Чи є сучасна міграція з України до Польщі (не)тривалим явищем? by Міжнародний фонд "Відродження"

Чи є сучасна міграція з України до Польщі (не)тривалим явищем? М А Р ТА Я Р О Ш Е В ИЧ , О Л Е Н А М А Л И Н О В С Ь К А

Київ-Варшава, травень 2018

Автори: Марта Ярошевич, Центр східних досліджень (Ośrodek Studiów Wschodnich im. Marka Karpia) Олена Малиновська, Національний інститут стратегічних досліджень Даний документ підготовлений провідними фахівцями-міграціологами обох країн з метою аналізу викликів для державної політики та неурядових організацій, пов’язаних з трудовою міграцією з України до Польщі. Документ підготовлено за ініціативи Міжнародного фонду «Відродження» та Фундації ім. Стефана Баторія задля предметного обговорення під час VIII Форуму «Україна – Польща» (м.Київ, 11 травня 2018 року). Думки та позиції викладені у цій публікації є позицією авторів та не обов’язково відображають позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Фундації ім. Стефана Баторія

Головні Тези 1 2 3 4 5 6 7

Польща потребує української міграції внаслідок дефіциту, що склався на ринку праці, а Україна потребує міграції до Польщі, щоб послабити негативні наслідки економічної та соціальної кризи, спричиненої російською агресією та незавершеністю реформ.

Нинішня міграційна хвиля з України до Польщі є соціальною реакцією на шокову ситуацію і не повинна розглядатися як довгострокова тенденція. Україна, яка стикається з серйозними демографічними проблемами та нестачею працівників у певних галузях та регіонах, можливо, вже найближчим часом не зможе забезпечувати польський ринок праці. Незважаючи на культурно-мовну близькість, українським громадянам потрібна допомога в інтеграції у Польщі, зокрема, юридична та мовна допомога, прозорі правила проживання та працевлаштування, можливість возз'єднання сімей. За відсутності такої допомоги вони часто стають жертвами недобросовісних посередників, а їхній людський капітал, який вони приносять до Польщі, залишається невикористаним. У цій справі, безумовно, ключова роль належить громадській дискусії, в якій варто уникати підходів, обумовлених негативними і На відміну від міграції до інших країн ЄС, українська міграція до Польщі має виразно тимчасовий характер. В інтересах Польщі варто розглянути політику, яка б сприяла довгостроковій міграції як доступному варіанту для тих, хто бажає оселитися в цій країні. Натомість для України вигіднішою видається модель циркулярної міграції, яка не призводить до втрати демографічних ресурсів. Водночас така модель не дає мігрантам змогу повністю скористатися з вигод міграції, прирікаючи їх на маргінальне становище і в країні призначення, і на Батьківщині.

Враховуючи обсяги міграції за кордон, для України вкрай важливими є удосконалення законодавчого та інституційного забезпечення міграційної політики, ефективніше використання отриманих від мігрантів грошових переказів та спрямування їх на розвиток країни, підтримку діаспори.

Міграція українців до Польщі є наразі важливою складовою взаємодії двох суспільств і потребує взаємної уваги та двостороннього реагування. Інтересам обох країн відповідає забезпечення організованої та безпечної міграції, належний захист прав мігрантів, постійний обмін інформацією.

Причини зростання Міграції Останніми роками Польща стала найважливішою країною призначення для українських мігрантів. Активізація української міграції до Польщі зумовлена низкою несприятливих чинників «виштовхування» з української сторони та ряду чинників «притягування» з польської.

Масовий приплив українців до Польщі навряд чи відбувся б, якби не різке погіршення економічної та безпекової ситуації в Україні в результаті анексії Криму Росією та воєнного конфлікту, який досі триває на сході країни. Основною причиною міграції стало значне збільшення розриву між рівнем оплати праці у Польщі та в Україні за умов різкого погіршення добробуту українського населення. Враховуючи рівень інфляції, після подій на Майдані ВВП України зменшився більш ніж на 16%1. Країна втратила промислово найрозвинутіший регіон, були зруйновані доволі тісні усталені економічні зв’язки з Росією. Економічні та політичні причини, пов’язані з російською агресією, спричинили переорієнтацію частини українських мігрантів з російського ринку праці на польський.

