Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості by Міжнародний фонд "Відродження"

Звіт/стр.

Розділ 1

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

Київ 2014

Розділ 1

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості Авторський колектив: Ольга Цвілій, експерт із питань охорони громадського здоров‘я у сфері соціально небезпечних захворювань. Земфіра Кондур, віце-президент МБО «Ромський жіночий фонд «Чіріклі»» Редагування: Елеонора Добровольська Макетування та друк: «Аладин-принт»

Публікацію видано за підтримки програмної ініціативи «Рома України» Міжнародного фонду «Відродження» та програми «Ромське здоров‘я» Фундацій Відкритого Суспільства (Будапешт). Матеріал підготовано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Думки та погляди, висловлені в ньому, належать його авторам і не обов’язково відображають позицію фонду. Перебуваючи в соціальній ізоляції, роми (зокрема ті, які живуть у компактних поселеннях) мають обмежений доступ до медицини й освіти, майже не мають можливостей знайти роботу. З урахуванням особливого становища ромської національної меншини в Європі розроблено й успішно впроваджено низку моделей, які суттєво покращили захист прав ромів. На думку авторів, вітчизняна соціальна й медична системи, які мають бути орієнтовані, передусім, на людину та її потреби, не можуть ігнорувати особливості тієї чи іншої соціальної чи національної групи. Ця публікація містить інформацію про роботу ромських медично-соціальних посередників (як працювала ця модель, які були результати її запровадження, які її перспективи в Україні, як можна вдосконалити цю модель, щоб підвищити її ефективність).Автори сподіваються, що досвід роботи посередників в Україні сприятиме тому, що таку модель сприймуть органи державної влади, і що вона отримає офіційне визнання й інституційну підтримку. Автори публікації спільно з групою експертів розробили рекомендації щодо того, як модель соціально-медичного посередництва може бути включено в державну систему медичного та соціального захисту. Метою програмної ініціативи «Рома України» Міжнародного фонду «Відродження» є протидія дискримінації та створення рівних можливостей для реалізації і захисту прав ромського населення.

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

Вступ Починаючи з квітня 2010 року, за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Інституту Відкритого Суспільства і Ради Європи, в Україні розпочала свою діяльність пілотна Програма із впровадження послуг ромських соціально-медичних посередників. Основна мета Програми — здійснити спробу запропонувати ромським громадам послугу з посередництва, яка вирішувала би одночасно низку проблем в їхньому спілкуванні з державними установами та отриманні ними кваліфікованої і вчасної допомоги.

Початку цієї Програми передував ряд заходів: у 2008 році з метою сприяння її розумінню та подальшому впровадженню, здійснення аналізу становища ромів в Україні та визначення їхніх потреб уповноважені представники Ради Європи провели низку зустрічей з представниками різних міністерств та урядових структур України. Водночас керівництво Програми «Здоров’я ромів» Інституту Відкритого Суспільства (м. Будапешт, Угорщина) провело зустріч із заступником Міністра охорони здоров’я України — для того щоб дізнатися про проблеми ромів в Україні. Під час вищезазначених зустрічей представники міністерств, включаючи Міністерство охорони здоров’я України, висловили великий інтерес до вивчення європейського досвіду з покращення доступу ромів до медичних послуг. Пізніше, у листопаді 2008 р., Радою Європи було проведено настановчий семінар з проблем охорони здоров’я ромів України. Семінар відвідали представники міністерств України, Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Міжнародної організації міграції, Світового Банку, Посольства Норвегії в Україні, Національного Агентства Ромів (Румунія), Громадської організації «Романі Кріс» / Romani Criss (Румунія) та ромських неурядових організацій України. Учасники цього семінару відзначили нагальність впровадження Програми ромських посередників. За результатами семінару було розроблено та ухвалено Декларацію «Про необхідність ромських посередників з питань охорони здоров’я в Україні».

Найбільш вагомим аргументом на користь такої роботи є потреба ромів в отриманні належних медичних та соціально-медичних послуг, які надаються медичними працівниками та представниками органів влади, у контексті позитивного — недискримінаційного та поважного ставлення до них та спілкування з ними у процесі вирішення відповідних життєво важливих питань. У даному проекті пріоритетом від самого початку було визначено медичну допомогу, проте під час його реалізації виявилося неможливим отримати таку допомогу без додаткової роботи з оформлення документів, у т.ч. паспортів, отримання довідок з медичних та інших установ з метою отримання соціальної допомоги важко хворим, інвалідам, матерям з дітьми, людям похилого віку, бездомним та іншим представникам вразливих верств населення. Як виявилося, самим ромам самостійно та індивідуально ці питання вирішувати майже не виходить. Програма ромських медичних посередників реалізується уже більше 4-х років. За цей час вона має ряд здобутків, окреслились проблеми, які ще треба вирішувати, відбуваються зміни політичної ситуації, пов’язаної з «ромською проблематикою». Як результат, з’явилась потреба узагальнити та структурувати результати реалізації Програми, визначитись із ситуацією (політичною та загальною ситуацією в ромській громаді) та окреслити подальші перспективи розвитку Програми ромських соціально-медичних посередників в Україні.

Практика посередництва є надзвичайно поширеною в Європі і в усьому світі. Такі послуги охоплюють різні найбільш вразливі категорії громадян — інвалідів, мігрантів, представників особливих національних груп населення, включаючи ромів. Наразі Програма ромських посередників працює в 20 країнах Європи, серед яких: Франція, Румунія, Сербія, Угорщина, Македонія, Молдова, Італія, Болгарія, Греція, Німеччина, Фінляндія, Туреччина, Великобританія, Албанія, Бельгія, Молдова, Іспанія, Португалія, Чехія та Україна. У різних країнах практика довела необхідність та користь ромських посередників у різних галузях, а отже, існують посередники з культури, освіти, медицини, соціально-медичні, посередники в громадах (community), посередники з працевлаштування, а також багатопрофільні посередники. У багатьох країнах ромське посередництво стало офіційною професією, регулюється наказами міністерств або інших центральних органів влади. У деяких країнах існують національні асоціації ромських посередників. Міжнародна спільнота та міжнародні організації (ООН, Рада Європи та Європейський Союз) ставляться до запровадження посередництва як до ефективного і органічного методу інтеграції — «соціального включення» уразливих категорій громадян у суспільне і навіть громадсько-політичне життя. Тому останніми роками вони напрацювали низку міжнародних документів, які тією чи іншою мірою є обов’язковими до виконання державами — членами цих організацій, у т.ч. і Україною. Активна позиція міжнародних організацій, насамперед — Ради Європи, була висловлена в рекомендаціях та резолюції Комітету міністрів та Парламентської асамблеї Ради Європи

державам-членам — йдеться про рекомендації Rec(2001)17 та Rec(2005)4 стосовно поліпшення економічної ситуації та працевлаштування ромів та кочівників в Європі, Rec(2008)5 стосовно державних політик щодо ромів та кочівників в Європі, № 1557(2002) про правову ситуацію ромів в Європі, № 1924 (2010) про ситуацію ромів в Європі та відповідну діяльність Ради Європи. Окрема рекомендація — Rec (2006) 10 від 12 липня 2006 р. — присвячена обов’язку держав забезпечити якнайкращий доступ для ромів до послуг у сфері охорони здоров’я. У жовтні 2010 року, після наради високого рівня Ради Європи з питань про становище ромів, країни — члени Ради Європи підписали Страсбурзьку декларацію. Декларація містить перелік пріоритетів і дій Ради Європи. У 2011 році Україна підписала План дій Ради Європи для України на період 2011-2014 рр., у якому ромські посередники та інституалізація Програми є одним із пріоритетів. Окремий список критичних питань щодо умов життя ромського населення та порушення їхніх прав направив Українському уряду Європейський комітет з прав людини за результатами 106-ої сесії, на якій ці питання озвучили представники Європейського центру прав ромів. У документі висвітлено стан справ в області цивільних і політичних прав в Україні та викладено рекомендації, у тому числі щодо прав ромів. Комітет привітав кроки, зроблені Україною для поліпшення становища ромів, включаючи прийняття Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, було також підкреслено важливість дієвої реалізації Стратегії захисту та інтеграції ромської національної меншини, Уряд України було закликано виділити достатні ресурси для досягнення цієї мети. На жаль, Україна не є достатньо активним учасником міжнародних зусиль щодо інтеграції ромів у суспільство та покращення якості їхнього життя. Зокрема, Україна досі не є учасницею Декади ромського включення. Декада ромського включення — це міжнародна платформа, до якої входять 12 країн: Албанія, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Іспанія, Македонія, Румунія, Сербія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Чехія, Чорногорія. Словенія та США мають статус спостерігачів. Партнерами ініціативи є Програма розвитку ООН, ЮНІСЕФ, Світовий Банк, Фундації Відкритого Суспільства, Європейська Комісія та ін.

Звіт/стр.

Отже, метою даної публікації є визначення проблем, характерних для ромської громади, насамперед — соціальних та медичних, оцінка участі держави у вирішенні цих проблем, визначення ролі Програми ромських медичних посередників та ознайомлення з результатами її впровадження, а також, зрештою, надання рекомендацій щодо подальшої реалізації Програми та відповідної державної політики в цілому.

Вступ

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

Платформу було створено задля подолання дискримінації ромів, які проживають на території країн — учасниць Декади та максимального включення ромів в усі соціальні процеси цих країн. У межах ініціативи відбувається міжнародний обмін найкращими практиками реалізації державної політики щодо ромів, координація зусиль задля покращення доступу ромів до освіти, медицини, працевлаштування й житла. 19-20 червня 2013 року українська делегація брала участь у 24-ому засіданні Міжнародного координаційного комітету Декади ромського включення. Наразі вступ України до Декади активно адвокатується громадськими організаціями, ці дії підтримує ряд представників влади. Саме завдяки їхньому сприянню стала можливою підготовка даної публікації. Ми вдячні ромським медичним посередникам та їхнім клієнтам за те, що вони поділились своїми проблемами, результатами роботи та планами, а також медикам, які співпрацюють із соціально-медичними посередниками, національним експертам, які погодились на інтерв’ю. Їхні оцінки, думки та пропозиції лягли в основу цієї публікації.

2) описати політичну ситуацію, визначивши, яка нормативно-правова база щодо ромського населення діє в Україні, які політичні процеси з цього питання відбуваються та в яких адвокаційних заходах є необхідність; 3) описати суть та завдання Програми ромських медичних посередників, що реалізується в Україні, а також джерела, за рахунок яких вона впроваджується; 4) розкрити засоби досягнення мети Програми.

Методичні підходи та джерела інформації: 1) аналіз національного та міжнародного законодавства, наукових та практичних публікацій, проведених раніше досліджень (кабінетне дослідження); 2) інтерв’ювання медичних посередників, їхніх клієнтів, медичних працівників, національних експертів; 3) анкетування медичних посередників; 4) участь у робочих групах/засіданнях, консультації.

Методи дослідження:

Методичні підходи та джерела інформації: З метою збору інформації, необхідної для підготовки даного Звіту, було організовано якісне міні-дослідження. Мета дослідження — зібрати інформацію, що дозволить визначити контекст медичних та соціальних проблем, з якими зустрічається ромське населення, описати політичний контекст, що склався навколо «ромського питання» в Україні і скласти повну картину про Програму ромських медичних посередників — її суть та результати.

Завдання дослідження: 1) оцінити доступ до медицини — проблеми і сучасний стан здоров’я та соціальних умов ромів, які проживають в місцях компактного поселення та дисперсно;

— інтерв’ю: 1) з трьома медичними посередниками (м. Кіровоград, м. Одеса, м. Київ); 2) з трьома медичними працівниками, які співпрацюють із соціально-медичними посередниками (з тих самих міст, що і посередники); 3) з шістьма клієнтами соціально-медичних посередників (по 2 клієнти кожного з соціально-медичних посередників); 4) з двома національними експертами (представником Уповноваженого ВР з прав людини і тренером Програми соціально-медичних посередників — представником Навчально-методичного центру проблем гігієни Міністерства охорони здоров’я України); — анкетування 29 медичних посередників (див. анкету в Додатку 1); — участь у 2-ох робочих зустрічах у Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, круглому столі, присвяченому розробці Плану заходів щодо реалізації Стратегії соціального захисту та інтеграції ромського народу в українське суспільство до 2020 року, та в робочих зустрічах з представниками МБО «Фонд «Чіріклі» та МФ «Відродження».

1. Указ Президента України «Про Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року» від 08.04.2013 р. №201/2013. 2. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року» від 11 вересня 2013 р. № 701-р. 3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення соціального замовлення за рахунок бюджетних коштів» від 29 квітня 2013 р. № 324. 4. Наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Типових структури і штатів республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міських, районних у містах, селищних та сільських центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді» від 08 червня 2012 року № 344. 5. Наказ Міністерства соціальної політики України «Про внесення змін до наказу Мінсоцполітики від 08 червня 2012 року № 344» від 05 вересня 2013 року № 544. 6. Наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Переліку соціальних послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати» від 03 вересня 2012 р № 537. 7. Наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Методичних рекомендацій визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах» від 15 жовтня 2012 року № 648. 8. Проект Коаліції ромських організацій за підтримки МФ «Відродження» «План першочергових заходів для виконання «Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року». 9. Проект «Покращення доступу до соціально-медичних послуг ромського населення в

Україні шляхом впровадження Програми ромських соціально-медичних посередників», за підтримки Інституту Відкритого Суспільства і МФ «Відродження», 2010 рік. 10. Підсумковий звіт по роботі медичних посередників в Закарпатській області за період березень-жовтень 2012 р., представлений на семінарі для лікарів-фтизіатрів, сімейних лікарів та ромськимх медичних посередників, проведеному МБО «Ромський жіночий фонд «Чіріклі» спільно із Закарпатським обласним управлінням здоров’я та обласним координатором АКСМ 10 грудня 2012 року в м. Ужгороді, Україна. 11. Roma Health Mediators SUCCESSES AND CHALLENGES, Roma Health Project, Open Society Public Health Program, October 2011. 12. Публікація «Визначення рівня знань, ставлення, практики та поведінки з питань туберкульозу серед загального населення України та окремих груп. Аналітичний звіт за результатами якісного компоненту дослідження (опитування ромів та осіб, дотичних до них)», в рамках Програми «Зупинимо туберкульоз в Україні», що реалізується Фондом Ріната Ахметова «Розвиток України», м. Київ, 2013 рік. 13. Прес-реліз з круглого столу «Проблеми доступу ромів, особливо дітей, до соціально-медичних послуг», http://www.ombudsman.gov.ua/ 14. Прес-реліз щодо презентації даних моніторингового дослідження «Дотримання прав ромів у діяльності правоохоронних органів» 31 липня 2013 року в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, http://www.ombudsman.gov.ua/ 15. Прес-релізи щодо моніторингових візитів Представника Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності Оксани Філіпішиної до місць компактного проживання ромів у Закарпатті, в Одеській області та в м. Києві, http://www.ombudsman.gov.ua/ 16. Прес-реліз щодо виступу Земфіри Кондур, Віце-президента МБО «Фонд «Чіріклі», на засіданні Верховної Ради України «Стан дотримання прав людини в Україні» 12.06.2013 р. стосовно основних проблем ромського населення в Україні.

Звіт/стр.

Інформаційні джерела:

Вступ

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

Доступ до медицини На відміну від більшості національних меншин роми не мають власної держави. Вони тривалий час проживають у різних країнах, що визначило їхній міжнародно-правовий статус як транснаціональної меншини.

Стан здоров’я ромів

В Україні, згідно з даними офіційної статистики, налічується 47 587 ромів (дані Всеукраїнського перепису населення в 2001 році). Проте, за оціночними даними, їх чисельність коливається в межах від 120 до 400 тисяч осіб. Несприятливі умови життя ромського народу, зокрема політика прямої чи завуальованої етнічної та соціально-економічної дискримінації, призвели до послаблення його інтеграції та, як наслідок, маргіналізації певної його частини. Крім того, роми — друга за чисельністю етнічна меншина, яка зазнала геноциду під час другої світової війни. На сьогодні роми, порівняно з іншими національними меншинами, залишаються найбільш соціально вразливими та соціально дезадаптованими в Європі, а більшість їхніх проблем є актуальними, як і раніше.

В Україні не ведеться статистика захворювань в розрізі етнічної приналежності. Можливі поодинокі випадки, але ця інформація не транслюється на широкий загал. Ми можемо скласти якесь уявлення про хвороби, поширені серед ромського населення, лише з відповідей соціально-медичних посередників на питання анкети. Отже, найчастіше згадуються вірусні, застудні захворювання та хвороби органів дихання (згадали 22 соціально-медичних посередника з 29), на другому місці — туберкульоз (19 соціально-медичних посередників), що може бути пов’язано зі специфікою і спрямуванням проекту, в якому працюють соціально-медичні посередники, на третьому — серцево-судинні захворювання (12 соціально-медичних посередників). Крім того, згадувались соціально-медичними посередниками шкірні, гінекологічні та онкологічні захворювання. За даними, які надали у своїх звітах соціально-медичні посередники, переважно ромське населення хворіє на інфекційні, онкологічні, ендокринологічні, серцево-судинні вірусні, шлункові захворювання. За словами соціально-медичного посередника з м. Одеси «…врачи обращают внимание на то, что женщины очень помногу рожают (ей 23-25 лет, а у неё уже по 5-6 детей), организм не успевает восстановиться, но никто этого не слушает. Потом инфекционные заболевания, аллергия, отравления летом у детей, сезонные заболевания гриппом — скученность в проживании способствует заражению».

Доступ до медицини та ставлення до здоров’я Доступ до медицини, точніше — його ускладненість, часто спричинений відсутністю документів, що посвідчують особу, а також відсутністю реєстрації і коштів на оплату медичних послуг і купівлю ліків. З цього приводу соціально-медичний посередник з м. Києва сказала: «Проблема в том, что финансирование никакое — лечение сегодня дорогое, а мы их средствами на лечение обеспечить не можем. Получается, мы только на словах можем посочувствовать, взять за ручку больного, сказать, как я вас понимаю — и всё. И в лучшем случае купить пачку анальгина за свои деньги». Соціально-медичний посередник з м. Кіровограда описує перешкоди в отриманні медичних послуг, пов’язані з відсутністю паспортів та свідоцтв про народження: «Насамперед, це проблеми з документами. У нас багато документів немає у жінок, навіть свідоцтв про народження. В пологові будинки їх то беруть, але оформити на неї дитину не можуть. В районах, то ще йдуть на зустріч — голова сільради записує дитину на чоловіка, то в Кіровограді (через те, що у них громадянський шлюб) дитину на чоловіка записувати не погоджуються. Ось у мене зараз 3 ромок народили. Начмед записує мій паспорт, як ту, хто привіз породіллю». Це підтверджують результати дослідження, що проводив Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» у 2012 році «Визначення рівня знань, ставлення, практики та поведінки з питань туберкульозу серед загального населення України та окремих груп». В ході дослідження було проведено глибинні інтерв’ю з 30-ма ромами та 6-ма експертами (лікарі, вчителі, активісти з числа ромів — лідери і соціальні працівники відповідних НУО). Експерти також зазначили, що роми досить часто не знають, що, відповідно до законодавства, лікарі державних медичних закладів зобов’язані їх прийняти (причому безкоштовно) і значна частина діагностичних та лікувальних процедур також є доступними навіть для малозабезпечених людей.

