MITDE-2015 by ITEA Conferences

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НАФТИ І ГАЗУ ІНСТИТУТ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КАФЕДРА КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СИСТЕМАХ УПРАВЛІННЯ ТА АВТОМАТИКИ ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ “УКРАЇНСЬКИЙ ФОРУМ ДИСТАНЦІЙНОГО ТА МОБІЛЬНОГО НАВЧАННЯ”

ІV-ИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР “СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ДИСТАНЦІЙНІЙ ОСВІТІ” (MITDE-2015) ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ

21-23 ВЕРЕСНЯ Івано-Франківськ-2015

Підготовлено та рекомендовано до друку організаційно-програмним комітетом ІV-ого Всеукраїнського науково-практичного семінару «Сучасні інформаційні технології в дистанційній освіті» (MITDE-2015)

Склад організаційно-програмного комітету Заміховський Леонід Михайлович – д.т.н., професор, завідувач кафедри комп’ютерних технологій в системах управління та автоматики, дійсний член Української нафтогазової академії – голова організаційно-програмного комітету. Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу Сав’юк Лариса Олександрівна – к.т.н, доцент кафедри комп’ютерних технологій в системах управління та автоматики – заступник голови організаційно-програмного комітету. Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Члени організаційно-програмного комітету Войченко Олексій Петрович – науковий співробітник відділу Діалогових та навчальних систем Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Драчук Юрій Захарович – д.е.н., проф. кафедри менеджменту Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Жук Михайло Васильович – к.філос.н., завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін і українознавства. Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Кухаренко Володимир Миколайович – к.т.н., професор кафедри технічної кріофізики, керівник проблемної лабораторії дистанційного навчання. Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут” Крісілов Анатолій Данилович – к.т.н, доцент кафедри інформаційно - комунікаційних технологій Одеської державної академії холоду, науковий керівник інноваційного центру Одеського відділення Асоціації міст та громад України, член - кореспондент Української екологічної Академії наук, член Балканської Академії наук Кіріченко Людмила Олегівна – д.т.н, доцент, професор кафедри прикладної математики Харківського національного університету радіоелектроніки Мариновська Оксана Яківна – д.пед.н., професор, завідувач кафедри менеджменту та освітніх інновацій, член-кореспондент Міжнародної академії наук педагогічної освіти. Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Никируй Любомир Іванович – к.ф.-м.н., доцент кафедри фізики і хімії твердого тіла, експерт регіонального контактного пункту офісу підтримки інтеграції України в європейський дослідницький простір. Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника Николайчук Микола Ярославович – к.т.н., доцент кафедри комп’ютерних технологій в системах управління та автоматики. Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Відповідальний за випуск: д.т.н., професор Заміховський Л. М.

ЗМІСТ ПЛЕНАРНІ ДОПОВІДІ Кухаренко В. М. Роль відкритих дистанційних курсів у СДН університету…………... 6 Іванисенко І.М., Кіріченко Л.О. Застосування хмарних сервісів для підвищення якості освіти студентів технічних спеціальностей………………………………………... 9 Заячук Я. І., Мойсеєнко О. В., Бойчук В. В. Використання дистанційних віртуальних практикумів у навчальному процесі ВНЗ…………………………………… 12 Драчук Ю.З., Сав’юк Л.О. Освіта дорослих як всесвітній тренд підтримки економічної стабільності та розвитку……………………………………………………… 14 Зікратий С.В. Використання ресурсів Google Drive та Groups для доступу до навчальних матеріалів………………………………………………………………………. 16 Казак І.О. Один з шляхів посилення професійної підготовки інженерів-механіків для підприємств хімічних виробництв на основі дисципліни «Процеси, апарати і машини галузі»………………………………………………………………………………………… 19 Пасєка Н.М., Пасєка М.С., Бандура В.В., Храбатин Р.І., ЮРЧИШИН В.М. Методи оцінки набуття компетенцій студентами Дистанційної форми навчання……………….. 22 Барладим В.М. Дитячі та молодіжні громадські організації, їх роль неформальній освіті учнівської молоді……………………………………………………………………... 25 Назарова О.В., Сендеров О.А., Гірник Л.М. Самостійно створюємо шкільний webмузей з історії науки і техніки……………………………………………………………… 27 Заміховська О.Л. Соціальні аспекти освіти в генезі мережного суспільства………….. 31 Матвієнко Р.М. Алгоритмізація технічних навчально-тренувальних комплексів…….. 35 Паньків Ю.В., Паньків Х.В., Вульчин Р.Я. - Розробка веб-орієнтованої системи контролю успішності студентів за індивідуальним планом навчання………………….. 38 Мельничук С.І., Клапоущак О.І. Стан впровадження дистанційного навчання у країнах Європи………………………………………………………………………………. 40 Євчук О.В. Розробка дистанційного курсу «Основи програмування»………………….. 41 Л. М. Заміховський, М. Я. Николайчук, Р. Б. Скрип’юк, І. Т. Левицький Реалізація TEMPUS - проекту “Тренінги з технологій автоматизації для України …… 43 О.П. Войченко, Л.О. Сав’юк Використання технології підкастів в дистанційному навчанні ……………………………………………………………………………………. 47 СЕКЦІЯ №1 СУЧАСНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕОРІЇ, ЯК ОСНОВА ІННОВАЦІЙНОГОНАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ Галькевич І.В. Організація дистанційного навчання у вищій школі США……………. 50 Кріцак А.Р. Масові відкриті онлайн курси як інструмент освіти на протязі всього життя………………………………………………………………………………………...... 52 Заміховський Л. М., Петрів С. Я. Вимоги до розробки курсів дистанційного навчання……………………………………………………………………………………... 54 3

Попович О.М Філософія оцінювання студентів в дистанційному навчанні…………… 56 Чемеринська О. Б. Організація дистанційного навчання у вищій школі Канади……... 59 СЕКЦІЯ №2 МЕТОДИ, АЛГОРИТМИ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ ЗАСОБИ РОЗРОБКИ СИСТЕМ ДИСТАНЦІЙНОГО ТА МОБІЛЬНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ Дуткевич О.Р. Сучасний стан робототехніки в Україні та світі………………………… 62 Заміховський Л.М., Лисканич О. М. Особливості використання програмного продукту ANSYS при дослідженні деформації індикатора втомних пошкоджень із замковим з’єднанням бурильних труб……………………………………………………... 66 Михайлів Н.Д. Вибір апаратних засобів в стурктурі тренажерних комплексів складних технологічних об’єктів…………………………………………………………... 69 Штаєр Л. О., Безгачнюк Ю. В. Використання сервісу AWS EC2 при вивченні ІТорієнтованих дисциплін…………………………………………………………………….. 71 Швець О.Г. Використання інформаційно-комунікативних та соціальних сервісів в хімічній освіті……………………………………………………………………………….. 74 Гучок А. В. Особливості функціонування сучасних комп’ютерних тренажерних комплексів…………………………………………………………………………………… 75 Лень Р.М. Віддалений моніторинг та управління технічними об’єктами з використанням веб-технологій……………………………………………………………... 78 Заміховський Л.М., Мірзоєва О.Ю. Сучасні інформаційні технології як інструментальні засоби розробки систем дистанційного контролю технічного стану трубопроводів………………………………………………………………………………. 80 Рогач А.О. Стан впровадження автоматизованих лабораторних практикумів віддаленого доступу в систему інженерної освіти України……………………………… 82 Маланчук П.Т. 3D проектування для створення систем автоматики…………………... 84 Протас В.М. Використання апаратно обчислювальної платформи Arduino для підготовки інженерів………………………………………………………………………... 85 Олексин О.В. Роль мови програмування java в житті сучасного програміста…………. 87 Шатан Максим Вікторович Сучасне забечпечення мехатронних систем…………….. 89 Гоголь Т.Я. Сучасні методи захисту інтернет – ресурсів………………………………... 92 Стамбульский Н.І. TDD як технологія розробки програмного забезпечення…………. 94 А.Ф. Момот Методи захисту публічної інформації при організації віддаленого доступe………………………………………………………………………………………. 95 Д.Ю. Чорненький Сучасні технології та методи розробки WEB-додатків …………… 96 СЕКЦІЯ №4 РОЛЬ УНІВЕРСИТЕТІВ У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ, КОМУНІКАЦІЇ ШКІЛЬНОЇ І СЕРЕДНЬОЇ - ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ Іванюк Н.І. Організація дистанційного навчання в системі підвищення кваліфікації викладачів…………………………………………………………………………………… 98 СЕКЦІЯ 8 ОСВІТЯНСЬКА ПІДТРИМКА СТВОРЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ КЛАСТЕРІВ ЯК МЕХАНІЗМУ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЕПРЕСИВНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ 4

Рассоха О.М., Сендеров О.А., Дмитренко І.В Дослідно-промислова експлуатація комп'ютерного тренажера по готуванню цементно-сировинних сумішей……………… 101 Михайлів В. В. Перспектива створення мобільних додатків для удосконалення методів дистанційного навчання…………………………………………………………… 103 Юрчиляк М. В. Дистанційне навчання за кейсовою формою…………………………... 104

ПЛЕНАРНІ ДОПОВІДІ УДК 37.022

РОЛЬ ВІДКРИТИХ ДИСТАНЦІЙНИХ КУРСІВ У СДН УНІВЕРСИТЕТУ В.М. Кухаренко Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут” 61002, м. Харків, вул. Фрунзе, 21, kukharenkovn@gmail.com Анотація. Представлені відкриті дистанційні курси, які пройшли апробацію в НТУ “ХПІ”, та можуть бути використані у системі дистанe-mail@domen.uaційного навчання університету. Abstract. Presented open distance learning courses that have been tested in NTU "KhPI", and can be used in the System of Distance Learning of university.

Проблемна лабораторія дистанційного навчання з 2001 року пропонує відкриті дистанційні курси для школярів (математика, фізика, інформатика, українська мова), викладачів (основи дистанційного навчання, технологія розроблення дистанційного курсу, практикум тьютора) та всіх бажаючих (наприклад, куратор змісту). До навчання приймаються, як правило, всі бажаючі і навчання безкоштовне. Після підготовчого етапу з 2004 року, у 2007 та 2010 роках були проведені експерименти з дистанційного навчання школярів. У першому експерименті навчалося понад 200 школярів центральної та східної України. Залучення школярів відбувалося через особисті запрошення шкіл, об’яв на конференціях. Основною проблемою був пошук школярів, у більшості, школярів до курсу приводили вчителі. Другий експеримент 2010-2011 рр. започаткували Інститут інформаційних технологій та засобів навчання АПН України, як основний організатор, Проблемна лабораторія дистанційного навчання Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» та Лабораторія інформаційних та комунікаційних технологій гімназії № 17 м. Вінниці під егідою Міністерства освіти і науки України. Експеримент передбачав підготовку вчителів до дистанційного навчального процесу. Вчителі Вінниці, Харкова, Києва та інших міст створили чотирьохтижневі дистанційні курси та проведи дистанційне навчання школярів. В експерименті зареєстровано понад 160 учнів та 30 вчителів з Києва (7 шкіл), Харкова (4 школи), Вінниці. Загалом, учням подобаються відкриті курси та спілкування, вони активно брали участь у тестуванні, витрачали 3-7 годин на тиждень, їм не дуже цікаві вправи типу «відповідь на питання». Другим типом відкритих дистанційних курсів, що проводила лабораторія – це конструктивістські курси підвищення кваліфікації викладачів для системи дистанційного навчання. Було розроблено навчально-методичний комплекс ДН, до складу якого входять модулі [1, 2] «Основи дистанційного навчання», «Проектування дистанційного курсу», «Інформаційні матеріали дистанційного 6

курсу», «Контроль у дистанційному навчанні», «Соціальні сервіси в ДН», «Практикум тьютора» та «Куратор змісту». На першому етапі проведення таких курсів були обмеження у кількості учасників, але потім від цього відмовились у зв’язку з тим, що завершували курс тільки приблизно 30% слухачів. Причому, третина просто не починали навчальний процес. Наприклад, 2013 році у курсі з технологій розробки дистанційних курсів зареєструвалося 90 осіб з академічного (91%) та корпоративного (9%) секторів, з досвідом створення дистанційних курсів (45%) та роботи тьютором (46%). Більшість учасників курсу (64%) мають педагогічний досвід понад 5 років. Більшість слухачів (43%) працювали щотижнево понад 5 годин, 3-5 годин на тиждень працювало 31%, останні – менше трьох годин щотижнево. Наміри учасників курсу були орієнтовані переважно на спостереження за подіями у курсі (80%), участь у дискусіях (75%), встановити нові контакти (72%), створити дистанційний курс (68%) Брали участь в навчанні 61% зареєстрованих слухачів, працювали активно - 40% і тільки 11% (9 осіб) виконали програму курсу. З 2011року у світі почалися поширюватись масові відкриті онлайн курси (хМООС), у яких з використанням біхевіористскького та конструктивістського підходві навчається понад 10 000 слухачів у кожному. Зараз такі курси пропонують понад 150 університетів світу, створено понад 1000 курсів, підготовлено понад 1000 тьюторів, а у курсах навчається понад 10 млн. слухачів [3]. Термін «масовий відкритий дистанційний курс» (Massive Open Online Course – MOOC «мук») запропонували два дослідника Олександр Брайан і Дейв Кормьє під час навчання у курсі «Сonnectivism & Connective knowledge», який у 2008 році проводили Джордж Сіменс і Стівен Даунс. До особливостей таких курсів відноситься: великий обсяг неструктурованої інформації, особиста мета учасника, свобода діяльності, відсутність контролю з боку викладача, учасник курсу виступає і як вчитель, і як учень. Відкритий дистанційний курс базується на чотирьох основних видах діяльності:  Агрегація. У курсі даються посилання на різні інформаційні матеріали, які необхідні для читання і обговорення. Усі матеріали складно прочитати, їх багато. Студент обирає матеріали, які його приваблюють і цікаві для нього.  Ремікс. Після читання та участі в вебінарах, наступний крок відстежувати і фіксувати події, які близькі до його розуміння матеріалу курсу.  Перепрофілювання. Основне завдання курсу допомогти учаснику створити своє розуміння, а не повторювати слова інших. І це найскладніша частина процесу навчання.  Повідомлення. Завдання тьютора забезпечити спільну роботу з іншими людьми в даному навчальному процесі. Студент не зобов'язаний ділитися інформацією. Він можете працювати повністю самостійно, не показуючи 7

нікому нічого. Спільне використання інформації це вибір студента. Участь у спільній роботі важче. Чужі помилки побачити легше. Але люди цінують і хорошу роботу. Обмін повідомленнями і створюватиме зміст курсу. Успіх у навчанні у коннективістському МООС [4] залежить від уміння орієнтуватися у матеріалі, наявності персонального навчального середовища та персональної навчальної мережі, особистої мети та уміння заявити про себе. Розвиток особистості та особисте навчання займає центральне місце у такому MOOC ПЛДН з 2011 року провела відкриті дистанційні курси «Стратегія розвитку e-learning в організації», «Соціальні сервіси у дистанційному навчанні», «Дистанційне навчання від А до Я», «Проектування e-learning». Основна мета цих курсів показати можливі шляхи використання дистанційного навчання в організації і допомогти в розробці стратегії розвитку навчання, навчитися проектувати навчальний процес у відкритому дистанційному курсі, оцінити готовність російськомовної аудиторії навчатися у нових умовах, проаналізувати рівень розвитку дистанційного навчання (ДН) в Україну, розглянути тенденції розвитку дистанційного навчання за кордоном і сформувати вимоги до сучасної системи дистанційного навчання, підвищити та уніфікувати рівень підготовки викладачів навчальних закладів України у дистанційному навчанні. Досвід проведення даного курсу показує, що відкритий курс для аудиторії СНД - нове і не завжди очевидне поняття, велика кількість навчального матеріалу і відсутність чітко сформульованих цілей викликає в учасників курсу великі труднощі. Обмежений набір соціальний сервісів, зневага і не розуміння Твіттера викликає проблеми при відстеженні роботи тьюторів і колег. Не сформованість персонального навчального середовища у слухачів викликали проблеми під час навчального процесу. У 2012-2013 навчальному році ПЛДН спробувала провести комбінований масовий відкритий дистанційний курс «Проектування e-learning», який складається з двох курсів – для новачків (хМООС - конструктивістський підхід) та керівників центрів дистанційного навчання організації (сМООС – коннективістський підхід). До програми курсу входять три модулі: «Основи дистанційного навчання» (вивчається 6 тижнів), «Розроблення дистанційного курсу» (12 тижнів) та «Практикум тьютора» (6 тижнів). Брати участь у курсі можуть всі бажаючі безкоштовно. Висновок. Поява відкритих освітніх ресурсів сприяє поширенню відкритих дистанційних курсів, які можуть бути використані школярами, вчителями, викладачами вищих навчальних закладів та дорослими. Особливістю таких курсів є свобода вибору часу, місця, методів навчання та особистої мети. У більшості, для участі у відкритих дистанційних курсах необхідна розвинене персональне навчальне середовище, а для коннективістських курсів і персональної навчальної мережі. На даному етапі ці фактори стримують широке поширення відкритих дистанційних курсів в Україні. Відкриті дистанційні курси будуть грати велику роль у завершальній 8

стадії підготовки фахівців, особливо на магістерському рівні, підвищенні кваліфікації фахівців. Використана літературні джерела 1. Кухаренко В.М., Сиротенко Н.Г., Молодих Г.С., Твердохлєбова Н.Є. Дистанційний навчальний процес: Навчальний посібник /За ред. В.Ю.Бикова, В.М.Кухаренка – К.: Міленіум, 2005.-292 с. 2. Биков В.Ю., Кухаренко В.М., Сиротенко Н.Г., Рибалко О.В., Богачков Ю.М. Технологія розробки дистанційного курсу За ред. Бикова В.Ю. та Кухаренка В.М. Київ, Міленіум 2008. 324 с. 3. The MOOC Juggernaut: Year 2 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.blog.class-central.com/the-mooc-juggernaut-year-2 4. Downs S. Education as Platform: The MOOC Experience and what we can do to make it better – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://halfanhour.blogspot.com/2012/03/education-as-platform-moocexperience.html?spref=tw УДК 004.9

ЗАСТОСУВАННЯ ХМАРНИХ СЕРВІСІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ І. М. Іванисенко, Л. О. Кіріченко Харківський національний університет радіоелектроніки 61166, м. Харків, пр. Леніна, 14, ludmila.kirichenko@gmail.com Анотація. У роботі розглянуті основні підходи до розробки науково-дослідних проектів для студентів технічних спеціальностей. Показано, що в цьому випадку доцільно застосовувати універсальні математичні пакети з використанням хмарних сервісів. Розглянуто переваги використання хмарних технологій в організації роботи зі студентами. Abstract. The work discusses the main approaches to the development of research projects for engineering students. It is shown that in this case it is expedient to apply the universal mathematical packages by means of cloud services. The advantages of cloud technologies in the organization of teaching work with students are presented.

Вступ. Наукові проекти студентів технічних спеціальностей, зокрема ІТ спеціальностей - це переважно науково-дослідні проекти, націлені на отримання нового знання з актуальних проблем сучасної науки і техніки. Такі проекти є невід'ємною частиною навчальної роботи на старших курсах. Взагалі кажучи, будь-який науково-технічний проект, в якому беруть участь студенти, складається з декількох етапів:  Змістовна постановка задачі. На цьому етапі обмежується коло розглянутих явищ і процесів, визначається об'єкт дослідження та його кінцева мета.  Формальна постановка задачі. Вибір способу опису об'єкта дослідження (типу використовуваної моделі). Формулювання завдання на «мові формул». 9

 Пошук / синтез методу розв'язання задачі.  Реалізація вибраного алгоритму.  Аналіз ефективності запропонованого рішення, результатом якого

можуть стати зміна формальної постановки задачі та / або вибір іншого методу рішення з повторенням подальших кроків.  Розробка «закінченого рішення» у вигляді програмної системи, що реалізує рішення задачі. Етапи з 2-го по 5-й часто характеризуються великим обсягом дослідницької роботи. До програмного забезпчення, вживаному на даних етапах, пред'являється ряд вимог, основними з яких є малий час розробки та наявність високорівневих функцій для роботи з графікою і засобів аналізу даних. Всім цим вимогам найбільшою мірою задовольняють універсальні математичні пакети (Mathematica, Maple, MATLAB, MathCad, Statistica). Кожен з них – це високопродуктивне середовище технічних обчислень, яке об'єднує обчислення, візуалізацію і можливості програмування в єдиному пакеті і може бути використано як для виконання традиційних математичних обчислень, так і для розробки і дослідження алгоритмів, обробки та візуалізації даних, чисельного моделювання, прототипування і розробки додатку, включаючи створення графічного інтерфейсу користувача. Таким чином, універсальні математичні пакети можна використовувати на всіх етапах життєвого циклу дослідницького або виробничого проекту. Однак існують певні утруднення у використанні математичних пакетів повною мірою в навчальному процесі, що пов'язано з необхідністю вивчення, придбання та обслуговування цілого ряду різнорідних систем в одному освітньому закладі. Крім того, у міру експлуатації систем постійно зростають вимоги до технічних засобів, і нарешті, існує проблема високої вартості більшості математичних пакетів та програм. З розвитком технологій хмарних обчислень з'явилася можливість нових підходів для роботи із математичними пакетами. В даний час технології хмарних обчислень набувають все більшої популярності, а концепція Cloud Computing є однією з актуальних тенденцій розвитку інформаційних технологій. Сьогодні під хмарними обчисленнями звичайно розуміють можливість отримання необхідних обчислювальних потужностей за запитом з мережі, причому користувачеві не важливі деталі реалізації цього механізму і він отримує з «хмари» все необхідне. «Хмара» є новою бізнес-моделлю для надання та отримання інформаційних послуг. Ця модель обіцяє знизити оперативні та капітальні витрати. Прикладами успішно працюючих хмарних структур є Microsoft Azure, Amazon EC2, Google App Engine та інші. Хмарні технології припускають віддалену обробку та зберігання даних. Користувачеві не потрібно піклуватися про продуктивність свого персонального комп'ютера, придбавати програмний продукт при необхідності короткострокового використання. Достатньо мати вихід в Інтернет. Користувач отримує посилання для звернення до системи і працює з нею через браузер. 10

Розробнику не потрібно встановлювати навчальну систему на комп'ютері користувача, забезпечувати її функціонування, оновлення, відстежувати видалення при закінченні терміну договору тощо. Використання хмарних технологій дозволяє знизити навантаження на сервера навчальних систем, оскільки вся база даних може зберігатися «на хмарі» і обслуговуватися адміністраторами системи одночасно з проведенням тестування або навчання в режимі реального часу. Перевагами використання хмарних інтернет-технологій для викладачів є: можливість легко структурувати і надійно зберігати динамічно мінливу освітню інформацію та літературу з курсу в «хмарі»; можливість зберігати всю нормативно-організаційну інформацію (програму, рекомендації, консультації, завдання, питання до іспитів і заліків, приклади та ін. ) в «хмарі» і роздавати завдання при необхідності; контролювати виконання завдань студентами, додавати коментарі, змінювати і коригувати індивідуальні завдання, відповідати на питання конкретного студента, індивідуалізувати навчання, підбираючи спільно зі студентом його траєкторію навчання предмета. Перевагами використання хмарних інтернет-технологій для студентів є: постійний доступ до освітніх ресурсів за курсом; відсутність «засміченості» освітніх ресурсів за курсом; відсутність проблем програмної сумісності; відсутність необхідності придбання дорогих програмних продуктів, необхідних для індивідуального навчання; постійний доступ до своїх файлів і робіт. Висновок. У роботі розглянуто основні етапи розробки науково-дослідних проектів для студентів технічних спеціальностей, які потребують застосовування універсальних математичних програмних пакетів. Показано переваги використання хмарних технологій для організації роботи з математичними середовищами. Використані літературні джерела 1. Olivier Brian, Thomas Brunschwiler, Heinz Dill and others. Cloud computing. White paper [Епектроний ресурс]. – Режим доступу: https://www.satw.ethz.ch/organisation/tpf/tpf_ict/box_feeder/2012-1106_2_SATW_White_Paper_Cloud_Computing_EN.pdf. 2. Сироткин А.Ю. Преимущества использования облачных технологий при подготовке специалистов в вузе / А.Ю. Сироткин // Вестник ТГУ. -Т.18 Вып.1 – Томск, 2013. – С. 243-244.

УДК 681.3:378.146

ВИКОРИСТАННЯ ДИСТАНЦІЙНИХ ВІРТУАЛЬНИХ ПРАКТИКУМІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ВНЗ Я. І. Заячук, О. В. Мойсеєнко, В. В. Бойчук ІФНТУНГ 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, y.zaiachuk@nung.edu.ua Анотація. Розглянуті передумови використання віртуальних лабораторних практикумів у дистанційному навчанні ВНЗ. Abstract. Analyzed prerequisites virtual laboratory practical use in distance learning in universities

Вступ. Однією із найпоширеніших проблем у підготовці студентів різних форм навчання з технічних спеціальностей є проблема організації лабораторних практикумів. Сьогодні використовуються два види лабораторних практикумів: на реальному обладнанні і віртуальний практикум. В умовах стійкої тенденції до зменшення обсягу аудиторних занять у заочному навчанні, недостатньою забезпеченістю ВНЗ сучасним лабораторним устаткуванням доцільним є використання віртуального лабораторного практикуму. Питання розробки та використання віртуальних практикумів у навчальному процесі ВНЗ широко обговорюються вітчизняними та зарубіжними науковцями і практиками [1]. Існують різні думки щодо використання віртуальних практикумів у навчальному процесі. Одні вчені вважають, що реальний експеримент поступається його віртуальній моделі. Більшість практиків вважає оптимальним поєднання віртуального і реального експерименту [2]. Серед сучасних навчальних систем, які можуть забезпечити дистанційний доступ до навчальних лабораторій, вигідно виділяється LMS Moodle, яка дозволяє підлаштувати систему під особливості конкретного освітнього проекту, а при необхідності і вбудовувати в неї нові елементи. Сучасні тренди у вищій освіті: використання сучасних освітніх теорій; розширення доступу до вищої освіти на засадах інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) і технологій дистанційного навчання (ДН); застосування вебінструментів або соціальних сервісів Web 2.0; використання відкритих освітніх ресурсів (Open Educational Resources – OER) та нових напрямів ДН: гібридного навчання (Blended Learning), MOOCs, навчальної аналітики. Теоретичні передумови впровадження дистанційного навчання наголошують на тому, що варто готувати викладачів та студентів до нових підходів онлайн навчання на онові сучасних освітніх теорій: інструкционізму, конструктивізму та коннективізму. Інструкционізм – пасивне слідування вказівкам педагога. Основна дія – відтворення. Основні принципи: викладач бере на себе обов’язки з передачі студенту знань і навичок, що підлягають засвоєнню; студент більшу частину часу залишається пасивним: він повинен мовчки (не розмовляючи і не вступаючи в ніяке спілкування з іншими студентами) сприйняти та запам’ятати 12

почуте; студент виявляє обмежену активність (не сам, а коли його попросить викладач), тобто відтворює очікувану від нього дію. Конструктивізм – конструювання знань на основі власного, особистісно значущого досвіду. Основні принципи: навчання – активний процес, під час якого студент активно конструюють знання на базі власного досвіду. Коннективізм – самостійний пошук сенсу в розмаїтті фактів. Основні принципи: навчання – це активний процес, який може підтримуватися ззовні на засадах об’єднання інформаційних джерел; це процес створення мережі. Вузлами можуть бути люди, організації, бібліотеки, веб-сайти, книги, журнали, бази даних, будь-яке джерело інформації та знань; навчання, що відбувається в нашій голові, є формуванням внутрішньої нейронної мережі. На базі принципу коннективізму створюються масові дистанційні курси. У МООС широко використовується термін – персональне навчальне середовище (ПНС) або Personal Learning Evironment (PLE). ПНС (PLE) – це сукупність соціальних сервісів, інформаційних матеріалів, на основі яких можна забезпечувати комфортні умови навчання. Основна ідея ПНС – студенти мають не просто пасивно споживати інформацію з обмеженого кола запропонованих їм джерел, а користуватися одразу безліччю інформаційних ресурсів, систематизувати та порівнювати отримані знання, і як результат, самостійно створювати нові знання. Мінімальний набір ПНС, на думку фахівців, має складатися з таких інструментів (рис.1) [3].

