Реалії інклюзивної освіти: Інформаційно-аналітичний збірник by Міжнародний фонд "Відродження"

Реалії інклюзивної освіти Інформаційно-аналітичний збірник

Рецензент: доктор педагогічних наук, завідувач кафедри ортопедагогіки та реабілітології Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова Шевцов Андрій Гаррійович Реалії інклюзивної освіти в Україні: інформаційно – аналітичний збірник.- Донецьк: «Клуб громадянських ініціатив», 2011.- 32с. Інформаційно-аналітичний збірник містить затверджений Кабінетом Міністрів України від 15.08.2011р. Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, інформацію щодо змісту понять інклюзія та інтеграція, розкриває вдалий досвід роботи Оболонського району м. Києва у впровадженні інклюзивної освіти, а також результати дослідження громадської думки щодо стану впровадження інклюзивної освіти в АР Крим, Донецькій, Луганській, Київській, Харківській, Вінницькій, Чернігівській, Чернівецькій областях. Анкетування у регіонах проводила ініціативна група «Освіта для всіх» (НГО «Клуб громадянських ініціатив»), аналіз результатів здійснювався фахівцями кафедри соціології управління Донецького державного університету управління. Автори-укладачі: Метеджи О.Ж., Совенко В.О. Не для продажу Типографські відомості Код ??? Підписано до друку???. Формат??? Папір???.Друк??? Тираж 500 прим.

Зміст Вимога часу (передмова) Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах Освітній інклюзивний простір

....................4 ....................5

....................8

Спеціальна та інклюзивна освіта в Оболонському районі м. Києва

..................10

Результати дослідження громадської думки про реалії інклюзивної освіти в Україні:

..................12

Аналіз відношення батьків дітей з особливими освітніми потребами до проблеми інклюзивної освіти в Україні

..................13

Аналіз відношення батьків здорових дітей до проблеми інклюзивної освіти в Україні

..................20

Аналіз відношення керівників загальноосвітніх навчальних закладів до проблеми інклюзивної в Україні

..................25

Аналіз відношення підприємців до проблем людей з особливими потребами

..................28

Вимога часу Журналіст, інвалід І групи Галина Пономарьова Україна є правовою демократичною державою. Усі без винятку її громадяни мають однакові права. Частина 2 статті 53 Конституції України закріплює право кожного громадянина на освіту. На жаль, це право громадянина на освіту не завжди реалізується, коли йде мова про осіб з особливими потребами. У березні 2010р. Верховна Рада України ратифікувала Міжнародну Конвенцію про права інвалідів. 24 пункт Конвенції повністю присвячений інклюзивній системі навчання. Держави, які підписали і ратифікували Конвенцію, беруть на себе обов’язок виконувати кожний пункт цього міжнародного документу. Підписавши і ратифікувавши Конвенцію про права інвалідів, Україна також взяла обов’язок виконувати всі вимоги документу. Інклюзивна система навчання стає вимогою сьогодення. Скаржитися на відсутність законодавчої бази, що регулює запровадження інклюзивної системи навчання в Україні вже немає ніякого сенсу. Вичерпну відповідь на всі можливі питання дає постанова Кабінету Міністрів України за № 872 від 15.08.2011року Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах. Поряд з тим, що даний документ став регулюючим нормативним актом з цього питання, він також ураховує особливості нашої країни, де інклюзивна система навчання не запроваджувалась ще ніколи. Від позитивного вирішення питання запровадження інклюзивної освіти в Україні в значній мірі залежить наступне: чи стане наша держава дійсно правовою, спроможною реально захистити права кожного свого громадянина, незалежно від його фізичного та психічного стану, чи наше суспільство залишиться жити в минулому, де люди с особливими потребами вважались неповноцінними і усі їх громадянські права нехтувалися повністю. Інклюзивне навчання в освіті нашої країни треба запроваджувати поступово, виважено та продумано і обов’язково на високому професійному рівні. Нам необхідно повністю зруйнувати старі ганебні стереотипи, які склалися по відношенню до людей з собливими потребами, що залишили нам радянські часи, а вони, на жаль, глибоко укорінилися і в сучасному суспільстві. Тонку виховну роботу треба вести серед широких верств нашого населення. Нова система навчання повинна будуватись так, щоб ні в якому разі не виникло психологічних травм, як у здорових, так і у дітей з особливими освітніми потребами, що будуть навчатися разом. Тільки самі діти з особливими потребами та їх батьки можуть вирішувати, яку систему навчання обирати, чи навчатися в загальноосвітній школі, чи одержувати освіту в спеціальному інтернаті. Безперечно одне - держава повинна забезпечити право такого вибору і постійно сприяти втіленню такого права в життя. Слід зазначити, інклюзивна освіта, без сумніву, стане величезним кроком на шляху інтеграції людей з особливими потребами у здорове суспільство держави, де усі її громадяни мають однакові права, гарантовані основним законом Конституцією України. 4

Затверджено: Постановою КМУ N 872 від 15 серпня 2011 р.

ПОРЯДОК організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах 1. Цей Порядок визначає вимоги до організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах з метою реалізації права дітей з особливими освітніми потребами на освіту за місцем проживання, їх соціалізації та інтеграції в суспільство, залучення батьків до участі у навчально-виховному процесі. 2. Освітні послуги надаються дітям з особливими освітніми потребами загальноосвітніми навчальними закладами у класах з інклюзивним навчанням із застосуванням особистісно орієнтованих методів навчання та з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей. 3. Для організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами (дітей з вадами фізичного та психічного розвитку, в тому числі дітей -інвалідів) у загальноосвітніх навчальних закладах створюються умови для: забезпечення безперешкодного доступу до будівель та приміщень такого закладу дітей з вадами опорно-рухового апарату, зокрема тих, що пересуваються на візках, та дітей з вадами зору; забезпечення необхідними навчально-методичними і наочнодидакти-чними посібниками та індивідуальними технічними засобами навчання; облаштування кабінетів учителя-дефектолога, психологічного розвантаження, логопедичного для проведення корекційно-розвиткових занять; забезпечення відповідними педагогічними кадрами. 4. Рішення про утворення класів з інклюзивним навчанням приймається керівником загальноосвітнього навчального закладу з урахуванням освітніх запитів населення за умови наявності необхідної матеріально-технічної та методичної бази, відповідних педагогічних кадрів і приміщень, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, згідно з Положенням про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. N 778, за погодженням з відповідним органом управління освітою.

