Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги

Аналітичний звіт у рамках проекту «Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

Аналітичний звіт у рамках проекту «Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

Вступ Сьогодні в Україні мають місце умови, за яких важкий період становлення переживають суспільно-важливі галузі. Серед них не можна не відмітити галузь охорони здоров’я. Щорічний бюджетний дефіцит робить відповідний відбиток на фінансуванні медицини, а отже й на загальному здоров’ї громадян. Для мінімізації пов’язаних з недофінансуванням ризиків, керівники ЛПЗ змушені шукати альтернативні джерела наповнення бюджету установи, але через слабку законодавчу підтримку, спектр цих джерел є досить обмеженим. Одним із методів залучення додаткових джерел фінансування є спільна діяльність благодійних організацій та закладів охорони здоров’я, яка останнім часом діє майже в усіх куточках нашої держави. За ідеальних обставин така співпраця давала б можливість залучати небайдужих людей до підвищення якості медичних послуг. Але, нажаль, ця система перетворилася у непрозору схему примусових сплат, яка часто використовується непорядними людьми для власної вигоди. Ці дії призводять не лише до зворотного руху у розвитку медицини, а й накладають негативний відбиток на явище благодійності, що тягне за собою низку неприємних обставин для благодійних організацій всієї країни. Стаття 49 Конституції України проголошує: «Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності». 1 Згідно з Рішенням Конституційного Суду України під формулюванням «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно» слід розуміти, що «у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги». 2 Своє звернення до суду депутати обґрунтували тим, що сьогодні громадяни України фактично не можуть отримати медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, не сплативши власні кошти за ліки, харчування та «необхідні витратні матеріали». Значна частина населення не спроможна відшкодувати такі витрати, і тому багато громадян змушені відмовлятися від відвідування закладів охорони здоров’я. Отже, конституційне право громадян на охорону здоров’я і медичну допомогу, на думку народних депутатів України, фактично не реалізується. Замість того створюються умови, за яких заклади охорони здоров’я змушені, в тому числі, залучати своїх співробітників для пошуку альтернативних джерел фінансування з метою забезпечення права на медичну допомогу. Через це з’являються примусові «благодійні» внески, побори, завчасні подяки лікарям, підвищується рівень корупції у галузі, що відображається на здоров’ї населення, та знижує рівень довіри до працівників медицини.

1 Конституція України 2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно» (справа про безоплатну медичну допомогу) від 29 травня 2002 року

Аналітичний звіт у рамках проекту «Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

3

Не останнє місце у рейтингу непрозорих схем займає діяльність благодійних організацій на території ЛПЗ. Відсутність практики публічної звітності перед благодійниками та кардинальних змін у якості надання медичних послуг на території закладів, де діють ці організації, у свідомості людей вже давно перетворили благодійність на привабливий бізнес для окремих осіб. Сьогодні фінансування охорони здоров’я в Україні знаходиться в критичному стані та дорівнює 3,2% ВВП3, при тому, що критичною вважається позначка у 5%. Для порівняння у Радянському Союзі цей показник був на рівні 8%, теперішні показники в Європейському Союзі коливаються від 5,1% ВВП (Румунія, Естонія) до 11,2% (Австрія, Франція, Німеччина), а в США цей показник зріс із 13% у 2012 році до 18% у 2013 за рахунок реформи галузі4. Фінансування галузі охорони здоров’я у відсотках до ВВП у 2013 році 20%

