Моніторинг місць несвободи в Україні: стан реалізації національного превентивного механізму

УПОВНОВАЖЕНИЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ: стан реалізації національного превентивного механізму

доповідь за

2013 рік

Київ – 2014

УДК 342.7 (477) (042.3) ББК 67.9 (4УКР) 400.7 М 76

М 76

Моніторинг місць несвободи в Україні: стан реалізації національного превентивного механізму: звіт за 2013 рік / Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. – К., 2013. – с. 200

ISBN 966-7855-00-7

За повного або часткового відтворення матеріалів даної публікації посилання на видання обов’язкове

ISBN 966-7855-00-7

Публікація звіту здійснена за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”

Погляди, відображені у цьому звіті, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

© Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, 2014 р.

3

ЗМІСТ ВСТУП...........................................................................................................................5 РОЗДІЛ 1. Особливості запровадження національного

превентивного механізму в Україні.....................................................7 1.1. Загальна інформація про

національний превентивний механізм в Україні.........................................................7 1.1.1. Міжнародні зобов’язання України

щодо виконання Факультативного протоколу

до Конвенції проти катувань та інших жорстоких,

нелюдських або таких, що принижують гідність,

видів поводження і покарання.............................................................................................7 1.1.2. Особливості запровадження національного

превентивного механізму в Україні у форматі «Омбудсман +».............................8 1.1.3. Роль недержавних організацій у реалізації НПМ.........................................................15 1.2. Основні показники діяльності національного

превентивного механізму в Україні у 2013 році...........................................................21 РОЗДІЛ 2. Результати моніторингу місць несвободи

в розрізі міністерств та відомств України...........................................29 2.1. Результати моніторингу установ

Міністерства внутрішніх справ України...........................................................................29 2.2. Результати моніторингу установ

Державної пенітенціарної служби України.....................................................................61 2.3. Результати моніторингу установ

Державної прикордонної служби України......................................................................101 2.4. Результати моніторингу установ

Державної міграційної служби України............................................................................108 2.5. Результати моніторингу установ

Міністерства оборони України.............................................................................................112 2.6. Результати моніторингу установ

Державної судової адміністрації України........................................................................117 2.7. Результати моніторингу установ

Міністерства освіти і науки України...................................................................................122 2.8. Результати моніторингу установ

Міністерства соціальної політики України......................................................................139 2.9. Результати моніторингу установ

Міністерства охорони здоров’я України..........................................................................154 РОЗДІЛ 3. Рекомендації щодо покращення

стану забезпечення прав людини

за результатами моніторингу у 2013 році...........................................167 3.1. Верховній Раді України.............................................................................................................167 3.2. Кабінету Міністрів України:....................................................................................................170 3.3. Міністерству внутрішніх України.........................................................................................171

4

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

3.4. Державній пенітенціарній службі України......................................................................176 3.5. Державній прикордонній службі України.......................................................................177 3.6. Державній міграційній службі України.............................................................................178 3.7. Міністерству оборони України.............................................................................................178 3.8. Державній судовій адміністрації.........................................................................................180 3.9. Міністерству освіти і науки України...................................................................................180 3.10. Міністерству соціальної політики України......................................................................182 3.11. Міністерству охорони здоров’я України..........................................................................183 ДОДАТОК 1..................................................................................................................185 ДОДАТОК 2..................................................................................................................194

ВСТУП

5

ВСТУП Як свідчать результати перших років реалізації національного превентивного механізму в Україні, запровадження НПМ саме у форматі «Омбудсман +» є абсолютно виправданим. Адже саме ця модель дозволяє представникам громадськості не лише отримати доступ до закритих установ, але й приймати активну участь у викоріненні існуючих практик неналежного поводження із особами, що перебувають під повним контролем держави, та здійсненні захисту прав та свобод людини у місцях несвободи. Зазначена доповідь увібрала в себе результати понад 260 моніторингових візитів до місць несвободи, що здійснювалися працівниками Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму разом із активістами громадянського суспільства у 2013 році. Це вже друга спеціальна доповідь про стан реалізації національного превентивного механізму в Україні, особливість якої полягає в тому, що окрім опису типових порушень прав та свобод людини у місцях несвободи наводиться й аналіз стану виконання рекомендацій Уповноваженого з прав людини, наданих протягом 2012-2013 років відповідним державним органам. Крім того, у рамках реалізації національного превентивного механізму спільно з Харківським інститутом соціальних досліджень та Асоціацією незалежних моніторів було підготовлено та представлено дві спеціальні доповіді Уповноваженого, які стосуються специфічних аспектів дотримання прав людини в місцях несвободи. Так, за підтримки Європейської комісії та Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) підготовлено Спеціальну доповідь Уповноваженого щодо дотримання прав дитини в закладах соціальної реабілітації, а також за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» – Спеціальну доповідь Уповноваженого щодо стану забезпечення права на медичну допомогу у слідчих ізоляторах Державної пенітенціарної служби України. Підводячи підсумки перших двох років реалізації національного превентивного механізму в Україні, можна із впевненістю стверджувати, що попри свій незначний «вік», НПМ вже впевнено тримається на ногах. За цей час вдалося вже досягти низки вагомих результатів, серед яких: – вдосконалення законодавства в напрямку підвищення гарантій захисту прав та свобод осіб від неналежного поводження (внесено зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України, майже третина з яких була розроблена саме за результатами моніторингових візитів; розроблено

6

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

законопроект щодо забезпечення права недієздатної особи на скаргу та доступ до суду); –

–

–

вдосконалення відомчої нормативно-правової бази в сфері забезпечення прав та свобод людини (на виконання подання Уповноваженого було розроблено проект наказу МОЗ України «Про затвердження Інструкції про порядок застосування фізичного обмеження та ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, та Протоколу застосування фізичного обмеження та ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади»); реорганізація та ліквідація установ, умови перебування в яких не відповідають мінімальним стандартам належного поводження (закрито понад 30 спеціальних установ МВС, ліквідовано чотири школи та одне училище соціальної реабілітації та ін.); покращення матеріально-побутових умов перебування тощо.

Враховуючи надзвичайно велику кількість місць несвободи в Україні (понад 6000) та, відповідно, необхідність збільшення рівня охоплення моніторинговими візитами зазначених установ, нами було прийнято рішення про більш активне залучення до моніторингових візитів регіональних представників Уповноваженого. Завдяки плідній співпраці з Асоціацією українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів та підтримці Програми розвитку ООН в Україні нам вдалося значно розширити мережу регіональних представників, й вже цього року вони отримали право здійснювати самостійні візити до місць несвободи разом із місцевими громадськими моніторами, які пройшли відповідне навчання та отримали доручення Уповноваженого. На завершення хочу щиро подякувати всім громадським активістам, працівникам Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму, членам Експертної ради з питань НПМ, міжнародним організаціям (Програмі розвитку ООН в Україні, Офісу Ради Європи в Україні, Координатору проектів ОБСЄ в Україні, Міжнародному фонду “Відродження”, Представництву Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) за їх вагомий внесок у розбудову національного превентивного механізму в Україні та підвищення стандартів захисту осіб, що перебувають у місцях несвободи, від неналежного поводження.

РОЗДІЛ 1

7

РОЗДІЛ 1 Особливості запровадження національного превентивного механізму в Україні 1.1. Загальна інформація

про національний превентивний механізм в Україні.

1.1.1.

Міжнародні зобов’язання України щодо виконання Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

21 липня 2006 р. Верховна Рада України ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (Закон України № 22-V від 21 липня 2006 р.). Відповідно до положень Факультативного протоколу держава-учасниця має створити, призначити чи підтримувати на національному рівні один або кілька органів для відвідувань для цілей недопущення катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання (національні превентивні механізми – НПМ). Факультативний протокол не містить положень щодо формату й організаційної структури національних превентивних механізмів, а лише зазначає, що держава має гарантувати функціональну незалежність НПМ та незалежність їхнього персоналу, надавати необхідні ресурси для функціонування НПМ, при їх створенні враховувати принципи, що стосуються статусу національних закладів із захисту та заохочення прав людини. Відповідно до частини 1 ст. 4 Факультативного протоколу кожна держава-учасниця

дозволяє національним превентивним механізмам відвідування будь-якого місця, що знаходиться під її юрисдикцією та контролем, де утримуються чи можуть утримуватися особи, позбавлені волі, за розпорядженням державного органу чи за його вказівкою, або з його відома чи мовчазної згоди. Ці відвідування здійснюються з метою посилення, за необхідності, захисту таких осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. Як зазначається в частині 2 ст. 4 Факультативного протоколу, «для цілей цього Протоколу позбавлення волі означає будь-яку форму утримання під вартою чи тюремного ув’язнення або поміщення особи в державне чи приватне місце утримання під вартою, яке ця особа не має права залишити за власним бажанням, за наказом будь-якого судового, адміністративного чи іншого органу». Для ефективного виконання своїх функцій національним превентивним механізмам надаються такі повноваження (стаття 19 Факультативного протоколу):

8

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

a) регулярно розглядати питання про поводження з позбавленими волі особами в місцях утримання під вартою, визначених у статті 4, з метою посилення, за необхідності, їхнього захисту від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання; b) надавати рекомендації відповідним органам для цілей поліпшення поводження з позбавленими волі особами та умов їхнього утримання і не допускати катування та інші жорстокі, нелюдські або такі, що принижують гідність, види поводження та покарання з урахуванням відповідних норм Організації Об’єднаних Націй; c) надавати пропозиції та зауваження, що стосуються чинного законодавства або законопроектів. Держави – учасниці Факультативного протоколу зобов’язуються надавати НПМ (стаття 20): a) доступ до будь-якої інформації про чисельність позбавлених волі осіб у місцях утримання під вартою, визначених у статті 4, а також про кількість таких місць та їхнє місцезнаходження; b) доступ до будь-якої інформації, що стосується поводження з цими особами, а також умов їх утримання під вартою; c) доступ до будь-яких місць утримання під вартою, їхніх споруд та об’єктів;

d) можливість проводити приватні бесіди з позбавленими волі особами без свідків, особисто, або, за необхідності, через перекладача, а також з будь-якою іншою особою, яка, на думку національного превентивного механізму, може надати відповідну інформацію; e) право безперешкодно вибирати місця, які вони бажають відвідати, та осіб, з якими вони бажають поспілкуватись; f ) право встановлювати контакти з Підкомітетом з недопущення, надсилати йому інформацію та зустрічатися з ним. Жодний орган чи посадова особа не може призначати, застосовувати, дозволяти або допускати будь-яку санкцію стосовно будь-якої особи чи організації за повідомлення національному превентивному механізму будь-якої інформації, правдивої чи хибної, та жодна така особа чи організація не можуть бути яким-небудь іншим чином обмежені (частина перша статті 21). Конфіденційна інформація, зібрана національним превентивним механізмом, не підлягає розголошенню. Дані особистого характеру публікуються лише за прямо вираженою згодою відповідної особи (частина друга статті 21).

1.1.2. Особливості запровадження національного превентивного

механізму в Україні у форматі «Омбудсман +».

2 жовтня 2012 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» щодо національного превентивного механізму», яким функції національного превентивного механізму

були покладені на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Відповідно до п.8 ст. 13 Закону «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» без попереднього повідомлення про час і мету відвідувань

РОЗДІЛ 1

та без обмеження їх кількості НПМ має право відвідувати такі місця: • місця, в яких особи примусово тримаються за судовим рішенням або рішенням адміністративного органу відповідно до закону, в тому числі ізолятори тимчасового тримання, кімнати для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ, пункти тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, кімнати для перебування тимчасово затриманих військовослужбовців, слідчі ізолятори, арештні доми, кримінально-виконавчі установи, приймальники-розподільники для дітей, загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації, центри медико-соціальної реабілітації дітей, спеціальні виховні установи, військові частини, гауптвахти, дисциплінарні батальйони, спеціальні приймальники для тримання осіб, підданих адміністративному арешту, міські, районні управління та відділи, лінійні управління, відділи, відділення, пункти органів внутрішніх справ, спеціалізовані автомобілі (у тому числі спеціалізовані автомобілі з конвоєм), приміщення (кімнати) для тримання підсудних (засуджених) у судах, заклади примусового лікування; – психіатричні заклади; – пункти тимчасового розміщення біженців; – приміщення для транзитних пасажирів у пунктах пропуску через державний кордон; – будинки дитини, дитячі будинки-інтернати, притулки для дітей, дитячі будинки, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей,

9

позбавлених батьківського піклування, центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центри соціально-психологічної реабілітації дітей; – психоневрологічні інтернати; – геріатричні пансіонати, будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів; – пансіонати для ветеранів війни і праці; – соціально-реабілітаційні центри. До інших повноважень національного превентивного механізму, які визначені у ст. 191 Закону “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, варто віднести такі права: До інших повноважень національного превентивного механізму, які визначені у ст. 191 Закону “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, варто віднести такі права: 1) здійснювати регулярні відвідування місць, зазначених у пункті 8 статті 13 цього Закону, без попереднього повідомлення про час і мету відвідувань та без обмеження їх кількості; 2) проводити опитування осіб, які перебувають у місцях, зазначених у пункті 8 статті 13 цього Закону, з метою отримання інформації стосовно поводження з цими особами і умов їх тримання, а також опитування інших осіб, які можуть надати таку інформацію; 3) вносити органам державної влади, державним органам, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, у тому числі зазначеним у пункті 8 статті 13 цього Закону, пропозиції щодо попередження катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання; 4) залучати на договірних засадах (на платній або безоплатній основі) до

10

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

регулярних відвідувань місць, зазначених у пункті 8 статті 13 цього Закону, представників громадських організацій, експертів, учених та фахівців, у тому числі іноземних; 5) реалізовувати інші повноваження, передбачені цим Законом.

•

У 2012 році після тривалого громадського обговорення за участю провідних національних та міжнародних експертів було прийнято рішення щодо запровадження в Україні національного превентивного механізму у форматі «Омбудсман +», який передбачає здійснення моніторингових візитів до місць несвободи працівниками Секретаріату Уповноваженого з прав людини та активістів громадянського суспільства (рис.1).

•

• •

регіональні представники Омбудсмана; Експертна рада з питань реалізації національного превентивного механізму; неурядові правозахисні організації, відібрані Омбудсменом для здійснення окремих функцій НПМ; монітори (індивіди, які беруть безпосередню участь у моніторингових візитах від громадськості).

Три останні елементи (Експертна рада, неурядові організації та монітори) й утворюють так званий “+” як невід’ємну складову моделі національного превентивного механізму, запровадження якої в Україні було розпочато у 2012 році.

НПМ за моделлю “Омбудсман +” в Україні

Рисунок 1

Держоргани на локальному рівні

Держоргани на національному рівні

Регіональні представники

Центральний офіс Омбудсмана

Експертна рада з НПМ

Монітор Як можна побачити зі схеми, до основних елементів моделі “Омбудсмен +” належать: • центральний офіс Омбудсмана (Омбудсман, Департамент з питань реалізації НПМ);

Неурядові організації

Монітор

Монітор

Центральний офіс Омбудсмана Омбудсман – здійснює загальне керівництво та координацію всією системою національного превентивного механізму, моніторингові візити до місць

РОЗДІЛ 1

несвободи, вносить акти реагування до органів державної влади з метою усунення виявлених в ході моніторингу порушень прав людини. Крім того, Омбудсман надає доручення конкретним особам (моніторам) на право здійснення моніторингових візитів до місць несвободи. Таке доручення надається терміном до одного року з можливістю продовження терміну його дії. Департамент НПМ – окремий структурний підрозділом Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який реалізує свої функції на підставі Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” та Положення про Департамент. Однією з головних функцій Департаменту є здійснення планових і позапланових відвідувань місць несвободи з метою недопущення неналежного поводження. Планові візити здійснюються відповідно до затвердженого річного Плану роботи Департаменту, тоді як позапланові візити переважно пов’язані з необхідністю перевірки інформації про системні порушення прав людини в діяльності тієї чи іншої установи, зокрема повідомлень щодо застосування катувань та жорстокого поводження. Протягом 2013 року до організаційної структури Департаменту були внесені зміни (рис. 2). Зокрема, зі складу Департаменту було виведено відділ моніторингу підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання

11

та слідство. Це відділ був реформований у Відділ спеціальних проваджень та підпорядкований безпосередньо Уповноваженому з прав людини. Крім того, у структурі Департаменту з’явився новий підрозділ – Відділ експертного забезпечення з медичних питань, до складу якого увійшли фахівці з медичною освітою та великим практичним досвідом. Отже, наразі до складу Департаменту входять два управління та шість відділів (загальна штатна чисельність персоналу – 33 працівники). Кожен відділ працює незалежно від інших відповідно до власного плану роботи, закріплений за конкретними міністерствами та відомствами й, відповідно, здійснює моніторинг чітко визначеного кола місць несвободи. Виключенням є лише медичний відділ, який надає експертну допомогу з медичних питань іншим відділам, як під час здійснення моніторингових візитів, так й під час аналізу та узагальнення зібраної інформації. Така організація роботи Департаменту дає змогу значно підвищити загальну ефективність моніторингу місць несвободи: по-перше, моніторинг здійснюється одночасно п’ятьма підрозділами, по-друге, кожен із них має у своєму складі експертів, які досконало знають особливості функціонування того чи іншого місця несвободи. Адже, наприклад, важко порівняти специфіку функціонування слідчого ізолятора та будинку дитини або ж психоневрологічного інтернату та пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства. Враховуючи різноманітність типів місць несвободи та їх принципові відмінності один від одного, організаційну структуру Департаменту НПМ було побудовано за принципом спеціалізації (рис. 1.2).

Відділ моніторингу Діяльності Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки та податкової міліції

Відділ експертноаналітичного вивчення медичних питань

Відділ моніторингу установ для дітей

Відділ моніторингу установ для осіб похилого віку та людей з особливими потребами

Відділ моніторингу установ Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Державної міграційної служби та Державної судової адміністрації

Відділ моніторингу пенітенціарних установ

Управління з питань попередження неналежного поводження в діяльності установ освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення

Управління з питань попередження неналежного поводження в діяльності Державної пенітенціарної служби, Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Державної міграційної служби та Державної судової адміністрації

Представник Уповноваженого – керівник Департаменту

Рисунок 2 Організаційна структура Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму

12 МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

РОЗДІЛ 1

Регіональні представники Омбудсмана Протягом 2013 року функціонувало 10 регіональних представництв Уповноваженого з прав людини, з яких 3 – штатні працівники Секретаріату Уповноваженого й 7 – представники Уповноваженого на громадських засадах (регіональні координатори по зв’язках Уповноваженого з громадськістю). Регіональні представники у 2013 році не залучалися до проведення самостійних візитів до місць несвободи в рамках реалізації НПМ. Ними здійснювалися виїзди до закритих установ різного профілю з метою перевірки конкретної інформації щодо можливих порушень прав та свобод людини. Разом з тим, враховуючи надзвичайно велику кількість місць несвободи й, відповідно, необхідність збільшення регулярності та кількості моніторингових візитів, Уповноваженим було прийнято рішення щодо залучення у 2014 році регіональних представників до здійснення самостійних візитів до місць несвободи разом із громадськими моніторами. При цьому моніторинг буде здійснюватися з використанням єдиної методології НПМ, а звіти за результатами кожного візиту будуть направлятися до Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму для опрацювання та подальшого реагування. Експертна рада з питань реалізації НПМ До складу Експертної ради увійшли представники національних неурядових організацій, які мають значний досвід в сфері моніторингу дотримання прав людини в місцях несвободи, зокрема експерти Асоціації незалежних моніторів місць несвободи (АНМ), Асоціації

13

українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (АУМДПЛ), Молодіжної альтернативи (М’АРТ), Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ), Харківського інституту соціальних досліджень (ХІСД), Харківської правозахисної групи (ХПГ) та Центру інформації про права людини (ЦІПЛ). В якості спостерігачів до складу Експертної ради були запрошені експерти низки міжнародних та міждержавних організацій, що займаються моніторингом стану дотримання прав людини, зокрема Програми розвитку ООН в Україні, Верховного Комісару ООН з прав людини, Верховного Комісару ООН з питань біженців, Ради Європи, Делегації Євросоюзу в Україні, Офісу Координатора проектів ОБСЄ в Україні, Міжнародної організації з міграції та Міжнародного фонду «Відродження». Відповідно до Положення «Про Експертну раду з питань реалізації національного превентивного механізму при Представникові Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань реалізації національного превентивного механізму», затвердженого наказом Уповноваженого від 10.01.2013 № 2/02-13 основними напрямками діяльності Ради є: • систематизація та аналіз фактів неналежного поводження у діяльності органів державної влади, а особливо тих, які мають у своєму підпорядкуванні місця несвободи; • підготовка рекомендацій до змісту щорічних та спеціальних доповідей Уповноваженого про стан попередження неналежного поводження; • сприяння реалізації громадських ініціатив щодо запобігання неналежному поводженню;

14 •

•

• •

• • •

•

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

участь у здійсненні експертизи законопроектів та підзаконних нормативно-правових актів, що стосуються попередження неналежного поводження; аналіз заходів та документів, які готуються органами влади та безпосередньо або опосередковано стосуються питань, пов’язаних із попередженням неналежного поводження; організація та проведення досліджень проблеми неналежного поводження; підготовка пропозицій щодо удосконалення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування; аналіз та систематизація міжнародного досвіду у сфері попередження неналежного поводження; сприяння формуванню правової культури та правової інформованості населення; сприяння поглибленню співпраці Уповноваженого та Представника Уповноваженого з громадськими організаціями, а також засобами масової інформації, забезпечення належної координації співпраці Департаменту з питань реалізації НПМ із інститутами громадянського суспільства, залученими до процесу реалізації НПМ; участь у організації комунікації Уповноваженого та Представника Уповноваженого з Підкомітетом з недопущення катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання Комітету ООН проти катувань.

Монітори (особи, які беруть безпосередню участь у моніторингових візитах від громадськості)

Як монітори місць несвободи залучаються особи, які висловили бажання брати участь у моніторингових візитах й пройшли відповідний відбір. Попередній відбір та навчання. Цей етап здійснюється відібраною неурядовою організацією (НУО) на підставі договору з Омбудсманом. Кандидати, які успішно пройшли навчання, рекомендуються Експертній раді для попереднього затвердження. Розгляд кандидатур Експертною радою. Резюме кандидатів, які успішно пройшли навчання, розглядаються Експертною радою. За необхідності з потенційними кандидатами можливе проведення співбесіди. За результатами розгляду Експертна рада рекомендує Омбудсменові кандидатури моніторів від громадськості для остаточного затвердження. Затвердження кандидатур Омбудсменом. Омбудсмен приймає остаточне рішення щодо затвердження кандидатур, поданих Експертною радою, та, у разі позитивного рішення, надає персональні доручення на право здійснення моніторингових візитів до місць несвободи терміном на один рік з можливістю продовження терміну його дії. Під час здійснення моніторингового візиту монітор наділяється всіма правами, передбаченими Законом “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” в частині, що стосується діяльності національного превентивного механізму. Монітор зобов’язаний дотримуватися етичних принципів, розроблених та затверджених Експертною радою. У разі їх порушення Експертна рада може рекомендувати Уповноваженому з прав людини достроково припинити дію доручення.

РОЗДІЛ 1

15

1.1.3. Роль недержавних організацій у реалізації НПМ. Протягом 2013 року базове навчання пройшли понад 150 моніторів. Департамент з питань реалізації національного превентивного механізму з самого початку свого створення активно почав взаємодіяти з громадськими організаціями по всій Україні. Як вже зазначалося вище, найбільш ефективним форматом взаємодії стала Експертна рада, до складу якої увійшли провідні експерти неурядових правозахисних організацій, а також представники міжнародних організацій в якості спостерігачів. Протягом 2013 року відбулося три засідання Експертної ради, на яких, поміж інших, приймалися рішення щодо: • затвердження плану реалізації НПМ у 2013 році; • визначення критеріїв відбору та навчання моніторів місць несвободи; • затвердження кандидатур моніторів, які були відібрані та пройшли базове навчання з питань діяльності НПМ; • розробки та затвердження Етичного кодексу монітора, алгоритмів моніторингових візитів до установ різних типів; • планування та здійснення моніторингових візитів тощо. Серед основних напрямків взаємодії з громадськими організаціями протягом минулого року можна виділити наступні: 1. Участь у спільних візитах до місць несвободи; 2. Участь у навчально-інформаційних заходах (тренінгах, семінарах, конференціях); 3. Розробка публікацій, методичних посібників і матеріалів; 4. Сприяння у підготовці спеціальних доповідей Уповноваженого

Верховної Ради України з прав людини за результатами моніторингу окремих сфер діяльності закритих установ; 5. Ознайомлення з роботою НПМ в інших країнах. Участь у навчально-інформаційних заходах Протягом 2013 року Департамент НПМ активно сприяв організації та проведенню різноманітних навчально-інформаційних заходів, запропонованих громадськими організаціями в Україні. Детальна інформація про проведені заходи наведена у Додатку 2, розміщеному наприкінці доповіді. В той же час, узагальнюючи цю інформацію можна зазначити, що протягом минулого року було проведено: • 12 тренінгів; • 11 семінарів та робочих зустрічей; • 5 прес-конференцій. Окрему інформаційну роботу протягом 2013 року проводила ГО «Центр інформації про права людини», яка за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та у співпраці із Офісом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Експертною Радою при Представнику Уповноваженого з прав людини з питань реалізації НПМ, Асоціацією незалежних моніторів місць несвободи, Харківським інститутом соціальних досліджень, Асоціацією УМДПЛ, ЮНІСЕФ та іншими організаціями надавала систематичну інформаційну підтримку становленню НПМ в рамках проекту «Запровадження національного превентивного механізму в Україні: інформаційний компонент». Зокрема, було проведено роботу у таких напрямках:

16

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

1. Запуск нового сайту НПМ та робота з соцмережами. Одним із ключових завдань Центру інформації про права людини є інформаційно-просвітницька кампанія в суспільстві щодо національного превентивного механізму. Для того, аби цей механізм був зрозумілий потенційним моніторам та іншим зацікавленим особам, а інформація про його реалізацію – доступною, важливими є такі елементи, як спеціалізований сайт та інша тематична інформація в соціальних мережах. Сайт Національного превентивного механізму www.npm.org.ua був створений ще у 2012 році. Однак вже протягом першого року функціонування сайту стало зрозуміло, що він потребує суттєвого вдосконалення – програмного та змістовного. Тому, хоч це і не було заплановано в рамках проекту, протягом першої фази реалізації проекту його виконавці запропонували механізм, яким чином покращити наповнюваність та відвідуваність ресурсу. Оскільки платформа, на якій працював попередній сайт, була дуже базовою і не давала можливостей для розвитку сайту, було вирішено перезапустити сайт на новій платформі із паралельним перенесенням туди попереднього контенту і доповнення його новою інформацією. До початку 2014 року робота із запуску, тестування і наповнення інформацією сайту була завершена. Сайт наповнено структурованою інформацією, яка візуально легка для сприйняття. Він став інтерактивним – із формами зворотного зв’язку, можливостями ставити запитання і отримувати відповіді. Додано блоки мультимедійного контенту (фото, відео)

та інтерактивна карта місць несвободи в Україні, структурована інформація про НПМ, місця несвободи, розділ із публікаціями у ЗМІ, історіями моніторів тощо. Зважаючи на зростаючу популярність соціальних мереж та поширеність соціального запиту на інформацію звідти, було створено профілі НПМ в основних соціальних мережах: на Facebook – https://www.facebook.com/NPMUkraine та у Twitter – https://twitter.com/NPM_ Ukraine. Ці профілі вже стали осередками для мережевої мобілізації моніторської спільноти та інших зацікавлених користувачів, адже дозволяють оперативно слідкувати за новинами НПМ. Разом з тим, існує значний потенціал для розвитку та нарощування аудиторії цих сторінок у 2014 році.

2. Підготовка власних журналістських матеріалів для ЗМІ Завданням Центру інформації про права людини є також підготовка та публікація власних журналістських матеріалів та сприяння у публікації партнерських статей, темою яких є стан дотримання прав людини у місцях несвободи та діяльність національного превентивного механізму (репортажі, аналітичні статті, інтерв’ю, фоторепортажі тощо). Протягом 2013 року було опубліковано 12 матеріалів у провідних українських ЗМІ (Українська правда, Дзеркало тижня, Фокус, Лівий берег та ін.). ГО «Центр інформації про права людини» планує поглиблювати співпрацю з цими та іншими виданнями, зокрема, щодо публікації в них матеріалів журналістів ЦІПЛ, учасників Журналістської мережі з прав людини, а також колонок

РОЗДІЛ 1

правозахисників і моніторів, залучених до роботи НПМ.

3. Створення відеоматеріалів про місця несвободи для youtube та соціальних мереж Враховуючи потужність комунікаційного каналу соціальних мереж та нових медіа, про НПМ важливо розповідати також через створення аудіовізуального контенту. З цією метою у 2013 році Центром інформації про права людини було створено два тематичні відеоролики. Перший ролик розповідає про мотивацію численних моніторів брати участь у візитах, другий – про дітей у місцях несвободи. Участь у розробці публікацій, методичних посібників і матеріалів 1. Практичний посібник «Мінімальні стандарти належного поводження: аналіз національного та міжнародного досвіду», підготовлений провідними національними експертами за участю Віце-Президента Європейського комітету з питань запобігання катувань та за підтримки Офісу Координатора проектів ОБСЄ в Україні. У посібнику наведено основні стандарти належного поводження із затриманими та заарештованими особами, які містяться у нормативних документах Ради Європи та в практиці Європейського суду з прав людини. Робота орієнтована, у першу чергу, на фахівців системи виконання покарань, правоохоронних органів, громадських активістів, а також викладачів та студентів профільних навчальних та наукових закладів.

2. Практичний посібник «Національний превентивний механізм в

17

Україні», виданий ГО «Харківський інститут соціальних досліджень» за підтримки МФ «Відродження». Даний посібник присвячений роботі національного превентивного механізму з попередження катувань та жорстокого поводження в Україні, який почав працювати у 2012 році. В ньому приділено увагу структурі, механізмам, принципам дії та іншим питанням, без яких функціонування НПМ в Україні неможливе. Посібник корисний для моніторів місць несвободи, працівників місць несвободи, юристів, громадських активістів та всіх, кого цікавлять проблеми попередження жорстокого поводження в місцях несвободи в Україні.

3. Друге видання посібника «Місця несвободи в Україні», видане ГО «Харківський інститут соціальних досліджень» за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні. В цьому посібнику зроблено повторну інвентаризацію місць несвободи в Україні за результатами роботи громадськості і Департаменту НПМ за 2 роки. Увазі читачів пропонується огляд всіх місць несвободи України, наведених залежно від підпорядкування центральним органам виконавчої влади; прописаний порядок прибуття та вибуття з цих місць; окреслені основні умови перебування та правовий статус осіб, які там утримуються. Публікація є корисною правозахисникам, представникам державних органів, науковцям та всім, кого цікавить діяльність НПМ в Україні.

4. Посібник «Мінімальні стандарти належного поводження з дітьми в місцях несвободи», виданий ГО «Харківський інститут соціальних досліджень» за підтримки Фонду сприяння

18

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

демократії Посольства США в Україні та у співпраці з ЮНІСЕФ.

результатами моніторингу окремих сфер діяльності закритих установ

Викладені стандарти можуть бути використані як у діяльності національного превентивного механізму, так і в рамках будь-яких інших моніторингів. Вони є найзагальнішими критеріями, які можна використовувати в ході моніторингових візитів до місць несвободи, де утримуються діти. Список мінімальних стандартів належного поводження з дітьми в місцях несвободи допоможе моніторингу таких місць стати більш професійним, а керівництву таких закладів — отримати уявлення про той мінімум умов, до якого необхідно прагнути, працюючи з дітьми. Даний посібник є корисним моніторам місць несвободи, працівникам місць несвободи, волонтерам та усім, кому небайдужа доля дітей в таких закладах.

У 2013 представниками громадськості разом із Департаментом НПМ були обрані пріоритетні теми моніторингу – права дітей у закладах соціальної реабілітації і стан медичного забезпечення у слідчих ізоляторах, напрацювання за якими дало можливість створити 2 спеціальні доповіді Уповноваженого з прав людини.

1. Спеціальна доповідь «Права дитини в закладах соціальної реабілітації в Україні».

В основі публікації результати комплексного аналізу та вивчення ситуації щодо поширення катувань та жорстокого поводження з дітьми в контексті кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, а також експертна оцінка нормативно-правової бази та її відповідності міжнародним нормам і стандартам, які стосуються захисту прав дітей у системі правоохоронних органів і органів кримінальної юстиції щодо неповнолітніх.

У рамках моніторингу закладів соціальної реабілітації МОН представниками Департаменту НПМ разом із експертами Харківського інституту соціальних досліджень здійснювалося поглиблене вивчення стану забезпечення прав та свобод вихованців шкіл та училищ соціальної реабілітації. Відповідно до спеціально розробленого інструментарію було опитано 27 вихованців закладів соціальної реабілітації та 7 представників персоналу відповідних закладів. Крім того, для оцінки умов, у яких живуть і навчаються діти, у ході візиту до закладу соціальної реабілітації проводилися обхід і ознайомлення з усіма ключовими блоками закладу (житлові й навчальні кімнати, медичний блок, туалети й душові, продуктовий склад, їдальня, спортивна зала, спортивний майданчик, кімнати дозвілля й психологічного розвантаження). Дослідження стало можливим завдяки підтримці Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні та співпраці з ЮНІСЕФ.

Сприяння у підготовці спеціальних доповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за

2. Спеціальна доповідь «Стан забезпечення права на медичну допомогу у слідчих ізоляторах Державної

5. Публікація «Катування та жорстоке поводження з дітьми в Україні», видана ГО «Харківська правозахисна група» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні та у співпраці з ЮНІСЕФ.

РОЗДІЛ 1

пенітенціарної служби України». В основу доповіді покладено дослідження, яке базувалося на моніторинговій діяльності Департаменту з питань реалізації НПМ, а також даних Харківського інституту соціальних досліджень, експерти якого не один рік поспіль займаються дослідженням дотримання прав людини у різних місцях несвободи. Доповідь містить ґрунтовний аналіз стану надання медичної допомоги арештованим, які утримуються у СІЗО, і в тому числі аналіз проблем медичних оглядів у СІЗО, наявності медичних спеціалістів, якості діагностичного та іншого обладнання, заходів запобігання інфекційним хворобам усередині закладу, реалізації права на охорону здоров’я вразливих категорій ув’язнених – хворих на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, гепатит, наркозалежних, психічно хворих, жінок, неповнолітніх, людей з особливими потребами. Окрім цього, у доповіді є посилання на міжнародні документи, які встановлюють основні вимоги до організації медичного забезпечення у місцях несвободи. Результати візитів у слідчі ізолятори також дали можливість адаптувати запропонований програмою «Open Society Justice Initiative» (Ініціатива відкритого суспільства з питань юстиції) інструментарій моніторингу надання медичних послуг у зазначених місцях несвободи. Наразі його інтегровано у діяльність національного превентивного механізму в Україні. Дослідження стало можливим завдяки підтримці програми «Громадське здоров’я» МФ «Відродження». Ознайомлення з роботою НПМ в інших країнах За минулий рік відбулися 2 ознайомчі

19

поїздки представників громадського сектору та Департаменту НПМ в Іспанію і Данію з метою ознайомлення з роботою національних превентивних механізмів цих країн.

9-11 вересня 2013 року на запрошення Керівника Кабінету Омбудсмана – Керівника НПМ Королівства Іспанія пані Кармен Комас-Мата Міри делегація українського національного превентивного механізму, яка складалася із представників громадськості (Координатор Проектів ОБСЄ в Україні, Харківський інститут соціальних досліджень, Асоціація УМДПЛ) на чолі із керівником Департаменту з питань реалізації НПМ Юрієм Бєлоусовим, відвідала Мадрид із ознайомчим візитом. Візит було здійснено за підтримки Координатора Проектів ОБСЄ в Україні. В ході зустрічі із працівниками НПМ Іспанії, який працює за моделлю «омбудсман», члени делегації детально вивчили технології роботи іспанського НПМ, способи взаємодії з органами влади, у підпорядкуванні яких знаходяться місця несвободи, а також систему таких місць несвободи в країні. Було відмічено, що НПМ Іспанії і НПМ в Україні мають декілька схожих механізмів роботи. Так, для вирішення стратегічних питань функціонування НПМ, Defensor del Pueblo (Омбудсман) створив Консультативну раду, до якої увійшли 20 представників громадянського суспільства, професійних організацій та міжнародних організацій. Структура та функції такої Ради майже ідентичні створеній при Представникові Уповноваженого Експертній раді НПМ. Відділ НПМ Іспанії налічує 4 фахівців та 2 адміністративних помічників. Така мала кількість працівників пояснює відносно невелику кількість візитів до місць несвободи: з 2009 року по 2013 рік здійснено трохи менше 400 візитів.

20

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Цікавою також виявилася можливість залучення незалежних експертів до вивчення стану справ у місцях несвободи на оплачуваній основі. Висновки таких експертів є вузькоспеціалізованими (психіатрія, архітектура тощо) та не включаються до тексту самого звіту, а надаються у якості додатку, який демонструє ті або інші проблеми з фахової точки зору. На відміну від України, іспанські колеги не знають достеменно, скільки місць несвободи у їх країні, бо не робили їх інвентаризацію. Також в ході поїздки відбувся стандартний для іспанського НПМ візит до місця несвободи за участі українських моніторів – Комісарії Шамартін (поліцейське управління). В Управлінні працює більше 200 поліцейських, в наявності 11 працюючих камер для тримання затриманих. Не вдаючись у особливості іспанської кримінальної юстиції, можна констатувати багато спільного: зменшення термінів перебування у затриманні, поліпшення умов тримання осіб, яких поміщують до камер, забезпечення затриманих різними сервісами: перекладачами, адвокатами тощо. Важливо відмітити високий рівень співпраці Офісу Іспанського Омбудсмена із керівництвом поліції: повне сприяння роботі НПМ з боку поліції кореспондується із вкрай шанобливим ставленням до роботи поліції з боку співробітників НПМ Іспанії. Під час підведення підсумків за результатами візиту було досягнуто домовленостей щодо подальшого обміну досвідом у сфері моніторингу місць несвободи, покращення умов перебування та взаємодії із іншими органами державної влади. З 24 по 28 вересня 2013 року відбувся ознайомчий візит представників

Департаменту з питань реалізації НПМ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та представників Експертної ради з питань НПМ до Данії. Під час візиту українська делегація провела зустрічі з представниками Данського Омбудсмана, Данського інституту з прав людини, правозахисної організації «Гідність», Пенітенціарного Департаменту тюрем і пробації, Організації реабілітації жертв катувань та представниками організації Міжнародна Амністія. В ході зустрічей було вивчено данську модель реалізації національного превентивного механізму «Омбудсман +», шляхи співробітництва з неурядовими організаціями, систему проведення моніторингових візитів, які значною мірою відрізняються від української моделі. З Данським Омбудсманом співпрацюють дві організації – «Гідність» (неурядова) та «Данський інститут з прав людини» (урядова), які визначені Парламентом країни. Слід зазначити, що раніше в структурі Секретаріату Омбудсмана існувало два окремі напрями: перший – перевірка стану дотримання національного законодавства, другий (НПМ) – перевірка відповідності міжнародним стандартам. Наразі ці два підрозділи об’єднані й використовують методологію НПМ. В рамках візиту до Данії представники української делегації здійснили візит до установи відбування покарань у місті Юдеруп, під час якого було вивчено умови та порядок відбування кримінальних покарань і тримання осіб під вартою. Особлива відмінність умов тримання від українських – це те, що перебування в таких установах максимально наближене до перебування на

РОЗДІЛ 1

волі (можливість користуватися інтернетом, спілкуватися з рідними, на території установи – дитячий майданчик та інше), а особи, які утримуються самостійно готують їжу за виділені державою кошти. Зацікавленість української делегації викликав й той факт, що всі рішення щодо

21

люстрації кореспонденції або прослуховування телефонних розмов приймає поліція, яка й дає відповідне доручення пенітенціарній службі щодо встановлення обмежень до певної особи. За відсутності такого доручення листування та спілкування засуджених та взятих під варту осіб здійснюється у звичайному порядку.

1.2. Основні показники діяльності національного

превентивного механізму в Україні у 2013 році. Загальна кількість установ в Україні, які за формальними ознаками можуть бути віднесені до місць несвободи, становить близько 6 тис. Такі місця у 2013 р. перебували у віданні 11 міністерств та відомств, а саме: Державної міграційної служби, Державної пенітенціарної служби, Державної

прикордонної служби, Державної судової адміністрації, Міністерства доходів та зборів, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства соціальної політики, Служби безпеки (табл. 1).

Таблиця 1 Типологія та загальна кількість місць несвободи в Україні Всього №

Підпорядкованість

1

Державна міграційна служба України

2

Міністерство доходів і зборів України (до19.03.2013 – Державна податкова служба України)

3

4

Тип установи

Кількість візитів 2013 2012 з них Разом всього повт.

2012

2013

Пункти тимчасового перебування іноземців та осіб без громадян, які незаконно перебувають в Україні.

2

2

1

1

Територіальні органи Міністерства доходів і зборів України (Державної податкової служби України)

160

56

10

11

2

4

1

6

75

60

1

4

1

5

9

9

2

4

6

76

76

11

13

24

Пункти тимчасового тримання Державна прикордонна служба Спеціальні приміщення для затриманих у України адміністративному порядку Виправні колонії (максимального рівня Державна безпеки) пенітенціарна Виправні колонії служба України (середнього рівня безпеки)

22

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ Всього

№

4

5

6

7

8

9

Підпорядкованість

Тип установи

Виправні колонії (мінімального рівня безпеки) Державна Виправні центри пенітенціарна Виховні колонії служба України СІЗО (УВП) Спеціалізовані лікувальні заклади Державна судова Камери для підсудних у адміністрація України судах Автозаки Спеціальні вагони (вагонзаки) Спеціальні палати в медичних закладах. Міністерство Ізолятори тимчасового внутрішніх справ тримання України Міські, районні, лінійні органи внутрішніх справ Приймальникирозподільники для дітей Спеціальні приймальники для адмінарештованих Дитячі будинки-інтернати Притулки для дітей Психоневрологічні інтернати Стаціонарні відділення територіальних Міністерство центрів соціального соціальної політики обслуговування України (надання соціальних послуг) Центри соціальнопсихологічної реабілітації дітей Будинки-інтернати та пансіонати Будинки дитини Міністерство Психіатричні охорони здоров’я (психоневрологічні) України лікарні та центри судовопсихіатричної експертизи Загальноосвітні школи-інтернати, в т.ч. і для дітей-сиріт Міністерство освіти і та дітей, позбавлених науки України батьківського піклування Загальноосвітні школи соціальної реабілітації

Кількість візитів 2013 2012 з них Разом всього повт.

2012

2013

27

27

5

3

8

23 8 33

24 7 33

1 1 11

1

17

2

2 1 28

6

6

489

692

22

22

922

674

2

9

11

29

29

587

587

462

437

26

30

4

56

1062

1056

45

53

7

98

18

13

1

2

3

27

26

8

2

10

55 58

55 42

10 1

11

1

21 1

152

152

8

20

2

28

348

355

2

6

8

58

86

1

1

117

117

4

6

10

46

45

4

3

7

98

86

11

17

28

72

33

1

3

4

6

6

2

2

4

РОЗДІЛ 1 Всього №

10

11

Підпорядкованість

Тип установи

Профучилища соціальної реабілітації Санаторні загальноосвітні Міністерство освіти школи-інтернати Спеціальні і науки України загальноосвітні школиінтернати Дитячі будинки Дисциплінарні батальйони Гауптвахти Міністерство Кімнати для тимчасово оборони України затриманих Клініки психіатрії Спецпалати Військові частини Територіальні органи СБУ Спеціально відведені місця для тимчасового Служба безпеки тримання (ізолятори України тимчасового тримання) Служби безпеки України Всього

Як можна побачити, відбулися певні зміни в структурі та кількості місць несвободи. Так, наприклад, наразі у Міністерстві соціальної політики відбувається реорганізація притулків для дітей у центри соціально-психологічної реабілітації дітей; в Міністерстві освіти та науки вдвічі зменшено кількість загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зменшується кількість й дитячих будинків; вдвічі зменшена кількість гауптвахт Міністерства оборони; на третину скорочена кількість спеціальних автомобілів для транспортування затриманих, взятих під варту та засуджених осіб (автозаки) та закрито близько тридцяти ізоляторів тимчасового тримання Міністерства внутрішніх справ тощо. Разом з тим, в ході моніторингу були встановлені й нові типи установ, які за формальними ознаками можуть бути віднесені до місць несвободи. До таких місць

23

Кількість візитів 2013 2012 з них Разом всього повт.

2012

2013

3

2

2

2

66

71

1

7

8

359

334

3

12

2

15

104

94

1

1

1

1

1

2

2

3

4

2

1

2

2

3

18

32

2

2

4 14 337 27

4 8 386 27

1 1 1

1 1 1

1

1

1

1

5973

5784

169

262

24

431

можна віднести, зокрема, приміщення у міжнародних аеропортах для осіб, недопущених на територію України у зв’язку із порушенням законодавства про охорону державного кордону; відділення для примусового лікування від туберкульозу у протитуберкульозних закладах та відділення системи охорони здоров’я. Серед інших й ці місця стануть об’єктом моніторингу НПМ у 2014 році. Протягом 2013 року моніторинговими візитами було охоплено 262 установи, з яких 24 були відвідані повторно. На рисунку 3 та у таблиці 2 представлений аналіз кількості візитів в розрізі відомств та регіонів України. За результатами кожного візиту керівництву відповідного міністерства чи відомства направлялися детальні звіти із зазначенням виявлених недоліків, а також рекомендації щодо їх усунення.

24

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Рисунок 3 Порівняльна діаграма відвідувань (2012/2013 р.) в розрізі міністерств та відомств, яким підпорядковані місця несвободи.

120 96

100 82 80 60 40

31

43

38 26

22 20 0

1

3

16

8

2012

25

20 9

2

9

1

2013

Таблиця 2. Кількість відвіданих місць несвободи у 2013 році у розрізі областей України Назва області м. Київ м. Севастополь 600 АРК 500 Вінницька область 400 Волинська область 300 Дніпропетровська область 200 Донецька область 100 Житомирська область 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

ДМсУ1 ДПСУ2 ДПтСУ3 ДСАУ4 МВС5

4

3

15

3

2

2

2

483

1

268,532

267,756

269,677

Кількість ІТТ

437

Кількість 1 осіб

6

1

2

6

3

462

11

(тис.)

