Інструкція з надання медичної допомоги пораненим під час тактичних бойових дій: протокол

Інструкція з надання медичної допомоги пораненим під час тактичних бойових дій 28 жовтня, 2013 * Усі зміни, внесені до інструкції сьомого видання, опублікованого 2010 року в межах посібника з надання курсу догоспітальної реанімаційної допомоги пораненим, виділені жирним шрифтом, а нещодавні – червоним. *Ці рекомендації є інструкцією й не замінюють клінічної оцінки. Основний план з надання медичної допомоги пораненим під час бойових дій: 1. Відстрілюватися та сховатися.

2. Оцінити потребу в наданні медичної допомоги та здатність пораненого воїна надалі брати участь у бойових діях.

3. Доправити пораненого в безпечне місце та надати першу медичну допомогу, якщо є така можливість.

4. Прикривати пораненого, щоб він не дістав інших поранень.

5. Поранених необхідно витягнути з транспортних засобів чи будівель, охоплених вогнем, та доправити в безпечні місця. Слід зробити все можливе, щоб загасити пожежі.

6. Терапію відновлення прохідності дихальних шляхів (штучне дихання) пораненим зазвичай проводять на початковому етапі польової меддопомоги.

7. Необхідно зупинити зовнішню кровотечу, яка загрожує життю, якщо це можливо: - пояснити пораненому, як саме він може собі допомогти, якщо це можливо; - для зупинення кровотечі використовувати джгут, що рекомендований інструкцією з надання медичної допомоги пораненим під час тактичного вогню; - накласти джгут вище місця кровотечі на формений одяг, затягнути та перенести пораненого в безпечне місце.

Основний план з надання польової допомоги пораненим 1. Поранених зі змінами поведінки психіки слід одразу роззброїти.

2. Терапія відновлення прохідності дихальних шляхів. a. Непритомному пораненому без обструкції дихальних шляхів: - підвести підборіддя та висунути вперед щелепу, - забезпечити прохідність дихальних шляхів, - покласти пораненого на бік для відновлення дихання. b. Пораненому з обструкцією дихальних шляхів або з загрозою обструкції дихальних шляхів: - підвести підборіддя та висунути щелепу вперед, - забезпечити прохідність дихальних шляхів, - дати змогу пораненому прийняти таку позу, яка найкраще захищатиме дихальні шляхи, навіть сидячу, - покласти непритомного пораненого на бік для відновлення дихання. Коли зазначені вище дії не дали бажаного результату: - необхідно провести хірургічну конікотомію (із застосуванням лідокаїну, якщо поранений при тямі).

3. Дихання. a. Пораненому з прогресивною дихальною недостатністю або очевидною чи можливою травмою тулуба, потрібно зробити клапанний пневмоторакс для декомпресії грудної клітки на ділянці поранення за допомогою довгої голки з широким просвітом, ввівши її в ділянку другого міжребер’я на середньо-ключичній лінії. Необхідно переконатися, що вхід голки в грудну клітку не розташований по центру лінії соска і не направлений на серце. Прийнятним альтернативним місцем буде 4- або 5- міжребер’я на передній підм’язовій лінії (AAL). b. Усі відкриті рани та/або відкритий пневмоторакс необхідно негайно обробити, наклавши грудний фіксатор з отвором, щоб закрити рану. Якщо грудного фіксатора з отвором немає, використовуйте грудний фіксатор без отвору. Необхідно перевіряти стан пораненого для запобігання потенційного розвитку клапанного пневмотораксу. Якщо ж у пораненого розпочнеться значний прояв гіпоксії, респіраторного дистрес-синдрому або гіпотонія та з’являться підозри на клапанний пневмоторакс, він

повинен зробити відрижку, або ж ви маєте зняти пов’язку чи зробити голкою декомпресію. c. Поранених з помірною/тяжкою формою ЧМТ слід забезпечити додатковим киснем та в разі необхідності підтримувати насичення киснем на понад 90 %.

4. Кровотеча.

a. Слід оцінити невизначену кровотечу та контролювати всі джерела кровотечі. Якщо це ще не зроблено, скористайтеся джгутом для зупинки зовнішньої кровотечі, яка може загрожувати життю, або в разі ампутації. Накладіть його на 5-7,5 см вище поранення. b. У разі кровотечі, яку не можна зупиняти джгутом (якщо час евакуації триватиме понад 2 години), використайте для цього марлю з військового набору. Її необхідно накласти та утримувати, притискаючи до рани, щонайменше 3 хвилини. Перш ніж розв’язати джгут у пораненого, якому надали допомогу від геморагічного шоку, переконайтеся, що він має ознаки життя (нормальний периферійний пульс, нормальне сприйняття реальності та мислення), щоб унеможливити травматичне пошкодження мозку. Якщо для зупинки кровотечі можна застосувати з’єднувальний джгут, одразу застосуйте той, що рекомендований інструкцією з надання допомоги пораненим під час тактичних бойових дій. Якщо можливо, не зволікайте із застосуванням з’єднувального джгута. У разі відсутності такого джгута, необхідно застосувати марлю, зокрема і перед підготовкою до накладення джгута. c. Візьміть до уваги спосіб застосування джгута. Відкрийте рану та оцініть, чи потрібен джгут. Якщо потрібен, то зніміть джгут з форменого одягу та накладіть вище поранення на 5-7,5 см. Коли джгут не потрібен, використайте інші техніки зупинення кровотечі. d. Якщо дозволяє час та тактична ситуація, виміряйте пульс. У разі прощупування дистального пульсу додатково закріпіть джгут або використайте другий джгут біля першого для усунення дистального пульсу. e. Чітко визначте місця накладання джгута, зазначте час його накладання. Використовуйте маркер, який важко змивається.

5. Внутрішньовенний (IV) доступ.

- Введіть голки 18 розміру для подачі IV або фізіологічного розчину, закріпіть, якщо потрібно.

- У разі реанімації та неможливого доступу до вен, використовуйте внутрішньо кістковий (ВК) спосіб.

6. Транексамова кислота (TXA). Якщо пораненому потрібне значне переливання крові (наприклад, у разі геморагічного шоку, однієї або кількох значних ампутацій, проникної травми тулуба або у разі масивної кровотечі), то: – розпочніть швидке введення 1 грама транексамової

кислоти в 100 кубиках фізіологічного розчину або лактату Рінгера, але НЕ пізніше як через 3 години після поранення.

– розпочніть друге вливання 1 грама транексамової кислоти після введення гідроксіетилкрохмалу або розпочніть лікування іншими розчинами.

7. Інфузійна реанімація. Визначте, чи наявний геморагічний шок, чи відбулися зміни поведінки психіки (у разі відсутності поранення в голову), слабкий або повністю відсутній периферійний пульс – найкращий показник шоку. a. Якщо ці ознаки відсутні в разі шокового стану: - не потрібно вводити внутрішньовенні розчини, - пероральні розчини можна вводити тоді, коли поранений притомний та може ковтати. b. Якщо поранений перебуває в стані шоку: - необхідно внутрішньовенно ввести 500 мл гідроксіетилкрохмалу, - процедуру потрібно повторити ще раз за 30 хвилин, якщо поранений все ще перебуває в стані шоку, - не можна перевищувати дозу – 1000 мл – введення гідроксіетилкрохмалу. c. Потрібно продумати реанімаційні заходи, зважаючи на логістичні та тактичні можливості, а також ризики повторних втрат чи поранень. d. Якщо поранений зі змінами поведінки психіки, які він дістав унаслідок ймовірної травми головного мозку, має слабкий або зовсім відсутній пульс, необхідно провести реанімаційні заходи для підтримки пульсації променевої артерії.

8. Запобігання гіпотермії. a. Потрібно мінімізувати контакт пораненого з холодом. Одягніть засоби захисту на пораненого або переконайтеся в тому, що він їх має, якщо це можливо. b. Переодягніть пораненого в сухий одяг, якщо це можливо. Перенесіть якомога швидше його в тепло. c. Необхідно накрити тулуб пораненого ковдрою з підігрівом, яка є в сумці з матеріалами для запобігання гіпотермії (не накривайте видимі ділянки шкіри), потім необхідно вкрити пораненого ковдрою, що зберігає тепло (HRS). d. Якщо такої ковдри немає, потрібно вкрити ковдрою, що застосовують для нагрівання тіла під час хурделиці, та теплою ковдрою (з підігрівом). e. Якщо вищезгаданих речей немає, використайте суху ковдру, пончо, спальний мішок або будь-який матеріал, що тримає тепло

та може допомогти зігріти пораненого. f. В разі необхідності введення внутрішньовенних розчинів, потрібно ввести ці розчини теплими.

9. Проникна травма ока. Якщо в пораненого зафіксовано проникну травма ока: a) огляньте та переконайтеся в цілісності очей, b) прикрийте око пластиною (НЕ марлею), c) дайте пораненому 400 мг моксифлокацину та введіть внутрішньовенно й внутрішньом’язово антибіотики, згідно з нижченаведеною процедурою, якщо моксифлокацину немає.

10. Моніторинг. Пульсоксиметр застосовують як частину клінічного моніторингу. Усіх поранених з середньою/тяжкою формою травми мозку необхідно перевірити на пульсоксиметрі. Результати можуть бути неправильними, якщо людина перебуває в стані шоку або гіпотермії.

11. Перевірте та перев’яжіть усі відомі поранення.

12. Перевірте на наявність додаткових поранень.

