Стан та перспективні напрямки реформування та розвитку публічних бібліотек в Україні на прикладі цен

Стан та перспективні напрямки реформування та розвитку публічних бібліотек в Україні на прикладі центральної бібліотеки Слов’янська Аналітичний звіт

Травень 2016

1

Аналітичний звіт підготовлено громадською організацією «Донецький інститут інформації «в межах» Ініціативи з розвитку аналітичних центрів Україні», яку виконую Міжнародний фонд «Відродження» (МВФ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA). Думки та позиції викладені в цьому звіті є позицією автора та необов’язково відображають позицію уряду Швеції, Міжнародного фонду «Відродження» (МВФ) та Фонду розвитку аналітичних центрів (TTF).

Експертна група: Віталій Сизов, Михайло Баган Редактор: Віталій Сизов Аналітичний звіт доступний для завантаження за посиланням dii.dn.ua/news

© 2016, SIDA та «Донецький інститут інформації»

2

ЗМIСТ І. Роль публічних бібліотек в Україні та світі

1

ІІ. Стан та тенденції в сфері публічних бібліотек в Україні

3

ІІІ. Центральна бібліотека міста Слов’янська

5

IV. Як покращити ситуацію?

8

3

Бібліотеки в Україні. Потрібні, але перебувають у стагнації На публічні бібліотеки в Україні покладається велика кількість різноманітних завдань, починаючи від традиційних — забезпечення користувачів книгами та іншою друкованою літературою і закінчуючи роллю сучасних публічних просторів, де можна отримати доступ до різноманітних електронних документів та гарно провести час. Однак відсутність стратегії розвитку та чинна нормативно-правова база щодо публічних бібліотек фактично гальмує їх розвиток як сучасних публічних просторів. Держава прив’язує матеріальну мотивацію бібліотекарів, як і фінансування самих бібліотек лише до двох традиційних показників ще з радянських часів — кількості виданих користувачам книжок та кількості зареєстрованих користувачів, зовсім не враховуючи в цьому плані кількість відвідувань соціокультурних заходів: презентацій, лекцій, круглих столів, які поступово стають все більш затребуваними на базі публічних бібліотек. Внаслідок такої політики бібліотеки втрачають мотивацію адаптуватися під новітні потреби читачів, та орієнтовані в значній мірі на виконання «плану» задля утримання показників книговидачі і кількості зареєстрованих користувачів, адже від цього залежить матеріальне забезпечення, а відповідно і фактичне існування бібліотеки.

4

Роль публічних бібліотек в Україні та світі В Україні діяльність бібліотек регулюється Законом України «Про бібліотеки і бібліотечну справу». На бібліотеки покладається значна кількість функцій, серед яких, культурна, освітня, наукова та інші функції1. Проект Концепції якісних змін бібліотек задля забезпечення сталого розвитку України (до 2025 року), розроблений міністерством культури України та яку, як стверджується в Концепції буде покладено в основу Стратегії розвитку бібліотечної справи в Україні до 2025 року, також визначає покликання бібліотек в Україні досить широко. Зокрема, згідно з Концепцією, бібліотеки покликані забезпечувати вільний доступ до інформації, знань і культурного надбання, допомагати людям у реалізації їх громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав2. Однак чинний профільний закон робить акцент на традиційному розумінні бібліотеки, як бази даних різноманітної інформації на паперових чи електронних носіях. Також в формулюваннях закону досить туманно визначається роль бібліотеки як сучасного публічного простору, місця для зустрічей та спілкування людей. В той же час роль бібліотек на заході надзвичайно багатофункціональна. Бібліотеки в країнах Європи та США розглядаються як чинники, що сприяють економічному зростанню, пропонуючи велику кількість різноманітних послуг різним категоріям користувачів. Тут бібліотека є місцем, де можна не тільки користуватись книжками, а і поспілкуватись з іншими, вчитись чи працювати, а також місцем, яке сприяє появі відчуття єдності в громаді. Оскільки суспільство стає все більш роз’єднаним через багатокультурність, розповсюдження технологій та інші фактори глобалізації, роль бібліотеки як вільного публічного простору стає тут однією з найголовніших. Тому бібліотека стає місцем, де можна відчути свою належність до громади, спілкуватись, об’єднуючи різні культурні, етнічні, вікові, соціальні групи, а також долати роз-

Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/32/95-%D0%B2%D1%80 Концепція якісних змін бібліотек задля забезпечення сталого розвитку України (до 2025 року) http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/ publish/article?art_id=244956883&cat_id=244909847

1 2

5

рив між поколіннями. Чи має бібліотека потенціал для цього? — Нещодавні дослідження в Данії і Норвегії показали, що більшість (55-60%) користувачів не позичали книжки або інші матеріали, а використовували бібліотеки для інших цілей, зокрема, для зустрічей та спілкування з іншими людьми. Таким чином бібліотеки можуть сприяти також економічному зростанню, бо заохочують людей до більшої активності на роботі, надаючи робочі місця і сприяючи розвитку навичок обробки інформації і користуання інформаційними технологіями. Бібліотеки також стимулюють видавництва, адже купують їхню продукцію і тим самим сприяють добробуту громади. Однак наскільки виправданими можуть бути інвестиції в бібліотеку в матеріальному вимірі? Як показують дослідження в Європі, в середньому, співвідношення рентабельності бібліотек є 1 євро до 5.50 євро. Тобто, на кожен євро, вкладений в бібліотеку, вона повертає громадянам 3.50. Результати досліджень також показують, що на кожний долар, вкладений в бібліотеку, вона повертає платникам податків 4-5 доларів. Ці показники більш-менш однакові по всьому світі, тому це ефективний спосіб повідомити політиків і платників податків, що на кожен вкладений євро вони повертають більшу суму 3. Тому в проекті Стратегії розвитку бібліотечної справи в Україні до 2025 року визнається, що бібліотечна справа України потребує низки системних комплексних змін, які б відповідали сучасними загальносвітовим тенденціям розвитку бібліотек. Ці зміни передбачають реформу бібліотечного законодавства, чинних стандартів бібліотечно-інформаційної галузі, принципів фінансування бібліотек та інші.

3

6

Cтаття «Цінність громадських бібліотек. Соціально-економічний аналіз» https://oda.hio.no/jspui/bitstream/10642/674/2/804033post.pdf

Стан та тенденції в сфері публічних бібліотек в Україні За даними, що наводяться в проекті Стратегії розвитку бібліотечної справи в Україні до 2025 року «Якісні зміни бібліотек задля забезпечення сталого розвитку України», яку розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства культури України, бібліотечна мережа України, станом на липень 2015 року нараховувала близько 40 тисяч бібліотек різних видів (публічних, технічних, сільськогосподарських, медичних, академічних, бібліотек вищих навчальних закладів, бібліотек для сліпих). Різноманітні потреби населення в інформації, освіті, культурі за даними тієї ж Стратегії покликані забезпечувати в Україні саме публічні бібліотеки 4. За даними статистичного збірника «Бібліотечна Україна в цифрах», кількість публічних бібліотек в Україні невпинно знижується. Так в 2010 році в Україні налічувалося 18 166 публічних бібліотек, а вже в останньому довоєнному 2013 році їх кількість дорівнювала 17 995. Та варто зауважити, що і темпи закриття бібліотек в Україні з кожним роком також уповільнюються 5678.