146,452

3

1

2

2008 2009 2010 Державна міграційна служба України Державна прикордонна служба України Державна пенітенціарна служба України Державна судова адміністрація України Міністерство внутрішніх справ України Міністерство соціальної політики України Міністерство охорони здоров’я України Міністерство освіти і науки України Міністерство оборони України

42 2 8

256,133

6

Всього

5

478

480

482

Мінсоц МОЗ7 МОН8 МОУ9 політики6 5 1 7 7 1

1

4 1

2011

209,116

2012

2013

РОЗДІЛ 1

Назва області Закарпатська область Запорізька область Івано-Франківська область Київська область Кіровоградська область Луганська область Львівська область Миколаївська область Одеська область Полтавська область Рівненська область Сумська область Тернопільска область Харківська область Херсонська область Хмельницька область Черкаська область Чернівецька область Чернігівська область Всього

ДМсУ1 ДПСУ2 ДПтСУ3 ДСАУ4 МВС5

Мінсоц МОЗ7 МОН8 МОУ9 політики6

25

Всього

1

1

1

4

3

1

11

4

4

2

1

1

12

2

1

2

2

2

9

1

3

6

3

1

14

1

3

1

1

1

7

1

2

3

4

1

2

13

1

2

6

2

11

2

2

1

2

1

2

1

11

1

1

6

2

10

6

1

1

8

3

6

2

3

14

2

4

2

1

9

3

3

3

6

2

3

14

5

5

3

3

2

1

3

7

3

10

2

2

1

7

1

2

1

16

1

8

38

22

96

43

20

25

9

262

З метою підвищення ефективності реагування органів державної влади на рекомендації Уповноваженого, 4 листопада 2013 року було створено постійно діючу міжвідомчу робочу групу, до складу якої увійшли представники профільних міністерств та відомств (на рівні не нижче заступника керівника), представники Адміністрації Президента та Генеральної прокуратури. Крім того, було прийнято

рішення залучати до роботи групи експертів громадянського суспільства. До основних напрямків роботи групи було віднесено: – напрацювання пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства у сфері захисту прав та свобод осіб, які перебувають у місцях несвободи (спільне опрацювання проектів НПА, які торкаються проблематики

26

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

прав та свобод людини, аналіз діючої нормативно-правової бази на предмет її відповідності сучасним національним та міжнародним стандартам); – розробка загальнодержавних стандартів належного поводження із особами, які перебувають у типових місцях несвободи (для осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочинів, затриманих в адміністративному порядку, осіб, які мають психічні розлади, дітей, які перебувають в інтернатних установах та ін.); – проведення спільних моніторингів стану забезпечення прав та свобод осіб, які перебувають у місцях несвободи (спільні перевірки, в тому числі за фактами резонансних порушень прав людини); – підвищення кваліфікації в галузі прав та свобод людини персоналу установ несвободи; – обмін кращим досвідом у сфері захисту прав та свобод осіб від неналежного поводження.

Уповноваженого буде розглянуто більш детально, як і реакція відповідного органа виконавчої влади. Окремі подання стосувалися питань, вирішення яких потребувало узгоджених дій кількох центральних органів виконавчої влади. Саме зазначені подання й спрямовувалися безпосередньо Прем’єр-міністру України для надання відповідних доручень центральним органами виконавчої влади.

За результатами реалізації НПМ протягом 2013 року Уповноваженим було спрямовано 26 подань з метою вжиття невідкладних заходів задля усунення грубих порушень прав та свобод людини, а також системних порушень в діяльності місць несвободи, з яких:

Взяті під варту особи, які мають взяти участь у судовому засіданні, рано вранці поміщаються до приймальних боксів слідчих ізоляторів, умови тримання в яких в переважній більшості не відповідають мінімальним стандартам (відсутність вентиляції, вікон, можливості присісти). Після кількагодинного очікування, пропустивши сніданок, ці особи поміщаються до автозаків, умови тримання в яких у спекотну, або, навпаки, холодну погоду є нестерпними (відсутність вентиляції, будь-якого світла, надзвичайно мала площа – менш ніж 0,5 кв. метри на особу). По прибуттю до суду взяті під варту особи поміщаються до спеціальних кімнат (камер) для підсудних, які у

7 – Прем’єр-міністру України; 6 – Генеральному прокурору; 4 – Міністру юстиції; 4 – Міністру внутрішніх справ; 3 – Міністру соціальної політики; 1 – Міністру освіти та науки; 1 – Голові Вінницької облдержадміністрації. У другому та третьому розділах звіту кожне із вищезазначених подань

Так, наприклад, результати моніторингу місць несвободи протягом першого півріччя минулого року дозволили виявити системну проблему, пов’язану із грубими порушеннями прав та свобод взятих під варту осіб в процесі забезпечення їх участі у судових засіданнях. Фактично було встановлено, що весь процес організації та доставки осіб зі слідчих ізоляторів до суду й у зворотному напрямку може бути прирівняний до жорсткого або такого, що принижує гідність, поводження, а в окремих випадках й до катувань.

РОЗДІЛ 1

більшості відвіданих судів представляють собою клітки й не мають ані природнього освітлення, ані вентиляції, ані санвузлу. При цьому у значній кількості судів навіть такі камери є відсутніми – весь період до судового розгляду (іноді по кілька годин) взяті під варту особи очікують в автозаках, не маючи можливості задовольнити навіть свої природні потреби. Повертаючись після судового засідання до СІЗО, вони, як правило, пропускають й вечерю. При цьому, жодних продуктів у вигляді сухпайку значна більшість СІЗО при виїзді до суду їм також не надає. З метою реагування на таке кричуще порушення прав людини Уповноважений виступила із доповіддю на слуханнях у Парламенті, а також спрямувала подання до Прем’єр-міністра України для надання відповідних доручень керівництву Державної судової адміністрації, Міністерства внутрішніх справ та Державної пенітенціарної служби з метою вжиття негайних заходів для забезпечення прав та свобод осіб, які беруть участь у судових засіданнях, й недопущення жорстокого та такого, що принижує гідність, поводження. Ще однією важливою проблемою, яку було виявлено під час візиту до установ різного профілю та підпорядкування, є застосування засобів примусової ізоляції та фізичного обмеження пацієнтів з психічними захворюваннями за відсутності будь-якого нормативно-правового регламентування цього процесу. Особливо гострою ця проблема є для закладів психіатричного та психоневрологічного профілів Міністерства соціальної політики, Міністерства охорони здоров’я та Державної пенітенціарної служби.

27

Внаслідок відсутності відповідної нормативно-правової регламентації персонал установи вирішує на свій розсуд, як поводитися із особами, які перебувають у збудженому стані. Як результат, в ході моніторингу, наприклад, психоневрологічних інтернатів Міністерства соціальної політики були встановлені непоодинокі випадки поміщення таких осіб у ізольовані непристовані кімнати, або ж навіть металеві клітки, в яких вони трималися протягом тривалого часу, не маючи можливість забезпечити навіть свої базові потреби. Під час моніторингу психіатричних та психоневрологічних лікарень Міністерства охорони здоров’я були встановлені непоодинокі факти використання саморобних гамівних сорочок та ременів для фізичного обмеження пацієнтів. В результаті звернення Уповноваженого до Прем’єр-міністра України було надано відповідне доручення Міністерству охорони здоров’я, яким було розроблено проект Інструкції про порядок застосування фізичного обмеження та ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади. Під час моніторингу стану забезпечення прав осіб, затриманих за вчинення адміністративних правопорушень, було встановлено, що на сьогодні законом не врегульовано порядок та умови тримання цієї категорії осіб, що не відповідає Конституції України, а також міжнародним зобов’язанням держави. Частково ці питання врегульовані нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відомчими і міжвідомчими наказами, які відображають різні відомчі підходи до нормативів облаштування приміщень для тримання затриманих осіб та забезпечення їхніх прав і свобод.

28

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Наслідком такої ситуації є численні порушення прав і свобод затриманих у адміністративному порядку осіб, що можуть розцінюватися як жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Зокрема, йдеться про: • невідповідність приміщень для розміщення осіб, затриманих у адміністративному порядку, стандартам, прийнятим у державах – членах ООН та Ради Європи (в першу чергу щодо площі та об’єму повітря на одну особу, вільного доступу до свіжого повітря та питної води, вимог до вентиляції, освітлення тощо); •

законодавчу неврегульованість процедури обмеження прав і свобод згаданої категорії осіб (порядок забезпечення прав та обов’язків осіб, затриманих в адміністративному порядку, регулюється лише відомчими нормативно-правовими актами).

У зв’язку з цим Уповноважений звернулася із поданням до Прем’єр-міністра України з проханням створити робочу групу, до складу якої включити фахівців Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної міграційної служби України та Державної прикордонної служби України, із залученням працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для розробки проекту закону, який би визначав єдині державні стандарти тримання осіб, затриманих за вчинення адміністративного правопорушення, та процедуру обмеження їх прав і свобод. Наразі така група створена при Міністерстві юстиції України. Нажаль, станом на 31.12.2013 відповідний проект не розроблений.

В ході моніторингу було встановлено й системну проблему, суть якої полягає у неузгодженості відомчих актів різних міністерств та відомств (МВС, СБУ, ДПСУ, ДМСУ, ДПтСУ) в частині, що стосується кількості та видів речей, які затримана особа може мати з собою, отримувати чи придбавати за власні кошти, або ж які їй категорично забороняється мати. У поданні, адресованому Прем’єр-міністру України Уповноважений зазначила, що головна відмінність у порядку тримання осіб у зазначених установах або відбування в них покарання має полягати в меті та строках їх тримання, особливостях статусу в кримінальному або адміністративному процесі. При цьому відмінність в умовах тримання для цих осіб повинна бути мінімальною, а заходи безпеки залежати від ступеня суспільної небезпеки особи та загрози національним інтересам. Водночас вищезазначеними державними органами використовується різний підхід до регламентації умов тримання осіб у підвідомчих установах та навіть нічим не обґрунтований порядок застосування заходів безпеки. У законодавстві та відомчих нормативних актах, що регламентують діяльність цих установ, містяться значні розбіжності в переліках речей і предметів, продуктів харчування, що дозволяється мати таким особам, купувати та передавати, а також переліках речей, які дозволені для користування. На виконання подання Уповноваженого при Міністерстві юстиції було створено міжвідомчу робочу групу з метою відпрацювання єдиних вимог щодо умов тримання осіб у місцях несвободи з урахуванням передового національного та міжнародного досвіду. Нажаль, станом на 31.12.2013 відповідний проект не розроблений.

РОЗДІЛ 2

29

РОЗДІЛ 2 Результати моніторингу місць несвободи в розрізі міністерств та відомств 2.1. Результати моніторингу установ

Міністерства внутрішніх справ. Загальна характеристика місць несвободи, що належать до відання Міністерства Мережа місць несвободи, що перебувають у складі Міністерства, є найчисельнішою порівняно з іншими відомствами. До складу так званих офіційних місць несвободи можна віднести установи, спеціально обладнані для тримання осіб, та спеціальні транспортні засоби для конвоювання затриманих, узятих під вар­ту та засуджених осіб. Також існують і так звані неофіційні місця несвободи у сфері відповідальності МВС, до яких належать кабінети оперативних працівників та слідчих, кімнати для проведення допитів, а також будь-які інші приміщення на території органів внутрішніх справ, у яких також можуть утримуватися або утримуються особи проти їх волі. Загальна кількість міських, районних та лінійних (на залізниці) органів внутрішніх справ дорівнює 1056. До установ, спеціально обладнаних для тримання осіб, станом на 1 січня 2014 року належать: – 1175 кімнат для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ МВС України, у яких протягом 2013 року трималося 3291 особа; – 437 ізоляторів тимчасового тримання, у яких протягом року трималося 146 452 особи;

– 26 спеціальних приймальників для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, у яких протягом року трималося 4235 осіб; – 13 приймальників-розподільників для дітей, у яких протягом року трималася 141 дитина; – 587 спеціальних палат у медичних закладах, у яких протягом року трималося 829 осіб, у т.ч. 192 особи, хворі на туберкульоз. Найбільша кількість осіб серед спеціальних установ МВС утримується в ізоляторах тимчасового тримання. Однак, починаючи з 2010 р., намітилася тенденція до зменшення кількості утримуваних осіб (з 269 тис. у 2010 р. до 146 тис. у 2013-му). Відбулось і зменшення загальної кількості ізоляторів (з 480 у 2010 р. до 437 у 2013-му). Варто зауважити, що завдяки принциповій позиції Уповноваженого та представників національного превентивного механізму щодо необхідності забезпечення в ізоляторах тимчасового тримання належних матеріально-побутових та санітарних умов протягом 2013 р. кількість зазначених спецустанов суттєво зменшилася (з 462 до 437). Окрім цього, до чинників, що сприяли припиненню функціонування такої кіль­кості спецустанов, можна віднести й зменшення загальної чисельності утриму­ваних у них осіб, а також недоцільність виділення з державного бюджету зна­чних коштів на проведення в них реконструкції з приведення умов тримання до національних та міжнародних стандартів, враховуючи їх застарілість.

2012

2013

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

30

Рисунок 1.3 Кількість ізоляторів тимчасового тримання та осіб, що в них утримувалися протягом року (2008-2013 рр.)

600 500 400

Кількість ІТТ 483

482 268,532

300 200

478

480

462

437

Кількість осіб (тис.)

256,133

267,756

269,677

146,452 209,116

100 0 2008

2009

2010

2011

У 2013 р. кількість осіб, які утримувались в ізоляторах тимчасового тримання, зменшилася на 30 % порівняно з 2012 р. і на 43 % порівняно з 2011 р. Протягом 2013 р. у зв’язку з невідповідністю вимогам національних та міжнародних стандартів припинено функціонування 5 приймальників- розподільників для дітей. Наразі функціонує 12 та один залишається на ремонті.

2012

2013

На виконання рекомендацій Уповноваженого за результатами моніторингового візиту представників НПМ до спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області керівництвом Управління прийнято рішення про ліквідацію зазначеної установи.

Кількість спецустанов МВС України (2008-2013 рр.)

Рисунок 1.4

30 26

26

26

27

26

25

Спеціальні приймальники для адмінарештованих

21

20

18 18

18

15

18

18

18

Приймальники 13

10

12

12

розподільники для осіб, що займаються бродяжництвом Приймальники

5

розподільники для дітей

0 2008

2009

2010

2011

0

2012

0

0 2013

5

розподільники для дітей

0 2008

2009

2010

2011

0

2012

0

0

РОЗДІЛ 2

2013

Кількість осіб, що утримувалися у спецустановах МВС України протягом року (2008-2013 рр.)

31

Рисунок 1.5

9000 8000 7000

9000

Спеціальні приймальники

7980

для адмінарештованих 7980

8000

6175

6000 5000 4000

5507

7000 6000

5292

1000 0

3000 2008

4235

6175 5507 2798

5000 4000

4885

4526

4526

3000 2000

Спеціальні приймальники Приймальники для адмінарештованих

4885

801 2009

2010

2000

279 2011

233

0 0 2012 2798

До спеціальних транспортних засо1068 бів для 1000 конвоювання затриманих, 664 801 заарештованих та засуджених осіб належать: 0 2008 2009«СТ» (вагон2010 – спеціальні вагони типу заки, «столипінські вагони») – для

що займаються бродяжництвом Приймальники

5292

4526 664

4526 1068

розподільники для осіб,

141 0 2013

Приймальники розподільники для осіб, що займаються розподільники для дітей 4235 бродяжництвом Приймальники розподільники для дітей

перевезення взятих під варту та засуджених осіб; – спеціальні автомобілі органів вну233 141 279 трішніх справ та внутрішніх військ 0 0 0 2011 МВС2012 2013 для перевезення взятих під варту та засуджених осіб (автозаки).

Рисунок 1.6 Кількість спеціальних транспортних засобів для конвоювання затриманих, заарештованих та засуджених осіб та осіб, перевезених протягом 2012-2013 років.

1300

1179,687

1200 1100

940,71

1000 800 700

Кількість одиниць

900

спец. транспорту

922

600 674

500 400

Кількість перевезених

300

осіб (тис.)

200 100 0 2012

2013

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

32

Варто зазначити, що загальна кількість осіб, які були переміщені за допомогою спеціальних транспортних засобів, перевищує 900 тис., однак при її обрахуванні треба брати до уваги той факт, що деякі особи переміщувалися протягом року кілька разів, при цьому різними типами спеціальних транспортних засобів. Наприклад, доставляння однієї особи до суду зі слідчого ізолятора (тимчасового тримання) й у зворотному напрямку буде обраховуватися двічі, при цьому протягом розгляду справи може бути кілька засідань суду. Повертаючись до загальної кількості етапованих осіб, з урахуванням вищезазначених аспектів, зазначимо, що протягом року спеціальними транспортними засобами було переміщено: – 142 007 взятих під варту та засуджених осіб – за допомогою 29 спеціальних вагонів типу «СТ»; – 516 377 взятих під варту та засуджених осіб – за допомогою 426 (з 726 наявних) спеціальних автомобілів органів внутрішніх справ МВС (автозаки);

– 282 326 взятих під варту та засуджених осіб – за допомогою 219 спеціальних автомобілів внутрішніх військ МВС (автозаки). Варто зазначити, що 302 (41%) з 726 автозаків органів внутрішніх справ МВС підлягає списанню у зв’язку з їх непридатністю до експлуатації (зазначені автомобілі фактично не експлуатуються). Окрім цього, слід зауважити, що на сьогодні в органах внутрішніх справ експлуатується лише 426 автозаків, що становить 47 % від норми табельної належності зазначених транспортних засобів (має бути 891 спецавтомобіль). Протягом 2013 р. працівники Департаменту спільно з представниками громадськості відвідали 96 органів і підрозділів, підпорядкованих Міністерству внутрішніх справ: 53 міські, районні та лінійні органи внутрішніх справ, 30 ізоляторів тимчасового тримання, 2 спеціальних приймальники, 2 приймальники-розподільники для дітей, 9 автозаків.

Рисунок 1.7 Кількість відвіданих органів, підрозділів та спеціальних установ МВС протягом 2012-2013 років.

60

53

50

45

40 30

27

30 20 10 0

9

8

2

2

1 СА

ІТТ

2

ПРД 2012

СП 2013

СА – спеціальний автомобіль для перевезення затриманих, взятих під варту та засуджених осіб; ІТТ – ізолятор тимчасового тримання; МРЛО – міськрайлінорган; ПРД – приймальник розподільник для дітей; СП – спеціальний приймальник для адмінарештованих.

МРЛО

РОЗДІЛ 2

33

Перелік відвіданих органів, підрозділів та спеціальних установ МВС протягом 2013 року в розрізі областей України. Регіон

СА

м. Київ

ІТТ

ПРД

1

1

СП

Автономна Республіка Крим Вінницька область

1

МРЛО

Разом

13

15

3

3

1

2

Дніпропетровська область

3

3

6

Житомирська область

1

1

2

Закарпатська область

2

Запорізька область

2

1

Івано-Франківська область 1

2

3

1

1

3

1

3

4

2

1

3

6

1

1

2

6

3

6

Миколаївська область Одеська область

1

1

Луганська область Львівська область

4 4

1

Київська область Кіровоградська область

1 2

1

Полтавська область

3 2

1

Рівненська область

3

3

6

Тернопільска область

1

2

3

Харківська область

3

3

6

1

1

2

2

7

Черкаська область Чернівецька область

3

Чернігівська область

2

2

Разом

9

30

Також протягом 2013 р. було здійснено 11 повторних візитів до міськрайлінорганів та спеціальних установ міліції. Повторні візити дали можливість оцінити якість виконання наданих рекомендацій за результатами попередніх відвідувань. Не зважаючи на постійні рекомендації Уповноваженого з прав людини щодо усунення недоліків і системних порушень, притаманних діяльності переважної більшості міськрайлінорганів та спецустанов, підпорядкованих МВС, повторні візити та візити до не відвіданих раніше місць несвободи засвідчили,

2

2

3

7

53

96

що керівництвом управлінь МВС (ГУМВС) України заходи для усунення цих недоліків переважно не вживались. Результати відвідувань свідчать про вкрай низький рівень знань працівниками спецустанов та міськрайлінорганів МВС України чинного законодавства у сфері захисту прав людини. Зокрема, особи, які безпосередньо відповідають за затримання та тримання осіб, недостатньо обізнані з положеннями Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав

34

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

людини», нормативно-правових актів у сфері забезпечення прав людини та встановленого Законом України «Про попереднє ув’язнення» порядку звернення взятих під варту осіб до Уповноваженого з прав людини та в інші державні органи і міжнародні організації. Типові порушення прав та свобод людини, виявлені у 2013 р. Із набранням чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України) запроваджено низку важливих заходів, які повинні звести до мінімуму ризики неналежного поводження із затриманою особою на етапі досудового провадження. Одним із таких заходів є надання затриманій особі права негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близь­ ких родичів, членів сім’ї чи інших осіб на її вибір. Окрім цього, уповноважена особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про факт за­тримання орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимога здійснювати такі повідомлення закріплена у ст. 213 КПК України. Порядок дій під час здійснення такого повідомлення визначено у Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової до­ помоги, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. № 1363. Контроль за виконанням цієї норми покладається на цілу низку посадових осіб. Новий КПК України (ст. 212) передбачає призначення в кожному підрозді­лі органу досудового розслідування однієї або декількох службових осіб, від­ повідальних за перебування затриманих, до обов’язків яких входить перевір­ ка здійснення повідомлення

центру безоплатної правової допомоги та третіх осіб про затримання особи. Окрім цього, відповідно до вимог п.

6.6.2 Інструк­ ції, затвердженої наказом МВС України від 28.04.2009 р. № 181, оперативний черговий ОВС зобов’язаний перевіряти, чи повідомлено центр безоплатної правової допомоги про затримання доставленої особи, та самостійно здійсню­вати таке повідомлення, якщо його не зробила особа, що провела затриман­ня. На жаль, дана вимога системно порушується й, як наслідок, проблема жорсто­ кого поводження працівників міліції з особами, які перебувають у місцях не­ свободи, залишається актуальною для України, про що свідчать численні звер­ нення до Уповноваженого та результати перевірок установ МВС, проведених працівниками Департаменту з питань реалізації національного превентивно­го механізму спільно з громадськістю. До основних причин, що сприяють зазначеним порушенням, можна віднести такі: – до сьогодні не в усіх підрозділах ОВС призначено службових осіб, відповідальних за перебування затриманих; – уповноважені службові особи, які здійснюють затримання, навмис­ но не повідомляють центри з надання правової допомоги з метою надання можливості слідчим чи оперативним працівникам міліції якомога довше «працювати» з затриманим для отримання зізнання, проведення інших слідчих дій (впізнання, вилучення речей тощо); – особи, відповідальні за перебування затриманих, підпорядковані безпосередньо керівникові слідчого підрозділу й, як наслідок, не можуть

РОЗДІЛ 2

реально впливати на забезпечення прав затриманих та замість виконання покладених на них обов’язків залучаються до виконання завдань не за призначенням; – оперативні чергові ОВС не контролюють законність доставляння і не перевіряють, чи здійснено повідомлення третіх осіб про затримання доставленого.

35

попередньої перевірки прокуратурою району винесено постанову про звільнення затриманого. За виявленим фактом до дисциплінарної відповідальності притягнуто ряд посадових осіб та розпочато кримінальне провадження за ст. 371 КК України (завідомо незаконне затримання, арешт або тримання під вартою).

На нашу думку, мінімізувати вищезазначені порушення прав людини в діяльності органів міліції можливо шляхом законодавчої заборони проведення допитів, інших слідчих дій і опитувань громадян оперативними та іншими працівниками правоохоронного відомства в приміщеннях, не обладнаних системами відеозапису з архівацією даних. Прояви катувань, жорстокого або такого, що принижує гідність, поводження та покарання. Під час перевірки Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві виявлено факт безпідставного тримання в кімнаті для затриманих та доставлених чергової частини громадянина Г., якому протягом 24 годин з моменту затримання не було вручено повідомлення про підозру відповідно до вимог ст. 278 КПК України. Окрім цього, на особі виявлено ознаки побиття (синці на обличчі) та характерні сліди на зап’ястях рук від застосування наручників. Затриманий повідомив, що був неодноразово побитий працівниками міліції, а також понад 6 годин безперервно перебував у наручниках. Про виявлений факт працівниками Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму було негайно повідомлено прокуратуру Дарницького району м. Києва. За результатами

В ході моніторингу приймальника-розподільника для дітей, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області, було встановлено, що двох дівчат протягом десяти діб тримали в кімнатах тимчасового утримання, які не відповідають мінімальним стандартам належного поводження. Зокрема, у цих кімнатах немає санвузлів, природного освітлення, постійного доступу до проточної та питної води. Кімнати вмебльовані лише ліжком та стільцем.

36

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Кімнати тимчасового тримання приймальника-розподільника для дітей, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області.

Під час спілкування з утримуваними з’ясовано, що перед поміщенням до при­ ймальника дівчата не оглядалися лікарем. У нічний час вони утримувалися в одиночних приміщеннях під наглядом працівника міліції чоловічої статі. Через відсутність у кімнатах санвузлів та питної води щоразу за потреби необхідно було звертатися до чергового міліціонера. Медичним оглядом, що проводився в рамках підготовки матеріалів, необхідних для переведення до школи соці­ альної реабілітації, у дівчат виявлено педикульоз, однак лікування та санітарна обробка не проводилися. Завдяки втручанню моніторингової групи дітей перемістили до світлої та просторої спальної кімнати, була надана необхідна допомога у закладі охорони здоров’я, а також залучено до охорони дівчат працівника приймальника-розподільника жіночої статі. Під час відвідування та опитування осіб, які трималися в ізоляторі тимчасового тримання Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області, громадянин Т., затриманий у порядку ст. 208 КПК України, повідомив, що 10.04.2013 о 00.20 він був затриманий працівниками міліції за підозрою у скоєнні кримінального

правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 296 КК України, та доставлений до 1-го відділу Вінницького МВ, де тримався впродовж 6 годин прикутим наручниками до лави в коридорі першого поверху адмінбудівлі, внаслідок чого був позбавлений можливості пересуватися, справляти природні потреби тощо. У протоколі затримання Т. за підозрою у вчиненні злочину зазначено час затримання 07.40 10.04.2013, чим порушено вимоги ст.ст. 207–210 КПК України, ст. 27 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” та Порядоку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1363, зокрема щодо забезпечення права громадянина Т. на захист. Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відповідно до вимог ст. 13, 17, 191, 22 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” було направлено повідомлення до прокуратури Вінницької області з метою всебічного й об’єктивного вивчення обставин, надання правової оцінки діям працівників міліції та вжиття відповідних

РОЗДІЛ 2

заходів у порядку та спосіб, передбачені законодавством України. Перевірку та вирішення питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань прокуратурою області доручено прокурору м. Вінниця. Після понад місячного терміну очікування відповіді на звернення представника Уповноваженого 04.06.2013 до прокуратури Вінницької області було направлено нагадування щодо необхідності інформування Уповноваженого з прав людини про результати розгляду та надання копій матеріалів перевірки.

10 червня 2013 р. до Секретаріату Уповноваженого з прав людини надійшла відповідь з копіями матеріалів перевірки, у якій повідомлено, що факт застосування насильства та незаконного тримання Т. в приміщенні 1-го відділу Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області не підтвердився. На думку Уповноваженого з прав людини, зміст відповіді прокуратури м. Вінниця суперечить обставинам, зазначеним у матеріалах проведеної перевірки, які стосуються тримання громадянина Т. у непередбаченому для цього місці із застосування наручників понад допустимі (не більше 2 годин) терміни. При цьому відомості про вчинене кримінальне правопорушення за повідомленням представника Уповноваженого з прав людини так і не були внесені до ЄРДР, що є порушенням вимог ст. 214 КПК України. Адже відповідно до частини 3 ст. 214 КПК України “здійснення досудового розслідування без внесення відомостей до реєстру не допускається”. З долучених до відповіді матеріалів вбачається, що прокуратурою м. Вінниці

37

взагалі не вивчалися обставини справи та не було надано правової оцінки діям працівників міліції щодо жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження із громадянином Т., зокрема щодо його незаконного тримання протягом тривалого часу в непристосованому для цього приміщенні. За даним фактом до Генеральної прокуратури направлено подання Уповноваженого з прав людини щодо порушення конституційних прав та свобод громадянина Т. За результатами розгляду подання прокуратурою м. Вінниці здійснено кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, в ході якого проведена відповідна перевірка. Також до осіб, які вчинили порушення при розгляді звернення Уповноваженого, було вжито заходів реагування. Під час відвідування органів внутрішніх справ систематично виявляються факти порушення дозволених термінів тримання затриманих осіб в органах внутрішніх справ, визначених вимогами відомчих наказів. Так протягом вересня 2013 року такі порушення були виявлені в Дарницькому, Оболонському, Подільському, Святошинському та Солом’янському райуправліннях ГУМВС України в м. Києві. За результатами виявлених порушень на підставі ст. 101 Конституції України, ст. 1, 3, 13, 191, 22 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” до прокуратури м. Києва надіслано листи з вимогою перевірити зазначені відомості та вжити заходів прокурорського реагування. Внаслідок перевірок зазначених відомостей прокурорами районів винесено подання керівникам відповідних райуправлінь міліції.

38

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Особливої актуальності проблема неналежного поводження набула у зв’язку із подіями, що відбувалися в Україні у період з листопада 2013 року по лютий 2014 року. Діяльність НПМ у цей період була відображена у Спеціальній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. В той же час, враховуючи надзвичайну поширеність та особливу жорстокість проявів неналежного поводження з боку правоохоронців саме в цей період, вважаємо за доцільне включити опис окремих подій та особливості реалізації національного превентивного механізму у цей період й у зазначену доповідь.

21 листопада 2013 року у зв’язку з рішенням Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом в Україні розпочалися масові акції протесту. Починаючи з 30 листопада й по 22 лютого 2014 року мали місце факти масового надмірного застосування сили та спеціальних засобів з боку правоохоронців по відношенню до учасників акцій протесту. В ніч на 30 листопада 2013 року працівники міліції, застосувавши грубу силу, припинили мирне зібрання. Відеозаписи тих подій, які знаходяться у публічному доступі, свідчать про те, що фізична сила, застосована працівниками міліції, була абсолютно неадекватною. Понад тридцять учасників протесту були затримані. Вже о шостій ранку 30 листопада за повідомленнями, що почали надходити від правозахисників, два представники Уповноваженого прибули до Шевченківського районного управління Головного управління МВС в місті Києві з метою особистої зустрічі із затриманими та

з’ясування всіх обставин події. Під час відвідування представники Уповноваженого поспілкувалися із усіма затриманими активістами, а також народними депутатами, які на той час вже перебували у райуправлінні, зокрема з Андрієм Шевченко. В той же день всі затримані особи були звільнені. Після аналізу та узагальнення всієї зібраної інформації Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини було прийнято рішення щодо відкриття 30 листопада 2013 року провадження у справі про порушення прав і свобод людини під час нічних подій в м. Києві. Мета провадження – ініціювати відповідне розслідування Генеральною прокуратурою України щодо законності дій співробітників міліції, застосування ними спецзасобів, затримання осіб і доставляння їх до відділу міліції, упевнитись в його прозорості та ефективності, а також забезпечити інформування громадськості про відповідальність тих осіб, які порушили закон. На жаль, події набули подальшого розвитку, й вже наступного дня, 1 грудня 2013 року, відбулося чергове протистояння між протестувальниками та працівниками міліції, яке мало місце на вулиці Банковій. Після кількагодинного протистояння міліція жорстко розігнала учасників протесту. При цьому, були допущені грубі порушення прав та свобод людини з боку правоохоронців. Так, зокрема, у ЗМІ були поширені відео, на яких зафіксовано факти застосування працівниками підрозділу міліції спеціального призначення «Беркут» катування до осіб, які вже лежали на землі та не чинили опору, або ж по відношенню до

РОЗДІЛ 2

затриманих осіб, які вже перебувають у наручниках.

2 грудня 2013 року з метою негайного реагування на вищезазначені події, в межах вже відкритого раніше провадження, Уповноважений направила подання Генеральному прокурору України з проханням забезпечити проведення об’єктивного та неупередженого розслідування за фактами незаконного й надмірного застосування працівниками підрозділів міліції особливого призначення «Беркут» фізичної сили та спеціальних засобів під час подій, які мали місце 30 листопада та 1 грудня 2013 року, і як наслідок, численних фактів заподіяння тілесних ушкоджень учасникам мирного зібрання та журналістам. У відповідь на подання Уповноваженого Генеральна прокуратура повідомила про відкриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України. При цьому доводиться констатувати, що відповідь надана лише 25.12.2013 року в порушення законодавства про строки надання відповіді Уповноваженому. Крім того, відповідь не містить конкретних заходів, здійснених Генеральною прокуратурою.

3 грудня 2013 року з метою перевірки стану забезпечення прав осіб, затриманих 1 грудня на вулиці Банковій в м. Києві, Уповноважений з прав людини особисто відвідала ізолятор тимчасового тримання ГУМВС в м. Києві та Шевченківський районний суд міста Києва, в якому зустрілася та поспілкувалася з усіма десятьма затриманими особами під час їх тримання у камерах для підсудних. Від затриманих надійшли скарги на побиття з боку працівників спецпідрозділу «Беркут», тривалого ненадання медичної допомоги.

39

Один із затриманих звернувся із проханням повідомити його близьких про його затримання, інший попросив зв’язатися з його дружиною, щоб вона передала йому нові окуляри, так як його окуляри були розбиті під час затримання. Працівники Секретаріату негайно повідомили про це родичам затриманих. На спеціальному засіданні Комітету Верховної Ради України з прав людини та міжнаціональних відносин, яке було присвячено подіям 30 листопада – 1 грудня 2013 року Уповноваженим було надано народним депутатам та присутнім ЗМІ першу інформацію про результати провадження щодо подій. Крім того, було наголошено на необхідності неухильного дотримання права на правову допомогу затриманих, оскільки за результатами відвідування затриманих 1 грудня осіб було з’ясовано, що правова допомога була надана не всім та не в повному обсязі. Також було озвучено потребу затриманих у спеціальному лікуванні, зокрема, у зв’язку із захворюванням очей, та в спеціальних ліках.

3 грудня 2013 року Уповноважений звернулась із офіційним листом до Міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, в якому акцентувала увагу Міністра на необхідності дотримання принципів застосування сили та вогнепальної зброї працівниками правоохоронних органів, які було прийнято на Восьмому конгресі ООН, а саме: – співробітники правоохоронних органів під час виконання своїх обов’язків повинні, наскільки це можливо, використовувати ненасильницькі засоби до моменту вимушеного застосування сили та вогнепальної зброї. Вони можуть застосовувати силу і вогнепальну зброю тільки тоді, коли інші засоби є неефективними або не

40

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

дають будь-яких надій на досягнення наміченого результату; – у випадках, коли застосування сили та вогнепальної зброї неминуче, співробітники правоохоронних органів зобов’язані: (A) виявляти стриманість у такому застосуванні сили і діяти, виходячи з серйозності правопорушення і тієї законної мети, яка повинна бути досягнута; (B) звести до мінімуму шкоду і травми, поважати і охороняти людське життя; (C) забезпечити надання медичної та іншої допомоги будь-яким пораненим або постраждалим особам в найкоротші терміни; (D) забезпечити, щоб родичі або близькі друзі поранених або постраждалих осіб були повідомлені в найкоротші строки. Вночі з 10 на 11 грудня 2013 року правоохоронці здійснили спробу відтіснити учасників мирної акції з території майдану Незалежності. Близько п’ятої ранку, з метою оперативного реагування на можливі порушення прав та свобод людини, Уповноважений разом із групою працівників Департаменту НПМ особисто прибула на майдан Незалежності. У зв’язку з появою інформації про затримання учасників протесту працівниками Департаменту НПМ були здійснені моніторингові візити до низки районних управлінь міліції та медичних закладів міста Києва, а також до ізолятора тимчасового тримання. З’ясувалося, що до Шевченківського районного управління було доставлено дев’ять осіб, яких було затримано на майдані Незалежності. На час прибуття працівників Секретаріату Уповноваженого одного

із затриманих забрала швидка медична допомога через потребу негайної госпіталізації внаслідок отриманих тілесних ушкоджень. Інші вісім, на яких було складено протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП, трималися в райуправлінні понад три години. На вимогу представників Уповноваженого затримані були відпущені під зобов’язання у визначений день і час прибути до Шевченківського районного суду для участі у розгляді адміністративної справи. Також було встановлено, що чотири особи звернулися за медичною допомогою до Інституту нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова, однак всі постраждалі відмовилися від госпіталізації, отримавши допомогу амбулаторно. Черговий виток протистояння відбувся 19 січня 2014 року, коли на вулиці Грушевського розпочалися сутички між мітингувальниками та працівниками міліції, внаслідок яких постраждали десятки осіб з обох сторін. Цього ж дня Уповноважений звернулася із закликом до обох сторін конфлікту негайно припинити будь-які силові дії. Крім того, в цей же день керівником Секретаріату Уповноваженого було направлено запит до начальника Головного управління МВС України в місті Києві з вимогою в терміновому порядку надати Уповноваженому вичерпну інформацію щодо всіх осіб, яких було затримано працівниками міліції протягом 19-20 січня 2014 року, а також перевірити інформацію щодо затримання та неналежного поводження із представниками ЗМІ. Починаючи з 20 січня 2014 року, працівники Департаменту з питань реалізації національного превентивного

РОЗДІЛ 2

механізму почали здійснювати щоденні моніторингові візити до органів та підрозділів внутрішніх справ та медичних закладів міста з метою перевірки інформації щодо можливих порушень прав та свобод осіб, затриманих у зв’язку з подіями на вул. Грушевського. За кожним фактом виявлених порушень негайно інформувалася прокуратура міста Києва для вжиття відповідних заходів реагування.

20 січня 2014 року під час моніторингового візиту до Дарницького районного управління міліції було встановлено факт затримання журналістів «Радіо Свобода» Баркара Дмитра Миколайовича та Ісхакова Івана Шалійовича, які висвітлювали у прямому ефірі події на вулиці Грушевського біля стадіону імені В. Лобановського. Журналісти були затримані працівниками підрозділу міліції особливого призначення «Беркут» близько 08:00 год.

20 січня, при цьому під час затримання їм було завдано тілесних ушкоджень. Після затримання вони були поміщені до автозаку, в якому трималися понад 4 години до доставляння до Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві. За вказаним фактом Уповноваженим було негайно поінформовано прокуратуру міста Києва та Генеральну прокуратуру для вжиття відповідних заходів реагування. Цього ж дня під час моніторингового візиту до Дніпровського районного управління міліції було встановлено непоодинокі факти порушення права громадян на захист, неналежного поводження та надмірного застосування фізичної сили працівниками міліції під час затримання. З метою поновлення порушених прав людини і громадянина негайно поінформовано прокурора прокуратури

41

міста Києва Нагорного А.А. та керівника органу досудового розслідування Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві Яценка В.І. Крім того, в оперативному порядку працівниками Секретаріату відстежувалася інформація щодо кількості та обставин затримання осіб, у зв’язку з подіями у центрі столиці, а також щодо кількості осіб, які звернулися за допомогою або були доставлені до закладів охорони здоров’я м. Києва у зв’язку із отриманими тілесними ушкодженнями. Ефективність роботи в цьому напрямі вдалося значно підсилити завдяки плідній співпраці Уповноваженого з Координаційним центром з надання правової допомоги.

22 та 23 січня 2014 року здійснено візити до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, в ході яких було опитано затриманих учасників протесту, які перебували під вартою працівників міліції. Переважна більшість опитаних (усього 17 осіб) повідомила про отримання під час затримання тілесних ушкоджень від працівників правоохоронних органів, а також про несвоєчасне надання їм необхідної медичної допомоги. Під час вивчення службової та медичної документації встановлено, що після нанесення тілесних ушкоджень працівниками міліції медична допомога затриманим не надавалась, а їхня госпіталізація до цього медичного закладу відбувалася через 7-14 годин після отримання тілесних ушкоджень. Вранці 22 січня 2014 року в районі вулиці Грушевського у місті Києві відбулися події, які засвідчили про кардинальну ескалацію кривавого насильства з обох

42

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

сторін. Слідом за побиттями і каліцтвами на вівтар конфлікту було покладено перші людські жертви учасників безпосереднього протистояння: загинуло кілька мітингувальників. У зв’язку з цим, Уповноважений висловила глибокі співчуття рідним і близьким загиблих та рішуче засудила будь-які прояви насильства як з боку учасників масових акцій, так і з боку правоохоронців, а також звернулась до Генерального прокурора України із вимогою провести негайне неупереджене розслідування фактів загибелі людей та до керівництва МВС – неухильно дотримуватися вимог законодавства. У своєму зверненні Уповноважений в черговий раз нагадала керівництву МВС, що навіть у випадках, коли масове зібрання втрачає ознаки мирного, правоохоронці мають діяти винятково в межах чинного законодавства, використовувати силу, необхідну для його припинення з урахуванням принципу пропорційності, мінімізувати шкоду для життя та здоров’я, не допускати застосування насильства до вже затриманих осіб.

22.01.2014 у зв’язку із появою суперечливої інформації в ЗМІ щодо причин загибелі учасників протесту на вулиці Грушевського, Уповноваженим було доручено працівникам відділу експертно-аналітичного вивчення медичних питань Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму встановленим чином взяти участь у слідчих діях – огляді трупів загиблих активістів Сергія Нігояна і Михайла Жизневського в морзі Київського клінічного бюро судово-медичної експертизи, а також бути присутніми при їх судово-медичному дослідженні.

Співробітники Департаменту НПМ, які мають вищу медичну освіту і великий досвід в судово-медичній і криміналістичній експертизі, переконалися у дотримані всіх вимог чинного законодавства при проведенні судово-медичного дослідження – зовнішньому і внутрішньому дослідженні трупів, виявленні, дослідженні та фіксації наявних тілесних ушкоджень, вилученні об’єктів і направлення їх на додаткові судово-експертні дослідження.

24 січня 2014 року до Уповноваженого з прав людини надійшло повідомлення від «Євромайдан SOS» про доставлення до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» неповнолітніх дітей, які зазнали тілесних ушкоджень під час їх затримання військовослужбовцями в/ч 3057 та працівниками спецпідрозділу «Беркут». Представником Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності Аксаною Філіпішиною разом із працівниками Департаменту НПМ було здійснено негайний виїзд до лікарні та відвідані постраждалі діти. Під час спілкування неповнолітні, які у зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями перебували на стаціонарному лікуванні, повідомили, що їх затримали правоохоронці без будь-яких підстав на перехресті вулиць Інститутська та Шовковична у м. Києві. За словами дітей, правоохоронці вчинили над ними одразу після затримання насильство та принижували їх людську гідність. Потерпілі зазначили, що лише через 5 годин після їх затримання вони були доставлені до Подільського райуправління міліції, а ще через 6 годин були госпіталізовані. За інформацією

РОЗДІЛ 2

лікарів, діти надійшли у стані середньої важкості. Працівники Секретаріату також відвідали Подільське РУ ГУМВС України в м. Києві, до якого були доставлені діти після їх затримання. Під час перевірки виявлено низку порушень прав дитини в діяльності вказаного районного управління міліції. Так, протягом тривалого часу (близько трьох годин) з моменту доставлення до райуправління неповнолітні із заподіяними їм правоохоронцями тілесними ушкодженнями трималися у спецавтомобілі, без медичної допомоги, за мінусової температури зовнішнього повітря, без води та не маючи можливості справити природні потреби. На порушення вимог ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України, Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1363, уповноважені службові особи, які здійснювали затримання, не повідомили про це Центр безоплатної правової допомоги негайно після затримання. Зокрема, повідомлення про затримання дітей було здійснено через 6 год.

15 хв. після фактичного їх затримання. Крім того, батьки неповнолітніх, а також органи опіки та піклування не були повідомлені про затримання дітей, що є порушенням частини другої статті 213 Кримінального процесуального кодексу України. За результатами моніторингу діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ протягом січня 2014 року Уповноваженим з прав людини було спрямовано

43

подання на ім’я Міністра внутрішніх справ України, в якому Уповноважений звернув увагу Міністра на системні порушення прав та свобод людини з боку правоохоронців. Уповноважений також звернулася із листом до Генерального прокурора України, в якому виклала системні порушення прав та свобод людини в діяльності органів внутрішніх справ та звернулася із проханням взяти під особистий контроль хід розслідування за кожним фактом таких порушень. Виявлені в цей період системні порушення прав та свобод людини, на думку Уповноваженого, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, можуть розглядатися не інакше, як: 1. Катування, або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження: тривале тримання затриманих осіб (протягом кількох годин) в автомобілях, спеціально облаштованих для перевезення затриманих та заарештованих (“автозак”) при мінусовій температурі зовнішнього повітря, без доступу до питної води та без надання можливості справити природні потреби (23 січня під час моніторингу Оболонського РУ ГУМВС в м. Києві встановлено, що з моменту фактичного затримання і до доставлення до органу досудового розслідування затримані А та П тримались в автозаках понад 11 годин, Д, С, М – понад 6 годин). непропорційне застосування сили з боку правоохоронців під час затримання, а також застосування сили по відношенню до вже затриманих осіб, які не чинять опору працівникам міліції;

44

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

несвоєчасне надання медичної допомоги затриманим особам, які мають ознаки тілесних ушкоджень (24 січня під час виїзду до Київської клінічної лікарні ШМД було встановлено, що К був затриманий о 01.00 20.01.2014 біля станції метро «Арсенальна», а доставлений до лікарні лише о 14.20 20.01.2014 з діагнозом «Струс головного мозку. Множинні садна та забої м./тк. обличчя. Закритий перелом кісток носа»; Ш затриманий о 4 годині 23.01.2014 на вул. Щорса – доставлений до лікарні о 10-45 23.01.14 з діагнозом «Струс головного мозку. Забійна рана голови (ПХО). Забої м./тк. голови, тулуба, обох верхніх кінцівок. Перелом ІІ п’ясної кістки»).

2. Порушення права затриманих осіб на захист: – не інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (20 січня під час моніторингу Деснянського РУ ГУМВС в м. Києві встановлено факт не інформування центру з надання безоплатної правової допомоги станом на 11.45 про затримання громадян Д, М, З, К, фактичне затримання яких відбулося о 6.30 20.01.2014); – несвоєчасне інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (23 січня 2014 року під час моніторингу Святошинського РУ ГУМВС в м. Києві встановлено, що повідомлення до центру БПД про факт затримання К надійшло через 09 год. 05 хв. після доставляння). Крім того, були виявлені й інші порушення, які відповідно до практики Європейського комітету з питань запобігання катуванням можуть розглядатися як порушення гарантій захисту від неналежного поводження, а саме: – не повідомлення затриманим особам їх прав після затримання;

– не інформування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором затриманої особи про факт її затримання та місце перебування.

18 лютого під час протистояння між працівниками міліції та протестувальниками працівниками Департаменту НПМ здійснювалося фіксування подій, у тому числі застосування надмірної сили працівниками міліції під час розгону демонстрації на вул. Інститутській. Цього ж дня працівники Секретаріату здійснювали моніторинг на вулицях Грушевського, Липській, Садовій з метою недопущення неналежного поводження з затриманими під час їх поміщення та тримання в автозаках. В ніч з 18 на 19 лютого 2014 року та протягом 19 лютого працівниками Секретаріату з метою забезпечення дотримання прав затриманих учасників протестних акцій постійно відвідувалися органи та підрозділи, підпорядковані ГУМВС України в м. Києві, зокрема, Дарницьке, Деснянське, Дніпровське, Оболонське та Подільське районні управління міліції, ТВМ № 1 Оболонського районного управління міліції. Деснянське та Дніпровське управління були відвідані двічі. Крім того, була відвідана Київська міська лікарня швидкої медичної допомоги. З усіма затриманими особами, які перебували у цих закладах, проводилися бесіди, фіксувалися виявлені стосовно них порушення. Під час відвідування Дніпровського РУ працівники Секретаріату Уповноваженого забезпечили негайний допуск до двох затриманих, з якими вже працювали адвокати з центру надання безоплатної правової допомоги, інших адвокатів, які прибули до своїх підзахисних за укладеними угодами.