Рисунок 1 – Набір інструментів ПНС Методика дистанційного навчання поєднує традиційні методи спілкування викладача і студентів, а також синхронні (одночасні) та асинхронні (із затримкою в часі) контакти через інтернет. Висновок. Досвід впровадження ДН показує, що при такому підході взаємодія між студентами та викладачами проводиться частіше і ефективніше, ніж при діючих формах навчання. 13

Використані літературні джерела 1. Скорін Ю.І. Інформаційне супроводження навчального процесу/ Ю.І. Скорін, В.В. Стаднік, О.В. Щербаков // Збірник наукових статей «Управління розвитком». – X.: ХУПС.–2010. – Вип. 7 (88). – С. 273–274. 2. About the OU: How does distance learning work at the OU [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.open.ac.uk/new/what-is-the-ou.shtml. 3. Теорія і методика дистанційного навчання у ВНЗ [Електронний ресурс]// – Режим доступу: http://www.lac.lviv.ua/LCA_Presentation_2014-04-24_ Artemenko.pdf. УДК 336.5.02

ОСВІТА ДОРОСЛИХ ЯК ВСЕСВІТНІЙ ТРЕНД ПІДТРИМКИ ЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА РОЗВИТКУ Ю. З. Драчук , Л. О. Сав’юк 1

1. Луганський національний університет ім. Т. Шевченка 92703, Луганська обл., м. Старобільськ, пл. Гоголя, 1, tek1_iep@mail.ru 2. Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу 76019,, м. Івано_Фанківськ, вул. Карпатська, 15, novicecuratorslo@gail.com Анотація. Представлений аналіз сучасного стану розвитку освіти дорослих як форми реалізації філософії освіти на протязі всього життя на прикладі розвинутих краї світу та країн пострадянського простору. Розглянуті перспективи позитивного впливу підвищення професійних компетенцій та отримання другої освіти дорослим населенням країн світу на їх економічний розвиток та стабільність. Abstract. The analysis of the current state of adult education as a form of realization of the philosophy of education Life Long Learning by the example of the developed world and the land of the former Soviet Union. Prospects of a positive impact of increasing professional competencies and getting a second education of the adult population of the world in their economic development and stability.

Вступ. Освіта дорослих є основним функціональним компонентом в реалізації Всесвітньої стратегії освіти на протязі всього життя (Life Long Learning). Дана стратегія сформована спільним рішенням урядів країн на Всесвітньому форумі (Дакар, Сенегал, 2000 р.) на період до 2015 року. Серед шести основних цілей даної стратегії поставлене завдання подолання тендерної нерівності в освіті та підвищення якості освіти дорослих. На сьогодняшній Європейська спільнота зіткнулась з критичними демографічними та економічними проблемами, вирішення яких напряму залежить від креативних підходів у оптимальному використанні інтелектуальних та людських ресурсів країн співдружності. Україна взяла курс на євро інтеграцію, який передбачає, в тому числі, активну участь у освітянських реформах і інноваціях. Тому дослідження досвіду розвинутих країн в області освіти дорослих повинно стати запорукою економічної стабільності та зростання нашої молодої демократичної держави Викладання основного матеріалу. Освіта дорослих має декілька змістовних визначень. В Комюніке Європейської комісіїї (2001 р.) 14

“Впровадження на Європейському просторі освіти на протязі всього життя” освіта дорослих визначається формами навчання, в яких приймають участь дорослі, після виходу з освітяньо - підготовчої системи, навіть при отриманні вищої освіти [1] Впровадження та розвиток освіти дорослих забезпечує економічне зростання, конкурентно спроможність та згуртованість світового суспільства. Слід відмітити причинно наслідкові зв’язки між вдалим впровадженням стратегії освіти дорослих та проблемами і викликами сучасності. Вирішення питань з перекваліфікаціїї та отримання дорослими людьми другої спеціальності вирішує проблеми, що пов’язані з бідністю, хворобами, соціальною не захищеністю широких верст населення багатьох світових країн. Освіта дорослих скорочує витрати багатьох держав на передчасне пенсійне забезпечення, підвищує мотивованість осіб старшого віку до подовженого активного професійного життя, а суспільству вдається більш оптимально та ефективно використовувати набутий старшими поколіннями інтедектуальний потенціал та досвід. Однак в Комюніке Європейських Громад (Брюссель, 2006 р.) вказане на те, що виконання проектів по впровадженню освіти дорослих залишається, за виключенням окремих випадків, на незадовільному рівні, а в коло освітніх і підготовчих програм і систем продовжуються залучення молодого населення [2]. Тижні освіти дорослих в Україні проводилися, починаючи з 2000 року, при підтримці таких відомих засновників як Міністерство освіти і науки України, Всеукраїнське координаційне бюро Міжнародної громадськодержавної програми "Освіта дорослих в Україні", громадська організація "Всесвітній педагогічний музей", товариство "Знання", Національна спілка журналістів України та Педагогічний музей України. Однак, слід вказати на те, що ефективність таких заходів є дуже низькою, вв Україні до сих пір не сформована гнучка і досконала система організації освіти дорослих. Хоча на освіта дорослих в Україні є одним з найактуальніших і нагальних питань розвитку українського суспільства. Важливість освіти дорослих полягає в її здатності гнучко реагувати на пріоритети і потреби громадян. ЕАЕА (Європейська Асоціація Освіти Дорослих) також підкреслює, що освіта дорослих сприяє добробуту суспільства і його сталому розвитку [2]. Під патронатом Національної комісії України у справах ЮНЕСКО Міністерство освіти і науки України, Національна академія педагогічних наук України, Національна спілка журналістів України, Представництво DVV International в Україні, Національна академія державного управління при Президентові України, Львівська обласна та Львівська міська державні адміністрації та інші організації з 5 по 10 жовтня проводять Міжнародні Дні Освіти Дорослих на Львівщині. Представникам українських громадських організацій, освітянам, представникам вищих навчальних закладів слід приділяти більше уваги заходам подібного рівня і приймати активну участь у 15

формуванні сучасного освітнього простору для реалізації концепції освіти на протязі всього життя для дорослого населення нашої держави. Висновок. Поєднання зусиль державного та громадського секторів української індустрії знань дозволить у стислі терміни вивести освіту дорослого населення України на рівень розвинутих країн світу і, тим самим, покращити економічну стабільність держава та забезпечити її сталий розвиток у складній політичній і економічній ситуації. Використані літературні джерела 1. Будапештський офіс Європейського общества образования взросліх [Електронний ресурс] / Доступ до ресурсу: http://www.nepfoiskola.hu/eaea/ 2. Офіційний сайт представництва DVV International в Україніі [Електронний ресурс] / Доступ до ресурсу: http://www.dvvinternational.org.ua/?q=node/225

УДК 378.148:004

ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ GOOGLE DRIVE ТА GROUPS ДЛЯ ДОСТУПУ ДО НАВЧАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ С.В.Зікратий Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Капатська, 15, ktsu@nung.edu.ua Анотація. В статті розглядаються питання застосування груп Google та хмарних сховищ у навчально-педадогічній діяльності ВНЗ. Наведено приклад застосування даного підходу для організації доступу до навчально-методичних матеріалів на окремій кафедрі навчального закладу, як студентів так і викладачів. Abstract. The article deals with the use of Google Groups and cloud repositories in educational activities universities. An example of this approach to provide access to educational materials in a separate department of the institution, both students and teachers.

Вступ. Розвиток інформаційних технологій задає нові вимоги до організації освітнього процесу. Досягнення в сфері інформаційних, телекомунікаційних технологій збільшують мобільність людей та дозволяють перейти від парадигми «людина іде за інформацією» до «інформація іде за людиною». Цьому сприяють сучасні тенденції у вищій освіті, що вимагають мати доступ до навчальної літератури поза межами навчальних закладів, оскільки на самостійну роботу студентів відводиться більше 50% навчального часу. В той же час широке розповсюдження смартфонів та планшетів дозволяє отримати доступ до необхідної інформації з будь-якого місця де є доступ до мережі Інтернет. так само, Метою даної статті є визначення напрямів використання груп Google та хмарних сховищ, у навчально-педагогічній діяльності ВНЗ. Сучасні соціальні сервіси та хмарні технології відкривають необмежені горизонти для застосування їх у педагогічній діяльності, а саме:  використання відкритих, безкоштовних і вільних електронних ресурсів; 16

 самостійне створення мережевого навчального змісту;  освоєння інформаційних концепцій, знань і навичок;  управління та спостереження за діяльністю учасників

мережевої

спільноти, та ін. [1]. На кафедрі комп’ютерних технологій в системах управління та автоматики (КТіСУ) протягом останніх років було сформовано значний об'єм навчальної інформації (конспекти лекцій, методичні вказівки до проведення лабораторних , практичних занять, курсового проектування) у електронному вигляді, доступ до якої можливий лише з комп’ютерних класів кафедри. Один з підходів, що дозволяє отримати контрольований доступ до такої інформації із-за меж університету є використання хмарних технологій та груп від компанії Google. З цією метою було створено кафедральну пошту на сервісі Gmail (ktsu.ifntung@gmail.com) та отримано безкоштовно 15 Гб на хмарному диску GoogleDrive. Хмарне сховище було поділено на 3 частини:  навчальні матеріали (окрема папка для кожної дисципліни);  методичні матеріали (робочі плани, програми, розклади занять, тощо);  робоча папка ( для обміну об’ємними документами між викладачами кафедри). Інформації на хмарному диску є копією локальних даних, що зберігаються на кафедральному сервері. Синхронізація даних здійснюється на основі штатної утиліти від компанії Google. Такий підхід дозволяє також підвищити надійність зберігання інформації за рахунок копії даних на хмарному диску. Для організованого доступу до хмарного диску від імені кафедри КТіСУ було створено ряд груп. В першу чергу це група «Викладачі», що включає всіх викладачів кафедри. Для повноцінної участі в групі обов’язковою умову вступу в групу є активний поштовий акаунт на сервісі Gmail.com. Кожен учасник даної групи має повноцінний доступ до всіх матеріалів на хмарному диску. Викладач може завантажувати нові файли та редагувати існуючі на хмарному диску з будьякого місця, а зміни будуть синхронізовані із кафедральним сервером. По друге, це навчальні групи, окремо для кожної із академічних груп. Формат групи вибрано «Список розсилання», що найбільше відповідає меті створення групи – надання студентам актуальної інформації стосовно навчального процесу та доступу до навчальних матеріалів поза межами навчальних аудиторій. Групи є закритими і вступити до неї можуть лише запрошені. В залежності від серверу поштового сервісу, на якому зареєстровано e-mail адресу (поштовий сервіс Google або будь-який інший) користувач може мати доступ до файлів на хмарному диску, або отримувати повідомлення чи файли на свій e-mail. Перед початком навчального семестру адміністратор системи надає доступ студентським групам до відповідних папок на хмарному диску згідно навчального плану, що дозволяє отримувати студентам доступ лише до необхідної в даному семестрі навчальної інформації. Також здійснюється включення в студентські групи викладачів, що проводять з ними заняття в 17

даному семестрі. Таким чином, викладач отримує право на публікації в групі і розсилку навчальних матеріалів. Зв'язки між групами та хмарним диском наведено на рис. 1.

Рисунок 1 – Блок-схема роботи системи доступу до навчальних матеріалів Як бачимо використання груп Google дозволяє легко розділити доступ до файлів між окремими групами користувачів, також створити комфортне середовище для спілкування студентів з викладачем поза аудиторією. Висновок. Таким чином, використання хмарного диску та груп дозволяє студентам отримати доступ до навчальних матеріалів із-за меж університету та за допомогою будь-яких пристрої, достатньо лише мати доступ до мережі інтернет та браузер. Крім того група Google дозволяє створювати спільні теми для обговорення.

Використані літературні джерела 1. Носенко Т.І. Використання соціального сервісу Google-групи в навчальнопедагогічній діяльності / Т.І.Носенко // Інформаційні технології в освіті. - 2010. - № 6. - С. 97-100. УДК 378.147

ОДИН З ШЛЯХІВ ПОСИЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ІНЖЕНЕРІВ - МЕХАНІКІВ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ ХІМІЧНИХ ВИРОБНИЦТВ НА ОСНОВІ ДИСЦИПЛІНИ «ПРОЦЕСИ, АПАРАТИ І МАШИНИ ГАЛУЗІ» І. О. Казак Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут” 03056, м. Київ, вул. Політехнічна, 39, корп. 19, AsistentIA@meta.ua Анотація. У роботі розглянуто один з шляхів посилення професійної підготовки інженерів-механиків для підприємств хімічних виробництв з урахуванням професійної специфіки цих фахівців у фаховій дисципліні “Процеси, апарати і машини галузі” Abstract. The paper considers one of the ways to strengthen the training of mechanical engineers for the chemical industry with regard to professional specifics of these specialists in the professional discipline “Processes, apparatus and machines industry”

Вступ. Сучасна державна політика у вищій освіті України ґрунтується на інтеграції національної освіти в європейський освітній простір, в звязку з чим підвищуються вимоги до підготовки фахівців всіх галузей. У зв'язку з цим, важливого значення набуває підготовка інженерів-механиків для підприємств хімічних виробництв, здатних ґрунтовно, доцільно вирішувати професійні завдання, виконувати посадові обов’язки враховуючи їх специфіку у мінливих умовах організації праці. У цих сучасних умовах, щоб підвищити рівень практичної складової професійної підготовки фахівців технічного профілю, який традиційно формується в процесі навчання викладачами фахових дисциплін застосуванням різноманітних навчальних завдань, необхідно розглядати їх на якісно новому рівні. Таким чином, актуальним є дослідження змісту особливостей фахової дисципліни «Процеси, апарати і машини галузі» і застосування навчальних завдань з неї на науковій основі способів застосування навчальних завдань в процесі навчання майбутніх інженерівмеханіків з машинобудування хімічних виробництв у вищій школі. Проблему обґрунтування способів застосування навчальних завдань з технічних дисциплін у професійній підготовці інженерів досліджували Н.О.Брюханова, В. В. Бєлікова, О. Е. Коваленко, Є. В. Шматков і ін. Аналіз практики професійної діяльності інженерів-механиків на підприємствах хімічних виробництв показав, що проблема способів застосування навчальних завдань в процесі навчання дисципліні «Процеси, 19

апарати і машини галузі» являється актуальною теоретичною та прикладною проблемою професійної педагогіки, оскільки їх фахова діяльність має свої певні специфічні особливості, які слід враховувати у процесі підготовки фахівців зі спеціальності «Обладнання хімічних виробництв і будівельних матеріалів» в технічних ВНЗ. Вивчення потенційних місць працевлаштування та професійних робіт згідно освітньо-кваліфікаційної характеристики бакалаврів за напрямом підготовки 6.050503 - «Машинобудування» зі спеціальності «Обладнання хімічних виробництв і будівельних матеріалів», розробленої згідно класифікатору професій України ДК 003:2010 дозволило нам виділити умовно три групи цих фахівців, здатних виконувати зазначені для них професійні роботи: першу (умовно «технологи» - фахівці з виготовлення обладнання хімічних виробництв) становлять технік-технолог (механіка)); другу (умовно «механіки» - фахівці з експлуатації обладнання хімічних виробництв) становлять механік виробництва, механік дільниці, механік з ремонту устаткування, технік з інструменту); третю (умовно «проектувальники» фахівці з проектування обладнання хімічних виробництв) становлять технікконструктор (механіка), технік-конструктор, кресляр [1]. Звідси, стала можливою більш детальна класифікація професійних завдань для «технологів», затребуваних на різних хімічних, полімерних, будівельних виробництвах («Укрпластик», Гостомельський завод скла тощо), «механиків», затребуваних на різних хімічних, полімерних, будівельних підприємствах (Броварський завод пластмас, заводи стирольного порошку, «Стирол», «Укрпластик» тощо), та «проектувальників», затребуваних у конструкторських бюро, проектних організаціях, науково-дослідних інститутах (УкрНДІпластмас, завод «Большевик», завод «Красный Октябрь» тощо). Відповідальність щодо фахової підготовки майбутніх бакалаврів з машинобудування несуть навчальні дисципліни циклу професійної та практичної підготовки, які забезпечують формування вмінь:  предметно-розумових (визначення порядку ремонту, налагодження, монтажу машин та апаратів хімічних виробництв, виявлення дефектів, поломок деталей і вузлів обладнання хімічних виробництв, перевірка вимірювальних систем обладнання хімічних виробництв, спостереження й оцінка стану обладнання та ін.);  знаково-розумових (робити розрахунки, описувати технологічні процеси, конструкції машин та апаратів хімічних виробництв (млина, бігунів, фільтру, циклону та ін.), аналізувати режими технологічних процесів цих машин та ін.);  знаково-практичних (складати та читати креслення, вміння використовувати інструкції з пуску, зупинки, переводу в ремонт машин та апаратів хімічних виробництв);  предметно-практичних (збирання елементів обладнання після ремонту теплоенергетичного обладнання, закріплення проводів та ін.). Види умінь несуть важливу інформацію щодо того, якими мають бути 20

застосовані навчальні завдання при підготовці майбутніх бакалаврів з машинобудування. Так, наприклад, визначити порядок ремонту машин та апаратів хімічних виробництв (предметно-розумове уміння); розрахувати машин та апаратів (центрифуга, фільтр, циклон і ін.) хімічних виробництв (знаково-розумове уміння); представити конструкційну схему машини (маятникового млина, бігунів та ін.) хімічних виробництв (знаково-практичне уміння) і т.і. Зауважимо, що лише останній вид вмінь (предметно-практичних) формується здебільшого під час практик. На формування перших трьох видів вмінь спрямовано вивчення інших фахових дисциплін. Отже, знаково-розумові, знаково-практичні та предметно-розумові вміння – результат підготовки у тому числі й з фахової дисципліни «Процеси, апарати і машини галузі». Фокусуючись на професійній підготовці майбутніх фахівців машинобудівельної галузі за напрямом підготовки «Машинобудування» зі спеціальності «Обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів», виділимо в ній нормативну професійну дисципліну «Процеси, апарати і машини галузі», яка за всю історію вітчизняної підготовки цих фахівців завжди займала провідне місце серед інших професійних дисциплін, на користь чого засвідчують дані:  кількісні: на вивчення саме дисципліни «Процеси, апарати і машини галузі» відведено найбільшу кількість годин і кредитів у порівнянні з іншими фаховими дисциплінами (495 годин або 16,5 кредитів);  якісні: дисципліна узагальнює знання з усіх фахових дисциплін, що передують її вивченню, і цілком утворює фундамент для виконання й захисту дипломного проекту на отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямом підготовки 6.050503 – «Машинобудування». Її метою була і залишається: забезпечити таку підготовку з машинобудування, щоб хімічні виробничі підприємства отримували висококваліфікованих фахівців цього профілю. Висновок. У результаті вивчення фахової дисципліни «Процеси, апарати і машини галузі» студенти мають освоїти комплекс методів розрахунків машин і апаратів, обладнання хімічних виробництв, технологічних і конструкційних схем різних типів обладнання з метою визначення показників ефективності роботи останніх; набути знання з проектування, модернізації машин і апаратів хімічних виробництв з врахуванням специфіки підготовки певних визначених груп інженерів-механиків з машинобудування для хімічних підприємств і виробництв («технологів», «механиків», «проектувальників»), що дозволить посилити рівень їх професійної підготовки у мінливих умовах фахової діяльності. Використані літературні джерела 1. Національний класифікатор України "Класифікатор професій ДК003 : 2010". – К. : Соцінформ, 2010. – 746 с.

УДК 004

МЕТОДИ ОЦІНКИ НАБУТТЯ КОМПЕТЕНЦІЙ СТУДЕНТАМИ ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ Пасєка Н.М.1, Пасєка М.С.2, Бандура В.В. 2, Храбатин Р.І. 2 ЮРЧИШИН В.М. 1. ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.В.СТЕФАНИКА 2. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НАФТИ І ГАЗУ м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, leuro@list.ru Анотація. Розглянуто особливості використання інформаційно-комунікативних технологій у розрізі дистанційної освіти. Запропоновано для підвищення компетенцій використання вебінарів, а також розглянута структура навчального курсу та способи донесення навчального матеріалу до студентів. Abstract. The features of the use of information and communication technologies in the context of distance education. Proposed for improving competencies in the use of webinars, as well as the structure of the training course and ways of delivering educational material to students.

Вступ. Використання інформаційно-комунікативних технологій у дистанційному навчанні формує освітнє середовище, у якому забезпечуються три основні режими комунікації - асинхронного спільного навчання, синхронного спільного навчання і самоосвіти. Викладачі, розробники та адміністратори інформаційно-комунікативної системи забезпечені певним набором інструментальних засобів для створення й актуалізації навчальних курсів згідно з навчальною програмою на всіх рівнях організації процесу навчання. Структурно логічна схема організації та управління системою адміністрування дистанційного навчання зображена на рис. 1. Дидактична структура дистанційної системи навчання. Під час розробки інтерактивних систем управління дистанційним навчанням будемо використовувати «Вебінар» – сучасний елемент дистанційної освіти. В умовах переходу до дистанційного форми навчання вебінари стають базовою інформаційно-комунікативною технологією, забезпечуючи інтерактивну взаємодію студентів та викладачів. Виходячи з умов масової інформатизації суспільства та доступності різних технічних засобів комунікації така технологія володіє масою переваг, вебінар як формат доставки навчальних матеріалів, здатний стати серйозною альтернативою традиційним формам навчань. Розглянемо, що собою представляє вебінар? Вебінар (від англ. скор. «web-based seminar») – онлайн-семінар, лекція, презентація тощо, організована за допомогою веб-технологій у режимі прямої трансляції та забезпечення ефективних методів донесення навчальної інформації для набуття компетенцій студентами дистанційної форми навчання. Основу вебінару складає програмно– технічний комплекс («віртуальний навчальний клас»), який дає можливість організувати спілкування між географічно віддаленими користувачами в режимі реального часу. Віртуальний навчальний клас може працювати як у середовищі Інтернету, так і в локальної мережі. Ця інформаційно22

комунікативна технологія об’єднує в єдиний людино-машинний інтерфейс різні інструменти комунікації: відео- та голосовий зв’язок; текстовий зв’язок (чат). Незважаючи на те, що схема проведення вебінару виглядає досить простою, слід зауважити, що й рівні проведення вебінару теж бувають різні. Щоб досягти високого рівня треба витратити багато сил.

Рисунок 1 – Структурно – логічна схема Конкуренто спроможність різних платформ донесення навчальної інформації буде визначатись наявністю тих чи інших технічних можливостей, але ми б не рекомендували споживачам орієнтуватись виключно на них: урешті-решт, головне у вебінарі – якість отримуваних знань. Вебінар є складовою частиною інформаційно-комунікативні система. Також інформаційно-комунікативні система управління дистанційним навчальним процесом має структуроване сховище навчально-методичних матеріалів з елементами контролю ефективності засвоєння матеріалу. До навчальнометодичних матеріалів відносяться завантажені електронні курси лекцій, лабораторних та практичних занять. Дана система дає можливість оцінювати об’єм та якість цих навчальних матеріалів. Типова структура дистанційного курсу зображена на рис. 2 де “Курс” – властивості курсу, “Реєстр активності” – активність всіх учасників системи. Лекційний матеріал розміщується в “Лекції”, “Матеріали”, “Бібліографія”. “Робоча область” – виділений спільний файловий ресурс. Статистика оцінювання розміщується в модулі “Оцінки”. Всі 23

види завдань розміщуються у модулях “Завдання”, “Папки завдань”. Також показані модулі інтерактивної взаємодії що, забезпечують інформаційний контакт між учасниками навчального процесу та дають можливість оцінити якість набутої компетенції студента дистанційної форми навчання.

Рисунок 2 – Типова структура дистанційного курсу Висновки. Запропоновано для набуття ефективної компетенції студентів дистанційної форми навчання використовувати у структурі донесення навчальної інформації вебінати. Використані літературні джерела 1. Навчально-методичний комплекс підготовки організаторів дистанційного навчання для системи післядипломної освіти / АПН України. Центр, ін-т післядиплом. пед. освіти; За заг. ред. В. В. Олійника. – К..: Міленіум, 2003. – 69 с. 24

2. Стефаненко П. Дидактичні особливості дистанційного навчання у вищій школі // Педагогіка і психологія проф. освіти. – 2004. – № 1. – С. 22–32. 3. Сергиенко И. Социологические исследования и формирование спроса на систему дистанционного образования // Инновации в образовании. – 2005. – № 3. – С. 57–69. УДК 374+379.8

ДИТЯЧІ ТА МОЛОДІЖНІ ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЇХ РОЛЬ НЕФОРМАЛЬНІЙ ОСВІТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В.М. Барладим Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України 04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 9, barladim_valya@ukr.net Анотація. Надається аналіз поняття неформальної освіти, її ознак та форму визначення результатів неформальної освітньої діяльності, роль неформальної освіти в організації вільно часу дітей та молоді. Визначається роль дитячих та молодіжних організацій в неформальній освіті учнівської молоді. Abstract. Is is analyzed of the concept of non-formal education, its characteristics and shape determination results non-formal educational activities, the role of non-formal education in the organization of free time children and youth. Determined the role of children and youth organizations in the non-formal education of youth.

Вступ. Система освіти України має певну структуру. Одним з її структурних компонентів виступає неформальна освіта, яка є втіленням принципу освіти впродовж життя. І оскільки безперервне навчання не тільки процес, а й звичка, то таку звичку потрібно сформувати. Тому так важливо залучати до отримання неформальної освіти учнівську молодь. Неформальна освіта дітей та молоді передбачає створення соціального середовища, яке б задовольняло індивідуальні запити та потреби, розвивало здібності, сприяло соціалізації та самореалізації особистості. Підтримка і розвиток різних напрямків неформальної освіти відповідає рекомендаціям Асамблеї Ради Європи (2000 року) «Про неформальну освіту» в яких стверджується, що неформальна освіта – є частиною неперервного навчання для адаптації у постійно змінюваному інформаційному середовищі [5]. В Україні неформальна освіта регулюється Законом України «Про позашкільну освіту» [3], Законом України «Про освіту» [2] та Законом України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” [1]. Особливості та характер проведення вільного часу певним чином впливають на якість життя людини. Так, Сурякова М. [6] зазначає, що в залежності від достовірності розуміння вільного часу, вибору змісту вільного часу, вміння його організовувати та контролювати залежить конкурентоздатність особистості. Пішун С. [4] наголошує на тому, що культура проведення вільного часу студента включає гармонійне співвідношення рекреаційних і розвиваючих занять, що вимагає від людини свідомого 25

ставлення до вільного часу, вміння його планувати, мотивувати вибір того чи іншого заняття. Слід зазначити, що неформальна навчальна діяльність дітей та молоді реалізовується із урахуванням трьох аспектів: пізнавального, виховного і розважального. Крім того, неформальна освіта дітей та молоді передбачає урахування таких принципів, що є методологічними: принцип всебічного та гармонійного розвитку особистості і суспільства в цілому; принцип добровільності, вільного вибору діяльності; принцип економії часу. Терьохіна Н., аналізуючи різноманітні документи Ради Європи, що регламентують неформальну освіту, виділяє такі її ознаки:  добровільне навчання;  доступна кожному;  набувається в різних місцях;  процес навчання пов'язаний з педагогічними цілями;  надає перевагу компетентностям, як придбаним завдяки активній участі в діяльності, повсякденному житті;  доповнює інші складові частини навчання протягом життя;  спирається на досвід і дію;  задовольняє потреби учасників. Також, автор зазначає, що неформальна освіта – це будь-яке навчання, спрямоване на точну, але при цьому вільно обрану ціль та враховує соціальний контекст. Крім того, посилаючись на інших дослідників, виділяє дві форми визначення результатів: сертифікацію – відповідає потребам формальної освіти; і валідацію – визнає всю палітру компетентностей і знань незалежно від часу та місця набуття (відповідає потребам неформальної освіти) [7]. Громадські організації (в тому числі й дитячі та молодіжні) повністю відповідають вище зазначеним вимогам та ознакам неформальної освітньої діяльності, діють на підставі Закону України [1] та свого Статуту, реалізують суспільно корисні заходи, задовольняють потреби своїх членів, діють на принципах добровільності. Висновок. Отже, дитячі та молодіжні громадські організації можуть надавати неформальні освітні послуги учнівській молоді. Тому, педагогам варто налагоджувати співпрацю з громадськими організаціями для надання можливості учням урізноманітнити своє дозвілля; використати вільний час для надбання нових знань, реалізації творчих задумів тощо. Використані літературні джерела 1. Закон України Про молодіжні та дитячі громадські організації (чинний, поточна редакція від 26.10.2014) [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/281-14 2. Закон України Про освіту (чинний, поточна редакція від 04.08.2015) [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/106012 3. Закон України Про позашкільну освіту (чинний, поточна редакція від 04.08.2015) [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1841-14 26

4. Пішун С.Г. Вільний час та його використання як інтегративний чинник

розвитку особистості студента [Електронний ресурс] Режим доступу: http://innovations.kmpu.edu.ua 5. Рада Європи. Парламентська асамблея. Рекомендація 1437 (2000) “Про неформальну освіту”// [Електронне ресурс] Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/docs/pace.htm 6. Сурякова М.В. Самоорганізація вільного часу конкурентноздатної особистості [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.metaljournal.com.ua 7. Терьохіна Н. Неформальна освіта як важлива складова системи освіти дорослих / Терьохіна Н. // Порівняльно-педагогічні студії: науковопедагогічний журнал № 2 – 3 (20 – 21), 2014. – С. 109-114 УДК 378:004

САМОСТІЙНО СТВОРЮЄМО ШКІЛЬНИЙ WEB-МУЗЕЙ З ІСТОРІЇ НАУКИ І ТЕХНІКИ Назарова О.В., Сендеров О.А., Гірник Л.М Середня школа № 158, м. Харків Вступ. Формування навчальної мотивації є однією з основних умов успішного навчання, тому що, за результатами досліджень закордонних і вітчизняних фахівців, засвоєння навчального матеріалу на 40% залежить від зацікавленості учнів у вивченні того або іншого предмета. Тому необхідно використати методи, спрямовані на забезпечення підвищення інтересу школярів до навчання, підвищення їхньої самостійності й відповідальності в навчанні, на створення психолого-педагогічних умов взаємодій між учнями та викладачем. Ціль нашої роботи - розробити методику організації навчального процесу шляхом створення плідних психолого-педагогічних умов взаємодії учня й викладача. При цьому, кожному учневі надається максимальна можливість із урахуванням індивідуальних особливостей зрозуміти, вивчити й застосувати інфор-маційні й комунікаційні технології для вивчення конкретного найбільш улюблен-ного предмета: математики, інформатики, літератури, фізкультури і т.і. [1]. Для цього необхідно:  шляхом активного залучення учнів у процес створення WEB-музея, зацікавити й підняти їхню мотивацію до вивчення інформатики.  прагнення навчити учнів використати історичні та й просто архівні матеріали для своєї навчальної і науково-дослідної роботи, а також у своєму повсякденному житті.  Дати в руки викладачам по будь-якому предмету технологію розробки й застосування матеріалів WEB-музея в якості опорного навчального посібника при підготовці й проведенні тематичних уроків. Наукова новизна цієї роботи полягає в тім, що: 27

 запропонована своя технологія розробки WEB-музею на основі методу проектів;  розроблена форма бланка вихідних даних для формування конкретної WEB-сторінки;  запропонована система класифікації історичних матеріалів, що збирають. При цьому, необхідно розробити власну систему класифікації цих матеріалів, а при необхідності, розшукувати додаткові матеріали під свою власну логічну схему розміщення цих матеріалів[2]. Наша система класифікації матеріалів історії розвитку ИВТ наступна:  По політичних або географічних принципах, тобто Англійська, Німецька, Американська, Російська, Українська та інші WEB-сторінки.  Взаємодія (тобто війна або союз окремих шкіл по інформатиці).  По технічній спеціалізації, наприклад: розроблювачі "заліза", тобто розроблювачі процесорів, або довгострокових пристроїв пам'яті, або принтерів, або моніторів і т.д., розроблювачі програмного забезпечення: офісного, спеціалізованого і т.ін. При цьому варто використати особливості психології людського мислення, одна йз яких полягає в тім, що більшість нормальних людей сприймають нову інформацію зоровим шляхом набагато більше й краще, ніж іншими органами почуттів. Саме тому й народилася народна мудрість "Краще один раз побачити, чим сто разів почути", і саме тому юрби туристів переборюють величезні відстані й, витрачають при цьому більші гроші, тільки для того, щоб подивитися на Монну Лізу, або Ейфелеву вежу й т.д. Хоча про це вони могли попередньо довідатися з інших джерел информации. На цій властивості людського мислення й наступному бажанні "живого контакту" з об'єктом споглядання й заснована робота музеїв, художніх галерей, театрів і т.д. Таким чином, розробка Віртуального Музею розглядається нами, як форма проектної й науково-дослідної діяльності учнів, і, в остаточному підсумку, як опорний навчальний засіб при проведенні тематичних уроків по будь-якому предметі (інформатиці, математиці, фізиці, фізкультурі й т.д.). А завдання вчителя зводиться до бажання й прагнення навчити учнів використати історичні матеріали (будь-яких джерел: з архівів, бібліотек, Інтернет і т.д.) для своєї навчальної й науково-дослідної роботи. Нами також, на протязі уже кількох років розробляється свій віртуальый музей информатики (см. сайт http://history-ivt.at.ua/ ) - рис. 1.

Рисунок1 – Фрагмент сайту з історїї інформатики Нами також створюється реальний шкільний музей історії розвитку ІОТ (тобто Інформаційно-Обчислювальної Техніки), де будуть проводитися лекції по історії ІОТ (рис. 2) Тут же збираються наочні експонати, що дозволяють показати учнем етапи розвитку інформаційно-обчислювальної техніки. Колекція експонатів вдало дополняяется серією илюстрацій, що розкривають суть обчислювальних машин Паскаля й Лейбніца, Беббіджа й Чебишева, Айкена й Моучлі та ін.

Рисунок 2 – Проведення лекції з історії інформатики Весь WEB-музей складається з набору WEB-сторінок, на яких описані найцікавіші факти з історії ІОТ і наведені портрети вчених, внесших помітний внесок у розвиток інформатики, а також їхні результати. У нас є Український блок, куди входять Київська, Харківська й Кримська WEB-сторінки, тому що в Києві, під керівництвом С.А.Лебедєва створювався перший радянський комп'ютер, а саме в Харкові народився й починав свою діяльність засновник радянської шкільної інформатики Геннадій Анатолійович Звенигородський, колишній випускник Харківського політехнічного інституту. 29

А в Криму діяла школа при Малій Академії Наук АН УРСР, під керівництвом В.Н.Касаткина. Підставою для розробки українського блоку було завдання, сформульоване на розробленому бланку (див. табл.1). Таблиця 1 - Бланк вихідних даних для проекту WEB-сторінки Ступені розробки Конкретний зміст 1. Ім’я плануємої WEB1. Українська WEB-сторінка сторінки. 2. Перша в Європі ЕЦОМ, Інститут 2. Перелік відомих кибернетики, Управляя-юща УОМ «Дніпро», фактів, дотичних даної Інженерна ЕОМ «Мир». тематики. 3. МЕСМ (1951), БЕСМ (1953), 3. Перелік створенних Дніпро(1961), МИР (1965), Київ (1967), пристроїв та роки їх Агат(1984), Теоретичне программ-мування, створення. Шкільна інформатика, МАН. 4. Перелік авторів 4. Лебедєв С.О., Глушков В.М., Ющенко конкретних пристроїв або Е.Л., Скурихин В.И., Михалевич В.С., Стогній теоретичних робіт А.А., Звенігородский Г.А., Касаткін В.М. Висновок. Розроблено технологію формування WEB-музея по будь-якому навчальному предмету на основі методу проектів; розроблений бланк вихідних даних для підбора матеріалів по будь-якій WEB-сторінке, створено сайт WEBмузею. Використана літературні джерела 1. Білоусова Л.І., Сендеров О.А., Кухаренко В.М. Технологія підвищення мотивації учнів за допомогою розробки власного Веб-музею (на прикладі інформатики). Збірник науково-методичних праць "Сучасні педагогічні технології в освіті", Харків, НТУ "ХПІ", 2013, с.45-52. 2. Юдін В.В. Скільки технологій у педагогіці? / Шкільні технології, № 3, 1999 р. 3. Кобильник Т.П. , Вдовичин Т.Я. Web-CKM у підготовці бакалаврів інформатики в педагогічному університеті. У зб. Тезів ІІІ Всеукраїнського науково-практичного семінару "Сучасні інформаційні технології в дистанційній освіті", СІТвДО-2014, м. Івано-Франківськ, 2014, с. 198-199.

УДК 316.012

СОЦІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОСВІТИ В ГЕНЕЗІ МЕРЕЖНОГО СУСПІЛЬСТВА Заміховська О. Л. ІФНТУНГ, к.т.н., доцент кафедри КТіСУ 76000, Івано-Франківськ, вул.Карпатська, 15 Анотація.У статті розглядаються тенденції розвитку освіти в ракурсі основних підходів дослідження мережевого суспільства. Автор досліджує становлення та розвиток мережного суспільства і мережної взаємодії, мережної комунікації. Abstract. The article examines trends in the development of education in the perspective of the main approaches research network society. The author examines the formation and development of the network society and network interaction, network communication.

Вступ. Генезис та розвиток інформатизації суспільства як процесу соціальної реальності пов`язані з широким колом проблем взаємовідносин техніки, людини та суспільства. Домінантою розвитку сучасного суспільства стають знання. Дослідження інформаційного суспільства в сучасних умовах трансформації соціуму потребують всебічного аналізу проблем глобалізації науки та освіти. У сучасному українському просторі відбувається інтенсивна реорганізація освітньої системи, що пов’язана з культурно-цивілізаційним розвитком та переходом людства до такої форми існування як інформаційне суспільство – «суспільство знань», де головним джерелом прогресу є знання, інформація. Відтак, освітній комплекс стає важливим елементом сучасного суспільства, що забезпечує одержання нового економічного ресурсу інформаційного суспільства – знань. Мета статті - проаналізувати особливості соціологічних аспектів освіти у контексті становлення і розвитку мережевого суспільства і мережевої взаємодії, як сучасної високоефективної інноваційної технології. Кінець ХХ- поч. ХХІ ст. характеризувася стрімким стрибком суспільства на стадію високих технологій і швидкістю їх освоєння, що неминуче призвело до змін у соціально-економічній сфері життя суспільства. Становлення інформаційного суспільства призвело до всезагальної комп’ютеризації і введення інформаційно-телекомунікаційних технологій в усі сфери життя. В даному суспільстві знання та інформація відіграють неабияку роль, а отже і специфіка інформаціонального способу розвитку в тому, що головним джерелом виробництва в даному випадку є «вплив знання на саме знання» [1, 39]. З розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, мережі Інтернет стало можливо говорити про появу нової мережної епохи. Виникає новий тип суспільства - мережеве суспільство, яке є соціальною структурою, що характеризує інформаційну епоху розвитку суспільства. Його генезис в значній мірі обумовлений ходом історії, а особливо тим, що на початку 70-х років ХХ сторіччя у світі паралельно відбувалися три незалежних один від одного 31

процеси: інформаційно-технологічна революція; культурні та соціальні рухи 60-70-х років; кризи, що призвели до перебудови двох існуючих соціальноекономічних систем - капіталізму та етатизму. На сьогодні нова соціальна структура у вигляді мережевого суспільства, характерна для більшої частини планети та заснована на новій економіці. Соціальне новоутворення – мережеве суспільство – репрезентується у різних проявах і демонструє істотні відмінності в тому, що стосується результатів прогресу мережевого суспільства для життя людей. Поняття мережевого суспільства все частіше зустрічається в працях філософів та соціологів, присвячених сучасній постіндустріальній епосі (П. Бурдьє, Ж. Дельоз, М. Кастельс). Використовуючи поняття мережі, слід заглибитись в складну галузь інформації та комунікації, адже мережа, як зазначав А. В. Назарчук, «є технічним феноменом інформації та комунікації, в основі концепції мережевого суспільства лежить уявлення про інформацію як знання, яке породжує зміни в системі» [2, 61]. Генерування знання і інформаційні технології залежать від доступу до відповідної технологічної інфраструктури, а також від якості людських ресурсів, від їх здатності управляти новітніми інформаційними системами. Провідні науковці Інституту розвитку інформаційного суспільства визначили власне мережеве суспільство як «суспільство, в якому значна частина інформаційних взаємодій відбувається за допомогою електронних мереж» [3]. За М. Кастельсом, «мережеве суспільство - тип інформаціонального суспільства, відмінною рисою якого є мережева логіка його базової структури» [4, 42]. Розглядаючи ті ж тенденції розвитку суспільства, Д. Тапскотт називає прийдешнє і нинішній час епохою мережевого інтелекту, справедливо відзначаючи, що важливим аспектом стає об'єднання в мережу людського інтелекту [5]. В основі концепції мережевого суспільства лежить уявлення про інформацію як знання, які породжують конструктивні зміни системи. Інформація розуміється як характеристика можливостей системи. Інформація є знання обмеженості існуючих можливостей. Найбільшу популярність в даний час в літературі про мережеве суспільство мають роботи М. Кастельса. Свої роздуми про мережеве суспільство Кастельс вбудовує в ширший контекст технологічної революції і теорії інформаційного суспільства. У сучасному суспільстві стрімко зростає значення гетерогенних мережевих структур, що з'єднують індивідів, організації, регіони і держави. Це зумовлює перетворення в українському та європейських суспільствах: бізнесі, науці, освіті, політиці, та інших сферах. У міру того, як мережеві форми організації поширюються, а структура мереж ускладнюється, теорія і методи мережевого аналізу привертають все більшу увагу дослідників, що працюють в галузі соціальних, когнітивних, економічних, політичних наук, менеджменту та культурології. Мережі транскордонних взаємодій науки, освіти та бізнесу представляють у цьому відношенні особливий інтерес, оскільки сприяють 32

довгостроковій соціальній та економічній стійкості. Відповіддю на протиріччя, позначене М. Кастельсом у 2001 р, став спалах розвитку онлайн-освіти. Стартувала онлайн-освіта з простих дистанційних форм, що є прямими аналогами традиційних заочних курсів. Їх розвиток йшов паралельно з поширенням нових форм передачі інформації та отримання зворотного зв'язку. Процес йшов не тільки в неформальному секторі, а й у формальному. З 2008 року по теперішній час з'являється велика кількість освітніх платформ, що пропонують MOOC (Massive Open Online Course) не тільки у формі самоосвіти, але і курсів, після яких слухач може пройти сертифікацію в одному з вузів. . Одним з показників опору і неефективності такої форми на даному етапі є велика кількість людей, які не доходять до кінця навчання на подібних курсах або не проходять заключних випробувань. Спробою вирішення цієї проблеми стало створення SOOC - селективних онлайн-курсів. Перерозподіл відстаней, порядок виникнення і підтримки слабких і сильних зв'язків у мережі встановлюють нові принципи побудови взаємин в мережевому суспільстві. Принципами такої мережі є масове співробітництво (mass collaboration) і виробництво на рівних (peer production). Мережева структура простежується і в сфері освіти. Краудсорсингові технології - технології залучення до вирішення питання великої кількості людей - стають важливим елементом організації результативної діяльності. Відомо, що в неорганізованому стані група може поступатися за інтелектуальними здібностями навіть індивіду. Тільки облік можливостей кожного учасника колективу дозволяє результативно і ефективно використовувати інтелектуальні здібності в групі. Таким чином, процес цілеспрямованого отримання будь-якого інтелектуального продукту в мережевому суспільстві логічно розбивається на два етапи: етап розвитку людських здібностей в тому руслі, про яке говорить М. Кастельс, і етап конструктивного об'єднання самоорганізованих учасників у процесі міжмережевої взаємодії. Для того щоб домогтися такого ефекту, тобто для вибудовування широкою горизонтальною мережі колективного інтелекту і здібностей, що працює в заданому напрямку, необхідна насамперед мотивація і самоорганізація кожного учасника. Так як мова йде про великі маси людей різного віку, життєвого досвіду, менталітету і т. д., котрі самоонавчаються і взаємодіють, то виникає питання про певну універсальність мотивуючого і організуючого інструменту. Одним з найважливіших завдань освітньої політики держави на сучасному етапі виступає організація всебічного партнерства. Це означає, зокрема, і розвиток мережевої взаємодії на різних рівнях системи освіти. Сьогодні під мережевою взаємодією розуміється система горизонтальних і вертикальних зв'язків, що забезпечує доступність якісної освіти для всіх категорій громадян, варіативність освіти, відкритість освітніх організацій, підвищення професійної компетентності педагогів і використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). 33

Мережева взаємодія дозволяє:  розподіляти ресурси при загальному завданню діяльності;  спиратися на ініціативу кожного конкретного учасника;  здійснювати прямий контакт учасників один з одним;  вибудовувати різноманітні можливі шляхи руху при спільності зовнішньої мети;  використовувати загальний ресурс мережі для потреб кожного конкретного учасника. В даний час мережева взаємодія є одним з потужних ресурсів інноваційної освіти, заснованого на наступних принципах: По-перше, мережа - це можливість просування продуктів інноваційної діяльності на ринок освітніх послуг і, таким чином, отримання додаткового фінансування. По-друге, мережева взаємодія дозволяє посилювати ресурс будь-якого інноваційного закладу за рахунок ресурсів інших установ. Мережа допомагає знайти прецеденти, отримати експертизу власних розробок, розширити перелік освітніх послуг для студентів, в тому числі, за допомогою реалізації освітніх програм в мережевій формі. Мережева взаємодія сьогодні стає сучасною високоефективною інноваційною технологією, яка дозволяє освітнім установам не тільки виживати, але й динамічно розвиватися. Важливо зауважити, що при мережевій взаємодії відбувається не тільки поширення інноваційних розробок, а також йде процес діалогу між освітніми установами та процес відображення в них досвіду один одного, відображення тих процесів, які відбуваються в системі освіти в цілому [6]. За мережевим підходом в управлінні освітою з’являються такі принципи як добровільність встановлення зв’язків, рівноправність, взаємодопомога, партнерство, відсутність ієрархічного керівництва. Таким чином, виникає мережа закладів освіти, що характеризується різноманітністю діяльності та породженням нових людських стосунків. Позитивною стороною появи мережевої системи освіти є розвиток освіти як соціального інституту, зберігання умов його все загальності, а також динамізація інтегративних процесів між різними освітніми організаціями і забезпечення процесу формування загальних принципів, загального смислового поля в сучасній освіті. За Кастельсом, мережа – це «…сукупність пов’язаних між собою вузлів. Мережа дозволяє моментально і майже без зайвих витрат часу, сил та енергії встановити велику кількість прямих контактів і цим полегшує виявлення партнерів» [7, 79]. Можна стверджувати, що з появою мережевого суспільства, суспільства інформаціонального – знання отримуються ефективніше та доступніше. Висновок. Становлення інформаційного суспільства призвело до загальної комп'ютеризації та впровадження інформаційно-телекомунікаційних технологій в сферу освіти. Інформація та знання та стали ключовими джерелами продуктивності і конкурентоспроможності, еволюції соціуму на сучасному 34

етапі. Залучення основних аспектів теорії інформаціонального суспільства Кастельса і концепції мережевого суспільства до проблеми модернізації освітнього простору, дозволяє, на наш погляд, дослідити особливості трансформаційних процесів, що репрезентують перехідний стан соціальних інститутів до нових форм діяльності інформаціонального суспільства. Використані літературні джерела 1. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура: [пер. с англ.] / Мануэль Кастельс. - М.: ГУ ВШЭ, 2000. - 608 с. 2. Ічанська О. М. Становлення особистісної ідентичності в ранньому юнацькому віці: автореф. дис. канд. пси- холог. наук : 19.00.07 / О. М. Ічанська; Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова. – К., 2002. – 20с. 3. Кастельс М. Становление общества сетевых струк- тур / М. Кастельс // Новая постиндустриальная волна на Западе : Антология. – М. : Academia, 1999. – С. 492–505. 4. Dzvinchuk D. Osvita v istoryko-filosofs'komu vymiri: tendencii' rozvytku ta upravlinnja / D. Dzvinchuk. – K. : ZAT «Nichlava», 2006. – 101s. 5. Тапскотт Д. Электронно-цифровое об- щество: Плюсы и минусы эпохи сетевого интеллекта. Киев: INT Пресс; Мо- сква: Рефл-бук, 1999. 403 с. 6. Мельник Н. А. Освітній округ: основні завдання та функції *Електронний ресурс+ / Надія Адамівна Мельник // Народна освіта. – 2012. – Випуск № 3 (18). – Режим доступу : http://narodnaosvita.kiev.ua/Narodna_osvita/vupysku/18/statti/melnik.htm. 7. Castells Manuel. The Power of Identity / M. Castells // Information Age: Economy, Society and Culture. – Blackwell Publishing Ltd, 2004. – V. 2. – P. 610. УДК 004.42

АЛГОРИТМІЗАЦІЯ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ Р. М. Матвієнко Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, romanktsu@gmail.com Анотація. Визначено роль і місце навчально-тренувальних комплексів технічного спрямування в структурі інтелектуальних систем підтримки прийняття рішень, детально розглянуто алгоритм відпрацювання диспетчером компресорної станції нештатної ситуації в програмному середовищі навчально-тренувального комплексу Abstract. The role and place of the technical training complexes in a structure of the intelligent decision support systems were defined, in details a mining algorithm of the troubleshooting by a dispather of the compressor station in a software environment of the training complex was reviewed.

Вступ. Розглянемо місце навчально-тренувального комплексу (НТК) в структурі інтелектуальної системи підтримки прийняття рішень (ІСППР) при керуванні технологічним процесом. Для прикладу, в якості об’єкта дослідження розглянемо технологічний процес компримування природного газу, який 35

відбувається на компресорних станціях газотранспортної системи (ГТС) України (рис. 1).

Рисунок 1 – Місце НТК в структурі ІСППР Використання інтелектуальних систем підтримки прийняття рішень при керуванні складними технологічними процесами, зокрема на підприємствах ГТС України, має на меті полегшити діяльність оперативно-диспетчерського персоналу (ОДП), зменшити кількість помилок останніх, а, відповідно, зменшити і розміри збитків від прийняття помилкових рішень при керуванні технологічними процесами. Відповідно для підвищення ефективності функціонування ІСППР в їх структуру включають НТК, що дозволяють продіагностувати рівень вмінь та навичок ОДП. Сучасний навчально-тренувальний комплекс технічного спрямування повинен включати набір навчально-тренувальних задач (НТЗ) для відпрацювання диспетчером штатних та нештатних ситуацій, що найбільш часто виникають при роботі обладнання та систем автоматики. У випадку отримання навичок щодо керування технологічним процесом компримування газу порядок відпрацювання диспетчером виробничої ситуації в НТК буде наступним:  запускається НТК;  серед множини НТЗ вибирається певна ситуація (може генеруватися випадково);  генеруються, або вибирається з бази даних, масиви технологічних даних;  відкривається одне з технологічних вікон (залежно від налаштувань генератора – найбільш інформативне вікно або довільне);  генерується нештатна ситуація (відхилення одного або декількох параметрів від норми, яке перевищує задані уставки попереджувального сигналу чи аварійної зупинки);  НТК відтворює штатний виробничий режим роботи, в деякий момент виникає нештатна ситуація. Розглянемо алгоритм функціонування НТК на прикладі виникнення аварійної зупинки ГПА на КС, що була викликана спрацюванням сигналізації “Помпаж нагнітача від антипомпажного регулятора”. Спочатку НТК запускається в режимі перевірки навичок ОДП. При цьому, 36

генерується нормальний режим роботи ГПА – “ГПА в роботі, режим “Магістраль”. На протязі десяти хвилин виникає нештатна ситуація внаслідок імітації виходу з ладу датчика обертів турбіни нагнітача (ТН), що спричиняє стрибкоподібні зміни показів обертів ТН. Виникнення даної ситуації супроводжується появою відповідного повідомлення в інформаційному вікні НТК. Диспетчер повинен протягом певного часу відреагувати на дане повідомлення, натиснувши кнопку “КВІТ”. Час, який пройшов від моменту виникнення даної нештатної ситуації до моменту натискання кнопки “КВІТ” є часом реакції диспетчера на нештатну ситуацію. Після прийняття повідомлення про відхилення робочих параметрів від норми диспетчеру дається час (в межах десяти хвилин) для прийняття рішень та виконання відповідних дій. В даному випадку ГПА, на якому виникла нештатна ситуація, необхідно зупинити натиснувши кнопку “Аварійна зупинка”. В рамках відпрацювання даної дії диспетчеру необхідно запропонувати декілька можливих варіантів: “Аварійна зупинка”, “Екстрена аварійна зупинка”, “Продовжити роботу в режимі “Магістраль”, “Перевести агрегат на режим роботи “Кільце” тощо. Якщо диспетчер прийняв правильне рішення щодо зупинки агрегату, то НТК згідно алгоритму пропонує йому вибрати відповідні дій після зупинки агрегату, а саме: 1) перевірити наступні вузли: а) антипомпажний регулятор; б) датчики тиску на вході та виході нагнітача; в) датчик обертів турбіни нагнітача; г) кабельні роз’єми на рамі двигуна; д) захисна решітка на вході в нагнітач; е) інші вузли, перевіряти які не потрібно, оскільки вони не мають відношення до виникнення даної ситуації. Диспетчер повинен вибрати якомога більше тих вузлів, вихід яких з ладу дійсно може викликати дану нештатну ситуацію. 2) вибрати подальші дії змінного персоналу: а) завантажити в магістраль резервний ГПА; б) виконати інші дії. З усіх можливих варіантів диспетчер повинен вибрати варіант відповіді “Завантажити в магістраль резервний ГПА”, всі інші варіанти є неправильними.Всі дії диспетчера в НТК фіксуються в протоколі. Висновок. Описаний вище алгоритм роботи НТК дає можливість продіагностувати вміння і навички ОДП щодо ідентифікації та виходу з нештатних ситуацій, які можуть виникнути в реальних умовах. Використані літературні джерела 1. Человеческий фактор. В 6-ти тт. Т. 3. Моделирование деятельности, профессиональное обучение и отбор операторов: Пер. с англ. / Эдвардс У., 37

Кинг Сунь Фу, Гарг-Янардан Ч. и др. – (Часть І. Модели психической деятельности). – М.: Мир, 1991. – 487 с.: ил. 2. Человеческий фактор. В 6-ти тт. Т. 3. Моделирование деятельности, профессиональное обучение и отбор операторов: Пер. с англ. / Холдинг Д., Голдстейн И., Эбертс Р. и др. – (Часть IІ. Профессиональное обучение и отбор операторов). – М.: Мир, 1991. – 302 с.: ил. УДК 004.021

РОЗРОБКА ВЕБ-ОРІЄНТОВАНОЇ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ ЗА ІНДИВІДУАЛЬНИМ ПЛАНОМ НАВЧАННЯ Ю.В. Паньків, Х.В.Паньків, Р.Я. Вульчин ІФНТУНГ 76015, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, khpankiv@gmail.com Анотація.Розроблено веб-орієнтовану систему контролю успішності студентів вищого навчального закладу. Розроблена система дозволяє моніторити хід виконання індивідуального плану навчання студентами навчального закладу в режимі «онлайн». Abstract.The web-based system for monitoring student achievement in higher education was developed. The system allows you to monitor the progress of the students individual training plan of the institution "online".

Актуальність та необхідність створення даної системи зумовлені зростаючими вимогами до якості вищої освіти та переходом на заочнодистанційну форми навчання. Для вирішення поставленого завдання створено систему, для доступу до якої користувачам не потрібно буде встановлювати додаткове програмне забезпечення, система реалізовує клієнт-серверну архітектуру, доступ до системи користувачі будуть отримувати за допомогою веб-браузера. Доступ до системи можливий з будь-якого пристрою, який має доступ до мережі “Інтернет”. Користувачами сайту є викладачі та студенти навчального закладу, для яких буде створена сторінка реєстрації, де вони після реєстрації зможуть увійти в особистий кабінет. Права доступу на сайт розмежовані на 3 групи: адміністратор, викладач та студент. На рис. 1 наведено структурну схему системи.

Рисунок 1 – Структурна схема системи Система володіє наступними функціями: пошуку конкретного студента у формі бланку; розширеного пошуку, який дає змогу здійснювати швидкий пошук за трьома параметрами: група, напрям підготовки та період навчання; додавання нового студента в базу даних з багатьма допоміжними полями. Розділ «Допоміжні функції» дає змогу отримати швидкий доступ до груп, напрямків підготовки та прав доступу. В розділі «Групи» можна додавати, оновляти чи видаляти групи, аналогічно до розділу «Напрямки підготовки». Розділ «Права доступу» має підвищений рівень захисту, в цьому розділі адміністратор може змінити логін, пароль, ім’я та прізвище, номер мобільного телефону, а також рівень доступу для будь-якого користувача. З головної сторінки можна перейти на сторінку конкретного студента, де буде його бланк з дисциплінами за робочим планом навчання. В бланку можна проводити будьякі маніпуляції з інформацією студента, від створення та оновлення дисциплін та тем до їх видалення. Також особиста інформація студента може бути відредагована. Внизу бланку є кнопки «На друк», яка виводить на друк заповнений стандартний бланк індивідуального навчального плану для студента «Перезавантажити» та «Видалити студента». Користувач з рівнем доступу «Адміністратор» має доступ до всіх розділів системи а також можливість редагувати інших користувачів та встановлювати їм відповідні рівні доступу. Користувач з рівнем доступу «Викладач» має всі ті повноваження що й адміністратор за виключенням розділу «Права доступу». Функції такі як «Групи», «Новий Студент», «Напрямки підготовки» чи бланк Дисципліни за робочим планом навчання працюють аналогічно так ніби це був би адміністратор. Користувач з рівнем доступу «Студент» має можливість переглянути Бланк Дисципліни за робочим планом навчання, і звісно надрукувати його за допомогою кнопки «На друк» внизу бланку. Висновок. Впровадження даної системи крім вищеописаних переваг також дасть змогу частково реалізувати електронний документообіг що підвищить ефективність роботи структурних підрозділів ВНЗ.

УДК 378.147.157

СТАН ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У КРАЇНАХ ЄВРОПИ С. І. Мельничук, О. І. Клапоущак Івано-Франківський національний-технічний університет нафти і газу 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, stenni@bigmir.net Вступ. У науковій праці проведено огляд стану розвитку дистанційного навчання у вищих навчальних закладах країн Європи. Дистанційне навчання (освіта) – це набування знань з використанням комп’ютерної техніки, мультимедії, Інтернету, лекційних, лабораторних чи практичних занять у онлайн режимі під час розмови з викладачем у зручний для обох час і місце. Дистанційне навчання у країнах Європи:  піонером в області використання дистанційної форми навчання в Європі став Відкритий університет Великобританії. В 1969 році було оголошено про створення дистанційного університету [2];  заочний університет міста Хаген (земля Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина). Університет надає освітні послуги більше ніж 50 000 студентам на рік. Основне завдання дистанційного університету – забезпечити можливість одержати вищу освіту дорослим громадянам, які працюють [1];  дистанційне навчання у Румунії практикується як Освіта вдома або Homeschooling, хоча закон про освіту ще не затвердив його. На даний час, через асоціацію “Asociaţia Home Schooling România”, приблизно 200-300 студентів (дітей) навчаються вдома. Переговори асоціації з Міністерством освіти про узаконення Homeschooling у Румунії не мають великого успіху досі [3];  Газі Університет – перший університет Туреччини, який має школу під назвою “Професійна вища школа дистанційного навчання”. З 2005 року створено 255 дистанційних курсів, а над розробкою таких навчальних курсів працюють викладачі університету, близько 100 з яких проводять навчання у дистанційному форматі. У Туреччині у середньому лише 8,5 % - 11,5 % студентів отримують сертифікат ДН [4];  Національний центр дистанційного навчання (CNED), заснований ще у 1939 році, надає освітні послуги мешканцям Франції та франкомовних країн. У 1995 році ДН набуло статусу національного проекту, з 1996 року функціонує відкрита освітня платформа «Електронний кампус», в каталозі якої 3000 програм, 265 000 осіб з 200 країн проходять навчання [4];  HOU (Hellenic Open University: Грецький Відкритий університет практикує дистанційну освіту як заочне навчання. Студенти цього університету самі визначають свій час для навчання. Диплом про закінчення дистанційних курсів даного університету відповідає всім стандартам і прирівнюється до інших дипломів, які отримують випускники в Греції [5];  більше 20 років функціонує Національний університет в Іспанії, який включає в себе 58 навчальних центрів у країні і 9 за кордоном [6]; 40

 центр ДН у Швеції – це Балтійський університет, який об’єднує

зусилля більше 50 Університетів у даному напрямку [6]. Висновок. Дистанційне навчання (ДН) у країнах Європи отримало інтенсивний розвиток з початку сімдесятих років минулого століття і пов'язане зі створенням ряду відкритих університетів дистанційної освіти [1]. Використані літературні джерела 1. Тези.docx - Національний Університет біоресурсів. [Електронний ресурс]: І. Ю. Саєнко – Режим доступу: it.nubip.edu.ua/pluginfile.php/.../Тези.docx 2. Stattya_Distantsiyna_osvita_v_Nimechchini.doc. [Електронний ресурс]: В. Бурла – Режим доступу: http://webcache. googleusercontent.com/search?q=cache:ftf5R9mnZbIJ:dspace.udpu.org.ua:8080/jspu i/bitstream/6789/1763/1/Stattya_Distantsiyna_osvita_v_Nimechchini.doc+&cd=6&hl =ru&ct=clnk&gl=ua 3. Radio România Internaţional/Суспільство сьогодні/Освіта вдома [Електронний ресурс]: Крістіне Лешку , Микола Онужик. – Режим доступу: http://rri.ro/uk_uk/%D0%9E%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82 %D0%B0_%D0%B2%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B0-2527679 4. Технології навчання [Електронний ресурс]: Результати дослідження світового досвіду організації та розвитку дистанційної освіти. – Режим доступу: kneu.edu.ua/userfiles/.../E-learning-2013.docx 5. Освіта в Греції [Електронний ресурс]: Грецький Відкритий Університет. – Режим доступу: http://uk.peopleandcountries.com/ article-12581.html УДК 37.018.43

РОЗРОБКА ДИСТАНЦІЙНОГО КУРСУ "ОСНОВИ ПРОГРАМУВАННЯ" О.В. Євчук Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, ktsu@nung.edu.ua Анотація. Наведено опис дистанційного курсу “Основи програмування”, розробленого для студентів напряму “Системна інженерія” Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Abstract. The description of distant learning course “Programming basics” is made. This course is designated for students of specialty “System engineering“ in Ivano-Frankivsk national technical university of oil and gas.

Вступ. Розробка дистанційних курсів є доволі актуальною в умовах сучасного розвитку освіти в Україні та світі. При розробці таких курсів слід враховувати як специфіку дисципліни, для якої створюється курс, так і особливості контингенту студентів, для яких він створюється. Дистанційний курс "Основи програмування" розроблено згідно навчальної програми дисципліни "Програмування", що відповідає затвердженому галузевому стандарту для напряму "Системна інженерія". Дисципліна 41

"Програмування" читається студентам напряму "Системна інженерія" в ІваноФранківському національному технічному університеті нафти і газу на протязі трьох семестрів, причому перша його частина спрямована на засвоєння основ програмування в процедурному стилі та методи розробки алгоритмів. Саме для цієї частини було розроблено дистанційний курс "Основи програмування". Оскільки, як показує практика, рівень підготовки абітурієнтів, що поступають на дану спеціальність в ІФНТУНГ, не передбачає вільного володіння деякою мовою програмування, що зумовлено специфікою шкільних курсів інформатики, в розробленому курсі значна увага приділяється вивченню синтаксису мови програмування С++, базових управляючих конструкцій мови тощо. Курс створено з використанням популярного середовища для дистанційних курсів Moodle [1], що надає достатні можливості для розміщення інформаційних матеріалів, створення інструментів оцінювання та організації зворотнього зв'язку із студентами. Оскільки основною метою курсу є здобуття практичних навиків програмування та алгоритмізації, завдання курсу передбачають написання і відлагодження програм мовою С++ з використанням інтегрованого середовища програмування. Робота програміста передбачає значну самостійність при вирішенні поставлених задач та вміння працювати з різноманітними джерелами інформації; в той же час важливим є зворотній зв'язок як з тим, хто ставить задачу, так і з колегами в процесі роботи над спільним проектом. В курсі передбачено можливість доопрацювання студентом уже виконаних завдань після отримання коментарів викладача, можливість отримання консультації на спільному форумі, а також в одному із занять планується організувати взаємне коментування коду учасниками курсу. Особливість інформаційних матеріалів курсу полягає у використанні великої кількості прикладів, що в цілому характерно для навчальних матеріалів з програмування незалежно від способу їх поширення. Курс також містить глосарій з основними термінами та визначеннями. Оцінювання студентів в даному курсі передбачає, з одного боку, оцінку виконання індивідуальних завдань з написання програм, з іншого – тестування. Хоче середовище Moodle надає можливість використання різноманітних видів тестових питань, в даному випадку більшість питань у тестах належать до питань закритого типу з однією або кількома правильними відповідями, оскільки даний тип питань дозволяє в цілому адекватно оцінити рівень засвоєння матеріалу для дисциплін, пов'язаних з програмуванням [2]. Висновки. Розроблений дистанційний курс в даний час проходить апробацію при вивченні студентами 1-го курсу дисципліни "Програмування", що може внести деякі зміни в його концепцію та реалізацію. Використані літературні джерела 1. Moodle – Open-Source Learning Platform. – [Електронний ресурс]. https://moodle.org/ 2. О.В. Євчук. Деякі аспекти організації дистанційних курсів для 42

дисциплін, пов’язаних з програмуванням // Збірник матеріалів IІІ-го всеукр. наук.-практ. семінару "Сучасні інформаційні технології в дистанційній освіті", 22-23 вересня 2014р. – Івано-Франківськ. – 2014. – С. 74-76. УДК 681.516.75

РЕАЛІЗАЦІЯ TEMPUS-ПРОЕКТУ «ТРЕНІНГИ З ТЕХНОЛОГІЙ АВТОМАТИЗАЦІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ» Л. М. Заміховський, М. Я. Николайчук, Р. Б. Скрип’юк, І. Т. Левицький Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Капатська, 15, ktsu@nung.edu.ua Анотація. В доповіді представлено результати реалізації міжнародного TEMPUSпроекту «Тренінги з технологій автоматизації для України» 544010-TEMPUS-1-2013-1-DETEMPUS-JPHES (01.12.2013 р. - 30.11.2016 р.). Abstract. The Reports of presenting the results realіzatsії mіzhnarodnogo TEMPUS-project "s Trenіngi tehnologіy avtomatizatsії for Ukraine" 544010-TEMPUS-1-2013-1-DE-TEMPUS-JPHES (01.12.2013 r. - 11.30.2016 r.).

Вступ. Комп’ютеризовані системи управління процесами реального часу (Run-Time Extended) базуються на сучасних інформаційних технологіях, операційних системах, апаратно-програмних засобах, комунікаціях і забезпечують детерміновані інтервали часу на збір, обробку і передавання даних в процесі керування технологічними об’єктами. При цьому застосовуються WEB-орієнтовані технології побудови систем управління на базі PLC та SCADA-cистем з елементами віртуалізації і тунелювання каналів промислового зв’язку. Враховуючи сучасні вимоги до систем управління технологічними процесами з високою динамікою інформаційних процесів, системи реального часу в повній мірі їх забезпечують. Головною метою проекту є підвищення затребуваності фахівців випускників українських ВНЗ в галузі автоматизації виробництв шляхом впровадження європейських стандартів освіти на практичних прикладах. Цілями проекту є: - cприяння модернізації вищої освіти України використовуючи досвід Європейських держав; - підвищення рівеня занятості випускників університетів та навчання протягом життя за допомогою спеціальних навчальних модулів в сфері промислової автоматизації; - підвищення розвитку партнерства з підприємствами; - підвищення якості і релевантності вищої освіти в Україні в технічній сфері шляхом підготовки компетентних викладачів в галузі промислової автоматизації, модернізація навчальних планів та розвиток і впровадження в життя концепції навчання протягом життя; 43

- покращення освіти, модернізація і акредитація навчальних планів з технологій автоматизації в 5-ти українських університетах; - встановлення 5-ти сертифікованих навчальних центрів «TATU» в університетах-партнерах, які будуть обладнані 20-ма спеціальними лабораторіями з навчальними модулями (Smart Labs), де буде проводитися дистанційне та стаціонарне сертифіковане навчання студентів та молодих спеціалістів відповідно до вимог галузі автоматизації в Україні; - створення робочої платформи для дистанційного навчання та співпраці між партнерами ЄС та України у наданні дистанційних курсів та обміну матеріалами і інформацією. Учасниками проекту є: Європейські партнери: - Дюссельдорфський університет прикладних наук, Німеччина – грантхолдер; - Університет м. Антверпен, Бельгія; - Політехнічний університет Валенсії, Іспанія; - Карінтійський університет прикладних наук, Австрія; - Університет м. Лімерік, Ірландія; - Фраунгофський інститут промислової інженерії, Німеччина. Українські партнери: - Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу – національний координатор проекту; - Одеський національний політехнічний університет; - Одеська національна морська академія; - Донецький національний технічний університет; - Харківський національний університет радіоелектроніки; - Міністерство освіти і науки України. За час виконання проекту проведено семінари і тренінги: травень 2014 (м. Бад Пірмонт, Німеччина); вересень 2014 (м. Лімерік, Ірландія); жовтень 2014 (м. Одеса, Україна). У жовтні 2015 запланована координаційна і робоча зустрічі в ІФНТУНГ (м. Івано-франківськ). Відповідно до затвердженого розподілу робіт з підготовки і організації навчальних модулів проекту, ІФНТУНГ забезпечує розробку наступних модулів для лекційних і практичних занять: Лекційний курс: - Комп’ютеризовані системи управління процесами на базі технології RTX (Run-Time Extended – розширення реального часу) і програмних контролерів (Soft Controller) Phoenix Contact, Siemens; - Топології складних розподілених WEB-орієнтованих систем управління на базі PLC (Phoenix Contact, Siemens) та сучасних SCADA-cистем; - Організація комунікаційного середовища в розподілених WEBорієнтованих системах управління з елементами «віртуалізації» процесів обробки і передачі даних (Virtual Machines); - WEB-oрієнтовані «Cloud» системи управління реального часу на базі 44

PLC (Phoenix Contact, Siemens) з підтримкою WEB-сервера і технології «User WEB Page» та «Cloud Host-Server»; - Методи побудови розподілених WEB-орієнтованих систем управління і диспетчеризації реального часу; - Організація інформаційних процесів термінального доступу до даних і апаратно-програмних засобів на базі технологій «тунелювання» каналів промислового стільникового зв’язку GSM. Практичний курс: - Інсталяція і параметрування операційних систем реального часу і програмних контролерів (Soft Controller); - Робота з апаратно-програмними комплексами WEB-орієнтованих систем управління на базі PLC та SCADA-cистем; - Дистанційне параметрування компонентів систем управління на основі «Smart Sensors» з підтримкою комунікації «Wireless-HAR»; - Проектування систем управління на основі PLC та комунікації «Open TCP/IP Communication»; - Організація інформаційних процесів термінального доступу до даних і апаратно-програмних засобів на базі технологій «тунелювання» каналів промислового стільникового зв’язку GSM. На рис. 1-3 наведено апаратно-програмний комплекс «Smart Labs» на базі обладнання «Phoenix Сontact» і «Siemens» розроблений і виготовлений в рамках проекту для забезпечення його цілей.

Рисунок 1 – Апаратно-програмний комплекс «Smart Labs» на основі комунікації PROFINET

Рисунок 1 – Апаратно-програмний комплекс «Smart Labs»на основі комунікації RROFIBUS

Рисунок 3 – Апаратно-програмний комплекс «Smart Labs» симуляції процесів управління Результати, що мають бути досягнуті в проекті: - 20 мобільних лабораторій з промислової автоматизації (4 в кожному українському університеті); - 5 сертифікованих обладнаних навчальних центра (1 в кожному українському університеті-партнері); - якісні навчальні матеріали на англійській, українській та російській мовах, готові для використання у навчальному процесі студентів, слухачів післядипломної освіти та дистанційного навчання; - сертифіковані дистанційні курси для навчання; - підготовлені майбутні викладачі для навчання студентів та слухачів післядипломної освіти після закінчення проекту; - підвищений рівень зайнятості випускників університетів в галузі промислової автоматизації. Висновки. Основою «Smart Labs» є сучасні промислові комунікації (Profibus, Profinet, Interbus, DeviceNet, CAN, ASi, EtherCat, Ethernet IP, ModBus, TCP/IP, PowerLink). Крім того, окремі з них можуть бути оптимізовані і 46

ефективно застосовуватись для віддаленого доступу до «Smart Labs» в процесі організації і проведення дистанційних навчальних курсів. Використані літературні джерела 1. Веб-сайт проекту: https://tatu.cuas.at/index.php 2. TATU Smart Lab. USER MANUAL. - Revision 1.0. – P. 31. УДК 681.516.75

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПОДКАСТИНГУ У ДИСТАНЦІЙНОМУ НАВЧАННІ О. П. Войченко, Л.О. Сав’юк Громадська організація “Український форум дистанційного та мобільного навчання” 76002, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 2-Б, contact@ufdml.org Анотація. Розглянуто аспекти та особливості використання технології подкастингу в організації дистанційного та змішаного навчання. Наведені результати апробації даної технології на основі додаткових можливостей системи управління дистанційним навчанням з відкритим програмним кодом LMS Moodle. Abstract. The paper is devoted to some aspects and features of podcasting technology use in distance and blended learning. It provides some results of this technology testing on the example of open source learning management system Moodle.

Вступ. У сучасному суспільстві володіння мобільними технологіями стає важливою складовою інформаційної культури людей різних вікових категорій та соціального статусу. Якщо раніше ці технології в основному використовувалась у бізнесових та розважальних цілях, то з появою і стрімким розвитком дистанційного навчання (ДН) з’явилась реальна потреба у пошуку інноваційних підходів для спрямування навчального контенту до мобільних користувачів. Саме технології подкастингу, на наш погляд, належить перспективне майбутнє, що забезпечить максимальну мобільність всім учасникам процесу ДН. Викладання основного матеріалу. З технічної точки зору подкаст (Podcast) це послідовність медіа фрагментів, які розповсюджуються через мережу Internet для відтворення на портативних медіа-програвачах, персональних комп’ютерах та мобільних пристроях. Сам термін подкаст є поєднанням назви портативного програвача музики iPod та слова broadcast. Створення подкастів, як сферу діяльності, називають подкастингом [1]. Подкаст являє собою окремий медіа-файл (зазвичай у форматі MP3, AAC, Ogg/Vorbis (для аудіо); Flash Video і AVI (для відеоподкастів), або регулярно поновлювана серія таких файлів, опублікованих на одному ресурсі мережі Інтернет, з можливістю підписки [2]. 47

Цей новий спосіб поширення аудіо та відео інформації через мережу Інтернет заявив про себе лише в останніх декілька років. Подкаст може створити будь-який досвідчений користувач мережі Інтернет та запропонувати його для перегляду чи прослуховування кожному, хто зацікавиться даною інформацією. Останнім часом подкастинг починає широко використовуватися в галузі освіти, викладачі навчальних закладів різного ступеня та напрямку підготовки за допомогою даної технології отримують можливість розповсюджувати свої навчальні матеріали у вигляді доступних до завантаження та послідуючого відтворення медіа-файлів. Також відомі приклади використання подкастів в музеях, для поширення через корпоративну RSS підписку повідомлень, які потребують особливої уваги. Єлена Тихомирова, Генеральний директор компанії E-Learning (Росія), висловила цікаву думку, що застосування подкастингу в навчанні досить швидко простежується з основних функцій цього інструменту. Якщо уважно придивимося до сьогоднішніх молодих людей, то можна побачити дроти навушників практично на кожному з них, вони постійно щось слухають. Так чому ми ми не можемо використовувати цей канал для передачі їм навчальної інформації [3] ? З її точки зору прийшов час використовувати подкастинг для передачі інформації від викладача до студентів, оперативного нагадування студентам про навчальні плани та графіки занять, повідомлення про їх успіхи під час проходження дистанційного курсу (ДК). Подкастинг здатний забезпечити зворотний зв’язок в організованому ДК. Вивчивши наданий матеріал, студенти можуть записати свої відповіді на поставлені запитання, виконати завдання викладача у письмовому або мовному форматах та відправити викладачеві. При правильному підборі навчальних матеріалів можна відмовитися від дорогих аудіо-курсів і навчати людей на основі стислої, актуальної та цікавої інформації. Для зручного прослуховування подкастів створено безліч програмних продуктів, таких як Zune Software, iTunes, Rhythmbox, gPodder, AmaroK або Banshee, які слідкують за оновленням подкаст-стрічок і автоматично завантажують оновлення. Частина із зазначених програмних продуктів є безкоштовними і можуть бути обрані студентами самостійно або за консультацією викладача. З нашої точки зору використання технології подкастів може забезпечити швидкий, недорогий та ефективний старт впровадження мобільного навчання практично кожним українським Вищим навчальним закладом (ВНЗ) у складних політичних та економічних умовах. Слід відмітити, що негайна потреба впровадження даної технології підтверджується включенням функціонального плагіна підтримки подкастів до складу всесвітньо відомої системи управління дистанційним навчанням (Learning Management Systems) Moodle. 48

Нами проведена пілотна апробація даної технології для підтримки ДК “Основи робототехніки”, створеного як відкритий проект для школярів середніх освітніх закладів сільських та гірських районів Прикарпаття. На рис. 1 представлене включення епізоду подкату у структуру ДК. Даний епізод дозволяє всім бажаючим отримати презентаційні матеріали що до мети, цілей ДК “Основи робототехніки” та тих компетенцій, які отримають учні у результаті його проходження.