Дослідження вказує на те, що частина ромського населення уважно ставиться до власного здоров’я, вчасно проходить обстеження та виконує рекомендації лікарів, але таких небагато. У більшості своїй ця категорія пацієнтів є досить складною. Зокрема, роми практично не проходять профілактичні медогляди, звертаються за медичною допомогою лише у крайньому випадку, та й тоді можуть нехтувати рекомендаціями лікарів. Ситуація ускладнюється також тим, що, за словами деяких експертів, ромські жінки можуть лікуватися лише у лікарів жіночої статі. Зокрема, про це згадали двоє опитаних, які за національністю самі є ромками. Хоча, можливо, це визначається не стільки національністю, скільки релігією — адже серед ромів Одеської області, залученої до дослідження, досить багато мусульман. Недовіра ромів до офіційної медицини та небажання звертатися до медичних закладів пояснюється як острахом стигми та дискримінації з боку медпрацівників, так і певним скепсисом щодо можливостей офіційної медицини. Для деяких ромів, які не володіють ані українською, ані російською мовами, проблемою є мовний бар’єр. Про такі випадки згадували експерти, опитані в Закарпатській області. У такій ситуації альтернативою офіційній медицині стають народні засоби та нетрадиційні лікувальні практики. Зокрема, традиції цілительства: жінки старшого покоління активно практикують лікування багатьох хвороб травами та іншими природними речовинами. За свідченнями експертів, ромське населення, особливо ті, хто живе за межами великих міст, віддають перевагу саме таким цілителям (дослідження в рамках Програми «Зупинимо туберкульоз в Україні»). Описуючи стан здоров’я ромського населення, неможливо не звернути увагу на його соціальний стан, адже дуже часто проблеми зі здоров’ям пов’язані з поганим харчуванням, неякісною водою, неприйнятними умовами проживання. Соціально-медичний посередник, що працює по м. Києву і області, щодо табору, який приїхав із Закарпаття і оселився в Києві, каже так: «Там, где они живут, им негде даже покушать. Они сюда приезжают, чтобы на какой-то свалке найти кусок метала, сдать его и купить батон хлеба».

Звіт/стр.

Соціально-медичні посередники виявили 524 інваліди, з них лише 82 — офіційно зареєстровані та отримують державну допомогу по інвалідності.

Розділ 1

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

Від 2010 року, коли Фонд «Чіріклі» розпочав впровадження Програми ромських соціально-медичних посередників в ромських громадах, було виявлено, що близько 40% ромів із 49225 осіб не мають документів, що посвідчують особу. Це є основною перешкодою до отримання соціально-медичних послуг і дотримання основних прав людини. Багато поселень є незаконними, що, фактично, унеможливлює реєстрацію будинків, які були побудовані на таких територіях.

Зайнятість Соціально-медичні посередники проаналізували стан щодо зайнятості ромського населення в 12 пілотних регіонах і повідомили, що велика частина ромів потерпають від масового безробіття. Роми, з різних причин, не мають можливості, на рівних з основним населенням, отримувати пільги і державні дотації, банківські кредити. Частина ромів працюють на сезонних роботах або виїжджають на заробітки, багатьом ромам доводиться або жебракувати, або влаштовуватися на випадкові заробітки.

193 сім’ї не мають будинків і мешкають у наметах та інших видах тимчасового житла

Житлові та побутові умови Згідно з результатами інспектування соціально-медичних посередників, житлові умови ромського населення залишаються в критичному стані. Майже усі сім‘ї потребують кращого житла або, принаймні, ремонту їхніх осель. Більша частина ромських родин живуть в аварійних будинках по 2-3 сім’ї в одній кімнаті, близько 9 000 осіб не мають реєстрації, з них, за даними посередників, 193 сім’ї не мають будинків і мешкають у наметах та інших видах тимчасового житла; 1 967 сімей потребують коштів на ремонт їхніх осель, близько 1283 ромських родин живуть у жахливих умовах (в одному будинку по 5-10 сімей). До того ж, місця скупченого проживання ромів не мають централізованого водопостачання і каналізації. Майже кожна ромська сім‘я потребує матеріальної допомоги. В основному — допомоги в отриманні лікування, у продуктах харчування, одязі та взутті для дітей.

За даний період у 12–ти пілотних регіонах було проведено 84 фокус-групи з питань працевлаштування ромського населення. 1456 ромів було зареєстровано в центрах зайнятості, лише 217 з них були працевлаштовані.

Дискримінація Інтерв’ю, проведені в ході підготовки даного звіту, також демонструють наявність дискримінації стосовно представників ромського населення з боку медичних працівників. Так, соціально-медичний посередник з м. Кіровограда зазначає: «…навіть незважаючи на знайомство з головним лікарем, не зовсім вони хочуть працювати з ромськими жінками. Це трапляється майже в 50%. Тоді мені доводилось виходити на начальника управління охорони здоров’я. Оскільки я з нею знайома, то я приходила — описувала ситуацію, вона підіймала трубку, телефонувала безпосередньо в лікарню, казала, що це загальнодержавна програма, наполягала на тому, що це треба робити, не дивлячись на різні можливі нюанси. Так що це робилось на рівні начальника міського УОЗ в ручному режимі».

Документування Відсутність постійного місця роботи часто також зумовлена відсутністю документів, що унеможливлює офіційне оформлення. При цьому процедура оформлення паспорта зі значним запізненням (на кілька років, а то й десятків років) є дуже складною. А у разі відсутності свідоцтва про народження така процедура просто відсутня: рішення про видачу свідоцтва і паспорта може прийняти тільки суд, але для написання заяви до суду необхідно мати паспорт — виходить замкнене коло. Більше того — жінки, які не мають документів, що посвідчують особу, народжують дітей, а їм, в свою чергу, не можуть видати свідоцтво про народження, оскільки не можуть вписа-

У ході пріоритезації проблем «здоров’я» зайняло 3-є місце після «відсутності роботи» та «поганих житлових умов» ти до нього матір, яка не має документів. Про складнощі з оформленням паспортів розповідав соціально-медичний посередник з м. Одеси: «Вот, например, в Интернете написано,

что отсутствие прописки не может быть поводом для отказа в выдаче паспорта. Так вот: у меня не было ни одного случая, чтобы кому-то выдали паспорт без прописки. Хотя написано, что для получения паспорта нужно свидетельство о рождении, заявление, несколько фотографий, а вырастает в кучу справок, актов сельсовета, справки со школы, справки о составе семьи, ксерокопия паспорта матери, отца и т.д.». Перепоною на шляху до отримання послуг може бути також часткова неграмотність ромського населення та небажання цю неграмотність демонструвати. м. Одеса: «…тут же вопрос ещё с оформлением детских выплат, некоторые неграмотные, я прихожу пишу за них заявления». Ось що говорять клієнти щодо проблем, з якими вони зустрічаються: «Он (соціально-медичний посередник) тут всему переулку паспорта делал — моей племяннице и ещё 2 девочкам. Он бы всем сделал, но ему тяжело — нет прописки. Эти дома — это ж ни у кого ничего нету, нет домовой книги, куда прописать, а ещё сколько детей растут. Весь переулок — почти все без паспортов. Основные проблемы: 1) паспорта, чтобы молодёжь не ходила без паспортов, а то милиция их ловит, деньги требует, 2) ещё дома у нас посмотрите какие — вторая проблема — жильё, 3) работа, 4) образование — ходить им в воскресную школу (чтобы научиться грамоте) стыдно, они уже взрослые, некоторые даже женаты, им туда ходить стыдно» (клієнтка із села під м. Одесою).

Звіт/стр.

Відповідаючи на запитання анкети, 19 соціально-медичних посередників вказали на те, що періодично трапляються випадки дискримінації по відношенню до ромського населення, семеро сказали, що це буває рідко і по одному дали протилежні відповіді: що це трапляється часто і що не трапляється взагалі. Лише в одному випадку, коли вказувалось на рідкі випадки дискримінації, йшлося про ромів, які проживають в таборах, в решті випадків це було дисперсне проживання. Загалом необхідно зазначити, що в умовах дисперсного проживання ромське населення є більш соціалізованим, легше звертається по допомогу до фахівців і зустрічається з меншою кількістю перешкод в отриманні цієї допомоги, це стосується і ставлення до них медичних працівників.

Розділ 1

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

Згідно зі звітами соціально-медичних посередників, близько 9 000 ромів в 5 пілотних областях впровадження Програми потребують реєстрації, це призводить до обмеження доступу до соціально-медичних послуг та освітніх послуг.

Наразі існують такі проблеми:    



відсутність реєстрації за місцем перебування та домових книг, відсутність свідоцтв про народження, відсутність особистого або родинного житла, відсутність освіти та погана обізнаність щодо важливості оформлення документів, які посвідчують особу, відсутність коштів для виготовлення відповідних документів, а також для сплати штрафів.

Анкетування 29 соціально-медичних посередників в ході підготовки даного звіту дало такі результати. У ході пріоритезації проблем «здоров’я» зайняло 3-є місце після «відсутності роботи» та «поганих житлових умов». Далі проблеми розмістилися наступним чином: на 4-ому місці — «відсутність паспортів», на 5-ому — «низький рівень освіти», на 6-ому — «проблеми з оформленням

різних документів (право на власність, інвалідність, пільги та ін.)», на 7-ому — «проблеми з представниками правоохоронних органів». Під час проведення дослідження в рамках Програми «Зупинимо туберкульоз в Україні» ромам ставили питання: чи звернуться вони по медичну допомогу, якщо кашлятимуть понад 2-3 тижні (основний симптом туберкульозу). Більшість опитаних (23 особи) обрали ствердну відповідь. Проте зазначили про готовність своєчасно звернутися за медичною допомогою лише 9 опитаних. Значно більше респондентів (14 осіб) уточнили необхідні передумови візиту до лікаря — безкоштовність медичних послуг і/ або дуже погане самопочуття/неефективність самолікування. Кожен третій опитаний говорив про те, що вчасному зверненню ромів за медичною допомогою сприятиме забезпечення повністю безкоштовного або, принаймні, доступного лікування, надання допомоги у вигляді продуктових пайків малозабезпеченим ромам (10 осіб) та загальне підвищення рівня життя представників своєї громади (2 особи). Також третина респондентів (10 осіб) звернули увагу на особистісний фактор: кожна людина має сама піклуватися про власне здоров’я, якщо ж вона безвідповідально ставиться до себе, то не лікуватиметься, навіть якщо для цього їй створять ідеальні умови.

У 2003 році Кабінетом Міністрів України було затверджено комплексний документ щодо ромів – Програму соціально-духовного відродження ромів України на період до 2006 року, заходи якої були спрямовані на вирішення етносоціальних та етнокультурних потреб ромського населення країни. Зокрема, Програмою передбачалася поетапна робота зі створення умов для задоволення освітньо-культурних та соціально-побутових потреб ромського населення країни.

Але, на жаль, через неналежну увагу до реалізації заходів Програми не було досягнуто суттєвих змін у соціально-економічних та матеріально-побутових умовах життя ромського населення, а значна частина заходів не була виконана, оскільки у державному бюджеті не було передбачено коштів для її реалізації. На сьогодні єдиним нормативно-правовим документом з ромської тематики є Стратегія захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, ухвалена Указом Президента України № 201/2013 від 24.01. 2013 р. http:// www.president.gov.ua/documents/15628.html Стратегія визначає основні завдання в напрямках правового захисту ромів, соціального захисту та зайнятості, підвищення освітнього рівня, охорони здоров’я, поліпшення житлово-побутових умов і задоволення культурних та інформаційних потреб ромів.

Ця Стратегія є комплексним, але рамковим документом, на її реалізацію було розроблено План заходів. Відповідальним за його розробку та подальше впровадження визначено Міністерство культури України. Для Міністерства таке доручення стало викликом, адже План мав включати в себе комплекс заходів щодо інтеграції ромів в українське суспільство, і, як видно із завдань Стратегії, лише незначна частина цих заходів має бути спрямована на задоволення культурних потреб. Зважаючи на «непрофільність» відповідального Міністерства, у фахівців, що працюють з ромською проблематикою, виникли побоювання щодо спроможності та бажання Мінкультури виписати документ, що містить конкретні заходи щодо реалізації Стратегії. Представник Уповноваженого з прав людини: «Окрім Указу Президента щодо Стратегії, немає ніяких документів, які регулювали би або виокремлювали ромське питання на рівні нормативної бази. І вже висловлювалась стурбованість, що є ризик не побачити в Плані заходів конкретних кроків з боку державних органів, націлених на те, щоби вирішити реальні проблеми ромів... На наш погляд, План заходів має містити не просто конкретні кроки, спрямовані на поліпшення становища ромів, він має також кількісні і якісні показники, до яких держава Україна хоче прийти до 20-го року, до якого розрахована реалізація Стратегії. І, звичайно, крім цих показників, мають бути встановлені часові межі реалізації того чи іншого кроку. Це має бути чітко контрольним документом, таким, що має постійно моніторитись за станом виконання. Ризики щодо конкретності цього Плану заходів та їх причини

Звіт/стр.

Політична ситуація щодо ромського населення в Україні

Розділ 1

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

лежать абсолютно на поверхні. Перший ризик, на наш погляд, пов’язаний з тим, що Міністерство, якому доручили бути відповідальним за розробку Плану заходів, не є тим Міністерством, яке має бути головним по цій тематиці: Міністерство культури має відповідати за реалізацію культурних програм. Питання соціальні, які лежать в основі проблем ромів, мають вирішуватися Міністерством соціальної політики… На наш погляд, поки не пізно, це питання має бути передано у відповідальність Міністерства соціальної політики, оскільки більшість кроків лежить в межах його повноважень. Це питання до Уряду, це абсолютно прості речі: достатньо доручення Уряду, розгляду цього питання на засіданні Уряду, ініціатива може виходити і від Міністерства культури, на яке сьогодні поклали цю відповідальність. Міністерство культури може на засіданні уряду порушити це питання, обговорити, розглянути, обговорити, в тому числі, і Стратегію Президента. І вирішити на рівні міністрів, яке все ж таки Міністерство має бути визначальним у реалізації цієї Стратегії. Це питання може підняти на засіданні будь-хто з членів Уряду, головне — зацікавленість в питанні». Круглий стіл, на якому відбувалось обговорення запропонованого Мінкультури проекту Плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, підтвердив побоювання експертів. Запропонований і в подальшому затверджений План заходів також виглядає як рамковий документ, що потребує конкретизації на рівні кожного Міністерства, прописаного в Плані, як виконавець тих чи інших заходів. Проблему відсутності індикаторів в Плані заходів підіймав радник з прав людини ООН в Україні. Привертає увагу той факт, що саме Мінкультури прописано виконавцем лише 9 заходів Плану з 74 запропонованих. В цьому криється іще один ризик — основний виконавець не зможе відповідати за впровадження запланованих заходів, адже кошти на ці заходи повинні будуть закладатися в бюджетах інших центральних та місцевих органів виконавчої влади. І невідомо, наскільки зацікавленими виявляться інші виконавці у ромській проблематиці, щоб відстояти необхідну суму коштів перед Міністерством фінансів України. Представник Уповноваженого з прав людини також звертала увагу на цю проблему: «На

сьогоднішній день щодо Міністерства культури, тут є така ж загроза, як щодо реалізації концепції ювенальної юстиції для неповнолітніх, коли, на сьогоднішній день, головним розробником плану заходів і відповідальним за звітування перед Урядом визначено Міністерство юстиції, при цьому План заходів не містить жодного пункту, за який Міністерство юстиції відповідало би: це Міністерство внутрішніх справ, Державна пенітенціарна служба. І тут те саме. На наш погляд, поки не пізно, це питання має бути передано у відповідальність Міністерства соціальної політики, оскільки переважна більшість кроків лежить в межах його повноважень… одним з ризиків того, що цей план буде не ефективним полягає в тому, що він може не отримати достатньо фінансування. Хоча, власне кажучи, сама Стратегія містить посилання, що джерелами фінансування заходів по цій Стратегії є кошти державного бюджету. От наскільки Міністерства, зацікавлені у реалізації цієї Стратегії, будуть готові сформулювати певні конкретні кроки і довести до Міністерства фінансів, що ці кроки потребують тих чи інших фінансових вкладень, ми й будемо вже судити по тому, які наміри щодо реалізації цього плану заходів є по Міністерствах». Варто зауважити, що на даному круглому столі з обговорення Плану заходів щодо реалізації Стратегії не було представників Міністерства соціальної політики. Так само відсутніми були представники Міністерства юстиції та Міністерства охорони здоров’я. Такий рівень зацікавленості не дозволяє сподіватися на подальше активне включення даних Міністерств в реалізацію розробленого Плану заходів. Розуміючи важкість завдання для Міністерства культури виписати конкретні заходи з чітко визначеними результатами та часовими рамками, представники неурядових організацій, насамперед Міжнародний фонд «Відродження» та Фонд «Чіріклі» із залученням безпосередньо соціально-медичних посередників, підготували ряд пропозицій щодо змін до представленого Міністерством проекту. Крім того, організації підготували альтернативний проект Плану заходів, що містить дуже конкретні кроки, виконавців та джерела фінансування. Проте запропонований організаціями План не розглядався на засіданні, намагання конкретизувати запропоновані заходи не знайшло підтримки у присутніх представників центральних органів виконавчої влади. Основною причиною, на яку

Під час обговорення проекту Плану заходів було ідентифіковано ще одну проблему: підходи і вимоги до оформлення тих чи інших документів, затверджені в нормативно-правових актах, є загальними для усіх жителів України, при цьому не враховується специфіка ромського населення. Зокрема, дуже складними є процедури щодо оформлення посвідчень особи (свідоцтво про народження чи паспорт) із значним запізненням, потрібно зібрати велику кількість довідок, плюс мати місце реєстрації. Практично неможливо законним шляхом оформити особі паспорт, якщо у неї ніколи не було свідоцтва про народження, не можна отримати свідоцтво народження на дитину, якщо у її батьків відсутні документи, що ідентифікують особу. У таких крайніх випадках питання можна вирішити тільки через суд, але людина, яка не має паспорта, а часто ще й є неписьменною, не може подати відповідну заяву. Такі жорсткі вимоги є однією з головних причин, чому паспортизація ромів залишається актуальною проблемою протягом тривалого часу. Випливає потреба у введенні спрощених алгоритмів отримання документів, що посвідчують особу, для ромського населення хоча б на обмежений період, як це робили в Молдові. Але при цьому треба максимально активізувати ромські організації та громади, щоб забезпечити достатній рівень інформування ромського населення та їхніх звернень до відповідних установ за документами. Так само однаковими є підходи до роботи з особами та сім’ями, які потрапили у складні життєві обставини. Ось що говорить з цього

приводу представник Уповноваженого з прав людини: «Основний пласт проблем, з якими сьогодні зустрічаються роми і які є похідними для подальших їхніх труднощів, лежать в площині соціальних питань. Наприклад, для багатьох — це неготовність бути відповідальними батьками, це люди, які не навчені жити в певних побутових умовах, підтримувати своїх дітей. Це склалось історично, людей треба навчити відповідальному батьківству. Якщо у нас є такі програми, і Міністерство соціальної політики дуже часто про це говорить, про програми підготовки до відповідального батьківства, то, на ромів ці програми мають певним чином бути зорієнтовані». Тобто в Україні є багато програм (соціальних, медичних, освітніх та інших), які спрямовані на усе населення, але вони не враховують специфіки його ромської частини, тому ці люди опиняються за межами послуг, пільг, програм та й суспільства загалом. Нагальною є проблема відсутності в таких програмах — як загальнодержавних, так і місцевих — чітко виписаних умов, які дозволяли би включити до них ромське населення. «Давайте відверто говорити: ми маємо говорити про загальну соціальну проблему, в принципі, криза в сім’ї, незалежно від етнічної приналежності є кризою в сім’ї; інтереси кожної дитини (незалежно — це болгарська, румунська, російська родина) потребують однакової уваги, турботи любові, матеріальних вкладень, умов побуту — у всіх сімей і у всіх дітей потреби однакові. Тому принципи і підходи мають бути однакові. Але через сьогоднішнє становище ромів навантаження на соціального працівника має бути зменшене, і має бути спеціалізація соціальних працівників під потреби ромської спільноти» (Представник Уповноваженого ВР з прав людини). Ще однією перешкодою на шляху до ефективного впровадження Стратегії інтеграції ромського населення та Плану заходів щодо її реалізації є невідповідність офіційної статистики щодо кількості ромів в Україні реальним цифрам. До Стратегії увійшли цифри, що були отримані в ході перепису населення у 2001 році, тобто 12-річної давнини. На цю проблему вказує Представник Уповноваженого: «Разом з тим, коли отримуєш Стратегію включення ромів, то бачиш там цифру 40 чи 45 тис. ромського населення, при цьому перелічено всього 6 регіонів, як такі, де найбільш компактно проживають роми, із 27. Отже, у порівнянні із 47 млн. насе-

Звіт/стр.