2010 2011 2012 2013 2014

18 166 18 074 18 025 17 995 15 981

За даними того ж таки статистичного збірника «Бібліотечна Україна в цифрах», протягом останніх чотирьох довоєнних 2010-2013 років в бібліотеках по всій Україні спостерігається стале зменшення користування книжками серед читачів, так само як зменшується кількість зареєстрованих користувачів і загальна кількість відвідувань публічних бібліотек. Стратегія розвитку бібліотечної справи в Україні до 2025 року «Якісні зміни бібліотек задля забезпечення сталого розвитку України» Статистичний збірник «Бібліотечна Україна в цифрах» (2009-2010) http://profy.nplu.org/articles.php?lng=uk&pg=2795 6 Статистичний збірник «Бібліотечна Україна в цифрах» (2010-2011) http://profy.nplu.org/articles.php?lng=uk&pg=4302 7 Статистичний збірник «Бібліотечна Україна в цифрах» (2011-2012) http://profy.nplu.org/articles.php?lng=uk&pg=5619 8 Статистичний збірник «Бібліотечна Україна в цифрах» (2012-2013) http://profy.nplu.org/articles.php?lng=uk&pg=6493 4 5

7

13,2

2010 2011 2012 2013

2010 2011 2012 2013

2010 2011 2012 2013

12,8 12,5

12,6

229 222 215

217

110,3 109,9

111,4 110,6

Частково цю ситуацію можна пояснити відповідним пропорційним зменшенням кількості бібліотек в масштабах країни та демографічними причинами, такими, як загальне зменшення кількості населення. Однак в той же час спостерігається тенденція до зростання попиту на електронні видання, а кількість відвідувань соціокультурних заходів в публічних бібліотеках України також значно зросло, на відміну від загальної відвідуваності.

2010 2011 2012 2013

2010 2011 2012 2013

0.60 0.61 0.75

0.79

14,4 14,6 14,6

15,6

Проте тільки від двох з цих показників залежить фінансова мотивація бібліотекарів.

8

Як законодавство щодо оплати праці працівників культури впливає на пріоритети бібліотекарів На рівні з Законами України «Про культуру» та «Про бібліотеки і бібліотечну справу» одним з основних нормативних документів, що в значній мірі впливають на діяльність бібліотек в Україні є Наказ Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 р. № 745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки». Цей документ цікавий тим, що ставить рівень оплати праці бібліотекарів, відповідно і їх мотивацію, а також групу (статус) бібліотеки в залежність лише від двох кількісних показників — середньорічної кількості зареєстрованих користувачів в бібліотеці та середньорічної кількості виданих користувачам документів (книговидачі). При цьому документ абсолютно не бере до уваги такий нині активно зростаючий показник як відвідуваність масових заходів бібліотечного закладу. Імовірно на думку посадовців мінкульту ці два показники в повній мірі відображають результати роботи бібліотек. Таким чином рівень відвідуваності соціокультурних заходів бібліотек в Україні – це просто статистичний показник, який де-факто не впливає на мотивацію бібліотекарів 9. Відтак, навіть незважаючи на зростання відвідуваності соціокультурних заходів бібліотек та кількість та кількість таких заходів, проведених бібліотекою, це не впливатиме на статус та рівень оплати праці бібліотекарів. Відповідно можна припустити, що така ситуація може спонукати бібліотекарів за будь-яку ціну шукати шляхи утримання саме цих двох показників на потрібному рівні — книговидачі та кількості зареєстрованих користувачів, навіть якщо суспільний запит на дані послуги знижується. Проте дана ситуація відома профільному міністерству культури України, адже в жовтні 2015 року міністр культури України зробив заяву, у якій йшлося про те, що міністерство культури України зменшуватиме фінансування маловідвідуваних бібліотек і збільшить фінансування бібліотек з великою відвідуваністю. Зокрема, це передбачено проектом Стратегії розвитку бібліотечної справи до 2025 року10.