РОЗДІЛ 2

19 лютого 2014 року під час моніторингового візиту до Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві було встановлено факти несвоєчасного надання медичної допомоги доставленим до райуправління громадянам з тілесними ушкодженнями, які, за їх твердженнями, вони отримали під час затримання та при цьому були жорстоко побиті працівниками міліції. З метою поновлення порушених прав людини і громадянина було негайно поінформовано старшого прокурора прокуратури Дарницького району м. Києва Сайногу О.М. Крім того, була відвідана Київська міська лікарня швидкої медичної допомоги. В ході відвідування були опитані всі затримані особи та зафіксовані виявлені порушення. Зібрана інформація після узагальнення спрямована до прокуратури м. Києва для відповідного реагування.

19 лютого 2014 року працівниками Департаменту НПМ було здійснено візити до Голосіївського та Святошинського РУ з метою визначення кількості затриманих осіб, перевірки своєчасності забезпечення прав затриманих на вторинну безоплатну правову допомогу та медичну допомогу. Було встановлено, що до Голосіївського районного управління доставлено 10 осіб, із яких двоє мали видимі тілесні ушкодження. На вимогу представників Уповноваженого було викликано швидку медичну допомогу. Крім того, на момент відвідування працівниками міліції не було здійснено повідомлення центру з надання правової вторинної допомоги про факт затримання осіб. У зв’язку з чим було зроблено відповідне зауваження начальнику районного управління та надіслано повідомлення до центру із зазначенням прізвищ усіх затриманих осіб.

45

Варто наголосити на тому, що ненадання медичної допомоги затриманим особам було одним з найгостріших порушень під час масових заходів. Всупереч вимогам чинного законодавства працівники міліції, які затримували учасників масових акції, застосовуючи при цьому фізичну силу та спеціальні засоби, самі не надавали травмованим необхідної допомоги та не викликали до них лікарів. Після затримання, незважаючи на наявність навіть значних тілесних ушкоджень, громадян поміщали до спеціальних автомобілів, де вони, не отримуючи необхідної допомоги, трималися тривалий час. Лише після їх доставляння до райуправлінь працівники останніх викликали до затриманих бригади швидкої медичної допомоги. Так, в ході моніторингу Деснянського РУ, куди працівники Департаменту НПМ прибули на початку першої години ночі 19 лютого 2014 року, було встановлено, що затриманий Т. отримавши під час затримання перелами лівої руки та правої ноги, тримався в автозаку близько 10 годин. Всього ж з числа доставлених до цього райуправління затриманих з тілесними ушкодженнями різної тяжкості було госпіталізовано шість мітингувальників. Неналежні умови тримання. Типові порушення, характерні для усіх місць несвободи МВС, що полягають у неналежних умовах тримання осіб, які можна розцінювати як жорстоке або таке що принижує гідність поводження: – корисна площа на одну утримувану особу в камерах спецустанов, кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин (КЗД) органів внутрішніх справ та спальних приміщеннях приймальників-розподільників для дітей не відповідає вимогам національних

46

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

та міжна­ родних стандартів. Окрім цього, для тримання осіб використовуються камерні приміщення спецустанов, кімнати для затриманих та доставлених чергових частин, де відстань між стінами менше двох метрів, а відстань між підлогою і стелею

менше 2,5 метри, що суперечить міжнародним стандартам, оскільки відповідно до п.43 Другої Загальної доповіді [СРТ/І№f(92)3] у поліцейських камерах відстань між стінами має бути не менше двох метрів, а між підлогою і стелею – не менше 2,5 м;

ІТТ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській обл.

ІТТ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській обл.

ІТТ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській обл.

ІТТ Мукачівського МВ УМВС в Закарпатській обл.

ІТТ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській обл. (ширина камери менша 2 м)

ІТТ при УМВС України в Чернівецькій обл. (висота камери менша 2,5 м)

РОЗДІЛ 2

47

– несвоєчасне і неякісне харчування осіб, які тримаються в спецустановах і КЗД чергових частин; – незабезпеченість постійного вільного доступу до проточної та питної, а також до гарячої води;

– невиконання рекомендацій лікарів щодо необхідності додаткових обстежень у лікувальних закладах осіб, яким надавалася медична допомога, що створює загрозу життю та здоров’ю утримуваних осіб;

КЗД Марганецького МВ ГУМВС України в Дніпропетровській обл.

КЗД Жовтневого РВ Луганського МУ ГУМВС України в Луганській обл.

ІТТ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській обл.

КЗД Києво-Святошинського РВ ГУМВС в Київській обл.

ІТТ Запорізького МУ ГУМВС України в Запорізькій обл.

ІТТ Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій обл.

КЗД Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій обл.

ІТТ Луганського МУ ГУМВС України в Луганській обл.

48

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

– недостатнє або взагалі відсутнє природне освітлення в камерах і кімнатах для затриманих та доставлених; – у камерах окремих спецустанов і переважній більшості з перевірених КЗД облаштування санвузлів не відповідає відомчим будівельним нормам та вимогам міжнародних стандартів щодо гігієни, зручності користування,

запобігання поширенню неприємних запахів, або ж їх розміщення є таким, що користування ними принижує гідність осо­би, оскільки заходи щодо дотримання особистої гігієни, справляння природних потреб відбуваються у полі зору інших осіб (відсутні пере­городки та двері), або камер відеоспостереження;

КЗД Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій обл.

КЗД Марганецького МВ ГУМВС України в Дніпропетровській обл.

ІТТ Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій обл.

КЗД другого відділу Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій обл.

ІТТ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській обл.

КЗД Личаківського РВ Львівського МУ ГУМВС України у Львівській обл.

РОЗДІЛ 2

49

– в камерах та КЗД відсутня або неналежно функціонує припливна вентиляція з механічним спонуканням; – вікна камер та КЗД не обладнані кватирками для вентиляції, чим унеможливлений доступ свіжого повітря;

КЗД Личаківського РВ Львівського МУ ГУМВС України у Львівській обл.

ІТТ Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській обл.

В той же час вікна камер обладнані кватирками та пристосуванням їх відкриття утримуваними для доступу свіжого повітря у наступних ІТТ:

ІТТ Костопільського РВ УМВС України Рівненської обл.

ІТТ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській обл.

КЗД другого відділу Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій обл.

ІТТ Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській обл.

50

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

ІТТ Богунського РВ УМВС України в Житомирській обл.

– практикуються необґрунтовані відмови в отриманні передач утримуваним особам у вихідні дні; – камери спецустанов не обладнані столами для приймання їжі, табуретами, настінними шафами та тумбочками для зберігання продуктів харчування і предметів особистої гігієни, або це обладнання не відповідає вимогам відомчих будівельних норм та міжнародних стандартів;

ІТТ Костопільського РВ УМВС України у Рівненській обл.

ІТТ Мукачівського МВ УМВС в Закарпатській обл.

ІТТ УМВС України у Вінницькій обл.

ІТТ Кременчуцького МУ УМВС України у Полтавській обл.

– у камерах і кімнатах, де перебувають утримувані, немає системи сигналізації (кнопки виклику персоналу), яка дає змогу ув’язненим негайно встановлювати контакт із персоналом, що створює небез­ пеку несвоєчасного втручання в можливі інциденти (насильство се­ ред затриманих, спроби самогубства, пожежі тощо); – спеціальні установи та КЗД не забезпечені медичним інвентарем та витратними матеріалами відповідно до норм, визначених національними та міжнародними стандартами; – камери і кімнати, де перебувають утримувані, не обладнані радіодинаміками з автономними регуляторами гучності та антенами ефірного телебачення, що позбавляє затриманих осіб можливості отримувати інформацію про події, що відбуваються у зовнішньому світі;

РОЗДІЛ 2

– на порушення вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в адмінбудівлях не створено умов для безперешкодного доступу маломобільних груп населення, зокрема сходи на входах не обладнано пандусом відповідно до вимог Державних будівельних норм України (ДБН В.2.2-17:2006) “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”, або на входах до адмінбудівель встановлено турнікети.

Другий відділ Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій обл.

Також до типових недоліків, притаманних виключно приймальникам-розподільникам для дітей, належать: – немає санвузлів у спальних примі­ щен­нях; – немає дверей у кабінах санвузлів для хлопчиків та дівчат, що не дозволяє усамітнення та суперечить вимогам п. 19.3. Європейських пенітенціарних правил.

Другий відділ Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій обл.

Солом’янське РУ ГУМВС України в м. Києві

Новоселицький РВ УМВС України в Чернівецькій обл.

51

Приймальник-розподільник для дітей ГУ МВС України у м. Києві.

52

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

В ході відвідувань виявлені недоліки, притаманні ізоляторам тимчасового тримання та спеціальним приймальникам для утримання осіб, підданих адміністративному арешту: – надмірна вологість та ураженість грибком стін, підлоги та стелі камер деяких спецустанов;

ІТТ Львівського МУ ГУМВС України у Львівській обл.

ІТТ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській обл.

ІТТ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській обл.

ІТТ при УМВС України в Чернівецькій обл.

– спецустанови не забезпечені душовими кабінами у кількості, що передбачена відомчими будівельними нормами та міжнародними стандартами, а наявні душові не відповідають вимогам базових стандартів;

ІТТ Корецького РВ УМВС України в Рівненській обл.

ІТТ Костопільського РВ УМВС України у Рівненській обл.

– в спеціальних установах відсутні або не працюють «телефони довіри», через які утримувані особи могли б надавати інформацію про стан дотримання прав людини в цих установах; – кількість, площа та обладнання прогулянкових двориків не відповідають національним і міжнародним стандартам (недостатня площа, відсутні козирки для захисту від атмосферних опадів тощо);

РОЗДІЛ 2

53

ІТТ Богунського РВ УМВС України в Житомирській обл.

Камери ІТТ Рівненському МВ УМВС України в Рівненській області (150С)

ІТТ Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій обл.

Кабінет слідчих і адвокатів ІТТ при УМВС України в Чернівецькій обл.

– температура повітря у камерних та іно ших приміщеннях нижча за 18 С, що є порушенням вимог п. 10 Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями;

– немає кімнат для побачень, у зв’язку з чим особам, які тримаються в цих установах, побачення з рідними не надаються; – позбавлення права утримуваних на звернення до Уповноваженого з прав людини та Європейського суду з прав людини у встановленому законом порядку.

Камера №5 ІТТ Богунського РВ УМВС України в Житомирській обл. (160С)

Камера № 7 ІТТ при УМВС України в Чернівецькій обл.

Деякі з виявлених недоліків є притаманними саме для ізоляторів тимчасового тримання та кімнат для затриманих та доставлених чергових частин: – неповідомлення про місце перебування осіб, поміщених до ІТТ та кімнат для затриманих та доставлених чергових частин, їх родичів; – перевищення дозволених термінів тримання осіб в кімнатах для затриманих та доставлених; – відсутність в ІТТ та чергових частинах міськрайлінвідділів Переліку закладів охорони здоров’я, де впроваджена

54

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

замісна підтримувальна терапія. (Додаток 1 до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії, затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров’я, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції та Державної служби України з контролю за наркотиками від 22.10.2012 № 821/937/1549/5/156/); – чергові ІТТ та ОВС не знають Порядку дій під час доставляння до ОВС осіб, які потребують замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), затвердженого згаданим наказом. До виявлених недоліків щодо умов тримання, притаманних виключно ізоляторам тимчасового тримання, слід також віднести: – розташування частини ІТТ у підвальних або напівпідвальних примі­щеннях;

– кабінети слідчих і адвокатів не обладнані системами для проведення процесуальних дій у режимі відео конференції під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до вимог ст. 232, 336 КПК України; – про виявлення тілесних ушкоджень у осіб, які тримаються в ІТТ, не завжди повідомляються органи прокуратури. До виявлених недоліків, притаманних виключно міськрайлінорганам, слід також віднести: – в приміщеннях чергових частин або кімнатах для проведення слідчих дій встановлені непередбачені жодним стандартом металеві клітки, перебування в яких людей може розцінюватись як жорстоке або таке, що принижує гідність, поводження;

Кімната для проведення слідчих дій Солом’янського РУ ГУМВС України в м. Києві.

три камери ІТТ при УМВС України в Чернівецькій обл.

Клітка у службовому приміщенні охорони КЗД чергової частини Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві.

ІТТ Марганецького МВ ГУМВС України в Дніпропетровській обл.

– тривале тримання осіб у непризначених для цього місцях (кабінетах, коридорах тощо);

РОЗДІЛ 2

– немає кімнат для проведення слідчих дій, або їх обладнання не відповідає визначеним вимогам. Слідчі дії та інші передбачені законодавством України заходи (опитування, побачення із захисником тощо), необхідні для повного, всебічного й об’єктивного дослідження обставин учинення злочинів за участю осіб, затриманих за підозрою в їх вчиненні, проводяться у будь-яких приміщеннях, окрім слідчих кімнат, що заборонено; – вільний доступ громадян до приміщень відділу, у яких здійснюється прийом громадян, не забезпечено. Вхід до кімнат прийому громадян здійснюється з вестибюлю через двері з електронними замками тільки з дозволу постового міліціонера або оперативного чергового після перевірки документів і реєстрації у журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених; – на дверях службових кабінетів відсутні таблички з назвами відділів (секторів) посад і прізвищами працівників, що не дає можливості в разі потреби встановити, у яких саме службових приміщеннях перебували затримані чи доставлені особи, які скаржаться на неналежне з ними поводження з боку працівників міліції.

Носівський РВ УМВС України в Чернігівській обл.

55

Галицький РВ УМВС України в Івано-Франківській обл.

Недоліки виявлені під час огляду спеціальних автомобілів органів внутрішніх справ МВС: – площа на одну особу в камерах (боксах) спеціальних автомобілів менша за 0,5 м2, що суперечить рекомендаціям Європейського комітету по запобіганню тортурам та нелюдському, або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, викладеним у пункті 131 доповіді про результати візиту 2000 р.; – висота дверей камер менша за 1,55 м, що суперечить мінімальному стандарту; – двері камер не мають у верхній частині вентиляційного поясу, виготовленого із металевих ґрат;

56

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Спеціальний автомобіль УАЗ 3741 Новоселицького РВ УМВС України в Чернівецькій обл.

– освітлення камер відсутнє або недостатнє; – в камерах відсутня або не працює система опалення та кондиціонування повітря;

Спеціальні автомобілі ГАЗ 3302 конвойного підрозділу УМВС України в Чернівецькій обл.

Спеціальний автомобіль УАЗ 31514 Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області

– в кузовах спеціальних автомобілів та у камерах не прибрано, підлоги встелені лушпинням від насіння, недопалками, порожніми коробками з-під цигарок і пластиковими пляшками.

РОЗДІЛ 2

57

України “Про звернення громадян”, а саме на порушення вимог ст. 19 Закону України “Про звернення громадян” посадові особи райвідділу об’єктивно, всебічно і вчасно не перевіряють заяви чи скарги, внесені громадянами до книги скарг і пропозицій, про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення

Спеціальний автомобіль ГАЗ 330712 Дрогобицького МВ ГУМВС України у Львівській обл.

Києво-Святошинський РВ ГУМВС України в Київській обл.

Враховуючи викладене, перевезення затриманих та взятих під варту осіб у автомобілях із зазначеними недоліками можна розцінювати не інакше, як жорстоке та таке, що принижує людську гідність, поводження та покарання. Також в МВС відсутні єдині стандарти обладнання транспортних засобів для перевезення затриманих, узятих під варту та засуджених осіб (автозаків та вагонзаків), які б відповідали міжнародним нормам та стандартам. Неналежне ведення службової док­уме­ нтації: – вільний доступ до книги скарг та пропозицій не забезпечено. Книги знаходяться у чергового, або допуск до неї здійснюється з дозволу міліціонера, який здійснює перепускний режим до службових приміщень. Окрім цього, не завжди виконуються вимоги Закону

Октябрський РВ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській обл.

громадяни не повідомляються; – журнали реєстрації надання медичної допомоги особам, які утримуються в черговій частині, ведуться неналежним чином, чим унеможливлюється контроль за забезпеченням права на медичну допомогу та встановлення обставин отримання тілесних ушкоджень доставленими до чергових частин; – особам, які поміщаються до спецустанови не надається можливість

58

–

–

–

–

–

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

вносити у журнали первинного обстеження осіб, які поміщаються в ІТТ, власноручні записи про наявність або відсутність скарг на стан здоров’я; неналежним чином ведуться журнали реєстрації надання медичної допомоги особам, які утримуються в ІТТ, чим унеможливлюється контроль за забезпеченням права на охорону здоров’я та встановлення обставин отримання тілесних ушкоджень особами, які там тримаються; неналежним чином ведуться журнали інформування центрів з надання безоплатної правової допомоги затриманим; неналежно ведуться журнали обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до міськрайлінорганів, чим ускладнюється контроль за правомірністю доставляння та перебування громадян у службових приміщеннях міліції. У журналах не завжди вказується час залишення доставленою (запрошеною) особою приміщення ОВС, не відображаються заходи, яких було вжито стосовно доставленої особи (складено протокол, відібране пояснення та інше), не завжди зазначається посада, прізвище працівника міліції, яким особа доставлена чи запрошена до ОВС. Записи в журналах не містять інформації щодо того, в якому статусі особа перебувала в міськрайлінвідділі (доставлений, запрошений чи відвідувач); у книгах прийому та здачі чергування не зазначається інформація щодо осіб, які тримаються в кімнатах для затриманих та доставлених, у тому числі з перевищенням встановлених термінів тримання; неналежним чином ведуться журнали реєстрації виведення затриманих і взятих під варту осіб, з камер ІТТ, чим унеможливлено контроль за правомірністю виведень. Крім того, у зазначених

журналах не реєструються всі без винятку виведення з камер утримуваних осіб, зокрема, виведення на прогулянки, на час бактерицидних обробок камер тощо; – у книгах обліку виведення утримуваних з камер не зазначаються підстави виведення та працівники ОВС, до яких виводяться утримувані; – ведення документації патрульної служби в частині обліку осіб, затриманих та доставлених до підрозділів міліції, не відповідає вимогам Статуту патрульно-постової служби міліції України; – до планів з функціональної підготовки особового складу спецустанов та міськрайлінорганів МВС на 2012-2013, 2013-2014 навчальні роки не включені теми для обов’язкового вивчення з питань за­безпечення прав людини в діяльності органів внутрішніх справ. Ознайомлення з матеріалами службової підготовки (тематичними планами, конспектами тощо), проведення опитування та бесід з працівниками міськрайлінорганів та спецустанов МВС дають під­ стави стверджувати, що керівництвом відвіданих органів та підроз­ ділів не забезпечено вивчення особовим складом національного та міжнародного законодавства, відомчих нормативних актів у галузі прав людини. Недоліки нормативно-правового забезпечення Частиною третьою ст. 327 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що відбування адміністративного арешту проводиться за правилами, установленими законами України, однак такі закони на сьогодні відсутні. Особи

до

яких

застосовано

РОЗДІЛ 2

адміністративне стягнення у вигляді арешту відбувають його у спеціальних приймальниках для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, що функціонують на підставі Положення про спеціальний приймальник при органі внутрішніх справ для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, затвердженого наказом МВС України від 18.09.1992 № 552. Усупереч вимогам Постанови КМУ від 28.12.1992 р. № 731 “Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” зазначений наказ не приведений у відповідність з Конституцією та законами України, іншими актами законодавства, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Стан виконання рекомендацій Уповноваженого, наданих протягом 2013 року Міністерству внутрішніх справ України. Протягом 2013 р. працівниками Департаменту з питань реалізації національ­ ного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого з прав людини за результатами відвідування місць несвободи до МВС направлено 75 листів та три листи – до ГУМВС, УМВС України в областях з відповідними рекомендація­ ми щодо усунення виявлених під час візитів недоліків. За результатами розгляду рекомендацій Уповноваженого щодо усунення не­ доліків та порушень прав людини в діяльності органів та підрозділів, підпоряд­ кованих МВС, проведено 77

59

службових розслідувань. За допущені недоліки у сфері забезпечення прав та свобод людини в діяльності міськрайлінорганів та спецустанов міліції до дисциплінарної відповідальності притягнуто 208 по­ садових осіб ОВС, у т.ч. 176 із числа середнього та старшого начальницького складу. Керівництвом обласних управлінь затверджені Плани організа­ ційнопрактичних заходів щодо усунення виявлених недоліків та подальшого недопущення порушення прав і свобод людини в діяльності ОВС. Для перевірки та відповідного реагування на порушення, виявлені під час ві­зитів протягом 2013 р., до Генеральної прокуратури України було спрямовано 31 лист та 6 листів – до обласних прокуратур. Заходи, вжиті МВС на виконання рекомендацій, наданих Уповноваженим з прав людини. За результатами наданих рекомендацій протягом 2013 р. у МВС було при­пинено діяльність одного спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту; 25 ізоляторів тимчасового тримання; 113 кімнат для затриманих та доставлених як таких, що не відповідають ви­могам національних та міжнародних стандартів. Забезпечено отримання передач у вихідні та святкові дні особами, які утримуються у спеціальних установах МВС. Забезпечено надання побачень особам, які утримуються у спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту (службова теле­ грама ДГБ МВС від 17.09.2013 р.

60

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

№10/3-6118). У ізоляторі тимчасового тримання Одеського МУ ГУМВС України в Одеській області забезпечено належне ведення службової документації та задовільні матеріально-побутові умови тримання затриманих і взятих під варту осіб. Забезпечені та підтримуються на належному рівні санітарно-побутові умови тримання в ізоляторах тимчасового тримання Житомирського МВ (раніше – Богунського РВ) УМВС України в Житомирській області, Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області, Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області та Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області. Належний рівень забезпечення медикаментами та інвентарем відмічено під час відвідування Здолбунівського РВ УМВС України в Рівненській області, міськрайорганів та спецустанов УМВС України в Івано-Франківській, Одеській та Чернівецькій областях. Позитивним є й те, що під час ремонтних робіт в ізоляторі тимчасового триман­ ня Костопільського РВ УМВС України в Рівненській області враховані рекомен­ дації, які надавались Уповноваженим за результатами відвідування ізоляторів тимчасового тримання Рівненського МВ та Корецького РВ УМВС України в Рівненській області щодо облаштування місць тримання осіб. Зокрема, встановлено напівавтоматичні крани для змиву у санвузлах, камери обладнані радіоточками, кнопками виклику персо­налу та антенами ефірного телебачення. На жаль, як засвідчують моніторингові візити, усунення системних недоліків

відбувається переважно лише у відвіданих органах та підрозділах. Під час візи­тів до нових місць несвободи знову виявляються типові недоліки, на усунення яких Міністерству внутрішніх справ неодноразово вказувалось та надавалися щодо яких відповідні рекомендації. З метою вивчення стану виконання рекомендацій по усуненню недоліків, ви­явлених у ході візитів, та достовірності інформації про їх усунення у відвіданих раніше органах та підрозділах МВС, протягом 2013 р. було проведено 11 по­вторних відвідувань. Результати повторних моніторингових візитів засвідчили наявність позитив­них змін, зокрема, покращено облік осіб, що перебувають у приміщеннях ОВС, поновлено ведення службових книжок працівниками патрульної служби, що дає змогу мати додатковий облік затриманих та доставлених осіб, оновлена облікова документація чергових частин ОВС та спеціальних установ, приво­дяться у відповідність до стандартів умови тримання осіб (шляхом демонтажу ліжок збільшується корисна площа в камерах на одну утримувану особу, по­кращується штучне освітлення тощо). Водночас, встановлено й факти надання Уповно­важеному з прав людини недостовірної інформації. Так, зокрема, керівництво МВС та ГУМВС України в м. Києві у відповідь на рекомендації Уповноваженого щодо усунення недоліків, виявлених у діяльності Печерського та Голосіївського районних управлінь, повідомило Уповноваженого про усунення виявлених недоліків. Однак, повторними візитами встановлено, що надана інформація не повною мірою відповідає дійсності, в результаті

РОЗДІЛ 2

чого Уповноваженим до МВС було надіслано Подання щодо невиконання рекомендацій стосовно забезпечення прав і свобод людини та надання недостовірної інформації Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини. МВС листом від 27.02.2013 за №3175/ Чн поінформовано Уповноваженого

61

про вжиті заходи щодо забезпечення належних умов перебування доставлених та затриманих осіб в Печерському РУ ГУМВС України в м. Києві. Надано копії службового розслідування та наказу ГУМВС України в м. Києві від 22.02.2013 № 104 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності

2.2 Результати моніторингу установ

Державної пенітенціарної служби. окремих працівників Головного управління та Печерського РУ». До складу кримінально-виконавчої системи України входять: – 26 слідчих ізоляторів та 6 установ виконання покарань, які виконують функції місць попереднього ув’язнення. У них перебувають узяті під варту особи протягом часу досудового розслідування та судового розгляду, відбувають покарання засуджені до довічного позбавлення волі, арешту, залишені особи для робіт з господарського обслуговування; – 112 виправних колоній – місця для відбування кримінального

покарання у вигляді позбавлення волі; – 7 виховних колоній – місця для відбування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі для неповнолітніх; – 24 виправних центри – місця відбування кримінального покарання у вигляді обмеження волі; – 69 арештних домів – місця для відбування кримінального покарання у вигляді арешту; – 6 лікувальних закладів. Усього станом на 1 січня 2014 р. в 182 установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, трималося 126937

Кількість осіб, які трималися в пенітенціарних установах 200000

191677 157866

150000

147112

145946

126937 100000

50000

0 2004 рік

2009 рік

2011 рік

2013 рік

2014 рік

62

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

осіб. У порівнянні з минулим роком чисельність осіб в установах, підпорядкованих ДПтС України, зменшилася на 20175 осіб або на 14%. Після вступу в дію нового КПК України чисельність узятих під варту осіб і засуджених протягом 2013 р. в 26 діючих слідчих ізоляторах та 6 установах виконання покарань зменшилась на 9352 особи (на 31%) і становить 21502 особи, з них перебуває на стадії: • досудового розслідування 1189 осіб

•

(2483 особи рік тому, два роки тому – 4 156 осіб); судового слідства (до винесення вироку) – 8029 осіб (рік тому 14 212 осіб, два роки тому – 16 871 особа).

Протягом 2013 р. працівниками відділу спільно з представниками громадськості здійснено моніторингові візити до 31 установи (15 слідчих ізоляторів, 16 виправних колоній), з яких два – повторних. Усього протягом минулого року візитами охоплено 16 областей (Вінницька,

Кількість осіб, які трималися в слідчих ізоляторах станом на 1 січня (2009-2014 рр.)

45000 38030

40000 35000

39363

37632

34148 30854

30000 25000

21502

20000 2009 рік

2010 рік

2011 рік

2012 рік

2013 рік

2014 рік

Моніторингу підлягали: Виправні колонії Олексіївська виправна колонія (№ 25) Качанівська виправна колонія (№ 54) Кам’янська виправна колонія (№ 101) Ольшанська виправна колонія (№ 53) Ладижинська виправна колонія (№ 39) Стрижавська виправна колонія (№ 81) Уманська виправна колонія (№ 129) Старобабанівська виправна колонія (№ 92) Городищенська виправна колонія (№ 96) Городоцький виправний центр (№ 131) Менська виправна колонія (№ 91) Замкова виправна колонія (№ 58) Шепетівська виправна колонія (№ 98) Коломийська виправна колонія (№ 41) Селезнівська виправна колонія (№ 143) Бердичівська виправна колонія (№ 70)

Слідчі ізолятори Київський слідчий ізолятор Харківський слідчий ізолятор Запорізький слідчий ізолятор Кіровоградський слідчий ізолятор Миколаївський слідчий ізолятор Львівський слідчий ізолятор Рівненський слідчий ізолятор Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31) Закарпатська установа виконання покарань (№ 9) Донецький слідчий ізолятор Хмельницький слідчий ізолятор Івано-Франківський слідчий ізолятор Луганська установа виконання покарань (№ 17) Повторні візити Львівський слідчий ізолятор, Київський слідчий ізолятор.

РОЗДІЛ 2

Дніпропетровська, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Львівська, Луганська, Миколаївська, Рівненська, Харківська, Хмельницька, Черкаська та Чернігівська області). Результати моніторингових візитів дали змогу визначити системні порушення порядку тримання під вартою та відбування покарання, що зумовлюють жорстоке чи таке, що принижує гідність людини, поводження із ув’язненими і засудженими. Адміністраціями установ виконання покарань та слідчих ізоляторів допускаються випадки нелюдського або грубого ставлення до засуджених та ув’язнених, зловживання заходами виховного впливу: • надмірне застосування сили та спеціальних засобів до засуджених та осіб, взятих під варту; • необґрунтована практика притягнення до суворих заходів дисциплінарного впливу; • необґрунтоване призначення позачергових прибирань місць загального користування; • тримання протягом тривалого часу в непристосованих приміщеннях чергової частини засуджених, які вчинили порушення встановленого порядку тримання; • підтримання персоналом установ кримінальної субкультури; • ненормативна лексика, погрози застосування дисциплінарних стягнень, необґрунтована відмова застосування заохочувальних норм тощо. Адміністрація Кам’янської виправної колонії (№ 101) у порушення відомчих

63

нормативно-правових актів не здійснювала належний облік та фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених, своєчасні та об’єктивні розслідування за такими фактами не проводилися. У медичних картках окремих засуджених були наявні довідки про виявлення тілесних ушкоджень, тоді як записи у відповідній книзі обліку медичної частини установи були відсутні. Також під час візиту від засуджених надходили скарги на неправомірні дії адміністрації установи, неналежне харчування, порушення порядку відправлення кореспонденції, відсутність можливості отримати правову допомогу тощо. Зазначені питання адміністрацією установи належним чином не вирішуються, що стало причиною конфлікту з частиною засуджених та призвело до утиску їх прав.До таких засуджених за надуманими мотивами або незначні проступки застосовуються заходи дисциплінарного впливу, їх постійно ізолюють до приміщень камерного типу, а скарги залишають без розгляду. Під час моніторингу Замкової виправної колонії (№ 58) від засуджених надійшли заяви про необґрунтоване поміщення до одиночних камер (на день візиту трималось 50 таких осіб). Реагуючи на надані рекомендації з цього приводу прокурор Ізяславського району скасував наказ начальника установи про постанову на профілактичний облік засуджених, які злісно порушують вимоги режиму відбування покарання. Також скасовано постанову про дисциплінарне провадження стосовно засудженого, до якого за перше порушення (відмова від праці) застосовано стягнення у вигляді поміщення у дисциплінарний ізолятор строком на 15 діб.

64

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

З опитування засуджених Стрижавської виправної колонії (№ 81) та аналізу службової документації встановлено, що в установі розповсюджена практика залякування новоприбулих засуджених. Такі засуджені безпідставно залучаються до позачергового (непередбаченого графіком) вологого прибирання підлоги. Тих, хто не погодився виконувати вимоги адміністрації, необґрунтовано тримають у приміщеннях ДІЗО/ПКТ, провокують до вчинення порушень режиму, за надуманими мотивами готують матеріали для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 391КК України. Подібна негативна практика мала місце в Олексіївській виправній колонії (№ 25). Адміністрація зазначеної установи, використовуючи кримінальну субкультуру, стратифікує засуджених, при цьому без урахування передбачених Кримінально-виконавчим кодексом України методів соціально-виховної роботи визнає їх злісними порушниками встановленого порядку відбування покарання. Під час візиту членами моніторингової групи проведено бесіди із засудженими Городищенської виправної колонії (№ 96), у тому числі з тими, які трималися в камерах ДІЗО/ПКТ і дільниці посиленого контролю. Під час спілкування надійшли скарги про необґрунтоване притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за незначні проступки (спізнення від 2 до 5 хвилин на фізичну зарядку, відсутність нагрудного знаку, сон у день тощо). Випадки непропорційного застосування заходів дисциплінарного впливу до засуджених також були виявлені під час моніторингу в Стрижавській (№ 81), Олексіївській (№ 25), Селезнівській (№ 143), Бердичівській (№ 70) виправних колоніях.

Під час візиту до Олексіївської виправної колонії (№ 25) та Ладижинської виправної колонії (№ 39) членами моніторин-

Олексіївська (ВК №25)

Ладижинська (ВК № 39)

гової групи встановлено наявність у приміщеннях чергових частин установ непередбаченої законодавством окремої заґратованої кімнати без будь-якого інвентарю, яка призначена для тимчасового тримання засуджених, які вчинили порушення встановленого порядку тримання, для надання ними пояснень.

РОЗДІЛ 2

В порушення вимог ч. 4 ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України серед засуджених Селезнівської виправної колонії (№ 143) через утиск прав засуджених поширеною є практика відчуження їх особистих речей та предметів за сигарети. Так, для стимулювання своєчасного обстеження засуджених, хворих на ВІЛ/СНІД, благодійною організацією «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» їм надається соціальна допомога у вигляді речей для побутового користування, які у подальшому відчужуються за сигарети іншим засудженим. Серед засуджених цієї установи також поширена практика надання додаткових послуг за винагороду, наприклад, прання особистої білизни у лазні установи зі своїми миючими засобами. Ситуація спровокована бездіяльністю адміністрації, оскільки до пральні установи приймаються лише простирадла та наволочки, ковдри та підковдри, тоді як особисті речі засуджені перуть самостійно в холодній воді в умивальниках житлового приміщення. У Бердичівській виправній колонії (№ 70) в порушення ч. 5 ст. 102 Кримінально-виконавчого кодексу України мали місце випадки зловживання адміністрацією заходами безпеки під час проведення повного обшуку засуджених, що прибувають до установи. Під час опитування засуджених, які трималися у камері дільниці карантину, діагностики та розподілу, встановлено, що при прийомі до установи в порушення вимог п. 38 Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, затвердженої

65

наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 22.10.2004 № 205 дск, всіх засуджених (кожного окремо) після проведення повного обшуку закривали у туалеті на тривалий час, до здійснення акту дефекації в присутності оперативного працівника. У випадку відмови засуджених до них необґрунтовано застосовуються стягнення, у тому числі поміщення до дисциплінарного ізолятора. Мають місце необґрунтовані обмеження прав ув’язнених і засуджених, що не передбачені законодавством, а також зловживання заходами безпеки: • відсутність можливості відбувати покарання за місцем проживання родичів; • упродовж дня засудженим дозволяється перебувати лише у кімнаті виховної роботи або на вулиці у локальному секторі, при цьому категорично заборонено перебування у спальних приміщеннях; • обмежено перегляд телепередач; • примус засуджених похилого віку та хворих виконувати фізичну зарядку, визначення особам похилого віку верхніх спальних місць; • під час проведення повних обшуків засуджених зачинення на тривалий час у санвузлах до здійснення акту дефекації в присутності персоналу, а стосовно жінок – огляд на гінекологічному кріслі; • заборона упродовж дня сидіти на ліжках тощо. Під час спілкування із засудженими у Селезнівській виправній колонії (№ 143) встановлено, що упродовж дня їм дозволяється перебувати лише у кімнаті виховної роботи та на вулиці у локальному секторі,

66

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

при цьому перебування у спальних приміщеннях категорично заборонено. На інформаційних стендах у відділеннях відсутня інформація про адреси органів державної влади, до яких засуджені можуть звернутися зі скаргами. Також засуджені заявили про примушування жінок похилого віку та хворих виконувати фізичну зарядку, що суперечить ст. 124 Кримінально-виконавчого кодексу України. У Дніпропетровському слідчому ізоляторі внутрішній розпорядок дня для осіб, взятих під варту, та засуджених передбачав необґрунтовану заборону упродовж дня сидіти на ліжках. Невиконання зазначеного правила розцінювалося адміністрацією як порушення режиму тримання та передбачало відповідне стягнення стосовно особи, яка його вчинила. Негативна практика залучення засуджених до роботи, що пов’язана з контролем за поведінкою інших засуджених. Під час опитування засуджені Кам’янської виправної колонії (№ 101) з числа днювальних та старших днювальних повідомили, що на них покладені обов’язки повідомляти адміністрацію установи про порушення засудженими вимог внутрішнього розпорядку дня та режиму. При встановленні порушень вони проводять з порушниками бесіди виховного характеру, а у випадку негативного реагування на ці бесіди повідомляється адміністрація установи. Перегляд телепередач засудженими у Селезнівській виправній колонії (№ 143) необґрунтовано обмежений, дозволяється дивитися лише канал «1+1», а DVD-програвач, який засуджені придбали за власні кошти, знаходиться у

старшої днювальної і доступний лише з її дозволу та у її присутності. Засудженим, які трималися в ДІЗО/ПКТ Олексіївської виправної колонії (№ 25), нарахування за виконання роботи доводив старший днювальний з числа засуджених, який приносив відомість та зазначав, де необхідно поставити підпис. На виробництві контроль за виконанням норм виробітку та якістю продукції був покладений на засуджених з числа «активу». Вони також виконували функції адміністрації установи, що не передбачено законодавством, а саме: видача / закриття нарядів на роботу, контроль за виконанням норм виробітку, виконання передбачених розпорядком дня заходів тощо. У Бучанській виправній колонії (№ 85) на засудженого було покладено обов’язки складання щоденних рознарядок на вивід засуджених на виробництво. Адміністраціями пенітенціарних установ порушується встановлене законодавством право ув’язнених та засуджених на листування: • випадки несвоєчасної відправки за належністю кореспонденції ув’язнених та засуджених або їх не відправки; • порушення конфіденційності листування засуджених з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, адвокатом, прокурором та ін. Суттєві порушення вимог Законів України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини», «Про попереднє ув’язнення», Кримінально-виконавчого кодексу України щодо порядку відправки кореспонденції осіб, узятих під варту, та засуджених були виявлені в пенітенціарних установах Донецької, Волинської, Житомирської, Луганської,

РОЗДІЛ 2

Одеської, Сумської, Харківської, Херсонської областей. На текстах звернень, що не підлягають перегляду, були проставлені штампи про їх реєстрацію відділами контролю за виконанням судових рішень установ. В іншому випадку в супровідному листі до звернення засудженого, що було адресоване Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, адміністрація Житомирської виправної колонії (№ 4) у порушення вимог Кримінально-виконавчого кодексу України вказала його зміст. Через необґрунтовані обмеження адміністрації Олексіївської виправної колонії (№ 25) засуджені не мають можливості оскаржувати накладені на них стягнення. Крім цього, під час моніторингу встановлено, що встановлений законодавством порядок листування засуджених з адвокатом та прокурором не забезпечується, така кореспонденція переглядається оперативними працівниками. У пенітенціарних закладах ув’язненим та засудженим не забезпечена можливість отримувати інформацію правового характеру: книжковий фонд бібліотек більшості установ обмежений, крім художньої літератури він не забезпечений у достатній кількості текстами Конституції України, Кримінального, Кримінального процесуального, Кримінально-виконавчого кодексів України, інших нормативно-правових актів, що визначають статус та повноваження правоохоронних органів, права та обов’язки засуджених, порядок відбування покарання, а також не забезпечується можливість користуватися текстами зазначених нормативно-правових актів та

67

науковою літературою з цих питань. Від засуджених, які трималися в Бердичівській виправній колонії (№ 70), надходили скарги про неможливість отримати роз’яснення щодо порядку звернень до суду, направлення до них касаційних скарг тощо. У зв’язку з цим Бердичівською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку та внесено адміністрації установи відповідний акт реагування щодо усунення зазначених порушень. Крім цього, невідповідність законодавства призводить до порушень права засуджених на правову допомогу. Реагуючи на подібне порушення Бердичівський міжрайонний прокурор зазначив, що в побаченні з адвокатом відмовлено відповідно до чинного законодавства, зокрема, посилаючись на вимоги частини 11 статті 134 Кримінально-виконавчого кодексу України, якою передбачено, що під час тримання в одиночній камері засудженим забороняються побачення. Водночас, згідно з вимогами статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України кількість і тривалість побачень засуджених до позбавлення волі з адвокатом не обмежена. Відповідно до Європейських пенітенціарних правил всі ув’язнені мають право на отримання правової допомоги, і адміністрація пенітенціарних установ зобов’язана надати розумні можливості для отримання доступу до такої допомоги. На підставі вищезазначеного постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 апеляційну скаргу адвоката з цього приводу задоволено, постанову Житомирського окружного адміністра-

68

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

тивного суду скасовано, а відмову адміністрації Бердичівської виправної колонії (№ 70) у наданні адвокату побачення із засудженим визнано незаконною. Під час спілкування з ув’язненими в Івано-Франківському слідчому ізоляторі було отримано скаргу ув’язненої на те, що протягом тижня з моменту перебування в установі їй в порушення вимог законодавства не роз’яснено порядок реалізації права на спілкування з рідними, порядок доступу до захисника, а також надання психологічної допомоги. В окремих установах виконання покарань необґрунтовано обмежується передбачене законодавством право засуджених на телефонні розмови. У Селезнівській виправній колонії (№ 143) на загальну кількість засуджених (322 особи) було встановлено лише один телефонний апарат, що значно обмежує їх право на спілкування. Як наслідок, засуджені двох наявних відділень вимушені були користуватися телефоном за графіком через день (один день – перше відділення, наступний день – друге відділення; засуджені, які працюють на виробництві – лише з 16.00 до 17.00). Як наслідок, час на телефонні розмови для однієї особи з урахуванням бажаючих здійснити дзвінок у відведений розпорядком дня час не перевищує 5 хвилин. Крім цього, зазначені обмеження стають причиною конфліктів між засудженими. Зазначені проблеми також були встановлені під час моніторингу Бердичівської виправної колонії (№ 70). У дільниці ресоціалізації перебувало

440 засуджених, для яких в окремій кімнаті встановлено три телефонних апарати. Ще по одному – у дільниці посиленого контролю та в секторі для тримання засуджених до довічного позбавлення волі. Разом з тим, належне проведення телефонних розмов не організовано. Засуджені повідомили, що вони вимушені користуватися телефоном за графіком по незрозумілій схемі. Також засуджені скаржилися на поганий телефонний зв’язок та відсутність поділу на окремі кабінки, що порушує приватність розмов. У Ладижинській виправній колонії (№ 39) з наявних двох телефонних апаратів на час моніторингу один перебував у несправному технічному стані. Крім цього, вони встановлені на подвір’ї установи, умови для телефонних розмов в холодну пору року не створені. Окремі положення нормативно-правових актів Державної пенітенціарної

РОЗДІЛ 2

служби України суперечать вимогам Конституції України, що призводить до порушення прав узятих під варту осіб та засуджених: • Так, статтею 48 Конституції України передбачено право на достатнє харчування. Однак, особи, які вибувають із слідчих ізоляторів для участі у кримінальному судочинстві, фактично позбавлені цього права, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 р. № 336 серед 11 норм харчування відсутня норма харчування для зазначеної категорії осіб. Під час моніторингових візитів до слідчих ізоляторів встановлено, що недосконалість нормативно-правової бази призводить до того, що ці особи гарячим харчуванням не забезпечуються, а сухі продукти видаються їм нерегулярно. Склад набору продуктів встановлюється адміністрацією слідчих ізоляторів на власний розсуд і, як правило, в дуже обмеженому асортименті. Також право на достатнє харчування не забезпечується для засуджених під час їх тримання в дисциплінарних ізоляторах, карцерах або приміщеннях камерного типу (одиночних камерах), коли їм забороняється придбавати продукти харчування та одержувати посилки (передачі) та бандеролі.

•

Не виконуються вимоги статті 31 Конституції України про те, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, оскільки згідно з нормативними актами кореспонденція, яку одержують і відправляють взяті під варту особи та засуджені, підлягає перегляду, за винятком окремих

69

випадків, встановлених законом. При цьому телефонні розмови, право на які чинним законодавством передбачено тільки для засуджених, проводяться під контролем представника адміністрації установи.

•

Встановлений Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів порядок, відповідно до якого усі відповіді на заяви, скарги, клопотання та листи взятих під варту осіб після реєстрації оголошуються під розписку та залучаються до їх особових справ, суперечить вимогам ст. 34 Конституції України про те, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Така практика суперечить також і вимогам статті 7 Закону України «Про інформацію», згідно з якою ніхто не може обмежувати людину у виборі форм і джерел одержання інформації. Отже, на думку Уповноваженого, усі відповіді на заяви, скарги, клопотання та листи мають вручатись безпосередньо взятим під варту особам, а не долучатись до їхніх особових справ.

•

Не дотримуються вимоги статті 32 Конституції України щодо заборони втручання в особисте життя засуджених. Наприклад, п. 18 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань засудженим до арешту заборонено одержувати посилки (передачі) і бандеролі та мати побачення з родичами. П.

88 цих Правил засудженим під час тримання в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері) також

70

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

забороняються побачення. Відомча нормативно-правова база характеризується наявністю суттєвих розбіжностей в умовах та порядку тримання осіб у місцях несвободи, зокрема, у переліках продуктів харчування, предметів першої потреби та засобів особистої гігієни, які можуть отримувати зазначені особи у посилках (передачах), купувати в ларках установ та зберігати при собі. Незважаючи на надані Уповноваженим з прав людини в листі від 13.03.2013 до Прем’єр-міністра України рекомендації з цього приводу, зазначені недоліки продовжують мати місце. При цьому до порушень прав осіб, які тримаються в пенітенціарних установах, призводить також неузгодженість окремих положень нормативно-правових актів Державної пенітенціарної служби України. Так, положення п. 2.1 розділу 2 глави VІ Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України є дискримінаційним, тому що особи, взяті під варту, мають право одержувати передачі загальною вагою не більше 50 кг на місяць, тоді як згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань засудженим, які відбувають покарання в цих установах, дозволяється одержувати посилки (передачі) без обмежень (ст. 112 КВК України). Відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів засудженим дозволяється користуватись і мати при собі наручні та кишенькові годинники, і водночас узятим під варту особам забороняється користуватись такими предметами і тримати їх при собі.

Також передбачається, що виявлені в засуджених гроші і цінні речі вилучаються і, за рішенням суду, можуть бути передані в дохід держави, що відповідає вимогам ст. 41 Конституції України. Поряд з цим передбачено, що вилучені під час перебування в місцях попереднього ув’язнення в узятих під варту осіб гроші та цінні речі і предмети передаються в дохід держави не за рішенням суду, а згідно з постановою начальника слідчого ізолятора санкціонованою прокурором про передачу заборонених для зберігання речей і предметів у дохід держави. Найбільш поширеним порушенням прав людини в пенітенціарних закладах є відсутність належних умов тримання ув’язнених та засуджених, що призводить до порушення ст. 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Умови для тримання засуджених в установах виконання покарань не відповідають вимогам законодавства: – кількість обладнаних спальних місць перевищує визначені законодавством норми площі. У житлових секціях вільного місця практично немає. У кімнатах для зберігання особистих речей засуджених чимало різного непотребу, а свої речі засуджені тримають під ліжками; – житлові та господарські приміщення структурних дільниць окремих установ використовувалися не за призначенням; – електромережі прокладені з порушенням правил техніки безпеки та ізоляції, їх використання є вкрай небезпечним; – в окремих дільницях не обладнані кімнати проведення виховних заходів; – санітарні вузли у переважній кількості

РОЗДІЛ 2

71

відвіданих установ – у незадовільному стані.

