Школа успіху: Уроки проекту «Громадські платформи освітньої реформи в Україні» 2007-2009 by Міжнародний фонд "Відродження"

ШКОЛА УСПІХУ

Уроки проекту «Громадські платформи освітньої реформи в Україні» 2007-2009

Київ «Шкільний світ» 2011

УДК 37.014.3(477) ББК 74.03 Ш67

Випусковий редактор Н. Кудринецька

Формат 60Х84/8 Наклад 2000

Фінансова підтримка проекту здійснювалась Програмою соціальних перетворень у Центральній та Східній Європі (Матра) Міністерства закордонних справ Нідерландів.

Касьянов Г. В. Ш67 Школа успіху: Уроки проекту «Громадські платформи освітньої реформи в Україні» 2007-2009 / Георгій Касьянов та ін. – К. : Шк. світ, 2011. – 64 ст. ISBN 978-966-451-506-8

Проект «Громадські платформи освітньої реформи в Україні» – один із найуспішніших освітніх проектів в Україні, який здійснювався Міжнародним фондом «Відродження» (Київ) спільно з Міжнародним центром розвитку шкільництва / APS International (Утрехт, Нідерланди) з метою започаткування в Україні відкритого демократичного обговорення освітянських проблем. Про задум та втілення проекту, мету, партнерів, учасників, підсумки і отримані уроки і йтиметься у цій книзі.

ISBN 978-966-451-506-8

ЗМІСТ 1

ШКОЛА УСПІХУ

«Громадські платформи освітніх реформ»: ідея, люди, ЗМІНИ Мета проекту.......................................................................................................................................4 Завдання ............................................................................................................................................4 Управління проектом...........................................................................................................................6 Проблеми............................................................................................................................................6

Школи для успіху: Створюємо крок за кроком

10 Діяльність у Полтаві та Одесі Чому діалог? ..................................................................................................................................... 10 Шість критеріїв створення ефективного діалогу................................................................................. 11 Стисла характеристика методиста..................................................................................................... 11 Навчання........................................................................................................................................... 12 Регіональні конференції..................................................................................................................... 12 Національні конференції.................................................................................................................... 13 Співпраця.......................................................................................................................................... 13 Міжнародна співпраця....................................................................................................................... 13

ЩО ВІДБУВАЛОСЯ В ПОЛТАВІ? РОЗБУДОВА ПРОЕКТНОЇ СФЕРИ ОСВІТИ Контекст проекту: характеристика Полтавської області ..................................................................... 14 Які батьки учнів в області? ................................................................................................................. 14 Які вчителі в області? ........................................................................................................................ 14 Upper: задум проекту та його ключові поняття................................................................................... 15 2007: У фокусі – навчальне книговидання.......................................................................................... 15 2008: Школа майбутнього: мрія, образ, проект…................................................................................ 16 2009: Від образу – до планів розвитку шкіл........................................................................................ 18 Нова компетентність після навчального візиту в Нідерланди ............................................................. 18 Соціальне проектування в епоху культурних трансформацій ............................................................. 19 Фініш – участь полтавців у національній конференції – 2009 .............................................................. 20 Три «таємні» сектори Проекту – «Теорія», «Праксис» і «Поезис».......................................................... 21 «Проектосфера» учасника громадських платформ............................................................................. 21 Щира подяка ПОІППО нідерландським колегам................................................................................. 22

Результати діяльності Полтавської громадської платформи освітніх реформ........................ 22 24

ЩО ВІДБУВАЛОСЯ В ОДЕСІ? Навчання мистецтву ведення діалогу «Перпетум мобіле» освітніх реформ................................................................................................... 24 Перспективне планування роботи закладів на основі моделей розвитку початкових шкіл Нідерландів.............................................................................................................. 27

Уроки

32 Рекомендації

«Громадські платформи освітніх реформ»: ідея, люди, ЗМІНИ

З початку 2000-х в Україні не бракувало освітянських проектів та ініціатив, пов’язаних з проблемами «макрорівня»: достатньо згадати громадське обговорення проекту закону про вищу освіту, участь освітян у підготовці нових стандартів базової середньої освіти та навчальних програм, розробку моделі незалежного зовнішнього оцінювання, обговорення національної освітньої доктрини, запровадження дванадцятибальної системи та дванадцятирічної середньої освіти, вступ до Болонського процесу тощо. Усі ці проекти та ініціативи мали один суттєвий недолік: вони значною мірою здійснювалися в алгоритмі «реформ згори», коли якась центральна державна інституція пропонувала суспільству зміни і фактично «диктувала реформи», не надто цікавлячись думкою головних об’єктів змін – учителів, батьків, учнів, студентів, викладачів. Проекти зазвичай здійснювалися в режимі монологу ініціаторів реформ, рівноправний діалог був або взагалі відсутній, або мав дуже формальний характер, або не був конструктивним. У кращому випадку освітянська громадськість отримувала право голосу для проформи, у гіршому – пропонувалася бюрократична імітація «громадського впливу». Якщо ж і виникав справжній діалог, він нерідко перетворювався на взаємні звинувачення. Освітяни картали «бюрократів» за консерватизм і формалізм, ті скаржилися на брак конструктивних пропозицій з боку освітян та батьків. У результаті реформи в освіті скидалися на розмову глухих – говорили всі, але почути одне одного учасники розмови не могли.

Мета проекту Головною метою проекту було створити модель конструктивного безперервного діалогу між різними учасниками освітнього процесу: учителями, батьками, учнями, експертами і владою. Йшлося про організацію громадських платформ для запровадження такого діалогу – про створення майданчиків, де всі згадані учасники процесу могли б періодично зустрічатися, визначати проблеми, важливі для всіх, і знаходити прийнятні для всіх способи їх розв’язання; важливим завданням було накопичення базового «людського капіталу» – спільноти однодумців, озброєних спеціальними вміннями та навичками, необхідними для організації професійного ефективного діалогу. Зрештою, йшлося і про те, щоб створити простір ефективної взаємодії та

спілкування, де кожний учасник проекту отримував би можливість не лише висловитися, а й почути іншого і бути почутим.

Завдання Реалізація цієї мети мала здійснюватися через виконання декількох завдань:

 створення майданчиків для дискусій;  підготовку організаторів дискусій у форматі діалогу через серію тренінгів на місцях (тренінг тренерів);

 організацію польових досліджень – для збирання інформації та втягнення в діалог освітян, батьків, учнів та управлінців на рівні школи;

 проведення тренінгу тренерів у Нідерландах;  забезпечення масштабної інформаційної підтримки проекту;

 розширення проекту за межі «пілотних» ре гіонів.

Дійові особи та виконавці Проект створювався у співпраці з українськими та зарубіжними партнерами. «Епіцентрами» змін мали стати обласні інститути післядипломної педагогічної освіти. Розрахунок був простий: інститути є установами, через які щороку проходить щонайменше 4–5 тисяч учителів – саме тут є ідеальне місце для поширення нового досвіду та інновацій. Після відвідин представниками Міжнародного фонду «Відродження» кількох обласних центрів «вималювалися» два перспективних базових регіони: Полтавська і Одеська області – з їх потужними обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти. Ініціативність, енергія, відкритість до інновацій, виняткові організаційні здібності, бажання змін, «критична маса» активістів-освітян, зацікавленість місцевої влади – усе це знайшлося в Полтаві й Одесі, не кажучи про чудові особистісні риси тутешніх лідерів – Сергія Клепка та Любові Задорожної. Важливими аргументами на користь співпраці саме з цими інститутами були наявність у них добрих ділових стосунків з обласними управліннями освіти та досвід співпраці з неурядовими організаціями. Отже, головними дійовими особами в Україні виявилися Полтавський інститут післядипломної педаго-

гічної освіти (www.ipe.poltava.ua) та Одеський інститут вдосконалення учителів (www.osvitaodessa.org). Функцію координатора дій регіональних платформ, генератора ідей та донора виконував МФ «Відродження». Від самого початку, ще на стадії планування проекту було досягнуто згоди, що однією з головних умов успішності проекту є потужна інформаційна підтримка. Саме тому важливим партнером проекту став Благодійний фонд «Перше Вересня» – організація, яка має представників майже в усіх областях Украї ни і яка разом з видавництвом «Шкільний світ» видає фахові газети загальним накладом понад 100 000 примірників. Матеріали проекту друкувалися у фахових виданнях «Шкільного світу» – газетах «Шкільний світ», «Директор школи», «Сучасна школа України», «Завуч», журналі «Школа», та в спеціальних бюлетенях (загалом вийшло друком шість), кожний з яких присвячувався конкретній темі. Головним зарубіжним партнером був Центр вдосконалення шкільництва (APS) з м. Утрехта – організація з більш ніж півстолітньою історією реалізації інноваційних освітніх проектів і досвідом співпраці щонайменше з десятком країн (www.aps.nl). Представники APS відігравали ключову роль в організації тренінгів та подальшій перекваліфікації фасилі таторів. Було започатковано Інтернет-ресурс проекту www.upper.org.ua, який мав виконувати не лише інформативну функцію, а й стати майданчиком для дискусій. Одразу ж зауважимо, що цю останню ідею реалізувати не вдалося – попри зусилля організаторів проекту, сторінка «Форум» залишалася порожньою, бо з одного боку не вдалося знайти людей, які могли б присвятити значний час цій справі, а з другого, – не знайшлося достатньої кількості освітян, яким вистачало б часу та бажання спілкуватися в Інтернеті. Зрештою, в рамках проекту не бракувало і безпосереднього спілкування.

Спосіб дії В основу проекту було покладено принцип постійного відкритого діалогу між усіма учасниками. Тут надзвичайно важливу роль відіграли закордонні партнери – в Нідерландах будь-яке рішення, яке стосується проблем громади, не ухвалюється без обговорення з громадою. Це іноді ускладнює життя державним чиновникам і «затягує» процес, однак згодом забезпечує ефективну співпрацю і швидку реалізацію завдань. Під час консультацій представників МФ «Відродження», Благодійного фонду «Перше Вересня» та

APS з майбутніми колегами на місцях було запропоновано таку схему дій: 1) визначення проблеми – самими освітянами під час тренінгів; 2) обговорення проблеми на тренінгах та розробка формату польових досліджень (які також здійснювалися в режимі діалогу та інтерактивного опитування); 3) польові дослідження з фокус-групами (учителі, керівництво шкіл, учні, батьки, представники влади); 4) регіональні конференції, де на основі результатів польових досліджень визначалися рекомендації щодо розв’язання проблеми, яка була предметом обговорення; 5) національна конференція, де відбувався обмін досвідом між платформами та ухвалювалися остаточні рекомендації для уряду. Запропонована схема фактично не змінювалася впродовж усіх трьох років реалізації проекту. Під час тренінгів упродовж першого року було підготовлено групу українських тренерів – організаторів майбутніх діалогів (відбір учасників відбувався в обласних інститутах), яких називали фасилітаторами (від англійського facilitate). Зазвичай це були люди з чималим досвідом педагогічної діяльності, здатні до інновацій та відкриті до змін (зокрема і до перегляду власних усталених уявлень). Ці тренери, в свою чергу, організовували тренінги і опитування фокус-груп на місцях – проект з Полтави та Одеси перемістився в районні центри та сільські школи. Саме фасилітатори мали стати «агентами змін» – йшлося не лише про визначення проблем освіти, організацію діалогу стосовно вказаних проблем і визначення шляхів їх подолання, а й про те, щоб збудити громадську думку і спрямувати її в конструктивне русло, перейти від скарг та констатації негараздів до позитивного способу мислення та дій. Саме в такий спосіб було визначено три основних тематичних пріоритети проекту (щороку тема змінювалася): проблеми шкільного підручника, модель Школи майбутнього, план розвитку школи. Саме в рамках цих тем організовувалися тренінги і польові дослідження, десятки діалогів на місцях, шість регіональних і три загальнонаціональних конференції. «Родзинкою» проекту була участь у ньому дітей – принаймні на перших двох етапах, коли предметом дискусій були підручники і модель Школи майбутнього, – залучення учнів до діалогу дорослих засвідчило колосальні можливості такого методу, хоча б як незвично це виглядало на початку.

Управління проектом

Повсякденне керівництво проектом здійснювалося на місцевому рівні керівниками платформ – в Полтаві це був С. Ф. Клепко, заступник директора Полтавського інституту післядипломної педагогічної освіти, в Одесі – Л. К. Задорожна, заступник директора Одеського інституту вдосконалення учителів. Координацію дій між платформами та нідерландськими партнерами від МФ «Відродження» здійснювали Г. В. Касьянов та О. І. Луцишина. Нідерландською частиною проекту опікувався Роберт Міох, один з директорів Центру вдосконалення шкільництва (APS). Початково передбачалося, що моніторинг проекту та ухвалення стратегічних рішень здійснюватиметься Наглядовою радою проекту, до якої увійшли директори українських інститутів-учасників, представник Міністерства освіти і науки України П. Б. Полянський, голова Асоціації керівників шкіл України О. М. Онаць, голова Благодійного фонду «Перше Вересня» М. В. Мосієнко та директор міжнародного відділення APS Бодувайн ван Вельзен. Утім, досить швидко з’ясувалося, що Наглядова рада не може виконувати функцію стратегічного керівництва проектом: поперше, стратегію було визначено від самого початку і вона здійснювалася неухильно, по-друге, рада фактично дублювала деякі функції Програмної ради освітніх програм МФ «Відродження», яка зобов’язана ухвалювати фінансові і програмні рішення за будь-якими проектами Фонду. По-третє, жодного разу не вдалося скликати Програмну раду у повному складі – через колосальну зайнятість її членів. Згодом, замість директорів одеського і полтавського інститутів, членами Наглядової ради стали С. Ф. Клепко і Л. К. Задорожна – фактично основні виконавці мали «наглядати» самі за собою. Отже, зміст діяльності Наглядової ради проекту змінився. Вона виконувала переважно консультативні і моніторингові функції – доволі вдало, «не тиснучи авторитетом» і вчасно звертаючи увагу на проблеми.

Проблеми Проектів без проблем не буває. Цей не був винятком. Перші кроки виявилися найважчими: МФ «Відродження» та APS звернулися до програми міжнародного співробітництва МАТРА Міністерства закордонних справ Нідерландів з пропозицією про співфінансування. Процес узгодження, переговорів та затвердження тривав майже два роки: представники нідерландської сторони з’ясовували все до найдрібніших деталей. Така прискіпливість була виправдана: йшлося про державні кошти, а це – гроші платників податків, з ними в Нідерландах поводяться надзвичайно акуратно.

