижче вони оцінюють і культурну близькість до України, хоча показник близькості до України у кримських татар є вищим, ніж до Росії. Що стосується самооцінки культурної близькості до жителів різних регіонів України, то представники всіх національно-етнічних груп найближчими до себе вважають жителів "південних областей» Україна, а найменш близькими - жителів «західних областей». Тут слід звернути увагу на такі особливості: • росіяни найбільшою мірою диференціюють своє ставлення до жителів різних регіонів України. Якщо близькість до жителів "південних областей» вони оцінюють в середньому у 8,01 бали, то близькість до жителів «західним» - лише в 3,74. При цьому, свою близькість до жителів "східних областей» вони оцінюють вище, ніж українці; • оцінки українців є менш «поляризованими» по регіонах, ще менше це проявляється у кримських татар, які, наприклад, оцінюють рівень своєї близькості до жителів "південних областей» нижче, ніж росіяни, проте вище оцінюють рівень близькості до жителів «західних областей» (3). Самооцінка рівня культурної близькості з країнами ЄС є невисокою. Особливо це стосується росіян, які оцінюють цю близькість у 3,66 бала (кримські татари - 4,66, українці - 4,74). І кардинально відрізняються самооцінки представниками етнічних груп культурної близькості з жителями Туреччини - для кримських татар жителі цієї країни є такими ж близькими, як жителі України, тоді як українці оцінюють цю близькість лише в 2,17 бала, росіяни - в 1,34. Соціальне (національне) дистанціювання В цілому серед всіх опитаних найнижчим є рівень соціальної дистанції щодо груп «росіяни, які живуть в Криму» (2,31 бала) і «українці, які живуть в Криму» (2,61), найвищі показники соціальної дистанції - стосовно циган ( 5,88), американців (5,78), турків (5,52) і грузин (5,38). Рівень соціальної дистанції між представниками українського і російського суспільств автономії є дуже низьким. Так, для українців у ставленні до росіян, які живуть в Криму, цей показник дорівнює 2,30 бала, для росіян у відношенні до українців, які живуть в Криму - 2,53. У той же час, рівень дистанціювання представників цих двох етнічних груп від кримських татар помітно вище - серед українців - 4,39, серед росіян - 4,62 бала. При цьому, кримські татари в меншій мірі дистанціюють себе від українців і росіян, які живуть в Криму, - відповідно 3,70 і 3,66 бала (4). Вікові відмінності У всіх вікових групах найвище оцінюється культурна близькість з Росією (вище, ніж з України). Але в молодших вікових групах, у порівнянні зі старшими, відзначаються нижчі оцінки культурної близькості з Росією і більш високі оцінки культурної близькості з країнами ЄС і Туреччиною (хоча, зважаючи на невисоких значень двох останніх оцінок, точніше було б говорити про зменшення культурного дистанціювання від країн ЄС та Туреччини). В оцінках рівня національної дистанції за шкалою Е.Богардуса проявляються відмінності в національному складі вікових груп (в молодших групах зростає частка кримських татар, в старших - росіян). Тому, наприклад, показники національної дистанції щодо росіян і українців є найнижчими у старшій віковій групі, а щодо турків - у молодшій. Висновки Результати дослідження дозволяють зробити висновок, що російське і українське спільноти Криму сприймають один одного як культурно близькі. При цьому не тільки росіяни, а й українці, демонструють більш високу оцінку культурної близькості з Росією, ніж з України, що пояснюється домінуванням у Криму російської та / або російськомовної культури. Оцінка культурної близькості кримських татар до Росії помітно нижче, ніж у росіян та українців, також

5 - 16 -

нижче вони оцінюють і культурну близькість до України, хоча показник близькості до України у кримських татар вище, ніж до Росії, і дорівнює самооцінці культурної близькості до Туреччини. Росіяни більшою мірою, ніж представники двох інших етносів, диференціюють оцінку власної культурної близькості до жителів різних регіонів України. Результати дослідження дозволяють припустити, що на оцінку культурної близькості впливає політичний чинник, а саме - стереотипна ув'язка регіонів з політичними силами (оскільки, як відомо, в Україну, існують істотні відмінності у політичних симпатіях між жителями різних регіонів), тобто самооцінка культурного дистанціювання може відображати «політичне дистанціювання». Рівень соціальної дистанції між українцями та росіянами є дуже низьким, тоді як помітно вищий рівень дистанціювання цих етнічних груп від кримських татар (він вищий, ніж дистанціювання себе кримськими татарами від українців і росіян, які живуть на півострові). Це свідчить про певну відчуженість між слов'янським і кримськотатарським населенням автономії. Забезпечення прав національно-етнічних і мовних груп У багатонаціональних спільнотах (державах) забезпечення прав національно-етнічних груп і головне - оцінка ступеня їх забезпечення самими представниками національно-етнічних (мовних) груп є важливим фактором як міжнаціональних взаємин, так і відносини цих груп до державної влади. До головних прав (і потреб) національно-етнічних та / або мовних груп відносяться, в першу чергу, право здобувати освіту, інформацію та спілкуватися рідною мовою, зберігати і розвивати національну культуру. Забезпечення цих прав є умовою і гарантією збереження національно-етнічної самобутності як відповідної групи, так і кожного з її представників. Аналіз результатів опитування свідчить, в першу чергу, про значні розбіжності в оцінках представниками національних (мовних) груп забезпеченості власних прав і прав іншої національної (мовної) групи. Найбільш критичними є оцінки забезпеченості своїх прав і потреб росіянами (російськомовними) і кримськими татарами. Якщо орієнтуватися на громадську думку кримчан загалом, то можна прийти до висновку, що в автономії порівняно краще забезпечені права кримських татар, а найгірше російськомовного населення. У той же час, якщо взяти до уваги розподіл думок в національних і мовних групах, то з'ясується, що представники кожної з них оцінюють ступінь забезпечення прав іншої групи вище, ніж власної. Найбільш відмінними є оцінки російськомовних та україномовних, з одного боку, і кримських татар - з іншого. Так, індекс забезпечення прав кримських татар в оцінках кримчан загалом становить 0,74 (в т.ч. в оцінках росіян - 0,79, українців - 0,78), а в оцінках самих кримських татар - лише 0,346. З іншого боку, індекс забезпечення прав російськомовного населення в оцінках кримчан загалом становить лише 0,49 (в т.ч. росіян - 0,44, українців - 0,54), а в оцінках кримських татар - 0,71. Отже, кожна з національно-етнічних груп вважає, що права іншої забезпечені краще, ніж її власні. Однак, якщо думки з цього приводу українців і росіян відрізняються незначно, то їх оцінки забезпеченості прав кримських татар разюче відрізняються від оцінок самих кримських татар. Така ситуація може розглядатися як прояв зазначеної вище відчуженості і свідчення певної «національної глухоти» слов'янського співтовариства до потреб кримських татар. Отримання освіти та інформації рідною мовою Результати дослідження дають підстави припустити, що кримчани в цілому і кожна з національних груп не мають особливих проблем із задоволенням потреб в читанні книг та отриманні інформації з друкованих ЗМІ (читання газет і журналів) - більшість або переважна більшість представників зазначених груп вважають таку потребу задоволеною . Проблеми спостерігаються у сферах освіти, отримання інформації з електронних ЗМІ (телебачення, радіо) та перегляду художніх фільмів у кінотеатрах. Так, щодо отримання освіти рідною мовою думки кримчан розділилися майже навпіл: 43,5% - вважають, що ця потреба не задоволена; 41,2% - дотримуються протилежної думки. При цьому українці схиляються до думки, що їхні потреби в цій сфері задоволені (48,6% проти 39,6% тих, хто думає інакше), - тоді як серед росіян і кримських татар превалює протилежну думку. Співвідношення тих, хто вважає зазначену потребу не задоволеною, і тих, хто дотримується протилежної думки, серед росіян складає 45,2%: 36,7%; серед кримських татар - 49,6%: 40,4%.

6 - 17 -

Що стосується електронних ЗМІ та художніх фільмів, то більшість кримчан вважають, що не задоволена їх потреба в перегляді телевізійних передач (63,3%), художніх фільмів (52,6%), а також у слуханні радіо (51,2% ). У цій частині найвищий рівень невдоволення станом справ виявляють російські (8). Доречно додати, що при достатньо критичних оцінках задоволеності потреб в отриманні освіти та інформації рідною мовою, серед проблем, які кримчани вважають найбільш актуальними та важливими, проблеми, пов'язані із задоволенням національно-культурних потреб посіли далеко не перші позиції. Так, неможливість навчання рідною мовою як актуальну і важливу проблему відзначили 15,5% кримчан, в т.ч. 14,3% українців, 16,6% росіян і 13,6% кримських татар. Проблеми в міжнаціональних відносинах Загальні оцінки. Більшість кримчан загалом, так само, як і більшість представників кожної з національних груп, визнають, що в Криму в міжнаціональних відносинах існують певні проблеми. Це визнали 62,9% кримчан, і лише 23% заявили, що таких проблем немає. Оцінки наявності проблем представниками різних національно-етнічних груп різняться. Так, порівняно менше схильні визнавати наявність проблем українці (57,2%), тоді як серед кримських татар і росіян їх визнають фактично однакові частки опитаних - понад 65% кожної з груп. Тут відрізняються лише оцінки гостроти проблем («певні» / «достатньо гострі»). Найменше тих, хто не бачить проблеми в міжнаціональних відносинах, - серед росіян (20,3%), тоді як серед українців і кримських татар таких - понад чверть опитаних. Ступінь напруженості міжнаціональних відносин Визнаючи наявність проблем, кримчани у той же час досить стримано оцінюють ступінь напруженості у відносинах між конкретними національно-етнічними групами. Так, за їхніми оцінками, найменш напруженими, практично нормальними, є відносини між росіянами і українцями (середній бал за п'ятибальною шкалою - 1,70), дещо напруженими - між українцями і кримськими татарами (2,60), більш напруженими - між росіянами і кримськими татарами (2,77, а в оцінках вірних УПЦ - 3,05). В цілому такої думки дотримуються українці і росіяни. Кримські татари оцінюють відносини між ними з одного боку і українцями і росіянами - з іншого, як менш напружені, порівняно з оцінками українців і росіян. Привертає увагу також та обставина, що серед найбільш актуальних і важливих проблем, проблемі міжнаціональних відносин кримчани відвели зовсім не провідні позиції. «Напружені міжнаціональні відносини» як актуальну та важливу для Криму проблему відзначили лише 16,4% кримчан, а саме: 17,3% росіян, 15,5% українців і 14,6% кримських татар. Дискримінація на національно-етнічному грунті Переважна більшість (77,1%) кримчан не стикалися з випадками дискримінації за національною ознакою під час прийому на роботу та / або до навчального закладу, стикалися з цим - лише 11,1%. Однак, дані про випадки дискримінації щодо націо-нальних груп значно різняться. Так, з фактами дискримінації не стикалися переважна більшість (81,3%) росіян (проти 7,1% тих, хто з такими фактами стикався) і дещо менше, але так само переважна більшість (77,5%) українців (проти 9, 8%). Серед кримських татар картина зовсім інша: відсоток тих, хто стикався з фактами дискримінації за національною ознакою, - 36,5% - більш ніж утричі вище загальнокримського показника, майже вчетверо вище, ніж показник українців, і більш ніж уп'ятеро вищий, ніж показник росіян. У той же час, серед кримських татар у півтора рази менше тих, хто з фактами дискримінації не стикався (52,4%). Серед кримських татар число впевнених в наявності в Криму дискримінації репатріантів як явища майже в п'ять разів перевищує загальнокримський показник, більш ніж учетверо аналогічний показник для українців і майже в 15 разів - показник для росіян. Достовірність зазначених думок про існування в Криму дискримінації як явища опосередковано підтверджується тим, що їх висловлюють переважно ті, хто особисто стикався з випадками дискримінації на національній підгрунті. Так, серед кримських татар, які визнали явище дискримінації, 63% особисто стикалися з її випадками (проти третини тих, хто з такими випадками не стикався).

7 - 18 -

Міжнаціональні конфлікти: причини і вірогідність Результати опитування показали, що кримчани схильні покладати відповідальність за міжнаціональні конфлікти в автономії, перш за все і в першу чергу, на центральну владу: - відносна більшість (44,4%) бачать головну причину конфліктів саме в її некомпетентності або зловмисно, тобто в спробі навмисно підтримувати міжнаціональну напруженість у Криму.

- Набагато менше тих, хто бачить причину конфліктів у соціально-економічному, політичному і культурному нерівності національно-етнічних груп (15%). Ще менше (13,2%) - тих, хто бачить головну причину конфліктів у некомпетентності або зловмисно кримської влади.

- Тільки кожен десятий кримчанин вважає, що головною причиною конфліктів є провокаційні дії і заяви кримських національних громадських організацій, республіканських відділень політичних партій, політиків.

Додаток 4 (мовою оригіналу)

ПОЯСНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА К КРУЖКАМ ОБЯЗАТЕЛЬНОГО ПОСЕЩЕНИЯ «Декоративно-прикладное творчество», «Национальная, декоративная роспись, писанкарство» Составил: зам. директора по учебно-воспитательной работе БУВК «Школа-гимназия» руководитель кружка «Декоративно-прикладное творчество» Скворцова Н.В. Рекомендовано родителям гимназического класса

Уважаемые родители! Цель данной пояснительной записки убедить Вас в необходимости обязательного посещения таких кружков, как «Декоративно-прикладное творчество», «Национальная, декоративная роспись, писанкарство». Прежде всего, хочется обратить ваше внимание на то, что дополнительное образование детей – это мотивированное образование за рамками основного образования, позволяющее ребенку приобрести устойчивую потребность в познании и творчестве, максимально реализовать себя, самоопределиться предметно, социально, профессионально, личностно. На уроках выше указанных кружков реализуются актуальные проекты, позволяющие данному классу с нестандартной структурой (украинский класс, состоящий из трех самых многочисленных народностей Крыма: русских, украинцев и татар) как можно ярче проявить себя в таких приоритетных направлениях в воспитании, как толерантность и гендерное развитие. Толерантность и эстетическое развитие на уроках этих кружков осуществляется через познание культур друг друга, через их сравнение, через умение находить общее в этих трех культурах и отличительные особенности каждой из них. Основополагающим направлением в воспитании на уроках в этих кружках является саморазвитие личности, поиск, поддержку и развитие детской творческой одаренности, организацию социализирующего досуга детей (то время, в которое они заняты на кружках они не будут втянуты в какие-либо сомнительные авантюры на улице, не будут просиживать часами за компьютерами играя в игры, уходя в виртуальные миры, откуда иногда приходится вытягивать детей через психиатрические лечебницы). Кроме того, дети получают определенные трудовые навыки, через преодоление трудностей закаляют характер. Развитие пространственного воображения детей достигается методом интеграции декоративно-прикладного искусства.

8 - 19 -

Культуру Крыма невозможно представить без народного искусства, которое раскрывает истоки духовной жизни многонационального народа, населяющего наш полуостров, наглядно демонстрирует его эстетическую ценность, художественный вкус и является частью его истории. Педагогический состав нашей «школы-гимназии» считает, что народное декоративно-прикладное искусство должны найти большее отражение в содержании образования и воспитания подрастающего поколения. И если говорить о возможности выбора своих жизненных идеалов, эстетических ценностей, представлений подрастающего поколения, то надо говорить и о предоставлении детям возможности знать истоки национальной культуры и искусства. В контексте данной пояснительной записки нельзя умолчать и о психофизиологических аспектах развития на уроках выше указанных кружков. Лепка. Ученые пришли к заключению, что формирование речевых областей совершается под влиянием импульсов от рук, а точнее от пальцев. Если развитие движений пальцев отстает, то задерживается и речевое развитие, хотя общая физическая активность при этом может быть нормальной и даже выше нормы. Рекомендуется стимулировать речевое развитие детей путем тренировки движений пальцев рук, а это, в свою очередь, подготовка руки ребенка к письму. Лепка развивает не только речь, художественные способности, но и абстрактное и логическое мышление, воображение. Мы не стараемся научить ребенка механическим навыкам — водить кисточкой по бумаге или катать шарики из теста. Мы считаем, что ребенку важно дать комплексное видение своих возможностей. Поэтому занятия сочетают в себе несколько смежных видов деятельности. Занятия построены на смене разных видов творческой и интеллектуальной активности, благодаря которым дети развивают мелкую моторику, логическое и ассоциативное мышление, память, внимательность, аналитические способности. На занятиях лепки ребёнок учиться фантазировать, пытается материализовать свои идеи через заданный художественный материал. Целью работы кружка является формирование интереса у детей к миру скульптуры, его разнообразию, Она способствует развитию зрительного восприятия, памяти, образного мышления, развивает усидчивости и трудолюбие. Лепка открывает большие возможности для обучения композиции, для развития мелкой моторики, умственное развитие через сенсорное восприятие, приобщение детей к ценностям отечественной и зарубежной культуры. Основная идея наших кружков заключается в комплексном подходе к развитию и обучению. Мы убеждены, что каждый ребёнок по-своему уникален и в каждом заложено огромное количество талантов и способностей. Развитая рука - развитая речь! Развитая речь - это взаимопонимание, умение самовыразиться, адаптация в обществе. Чтобы помочь моим детям в развитии рук, было решено ввести курс бисероплетения. Бисероплетение - один из старинных и достаточно распространенный вид народного творчества. В настоящее время этот вид творчества переживает новый этап своего развития. Техника бисероплетеиия требует тонкого понимания красоты, безукоризненного вкуса, художественного такта, фантазии и, конечно, мастерства; воспитывает усидчивость, терпение. Бисероплетение - достаточно сложное и кропотливое занятие, оно требует большого внимания и аккуратности. Этот вид творчества воспитывает навыки самостоятельности, умение работать сосредоточенно, не отвлекаясь, длительное время повторять бесконечный ряд одних и тех же движений, находя в этом своеобразную красоту и ритмику. На своих уроках я даю возможность ребенку сделать изделие самому, поддерживая и поощряя, но помогая лишь теми способами, которые позволяют ученику по мере сил самостоятельно довести дело до конца. Дети умеют разбираться в схемах изделий. Выполняя изделие, нужно постоянно считать, контролировать выбор цвета, Кроме того, что ребята выполняют самостоятельно какое-либо изделие, учатся комментировать свои действия, они получают радость, наслаждение, удовлетворение от результатов своего труда. А для меня самое главное, что у них постоянно находятся в работе указательный и большой пальцы, влияющие на работу речевых центров мозга. Постепенно будут исправляется почерк ребенка, появляются скорость и правильность письма, расширяется словарный запас. Дети легче будут оформлять свои высказывания, давать более полные ответы на вопросы. Развитие мелкой моторики с помощью вышивки Степень развития мелкой моторики у ребенка определяет самые важные для его будущего качества: речевые способности, внимание, координацию в пространстве, концентрацию и

9 - 20 -

воображение. Центры головного мозга, отвечающие за эти способности, непосредственно связаны с пальцами и их нервными окончаниями. Поэтому упражнения и занятия, в которых участвуют маленькие пальчики ребенка, исключительно важны для его умственного и психического развития. Сделанное собственными руками всегда очень вдохновляет ребенка: он будет гордиться реальным результатом и стремиться сделать еще лучше и красивее. Для вышивки необходимы воображение и логика, чтобы представлять себе алгоритм действий и возможный результат, поэтому она способствует быстрому развитию пространственного воображения и абстрактного мышления. Приложение к записке Данное приложение направлено на родителей, у которых мальчики. Как правило, в семьях, в которых мальчики, очень скептически относятся к этим кружкам. Так вот кроме изложенных выше пунктов хочется добавить следующие всемирно известные факты: Знаменитые на весь мир ювелиры, такие как Фаберже, Тиффани, Сваровски, Картье – были мужчины. Кстати, Фаберже стал всемирно известен благодаря своим пасхальным яйцам для коронованных особ. Немалую часть этой коллекции составляют яйца оплетенные бисером. Самые знаменитые скульпторы и живописцы – тоже мужчины: Огюст Роден, Генри Мур, Бартольди, Айвазовский – наш земляк, Шишкин, Васнецов, Суриков и т.д. Самые знаменитые Кутюрье – Армани, Карден, Живанши, Зайцев, Юдашкин и т.д. – тоже мужчины. Нельзя обойти вниманием и наших земляков: Член национального союза народных мастеров Украины Мамут Чурлу впервые использовал традиционный орнамент старинной крымскотатарской вышивки в живописи, ткачестве, эскизы древних мастеров в керамических изделиях. Искусство крымских татар насчитывает десять видов узорного шитья, в том числе золотом, серебром по плотным тканям, шнурками из цветного шелка, блестками, жемчугом, драгоценными камнями, глухой двусторонней гладью. У Мамута Чурлу сотни работ. Свой творческий путь он начинал еще в Фергане. Там окончил музыкальное училище и училище искусств (художественное оформление). В 1989 году переехал в Крым. И сразу окунулся в процесс организации первых экспозиций крымскотатарских художников в Симферополе, создания национальной галереи. Его персональные живописные выставки проходили в Киеве, Москве, Ташкенте, Кельне, Хайдельберге. Керамические работы Абдюля Сеит-Аметова, Рустема Скибина, ,АсанаГалимова, Шамиля Ильясова, Нияра Решатова известны не только в Крыму, но и далеко за его пределами. Филигранные ювелирные изделия такого мастера как Айдер Асанов признаны во всем мире. Задумайтесь над этим. Дайте возможность своим детям проявить себя.

10 - 21 -

Додаток 5 (мовою оригіналу) Виталий Трофимов, этноконфликтолог

Толерантность и политика этноиндифферентности. Как преодолевать межнациональное отчуждение, создавая общее3 5 сентября президент Австрии Хайнц Фишер призвал соотечественников не подвергать живущих в стране мусульман дискриминации, выступив на мероприятии по случаю окончания праздника Ид аль-Фитр, которое проходило в крупнейшей в Австрии мечети. В своем выступлении он, как и многие другие европейские политики, снова упоминал о необходимости строить толерантное общество. Скорее всего, он, как и многие европейские политики, не считает, что политика толерантности как правило ведет к разделению общества, образованию этнических анклавов и в целом к результатам, обратным желаемым. Рассматривая политику мультикультурной толерантности через призму социологического анализа, большинство исследователей упускают коммуникативную составляющую концепции, позволяющую увидеть, почему в перспективе толерантные инициативы приводят к диаметрально противоположному результату, а вместо мирного сосуществования разных народов и разных конфессий порождает глубоко разделенное общество. Современные исследователи и, особенно, политики, пытаются привязать к слову "толерантность" значение, отличное от "терпимости", сопоставляя с ним понятия "уважение", "эмпатия" или "принятие". На эту словесную завесу выделаются огромные средства, на которые создаются многочисленные Центры изучения толерантности, которые производят не более чем контроль за криминальной статистикой и соответствующий идеологический дискурс. Тем не менее, в истории значение категории "толерантность" действительно претерпевало некоторые изменения, однако оно никогда не было оторвано от понятия "терпимость", и все поздние семантико-идеологические наслоения носили косметический эффект. Первоначально tolerare в латинском языке означало именно терпимость, в дальнейшем во всех языках, принявших этот термин, оно было политкорректным аналогом терпимости, а в общественном бытовом сознании было не отделено от него. Таким образом, учреждая программы по толерантности, власти идут на то, что предлагают различным социальным и этническим группам налаживать терпимые отношения друг к другу. С точки зрения теории социальной коммуникации, если разным группам предлагают друг друга терпеть, эти группы социально герметизируются, потому что терпение не подразумевает коммуникации между ними. Если системы не коммуницируют, они развиваются в разных направлениях. В результате такой социальной дивергенции закрепляются различные социальные практики и нормы для разных этнических групп: появляются параллельные этнические формы власти (при этом одну из них можно назначать официальной, от этого она не станет общей для всех), складываются два языка, появляются люди, говорящие на своем языке и не испытывающие необходимости в изучении официального языка, формируются параллельные экономические инфраструктуры, параллельная этика и групповая мораль. В конечном счете, дивергирующая группа выделяется территориально в виде этнических анклавов, над которой официальная власть фактически утрачивает суверенитет – не может осуществлять правопорядок, поддерживать "белую" экономику, обеспечивать права человека. Роль коммуникации в межэтнических отношениях сложно переоценить. Слова "общество", "общение" и "общее" - однокоренные слова не только в русском языке. Достаточно вспомнить аналогичные слова в английском языке: "community", "communication" и "common". Создание каналов коммуникации – это ни что иное как обретение общего для разных этнических групп, создание этого общего, формирование общества. Альтернативный подход, который призван избежать дивергенции этнических групп – это этническая индифферентность. В социологии она разработана в значительно меньшей степени, однако лишена недостатков теории толерантности. Это часто приводит к тому, что национальные 3

http://liberty.ru/Themes/Tolerantnost-i-politika-etnoindifferentnosti.-Kak-preodolevat-mezhnacional-noeotchuzhdenie-sozdavaya-obschee

11 - 22 -

идеологи толерантности в своих странах откровенно заимствуют инструментарий индифферентности и выдают его за толерантность, предвидя крах последней. Если толерантность - это синоним терпимости, то этноиндиффирентность это синоним безразличия. Это формирует и основной посыл целевым группам. Вместо "терпеть друг друга", эта концепция признает другой формат социальной коммуникации – диалог должен осуществляться вне зависимости от этнической и религиозной принадлежности. И политика в отношении этнических групп на базе принципа индифферентности, т.н. национальная политика, заключается не в создании терпимой обстановки по отношению к меньшинствам, а к созданию каналов коммуникации, а в некоторых случаях и навязывания таких каналов разным этническим группам. Как ни странно, индифферентность получила широкое распространение во внешней политике и в этнополитической конфликтологии. Технология совместного дела – одна из техник индифферентности – успешно применялась для разрешения тех или иных этнополитических конфликтов. Сама техника довольно проста: двум конфликтующим группам предлагается совершить совместное взаимовыгодное дело (например, прорыть колодец между двумя враждебными селами). В ходе работ происходит коммуникация двух групп, дедемонизация Другого на личностном уровне, складываются дружеские отношения и даже семейные пары. Очень показателен пример, с которым мы столкнулись в 2010 году. Армянин и азербайджанец создали совместный бизнес-проект, в ходе которого разбогатели и стали друзьями. При этом азербайджанец дружил с конкретным армянином и уважал его, параллельно ненавидя всех прочих армян за ситуацию в Нагорном Карабахе. Аналогичное отношение было и у армянина. Технология совместного дела предлагалась для грузино-осетинского конфликта в виде железной дороги Москва-Владикавказ-Цхинвали-Тбилиси и для других этнотерриториальных конфликтов. Ее сильная сторона заключается в том, что создав коммуникационный мост на личностном уровне у представителей разных этнических групп, эта коммуникация будет поддерживать себя сама при незначительных усилиях сторонних операторов урегулирования или вообще без подобных усилий. В миграционной политике тактику этнической индифферентности практически не применяют, используя раскрученный бренд "толерантность", на практике сводимый только к культурным мероприятиям, которые не только не создают межличностную коммуникацию между группами, но и в принципе не вызывают живого интереса, включая и коммерческий. С этой точки зрения, толерантность – это худший проект для межэтнических отношений внутри страны. Все мультиэтнические регионы, которые сторонники толерантности приводят в пример как традиционно толерантные, никогда не были толерантными. Санкт-Петербург XIX века, довоенная Одесса, Астрахань, западная Бурятия, Алтай, Владивосток, Крым – это регионы традиционной этнической индифферентности, а не толерантности. Неслучайно это регионы с устойчивой торговой репутацией (как город-порт, транзитный пункт Великого шелкового пути), потому что торговля – одна из сфер, невозможных без применения технологий общего дела. Совершая сделки, люди вынуждены создавать коммуникативные мосты, относясь индифферентно к этнической и религиозной принадлежности контрагентов. Неслучайно при этнополитических конфликтах операторы урегулирования стараются передать как можно больше полномочий самой уязвимой группе – потомкам представителей враждующих этнических групп, произошедших от смешанных браков. Говорить о том, что дети от родителей из разных этносов толерантны – это не понимать природу толерантности. Осуществляя коммуникацию внутри семьи, эти люди воспринимают этнические различия родителей как данность, а не как условие коммуникации, и в этом плане наиболее перспективны, если операторы ставят целью примирить разные группы, а не провести в конфликтном регионе новую границу. Как может выглядеть политика этнической индифферентности применительно к миграционным проблемам – это интересный технологический вопрос. Программы по созданию ТСЖ в домах с этнически разнородными собственниками могут быть примером применения этой политики. Поощряя население к созданию новых форм организации, власти создают канал коммуникации по важному для всех собственников жилья вопросу, вынуждая их взаимодействовать и обретать "общее" в границах жилищного сообщества. Это же решение вскрывает и один из малозаметных недостатков этнической индифферентности – коммуникация должна спускаться на самый нижний, личностный уровень. Коммуникация на уровне групп приводит к формированию и отстаиванию интересов этих групп. Участник группы вынужден в силу психологических и социальных причин отстаивать групповые интересы, даже если они для него не представляются значимыми. Именно таким образом

12 - 23 -

складываются как этнокриминальные группы, так и этнодиаспорные, которые становятся участниками программ по толерантности. С точки зрения политики этноиндифферентности, диаспоры должны исключаться из подобных программ, так как играют против общего в обществе, функционально поддерживая этнические различия и усугубляя их. Работа по гармонизации межэтнических отношений должна происходить точечно в группах риска, а печатные материалы должны распространятся по технологии "от двери к двери" в обход авторитетов диаспор. Специалисты отмечают тот факт, что в России внутренние мигранты и иммигранты живут дисперсно, не образуя "чайна-таунов". В отличие от Европы, это действительно плюс, так как это способствует аккультурации. Однако политика толерантности привела Европу из состояния, близкого к российскому, к современной ситуации, с войнами предместий, этническими анклавами и "чайна-таунами". Россия идет в том же направлении, блокируя коммуникацию между этническими группами насаждением политики толерантности. Чтобы вовремя свернуть с этого порочного пути, уже сейчас надо искать возможности создания коммуникационных мостов создавая общее.

13 - 24 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-001-3

«БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ ФОНТАН»: сльози чи радість міжкультурного розмаїття?1 (В) Педагоги школи-гімназії, освітяни міста та батьки підтримали позицію директора гімназії Ольги Валентинівни Безбородкіної та вчителів-ентузіастів і погодилися, що існування українського класу є дуже важливою справою. З українського класу таки забрали двох кримськотатарських хлопців, але клас не закрили. З часом до нього подали заяви нові учні та учениці. Директор школи продовжує підтримувати це починання, а Центр регіонального розвитку «Топ-Кая» продовжує співпрацювати зі школою-гімназією, реалізуючи різні проекти. На основі спільності, а не різниці культур, було створено «музей толерантності» - шкільний центр толерантності та добросусідства. Більшість експонатів для нього виготовляють самі діти на заняттях в ремісничій майстерні. Діти також виступають екскурсоводами, розказуючи про культурні особливості та етнічні цінності трьох найбільших народів, що проживають в Криму. Вчителі, які викладають в українському класі різні предмети, об’єднали свої зусилля та зацікавлюють дітей не тільки зовнішніми проявами української культури, але і розмовляють з ними про сучасну Україну, про багатонаціональний Крим та намагаються разом знаходити відповіді на складні питання про патріотизм, про міжнаціональні стосунки, про формальну та неформальну освіту. Методика спільної справи, апробована таким важким шляхом, завоювала популярність не тільки в Бахчисарайській школі-гімназії, але і в інших школах Криму. Наталю Скворцову часто запрошують поділитися досвідом з колегами, а всі офіційні делегації та гості-педагоги з інших міст неодмінно відвідують шкільний центр толерантності та добросусідства і вивчають бахчисарайський шлях до порозуміння.

1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автори вправи – Наталя Скворцова, Олександра Целіщева, Центр регіонального розвитку “ТопКая”, консультант – Олександра Бакланова,, партнер Експертної компанії pro.mova

1 - 25 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-001-TN

«БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ ФОНТАН»: сльози чи радість міжкультурного розмаїття?1 Короткий опис: Бахчисарайська школа стає місцем, де на поверхню виходять міжкультурні і міжнаціональні непорозуміння, образи і недовіра між місцевими громадами. До проблем додається нестача фінансування і питання закриття малокомплектних шкіл і злиття класів. Педагоги і директор школи опиняються у центрі конфліктів, джерело яких є далеко поза межами школи, але мають знайти вихід. Громадська організація: Громадська організація "Бахчисарайський центр регіонального розвитку "ТопКая" Можливе використання: Для педагогів (вчителів і адміністраторів) цей кейс стане доброю нагодою розібрати, як вирішувати міжнаціональні конфлікти у школі. зокрема як будувати взаємодію з дітьми і батьками. Оскільки школа є центром, в якому перетинаються представники різних громад, вона може виконати нетипову для себе, але дуже важливу роль медіатора між етнічними громадами і стати епіцентром порозуміння. Для представників некомерційних організацій, бізнесу і держслужбовців цей кейс варто використовувати, щоб розглянути питання, пов’язані з міжнаціональною взаємодією: широке поняття культури, усвідомлення власної культури, розуміння інших культур, питання толерантності, порозуміння і співжиття, причому на різних рівнях: від щоденної побутової взаємодії до питання політик (policies) і правових питань (в залежності від рівня підготовленості аудиторії).

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”.

1

Автори вправи – Наталя Скворцова, Олександра Целіщева, Центр регіонального розвитку “ТопКая”, консультант – Олександра Бакланова,, партнер Експертної компанії pro.mova Автор методичних вказівок - Олександра Бакланова,, партнер Експертної компанії pro.mova

1 - 26 -

Ключові слова: культура, елементи культури, розуміння культури; міжкультурна взаємодія, міжнаціональна взаємодія, толерантність; цінності, формування цінностей; політики (policies), формування політик; залучення громад, інституційна довіра, інституційний розвиток, громадянське суспільство.

Тривалість розгляду кейсу: 1 год 20 хв - 1 год 30 хв 1. Перше запитання є відкритим і адресованим всій групі разом: (Питання даємо по черзі, не оголошуємо всі одразу)  Яку проблему чи проблеми ми бачимо в ситуації, що описана? Це запитання для "включення" групи. Спільна дискусія триває 7-8 хв. В результаті маємо написаний на дошці перелік того, що на цей момент виглядає як "Проблеми".

2. Наступне запитання вже передбачає потужніше включення кожного із учасників і складніший рівень аналізу:  Які із цих причин є дійсно причинами, а які - проявами, "верхівкою айсбергу"? Це завдання краще ставити для командної роботи (по 5-6 людей). Вони мають зробити дві речі: 1) розібратися з причинами і проявами, і 2) створити схему, яка допоможе колегам по групі зрозуміти їхнє бачення. На це йде 10-12 хв, ще 10 хв сумарно - на презентації від усіх груп Разом 20-22 хв. (Ця частина заняття займає час, але допомагає добре активізувати переважну більшість учасників групи) 3. Теоретичний блок: культура Після представлення думки всіх команд (у вигляді схем) варто звернути увагу учасників (студентів) на те, що, коли вони занурюються в розуміння справжніх причин ситуації, що виникла, а не тільки їхніх зовнішніх проявів, вони майже 2 - 27 -

неминуче виходять на розуміння того, що шукати розв'язку треба у питаннях, пов'язаних з цінностями окремої групи / частини суспільства і зовнішніх проявах цих цінностей. Допоміжною у розумінні цих питань є модель культури, базована на роботах Герта Гофштеде (Додаток 1). Викладач може висвітити на екран або просто намалювати на дошці / фліпчарті цю модель і пройти по ній крок за кроком разом з учасниками, пояснюючи кожен елемент і те, як він пов'язаний з іншими. 12-14 хв.

4. Прикладання теорії на ситуацію, яку розглядаємо і проміжний підсумок: Учасники у спільній дискусії із включенням викладача через додаткові запитання мають зрозуміти, що ситуація, яку прагнуть вирішити Олесандра Целіщева та Наталя Скворцова, показує, наскільки потужну протидію може отримати концентрування на зовнішніх проявах цінностей ("Символах" за Гофштеде) без роботи з більш глибокими компонентами культури ("Цінностями" за Гофштеде). Цю тезу варто закріпити як проміжний підсумок дискусії і переконатися, що учасники її не просто занотували, а зрозуміли. Якщо потрібно, можна призупинитися і повторити, яким чином ми дійшли цього висновку і відповісти на запитання учасників. Разом: 10-12 хв 5. Робота з цінностями Якщо вся попередня дискусія була проведена вірно, то логічним наступним питанням, яке порушують самі учасники, є питання про те, як саме можна працювати із цінностями. Під час роботи з менш досвідченими або дещо менш кваліфікованими учасниками викладач може порушити це питання самостійно, якщо воно не виникає в аудиторії. Отже, як працювати з цінностями? Як вони формуються? Що на них впливає? Ця частина дискусії викликає, як правило, суттєвий інтерес учасників, примушує їх задуматися і шукати приклади у власному досвіді. З інтелектуальної точки зору, ця остання третина заняття - найбільш складна і глибока частина обговорення. Важливо, аби викладач підтримав і заохотив глибину дискусії і слідкував за тим,

3 - 28 -

щоб учасники не спокушалися поверхневими відповідями, "зрізанням кутів", а доходили до суті. Найбільшою небезпекою, якої викладачу треба уникнути в цій частині дискусії, є неадекватний рівень узагальнень учасниками своїх думок: - або занадто низький (напр. "на дитину впливає похвала мами" (мало би бути "впливає виховання в сім'ї"), - або занадто високий (напр. ("на людину впливає все" замість пошуку і перерахування факторів) На цьому етапі учасники формують свій власний перелік того, що, на їхню думку, впливає на формування цінностей найбільше. 12-14 хв. Факультативно: Наступний теоретичний блок (10 - 12 хв.) є факультативним викладач має прийняти рішення про те, чи включати його, на основі своєї оцінки рівня підготовки учасників. Викладач може зазначити, що питання роботи з цінностями є таким, на яке в науки поки немає однозначної відповіді, але він може поділитися тим, куди наукова думка дійти вже встигла. Одна з робочих гіпотез є в тому, що на формування цінностей найбільше впливають 5 факторів: 1. Виховання в сім'ї 2. Навчальний досвід 3. Взаємодія з рівними (peer pressure) 4. Інформаційний дискурс 5. Поведінка еліт (Ця гіпотеза виникла на основі переосмислення робіт Інглхарта у історика Ярослава Грицака і була в такому вигляді сформульована ним і експертом з довготермінових стратегій Євгеном Глібовицьким).

6. Підсумки Підсумкова частина дискусії покликана нагадати учасникам всі основні віхи дискусії: важливість того, щоб відрізняти прояви проблем від справжніх причин, розуміти їхнє співвідношення між собою; розуміння того, що таке культура окремих елементів та їхньої взаємодії; важливість роботи не тільки з зовнішніми проявами культури, але із більш "глибокими" її елементами ("героями", "ритуалами", "цінностями"). Якщо викладач обрав включити в заняття і факультативний блок (5 чинників формування цінностей), то в підсумку варто їх нагадати, якщо ні - то зупинитися на тому, що цінності важливі і на них треба звертати увагу. Тривалість - 7-8 хв.

4 - 29 -

Для більш досвідчених і підготовлених аудиторій розгляд питання формування цінностей може бути пов'язаний із питанням суспільного розвитку, модернізації. Якщо викладач працює з тою самою аудиторією впродовж тривалого часу, то він / вона може використати цей "місточок" для переходу до тем, пов'язаних із суспільним розвитком, інституційним розвитком тощо.

5 - 30 -

Додаток 1. Модель культури за Хофштеде Модель культури, до якої ми будемо звертатися, уявляє собою спрощену в цілях ясності сприйняття модель, розроблену Хофштеде, в якій ми торкатимемося наступних аспектів:

Символи Герої Ритуали Цінності Ідея

Мал. 1. Модель культури (на основі робіт Хофштеде)

Ідея: якою є центральна Ідея, філософія? Як саме вона буде змінюватися? Хто є «носіями Ідеї»? Яким чином Ідея та філософія передається / відображається в суспільстві? Наскільки суспільство / певна група розуміє цю Ідею? Чи / наскільки вони її поділяють? Цінності: Які цінності є центральними для якоїсь групи або всього суспільства? Задекларовані та дійсні цінності. Дії «еліт» по відношенню до цінностей. Прояв цінностей в поведінці. Ритуали (= регулярні події): Які регулярні події вже існують? Як використати їх для донесення Ідеї та цінностей? Якою є роль цих подій? Як часто вони відбуваються / мають відбуватися? Яким саме є їхній вплив на культуру? Герої (ті, кого хвалять, винагороджують, кого всі знають, на кого рівняються): Хто є “героями”? Чому і за що їх такими вважають? Якими були «герої» раніше і хто буде героями тепер? Символи: зовнішні прояви попередніх чотирьох компонентів культури: одяг, будівлі, пам’ятники тощо. «Верхівка айсбергу». Яким чином зараз “відбивається” Ідея, цінності, ритуали та герої у символах певної групи / всього суспільства? Якими мають бути символи, щоб «висловити» Ідею та Цінності? (Як використати їх з метою комунікації?). Якими будуть переваги і обмеження використання символів з метою комунікації Ідеї та Цінностей?