15%

10%

5%

0%

Україна

Румунія

Франція

США

На місцевому ж рівні спостерігається тенденція недофінансування – так, наприклад, у 2011 році згідно даних наданих прес-службою Полтавської міської ради фінансування з Державного бюджету відбувалося на рівні 65%5 від мінімальної розрахункової потреби. Тож через проблеми з обсягами реально виділених коштів та рівнем зарплат лікарі змушені виконувати непритаманні їм функції – пошук альтернативних джерел фінансування та розподіл залучених коштів. Оскільки законних механізмів для отримання коштів безпосередньо від пацієнта фактично не розроблено (за винятком добровільної сплати коштів на спеціальні рахунки лікарень у якості благодійної допомоги), медичний персонал, прямо чи опосередковано, змушений вдаватися до порушень. Майже завжди такі дії ідуть у розріз із 49-ю статтею Конституції України, яка декларує безоплатне медичне обслуговування, але без зміни обсягів надходжень на державному рівні така практика буде продовжуватися у різних формах. Окрім проблеми з недофінансуванням, існує також проблема нецільового використання коштів та порушень при веденні фінансово-господарської діяльності. Наведемо цитату з Рішення колегії МОЗ №9-2 від 17.07.2012 про результати однієї із перевірок: «Міністерство охорони здоров’я України відзначає, що керівники переважної більшості установ не вживають належних захо3 Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» 4 Financing Health Care in the European Union 5 http://www.poltava.pl.ua/news/8222/

4

дів щодо контролю за цільовим витрачанням бюджетних коштів та позабюджетних надходжень. Як свідчать матеріали перевірок, питання додержання чинного законодавства при використанні бюджетних коштів та стан фінансової дисципліни керівниками, як і раніше, майже не розглядається, наявні недоліки не усуваються, порушенням принципової оцінки не дається.»6 Отож, ми бачимо, навіть якщо не враховувати інші фактори (недостатня кваліфікація керівного складу медичних закладів саме як управлінців, відсутність достатнього контролю за цільовим використанням бюджетних коштів з боку уповноважених органів та культура «подяк», що історично склалася), впливу перших двох більш ніж достатньо, щоб закласти фундамент функціонування системи неформальних платежів у лікувально-профілактичних закладах. Зважаючи на викладену інформацію, можна зробити висновок про те, що зараз створені всі умови розвитку альтернативних джерел залучення коштів для фінансування закладів охорони здоров’я. Існування такого роду процесів з відсутністю нормативного регулювання їх прозорості стає основою до падіння рівня їхньої ефективності та заплямування репутації галузі і суміжних з нею процесів. Тому, необхідними кроками подолання цього роду проблем є конкретне їх визначення та розробка механізмів протидії і усунення.

6 Рішення колегії N 9-2 від 17.07.2012 Про результати перевірки фінансово-господарської діяльності закладів санітарно-епідеміологічної служби та спеціалізованих санаторіїв Міністерства охорони здоров’я

Аналітичний звіт у рамках проекту «Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

5

Аналіз проблеми Реалії сьогодення дають нам чітке розуміння того, що одне лише окреслення проблеми не є запорукою успішного її усунення. Робота виконавчих органів влади, частіше за все, направлена на підтримку діючих процесів, а їх потенціал у боротьбі зі складнощами, які виникають, є недостатньо високим. Саме тому важливою є ініціатива громадянського сектору. Діяльність аналітичних центрів, яка набирає обертів на території України, дозволяє владі залучати аналітичний ресурс громадськості, який спрямовується не лише на пошук проблем, а й на розробку методів їх подолання. Використовуючи експертний потенціал організації та дотримуючись принципів і стратегії розвитку громадянського суспільства, нами були зроблені кроки у напрямку побудови прозорої системи залучення додаткових джерел фінансування галузі охорони здоров’я. Розпочинаючи роботу в напрямку визначення конкретних проблем у житті суспільства, які пов’язані з окресленою ситуацією, навесні 2013 року організацією «Аналітичний центр розвитку громадянського суспільства» було проведено соціологічне дослідження «Охорона здоров’я в м. Полтаві сьогодні»7. Його результати надали цінну інформацію, що була використана нами для подальшої роботи. Зокрема було підтверджено існування неформальних фінансових відносин (під неформальними фінансовими відносинами ми розуміємо будь-які матеріальні відносини між пацієнтом та лікарем) між користувачами медичних послуг (пацієнтами) та лікарями. Зроблена проекція даних та розрахунки дали уявлення про обсяг таких платежів – на майже трьохсоттисячне місто припадало близько 120 мільйонів гривень неформальних внесків у 2012 році. І це при тому, що бюджет охорони здоров’я галузі на той же рік складав приблизно 191 мільйон гривень!