5. Власник загальноосвітнього навчального закладу виділяє в установленому порядку кошти для забезпечення безперешкодного доступу до будівель та приміщень таких закладів дітей з особливими освітніми потребами, створення відповідної матеріально-технічної та методичної бази, забезпечує підвищення кваліфікації педагогічних працівників з питань надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами у класах з інклюзивним навчанням, сприяє провадженню інноваційної діяльності, здійснює заходи щодо придбання транспортних засобів для підвезення таких дітей до місця навчання та додому. Власник та керівник загальноосвітнього навчального закладу не-суть відповідальність за організацію, стан та якість інклюзивного навчання. 6. У загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється психологопедагогічне супроводження дітей з особливими освітніми потребами працівниками психологічної служби (практичними психологами, соціальними педагогами) таких закладів та відповідними педагогічними працівниками. Діяльність працівників психологічної служби (практичних психологів, соціальних педагогів) координують центри практичної психології і соціальної роботи, міські (районні) методичні кабінети. 7. Зарахування дітей з особливими освітніми потребами до класів з інклюзивним навчанням здійснюється в установленому порядку відповідно до висновку психолого-медико-педагогічної консультації. 8. Для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу наповнюваність класів з інклюзивним навчанням становить не більш як 20 учнів, з них: одна - три дитини з розумовою відсталістю або вадами опорно-рухового апарату, або зниженим зором чи слухом, або затримкою психічного розвитку тощо; не більш як двоє дітей сліпих або глухих, або з тяжкими порушеннями мовлення, або складними вадами розвитку (вадами слуху, зору, опорнорухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку), або тих, що пересуваються на візках. 9. Навчання у класах з інклюзивним навчанням здійснюється за типовими навчальними планами, програмами, підручниками та посібниками, рекомендованими МОНмолодьспортом для загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі спеціальними підручниками. 10. Навчально-виховний процес у класах з інклюзивним навчанням здійснюється відповідно до робочого навчального плану загальноосвітнього навчального закладу, складеного на основі типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами. На основі зазначеного робочого навчального плану розробляється індивідуальний навчальний план для дітей з особливими освітніми потребами (далі - індивідуальний навчальний план) з урахуванням висновку психо6

лого-медико-педагогічної консультації. Розклад уроків для дітей з особливими освітніми потребами складається з урахуванням індивідуальних особливостей їх навчально-пізнавальної діяльності, динаміки розумової працездатності протягом дня і тижня та з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог 11. Особливістю навчально-виховного процесу дітей з особливими освітніми потребами є його корекційна спрямованість. 12. В індивідуальному навчальному плані передбачається від трьох до восьми годин на тиждень для проведення корекційно-розвиткових занять з урахуванням висновку психолого-медико-педагогічної консультації та типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку. Такі години враховуються під час визначення гранично допустимого тижневого навчального навантаження дітей з особливими освітніми потребами.Корекційно-розвиткові заняття проводяться відповідними вчителямидефектологами та практичними психологами. 13. Відповідно до висновку психолого-медико-педагогічної консультації та за згодою батьків для дітей з особливими освітніми потребами педагогічні працівники, у тому числі вчителі-дефектологи, розробляють індивідуальну навчальну програму з урахуванням навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів, яка затверджується керівником навчального закладу та переглядається двічі на рік (у разі потреби частіше) з метою її коригування. 14. Особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу забезпечує асистент вчителя, який бере участь у розробленні та виконанні індивідуальних навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами. 15. Оцінювання навчальних досягнень дітей з особливими освітніми потребами здійснюється згідно з критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів та обсягом матеріалу, визначеним індивідуальною навчальною програмою. Система оцінювання навчальних досягнень дітей з особливими освітніми потребами повинна бути стимулюючою. 16. Державна підсумкова атестація дітей з особливими освітніми потребами здійснюється відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію. 17. Діти з особливими освітніми потребами залучаються до позакласної та позашкільної роботи з урахуванням їх інтересів, нахилів, здібностей, побажань, віку, індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності та стану здоров'я. Позашкільна робота з дітьми з особливими освітніми потребами проводиться відповідно до Положення про порядок організації індивідуальної та групової роботи в позашкільних навчальних закладах. 7

Освітній інклюзивний простір Керівник проекту «Реалії інклюзивної освіти в Україні» Метеджи О.Ж. Керівник з науково-методичної роботи в проекті «Реалії інклюзивної освіти в Україні» Совенко В.О. Як треба навчати дітей з особливими потребами у звичайній школі, як до цього буде ставитися суспільство, чи є ризики при навчанні дітей з особливими потребами в загальноосвітньому навчальному закладі? Подібні питання виникають у вчителів та адміністрації навчальних закладів, батьків дітей з особливими потребами, батьків здорових дітей. Коли йде мова про навчання дітей-інвалідів у загальноосвітніх школах, то використовується два терміни «інтеграція» та «інклюзія» . У чому різниця? Інтеграція припускає, що дитина сама повинна адаптуватися до освітньої системи, інклюзія – адаптацію освітньої системи до потреб дитини. При інтеграції дитина з особливими потребами пристосовується до вимог школи нарівні зі здоровими дітьми. Якщо ця дитина не справиться, то відмовляється від такого навчання, а шкільна система при цьому залишається незмінною. Інклюзія – більш гнучка система, яка заснована на тому, що всі діти різні і не повинні відповідати нашим вимогам та стандартам, але при цьому матимуть можливість навчатися. Це означає, що школа повинна бути пристосована для навчання кожної дитини: комусь потрібні окремі освітні програми, комусь пандус, ліфт, пристосований туалет. У процесі планування інклюзивної освіти необхідно не тільки виділити її загальну концепцію, але й скласти відповідний реалістичний план дій. Досвід успішної реалізації інклюзивної освіти показує, що є три основні складові, які треба брати до уваги при організації інклюзивного навчання: А) система цінностей Інклюзивна освіта повинна бути підкріплена системою життєвих цінностей, переконань та індикаторів успіху. Ця система буде формуватися та розвиватися у процесі реалізації інклюзивного навчання, і не треба заздалегідь доводити її «до ідеалу». Однак, якщо у людей, які беруть участь в організації інклюзивного навчання, абсолютно різні цінності, або ці цінності не визначені чітко, то система інклюзивного навчання може легко зруйнуватись. Б) місцеві умови та культурне середовище Інклюзивна освіта не є разовим проектом. Основна помилка в тому, що рішення, припустимі в одному соціокультурному середовищі, згодом використовуються в зовсім іншому. Рішення повинні прийматися враховуючи місцеві умови, всі можливі місцевих ресурси, в іншому випадку вони не будуть обґрунтованими. В) постійна участь та критична оцінка Інклюзивна освіта не матиме успіху, якщо буде мертвою структурою. Це динамічний процес, і щоб зробити його живим треба проводити постійний сумісний моніторинг з притяганням усіх учасників інклюзивного навчання до критичного аналізу та оцінки дій. 8