санітарний вузол взагалі необладнаний будь-яким змивом.

Так, наприклад функції дільниці карантину, діагностики та розподілу Бердичівської виправної колонії (№ 70) виконує обладнана у дільниці посиленого контр-

У гуртожитках житлові приміщення залишаються переповненими, в окремих

Замкова ВК (№ 58)

Шепетівська ВК (№ 98)

олю загальна камера, де обладнано 20 спальних місць. Ця камера на момент візиту перебувала у занедбаному стані, передбачені законодавством допоміжні приміщення відсутні. Вікна камери перебували у неналежному технічному стані, замість скла вони затягнуті поліетиленовою плівкою, у зв’язку з чим денне світло вкрай слабке. Освітлення забезпечується лише однією лампою розжарювання, нічне освітлення відсутнє, вентиляція недостатня, оскільки в камері обладнано лише дві невеликі кватирки. Стіни сирі, брудні та вкриті жовтими плямами,

72

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Ладижинська ВК (№ 39)

такий демонтаж неможливий. Графіки прибирання складаються формально, у спальних приміщеннях брудно, засмічено, підлога неполагоджена, нефарбована, тривалий час не проводяться поточні ремонти. Попри наявність відповідних кімнат спальні приміщення захаращені особистими речами засуджених. Старобабанівська ВК (№ 92)

з них тримається від 90 до150 засуджених. Як наслідок, спальні місця не забезпечують мінімальну приватність, недостатньо вільного місця, засуджені забезпечують індивідуальний простір шторками з простирадл. Конструкція вікон застаріла, рами не відкриваються. Доступ до свіжого повітря забезпечується лише шляхом їх демонтажу, але у холодну пору року

Санітарні вузли потребують подальшої реконструкції, туалетні кімнати

РОЗДІЛ 2

73

Старобабанівська ВК (№ 92)

Лажинської (№ 39) та Селезнівської (№ 143) виправних колоній облаштовані на подвір’ї установи, у холодну пору року не опалюються, в них відсутній змив води, прибирання своєчасно не здійснюється, наявний стійкий неприємний запах. Кабіни не забезпечують приватність та порушують гідність людини при користуванні туалетом. Більш того, у Селезнівській виправній колонії (№ 143) з ранку до 15.00 туалетні кімнати у гуртожитку зачиняються, засуджені вимушені користуватися туалетом, що розташований на подвір’ї в локальному секторі. Дане приміщення не опалюється, перебуває у незадовільному технічному стані, належним чином не прибирається, присутній стійкий неприємний запах, відсутні поділ на кабіни, освітлення, клозетні чаші

Городищенська ВК (№ 96)

та змив води.

Олексіївська ВК (№ 25)

Дільниці посиленого контролю виправних колоній потребують приведення до вимог законодавства, вони розраховані переважно для тримання 10-50 осіб. Спальні місця засуджених обладнані у вузьких, довгих кімнатах, погано освітлені та практично не провітрюються. Засуджені розміщені на двоярусних ліжках, які обладнані понад встановлену законодавством

74

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

норму площі, внаслідок чого в приміщенні тісно та недостатньо вільного місця. Через надмірну загратованість наявних вікон, які виходять на подвір’я, у камері практично відсутнє природнє освітлення. Туалет із рукомийником відокремлено від загального приміщення напівстійкою, що не забезпечує належну інтимність при користуванні ним.

Коломийська ВК (№ 41)

Менська ВК (№ 91)

Старобабанівська ВК (№ 92)

Олексіївська ВК (№ 25)

Практично всі відвідані камери ПКТ та ДІЗО виправних колоній мають недостатнє природне освітлення, неналежний технічний стан туалетів, не забезпечені належною припливно-витяжною вентиляцією. Окремі камери обладнані ліжками, які відкидаються в три рівні, дошки до підлоги не прикріплені. Камери приміщень вузькі, санітарні вузли розташовані практично у дверях, змив води відсутній. Невеликий розмір вікон та їх надмірна загратованість не забезпечує достатній доступ свіжого повітря та природного освітлення. В окремих випадках рукомийник та туалет у камерах належним чином не відокремлено від загального приміщення (напівстійка 0,75 м), що не забезпечує гідне та пристойне користування ним. Конструкція невдала, порушує гідність людини (рукомийник встановлено прямо над туалетом), змив води відсутній.

Старобабанівська ВК (№ 92)

Прогулянкові двори для засуджених,

РОЗДІЛ 2

75

для занять фізичними вправами. Умови відбування покарання засуджених до арешту належним чином не створені, фактично вони ізольовано трималися у камерах ПКТ. У Коломийській виправній колонії (№ 41) в таких камерах (на момент візиту трималося 18 осіб) стіни покриті жовтими плямами та пліснявою, належне прибирання

що тримаються у приміщеннях ДІЗО/ ПКТ за конструкцією характерні для дворів слідчих ізоляторів, площею близько 12 м2 із високо розташованими ґратами замість стелі. У них не в повному обсязі проведена робота щодо заміни фактурного покриття (на стінах – «шуба»), потребують обладнання навісами від атмосферних опадів, створення умов

камер не здійснюється, відчувається задуха та нестача свіжого повітря. Спальні місця вузькі, виконані у вигляді суцільного лежака, не забезпечують гідне та безпечне користування ними.

Городищенська ВК (№ 96)

Станом на 1 січня 2014 р. в пенітенціарних установах відбували покарання 1888 засуджених до довічного позбавлення волі. В окремих установах спальні місця у камерах, де вони тримаються, обладнані на одно- або двоярусних ліжках, самі приміщення вузькі, погано освітлені та практично

76

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

не провітрюються. У Городищенській виправній колонії (№ 96) прогулянкові двори для засуджених до довічного позбавлення волі не відповідають нормативним вимогам (виконані у вигляді суцільної клітки). Через їх вкрай недостатню площу вони не виконують передбачену для таких приміщень функцію, принижують гідність людини та фактично непристосовані для перебування в них засуджених.

Київський СІЗО

Івано-Франківський СІЗО

Луганська УВП (№ 17)

Львівський СІЗО Донецький СІЗО

У слідчих ізоляторах не зважаючи на суттєве зменшення протягом 2013 року чисельності взятих під варту осіб, гідні умови їх тримання не створені.

Донецький СІЗО

Норми, передбачені чинним законодавством для однієї взятої під варту особи (2,5 кв. м), не відповідають європейським

РОЗДІЛ 2

77

стані – мережі комунально-побутового призначення, електромережі виконані з порушенням правил техніки безпеки та ізоляції. Освітлення та вентиляція недостатні (бруд, сміття, сморід та задуха), стіни сирі, вкриті цвіллю, уражене або розбите фактурне покриття на стінах

Луганська УВП (№ 17)

Хмельницький СІЗО

Луганська УВП (№ 17)

Запорізький СІЗО

стандартам, а також не узгоджуються з КВК України (в установах виконання покарань норма житлової площі на одну особу – 4 кв. м). Інвентар слідчих ізоляторів застарілий та зношений, житлові приміщення потребують поточного, а в окремих випадках – капітального ремонту. В аналогічному

Хмельницький СІЗО

78

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Миколаївський СІЗО

Івано-Франківський СІЗО

ув’язнені закривають різними репродукціями, ковдрами. Вікна камер слідчих ізоляторів перебувають у неналежному технічному стані, в окремих з них розбите скло, у переважній більшості віконних отворів встановлені непрозорі склоблоки, у зв’язку з чим денне світло недостатнє. Вікна заґратовані іржавою дрібною сіткою, яка забита сміттям, що заважає доступу

Миколаївський СІЗО

Хмельницький СІЗО

Донецький СІЗО

світла в камери.

Львівський СІЗО

Не зважаючи на надані рекомендації, у Хмельницькому та Львівському слідчих ізоляторах не зняті металеві жалюзі із зовнішньої сторони вікон камер, внаслідок чого в жилих приміщеннях постійно горить світло (при цьому достатній рівень штучного освітлення не забезпечується), обмежується доступ до свіжого повітря.

РОЗДІЛ 2

79

Загальні камери захаращені особистими речами ув’язнених. Постільними речами ув’язнені забезпечені. Водночас білизна, яка видається, використовується ними як занавіски. Матраци та подушки від тривалого використання зношені. Здебільшого ув’язнені користуються власними Запорізький СІЗО

Львівський СІЗО

постільними речами. Санітарні вузли та туалети відгороджені перегородками, прикриті шторками з простирадл, в антисанітарному стані. Крани умивальників перемотані ганчіркою, в окремих випадках несправні, відсутня система змиву. Ув’язнені пояснюють, що їм доводиться затикати змив пластиковою пляшкою, вмикати воду, поки вона набереться, після чого забрати пляшку – таким чином туалет

Луганська УВП (№ 17)

Івано-Франківський СІЗО

80

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

використання стані. Приміщення відділень надто вузькі, природне освітлення відсутнє (окремі взагалі без вікон), лави металічні або їх немає взагалі, належна вентиляція відсутня, інвентарем не обладнані, немає доступу до води, туалет розташований за межами приміщень, санітарний стан незадовільний. Івано-Франківський СІЗО

Київський СІЗО

Запорізький СІЗО

Харківський СІЗО

трохи промивається. Електромережі виконані з порушенням вимог ізоляції, електричні дроти оголені, розетки у несправному стані, плафони на лампах відсутні, ув’язнені мають до них вільний доступ. Приміщення збірних відділень належним чином не обладнані та потребують реконструкції, більшість з них перебувають у непридатному для

Новгород-Сіверська УВП (№ 31)

РОЗДІЛ 2

Запорізький СІЗО

Львівський СІЗО

Харківський СІЗО

У камерах для тримання осіб, які прямують транзитом, умови для тримання ув’язнених взагалі не створені (стіни, підлога, стеля, санітарний стан вкрай незадовільні). Дуже багато сміття, яке, зі слів ув’язнених, не прибирається з моменту перебування попередніх груп. Камери непридатні для перебування у них людей, потребують реконструкції та приведення у відповідність до вимог законодавства. Електричні дроти оголені, заплутані саморобними мотузками. Відсутні умови для зберігання продуктів харчування. Віконні рами – несправні, завішені ковдрами, в камерах – задуха, вентиляція відсутня. Камери карцерних приміщень слідчих ізоляторів маломісткі, навіть для тримання однієї особи (не більше 2 кв. м), у відкритому вигляді

Луганська УВП (№ 17)

81

82

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

відсутнє взагалі. Низький рівень комунально-побутового забезпечення ув’язнених та

Київський СІЗО

ліжка займають практично всю площу. У Харківському слідчому ізоляторі незважаючи на вкрай обмежений простір, в камерах передбачено тримання до двох осіб. Через невеликий розмір вікон та їх надмірну загратованість не забезпечується достатній доступ свіжого повітря. Внаслідок недостатнього природного освітлення в карцерах постійно горить світло. Обладнання прогулянкових двориків слідчих ізоляторів не відповідає нормативним вимогам. Як правило, прогулянковий дворик являє собою бетонний мішок близько 12 або 30 кв. м із високо розташованими ґратами замість стелі. У них до цього часу не проведена робота щодо заміни фактурного покриття «під шубу», вони потребують проведення капітальних ремонтів та обладнання навісами від атмосферних опадів, створення умов для занять рухливими фізичними вправами. Водовідводи та стоки у двориках, розташованих на даху режимних корпусів, належним чином не функціонують, від чого стеля та стіни приміщень, розташованих під ними, – в жахливому санітарному стані. Освітлення на сходах, якими ув’язнених виводять на прогулянку,

Запорізький СІЗО

Коломийська ВК (№ 41)

засуджених призводить до утиску їх прав, передбачених законодавством. Під час моніторингових візитів виявлені випадки, коли у холодну пору року температурний режим

Львівський СІЗО

РОЗДІЛ 2

83

у приміщеннях, камерах та гуртожитках установ виконання покарань та слідчих ізоляторів не забезпечувався.

Львівський СІЗО

Замкова ВК (№ 58)

Селезнівська ВК (№ 143)

У Стрижавській (№ 81), Бердичівській (№ 70), Селезнівській (№ 143), Ольшанській (№ 53) виправних колоніях та Луганській установі виконання покарань (№ 17) у різних приміщеннях (камери, житлові секції, кімнати тривалих побачень, палати медичної частини) температура становила від 10 до 18 0С, батареї центрального опалення були холодні. З цього приводу до моніторів надійшли численні скарги засуджених, а також їх родичів, які перебували у кімнатах тривалих побачень. У кожній установі виконання покарань та слідчому ізоляторі функціонують банно-пральні комплекси, також в окремих корпусах та камерах обладнані

84

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

окремі душові для різних категорій ув’язнених та засуджених, які тримаються окремо від інших. Переважно це просторі, добре освітлені приміщення, з доступом до гарячої води. Однак у більшості з них відсутня можливість регулювати температуру та тиск води, немає поділу на кабінки. Через зношене обладнання, а також погану якість прання білизни ув’язнені та засуджені перуть особисті речі самостійно у житлових непристосованих для цього приміщеннях та сушать у камерах чи на подвір’ї локальних секторів.

Постійного доступу до питної води немає, водопостачання здійснюється від місцевих мереж та періодично відключається. У багатьох камерах відсутні бачки для питної води, тому ув’язнені та засуджені вимушені набирати воду у пластикові пляшки для змиву у санвузлах, також для миття та прання. Загальний санітарний стан харчоблоків установ виконання покарань та слідчих ізоляторів задовільний. Водночас від засуджених та ув’язнених

Івано-Франківський СІЗО

під час бесід надходили скарги, що через недотримання технології приготування їжі вона має низьку якість та неналежні органолептичні властивості. Наприклад, у Замковій виправній колонії (№ 58) в порушення санітарно-гігієнічних норм свіжоморожена риба смажилася в печах для випічки хліба.

РОЗДІЛ 2

Шепетівська ВК (№ 98)

Городищенська ВК (№ 96)

Асортимент продуктів харчування і предметів першої потреби у крамницях для отоварювання засуджених не відповідає асортиментному мінімуму, який встановлений Державною пенітенціарною службою України. На день візиту до Стрижавської (№ 81) та Коломийської (№ 41) виправних колоній не працювала крамниця, в переліку товарів були відсутні окремі предмети першої необхідності та натільна білизна, цигарки були лише одного виду. Асортимент товарів не повною мірою забезпечує задоволення потреб засуджених. Засуджені Бучанської виправної колонії (№ 85) на

Ольшанська ВК (№ 53)

Городищенська ВК (№ 96)

Коломийська ВК (№ 41)

85

86

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Обладнання кімнат короткострокових побачень у деяких установах виконання покарань досить занедбане, належний порядок у них не підтримується, окремі кабіни взагалі непридатні для використання та негативно впливають на проведення побачень. Під час відвідування моніторинговою групою Шепетівської (№ 98) та

Шепетівська ВК (№ 98)

день візиту мали можливість придбати у крамниці тільки тютюнові вироби і чай. З рекомендованих Державною пенітенціарною службою України 114 найменувань продукції засудженим цієї колонії реалізовувалось у минулому році лише 35 найменувань.

Старобабанівська ВК (№ 92)

Шепетівська ВК (№ 98)

РОЗДІЛ 2

Ольшанська ВК (№ 53)

87

Старобабанівська ВК (№ 92)

Бердичівської (№ 70) виправних колоній температура повітря у кімнатах тривалих побачень складала від +10 до +14 0 С. Крім цього, у цих кімнатах бракує природного освітлення, у деяких з них було не прибрано. Подача гарячої води до кімнат лише 2 години на добу не забезпечує належного комфорту для відвідувачів. Окрема увага під час візиту приділялася заходам, що вживаються адміністрацією установ для створення гідних умов праці засуджених, а також техніки безпеки на виробничих об’єктах. Загальний висновок: вимоги законодавства щодо організації праці засуджених з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії належним чином не виконуються. Більшість приміщень виробничих майстерень мають занедбаний вигляд, освітлення недостатнє, стеля цехів протікає, сирість, через неналежну вентиляцію на стінах пліснява. Наявні нання

в більшості установ викопокарань санпропускники

Ольшанська ВК (№ 53)

потребують реконструкції та ремонту, роздягальні належним чином не обладнані. Санітарні вузли з душовими також потребують ремонту, оскільки не відповідають виробничим санітарно-гігієнічним нормам. Унаслідок відсутності належних умов на виробничих дільницях засуджені зберігають робочий одяг в окремих непристосованих та неосвітлених коморах. Зазначені приміщення не провітрюються, неосвітлені та засмічені, кімнати особистої гігієни та відпочинку,

88

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

що обладнані на виробничих дільницях, мають занедбаний вигляд.

зв’язку з їх позиченням на поточні потреби установи;

Засоби індивідуального захисту засудженими практично не використовуються, хоча вони відповідно до Інструкції з охорони праці для виконання певних видів робіт мають обов’язково використовуватися: у Старобабанівській (№ 92), Бучанській (№ 85) та Шепетівській (№ 98) виправних колоніях засуджені в порушення Інструкції з охорони праці для робітників з обробки каменю не користуватися захисними масками, каскою, спецодягом, спецвзуттям, захисними окулярами з небиткими стеклами. Контроль з боку відповідальних осіб за цим відсутній; у Ольшанській виправній колонії (№ 53) засуджені, які працюють зі скло сировиною, не забезпечені змінними рукавицями (робота, пов’язана з вологою), а у столярному цеху – рукавицями і захисними масками. в Уманській виправній колонії (№ 129) на дільниці з виготовлення сувенірних виробів (кульки зі сріблястим покриттям) засуджені всупереч правилам техніки безпеки працювали з легким сипучим матеріалом (сріблястий пил) та токсичним клеєм без пристроїв, що захищають органи дихання.

у Селезнівській виправній колонії (№ 143) із заробітної плати засуджених неправомірно утримувалися страхові внески. Адміністрацією установи не створені належні умови праці, а також порушується конституційне право на заробітну плату, не нижчу визначеної законом. Практика застосування мінімальних розцінок на витрати з оплати праці засуджених також має місце у Бердичівській (№ 70), Бучанській (№ 85), Старобабанівській (№ 92), Шепетівській (№ 98) та інших виправних колоніях.

В установах виконання покарань мають місце порушення права на справедливу оплату праці, засуджені не мають можливості у повному обсязі з особових рахунків використовувати зароблені ними кошти: у Городищенській виправній колонії (№ 96) мали місце випадки неповного перерахування особистих коштів (заробітної плати) засуджених на депозитний рахунок до органу казначейства, у

у Бучанській виправній колонії (№ 85) встановлено факти виконання засудженими робіт на безоплатній основі. Повідомлення про розміри оплати праці засудженим не надавались. Крім цього, засудженим з числа господарської обслуги, які фактично працюють повний робочий день, заробітна плата нараховується лише у 1/2 розміру від мінімальної заробітної плати. В установах виконання покарань не забезпечується можливість для виконання засудженими оплачуваної роботи з метою покращення перспектив їх подальшого працевлаштування після звільнення з місць позбавлення волі. Під час моніторингу діяльності Бучанської виправної колонії (№ 85) у виробничій зоні працювало 226 засуджених, тоді як фінансовим планом підприємства зазначений показник був визначений у кількості 159 чоловік. Такий стан справ створював умови для несправедливої оплати праці засуджених цієї колонії, середній заробіток яких у 2013 році щомісяця складав лише 370,0 грн.

РОЗДІЛ 2

Встановлені непоодинокі випадки, коли адміністрацією установ виконання покарань укладались договори з комерційними структурами про надання послуг з використанням давальницької сировини (зокрема з пошиття трикотажних та інших виробів) із застосуванням мінімальних розцінок на витрати з оплати праці засуджених. Наприклад, витрати, які несло ПАТ «Глорія Джинс»з оплати праці засуджених Селезнівської виправної колонії (№ 143) на пошиття однієї майки-футболки складала лише 11 коп. Аналогічний випадок встановлений у Бердичівській виправній колонії (№ 70), де складова заробітної плати засуджених при пошитті однієї пари рукавиць становила 5 коп. Таким чином, договори, що укладались у зазначених установах, є економічно невигідними для засуджених, оскільки виключали можливість отримання ними справедливої заробітної плати. Під час вивчення питання щодо оплати праці у складі бригади підсобних робітників – відрядників на дільниці із зборки причепів у Бучанській виправній колонії (№ 85) встановлено, що протягом 3-х місяців (серпень – жовтень 2013 року) 7-ми засудженим нараховувалась заробітна плата по 10 грн. на місяць, що є приниженням гідності зазначених працівників та може розглядатись не інакше, як рабська праця. Існує проблема недостатнього фінансування з боку Державної пенітенціарної служби України видатків на оплату праці обслуговуючого (господарського) персоналу з числа засуджених. Слід зазначити, що зазначені видатки фінансуються з державного бюджету по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» разом із видатками на оплату праці вільнонайманих

89

працівників. Фактично заробітна плата цієї категорії засуджених виплачувалась у розмірі, меншому від половини законодавчо встановленого мінімального розміру, незважаючи на те, що більшість таких засуджених, враховуючи безперервність технологічного циклу із забезпечення життєдіяльності установ виконання покарань (їдальні, міжобласні лікарні, лазні та ін.), працювали не менше 8 годин на добу (враховуючи вихідні та святкові дні). Робота у вихідні та святкові дні їм всупереч вимогам Кодексу законів про працю України не компенсовувалась взагалі. Мають місце випадки безпідставних утримань із заробітку засуджених. Державною пенітенціарною службою України у 2011 році укладено Меморандум про співпрацю у сфері страхування з приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» щодо добровільного страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу від нещасного випадку. Управлінням ДПтС України в Луганській області дія цього Меморандуму безпідставно розповсюджена і на засуджених, у результаті чого із заробітної плати 34 засуджених жінок Селезнівської виправної колонії (№ 143) утримано по 75 грн. страхових внесків з кожної. Загальна сума страхового платежу склала 2550 грн., яка у жовтні 2013 року бухгалтерією колонії перерахована ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія». У порушення вимог ст. 110 Кодексу законів про працю України, ст. 30 Закону України «Про оплату праці» повідомлення про розміри оплати праці

90

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

засуджених, а саме: про загальні суми нарахованої їм заробітної плати, розміри і підстави відрахувань із неї та про суми заробітної плати, що належить до зарахування на особові рахунки засуджених, адміністрацією установ та підприємств не здійснювались. У порушення вимог постанови Державного комітету праці СРСР та Президії ВЦРПС від 16.12.1987 року № 731/П13 «Про порядок безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робочим і службовцям, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці» молоко засудженим, які працювали на дільницях із шкідливими умовами праці (зокрема ливарне виробництво, електро- та газозварювальні роботи тощо), не видавалось. Також зазначеній категорії працівників не проводилась доплата за роботу із шкідливими умовами праці у розмірах, передбачених законодавством.

спеціалістів, якості діагностичного та іншого обладнання, ефективності заходів попередження інфекційних хвороб всередині закладу, реалізації права на охорону здоров’я вразливих категорій увезених – хворих на туберкульоз, на ВІЛ/СНІД, гепатит, наркозалежних, психічно хворих, жінок, неповнолітніх, людей з особливими потребами. Окрім цього, у доповіді присутні посилання на різні міжнародні документи, які прописують основні вимоги до організації медичного забезпечення у місцях несвободи. За результатами моніторингу напрацьовані рекомендації для Державної пенітенціарної служби України щодо покращення умов надання медичних послуг у слідчих ізоляторах. В результаті дослідження стану дотри-

Не зважаючи на вжиті заходи, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах рівень надання медичної допомоги ув’язненим особам є недостатнім, що може бути розцінено як прояв неналежного поводження. Результатом спільного з громадськістю моніторингу стану забезпечення права людини на якісне медичне забезпечення у слідчих ізоляторах стала спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо питань реалізації національного превентивного механізму – «Стан надання медичної допомоги у слідчих ізоляторах Державної пенітенціарної служби України». В цій доповіді Уповноваженого відображені питання медичних оглядів у СІЗО, наявності медичних

мання прав осіб на медичну допомогу в ході моніторингових візитів до пенітенціарних установ було встановлено, що системний характер носять наступні порушення: • неналежні умови тримання ув’язнених, хворих на заразну форму туберкульозу; • неналежний рівень обстеження

РОЗДІЛ 2

•

ув’язнених на ВІЛ – інфекцію та недостатній рівень надання медичної допомоги хворим на ВІЛ/СНІД; недостатнє забезпечення медич-

січень 2013 року

та ж палата, листопад 2013 року

•

•

них частин необхідним медичним обладнанням та медикаментами; низький рівень знань персоналу установ щодо вивчення вимог міжнародних правових актів з прав людини, стандартів поводження з в’язнями; недостатній рівень організації

91

92

• •

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

навчання медичного персоналу установ для підтвердження чи підвищення кваліфікаційного рівня; невідповідність ведення медичної документації вимогам діючого законодавства; неналежнє виконання спільних наказів Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України щодо надання медичної допомоги ув’язненим.

За окремими групами ув’язнених доцільно виділити наступне: Хворі на туберкульоз: • у Ольшанській виправній колонії (№ 53) медичний ізолятор для тримання засуджених, хворих на заразну форму туберкульозу, знаходиться у малопристосованому приміщенні (недостатня припливно-витяжна вентиляція, відсутні лампи УФО); • у Селезнівської виправної колонії (№ 143) замість медичної частини створений пункт охорони здоров’я, у якому відсутній рентгенологічний кабінет; • у Київському слідчому ізоляторі умови тримання хворих на туберкульоз, особливо на заразну форму, незадовільні: відсутня припливно-витяжна вентиляція, через що у палатах задуха, сморід, підвищена задимленість від сигаретного диму та вологість, що аж ніяк не сприяє видужанню. Стаціонарні бактерицидні лампи УФО також відсутні. Ця категорія хворих не забезпечена індивідуальними одноразовими контейнерами для спльовування мокротиння. Палати інфекційного ізолятора Львівського слідчого ізолятора для хворих на туберкульоз обладнані двоярусними спальними місцями, що визначається

як неналежне поводження з в’язнями, оскільки у хворих на туберкульоз має місце режим обмеженого фізичного навантаження. Особи, хворі на вірусний гепатит та інші інфекційні захворювання. Особливо проблемною є ситуація із лікуванням вірусних гепатитів В та С в стадії загострення. Такі хворі потребують стаціонарного лікування згідно з чинним законодавством. Медичні же частини слідчих ізоляторів не можуть забезпечувати лікування хронічних вірусних гепатитів В та С у стадії загострення, а можуть надавати лише тривале медикаментозне противірусне або підтримуюче протизапальне лікування, яке проводиться в амбулаторно-поліклінічних умовах. Проблемою є й те, що не в кожному закладі є інфекціоніст, і динамічний нагляд за хворими ув’язненими здійснює лікар-терапевт медичної частини установи, з залученням консультантів закріплених закладів охорони здоров’я України, які приходять до закладів нерегулярно або за потребою. Особи з психічними розладами. Посади психіатрів укомплектовані не в усіх установах, ліки для психічно хворих в більшості установ – в недостатній кількості. У разі відсутності спеціаліста спостереження за хворими проводить лікар – терапевт. Практика залучення психіатрів закладів охорони здоров’я Міністерства охорони здоров’я слідчими ізоляторами практично не використовується. Як наслідок, медична допомога психічно хворим практично не надається. Бригада екстреної психіатричної допомоги викликається при виникненні гострих психіатричних розладів.

РОЗДІЛ 2

93

Так, у Луганській установі виконання покарань (№ 17) в приміщенні медичної частини обладнано камеру-ізолятор для психічно хворих осіб. Разом з тим, умови для надання психіатричної допомоги належним чином не створені, приміщення ізолятора перебувало в антисанітарному стані.

У Київському слідчому ізоляторі спеціальних лікувальних засобів та лікаря-психіатра не має, умови для надання психіатричної допомоги не створені. Камери, в яких тримаються хворі, належним чином не обладнані, інвентар поламаний та перебував у незадовільному антисанітарному стані, брудно, стіни вражені пліснявою. В одній з камер практично відсутнє освітлення та доступ до свіжого повітря.

Спеціалізована психіатрична допомога психічно хворим особам практично не надається. Між хворими виникають конфліктні ситуації, вони принижують один одного. Під час моніторингу було виявлено ув’язненого з видимими тілесними ушкодженнями обличчя, прив’язаного мотузками до ліжка. З опитування осіб, які трималися з ним в камері, встановлено що тілесні ушкодження йому наніс співкамерник оскільки у нього був приступ буйства.

94

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Особливе занепокоєння Уповноваженого викликає ситуація, що склалася із поводженням із психічно хворими особами, які перебувають в установах пенітенціарної системи, зокрема у Міжобласній спеціалізованій психіатричній лікарні при Вільнянській виправній колонії (№ 20). Зокрема, йдеться про ст. 106 КВК України та розділ ХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25.12.2013 р. № 275, які регламентують застосування спеціальних заходів до засуджених осіб. При цьому не розмежовується категорія психічно хворих від інших засуджених. Як наслідок, до психічно хворих можуть бути застосовані не лише гамівні сорочки, а й кайданки і навіть вогнепальна зброя. Проблема полягає й у неузгодженості окремих положень КВК України та відомчих нормативно-правових актів із міжнародними стандартами у цій сфері. Інваліди. Результати моніторингу демонструють, що в жодному слідчому ізоляторі не створено комплексних умов для перебування там людей з особливими потребами. Практично немає поручнів, пандусів, спеціальних камер для утримання, технічних засобів реабілітації та медичних спеціалістів для забезпечення відповідних умов для реабілітації даної категорії ув’язнених. Лише в декількох закладах існують окремі камери, де можливе перебування людини, позбавленої можливості самостійно пересуватися: є пристосовані туалети і душові кабіни, спеціальні ліжка і поручні.

Не дивлячись на те, що міжнародні стандарти і національні норми проголошують також необхідність реабілітаційних заходів для людей, позбавлених можливості самостійно пересуватися, на жаль, у системі попереднього ув’язнення таких заходів не впроваджено зовсім. Відсутність реабілітації приводить до того, що людина не може відновити порушені функції організму, попередити рецидиви, оволодіти навичками самостійного догляду за собою, що в цілому призводить до ще більшого погіршання стану її здоров’я. Стан виконання рекомендацій Уповноваженого, наданих протягом 2013 року Державній пенітенціарній службі України Протягом 2013 року звіти за результатами здійснених моніторингових візитів з рекомендаціями Уповноваженого щодо усунення виявлених порушень прав і свобод осіб, які тримаються в пенітенціарних установах, направлялись до Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України та Державної пенітенціарної служби України для відповідного реагування та інформування Уповноваженого з прав людини про вжиті заходи для усунення виявлених недоліків. За інформацією, яка надійшла до Секретаріату Уповноваженого з прав людини, для усунення виявлених недоліків, з метою забезпечення законних прав осіб, узятих під варту, і засуджених здійснено низку таких заходів. Скасовано вказівку ДПтС України від 28.04.2010 р. № 3/2/1-2344, згідно з якою заборонялось прийняття

РОЗДІЛ 2

кореспонденції від осіб, узятих під варту, та засуджених, адресованої Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним міжнародним організаціям, членом або учасницею яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, прокуророві та захиснику, у відкритому вигляді. Зазначена вказівка суперечила порядку, визначеному в п. 4.8.5 Правил тримання осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань, затверджених наказом Департаменту від 20.09.2000 р. № 192 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27.10.2000 р. за № 751/4972, згідно з яким у разі відсутності у відправника марки і конверта або коштів для їх придбання витрати здійснюються за рахунок слідчого ізолятора. У Луцькому, Дніпропетровському, Донецькому, Артемівському, Запорізькому, Сімферопольському, Старобільському, Сумському, Миколаївському, Рівненському, Харківському, Хмельницькому, Чернігівському, Чернівецькому слідчих ізоляторах, Новгород-Сіверській УВП (№ 31) та Житомирській УВП (№ 8) обладнано типові «камери-моделі».

95

Луцький СІЗО

У зазначених камерах забезпечено передбачені законодавством умови для тримання осіб, узятих під варту, та засуджених. Зокрема, камери обладнані: • денним та нічним освітленням, електричними розетками для побутового користування; • відокремленим санвузлом, який із внутрішнього боку облицьований кахельною плиткою, та достатньою припливно-витяжною вентиляцією; • оновленим камерним інвентарем: ліжками, столами та лавками, місцями для зберігання речей, а також підставками під телевізори та кабельною телемережею. Крім цього, стіни камер пофарбовані у світлі тони, вікна замінені на металопластикові зі зручною конструкцією, що забезпечує вільне надходження свіжого повітря. У Вінницькій (№ 1), Криворізькій (№ 3), Закарпатській (№ 9) установах виконання покарань, Луцькому, Дніпропетровському, Донецькому, Артемівському, Маріупольському, Івано-Франківському, Кіровоградському, Сумському, Сімферопольському, Полтавському, Рівненському, Чортківському, Харківському

96

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

та Хмельницькому слідчих ізоляторах приведено в належний санітарний стан приміщення збірних відділень та камер для тримання транзитно-пересильних осіб.

Луцький СІЗО

Запорізькому, Вільнянському, Львівському, Миколаївському, Полтавському, Рівненському, Сумському, Чортківському, Херсонському, Хмельницькому та Чернівецькому слідчих ізоляторах проведено реконструкцію карцерних приміщень з метою приведення умов тримання в них до нормативних вимог. У Луцькому, Дніпропетровському, Івано-Франківському, Ізмаїльському, Сімферопольському, Рівненському, Сумському, Чортківському, Херсонському, Хмельницькому, Харківському слідчих ізоляторах, Вінницькій (№ 1), Криворізькій (№ 3) та Закарпатській (№ 9) установах виконання покарань камери, у яких тримаються неповнолітні, забезпечено гарячим водопостачанням та додатково обладнано місцями для прийняття душу.

Ізмаїльський СІЗО

Криворізька УВП (№ 3)

Чортківський СІЗО

Криворізька УВП (№ 3)

У Вінницькій (№ 1), Криворізькій (№ 3), Закарпатській (№ 9) установах виконання покарань, Дніпропетровському, Луцькому, Донецькому, Івано-Франківському,

У Закарпатській УВП (№ 9), Дніпропетровському, Донецькому, Артемівському, Запорізькому, Київському, Одеському, Харківському та Херсонському слідчих ізоляторах проведені ремонтні роботи кімнат короткострокових та тривалих побачень, замінено меблі та інвентар.

РОЗДІЛ 2

97

служби та дільниці карантину, діагностики та розподілу, завершено ремонт прогулянкових дворів, стіни заштукатурені у вигляді гладкого покриття.

Одеський СІЗО

У Ольшанській виправній колонії (№ 53) проведено поточний ремонт туалетів у відділеннях соціально-психологічної служби та дільниці карантину, діагностики та розподілу. У Ладижинській виправній колонії (№ 39) на дільниці посиленого контролю демонтовано 18 зайвих ліжок, що дало змогу забезпечити засуджених житловою площею за встановленою нормою.

Київський СІЗО

У Вінницькій (№ 1), Закарпатській (№ 9) та Житомирській (№ 8) установах виконання покарань, Старобільському, Полтавському, Сумському, Харківському та Хмельницькому слідчих ізоляторах вжито заходів щодо обладнання прогулянкових дворів навісами для захисту від атмосферних опадів, фактурне покриття стін дворів замінено гладким. У Кам’янській виправній колонії (№ 101) проведено ремонтні роботи по заміні санвузлів у камерах ДІЗО/ПКТ, у них встановлено систему примусової вентиляції, відремонтовано дах будівлі ДІЗО/ПКТ. У Замковій (№ 58), Райківецькій (№ 78), Ладижинській (№ 39) виправних колоніях приведено у відповідність до вимог законодавства двори для прогулянки засуджених, які тримаються у секторі максимального рівня безпеки (ПКТ/ДІЗО). У Райківецькій виправній колонії (№ 78) проведено поточний ремонт туалетів у відділеннях соціально-психологічної

У Менській виправній колонії (№ 91) відремонтовано їдальню установи з облаштуванням примусової вентиляції, зали для приготування їжі та приміщення для миття посуду. У Стрижавській (№ 81) та Коломийській (№ 41) виправних колоніях організовано торговельне обслуговування засуджених відповідно до вимог відомчих нормативно-правових актів. У відділеннях соціально-психологічної служби Бердичівської виправної колонії (№ 70) обладнані приміщення для зберігання особистих речей засуджених. У Селезнівській виправній колонії (№ 143) проводились капітальні та поточні ремонти приміщень, у яких тримались засуджені, для забезпечення гарячою водою встановлено два водонагрівальних баки. Загалом налагоджено робочий зв’язок з керівництвом та структурними підрозділами Державної пенітенціарної служби України, її територіальними

98

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

органами управління та підпорядкованими їм установами. За участю Уповноваженого проведено робочі зустрічі з керівництвом ДПтС України, а також взято участь у засіданні виїзної колегії ДПтС України в м. Чернігові та у Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасна наука – пенітенціарній практиці». Узято участь у засіданні круглого столу (18.09.2013 р.) за участю представників Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України та Державної пенітенціарної служби України стосовно забезпечення особам, узятим під варту, та засудженим права безперешкодного листування, під час якого обговорено питання порядку отримання, приймання та відправлення кореспонденції зазначених осіб. З цього приводу Уповноваженим з прав людини, зокрема, надіслано лист до Генерального прокурора України від 14.08.2013 р. про невиконання адміністрацією слідчих ізоляторів та виправних колоній вимог Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про попереднє ув’язнення» та Кримінально-виконавчого кодексу України. Як повідомила Генеральна прокуратура України, за результатами перевірок вжито заходів прокурорського реагування, виявлені порушення закону усунуто, винних осіб притягнуто до дисциплінарної відповідальності. На спільному засіданні, що відбулося 18.10.2013 р. під головуванням Уповноваженого з прав людини, представників Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Державної пенітенціарної служби України та Секретаріату

Уповноваженого, обговорювалося питання створення Робочої групи зі сприяння посиленню гарантій захисту прав і свобод осіб, які перебувають в установах ДПтСУ. Робоча нарада за участю керівників відповідних міністерств та відомств відбулася 04.11.2013 р. На ній визначено напрями реалізації спільних заходів постійно діючої Робочої групи, спрямованих на підвищення ефективності реалізації державної політики в сфері забезпечення прав і свобод людини. За ініціативою Уповноваженого з прав людини двічі проведено круглий стіл за участю працівників Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Державної пенітенціарної служби України, під час якого обговорено проект Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. У ньому враховано ряд пропозицій Уповноваженого, а також експертів неурядових організацій стосовно поліпшення умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі в частині заборони щотижневого переведення із однієї камери в іншу, постійного тримання в наручниках поза межами камери, переміщення по території установ, надання медичної допомоги тощо. З метою забезпечення законних інтересів узятих під варту осіб і засуджених та усунення системних порушень прав і свобод людини в пенітенціарних закладах Міністру юстиції України внесено кілька подань Уповноваженого з прав людини: •

Щодо усунення порушень законодавства у сфері застосування підрозділів спеціального призначення

РОЗДІЛ 2

Державної пенітенціарної служби України від 16.01.2013 р. У ДПтС України тривалий час функціонували підрозділи спецпризначення за відсутності належної нормативно-правової бази щодо їхньої діяльності. Державна реєстрація наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 10.10.2005 р. № 167, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2006 р. за № 138/12012 «Про затвердження Положення про підрозділ спеціального призначення», яким визначено порядок використання зазначених підрозділів в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, на підставі висновку Міністерства юстиції України від 24.12.2007 р. № 15/88 була скасована (наказ Міністерства юстиції України від 26.12.2007 р. № 1302/5). Враховуючи викладене, а також наявність звернень від осіб, узятих під варту, і засуджених щодо неправомірних дій працівників названих підрозділів та широкий резонанс у правозахисному середовищі стосовно їхньої діяльності, рекомендовано з метою забезпечення конституційних прав людини на життя, особисту недоторканність та гідне поводження під час перебування у пенітенціарних установах вжити заходів для припинення функціонування підрозділів спецпризначення в структурі Державної пенітенціарної служби України до остаточного вирішення питання стосовно нормативно-правових підстав їхньої діяльності. У результаті вжитих заходів підготовлено і затверджено наказом Міністерства юстиції України від 03.07.2013 р. № 1325/5 Положення про територіальне (міжрегіональне) воєнізоване формування Державної кримінально-виконавчої служби України.

•

99

Щодо усунення порушень законодавства під час надання медичної допомоги взятим під варту та засудженим у закладах охорони здоров’я від 25.01.2013 р.

Зазначене подання з метою забезпечення законних інтересів узятих під варту осіб і засуджених, які отримують медичну допомогу в закладах охорони здоров’я, направлено для вжиття невідкладних заходів щодо узгодження нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, які стосуються діяльності Державної пенітенціарної служби України, з нормами міжнародного і національного законодавства у сфері забезпечення прав та свобод людини. Для усунення порушень Міністерством підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України» (щодо урегулювання питання використання електронних засобів нагляду за засудженими), а також проект наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Інструкції про тимчасове перебування і тримання засуджених та осіб, узятих під варту, організацію їх охорони в державних і комунальних закладах охорони здоров’я» та проект наказу Міністерства юстиції України щодо затвердження Переліку технічних засобів нагляду і контролю, що використовуються в місцях перебування засуджених та осіб, узятих під варту, та Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю в місцях перебування засуджених та осіб, узятих під варту.

•

Щодо усунення порушень передбачених законодавством прав та свобод жінок, які відбувають покарання у

100

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Селезнівській виправній колонії (№ 143), від 11.11.2013 р. В ході моніторингового візиту до Селезнівської виправної колонії (№ 143) встановлені численні порушення прав і свобод засуджених жінок, що можуть кваліфікуватися як жорстоке або таке, що принижує гідність, поводження або покарання. Зокрема, в установі не створені передбачені законодавством умови тримання засуджених, не забезпечується право засуджених на телефонні розмови, належним чином не організований порядок придбання засудженими продуктів харчування та предметів першої потреби, адміністрацією колонії не вжито достатніх заходів для реалізації права засуджених на охорону здоров’я (в установі взагалі відсутня медична частина). З метою забезпечення реалізації передбачених законодавством прав і законних інтересів засуджених жінок, які відбувають покарання в Селезнівській виправній колонії (№ 143), управлінню Державної пенітенціарної служби України в Луганській області рекомендовано вжити невідкладних заходів стосовно приведення порядку та умов відбування покарання у відповідність до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України та міжнародних стандартів у сфері забезпечення прав та свобод людини. Крім того, до Генеральної прокуратури України було надіслано витяг зі звіту за результатами візиту до зазначеної колонії для відповідного реагування та врахування цих результатів у здійсненні нагляду за додержанням законів в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби України.

За повідомленнями, що надійшли з Генеральної прокуратури України та Міністерства юстиції України, встановлено, що ДПтС України вивчено рекомендації, зазначені у витягах за результатами моніторингу, та вжито ряд практичних заходів щодо поновлення порушених прав засуджених відповідно до розробленого і затвердженого плану заходів, спрямованих на усунення виявлених під час моніторингового візиту недоліків у діяльності Селезнівської виправної колонії (№ 143), а також притягнуто п’ять винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи рекомендації Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму щодо усунення недоліків, які виявлялись під час моніторингових візитів до пенітенціарних установ, рішенням розширеної оперативної наради ДПтС України 27.11.2013 р. затверджено План додаткових заходів Державної пенітенціарної служби України щодо зміцнення гарантій захисту прав і свобод осіб, які перебувають в установах, що належать до сфери управління ДПтС України, запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.

•

Щодо приведення нормативно-правових актів, які регулюють діяльність органів та установ Державної кримінально-виконавчої служби України, до вимог національного законодавства, європейської практики та стандартів поводження з в’язнями від 15.10.2013 р.

З метою забезпечення законних інтересів узятих під варту осіб та засуджених рекомендовано:

РОЗДІЛ 2

•

вжити невідкладних заходів щодо приведення нормативно-правових актів Державної кримінально-виконавчої служби України у відповідність до національних та міжнародних стандартів і практики Європейського суду з прав людини, залучивши до цього представників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (за згодою), прокуратури та суду (за згодою), а також науковців і представників неурядових організацій;

•

звернути увагу відділу взаємодії з Державною пенітенціарною службою України Управління взаємодії з Державними службами України Міністерства юстиції України на недостатній рівень координації нормотворчої діяльності у сфері виконання кримінальних покарань;

•

розглянути можливість погодження із Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини

101

нормативно-правових актів, які містять норми, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян у місцях несвободи, до державної реєстрації цих актів.

•

У відповіді про вжиті заходи Міністром юстиції України 18.11.2013 р. повідомлено, що з метою підготовки пропозицій щодо удосконалення нормативно-правового визначення умов тримання осіб, які перебувають в умовах ізоляції від суспільства, створено робочу групу, до складу якої включено представників заінтересованих органів виконавчої влади за участю представників Секретаріату Уповноваженого з прав людини. Також поінформовано, що вжито відповідних заходів щодо приведення ряду нормативно-правових актів до вимог, зазначених у поданні Уповноваженого з прав людини, і що така робота триває.

2.3. Результати моніторингу установ

Державної прикордонної служби. До місць несвободи Державної прикордонної службі України відносяться спеціально обладнані установи для тримання осіб, що затримані в адміністративному порядку за порушення законодавства про державний кордон України чи за підозрою у вчиненні злочину, а саме: пункти тимчасового тримання (ПТТ) і спеціальні приміщення (СП). Станом на 31 грудня 2013 ріку в прикордонному відомстві обладнані та функціонують 71 місце утримання під вартою, розраховані на одночасне

тримання в них 463 осіб (станом на 31.12.2012 у прикордонному відомстві налічувалось 85 місць тримання: 10 ПТТ та 75 СП. Зменшення на 17%). З них: 11 пунктів тимчасового тримання, розрахованих на 268 осіб; 60 спеціальних приміщень, розрахованих на одночасне утримання 195 осіб. Протягом звітного року у місцях несвободи Держприкордонслужби утримувалося

102

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

1302 особи з 45 країн світу (за термінами тримання: до 3 діб – 897 осіб, більше 3 діб – 405). При цьому слід зазначити що така кількість затриманих є значно меншою порівняно з 2012 роком (1686 осіб, зменшення на 23%). Це обумовлено, у першу чергу, змінами у національному кримінально-процесуальному законодавстві. У звітному періоді працівниками Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму були відвідані 8 установ Державної прикордонної служби України, з них 1 – повторно (у 2012 році – 5, повторно – 0): • 4 ПТТ (Чернігівський, Чопський, Сумський та Мостиський прикордонні загони); • 4 СП (підрозділи охорони кордону Чернігівського, Одеського (повторно), Сумського, Луганського прикордонних загонів). У травні 2013 року було здійснено повторний моніторинговий візит до міжнародного аеропорту «Одеса», де у 2012 році на вимогу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було закрито спеціальне приміщення для утримання правопорушників підрозділу охорони державного кордону Одеського прикордонного загону як таке, що не відповідало мінімальним стандартам поводження із затриманими. За висновками моніторингової групи нове СП, що функціонує з лютого 2013 року, повністю відповідає загальноприйнятим стандартам у галузі забезпечення прав і свобод затриманих осіб. Зокрема на відміну від попереднього, у ньому забезпечено достатнє природнє і штучне освітлення, встановлено ефективну припливну витяжну вентиляцію. Результати співбесід с персоналом спецприміщення

продемонстрували і кращу обізнаність прикордонників з питань недопущення катувань та жорстокого поводження з затриманими особами та діяльності національного превентивного механізму в Україні. Адміністрація установ переважно надавала можливість безперешкодного доступу членів моніторингових груп до місць тримання, але в деяких випадках, так, як під час візиту до Чопського, Мостиського та Сумського прикордонних загонів, група була вимушена чекати на дозвіл протягом 2030 хвилин. Водночас керівництво та персонал місць утримання під вартою не чинило будь-яких перепонів та не ускладнювало будь-яким способом проведення приватних бесід із затриманими особами. Тож члени моніторингових груп мали можливість спілкуватися з ними у відповідності до ст. 20(d), 20(e) ФПКПК та абзацу 3 ст. 191 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Дані, отримані під час співбесід з затриманими особами, адміністрацією і персоналом місць тримання, результати вивчення існуючих процедур, матеріальних умов тримання, а також документів дозволяють зробити висновок про те, що Державна прикордонна служба України досягла вагомих позитивних результатів у сфері забезпечення захисту прав і свобод затриманих осіб, зокрема, з питань створення гідних матеріальних умов утримання затриманих осіб. Значною мірою це стало можливим завдяки реалізації політики співпраці з компетентними міжнародними, у тому числі європейськими структурами.

РОЗДІЛ 2

Наприклад, з українськими офісами Міжнародної організації міграції, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, а також прикордонними та міграційними службами таких країн ЄС, як Польща, Угорщина, Литва. Разом з тим процедури поводження з затриманими правопорушниками, що діють у прикордонному відомстві, не в повній мірі гарантують захист затриманих осіб від жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність людини, поводження та покарання. Наприклад, відсутня норма (та, відповідно, практика) обов’язкового відео та аудіо запису опитування правопорушника одразу після його затримання під час складання документів про адміністративне правопорушення та затримання. Також сьогодні нормативно необов’язкова й аудіо та відео фіксація першого допиту затриманої особи співробітниками оперативно-розшукових підрозділів, який, як правило, проводиться до поміщення такої особи до пункту тимчасового тримання. Рекомендації щодо впровадження такої процедури надавались керівництву Адміністрації Держприкордонслужби України, але, на жаль, ще не реалізовані. Передумови для неналежного поводження також створюються через те, що: – в нормативних документах прикордонного відомства України немає конкретного переліку видів дисциплінарних стягнень та процедури ефективного їх застосування,

103

наприклад, для припинення порушень внутрішнього розпорядку в установі; – сьогодні відсутні спеціальні програми з питань попередження катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність людини, поводження та покарання, для навчання персоналу, який залучається до затримання та охорони правопорушників. Недоліками у сфері нормативно-правового забезпечення, що обумовлюють неналежне поводження, також є наступні: – норми і стандарти, що визначені діючою «Інструкцією про порядок тримання осіб, затриманих органами Державної прикордонної служби України в адміністративному порядку за порушення законодавства про державний кордон України і за підозрою у вчиненні злочину» (введена у дію наказом АДПСУ від 30.06.2004 № 494, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за № 886/9485) не відповідають сучасним мінімальним стандартам поводження з взятими під варту особами, викладеним у рекомендаціях Підкомітету з попередження катувань Комітету з прав людини ООН та Європейського комітету проти тортур (ЄКПТ), їх щорічних та спеціальних доповідях та потребують перегляду; – спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України та Адміністрації Державної прикордонної служби України № 336/268/254 від 17.04.2012 «Про матеріально-побутове і медичне забезпечення іноземців та осіб без громадянства, що утримуються в

104

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, і пунктах тимчасового тримання та спеціально обладнаних приміщеннях» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.05.2012 за № 748/21061) затверджено норми матеріально-побутового забезпечення іноземців та осіб без громадянства, що утримуються в ПТПІ ДМСУ і ПТТ (СП) ДПСУ. Проте аналогічних норм для громадян України, які утримуються в ПТТ (СП) ДПСУ, в державі не визначено, отже це може розцінюватись таким, що суперечить принципу недискримінації, закріпленому Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 № 5207-VI; – залишається нормативно неврегульованим питання, пов’язане з обов’язком державних органів забезпечити належне поводження та умови перебування у міжнародних аеропортах осіб, яким відмовлено у в’їзді на територію України та до відльоту обмежено свободу пересування межею транзитних зон.

Страсбург, 25 червня 1996 р.). Отже актуальним постає питання створення державою належних умов перебування таких осіб в транзитних зонах українських міжнародних аеропортів.

Остання проблема заслуговує на окрему увагу через те, що тривале знаходження в транзитних зонах міжнародних аеропортів осіб, яким представники уповноважених державних органів відмовили у в’їзді в країну, визнано Європейським Судом з прав людини еквівалентним позбавленню волі у контексті ч.1 ст.5 Конвенції ООН проти катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність людини, поводження та покарання (рішення Європейського Суду з прав людини «Амюур (Amuur) проти Франції», справа № 17/1995/523/609,

Після звернення офісу омбудсмана до представників прикордонного відомства керівниками органів, що здійснюють прикордонний контроль у Донецькому, Харківському та Сімферопольському аеропортах, були затверджені правила розміщення у спеціально виділених приміщеннях аеропортів іноземців, відносно яких прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону на в’їзд в Україну.

За офіційною інформацією, наданою керівництвом Адміністрації Держприкордонслужби України, принаймні у трьох міжнародних аеропортах держави (Донецьк, Харків, Сімферополь) в межах транзитних зон є приміщення (кімнати) для розміщення непропущених осіб до їх відльоту. Водночас відсутні законні підстави для примусового утримання таких осіб у цих приміщеннях та обмеження їх основоположних прав. Так, під час відвідування міжнародного аеропорту «Донецьк» працівниками Департаменту НПМ було встановлено, що особи, які не були допущені на територію України, поміщувалися й утримувалися прикордонниками в окремому блоці приміщень з обмеженим доступом. При цьому, затриманим особам не забезпечувалося харчування взагалі, не зважаючи на тривалий час тримання (іноді й кілька діб).

Згаданими правилами закріплені принципи добровільності розміщення

РОЗДІЛ 2

105

іноземців у таких приміщеннях та вільного пересування в межах певної режимної зони пункту пропуску. Також сформульовані обов’язки авіакомпанії – перевізника забезпечити за свій рахунок іноземців питною водою, триразовим харчуванням, постільною білизною, рушниками, предметами особистої гігієни та необхідними побутовими приладами. Однак оскільки згадані правила не погоджені з представниками авіакомпаній в аеропортах, вони навряд чи будуть їх дотримуватись. Крім того, зазначені правила мають бути в обов’язковому порядку зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

Кімнати для затриманих ПТТ Сумського прикордонного загону (м. Суми)

– належного природного і штучного освітлення, необхідного для нормального читання;

Отже ризик неналежного поводження з непропущеними на територію України іноземцями залишається високим. Результати моніторингових візитів також засвідчили, що найбільш характерними у звітному році продовжували залишатись проблеми, пов’язані з відсутністю: – чіткої процедури доведення до затриманої особи у письмовому вигляді вичерпної інформації про її права, свободи, а також іншої корисної інформації, яка б сприяла адаптації в умовах затримання (про телефони довіри, керівний склад органів охорони кордону, суд, прокуратуру, телефони та контактних осіб з надання правової допомоги на іноземних мовах); – практики здійснення медичним працівником контролю за якістю приготування їжі для затриманих; – ефективної припливної вентиляції в приміщеннях для затриманих;

Кімнати для затриманих пункту тимчасового тримання Сумського прикордонного загону (м. Суми)

106

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

За результатом розгляду звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України факт порушення чинного законодавства був підтверджений, суддя був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, рішення комісії було доведено до усіх суддів місцевих судів загальної юрисдикції. Стан виконання рекомендацій Уповноваженого, наданих протягом 2013 року Державній прикордонній службі України.

Спеціальне приміщення прикордон-ного посту «Сєвєро-Гундоровський» Луганського прикордонного загону (смт. СєвєроГундоровський, Луганська обл.)

Відсутність доступу затриманих осіб до свіжого повітря (у т.ч. можливості самостійно відчинити вікна) та недостатнє освітлення (необхідне для нормального читання) можуть бути кваліфіковані як нелюдське поводження. Також у квітні 2013 року під час візиту до ПТТ Мостиського прикордонного загону моніторингова група з’ясувала факт порушення норм законодавства стосовно місця відбування особою покарання у вигляді адміністративного арешту. Було встановлено, що суддя Мостиського районного суду Львівської області виніс постанову про відбування адміністративного арешту громадянином N. у місці тримання прикордонного відомства з порушенням вимоги ч. 1 ст. 327 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої особи, піддані адміністративному арешту, тримаються під вартою в місцях, що їх визначають органи внутрішніх справ.

Для усунення виявлених у ході моніторингових візитів фактів та передумов жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність людини, поводження чи покарання, на адресу керівництва Держприкордонслужби України було спрямовано відповідні рекомендації. Аналіз офіціальної інформації прикордонного відомства про стан їх реалізації свідчить про те, що майже половину з них виконано, заходи з реалізації решти рекомендацій вживаються або заплановані до виконання. Питання взаємодії між офісом Омбудсмана і Адміністрацією Держприкордонслужби України та стану реалізації наданих рекомендацій протягом 2013 року двічі розглядались на спільних нарадах. Адміністрація Держприкордонслужби України спрямовувала до усіх органів охорони державного кордону звіти Секретаріату Уповноваженого про результати кожного моніторингового візиту та розпорядження про проведення заходів, необхідних для усунення недоліків.

РОЗДІЛ 2

Підсумки перших візитів та рекомендації моніторингових груп НПМ, стан дотримання прав і свобод затриманих осіб стали предметом окремого розгляду колегії Держприкордонслужби України у квітні 2013 року. За рішенням колегії з метою реалізації рекомендацій, забезпечення належного поводження з затриманими особами, приведення умов тримання у відповідність до вимог законодавства України та міжнародних стандартів були проведені комплексні обстеження всіх місць тимчасового тримання та підрозділів, які залучаються до охорони. За результатами обстеження керівництвом Держприкордонслужби організовано роботи з дооблаштування (ремонту, реконструкції) приміщень, що не відповідали сучасним вимогам (наприклад, встановлено припливну вентиляцію, укриття від атмосферних опадів там, де їх не було, закуплені гігієнічні набори для затриманих осіб тощо). Для посилення захисту прав і свобод затриманих прикордонниками осіб під час їх знаходження в місцях тримання у прикордонному відомстві було розроблено та впроваджено алгоритм анонімного опитування затриманих осіб, у кожному ПТТ та СП у доступному місті встановлено скриньки для скарг. Також завдяки залученню фінансово-матеріальної допомоги у рамках міжнародного проекту «READMIT» протягом року було побудовано 5 нових будівель спеціальних приміщень на ділянках державного кордону з Угорщиною, Словаччиною, Польщею та Російською Федерацією.

107

У нормативній сфері: • відомством підготовлено проект Інструкції про порядок тримання осіб, затриманих органами Державної прикордонної служби України, що проходить міжвідомче погодження, у тому числі у Секретаріаті омбудсмана України; •

представники Адміністрації Держприкордонслужби України беруть участь у роботі міжвідомчої робочої групі з опрацювання державних стандартів тримання осіб, затриманих за вчинення адміністративних правопорушень. Згадану групу було створено за ініціативи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

На виконання вимог ст. 10 Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання Адміністрацією Держприкордонслужби України було вжито заходів щодо включення навчальних матеріалів та інформації про заборону катувань до програм підготовки персоналу. Так, у 2012-2013 рр. спільно з представниками МОМ та УВКБ ООН в Україні із залученням можливостей Національної академії та Навчального центру Держприкордонслужби України було проведено 10 регіональних тренінгів з питань забезпечення дотримання прав затриманих, зокрема, щодо заборони катування. У тренінгах прийняли участь 250 офіцерів та підготовлено 70 мультиплікаторів. Надані матеріали використовуються мультиплікаторами для проведення занять з персоналом, який залучається до охорони державного кордону та охорони затриманих осіб.

108

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

2.4. Результати моніторингу установ

Державної міграційної служби До складу установ тримання під вартою Державної міграційної служби України віднесені пункти тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі – ПТПІ). В органах Державної міграційної служби України обладнані дві такі установи, що розраховані на одночасне утримання в них 373 осіб: Волинський ПТПІ (на 165 осіб) та Чернігівський ПТПІ (на 208 осіб). За інформацією міграційного відомства упродовж 2013 року у згаданих ПТПІ перебувало 337 осіб. Найбільше утримувалося іноземців із В’єтнаму – 61, Афганістану – 42, Бангладеш – 26, Сомалі – 24, Грузії – 21, Китаю – 12, Шрі-Ланки – 8. Оскільки у період з червня 2013 року до грудня 2013 року функціонував лише Волинський ПТПІ, моніторинговий візит був здійснений саме до нього. Згаданий пункт було побудовано у 2008 році за фінансової допомоги Євросоюзу згідно з кращими міжнародними стандартами. Для осіб, які утримуються у закладі, створені гідні матеріально-побутові умови та умови для задоволення соціальних та інших потреб, зокрема, кухні для приготування їжі, душові та пральня, можливість займатися індивідуальними та колективними видами спорту, купувати продукти харчування, інші предмети та речі для особистих потреб. В червні 2013 року представниками НПМ було здійснено моніторинговий візит до зазначеної установи. Після прибуття

до установи члени моніторингової групи були вимушені чекати в приміщенні контрольно-пропускного пункту дозволу керівника установи протягом 15-20 хвилин не зважаючи на наявність у документації зміни охорони норми щодо права представників НПМ безперешкодно відвідувати ПТПІ. Разом з тим, варто зазначити, що адміністрація установи та персонал місць тимчасового тримання не перешкоджали та не ускладнювали будь-яким способом вільне пересування членів моніторингової групи по території та проведення приватних бесід з утримуваними особами. Основні проблеми, що можуть кваліфікуватися як прояви неналежного поводження, виявлені в ПТПІ у 2013 році. Під час візиту було виявлено факт необґрунтованого обмеження доступу утримуваних в установі іноземців, до контактів із зовнішнім світом (мобільні телефони вилучалися під час приймання до установи, що не відповідає вимогам п. 7.1 Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Також, у багатомісних кімнатах було розміщено людей більше, ніж визначено національним законодавством та міжнародними стандартами (не менше 7м2 житлової площі на одну особу). Інші недоліки, що були виявлені під час моніторингового візиту до ПТПІ: • існують певні труднощі у комунікації між персоналом адміністрації та іноземцями, зокрема, через відсутність

РОЗДІЛ 2

109

110

•

•

•

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

у штаті установи перекладачів з мов, розповсюджених на азіатському та африканському континентах, вихідці з яких складають більшість осіб, прибуваючих в ПТПІ; незважаючи на те, що у гуртожитку встановлено таксофон, можливостей для придбання карток у іноземців практично немає. Картки видаються представниками міжнародних організацій в обмеженій кількості; потребує удосконалення процедура доведення до осіб їх прав та іншої корисної інформації, що допомогла б краще адаптуватися в місці тримання; недостатня кількість друкованих літературних, наукових та художніх видань в бібліотеці ПТПІ на рідних мовах іноземців-вихідців з країн Південної Азії та Африки.

Окремо варто відмітити й фактичну відсутність спеціальних навчальних програм, з питань протидії катуванням та жорстокому поводженню для персоналу, який залучається до охорони утримуваних в установі іноземців. Недоліки в сфері нормативно-правового забезпечення, що обумовлюють неналежне поводження: • відомчим положенням про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні не визначено першочерговість доведення у письмовому вигляді до особи при її поміщенні до ПТПІ інформації, що стосується її прав і свобод та сприятиме скорішому адаптуванню в нових умовах; • нормативно не визначено перелік речей, які заборонено мати при собі іноземцю або особі без громадянства в ПТПІ;

•

•

не відповідають міжнародним стандартам та потребують корегування норми Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, що стосуються умов і термінів контролю за станом здоров’я осіб, які утримуються в ПТПІ, а також здійснення побачень, зокрема з захисниками; наявність так званих «локалізованих кімнат», які згідно з п. 3.3.3 Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (затверджено наказом МВС України від 16.10.2007 № 390) призначені для розміщення осіб, «…які потребують посиленого нагляду через схильність до насильства, можливість заподіяння шкоди оточуючим чи собі, учинення нападу на працівників ПТП або втечі» терміном від 14 до 30 діб. Разом з тим, застосування такої міри дисциплінарного впливу на осіб, що утримуються в ПТПІ, як їх ізоляція у так званих «локалізованих кімнатах», які по суті є карцерами потребує детального нормативно-правового регулювання.

Стан виконання рекомендацій Уповноваженого, наданих протягом 2013 року Державній міграційній службі України. За підсумками моніторингового візиту до Волинського ПТПІ у 2013 році працівники Департаменту направили до керівництва Державної міграційної служби України рекомендації з шістьох питань, пов’язаних з неналежним поводженням з іноземцями та особами без громадянства під час їх перебування в ПТПІ.

РОЗДІЛ 2

За офіційною інформацією, отриманою від Державної міграційної служби України, усунуто недоліки, виконання яких не потребує значних фінансових та матеріальних витрат (наприклад, відремонтовано примусову механічну вентиляцію в локалізованих кімнатах та медичному ізоляторі, на віконних рамах встановлено ручки для вікон, в гуртожитках де проживають іноземці розміщено списки керівництва ПТПІ, графіки прийому іноземців із зазначенням його місця і часу). Для забезпечення якісної комунікації з іноземцями – громадянами африканських та південно-азійських країн адміністрація установи залучає перекладачів організації, яка є місцевим партнером українського офісу Регіонального Представництва УВКБ ООН в Білорусії, Молдові та Україні. Керівництво міграційного відомства також розпочало роботу зі створення відомчої бази даних (реєстру) перекладачів. Інформацію про права та обов’язки іноземців, правила знаходження в ПТПІ, контактні дані керівництва установи, органів державної влади, організацій, що здійснюють правову допомогу тощо розміщено на інформаційних дошках на декількох мовах у коридорі гуртожитку. Порядок користування особами власними мобільними телефонами на сьогоднішній день залишається нормативно не врегульованим. Новий нормативно-правовий акт, що мав би врегулювати дане питання (зокрема, проект наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні» в п. 4.58. визначає, що іноземець,

111

котрий має власний мобільний телефон не обладнаний пристроєм для здійснення фото та відео зйомки може ним користуватись з дозволу директора ПТПІ або його заступника). В той же час, ніяким чином не визначено порядок користування мобільним телефоном. На сьогоднішній день за рішенням керівництва ПТПІ користування мобільними телефонами іноземцям та особам без громадянства дозволено один день на тиждень або у час, коли вони забажають під наглядом персоналу. З метою удосконалення законодавства України у сфері захисту забезпечення прав і свобод осіб, які перебувають в ПТПІ з урахуванням рекомендацій НПМ Державною міграційною службою підготовлено проекти нормативних актів, до вивчення яких залучаються і працівники НПМ, зокрема: • проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, передбачено внесення змін до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; • проект постанови Кабінету Міністрів України «Про норми харчування іноземців та осіб без громадянства, що утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та пунктах тимчасового розміщення біженців Державної міграційної служби»; • проект наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні».

112

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

2.5. Результати моніторингу установ

Міністерства оборони За визначенням ст.13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» моніторингу підлягають наступні установи оборонного відомства держави: • дисциплінарний батальйон Військової служби правопорядку Збройних Сил України (далі –ВСП ЗСУ); • гауптвахти, кімнати для тимчасово затриманих військовослужбовців (далі – КТЗ); • спеціальні палати військових лікувальних закладів; • військові частини Збройних Сил України, де військовослужбовці проходять строкову службу.

Адміністрація установ переважно надавала можливість безперешкодного доступу членам моніторингових груп до місць тримання, але в деяких випадках (наприклад, під час відвідувань установ в м. Києві та Чернігівській області) група для того, щоб розпочати роботу, була вимушена через необізнаність адміністрації установ протягом 30-40 хв. роз’яснювати положення Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», якими визначені повноваження НПМ. Разом з тим члени моніторингових груп під час візитів мали можливість проводити конфіденційні бесіди з військовослужбов-

Кількість установ Міністерства оборони України та осіб, які в них утримувались або проходили строкову службу, у 2012 – 2013 роках вид установи

дисциплінарний батальйон гауптвахта кімнати для тимчасово затриманих військовослужбовців спеціальні палати військових лікувальних закладів військові частини (в/сл. строкової служби)

2012 (станом на 31.12.2012) кількість кількість установ осіб 1 14 4 64

2013 (станом на 31.12.2013) кількість кількість установ осіб 1 10 2 19

зміни = - 50%

- 28% - 70%

+ 44% + 67%

18

9

32

3

8

4

8

4

=

=

337

50582

239

11520

- 29%

- 7%

Протягом звітного року фахівці Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі – Департамент НПМ) спільно з громадськими моніторами відвідали 8 місць несвободи оборонного відомства України, з них 2 повторно: дисциплінарний батальйон та гауптвахту ЦУ ВСП ЗСУ (у 2012 році було перевірено 2 установи, повторно – 0).

цями, які утримувались в місцях несвободи у відповідності до ст. 20 Факультативного Протоколу до Конвенції та абзацу 3 ст.

191 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Результати повторних відвідувань дисциплінарного батальйону та гауптвахти ЦУ ВСП ЗСУ продемонстрували позитивні зміни, в першу чергу в частині поліпшення матеріальних умов утримання військовослужбовців.

РОЗДІЛ 2

Безперечно позитивним є те, що після візитів, здійснених у 2012 році, на гауптвахті у м. Києві розпочалася системна робота з ремонту та переобладнання камер, облаштування у них санітарних вузлів, вентиляції, встановлення нових більших за розміром вікон. Типові порушення прав і свобод людини, виявлені у 2013 році у місцях несвободи Міністерства оборони України. Порівняно з результатами моніторингових візитів, здійснених у 2012 році, такими, що можуть розцінюватись як нелюдське або таке, що принижує гідність людини, поводження, продовжують залишатися обмеження або недостатній захист деяких прав і свобод військовослужбовців, Так, положення діючих національних (таких, як статути Збройних Сил України, Кримінально-виконавчий кодекс України, Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України тощо) та відомчих нормативно-правових актів, що визначають принципи та порядок поводження з військовослужбовцями в місцях утримання під вартою або відбування покарання, не надають їм гарантованого захисту від жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність людини, поводження чи покарання. З огляду на результати відвідувань установ тримання під вартою, підпорядкованих оборонному відомству держави (зокрема, кімнат для тимчасово затриманих військовослужбовців, розташованих на території Чернігівської та Миколаївської областей, гауптвахти м. Києва), на думку НПМ, такими, що потребують усунення в першу чергу, є такі проблеми:

•

•

•

•

•

•

•

113

відсутність в установах єдиної письмової форми доведення до затриманих (засуджених) їх прав, включаючи право на подання скарг, та іншої корисної інформації; реалізацію права затриманого військовослужбовця негайно поінформувати про факт свого затримання родича або будь-яку третю особу за власним вибором нормативно та на практиці не забезпечено; нормативно не гарантовано можливість безперешкодного конфіденційного спілкування із захисником за власним вибором одразу після затримання особи та під час утримання в установі в будь-який зручний для військовослужбовця час; нормативно не визначено, що перший та наступні допити затриманого військовослужбовця мають проводитись лише у присутності захисника (адвоката); затримані (засуджені) військовослужбовці не інформуються про те, що у разі незгоди з результатами медогляду, проведеного медпрацівником установи, вони мають можливість вибирати собі іншого лікаря для повторного конфіденційного медичного огляду у тому числі після або під час одиночного утримання (з представленням офіціального медичного висновку про результати затриманій особі та її захисникові); військовослужбовці під час знаходження в камерах, не завжди мають можливість негайно звернутися до представника установи у разі виникнення загрози здоров’ю або життю (безпосередньо або за допомогою кнопки виклику у камері); перелік дисциплінарних проступків затриманих (засуджених) військовослужбовців та видів покарань за їх скоєння, нормативно не визначено;

114

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Окремої уваги заслуговують проблемні питання у медичному забезпеченні осіб, що були з’ясовані під час моніторингу дисциплінарного батальйону та гауптвахти ЦУ ВСП ЗСУ, а саме: • не організований інфекційний контроль за туберкульозом у порядку, визначеному національним законодавством; • не організовано диспансерний нагляд за ув’язненими військово­ службовцями; • не відпрацьовані заходи з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в установах; • не забезпечені профілактичні міри з охорони жіночого здоров’я (проведення систематичного діагностування онкологічних захворювань); • оснащення кабінету чергового лікаря установи медичним інструментарієм, устаткуванням та інвентарем недостатнє та не відповідає вимогам діючих нормативних документів; • рівень підготовки позаштатних чергових лікарів не гарантує якості та ефективності медичної допомоги військовослужбовцям, які утримуються у дисциплінарному батальйоні та на гауптвахті ЦУ ВСП ЗСУ. Результати моніторингу установ Міноборони протягом 2013 року також показали, що потребують покращення деякі аспекти матеріальних умов тримання військовослужбовців. До них, в першу чергу, відносяться: • камери на гауптвахтах та у КТЗ обладнані нарами, а не ліжком. Згідно з національними нормативними актами упродовж дня вони знаходяться на замку у зібраному (піднятому) стані, на них заборонено лягати до відбою, отже військовослужбовець, який утримується у такій камері, протягом 14-16 годин позбавлений можливості відпочивати;

Кімната (камера) для тимчасово затриманих військовослужбовців Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку Збройних Сил України

Кімната (камера) для тимчасово затриманих Північного територіального управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України

Кімната (камера) для тимчасово затриманих військовослужбовців Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку Збройних Сил України

РОЗДІЛ 2

• •

відсутність достатнього природного та незадовільне штучне освітлення в камерах на гауптвахтах та в КТЗ; неефективна вентиляція та відсутність можливості затриманим (заарештованим) самостійно відкривати віконні рами для доступу свіжого повітря;

Гауптвахта Військової служби правопорядку Збройних Сил України, м. Київ

• •

відсутність в камерах санвузлів; заборона заарештованим (засудженим) військовослужбовцям користуватись мобільними телефонами та електронними книгами.

Значну стурбованість моніторів викликали результати відвідання клініки психіатрії Головного військового клінічного госпіталю Збройних Сил України, що розташований у м. Києві. Під час візиту було з’ясовано, що поводження з пацієнтами фактично було таким, що визнається жорстоким, нелюдським або таким, що принижує гідність людини, а саме: 1. Зі слів пацієнтів, з якими проводились приватні бесіди, персонал клініки, особливо санітари, іноді вдаються до незаконного психологічного

115

тиску та погроз щодо застосування вґамівних засобів, таких, як препарати заспокійливої дії або вґамівна сорочка; 2. Пацієнти позбавлені можливості здійснювати прогулянки на свіжому повітрі та постійно перебувають у приміщенні клініки (у середньому протягом курсу лікування або обстеження – до 21 доби); 3. Вільного доступу до туалетної кімнати немає (відкривається медпрацівником чергової зміни за графіком лише на 15 хвилин щогодини); 4. Порушуються конституційні права і свободи військовослужбовців строкової служби, які проходили обстеження у клініці психіатрії під час проходження військово-лікарської комісії з метою оформлення на службу за контрактом. Зокрема, до цієї категорії військовослужбовців безпідставно застосовуються такі самі досить суворі режимні обмеження, як й до пацієнтів лікарні. Протягом 21 доби (стандартний термін обстеження) вони позбавлені можливості виходити на свіже повітря, займатися фізичним вправами, вільно телефонувати батькам або іншим особам, обмежені у побаченнях з ними, у доступі до книг, телебачення та радіо.

5. Психіатричний огляд та надання психіатричної допомоги здійснюються без особистої згоди військовослужбовця, призовника або працівника Збройних Сил України. Як встановлено, Інструкція про проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів у лікувальних закладах Міністерства оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України 14.02.2006р. № 81, суперечить

116

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Закону України «Про психіатричну допомогу». Згідно з інструкцією командир (начальник) має право направляти військовослужбовця на позачерговий психіатричний огляд до відповідних психіатричних закладів без особистої згоди або рішення суду. Зазначене порушує базовий принцип добровільності надання психіатричної допомоги і створює підгрунття для зловживань. Так, провадженням Уповноваженого з прав людини встановлені порушення прав солдата строкової служби Павла А., який після побиття в частині був поміщений до медичної частини на підставі вказаного пункту інструкції. Він був признаний непридатним до військової служби через встановлений діагноз шизофренія. Проте після демобілізації цей діагноз не був підтверджений комісійно. Але наявність такого діагнозу створює реальні проблеми для молодої людини й у цивільному житті, обмежує його права у сфері працевлаштування тощо. Ця проблема потребує нормативного врегулювання. Вивчення стану виконання вимог ст.10 Конвенції проти катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність людини, поводження та покарання, щодо обов’язкового включення матеріалів з попередження катувань до навчальних програм персоналу, який залучається до охорони затриманих осіб, свідчить про те, що такі програми поки що відсутні. Стан виконання рекомендацій Уповноваженого, наданих протягом 2013 року Міністерству оборони України. Звіти та рекомендації стосовно покращення стану реалізації прав і свобод затриманих (заарештованих) військовослужбо­вців

за результатами кожного моніторингового візиту спрямовувалися керівництву Міністерства оборони України або Військової служби правопорядку Збройних Сил України. За офіційною інформацією, що було отримано від оборонного відомства (ВСП ЗСУ), реалізовано майже 50% наданих за результатами візитів рекомендацій (наприклад, у дисциплінарному батальйоні – щодо письмового інформування засуджених про їх права і свободи, вільного користування наручними годинниками, регулярних перевірок медичним складом кількості, якості, порядку приготування та видачі харчування і води ув’язненим, санітарно-гігієнічного стану установи, придатності та чистоти одягу і постільної білизни ув’язнених, обладнання кабінок туалетів дверцятами). Для забезпечення ефективного діалогу з відомством співробітниками Департаменту з питань реалізації НПМ налагоджено двосторонній робочий зв’язок з відповідними структурними підрозділами і посадовими особами ВСП ЗСУ. Питання взаємодії та стану реалізації наданих рекомендацій протягом 2013 року двічі розглядались на спільних нарадах. З метою покращення стану поводження з засудженими, узятими під варту та затриманими військовослужбовцями керівництво ВСП ЗСУ у І кварталі 2013 року організувало комісійне обстеження всіх місць тримання оборонного відомства (за винятком військових частин). За результатами обстеження було припинено експлуатацію 3 гауптвахт та 16 КТЗ, сплановано їх ремонт та дооблаштування. Після закінчення робіт наприкінці 2013 року було відновлено експлуатацію усіх КТЗ та 1 гауптвахти. Також на гауптвахті ЦУ ВСП ЗСУ, розташованій

РОЗДІЛ 2

у м. Києві, організовано роботи з облаштування однієї камери на 3 особи, яка відповідатиме мінімальним стандартам утримання. На виконання рекомендацій НПМ стосовно покращення обізнаності з питань попередження катувань персоналу,

117

який залучається до охорони затриманих (заарештованих) військовослужбовців, Військовою службою правопорядку ЗСУ розпочато підготовку необхідних змін до стандартів навчання військовослужбовців. У нормативній сфері: • розроблено Інструкцію про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців (затверджена наказом Міністерства оборони України від 26.09.2013 № 656, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 16.10.2013 за № 1775/24307); • внесено зміни до Інструкції про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні (затверджена наказом Міністра оборони України від 29.11.2004 № 567, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.12.2004 за № 1572/10171); • внесено Зміни до Інструкції про порядок організації патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.02.2012 № 62).

2.6. Результати моніторингу установ Державної

судової адміністрації України. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» моніторингу НПМ підлягають приміщення (кімнати) для підсудних (засуджених) у апеляційних та місцевих судах загальної юрисдикції, що відносяться до компетенції Державної судової адміністрації України.

За офіційною статистикою, наданою Державною судовою адміністрацією України (далі – ДСА), у 2013 році приміщення для підсудних (засуджених) експлуатувалися у 489 будинках судів (27 апеляційних та 462 місцевих судів загальної юрисдикції). Моніторинг згаданих приміщень у рамках національного превентивного

118

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

механізму розпочато у березні 2013 року, у 2012 році візити до судів не проводились. Протягом року фахівці Секретаріату Уповноваженого спільно з громадськими моніторами відвідали 18 місцевих (Сумська, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Луганська, Чернігівська та Вінницька області, м. Київ) та 4 апеляційних суди (Сумська, Херсонська, Луганська та Закарпатська області). На початку першого візиту (до Шевченківського районного суду у м. Києві у березні 2013 року) охоронці суду посилаючись на норми міжвідомчого наказу відмовили моніторинговій групі НПМ у вільному доступі до приміщень для тримання підсудних (засуджених) та залів судових засідань. Отже члени моніторингової групи отримали можливість потрапити до цих приміщень лише через півтори години завдяки безпосередньому втручанню Уповноваженого. Після внесення подання Уповноваженого до Міністра юстиції України положення спільного наказу МВС та ДСА України у частині, що стосується безперешкодного пропуску Уповноваженого та його представників до приміщень судів, були приведені у відповідність до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

Верховної Ради України з прав людини на парламентських слуханнях 12 червня 2013 року. Головною проблемою стала повна невідповідність приміщень для підсудних/засуджених загальноприйнятим нормам, в першу чергу, мінімальним стандартам утримання, розробленим експертами Європейського комітету проти тортур та тим, що закріплені європейськими пенітенціарними правилами, а саме: •

фактична площа приміщень, де підсудні/засуджені очікують на судове засідання, складає лише 0,7-1,5 м2, об’єм повітря при нормі 7-9м3 є не більше 2-4м3 на людину;

Приміщення (кімнати) для тримання підсудних (засуджених) Шевченківського районного суду м. Києва

Типові порушення прав і свобод людини, що виявлялися у 2013 році. Прояви жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність людини, поводження були виявлені у всіх без винятку судах, що були відвідані. Зважаючи на це проблематика захисту прав і свобод підсудних під час знаходження в судах стала предметом окремого виступу Уповноваженого

Приміщення (кімнати) для тримання підсудних (засуджених) Ленінського районного суду Миколаївської області

РОЗДІЛ 2

119

Приміщення (кімнати) для тримання підсудних (засуджених) Новокаховського міського суду Херсонської області

Приміщення (кімнати) для тримання підсудних (засуджених) Приморського районного суду м. Одеси

Приміщення (кімнати) для тримання підсудних (засуджених) Ленінського районного суду Миколаївської області

Приміщення (кімнати) для тримання підсудних (засуджених) Жовтневого районного суду Миколаївської області

• • •

•

в приміщеннях, як правило, задуха, немає доступу свіжого повітря, відсутня або неефективна вентиляція; часто-густо відсутнє або недостатнє для нормального читання природне освітлення; в порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України в більшості судів в залах судових засідань замість загороджень з органічного скла використовуються металеві клітки; в багатьох судах немає туалетів та джерел питної води для підсудних.

Серед інших типових проблем слід відзначити такі: •

в більшості судів відсутні бактерицидні лампи для дезінфекції залів

•

•

судових засідань, приміщень для підсудних/засуджених і конвою; відсутні умови для забезпечення участі у судовому засіданні людей з особливими потребами (наприклад, немає пандусів, поручнів тощо); в судах відсутні умови для конфіденційного спілкування підсудних (засуджених) із захисниками.

Крім того було з’ясовано, що державні будівельні норми, які регламентують вимоги до облаштування приміщень для підсудних (засуджених) в судах, не відповідають мінімальним міжнародним стандартам утримання осіб. Наприклад, згаданими нормами визначено, що площа камери має бути не меншою ніж 4 м2, при цьому не визначено, скільки осіб може в ній утримуватися.

120

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Стан виконання рекомендацій Упо­ вноваженого, наданих протягом 2013 року Державній судовій адміністрації України. У кожному випадку виявлення фактів неналежного поводження інформація про них та рекомендації щодо усунення порушень прав людини спрямовувались керівництву ДСА, МВС, ДПтС та Генеральної прокуратури України за компетенцією. Аналіз отриманих відповідей про стан реалізації рекомендацій свідчить про те, що переважно усунуто недоліки, виконання яких не потребує значних фінансових та матеріальних витрат. Згідно з офіційною інформацією ДСА в більшій мірі рекомендації були реалізовані керівництвом апеляційного суду Сумської області. Не усунено жодного недоліку, виявленого під час візитів до Голосіївського й Святошинського районних судів у м. Києві, Ленінського районного суду у м. Миколаєві та Жовтневого районного суду Миколаївської області, Ковпаківського районного суду в м. Суми, Вінницького міського суду і Вінницького районного суду Вінницької області. У результаті реалізації рекомендацій: • внесено зміни до міжвідомчого наказу ДСА і МВС України щодо безперешкодного пропуску до приміщень судів моніторингових груп НПМ; • територіальним управліннями ДСА та керівництвом судів проведено обстеження приміщень для тримання підсудних (засуджених) в судах, складено плани реалізації наданих рекомендацій; • значну частину перевірених судів забезпечено бактерицидними

•

лампами для щоденної дезінфекції повітря в приміщеннях для підсудних/засуджених, конвою та залах судових засідань; ДСА розроблено та направлено на узгодження до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України проект нормативного акту щодо внесення змін до ДБН2010 (суди) стосовно технічних вимог до прозорих загороджень у залах судових засідань на заміну металевих.

Довідково: за офіційною інформацією ДСА станом на 01.01.2014 загородження зі скла встановлені: в апеляційних судах – 14 загороджень (52% від загальної кількості апеляційних судів), в місцевих загальних судах – 92 (лише 12% від загальної кількості місцевих судів).

• опрацьовано та погоджено підготовлений МВС України проект Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів; • розроблено проект Порядку взаємодії судів загальної юрисдикції та слідчих ізоляторів, установ виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України щодо проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час кримінального провадження. Не виконано рекомендації, що стосуються припинення експлуатації приміщень для підсудних/засуджених повністю або частково у чотирьох з відвіданих судів у зв’язку з неналежними умовами тримання. На думку Уповноваженого знаходження у таких умовах значно шкодить здоров’ю людини, а відтак може кваліфікуватися, як жорстоке

РОЗДІЛ 2

поводження (фактично закрито лише одне з таких приміщень – у Менському районному суді Чернігівської області, продовжується використання приміщень у Голосіївському районному суді м. Києва та апеляційному суді Херсонської області. Відсутня інформація про припинення експлуатації приміщення у Приморському районному суді м. Одеса). Поряд з тим з метою запровадження ефективного діалогу з представниками влади налагоджено робочий зв’язок з відповідальними структурними підрозділами і посадовими особами Державної судової адміністрації України. В рамках взаємодії протягом року на спільних нарадах двічі розглядався стан реалізації рекомендацій Департаменту з питань реалізації НПМ та заходи, спрямовані на попередження неналежного поводження з підсудними. Також з метою забезпечення належного захисту прав і свобод засуджених і взятих під варту осіб на ім’я Прем’єр-міністра України було направлено подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Як результат за дорученням глави уряду Міністерством юстиції України було створено міжвідомчу робочу групу з розроблення відповідного плану заходів. До її складу увійшли й фахівці Департаменту з питань НПМ офісу Уповноваженого. Про кожний випадок виявлення у ході моніторингових візитів проявів неналежного поводження з підсудними/засудженими, у тому числі, пов’язаних з умовами утримання, Секретаріат Уповноваженого інформував керівництво Генеральної прокуратури України. У вересні 2013 року керівництво цього відомства офіційно повідомило

121

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про те, що деякі положення Державних будівельних норм України (Будинки і споруди. Суди. ДБН В.2.2-26:2010) суперечать вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, національному законодавству і можуть розцінюватись як погане поводження та приниження людської гідності (лист від 04.09.2013 № 16-116196-13). Генеральна прокуратура України запропонувала Голові Державної судової адміністрації України та Міністру регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ініціювати приведення умов тримання у таких приміщеннях у відповідність з міжнародними нормами та чинним законодавством. За ініціативи Уповноваженого та за участі представника Уповноваженого з питань реалізації НПМ стан додержання законодавства при вирішенні заяв і повідомлень про катування та інше жорстоке поводження з людьми працівниками правоохоронних органів, а також захисту конституційних прав в’язнів щодо забезпечення матеріально-побутових і медико-санітарних умов їх утримання розглянуто на розширеному засіданні колегії Генеральної прокуратури України 4 квітня 2013 року та на засіданнях колегій регіональних прокуратур. Проте завдання щодо здійснення нагляду за додержанням законності у приміщеннях для підсудних (засуджених) у судах керівництвом Генеральної прокуратури України своїм територіальним органам не визначені.

122

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

2.7. Результати моніторингу установ

Міністерства освіти і науки України

345 340

До закладів системи освіти, що підлягають моніторингу працівниками національного превентивного механізму, належать загальноосвітні школи-інтернати в т.ч. для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальні загальноосвітні школи-інтернати та навчальні реабілітаційні центри, в т.ч. для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дитячі будинки, загальноосвітні школи соціальної реабілітації, профе345 училища соціальної реабілітації сійні (Додаток 1).

340 335 Кількість спеціальних шкіл-інтернатів

335 330

330

на початок навчального року

345 325

345 325

340 320 335

340 320 2009/10 335

330

330

325

325

320

320 2009/10 2009/10 2010/11 2010/11 2011/12 2011/12 2012/13 2012/13

120

110

110

100

100

90 80

72 70

100

Кількість дітей у спеціальних школах-

40000 40000на початок навчального року інтернатах

35000 2010/11 2009/10

2011/12 2010/11

2012/13 2011/12

90 90 120 120 80 80 110 2009 2010 2011 2012 2013 110 2008 2008 2009 2010 2011 2012 100

Разом з тим, зросла кількість загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів і кількість дітей, які можуть одночасно з реалізацією права на загальну середню освіту отримати тривале лікування 45000 45000 та реабілітацію відповідно до профілю захворювання. Враховуючи тенденцію

45000 45000

2012/13

Кількість дитячих будинків системи МОН станом на 1 січня 120

За даними Міністерства освіти і науки України на початок 2013-2014 навчального року кількість училищ соціальної реабілітації з 3-х установ скоротилася до 2-х, кількість загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації залишилася незмінною – 6 установ.

35000

Порівняно з попередніми періодами є90тенденція до зниження як загальної кількості деяких установ, так і кількості 80 дітей,2009 які 2010 там перебувають.

2008 2009 2010 2012 2011 2013 2012 Зазначене 2013 2008 2011 проілюстровано у порівняльних таблицях нижче (за даними Держкомстату).

2010/11 2009/10

2011/12 2010/11

2012/13 2011/12

2012/13

35000 2009/10 2009/10 2010/11 2010/11 2011/12 2011/12 2012/13 2012/13

Кількість дітей в дитячих будинках системи МОН станом на 1 січня 6000

6000

4000

4000

2000

2000

6000 0 2013

35000

2009/10 40000 40000

4000

6000 0 2008 4000 2009200820102009201120102012201120132012

2013

щодо погіршення здоров’я дитячого 2000 2000 населення України в цілому, варто очікувати збільшення кількості санатор0 0 них шкіл-інтернатів у подальшому.

2008 2010 2009й 2011 2010 2011 2013 2012 2013 2008 2009 2012 За даними Управлінь охорони здоров’я ОДА кількість дітей зі сколіозом, які

72

16500

16500

70

16000

16000

120

6000

110

4000

35000 100 2009/10

2010/11

2011/12

2012/13

90 80 2009

2010

2011

2012

2013

потребують тривалого лікування, складає близько 72 тис осіб, з розладами психіки та поведінки близько 63 тис осіб, з захворюваннями серцево-судинної системи – 138 тис осіб.

4000

123

0 2008

6000

РОЗДІЛ 2

2000

Кількість санаторних шкіл-інтернатів на початок навчального року

72 2000 70 68 0 2008

2009

2010

2011

2012

2013

66 64 62 2010/11

2011/12

2012/13

2013/14

Кількість дітей в санаторних школах-інтернатах на початок навчального року 16500 16000 15500 15000 14500 14000 13500 2010/11

2011/12

2012/13

2013/14

Протягом 2013 року працівники Департаменту відвідали 22 установи системи освіти: 1. Київська спеціальна школа-інтернат І-ІІ ступенів №8 2. Білоцерківська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів (Київська область) 3. Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 17 4. Київська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІ ступенів № 22 5. Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 18 6. Городнянська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів(Чернігівська область)

2008

2009

2010

2011

2012

2013

7. Городнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів (Чернігівська область) 8. Фонтанська загальноосвітня школа соціальної реабілітації (Одеська область) 9. Знам`янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів 16500 (Кіровоградська область) 10. Київська санаторна загальноосвітня 16000 школа-інтернат І-ІІ ступенів № 19 15500 11. Комунальний заклад “Запорізький 15000 навчально-реабілітаційний центр-ін14500 тернат” 14000 12. Острозька спеціальна загальноос13500 школа-інтернат I-II ступенів вітня 2010/11 2011/12 2012/13 2013/14 № 2 (Рівненська область) 13. Острозький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою (Рівненська область) 14. Одеська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 6 15. Миколаївська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів №4 16. Варварівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (Полтавська область) 17. Ясинуватська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІ ступенів № 14 (Донецька область) 18. Олексієво-Дружківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 13(Донецька область) 19. Севастопольська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 6 20. Миколаївська загальноосвітня школа соціальної реабілітації (Миколаївська область) 21. Івано-Франківська обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів (Івано-Франківська область) 22. Печеніжська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (Івано-Франківська область).

