Музичний фольклор ромів Закарпаття by Міжнародний фонд "Відродження"

Віллі Пап, Едуард Пап

МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР РОМІВ ЗАКАРПАТТЯ

Ужгород 2018

УДК 398.8(477.87=214.58) П 17

Науково-популярне видання «Музичний фольклор ромів Закарпаття» вперше зібрало матеріали про багату ромську музичну культуру нашого краю за останні сто років. У виданні можна дізнатись про участь ромів у становленні Закарпатського обласного народного хору та філармонії, про ромські музичні родини Закарпаття, про обряди і традиції ромів, про ромську школу Ужгорода, про ромський джаз та багато іншої цікавої інформації. Окремим розділом опубліковані 32 ромські народні пісні, які досі звучать у виконанні ромських музикантів та співаків. Для культурологів, краєзнавців, істориків, педагогів, широкого кола читачів.

З а пі дтримк и

Закарпатської обласної державної адміністрації

Міжнародного фонду «Відродження»

На обкладинці: репродукція картини Вінсента Ван Гога «Циганський табір з фургонами»

ISBN 978-617-7692-08-8

Вступ

півіснування культур різних національних меншин в єдиному географічному просторі при різних державних утвореннях дало в Закарпатській області унікальний сплав народного фольклору. Наш регіон особливий у природному, історичному та етнічному плані. Дуже колоритно звучать народні пісні у нашому Закарпатті ромською мовою. У часи, коли роми постійно кочували, музиканти та співаки, щоб заробити на прожиття, вивчали фольклор тих народів, з якими вони жили поряд. Наприклад, в Іспанії роми суттєво вплинули на створення стилю фламенко; у Росії роми вважалися найкращими виконавцями романсів та «частушок»; в Європі, зокрема в період Австро-Угорщини, роми вдосконалили чардаш своєю віртуозною грою та варіаціями. У XVIII – XIX століттях ромські музиканти Угорського королівства, а потім і Австро-Угорщини, грали при дворах місцевої аристократії. Наприклад, такі, як Янош Біхарі та Цінка Панна. Ми хочемо вам розповісти про розвиток музичного мистецтва ромів ХХ століття на Закарпатті, а саме, починаючи з талановитих табірних музикантів, які, не знаючи нотної грамоти, ставали відомими весільними музикантами. Деякі з них є найкращими у своєму жанрі, їх часто замовляли і замовляють на весілля, підлаштовуючи під них графік проведення свят. Ромські традиції та обрядовість мають давню історію і вони зберігаються по наш час. Зокрема обряди весілля, поховань, першотравневого свята. Мова йтиме також про музикантів, які допомагали вчителю першої в Європі ромської школи (тепер школа № 14 в Ужгороді) навчати маленьких ромських школярів музичної грамоти та передавали їм народну музику. Вчитель давав знання нотної грамоти, а ромські музиканти навчали ромської народної музики – це Мартон Лацко-Адам (скрипаль), Альберт Беняк (альт, контрабас), Янінду Гаракаль (цимбали). Діти, які отримали певну музичну освіту, згодом швидко ставали популярними музикантами в області. Їх виступи замовляли в Ужгороді та по всьому краю. Це була перша ромська інтелігенція: живучи у таборі, її представники носили костюми-смокінги. Вони організовували родинні ансамблі, у яких звучала фольклорна музика, а також виконувались вокальні та хореографічні номери. Такі ко-

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Зліва направо верхній ряд - Антон Бучко, Калман Лешко, Євген Лацко-старший, Янку Гаракаль, нижній ряд - Кароль Токар, Йовні Адам, Йосип Беняк, Отто Токар, Аладар Токар

лективи були дуже популярні. Їх запрошували не тільки на різноманітні свята чи події в Ужгороді, але й по всьому Закарпаттю. Фактично це був період створення власної освіченої ромської інтелігенції. У післявоєнний період одні з перших, хто отримував від СРСР житло – це були ромські музиканти, які набували квартири в центрі Ужгорода, через відповідальне ставлення до роботи та сумлінну поведінку, дисципліну. Так вони проходили певну інтеграцію та соціалізацію. У 50-х–60-х роках діти перших ромських музикантів вже навчаються у музичних школах та училищах, а у ресторанах Закарпаття працює понад 70% ромів. В той час не було безробітних. Перший музичний ансамбль Закарпатської обласної філармонії майже весь складався з ромів на чолі з легендарним прімашем-віртуозом Дюлою Легоцьким, який неодноразово виконував класичні твори «на біс». Професійний ансамбль «Угорські мелодії» при Закарпатській обласній філармонії організував і довгий час очолював віртуоз-скрипаль, випускник Будапештської консерваторії Дюла Галамбоші, який багато років гастролював зі своїм колективом по всьому колишньому СРСР. Завдяки чудовій музичній підготовці і кваліфікації ромських музикантів Закарпаття у 60-х–70-х роках залюбки запрошували до різних філармоній Союзу, до професійних ромських та інших ансамблів та оркестрів: у Москву, Ташкент, Баку, Астрахань, Мінськ, Ленінград тощо. Ромські музиканти, працюючи в ужгородському ресторані «Київ», наприклад, запрошувались у 1960-х роках відкривати та працювати у Москві у рес-

Музичний фольклор ромів Закарпаття

торані «Будапешт». Їхнім керівником був Гайош Додік – скрипаль-прімаш. У 1970-х роках, працюючи у ресторані «Корона» (згодом «Верховина»), ромські музиканти запрошуються на урочисті події відкриття ресторанів у м. Київ. Хочемо відзначити ще одну важливу сторінку у музичному житті закарпатських ромів, а саме: не знаючи, що в 30-х роках ХХ століття світова Ресторан «Будапешт» у Москві ромська легенда Джанго Рейн хард створив стиль джаз-мануш (ромський джаз), наші роми на Закарпатті грають своєрідний джаз, який поєднав у собі ромський народний колорит з одним зі стилів джазу – свінгом. Вони імпровізували із ромським характером та мелодикою. Так грали брати Аладар та Кароль Токари, Аладар Пап, Дюла Балог (саксофоністи), акордеоніст Йосип Беняк і, ясна річ, Дюла Галамбоші та Дюла Легоцький (скрипалі). У кінці 60-х років в цьому джазовому напрямі виблискує нове покоління музикантів, які грали вже на професійному рівні. Вони вважалися найкращими універ-

Колектив Євгена Лацка-старшого на урочистостях у Києві

Музичний фольклор ромів Закарпаття

сальними музикантами з-поміж усіх. Це Віллі Пап-старший (саксофоніст), Бейла Горват-старший (піаніст), Юрій Будьо (контрабасист), Янош Адам (ударник). У 80-х роках ці ромські музиканти беруть участь у всесоюзних музичних конкурсах та фестивалях, де стають лауреатами та отримують призові місця. Зокрема, Віллі Пап-старший та Юрій Будьо – лауреати Всесоюзного джазового фестивалю у Дніпропетровську в 1982 році. Розвиток джазового мистецтва на Закарпатті був поштовхом для започаткування першого міжнародного джазового фестивалю «Пап-джаз-фест», який проводиться і по сьогодні. Цей фестиваль заснував ром – Віллі Пап-старший. В кінці 80-х – на початку 90-х років з’явилася нова плеяда ромських джазових музикантів – це Едуард Вишневський (піаніст), Ерфі Адам (бас-гітарист), Бейла Горват-молодший (скрипаль), Віллі Пап-молодший (піаніст). Уже за часів незалежності України перша ромська громадська організація створюється саме на Закарпатті – це було товариство «Рома». При цій та інших організаціях створюються власні ансамблі, наприклад, «Романі Яг», «Рома», «Ром Сом». Особливою ознакою цих ансамблів було те, що вони вже нарешті більше виконували не тільки сучасні ромські пісні й мелодії, але й наші ромські старовинні закарпатські народні пісні, більшість з яких представлені у нашому виданні. Ці пісні виконувала в ансамблі «Романі Яг» солістка Йолана Адам – свого роду берегиня ромського фольклору Закарпаття. Вона, працюючи в ромському ансамблі при московській філармонії в кінці 60-х років, принесла в свій репертуар наші відомі закарпатські пісні (наприклад, «Андро вердан друкос нане», «Амаро кхер тело пгуса зучардо»). Так, дійсно є чудовий фольклор угорських, російських ромів, але ми у нашому виданні будемо вести мову про унікальний фольклор закарпатських ромів. Закарпатські роми є своєрідними в тому плані, що багато хто з них не розмовляє ромською мовою. У нашому ж збірнику ми наводимо тільки ромські народні пісні, які створені ромською мовою і виконуються на Закарпатті. На нашу думку, перші ромські пісні, які представлені у цьому виданні, з’явилися на початку ХХ століття у нас на Закарпатті, переважно після завершення Першої світової війни. Тобто, коли чехи, словаки, русини-українці, роми та інші народи жили в одній чехословацькій державі. Ці пісні свого часу передавалися з покоління до покоління і виконувалися на весіллях (чардаші), похованнях (ромський плач «галгатов»). Хочемо виділити чотирьох найкращих музикантів-ромів Закарпаття, які, на нашу думку, зробили найбільший внесок у розвиток культури ХХ століття – це Дюла Легоцький (перша скрипка першого складу оркестру Закарпатського народного

Музичний фольклор ромів Закарпаття

хору), Дюла Галамбоші (перший музичний керівник ансамблю «Угорські мелодії»), Віллі Пап-старший (засновник міжнародного Пап-джаз-фесту) та Бейла Горват-старший (автор енциклопедії «Ромські музиканти Закарпаття). Їхні імена стали легендарними. Зберігаючи для нащадків нотні запиВіллі Пап з доньками Дюли Легоцького Амалією та Жужікою си ромських народних пісень, ми хочемо цим підтримати нашу музичну культуру. Адже, не знаючи свого минулого, ми не матимемо майбутнього. Хочемо, аби цікаві історичні події з життя наших видатних ромських музикантів згадували їх нащадки. Це сприятиме відродженню ромської музичної культури! З часів незалежності України на Закарпатті активно підтримується розвиток ромської культури. Цим постійно займаються ромські неурядові організації за підтримки Закарпатської обласної державної адміністрації та обласної ради, Ужгородської міської ради, Міжнародного фонду «Відродження». У роботі над створенням збірника «Музичний фольклор ромів Закарпаття» брали активну участь Аладар Пап, Едуард Пап, Петро Габрин, Євгенія Навроцька, Володимир Гончаров, Віктор Човка. Дякуємо за надані архівні родинні фото та цікаві спогади таким людям, як Євген Лацко-молодший, Аладар Адам, Ігнат Тирпак, Янош Йонаш, доньки Дюли Легоцького – Амалія та Жужіка, Еміл Пап, Наці Пап, Янош Адам, Ріта Будьо. У 2001 році Володимир Федишинець видав історико-романтичну повість «Чорний циган» («Кало Ром»), яка основана на спогадах Віллі Папа-старшого. Повість багато проілюстрована цікавими фотографіями, деякі з яких ми використали у нашому виданні. У 2011 році побачила світ енциклопедія «Ромські музиканти Закарпаття», автори якої Бейла Горват-старший та Олександр Горват вперше зібрали широкий біографічний матеріал про ромських музикантів нашого краю. Деякі матеріали та фото були використані при підготовці нашого видання. Ми дякуємо всім згаданим людям, кожен з яких зробив свій внесок у підготовку нашого видання!

Фольклор і фольклористика

ольклор – це традиційна і сучасна народна творчість. Термін «фольклор» увів у вжиток англійський історик та бібліограф Вільям Томе у 1846 році. В перекладі з англійської мови він означає «народна мудрість, народне знання». Наука, яка вивчає народну творчість, називається фольклористикою. Фольклор охоплює поетичну, музичну, хореографічну, драматичну творчість народу. Така багатогранність фольклору обумовила розгалуження фольклористики на низку наукових напрямів, головні з яких – словесна фольклористика і музична фольклористика. Музична фольклористика вивчає народну музику, причому не тільки музичні зразки, але й музичний побут в його історичному розвитку. Такі завдання зближують музичну фольклористику з етнографією, яка вивчає матеріальну культуру, розселення і культурно-побутові взаємини народів. Фольклор увібрав естетичний, утилітарний, моральний, правовий, світоглядний досвід сотень поколінь. У широкому розумінні фольклор – це своєрідний концентрат духовної історії людства від найдавніших часів і до сьогодення. Так, музична фольклористика проникає в суміжну проблематику словесної фольклористики (віршування, тематика), історичної лінгвістики (зв’язок мовного і музичного синтаксису), етнографії (обрядовість), історії (історичний зміст пісень), археології (матеріальні предмети музичних культів, викопні музичні інструменти), психології (розвиток мислення, зокрема музичного, закони сприймання і творчості). Отже, вивчення фольклору має комплексний характер. Комплексне вивчення фольклору забезпечує розуміння його своєрідності та місця в історії людства. Фольклор – не просто культурна пам’ятка минулого, він несе в собі цінності, що далеко виходять за рамки часу, відображеного в піснях чи казках. Крім величезної культурно-історичної інформації, яку вони містять, фольклорні твори здатні впливати на почуття нашого сучасника емоційно. Закарпаття – це унікальний край України, де проживають багато національних меншин, які століттями мирно співіснують. Музична творчість кожного народу відома багатьом і широко побутує між різними представниками населення.

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Ромський музичний фольклор – своєрідне та унікальне явище музичної культури. Не маючи своєї писемності, не вміючи читати та писати, не володіючи музичною грамотою, обдаровані ромські музиканти протягом століть зберігали та передавали молодшим поколінням зразки музичних творів та фольклорної музики майже всіх етнічних груп Закарпаття. Вони увібрали в себе народні мелодії угорців, словаків, євреїв, румун, німців і навіть італійців. Проживаючи в тій чи іншій державі, роми перебирали у свій репертуар музику сусідніх народів. Вони також удосконалювали та доповнювали мелодії своєю віртуозною грою. Яскравий приклад: у часи Австро-Угорщини був відомий скрипаль-віртуоз, композитор Янош Біхарі (1764–1827), грою якого захоплювалися Ференц Ліст та Йоганес Брамс. Янош Біхарі – один із засновників угорського музичного жанру «вербункош» і академічної ромської музики. Був відомий любов’ю до імпровізації і обробки угорсько-ромського танцювального фольклору. Вважається, що саме Я. Біхарі удосконалив мелодію і виконував «Марш Ракоці», що пізніше став угорським революційним маршем. Мелодії Я. Біхарі використовували Ференц Ліст, Людвіг ван Бетховен, Пабло Сарасате та інші європейські композитори. За легендою імператор Австро-Угорщини хотів дарувати музикантові титул дворянина, але той відмовився, не бажаючи бути вище інших членів свого музичного колективу. Я. Біхарі залишив по собі 84 твори, серед яких найбільш відомі «Колискова», «Реквієм для сина» і твори в жанрі «вербункош»: «Шість помахів шаблі», «Коли закінчилися грошенята», «Сто людей». Оскільки він не знав нотної грамоти, твори записувалися знайомими, більш грамотними музикантами. Швидше за все, саме тому більша частина творів не збереглася для нащадків. Але музична слава Біхарі виникла не на порожньому місці. До нього музична майстерність вдосконалювалась і розвивалась. Наприклад, можемо назвати ім’я Цінки Панни. Цінка Панна (1711–1772) – легендарна скрипалька, яка зробила значний внесок у ромське музичне мистецтво. Її досягнення у становленні угорської та ромської музичних шкіл та патріотичної пісні ніким, мабуть, не будуть перевершені. З її ім’ям пов’язано багато нововведень у виконавській, композиторській сферах світової фольклорної і класичної музики. З якими ж нововведеннями у виконавче ромське музичне мистецтво пов’язане ім’я Цінки Панни? Янош Біхарі

Фольклор і фольклористика

Цінка Панна

Перше нововведення. В 14 років Цінка Панна створює перший професійний музичний ромський родинний колектив, який і до сьогодні залишився майже без змін. Він складався із двох скрипок, цимбалів, бубна, контрабаса. Крім того, використовувалися різноманітні духові інструменти: дудки, пищалі, фаготи, флейти. В оркестрі працювали її чоловік, брати, а пізніше і діти. Група гастролювала не тільки в окрузі Гемера, а й виїжджала за кордон, де виступала у благородних родинах. Грала вона також і особисто перед імператрицею Марією Терезією. Друге нововведення. Оволодівши найкращими на той час музичними знаннями, Цінка Панна вперше розділяє партію скрипки на виконання 2-х скрипок: пріми і терції. Сама ж вона завжди виконувала партію першої скрипки. Третє нововведення. Незважаючи на те, що у 18 столітті ромські жінки не грали на музичних інструментах, Цінка Панна не тільки сама виконувала партію першої скрипки, але й керувала музичним «чоловічим» колективом. Навіть і сьогодні ми не зустрічаємо подібного феномену у ромському музичному середовищі. Четверте нововведення. Всіх учасників оркестру вона вперше одягла в уніформу, схожу на угорський гусарський костюм. Інколи і сама виступала у чоловічому вбранні. Сьогодні ця традиція, започаткована Панною, підтримується. Відомий ромський колектив Угорщини «Оркестр 100 музикантів», наприклад, виступає саме у такій формі. П’яте нововведення. Славу Цінці Панні принесло не віртуозне володіння скрипкою, не всі наведені вище нововведення, а виконання угорської патріотичної пісні. До сьогодні з її іменем пов’язують авторство таких творів, як «Марш Ракоці», «Пісні трьох сотен вдів», «Поховальний танок», «Пісні наших батьків» та

Музичний фольклор ромів Закарпаття

заснування нового виду пісень типу «галгатов». Виконання музичних творів настільки вражало публіку, що граф Чакі подарував Цінці Панні скрипку майстра Аматі, яка вже у той час коштувала великих грошей. Вплив творчості Цінки Панни відчувається і в наш час. Вона померла 5 лютого 1772 року і була похована в містечку Торналя. У 1992 році на місці поховання їй було встановлено пам’ятник. У 2008 році за мотивами біографії Цінки Панни був відзнятий художній фільм «Цінка Панна» (режисер Душан Рапош).