6 - 31 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЙЕСІВ

№ 12-002-1

БУТИ ЧИ НЕ БУТИ ІСТОРИЧНОМУ ПАРКУ В ТУРБОВІ?!1 Вступ Михайло Бардин, засновник обласної правозахисної організації «Подільський центр прав людини», довідався про проблему, з якою зіткнулися мешканці селища Турбів Липовецького району. Суть проблеми: місцевій громаді стало відомо про плани селищного голови Віктора Васильовича Грибачова розділити територію старого парку на ділянки по 10-15 соток і передати їх приватним особам під житлову забудову. В результаті такого рішення селищна рада позбувається обтяжливого обов’язку забезпечувати догляд за парком, а територіальна громада втрачає парк, як місце відпочинку та дозвілля. Селище Турбів, селищний голова Містечко Турбів є одним з наймальовничіших куточків Поділля. Кам’янисті береги річки Десни, широке водосховище при впадінні в неї річки Вільшанки, досить розвинута інфраструктура, розміщення на магістральних шляхах сполучень Вінницької області за 25 км від обласного центру і, звичайно, 150-ти літній парк. Іще однією з особливостей Турбова є те, що на відміну від більшості малих територіальних громад Вінниччини, в останні п’ять років тут зростає кількість жителів. Загальна чисельність населення складає близько 8 тис. мешканців. Центральна частина містечка розміщена на правому березі річки, а на лівому – цукровий завод, житлова забудова працівників заводу, нова школа на 1000 учнів та занедбаний старий парк, основу якого складають 200-от літні дуби.

1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автор вправи - Михайло Бардин, Подільський центр прав людини, консультант – Світлана Солдатова, викладач Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського.

1 - 32 -

Селищний голова Віктор Васильович Грибачов, що був обраний на посаду у 2002 році, в пошуках джерел наповнення селищного бюджету звернув увагу на вільну від забудови територію старого парку. Аналізуючи ситуацію зі старим парком, він роздумував приблизно так: «Коштів на догляд за парком в бюджеті немає. Частина території вже перетворилась в стихійне звалище будівельного та побутового сміття. Щороку до 9 травня приходиться організовувати спеціальні заходи з прибирання та вивезення сміття з парку. Витрачаються кошти з куцого селищного бюджету. І все через те, що на території старого парку традиційно проводяться урочистості до Дня Перемоги біля розташованого там меморіалу полеглим воїнам, що визволяли Турбів від фашистських загарбників у 1944 році. От, якщо б перенести з парку в центральну частину селища меморіал та останки полеглих у 1944 році, серед яких є і земляки-турбівчани! Облаштувати та архітектурно прикрасити ділянку поряд з будівлею селищної ради. Тут і організація загальних урочистостей була б більш святковою і центральна частина селища набула б належного вигляду. А то в центрі запилюжена, а в дощ вкрита калюжами, розлога розвилка доріг з Вінниці на Липовець і на Калинівку та тилові фасади кіосків селищного торговища. Треба щось робити». І розпочалась робота з підготовки ділянки в центрі містечка. На площі близько двох соток розгорнулись активні земляні та будівельні роботи. Коли все було підготовлено для перенесення меморіалу, роботи зупинилися. Настав час приймати рішення, що і відбулося.

14 вересня 2005 року виконком та позачергова сесія Турбівської селищної ради прийняли рішення про перенесення поховання з парку в центральну частину селища. Однак, прийняте рішення не відповідало волі більшої частини турбівчан. Лідер ініціативної групи мешканців, місцевий приватний підприємець Олег Габрієль, звертався до турбівчан: «Влада селища думає тільки про власну вигоду і нехтує тим, що для наступних поколінь залишаться тільки запилюжені вулиці та глухі огорожі сучасних приватних володінь. Знищений парк ніхто не відродить». Його підтримали керівники місцевих громадських організацій “Ініціативні турбівчанки”, “Молода енергія”, селищної спілки ветеранів. На заклик громадських лідерів на захист меморіалу, а фактично на захист парку, стали понад 60 жителів Турбова, які власними грудьми перекрили шлях для будівельної техніки, що готова була забезпечити перенесення поховання з території парку. Громадські активісти чергували цілу ніч. Вранці, до початку робочого дня, під 2 - 33 -

селищною радою зібралось понад 200 протестувальників проти перенесення меморіалу. В результаті громадського протесту вже вдень 15 вересня 2005 року зібрались депутати селищної ради та своїм рішенням зупинили роботи з перенесення меморіалу. В наступні три дні до десяти членів ініціативної групи мешканців продовжували цілодобове чергування в парку біля меморіалу. За цей час своїми силами відновили цегляну огорожу меморіалу, що була частково зруйнована при підготовці до його перенесення в інше місце. Занедбаний парк Турбівський парк став формуватись ще в середині ХІХ століття на основі існуючих дубових насаджень. Місцевий землевласник Дрогомирецький згідно пануючих в кінці 1890-х років віянь розробив проект парку на основі існуючого дубового лісу, на який наступало в своєму розвитку селище. Сьогодні в парку можна побачити не лише 150-ти літні дерева, а й набагато старші. Найбільший вік окремих дубів сягає понад 300 років. Власне дерева породи «дуб звичайний» є основою цього парку і його гордістю. Скільки ж дубів в парку? Михайло Бардин займаючись паспортизацією дерев спільно з членами «Подільського центру прав людини» встановив, що на збереженій території парку площею 4,7 га росте 182 дерева породи «дуб звичайний» віком понад 100 років. Було складено схему насаджень дуба на території парку з позначенням розміщення кожного дерева. Звернувшись до відділу пам’яток історії і культури Вінницького обласного краєзнавчого музею Михайло Бардин довідався, що Турбівський парк формувався в той сам час, що й славетна «Софіївка» в Умані. В парку було створено каскад із чотирьох озер, розміщені паркові скульптури, облаштовані паркові доріжки. З окремими об’єктами парку пов’язані легенди, що пам’ятають старожили селища. «Турбівський парк заслуговує на увагу і дбайливе відновлення. Він стане перлиною не тільки Турбова, а усієї Вінниччини» – наголошував тоді Михайло Бардин. В парку розміщено поховання бійців, що полягли при визволенні Турбова від фашистських загарбників у 1944 році. Поховання оформлено меморіалом і знаходиться під державною охороною як пам’ятка історії. Однак, у селищній раді жодних охоронних документів щодо цього меморіалу не було. Відомо тільки, що серед чотирьох десятків похованих є останки чотирьох вихідців з самого Турбова, родичі яких досі проживають у містечку. Вибори Турбівського селищного голови 2006 року Під час виборчої кампанії 2006 року «Подільський центр прав людини» провадив рух, спрямований на підвищення поінформованості виборців про 3 - 34 -

кандидатів на посади в органах місцевого самоврядування для забезпечення їхнього усвідомленого вибору. Свідомо прагнучи вплинути на ситуацію в Турбові, Михайло Бардин ініціював у будинку культури селища Турбів публічні дебати усіх сімох кандидатів на посаду селищного голови. В ході передвиборчих дебатів місцеві жителі змогли реально порівняти наявний досвід та здатність реагувати на потреби громади кожного кандидата. Основними конкурентами на посаду голови були Василь Завальнюк і лідер ініціативної групи мешканців, що відстоювали парк – Олег Габрієль. В результаті голосування на виборах переміг Василь Васильович Завальнюк. Одразу після обрання селищним головою Василя Завальнюка, якого знали як відданого патріота свого містечка, появились сподівання, що плани попереднього голови щодо розкроювання території парку не будуть втілюватись. Однак, поблизу будівлі селищної ради в центрі Турбова відновилися роботи з підготовки місця для перенесення меморіалу визволителів Турбова 1944 року. Михайло Бардин з членами ініціативної групи мешканців Турбова вирішили особисто поспілкуватись з селищним головою. Невдовзі, взаємно, погоджена зустріч відбулася. Селищний голова запросив заступника, відповідального за комунальну сферу та бухгалтера. Разом з Михайлом Бардином були: учителька історії, член громадської організації «Ініціативні турбівчанки» та лідер ініціативної групи мешканців. Під час обговорення кожна сторона назвала свої аргументи. Селищний голова відобразив велику кількість невирішених першочергових комунальних проблем містечка: вивезення сміття, усунення стихійних сміттєзвалищ, зношеність водогону, витрати на експлуатацію та ремонт зовнішнього освітлення, ремонт будинків комунальної власності. Бухгалтер повідомила, що на усі комунальні потреби в бюджеті селища передбачено всього 31 тисячу гривень на рік. Таким чином жодної можливості витрачати кошти на утримання парку немає. Та й відвідувачів в ньому мало. Михайло Бардин з колегами навели свої аргументи: створений століття тому парк не можна буде відродити в іншому місці, населення Турбова зростає й потреба в зелених насадженнях збільшується. На території парку розміщені спортивний зал і будинок культури, в якому діє селищна бібліотека. І найголовніше – парк є візитівкою селища, він кронами двохсотлітніх дубів зустрічає кожного, хто приїжджає до містечка з боку Вінниці і може стати привабою для туристів як «Турбівська Софіївка». Зустріч з Василем Завальнюком не вселила впевненості в збереження парку. «Треба розробити план і діяти, бо парк може бути втрачений» – такі висновки зробив Михайло Бардин після зустрічі. Розпочалась робота із залучення партнерів та пошуку шляхів законодавчого закріплення статусу парку.

4 - 35 -

Додатки ДУБОВИЙ МАСИВ ТУРБІВСЬКОГО ПАРКУ ПОТРЕБУЄ ДОПОМОГИ За сучасних умов бурхливого розвитку житлового будівництва, суспільної урбанізації особливої актуальності набуває проблема оптимізації паркових територій. Вирішення цієї проблеми крім інших заходів передбачає створення в населених пунктах стабільного рослинного покриву, складовою частиною якого є деревні рослини. Не менш актуальною є збереження цінних вікових насаджень дуба звичайного в старовинних парках України. Саме тому в 1992-1993 роках нас, науковців Національного дендропарку «Софіївка» Національної академії наук України, запросили надати допомогу у революризації насаджень Турбівського парку, що на Вінниччині. Найперше, що нас вразило в парку, то величні дуби патріархи парку, які понад двох століть зростають в парку. Потім була робота над рекомендаціями, проведенням санітарних рубок, догляду, який дав можливість показати велич кремезних дубів-старожилів. Але робота не довго продовжувалась, тому, що змінився директор заводу Лещенко А.М., який проводив роботи по його відновленню. На даний час для збереження насаджень парку необхідно зробити слідуюче: 1. Провести інвентаризацію всіх насаджень парку.

2. Відновити просторову та композиційну структуру Турбівського парку, де основною і домінуючою породою має стати дуб.

3. Дубовому масиву надати статус «Пам’ятка природи місцевого значення».

4. Провести подеревну інвентаризацію дубів парку з наданням інвентарного номера.

5. Визначити стан кожного дуба, «плюсових» дерев для проведення робіт з подальшого розмноження і відновлення.

6. Визначити організації, які будуть проводити відновні роботи.

7. Виконання робіт по збереженню та відновленню дубрави проводити під авторським наглядом з боку науковців. Козлов В.Г. старший науковий співробітник, кандидат біологічних наук Національно дендропарку «Софіївка» НАН України. Музика Г.І. старший науковий співробітник, кандидат біологічних наук Національно дендропарку «Софіївка» НАН України.

ПРОБУДЖЕННЯ ТУРБІВСЬКОЇ ГРОМАДИ Недалеко від Вінниці на березі тихої річки розкинулось мальовниче селище Турбів. Колись це було маленьке містечко з цукровим, каоліновим заводами та паровими млинами, до яких восени тягнулися валки возів з усієї округи. В радянські роки побудовано ще два заводи – машинобудівний і скляних виробів. Населення виросло і сільському поселенню надали статус містечка районного значення. Уся сучасна історія Турбова нерозривно пов’язана з міським парком, що славний насадженнями дуба звичайного та затишними алеями. В кожен період існування парку ним опікувались конкретні господарі. При заснуванні – місцеві землевласники, в радянські роки – дирекція цукрового заводу, а з набуттям Україною незалежності таким господарем мала стати

5 - 36 -

територіальна громада, оскільки місцевий промисловий гігант (цукровий завод) став банкрутом. Однак жителі Турбова не мали навиків господарювання в своїй громаді. Усіма об’єктами селища керувала селищна рада, яка в умовах обмеженого бюджетного фінансування шукала свої шляхи поповнення бюджету. І ось у 2005 році виник задум господарського освоєння території міського парку. На заваді стала могила воїнів, які загинули під час визволення Турбова від німецько-фашистських загарбників, що має охоронну зону, площею близько 1,5 га.

14 вересня 2005 року виконком та позачергова сесія Турбівської селищної ради приймають рішення про перенесення поховання з парку в центральну частину селища. Тут і прийшов час пробудитись дійсному господарю парку – територіальній громаді. На захист меморіалу, а фактично на захист парку стали усі небайдужі жителі Турбова. Турбівські громадські організації “Ініціативні турбівчанки”, “Молода енергія”, селищна спілка ветеранів та ініціативна група місцевих жителів фактично власними грудьми закрили шлях для перенесення поховання з території парку. Вже 15 вересня усі зазіхання на парк були зняті. Далі до відстоювання права на належний відпочинок під 300-літніми дубами жителів Турбова приєднались Подільський центр прав людини, новообрана в березні 2006 року селищна рада, «Ініціативні турбівчанки», Липовецько-Турбівська правозахисна група, “Наше Поділля”, Вінницький козацький полк ім. Івана Богуна, «Перша ластівка» та інші. Сьогодні Турбівський парк вже має справжнього господаря – територіальну громаду селища – яка не дасть нікому знищити цю перлину подільської природи. В. Безвершук, заступник голови громадської організації «Ініціативні турбівчанки»

6 - 37 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-003-1

СМІТТЯ ТА ЛЮДИ: ПОЧНИ З СВОЄЇ ОСЕЛІ1 (А) Житомир – місто, в якому проживає 270 тис мешканців. Щодня житомиряни викидають 3300 кубометрів відходів. При цьому близько 74% населення охоплено послугами з вивезення побутових відходів – в 2011 році з міста було вивезено один мільйон двісті тисяч кубометрів сміття. Проте, навіть при постійному зменшенні кількості жителів, обсяг відходів щорічно збільшується на 8-12 відсотків. Представники влади намагаються вирішити дану проблему. Так, у стратегічному плані розвитку міста на 2008-2017 роки "Майбутнє Житомира" серед інших питань значна увага приділяється роботі міської влади та комунальних підприємств з проблеми ТПВ. Переймається проблемою утилізації та вивезення побутових відходів міський голова – Володимир Дебой. Однак, він зазначив, що хоча комунальне підприємство буде працювати ефективно і забезпечуватиме чистоту міста, разом з цим, проблема сміття – це проблема кожного житомирянина. Досі не всі, особливо це стосується мешканців приватного сектору, уклали угоди для вивозу сміття. Укладання угод на вивіз сміття, своєчасна сплата за послуги, встановлення контейнерів, якісне обслуговування мешканців – так має вирішуватися питання утилізації сміття у місті. Останнім часом, зважаючи на гостроту проблеми для міста, були намагання інвесторів з різних країн (Ізраїлю, Голландії) долучитися до вирішення проблем сміттєзвалища, але вони не знайшли підтримки з різних причин. У зв’язку з неповним охопленням послугами, щорічно утворюється велика кількість несанкціонованих звалищ, причому більша частина їх розташована в 1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автори вправи - Кірюшина Н.В., голова правління ГО ЖГО ЦПБТ «Агронова»; Кірюшин В.Є, к.б.н., член організації ГО ЖГО ЦПБТ «Агронова», консультант – Олексій Виноградов, віце-президент з маркетингу Бізнес-школи МІМ-Київ, к.е.н.

1 - 38 -

межах приватної житлової забудови. Якщо прогулятися житомирськими вулицями з приватною забудовою, то можна побачити такі несанкціоновані звалища, що не тільки не прикрашають місто, а й завдають великої шкоди його екосистемі. Один з прикладів таких звалищ можна побачити у Корбутівському провулку міста. Неприємні запахи чути здалеку. Уздовж дороги, що веде до р. Тетерів лежить розкидане сміття. А безпосередньо на місці збору його вже стільки, що й бака майже не видно. Чому ж більша частина населення району байдужа до проблеми утилізації сміття? Може, люди просто не уявляють долю сміттєвих відходів за межами сміттєвого баку або погано обізнані з даним питанням? Якщо погано обізнані, то як вирішити проблему? Такі питання задавала собі, а згодом вирішила винести питання на порядок денний засідання правління громадської організації ЖГО "Центр практичних біотехнологій "Агронова" його голова Н. Кірюшина. Громадське об’єднання «Центр практичних біотехнологій «Агронова» – громадська організація, що об’єднує людей, занепокоєних станом довкілля та екологією осель. В роботі ЖГО ЦПБ «Агронова» беруть участь викладачі ВНЗ, науковці, керівники та члени інших громадських організацій, учні та студенти навчальних закладів, пенсіонери, власники садово-городніх ділянок та приватних домогосподарств. Головною Статутною метою «Центру практичних біотехнологій «Агронова» є розповсюдження інформації про сучасні технології органічного землеробства серед широких верств населення.

Завітавши до оселі домогосподарки Тетяни Петрівни, яка проживає на вул. Соснова, що розташована на околиці району, активісти громадської організації "Агронова" дізналися, що вони не поодинокі у своїх намірах зменшити кількість сміття у приватних домогосподарствах житомирян. Виявилось, що оселі приватних домовласників не так давно відвідали представники приватної сміттєзбиральної компанії, які наполегливо пропонували укласти договір на вивіз сміття, погрожуючи при цьому, що у разі відсутності зазначеного договору, передбачено накладання штрафу на громадян від 20 до 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340-1750 грн.). Тетяна Петрівна розповіла, що була стурбована – зайвих грошей не було, але й з сміттям потрібно було щось робити. За вивіз сміття, якщо договір буде укладено, необхідно заплатити близько 6 грн з однієї людини на місяць, тобто, 2 - 39 -

згідно договору, вона має заплатити 4х6=24 грн, на місяць, а контейнер розташований так далеко від дому, та й всього один на таку кількість будинків! До того ж, не зовсім зрозуміло, за що саме прийдеться сплачувати гроші! Яке сміття викидати – рослинні рештки та бур'яни теж у контейнер? Тільки вчора вона прочитала в газеті розповідь начальника Житомирського КАТП 0628 (займається вивезенням твердих побутових відходів) Володимира Корбута про те, що частину сміття, зібраного у населення, сміттезбиральні компанії не довозять до звалища, щоб зекономити кошти, а викидають на околиці міста. Так за що платити – ліс недалеко, більшість сусідів саме так і вчиняють без укладання договорів! Представники ГО "Агронова" дізналися про розмову Тетяни Петрівни з сусідом Василем Івановичем, який саме тягнув тачку з сміттям до лісу. Тетяна Петрівна звернулася до нього з порадою про укладання договору, але у відповідь почула, що ніяких договорів він укладати ні з ким не збирається, тому що вважає, що це марно викинуті на вітер гроші. Тетяна Петрівна не могла заспокоїтися – сума штрафу видавалася значною, і завітала до найближчих сусідів, з якими підтримувала дружні стосунки. Зібралися на її подвір'ї. Найбільше людей хвилювали такі питання: 1. Чи справді будуть штрафувати, якщо не буде укладений договір на вивіз сміття?

2. Що робити із сміттям, яке накопичується у власній оселі?

3. Чи є небезпека у вивезенні сміття за межі власної оселі, а саме у прилеглий ліс, який вже і так перетворився на суцільне сміттєве звалище?

4. Як, і чи можливо вплинути на тих, хто викидає сміття за межі власної оселі?

Вихід є? Активісти громадської організації «Агронова» дізнались, що одним з можливих шляхів вирішення проблеми сміття в приватних оселях є застосування мікробіологічного препарату "Байкал-ЕМ 1", який дозволяє ефективно компостувати органічні побутові відходи. Завдяки ньому всі органічні залишки з будинку та присадибної ділянки знаходять раціональне застосування при компостуванні. Для приготування ЕМ-компосту годяться здатні розкладатися матеріали: гілки дерев і чагарників, тріски, тирсу, папір, стружки, залишки рослин, виполоти з корінням бур’яни, сіно, солома, стебла рослин, кухонні відходи, гній , курячий послід, дерен і т. д. Обговоривши на засіданні питання можливості переробки побутового сміття у приватних домогосподарствах із застосуванням біотехнологій, правління 3 - 40 -

ГО «Агронова» прийняло рішення про початок проекту "Сміття та люди. Почни з своєї оселі". Проте, при розробці проекту виникло багато питань, які необхідно було вирішити: 1. Чи має місце конфлікт інтересів при вирішенні проблеми сміття?

2. Хто є ключовими зацікавленими сторонами, що мають відношення до проблеми?

3. Яке місце займають екологічна та етична складові у вирішенні проблеми?

4. Чи існують аргументи, які дозволять впровадити ідею екологічного компостування в приватних оселях міста?

5. Які засоби мають бути використані для впровадження проекту?

4 - 41 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-003-2

СМІТТЯ ТА ЛЮДИ: ПОЧНИ З СВОЄЇ ОСЕЛІ1 (Б) Активісти громадської організації «Агронова» запропонували безкоштовно навчити всіх зацікавлених переробляти сміття у корисне добриво у власній оселі й поширили оголошення про проведення зустрічі з жителями приватних осель. Інформацію про проект розповсюджували за допомогою волонтерів та членів організації, які розклеювали оголошення та безпосередньо спілкувалися з власниками домогосподарств. Членами організації було проведено біля 30 інформаційно-навчальних семінарів за рік. Семінари відвідало близько 600 учасників, які успішно застосовують технологію компостування сміття в своїх оселях. Населення виявило достатньо активну позицію у питаннях вирішення проблеми ТПВ. Спочатку жителі вважали міську владу відповідальною за розміщення ТПВ. Проте, після участі в семінарах, більшість учасників вважали, що можуть переробляти частину сміття домогосподарств самостійно. Покращився екологічний стан осель та прилеглих територій в домогосподарствах мешканців, які оволоділи методом компостування органічної складової сміття домогосподарств. Більшість учасників зрозуміла економічну ефективність компостування органічної складової сміття в своїх домогосподарствах

Трохимчук М.М. декоративних квітів»

«Використання

компосту

при

вирощуванні

Я познайомилась з технологією переробки органічної складової побутового сміття на семінарах, які проводили в ГО ЖГО ЦПБТ «Агронова» та вирішила використати дану технологію в своєму домогосподарстві. Я маю приватний будинок в центрі міста, поблизу вул. Першотравневої.

1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автори вправи - Кірюшина Н.В., голова правління ГО ЖГО ЦПБТ «Агронова»; Кірюшин В.Є, к.б.н., член організації ГО ЖГО ЦПБТ «Агронова», консультант – Олексій Виноградов, віце-президент з маркетингу Бізнес-школи МІМ-Київ, к.е.н.

1 - 42 -

Мріяла про вирощування квітів, але не мала органічних добрив, а розрахунки показали, що купівля біогумусу у магазинах – занадто дороге задоволення. Спершу не могла повірити, що із побутового сміття можна отримати добриво – компост. Мої зусилля виправдались – сьогодні моє подвір’я з ранньої весни до пізньої осені милує око чудовими квітами, які я вирощую на компості з органічних відходів мого домогосподарства.

2 - 43 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-003-TN

СМІТТЯ ТА ЛЮДИ: ПОЧНИ З СВОЄЇ ОСЕЛІ1 Короткий виклад кейсу: Проблема утилізації сміття сьогодні є типовою для кожного українського міста. При чому, якщо для нових забудов та спальних районів вона вирішується централізованим вивезенням, жителі приватного сектора, як правило, мають багато проблем, пов’язаних із виникненнями стихійних звалищ, забрудненням криниць та водойомів, яке спричинено сміттям. Представники влади, вирішують це питання, в першу чергу, для багатоквартирних будинків. Проте приватний сектор часто залишається поза увагою. В місці Житомирі вирішення цієї проблеми взяв на себе "Центр практичних біотехнологій "Агронова". В кейсі продемонстровано яким чином громадська ініціатива дозволила звернути увагу та почати системно вирішувати проблему утилізації сміття в приватному секторі м. Житомира. Ключові слова: Екологія, місцеве самоврядування, НДО, маркетинг ідей, утилізація сміття. Можливості використання кейсу Кейс може бути використаний під час спеціальних короткотермінових семінарів, тренінгів та курсів для представників громадських організацій, органів місцевого самоврядування, слухачів Академії державного управління, а також при викладанні в інститутах післядипломної освіти.

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”.

1

Автори вправи - Кірюшина Н.В., голова правління ГО ЖГО ЦПБТ «Агронова»; Кірюшин В.Є, к.б.н., член організації ГО ЖГО ЦПБТ «Агронова», консультант – Олексій Виноградов, віце-президент з маркетингу Бізнес-школи МІМ-Київ, к.е.н.

1 - 44 -

Можливі цілі використання кейсу       

Поширення досвіду вирішення місцевих проблем за рахунок місцевого самоврядування Формування навичок роботи із місцевими громадами; Формування навичок маркетингу ідей, маркетингу НДО; Формування управлінських навичок лідерів громадських організацій, зокрема екологічної спрямованості; Підвищення рівня інформованості населення щодо проблеми сміття; Розвиток навичок підприємництва; Вироблення та розвиток навичок адаптивної поведінки.

Ключова ідея використання кейсу Ключова ідея використання даного кейсу - показати учасникам, що місцеві проблеми можуть бути вирішенні на рівні створення ініціативних груп. Рішення цих проблем часто є результатом діяльності локальних громад. Метою цього кейсу є навчання потенційних лідерів суспільних організацій або органів місцевого самоврядування системному підходу до прийняття управлінських рішень із побудови стратегії діяльності організації в контексті вирішення регіональних або локальних проблем. Так, для того, щоб прийняти рішення, яким чином організувати вирішення проблеми із вивезенням сміття в приватному секторі Житомира, потрібне розуміння ключових стейкхолдерів або зацікавлених груп, які задіяні в цю проблему, а також інтересів кожної з цих груп. Наприклад, учасники обговорення кейсу, можуть виділити такі ключові групи як жителі районів, активісти, представники органів влади на рівні районів та міста, представники компаній, які займаються вивезенням сміття, представники комунальних служб та інші учасники даного конфлікту. В рамках обговорення кейсу доцільно створити інфографічну карту, на якій учасники розмістять основних учасників конфлікту і визначать зацікавленість кожної із сторін, ключових антагоністів або протагоністів. Розуміння мотивації кожної із груп може призвести до розуміння певних шляхів виходу із такої ситуації. При обговоренні кейсу необхідно, щоб слухачі приділили увагу наступним аспектам:  альтернативні шляхи вирішення проблеми;  ресурси, які потрібні для рішення проблеми в кожній із потрібних альтернативних випадків; 2 - 45 -



шляхи втілення вибраного сценарію вирішення проблеми із відповідних альтернатив.

У випадку із використанням «мікробіологічного препарату «Байкал-ЕМ1», активісти організації «Агронова» повинні були б продумати систему аргументації, яка дозволила би залучити до використання даного методу утилізації сміття критичну масу жителів приватного сектору Житомира. Пошук аргументів, необхідних для використання в роботі із жителями з метою їх переконання використовувати альтернативний підхід утилізації сировини – ця проблема має бути також вирішена в рамках обговорення кейсу. Таким чином, зазначені вище ключові моменти визначають список можливиї питань для організації та модерації обговорення кейсу. Наприкінці обговорення тренерам та слухачам надається друга частина кейсу (кейс Б), в якому розкривається рішення, яке було впроваджено представниками ЖГО ЦПБТ «Агронова».

Приклад питань для організації обговорення кейсу    

Чи дійсно будуть штрафувати, якщо не буде укладений договір на вивіз сміття? Що робити із сміттям, яке накопичується у власній оселі? Чи є небезпека у вивезенні сміття за межі власної оселі, а саме у прилеглий ліс, який вже і так перетворився на суцільне сміттєве звалище? Як, і чи можливо вплинути на тих, хто викидає сміття за межі власної оселі?

Запропонований підхід до викладання Робота над даним кейсом розрахована на 90 хвилин – для групи 15-25 слухачів. Перед використанням вправи на поточному занятті, на попередньому занятті тренер дає завдання групі ознайомитись з текстом кейсу. Вступний виступ тренера та вирішення організаційних питань – 5-7 хвилин. Основне завдання виступу – сформулювати цілі обговорення та визначити (і чітко донести до учасників) очікувані результати аналізу кейсу. Одна з головних помилок викладача на цьому етапі – намагання прокоментувати кейс. Цього слід уникати. На противагу, значно краще підкреслити, що успішність аналізу напряму залежить від досягнення учасниками сформульованих результатів. Більш всього слід побоюватись нав’язати слухачам власну думку.

3 - 46 -

Наприкінці виступу слід розподілити групу на 4-5 підгруп (по 4-5 осіб в кожній) по завчасно підготовлених списках та визначити місця для роботи кожної підгрупи. Ознайомлення із кейсом в контексті визначених тренером питань – 5 хвилин. Основне завдання для учасників на цьому етапі – "органічно увійти" в запропонований кейс, відчути важливість визначених питань для обговорення. Обговорення в группах, підготовка презентаційних матеріалів – 35 хвилин. Очікується відносно високий рівень аналізу кейсу. Формальне ставлення до запропонованих запитань та неглибоке вивчення проблематики кейсу не забезпечить досягнення цілей, на які його розраховано. Рівень підготовки завдань визначається вимогливістю тренера, його метою, з однієї сторони, та вмотивованістю учасників, з іншої. Бажано, щоб презентації від кожної з підгруп супроводжувались певними ілюстративними матеріалами. Вони можуть бути підготовлені у вигляді плакатів, надрукованих матеріалів що роздаються всім учасникам, слайдів, або в інший спосіб. Презентація результатів аналізу – 3-5 підгруп по 5 хвилин. Протягом презентації слід звернути увагу учасників на необхідність лаконічного, чіткого та зрозумілого викладення положень ідей та результатів обговорення. Запитання, відповіді, дискусія – 10 хвилин. По завершенню виступів підгруп доцільно провести загальне обговорення. Узагальнюючий виступ тренера – 10 хвилин.

4 - 47 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-004-1

СУСІДСЬКА ВЗАЄМОДОПОМОГА1 (А) Наприкінці 2000 року перед Олексієм Поволоцьким, координатором українсько-британського проекту «Упровадження моделі поліцейської діяльності, заснованої на підтримці громадськості, в Україні», постала неабияка проблема: небажання тієї самої громадськості співпрацювати з міліцією в рамках впровадження ідеї, що зарекомендувала себе в багатьох країнах. Чудова теорія, підкріплена вдалим досвідом Великобританії та США, розповідала про організовані місцеві осередки жителів – так звану систему «Neighbourhood Watch», тобто «Сусідської взаємодопомоги». Що й отримала цю назву. Сусідська взаємодопомога – метод тісної спільної роботи за участі мешканців будинків, під'їздів, приватних господарств, міліції та місцевої влади з метою допомогти людям захистити себе та свою власність, зменшити небезпеку вчинення злочинів та поліпшити умови проживання за допомогою: поліпшення рівня безпеки житла; підвищення пильності; створення командного духу серед сусідів; поліпшення якості проживання. Поліцейські статистичні дані розвинених країн свідчать про зниження багатьох видів злочинності в районах, де розвинена «Сусідська взаємодопомога». Тому важливо, щоб міліція й громадськість працювала разом з метою запобігання та виявлення злочинів. Індивідуальні організації сусідської взаємодопомоги мають різні властивості, в залежності від району, в якому вони розташовані. Проте, абсолютна більшість організацій мають однакові риси:

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”.

1

Автори вправи - Маріанна Голованова, голова правління ХОГО «Асоціація розвитку спільнот», Олександр Березовський, голова правління МГО «Центр молодіжного розвитку», консультант – Олексій Виноградов, віце-президент з маркетингу Бізнес-школи МІМ-Київ, к.е.н.

1 - 48 -

1. Організації можуть створюватися спільно з міліцейськими дільницями або, інколи, з місцевою владою.

2. Первинні організації можуть відрізнятися за розміром від декількох приватних домоволодінь до кількох багатоквартирних будинків.

3. Кожна міліцейська дільниця повинна мати окремого співробітника, щоб працювати з учасниками сусідської взаємодопомоги.

4. Первинні організації сусідської взаємодопомоги управляються їхніми членами через координатора, підтримуються міліцією та об'єднуються в загальну асоціацію сусідської взаємодопомоги.

5. Добровільно обраний координатор, який проживає на даній території, координує роботу організації й взаємодіє з міліцією. Координатор діє як сполучна ланка між мешканцями та міліцією. Всі члени сусідської взаємодопомоги працюють для запобігання злочинів, підвищення безпеки та зменшення небезпеки стати жертвою злочину. Члени організації отримують інформацію від міліції, загальної асоціації сусідської взаємодопомоги або місцевої влади. Цей зв'язок допомагає мотивувати членів і підтримувати активність організації. Кожна первинна організація – ініціатива громадськості, що підтримана міліцією, але не керується нею. Сусідська взаємодопомога – це й сприяння зближенню людей і залучення їх в активне громадське життя району. Створюється сильний командний дух об'єднання, оскільки люди пізнають один одного й піклуються один про одного. Сусідська взаємодопомога дає людям шанс створити дружні відносини з сусідами, допомогти один одному, особливо це актуально для вразливих соціальних груп. Будь-хто може приєднатися до «Сусідської взаємодопомоги», і кожен може сприяти її досягненням. І будь-яке об'єднання жителів – незалежно велике воно чи маленьке – може створити організацію «Сусідської взаємодопомоги». До цієї організації можуть увійти не лише кілька багатоквартирних будинків по вулиці, або кілька приватних домоволодінь, але й мешканці цілих районів та міст. Кожна організація може мати свої особливості, можна навіть не використовувати назву «Сусідська взаємодопомога», але, по суті, будь-які організації подібного зразка мають на меті задовольняти потреби їхніх членів й району, де проживають. Вони створюються об'єднаннями мешканців та їм належать, і саме члени цих об'єднань здійснюють реальний внесок у поліпшення якості проживання в своєму районі. Отже, система сусідської взаємодопомоги передбачала з боку громадськості надання зусиль на появу групи громадян, організованих за територіальною ознакою, що мають слідкувати за громадським порядком 2 - 49 -

на своїй території та активно співпрацювати з міліцією для профілактики правопорушень (як на організаційному так і на технічному рівнях). Що ви наразі подумали? На 90% впевнені, щось – на кшталт: «Ага, мова іде про доноси». Мабуть, у даному разі таке мала й на думці й більшість мешканців двох пілотних районів, де впроваджувався проект. Дуже яскраво розповідає про ситуацію у Комінтернівському районі керівник місцевої комунальної служби в той час Ольга Бондура: «До початку реалізації програми населення на території, яку я представляю, було розрізнене, неорганізоване, нікому нічого не було потрібно. У кращому разі окремі громадяни приходили скаржитися в ЖЕК про те, що в під'їздах брудно, валяються шприци, постійно збираються бомжі та наркомани. Але ми були не в змозі з нашими невеликим трудовим колективом щодня наводити порядок у під'їздах і на прилеглій до будинків території». Отже, хоч співпраця мала бути спрямована на підвищення безпеки помешкань, життя та здоров'я громадян, громадяни ніяким чином не хотіли активно брати участь у проекті. Як козаки-міліціонери у народ ходили Найбільший рівень тяжких правопорушень серед усіх районів Харкова та Харківської області на той час був у Комінтернівському районі міста. Цифри вражали правоохоронців та лякали населення. До того ж усі чисельні показники кількості скоєних злочинів аж ніяк не хотіли покращуватися, не зважаючи на підвищену зацікавленість представників міліції. Харківський Університет внутрішніх справ, що розташований саме в цьому районі, ініціював пошуки шляхів вирішення такої ситуації. Був вивчений світовий досвід, написаний та профінансований українськобританський трирічний проект «Упровадження моделі поліцейської діяльності, заснованої на підтримці громадськості, в Україні». Діяльність проекту розгорталася на двох пілотних територіях: у Комінтернівському районі міста Харкова та Дергачівському районі Харківської області. Міський район налічував 93 тисячі населення, а сільський район – 34 тисячі мешканців. Дільничний інспектор міліції міського відділу міліції Комінтернівського РВ Ході К.Н. розповідає про криміногенне становище у районі: «Так, найбільш часто здійснюваними злочинами на території обслуговування є грабежі та крадіжки, з проникненням в житлові приміщення. На території «Нових Будинків» відбувається 4 тяжких злочини 3 - 50 -

з 6, зареєстрованих по Харківській області. Дана ситуація складається через погану освітленість вулиць, з недбайливості самих громадян» Криміногенна ситуація в Дергачівському районі Харківської області була схожа та ускладнювалась ще й розповсюдженням у приватних домогосподарствах вирощування рослин для виробництва наркотичних речовин з їх наступним збутом.

Українські реалії Активність мешканців великих та малих міст старого та нового світу дуже відрізняється від українських реалій. Не йдуть наші люди ні на які засідання за запрошенням міліції ні в які помешкання, будь-то школа або будинок культури. Отже, на цьому етапі в проекті було виконано багато організаційних та технічних завдань з боку міліції, але була майже відсутня взаємодія з населенням. Майже рік бився Харківський університет внутрішніх справ у цьому напрямку. Та вирішив залучити громадську організацію, яку обрали за конкурсом, щоб саме вона налагодила взаємодію міліції та населення, провела збори мешканців та обрала координаторів, які будуть представляти свої території. Цією організацією стала Молодіжна громадська організація «Центр молодіжного розвитку», яку на той час очолювала Маріанна Голованова. Практичний психолог за однією освітою та інженер інформаційних систем за другою з досвідом кадрової, організаційної та керівної роботи у засобах масової інформації – вона відіграла найважливішу роль в організації взаємодії громадськості, муніципальних структур та міліції. Маріанна Голованова на самому початку зрозуміла, що виходом з даної ситуації є ініціювання організації більш широкої взаємодії ніж громадськість/міліція для попередження злочинів. Потрібно було вирішити – перенесення проблеми зі сфери покращення кримінальної статистики до започаткування руху з підняття соціальних стандартів, покращення морального клімату через спільне вирішення місцевих проблем, організацію турботи про знедолених, налагодження побутових умов мешкання, доглядання території спільного користування, проведення свят. З інтерв'ю М. Голованової у документальній стрічці: «Нині в Україні, в Харківській області триває пілотний проект з взаємодії міліції та населення, заснованої на підтримці громадськості. І ось 4 - 51 -

один з пілотних районів – Комінтернівський район, на території якого ми зараз перебуваємо. За моєю спиною майданчик, який побудовано й обладнано в рамках цього проекту для дітей 27 і 28 мікрорайонів, щоб таким чином забезпечити активне дитяче дозвілля. Ця робота була необхідна для того, щоб зробити перспективну профілактику правопорушень у дітей, які підростають». Таким чином, перед робочою групою проекту постало кілька варіантів вирішення проблеми з створення системи сусідської взаємодопомоги на місцях: а) Задіяти адміністративний ресурс: міліцію, місцеву владу, депутатів для отримання контакту з представниками місцевих громад. б) Провести додатковий волонтерській набір до громадської організації з цільових територій для представлення інтересів цих громад активними місцевими мешканцями у взаємодії з міліцією. в) Виявити лідерів, яким довіряє більшість мешканців громади, навчити їх визначати та вирішувати проблеми території, залучаючи мешканців та доступні ресурси. Всі ці варіанти тактичного вирішення проблеми виявлення потенційних координаторів «Сусідської взаємодопомоги» мають право на життя. І ми у роботі використали всі ці підходи. Та, тільки один з цих технологічних прийомів допоміг створити міцні осередки, які здатні довго та продуктивно працювати на благо громади у широкому сенсі цього визначення». Здогадалися, який?