124

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

З них повторні моніторингові візити були здійснені до таких установ: 1. Миколаївська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів №4 2. Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 17 3. Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 18. Порушення прав дітей в освітніх інтернатних установах, що кваліфікуються як жорстоке поводження В результаті спілкування з вихованцями віч-на-віч, проведених письмових та усних опитувань учнів та представників персоналу, ознайомлення з усіма ключовими блоками установ, детального вивчення особових справ дітей та медичної документації працівниками департаменту НПМ встановлені порушення прав дітей, які можуть розцінюватися як жорстоке або таке, що принижує людську гідність, поводження. Зокрема, у відвіданих у 2013 році школах соціальної реабілітації виявлені такі порушення: • спільне перебування дітей, направлених до Фонтанської школи соціальної реабілітації за рішенням суду, та до центру – за направленням управління освіти і науки Одеської облдержадміністрації, за згодою служб у справах дітей і за заявою батьків або осіб, які їх замінюють (згідно з Положенням про центр психолого-педагогічної корекції для дітей з різними формами девіантної поведінки при Фонтанській ЗОШСР). Відповідно до Положення про центр у ньому мали проходити ресоціалізацію та соціальну реабілітацію діти віком

•

від 8 до 14 років зі стійкою девіантною поведінкою, які залишили сім’ю та загальноосвітні заклади і перебувають у складних життєвих обставинах. Таким чином, в одному закладі опинилися діти восьмирічного віку з розладами поведінки та неповнолітні, які вчинили злочини. При цьому відповідно до статті 498 Кримінального процесуального кодексу України навіть малолітніх правопорушників направляють до школи соціальної реабілітації лише з 11 років; недосконалість процедури направлення дітей до центру психолого-педагогічної корекції для дітей з різними формами девіантної поведінки за заявами батьків, опікунів або адміністрації інтернатних закладів, що надавало можливість для зловживань з боку недобросовісних дорослих. Аналіз особових справ вихованців засвідчив, що підставою для направлення багатьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, були заяви адміністрації інтернатних закладів. Зокрема, простежувалась негативна тенденція направлення з Балтської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей з затримкою психічного розвитку саме дітей зазначеного статусу. І це тоді, коли такі діти насамперед потребують спеціальної допомоги у зв’язку із затримкою психічного розвитку, з чим, як правило, у них і пов’язані поведінкові розлади. У центрі навіть перебувала дитина із синдромом Дауна, й це при тому, що в центрі немає можливості надавати їй навіть належну медичну допомогу, не кажучи вже про реабілітацію. Крім того, встановлено,

РОЗДІЛ 2

•

•

що один вихованець, маючи статус дитини, позбавленої батьківського піклування, був направлений до центру за заявою опікуна, яка є фаховим психологом. Опікун надала згоду на продовження перебування дитини в закладі, сплачуючи за перебування дитини в центрі лише 455,6 гривень на місяць з отриманої державної допомоги на підопічну дитину, що на момент відвідування становила два прожиткових мінімуми для дитини від 6 до 18 років та складала 2420 гривень; у Фонтанській загальноосвітній школі соціальної реабілітації виявлено використання дитячої праці як покарання, зокрема залучення до миття вбиралень, що було відображено в поясненнях вихованців, які містилися в особових справах; у кімнаті для побачень з дітьми не передбачено можливості усамітнитися. Встановлено велике вікно, яке надає можливість слідкувати з кімнати чергового за побаченням із родичами (Фонтанська загальноосвітня школа соціальної реабілітації). До того ж побачення та дзвінки по телефону дозволялися лише з батьками або особами, які їх замінюють, що є порушенням права дитини на спілкування і суперечить пунктам 60, 61 Правил ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі.

За результатами моніторингових візитів до установ Міністерства освіти і науки встановлені порушення таких прав вихованців, як: право на освіту, на відпочинок та дозвілля, право на приватність і особистий простір, право на скаргу, належне медичне обслуговування та достойний рівень життя.

125

Права, що порушуються найчастіше у місцях несвободи для дітей системи МОН, які були відвідані у 2013 році

Право на безпеку

Право на скаргу

Право на приватність Право на здоров’я Право на відпочинок

Право на спілкування Право на освіту

Право на достойний рівень життя

Серед недоліків в діяльності установ системи освіти, які негативно впливають на стан дотримання прав та свобод вихованців, можна виділити такі: • Кредиторська заборгованість органів Державного Казначейства по КЕКВ 2210 (предмети, матеріали, обладнання та інвентар), КЕКВ 2240 (оплата послуг, крім комунальних) за 2012 та 2013 роки, яка в деяких школах досягала майже 500 тис.грн.

• Застарілість медичного оснащення, необхідність реконструкції приміщень лікувальних корпусів, малоефективне лікування та медична реабілітація дітей з хронічними захворюваннями та дітей-інвалідів. При цьому варто відмітити, що при низькому рівні медичного оснащення (приблизно середини минулого століття) в Одеській санаторній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 6 та Київській санаторній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 19 ефективність консервативного лікування є високою, що позначилось на наповнюваності закладу учнями. Так, в Одеській санаторній ЗОШІ І-ІІ ступенів № 6 на час візиту перебувало 279 учнів при проектній потужності закладу 180 учнів. Значною мірою цього

126

•

•

•

•

•

•

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

досягнуто завдяки зусиллям медичних працівників закладів. Відсутність повноцінного забезпечення спеціальною методичною літературою та підручниками, навчальними посібниками педагогів і вихованців з особливими потребами. Відсутність забезпечення вихованців цілодобовим доступом до питної води згідно з Державними санітарними правилами і нормами від 15.04.1997 р. № 136/1940. Соціальна ізоляція закладу через віддаленість від великих населених пунктів, відсутність взаємодії з громадськими організаціями та волонтерами. Ізоляція поглиблюється внаслідок відсутності у вихованців доступу до сучасних засобів комунікації. Відсутність інформаційних стендів з номерами телефонів “гарячих ліній” державних органів, до яких можна звернутися у разі порушення права вихованців чи працівників. Відсутні стаціонарні скриньки скарг та пропозицій («скриньки довіри»), що є порушенням ст.13 Конвенції ООН про права дитини. Соціальна стигматизація та дискримінація дітей, хворих на діабет. У шкільній їдальні стіл для таких дітей стоїть окремо. Персонал переконаний, що це йде на користь дитини, оскільки таким дітям призначене дієтичне харчування, а тому вони не будуть їсти їжу інших дітей і не нашкодять своєму здоров’ю. Однак, такий підхід є зручним виключно для персоналу. Санаторні школи з басейном та п’ятиразовим харчуванням використовуються як елітні інтернати для перебування дітей протягом тижня. Так, у Миколаївській санаторній школі для дітей, хворих на сколіоз,

•

• •

з 414 дітей 369 – з м. Миколаєва. При цьому, крім обласного центру, в Миколаївській області проживають 1113 дітей, які потребують санаторного лікування. Фактично заклад є школою-інтернатом лише для 12% учнів, для інших – це заклад для денного перебування. В той же час фінансування закладу відбувається як для санаторної школи-інтернату. Відсутність комп’ютерного кабінету та комп’ютерів. Вивчення інформатики відбувається у звичайному класі з використанням дошки та підручників. Встановлена заборона на використання мобільних телефонів. Порушення реалізації права на приватне життя й особистий простір вихованців. По кілька років діти живуть в казенній обстановці, де в спальній кімнаті розташовані до 20 ліжок. Усі спальні місця однакові, немає малюнків, фотографій, книг тощо. Крім того, в школі практично немає місця, де дитина могла б усамітнитися. Спальні кімнати після підйому на весь день замикаються на ключ, а вільний час діти проводять за розкладом тільки разом: дивляться телевізор, граються на свіжому повітрі, відвідують гуртки. Побути, умовно кажучи, «на самоті» можна тільки в кабінеті психолога або соціального педагога.

Олексієво-Дружківська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів №13

РОЗДІЛ 2

•

Температура повітря в деяких навчальних кімнатах на час візиту була значно нижчою норми.

127

залучають благодійні організації для забезпечення установ сучасним медичним обладнанням та лікарськими препаратами.

Севастопольська санаторна загальноосвітня школа-інтернат» І-ІІ ступенів № 6

•

•

Незабезпеченість установ медикаментами, миючими та дезінфікуючими засобами, оскільки річним кошторисом не передбачені кошти на ці статті видатків. Під час безпосереднього спілкування з вихованцями шкіл-інтернатів діти, а особливо дівчатка – підлітки, висловлювали побажання щодо перегляду норм забезпечення предметами та засобами особистої гігієни (панчішно-шкарпетковими виробами, шампунем, гігієнічними прокладками). Ознайомлення з медичною документацією свідчить про формальний характер надання медичних послуг. Дітям, хворим на сколіоз, як правило, протягом семестру призначається лише 10 сеансів лікувального масажу та ЕСМ (електростимуляція м’язів), медичне забезпечення в закладах перебуває у неналежному стані. Однак, слід зазначити, що рівень медичного обслуговування дітей у деяких закладах цілковито відповідає національним стандартам, зокрема ст.ст.

4-6 Закону України «Про охорону дитинства». Адміністрації інтернатів вишукують спонсорські кошти,

Комунальний заклад «Запорізький навчально-реабілітаційний центр-інтернат»

•

Відсутність огорожі і фактично власного подвір’я спеціальної школи-інтернату, де перебувають діти з вадами розумового розвитку. Фактично територія установи є прохідною для громадян мікрорайону.

Київська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 17

128 •

•

•

•

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Спальні кімнати для денного сну учнів початкової школи переповнені (в кожній по 8 ліжок). При збільшенні кількості учнів із сільської місцевості чи райцентрів та нині існуючій кількості спальних кімнат школа не зможе забезпечити їх постійне проживання у закладі, оскільки адміністрація не планує облаштування додаткових спальних приміщень, а інтернат поступово перетворюється на заклад денного перебування дітей. Перебування у закладах дітей з протипоказаннями (епілепсія, енурез) відповідно до Додатку до Положення про загальноосвітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну школу-інтернат, затвердженого наказом МОН від 12.06.2003 р. № 363. Запровадження рейтингової системи оцінювання дітей, коли від ступеня вихованості (від 0 до 3) залежали “привілеї” вихованців, до яких були віднесені хобі, а також навіть побачення з батьками, що суперечить пункту 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини. До того ж, деяких дітей навіть упродовж 2,5 років перебування в центрі корекції продовжували оцінювати на нульовому рівні вихованості, що ставило під сумнів ефективність такої системи заохочень та покарань та доцільність перебування дітей у Фонтанській ЗШСР. Невідповідність графіку перерв вимогам п. 4.7 Положення про загальноосвітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну школу-інтернат, затвердженого наказом МОН № 363 від 12.06.2003 р. (тривалість перерв повинна становити не менше 15 хв., тривалість великої перерви – не менше 30 хв., натомість в закладі між 1 і 2 уроками – 10 хв., а тривалість великої перерви становить 20 хв.).

Київська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І–ІІ ступенів № 22

• •

•

Відсутність спортивного інвентарю для занять ЛФК. Встановлені випадки, коли впродовж декількох років діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, власноруч писали заяви “з проханням” продовжити навчання у центрі психолого-педагогічної корекції для дітей з різними формами девіантної поведінки при Фонтанській ЗОШСР наступного навчального року. Відсутність або недостатність меблів в кімнатах вихованців (приліжкових тумбочок, стільців, шаф для особистих речей тощо) відповідно до їхніх потреб. Тому вихованці в деяких установах роздягаються та зберігають речі в окремому приміщенні, що не завжди комфортно для них.

РОЗДІЛ 2

Київська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІ ступенів № 22

Городнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів

•

•

Відсутність можливості за державні кошти підвищувати кваліфікацію медичних працівників. Оскільки санаторна школа-інтернат є навчальним закладом, а не медичним закладом, оплата підвищення кваліфікації медичних кадрів не передбачена. Семінари із обміну досвідом медичної реабілітації з іншими закладами даного профілю також не проводяться. Відсутність можливості проходження працівниками інтернатів медичних оглядів за бюджетні кошти. Згідно з чинним законодавством працівники навчальних закладів Міністерства освіти і науки входять до переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим

•

129

профілактичним медичним оглядам. Порядок проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок». При цьому абзацом другим пункту 2 Порядку проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок визначено, що витрати закладів та установ охорони здоров’я, пов’язані з проведенням обов’язкових медичних оглядів працівників бюджетних установ та організацій, покриваються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання вказаного закладу та установи охорони здоров’я. Згідно зі ст. 22 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріально-фінансове забезпечення питань, пов’язаних із проведенням обов’язкових медичних оглядів працівників закладів та установ освіти, віднесено до компетенції місцевих органів влади. Проте на практиці норма закону не виконується, оскільки відсутній чіткий механізм її реалізації. Тому щорічно всі працівники школи-інтернату (а працівники харчоблоку двічі на рік) проходять періодичні медичні огляди за власний кошт ( ≈ 120 грн.). Порушення трудової дисципліни чи невиконання посадових обов’язків частиною працівників установи.

130

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Значна кількість недоліків, виявлених під час моніторингових візитів до закладів системи освіти, стосується необхідності проведення ремонту приміщень установ: спальних кімнат, душових, вбиралень, пралень, актових та спортивних залів: • спортивні зали потребують капітального ремонту та поновлення Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів №18 (для дітей зі зниженим слухом)

Ясинуватська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 14 Ясинуватська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 14

Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів №17

• •

•

спортивного інвентарю; вікна слід замінити на сучасні енергозберігаючі, оскільки рами вікон практично всіх приміщень відвіданих установ – старі, часто обладнані ґратами, наявність яких порушує право дитини на безпечні умови проживання; потребують термінового ремонту підлога, дах та стелі закладів, де наявні сліди затікань, відвалюються пласти штукатурки, шпалери відстають від стін;

Городнянська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів

Київська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІ ступенів № 22

РОЗДІЛ 2

•

131

харчоблоки в установах потребують ремонту, оскільки перебувають у незадовільному стані. Кухонне обладнання, меблі, посуд – застарілі, не функціонує штучна вентиляція. Крім того, відсутній контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог чинного законодавства; Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів №18 (для дітей зі зниженим слухом)

Городнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів

Знам’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІI ступенів

•

в Городнянській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів вбиральні для хлопчиків перебували в неробочому стані, тому учні користувались туалетом, розташованим на подвір’ї;

Одеська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 6 (для дітей, хворих на сколіоз)

•

санвузли в закладах потребують ремонту – заміни непрацюючих унітазів або встановлення між унітазами перегородок. Крім того, в деяких закладах туалетні кабіни не мають дверей, що є порушенням п.7.5 Державних санітарних правил і норм 5.5.2.008-01 “Влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу”, де вказується, що у туалетних кабінах для дівчаток одна кабіна повинна бути з дверима і замком;

Городнянська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів

132 •

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

у деяких закладах відсутні перегородки між душовими стійками у приміщеннях бані та душових, що є порушенням права на приватність;

•

Миколаївська загальноосвітня школа соціальної реабілітації

•

потребує ремонту пральня, ремонтні роботи призупинені у зв’язку з відсутністю коштів;

Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів №18 (для дітей зі зниженим слухом)

Ясинуватська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів №14

кількість санітарних кімнат, що приведені у відповідність до п.7.12. Державних санітарних норм і правил «Гігієнічні вимоги до улаштування, утримання і режиму спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та навчально-реабілітаційних центрів», є недостатньою для 176 вихованців з вадами фізичного розвитку (53 з яких мають інвалідність). Для прийняття душу дитина має стати у ванну з душовим шлангом, що без сторонньої допомоги для деяких дітей є неможливим. Зазначене порушує права дитини з інвалідністю на повноцінне життя, що передбачено ст. 23 Конвенції ООН про права дитини;

Знам’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІI ступенів

•

•

ізолятор медичного блоку інтернату не має окремого санвузла, що не відповідає п.3.40 Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до улаштування, утримання і режиму спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та навчально-реабілітаційних центрів»). Незадовільний санітарний стан коридорів і класних кімнат: павутиння

РОЗДІЛ 2

на стелі, брудні панелі, недотримання графіків вологого прибирання та провітрювання класних приміщень.

133

Разом з тим, серед відвіданих у ході моніторингу інтернатів є такі, де чітко витримуються міжнародні та державні норми і вимоги до облаштування санітарних кімнат, в яких для дітей створені комфортні умови для задоволення гігієнічних потреб як складової реалізації права на достатній рівень життя, передбаченого ст. 3, 16, 23, 27 Конвенції ООН про права дитини.

Городнянська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів

•

Розташування актового залу школи-інтернату у вологому підвальному приміщенні. Деформовані вінілові панелі та стійкий запах цвілі в залі свідчать про те, що стіни та стеля приміщення постійно зволожені та уражені грибком, що, в свою чергу, наражає на небезпеку вихованців. Окрім культурно-масових заходів в актовому залі щоденно проводяться заняття з хореографії.

Олексієво-Дружківська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів №13

Київська спеціальна школа-інтернат І-ІІ ступенів №8

Комунальний заклад «Запорізький навчально-реабілітаційний центр-інтернат»

134

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

соціальної реабілітації, а 26 дітей, які на момент ліквідації перебували в установі, переведено до Макіївського професійного училища соціальної реабілітації ім. А.С. Макаренка. Також постановою КМУ «Деякі питання функціонування шкіл соціальної реабілітації» від 21.11.2013 р. № 847 були ліквідовані Єнакіївська, Миколаївська, Харківська і Фонтанська школи соціальної реабілітації.

Комунальний заклад «Запорізький навчально-реабілітаційний центр-інтернат»

Стан виконання рекомендацій Уповноваженого, наданих протягом 2013 року Міністерству освіти і науки України. Листи, спрямовані до Міністерства освіти і науки України та ОДА За результатами проведення моніторингу стану дотримання прав і свобод дітей, які перебувають в установах системи освіти, Департаментом НПМ були направлені 7 листів до Міністерства освіти і науки України та 3 листи до обласних державних адміністрацій для відповідного реагування. Подання Міністерству освіти і науки України було направлено подання щодо забезпечення прав вихованців Фонтанської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації від 12.03.2013 р. № 1.1-459/13-70. Слід зазначити, що на початок 2012/13 навчального року відповідно до листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1/10-3969 від 18.12.12 р. налічувалось 6 шкіл (203 дитини) та 3 училища соціальної реабілітації (98 дітей). Наказом МОН від 12.08.2013 р. № 1149 було ліквідовано Якушинецьке професійне училище

Відповідно до листа МОН від 16.01.2014 р. № 92-14 на початок 2013/14 навчального року у загальноосвітніх школах соціальної реабілітації перебувало 99 учнів, а у професійних училищах соціальної реабілітації – 85. Вказана реорганізація системи шкіл та училищ соціальної реабілітації значною мірою стала можливою завдяки Спеціальній доповіді Уповноваженого з питань реалізації національного превентивного механізму «Права дитини в закладах соціальної реабілітації» 2013 року, в основу якої були покладені результати спільного дослідження, яке проводилось експертами ХІДС та Департаменту НПМ. Слід зауважити, що у 2013 році Міністерство освіти і науки України досить ефективно співпрацювало з Секретаріатом Уповноваженого з прав людини. Згідно з інформацією, наданою Міністерством освіти і науки України, у відповідь на рекомендації Уповноваженого було вжито наступні заходи: 1. проведено ремонтні роботи: – в Київській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 18 відремонтовано дах над переходом між їдальнею та навчальним корпусом; – у Білоцерківській спеціальній загальноосвітній школі-інтернат І-ІІ

РОЗДІЛ 2

ступенів за кошти обласного бюджету встановлено 23 металопластикові вікна у спальних кімнатах, зроблено ремонт у двох спальних кімнатах для дівчаток, а за благодійні кошти проведено ремонт спортивного залу та коридору ІІІ поверху навчального корпусу, обладнано ігрову кімнату, закуплено м’які меблі, килим, телевізор; – у 2013 році за кошти обласного бюджету відремонтовані покрівлі харчоблоку та майстерні у Ясинуватській санаторній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів №14 та санітарні вузли учбового корпусу Олексієво-Дружківської санаторної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів № 13. До проекту бюджету на 2014 рік внесено пропозиції щодо фінансування оздоблювальних робіт у приміщеннях прального комплексу та придбання необхідного обладнання для пральні Ясинуватської СЗШІ та виділення коштів для проведення капітального ремонту покрівлі, санітарних вузлів спального корпусу та актової зали Олексієво-Дружківської СЗШІ; – у Варварівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті створена кімната соціально-побутового орієнтування, у ізоляторі медичного блоку облаштовано санітарний вузол; – розроблено проект будівництва їдальні, що пройшов державну експертизу, загальною вартістю 2 104,715 тис.грн. (Городнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів); – здійснено капітальний ремонт харчоблоку, кабінету фізіотерапії, двох санітарно-гігієнічних кімнат, закуплено нові ліжка, ортопедичні матраци, замінено віконні рами на металопластикові, облаштовано частину

–

–

–

–

–

–

135

шкільного подвір’я у Одеській санаторній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 6 (для дітей, хворих на сколіоз); заасфальтовано подвір’я школи-інтернату, доріжки викладено тротуарною плиткою, виконано ремонт підлоги на І поверсі учбового корпусу у Городнянській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів; обладнано перегородками вбиральні у спальних корпусах для хлопчиків та заплановано реконструювати душові кімнати з урахуванням особливостей фізичного розвитку вихованців (Знам’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІI ступенів); здійснено ремонт вбиральні для хлопчиків та замінена витяжна шафа в кабінеті хімії, відремонтована система водопосточання та каналізації в шкільній майстерні (Городнянська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів); облаштовано спальні кімнати вихованців необхідним мінімумом меблів різного призначення та придбано 45 приліжкових тумб для особистих речей учнів (Городнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів); при підготовці до опалювального сезону 2013–2014 навчального року підрядними організаціями виконані профілактичні роботи для забезпечення достатнього рівня опалення в приміщеннях (Київська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІ ступенів № 22); встановлено ємкості з питною водою (Білоцерківська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів, Городнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів, Варварівська спеціальна

136

–

–

–

–

–

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

загальноосвітня школа-інтернат, комунальний заклад «Запорізький навчально-реабілітаційний центр-інтернат»); внесені зміни до п. 2.9 Статуту закладу з метою приведення у відповідність тривалості перерв між уроками, як це передбачено п. 4.7 Положення про загальноосвітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну школу-інтернат, затвердженого наказом МОН від 12.06.2003 р. № 363(Київська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І–ІІ ступенів № 22); навчально-виробничі майстерні забезпечені необхідними матеріалом для проведення практичних робіт на уроках трудового навчання (Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 18); у школах оформлені стенди з телефонами «гарячих ліній» та скриньки для скарг та пропозицій (Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 18, Городнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів, комунальний заклад «Запорізький навчально-реабілітаційний центр-інтернат», Одеська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 6 (для дітей, хворих на сколіоз); заступника директора школи-інтернату з господарської частини притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежну організацію та координацію роботи технічного й обслуговуючого персоналу закладу (наказ по школі-інтернату від 27.03.2013 р. № 41) (Городнянська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів); дезінфекція харчоблоку та інших приміщень школи здійснюється

–

–

–

–

безпечними засобами раз на місяць та за потреби; здійснюється передача комп’ютерного класу з Часовоярської спеціальної ЗОШ-інтернату № 8 Донецької обласної ради в кількості 8 комп’ютерів до Ясинуватської ЗОШ санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів № 14; проведено демонтаж решіток на вікнах, у коридорах навчального корпусу встановлено скляні фрамуги та замінено електролампи на потужніші у Севастопольській санаторній загальноосвітній школі-інтернаті I-II ступенів № 6; з метою залучення волонтерів до співпраці у Варварівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті створено шкільний сайт; вирішується питання щодо проведення курсів підвищення кваліфікації для медпрацівників шкіл-інтернатів на базі Одеського обласного інституту вдосконалення вчителів (Одеська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 6 (для дітей, хворих на сколіоз).

Однак залишилися невиконаними такі рекомендації: • забезпечення педагогів і вихованців з особливими потребами спеціальною методичною літературою та підручниками (Білоцерківська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів); • питання щодо нормативної регламентації користування учнями мобільними телефонами під час навчального процесу так, щоб це не порушувало їх право на спілкування, але водночас не заважало навчальному процесу (Київська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 22 );

РОЗДІЛ 2

•

Повторні візити: Повторні візити до Київської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 17 та Київської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 18 також засвідчили, що частина рекомендацій Уповноваженого залишилась невиконаною.

Залишилися невиконаними такі рекомендації: не була профінансована заміна фізично зношених віконних дерев’яних рам на сучасні, не демонтовані ґрати на вікнах першого, другого та четвертого поверхів, де знаходяться спальні кімнати; не вирішено питання щодо забезпечення медикаментами, миючими та дезінфікуючими засобами; не відремонтована підлога у медичному блоці; не вирішується проблема забезпечення спеціальними підручниками для розумово відсталих дітей; не перенесено сенсорну кімнату з території карантинного відділення; у харчоблоці не замінена, навіть не відремонтована, вентиляція; на інформаційних стендах не надана інформація щодо номерів телефонів та поштових адрес “гарячих ліній” державних органів, до яких можна звернутися зі зверненнями, скаргами та пропозиціями, не обладнані скриньки скарг та пропозицій.

В Київській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 17 виконано лише одну рекомендацію; зроблено ремонт ділянки підлоги в коридорах біля взуттєвої майстерні на І поверсі.

В Київській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 18: • проведено ремонтні роботи даху над переходом між їдальнею та навчальним корпусом;

•

•

забезпечення витратними матеріалами для розвитку індивідуальних творчих здібностей, гурткової роботи тощо (Городнянська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів); проведення капітального ремонту даху спортивного залу та заміни вікон у приміщеннях школи (Ясинуватська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів №14); облаштування санвузлів у приміщенні спального корпусу згідно нормативів (Севастопольська санаторна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів № 6).

137

•

на 2-ому поверсі проведено капітальний ремонт санвузла;

138

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

•

•

навчально-виробничі майстерні забезпечені необхідними матеріалом для проведення практичних робіт на уроках трудового навчання;

у вестибюлі школи оформлено стенд із телефонами «гарячих ліній» та скриньку для скарг та пропозицій.

Низка недоліків, які лишились неусу­неними: • не демонтовані ґрати на вікнах першого поверху будівлі: палат ізолятора, навчальних кімнат; • питна вода знаходиться лише в їдальні (у графинах), питні фонтанчики не працюють.

РОЗДІЛ 2

139

2.8. Результати моніторингу установ

Міністерства соціальної політики України За інформацією Міністерства соціальної політики України, мережа стаціонарних установ для людей похилого віку, інвалідів і дітей-інвалідів у 2013 р. становила 323 установ, розрахованих на 58,6 тис. місць і в яких перебувало на повному державному утриманні 54,8 тис. осіб. Зокрема: • 72 будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів; • 36 геріатричних пансіонатів та пансіонатів ветеранів; • 158 психоневрологічних інтернатів; • 4 спеціальних будинки-інтернати; • 53 дитячих будинки-інтернати.

Кількість дитячих будинків-інтернатів протягом 2008–2013 рр. зменшилась з 55 до 53. При цьому чисельність підопічних віком від 18 років у молодіжних та психоневрологічних відділеннях збільшувалась (з 2243 у 2008 р. до 3464 у 2013 р.). Відтак є нагальним проведення деінституалізації інтернатних установ для осіб з особливими потребами. У складі територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг) станом на 1 січня 2014 р.

Планова ємкість інтернатних установ та чисельність осіб, що перебувала в установах у 2013 році 35000

32706

32076

30000 Планова

25000

ємкість установ

20000

15000

10000

9296

8630

8073

Фактично

8040

7193

6453

зайнято ліжок на

5000

кінець 2013 року

467 398

дитячі будинкиінтернати

спеціальні будинки-інтернати

психоневрологічні інтернати

пансіонати ветеранів війни та праці

будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів

0

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

дитячі будин інтернати

спеціальні будинки-інте

психоневрол інтернати

пансіонати ветеранів вій та праці

будинки-інте для громадян похилого віку та інвалідів

140

Чисельність вихованців (віком від 4 до 18 років) дитячих відділень та підопічних (віком від 18 років) молодіжних та психоневрологічних відділень дитячих будинків інтернатів протягом 2008 – 2013 років 6000 5000

4882 Діти віком від 4

4000

до 18 років

3464 2990

3000 2243 Особи віком від

2000

18 років 1000 0 2008

2009

2010

2011

2012

2013

Кількість стаціонарних відділень територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг) протягом 2006 – 2013 років 360

355

359

348

350 339

340

335

334 331 330

320 314 310 2006

2007

2008

2009

діяло 359 стаціонарних відділень для постійного або тимчасового проживання, у яких на повному державному утриманні перебувало 9,4 тис. осіб. Відповідно до Закону України «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції

2010

2011

2012

2013

ООН про права дитини до 2016 року» від 5 березня 2009 р. № 1065-VI відбувається процес реорганізації притулків для дітей у центри соціально-психологічної реабілітації. За даними Державної служби статистики України, з 2009 р. загальна кількість

РОЗДІЛ 2

притулків для дітей з 90 зменшилась до 42 (станом на 1 січня 2014 р.). Відповідно загальна чисельність дітей, які перебували в цих закладах, з 14 242 вихованців зменшилась до 3172. Водночас з 2009 р. кількість центрів соціально-психологічної реабілітації дітей з 30 закладів зросла до 86 (станом на 1 січня 2014 р.), а загальна чисельність дітей, які перебувають у цих закладах, з 3585 вихованців збільшилась до 9070. Протягом 2013 року працівники Департаменту відвідали 42 установи системи соціального захисту населення: 1. Білоцерківський психоневрологічний інтернат (Київська область) 2. Білоцерківський дитячий будинок-інтернат (Київська область) 3. Ставівський психоневрологічний інтернат (Київська область) 4. Київський пансіонат ветеранів праці (м. Київ) 5. Святошинський психоневрологічний інтернат (м. Київ) 6. Знам’янський психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням (Кіровоградська область) 7. Поповицький психоневрологічний інтернат (Львівська область) 8. Степівський дитячий будинок-інтернат (Миколаївська область) 9. Лупарівський психоневрологічний інтернат (Миколаївська область) 10. Веселівський психоневрологічний інтернат (Запорізька область) 11. Запорізький дитячий будинок-інтернат (Запорізька область) 12. Рівненський геріатричний пансіонат (Рівненська область) 13. Острозький психоневрологічний інтернат (Рівненська область) 14. Київський психоневрологічний інтернат (м. Київ)

141

15. Київський геріатричний пансіонат (м. Київ) 16. Жовтневий геріатричний пансіонат (АР Крим) 17. Бахчисарайський психоневрологічний інтернат (АР Крим) 18. Соколинський психоневрологічний інтернат (АР Крим) 19. Сімферопольський геріатричний пансіонат для одиноких пенсіонерів та інвалідів 1 і 2 груп з числа депортованих кримських татар «К’арлар еві» (АР Крим) 20. Комарівський дитячий будинок-інтернат (Харківська область) 21. Стаціонарне відділення Обухівського територіального центру соціального обслуговування (Київська область) 22. Ставівський психоневрологічний інтернат (Київська область) 23. Вільшанський дитячий будинок-інтернат (Закарпатська область) 24. Мукачівський психоневрологічний інтернат (Закарпатська область) 25. Мукачівський психоневрологічний інтернат № 1 (Закарпатська область) 26. Ладижинський дитячий будинок-інтернат (Вінницька область) 27. Перевальський обласний психоневрологічний інтернат (Луганська область) 28. Плисківський дитячий будинок-інтернат (Вінницька область) 29. Стаціонарне відділення Погрибищенського територіального центру соціального обслуговування (Вінницька область) 30. Стаціонарне відділення Липовецького територіального центру соціального обслуговування (Вінницька область) 31. Брацлавський психоневрологічний будинок-інтернат № 1 (Вінницька область) 32. Дарницький дитячий будинок-інтернат (м. Київ)

142

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

33. Стаціонарне відділення Вишгородського районного територіального центру соціального обслуговування (Київська область) 34. Комарівський дитячий будинок-інтернат (Харківська область) 35. Конотопський дитячий будинок-інтернат (Сумська область) 36. Хмелівський психоневрологічний інтернат (Сумська область) 37. Черешський психоневрологічний інтернат (Чернівецька область) 38. Стаціонарне відділення Стальнівецького районного територіального центру соціального обслуговування (Чернівецька область) 39. Магальський дитячий будинок-інтернат (Чернівецька область) 40. Делятинський психоневрологічний інтернат (Івано-Франківська область) 41. Стаціонарне відділення Тисменицького територіального центру соціального обслуговування (Івано-Франківська область) 42. Севастопольський геріатричний будинок-інтернат (м. Севастополь) З них повторні моніторингові візити були здійснені до таких установ: 1. Ставівський психоневрологічний інтернат (Київська область) 2. Святошинський психоневрологічний інтернат (м. Київ) 3. Комарівський дитячий будинок-інтернат (Харківська область) Порушення прав підопічних та вихованців в інтернатних установах системи соціального захисту, які класифікуються як катування та жорстоке поводження: 1. Порушення прав людей з психічними розладами при застосуванні до них примусової ізоляції та фізичного обмеження:

•

•

використання старої одноповерхової споруди із заґратованими та розбитими вікнами, залізними дверима на замку для «денного перебування» (з 7-ї ранку до 19-ї години) підопічних, які потребують особливого нагляду, або для покарання. У цьому приміщенні замість туалету використовувалося звичайне відро; використання непристосованих приміщень, або, навіть, металевих кліток для тривалої ізоляції осіб, які перебувають у збудженому стані. При цьому в період ізоляції ці особи позбавлені можливості повноцінно задовольняти, навіть, свої базові потреби;

РОЗДІЛ 2

143

персоналом, особливо лікарями, вкрай низька, це негативно впливає на якість надання спеціалізованої медичної допомоги підопічним та унеможливлює надання необхідної психіатричної допомоги підопічним з хронічними розладами психіки.

Мукачівський психоневрологічний інтернат

•

переселення з житлових кімнат і розміщення у холі на поверсі медичного корпусу ліжок підопічних як покарання за вживання ними спиртних напоїв.

2. Неповажливе ставлення до підопічних персоналу установи (Рівненський геріатричний пансіонат).

3. Порушення права на гідний рівень життя: • обмежений доступ до свіжого повітря. Підопічні замість того, щоб дихати свіжим повітрям на подвір’ї установи, перебувають на верхніх поверхах житлової будівлі, тому що не можуть самостійно переміщатися та не мають особистого візка.

• відсутній доступ до питної води або ж наявність графіку вживання води.

4. Більшість інтернатних установ розташовані у сільській місцевості, відтак забезпеченість медичним

Через брак персоналу та його недостатню кваліфікацію, низький рівень надання медичних послуг підопічним і вихованцям порушується забезпечення права на належну медичну допомогу: • у стаціонарних відділеннях територіальних центрів соціального обслуговування практично не надається медична допомога, хоча більшість з них розташована на території лікувальних закладів; • Проблематичним є медичне обслуговування підопічних вузькопрофільними спеціалістами, зокрема офтальмологами, протезистами, хірургами, урологами тощо. Так при огляді підопічних молодіжного відділення Комарівського дитячого будинку-інтернату було виявлено пахову грижу в підопічного К. З медичної документації вбачається, що хірург ще у 2011 р. оглядав цього підопічного, однак протягом двох років ніякої медичної допомоги йому надано не було; • затягування процесу госпіталізації до психоневрологічних лікарень через «незацікавленість» лікарень у пацієнтах з психоневрологічних інтернатів; • відсутність взаємодії психоневрологічних інтернатних установ системи соціального захисту населення м. Києва та спеціалізованої психіатричної бригади відділення швидкої психіатричної допомоги Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1. При загостренні

144

•

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

психічного захворювання у підопічного медичні працівники психіатричної бригади швидкої допомоги відмовляються госпіталізувати хворого до психіатричного закладу, не фіксуючи факт відмови. Госпіталізація можлива лише за домовленості з представником адміністрації психіатричної лікарні про дану госпіталізацію; ведення медичної документації окремими спеціалістами, зокрема стоматологом, гінекологом, психіатрами, середнім медичним персоналом (журнал прийому підопічних, журнал обліку медичних маніпуляцій, журнал обліку медичного інструктажу працівників інтернату) здійснюється у вільній формі та не відповідає єдиним встановленим МОЗ України вимогам.

5. У декларації ООН про права інвалідів визначені права людей з інвалідністю на «професійну підготовку, відновлення працездатності, на максимальний прояв своїх здібностей, в напрямі прискорення процесу їх соціальної інтеграції». Однак в інтернатних установах не забезпечується право на отримання повноцінних реабілітаційних послуг через відсутність реабілітологів, умов для проведення фізкультурно-спортивної та соціальної реабілітації, неналежне заповнення індивідуальних програм реабілітації інвалідів. Зокрема, • у рекомендаціях МСЕК, крім медичної, не зазначається жоден вид та форма реабілітаційних заходів (психолого-педагогічна, фізична, фізкультурно-спортивна, соціальна та побутова); • існують нагальні потреби у забезпеченні підопічних технічними та іншими засобами реабілітації;

• •

•

відсутність спортивних майданчиків для проведення фізкультурно-спортивної реабілітації; мають місце випадки залучення підопічних молодіжних відділень до робіт, зокрема, прибирання території міста, а також у приватному секторі. Однак в індивідуальній програмі реабілітації або відсутній запис про призначення працетерапії, або запис з виконуваною роботою не збігається; організація працетерапії підопічних здійснювалася на неналежному рівні (журнали руху підопічних ведуться у довільній формі, де зазначається тільки чисельність осіб, а не їх список; відсутній запис про початок трудового процесу; вид трудової діяльності, призначеної відповідно до ІПР не збігається з роботою, яку виконує підопічний).

6. Згідно з п. 10 Переліку соціальних послуг, умов та порядку їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» від 29 грудня 2009 р. № 1417, медичними протипоказаннями для соціального обслуговування (надання соціальних послуг) громадян є наявність у них інфекційних захворювань, залежності від психоактивних речовин, алкоголю, психічних захворювань, що потребують перебування на спеціальному диспансерному обліку. Однак під час моніторингових візитів у стаціонарних відділеннях територіальних центрів проживали підопічні, які мали діагноз F–20 (шизофренія) та

РОЗДІЛ 2

потребували спеціалізованої медичної допомоги, що порушує норми зазначеного нормативного акту та негативно впливає на умови і атмосферу проживання інших підопічних.

7. Відсутність можливості реалізації права осіб з інвалідністю на сім’ю, які мешкають в установах системи соціального захисту населення. Діючі нормативи потребують суттєвих змін аби забезпечити права на материнство і батьківство людей з особливими потребами, які проживають в інтернатних установах.

8. Запровадження пропускного режиму відвідування підопічних (перепустки на відвідування), що обмежує їх право на спілкування. Так зокрема, під час візиту до Святошинського ПНІ було встановлено, що в зазначеній установі запроваджено пропускний режим відвідування підопічних. Рішення про надання дозволу на відвідування приймається адміністрацією установи та пояснюється необхідністю існування пропускного режиму високою захворюваністю в Україні на туберкульоз і, відповідно, потребою захистити підопічних від цієї хвороби. При цьому зазначене обмеження не передбачене жодним нормативно-правовим актом.

9. Здійснення «добровільного» персонального страхування підопічних від нещасних випадків представниками страхової групи за домовленістю з адміністрацією пансіонату. Підопічних вимушували виплатити страховий внесок у розмірі 400 грн зі своєї пенсії на страховий випадок – смерть. Вигодонабувачем при цьому є пансіонат (Жовтневий геріатричний пансіонат).

145

10. Контроль процедури листування: відсутність можливості надіслати лист зі скаргою на дії персоналу.

11. Заборона для підопічних користуватися мобільними телефонами, неналежний доступ до стаціонарного телефону, що знаходиться, як правило, в кабінетах адміністрації та у чергового установи. Неналежні умови проживання підопічних та вихованців системи соціального захисту населення: 1. Неналежний санітарний стан приміщень.

Хмелівський ПНІ

2. Неналежні умови проживання: • перевантаженість житлових кімнат, ліжка розташовані впритул;

Бахчисарайський ПНІ

146

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

•

незадовільне освітлення житлових кімнат;

Вільшанський дитячий будинок-інтернат

–

неналежне облаштування та функціонування санітарних кімнат: • недостатня кількість душових кімнат (наприклад: одна душова лійка на 37–51 особу, в бані – дві лійки на 208 підопічних); • відсутність постійного доступу до гарячої води (лише у бані, за допомогою підігріву води власне підопічними); • відсутність перегородок у санітарних кімнатах між клозетними чашами та ваннами;

Бахчисарайський ПНІ

•

•

незадовільний стан м’якого інвентарю: постільна та натільна білизна, подушки, простирадла, матраци, що потребують заміни; незадовільні умови зберігання одягу, білизни та взуття підопічних. Відсутнє індивідуальне маркування (таврування) м’якого інвентарю;

Київський ПНІ ЧерешськийПНІ

Перевальський ПНІ

Знам’янський ПНІ

РОЗДІЛ 2

• •

147

відсутні кімнати для відпочинку; незадовільний стан прогулянкових майданчиків – недостатня кількість місць для відпочинку, відсутні навіси від атмосферних опадів, лавочки зламані, підопічні змушені сидіти на бетонних підпорах. На прогулянковому подвір’ї була «клітка» для прогулянок; Степівський дитячий будинок-інтернат

– пандуси не забезпечують можливості самостійного пересування малорухомих підопічних або ж взагалі вони відсутні;

Веселівський ПНІ

Делятинський ПНІ

Святошинський ПНІ

•

відсутність універсального простору та неналежні умови для осіб з обмеженими фізичними можливостями: – непристосованість санітарних кімнат для потреб малорухомих підопічних. У кімнатах, де проживають інваліди-візочники, доступ до гігієнічних процедур ускладнений через вузький дверний проріз, високий поріг. Тільки в одній кімнаті у інваліда-візочника переобладнаний вхід до санвузла – за власний рахунок;

– обмежена участь молодих інвалідів-візочників у культурно-масових заходах особливо у геріатричних пансіонатах; – недостатня кількість засобів малої механізації – візків, приліжкових столиків тощо.

Стаціонарне відділення Вишгородського районного територіального центру соціального обслуговування

148 •

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

неналежне ведення або відсутність облікової документації (журнал обліку відвідування, журнал травмування тощо) через відсутність відповідної нормативно-правової регламентації.

3. Відсутність контролю за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог чинного законодавства з боку адміністрацій інтернатних установ.

Черешський ПНІ

Бахчисарайський ПНІ

6. Невідповідність Положення про дитячий будинок-інтернат чинному законодавству стосовно граничного віку перебування підопічних у молодіжному відділенні.

представниками громадських організацій, які могли б надавати спонсорську та шефську допомогу, брати активну участь у діяльності установи та організації дозвілля підопічних.

Жовтневий геріатричний пансіонат

4. Відсутність ритуальних кімнат та незадовільна організація поховання підопічних (захаращені могили, відсутні хрести, на хрестах відсутні таблички з основною інформацією – прізвище, ім’я, по–батькові, дата народження та смерті).

5. Неефективна діяльність громадських рад. До складу цих рад входять лише працівники установ і виконавчих органів місцевої влади. Не налагоджена взаємодія з

В якості позитивного прикладу можна навести деякі факти. А саме: • в деяких інтернатних установах забезпечені задовільні умови зберігання особистого одягу та взуття;

РОЗДІЛ 2

149

Білоцерківський дитячий будинок-інтернат

•

є інтернатні установи, де на прогулянкових майданчиках створені затишні умови для проведення вільного часу;

результат, у закладі панує родинна атмосфера, забезпечені умови для гармонійного розвитку вихованців. Перевальський ПНІ

Хмелівський ПНІ

•

•

належна організація соціально-побутової реабілітації вихованців та підопічних Конотопського дитячого будинку-інтернату; належна організація Громадської ради при Степівському дитячому будинку-інтернаті, яка постійно вирішує безліч питань на благо дітей, до складу якої входять представники громадськості і рідні вихованців. Як

•

санітарні кімнати обладнані відповідно до сучасних нормативів (Вільшанський дитячий будинок-інтернат та Мукачівський ПНІ).

150

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Вільшанський дитячий будинок-інтернат

Мукачівський ПНІ

Стан виконання рекомендацій Уповноваженого, наданих протягом 2013 року Міністерству соціальної політики України. За результатами моніторингу стану дотримання прав і свобод осіб, які перебувають в установах системи соціального захисту населення, Департаментом НПМ було направлено до Міністерства соціальної політики України 32 листи та 16 – до обласних (міських) державних адміністрацій, з витягами зі звітів для відповідного реагування. Під час візитів встановлено, що в переважній більшості відвіданих установ умови утримання підопічних не відповідають міжнародним стандартам, а деякі національні стандарти взагалі не розроблені. З цієї причини значна кількість рекомендацій Уповноваженого стосувалася саме питання формування належної нормативно-правової бази щодо умов утримання підопічних та вихованців. Зокрема, у 2012 р. було запропоновано розробити стандарти медичного

обслуговування, системну та комплексну методику послідовних реабілітаційних заходів, спрямованих на інтеграцію у суспільство підопічних; прискорити затвердження Типового положення про психоневрологічний інтернат і внесення змін до Типового положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, Типового положення про дитячий будинок-інтернат з метою приведення їх у відповідність до міжнародних і національних сучасних стандартів і принципів утримання людей похилого віку, інвалідів і дітей та ін. Міністерство соціальної політики України продемонструвало готовність до співпраці. Так, у відповідь на рекомендацію Уповноваженого вивчити питання доцільності створення відділень денного та/або тимчасового перебування в психоневрологічних інтернатах та дитячих будинках-інтернатах у рамках реформування системи надання соціальних послуг Міністерство підготувало проект Типового положення про психоневрологічний інтернат, у структурі якого планується ввести відділення денного та/або тимчасового перебування. Також у рамках реформування системи надання соціальних послуг Міністерством вивчено питання доцільності створення відділень денного перебування у дитячих будинках-інтернатах. Такі відділення створені у трьох дитячих будинках-інтернатах: Одеському, Білгород-Дністровському (Одеська область) та Шахтарському (Донецька область). При Міністерстві соціальної політики діє Методична рада з питань реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів, за період діяльності якої було затверджено близько 150 методичних посібників, зокрема за 2013 р. – 28. Проте моніторинг дотримання прав і свобод підопічних свідчить про

РОЗДІЛ 2

необізнаність працівників інтернатних установ із сучасними напрямами, формами та методами науково-методичного забезпечення реабілітаційного процесу. Потребує налагодження співпраці між структурними підрозділами Міністерства для розробки та впровадження системного підходу в організації реабілітації інвалідів не тільки у реабілітаційних, а й у інтернатних установах. Попри наявність таких системних проблем, які роками не розв’язуються, на кінець 2013 р. жодного нормативно-правового акта, який сприяв би покращенню утримання людей похилого віку та осіб з особливими потребами в інтернатних установах, не затверджено. В якості реагування на пропозиції Уповноваженого з прав людини щодо аналізу діяльності громадських рад при будинках-інтернатах та вжиття заходів для удосконалення їх роботи Міністерством було здійснено візити до 72 інтернатних установ Волинської, Вінницької, Дніпропетровської, Запорізької, Львівської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Рівненської, Сумської, Харківської областей та м. Києва. Подання Уповноваженого з прав людини. Простежується формальний підхід Мінсоцполітики до виконання рекомендацій Уповноваженого з прав людини щодо усунення недоліків, які були виявлені у конкретних установах. Міністерство не аналізувало надіслані Уповноваженим звіти і не інформувало про типові порушення та недоліки інші регіони задля усунення та недопущення їх у подальшому. Яскравою ілюстрацією такого підходу є відповідь Міністерства щодо усунення

151

порушень в частині ізоляції підопічних під час загострення хвороби в умовах, які не задовольняю навіть базові фізіологічні потреби. Такі порушення були виявлені у квітні 2013 р. під час візитів до Запорізької та Рівненської областей.