вони посилалися, був усталений формат документів такого змісту та рівня. Представників неурядового сектору переконували в тому, що кожен з вказаних в Плані заходів виконавців пропише свій конкретний операційний план діяльності на виконання тих заходів, що стосуються саме їх, плани будуть затверджені Розпорядженням Кабінету Міністрів України. Це є цілком логічним, проте необхідно зважати на те, що в затвердженому Розпорядженні Кабміну щодо Плану заходів не прописаний пункт, який зобов’язує усіх виконавців Плану розробляти, затверджувати та реалізовувати свої галузеві операційні плани на виконання Плану загального. Зважаючи на відсутність представників кількох ключових Міністерств на засіданні, не можна бути впевненим, що ці Міністерства, без конкретної вказівки, будуть розробляти та впроваджувати такі деталізовані плани.

Розділ 2

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

лення — 47 тис. це маленький районний центр. В масштабах України це проблема для державного посадовця? Ну що таке проблема маленького районного центру в багатомільйонній країні? Доки ми голосно не будемо говорити, що проблема ромів — це не проблема тільки однієї людини, що ця спільнота є доволі великою, що ми маємо зрозуміти масштаби і суть проблеми, перш за все, тоді, мені здається, буде більше людей, які будуть про чути, про це говорити і, можливо, повернуться обличчям до цієї проблеми». Взагалі питання статистики в розрізі етнічних меншин в Україні є неоднозначним. З одного боку, приналежність до тої чи іншої національності є персональною інформацією про людину, яку вона не зобов’язана нікому повідомляти, і про яку її не повинні запитувати, адже нормативно-правова база в нашій країні стосується усіх її громадян, незалежно від національності. З іншого боку, наявність статистики щодо стану здоров’я, соціальних проблем, рівня документування та інших аспектів допомогла б запланувати адекватні масштаби заходів, спрямованих на вирішення цих проблем. Як і в інших питаннях, тут важливо витримати «золоту середину». Ось що з цього приводу говорить Представник Уповноваженого: «я не можу абсолютно однозначно відповісти: потрібно чи не потрібно вести статистику по ромах. Тому що, це може двозначно трактуватися: чому ми ведемо статистику по певній національній меншині? і може бути витлумачено як певна дискримінація

проваджувати статистику по ромах, то вона має бути дуже виваженою і спрямованою тільки на те, щоб покращити ситуацію. Це не має бути статистика стосовно злочинів, вироків і таке інше. Це має бути соціальна статистика: по доступу до освітніх послуг, по документуванню, по отриманню допомоги, по доступу до медичних послуг. Це має бути виключно статистика, яка свідчить про те, чи вирішує держава проблему».

Формалізація професії соціально-медичний посередника На даний момент професія ромського соціально-медичний посередника або ромського медичного посередника не є офіційно визнаною в Україні. Вона прописана лише в рамках грантів/проектів, які реалізують неурядові організації. Вона може бути формалізована шляхом включення до «Класифікатору професій» — в частині, що затверджується Наказом Мінсоцполітики. Але на даний момент існують суттєві перешкода для втілення цього завдання: по-перше, терміни «медіація» і «соціально-медичний посередник» або «посередник» мають більш загальне значення, ніж в рамках Програми ромських соціально-медичних посередників. Це затверджено навіть на законодавчому рівні, на круглому столі представниця Інституту законодавства Верховної Ради України навіть зазначила, що бажано взагалі не використовувати термін «соціально-медичний посередник» чи «посередник» в якомусь контексті, окрім

Окрім Указу Президента щодо Стратегії та Постанови Кабміну про План заходів щодо її реалізації, немає ніяких документів, які регулювали би або виокремлювали ромське питання на рівні нормативної бази

по відношенню до певної етнічної групи. Але, з іншого боку, для того щоб впливати на ситуацію, ми маємо знати масштаби проблеми. Якщо за-

зазначеного в законі. У Наказі Міністерства соціальної політики від 03.09.2012 р. № 537 «Про затвердження Переліку соціальних послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх

Для виходу із ситуації, що склалася, пропонується використовувати ресурс 12 тисяч соціальних працівників: ці додаткові посади було введено у відповідь на ініціативи Президента близько року тому, і їхня мережа покриває усю Україну. Зокрема, така пропозиція надійшла від представника Уповноваженого з прав людини: «Якщо говорити про систему соціально-медичних посередників, яка наразі реалізується громадськими організаціями, то на мій погляд, треба йти абсолютно чітким, законним і прозорим шляхом, який сьогодні можна реалізувати. Ми знаємо, що рік назад були соціальні ініціативи Президента, і виділено додатково 12000 соціальних працівників, які мають прийти на місця на рівні села, міста і працювати з громадою. Мені здається, що треба негайно розпочинати діалог з Міністерством соціальної політики, як з основним реалізатором цієї соціальної ініціативи. На сьогоднішні день, наскільки мені відомо, ще чітко не прописані функціональні обов’язки цих соціальних працівників. Сьогодні треба ставити питання про те, що мають бути розроблені окремі програми навчання і підготовки соціальних працівників для роботи в ромських громадах. Крім того, треба передбачати, що в місці компактного проживання ромів, наприклад, квота соціальних працівників на певну кількість населення має бути збільшена, тому що проблем у цих громадах зазвичай більше, ніж у звичайній територіальній громаді. І мені здається, що це реальних шанс, який обов’язково треба використати. Якщо на табір будуть призначені 2 соціальних працівника, ми не говоримо, що це обов’язково мають бути соціально-медичний посередники, можна називати їх по-різному. Якщо ми подивимось на кваліфікаційні вимоги

та на посадові обов’язки звичайних соціальних працівників — це спрямування на послуги (соціальні, психологічні, юридичні). Тобто, по суті, весь комплекс тих послуг, які сьогодні здійснюють соціально-медичний посередники. Треба тільки використати цей шанс. Я не вбачаю за потребу введення професії соціально-медичний посередника окремо в Класифікатор професій, я вважаю, що наявні ресурси достатні, їх треба просто грамотно перерозподілити, ними треба скористатися в цьому напрямку». Схоже рішення представляла тренер програми ромських посередників в Україні: «…нещодавно ми вели переговори про те, що нам дуже треба влаштувати соціально-медичних посередників офіційно. Це, звичайно, дуже грандіозні плани, бо для цього треба внести ряд змін в багато нормативно-правових актів, наприклад, в ідеалі внести в Класифікатор професій нову посаду «соціально-медичний посередник», як це, наприклад, є у Румунії, взяти цю модель. Одна з ідей — є у нас професія «соціальний працівник» і можна було б виокремити «соціальний працівник по роботі з ромськими громадами». Ми уже навіть маємо певні напрацювання: куди внести зміни, яким чином — це ряд наказів Мінсоцполітики. Але для цього в кожному регіоні треба розширити штат соціальних працівників, взяти цю людину для роботи виключно з ромськими громадами. Це все довго, це все непросто, але ми спробуємо. Я з цього питання в Мінсоцполітики спілкувалася з відділом міграції. Введення такої посади, як соціально-медичний посередник, є необхідним, тому що, як не крути, а найбільшою мотивацією до праці є офіційне працевлаштування і зарплата. Я б лобіювала ідею, що це має бути соціальний працівник, який працює від ЦСССДМ. Коли ми аналізували професії соціального працівника і робітника, то вирішили, що для наших соціально-медичних посередників більше підходить робітник, оскільки для працівника потрібна спеціальна освіта, а для робітника достатньо середньої». У самих соціально-медичних посередників думки щодо закріплення їхньої професії на державному рівні та її фінансування різні. Є такі, що цілком підтримують думку про поширення обов’язків соціально-медичних посередників на існуючих соціальних працівників: «Я вважаю, що обов’язки соціально-медичний посередника — це має бути частина обов’язків соціального працівника — отих, що роблять інспектування. Бо що це буде якась окрема посада, і що під неї

Звіт/стр.

подолати» послуга з посередництва (медіація) теж має дещо інший контекст. Наказ визначає цю послугу як допомогу у врегулюванні конфліктів; ведення переговорів; опрацювання шляхів та умов розв’язання конфлікту. Натомість, зміст посередництва (медіації) в ромській програмі значно ширший і включає в себе елементи соціальної адаптації та інтеграції, соціального супроводу і навіть представництва інтересів. По-друге, важливе питання: звідки (якщо не з міжнародної допомоги) будуть надходити кошти на оплату діяльності соціально-медичних посередників? Окремої програми на рівні держави не прописано, на рівні місцевих бюджетів теж часто є дефіцит коштів, що унеможливлює взяття місцевими адміністраціями на себе додаткових зобов’язань.

Розділ 2

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

дадуть кошти, я не дуже вірю, але робити цю роботу треба, і це могли б бути соціальні працівники» (м. Кіровоград). Є такі, хто бачить ризики «поглинання» соціальними працівниками професії соціально-медичного посередника: «Нужно разрабатывать государственную программу, чтобы была кодировка профессии, как в Румынии. Из Министерств должно отвечать либо МОЗ, либо Минсоцполитики. В работе медиатора есть большая специфика, кроме того, зарплата соц. работника 1050 грн., и сидеть там нужно весь день. А тут, чтобы решить проблему часто нужно поездить по городу и по району и по загсам, и по архивам, паспортным столам, оформить другие документы. То есть зарплата должна предусматривать эти расходы, иначе это всё будет фикция. Человек будет просто сидеть, выписывать какие-то бумажки и ничего не делать» (м. Одеса). Частина соціально-медичних посередників поділяє песимістичні настрої щодо підтримки даної програми державою: «Что касается будущего медиаторов — на сегодняшний день я не очень вижу поддержку государства. У меня больше надежды на то, чтобы найти нового донора, чем рассчитывать на государство» (м. Переяслав-Хмельницький). Тренер програми ромських посередників в Україні бачить вихід в організації діяльності ромських посередників на місцевому рівні: «Щодо безпосередньо програми, то дуже добрі результати співпраці з державними органами саме на місцях. Наприклад, дуже добре налагоджена співпраця з місцевою адміністрацією в Закарпатській області. Масових результатів по усіх областях немає, є місцеві результати, і вони дуже залежать від того, як соціально-медичний посередник налагодив зв’язок, від ставлення представників місцевої влади до ромів в цілому, щоб не було упередженості, не було дискримінації, бо деякі люди на місцях не можуть переступити через це. Наразі немає якоїсь Постанови чи іншого документу, крім Стратегії, яка є дуже загальним документом, який би поширювався на всю Україну, тому можна говорити про впровадження програми соціально-медичних посередників саме на локальному рівні». Якщо повернутися до Плану заходів щодо реалізації Стратегії, то в ньому відсутні заходи, які чітко вказували би на втілення програми ромських посередників напряму чи опосередковано через соціальних працівників/робітників — натомість, в проекті Плану заходів, запропонованому неурядовими організаціями,

розписані заходи, спрямовані на впровадження спеціалізації щодо роботи з ромським населенням для соціальних працівників. Таким чином, залишається тільки сподіватися на те, що запропоновані НУО заходи буде включено до галузевого операційного плану дій Мінсоцполітики.

Декада ромського включення Надзвичайно важливим завданням української держави, що прагне стати рівноправним членом Європейського співтовариства, наразі є створення підґрунтя для соціальної інтеграції ромського населення в українське суспільство. Участь у Декаді ромського включення відкрила би перед Україною перспективи участі в міжнародних ініціативах і програмах Євросоюзу, спрямованих на розробку й реалізацію національних політик щодо соціальної інтеграції ромів. Але Україна не є учасницею Декади. А за словами Представника Уповноваженого ВР з прав людини «Уряд, наразі, це питання навіть не розглядає. Ці питання порушуються неурядовими організаціями, правозахисними організаціями, є певні звернення з боку Ромської декади. Але на рівні Міністерства культури, яке знову визначено головним, і на рівні Міністерства закордонних справ далі ситуація чомусь не рухається». Разом з тим експерти вважають, що залученість України до Декади дає додаткові можливості щодо вирішення ромської проблематики. Ольга Жмурко, керівник Програми «Рома України» (МФ «Відродження») зазначила, що «у межах Декади Україна матиме змогу отримати доступ до найкращих практик інтеграції ромів в інших країнах, розширити освітню програму для ромських дітей, отримати доступ до інших соціальних програм для ромів, які успішно працюють в інших країнах». Представниця Уповноваженого ВР з прав людини також вказує на те, що «Ромська декада — це можливість отримати для вирішення ромських питань додаткові фінансові джерела, Європейська комісія здебільшого фінансує ромські програми тих країн, які є членами Ромської декади, і це той позитив, який треба враховувати». Крім того, за словами Представниця Уповноваженого, «питання приєднання України до Ромської декади було би для України дуже позитивним кроком, в тому числі і з точки зору

Але якщо існує стільки переваг участі України у Декаді ромського включення, постає питання: чому наша країна не приєднується до цієї ініціативи? Єдиний ризик, пов’язаний із приєднанням України до Декади, визначила Представниця Уповноваженого: «Звичайно, ризик — це те, що члени Ромської декади беруть на себе певні зобов’язання, і це фінансове зобов’язання — щорічний внесок в розмірі 20 тис. євро. І для Уряду — це зобов’язання, яке треба виконувати». На сьогодні неурядові організації не полишають своїх спроб вплинути на осіб, що приймають рішення щодо вступу України до Декади ромського включення. Ольга Жмурко, керівник Програми МФВ «Рома України» наголосила, що програмна ініціатива «Рома України» активно сприяє налагодженню діалогу між Секретаріатом Декади і представниками державної влади України задля роз’яснення перспектив, зобов’язань і додаткових можливостей, пов’язаних із приєднанням України до цієї міжнародної ініціативи.

Залишається тільки сподіватися на те, що запропоновані НУО заходи буде включено до галузевого операційного плану дій Мінсоцполітики Можливо, приєднання України до Декади ромського включення відбудеться тоді, коли посадовці зрозуміють, що проблеми ромського населення не є проблемами суто цієї етнічної групи — це проблеми всього українського суспільства. Ось що з цього приводу сказала Представник Уповноваженого: «відгороджуючись від проблеми ромів, не вирішуючи їх проблеми, дер-

жава тільки поглиблює ситуацію — кризу ромського питання. На сьогоднішній день кількість дітей в ромських таборах зростає в геометричній прогресії, в тому числі через те, що виплати за народження, по догляду за дитиною, виплати одиноким матерям сьогодні зросли в рази. Відповідно в рази зростає кількість народжених дітей. Кількість громадян, які сьогодні не освічені, не доглянуті, не мають щеплень, не мають роботи, населення, яке не має звички вести певним чином свій побут. І, звичайно, зі збільшенням їх кількості ризик для оточуючих по всіх показниках (епідеміологічна ситуація, велика кількість голодного населення, яке не може знайти собі роботу через відсутність професії, знань, навичок, вмінь) буде збільшуватись. В інтересах української держави їх навчити, дати їм роботу, забезпечити безпеку їх стану здоров’я. Все це є безпекою для нації в цілому. … Мені прикро говорити, що коментарі з боку пересічних громадян до мого моніторингового візиту були виключно негативні, йшло засудження візитів до місць компактного проживання ромів. Причина цьому — звичайно, стереотипи. Ці стереотипи треба ламати. Людям треба пояснювати, що роми не є більш небезпечними, ніж інші категорії населення, що ромська дитина, якщо її посадити за шкільну парту і дати можливість навчатися, так само може отримати 1, 2, 3 освіти, вивчити іноземну мову і вільно спілкуватися».

Звіт/стр.

підвищення іміджу країни, як такої, що вирішила повернутися до вирішення ромських питань обличчям і заявити про це на міжнародному рівні. Крім того, участь у Ромській декаді є участю високого рівня: у конференціях Ромської декади, здебільшого, беруть участь перші особи країн (рівень віце-прем’єр-міністрів, міністрів), це високий рівень спілкування, обміну досвідом».

Розділ 2

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

Діяльність ромських медичних посередників Реалізація проекту розпочалася в квітні 2010 року з 14 ромських посередників, які працювали в 5 пілотних областях України. У 2012 році кількість посередників було збільшено до 50-ти, програма почала працювати в 12 областях України: Одеській, Львівській, Закарпатській, Донецькій, Київській, Запорізькій, Херсонській, Харківській, Дніпропетровській, Луганській, Кіровоградській областях та АР Крим.

Для забезпечення допомоги посередникам-першопрохідцям і вирішення питань щодо нормативно-правових і організаційних основ їхньої діяльності Фонд «Чіріклі», з урахуванням рекомендацій та за підтримки Інституту Відкритого Суспільства і МФ «Відродження», налагодив роботу з представниками органів влади України, до компетенції яких відносяться питання надання медичних та соціальних послуг дорослим і дітям, послуг з реєстрації, а також підготовка проектів необхідних нормативних актів. Завдяки цій співпраці було розроблено критерії відбору кандидатів на посаду ромських посередників, проект положення про посередника, інструкції для організації щоденної роботи, налагоджено контакти та співпрацю з відповідними підрозділами міністерств та органами місцевої влади.