9,3%

43,3%

56,7%

43,3% полтавців хоча б раз у житті неформально «дякували» лікарю за безоплатні медичні послуги, із них 21,0% (9,3% від загальної кількості) робили це під тиском обставин

Дані вказували на те, що майже в кожному десятому випадку пацієнт змушений «дякувати» чи сплачувати внесок на недобровільній основі. Також пацієнти чітко розрізняли факт благодійного внеску до фонду, коли вони отримували квитанцію від представника благодійної організації, та факт простої передачі коштів лікарю або медичній сестрі. Отож, серед загального розрахункового бюджету неформальних платежів у 120 мільйонів гривень, респонденти чітко виокремлювали внески до благодійних фондів, загальний об’єм у 2012 році яких за тими ж розрахунками склав приблизно 16 435 000 гривень. Згідно із законодавством благодійні організації можуть використовувати на адміністративні потреби до 20% від доходу за поточний рік8, а отже, якщо б такі організації передавали усі вільні кошти на потреби лікарень задля поліпшення якості медичних послуг, то нескладно підрахувати, що в 2012 році лікарні м. Полтави мали б отримати 13 148 000 грн.

7 Вибірка 800 респондентів. Опитування проводилося методом поквартирного інтерв’ю тільки серед зареєстрованих за цією адресою повнолітніх громадян. Похибка не перевищує 3%.

8 Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»

6

Порівняння обсягів «залучених» коштів на сферу охорони здоров’я у м. Полтава у 2012 році

200

~ 190 млн грн Бюджетні асигнування

150

~ 120 млн грн 16 435 000 грн

100

Внески до благодійних фондів

50 0

Інші форми неформальних платежів

Бюджет

Неформальні платежі

Отже наступним логічним кроком дослідження стала перевірка вищезгаданої інформації. Ми поцікавилися об’ємом надходжень допомоги до міських лікарень від благодійних фондів за 2012 рік, і згідно відповіді на офіційний запит до управління охорони здоров’я виконавчого комітету Полтавської міської ради вони склали 2 606 300 гривень від 16 благодійних організацій. Обсяги допомоги лікарням від благодійних організацій у м. Полтава у 2012 році

15 000 000 грн 12 000 000 грн 9 000 000 грн 6 000 000 грн 3 000 000 грн 0

Фактично надійшло

Мало надійти

Тому питання роботи благодійних фондів і викликало таку зацікавленість організації. Нам було дуже цікаво дізнатися, як працюють фонди із закладами охорони здоров’я і де, можливо, зникають величезні суми різниці, яку показало дослідження.

Аналітичний звіт у рамках проекту «Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

7

Цілі та завдання аналізу Об’єктом нашого дослідження стали альтернативні методи фінансування діяльності закладів охорони здоров’я. Було вирішено зібрати інформацію про можливі та вже існуючі механізми, дослідити їх ефективність та суспільне сприйняття. Тому предметом дослідження було визначено відносини між благодійними організаціями, закладами охорони здоров’я та пацієнтами у системі залучення благодійних внесків для фінансування діяльності ЛПЗ. Завданнями започаткованої діяльності стали: - збір інформацію щодо того, які фонди працюють у закладах охорони здоров’я міста Полтави і на яких умовах; - встановити, який правовий режим відносин благодійних організацій та лікувальних закладів; - дослідити, як відбувається збір коштів представниками благодійних фондів у закладах охорони здоров’я і наскільки він є добровільним. Чи немає утиску прав пацієнтів при отриманні медичних послуг?

- проаналізувати, скільки коштів отримують фонди та скільки із них повертається потім до лікарень ; - дізнатися, наскільки пацієнти обізнані про добровільність збору подібних благодійних внесків; У процесі моніторингу та аналізу спільної діяльності благодійних організацій і закладів охорони здоров’я на території ЛПЗ м. Полтава було використано такі інструменти, як соціологічні дослідження, експертні інтерв’ю, робочі зустрічі, офіційні запити, гарантією задоволення яких є Закон України «Про доступ до публічної інформації», тощо. У даному звіті будуть представлені результати проведеної аналітичної роботи.