Основним принципом інклюзивної освіти є гнучкість та здатність реагувати на постійні зміни, які неможливо спрогнозувати. У впровадженні інклюзивної освіти є два варіанти розвитку процесу: 1) спочатку починається практична реалізація, а потім розробляється відповідна освітня політика; 2) спочатку розробляється політика, яка потім втілюється в життя. Яким би шляхом не розвивався цей процес, на певному етапі, особливо при виникненні труднощів або проблем, програма інклюзивної освіти виявляє реальне ставлення людей, їх цінності та цілі. Вона стає стабільною, коли учасники дотримуються єдиної думки відносно людей з особливими потребами. Її базою повинен стати підхід до потреб людей з обмеженими можливостями, як до проблеми прав людини. В західноєвропейській системі освіти інклюзивний підхід розвивається вже декілька десятиліть, в Україні даний принцип знаходиться на етапі становлення. Створення інклюзивних дитячих садків та шкіл гарантує підвищення якості освітніх послуг для всіх категорій дітей дошкільного та шкільного віку, а також їх родин. Для достатньої реалізації цих завдань необхідно створити інклюзивний освітній простір, який забезпечить включення дитини з особливими освітніми потребами в дошкільний навчальний заклад та загальноосвітню школу. Інклюзивний освітній простір засновується на варіативних формах навчання дітей з обмеженими можливостями. Для дітей, які з різних причин не можуть відвідувати інклюзивну групу(клас) у режимі повного дня може бути створена система групових занять, коли батьки разом із дитиною відвідують навчальний заклад, набуваючи педагогічної компетенції, спостерігають динаміку в розвитку дитини. За рівнями включення дитини в освітній процес умовно виділяють три види інклюзії: точкова, часткова, повна. Точкова інклюзія - дитина включається в колектив однолітків в освітньому закладі короткочасно під час навчання та під час святкових виховних заходів. Часткова інклюзія припускає включення дитини в освітній процес в режимі неповного тижня, коли вона засвоює навчальний матеріал у ході індивідуальних занять, але відвідує уроки образотворчого мистецтва, праці, музики, бере участь у виховних заходах. Варіант повної інклюзії – навчання дитини з обмеженими можливостями зі своїми однолітками самостійно або у супроводі. Виділяється декілька принципів створення інклюзивного освітнього простору. 1. Принцип індивідуального підходу припускає вибір форм, методів та засобів навчання з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини в групі (класі). Це пов’язано з тим, що до кожної вікової групи включені діти з різними можливостями, які обумовлені структурою, тяжкістю, складністю обмежень здоров’я. 2. Принцип междисциплінарного підходу обумовлений тим, що в закладі освіти працюють різні спеціалісти (логопеди, психологи, дефектологи), які обговорюють в момент прийому дитини програму її навчання та розвитку, під час навчання вносять до цієї програми корективи. Міждисциплінарна робота дає можливість педагогам застосовувати методики тифло-, сурдо-, олігофренопедагогіки. 9

3. Принцип варіативного розвиваючого середовища. Включення в інклюзивний клас дітей з різними особливостями розвитку припускає наявність необхідних розвиваючих та дидактичних посібників, засобів навчання, безбар’єрного середовища, з урахуванням структури порушень розвитку (порушення опорно-рухового апарату, зору, слуху тощо). 4. Важливою умовою успіху інклюзивної освіти є забезпечення самостійної пізнавальної активності дитини – принцип самостійної активності дитини. 5. Принцип родинно-орієнтованого супроводу. Прийняття родини як невід’ємного розвиваючого середовища припускає виникнення структури психолого-педагогічного супроводу, в основі якого лежить родинне консультування, родинно-орієнтована психотерапія. Принцип дозволяє включати батьків, як активних учасників у кожний етап педагогічного процесу. Аналіз питань інклюзивного навчального закладу показує, що головним напрямком діяльності закладу є орієнтир на включення дітей з особливими потребами в колектив звичайних дітей та дорослих на правах рівних партнерів. Спеціальна та інклюзивна освіта в Оболонському районі м. Києва З досвіду роботи Корольової Оксани Сергіївни, завідуючої відділом спеціальної та інклюзивної освіти Управління освіти Оболонської РДА м.Києва Першого вересня 2008 року в Управлінні освіти Оболонської районної державної адміністрації було створено Відділ інклюзивної та спеціальної освіти (ВІСО). Завданнями нового відділу були розробка, впровадження та апробація інноваційних освітніх програм для дітей з особливими освітніми потребами (з урахуванням їх нозології); навчанні фахівців для роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку; розвиток інклюзивної освіти. На початку роботи була узагальнена статистична інформація щодо дітей, які мають вади психічного та фізичного розвитку, їх потреби у навчанні, зібрана інформація про дітей-інвалідів, які навчаються за індивідуальною формою навчання. При розробці перспектив розвитку інклюзивної освіти фахівці відділу зробили акцент на соціальний, а не медико-діагностичний підхід до потреб дитини. У групу дітей з особливими освітніми потребами увійшли учні, навчання яких потребує певних змін: діти з особливостями психофізичного розвитку, обдаровані діти, діти-інваліди. Здатність вчитися залежить більше від психологічних можливостей, ніж від фізіологічної функціональності окремих органів. Отже, акцент зсувається від внутрішніх проблем дитини до системи освіти, яка має надавати підтримку дитині у навчанні, має визнавати її сильні якості та задовольняти індивідуальні потреби. Інтеграційні процеси в районі відбувались вже багато років. Працюють школи-інтернати: №4 - для слабозорих дітей (172 учні); №21 - для дітей10