5 - 52 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬИХ КЕЙСІВ

№ 12-004-2

СУСІДСЬКА ВЗАЄМОДОПОМОГА1 (Б) Маріанна Голованова розповідає: «Ми обрали варіант, який є найбільш перспективним з точки зору довгострокового впливу та можливості побудови справді ефективних та дієвих місцевих громад. Ми знайшли лідерів, яким довіряє більшість мешканців громади, навчили їх визначати та вирішувати проблеми території, залучаючи мешканців та доступні ресурси. Отже, будучи обраним усіма мешканцями координатор дому (декількох приватних господарств, мікрорайону й т.д.) є уповноваженим від всього колективу мешканців. Він відчуває, що його сусіди довірили йому досить важливу ділянку активності, що спрямована на колективну безпеку та водночас – безпеку кожного. З іншого боку, такий підхід дозволяє зробити програму «Сусідської допомоги» «своєю», чимось таким зрозумілим та корисним для кожного мешканця. Керівник місцевої комунальної служби у Комінтернівському районі Ольга Бондура так відгукується про наслідки впровадження програми: «З моменту початку роботи програми «Сусідська взаємодопомога» зроблено вже дуже багато:  проведені збори мешканців з представниками міліції, громадської організації та ЖЕКу;  обговорені проблеми та намічені плани поліпшення ситуації з розподілом обов'язків між громадською організацією, міліцією, мешканцями та ЖЕКом;  обрані координатори будинків та під'їздів, яким довіряє більшість мешканців;  побудовані сторожки на кошти мешканців й організовані чергування в під'їздах дев'ятиповерхівок, де встановлені двері за проектом;  спільними зусиллями ЖЕКу й мешканців відремонтовані закриті під'їзди;

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”.

1

Автори вправи - Маріанна Голованова, голова правління ХОГО «Асоціація розвитку спільнот», Олександр Березовський, голова правління МГО «Центр молодіжного розвитку», консультант – Олексій Виноградов, віце-президент з маркетингу Бізнес-школи МІМ-Київ, к.е.н.

1 - 53 -

завдяки цьому в охоронюваних під'їздах тепер безпечно, чисто, немає сторонніх, за що мешканці дуже вдячні». 

Отже, мешканці усвідомили наявність проблем в їхньому районі. Вони зібралися та обрали координатора (насправді, це було одним з найбільш складних практичних завдань для виконання з самого початку створення локального осередку “Сусідської взаємодопомоги»). Кожний мешканець, що публічно віддав свій голос, розумів, що надалі він повинен допомагати цьому координатору. Співробітники ЖЕКу в свою чергу заохочували участь мешканців будинків у програмі. Для ЖЕКу це має подвійне позитивне значення. Так, колективна власність – під'їзди, двори, стає не «нічийною». Тепер мешканці, вклавши в благоустрій свою енергію, сили, фантазію і, що важливо, матеріальні ресурси, стають небайдужими до їхнього збереження й розвитку. А моральний аспект полягає в наступному. Набагато легше й приємніше підтримувати порядок на доглянутій території, для доброзичливих людей. Серед іншого, завдяки установці освітлювальних приладів на території на кошти проекту істотно підвищилася безпека як мешканців, так і співробітників ЖЕКу, які вимушено працюють і в темний час доби. Зі свого боку, на перше ж прохання мешканців, ми встановлювали освітлювальні прилади проекту над під'їздами. Після початку розповсюдження програми «Сусідська взаємодопомога» поступово всі співробітники ЖЕКу взяли в ній активну участь, тим самим стали провідниками проекту в районах свого мешкання. Маріанна Голованова зазначила роль виконавчих органів місцевого самоврядування: «В ході впровадження програми було організовано тісну співпрацю з місцевими органами влади та депутатським корпусом: на всі публічні заходи проекту були запрошені представники місцевих служб соціального захисту, з роботи з молоддю, ЖЕКів та шкіл, а також місцеві депутати за відповідними округами. Усім акціям передувала взаємодія з районними виконкомами та ЖЕКами з прибирання та благоустрою територій, на яких були відновлені спортивні або дитячі майданчики. Завдяки проведеному навчанню громадських активістів, стало можливим діяльність з залучення ресурсів для покращення умов проживання (ремонт дахів та під'їздів) за підтримки місцевого бюджету. Також, після офіційної реєстрації нашої діяльності, стало можливим залучити кошти місцевого бюджету для виконання цільових проектів у рамках механізму соціального замовлення, що було започатковано в місті Харкові».

2 - 54 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-004-TN

СУСІДСЬКА ВЗАЄМОДОПОМОГА1 Короткий виклад Для більшості українських міст однією з основних проблем є кількість правопорушень, особливо в районах, забудованих багатоквартирними будинками. Наркомани у під’їздах. крадіжки з проникненням у житлові приміщення – на жаль, міліція не може забезпечити повний захист місцевих жителів. Світовий досвід свідчить, що місцеві громади можуть власними силами зменшити кількість правопорушень за рахунок впровадження системи «Сусідської взаємодопомоги». Суть системи полягає в тому, що організовані за територіальною ознакою групи громадян мають стежити за громадським порядком на своїй території та активно співпрацювати з міліцією для профілактики правопорушень. Активісти харківського обласного об’єднання «Асоціації розвитку спільнот» вирішили впровадити таку систему в рідному місті. Проте, це виявилось набагато складніше, ніж вони очікували. Місцеві жителі ніяким чином не хотіли брати участь у проекті. У кейсі йдеться про те, як за даних умов активісти громади успішно впровадили цю програму. Громадська організація Харківське обласне громадське об’єднання "Асоціація розвитку спільнот" Можливе використання: Кейс може з успіхом використовуватися для кількох тем, зокрема, забезпечення ефективної взаємодії органів місцевого самоврядування, НДО та населення; Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”.

1

Автори вправи - Маріанна Голованова, голова правління ХОГО «Асоціація розвитку спільнот», Олександр Березовський, голова правління МГО «Центр молодіжного розвитку», консультант – Олексій Виноградов, віце-президент з маркетингу Бізнес-школи МІМ-Київ, к.е.н. Автор методичних вказівок - Олексій Виноградов, віце-президент з маркетингу Бізнес-школи МІМ-Київ, к.е.н.

1 - 55 -

поширення досвіду вирішення місцевих проблем за рахунок місцевого самоврядування» впровадження світового досвіду самоврядування з урахуванням локальних особливостей; формування навичок роботи із місцевими громадами; формування навичок маркетингу ідей, маркетингу НДО; формування управлінських навичок лідерів громадських організацій, Ключові слова: маркетинг ідей

сусідська

взаємодопомога,

місцеве

самоврядування,

НДО,

Ключова ідея використання кейсу В результаті роботи над даним кейсом потенційні лідери суспільних організацій або органів місцевого самоврядування матимуть можливість відпрацювати навички формування системному підходу до прийняття управлінських рішень із побудови стратегії діяльності організації в контексті вирішення локальних проблем. Ключова ідея використання кейсу - показати учасникам, що місцеві проблеми із злочинністю можуть бути вирішенні на рівні створення ініціативних груп. Отже, вирішення таких проблем в рамках району може стати результатом діяльності локальних громад. Для того, щоб прийняти рішення, яким чином організувати впровадження програми «Сусідська взаємодопомога», необхідно визначити ключових стейкхолдерів або зацікавлених груп, а також інтересів кожної з цих груп. Так, учасники обговорення кейсу, можуть виділити такі ключові групи як жителі Комінтернівського району, представники органів внутрішніх справ, дільничні інспектори, громадські активісти, представники органів влади на рівні районів та міста, представники громадських організацій та інші учасники даного конфлікту. В рамках обговорення кейсу доцільно створити інфографічну карту, на якій учасники розмістять основних учасників конфлікту і визначать зацікавленість кожної із сторін, ключових антагоністів або протагоністів. Розуміння мотивації кожної із груп може призвести до розуміння певних шляхів виходу із такої ситуації. Одним з важливих навчальних елементів кейсу є необхідність визначення можливих проблем, які постануть при впровадженні програми. Так, наприклад, до потенційних проблем можуть бути віднесені наступні: ● відсутність постійної активності збоку більшості мешканців щодо реагування на потенційні загрози та їхня відмова від участі в програмі; ● обраний координатор може ігнорувати свої обов'язки або виконувати їх дуже неохоче.

2 - 56 -

Відповідно, при обговоренні кейсу необхідно, щоб слухачі приділили увагу наступним аспектам:  альтернативні шляхи вирішення проблем впровадження програми;  ресурси, які потрібні для рішення проблем в кожному з альтернативних випадків;  шляхи втілення вибраного сценарію вирішення проблем. Отже учасники обговорення мають продумати систему аргументів, яка дозволила би залучити до програми «Сусідська взаємодопомога» критичну масу жителів Комінтернівського району м. Харкова. Пошук аргументів, необхідних для використання в роботі із жителями району з метою їх долучення до програми «Сусідська взаємодопомога» – ця проблема має бути також вирішена в рамках обговорення кейсу. Таким чином, зазначені вище ключові моменти визначають список можливиї питань для організації та модерації обговорення кейсу. Наприкінці обговорення тренерам та слухачам надається друга частина кейсу (кейс Б), в якому розкривається рішення, яке було впроваджено представниками ХОГО «Асоціація розвитку спільнот». Приклади питань для організації обговорення кейсу     

Визначте ключові проблеми, які мають вирішити активісти ХОГО «Асоціація розвитку спільнот» при впровадженні програми? Хто є ключовими сторонами, залученими до визначених проблем? Які ключові бар’єри мають бути подолані? Які шляхи впровадження програми ви пропонуєте використати? Яким чином активісти «Асоціації розвитку спільнот» мають будувати систему взаємодії з мешканцями району?

Запропонований підхід до викладання Робота над даним кейсом розрахована на 90 хвилин – для групи 15-25 слухачів. Перед використанням вправи на поточному занятті, на попередньому занятті тренер дає завдання групі ознайомитись з текстом кейсу. Вступний виступ тренера та вирішення організаційних питань – 5-7 хвилин. Основне завдання виступу – сформулювати цілі обговорення та визначити (і чітко донести до учасників) очікувані результати аналізу кейсу. Одна з головних помилок викладача на цьому етапі – намагання прокоментувати кейс. Цього слід 3 - 57 -

уникати. На противагу, значно краще підкреслити, що успішність аналізу напряму залежить від досягнення учасниками сформульованих результатів. Більш всього слід побоюватись нав’язати слухачам власну думку. Наприкінці виступу слід розподілити групу на 4-5 підгруп (по 4-5 осіб в кожній) по завчасно підготовлених списках та визначити місця для роботи кожної підгрупи. Ознайомлення із кейсом в контексті визначених тренером питань – 5 хвилин. Основне завдання для учасників на цьому етапі – "органічно увійти" в запропонований кейс, відчути важливість визначених питань для обговорення. Обговорення в группах, підготовка презентаційних матеріалів – 35 хвилин. Очікується відносно високий рівень аналізу кейсу. Формальне ставлення до запропонованих запитань та неглибоке вивчення проблематики кейсу не забезпечить досягнення цілей, на які його розраховано. Рівень підготовки завдань визначається вимогливістю тренера, його метою, з однієї сторони, та вмотивованістю учасників, з іншої. Бажано, щоб презентації від кожної з підгруп супроводжувались певними ілюстративними матеріалами. Вони можуть бути підготовлені у вигляді плакатів, надрукованих матеріалів що роздаються всім учасникам, слайдів, або в інший спосіб. Презентація результатів аналізу – 3-5 підгруп по 5 хвилин. Протягом презентації слід звернути увагу учасників на необхідність лаконічного, чіткого та зрозумілого викладення положень ідей та результатів обговорення. Запитання, відповіді, дискусія – 10 хвилин. По завершенню виступів підгруп доцільно провести загальне обговорення. Узагальнюючий виступ тренера – 10 хвилин.

4 - 58 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-005-1

ФОРМУВАННЯ ЕНЕРГОНЕЗАЛЕЖНОГО СЕЛА: ДОСВІД СЕВЕРИНІВКИ1 (А) Це сталось в грудні 2007 року. Олег Левченко, виконавчий директор ГО «Подільська агенція регіонального розвитку» (далі – ПАРР) щойно ознайомився із статтею в інтернеті про розвиток альтернативних джерел енергії в європейських країнах. У той самий час в Україні назрівала чергова газова криза, опалювальний сезон був саме у розпалі, тож проблема енергозабезпечення була вкрай актуальною. Успіх Чехії, Данії, Норвегії та Швеції у сфері енергозбереження спонукали Олега замислитись над тим, а чи можна щось подібне зробити в нашій державі, бодай на маленькій території? Чи матиме успіх подібний експеримент в Україні? На той час Подільська агенція регіонального розвитку уже впроваджувала на території Вінницької області низку культурних та соціальних (зокрема, освітніх) проектів. Але для комплексного розвитку громад цього було недостатньо. Олег Левченко це прекрасно розумів, і тому думка про енергетичну сферу здалась йому такою привабливою. Якщо на території пілотної громади запровадити низку енергозберігаючих технологій, це б допомогло заощадити значну суму із місцевого бюджету, що витрачається на енергоресурси. «Енергонезалежне село» – це може бути дієвим! Отже, потрібно добре розібратись у новітніх енергозберігаючих технологіях, визначитись із пілотною громадою та знайти кошти для впровадження проекту», – подумав Олег. «Щодо вивчення досвіду, практичних аспектів використання альтернативних, відновлювальних джерел енергії, то з цим ПАРР на початковому етапі може впоратись самотужки. Надалі шукатиме експертів для консультацій щодо вибору обладнання та його інсталяції. Проблему з фінансуванням також можна вирішити. Окрім надання соціальних та навчальних послуг, джерелом фінансування організації є грантова 1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автори вправи – Оксана Гречко і Наталія Величко, ГО «Подільська агенція регіонального розвитку», консультант – Олександра Бакланова,, партнер Експертної компанії pro.mova

1 - 59 -

підтримка. ПАРР має достатній досвід співпраці з донорами, тож уся складність для реалізації задуму полягає у пошуку відповідних конкурсів. На щастя, в Україні щороку фінансуються програми з розвитку громад, тож потрібно просто відслідковувати донорські пропозиції на інтернетресурсах, сайтах посольств та окремих грантових програм. Оскільки ідея створення енергонезалежного села для України є новаторською та прогресивною, то вона може зацікавити донорів. Таким чином, знайти грантову підтримку для цього проекту – питання часу. Залишається визначитись із пілотним селом!» ПАРР на той час співпрацювала з кількома територіальними громадами Вінницької області. І загальною проблемою є те, що, по-перше, громади, переважно, хочуть бачити миттєвий результат від впроваджених реформ, подруге, мало хто зацікавлений у вкладанні власних ресурсів, навіть у перспективні ідеї – прагнуть лише отримувати допомогу. Проте, як відомо, більшість грантових організацій погоджуються фінансувати проекти лише за умови, що хоча б половина бюджету формуватиметься з інших джерел. Якщо ж органи місцевого самоврядування наперед відмовляються від співфінансування проектів, то справа зайде в глухий кут. Саме тому дуже важливо ще перед подачею проектної заявки чітко визначитись із пілотною громадою та заручитись підтримкою з боку місцевих органів влади. Подільська агенція регіонального розвитку Вінницька обласна громадська організація «Подільська агенція регіонального розвитку» була заснована в грудні 2006 року за ініціативою чотирьох громадських організацій регіону. Місія організації – сприяння сталому розвитку громад шляхом впровадження комплексних рішень на основі кращих світових практик. Основними напрямками діяльності організації є: електронне урядування, енергоефективні технології, сталий комплексний розвиток сільських територій, культурний та освітній розвиток громад (Додаток 1). Враховуючи те, що у Вінниці існує чимало громадських організацій, знайти виключно свою аудиторію та розвиватись в умовах такої конкуренції було дуже складно. Тому організація вирішила поширити свій вплив на районні території Вінницької області. В першу чергу, завдання полягало у налагодженні зв’язків з місцевими органами влади, оскільки саме від них залежатиме, чи матиме ПАРР необхідні дозволи на проведення реформ у регіоні. Северинівська громада Северинівка – живописне село у Жмеринському район Вінницької області. Одне з кращих сіл району. Колись на місці теперішньої Северинівки ріс дубовий ліс. У 1802 р. тодішній власник володіння Северин Орловський збудував тут свою резиденцію. Власне, село й отримало назву від його імені.

2 - 60 -

с. Северинівка знаходиться на перехресті газо- та нафтопроводу. Тому, на перший погляд, проблем в селі з опаленням не повинно бути. В той самий час щорічно на опалення усіх об’єктів Северинівки витрачалась значна сума. Лише для опалення Северинівської сільської ради на один сезон потрібно було близько 30 тис. грн. Для місцевого бюджету це значні кошти. До того часу Подільська агенція регіонального розвитку проводила у Вінницькій області низку соціальних, здебільшого освітніх проектів, підтриманих ще тоді Міжнародним фондом «Відродження», і Северинівка входила до числа пілотних сіл. Проекти отримували високий рівень підтримки і з боку місцевих органів влади. Тому, коли вирішувалось питання, де можна і варто впровадити проект з енергоефективності, Северинівка видавалася хорошим «кандидатом». Як уже зазначалось, більшість сільських та районних голів прагнули лише отримувати допомогу, не докладаючи до цього жодних зусиль і маючи при цьому блискавичні позитивні результати. З самого початку і Олександр Устимович Христюк, який очолював Северинівську сільську раду з 2002 року, скептично поставився до цієї ідеї. «Сумніви виникли стосовно того, наскільки рентабельною буде робота нового устаткування», - коментував він. Втім, після наданих йому експертних розрахунків, які показали можливість в майбутньому заощаджувати на енергоресурсах, Северинівський сільський голова підтримав ідею «енергонезалежного села». Олександр Христюк посправжньому бажав розвивати свою громаду, активно підтримував прогресивні ідеї та допомагав із залученням коштів на їхню реалізацію. Подільська агенція регіонального розвитку та Северинівська громада уклали договір про партнерство, прописавши в ньому зобов’язання кожного з учасників. Розробка проектів, лобіювання, фандрейзинг Перший проект Отже, з пілотною громадою питання вирішено, залишились (всього нічого) знайти фінансування для проекту. У 2008 р. ПРООН був оголошений всеукраїнський конкурс розвитку громад. Подільська агенція регіонального розвитку спільно із Северинівською сільською радою подали заявку на участь і отримали підтримку. Це була перша перемога. Успіх прийняття проекту зумовлений, насамперед, інноваційною на той час ідеєю та чітким баченням її імплементації. Завдяки цьому конкурсу у Северинівці було створено «паливний двір» встановлено піролізний котел та тріскоподрібнюючу машину, які забезпечували

3 - 61 -

опаленням приміщення сільської ради. У Северинівці реалізацію цього проекту сприйняли цілком позитивно. «Три роки тому, у 2008 р., обігрівали сільраду газом і витрачали 17 тисяч гривень за опалювальний сезон, тепер із подорожчанням газу довелось би платити значно більше. Натомість палим деревними відходами, всіляким «тинням», яке нічого не коштує – чистимо дерева, вирізаємо кущі в лісосмугах, усе це перероблюється на тріску і спалюється в котлі. Котел вітчизняний, житомирського виробництва, називається «утилізаторна піч», три роки тому коштував 18 тисяч гривень, тобто відшкодував затрати трохи більше за рік. Наразі такі котли коштують до 40 тисяч гривень – подорожчали, але ж і газ подорожчав…», - каже Олександр Христюк. «Дитяча забава»? Після успішної реалізації першого проекту окрилений Олег Левченко вирішив продовжити втілювати ідею про енергонезалежне село. Для цього потрібно було встановити у Северинівці максимальну кількість можливих енергозберігаючих технологій різного типу. Зробити так, щоб ці установки працювали у комплексі, що значно підвищить їхню потужність. Прикладом для наслідування Подільська агенція регіонального розвитку обрала с. Гостетін Чеської республіки. Там за підтримки Інституту «Вероніка» (неурядова організація) у сільській місцевості було створено енергетичний кооператив, усі установки якого працюють завдяки альтернативним джерелам енергії. Цього разу кошти для реалізації задуманого було знайти значно важче. Кілька проектних заявок, надісланих до грантових організацій, не пройшли конкурс. Складність нового проекту полягала, в першу чергу, у його дороговартості та довготривалості. Донорські організації, натомість, більше схилялися до підтримки короткотривалих проектів середньої вартості. Як уже зазначалось, грантові програми здебільшого підтримують ті проекти, які мають додаткове фінансування з інших джерел. З цим виникли труднощі. Керівництво Жмеринської районної ради та райдержадміністрації категорично відмовились підтримати проект, не вірячи в його успішність та називаючи задум організаторів «дитячою забавою». Супротив був і з боку самих северинівців. Мешканці села по-різному сприйняли ідею переведення основних комунальних об’єктів на енергоощадні технології: «Для чого усі ці нововведення, якщо і стара система працює більшменш нормально?», - запитували вони. Були й такі представники громади, які категорично висловлюватись проти реформ і чинили супротив. Зокрема, директор Северинівської школи Володимир 4 - 62 -

Горлей не бачив сенсу змінювати систему опалювання школи, хоча за європейськими мірками опалення будівлі такого розміру мало б споживати в 4 рази менше енергоресурсів. «Ми ніби хочемо зробити очевидно добру справу, але наштовхуємося раз за разом на потужний опір! - охопивши голову руками, думав Олег Левченко.- Ну, і що далі?».

5 - 63 -

Додаток 1 Короткий огляд основних напрямків діяльності ВОГО «Подільська агенція регіонального розвитку» Вінницька обласна громадська організація «Подільська агенція регіонального розвитку» заснована в грудні 2006 року з ініціативи чотирьох громадських організацій регіону. Місія організації сприяння сталому розвитку громад шляхом впровадження комплексних рішень на основі кращих світових практик. Напрямки діяльності:  Е-урядування Створення у м. Вінниці муніципально-громадського центру «Еурядування» для поширення кращих практик міста у сфері запровадження та розвитку електронного урядування серед органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства як м. Вінниця, так й інших населених пунктів України Безпечна школа  Впровадження трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді в м. Вінниці.. Створення «Муніципально-громадського центру відновних практик» для забезпечення координації та методологічного супроводу застосування відновних практик та організації навчальних програм безпечної поведінки в межах шкільного середовища; Розробка та запровадження комплексної програми «Безпечна школа» в м. Вінниці. Створено 39 Шкільних служб порозуміння в ЗШ м. Вінниці  Комплексний розвиток сільських територій (культурний, економічний, екологічний і соціальний) Розроблено Операційний план Стратегії регіонального розвитку Вінницької області; сфрормовано навчальний майданчик місцевого самоврядування на базі пілотної сільської громади, метою якого є відпрацювання нових практик для зрівноваженого розвитку сільських територій. http://www.day.kiev.ua/219543  Енергоефективність Створено: Навчально-демонстраційний Центр енергоефективності в сільських територіях; майданчик з діючими моделями відновлюваних джерел енергії: вітроводопідйомна установка, вітрогенератор, біодизельна, біогазова установки, піролізні котли, модель енергетично незалежного об’єкту. Комунальний спортивний зал забезпечений електрикою від вітрогенератора, тепловою енергією від піролізного котла та гарячим водопостачанням від сонячного колектора. http://www.energy-village.in.ua/ Докладніше: www.pard.org.ua

6 - 64 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-005-2

ФОРМУВАННЯ ЕНЕРГОНЕЗАЛЕЖНОГО СЕЛА: ДОСВІД СЕВЕРИНІВКИ1 (Б) Зіштовхнувшись із опором, Подільська агенція регіонального розвитку не відступала від задуманого, і діяла одразу на кількох «фронтах». Тривали і пошуки додаткового фінансування. Завдяки наполегливості Олександра Христюка, виконавчого директора Подільської агенції регіонального розвитку, та Олега Левченка, голови Северинівської сільської ради, все ж таки вдалось переконати Вінницьку обласну раду частково фінансувати проекти (загалом - 120 тис. грн., що склало близько 35% вартості проекту). Врешті-решт, ідея була підтримана Фондом «Східна Європа», Координатором проектів ОБСЄ в Україні та Міністерством закордонних справ Королівства Нідерландів. Громаді доводилось пояснювати, що застарілий «споживацький» підхід призводить до чималих бюджетних втрат, у той же час - нові установки допоможуть заощадити фінанси, використовуючи при цьому відновлювальні природні ресурси. А завдяки переконливості сільського голови, зрештою, і в школі було встановлено піролізний котел та замінено старі дерев’яні вікна на сучасні. «Є декілька переконань на шляху впровадження енергоефективних технологій: одне - це дорого, друге - це далеке майбутнє, і нас воно не стосується, і третє - цим нікому займатись, - зазначив Олег Левченко. - Ми подолали ці стереотипи і спробували зробити для однієї громади с. Северинівка Вінницької області перший пілотний проект, який є максимально окупним та орієнтованим на те, щоб можна було показати, що це може працювати».

1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автори вправи – Оксана Гречко і Наталія Величко, ГО «Подільська агенція регіонального розвитку», консультант – Олександра Бакланова,, партнер Експертної компанії pro.mova

1 - 65 -

За його словами, зацікавити партнерів вдалося завдяки тому, що йшлося саме про комплексний підхід – впровадження максимальної кількості можливих джерел альтернативної енергії у локальній місцевості. Нові складнощі Як виявилось, знайти фінансування на реалізацію проекту, отримати всі необхідні дозволи, відшукати та придбати обладнання, встановити його – це ще не всі труднощі. Під час реалізації проектів неодноразово виникали проблеми, пов’язані з менеджментом. Відповідальні за монтаж та роботу нових установок люди відчували брак компетенцій та досвіду. І це й не дивно, адже альтернативні джерела енергії – поняття нове для українського суспільства, і експертів у цій сфері поки що недостатньо. Довелось багато чому вчитись самостійно. Навіть, коли вже, ніби, все працює - потрібно, щоб хтось постійно наглядав за справністю роботи нового устаткування. Що робити із цим? Адже проекти не можуть вічно підтримувати обладнання. У цій ситуації в нагоді знов стала конструктивна співпраця з сільрадою. За рішенням Олександра Христюка відповідальність за підтримку належного функціонування нових установок була покладена на комунальне підприємство «Северин». Таким чином це питання теж було вирішене.

Мобілізація коштів, пошуки постачальникі, підрядників та … фінансова криза Нові проекти передбачали створення у с. Северинівка різних за специфікою енергетичних установок, що працюють завдяки альтернативним джерелам енергії – вітроводопідйомної установки, вітрового генератору, геотермального насосу, біогазової та біодизельної установки, кількох піролізних котлів, сонячного колектору (Додаток 2). Окупність усього обладнання орієнтовно становить 3,5 – 5 років. Нагадаємо, що піролізний котел, встановлений для опалення приміщення сільської ради, окупився за один опалювальний сезон. Найбільше труднощів виникло із реалізацією проекту, профінансованого Фондом «Східна Європа». Його початок був запланований у вересні 2008 р. Кошти, які були виділені донором, різко знецінились у зв’язку з світовою фінансовою кризою. Цього у своїй проектній заявці організація передбачити не могла… Потенційно, це може поставити під питання все. Іншою проблемою стало те, що вітчизняні виробники якщо і виготовляють установки для альтернативних джерел енергії, то вони є надто громіздкими та розрахованими на велику потужність. Для маленьких сільських територій такої 2 - 66 -

пропозиції практично немає. А іноземні установки коштують значно дорожче. Тим не менш, хоч пошуки обладнання і затягнулись, та все ж рішення було знайдено – були придбані відповідні установки Житомирського, Вінницького та Київського підприємств. Втім, на цьому труднощі не закінчились. Орієнтуючись на європейські показники, Подільська агенція регіонального розвитку у бюджеті проекту на інсталяцію обладнання передбачила суму, що приблизно дорівнює 5-10 % вартості самих установок. Проте в Україні послуги з розробки документації для введення в експлуатацію та монтаж такого обладнання коштують значно більше – 30%, а подекуди і 50% вартості продукції. Подільська агенція регіонального розвитку і близько на таку суму не розраховувала! А все, що можна було заощадити у рамках проекту, пішло на покриття витрат, пов’язаних із різким підняттям валютного курсу. Таким чином, громадська організація була загнана у глухий кут.

3 - 67 -

Додаток 2 Вартість нового обладнання (тис. грн.)

1. Двоконтурний котел на деревному паливі (2 шт.) – по 40.

2. Сонячний колектор – 36 3. Вітрогенератор – 42 4. Тепловий насос – 240 5. Піролізний котел – 18 6. Котельня адмінприміщення – 20 7. Тріскоподрібнююча машина – 36 8. Біодизельна установка – 40 9. Біогазова установка – 40 10. Вітроводопідйомна установка – 36

4 - 68 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-005-3

ФОРМУВАННЯ ЕНЕРГОНЕЗАЛЕЖНОГО СЕЛА: ДОСВІД СЕВЕРИНІВКИ1 (В) Розуміючи всю складність ситуації, Олег Левченко та його команда мали зробити вибір: відмовитися від подальшої реалізації проекту, повернувши донорам залишок коштів, чи – практично - «створити диво». Вплинути на хід та наслідки світової економічної кризи Подільська агенція регіонального розвитку, звичайно, не могла. Отже, залишалося шукати, як вирішити проблему з вартістю документації та інсталяції вітроводопідйомної установки, вітрового генератору та сонячного колектору. Це здавалося неможливим: сподівань, що така робота може бути якісно зроблена за значно меншу вартість, не доводилося – під час кризи на доброчинність від професійних організацій було розраховувати важко – багатьом із них і самим, напевно, доводилося непросто. Рішення прийшло із зовсім іншого боку. Через злагоджену співпрацю Олега Левченка, як керівника громадської організації, та Олександра Христюка, як представника з боку органів місцевого самоврядування, вдалося добитися, щоб усі ці об’єкти були визнані експериментальними. Внаслідок цього вартість документації на їхній монтаж вдалося суттєво знизити. Був шанс не тільки завершити роботу, але і зробити це вчасно! (Додаток 3) Зрештою, для впровадження подібних проектів дуже важливо чітко розмежувати сфери повноважень та відповідальності усіх ключових осіб. Врегулювання усіх протиріч з боку влади, отримання необхідних дозволів, кадрові питання координував Олександр Устимович Христюк, Северинівський сільський голова, в той час як Олег Васильович Левченко вирішував питання з позицій громадського діяча: пошук відповідних конкурсних програм, залучення донорської підтримки, поширення серед громадськості інформації про функціонування проекту тощо.

1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автори вправи – Оксана Гречко і Наталія Величко, ГО «Подільська агенція регіонального розвитку», консультант – Олександра Бакланова,, партнер Експертної компанії pro.mova

1 - 69 -

Додаток 3 Заходи, реалізовані в рамках проекту «Енергонезалежне село» в с. Северинівка Жмеринського району 1. Дитячий садок – встановлений двоконтурний котел на деревному паливі (відходи деревини).

2. Спортзал – придбаний котел на деревному паливі, система опалення, фанкойли, сонячний колектор для нагріву води. Встановлений вітрогенератор потужністю 2 квт/год. для освітлення приміщення.

3. Амбулаторія – встановлений тепловий насос (геотермальна енергетика) тепловою потужністю 24 кВт.

4. Адмінприміщення – встановлений піролізний котел.

5. Будинок культури – опалюється 2 кімнати від котельні адмінприміщення.

6. Школа – встановлені пластикові вікна, замінена система опалення.

7. Кістковий санаторій – встановлено сучасні вікна, система опалення, виготовлено технічну документацію.

8. Паливний двір – працює щипоподрібнювальна машина для забезпечення котлів сировиною. Біодизельна установка – не працює, законсервована. Біогазова установка – не працює, законсервована. Вітроводопідйомна установка – встановлена, працює паралельно із мережею сільського водогону.

9. Навчально-демонстраційний Центр енергоефективності у сільських територіях – виконано ремонт приміщення, встановлено мультимедійне проекційне обладнання, для вентиляції використовується кімнатний рекуператор, розроблені навчально-інформаційні матеріали.

2 - 70 -

Додаток 4 Договір про спільну діяльність (виклад основних положень) Сторони: Сторона-1 ВОГО «Подільська агенція регіонального розвитку» у особі Левченка О.В., діючого на основі Статуту, з одного боку, і Сторона-2 Северинівська сільська рада у особі Христюка О.У., діючого на основі закону «Про місцеве самоврядування в Україні», з другого боку, уклали цей Договір про наступне: 1. Предмет договору.

1.1. Сторони домовилися про організацію спільної діяльності з метою покращення умов функціонування спортивного комплексу Северинівської сільської ради 1.2. Сторони можуть надавати один одному будь-які фінансову, технологічну або організаційну допомогу.

2. Взаємні зобов'язання сторін.

2.1. Для досягнення цілей за даним Договором Сторони зобов'язуються: 2.1.1. обмінюватися інформацією, що являється в їх розпорядженні, з тематики спільної діяльності; 2.2. Сторони мають право здійснювати взаємний контроль над діяльністю один одного у рамках даного Договору шляхом перевірки бухгалтерських і інших документів.

2.3. Кожна із Сторін має право привертати для виконання своїх зобов'язань за даним Договором третіх осіб, беручи на себе відповідальність перед іншими Сторонами за їх дії.

3. Зобов'язання Сторони-1.

3.1. Сторона-1 за даною угодою зобов’язується після підписання цього Договору придбати тепловентилятор ТВВ – 20.

4. Зобов'язання Сторони-3.

4.1. Сторона-3 за даною угодою зобов’язується після підписання цього Договору приступити до встановлення та введення в експлуатацію тепло-вентилятора ТВВ – 20.

4.1.2. надавати в строк 3 місяці Стороні-1 інформацію про хід виконання робіт.

5. Інші умови.

5.1. Умови цього Договору можуть бути змінені по взаємній згоді з обов'язковим складанням письмового документа.

5.2. Жодна із Сторін не має права передавати свої права за даною угодою третій стороні без письмової згоди другої Сторони.

5.3. Цей Договір укладений в трьох оригінальних примірниках, поодинці для кожної із Сторін.

5.4. У випадках, не передбачених цим Договором, Сторони керуються чинним цивільним законодавством України.

5.5. Після підписання цього Договору всі попередні переговори по ньому: листування, попередні угоди і протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу.

5.6. Сторони зобов'язуються при виконанні цього Договору не зводити співробітництво лише до дотримання вимог, що утримується в цьому Договорі, підтримувати ділові контакти і вживати всі необхідні заходи для забезпечення ефективності і розвитку їх комерційних зв'язків.

3 - 71 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-005-4

ФОРМУВАННЯ ЕНЕРГОНЕЗАЛЕЖНОГО СЕЛА: ДОСВІД СЕВЕРИНІВКИ1 (Г) Обмін досвідом: «себе показати, на людей подивитися» Беручи участь у міжнародній конференції, де виступали представники від чеської неурядової організації «Вероніка», Олег Левченко, запропонував їм здійснити спільний проект, суть якого полягає в обміні досвідом у сфері формування енергонезалежних територій. Проект був підтриманий Міністерством закордонних справ Чеської республіки. Обмін досвідом здійснювався у формі лекційних занять та літньої школи для лідерів сільських громад України. Перший етап заходу відбувся з 11 по 13 травня 2010 року в партнерстві з громадською організацією «Агентство стійкого розвитку Луганського регіону» (АСР). Було організовано семінар для представників 10 тамтешніх сільських територій. Щоб поділитися досвідом у царині розвитку сільських територій, енергоефективності та збереження довкілля, до Луганська приїхали п’ять чеських експертів. Другий етап семінару відбувся з 16 по 18 травня 2010 р. у Вінниці з виїздом до села Северинівка. Для участі у заході було запрошено двадцять партнерств у складі представника громадської організації, яка займається розвитком сільських територій, та представника місцевого самоврядування сільської громади. Учасники - представники громад Вінницької, Хмельницької, Черкаської, Львівської, Миколаївської та Чернівецької областей. Після завершення семінару в Україні учасники, які пройшли конкурсний відбір, поїхали до Чехії, де брали участь у літній «Школі розвитку сільських територій» у навчальному центрі «Вероніка». Українські учасники побували в селі Гостетін, де побачили, як ефективно і конкретно організовуються різноманітні заходи в межах сільської громади, як реалізуються проекти у сфері енергозбереження. Цей досвід став корисним для впровадження подальших 1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автори вправи – Оксана Гречко і Наталія Величко, ГО «Подільська агенція регіонального розвитку», консультант – Олександра Бакланова,, партнер Експертної компанії pro.mova

1 - 72 -

реформ в Северинівці, зокрема, було створено аналогічний чеському навчальний центр. Подальші кроки Після реалізації запланованих змін (Додаток 4) Северинівка може стати моделлю з впровадження енергоефективних технологій у сільській місцевості й таким чином сприяти вирішенню проблеми розвитку села по всій країні. Криза українського села торкнулась фактично усіх сфер його життєдіяльності. Мізерні бюджети сільських громад здебільшого витрачаються на опалення нечисленних будівель громадського призначення, не залишаючи жодних коштів на розвиток чи принаймні вирішення уже наявних проблем. Іншою важливою проблемою є низький рівень обізнаності сільських керівників про можливості економії за рахунок енергозберігаючих технологій. Для вирішення цієї проблеми в Северинівці було створено навчальнометодологічний майданчик для навчання та підвищення кваліфікації як представників місцевої влади, так і бізнес-сектору. У Северинівці почали проводити семінари, тренінги, навчальні екскурсії тощо. Головним завданням цього проекту стало поширення знань та навичок щодо застосування енергозберігаючих технологій як одного із шляхів вирішення проблеми кризи українського села. На сьогоднішній день, основними завданнями для Северинівки щодо продовження започаткованих реформ у сфері енергозбереження, є поширення найбільш вдалих практик у межах регіону. Так, піролізний котел, який виявився досить рентабельним, доцільно було б встановити і на інших об’єктах, зокрема, в Будинку культури. Проблема його опалення для села є вкрай актуальною, оскільки приміщення велике, потребує значних енерговитрат. Через те, що взимку там дуже холодно, усі заходи та заняття гуртків самодіяльності проводяться в приміщенні Северинівської школи. Тепер северинівці, не на словах знаючи про розумне споживання природних ресурсів, готові поділитися своїми знаннями та досвідом зі всіма українцями. Село сьогодні намагається достукатись і до київських високих кабінетів, і до міжнародних організацій, закликає створити дієву державну програму підтримки енергоефективності для сільських територій і готове відіграти роль навчального майданчика для інших. Слід зазначити, що навіть ті особи та організації, які у 2007 р. дуже скептично поставились до ідеї створення на базі Северинівки «енергонезалежного села», з часом змінили свою думку. Зокрема, це сталось, коли до села почали приїжджати іноземні представники – делегація Інституту «Вероніка» з Чеської республіки, Посол Норвегії в Україні Йон Фредріксен (у 2010 р.). Зовнішній прояв зацікавленості реформами в Северинівці, безумовно, сприяв тому, що і всередині 2 - 73 -

самого села та району відбулись зміни у ставленні до впроваджених реформ. Багато підприємців консультувались з організаторами проектів стосовно можливості переведення опалювальних систем своїх організацій на енергоощадні технології. На сьогоднішній день Северинівська сільська рада задоволена своїми досягненнями у енергетичній сфері та планує розвивати цей напрямок і надалі. В перспективі – опалення місцевого санаторія за допомогою піролізу, створення міні-ГЕС, переведення усіх вуличних ліхтарів на енергоощадний режим, формування енергетичного кооперативу. Цінний досвід помилок Ділитися успішним досвідом приємно, але і громада Северинівки, і Подільська агенція регіонального розвитку, розуміють ще одну важливу річ: ділитися важливо не тільки тим, що вдалося, але і досвідом помилок – часто він буде не менш цінним. А складнощів вистачає. Станом на весну 2012 року проблемною виявилася ситуація з двома із установок: біодизельною та біогазовою. Кілька разів їх запускали, проте вони все одно виходили з ладу. Проблем є кілька: і технічна якість самого обладнання, і постачання сировини, і кваліфікація обслуговуючого персоналу, який потрібен, щоб експлуатація обладнання була безпечною. Питання технічної якості впливає і на рентабельність. Навіть за умов повноцінної роботи цих установок, їхня рентабельність низька. Питання із сировиною полягає в тому, що невеличкий обсяг, який достатній для Северинівки, невигідний для постачальників, а, оскільки це паливо є дорогим, то закуповувати більші обсяги – невигідно вже для громади. Аби вирішити цю проблему, село пробувало прорахувати власні плантації енергоефективних рослин, зокрема ріпаку та верби – переробка сировини мала коштувати значно дешевше, ніж закупівля готового біопалива. Але це виявилося невигідним для селян, і від ідеї довелося відмовитися. Проблемним моментом залишається навчання персоналу, який обслуговує нові енергетичні установки. Певні кваліфікаційні навики він отримав у навчальному центрі, проте дуже важливо, щоб ці люди були зацікавлені у подальшому розвитку енергоефективних технологій в регіоні, слідкували за європейськими тенденціями тощо. Питання кваліфікації і розвитку персоналу не є примхою – по деяких установках, наприклад, біогазовій, рівень кваліфікації обслуговуючого персоналу має бути високим просто задля безпечного функціонування установки.