07.06.2013 р. Міністерство повідомило Уповноваженому про заходи, вжиті на виконання надісланих рекомендацій. Проте під час відвідування психоневрологічних установ Закарпатської та Вінницької областей у липні – серпні 2013 р. було виявлено аналогічні порушення. Зазначене свідчить про недостатній рівень інформування керівників установ в інших регіонах України про рекомендації Уповноваженого з прав людини, національні та міжнародні стандарти належного поводження з людьми похилого віку та особами з особливими потребами. Тому у вересні 2013 р. було направлено подання Уповноваженого з прав людини Міністру соціальної політики України Н. Ю. Королевській щодо забезпечення прав підопічних установ соціального захисту населення на належні умови. Міністерство не поінформувало про вжиті заходи щодо унеможливлення існування аналогічних порушень, а лише надало інформацію про зміни в установах, про які згадувалось у поданні. Наразі досягнута домовленість з МОЗ України щодо унормування застосування методів ізоляції осіб з психічними захворюваннями. У 2013 р. була продовжена робота щодо забезпечення права на спілкування підопічних Святошинського психоневрологічного інтернату м. Києва (подання Уповноваженого з прав людини до Міністра соціальної політики України Н. Ю. Королевської). Задля вирішення порушеного питання Департамент соціальної політики Київської міської

152

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

державної адміністрації ініціював засідання Наглядової ради за діяльністю інтернатних установ м. Києва (червень та грудень 2013 р.) за участю представників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Мінсоцполітики, громадськості, родичів, опікунів. За результатами проведеної роботи адміністрацією інтернату скасовано вимогу щодо подачі родичами, опікунами довідок про результати флюорографічного обстеження для спілкування з підопічними. Однак триває практика застосування неправомірних обмежень у вільному відвідуванні підопічних інтернату. Таким правом наділені лише опікуни.

•

адміністрація Севастопольського геріатричного будинку-інтернату переселила підопічних з холу медичного корпусу до житлових кімнат.

Адміністрація деяких інтернатних установ оперативно реагувала і ліквідовувала виявлені недоліки протягом двохтрьох днів. А саме: • адміністрація Мукачівського психоневрологічного інтернату Закарпатської області ліквідувала «клітку» для тримання підопічних, які перебувають у збудженому стані;

09.10.2013 р., постільна білизна без маркування

Окрім того, у цьому закладі після моніторингу було промарковано постільну білизну.

11.10.2013 р., усунення недоліків

Повторні візити

Севастопольський геріатричний будинок-інтернат

через три дні

Прослідковується позитивні зміни ставлення керівників інтернатів і чиновників до потреб та інтересів підопічних після моніторингу, як це, наприклад, відбулося в Ставівському психоневрологічному інтернаті. Під час повторного візиту була підтверджена інформація, надана Департаментом соціальної політики Київської ОДА, про здійснення ремонту житлових кімнат, коридору відділення для хворих, прикутих до ліжок, забезпечення доступу до холу для відпочинку, облаштування кімнат відпочинку, а головне – виявлено зміну пріоритетів у діяльності на користь підопічних. Директор дійсно почав перейматися не лише станом підсобного

РОЗДІЛ 2

господарства, а й побутовими проблемами підопічних.

25.01.2013 р.

10.07.2013 р.

25.01.2013 р.

10.07.2013 р.

Під час повторного візиту (20.08.2013 р.) до Комарівського дитячого будинку-інтернату Харківської області працівники Департаменту НПМ перевірили виконання

153

рекомендацій, направлених після першого моніторингового візиту (27.06.2013 р.) до установи. Значна кількість рекомендацій була виконана. Однак залишилися невиконаними такі рекомендації: не забезпечено персонал прального комплексу належними умовами праці (інформація, надана Мінсоцполітики стосовно обладнаної та функціонуючої душової для персоналу, не відповідала дійсності, оскільки в пральному комплексі відсутнє навіть приміщення, де передбачалося б встановлення душу); не активізована робота громадської ради при дитячому будинку-інтернаті шляхом залучення спонсорів. Також потребує розв’язання проблема забезпечення права на сім’ю осіб з інвалідністю, які мешкають в установах системи соціального захисту населення. Так, зокрема Уповноважений з прав людини вжила заходів і захистила право на батьківство підопічних Сімферопольського геріатричного пансіонату – подружжя Шугаєвих, у яких народилась донька (про порушення їхніх прав повідомлялось у програмі «Факти» телеканалу IСTV 7 серпня 2013 р.). Водночас існуючі нормативи потребують суттєвих змін, аби забезпечити права на материнство і батьківство людей з особливими потребами, які проживають у державних установах. З метою приведення українського законодавства у відповідність до вимог міжнародних стандартів Секретаріат Уповноваженого з прав людини співпрацює з Комітетом Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, яким створена робоча група з опрацювання питань щодо удосконалення механізмів захисту прав повнолітніх осіб з інвалідністю внаслідок стійких психічних та інтелектуальних порушень.

154

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

2.9. Результати моніторингу установ

Міністерства охорони здоров’я. За інформацією МОЗ, на початок 2013 р. у психіатричних закладах України під диспансерним та консультативним спостереженням перебувало 1 млн 161 тис. осіб.

З 2008 р. спостерігається зниження як кількості будинків дитини системи охорони здоров’я, так і кількості дітей, які там перебувають. Зазначене проілюстровано у порівняльних таблицях нижче.

Групу інвалідності мали 282,7 тис. хворих на розлади психіки і поведінки, з них 8,1 тис. – діти (до 18 років).

У 2013 р. працівники Департаменту НПМ відвідали 20 закладів системи охорони здоров’я – 17 психіатричних

Частка людей з інвалідністю внаслідок розладів психіки в структурі людей з інвалідністю на початок 2013 р.

282748

кількість осіб з інваліністю - 2,79 млн

282748

кількість осіб з інваліністю - 2,79 млн

з них - з психічними з них з психічними розладами 283- тис розладами 283 тис

закладів та 3 будинки дитини, серед яких: 1. Київська обласна психоневрологічна лікарня № 2 (Київська область)

На початок 2013 року в Україні функціонувало 39251 психіатричних ліжок, 1781 з них – для дітей віком 0 – 17 років включно.

44000

44000

42000

42000 1914

1844 40000

Ліжка дляЛіжка для дітей дітей

1914 1844

1764

1764

40000

1626 38000

36000

34000

38000

41021

41021

40341

1626

1781 40341

40172

1781

40172

36000

Ліжка для

38184

38184

37470

37470

34000

2008

2008

2009

2009

2010

2010

2011

2011

2012

2012

Ліжка длядорослих дорослих

РОЗДІЛ 2

155

Кількість будинків дитини системи МОЗ станом на кінець року 50 49 48 47 46 45 44 43 42 41 40

49 48

48

48

45 43

2008

2009

2010

2011

2012

2013

Кількість дітей в будинках дитини системи МОЗ станом на кінець року 4500

3951

4000

3666

3704

3500

3507

3200

3000

2725

2500 2000

Кількість дітей в будинках дитини системи МОЗ станом на кінець року

1500 1000 500 0 2008

2009

2010

2011

2012

2013

2. Кіровоградська обласна психіа- 10. Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3 (м. Харків) трична лікарня (Кіровоградська об11. Спеціалізований обласний будинок ласть) дитини (Київська область) 3. Білоцерківський спеціалізований 12. Обласна психіатрична лікарня будинок дитини (Київська область) с. Вільшани (Закарпатська область) 4. Миколаївська обласна психіатрична лікарня № 2 (Миколаївська об- 13. Луганська обласна клінічна психоне4250 4231,75 ласть) врологічна лікарня (Луганська область) 5. Обласна клінічна психіатрична лі-4214,514. Перевальська обласна психоневро4200(Запорізька область) 4189,75 карня логічна лікарня (Луганська область) 4170,75обласна спеціалізована лі6. Полтавська обласна клінічна психі- 15. Перша атрична лікарня ім. О.Ф.Мальцева карня (Сумська4146,25 область) 4150 (Полтавська область) 16. Обласна психіатрична лікарня № 2 7. Кримська республіканська психіа(Івано-Франківська область) 4100 трична лікарня № 5 (АР Крим) 17. Обласна психоневрологічна лікарня 2008 2009 2010 2011 2012 8. Харківська міська дитяча лікарня № № 3 (Івано-Франківська область) 5 (м. Харків) 18. Обласний центр судово-психіатрич9. Обласний спеціалізований будинок ної експертизи обласний центр судодитини “Зелений Гай” (Харківська во-психіатричної експертизи (Донеобласть) цька область)

156

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

19. Київський міський центр судово-психіатричної експертизи (м. Київ) 20. Чернігівська обласна психіатрична лікарня (Чернігівська область). Типові порушення прав та свобод людини, виявлені під час відвідувань психіатричних (психоневрологічних) установ

цього процесу, що створює підстави для порушення прав і свобод людини. В арсеналі переважної більшості психіатричних лікарень використовуються гамівні засоби у вигляді полотняних петель, виготовлених власноруч.

Вживання засобів примусової ізоляції та фізичного обмеження пацієнтів з психічними захварюваннями, порядок застосування яких не регламентовано жодним нормативно-правовим актом. Зазначене не відповідає вимогам міжнародних стандартів. Так, відповідно до принципу 11 Принципів захисту осіб з психічними захворюваннями і покращення психіатричної допомоги, затверджених резолюцією 46/119 Генеральної Асамблеї ООН 18.02.1992 р., фізичні обмеження або примусова ізоляція мають застосовуватися виключно відповідно до офіційно схвалених процедур. Європейський комітет з попередження катувань і нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження або покарання у стандарті 49 Стандартів [CPT/Inf/E (2002) 1 – Rev. 2004] вказав тенденцію у сучасній психіатричній практиці до відмови від ізоляції пацієнтів. При цьому визнав, що у країнах, де існує практика ізоляції пацієнтів або застосування гамівних засобів, вона має бути детально розробленою з метою чіткої регламентації підстав для застосування, тривалості, частоти перегляду рішення, обов’язку персоналу виявляти посилену увагу до пацієнтів тощо. Такі ж вимоги містить стаття 8 Закону України “Про психіатричну допомогу”. Однак, наразі гамівні засоби до хворих застосовуються за відсутності нормативної регламентації

Миколаївська обласна психіатрична лікарня № 2

Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни

РОЗДІЛ 2

157

Також були виявлено ремені для фіксації іноземного виробництва, які не були сертифіковані в Україні (обласна психоневрологічна лікарня № 3 Івано-Франківської області, Тернопільська обласна комунальна клінічна психоневрологічна лікарня).

Обласна психіатрична лікарня с. Вільшанки

Тернопільська обласна комунальна клінічна психоневрологічна лікарня

У Першій обласній спеціалізованій лікарні м. Ромни виявлена гамівна сорочка «власного виробництва», що спростовує публічні заяви вітчизняних психіатрів про те, що гамівні сорочки протягом останніх двох десятиліть не використовуються.

Перша Спеціалізована лікарня м. Ромни

Результати моніторингу свідчать також про різні підходи до застосування засобів примусової ізоляції в установах для людей з психічними розладами, у тому числі палат з заґратованими вікнами і дверима.

Грубі порушення при госпіталізації дітей з інтернатних закладів до психіатричних відділень. Так, підставами для госпіталізації вихованців дитячих будинків м. Севастополя були «дратівливий стан, самовільне залишення дитячого будинку, конфліктна поведінка тощо». Фактично, діти стали заручниками керівництва установ, вони карались за неналежну поведінку поміщенням до психлікарень для обстеження та лікування. Такі дії адміністрації є грубим порушенням Закону України «Про психіатричну допомогу» та п. 3.1 Порядку надання психіатричної допомоги дітям, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.05.2013 р. № 400, відповідно до якого дитина підлягає госпіталізації у разі, якщо вчиняє чи виявляє реальні наміри вчиняти дії, що становлять безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих. Щодо надання психіатричної допомоги дітям у Севастопольській психіатричній лікарні № 5 на звернення Уповноваженого з прав людини прокурором м. Севастополя 11.12.2013 р. було внесене подання голові Севастопольської міської державної адміністрації про усунення порушень вимог законодавства при наданні психіатричної допомоги неповнолітнім.

158

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Лікування дітей їх спільно з дорослими хворими. У деяких закладах лікування дітей віком від 3 до 14 років включно проводилося у дитячих відділеннях, дітей віком від 15 до 18 років – у загальнопсихіатричних відділеннях разом з дорослими. Однак, це є порушенням п. 2.1 Порядку надання психіатричної допомоги дітям, відповідно до якого має бути чітке розмежування надання психіатричної допомоги дітям і дорослим. Зокрема, у Севастопольській міській психіатричній лікарні № 5 протягом 2013 р. до загальнопсихіатричних відділень для дорослих було госпіталізовано 96 неповнолітніх і навіть 14 малолітніх. Позитивним є досвід розв’язання проблем забезпечення прав дітей з психічними розладами на медичну допомогу Харківської міської дитячої лікарні № 5. Медичну допомогу дітям м. Харкова надають не в психіатричній (психоневрологічній) лікарні, а в психоневрологічному і психіатричному відділеннях дитячої лікарні, що відповідає світовій тенденції стосовно виведення дитячих відділень зі складу психіатричних лікарень для дорослих та кореспондується з концептуальними засадами щодо вдосконалення надання психіатричної допомоги дітям в Україні.

Неналежна організація надання медичних послуг хворим на туберкульоз загрожує життю і здоров’я пацієнтів У структурі Обласної психіатричної лікарні № 2 (Івано-Франківська область) та Харківської обласної психіатричної лікарні № 3 є відділення (змішані) для хворих на туберкульоз, у яких одночасно перебували особи з МБТ+ та МБТ- туберкульозом. Усі пацієнти даних відділень спільно користуються їдальнею, санітарними кімнатами, коридором, загальним прогулянковим майданчиком. За таких умов відбувається тісний контакт пацієнтів цих відділень, що створює великі ризики. Довготривале перебування пацієнтів у стаціонарах психіатричних/ психоневрологічних лікарень. Відповідно до клінічних протоколів лікування хворі з психічними захворюваннями мають лікуватися в стаціонарах до двох місяців. Проте реально у геріатричних відділеннях деякі пацієнти перебувають по півроку, а то й роками. Ці відділення виконують невластиві їм функції психоневрологічного інтернату. Відповідно до нормативів виписати недієздатного хворого без згоди опікуна неможливо. Однак недобросовісні опікуни часто зацікавлені, щоб хворі

РОЗДІЛ 2

роками перебували в лікарні. На жаль, така ситуація має місце у більшості психіатричних лікарень. Людина, яка вже не потребує лікування, фактично примусово утримується в психіатричній установі. Для вирішення цієї проблеми треба співпрацювати з місцевими органами опіки і піклування. Варто поширити досвід роботи Івано-Франківської обласної психоневрологічної лікарні № 3, соціальні працівники якої в таких випадках офіційно звертаються до органів опіки і піклування щодо ініціювання скасування опіки. В цій лікарні фактично відсутня проблема довготривалого перебування хворих у стаціонарі. Перебування підекспертних у цивільних справах в умовах, які створені для осіб, взятих під варту. У Харківській обласній клінічній психіатричній лікарні № 3 було виявлено одночасне перебування у відділенні судово-психіатричної експертизи з арештованими особами, які перебувають під вартою, осіб, які проходять експертизу у цивільних справах. При цьому відділення судово-психіатричної експертизи облаштоване відповідно до вимог для тримання арештованих осіб: наявні ґрати на вікнах, паркан з рядами колючого дроту, сторожова вежа. Для підекспертних у цивільних справах такі обмеження не передбачені, відтак застосування до них обмежень є необґрунтованим і таким, що порушує їхні права. Відсутність можливості пацієнтів оскаржувати в суді методи лікування. Під час спілкування із пацієнтами в ході візитів, а також у зверненнях до Уповноваженого громадяни найчастіше скаржаться на методи лікування,

159

не погоджуються з встановленими їм діагнозами. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» хворі мають право звернутися до суду, однак наразі реально відсутні механізми такого звернення під час перебування їх у психіатричному закладі. Тому є нагальним забезпечення права на юридичну допомогу осіб, поміщених до психіатричного закладу в примусовому чи добровільному порядку для проходження лікування. Виявлені проблеми і недоліки, що призводять до порушення прав пацієнтів: Обмеженість реалізації права на отримання повноцінних реабілітаційних послуг. Сучасна система надання психіатричної допомоги у психіатричних закладах орієнтується на проведення медикаментозного лікування. Й хоча в деяких закладах запроваджені реабілітаційні заходи, однак переважно це заходи тільки медичної реабілітації (Обласна психіатрична лікарня с. Вільшани Закарпатської області, Полтавська обласна психіатрична лікарня ім. О. Ф. Мальцева). Як позитив слід відмітити досвід Обласної психоневрологічної лікарні № 3 Івано-Франківської області, де запроваджуються сучасні методи лікування і реабілітації хворих, що дає змогу забезпечити високий рівень надання спеціалізованої допомоги. Реабілітологи систематично проходять підготовку за кордоном. Незаповненість штату лікарів, зокрема психіатрів, особливо у психіатричних лікарнях, що розташовані на великій відстані від обласних центрів (Див. діаграму ст. 160).

2008

2009

2010

2011

2012

2013

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

160

Забезпеченість населення України лікарями-психіатрами (штатні одиниці) 4250

4231,75 4214,5

4200

4189,75 4170,75 4146,25

4150

4100 2008

2009

2010

2011

2012

Укомплектованість фізичними особами штатних посад лікарів-психіатрів, всього (%) 100 90 80

78,75

70 60 50 40 30 20 10

Обмеженість реалізації права на перебування пацієнтів на свіжому повітрі: • у Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні порушуються права пацієнтів деяких відділень у зимовий період; • підекспертні відділення стаціонарної судово-психіатричної експертизи Луганської обласної психіатричної

м. Київ

м. Севастополь

Чернігівська

Черкаська

Чернівецька

Харківська

Херсонська Хмельницька

Сумська

Тернопільська

Рівненська

Одеська

Полтавська

Львівська

Обмежене спілкування пацієнтів з родичами та іншими особами. Так наприклад, у Миколаївській обласній психіатричній лікарні № 2 таке спілкування триває лише 30 хвилин.

Миколаївська

Луганська

Київська

Кіровоградська

Івано-Франківська

Закарпатська Запорізька

Донецька

Житомирська

Дніпропетровська

Вінницька

Волинська

Україна

АР Крим

0

лікарні на час моніторингового візиту протягом трьох тижнів не були на свіжому повітрі;

Полтавська обласна психіатрична лікарня ім. О.Ф.Мальцева

РОЗДІЛ 2

161

Неналежні умови перебування пацієнтів: 1. Перевантаженість палат, відсутність особистого простору.

Обласна психіатрична лікарня № 2 (Івано-Франківська обл.)

•

незадовільна облаштованість прогулянкових майданчиків у відділеннях судово-психіатричної експертизи (прогулянкові майданчики не обладнані лавами, навісами від атмосферних опадів, захаращені інвентарем).

Івано-Франківська обласна психіатрична лікарня № 2

Відділення стаціонарної судово-психіатричної експертизи Луганської обласної психіатричної лікарні

Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни

Київський міський центр судово-психіатричної експертизи

Чернігівська обласна психіатрична лікарня

162

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

2. Незадовільне освітлення палат (Кримська республіканська установа «Психіатрична лікарня № 5»).

3. Відсутня система примусової та природної вентиляції (вікна застарілі, заґратовані, маленькі кватирки не забезпечують надходження свіжого повітря) (Полтавська обласна психіатрична лікарня ім. О. Ф. Мальцева).

4. Неналежне медичне забезпечення та харчування пацієнтів. Проводячи аналіз фінансування медичного забезпечення та харчування, можна стверджувати, що, наприклад, у Кримській республіканській установі «Психіатрична лікарня № 5» на харчування на один ліжко-день припадає 5,05 грн, на медикаменти – 4,71 грн, водночас у Обласній психіатричній лікарні с. Вільшани відповідно – 15,96 грн та 13,54 грн;

Івано-Франківська обласна психіатрична лікарня № 2

– у Вільшанській обласній психіатричній лікарні потребують капітального ремонту чотири з п’яти корпусів; – у Першій обласній спеціалізованій лікарні м. Ромни, яка заснована ще в ХVІІІ ст., через брак фінансування понад двадцять років не проводилися поточні та капітальні ремонти.

5. Неналежний стан приміщень. Зокрема: – Івано-Франківська обласна психіатрична лікарня № 2 знаходиться у віддаленому селі, розташована у старих приміщеннях жіночого монастиря, частина з яких в аварійному стані; Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни

Івано-Франківська обласна психіатрична лікарня № 2

Кіровоградська обласна психіатрична лікарня

РОЗДІЛ 2

163

6. Незадовільний стан санітарних кімнат і відсутності перегородок між унітазами.

Миколаївська обласна психіатрична лікарня № 2

Обласна психіатрична лікарня с. Вільшанки

7. Використання застарілого твердого і м’якого інвентарю.

Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3

Чернігівська обласна психіатрична лікарня

164

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

в Центрі по наданню допомоги хворим похилого віку. За співпраці з польськими і французькими колегами у липні 2013 р. у Івано-Франківській психоневрологічній лікарні № 3 відкрито нові відділення, які відповідають європейським стандартам;

Обласна психіатрична лікарня с. Вільшанки (Закарпатська область)

8. Ізолятори для пацієнтів з інфекційними захворюваннями розміщені в прилаштованих кімнатах без вікон (Кримська республіканська установа «Психіатрична лікарня №5»).

Івано-Франківська обласна психоневрологічна лікарня № 3

Кримська республіканська установа «Психіатрична лікарня №5»

Водночас як позитивний можна відзначити досвід Чернігівської обласної психіатричної лікарні з благоустрою території з метою впровадження ландшафтної терапії. З 2003 р. щорічно на території лікарні проводиться виставка квітів та народних ремесел. Відкрито лікарняний храм в ім’я ікони Божої Матері «Всіх Скорботних Радість», створено відділення паліативної допомоги

Івано-Франківська обласна психоневрологічна лікарня № 3

Разом з тим, слід відмітити Першу обласну спеціалізовану лікарню м. Ромни, де поліпшення умов перебування хворих почали саме з ремонту санітарних кімнат;

РОЗДІЛ 2

165

В порівнянні з 2012 роком у 2013 фактично незмінним залишилось вкрай низьке ефективне реагування МОЗ на низку важливих рекомендацій Уповноваженого. Значний обсяг рекомендацій пов’язаний з недостатнім фінансуванням. В той же час низка рекомендацій пов’язана з необхідними змінами ставлення до пацієнтів.

Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни

Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни

Стан виконання рекомендацій Уповноваженого, наданих протягом 2013 року Міністерству охорони здоров’я України. У 2013 р. за результатами проведення моніторингу стану дотримання прав і свобод осіб, які перебувають в установах системи охорони здоров’я, Департаментом НПМ у 2013 р. було направлено до Міністерства охорони здоров’я України 11 листів та 5 листів – до обласних (міських) державних адміністрацій з витягами зі звітів для відповідного реагування.

Так, зокрема без результативного реагування залишилась пропозиція щодо вилучення зазначення спеціалізації в офіційних назвах психоневрологічних лікарень. Мета зазначеної пропозиції полягає в усуненні стигматизації психічно хворих осіб. Уповноважений пропонувала прибрати з назв лікарень зазначення їх спеціалізації. Дане питання обговорювалося на нараді головних позаштатних спеціалістів МОЗ АР Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних (міських) державних адміністрацій зі спеціальності «психіатрія» та на селекторній нараді в Міністерстві охорони здоров’я, присвяченій Міжнародному дню прав людини, участь в якій узяла Уповноважений з прав людини. На думку МОЗ, пропозиція щодо виключення спеціалізації з офіційної назви закладів охорони здоров’я, що надають психіатричну допомогу, може призвести до порушення прав працівників цих закладів: працівники потенційно можуть втратити пільгове пенсійне забезпечення та право на пільги, встановлені для осіб, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці. Однак існуюча практика деяких лікарень (Дніпродзержинська міська лікарня № 1 (Дніпропетровська область), Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни (Сумська область) свідчить про те, що, попри відсутність зазначення спеціалізації в назвах лікувальних

166

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

закладів, пільги зберігаються, адже спеціалізація зазначена в установчих документах лікарень. Невирішеним залишилося й питання організації охорони відділень для примусового лікування з посиленим наглядом. У своєму листі Уповноважений зазначила про необхідність нормативного врегулювання організації охорони відділень для застосування примусових заходів медичного характеру з посиленим наглядом і режиму тримання в них хворих, приведення нормативів у відповідність до міжнародних стандартів надання медичних послуг особам з психічними розладами і забезпечення безпеки медичного персоналу. Однак реагуванням МОЗу було тільки звернення до МВС щодо підготовки проекту нормативного акта стосовно врегулювання організації охорони відділень для застосування примусових заходів медичного характеру у відділеннях з посиленим наглядом. Наразі питання так і не вирішено. Щодо позбавлення права вільного доступу підекспертних до ліжок у денний час, що було зафіксовано під час моніторингу Херсонської обласної психіатричної лікарні, Департамент охорони здоров’я Херсонської обласної одержавної адміністрації поінформував про поновлення прав підекспертних (лютий та червень 2013 р.). Однак під час повторного візиту до зазначеного закладу регіональним координатором зі зв’язків з громадськістю Уповноваженого з прав людини було встановлено, що жодних заходів для покращення умов утримання осіб у відділенні стаціонарної

судово-психіатричної експертизи вжито не було. Зокрема, між спальним приміщенням та їдальнею залишилася металева решітка, яка закривається на замок, вікна у палатах зафарбовані. Крім того, були підстави вважати, що підекспертні не мали допуску до ліжок у денний час. Міністерством охорони здоров’я України відповідно до наказу МОЗ від 25.12.2013 р. № 275-Адм «Про утворення комісії з перевірки комунального закладу «Херсонська обласна психіатрична лікарня» Херсонської обласної ради» 26–27 грудня 2013 р. проведено комісійну перевірку стану здійснення у закладі примусових заходів медичного характеру та проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи. За результатами було вжито ряд заходів для усунення недоліків. Невирішеними залишилися питання, що потребують додаткового фінансування, зокрема, на 2014 р. заплановано провести заміну вікон та розробити завдання на проектування та замовлення проектно-кошторисної документації будівництва нового корпусу відділення судово-психіатричної експертизи. Подання Уповноваженого з прав людини. Стосовно типових порушень у системі закладів охорони здоров’я у 2013 р. було надіслано два подання Уповноваженого з прав людини. У грудні 2012 р. Прем’єр-міністрові України було направлено подання Уповноваженого з прав людини щодо приведення постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в

РОЗДІЛ 2

167

державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти» в частині надання платних послуг з проведення судово-психіатричної експертизи у справах про обмеження цивільної дієздатності чи визнання фізичної особи недієздатною у відповідність до вимог ЦПК України.

при застосуванні ст. 508 КПК України. Міністерство запланувало проведення міжвідомчої робочої наради за участю представників Генеральної прокуратури України, Верховного Суду України, МВС, Мін’юсту, ДПтС з підготовки нормативно-правового акта по застосуванню ст. 508 КПК України.

Попри невизнання Міністерством цієї проблеми, за результатами проведеної прокуратурою перевірки у 2013 р. були виявлені порушення та направлені подання до відповідних облдержадміністрацій щодо їх усунення. Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних i кримінальних справ прийнято рішення щодо підготовки інформаційного листа з роз’ясненням судам про застосування ст. 240 ЦПК України.

За результатами проведеної роботи Національною школою суддів за дорученням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України спільно з Українським науково-дослідним інститутом соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України було досягнуто домовленості про участь представників даного інституту в проведенні занять у Національній школі суддів України.

Під час подальших відвідувань установ, які здійснюють судово-психіатричну експертизу, зокрема Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, було з’ясовано, що результатом реагування на подання є надання послуг з проведення судово-психіатричної експертизи у справах про обмеження цивільної дієздатності чи визнання фізичної особи недієздатною виключно на безоплатній основі. Налагоджена співпраця Департаменту з Українським науково-дослідним інститутом соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України.

25 червня 2013 р. спільно з інститутом проведено круглий стіл «Застосування примусових заходів медичного характеру як різновид державного примусу», за результатами якого Прем’єр-міністрові України було направлене подання Уповноваженого з прав людини щодо забезпечення прав громадян

Також під час моніторингу були виявлені проблеми, розв’язання яких можливе лише за співпраці декількох міністерств. Зокрема, порушення прав людей з психічними розладами, які перебувають в установах системи охорони здоров’я, соціального захисту населення і пенітенціарної служби при застосуванні до них засобів примусової ізоляції та фізичного обмеження, порядок застосування яких не регламентовано жодним нормативно-правовим актом, що не відповідає вимогам міжнародних стандартів. Так, відповідно до Принципів захисту осіб з психічними захворюваннями і покращення психіатричної допомоги, затверджених резолюцією 46/119 Генеральної Асамблеї ООН 18.02.1992 р., фізичні обмеження або примусова ізоляція мають застосовуватися виключно відповідно до офіційно схвалених процедур. Європейський комітет з попередження катувань і нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження або покарання у стандарті 49 Стандартів [CPT/Inf/E (2002) 1 – Rev. 2004] визнав, що у країнах,

168

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

де існує практика ізоляції пацієнтів або застосування гамівних засобів, вона має бути ґрунтовно розробленою з метою чіткої регламентації підстав для застосування, тривалості, частоти перегляду рішення, обов’язку персоналу виявляти посилену увагу до пацієнтів тощо. Оскільки відсутність регламентації застосування засобів примусової ізоляції та фізичного обмеження призводить до порушення прав осіб з психічними проблемами, 9 жовтня 2013 р. Уповноважений з прав людини направила подання Прем’єр-міністрові України щодо забезпечення прав людей з психічними розладами при застосуванні до них примусової ізоляції та фізичного обмеження. Міністерством охорони здоров’я України підготовлено проект відомчого наказу «Про затвердження Інструкції про порядок застосування фізичного обмеження та ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади». На виконання протоколу засідання робочої наради щодо актуальних питань

реалізації державної політики у сфері забезпечення прав і свобод людини в місцях несвободи, яка була проведена 4 листопада 2013 р. під головуванням Уповноваженого з прав людини, 20 грудня 2013 р. у Міністерстві охорони здоров’я України відбулося перше засідання Міжвідомчої координаційної ради з питань удосконалення системи надання психіатричної допомоги в Україні. Учасники засідання обговорили проблемні питання взаємодії різних міністерств та відомств у межах запропонованого проекту Концепції Державної програми розвитку охорони психічного здоров’я в Україні до 2020 р. Також було зазначено, що такі важливі складові охорони психічного здоров’я, як медична та соціальна допомога, мають бути результатом зусиль усього суспільства, потребують міжгалузевої взаємодії та повинні передбачати заходи з урахуванням можливостей багатьох секторів та фахівців різного профілю: освітян, медиків, фахівців засобів масової інформації, співробітників органів соціального захисту, юстиції, внутрішніх справ та багатьох інших.

РОЗДІЛ 3

169

РОЗДІЛ 3 Рекомендації щодо покращення стану забезпечення прав людини за результатами моніторингу у 2013 році 3.1. Верховній Раді України.

1. Законодавчо врегулювати питання створення незалежного органу досудового розслідування фактів катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, вчинених посадовими особами.

2. Внести зміни до Кримінального кодексу України:

до ст. 127 – щодо приведення визначення терміна «катування» у відповідність до визначення, наданого у ст. 1 Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, а також введення спеціального суб’єкта злочину – посадової особи органу державної влади.

3. Внести зміни до Закону України «Про попереднє ув’язнення»: а) до ст. 4, передбачивши здійснення лікування осіб, взятих під варту, хворих на заразні форми туберкульозу, у протитуберкульозних закладах у спеціально відведених приміщеннях. Потреба в такому доповненні зумовлена тим, що внаслідок неузгодженості норм зазначеного Закону і Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» порушується право на охорону

здоров’я взятих під варту осіб, хворих на заразні форми туберкульозу, оскільки такі особи поміщаються до слідчих ізоляторів усупереч вимозі п. 4 ст. 10 розділу ІІІ цього Закону, яким передбачено, що лікування таких хворих здійснюється протитуберкульозними закладами; б) до ст. 7, передбачивши передачу в дохід держави тільки за рішенням суду вилучених грошей, цінних паперів та предметів у осіб, взятих під варту, під час перебування їх у місцях попереднього ув’язнення, оскільки ст. 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності є непорушним і конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду. До суду має передаватись складений посадовою особою протокол про вилучення грошей, цінних речей та предметів; в) до с т. 9: • передбачивши надання щоденних прогулянок тривалістю дві години вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою. Визначення конкретного часу щоденних прогулянок зазначеним особам виключить можливість надавати прогулянку менше двох годин;

170 •

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

передбачивши право осіб, взятих під варту, одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі без обмежень щодо кількості. Чинна редакція ст. 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення» є причиною того, що п. 2.1 розділу 2 глави VІ Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 березня 2013 р. № 460/5 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції 20 березня 2013 р. за № 445/22977 передбачено, що передачі приймаються для ув’язнених загальною вагою не більше 50 кг на місяць. Таким чином, порушується право осіб, взятих під варту, на достатнє (якісне) харчування; г) до ст. 12 щодо надання права особам, взятим під варту, на побачення з родичами або іншими особами; ґ) до ст. 13, передбачивши передачу відповідей на заяви, скарги та листи безпосередньо особам, взятим під варту. Встановлений ст. 13 порядок, згідно з яким адміністрація місця попереднього ув’язнення ознайомлює осіб, взятих під варту, з відповідями на заяви, скарги та листи під розписки, які додаються до їх особових справ, суперечить передбаченому ст. 34 Конституції України праву кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

4. Внести зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України: а) доповнити ст. 24 шляхом розширення кола суб’єктів, які мають право відвідувати установи виконання покарань. Запропоновані зміни передбачають надання права відвідування на підставі окремого письмового доручення Уповноваженого з прав людини установ виконання покарань представниками громадських організацій, експертами, вченими та фахівцями, залученими Уповноваженим на договірних засадах до виконання функцій національного превентивного механізму. Таке доповнення зумовлено необхідністю приведення змісту ст. 24 у відповідність до ст. 191 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»; б) до с т. 51: • усунувши заборону засудженим до арешту на побачення з родичами та іншими особами, а також на одержання передач (посилок) і бандеролей. Відсутність права у засуджених до арешту одержувати посилки (передачі) і бандеролі та мати побачення з родичами та іншими особами позбавляє засуджених можливості повноцінного харчування та необхідного спілкування, насамперед з родичами. З метою відновлення соціальної справедливості щодо засуджених до арешту вбачається доцільним надати їм право одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення, а посилки (передачі) і бандеролі приймати для

РОЗДІЛ 3

засуджених до арешту без обмежень їх кількості; • чітко визначивши час прогулянки засуджених до арешту осіб. Передбачене на даний час надання прогулянки тривалістю до однієї години, а неповнолітнім – до двох годин фактично створює підґрунтя для зменшення адміністрацією установи часу на прогулянку. Визначення фіксованого часу для прогулянок засудженим до арешту унеможливить їх надання тривалістю меншою, ніж зазначена в чинній редакції Кодексу, що є особливо важливим для засуджених, які постійно тримаються в камерних приміщеннях; в) до ст. 93, передбачивши можливість відбування покарання засудженими в установах виконання покарань також і за місцем постійного проживання їхніх родичів, на вибір зазуджених. Встановлений цією статтею Кодексу порядок направлення засуджених до установ виконання покарань призводить до випадків, коли місце відбування покарання засудженим є віддаленим від місця постійного проживання його близьких родичів, які нерідко є людьми похилого віку, страждають на різні захворювання та не мають достатньо коштів на проїзд, що ускладнює їх прибуття на побачення. Тим самим обмежується право громадян на спілкування, що не сприяє позитивному впливу на засуджених з метою їх перевиховання. Саме тому є доцільним враховувати при направленні засуджених до

171

колоній місце проживання до засудження не тільки самого засуд женого, а й його близьких родичів; г) до ст. 134, забезпечивши право на побачення з адвокатами та іншими фахівцями у галузі права засудженим під час їх тримання в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері). Чинна редакція суперечить передбаченому Конституцією України праву на правову допомогу при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні, а також вимогам ст. 110 Кодексу, згідно з якою кількість і тривалість побачень засуджених до позбавлення волі з адвокатами не обмежена. Крім того, відповідно до п. 23.1 Європейських пенітенціарних правил усі ув’язнені мають право на отримання правової допомоги, і адміністрація пенітенціарної установи зобов’язана надати розумні можливості для отримання доступу до такої допомоги; ґ) до статей 138, 139, 140, передбачивши можливість додаткового витрачання коштів на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, вилучивши слова «їм може бути дозволено», оскільки витрачати засудженим, які відбувають покарання у виправних колоніях, додатково кошти на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби повинно бути не можливістю, а правом, тому що при визначенні такої можливості

172

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

на розсуд персоналу установи не виключається упереджене ставлення у вирішенні цього питання; д) до ст. 145, зменшивши максимальний термін стягнення у вигляді поміщення в дисциплінарний ізолятор до п’яти діб для неповнолітніх осіб, які відбувають покарання; е) до ст. 151, забезпечивши надання один раз на три місяці тривалих побачень засудженим до довічного позбавлення волі з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки). До того ж згідно з частиною першою ст. 140 в умовах, аналогічних до тих, у яких утримуються чоловіки, засуджені до довічного ув’язнення, утримуються також чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини, чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у вигляді позбавлення волі, чоловіки, які раніше двічі в будь-якій послідовності були засуджені до позбавлення волі, та інші категорії засуджених, які теоретично становлять не меншу загрозу для безпеки та дотримання внутрішнього

розпорядку в установі. Втім, згідно з абзацом третім частини другої ст. 140 усі ці категорії засуджених, окрім засуджених до довічного ув’язнення, мають право одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення.

5. Розробити та прийняти закон України щодо регламентації інституту опіки і піклування над недієздатними та обмежено дієздатними особами.

6. Внести зміни до чинного законодавства з метою забезпечення доступу до процедури поновлення дієздатності недієздатних осіб, реалізації їх права на скаргу. Адже відсутність можливості недієздатних осіб оскаржувати примусову госпіталізацію або лікування в психіатричних закладах, скаржитись на опікунів чи на дії/бездіяльність органів опіки і піклування, звертатись за безоплатною правовою допомогою фактично робить їх заручниками недобросовісних опікунів, які досить часто порушують права підопічних.

7. Відповідно до вимог частини третьої ст. 327 КУпАП розробити проект законодавчого акта, який би врегулював правила відбування адміністративного арешту.

3.2. Кабінету Міністрів України: 1. Розробити нормативно-правовий акт, який би визначив єдині державні стандарти тримання осіб, затриманих за вчинення адміністративного правопорушення, та процедуру обмеження їх прав і свобод в органах Міністерства внутрішніх справ України, Державної міграційної служби та Державної прикордонної служби України.

2. Розробити єдині державні норми і стандарти умов тримання осіб, затриманих за вчинення кримінальних правопорушень, у місцях несвободи, підпорядкованих різним міністерствам і відомствам (Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству оборони України, Державній пенітенціарній службі України,

РОЗДІЛ 3

Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України), з урахуванням передового національного та міжнародного досвіду.

3. Розробити санітарні правила і норми облаштування, утримання і організації режиму діяльності інтернатних установ системи соціального захисту населення.

4. Розробити єдині державні норми і стандарти обладнання транспортних засобів (автозаків, вагонзаків, патрульних автомобілів) для перевезення затриманих, узятих під варту та засуджених осіб, які б відповідали міжнародним стандартам, та привести у відповідність до них наявний транспорт.

5. Розробити та затвердити спільним нормативним актом ГПУ, СБУ, МВС, податкової міліції єдині форми облікових документів, що мають вестися службовими особами, відповідальними за перебування затриманих відповідно до вимог ст. 212 КПК України.

173

осіб, які страждають на психічні розлади і перебувають в установах охорони здоров’я, соціального захисту населення та пенітенціарної служби, на виконання вимоги ст. 8 Закону України “Про психіатричну допомогу”.

7. Врегулювати питання щодо організації охорони спеціалізованих відділень для застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу (відділення) з посиленим наглядом стосовно можливості залучення недержавних охоронних структур.

8. Ініціювати розробку та запровадження Механізму реалізації застосування запобіжного заходу у вигляді передання особи на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї з обов’язковим лікарським наглядом і поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

6. Нормативно врегулювати Порядок фізичного обмеження та ізоляції

3.3. Міністерству внутрішніх України.

1. Вивчити доцільність функціонування в системі МВС спеціальних приймальників органів внутрішніх справ для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, з урахуванням: – відсутності законодавчого акту, який має врегулювати правила відбування адміністративного арешту, як це передбачено положенням ч. 2 ст. 327 КУпАП;

– широку мережу ізоляторів тимчасового тримання ОВС, у яких можуть триматися адмінарештовані; – незначну наповнюваність спеціальних приймальників; – значні затрати на утримання приміщень і обладнання спеціальних приймальників та особового складу, задіяного для забезпечення їх діяльності.

174

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

У разі прийняття позитивного рішення, кошти, що передбачені на утримання зазначених спец установ, спрямувати на покращення матеріально-побутового забезпечення умов тримання в ізоляторах тимчасового тримання.

2. Забезпечити призначення службових осіб, відповідальних за перебування затриманих, та належне виконання ними обов’язків визначених ст. 212, частиною 5 ст. 213 КПК України, Порядком інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363, та розділом VIII Положення про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС від 09.08.2012 № 686.

3. Забезпечити негайне повідомлення рідних та близьких про затримання осіб як в адміністративному порядку, так і за підозрою у вчиненні злочину, а також подальше негайне їх інформування про переміщення особи з одного місця тримання під вартою до іншого.

4. Припинити практику тримання осіб у непризначених для цього місцях (кабінетах, коридорах тощо).

5. Забезпечити громадянам вільний доступ до приймалень громадян органів і підрозділів внутрішніх справ.

6. Забезпечити невідкладне повідомлення органів прокуратури про виявлення тілесних ушкоджень у осіб, які тримаються в ІТТ.

7. Суворо заборонити перегляд та цензуру кореспонденції, яку затримані, взяті під варту особи та особи, піддані адміністративному арешту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, а також кореспонденції, яку особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб. Передбачити альтернативні можливості направлення в’язнями кореспонденції до зазначених вище органів та осіб, які не мають проходити через адміністрацію установи тримання під вартою.

8. Виключити випадки перевищення дозволених термінів тримання осіб в ізоляторах тимчасового тримання та кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин міськрайлінорганів.

9. Забезпечити вивчення та неухильне виконання особовим складом Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, ОВС, СІЗО та виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії, затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров’я, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції та Державної служби України з контролю за наркотиками від 22.10.2012 № 821/937/1549/5/156 10. Виключити випадки необґрунтованих відмов в отриманні передач утримуваним особам у вихідні дні.

РОЗДІЛ 3

11. Забезпечити виконання рекомендацій лікарів, наданих під час надання медичної допомоги утримуваним.

12. Передбачити фінансування міськрайлінорганів для закупівлі послуг за державні кошти з постачання гарячої їжі – триразового гарячого харчування для осіб, які тримаються в кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ.

13. Забезпечити вільний доступ до книги скарг і пропозицій органу внутрішніх справ.

14. Забезпечити своєчасний розгляд звернень, внесених громадянами до книги скарг і пропозицій, а також повідомлення заявників про результати перевірки і суть прийнятого рішення за їх зверненнями відповідно вимог ст. 19 Закону України “Про звернення громадян”.

15. Забезпечити ведення службової документації у чергових частинах, слідчих підрозділах міськрайлінорганів, ізоляторах тимчасового тримання, спеціальних приймальниках для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів МВС України.

16. Забезпечити ведення службової документації підрозділів патрульної служби міліції відповідно до вимог Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС України від 28.07.1994 № 404, зокрема щодо належного обліку осіб, затриманих за вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень.

175

17. Включити до планів з функціональної підготовки особового складу МВС теми з питань забезпечення прав людини в діяльності органів внутрішніх справ та забезпечити їх належне вивчення із прийняттям заліків.

18. Відповідно до вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” облаштувати пандуси на входах до органів і підрозділів внутрішніх справ та спецустанов, які б відповідали Державним будівельним нормам України (ДБН В.2.2-17:2006) «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення».

19. Привести місткість камер ізоляторів тимчасового тримання, спеціальних приймальників для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, кімнат для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ у відповідність до національних та міжнародних норм і стандартів, якими передбачено не менше 4 квадратних метрів корисної площі на одну особу без врахування санітарного блоку та площі необхідної для розміщення предметів загального користування.

20. Привести місткість спальних приміщень приймальників-розподільників для дітей у відповідність до національних та міжнародних норм і стандартів, якими передбачено не менше 5 квадратних метрів корисної площі на одну особу.

21. Заборонити тримання затриманих, узятих під варту, засуджених осіб та осіб, підданих адміністративному арешту, у всіх камерних

176

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

приміщеннях ізоляторів тимчасового тримання, спеціальних приймальників для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ, де відстань між стінами менше двох метрів, а відстань між підлогою і стелею менше 2,5 метри.

22. Забезпечити постійний вільний доступ особам, які тримаються в кімнатах для затриманих та доставлених органів внутрішніх справ та камерах спецустанов, до якісної питної, проточної холодної та гарячої води.

23. Привести рівень природного освітлення камер ізоляторів тимчасового тримання, спеціальних приймальників для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, кімнат для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ у відповідність до національних та міжнародних норм і стандартів.

24. Обладнати кабіни санвузлів камер ізоляторів тимчасового тримання, спеціальних приймальників для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, кімнат для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ відповідно до вимог національних та міжнародних норм і стандартів, а також виключити випадки потрапляння санвузлів в поле зору камер відеоспостереження.

25. Обладнати камери спецустанов та кімнат для затриманих та доставлених чергових частин припливною вентиляцією з механічним спонуканням та системою опалення відповідно до

вимог національних та міжнародних норм і стандартів 26. Обладнати вікна камер спецустанов та кімнат для затриманих та доставлених чергових частин кватирками для доступу свіжого повітря із можливістю їх самостійного відкривання утримуваними.

27. Обладнати камери спецустанов табуретами (лавами), настінними шафами і приліжковими тумбочками для зберігання продуктів харчування і предметів особистої гігієни, радіодинаміками, антенами ефірного телебачення, кнопками виклику постового.

28. Забезпечити ізолятори тимчасового тримання, спеціальні приймальники для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, кімнати для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ господарським, медичним інвентарем та витратним майном відповідно до норм належності, затверджених наказом МВС України від 25.09.2006 № 946.

29. Привести у відповідність до вимог національних та міжнародних стандартів приміщення, призначені для забезпечення медичної допомоги утримуваним.

30. Забезпечити спальні приміщення приймальників-розподільників для дітей санвузлами відповідно до вимог національних та міжнародних стандартів, зокрема вимог Європейських пенітенціарних правил п. 19.3 відповідно до яких «Ув’язнені повинні мати безперешкодний доступ до санітарних засобів, які відповідають

РОЗДІЛ 3

вимогам гігієни та дозволяють усамітнення». Також у Другій Загальній доповіді Комітету проти катувань [CPT/Inf (92) 3] п.49 зазначено: «Доступ у будь-який час до відповідних туалетів а також підтримання належних гігієнічних умов є суттєвими елементами створення людських умов перебування… Туалети мають бути розміщені або безпосередньо в камерах (бажано, щоб це було в санітарній зоні камери), або ж ув’язненим потрібно забезпечити можливість у будь-який час (включаючи нічний час) без жодних зволікань виходити з камери, для того щоб скористатись туалетом. Ув’язнені також повинні мати регулярний доступ до душу та ванної. Бажано також, щоб в камері була проточна вода».