сиріт з психоневрологічними захворюваннями (63 учні); №22 - для дітей з психоневрологічними захворюваннями та класи для дітей з важкими вадами мовлення (160 учнів); №25 – для дітей із затримкою психічного розвитку (110 учнів). Серед усіх учнів-інвалідів 51 дитина знаходиться на індивідуальному навчанні. Але інтеграційні процеси в освіті не розв’язують багатьох проблем дітей, таких як: втрата довіри до світу, неадекватне самовизначення та самооцінка, обмеженість та одноманітність соціальних контактів, нерозуміння матеріальної сторони життя, інфантильність. Саме життя підвело до ідеї створення в нашому районі інклюзивного простору. Це явище потрібно не лише дітям з особливими освітніми потребами, а й здоровим дітям, батькам, педагогам. Першою ластівкою інклюзивного процесу стала СЗШ № 168. Рішення про експеримент було прийнято сесією Оболонської районної у м. Києві ради. Фінансування інклюзивних класів ЗНЗ № 168 здійснюється за спеціальним рішенням Оболонської районної держадміністрації. В школі введено додаткові штатні одиниці: помічник вчителя, помічник вихователя ГПД, няня-санітарка, вчитель-логопед, практичних психолог, керівник гуртка, педагог-організатор, водій шкільного автобуса, інструктор з ЛФК, інструктор інвалідного спорту(реабілітолог), медична сестра, заступник директора з інноваційної діяльності та моніторингу. Насьогодні в школі навчається 456 дітей, з них 81 дитина-інвалід, з них 48 дітей самостійно не ходять. З 01.09.2011 СЗШ № 168 розпочала реалізацію експерименту «Організація тьюторського супроводу допрофесійної підготовки та профільного навчання в інклюзивному загальноосвітньому навчальному закладі», який надав можливість дітям з ДЦП продовжити навчання у 10-11 класах. Інклюзивна освіта сприяє формуванню життєвого та професійного досвіду батьків, адміністрації, педагогів, психологів, логопедів, технічних працівників та інших учасників навчально-виховного процесу. Інклюзія корисна і для здорових дітей: вони стають чутливішими до потреб інших, толерантніше сприймають людські відмінності. Діти з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних закладах отримують підґрунтя для особистісного зростання, в них спостерігається вища соціальна відповідальність, вони стають більш впевненими в собі. Зараз в Оболонському районі існують такі навчальні заклади: СЗШ № 168 – ДЦП, ДНЗ № 662,291 – синдром Дауна, СЗШ № 231 - ЗПР, педагогічна занедбаність, СЗШ № 233 – знижений слух, ПШ №268 – опорно-руховий апарат, ДНЗ № 602 – знижений слух. В планах подальшої роботи ВІСО забезпечення умов наскрізної інклюзивної освіти дітей дошкільного та шкільного віку з таких напрямів: вади мовленнєвого розвитку, опорно-рухового апарату, зору, слуху, затримки психічного розвитку, аутизм, синдром Дауна. Повноцінна реалізація цього експерименту неможлива без участі суспільства. Були встановлені тісні контакти та скоординовані зусилля багатьох громадських та бізнесових організацій, яким небайдужі проблеми дітей з особливими потребами. 11

РЕЗУЛЬТАТЫ ИССЛЕДОВАНИЯ ОБЩЕСТВЕННОГО МНЕНИЯ О РЕАЛИЯХ ИНКЛЮЗИВНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В УКРАИНЕ Кафедра социологии управления Донецкого государственного университета управления Анализ результатов опроса общественного мнения о реалиях внедрения инклюзивного образования в Украине на проводился специалистами кафедры социологии управления Донецкого государственного университета управления в рамках договора о сотрудничестве на заказ НОО «Клуб гражданских инициатив»(г.Донецк) в рамках проекта «Реалии инклюзивного образования в Украине» при поддержке МФ «Возрождение». Опрос методом анкетирования проводился заказчиком с июня по ноябрь 2011 года в 8 областях Украины (АР Крым, Донецкая, Луганская, Киевская, Харьковская, Винницкая, Черниговская, Черновицкая области). Объем выборочной совокупности составил 1750 человек (ошибка не превышает 5%). Выборочная совокупность была сформирована заказчиком. В выборочную совокупность вошли четыре категории респондентов – родители здоровых детей; родители детей с особыми образовательными потребностями; руководители общеобразовательных учреждений, предприниматели, которые могут заниматься благотворительностью. Результаты исследования структурированы по четырем смысловым блокам – отношение к проблеме родителей здоровых детей, родителей детей с особыми образовательными потребностями, отношение к проблеме руководителей образовательных учреждений, отношение к проблеме предпринимателей, которые могут заниматься благотворительностью. Доля опрошенных от общей выборочной совокупности составила - 53,7% родители здоровых детей; 24,5% родители детей с особыми образовательными потребностями; 13,6% руководители образовательных учреждений, 8,2% представители среднего бизнеса, стаж предпринимательской деятельности которых 5 и более лет.

І. АНАЛИЗ ОТНОШЕНИЯ РОДИТЕЛЕЙ ДЕТЕЙ С ОСОБЫМИ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫМИ ПОТРЕБНОСТЯМИ К ПРОБЛЕМЕ ИНКЛЮЗИВНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В УКРАИНЕ Распределение ответов респондентов на вопрос: «Какой Вы видите жизнь Вашего ребёнка в дальнейшем?» Полноценный член общества

5,40%

Получит образование, специальность

13% 41,20% 18,30%

Инвалид на попечении государства, родителей Надеюсь на лучшее

22,10%

Затрудняюсь ответить

Анализ ответов респондентов на этот вопрос показал достаточно тревожную тенденцию, которая сложилась в среде респондентов. Большинство опрошенных родителей 63,3% считают, что их дети достаточно успешно социализируются: из них 41,2% считают, что они смогут адаптировать и социализировать своих детей к жизни в современном социуме, а 22,1% родителей видят основную потребность для своих детей в получении образования и специальности (что, в свою очередь, поможет их детям стать полноценными членами общества). Несмотря на это озабоченность вызывает то, что 36,7% родителей (а это является практически половиной от оптимистично ответивших на этот вопрос) понимают объективные трудности на пути их детей к полноценной жизни. Так, 18,3% опрошенных (из числа пессимистически настроенных респондентов) видят будущее своих детей как неспособных к самостоятельной жизни и находящихся на обеспечении родителей и государства; 13% «надеются на лучшее»; затрудняются ответить на данный вопрос 5,4% родителей.