Рисунок 1 – Подкаст у структурі ДК “Основи робототехніки” Висновки. Технологія подкастинга спроможна забезпечити масовий доступ населення України до мобільних інформаційних ресурсів. Цей інноваційний інструмент мобільного навчання дає повну свободу студентській аудиторії у самостійній організації та плануванні власного графіку навчання, а викладацькому складу ВНЗ – максимальну оптимізацію навчального процесу та постійній моніторинг активності студентів. Використані літературні джерела 1. Podcast Oxford. University Press [Електронний ресурс] / Доступ до ресурсу:http://www.oxfordlearnersdictionaries.com/?cc=global 2. Василий Стрельников О подкастинге [Електронний ресурс] / Доступ до ресурсу: http://www.last.fm/group/Russian+Podcasting 3. Е. Тихомирова Подкасты в обучении [Електронний ресурс] / Доступ до ресурсу: http://www.trainings.ru/library/dictionary/podkastingvobuchenii/

СЕКЦІЯ №1 Сучасні педагогічні теорії, як основа інноваційного навчального процесу у вищих навчальних закладах України УДК 378.22:004 ОРГАНІЗАЦІЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ США І. В. Галькевич ІФНТУНГ 76019. М. Івано-Франківськ, вул. Карпатська 15. Анотація. В статті розглянуто основні засади та особливості організації дистанційного навчання в університетах США. Abstract. This article is about main foundation and organization features of distance education in USA high school. Вступ. На сьогодні близько 8 млн. американців вступили на дистанційного навчання, а їх чисельність зростає на 20-25 % щороку. Майже третина всіх студентів вищих навчальних закладів в США пройшли принаймні один курс в режимі онлайн в 2009 році, йдеться в щорічній статистиці Консорціуму Слоан (SloanConsortium), некомерційної групи, яка вивчає і пропагує навчання в режимі онлайн. Майже дві третини опитаних коледжів, як комерційних, так і некомерційних, заявили, що онлайн-навчання є важливою частиною їх стратегічних планів. Звідси стає зрозумілим що дистанційне навчання відіграє важливу роль в освіті американця. Студенти дистанційних курсів часто є більш дорослими (25-55 років) та краще мотивованими у порівнянні з студентами стаціонару. Найчастіше студенти та викладачі й персонал підтримують письмовий та телефонний зв’язок, університети направляють студентам підручники та навчальні матеріали. Найбільш поширеними сьогодні є засоби, що базуються на Інтернеттехнологіях — електронна пошта, відеоконференції, чати, форуми, веб-сайти, онлайн-бібліотеки, підкасти (файли розсилок), які часто комбінуються з традиційними друкованими матеріалами. В цілому особливості технологічних рішень є досить чутливими та не розкриваються, попереджуючи їх використання конкурентами. Універсальний дизайн сторінки курсів дистанційного навчання підвищує ефективність навчання студентів. Питаннями універсального дизайну займається Центр універсального дизайну державного Університету Північної Кароліни та спирається у своїй діяльності на розроблені ними принципи: дизайн має бути зручним для всіх користувачів, дизайн супроводжується широким колом індивідуальних уподобань, дизайн ефективно подає інформацію користувачеві, дизайн має бути використаний ефективно, комфортно та з мінімальною втомою. 50

В цілому провідні дослідницькі державні університети США тяжіють до самостійної розробки чи адаптації під власні потреби певних блоків програмного забезпечення, що використовуються для он-лайн, дистанційного навчання. Саме можливості ІКТ та спеціалізованого програмного забезпечення останніми роками активізували ринок дистанційного навчання США. В цілому провідні дослідницькі державні університети США тяжіють до самостійної розробки чи адаптації під власні потреби певних блоків програмного забезпечення, що використовуються для он-лайн, дистанційного навчання. Саме можливості ІКТ та спеціалізованого програмного забезпечення останніми роками активізували ринок дистанційного навчання США. Кредити, що зароблені на дистанційних курсах, часто (близько 70 % випадків) зараховуються при переході студента до інших ВНЗ чи програм, але рішення про такі зарахування залежать від акредитації інституту чи програми та їх змісту. Дипломи та сертифікати отримані за результатами навчання на дистанційних курсах визнаються роботодавцями і часто практикуються для кар’єрного зростання без відриву від основної роботи. Наприклад, в Державному університеті Нью-Йорка студенти дистанційних програм прив’язуються до конкретних міст та місць розташування університету (а їх зараз близько 30) та отримують диплом саме від них. За дослідженнями Ради з дистанційного навчання та підготовки вартість дистанційного навчання в середньому на половину менша у порівнянні з традиційним навчанням. Цікаво також те, що студенти з комп’ютерних наук та бізнесспеціальностей найбільше схильні до дистанційного навчання, про що свідчить їх найбільша частка серед студентів цих спеціальностей, які навчалися за дистанційними програмами та курсами. Основними способами доставки матеріалів до студента зараз є друковані матеріали та он-лайн матеріали. Так, наприклад, в університеті Мінесоти[30] у Коледжі продовження освіти з 145 курсів (всього було знайдено 938 курсів на сайті), що надаються в дистанційному режимі та є складниками різноманітних освітніх та сертифікатних програм, 30 курсів передбачають надання студентам друкованих матеріалів, а 115 курсів надають матеріали в режимі он-лайн. 51 курс з 145 проходиться студентами з самостійно вибраною швидкістю (при цьому 27 курсів передбачають отримання студентами друкованих матеріалів), а завершення інших прив’язано до семестрового розкладу. Тут студенти також можуть пройти навчання за 938 курсами у вечірні години. В цілому в США університети використовують різноманітні форми дистанційного навчання, вибір яких залежить від їх бачення своєї ринкової ніші та стратегії розвитку. Окремі курси та лекції надаються в режимі відкритої освіти. Хоча дистанційне навчання набуває поширення, очне навчання залишаєтьсянайзатребованішим та найціннішим, напевно, через його більшу ефективність. Висновок.В цілому університетами США пропонуються дистанційні курси та програми на всіх рівнях підготовки (бакалавр, магістр, PhD, 51

післядипломне підвищення кваліфікації) з різноманітними платформами та особливостями. Саме таке різноманіття є однією з передумов високого міжнародного конкурентного статусу системи вищої освіти та окремих університетів США. Студенти можуть отримувати державну підтримку на навчання за дистанційними курсами та програмами. Вартість дистанційних курсів та програм є меншою від стаціонарних, що свідчить про їх дещо нижчу результативність та меншу собівартість при масовому виробництві. Розвиток дистанційних програм та курсів, як правило, є частиною середньострокових стратегій розвитку університетів, хоча мають місце навіть окремі стратегії розвитку дистанційного навчання. У США студенти, що навчаються через дистанційні курси, можуть робити це за рахунок державної підтримки, державним коштом. Часто доходи від таких студентів сягають 90 % від їх загального обсягу доходів акредитованих інституцій. Використані літературні джерела 1. Кухаренко В. М. Дистанційне навчання: умови астосування / В. М. Кухаренко, О. В. Рибалко. – Харків, 2002. 2. Кулага І. В. Світовий досвід організації та розвитку університетської системи дистанційного навчання/ Кулага І. В., Ільницький Д. О. -Київ, 2013. УДК 378.1 МАСОВІ ВІДКРИТІ ОНЛАЙН КУРСИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ОСВІТИ НА ПРОТЯЗІ ВСЬОГО ЖИТТЯ А. Р. Кріцак ІФНТУНГ 76019., м.Івано-Франківськ, вул.Карпатська,15,domen@gmail.com Анотація.У статті розглянуто масові онлайн курси на прикладі Udacity та Coursera, історія їхнього створення, роль онлайн курсів в освіті майбутнього. Abstract.In this article described the massive online courses for example Udacity and Coursera, the history of their creation, the role of online education courses in the future.

Вступ. Для масових курсів існує спеціальний термін - MOOC ( Massive open online course). Попри те, що ключовою освітньою тенденцією вони стали тільки нещодавно, витоки концепції йдуть в 1960-70 роки, починаючи з програми досліджень Стенфордского дослідницького інституту "Посилення людського інтелекту: концептуальні основи", започаткованої в 1962 році, та книги Івана Ілліча "Deschooling Society", де описувалася концепція децентралізованих мереж навчання з активним використанням комп'ютерних технологій [1]. Однак, сам термін MOOC відносно новий, він був введений в 2008 році Дейвом Корниером і Брайном Александером. Характерною відмінністю масових онлайн курсів від відкритих курсів є те, що при зростанні кількості учнів майже не потребується збільшувати кількість професорів і допоміжного персоналу. Істотна частина проблем масштабу вирішується технологіями і співтовариствами, що формуються самими 52

студентами. Це в цілому дозволяє добитися дуже високої масштабованості, яка дає можливість сотням тисяч студентів проходити високоякісні курси, які підготовлені найкращими професорами та постійно модифікуються. У червні 2011 року професор Себастьян Трун, всесвітньо відомий розробник машин-роботів, голова секретної лабораторії Google X, прийняв рішення створити безкоштовну онлайн версію курсу CS221 "Введення в штучний інтелект" (рис. 1). Цей курс він викладав у Стенфордском університеті спільно з директором Гугл по дослідженнях Пітером Норвигом. Спільно з колегами професор Трун заснував компанію Knows Labs, в яку вклав 300 000$ власних коштів. Протягом декількох місяців вони готували онлайн-версию Стенфордского курсу CS221 "Введення в штучний інтелект". Первинні очікування щодо популярності курсу складали від 500 до 2000 студентів. У липні, через день після листа-оголошення про курс через розсилку Association for the Advancement of Artificial Intelligence на курс записалося вже 5000 осіб, і ще 10 000 - протягом наступних п'яти днів. Надалі кількість учасників зростала лавиноподібно В результаті, курс «Введення в штучний інтелект» (рис.1) пройшло 160 000 осіб з 190 країн світу. Він був перекладений 44 мовами зусиллями більш ніж 100 волонтерів. Після феноменального успіху курсу, професором Труном була заснована компанія Udacity ( від слів U - university, audacity - зухвалість) . Майже одночасно з курсом Труна по штучному інтелекту, два інших професори Стенфорду заснували альтернативну освітню платформу та започаткували курси по машинному навчанню і базам даних, які разом набрали не набагато менше учнів, ніж курс «Введення в штучний інтелект». Надалі ця платформа дістала назву Coursera. Онлайн-курс «Введення в штучний інтелект» породив хвилю, в результаті якої не лише сформувалося дві глобальні платформи онлайн- освіти: Udacity та Coursera, але й поступово почали з'являтися альтернативні. Udacity та Coursera: причини успіху. Поява Udacity та Coursera ознаменувала нову еру в онлайн-освіті та відкрило можливості для мільйонів людей безкоштовно здобувати освіту, що за своїм рівнем не поступається курсам провідних університетів світу. До того ж, ця освіта є не лише безкоштовно, але й не зв'язує учнів оковами віку, спеціальностей і факультетів. Курси Udacity та Coursera проходять люди найрізноманітніших спеціальностей та різного віку : від школярів - до пенсіонерів (так, наприклад, серед тих, хто пройшов курс по штучному інтелекту було декілька десятків людей старших за 80 років). Величезна кількість людей після проходження курсів змогла знайти собі нову роботу в цій області. В цілому як Udacity, так і Coursera надають студентам все, що необхідно для успішного освоєння більшості дисциплін. Саме цим вони вигідно відрізняються як від аналогів, так і від більшості своїх попередників, в яких добре виконувалася тільки одна функція - донесення матеріалу у вигляді відеолекцій, але не було перевірки розуміння та напрацювання навичок через 53

рішення практичних завдань. Висновок.Підсумовуючи, можна зазначити, що через 10-15 років подібні курси можуть стати рівноцінною альтернативою вищій освіті. Саме тоді людина без вищої освіти, але з портфелем пройдених курсів і сертифікатами від авторитетних сертифікаційних центрів, що підтверджують її рівень, зможе на рівних конкурувати на ринку праці з тими, хто має вищу освіту. В майбутньому масові онлайн курси в цілому можуть послабити позиції університетів по всьому світу, оскільки вони дозволяють безкоштовно або за невеликі гроші здобувати якісну освіту. Вже сьогодні, маючи можливість безкоштовно отримати відеолекції провідних університетів світу і пройти безкоштовні онлайн курси, студенти менш зацікавлені у відвідуванні лекцій. І ця тенденція стосується, навіть, провідних університетів світу. Яскравим прикладом формування цієї тенденції є курс CS221, на основі якого створювався курс «Введення в штучний інтелект». Вже сьогодні в середньому з 200 студентів Стенфорду тільки 40 відвідують лекції, інші вважають за краще вивчати даний предмет на основі онлайн-курсу. До того ж, якщо раніше, до появи онлайн курсу, за результатами іспиту середній бал по даному курсу був на рівні 60, то після його введення значно збільшився, навіть, за умови ускладнення іспиту. Для порівняння: середній бал студентів, які проходили цей курс виключно онлайново, дорівнює 83 балам. Отже, можна зробити висновок, що в майбутньому відвідуваність лекцій значно падатиме, особливо це стосуватиметься навчальних дисциплін, за якими є в наявності онлайн курси та безкоштовні відеолекції. Відповідно, університетам слід буде радикально змінювати свій навчальний план і програми, зменшувати кількість лекцій, більше фокусуватися на практичних завданнях і побудові співтовариств студентів, молодих вчених та випускників. Використані літературні джерела 1. Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана [Електронний ресурс]. Доступ до ресурсу: http://kneu.edu.ua/userfiles/education2_0/MOOS . УДК 378.147 ВИМОГИ ДО РОЗРОБКИ КУРСІВ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ Л. М. Заміховський, С. Я. Петрів Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, leozam@ukr.net Анотація. У даній тезі розглядаються методологічні основи дистанційного навчання та основні вказівки щодо створення дистанційного курсу. Огляд основних ефективних вимог до дистанційних курсів. Abstract. In this thesis considered methodological foundations of distance education and basic methodological guidelines for the creation of a distance course. Overview of effective course 54

requirements.

Вступ. Успішність дистанційного навчання багато в чому залежить від організації навчального процесу, тобто методологічні основи містять в собі загальнодидактичні принципи створення навчальних курсів, які необхідно враховувати, а також вимоги, які диктуються психологічними особливостями сприйняття інформації з екрана і на друкованій основі та ергономічні вимоги. Неоюхідно також при розробці дистанційного курсу (навчання) максимально використовувати можливості телекомунікаційної мережі і сучасних інформаційних технологій [1]. Методика управління дистанційного навчання представлена у вигляді: системи управлінських завдань, постановки і рішення, з яких складається процес управління, а саме: прогнозування, моделювання, визначення структури суб’єкта управління, підготовка суб’єктів управління до реалізації розвитку дистанційного навчання, аналіз результативності управлінської системи [2]. Ефективність дистанційного навчання залежить від чотирьох складових:  взаємодія викладача з студентом (учня);  використання психологічно-педагогічних та інформаційних технологій;  розроблення методичних матеріалів і вміння їх представлення;  вміння розробки дистанційних курсів у програмних середовищах, таких як Moodle, TrainingWare Class, Claroline LMS та інші [1]. Однією із ефективних методик дистанційного навчання є те, що дистанційний курс відрізняється стислим, реферативним викладом матеріалу. Текст ділиться на велику кількість фрагментів, з'єднаних за допомогою гіперпосилань у логічні ланцюжки, а використання гіперпосилань дозволяє створювати нелінійну структуру курсу, живого, “інтерактивного” навчального матеріалу. Дистанційний курс розробляється на модульній основі: кожний модуль − це стандартний навчальний продукт, що включає чітко позначений обсяг знань і вмінь, призначений для вивчення протягом певного часу або залікова одиниця, якість роботи з якої фіксується курсовими або контрольними роботами, заліковими і екзаменаційними засобами. Курс дистанційного навчання створюється за допомогою мультимедіа − комплексу апаратних і програмних засобів, що дозволяють людині спілкуватися з комп'ютером використовуючи природні для себе середовища: звук, колір, відео, графіку, тексти, анімацію та ін. Це підвищує якість навчання і дозволяє втримувати увагу студента. Матеріали курсу повинні бути представлені в такому виді, щоб вони не тільки сприяли процесу передачі знань, але закріпили студенту навички і способи індивідуальної пізнавальної діяльності. Важливо, щоб студент навчився самостійно здобувати знання, користуючись різноманітними джерелами інформації, що забезпечує особливі вимоги до складу, структури і способу подачі матеріалу [1]. Встановлено також, що процес проектування, створення та застосування дистанційного навчання повинен відповідати вимогам системності, варіативності, наступності, гнучкості, еволюційності та поліфункціональності. Створення та реалізація якісного дистанційного навчання вимагає 55

проведення наступних основних заходів: а) підготовки логічних кадрів і навчання для роботи в середовищі комп'ютерних мереж; б) розробки методичних рекомендацій, щодо створення дистанційного навчання і ділення стандартів його представлення на програмному рівні (зміст, структура, форма,критерії оцінювання та ін.); в) психолого-педагогічної підготовки різних фахівців (наприклад, педагога-практика, програміста, методиста для проектування, для створення дистанційного курсу); г) обліку ергономічних параметрів, що забезпечують комфортну діяльність учасників дистанційного навчання; д) організації діяльності з реалізації дистанційних освітніх послуг у вищих навчальних закладах [2]. Висновок. Методика розробки дистанційних курсів, насамперед, залежить від викладача-розробника, адже саме від нього залежить засвоєння та сприйняття навчального матеріалу. При цьому, не варто перезавантажувати дистанційний курс зайвою інформацією та при викладі окремого курсу ефективно використовувати часові обмеження, щоб не втратити увагу та інтерес слухачів. Використані літературні джерела 1. Нефедов В.Г. Методичні вказівки по організації дистанційного навчання в УДХТУ / Нефедов В.Г., Ніколенко М.В., Кондратьєва Н.В. – Дніпропетровськ: УДХТУ, 2006. – 20 с. 2. Полат Е.С. Дистанционное обучение: Учебное пособие / Под ред. Е.С. Полат. - М.: Гуманит. изд. центр "Владос", 1998. - 192 с. УДК 378.147.157 ФІЛОСОФІЯ ОЦІНЮВАННЯ СТУДЕНТІВ В ДИСТАНЦІЙНОМУ НАВЧАННІ О. М. Попович ІФНТУНГ 78410, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, с. Тисменичани, вул. Січових Стрільців, 3,olka.popovych@gmail.com Анотація. В даній статті проводиться огляд методів і засобів оцінювання студентів в дистанційному навчанні. Abstract. In this article the review of methods and means of evaluating students in distance learning.

Вступ. В сучасній освіті все більш актуальним стає впровадження новітніх досягнень, акцентованих на самостійність у навчанні. Це спричинено широким 56

використанням інформаційних технологій, які дають можливість ефективно реалізовувати самоосвітню діяльність тих, хто навчається. Дистанційне навчання — сукупність сучасних технологій, що забезпечують доставку інформації в інтерактивному режимі за допомогою використання ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій) від тих, хто навчає (викладачів, визначних постатей у певних галузях науки, політиків), до тих, хто навчається (студентів чи слухачів). В наш час у зв’язку з підвищенням вимог до якості вищої освіти, поступовим впровадженням дистанційних технологій навчання розуміння головної мети оцінювання змінюється. Аналіз останніх публікацій щодо оцінювання в дистанційному навчанні, показує, що змінюються не стільки засоби оцінювання, а, що найсуттєвіше, цілі і філософія оцінювання. В умовах використання дистанційних технологій оцінювання не є тільки фіксацією результату, воно спрямоване на аналіз та покращення навчальної діяльності студентів в цілому. Оцінювання навчальних досягнень студентів розглядається як системоутворюючий чинник управління якістю навчання [1]. У звіті об’єднаного комітету з інформаційних систем Великобританії (JISC – Joint Information Systems Committee) Effective Assessment in a Digital Age : A guide to technology-enhanced assessment and feedback (JISC, 2010) вказується на велике значення оцінювання у навчальному процесі. Саме з проектування компоненту оцінювання і зворотного зв’язку має починатися процес проектування будь-якого навчального курсу. В цьому ж звіті пропонуються чотири підходи до оцінювання та зворотного зв’язку в контексті різних припущень про природу навчання:  ассоціативний підхід, який передбачає оцінювання компетенцій в рамках проектів або пов’язаних з роботою завданнями, зворотний зв’язок спрямований на набуття знань та навичок;  конструктивізм, який полягає в тому, щоб студенти активно будували своє власне розуміння, самостійно структурували матеріал відповідно до різних цілей, зворотний зв’язок спрямований на підтримку самостійної роботи студентів; соціальний конструктивізм розглядає діалог та співробітництво як запоруку успіху у навчанні, оцінювання має відбуватися на підставі виконання групових завдань з урахуванням індивідуального внеску, зворотний зв’язок здійснюється у напрямах викладач-студент, студент-студент тощо; 

ситуативний підхід пропонує навчання у модельованих професійних середовищах. На відміну від соціального конструктивізму тут акцентується увага на формуванні особистості. Оцінювання відбувається у процесі вирішення реальних або модельованих виробничих завдань, зворотний зв’язок включає обмін інформацією між викладачем, студентами, експертами, що виконують роль професіоналів. 

Ці підходи не можна розглядати відокремлено. При проектуванні 57

повноцінних дистанційних курсів слід спиратися на поєднання основних положень цих підходів. Невід’ємною частиною будь-якого дистанційного курсу мають стати забезпечення різноманітного зворотного зв’язку, його використання для оперативного коригування навчального процесу, створення умов для ефективного оцінювання, самооцінювання та взаємооцінювання студентів. При чому значення самооцінювання та взаємного оцінювання збільшується з огляду на те, що в дистанційному навчанні повністю виключені такі традиційні засоби, як зовнішні зміни у поведінці, навчальних діях викладача та студентів, а також можливість отримати, за необхідністю, допомогу від викладача або одногрупника. Наразі від викладача в дистанційному навчанні вимагається, перш за все створення умов для можливості самооцінювання і взаємного оцінювання студентами. Відомо, що процеси оцінювання і самооцінювання результатів навчання тісно пов’язані. Вони є складниками єдиного процесу формування професійної компетентності, ефективність якого залежить від мотиваційної спрямованості студентів, від їх пізнавальної активності, від їх здатності до самоконтролю. В ході самоконтролю студент має перевірити свою роботу, оцінити власні знання, за необхідності внести відповідні корективи. Завдяки самоконтролю та самооцінюванню встановлюється внутрішній зворотний зв’язок, який дозволяє студентам отримати інформацію про правильність виконання поставленого завдання, про помилки та шляхи їх виправлення, про вагомість результатів, отриманих в ході виконання тих чи інших завдань. Самоконтроль є невід’ємним регулятивним компонентом будь-якої цілеспрямованої діяльності (ігрової, навчальної, виробничої). Чим більш значима для студента відмітка і чим складніше її досягти, тим більшу роль відіграють процеси самоконтролю [2]. Висновки. Підводячи підсумки, слід підкреслити, що оцінювання роботи студентів в умовах використання дистанційних технологій має відбуватися на засадах системного підходу, який передбачає обов’язкову постановку цілей навчання; формулювання завдань для студентів, спрямованих на перевірку досягнення кожної з поставлених навчальних цілей; забезпечення теоретичної підтримки навчальної діяльності студентів щодо засвоєння знань і умінь відповідно до поставлених цілей. Використані літературні джерела 1. Ширшова И.А. Оценивание учебных достижений студентов: современные тенденции / И.А. Ширшова // Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского Серия «Проблемы педагогики средней и высшей школы». – Том26 (65). – 2013 г. №1. – С. 205-215. 2. Матвиенко Ю. А. Использование самоконтроля учебной деятельности студентов экономических специальностей в процессе психологопедагогической подготовки с целью повышения качества усвоения знаний [Текст] / Ю. А. Матвиенко // Молодой ученый. — 2013. — №5. — С. 744-748.. 58

3. Коваленко О. До дистанційної освіти у європейському розумінні ми поки що не дійшли // Освіта України. – 2005. – №14. – с.6 УДК 378.1(71) ОРГАНІЗАЦІЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ КАНАДИ О. Б. Чемеринська Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу 76009, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська 15 Анотація. У статті розглянуто витоки ідей організації дистанційного навчання та його сучасний стан у вищій школі Канаді. Abstract. The article describes the origins of the ideas of distance education and its current state of higher education in Canada.

Вступ. Світовий процес переходу до інформаційного суспільства, економічні, соціальні та технологічні зміни, що його супроводжують, призвели до занепаду традиційних систем навчання. Виникла нова парадигма неперервної освіти, яка сприяє доступу до освітньої і професійної підготовки всіх бажаючих та націлює на врахування індивідуальних інтересів, здібностей, прагнень. Найбільш ефективне втілення завдань «навчання впродовж усього життя» має всі можливості реалізувати дистанційне навчання, значний досвід якого набули освіти і системи багатьох зарубіжних країн. Виникнення дистанційного навчання у Канаді збігається з інтенсивним розвитком пошти, яка дала можливість розсилати навчальні матеріали по всій території країни (кореспондентське навчання). У північно-західній частині Канади, де не було пошти, цю функцію виконувала поліція [1]. У Канаді більшість університетів, що здійснювали лише дистанційне навчання були засновані на початку 70-х років минулого століття за моделлю Відкритого університету Великої Британії. Варто підкреслити, що дистанційні університети є унікальними навчальними організаціями, які ознаменували появу нової епохи в заочній вищій освіті, відкривши широкі перспективи її розвитку. Основна і найважливіша відмінність таких університетів – їх повне регулювання на урядовому рівні задля того, щоб забезпечити студентській молоді більш широкий доступ до вищої освіти за істотно нижчу, порівняно з класичними університетами, платню. Канада була однією з найперших держав, яка на освітньому ринку впроваджувала систему програм online. Це розпочиналося у 1990-х роках, коли низка професорів – ентузіастів вирішила запропонувати матеріали своїх курсів в Інтернеті. Також у Канаді з'являються нові електронні коледжі, в яких один професор у режимі он-лайн може навчати 3-4 тис. студентів . Є в Канаді й унікальний університет, що спеціалізується на наданні освіти аборигенним народам, причому не лише Канади, а й інших країн. Три університети повністю 59

зорієнтовані на надання заочної та дистанційної освіти, що з розвитком інформаційнотелекомунікаційних технологій стає дедалі більш популярною [2]. Відкриття Університету Арктики, спонукало проведення досліджень та поширення знань з північної проблематики; однією з складових частин у цьому контексті було створення мережі дослідницьких центрів з проблем Півночі, що включили експертів з Канади та інших полярних країн. Були запропоновані й практичні кроки в цьому напряму: підготовка і впровадження програм дистанційного навчання; розширення можливостей для студентської молоді з полярних регіонів (студентські стипендії та обміни, робочі місця для молодих фахівців); підключення канадських дослідних центрів, які мали відповідні напрацювання, до праць університету Арктики. Канада володіє першокласними можливостями в галузі навчальних телевізійних програм, таких як ТВ – Онтаріо, та інформаційних технологій. З деяких параметрів Канада може бути визнана самою компʼютеризованою країною світу. З погляду канадців, створені тут мережі - Culture.net і School.net - які не мають аналогів у світі, при цьому остання може ефективно використовуватися для просування навчальних товарів і послуг на зовнішні ринки. Багато які освітні заклади Канади, такі як Університет Квінз, або Квебекський Теле-Університет, пишаються досягненнями у галузі дистанційне навчання. Дистанційне навчання Канади визначає кілька особливостей [3]: 1) роз’єднання викладача й студента протягом навчальної процедури; 2) використання освітніх медіа, що об’єднують викладача й студента й допомагають донести зміст курсу; 3) забезпечення двостороннього зв’язку між викладачем або освітнім центром і студентами; 4) роз’єднання викладача й студента в просторі або в часі; 5) свідомий контроль за навчанням більшою мірою з боку студента, ніж інструктора. Отже сьогодні, Канада займає одне з передових місць на світовому ринку інформаційних та телекомунікаційних технологій. У масштабах всього світу, Канада домоглася лідерських позицій у питаннях використання новітніх технологій у своїй освітній дистанційній системі. Мова йдеться, насамперед, про розроблення так званих дистанційних: освітніх технологій, які дозволяють залучати до процесу дистанційного навчання студентську молодь, що проживає у всіх частинах країни, а в рівній мірі про те, щоб надати доступ до отримання навчання всім тим, хто за соціально-економічними або культурними причинами повною мірою не мав такої можливості; мова йде про іммігрантів, жінок, інвалідів і про бідняків. Канада сьогодні надає активну технічну та професійну допомогу студентській молоді країнам третього світу щодо створення аналогічних дистанційних освітніх систем [4]. Спеціально для мобілізації сектора дистанційної освіти в країнах третього світу у 1985 році було засновано Товариство із проблем навчання штаб – квартира якого знаходиться в Канаді. 60

Змінилося ставлення до дистанційної освіти в суспільстві Канади. Її стали вважати головним чинником, що сприяє соціальному розвитку та економічному зростанню країни. Висновок. Канада вважається одним із світових лідерів у галузі дистанційної освіти. Значна кількість університетів, коледжів та навчальних центрів Канади успішно реалізують дистанційне навчання. Високий рівень комп’ютеризації населення, розвинені системи зв'язку і телекомунікації створюють надійний фундамент для дистанційної освіти. Всі ці фактори прискорили розвиток у Канаді дистанційних технологій навчання. Використані літературні джерела 1. Гуревич, Р. Вища освіта в Канаді: проблеми та реалії / Р.Гуревич // Вища 2. освіта України. – 2006. – №4. – С. 87–91. 3. Москаль, Ю. Світові тенденції розвитку заочної та дистанційної вищої освіти 4. / Ю. Москаль //Психологія і суспільство. – 2008. – №3. – С. 116–122. 5. Биков В. Ю. Технологія розробки дистанційного курсу: Навчальний посібник / За ред. В. Ю. Бикова та В. М. Кухаренка / В. Ю. Биков, В. М. Кухаренко, Н. Г. Сиротинко та ін. – К.: Міленіум, 2008. – 324 с.

СЕКЦІЯ №2 Методи, алгоритми та інструментальні засоби розробки систем дистанційного та мобільного навчання студентів технічних спеціальностей УДК 621.865.8 СУЧАСНИЙ СТАН РОБОТОТЕХНІКИ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ О. Р. Дуткевич ІФНТУНГ 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, e-mail@domen.ua Анотація. У статті розглянуто основні поняття робототехніки, переваги та недоліки використання роботів та описано сучасний стан робототехніки в Україні та у світі загалом. Abstract. The article describes the basic concepts of robotics, advantages and disadvantages of using robots and the current state of robotics in Ukraine and in the world.

Вступ.Проблема штучного інтелекту в науці XXI століття охопила широке коло досліджень, пов’язаних зі створенням штучного аналогу інтелекту людини, розробкою так званого «суперінтелекту»; моделюванням окремих функцій і структур психіки; робототехнікою; впливом існуючих та потенційно можливих систем штучного інтелекту на людину та суспільство тощо. Результати досліджень у галузях обчислювальної техніки, кібернетики, синергетики, неврології, психології, лінгвістики, біо- та нанотехнологій дають змогу зробити прогнози на майбутнє стосовно розвитку штучного інтелекту та робототехніки як прикладної науки, що займається розробкою інтелектуальних технічних систем [1]. Робототехніка — це прикладна наука, що займається розробкою автоматизованих технічних систем (роботів). Орієнтована на створення роботів і робототехнічних систем, призначених для автоматизації складних технологічних процесів і операцій, у тому числі таких, що виконуються в недетермінованих умовах, для заміни людини при виконанні важких, втомливих і небезпечних робіт Термін роботехніка запровадив письменник-фантаст Айзек Азімов у 1942 році. Саме ж слово «робот» з'явилося раніше, у п'єсі Карела Чапека «R.U.R.», 1920 [2]. В одному зі своїх оповідань, об'єднаних спільним циклом "Я робот", А.Азимов в 1942 р спробував вперше сформулювати основні принципи поведінки роботів і взаємодії їх з людиною, виходячи з категорій добра і гуманності. Ці принципи названі трьома законами робототехніки: 1. Робот не може заподіяти шкоду людині або своєю бездіяльністю сприяти нанесенню йому шкоди. 2. Робот повинен виконувати накази людини, крім тих, які суперечать 62

першому закону. 3. Робот повинен забезпечувати власну безпеку, крім тих випадків, коли це суперечить першому і другому законам. Через деякий час після художніх образів, роботи з'явилися в технічних записках, проектах, наукових статтях. Найрізноманітніші технічні розробки і машини стали відносити до роботів. Зрештою, стало складатися загальна думка, які з них вважати роботами. З другої половини минулого ХХ століття роботи все наполегливіше заявляють про себе, втручаючись в усі сфери нашого життя: в техніку і побут, медицину, дослідження, процеси навчання, охорони. Тому редактор «Довідника з промислової робототехніки» Шимон Я. Ноф в 1985 році запропонував додати до раніше сформульованим трьох законів робототехніки ще три закони використання роботів, що визначають принципи ставлення людей до роботів і утворюють разом з основними законами «Кодекс робототехніки»: Три закони використання роботів: 1. Роботи повинні замінювати людей на небезпечних роботах (і цим виправдовуються всі витрати). 2. Роботи повинні замінювати людей на роботах, які люди не хочуть робити (і цим виправдовуються всі витрати). 3. Роботи повинні замінювати людей на роботах, які вони можуть виконувати з меншими витратами (на перших порах це позбавить багатьох звичних переваг, але в кінцевому підсумку всі витрати виправдовуються так само, як і при виконанні двох перших законів). З появою машин, наділених якостями, властивими людському інтелекту, виникає проблема раціональних з ними взаємовідносин. У цьому зв'язку, в своєї останній праці «Творець і Робот», опублікованій в 1963 році - менше ніж за рік до його смерті, Вінер пише: «Одна з великих проблем, з якою ми неминуче зіткнемося в майбутньому, - це проблема взаємодії людини і машини, проблема правильного розподілу функцій між ними ». У своєму підсумковому творі Вінер вже не стільки відстоював ідеї штучного розуму, скільки попереджав про біди, які він може принести. Точніше, про біди, які здатні принести уповання на те, що цей розум вирішить ті людські проблеми, з якими люди не впоралися самостійно [3]. Отже, ми стали сучасниками появи нової спільності - розумних в тій чи іншій мірі машин («automatum rationabilis» - автоматична машина розумна), призначених нам на допомогу, але при цьому, - наділених власним зведенням законів і правил, що встановлюють взаємні відносини з людьми і між собою. В даний час робототехніка перетворилася на розвинену галузь промисловості: тисячі промислових роботів працюють на різних підприємствах світу, в машинобудуванні, на транспорті, в шкідливих та небезпечних виробництвах, у військовій справі, медицині, легкої промисловості, в побуті. Підводні маніпулятори стали неодмінною приналежністю підводних дослідницьких та рятувальних апаратів, вивчення космосу спирається на 63

широке використання роботів з різним рівнем інтелекту. Існує навіть ТОП найцікавіших роботів сучасності: 1. Робот - співак, який нещодавно був розроблений стараннями японських інженерів. Практичності - нуль, зате він вміє співати і танцювати. 2. Робот-модник Цей робот створений для того, щоб наочно показати, як одяг, який Вам сподобалася, буде на вас виглядати. Найчастіше його використовують при покупці одягу онлайн - покупець повідомляє свої розміри, і отримує фотографії різних видів одягу на роботі з вказаними розмірами. 3. Робот, миючий волосся від Panasoniс Робот сканує голову, переводить все це в 3D-модель для визначення оптимальної кількості шампуню або масажних процедур, які робот теж вміє робити. 4. Робот-бармен Lego Це не іграшка, а робот, який дійсно вміє змішувати коктейлі і робить це добре. До речі, робот розуміє мову, так що здатний прийняти будь-яке замовлення, якщо вимовити його досить виразно. Можна замовити і виготовлення коктейлю з різних інгридієнтів, підібраних відвідувачем. 4.Робот-нейрохірург Це один з найбільш досконалих апаратів сучасності. Для того, щоб створити робота, який дійсно здатний призвести складну операцію на мозку, необхідно було витратити безліч часу і, звичайно ж, грошей. У підсумку роботхірург уже готовий і нещодавно провів свою першу операцію, видаливши пухлину з мозку пацієнтки. Операція тривала 9 годин, і пройшла досить успішно. 5. Cubinator Робот, який швидко вирішує найзаплутаніший Кубик Рубика. Дійсно, це найбільш швидкий робот, який здатний всього за 18,2 секудни привести у порядок найзаплутаніший Кубик Рубика. Робот в 2010 році потрапив навіть до Книги Рекордів Гіннеса завдяки цьому своєму таланту. Актуальним напрямком розвитку робототехніки в Україні є застосування штучного інтелекту в медицині, що пов’язане, перш за все, з діагностикою хвороб, призначенням лікування, проведенням операцій інтелектуальними машинами як зі системою керування так і автоматизованими [4]. Провідною галуззю в Україні, що потребує постійної модернізації устаткування є важка промисловість та машинобудування. Стрімкого руху набула заміна статичних роботів на мобільні. Акцент в теоретичних та практичних дослідженнях ставився на можливість прийняття рішень роботом без дії людського фактору. Поряд з цим велись розробки системи керування маніпуляційним роботом. Було розроблено комплекс «Око – рука», де задачі дистанційного керування виконувались рухливим роботом, який міг розпізнавати об’єкти та регулювати «власні сили» відповідно до обсягу та ваги об’єктів. Це була перша «інтелектуальна машина» в Україні, яку можна було використовувати на небезпечні для людини роботі. 64

Неабияку роль автоматизовані технічні системи відіграють у важкій промисловості та машинобудуванні. Їх розробка в Україні дасть змогу замінити людину на роботі, що потребує високого ступеня сконцентрованості та займає велику кількість часу. Там де людина може пропрацювати 4 – 8 годин і потребує заміни, роботи здатні працювати протягом доби з короткою перервою. Їх експлуатація на великих заводах та у машинобудуванні дозволить знизити рівень НС та пришвидшити і здешевити виробництво. Висновок. У наш час системи штучного інтелекту (робото технічні комплекси) набувають все більшого поширення. Відтак, наприклад, системи штучного інтелекту використовуються банками в страховій діяльності, при грі на біржі, управлінні власністю. Методи розпізнання образів широко використовуються при оптичному та акустичному розпізнанні, медичній діагностиці, для забезпечення ряду задач національної безпеки тощо. Рівень інтелектуальної поведінки, як біологічних, так і кібернетичних систем, визначається насамперед структурою, архітектурою і загальною організацією їх систем керування. Необхідним елементом їх «інтелектуальності» є наявність штучних аналогів їх функціональних компонентів, процесів взаємодії з зовнішнім світом, математичних моделей що є відповідниками об’єктів цього світу. Налагодження взаємодії та відповідності компонентів одне одному є прерогативою на даному етапі розвитку робототехніки в Україні. Однак потрібно пам’ятати, що ми стали сучасниками появи нової спільності - розумних в тій чи іншій мірі машин, призначених нам на допомогу, але при цьому, - наділених власним зведенням законів і правил, що встановлюють взаємні відносини з людьми і між собою. Отже, одна з великих проблем, з якою ми неминуче зіткнемося в майбутньому, - це проблема взаємодії людини і машини, проблема правильного розподілу функцій між ними. Використані літературні джерела 1. Ясницкий, Л. Искусственный интеллект [Текст]/ Л. Ясницкий. – «Информатика». – №16. – 2009. 2. «Вікіпедіа. Вільна енциклопедія. Робототехніка»: [Електронний ресурс].Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki. 3. «Основи робототехніки»: [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://moodle.com.ua/264/course 4. Шевченко, А.І. Світові тенденції та практичні досягнення у проблемі штучного інтелекту [Текст]/ А.І. Шевченко// Стан та перспективи розвитку інформатики в Україні. – К.: Наукова думка, 2010. – С. 561 – 572.

УДК 51.37 ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМНОГО ПРОДУКТУ ANSYS ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ ДЕФОРМАЦІЇ ІНДИКАТОРА ВТОМНИХ ПОШКОДЖЕНЬ ІЗ ЗАМКОВИМ З’ЄДНАННЯМ БУРИЛЬНИХ ТРУБ Л.М. Заміховський, О. М. Лисканич Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, olyskanych@gmail.com Анотація. В даній статті проводиться аналіз сумісної деформації індикатора втомних пошкоджень із замковим з'єднання за допомогою програмного продукту ANSYS. Було визначено контактні напруження на поверхнях сполучних частин та взаємозв'язк між експлуатаційним навантаженням та розміром між зоною фрикційного контакту в залежності від розміру технологічного розриву. Abstract. The conditions of compatible deformation of indicator of fatigue damage and tool joint in ANSYS are studied. The contact stresses on the surfaces of the coupling parts and the relationship between operational load and size of sliding zone in frictional contact have been defined depending on the size of the technological gap.

Вступ. Проблему передбачення залишкового ресурсу конструкцій за їх індивідуальним станом не можливо розв’язати лише теоретичними засобами через складність об’єктів моделювання та широкий спектр загалом випадкових навантажень. Значною мірою сказане стосується прогнозування індивідуального ресурсу різьбових з’єднань елементів бурильної колони за результатами спостережень у експлуатаційних умовах буріння свердловин. Ці труднощі можна подолати за допомогою індикаторів втоми, які, накопичуючи пошкодження разом з контрольованою деталлю, сигналізують про ступінь вичерпання її ресурсу [1–4]. Для того, щоб скорелювати показники довговічності контрольованої деталі та свідка втоми, слід, як мінімум, забезпечити їх сумісне деформування за рахунок досконалого кріплення індикатора. Така задача вирішується у цьому випадку побудовою теоретичної моделі фрикційного контакту індикатора з ніпелем замкового з’єднання бурильних труб з використанням інструментів програмного продукту ANSYS.

Рисунок 1 – Контактні напруження між деталями замкового з’єднання, оснащеного індикатором втомних пошкоджень а – перед збиранням та б – у згвинченому стані. Знайдемо радіальні контактні напруження між деталями замкового з’єднання, оснащеного індикатором втомних пошкоджень перед збиранням та у згвинченому стані, який забезпечує змикання технологічного зазору між ніпелем і свідком при згвинчуванні конічної різьби із взаємним осьовим переміщенням муфти і ніпеля а також піддамо розглянуту конструкцію експлуатаційному навантаженню, наприклад, осьовому стискові. Різьбове з’єднання передаватиме дотичні напруження від муфти до ніпеля. Номінально нерухоме з’єднання з натягом на поверхні буде частково проковзувати з тертям в околі початку координат. Знайдемо залежність довжини ділянки проковзування від величини прикладеної сили для фіксованої історії навантаження та отримаємо залежність контактних напружень на поверхнях спряження та звязок між довжиною ділянки проковзування і величиною зовнішнього навантаження.

Рисунок 2 – Контактні напруження на поверхнях спряження та зв’язок між довжиною ділянки проковзування і величиною зовнішнього навантаження Висновок. Підрахунки аналізу результатів в програмному середовищі ANSYS на прикладі замкового з’єднання З-121 показали, що для розглянутого з’єднання нерівність буде забезпечена при зазорі менше 0,07 мм. По суті це є обмеженням допуску обробки деталей, які контактуватимуть з потрібним натягом. Прийнятий тут технологічний зазор 0,05 мм такій вимозі задовольняє. Результати обчислень подано на рис. 2. Наявність неминучого технологічного зазору призводить до зменшення контактних тисків на поверхнях спряження, особливо це стосується взаємодії індикатора з ніпелем. Ненульовий зазор суттєво знижує несучу здатність номінально нерухомого контакту свідка з ніпелем (крива 2 на рис. 2). Однак для реальних навантажень на бурильну колону довжина ділянки проковзування не перевищує від 13,5 до 19,5 мм. Тому, утворивши штучний концентратор втомних пошкоджень поза зоною проковзування – на ділянці досконалого кріплення, можна домогтися однакової деформації робочої частини індикатора та замкового з’єднання бурильної колони для заданого рівня навантаження. Використані літературні джерела 1. Трощенко В. Т. Датчик усталостного повреждения и обоснование его использования / В. Т. Трощенко, В. И. Бойко. // Пробл. прочности. – 1985. – № 1. – С. 3–14. 2. Сызранцев В. Н. Измерение циклических деформаций и прогнозирование долговечности деталей по показаниям датчиков деформации интегрального типа / В. Н. Сызранцев, С. Л. Голофаст. – Новосибирск : Наука, 2004. – 206 с. 68

3. А. с. № 655810 (СССР) МКИ E21B 17/042; E21B 17/06 Резьбовое соединение бурильных труб / Е. К. Почтенный, В. М. Ивасив. – Опубл. 05.04.1979. Бюл. № 13. 4. Патент 62007 (Україна) МПК E21B 17/042. Різьбове з’єднання бурильних труб / М. В. Лисканич, П. І. Огородніков, А. П. Джус та ін. – Опубл. 15.12.2003. Бюл. № 12. УДК 629.735.072.8.08:004 (045) ВИБІР АПАРАТНИХ ЗАСОБІВ В СТРУКТУРІ ТРЕНАЖЕРНИХ КОМПЛЕСІВ СКЛАДНИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ОБ’ЄКТІВ Н.Д. Михайлів Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, nazar.myhailiv@gmail.com Анотація. В статті розглянуті принципи вибору апаратних засобів для побудови тренажерних комплексів підготовки операторів АСУ складних технологічних об’єктів. Abstract. In the article the principles of choice of hardware for the construction of training complexes ACS training operators of complex technological objects.

Вступ. Управління складними технологічними об’єктами, які обладнані автоматизованими системами управління, вимагає від операторів високого рівня підготовки. Для того, щоб ця підготовка була якісною потрібно максимально наближено відтворити динаміку роботи з реальним технологічним процесом. Проаналізувавши технологічний процес або об’єкт, можна приступити до відтворення реальної моделі на обраних або розроблених апаратних засобах. Важливим кроком у побудові тренажерних комплексів, які в своїй реалізації мають реальну модель, є вибір апаратних засобів. Апаратні засоби повинні бути доступними як в ціновому діапазоні, так і відповідати мінімальним технологічним вимогам [1]. На більшості технологічних об’єктів використовуються апаратні рішення від відомих виробників SIMENS, ABB, National Instruments. Це виправдано коли стоїть питання безпеки та надійності. При побудові тренажерів питання надійності та безпеки не так важливі, так як в основі тренажерного комплексу буде імітаційна модель, яка дає змогу попрацювати з наближеними до реального об’єкту процесами змодельованими програмно. Основним критерієм вибору апаратних засобів є можливість відтворити динаміку роботи з реальним об’єктом [2]. Тому можна піти на компроміс і обрати доступні апаратні рішення, які є одночасно дешевими і з високою швидкістю обробки інформації. Апаратно – обчислювальна платформа Arduino є однією з найвідоміших та поширених в області побудови прототипів проектів. Широкий спектр можливостей у побудові прототипів доступний завдяки великій кількості 69

модулів розширення, датчиків і самих контролерів. Таку популярність дана платформа отримала завдяки доступній ціновій політиці. Проектування прототипу тренажерного комплексу на платформі Arduino спрощує підбір потрібних модулів та компонентів.

Рисунок 1 – Прототип проекту на платформі Arduino Апаратні засоби доцільно розбивати на підсистеми які можна чітко виділити в структурі тренажерного комплексу. Таке рішення дозволяє підібрати лінійку контролерів від Arduino, яка максимально підходить для реалізації підсистеми. Якщо обчислювальна потужність контролерів від Arduino не достатня, завжди можна використати кластерне об’єднання модулів, що дозволить розподілити навантаження [3]. Висновок. В цілях економії при проектуванні та розробці прототипів тренажерних комплексів доцільно використовувати готові рішення апаратно – обчислювальної платформи від Arduino, яка дозволяє швидко апаратно реалізувати потрібну модель. Подальші дослідження необхідно направити на створення першого робочого прототипу, який дасть змогу оцінити динамічний відклик тренажерного комплексу у порівнянні із реальних технологічним об’єктом. Використані літературні джерела 1. Тренажерные комплексы и тренажеры : технологии разраб. и опыт эксплуатации / [В. Е. Шукшунов, В. В. Циблиев, С. И. Потоцкий и др.]; под ред. В. Е. Шукшунова. – М. : Машиностроение, 2005. – 383 с. 2. Дозорцев В.М. Компьютерные тренажеры для обучения операторов технологических процессов. — М.: СИНТЕГ,2009. — 372 с. 3. Kimmo and Tero Karvinen : Make Arduino Bots and Gadgets - O`Reilly Media – Canada 2011. – 281 c.

УДК 004.891.3 ВИКОРИСТАННЯ СЕРВІСУ AWS EC2 ПРИ ВИВЧЕННІ ІТОРІЄНТОВАНИХ ДИСЦИПЛІН Л. О. Штаєр1, Ю. В. Безгачнюк2 Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, lida.shtayer@gmail.com 2 yurkovskiy@gmail.com Анотація.Проведено огляд Amazon Web Services. Запропоновано шляхи використання сервісу Amazon Elastic Compute Cloud при вивченні ІТ-орієнтованих дисциплін. Вказано переваги та недоліки такого використання. Abstract.The review of Amazon Web Services is made. The ways of Service Amazon Elastic Compute Cloud in the study of IT-oriented disciplines are given. The advantages and disadvantages of such use are specified.

Вступ. Сучасний світ розробки програмного забезпечення перемістився у сегмент розробки web-орієнтованих інформаційних систем, це стосується і систем, які призначені для забезпечення дистанційного навчання. Сучасна webорієнтована інформаційна система – дуже складний продукт із цілою низкою різного роду підсистем, для функціонування яких необхідно забезпечити достатні обчислювальні ресурси у вигляді потужних серверів, що здатні обробляти великі масиви даних, а також запити від користувачів. Забезпечення функціонування мережевої і програмної інфраструктури потребує наявності ІТвідділів у різного роду підприємств. Чим більша кількість різного роду програмного забезпечення використовується, тим більша кількість працівників ІТ-відділу. Підтримання інфраструктури досить затратне, тому у світі з’явилися компанії, які надають послуги інфраструктура як сервіс (IaaS). Одним із лідерів на сьогодні є компанія Amazon. Використання подібного сервісу дозволяє практично позбутися наявності працівників для підтримки інфраструктури і зосередитись більше на розробці відповідних програмних рішень. Amazon Web Services (AWS) пропонує клієнтам широкий асортимент продуктів (рис. 1) – від онлайн-сховищ та інструментів обробки даних до програмного і технічного забезпечення, необхідного іншим компаніям щоб пропонувати свої "хмарні" сервіси [1]. Amazon заявляє, що AWS доступний 99.9995% часу з будь-якого місця, де є доступ до мережі Інтернет. Це означає, що компанії, яка розробляє програмне забезпечення, не потрібно витрачати час і ресурси на підтримку інфраструктури. Для розробки web-орієнтованих інформаційних систем дуже важливим є наявність достаніх обчислювальних можливостей, в цьому випадку можна використати сервіс Amazon Elastic Compute Cloud (EC2).