Було підготовлено і надруковано 2 види практичних посібників-довідників по законодавству України, які дають відповіді на найбільш поширені питання, з якими роми звертаються до посередників. «Практичний посібник-довідник для громадян щодо набуття правового статусу та отримання державних послуг» видано на допомогу ромам та ромським соціально-медичним посередникам для ознайомлення та використання під час вирішення питань щодо отримання соціальних і медичних послуг, а також ідентифікаційних документів — свідоцтв про народження, паспортів громадян України та паспортів громадян України для виїзду за кордон, для отримання первинної інформації з питань прав громадян у стосунках з органами державної влади. Отримання цих знань, усвідомлення громадянами їхньої правоздатності і вміння користуватися конституційними правами мають значно полегшити вирішення справ по суті. У ході реалізації Проекту було виявлено потребу ромських соціально-медичних посередників в інформаційно-методичному забезпеченні їхньої щоденної роботи. Відтак, на основі аналізу найгостріших проблем, які були окреслені ними, було підготовлено другий практичний посібник для ромських соціально-медичних посередників щодо організації роботи в ромських громадах. Даний посібник видано на допомогу ромським соціально-медичним посередникам та ромам для підвищення обізнаності і використання під час вирішення питань, пов‘язаних з отриманням медичних і соціальних послуг, а також первинної інформації з питань прав громадян у стосунках з органами державної влади.

Ромські соціально-медичні посередники пройшли навчання за програмою Ради Європи РОМЕД, а також за Програмою навчання ромських посередників, затвердженою Міністерством охорони здоров’я Румунії. У 2012 році, після закінчення навчального курсу Програми, розробленого Радою Європи та Центром гігієни МОЗ України, посередники отримали відповідні сертифікати. «Подготовка к медиаторству прошла в Румынии, там мне дали сертификат, потом — в Словакии, ещё раз — в Румынии. По медиации, по социальным центрам, плюс те семинары, которые для нас проводили «Видродження» и «Чирикли» (соціально-медичний посередник, м. Одеса). Загалом, Проект «Ромські соціально-медичні посередники» спрямований на покращення здоров’я ромів через зміцнення самовизначення ромської громади та покращення доступу до медичних і соціальних послуг. Основна мета Проекту — запропонувати ромським громадам послугу з посередництва, яка вирішувала би водночас і низку проблем в їхньому спілкуванні з державними установами та отриманні ними кваліфікованої і вчасної допомоги; і сприяла би підвищенню рівня обізнаності серед ромів в Україні про систему охорони здоров’я, можливості лікування, у тому числі від туберкульозу; а також створила би систему перенаправлення між неурядовими організаціями та медичними і соціальними закладами. Проект передбачає організацію роботи ромських соціально-медичних посередників у дванадцяти пілотних регіонах України, а саме: Одеській, Закарпатській, Запорізькій, Харківській, Херсонській, Луганській, Донецькій, Дніпропетровській, Кіровоградській, Київській, Львівській областях, а також АР Крим, яка полягає у впровадженні найкращого досвіду європейських країн із фахової підготовки ромських соціально-медичних посередників та налагодженні системи їхньої роботи в Україні.

Медичний посередник належить до категорії технічних виконавців і повинен мати щонайменше середню спеціальну або загальну середню освіту, а також пройти курс спеціальної підготовки до роботи медичним посередником. Посередник повинен мати досвід роботи з ромським населенням, володіти українською мовою та іншими мовами, якими спілкується місцеве ромське населення. У своїй роботі медичний посередник керується:  законодавчими та нормативно-правовими актами, що регулюють відповідну  сферу суспільно-правових відносин;  методичними матеріалами, що стосуються питань його роботи;  правилами трудової дисципліни та етики спілкування;  правилами і нормами гігієни та охорони праці;  настановами керівника Проекту.

Критерії відбору ромських посередників:  наявність щонайменше середньої спеціальної або загальної середньої освіти; наявність медичної або соціальної освіти надасть перевагу, але не є обов’язковою;  досвід роботи з ромським населенням, володіння українською мовою та іншими мовами, якими спілкується місцеве ромське населення;  така особа повинна мати гарні навики спілкування і знання, необхідні для зв’язку з місцевими органами влади, медичними, соціальними установами та своєю громадою;  мати авторитет у ромській спільноті, в якій вона буде працювати, а також мати вільний доступ в ромські громади;  особисті якості, що стосуються такої посади: дисциплінованість, пунктуальність, готовність навчатися і спроможність засвоювати інформацію, пов’язану з роботою, а також почуття відповідальності;  здатність бути ланкою, що поєднує культуру даної спільноти із загальнонаціональною культурою;  морально-етичні якості, визнання громадою, здатність дотримувати принципу конфіденційності.

Звіт/стр.

За допомогою ЮНІСЕФ були розроблені інформаційні матеріали для ромських громад за наступними темами: здоров’я матері і дитини, розвиток дітей віком від народження до 5 років, репродуктивне здоров’я, рак молочної залози. Матеріали поширюють ромські соціально-медичні під час фокус-груп, візитів до ромських сімей або при індивідуальних зустрічах.

Розділ 3

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

Обов’язки медичного посередника:  ідентифікувати представників ромського населення, які потребують медичної, а також соціальної допомоги, що пов‘язана із забезпеченням їхнього доступу до медичних послуг («Я оце хочу, щоб як з’явиться лікар — дільничний чи сімейний, щоб ми з ним усіх — в кожну хату — обійшли, і щоб він усіх подивився, познайомився. Заведемо таку типу картотеку.» — Соціально-медичний посередник, м. Переяслав-Хмельницький);  налагоджувати співробітництво та співпрацювати із закладами охорони здоров‘я та (повідомляти їх про ромське населення, яке потребує медичної допомоги (у т.ч. у зв‘язку із захворюванням на туберкульоз, шкірні, венерологічні та інші хвороби) («Свою роботу я розпочала з того, що я познайомилась з головними лікарями поліклінік. Описала їм цю проблему, вони погодились зі мною, що треба в цьому напрямку працювати… Ми маємо зв’язок з облтубдиспансером, у них є пересувний флюорограф, вони їздять по районах, і, якщо там є ромське поселення, ми туди виїжджаємо. Зараз уже було 3 р-ни, і до кінця року планується — скільки буде. Є графік і маршрути роботи пересувного флюорографа, ми під нього підлаштовуємось. Він виїжджає не лише в р-ни області, а й у віддалені р-ни Кіровограду, в приватний сектор.» — Соціально-медичний посередник, м. Кіровоград);

кульозних або інших спеціалізованих медичних закладів) («Переконати в необхідності проходження обстеження, зорганізувати їх, вони й не проти пройти, наприклад, флюорографію, але бояться, що в лікарні до них не так поставляться. Тому домовляємось так: зустрічаємось біля лікарні і далі я їх веду скрізь, куди треба. Супроводжувати треба не менше, ніж 50% клієнтів.» — Соціально-медичний посередник, м. Кіровоград);  передавати лікарю/фельдшеру/медсестрі спостереження стосовно загального стану хворих, які проходять лікування вдома (біль, температура, кашель);  сприяти проведенню флюорографічного обстеження, вакцинації та профілактичного огляду ромського населення («Прежде всего, я прихожу и рассказываю, что им нужно сделать: пройти обследование (не только ТБ), стать на медучёт, поставить детей на медучёт. Раньше ещё была программа противодействия онкозаболеваниям — для женщин, они проходили маммолога, если надо, то некоторым даже приношу тетрадку, чтобы они пошли — поставили ребёнка на учёт. Говорю о необходимости прививок, хотя некоторые ромы отказываются. Когда проводятся запланированные мероприятия, например, выезд передвижного флюорографа или плановая вакцинация, я привожу этих людей туда, они все проходят.» — Соціально-медичний посередник, м. Одеса);

Проект «Ромські соціально-медичні посередники» спрямований на покращення здоров’я ромів  звертатися із проханням про надання хворим необхідної допомоги на дому та у стаціонарі (у т.ч. про направлення до протитубер-

 сприяти моніторингу стану здоров’я ромських жінок щодо раннього виявлення гінекологічних захворювань, з метою запобігання ускладненню вагітності, пологів та післяпологового стану («Потім я об’їхала всі пологові

 співпрацювати із закладами охорони здоров’я та органами місцевої влади з метою сприяння вирішенню питань санітарно-гігієнічного стану ромських поселень («С фельдшером и районным педиатром мы говорили о том, что им всем в квартале необходимо пройти антигельминтную профилактику, потому что их несколько человек постоянно отправляют из школы. Их пролечивают, дают антигельминтные средства, но из-за того, что они живут в квартале, а там есть кошки и собаки, они опять заражаются через 2-3 месяца. Потом мы обсуждали эту тему и пришли к выводу, что нужно их всех там разом пролечить, чтобы решить как-то эту ситуацию. Наверное, осенью перед школой будем это делать.» — Медіатор, м. Одеса);  налагоджувати співробітництво та співпрацювати з органами місцевої державної влади у питаннях оформлення соціальної допомоги та пенсій хронічно хворим, інвалідам, сім’ям з дітьми, багатодітним матерям, а також у питаннях працевлаштування та, за необхідності, отримання кваліфікації, перекваліфікації або допомоги по безробіттю («Также в трудоустройстве. Если у них есть желание, я вожу их ставлю на учёт в центр занятости с последующей возможностью проходить курсы, если надо — даю рекомендации.» — Соціально-медичний посередник, м. Одеса);  інформувати ромське населення про види послуг, що надаються медичними закладами та установами соціального обслуговування та порядок їхнього отримання, у т.ч. шляхом поширення інформаційно-довідкових матеріалів і методичної літератури («Рассказываю им, где какая поликлиника, где какие врачи. Когда у них случается какое-то заболевание, я тоже помогаю.» — Соціально-медичний посередник, м. Одеса);

 самостійно або/та разом з медичними працівниками, компетентними громадськими організаціями та засобами масової інформації проводити роз’яснювальну, інформаційно-просвітницьку роботу серед ромського населення стосовно корисності медичних, соціальних та освітніх послуг, пропагувати здоровий спосіб життя, сімейні цінності та відповідальне батьківство («Задача в том, чтобы раскрепостить людей, а то они слишком замкнутые и сложно идут на контакт с медицинскими работниками, с разными учреждениями. Открыться им тяжело. Особенно тяжело расшевелить незнакомую аудиторию. Поэтому медиатор должен быть местный, из их среды, это очень важно.» — Соціально-медичний посередник, м. Переяслав-Хмельницький);  шляхом співробітництва з органами місцевої влади сприяти реєстрації ромських осіб без документів, які потребують медичної допомоги або соціальних послуг за станом здоров‘я («Медиатор помогает делать документы (паспорта, свидетельства о рождении, прописка), материально помогает: дрова, одежду, еду малоимущим. » — Клієнт, м. Одеса; «Он помогает всем, моей племяннице сделал паспорт, и нам помогал, свет нам помог в доме сделать — у нас был штраф, нас отрезали, он всё сделал — свет снова есть. Он ходит по домам спрашивает — кому что надо. Запросы — большинство с паспортами, какие-то бумаги надо.» — Клієнтка, м. Одеса);  шляхом співробітництва з органами місцевої влади сприяти реєстрації ромських дітей та їхнього доступу до медичних та освітніх послуг («Он детям свидетельство сделал о рождении. Он организовал школу воскресную, туда дети ходят учатся.» — Клієнтка, м. Одеса; «Когда я помогаю делать документы, например, свидетельство о рождении с пропуском срока, когда ребёнку уже 3 года, мне необходима помощь медицинских работников, например справка от фельдшера, она заверяется в районной амбулатории. В конце концов, в присутствии матери и ребёнка она подписывается районным педиатром, и я несу эти документы в ЗАГС. Плюс ещё справки с архивов, что у него никогда не было свидетельства о рождении, и тогда ему выдают это свидетельство. Поэтому мне важно, чтобы фельдшер и акушер их знал, чтобы они стояли на учёте.» — Соціально-медичний посередник, м. Одеса);

Звіт/стр.

будинки і жіночі консультації, бо в пологових будинках мені сказали: «необстежених я в тебе брати не буду. Ось першу я в тебе беру, бо вона ось-ось народить, то ми її обстежимо тут, а решту приводь тільки з карткою жіночої консультації». Тому мені довелось об’їхати усі жіночі консультації, і вони дуже жорстко ставились до того, щоб це була жінка саме з їхнього р-ну, навіть, якщо це жінка без реєстрації, вони записували адресу її фактичного проживання і з сусідніх районів не брали, тому мені довелось об’їхати їх усі.» — Соціально-медичний посередник, м. Кіровоград);

Розділ 3

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

 залучати ромське населення до щоденної діяльності із вирішення його санітарно-гігієнічних, медичних і пов‘язаних з ними соціальних проблем. Ось що говорять про роботу соціально-медичних посередників лікарі: м. Одеса: «Він все нам допомагає: возить дітей на флюорографію і медогляд, був в Красносільську амбулаторію возив дітей на плановий медогляд, збирав усіх дітей, до нас привозив на щеплення, на манту, він збирав усіх, привозив. Вони на нас не так сильно звертають увагу, а от беремо Максима, він говорить з ними і вони слухаються». м. Переяслав-Хмельницький: «Основне завдання соціально-медичний посередника в його роботі — організувати медогляд, проконтролювати, як вони з’явилися на цей огляд: в повному складі, не в повному складі, далі подивитися, який результат, скільки яких виявлено хворих в якій сім’ї, потім в співпраці з нами визначитись, як нам далі забезпечити, щоб ця людина пролікувалась, щоб усі інші члени сім’ї обстежились. Особливо, якщо це туберкульоз».

Медичний посередник не повинен:  робити ін’єкції, навіть якщо вона/він має спеціальну професійну підготовку;  займатися політичною діяльністю, проводити політичну агітацію серед ромського населення — не плутати свою роль громадського працівника з роллю лідера;  братися за самостійне вирішення будьяких конфліктів, особливо тих, які не стосуються забезпечення доступу до медичних та пов’язаних з ними соціальних послуг, адже соціально-медичний посередник є тільки помічником у справі вирішення конфлікту, а не захисником будь-чиїх і будь-яких інтересів;  гарантувати чи обіцяти негайне та повне вирішення проблем, адже будь-яка затримка чи перешкода руйнуватиме довіру до нього з боку ромської громади та органів влади;  вимагати або обіцяти майнову чи грошову винагороду за сприяння та допомогу в отри-

манні медичних і соціальних послуг і послуг з реєстрації (документування);  працювати без довгострокового та короткострокового плану — в такому випадку робота соціально-медичного посередника може бути поставлена під сумнів. Окрім того, медичний посередник повинен поважати культуру та традиції ромського населення, визнавати та сприймати його потреби у вирішенні медичних і пов’язаних з ними соціальних проблем; пам’ятати, що поведінка медичного посередника має бути коректною і переконувати, що він/вона гідний довіри та уваги з боку ромського населення та органів місцевої державної влади; сприяти розвитку серед ромської спільноти усвідомлення прав та обов’язків громадянина України; дотримуватися етики ділового спілкування та ведення переговорів між представниками ромської громади та органами місцевої влади; сприяти формуванню та закріпленню у представників органів місцевої державної влади уважного ставлення до соціально-медичних та культурно-освітніх потреб ромського населення. Важливою передумовою успішної роботи медичних посередників є налагодження тісної співпраці як з ромською громадою, так і з представниками медичної, соціальної, освітньої сфер, а також місцевої адміністрації. Результати анкетування демонструють, що середній бал оцінки соціально-медичними посередниками їхньої співпраці зі спеціалістами різних сфер досить непоганий: від 3,4 до 3,8 при максимальній оцінці в 5 балів. 21 з опитаних 28 соціально-медичних посередників оцінюють свій рівень співпраці з держструктурами позитивно, 25 респондентів задоволені своєю взаємодією з громадою. Цікавий досвід налагодження співпраці має соціально-медичний посередник з м. Одеси: «Местные власти: у меня с ними хорошие отношения (и с медиками, и с сельсоветом, и с социальным работником), тут же вопрос ещё с оформлением детских выплат, некоторые неграмотные, я прихожу пишу за них заявления. Сельский совет идёт многим на уступки. В Корсунцах часть ромов даже получили земельные участки, некоторые инвалиды — даже по 2 участка. Единственно, что со стороны сельсовета есть чёткие требования — чтобы были паспорта и домовые книги. Те, у кого это есть, получили

спілкуються з соціально-медичними посередниками телефоном та електронною поштою. «Координация со стороны Чирикли: прозванивают, спрашивают, какие у меня планы. Я им пишу план работы на квартал, на месяц, сдаю отчёты, иногда их представители приезжают, непосредственно общаются с народом. Несколько раз в год проводят общие встречи, семинары обучающие. Мне звонят практически каждую неделю, много сообщений приходит на электронную почту.» — Соціально-медичний посередник, м. Одеса. Від Фонду «Чіріклі» соціально-медичні посередники отримують посилання на новини нормативної бази, що можуть бути корисні в їхній роботі, результати роботи інших проектів, що вирішують подібні завдання., надають соціально-медичним посередникам інформаційні роздаткові матеріали для клієнтів. У нагоді соціально-медичним посередникам також став Меморандум про співпрацю між Державним закладом «Всеукраїнський центр контролю за туберкульозом» Міністерства охорони здоров’я України та Міжнародною благодійною організацією «Ромський жіночий фонд «Чіріклі», який було підписано 14 лютого 2012 року. Відповідно до цього Меморандуму Центром було підготовлено лист для місцевих управлінь охорони здоров’я, який в подальшому допоміг соціально-медичним посередникам встановити партнерські стосунки з медичними установами, до яких направляли ромів на обстеження.

Міжнародна благодійна організація «Ромський жіночий фонд «Чіріклі» на постійній основі надає технічну підтримку ромським медичним посередникам та проводить моніторинг їхньої діяльності Міжнародна благодійна організація «Ромський жіночий фонд «Чіріклі» на постійній основі надає технічну підтримку ромським медичним посередникам та проводить моніторинг їхньої діяльності. Окрім проведення тренінгів та регулярних зустрічей, спеціалісти Фонду «Чіріклі» регулярно (не менше разу на місяць)

Моніторинг роботи ромських медичних посередників проводиться також працівниками медичних закладів (в кожному регіоні закріплений куратор, працівник медичного закладу, який координує і спрямовує роботу медичних

Звіт/стр.

участки: они писали заявления, ждали, правда, 2-3 года новой нарезки, но в итоге — получили. Был вопрос со светом: не хотели проводить в этот квартал свет, так сам председатель ездил в РЭС и решал этот вопрос. Сначала я ездил, потом депутат, потом сам председатель, и его послушали, провели туда свет, правда они платят подороже, не как частные лица, а как предприятия, но, тем ни менее, свет там уже есть. С военного стола девчушка даёт мне анкеты, я хожу — заполняю молодых допризывников, поскольку многие из них неграмотные, а без этих анкет они паспортов не получат. Первый год они вообще не понимали, кто я такой, и что мне надо, а теперь они уже сами звонят, милиция звонит, если какие-то проблемы. Когда надо установление личности делать, участковый идёт мне навстречу — я собираю этих 3-х людей для подтверждения, он назначает время, мы приезжаем. То есть они рассматривают меня как коллегу по каким-то вопросам. Когда планируется медосмотр, я собираю людей, привожу…». Таким чином, бачимо, що соціально-медичний посередник бере участь в житті громади в цілому, не обмежуючись лише медичними аспектами. У деяких містах така співпраця набула, в тому числі, формальних ознак — в м. Берегово, Одеса, Донецьк, Київ медичних посередників включено до Громадських рад при міських радах. В м. Одесі медичний посередник увійшов до складу Координаційної ради з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу.