Распределение ответов респондентов на вопрос: «Какие вопросы, касающиеся адаптации Вашего ребёнка в обществе, Вас волнуют?» Исходя из полученных данных, видим, что только 9,2% респондентов считают, что адаптации их детей в обществе ничего не мешает. Основными вопросами, которые волнуют родителей, являются вопросы о толерантности окружающих к их детям (21,4%), а также возможность получения их детьми образования (19,8%). Выбранный респондентами вариант ответа, затрагивающий общение со сверстниками близок к проблеме толерантности окружающих к их детям. Его отметили 16,8% опрошенных родителей. Только 14,5% родителей беспокоят бытовые проблемы; 9,9% опрошенных считают, что для адаптации их детей в обществе нужны специальные учреждения, а так же самостоятельная возможность передвижения людей с ограниченными способностями (в т.ч. наличие пандусов), а 8,4% опрошенных и вовсе затруднились ответить на данный вопрос. бытовые проблемы

8,40%

14,50%

9,20% 9,90%

21,40%

16,80%

19,80%

общение со сверсиниками возможность обучения в школе, ВУЗе толерантность окружающих людей наличие спец. Учреждений и условий для людей с ОП нет проблем затрудняюсь ответить

Распределение ответов респондентов на вопрос: «Обращались ли Вы в местные органы управления образованием, дошкольные учебные заведения, общеобразовательные учебные заведения по вопросу организации обучения Вашего ребенка в обычном заведении? Какой ответ Вы получили?»

Затрудняюсь ответить

4,60%

Нет получили отказ

31,30% 6,10%

да , помогли

18,30%

да. Учится в обычной школе

10,70%

да, учится в инклюзивной школе

29% 0% 5% 10 %

15 %

20 %

25 %

30 %

35 %

Анализ ответов респондентов показал, что 31,3% опрошенных не обращались за помощью в органы управления образованием по различным причинам («ребёнок ещё мал», «не верю, что помогут» и т.д.); 29% отметили, что им помогли, и их дети учатся в инклюзивных школах; в то время как в обычных школах учится почти в 3 раза меньше (10,7%); получили отказ или же помощь не была оказана 6,1% опрошенных родителей. Распределение ответов респондентов на вопрос: «Выберите утверждение, которое ближе Вам» (варианты утверждений приведены в легенде к рисунку) Анализ результатов ответов показал четкую тенденцию о том, что значительная часть респондентов (32,8%) полагает, что образованием, социальной интеграцией детей с ООП должны заниматься специалисты в специальных учебных заведениях. Хотя большинство респондентов (67,2%) вполне ожидаемо указали, что уделяют значительную часть личного времени для поддержки своего ребёнка во время обучения. Уделяю значительную часть личного времени для поддержки своего ребёнка во время обучения в общеобразовательном заведении

32,80% 67,20%

Образованием и вопросом социальной интеграции детей с особенными образовательными потребностями должны заниматься

Распределение ответов респондентов на вопрос: «Что, на Ваш взгляд, сдерживает внедрение инклюзивного образования в Вашем городе?» нехватка или отсутствие квалифицированных кадров

30% 25%

24,4%

недостаточное финансирование

22,9% равнодушие чиновников

20%

18,3% 15,3%

мало информации об этом в городе

15% 10%

7,6% 4,6%

5% 0%

3,8%

3,1%

несовершенство законодательства недостаточная активность родителей детей ООП негативное отношение здоровых детей и их родителей к детям с ООП затрудняюсь ответить

Основная масса респондентов среди основных причин, сдерживающих развитие инклюзивного образования в Украине назвали нехватку педагогов и квалифицированных специалистов (24,4% ) и недостаточное финансирование (22,9%). Эти тенденции вполне объяснимы, но озабоченность вызывают проявления равнодушия, незаинтересованности чиновников соответствующих структур к проблеме инклюзивного образования, так считают 15,3% респондентов и негативного отношения здоровых детей и их родителей к детям с ООП (7,6%). 8,4% респондентов указали на объективные причины сдерживания процесса внедрения инклюзивного образования (из них, 4,6% опрошенных родителей считают, что причина в несовершенстве законодательства, а 3,8% респондентов утверждают, что не хватает информации о данном явлении в их городе. Достаточно тревожна и тенденция, проявившая в ответах респондентов о том, что 21,4% респондентов проявили незаинтересованность и некоторую апатичность к проблеме. Так, 3,1% отметили, что сдерживает внедрение недостаточная активность родителей детей с ООП, а 18,3% затруднились ответить на данных вопрос, отмечая при этом, что не знают, что такое инклюзивное образование и не интересуются этим.

Распределение ответов респондентов на вопрос: «Как Вы считаете, может ли социальная реклама побороть предубежденное отношение общества к людям с особыми потребностями, как к тем, которые подлежат отстранению от социальной жизни или изоляции?» Полученные данные свидетельствуют, что большинство респондентов (72,5%) считаю, что социальная реклама может быть достаточно эффективной для формирования позитивного и адекватного общественного мнения относительно людей с особыми потребностями. 60% 50%

Да

54,2%

40%

Скорее да, чем нет

30%

Скорее нет, чем да 18,3%

20%

Нет

13% 10,7%

10%

3,8%

Затрудняюсь ответить

Однако, несмотря на то, что только 16,8% респондентов считают бесполезность социальной рекламы (хотя, возможно, они считают неэффективной социальную рекламу как таковую, что и могло, в конечном счете, повлиять на ответы респондентов), вызывает озабоченность, что достаточно высокий процент респондентов затруднились ответить на этот вопрос (10,7%). Это может свидетельствовать о недостаточном понимании респондентами сущности, функций социальной рекламы или проблеме идентификации респондентами рекламной продукции по ее видам (коммерческая, социальная и т.д.) вообще.

Распределение ответов респондентов на вопрос: «Знакомы ли Вы с опытом социальной адаптации людей с особыми образовательными потребностями в других странах мира?» Анализ ответов респондентов показал практически равное распределение (с учетом статистической ошибки 5%) информированности респондентов о международном опыте по социальной адаптации людей с особыми образовательными потребностями (48,9% и 45,8% соответственно), некоторые из них отмечали, что даже «завидуют» степени внимания западных государств к этой проблеме. Это может свидетельствовать о том, что: 1) эта проблема не является

48,90% 50%

45,80%

40%

Да

30%

Нет

20% 5,30% 10%

Затрудняюсь ответить

0% настолько актуальной для современной Украины, то есть подобная (социальная) проблематика не находит широкого освещения в СМИ, которые на сегодняшний день уделяют больше внимания другим сферам общественной жизни (политика, экономика); 2) государственные структуры, которые должны распространять этот опыт, ведут недостаточно эффективную работу; 3) респонденты считают, что болезнь ребенка это их личная проблема (трагедия), которую они должны (вынуждены) решать самостоятельно и, возможно, даже не допускают мысли о социальных возможностях решения этой проблемы.

Распределение ответов респондентов на вопросы: «Диагноз и сопутствующие заболевания Вашего ребёнка» и «Какой Вы видите жизнь Вашего ребёнка в дальнейшем?» Жизнь в будущем Диагноз ДЦП ВПС Синдром Дауна Аутизм Тугоухость, глухота Проблемы со зрением ЗПР Умственная отсталость ОНР Другие

Полноценный член общества

Получивший образование

Находится на иждивении

Надеюсь на лучшее

Затрудняюсь ответить

27,8% 50,0%

22,2% 25%

27,8% 12,5%

13,9% 12,5%

8,3 -

61,5%

15,4%

7,7%

7,7

52,9%

5,9%

23,5%

17,6% -

42,9%

13,3%

28,6%

41,7%

33,3%

25,0%

87,5%

12,5%

37,5%

25% 37,5%

41,7% 16,7%

16,7% 16,7%

15,6 25%

6,9% 29,3%

9,7 -

Анализируя ответы респондентов следует обратить внимание, вопервых, на достаточно оптимистические настроения респондентов по поводу будущего своих детей о чем свидетельствует достаточно высокие показатели по варианту ответа «полноценный член общества», а, во-вторых, на распределение ответов респондентов по варианту ответа «затрудняюсь ответить». Здесь прослеживается достаточно четкая взаимосвязь между степенью проявления особых потребностей у ребенка и его возможностями для социальной адаптации глазами его родителей. Так, наибольшие сомнения у родителей детей с диагнозом тугоухость и глухота, ДЦП, ОНР, Синдром Дауна, основаниями для которых выступают объективные клинические проявления этого заболевания. Таким образом, в целом наблюдается положительное отношение родителей детей с особыми потребностями к инклюзивному образованию, однако проявляются определенные опасения (объективные и субъективные), связанные как с уровнем решения этой проблемы на государственном уровне, так и социальными стереотипами, сформировавшиеся в современном украинском обществе по отношению к людям с особыми потребностями. 19

II. АНАЛИЗ ОТНОШЕНИЯ РОДИТЕЛЕЙ ЗДОРОВЫХ ДЕТЕЙ К ПРОБЛЕМЕ ИНКЛЮЗИВНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В УКРАИНЕ Распределение ответов респондентов на вопрос: «Что Вы чувствуете по отношению к людям с особыми потребностями(инвалидам)?» Анализируя ответы респондентов, следует обратить внимание на то, что большинство респондентов (50,7 %) испытывают чувство жалости по отношению к людям с ограниченными возможностями, 0,3 % - относятся с отвращением и испытывают легкое пренебрежение, 0,7% опрошенных респондентов безразличны к людям с ограниченными возможностями. Ответы респондентов свидетельствуют о достаточно четко сформированном, устойчивым в современном украинском обществе социальном стереотипе по отношению к людям с ООП – их жаль. С одной стороны это может свидетельствовать о гуманистической направленности, толерантности, эмпатии по отношению к этим людям со стороны социума. С другой стороны, чувство жалости мешает воспринимать этих людей как полноценных членов социума, что приводит к снисходительному отношению, занижению социальных требований и т.д., что никак не способствует формированию ощущения у людей с особыми потребностями полноценной социализацией в жизнь общества.

59,7

60 50 40

Уважение

Жалость

Легкое пренебрежение

30 20 10 0

Отвращ ение

0,3 0,3 0,7

Безразличие

Распределение ответов респондентов на вопрос: «Считаете ли Вы, что необходимо людей с особенными потребностями изолировать от общества?» Распределение ответов респондентов свидетельствует о цивилизованном, толерантном отношении в украинском обществе к людям с особыми потребностями. Другими словами, социум признает («видит») их существование, понимает необходимость для этих людей полноценной включенности в жизнь общества. Подтверждением этому выступают и ответы респондентов на следующий вопрос о чувствах, которые вызывают достижения людей с особыми потребностями. 100 76,3

Скорее да,чем нет

60 40 20 0

Да

Скорее нет, чем да

4,7

10 Нет

Распределение ответов респондентов на вопрос: «Какие чувства вызывают у Вас высокие достижения людей с особенными потребностями в спорте, культуре, науке и других сферах жизни?» 100

91,6 Уважение

80 Жалость

60 40 20 0

Легкое пренебрежение

6,3

0,3

Безразличие

По данным опроса ответы распределились следующим образом: 91,6 % респондентов испытывают чувство уважения; 6,3% респондентов испытывают чувство жалости; 0,3% респондентов испытывают отвращение; 0,3% респондентов испытывают легкое пренебрежение; 1% респондентов испытывают безразличие. 21

Распределение ответов респондентов на вопрос: «Считаете ли вы возможным обучение в одном классе Вашего здорового ребенка с детьми с особыми образовательными потребностями?»

50 40

44,3

40,3

Да

Возможно при определенных условиях

20 10

7,3 Нет,это невозможно

0 Распределение ответов респондентов на этот вопрос может свидетельствовать о достаточно неоднозначном отношении к данной проблеме. Во-первых, респонденты, отвечая на этот вопрос, демонстрируют определенную «социальную желаемость» (44,3% респондентов считают такое обучение возможным), ведь на вопрос о целесообразности изолированности людей с особыми потребностями от общества большинство респондентов ответили негативно. Во-вторых, наблюдается достаточно высокий процент респондентов, достаточно осторожно относящихся к подобному «соединению», мотивируя это необходимостью наличия необходимых условий (40,3% опрошенных респондентов считают возможным обучение здоровых детей вместе с детьми с особенными образовательными потребностями, но при определенных условиях). Однако выявить у респондентов эти определенные условия не удалось. Абсолютное большинство опрошенных (83%) так и не смогли прокомментировали свой ответ на данный вопрос; 6% опрошенных считают такое обучение возможным при создании определенных условий для детей-инвалидов; 3 % респондентов отметили необходимость наличия специальных преподавателей для детей с особенными потребностями; 1% респондентов считает такое обучение возможным при условии отсутствия угрозы для жизни других детей, а также 0,3% респондентов отметили необходимость того, что ребенок-инвалид не должен ощущать разницу между им и здоровым ребенком. В-третьих, 7,3% респондентов считают совместное обучение здоровых детей и детей с особыми образовательными потребностями невозможным, причем 6% мотивируют это возможными сложностями восприятия больных детей здоровыми. Подобные тенденции прослеживаются и при ответах респондента на следующий вопрос. 22

Распределение ответов респондентов на вопрос: «Сможете ли Вы убедить своего ребенка относиться к однокласснику с особыми потребностями как к равному себе?» 100 80

Да

Возможно при определенных условий

40 20

16 5

Нет,это не возможно

Положительный ответ большинства респондентов (79%) на этот вопрос вполне прогнозируемый. Так как в процессе воспитания в нормальных семьях у ребенка формируются общечеловеческие ценности, которые предполагают, в частности, и толерантное отношение к людям с подобными проблемами. 16 % считают это возможным при определенных условиях, однако, как и в предыдущем вопросе, какие именно условия необходимы для этого респонденты не смогли назвать. Показательно в этом отношении распределение ответов респондентов на следующий вопрос.

Распределение ответов респондентов на вопрос: «Какую роль на формирование личностных качеств Вашего ребенка играет совместное обучение детей с особыми образовательными потребностями и здоровых детей?» .

84,7

90 80 70

Терпимость Доброта

60 Уважение

50 40 25

30 20 10 0

30,7

Милосердие 14,7 16,3

Чувство взаимопомощи Нет ответа

Большинство респондентов оставили данный вопрос без ответа – 84,7%, что подтверждает наличие в современном украинском обществе так называемых «двойных стандартов». С одной стороны, дети с особыми потребностями вызывают уважение, воспринимаются полноценными членами общества и т.д. (о чем свидетельствуют анализируемые выше ответы респондентов), с другой, проявляются явные противоречия, как можно убедить ребенка относиться к однокласснику с особыми потребностями как к равному, если сами родители не представляют к каким чувствам, или какими аргументами это можно сделать

III. АНАЛИЗ ОТНОШЕНИЯ РУКОВОДИТЕЛЕЙ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ УЧЕРЕЖДЕНИЙ К ПРОБЛЕМЕ ИНКЛЮЗИВНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В УКРАИНЕ Распределение ответов респондентов на вопрос: «Что Вы чувствуете по отношению к людям с ограниченными возможностями?» 54,8

60 50

Уважение

42,5 Жалость

40 30

Легкое пренебрежение

20 Отношусь как к равным

1,4

Анализ ответов респондентов подтвердил уже обозначенную выше тенденцию в современном украинском обществе о четко сформированном стереотипе модели отношения к людям с ограниченными возможностями, а именно: 54,8 % респондентов испытывают чувство жалости по отношению к людям с ограниченными возможностями, 42,5% - уважение и 1,4 % − либо относятся как к равным, либо испытывают легкое пренебрежение. Аналогичные выводы можно сделать и анализируя следующий вопрос. Распределение ответов респондентов на вопрос: «Ваше отношение к высоким достижениям людей с ограниченными возможностями в спорте, культуре, науке и других сферах жизни » 100 80

Хорошее отношение

80,8

Восхищ ение Уважение

Поддерживаю

40 20

Удивление

5,5 6,8

2,7 1,4 1,4

Гордость

Распределение ответов респондентов на вопрос: «Возможно ли в Вашем педагогическом и ученическом коллективе создать условия для комфортного обучения детей с особенными образовательными потребностями?» Анализ ответов респондентов показал, что при ответе на этот вопрос руководители образовательных учреждений в большей степени руководствовались наличием реальных материальных и технических возможностей конкретных образовательных учреждений. Так, 67,1% считают, что для этого необходимо наличие специальных условий; 24,7% опрошенных убеждены, что возможно создать комфортные условия обучение детей с особенными образовательными потребностями, и только 8,2% уверены в невозможности комфортного обучения детей со специальными потребностями

Да

67,1

60 40 20

Возможно при определенных условиях

24,7 Нет

8,2

0 . Следует отметить, что руководители образовательных учреждений (в отличии от родителей здоровых детей) смогли определить те условия, которые необходимы для успешного внедрения инклюзивного образования в учебных заведениях. Так, 53,4% респондентов считают, что необходимо улучшить материально-техническую базу учебного учреждения, 27,4% - необходимость проведения разъяснительных бесед среди учеников и их родителей и 16,4% - наличие соответствующих кадров.

Распределение ответов респондентов на вопрос: «Какую роль, на Ваш взгляд, играет совместное образование детей с особенными образовательными потребностями и здоровых детей на формирование личностных качеств ребенка?»

Понимание

Учит доброте

Учит толерантности

20 15 10 5 0

8,2

11 5,5 4,1 5,5 2,7 1,4 1,4

Учит относиться как к равным Уважение Помагает понять ценность жизни Затрудняюсь ответить Способствует социализации Учит взаимопомощ и

Также в отличие от родителей здоровых детей, руководители образовательных учреждений смогли назвать личностные качества, которые может сформировать инклюзивное образование у здоровых детей. Исходя из результатов опроса, видим, что совместное образование детей с особенными образовательными потребностями и здоровых детей формирует такие качества у ребенка: доброжелательность - 26% , понимание - 8,2%, толерантность – 11%, уважение – 5,5%, взаимопомощь – 5,5%. Также респонденты считают, что совместное обучение будет способствовать социализации – 1,4%, поможет осознать ценность жизни – 1,4%, научит относиться ко всем как к равным – 2,7%. Таким образом, обобщая результаты проведенного опроса, можно сделать следующие выводы. Проанализировав полученные ответы родителей детей с особыми образовательными потребностями, мы получили, что большинство родителей склонны к тому, что их дети будут адаптированы в обществе, несмотря на комплекс проблем, которые мешают этому процессу (не толерантное отношение окружающих, бытовые проблемы, нехватку средств, неприспособленность городского пространства и др.). Для многих родителей приоритетной проблемой является получение образования их детьми. Родители детей с особыми образовательными потребностями отметили комплекс проблем, которые сдерживают внедрение инклюзивного образования, куда они отнесли – недостаточное финансирование, равнодушие чиновников, отсутствие педагогов, несовершенство законодательства, негативное отношение родителей здоровых детей и др. На основе анализа отношения к проблеме инклюзивного образования в Украине родителей здоровых детей, большинство респондентов счи27

тают возможным совместное обучение здоровых детей и детей с особыми образовательными потребностями, однако только при наличии специальных условий для данной категории и отсутствия угрозы для жизни и здоровья здоровых детей. По мнению респондентов инклюзивное образование позволит сформировать у здоровых детей такие моральные качества как доброта, милосердие, терпимость, уважение, чувство взаимопомощи в отношении других, а также сформирует адекватное восприятие ими детей с особенными образовательными потребностями. Руководители образовательных учреждений в целом поддерживают идею инклюзивного образования, мотивируя это позитивным влиянием как на здоровых детей, так и на детей с особыми потребностями, однако только при условии государственной или негосударственной помощи, направленной на создание приемлемых материально-технических условий. ІV. АНАЛИЗ ОТНОШЕНИЯ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЕЙ К ПРОБЛЕМАМ ЛЮДЕЙ С ОСОБЕННЫМИ ПОТРЕБНОСТЯМИ Распределение ответов респондентов на вопрос: «Что Вы чувствуете по отношению к людям с особыми образовательными потребностями?» Анализируя ответы респондентов, следует обратить внимание на то, что большинство респондентов (67,3 %) испытывают чувство жалости по отношению к людям с особыми образовательными потребностями, 18,7% – уважение, 7,8 % - относятся с отвращением, 3,5% испытывают легкое пренебрежение, 2,7% опрошенных респондентов безразличны к людям с ограниченными возможностями. Ответы респондентов подтверждают сформировавшуюся в современном украинском социуме тенденцию, которую показали и родители здоровых детей, и руководители образовательных учреждений − чувство жалости к людям с ограниченными возможностями. Однако тревожными симптомами может выступать тот факт, что среди предпринимателей в большей степени, чем у других групп респондентов проявляется негативное восприятие таких людей (14%). Возможно, это связано как со спецификой ведения предпринимательской деятельности (жесткость, расчетливость, эмоциональная холодность («ничего личного, только бизнес» и т.д.), так и с обязательными отчислениями в соответствующие фонды (пенсионный, социальное страхование и т.д.), существующими социальными льготами людям с подобными проблемами (бесплатное предоставление услуг или по льготным ценам и т.д.), что, возможно, вызывает или определенное раздражение у людей, занимающихся предпринимательской деятельностью, или способствует «не замечанию» подобных людей.

3,5

2,7

уважение 18,7

7,8

жалость легкое пренебрежение отвращение безразличие

67,3

В ходе ответа на следующий вопрос, респонденты должны были продемонстрировать степень восприятия людей с особыми потребностями как полноценных членов общества. Распределение ответов респондентов на вопрос: «На Ваш взгляд, люди с особыми потребностями (инвалиды) прежде всего должны быть…?» Анализ ответов респондентов подтверждает тенденцию о понимании среди здоровых людей необходимости полноценной включенности людей с особыми потребностями в социум. Хотя нельзя не обращать внимание и на наличие 4% респондентов, считающих, что для таких людей необходима изоляция. Несмотря на то, что со статистической точки зрения это не такие значимые показатели, однако при рассмотрении подобных проблем, сам факт существования людей с подобными мыслями в украинском обществе должен вызывать тревогу 4

максимально адаптированы и интегрированы в обществе

отстранены и изолированы от общества

затрудняюсь ответить

Распределение ответов респондентов на вопрос: «Считаете ли вы возможным обучение в одном классе детей с особыми образовательными потребностями (детей-инвалидов) со здоровыми детьми (инклюзивное обучение)?»

5,6 да

возможно при определенных условиях

нет, это невозможно ни при каких условиях

84,4 Анализ ответов предпринимателей значительно отличается от ответов представителей других групп респондентов. Несмотря на то, что значительная часть респондентов выбрали вариант ответа «возможно при определенных условиях» (84,4%), что может свидетельствовать о демонстрации социальной лояльности к детям с особыми образовательными потребностями, однако уточнить эти условия, определить их респонденты так и не смогли. В предпринимательской среде в меньшей степени, чем у других групп респондентов, проявились однозначные ответы «да» (5,6%). Возможно, это свидетельствует или об определенной «погруженности» этой категории респондентов в свои проблемы (слабая их акцентуация на социальных проблемах, не касающихся прямым образом на их деятельность, или о том, что предприниматели больше других представляют объем (размер) возможных затратах (вложений) для обеспечения адекватных условий совместного обучения здоровых детей и детей с особыми образовательными потребностями.

Распределение ответов респондентов на вопрос: «Знакомы ли Вы с опытом социальной адаптации людей с особыми потребностями в странах мира?» затрудняюсь ответить 36,3

да 4,2 нет и никогда не интересо вался 56,7

что-то слышал в СМИ 12,8

Анализ ответов респондентов, с одной стороны, ярко показывает определенную отстраненность предпринимателей от этой проблемы − проблемы социальной адаптации людей с особыми потребностями, а с другой, демонстрирует тенденцию, что данная проблема не рассматривается респондентами как социальная (в понимании «касающаяся всех», «волнующая всех»). Возможно, она воспринимается ими как личная проблема тех людей, которые, так или иначе непосредственно связаны с ней (имеют к ней отношение). Данные тенденции подтверждают и ответы респондентов на следующий вопрос. Распределение ответов респондентов на вопрос: «Какую помощь Вы смогли бы оказать общеобразовательному учреждению, который внедряет инклюзивное образование?»

финансирование оплаты труда специалиста, ставка которого не предусмотрена штатным расписанием 16,1 покупку специального оборудования; 12,7

проведение ремонтных работ; 6,8

одноразовое финансирование; 64,4

Распределение ответов респондентов на вопрос: «Предоставляли ли Вы спонсорскую помощь организациям, которые занимаются проблемами людей с особыми потребностями?»

10,3 да

8,4

да, но не организациям, а конкретным людям

нет

81,3

Так, только 18,7% респондентов в той или иной степени уже предоставляли спонсорскую помощь людям с особыми потребностями. Ответы респондентов подтверждают тенденцию низкой привлеченности данной категории респондентов в решение этих вопросов. Возможно, необходимо для предпринимателей показывать эту проблему в ракурсе их социальной ответственности (одной из ключевых категорий современного бизнеса). Таким образом, анализ ответов респондентов показал, что несмотря на определенный уровень равнодушия, прагматичности, индивидуализированности данной социальной группы (предприниматели) к восприятию, реагированию и решению подобных социальных проблем, существует определенный потенциал, возможности для привлечения представителей сферы бизнеса (прежде всего, среднего бизнеса, так как в опросе участвовали именно представители среднего бизнеса, со стажем предпринимательской деятельности от 5 и более лет) для решения проблем и людей с особыми потребностями в целом, и проблем инклюзивного образования. Необходимо только, учитывая социально-экономические особенности этой социальной группы, разработать адекватные механизмы их привлечения.