На наступному етапі необхідно було узгодити інансові процедури між APS та МФ «Відродженф ня»: в кожній країні і кожній організації свої правила фінансового та організаційного супроводу проектів. У Нідерландах вони значно простіші, в Україні законодавство у цій сфері є одним з найнесприятливіших у світі, до того ж воно постійно змінюється. Утім, згадані проблеми мали здебільшого технічний характер. Коли проект розпочався, почали дошкуляти не менш серйозні речі. Передусім варто звернути увагу на те, що проект будувався на принципі діалогу. А діалог передбачає ведення розмови. Зі знаннями іноземних мов в Україні поки що проблематично – більшість учасників проекту з українського боку ними не володіли, потрібен був переклад, а це потребувало більше часу і значно вагоміших зусиль як з боку нідерландських тренерів, так і з боку їхніх українських партнерів. До того ж у перекладі досить часто втрачалися важливі нюанси. Слід віддати належне нідерландським тренерам: вони не переходили до наступної теми, якщо не були переконані, що їх зрозуміли адекватно. Утім, цю проблему подолали на диво швидко – з одного боку, давався взнаки досвід нідерландських колег, з другого, – бажання вчитися та ентузіазм українських учасників, уже після першого тренінгу вони «схоплювали» ідеї та пропозиції тренерів «на льоту». Відчувався і комунікативний бар’єр. Більшість українських учасників звикли до директив згори, а відтак – звітності. Вони призвичаєні або слухати, або говорити, причім поперемінно. Нідерландські колеги запропонували кардинально інший спосіб спілкування – вони ставили запитання, допоки ті, кого ці запитання стосувалися, не починали бачити проблему, що обговорюється, зовсім в іншому світлі. Вони не полишали поза увагою жодного учасника тренінгу чи конференції і знаходили можливість поговорити з кожним. Вони вражали, дратували, не давали «спати», провокували на дію. Настирливі запитання, намагання з’ясувати все до найменших дрібниць, втягування до розмови усіх присутніх – цей спосіб спілкування спочатку вражав, потім дратував, дехто з українських учасників починав нервувати, запитувати одне одного – «чого вони від нас хочуть?». Здивування і роздратування (укупі з зацікавленістю), мабуть, стали найпотужнішими чинниками, які дозволили подолати дистанцію між українськими та нідерландськими колегами. До того ж тренери уникали будь-якої повчальності – під час занять складалося враження, що вони не так навчають, як навчаються самі: їхня допитливість вражала, а демократичність, простота спілкування, щира зацікавленість і справжній професіоналізм підкуповували.

Зрештою, комунікативний бар’єр було подолано зусиллями самих українських учасників – спілкування ставало дедалі менш формальним, більш сфокусованим, діловим і продуктивним, іноді складалося враження, що перекладач уже не потрібен. Остання проблема, яка виникла на початках проекту і зникла зрештою десь посередині – інформаційний обмін між «платформами», координація дій. Спочатку спостерігалася тенденція до відособлення дій «платформ» – в одеситів було своє бачення, у полтавчан – своє. У полтавчан більше відчувалася чітка, педантична організація, в одеситів – експромт. Звички до постійного обміну думками (в проміжках між загальнонаціональними конференціями, де «платформи» зустрічалися) не було. Так і не запрацював форум на Інтернет-сайті проекту. Спілкування здійснювалося через координаторів проекту

в Києві, а не безпосередньо. Але вже по завершенні першого року проекту, після обговорення цієї проблеми на засіданні Наглядової ради, а головне, після першого безпосереднього контакту і обміну досвідом на загальнонаціональній конференції в Києві (26.11 2009) проблему було подолано. А на кінець третього року проекту і спільного двотижневого візиту одеситів та полтавчан до Нідерландів складалося враження, що вони вже одне без одного не можуть... Утім, варто їм самим про це розповісти. Георгій Касьянов,

координатор проекту в Україні, доктор історичних наук

Школи для успіху: СТВОРЮЄМО КРОК ЗА КРОКОМ Попервах розповімо, як наш проектний метод та план здійснення проектів викликав серед освітян та учнів непохитне бажання бути залученими та брати участь у процесі модернізації школи. Наприкінці визначимо п’ять засвоєних уроків. Удосконалення школи потребує залучення батьків, учнів, викладачів та директорів. Наш проект був спрямований на місцеві ініціативи. Ми розробили та запровадили модель регіональних заходів модернізації школи шляхом проведення діалогів за участю всіх важливих учасників цього процесу: викладачів, директорів, батьків, учнів та представників місцевих управлінь освіти. Проект передбачав створення раціональної, заснованої на діалозі висхідної моделі для розповсюдження та впровадження освітньої реформи на місцевому рівні з метою встановлення сучасних стандартів аналізу та публічної дискусії з соціально важливих аспектів освітньої реформи. Ми мали забезпечити постійну та активну участь викладачів, директорів, батьків, учнів у спілкуванні з представниками влади в галузі освіти та заохотити до впровадження підходу, заснованого на досвіді прозорого розповсюдження та застосування освітніх політик. Саме тому до проекту були залучені засоби масової інформації, які мали висвітлювати його результати по телебаченню, радіо, в Інтернеті та газетах.

Якщо спроба модернізації є частиною національної реформи, то взаємодія з органами влади є вирішальною для успіху і реформування, і стратегій вдосконалення. Таке припущення, на наш погляд, цілком раціональне, ось чому ми були переконані, що наш підхід посилить підзвітність освітньої системи перед громадськістю і у такий спосіб сприятиме створенню демократичного громадянського суспільства.

Основна діяльність  Створення у двох регіонах (Полтавському і Одеському) та в Києві програм-інструментаріїв для освітньої реформи, започаткованої на базі існуючих та діючих освітніх структур – педагогічних університетів.

 Тренування учасників програм-інструментаріїв для освітньої реформи у розвитку інтерактивних методик на користь модернізації школи.

 Організація низки тематичних зібрань із питань реформування освіти та вдосконалення школи.

 Організація навчального візиту до Нідерландів для учасників місцевого рівня та тренерів, спрямованого на громадську участь та діалог з питання вдосконалення школи, реформи підручників, а також якостей державної політики.

 Сприяння інституційній стабільності та розши- шили число залучених регіонів. Розпочинали ми в ренню мережі програм.

 Підготовка позиційних нотаток щодо загальної стратегії та рекомендацій щодо розвитку, змісту, розповсюдження ініціатив на тему реформування.

 Регулярний випуск інформаційних бюлетенів (в друкованому варіанті та в Інтернеті) на тему реформування освіти. Діяльність у рамках проекту було сфокусовано навколо найактуальніших питань, які викликають широкий громадський інтерес: упродовж трьох років діяльності проекту щороку заходи були присвячені певній темі. Перший рік: навчання учнів та якість підручників. Другий рік: Школа майбутнього, яка вона і що з цієї точки зору має бути покращено в існуючій практиці. Третій рік: модернізація школи, впровадження навчальних змін у щоденну практику та вигода від використання плану дій для підтримки зацікавленості, збереження активності та ентузіазму і стимулювання участі всіх залучених до освіти сторін.

Тренери та методисти

Тренери з України та Нідерландів раз на рік організовували навчальні семінари для розвитку особистих якостей та підготовки методистів. Завдяки поєднанню досвіду як нідерландських, так і українських тренерів вдалося розробити набір методів для проведення діалогу. Ми провели семінари «Навчи тренера», щоб ті мали змогу організовувати заходи повсюдно в залученому регіоні. Ми просувались від тренувальних та навчальних умінь до застосування низки вмінь, зібраних у набірінструментарій під час місцевих, регіональних та національних семінарів з освітньої програми-базису щодо найважливіших аспектів модернізації школи. Це також стало можливим завдяки високому професіоналізму колег, з якими ми співпрацювали. Методисти організовували діалоги-семінари в регіонах. Ми розробили стислу характеристику компетентного методиста та провели навчальні семінари для розвитку необхідних умінь задля ефективної модерації та управління діалогом. Ми створили проект, який допомагає розвивати здібності з першого дня, і ця стратегія довела власну ефективність. Протягом першого року існування проекту ми створили умови, необхідні для виконання поставлених цілей: поєднали робоче та навчальне середовища. Завдяки цьому під час другого та третього років учасники мали змогу розширити кількість заходів у рамках проекту. Упродовж третього року ми збіль-

двох регіонах, а закінчили в дванадцяти. Це означає, що у різних районах та на значній території люди дізналися про існування нашого проекту. Отже, процесом модернізації школи зацікавилися фахівці в інших регіонах.

Регіональні та національні конференції

Результати оголошувались раз на рік на регіональних конференціях, а підсумки було підбито та оприлюднено на національній конференції, де зустрілися поважні особи як національного, так і регіонального рівнів. Під час підсумкової конференції третього року проекту побачили змістові та процесуальні результати: виявили існування ланцюжка з осіб, які розвивають школу та ведуть жвавий діалог про переваги існування програм регіонального реформування. Цікаво, що ланцюжок цей мав здатність невпинно розширюватися. Учасники ділились результатами створення плану дій у школі протягом коротких презентацій та семінарів. Посол Нідерландів в Україні, як і заступник Міністра освіти та науки України, були присутні і виступали з презентацією.

Управління проектом Два керівники, один з Міжнародного фонду «Відродження» (Україна), інший з APS International (Нідерланди) організовували заходи проекту. Їхніми основними завданнями були: підготовка, здійснення, нагляд та моніторинг усіх погоджених заходів і перевірка оперативного плану двічі на рік.

Наглядова рада Наглядова рада – орган, створений нами, щоб пов’язати хід проекту, звичайне життя та ситуацію у галузі освіти. Головна функція ради – забезпечувати управління проектом зі зворотним зв’язком та консультуванням у рамках цілей, стратегій і процедур, використаних для його досягнення. Другорядна (але досить важлива) функція – розповсюджувати результати проекту та в разі необхідності надавати підтримку на стратегічному, регіональному та національному рівнях. Саме тому наглядова рада складалася з учасників, які:

 представляють свої регіони і на політичному, і на професійному рівнях;

 мають змогу сприяти розповсюдженню діалогу, створюючи нові регіональні програми та навчаючи тих, хто за них відповідатиме;

 надають професійну підтримку, маючи стаж практичної діяльності в освітній політиці в Україні;

 співпрацюють з програмами, що підтримуються МАТРА для ефективного використання їх результатів;

 представляють (один з

Українсько-нідерландські діалоги

групи) владу національного рівня – Міністерство освіти та науки. Члени ради приймали остаточні рішення щодо раціональності результатів проекту, а партнери зобов’язалися вживати заходів. Презентація програм мала стати частиною національних зборів Голів шкільного самоврядування в Україні. Було видано посібник для поширення результатів в інших регіонах. Наразі педагогічні інститути діляться результатами проекту під час власних тренувальних семінарів. Регіональні органи влади запросили керівників проекту в Полтаві та Одесі продовжити їхню діяльність. Результати будуть перенесені на нові проекти з реформування освіти та модернізації школи.

Засвоєні уроки Перший Основна частина плану здійснення проекту така: він має бути простим та невеликим, при чому рухатися варто поступово, крок за кроком. Сприяти діалогу шляхом використання вже існуючих можливостей в рамках навчальних закладів із залученням нових методів. Протягом трирічного періоду ми мали змогу досліджувати, вивчати та випробовувати результати важливих складових для ефективної модернізації школи. Другий Кожен регіон та школа мають власну динаміку та власні теми під час проведення заходів щодо модернізації. Розпочинати треба з найпотрібнішої для них теми вдосконалення.

Для цього стануть у пригоді відповіді на два запитання: 1. Якою має бути наша школа? 2. Який необхідно зробити наступний крок для розвитку або вдосконалення ситуації в регіоні? Оберіть теми, найактуальніші для місцевих потреб, та сформулюйте мету, завдання та заходи. Теми можуть відрізнятися залежно від типу школи. З’ясуйте, що має значення в конкретній області. Діалог є необхідним інструментом для цього. Діалог стимулює мотивацію, а мотивація – невід’ємний фактор для досягнення результатів. Третій Залучення учнів до процесу модернізації школи є ключовим фактором у формуванні демократичного ставлення до суспільства. Для учнів, які беруть участь у діалогах, є корисною можливість висловитися під час прийняття рішень. Вони вчаться репрезентувати власну думку, оцінювати щоденну шкільну практику, обговорювати ідеї щодо ефективного, на їхній погляд, навчання. Викладачі, директори, а також педагогічні інститути дізнаються з учнівських виступів, що саме для їхніх вихованців є важливим для готовності до участі у житті суспільства. Залучення батьків теж відіграє важливу роль. Четвертий Молоді вчителі, приєднавшись до проекту, набувають професіоналізму в команді колег. Вони вияв ляють посилений інтерес до організації демократичного та заснованого на громадянській політиці

місцевого розвитку. Відчувають, що здатні до інновацій та впровадження змін у школі. П’ятий Залучення місцевої влади сприяє стабільності розвитку. Наш проект був сфокусований на розбудові можливостей шкіл та поєднанні рівнів прийняття рішень у системі освіти регіонів. Під час проекту директори шкіл відкрили для себе, що школи мають багато можливостей для покращення методик та підходів згідно з їхніми поглядами на навчання. Діалог з регіональною владою про заходи та результати проекту створює атмосферу спільноти професіоналів у сфері освіти, де кожен фахівець, дотримуючись власної позиції, сприяє модернізації. Регіональна влада та управлінці зацікавлені в результатах ефективної шкільної системи. Ми відчули, що заходи нашого проекту викликають інтерес у представників регіональної влади: вони побували на всіх наших конференціях. На одній з них був присутній заступник Міністра освіти. Щорічні звітні конференції, у яких беруть участь усі зацікавлені сторони, є зручним для місцевої влади способом довідатися про розвиток проекту.

Важливість діалогу на місцевому

базовому рівні

Головна проблема, яка може завести процес реформування в глухий кут, – незалучення усіх зацікавлених сторін та широкої громадськості. Як правило, реформи ініціюються та формулюються на верхівці освітньої ієрархії. Більшість учасників та широка громадськість залишаються за межами обговорень: вони виступають у ролі предмета реформи, а не її учасника, тобто отримують кінцевий продукт – закон без жодних попередніх обговорень, і тому вимушені сприймати заклики реформи як додатковий тягар або як «бюрократичні ігри».