Що стосується Польщі, то основним чинником, який викликав зростання міграції українців, є, безумовно, законодавство щодо працевлаштування іноземців, яке передбачає очевидні переваги для вихідців зі Східної Європи. Польську міграційну політику можна охарактеризувати як прагматичну, спрямовану передовсім на задоволення короткострокових потреб ринку праці. Важливо, що існує політичний консенсус щодо трудової міграції громадян України.

Українців приваблює система так званих «освячень», тобто заяв працедавців про працевлаштування іноземця, які реєструють органи місцевої влади і які дозволяють громадянам України працювати у Польщі тимчасово (періоду до 6 місяців протягом наступних 12 місяців) без необхідності оформлення дозволу на працевлаштування. Тобто з мінімумом формальностей та фінансових витрат українці мають доступ до легального короткотермінового працевлаштування в цій країні. Лібералізації міграційного законодавства сприяє ситуація на ринку праці, а точніше, труднощі, з якими зіштовхуються польські працедавці в пошуках необхідної робочої сили. Ці труднощі обумовлені, серед іншого, зменшенням кількості поляків працездатного віку в умовах економічного зростання та еміграцією до інших країн ЄС, переважно Великої Британії та Німеччини2. Саме роботодавці, які не могли знайти працівників для сезонних польових робіт, були головною рушійною силою впровадження у 2007 році системи «освячень» (заяв). У більшості галузей економіки, особливо в будівництві, на транспорті та у переробній промисловості, попит на робочу силу зростає. Проте в роки, що передували кризі в Україні, українців, які скористалися відповідними можливостями, було відносно небагато - в основному через низьку заробітну плату, яку пропонували в Польщі.

orld Bank, Ukraine Systemic Country Diagnostic. Towards Sustainable Recovery and Shared Prosperity, April 28, 2017; documents.worldbank.org/curated/en/268021494851394908/ W pdf/Ukraine-SCD-Document-April28-2017-05102017.pdf

Наприклад, у 2016 році служби зайнятості мали рекордну кількість пропозицій, роботодавці повідомили про 1 494,9 тис. вакансій.

Саме роботодавці, які не могли знайти працівників для сезонних польових робіт, були головною рушійною силою впровадження у 2007 році системи «освячень» (заяв).

Важливим довгостроковим чинником залучення українських громадян до роботи в Польщі є низькі витрати на проїзд та відсутність мовного бар›єру, а також розгалужені українські міграційні мережі. Одним із термінів, що характеризують українську міграцію до Польщі, є термін «місцева мобільність», тобто циркулярна міграція, життєздатна внаслідок географічної та культурно-лінгвістичної близькості.

Таке поєднання обставин навряд чи вірогідне в майбутньому. Нинішня українська міграційна хвиля до Польщі - це соціальна реакція на шокову ситуацію і не повинна розглядатися як довгострокова тенденція, особливо з огляду на несприятливі демографічні показники в Україні. Не виключено, що станеться певна переорієнтація міграційних потоків з України, спрямованих нині до Польщі, на інші країни ЄС, такі, наприклад, як Чеська Республіка, яка стоїть перед дилемою відкриття ринку праці для іноземців. Однак усе залежатиме від рівня лібералізації доступу до працевлаштування в інших країнах ЄС.

Що ми знаємо про українську міграцію до Польщі? Чисельність громадян України, які одномоментно проживають у Польщі, можна оцінити у понад 800 тис. осіб. Вона швидко зростає. Водночас спостерігається значна флуктуація складу мігрантів, тому стосовно потоків (кількості прибулих до Польщі за певний період) динаміка надзвичайно висока, тоді як щодо чисельності тих, хто на даний момент перебуває в Польщі, вона менша.