31. Обладнати дверима кабіни загальних санвузлів спецустанов.

32. Привести стан ізоляторів тимчасового тримання та спеціальних приймальників для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, до належних санітарних норм, зокрема усунути надмірну вологість та ураженість грибком стін, підлоги та стель камер.

33. Обладнати в ізоляторах тимчасового тримання та спеціальних приймальниках для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, душові з розрахунку можливості одночасного миття осіб, які утримуються у найбільшій камері.

34. Забезпечити функціонування в органах і підрозділах внутрішніх справ “телефонів довіри”, через які затримані особи за підозрою в

177

скоєнні злочину та в адміністративному порядку зможуть надавати інформацію про стан дотримання прав та законних інтересів громадян у спеціальних установах міліції та кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ.

35. Забезпечити у камерних та інших приміщеннях належний температурний режим (не нижче 180 С у приміщеннях, де перебувають люди).

36. Облаштувати в ізоляторах тимчасового тримання та спеціальних приймальниках для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, необхідну кількість прогулянкових двориків та обладнати їх відповідно до вимог ВБН В.2.2-49-2004, затверджених наказом МВС України від 12.07.2004 № 775.

37. Обладнати в ізоляторах тимчасового тримання та спеціальних приймальниках для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, органів внутрішніх справ кімнати для побачень.

38. Забезпечити усі ізолятори тимчасового тримання комплектами жіночого та чоловічого цивільного одягу і взуття, які у відповідних випадках мають видаватися особам (доставлені для тримання у формі військовослужбовців, працівників органів внутрішніх справ, служби безпеки, юстиції, прокуратури).

39. Зупинити функціонування ізоляторів тимчасового тримання, розташованих у підвальних та напівпідвальних приміщеннях, як таких, що не відповідають

178

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

національним та міжнародним нормам і стандартам.

40. Обладнати кабінети слідчих і адвокатів у ізоляторах тимчасового тримання системами для проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до вимог ст. 232, 336 КПК України.

41. Забезпечити встановлення у всіх органах і підрозділах внутрішніх справ систем відеоспостереження на входах до адміністративних будівель, у чергових частинах, коридорах, слідчих кімнатах з архівацією відеоінформації не менше одного місяця.

42. Обладнати в органах і підрозділах внутрішніх справ кімнати для

проведення слідчих дій та інших заходів відповідно до вимог Положення, затвердженого наказом МВС від 18.12.2003 № 1561.

43. В приміщеннях чергових частин та кімнатах для проведення слідчих дій органів внутрішніх справ демонтувати металеві «клітки».

44. Розмістити на дверях службових кабінетів таблички з назвами відділів (секторів) посад і прізвищами працівників для забезпечення, в разі потреби встановлення, у яких саме службових приміщеннях перебували затримані чи доставлені особи, які скаржаться на неналежне з ними поводження з боку працівників міліції.

3.4. Державній пенітенціарній службі України.

1. Забезпечити належне виконання Плану заходів Державної пенітенціарної служби України щодо зміцнення гарантій захисту прав і свобод осіб, які перебувають в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах.

2. Внести зміни до законодавства та нормативно-правових актів, що регламентують порядок та умови тримання під вартою, а також виконання і відбування кримінальних покарань, зокрема щодо: – збільшення норми жилої площі для осіб, узятих під варту; – удосконалення порядку та умов надання засудженим короткострокових побачень; – удосконалення механізму подання ув’язненими (засудженими)

скарг на дії персоналу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, а також розслідування звернень з приводу можливого жорстокого поводження; – удосконалення процедури медичних оглядів у частині фіксації травм та інших тілесних ушкоджень засуджених та осіб, узятих під варту; – підпорядкування закладів охорони здоров’я ДПтС України, що надають медичну допомогу засудженим та особам, узятим під варту, МОЗ України.

3. В частині забезпечення прав і свобод людини під час виконання кримінальних покарань Державній пенітенціарній службі України продовжити цілеспрямовану роботу щодо

РОЗДІЛ 3

приведення умов тримання засуджених та осіб, узятих під варту, а також рівня медичної допомоги у відповідність з європейськими стандартами; – модернізації виробничої сфери установ виконання покарань для залучення засуджених до робочих об’єктах з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії. Забезпечити справедливу оплату праці з

179

урахуванням навантаження та шкідливості.

4. Забезпечити з боку Державної пенітенціарної служби України узагальнення інформації та постійний контроль за повнотою виконання рекомендацій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, наданих за результатами моніторингових візитів до установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.

3.5. Державній прикордонній службі України.

1. Внести зміни до Інструкції про порядок тримання осіб, затриманих органами Державної прикордонної служби України в адміністративному порядку за порушення законодавства про державний кордон України і за підозрою у вчиненні злочину (введена в дію наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.06.2004 № 494, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за № 886/9485) з урахуванням мінімальних стандартів поводження із взятими під варту особами, викладених у рекомендаціях Підкомітету з попередження катувань Комітету проти катувань ООН, Європейського комітету проти тортур, їх щорічних та спеціальних доповідях. В Інструкції, зокрема, передбачити: • введення стандартної форми письмового доведення до затриманих осіб під підпис їх прав та іншої корисної інформації на зрозумілій мові; • обов’язок штатних медичних працівників щоденно контролювати стан приготування їжі для затриманих осіб та організацію харчування (кількість, якість, приготування та розподіл їжі), періодично

•

•

•

•

перевіряти дотримання умов гігієни (чистота одягу і постільної білизни, санітарний стан санвузлів), а також слідкувати за станом опалення, освітлення та вентиляції у кімнатах, де утримуються затримані особи; можливість здійснення електрон­ них записів (відео-аудіо записів) процедур опитування (допитів) затриманих осіб; технічну можливість затриманим особам самостійно відчиняти вікна у режимі провітрювання, регулювати світло в кімнатах; облаштування окремої кімнати для побачень затриманих осіб з близькими особами та захисниками, а також гарантування конфіденційності таких побачень; облаштування у кімнатах для затриманих осіб санвузлів та вмивальників з проточною холодною і гарячою водою;

2. Визначити та впровадити норми матеріально-побутового і медичного забезпечення громадян України, які поміщуються до ПТТ (СП), аналогічні нормам, встановленим для іноземців та осіб без громадянства наказом

180

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

МВС, МОЗ та Адміністрації Держприкордонслужби України від 17.04.2012 № 336/268/254 «Про матеріально-побутове і медичне забезпечення іноземців та осіб без громадянства, що утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, і пунктах тимчасового тримання та спеціально обладнаних приміщеннях» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.05.2012 за № 748/21061).

3. Нормативно визначити перелік заходів дисциплінарного впливу, порядок та умови їх застосування до осіб, які утримуються в місцях тримання прикордонного відомства.

4. Спільно із Міністерством інфраструктури України та адміністраціями міжнародних аеропортів нормативно врегулювати стандарти, що стосуються умов перебування в транзитних зонах осіб, яким відмовлено у в’їзді на територію України.

3.6. Державній міграційній службі України.

1. Внести зміни до Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (затверджене наказом МВС України від 16.10.2007 № 390, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.11.2007 за № 1268/14535), якими буде передбачено: • доведення до особи одразу після її прибуття до ПТПІ у письмовому вигляді інформації на зрозумілій мові, що стосується її прав і свобод та сприятиме скорішій адаптації у нових умовах (зокрема, про порядок надання матеріально-побутових послуг, про керівництво і посадових осіб ПТПІ, прокуратури, суду, адреси

•

•

та контактні телефони цих установ, правозахисних організацій тощо); конфіденційність спілкування з адвокатами, представниками дипломатичних представництв або консульських установ країни свого походження, міжнародних організацій, органів міграційної служби України; періодичне проведення медичного огляду осіб, які утримуються в ПТПІ.

2. Нормативно визначити: • перелік заходів дисциплінарного впливу, порядок та умови їх застосування до осіб, які перебувають у ПТПІ.

• перелік речей, які заборонено мати при собі іноземцю або особі без громадянства в ПТПІ.

3.7. Міністерству оборони України. у сфері нормативно-правового забезпечення: 1. Внести зміни до Інструкції про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.09.2013 № 65

(зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.10.2013 за № 1775/24307), де передбачити: •

недопущення жорстокого поводження з особами при їх конвоюванні до гауптвахти шляхом застосування без потреби спеціальних засобів (наручників);

РОЗДІЛ 3

•

•

•

• •

• •

можливість вільного користування засудженими, узятими під варту та затриманими військовослужбовцями годинниками, предметами особистої гігієни, самостійного регулювання освітлення в камерах та гучності радіодинаміків; обов’язкове облаштування у кожній камері (кімнаті) санвузла та вмивальника з проточною гарячою та холодною водою, примусової механічної вентиляції; нормативне визначення корисної площі у кожній камері (кімнаті) із розрахунку не менш ніж 4м2 на одну особу (без урахування площі санвузла та предметів загального користування); забезпечення в камерах (кімнатах) належного рівня природного та штучного освітлення; обов’язкове обладнання вікон пристроями для їх самостійного відкривання в режимі провітрювання особами, які утримуються в кімнатах; облаштування прогулянкових двориків навісами для захисту від атмосферних опадів; покриття стін камер (кімнат) та прогулянкових двориків гладкою будівельною сумішшю (фарбою), а не фактурним покриттям «під шубу».

2. Нормативно визначити вид та ступінь режимних обмежень для військовослужбовців строкової служби під час їх перебування на обстеженні у психіатричних закладах військових лікувальних установ у зв’язку зі вступом на службу за контрактом.

3. Сприяти приведенню у відповідність до міжнародних стандартів та вимог

181

Закону України «Про психіатричну допомогу» положень Інструкції про проведення обов’язкових попередніх та періодичних оглядів у лікувальних закладах Міністерства оборони України та Збройних Силах України. у сфері організаційного і матеріального забезпечення: 1. Відповідно до вимог Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», ст. 25 Кримінально-виконавчого кодексу України вжити заходів щодо підвищення рівня участі громадськості у виправленні й ресоціалізації засуджених військовослужбовців та посилення громадського контролю за дотриманням їх прав шляхом активізації роботи відповідних спостережних комісій, що діють при місцевих органах самоврядування та державних адміністраціях.

2. Впровадити єдину форму доведення до засуджених, заарештованих та затриманих військовослужбовців інформації про їх права, обов’язки, внутрішні правила в установі та інші дані, які будуть сприяти скорішій адаптації осіб в умовах позбавлення волі.

3. Організувати належним чином диспансерний нагляд за ув’язненими військовослужбовцями, інфекційний контроль за туберкульозом, відпрацювати заходи з протидії ВІЛ-інфекції/ СНІДу в установах.

4. Вжити дієвих заходів щодо забезпечення належного рівня кваліфікації чергових лікарів з метою реалізації права ув’язнених на охорону здоров’я.

182

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

3.8. Державній судовій адміністрації. у сфері нормативно-правового забезпечення:

у сфері організаційного і матеріального забезпечення:

Ініціювати внесення змін до Державних будівельних норм України (Будинки і споруди. Суди. ДБН В.2.2226:2010) з метою їх приведення у відповідність до сучасних світових стандартів. Зокрема передбачити: • обов’язкове облаштування в судах окремих кімнат для конфіденційного спілкування підсудних (засуджених) з адвокатом; • закріплення норми площі у приміщеннях для підсудних (засуджених) на одну особу не менше 4м2 (без урахування площі санвузлу та предметів загального користування) та об’єму повітря не менше 9м3; • обов’язкове обладнання приміщень для підсудних (засуджених) примусовою механічною вентиляцією; • облаштування природного та штучного освітлення, достатнього для нормального читання документів (матеріалів) особами, які знаходяться в цих приміщеннях.

1. Вжити заходів щодо: • поетапного виведення з експлуатації кімнат для підсудних (засуджених), розміщених у підвальних та напівпідвальних приміщеннях; • реалізації вимог існуючих державних будівельних норм щодо облаштування в будинках судів окремих санвузлів для підсудних (засуджених); • постійного підтримання приміщень та санвузлів для підсудних (засуджених) у належному санітарно-гігієнічному стані.

2. Вжити заходів з реалізації рекомендацій Уповноваженого стосовно невідкладного приведення до належного стану приміщень для підсудних (засуджених) у Голосіївському районному суді м. Києва, апеляційному суді Херсонської області та Приморському районному суді м. Одеса.

3.9. Міністерству освіти і науки України.

1. Створити умови для гармонійного формування особистості дитини, її підготовки до самостійного життя. У більшості відвіданих закладів відсутні умови для задоволення індивідуальних потреб дитини. За надмірної регламентації та навантаженості розпорядку дня діти не мають достатньо вільного часу для реалізації особистих потреб і відпочинку на власний розсуд. У вихованців, які постійно проживають в інтернатах, не формуються

навички самостійного проживання, вони не адаптовані до життя в соціумі.

2. Забезпечити право на приватність та індивідуальний простір. Попри намагання створити елементи домашнього затишку, обстановка в інтернатних закладах залишається “казенною”. Практично відсутні місця, де дитина могла б усамітнитися. Часто відсутні перегородки в душових кімнатах і вбиральнях.

РОЗДІЛ 3

3. Забезпечити реалізацію права дітей із сільської місцевості, хворих на сколіоз, на навчання в профільних установах (санаторних школах-інтернатах). Адже існує практика, коли заклади з басейном та п’ятиразовим харчуванням використовуються як елітні інтернати для міських дітей, діти ж з регіону позбавлені можливості отримувати необхідні послуги.

4. Забезпечити санаторні загальноосвітні школи-інтернати належним медичним обладнанням, якісним спортивним інвентарем для лікувальної фізкультури, як це передбачено абз. 14 п.1.1 Закону України «Про загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року».

5. Забезпечити учнів спеціальних шкіл-інтернатів у достатній кількості підручниками, які адаптовані для потреб дітей з особливими потребами, залучати інноваційні напрацювання фахівців, сприяти впровадженню сучасних програм і методичних посібників для вчителів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з розумовими вадами.

6. Реорганізувати мережу закладів соціальної реабілітації відповідно до кращих світових практик поводження із неповнолітніми правопорушниками, а також з урахуванням положень Національного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року.

7. Внести зміни до типових положень (статутів) – переглянути перелік

183

показань/протипоказань перебування дітей в інтернатних закладах.

8. Забезпечити можливість реалізації права дитини на вільне висловлення думки та отримання інформації, зробивши доступною процедуру подачі скарг до органів опіки і піклування, прокуратури або інших державних органів, до компетенції яких належить захист прав дітей, а також доступ до незалежних джерел правової допомоги.

9. Спільно з Міністерством охорони здоров’я України розробити типовий штатний розпис для санаторних шкіл-інтернатів 10. Вжити заходів щодо забезпечення оплати курсів підвищення кваліфікації медпрацівниками, які працюють в установах системи освіти, за рахунок бюджету.

11. Забезпечити потреби закладів у медикаментах, перев’язочному матеріалі, миючих засобах та засобах гігієни.

12. Сприяти виділенню коштів на проведення капітального ремонту приміщень закладів, зокрема: спальних кімнат, душових, вбиралень, актового та спортивного залів, пралень, харчоблоків. Сприяти заміні старих вікон та демонтажу решіток на вікнах (крім вікон приміщень, де вони повинні бути встановлені відповідно до нормативних вимог).

13. Спільно з Міністерством охорони здоров’я України узагальнити та поширити досвід застосування методик лікарями, які працюють з дітьми в інтернатних закладах.

184

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

3.10. Міністерству соціальної політики України. У сфері нормативно-правового забезпечення рекомендовано: 1. Ініціювати розробку санітарних правил і норм облаштування, утримання і організації режиму діяльності інтернатних установ системи соціального захисту населення.

2. Разом із МОЗ нормативно врегулювати Порядок фізичного обмеження та ізоляції осіб, які страждають на психічні розлади і перебувають в установах соціального захисту населення (психоневрологічні інтернати та дитячі будинки-інтернати) на виконання вимог ст. 8 Закону України «Про психіатричну допомогу».

3. Прискорити затвердження Типового положення про психоневрологічний інтернат і внесення змін до Типового положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, Типового положення про дитячий будинок-інтернат з метою приведення їх у відповідність до міжнародних і національних сучасних стандартів утримання людей похилого віку, інвалідів і дітей.

4. Розробити Порядок призначення помічника дієздатним особам, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов’язки, прав та обов’язків помічника відповідно до вимог ст. 78 Цивільного кодексу України стосовно.

5. Встановити єдині нормативні вимоги до ведення внутрішньої документації (журнали відвідування підопічних, журнали передачі змін працівниками установи, журнали

травмування, журнали реєстрації вхідної та вихідної документації (листування) підопічних тощо) інтернатними установами.

6. Розробити порядок витрачання особистих коштів недієздатних підопічних (25 % пенсій) і перелік матеріалів та послуг, які можна придбавати за ці кошти.

7. Розробити Типові правила внутрішнього розпорядку інтернатних установ конкретного типу.

8. Забезпечити право на материнство і батьківство людей з особливими потребами, які проживають у державних установах.

9. Нормативно визначити показання та протипоказання для влаштування громадян похилого віку та інвалідів до інтернатних установ системи соціального захисту населення.

1. Враховуючи, що відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011 року № 467/2011 “Про Положення про Міністерство охорони здоров’я України” МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, пропонується спільно з Міністерством охорони здоров’я України вжити заходів щодо: • забезпечення та використання затвердженої первинної облікової медичної документації установами системи соціального захисту населення;

РОЗДІЛ 3

•

•

•

забезпечення індивідуального підходу до заповнення індивідуальних програм реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів і повного їх виконання; налагодження взаємодії інтернатних установ системи соціального захисту населення та спеціалізованих закладів системи охорони здоров’я, що надають психіатричну допомогу (амбулаторних та стаціонарних психіатричних закладів, психіатричних бригад відділення швидкої психіатричної допомоги тощо); проведення щорічного медичного обслуговування підопічних, які перебувають у стаціонарних відділеннях територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг) вузькопрофільними спеціалістами.

2. Впровадити в інтернатних установах системний підхід в організації реабілітаційного процесу інвалідів: • розробити методичні рекомендації щодо організації трудової терапії в будинках-інтернатах;

•

• • •

185

запровадити проведення фізичної (лікувальної фізкультури), соціальної та побутової (навчання основним соціальним навичкам, соціально-побутового патронажу, працетерапії) реабілітації; облаштувати спортивні майданчики, тренажерні зали тощо; сприяти обміну досвідом між реабілітаційними та інтернатними установами різних областей; забезпечити інтернатні установи вже існуючими методичними посібниками стосовно організації реабілітаційного процесу інвалідів тощо.

3. Вжити заходів щодо: • забезпечення підопічних та вихованців житловою площею відповідно до нормативів; • обладнання ритуальних кімнат; • забезпечення вільного доступу підопічних до свіжого повітря та до питної води; • встановлення перегородок у санітарних кімнатах, обладнання цих кімнат лавками, поличками та гачками для миючих засобів та білизни.

4. Сприяти демонтажу ґрат на вікнах та заґратованих перегородок.

3.11. Міністерству охорони здоров’я України. У сфері нормативно-правового забезпечення рекомендовано: 1. Розробити Типове положення (статут) психіатричної (психоневрологічної) лікарні. У сфері організаційного та матеріального забезпечення: 1. Забезпечити реалізацію Концепції щодо удосконалення надання психіатричної допомоги дітям, затвердженої наказом МОЗ України від

30.08.2012 р. № 668, шляхом розмежування систем надання психіатричної допомоги дітям і дорослим.

2. Забезпечити чітке виконання клінічних протоколів лікування в частині терміну перебування пацієнтів у лікарнях.

3. Вжити заходів щодо укомплектування психіатричних лікарень лікарями-психіатрами.

186

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

4. Забезпечити належний рівень підготовки молодшого медичного персоналу у сфері надання послуг по догляду за пацієнтами з психічними захворюваннями.

8. Забезпечити право пацієнтів на особистий життєвий простір у відділеннях психіатричних (психоневрологічних) лікарень, зокрема шляхом зменшення ліжко-місць.

5. Забезпечити умови перебування пацієнтів психіатричних (психоневрологічних) лікарень з МБТ+ і МБТ– туберкульозом відповідно до існуючих епідеміологічних нормативів.

9. Забезпечити обладнання відділень психіатричних лікарень примусовою та природньою вентиляцією, належне освітлення палат, демонтаж ґрат, облаштування перегородок у санітарних кімнатах тощо.

6. Унеможливити спільне перебування у відділенні судово-психіатричної експертизи арештованих осіб, які перебувають під вартою, з особами, які проходять експертизу по цивільним справам.

7. Забезпечити належне фінансування закладів системи охорони здоров’я, що надають психіатричну допомогу (харчування, надання медичних послуг, забезпечення медикаментами, оновлення медичного обладнання, здійснення капітальних і поточних ремонтів та інших нагальних потреб).

10. Вжити заходів для забезпечення вільного доступу пацієнтів до свіжого повітря відповідно до розпорядку дня.

11. Забезпечити належне обладнання прогулянкових майданчиків загально психіатричних відділень, у тому числі й відділень судово-психіатричної експертизи у психоневрологічних лікарнях.

12. Забезпечити належне інформування пацієнтів про їхні права.

ДОДАТОК 1

187

ДОДАТОК 1 Визначення місць несвободи, що перебувають у віддані різних органів виконавчої влади МВС: Органи внутрішніх справ – це правоохоронні органи державної виконавчої влади, які беруть участь у здійсненні функцій держави, спрямованих на забезпечення законності та правопорядку, захист від протиправних посягань на життя, здоров’я, права та свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства та держави. Під органами внутрішніх справ слід розуміти Міністерство внутрішніх справ України, головні управління, управління МВС України в АР Крим, областях, містах Києві, Севастополі та на транспорті, їх міські, районні та лінійні відділи (управління), підрозділи, установи, навчальні заклади і науково-дослідні установи, що становлять єдину систему МВС України. Основні завдання органів внутрішніх справ: 1. Забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод та законних інтересів.

2. Реалізація державної політики боротьби із злочинністю. З цією метою здійснюються профілактичні та оперативно-розшукові заходи щодо запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів.

3. Профілактика правопорушень. МВС та його підрозділи на місцях вносять до центральних та місцевих органів державної виконавчої влади,

підприємств, установ та організацій подання про необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, організовують серед населення роз’яснювальну роботу з питань охорони громадського порядку й боротьби із злочинністю.

4. Охорона та забезпечення громадського порядку. Органи внутрішніх справ мають відповідні повноваження у сфері забезпечення охорони правопорядку на вулицях, майданах, у парках, скверах та інших громадських місцях; у сфері здійснення контролю за виконання правил перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства.

5. Виявлення та розслідування злочинів.

6. Охорона прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності. Кімнати для затриманих і доставлених чергових частин органів внутрішніх справ є спеціальними приміщеннями чергової частин міськрайліноргану внутрішніх справ і призначені для тимчасового поміщення до них осіб, затриманих за скоєння адміністративних та кримінальних правопорушень. Ізолятори тимчасового тримання є спеціальними установами міліції для тримання:

188 • •

•

•

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

затриманих за підозрою в скоєнні злочину осіб; узятих під варту осіб на термін до 3 діб (якщо доставлення ув’язнених до слідчого ізолятора (далі – СІЗО) у цей строк не можливе через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення вони можуть перебувати в ІТТ не більше 10 діб); підсудних (засуджених), які прибули з СІЗО та установ виконання покарань у зв’язку з розглядом справи в суді або проведенням з ними слідчих дій; адміністративно заарештованих, за відсутності спеціального приймальника для осіб, підданих адміністративному арешту.

Спеціальні приймальники для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, є установами міліції, що виконують функції по утриманню осіб, підданих адміністративному арешту. Приймальники-розподільники для неповнолітніх є спеціальні установи міліції, що призначені для тимчасового тримання окремих категорій неповнолітніх, яких необхідно ізолювати. Приймальники-розподільники для неповнолітніх створюються для тимчасового тримання в них неповнолітніх віком від 11 до 18 років, які: • вчинили у віці від одинадцяти до чотирнадцяти років суспільно-небезпечні діяння, якщо є потреба негайно ізолювати їх (за постановою органу дізнання, слідчого, санкціонованою прокурором, або за постановою суду); • згідно з рішенням суду направляються у спеціальні установи для неповнолітніх;

•

самовільно залишили спеціальний навчально-виховний заклад, де вони перебували.

Спеціальні палати в медичних закладах призначені для проведення стаціонарного лікування затриманих і взятих під варту осіб у районних (міських) лікарнях, відділеннях (лікарнях) для інфекційних хворих, протитуберкульозних закладах Міністерства охорони здоров’я України. Спеціальні автомобілі (автозаки), спеціальні вагони типу СТ призначені для перевезення затриманих, взятих під варту та засуджених осіб. СБУ: Регіональні органи Служби безпеки України це державні правоохоронні органи спеціального призначення, які беруть участь у здійсненні функцій держави, спрямованих на забезпечення попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України. Спеціально відведені місця для тимчасового тримання (ізолятори тимчасового тримання) є спеціальними установами Служби безпеки України для тримання: • осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину; • узятих під варту осіб на термін до 3 діб (якщо їх доставка до слідчого ізолятора (далі – СІЗО) у цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в спеціально

ДОДАТОК 1

•

відведеному місці для тимчасового тримання (ізоляторі тимчасового тримання) не більше 10 діб); підсудних (засуджених), які прибули із СІЗО у зв’язку з розглядом справи в суді або проведенням з ними слідчих дій.

Визначення місць несвободи податкової міліції: Територіальні органи податкової міліції це державні правоохоронні органи, які беруть участь у здійсненні функцій держави, спрямованих на запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення, розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері, запобігання і протидія корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів, забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових обов’язків. Державна пенітенціарна служба Слідчий ізолятор (СІЗО) – пенітенціарна установа, яка призначена для тримання осіб, щодо яких було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту на будьякій стадії кримінального судочинства (до судового процесу, після вироку до направлення в арештний дім, виправний центр чи виправну колонію), крім військовослужбовців, які утримуються на гауптвахті. Виправні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі.

189

Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях: • мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання – засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому кримінально-виконавчим кодексом ; • мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання – чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому статтею 147 цього Кодексу; • середнього рівня безпеки – жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній максимального рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом; • максимального рівня безпеки – чоловіки, засуджені до покарання у виді

190

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом. Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено відповідно до статей 82, 389 Кримінального кодексу України (2341-14).

1. Місцями відбування покарання у виді обмеження волі є виправні центри, що представляють собою кримінально-виконавчі установи відкритого типу.

2. Правову основу діяльності виправного центру складають КВК України, Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, інші нормативно-правові акти, а також Інструкція з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі, затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 16.02.2005 № 27 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 березня 2005 р. за №290/10570).3. Завданнями виправних центрів є: – організація виконання покарання у виді обмеження волі та забезпечення

оптимальних умов відбування покарання засудженими з метою їх виправлення і ресоціалізації; – запобігання вчиненню засудженими нових злочинів; – забезпечення правопорядку і законності, безпеки засуджених, а також персоналу, посадових осіб і громадян, які перебувають на їх території; – залучення засуджених до суспільно корисної праці з урахуванням їх стану здоров’я, загального і професійного рівнів; – забезпечення охорони здоров’я засуджених; – здійснення оперативно-розшукової діяльності відповідно до законодавства.4. Слід звернути увагу, що, оскільки обмеження волі відповідно до ст. 69 та 82 КК України може бути призначене і за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, виправні центри виконують покарання також і відносно засуджених цієї категорії. Арештні доми — це вид установ виконання покарань, у яких засуджені відбувають покарання у виді арешту. Оскільки цей вид покарання полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції (ст. 60 КК України), то в арештних домах створюються умови для забезпечення фізичної ізоляції засуджених від зовнішнього світу та оточуючих. Умови тримання в арештних домах повинні відповідати режимним вимогам відбування цього покарання та забезпечувати роздільне тримання окремих категорій засуджених, нагляд за ними, а сам арештний дім мати необхідну матеріально-технічну та побутову базу. Вимоги до створення та внутрішньої і просторової організації арештних домів встановлюються законодавством. В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також неповнолітні, яким на

ДОДАТОК 1

191

момент постановлення вироку виповнилося шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості.

військовослужбовців та виконання кримінальних покарань у вигляді арешту.

Державна прикордонна служба України

У цих установах утримуються військо­ вослужбовці: • які відбувають покарання у вигляді арешту; • затримані до прийняття рішення судом; • до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту під час проходження ними зборів (у т.ч. військовозобов’язаних); • «яких направляють до дисциплінарної частини після засудження»; • «затримані за порушення військової дисципліни у нетверезому стані (або такі, що не мають документів), до протверезіння (або встановлення особи)».

Пункти тимчасового тримання призначені для тримання правопорушників, затриманих в адміністративному порядку та за підозрою у вчиненні злочину на підставі рішення слідчого в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Обладнані в місцях розташування управлінь органів охорони державного кордону (прикордонних загонів, окремого контрольно-пропускного пункту «Київ»). Спеціальні приміщення обладнуються у підрозділах, що безпосередньо охороняють державний кордон (відділах прикордонної служби) та призначені для тимчасового тримання правопорушників, затриманих в адміністративному порядку. Державна міграційна служба України Пункти тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства є державними установами, призначеними для тимчасового утримання іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні і підлягають видворенню за її межі у примусовому порядку. Міністерство оборони України Дисциплінарний батальйон – місце для тримання військовослужбовців строкової служби, засуджених до покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні. Гауптвахти – місця несвободи, призначені для попереднього ув’язнення

Кімнати для тимчасово затриманих військовослужбовців – обладнуються у будинках (приміщеннях) органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до складу яких гауптвахти не входять. Спеціальні палати військових лікувальних закладів Збройних Сил України це палати для лікування хворих засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців. Військові частини це організаційно самостійні бойові, навчальні та адміністративно-господарські одиниці в Збройних Силах України, де громадяни України проходять строкову військову службу. Державна судова адміністрація України Приміщення для тримання підсудних (засуджених) у судах це камери

192

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

(кімнати), що облаштовані у апеляційних та місцевих судах загальної юрисдикції та призначені для тимчасового утримання підсудних (засуджених) під час їх перебування в приміщеннях (будинках) апеляційних та місцевих судів загальної юрисдикції для участі у судових засіданнях або ознайомлення з матеріалами кримінальних справ. Міністерства освіти і науки: Дитячий будинок – навчальний заклад, який забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку. Загальноосвітня школа-інтернат для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування – навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Спеціальні загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування – навчальний заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Загальноосвітня школа-інтернат – це загальноосвітній навчальний заклад I-II, I-III ступенів, що забезпечує реалізацію права дітей, які потребують соціальної допомоги, на загальну середню освіту. Загальноосвітні санаторні школи-інтернати – це загальноосвітній навчальний заклад I-II, I-III ступенів з відповідним медичним профілем, що забезпечує

реалізацію права дітей, які потребують тривалого лікування та реабілітації, на загальну середню освіту. Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат – загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує здобуття певного рівня освіти, професійну орієнтацію та підготовку, проводить корекційно-розвиткову роботу з дітьми, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, умови проживання та утримання за рахунок держави. Загальноосвітні школи соціальної реабілітації – є державним навчальним закладом для дітей, які потребують особливих умов виховання, що належить до сфери управління МОН. До школи за рішенням суду направляються учні (вихованці), які вчинили правопорушення, що мають ознаки суспільно небезпечного діяння, у вiці вiд 11 до 14 рокiв. Учні (вихованці) утримуються у школі в межах встановленого судом строку, але не більш як три роки. Школа створює належні умови для життя, навчання i виховання учнів (вихованців), пiдвищення їх загальноосвiтнього i культурного рiвня, розвитку iндивiдуальних здiбностей i нахилiв, забезпечення необхiдної медичної допомоги; забезпечення соцiальної реабiлiтацiї учнiв, їх правового виховання та соцiального захисту в умовах постiйного педагогiчного режиму. Особливості педагогічного режиму, умов виховання та утримання дітей у школі визначаються: спеціальним режимом дня та системою навчально-виховної роботи; постійним наглядом та педагогічним контролем за ними; обмеженням можливості вільного виходу учнів за межі території школи без супроводу спеціально уповноважених осіб у порядку, встановленому МОН.

ДОДАТОК 1

Професійні училища соціальної реабілітації – є державним професійно-технічним навчальним закладом для дітей, які потребують особливих умов виховання, що належить до сфери управління МОН. Особливою умовою створення училища є одностатевість контингенту, чисельність якого не перевищує 200 осіб. Головним завданням училища є забезпечення захисту прав дітей, які потребують особливих умов виховання, на професійно-технічну освіту, оволодіння робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров’я. Особливості педагогічного режиму, умов виховання та утримання учнів (вихованців) в училищі визначаються спеціальним режимом дня та системою навчальної і виховної роботи, постійним наглядом і педагогічним контролем за ними, виключенням можливості їх вільного виходу за межі території училища без дозволу адміністрації та супроводу спеціально уповноважених осіб в порядку, встановленому МОН. Навчально-реабілітаційні центри – це загальноосвітній навчальний заклад, метою діяльності якого є реалізація права на освіту дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними вадами розвитку, їх інтеграція в суспільство шляхом здійснення комплексних реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення здоров’я, здобуття освіти відповідного рівня, розвиток та корекцію порушень. Міністерства соціальної політики: Будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів

193

війни та праці є стаціонарною соціально-медичною установою загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування. До будинку-інтернату приймаються на державне утримання особи похилого віку, які досягли пенсійного віку, та інваліди першої і другої групи, старші за 18 років, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, яким згідно з медичним висновком не протипоказане перебування у будинку-інтернаті та які не мають працездатних родичів, зобов’язаних їх утримувати за законом. Спеціальний будинок-інтернат є соціально-медичною установою, призначеною для постійного проживання звільнених осіб – громадян похилого віку, інвалідів I та II груп (далі – особи), які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового, медичного обслуговування та реабілітаційних послуг. До будинку-інтернату на безоплатній основі приймаються звільнені особи – громадяни похилого віку, інваліди I та II груп, старші 18 років, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування та які не мають працездатних дітей або інших родичів, які згідно із законом зобов’язані їх утримувати. До будинку-інтернату можуть прийматися на платній основі особи, які мають працездатних дітей або інших родичів, які згідно із законом зобов’язані їх утримувати.

194

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Психоневрологічний інтернат є стаціонарною соціально-медичною установою, призначеною для постійного проживання громадян з психоневрологічними захворюваннями, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування. До інтернату приймаються на державне утримання психічно хворі особи, які досягли пенсійного віку, та інваліди першої і другої груп з психоневрологічними захворюваннями, старші 18 років, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги та яким не протипоказане перебування в інтернаті відповідно до медичних показань та протипоказань до прийому в інтернатні установи, незалежно від наявності батьків або родичів, зобов’язаних їх утримувати за законом. Дитячий будинок–інтернат є соціально-медичною установою для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років з утвореним у разі потреби молодіжним відділенням для молоді віком від 18 до 35 років, що входить як структурний підрозділ до складу будинку-інтернату, з вадами фізичного та/або розумового розвитку та психічними розладами, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, освітніх та реабілітаційних послуг. Стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання територіального центру утворюється для обслуговування не менш як 10 і не більш як 50 одиноких громадян (обмеження щодо граничної чисельності громадян у стаціонарному відділенні, що встановлено цим пунктом, набирає чинності з 1 січня 2015 р.), до якого на постійне або тимчасове проживання, повне державне

утримання безоплатно приймаються одинокі громадяни похилого віку, інваліди (які досягли 18-річного віку), хворі (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії закладу охорони здоров’я за станом здоров’я не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього догляду та допомоги, соціально-побутових, соціально-медичних та інших соціальних послуг. Притулок для дітей – це заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування у ньому дітей віком від 3 до 18 років. До притулку приймаються діти, які заблукали; були покинуті батьками або піклувальниками; жебракують і місце знаходження їх батьків не встановлено; залишилися без піклування батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників); залишили сім’ю чи навчальний заклад; вилучені кримінальною міліцією у справах дітей органів внутрішніх справ із сімей, перебування в яких загрожувало їх життю і здоров’ю; втратили зв’язок з батьками під час стихійного лиха, аварії, катастрофи, інших надзвичайних подій; не мають постійного місця проживання і засобів до життя, підкинуті та безпритульні діти; самі звернулися за допомогою до адміністрації притулку; відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей – це заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинились у складних життєвих обставинах, надання їм

ДОДАТОК 1

комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги. До центру приймаються діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, переведені з притулків для дітей, залишилися поза сімейним оточенням, зазнали насильства і потребують соціально-психологічної допомоги. Міністерства охорони здоров’я: Психіатричний заклад – це спеціалізований заклад охорони здоров’я, діяльність якого пов’язана з наданням психіатричної допомоги. Будинок дитини – є комунальним закладом охорони здоров’я для медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків, а також дітей з вадами фізичного та розумового розвитку. Будинки дитини поділяються : 1. будинок дитини загального типу – для медико-соціального захисту здорових дітей-сиріт (I – II груп здоров’я), дітей, які залишилися без піклування батьків, віком від народження до трьох років. Крім дітей цієї категорії, тут можуть знаходитись

195

діти, які мають сім’ю, проте утримання та виховання їх у сім’ї з поважних причин(хвороба годувальника, тривале відрядження, навчання тощо) неможливе, а також діти із затримкою розумового та фізичного розвитку внаслідок несприятливих умов виховання; 2. спеціалізований будинок дитини – для медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків, з вадами фізичного та розумового розвитку (III – V груп здоров’я) віком від народження до чотирьох років, а також: • з органічним ураженням нервової системи та порушенням психіки; • з органічним ураженням центральної нервової системи, в тому числі з дитячим церебральним паралічем без порушення психіки; • з порушенням функції опорно-рухового апарату та іншими вадами фізичного розвитку без порушення психіки; • з порушенням слуху та мови; • з порушенням мови; • з порушенням зору (сліпі, слабозорі); • тубінфікованих, хворих з малими та згасаючими формами туберкульозу, ВІЛ-інфікованих.

196

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

ДОДАТОК 2 Інформаційно-просвітницькі та навчальні заходи Дата 15–17 березня 2013 року

Місце м. Київ

Організатор

Захід

Аудиторія

ВГО «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів»

Тренінг «Громадський моніторинг діяльності працівників ОВС України»

Активісти НГО

30 березня м. Львів – 1 квітня 2013 року

ВГО «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів»; ВГО «Асоціація незалежних моніторів»

Тренінг «Моніторинг місць несвободи ОВС в рамках запровадження НПМ (Омбудсман +) в Україні»

Активісти НГО

18-19 м. квітня 2013 Житомир року

Український науково– дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України

Науково-практична конференція «Актуальні питання судової і соціальної психіатрії XXI століття»

Фахівці з психіатрії, головні лікарі психіатричних лікарень, українські журналісти

17 травня 2013 року

м. Київ

ГО «Центр інформації про права людини»; ГО «Асоціація незалежних моніторів місць несвободи»; Благодійний Фонд «Розвиток» за підтримки МФ «Відродження»

Прес-конференція на тему: «Покинуті діти: що приховують зачинені двері інтернатів»

Українські ЗМІ

17–19 травня 2013 року

м. Чернігів ВГО «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів»

Тренінг «Громадський моніторинг діяльності працівників ОВС України»

Активісти НГО

13 червня 2013 року

м. Київ

ГО «Харківський інститут соціальних досліджень»; ГО «Харківська правозахисна група»; ГО «Центр інформації про права людини» за підтримки ЮНІСЕФ

Презентація результатів досліджень «Катування та неналежне поводження з дітьми, які перебувають у конфлікті з законом в Україні»

Українські ЗМІ

25 червня 2013 року

м. Київ

ГО «Центр інформації про права людини»; ГО «Харківський інститут соціальних досліджень» за підтримки МФ «Відродження»

Прес-конференція «Перші результати діяльності національного превентивного механізму: що відбувається за зачиненими дверима?»

Українські ЗМІ

ДОДАТОК 2

Дата 16 липня 2013 року

Місце м. Київ

19-21 м. Київ липня 2013 року

30 липня 2013 року

м. Харків

Організатор ГО «Асоціація незалежних моніторів місць несвободи» за підтримки Генеральної Прокуратури України

Захід Семінар «Організація та проведення перевірок додержання законів та конституційних прав в’язнів, забезпечення матеріально– побутових та медико– санітарних умов тримання, а також щодо запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню»

197

Аудиторія Міські, районні прокурори, начальники відділів наглядової діяльності при проведенні розслідування в органах прокуратури, начальники відділів з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру прокуратур Київської, Черкаської, Чернівецької, Хмельницької областей ГО «Харківський інститут Координаційна зустріч Співробітники соціальних досліджень» «Рік діяльності НПМ в Департаменту з за підтримки МФ Україні: перші підсумки та питань реалізації «Відродження» подальший розвиток» НПМ при Уповноваженому ВР України з прав людини; Громадські монітори НПМ ВГО «Асоціація Семінар «Організація та Міські, районні незалежних моніторів проведення перевірок прокурори, місць несвободи» за додержання законів та начальники підтримки Генеральної конституційних прав в’язнів, відділів наглядової Прокуратури України забезпечення матеріально– діяльності при побутових та медико– проведенні санітарних умов тримання, розслідування а також щодо запобігання в органах катуванням чи нелюдському прокуратури, або такому, що принижує начальники гідність поводженню чи відділів з нагляду покаранню» за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру прокуратур Дніпропетровської, Полтавської, Сумської та Харківської областей

198

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Дата Місце 1–3 серпня м. Іва2013 року но-Франківськ

18 вересня м. Київ 2013 року

16-25 вересня 2013 року

4-6 жовтня 2013 року

7-14 жовтня 2013 року

25–27 жовтня 2013 року

15-16 листопада 2013 року 16 листопада 2013 року

Організатор ВГО «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів»; ВГО «Асоціація незалежних моніторів» Секретаріат Уповноваженого ВРУ з прав людини

м. Алушта, ГО «Харківський інститут АР Крим соціальних досліджень»; ВГО «Асоціація незалежних моніторів місць несвободи» за підтримки Координатора Проектів ОБСЄ в Україні м. Алушта, ГО «Центр інформації АР Крим про права людини»; ГО «Харківський інститут соціальних досліджень»; ВГО «Асоціація незалежних моніторів місць несвободи» за підтримки МФ «Відродження» м. Алушта, ГО «Харківський АР Крим інститут соціальних досліджень» за підтримки Фонду підтримки демократії Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні та у співпраці з ЮНІСЕФ м. Київ ВГО «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів» м. Львів Асоціація психіатрів України м. Ірпінь, Київська область

Захід Тренінг «Моніторинг місць несвободи ОВС в рамках запровадження НПМ (Омбудсман +) в Україні»

Аудиторія Активісти НГО

Круглий стіл «Забезпечення особам, узятим під варту, та засудженим права безперешкодного листування»

Представників Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України та Державної пенітенціарної служби України Волонтери з усієї України

Два тренінги «Моніторинг жорсткого поводження у місцях несвободи»

Інформаційний семінар для журналістів «Голоси з-за зачинених дверей: особливості висвітлення проблематики дотримання прав людини у місцях несвободи»

Українські журналісти

Два тренінги «Стандарти Активісти НГО поводження з дітьми як ефективний метод попередження катувань та жорстокого поводження у місцях несвободи в Україні в рамках діяльності НПМ» Тренінг «Моніторинг місць несвободи ОВС та слідчих ізоляторів, які знаходяться в підпорядкуванні ДПтС, в рамках запровадження НПМ (Омбудсман +) в Україні» Третій цикл конференцій «Львівські психіатричні зустрічі»

ГО «Харківський інститут Робоча зустрічсоціальних досліджень» семінар «Організація візитів і координація роботи представників громадськості і співробітників Департаменту НПМ»

Активісти НГО

Фахівці психіатрії, журналісти, лікарі, психологи, богослови, філософи Співробітники Департаменту з питань реалізації НПМ при Уповноваженому ВР України з прав людини

ДОДАТОК 2

Дата

Місце

Організатор

Захід

199

Аудиторія

23-24 листопада 2013 року

с. Глібовка, ГО «Центр інформації Київська про права людини»; область ГО «Харківський інститут соціальних досліджень»; ВГО «Асоціація незалежних моніторів місць несвободи» за підтримки МФ «Відродження»

Інформаційний семінар для журналістів «Голоси з-за зачинених дверей: особливості висвітлення проблематики дотримання прав людини у місцях несвободи»

Українські журналісти

28 листопада 2013 року

м. Київ

Секретаріат Уповноваженого ВРУ з прав людини

Круглий стіл «Мінімальні стандарти належного поводження: аналіз національного та міжнародного досвіду»

Представники центральних органів виконавчої влади

2-3 грудня 2013 року

м. Київ

Міжнародна Пенітенціарна Реформи (PRI); ВГО «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів»; ВГО «Асоціація незалежних моніторів»

Міжнародна конференція «Національний превентивний механізм в Україні: досягнення і перспективи розвитку»

Активісти НГО, українські журналісти

4 грудня 2013 року

м. Київ

Міністерство охорони здоров’я України

Селекторна нарада «Захист прав осіб із вадами психічного здоров’я, нормативно-правового забезпечення надання психіатричної допомоги, питання соціальної психіатрії та дотримання прав людини у психіатричних закладах» (в онлайн режимі)

Головні лікарі територіальних психіатричних закладів

6-7 грудня 2013 року

м. Ірпінь, Київська область

ГО «Харківський інститут Тренінг «Мінімальні соціальних досліджень» стандарти доброго поводження у місцях несвободи Державної пенітенціарної служби України»

Співробітники Департаменту з питань реалізації НПМ при Уповноваженому ВР України з прав людини; Керівники відділів охорони та режиму управлінь Державної пенітенціарної служби України у м. Києві та Київській області, Чернігівській, Одеській, Хмельницькій, Вінницькій, Донецькій, Кіровоградській, Миколаївській, Сумській, Житомирській, Дніпропетровській, Луганській, Харківській областей, а також представники центрального апарату служби

200

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

Дата 15-19 грудня 2013

Місце м. Київ

Організатор ГО М’АРТ, програма «Розуміємо права людини» за підтримки МФ «Відродження»

20 грудня 2013 року

м. Київ

Міністерство охорони здоров’я України

25-26 грудня 2013 року

м. Харків

Захід Тренінг з прав людини для учасників моніторингових візитів національного превентивного механізму в Україні

Міжвідомча координаційна рада з питань удосконалення системи надання психіатричної допомоги в Україні. Були обголені питання взаємодії різних міністерств та відомств в межах запропонованого проекту Концепції Державної програми розвитку охорони психічного здоров’я в Україні до 2020 року ГО «Харківський інститут Тренінг-нарада «Мінімальні соціальних досліджень» стандарти утримання клієнтів в установах соціального захисту»

Аудиторія 11 співробітників Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини і 7 громадських моніторів Освітяни, медики, фахівці ЗМІ, співробітники системи соціального захисту населення, юстиції, внутрішніх справ тощо

Директори інтернатних закладів і співробітники Департаменту соціального захисту Харківської ОДА