В Україні така ситуація почала поступово змінюватися наприкінці 90-х років ХХ століття. Громадське обговорення проекту «Національна доктрина розвитку освіти», організоване українською неурядовою організацією за ґрунтовної підтримки національних та міжнародних донорів (Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй, Видавничого дому «Шкільний світ», Благодійної організації «Перше вересня», Міжнародного фонду «Відродження»), продемонструвало неабиякий ентузіазм усіх учасників та бажання взяти участь в аналізі проблеми та пошуку засобів розв’язання на місцевому базовому рівні. На жаль, ентузіазм, прагнення до співпраці через брак досвіду та навичок у сфері публічного обговорення державної політики були зведені нанівець. Нещодавні спроби реформування в сфері освіти продемонстрували невідповідність між інформаційними потребами педагогічної спільноти та способами їх донесення. Урядові освітні засоби масової інформації представляють офіційні позиції та слугують джерелом загальної та директивної інформації. Професійні ЗМІ концентрують увагу на галузево-предметних питаннях та змісті, на методах викладання, на особливостях певних предметів. ЗМІ для широкого загалу звертають увагу на проблеми освіти лише час від часу, надаючи перевагу другорядним питанням, скажімо, «деморалізації», «підкупності». Наразі в Україні немає єдності між усіма ланками. Мета проекту – налагодити стабільний ефективний зв’язок між усіма зацікавленими сторонами та освітянською громадськістю для відкритого діалогу. Для того щоб національна реформа мала успіх, урядові потрібно залучитися підтримкою і громадськості, і професіоналів. Доказом цьому слугує міжнародне дослідження широкомасштабної освітньої реформи, яке здійснювалося ще у 80-ті роки минулого століття. Роберт Міох, Міжнародний центр вдосконалення шкільництва (Нідерланди)

Діяльність у Полтаві та Одесі Основним завданням нашої роботи в Одеському та Полтавському регіонах було впровадження діалогу як засобу залучення освітян до роздумів щодо стану освіти в Україні. Діалог заохочує людей висловлювати власні думки, але він виходить за межі простого обміну думками. Діалог – це міркування разом, спільне вирішення проблем, спільний пошук рішень. Вдавшись до діало-

гу, ви допомагаєте одне одному: дві людини знають більше, ніж одна.

Чому діалог? Проект «На рівні громади» запропонував основуінструментарій для людей, які хочуть покращити стан освіти на місцевому рівні шляхом діалогу. Такий ме-

тод розширює світогляд, допомагає учасникам побачити можливості покращення середовища, в якому вони перебувають.

можна було назвати діалогами, але які відповідають українським реаліям.

реформування освіти та вдосконалення школи;

Якщо ви розпочинаєте діалог, вам необхідна тема для обговорення. Ми вирішили використовувати загальні теми, які можуть підтримати всі. Найкраще використовувати «багаторівневі» та «розраховані на багато учасників». Це означає, що тема повинна зацікавити не лише одну групу (наприклад, вчителів), а й різних професіоналів (учителів, керівників, працівників Міністерства, регіональних представників, високопосадовців, видавців) та інших людей (батьків, учнів). Ми обрали дві теми, які стали основою діалогів: підручники та Школа майбутнього.

розширення мережі програм; підготовка позиційних нотаток щодо загальної

Чому самі ці дві теми? Тема підручників стосується кожного учня в Україні, а тема Школи майбутнього – дуже актуальна.

Основні види діяльності проекту «На рівні громади»: створення у двох регіонах та в столиці програм інструментаріїв для освітньої реформи, започаткованої на базі існуючих та діючих освітніх структур;

тренування учасників програм-інструментаріїв для освітньої реформи у розвитку інтерактивних методик на користь вдосконалення школи;

організація низки тематичних зібрань із питань

стратегії та рекомендацій із розвитку, змісту, розповсюдження ініціатив на тему реформування;

регулярний випуск інформаційних бюлетенів

Шість критеріїв створення ефективного діалогу

(в друкованому варіанті та в Інтернеті) на тему реформування освіти.

1. Не поспішайте. Діалог – це форма обґрунтованого, глибинно-орієнтованого мислення.

Основний аспект освітньої реформи в Україні – це потреба в ефективних та інтерактивних механізмах розробки та її впровадженні. Для успішного вирішення цієї проблеми потрібно побудувати раціональну систему, в якій батьки, учні, вчителі та шкільне керівництво на місцевому рівні могли б активно брати участь у діалогах та практичних діях з питань реформування освіти та покращення шкільного навчання, ось чому до процесу було залучено Міністерство освіти та науки.

2. Слухайте та ставте відкриті запитання. Поставте себе на місце іншого. Подивіться на світ його очима.

Необхідним виявився розвиток компетентності, знань та практичних умінь із питань, що стосуються реформування освіти, на всіх рівнях (особливо на регіональному та місцевому), щоб забезпечити висхідний принцип в рамках національної реформи, яка за визначенням є низхідною, та гарантувати розбудову дієздатності шкіл. Цей висхідний метод роботи, зокрема, був предметом дискусій, оскільки українська система ієрархічна, і до методистів, більшість із яких є викладачами педагогічних університетів та директорами шкіл, ставилися такі вимоги: вони мали припинити проводити «уроки» і натомість стати «виключно методистами». Це змусило нідерландських тренерів, як і українських методистів, вдатися до таких стандартів, яких вони вимагали від інших (робити те, про що самі говорили). Нам потрібно було спільно розробити найприйнятнішу форму сесій-«діалогів»/діалогів-семінарів, зустрічей, які

3. Не потрібно жодного рішення. Достатньо осягнення задумів та спонукання до розуміння думок один одного. 4. Думайте в однаковому напрямку з іншими («так, а також і…»), а не в протилежному («так, але…»). 5. Не зосереджуйтесь лише на рішенні. Подивіться на глибинну причину, зміст, точки зору щодо проблеми або щодо рішення. 6. Створіть простір для нових ідей. Думайте інакше, ніж ви це робите зазвичай.

Стисла характеристика методиста У проекті «На рівні громади» ми виявили перелік умінь та навичок, якими повинен володіти методист: Як організувати діалог та спілкування ставити (відкриті) запитання; підсумовувати; будувати зв’язки, бути посередником; бути готовим «протистояти» людям; контролювати власну точку зору, бути стри маним;

Навчання Навчальні семінари розпочалися в 2007 році в Одесі та Полтаві. Перший семінар було присвячено техніці проведення діалогу. Тема першого заняття – «Підручники». Нідерландські тренери представляли методи, використовуючи техніку «роблю те, про що розповідаю». Це означає, що під час занять ми використовували багато різних методів, якими пізніше методисти могли послуговуватися під час організації власних сесій-діалогів/діалогів-семінарів. Більшість методів базуються на ідеї групового/колективного навчання (докладніше про цей метод написано в посібнику проекту «Смак діалогу», 2007). У 2007 році ми організували два навчальні семінари в кожному регіоні. Між цими навчальними семінарами методисти проводили багато видів діяльності у рамках діалогів. У 2008 році продовжили навчання. Це було необхідно для підвищення якості навичок проведення діалогу у методистів та їхньої підготовки до нової теми – Школа майбутнього. Під час другого етапу навчання ми також провели регіональну конференцію. Обмін досвідом

мати сценарії та методи проведення діалогів; створювати сприятливу атмосферу (мислити проблемно);

виявляти гнучкість. Знання самого предмета: державний навчальний план;

освітня реформа; підручники; вдосконалення школи; державна політика (Школа майбутнього). Зміст проекту: цілі проекту;

завдання методиста; регіональні особливості; механізм впровадження освітньої політики.

У 2009 році деякі з методистів відвідали Нідерланди, зокрема побували у кількох школах, взяли участь у шкільних радах, зустрілися з представниками від батьків, державними службовцями, представниками об’єднань, видавцями методичної літератури з освітньої тематики. Використання методів можна резюмувати так:

Навчання в групах Підручники

Відкритий простір

Спільне створення х

Школа майбутнього

Шкільне планування

Регіональні конференції Після сесій-«діалогів»/діалогів-семінарів, які проводилися в Одеському та Полтавському регіонах, було організовано дві регіональні конференції – одну в Полтаві, другу – в Одесі. Під час конференцій ми ділилися результатами проведення діалогів у різних групах, а по завершенні розробили рекомендації для органів влади місцевого та національного рівнів.

Національні конференції

відстані між двома регіонами та між регіонами і Києвом ще більші.

Тричі протягом проекту ми організовували національні конференції. Обидва регіони обмінювалися досвідом, ініціювали діалоги з високопосадовцями. Перша конференція відбулась у звичайній обстановці, тобто атмосфера щонайменше відповідала правилам діалогу, організованого в рамках проекту. За таких умов люди зазвичай вдаються до звичних для них форм спілкування (лекції замість діалогів).

Міжнародна співпраця

Співпраця Для того щоб люди і надалі спілкувались у рамках проекту (як під час, так і по його закінченні), було створено віртуальну мережу. Віртуальна мережа може бути дуже корисною у проектах на кшталт нашого: відстані між селами та містами в межах одного регіону досить великі;

Міжнародна співпраця відіграє важливу роль. Учасники проекту багато чому навчалися один в одного. Зарубіжні колеги дізналися про незвичайний український спосіб мислення, а українські методисти вкотре переконалися, що діалог – це частина громадського життя. Крім того, діалог між людьми з різних країн дає їм можливість краще пізнати культуру іншого народу. Для цього треба ставити запитання, які примусять тих, хто відповідає, переглянути власні погляди. Альберт-Ян Крікке, Шпір Тендосхат, Міжнародний центр вдосконалення шкільництва (Нідерланди)

13 ЩО ВІДБУВАЛОСЯ В ПОЛТАВІ? РОЗБУДОВА ПРОЕКТНОЇ СФЕРИ ОСВІТИ1 У Полтавській області у 2007–2009 рр. за фінансової підтримки програми МАТRА Міністерства закордонних справ Королівства Нідерланди та Міжнародного Фонду «Відродження» реалізовано українсько-нідерландський проект «Громадські платформи освітніх реформ в Україні». На запитання: «Що відбувалося при виконанні цього проекту?» можлива коротка відповідь: «Розбу1 За допомогу в підготовці цієї статті висловлюю вдячність усій полтавській команді проекту «Громадські платформи освітніх реформ в Україні» та згаданим особам у тексті, проте основна вдячність насамперед Л. Іщенко, О. Стоцькій та Г. Сиротенку, оскільки переважно ними проведена робота зі збирання даних, ідентифікації результатів та висунення ідей узагальнення діяльності цього проекту.

дова проектної сфери освіти області». Пояснити таку відповідь, згадавши найяскравіші події проекту і враження від нього, ми й спробуємо. Діяльність співробітників ПОІППО спрямовано на різні предмети праці. Особливе значення у спектрі діяльності ПОІППО має розбудова проектної сфери з метою створення унікальних змін в освіті. Щоб відбувалися бажані зміни, їх потрібно проектувати: укладати і здійснювати проекти, розгортаючи, по суті, тимчасові унікальні підприємства. «Тимчасові» означає, що будь-який проект має початок і завершення, коли досягається його мета або виникає розуміння її недосяжності. «Унікальні» означає, що створювані продукти або послуги істотно відрізняються від аналогічних продуктів і послуг. Щоб окреслити контекст Проекту «Громадські платформи освітніх реформ

в Україні» (далі – Проект) у Полтавській області, наведемо основні характеристики її системи загальної середньої освіти.

КОНТЕКСТ ПРОЕКТУ:

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Полтавська область – адміністративно-терито ріальна одиниця України, за деякими оцінками вважається одним із трьох найпривабливіших регіонів для життя в Україні. На її території площею 28,8 тис. кв. км проживає 1,7 млн жителів. Центр області, місто Полтава, знаменитий завдяки діяльності багатьох діячів культури, тому його називають духовним серцем України. Неподалік Полтави знаходиться Поле Полтавської битви, твердження про яке як про «поле слави російської зброї» є каменем спотикання в сучасній політиці. Поля Полтавщини є врожайними, а її надра наповнені нафтою та газом, проте область не стала «українським Кувейтом», бо система державного менеджменту в умовах ринкової економіки всі доходи від їх видобутку спрямовує в столичну казну. Відстань від Полтавської області до Нідерландів 1 165,3 миль (1 875 км) літаком можна подолати впродовж 3 годин. Але щоб наблизитися до Нідерландів за рейтингом благополуччя, населенню області потрібно подолати десятки щаблів конкуренто здатності. Один із них – освіта. В області (як і в Україні) триває перехід загально освітніх навчальних закладів на 12-річний термін навчання з новими змістом і структурою. За новим змістом вже навчаються 76 % із 156 тисяч учнів у 813 загальноосвітніх навчальних закладах різних типів та форм власності (2009). 615 шкіл області (75 %) розташовані в сільській місцевості. Майже у половині з них навчається менше ніж 100, а в 34 школах – менше ніж 10 учнів. У сільській місцевості стрімко зростає кількість школярів, які навчаються за індивідуальною формою. У 2008 році таких дітей було менше ніж 1 тис., у 2009 – 1,5 тис. Фінансування освіти недостатнє – витрати на 1 учня становили у 2009 році 6, 343 грн на рік (менше ніж – 600). Мережа шкіл в області не забезпечує рівномірного доступу населення до навчальних закладів. 14 440 учнів і вчителів, які проживають у сільській місцевості, потребують підвезення шкільними автобусами. Оскільки автобусів вистачає не всім, область потребує 200 нових.

Які батьки учнів в області? Без батьківської допомоги школа в сучасних умовах не виживе. Та можливості такої допомоги обмежені: у 2009 році середньомісячна заробітна плата по області становила 1 804 грн ( 150), у сільському

господарстві – ще менше на 500 грн; 67,8 % сімей на Полтавщині виховують 1 дитину, 27,3 % – 2 дитини, трьох і більше дітей мають лише 4,9 %. 325 сімей виховують 5 і більше неповнолітніх дітей. Батьків учнів Полтавської області хвилює завеликий обсяг домашніх завдань і надзвичайно складна програма навчання у дванадцятирічній школі, можливість конкурсного відбору вчителів і класних керівників, розвиток мережі гуртків, проблеми щеплень і збереження здоров’я дітей, адже «дитина в школу приходить здорова, а закінчує її з «букетом хвороб». Та в низці випадків батьки без належної уваги ставляться до задоволення потреб своїх дітей в освіті. Лише у 2008/09 н. р. психологічною корекційновідновлювальною роботою охоплено майже 21 тис. учнів, більше ніж 12 тис. батьків. Представники батьківських комітетів не завжди намагаються змінювати шкільне життя своїх дітей на краще. В області діють 22 громадські організації ґендерного та сімейного спрямування. Із них у 2008 році лише 8 організацій реалізовували проекти і програми. Багато представників місцевої влади не здатні розв’язувати проблеми сільських шкіл і нерідко залишаються до них байдужими.