Розділ 3

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

посередників). Якщо резюмувати, кожного місяця медичні посередники надсилають Фонду «Чіріклі» оригінали звітів, а саме:  план роботи посередника (погоджений з лікарем) — подається раз на квартал,  медичний звіт (список осіб ромської національності, яких було направлено цим соціально-медичним посередником на обстеження до лікарів та результати цих обстежень) — подається раз на місяць,  медичний звіт лікаря (медичний звіт лікаря підтверджує кількість осіб, яких було обстежено, засвідчений печаткою та підписом лікаря), подається раз на місяць;  загальний звіт соціально-медичного посередника (у ньому зазначається кількість відвіданих осіб, кількість проблем зі здоров’ям і його охороною, кількість житлових проблем, кількість осіб, які потребують документів, кількість проведених фокус-груп, кількість осіб, направлених до паспортних столів, соціальних служб та ін., кількість проведених зустрічей з представниками органів влади та перелік проблем, що виникають у роботі соціально-медичного посередника), подається раз на місяць,  анкетування ромських посередників проводиться при потребі (але не менше 2-х разів на рік), 

вот, у меня был вопрос с женщиной из Крыма, я позвонил, повыяснял, мне дали телефон, я позвонил в Крым, решили вопрос.» — Соціально-медичний посередник, м. Одеса. Близько року тому використовувалась також практика поїздок соціально-медичних посередників один до одного для обміну досвідом. Основним результатом, очікуваним від роботи посередників, є поліпшення стану ромів, покращення доступу до соціальних послуг та зменшення розриву між ромським та неромським населенням у доступі до цих послуг. Ще одним очікуваним результатом є підвищення здібностей і можливостей ромської громади забезпечити діалог між ромами та соціально-медичними установами, а також розуміння специфіки роботи з ромським населенням соціальними та медичними працівниками. Як результат — реалізація Програми ромських соціально-медичних посередників в системі охорони здоров’я та соціального забезпечення повинна сприяти:  підвищенню рівня обізнаності ромів в Україні про систему охорони здоров’я;  поліпшенню обізнаності ромів про можливості і доступ до медичної і соціальної допомоги;  покращенню доступу до медичної і соціальної допомоги та послуг;

спілкування в телефонному режимі,

 виїзний моніторинг в пілотних регіонах (візити до ромських таборів та проведення опитування ромського населення в населених пунктах, де працюють соціально-медичні посередники), що здійснюється керівником проекту та представниками робочої групи. Щомісячні звіти соціально-медичних посередників зводяться в один документ, який зберігається у електронному та друкованому вигляді. Два рази на рік дана інформація подається представнику Ради Європи, яким (-ою) здійснюється аналіз успішності роботи посередників. Спілкуються соціально-медичні посередники і між собою, ділячись досвідом та допомагаючи один одному у вирішенні нагальних проблем: «Между собой перезваниваемся, особенно когда в Одессе работало несколько медиаторов. У меня есть все контакты всех медиаторов. Ну

 підвищенню швидкості і якості реагування закладів охорони здоров’я та соціальних служб на задоволення потреб ромського населення; 

покращенню доступу до соціальних послуг;

 покращенню знань про основні права та обов’язки громадян;  налагодженню діалогу між ромами та медичними і соціальними інституціями;  підвищенню рівня інформування і стимулювання дієвого підходу до прав та обов’язків в рамках існуючих механізмів соціального захисту;  мобілізації членів громади програм громадської охорони здоров’я (кампанії по вакцинації, інформації, освіти, інформаційно-просвітницьких кампаній в області зміцнення здоров’я, ліквідації хронічних захворювань тощо).

6705 ромських осіб направлено на прийом до лікарів; організовано і проведено флюорографічні обстеження 3978 особам, з них 430 направлено на лікування; вакциновано 3205 ромських дітей та проведено 1670 фокус-груп на теми «Вакцинація обов‘язкова» «Як запобігти захворюванню на туберкульоз», «Важливість проходження поглибленого медичного огляду», «Особиста та побутова гігієна».

Результати роботи ромських медичних посередників виписані на основі їхніх звітів за такими проектами:  «Покращення доступу ромського населення до медичних послуг у сфері протидії захворюванню на туберкульоз силами ромських медичних посередників» (за підтримки Фонду «Розвиток України» та МФ «Відродження»);

В м. Ужгороді з допомогою соціально-медичних посередників та Благодійного фонду «Благо» було проведено воду та каналізацію в табори, а також встановлено санвузли (туалети і душові кабіни). Фонд «Дім милосердя» допоміг ромським сім‘ям продуктами, будматеріалами та дровами для опалення приміщень. За даний період за допомогою соціальних посередників було зареєстровано близько 7200 осіб; 1900 особам оформлено паспорти, 2878 особам оформлені свідоцтва про народження; 180 особам оформлено документи для отримання пенсії та 120 — для інвалідності; 270 сім’ям оформлено домові книги.

 «Покращення доступу ромського населення до медичних послуг у сфері протидії захворюванню на туберкульоз силами ромських медичних посередників» (за підтримки ВБФ «Коаліція ВІЛ-сервісних організацій» в рамках 9-го Раунду Гранту Глобального Фонду).

Соціально-медичні посередники провели 370 бесід з ромськими сім‘ями на тему «Важливість систематичного відвідування школи», 424 дітей було повернено до школи завдяки роботі посередників.

За період роботи Програми з 2011 по червень 2013 року соціально-медичні посередники відвідали 56900 осіб в 12-ти пілотних регіонах.

Оскільки Програма медичних посередників реалізується на усіх рівнях (національному, регіональному, місцевому), досягнення можна відзначити на кожному з цих рівнів.

Звіт/стр.

Досягнення Програми ромських медичних посередників

Розділ 1

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

Звіт/стр.

Національний рівень: У листопаді 2012 року Земфіра Кондур, Віце-президент Фонду «Чіріклі», взяла участь у 5-ій сесії ООН Форуму з питань меншин. Пані Земфіра доповідала по пункту 5 «Перешкоди та проблеми, що виникають у практичній реалізації Декларації», зокрема про перешкоди в доступі до соціально-медичних послуг і послуг освіти для ромських дітей, а також дискримінацію з боку представників правоохоронних органів влади щодо ромів. В ході реалізації Програми соціально-медичних посередників було проведено ряд зустрічей з представниками центральних органів влади, спрямованих на підвищення пріоритетності ромського питання та розробку стратегії — відповіді держави на потреби та проблеми ромського населення. Фондом «Чіріклі» проводилась велика кількість зустрічей з представниками Міністерства соціальної політики, Міністерства культури, Міністерства охорони здоров’я. Крім того, Фонд «Чіріклі» організував велику кількість круглих столів, представники Фонду брали участь у робочих групах, спрямованих на презентацію результатів роботи ромських соціально-медичних посередників та вироблення стратегії забезпечення безперервності цієї роботи і поширення отриманого досвіду на усю територію України силами держави. Об’єднання експертного потенціалу провідних донорських структур — таких, як МФ «Відродження» — з практичним досвідом ромських НУО (як-от Програма ромських соціально-медичних посередників, що координується в Україні Фондом «Чіріклі») дозволили громадськості взяти активну участь та забезпечити реалістичність Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, яку було ухвалено Указом Президента України. На момент підготовки даного звіту громадськість активно долучається до розробки Плану заходів щодо реалізації Стратегії, співпрацюючи з Мінкультури, Фондом «Чіріклі» також забезпечено залучення до процесу формування Плану заходів безпосередньо соціально-медичних посередників. «Ромське питання» активно підіймається на рівні Уповноваженого Верховної Ради з прав людини: представники Уповноваженого провели ряд круглих столів за участю представників центральних органів виконавчої влади, неурядових

організацій, в тому числі Фонду «Чіріклі», та безпосередньо соціально-медичних посередників. В ході цих заходів розглядались як питання стану здоров’я ромського населення, так і порушення прав людини та їхнє документування. Крім того, представник Уповноваженого ВР з прав людини здійснила 2 моніторингових візити (до Закарпаття та Одеської області), під час яких спеціалісти з Фонду «Чіріклі» мали змогу безпосередньо познайомити посадовців з умовами проживання та проблемами ромського населення. 12 червня 2013 року представниця Фонду «Чіріклі», Земфіра Кондур, була запрошена на Парламентські слухання у Верховній Раді України на тему «Стан дотримання прав людини в Україні», де мала нагоду виступити з промовою на тему «Стан дотримання прав ромів в Україні». У 2011 році представники Фонду «Чіріклі» увійшли до складу Міжвідомчої ради з соціальних питань, яка займається вирішенням проблем отримання послуг (соціальних, медичних, допомога в реєстрації) бездомними та особами, звільненими з місць позбавлення волі. Раду очолює Віце-прем’єр-міністр України із соціальної політики. 27 квітня 2012 року в Інституті законодавства Верховної Ради України відбулась науково-практична конференція «Страсбурзька декларація щодо ромів: імплементація в контексті демократичних реформ в Україні», спрямована на обговорення питання вдосконалення державної політики, законодавства та практики на основі визначених євроінтеграційних орієнтирів, міжнародних норм і стандартів з метою підвищення ефективності інтеграції ромів в українське суспільство та сприяння їхній участі в соціальному, політичному і громадському житті країни. Захід було організовано Інститутом законодавства, Міністерством культури України та МБО «Ромський жіночий фонд «Чіріклі». У конференції взяли участь представники Верховної Ради України, органів виконавчої влади центрального та місцевого рівнів, органів місцевого самоврядування, громадських і міжнародних організацій, зокрема Ради Європи, Міжнародної організації з міграції, Міжнародного фонду «Відродження» та Посольства США в Україні, а також представники засобів масової інформації. За результатами обговорень під час цієї конференції учасники ухвалили підсумковий документ з науково-практичними рекоменда-

За підсумками роботи медичних посередників було прийнято рішення щодо включення Програми ромських медичних посередників до існуючих національних програм МОЗу та Мінсоцполітики (для покращення роботи з кризовими сім’ями). На початку 2012 року між Фондом «Чіріклі та Всеукраїнським центром контролю за туберкульозом було підписано Меморандум про співпрацю». Це в подальшому дало можливість звертатися до керівників фтизіатричної служби на місцях, опираючись на даний документ як на політичну волю центрального органу виконавчої влади. Як результат, представники місцевих управлінь охорони здоров’я та фтизіатричної служби виявились готовими до співпраці і почали сприймати діяльність соціально-медичних посередників як важливий компонент в організації охорони здоров’я ромського населення, а самих соціально-медичних посередників — як повноцінних партнерів. Крім того, було зроблено презентацію проекту на Національному радіо, Християнському радіо, на конференції ОБСЄ в м. Варшаві — як презентацію успішного досвіду вирішення проблем доступу ромів до якісних послуг з охорони здоров’я.

Регіональний та місцевий рівень: Першим бар’єром, з яким зустрілися у своїй діяльності соціально-медичні посередники, було платне флюорографічне обстеження в деяких областях, а саме — необхідність купувати плівку для обстеження. За результатами зустрічей з обласними фтизіатрами було організовано ряд виїзних флюорографічних обстежень, зокрема в мм. Переяслав-Хмельницький, Ужгород, Мукачево, Чоп, Саки. Організовано виїзні обстеження в таборах в м. Переяслав-Хмельницький, Кіровограді, Харкові, Сімферополі, в м. Запоріжжі було призначено дні, коли роми можуть проходити обстеження безкоштовно. Через деякий час проблему також вдалось вирішити у м. Львові та м. Одесі. Наразі в усіх регіонах, де реалізується Програма ромських соціально-медичних посередників, роми мають можливість проходити обстеження безкоштовно.

У Закарпатті, в мм. Луганську, Запоріжжі та Одесі були затверджені накази про співпрацю фтизіатрів із соціально-медичними посередниками, проведення безкоштовних медичних оглядів тощо. У м. Львові клініка ім. Князя Лева пішла на зустріч ромським посередникам та погодилась проводити безкоштовне флюорографічне обстеження, а також обстеження на онкозахворювання. В м. Ужгороді соціально-медичних посередників було запрошено на конференцію по туберкульозу, а також на зустріч із начальником інфекційного відділення Закарпатської обласної лікарні та на зустріч із начальником Центру профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом. В Одеській області соціально-медичні посередники проводили зустріч в паспортному столі; разом з дитячим фтизіатром були проведені фокус-групи у школах; була проведена прес-конференція, присвячена Дню ромів, під час якої було поширено інформацію про реалізацію Програми. У Харківській області, крім зустрічей з лікарями, було проведено зустрічі з представниками районного управління праці та соціального захисту населення, на яких було обговорено тему допомоги малозабезпеченим сім’ям, посередниками було направлено багатодітних батьків для отримання офіційного статусу багатодітних сімей. За результатами зустрічей з обласними фтизіатрами в таборах було організовано ряд виїзних флюорографічних обстежень, зокрема в мм. Переяслав-Хмельницький, Ужгород, Мукачево, Чоп, Саки. Організовано виїзні обстеження в таборах в м. Переяслав-Хмельницький, Ужгород, Мукачево, Чоп, Джанкой, Донецьк. В м. Ужгороді соціально-медичний посередник неодноразово звертала увагу на неналежне реагування працівників Ужгородської швидкої медичної допомоги на виклики до ромських сімей. Дану проблему було викладено у листі МБО «Ромський жіночий фонд «Чіріклі» до Управління охорони здоров’я Закарпатської облдержадміністрації. Як результат, було проведено робочу зустріч, присвячену даному питанню, результатом якої стали рішення, викладені в офіційному листі-відповіді від УОЗ:

Звіт/стр.

ціями, який направлено до профільних комітетів Верховної Ради України, відповідних органів влади та громадських організацій.

Розділ 4

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

 головному лікарю Закарпатського центру екстреної медичної допомоги виробити алгоритм співпраці з соціально-медичними посередниками щодо порядку викликів екстреної медичної допомоги;

їм ліки та слідкують за вчасним прийомом таких ліків хворими.

 головному лікарю Обласного центру здоров’я організувати зустріч з соціально-медичний посередниками м. Ужгорода для ознайомлення їх з порядком викликів екстреної медичної допомоги до кінця травня 2013 року,

В рамках проекту «Покращення доступу ромського населення до медичних послуг у сфері протидії захворюванню на туберкульоз силами ромських медичних посередників» основний акцент, звісно, робився на туберкульоз. Але при направленні на обстеження, окрім захворювання на туберкульоз, виявлялися й інші патології:

 розділити та закріпити за кожним з восьми соціально-медичних посередників м. Ужгорода ділянки проживання ромського населення для роз’яснення ними ромським сім’ям порядку звернення за екстреною медичною допомогою».

    

Надалі було вирішено, що соціально-медичні посередники, закріплені за відповідними мікрорайонами, повинні оперативно перевіряти доцільність виклику «швидкої», контролювати процес приїзду «швидкої» та забезпечувати порядок під час надання медиками допомоги.

В рамках проекту у Дніпропетровській області було також організовано зустріч з гінекологом, мамологом та фтизіатром Новомосковської лікарні, а також було проведено фокус-групу для ромських жінок з питань профілактики раку та самодіагностики молочної залози, а також з питань планування сім’ї.

Соціально-медичні посередники не лише мотивують ромів до обстеження на туберкульоз та домовляються про виїзні обстеження, вони проводять контроль за вчасним повторним обстеженням та амбулаторним лікуванням хворих на закриту форму туберкульозу. У зв’язку з тим, що значна частина ромів не надто ретель-

серцеві хвороби, запалення легенів, запалення дихальних шляхів, астматичні захворювання, онкологічні захворювання.

Посередники послідовно зібрали інформацію про потреби громади. Ці дані допомагають виявити реальні потреби і кількість ромського населення, яке потребує медичної та соціальної допомоги. Дані надсилаються до місцевих органів влади з метою їхнього розгляду в ході поточної роботи і при плануванні майбутньої діяльності та місцевого бюджету.

Результатом круглих столів стало досягнення домовленості про безкоштовне обстеження ромів Досягнення окремих соціально-медичних посередників: но виконують рекомендації лікарів, на прохання фтизіатрів соціально-медичні посередники забезпечують контрольоване лікування хворих на закриту форму туберкульозу, вони видають

У м. Переяслав-Хмельницький соціально-медичний посередник на підставі дозволу міського управління освіти разом із ліка-

У м. Одесі молода ромська жінка потрапила до лікарні з підозрою на туберкульоз, але лікарі не приділяли жінці достатньої уваги та не надавали належного лікування. Після втручання соціально-медичний посередника жінку було переведено в обласну лікарню з наданням лікування в достатньому для її випадку захворювання обсязі. В с.Красносілки Комінтернівського району Одеської області проживає ромська сім’я. До медичного соціально-медичного посередника по допомогу звернулися соціальні працівники, оскільки в цій сім’ї було виявлено двох хворих на туберкульоз, але після обстеження вони відмовилися лікуватися. Соціально-медичним посередником було проведено роботу з даною родиною, проте, на жаль, двох людей, які захворіли раніше, не змогли врятувати. Однак у сім’ї були ще брат та сестра, які категорично відмовлялися від обстеження, небезпека посилювалася тим, що під одним дахом з цими людьми проживали ще четверо дітей. Родина мала проблеми з оформленням будинку, які вони самостійно ніяк не могли вирішити. Тому соціально-медичний посередник взявся допомогти вирішити це питання — за умови, що родина пройде обстеження. У жінки було виявлено відкриту форму туберкульозу, її було направлено на лікування, весь термін лікування соціально-медичний посередник спостерігав за дотриманням хворою умов і вимог лікуванням. Діти також були обстежені і пройшли курс профілактичного лікування. Так було врятовано від захворювання на туберкульоз п’ятеро осіб, водночас соціально-медичний працівник допоміг родині вирішити юридичні проблеми із житлом.

У Закарпатській області, в м. Берегово, соціально-медичний посередник проводила в таборі фокус-групу на тему «Симптоми туберкульозу». До неї підійшла жінка та повідомила, що її невістка має схожі симптоми, однак не бажає йти на обстеження, каже, що це застуда, яка мине сама. Соціально-медичний посередник завітала додому та вмовила хвору піти на обстеження. Виявилося, що жінка хворіє на мультирезистентну форму туберкульозу. На даний момент вона проходить лікування. Було обстежено також осіб, які проживали з нею. Завдяки роботі соціально-медичного посередника запобігли поширенню небезпечного захворювання на інших членів родини. У Закарпатській області хвора на туберкульоз жінка систематично не проходила весь курс лікування і завжди втікала з лікарні. Лікарі не могли нічого зробити з цим, оскільки не могли її найти. Вони звернулися до соціально-медичного посередника по допомогу. Після того як посередник знайшов жінку, виявилося, що хвороба в неї вже дуже запущена. Проте наразі жінка продовжує лікування, соціально-медичний посередник контролює, щоб вона пройшла лікування до кінця. На даний момент хвора почувається краще, з її слів, в неї навіть зір покращився під час лікування. В Закарпатській області жінка 18 років, яка має 3-річну дитину і є вагітною, хворіє на відкриту форму туберкульозу. У травні вона, не закінчивши курсу лікування, перервала лікування та втекла з тубдиспансера додому. Примусити лікуватися дану особу лікарі були не в змозі, оскільки вона категорично заперечувала, що хвора. Соціально-медичний посередник допомагав лікарям, забезпечуючи контрольоване лікування даної пацієнтки вдома: видавав їй ліки і контролював прийом ліків. Однак у зв’язку з вагітністю стан здоров’я жінки погіршився, вона звернулася до лікарів-гінекологів, і лікарі, не знаючи що жінка хвора на відкриту форму туберкульозу, госпіталізували її і помістили до загальної палати відділення гінекології. Соціально-медичний посередник, який приніс їй ліки додому, від чоловіка хворої отримав інформацію, що вона перебуває у відділенні гінекології. Соціально-медичний посередник повідомив про це лікарів тубдиспансеру, які, в свою чергу, повідомили цю інформацію своїм колегам, на лікуванні в яких наразі перебувала хвора. Зрештою, хвору було переведено до Ужгородського обласного тубдиспансеру, де їй надається необ-

Звіт/стр.