8

Правові аспекти У Законі Україні «Про охорону здоров’я» у статті 18 говориться про те, що всі заклади охорони здоров’я мають право використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями та, що є важливим, окремими громадянами . Отже, держава визнає право благодійних фондів співпрацювати із закладами охорони здоров’я, але функціонування таких організацій на території ЛПЗ викликає ряд запитань. Протягом останніх п’яти років у полтавській пресі з’являлись поодинокі статті щодо роботи подібних благодійних організацій, але, окрім простої констатації факту функціонування таких фондів, ця проблема ані журналістами, ані громадськими активістами окреслена не була. Питання роботи благодійних фондів у лікарнях залишалося виключно внутрішнім питанням взаємодії ЛПЗ, благодійних організацій та управління охорони здоров’я. Нами було встановлено, що діяльність благодійних фондів у полтавських ЛПЗ, регулюється лише Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», не підписується жодних інших угод між суб’єктами господарювання, які б визначали порядок звітування чи надання благодійної допомоги. Провадження благодійними організаціями збору коштів на території закладів охорони здоров’я створює певного роду «буфер» між отримувачами медичних послуг та їх надавачами. Пацієнти, що сплачують гроші у якості благодійних внесків не на спеціальні рахунки лікарень, а до «фонду», автоматично передають функцію розпорядника коштами до благодійної організації, яка, у свою чергу, може використовувати їх на виконання статутної діяльності і зовсім необов’язково на потреби даної лікарні.

Аналітичний звіт у рамках проекту «Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

9

Аналітика На першому проводився збір необхідної інформації. Цей крок є найважливішим, бо усі висновки, мають робитися об’єктивно, базуючись на достовірних даних. Формування стратегії роботи безпосередньо залежить від якості зібраної інформації та результатів аналізу й екстраполяцій. Тому і підійти до виконання цього етапу ми вирішили відповідально та ретельно. Методи збору інформації були диверсифікованими для подальшого забезпечення достовірності фактів. Використовуючи можливості Закону України «Про доступ до публічної інформації», офіційні звернення, робочі зустрічі та опитування, нами був зібраний досить великий масив інформації, який дозволив робити подальші висновки. Було встановлено, що благодійними організаціями, які діють на території ЛПЗ міста Полтава, не здійснюється публічне звітування за результатами своєї діяльності. Також без відповіді залишаються численні офіційні листи-звернення до цих організацій, що стає причиною виникнення багатьох запитань, які стосуються прозорості діючих схем спільної діяльності. Зафіксовано й факт того, що спільна діяльність закладів охорони здоров’я та благодійних організацій, що діють на їх території, регулюється лише Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», а жодних додаткових угод, які б визначали порядок звітування чи надання благодійної допомоги не існує. Тобто благодійні організації не зобов’язані ставити до відома навіть керівництво ЛПЗ про ті благодійні внески, що були залучені на їх території, а визначення потреб ЛПЗ у наданні допомоги здійснюється керівництвом фонду у межах ведення його статутної діяльності. Проведений аналіз структури благодійної діяльності у полтавських ЛПЗ дозволив виявити факт того, що на території закладів, які підпорядковуються міському управлінню охорони здоров’я, переважно, діють відділення лише одного благодійного фонду, конкурси на ведення спільної діяльності чи переговори з альтернативними благодійниками не проводяться, а показниками ефективності ведення співпраці ніхто офіційно не цікавиться. Були встановлені та зафіксовані схеми залучення коштів до каси благодійних організацій, а також визначено, що не всі пацієнти розуміли добровільність цих внесків. Користувачі медичних послуг розподілилися на тих, хто приймав ці платежі за обов’язкову плату та тих, хто розумів, що свідомо жертвує кошти на користь ЛПЗ. Із офіційних джерел були встановлені суми коштів, які перераховувались благодійними організаціями на користь Полтавських закладів охорони здоров’я та галузі в цілому. Порівнявши ці показники з розрахунковими, ми змогли зробити висновки, які свідчили про необхідність та терміновість створення прозорої системи залучення благодійних коштів для фінансування ЛПЗ. Моніторинг засобів масової інформації на предмет обговорення представниками влади необхідності діяльності благодійних фондів на території закладів охорони здоров’я дозволив скласти перелік тез, які періодично з’являються в інформаційному просторі, а отримані факти та аналіз ситуації дозволили перетворити ці тези на міфи, боротьба з якими є важливою складовою успіху у розвитку медичної галузі та побудові прозорої системи спільної діяльності ЛПЗ та благодійних організацій.