Які вчителі в області? У закладах освіти області працюють 21 600 педагогічних працівників, 81 % із них мають повну вищу освіту. Про відповідність умов праці педагогів сучасним технологічним викликам свідчать такі дані: лише 4 % робочих місць учителів обладнано комп’ютерами; 20 % учителів мають доступ до Internet. Комп’ютеризація навчальних закладів недостатня. У 2009 р. при нормативі 1 комп’ютер на 5 учнів (1 : 5) у школах області був показник 1 : 8 (у міських школах – 1 : 15, у сільських – 1 : 6). До Internet під’єднано 277 навчальних закладів області, лише 67 із яких мають власні веб-сайти. За результатами анкетування слухачів ПОІППО (грудень 2009), найактуальнішими питаннями педагогічної роботи є: організація навчально-виховного процесу у школі; пошук джерел фінансування школи (зокрема забезпечення вчителів методичною літературою, фаховими газетами, журналами коштом держави); проведення зовнішнього незалежного оцінювання знань учнів; непоодинокі випадки дитячої бездоглядності, організація дозвілля школярів. Дещо менше їх турбує робота з обдарованими учнями; впровадження здоров’язбережувальних технологій; профілактика шкідливих звичок, девіантної поведінки; використання інформаційно-комунікаційних технологій. Найменше учителі переймаються питаннями «релігія і школа» та співпрацею шкіл із громадськими організаціями. Хоча діють поодинокі фахові об’єднання вчителів за інтересами або подібні до громадського

об’єднання «Трикутник» у Миргороді, що намагається запобігати емоційному виснаженню педагогів у повсякденній практиці.

UPPER: ЗАДУМ ПРОЕКТУ ТА ЙОГО КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ

Складнощі налагодження діалогу пояснюються не тільки тим, що центральні органи недостатньо радяться з громадянами щодо перетворень в освіті, а й тим, що громада в Україні не досить виразно артикулює свою точку зору на сучасне й майбутнє освітньої системи. Тому з надією на поліпшення шкільництва Полтавським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського був підтриманий Проект «Громадські платформи освітніх реформ в Україні» (Up To Local Areas! Ukrainian Platforms for Education Reform in Local Areas). Мета Проекту полягала у створенні ефективної моделі взаємодії професійної педагогічної спільноти, громадськості і влади у розв’язанні освітніх проблем шляхом організації «громадських платформ». Необхідно було створити постійний форум освітян («платформи»), провести серію тренінгів для методистів, директорів, працівників методичних служб, навчити їх організації діалогу, формуванню аналітичних навичок, вмінню узагальнювати думки учасників дискусій, здійснювати обмін інформацією та ідеями з вироблення конкретних дій. За абревіатуру англійської назви Проекту було взято багатозначне англійське слово upper – верхній; далекий; той, що лежить далі від входу; наземний; розташований вище від рівня землі; вищий; кращий. У ПОІППО вже був досвід здійснення міжнародних освітніх проектів за сприяння Швеції, Норвегії, США, МФВ, але масштаб цього трьохрічного Проекту перевершував їх. Потрібно було знайти відповідь на питання: «Що є реформами в освіті?». Проект змушував обговорювати і пізнавати поняття «діалог», «комунікація», «мова», «спілкування», «порозуміння», «інтерпретація» в контексті різноманітних дисциплін і теорій, окреслювати їх синтаксис, семантику та прагматику. Проект об’єднав зусилля десятків шкіл і сотень освітян області, які зосередилися над послідовним вирішенням проблем «Підручники для школи», «Школа майбутнього», «Планування розвитку школи», застосовуючи до них метод Проекту: «ідентифікація проблеми – організація діалогу – вироблення рішення».

2007: У ФОКУСІ – НАВЧАЛЬНЕ КНИГОВИДАННЯ

Шкільний підручник, як і енергія, є мірою того, що може відбутися внаслідок навчання за ним. Однак на нові українські підручники є багато нарікань учителів, учнів, батьків – починаючи з якості і закінчуючи хро-

нічним запізненням надходження підручників у школи на 2–3 місяці, а то й на півроку. Навіть за наявності коштів місцевих бюджетів школи не можуть поліпшити ситуацію щодо забезпечення підручниками (80 % від потреби), бо необхідних підручників немає у вільному продажу, а частина з них видана давно. Із початку Проекту його учасники розуміли, що виправити ситуацію з підручниками на місцях неможливо за існуючих умов, це прерогатива МОН, тому потрібно було відшукувати аргументи для переконання його функціонерів у необхідності змін у цьому сегменті освіти. 27–28 квітня 2007 року відбулися перший тренінг «Підготовка конвенцій та діалог з органами влади та громадськістю» і зустріч тренерів із Нідерландів Р. Міоха, А.-Я. Крікке та керівника Проекту Г. Касьянова з найактивнішими освітянами області, учасниками НДО «Асоціація лідерів освіти України», батьками, представниками учнівського самоврядування та мас-медіа. Перший тренінг «Підготовка конвенцій та діалог з органами влади та громадськістю» показав, що для нас досвід нідерландських колег із ведення діалогу є надзвичайно цінним. Тренери згуртували учасників заходу за допомогою прийомів: визначення улюблених малюнків, використання питальників, схем, картинок, електронних презентацій. Із перших тренінгових занять Проект став каталізатором активних дій, а за посібником «Діалог в освіті: порозуміння, спів праця, зміни» сотні освітян навчалися методів проведення конструктивного діалогу – створення сприятливого мікроклімату, постановки відкритих запитань, організації групової роботи. У процесі проведення 11 тренінгів, Регіональної конференції «Український шкільний підручник: перспективи діалогу громадськості і влади» (Полтава, 18–19 вересня 2007 р.), Національної конференції «Діалог про підручник: час говорити, час діяти» (Київ, 4 листопада 2007 р.) виділилася група лідерів Полтавської громадської платформи: Іван Гончаренко, Ірина Семперович, Яна Сухенко, Світлана Стадник, Лілія Халецька, які стали фасилітаторами і впродовж року зібрали рекомендації щодо якості підручників близько 150 учнів, педагогів, директорів шкіл, батьків, видавців, методистів. Зрештою у 2007 році було знайдено кристал українського підручниковиробництва – органограму системи забезпечення підручниками українських школярів – та розроблено два варіанти змін навчального книговидання в Україні. Перший варіант пропонував удосконалення конкурсу підручників, а другий варіант був радикальною моделлю: передбачав ліквідацію системи грифу МОН, запровадження вільного ринку підручників, децентралізацію коштів бюджету України на видання підручників шляхом перерозподілу їх серед шкіл країни. Напрацювання платформи

із розв’язання проблем навчального книговидання обумовили аналітичний звіт «Навчальне книговидання в Україні. Системні проблеми та варіанти змін», у якому проаналізовано систему навчального книговидання в Україні з усіма її проблемами і здобутками та запропоновано розробити проект Державної цільової програми «Український підручник» і провести його громадське обговорення. На жаль, МОН не дослухалося до цих рекомендацій. Не спробувало навіть зрозуміти, чому в учасників Проекту виникають такі пропозиції поліпшення підручниковиробництва в Україні, МОН не виправило ситуацію забезпечення навчальною літературою, а в 2009-2010 н. р. постачання новими підручниками дев’ятикласників тривало до Нового року. Перші кроки Проекту засвідчили, що актуальною проблемою демократичного розвитку України є недостатня ефективність загальних легітимних принципів інформаційного обміну між громадськістю, засобами масової комунікації, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та нерозвиненість системи комунікації та брак єдиної державної політики у цій сфері. Проект не міг вирішити цю проблему. Та слова Бодувайна Ван Вельзена / Boudewijn van Velzen, директора APS «Діалог має тривати доти, доки не відбудуться зміни» надихали нас не зупинятися. Тому проблему підручників було «знято» і розпочато діалог із менш очевидної проблеми шкільництва – конструювання Школи майбутнього. Паралельно до цієї проектної роботи у 2008-2009 рр. в області продовжували «вирощувати» кристал українсько-

го підручниковиробництва, впроваджуючи систему електронного обліку навчальної літератури «Шкільний підручник» в Полтавській області. Як аналітичний інструмент програма допомагає дослідити потребу в підручниках шкіл регіону і зробити перерозподіл підручників, враховуючи потреби споживачів. Все українська конференція «Впровадження інноваційних технологій в організацію забезпечення навчальною літературою закладів освіти» (Полтава, 3–5.04.2009), проведена ПОІППО спільно з Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України, вивчивши досвід Полтавської області у створенні системи електронного обліку навчальної літератури, запропонувала впровадити програму «Шкільний підручник» у всіх школах України.

2008: Школа майбутнього: мрія, образ, проект…

У 2008 році Проект у Полтавській області було спрямовано на розв’язання проблеми модернізації сучасної української школи та наближення її до ідеалу Школи майбутнього. Діяльність Проекту синергійно доповнювала державні програми підтримки освіти в області, зокрема програми «Пілотний проект «Школа майбутнього» на 2006 – 2012 роки». Десятки інноваційних навчальних закладів області працюють у режимі експериментально-пошукової діяльності з розроблення моделей «Школи майбутнього». Вони становлять інноваційний пояс ПОІІПО, у якому, наприклад, Кременчуцький ліцей № 4 удо-

Проекти Школи майбутнього

сконалює систему управління інноваційним пошуком, Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №18 м. Полтави прагне бути громадсько-активною школою, поглиблюючи партнерство з батьками, а в Новоаврамівській гімназії Хорольського району впроваджується модель особистісного розвитку школяра. Та від проголошення ідей до їх втілення на практиці існувала дистанція, яку не могли подолати освітяни області без відповіді на запитання: які параметри характеризують Школу майбутнього? Яке регіональне бачення моделі Школи майбутнього? Які процеси наближають сучасні українські школи до характеристик Школи майбутнього? У квітні 2008 на черговому тренінгу директор Проекту Роб Міох зробив презентацію Школи майбутнього. Пояснивши, як емпатійно проводити діалог, Роб запропонував обговорити питання: «Яке життя передбачається в 2028 р.? У місті (Київ, Одеса, Полтава)? У маленькому місті? У сільській місцевості?». Після цього порадив для учня початкової школи – 2028 спроектувати його розклад дня з 7.30 до 20.30. А далі обговорити такі питання стосовно учня – 2028: Що з ним траплятиметься? Який досвід він здобуватиме? Яких дорослих зустрічатиме? Яких однокласників зустріне? Що він робитиме? Після читання медоточивих описів Шкіл майбутнього, у яких переважно йшлося про «високі матерії» (духовність, цінності, інтелект, ІКТ, інновації), прагматичні питання Роба про Школу майбутнього вразили учасників Проекту. Виявляється, про Школу майбутнього можна і слід говорити поняттями повсякденності і що простіші ставляться питання, то складнішими у їх світлі постають проблеми організації сучасної школи. Учасники Проекту багато сперечалися і зрозуміли, що на Школу майбутнього можна поглянути з різних точок зору – науковців, дослідників; учителів, методистів, директорів, учнів, архітекторів. Протягом 2008 року в області над розвитком амбітної ідеї побудови Школи майбутнього працювало понад 500 осіб – батьків, учителів, директорів шкіл – на таких заходах у межах Проекту: 11–12 квітня – тренінг із теми «Школа майбут нього»;

квітень-червень – серія локальних сесій, які проводили полтавські фасилітатори з освітянами області;

25–26 вересня – Регіональна конференція з теми «Школа майбутнього: мрія, образ, проект…», у якій взяли участь учителі, практичні психологи, директори шкіл, науковці, методисти та завідувачі відділів ПОІППО;

13–14 листопада – участь делегації Полтав ської області в Національній конференції у рамках Проекту (Київ). Опорною моделлю для обговорення ідеї Школи майбутнього було обрано Обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей із сільської місцевості ім. А. С. Макаренка (с. Ковалівка). Напрацювання з цієї тематики представлено в робочих матеріалах Регіональної конференції «Школа майбутнього….», у яких проаналізовані теоретичні і практичні аспекти організації науково-дослідницької роботи в регіоні, питання становлення та змісту нових технологій навчання і виховання, готовність педагогічних працівників до впровадження інноваційних освітніх технологій з урахуванням сучасних пріоритетів освіти. Випробуванням для учасників Проекту і працівників ПОІППО стало порівняння практик навчання з різних предметів у школах сучасних і майбутніх 2030 року за такими параметрами: мета, технології, засоби навчання, вимоги до знань учнів, відповідність потребам учнів і суспільства, навчальне середовище. Виявилося, що в майбутнє зазирати важко, а відтак важко оцінювати сучасний стан учителя, його майстерність. Однак Проектом ініційовано аналітичні огляди та роботу з інтеграції позицій освітян щодо вирішення виявлених проблем. Григорій Сиротенко зазначив: «Я став сміливіше братися за «свідомо важкі» справи». Аспірантці Тамілі Гладкій «додалося інноваційності в поглядах». Наталія Мамон, директор спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 м. Кременчука, «відчула емоційний підйом, бажання творчо працювати, отримала надію на вирішення проблем освіти та її гідне місце в суспільстві». Алла Костогриз заявила, що відбулося «…розширення знань із тем, що розглядалися в Проекті, ознайомлення з різними моделями освітніх установ, зі шкалою оцінювання роботи загальноосвітнього навчального закладу, прочитано велику кількість літератури, а це ніколи не буває зайвим». «Участь у Проекті, – говорить Віта Маркевич, – надихнула 11-й ліцей м. Кременчука взяти участь (і перемогти!) у Всеукраїнському конкурсі зі створення навчального середовища «1 учень – 1 комп’ютер». Директор цього ліцею, Наталія Бикова, завдяки Проекту «ініціювала у своїй школі проведення тренінгу «Модель підготовки компетентного випускника загальноосвітнього навчального закладу». Розроблена педагогами ліцею модель підготовки компетентного випускника визнана кращою на Всеукраїнському конкурсі у 2008 році. Учасники Проекту, мріючи про Школу майбутнього, сконструювали її багатогранний образ. Проведення брифінгів та активне висвітлення у пресі та на телебаченні розвитку Проекту сприяло ознайомленню з ним широкого кола громадськості області.

Постало питання: як конкретній школі рухатися до моделі Школи майбутнього за встановленими параметрами? Тому завершальний рік Проекту був присвячений навчанню розробки планів розвитку шкіл. Всеосяжне узагальнене уявлення про головні пріоритети розвитку шкільної організації досягалося у різних іпостасях плану розвитку школи – (1) документі, (2) системі соціально-психологічних установок шкільного колективу, (3) механізмі розвитку системи освіти. План як документ визначає найістотніші ділянки та напрямки роботи, на які школа має витрачати свої матеріальні та інтелектуальні ресурси, і покликаний інтегрувати дві інші свої іпостасі, щоб надати можливість педагогам вийти на більш високий рівень організації навчально-виховного процесу. Проте хвилювали питання: наскільки реально у наш час створити діючий план розвитку школи? Чи можливий між владою і громадськістю продуктивний діалог, і в яких формах він може здійснюватися? На них мав відповісти наступний етап Проекту.