рем-фтизіатром провів фокус-групу у школі щодо небезпечності туберкульозу та заходів його профілактики. Вкрай важливою була також її допомога дорослому населенню: « …сын. В прошлом году — сказали пятно на правом лёгком — если не лечить — будет туберкулёз. Тут 3 недели в Переяславе пролежал. Я не хочу сказать что-то на врачей. Они его лечили, как могли, капельницы ставили…, но у них же тут и оборудования такого нет. Температура идёт и всё. Я к ней опять обратилась. Она куда-то позвонила, договорилась, а то я не знала, куда звонить, куда бежать. Лечение заняло месяц. Он тут сначала почти месяц, потом в Киеве. Оказался очаг, но на ранней стадии, всё вылечили» (клієнтка, м. Переяслав-Хмельницький).

Розділ 4

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

хідна допомога і лікування. Оскільки дана лікарня знаходиться далеко від місця проживання хворої, є надія, що цього разу вона не втече і успішно завершить лікування. В м. Одесі соціально-медичний посередник проводив роботу в громаді і помітив у дівчинки 8-річного віку симптоми туберкульозу. Коли він звернувся до матері даної дитини з проханням направити її на флюорографічне обстеження, мати відмовилася, оскільки щодня вона відправляє дівчинку жебракувати під церкву. І якщо хоча б день дівчинка «не вийде на роботу» до церкви, сім’я залишиться без грошей. Протягом двох місяців посередник намагався направити цю дівчинку на обстеження і вмовити матір, щоб вона серйозно поставилася до здоров’я дитини. Тільки в березні 2013 р. дівчинку вдалося направити на обстеження, в неї виявили туберкульоз. Після чого матері було роз’яснено серйозність даної хвороби. Соціально-медичний посередник на даний час слідкує за проходженням обстеження всією сім’єю хворої.

на елементарні потреби, Фонд «Чіріклі» залучає релігійні або благодійні організацій, які можуть допомогти ліками, одягом та продовольчими пайками, адже без такої підтримки роми не можуть собі дозволити проходити лікування 6 місяців та залишати їхні родини. Соціально-медичні посередники, за підтримки Фонду «Чіріклі», звертаються до благодійних організації за допомогою: так, ромським родинам з м. Ужгорода було надано допомогу у вигляді зимового одягу та ліків, у селі Концово було надано ліки, двом таборам в м. Києві, за участі МФ «Відродження», на базі соціальних центрів було організовано допомогу у вигляді одягу, харчування, також для ромів було організовано медичний огляд. Необхідно відзначити, що українські соціально-медичний посередники пройшли відбір з-поміж соціально-медичних посередників усіх країн та отримали запрошення до участі у Європейському Конгресі ромських соціально-медичних посередників, який проходив в м. Брюсселі 17.01.2012 р. Сім соціально-медичних посередників було обрано для участі в першому Європейському Конгресі ромських соціально-медичних посередників, роботу України з

Посередники послідовно зібрали інформацію про потреби громади

Ось що кажуть медичні працівники щодо результатів роботи соціально-медичний посередника в Одеській області: «Раніше взагалі туберкульоз — це була велика проблема, і помирали багато людей. А зараз ситуація уже благополучна — обстежуються, все нормально. Просто можна було брати міліцію, але нам цього не хотілося, бо населення ж нас знає, і не хотілося б, щоб вони до нас агресивно ставились». З метою вирішення таких болючих для ромів проблем, як бідність, відсутність грошей

реалізації програми ромських соціально-медичних посередників було визначено як одну з найуспішніших. У 2012 році Рада Європи проводила конкурс на кращу історію соціально-медичного посередника, дві історії з України були обрані з історій 15 країн. Максим Джум та Валентина Золотаренко були серед переможців та отримали запрошення взяти участь в засіданні Ради Європи (Страсбург), присвяченому ромським соціально-медичним посередникам.

В ході підготовки публікації при спілкуванні з експертами, соціально-медичними посередниками та ромською громадою, під час заходів, присвячених ромській тематиці, озвучувались та обговорювались різноманітні ризики, які стосуються успішності реалізації як Програми ромських медичних посередників, так і впровадження державою політики інтеграції ромського населення в українське суспільство. В результаті було визначено низку викликів та загроз.

віду в реалізації заходів «ромської тематики» та не є в подальшому основним виконавцем заходів цього Плану (із 74 запропонованих заходів лише для 9-ти виконавцем є Мінкультури). 3. Є сумніви щодо зацікавленості усіх виконавців Плану заходів на виконання Стратегії в його ефективній реалізації: наслідком може стати недостатня переконливість «незацікавлених» виконавців для Міністерства фінансів щодо виділення коштів на реалізацію закріплених за ними заходів в рамках Плану.

Щодо впровадження державної політики, спрямованої на інтеграцію ромського населення в українське суспільство: 1. Єдиним документом, що визначає таку державну політику, є Стратегія захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, ухвалена Указом Президента України. Цей документ є рамковим: він не містить конкретних заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети, швидше визначає вектори зусиль, які мають докладатися. 2. На виконання даної Стратегії розробл ено План заходів, але відповідальним за його розробку та подальше впровадження визначено Міністерство культури України, яке не має дос-

4. План заходів на виконання Стратегії не містить індикаторів, не має чітко прописаних очікуваних результатів, при цьому представники відповідального Міністерства розраховують на подальшу розробку детальних операційних планів кожним з виконавців, зазначених в Плані заходів, хоча окремого пункту, який зобов’язував би їх це зробити, План заходів немає. 5. Залучення громадських організацій до процесу розробки Плану заходів має досить формальний характер, центральні органи виконавчої влади не готові враховувати усі коментарі, запропоновані НУО, — особливо ті, що стосуються конкретизації заходів Плану та їхніх результатів. 6. Загальнодержавні галузеві програми, що впроваджуються в Україні, не враховують специфіку ромського населення; як результат, найбільш вразливі його представники не можуть скористатися послугами та іншими можливостями, які створені цими програмами. Це пов’язано з відсутністю ідентифікацій-

31 Звіт/стр.

Виклики та загрози

Розділ 1

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

них документів, документів, що підтверджують статус, неписемністю та недосвідченістю значної частини найвразливішого ромського населення. 7. Невідповідність офіційної статистики щодо кількості ромів в Україні реальним цифрам не дає змоги запланувати необхідні заходи для подолання проблем у ромському середовищі в повному обсязі. В Україні взагалі не передбачена можливість збору статистики щодо приналежності до тієї чи іншої етнічної групи в контексті проблематики: з одного боку, це не дає можливості використання даних такої статистики з метою дискримінації, з іншого боку — не дає оцінити зміст та масштаби проблем, притаманних саме ромській громаді. 8. Більшість процедур щодо отримання особою документів та пільг — особливо, якщо терміни отримання документів були прострочені, є дуже жорсткими або навіть не прописаними. Це ускладнює інтеграцію ромів, оскільки, не маючи документів, які посвідчують особу, людина не може навіть вважатися громадянином країни, а тим більше вона не може забезпечити дотримання своїх прав. 9. Специфіка та глибина проблем ромського населення потребує комплексного підходу та значних безперервних і тривалих зусиль для їхнього вирішення, з розрахунком на перспективу, що не є типовим для нашої державної політики. Остання залежить від дуже багатьох факторів, насамперед — це політична воля, яка змінюється залежно від політичних персоналій, крім того — це наявні ресурси для її втілення, яких завжди бракує, особливо, коли йдеться про непріоритетні для влади питання. 10. Непріоритетність «ромського питання» для влади: замість того щоб вирішувати проблему, її намагаються просто не помічати на усіх рівнях доти, доки це є можливим. Україна досі не є учасницею Декади ромського включення; Міністерства, прописані як виконавці Плану заходів щодо реалізації Стратегії інтеграції ромського населення, не надто зацікавлені у прийнятті на себе додаткових зобов’язань для успішного втілення цього Плану та Стратегії в цілому. Так само намагаються не помічати цю проблему в регіонах, звертаючи увагу не на проблеми, а на їхні негативні наслідки, коли вони торкаються уже не лише ромів, але й іншого населення.

11. Нетолерантне сприйняття ромів значною кількістю населення України, що призводить періодично до крайніх проявів: упередження, дискримінації і навіть ворожості у її фізичному прояві, тягне за собою не схвалення державної політики, спрямованої на покращення життя ромів.

Щодо реалізації Програми ромських медичних посередників в Україні: 1. Програма фінансується за кошти міжнародних донорів, що не забезпечує її стабільності (в разі зміни пріоритетів донорами Програма припинить своє існування); крім того, спрямованість донорів, а отже — і вимоги до змісту проектів, в рамках яких фінансуються медичні посередники, не завжди відповідають реальним потребам ромського населення. Таким чином, соціально-медичним посередникам доводиться у своїй діяльності балансувати між вимогами донора і потребами клієнтів. Наприклад, Рада Європи, до якої входить і Україна, направила свої зусилля, насамперед, на розробку та проведення тренінгів для ромських посередників. На жаль, в рамках даної Програми неможливо забезпечити виплату зарплати, а стабільність Програми вимагає, насамперед, регулярної оплати праці посередникам, що є найсуттєвішим викликом для цієї Програми. Ще один приклад: Фонд «Розвиток України», в рамках якого на сьогоднішній день виплачується більша частина зарплати соціально-медичним посередникам, зосереджений на протидії туберкульозу, отже, вимагає від соціально-медичних посередників зусиль і виконання індикаторів саме в цьому напрямку, але цей напрямок, судячи з даних анкетувань та інтерв’ю, не є пріоритетною потребою для ромського населення. 2. Медичні посередники отримують невисоку зарплатню, порівняно з іншими спеціальностями, джерело цієї зарплати є нестабільним, оскільки нестабільним є фінансування з боку донорів; так, протягом 2013 року зарплату соціально-медичним посередникам затримували двічі, ці затримки становили по 2,5 місяці. 3. Зараз 50 соціально-медичних посередників курують 2 людини з Фонду «Чіріклі», враховуючи, що соціально-медичні посередники працюють в 12 областях, неможливою є організація супервізії високого рівня — адже необхідна підтримуюча супервізія, натомість, людських

4. Професія ромського соціально-медичного посередника або ромського медичного посередника не є офіційно визнаною в Україні, і перспективи її визнання є дуже сумнівними. Більше шансів ввести завдання, що стоять перед посередниками, до обов’язків соціальних працівників, додаткові посади яких було введено минулого року в Україні у розмірі 12 тисяч. Але! Наразі вони не зможуть працювати з ромським населенням: потрібна спеціальна підготовка, окрема спеціалізація частини цих працівників, крім того, роми неохоче ідуть на контакт зі спеціалістами не з їхнього середовища. Саме тому ромський посередник і соціальний працівник з відповідними обов’язками — не одне й те ж саме. Дуже важливо враховувати це, працюючи в напрямку перекладення обов’язків ромських медичних посередників на соціальних працівників. 5. Міністерством соціальної політики 05.09.2013 р. затверджено Наказ № 544 «Про внесення змін до наказу Мінсоцполітики від 08 червня 2012 року № 344». Цим наказом вносяться зміни до діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді різних рівнів, зокрема суттєво зменшуються квоти соціальних працівників, порівняно з нинішніми. Цей наказ вступив в силу 01 січня 2014 року. Швидше за все, ці квоти зменшилися у зв’язку з нестачею коштів у бюджеті на 2014 рік, адже ці посади фінансувались прямою субвенцією з держбюджету.

Професія ромського соціально-медичного посередника або ромського медичного посередника не є офіційно визнаною в Україні 6. Навіть якщо буде можливість для соціально-медичних посередників перейти на посаду соціального працівника, що надає послуги

саме ромському населенню, не всі зможуть чи захочуть це зробити: з одного боку, не всі соціально-медичні посередники мають необхідну для посади соціального працівника кваліфікацію, з іншого боку, умови роботи в рамках державної структури відрізняються від умов роботи в проекті: оплата праці може бути ще нижча, ніж зараз, менші можливості гнучкості графіку, відсутність компенсації накладних витрат. Останнє тягне за собою неможливість покрити витрати на проїзд до табору чи до установи, до якої необхідно звернутись з проблемою клієнта, як результат — соціально-медичний посередник-соціальний працівник не зможе супроводжувати клієнтів та оплачувати їхній проїзд (самі вони часто грошей на цей проїзд не мають). Все це матиме суттєвий негативний вплив на ефективність їхньої роботи. 7. Формально можливості спеціалізації соціальних працівників на ромському населенні ніде не прописані, в тому числі в проекті Плану заходів щодо реалізації Стратегії інтеграції ромського населення. 8. Уряд не використовує напрацювання та досвід Програми ромських соціально-медичних посередників в ході розробки ромських програм, залучення представників ромської громади та неурядових організацій видається досить формальним. 9. Соціально-медичним посередникам доводиться налагоджувати співпрацю на локальному рівні з іншими зацікавленими сторона-

Звіт/стр.

ресурсів вистачає лише на забезпечення контролюючої функції, супервізія проводиться лише в окремих випадках, за нагальної потреби або на запит соціально-медичний посередника. Регулярного всеохоплюючого характеру вона не має.

Розділ 5

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

ми у сфері медицини та в соціальній сфері, не завжди ці сторони є насправді «зацікавленими» та готовими йти назустріч, щоб вирішувати проблеми ромського населення. Цей брак співпраці зумовлений, в тому числі, відсутністю комплексної політики з цього питання на національному рівні та невизнанням ромських медичних посередників як рівноправних учасників процесу. 10. Спеціалісти державних установ та закладів іноді перекладають на соціально-медичних посередників свої обов’язки: ромські медичні посередники часом змушені виконувати не свої обов’язки, аж до забезпечення ромських поселень електроенергією. Часто це стимулюється також завищеними очікуванням ромського населення щодо соціально-медичних посередників, адже клієнти звертаються до них з будь-якого приводу, далеко не обмежуючись переліком обов’язків соціально-медичного посередника. Не виконуючи прохань клієнтів, соціально-медичний посередник ризикує втратити їхню прихильність і довіру, виконуючи їх — він бере на себе непосильні зобов’язання, які не завжди спроможний виконати, що призводить до професійного вигорання через перевантаженість та втрату довіри через невиконання даних ним обіцянок. У таких умовах тиску соціально-медичному посереднику важко втриматись в рам-

ках своїх обов’язків, а як наслідок — в рамках цієї діяльності. 11. Ромське населення часто є настільки бідним, що не може оплатити навіть проїзд до місця отримання послуги чи купити ліки за рецептом, і якщо в першому випадку соціально-медичний посередник ще може покрити транспортні витрати клієнта за рахунок своїх накладних витрат (поки не змінились умови проекту), то в другому — він безсилий. Як результат: зусилля соціально-медичний посередника щодо супроводу клієнта до медичної установи виявляються марними, оскільки грошей на лікування клієнт все одно не має. Як бачимо з наведеного переліку, виклики та загрози впровадження Програми ромських медичних посередників в Україні є різноманітними. Вони обумовлені як зовнішнім політичним контекстом, так і обмеженими можливостями Програми (фінансовими, організаційними, міжсекторальними). Їхнє усунення потребує комплексного підходу та чималих зусиль. Але, насамперед, необхідне загальне бачення державної політики щодо ромського населення, чіткий розподіл обов’язків структур та організацій, залучених до вирішення проблем, та ефективно налагоджена міжсекторальна співпраця.

Рекомендації щодо формування та реалізації державної політики в Україні у сфері захисту прав ромського населення

використовувати для заходів, спрямованих на інтеграцію ромів у загальне суспільство. 3. Громадським організаціям, які займаються адаптацією ромського населення у суспільство, необхідно провести аналіз чинних загальнодержавних програм у соціальній, освітній та медичній сферах на предмет доступності їхніх ресурсів для ромського населення, розробити пропозиції щодо усунення виявлених бар’єрів.

1. Першочерговим завданням для України є реалізація Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, затвердженої Указом Президента України у квітні 2013 року, та Плану заходів щодо реалізації зазначеної стратегії, прийнятого у вересні 2013 року. Разом з тим, добре підготовлені та влучно спрямовані спільні дії з боку державної влади та громадянського суспільства мають забезпечити конкретизацію окремих пунктів Плану та чітко визначити обов’язки виконавців заходів на центральному та місцевому рівнях. 2. Для України нагальною є потреба вступу до Декади ромського включення, що розпочата та реалізується ЄС. Це дасть можливість у ході виконання Стратегії та Плану заходів спиратись на досвід і підтримку інших європейських країн — учасниць Декади, а також забезпечить доступ до ресурсів Декади, які її країни-учасниці можуть

4. Достовірні дані про кількість ромського населення та масштаби тієї чи іншої проблеми серед ромів можна отримувати, лише застосовуючи комплексний підхід, який, зокрема, передбачає залучення спеціально підготовлених інтерв’юерів в ході проведення перепису населення та проведення окремих досліджень, в тому числі, включених до регулярного державного дослідження рівня життя домогосподарств. Специфічні проблеми ромської громади та її оціночну кількість можна виявити як за допомогою роботи ромських соціально-медичних посередників, так і використовуючи масштабні соціологічні дослідження. Ця робота надасть розгорнуту картину з таких питань, як виявлення ключових соціальних, освітніх, медичних, правових та інших потреб, оцінку демографічного стану ромської національної меншини. 5. Проблема відсутності документів, що призводить до обмеженого доступу до соціальних гарантій та виплат (це стосується документів, що посвідчують особу, дають право на той чи інший вид соціального захисту, засвідчують право на власність), потребує розробки алго-

Звіт/стр.

Рекомендації

Розділ 1

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

ритму дій в рамках законодавства. Даний алгоритм передбачає визначення переліку типових проблем з документами, що є у представників ромського населення, та розробку порядку дій у кожному з цих випадків, відповідно до наявного в Україні нормативно-правового поля. При цьому необхідним є визначення бар’єрів у нормативній базі, якщо такі існують, та надання пропозицій щодо їхнього усунення. Додатково необхідною є правова допомога ромському населенню безпосередньо на місцях, що дасть людям можливість скористатися затвердженим механізмом.



6. В галузі освіти — приміщення шкіл під час канікул доцільно використовувати для організації «курсів вирівнювання» для навчання ромських дітей, які відстали від шкільної програми, та вечірнього навчання для дорослих. Необхідно здійснити розподіл відвідувачів таких курсів, враховуючи специфічні потреби населення.