13. Знеболювання на полі бою зазвичай можна зробити, скориставшись однією з трьох процедур. Процедура 1 Незначний або середній, біль, поранений все ще може вести бій: - пакет з таблеткою, що використовують воїни під час надання польової допомоги пораненим: - тайленол – 650 мг, таблетки з двошаровим покриттям, 2 таблетки орально кожні 8 годин, - мелоксикам - 15 мг орально раз на день. Процедура 2 Середній та сильний біль, поранений НЕ перебуває в стані шоку або респіраторному дистресі та НЕ має значного ризику розвитку одного зі станів: - оральний прийом трансмукозального фентанілу цитрату (ОТФЦ) 800 мл, - помістіть таблетку між щокою та яснами, - не жуйте таблетку. Процедура 3 Середній та сильний біль, поранений НЕ перебуває в стані шоку або респіраторному дистресі та НЕ має значного ризику розвитку одного зі станів:

- кетамін 50 мг ВМ або ВВ, або - кетамін 20 мг повільно вводити ВВ або ВМ. * Повторіть дози кожні 30 хв ВМ або ВВ. * Повторіть дози кожні 20 хвилин ВВ або ВМ. * Висновок: здійснюйте контроль болю або стежте, чи не почався ністагм (ритмічний рух ока). * Примітки щодо знеболення. a. Обеззбройте пораненого перед тим, як ввести ОТФЦ або кетамін. результати оцінки психічного стану, b. Задокументуйте використавши метод ПГБН перед початком введення опіоїдів або кетаміну. c. Перевіряйте стан прохідності дихальних шляхів, дихання та кровообігу в поранених, яким введено опіоїди або кетамін. d. Інструкція з введення ОТФЦ:

- рекомендовано приклеїти льодяник до пальця пораненого як додатковий метод безпеки або використати штифт та резинку для того, щоб закріпити льодяник (під тиском) на формі пораненого або бронежилеті; - перевірити через 15 хвилин; - покласти другий льодяник за іншу щоку, якщо потрібно. З метою контролю сильного болю: - перевіряти стан для запобігання респіраторного дистресу. e. Ввести морфін як альтернативу ОТФЦ, якщо вдалося отримати доступ до введення препарату внутрішньовенно: - 5 мг ВВ, - перевірити через 10 хвилин, - повторити дозу через 10 хвилин, якщо необхідно контролювати сильний біль, - перевіряти стан пораненого для запобігання респіраторного дистресу. f. Налоксон (0.4 мг ВВ або ВМ) повинен бути в наявності в разі використання опіоїдних знеболювальних. g. Кетамін та ОТФЦ можуть погіршити перебіг сильної травми головного мозку. Військовий лікар, санітар повинні взяти цей факт до уваги, коли прийматимуть рішення стосовно знеболення, якщо поранений скаржиться на біль, то мозкова травма не дуже сильна, щоб унеможливлювати використання кетаміну або ОТФЦ. h. Травма ока не унеможливлює використання кетаміну. Ризик додаткових ушкоджень очей від використання кетаміну низький та тільки підвищує шанси пораненого на виживання, тільки якщо поранений перебуває в стані шоку або респіраторного дистресу чи має значний ризик одного зі станів. g. Кетамін можна використовувати як доповнення для зниження кількості опіоїдів, що ефективно знімають біль. Можна з упевненістю дати кетамін тому пораненому, який вже приймав морфін або ОТФЦ. Кетамін необхідно вводити внутрішньовенно через 1 хвилину. h. Якщо після використання опіоїдів або кетаміну знизилася частота дихання, необхідно забезпечити ШВЛ за допомогою вентиляційного мішка або надягти маску на рот для здійснення вентиляції. Введення прометазину 25 мг ВВ/ВМ кожні шість годин можливе для запобігання нудоти або блювання.

i. нудоти Прометазін, 25 мг ВВ/ВМ/ВК кожні шість годин в разі або блювання l. Перевіряти стан-перевіряти стан-перевіряти стан!

14. Шинування та повторна перевірка пульсу.

15. Антибіотики: рекомендовані для всіх типів відкритих поранень, отриманих під час бою. a. Якщо можливо, приймати орально: - моксифлокацин, 400 мг раз на день. b. Якщо оральний прийом ліків неможливий (шок, непритомність): - цефотетат, 2 г ВВ (повільне введення 3-5 хв) або ВМ кожні 12 годин, або - ертапенем, 1 гм ВВ/ВМ раз на день.

16. Опіки. a. Опіки обличчя, особливо ті, які можна дістати в закритому приміщенні, можуть прирівнюватися до опіків, отриманих під час вдихання. Пильнуйте за станом дихальних шляхів та насиченням кисню пацієнтів з можливим хірургічним втручанням для полегшення дихання в разі нестачі кисню. b. Оцінити ступінь опіків на тілі, починаючи з 10 %, використовуючи правило дев’ятки. c. Вкрити обгорілу частину тіла сухою та стерильною пов’язкою. У разі значних опіків (понад 20 %), накрийте постраждалого ковдрою, що зберігає тепло, або ковдрою, яку використовують для обігріву постраждалих під час хурделиці, щоб запобігти гіпотермії. d. Інфузійна реанімація (USAISR правило десяти).

– Якщо опіки тіла понад 20 % загальної поверхні тіла, необхідно якомога швидше розпочати інфузійну реанімацію введенням ВВ/ВК розчинів. Реанімацію необхідно розпочинати з лактату Рінгера, фізіологічного розчину або гідроксіетилкрохмалу. В разі введення гідроксіетилкрохмалу не перевищуйте дозу 1000 мл, після чого введіть лактат Рінгера або фізіологічний розчин, якщо потрібно.

– Початковий рівень ВВ/ВК розчину розраховується як % ЗПТ x 10 к/год для дорослих, завважки 40-80 кг.

– На кожні додаткові 10 кг після 80 кг необхідно збільшити початковий рівень введення розчину на 100 мл/год.

– У разі геморагічного шоку його необхідно лікувати перед тим, як розпочати реанімацію шоку від опіків. Ввести ВВ/ВК розчини, згідно з розділом 6 цієї інструкції.

e. Необхідно долучитися до процедури знеболення, що зазначена в розділі 12 цієї інструкції для лікування болю, спричиненого опіками. f. Догоспітальна терапія антибіотиками не призначається тільки для лікування опіків, антибіотики необхідно призначити, відповідно до процедур, що зазначені в розділі 14 цієї інструкції, щоб запобігти інфікуванню проникних поранень. g. Усі процедури, що зазначені в цій інструкції можна проводити на обгорілій шкірі або через обгорілу шкіру пораненого з опіками.

17. Якщо маєте змогу, розмовляйте з пораненим: - заохочуйте, заспокоюйте, пояснюйте методи лікування.

18. Серцево-легенева реанімація (CPR). Реанімація поранених унаслідок вибуху, проникного поранення, які не мають пульсу, дихання або інших ознак життя не матиме успіху, тому це не потрібно робити. Однак пораненим в тулуб або тим, хто дістав політравму та не мають пульсу чи дихання, слід зробити декомпресію за допомогою подвійної голки, щоб унеможливити пневмоторакс перед тим, як зупинити процедуру лікування. Процедура має однакові інтервенції, що зазначені в розділі 3.

19. Документування лікування. Необхідно документувати клінічні спостереження, процедури та зміни в стані постраждалого, фіксуючи їх у картці постраждалого (DD Форма XXXX). Направити цю інформацію з постраждалим на наступний рівень лікування.

Основний план надання допомоги під час евакуації * Термін «тактична евакуація» об’єднує евакуацію постраждалого (CASEVAC) та медичну евакуацію (MEDEVAC), як це зазначено в спільній публікації 4-02.

1. Терапія відновлення порушень прохідності дихальних шляхів. а. Непритомному пораненому без обструкції дихальних шляхів: - підвести підборіддя та відвести щелепу вперед, - забезпечити прохідність дихальних шляхів, - покласти пораненого на бік для відновлення дихання. в. Пораненому з обструкцією дихальних шляхів або з загрозою обструкції дихальних шляхів: - підвести підборіддя та відвести щелепу вперед - забезпечити прохідність дихальних шляхів - дати змогу прийняти ту позу, яка найкраще захищатиме дихальні шляхи, навіть сидячу.

- покласти непритомного пораненого на бік для відновлення дихання. Якщо вищезгадані процедури не мали успіху: - очистити дихальні шляхи, провести інтубацію трахеї або - хірургічну конікотомію (з застосуванням лідокаїну, якщо поранений при тямі). с. Немає потреби в іммобілізації хребта для постраждалих з проникною травмою.

2. Дихання. a. Пораненому з прогресивною дихальною недостатністю або відомою чи ймовірною травмою тулуба, необхідно зробити клапанний пневмоторакс для декомпресії грудної клітки на ділянці поранення довгою голкою з широким просвітом, ввівши її в ділянці другого міжребер’я на середньоключичній лінії. Необхідно переконатися, що вхід голки в грудну клітку не розміщений по центру лінії соска і не націлений на серце. Прийнятним альтернативним місцем буде 4- або 5- міжребер’я на передній підм’язовій лінії (AAL). b. Якщо ознак поліпшення стану не спостерігається та необхідно перевезти постраждалого на велику відстань, слід ввести в грудну клітку трубку. c. Більшість поранених не потребують введення додаткового

кисню, але введення кисню таким пораненим може допомогти: рівень насичення киснем шляхом - недостатній пульсоксиметрії, - травми сумісні з низьким рівнем насичення киснем - постраждалий – непритомний, - постраждалий має травму мозку (необхідно підтримувати рівень насичення киснем понад 90 %), - постраждалий – в стані шоку, - постраждалий – на висоті. d. Усі відкриті рани та/або відкритий пневмоторакс необхідно негайно обробити наклавши грудний фіксатор з отвором, щоб закрити рану. Якщо грудного фіксатора з отвором немає, використовуйте грудний фіксатор без отвору. Необхідно перевіряти стан пораненого для запобігання потенційного розвитку клапанного пневмотораксу. Якщо у пораненого розпочнуться значні прояви гіпоксії, респіраторний дистрес-синдром або гіпотонія та з’являться підозри на клапанний пневмоторакс, то він повинен зробити відрижку або ви маєте зняти пов’язку чи зробити декомпресію голкою.