2009:

від образу – до планів розвитку шкіл

На початку 2009 року для директорів шкіл Полтавської області фасилітатори Проекту провели два тренінги із методології планування розвитку школи. Метою першого (27–28 лютого) стала розробка методичних матеріалів зі створення програми розвитку школи: учасниками було опрацьовано документи щодо стратегічного розвитку освіти, визначено характеристики ефективної школи, розглянуто різні моделі і принципи створення плану розвитку школи. На другому (27–28 березня) учасники Проекту ознайомилися із процедурами оцінювання якості роботи школи, з’ясували такі питання, як якість освіти та її критерії та інструменти вимірювання, алгоритм проведення самооцінки якості роботи школи, обробка результатів оцінювання якості роботи школи та методи колективної генерації ідей. Завдяки Проекту Наталя Плахотнича, директор Карлівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 4, зробила оцінку поперед ньої діяльності і консолідувала зусилля учнів, педагогів, батьків на впровадження інноваційного плану розвитку «школи здоров’я». Олександр Родик, директор Нижньоланнівської ЗОШ І-ІІІ ст., розпочав із колегами створення сільського освітнього округу з профільного навчання. Валентина Шандиба, директор Варварівської ЗОШ І-ІІІ ст. Карлівського р-ну, навчилася планувати роботу школи на перспективу, залучаючи колектив, бачити шляхи вдосконалення, невикористані ресурси школи. Перші результати – чорнові нариси планів розвитку шкіл – нас заспокоїли. Можна було переходити до ширшого впровадження методики планування розвитку шкіл.

Оголосивши у травні на Полтавщині обласний конкурс на розробку кращого плану розвитку школи, команда Полтавської громадської платформи зібралася у подорож в Нідерланди.

ова компетентність після навчального візиту в Нідерланди Навчальний візит 10 полтавських освітян, найактивніших учасників Проекту, в Нідерланди у травні 2009 року допоміг запозичити нові ідеї для розвитку освіти в Україні. Делегація побувала в центрі та на півночі Королівства Нідерланди (міста Утрехт, Гаага, Ассен, Леуварден, Гронінген, Амстердам, селища Hoogersmilde (провінція Drenthe) та Volendam), відвідала Міністерство освіти, культури і науки, Центр для батьків «Адам», сільські й міські початкові школи, професійно-технічний коледж, школу-ліцей, видавництво шкільних підручників і посібників Thieme Meulenhoff. Нідерланди справили враження на мандрівників, які порівняли цю країну зі «знаннєвим реактором», бо безліч центрів у Нідерландах – навчальних закладів, дослідницьких установ, університетів, видавництв, музеїв, громадських організацій, що займаються підвищенням кваліфікації учителів і удосконаленням шкільництва, комунікації між ними викликають ДОБРЕ керовану ланцюгову реакцію породження нового знання і реалізацію енергії суспільства. На базі Центру вдосконалення шкільництва APSInternational відбулися семінари, під час яких нідерландські колеги передавали досвід управління школами в умовах фінансової самостійності, планування роботи на далеку стратегічну перспективу, співпраці школи з комунальною локальною владою. Марину Крилевець у нідерландських школах вразило незвичне, оригінальне навчальне середовище початкової школи, тому нею започатковано роботу спеціальної дослідницької групи учителів «Освітнє середовище нової початкової школи», щоб поширити запозичені ідеї. Повернувшись на Батьківщину, окремим учасникам подорожі довелося навчатися авторського письма, щоб поділитися досвідом унікальної навчальної мандрівки Нідерландами у спецвипуску журналу «Постметодика»: «Оnderwijs – нідерландська освіта» (№ 5-6, 2009, www.ipe.poltava.ua) і донести до читачів здобуті знання про те, як: сконструювати ефективний навчальний план;

створити ефективний підручник; децентралізувати систему освіти в інтересах дитини та суспільства;

розвивати школу без конфліктів; організувати навчання, підвищуючи мотивацію дітей до саморозвитку;

через діалог підтримати й захистити директора and Learning 2; Learning and Designing; Learning as a школи.

Соціальне проектування в епоху культурних трансформацій

Після повернення з Нідерландів упродовж липня– жовтня 2009 р. до діалогу з питань освітніх реформ і шкільного планування активістами Полтавської платформи було залучено освітян 4-х областей України (Дніпропетровської, Сумської, Харківської, Черкаської) і, таким чином, втілено ідею розробників Проекту, яка полягала в тім, щоб із невеликого, апробованого у двох областях, поширити його на всю Україну. Проект здобув нових партнерів. Та після поїздки нас очікувало й розчарування. У вересні 2009 року настав час підсумків оголошеного навесні конкурсу на кращий план розвитку школи. Із 778 шкіл Полтавщини лише 31 (або 3,3 % ) із 13 районів області взяли участь у конкурсі. Це засмутило. Здавалося, що ідеї соціального проектування, хоча б соціалістичного планування, характерного для минулого століття, ще живі у мисленні педагогів і укладання планів розвитку шкіл не становитиме для них труднощів, допоможе у практиках соціальнопедагогічного програмування. Методи нетрадиційної розробки шкільних стратегій (сценування подій, ініціація соціальних процесів, стимуляція середовища, моніторинг, трансформація цілей тощо) виявилися для педагогів області заважкими. На Регіональній конференції у вересні 2009 р. переможці конкурсу – керівники шкіл Полтавської області – представили плани розвитку своїх навчальних закладів, а учасники Проекту, які в травні відвідали Нідерланди з навчальним візитом, – досвід нідерландських колег з управління школами в умовах автономії, планування роботи на стратегічну перспективу, спів праці школи з локальною владою. Представлені директорами шкіл Плани розвитку засвідчили велику роботу шкіл, учителів. Проте не було відповіді й аргументів, чи правильна ця робота. По-перше, заплановані школами заходи розвитку не розглядалися ними в системі координат відомих педагогічних технологій, парадигм чи якихось інших моделей або схем. Наприклад, такою системою координат можуть бути 22 найефективніші теорії, стратегії та інструменти для навчання й освіти, які з безлічі сучасних педагогічних напрямів відібрав Національний центр шкільного удосконалення (APS International). Варто навести їх назви англійською: Adaptive Learning; Brain-Compatible Learning; Coaching; CompetenceBased Learning; Contemplative Learning; Cooperative Learning; Core Reflection; Development-Oriented Education; Effective Learning; Emotional Intelligence; Five Dimensions of Marzano; Language Learning; Learning 1

Group; Learning Style based Learning; Metacognition and Transfer; Multiple Intelligence; Natural Learning; Numeracy; Socratic Dialogue; Student Participation1. На жаль, не всі з «22 найефективніших теорій, стратегій та інструментів для навчання і освіти» мають адекватний переклад українською. Тут наводимо їх як приклад, вітчизняні довідники подають більший перелік можливих систем навчання. Конкретна школа може обрати якусь одну із них або скомбінувати декілька у власну, оригінальну. Самоідентифікація школи в означених координатах потрібна, аби вписатися у світовий, європейський чи український шкільний ландшафт і «не винаходити велосипеди». По-друге, кожна така педагогічна система передбачає критерії, за якими розвивається школа відповідно до тих чи інших базисних положень. Наприклад, конструктивною є програма «Активна школа», що освітню діяльність орієнтує на відповідність шести критеріям: (1) Створення сприятливого навчального середовища; (2) Розвиток сприятливого професійного середовища; (3) Встановлення активного партнерства школи з державними та недержавними закладами у місцевій спільноті; (4) Організація школи як безпечної установи; (5) Впровадження прозорого управління школою; (6) Установлення справедливого і ефективного оцінювання навчання. Автори планів розвитку шкіл не завжди аналізували роботу своїх навчальних закладів за такими критеріями, а тому в презентаціях проголошувалася неаргументована обіцянка – «за три роки Ви побачите інноваційну школу…», і було не відомо, що конкретно побачать, які саме технології, навчальні стратегії будуть діяти тощо. По-третє, у планах не проводився аналіз компетентнісних портретів учнів, випускників, учителів сьогодні і через три роки, не аналізувалися зміни бюджетів використання часу учителем та учнем. З’ясувалося, що річний бюджет часу українського вчителя офіційно не підрахований, хоча б так, як 1 659 робочих годин нідерландського вчителя початкової школи розподілено за видами роботи: 166 годин – поглиблення фахової підготовки, педагогічної майстерності; 314 годин – підготовка до уроків; 249 годин – консультація шкільних заходів; 930 годин – аудиторне викладання2. Стосовно бюджету часу учня – то не знайдемо даних про середні витрати учнівського часу на дорогу в школу, масові шкільні заходи, перегляд телепередач, не пов’язаних із на Twenty Two Theories /Author APS International Ltd. – Utrecht, The Netherlands: APS International Ltd., 2005. – 96 p. // http://www.apsinternational.nl/international/ knowledgecenter/22+theories.htm. 2 Клепко С. Ф. Травелог про репрезентацію знань в освіті Нідерландів // Постметодика. – 2009. – № 5 – 6 (89 – 90). – С. 76 – 104. 1

вчанням, комп’ютерні ігри, читання позапрограмного матеріалу, на розв’язування задач із фізики і математики, укладання рефератів, підготовку до олімпіад, перебування на уроках, додаткове навчання, заняття музикою, проведення історичних досліджень, написання творів тощо. Лише за наявності в школі цих даних (місце в системі координат педагогічних технологій, модель компетентнісних портретів та бюджетів часу учителів, учнів та й батьків) можемо починати укладати ефективні ПРШ, шукати заходи, кошти тощо. Під час регіональної конференції з’ясувалися питання, які необхідно було навчитися вирішувати: Як укладати План розвитку сільської школи, що приречена на закриття?

Чи трапляються школи з проблемами, для вирішення яких необхідний лише діалог, чи є проблеми, які вимагають чогось іншого? Можливо, є марні діалоги у цей час? Як ідентифікувати межі діалогу?

Як перетворити школи на мислячі організації або «організації, що навчаються»?

Чому рекомендації Проекту не прочитуються шкільними колективами адекватно його меті?

Як ідеї Плану розвитку школи технічно предста-

вити у відеофільмах і презентаціях, на плакатах і схемах? Слова директора Проекту Роба Міоха: «Поліпшення шкільництва потребує цілеспрямованого, системного підходу» надихали нас на оптимістичний висновок – маємо необмежене поле діяльності. Проект змушував вчитися застосовувати до своєї роботи принципи SMART. І тим приємніше було почути упевнені слова учасників Проекту: «Я зрозуміла, як створити в навчальному закладі інноваційний простір, ініціювала розробку концепції розвитку гімназії як «Школи рівних можливостей у виборі учнями освітніх маршрутів» (Ірина Рогодченко, директор Карлівської гімназії); «Завдяки Проекту я ознайомилася з інноваційними проектами моделей новітніх навчальних закладів. Ми розробляємо, апробуємо інноваційні навчальні плани, створюємо ефективну систему профорієнтаційної роботи. Створили Проект «План розвитку школи: жити і навчатися в умовах трансформації українського суспільства» (Наталія Мамон, директор спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 м. Кременчука). «Протягом трьох років Проект активізував роботу Кременчуцького ліцею № 11. Допоміг нам знайти своє місце у структурі освіти майбутнього, дав поштовх для визначення плану розвитку закладу» (Наталія Бикова, директор Кременчуцького ліцею № 11).

ІНІШ – УЧАСТЬ ПОЛТАВЦІВ У НАЦІОНАЛЬНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ – 2009 Поїздки в Київ на щорічні конференції у рамках Проекту завжди сприймалися учасниками Проекту – працівниками ПОІППО та освітянами області – як святкові події, оскільки такі регулярні масові колективні виїзди в столицю України були вперше в історії інституту. Ми довго готувалися до обговорення проблеми на загальнонаціональній конференції за Схемою організації Проекту: «Ідентифікація проблеми – тренінг експертів – опитування фокус-груп – експертиза проблеми – підготовка експертних висновків – обговорення проблеми на регіональних конференціях – підготовка рекомендацій для органів влади і управління освітою». Після цього замовляли автобус, весело і не без пригод діставалися Києва. Заключний акорд трьохрічного Проекту – Національна конференція «Планування розвитку школи: діалог, менеджмент, педагогіка», яка відбулася 26 листопада 2009 р. в м. Києві, стала особливим викликом для полтавських учасників Проекту і областей-партнерів. До участі у конференції запрошено представників регіональних громадських платформ Одеської та Полтавської областей, Києва та освітян восьми областей України, що приєдналися до Проекту у 2009 році, посольства Королівства Нідерланди в Україні, Міністерства освіти та науки, місцевих органів управління у сфері освіти. Як перед такими поважними учасниками презентувати проблеми та перешкоди, що постають перед школами на шляху планування розвитку навчальних закладів? Передусім було вирішено донести до них фінальне гасло Проекту, викристалізуване понад двома тисячами учасників Полтавської платформи впродовж 3-річної роботи Проекту: «Шлях до Школи майбутнього – гарний план розвитку школи на базі якісного підручника». Директори шкіл Наталя Тягай, Наталія Бикова, Олена Васильченко, Антоніна Каплун, Любов Михайлик, Ірина Рогодченко, Валерій Шульга підготували презентації, постери, відеофільми про плани розвитку своїх колективів. Напередодні конференції на нараді ці матеріали ще раз переглянуто й обговорено. Діалог виявив проблеми: не всі рекомендації і збірники матеріалів конференцій використано, тому ще раз зосередилися на перевірці шляху шкіл до Школи майбутнього. Дослідження полтавськими освітянами курикулярного процесу в Нідерландах породило низку рекомендацій Національної конференції–2009 з метою розвит ку українського національного курикулуму, що були висловлені під час конференції, зокрема, про необхідність створення Національної ради з курикулуму для

вироблення узгодженої концептуальної і нормативної бази укладання змісту шкільної освіти, створення інтегрованої професійної та технічної установи, відповідальної за проектування, розроблення, пілотування, впровадження, перегляд та проведення експертизи курикулярної продукції.