 



 

7. З метою формування позитивного іміджу ромської громади у суспільстві необхідно розпочати широку інформаційно-роз’яснювальну кампанію, перш за все — серед представників засобів масової інформації. Засобом протидії дискримінації може стати залучення діючих в Україні гарячих ліній та телефонів довіри до роботи з представниками ромських громад з питань порушення їхніх прав за умови широкого інформування представників ромського населення про роботу цих гарячих ліній. 8. На місцевому рівні дієвим засобом забезпечення доступу ромського населення до медичних послуг може стати створення мобільних медичних бригад із залученням різних медичних спеціалістів та ромських соціально-медичних посередників, які здійснювали би виїзди в місця компактного проживання ромів. Ці бригади мають бути забезпечені діагностичним обладнанням і витратними матеріалами, а також набором медичних препаратів першої необхідності.

Рекомендації щодо формування та реалізації державної політики у соціальній сфері. 1. З метою долучення соціальних працівників та фахівців із соціальної роботи до роботи з ромським населенням необхідно чітко визначити специфіку цієї роботи:



Визначення потреб ромської громади, збір статистики щодо ромів без громадянства та документів. Допомога в одержані документів, що засвідчують особу та інших реєстраційних документів. Сприяння у відвідуванні навчальних закладів дітьми та дорослими. Розширення доступу до медичних послуг, в тому числі регулярні медичні огляди, послуги з планування сім’ї, гінекологічні огляди і вакцинація. Надання інформаційних послуг про права та обов’язки, можливості захисту прав. Сприяння у налагодженні діалогу представників державних структур з ромами. З боку лікарів та соціальних працівників — зміна ставлення до пацієнтів та клієнтів ромів. Забезпечення доступу ромів до соціальної допомоги та інших соціальних послуг. Сприяння у працевлаштуванні та інформуванні про інші послуги у цій сфері. Формування довіри у ромських громад до громадського та державного секторів та сприяння їх консолідації.

2. З метою своєчасного та ефективного виконання вищезазначених завдань необхідно здійснювати відповідну підготовку соціальних працівників та фахівців із соціальної роботи та долучити до виконання цих завдань ромських посередників. Для цього необхідно розробити, затвердити та впровадити програми підготовки таких фахівців. 3. Забезпечення фінансування програми ромських посередників можливе за рахунок місцевих бюджетів шляхом державного замовлення на виконання тих чи інших послуг (пілотний проект планується провести у Кіровоградській області у 2014 році). 4. Розробити та затвердити стандарти надання соціальних послуг членам ромської громади. 5. З метою ефективного використання усіх наявних ресурсів сформувати електронну базу даних надавачів соціальних послуг, враховуючи потенціал громадянського суспільства, та одержувачів таких послуг із деталізацією отриманих послуг. 6. Для подальшого планування заходів у розрізі регіонів варто провести картографуван-

7. З метою підвищення рівня взаємодії державних органів та представників громадянського суспільства постійно проводити комунікативні заходи на центральному та регіональному рівнях. Виконання наведених вище рекомендацій вимагає консолідації зусиль як громадського, так і державного секторів, а також активного залучення до процесу представників ромської громади. Крім того, впровадження запропонованих заходів потребує додаткових ресурсів, порівняно з тими, які має зараз Програма.

Модель роботи ромських соціальномедичних посередників: Як уже говорилось в рекомендаціях, діяльність ромських соціально-медичних посередників могла б фінансуватися шляхом використання механізму соціального замовлення. При цьому, необхідно використовувати той механізм соціального замовлення, який на даному етапі декларує та намагається впровадити Мінсоцполітики. За кошти місцевих бюджетів будуть закуповуватися лише ті послуги, які потрапили до Переліку соціальних послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, затвердженого Наказом Мінсоцполітики. В цьому переліку послуги не «прив’язані» до тієї чи іншої соціальної групи, відповідно, там немає послуг, орієнтованих виключно на ромську громаду. Серед затвердженого Наказом переліку, як такі, що є в тій чи іншій мірі актуальними та відповідають потребам ромського населення можна виділити наступні: Послуга соціальної адаптації — допомога в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення, складання плану виходу із складної життєвої ситуації; залучення отримувача до вирішення власної складної життєвої ситуації; надання інформації з питань соціального захисту населення; навчання, формування та розвиток соціальних навичок, умінь, соціальної компетенції; представництво інтересів; корекція психологічного стану та поведінки в повсякденному житті; надання психологічної підтримки; допомога в оформ-

ленні документів; сприяння працевлаштуванню; допомога у зміцненні/відновленні родинних та суспільно корисних зв’язків; організація клубів за інтересами, клубів активного довголіття, університетів третього віку; допомога в організації денної зайнятості та дозвілля; сприяння організації та діяльності груп самодопомоги. Надання притулку — надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим, м’яким інвентарем, одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни; сприяння у створенні умов для здобуття дітьми освіти з урахуванням рівня їх підготовки; організація збереження особистих речей; надання інформації з питань соціального захисту населення; допомога в отриманні безоплатної правової допомоги; представництво інтересів; розвиток, формування та підтримка соціальних навичок; допомога в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення; залучення отримувача до вирішення власної складної життєвої обставини; організація отримання медичних послуг, медичного обстеження; психологічне консультування; допомога в організації взаємодії з іншими фахівцями, службами. Кризове та екстрене втручання — психологічна допомога (консультування, підтримка, діагностика, консультування, корекція, психотерапія, реабілітація); надання інформації з питань соціального захисту населення; допомога в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами; представництво інтересів, корекція сімейних стосунків; допомога в отриманні безоплатної правової допомоги; організація надання невідкладної медичної допомоги; організація надання притулку. Консультування — допомога в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення, складання плану виходу із складної життєвої ситуації; психологічне консультування; сприяння в отриманні правової допомоги. Соціальний супровід/патронаж — обстеження, оцінка потреб, визначення шляхів вирішення основних проблем; складання індивідуального плану соціального супроводу; залучення отримувача послуги до виконання індивідуального плану соціального супроводу;

Звіт/стр.

ня «ромських» населених пунктів із зазначенням кількості населення, що там проживає, та потреб окремо взятої особи.

Розділ 6

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

оцінка результатів виконання індивідуального плану соціального супроводу; регулярні зустрічі чи відвідування отримувача послуги з метою моніторингу виконання поставлених завдань; сприяння у отриманні інших послуг, організації взаємодії з іншими суб’єктами соціального супроводу; допомога в усвідомленні значення дій та/або розвиток вміння керувати ними; навчання та розвиток навичок; психологічне консультування; психологічна підтримка; Соціальний супровід при працевлаштуванні та на робочому місці — регулярні зустрічі з отримувачем послуги; відвідування на робочому місці; сприяння в адаптації особи до виконання робочих функцій, пристосуванні робочого місця для осіб з інвалідністю; сприяння у отриманні інших послуг, організації взаємодії з іншими суб’єктами соціального супроводу; навчання та розвиток трудових і соціальних навичок; психологічне консультування; психологічна підтримка. Представництво інтересів — ведення переговорів від імені отримувача соціальних послуг; допомога в оформленні або відновленні документів; сприяння в реєстрації місця проживання або перебування; допомога у розшуку рідних та близьких, відновленні родинних та соціальних зв’язків; сприяння у забезпеченні доступу до ресурсів і послуг за місцем проживання/перебування, встановленні зв’язків з іншими фахівцями, службами, організаціями, підприємствами, органами, закладами, установами тощо. Виходячи зі специфіки завдань, що стоять перед соціально-медичними ромськими посередниками, найбільш повно їх діяльність відображає послуга «представництво інтересів». При цьому, недостатнім є той факт, що дана послуга входить до переліку. Передбачається, що конкурси на отримання соціального замовлення будуть проводитись за результатами збору потреб на місцях та їх пріоритезації. Отже, необхідно, щоб ця послуга була визначена пріоритетною в регіоні. Для цього в регіонах щорічно на початку року проводиться оцінка потреб. Саме вона є першим етапом соціального замовлення — визначення предмету замовлення, тобто обсягу та спектру соціальних послуг, що є пріоритетними для населення даної території.

Оцінка потреб проводиться для: 



 

визначення соціальних груп, які потребують соціальних послуг, чисельності фактичних та потенційних отримувачів соціальних послуг; визначення соціальних проблем, які потребують розв’язання за допомогою соціальних послуг; вивчення стану системи надання соціальних послуг включаючи суб’єктів надання, перелік, обсяг, доступність та якість послуг; визначення переліку та обсягу соціальних послуг; оцінки відповідності наявної системи надання соціальних послуг визначеним потребам населення; розробки пропозицій щодо розвитку та оптимізації системи соціальних послуг; визначення кадрових, фінансових ресурсів, необхідних для організації надання соціальних послуг.

За організацію процесу оцінки потреб відповідають Управління/ Департаменти соціального захисту (обласне, районні, міські) — збір інформації, узагальнення, аналіз, визначення пріоритетів. Дана оцінка проходить відповідно до Методичних рекомендацій визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах, затверджених Наказом Мінсоцполітики. В цих методичних рекомендаціях дається перелік цільових груп, щодо яких збираються потреби у соціальних послугах. Оскільки приналежність до ромської громади не є сама по собі фактором уразливості, необхідно із запропонованих цільових груп вибрати ті, потреби яких є найближчими до потреб ромського населення. Зокрема, це можуть бути:    

«сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах», «жінки з новонародженими дітьми», «діти, які перебувають у складних життєвих обставинах», «особи, які мешкають в аварійних приміщеннях».

Ромські соціально-медичні посередники самі по собі не є організацією, що надає соціальні послуги, тому вони не можуть подавати

Для вирішення цього питання є 2 варіанти: 1) 2)

Це можуть робити місцеві ромські неурядові організації; Ромські соціально-медичні посередники створюють асоціацію, яка має право діяти по всій Україні, а посередники є її представниками на місцях.

Зважаючи на те, що не скрізь є ромські неурядові організації, а мережа посередників є більш розгалуженою, доцільніше скористатися другим варіантом. Таким чином, пропонується наступна модель роботи: Асоціація ромських соціально-медичних посередників долучається до збору потреб у соціальних послугах на початку року, подає в Управління/ Департамент соціального захисту інформацію щодо обсягу наданих ними послуг та потреб, з якими звертаються до них клієнти. На етапі пріоритезації цих потреб місцевими Управлінням/Департаментом та закладення коштів на їх задоволення в місцеві бюджети Асоціацією проводяться адвокаційні кампанії. В результаті цих кампаній кошти на надання послуг ромському населенню мають бути закладені в Програми економічного розвитку регіону на відповідний рік для подальшого здійснення соціального замовлення. Коли місцеві адміністрації оголосять конкурси відповідно до Постанови КМУ від 29 квітня 2013 р. № 324 «Про затвердження Порядку здійснення соціального за-

мовлення за рахунок бюджетних коштів», Асоціація має податись на ці конкурси. Зважаючи на тривалий досвід роботи ромських соціально-медичних посередників, позитивну оцінку їх діяльності місцевою владою, та незначну кількість організацій, що займаються вирішенням соціальних проблем ромської громади, є дуже велика ймовірність того, що саме Асоціація ставатиме переможцем цих конкурсів. Таким чином, робота ромських медичних посередників через Асоціацію забезпечить: 1.

3. 4.

Можливість фінансування посередників шляхом використання механізму соціального замовлення; Гнучкість графіку та змісту послуг в залежності від потреб місцевої ромської громади; Можливість залучати додаткові кошти з інших джерел, окрім місцевих бюджетів; Координацію діяльності посередників з центрального рівня, забезпечення їх методичної підтримки; Можливість займатися адвокацією як на місцевому, так і на національному рівнях.

Окрім переведення діяльності ромських соціально-медичних посередників на офіційну основу та забезпечення фінансування цієї діяльності за державні кошти місцевого рівня, необхідно передбачити ще одну складову, без якої неможливим є робота посередника. Це навчання. І тут не обійтись без допомоги міжнародної спільноти, адже на це навчання потрібні кошти. Окрім періодичного навчання, необхідною є поточна супервізія та технічна підтримка діяльності ромських соціально-медичних посередників.

Звіт/стр.

в Управління/ Департамент соціального захисту інформацію щодо обсягу наданих ними послуг та потреб, з якими звертаються до них клієнти.

Розділ 6

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

Звіт/стр.

Додаток 1

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 11 вересня 2013 р. № 701-р Київ

Про затвердження плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року 1. Затвердити план заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, що додається. 2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, відповідальним за виконання затвердженого цим розпорядженням плану заходів, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, Національній академії наук забезпечити його своєчасне виконання та подання щороку до 1 лютого Міністерству культури інформації про стан виконання плану заходів для її узагальнення та подання до 1 березня Кабінетові Міністрів України.

Прем’єр-міністр України Інд. 70

М. Азаров

розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 р. № 701-р ПЛАН ЗАХОДІВ щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року Загальні питання 1. Провести інформаційно-просвітницьку роботу, спрямовану на протидію упередженому ставленню до осіб, які належать до ромської національної меншини. Держкомтелерадіо, Мін’юст, Мінкультури, МОН, МВС, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднання (за згодою). 2014 — 2020 роки. 2. Організувати проведення для осіб, які належать до ромської національної меншини, інформаційно-просвітницьких заходів з метою підвищення рівня обізнаності про права людини. Мін’юст, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (за згодою), громадські об’єднання ромів та міжнародні організації (за згодою). 2014 — 2020 роки. 3. Забезпечити проведення спільних зустрічей представників Укрдержреєстру та ДМС з представниками громадських об’єднань ромів для вивчення питання оформлення особам, які належать до ромської національної меншини, свідоцтв про народження та паспортів громадянина України. Укрдержреєстр, ДМС, громадські об’єднання ромів (за згодою). I квартал 2014 року. 4. Сприяти в отриманні особами, які належать до ромської національної меншини і на законних підставах перебувають на території

України, документів, що посвідчують особу і підтверджують громадянство, свідоцтв про народження та про державну реєстрацію актів цивільного стану. ДМС, Укрдержреєстр. 2013 — 2020 роки. 5. Започаткувати ведення обліку ромів, які отримали документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство. ДМС. 2014 і 2015 роки. 6. Видати і поширити у місцях компактного проживання осіб, які належать до ромської національної меншини, інформаційних матеріалів щодо порядку отримання документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, свідоцтв про народження та про державну реєстрацію актів цивільного стану. Міжнародний фонд “Відродження” (за згодою), громадські об’єднання ромів (за згодою). 2014 і 2015 роки. 7. Забезпечити у місцях компактного проживання осіб, які належать до ромської національної меншини, проведення правоохоронними органами та соціальними службами профілактичної роботи, спрямованої на запобігання бездоглядності, безпритульності дітей, недопущення їх втягування у злочинну та іншу протиправну діяльність, запобігання насильству в сім’ї, наркоманії, тютюнопалінню та алкоголізму. МВС, Мінсоцполітики, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2013 — 2020 роки. 8. Залучити експертний і технічний потенціал міжнародних організацій до виконання завдань щодо інтеграції в українське суспільство осіб, які належать до ромської національної меншини. Мінкультури, МЗС, МОН, Мінсоцполітики, МВС, МОЗ, Мінекономрозвитку, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2013 — 2020 роки.

Звіт/стр.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Додатки

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

9. Підготувати та залучити осіб, які належать до ромської національної меншини, до проведення чергового Всеукраїнського перепису населення. Держстат. 2014 рік. 10. Забезпечити співробітництво між органами виконавчої влади і громадськими об’єднаннями ромів з питань життєдіяльності ромської національної меншини. Мінкультури, Мінсоцполітики, МОЗ, МОН, МВС, Мін’юст, Мінрегіон, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднання ромів (за згодою). 2013 — 2020 роки. 11. Залучити громадські об’єднання ромів до громадської оцінки ефективності здійснення заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року. Мінкультури, Мінсоцполітики, МОН, МОЗ, МВС, Мін’юст, Укрдержреєстр, ДМС, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднання ромів (за згодою). 2014 — 2020 роки. Соціальний захист і зайнятість 12. Забезпечити виявлення та охоплення соціальними послугами ромських сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах. Мінсоцполітики, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2014 — 2020 роки. 13. Провести моніторинг призначення та використання державної соціальної допомоги, зокрема при народженні дитини. Мінсоцполітики, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2013 — 2020 роки. 14. Сприяти залученню благодійних, громадських і релігійних організацій до надання соці-

альної допомоги особам, які належать до ромської національної меншини. Мінкультури, Мінсоцполітики, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднання та релігійні організації (за згодою). 2013 — 2020 роки. 15. Провести у місцях компактного проживання ромської національної меншини заходи з інформування про соціальні послуги, що надаються Державною службою зайнятості. Державна служба зайнятості, об’єднання ромів (за згодою). 2013 — 2020 роки.

громадські

16. Забезпечити за письмовим зверненням осіб, які належать до ромської національної меншини, проведення у місцях їх компактного проживання профорієнтаційної роботи, спрямованої на мотивацію до праці, здобуття актуальних на ринку праці професій та спеціальностей, а також заходів з інформування щодо започаткування власної підприємницької діяльності. Державна служба зайнятості. 2013 — 2020 роки. 17. Сприяти за зверненням громадських об’єднань ромів: залученню осіб, які належать до ромської національної меншини, до участі у ярмарках вакансій; працевлаштуванню випускників, які належать до ромської національної меншини і завершили навчання у вищих навчальних закладах, у місцях компактного проживання ромів; випускникам загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів, які належать до ромської національної меншини, у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру. Державна служба зайнятості, об’єднання ромів (за згодою). 2013 — 2020 роки.

громадські

Підвищення освітнього рівня 18. Забезпечити проведення педагогічними колективами загальноосвітніх навчальних закладів, представниками органів управління

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднання ромів (за згодою). 2013 — 2020 роки. 19. Забезпечити проведення постійно діючих семінарів-практикумів для педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчаються особи, які належать до ромської національної меншини. МОН, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2014 — 2020 роки. 20. Опрацювати питання щодо підготовки та видання навчальних посібників для загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчаються особи, які належать до ромської національної меншини. Закарпатська облдержадміністрація. 2014 — 2015 роки. 21. Вивчити питання щодо забезпечення учнів ромської національності безоплатним транспортом у місцях компактного проживання осіб, які належать до ромської національної меншини, розташованих на відстані більш як три кілометри від найближчого загальноосвітнього навчального закладу. МОН, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2014 рік. 22. Провести роботу щодо збільшення кількості дітей ромської національності віком від трьох до шести років, які відвідують дошкільні навчальні заклади. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, МОН. 2013 — 2020 роки.

23. Забезпечити ведення обліку дітей шкільного віку ромської національності з метою максимального їх залучення до навчального процесу. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, МОН, громадські об’єднання ромів (за згодою). 2013 — 2020 роки. 24. Налагодити контроль за відвідуванням учнями ромської національності загальноосвітніх навчальних закладів та вжити заходів до батьків або осіб, що їх замінюють, з метою забезпечення систематичного відвідування дітьми занять. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, МОН, громадські об’єднання ромів (за згодою). 2013 — 2020 роки. 25. Провести роботу із збільшення кількості учнів ромської національності, які завершують навчання у загальноосвітніх навчальних закладах. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, МОН, громадські об’єднання ромів (за згодою). 2013 — 2020 роки. 26. Сприяти залученню учнів ромської національності до позаурочної, позашкільної роботи, участі у тематичних конкурсах, спортивних змаганнях, гуртках тощо. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, МОН громадські об’єднання ромів (за згодою). 2013 — 2020 роки. 27. Забезпечити удосконалення профілів шкільного трудового навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, у яких навчаються учні ромської національності, з урахуванням традиційних ромських ремесел. МОН, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2015 рік.