Згідно з даними, наданими Євростату польським Управлінням у справах іноземців, кількість громадян України, які мали чинний дозвіл на проживання в Польщі (у т.ч. довготривалі візи), становила на кінець 2016 р. 409 тис. осіб.3 Згідно зі статистикою Управління, на початку лютого 2018 року в Польщі чинні дозволи на проживання (не візи) мали близько 145 тис. громадян України4. Ці дані добре ілюструють тривалу та середньострокову міграцію. Водночас переселенська міграція зростає значно повільніше. За даними Управління у справах іноземців, у 2007-2017 роках (до 1 серпня 2017 року) 41 202 громадянина України подали заяву на отримання дозволу на постійне проживання (детальнішу інформацію див. на мал. 1 і табл. 1). Малюнок 1. Чисельність чинних на кінець року дозволів на проживання громадян України в ЄС-28 та в Польщі

1113659

-28

1200000

1027113

1000000 800000

695775

749388

779953

843199

883918

600000 336346

400000 200000

37921

76162

175656

122274

409303

210402

0 2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016 Джерело: Євростат

Eurostat.

Управління у справах іноземців, щотижневий звіт 9.02.-15.02.2018, https://udsc.gov.pl/statystyki/raporty-okresowe/meldunek-tygodniowy/

У 2007-2017 роках (до 1 серпня 2017 року) 41 202 громадянина України подали заяву на отримання дозволу на постійне проживання

Tаблиця 1. Чисельність документів на перебування громадян України в Польщі, дійсних станом на 30 квітня 2018 р., за типом документів

Тип документу

Чисельність

Тимчасове перебування

119409

Постійне проживання

31558

Перебування довготривалого резидента ЄС

3852

Перебування з гуманітарних причин

379

Додатковий захист

353

Перебування члена сім’ї -громадянина ЄС

185

Статус біженця

Постійне проживання члена сім’ї - громадянина ЄС

Реєстрація перебування громадянина ЄС

Захист від вислання

Джерело: Управління у справах іноземців Республіки Польща

Однак наведені дані не відображають коливання масштабів короткострокових потоків. Їх краще характеризує динаміка заяв працедавців, які дають право на тимчасову роботу. На жаль, у ЗМІ статистику «освячень» зазвичай використовують неправильно - як показник чисельності громадян України, які перебувають у Польщі. Проте насправді вона демонструє, швидше, зацікавленість українців у працевлаштуванні в Польщі, ніж реальну зайнятість. Варто враховувати, що одна особа може отримати кілька заяв про працевлаштування, частина заяв не використовується, деякі особи, отримавши право на тимчасове працевлаштування у Польщі, не залишаються на її території, а прямують до інших країн ЄС тощо. Запроваджений у 2018 р. порядок моніторингу заяв, що передбачає зобов’язання роботодавця реєструвати використані «освячення», надасть змогу ретельніше перевіряти цю систему. У 2017 році було зареєстровано 1,71 млн.5 заяв, тобто значно більше, ніж попереднього року. Проте динаміка зростання їх кількості була меншою, ніж у 2014-2016 роках (див. мал. 2).

Дані Міністерства у справах сім’ї, праці та соціальної політики РП. https://www.mpips.gov.pl/analizy-i-raporty/cudzoziemcy-pracujacy-w-polsce-statystyki/

Малюнок 2. Чисельність заяв працедавців про намір тимчасового працевлаштування громадян України в 2013-2017 роках

2000000

1714891

1800000 1600000

1262845

1400000 1200000 1000000

762700

800000 600000 400000

217571

372346

200000 0 2013

2014

2015

2016

2017

Джерело: Miністерство сім’ї, праці та соціальної політики РП

Крім тенденції до зростання, сучасна українська міграція до Польщі характеризується зміною її важливих параметрів. По-перше, якщо раніше більшість працівників-мігрантів були рекрутовані із Західної України, то зараз помітно зросла кількість мігрантів із центральних та східних регіонів України. На жаль, немає статистичних інструментів для ілюстрації цієї тенденції. Частково можна покластися лише на дослідження українських мігрантів, проведене Національним банком Польщі у 2016 році, згідно з яким серед українських мігрантів, які вперше прибули до Польщі у 2014 та 2015 роках, 28,4% були із східної частини країни. Натомість до 2014 р. частка вихідців з цього регіону становила лише 6,3%. У загальній чисельності українських мігрантів частка людей з регіонів, які безпосередньо постраждали внаслідок конфлікту на Донбасі зросла до 11,7% (див. мал. 3). Варто зазначити, що мігранти зі східної України за демографічними характеристиками дещо відрізняються від мігрантів з регіонів, населення яких традиційно залучене до міграції до Польщі (переважання чоловіків, молодший вік), але найголовніше що вони мають набагато менше міграційного досвіду.