Три «таємні» сектори Проекту –

«Теорія», «Праксис» і «Поезис»

Таким є короткий огляд зробленого у Полтавській області в рамках Проекту зі створення громадських платформ – майданчиків для діалогу про Школу майбутнього, сучасні європейські інновації в освіті, енергозберігальні підручники, ефективний шкільний менеджмент, шляхи підвищення кваліфікації і компетентності учителів та методистів ПОІППО. Будемо не справедливі до своєї роботи, якщо не зауважимо, що, окрім реалізації публічної технічної схеми Проекту «проблема – діалог – рішення», Проект відбувався також у трьох наскрізних і неявних для стороннього ока секторах – «Θεωρία» («Теорія»), «Πράξις» («Праксис»), «Ποίησις» («Поезис»). «Теорія» Проекту робилася, окрім APS і МФВ, у центрі інновацій і на кафедрі філософії і економіки освіти ПОІППО: Григорій Сиротенко зі своїми співробітниками та Тетяна Бондар комплектували робочі матеріали для учасників конвенцій, проводили метааналіз проблем, що виносилися на обговорення. Перекладачі Проекту Лариса Іщенко і Валентина Цехановська опановували англійську освітню термінологію і зіставляли її з українською; долаючи суттєві мовні бар’єри, перекладали листи тренерів, програми конвенцій і тренінгів, статті. Після ейфорії учасників діалогів на тренінгах і конвенціях наставав тяжкий «Праксис». Ідеї, висловлені в діалогах, здобуті враження, реакції на Проект учнів, батьків, учителів, влади потрібно було трансформувати мовою документів – рекомендацій, наказів, планів. І тут нерідко чекав ступор – безсумнівні і конструктивні пропозиції у світлі спокійного критичного розгляду виявлялися міфами або стереотипами, популістськими рішеннями або й порожньою балаканиною. Очікування та результати заходів проекту не збігалися. Діалог виявлявся важкою працею, що потребувала підготовки людей до семінарів, тренінгів. Мистецтво організації діалогу мало бути доповнене мистецтвами письма і політики в освіті. Не легшим був і «Поезис» Проекту, який забезпечувала Олена Стоцька, укладаючи звіти про численні події Проекту і фіксуючи та роз’яснюючи «слова, що надихають» тренерів і учасників, та й, зрештою, самостійно створюючи необхідні натхненні максими для висвітлення ідей Проекту в ЗМІ: «Нідерланди: без діалогу, як без вітру», «Шлях до Школи майбутньо-

го – гарний план розвитку школи на базі якісного підручника». У секторі «Поезису» створювали свої презентації для тренінгів фасилітатори Проекту Григорій Сиротенко, Тетяна Водолазська, Римма Гавриш, Лариса Іщенко, Олена Стоцька, Ольга Сутула, Марина Криливець, Лілія Нічуговська, Ірина Козак, представляючи ідеї Проекту на малюнках і графіках слайдів і постерів, що допомагали у їх сприйнятті потенційними споживачами продуктів Проекту – освітянською громадою області, представниками влади. «Таємні» сектори Проекту – «Θεωρία», «Πράξις» і «Ποίησις», зрештою, формували Проектну сферу освітнього простору Полтавщини, а кожний учасник Проекту ставав носієм українсько-нідерландської «проектосфери».

Проектосфера» учасника

громадських платформ

Якось учасниця Проекту Марина Крилевець сказала: «Інститут – це одне, а Проект – інше», маючи на увазі натхнення й енергетичне поле, породжувані акціями Проекту. Проект посилив у його учасників мотиви співробітництва, самореалізації, самоствердження, пізнання, діловитості, комунікативності. Навколо кожного учасника Проекту з’явилася своєрідна аура, «проектосфера», у якій випромінювалися і весь Проект, і проект особистості самого учасника. Виникненню проектосфери сприяє те, що текстові артефакти (презентації, рекомендації, плани, звіти), створені учасником Проекту, набагато менше пручаються його впливу, ніж конкретні люди і обставини. Навіть якби учасник намагався позбутися проектосфери, цілковито відмовитися від неї не зможе через існування механізму «перенесення аналогії». Ю. М. Лотман увів у світову науку поняття «семіосфера» (1984) для позначення сукупності усього мовленого, написаного й означеного, усіх мов і знаків (літературних, наукових і технічних, моди тощо), завдяки яким відбуваються всі форми комунікації людей у просторі й часі. Як неможлива свідомість без комунікації, так і мова без семіо сфери не існує. Можна сказати, що діалог передує мові й породжує її. Різні компоненти семіосфери пов’язані у взаємодії і не можуть працювати без опори один на одного, і ця взаємодія – не метафора, а реальність. Аналогічно постає «проектна сфера» – похідний простір усіх реалізованих Проектів організації і сукупність «проектосфер» їх учасників. Лише у «проектній сфері» уможливлюється становлення рівного та взаємовідповідального інформаційного обміну між органами влади та громадськістю. Для здійснення реформ необхідна масова проектна сфера, а для цього потрібна наявність великої кількості різних Проектів.

Один Проект – крихта в освітньому просторі. Ми ще не вміємо вимірювати проектосферу, але вже вміємо її відчути. Володимир Джерипа, який не відзначався активністю під час тренінгів, написав нам: «Вважав освіту однією з найконсервативніших систем суспільного буття. Але, поспілкувавшись з учасниками Проекту, зробив висновок, що є інтелектуали, які мають бажання і серйозні наміри щодо суттєвих змін освітнього простору для досягнення його нової якості. Яскравим прикладом цього є готовність співпрацювати, вивчати і вдосконалювати освіту і в нас в Україні, і в Нідерландах. Чомусь раніше те, що чув, як живуть і навчають «там», мене шокувало, завмираючи, я запитував: «А що, так можна?». Виявляється, що в деяких випадках не лише можна, а і краще, бо надає значні позитивні результати. Переконався, що не треба боятися нового, а шукати вдома і за кордоном успішні Проекти, щоб реформа освіти була не лише на паперах, а в бажанні учня іти в школу охоче і з радістю».

Щира подяка ПОІППО нідерландським колегам

Після Національної конференції у листопаді 2009 р. на зібранні працівників ПОІППО усім підрозділам інституту вручено подарунки від APS – вебкамери, цибулини тюльпанів і нарцисів, прапорці Нідерландів, «м’який глобус» – символ нідерландських шкіл дружелюбності. За фінансування Проекту, його успішне адміністрування Національним центром шкільного удосконалення (APS) ректор ПОІППО Віталій Зелюк від імені педагогів області висловив подяку Міністерству освіти, науки і культури Королівства Нідерланди п. Рональду Пластерку, Послу Королівства Нідерланди в Україні п. Пітеру Яну Волтерсу, Міні-

стру закордонних справ Королівства Нідерланди п. Максиму Верхагену, Директору APS International п. Бодувайну Ван Вельзену. Участь освітян області у цьому Проекті, відзначив ректор, сприяла оволодінню методикою організації ефективних діалогів щодо освітніх проблем між викладачами, батьками, місцевими органами влади. Директор Проекту Р. Міох / Rob Mioch, тренери А.-Я. Крікке / А. Krikke і Шпір Тендосхат / Spier TenDoesschate навчили ук раїнських учасників Проекту навичок діалогу, методів створення громадської платформи з метою впровадження освітніх реформ на місцевому рівні. Освітяни Полтавської області переконані, що знання і досвід, здобуті під час роботи з нідерландськими колегами, сприятимуть демократичним змінам в освіті України, а співпраця освітян обох країн буде плідною і в майбутньому. Навесні, ми впевнені, на наших ділянках зійдуть нідерландські тюльпани і нарциси. Веб-камери допоможуть побачити і почути виступи наших нідерландських друзів. «М’який глобус» «даруватиме» порозуміння й злагоду школярам і учасникам Проекту. Згадуватимемо Проект за тисячами фото і зібраних в один файл усіх матеріалів Проекту, читатимемо книги, привезені тренерами APS. Переглядатимемо фільм про Утрехт. Та все ж чогось бракуватиме. Планів розвитку шкіл, зібраних у план розвитку освіти області. Шкіл гуманної динаміки. Вітру діалогу. Сергій Клепко, регіональний координатор Проекту, проректор з наукової роботи Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського

Результати діяльності Полтавської громадської платформи освітніх реформ

1. Створена Полтавська громадська платформа освітніх реформ

Полтавська громадська платформа – це випробувана модель забезпечення вчителів, директорів шкіл, батьків, учнів та місцевих (регіональних) органів управління у сфері освіти методиками, що надають змогу брати участь у змістовному діалозі з питань покращення шкільних закладів у їхньому регіоні. Це життєстійка та ефективна структура обміну результатами постійної

взаємодії на місцевому та регіональному рівнях, до якої входить мережа 6 локальних громадських платформ у Машівському, Карлівському, Полтавському, Решетилівському районах Полтавщини та містах Кременчук і Комсомольськ, 30 шкіл, що удосконалюються за допомогою укладання планів розвитку, 40 шкіл, які прагнуть бути Школами майбутнього. Полтавська громадська платформа спрямована на забезпечення зворотного зв’язку, який сприятиме поширенню та імплементації національних освітніх реформ. Налагоджено

особистісні контакти з освітянами Одеської громадської платформи освітніх реформ та Дніпропетровської, Сумської, Харківської і Черкаської областей.

2. Збільшено об’єм проектної сфери освіти області

Упродовж 2007–2009 років у Полтавській області в рамках українсько-нідерландського Проекту «Громадські платформи освітніх реформ в Україні» проведено 127 заходів – семінарів, тренінгів, конференцій, у яких взяли участь 2 368 викладачів, батьків, учнів, представників влади Полтавської області; приблизна трудомісткість Проекту склала майже 10 000 людиноднів. Така «маса Проектної сфери» сприяла зокрема тому, що у 2009 р. в Полтавській області порівняно з іншими областями України було декілька суттєвих досягнень «найбільше»: найбільше навчальних закладів, пристосованих для осіб з обмеженими фізичними можливостями; найбільше залучалася допомога сільськогосподарських об’єднань, фермерських господарств для здешевлення вартості харчування учнів; найбільше працівників освіти поліпшили умови проживання завдяки заходам місцевих органів виконавчої влади та самоврядування; найбільше реконструйовано аварійних шкільних приміщень (90 %); найбільше поліпшено роботу зі зверненнями громадян до органів управління освітою.

3. Створено золотий фонд Проекту –

команду фасилітаторів та експертів

В області підготовлено групу із 120 експертів і 35 фасилітаторів, які: створили локальні громадські платформи в 4 районах Полтавщини і двох містах;

виступили агентами змін у 4 областях: Дніпропетровській, Сумській, Черкаській, Харківській і передали там свій досвід для подальшого розвитку Проекту;

здобули відповідні аналітичні навички і здатні проводити експертизу в освіті, організовувати діалог, дискусію між школою, батьками, громадою;

навчилися проводити конференції у форматі, який передбачає вироблення ідей у малих групах з дальшим взаємообміном думками з присутніми представниками влади.

Акумульовано ідейне поле Проекту у публікаціях і повідомленнях ЗМІ Упродовж 2007 – 2009 років про діяльність Проекту створено і поширено 25 інформацій у ЗМІ: 13 – в ефір-

них регіональних; 8 – у друкованих всеукраїнських; 4 – в електронних, які послідовно висвітлювали проблематику Проекту3. Опубліковано матеріалів (брошур, повідомлень, аналізів, рекомендацій, статей тощо) 29 найменувань, загалом 878 сторінок. Зокрема, рекомендації «Сучасний підручник: перспективи розвитку і шляхи удосконалення», «Школа майбутнього, школа для майбутнього: розвиток школи на місцевому рівні», методичні рекомендації зі стратегічного планування розвитку сучасної школи та посібник з розвитку культури діалогу в освітніх установах, журнал «Постметодика» – усе це разом – дороговказ для освітян Полтавської області, як рухатися до Школи майбутнього.

Пожвавилася діяльність громадських організацій в області Хоча механізм громадської участі у вирішенні питань місцевого значення загалом в Україні не покращено (це завдання законодавства), пожвавилася діяльність громадських організацій в області. Так, Коаліція громадських організацій в інтересах дітей спільно з Управлінням у справах сім’ї молоді і спорту Полтавського міськвиконкому 20 листопада 2009 року провели «круглий стіл» на тему «Громада і влада: концептуальні підходи до плану спільних дій в інтересах дітей на 2010 рік». З метою ознайомлення із сучасними формами співпраці освітян, батьків щодо поліпшення суспільної моралі серед учнівської молоді та кращим досвідом роботи навчальних закладів 1 жовтня 2009 року на базі Миргородської школи І-ІІІ ст. № 1 ім. Панаса Мирного відбувся обласний 3 Український шкільний підручник: перспективи діалогу громадськості і влади // Постметодика. – 2007. – 5 (76). Полтавці пропонують покращити шкільні підручники // Обласне комунальне інформаційне агентство «Новини Полтавщини» // http://www.regionnews.poltava.ua/ index.php?go=News&in=view&id=4387 Стоцька О. Реформи надто важливі, щоб довіряти їх лише реформаторам // Управління освітою. – 2007. – № 12 (156), червень. Литовченко Олена. Ярмарок ідей для «Школи майбутнього» // Шкільний світ. – 2008. – № 34. Стоцька Олена, Іщенко Лариса. Якою буде школа через 20 років? // Обласне комунальне інформаційне агентство «Новини Полтавщини» // http://www.regionnews. poltava.ua/index.php?go=News&in=view&id=6508| 21.04.2008 13:37 Лукаш Оксана. «Школа майбутнього: мрія, образ, проект» // «Село полтавське». – 2008. – № 38 (862), 3 жовтня. Матяшова Зінаїда. Школа майбутнього вже є. У Ковалівці // «Полтавський вісник». – 2008. – № 40 (1003). Петро Ворона: ««Школа повинна бути націлена на дитину, а не на збереження робочого місця вчителя» // http://oblrada.pl.ua/index.php?newsid=3785

форум батьківської громадськості «Співпраця освітян, батьків, учнів щодо поліпшення суспільної моралі учнівської молоді». Успіх Полтавської платформи – це приєднання до обговорення шляхів розвитку освіти представників місцевих органів влади: заступника голови обласної ради Петра Ворони, заступника начальника ГУОН Полтавської ОДА Анатолія Бардаченка, начальника відділу освіти Карлівської районної держадміністрації Людмили Слєпцової, голови Карлівської райради Петра Світлика. Представники місцевої влади, котрі взяли участь у Проекті, відзначають ефективність практики наближення громадськості і управління до школи. Влада рухається в руслі цієї практики, але ще не досить цілеспрямовано.