Звіт/стр.

освітою місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями серед осіб, які належать до ромської національної меншини, роз’яснювальної роботи щодо важливості здобуття освіти, особливо дітьми та молоддю.

Додатки

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

28. Забезпечити надання шкільними психологами психологічної допомоги учням ромської національності з метою їх успішної адаптації до навчального процесу.

нальної меншини, роз’яснювальну роботу щодо здорового способу життя, необхідності проходження профілактичного обстеження, важливості своєчасного та повноцінного лікування.

МОН, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднання ромів (за згодою). 2013 — 2020 роки.

29. Вивчити потребу у підготовці вчителів ромської мови.

34. Забезпечити розміщення у закладах охорони здоров’я та поширення у місцях компактного проживання осіб, які належать до ромської національної меншини, пам’яток, листівок, стендів тощо з питань пропаганди здорового способу життя.

МОН, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Національна академія педагогічних наук (за згодою). 2014 і 2015 роки. 30. Забезпечити підвищення кваліфікації та стажування педагогічних кадрів загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчаються учні ромської національності. МОН, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2014 — 2020 роки. 31. Організувати профорієнтаційну роботу із стимулювання осіб, які належать до ромської національної меншини, до отримання професійно-технічної та вищої освіти. МОН, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2013 — 2020 роки.

МОЗ, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднання ромів та міжнародні організації (за згодою). 2014 — 2020 роки. 35. Забезпечити поширення серед осіб, які належать до ромської національної меншини, інформації про місця розташування закладів охорони здоров’я, порядок звернення до них та користування їх послугами. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднання ромів (за згодою). 2013 — 2020 роки.

Охорона здоров’я

36. Сприяти спрощенню доступу осіб, які належать до ромської національної меншини, до медичного обстеження, надання стаціонарного лікування та екстреної медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров’я.

32. Забезпечити інформування працівників державних закладів охорони здоров’я про особливості національної ментальності осіб, які належать до ромської національної меншини.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2013 — 2020 роки.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднання ромів (за згодою). 2014 рік.

37. Забезпечити згідно з календарем щеплень проведення імунізації осіб, які належать до ромської національної меншини.

33. Провести у місцях компактного проживання осіб, які належать до ромської націо-

МОЗ, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2013 — 2020 роки.

Додатки

Держслужба соцзахворювань, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2014 — 2020 роки. 39. Забезпечити проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду, а також санітарно-епідеміологічних обстежень місць компактного проживання осіб, які належать до ромської національної меншини, із залученням представників громадських об’єднань ромів.

43. Сприяти у виділенні відповідно до законодавства для осіб, які належать до ромської національної меншини, земельних ділянок для індивідуального житлового (кооперативного) будівництва та ведення особистого селянського господарства. Держземагентство, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2014 — 2020 роки.

Держсанепідслужба. 2013 — 2020 роки.

44. Сприяти відповідно до законодавства участі осіб, які належать до ромської національної меншини і перебувають на квартирному обліку, у програмі забезпечення соціальним житлом.

40. Забезпечити доступність первинної медичної допомоги шляхом формування мережі амбулаторій відповідно до нормативів, затверджених МОЗ.

Мінрегіон, Мінсоцполітики, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2013 — 2020 роки.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2014 — 2020 роки.

Задоволення культурних та інформаційних потреб

Поліпшення житлово-побутових умов 41. Сприяти у вирішенні відповідно до законодавства питань забезпечення осіб, які належать до ромської національної меншини, житлом, покращення житлово-побутових умов, соціальної інфраструктури, відповідних комунікацій та благоустрою територій у місцях їх компактного проживання. Мінрегіон, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, міжнародні організації та фонди (за згодою). 2013 — 2020 роки. 42. Забезпечення у місцях компактного проживання осіб, які належать до ромської національної меншини, поширення інформації про програми пільгового кредитування придбання та будівництва житла. Мінрегіон, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

45. Сприяти утворенню та діяльності центрів ромської культури у місцях компактного проживання осіб, які належать до ромської національної меншини. Мінкультури, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2013 — 2020 роки. 46. Забезпечити надання підтримки ромським художнім колективам. Мінкультури, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2014 — 2020 роки. 47. Забезпечити залучення ромських художніх колективів до участі у всеукраїнських та регіональних культурно-мистецьких заходах за участю національних меншин. Мінкультури, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2013 — 2020 роки.

2013 — 2020 роки.

Звіт/стр.

38. Провести у місцях компактного проживання осіб, які належать до ромської національної меншини, обов’язкові профілактичні огляди на туберкульоз.

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

48. Сприяти у наданні на пільгових умовах приміщень у будівлях і спорудах, що перебувають у державній та комунальній власності, для проведення громадськими об’єднаннями ромів та ромськими творчими колективами культурно-мистецьких, інформаційно-просвітницьких заходів, спрямованих на забезпечення прав і задоволення етнонаціональних потреб осіб, які належать до ромської національної меншини. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2013 — 2020 роки. 49.

Національна академія наук (за згодою), Український центр культурних досліджень (за згодою). 2014 — 2020 роки. 53. Сприяти виданню “Ромського правознавчого вісника”, наукового часопису “Роменвад” (“Ромознавство”), збірок казок і прислів’їв ромською мовою. Одеська облдержадміністрація, об’єднання ромів (за згодою). 2014 і 2015 роки.

громадські

54. Запровадити тематичну сторінку з ромської проблематики в газеті “Одеські вісті”.

Сприяти у проведенні:

культурно-мистецьких заходів, спрямованих на збереження етнічної самобутності ромської національної меншини; інформаційно-просвітницької роботи з питань забезпечення захисту та інтеграції в українське суспільство осіб, які належать до ромської національної меншини. Мінкультури, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднання (за згодою). 2014 — 2020 роки. 50. Сприяти утворенню і діяльності студії позашкільної освіти та дозвілля музично обдарованих дітей ромської національності за такими напрямами, як хореографія, музичне та вокальне мистецтво при Закарпатському обласному палаці дитячої та юнацької творчості. Закарпатська облдержадміністрація. 2013 — 2020 роки. 51. Сприяти участі ромських аматорських колективів у міжнародних культурно-мистецьких заходах. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2013 — 2020 роки. 52. Провести наукові дослідження у галузі історії, культури, мови та соціально-культурної інтеграції ромської національної меншини.

Одеська облдержадміністрація, об’єднання ромів (за згодою). 2014 рік.

громадські

55. Забезпечити підготовку та трансляцію в ефірі Одеської обласної державної телерадіокомпанії 15-хвилинної програми з ромської тематики в рамках телевізійної передачі «Інтер Одеса». Держкомтелерадіо, Одеська обласна державна телерадіокомпанія, Одеська облдержадміністрація, громадські об’єднання ромів (за згодою). 2014 — 2020 роки. 56. Сприяти у висвітленні державними аудіовізуальними засобами масової інформації питань життєдіяльності ромської національної меншини, заходів щодо забезпечення її захисту та інтеграції в українське суспільство. Держкомтелерадіо. 2014 — 2020 роки.

Комітет Міністрів Ради Європи Документ СМ(2010)133, остаточний варіант 20 жовтня 2010 р. Зустріч на вищому рівні Ради Європи, присвячена питанням ромів. Страсбург, 20 жовтня 2010 р. «Страсбурзька декларація щодо ромів».

(1) Роми1 у багатьох частинах Європи залишаються соціально та економічного маргіналізованими, що підриває додержання їхніх прав людини, заважає їх активній участі в житті суспільства і ефективному виконанню громадянських обов’язків та поширює упередженість щодо ромів. (2) Будь-яка ефективна реакція на цю ситуацію повинна поєднати соціальне та економічне інтегрування ромів у суспільство та ефективний захист прав людини. Суспільство в цілому повинне вплинути на цей процес та підтримати його. Передумовою успіху є завзята та дієва участь наших братів-європейців ромського походження. (3) Хоча основна відповідальність за сприяння інтеграції лежить на країнах-учасницях, громадянами яких є роми, або в яких роми проживають тривалий час, останні події, пов’язані з ромами в Європі, показали, що певні виклики, які стоять перед нами, мають міжнародне значення і потребують пан-європейського підходу. (4) Оскільки в різних країнах складаються різні ситуації, роль міжнародних організацій повинна, перш за все, полягати у підтримці та допомозі зусиллям, які докладаються на національному, регіональному і — особливо — на місцевому рівні. (5) Виходячи з цих міркувань, державиучасниці Ради Європи затвердити таку «Страсбурзьку Декларацію»: 1 Термін “роми», що використовується в тексті цього документа, об’єднує ромів, сінті, кале, кочові та споріднені групи в Європі і охоплює широке різноманіття таких груп, включаючи групи, які називають себе циганами. Див. : http://www.coe.int/cm

(6) Підтверджуючи, що всі люди народжуються вільними, маючи рівні достоїнства та права; (7) Підтверджуючи свою прихильність до людської гідності та захисту прав людини для всіх; (8) Нагадуючи про фундаментальні цінності, норми та стандарти демократії, права людини та норми права, які поділяють країни-учасниці Ради Європи, і згідно з якими повинні здійснюватися дії на всіх рівнях; (9) Підтверджуючи своє зобов’язання сприяти соціальній інтеграції та створенню умов для ефективного використання громадянських прав та обов’язків кожною особою; (10) Нагадуючи, що активна участь ромів має вирішальне значення для досягнення їхньої інтеграції у суспільство, і заохочуючи ромів до участі у вирішенні проблем, пов’язаних, серед іншого, з відносно низьким рівнем освіти та зайнятості; (11) Маючи на увазі, що процес інтеграції ромів сприяє соціальній згуртованості, демократичній стабільності та сприйняттю різноманітності; (12) Нагадуючи, що використання прав і свобод кожної людини не повинне порушувати законодавство та права інших людей; (13) Беззастережно осуджуючи расизм, суспільний осуд та ксенофобні висловлювання проти ромів, зокрема, у публічному та політичному дискурсі; (14) Нагадуючи про зобов’язання країн, що підписали відповідні законодавчі акти Ради Європи, які були ратифіковані, зокрема, Європейську конвенцію з прав людини та Протоколи до неї, і, у відповідних випадках, Європейську соціальну хартію та Рамкову Угоду про захист національних меншин і Європейську хартію регіональних мов і мов національних меншин; (15) Рекомендуючи країнам, що підписали такі законодавчі акти, під час розроблення своєї політики щодо ромів зважати на відповідні рішення Європейського суду з прав людини та відповідні рішення Європейського комітету із соціальних прав;

Звіт/стр.

Додаток 2

Додатки

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

(16) Нагадуючи про їхню прихильність до принципів толерантності та відсутності дискримінації, виражену у законодавчому акті Європейської Комісії проти расизму та нетерпимості (ECRI);

рювати можливості рівноцінного виховання та захисту прав ромських дітей, особливо права на освіту, та захищати їх від насилля, включаючи статеве насилля та використання дитячої праці, відповідно до міжнародних угод.

(17) Покладаючись на ініціативи, діяльність та програми, спрямовані на повну інтеграцію ромів, які вже були розроблені та втілюються у життя державами-учасницями;

Створення умов для повноправної участі в житті суспільства

(18) Країни-учасниці Ради Європи погоджуються з наведеним далі невичерпним списком пріоритетів, який повинен стати керівництвом для більш зосереджених та послідовних дій на всіх рівнях, включаючи активну участь ромів:

(25) Сприяти ефективній участі ромів у соціальному, політичному та громадському житті, включаючи активну участь представників ромів у механізмах ухвалення рішень, що впливають на ромів, та співпрацю з незалежними органами, такими як омбудсмен, у сфері захисту прав людини.

Відсутність дискримінації та громадянство Відсутність дискримінації (19) Прийняти та ефективно виконувати законодавство проти дискримінації, зокрема законодавство у сфері зайнятості, доступу до правосуддя, надання товарів та послуг, включаючи доступ до житла і провідних державних послуг, таких як охорона здоров’я та освіта. Кримінальне законодавство (20) Прийняти та ефективно виконувати законодавство проти злочинів на расовому ґрунті.

Доступ до правосуддя (26) Забезпечити однаковий та ефективний доступ до системи правосуддя, включаючи, у відповідних випадках, доступні послуги з юридичної допомоги. (27) Забезпечити вчасне та ефективне розслідування та належний судовий порядок у випадках підозрюваного расового насилля або інших правопорушень проти ромів. (28) Забезпечити належну та цільову підготовку судових та поліцейських служб.

Громадянство Боротьба з торгівлею людьми (21) Вживати ефективних заходів для уникнення відсутності громадянства відповідно до внутрішнього законодавства та політики, і забезпечити ромам, які законно проживають на своїй національній території, доступ до ідентифікаційних документів. Права жінок та рівність статей

(29) Зважаючи на те, що ромські діти та жінки часто стають жертвами торгівлі людьми та експлуатації людини людиною, приділяти достатньо уваги та ресурсів для боротьби з цими явищами у рамках загальних заходів, спрямованих на приборкання торгівлі людьми та організованого криміналу, і, у відповідних випадках, надавати жертвам дозволи на проживання.

(22) Вживати ефективних заходів для підтримки, захисту та поширення гендерної рівності ромських дівчат і жінок у їхніх громадах та у суспільстві в цілому.

Боротьба із суспільним осудом та ксенофобськими висловлюваннями

(23) Вживати ефективних заходів для ліквідації, там, де це ще існує, небезпечної практики стосовно репродуктивних прав ромських жінок, у першу чергу, примусової стерилізації.

(30) Посилити заходи боротьби із ксенофобськими висловлюваннями. Сприяти відповідальному та чесному висвітленню засобами масової інформації питань, пов’язаних з ромами, та утримуватись від створення негативних стереотипів або суспільного осуду.

Права дітей (24)

За допомогою ефективних заходів поши-

(31) Нагадувати державним органам влади на національному, регіональному та місцевому рів-

(32) Розглянути можливість приєднання до кампанії Ради Європи та Європейської Комісії «Досить! Вийдіть за межі упередженості і відкрийте для себе ромів!» та посилити діяльність у рамках цієї програми. Соціальна інтеграція Освіта (33) Гарантувати для ромських дітей ефективний та однаковий доступ до основної системи освіти, включаючи дошкільну освіту, і методи забезпечення відвідування школи, включаючи, наприклад, використання шкільних асистентів та посередників. Забезпечити, у відповідних випадках, службову підготовку вчителів та педагогічного персоналу. Зайнятість (34) Забезпечити для ромів однакові можливості зайнятості та професійно-технічного навчання відповідно до міжнародного та внутрішнього законодавства, включаючи, у відповідних випадках, використання посередників з працевлаштування. Надати ромам належні можливості для оцінки своїх навичок та знань, одержаних у неофіційному середовищі. Охорона здоров’я (35) Забезпечити для всіх ромів однаковий доступ до системи охорони здоров’я, наприклад, використовуючи посередників з охорони здоров’я та забезпечуючи підготовку існуючих організаторів. Житло (36) Вжити належних заходів для покращення умов життя ромів. (37) Забезпечити однаковий доступ ромів до житла та послуг з розміщення. (38) Забезпечити належне та обґрунтоване повідомлення й ефективний доступ до засобів пра-

вового захисту у випадках виселення, гарантуючи при цьому виконання принципів та норм права. (39) За допомогою консультацій із зацікавленими сторонами та відповідно до внутрішнього законодавства і політики забезпечити належне розселення для кочових та напівкочових ромів. Культура та мова (40) У відповідних випадках вживати заходів для сприяння поширенню інформації, розуміння та плекання культури, історії та мови ромів. Міжнародна співпраця (41) Забезпечити цілеспрямовану, стабільну та ефективну співпрацю з питань ромів на загальноєвропейському рівні серед держав-учасниць, регіональних і місцевих органів влади та європейських організацій, використовуючи численні приклади хороших практик, що вже існують на європейському, національному, регіональному та місцевому рівні. Зокрема, сприяти співпраці з Європейським Союзом, включаючи співпрацю за спільними програмами, такими як програма міжкультурних міст, а також сприяти співпраці з Організацією безпеки та співробітництва в Європі. (42) Забезпечити тісну співпрацю з громадами ромів на всіх рівнях — загальноєвропейському, національному, регіональному та місцевому — для втілення в життя цих зобов’язань; (43) Визнаючи потребу в реалізації цих пріоритетів з використанням передового досвіду, знань та доступних фінансових ресурсів, які існують на європейському, національному, регіональному та місцевому рівні, країни-учасниці Ради Європи: (44) вітають рішення Генерального секретаря реорганізувати ресурси, поширивши їх серед Секретаріату Ради Європи із завданням подальшого розвитку співпраці з національними, регіональними та місцевими органами влади і міжнародними організаціями у сфері збирання, аналізу, обміну та поширення інформації про політику та передовий досвід вирішення питань ромів, надаючи консультації та підтримку на вимогу національних, регіональних та місцевих органів влади, а також забезпечуючи практичну допомогу у запровадженні нових політичних ініціатив, зокрема на місцевому рівні, і надаю-

Звіт/стр.

ні про їхню відповідальність за утримування від заяв, зокрема в засобах масової інформації, які можуть обґрунтовано тлумачитись як ксенофобські або як вислови, які можуть розцінюватись як обґрунтування, поширення або пропаганда расової ненависті, ксенофобії або інших форм дискримінації або ненависті на ґрунті нетерпимості.

Додатки

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

чи доступ до навчальних, таких, що підвищують компетентність, та освітніх матеріалів; (45) заохочують до тісної співпраці між державами-учасницями, іншими інституціями Ради Європи, іншими міжнародними організаціями, особливо ЄС та ОБСЄ, а також між громадянським суспільством, включаючи асоціації ромів та відповідні громадські організації, так, щоб робота кожного доповнювала, а не дублювала роботу інших органів; (46) погоджуються запровадити Європейську програму підготовки посередників-спеціалістів з питань ромів для раціоналізації, кодифікації та консолідації існуючих програм підготовки посередників-спеціалістів з питань ромів за допомогою найбільш ефективного використання існуючих ресурсів Ради Європи, а також стандартів, методології, мереж та інфраструктури Ради Європи, зокрема Європейських центрів молоді у Страсбурзі та Будапешті, у тісній співпраці з національними та місцевими органами влади;

(47) заохочують країни-учасниці використовувати скоординований міжвідомчий підхід до вирішення питань, які впливають на ромів; (48) звертають увагу на перелік належних практик, розроблений Генеральним секретарем під назвою «Страсбурзькі ініціативи», який він закликає підтримати. Цей відкритий каталог проектів, які можуть дати негайні та оцінювані результати, може стати каталізатором майбутніх дій; Запрошують Генерального секретаря Ради Європи представити перший проміжний звіт про виконання «Страсбурзької Декларації» на засіданні міністрів Ради Європи, яке відбудеться у Стамбулі у травні 2011 року.

Звіт/стр.

Нотатки

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

Звіт/стр.

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості