ДИСКРИМІНАЦІЯ В УКРАЇНІ – ПРОБЛЕМИ Й ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ПОДОЛАННЯ1 Аналітичний звіт Наталя Беліцер, Інститут демократії імені Пилипа Орлика, Київ Вступ Протягом 1990-х років соціологічні служби засвідчували негативні тенденції поширення в Україні ксенофобії, "мови ворожнечі" та нетолерантності щодо представників різних груп "інших", а також збільшення кількості злочинів на ґрунті ненависті, скоєних членами екстремістських угруповань, а інколи і представниками правоохоронних органів, передусім міліції (згідно з даними правозахисних організацій). З 2002 року така загальна тенденція виявилася, певною мірою, притаманною всьому світові і, зокрема, країнам Європи – як Західної, так і Східної; соціологи та політичні аналітики часто пов’язували це з наслідками процесів глобалізації, терактів у США 11 вересня 2001 року та активізацією "всесвітньої боротьби проти тероризму". В Україні зазначені негативні явища набули розвитку декількома роками пізніше і стали серйозною національною проблемою, яку офіційні владні структури часто не визнають такою. Жертвами діяльності екстремістських організацій в Україні все частіше ставали члени так званих "видимих меншин" переважно мігрантів з країн Африки, Азії, близького Сходу та Кавказу, а також іноземні студенти і навіть, в окремих випадках, члени дипломатичних місій. Хоча масштаби міграції в Україну, як правило, значно перебільшені, тим не менш, виник "Рух проти нелегальної міграції", що відзначився організацією маршів під гаслами расистського, ксенофобського та інколи антисемітського змісту. Подібні організації не були офіційно зареєстровані, однак деякі їхні акції – наприклад, у Києві та Харкові – не були заборонені, а громадський порядок під час їх проведення забезпечували міліцейські загони2. Оцінки й рекомендації міжнародних моніторингових структур Хоча відповідальні органи влади продовжували стверджувати про відсутність в Україні расизму, екстремізму та подібних явищ, профільні міжнародні організації такі, наприклад, як спеціалізовані інституції Ради Європи, зокрема Європейська комісія проти расизму та нетерпимості Ради Європи (ЄКРН), Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації, Міжнародна організація міграції, а також міжнародні неурядові правозахисні організації неодноразово зазначали наявність в Україні випадків прямої чи непрямої дискримінації 1
Аналітичний звіт підготовлено в рамках проекту "Суспільство та проблеми захисту від дискримінації: експертний погляд", який виконується Українським незалежним центром політичних досліджень за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Висловлені в ньому думки є авторськими і не обов’язково відображають погляди Міжнародного фонду "Відродження". 2 Див., наприклад: Буткевич М. Ксенофобські та расистські випадки в Україні / М. Буткевич // Ініціатива "Без кордонів" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://maidan.org.ua/static/mai/1179160562.html. 2007. 14 травня. 1