6. Встановлено плани на майбутнє ПОІППО і APS International / Algemeen Pedagogisch Studiecentrum уклали Угоду про співпрацю, якою пе-

редбачено колегіальну співпрацю Сторін у вирішенні завдань та проблем післядипломної освіти вчителів, наукових та методологічних досліджень, обмін досвідом у цій сфері. ПОІППО поширюватиме напрацювання українсько-нідерландського Проекту «Громадські платформи освітніх реформ в Україні» під час проведення курсів, семінарів, конференцій, у повсякденній діяльності. ПОІППО на 2010 рік передбачає чимало заходів у цьому контексті. Це узагальнення напрацювань Проекту, видання часопису «Постметодика», присвяченого темі «Планування розвитку школи», підготовка методичного листа у відділи освіти з проблем планування розвитку школи, оформлення архіву документів і публікацій Проекту. У плани роботи курсів підвищення кваліфікації буде внесено програми навчання директорів і учителів шкіл із проблем планування розвитку школи, проведення для шкіл інноваційного поясу ПОІППО семінару «Філософія освіти Школи майбутнього». Зрештою, заплановано розширити Проектну сферу ПОІППО до масштабів проектної сфери APS.

ЩО ВІДБУВАЛОСЯ В ОДЕСІ?

Навчання мистецтву

ведення діалогу ерпетум мобіле» освітніх реформ

Побудова ефективної моделі взаємодії професійної педагогічної спільноти, громадськості і влади у розв’язанні освітніх проблем шляхом створення «громадських» платформ та продовження в Україні відкритого демократичного обговорення освітянських проблем є результатом українсько-нідерландського проекту «Громадські платформи освітніх реформ в Україні», який розпочався у 2007 році в Одеській і Полтавській областях. У багатьох країнах Європи діти, батьки, вчителі, директори шкіл є ключовними фігурами, активними учасниками реформування шкільної освіти. Тому в рамках реалізації проекту в Одеській області основ ними учасниками відкритого діалогу були саме батьки, учні та громадськість. «Одеська платформа» мала за мету: створити діючу модель громадського діалогу;

підвищити

рівень усвідомлення проблем (окреслити її і не скаржитися, а пропонувати, діяти);

підготувати кваліфікованих тренерів для ведення діалогічних сесій;

розробити конкретні пропозиції щодо вирішення конкретних освітянських проблем;

видати публікації, навчальні посібники, створити портал. Протягом трьох років роботи в проекті учасникам було надано значну кількість інформації з методики ведення діалогу та проведено заходи, спрямовані на створення «громадських платформ» для розв’язання освітніх проблем: підготовка педагогів для ведення конструктивного діалогу; моделювання системи створення та апробації сучасного підручника; моделювання Школи майбутнього з урахуванням умов регіону; тренінги з ведення діалогу шляхом використання активних методів. На цьому етапі проекту учасники досліджували гостру проблему якості українських підручників. Основ ним інструментом під час проведення сесії було обрано діалог, який надав партнерам рівний шанс висловити свою точку зору, вислухати і, головне, почути співрозмовника. Застосування спеціальних методів ведення діалогів допомогло зібрати та обговорити значну кількість інформації про розвиток освіти регіону. Під час

Перша зустріч із нідерландськими колегами виявилась досить цікавою. Пані Шпір запитала: «Чого ви чекаєте від нас?». Любов Кирилівна Задорожна детально розповіла про наші проблеми. Шпір терпляче вислухала і тактовно перепитала знову: «Чим можемо вам допомогти?». Пані Задорожна описала наші досягнення, а пані Шпір і далі вела наступ: «Яка наша роль у проекті?» І тільки пройшовши шлях «фасилітаторства», провівши численні тренінги з колегами, ми зрозуміли, чого так терпляче пані Шпір очікувала від нас: усвідомлення шляху, який потрібно подолати. Якщо ви бажаєте чогось досягнути, по-перше, самостійно визначте проблему, по-друге, продумайте шляхи вирішення – і йдіть крок за кроком. Дорогу здолає той, хто йде. Атмосфера, в якій проводились тренінги, дозволяла учасникам проявити свою креативність. Думки перетворювались на малюнки, лозунги, ба, навіть, вірші. Наприклад, під час сесії з’явилися такі сенкани:

Діяльність проекту активно висвітлювалась у ЗМІ

роботи було ідентифіковано проблеми в освіті, проведено тренінги експертів, опитування фокусних груп, підготовлено експертні висновки, організовано регіональні конференції, за підсумками яких напрацьовано рекомендації для органів влади і управління освітою. Перший етап проекту в Одесі розпочався 25 квітня 2007 року, коли Шпір Тендосхат, тренер з Міжнародного центру удосконалення шкільництва (APS International), разом з Георгієм Касьяновим, українським координатором проекту, доктором історичних наук, та Любов’ю Задорожною, регіональним координатором проекту, заступником директора Одеського обласного інституту удосконалення вчителів, провели перший дводенний тренінг на тему: «Підготовка конвенцій та діалог з органами влади і громадськістю». Обізнаність міжнародних експертів викликала шанобливе ставлення. Постійна позитивна налаш тованість на роботу, яку вони демонстрували, – це приклад для наслідування.

Діалог – відкритий, толерантний, щирий, висловлюватись, почути, продуктивно діяти, тому що є взаєморозуміння (м. Луцьк, Камінська Валентина) Діалог – конструктивний, необхідно спілкуватися, спитати, дізнатись. Відкритий діалог дозволяє порозумітись ВАЖЛИВО! Тому що тоді – розуміння! (м. Львів, Гарцула Олена) Діалог – Цікавий, толерантний, Чуємо, розуміємо, домовляємось, Взаєморозуміння, взаємодопомога, взаємовигода, Креатив, успіх, тому що є мета, ціль (м. Івано-Франківськ, Томечук Людмила) (На мелодію « Червона рута»)

Ви признайтеся нам, де проект цей дістали Ви не їли, мабуть, і ночей не доспали Ви забули, мабуть, свою долю жіночу. Нехай ректор за це дасть путівки вам в Сочі. Цей тренінг гарний не забудем ніколи І у серці сьогодні тільки він, повір, Все, про що дізнались, повеземо в школи, Не забудемо ніколи наших тренерів. Для продовження діалогу на місцевому рівні кожен з підготовлених експертів-фасилітаторів організував та провів подальші діалоги з різними категоріями освітян, батьками і учнями. Найактивніші учасники діалогів продовжували роботу у педагогічних колективах своїх закладів освіти. Працюючи під керівництвом досвідчених фасилітаторів в режимі ділового партнерства, учасники набували досвіду. Вони зрозуміли, що завдяки вмінню вести діалог можна: спілкуватися «на рівних», відкрито обмінювати ся думками;

позитивно сприймати суб’єктивні точки зору; передавати та використовувати досвід.

Зустрічі з однодумцями, із зацікавленими людьми збагатили новими знаннями, додали позитивних відчуттів, свіжих емоцій. Рекомендації, запропоновані на місцевому рівні, були обговорені на регіональній та національній конференціях. Для обговорення на наступному етапі обрали тему «Школа майбутнього». Для того, щоб розмова протікала у конструктивному руслі, необхідно було зрозуміти, які основні параметри роботи школи необхідно змінити, як створити оптимальні умови для творчого розвитку учнів, тобто відповісти на ключове запитання: «Якою повинна бути школа ХХІ століття?». З грудня 2007 року учасники проекту нашої області вже розпочали обговорення. Були створені фокусні групи директорів шкіл та їхніх заступників, вчителів, бібліотекарів, учнів і батьків. У процесі розмови було окреслено коло питань, вирішення яких допоможе створити нову школу: Зміна концепції освіти, її мети та завдань згід но з потребами суспільства на сучасному етапі розвитку країни.

Створення нової моделі випускника. Розробка нових програм і навчальних планів. Зміцнення матеріальної бази середньої освіти. Результати напрацювань допомогли з’ясувати, що існує необхідність створення школи як відкритої

соціально-педагогічної системи задля забезпечення якісної освіти, підготовки конкурентноздатного випускника. Використання вправи «трикутник» сприяло визначенню потенційних зацікавлених учасників діалогу: учнів, батьківської громади, владних структур, громадських організацій, представників бізнесових структур, органів управління освітою. Розмова продовжувалась на семінарі «Проектування новітніх моделей – шлях до Школи майбутнього» (презентаціязахист моделей загальноосвітніх навчальних закладів нового типу), який відбувся 20 березня 2008 року у приміщенні Одеського обласного інституту удосконалення вчителів. Представники 5 навчальних закладів запропонували своє бачення моделей закладів освіти різного типу. Захаревська Н. С., старший викладач кафедри архітектури будівництва та споруд Одеської державної академії будівництва та архітектури, звернула увагу присутніх на зміну в архітектурі будівель навчальних закладів як необхідну складову в створенні Школи майбутнього. Учасники семінару з великою цікавістю розглянули дипломні роботи студентів з проектування будівель для дитячих навчальних закладів. У рамках обговорення цієї теми 14–15 квітня 2008 року відбулася чергова сесія учасників проекту. До досвідчених фасилітаторів приєдналися нові члени діалогу, серед яких переважну більшість складали завідуючі районними методичними кабінетами Одещини, директори шкіл і вчителі. З нідерландського боку тренерами були фахівці з Міжнародного центру розвитку шкільництва Шпір Тендосхат та Альберт-Ян Крікке, які уважно стежили, як учасники сесії дотримуються правил ведення діалогу. Під час діалогу учасники торкалися споріднених тем: Традиційний освітній трикутник «вчите лі + учні + батьки»: нові форми взаємодії та співпраці.

Орієнтири виховання обдарованої особистості учня: погляд у майбутнє – до профільної освіти.

Випускник 2015: конфлікт запитів і можли востей.

Медіація – шлях до вирішення конфліктів. Використання персональних учнівських нетбуків у навчально-виховному процесі: віртуальна чи реальна можливість?

Роль міжкультурної освіти у підготовці конкурентноспроможного випускника школи.

Модель розвитку сучасної школи відповідно до запитів суспільства. У ході діалогів було детально проаналізовано позитивні та негативні аспекти стану освіти в сучасних загальноосвітніх закладах, кожна з груп висло-

вила свої пропозиції щодо нових форм організації навчально-виховного процесу з використанням електронного середовища навчання, покращення матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення шкіл, змін у структурі та змісті загальної середньої освіти, наповнення інваріантної та варіативної складових навчальних планів, загальної та допрофесійної підготовки учнів в умовах профільної освіти, орієнтирів для формування моделі сучасного випускника, реформування системи зовнішнього тестування згідно з вимогами загальної середньої та вищої освіти, організації дієвої співпраці вчительської, учнівської та батьківської громади. Під час проведення діалогів-тренінгів найефективніше застосовувались кооперативні методики та технології «відкритого простору», зокрема: метод «незакінченого речення», «мозковий штурм», SWOT-аналіз, обмін думками в парах та загальне обговорення, технології МЕТА-плану, створення та захист мініпроектів у групах. На квітневій сесії учасники уявили себе у 2028 році й із цього «близького далека» намагалися побачити життя випускників шкіл, їх звички, уподобання; передбачити, яких саме спеціалістів потребуватиме суспільство; уявляли себе архітекторами, науковцями, які будуть створювати сучасні школи; правознавцями, які розроблятимуть необхідні закони. У процесі дискусії обговорювалися різноманітні моделі школи майбутнього, для чого учасники малювали схеми та будували графіки. Наприкінці сесії її учасники мали змогу ознайомитися з роботою одного з провідних ліцеїв міста – Рішельєвського. Ліцеїсти розповіли про своє бачення Школи майбутнього, про демократичні стосунки між учителем і учнем, про предмети, які, на їхню думку, необхідно вивчати, і про нові форми навчання. Крім того, учасники сесії мали можливість відвідати сучасний навчально-виховний комплекс у місті Овідіополь, до складу якого входять дитячий садок і середня загальноосвітня школа. Цей комплекс з огляду і на архітектуру, і на навчально-матеріальну базу, можна назвати «закладом освіти майбутнього». Створення естетично оформленого середовища вкрай необхідне для формування відчуття краси, гармонії, що сприяє позитивному і конструктивному ставленню підростаючого покоління до життя. Зацікавленість керівників управління освітою в проведенні регіональні сесії та обговоренні освітніх проблем дає підстави говорити про сформованість стабільної громадської платформи. Усіх небайдужих і зацікавлених запросили до діалогу. Досвід, отриманий під час сесій (зокрема зі складання планів роботи), було відразу застосовано в реальних умовах.

У результаті проведених сесій напрацьовано конкретні пропозиції за темами діалогів, ініціативними групами вчителів, батьків та учнів школи № 3 м. Балти, започатковано щомісячний випуск шкільної газети «Школа № 3 on-line», створено власний офіційний сайт школи, розроблено соціально-економічну модель шкільного наукового товариства учнів «Академія проблемних досліджень «Науковий капітал»», підготовлено проект «Школа + родина = новий навчальноінформаційний контент» для участі в конкурсі «Один учень – один комп’ютер», організованого Міністерством освіти і науки України спільно з компанією Intel. Крім того, керівники шкіл запропонували власне бачення моделей розвитку сільських малокомплектних та повних загальних середніх шкіл в умовах невеликих міст та селищ, в яких велику роль відіграє організація дистанційного навчання та використання ІКТ з метою надання кожному учневі рівного доступу до якісної освіти. Для вивчення досвіду роботи інноваційних шкіл Нідерландів та діяльності Міжнародного центру розвитку шкільного навчання APS та ознайомлення з тамтешньою системою освіти у період з 10 по 21 травня 2009 року цю країну відвідала делегація українських учителів Одеської і Полтавської областей, учасники україно-нідерландського проекту «Громадські платформи освітніх реформ в Україні». Безперечно, ця подорож не була екскурсійно-туристичною прогулянкою. Ми напружено працювали: аналізували досвід нідерландських колег, з’ясовували, як організована робота їхніх навчальних закладів, управлінських та громадських організацій. Але час на спілкування в неформальній обстановці все ж залишався, а наші гостинні господарі щиро пригощали нас смачненьким, захоплено демонстрували визначні пам’ятки архітектури. Досвід, емоції, почуття переповнювали нас. А як можна виміряти їх? Керівники проекту склали програму так, щоб вчителі мали можливість познайомитися не тільки з різними типами шкіл, але й з культурою країни, її історією, національними традиціями та звичаями, адже враження від побаченого і почутого під час подорожі перетворюється на унікальний професійний досвід, що з часом адаптується до власного бачення освітніх завдань у межах своєї області (у нашому випадку – Одеської).

Перспективне планування роботи

закладів на основі моделей розвитку початкових шкіл Нідерландів Практика ведення діалогу з вирішення нагальних проблем у галузі освіти.

Зміна в оформленні навчального робочого простору з орієнтацією на цікаву та близьку учням тематику.

Використання концепції миролюбивих шкіл та медіації як засобу залагоджування конфліктів.

Застосування інтерактивних форм співпраці з батьками.