9 Наказ Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 р. № 745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1285-05 10 Мінкульт запропонував прив’язати фінансування бібліотек до відвідуваності http://ukr.lb.ua/news/2015/10/19/318726_minkult_zaproponuvav_privyazati.html

9

Центральна бібліотека міста Слов’янська Фактор книговидачі та кількості користувачів Статистика Центральної бібліотеки Слов’янська за останні три роки до подій «російської весни» протягом 2011-2013 років демонструвала певне зростання показника книговидачі. У той час, як загальноукраїнська тенденція — це зменшення показників популярності користування друкованими книжками в публічних бібліотеках України. Проте, за підсумками 2014 року показник книговидачі різко зменшився. Це може бути пов’язано з бойовими діями в Слов’янську, коли бібліотеки фактично припинили своє повноцінне функціонування протягом майже трьох місяців перебування в місті угрупування «ДНР». Однак в 2015 році рівень книговидачі так і не відновився, лише продемонстрував невелике зростання за підсумками 2015 року. Аналогічна тенденція спостерігається і з показником кількості користувачів Центральної бібліотеки Слов’янська.

2011 2012 2013 2014 2015

185

201,8 202

160,7 161,1

2011 2012 2013 2014 2015

9,6 9,9 10 8,7 8,8

Зменшення кількості користувачів в 2014 році можна пояснити тим, що значна частина активної студентської молоді під час війни могла залишити Слов’янськ і вже не повернулася, а частина абітурієнтів з інших населених пунктів України могла відмовитися від ідеї вступати на навчання до навчальних закладів Слов’янська через бойові дії 2014 року.

10

Таке значне зниження двох головних показників — книговидачі та кількості користувачів могло би загрожувати бібліотеці втратою третьої категорії оплати праці (Наказ мінкультури від 18.10.2005 року № 745), однак Центральна бібліотека Слов’янська є частиною Комунального закладу Слов’янської міської ради «Централізована система публічних бібліотек міста Слов’янська», який має в своєму складі ще кілька бібліотек в містах Слов’янську, Святогірську і Миколаївці. Таким чином комунальний заклад загалом має потрібну кількість користувачів та книговидачі, яка необхідна для підтримання оплати праці бібліотекарів на рівні третьої категорії.

Фактор соціокультурних заходів Також цікавою виглядає ситуація і з кількістю масових заходів та їх відвідуванням у Центральній бібліотеці Слов’янська. Особливо якщо порівняти ці показники із показниками загального відвідуванням Центральної бібліотеки Слов’янська. Так в 2011 році Центральною бібліотекою було проведено 75 заходів. В 2012 році масових заходів було проведено лише 56, а в 2013 році ще менше — 38 заходів. Таким чином з 2012 року виникла тенденція, коли бібліотекарі з кожним роком почали планувати і проводити все меншу кількість заходів при тому, що загалом статистика щодо публічних бібліотек України показує зростання відвідуваності масових заходів, а відповідно і зростання суспільного запиту на такі заходи. Відвідування масових заходів в Центральній бібліотеці Слов’янська в період 2011-2013 років відповідно поступово зменшувалася до 2014 року включно. У 2015 році статистика за цими показниками також не демонструє значного зростання.

75

56 38 31 36

2011 2012 2013 2014 2015

16 15,9

17,5

9,1 9,7

До 2014 року така сама тенденція до зменшення показників спостерігалася і в плані загальної відвідуваності Центральної бібліотеки Слов’янська. Про-

11

те вже в 2015 році фіксується значне зростання загального відвідування бібліотеки одразу на 46% з 46 296 відвідувань в 2014 році до 67 824 відвідувань за підсумками 2015 року11 12.

2011 2012 2013 2014 2015

77,1 77,8 64,9 46,3

67,8

Можна припустити, що різниця у кількості відвідувань у 2015 році порівняно з повоєнним для Слов’янська 2014 роком в напрямку різкого збільшення відвідувань сталася не в останню чергу і за рахунок фактичного припинення повноцінного функціонування бібліотек Cлов’янська протягом квітня-червня 2014 року, коли в місті майже 3 місяці перебували бойовики незаконних збройних формувань угрупування «Донецька народна республіка». Проте після звільнення Слов’янська 5 липня 2014 року силами АТО, у місті зафіксовано значне зростання активності різноманітних громадськополітичних та культурних ініціатив, а більшість громадських організацій, що на сьогодні найбільш активно беруть участь у заходах центральної бібліотеки Слов’янська утворилися саме в 2014–2015 роках13. Проте бібліотекарі вперто не збільшують кількість власних соціокультурних заходів. Світло на це питання може пролити досить цікавий нормативний документ, який фактично позбавляє бібліотекарів мотивації працювати в напрямку розвитку соціокультурних заходів в бібліотеці. Це Наказ Міністерства Культури України від 29.12.2008 року № 1631/0/16-08 «Про затвердження Типових норм часу на основні процеси бібліотечної роботи»14. Цим наказом затверджені так звані «типові норми часу на основні процеси бібліотечної роботи», тобто час, який надається працівникові, наприклад, на планування того чи іншого соціокультурного заходу. Звіт «Основні показники діяльності бібліотек КЗ «Централізована система публічних бібліотек м. Слов’янська за 2014 рік» Звіт «Основні показники діяльності бібліотек КЗ «Централізована система публічних бібліотек м. Слов’янська за 2015 рік» 13 «Краматорск и Славянск: оживает ли гражданское общество?» http://dii.dn.ua/news/news_274.html 14 Наказ Міністерства Культури України від 29.12.2008 року № 1631/0/16-08 «Про затвердження Типових норм часу на основні процеси бібліотечної роботи» http://udpu.org.ua/files/biblioteka/Zagdoc/Tupovinormushasy.pdf 11 12

12

Якщо бібліотечний працівник запланує до проведення більшу кількість заходів, ніж на це виділена норма робочого часу, то це вважатиметься порушенням. Так Довідка за підсумками обстеження діяльності Слов’янської міської Центральної бібліотечної системи за 7–8 червня 2012 року містить зауваження на адресу адміністрації закладу наступного змісту: «Є зауваження щодо ведення планово-звітної документації бібліотек. Річні плани не враховують норми часу і навантаження на основні бібліотечні процеси, тому містять завеликий перелік масових заходів». Саме тому з 2012 року ми спостерігаємо різке зменшення кількості соціокультурних заходів в Центральній бібліотеці Слов’янська, яке відображене в статистичній звітності. Однак, на практиці до планування та проведення заходів, часто долучаються громадські організації, а відповідно виникає можливість проводити більше спільних заходів. Та аудитори системи бібліотечного управління при перевірці нормативної відповідності бібліотеки, як виявилося, можуть не враховувати цей факт. Зростання громадської активності в 2014-2015 роках, що стало наслідком конфлікту на сході України, нарівні з відкриттям у цей же період таких вільних публічних просторів, як «Вікно в Америку» в центральній бібліотеці Слов’янська, вплинуло на збільшення відвідувань бібліотеки в 2015 році. Статистика Центральної бібліотеки Слов’янська свідчить, що зростання відвідування бібліотеки відбувається, зокрема, за рахунок надання користувачам бібліотекою новітніх бібліотечних послуг, як-то інтернет-центр, буккросинг чи практика використання бібліотеки, як сучасного публічного простору, що все більше набирає популярності та затребуваності в останні роки. Відкриття в листопаді 2015 року в Центральній бібліотеці інформаційноресурсного Центру «Вікно в Америку», додало середньомісячний показник відвідування бібліотеки на додаткових майже 1500 відвідувань на місяць. А загалом в рамках Центру протягом листопада 2015 – лютого 2016 року відбулися 63 заходи. Існують 4 різні види курсів англійської мови для різних вікових категорій громадян, які проводять щотижня у різні дні волонтери «Вікна в Америку», а також значна кількість круглих столів, семінарів, тренінгів,

13

вебінарів, інформаційних годин та інших заходів. Ініціатором більшості з них є різноманітні громадські організації. В той же час варто зауважити, що за умовами договору між Центральною бібліотекою Слов’янська та відділом преси, освіти та культури Посольства США в Україні, для Центру «Вікно в Америку» одним з основних показників звітності є саме відвідування. Таким чином, якщо люди відвідують Вікно в Америку, то відповідно цей центр вважається таким, що потрібен місцевій громаді.