Збільшилися обсяги освітньої міграції з України. Кількість українців, які навчаються в Польщі, сягнула 35,6 тисячі осіб

Малюнок 3. Українські мігранти, які вперше прибули до Польщі до 2013 р. і після 2014 р., за регіонами походження

до 2013

після 2014

93,7%

71,6% 6,3%

28,4%

По-друге, темпи переорієнтації міграційних потоків з України із східного напрямку, тобто до Росії, на західний, тобто до ЄС, і насамперед до Польщі, зросли. Однак бракує кількісних та якісних досліджень, які б докладніше описали цю тенденцію та причини, які впливають на мотивацію мігрантів. По-третє, збільшилися обсяги освітньої міграції з України. Кількість українців, які навчаються в Польщі, сягнула 35,6 тисячі осіб (станом на 2016/2017 академічний рік)6, що майже у 18 разів більше, ніж десять років тому. Польща є країною, де перебуває найчисельніша група українських громадян, які навчаються за кордоном. Наростання освітньої міграції є також додатковим чинником загального підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня українських мігрантів. Все частіше українці в Польщі виконують не лише найпростіші роботи, а й ті, що вимагають освіти і фахових навичок. Експерти, політики та підприємницькі кола підкреслюють величезне значення прибуття українців для польського ринку праці, зокрема, для таких секторів економіки, як будівництво, сільське господарство, сфера послуг, де бракує робочих рук. Водночас комплексних досліджень, які б визначили реальні потреби польського ринку праці та вплив працевлаштування іноземців, немає. Так само немає фахових оцінок щодо можливостей підвищення економічної активності жінок, молоді та людей похилого віку з тим, щоб закрити прогалини на ринку праці і досягти середнього європейського рівня зайнятості населення. Аналогічним чином, потрібні науково виважені відповіді на запитання: чи є реальним та бажаним приплив мігрантів з інших країн, чи впливає працевлаштування українців на нехіть роботодавців підвищувати заробітну плату і наскільки подальше зростання заробітної плати може стати гальмом для економічного розвитку? Щодо України, то довгострокова міграція найактивніших громадян є для неї негативним явищем, особливо враховуючи значне скорочення населення, що триває починаючи від розпаду СРСР. Крім того, ключовою особливістю українських мігрантів у Польщі (крім освітніх мігрантів), є skills mismatch, тобто невідповідність рівня освіти та кваліфікації характеру виконуваної роботи, що обумовлює дискваліфікацію.

Дані Міністерства науки та вищої школи РП.

Щодо України, то довгострокова міграція найактивніших громадян є для неї негативним явищем

Проте в короткостроковій перспективі з міграцією пов’язані певні позитивні результати. Передусім вона послаблює низку проблем, зокрема, таких як низька заробітна плата та безробіття, знижує вірогідність протестних дій населення. Важливими є також фінансові перекази мігрантів, які допомагають протидіяти поширенню бідності в Україні після кризи 2014 року. За даними Національного банку Польщі, у другому кварталі 2017 року грошові трансферти в Україну сягнули 3,2 млрд. злотих. Ще три роки тому, у першому кварталі 2015 року, цей показник дорівнював 1,18 млрд. злотих, тобто був майже втричі меншим7. За підрахунками Національного банку України, в 2017 році з Польщі в Україну надійшло 3,1 млрд. дол. США (95% неформальними каналами). Польща наразі є основною країною походження приватних грошових трансфертів в Україну (див. мал. 4)8. Малюнок 4. Приватні перекази в Україну в 2015-2017 рр. за країнами походження, млрд. дол. США

10 9

1,5

8 7 6 5 4 3 2 1

1,1 0,6 2,1

1,2 0,6

0,8 2,6

2,3 3,1

1,3

1,8

1,4

1,3

2015

2016

2017

Джерело: Національний банк України

Стосовно міграції українців важливо вирізняти короткострокову та довгострокову міграцію, що принципово відрізняються стратегіями та цілями учасників. Основною моделлю міграційної поведінки наразі залишається циркулярна, тобто короткотермінова, але регулярно повторювана міграція, що є засобом поповнення бюджету багатьох українських домогосподарств. За цього типу міграції життєві плани людей пов’язані з власною країною, а не з бажанням змінити місце постійного проживання.

Narodowy Bank Polski, Kwartalny raport o rynku pracy, Warszawa listopad 2017: http://www.nbp.pl/publikacje/rynek_pracy/rynek_pracy_2017_2kw.pdf

Перерахунок даних щодо приватних грошових переказів в Україну за 2015– 2017 роки/Національний банк України. https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=66364144

Виклики для Польщі? Польща та Україна мають різні інтереси, функції та ролі у зв’язку з нинішньою хвилею міграції. Незважаючи на відмінності, це дуже важливе для обох країн соціально-економічне явище, яке, якщо його неправильно використовувати, може посилити взаємне нерозуміння.

Перш за все необхідно, щоб у Польщі розпочалася серйозна дискусія щодо того, якої української міграції потребує країна, якою ця міграція в реальності може бути (динаміка, основні демографічні характеристики тощо). Варто також обговорити, чи прагне Польща сприяти довгостроковій міграції, чи просто підтримуватиме політику короткострокової міграції. Ще одне запитання, на яке потрібно відповісти: чи є чинна політика, насамперед правове забезпечення доступу іноземців до ринку праці, адекватною, щоб зберегти поточний рівень короткострокової міграції у тривалій перспективі? З 1 січня 2018 року набули чинності зміни польського законодавства, спрямовані на посилення контролю за реєстрацією заяв працедавців про намір найняти іноземця, які частково ускладнюють доступ мігрантів на польський ринок праці. Запроваджено новий тип дозволу - дозвіл на сезонну роботу. Водночас для роботи, що не потребує сезонного дозволу, зберігається процедура декларування наміру. Як і раніше, іноземець зможе працювати на підставі заяви працедавця (або кількох заяв) до шести місяців протягом наступних 12 місяців. Крім того, міністрові праці, сім’ї та соціальної політики надано право встановлювати ліміти (квоти) на дозволи на працевлаштування та дозволи на сезонну роботу, видані в даному календарному році, а також на реєстрацію заяв працедавців.

Водночас у середині лютого 2018 року набули чинності зміни польського Закону про іноземців, що усувають низку бюрократичних бар’єрів для отримання права на проживання в Польщі, а також полегшують доступ на ринок праці іноземців, які переміщуються в межах ЄС у рамках внутрішньокорпоративних трансфертів. Наприклад, нові нормативні акти скасовують необхідність наявності підписаного трудового договору як умови початку процедури з оформлення дозволу на тимчасове проживання та працевлаштування.

За даними останніх досліджень української міграції до Польщі, найактуальнішими є два питання. Поперше, у зв’язку із радикальним збільшенням обсягів міграції, передусім короткострокової, яка вимагає безперервного поновлення документів, українські мігранти скаржаться на серйозні затримки в процедурі легалізації та її надмірну забюрократизованість. По-друге, вони звертають увагу на складність законодавства, особливо стосовно отримання дозволу на тимчасове або постійне проживання, через що мігранти все частіше змушені вдаватися до послуг компаній-посередників. Без допомоги посередників, у тому числі тих, хто працює неофіційно, недосвідчений мігрант не в змозі легалізувати своє перебування в Польщі. Посередницькі компанії надають не тільки юридичні послуги, а й допомогу в пошуках роботи, доступу до медичного обслуговування тощо. З одного боку, це допомагає спростити процес міграції, однак з другого, - мігранти нерідко стають жертвами недобросовісних посередників. Уже зараз українці змінюють обличчя найбільших польських міст, тоді як раніше короткострокові мігранти комунікували переважно в межах своїх соціальних мереж. Масова міграція, і особливо постійна міграція, не може бути невидимою. Це може призвести (і вже призводить) до пробудження ксенофобських настроїв, хоча вони є незначними порівняно з обсягами припливу мігрантів. Варто навести дані польських опитувань громадської думки. Поляки тепер прихильніші до прибуття іноземців з України, ніж в останнє десятиліття. Проте більшість, як і раніше, вважає, що уряд повинен прагнути