Рисунок 1 – Структура AWS З допомогою сервісу EC2 можна отримати доступ до обчислювальних потужностей, які розміщені у “хмарі”. Через веб-інтерфейс можна швидко і з мінімальною затратою ресурсів налаштувати віртуальні сервери: вибрати образ операційної системи і встановити її в лічені секунди, а через програму SSHклієнт встановити все необхідне програмне забезпечення. Сервіс надає повний контроль над обчислювальними ресурсами через веб-інтерфейс, а також віддалений доступ через різні мережеві протоколи, для прикладу через протокол SSH. Використання вище перелічених сервісів є платним: чим більші обчислювальні потужності використовуються, тим більша вартість. Згідно даних [2] вартість коливається від 0,013$/год. до 5,52$/год. Дуже важливо пам’ятати, що гроші нараховуються лише за час роботи серверів, тобто коли сервери вимкнуті гроші не нараховуються, що дозволяє економити кошти. Важливим з точки зору навчання є те, що віднедавна Amazon пропонує скористатись сервісом EC2 безкоштовно протягом одного року [3]. Потрібно лише зареєструватись в системі AWS і сплатити 1$, які будуть списані з банківської картки. Сплачені кошти будуть повернуті на рахунок через декілька днів. Під час вивчення ІТ-орієнтованих дисциплін (на приклад, комп’ютерні мережі, програмування веб-орієнтованих інформаційних систем і т.п.), які передбачають виконання лабораторних робіт з використанням різного роду серверного і мережевого обладнання, перехід на використання сервісу AWS EC2 є виправданим з будь-якої точки зору, адже, з їх допомогою можна спроектувати віртуальну комп’ютерну мережу у хмарі, яка буде доступна ззовні, або, на приклад, розгорнути веб-орієнтовану інформаційну систему на сервері AWS EC2, який також може бути доступний ззовні. На рис. 2 показано вікно консолі управління станціями у хмарі на якому розміщена система d-tester v. 2.0.

Рисунок 2 – Веб-інтерфейс консолі управління AWS EC2 Використання безкоштовного аккаунту звичайно не дає доступу до всіх можливостей AWS EC2: кінцевому користувачу доступна можливість використати віртуальні сервери типу t2.micro з 1Гб ОЗУ, а також жорстким диском об’ємом до 10Гб, але цих ресурсів достатньо для навчання. Висновок. Використання сервісу AWS EC2 при вивченні ІТ-орієнтованих дисциплін дозволяє студентам одержати практичні навики в побудові мережевої інфраструктури, налаштуванні серверів, моніторингу стану серверів за допомогою засобів Amazon. В той же час, для користування вище наведеним сервісом необхідне швидкісне з’єднання з мережею Інтернет, забезпечення якого є значно дешевшим на противагу використанню власного обчислювального обладнання для вирішення вище наведених задач. Використані літературні джерела 1. Келіон Л. Amazon Web Service: хмара, яка пропонує вмістити весь Інтернет [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.bbc.com/ukrainian/business/2014/12/141208_amazon_web_service_featu re_she 2. Amazon EC2. Amazon Web Services [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://aws.amazon.com/ec2/ 3. AWS Free Tier. Amazon Web Services [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://aws.amazon.com/free/

УДК 378:004(54) ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ СЕРВІСІВ В ХІМІЧНІЙ ОСВІТІ О.Г. ШВЕЦЬ Сумський національний аграрний університет 40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 160, olgvlasenko@yandex.ru Анотація.Розглянуто особливості використання соціальної мережі “В Контакті”, сервісу YouTube в процесі вивчення хімії студентами аграрного вузу. Abstract.Features of using social network "In Contact" and service YouTube in the study of chemistry students of the Agricultural University have been considered.

Сучасні студенти мають досить високий рівень комп’ютерної грамотності, який часом навіть вищій ніж у викладачів. До того ж, як свідчить наше опитування студентів 1-2 курсів, 95 % з них мають постійний доступ до Internet мережі і 98% користуються соціальними спільнотами, зокрема “В Контакті”. Відповідаючи на питання: “Як часто ви користуєтесь соціальними мережами? Скільки часу Ви в них проводите?”, студенти зазначали: “3-4 рази на добу; кожного дня заходжу; дуже часто, коли є вільний час; он-лайн завжди; постійно сижу”. Таким чином, констатувавши популярність соціальної мережі “В Контакті” серед студентів 1-2 курсів нашого вузу, та ознайомившись із дослідженнями інших науковців [1,2], ми вирішили створити спільноту для надання консультацій з хімії студентам СНАУ (Хімія для студентів СНАУ https://vk.com/club89913143). Поштовхом для створення групи в соціальній мережі став експеримент з організації дистанційного навчання. Студенти могли обирати форму спілкування з викладачем (через групу чи через Moodle). Наведемо декілька переваг використання соціальної мережі “В Контакті” з освітньою метою. По-перше, через соціальну мережу можна обмінюватись із студентами цікавими посиланнями, літературою, ілюстраціями. У групі можна продемонструвати відео та аудіо матеріали, інтерактивні моделі тощо. Подруге, студенти самі допомагають “наповнювати” групу корисною інформацією, беруть участь в обговоренні, задають питання і тим самим сприяють її розвитку. По-третє викладач стає ближчим до студентів і може надавати консультації в поза аудиторний час. Зупинимось на структурних елементах, які як свідчить наш досвід, доцільно розмістити в навчально-консультативній групі з хімії. Презентації до лекцій, а також виконані студентами під час самостійного опрацювання окремих питань, що крім хімічної складової містять практичну інформацію пов’язану із спеціалізацією студентів. Відео демонстрації дослідів або посилання на них. Переважно використовуємо ресурси з YouTube. Дуже корисним вважаємо:  “Химические демонстрации” на каналі НИЯУ МИФИ (https://www.youtube.com/user/NRNUMEPhI/playlists?sort=dd&view=50&shelf_id =3); 74

канал “Химия и химики”; https://www.youtube.com/channel/UCHIYCkZf3Fku6gcbUrYfmZA?sub_confirmati on=1  Thoisoi; https://www.youtube.com/channel/UCjAmQ4NL3UZX0W_nmjn4_w  англомовний розділ Actions and Reactions на каналі TED ED. https://www.youtube.com/playlist?list=PLJicmE8fK0EjGmPGeh_WDu69qAsN -iHVA Також наповнюємо групу відповідною літературою, схемами та довідковими даними. В обговоренні є тема новини, в якій подаємо графіки модулів, час очних консультацій, орієнтовний перелік питань до екзамену, питання для самостійного опрацювання тощо. Як свідчить наш досвід щодо консультування студентів з хімічних питань доцільно формувати окремі групи по основним курсам хімічних дисциплін. Тому нещодавно нами в мережі “В Контакті”були створені нові групи: з фізичної і колоїдної хімії - ФіКХ для студентів СНАУ https://vk.com/club102030954; з аналітичної хімії - АХ для студентів СНАУ https://vk.com/club102376291. Зараз спільно із студентами проводиться активна робота по їх наповненню та розвитку. Зазначимо, що з появою серед наших студентів англомовних слухачів нами активно почали використовуватись такі ресурси, як ChemWiki, Chemical Dictionary Online, інтерактивні таблиці: Interactive periodic table, http://www.chemicalelements.com/ Interactive Excel Spreadsheets for General Chemistry http://academic.pgcc.edu/~ssinex/excelets/chem_excelets.htm та інші. 

Використані літературні джерела 1. Клименко О.А. Социальные сети как средство обучения и взаимодействия участников образовательного процесса / О.А. Клименко // Теория и практика образования в современном мире: материалы междунар. науч. конф. (г. Санкт-Петербург, февраль 2012 г). - Спб.: Реноме, 2012. - С. 405407. 2. Фещенко А.В. Социальные сети в образовании: анализ опыта и перспективы развития / А.В. Фещенко // Гуманитарная информатика: сб. статей. - Томск: Изд-во Том. ун-та, 2011. - Вып. 6. - С. 124 - 134 УДК 004.4 ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СУЧАСНИХ КОМП’ЮТЕРНИХ ТРЕНАЖЕРНИХ КОМПЛЕКСІВ А. В. Гучок ІФНТУНГ 76019., м.Івано-Франківськ, вул.Карпатська,15, e-mail@domen.ua Анотація.У статті розглянуто основні поняття і особливості функціонування сучасних комп'ютеризованих тренажерних комплексів, обґрунтування їх розробки і впровадження у навчальний процес студентів технічних спеціальностей 75

Abstract. In the article the basic concepts and features of the functioning of modern computerized training complexes, study their development and implementation of the learning process of students of technical specialties

Вступ. Сучасний стан розвитку освіти і науки характеризується масштабним використанням Інтернет-технологій, електронних бібліотек, навчально-методичних мультимедійних матеріалів, віртуальних навчальних лабораторій та спеціалізованих промислових тренажерних комплексів. Можливість імітувати складні технологічні комплекси для підготовки і підвищення кваліфікації фахівців у різних галузях господарської діяльності з’явилася завдяки стрімкому розвитку комп’ютерних технологій [1]. Комп’ютерний тренажер – автоматизований апаратно-програмний функціонально орієнтований комплекс для навчання людини та відпрацювання певних навичок і вмінь. Тренажери в сучасному розумінні з’явилися, коли виникла необхідність масової підготовки фахівців для роботи або на однотипному обладнанні, або зі схожими робочими діями. Більш повне і точне визначення поняття тренажер наводиться в [2]. Хоча дане визначення стосується до тренажерів електричних станцій та мереж, його можна подати в більш загальному вигляді: тренажер – це високоорганізований імітаційний технічний засіб професійної підготовки персоналу, що є спеціалізованим дидактичним комплексом технічних і програмних засобів, який із заданою точністю реалізує інтерфейсні та математичні моделі технічної та фізичної сутності ергатичної системи «технічний об’єкт – середовище – оператор», а також всі необхідні інформаційно-ергономічні взаємозв’язки у цій системі, і призначений для формування та вдосконалення в операторів професійних навичок та вмінь, необхідних їм для управління об’єктом в штатних, нештатних та аварійних ситуаціях шляхом багаторазового виконання операторами дій, властивих управлінню реальним об’єктом. Одночасно існують визначення спеціалізованого та комп’ютерного тренажерів: “спеціалізований (локальний) тренажер – це тренажер, в якому реалізовані інтерфейсні та математичні моделі певного агрегату чи певної ділянки технологічного процесу; призначений для формування та вдосконалення в операторів навичок і вмінь управління конкретними об’єктами” [2], “комп’ютерний тренажер – тренажер, в складі якого як модель об’єкта управління, так і робочі місця операторів та інструктора реалізуються на базі комп’ютерних засобів” [3]. Повноцінний комп’ютерний тренажерний комплекс повинен складатися з таких основних структурних елементів: - робоче місце оператора; - робоче місце інструктора; - система навчання; - модель об’єкта управління; - модель АСУ технологічним процесом; - система тестування та перевірки знань та навичок операторів; - блок інформаційної підтримки оператора. 76

Робочі місця оператора та інструктора включають в себе комп’ютер (чи мережу комп’ютерів) з відповідними програмами- тренажерами, а також принтер для роздрукування відповідних протоколів та результатів роботи операторів з комп’ютерним тренажером. Система навчання повинна складатися з набору анімаційних, звукових файлів та навчально-методичних посібників для вивчення режимів роботи та будови об’єкта управління. Модель об’єкта управління (ОУ) – імітаційна модель ОУ, яка з деяким ступенем наближення описує технологічний процес чи об’єкт управління. Модель АСУТП – по суті, адекватна інформаційна модель прототипу об’єкта управління, що включає в себе штатний інтерфейс, засоби управління та базу даних. Система тестування та оцінювання знань та навичок операторів – це набори тестів для перевірки знань та поточного фізичного та психічного стану операторів, а також засоби протоколювання дій операторів та їх автоматичної оцінки. Сюди також входять засоби контролю, які дозволяють інструкторові стежити за процесом навчання, аналізувати причини помилок оператора і давати відповідні вказівки та рекомендації. Засоби контролю включають: - систему протоколювання дій оператора, його помилок і повідомлень аварійної і попереджувальної сигналізації; систему стеження за змінами параметрів об’єкта з можливістю подання цих змін у вигляді графіків залежностей параметрів від часу; - програму автоматичної оцінки дій оператора; - пульт інструктора для спостереження за ходом тренування і введення збурень для імітації аварійних ситуацій. Блок інформаційної підтримки оператора повинен містити інтерактивну контекстну довідку, систему підказок та діагностичних повідомлень. Тренажерні комплекси можна порівнювати за багатьма ознаками, але найбільш вагомими є наступні: - об’єктивність: відповідність міжнародним вимогам; - унікальність: відсутність аналогічних комплексів; - універсальність: можливість використання комплексу як для навчання студентів, так і для підвищення кваліфікації, перепідготовки і перевірки компетентності і атестації фахівців; - достовірність: глибина і правильність моделювання, наочність і реалістичність відтворення всіх функцій і вимірів контрольованих параметрів, імітація типових несправностей і аварійної роботи; - варіативність: можливість роботи з ручним і автоматичним управлінням; - гнучкість: можливість налаштування для використання в групових, так і індивідуальних заняттях; - наявність зв’язку з реальним об’єктом: можливість отримання технологічних даних безпосередньо з робочого агрегату чи об’єкта; - масштабованість: можливість нарощення бази нових навчальнотренувальних та контрольних завдань. 77

Висновок. Розробка систем подібного класу є складною багатоетапною задачею. Вирішення поставленої задачі дозволить впровадити тренажери у навчальний процес підготовки майбутніх інженерів. Отже, розгляд досліджуваних питань з аналізу виникнення, етапів розвитку комп’ютерних тренажерів, що застосовуються в підготовці персоналу на сучасному етапі, свідчить про високу ефективність цього засобу навчання та необхідність його впровадження у навчальну і професійну підготовку фахівців. Було виявлено органічний тісний взаємозв’язок навчальних цілей, змісту навчання, комп’ютерних тренажерів та дидактичних прийомів застосування персонального комп’ютера як засобу навчання. Використані літературні джерела 1. Семенова И.И. Компьютерные тренажеры в нефтегазовой отрасли: обзор [Электронный ресурс] / Режим доступа к ресурсу: http://semenovaii.narod.ru/index.html. 2. Информационные технологии как основа подготовки персонала электрических станций и сетей ГПА-Ц1-16С / С.А.Магид, И.Ш.Загретдинов, Л.П.Музыка, Е.Н.Архипова // Материалы V Всероссийской конференции руководителей образовательных учреждений электроэнергетики и подразделений по подготовке персонала ДЗО ОАО РАО «ЕЭС России». – Омск, 2005. – 168 с. – С. 108-122.– Львів, 2003. – 62. 3. Проблемы современного энергетического тренажеростроения через призму терминологии / С.И.Магид, И.Ш.Загретдинов, С.В.Мище- ряков, Е.Н.Архипова, Л.П.Музыка // Энергосбережение и водоподго- товка. – Москва, 2007. – №1(45). – С. 43-50. УДК 621.313 ВІДДАЛЕНИЙ МОНІТОРИНГ ТА УПРАВЛІННЯ ТЕХНІЧНИМИ ОБ’ЄКТАМИ З ВИКОРИСТАННЯМ ВЕБ-ТЕХНОЛОГІЙ Р. М. Лень Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу 76009., м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, e-mail@domen.ua Анотація. Розроблено мережеву систему керування локальними технічними об’єктами з використанням web-технологій. Abstract. Developed the network management system for local technical objects using webtechnologies.

Вступ. На сучасному етапі розвитку технічних та інформаційних систем існує необхідність розвитку технологій віддаленого керування технічними об’єктами з використанням мережі Internet [1]. Для реалізації функцій контролю режимів роботи та керування технічними об’єктами можуть використовуватись як стандартні рішення, так і спеціальні розробки [1, 3]. Реалізація управління та моніторингу будь-яким технічним пристроєм, використовуючи браузер та локальну мережу або мережу Інтернет, повинна задовольняти наступним основним вимогам: 78

− використання системи не повинно значно навантажувати інформаційну мережу; − обмін даними між інтерфейсом та адаптером повинен виконуватись за допомогою стандартного веб- протоколу HTTP, що усуває проблему налаштування мережевого обладнання; − всі данні, відтворювані інтерфейсом, повинні динамічно змінюватись прямо у вікні браузера без повторного завантаження файлів інтерфейсу; − собівартість фізичного адаптера не повинна перевищувати відповідних аналогів Реалізація вказаних функцій потребує як апаратних, так і програмних рішень (рис. 1).

Рисунок 1 – Загальна структура IR System Апаратна частина IR System (interface revolution system) представлена у вигляді спеціальної схеми – «адаптера» на базі мікроконтролера, який перетворює web-запити в керуючі команди. «Адаптер» також повинен формувати текст відповіді, яка підтверджує виконання операції та може містити додаткову інформацію про стан пристрою. Програмна частина представлена у вигляді вихідних кодів інтерфейсу, бібліотек функцій та програмного забезпечення мікроконтролера адаптера. «Web-сервером» може бути будь-який комп’ютер з спеціальним програмним забезпеченням, яке обробляє web-запити та формує відповіді на них. Прикладом такої програми є «Apache», яка працює на Windows та Unixподібних операційних системах. На даному комп’ютері зберігаються файли інтерфейсу, що потім завантажуються браузером. «Комп’ютером» у даній системі може бути будь-який пристрій, який під’єднаний до мережі й має встановлений веб-браузер (Internet Exploer, Opera, Safari, Chrome і т.п.). Система, побудована за таким принципом, може функціонувати як у локальній мережі, так і в мережі Інтернет. Для початку роботи із системою клієнт через «Браузер» повинен завантажити web-інтерфейс», після завантаження сторінки інтерфейсу запускається web-додаток. Потім встановлюється зв'язок з адаптерною платою, яка під’єднана до локальної системи управління фізичним об’єктом. Після 79

встановлення зв’язку запускається функціональне ядро додатку, у якому періодично формуються спеціальні web-запити до адаптера й оновлюється інформація про стан об’єкту управління. Інформація може оновлюватися через певні проміжки часу або за запитом користувача. При необхідності внести зміни до конфігурації адаптера або передати дані до об’єкту управління, web-додаток формує запит і відправляє його до адаптера. Той, в свою чергу, повинен сформувати звіт про результати виконання запиту й відправити назад до додатку. Отримані результати обробляються й відображаються клієнту на екрані. Використання такої структури програми й алгоритму роботи дозволяють завантажувати інтерфейс тільки один раз, що значно зменшує трафік, а отже й навантаження на мережу. Висновок. Використання веб-технологій для віддаленого управління та моніторингу технічних об’єктів є раціональним та цілком виправданим. На це вказує його зручність та відносна простота, що є важливим для будь-якого користувача. Використані літературні джерела 1. Мережева лабораторія центрів колективного користування з віддаленим доступом у Сибірському Федеральному окрузі. – Режим доступу: http://www.edu.ru/modules.php?page_id=6. 2. Євтушенко К.В., Перекрест А.Л. Обґрунтування структури мережевої лабораторії з дистанційним доступом через Internet // Збірка наукових праць VII Всеукраїнської науково-технічної конференції молодих учених і спеціалістів «Електромеханічні та енергетичні системи, методи моделювання та оптимізації». – Кременчук, КрНУ, 2010. – С. 55–56. 3. Універсальний програмно-апаратний комплекс інституту прикладної фізики НАН України. – Режим доступу: http://www.nas.gov.ua/aboutNASU/Documents/rus/316.htm. 4. Web-технології: HTML, DHTML, JavaScript, PHP, MySQL, XML+XLST, Ajax. – Режим доступу: http://htmlweb.ru/. УДК 51.37 СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ ЗАСОБИ РОЗРОБКИ СИСТЕМ ДИСТАНЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ ТРУБОПРОВОДІВ Л. М. Заміховський, О. Ю. Мірзоєва Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, leozam@ukr.net Анотація. В даній тезі були представлені різноманітні методи, алгоритми та інструментальні засоби, за допомогою яких розробляються системи контролю технічного стану трубопроводів. Abstract. In this thesis were presented a variety of methods, algorithms, and tools with which is developed the system of control of technical condition of the pipelines.

Вступ. Трубопроводи можуть бути схильні до додаткових навантажень від температурних деформацій окремих його ділянок, при осіданні ґрунту або його зрушенні, зміщенні в просторі щодо приєднаного до нього обладнання. Вказані фактори викликають зміну напружено-деформованого стану (НДС) металу труби, які спільно з величиною напружень від внутрішнього тиску можуть сприяти прискореному розвитку дефектів, особливо в місцях з концентраторами напружень. Тому при аналізі надійності трубопроводів основну увагу слід приділяти елементам трубопроводів, які працюють в умовах складного напруженого стану і змінних навантажень. До елементів підвищеної небезпеки відносяться перемички між нитками трубопроводів, переходи через автомобільні і залізні дороги, кранові вузли, місця перетинів трубопроводів. Розглядаються відомі методи контролю НДС матеріалів з точки зору можливості їх використання при діагностуванні стану трубопроводів. При акустико-емісійному методі контролю трубопроводів розглядається енергія досліджуваного об'єкта і випромінювання цієї енергії дефектами. Подія має вигляд хвилі напруги, що розповсюджується зі швидкістю звуку в матеріалі з місця розриву в різні боки по конструкції, де по дорозі відбувається розсіювання і затухання хвилі за рахунок внутрішнього тертя і багаторазових відбиттів від стінок конструкції. Внутрішньотрубна діагностика трубопроводів заснована на використанні автономних снарядів-дефектоскопів (поршнів), рухомих всередині контрольованої труби під напором продукту, який перекачують (нафта, нафтопродукти, газ тощо). Снаряд забезпечений апаратурою (зазвичай ультразвуковою або магнітною) для труби, джерелами живлення апаратури. Внутрішньотрубні снаряди складаються із безлічі сенсорів, які дають змогу точно оприділити всі наявні дефекти в трубопроводах та дозволяють уникнути пропуску дефектів труби. Недоліком є суттєва вартість обладнання [1]. Радіаційні методи контролю трубопроводів засновані на реєстрації та аналізі іонізуючого випромінювання при його взаємодії з контрольованим виробом. Найбільш часто застосовуються методи контролю випромінювання, засновані на різному поглинанні іонізуючих випромінювань при проходженні через дефектну і бездефектну ділянки зварного з'єднання. Інтенсивність випромінювання, яке відбулося буде більшим на ділянках меншої товщини або меншої щільності, зокрема в місцях дефектів. До недоліків радіаційних методів відносять їх шкідливий вплив на людини, що вимагає використання спеціальних заходів радіаційної безпеки: збільшення відстані від джерела випромінювання і обмеження часу перебування оператора в небезпечній зоні. Найбільш ефективним методом виявлення дефектів у трубопроводах є методи ультразвукової дефектоскопія. Відображення акустичних хвиль походить від розділу середовищ з різними питомими акустичними опорами. Чим більше розрізняються акустичні опори, тим більша частина звукових хвиль відіб'ється і повернеться до приймача при проходженні фронту хвилі через межу розділу [2]. 81

Випромінювання ультразвуку проводиться за допомогою резонатора, який перетворює електричні коливання в акустичні за допомогою зворотного п'єзоелектричного ефекту і вводить їх в досліджуваний матеріал. Ультразвукове дослідження не руйнує і не пошкоджує трубопроводи, що є його головною перевагою [3]. Висновок. Проаналізовані методи контролю технічного стану трубопроводів, які наводяться в роботі, дозволяють константувати перспективність використання і подальшого вдосконалення методів ультразвукової дефектоскопії, які володіють значними перевагами по відношенню до інших методів. Використані літературні джерела 1. КД 153-39ТН-008-96. Посібник з організації експлуатації та технології технічного обслуговування та ремонту обладнання і споруд нафтоперекачувальних станцій. – Уфа: Бюро «ХРОМІС». 1997. 205 с. 2. КД 153-39.4Р-145-2003: Положення з оцінки технічного стану, атестації технологічних і допоміжних нафтопроводів НПС і прогнозування залишкового терміну служби. –Уфа: ДУП«ІПТЕР». 2003. – 88 с. 3. ПБ 05-585-03 Правила будови і безпечної експлуатації технологічних трубопроводів. – Москва: ВАТ «БЕСТ-принт». 2003. 148 с. 4. Бородавкін П.П. Міцність магістральних трубопроводів / Бородавкін П. П., Синюков А. М. – Москва: Недра, 1984.

УДК 004.771 СТАН ВПРОВАДЖЕННЯ АВТОМАТИЗОВАНИХ ЛАБОРАТОРНИХ ПРАКТИКУМІВ ВІДДАЛЕНОГО ДОСТУПУ В СИСТЕМУ ІНЖЕНЕРНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ А. О. Рогач Івано-Франківський Національний Технічний Університет нафти і газу rogach@ua.fm Анотація. Розглянуто особливості та досвід впровадження автоматизованих лабораторних практикумів віддаленого доступу в систему інженерної освіти України Abstract. The features and experience of implementation of automated laboratory practical Dial Engineering Education in Ukraine

Вступ. Аналіз літературних джерел та практика професійного навчання свідчить про незворотність процесу інформатизації навчання і постійний ріст популярності дистанційної освіти. У свою чергу це обумовлює необхідність оновлення традиційних методичних систем, в часності фізичного експерименту (під фізичним експериментом слід розуміти як проведення досліджень, отримання та аналіз даних тощо, під час проходження студентами лабораторних практикумів). Дуже поширеною проблемою сьогодення залишається недостатнє впровадження у навчальний процес вищого навчального закладу дистанційних курсів, особливо це стосується технічних 82

спеціальностей інженерного спрямування [1]. Але сучасний рівень розвиток телекомунікаційних технологій і засобів представляє широкі можливості, пов'язані з передачею даних на великі відстані, створення розподілених додатків, які працюють через мережу, обмін аудіо та відео інформацією та багато іншим. Подібні досягнення за останні десятиліття стали можливими завдяки інтеграції мережевих технологій з комп'ютерними системами, стрімкою появою і розвитком нових інформаційних технологій. Однією з таких нових і революційних технологій є технологія віртуальних приладів [2]. Перевага та ефективність віртуальних вимірювальних технологій полягає у можливості програмним шляхом, спираючись на потужність сучасної комп'ютерної техніки, створювати найрізноманітніші прилади, вимірювальні системи та програмно-апаратні комплекси, легко перенастроювати їх до вимог вимірювання, зменшити матеріальні затрати і час на розробку [3]. Віртуальні прилади прекрасно підходять для вивчення простих моделей, але для дійсно складних об’єктів вони безпорадні, так як важко описуються математичними рівняннями чи моделями. Останніми роками більш популярним стало використання лабораторних практикумів з віддаленим доступом до устаткування (для отримання вимірюваних даних не находячись біля стенду тощо). Такі відомі корпорації як Siemens, National Instrumets, Texas Instruments надають відповідне обладнання, методичне забезпечення та технічну підтримку для організації та проведення таких лабораторних практикумів. Відповідно такі матеріальні витрати для технічних університетів чи інших навчальних закладів на сьогоднішній день є недосяжними. Альтернативою корпоративних рішень є розробка АЛПВД на існуючій матеріальні базі українських ВНЗ з використанням їх власного інтелектуального потенціалу. При такому підході реалізується широке залучення аудиторії, збільшується кількість ідей. Висновок. Враховуючи позитивний досвід розробки, впровадження та колективного використання подібних практикумів у ВНЗ Європи, Азії та США актуальним завданням є розроблення АЛПВД для вітчизняного ринку знань. Опираючись на досвід організації лабораторних практикумів потрібно створити апаратно-програмне забезпечення з методичним забезпеченням на основі сучасних педагогічних теорій. Використані літературні джерела 1. Сав’юк Л.О. Проектирование дистанционных курсов студентов инженерного уровня подготовки. Збірник наукових праць “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми”. Випуск 33, Вінниця, 2012. - С. 470-476. 2. Рогач А.О., Сав’юк Л.О. Проектування віртуальних лабораторних практикумів в структурі системи дистанційного навчання. Матеріали 1-ої міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні інформаційні системи та технології”- Суми, 2012. - С. 118. 83

3. Рогач А.О. Стендове обладнання для дистанційних курсів технічного спрямування // Сучасні інформаційні технології в дистанційній освіті. ІІ-ий Всеукраїнський науково-практичний семінар – Івано-Франківськ, 2013. – С. 67. УДК 621.9 3D ПРОЕКТУВАННЯ ДЛЯ СТВОРЕННЯ СИСТЕМ АВТОМАТИКИ П. Т. Маланчук ІФНТУНГ

76000., м. Івано-Франківськ, вул. Північний Бульвар, 7/83, malanchukpavlo@gmail.com Анотація. Моделювання, як поняття. Підготовка до створення моделі гідравлічного циліндра та його моделювання. Перспективи 3D у системах ТАУ. Abstract. Simulation concepts. Preparing to create a model of the hydraulic cylinder and its modeling. Prospects SAU 3D systems.