Виконання учнями практичних екологічноархітектурних проектів.

Інтеграція ІКТ у навчальний процес та використання мобільних учнівських нетбуків.

Широке застосування електронних інформаційних баз.

Соціально-економічне спрямування освіти та започаткування шкільних бізнес-проектів.

Ведення відкритого діалогу має стати стилем діяльності не тільки нової школи, в якій працюватимуть учителі, котрі швидко адаптуються до психофізичних особливостей учнів, уміють вирішувати освітні проблеми суспільства та родини, мають високий рівень педагогічної свідомості та культури, але й провідним принципом співпраці освітніх, громадських та владних інституцій, тому що лише за таких умов можна забезпечити перехід національної школи від старого до нового. Ефективність реалізації таких нововведень значною мірою залежатиме не тільки від інноваційного потенціалу власне школи, а й від здатності і готовності громади та адміністративно-управлінської вертикалі приймати, відкрито обговорювати та реалізувати їх. Можливо, тоді й ми зможемо з гордістю сказати: «Це школа, побудована нами!» Щоб успішно впровадити будь-яку зміну в освітню систему, важливо об’єднати представників ідеї на місцях. Саме тому ініціатори і координатори українсько-нідерландського проекту «Громадські платформи освітньої реформи в Україні» в Одесі та Полтаві згуртували регіональні групи з кількох обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти для поширення прогресивних освітніх ідей. Мета тренінгів, семінарів, конференцій, а їх проводили каскадним методом, – навчити освітян діалогу з громадою. Спекотного липня до м. Одеси прибули представники чотирьох регіонів України, а саме Львівської, Волинської, Івано-Франківської та Луганської областей. Одеські фасилітатори ретельно продумали програму тренінгу, бо відповідальність за якісну підготовку майбутніх колег за короткий термін потребувала копіткої організації проведення тренінгу.

Система освіти Нідерландів

Три дні тренінгу так захопили учасників, що вони встигли забути про своє бажання гаяти більшу частину часу на пляжі. Збагатившись досвідом проведення діалогічних сесій, вже у своїх регіонах протягом вересня–жовтня організовували і проводили власні тренінги, створювали місцеві платформи. Щоб переконатися в цьому, наприкінці жовтня досвідчені одеські фасилітатори поїхали до своїх колег у регіони. І ось уже на Волині, у Львові, Івано-Франківську та Луганську зібрались освітяни для обговорення наболілих питань. Семінари проходили упродовж двох-трьох днів, завдяки чому вдалося більше часу приділити практичним завданням. Семінаритренінги «Діалог в освіті: порозуміння, співпраця, зміни» присвячувались практичним навичкам, необхідним у щоденному громадському житті як керівника навчального закладу, так і рядового вчителя: вмінню слухати, розуміти і знаходити спільну мову; пояснити те, що вдалося зрозуміти, іншим; трансформувати слова у конкретні справи; формувати ефективну команду. До участі у семінарі були запрошені завідуючі методичними кабінетами, директори сільських шкіл, керівники шкіл нового типу, експериментальних навчальних та інтернатних за-

кладів. Це допомогло учасникам налагодити конструктивний діалог, краще зрозуміти власні сильні та слабкі сторони. Фасилітатори застосовували технології конструктивного діалогу, спонукали учасників до розмови, до вміння слухати, чути та шукати рішення разом. Не залишилися поза увагою техніки відкритих запитань, методу «Коктейль-вечірка», технології знайомства учасників, втручання під час бесіди, формування відповідної поведінки, спрямованої на конструктив. Фасилітатори прагнули вибудувати простір для нових ідей і налагодити зворотний зв’язок. Динамічними групами були напрацьовані та презентовані пропозиції стосовно змін у типізації та моделюванні навчальних закладів, пріоритетів та основних чинників у формуванні планів їх розвитку. А саме: залучення громадськості до участі у визначенні шкільної політики та місії навчального закладу, спонукання влади до дієвих кроків із врахуванням специфіки регіонів. Захоплених відгуків учасників семінарів лунало чимало. По завершенні всі погодилися, що такі тренінги дають реальний результат, мобілізують потенціал можливостей, розвивають творчу активність, вчать вирішувати проблеми крок за кроком. А загалом найважливіший позитив, отриманий від семінару, – це прагнення усіх залучених до проекту учасників до самовдосконалення та покращення стану освітньої галузі як в цілому, так і в кожному окремо взятому навчальному закладі.

Загалом за три роки дії проекту в масштабах області важливими напрацюваннями можна вважати:  з проблеми підручникотворення та змісту освіти: створення вчителями шкіл області 30 автор ських навчальних програм факультативних курсів, спецкурсів та курсів за вибором;

проведення досвідченими вчителями експертизи підручників 12-річної школи з різних предметів;

розробку рекомендацій з вдосконалення системи підручникотворення, що включені до тематичного бюлетеня проекту;  з проблеми створення Школи майбутнього: створення школи нового типу НВК («Балтська загальноосвітня школа І– ІІІ ступенів №3-колегіум»);

організацію експериментального майданчика Всеукраїнського рівня «Формування правової культури учасників навчально-виховного процесу», діяльність якого спланована на 12 років на основі створення платформи «Школа – осередок соціального, культурного, економічного розвитку та громадської активності спільноти» в ЗОШ № 1 м. Іллічівська;

«М’який глобус» – символ дружелюбної школи

розробку моделей шкіл соціалізації особистості та сприяння здоров’ю (НВК «Балтська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 2-гімназія»);

відкриття експериментальних центрів психологічного супроводу освітнього процесу у районах;

розробку моделі розвитку сільських малокомплектних та повних загальних середніх шкіл в умовах невеликих міст та селищ;

розробку моделі шкільних НТУ міських шкіл; відкриття експериментального класу в НВК № 13 м. Одеси;

участь у міжнародних та всеукраїнських культурно-освітніх проектах;

висвітлення проблем в районних ЗМІ, обласній та національній педагогічній пресі;

налагодження зв’язків з міжнародними освітніми інституціями та навчальними закладами і організаціями;

формування національної ідентичності в полікультурному середовищі; 3. На місцях:

робота на базі районних методичних кабінетів постійно діючого семінару «Діалог в освіті: проблеми, перспективи, шляхи до порозуміння»;

організація робочої групи мобільного реагування у складі керівників шкіл та представників влади для проведення діалогів та вирішення нагальних проблем;

формування консультативної служби з питань організації та ведення діалогу, відбору ефективних форм інтеракції, надання інформаційної підтримки;

активізація участі вчителів шкіл в органах місцевого самоврядування;

створення інформаційного банку проектів моделей Школи майбутнього;

підвищення загального рівня інформаційної та

проведення PR-компанії; проведення круглих столів та громадських об-

проектної культури учасників освітнього процесу.

говорень з освітніх проблем за участю преси та телебачення;

відкриття форумів на офіційних сайтах рай

 Для підтримання та дієвого функціонування громадської платформи проекту в області планується проведення таких заходів:

держадміністрації, відділу освіти, навчальних закладів міста та району;

започаткування тематичних освітніх рубрик у районних газетах;

1. Продовження та поширення постійної роботи платформи ООІУВ: запровадження на курсах підвищення кваліфі кації педагогів обов’язкового модуля з метою розповсюдження ідеї на теренах Одеської області;

розробка програми постійно діючого семінару для працівників методичних кабінетів;

підтримання зв’язків та організація сумісних заходів з регіонами, які беруть участь у проекті;

надання допомоги регіонам-партнерам для створення «громадських платформ» в освітньому середовищі. 2. Створення і надалі платформ задля обговорення нових тем:

організація та супровід навчально-виховних комплексів «дитячий садок-початкова школа» в умовах сучасної демографічної ситуації;

загальна та допрофесійна підготовка учнів в умовах профільної освіти;

проведення навчальних семінарів та презентаційних заходів для залучення до дієвої участі в платформі невеликих сільських громад;

ініціативна участь закладів у національних та міжнародних культурно-освітніх проектах. Працюючи над проектом, ми багато чому навчились. Ми відчули, як важливо усвідомлювати місію, яку підтримують зацікавлені люди; як корисно для всіх учасників проекту зустрічатися з вчителями, директорами, методистами, представниками місцевої влади для сумісної роботи над спільною проблемою. Покращення роботи шкіл, підвищення кваліфікації вчителів, розвитку шкільного менеджменту потребують більшість регіонів, але в кожному з них необхідно пристосовуватися до місцевих особливостей. Щоб рухатись, треба робити кроки. Такі практичні кроки ми спостерігаємо в багатьох школах області та міста Одеса. Насамкінець хочеться зауважити, що «запуск» платформи відбувся, але її треба підтримувати.

Ми сподіваємося, що найближчим часом до діалогу залучаться всі регіони України. Прощаючись із нашими тренерами з Нідерландів, ми відчували неабияке хвилювання: не хотілося вірити, що спільна робота завершилася. Але щоб ми і далі могли бачити одне одного, нідерландці подарували нам камери для роботи в Skype. І звичайно – цибулинки тюльпанів. Щовесни ми згадуватимемо наших друзів. Квіти нагадуватимуть нам про поїздку до Країни тюльпанів. «Нові тлумачення свого і чужого досвіду, плоди мислення завжди є проект та передбачення прийдешньої реальності».

1. Чітке визначення проблеми. Тут надзвичайно важливим є максимально відкритий діалог з усіма зацікавленими особами та інституціями. 2. Реалістична оцінка спроможностей розв’язати проблему. 3. Наявність здорового авантюризму. Ця порада певною мірою суперечить попередній, але, зрозуміло, що без відчайдушності, готовності ризикнути, особистої відваги і громадянської сміливості зміни неможливі.

А. А. Ухтомський

4. Наявність «агентів змін» – людей та інституцій, здатних до змін і зацікавлених у них не лише на центральному рівні, а й на місцях.

Саме цю «прийдешню реальність» ми й формували під час нашого проекту.

5. Здатність навчатися у будь-якому віці, з будьяким професійним досвідом.

Л. К. Задорожна, заступник директора з навчальнометодичної роботи ООІУВ, канд. філософ. наук

6. Готовність не скаржитися на проблему, не констатувати недоліки, а аналізувати їх та пропонувати конкретні дії та заходи.

Т. В. Юрченко, завідуюча науково-методичним центром іноземних мов ООІУВ Л. Я. Русінова, методист науково-методичного центру іноземних мов ООІУВ.

7. Проект має бути «власністю» його учасників, а всі вони – не лише добре поінформованими про його мету, завдання та шляхи реалізації, а й брати активну участь у визначенні цих параметрів. 8. «Краще менше, але краще»: варто уникати мегаломанії у визначенні мети і завдань. 9. Конкретність у визначенні завдань, наявність чітко визначених показників та параметрів того, чого прагнеш.

Уроки Чому навчилися учасники проекту: не просто говорити, а говорити конкретно і конструктивно, не лише слухати, а й чути, не тільки діяти, а співпрацювати. За різними оцінками проект «Громадські платформи освітніх реформ» визнано успішним. Для більшості його учасників – як українських, так і зарубіжних – він став школою успіху, школою позитивної дії. Які чинники і обставини успішності цього проекту варто згадати? Зрозуміло, що загального рецепту успіху немає і тут не йтиметься про поради на кшталт «Як досягати успіху і навчитися впливати на людей» у стилі популярних брошурок. Ми спробуємо лише підсумувати основні чинники, які, на наш погляд, сприяли успіхові проекту.

10. Наявність ресурсів і вміння ними розпоряджатися: йдеться не лише про фінансові «вливання», а й про менеджерські здібності керівників та наявність «критичної маси» згаданих «агентів змін» та вміння організувати їх і спрямувати у потрібному напрямку. 11. Відвертість, відкритість учасників до нового, здатність сприймати і приймати це нове. 12. Поблажливість фортуни. У цьому проекті його учасникам справді пощастило: в потрібному місці, в потрібній кількості й у потрібний час зібралися однодумці. Таке трапляється нечасто і вимагає певних зусиль. Список можна продовжувати, але зрозуміло, що й перерахованого достатньо, аби зрозуміти: вдалий проект – це передусім копітка праця, відданість справі, талант головних виконавців і наявність ідеї, яка може захопити небайдужих творчих людей. Усе це було в нашому проекті. Зичимо цього усім, хто прагне змін.

Сутула Ольга Владиславівна Цехановська Валентина Олександрівна Шульга Валерій Іванович

Бодувайн ван Вельзен Любов Задорожна Георгій Касьянов Сергій Клепко Роберт Міох Альберт-Ян Крікке Шпір Тендосхат

Одеська платформа:

А ТАКОЖ: Полтавська платформа: Зелюк Віталій Володимирович Бондар Тетяна Олексіївна Іщенко Лариса Миколаївна Козак Ірина Олексіївна Крилевець Марина Петрівна Нічуговська Лілія Іванівна Сиротенко Григорій Олексійович Стоцька Олена Вікторівна

Юрченко Тетяна Валеріївна Букер Ірина Валентинівна Лойтаренко Оксана Пеотрівна Русінова Лариса Яківна Олефіренко Лариса Василівна Степуріна Людмила Антонівна Добровольська Тамара Вікторівна Лукіянчук Наталя Павлівна Мога Галина Володимирівна Оранчук Лідія Федорівна Лапишина Марина іванівна

Рекомендації Проект завершився в 2009 році. Сподіваємося, що він продовжуватиметься. Саме тому даємо кілька рекомендацій. 1. Намагайтеся продовжувати той порядок, який ви розробили до цього часу. Це означає: продовжуйте вести діалоги з різними цільовими групами. Ви матимете достатньо тем, придатних для дискусій на майбутнє.

Окрім того, проведення регіональних конференцій та створення програм-інструментаріїв (включаючи Інтернет) також необхідно продовжувати. Сподіватимемося, що вони будуть пов’язані з інститутами післядипломної освіти для вчителів.

2. Розширюйте проект, залучаючи інші регіони. Це означає, що методисти, які працюють у проекті, мають навчати нових, а ті, в свою чергу, – повідомляти про результати проведених діалогів.

Ці результати необхідно накопичувати на регіональному рівні для продовження написання звітів та їх презентацій під час регіональних конференцій. 3. Поглиблюйте проект шляхом розробки ефективніших технік діалогу, удосконалюйте уміння взаємодіяти серед більшого числа тренерів, покращуйте спілкування через Інтернет. 4. Продовжуйте організовувати щорічні конференції, під час яких представляйте результати регіональних діалогів, організовуйте діалоги з метою залучення високопосадовців до спілкування з питань освіти з представниками місцевого та регіонального рівня.

Бодувайн ван Вельзен, Міжнародний центр вдосконалення шкільництва (Нідерланди)