до зменшення (60%), а не зростання (15%) їх числа (дослідження CBOS, грудень 2016 р.). Відповіді респондентів відрізняються залежно від соціального статусу. Готові прийняти економічних мігрантів із Східної Європи заможніші жителі великих міст, особливо ті, хто вже мав досвід контактів з мігрантами. Що стосується ставлення до українців як до нації, то прихильність висловили 36% опитаних, нейтральне ставлення - 28%, що підтвердило істотну позитивну динаміку у цьому питанні, яка спостерігається впродовж останніх 20 років (дослідження CBOS, лютий 2017 р.). Водночас ставлення до українців сильно поляризоване: їхніх симпатиків виявилося лише трохи більше, ніж тих, хто ставиться до українців негативно (32%). Останнє опитування CBOS від березня 2018 року показує, що ставлення до українців дещо погіршилося: 24% респондентів заявили про свою прихильність до українців, 28% - нейтральне ставлення, 40% - негатив. Однак, ці коливання цифр останніх років не змінюють загальної позитивної тенденції, що спостерігається від 1993 року. Подібна ситуація аналогічна тій, що спостерігається у ставленні німців до поляків. Останнім часом через тривалі історичні дискусії посилюється ризик наростання взаємних непорозумінь та негативних стереотипів на рівні щоденних контактів. Наразі важко судити, чи ці політичні дебати вплинуть на відносини між поляками та українцями у Польщі. Однак система правосуддя та неурядові організації, які здійснюють моніторинг так званих злочинів на ґрунті ненависті, зафіксували збільшення числа таких злочинів.

Неправда, що культурно та мовно близькі до поляків громадяни України не потребують допомоги в інтеграції в польське суспільство. Опитування Rating Group (лютий 2017 р.) показало, що українські мігранти скаржаться на почуття меншовартості в Польщі, обумовлене порушенням їхніх прав роботодавцями, дискримінацією, відсутністю доступу до державних послуг. Вони потребують правової підтримки, їм потрібне також вивчення мови. На даний момент більшість цих завдань виконують міграційні мережі та агентства з посередництва у працевлаштуванні.

Варто подумати про те, якою має бути інтеграційна політика. Як використовувати багатий (негативний і позитивний) досвід у цій сфері класичних країн імміграції, таких як країни Західної Європи, США і Канада (мультикультуралізм проти асиміляції, підвищення ролі громад і місцевих органів влади в політиці інтеграції іноземців)? Як реагувати на все більш диверсифіковану соціальну структуру і населення країн, що приймають, і прибулих мігрантів? Новою тенденцією в Західній Європі є трансформація політики інтеграції іноземців на користь комплексних галузевих політик, таких як політика зайнятості, урбанізації, охорони здоров’я, освіти. Наприклад, іноземці з-поза меж Європейського Союзу, які вперше прибувають до Франції та мають намір постійно оселитися в цій країні, зобов’язані укласти з Французькою Республікою угоду про інтеграцію, що враховує, зокрема, потреби іноземця у вивченні французької мови, його соціальну, сімейну та професійну ситуацію. До найкращих практик інтеграції належать також розширені курси з мови країни призначення, передвиїзна орієнтація на навчання, а також широкий спектр безкоштовних тренінгів для мігрантів одразу після прибуття, включаючи культурно-орієнтаційне та професійне навчання.

Висновки для України Щодо Української держави, дуже важливим є законодавче оформлення міграційної політики, чітке визначення її цілей та інструментів, а головне - імплементація прийнятих політичних рішень та законодавчих норм. Необхідно вирішити, якою має бути роль діаспор, визначитися із ставленням до формування у деяких мігрантів подвійної ідентичності, що часом закріплюється подвійним громадянством, та поширення транснаціональних практик їх життєдіяльності.