3. Кровотеча. a. Зробити оцінку невизначеної кровотечі та контролювати усі джерела кровотечі. Якщо цього ще не зроблено, скористайтеся джгутом для зупинки зовнішньої кровотечі, яка може загрожувати життю, або в разі ампутації. Наложіть джгут на шкіру на 5-7,5 см вище від поранення. b. У разі кровотечі, що не можна стягнути джгутом або його зняттям (якщо час евакуації буде триватиме понад 2 години), використайте марлю з військового набору для зупинки кровотечі. Її необхідно накласти, туго тампонуючи до рани, та тримати щонайменше 3 хвилини. Перед тим, як розв’язати джгут у пораненого, якому надали допомогу від геморагічного шоку, переконайтеся, що він має ознаки життя (тобто, периферійний пульс в нормі, нормальне сприйняття реальності і мислення, щоб унеможливити травматичне ушкодження мозку). Якщо на місці кровотечі можливе застосування з’єднувального джгута, одразу скористайтеся тим, що рекомендований під час надання допомоги пораненим під час бойових дій. Якщо можливо, не зволікайте із застосуванням

з’єднувального джгута. У разі відсутності такого джгута необхідно застосувати марлю, зокрема і перед підготовкою до накладення джгута. c. Візьміть до уваги спосіб застосування джгута. Відкрийте рану та оцініть, чи потрібен джгут. Якщо потрібен, зніміть його з форменого одягу та накладіть на шкіру вище поранення на 5-7,5 см. Якщо джгут не потрібен, використайте інші техніки зупинки кровотечі. d. Якщо дозволяє час та тактична ситуація, виміряйте пульс. В разі прощупування дистального пульсу, додатково закріпіть джгут або використайте другий джгут біля першого для усунення дистального пульсу. Чітко позначте та визначте місця накладення джгута, вкажіть час застосування. Використовуйте маркер, який важко змивається.

4. Внутрішньовенний (IV) доступ. a. Введіть голки 18 розміру для подачі IV або фізіологічного розчину, закріпіть, якщо потрібно. b. У разі реанімації та неможливого доступу до вен, використовуйте внутрішньо кістковий (ВК) спосіб.

5. Транексамова кислота (TXA). Якщо пораненому потрібне значне переливання крові (наприклад, у разі геморагічного шоку, однієї чи кількох значних ампутацій, проникної травми тулуба або масивної кровотечі): – розпочніть швидке введення 1 грама транексамової кислоти в 100 кубиках фізіологічного розчину або лактату Рінгера але НЕ пізніше як за 3 години після поранення, – розпочніть друге вливання 1 грама транексамової кислоти після введення гідроксіетилкрохмалу або розпочніть лікування іншими розчинами.

6. Травматичне пошкодження мозку. a. У постраждалих з помірним/тяжким пошкодженням мозку необхідно перевіряти: 1. рівень притомності, 2. розширення зіниць, 3. СТ повинен становити понад 90 мм. рт. ст., 4. O2 насищення понад 90,

5. гіпотермію, 6. PCO2 (в разі доступності капнографії, підтримувати між 35-40 мм. рт. ст.)

7. у разі проникної травми голови, необхідно ввести антибіотики) 8. наявність травми хребта (шиї.) b. Одностороннє розширення зіниць супроводжується зниженням рівня притомності, що може бути ознакою мозкової грижі; у разі настання цих ознак необхідно вжити заходів для зниження внутрішньочерепного тиску: 1) ввести 250 кубиків 3 або 5 % гіпертонічного розчину болюсно, 2) підвести голову постраждалого на 30 градусів, 3) зробити гіпервентиляцію постраждалого: a) частота дихання 20, b) капонографія необхідна у разі, коли потрібно підтримати CO2 між 30-35 мм. рт. ст., c) найвищий рівень концентрації кисню (FIO2) необхідний для гіпервентиляції *Примітки.

- Не перенасичуйте легені киснем в разі можливих озна грижі.

- Постраждалим необхідно провести процедуру насичення легень киснем, застосувавши вентиляційний мішок.

7. Інфузійна реанімація. Перевірити на стан можливого геморагічного шоку (зміни поведінки психіки в разі відсутності травми головного мозку та/або зміни частоти пульсу.) Якщо є можливість виміряти тиск, необхідно підтримувати систолічний тиск 80-90 мм. рт. ст.

a. Якщо ці ознаки відсутні в разі шокового стану: - не потрібно вводити внутрішньовенні розчини, - пероральні розчини можна вводити тоді, коли поранений притомний та може ковтати. b. Якщо поранений перебуває в стані шоку та продукти крові не доступні: - необхідно внутрішньовенно ввести 500 мл гідроксіетилкрохмалу, - процедуру потрібно повторити ще раз за 30 хвилин, - продовжити реанімацію гідроксіетилкрохмалом або кристалоїдним сольовим розчином для підтримки необхідного тиску або для поліпшення стану. c. Якщо постраждалий перебуває в стані шоку, але продукти крові є, тоді в межах затвердженого наказу чи протоколу тактичних дій: - здійснити реанімацію 2 одиницями плазми, доповнивши їх пакетом еритроцитів (PRBCs) у співвідношенні 1:1. Якщо терапія компонентів крові недоступна, зробіть повне переливання свіжої крові. Продовжіть реанімацію для підтримки необхідного тиску або для поліпшення клінічного стану. d. Якщо поранений з ознаками змін психічного стану, які він дістав унаслідок ймовірної травми головного мозку, має слабкий або зовсім відсутній пульс, необхідно провести реанімаційні заходи для підтримки пульсації променевої артерії. Якщо є можливість, слід виміряти тиск, підтримувати рівень систолічного тиску не нижче як 90 мм. рт.ст 8. Запобігання гіпотермії. a. Потрібно мінімізувати контакт пораненого з холодом. Одягніть засоби захисту на пораненого або переконайтеся в тому, що вони в нього є. b. Переодягніть пораненого в сухий одяг, якщо це можливо. Перенесіть його якомога швидше в тепло. c. Необхідно накрити тулуб пораненого ковдрою з підігрівом, що є в сумці з матеріалами для запобігання гіпотермії (не накривайте видимі частини шкіри), потім слід накрити пораненого ковдрою, що зберігає тепло (HRS). d. Якщо такої ковдри немає, необхідно вкрити ковдрою для нагрівання тіла під час хурделиці та вже теплою ковдрою (з підігрівом). e. Якщо вищезгаданих речей немає, використайте суху ковдру,

пончо, спальний мішок або будь-який матеріал, що тримає тепло та може допомогти зігріти пораненого. f. Використовуйте портативний нагрівач розчинів, що може нагрівати внутрішньовенні розчини та компоненти крові. g. Захищайте постраждалого від вітру у разі, якщо всі двері повинні бути розчиненими.

9.Проникна травма ока. Якщо в пораненого зафіксовано проникну травму ока: a) огляньте та переконатися в цілісності очей, b) прикрийте око пластиною (НЕ марлею), c) дайте пораненому 400 мг моксифлокацину та введіть внутрішньовенно й внутрішньом’язово антибіотики, згідно з нижченаведеною процедурою, у разі, якщо моксифлокацину немає.

10. Моніторинг Пульсоксиметр застосовують як частину клінічного моніторингу. Усіх поранених з середньою/тяжкою формою мозкової травми необхідно перевірити на пульсоксиметрі. Результати можуть бути помилковими, якщо людина перебуває в стані шоку або гіпотермії.

11. Перевірте та перев’яжіть усі відомі поранення.

12. .Перевірте на наявність додаткових поранень.

13. Знеболювання на полі бою зазвичай можна зробити, скориставшись однією з трьох процедур: Процедура 1 Незначний або середній біль, поранений все ще може вести бій: - пакет з таблеткою, що використовують воїни під час надання польової допомоги пораненим: - тайленол – 650 мг, таблетки з двошаровим покриттям, 2 таблетки орально кожні 8 годин, - мелоксикам - 15 мг орально раз на день Процедура 2 Середній та сильний біль, поранений НЕ перебуває стані шоку або респіраторного дистресу та поранений НЕ має значного ризику розвитку одного зі станів: - оральний прийом трансмукозального фентанілу цитрату

(ОТФЦ) 800 мл, - помістіть таблетку між щокою та яснами, - не жуйте таблетку. Процедура 3 Середній та сильний біль, поранений НЕ перебуває в стані шоку або респіраторного дистресу та поранений НЕ має значного ризику розвитку одного зі станів: - кетамін 50 мг ВМ або ВН або - кетамін 20 мг повільно вводити ВВ або ВМ. * Повторіть дози кожні 30 хв ВМ або ВВ * Повторіть дози кожні 20 хвилин ВВ або ВМ * Висновок: здійснюйте контроль болю або стежте, чи не почався ністагм (ритмічний рух ока). * Примітки щодо знеболення. a. Обеззбройте пораненого перед тим, як ввести ОТФЦ або кетамін. b. Задокументуйте результати оцінки психічного стану, використавши метод ПГБН перед початком введення опіоїдів або кетаміну. c. Перевіряйте стан прохідності дихальних шляхів, дихання та кровообігу в поранених, яким було введено опіоїди або кетамін. d. Інструкція з введення ОТФЦ: - рекомендовано приклеїти льодяник до пальця пораненого як додатковий метод безпеки або використати штифт та резинку для того, щоб закріпити льодяник (під тиском) на формі пораненого або бронежилеті; - перевірити через 15 хвилин; - покласти другий льодяник за іншу щоку, якщо потрібно. Для контролю сильного болю: - перевіряти стан для запобігання респіраторного дистресу. e. Ввести морфін як альтернативу ОТФЦ, якщо вдалося отримати доступ до введення препарату внутрішньовенно: - 5 мг ВВ, - перевірити через 10 хвилин, - повторити дозу через 10 хвилин, якщо необхідно контролювати сильний біль, - перевіряти стан пораненого для запобігання респіраторного дистресу.

f. Налоксон (0,4 мг ВВ або ВМ) повинен бути в наявності в разі використання опіоїдних знеболювальних. g. Кетамін та ОТФЦ можуть погіршити перебіг сильної травми головного мозку. Військовий лікар, санітар, мають взяти факт до уваги, коли прийматимуть рішення щодо знеболювання, якщо поранений скаржиться на біль, то мозкова травма не достатньо сильна, щоб унеможливити використання кетаміну або ОТФЦ. h. Травма ока не унеможливлює використання кетаміну. Ризик додаткових ушкоджень очей від використання кетаміну низький та тільки підвищує шанси пораненого на виживання, якщо поранений перебуває в стані шоку або респіраторного дистресу чи має значний ризик одного зі станів. i. Кетамін можна використовувати як доповнення для зниження кількості опіоїдів, що ефективно знімають біль. Можна з упевненістю дати кетамін тому пораненому, який вже приймав морфін або ОТФЦ. Кетамін необхідно вводити внутрішньовенно через 1 хвилину. j. Якщо після використання опіоїдів або кетаміну знизилася частота дихання, необхідно забезпечити ШВЛ за допомогою вентиляційної системи або надягнути маску на рот для проведення вентиляції. Введення прометазину 25 мг ВВ/ВМ кожні шість годин можливе для або запобігання нудоти кожні або блювання. k. разі Прометазін, 25блювання мг ВВ/ВМ/ВК шість годин в нудоти l. Перевіряти стан-перевіряти стан-перевіряти стан!