Традиційні музичні інструменти, на яких грали ромські музиканти Скрипка (пріма)

Кадр з фільму «Цінка Панна»

Скрипка – струнний музичний смичковий інструмент. Має чотири струни, які настроюють на квінту (g, d1, a1, e2). З’явився у середині XVI століття, прототипом послужила віола. Форми скрипки сформувались до XVI століття; в цьому столітті і на початку наступного, XVII ст., творили майстри скрипок сімейства Аматі. Їх інструменти відрізняються прекрасною формою і чудовим матеріалом. Взагалі Італія славилася виробництвом скрипок, серед яких скрипки Страдіварі і Гварнері нині цінуються надзвичайно високо. Скрипка була сольним інструментом, починаючи з XVII століття. Кожен, кому доводилося чути гру справжнього професійного скрипаля-рома, знає, що якість звуку його скрипки з безліччю варіацій, його неймовірна душа та ритмічний пульс, його легка техніка ставить виконавця в один ряд небагатьох кращих скрипалів світу; а його здатність залишатися один на один зі слухачем феноменальна. Скрипка – це душа оркестру.

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Скрипка-альт (браччо) Альт – струнно-смичковий музичний інструмент скрипкового сімейства. Має чотири струни, які настроюються на квінту – (c, g, d1, a1), тобто на квінту нижче, ніж у скрипки. Походить від віоли, дещо більший за розміром від скрипки. Звичайно альти грають середній голос у симфонічному оркестрі (у великому симфонічному оркестрі зазвичай 10 альтистів). Альт є обов’язковим учасником смичкового дуету, тріо, квартету, квінтету, а також є інструментом, що виконує соло. Так звана «золота епоха» альта припала на ХХ століття, коли такі відомі композитори, як Пауль Хиндеміт, Бела Барток і Уїльям Уолтон, значно розширили репертуар інструменту, представивши широкій публіці його багату звукову палітру. Використання альта-брачча в ромській народній музиці полягає в тому, щоб забезпечити ритмічний супровід, гармонію з трьома звуками відповідно до особливостей інструменту.

Контрабас Контрабас – це струнно-смичковий музичний інструмент, який має риси як скрипкового сімейства, так і сімейства віол. Загальна висота інструмента приблизно 2 м. На відміну від альта, форма деки якого на сьогодні аналогічна з сімейством скрипок, контрабас зберіг характеристичну віольну форму верхньої частини деки, адже так музикантові набагато зручніше грати у позиціях сольного грифу. Контрабас – це найнижчий за діапазоном струнно-смичковий інструмент. Його чотири струни, на відміну від інших струнно-смичкових інструментів симфонічного оркестру, налаштовуються по чистих квартах: E, A, D, G. Контрабас у ромській народній музиці виконує роль акомпонуючого інструменту. На ньому грають зі смичком. Але контрабас

Традиційні музичні інструменти

роми використовують також в естрадній та джазовій музиці. Прикладом є один із найкращих контрабасистів світу – ром Аладар Пеге. Аладар Пеге (1939–2006) був відомий у світі як джазовий музикант з Угорщини, а завдяки своїй віртуозній грі отримав прізвисько «Паганіні контрабасу». Він був обраний кращим солістом Європи у 1970 році, виступав у Карнегі-холі у США та працював з Хербі Хенкоком – одним з найкращих джазових піаністів світу. Це було досить незвично в епоху комунізму, коли музикант з країни Східної Європи, яка входила до «соціалістичного табору», а тим більше ром, грав у найвідоміших концертних залах світу. Він провів свої останні роки життя викладачем в академії ім. Ференца Ліста в Будапешті. У післявоєнні роки нові музичні інструменти стали популярними на той час у ромських колективах. Це – гітара, акордеон та саксофон.

Гітара Класична (іспанська, шестиструнна) гітара — основний представник сімейства гітар, щипковий струнний музичний інструмент басового, тенорового і сопранового регістрів. У сучасному вигляді існує з другої половини XVIII століття, використовується як акомпанувальний, сольний і ансамблевий інструмент. Гітара володіє великими художньо-виконавськими можливостями і широким розмаїттям тембрів. Пако де Лусія (1947 – 2014) – іспанський ромський гітарист і композитор стилю «нове фламенко». Він використовував традиційне фламенко, а також збагатив його новими елементами, у першу чергу, з класичної музики та джазу, року, блюзу. Пако де Лусія став міжнародно відомим у 1973 році своєю композицією «Entre dos Aguas» і за життя вважався еталоном в іспанській гітарній музиці. Найбільшою популярністю користуються його записи 1970-х – 1980-х років.

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Цимбали Цимбали – це струнний музичний інструмент. Складається з дерев’яного корпусу прямокутної, частіше трапецієвидної форми з натягнутими над інструментом струнами. Верхня дека виробляється із ялини або смереки, нижня – із явора. Перші концертні цимбали зробив Й. Шунда, який працював музичним майстром при угорському королівському дворі. В 1874 р. він сконструював концертні цимбали, що зайняли повноправне місце серед професійних інструментів світу. Концертні цимбали мали 35 бунтів, вистроєних у хроматичний звукоряд, діапозон – від «мі» великої октави до «мі» третьої октави. У них вперше було застосовано демпферний пристрій. Цимбали Й. Шунди та його винахід засвідчив Ф. Ліст. Найвизначнішим цимбалістом першої половини XX ст. в Європі був ром Аладар Рац (1886 – 1956). У 1926 році А. Рац дав перший сольний концерт на цимбалах в Лозанні. Але його популярність вже не задовольняла його. А. Рац почав духовний пошук. Купував підручники з музики і вчився по них музичної грамоти. Він знайшов у женевському букіністичному магазині старовинні ноти для «чембалло» і пробував грати по них на цимбалах. Проводив експерименти зі звуком. Виготовив для цього нові палички. Переробляв для цимбал музику епохи барокко і за її рахунок значно розширив свій репертуар, що складався перш за все з народних творів. Лауреат Кошутовської премії (1948 р.) – заслужений артист Угорщини (1952 р.). Аладар Рац підняв гру на цимбалах до рівня серйозного мистецтва. Завдяки йому цимбали стали концертним інструментом. Записи його музики продаються і досі, тепер вони випускаються на CD.

Акордеон Акордеон – це музичний інструмент, ручна гармоніка. Під назвою «акордеон» він був запатентований у Відні (Австрія) органним майстром Кирилом Деміаном 1829 року і мав по п’ять кнопок на лівій та правій клавіатурах. Принциповою відмінністю цього інструменту від інших було те, що при натисканні однієї кнопки в лівій клавіатурі звучав акорд. Акордеон в сучасному вигляді з’явився в 1920–30 роках.

Традиційні музичні інструменти

Кларнет Кларнет – це музичний інструмент сімейства дерев’яних духових, винайдений в 1701 році. Широко використовується як сольний інструмент, а також в симфонічному оркестрі, вважається одним із найбільш співучих, найвіртуозніших музичних інструментів. Можливості кларнета дуже великі. Йому притаманний і виразний спів, і блискучі віртуозні пасажі. Він може грати ледве чутно, найтихішим піанісімо, але може і вразити сильним повним звуком. Ромським музикантам на цьому інструменті легко вдавалися технічні варіації, вони володіли філігранною технікою, а в повільних «галгатовах» особливо передавали свої емоції так, наче душа співала.

Саксофон Саксофон – це духовий музичний інструмент. Сконструйований 1841 року бельгійським майстром Адольфом Саксом (патент 1846 року). Виготовляється з латуні. Має конічний стовбур, мундштук з одинарною тростиною (як у кларнета) та систему клапанів (як у гобою та флейти), завдяки чому належить до сімейства дерев’яних духових. В академічній музиці саксофон використовується і як сольний інструмент у складі духових оркестрів та інколи у складі симфонічних оркестрів. Як сольний інструмент і як учасник ансамблів саксофон широко використовується в джазі. Часто у ромських колективах саксофон замінювався кларнетом або грали разом на обох інструментах. Саксофон – це універсальний інструмент, на якому можна виконувати як народну музику, так і класичну, а також джазову. Ромська молодь перейшла на більш сучасні музичні інструменти, можна сказати електронні – такі, як бас-гітара, клавішні, електрогітара та інші. З початку 90-х років на Закарпатті почався занепад традиційного акустичного ромського оркестру,

Музичний фольклор ромів Закарпаття

де грають цимбали, скрипка, альт, контрабас. Видатні ромські музиканти пішли з життя, а достойної заміни на той час не було. На превеликий жаль, на сьогодні залишилося дуже мало скрипалів-прімашів. Тому саксофон зайняв провідну роль у ромських колективах Закарпаття. Отже, незважаючи на те, що з’явились різноманітні сучасні електронні носії музики, які витіснили з широкого вжитку «живе виконання», ромська фольклорна музика живе. Роми почали грати на більш удосконалених музичних інструментах, проте при нагоді можуть віртуозно грати і на «своїх» традиційних. Ромський музичний фольклор – це своєрідне та унікальне явище музичної культури. Не маючи своєї писемності, не вміючи читати та писати, не володіючи музичною грамотою, обдаровані ромські музиканти протягом століть зберігали та передавали молодшим поколінням зразки музичних творів та фольклорної музики.

Ромська школа і музиканти

лід відзначити, що ужгородські роми на початку ХХ століття були осідлими, вони не приймали до себе бродячих ромів і видавали останніх місцевій поліції. Основним джерелом існування для ромів були: прибирання вулиць, праця музикантами в готелях та ресторанах, легка праця у лісі. Характерно те, що ніхто з ужгородських ромів не був засуджений, не був ув’язнений. Вперше ромська школа була відкрита в Ужгороді у 1923-1924 навчальному році. Розміщувалась вона у будинку по вул. Берчені, де раніше виховувались діти-сироти. Вчителем був призначений Федор. Однак школа проіснувала недовго

Ромська школа в Ужгороді, фото 30-х рр. ХХ ст.

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Ромська школа і музиканти

вальну роботу провів комісар Грабек, який переконав ромів у необхідності такої школи. В результаті роми добровільно виготовили для будівництва школи достатню кількість саману і взяли безпосередню участь у будівництві. Вже у другій половині грудня 1926 року школу було побудовано і оснащено, а 22 грудня 1926 року в ній розпочалися заняття. Школа мала тільки один клас, велику умивальну кімнату, вчительську. Годували дітей в школі безкоштовно, кошти для цього виділяв Червоний Хрест, бо тільки фізично здорові діти можуть виявляти інтерес до духовної їжі. Щоденне вмивання дітей також було одним із засобів виховання. Навчання велося за спеціально розробленою спрощеною програмою, де велика увага приділялась урокам музики. Враховувалися традиції ромських родин, нахил до скромного способу життя, до особливого духу ромського виховання. Результати цієї напо-

Табір в Ужгороді біля ромської школи

і була ліквідована з тієї причини, що попри всі зусилля міського уряду суворі правила поведінки і дисципліна звичайної школи були неприйнятні для ромів. Тому через дуже нетривалий час ця група дітей припинила відвідувати школу. Тоді, нарешті, у 1926 році було вирішено, що для навчання ромських дітей необхідно спеціально побудувати школу, розмістивши її безпосередньо біля табору. Для того, щоб побороти опір дорослих ромів проти навчання їхніх дітей в школі, було вирішено залучити їх самих до участі в будівництві. Кошторис будівництва було визначено у 65 тис. крон. Міністерство освіти Чехословаччини виділило 15 тис. крон, президент Томаш Гаріг Масарик – 10 тис. крон, віце-губернатор Підкарпатської Русі Антонін Розипал – 5 тис. крон, решту – міська влада Ужгорода. Серед самого ромського населення велику роз’ясню-

Уроки музики

Музичний фольклор ромів Закарпаття

легливої праці були помітні. Вчитель Й. Шестак, який розмовляв як словацькою мовою, так і на ромському жаргоні, домігся того, що діти його любили і звали «Йовжі-бачі». Батьки також поважали вчителя і навіть дозволили йому бити своїх дітей, якщо він це вважав за необхідне. Проте необхідності у застосуванні тілесних покарань не було. Спілкування учнів з учителем було вільним, невимушеним, таким, як зі своїми батьками. Не було жодЮний ромський музикант ного випадку крадіжки грошей або речей у школі. При ромській школі були організовані вечірні курси для дорослих з метою навчити їх писати і читати. Спочатку всі діти навчались в одному класі, але планувалось розділити їх на 2 класи. Найбільший інтерес, певна річ, викликали уроки музики. Таким чином, спроба залучити ромів до кращого і підняти їх до більш високої культури певною мірою вдається. У статті Йозефа Шімека «До 10-річчя ромської школи в Ужгороді» подаються більш детальні відомості про роботу школи: всього у ромському класі навчалось 30 учнів. У перші 4 місяці відвідування було 100%. Батьки і учні були надзвичайно зацікавлені у навчанні грі на музичних інструментах, в першу чергу – на скрипці. Допомагали вчителю ромські музиканти – скрипаль Мартон Лацко-Адам, цимбаліст Янінду Гаракаль та Альберт Беняк – акордеоніст. Вони навчали дітей як наших ромських, так і закарпатських пісень, а вчитель музики навчав нотній грамоті.

Ромська школа і музиканти

Робота школи у 30-ті – 40-ві роки Згадуваний вище вчитель Й. Шестак пропрацював у школі тільки 1926 – 1927 навчальний рік. Після нього у 1927 – 1930 рр. працював М. Циньковський – вчитель словацької мови і малювання. Йшов непростий процес становлення школи, і не всі викладачі могли впоратися з важкими учнями. Один рік (1930 – 1931 н.р.) в школі викладав Й. Томчаній. Але найбільш теплі спогади зберігають колишні учні про Ладислава Гегедюша (1931 – 1935 навчальні роки), який навчав дітей словацької мови та музики. Добру згадку він залишив тим, що почав навчати дітей грі на скрипці та нотній грамоті. При ньому був створений шкільний струнний, вокальний і танцювальний ансамблі. Ці колективи виступали з концертами в санаторіях нашого краю, містах Словаччини, Чехії. Якось їх почув директор музичної фабрики міста Шинбах (Судетська обл.). Розговорившись, діти виказали потаємну мрію – мати більше музичних інструментів. Як же вони були здивовані, коли в школу надійшов музичний комплект з 15 скрипок. Батьки допомогли придбати, а частково віддали свої музичні інструменти для навчання дітей – віолончель, контрабас і цимбали. Учні почали ще більш старанно займатися. Прослухати гру маленьких музикантів прилетів на персональному літаку «взуттєвий магнат» Ян Батя. Старожили згадують відвідини ним школи і табору, його високу оцінку майстерності школярів. Спочатку в школі навчалося близько 30 учнів, а напередодні Другої світової війни їх вже нараховувалось понад 70. Цікаво, що оскільки у той час не було годинників у ромських родинах, ромських дітей вранці піднімав з ліжка вчитель, який зі скрипкою обходив табір.

Ромські шкільні помічники-музиканти

Янінду Гаракаль

Адам Мартон

Альберт Беняк

Вивчення нотної грамоти на уроці

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Королем ромів Польщі Кветом, який приїжджав до Ужгорода, Ладиславу Гегедюшу було присвоєно звання «барона». З перших 28 учнів, які закінчили навчання у ромській школі, дев’ять продовжили вчитись у місцевій горожанці. Завершив освіту лише Євген Адам. По закінченні ужгородської школи він у 1936 році продовжив навчання у Празькому військовому музичному училищі. Завдяки тому, що в ромській школі велося активне навчання музиці, після Другої світової війни з’явилася ціла плеяда талановитих ромських музикантів. Це була нова інтеліЙосип Беняк генція Ужгорода – вихідці з табору мікрорайону «Шахта», які грали в кращих ресторанах міста. Ці музиканти зуміли отримати в центрі Ужгорода житло, отримали постійну роботу та мали хороші заробітки. Саме через музику ромські родини зуміли інтегруватися у суспільні процеси. З-поміж цих музикантів хочемо виділити таких, як Євген Адам, Євген Лацко, брати Токари – Аладар та Кароль, Йосиф Беняк. Наприклад, Йосиф Беняк вважався найкращим акордеоністом Ужгорода післявоєнного періоду. Працював у ресторанах на Сході України – у Луганську, Донецьку, Антрациті, Горлівці разом з оркестром Євгена Адама-старшого та Євгена Лацка-старшого. Також Й. Беняк грав у 60-х роках в ресторані «Будапешт» у Москві. Аладар Токар вважався найкращим саксофоністом Ужгорода повоєнних років. Його саксофон мав прекрасний тембр звучання, а він володів філігранною технікою виконання. Аладар виАладар Токар конував як народні технічні варіації, так і грав ромський джаз-мануш. Його гра на саксофоні лунала чи не у всіх ресторанах краю. В кінці 60-х років працював у біг-бенді Ленінградського цирку. Аладар Токар був першим вчителем видатного саксофоніста Віллі Папа-старшого. Євген Лацко-старший – талановитий скрипаль. Євген з великою наполегливістю вивчав нотну грамоту, його приваблювала фольклорна ромська музика. Ця музика, як зазвичай говорять, була у нього в крові. Сприяло розвитку фольклорної освіти і те, що поруч з ним знаходилися інші талановиті ромські музиканти, від яких він міг багаЄвген Лацко-старший

Ромська школа і музиканти

то чому навчитись. Зібрав прекрасний ансамбль із числа молодих музикантів. У його репертуарі – салонна, ромська народна музика. Мабуть, не було такого міста в Радянському Союзі, де б не виступав колектив Євгена Лацка-старшого. Всіх зацікавила його програма, в якій були ромські народні пісні, іскрометна музика. Довгий час ансамбль працює в ресторані «Корона». Популярними номерами для Євгена була музика з оперет Імре Калмана. Завжди елегантно одягнений, у смокінгу, він був улюбленцем ужгородців. У кінці 30-х років при школі був створений музично-драматичний гурток під керівництвом чеських педагогів – директора школи Вавжічека та вчителя К. Крапела. Гурток ставив на шкільній сцені твори словацьких і чеських авторів на ромську тематику. Була підготовлена вистава до 10-річчя заснування в Ужгороді спеціалізованої ромської школи. Для вистави було обрано твір чеського письменника К. Г. Махи (1810–1836 рр.) «Цигани». Автор інсценізації В. Неєдлий Розалія Адам та Герміна Беняк (1772–1844). Режисура – вчителів ром-

Ромський шкільний театр

Музичний фольклор ромів Закарпаття

ської школи. Вистава пройшла у рамках концертної програми, у якій були також представлені ромські пісні, танці та виступ музичного оркестру ромського табору Ужгорода. Концерт та вистава були підготовлені як учнями школи, так і старшими ромами. Усі виступи пройшли з великим успіхом. Про роботу ромської школи писала Марія Новакова, яка проводила в 1938 році антропологічні дослідження в Ужгороді. З приходом угорської адміністрації школу було переведено на угорську мову викладання. Очолив школу і водночас вів у ній кілька предметів вчитель Бедя. У 1943 році школа не працювала, оскільки ромів готували до відправки у концтабори. Робота школи була настільки неординарною для свого часу, що про неї був відзнятий 18-хвилинний документальний фільм, уривки з якого є в архіві Закарпатської обласної телерадіокомпанії «Тиса-1».