Як покращити ситуацію? На даному етапі розвитку публічних бібліотек в Україні, спостерігаються певні тенденції, що мають місце в цій сфері. Це зменшення попиту на друковані книги і літературу серед читачів та водночас зростання користуванням електронними документами. Статистика також демонструє зменшення кількості зареєстрованих користувачів та незначне зменшення загального відвідування. У той же час зростає відвідування масових заходів, що проводять публічні бібліотеки України. Приклад Центральної бібліотеки Слов’янська демонструє, що публічні бібліотеки в Україні потребують реформ. Існує потреба ухвалення зрозумілої та адекватної до вимог сучасності стратегії розвитку бібліотек в Україні, а також необхідно адаптувати негнучке бібліотечне законодавство під сучасні потреби, що можуть швидко змінюватися. Адже в умовах, коли в Центральній бібліотеці Слов’янська існує запит на соціокультурні, інформаційно-просвітні заходи, бібліотекарі не збільшують кількість заходів, сумлінно дотримуючись Наказу Міністерства Культури України від 29.12.2008 року № 1631/0/16-08 «Про затвердження Типових норм часу на основні процеси бібліотечної роботи», хоча мають можливість збільшити кількість заходів. За таких умов цей нормативний документ потребує змін.

14

Також матеріальний аспект мотивації бібліотекарів наразі прив’язаний до двох традиційних ще з радянських часів бібліотечних показників — кількості зареєстрованих користувачів і кількості виданої цим користувачам літератури. Тобто показники надання бібліотекою інших послуг, не пов’язаних з безпосереднім користуванням літературою, не впливають на визначений законодавством статус бібліотеки і оплату праці бібліотекарів. Тому вдається очевидним, що Наказ Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 р. № 745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» потребує внесення змін як мінімум в частині розширення переліку видів індикативних показників діяльності бібліотеки. Корисно було би додати такі показники, як загальна відвідуваність, відвідуваність соціокультурних заходів бібліотеки, а також показник кількості користування електронними виданнями. Також однією з проблем бібліотек, зокрема Центральної бібліотеки Слов’янська, є відсутність електронних систем реєстрації користувачів. Така система давала б змогу ввести електронний читацький квиток, який дає можливість не лише кардинально покращити якість надання послуг бібліотекою, а й автоматично відображати динаміку статистичних показників бібліотеки. Автоматизація управління бібліотек передбачена проектомвідповідної Стратегії, однак, по-перше, Стратегія ще не прийнята, а по-друге, на практиці завжди не вистачає бюджетних коштів на фінансування бібліотек. Тому бібліотекарям варто доносити до широкого загалу статистичні дослідження щодо того, як бібліотеки впливають на економічне зростання, а також шукати шляхи позабюджетного фінансування.

15

«Донецький інститут інформації» — це громадська організація, аналітичний центр з виробництва контенту (новини, аналітика, відео і тексти), члени якої базуються в Києві, Маріуполі та Слов’янську Контент «ДІІ» поширюється за допомогою телебачення, радіо, газет та інтернету, охоплює 3 млн. споживачів інформації щодня. «ДІІ» надає точні дані про ситуацію на Донбасі російською та англійською мовами. «ДІІ» працює більш ніж з 20 журналістами, фрілансерами, волонтерами. Проекти організації фінансуються за рахунок міжнародних донорів (фонди, посольства, організації) і за рахунок жителів Донбасу (через збір коштів на банківський рахунок організації. Наша мета — через збір і поширення новин в різних форматах і виробництво аналітичних доповідей поліпшити життя мешканців Донбасу. Контент «ДІІ» присвячений виключно наступним темами: демократія в регіоні, питання свободи слова, громадянського суспільства, захисту прав людини і меншин, в тому числі ЛГБТ спільноти. Глава організації — Олексій Мацука. Незалежний контроль за організацією здійснює Наглядова рада.

+38 (067) 463 31 11 office@dii.dn.ua www.dii.dn.ua

16