14. Шинування та повторна перевірка пульсу.

15. Антибіотики: рекомендовані для всіх типів відкритих поранень, що були отримані під час бою. Якщо можливо, приймати орально: моксифлокацин, 400 мг раз на день. Якщо оральний прийом ліків неможливий (шок, непритомність): цефотетат, 2 г ВВ (повільне введення 3-5 хв) або ВМ кожні 12 годин, або - ертапенем, 1 гм ВВ/ВМ раз на день.

16. Опіки.

Опіки обличчя, особливо ті, які можна дістати в закритому приміщенні, можуть прирівнюватися до опіків, отриманих під час вдихання. Пильнуйте за станом дихальних шляхів та насиченням кисню пацієнтів з можливим хірургічним втручанням для полегшення дихання в разі нестачі кисню. b. Оцінити ступінь опіків на тілі, починаючи з 10 % використовуючи правило дев’ятки.

a.

c. Вкрити обгорілу частину тіла сухою та стерильною пов’язкою. У разі значних опіків (понад 20 %), накрийте постраждалого ковдрою, що зберігає тепло або ковдрою, яку використовують для обігріву постраждалих під час хурделиці, щоб запобігти гіпотермії. d. Інфузійна реанімація (USAISR правило десяти).

– Якщо опіки тіла понад 20 % загальної поверхні тіла, необхідно якомога швидше розпочати інфузійну реанімацію введенням ВВ/ВК розчинів. Реанімацію необхідно розпочинати з лактату Рінгера, фізіологічного розчину або гідроксціетилкрохмалу. У разі введення гідроксіетилкрохмалу не перевищуйте дозу 1000 мл, після чого введіть лактат Рінгера або фізіологічний розчин, якщо потрібно.

– Початковий рівень ВВ/ВК розчину розраховується як % ЗПТ x 10 к/год для дорослих завважки 40-80 кг.

– На кожні додаткові 10 кг після 80 кг необхідно збільшити початковий рівень введення розчину на 100 мл/год.

– У разі геморагічного шоку необхідно лікувати пораненого перед тим, як розпочати реанімацію шоку від опіків. Ввести ВВ/ВК розчини, згідно з розділом 6 цієї інструкції.

e. Необхідно долучитися до процедури знеболення, що зазначена в розділі 12 цієї інструкції для лікування болю, спричиненого опіками. f. Догоспітальна терапія антибіотиками не призначається тільки для лікування опіків, антибіотики необхідно призначити, відповідно до процедур, що зазначені в розділі 14 цієї інструкції, щоб запобігти інфікуванню проникних поранень. g. Всі процедури, зазначені в цій інструкції, можна проводити на обгорілій шкірі або через обгорілу шкіру пораненого з опіками. h. Пацієнти з опіками особливо чутливі до гіпотермії. На цьому етапі необхідно звернути особливу увагу на методи зі збереження тепла та нагрівання внутрішньовенних розчинів.

17. Спеціальний одяг, що захищає від пневматичних куль (PASG) може бути корисним для стабілізації тазових переломів та контролю тазових і черевних кровотеч. Потрібно перевіряти довготривале використання цього одягу. Спеціальний одяг, що захищає від пневматичних куль протипоказаний постраждалим із травмами грудей чи мозку.

18. Серцево-легенева реанімація під час тактичної аеромедичної евакуації. a. Пораненим в тулуб або тим, хто дістали політравму та не мають пульсу чи дихання, під час тактичної аеромедичної евакуації слід зробити декомпресію за допомогою подвійної голки, щоб унеможливити пневмоторакс перед тим, як зупинити процедуру лікування. Процедура включає аналогічні інтервенції, що зазначені в розділі 2. b. На цьому етапі можливе проведення процедури серцеволегеневої реанімації в тому разі, якщо в постраждалого не виявлено смертельних ран і його швидко доставлять в медичний заклад з операційною базою. Серцево-легенева реанімація не повинна занапастити спроби порятунку інших постраждалих.

19. Документування лікування. Необхідно документувати клінічні спостереження, процедури та зміни в стані постраждалого, фіксуючи їх у картці постраждалого (DD Форма XXXX). Направити цю інформацію з постраждалим на наступний рівень лікування.

Таблиця 19-1 Форма оцінки знань та навичок з надання медичної допомоги пораненим під час тактичних бойових дій (TCCC) 8 серпня, 2011

Ключ: Всі: всі солдати БР: боєць-рятувальник ВМ: військовий медик (налічує 8404 солдат, 68 медиків) ВП: військовий парамедик (об’єднує ВСП ВТ, ПАРС, ЦЗЦС) Навичка Огляд тактичної медицини Гемостаз Накладання джгута Пряме стискання Перев’язування рани Накладання марлі Накладання пов’язки, що забезпечує тиск Використання приладу вимірювання тиску Техніка пересування пораненого

Всі

БР

ВМ

ВП

X

X

X

X X X X

X X X X

X X X X

X X X X

X

X

X

X

X

X

X

X

X

X

X

X X X

X X X

X X X

X X X

X

X

X X X

X X X

X

X X

Дихальні шляхи Підведення підборіддя/висунення вперед щелепи

Назофарингіальний повітровід Бокове положення лежачи Поза сидячи/нахилившись вперед для полегшення дихання Ларингеальна маска (ЛМ) комбітрубка Метод хірургічного полегшення дихання Інтубація трахеї Дихання

Лікування відкритої рани грудної клітки Голка для дренування плевральної порожнини Забезпечення киснем Грудка трубка

Навичка

Внутрішньовенне введення та терапія Оцінка наявності шокового стану Розпочати ВВ/заглушка венозного катетера Отримання внутрішньо кісткового доступу Внутрішньовенна інфузійна реанімація Внутрішньовенне введення знеболювальних препаратів (морфін) Внутрішньовенне введення антибіотиків Транексамова кислота Введення компонентів крові запобігання гіпотермії Проникні травми очей Прикрити око пластиною Оральне введення моксифлокацину

X

X

X

X

X

X X

X X X

Всі

ВР

ВМ

ВП

X

X

X

X

X

X

X

X

X

X

X

X

X X

X X X

X

X

X

X

X

X

X

X

X

X

X

X

X

X

X

X

X X X

X X X

X

X

X X

X X

X X

X X

X X X

X X X

X

X

Оральні та внутрішньом’язові ліки Оральні антибіотики X Оральні знеболювальні (не наркотики) X Льодяники фентанилу ВМ антибіотики Лікування переломів Шинування Підтримуюче шинування Лікування опіків Зупинка процесу горіння Накрити ділянки опіків Інфузійна реанімація опіків Електронний моніторинг життєвих функцій

рhe

Форма для оцінювання навичок 020501 Перетягування та перенесення пораненого

Мета. Продемонструвати, як перетягнути/перенести пораненого під час надання допомоги під обстрілом Посилання. «Курс догоспітальної реанімації у разі травмування» (військове видання), сьоме видання Ельвезера, Мосбі.

Оцінювання. Студентів оцінюватимуть за шкалою «зараховано» / «не зараховано» (з / н). Інструктор перевірятиме, спостерігаючи за процедурою виконання і технікою, точність здібностей студента тягти/нести пораненого під час надання допомоги під обстрілом. Матеріали: 1. студент або манекен в повному бойовому спорядженні, якщо це можливо; 2. контрольні таблиці перевірки знань студентів; 3. повністю вкомплектована аптечка першої медичної допомоги.

Інструкція: 1. забезпечити кожного інструктора контрольними таблицями перевірки знань студентів; 2. переконатися, що кожен студент має всі необхідні матеріали; 3. ознайомитися з метою навчання і методикою оцінювання студента; 4. пояснити шкалу оцінювання завдань.

Послідовність дій:

Перетягування однією людиною: 1. Визначте необхідність перенесення, відповідно до тактичної ситуації, передбачувану відстань і кількість рятувальників, це перетягування на коротку дистанцію; 2. закріпіть зброю, наскільки це можливо;

3. ухопіть пораненого однією чи двома руками; 4. розпочніть перетягування.

Перетягування двома людьми: 1. визначте необхідність перенесення, відповідно до тактичної ситуації, передбачувану відстань і кількість рятувальників – перетягування може бути високим або низьким; 2. обговоріть план з членом команди перед тим, як розпочати перетягування; 3. закріпіть зброю та інше обладнання, якщо це можливо; 4. кожен член повинен убезпечувати пораненого, прикриваючи з одного боку; 5. розпочніть перетягування.

Перенесення пораненого командою морських піхотинців: 1. визначте необхідність перенесення, відповідно до тактичної ситуації, передбачувану відстань і кількість рятувальників; 2. обговоріть план з членом команди перед тим, як розпочати перетягування; 3. закріпіть зброю та інше обладнання, якщо це можливо; 4. якщо поранений лежить долілиць, переверніть його на спину; 5. рятувальники розміщують руки пораненого у себе на шиї, тримаючи при цьому його вільне зап’ястя; 6. рятувальники несуть пораненого, схопившись іншою рукою за його пояс, штани або бронежилет; 7. одночасно підніміть пораненого; 8. зробіть крок вперед, тягнучи пораненого за ступні; 9. розпочніть перенесення.

Перетягування однією людиною із застосуванням троса: 1. визначте необхідність перенесення, відповідно до тактичної ситуації, передбачувану відстань і кількість рятувальників; 2. повідомте план пораненому; 3. закріпіть зброю та інше обладнання, якщо це можливо;

4. прикладіть трос до системи фіксування Н на постраждалому або іншому військовому спорядженні залежно від обставин; 5. розтягніть трос до довжини 12,5-15 см; 6. рятувальник прикріплює трос до людини або обладнання, якщо це необхідно; 7. ініціюйте перетягування за допомогою ніг, а не спини.

Перетягування двома людьми: 1. визначте необхідність перенесення, відповідно до тактичної ситуації, передбачувану відстань і кількість рятувальників; 2. повідомте план пораненому й рятувальнику; 3. закріпіть зброю та інше обладнання; 4. прикладіть трос(и) до системи фіксування Н на постраждалому або іншому військовому спорядженні у двох місцях, залежно від обставин; 5. розтягніть трос(и) до довжини 12,5-15 см; 6. рятувальник прикріплює трос до людини або обладнання, якщо це необхідно; 7. рятувальник ініціює перетягування за допомогою ніг, а не спини.

Перенесення на собі: 1. визначте необхідність перенесення, відповідно до тактичної ситуації, передбачувану відстань і кількість рятувальників; 2. закріпіть зброю, якщо це можливо; 3. якщо поранений може, то він повинен охопити руками шию рятувальника; 4. рятувальник бере пораненого за одну руку, а його іншу руку тримає трохи вище ліктя; 5. розпочніть перенесення.

Перетягування та перенесення пораненого

Завдання

Результат

Рятувальник наказує пораненому рухатися до

1-

укриття та забезпечити самодопомогу

й

Рятувальник повідомляє команду та викликає

2-й

3-й

з/н

з/н

з/н

Рятувальник оцінює маршрут і доступність укриття з/н

з/н

з/н

Визначає необхідність перенесення

з/н

з/н

з/н

Використовує можливі укриття та таємні хованки

з/н

з/н

з/н

допомогу

упродовж евакуації

Запобігає виникненню подальших пошкоджень пораненого

Коментарі оцінювача:

з/н

з/н

з/н

Ім’я студента:

Дата: ___________

_______ Оцінювач:_______________________________ Зараховано _______Не зараховано_______

Форма для оцінювання навичок 020502 Джгут C-A-T Мета. Продемонструвати правильне застосування джгута С-А-Т Посилання. «Курс догоспітальної реанімації у разі травмування» (військове видання), сьоме видання Ельвезера, Мосбі. Оцінювання. Інструктор перевірятиме здатність студента швидко й ефективно накладати джгут С-А-Т на його/її кінцівку або товариша, спостерігаючи за процедурою дій та технікою студента. Матеріали: 1. контрольні таблиці перевірки знань студентів; 2. джгут С-А-Т; 3. студенти виконують завдання одне на одному. Інструкція: 1. забезпечити кожного інструктора контрольними таблицями перевірки знань студентів; 2. переконатися, що кожен студент має всі необхідні матеріали; 3. ознайомитися з метою навчання й методикою оцінювання студента; 4. пояснити шкалу оцінювання завдань. Послідовність дій: 1. вийміть джгут С-А-Т з сумки для перенесення; 2. просуньте кінцівку крізь петлю самоклейного бинта або оберніть ним кінцівку та прикріпіть до адаптера пряжкою; 3. накладіть джгут С-А-Т вище рани, залишивши хоча б 5 см неушкодженої шкіри між джгутом С-А-Т та раною; 4. закріпіть джгут C-A-T: – витягніть вільний кінець самоклейного бинта і надійно закріпіть його (якщо застосовується до ушкоджень руки), не приклеюйте бинт зверху гачків джгута С-А-Т; – у разі ушкоджень ноги, самоклейний бинт слід прокласти через обидві сторони адаптера і закріпити, це запобігатиме розпушуванню під час закручення гачків джгута С-А-Т; 5. закручуйте стрижень джгута, доки не зупиниться кровотеча, щоб дистальний пульс не був відчутний, якщо дозволяє тактична ситуація; ІНСТРУКТОР: перевіряє дистальний пульс і підказує студенту, що він вже не відчувається. Застерігає студента від перетягування джгута С-А-Т. Якщо біль стає занадто сильним, припинити застосування джгута.

6. зафіксуйте стрижень на гачках джгута С-А-Т;

ПРИМІТКА: Задля убезпечення (і завжди перед переміщенням постраждалого) закріпіть стрижень закрутки джгута з ремінцем. Для невеликих кінцівок продовжуйте намотувати самоклейний бинт навхрест гачків джгута С-А-Т і закріпіть його під ремінцем.

7. візьміть ремінь джгута, міцно потягніть і прикладіть клейким боком до гачків джгута С-А-Т; 8. послабте і зніміть джгут; 9. зверніть увагу, що зі справжнім постраждалим час і дату застосування джгута C-A-T слід записати; 10. зверніть увагу, що в справжнього постраждалого пошкодження буде під одягом і йому буде надана повна допомога, відповідно до тактичної ситуації та принципів тактичних інструкцій.

Контролювання кровотечі за допомогою джгута С-А-Т Завдання Вийняти джгут С-А-Т з сумки для перенесення. Просунути пошкоджену кінцівку крізь петлю самоклейного бинта або обернути ним кінцівку. Накласти джгут С-А-Т вище рани, залишивши хоча б 5 см неушкодженої шкіри між джгутом С-А-Т та раною. Закручувати стрижень джгута, допоки дистальний пульс не буде відчутний. palpable. Зафіксувати стрижень на гачках джгута С-А-Т. Взяти ремінь джгута, міцно потягнути й прикласти клейкою стороною до гачків джгута С-А-Т. Наказати використати маркер, щоб накреслити "T" на лобі постраждалого і зазначити дату й час застосування джгута С-А-Т.

Результат 1й з/н

2й з/н

3й з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н з/н

з/н з/н

з/н з/н

з/н

з/н

з/н

Важливі зауваження: Не накладати джгут вище як 5-7,5 см від ушкодження. Не закручувати сильно стрижень джгута С-А-Т, що була можливість контролювати кровотечу. Не накладати джгут С-А-Т однаково для пошкоджень рук і ніг.

Коментарі оцінювача:

Ім’я студента:

Дата:

__________________ Оцінювач: зараховано ________

Зараховано: _______Не

Форма для оцінювання навичок 020503 Назофарингіальний повітровід Мета. Продемонструвати рекомендований порядок введення назофарингіального повітроводу. Посилання. «Курс догоспітальної реанімації у разі трамування» (військове видання), сьоме видання Ельвезера, Мосбі, ATLS Інструкція, Американський коледж хірургів, Чикаго, Іллінойс. Оцінювання. Студентів оцінюватимуть за шкалою «зараховано» / «не зараховано» (з / н). Інструктор, спостерігаючи за діями та технікою студента, перевірятиме точність введення назофарингіального повітроводу в дихальні шляхи. Матеріали: 1. контрольні таблиці перевірки знань студентів; 2. моделюючий пристрій дихальних шляхів; 3. назофарингіальний повітровід; 4. хірургічне масло. Інструкція: 1. надати кожному інструктору контрольні таблиці для оцінювання студентів; 2. переконатися, що студенти мають всі необхідні матеріли;.

3. ознайомитися з метою навчання й методикою оцінювання студента; 4. пояснити шкалу оцінювання завдань; 5. Дати студентам час, щоб почерпнути необхідну інформацію із запропонованого інструктором плану дій. Послідовність дій: 1. зберіть і перевірте все необхідне обладнання; 2. оцініть порушення прохідності верхніх дихальних шляхів; 3. відкрийте дихальні шляхи, підвівши підборіддя /висунувши вперед нижню щелепу; 4. озвучте показання до назофарингіального повітроводу непритомного пацієнта; 5. змастіть назофарингіальний повітровід хірургічним маслом; 6. вставте повітровід у ніс під кутом 90 градусів до обличчя, уникайте направлення вгору до верхівки голови, зробіть введення до фланця; 7. використовуйте обертові та/або зворотно-поступальні рухи, що полегшать введення; 8. якщо не вдається введення через один носовий прохід – спробуйте інший.

Введення назофарингіального повітроводу Завдання

Ре з ультат 1й 2й Оцінити порушення прохідності верхніх дихальних з/н з/н шляхів. Відкрити дихальні шляхи, підвівши підборіддя з/н з/н /висунувши вперед нижню щелепу. Змастити назофарингіальний повітровід з/н з/н хірургічним маслом. Вставити повітровід в ніс під кутом 90 градусів до обличчя, уникати направлення вгору до з/н з/н верхівки голови, вести до фланця. Використовувати обертові та / або зворотнопоступальні рухи, що полегшують введення. Якщо не вдається введення через один носовий прохід – вийняти назофарингіальний повітровід і спробувати ввести в інший носовий прохід.

3й з/н з/н з/н з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

Важливі зауваження: Під час введення назофарингіального повітроводу спрямовувати його до верхньої частини голови. Виконувати процедури так, щоб вони не були небезпечними для постраждалого.

Коментарі оцінювача:

Ім’я студента:

Дата: ___________

_______ Оцінювач:_______________________________ Зараховано _______Не зараховано_______

Форма для оцінювання навичок 020504 Невідкладна хірургія дихальних шляхів Мета. Продемонструвати процедуру хірургії дихальних шляхів (конікотомія). Посилання. «Курс догоспітальної реанімації у разі травмування» (військове видання), сьоме видання Ельвезера, Мосбі, ATLS Інструкція, Американський коледж хірургів, Чикаго, Іллінойс. Оцінювання. Студентів оцінюватимуть за шкалою «зараховано» / «не зараховано» (з / н). Інструктор, спостерігаючи за діями та технікою студента, перевірятиме точність виконання невідкладної хірургії конікотомії дихальних шляхів на моделі дихальних шляхів. Матеріали: 1. контрольні таблиці перевірки знань студентів; 2. моделюючий пристрій дихальних шляхів, бета дин / серветки для обробки ран, # 10 чи # 15 скальпель, вигнутий кровоспинний затиск, гачок, 6.0 ендотрахеальна трубка, 10 см шприц, марлеві тампони(4x4), марля чи периферійна пов’язка, мішок Амбу (вентиляційний мішок). Інструкція: 1. надати кожному інструктору контрольні таблиці для оцінювання студентів; 2. переконатися, що студенти мають всі необхідні матеріали; 3 ознайомитися з метою навчання й методикою оцінювання студента; 4. пояснити шкалу оцінювання завдань; 5. надати студентам час, щоб вони могли вибрати необхідну інформацію із запропонованого інструктором плану дій. Послідовність дій: 1. зберіть та перевірте все необхідне обладнання; 2. під час проведення процедури необхідно розказати про всі заходи з ізоляції рідких речовин, що виділяє тіло; 3. оцініть порушення прохідності верхніх дихальних шляхів; 4. визначте положення конікотомічної мембрани між щитуватим і персневидним хрящами; кожен студент повинен намалювати пунктирну лінію на шиї його/ її партнера по лінії від щитоватого до персневидного хряща, що розсікає конікотомічну мембрану, за якою він/вона зробить надріз; 5. пропальпуйте конікотомічну мембрану і (при стабілізації хряща) зробіть вертикальний розріз через шкіру прямо над конікотомічною мембраною;

(Примітка. Горизонтальний розріз є прийнятною альтернативою.)

6. під час продовження стабілізування гортані використовуйте скальпель чи кровоспинний засіб та зробіть надріз або прокол конікотомічної мембрани; 7. вставте кінці кровоспинного затискача через отвір і відкрийте щелепу, щоб розширити отвір; для цього також можна використати гачки; 8. вставте ендотрахеальну трубку між затискачами кровоспинного затиску; трубка повинна бути в трахеї й спрямованою до легень; 9. наповніть рукав 10 мл повітря; 10. перевірте потік повітря, який рухається встановленою трубкою, виявивши потускнілий відтінок на склі трубки, перевірте наповнення повітрям грудної клітки та його вивільнення; 11. якщо положення правильне, закріпіть трубку за допомогою стрічки чи спеціального пристрою для закріплення; 12. забинтуйте для подальшого захисту трубки й ділянки розрізу; 13. спостерігайте за диханням постраждалого; 14. у разі потреби здійснюйте вентиляцію.

Виконання невідкладної хірургії дихальних шляхів (конікотомія) Завдання

Результат 1й

Під час проведення процедури розказати про усі заходи з ізоляції рідких речовин, що виділяє тілом. Оцінити порушення прохідності верхніх дихальних шляхів. Правильно визначити конікотомічну мембрану. Пропальпувати конікотомічну мембрану і (при стабілізації хряща) зробити вертикальний розріз через шкіру прямо над конікотомічною мембраною. Горизонтальний розріз є прийнятною альтернативою. Під час продовження стабілізування гортані використовувати скальпель чи кровоспинний засіб та зробити надріз або прокол конікотомічної мембрани. Вставити кінці кровоспинного затискача через отвір і відкрити щелепу, щоб розширити отвір. Для цього можна також використати гачки. Вставити ендотрахеальну трубку між затискачками кровоспинного затиску; трубка повинна бути в трахеї і спрямованою до легень. Наповнити рукав 10 мл повітря. Перевірити потік повітря, який рухається встановленою трубкою, виявивши потускнілий відтінок на склі трубки, перевірите наповнення повітрям грудної клітки та його вивільнення

2й

3й

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

Важливі зауваження: Не було досягнуто значного рівня дихання під час надання процедури невідкладної хірургії дихальних шляхів. Не правильно визначив місцерозташування конікотомічної мембрани на тілі. Не виконував процедури так, щоб вони не загрожували життю пораненого.

Коментарі оцінювача:

Ім’я студента:

Дата: ___________

_______ Оцінювач:_______________________________ Зараховано _______Не зараховано_______

Форма для оцінювання навичок 020505 Декомпресія у разі напруженого пневмотораксу за допомогою пункційної голки Мета. Продемонструвати правильність проведення декомпресії у разі напруженого пневмотораксу за допомогою пункційної голки. Посилання. «Курс догоспітальної реанімації у разі травмування» (військове видання), сьоме видання Ельвезера, Мосбі. Оцінювання. Студентів оцінюватимуть за шкалою «зараховано» /«не зараховано» (з / н). Інструктор перевірятиме здібність студента правильно провести процедуру декомпресії напруженого пневмотораксу за допомогою пункційної голки на грудному відділі манекена, спостерігаючи за технікою та процедурою виконання екзаменованого. Матеріали: 1. таблиці перевірки знань студента; 2. симулятор для декомпресії з пункційною голкою, бетадин / алкогольні серветки, голка / катетер довжиною 14 та розміром 3,25 дюйми. Інструкція: 1. надати кожному інструктору контрольні таблиці перевірки знань студентів; 2. забезпечити всіх студентів необхідними матеріалами; 3. ознайомитися з метою навчання та методикою оцінювання студентів; 4. пояснити шкалу оцінювання завдань; 5. надати студенту час для ознайомлення зі сценарієм, наданим інструктором. Послідовність дій: 1. підготувати обладнання; 2. під час проведення процедури необхідно розказати про усі заходи з ізоляції рідких речовин, що виділяє тіло; 3. під час проведення процедури необхідно розказати про те, що є ймовірність появи прогресуючого респіраторного дистресу унаслідок травми грудної клітки; 4. визначити друге міжребер’я на передній грудній стінці в середньоключичній лінії, що на тій же стороні, де і травми; приблизно на відстані двох пальців нижче ключиці; 5. проінструктувати про те, що для процедури необхідно використати голку розміром 3.25 дюйми та довжиною 14;

6. проінструктувати про важливість того, що місце пункції не повинно бути медіальним до лінії соска; 7. продезінфікувати місце пункції антимікробним розчином (алкоголем або бетадіном); 8. введення голки в груди: - зніміть пластиковий ковпачок з голки; - вставте голку в шкіру над верхньою межею третього ребра, в середньо-ключичну лінію, і спрямуйте голку в друге міжребер’я під кутом 90 градусів; - під час входження голки в плевральну порожнину маєте почути звук «проколу» з подальшим можливим шипінням повітря під час виходу; - переконайтеся, що голка просунулася до кінця; - висуньте голку, залишив катетер на місці; (У разі рецидиву напруженого пневмотораксу повторіть

пункційну декомпресію на враженому місці.)

9. закріпити катетер на грудній стінці, обмотавши клейкою стрічкою; 10. слухати появу прискореного дихання або спостерігати зменшення ознак респіраторного дистресу; 11.зніміть рукавички та правильно їх утилізуйте; 12.задокументуйте процедуру у відповідній картці.

Декомпресія грудної клітини: Пункційна декомпресія Завдання 1

Виконанн я 2 3

Проінструктував про всі заходи з ізоляції рідких речовин, що виділяє тіло. З/Н

З/Н

З/Н

З/Н

З/Н

З/Н

Визначив друге міжребер’я на передній грудній стінці в середньо-ключичній лінії, що на тій же стороні, де і травма; приблизно на відстані двох пальців нижче ключиці, не медіальної до лінії соска. З / Н

З/Н

З/Н

Дезінфікував місце проколу антимікробним розчином.

З/Н

З/Н

З/Н

Ввів голку в грудну клітку під нахилом 90 градусів до стіни грудної клітки

З/Н

З/Н

З/Н

З/Н

З/Н

З/Н

Послухав чи можлива поява прискореного дихання або зменшення ознак респіраторного дистресу. З/Н

З/Н

З/Н

Перевірив пораненого, щоб переконатися, що респіраторний дистрес спричинений травмою грудної клітки.

ІНСТРУКТОР: Заберіть голку та помістіть її до контейнера. Закріпив катетер клейкою стрічкою на грудній клітці.

Зняв медичні рукавчики та правильно їх утилізував. З / Н

З/Н

З/Н

Задокументував процедуру у відповідній медичній формі.

З/Н

З/Н

З/Н

Важливі зауваження: _____ Не знав, що розмір голки, яку необхідно використати 3.25 дюйми та довжина 14. _____ Не зміг розпізнати прогресуючий респіраторний дистрес, як показання для пункційної декомпресії. _____ Пункційна декомпресія була проведена в неправильному місці або не на тій же стороні, де було поранення грудної клітки. _____ Не закріпив катетер на грудній клітці. _____ Провів процедуру з небезпекою для життя пораненого.

Коментарі оцінювача:

Ім’я студента:

Оцінювач:

Дата : Зарах овано :

Не зарах овано :

Форма для оцінювання навичок 020506

Зупинка кровотечі марлевою пов’язкою

Мета. Правильно продемонструвати техніку та процедуру застосування марлевої пов’язки для зупинки кровотечі.

Посилання. «Курс догоспітальної реанімації у разі травмування» (військове видання), сьоме видання Ельвезера, Мосбі.

Оцінювання. Студентів оцінюватимуть за шкалою «зараховано» /«не зараховано» (з/н). Інструктор, спостерігаючи за правильністю виконанням та технікою, перевірятиме здібність студента правильно прикладати марлеву пов’язку до рани іншого студента, який вдаватиме пораненого. Матеріали: 1. таблиці перевірки знань студента; 2. повний аптечний набір з марлевою пов’язкою.

Інструкція: 1. забезпечити кожного інструктора контрольними таблицями перевірки знань студентів; 2. переконатися, що кожен студент має всі необхідні матеріали; 3. ознайомитися з метою навчання й методикою оцінювання студента; 4. пояснити шкалу оцінювання завдань; 5. надати студенту час для ознайомлення зі сценарієм, наданим 1

інструктором.

Послідовність дій: 1. забезпечте доступ до рани, розрізавши одяг пораненого; 2.