Удосконалення вимагають інституційне забезпечення регулювання трудової міграції, суттєве посилення ролі Міністерства соціальної політики України, створення в його структурі спеціальних підрозділів, а також координація діяльності у відповідній сфері різних міністерств та відомств, місцевої влади. З цією метою варто створити при уряді постійно діючу міжвідомчу комісію з питань міграційної політики держави, до складу якої залучити як працівників органів виконавчої влади, так і представників мігрантських організацій, експертів. У цьому контексті вартий вивчення та використання досвід Польщі. У зв’язку із значним збільшенням обсягу міграції до Польщі перед Україною стоять принаймні два найважливіші завдання. По-перше, українським експертам варто ініціювати широку публічну дискусію і розглянути питання про те, як сприяти підтримці моделі циркулярної міграції в надії можливого кінцевого повернення мігрантів на Батьківщину. Це відповідає інтересам України з демографічних причин, але несе певні ризики для мігрантів – зокрема, нездатність повністю інтегруватися і використовувати свій соціальний капітал у країні призначення, що ускладнює також і використання досвіду міграції в країні походження. Крім того, циркулярні мігранти, як правило, не можуть отримати дохід, достатній для інвестування на Батьківщині. По-друге, разом з польською стороною необхідно забезпечити легальне працевлаштування українських мігрантів у Польщі, недискримінацію та дотримання їхніх прав. ДОСЯГНЕННЮ ЦИХ ЦІЛЕЙ СПРИЯТИМЕ

1 2 3 4

Посилення контролю над посередниками з працевлаштування українців у Польщі, протидія зловживанням щодо українців на польському ринку праці Польсько-українське співробітництво у сфері соціального страхування мігрантів, зокрема, удосконалення відповідних міждержавних домовленостей та забезпечення їх виконання, гарантування кожному мігрантові можливості скористатися з набутих ним у сфері соціального страхування прав Розробка, передусім для регіонів України, звідки відбувається наймасовіша міграція, програм сприяння поверненню та реінтеграції мігрантів з фокусом на вразливі категорії осіб Розробка фінансових та інших механізмів сприяння ефективному використанню зароблених мігрантами за кордоном коштів в інтересах економічного розвитку регіонів походження та країни в цілому, створення нових робочих місць

5 6 7 8

Розвиток необхідної інфраструктури на кордоні, збільшення кількості пунктів пропуску, у т.ч. пішохідних, забезпечення безпроблемного перетину кордону законослухняними громадянами Систематична робота з консультування трудових мігрантів щодо їхніх прав і обов’язків, небезпек нелегального працевлаштування, реалізації права на пенсію тощо Зміцнення дипломатичних та консульських установ України в Польщі з тим, щоб забезпечити їхню здатність надавати необхідні послуги і, у разі потреби, допомогу численним мігрантам; розвиток практики виїзного консульського обслуговування, інституту почесних консулів, використання можливостей української діаспори для надання певних послуг Суттєве збільшення державної підтримки українських організацій у Польщі, сприяння самоорганізації мігрантів, розвиток української освіти в діаспорі.

Необхідно привернути увагу української влади та громадськості до міграційних проблем, які наразі у політичному дискурсі практично відсутні. Вони закономірно видаються менш значущими у порівнянні з питаннями війни і миру, падіння рівня життя населення, корупції тощо. Разом з тим, з точки зору стратегічної, враховуючи несприятливу демографічну ситуацію, стрімке старіння населення і невідворотний у недалекому майбутньому дефіцит робочої сили, нехтувати цими питаннями не можна.

Загальні Висновки Міграція українців до Польщі є важливою складовою взаємодії двох суспільств і потребує взаємної уваги та двостороннього реагування. Передумовою спільних українсько-польських зусиль є той факт, що міграція відповідає інтересам обох країн, оскільки, з одного боку, задовольняє потребу польського ринку праці в робочій силі в умовах, коли економіка країни успішно розвивається, а велика кількість польських працівників виїхали в інші країни ЄС, а з другого - забезпечує дохід багатьох українських домогосподарств, знижує соціальну напругу в Україні.

Спільні дії можуть бути успішними за низкою напрямів. Зокрема, оскільки обидві сторони зацікавлені у забезпеченні організованої та безпечної міграції, результативною може бути співпраця державних, місцевих органів влади, приватних фірм двох країн, спрямована на забезпечення легального працевлаштування українців у Польщі. Вкрай важливою видається спільна робота із належного соціального захисту мігрантів. Забезпечення культурних та освітніх потреб українців у Польщі також може бути успішним лише у співпраці з Польською державою. Для прийняття адекватних управлінських рішень необхідне глибоке розуміння їхнього об’єкту. Тому вкрай актуальним видається постійний обмін інформацією, проведення двосторонніх польсько-українських наукових досліджень.