3 - 74 -

Додаток 4 Огляд впроваджених проектів Локальною метою проекту є створення моделі ефективного використання альтернативних джерел енергії у селі Северинівка. Для цього вперше в Україні в одній сільській громаді встановлене обладнання, яке виробляє енергію з застосування чотирьох різних технологій - вітрогенерування, біогазову, біодизельну, та піролізну. Для опалення технічних приміщень дитячого садочку використовують біогазову установку. Додаткову подачу води в мережу водогону здійснюють за допомогою енергії вітру (вітроводопідйомної установки). Вітроелектрогенератор та піролізний котел забезпечують тепловою та електричною енергією приміщення створеного комунального спортивного залу. Транспортні засоби комунального господарства сільської ради використовують паливо, вироблене біодизельною установкою.

З 22 серпня 2011 о 10 00 в с. Северинівка Жмеринського району Вінницької області в рамках проекту відбулося відкриття двох новаційних енергоощадних об’єктів: ФАПу та громадського спортивного комплексу. Цей проект відбувся завдяки співпраці місцевої громади та ВОГО «Подільська агенція регіонального розвитку» в рамках довготермінової партнерської програми «Енергоефективна сільська громада». Головна мета проекту: довести, що звичайна українська сільська громада може бути максимально енергетично самостійною. Звичайно громада зробила лише перші кроки, але сама ідея змушує бути амбітними та послідовними. У Лікарській амбулаторії загальної практики сімейної медицини силами громади був проведений ремонт з використанням сучасних енергозберігаючих технологій, зокрема для опалення будівлі була використана система з сучасною автоматикою, що дозволяє мінімізувати витрати на її експлуатацію. Було проведено утеплення інженерних конструкцій, тепер єдиним джерелом енергії для роботи теплового насосу є електроенергія, а її річні затрати в чотири рази менші ніж витрати газу на опалення такої будівлі.

5 - 75 -

В будівлі старої майстерні по ремонту сільськогосподарської техніки тепер розташовується новий Комунальний спортивний центр зі всіма зручностями. Почав працював переобладнаний стадіон.

Завдяки комплексному підходу вдалося забезпечити функціонування всіх інженерних систем будівлі за рахунок відновних місцевих ресурсів що надалі буде щорічно економити бюджетні кошти сільської громади. Були встановлені такі системи: піролізний котел, який працює на дерев’яних стружках (опалення будівлі); вітрогенератор (часткове, до 70%) забезпечення потреб в електроенергії); вакуумний сонячний колектор (обігрів води для душових кабін).

6 - 76 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-005-TN

ФОРМУВАННЯ ЕНЕРГОНЕЗАЛЕЖНОГО СЕЛА: ДОСВІД СЕВЕРИНІВКИ1 Короткий зміст: Місцева громадська організація і громада Северинівки спільно намагаються підвищити енергонезалежність свого села, і тут вони стикаються з безліччю проблем, основними з яких стають - нестача фінансування і недовіра з різних боків. Проте їм таки вдається подолати складнощі. Громадська організація: Громадська організація "Подільська агенція регіонального розвитку" Можливі цілі використання: Теми, для яких найдоцільніше використовувати: об’єднання громадян, формування громади, взаємодія громади з іншими інституціями громадянського суспільства, інституційна довіра. Акцент варто робити на управлінських питаннях та питаннях взаємодії з громадою і цілої низки дотичних питань: від комунікації з громадою до побудови громадянського суспільства, в залежності від рівня підготовленості учасників обговорення. Для спеціалістів, які мають відношення до енергоощадності, енергоефектвності, енергозалежності/незалежності, кейс можна використовувати з акцентом на зміст проблеми, і робити акцент на взаємопов’язаності прямого вирішення питання/проблеми кейсу і всіх управлінських питань, які заради цього довелося вирішити. Кейс може мати особливе значення для навчання представників сільських громад та лідерів місцевих громадських організацій. Для цієї категорії учасників 1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автори вправи – Оксана Гречко і Наталія Величко, ГО «Подільська агенція регіонального розвитку», консультант – Олександра Бакланова,, партнер Експертної компанії pro.mova Автор методичних вказівок - Олександра Бакланова,, партнер Експертної компанії pro.mova

1 - 77 -

обговорення може слугувати додатковим підтвердженням можливості вирішення складних місцевих проблем і додатковим джерелом натхнення до вирішення проблем власних громад. Ключові слова: енергоощадність, енергоефективність, енергозалежність, енергонезалежність; громада, побудова громади, розвиток громади; довіра, формування довіри, інституційна довіра; громадянське суспільство

Цей варіант нотаток для викладача сфокусований на управлінських питаннях. Загальна тривалість заняття: 90 хв.

1. Розпочати варто з відносно нескладного питання - це дозволить "включити" аудиторію:  Хто в цій ситуації прагне чого? Хорошим варіантом для розгляду цього питання є створення карти дійових осіб та їхньої взаємодії. Учасникам навчальної програми можна запропонувати створити "карту" дійових осіб з описом того, чого кожна з дійових осіб прагне. Розгляд цього питання виглядає таким чином: Вступ викладача та короткий огляд ситуаційної вправи разом з усією групою (5 хв) Постановка завдання для груп: 2 хв Робота груп: 12 хв (найкраще - із фліпчартом для кожної групи, ці фліпчарти нам потім впродовж заняття знадобляться) Презентації груп: 10 хв 2. Різниця між інтересами і цінностями Коли кожна група висловилася, викладач отримує хорошу можливість для того, щоб з усіма разом передивитися результати (їх для цього варто розвішувати так, щоб всі фліпчарти були видні всім). У тому, чого прагне кожна із сторін, як правило, будуть змішані: - інтереси: те, що важливо зараз, або в певній ситуації, або за певних обставин, і може мінятися, може підлягати компромісу (напр. довести свою правоту, самоствердитися, знизити витрати тощо), і - цінності: те, що незалежно від обставин, компромісу не підлягає (гідність, безпека, здоров'я тощо). Тривалість: 7 хв Розуміння відмінностей між цими поняттями допоможе учасникам зрозуміти, яким чином настільки різні сторони, які задіяні у ситуації, можуть порозумітися 2 - 78 -

на чому вони можуть погодитися. Якщо група невелика (до 20 учасників), можна навіть запропонувати кожній невеличкій підгрупі зібратися знов біля "своєї" карти і позначити різними кольорами те, що стосується інтересів і цінностей - це допоможе закріпити розуміння (5 хв).

3. Довіра як рішення. Коли всі група вже інтелектуально включилася (і не тільки на рівні брейнсторму, але і засвоєння нового (цінності / інтереси) і застосування цього розуміння (сортування і позначення на власних "картах"), можна переходити до найбільш серйозного і важливого у цьому занятті: розумінні довіри.

- чому для громади є важливим питання довіри? (бо це основа для взаємодії на горизонтальному рівні); - якою буває довіра? (знайомство з поняттям персональної та інституційної (анонімної) довіри); - яке значення горизонтальна довіра має для побудови громад; - особливостей побудови довіри в українському суспільстві.

(15 хв) Для закріплення розуміння учасникам варто далі дати завдання продумати кроки, які допоможуть побудові довіри в ситуації, яку ми вивчаємо. Це найкраще робити в невеличких групах, але на цей раз інакших: добре працює практика, коли викладач пропонує учасникам самоорганізуватися у групи з тими, з ким вони до цього часу працювали / взаємодіяли / спілкувалися менше, ніж з іншими (таким чином навчання виконує також важливу роль у покращенні взаємодії між учасниками). Самоорганізація - 2 хв Робота в групах - 10 хв Представлення результатів - 10 хв Перед початком роботи в групах викладач має налаштувати учасників на те, що самі презентації важливі, але глибина продумування - не те, що підлягатиме компромісу. Це важливо, аби запобігти "хапання" ідей і думок по верхах. Аргументація викладача є в тому, що тема, яку розглядає група, настільки важлива, настільки часто буває в ядрі тих рішень, які учасникам доведеться приймати в реальному житті, що дуже важливо зануритися в неї глибше, ніж вони зробили би при побутовому обговоренні ситуації - вони мають діяти як управлінці і застосувати щойно отримані знання. У разі, якщо заняття або курс є такими, що мають формально оцінюватися, то критерієм для оцінки є глибина розуміння концепту довіри та вміння його застосовувати (80%), а вже потім - яскравість презентації (20%).

3 - 79 -

Важливо також, що учасники, разом із викладачем, мають дати зворотню інформацію кожній групі за змістом її рішення (Сумарно, це додаткові 6-8 хв). Це спонукає учасників бути сконцентрованими не тільки на власному виступі, як це часто буває, але і на пропозиціях своїх колег, що важливо для їхнього навчання. Завершуючи заняття, викладач підводить підсумок (3 хв): проговорює, які основні тези група зрозуміла за останні півтори години, звертає увагу на найважливіші концепти, в яких учасники розібралися, і на те, що це одна із тем, добре засвоєння якої з сьогоднішнього дня має підвищити якість тих рішень, які учасники приймають щоденно.

4 - 80 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬИНХ КЕЙСІВ

№ 12-006-1

ХАРЧОВІ ІСТОРІЇ, або ПРО ТЕ, ЯК У СУМАХ ВИРІШУВАЛОСЯ ПИТАННЯ ХАРЧУВАННЯ ШКОЛЯРІВ1 (А) Початок 22 березня 2009 року Яніна Стонт, представник батьківського комітету школи № 7 міста Суми, член СММГО «Молодіжна педагогічна спілка», домовилася про зустріч з наймолодшим депутатом фракції «Нічний дозор» Сумської міської ради Миколою Чернотицьким, у якого був імідж правдошукача, що не боїться ініціювати розслідування «незручних» тем в громаді. Вона була знервована й схвильована. Знову в їхній школі сталася надзвичайна ситуація. Коли з ще однією мамою вони ввійшли до шкільної їдальні й побачили, чим годують дітей, вирішили діяти негайно. Тушонка, що додавали в суп, була явно не м’ясного походження. Желеподібна рідина, в якій плавали нитки м’яса явно не схожа на продукт, що можна давати дітям. Ковбаса з найдешевших. Таку порядна господиня коту не дасть, не те, що дітям. Яніна зустріла знайому, яка й порадила їй звернутися до депутата й дала його номер телефону. Вже 23 березня Микола Чернотицький влаштував Яніні зустріч з представниками комісії міської ради з питань освіти, молоді спорту та культури. Після розмови вирішено було назавтра скликати комісію. У середу, 24 березня відбулося засідання комісії в кабінеті профільного заступника міського голови Сергія Панченка, на яке були запрошені начальник управління освіти Сумської міської ради Микола Кошовий, директор школи №7 1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автор вправи - Віктор Бобиренко, Сумська міська громадська організація "Молодіжна педагогічна спілка", консультант – Світлана Солдатова, викладач Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського.

1 - 81 -

Алла Торяник, інші директори шкіл, головний санітарний лікар міста Олександр Черняк. На засідання постійної депутатської комісії запросили представників ЗМІ. Розмова виявилася непростою. Начальник управління освіти спростовував факти неякісного та неналежного харчування учнів у школах міста. В свою чергу Яніна Стонт та інші представники батьківського комітету школи №7 обурювалися станом справ щодо харчування. Несподівано, на бік мам стала директор школи Алла Торяник, яка заявила, що неодноразово звертала увагу керівника організації постачальника продуктів до шкіл міста Олега Рязанова про те, що продукти до шкіл приходять неналежної якості. Комісія вирішила провести розслідування інциденту та звернутися до виконкому з проханням перевірити факти можливих зловживань в системі освіти.

Коаліція Вже після закінчення комісії кілька учасників засідання домовилися створити своєрідну коаліцію небайдужих людей і домовилися діяти в інтересах дітей та їх батьків і будь-що – зробити все необхідне, щоб харчування дітей в школах стало якісним. Вирішили, що коаліція буде відкритою й до роботи в ній можуть долучатися громадські організації, батьківські комітети шкіл, журналісти, депутати міської ради. Коаліціянти визначилися, що в своїй діяльності будуть дотримуватися тільки відкритих методів та діяти прозоро. Тут же було визначено, хто буде речниками коаліції. Домовились, що ними стануть представник молодіжної педагогічної спілки Яніна Стонт та депутат Микола Чорнотицький. Аналіз ситуації. Тендер Виявилося, що 5 лютого 2009 року управлінням освіти було проведено тендер на доставку продуктів харчування у 31 сумську школу та 34 дитячих садочки. Загальна сума тендеру сягала 18,4 млн. грн. Переможцем виявилося таке собі ТОВ «СКД», керівник Олег Рязанов. Сума значна, відповідно, має бути й відповідальність підприємства перед громадою. Несподіваний союзник Коаліціянти вирішили піти на маленьку хитрість, а саме – зіграти на протиріччях влади різних рівнів.

2 - 82 -

За порадою Нелі Поліщук, лідера жіночої організації «Вербена», вони (через профільного заступника – Олега Медуницю) звернулися до очільника області Миколи Лаврика. Справа в тому, що стосунки керманичів області та міста були дещо натягнутими. Чому б не скористатися цим? Адже, доводячи свою лояльність міській громаді, голова облдержадміністрації зможе підняти «в бій» усі структури і не дасть зам’яти справу, натомість дасть їй більший резонанс. Губернатор їх прийняв, вислухав і дав доручення своєму заступнику Олександру Цупру оперативно розібратися. Чиновник діяв швидко. Поки міська влада неспішно проводила розслідування, обласні чиновники буквально наступного дня провели перевірку. У школу навідалася комісія співробітників правоохоронних органів та представників обласної санепідемстанції. Комісія виявила, що ковбаса, яка на зрізі має бути рівною і однорідною, натомість мала хрящі й «не м’ясні частини», сир був крихкий і не відповідав стандартам. Тушонку взяли на лабораторне дослідження. Комісія заактувала: запропоновані продукти більшість дітей їсти відмовлялася.

Шок Оперативна перевірка обласного Контрольно-ревізійного управління та цінової інспекції виявила кричущі факти. Мало того, що харчування було неякісним. Воно коштувало шалених грошей. Ковбаса, яка потрапила під перевірку санстанції (ТМ «Глобино») коштувала бюджету 54 грн. А виробник її відпускає по 24 грн./кг. Молокозавод відпускає літр молока за ціною 3,1 грн., а в шкільні їдальні воно «зайшло» від переможця тендера по 4,49 грн. Те саме зі сметаною та сиром. Порівняно 3,8 грн. та 6,6 грн.; 5,58 грн. і 8,65 грн. Перевищення цін на молоко склало 26,1% від середньої по області ціни, сметану – 32,3%, сиру – 46,1%. Цього організатори тендеру (управління освіти) не могли не знати і не помічати. В переліку була мука (перевищення ціни на 13,8%), манна крупа (35%), олія (75%), картопля (54%), капуста (на 280%). За словами Олександра Цупра – тільки прямі втрати міського бюджету склали понад 3,5 млн. грн. Обласна влада рекомендувала міській терміново відмінити результати тендеру й провести новий. Було також відкрито карну справу за фактом зловживань.

3 - 83 -

Усі без винятку місцеві ЗМІ «проїхалися» на заданій темі. Тільки лінивий у місті не вираховував суми «відкатів», які мали чиновники з бізнесу на дитячому здоров’ї.

Реакція мам Яніна Стонт з «союзниками» – членами батьківського комітету та депутатами місцевої ради зі свого боку зібрали прес-конференцію у приміщенні обласного Прес-клубу. Вони повторили кричущі факти та заявили через пресу свої вимоги до міської влади: 1. Терміново вжити заходів щодо відміни результатів тендеру за порушення умов угоди та неякісне харчування учнів; 2. Провести службове розслідування та покарати винних службовців місцевого самоврядування; 3. Вжити заходів, які б унеможливлювали в подальшому зловживання у системі харчування учнів.

Реакція міського виконкому У такій ситуації необхідно було діяти міському голові Геннадію Мінаєву. Адже тінь падала передусім на нього.

8 квітня міський голова на час розслідування звільняє від виконання обов’язків начальника управління освіти Миколу Кошового.

9 квітня виконком міської ради приймає рішення про тотальну перевірку стану справ щодо харчування у закладах освіти. Зокрема, у рішенні (Додаток) було таке: Пункт 5. Управлінню освіти і науки Сумської міської ради погодження підвищення цін постачальника продуктів харчування здійснювати виключно на підставі документів із зазначенням закупівельної ціни та механізму формування кінцевої ціни та з урахуванням аналізу змін середньостатистичних цін на вказані продукти, погодженого управлінням соціально-економічного розвитку. Пункт 6. Правовому управлінню Сумської міської ради (Донцова О.І.) провести аналіз договорів на постачання продуктів харчування у закладах освіти. Управлінню освіти і науки (Данильченко А.М.) спільно з правовим управлінням (Донцова О.І.) та управлінням соціально-економічного розвитку (Левенець М.І.) у разі необхідності розробити форму договору у якому 4 - 84 -

зазначити чіткий механізм регулювання відносин між замовником та виконавцем, в тому числі з питань формування кінцевої ціни та її зміни. Мер дав прес-конференцію й обіцяв розібратися з ситуацією та покарати винних. Відповідь ТОВ «СКД» Правоохоронці зареєстрували заяву Олександра Цупра стосовно спроби від керівництва ТОВ «СКД» дати йому хабара. Після відмови – йому почали погрожувати. Водночас, Олег Рязанов провів прес-конференцію, під час якої поставив під сумнів компетенцію влади, заявляв про тиск на бізнес. Він, зокрема, говорив, що тендер має законну силу і розповів про зменшення цін. На одному з телеканалів пройшли явно «джинсові» (тобто явно проплачені) сюжети, в яких все виглядало як спроба розчавити бізнес порядного підприємця, який дбає про дітей. Що далі? Коаліція представників громадянського суспільства 22 квітня організувала й провела «круглий стіл». На захід було запрошено представників обласної та міської влади, представників усіх фракцій міського парламенту, ЗМІ. Розмова зосередилася навколо кричущих фактів, що їх «розкопали» правоохоронці. Врешті, все звелося до словесної перепалки сторін. Мало хто прислухався до аргументів коаліціянтів. Навіть, якщо тендер відмінять, хто гарантуватиме, що в подальшому цього не станеться знову? І головне: що потрібно зробити, щоб батьки через батьківські комітети та неурядові організації могли впливати на те, що саме привозять до шкіл, чим харчують дітей? Зокрема активістка Яніна Стонт заявляла: «Ми не приймаємо рішення. Рішення приймає міська влада. Проте, у нас є чітке бачення: ми хочемо максимально впливати на процес ухвалення рішень, якщо це стосується здоров’я наших дітей. Ми наполягаємо, що треба шукати альтернативи тому стану справ, який склався у місті. Ми маємо бути впевнені, що ситуація, що сталася – не повториться. Ми хочемо самі максимально вирішувати, передусім на рівні школи, дитячого садка, що, як і коли буде купуватися. Давайте шукати вихід разом».

5 - 85 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-006-2

ХАРЧОВІ ІСТОРІЇ, або ПРО ТЕ, ЯК У СУМАХ ВИРІШУВАЛОСЯ ПИТАННЯ ХАРЧУВАННЯ ШКОЛЯРІВ1 (Б) Фактично, на круглому столі коаліціанти апелювали до міського голови. Швидкого й зрозумілого рішення чекали саме від нього. Пропонувалися різні альтернативи. Однією з цікавих альтернатив вирішення проблеми, що пропонувалися, було створення комунальної установи, яка б займалася організацією харчування дітей у міських закладах освіти. Проте, усе вийшло ще цікавіше. Альтернативу вирішення проблемного питання запропонував безпосередньо міський голова. Мер Мінаєв довго запрягав, а потім швидко поїхав. Він запропонував змінити систему фінансування галузі. Його пропозиція: – Децентралізація бухгалтерії в галузі освіти. Для цього пропонувалося відмовитися від централізованої бухгалтерії в управлінні освіти і натомість – нормативно оформити кожну школу чи дитячий садок як комунальну установу міської ради. Отже, кожна школа матиме власну бухгалтерію й сама буде проводити закупівлю продуктів. Аргументом на користь такої альтернативи було те, що таким чином не буде проводитися тендерна процедура, адже жодна з шкіл не виходитиме на тендер (за діючим законодавством тендерна процедура застосовується лише тоді, коли сума, передбачена на закупівлю по якійсь харчовій позиції (м'ясо, овочі) перевищує 100 тисяч гривень);

1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автор вправи - Віктор Бобиренко, Сумська міська громадська організація "Молодіжна педагогічна спілка", консультант – Світлана Солдатова, викладач Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського.

1 - 86 -

– Створення механізму залучення до контролю над закупівлями голів батьківських комітетів, через створення в кожній школі механізму звітування за «харчові» кошти; дане рішення пропонувалося ввести через введення до статутів нових комунальних установ спеціального розділу, що регламентує участь громадськості у процесі закупівель, закладки продуктів під час готування їжі тощо. Експерти підтримали ініціативу міського голови й відзначили ще одну причину, чому потрібно це зробити. Адже збільшується коло осіб у місті, які починають розуміти, що ми не повинні чекати милості від представників влади, а й самим долучатися до управління громадою, управління змінами в громаді. Після кількох консультацій мам з мером коаліціанти фактично віддали «пас» меру. Далі, фактично, він був локомотивом змін. У місті відбулася децентралізація освітньої бухгалтерії. Рішення сесії міськради від 22 жовтня 2012 року робило з 01 січня кожну школу фактично незалежною комунальною установою, яка має власного бухгалтера і спільно з представниками батьківських комітетів сама собі закуповує продукти. Якість харчування поліпшилася, що відзначають усі батьківські комітети. Відбулася класична системна зміна.

2 - 87 -

Додаток

СУМСЬКА МІСЬКА РАДА ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ РІШЕННЯ від "9" квітня 2009 р № 215

м. Суми

Про стан харчування дітей у закладах освіти міста Заслухавши інформацію заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Панченка С.М. та розглянувши матеріали перевірки КРУ в Сумській області щодо стану харчування дітей у закладах освіти міста, виконавчий комітет відзначає що харчування у школах, позашкільних навчальних закладах проводиться у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 № 1591 «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах» та відповідно до коштів, затверджених у міському бюджеті на вказані цілі. Сумська міська рада та виконавчий комітет постійно приділяють увагу даному питанню, постійно збільшуючи видатки на харчування для оптимального забезпечення норм харчування у закладах освіти. Так, у міському бюджеті у 2008 році було передбачено коштів на харчування 10 820 582 грн та додатково залучено батьківської плати у сумі 9 310 452 грн. В бюджеті 2009 року передбачено коштів на харчування 13 339 700 грн та планується залучити батьківських коштів на суму 10487400 грн. Однак у ході перевірки організації процесу харчусвання дітей у закладах освіти міста виявлено ряд суттєвих недоліків, а саме: — управлінням освіти і науки незадовільно проводилась робота щодо вивчення цін на продукти харчування на ринку міста Суми та Сумської області; — постачання продуктів харчування виконавцями ведеться без наявності документів, які б підтверджували представництво виробника; — при формуванні запасу продуктів харчування на міжтендерний період було перевищено необхідну кількість продуктів харчування; — незадовільно ведеться робота щодо контролю за якістю продуктів харчування та документами, які їх супроводжують; — не відпрацьований механізм та не зазначено у договорах порядок регулювання цін при зниженні їх вартості як на ринку так і у виробника. Враховуючи викладене вище, керуючись підпунктом 6 пункту «а» статті 32, частиною 1 статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет Сумської міської ради

3 - 88 -

ВИРІШИВ: 1. Інформацію заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Панченка С.М. щодо стану харчування дітей у закладах освіти міста прийняти до відома (додається).

2. Роботу управління освіти і науки Сумської міської ради з питань організації харчування дітей у закладах освіти міста визнати незадовільною.

3. Вказати заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів Панченку С.М. на незадовільний контроль за здійсненням організації харчування дітей у закладах освіти міста.

4. Начальник управління освіти і науки Сумської міської ради Кошовий М.В. заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності, але прийняти до уваги, що розпорядженням міського голови від 08.04.09 № 53-к він звільнений із займаної посади.

5. Управлінню освіти і науки Сумської міської ради погодження підвищення цін постачальника продуктів харчування здійснювати виключно на підставі документів із зазначенням закупівельної ціни та механізму формування кінцевої ціни та з урахуванням аналізу змін середньостатистичних цін на вказані продукти, погодженого управлінням соціально-економічного розвитку.

6. Правовому управлінню Сумської міської ради (Донцова О.І.) провести аналіз договорів на постачання продуктів харчування у закладах освіти. Управлінню освіти і науки (Данильченко А.М.) спільно з правовим управлінням (Донцова О.І.) та управлінням соціально-економічного розвитку (Левенець М.І.) у разі необхідності розробити форму договору у якому зазначити чіткий механізм регулювання відносин між замовником та виконавцем, в тому числі з питань формування кінцевої ціни та її зміни.

7. Рекомендувати головному державному санітарному лікарю м. Суми Черняку О.М. провести аналіз перспективних меню закладів освіти з метою оптимізації їх асортименту згідно з санітарними нормами.

8. Керівникам закладів освіти міста та відповідальним особам за харчування посилити контроль щодо забезпечення дітей різноманітним харчуванням; при отриманні продуктів харчування вимагати відповідні супровідні документи: якісні посвідчення, сертифікати, накладні із зазначенням дати і часу виготовлення та кінцевого терміну реалізації.

9. Рекомендувати постачальникам продуктів харчування у заклади освіти міста: 9.1. привести ціни на продукти харчування у відповідність до вимог додаткової угоди; 9.2. провести «сторно» в розрахунках з управлінням освіти і науки за поставлену продукцію для харчування дітей за період з 23.03.09 до 07.04.09 згідно з додатковою угодою; 9.3. прозоро формувати ціну за поставлену продукцію з урахуванням відпускної ціни та торговельної надбавки у розмірі 7 %, а на окремі види продуктів – 10-13 % відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації.

10. Організацію виконання даного рішення покласти на заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Панченка С.М., Панченка В.М. згідно з розподілом обов’язків, контроль – залишаю за собою. Міський голова

Г. М. Мінаєв

4 - 89 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-006-TN

ХАРЧОВІ ІСТОРІЇ, або ПРО ТЕ, ЯК У СУМАХ ВИРІШУВАЛОСЯ ПИТАННЯ ХАРЧУВАННЯ ШКОЛЯРІВ1 Короткий виклад Одним з основних питань, які хвилюють батьківські комітети шкіл, є питання організації якісного харчування школярів. Де шукати управу на дії керівників шкіл? Що думають з цього питання в управлінні освіти? Чи може місцева влада допомогти у вирішенні питань? Як взаємодіють між собою різні рівні управління і яка роль громадськості? Що може "коаліція небайдужих людей"? Відповіді на ці та інші запитання будуть продискутовані під час обговорення кейсу. Громадська організація Сумська міська громадська організація "Молодіжна педагогічна спілка" Можливе використання: Кейс може з успіхом використовуватися для кількох тем, зокрема, забезпечення ефективної взаємодії органів місцевого самоврядування та населення; поширення досвіду вирішення місцевих проблем за рахунок місцевого самоврядування, формування небайдужої позиції населення та соціальної відповідальності. Крім того, кейс може використовуватися в навчальних дисциплінах та спецкурсах «Менеджмент», «Управління змінами», «Організація зворотного зв’язку у відносинах влада-громада» та ін. Ключові слова: місцеве харчування школярів

самоврядування,

альтернативні

рішення,

школа,

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автор вправи - Віктор Бобиренко, Сумська міська громадська організація "Молодіжна педагогічна спілка", консультант – Світлана Солдатова, викладач Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського.

1

1 - 90 -

Можливі цілі використання кейсу Кейс може з успіхом використовуватися для кількох тем, зокрема:  Забезпечення ефективної взаємодії органів місцевого самоврядування та населення;  Поширення досвіду вирішення місцевих проблем за рахунок місцевого самоврядування;  Формування навичок роботи із місцевими громадами;  Підвищення рівня інформованості населення щодо проблеми захисту громадських інтересів;  Вироблення та розвиток навичок адаптивної поведінки;  Формування небайдужої позиції населення та соціальної відповідальності.

Ключова ідея використання кейсу Ключова ідея використання даного кейсу - показати учасникам, що вирішити проблеми харчування школярів у школах можна за допомогою громадських лідерів. Крім того, громадськість може посилити контроль не тільки за якістю харчування, але і за раціональним витрачанням коштів на організацію харчування. Рішення цих проблем є результатом спільної діяльності батьків. Кейс дозволяє проілюструвати можливість вирішення шкільних проблем за рахунок залучення територіальної громади, місцевого самоврядування, формувати у службовців навички роботи із місцевими громадами. Він може бути використаний у темах PR, «Менеджмент», «Управління змінами», «Організація зворотного зв’язку у відносинах влада-громада», маркетингу ідей і маркетингу НДО; розвитку управлінських навичок лідерів громадських організацій та розвитку навичок активної громадянської позиції. Метою цього кейсу є навчання потенційних громадських лідерів системному підходу до прийняття управлінських рішень із проведення громадських кампаній та протидії деяким рішенням влади, а також контролю використання коштів в соціальній сфері. В рамках обговорення кейсу доцільно створити інфографічну карту, на якій учасники розмістять основних учасників конфлікту і визначать зацікавленість кожної із сторін. Розуміння мотивації кожної із груп може призвести до розуміння певних шляхів виходу із такої ситуації та підбору інструментів проведення переговорів.

2 - 91 -

При обговоренні кейсу необхідно, щоб слухачі приділили увагу наступним аспектам:   

альтернативні шляхи вирішення проблеми; ресурси, які потрібні для рішення проблеми в кожній із потрібних альтернативних випадків; шляхи втілення вибраного сценарію вирішення проблеми із відповідних альтернатив.

Пошук інструментів, необхідних для використання в роботі по проведенню переговорів з метою що може зробити громадськість для протистояння противоправним діям влади – ця проблема має бути також вирішена в рамках обговорення кейсу. Наприкінці обговорення тренерам та слухачам надається друга частина кейсу, в якому розкривається рішення, яке було впроваджено на «круглому столі», де дискутували коаліціянти та міська влада. Таким чином, зазначені вище ключові моменти визначають список можливих питань для організації та модерації обговорення кейсу.

Приклад питань для організації обговорення кейсу     

В чому основна проблема організації харчування школярів у школах? Що дійсно хвилює батьків в організації харчування в школах? Яку роль у вирішенні питань організації харчування відіграє місцева влада? Як можна посилити взаємодію батьків і керівництва школи при вирішенні проблем харчування? Запропонуйте, будь ласка, варіанти рішень для вирішення проблем харчування школярів у школі.

Запропонований підхід до викладання Робота над даним кейсом розрахована на 90 хвилин – для групи 15-25 слухачів. Перед використанням вправи на поточному занятті, на попередньому занятті тренер дає завдання групі ознайомитись з текстом кейсу (перша частина). Вступний виступ тренера та вирішення організаційних питань – 5-7 хвилин. Основне завдання виступу – сформулювати цілі обговорення та визначити (і чітко донести до учасників) очікувані результати аналізу кейсу. Одна з головних 3 - 92 -

помилок викладача на цьому етапі – намагання прокоментувати кейс. Цього слід уникати. На противагу, значно краще підкреслити, що успішність аналізу напряму залежить від досягнення учасниками сформульованих результатів. Більш всього слід побоюватись нав’язати слухачам власну думку. Наприкінці виступу слід розподілити групу на 4-5 підгруп (по 4-5 осіб в кожній) по завчасно підготовлених списках та визначити місця для роботи кожної підгрупи. Ознайомлення із кейсом в контексті визначених тренером питань – 5 хвилин. Основне завдання для учасників на цьому етапі – "органічно увійти" в запропонований кейс, відчути важливість визначених питань для обговорення, а також "освіжити" знайомий текст. Обговорення в группах, підготовка презентаційних матеріалів – 35 хвилин. Очікується відносно високий рівень аналізу кейсу. Формальне ставлення до запропонованих запитань та неглибоке вивчення проблематики кейсу не забезпечить досягнення цілей, на які його розраховано. Рівень підготовки завдань визначається вимогливістю тренера, його метою, з однієї сторони, та вмотивованістю учасників, з іншої. Бажано, щоб презентації від кожної з підгруп супроводжувались певними ілюстративними матеріалами. Вони можуть бути підготовлені у вигляді плакатів, надрукованих матеріалів що роздаються всім учасникам, слайдів, або в інший спосіб. Презентація результатів аналізу – 3-5 підгруп по 5 хвилин. Протягом презентації слід звернути увагу учасників на необхідність лаконічного, чіткого та зрозумілого викладення положень ідей та результатів обговорення та лаконічно відповісти на можливі запитання. Запитання, відповіді, дискусія – 10 хвилин. По завершенню виступів підгруп доцільно провести загальне обговорення. Узагальнюючий виступ тренера – 10 хвилин. Требі підвести підсумки обговорення та виробити спільну думку великої групи. Можливо запропонувати використовувати дані рекомендації при вирішенні власних проблем організації харчування дітей у школі.

4 - 93 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-007-1

ЕНЕРГЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ І ЕНЕРГІЙНІ ЛЮДИ1 (A) Це трапилось в вересні 2010 року. Голова Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Підгірна 2» міста Павлоград Валентина Минаєва тримала в руках відповідь Павлоградського району електричних мереж (ПРЕМ) Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» на своє звернення, стосовно бажання укласти договір на постачання електричної енергії. Направивши за місяць два офіційних листа, голова ОСББ нарешті отримала відповідь від енергетичної компанії та прочитавши її не знала, що тепер робити… Знайшовши мобільний телефон Валентина зателефонувала до Павлоградського міського благодійного фонду «ГОРЄНІЄ». Валентина Минаєва пояснила: «Я та інші ОСББ міста Павлоград маємо давні добрі стосунки з Павлоградським міським благодійним фондом «ГОРЄНІЄ» та постійно користуємось правовою підтримкою їх спеціалістів. Благодійний фонд «ГОРЄНІЄ» в той час займався створенням Ресурсного Центру з підтримки ОСББ та мав наміри налагодити системну співпрацю з підтримки об’єднань співвласників будинків». Валентина відчувала, що трапилось щось суттєве, та що без кваліфікованої правової допомоги в укладанні договору з постачання електроенергії їй не обійтись. Вивчивши разом із юристом благодійного фонду «ГОРЄНІЄ» запропоновані умови договору, Валентина зрозуміла, що в діяльності об’єднання починаються складні часи – енергопостачальник наполягав на внесення в договір умов щодо закупівлі ОСББ електричної енергії для потреб всього ОСББ, обладнання будинків загально будинковими лічильниками та прийняття на баланс об’єднання повітряних електричних ліній.

1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автор вправи – Денис Гречко, Павлоградський міський благодійний фонд "Горєніє" , консультант – Світлана Солдатова, викладач Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського.

1 - 94 -

На практиці це означало: встановити загальний лічильник на вході в будинок, прийняти на ОСББ всі втрати в електричних мережах, відшкодовуючи енергопостачальнику втрачену чи вкрадену мешканцями електроенергію та займатись технічним обслуговуванням повітряних ліній. До Валентини почали надходити дзвінки керівників інших ОСББ, які отримали подібну вимогу енергопостачальника. Керівництво ПРЕМ було налаштовано рішуче – вимоги щодо встановлення загально будинкових лічильників було викладено в категоричній формі та підкріплено посиланнями на законодавчу базу та на Правила Користування Електричною Енергією, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України та мають силу нормативного акту. Всі 84 ОСББ міста Павлоград, в 20 денний термін були зобов’язані укласти договори на постачання електричної енергії! Однак, керівники ОСББ були іншої думки та домовились провести спільну зустріч для обговорення виниклої ситуації. На запланованої загальної зустрічі керівників ОСББ міста Павлоград та спеціалістів Ресурсного Центру благодійного фонду «ГОРЄНІЄ» Валентина Минаєва разом зі колегою Валентиною Муха рішуче виступила проти укладання договору в редакції ПРЕМ, зазначаючи, що енергопостачальна кампанія невірно трактує норми чинного законодавства, помилково зараховуючи ОСББ до категорії «населені пункти» та зобов’язуючи їх закупати електроенергію для своїх членів, тоді як члени ОСББ мають прямі договори на постачання електричної енергії з РЕМ, а також зобов’язують об’єднання встановлювати загально будинкові лічильники та приймати на баланс повітряні лінії. Обґрунтовані аргументи доповідачки викликали значні протиріччя серед учасників зібрання. Значна частина учасників притримувалась поглядів, що з монопольними структурами не варто спорити. Набагато простіше та безпечніше робити те, що вони вимагають. Одночасно з тим, всі погоджувались, що укладання договорів в редакції ПРЕМ є протиправними та призведе до значних додаткових витрат. Після тривалих дебатів, було ухвалене рішення звернуться за допомогою до органів влади та сформована ініціативна група, яка буде займатись цим питанням.

Об’єднання співвласників багатоквартирних будинків Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

2 - 95 -

Основна діяльність об’єднання полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об’єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об’єднання в отриманні житлово-комунальних послуг за обґрунтованими цінами. В місті Павлоград Дніпропетровської область ОСББ є не власниками чи балансоутримувачами житлових будинків, а лише виконавцями житловокомунальних послуг, згідно з договором укладеним з балансоутримувачем. Власником житлових будинків є міське Управління житлово-комунального господарства, яке має виключне право розпоряджатись нерухомим майном. Кожне об’єднання має затверджений перелік житлово-комунальних послуг, згідно якому надаються комунальні послуги членам об’єднання. Використання коштів на послуги, яких немає в переліку є нецільовим використанням коштів. Основою статтею доходу об’єднань є внески членів за надані житловокомунальні послуги. Основними статтями розходу є розходи на надання комунальних послуг з утримання будинку, в тому числі послуг з освітлення місць загального користування (сходів, під’їздів) та забезпечення електроенергії для ліфтів.

Побудова діалогу ОСББ – ПРЕМ Разом з відповіддю ПРЕМ Валентина Минаєва отримала проект договору на постачання електричної енергії. В проекті договору було чітко зазначено, що розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за будинковим засобом обліку що враховує загальні потреби будинку. Обсяг електричної енергії використаний для під’їзного освітлення визначається як різниця між показами загального лічильника та сумарним електричним споживанням мешканців будинку (згідно з даними лічильників мешканців будинку). ПРЕМ намагався заставити ОСББ сплачувати загальну вартість електроенергії, що отримана будинком та потім компенсувати витрати на енергію що отримана мешканцями за рахунок сплати членів ОСББ. Також, проектом договору передбачалось прийняття на баланс об’єднання 150 метрів повітряної електричної лінії. В 20 денний термін, якій передбачено Господарським Кодексом України для узгодження пропозиції укласти договір, юридичні консультанти благодійного фонду «ГОРЄНІЄ» підготували протокол розбіжностей до отриманого проекту договору.

3 - 96 -

Протокол розбіжностей виключав неприйнятні пункти щодо встановлення загально будинкового лічильника, оплати спожитої електричної енергії та прийняття на баланс повітряної лінії. Представники ОСББ міста Павлоград спробували особисто переконати керівника ПРЕМ в неможливості встановлення загально будинкових лічильників та відправились до нього на особистий прийом, однак керівник ПРЕМ відмовився спілкуватись на цю тему. При наступних неодноразових особистих зустрічах керівників ОСББ та адміністрації ПРЕМ побудувати конструктивний діалог не вдалося – позиція енергетиків залишилась незмінною: «ОСББ на підставі договору на постачання електричної енергії повинні здійснювати закупівлю електричної енергії для потреб всього ОСББ. Розрахунки ОСББ провадяться з енергопостачальником на підставі показів загального приладу обліку. Ваша пропозиція здійснювати поставку електроенергії по встановленої потужності - неприйнятна» - заступник начальника ПРЕМ В.В. Горбатюк.