витріть надлишкову кров з рани, не зачіпаючи згустки вже засохлої крові, якщо є така змога;

3. визначте джерело найбільшої кровотечі; 4. дістаньте марлеву пов’язку з пакета та міцно і щільно притисніть

нею сильну кровотечу; 5. для зупинки кровотечі знадобиться більше як одна марля; 6. марлеву пов’язку можна поправити, щоб правильно перекрити рану; 7. потрібно швидко натиснути з такою силою, щоб зупинити кровотечу; 8. необхідно затиснути рану на 3 хвилини; 9. перевірити чи не з’явилася кровотеча; 10. марлеву пов’язку можна замінити, якщо потрібно зупинити додаткову

кровотечу; 11. залишити марлеву пов’язку на рані; 12. закріпити марлеву пов’язку бинтом; 13. задокументувати та перевезти пораненого.

2

Зупинка кровотечі марлевою пов’язкою

Результат

Завдання

Поінформувати: не обробляти малі рани, які не

1 2 3 З / Н З / Н З / Н

сильно кровоточать. Забезпечив доступ до рани, розрізавши одяг

З / Н З / Н З / Н

пораненого. Відкрив стерильний пакет з марлевою пов’язкою.

З / Н З / Н З / Н

Приклав марлеву пов’язку на рану з сильною

З / Н З / Н З / Н

кровотечею. Міцно затиснув та тримав упродовж 3 хвилин. З / Н З / Н З / Н ІНСТРУКТОР повинен поінформувати студента про те, що пройшло 3 хвилини. Перевірив рану, щоб переконатися в зупинці

З / Н З/ Н З / Н

кровотечі – залишив марлеву пов’язку на місці кровотечі. У разі сильної кровотечі перемістив марлеву пов’язку або замінив її іншою. Закріпив марлеву пов’язку бинтом

З / Н Х/ Н З / Н

Задокументував та перевіз пораненого

З / Н З/ Н З / Н

Важливі зауваження:

Не затиснув на 3 хвилини після прикладання.

3

Не сказав, що зупинка кровотечі потребує зміни положення марлевої пов’язки або використання іншої пов’язки.

Не знав, що в разі неефективності марлевої пов’язки, можна використати джгут для зупинки кровотечі з кінцівки.

Коментарі оцінювача:

4

Форма для оцінювання навичок 020508 Внутрішньокісткове введення (F.A.S.T.1) Мета. Продемонструвати правильну процедуру внутрішньокісткового введення. Посилання. «Курс догоспітальної реанімації у разі травмування» (військове видання), сьоме видання Ельвезера, Мосбі. Оцінювання. Студентів оцінюватимуть за шкалою «зараховано» / «не зараховано» (з / н). Інструктор перевірятиме здатність студента проводити внутрішньокісткове введення на тренуваннях з терапії внутрішньокісткового введення, спостерігаючи за процедурою дій та технікою студента. Матеріали: 1. контрольні таблиці перевірки знань студентів; 2. F.A.S.T. система внутрішньокісткового введення – навчальний набір, Pyng #010044 3. приладдя для внутрішньокісткового введення (10 штук), Pyng #01 0058, IV система внутрішньовенного введення, 5мл шприц, фізрозчин, 250 мл контейнер. Інструкція: 1. надати кожному інструктору контрольні таблиці перевірки знань студентів; 2. забезпечити всіх студентів необхідними матеріалами; 3. ознайомитися з метою навчання та методикою оцінювання студентів; 4. пояснити шкалу оцінювання завдань. Послідовність дій.

1. Підготувати та перевірити обладнання.

2. Описати процедуру пораненому (якщо він при тямі) та запитати про наявні алергії.

3. Помістити імітовану яремну вену на тренувальний апарат. (Зверніть увагу, що у разі реального поранення, рана має бути очищена принаймні спиртовим тампоном.)

4. Накладіть пластир, використовуючи вказівний палець, щоб забезпечити правильне паралельне розташування з імітованою яремною веною на тренувальному апараті.

5. Ще раз перевірте розташування пластиру.

6. Надійно прикріпивши пластир до тренувального апарата, помістіть інтубатор (внутрішньокісткову голку) в цільову зону пластиру. Підтримуйте перпендикулярне положення інтубатора з тренувальним апаратом, що імітує грудину пораненого.

7. Введіть рішуче, збільшуючи натиск вздовж осі інтубатора, доки не буде відчутне/почуте чітке виділення.

8. Обережно зніміть інтубатор, потягнувши прямо назад.

9. Опишіть словами (обговоріть) необхідність промивання трубки 5 мл фізрозчину.

10. З’єднайте трубку для введення з отвором на пластирі під прямим кутом.

11. Опишіть словами розташування захисного купола над пластиром.

12. Відкрийте клапан регулювання потоку та дайте рідині вільно текти протягом кількох секунд (умовно/імітовано).

13. Припиніть введення та від’єднайте крапельницю від голки введення.

14. Швидко витягніть з'єднувальну трубку, щоб прибрати голку з тренувального апарата. (У польових умовах зазвичай трубку не витягають.)

15. Зверніть увагу, якщо тактично доцільно/можливо, процедуру слід задокументувати у відповідній медичній формі.

Initiate an внутрішньовенне введення (F.A.S.T.1) Завдання

Складено 1ий 2ий 3ій

Підготовити та оглянути обладнання. з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

Накласти пластир, використовуючи вказівний палець, щоб забезпечити належне вирівнювання з імітованою яремною веною на тренувальному апараті.

з/н

з/н

з/н

Перевірити розташування пластиру.

з/н

з/н

з/н

Пояснити процедуру інструктору. Згадати про необхідність дізнатися про наявні алергії. Зазначити місце розташування яремної вени на тренувальному апараті.

Розмістити інтубатор у цільову зону пластиру; Підтримати перпендикулярне положення інтубатора щодо плоскої поверхні тренувального апарата. Ввести рішуче, збільшуючи натиск вздовж осі інтубатора, доки не буде відчутне/почуте чітке виділення.

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

Застереження: Потрібно уникати надмірної сили, крутіння штурхання інтубатора. Обережно зняти інтубатор, потягнувши назад.

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

З’єднати трубку для введення з отвором на пластирі під прямим кутом. Над пластиром розмістити з/н захисний купол.

з/н

з/н

Відкрити клапан регулювання потоку та надати можливість рідині вільно текти протягом кількох секунд.

з/н

з/н

з/н

Зняти крапельницю та голку введення.

з/н

з/н

з/н

Згадати про документування процедури у відповідній медичній формі.

з/н

з/н

з/н

Промивання трубки 5-мл фізрозчину.

Важливі зауваження: _____ Не було дотримано правильного перпендикулярного положення F.A.S.T.1® інтубатора. _____ Не було промито трубку 5 мл фізрозчину.

_____ Порушено стерильність (техніку стерильності). _____ Маніпуляція проведена так, що загрожувала потерпілому.

Коментарі оцінювача:

Ім’я студента: __________________ Оцінювач: зараховано _______

Дата: Зараховано: _______Не

Форма для оцінювання навичок 020509 Внутрішньовенне введення з крапельниці підвищеної міцності

Мета. Продемонструвати процедуру встановлення крапельниці підвищеної міцності. Посилання. «Курс догоспітальної реанімації у разі травмування» (військове видання), сьоме видання Ельвезера, Мосбі. Оцінювання. Студентів оцінюватимуть за шкалою «зараховано» / «не зараховано» (з / н). Інструктор перевірятиме точність студента під час встановлення перфузійного катетера, заповненого фізрозчином, манекену та/або іншому студентові для внутрішньовенного введення, спостерігаючи за процедурою дій та технікою студента. Матеріали: 1. контрольні таблиці перевірки знань студентів; 2. повністю наповнена аптечка, що містить крапельницю, внутрішньовенний розчин (рекомендовано 500 мл), систему внутрішньовенного введення (джгут, спиртові серветки, рукавички), з 18 г голкою/катетером, з’єднувач перфузійного катетера, заповненого фізрозчином, прозору пов’язка для закриття ран та місць введення крапельниці, 5 мл шприц з фізрозчином. Інструкція: 1. Озвучте показання для внутрішньовенного введення під час надання медичної допомоги пораненим під час тактичних бойових дій.

2. Підготуйте та перевірте обладнання (без конкретного наказу): - відкрийте перфузійний катетер, заповнений фізрозчином, щоб витягнути його в разі потреби; - відкрийте прозору пов'язку і помістіть її у легкодоступне місце; - відкрийте та перевірте приймальну камеру крапельниці; - відкрийте та перевірте систему крапельниці, а після цього перекрийте регулятор потоку; - приєднайте 18 г голку до кінця крапельниці (Примітка: залишивши ковпачок голки); - з’єднайте крапельницю з трубкою і протріть їх та 18 г голку фізрозчином; - опишіть процедуру пораненому та запитайте про наявні алергії.

3. Прикріпіть джгут крапельниці щонайменше на 5 см вище венепункції.

4. Надягніть рукавички.

5. Очистіть місце серветкою зі спиртом або повидином.

6. Вставте 18 г катетер: - відкрийте 18 г катетер та перевірте – вставити у вену; - розташуйте палець (не домінуючої руки) на вені в кінці катетера та тампонуйте вену, запобігаючи витоку крові з катетера; - приберіть голку та захисний ковпачок у контейнер для гострих предметів.

7. Приєднайте перфузійний катетер, заповнений фізрозчином (домінуючою рукою) до кріплення катетера.

8. Приберіть тампонування та джгут крапельниці.

9. Введення не роблять одразу, промийте катетер 5 см стерильною внутрішньовенною рідиною для запобігання згортанню крові.

10. Накладіть прозору пов’язку (Тегадерм), покриваючи катетер та з’єднувач перфузійного катетера, заповненого фізрозчином.

11. Вставте крапельницю у перфузійний катетер, заповнений фізрозчином: - відкрийте 18 г голку на трубках крапельниці; - вставте голку крізь пов’язку Тегадерм у перфузійний катетер, заповнений фізрозчином; - відкрийте регулятор потоку на трубках крапельниці; - опустіть контейнер з розчином нижче серця постраждалого для нагляду за відтоком крові у трубки крапельниці; - перевісьте контейнер з розчином хоча б на 25 см вище серця постраждалого; - відрегулюйте регулятор потоку для бажаної швидкості потоку.

12. Сховайте незахищену голку шприца, якщо це ще не зроблено.

13. Якщо дозволяє час, позначте відрізок стрічки датою/часом проведення процедури та ініціалами; прикріпіть стрічку на прозорій пов’язці.

14. Спостерігайте за пораненим та продовжуйте стежити для виявлення ознак інфільтрації. Якщо виявлено ознаки від’єднайте крапельницю та перфузійний катетер, заповнений фізрозчином. Зніміть рукавички та утилізуйте їх як годиться.

15. Задокументуйте процедуру у відповідній медичній формі.

Встановлення крапельниці підвищеної міцності Завдання

Складен о 1ий 2ий 3ій

Озвучити показання для внутрішньовенного введення під час надання медичної допомоги пораненим під час тактичних бойових дій. Підготувати та перевірити обладнання.

з/н з/н

з/н з/н

з/н з/н

Пояснити процедуру пораненому (якщо він при тямі). Запитати про наявні алергії.

з/н

з/н з/н

Інструкція. Переконатися, що немає порушення септики; якщо є сумніви, від’єднати голку та/або перфузійний катетер, заповнений фізрозчином, взяти нове обладнання та повторити дію. Надягнути рукавички з/н з/н з/н

Переконатися в стерильності проведення процедури.

з/н

з/н

з/н

Успішно здійснити венепункцію.

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

Приєднати перфузійний катетер, фізрозчином до кріплення катетера.

заповнений

Накласти прозору пов’язку, покриваючи катетер та з’єднувач перфузійного катетера, заповнений фізрозчином.

Промити стерильним розчином з’єднувач перфузійного катетера, заповнений фізрозчином.

Перевірити прохідність крапельниці. з/н з/н з/н Інструкція: Запевнитися, що немає порушення асептики виконання студентом; якщо є сумніви, від’єднати перфузійний катетер, заповнений фізрозчином, взяти нове обладнання та повторити дію. Інструкція: Забрати голки та шприц і помістити їх в контейнер для гострих предметів. Позначити відрізок стрічки датою/часом проведення процедури та ініціалами; прикріпити стрічку на прозорій пов’язці. з/н з/н з/н Спостерігати за пораненим та продовжувати стежити для виявлення ознак інфільтрації. з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

з/н

Задокументувати процедуру у відповідній медичній формі. з/н

з/н

з/н

Зняти рукавички та як годиться утилізувати все сміття.

Важливі зауваження. _____ Не знав показань для внутрішньовенного введення під час надання медичної допомоги пораненим під час тактичних бойових дій. _____ Не вдалося встановити крапельницю. _____ Не промив перфузійний катетер, заповнений фізрозчином упродовж 2 хвилин. _____ Порушено асептику техніки. _____ Виконав процедури так, щоб вони були небезпечними для постраждалого. Коментарі оцінювача:

Ім’я студента:

Дата: _________

_____ Оцінювач:________________________ Зараховано _______Не зараховано_____

Форма для оцінювання навичок 020507 Бойовий затискач (БЗ) Мета. Продемонструвати правильне використання бойового затискача за принципом прямого та верхнього дольового тиску. Посилання. Інструкція з надання медичної допомоги пораненим під час тактичних бойових дій 0203PP03, польова допомога пораненим 110808. Оцінювання. Студентів оцінюватимуть за шкалою «зараховано» / «не зараховано» (з / н). Інструктор має визначити здатність студента швидко та ефективно використовувати бойовий затискач на іншому студенті, спостерігаючи за процедурою виконання та технікою студента. Матеріали: 1. контрольні таблиці перевірки знань студента; 2. бойові затискачі. Інструкція: 1. надати кожному інструктору контрольні таблиці перевірки знань студентів; 2. забезпечити всіх студентів необхідними матеріалами; 3. ознайомитися з метою навчання та методикою оцінювання студентів; 4. пояснити шкалу оцінювання завдань. Бойовий затискач (БЗ)) (малюнок 1) – пристрій вузлового тиску, що використовують під час тактичних бойових дій, коли традиційні методи перев’язок та тиску не можуть зупинити кровотечу в ділянці паху. Малюнок1. БЗ

Навчений медичний працівник може застосовувати БЗ швидко та легко. БЗ зазвичай маленького розміру, розібрані та лежать в компактному кейсі

Застосування БЗ.

1.Необхідно вийняти БЗ з кейса;

2

2. Збірка БЗ (як показано на малюнку 3): a. підніміть вертикальну ручку доверху; b. підніміть горизонтальний важіль фіксатор і вставте горизонтальний важіль; c. вставте ручку-стрижень в горизонтальний важіль зверху і поверніть за годинниковою стрілкою, доки повністю не прокрутите через різьбу; d. прикріпіть диск до ручки; e. натисніть на вертикальну ручку фіксуючого штифта і налаштуйте вертикальний важіль в потрібне положення (Зверніть увагу, це залежатиме від розміру пораненого). Малюнок 3. Збірка

b a

c

d

3

e.

3. Застосування БЗ за принципом методу прямого тиску (малюнок 4). Цей метод дає змогу контролювати кровотечу з рани в ділянці пахової зони, яку не можливо зупинити традиційними методами. БЗ забезпечує прямий тиск на рану. a. Просунути апарат під тіло пораненого, щоб знайти бажану точку тиску. Переконайтесь в тому, що вертикальна ручка торкається пораненого зі сторони поранення та розміщена біля поранення. b. Пристосувати горизонтальну ручку на позицію диска, що розміщений над перев’язаною раною. (Горизонтальну ручку можна пристосувати, піднявши горизонтальну ручку, потім зсунути її до бажаної позиції та закріпити штифт.) c. Повернути вертикальну ручку до низу, щоб зсунути диск на рівень перев’язки. (Вертикальна ручка регулюється шляхом натискання вертикального стопорного штифта та регулювання ручки донизу та закріплення штифта.) d. Натиснути на перев’язану частину, закрутити, повертаючи ручку за часовою стрілкою. Зупинитися тоді, коли диск закріпиться на шкірі постраждалого. (Студент повинен це все повторити під час демонстрації процедури на постраждалому, необхідно тиснути доти, доки не зупиниться кровотеча.) e. Потрібно тиснути доти, доки не зупиниться кровотеча. f. Міцно затягнути фіксуючий пояс. g. Записати час застосування на етикетці БЗ та в картці.

Малюнок 4. Застосування – метод прямого тиску.

4

b a

d

c

e 5

4. Застосування – методу верхнього дольового тиску a. Просуньте апарат під тіло пораненого, щоб знайти бажану точку тиску на паховій зв’язці. Переконайтесь у тому, що вертикальна ручка торкається пораненого з боку поранення та розміщена поблизу поранення. b. Пристосуйте горизонтальну ручку для стискання диску над бажаною точкою (Малюнок 5). c. Поверніть вертикальну ручку донизу, щоб затиснути диск на шкірі в бажаній точці затискання. d. Затисніть, повертаючи ручку за годинниковою стрілкою. Зупиніться тоді, коли диск буде твердо закріплений на шкірі постраждалого. (Студент повинен це розповісти, демонструючи цю процедуру на постраждалому, необхідно тиснути доти, допоки пульс на стегновій артерії не відчуватиметься, а кровотеча зупиниться.) e. Міцно затягніть фіксуючий пояс. f. Запишіть час застосування на етикетці БЗ та в картці. Малюнок 5. Знайти місце для стискання, застосувавши метод верхнього дольового тиску

Знайдіть на лобку горбик. Знайдіть передню верхню ость. Між цими точками є пахова складка. Знайдіть середню точку лінії по середині між цими двома орієнтирами.

6

Знайдіть стегнової пульс і помістіть диск тиску безпосередньо над ним, у ділянці медіального і дистального тиску в середній точці (не на паховій зв’язці).

5. Покладіть постраждалого на носилки, закріпивши БЗ на тілі. Необхідно дуже обережно переносити постраждалого в зоні тактичних бойових дій. БЗ потрібно перевіряти після кожного руху постраждалого. a. Переверніть постраждалого на інший бік. b. Покладіть носилки біля постраждалого. c. Помістіть постраждалого на носилки d. Постраждалого можна переносити на іншому, не ураженому боці, або покладіть м’який матеріал під постраждалого, щоб трохи підняти уражений бік, як це показано на малюнку 6. Примітка: БЗ може сповзти, якщо не виконати цей крок. e. Перевірте стан постраждалого. Малюнок 6

7

Таблиця перевірки знань студента Зупинка кровотечі шляхом накладання джгута

Вийняв БЗ з коробки та правильно його зібрав

Виконано 1 2 3 З / Н З /Н З / Н

Застосовуючи метод прямого тиску, затиснув БЗ над перев’язаною раною.

З / Н З /Н З / Н

Застосовуючи метод верхнього дольового тиску, поставив БЗ на рівні пульсу стегнової артерії в ділянці пахової зв’язки.

З / Н З /Н З / Н

Завдання

Застосовуючи метод прямого тиску, затиснув повертаючи ручку за годинниковою стрілкою, доки головка диска міцно не закріпилась на перев’язці рани. З / Н З /Н З / Н Застосовуючи метод верхнього дольового тиску, затиснув повертаючи ручку за годинниковою стрілкою, доки пульс на стегновій артерії ледве було відчутно унаслідок натиску диску.

Застебнув фіксуючий пасок. Розповів процедуру використання БЗ, зробив відповідний запис в картці та на етикетці. Правильно переніс постраждалого на носилках з закріпленим БЗ на його тілі.

З / Н З /Н З / Н

З / Н З /Н З / Н З / Н З /Н З / Н З/Н

З/Н

З/Н

Правильно розташував постраждалого на носилках та/або правильно просунув підкладку, щоб закріпити БЗ під час транспортування. З/Н

З/Н

З/Н

Важливі зауваження: _____ Не правильно розташував БЗ для проведення процедури. _____ Не достатньо добре натиснув. _____ Неправильно закріпив БЗ для перенесення на носилках.

8

Коментарі оцінювача:

Ім’я студента:

Оцінювач:

Дата : Зарах овано :

Не зарах овано :

9