10

Залучення коштів від пацієнтів у ЛПЗ Схема 1. Благодійні внески у фонд

Аналітичний звіт у рамках проекту «Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

11

Залучення коштів від пацієнтів у ЛПЗ Схема 2. «Подяка» лікарю

Залучення коштів від пацієнтів у ЛПЗ Схема 3. Благодійні внески на спецрахунок лікарні

12

Сфери залучення благодійних внесків та їх розподіл

Аналітичний звіт у рамках проекту «Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

13

Міф №1: Без фондів лікарні не зможуть існувати. Неодноразово у ЗМІ з’являлася інформація, що благодійні фонди, які збирають кошти з пацієнтів ЛПЗ фінансують медицину на 10-15% від загального бюджету галузі. Офіційні дані свідчать про інше: Участь благодійних організацій у фінансуванні закладів охорони здоров’я міста Полтава

Міф №2: Благодійні фонди — єдиний законний спосіб залучення коштів до бюджету ЛПЗ. Існують й інші альтернативні способи додаткового фінансування ЛПЗ, які діють і зараз — наприклад, постановою Кабінету Міністрів України №1138 від 17 вересня 1996 року затверджений перелік платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я — але «програма лояльності», запропонована фондами, створює певний лобістський бар’єр. Навіть щодо поняття «законності» діяльності існуючих на території полтавських ЛПЗ благодійних фондів постає ряд питань, починаючи від касових операцій, які їм проводити заборонено. Міф №3: Всі кошти, що надходять до благодійних фондів, використовуються на фінансування ЛПЗ. Розрахунки, зроблені на основі проведених досліджень, свідчать про те, що є певна частина ресурсів, які, можливо, використовуються у інших напрямках. А наші неодноразові офіційні звернення до керівних органів благодійних організацій з проханням спростувати ці дані, або надати звіти з використання благодійних коштів залишилися без відповіді, що робить питання й досі відкритим. Міф №4: Платежі до фондів підвищують якість медичних послуг. Як показують результати соціологічного дослідження, з роками пацієнти не помічають змін у якості медичних послуг ні в кращу, ні в гіршу сторону, отже, динаміки покращення не спостерігається. Міф №5: Отримати медичну допомогу без платежу до фонду неможливо. Однак, результати соціологічного дослідження показують, що ті люди які знають базові засади законодавства та готові відстоювати свою точку зору, все ж отримують медичну допомогу на безоплатній основі.

14

Розподіл благодійних внесків

Міф №6: Благодійні фонди можуть отримувати платежі за медичні послуги. Фонди збирають благодійні внески та пожертвування, отже, коли пацієнт вносить кошти до фонду, то він займається благодійністю, а не сплачує за надання медичної допомоги. Ці та інші факти свідчать про те, що під егідою доброї справи проводиться діяльність, результати якої ретельно приховуються, а реальну її мету встановити важко. Саме тому нашою організацією був зроблений аналіз можливих шляхів подолання існую-

Аналітичний звіт у рамках проекту «Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

15

чої проблеми, окреслені сильні та слабкі сторони кожного з них. Варіант 1. Припинення діяльності благодійних організацій на території ЛПЗ та запровадження єдиного механізму офіційних платних послуг. Здійснення цієї стратегії роботи полягає у повній відмові від спільної діяльності закладів охорони здоров’я та благодійних організацій і залученні коштів до бюджету ЛПЗ шляхом надання офіційно платних послуг. Таким чином, непрозорі схеми благодійництва були б повністю викоренені, що позитивно б відображалося на довірі до медичного персоналу та, можливо, на вартості лікування. З іншого боку, ЛПЗ відчували б серйознішу потребу у додатковому фінансуванні, що могло б відобразитися на якості медичного обслуговування. Зобов’язання до сплати за послуги ставило б під питання конституційно закріплену безоплатність медичної допомоги. А сукупність негативних факторів створювало б ризик до появи нових непрозорих схем отримання коштів від пацієнтів.

+

–

Сильні сторони

Слабкі сторони

Припинення існування непрозорих схем благодійництва

Відсутність необхідного додаткового фінансування

Контроль керівництва ЛПЗ за надходженнями

Зниження якості медичного обслуговування

Відсутність примусових «благодійних» внесків Зниження середньої вартості лікування

Ризик появи негативних настроїв пацієнтів, пов’язаних з конституційно закріпленою безоплатністю медичної допомоги

Підвищення рівня довіри до медичного персоналу

Ризик появи інших непрозорих механізмів залучення коштів

Варіант 2. Створення нових прозорих благодійних організацій спеціально для ведення благодійної діяльності на території кожного окремого ЛПЗ. Реалізація цієї стратегії передбачала б децентралізацію — діяльність різних благодійних організацій лише на залучення внесків до фінансування кожного окремого закладу охорони здоров’я. Таким чином керівництво ЛПЗ отримувало б можливість контролювати обсяги благодійних надходжень та розумно розпоряджатися ними у рамках потреб установи. Рівень комунікації між організаціями підвищуватиметься, що позитивно відобразиться на прозорості діяльності. З іншої сторони, введення необхідності додаткового контролю підвищить затрати часу на ведення господарської діяльності, зміна керівництва ЛПЗ могла б негативно відобразитися на взаємодії з діючою на її території благодійною організацією, що створювало б додатковий ризик виникнення конфліктів та повернення до «старих» схем.

16

+

–

Сильні сторони

Слабкі сторони

Припинення існування непрозорих схем благодійництва

Підвищення затрат часу на здійснення контролю за діяльністю фонду

Можливість контролювати фінансову та господарську діяльність фондів Підвищення якості взаємодії між ЛПЗ та благодійною організацією Підвищення якості медичного обслуговування

Зміна керівництва ЛПЗ створює ризик до непередбачуваних змін у веденні господарської діяльності та співпраці Поява ризику поступового повернення до попередніх непрозорих практик

Варіант 3. Запровадження умов централізованого ведення благодійної діяльності підзвітною організацією на території групи ЛПЗ визначеної території. Реалізація цієї стратегії полягає у централізації благодійництва на території ЛПЗ регіону. Такого роду об’єднання мережі благодійництва дозволила б підвищити ефективність використання коштів за рахунок зниження адміністративних витрат, що позитивно відобразилося на фінансуванні ЛПЗ. Але існування великої мережі створює ризики повернення до існуючих непрозорих схем.

+

–

Сильні сторони

Слабкі сторони

Припинення існування непрозорих схем благодійництва

Поява ризику поступового повернення до попередніх непрозорих практик

Створення нових механізмів взаємодії між ЛПЗ та фондом Підвищення ефективності використання благодійних коштів Збільшення надходжень до ЛПЗ

Зміна керівництва ЛПЗ створює ризик до непередбачуваних змін у веденні господарської діяльності та співпраці Ризик появи непрозорих схем зі зміною влади

Зважаючи на вищеперераховане, були сформульовані основні критерії «ідеальних» умов спільної діяльності благодійних організацій та ЛПЗ. Ними стали: - Прозорість — саме підзвітність та відкритість перед суспільством є основою довіри.

- Формальне визначення процесів — дозволить визначати потреби у допомозі на розсуд керівництва ЛПЗ, що гарантовано працюватиме на підвищення якості медичного обслуговування.

Аналітичний звіт у рамках проекту «Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

17

- Рівність — забезпечення рівних умов для пропозицій спільної діяльності благодійних організацій та ЛПЗ є запорукою постійного розвитку відносин та підвищення якості допомоги на користь закладів охорони здоров’я.

- Добровільність — її визнання та щира вдячність за надану допомогу кардинально змінила б ставлення суспільства до благодійництва у кращу сторону. Всі ці принципи стали основою розробленої стратегії побудови прозорої системи взаємодії закладів охорони здоров’я та благодійних організацій. Необхідність гарантії виконання зобов’язань, які є запорукою нової ефективної моделі співпраці, дає розуміння того, що позитивні зміни мають бути ініційовані з обох сторін (як зі сторони ЛПЗ, так і зі сторони благодійних організацій), а отже створення практики додаткових угод про спільну діяльність, які закріплюють процедуру публічної звітності благодійних організацій за надходження та витрати у процесі співпраці, формально визначають механізми надання благодійної допомоги, започатковують використання альтернативних засобів залучення благодійних коштів… Підписання додаткових угод про спільну діяльність між ЛПЗ та благодійними організаціями на принципах прозорості, рівності та чіткості механізмів взаємодії.

+

Сильні сторони

Слабкі сторони

Припинення існування непрозорих схем

Ризик недотримання умов договору

Можливість контролю за фінансовими надходженнями к за сторони керівництва ЛПЗ, так і зі сторони громадянського суспільства Можливість забезпечення потреб ЛПЗ на розсуд його керівництва Підвищення якості медичних послуг Підвищення довіри до явища благодійництва

18

–

Висновки та рекомендації Проведена аналітична робота дала змогу зібрати великий об’єм інформації, щодо методів залучення додаткових коштів до фінансування закладів охорони здоров’я. Більш детальний погляд на ситуацію дає змогу побачити, що з переваги на труднощі це явище перетворює не сам факт спільної діяльності, а нормативна неврегульованість її процесів. Наслідками цього стають: o розвиток неналежного відношення до пацієнтів, адже медичному персоналу ставиться додаткова задача — залучення коштів. Це негативно впливає на якості медичного обслуговування та заважає кожному окремому спеціалісту зосередитися на лікуванні свого пацієнта. o приховування доходів благодійними організаціями з’являється у результаті розгалуженості мережі їх діяльності, а відсутність необхідності у звітуванні перед громадськістю дозволяє уникати незручних запитань. o поява корупційних схем є наслідком відсутності прагнення до удосконалення, а закритість та непрозорість системи відносин між ЛПЗ та фондами лише сприяє цьому явищу. o розчарування суспільства у явищі благодійництва викликане «примусовістю» благодійних внесків. І не зважаючи на притаманне прагнення творити добро, потрапляючи у ситуацію, де право та свободу перетворюють на обов’язок, людина поступово втрачає інтерес до допомоги іншим. Саме тому, робота у напрямі подолання окресленої проблеми має полягати у створенні прозорих схем та дієвих механізмів. Це можливо лише за умов існування належного нормативного підґрунтя, наприклад, практики підписання додаткових угод між благодійними організаціями та ЛПЗ. Адже практика відкритості та публічного звітування за використанням благодійних пожертв підвищила б рівень довіри до фондів та благодійництва в цілому, тим самим збільшивши об’єми надходжень. Практика існування формально зафіксованих схем визначення потреб дала б можливість керівництву ЛПЗ планувати пріоритети необхідних статей допомоги від фондів, що підвищувало б якість надання медичних послуг та потенціал розвитку закладу охорони здоров’я. Запровадження відкритих конкурсів на здійснення благодійної діяльності на території ЛПЗ дала б змогу обирати найбільш ефективні пропозиції від організацій, залучати більші об’єми фінансування. Проведена Аналітичним центром розвитку громадянського суспільства робота у напрямі побудови прозорої системи залучення благодійних коштів для фінансування галузі охорони здоров’я вказує на те, що ця робота можлива та необхідна. Обравши правильний підхід до проблеми, наша організація не тільки актуалізувала її нагальність, а й виробила дієвий механізм для припинення сумнівних практик благодійності, що діють на території всієї України і підривають її засади. Ми наголошуємо на потребі активізації НУО у роботі за побудову прозорої системи благодійності, захист прав пацієнтів та протидію ганебним випадкам поборів, заручниками яких стає суспільство в цілому.

Аналітичний звіт у рамках проекту «Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

19