Павлоградський район електричних мереж Павлоградський район електричних мереж є суб’єктом, що займає монопольне становище в постачанні електричної енергії. Діюче законодавство України досить докладно регулює процес постачання електричної енергії. Темі «Енергозабезпечення» присвячено цілий розділ в Господарському Кодексі України, де докладно описано порядок постачання електричної енергії господарюючим суб’єктам. Також постачання електричної енергії регулюється Правилами Користування Електричною Енергією, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України. Згідно цих законодавчих актів, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником та споживачем. Об’єднання співвласників багатоквартирних будинків намагались укласти договір на постачання електричної енергії, як того вимагає законодавство, але позиція ПРЕМ була однозначної – договір лише в нашої редакції!

Звернення за захистом до органів влади та прокуратури Ініціативна група керівників ОСББ міста Павлоград звернулась за захистом своїх прав до представників органів влади. На особистому прийомі міського голови, члени ініціативної групи представили свою позицію в вирішенні зазначеного питання, обмалювали перспективи виконання договорів за умовами 4 - 97 -

ПРЕМ – в десятки разів збільшення видатків на оплату електричної енергії, необхідність «продавати» членам ОСББ придбану енергію не маючи на це відповідних ліцензій, втягнення об’єднань в довготривалі судові процеси по крадіжкам електроенергії, необхідність перебудовувати зношені повітряні лінії, розробляючи проекти та технічні умови та нести відповідальність за використання замовленої електроенергії в повному обсязі. Міський голова уважно вислухавши представників ініціативної групи, пообіцяв надати всю можливу допомогу та призначив дату наради, на яку пообіцяв запросити представників ПРЕМ для обговорення ситуації. Представники адміністрації ПРЕМ, з’явившись на нараді, в категоричній формі відмовились переглядати умови договору та вийшли з залу не очікуючи її закінчення. Міський голова з заступниками тільки розвів руками - ми призначимо нову нараду, де вирішімо всі складні питання. Але на іншу дату представники ПРЕМ навіть не з’явились. В подальшому міською владою ініціювалось ще декілька зустрічей, але питання так і не було вирішено. «Міська влада просто самоусунулась від вирішення цього питання» Валентина Минаєва, голова ОСББ «Степового Фронту 50»

Для довідки: «Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України» ч.1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування». «До повноважень місцевого самоврядування відноситься … внесення подань до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб, якщо вони ігнорують законні вимоги та рішення рад і їх виконавчих органів, прийняті в межах їх повноважень» - ч.3 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування». Представники ініціативної групи звернулись за захистом своїх прав до прокуратури міста Павлоград. В розмові зі помічником прокурора, керівники ОСББ підкреслювали незаконність вимог ПРЕМ та обґрунтовували неможливість укладання договору на визначених умовах. Через декілька днів, після вивчення 5 - 98 -

матеріалів звернення, помічник прокурора оголосив свою позицію – «Ці питання стосуються договірних відносин господарюючих суб’єктів, тому мають вирішуватись у суді».

Для довідки: «Органи прокуратури України…вживають заходів для усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення» - ч.4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру»

Нарада керівників ОСББ щодо подальших дій з захисту своїх прав Отримавши відповіді керівників органів влади та прокуратури міста Павлоград, керівники ОСББ зустрілись з метою вироблення подальшого плану дій. Валентина Муха та Валентина Минаєва обкреслили учасникам існуючий стан речей, пояснили, що допомоги чекати нема від кого та що можливе лише два варіанти розвитку подій: або погодитись на умови ПРЕМ та підписати всі документи, або домагатись правди та наполягати на своєї позиції. Промова викликала неоднозначне ставлення учасників зустрічі – якщо влада не може вирішити цю проблему, що можемо зробити ми? По підсумках дискусії 74 ОСББ прийняли рішення щодо укладання договорів в редакції ПРЕМ та лише 10 об’єднань виявились готовими захищати свої права. «Нам було дуже складно. ПРЕМ використовував підписи тих, хто погодився як аргумент – «…вони підписали, а ви просто порушуєте закон» - Валентина Муха, голова ОСББ «Підгірна 2»

Дії ПРЕМ зі спонукання укласти договір Павлоградський район електричних мереж почав змушувати укладати договори тих керівників об’єднань, що відмовились підписувати документи. ОСББ «Степового Фронту 50» отримало повідомлення щодо відключення під’їзного освітлення на підставі того, що між ОСББ та ПРЕМ немає договору постачання електричної енергії. Одночасно з надсиланням вимоги, не даючи часу на її оскарження, працівники ПРЕМ відключили не лише під’їзне освітлення а й квартири мешканців будинку, мотивуючи тим, що керівник ОСББ не допустила 6 - 99 -

монтерів до відключення та своїми діями змусила відключити весь будинок від трансформатору. «Повторне включення, як зазначив представник ПРЕМ, можливе лише після підписання договору та оплати вартості підключення». Розлючені мешканці будинку почали звертатись за скаргами та погрозами до керівника ОСББ. Однак за добу, енергозабезпечення будинку було відновлене, так як мешканці мають окремі прямі договори з ПРЕМ на постачання електричної енергії. Всім мешканцям, які звертались зі скаргами (очно, або телефоном) до ПРЕМ, диспетчери роз’яснювали – це наслідок дій вашого керівника ОСББ, який ігнорує законі вимоги ПРЕМ щодо укладання договору. «Не розумію, чому я маю в темряві ходити сходами в під’їзді та ризикувати зламати ноги. Ми голосували за голову правління ОСББ, чому вона не вирішує це питання? Невже так важко виконати законні умови та укласти договір? Тем більш, що плата за освітлення під’їздів передбачена нашими внесками» - Тетяна Шпак, мешканка ОСББ «Степового Фронту 50». Одночасно з тим, ПРЕМ направив в прокуратуру попередження, що планується подібне відключення ще дев’яти будинків ОСББ, які порушують закон та відмовляються підписати договір на постачання електричної енергії. Керівників ОСББ викликали в прокуратуру та попередили про адміністративну та кримінальну відповідальність за відмову укладання договору з ПРЕМ. Помічник прокурора роз’яснив, що договір має бути укладено, що ПРЕМ готов до укладання договору, що відмовляючись підписувати договір ОСББ порушують цілу низку законодавчих актів та що єдиним виходом з цієї ситуації є укладання договору. Одночасно з тим, ПРЕМ склав звернення до органів міської влади, зазначивши що 10 ОСББ міста Павлоград ігнорують законі вимоги щодо укладання договорів на постачання електричної енергії та свідомо порушують закон. Керівників ОСББ, що відмовились від підписання договору викликав керівник комунального відділу та попередив про негативні наслідки відмови підписання договору. Та дійсно, через декілька днів в ОСББ почались перевірки контролюючими структурами. «Це якісь двійні стандарти. Коли звертаємось ми, та говоримо про протиправні вимоги ПРЕМ – нас не слухають. Коли звертається ПРЕМ - нас готові притягнути до відповідальності за те, що ми боремось за свої права» - Валентина Минаєва, керівник ОСББ «Степового Фронту 50». Почали лунати заяви представників ПРЕМ в засобах масової інформації – ми вимушені відключати в під’їздах світло, вимушені зупиняти ліфти, тому що деякі

7 - 100 -

керівники ОСББ свідомо порушують закон та відмовляються від укладання необхідних договорів. Мешканці будинків почали розмови щодо переобрання керівників, які порушують закон та не можуть забезпечити нормальне функціонування будинків. Керівники 10 ОСББ опинились в ситуації, коли всі були проти них – інші ОСББ, міська влада, мешканці будинків, правоохоронні органи.

Як протистояти такому тиску і відстояти законність своїх дій? Як відстояти свои права? На ці питання була знайдена відповідь.

8 - 101 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-007-2

ЕНЕРГЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ І ЕНЕРГІЙНІ ЛЮДИ 2 (Б) Павлоградський район електричних мереж (ПРЕМ) в вересні 2010 року почав вимагати від ОСББ міста Павлоград укладання договору на постачання електричної енергії. В наданому проекті договору було чітко зазначено, що розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за будинковим засобом обліку що враховує загальні потреби будинку. Обсяг електричної енергії використаний для під’їзного освітлення визначається як різниця між показами загального лічильника та сумарним електричним споживанням мешканців будинку (згідно з даними лічильників мешканців будинку). ПРЕМ намагався заставити ОСББ сплачувати загальну вартість електроенергії, що отримана будинком та потім компенсувати витрати на енергію що отримана мешканцями за рахунок сплати членів ОСББ. Також, проектом договору передбачалось прийняття на баланс об’єднання повітряних електричних ліній. На практиці це означало: встановити загальний лічильник на вході в будинок, прийняти на ОСББ всі втрати в електричних мережах, відшкодовуючи енергопостачальнику втрачену чи вкрадену мешканцями електроенергію та займатись технічним обслуговуванням повітряних ліній. Для спонукання укладання зазначеного договору, ПРЕМ розпочав досить агресивну кампанію, в межах якої застосовував відключення будинків від освітлення місць загального користування, звернення до прокуратури, правоохоронних органів та органів влади, а також вплив на керівників ОСББ через мешканців будинків. Об’єднання співвласників багатоквартирних будинків згуртувались для вирішення цієї проблеми, але враховуючи бездіяльність влади в вирішенні конфлікту між ОСББ та ПРЕМ, по підсумках спільної наради 74 ОСББ прийняли 2

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автор вправи – Денис Гречко, Павлоградський міський благодійний фонд "Горєніє" , консультант – Світлана Солдатова, викладач Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського.

9 - 102 -

рішення щодо укладання договорів в редакції ПРЕМ та лише 10 об’єднань виявились готовими захищати свої права. Прийнявши це рішення, керівники 10 ОСББ опинились в ситуації, коли всі були проти них – інші ОСББ, міська влада, мешканці будинків, правоохоронні органи.

Кампанія захисту прав Однак, керівників ОСББ об’єднаних спільною метою, було неможливо зломити. Разом з юристами благодійного фонду «ГОРЄНІЄ» було розпочато кампанію з захисту прав. Об’єднанні ОСББ склали колективне звернення до ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» з пропозицією усунути неправомірні вимоги ПРЕМ, та звернення до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії. При проведенні перевірки Державної інспекції з енергетичного нагляду, було визначено, що вимоги ПРЕМ є безпідставними та неправомірними. В рамках правозахисної кампанії було підготовлено ґрунтовне колективне звернення до Міністерства Житлово-комунального господарства України, в якому ОСББ просили дати оцінку правомірності дій енергопередавальної організації. В отриманої відповіді було чітко зазначене – дія вимог поширюється лише на суб’єкти господарювання, до яких ОСББ не відносяться, оскільки є неприбутковими організаціями та не здійснюють підприємницьку діяльність. Було складено колективне звернення до Міністерства палива та енергетики України, Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України щодо правомірності вимог енергопередавальної організації. В отриманої відповіді зазначалось, що вимоги ВАТ «Дніпрообленерго» щодо улаштування загально будинкових засобів обліку на об’єктах ОСББ є такими, що не відповідають вимогам нормативних документів. Було складено колективне звернення до Департаменту з питань електроенергетики та Держенергонагляду щодо дій енергопостачальника, що призвели до виникнення проблемного питання. В відповіді зазначалось, що вимоги щодо укладання ОСББ договору про постачання електричної енергії населеному пункту не є обов’язковими для ОСББ. Було складено колективне звернення до Національної комісії регулювання електроенергетики України щодо надання роз’яснень відносно необхідності 10 - 103 -

встановлення загально будинкових лічильників. У відповіді зазначалось, що обов’язкову вимогу щодо улаштування загально будинкового розрахункового обліку в багатоквартирних будинках з положень Правил користування електричною енергією – вилучено. Було складено колективне звернення та надіслані документи в Антимонопольний комітет України щодо здійснення перевірки законності вимог ПРЕМ. У від повідь було отримано листа, в якому зазначалось що в діях ВАТ «Дніпрообленерго» вбачаються ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції та що компанію буде притягнуто до відповідальності. Було складено колективне звернення до Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики Верховної Ради України щодо проблемних питань взаємовідносин ОСББ та ПРЕМ ВАТ «Дніпрообленерго». У відповіді зазначено, що пропозиції враховано та передано в Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства для врегулювання нормативно-правовими актами та підготовки змін до законодавства. Від Міністерства житлово-комунального господарства було отримано відповідь, в якої зазначалось, що по даній проблемі підготовлено доповідну записку на ім’я Прем’єр-міністра Азарова М. Я. з пропозиціями щодо: Проведення перевірки Антимонопольним комітетом України дотримання енергопостачальними підприємствами законів України за фактами відмови від реалізації електроенергії споживачам за відсутності альтернативних джерел її придбання; Приведення Національною комісією регулювання електроенергетики України відомчих нормативних актів з постачання електроенергії населенню у відповідність до вимог законодавства та посилення контролю за виконанням енергопостачальними підприємствами ліцензійних умов з метою попередження порушення прав споживачів. Отримані документи керівники ОСББ направляли в місцеві органи влади, в прокуратуру разом з письмовими зверненнями, в місцеві ЗМІ та в ПРЕМ ВАТ «Дніпрообленерго». Укладання тимчасових договорів Представники ПРЕМ не очікували такої відповіді. Після проведення перевірки Антимонопольним комітетом України, керівників 10 ОСББ запросили до адміністрації ПРЕМ, де запропонували укласти тимчасові договори на

11 - 104 -

постачання електричної енергії без встановлення загально будинкових лічильників на період узгодження пунктів основних господарських договорів. Погодившись з пропозицію ПРЕМ 10 ОСББ міста Павлоград отримали договори на постачання електричної енергії з умовами, які їх повністю влаштовували. Однак юристи ПРЕМ припустившись помилки не зазначили, що ці договори є тимчасовими.

Подання позовів до Господарського суду Одночасно з цим, ПРЕМ ВАТ «Дніпрообленерго» подав позови до Господарського суду Дніпропетровської області, відносно спонукання 10 ОСББ міста Павлоград укласти господарські договори на постачання електричної енергії в редакції ПРЕМ. Свої вимоги, представники ПРЕМ обґрунтовували теми же нормативними актами, на які вони спирались й при пропозиції укладання договорів на постачання електричної енергії. Також, в позовних заявах було зроблено акцент на процедуру укладання господарських договорів, передбачену Господарським Кодексом України.

Розгляд справ у Господарському суді На засіданнях суду, керівники надали наявні докази щодо неправомірності вимог ПРЕМ та представили примірники діючих договорів на постачання електричної енергії, які містять підписи уповноважених осіб ПРЕМ та відбитки печатки. Враховуючи наявність діючих договорів, судом були винесені рішення про відмову в задоволенні позовів, оскільки одні правовідносини мають регулюватись лише одним договором. Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, представники ПРЕМ ВАТ «Дніпрообленерго» подали апеляційні скарги. В яких просили відмінити рішення господарського суду Дніпропетровської області та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційний господарський суд, розглянувши у відкритих засіданнях апеляційні скарги ПРЕМ ВАТ «Дніпрообленерго» залишив в силі рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позовів в повному обсязі.

12 - 105 -

Діяльність об’єднань після кампанії лобіювання 10 об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, об’єднавшись отримали договори на постачання електричної енергії в задовільної редакції. Однак, досягнувши поставленої мети, ОСББ не збирались зупинятись. Ініціативна група знаючи всі слабкі місця в діяльності об’єднань, розуміючи підходи органів влади к вирішенню виникаючих проблем та усвідомлюючи необхідність створення структури розвитку та захисту ОСББ провели установчі збори та створили громадську організацію «ОСББ – майбутнє Павлограда», метою діяльності якої є задоволення та захист прав та інших спільних інтересів Об’єднань співвласників багатоквартирних будинків міста Павлоград. Зараз організація займається моніторингом виділення бюджетних коштів на розвиток ОСББ, здійснення підрядними організаціями капітальних ремонтів будинків об’єднань та вирішує складні питання, що виникають між ОСББ та постачальниками послуг.

13 - 106 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-007-TN

ЕНЕРГЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ І ЕНЕРГІЙНІ ЛЮДИ1 Короткий виклад кейсу Проблеми взаємин з постачальниками енергетичних ресурсів завжди залишаються в центрі уваги в Україні. Чи завжди монополіст-постачальник ресурсів прав? Чи діє він в рамках правового поля або проявляє свавілля? Як відстояти свої інтереси ОСББ? Що може зробити керівник ОСББ, якщо всі і все проти нього? Яку роль у вирішенні даних питань грає громадськість? Відповіді на дані питання може дати робота над даним кейсом. Кейс виконаний на основі реальних подій, які відбувалися в м. Павлограді Ключові слова: Енергозабезпечення, громадська організація, громадськість, постачання електричної енергії, місцеве самоврядування, PR-технології, лідерство у громадському руху, громадська акція, лідер.

Можливості використання кейсу Кейс може бути використаний під час спеціальних короткотермінових семінарів, тренінгів та курсів для представників громадських організацій, органів місцевого самоврядування, слухачів Академії державного управління, а також при викладанні в інститутах післядипломної освіти.

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”.

1

Автор вправи – Денис Гречко, Павлоградський міський благодійний фонд "Горєніє" , консультант – Світлана Солдатова, викладач Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського.

1 - 107 -

Можливі цілі використання кейсу         

Поширення досвіду вирішення місцевих проблем за рахунок місцевого самоврядування Формування навичок роботи із місцевими громадами; Формування навичок з монополістами поставок електроенергії; Формування управлінських навичок лідерів громадських організацій; Розвиток навичок взаємодії в рамках правового поля; Розвиток навичок громадських лідерів; Розвиток навичок взаємодії громадськості; Розвиток навичок відстоювання своїх прав у суді; Вироблення та розвиток навичок адаптивної поведінки.

Ключова ідея використання кейсу Ключова ідея використання даного кейсу - показати учасникам, що місцеві проблеми можуть бути вирішенні на рівні створення ініціативних груп. Рішення цих проблем часто є результатом діяльності локальних громад. Якщо не вдалося відстояти свої інтереси в рамках правового поля, існує можливість відстоювання своїх громадських інтересів в суді. Крім того, кейс покликаний показати, яку роль у цьому протистоянні відіграє лідер громадського руху Метою цього кейсу є навчання потенційних лідерів суспільних організацій або органів місцевого самоврядування системному підходу до прийняття управлінських рішень із побудови стратегії діяльності організації в контексті вирішення регіональних або локальних проблем. А також розвиток лідерської поведінки у вирішенні питань у суді. Так, для того, щоб прийняти рішення, яким чином організувати вирішення проблеми по укладанню договору на енергозабезпечення, потрібне розуміння ключових стейкхолдерів або зацікавлених груп, які задіяні в цю проблему, а також інтересів кожної з цих груп. Наприклад, учасники обговорення кейсу, можуть виділити ключові групи учасників даного конфлікту. В рамках обговорення кейсу доцільно створити інфографічну карту, на якій учасники розмістять основних учасників конфлікту і визначать зацікавленість кожної із сторін, ключових антагоністів або протагоністів. Розуміння мотивації кожної із груп може призвести до розуміння певних шляхів виходу із такої ситуації. А також необхідно окремо розглянути роль громадського лідера в розробці стратегії протистояння.

2 - 108 -

При обговоренні кейсу необхідно, щоб слухачі приділили увагу наступним аспектам:  альтернативні шляхи вирішення проблеми;  ресурси, які потрібні для рішення проблеми в кожній із потрібних альтернативних випадків;  шляхи втілення вибраного сценарію вирішення проблеми із відповідних альтернатив. Пошук аргументів, необхідних для використання при відстоюванні законних прав при укладанні договору на енергозабезпечення – ця проблема має бути також вирішена в рамках обговорення кейсу. Таким чином, зазначені вище ключові моменти визначають список можливиї питань для організації та модерації обговорення кейсу. Наприкінці обговорення тренерам та слухачам надається друга частина кейсу, в якому розкривається рішення, яке було впроваджено в м. Павлоград прі рішенні проблем забезпечення енергопостачання та відстоюванні прав громадськості.

Приклад питань для організації обговорення кейсу    

Що є справжньою причиною виникнення конфлікту при заключний договору на енергопостачання? Наведіть, будь ласка, аргументацію громадського лідера при укладенні договору. Як, на Ваш погляд, повинен діяти громадський лідер? Наведіть, будь ласка, список основних стратегічних кроків. Які ще інструменти протистояння громадськості при тиску монополіста можна було використовувати в даній ситуації?

Запропонований підхід до викладання Робота над даним кейсом розрахована на 90 хвилин – для групи 15-25 слухачів. Перед використанням вправи на поточному занятті, на попередньому занятті тренер дає завдання групі ознайомитись з текстом кейсу. Вступний виступ тренера та вирішення організаційних питань – 5-7 хвилин. Основне завдання виступу – сформулювати цілі обговорення та визначити (і чітко донести до учасників) очікувані результати аналізу кейсу. Одна з головних помилок викладача на цьому етапі – намагання прокоментувати кейс. Цього слід 3 - 109 -

уникати. На противагу, значно краще підкреслити, що успішність аналізу напряму залежить від досягнення учасниками сформульованих результатів. Більш всього слід побоюватись нав’язати слухачам власну думку. Наприкінці виступу слід розподілити групу на 4-5 підгруп (по 4-5 осіб в кожній) по завчасно підготовлених списках та визначити місця для роботи кожної підгрупи. Ознайомлення із кейсом в контексті визначених тренером питань – 5 хвилин. Основне завдання для учасників на цьому етапі – "органічно увійти" в запропонований кейс, відчути важливість визначених питань для обговорення, а також "освіжити" знайомий текст. Обговорення в группах, підготовка презентаційних матеріалів – 35 хвилин. Очікується відносно високий рівень аналізу кейсу. Формальне ставлення до запропонованих запитань та неглибоке вивчення проблематики кейсу не забезпечить досягнення цілей, на які його розраховано. Рівень підготовки завдань визначається вимогливістю тренера, його метою, з однієї сторони, та вмотивованістю учасників, з іншої. Бажано, щоб презентації від кожної з підгруп супроводжувались певними ілюстративними матеріалами. Вони можуть бути підготовлені у вигляді плакатів, надрукованих матеріалів що роздаються всім учасникам, слайдів, або в інший спосіб. Презентація результатів аналізу – 3-5 підгруп по 5 хвилин. Протягом презентації слід звернути увагу учасників на необхідність лаконічного, чіткого та зрозумілого викладення положень ідей та результатів обговорення. Запитання, відповіді, дискусія – 10 хвилин. По завершенню виступів підгруп доцільно провести загальне обговорення. Узагальнюючий виступ тренера – 10 хвилин. Треба підвести підсумки обговорення та виробити спільну думку великої групи.

4 - 110 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-008-1

ФОРМУЛА УСПЕХА КАМПАНИЙ ГРАЖДАНСКОГО ДЕЙСТВИЯ1 ПРЕДЫСТОРИЯ На ставшем уже традиционным ежегодном мероприятии николаевского третьего сектора (праздновании Старого Нового Года - 2010) встретились три коллеги по «цеху»: - Ирина Валуйская – заместитель председателя ОСН «Леваневский», - Татьяна Твердая – заместитель председателя правления БФ «МЕТА», - Сергей Сидляр – председатель ОСН Ялты». После бокала шампанского завязался разговор. О чем еще могут говорить коллеги, конечно, о проблемах. Ирина Валуйская. У нас на квартале (компактное расположение 2этажных жилых домов) в микрорайоне «Леваневский» много детей до 12лет. Подвижные, неугомонные как все дети. А вот хоть какой-то, пусть даже самой простой детской площадки нет. Вернее она там когда-то была, судя по оставшимся штырям, о которые все спотыкаются. Наш ОСН как на отшибе находится. В городе во время предвыборной компании построено порядка 2 десятков детских площадок. Хорошее дело. Но вот неприятность, до нашего микрорайона руки не дошли. А ближайшая игровая площадка находится далековато, да и расположена близко от транспортных развязок и автомагистралей. Сергей Сидляр. Не только Ваш ОСН на отшибе, но и наш. У нас есть такая улица 1-я Сквозная в микрорайоне «Ялты», и находится эта улица в аварийном 1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”.

1 - 111 -

состоянии. Невозможно проехать карете скорой помощи, пожарной службе, мусоровозу, да и просто элементарное передвижение по улице без асфальтного (твердого) покрытия дороги в период дождей крайне затруднено. А как раз на этой улице живѐт много людей преклонного возраста. Татьяна Твердая. Знаете, по сравнению с вашими наша проблема кажется надуманной. Но если разобраться, она не менее болезненна. Вот подумайте. Житель Николаева не имеет возможности оперативно получать полную, достоверную информацию о деятельности местных органов власти. Для того, чтобы получить какую то информацию от горисполкома, житель должен тратить время, чтобы написать запрос, приехать в горисполком, отправить запрос в канцелярию, потом ждать положенный срок и по почте получить ответ. Или если хочет по быстрее, то сам должен приехать за ответом. Сколько времени житель должен тратить на элементарные коммуникации? И спрашивается, почему я, член территориальной громады должен тратить столько времени на получение каких то сведений, когда я это время могу уделить своей семье, отдыху, и так далее. Я, законопослушный гражданин и горожанин, плачу налоги, а качественную информационную услугу от органа местного самоуправления получить не могу. И это в третьем тысячелетии! Проникновение Интернет в «домашние хозяйства» уже достигло 30 %. Практически отсутствуют сайты большинства отделов и управлений исполкома городского совета, коммунальных предприятий, нет обратной интерактивной связи в оперативном режиме «вопрос-ответ» членов территориальной громады города с органами местного самоуправления. Почему нельзя обеспечить такой уровень информационного сервиса территориальной общины города Николаева в целом, и каждого гражданина, который обращается за помощью или консультацией через интерактивное общение Говорили, обсуждали, и пришли к общему выводу. Ждать и надеяться, что кто-то придѐт и решит проблемы, которые препятствует полноценной комфортной жизни местных жителей можно долго. Но дождаться шансов мало. Решили действовать сами.

2 - 112 -

РЕАЛИЗАЦИЯ ЗАМЫСЛОВ Обсудив свои проблемы, коллеги разошлись, однако каждый начал искать пути решения поставленных проблем. Прежде чем начать действовать, нужно было определить стратегию деятельности, найти единомышленников, просчитать имеющиеся и определить недостающие ресурсы. Прошло немного времени (около полугода) и коллеги по «цеху» снова встретились. На сей раз, как победители конкурса малых грантов, который провел НГОО «Фонд развития г. Николаева» за счет средств МФ «Возрождение». Этот конкурс был направлен на поддержку кампаний гражданского представительства (адвокаси) на местном уровне, которые усиливают влияние на формирование и реализацию местной политики, защиту собственных прав граждан и групповых интересов локальных общин Николаева и обеспечения контроля над деятельностью местных органов власти гражданами и их объединениями. Все три проекта прошли конкурс ФРГН, стали победителями, получили на реализацию грант. Гранты были получены и на реализацию других общественных инициатив. Но в данном пособии мы остановимся только на этих трех, что были названы выше.

ХОД РЕАЛИЗАЦИИ ПРОЕКТОВ АДВОКАСИ Что было проделано в рамках реализации проектов? ОСН «Ялты» (председатель Сергей Сидляр) в содружестве с Николаевской городской детской общественной организацией «Скауты Николаева» предложил проект «Благоустройству улицы Сквозная микрорайона Ялты города Николаева – быть!». Проект направлен на решение проблемы аварийного состояния дороги на улице 1 Сквозная через включение улицы в программу целевого финансирования обустройства проезжей части улиц г. Николаева с последующим обустройством данной улицы. А также формирование активной гражданской позиции местной общественности, которая сможет влиять и контролировать решения местных властей в решении подобных проблем. ОСН «Ялты» (председатель Сергей Сидляр). В течение срока реализации проекта организация запланировала и провела широкую лоббистскую компанию в микрорайоне Ялты для оповещения о возможности устранения проблемы и 3 - 113 -

благоустройства улицы. Был проведен сбор подписей под обращением местных жителей к городскому главе Чайке Владимиру Дмитриевичу. Были привлечены к сотрудничеству депутаты Николаевского городского совета и областного совета. Также был подан проект на включение в городскую Комплексную программу перспективного развития частного сектора Заводского района 2008-2011, принятую решением Николаевской городской сессии от 28.02.2008 г. № 22/19. И был поднят вопрос о привлечении софинансирования областного и государственного бюджета. ОСН «Леваневский» (зам. председателя Ирина Валуйская) предложил проект «А из нашего окна площадка детская видна», целью которого является создание более комфортных условий проживания молодых семей с детьми и снижение рисков травмирования детей на оборудованной детской площадке. В рамках проекта были проведены субботники и частичное озеленение двора. За счет жильцов были закуплены деревья, кустарники и луковичные растения, разбиты клумбы. Заказано и изготовлено оборудование для детской площадки, а так же произведена его установка. В установке детской площадки активное участие принимала Заводская районная администрация г. Николаева. Закуплены металлоконструкции для ограждения детской площадки. Были задействованы сварочные работы для изготовления ограждения, а так же была произведена установка данного ограждения с последующей грунтовкой и покраской. Дополнительно привлечено средства местных жителей в размере 4802,50 грн. То есть на 1 грн. гранта, привлекалось в среднем 0,32 грн. из местных источников финансирования. К общественной деятельности привлечены 32 местных жителя. В ходе реализации проектов проведено 18 мероприятий, из них 1 собрание населения, 2 субботников и других мероприятий по благоустройству территории, 15 встреч с представителями власти и местного самоуправления. Благотворительный фонд «МЕТА» (заместитель председателя правления Татьяна Твердая) предложил проект «Виртуальная общественная приемная «Город, в котором ты живешь». Суть проекта заключается в создании и легализации механизма виртуальных интерактивных коммуникаций община– власть посредством глобальной сети Интернет. Мероприятия проектов проведены. А что дальше? И здесь начинается самое интересное. Коллеги по цеху задались вопросами: А что будет с результатами проведенных мероприятий, ну хотя бы через год? Что будет с построенной за счет средств гранта детской площадкой?

4 - 114 -

Кто будет вести виртуальную общественную приемную, наполнять портал, отвечать на вопросы жителей? Когда дорога будет построена? Михаил Золотухин председатель правления Фонда развития города Николаева. Я глубоко убежден в том, что комфортное проживание населения Николаева в значительной степени зависит от конкретных должностных лиц. В ваших ситуациях их нужно выявить - от кого зависит дальнейшая судьба уже созданного детской площадки, созданной и запущенной виртуальной приемной, постройкой дороги. И если чиновники выражают нежелание решить проблему, следует осознать, почему, в чем их мотивация? Возможно, они не хотят брать на себя ответственность. А может быть это просто чиновничьи прихоти, Ведь, например, создавая детскую площадку, по сути, Вы, во-первых, выполняете ту работу, которую должны выполнять структуры мэрии. А вовторых, возможно касаетесь чьих то интересов (площадка не висит в воздухе, а расположена на земле территориальной общины). Поэтому площадка должна быть легализована. Управление коммунального имущества должно в дальнейшем заботиться о площадке. Почему они не хотят взять ее на баланс? Возможно, что ранее, у вас или у других лидеров общественного мнения микрорайона Леваневцев, были с ними какие-то конфликты? Следующий момент. Деньги на ремонт детских площадок нужно брать из местного бюджета. В тарифе на содержание домов, сооружений и придомовых территорий соответствующей составляющей нет. Житель ЖЭКу на обслуживание детских площадок не платит.. А для этого необходимо вносить изменения в целевые и комплексные бюджетные программы. Это тоже касается чьих-то интересов. Если в соответствующей городской программе появятся средства на обслуживание детских площадок, значит в какой-то другой программе бюджетных средств станет меньше. Но взаимодействие с местным самоуправлением необходимо.

- А как конкретно это сделать? Прежде всего, необходимо узнать процедуру внесения таких изменений в нормативно-правовые акты Николаевской горсовета, узнать о конкретных должностных лицах, которые эту процедуру осуществляют. И потом повлиять на них, разумеется, в рамках закона.

5 - 115 -

С какими трудностями в проекте столкнулись грантеры? Кто и как помог им в реализации компании гражданского представительства? Каковы итоги реализации проектов коллег по «цеху»? Проектов победивших в конкурсе грантов направленных именно на поддержку кампаний гражданского представительства (адвокаси) на местном уровне. ОСН «Леваневский». Согласно п. 1.7 Решения Николаевского городского совета от 21.04.2011 № 5/24 «О предоставлении согласия на принятие в коммунальную собственность объектов права государственной и другой собственности» http://ngik.gorsovet.mk.ua/ru/showdoc/ ? doc = 16889 дано согласие на принятие в коммунальную собственность города детской площадки, расположенной по адресу: ул. Леваневцев, 25/29, 25/30. Главной проблемой, с которой пришлось столкнуться на данном этапе это нежелание некоторых служащих управления коммунального имущества, управления общественных связей николаевского горисполкома выполнять свои прямые обязанности, прикрываясь не легитимностью ОСН «Леваневцев», хотя не легитимно только правление ОСН. На предложение принять детскую площадку комиссиионо либо как безоплатно полученный актив так же последовал ответ – НЕТ. Хождение по горисполкому продолжалось не одну неделю, но результатов не было. Лучом света в этом темном царстве стал Департамент ЖКХ, который оказывал всяческое содействие. На заседании постоянной депутатской по вопросам жилищно-коммунального хозяйства и благоустройства города было принято решение рекомендовать начальнику управления по использованию и развитию коммунальной собственности городского совета Болотнему В.В. принять в коммунальную собственность детскую площадку вблизи адреса Леваневцев 25/29; 25/30. Но начальник отдела учета и использования коммунального имущества продолжал игнорировать просьбы принять в коммунальную собственность детскую площадку. В данном вопросе активно помогла депутат Николаевского горсовета от Партии регионов Алла Черноморченко, которая в короткие сроки обеспечила взаимодействие с первым заместителем городского головы Юрием Андриенко. В свою очередь Ю. Андриенко разобравшись в сложившейся ситуации, выступил с резкой критикой в адрес вышеуказанных чиновников, объяснив им социальную значимость данного проекта для города и его маленьких и взрослых жителей. Результатом его вмешательства стало принятие на апрельской сессии горсовета решения о передаче детской площадки в коммунальную собственность города. Благотворительный фонд «МЕТА» Деятельность виртуальной общественной приемной обеспечивает информационную открытость органов власти, повышает уровень доверия и взаимодействия органов власти и жителей г.

6 - 116 -

Николаева. Именно поэтому БФ МЕТА добился соответствующих изменений относительно ее функционирования были внесены в городскую программу «Электронное управление и электронная демократия в г. Николаеве на 2010-2015 годы» (http://ngik.gorsovet.mk.ua/ru/showdoc/?doc=16998) ОСН «Ялты». Результатом реализации проекта явилось включение расходов на благоустройство улицы Прорезной в Комплексную программу перспективного развития частного сектора Заводского района 2008-2011, принятую решением Николаевской сессии горсовета от 28.02.2008 р. № 22/19, и как следствие – обустройство дороги улицы Прорезная микрорайона Ялты, что будет способствовать улучшению качества жизни, проживающих там людей.

ЭПИЛОГ Местной властью под давлением организаций гражданского общества (наших коллег по «цеху») приняты соответствующие решения, значит можно успокоиться? Как показывает практика проведения гражданских компаний, схему деятельности адвокаси можно изобразить как колесо, которое никогда не заканчивается. В кампании, или проекте адвокаси есть конец, а у адвокаси нет конца, есть только начало. Так, в проекте по строительству дороги на мкр. ОСН «Ялты» изменения в документах, принятых на сессии городского совета, еще не означают, что дорога будет построена в срок, обозначенный в документах. Еще необходимо приложить усилия для того, чтобы те бюджетные средства, которые запланированы на данный объект были выделены из бюджета. Один цикл сменяет другой и т.д. Для того, чтобы смена была непрерывной, жизнеспособной, следует идти к гражданам, говорить с ними, влиять на них, заручиться их поддержкой. Чем больше осуществляется работы с целевыми группами, тем лучше. В рамках проекта были подготовлены программы и материальнотехническая база виртуальной службы, разработан алгоритм работы операторов виртуальной общественной приемной «Город, в котором ты живешь», создан интерактивный модуль, программное обеспечение, организовано рабочее место операторов виртуальной службы и закуплена необходимая оргтехника. По данным рейтингового агентства Liveinternet (http://www.liveinternet.ru/stat/niklib.com) статистика обращений пользователей Интернет к «Виртуальной общественной приемной «Город, в котором ты 7 - 117 -

живешь» на портале Центральной библиотеки им. М.Л. Кропивницкого (http://www.niklib.com/authorities/virtual_reception.ru) свидетельствует о том, что деятельность «Виртуальной общественной приемной» устойчиво занимает 2-4 место в рейтинге самых популярных и востребованных ресурсов библиотечного портала.

8 - 118 -

Приложение 1 История возникновения адвокаси Что такое адвокаси? Английское слово Advocacy переводится как рекомендация, поддержка, аргументация, продвижение идеи проекта. Но, наряду с бытовым употреблением за словом Advocacy закрепилось особое значение, которое трактует адвокаси, как специфический вид деятельности, связанной с социальной проблематикой. Итак, в этом смысле адвокаси - это представительство и защита интересов. Оно противоположно пассивному наблюдению за тем, что происходит, основывается на ценностях и убеждениях, на практических действиях, на активном участии, предусматривает новаторство и экспериментаторство. Активное участие граждан в общественной жизни, которая обеспечивает представительство и защиту интересов, формирует основы успешной демократии и рыночной экономики. Институт Адвокаси (Вашингтон, США) дает следующее определение понятия Advocacy: «Адвокаси состоит из организованных усилий и действий, основанных на реальном положении вещей. Эти организованные действия нарушают скрытые, ранее игнорируемые проблемы, с целью воздействия на общественное мнение и политику для того, чтобы сообщество приблизилась к справедливому и достойному обществу». Эти усилия и действия имеют целью убедить представителей политической и экономической власти выработать, принять и воплотить решения, которые будут способны улучшить жизнь людей, имеющих меньше экономических возможностей и политической власти. Люди, которые страдают от существующей проблемы осознают ее существование, не всегда имея возможность самостоятельно эту проблему устранить. Поэтому и возникает потребность найти тех, кто в силах проблему решить, и повлиять на них. Отсюда и характерная черта адвокаси - воздействие на лиц, принимающих решения. Адвокаси - метод и процесс влияния как на людей, принимающих решения, так и на общественное мнение относительно проблемных вопросов. Оно направлено на мобилизацию общественных действий для достижения изменений в обществе, в том числе проведение законодательных и политических реформ. В Украине понятие адвокаси имеет уже свой термин - «Гражданское представительство» - организованные усилия, направленные на системные и необратимые изменения в громаде, защита и представительство интересов другого.

9 - 119 -

Тем, кто занимается адвокаси, следует знать, что: •Существует много разных форм адвокаси. Эффективная защита общественных интересов предполагает использование многих средств и возможностей, стратегических и тактических приемов испытания власти на слабость.

•Деятельность по представительству растянуться от 1 дня до многих лет.

и

защите

интересов

может

•Методы адвокаси должны быть согласованы с людьми, чьи интересы вы защищаете, они должны быть информированы о ваших действиях.

•Иногда ситуация сама вынуждает заниматься адвокаси. Иногда нужно срочно предотвратить негативные последствия очень острой проблемы.

•В других случаях адвокаси возможен, только как долговременный процесс. Для него необходимо разработать стратегический план и использовать методы адвокаси для постепенного создания благоприятной ситуации или предотвращения трудностей, с которыми могут столкнуться люди, чьи интересы вы представляете. Кто может заниматься адвокаси? Каждый, но эффективно это можно делать только через участие в объединениях граждан. Общественные организации (ОО), негосударственные организации (НГО), профсоюзы, органы самоорганизации населения (ОСН), органы студенческого самоуправления (ОСС), иные неформальные группы, называемые организациями гражданского общества (ОГО).

10 - 120 -

Приложение 2 Краткая характеристика основных проблем Николаева А. Детские площадки в Николаеве. Главной функцией детских игровых и спортивных площадок является обеспечение гармоничного развития детского организма, укрепление здоровья населения, повышения устойчивости к неблагоприятному воздействию внешних факторов. Только в Заводском районе г. Николаева проживает около 20 тыс. детей и подростков. Известно, что дети большую часть свободного времени проводят на улице. Поэтому вопрос организации досуга в условиях улицы и двора - важная составляющая воспитания детей и подростков. Своеобразным центром такого дела являются игровые площадки. На территории Заводского района находится более 140 детских игровых и спортивных площадок, большинство из которых не соответствуют облику города и находятся в неудовлетворительном техническом состоянии, что представляет угрозу жизни детей. Наряду с исполнительными органами местного самоуправления, детские площадки строили и сами горожане, а средства им на это давали донорские неправительственные организации, например НГОО «Фонд развития города Николаева».

Б. Неудовлетворительное состояние дорог. Проблема неудовлетворительного состояния дорог остается актуальной для Николаева, впрочем, как и для практически всех населенных пунктов Украины. В 2010 году Николаевским горсоветом был привлечен кредит в 25 млн. грн. для ремонта городских дорог. Однако на эти деньги удалось сделать немногое: выполнить текущий ремонт сплошным тонкослойным покрытием улицы Никольской (по ней проходит поток транзитного транспорта в направлении Одессы, Херсона и частично в сторону киевской трассы) и Октябрьского проспекта (длинная магистраль города, общая длина - около 18 км). В 2011 году за счет государственной субвенции выполнен ремонт объездной дороги в Корабельном районе (4,6 км). Однако для ремонта других магистральных улиц средств не хватило. Что же касается полноценного ремонта внутриквартальных проездов, он в Николаеве не производился еще с начала 90-х гг., внутриквартальные проезды пропустили уже несколько межремонтных сроков. Местные жители обращались к городской власти с просьбой о помощи, но всякий раз получали пространные отписки.

11 - 121 -

В. Коммуникации органов местного самоуправления с гражданами города Источником постоянного актуальной информации о деятельности Николаевского городского совета, его исполнительного комитета и городского головы является официальный сайт, расположенный по адресу www.gorsovet.mk.ua. На нем ежедневно обновляются основные городские новости, анонсируются события публикуются наиболее важные документы и организовано их обсуждение. Здесь же можно ознакомиться с решениями городского совета и его исполнительного комитета, проектами регуляторных и нормативных актов, узнать последние новости, принять участие в опросах общественного мнения. Создан и успешно эксплуатируется электронный архив решений Николаевского городского совета, распоряжений Николаевского городского головы. Архив по адресу http://ngik.gorsovet.mk.ua/ доступен населению и организациям города. Пользуется популярностью сайт информационного центра по безопасности граждан города Николаева (http://zavtura.mksat.net/), сайт управления здравоохранения (http://www.gorzdrav.mk.ua/), сайт управления образования (http: / / osvita-mk.org.ua /), сайт управления по делам семьи, детей и молодежи (http://www.molod.mk.ua/). Много интересной информации есть на сайте газеты «Вечерний Николаев» - http://www.vn.mk.ua/. Особый интерес традиционно вызывает сайт Николаевского зоопарка (http://www.zoo.nikolaev.ua/). Однако вышеприведенный перечень свидетельствует о том, что не все органы местного самоуправления доступны населению и организациям города в сети Интернет. Практически отсутствуют сайты большинства отделов и управлений исполкома городского совета, коммунальных предприятий и органов самоорганизации населения. Жители не имеют полной возможности узнать о тарифах, порядке уплаты за коммунальные услуги и состоянии своих лицевых счетов, отсутствует информация об объектах приватизации, застройки и реконструкции. Руководство городской библиотеки им. Кропивницкого уже давно задумывалось над тем, что уровень коммуникаций между мэрией и городским обществом не соответствует реалиям XXI века. Николаевский городской благотворительный фонд МЕТА «От коллективного видения - к общим действиям» в течение пяти лет плодотворно 12 - 122 -

сотрудничает с Центральной библиотекой им. М.Л. Кропивницкого, которая одной из первых в Украине среди публичных библиотек начала деятельность в направлении «библиотека и власть», тем самым, определив свое место во взаимоотношениях городских властей и городской общины. С 2003 г. библиотека является одним из исполнителей Программы информационной поддержки развития города, деятельности городского головы, Николаевского городского совета и его исполнительных органов, а с 2010 г. Программы «Электронное управление и электронная демократия в городе Николаеве на 2010 - 2015 годы». Работа в этом направлении сосредоточена в секторе аналитического информирования органов власти, который был создан в 1994 году. За это время отношения библиотеки и местной власти приобрели новый статус, стали более эффективными. Со стороны библиотеки системой стало информирование структурных подразделений Николаевского горисполкома и депутатов городского Совета, которое осуществляется путем аналитической обработки документов по проблемам развития городской общины. С 2000 г. библиотека получает оригиналы Решений Николаевского городского совета и горисполкома, обеспечивая доступ к ним жителей г. Николаева, в т.ч. через Интернет. Центральная библиотека им. М.Л.Кропивницкого имеет мощную информационную базу, положительный опыт работы в качестве информационного центра, который связывает органы местного самоуправления и городскую общину, оснащена современным техническим оборудованием, активно воплощает новейшие информационнокоммуникативные технологии. Обеспечивает информацией 22 тыс. читателей и около 100 тыс. удаленных пользователей через сайт библиотеки www.niklib.com. С 2006 г. в библиотеке плодотворно работает Центр социальной активности и партнерства, который оказывает информационную поддержку общественным организациям города. Библиотека также имеет многолетний опыт работы в международных и всеукраинских библиотечных виртуально-справочных службах.

13 - 123 -

Приложение 3 Фонд развития города Николаева (ФРГН) (http://frgn.mk.ua) Создан в 1995 году представителями интеллигенции, местной власти и бизнес-кругов. Миссия Фонда заключается в улучшении качества жизни населения, объединение усилий общественности для органичного развития Николаева, его становление как экономического, политического и культурного центра Причерноморья. Сферы деятельности: 1. Ресурсная поддержка гражданских инициатив для решения приоритетных проблем города на основе обучения, консультирования и предоставления грантов.

2. Представительство интересов организаций гражданского общества через разработку и внедрение механизмов участия граждан в процессе принятия решений властью на местном и региональном уровне.

3. Поддержка предприятий различных форм собственности, органов местного самоуправления и государственной власти в их деятельности по внедрению демократических, европейских стандартов жизни населения. ФРГН имеет успешный опыт проведения 12 грантовых конкурсов для общественных организаций и органов самоорганизации населения. При этом проблемы горожан решаются не с помощью активного привлечения средств фондов им. Стефана Батория (Польша), NED (США), «Возрождение» и других международных доноров, с привлечением средств местного бюджета и ресурсов местных филантропов.

14 - 124 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-008-TN

ФОРМУЛА УСПІХУ КАМПАНІЙ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЇ1 Короткий виклад кейсу: У сучасному суспільстві спостерігається недостатній рівень інформованості різних форм самоорганізації громадян України про успішний досвід і покрокової технології здійснення кампаній адвокасі, спрямованих на системні зміни відносин влада-суспільство при вирішенні проблем місцевого розвитку. Також не вистачає обізнаності громадськості про інструменти та форми самоорганізації для успішного вирішення місцевих питань. У кейсі висвітлені питання ролі організацій громадянського суспільства у вирішенні проблем локальних спільнот, наведено приклад реалізації проектів адвокасі, позначені особисті та інституційні переваги участі в адвокасі; охарактеризована система влади і система прийняття рішень; приділено увагу моніторингу і оцінки діяльності адвокасі.

Ключові слова: Локальна спільнота, адвокаті, громадськість, влада, суспільство, громадська компанія, рішення місцевих питань, місцеве самоврядування, громадське лідерство, громадський лідер.

Можливості використання кейсу Кейс може бути використаний під час спеціальних короткотермінових семінарів, тренінгів та курсів для представників громадських організацій, органів місцевого

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”.

1

Автор методичних вказівок – Світлана Солдатова, викладач Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського.

1 - 125 -

самоврядування, слухачів Академії державного управління, а також при викладанні в інститутах післядипломної освіти. Крім того, кейс може бути використаний для навчання наступних осіб та об'єднань: - Об'єднань громадян - Організацій громадянського суспільства - Громадських організацій - Недержавних організацій - Профспілок - Органів самоорганізації населення - Органів студентського самоврядування - Громадян, які прагнуть реалізувати своє право власності.

- Співробітників органів місцевого самоврядування для отримання більшої довіри громадян.

Можливі цілі використання кейсу     

   

Поширення досвіду вирішення місцевих проблем за рахунок місцевого самоврядування; Формування навичок роботи із місцевими громадами; Формування навичок лідерству НДО; Реалізація своїх законних прав громадянами; Вивчення та відпрацювання в безпечних умовах технології взаємодії активних громадян (представників неурядових організацій) з особами, які приймають рішення; Скорочення дистанції і посилення взаєморозуміння між чиновниками і суспільством; Збільшення довіри суспільства до чиновників і, відповідно, зменшення невпевненість жителів регіону в завтрашньому дні; Формування управлінських навичок лідерів громадських організацій та розробка стратегії громадь сої кампанії; Вироблення та розвиток навичок адаптивної поведінки.

2 - 126 -

Ключова ідея використання кейсу Ключова ідея використання даного кейсу - показати учасникам, що місцеві проблеми можуть бути вирішенні за допомогою інструменту адвокаті. Використання даного інструменту підсилює взаєморозуміння в системі суспільство-влада, дозволяє вирішувати на рівні взаємної довіри багато місцеві проблеми. Метою цього кейсу є навчання потенційних лідерів суспільних організацій або органів місцевого самоврядування системному підходу до прийняття управлінських рішень із побудови стратегії діяльності організації в контексті вирішення регіональних або локальних проблем за допомогою інструменту адвокасі. Відомо, що адвокасі - метод та процес впливу як на людей, що приймають рішення, так і на суспільну думку щодо проблемних питань. Воно спрямоване на мобілізацію громадських дій для досягнення змін у суспільстві, в тому числі проведення законодавчих та політичних реформ. В Україні поняття адвокасі має вже свій термін - «громадянське представництво» - організовані зусилля, спрямовані на системні і незворотні зміни в громаді, захист та представництво інтересів іншої. Саме використання даного інструменту дозволяє прискорити процес формування громадянського суспільства в нашій країні. Даний кейс вчить використанню інструменту адвокасі для стратегічного управління процесом досягнення поставлених цілей. В рамках обговорення кейсу доцільно створити інфографічну карту, на якій учасники розмістять основних учасників конфлікту і визначать зацікавленість кожної із сторін, ключових антагоністів або протагоністів. Розуміння мотивації кожної із груп може призвести до розуміння певних шляхів виходу із такої ситуації. При обговоренні кейсу необхідно, щоб слухачі приділили увагу наступним аспектам:  альтернативні шляхи вирішення проблеми;  ресурси, які потрібні для рішення проблеми в кожній із потрібних альтернативних випадків;  шляхи втілення вибраного сценарію вирішення проблеми із відповідних альтернатив. У ході роботи над кейсом необхідно сформувати навички використання адвокасі, а також прищепити необхідність використання даного інструменту в системі суспільство-влада.

3 - 127 -

У роботі над кейсом необхідно показати, що за допомогою адвокасі місцеві проблеми можна вирішувати легше і швидше, з урахуванням інтересів всіх сторін. Таким чином, зазначені вище ключові моменти визначають список можливих питань для організації та модерації обговорення кейсу. Приклад питань для організації обговорення кейсу      

Дайте, будь ласка, основні характеристики інструменту адвокасі. На вирішення яких проблем місцевого характеру може бути направлений інструмент адвокасі? Що може заважати ефективному використанню адвокасі? Як громадські лідери можуть застосовувати інструмент адвокасі? Які проблеми можуть виникнути з використанням даного інструменту? Що можуть отримати різні зацікавлені сторони від використання адвокасі?

Запропонований підхід до викладання Робота над даним кейсом розрахована на 90 хвилин – для групи 15-25 слухачів. Перед використанням вправи на поточному занятті, на попередньому занятті тренер дає завдання групі ознайомитись з текстом кейсу. Вступний виступ тренера та вирішення організаційних питань – 5-7 хвилин. Основне завдання виступу – сформулювати цілі обговорення та визначити (і чітко донести до учасників) очікувані результати аналізу кейсу. Одна з головних помилок викладача на цьому етапі – намагання прокоментувати кейс. Цього слід уникати. На противагу, значно краще підкреслити, що успішність аналізу напряму залежить від досягнення учасниками сформульованих результатів. Більш всього слід побоюватись нав’язати слухачам власну думку. Наприкінці виступу слід розподілити групу на 4-5 підгруп (по 4-5 осіб в кожній) по завчасно підготовлених списках та визначити місця для роботи кожної підгрупи. Ознайомлення із кейсом в контексті визначених тренером питань – 5 хвилин. Основне завдання для учасників на цьому етапі – "органічно увійти" в запропонований кейс, відчути важливість визначених питань для обговорення. Обговорення в групах, підготовка презентаційних матеріалів – 35 хвилин. Очікується відносно високий рівень аналізу кейсу. Формальне ставлення до запропонованих запитань та неглибоке вивчення проблематики кейсу не забезпечить досягнення цілей, на які його розраховано. Рівень підготовки завдань визначається вимогливістю тренера, його метою, з однієї сторони, та вмотивованістю учасників, з іншої. Бажано, щоб презентації від кожної з підгруп супроводжувались певними ілюстративними матеріалами. Вони 4 - 128 -

можуть бути підготовлені у вигляді плакатів, надрукованих матеріалів що роздаються всім учасникам, слайдів, або в інший спосіб. Презентація результатів аналізу – 3-5 підгруп по 5 хвилин. Протягом презентації слід звернути увагу учасників на необхідність лаконічного, чіткого та зрозумілого викладення положень ідей та результатів обговорення. Запитання, відповіді, дискусія – 10 хвилин. По завершенню виступів підгруп доцільно провести загальне обговорення. Узагальнюючий виступ тренера – 10 хвилин. Требі підвести підсумки обговорення та виробити спільну думку великої групи.

5 - 129 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-009-1

НА ЗАХИСТІ СИСТЕМИ ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ЛУГАНСЬКА1 (А) Тетяна Кіріллова, керівник ЛОГО «Громадська ініціатива», обдумувала останню телефонну розмову. Їй зателефонували знайомі з управління житловокомунального господарства Луганська й розповіли сумні новини. Суть полягала у тому, що органи самоорганізації населення підпорядкують управлінню ЖКГ, а саме відділу по роботі з об’єднаннями співвласників багатоповерхових будинків (ОСББ). У контексті нездорової ситуації, що склалася у Луганську з ОСН, можна припустити: незалежні органи самоорганізації населення (у одному з них («Гагаринці») головує Тетяна Кіріллова) можуть зникнути. Право луганчан на створення ОСН серйозно порушено. Обмірковуючи долю ОСН, Тетяна Кіріллова почала пригадувати, як у Луганську з’явилися перші органи самоорганізації населення. Бум на створення ОСН прокотився містом у 2002-2003 роках, після прийняття Закону України «Про органи самоорганізації населення». Почин мало чим відрізнявся від інших міст – жителі вулиць, кварталів, мікрорайонів, районів міст та селищ масово створювали на своїх територіях ОСН. Нагадаємо, що органи самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів міста у вирішенні окремих питань місцевого значення. Перед новоствореними ОСН стояли такі завдання: 1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України; 2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; 3) участь у реалізації

1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автори вправи – Тетяна Кіріллова, ЛОГО «Громадська ініціатива», консультант – Олексій Виноградов, Міжнародний інститут менеджменту

1 - 130 -

соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм. Більшість з офіційно зареєстрованих у Луганську сорока трьох ОСН (дані за 2011 рік) були створені саме у ці роки. Пізніше ОСН засновували дуже повільно – один-два на кілька років. Такий ажіотаж на початку й затишшя після нього відрізняли Луганськ від інших регіонів – у деяких містах України ОСН розвивалися більш урівноважено. Окрім того, одразу проявилася специфіка луганських ОСН – так, 60-70 % з них започатковували на території багатоповерхових будинків, решта – у приватному секторі. Жителі багатоповерхівок об’єднувалися в ОСН, як правило, щоб протистояти незаконним забудовам, вирубці дерев, ліквідації дитячих та спортмайданчиків, а також, щоб надавати соціальний захист людям з особливими потребами, ветеранам ВОВ й малозабезпеченим, також заради благоустрою територій та ремонту будинків тощо. Жителі приватного сектору віддалених районів міста (Красний Яр, Вергунка, Веселеньке та ін.) бачили в ОСН єдиний представницький орган, розташований поблизу – й вирішували за допомогою них важливі питання, як-от газифікація вулиць, благоустрій прибудинкових територій та зупинок, доставка вугілля для малозабезпечених сімей тощо. У віддалених приватних секторах ОСН відігравали ще роль «паспортних столів» – надавали довідки з місця проживання. Одним словом, коло питань, які вирішували у Луганську ОСН, було дуже великим. У 2011 році у місті нараховували 43 органи самоорганізації населення: офіційно зареєстровані у райрадах, вони мали статус юридичних осіб. Крім того, існували ще комітети, створені шляхом повідомлення (не юридичні особи) – їх нараховували понад чотири сотні. Характерною особливістю органів самоорганізації населення у Луганську можна вважати їхню неоднорідність: за територією, населенням, активністю, віком тощо. Роз’єднаність лідерів ОСН – ще одна специфічна риса луганського досвіду. Між керівниками комітетів існувало мовчазне суперництво: чий комітет старіший, чий активніший, чий чисельніший тощо. Крім внутрішніх чинників, які прискорили розв’язання проблеми ОСН, існували й зовнішні. Йдеться про відсутність на рівні міста нормативних документів, що регламентують відносини між владою та комітетами. До 2010 року функції взаємодії з ОСН було покладено на райради, які налагоджували зв’язки з комітетами «як прийдеться», за відсутності єдиної системи. Ще один момент розладу: у райрадах керівники ОСН отримували заробітну платню, що становила для всіх однакову мінімальну ставку. Відсутність диференційованого підходу до фінансування обурювала керівників великих, 2 - 131 -

активних ОСН, й не стимулювала до самовдосконалення керівників малодіяльних ОСН. На цьому проблеми луганських ОСН не вичерпувалися. Наприкінці 2010 року офіційно зареєстровані комітети взагалі постали перед загрозою ліквідації. У жовтні того ж року луганчани шляхом голосування обрали нового мера й депутатів міської ради. Листопад запам’ятався як місяць узгодження обсягу й меж повноважень Луганської міськради, райрад та виконкомів. Новообрані депутати, зокрема, вирішили й долю ОСН: усі повноваження з реєстрації та взаємодії з органами самоорганізації населення вони передали до Луганської міської ради. Ця незначна, на перший погляд, пертурбація мала прихований зміст. Адже дозвіл на створення вже існуючих, офіційно зареєстрованих 43 комітетів надали районні у місті ради. Те саме стосується й більше чотирьох сотень комітетів, створених шляхом повідомлення. Таким чином, луганські комітети опинилися на межі легітимності, тому що їх було зареєстровано не у міськраді, а у райрадах. У визнанні нелегітимними ОСН, вочевидь, був зацікавлений депутатський корпус Луганської міської ради. Ліквідувати вже існуючі луганські ОСН, натомість створити керовані органи самоорганізації населення, які б нічого не організовували, а лише підпорядковувалися чиновникам – такий, припускала громадськість, був план можновладців. Позицію влади коментувала Оксана Терещенко, начальник управління Луганської міськради з питань внутрішньої та інформаційної політики, надавала таке роз’яснення ситуації: «Протягом багатьох років функції взаємодії з органами самоорганізації населення було покладено на районні у місті ради. Після перерозподілу повноважень всередині органів міського самоврядування з’ясувалося, що міська рада фактично нічого не знала про існування та діяльність комітетів. Стосовно ліквідації комітетів – так, існувала ідея ліквідувати комітети – юридичні особи й зареєструвати їх наново. Питання ліквідації й створення комітетів тісно пов’язане з невідповідністю діючого Бюджетного кодексу та законодавства про ОСН». Однак, на погляд ОСНів, це питання носило більш політичний характер. Через складність процедури ліквідації ОСН задум не було втілено у життя. Ліквідація комітетів не відповідала інтересам членів територіальних громад, більше того – вона порушувала їх. Містом поширилися чутки про можливе «закриття» органів самоорганізації населення.

3 - 132 -

І ось… Чутки підтвердилися. Тетяна Кіріллова повернулася від спогадів до сьогодення, й знову проаналізувала телефонний дзвінок. Функції взаємодії з органами самоорганізації населення (чи існуючими або ж тими, що планують створити натомість) віддадуть управлінню ЖКГ, відділу по роботі з ОСББ. «Цього не можна допустити! – подумала вона. – Подібний досвід є у місті Миколаїв, і його не можна назвати кращим по Україні. Варто пам’ятати, що ОСББ – це форма управління багатоквартирним будинком. У той час, як ОСН – це форма участі членів територіальних громад у вирішенні найрізноманітніших питань місцевого значення. Так, відповідно до Закону ОСН має право здійснювати контроль якості наданих житлово-комунальних послуг і якість проведених ремонтних робіт, однак це лише одне із 14 повноважень комітетів!» Крім того, ОСН працюють не лише на території багатоквартирних будинків, але й у приватному секторі. Невже ОСН у приватному секторі буде знищено? І чи не станеться так, що комітети виконуватимуть виключно функції ОСББ? Ці та інші негативні сценарії розвитку подій пронеслися у голові Тетяни Кіріллової. Для об’єктивної оцінки ситуації та вироблення стратегії захисту інтересів членів територіальних громад бракувало інформації. Тетяна Кіріллова зв’язалася з головами двох інших комітетів. Утрьох вони відвідали Луганське управління ЖКГ, де мали бесіду із представниками відділу. Під час візиту громадські діячі упевнилися у підозрах: підпорядкування «житловикам» може пригальмувати розвиток ОСН у місті. Влада (поки що) не налаштована на конструктивний діалог із комітетами. Депутати міської ради, у своїй більшості, не обізнані у комітетських справах і не усвідомлюють позитивної ролі ОСН у житті міста. Тодішню позицію «житловиків» коментувала Олена Дудель, начальник відділу з організації ОСББ, реформування та розвитку ЖКГ Управління житловокомунального господарства Луганської міської ради: «Виникло припущення, що органи самоорганізації населення перетинаються з владою здебільшого у сфері ЖКГ. Звідси й народилася ідея про підпорядкування ОСН відповідному управлінню. Створення об’єднання співвласників багатоквартирних будинків потребувало масштабної роз’яснювальної роботи серед населення, тому ми розраховували на підтримку та допомогу з боку ОСН у вирішенні цих питань. Також очікували, що ОСН візьмуть на себе контроль за наданням послуг й утриманням та благоустроєм території». Подальші події лише упевнили в правильності найгірших припущень щодо долі ОСН. З 1 січня 2011 року було припинено фінансування комітетів з місцевого бюджету, також скорочено фахівців райрад, які спеціалізувалися на роботі з ОСН.

4 - 133 -

Нагадаємо, що ОСН Луганська вперше отримали фінансування ще у 2002 році, після прийняття Закону України «Про органи самоорганізації населення». Фінансування здійснювалося з розрахунку мінімальної заробітної плати керівникові, й лише для тих ОСН, які були зареєстровані як юридичні особи. Порівняно з іншими містами, зарплати були невеликі: наприклад, у 2011 році луганський голова комітету отримував 960, 00 грн, у той час як його колега з Вінниці – від 1200, 00 до 1600, 00 (в залежності від кількості мешканців та території). Хоча й невеликі кошти, але вони надавали можливість комітетам виконувати поставлені завдання на власних територіях. Припинення фінансування остаточно упевнило керівників ОСН, що влада не збирається налагоджувати з існуючими комітетами робочі зв’язки. Кульмінацією описаної ситуації стала бесіда голів ОСН із мером Луганська. Зустрівшись віч-на-віч із мером, громадські діячі отримали його коментар та обіцянки стосовно подальшої долі ОСН. Коментар був таким: 2011 рік названо «перехідним періодом» у взаєминах між владою та ОСН. Міський голова пообіцяв подбати про фінансування діючих ОСН протягом перехідного періоду, а також дати «добро» на обговорення механізмів взаємодії ОСН та міської влади. Однак, захист системи органів самоорганізації населення Луганська вимагав не лише обіцянок, а й конкретних дій.

5 - 134 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-010-2

НА ЗАХИСТІ СИСТЕМИ ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ЛУГАНСЬКА1 (Б)

Для захисту ОСН було обрано стратегію, що реалізовувалася у напрямах.

трьох

Першим напрямом стало згуртування керівників комітетів заради вирішення спільної проблеми. Як зазначалося раніше, роз’єднаність голів ОСН серйозно заважала розвитку системи. Потрібно було налагодити стосунки з керівниками 43 офіційно зареєстрованих комітетів. Тетяна Кіріллова виокремила лідерів трьох районів (Жовтневого, Артемівського та Ленінського), підтримувала постійний зв'язок з ними, ділилася інформацією, налаштовувала на спільну роботу. Названі лідери, у свою чергу, тісно співпрацювали з ОСН у своєму районі, повідомляли їм останні новини, настроювали на співпрацю з владою. Така інформаційна «вертикаль» сприяла згуртуванню ОСН, вона добре зарекомендувала себе під час проведення спільних заходів. Першим спільним заходом органів самоорганізації населення Луганська став загальноміський круглий стіл (проведено 26 листопада 2010 року). У заході взяли участь 60 учасників – керівники луганських ОСН, запрошені гості (зокрема й авторитетний спеціаліст всеукраїнського рівня у питаннях ОСН – Олексій Орловський). На круглому столі доповідачі порушили актуальні питання збереження системи ОСН в місті. Підготовка до круглого столу викликала громадський резонанс. Напередодні в терміновому порядку Луганською міською радою була створена Робоча група «З метою вивчення роботи ОСН м. Луганськ та визначення 1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автори вправи – Тетяна Кіріллова, ЛОГО «Громадська ініціатива», консультант – Олексій Виноградов, Міжнародний інститут менеджменту

1 - 135 -

напрямків перспектив їх розвитку у місті». Більшість представників Робочої групи взяли участь у роботі круглого столу. Однак, в ході дискусії з’ясувалося, що жодного з керівників ОСН не включили до списку членів Робочої групи. Тому учасники круглого столу обрали делегатів до Робочої групи, до складу якої увійшли шість провідних керівників ОСН міста. Представники Луганської міської ради пішли на зустріч громадськості: зобов'язалися протягом місяця розглянути всі поставлені питання і розробити відповідні висновки та пропозиції, а також включити до складу Робочої групи обраних представників ОСН. Почивати на лаврах після першого досягнення громадським діячам Луганська не довелося. З 1 січня 2011 року, як зазначалося раніше, комітети залишилися без фінансування. Припинення фінансування означало не лише «погані часи» для комітетів, а й те, що влада, вочевидь, не визнає легітимність ОСН. Перед громадськими діячами виникло завдання: повернути фінансування, й таким чином, повернути свою легітимність (будь-кому кошти з міського бюджету не нараховуватимуться). Луганські керівники органів самоорганізації населення почали масово писати листи на ім’я мера Луганська. У листах вони запитували про майбутнє ОСН, вимагали повернення фінансування, а також обґрунтовували недоречність та неможливість закриття комітетів. Якщо б таких листів було один чи два, навряд чи вони вплинули на розв’язання проблеми. ОСН діяли об’єднано. Таким чином вони демонстрували одностайність та готовність спільно відстоювати свої інтереси. Другий напрям стратегії передбачав просвітницьку роботу як серед керівників комітетів, так і серед представників влади. Парадоксально, але факт: не усі голови ОСН знали юридичні аспекти створення та ліквідації комітетів. ЛОГО «Громадська ініціатива Луганщини» залучила незалежних громадських експертів та юристів до компанії відстоювання ОСН. Зокрема, спеціалісти роз’яснили керівникам ОСН зміст тих статей Закону України «Про органи самоорганізації населення», які викликають найбільше суперечок і дискусій (про створення та ліквідацію комітетів, переобрання голів комітетів тощо). Також вони протягом кампанії надавали юридичні консультації головам ОСН щодо правомірності дій з боку органів влади. Тісна співпраця з експертами та юристами «озброїла» керівників ОСН необхідними теоретичними знаннями та практичними навичками вирішення спірних ситуацій. Щодо представників влади, то вони не були обізнаними у питаннях співпраці з органами самоорганізації населення й часто плутали їх із ОСББ.

2 - 136 -

Громадські діячі передбачили цю проблему й вдруге запросили до Луганська одного з найкращих експертів України з питань ОСН, співзасновника Всеукраїнської громадської організації «Асоціація сприяння самоорганізації населення» Олексія Орловського. Олексій Орловський проаналізував ситуацію взаємовідносин луганських ОСН із владою та дійшов експертного висновку, що такий приклад може стати одним із найгірших в Україні. Це він озвучив під час зустрічі із заступником Луганського міського голови Олександром Ткаченком та запропонував вивчити досвід інших регіонів. Експерт так переконливо аргументував свою думку, що Олександру Ткаченку не залишалося нічого іншого, як погодитися. Представників міського самоврядування, які мали співпрацювати з ОСН, необхідно було навчити іншій, більш ефективнішій практиці. Але де взяти гроші на освіту? Тетяна Кіріллова, керівник ЛОГО «Громадська ініціатива Луганщини», залучила кошти на навчання чиновників через програму «Посилення впливу громадянського суспільства» Міжнародного фонду «Відродження». На кошти фонду було організовано два візити представників Луганського міського самоуправління до міст з позитивним досвідом співпраці влади та ОСН – до Вінниці та Одеси. До рідного Луганська представники міського самоуправління повернулися натхненними та сповненими ідей. Навчання суттєво змінило їхнє ставлення до органів самоорганізації населення – адже вони побачили, що в інших містах ОСН грають помітну роль й допомагають владі вирішувати злободенні питання. Третім напрямом була самопрезентація. Луганські активісти поширювали інформацію про ОСН через різноманітні заходи та шляхом публікацій у ЗМІ. Так, керівники комітетів організували круглий стіл «Нормативне регулювання питань самоорганізації населення», який відвідали громадські лідери, вчені, журналісти з Луганщини, Донеччини, Харківщини та Запоріжжя. Під час роботи круглого столу вони презентували вже власний позитивний досвід порозуміння між представниками міського самоуправління та луганськими ОСН. «Після цього процес переломився, – розповідає Тетяна Кіріллова. – Влада остаточно збагнула, що краще знайти спільну мову із громадою». Висвітлення конфлікту у ЗМІ теж сприяло його розв’язанню. Депутати міської ради зрозуміли, що потрібно враховувати думку керівників ОСН, коли побачили на шпальтах газет та на екранах телевізорів їхні обличчя – у громадських діячів брали інтерв’ю, до них дослуховувалися, їхня думка вважалася експертною.

3 - 137 -

Щоб продемонструвати важливість роботи ОСН, було відкрито сайт «Органи самоорганізації населення Луганська» http://osn.lugansk.ua. На цій Інтернет-сторінці зосереджено детальну інформацію про діяльність ОСН, викладено законотворчі акти та нормативні документи, що регламентують їхню роботу, зібрано «успішні історії» ОСН. Для того, аби конкретизувати та полегшити процес взаємодії, громадські діячі запропонували створити документ, який би регламентував зв'язки влади та ОСН. Підготовка першої «конституції» органів самоорганізації Луганська тривала з травня по вересень 2011 року і завершилася затвердженням міської цільової комплексної «Програми розвитку органів самоорганізації населення міста Луганська на 2012-2015 роки». Затвердження програми стало колосальною перемогою керівників луганських ОСН, адже програма не лише встановлювала «правила гри», а й забезпечувала органи самоорганізації населення фінансуванням. У міському бюджеті знайшли кошти на зарплати керівникам ОСН та їхнім бухгалтерам, а також на канцелярію, призовий фонд тощо. Однак, фундаментальне значення мав інший результат Програми – це збереження абсолютно усіх існуючих комітетів Луганська, які, завдячуючи документові, отримали «друге дихання». Таким чином, органи самоорганізації населення у Луганську не лише «вижили» у складних умовах, але й покращили своє становище. Наразі керівники ОСН планують удосконалювати технічні умови роботи (за допомогою залучення коштів міжнародних фондів), поліпшувати професійний рівень представників ОСН (через тренінги та семінари). Ініціативною групою також створено ресурсний центр для органів самоорганізації населення, де представники ОСН можуть здобути матеріальнотехнічну допомогу, отримати методичну літературу, підвищити професійний рівень тощо. Міський голова Луганська узяв за правило проводити робочі наради із керівниками ОСН, під час яких обидві сторони обговорюють питання взаємодії заради суспільної користі. ОСН допомагають меру та міським депутатам у визначенні локальних проблем міста (вулиць, кварталів, районів), а також у їхньому розв’язанні.

4 - 138 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-010-1

РАЗОМ ЗАРАДИ ЗМІН У СЕЛІ1 Все, що описано тут, почалося навесні 2009 року, коли громадські організації Консультативно-інформаційний жіночий центр «Зоя» і Західноукраїнський ресурсний центр (м. Львів) почали збирати ініціативних жителів села Республіка і обговорювати, що і як можна зробити для вирішення соціальних проблем села – це триває й нині. Ситуація в селах Республіканської сільської ради на час початку діяльності ініціативної групи була схожа на інші села. Частина колишнього колгоспу перетворилась в агроцех металургійного комбінату, де працювала лише одна чверть мешканців. Село Республіка – це центральна садиба Республіканської сільської ради, до якої входять ще три села – Сергіївка, Новороманівка, Ксенівка. На території сільради – на чотири села є одна школа, один фельдшерсько-акушерський пункт та один сільський клуб, який не опалюється протягом багатьох років, а отже – працює лише влітку. В цьому ж клубі знаходиться бібліотека, яка теж не опалюється. Колишній дитячий садочок не працює. Дітей з чотирьох сіл збирають автобусом та возять в інше село, яке знаходиться за 45 кілометрів від центральної садиби села Республіка. Населення села налічує близько 1200 мешканців. Дітей дошкільного віку близько 50, а шкільного – 123. Близько 55 % мешканців працездатного віку, 45 % – пенсіонери. Громадська ініціатива Громадську організацію КІЖЦ «Зоя» було створено в 2000 році. Мета її діяльності – покращення життя сільських жінок та їх родин. За період існування організацією реалізовано багато проектів освітнього та соціального характеру.

1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автори вправи – Владлєн Кургановський, Громадська організація «Консультативноінформаційний жіночий центр «Зоя», консультант – Олексій Виноградов, Міжнародний інститут менеджменту

1 - 139 -

Системну роботу по мобілізації громади на вирішення соціальних проблем було розпочато в 2009 році. У КІЖЦ «Зоя» склалися дуже добрі партнерські стосунки з Сільською радою. КІЖЦ «Зоя» допомогла в створенні в с. Республіка ініціативної групи, в яку увійшли депутати сільської ради, директор і педагоги школи, старшокласники та інші активісти. Досвід і знання, які мали громадські організації КІЖЦ «Зоя» і ЗУРЦ передавалися на тренінгах та семінарах активістам села. «Ми проводили чисельні тренінги, робочі зустрічі, на яких обговорювали проблеми села, навчалися писати проекти, спільно опрацьовували тактику дій, – згадує Ніна Іванівна Твердохліб, керівник КІЖЦ «Зоя». – Ми вирішили вивчити думку односельців щодо соціальних проблем та їх значимості для них. За допомогою методики, яку надали партнери – Громадська організація ЗУРЦ (м. Львів) ми провели анкетування представників різних соціальних і вікових груп. Абсолютна більшість опитаних чітко бачили проблеми, які можна і потрібно вирішувати. Люди вірять, що зміни можливі та бажають брати участь в роботі по розвитку свого села». Дивно і те, що у багатьох збіглося бачення важливості і черговості вирішення цих проблем. Майже всі відповіли на питання: «Яким ви бачите своє село в майбутньому» таким чином: «процвітаючим», «найкращим», «зручним і комфортним для проживання в ньому» ... Незважаючи на різницю інтересів людей різних соціальних груп і вікових відмінностей, найважливішими визнані такі проблеми:    

Безробіття. Відсутність умов для розвитку дітей, не працюючий дитсадок. Відсутність освітлення вулиць та незадовільний санітарний стан багатьох з них. Відсутність можливостей для культурної і творчої самореалізації молоді, непрацюючий будинок дозвілля.

На базі опитування члени ГО «Зоя» спільно з громадою села склали операційний план розвитку громади до 2012 р., де визначили основні проблеми, шляхи їх подолання та пріоритети розвитку. Цей план був запропонований і сільській раді з метою внесення деяких пропозицій в план соціальноекономічного розвитку села. Реалізовані наміри Першим було розроблено проект освітлення вулиць села Республіка. Таке рішення ініціативної групи було визначено наступними причинами: необхідно 2 - 140 -

зміцнити віру сільських мешканцям у свої сили, в те, що їхня участь у вирішенні соціальних проблем можлива. У короткі терміни і за невеликих вкладень з усіх позначених селянами проблем було можливо провести освітлення трьох вулиць. Проект назвали «Маленьке диво» і подали на конкурс до представництва Міжнародної організації міграції в Україні, яка його підтримала. У підготовці вулиць до установки устаткування брали участь члени ініціативної групи та активні жителі цих вулиць. Користь від освітлення отримали члени більше 90 сімей, в яких проживало понад 30 дітей, приблизно 30 осіб літнього віку із проблемами здоров'я. Ніна Іванівна розповіла про результат роботи: «Ефект цього маленького проекту був дуже великим, ми відчули зміну ставлення до нас, зростання інтересу жителів до тієї роботи, яку ми робили. У нас стало багато помічників і однодумців. Мешканці однієї з освітлених вулиць об'єдналися і побудували на своїй вулиці красивий дитячий майданчик, встановивши виготовлене умільцями ігрове обладнання. Селяни також написали проект і отримали від ОДА кошти на обладнання ігрового майданчика».

Наступні кроки ініціативної групи Наступним пріоритетом роботи ініціативної групи було визначено вирішення проблеми відсутності умов для розвитку дітей. Отже, групою було підготовлено та реалізовано проект створення Центру розвитку дитини, який спрямовано на забезпечення в селі умов для розвитку дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Проект було підтримано Антикризовою гуманітарною програмою Міжнародного фонду «Відродження», а також Міжнародною організацією міграції в Україні. Завдяки мобілізації громади замість планованого проектом ремонту лише однієї кімнати було проведено ремонт цілої частини старого приміщення дитячого садочку. Участь і вклад волонтерів, батьків і активістів дозволило досягти значних результатів, які перевищували проектні плани. Таким чином в селі з’явився Центр розвитку дитини. Завдяки цьому сьогодні 20 дошкільнят займаються тут підготовкою до школи. Більше 40 дітей відвідують в Центрі гуртки рукоділля, танцю, сценічної майстерності, англійської мови. В Центрі стали також проходити творчі заняття учнів старших класів, а також відбуватися різноманітні заходи у бібліотеці. Завдяки тому, що оплату за електропостачання взяла на себе сільська рада, було створено умови для вивчення роботи на ПК. Також, завдяки волонтерству активістів у Центрі почав працювати новий гурток «Вишиванка».

3 - 141 -

Одним із найважливіших результатів цього проекту став його подальший розвиток сільською радою та мешканцями. На ініційованому членами Центру «Зоя» спільному з депутатами та батьками засіданні було вирішено питання, яким чином буде далі працювати Центр розвитку дитини. Була обрана опікунська рада, члени якої провели анкетування серед батьків. Зібрали пропозиції для подальшої роботи ЦРД після завершення фінансування донорами. Також було прийнято рішення про пошуки можливостей відновлення решти будівлі для організації роботи дитячого садка. Підготовлена проектно-кошторисна документація на ремонт і ведеться активний пошук коштів. Робота продовжується Як видно, діяльність організації суттєво вплинула на життя громади. Проекти, про які наведена інформація вище, дозволили надати роботу більше ніж п’яти мешканцям села. Проте, фінансування проектів недовговічне. Саме тому члени ініціативної групи вирішили розвивати соціальне підприємництво. В рамках проекту «Розвиток кролівництва» була організована міні-ферма кролів-акселератів. Сьогодні тварин передано в сім'ї, які отримують інформаційну підтримку громадської організації щодо їх утримання. Це дозволить з одного боку покращити харчування членів родин, а з іншого боку – реалізація надлишків підвищить їхні доходи. Також з родинами досягнуто домовленість про те, що вони будуть підтримувати соціальні акції в рідних селах. За час роботи проектів ініціативна група розширилась й набула досвіду взаємодії з місцевою владою, активістами та іншими організаціями. Ефект від проектів підвищив популярність і впливовість організації в громаді. Зміцнена взаємодія з районною газетою, яка регулярно висвітлює діяльність громади та громадської організації. Розроблено й подано в різні фонди три нові проекти.

4 - 142 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-011-1

ГРОМАДСЬКА ІНІЦІАТИВА ЩОДО ПЕРЕГЛЯДУ ТАРИФІВ ЗА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ: ВІД ПРОБЛЕМИ ОДНОГО МІСТЕЧКА – ДО ПЕРЕМОГИ НА РІВНІ КРАЇНИ1 За останні 15 років мешканці багатоквартирних будинків міста Гірник Донецької області були змушені виживати, адже протягом цього часу у містечку не було й немає досі газу та більше 10 років відсутнє центральне опалення. Весь цей період мешканці готували їжу та обігрівали помешкання за рахунок електроенергії. При цьому середньостатистична сім’я із трьох осіб у зимовий період використовувала до 3000 кВт/год, що є дуже значними витратами для рядових працівників. Історія почалася у 1995 році, коли газопостачання житлових будинків містечка було зупинено через те, що підземні резервуари газу були списані та демонтовані. Після демонтажу системи газопостачання, органи місцевого самоврядування не змогли належним чином підготувати технічну документацію щодо переобладнання багатоквартирних будинків для використання електроплиток. Отже, котельні містечка офіційно припинили роботу з 2004 року. Відповідно до вимог Закону України «Про теплопостачання» органами місцевого самоврядування обов’язково повинні бути розроблені та затверджені у встановленому порядку схеми перспективного розвитку систем теплопостачання міста. Але про це говорить лише Закон, а як же органи влади? На жаль, жодна соціальна програма чи регіональний проект будівництва та розвитку не був застосований до проблеми конкретного містечка.

1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автори вправи – Іванна Фединчук, Громадська організація «Центр громадської адвокатури», консультант – Олексій Виноградов, Міжнародний інститут менеджменту

1 - 143 -

«Ми довго і терпляче очікували, – розповідає голова ініціативної групи Тетяна Липинська, – коли держава та органи влади нарешті згадають про наше право на достойний рівень життя та про свій обов’язок забезпечити це право, звернуть увагу? Однак будь-яке терпіння має межі».

1 квітня 2009 року у містечку розпочався стихійний мітинг протесту, причиною якою була опублікована постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) № 373 від 01.04.2009 р. про збільшення тарифів на електричну енергію. Мешканці міста були обурені тим, що місто без центрального опалення та газу не зможе вижити в умовах підвищення цін на електроенергію. На цьому зібранні обрано ініціативну групу, якій довірено представляти інтереси територіальної громади міста на всіх рівнях влади. Ці люди, не жаліючи своїх сил та часу, а головне вірячи у справедливість, почали стукати у всі двері. Члени ініціативної групи звернулися із листами до голови Донецької облдержадміністрації, Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, Прем’єр-міністра України, Секретаріату Президента, Донецького обласного штабу БЮТ, Донецького обласного штабу Партії Регіонів з вимогами надати місту Гірник Донецької області статус не газифікованого міста і міста без центрального опалення, а також надати пільговий тариф на оплату електроенергії, яку використовують для будинків, обладнаних електроплитами та електрообігрівальними установками у розмірі 18 грн. 72 коп. Проте у відповідь ініціативна група отримала бюрократичні відписки. Всі листи спрямовувались для вирішення на місцевому рівні. А на місцевому рівні громада стикалася із жорсткою протидією місцевих органів влади. «До містечка через звернення прибували перевірки із м. Селідово, заступник міського голови Мандич Л. В., перший заступник начальника головного управління ЖКГ Донецької облдержадміністрації Осипенков В. А., інспекція із ВАТ «Донецькобленерго» тощо. Нам намагалися закрити рот і в один голос стверджували, що для переведення на пільговий тариф слід дотриматись порядку переведення будинків на електроопалення та електроплитки, – розповідає голова ініціативної групи Тетяна Липинська. – На прийомі у заступника Донецької облдержадміністрації з питань ЖКГ вирішення питання про переведення п’ятиповерхових будинків на пільговий тариф з електроенергії полягало в отриманні в електропостачальника організації власником об’єкту архітектури технічних умов на інженерне забезпечення об’єкта архітектури у частині електропостачання. Ми намагались пройти цей встановлений законодавством порядок, навіть закупили технічні умови приєднання до електричних мереж 43 житлових п’ятиповерхових будинків».

2 - 144 -

Надалі постало питання про величезні суми коштів: складення проектнотехнічної документації коштувало 350-400 тис. грн.., а реалізація цього проекту – 50 млн. грн. Громада розуміла, що таку суму міська влада не може виділити і вона не є обґрунтована для містечка, яке більше 15 років живе без газу та центрального опалення, але як виявилося, «незаконно» користується електроенергією для приготування їжі та обігріву житлових приміщень. Ініціативна група прийняла рішення шукати правду у Києві. Для того, щоб із Києва не повертали питання на місцевий рівень, жителі переконали міського голову Архипенко В. Г. підтримати ініціативну групу у Києві і представляти органи самоврядування. Громада підтримала поїздку ініціативної групу не тільки морально, але й матеріально.

9 липня 2009 року представники ініціативної групи міста записались на прийом до міністра палива та енергетики Продана Ю. В. Перебуваючи у Києві, ініціативна група зверталась до громадських приймалень Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, Секретаріату Президента, Комітетів Верховної Ради. Після повернення з Києва ще протягом двох місяців активісти телефонували на гарячі лінії Міністерства ЖКГ, Міністерства регіонального розвитку та будівництва, Міністерства палива та енергетики. Всі ці установи зробили внесок у вирішення питання певним чином. За підтримки Секретаріату Президента Донецька облдержадміністрація спрямувала звернення до НКРЕ, Міністерства палива та енергетики із проханням вирішити питання встановлення пільгового тарифу на електроенергію. Проте НКРЕ відмовило ініціативній групі, посилаючись на економічну кризу та відсутність засобів у бюджеті для субсидування міста в електропостачанні. Члени ініціативної групи розуміли, що все ж таки питання може вирішити тільки НКРЕ. Заручившись підтримкою міністра палива та енергетики Продана Ю.В. та віце-прем’єр міністра Немирі Г.М., представники громади звернулись безпосередньо до голови НКРЕ Кальченко В.Н. Громадські представники зуміли довести, що їхні вимоги правомірні та громадяни не повинні страждати через недогляд посадових осіб.

29 жовтня 2009 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження №1324 «Про додаткові заходи енергозабезпечення населення, що проживає у багатоквартирних будинках, не газифікованих природним газом». Відповідно до розпорядження міські та обласні органи влади повинні вжити заходів для будівництва, модернізації чи реконструкції систем центрального опалення у багатоквартирних будинках, які не газифіковані природним газом, і в яких відсутні чи не працюють системи центрального опалення, рекомендовано НКРЕ до завершення виконання цих заходів для населення зберегти тариф на 3 - 145 -

електроенергію на рівні, встановленому для населення, яке проживає у будинках, які обладнані у встановленому порядку кухонними електроплитами та електрообігрівальними установками. На основі розпорядження КМУ НКРЕ прийняла постанову від 10.11.2009 року №1280 «Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам та внесення змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам». В цій постанові нарешті було затверджено електроенергію для не газифікованих будинків.

пільгові

тарифи

на

Голова ініціативної групи зазначає: «Ми, звичайні громадяни, змогли, пройшовши десятки кабінетів, добитись для свого містечка пільгового тарифу на електроенергію. В те, що ми досягнемо мети, не вірив ніхто: ні органи місцевого самоврядування, ні обласна адміністрація. Ми змогли донести свої «не вирішувані», як усі стверджували, проблеми до державної влади, знайшлись люди, які перейнялись цим питанням та взяли на себе відповідальність вирішити проблеми Гірника». Тепер з 1 грудня 2009 року мешканці багатоквартирних будинків всієї України без газу і в яких немає центрального опалення оплачують електроенергію за пільговим тарифом 18,72 коп. за КВ/год. Проте ми не зупинимось на досягнутому. Після зібрання територіальної громади міста ми прийняли рішення подати пропозицію до обласних та інших державних органів щодо «Програми економічного та соціального розвитку Донецької області, будівництва газопроводу у місті Гірник та відновлення котелень містечка». Отже, маленьке шахтарське містечко продемонструвало свій характер та наполегливість, а головне – досвід вирішення зазначеної проблеми довело всій Україні, що ініціативна група місцевої громади може досягти результату на рівні країни.

4 - 146 -

КОЛЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ КЕЙСІВ

№ 12-012-1

ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОМАДСЬКОГО ОБГОВОРЕННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ МІСТА1 ЧАСТИНА 1. ПЕРЕДІСТОРІЯ У вересні 2009 року працівники Східноукраїнського центру громадських ініціатив (СЦГІ) зібралися на термінову нараду: в офіційному виданні міської ради «Жизнь Луганска» опублікували повідомлення про початок громадського обговорення проекту Генерального плану міста. На цю інформацію Володимир Щербаченко, голова Центру, очікував вже давно. Тепер треба було ретельно підготувати громадськість Луганська до обговорення головного містобудівного документа громади. Володимир хвилювався. Він вже здогадувався, від кого можна буде очікувати найнеприємніших сюрпризів. Від Генплану Ворошиловграду до Генплану Луганська Станом на 2009 рік старий Генплан Луганська вже давно перестав бути актуальним. Він був затверджений у 1977 році, приймався з розрахунку на термін 20-25 років, і жодного разу не коригувався. Заплановані документом показники розвитку (зростання обсягів промислового виробництва, чисельність населення тощо) досягнуті так і не були, але нові економічні та суспільні відносини в країні вимагали нових підходів до планування розвитку міста. Отже, за відсутності актуального генплану як документа, що визначав би цілі та завдання громади у просторовій перспективі, не можна серйозно планувати стратегічний розвиток міста. Як образно описував ситуацію один із луганських журналістів: «Без Генерального плану Луганськ ще з часів Горбачова, як і перебудова - немов літак, що злетів, але не знає, куди летіти і де приземлитись». Відповідно до статей 1 та 19 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» «детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну 1

Ситуаційна вправа створена з навчальною метою, а не для того, щоб проілюструвати ефективність чи неефективність прийнятого рішення. Вона підготовлена за методичної підтримки Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME) у рамках конкурсу «Самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем: акумуляція найкращих практик», який проводила програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”. Автори вправи – Вадим Сабінін, Луганська обласна організація "Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Тотальна акція на підтримку прав людини та демократії)" , консультант – Олексій Виноградов, Міжнародний інститут менеджменту

1 - 147 -

організацію та розвиток території». Детальний план території уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток території. Детальний план території визначає: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування. На початок ХХІ століття застарів не лише Генеральний план міста. Свою актуальність також втратили і детальні плани територій. Ці містобудівні документи теж були розроблені ще в радянські часи, але лише для окремих частин Луганська. Отже, у ситуації, коли Генплан і детальні плани територій були практично відсутні, дозволи на ведення будівництва видавалися на підставі містобудівних обґрунтувань – документів, що встановлювали умови для кожного конкретного будівництва. Такий «індивідуалізований» підхід для визначення умов будівництва створював широке поле для зловживань, а тому профільне законодавство прямо забороняло видачу подібних документів у містах-обласних центрах. Не зважаючи на заборону, Луганська міська рада широко користувалась цим інструментом псевдопланування. Забудова в місті на початку ХХІ століття велася хаотично, з порушенням державних будівельних норм та стандартів, без врахування громадських та державних інтересів. Не заперечували незаконного характеру сучасної забудови міста і в міській раді. «Генплан дозволить зупинити незаконну забудову, тому що він чітко визначає: якщо на цьому місці повинен бути палац культури, то ніхто не може там побудувати магазин чи щось інше», підкреслював важливість розробки нового генплану головний архітектор міста В’ячеслав Женеску. Хоча головний архітектор і визнав проблеми незаконного будівництва, видача містобудівельних обґрунтувань активно велася як за міського голови Євгена Бурлачерка, так і за його наступника - Сергія Кравченка. Масовою була видача містобудівних обґрунтувань на будівництво об’єктів на внутрішньоквартальних та прибудинкових територіях, що стало наслідком знищення зелених зон, скверів, дитячих та спортивних майданчиків, протипожежних під’їздів до будинків, липневих водостоків, іншої соціальної інфраструктури. В результаті - конфлікти між забудовниками та громадянами, яких позбавляють прибудинкових територій, стали нормою. Початок XXI століття у Луганську – це час «земельних конфліктів». Саме у ці роки такі поняття як «незаконна забудова», «ініціативна група», «конфлікт із забудовником», «знищення зелених насаджень» стали постійними на шпальтах газет. Жителі окремих вулиць чи кварталів, що були незгодні із планами будівництва біля своїх будинків, стихійно об’єднувалися в ініціативні групи. Як правило, не маючи ні спеціальних знань, ні досвіду, покладаючись лише на власні матеріальні ресурси, без системної інформаційної підтримки ЗМІ, ці люди ставили собі за мету відстояти свою прибудинкову територію, зупинивши свавілля і 2 - 148 -

кумівство бізнесу та міської влади. Плани боротьби ініціативних груп за просторову справедливість зрідка виходили за межі власного подвір’я чи прибудинкової території. Мало кого із громадських активістів цікавила і відсутність актуального Генплану міста. Звичайні громадяни, навіть ті, що були активними учасниками земельних конфліктів, як правило, не розуміли, яку роль міг би зіграти Генплан у врегулюванні земельних суперечок та наведенні ладу у міському землеустрої. Кілька найрезонансніших конфліктів, серед яких: протистояння керівництва заводу, що випускає запірну арматуру, та жителів декількох прилеглих до підприємства вулиць; боротьба за прибудинкові території в центральній частині Луганська; намагання влади віддати під забудову міський лісопарк та територію колишнього центрального міського кладовища - усе більше утверджували роль міської ради та її голови, як представників інтересів людей із грошима. Декілька спроб мера та його заступників «піти у люди» і взяти на себе роль миротворця, у суперечках громада-бізнес, зазнали фіаско. Надто сильними були окремі бізнес-інтереси, і надто мало досвіду та знань було у представників місцевої влади для того, щоб діяти за законом та, водночас, досягнути компромісу. Саме у цей час наполегливо про генплан заговорили «зверху». Земельнобудівельний безлад буйним цвітом розквіт не лише у Луганську, але і по всій Україні. Ігнорувати цю проблему, що все більше набувала політичного забарвлення, керівництво країни та місцеві політичні еліти більше не могли. З іншого боку, як столичні, так і місцеві політики були зацікавлені у збільшенні інвестицій в міста. Але, іноземні компанії не поспішали вкладати гроші у капітальне будівництво в тих громадах, де нового генплану ще не було, а на старий, що втратив актуальність, вже ніхто не зважав. Вітчизняні інвестори теж не були зацікавлені у тому, аби законність новобудов, зведених за їх кошти, можна було оскаржити через невідповідність перших генпланам. Тому, наприкінці ХХ століття, ради багатьох великих міст України нарешті вирішили розробити нові генплани. Що таке генеральний план міста і чому ці документи втаємничені від громадян? Важливість генерального плану для будь-якого міста важко переоцінити. Адже, генплан є головним документом у системі містобудівної документації на рівні місцевої громади. Він визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. У демократичних суспільствах генеральний план – це програма дій для місцевого самоврядування. Вона має бути схвалена мешканцями міста і базуватися на цінностях та пріоритетах розвитку, які поділяє більшість членів громади. Генплан визначає цілі, завдання та конкретні політики, які стосуються просторового зростання і розвитку міста у середньо- та довгостроковій перспективі. Документ дає можливість громадянам контролювати дії чиновників із розвитку міста, зокрема слідкувати за інвестиціями у будівництво капітальних об’єктів, їхню відповідність напрямкам, визначеним генеральним планом та, чи не здійснюються це свавільно, на розсуд міських чиновників. На жаль, в Україні генплани практично не виконують функцій публічного 3 - 149 -

документа. Причиною цього є обмеження доступу громадян до містобудівних документів грифами «Для службового користування» і «Таємно». Цими грифами було обмежено доступ луганчан і до «радянського», і до сучасного Генплану. Таку практику Україна успадкувала зі своїм радянським минулим, коли питання планування розвитку населених пунктів було прерогативою партійних органів і вузького кола спеціалістів. Зараз підставою для накладення грифу «ДСК» на генеральні плани є переліки відомостей, що становлять службову інформацію, які затверджуються центральними органами виконавчої влади (ЦОВВ). Гриф «Таємно» присвоюється на підставі ЗУ «Про державну таємницю» та Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, який затверджується СБУ. Основною причиною накладення на матеріали генплану грифу «ДСК» є наявність у цих документах великомасштабних карт та планів, що віднесені переліками кількох ЦОВВ до службової інформації. Крім того, генплани містять інформацію про магістральні водогони, місця водозабору та іншу інформацію, що визначена Мінрегіоном України як службова. Розділи генпланів, присвячені інженерно-технічним заходам у сфері цивільного захисту, як правило, обмежені грифом «Таємно». Водночас, нове інформаційне законодавство України (ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ЗУ «Про доступ до публічної інформації») вимагає розмежування генпланів на дві частини – відкриту для громадськості та із обмеженим доступом. Щоправда, це положення законодавства не виконується, а доступ громадськості до абсолютної більшої частини генпланів і дотепер залишається обмеженим. Але без доступу до основного містобудівного документа члени громади позбавлені інформації про плани розвитку власного міста, а тому не можуть контролювати дії чиновників та повноцінно планувати своє життя у місті (визначати місце для розвитку бізнесу, для купівлі нерухомості, мати доступ до інформації про хімічне, радіаційне, шумове забруднення, яка міститься у генплані). Крім того, затвердження генерального плану можливе лише після процедури його громадського обговорення. При цьому, обговорення із мешканцями міста документу, повний доступ до якого мають лише декілька людей у міській раді, фактично не можливо. Так само проблемним виглядає і процес затвердження генплану депутатами, більшість з яких, як і звичайні громадяни, не мають доступу до документів під грифом «Для службового користування», а тому повинні затверджувати документ «всліпу». І луганські депутати не були виключенням із цього правила. Ось такий цілий клубок проблем треба було розплутати органам місцевого самоврядування Луганська, аби долучитися до тих на той час поки що небагатьох міст України, які жили вже за новими гепланами ЧАСТИНА 2. В ПОШУКАХ КОМПОМІСУ Непросте завдання Отже, перед міською радою Луганська стояло нелегке завдання: у стислі терміни розробити, провести громадське обговорення та ухвалити Генплан. Ситуація

ускладнювалася

втаємниченим 4 - 150 -

статусом

документу

та

негативними настроями луганчан роздратованих будівельним безладом (на той час у місті діяли більше десяти ініціативних груп, які протистояли незаконним забудовам). Крім того, декілька громадських організацій пропонували варіанти просторового розвитку кількох знакових для Луганська місць (лісопарк у районі Гострої Могили, сквер Пам’яті на місці центрального міського кладовища, дитяча лікарня в центрі міста), альтернативні до тих, які мало міське керівництво. Вирішення саме цих проблем і стало найбільшим каменем спотикання під час обговорення із громадськістю Генплану міста. Проте, гостре протистояння, яким супроводжувалося ухвалення основного містобудівного документа, було обумовлене не лише чисельними земельними конфліктами в місті. Воно мало передісторію і в підготовці Генплану до затвердження. Першим етапом розробки генплану є ухвалення його концепції. Цей документ має визначити основні проблеми, пріоритети і масштаби планувального розвитку населеного пункту та сформулювати рекомендації щодо їх вирішення у майбутньому генплані. Вже на цьому етапі мешканці мають вказати найбільш болючі проблеми міста та визначити пріоритети подальшого розвитку. Але, із громадськістю концепцію Генплану Луганська не узгоджували, та й сама вона до цього часу залишається прихованою під грифом «ДСК». Таємничу «Концепцію Генерального плану м. Луганськ» міська рада затвердила у липні 2006 року, а приблизно через рік - Управління архітектури та містобудування уклало договір № 475/07-004 із проектним інститутом «Луганськцивільпроект» про розроблення містобудівної документації «Генеральний план м. Луганськ». Чому саме із цією організацією? На відміну від багатьох країн Європи, в Україні розробкою генеральних планів займаються не спеціальні відділи міських рад із планування, а організації, що мають державну ліцензію на виконання відповідних робіт. В абсолютній більшості випадків, ці роботи виконують державні проектні інститути, що перебувають у підпорядкуванні Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ. Вважається, що саме в проектних інститутах сконцентровано провідний фаховий потенціал української стратегічної архітектурної науки. Саме проектні інститути накладають, на розроблені ними проекти генеральних планів, грифи обмеження доступу, керуючись низкою суперечливих норм українського законодавства. Розробка Генерального плану є досить дорогим замовленням, тому цілком закономірними питаннями в таких випадках є вибір підрядника для виконання робіт та обґрунтованість ціни замовлення. Відповідні питання зацікавили і луганських журналістів. Автор статті «Скільки коштує Генплан?...» Олександра Хандрамай пише: «У лютому мерія заявила, що на розробку Генплану було витрачено близько 2,4 млн. гривень! А скільки коштували генплани в містах, що за площею і кількістю населення відповідають Луганську? Влада Горлівки, площа якої становить 422 кв. км (Луганськ - 286 кв. км), витратила на 1,4 млн. менше. А ось Львів, із населенням у 758 351 осіб і площею 182 кв. км, на розробку свого містобудівного документа витратив 1,8 млн. грн. Виникає питання: «Чому ж так різняться показники?».

5 - 151 -

Станом на серпень 2012 року проведення експертизи генеральних планів визначається Порядком проведення експертизи містобудівної документації, затвердженим КМУ відповідною постановою від 25 травня 2011 р. N 548. Згідно вказано постанови, від травня 2011 року експертиза проводиться після проведення громадських слухань проектів містобудівної документації. Публічних пояснень щодо вартості витрат на виготовлення Генплану луганчани від міської ради так і не отримали, а інститут «Луганськцивільпроект» й досі продовжує приховувати вартість замовлення та калькуляцію виготовлення Генплану. Так чи інакше, у 2009 році містобудівний документ був підготовлений та направлений на проведення експертизи та погоджень. Державна експертиза проекту Генплану: чи почули в міській раді зауваження експертів? Експертизу проекту Генплану Луганська здійснювало дочірнє підприємство «Інститут Генерального плану м. Києва» ВАТ «Київпроект», яке надало йому позитивну оцінку. Саме її і було опубліковано в газеті міської ради «Жизнь Луганска». Генплан також проходив погодження в архітектурно-містобудівній раді при управлінні містобудування та архітектури Луганської облдержадміністрації, Державній службі з питань національної культурної спадщини України, в обласній і міській санітарно – епідеміологічних станціях, в обласному управлінні МНС та ДАІ ГУМВС України, Службі автомобільних доріг у Луганській області та інших органах, яким відповідно до закону належать повноваження щодо розгляду містобудівної документації. Як зрозуміло із протоколу №5, архітектурно-містобудівній раді при управлінні містобудування та архітектури Луганської облдержадміністрації від 26 листопада 2009 року, члени цього дорадчо-консультативного органу зробили чимало зауважень до проекту основного містобудівного документу. Вирішення всіх вказаних проблем у Генплані через рік вимагатиме і громадськість. Зокрема, експерти в сфері просторового планування та архітектури звернули увагу на необхідність виключення з проекту Генплану пропозицій будівництва на території лісопарку, в районі урочища Гостра Могила, культурно-розважального центру, торгівельних та комерційних об’єктів уздовж трамвайної лінії по вул. Оборонна й до кварталу ім. 50-тиріччя Оборони Луганська. Також члени ради запропонували створити в центрі міста, на місці обласної дитячої лікарні, зелену рекреаційну зону, а не культурно-розважальний центр, як це планували у міській раді. Сам проект Генплану було рекомендовано узгодити із Луганським обласним правлінням лісового та мисливського господарства, оскільки на території міста знаходяться значні площі держлісфонду, що суттєво впливають на структуру Генерального плану обласного центру. Крім того, міська рада та розробник Генплану отримали вказівки дорозробити ряд обов’язкових розділів відсутніх у проекті Генплану. З огляду на те, що Генплан був розроблений не у повному обсязі, ряд членів обласної архітектурно-містобудівної ради відмовились підтримати проект Генплану Луганська навіть за основу. У свою чергу, начальник відділу містобудування та архітектури Лутугінської РДА, головний архітектор району, 6 - 152 -

Келеберда Т. В. висловила незгоду із включення в межі Луганська села Розкішне. Зауваження до проектну Генплану, надані Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини при Міністерстві культури та туризму України зводились до необхідності розробки історико-архітектурного опорного плану міста, проекту зон охорони та визначення меж історичного ареалу м. Луганськ. Адже, в представленому проекті Генплану були відсутні як необхідні креслення, так і пояснювальна записка до них, що повинна містити результати комплексних досліджень історичного населеного місця із детальним описом меж і режимів охорони історичних ареалів та зон. В експертному висновку завідувач відділом НДІ пам’яткоохоронних досліджень, кандидат архітектури Ієвлева В.П. зазначає: «Як видно із поданих матеріалів, проектно-містобудівна розробка в частині культурної спадщини виконана на основі старих рішень, зокрема документів 20-25 річної давнини». Фактично це є свідченням, що питаннями збереження культурно-історичної спадщини, традиційних ландшафтів при підготовці Генплану Луганська серйозно ніхто не займався. З огляду на відсутність в ДПІ «Луганськцивільпроект» відповідних фахівців, інституту пропонувалось пошукати та залучити спеціалістів із установ, що працюють у сфері охорони культурної спадщини. Науково-експертну оцінку матеріалів Генплану також надала Державна екологічна академія післядипломної освіти і управління, що є філією Центру екологічної освіти і сертифікації Мінприроди України. Експерти цього закладу висловили найбільше зауважень до проекту Генплану, зокрема щодо непроведення громадського обговорення Концепції розвитку міста, відсутність матеріалів, які б підтверджували врахування громадської думки під час процедури громадського обговорення Генплану, відсутність зводу відгуків до проекту Генплану від представників громадськості, що мешкають в житловій забудові, яка підпадає під реконструкцію. Експерти-екологи звернули увагу, що міською радою Луганська та проектним інститутом не надано жодного документу, які б підтвердили згоду органів місцевого самоврядування прилеглих до Луганська сіл, селищ та районів на входження до складу міста їх територій . Очевидно, з огляду на значну кількість зауважень до проекту Генплану, міська рада не запропонувала для ознайомлення луганчанам висновків державної експертизи Генплану (окрім, позитивного висновку зробленого Інститутом Генерального плану м. Києва). Як стане зрозуміло із ходу подальших громадських слухань, не поспішали міські чиновники та найняті ними проектанти реагувати і на вказані експертами недоопрацювання у Генплані. Підготовка такого комплексного документу як генеральний план вимагає значного часу і зусиль на узгодження інтересів всіх сторін, які заторкає його створення та подальша реалізація. Саме цього вперто не хотіли робити у міській раді. На зауваження експертів про необхідність громадського обговорення Концепції Генплану, в міській раді відповідали: «проведення громадських слухань … не було обов’язковою вимогою» на момент ухвалення документу. Відсутність обговорень із мешканцями будинків, що підлягають знесенню пояснили аналогічно: «наявність зводу відгуків від представників громадськості, що мешкає в житловій забудові, яка припадає під реконструкцію, не обов’язкова». На необхідність погоджень Генплану Луганська із представниками державного лісового господарства вказували чиновникам міської ради як експерти-екологи з Києва, так і члени обласної архітектурно-містобудівної ради. На це в міській раді 7 - 153 -

була заготовлена відповідь: «надання погодження [проекту Генплану – авт.] Луганським обласним управлінням лісового та мисливського господарства не передбачено нормами чинного законодавства». Чиновники міської ради надіслали проект Луганського Генплану в обласне управління лісового та мисливського господарства для ознайомлення, і на цьому «консультування» закінчилося. Відсутність консультацій з органами місцевого самоврядування чиї землі передбачалось приєднати до Луганська міські чиновники пояснювали навпрочуд просто та всупереч логіці. Вони стверджували, що таке приєднання вже передбачено Концепцією Генплану, яку ухвалила Луганська міськрада. Щоправда, Концепцію Генплану з органами самоврядування сусідніх громад теж не погоджували, та й ознайомитися із нею неможливо, оскільки вона знаходиться під грифом «ДСК». Інше пояснення щодо захоплення земель, прилеглих до Луганська громад та відсутності консультацій про це: мовляв, таке передбачено «Схемою планування території Луганської області». Але, сама Схема на той час лише розроблялася проектним інститутом Діпромісто і жодним уповноваженим органом затверджена ще не була, проте її вже враховували у Луганській міській раді. Отже, вказані експертні зауваження та висновки луганчани до ухвалення Генерального плану міською радою так і не дізнались. Пізніше, в ході громадських обговорень, значна кількість проблем, на які звернули увагу державні експерти, буде також порушена і жителями міста. Проте, це робитиметься спонтанно, без опори на цифри і висновки, виключно на основі життєвих проблем, із якими щодня стикалися луганчани, вирішення яких вони вимагали у Генплані. Але все це станеться пізніше, а зараз процес громадського обговорення лише починав набирати оберти. Чи готові луганчани до ухвалення нового Генплану? На момент ухвалення Генплану Луганська порядок залучення членів територіальної громади до розробки містобудівної документації визначав Закон України «Про планування та забудову територій». Тепер ці питання регулює стаття 21 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» від 25 травня 2011 р. N555. Колишній закон досить детально описував процедуру громадських слухань і давав громаді непогані шанси захистити свої інтереси. Водночас, відсутність доступу до тексту Генерального плану, незнання луганчанами процедур обговорення містобудівної документації, пасивність та нерозуміння важливості документа були серйозними перешкодами для результативної участі громадян в ухваленні документа. З проблемами містобудівної документації спеціалісти СЦГІ працювали вже кілька останніх років. З 2004 року Центр надавав безкоштовну методичну та правову допомогу громадянам, що протидіють незаконним забудовам. СЦГІ допомагав містянами захищати від забудови відкриті громадські простори: дитячі та спортивні майданчики, зелені зони, парки, сквери, прибудинкові території. Тим, хто звертався по допомогу, юристи організації безкоштовно допомагали у складанні процесуальних документів, представленні інтересів у судах та органах 8 - 154 -

влади. Узагальнивши кількарічний досвід, експерти СЦГІ створили низку практичних посібників в допомогу тим, хто потерпав від незаконної містобудівної політики міських рад. Поступово Центр розширив територію своєї діяльності на інші області України, а згодом, навіть поставив перед собою амбітну ціль: змінити державну політику щодо забезпечення доступу громадян до містобудівної документації у країні в цілому. З огляду на завдання, які стояли перед організацією, проігнорувати ухвалення Генплану Луганська Центр просто не міг. Поінформувати активну громадськість майже 500-тисячного міста про значення Генплану для вирішенні містобудівних проблем, та активізувати містян настільки, щоби домогтися врахування громадських інтересів при ухваленні документа – така задача постала перед СЦГІ на початку громадського обговорення. Це було явно непростим завданням для організації, в якій даним напрямком роботи займалися лише п’ять осіб. Та й з процедурою ухвалення генплану працівникам Центру довелося стикнутися вперше. Ситуацію погіршувало те, що позитивних прецедентів проведення повноцінних громадських обговорень генпланів в Україні ще не існувало, а отже і допомоги просити було ні в кого. Саме ці обставини змушували Володимира хвилюватися. На щастя, СЦГІ як раз отримав грант від Програми розвитку ООН на надання безкоштовної правової допомоги луганчанам із земельних питань та проведення освітніх заходів для громадських активістів, отже мінімальні фінансові ресурси для мобілізаційної кампанії у організації були забезпечені. Громадське обговорення почалось… Міська рада ініціювала початок громадського обговорення у вересні 2009 року і була налаштована на швидке ухвалення Генплану. На одному із публічних заходів перший заступник міського голови Маноліс Пілавов так описував плани міської ради: «Не так давно ми презентували Генеральний план нашого міста, який вже пройшов необхідну експертизу в столиці та був схвалений київськими експертами. Це дуже важливий документ, який дозволить зупинити хаотичну забудову міста і перейти до його планового розвитку. Тому завдання міської ради, управління архітектури та «Луганськцивільпроет» полягає в тому, щоби у цьому році настільки важливий для міста документ був прийнятий» З 17 по 26 листопада мали бути організовані публічні конференції у чотирьох адміністративних районах міста, а у грудні - загальноміський круглий стіл. Проте, вже перші презентації проекту Генплану у районах міста викликали нарікання громадських активістів та сумніви у їх справжньому призначенні («Генплан справді хочуть обговорити чи потрібне лише формальне «одобрямс»?). Заходи проводилися у приміщеннях районних в місті рад, де їх виконкоми заздалегідь підбирали учасників слухань, налаштованих на швидке схвалення документу. Часто такими людьми були працівники апаратів відповідних рад, депутати, квартальні, керівники підконтрольних ОСН. Як наслідок - ті громадяни, які приходили на збори із бажанням розібратися в документі та критично підійти до його розгляду, наражались на нерозуміння організаторів заходу та примусово зібраної більшості, що бажала якнайшвидше розійтися по домівках. Зрозумівши формальний

характер 9 - 155 -

двох перших презентацій,

міські

активісти заявили про недостатність часу для ознайомлення із проектом Генплану та висунули вимогу подовження строків громадського обговорення. До вимог активістів додалася епідемія грипу, вкрай несприятливі для міського голови вибори, зауваження до проекту Генплану від організацій, які проводили його державну експертизу. Все це суттєво відтермінувало ухвалення Генплану. Тим часом ухваленням Генплану спробували скористатися спритні місцеві політики. Так місцевий багатій та депутат міської ради Володимир Медяник подав судовий позов проти ухвалення документу. В місті як раз розпочиналась передвиборча кампанія до міськради, в яку депутат хотів потрапити знову. Для цього бізнесмен розпочав окремий PR-проект «Стоп грабіжницькому Генплану!». Контролюючи значну частину ринку міської реклами, політик мав можливість провести цю кампанію досить голосно. Однак після того, як вибори до міської ради відбулися, а сам депутат став головою бюджетної комісії міськради, агітаційні гасла проти ухвалення містобудівного документу були згорнуті, а політик забрав із суду свій позов, недомагаючись його розгляду по суті. На відміну від критичних зауважень громадськості та політиків, процес ухвалення Генерального плану позитивно висвітлювався підконтрольними владі ЗМІ. Міська рада видала глянцеву брошуру з основними положеннями документа. Через невеликий наклад видання (який у самому виданні чомусь зазначено не було), воно дісталося далеко не всім, хто хотів із ним ознайомитися. Громадські активісти також нарікали на те, що було незрозуміло, де можна отримати таку брошуру, а при зверненні до міськради із проханням надати екземпляр видання, у відповідь переважно лунала відмова. Чиновники пояснювали це тим, що, мовляв, вся частина тиражу, призначена для фізичних осіб вже роздана, а решту відправлено до бібліотек. Електронний варіант брошури, хоч і з неякісними, розпливчастими зображеннями планів та схем Генплану, все таки було розміщено в нтернеті та надруковано у газеті «Жизнь Луганска». Обговорення проекту Генплану мало завершитися слуханнями, що були призначені на кінець грудня 2010 року.

громадськими

У підготовці до громадських слухань Розуміючи важливість документу для захисту громадських інтересів у містобудуванні, починаючи із середини 2009 року, Центр розпочав кампанію з інформування громадських активістів про ухвалення Генерального плану та важливість активної громадської участі у цьому процесі. Фахівці СЦГІ ретельно вивчили процедуру розгляду та ухвалення генплану, визначили цільові групи, на які необхідно спрямувати мобілізаційну кампанію, та сформували план дій.

10 - 156 -

Основний наголос було зроблено на інформування та залучення у процес обговорення Генерального плану ініціативних груп громадян, що боролися проти незаконних забудов. Оскільки, СЦГІ надавав безкоштовну правову допомогу цим групам протягом кількох попередніх років, то добре знав їх лідерів та їх організаційну спроможність. Враховуючи, що більшість ініціативних груп мала досвід мобілізаційної роботи серед населення, Центр розраховував, що вони зможуть сформувати організоване ядро учасників майбутніх публічних заходів. Ще однією групою, на яку СЦГІ спрямував свої інформаційні та організаційні зусилля, були формальні та неформальні громадські об’єднання, що представляють інтереси громадян, які проживають в районі першої черги будівництва (тобто, в тих районах міста, в яких згідно проекту Генплану планується знести старі будинки та побудувати нові). Вибір цієї категорії луганчан був обумовлений тим, що фізичні та юридичні особи, які володіють нерухомістю в районах реконструкції, здатні швидко зрозуміти важливість Генплану та стати активними учасниками процесу громадського обговорення документа. Адже, майно цих фізичних та юридичних осіб опиняється перед загрозою конфіскації для суспільних потреб, а процес ухвалення Генерального плану – перетворюється в єдиний шанс для таких осіб вступити в публічний діалог із владою та захистити свої інтереси. Окремою категорією людей, які Центр також намагався залучити до інформаційної кампанії, були громадські та політичні активісти, що цікавляться різними аспектами міського громадсько-політичного життя. З огляду на строкатість трьох вище перерахованих груп, СЦГІ докладав зусилля для налагодження комунікації і узгодження інтересів та дій представників різних громадських сил, які виявили зацікавлення в участі в ухваленні нового Генерального плану. Завдяки організаційній роботі, проведеній Центром вже до громадських слухань, представники активної громадськості підготували узгоджені пропозиції до списків членів лічильної комісії, погоджувальної комісії, секретаріату. Активісти також обговорили та узгодили пропозиції і зауваження до проекту Генплану. Така ретельна підготовка й розуміння того, що слухання будуть довгими, складними і ними процес прийняття Генплану не завершиться, пізніше дуже допомогли громадськості. За місяць до громадських слухань СЦГІ було проведено два навчальні семінари для представників громадськості, що представляли вказані категорії громадських активістів. Під час цих навчальних зустрічей експерти СЦГІ знайомили учасників із процедурою участі громадськості в обговоренні містобудівної документації, а учасники заходів самостійно спланували план спільних дій. Центр стимулював подання пропозицій та зауважень до проекту Генерального плану, пропонуючи допомогу громадянам у підготовці таких документів. Юристи СЦГІ розробили спеціальний бланк зауважень (пропозицій) до проекту Генплану, який допомагав структурувати виклад ідей та містив необхідні складові формального звернення. Також спеціалісти Центру надавали правову допомогу в пошуку аргументів, які з юридичної точки зору обґрунтовували пропозиції громадськості. Журналісти місцевих ЗМІ - це та професійна категорія, без допомоги якої громадськості захистити свої права та інтереси практично не можливо. СЦГІ 11 - 157 -

створював тематичні публікації для преси, що висвітлювали погляд організації на процес ухвалення основного містобудівного документа та поширював їх у місцевих мас-медіа. Також Центр допомагав журналістам знаходити громадян, на яких безпосередньо мало вплинути ухвалення Генплану, та, які б могли подати власний сформований погляд на містобудівну конституцію міста з точки зору простої людини. Вже у ході громадського обговорення значна робота здійснювалася з метою налагодити переговорний процес між представниками громадськості та органами місцевого самоврядування. Хто хотів обговорити Генплан? З наближенням громадських слухань все чіткіше ставали зрозумілими групи інтересів у громадському середовищі, зацікавлених в ухваленні Генерального плану. Центр розраховував, що під час громадських слухань, найбільш активними будуть представники органів самоорганізації населення (ОСН) та ініціативних груп громадян, які протидіють незаконним забудовам. Ці очікування справдилися частково, адже активісти далеко не всіх ініціативних груп зрозуміли важливість участі в ухваленні Генерального плану. Особливо активними проявили себе ОСН вулиці 2-га Трамвайна та ОСН кварталів Героїв Брестської Фортеці та Димитрова. Кількарічна боротьба даних ОСНів за безпечне життєве середовище перетворила активістів цих груп на самомотивованих та добре організованих учасників громадських обговорень. Історія суперечки жителів вулиць Монтажна та 2-га Трамвайна із представниками місцевої влади та бізнесу розпочалася ще у 1995 році. Саме тоді депутати міської ради прийняли рішення надати ЗАТ «Спецавтоматика»12 земельну ділянку для побудови складських приміщень впритул до прибудинкових ділянок жителів вказаних вулиць. Через кілька років на заводі змінився власник, і на ділянці із колишніми складськими приміщеннями побудували виробничий цех. Нові споруди були зведені всупереч інформації, поданій у техпаспорті ділянки. Крім того, завод без офіційного рішення місцевої ради захопив ще декілька гектарів землі поряд подвір’їв жителів Малої Вергунки (так називається колишнє селище, тепер - район міста, де розташоване підприємство). За словами представників ініціативної групи керівництво заводу неодноразово вдавалося до погроз лідерам групи, а також намагалося вести переговори із вергунськими активістами «по-доброму», проте жодні із зусиль не дали бажаних результатів. Чисельні скарги вимушених сусідів заводу до міської ради, СЕС, інших контролюючих органів не допомагали. «Чиновники різного рівня лише констатують численні факти порушень із боку ЗАТ «Спецавтоматика», однак нічого не роблять для їх усунення», - підсумовує результати кількарічного оскарження дій керівництва заводу одна із представниць ініціативної групи. Зазначене підприємство активно позиціонує себе як соціальновідповідальний бізнес, спонсоруючи різні соціальні та культурні заходи, розвиваючи спорт у місті та утримуючи єдину в Луганську хокейну команду. Завод виділяє кошти на ремонт соціальних установ в сусідніх мікрорайонах.

12 - 158 -

Керівники підприємства є членами правлячої Партії Регіонів та контролюють партійну організацію в Жовтневому районі міста. Ідейним натхненником тих, хто був незгодний дихати металевим пилом і парами фарб, та не хотів щодня чути гримання й вібрацію верстатів, стала Ірина Воскобійник. Саме вона під час громадських слухань буде лобіювати прийняття неоднозначного рішення про перенесення заводу в інше місце та створення на його місці парку. Членів ОСН кварталів Героїв Брестської Фортеці та Димитрова стати активними учасниками ухвалення Генплану змусила інша біда. Проблема цих жителів центральних кварталів міста полягала у намаганні будівельної фірми, пов’язаної із депутатом міської ради, збудувати на внутрішньоквартальній прибудинковій території багатоповерховий будинок. Загроза втратити зелену зону згуртувала жителів кварталу. Численними зверненнями, акціями протесту, зустрічами із депутатами та посадовцями, постійним висвітленням проблеми у ЗМІ наполегливим лідерам групи вдалося домогтися тимчасового припинення спроб розпочати будівництво. Хоча питання цієї прибудинкової території не розглядалося у рамках нового Генплану, але, ставши активними учасниками міського життя, місцеві ОСНівці продовжували опікуватися багатьма іншими проблемами міста: активно виступали «за» озеленення Луганська та «проти» передання під розважальні заклади території колишнього міського кладовища тощо. Багато часу підготовці до громадських слухань присвятили активісти групи громадських організацій, що виступають за збереження лісопарку в районі Гострої Могили (Українська асоціація сприяння охороні здоров’я, «Луганська міська рада підприємців», «Київська Русь»). Вказаний лісопарк було висаджено понад 60 років тому, на одній із колишніх околиць міста, руками самих луганчан. За цей час понад 80 гектарів зелених насаджень, в тому числі і цінних порід дерев, перетворилися в одне із найулюбленіших місць відпочинку луганчан. Хоча, територія лісопарку належить до державного лісового фонду, відсутність актів на землю дозволяє міській раді претендувати на вказані території та вести переговори із інвесторами про виділення ділянок на території лісопарку під будівництво. Лісопарк безпосередньо межує з однією із центральних вулиць міста, що веде до аеропорту, а тому є надпривабливим місцем для будівництва об’єктів комерції. Така перспектива лісового масиву не влаштовувала членів ініціативної групи, що дбала про його збереження. Активісти, що входять до цієї групи використовують ліс для спільного проведення часу, занять духовними практиками та спілкування із природою. Цих людей хвилюють проблеми здорового розвитку суспільства, збереження та розвитку екологічно чистого довкілля. Тому, при ухваленні Генплану, група домагалася збереження традиційного характеру лісопарку та уникнення навіть часткової вирубки. На час же ухвалення Генерального плану, мала успішний досвід проведення екологічних і протестних акцій, та власне бачення стратегії збереження лісового масиву. Багато із членів цієї групи – це люди із капіталом, зв’язками, добре освічені та знайомі із реальними механізмами ухвалення рішень. На відміну від інших ініціативних груп, вони були більше схильні до пошуку компромісних варіантів 13 - 159 -

вирішення проблеми, яка їх турбувала. «Ми ні в кому не вбачаємо ворогів, чиновники – такі ж городяни, як і ми. Але вони залежні люди, бо вони мають виконувати нашу волю [волю громади - автори]. А ми свою точку зору чітко сформували, і в рамках законодавства будемо домагатися її врахування», пояснював позицію групи представник Української асоціації сприяння охороні здоров’я Григорій Лівенський, медик за фахом та приватний підприємець. За чутками, у плани деяких представників цієї групи також входило отримання у власність будинку лісника - господарської будівлі, розташованої на території лісопарку, яка колись належала Луганському обласному управлінню лісового господарства. Проблема ухвалення нового Генплану міста заторкнула також і луганську релігійну громаду буддистів школи Карма Каг’ю. За проектом нового Генерального плану будівля буддійського центру потрапляла в район першої черги будівництва і, разом із іншими будинками, мала бути знесена. Дізнавшись від СЦГІ про перспективи втратити нещодавно збудованого двоповерхового приміщення, буддисти стали активними учасниками процесу громадських обговорень. Володимир Корнієнко, голова релігійної громади, ініціював звернення близько 200 членів буддійської спільноти до мера міста. Але, гарантій збереження прав на здійснення віросповідання, саме у збудованому на гроші луганських буддистів та закордонних спонсорів будинку, так і не отримав. Тому позиція буддистів на слуханнях була чіткою: ніяких образ, ніяких скандалів, але будівлю треба зберегти. «Ця ділянка землі належить нам. Якщо наша земля таки підпадає під якесь будівництво, то ми будемо вимагати, щоб її виключили з цих планів і проінформували про це нас. Перенесення центру нас не влаштовує. Багато буддистських лам приїжджали сюди. Це місце навіть можна назвати святим. Воно має велике значення не лише для буддистів Луганська, але і для буддистів всієї України. Це місце благословив Лама Оле Нідал, а також глава школи тибетського буддизму Карма Каг'ю, тому ми вважаємо своїм обов’язком зберегти його», коментував ситуацію Корнієнко. Представники релігійної громади взяли активну участь у навчальних заходах з підготовки до громадських слухань та були їх активними учасниками в день проведення. Завдяки роботі із ініціативними групами, з яким СЦГІ співпрацював вже протягом кількох років, вдалося поінформувати про небезпеку ухвалення Генплану громадян, що проживають на містечку Щорса у будинках, які знаходяться в районі першої черги будівництва. У свою чергу, це дозволило, мешканцям двоповерхових багатоквартирних будинків «дохрущовських» часів, самоорганізуватися та делегувати своїх представників для участі в обговоренні Генплану. Мешканці будинків, пересвідчившись, що у проекті Генплану, територія їх проживання підпадає під реконструкцію, зажадали більше інформації про те, як відбуватиметься цей процес. Громадян цікавило: як, коли, куди і на яких умовах відбуватиметься їх відселення. Для отримання відповідей на вказані питання мешканці містечка Щорса висунули вимогу проведення окремих громадських слухань.

14 - 160 -

Представники опозиційних політичних сил та прополітичних громадських організацій («Народний фронт Луганщини», Громадське об’єднання Луганщини та інші) теж включилися до обговорення проекту містобудівної документації. Вони активно висловлювали свою позицію по кожному із гострих питань, що виносились на обговорення. Очевидно, що основним завданням політиків було заручитися підтримкою громадського активу міста під час майбутніх політичних баталій. Активну участь у громадських слуханнях також взяли громадяни, що до цього вже мали власну історію конфліктних стосунків із міською радою, бо в попередні роки вона ухвалила рішення, що йшли всупереч інтересам цих людей. Так, приватний підприємець, якому міська рада відмовила у виділенні земельної ділянки для ведення бізнесу в Кам’янобрідському районі міста, став одним із найактивніших критиків Генплану і брав участь у всіх тематичних заходах. «Комісар» обласного комітету «Філософії правового захисту» Анатолій Шамрін, у якого міська рада конфіскувала торгівельний кіоск, теж виступив послідовним противником ухвалення Генплану. Він активно включився у процес громадських обговорень ще на етапі проведення презентацій у районах, та відстоював думку щодо недопущення ухвалення Генплану, як такого. Самі ж громадські слухання «комісар правозахисту» охарактеризував у заяві до прокуратури, «як підготовку до кримінального злочину». Проте, позиція комісара на зрив громадських слухань та голосний протест далеко не завжди йшли на користь формуванню позитивного іміджу громадськості, представником якої позиціонував себе Шамрін. Голова громадської організації «Тариф» Михайло Пащук теж ретельно готувався до участі у слуханнях. Він заздалегідь ознайомився із невеличкою інформаційною брошурою, виданою Луганською міською радою, та взяв участь в усіх чотирьох конференціях з презентації проекту Генплану у районах міста. Метою участі активіста у слуханнях було внесення пропозицій щодо покращення роботи комунальних служб міста. Основні пропозиції громадського діяча стосувалися недопущення узаконення новим Генеральним планом незаконних забудов (насамперед у районі проживання активіста) та поліпшення міської транспортної інфраструктури. Стиль, у якому Михайло Пащук звик доносити свої пропозиції, не сприяв налагодженню діалогу із посадовими особами органів місцевого самоврядування. Викрикування з місця, блокування трибуни, зловживання часом виступів (характерні для активіста) неодноразово проявилися і під час громадських слухань Генплану. Пізніше Михайло Пащук, за те, що у ході бійки в сесійній залі міськради відкусив фалангу пальця одному із охоронців приміщення ради в середовищі місцевого політикуму, навіть отримав прізвисько «Міша- гільйотина». Конфліктний стиль пропагування власних ідей змусив частину активної громадськості дистанціюватися від Пащука та Шамріна, аби засвідчити іншим учасникам обговорення Генплану відмінності в своїх підходах до справи. Окрему категорію учасників громадських слухань складали громадські організації, що співпрацюють із міською радою. До таких організацій переважним чином належать ті, у діяльність яких були залучені депутати міської ради: Громадське об’єднання «Союз Чорнобиль», Міська молодіжна організація «Союз молодих регіонів України», Луганська обласна організація «Об’єднання 15 - 161 -

жінок регіону», Союз ветеранів МВС тощо. Одним із основних завдань участі представників цих громадських об’єднань в ухваленні Генплану була демонстрація підтримки громадськістю проекту Генерального плану. До складу учасників громадських слухань входили і ті мешканці міста та представники організацій громадянського суспільства, які були присутні на затвердженні Генерального плану м. Луганськ через звичайну цікавість. Частина таких учасників зовсім не переймалася перебігом попередніх подій і прийшла на запрошення знайомих, підтримати сусідів тощо. Багатьох із них запрошували представники СЦГІ, аби забезпечити якнайкращу поінформованість луганчан про ухвалення такого важливого для міста документа, а також стимулювати якнайширшу участь жителів міста у його обговоренні. «Я прийшов щоби дізнатися, що планується в місті. Було цікаво, які зміни чекають всіх нас. Мене також хвилювало питання якісної публікації графічних матеріалів Генплану. Адже, для того, щоб кожен зміг розібратися у схемі і чітко зрозуміти зображене, публікація карти має бути виконана на високому рівні», ділиться мотивами своєї участі в громадському обговоренні мешканець селища Ювілейне, інженер-програміст ДХК «Луганськвугілля» Олексій Ніколаєнко. Бізнес. Важливу, хоча і переважно малопомітну, роль при розробці та затвердженні Генплану відігравали окремі бізнес-структури. На відміну від більшості громадян чимало представників, особливо великого та середнього бізнесу, розуміли що генплан має значний вплив на розвиток бізнес-активності у місті, адже він визначає межі зон пріоритетного використання територій, місця прокладення доріг та комунікацій, території для майбутнього будівництва та проживання різних за своєю купівельною спроможністю категорій громадян. На відміну від країн розвинутої демократії представники бізнес-структур не брали відкритої участі в безпосередньому обговоренні проекту Генерального плану і не намагались публічно донести те, яку користь громаді може принести реалізація їх бізнес-проектів. Представники великого та середнього бізнесу намагались домогтися врахування своїх інтересів непомітно, ще на стадії проектування документу. Зрозуміти це можна було лише тоді, коли бізнесінтереси йшли всупереч інтересам певних територіальних спільнот чи соціальних групп, виникав відкритий конфлікт. Прикладами таких конфліктів були: пропозиція перенесення дитячої лікарні з центральної частини міста, з метою віддати її територію під комерційні об’єкти; знищення частини лісопарку вздовж вулиці Оборона, для побудови на цьому місці торгівельно-розважальних комплексів; відсутність санітарно-захисної зони навколо заводу «Спецавтоматика». При цьому інтереси бізнесу при обговоренні Генерального плану захищали не представники самих бізнес-структур, посадовці міської ради. Лише кілька пізніх бізнес-ідей (побудова багаторівневого паркінгу на місці ринку, проведення тролейбусної лінії до нового заміського ринку) родина відомих місцевих бізнесменів Ландіків подала безпосередньо в ході громадського обговорення від імені депутата міської ради.

16 - 162 -

В ході роботи погоджувальної комісії стало помітно, як частина представників малого і середнього бізнесу починала розуміти, що прозорі та законні «правила гри» в їх інтересах та інтересах цілої міської громади і підтримали ініціативи щодо врахування громадських пропозицій при обговоренні Генерального плану. Органи місцевого самоврядування прилеглих територій. Проект Генерального плану Луганська передбачав приєднання до міста 9321 гектарів територій сусідніх Краснодонського, Слов’яносербського та Лутугінського районів. До складу міста також планувалося включити землі міста Олександрівськ, селищ Ювілейне, Дзержинське, Тепличне, Фабричне та села Розкішне. Відповідно до ч. 3 ст. 30-3 Закону України «Про планування та забудову територій», ради цих адміністративно-територіальних одиниць мали бути поінформовані про відповідні наміри Луганської міськради. Втрата земель трьома районами та кількома населеними пунктами не могла не хвилювати їх мешканців та депутатський корпус. Проте, представники сусідніх із Луганськом громад брали участь в ухваленні Генерального плану міста вкрай спорадично і безсистемно. Представники Лутугінської райдержадміністрації висловились проти приєднання села Розкішне, під час обговорення Генплану на обласній архітектурномістобудівній раді. Депутати Слов’яносербської районної ради спробували взяти участь у роботі погоджувальної комісії. Ось як пояснює ситуацію Марина Вікторівна Романова, голова ради селища Жовте Слов’яносербського району: «Влада і «Луганськцивільпроект» нас не інформували. Про ухвалення Генплану в деталях нам розказав Східноукраїнський центр громадських ініціатив». Працівники Луганської міськради теж не змогли надати докази інформування органів місцевого самоврядування сусідніх територій про плани їх приєднання до обласного центру. Через це у багатьох учасників громадських слухань утвердилась думка, що Луганська міськрада просто не інформувала сусідські громади про затвердження свого Генерального плану. Видавалось, що процес згодження меж міста йшов у розріз із планами керівництва Луганської мерії, яка була зацікавлена у якнайшвидшому ухваленні Генплану. «На мою думку, Луганськ не може так просто забрати частину Слов’яносербської території. Вони просто так собі намалювали цей Генплан. Це начебто їх уявлення про територію в майбутньому. Але для нас він нічого не значить і погоджувати ми нічого не будемо…», - продовжує голова Жовтненської селищної ради Марина Романова. «Хоча, ми і не категоричні в цьому питанні», додає Марина Вікторівна через деякий час, - «Можна розглядати різні варіанти. Наприклад, ми можемо віддати місту Луганську селище Тепличне (жителі згодні), але натомість Луганськ зробить нам дорогу чи щось інше. Треба сідати за стіл переговорів, зважувати всі «за» і «проти», спитати думку громади, депутатів і лише тоді робити висновки… Я розумію, що в Луганську є своя міська влада, але ми хоч і сільське самоврядування, також маємо свою думку, свої завдання і свої повноваження. Було обурливим, коли міська влада навіть не намагался повідомити нас про те, що розширення меж міста буде відбуватися саме за рахунок нашої території». Малоприємним був для сільських мешканців і той факт, що Генплан передбачав 17 - 163 -

приєднання до міста земель, які вже розпайовані і знаходяться у власності приватних сільгоспвласників. І, хоча окремі представники місцевого самоврядування заявили про свою позицію під час слухань, складалось враження, що якась сила застерігає керівництво сусідніх із Луганськом районів від захисту територіальних інтересів їх громад. Як проходили громадські слухання 21 грудня 2010 року нарешті були скликані громадські слухання із обговорення проекту Генерального плану Луганська. Захід проходив у Великій залі засідань міської ради. Головував на засіданні головний архітектор міста, начальник управління містобудування та архітектури міської ради В’ячеслав Женеску. Також у президії була присутня заступник міського голови Антоніна Кузьменко. З самого початку, в залі, де проходила реєстрація учасників слухань, було багатолюдно. Бажаючих сюди потрапити в зал було настільки багато, що біля реєстраційного столу утворився натовп. Хоча, реєстрація почалася за годину до початку зборів, багато хто так і не встиг внести себе до реєстраційного списку. Відкриваючи слухання В’ячеслав Женеску оголосив, що для участі в обговоренні зареєструвалося 449 осіб. Як стало зрозуміло від самого початку слухань, до них готувалися не лише громадські активісти, але і працівники міськвиконкому. Вони заздалегідь зареєструвалися і зайняли значну частину місць для сидіння у залі, зокрема ті місця, що знаходилися ближче до трибуни. Через те, що приміщення заповнили чиновники, місць для сидіння не вистачило багатьом містянам. Представники громадськості, що прийшли на слухання, були надзвичайно різнорідні за інтересами, складом, досвідом та цілями люди. Серед присутніх були члени ОСНів, громадських організацій різного спрямування, ініціативних груп громадян, які протидіють незаконними забудовам, журналісти, ті кого називають «міськими божевільним», депутати та працівники міської ради, просто небайдужі громадяни. Незважаючи на різноманітний склад учасників, серед них виділялись дві організовані групи. Створення першої із цих груп ініціював СЦГІ. До тимчасового неформального альянсу непідконтрольних владі активістів увійшли представники ініціативних груп громадян, що протидіють незаконним забудовам та отримують правову допомогу від Центру; представники НУО та ініціативні громадяни, які відстоюють збереження лісопарку в районі Гострої Могили та практикують нетрадиційні практики оздоровлення; представники опозиційних політичних сил та пов’язані із ними громадські організації (Народний фронт Луганщини, Громадське об’єднання Луганщини тощо), члени релігійної громади буддистів школи Карма Каг’ю, жителі будинків району першої черги будівництва містечка Щорса. Незважаючи на скоординованість дій цієї групи, її члени мали відмінні інтереси та цілі, і лише незначний досвід співпраці. Це позначалося на рівні довіри між членами групи, узгодженості та скоординованості дій. Втім, ці відмінності не завадили учасникам групи дотриматися досягнутих домовленостей та діяти узгоджено протягом всього часу громадських обговорень.

18 - 164 -

Друга організована група громадськості та чиновництва була сформована зусиллями міської ради та проіснувала лише в день проведення громадських слухань. До її складу увійшли депутати міської ради та представники провладних громадських об’єднань. На слухання ці люди прийшли підтримати проект Генерального плану, хоча окремі представники цієї когорти учасників пропонували і свої ідеї до тексту документа. Наприклад, представник організації ветеранів МВС пропонував знищити трамвайну колію по вулиці Оборонна, вздовж лісопарку, для того, аби забезпечити більш комфортний проїзд власникам автомобілів. Найгостріші дискусії викликали такі питання: резервування земельної ділянки під перенесення дитячої обласної лікарні; забудови зелених зон; реконструкції територій, зайнятих «двоповерхівками» на містечку Щорса; відсутність санітарних зон навколо підприємства «Спецавтоматика» та втаємниченість Генплану. Ситуацію ускладнювало те, що відповіді далеко не на усі питання, які хвилювали учасників слухань, можна було отримати у представлених матеріалах проекту Генплану. Багатьох містян хвилювали межі окремих функціональних, зокрема санітарних зон, червоні лінії. Протее, представлені документи не завжди давали відповіді на ці питання. Розробники документа пояснювали, що на подібні питання відповідь можна буде знайти на детальних планах територій, які мають бути виконані у більш крупних масштабах. Але, до таких заяв громадяни ставилися із недовірою, та й голосувати треба було вже в ході слухань, а не пізніше. Активне невдоволення луганчан викликала і недоступність повного проекту Генплану. Багато із виступаючих зазначали, що, пропонуючи для обговорення лише 10% інформації від змісту документу, городянам фактично підсовують «кота в мішку». На це чиновники відповідали не по суті: мовляв, Генплан достатньо обговорювався в районах і був час подати до нього зауваження та пропозиції. В’ячеслав Женеску заявив, що від 450-тисячної громади міста надійшло понад 20 зауважень і пропозицій до проекту Генплану. Але перевірити, наскільки були вивчені навіть ці пропозиції, ознайомитися із ними заздалегідь, громадськість так і не змогла. З плином часу підвищувався градус дискусії і зменшувалася кількість учасників слухань. До сімнадцятої години кількість голосуючих у залі зменшилася до 177 осіб. Враховуючи велику кількість зауважень, які залишилися без обговорення, і ще більшу кількість зауважень, поданих до секретаріату під час слухань, присутні прийняли рішення обрати погоджувальну комісію, яка протягом двох тижнів мала розглянути всі спірні питання. Такий розвиток подій пророкували активісти СЦГІ ще до початку слухань: «Заяви керівників міста про те, що Генплан буде прийнятий вже в 2010 році, звучать, принаймні, дивно. Якби Сергій Кравченко і Маноліс Пілавов ознайомилися з Законом України «Про планування і забудову територій», то в статті 30-5 вони б знайшли для себе багато цікавого. Зокрема, на громадських слуханнях з обговорення Генплану повинна бути створена погоджувальних комісія для вирішення спірних питань. Беручи до уваги численні скандали, навколо непрозорого розподілу міської землі, та незаконного будівництва у Луганську, можна зі 100% впевненістю стверджувати, що такі спірні питання 19 - 165 -

будуть, і вирішити їх у плині публічного обговорення не вдасться» Згідно закону було прийняте рішення про склад комісії, яка на 30% мала складатися з представників розробника та замовника Генплану (міської ради і проектного інституту «Луганськцивільпроект»), і на 70% - з представників громадськості. Тут у нагоді стали пропозиції громадськості до списку членів погоджувальної комісії, заздалегідь підготовлені ініціативною групою. Ці пропозиції стали основою для подальшого голосування і всі запропоновані ініціативною групою громадяни були обрані до складу комісії. Таким чином, обрані до колегіального органу мешканці міста отримали унікальну можливість на рівних із чиновниками брати участь у вирішенні спірних питань містобудівної документації. Увійшли до складу комісії і три представники СЦГІ. При цьому кандидатура Віктора Філіпповського була запропонована представниками міськвиконкому, оскільки він викладав навчальні курси багатьом посадовим особам міської ради, під час їх навчання в магістратурі державного управління Східноукраїнського національного університету, та був відомий своєї активною громадянською позицією. Пізніше Віктор Філіпповський став основною з’єднуючою ланкою в переговорах між представниками громадськості та міською радою, під час врегулювання спірних питань, винесених на розгляд погоджувальної комісії. Юрист Центру Вадим Сабінін працював у секретаріаті комісії, брав безпосередню участь в підготовці всіх процедурних документів і продовжував забезпечувати відсутність фальсифікацій при підготовці документації. Голова СЦГІ Володимир Щербаченко координував роботу організації щодо участі в погоджувальній комісії та представляв ЗМІ погляд непідконтрольної громадськості на проблему. Після формування членського складу комісії громадські слухання були оголошені такими, що відбулися. Оцінки результативності учасниками цього заходу суттєво відрізнялась. Критичні представники громади, присутні на слуханнях, відгукувались про захід так: «ми обрали стратегію «домовляння», «позиція влади була нам зрозумілою». Але існувала й інша думка: «Громадські слухання, присвячені обговоренню проекту Генерального плану розвитку Луганська, в черговий раз показали глибину нерозуміння, що існує між міською владою та представниками громади». Віктор Філіпповський, який доклав чи не найбільше зусиль у підготовку пропозицій громадськості для затвердження та налагодження діалогу між громадою і посадовцями ради, так оцінював перші в історії Луганська громадські слухання проекту Генплану міста: «Слухання, що сьогодні відбулися, залишили суперечливі враження. Здається, що вони були дуже погано підготовлені, багатьох конфліктних ситуацій і непорозумінь могло просто не бути. Позитивним є те, що сьогодні вищі посадові особи місцевого самоврядування усвідомили наскільки потрібна стратегія соціально-економічного розвитку міста і якась робота у цьому плані вже ведеться. Але, напевно, це все - справа майбутнього. Питання в тому, як далі цей процес піде і наскільки влада буде дослухатися до думки наукової і професіональної громадськості, наскільки це виллється в стратегію розвитку міста. В той же час в Генплані є багато спірних питань, і ці спірні питання повинна розглядати погоджувальна комісія. Але, в силу поганої організації слухань, сформувати комісію було надзвичайно складно». Інакше ситуацію бачив начальник управління архітектури і містобудування 20 - 166 -

Луганської міськради В’ячеслав Женеску. Офіційна думка головного архітектора була така: «Наші городяни - активні та зацікавлені у розвитку міста люди. Це показали вчорашні громадські слухання. Документ викликав інтерес у луганчан, обговорення було дуже бурхливим, з масою питань. Слухання подібного роду проводяться вперше в Луганську, тому на самому початку заходу робота була затягнута, ще на стадії організаційних моментів. Однак, після роз’яснення юристів процедури слухань, ми повернулися до конструктивного діалогу». «Відчувалася заангажованість влади, деякі рішення шиті білими нитками, не все було пояснено, а багато з питань вже були вирішені заздалегідь», - коментує слухання Віктор Гужвинський, отаман Луганського товариства Українського козацтва. Віктор Вікторович йшов на слухання захищати питання, які у першу чергу хвилювали його організацію: робота системи вивезення сміття з міста, перейменування вулиць, реконструювання пам’ятників та зведення нових. Але під час заходу отаман побачив, що у цих питань дуже мало шансів на ефективне обговорення, бо хто ж буде серйозно дискутувати про перейменування вулиці, якщо поряд із його будинком можуть завтра вирубати парк або побудувати завод, чи зовсім знести сам будинок? «Соціального ефекту – на копійку, а витрат – на цілий рубль», - такий висновок зробив радник Гетьмана Українського козацтва за результатами слухань. Як погодити неузгоджуване? З самого початку стало очевидим, що робота погоджувальної комісії не буде простою. Закон відводив на її роботу два тижні, а розглянути вона мала близько 80 пропозицій та зауважень поданих до проекту Генплану. Понад дюжину з цих питань стосувалися долі знакових територій міста, забудова яких була в планах впливових місцевих політиків, але водночас зачіпала громадські інтереси. Одним із таких конфліктних питань була доля лісопарку в районі Гострої могили. Міська рада декларувала бажання створити на території лісового масиву парк, а частину його території, що межує із вулицею Обронна, від магазину «За рульом» до кварталу 50-річчя Оборони Луганська – віддати під будівництво торгівельних об’єктів. Громадськість виступала проти таких змін і вимагала збереження традиційного характеру лісопарку. Крім того, громадські активісти висунули ще одну досить загальну, хоч і важливу умову – збереження всіх зелених зон Луганська. Громадяни вимагали розрахунків того, якими чином були зроблені обрахування норм озеленення міста, адже у доступних матеріалах Генплану цієї інформації не було. Як і більшість матеріалів текстової складової Генерального плану ці дані знаходилася під грифом «ДСК». Забезпечення повноцінної доступності проекту Генерального плану було ще однією важливою вимогою громадськості. Окрім гострих конфліктних питань, винесених на обговорення, ще однією проблемою в роботі комісії став склад її учасників. Вже на перше засідання комісії, 24 грудня 2010 року, не зібрався кворум. Зокрема, це сталося, тому що, намагаючись заповнити квоту громадськості у складі погоджувальної комісії, представники опозиційних політичних сил запропонували внести до її складу таких членів територіальної громади, які жодного разу не з’явилися на її 21 - 167 -

засідання. З іншого боку, найбільш активні учасники погоджувальної комісії – це, як правило, люди, що були особисто зацікавлені у внесенні певних коректив у Генплан. Чимало з них мали тривалу і конфліктну історію відносин із міською радою, тому налагодити діалог між активістами та чиновниками, який не складався роками, за кілька засідань погоджувальної комісії було справою непростою. Не зважаючи на відсутність кворуму, на першому засіданні погоджувальної комісії, її члени вирішили розпочати попередній розгляд спірних питань, проте по жодному із них так і не вдалося досягти компромісу. Крім того, між членами погоджувальної комісії – представниками з боку замовника та представниками з боку громадськості - виник ряд суперечок щодо процедури затвердження Генерального плану. Наступне засідання погоджувальної комісії було призначене на 28 грудня.

26 грудня, у проміжок між засіданнями комісії, Східноукраїнським центром громадських ініціатив було організовано робочу зустріч членів погоджувальної комісії, що представляли незалежну від влади громадськість. У ході цієї кількагодинної зустрічі близько 20 учасників комісії ретельно розглянули кожну із 86 пропозицій та узгодили щодо них спільну позицію. Після цього, ще близько доби, представники СЦГІ готували правове обґрунтування запропонованих громадськістю рішень та оформляли документи в форматі необхідному для затвердження містобудівної документації. Пропозиції громадськості були передані на узгодження представникам управління містобудування та архітектури і, в більшості, отримали від них усне схвалення. Завдяки зробленій роботі, друге засідання погоджувальної комісії було значно успішнішим. 28 грудня 2010 року комісія зібралась у складі, достатньому для ухвалення рішень. Протягом двох годин всі 86 проблемних питань були розглянуті, по кожному із них відбулося голосування і ухвалилися рішення. Хоча, при розгляді окремих питань між головним архітектором і громадськими активістами виникали суперечності, проте більшість комісії контролювалася громадськістю і рішення ухвалювалися ті, які громадськість вважала за доцільне. В такій ситуації головний архітектор практично не намагався довести свою позицію, навіть по тих проблемних моментах, які не влаштовували міську раду. «Я спостерігав за тим, що відбувається і мене охоплювало відлуння нереальності. Головний архітектор один за одним виносив на голосування рішення, які дружньо підтримувала більшість членів погоджувальної комісії. Навіть рішення по тих питаннях, з якими ще вчора категорично не хотів погоджуватися архітектор, сьогодні спокійно вносились в протокол. Відчуття нереальності змінювалось відчуттям подальших неприємностей», - пригадував Володимир Щербаченко. Через два дні після другого засіданні погоджувальної комісії, перед новорічними святами, членів комісії зібрали в міську раду для підписання протоколу громадських слухань. Головний архітектор вітав присутніх із завершенням роботи та дякував за активність. В цей момент більшість присутніх в залі відчували радість та приємне полегшення. Здавалось, що тривала та напружена епопея завершилась і знайдено довгоочікуваний компроміс. Проте, ці відчуття були оманливими.

22 - 168 -

Міська рада ухвалює Генплан Наступним кроком мало стати затвердження Генерального плану сесією Луганської міської ради, призначеною на 25 січня 2011 року. За кілька днів до сесії представники погоджувальної комісії від громадськості дізнались, що на розгляд сесії міської ради разом із Генпланом заплановано винести частину спірних питань, по яких погоджувальна комісія вже ухвалила рішення. В силу певних обставин (очевидно, фінансового характеру) керівництво міської ради не погодилось з рішеннями погоджувальної комісії. Отримавши інформацію про плани міського керівництва, члени погоджувальної комісії зустрілися із депутатами з різних фракцій, представлених у міській раді та спробували переконати політиків підтримати рішення погоджувальної комісії. Громадським активістам вдалося переконати фракцію з десяти депутатів від КПУ та 2-х депутатів від партії «Фронт Змін». Переговори із представниками Партії Регіонів, які контролюють абсолютну більшість (61 мандат) у міській раді виявились неуспішними. З огляду на результати переговорів, Східноукраїнський центр громадських ініціатив вирішив провести перед сесією міської ради акцію протесту. Ще до початку сесії, в 20-тиградусний мороз, перед будівлею міської ради розпочався пікет. Громадські активісти стояли із гаслами: «Исполком, публикуй Генплан, ведь Генплан – не дерибан», «Депутате, узгодь Генплан із громадою!», «Секретний Генплан – розсадник корупції». Під час акції розповсюджувались листівки із інформацією про те, що винесення на розгляд сесії врегульованих погоджувальною комісією питань суперечить ст. 30-5 Закону України «Про планування та забудову територій». Одночасно із пікетом відбувався молодіжний перфоменс, під час якого громадські активісти, у вигляді чортів, пропонували депутатам міської ради підписати угоду із дияволом та продати депутатську душу в обмін на різні блага, зокрема, земельні ділянки. А в цей час, на сесії, Луганський міський голова, разом із питанням про затвердження Генерального плану, виносив чотири додаткових питання. Зокрема, депутатам було запропоновано підтримати розміщення міського парку на базі лісового урочища «Гостра Могила». Мер та головний архітектор запропонували депутатам проголосувати за розміщення санітарно-захисної зони між заводом «Спецавтоматика» та житловими будинками мешканців Малої Вергунки. Депутатам запропонували підтримати ідею розміщення паркінгу - в районі Глибокого Яру, а в районі вул. Магнітогорська – об’єктів торгівлі. Територію під двоповерховими будинками на містечку Щорса пропонувалося віддати під реконструкцію. Хоча, рішення, що виносились на сесію міської ради виглядали цілком зваженими та компромісними, проте, на думку багатьох членів погоджувальної комісії, сам факт винесення цих 4-х питань на розгляд сесії міської ради суперечив Закону України «Про планування та забудову територій». Цей закон встановлював, що сесією міськради розглядаються лише ті питання, по яких погоджувальній комісії не вдалось дійти згоди і, які є неврегульованими. На думку ж більшості членів комісії, рішення з усіх питань, які вони розглядали, були ухвалені законно і згідно процедури: шляхом відкритого голосування, більшістю присутніх, при наявності кворуму. Відтак більшість комісії вважала, що іншого способу врегулювання питань, окрім як шляхом голосування, закон не 23 - 169 -

передбачав, тому, вона (комісія) свій обов’язок виконала і всі спірні питання врегулювала. З метою оприлюднення своєї позиції представники громадськості делегували із виступом на сесію міської ради Віктора Миколайовича Філіпповського. Навряд чи його виступ міг змінити хід сесії міської ради, адже результат голосування був вирішений ще перед цим. Проте, представники громадськості вважали за доцільне ще раз підкреслити, що позиція членів погоджувальної комісії відрізняється від запропонованого на сесії проекту рішення. Крім того, такий виступ був важливий для інформування присутніх у залі журналістів, представників громади та й самих депутатів, далеко не кожний із яких добре розумівся у суті конфліктної ситуації. Слідом за представником громадськості енергійно виступав директор інституту «Луганськцівільпроект» Василь Клепачевський, який закликав депутатів підтримати Генплан. Після його виступу відбувся короткий обмін думками між депутатами. Проти ухвалення Генплану висловились комуністи та керівник Луганського обласного «Фронту змін» Ігор Ліскі. Після цього міський голова поставив на голосування питання про ухвалення Генплану Луганська. В той момент, коли стало очевидно, що більшість депутатів-регіоналів голосує за ухвалення документа без врахування рішень погоджувальної комісії, її члени та їх прихильники демонстративно залишили сесійну залу із вигуками: «Жулики!» та «Ганьба!». І знову переговори…

25 січня, в той же день, коли відбулося затвердження Генплану, від імені Луганського міського голови найбільш активні члени погоджувальної комісії були запрошені на вечірню нараду до міської ради. Під час цієї зустрічі Сергій Кравченко намагався з’ясувати позицію присутніх активістів та пом’якшити негативний ефект від ухваленого зранку рішення. Разом із міським головою переконувати активістів прийшов і Сергій Петраков, депутат міської ради від Партії регіонів, голова постійної комісії з питань ЖКГ, комунальної власності та капітального будівництва. Одночасно депутат є власником будівельної компанії «Теплий дім», яка із регулярністю, якій можна позаздрити, виграє державні та комунальні тендери на багатомільйонні будівельні роботи в обласному центрі. Саме фірма Сергія Петракова планувала нове будівництво на місці двоповерхових будинків у містечку Щорса, щоправда, про цей факт під час зустрічі депутат промовчав. Так само не зміг він пояснити схему, за якою планувалося компенсувати вартість конфіскованого майна мешканцям двоповерхівок. Зустріч проходила експресивно, без чіткого плану. Активісти кожної із присутніх ініціативних груп намагались озвучити свою проблему. Узгодженої стратегії дій у активістів більше не було. Поведінка міського голови видавалась такою ж безсистемною: питання в залі перемішувалися із звинуваченнями в бік окремих учасників зборів у особистих мотивах зриву ухвалення Генплану, та згадками про сумну історію відносин міської ради із окремими ініціативними групами. Мер складав враження людини явно невдоволеної, але без уявлення про стратегію подальших дій.

24 - 170 -

Виступив під час зустрічі і Володимир Щербаченко, який закликав міського голову скористатися своїм правом та накласти вето на проголосоване зранку рішення міської ради, в такий спосіб відкривши простір для пошуку подальших компромісів. Від ідеї вето Сергій Кравченко в захоплення не прийшов, проте обіцяв кілька днів подумати. Активісти залишали малу залу міської ради із суперечливими почуттями та ідеями. Одні були під впливом розчарування від ранішнього рішення міської ради, інші вже думали про можливий судовий позов за ігнорування рішень погоджувальної комісії, треті були раді увазі міського голови та проведеній зустрічі. Єдине, що об’єднувало громадських активістів – це надія на подальший конструктивний діалог та рішення міського голови, що дозволить відновити порозуміння. ЧАСТИНА 3. ЕПІЛОГ. Надії, що не виправдались Через три дні після першої зустрічі із міським головою відбулася друга. Така ж безрезультативна. Як варіант виходу із ситуації, міський голова запропонував провести додаткові громадські слухання із 4-х питань, що були проголосовані всупереч думки погоджувальної комісії. Це рішення знімало напругу, залишало надію, але не вирішувало проблему. Вже в березні Луганський міський голова ухвалив рішення про повторне проведення громадських слухань. Ці заходи не мали, та й не могли мати, жодного впливу на ухвалений Генплан міста, адже їх проведення суперечило процедурі, передбаченій ч. 3 ст. 30-2 Закону України «Про планування і забудову територій», відповідно до якої громадські обговорення проектів містобудівної документації проводяться лише один раз. Тому в міській раді слухання називали консультаціями, і їх результати жодного відображення в формальних документах міської ради не знайшли. За цей час на сайті міської ради суттєво покращилась представленість Генплану. На першій сторінці сайту з’явився окремий розділ, присвячений документу, частина графічних та текстових складових Генерального плану, а також перелік матеріалів, що знаходиться під грифами «ДСК» і «Таємно» . Також в «Нашій газеті», офіційному виданні Луганської обласної ради, вийшла серія розгорнутих публікацій, присвячених змісту Генплану. Громадських активістів в цих публікаціях можна було сприйняти як хороших, але недалеких людей, що не розуміють складності Генплану та широту польоту думки проектантів документа. До початку літа 2011 року громадські слухання пройшли по трьом із чотирьох спірних питань. У всіх випадках учасники зборів (іноді чисельністю до 150 осіб) підтримали рішення, які ухвалила погоджувальна комісія, але це жодним чином не вплинуло на рішення міської ради. Чиновники не внесли жодних коректив до ухваленого Генерального плану. Вкотре почуваючись обдуреними, частина членів погоджувальної комісії за підтримки СЦГІ оскаржила дії міського голови і частково рішення про затвердження Генерального плану м. Луганська до суду. У своєму позові активісти вимагали визнати незаконними дії міської ради по ревізії рішень погоджувальної 25 - 171 -

комісії; скасувати відповідні положення в рішенні міської ради «Про затвердження Генерального плану м. Луганськ» та ставили ряд інших вимог. Розгляд справи триває вже понад рік і справа знаходиться у Вищому адміністративному суді. Небайдужі мешканці міста та посадовці міської ради продовжують витрачати на вирішення конфлікту час, гроші, зусилля. Проте, конструктивного вирішення проблеми ще не видно. Незрозумілими залишаються плани міськради щодо створення детальних планів територій, розробкою яких пропонував зайнятися головний архітектор два роки тому.

26 - 172 -