Наш час З перших днів встановлення на Закарпатті нової радянської влади перебудовувалася і система народної освіти. 20 серпня 1946 року знову відновила роботу початкова школа № 6 для ромських дітей. Її очолив Микола Тарбич. У школі було проведено віковий перерозподіл учнів по класах. В той час школу вже відвідувало понад 80 учнів. Були направлені й нові вчителі: для другого та третього класів – А. Машкаринець та М. Шкіряк. Педагогам довелося все починати спочатку, оскільки в період Другої світової війни, коли наш край входив до Королівства Угорщини, заняття у школі велись тільки два роки, а один рік, у період ромського Голокосту, у школі була відкрита корчма. У 60-х роках вчителі та дирекція школи відновили той позитивний приклад навчання ромських дітей музиці та співів, який був у період чехословацької доби. У той час у школі навчалися, наприклад, Аладар Адам – музикант, громадський діяч, голова товариства «Романі Яг»; Аладар Пап – громадський діяч, Аладар Пап-старший та Аладар Пап-молодший голова товариства «Ром Сом»;

Ромська школа і музиканти

Еміл Пап – музикант, голова товариства «Амаро дром»; Наці Пап – музикант, голова товариства «Романі бахт», Янош Адам – музикант, голова товариства «Роми ловари», Віллі Пап-старший – музикант, голова товариства «Лаутарі». Одним з перших ініціаторів ромського руху періоду незалежності України був Аладар Пап. Юрист, він займається питаннями ромського Голокосту та правозахисту ромів старшого покоління, є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Аладар Пап займає активну життєву позицію, засновник дитячого танцювального ромського ансамблю «Ром Сом», який бере участь у багатьох міжнародних форумах та фестивалях. Приклад батька наслідує і Аладар Пап-молодший, який здобув юридичну освіту та займається громадською діяльністю. Еміл Пап – талановитий музикант-акордеоніст. У молоді роки він уже акомпанував виЕміл Пап датним ромським скрипалям-легендам, таким, як Євген Лацко, Євген Адам, саксофоністам Аладару Токару та Аладару Папу-старшому. Еміл Пап перейняв від них багато зразків ромського фольклору та багато чому навчився. Багато років навчав музиці учнів ромської школи як волонтер, передавав свій досвід. Томаш Адам був першим вихідцем з цієї школи, який продовжив своє навчання в Ужгородському державному музичному училищі та успішно його закінчив, отримавши середню спеціальну музичну освіту по класу скрипки. Його батько – Дезидерій Адам був ветераном Другої світової війни і дуже хотів, аби його син отримав музичну освіту. Томаш Адам довгий час працював у ресторані «Корона», разом з Наці Папом вони були першими педагогами ромського молодіжного музично-танцювального гуртка при Будинку піонерів у середині 80-х років. У 1969/70 навчальному році, у зв’язку з обов’язковим переходом до восьмирічної освіти та будівництвом нових шкіл в Ужгороді, школа № 6 була перейменована в школу № 14. Велика робота була проведена директором школи М. Івашковичем, який добудував нові класні приміщення. Микола Миколайович користувався серед батьків і учнів школи величезним авторитетом як вчитель, порадник. Коли він помер, то за традиційним звичаєм ромський оркестр з понад 50 музикантів Томаш Адам проводжав його в останню путь.

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Наступні директори Ю. Когутка, Ю. Палінчак знову вирішили за допомогою художньої самодіяльності поліпшити відвідування дітьми школи. В цьому найбільшу заслугу мала вчителька співів і музики, вчитель вищої категорії, вчитель-методист, Відмінник освіти України – Марта Іштванівна Гасинець. Учні з таким запалом займались на уроках і репетиціях, що завоювали призові місця серед восьмирічних шкіл Ужгорода. Вокально-хореографічний ансамбль «Чайорі» виборов перше призове місце серед шкільних колективів на конкурсі ромських шкіл Угорщини в місті Буддале у 1991 р., одержавши цінний приз – телевізор. У той час школі працювали 15 висококваліфікованих спеціалістів. Деякі з них спілкувались з учнями ромською мовою: О.О. Резнік, старший вчитель, вчитель вищої категорії, О.М. Гойчук, Л.Т. Петрус. Понад 40 років відпрацював у школі Л. Малецький, вчитель вищої категорії, автор збірника «Поетичні експромти». У 2003 – 2005 роках школу очолив Іван Сег, який розпочав процес скорочення учнів школи, переведення до інших шкіл Ужгорода, підготовку до продажу та приватизації шкільного приміщення, перехід школи з неповної середньої освіти до початкової. Це викликало велике незадоволення батьків і директора школи було звільнено із займаної посади. Школу очолила Оксана Легеза. З 2005-2006 навчального року розпочався процес поліпшення матеріального стану школи. У 2014-2015 навчальному році в школі працювали 6 класів, у яких отримували знання 110 учнів. Надавали знання учням вчителі: О.І. Легеза – директор школи, С.Л. Шутяк – класовод 1 класу, Р.В. Пазуханич – класовод 2 класу, Є.В. Казінцева – класовод 3 класу, Є.В. Пеха – класовод 4 класу, Р.Й. Стойка – вчитель історії, Е.І. Юришинець – вчитель біології, М.І. Гасинець – вчитель музики, В.Т. Семенюк – вчитель фізичної культури, Н.В. Григаш – вчитель інформатики, Т.М. Мангур – вчитель математики, В.Г. Таран – практичний психолог. Таким чином, навчальна і виховна діяльність однієї з перших в Європі ромських шкіл продовжується і до сьогодні. Отриманий за понад 90 років досвід роботи потребує узагальнення, вивчення, вдосконалення з метою поліпшення освітнього процесу, з урахуванням сучасних вимог, інтеграції ромів в українське суспільство. «Золотими» роками ромської школи, вважаємо, були 30-ті роки довоєнного часу. Чому? Тому що уроки музики та шкільні гуртки художньої самодіяльності стали колискою професійної мистецької майстерності, а підготовлені учнями спільно з батьками та зрежисовані вчителями школи концертні програми нерідко радували глядачів та шанувальників ромської музичної культури далеко за межами Ужгорода і краю. У 60-х – 70-х роках відбулось відродження славних традицій музичного навчання у ромській школі. Це послужило результатом того, що ромська музична культура була збережена та була вихована нова генерація ромських музикантів та громадських діячів. Сьогодні маємо надію на те, що дирекція школи знову звертає посилену увагу на музичне, театральне і танцювальне навчання ромських учнів. Це повинно дати хороший результат, а саме появу нових імен поміж відомих музикантів.

Фольклорні традиції ромів Закарпаття Весільні традиції Різні народи світу мають своєрідні традиції проведення обряду одруження, знання про які передаються від покоління до покоління. Однак представники інших націй також можуть успадковувати ці звичаї, якщо хочуть зробити своє весілля оригінальним. Які весільні фольклорні традиції є у ромів? Ромське весілля за традицією триває три дні, воно повне звичаїв, багато з яких дійшли до наших днів з далекого минулого. Відмінною рисою одруження ромського народу є те, що похід у відділ РАЦС для них не обов’язковий. Потрібне лише схвалення громади. Ще одна особливість – це цнотливість дівчини до весілля і її міцні моральні принципи. У день весілля, коли наречена одягається, її обов’язково мають одягати найближчі їй жінки. Ці жінки повинні мати щасливе життя, адже своїми доторками під час одягання вони ніби передають щастя нареченій. Важливий вибір дня і місяця торжества. Весілля у ромів – це особлива подія. З огляду на тривалість свята, воно, як правило, призначається на літній час, коли гості можуть розгулятися, співати, танцювати в комфортних умовах. У післявоєнний період на Закарпатті великим попитом користувалися ромські музи-

Музичний фольклор ромів Закарпаття

канти на весіллях. Наприклад, в Ужгороді музиканти збиралися кожен ранок на площі Корятовича і все Закарпаття знало, що там можна знайти музикантів та замовити їх на весілля чи інші заходи. Музиканти на той час складали ромську інтелігенцію краю. Бували випадки, що якщо на певну дату ромський колектив був уже замовлений грати на іншому весіллі, то родини спеціально переставляли дату весілля на зручний для музикантів час. Жителі угорських сіл любили замовляти колективи Євгена Адама-старшого та Євгена Лацка-старшого – найпопулярніші на той час. Жителі ж населених пунктів у напрямку Перечина та В. Березного замовляли колективи братів Кароля та Аладара Токарів, Йосипа Папа (Ковка) з синами Емілом та Наці. Репертуар весільних пісень, які грали роми, налаштовувався на аудиторію весілля. В угорських селах більше виконувались фольклорні угорські народні мелодії, різні танцювальні чардаші, популярні угорські пісні тогочасної естради. Не забували українські, румунські, єврейські мелодії, танцювальну музику. Музикантів традиційно замовляла родина нареченого. Музичний колектив грав у його подвір’ї, а потім з музикою йшли пішки через усе село разом зі свата-

Фото з весіль

Фольклорні традиції ромів Закарпаття

Музичний фольклор ромів Закарпаття

ми до будинку нареченої. Під час пішого ходу завжди гралась мелодія «Lakodalom van a mi utcánkban» («Весілля на нашій вулиці»). У ромських сім’ях існує звичай платити викуп за наречену, яку наречений хоче взяти собі за дружину. Частина його викупу компенсує витрату помічниці, яка була в будинку у батьків дівчини, а частина відходить до новоствореної сім’ї. Розмір викупу повинен бути еквівалентним «достоїнствам» майбутньої дружини. Якщо наречений не зміг заплатити потрібну суму грошей або батьки нареченої не були згодні на шлюб їхньої доньки з ним, то він нерідко крав наречену, відвозив у свій будинок або за межі громади. У наш час майбутніх дружин крадуть рідко, але якщо так відбувається, то всі витрати перекладаються на сім’ю нареченої. Уже під час весільного застілля, в його розпалі, традиційно ромські музиканти грають мелодію «Продається молода», під яку танцюють усі гості з нареченою по черзі й кидають певну суму грошей, яка потім віддається молодій парі.

Свято Першого травня (музична традиція серенади) У ніч на 1 травня в багатьох містах та селах Закарпаття, де проживають угорці та роми, відбуваються таємничі дійства: чоловіки висловлюють свої почуття до жінок, співаючи їм серенади та прикріплюючи до воріт «маюшіфо» – травневі

Свято 1 травня в Ужгороді

Фольклорні традиції ромів Закарпаття

деревця, заквітчані яскравими стрічками та різнокольоровими кульками. Однак на Закарпатті кохання висловлюють по-особливому палко не тільки юнаки дівчатам, а й одружені чоловіки своїм господиням. Вони заздалегідь запрошують музик, щоб ті виконали для їхніх прекрасних супутниць мелодійні пісні – любовні серенади. Чим тішать їх серця та слух. Жінки ж у відповідь готують народні страви, ласощі, якими пригощають гудаків та коханих. Ромські музиканти грають серенаду - Євген Лацкомолодший, Еміл Пап, Аладар Пап, Наці Пап Деревця «маюшіфо» – зазвичай молоді берізки чи тополі. Парубки або батьки прикрашають деревцята та кріплять до воріт обійсть, де живуть незаміжні дівчата, у ніч з 30-го квітня на 1-е травня. Цим хлопці демонструють свої почуття та наміри, а батьки молодих дівчат дають знати, що в цій хаті живе незаміжня дівчина. Мелодію, яку грають у ніч 30 квітня – «Szeretnék Május éjszakán letépni minden orgonát» («Я б хотів травневої ночі зірвати усі бузки»). Цю серенаду виконують музиканти під вікнами незаміжніх дівчат або заходять з нею в хату. Цікавим є той факт, що раніше ромських музикантів наперед замовляли господарі та вже чекали на них з накритими столами. У кожній хаті грала музика приблизно по півгодини. В Ужгороді, коли вечоріло, з 30 квітня на 1 травня, усі ромські музиканти міста збиралися на площі Корятовича і домовлялися між собою про свої маршрути до господарів. Особливо любили замовляти Євгена Адама-старшого зі своїм колективом та Євгена Лацка-старшого. Оскільки було багато колективів, то всі вони на ранок 1 травня знову збиралися разом, уже на території ромського табору на вул. Тимірязєва (у мікрорайоні Шахта) десь на шосту-сьому годину ранку. Своєю музикою ромські музиканти будили людей і починалось святкування у таборі. Потім ромські музиканти поверталися у місто, де долучалися до святкової ходи – параду 1 травня, який проходив щороку за часів Радянського Союзу. На жаль, сьогодні залишилось дуже мало ромських музикантів, які продовжують цю чудову традицію – грати серенади в Ужгороді: колектив Євгена Лацка-молодшого у складі Вінце Адама (саксофон) та Еміла Папа (акордеон).

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Фольклорна музика на похованні у ромів За традицією у кожного рома є улюблена пісня, музичний твір, який він просить виконати для нього в останній раз. Зазвичай це старовинна народна пісня. Саме цю пісню кілька разів грають на його похованні. Траурна процесія проходить у прямому сенсі голосно. Останній раз звучить музика і прощання. Якщо кладовище недалеко від будинку Ромські музиканти на похоронах померлого, то всі присутні разом з музикантами йдуть пішки. Як правило, попереду йдуть музиканти, які виконують традиційні повільні ромські пісні й улюблені народні пісні померлого. Грають на таких інструментах, як скрипка, акордеон, кларнет та саксофон. Коли помирав музикант, то збиралися для почесних його проводів усі музиканти не тільки із області, а навіть зі Словаччини та Угорщини. До прикладу, на похорони Дюли Легоцького в Ужгороді зібралося майже сто музикантів. Так само вшановували і Євгена Лацка-старшого. В Ужгороді є своєрідна (невідомо, хто її автор) траурна мелодія. Музиканти, не змовляючись виконують «Голоті марш» – своєрідний поховальний марш, який грають ромські музиканти тільки двох таборів мікрорайонів Радванка та Шахта. А вже в інших містах і селах грають на похованнях «галгатов» або «ромський плач». Це повільна, протяжна, без ритму мелодія.

Фольклорні традиції ромів Закарпаття

Міжнародний день ромів

Урочиста хода, присвячена міжнародному дню ромів, 2018 р.

Точкою відліку міжнародного ромського руху вважається подія сорока-семирічної давності, а саме 8 квітня 1971 року. В цей день у одному з передмість Лондона зібралися юристи, дипломати, письменники, науковці, лідери ромських громад з єдиною метою – заснувати Міжнародну ромську організацію і розпочати спільні дії із захисту прав ромів. Кожен із засновників пізніше зробить вагомий внесок у розвиток руху. Теоретичні засади, а це робота англійських ромологів Дональда Кенрика, Греттана Паксона «Дороги європейських ромів», будуть в основі розробки загальної стратегії ромського руху. Серед засновників ромського руху був Матео Максімоф (Франція), який був в’язнем концтабору, він мав займатись питанням виплат компенсацій ромам, які пережили Голокост. Він першим перекладе Біблію ромською мовою. Наступний – Карел Голомек (Чехословаччина) займався питанням правового захисту ромів. У далекій Індії, за сприяння доктора Ріші, було відкрито Інститут ромології, який після смерті засно-

Матео Максімоф

Карел Голомек

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Фольклор і фольклористика

дійського національного прапора, що означає рух, прогрес до кращого, символізує спадкоємність, наступництво, зв’язок з давньою прабатьківщиною ромів – Індією. Ромський герб – як частина ромської символіки – це червоне колесо з шістнадцятьма спицями. Був затверджений I Ромським конгресом як національна емблема ромів. Урочисто відзначається Міжнародний день ромів на Закарпатті. Так, в Ужгороді свято починається урочистою ходою з піснями й танцями центральною частиною міста. За традицією річкою Уж роми спускають сплетені з квітів вінки, які символізують нелегку долю народу-мандрівника. А кульмінацією свята стає концерт ромських музичних колективів на сцені облмуздрамтеатру. Важливо зазначити, що протягом останніх років активно підтримують відзначення Міжнародного дня ромів Закарпатська обласна державна адміністрація на чолі з Геннадієм Москалем та Ужгородська міська рада в особі міського голови Богдана Андріїва.

вника очолив його син-науковець Верендра Ріші. На основі наукових досліджень Індія визнає ромів як таких, що мають індійські корені й існують як індуси в екзилі. За пропозицією доктора Ріші, у центрі ромського прапора з’явився знак індійської чакри як спомин про країну, звідки покотилися світом ромські вози. Ромський прапор майорить на флагштоці перед будинком ООН у Нью-Йорці. Він поважається ромами усього світу і поєднує у собі синій та зелений кольори. Синій колір символізує вічні духовні цінності, а зелений – земні. Це органічне поєднання земних благ, вдалий зв’язок з природою, символ зростання і добробуту. Червоне колесо у центрі прапора – своєрідна чакра ін-

Ромські лідери та представники влади на сцені Закарпатського облмуздрамтеатру. Зліва направо: Арсеній Богар, Віллі Пап-молодший, Мирослав Горват, Юрій Мандич, Богдан Андріїв, Аладар Адам, Геннадій Москаль, Світлана Адам

Ресторанна музика Закарпаття

усі часи ромську еліту та інтелігенцію представляли музиканти. Так було і на Закарпатті, де роми проживають вже понад чотири століття. З території Угорщини вони принесли в наш край найкращі музичні традиції – ромів залюбки запрошували грати на урочистих подіях, світських балах, у ресторанах. У період розквіту Австро-Угорщини, а саме у другій половині ХІХ – на початку ХХ століть на Закарпатті музику найчастіше можна було почути в ресторанах, яких у ті роки відкривалося чимало. Ресторани відвідували місцева еліта та закордонні гості. І грали для них обдаровані та геніальні ромські музиканти, які були універсальними, в репертуар яких входили як класичні твори, так і народна фольклорна музика словаків, угорців, євреїв, німців, румунів. Вони активно відгукувались на музичні новини. З появою нового музичного жанру – оперети, до свого репертуару ромські музиканти включали відомі фрагменти цих творів. Неодмінно виконувалась високопрофесійна джазова і танцювальна музика. Відвідувачі ресторанів були дуже вибагливими, знали музичні твори мало не всіх світових митців, того ж вимагали й від ромських музик: просили виконувати саме ті чи інші модні пісні, шлягери, уривки з класичних опер і оперет. А щоб потрапити до складу ромського оркестру, музикант повинен був знати напам’ять і виконувати не менше 150 класичних і фольклорних творів! Тільки чардашів мав знати не менше шести. Ромами було створено своєрідну професійну музичну гільдію, до якої входили відомі та професійні музиканти і вчителі музики. Аби увійти до товариства, треба було скласти своєрідний іспит. Сідали ромські корифеї і просили зіграти кілька композицій. Звертали увагу на техніку виконання та вміння грати на кількох інструментах. Якщо музикант не міг виконати той чи інший твір, то до колективу оркестру не потрапляв. На світських балах, а їх у краї проводилось чимало: пасхальні, літні, осінні (так званий виноградний бал), різдвяні, роми повинні були знати весь фольклорний місцевий музичний репертуар. Вміли вловлювати на слух, кого на балу більше – угорців, словаків чи українців, і тоді вже розуміли, що для них грати. Одночасно були і режисерами таких заходів. Знали, коли виконувати швидку, а коли повільну музику. Вміли підігравати тим, хто співав.

Музичний фольклор ромів Закарпаття

У передвоєнному Закарпатті, в 30-х роках ХХ століття, було кілька найпрестижніших ресторанів. У кожному великому місті їх могло бути кілька, але всюди там грали ромські талановиті музиканти. В Ужгороді славились музиканти ресторанів «Корона», «Берчені». В Берегові – відомий ще з часів Шандора Петефі ресторан «Орослан», пізніше «Рояль» та «Панське казино». В Мукачеві – «Казино» і «Зірка», де грав славетний Дюла Галамбоші зі своїм оркестром. Історія однойменного мукачівського готелю така: перший і найвизначніший готель міста «Чіллаг» (у перекладі з угорської «Зірка»), а саме так у давнину називався готель «Стар», було збудовано наприкінці 18 ст. на місці колишньої графської корчми представниками австро-угорської династії фон Шенборнів. Довгий час він був єдиним центром суспільного і культурного життя старовинного Мукачева. На гостей тут очікували імпозантна велика зала, розкішна тераса та комфортабельні номери. Саме в готелі «Чіллаг» відбувались виступи приїжджих театральних груп та вистави місцевих аматорів, саме сюди навідувались відомі столичні актори, запрошені шановною громадою міста для святкування різних урочистостей. Тут у 1902 році кінематограф розпочав завоювання мукачівських глядачів, й відтоді, аж до побудови кінотеатру, переважна частина сеансів проходила в залі готелю. Історія міського казино також тісно пов’язана з готелем «Чіллаг», адже в будинку неодноразово надавали приміщення для потреб мукачівського громадського товариства. У берегівському «Роялі» (нині – «Золота пава») виблискував Шандор Чурі – композитор та скрипаль-прімаш.

«Зірка» («Чіллаг»). Мукачево

Ресторанна музика Закарпаття

«Рояль». Берегово

Святкове відкриття казино «Рояль» у Берегові відбулося 6 липня 1913 року. Багато знаменних подій відсвяткували у залах казино Березького комітату. Крім того, що з року в рік тут проходили обласні бали, у закладі приймали багатьох відомих митців світу, відбувалося багато музичних вечорів за участі знаменитих оперних співаків та ромських оркестрів. Після Другої світової війни у будівлі відкрився ресторан, який став улюбленим місцем мешканців та гостей Берегсаса. У ресторані збиралися люди, щоб відсвяткувати значні події року або родинні свята. На початку минулого століття – у 1909 році – в Ужгороді з’явилася красива будівля помпезного гранд-готелю. Цей готель звався «Берчені», ймовірно, на честь одного з володарів Ужгорода – графа Міклоша Берчені. Вже у 1946-му році «Берчені» став національною власністю і змінив назву на «Київ». Особливо в ті часи підкреслювалося те, що у ресторан віднині може зайти хто завгодно, а не лише пани. У літню пору при ресторані працював літній сад – внутрішній дворик, в якому росли великі каштани, а посередині був обладнаний круглий танцмайданчик, де вечорами грав ромський ансамбль. Ужгородський ресторан «Берчені» (пізніше – «Київ») був відомий тим, що тут грали у різні часи Додік Гайош (скрипаль), Еміл Шугар (скрипаль), Аладар Пап (сакосфон), Карло Токар (кларнет), Аладар Токар (саксафон), Йовжка Беняк (акордеон), Олександр Муржа (цимбали). Ці виконавці настільки чудово та професійно грали, що у 60-х роках їх запросили на відкриття ресторану «Будапешт» у Москві. І це була дуже велика та знакова подія для музичної культури Закарпаття.

Музичний фольклор ромів Закарпаття

«Берчені». Ужгород

Також серед інших музикантів 60-х – 70-х років можна відзначити таких, як Дюла Легоцький (скрипаль), Калман Патай (скрипаль), Бейла Горват (акордеон, клавішні, скрипка), Аладар Сірмаї (саксофон), Тиводар Патай (контрабас), Дюла Горей (акордеон). Родзинкою Закарпаття був ресторан «Скала» в Ужгороді. Він розташовувався на теперішній вулиці СобраРесторан «Київ». Ужгород. Прімаш-скрипаль Еміл Шугар нецькій, а вхід до нього знаходився на глибині 30 метрів! Ресторан «Скала» відкритий в далекому 1968 році у винних підвалах, викопаних, за свідченням історичних джерел, турками в XVII столітті. Ресторан «Скала» – місце воістину легендарне. У радянські часи не було, мабуть, жодного туриста, котрий би не випив чарочки закарпатського вина у цьому підземному ресторані. Усі туристи краю для незабутніх вражень мріяли побувати у цьому закладі. Неповторним прімашем у «Скалі» був Євген Адам-старший зі своїм родинним оркестром – Аладаром Адамом (скрипаль), Євгеном Адамом-молодшим (кларнет,

Ресторанна музика Закарпаття саксофон), Вільмошем Адамом (акордеон), Євгеном Токарем (барабани), Тіводором Патай (контрабас), Йовні Адамом (контрабас), Янко Гаракалем (цимбали). Потім, у 1977 році в «Скалі» грав оркестр під керівництвом Бейли Горвата-старшого, до складу якого входили – Віллі Пап-старший (саксофон), Юрій Будьо (бас-гітара), Йожеф Галамбоші (віолончель), Аладар Русин (цимбали), В’ячеслав Дементьєв (ударні). Син легендарного джаз мена Вілмоша Папа – Віллі Пап-молодший згадує, що його батько починав грати саме у «Скалі»: «До 1977-го року у цьому ресторані грав ромський ансамбль, який виконував фольклорні композиції: угорські, словацькі, циганські, русинські. Євген Адам та Євген Лацко грали на скрипках, Янко Гаракаль на цимбалах, Йовні Адам на контрабасі. З ними іноді грали мій дід Аладар Пап на саксофоні та Отто Токар на ударних. А в 1977-му в моду увійшла так звана салонна музика, а, по суті, джаз. Тоді в «Скалі» почав грати інший ансамбль: Вілмош Пап на саксофоні, Бейла Горват на фортепіано, Юрій Будьо на бас-гітарі, Дєменть’єв на ударних. Назви у цього ансамблю не було, зате успіх він мав величезний», – пригадує Віллі Пап-молодший. Виконавці в цьому оркестрі були універсальними музикантами, які могли гра-

Ресторан «Скала»

Ресторан «Скала» (Ужгород) ансамбль Євгена Адама-старшого

Ресторан «Скала», 1983 рік. Зліва направо - Аладар Адам, Віллі Адам, Юрій Будьо, Євген Адам-старший

Музичний фольклор ромів Закарпаття

ти як народну, джазову, так і естрадну музику. Розповімо Вам одну цікаву історію, яку ми знаємо зі слів старших ромів-музикантів: «До одного із закарпатців приїхав друг з Канади. Звісно, що вони завітали до ресторану «Скала». Ромські музиканти завжди підлаштовували свою музику під відвідувачів ресторану. Почувши по розмові англійську мову, вони почали грати джазову музику. Музиканти ресторану «Скала», 1977 р. Звісно, що канадцю це дуже подобалося і він почав аплодувати. І по ходу вечора постійно грала джазова музика. А інші відвідувачі звернули на це увагу і були трохи невдоволені. Тому оркестр почав грати іншу музику – зокрема закарпатські чардаші. Після півторагодинної гри цей канадець підійшов до музикантів зі сльозами на очах і почав ламаною українською мовою їм дякувати. Він розповів, що його предки родом із Закарпаття. А ці закарпатські музичні твори йому нагадали колискові співи його бабусі». У самісінькому центрі Ужгорода – серці міста – знаходиться найкрасивіший екстер’єр та інтер’єр, що був створений на початку ХХ століття – у 1902-1903 роках, а саме – ресторанний комплекс «Корона». Комплекс «Корона» у тому вигля-

Ресторан «Корона» («Верховина»)

Ресторанна музика Закарпаття ді, який дійшов до наших днів, був збудований у 1910 році на місці готелю, який носив назву «До угорської корони». У радянську добу «Корона» знову змінила назву, цього разу стала «Верховиною». У 60-х роках «Верховина» була найкращим і найкрасивішим рестораном Закарпаття. Аби увійти до великої зали, слід було дотриматися своєрідного дрес-коду, тобто, бути вдягненим у костюм з краваткою (для чоловіків) та сукню (для жінок). Навіть взимку жінки брали з собою до ресторану змінне взуття (туфельки), щоб не сидіти у чоботах. Кожного вечора, крім понеділка, у великій залі грав ромський оркестр. Зрозуміло, що музикантами там були роми. Першими музикантами були роми з Угорщини, де по конкурсу пройшов один місцевий скрипаль Патай Калман-старший. Далі багато років сім’я Патаїв працювала у «Короні». Хочемо зазначити, що в кінці 60-х років до оркестру ресторану запросили Євгена Лацко-старшого за прімаша, замість померлого відомого скрипаля Кароля Патая. У різний час у «Короні» грали Юрій Горей (акордеоніст), Аладар Русин (цимбаліст), Патай Калман-старший (альт), Василь Чурей (клавішник), Золтан Чурей (клавішник), Томаш Адам (скрипка), Віллі Пап-старший (саксофон), Євген Лацко-молодший (скри-

Ансамбль ресторану «Корона», керівник - Василь Чурей

Оркестр ресторану «Полонина», керівник - Євген Лацко-старший

Ресторан «Полонина», скрипка - Євген Лацко-старший, скрипка - Євген Лацко-молодший, цимбали Янку Гаракаль, акордеон - Йосип Беняк, контрабас Тиводар Патай, ударні - Володимир Бругош

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Едуард Вишневський

«Інтурист-Закарпаття»

Ансамбль ресторану «Закарпаття», керівник - Шандор Рошташ

Ресторан-готель «Інтурист-Закарпаття», оркестр під керівництвом Євгена Лацка-старшого

паль), Бейла Горват (акордеон, скрипка) Едуард Вишневський (клавішник) та багато інших. На початку 90-х років, коли ресторанна музика занепала, ще працював оркестр під керівництвом Бейли Горвата-старшого, який повернувся грати в цей ресторан. Тут була ще велика шоу-програма, а до її складу входили Едуард Вишневський (клавішні), Ерфі Адам (бас-гітара), Мікі Маркович (ударні), Бейла Горват-молодший (скрипаль). У ресторані «Полонина» у Минаї Ужгородського району любила відпочивати тодішня комуністична еліта краю. Першим музикантом закладу був Гуді Бонді, який грав разом зі своїм оркестром. Гуді Бонді у 30-х роках грав у Берліні, звідки привіз додому своєрідний стиль музики, який фактично був ромським джазом. Це були 50-ті роки ХХ століття, коли його слава як музиканта виблискувала в Ужгороді.

Ресторанна музика Закарпаття

У 80-х роках у «Полонині» грав оркестр під керівництвом Євгена Лацка-старшого. До його складу входили в різні роки – Патай Калман (альтист), Юрій Горей (акордеоніст), Йовжка Беняк (акордеоніст), Антон Бучко (саксофоніст), Володимир Бругош (ударник), Аладар Русин (цимбаліст), Еміл Пап (акордеоніст) та інші. У 1979 році в Ужгороді відкрився готель «Інтурист-Закарпаття», при якому діяли розважальні заклади. Одним із них був угорський зал на першому поверсі, де, звісно, працювали ромські музиканти. Відкривали зал такі музиканти під керівництвом Олександра Рошташа, як Євген Лацко-молодший (скрипка), Аладар Товт (альт), Арпад Гуменський (кларнет), Йожеф Галамбоші (контрабас), Янко Гаракаль (цимбали). Потім тут працював оркестр Горвата Бейли-старшого, до складу якого входили Віллі Пап-старший (саксофон), Юрій Будьо (контрабас), Янош Адам (ударні) та інші. У 1978 році було створено Закарпатське об’єднання музичних ансамблів (ЗОМА). До нього входили всі музиканти, які працювали в ресторанах. 70% від усього складу ЗОМА становили саме ромські музиканти. Директором ЗОМА був видатний музикант, заслужений працівник культури України Петро Петрович Сокач. Петро Петрович Сокач

Лауреати обласного конкурсу ресторанних музикантів при ЗОМА. Зліва направо - Юрій Будьо, Віллі Пап-старший, Янош Адам, Бейла Горват-старший

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Лауреати обласного конкурсу ресторанних музикантів при ЗОМА, керівник - Євген Лацко-молодший

Лауреат обласного конкурсу ресторанних музикантів при ЗОМА - Віллі Пап-старший

Цікаво, що у ЗОМА працювали спеціальні люди, т.зв. інспектори, які слідкували, в тому числі й таємно, за дотриманням репертуару музикантами, за їхньою поведінкою, за дотриманням дрес-коду. Наприклад, заборонялось грати єврейські народні мелодії та пісні, не дуже віталося виконання джазу. До речі, «комсоргом» певний час був Аладар Адам. При ЗОМА на високому професійному рівні кожний рік проводився конкурс серед музичних ансамблів. І майже кожний рік призерами були ромські музиканти, зокрема, естрадний ансамбль, до якого входили Бейла Горват, Віллі Пап-старший, Адам Янош, Юрій Будьо. Народний ромський ансамбль під керівництвом Шандора Рошташа, у складі Євгена Лацка, Янко Гаракаля, Йовні Адама, Василя Кадета також займав призові місця у різні роки. Хочемо ще відзначити чудовий не ромський колектив «Кольори Закарпаття», який грав в готелі «Інтурист–Закарпаття».

Ресторанна музика Закарпаття

Лауреати обласного конкурсу ресторанних музикантів при ЗОМА, керівник - Бейла Горват-старший. Танцює Ріта Будьо

Після 90-х років ХХ століття таланти ромських музикантів стали незатребуваними. Чому? Тому що економічна криза в країні призвела до занепаду ресторанної культури та музики. Ресторани перейшли у приватні руки, а «живу» музику поступово витіснила «електронна». Деякі найкращі музиканти працювали і далі, але, на жаль, «золота» епоха 50-х – 80-х років, коли ромські колективи Зліва направо - Юрій Будьо, Аладар Адам, Янош Адам грали чи не у кожному ресторані, відійшла у минуле. Ромські музичні династії Закарпаття становили інтелігенцію та еліту свого народу. Саме через музику роми віднайшли найкоротший шлях до інтеграції у тогочасне суспільство. Ромів сприймали як рівних і талановитих людей, їх поважали та цінували. Ми пишаємося тим, що у нас на Закарпатті були та і є багато талановитих ромських музикантів!

Ромські музиканти в Закарпатській обласній філармонії

Оркестр Закарпатського народного хору обласної філармонії, прімаш Дюла Легоцький

бласна філармонія була заснована 19 лютого 1946 року в Ужгороді при обласному відділі мистецтв. Це була перша державна музична концертна установа на Закарпатті, яка призначалась для розвитку та пропаганди музичної культури серед населення області. До її складу увійшли: Закарпатський ан-

Музичний фольклор ромів Закарпаття

самбль пісні і танцю, група солістів (нині – ансамбль солістів «Гармонія»), духовий оркестр та симфонічний оркестр. З 1948 року працює і естрадний ансамбль «Угорські мелодії». У перші повоєнні роки до складу майже всіх оркестрів входили професійні ромські музиканти. Закарпатський хор засновано 25 вересня 1945 року в Ужгороді. А в ті часи його статусом був – Закарпатський ансамбль пісні і танцю, акомпанували солістам два баяністи. 17 червня 1946 року відбувся перший концерт хору. У 1954–1969 роках — художній керівник і головний диригент Закарпатського народного хору Михайло Кречко. У той час майже всі музиканти були ромами. Народний хор стрімко та блискавично завойовуМихайло Кречко вав симпатії шанувальників народного мистецтва як в Україні, так і за її межами своїм багатонаціональним своєрідним репертуаром та високою професійною майстерністю. Ось як про це згадує Народна артистка України балетмейстер Закарпатського народного хору Клара Балог: «Перші роки у нас супроводжуючої музики як такої не було. Спочатку був організований хор, танцювальна група але, на жаль, зразу, з перших років свого оркестру не було, а були тільки два акордеона. Але коли вже хор став на ноги, бо це перший в історії Закарпаття професійно-мистецький колектив, тоді радянська влада вирішила звернути більшу увагу на цей колектив. Почали набирати музикантів. У нас дуже відомі були ресторани «Корона», «Берчені» і в Мукачеві ресторан «Чіллаг». Найбільш відомі музиканти, які там працювали, були ромської національності. Керівництво зв’язувалося із цими музикантами, бо то талановиті люди, а у нас тоді, на жаль, у перші роки своїх було дуже мало. По одному почали домовлятись. Обов’язково це були спеціалісти – цимбалісти, Клара Балог скрипалі, контрабасисти. У них був дуже великий досвід роботи. Вони без всяких нот, на слух, так могли підібрати не тільки якусь просту народну мелодію, а й будь-який серйозний твір. Ви знаєте, у них це з народження. Цигани грамотні люди були, на них звертали увагу і тому вони потрапили у професійний колектив і уже через пару років почали їздити по всіх республіках Радянського Союзу».

Ромські музиканти в Закарпатській обласній філармонії

Це була перша державна музична концертна установа на Закарпатті. Вона призначалась для прищеплення та пропаганди музичної культури серед населення області. До її складу увійшли Закарпатський ансамбль пісні і танцю, нині Заслужений академічний Закарпатський хор, група солістів, нині ансамбль солістів «Гармонія», духовий оркестр, з 1947 року симфонічний оркестр, а з 1948 року працює і естрадний ансамбль, нині камерно-інструментальний ансамбль «Угорські мелодії». У перші повоєнні часи до складу всіх оркестрів входили професійні ромські музиканти. Хто ж були ті славетні музиканти, прімаші, солісти, про яких з такою теплотою розповідала Клара Федорівна? Найперше, це скрипаль Дюла Легоцький – вихованець знаменитого по сьогодні «Райко зенекор», м. Будапешт. Дюла Легоцький був Закарпатський народний хор. Солістка Маріка Легоцька та перша скрипка Дюла Легоцький

концертмейстером симфонічного оркестру. Також у різні роки у Закарпатському народному хорі сяяли імена таких віртуозів-музикантів, як Янош Беркі (скрипаль), Йожеф Лакатош (контрабасист), Шандор Муржа (цимбаліст), Аладар Русин (цимбаліст), а в 90-х роках працює Павел Кадет (контрабасист). До речі, Павло Кадет, музикант з вищою освітою, багато років працював заступником директора Ужгородської дитячої школи мистецтв.

Павло Кадет

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Ромські музиканти в Закарпатській обласній філармонії

Дюла Легоцький Народився Дюла Легоцький 1924 року в місті Берегово, в сім’ї музикантів Габора Кароля і Амалії Сікай. Коли хлопчикові було всього 4 роки, сім’я розпалася, а незабаром мати вийшла заміж за відомого альтиста Берталона Легоцького. Та в пам’яті музикантів Дюла більш відомий як малий Фрайтер. Вітчим дуже любив здібного хлопчика і віддав його Дюла Легоцький вчитися до найкращого в той час педагога по класу скрипки – Золтана Гути. Свідченням того, що Золтан Гута був дійсно видатним педагогом, є те, що після Другої світової війни він довгий час працював директором Будапештської музичної академії. Дюла з великою наполегливістю вивчав нотну грамоту, класичні твори, концерти великої форми. Його як угорського рома непереборно приваблювала фольклорна ромська музика, яка, як зазвичай говорили, була у нього в крові. Сприяло розвитку фольклорної освіти і те, що поруч з ним знаходилися інші талановиті ромські музиканти, від яких він міг багато чому навчитись. У 1935 році в Будапешті було створено дитячий оркестр «Золотий Райко». В цей дитячий колектив набирали лише дуже здібних і обдарованих дітей. Через три роки Дюлу приймають у цей оркестр солістом-скрипалем. У той час там нараховувалось близько 60-ти музикантів, а його вже знала вся музична Європа. На жаль, Друга світова війна перервала роботу цього унікального дитячого ансамблю, який відновив свою діяльність лише на початку 60-х років. Приїзд Дюли Легоцького в місто над Ужем став значною подією в музичному житті краю. Прийом, який йому тоді був влаштований, сміливо можна порівняти з появою будь-якої суперзірки. Створювався Закарпатський народний хор – перший великий професійний колектив. А його серце – оркестр було доручено створити саме Дюлі Легоцькому. Пізніше він був призначений музичним керівником ансамблю «Угорські мелодії». Довелося йому попрацювати і керівником оркестру Білоруського ансамблю пісні і танцю. І не дивно, що на відкриття ресторану «Скала» в Ужгороді був запрошений Дюла Легоцький зі своїм оркестром. Він був багатогранним, найвідомішим у краї музикантом. Виступаючи в симфонічних оркестрах, Дюла завжди грав за першим пультом, в народних оркестрах він був першим солістом.

«Золотий Райко», Будапешт. У центрі - Дюла Легоцький

Відомо, що у кожного видатного музиканта є свій, як кажуть, «коронний номер», сольний твір. Коронним номером Дюли були «Циганські наспіви» композитора П. Сарасате. Цей твір настільки складний для виконання, що його можуть виконати лише кращі з найкращих, справжні скрипалі-віртуози. Як згадує народний артист України Михайло Сусліков, до якоїсь чергової урочистої дати в Києві мав відбутися дуже відповідальний концерт. На ньому мала бути присутня не тільки вся еліта музичного життя України, а й апарат ЦК КПУ. Запросили на цей концерт і Дюлу Легоцького. Після виступу ансамблю «Юність Закарпаття» злива оплесків та крики «біс!» буквально поглинули всю сцену. Та було видно, що адресовані вони не стільки самому ансамблю, скільки пріма-солісту, скрипалю Дюлі Легоцькому. Помер Дюла Легоцький 17 липня 1975 року після важкої хвороби. Поховано його на ужгородській Кальварії. На похованні був майже весь Ужгород, багато музикантів приїхало з Угорщини та Словаччини. В останню дорогу свого колегу проводжав оркестр більш ніж із 100 музикантів.

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Ансамбль «Угорські мелодії» Заснований ансамбль у 1948 році, а першим художнім керівником ансамблю був Дюла Галамбоші, він же був і першою скрипкою. Він зібрав найкращих ромських музикантів з усієї області. До ансамблю входили: Оскар Цурі (цимбали), Аладар Дані (контрабас), Іштван Бартош (кларнет). Солістами-вокалістами були Ференц Нейметі та Ізабелла Керекеші. Ансамбль «Угорські мелодії», керівник - Дюла Галамбоші

Дюла Галамбоші

Дюла Галамбоші народився 13 лютого 1911 року в родині музикантів. Його батько Йожеф Галамбоші був відомим у музичних колах нашого краю дипломованим скрипалем. Закінчивши школу, молодий Дюла вчився грати на скрипці у свого батька і у відомого в ті часи вчителя музики Горачека. У останнього, до речі, вчилась практично вся майбутня еліта музичного життя Закарпаття. Закінчив Словацьку музичну академію. До того часу у нього за спиною був великий досвід концертної діяльності. Адже з 13 років він виступав разом з оркестром батька і разом з ним гастролював по всій Чехословаччині та Угорщині. Дюла Галамбоші був неординарним музикантом. Він з однаковим успіхом міг грати як в народному, так і в симфонічному оркестрах, чудово знав і грав класичні твори. З інтерв’ю Клари Балог, яке вона дала програмі «Романо джівіпен», потім керівником ансамблю став видатний закарпатський композитор Іштван Мартон (не ром), заслужений

Ромські музиканти в Закарпатській обласній філармонії

діяч мистецтв України. Під його керівництвом в ансамблі знову ж таки грали роми, зокрема скрипаль-прімаш Патай Калман, скрипаль Євген Лацко, цимбаліст Шандор Муржа. Склад ансамблю «Угорські мелодії» за роки діяльності неодноразово змінювався. Пізніше до складу колективу долучилися Віллі Балог (цимбаліст), Аладар Товт (контраш-гітарист), Йожеф Галамбоші (віолончеліст). Наприкінці 60-х років музичним керівником «Угорських мелодій» стає Дюла Легоцький. Учасники колективу: співачка Моріка Легоцька, скрипаль Дюла Іштван Мартон Балог-молодший, контрабасист Йожеф Галамбоші, скрипаль та акордеоніст Бейла Горват-старший, кларнетист Іштван Бартош. А, наприклад, у складі колективу 1972 року виступали прімаш Дюла (Федір) Легоцький, кларнетист Іштван Орос, цимбаліст Янко Гаракаль, альтист Аладар Товт, контрабасист Йожеф Галамбоші. Співав лауреат Всесоюзного конкурсу артистів естради Ференц Нейметі. У 80-ті роки прімашем «Угорських мелодій» став Шандор Рошташ. До складу колективу тоді входили скрипаль Євген Лацко, цимбаліст Янош Гаракаль, кларнетист Арпад Гуменський, контраш Аладар Товт, віолончеліст Йожеф Галамбоші, контрабасист Йовні Адам. Ромські музиканти грали в «Угорських мелодіях» до кінця 80-х років. Потім у зв’язку із кризою та розпадом Радянського Союзу значно зменшилася кількість гастролей, а згодом і взагалі припинилася концертна діяльність. Нещодавно ансамбль «Угорські мелодії» відзначив своє 70-річчя. У Закарпатській обласній філармонії відбулись урочистості з цього приводу. На жаль, перших її засновників і музикантів ніхто не згадав, а шкода! Адже саме роми були і залишаються неперевершеними музикантами і окрасою нашого багатонаціонального Закарпаття.

Ансамбль «Угорські мелодії», керівник - Шандор Рошташ

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Ромські музиканти в Закарпатській обласній філармонії

Афіша виступу угорського народного ансамблю

Програма виступів ансамблю «Угорські мелодії», керівник Дюла Легоцький

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Ромські музиканти в Закарпатській обласній філармонії

Грамота Дюли Лецького, 1964 р.

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Ромські музиканти в Закарпатській обласній філармонії

Почесна грамота Марії Легоцької, 1964 р.

Грамота ансамблю «Угорські мелодії», керівник Дюла Легоцький, 1969 р.

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Ромські музичні династії

Почесна грамота Дюли Легоцького, 1964 р.

Родина Папів

Династія Папів – одна з найактивніших серед закарпатських ромів, що задалася благородною метою – відродити національну музичну культуру, повернути їй колишній авторитет, повагу, самобутність, оригінальність.

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Ромські музичні династії

Аладар Пап (1922 – 1998) був свого часу одним із видатних ромських музикантів – скрипалем і саксофоністом. Ще ніхто з місцевих не знав, що таке саксофон, коли Аладар Пап опанував цей інструмент, досяг віртуозності гри, «запалив» інших. Аладар Пап передавав свою майстерність молодшому поколінню, грав у багатьох ресторанах Закарпаття та у 60-х роках відкривав ресторан «Будапешт» у Москві разом з колективом як скрипаль-прімаш (керівник – Гуді Доді). Аладар Пап показав ромам приклад того, як потрібно дбати про здобуття освіти своїх дітей. Нащадки Аладара майже всі здобули вищу освіту. Син Аладара Папа – Вілмош (Віллі Пап-старший) (1955 – 2009) у молоді роки, вдосконаливши гру на саксофоні та кларнеті, досяг вершини виконавчого мистецтва. У 2005 році здобув вищу освіту зі спеціальності «музичне мистецтво» у Київському національному університеті культури і мистецтва. Він став першим на Закарпатті високопрофесійним музикантом, якому його інструменти були підвладні як новатору. Не лише зараз в Україні, а ще й на пострадянському просторі його ім’я було добре відоме. Віллі Пап-старший став лауреатом багатьох конкурсів та фестивалів – всесоюзних (ще 1982 року), всеукраїнських, а також міжнародних (Будапешт, Братислава, Прага). Звідти привіз чимало дипломів, грамот, відгуків, що засвідчує високий професіоналізм музиканта. Ставши засновником та організатором міжнародного «Пап-джаз-фестивалю», який і після його смерті носить його ім’я, Віллі Пап-старший підніс на вищий щабель сучасну ромську музичну культуру. У 1995 році з ініціативи Вілмоша Папа був заснований джазовий колектив «Пап-джазквартет». У 1998 році створено товариство музичної культури циган Закарпаття «Лаутарі», головою якого було обрано громадського діяча Віллі Папа-старшого. У 2001 році йому було присвоєно звання «Заслужений працівник культури України». Державну відзнаку вручив Віллі Папу-старшому особисто Президент України Леонід Данилович Кучма. Аладар Пап

Віллі Пап-старший та Леонід Кучма, Адміністрація Президента України, 2001 р.

Вільгельм Пап (Віллі Пап-молодший) народився 21 вересня 1974 року в місті Ужгород у родині музикантів. Син Віллі Папа-старшого. Закінчив у 1993 році Ужгородське музичне училище ім. Дезідерія Задора. У 2005 році здобув вищу освіту зі спеціальності «музичне мистецтво» у Київському національному університеті культури і мистецтва. Із 1995 року по сьогодні працює керівником ромського дитячого музичного ансамблю «Лаутарі» Закарпатського обласного палацу дитячої та юнацької творчості «ПАДІЮН» в Ужгороді. Разом із батьком у 1995 році заснував перший в Україні професійний ромський джазовий ансамбль «Папджаз-квартет». У 1998 році став одним із засновників, співголовою, а з 2010 року головою оргкомітету Міжнародного джазового фестивалю «Пап-джазфест», який ось уже 20-й рік поспіль проходить в Ужгороді.

Музичний фольклор ромів Закарпаття

За період роботи як композитор написав три мюзикли – «Еврідіка», «Чорний циган» та «Весілля лаутара». У 2014 році Вільгельму Папу присвоєно звання «Заслужений працівник культури України». Едуард Пап – внук Віллі Папа-старшого, народився 10 квітня 1992 року в ромській музичній родині. У 2015 році здобув вищу освіту зі спеціальності «музичне мистецтво» по класу «саксофон» у Київському національному університеті культури і мистецтва, магістр. Після смерті діда – Віллі Папа-старшого, з 2009 року став солістом «Пап-джаз-квартету» як саксофоніст. З 2012 року працює викладачем у Закарпатському обласному палаці дитячої та юнацької творчості «ПАДІЮН». У складі «Пап-джаз-квартету» виступав на багатьох фестивалях в Україні та Європі. Став лауреатом багатьох з них. Грав на одній сцені з легендарним саксофоністом світового масштабу, володарем трьох премій «Греммі» Еріком Маріенталем. Вважається одним з найкращих саксофоністів України.

Ромські музичні династії

Родина Адамів

Родина Адамів. Зліва направо: Аладар Адам, Євген Адам-молодший, Євген Адам-старший, Йовні Адам, Віллі Адам.

Євген Адам-старший

Євген Адам-старший (1921 – 1999) – скрипаль, був улюбленим музикантом не тільки ужгородців, а користувався великою повагою та популярністю в усьому Закарпатті. Оркестр Євгена Адама був дуже відомим і затребуваним в області. Доходило навіть до того, що інколи дату весілля переставляли заради того, аби його обслуговував саме оркестр Євгена Адама. Він багато років пропрацював у знаменитому ресторані «Скала» в Ужгороді. Прищепив любов до музики своїм дітям, які в майбутньому стали відомими музикантами.

Євген Адам-молодший (1940 – 2001) закінчив музичну школу. Разом з батьком працював у ресторанах міст Красний Луч та Горлівка. Багато років грав на саксофоні та кларнеті у ресторані

Євген Адаммолодший

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Ромські музичні династії

«Скала» в Ужгороді. Тонко відчував ромську народну музику та варіації до неї. Вілмош Адам (1946 – 2015) – акордеоніст, закінчив музичну школу. Разом з батьком працював у ресторанах Ужгорода. Зі своєю дружиною – Йоланою Адам працював у ромських ансамблях колишнього СРСР, де разом вони прославляли наші ромські закарпатські народні пісні. Аладар Адам (1949 р.н.) – скрипаль, закінчив музичну школу. Грав у багатьох ресторанах Ужгорода, працював у ромських ансамблях при філармоніях радянських республік СРСР. Керівник ромського народного ансамблю «Романі Яг» з 1993 року. Авторитетний громадський діяч, відомий у Європі та світі. Започаткував ромський громадський рух в Україні. Янош Адам (1953 р.н) – ударник, закінчив музичну школу. Вважається найкращим ромським ударником у Закарпатті. Пропрацював у багатьох ресторанах Ужгорода. Разом з ромським ансамблем працював у різних філармоніях Радянського Союзу. З дитинства любить та грає джазову музику і досяг у цьому великих успіхів, граючи у найкращих джазових Вілмош Адам колективах Закарпаття, зокрема у колективах Федора Смерічки, Бейли Горвата. Найбільшого професійного успіху досягає у колективі «Папджаз-квартет». Лауреат багатьох міжнародних джазових фестивалів, допомагає в організації міжнародного «Пап-джаз-фестивалю». Ерфі Адам (1960 р.н.) – бас-гітарист, закінчив музичну школу. Навчався у найкращого та видатного бас-гітариста Закарпаття Юрія Будьо. Працював майже в усіх ресторанах Закарпаття. З 1996 року працював викладачем у Закарпатському обласному палаці дітей та юнацтва «ПАДІЮН». Є учасником «Пап-джаз-квартету». Допомагає в організації «Пап-джаз-фестивалю». На сьогодні він найкращий ромський бас-гітарист краю. Лауреат багатьох міжнародних джазових фестивалів. Едуард Адам (1998 р.н.) – внук славетного ромського ударника Яноша Адама, теж ударник. З раннього дитинства його дідусь зацікавив заняттями музикою. Особливо Едуарду подобалася джазова музика. Закін-

Янош Адам

Ерфі Адам

Едуард Адам

чив Ужгородське музичне училище. Є учасником ансамблю «Пап-джаз-квартет», тепер грає на місці свого діда – на ударній установці. Лауреат багатьох міжнародних джазових фестивалів. Аладар Адам

Музичний фольклор ромів Закарпаття

му палаці «Україна», де був нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури УРСР. Вважається одним з найкращих джазових піаністів Закарпаття. У 2000 році стає головою культурного товариства угорських ромів «Унг Ромен». При товаристві створюється ансамбль «Джіпсі Карпат», який складався не тільки з ромів Закарпаття, а й Угорщини – це відомі в Європі музиканти: цимбаліст Шандор Ормош, контрабасист Лоці Молнар, скрипаль Бейла Горват-молодший, вокаліст Йосип Горват. Цей ансамбль чудово зарекомендував себе на міжнародному ромському фестивалі «Амала-2000» у Києві, ставши лауреатом у номінації «народні надбання». Жива легенда нашого музичного Закарпаття.

Родина Горватів

Зліва направо: Йосип Горват, Бейла Горват-старший та Бейла Горват-молодший

Бейла Кандра-Банок (1905 – 1969) – скрипаль, навчився грі на скрипці від свого батька, а нотній грамоті від ромських музикантів Берегова. Грав у ресторанах таких міст, як Берегово, Чоп, Кошице, Міхаловце, Требішов, Ужгород, Мішкольц, Сігет, Арад та інших. У повоєнний час грав у клубі залізничників Чопа. Був учителем таких видатних ромських музикантів, як Дюла Легоцький, Шандор Рошташ та свого внука Тиберія (Бейли) Горвата-старшого.

Кандра-Банок Горват

Бейла (Тиберій) Горват-старший (1945 р.н.) – композитор, скрипаль, акордеоніст та піаніст. Грі на скрипці його навчали вітчим Шандор Рошташ та дідусь Бейла Кандра-Банок. Навчався у музичних школах Ужгорода та Тячева. За своє життя працював у ансамблях та філармоніях Радянського Союзу, а також у багатьох ресторанах Ужгорода. Був художнім та музичним керівником, створював шоу-програми (вар’єте). Створив перші вар’єте у ресторанах «Скала», «Дзеркальний зал», «Корона», «Закарпаття». У 1982 році отримав звання і медаль «Ветеран труда». У цьому ж році виступає у київсько-

Ромські музичні династії

Бейла Горват-молодший (1973 р.н.) – скрипаль, любов до скрипки прищепив йому дідусь – Шандор Рошташ. Успішно закінчив дитячу музичну школу в Ужгороді. З молодих років вважається одним з найкращих скрипалів Закарпаття. Працює в ресторанах готелю «Закарпаття» та «Корона». Грав у Будапешті в оркестрі найвідомішого скрипаля Шандора Ярокі. Навчається у нього музичного мистецтва і виходить на вищий міжнародний рівень. Грає не тільки народну музику, а й джаз та класичну музику. На даний час створив колектив, який грає джазову та класичну музику у м. Штутгарт. Йосип Горват (1977 р.н.) – співак, навчався в музичній школі за класом «цимбали» в Ужгороді. У 17 років починає займатися вокалом. У 1999 році був фіналістом міжнародного конкурсу «Слов’янський базар». Був лауреатом багатьох міжнародних та всеукраїнських конкурсів та фестивалів. Працює в ресторанах Ужгорода – «Закарпаття», «Ужгород», «Сафарі». Вважається одним із кращих співаків Закарпаття.

Бейла Горват-старший

Бейла Горват-молодший

Йосип Горват

Ромські ансамблі Закарпаття

ся культура ХІХ – першої половини ХХ століть пронизана ромською романтикою. Це і поеми, ромські романси, опери і оперети. Багато ромів, які виросли у творчих колективах, де всі, від дідів, батьків і матерів, співають, танцюють, є артистами, звісно, прагнули опинитися на сцені, присвятити себе мистецтву. Витоки ромського аматорського театру на Закарпатті беруть початок з 30-х років ХХ ст., коли при Ужгородській «ромській» школі успішно існував театральний гурток. У ті роки, а саме у 1931 році, в Москві був заснований перший професійний ромський театр «Ромен». У радянський період, після Другої світової війни, створюються перші ромські музично-танцювальні ансамблі при філармоніях. Це колективи Миколи

Ромський ансамбль Белаша Вишневського, Москва. Крайні зліва - Бейла Горватстарший (скрипка), Віллі Пап-старший (кларнет)

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Ромські ансамблі Закарпаття

Ансамбль «Ромен»

Дюла Легоцький в ромському ансамблі у Москві

Жемчужного, Белаша Вишневського, пізніше – Грофо Боброва, Саїда Османова, Леоніда Джелокаєва, Артура Боброва. Оскільки ромські музиканти Закарпаття славилися за межами краю, їх активно запрошували у різні радянські республіки – працювати при філармоніях у ромських ансамблях. Наведемо приклади видатних музикантів-ромів Закарпаття, які «прогастролювали» у свій час весь Радянський Союз. Зокрема, це Дюла Легоцький – один з перших, хто працював у відомому театрі «Ромен» у Москві. У перерахованих вище найкращих ромських ансамблях Радянського Союзу працювали такі закарпатські музиканти, як Бейла Горват-старший, Віллі Пап-старший, Юрій Будьо, Шандор Рошташ, Ернест Бучко, Гейза Муржа-старший, Аладар Адам, відомий наш цимбаліст Аладар Русин, Йожеф Галамбоші, Євген Лацко-молодший, Еміл Пап, Наці Пап, Янош Адам та багато інших. У той час на Закарпатті нараховувалося близько 400 ромських музикантів. Це була своєрідна кузня музичних кадрів для всього Радянського Союзу.

Перший із закарпатських ромів, хто наважився створити свій ансамбль, подібний до тих, в яких роми працювали багато років у різних куточках Сюзу, – це Ернест Бучко. На початку 80-х років він створює молодіжний ромський ансамбль «Ромен» при Будинку офіцерів в Ужгороді. Оскільки Ернест Бучко був і музикантом, і хореографом, у нього одразу робота ансамблю була поставАнсамбль Ернеста Бучка. Сестри Сурмай лена професійно. До складу колективу входили старші визнані музиканти – Еміл Шугар (скрипка), Антон Бучко (контрабас), Лойчі Шугар (піаніст), молоді на той час Віллі Адам-молодший (гітара), Золтан Тирпак (гітара), Ірина Лацко (вокал) та сестри Сурмай (вокалістки). Танцюристами колективу були Тиберій Йовнаш, Анжела Адам, Єва Адам, Марія Бучко. Колектив Ернеста Бучко мав різноманітний репертуар, виконувалися твори румунських, іспанських, російських, угорських ромів, навіть був у програмі арабський танець. І, звичайно, не без наших закарпатських ромських мелодій, танців та пісень. Концертна програма радувала глядачів і шанувальників ромської музичної культури далеко за межами Ужгорода і краю.

Ромський ансамбль, керівник Ернест Бучко. Солістка Ірина Лацко

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Ансамбль «Ромале»

Ромські ансамблі Закарпаття

Ансамбль «Сонячна Радванка»

У 1987-1988 роках у Палаці піонерів в Ужгороді створюється дитячий ромський ансамбль «Ромале», до роботи якого були залучені ромські музиканти із середньою спеціальною освітою. Це художній керівник – педагог Наці Пап (закінчив Ужгородське культурно-просвітнє училище), музичний керівник Томаш Адам (Ужгородське державне музичне училище ім. Д. Задора) та хореограф Ріта Будьо (закінчила Ужгородське культурно-просвітнє училище). Вперше до занять танцями, співами та музикою були залучені ромські діти Ужгорода. Діти отримали можливість додатково займатиНаці Пап ся та розвивати свої таланти. Матеріально-технічне забезпечення діяльності колективу «Ромале» було на високому рівні – були зокрема пошиті красиві сценічні костюми. Виступи колективу «Ромале» неодноразово транслювались по місцевому телебаченню. Ансамбль «Сонячна Радванка»

Ромський дитячий ансамбль при Ужгородському палаці піонерів, керівник - Наці Пап

Ансамбль «Сонячна Радванка» (керівник – Світлана Адам) брав участь у мистецьких фестивалях в Україні, Польщі, Угорщині, Іспанії, Македонії. Створений він був при товаристві циган Закарпаття «Рома», головою якого був Йосип Адам, у 1993 році. До першого складу колективу входили Світлана Адам – вокалістка, керівник, донька Йосипа Адама, Едуард Вишневський – піаніст, Еміл Шугар – скрипаль, Рудольф Гажі – акордеоніст, Еміл Шугар-молодший – акордеоніст, Мікі Маркович – ударник, Золтан Бошані – гітарист. Танцювальна група – Рената Мандич, Ірина Мавштедтер, Галина Балог, Тиберій Йонаш, Петро Адам, Йосип Адам. Учасники «Сонячної Радванки» виступали Мюзикл «Чорний циган», композитор Віллі Пап-молодший. на всеукраїнських та міжнародних фестивалях, Співають Світлана Адам та були їх неодноразовими лауреатами та призеТарас Гамага рами, побували в містах України – Одесі, Києві, Харкові та за кордоном – у Братиславі (Словаччина), Празі (Чехія), Скоп’є (Македонія), Барселоні (Іспанія), Будапешті (Угорщина), Кракові (Польща).

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Ансамбль «Романі Яг»

Ромські ансамблі Закарпаття

рівник, відповідав за музичне оформлення концертної програми), Габріела Боді (відома співачка), Ніна Мунтяну (цимбалістка), Євген Адам-старший (старійшина скрипалів Ужгорода), Йолана Адам (співачка, берегиня ромського закарпатського фольклору), Едуард Вишневський (піаніст), Наці Пап (акордеоніст, один з музичних керівників), Янош Адам (ударник), Євген Адам-молодший (кларнетист), Віллі Адам (акордеоніст), Надія Підгородська (вокалістка, Заслужена артистка України). Танцюристами колективу «Романі Яг» були Наталія Дубик, Віктор Адам, Ружена Адам, Андрій Шугар. Ансамбль мав своєрідний багатогранний репертуар – твори угорських, румунських, словацьких, російських ромів та, звичайно, закарпатський ромський фольклор. Ансамбль «Романі Яг» був переможцем фольклорних фестивалів у Будапешті (1993– 1996 рр.), лауреатом VI Міжнародного фестивалю в м. Горжов (Польща) в 1994 році, інших фестивалів у Словаччині, Австрії. Йолана Адам Про творчу діяльність ансамблю «Романі Яг» були відзняті два документальні сюжети, а саме: «Вас запрошує «Романі Яг» (1996 рік) та «Їх дім – весь світ» (1997 рік). Відзначимо, що ансамбль «Романі Яг» у 90-х роках грав для найвищих посадових осіб України та деяких європейських країн.

Ансамбль «Романі Яг»

Закарпатське культурно-просвітнє товариство ромів «Романі Яг» створене в 1993 році в Ужгороді за ініціативи та при безпосередній активній участі Аладара Адама, який з часу заснування є його незмінним головою. При товаристві був створений одноіменний ансамбль «Романі Яг», який на той час вважався найкращим ромським ансамблем України. Аладар Адам зібрав навколо себе найкращих музикантів Ернест Бучко та Аладар Адам Ужгорода. До складу колективу входили такі музиканти та співаки, як Ернест Бучко (художній керівник ансамблю, заслужений працівник культури України), Бейла Горват-старший (працював деякий час як музичний ке-

Ресторан «Романі Яг». Аладар Адам, Неля Адам та Ізольда Адам

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Ансамбль «Ром сом»

Зусиллями товариства «Ром сом» та за творчої активності Аладара Папа-старшого був створений перший в Україні дитячий фольклорний ансамбль «Ром сом». Він розпочав свою діяльність у 1998 році при Закарпатському обласному Палаці дітей та юнацтва. Першим художнім керівником колективу був відомий хореограф Віктор Бабука. До першого складу ансамблю входили Едуард Лацко, Ерік Гаракаль, Еміл Токар, Яник Токар, Артур Тирпак, Вікторія Пап, Сандра Тирпак, Елла Пап, Золушка Гаракаль, Андріана Плісова, Жанетта Тирпак, Вікторія Адам та інші. У творчому здобутку колективу – перемоги та призи, отримані на багатьох конкурсах та фестивалях. Так, у жовтні 1998 року ансамбль став переможцем обласного конкурсу народної творчості «Закарпатські візерунки». У 1999 році ансамбль отримав Гран-прі престижного фестивалю дитячої творчості у м. Миколаєві, у 2001 році ансамбль став дипломантом цього ж фестивалю. Премію Гран-прі на фестивалі колектив завоював і у м. Одесі. Керівник ансамблю «Ром сом» Аладар Пап-старший веде активну діяльність з пропаганди ромського народного мистецтва не тільки в Україні, але й за її межами. У липні 2001 року ансамбль отримав перемогу на VII Міжнародному фестивалі старовинного ромського танцю, що проходив в місті Шаторяуйхей Угорської Республіки. Також впродовж 2000–2001 років товариство займалось створенням дитячої ромської студії.

Ромські ансамблі Закарпаття

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Ансамбль «Лаутарі»

З ініціативи керівника популярного джазового ансамблю «Пап-джаз-квартет», відомого музиканта та віртуоза-саксофоніста, кларнетиста, віце-президента Асоціації джазової музики України, Заслуженого працівника культури України та лідера товариства музичної культури циган Закарпаття «Лаутарі» Віллі Папа-старшого з 1998 року в області щорічно проводиться Міжнародний джазовий фестиваль «Пап-джаз-фест». Проводилась також активна робота з відкриття в області студії звукозапису та ромського музичного драматичного театру.

Дитячий ромський ансамбль «Лаутарі» Закарпатського обласного палацу дитячої та юнацької творчості «Падіюн»

Ромські ансамблі Закарпаття

При товаристві «Лаутарі» Віллі Пап підібрав професійних музикантів та найкращих співаків. До складу колективу входили: Віллі Пап-старший – керівник та саксофоніст, Віллі Пап-молодший – композитор, піаніст, Ерфі Адам – бас-гітара, Наці Пап – акордеон, Янош Адам – ударник, Олександр Полончак – гітарист та Ярослав Юрош – скрипаль, вокалісти – Світлана Адам, Неля Адам, Габріела Боді, Вілен Арустамов, танцюристи – Едуард Лацко, Вікторія Пап, Іммі Токар, Еріка Сурмай, Віктор Йонаш, Наталія Дубик, Інгрід Тирпак, Еріка Пап. Колектив «Лаутарі» брав участь у численних фестивалях та конкурсах в містах України та Європи. Був учасником всесвітнього ромського фестивалю у Будапешті (Угорщина). А на Всесвітньому ромському фестивалі у Цихоцінеку (Польща) став лауреатом Гран-прі 2002 року; це визнання колективу «Лаутарі» як найкращого серед ромських колективів у світі. З 2010 року колектив «Лаутарі» очолив Віллі Пап-молодший, з цього року відбулося своєрідне відродження дитячо-молодіжного ансамблю «Лаутарі» при Закарпатському обласному палаці дитячої та юнацької творчості – «ПАДІЮНі» (м. Ужгород). До складу колективу входять ромські талановиті діти та молодь, а саме: Ціно Балог – співак, Дженіка Буко – співачка, Ангеліна Бругош – співачка, Ніка Адам – співачка, Томі Бучко – співак; Павло Балог – клавішник, Едуард Адам – ударник, Грофо Адам – гітара, викладач музики Едуард Пап – саксофон, Андрій Гажі – клавішник, Алекс Кешель – саксофон, Едуард Буко – перкусія; Крістіна Балог, Жасміна Токар, Крістіна Дані, Вікторія Пап – танцівниці та багато інших. Колектив «Лаутарі» є зразковим для ромської молоді, прикладом успішної творчої діяльності, він активно гастролює з тематичними концертами по області.

Дитячий ромський джазовий ансамбль «Лаутарі» Закарпатського обласного палацу дитячої та юнацької творчості «Падіюн»

Ромський джаз на Закарпатті

е у першій половині минулого століття в країнах Європи естрадні, ромські за складом, колективи в своїй творчій діяльності постійно зверталися до джазової тематики. Наприклад, у Франції працював видатний виконавець джазової музики, ром за походженням, гітарист-віртуоз Джанго Рейнхард (23 січня 1910 – 16 травня 1953). Місце його народження Понт-а-Сель, Бельгія. Помер у Фонтенбло, Франція). Джанго був найвидатнішим серед ромських гітаристів Парижа, які виконували цю музику в період 1930-х і 1950-х років. Чимало музикантів цього стилю грали в Парижі у різних популярних ансамблях з волинкою. Вальс з волинкою став важливою складовою репертуару ромського джазу. Рейнхардт вирізнявся поєднанням темної, хроматичної ромської артикуляції з тогочасним свінгом. Найвідоміший джазовий гурт Рейнхарда – Quintette du Hot Club de France, який він заснував разом із видатним скрипалем Стефано Граппеллі. У цю групу також залучають братів Баро, Саране i Матело Фере, а також брата самого Рейнхарда – Йозефа. Це один із найперших струнних джазових колективів у світі. Джанго Рейнхард – один із засновників стилю «ромського джаз» або «джаз-мануш» (теж знаний як Gypsy jazz та ромський свінг), в якому використовуються ромські народні композиції та варіації. На честь Джанго Рейнхарда названий міжнародний фестиваль Джанго Рейнхард ромського джазу, який щорічно про-

Музичний фольклор ромів Закарпаття

ходить у Нью-Йорку, музична група «Джанго» і низка музичних сайтів, присвячених напряму ромського джазу. Люди старшого покоління на Закарпатті згадують Гуді Бонді – віртуоза-скрипаля музичного ромського ансамблю з Ужгорода в 30-х роках минулого століття, який першим на Закарпатті почав серйозно використовувати мистецтво джазу як досить ефективну форму утвердження та популяризації ромського музичного мисКароль (перший зліва) та тецтва. Він певний час грав у Аладар (перший справа) Токар складі змішаного афро-американсько-європейського джазового оркестру у Берліні, де і познайомився зі стилем «мануш». Після Другої світової війни працював концертмейстером симфонічного оркестру при Закарпатській обласній філармонії. Приклад Гуді Бонді стосовно джазу наслідували багато закарпатських музикантів-ромів. Серед них потрібно, в першу чергу, відзначити скрипалів Дюлу Галамбоші, Дюлу Легоцького, саксофоністів Аладара Папа, Дюлу Балога. Цікаво, що усі ці музиканти були універсалами та грали різноманітну музику, багато імпровізували. Вони, самі того не усвідомлюючи, в тому числі грали і джаз! А завдяки тому, що вони використовували ромський фольклор та варіації у джазовій манері, ми можемо сказати – це було дуже подібне до ромського джазу «мануш»!

Віллі Пап-старший

Юрій Будьо

Бейла Горват-старший

Ромський джаз на Закарпатті

У післявоєнний час (50-ті – 60-ті роки) можна згадати братів Аладара та Кароля Токарів, акордеоніста Йосипа Беняк. У 60-ті – 70-ті роки з’являються перші молоді професійні джазмени – саксофоніст Віллі Пап-старший, контрабасист Юрій Будьо, ударник Янош Адам, піаніст та скрипаль Бейла Горват-старший. У 70-80-х роках всі ромські музиканти працювали в ресторанах у складі різних ансамблів. У репертуарі цих ансамблів були народні, естрадні пісні, а також джазові композиції. Ці ансамблі підпорядковувалися Закарпатському об’єднанню музичних ансамблів (ЗОМА). У 1982 році ЗОМА отримало пропозицію направити джазовий ансамбль для участі у Всесоюзному Янош Адам джазовому фестивалі-конкурсі у Дніпропетровську. Оскільки на той час в області не було чисто джазових ансамблів, то терміново був створений новий збірний багатонаціональний джазовий оркестр із найкращих на той час музикантів. До його складу увійшли у тому числі і два роми – Віллі Пап-старший та Юрій Будьо. Ансамбль чудово виступив на фестивалі та став його лауреатом. У зв’язку з тим, що на Закарпатті було багато джазових музикантів, давно виношувалась ідея створення якогось музичного міжнародного фестивалю. Ця

Лауреати Всесоюзного джазового фестивалю у м. Дніпропетровськ, 1982 рік. Зліва направо – Віллі Пап-старший. Шандор Фаркаш, Вячеслав Дементьєв, Юрій Будьо

Музичний фольклор ромів Закарпаття

«Пап-джаз-квартет», 2007 рік. Зліва направо: Віллі Пап-молодший, Вячеслав Шеремет, Віллі Пап-старший, Родіон Какічев

ідея прийшла також на думку Віллі Папу-старшому, і за кілька років він зумів втілити її у життя. Спочатку Віллі Пап-старший у 1995 році створив «Пап-джазквартет», а через два роки – у 1997 році вперше в Україні, а саме в Ужгороді, було успішно проведено перший міжнародний «Пап-джаз-фест». А у 1998 році фестиваль був проведений за ініціативи новоствореного товариства музичної культури циган Закарпаття «Лаутарі», який очолював Віллі Пап-старший. Колектив «Пап-джаз-квартету» працював і працює в таких напрямах, як традиційний джаз, фолк-джаз, джаз-рок, поп-джаз. До складу колективу входили як роми, так і музиканти інших національностей. Перший склад – це Віллі Пап-старший (керівник, саксофон), Віллі Пап-молодший (клавішник), Ерфі Адам (бас-гітарист), В’ячеслав Шеремет (ударні). Впродовж років склад колективу неодноразово змінювався та омолоджувався – прийшли Олександр Полончак (гітара), Степан Івашкович (контрабас), Янош Адам (ударні), Сергій Мендель (гітара), Родіон Какічев (бас-гітара), Василь Кохан (ударні). Сьогодні до складу «Пап-джаз-квартету» входять Едуард Пап (саксофон), Павло Балог (клавішні), Едуард Адам (ударні), Ерфі Адам (бас-гітара), Віллі Пап-молодший (клавішні, керівник колективу). За роки існування «Пап-джаз–квартет» став лауреатом багатьох міжнародних та вітчизняних музичних форумів. Серед них «Таврійські ігри» (м. Каховка, 1996 рік), «Осінній джазовий марафон» (м. Київ, 1997 рік), Міжнародні фестивалі джазової музики в Будапешті (Угорщина, 1996 рік), Зеленій Гурі (Польща, 1997 рік) та Братиславі (Словаччина, 1998 рік). Колектив також гастролював у багатьох інших містах Європи, зокрема у Пряшеві (Словаччина), Цехоцінеку (Поль-

Ромський джаз на Закарпатті

ща), Сату-Маре (Румунія) та по Україні – в Івано-Франківську, Луцьку, Києві, Черкасах, Львові, Бердянську. Фестиваль, з одного боку, сприяє об’єднанню та самоствердженню ромів, викликає появу у них самоповаги від досягнення конкретного успіху. Він став об’єднуючим майданчиком в Україні для талановитих представників ромської спільноти світу, а також є чи не єдиним заходом міжнародного високого рівня, який демонструє населенню України великі можливості, модерність та позитивне різноманіття представників ромської національної меншини. Крім того, на ромів починають дивитися іншими очима, визнаючи їх здатність реалізовувати певні суспільно-корисні проекти. Фестиваль, поряд з іншими ромськими музичними форумами, має велике виховне значення: він прищеплює ромській молоді навички загальної культури і поваги до людей мистецтва, спонукає їх до занять музикою. Один із ведучих цього свята, відомий музикознавець і критик з Києва Петро Полтарев якось зауважив, що «… Ужгородський фестиваль помітно виділяється з-поміж різних українських фестивалів. Тут досить жорсткий відбір виконавців, своєрідне розуміння музики. Таким своєрідним моментом є те, що на Закарпатті джаз грають колоритні цигани. Крім того, тут дуже особлива субкультура ромів. Вона не має аналогів не тільки у Європі, але й у всьому світі. Можна провести паралель із субкультурою темношкірих креолів, які свого часу й створили джазову музику. На Закарпатті є музиканти, що грають музику, яку не грає ніхто!...»

20-річчя «Пап-джаз-квартету», 2015 рік

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Ромський джаз на Закарпатті

«Пап-джаз-фест», 2001 рік. Зліва направо: Світлана Ганущина, Віллі Пап-старший, Степан Габорець, Петро Полтарев «Пап-джаз-фест», 2017 рік, зліва направо - Едуард Адам, Ерфі Адам, Едуард Пап, Віллі Папмолодший, Ерік Марієнталь (США), Петро Полтарев, Едуард Буко, Павло Балог

У фестивалі беруть участь і ромські, і не ромські джазові колективи, у тому числі із країн Європи та США. Музика цих ансамблів оригінально і, водночас, неперевершено поєднує традиції як класичного (американського) джазу, так і ромського фольклору. Хедлайнерами фестивалів, починаючи із 2002 року, традиційно виступають відомі американські зіркові джазмени світового рівня. Зокрема, це саксофоністи Монті Вотерс, Пітер Кардареллі та Ерік Марієнталь, трубач Майкл «Патчез» Стюарт (із Нового Орлеану – міста, де народився джаз). Потрібно зазначити, і про це відверто розповідають джазмени із європейських країн, що саме завдяки співпраці із згаданими американськими музикантами їх ансамблі значно підвищили свій професійний рівень, зробили своєрідний творчий прорив, що дозволило їм вийти на міжнародний рівень. Тому кожен приїзд в Ужгород американських джазових митців – це і мистецька подія, і хороша школа як для молодих місцевих ромських джазових музикантів, так і для дорослих українських джазменів – учасників фестивалю. «Пап-джаз-фест», 2014 рік. Зліва направо: Едуард Пап, Майкл «Патчез» Стюарт (США), Євгенія Навроцька, Едуард Адам

Ромські народні пісні

Музичний фольклор ромів Закарпаття

А мійри дай айси чорі

Амарі си амарі

Andante

Ромський плач

 2           4      А мій рі дай

  

вел

кай мро ї ло



ла

ман дук га

  

ва

ла

пге нел ман ге

те пі я

ва

яй

де

ав ел ке ма

    42    

а ой ро

а ма рі си

 

   

яй

вел

кай мро ї ло

де

ав ел ке ма

а ой ро

мій рі ром ні

а нав ту ке

сар мі ра да

ме дик га

ко тор ма

ро



 

яй

де

Dm C           

ва

яй

де

май ме ха ва

 



 

сар

мі

ра

да

ме

дик

га

ва

         Am

 

Dm           

    Ho

лі

Чардаш

Moderato

Eo Dm           

           

те бок га

         май ме ха ва

Am  

ай сі чо рі

    

   

ман дук га

ай сі чо рі

   

 

Ромські народні пісні

те пі я

 

не

   

а ма рі

а ма рі си

а ма ри

      

а ма рі си

а ма ри

       

  

а ма рі си

             

мрі бов рі

   

 

а ма рі си

мрі бов рі

ай не не не не

не не не не

не не

E Am           



ай

не

не не

не не не не

не не

   

  



E Am         



а ма рі си

мрі бов рі

ай

не не

не

не не не не

не не

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Амаро Кхер тело пгуса зучардо

Андре тійре кале бала Ромський плач

Andante Am

 42    

А ма ро кхер

     

те ло пгу са

зу чар

Am               E

джав

  

ме

кгей ре

  

  

яй

ло ве

 Am Dm  Am         чо ра да

не

Dm Ho

ро

на

дев

ла

ке

ро ча во



ле

ро



бо

сом

  чо

 

  G      

пен

  Ho Am Dm      

 

   

до

Dm6 E♭o

де ди чол





ни

кха

тар

йек

ба

дев

ла

ле

Am               Am

  ро



ре дер чо ри

джав

яй

ме кгей ре

на

не

ло ве

бо сом

Dm E♭o

 



ни кха

тар

   



   

чо ра да

ке

ро ча во

ро

Чардаш

Allegro

     

   42      

ан дре тий ре

ка

ле

Gm           ан дре тий ре

ка ле ба ла

     

ка

ле

ба

ла



ба ла

чо

 

Ромські народні пісні

   

сом на ку ні

   

сом

на

ку

ні

     

   

сом на ку ні

канг

лі

Gm        

канг

 канг

лі

да ва

 

лі



да ва

яй

Eo 

яй

ан дре тий ре

 Gm   да

Eo 

ва

   



100

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Андроді шпіталя

Андро вердан друкос нане Moderato

 42 8

Чардаш

   

  



   

Ан дро вер дан

дру кос на

не

ман пі ра ні

     пре чі на ва

    

да

не не не

  



   

шу кар на

не

льов лі пга бай

  

   

   

  

хоп хоп хоп

йе паж ту ке

йе паж ман ге

хоп хоп хоп

  

хоп хоп хоп

     йе

паж ту

ке



йе



 

паж ман

101

Ромські народні пісні

ге

    ай

 E       2 4

  

Dm     

Ан дро ді шпі

та

кай

рі дай паш

льол

джа ва ман ге

хоп хоп хоп

   

ні ко на

 

E    

    

штар ві ла ня

мій

ля

      

не не не

Ромський плач

Andante

джа ва

Dm  E♭o      

 

ла

бон

чак о дой на

Dm  E♭o       

ла бол

кай

     

 



а ні па ле

на

ва

ні па ле на

 E♭o  



не

ні па ле на

ва

 

рі дай паш

Dm  E♭o     

мій

 

     

чак о дой на

ла бол

ва

льол

Am    бо



 

  

 

бо

ман

ні ко на

не

ман

102

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Башав манге башав

Ату чае ату чае кай салас Чардаш

Allegro Am

2 4         А ту ча е

а ту ча е

         17

Em H

  кай

са

 лас

 

        ка на о да

ба ро брі шінд

ле ро ме ске

тер дю



чор дьо

жу

вас

те ле фа ла

 

тер дю

а ме со мас



те ле фа ла

 

        

а ме со мас

        



вас

о ка маш лі

жа

лас



ле ро ме ске

жу жа

рас

D7 

   42 

Ба шав

 24

 

Чардаш

Allegro

рас

        о ка маш лі

103

Ромські народні пісні





ша

вес

ман ге



ша

вес



ба

шав

дуй



 

   о ди

мій ри



гі

лі

сар

       



па ло муй ман дар

ху

дес

E♭o



дуй

        E♭o

па ло муй

ман дар



сар

        ту ман ге

на ба

        ту ман ге



ху

дес

на ба



104

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Бурбурестар пані чулял

Веша веша, хурде веша

Andante

Ромський плач

        42  Fm

Бур бу рес тар

C7      па ни чу

Bm                 Dm-5

ба ї

     

гой

не га

 ту

гой ту

лял

 

мій ро



мій

ро

      

C♯

мре ї

ле стар

   

све тос

о рат чу

 

ха

E♭7

лял

G-5

  

у жар

ча йе

  

         

G-5

у жар

ча йе

ба ї



 

све

тос

ха

A♭ 

  

105

Ромські народні пісні

лял

 

Dm-5

Ромський плач A Ao E7

 

 

ла

ве

Andante

   42    

  

 

Ве ша ве ша

хур де ве

ша

        A

не га

тей ле чін ге

ра

       

тей ле чін ге

ра

   

    H

 

а маш ка рал

о цін тей

річ

 

мра пгув

ра да

 

 

род ке

ра

ва



мра

пгув

ра

да





 

род

ке

ра

ша

  A

 

ла

ве ша

  ва



106

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Веша веша зеленове

Дає дає мрі дайорі Ромський плач

Аndante

 2 4         

      

Ве ша ве ша

зе ле но ве

         C

гей

де

де шу кар сал

    

де

шу кар сал

ай

де

де шу кар сал

  

 

   

ле пат рі

ца

сар о ча я

  

 

ле пат рі

ца



ча

ле пат рі ца

ма мо лей

    лун

ге

дро мен

Да є да є

   

ца

лун ге дро мен

  

сар о

      

гей

 

де

    

да ва

мрі да йо



ав

ла

ром ні кгей ре

да є да є

         на

 

кгей ре цей ло

ді

    

кгей ре цей ло



ді



вес

 

мрі да йо



пген

      ме ту ке па ле



ни

де

F            де ме ту ке па ле ва

  

ра

дьом

 

пген

дьом

ла ке со да



кай мрі ром

ні



ке

рес

   

ла ке со да

сар мрі

    пген ту ман ге

   

 Dm Co       



трін ко ру



не

де ман ке чен

         

      29

   

рі

    G

           сар мрі ром ні кгей ре ав ла

ца

Ромський плач

  2  4        

Andante

 

     

107

Ромські народні пісні





 

на

не



ке

рес



108

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Дуй дуй, дешудуй

Е піпіца лабарав

Allegro

Чардаш Am

  42    Дуй дуй дуй дуй

 15





  

де шу дуй

те чу мі дав

пар но

муй

о пар но муй

 

  



 



чу мі дав

де ре кос тар

кі кі дав

шай

ман ге

шай

Eo   

Dm 

       Am

о пар но муй

чу мі дав

де ре кос тар

кі кі дав

джав

   



джав джав джав джав

па ла ла те

джав

ан дро як га

па ло як га

на ка мав

  джав



ман ге

 



   



па ла ла те

джав

 

шай ман ге

па ла ла те



 

шай ман ге

Eo   

Dm 

       Am

ан дро як га

ла ка мав

па ло як га

на ка мав

 





па

ла

те

джав



Чардаш

Allegro Am

2 4 

джав джав

   

па ла ла те

 рав

     

шай ман ге

па ла ла те

  ман ге



 



шай

ман ге

шай



джав

те ме

джав



рав

  

шу кар

      

   е пі



Am      

ро

мня

пі

а ракг

ца

ла ба



  

льом

е пі



рав

  

  

е пі

пі

     

пі

ца



 

 





шу

кар

ро

мня

ракг

льом

  

   

ме ме

ла ба



  



C          

      

ла ка мав

Eo    Dm 

 

Eo   

   

 



G        

Dm 

109

Ромські народні пісні

ла ба

ца



рав

110

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Калі блузка кало кгосно

Каскере ола хурде чаве Ромський плач

Andante Gm

   42     Ка лі блу зка

  C   ка ло кго сно

      

о пгра ло ро

      

   

 

мув ля ман ге

о да до

ро

F♯o

     

 

   

ан дре жа

ля

а да ді вес

Ho G7

     

да

ді вес

 

   

ан гал ман де

ка ло мо

хто

ро вел е дай

    пі

о да до

ро

ел

         Cm

Eso

ро вел е дай

пі яв ман ге

па лен ка

   

 

 

тай са ман ге

вен ці ці

нел

ман ца пі ел



F♯o

   

   

G 

ге

вен ці ці

нел

тай са ман

F♯o

  2          4 Кас ке ре

о ла хур де

      Co



 

ча

ве

 

 

ні

ла чі

дад

    Em

кай про

      шан цос дев ла

бе

  E

шен

Ромський плач Co Em

    а ні е

дай

Am H

   

E    

 

фа мі лі

а ні е

дай

а ні о

ні

   



 

чі

фа

мі

лі

ла

 

а ні о

ан гал ман де

Andante

о пгра ло ро

   

    



   

Eso

Ho G7

  C  

ман ца

F♯o

мув ля ман ге

          

Eso

   

   

111

Ромські народні пісні

 

дад

112

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Леговнега демаді

Нане ода лаутарис Чардаш

Allegro Am

2  4        Джав ме кгей ре

йек ром ні

   

йек ром ні

ра

      

ле гов не га



а лі да

   

   

де ма ді

джав ме кгей ре

   

міш те джа нав

       

ле гов не

га

де ма ді



ал і да

ра

міш

те



гой ман ка

мел

джа нав

гін ман кгей ре

  

   

   

  

113

Ромські народні пісні

   

Moderato

  42             Am

На

  



гой ман ка

мел

не

   

о да

 

мро пі

ра но

   бо

ла у

гін ман кгей ре

Чардаш



ов

  

бо ов

  ла

та рис

   

ла чо



кай

       мрі гі лі

  

ла у

те ба



та

 рис



чо

ла



ша

вел



   

ба

ша ве ла



   

  

ба

ша ве ла

мро пі

 

 у



та



рис

 

ра но

114

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Нане ромні со бодарис

О перумос лен те худел Чардаш

Moderato Dm

  42  

 

На не

ром на

со бо

  



де ра ті

ніч на

    

  

 

ді вес

ніч на



   ден мра

са

 

ла у

та ріс

 



та

ріс

ке рел

са

    

  

ді вес

  

о муй

   о

муй



да

 

ке рел

  

чак о

ра ті

ді вес

 Gm     

  

чак о

ло

ве

 Gm      ве

ан дре



кай ман

ді ня

шу кар

ро

мес

лес

ке

сар бо



 

лес

ке



ке

  

сар бо

ля

ба

 Dm

 A



ке

 

яй де

вла ле

 



  

де шу кар

ро мес

  



де шу кар

ро мес

ла у



ля



 

 42 12



де ра ті



Чардаш

Allegro Am







 Dm



ба



рел



ке



 Gm     

ніч на

 



же

 



же

 

ан дре

ло

  B



рис

    B

115

Ромські народні пісні

    пе ру мос

    ші ков нес



    ші ков нес

  

лен те



ху

дел

Dm   

  



ла чес

ке рел

кай



со

    ске ту мен

  



ла чес

ке рел

кай

ро ма

    ле ро мен

Dm   

Am   H 

  

міш тес

    ле ро мен

  

міш тес

Go



ма

рел

ов

Go



пган

дел

ов



пган

дел

116

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Пгагльом манге мрімувсорі

Ода кало чириклоро Andante

Ромський плач Gm

   42        О да ка ло

чі рік ло

 



ро

сік те ме рав

де ле ча вен

  



те

на

ман

Ho Gm Cm D             

   

те на дікг

гел

 

хав

      F

ман дар мро ї

   

ман гел ман ге



 

дікг

хав

117

Ромські народні пісні

ло

 

   

ро

ман гел ман ге

  Ho  Gm    

сік те ме рав

 2  4    

   

 



Пга гльом ман ге

мрі мув со

рі

пі яв мі рі

Ромський плач

Moderato

        Fm

те пга ге

де ле ча вен

   

сар

ман

Ho Cm

  

   

Ho Cm Fm E♭ G

   

на



сар ман ге ла

те дікг е

E♭



ге

ла

те

дікг

 

ла

   

 

мрі ром ньо

рі

E♭



  ла

Ho Cm

  

пга гле ман ге

  

 

те пга ге

на

Ho Cm Fm

   

пга гле ман ге

 

118

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Пгаділя пгаділя е романі кувчорі

Пген ту манге чі ман камес Чардаш

Allegro Dm

  42       Пга

ді ля

  



кув чо

пга ді ля

рі

 

пре

   

 

е ро ма ні

кув чо



рі

      пга

ді ля

   

  

   

 

ко ла ман ге

пре кер ла

ек літ ра мол

ху

де

пга ді ля



ла



кер

ла

ек

літ

ра

мол

ху

де

Andante



ла

Ромський плач Am

   

 42     

е ро ма ні

Пген ту ман ге

   

те рож дян пес

    

ло дейл

    

ло дейл

 

па

 

тял

 

па



 

тял

      Dm

прен гал

са ві жа ля



ей

ту те ту барі

    

     ман ге мро ї пре

са ві жа ля

на ба їн ел





луб ні є



     

де

бо ман дар мрі дай

E H           

        де

Яй

ей

 

ме му ші нав

чі ман ка мес

    

   

    

ко ла ман ге



119

Ромські народні пісні

 ло

    і бай о гу



Eo Dm



     і бай о гу

 E

      ман ге пре мро ї





ло

120

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Пгутер лаке вудароро

Сегедінен о мохторо Ромський плач

Moderato Am

2 4        Пгу тер ла ке

     ме пгу те

 

бо

 

рав



 

ме

ба

ву да ро

  



бо ме ба



 

  

ро

а вел кге



 

йре

Dm E♭o E

       рі

нас ва лі

  рі

тро рак ло



сом

E♭o



ва



 

C E

ро

на ші ту ке

 

лі

 2    4       Gm

    на ші ту ке

ме пгу те



сом

 

Ромський плач

Andante

       

нас

    G

121

Ромські народні пісні

Се ге ді нен

    

рав

  

ма

о мох то

    

ай

Gm Co Gm

ма мо



ма мо

 

   

ро

сі вен ман ге

   

мро га до

ро

сі дяр ма мо

    

   

 

   

  

 

ші ро све

тос

сі дяр ма мо

бо ма ме

рав



мо

ші



D  

 

ро

све

тос

  

бо ма ме

  

ай

ма мо

122

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Те адиндягас ман о гуло дейл

Теме мерав шукарес ман парунен Ромський плач

Andante Dm

  42      Те а дін дя гас

   

 

ман о гу ло

дейл

        н ца ке ра

пра да ка ло

 



а ні мій ре

ве

     на ка мел ман

  

све

 

тос

ле бу те ча

ча

све

ка

на ка мел ман

мій рі ром

ні

йой

  

све тос

         

тос

на ке пга ро

 

   

     

    Dm

  F

     

      



ва

     



пга

рес

де



гін

а ні мій ре



те

 

ча

вен

 

мій рі ром

ні

   

йой

     

пга рес гін те

ве

джі

де

 

вен

       а

ка

 

джі

вен

Те ме ме рав

 

  42    

оде со ме ле

 

   

ца

Ромський плач

Andante

    Dm

123

Ромські народні пісні

на ке пга ро

 

    

са дзи

нен

шу ка рес

ав

ман

ка

ту мен

  

гой про три то

    ту

  

мен

ди вес ав

Gm Ho

 са



дзи

ри

  A

нен

 

па ру

C7       

  

    

 



яй ро

   Dm

те а

нен

Fm6

 

вел



ма

   

  

 

пре мро гро бос

роз ма ри

ле

     Gm

ав ка

     B

ав

   

гой про три то

ка

Ho Dm

 

са

 



ту мен

яй ро

ма

  

ди вес ав

ри

  A

Gm Ho

ту мен

 

Fm6

   Dm

те а

дзи

 

ле

нен

  ав ка

 

вел

124

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Унгварате Унгварате

Шукар нілай авел Чардаш

Moderato Cm

    42    

Ao Fm F♯o G

      

Унг ва ра те

унг ва ра те

A♭

   



бри шинд

дел

мрі пі ра ні

A♭

  

      

мрі пі ра ні

E♭

   

нел





A♭

       

A♭

  



   

пі ел пі ел

де мол пі

ел

мей гіш пал ма

Fm Ao G7

  



гон до лі

A♭

нел

му ла ти нел

A♭

E♭

A♭

        

мрі пі ра ні

E♭

мрі пі ра ні

     



   

де мол пі

ел

мей гіш пал ма

 42    

му ла ти

E♭



   

Шу кар ні лай

       

нел

пі ел пі ел

му ла ти нел

Fm Ao G7

   

мей гіш пал ма

  

гон до



мей гіш пал ма

A♭

лі



Ромський плач Ho Am

Andante

E♭o

    чак ман ге на Am

    

джа ва ман ге



нел





 ца

кген

 

шу





дре



хар



са ко нес ке

шу

кар

тей ле ле дро

тей



ман



мен



ца

 

ца

    ров ляр де я Ho



   

ан дре хар ман

 

тов

 

на

кген

ца

 

тов



  на

E♭o

 гі лі ба

мрі

шу

кар



де я

       Am



ха ро рі ва

E♭o

    мрі гі лі ба E7

лі нен



шав

на





шав

на



E♭o

    ров ляр

ца



мен



E♭o

ріс

тей ле ле дро



 

кар

E♭o

     

мен

 

шу

    чак ман ге на

кар



 

шу

     

са ко нес ке

     

са ко нес ке

      Dm



     



ан

 кар

тей ле ле дро

а гор о цин



джа ва

      

  

     

а вел

125

Ромські народні пісні



126

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Яй де навашода кету авльом

Яй девла яй о пані Ромський плач

Moderato H                    2  4 E

на ва шо да

  

 

ке ту ав льом гой ман те хан

   Dm    E

гой ман ба

рі

па тів те

 

дес

те дес

     

 



 

 

па

тів

те

дес

ча ва шо да

    



ке ту ав

 

льом

127

Ромські народні пісні

ке ту ав

 

 

гой ман ба

Allegro

 

Чардаш Am

 42    

льом

яй

   рі

дев ла

    

ман у жа рел

яй

   дев ла



 ні

мрі пі ра

о дя тей ле



   

ман у жа рел

      

не не не не

ай



не не

дев ла



не не



яй о па



ні

о дя тей ле



яй дев ла

ні

  

ні



мрі пі ра

яй дев ла

яй о па

ай

        па жо па ні

не не





ман

жа

рел

мрі

пі

ра

ні

ман у жа рел

мрі пі ра

ні



ай не не

не не



не не



    



           





   

не не не не

    о дя тей ле



     



о дя тей ле

      

ай не не

       



о дя тей ле

не не

      



  

яй

    



        о дя тей ле



па жо па ні

128

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Естрадний ромський оркестр Дюли Легоцького

Фотоальбом

129

Зліва направо: Томаш Адам, Євген Лацко-молодший, Еміл Пап

Зліва направо: Павло Кадет (контрабас), Бейла Горват-молодший (скрипка), Бейла Горват-старший (піаніно). Ресторан «Будапешт», Ужгород Зліва направо: Йовні Адам, Янку Гаракаль, Антон Бучко, Калман Лешко, Євген Лацко-старший

130

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Фотоальбом

Зліва направо: Євген Лацко-старший, Кароль Токар, Янку Гаракаль Оркестр під керівництвом Євгена Лацка-старшого

Зліва направо: Кароль Токар та Альберт Беняк

Ромські музиканти Ужгорода – засновники музичних династій

131

132

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Зліва направо: Євген Адам-молодший (саксофон), Євген Лацко-старший (скрипка), Отто Токар (ударні), Йовні Адам (контрабас), Янку Гаракаль (акордеон)

Цимбаліст Янінду Гаракаль

Цимбаліст Янку Гаракаль

Фотоальбом

Оркестр Закарпатського народного хору. Перший зліва – Дюла Легоцький

Оркестр під керівництвом Євгена Лацка-старшого, ресторан «Полонина»

133

134

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Фотоальбом

Василь Чурей, ресторан «Корона» Дюла Легоцький із дружиною Морікою, доньками Жужікою і Амалією, племінницею Розою

Зліва направо: Бейла Горват-старший (скрипка), Юрій Будьо (контрабас), Аладар Товт (скрипка)

Оркестр під керівництвом Євгена Лацка-старшого

135

136

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Зліва направо: Гейза Патай, Аладар Адам, Янош Адам, Віллі Адам, Віллі Пап-старший, Леонід Фарбер, ресторан «Ужгород»

Василь Кадет та Золтан Чурей, ресторан «Будапешт»

137

Фотоальбом

Зліва направо: Федір Цирна, Василь Чурей, Віллі Пап-старший, Віллі Пап-молодший, Олександр Крайняк

Бейла Горват-старший

Євген Лацко-старший та Євген Адам-старший

138

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Фотоальбом

Марія Легоцька

Зліва направо: Янош Адам, Лариса Іванова, Йосип Горват, Ерфі Адам, Едуард Вишневський, ресторан «Ужгород»

Співає Марія Легоцька

Ромський молодіжний колектив «Романо Кхелібе»

139

140

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Фотоальбом

Афіша до Міжнародного дня ромів, 2016 р.

Зліва направо: верхній ряд – Віллі Пап-старший, Вячеслав Шеремет, Едуард Вишневський, нижній ряд – Михайло Яцко, Ерфі Адам, Арпад Фабіан

Афіша до Міжнародного дня ромів, 2017 р.

141

142

Музичний фольклор ромів Закарпаття

143

Фотоальбом

«Пап-джаз-фест», 2013 р.

«Пап-джаз-фест», 2014 р.

«Пап-джаз-фест», 2016 р.

«Пап-джаз-фест», 2017 р.

Афіші дитячого ансамблю «Лаутарі»

144

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Фотоальбом

Буклет «Пап-джаз-фест»

Буклет до ювілею «Пап-джаз-квартету»

Віллі Пап-старший

145

146

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Зліва направо: Віллі Пап-молодший, Едуард Адам, Едуард Пап, Родіон Какічев, 2016 р.

Зліва направо: Євгенія Навроцька, Віллі Пап-молодший, Денис Вароді, Йосип Резеш, Мирослав Горват, 2017 р.

Фотоальбом

Зліва направо: Дженіфер Буко, Ангеліна Пап, Вікторія Пап, Гізелла Пап, Крістіна Дані, дитячий ромський ансамбль «Лаутарі»

Зліва направо: Алекс Кешель, Едуард Пап, Октавія Адам, Ерік Гаракаль

147

148

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Фотоальбом

Зліва направо: Еміл Пап, Едуард Пап, Світлана Адам, Едгар Баджо Почесна хода Ужгородом у Міжнародний день ромів, 2017 р.

Колективне фото після «Пап-джаз-фесту», 2012 р.

Соліст Ціно Балог, дитячий ромський ансамбль «Лаутарі» Закарпатського обласного палацу дитячої та юнацької творчості «ПАДІЮН»

149

150

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Зліва направо: Любомир Радомський, Віллі Пап-молодший з внуком Раймондом

Ювілей «Пап-джаз-квартету», 2015 р.

Фотоальбом

Урочиста хода у Міжнародний день ромів, Ужгород, 2016 р.

Бейла Горват-молодший (скрипка), Едуард Вишневський (піаніно), Бейла Горват-старший (акордеон), «Пап-джаз-фест», 2001 р.

151

152

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Фотоальбом

Саксофоністи Алекс Кешель та Едуард Пап

«Пап-джаз-квартет», 2018 р.

Робочий процес

153

154

Музичний фольклор ромів Закарпаття

Зміст Вступ.....................................................................................................................................................................3 Фольклор і фольклористика..................................................................................................................9 Традиційні музичні інструменти, на яких грали ромські музиканти...................... 13 Скрипка (пріма).......................................................................................................................13 Скрипка-альт (браччо).........................................................................................................14 Контрабас................................................................................................................................14 Гітара........................................................................................................................................15 Цимбали....................................................................................................................................16 Акордеон....................................................................................................................................16 Кларнет....................................................................................................................................17 Саксофон...................................................................................................................................17

Ромська школа і музиканти................................................................................................................. 19 Робота школи у 30-ті – 40-ві роки.......................................................................................23 Наш час.....................................................................................................................................26

Фольклорні традиції ромів Закарпаття................................................................................... 29 Весільні традиції....................................................................................................................29 Свято Першого травня (музична традиція серенади)...................................................32 Фольклорна музика на похованні у ромів...........................................................................34 Міжнародний день ромів.......................................................................................................35

Ресторанна музика Закарпаття.................................................................................................... 39 Ромські музиканти в Закарпатській обласній філармонії.............................................. 51 Дюла Легоцький.......................................................................................................................54 Ансамбль «Угорські мелодії»..................................................................................................56 Дюла Галамбоші.......................................................................................................................56

Ромські музичні династії...................................................................................................................... 65

Віллі Пап-молодший

Родина Папів.............................................................................................................................65 Родина Адамів..........................................................................................................................69 Родина Горватів......................................................................................................................72

Ромські ансамблі Закарпаття...........................................................................................................75 Ансамбль «Ромен»....................................................................................................................77 Ансамбль «Ромале»..................................................................................................................78 Ансамбль «Сонячна Радванка»..............................................................................................79 Ансамбль «Романі Яг».............................................................................................................80 Ансамбль «Ром сом».................................................................................................................82 Ансамбль «Лаутарі»...............................................................................................................84

Ромський джаз на Закарпатті.......................................................................................................... 87 Ромські народні пісні................................................................................................................................ 95 Едуард Пап

Фотоальбом ............................................................................................................................................... 128

Науково-популярне видання

Віллі Пап, Едуард Пап

МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР РОМІВ ЗАКАРПАТТЯ Упорядники : Євгенія Навроцька, Аладар Пап-старший, Петро Габрин

Підписано до друку 15.10.2018 р. Гарнітура Heuristica. Друк офс. Папір офс. Ум.друк.арк. 18,1. Формат 60х84/8. Тираж 300 прим. Зам. № 208. Оригінал-макет виготовлено: ТОВ «РІК-У» 88000, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36, е-mail: print@rik.com.ua Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5040 від 21 січня 2016 року Віддруковано ФОП Ященко Євген Валерійович: Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Минай, пл. Народна, 53.