Вступ. 3D Моделювання (Modelling) - процес створення трьохмірних віртуальних об'єктів. Риггінг (Rigging, animation setup - анімаційний сетап) в 3D - це процес підготовка моделі для анімації, що містить в собі створення і розміщення всередині трьохмірної моделі рига (від англ. Rig - оснащення), віртуального “скелета” - набору “кісток” чи “суглобів” (bones, joints), встановлення ієрархічної залежності між ними та значень можливих трансформацій для кожної з цих кісток. На даний момент є досить великий вибір пакетів програм для моделювання. Відрізняються між собою тим, що деякі призначені для різних задач, а інші для досягнення однієї цілі, але різними методами. Деякі такими відмінностямивзагалі не володіють. Найпопулярнішими є Blender, Maya, 3D Studio MAX, Zbrush, Mudbox, AutoCAD та інші. Розглянемо процес моделювання. Почнемо насамперед з підготовки. Як приклад роботи, змоделюєм гідравлічний циліндр (рис. 1). Щоб почати роботу над об'єктом, потрібне маскимально точне представлення майбутньої моделі. Для цього потрібно знайти референси (зразки бажаного кінцевого результату, якими можуть бути зображення, відео, креслення і так далі).

Рисунок 1 - Референс гідравлічного циліндра Коли в нас є поняття, що ми робимо, починаємо моделювання. Процес не є одним з найшвидших і навіть для простих об’єктів забирає багато часу. Після цього робимо риггінг моделі. Завершивши всі ці етапи роботи над об’єктом, він готовий для початкової демонстрації. Висновок. Думаючи над питанням, для чого все це може пригодитися в системах ТАУ, в голову прийшла ідея про рішення задач підвищення надійності роботи систем, чи їх проектування. Також це хороший спосіб експерементально випробувати різні ефекти, наприклад, на нафтоскважинах, а саме як перепад тиску, прорвання стуби, поводження скважини при різних погодніх умовах та інше. Це допоможе краще зрозуміти, які дії треба виконувати при екстрених ситуаціях, чи навіть запобігти ним. А це в свою чергу заощаджує час, гроші підприємству і зменшує ризик травм чи летальних випадків на виробнистві. Використані літературні джерела 1. “Риггінг 3D”: [Електрон. ресурс]. Режим http://www.mir3d.ru/learning/930/

доступу:

УДК 53:378.016:004 ВИКОРИСТАННЯ АПАРАТНО ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ПЛАТФОРМИ ARDUINO ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ІНЖЕНЕРІВ В. М. Протас ІФНТУНГ 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, e-mail@domen.ua Анотація. Описано можливості застосування платформ Arduino у навчанні інженерів та в процесі проектування й виготовлення нового навчального обладнання Abstract. Described the possibility of learning platforms Arduino and engineers in the design and manufacturing of new school equipment

Вступ. Arduino є платформою прототипування електроніки з відкритим 85

вихідним кодом, заснована на гнучких, легких у використанні апаратних засобах і програмному забезпеченні. Він призначений для інженерів, любителів і всіх, хто зацікавлений у створенні інтерактивних об'єктів або середовищ, швидкої і легкої розробки різноманітних електронних пристроїв. Для того щоб стати інженером потрібно оволодіти не тільки теоретичними знаннями, математичними методами а і практичними навиками. Практичні навики є надзвичайно важливим аспектом підготовки оскільки саме вони набільше ціняться роботодавцями. Дана платформа може стати хорошим інструментом для набуття цих навичок. Arduino може отримувати дані про навколишній світ завдяки датчикам і реагувати, керуючи світлом, моторами та іншими приводами. Мікроконтролер на платі програмується за допомогою мови програмування Arduino і середовища розробки Arduino. Для програмування не потрібно програматор, програма зашивається через порт USB. Для початку роботи знадобиться тільки сама плата Arduino і комп'ютер зі встановленою середовищем розробки Arduino. Мова програмування пристроїв Ардуіно заснована на мові C / C ++. Вона проста в освоєнні, і на даний момент Arduino - це, мабуть, найзручніший спосіб програмування пристроїв на мікроконтролерах. На сьогоднішній день апаратно обчислювальна платформа Arduino успішно конкурує з Simens Simatic. В першу чергу завдяки своїй дешевизні, її ціна коливається в районі від 500 грн до 4 000 грн. , в той же час контролери Simens Simatic коштують від 400 до 1500 євро. Це дає можливість доступного створення простих та складних роботехнічних установок майбутніми інженерами для набуття ними необхідних навичок для подальшої побудови більш складних механізмів. Для початку роботи знадобиться тільки сама плата Arduino і комп'ютер зі встановленою середовищем розробки Arduino. Плати можуть бути побудовані самостійно студентами або куплені попередньо зібраними; програмне забезпечення можна завантажити безкоштовно. Апаратні еталонні конструкції доступні під відкритою ліцензією і їх можна адаптувати для власних потреб. Arduino і Arduino-сумісні плати спроектовані таким чином, щоб їх можна було при необхідності розширювати, додаючи в пристрій нові компоненти. Ці плати розширень підключаються до Arduino допомогою встановлених на них штирьових роз'ємів. Існує ряд плат з уніфікованим конструктивом, що допускає конструктивно жорстке з'єднання процесорної плати та плат розширення в стопку через штирові лінійки. Крім того, випускаються плати зменшених габаритів (наприклад, Nano, Lilypad) і спеціальних конструктивів для задач робототехніки. Незалежними виробниками також випускається велика гамма всіляких датчиків і виконавчих пристроїв, в тій чи іншій мірі сумісних з базовим конструктивом Ардуіно. У концепцію Arduino не входить корпусних або монтажний конструктив. Розробник вибирає метод установки і механічного захисту плат самостійно. Сторонніми виробниками випускаються набори робототехнічної 86

електромеханіки, орієнтованої на роботу спільно з платами Arduino. Висновок. Апаратно обчислювальна платформа Arduino є хорошим інструментом для набуття необхідних практичних навичок для інженера. Її проста мова програмування на різноманітні датчики, розширення від інших незалежних виробників надають мождивіть для швидкої і легкої розробки різноманітних електронних пристроїв. Використані літературні джерела 1. Brian W. Evans – Ardunio Programming Notebook – Published: First Edition, august 2007 – 50p. УДК 681.3.07 РОЛЬ МОВИ ПРОГРАМУВАННЯ JAVA В ЖИТТІ СУЧАСНОГО ПРОГРАМІСТА О. В. Олексин Івано-Франківський національний технічний університет нафт і газу 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 54, candyflos2011@gmail.com Анотація. В даній статті проведено огляд сучасних тенденцій впливу мови програмування Java на обрання її програмістами. Abstract. In this article a review of current trends influence the programming language Java on the election of its programmers.

Вступ. Java - об'єктно-орієнтована мова програмування, розроблена компанією Sun Microsystems . Дата офіційного випуску - 23 травня 1995 року. Спочатку мова називалась Oak («Дуб») і використовувалась для програмування побутових електронних пристроїв. Згодом вона був перейменований в Java і стала використовуватися вже для написання клієнтських додатків і серверного програмного забезпечення. Java була названа на честь марки кави Java, яка, у свою чергу, отримала найменування однойменного острова (Ява), саме тому на офіційній емблемі мови зображена чашка паруючої кави. Програми на Java транслюються в байт-код, що виконується віртуальною машиною Java (JVM) і передає інструкції обладнанню як інтерпретатор. Перевагою подібного способу виконання програм є повна незалежність байт-коду від операційної системи і устаткування, що дозволяє виконувати Java-додатки на будь-якому пристрої, для якого існує відповідна віртуальна машина. Іншою важливою особливістю технології Java є гнучка система безпеки, в рамках якої виконання програми повністю контролюється віртуальною машиною. Будь-які операції, які перевищують встановлені повноваження програми (наприклад, спроба несанкціонованого доступу до даних або з'єднання з іншим комп'ютером), викликають негайне переривання. На данний момент існує досить багато версій Java, останнею на данний момент є версія Java 9.Крім того усередині Java існують декілька основних сімейств технологій:  Java SE - Java Standard Edition, основне видання Java, містить 87

компілятори, API, Java Runtime Environment; підходить для створення користувацьких додатків, в першу чергу - для настільних систем.  Java EE - Java Enterprise Edition, являє собою набір специфікацій для створення програмного забезпечення рівня підприємства.  Java ME - Java Micro Edition, створена для використання в пристроях, обмежених по обчислювальної потужності, наприклад, в мобільних телефонах, КПК, вбудованих системах;  JavaFX - технологія, яка є наступним кроком в еволюції Java як Rich Client Platform; призначена для створення графічних інтерфейсів корпоративних додатків та бізнесу.  Java Card - технологія надає безпечне середовище для додатків, що працюють на смарт-картах та інших пристроях з дуже обмеженим обсягом пам'яті і можливостями обробки. Основні можливостями мови програмування Java є:  розширені можливості обробки виняткових ситуацій;  багатий набір засобів фільтрації введення-виведення;  набір стандартних колекцій: масив, список, стек і т. п .;  наявність простих засобів створення мережевих додатків (у тому числі з використанням протоколу RMI);  наявність класів, що дозволяють виконувати HTTP-запити і обробляти відповіді;  вбудовані в мову засоби створення багатопоточних додатків, які потім були перенести на багато мов (наприклад, python);  уніфікований доступ до баз даних;  паралельне виконання програм;  автоматичне керування пам'яттю. До успішних проектів реалізованих із залученням Java (J2EE) технологій відносять: RuneScape, Amazon , eBay , LinkedIn , Yahoo!. А до компаній що в основному фокусуються на Java (J2EE) відносять : SAP, IBM, Oracle. Висновок: Мова Java це сучасна мова програмування що має безліч переваг та можливостей. Вона використовувалась в ОП Windows, активно використовується для створення мобільних додатків під операційну систему Android. При цьому програми компілюються в нестандартний байт-код, для використання їх віртуальною машиною Dalvik. Для такої компіляції використовується додатковий інструмент, а саме Software Development Kit, розроблений компанією Google. Розробку додатків можна вести в середовищі Android Studio, NetBeans, в середовищі Eclipse, використовуючи при цьому плагін Android Development Tools (ADT) або в IntelliJ IDEA. А з 8 грудня 2014 Android Studio визнана компанією Google офіційним середовищем розробки під ОС Android. Java використовується для розробки різноманітних сайтів. Також вона є досить простою та зрозумілою, виконується на всіх пристроях на яких встановлена 88

відповідна віртуальна машина. Саме тому я вважаю, що мова Java має стати частиною знань кожного програміста. Використані літературні джерела 1. Шилд Г. Б. Полный справочник по Java/ Т. Н. Артеменко, В. Г. Павлютин. – м. Москва: “Вильямс”, 2007. – 1024 с. 2. Вязовик Н. А. Программирование на Java/ Е. П. Петровичева, Д. М. Проскуровский. – м. Москва: Смоленская областная типография, 2003. – 580 с. УДК 631.17.002.5 СУЧАСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕХАТРОННИХ СИСТЕМ Максим Вікторович Шатан Івано-Франківський національний технічний університет нафт і газу 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 54, candyflos2011@gmail.com Анотація. В даній статті провдиться огляд сучасного стану забезпечення мехатронних систем. Abstract. This article provdytsya provide an overview of the current state of mechatronic systems.

Вступ. Мехатроніка (рос. мехатроника, англ. mechatronics, нім. Mechatronik f) – галузь науки і техніки, заснована на синергетичному об’єднанні вузлів точної механіки з електронними, електротехнічними і комп’ютерними компонентами, що забезпечують проектування і виробництво якісно нових модулів, систем і машин з інтелектуальним управлінням їх функціональними рухами. Сам термін "мехатроніка" використовується, насамперед, для відділення від загальнопромислових систем електроприводу та підкреслення особливих вимог до мехатронних систем. Саме в такому сенсі мехатроніка як область техніки відома у світі. Завдання мехатроніки як науки полягає в інтеграції знань з таких раніше відособлених областей, як прецизійна механіка і комп'ютерное керування, інформаційні технології і мікроелектроніка. На стиках цих наук і виникають нові ідеї мехатроніки. Науково-технічне рішення можна вважати мехатронним, якщо компоненти не просто взаємодіють один з одним, але при цьому утворена система має нові властивості, які не були властиві її складовим. Мехатронний модуль - це функціонально і конструктивно самостійний виріб для реалізації рухів з взаємопроникненням і синергетичної апаратнопрограмної інтеграцією складових його елементів, що мають різну фізичну природу. До елементів різної фізичної природи відносять механічні, електротехнічні, електронні, цифрові, пневматичні, гідравлічні, інформаційні та т. д. компоненти. Мехатронна система - сукупність декількох мехатронних модулів і вузлів, синергетично пов'язаних між собою, для виконання конкретної функціональної 89

задачі.Зазвичай мехатронних система є об'єднанням власне електромеханічних компонентів з силовою електронікою, які управляються за допомогою різних мікроконтролерів, ПК або інших обчислювальних пристроїв. При цьому система в істинно мехатронних підході, незважаючи на використання стандартних компонентів, будується як можна більш монолітно, конструктори намагаються об'єднати всі частини системи воєдино без використання зайвих інтерфейсів між модулями. Зокрема, застосовуючи вбудовані безпосередньо в мікроконтролери АЦП, інтелектуальні силові перетворювачі і т. п. Це зменшує масу і розміри системи, підвищує її надійність і дає деякі інші переваги. Будьяка система, що управляє групою приводів може вважатися мехатронних. Іноді система містить принципово нові з конструкторської точки зору вузли, такі як електромагнітні підвіси, що замінюють звичайні підшипникові вузли. На жаль, такі підвіси дорогі і складні в управлінні і в нашій країні застосовуються рідко (на 2005 р.). Однією з областей застосування електромагнітних підвісів є турбіни, що перекачують газ по трубопроводах. Звичайні підшипники тут погані тим, що в мастило проникають гази - вона втрачає свої властивості. Мехатроніка сьогодні. Взагалі, багато сучасних систем є мехатронні або використовують ідеї мехатроніки, тому поступово мехатроніка стає "наукою про все".Верстатобудування і устаткування для автоматизації технологічних процесів; Робототехніка (промислова і спеціальна); Авіаційна, космічна і військова техніка; - автомобілебудування (наприклад, антиблокувальні системи гальм, системи стабілізації руху автомобіля і автоматичної парковки); Нетрадиційні транспортні засоби (електровелосипеди, вантажні візки, електроролери, інвалідні візки); Офісна техніка (наприклад, копіювальні і факсимільні апарати); - елементи обчислювальної техніки (наприклад, принтери, плоттери, дисководи); Медичне устаткування (реабілітаційне, клінічне, сервісне); Побутова техніка (пральні, швейні, посудомийні і інші машини); Мікромашини (для медицини, біотехнології, засобів зв'язку і телекомунікації); Контрольно-вимірювальні пристрої і машини; Фото- і відеотехніка; Тренажери для підготовки пілотів і операторів; Шоу-індустрія (системи звукового і світлового оформлення). Безумовно, цей список може бути розширений. Приклади мехатронних систем. Навчальна мехатронних система: навчальний робот SCORBOT-ER 4u обслуговує настільні верстати з ЧПУ SCORBOT-ER 4u — робот виробництва компанії intelitek. Відкрита структура робота дозволяє спостерігати і вивчати всю внутрішню механіку. SCORBOT-ER 4u — вертикально-артикульований робот з п’ятьма степенями свободи і захоплюючими пристроями. Висновок. Головною особливістю сучасного етапу розвитку мехатроніки є створення принципово нового покоління модулів - інтелектуальних мехатронных модулів(ІММ). Розглянемо основні переваги, які дає застосування інтелектуальних мехатронных модулів : – здатність ІММ виконувати складні рухи самостійно, без звернення до 90

верхнього рівня управління, що підвищує автономність модулів, гнучкість і живучість мехатронных систем, працюючих в умовах зовнішнього середовища, що змінюються і невизначених; – спрощення комунікацій між модулями і центральним облаштуванням управління(аж до переходу до безпровідних комунікацій), що дозволяє домагатися підвищеної завадозахищеності мехатронной системи і її здатності до швидкої реконфігурації; – підвищення надійності і безпеки мехатронных систем завдяки комп'ютерній діагностиці несправностей і автоматичному захисту в аварійних і нештатних режимах роботи; – створення на основі ІММ розподілених систем управління із застосуванням мережевих методів, апаратно-програмних платформ на базі персональних комп'ютерів і відповідного програмного забезпечення; – використання сучасних методів теорії управління(програмних, адаптивних, інтелектуальних, оптимальних) безпосередньо на виконавчому рівні, що істотно підвищує якість процесів управління в конкретних реалізаціях; – інтелектуалізація силових перетворювачів, що входять до складу ИММ, для реалізації безпосередньо в мехатронном модулі інтелектуальних функцій по управлінню рухом, захисту модуля в аварійних режимах і діагностики несправностей; – інтелектуалізація сенсорів для мехатронных модулів дозволяє добитися більш високої точності виміру, програмним шляхом забезпечивши в самому сенсорному модулі фільтрацію шумів, калібрування, лінеаризацію характеристик вхід/вихід, компенсацію перехресних зв'язків, гістерезису і дрейфу нуля. Використані літературні джерела 1. Мехатроніка: Пер з япон. / Ісіі Х., Іноуе Х., Сімояма І. та ін - М.: Мир, 1988. - С. 318. - ISBN 5-03-000059-3 2. Подураев Ю. В. Мехатроніка. Основи, методи, застосування. - 2-ге вид., Перераб і доп. - М.: Машинобудування, 2007. - 256 с. - ISBN 978-5-21703388-1 3. Введення в Мехатроніка: У 2-х кн. Навчальний посібник / А. К. Тугенгольд, І. В. Богуславський, Є. А. Лук'янов та ін Под ред. А. К. Тугенгольда. - Ростов н / Д : Видавничий центр ДДТУ, 2004. - ISBN 5-78900294-3 4. Карнаухов Н. Ф. Електромеханічні і мехатронні системи. - Ростов н / Д : Фенікс, 2006. - 320 с. - (Вища освіта). - 3000 екз. - ISBN 5-222-08228-8 5. Єгоров О. Д., Подураев Ю. В. Конструювання мехатронних модулів. М.: Видавництво МГТУ "Станкин", 2004. - 368 с.

УДК 004.56.5(043.2) СУЧАСНІ МЕТОДИ ЗАХИСТУ ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСІВ Т. Я. Гоголь Івано-Франківський національний технічний університет нафт і газу 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 54 Анотація. В даній статті проводиться огляд сучасних методів захисту інтернет ресурсів. Abstract. In this article the review of current methods of protecting Internet - resources.

Вступ. З активним розвитком Інтернету, найбільш актуальною проблемою стало забезпечення безпеки на її теренах. Будь-який ресурс мережі Інтернет належить приватній особі, або компанії. Ці ресурси, як в реальному світі будьяку власність, можна продати, купити, вони приносять дохід.Це все спричиняє конкуренцію і як наслідок підвищення злочинності в Інтернет-мережі. Одним із найпоширеніших методів нападу є DoS – насичення атакованого комп'ютера або мережевого устаткування великою кількістю зовнішніх запитів таким чином атаковане устаткування не може відповісти користувачам, або відповідає настільки повільно, що стає фактично недоступним. Взагалі відмова сервісу здійснюється :  примусом атакованого устаткування до зупинки роботи програмного забезпечення або до витрат наявних ресурсів;  заняттям комунікаційних каналів між користувачами і атакованим устаткуванням, внаслідок чого якість сполучення перестає відповідати вимогам. Розподіленою (DDoS) називається атака, що відбувається одночасно з великої кількості IP-адрес. Небезпека полягає в тому, що в період атаки відбуваються спроби злому систем захисту конфіденційної інформації, внаслідок чого паролі, ключі, ЕЦП, персональні дані клієнтів і інша закрита корпоративна інформація стає доступна зловмисникам. В даний час Інтернет-злочинці проводять все більш масштабні і руйнівні атаки, завдаючи величезний економічний і іміджевий збиток потерпілим компаніям. Про серйозність загрози DDoS свідчать наступні факти:  1997 рік — DDoS-атака на web-сайт Microsoft. Один день мовчання.  1999 рік — «поза зоною дії» виявилися web-сайти Yahoo, CNN, ebay і ін.  21 лютого 2003 року — DDoS-напад на Livejournal.com. Два дні сервіс знаходився в паралізованому стані, лише інколи подаючи ознаки життя.  Листопад—грудень 2013 року — ЗМІ України заявляють про DDoSатаки на їхні веб-сайти. Атак зазнали сайти: pravda.com.ua, zik.ua, zaxid.net, hromadske.tv, ukr.net, censor.net, zn.ua, lb.ua, 5.ua, tyzhden.ua. Повністю захиститися від DDoS-атак на сьогоднішній день неможливо, оскільки абсолютно надійних систем не існує. Тут також велику роль відіграє людський фактор, тому що будь-яка помилка системного адміністратора, 92

неправильно налаштований маршрутизатор, може призвести до дуже негативних наслідків. Запобігання. Профілактика причин, що спонукають тих чи інших осіб організовувати DDoS-атаки. (Дуже часто кібератаки взагалі є наслідками особистих образ, політичних, релігійних та інших розбіжностей, провокуючої поведінки жертви і т. д.). Відповідні заходи. Застосовуючи технічні та правові заходи, потрібно якомога активніше впливати на джерела і організатора DDoS - атаки. В даний час навіть існують спеціальні фірми, які допомагають знайти не тільки людину, яка провела атаку, але навіть і самого організатора. Програмне забезпечення. На ринку сучасного програмного і апаратного забезпечення існує і таке, яке здатне захистити малий і середній бізнес від слабких DDoS-атак. Ці засоби зазвичай являють собою невеликий сервер. Фільтрація і блекхолінг. Блокування трафіку, що виходить від атакуючих машин. Ефективність цих методів знижується в міру наближення до об'єкта атаки і підвищується в міру наближення до атакуючої машини. У цьому випадку фільтрація може бути двох видів: використання міжмережевих екранів і списків ACL. Зворотня DDOS-атака - це перенаправлення трафіку, що використовується для атаки, на атакуючого. При достатній потужності атакованого сервера, дозволяє не тільки успішно відбити атаку, але і вивести з ладу сервер атакуючого.Нарощування ресурсів. Абсолютного захисту, природно, не дає, але є гарним фоном для застосування інших видів захисту від DDoS-атак. Розосередження. Побудова розподілених і дублювання систем, які не припинять обслуговувати користувачів, навіть якщо деякі їхні елементи стануть недоступні через DoS-атаки. Активні заходи у відповідь. Вплив на джерела, організатора або центр управління атакою, як техногенними, і організаційноправовими засобами. Використання різноманітного обладнання для захисту від DDoS-атак. Наприклад, DefensePro® (Radware), SecureSphere® (Imperva), Периметр (МФІ Софт), Arbor Peakflow®, Riorey, Impletec iCore і від інших виробників. Висновок. Придбання сервісу по захисту від DDoS-атак. Актуально у разі перевищення флудом пропускної спроможності мережевого каналу. Компанія Google почала надавати в користування свої ресурси для захисту контенту сайту в тому випадку, якщо сайт знаходиться під DDoS-атакою. Сервіс, який називається Project Shield на стадії тестування, але туди можуть бути прийняті сайти деяких тематик. Мета проекту - захистити свободу слова. Використані літературні джерела 1. Жуков Ю. В. Основы веб-хакинга. Нападение и защита. – Питер, 2011. – 206 с. 2. Джоел Скембрей І. Б. Секреты хакеров. Безопасность Web-приложений готовые решения – Вильямс, 2003. – С. 483. 93

УДК 004.415.53 TDD, ЯК ТЕХНОЛОГІЯ РОЗРОБКИ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Н. І. Стамбульський Івано-Франківський національний технічний університет нафт і газу 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 54 Анотація. В даній статті розглядається технологія розробки програмного забезпечення. Abstract. In this article the technology of software development.

Вступ. Тестування ПЗ – це процес перевірки готової програми в статиці (перегляди, інспекції, налагодження вихідного коду) і в динаміці (прогін на наборі тестових даних) з метою перевірки різних шляхів виконання програми і порівняння отриманих результатів із заздалегідь заданими. Тест – це процедура, яка дозволяє або підтвердити, або спростувати працездатність коду. Коли програміст перевіряє працездатність розробленого ним коду, він виконує тестування вручну. При використанні методоголії TDD автоматичний тест виконується інакше: замість програміста перевірку функціональності здійснює комп'ютер, який відображає на екрані результат виконання тесту. Розробка через тестування вимагає від розробника створення автоматизованих модульних тестів, що визначають вимоги до коду безпосередньо перед написанням самого коду. Тест містить перевірки умов, які можуть або виконуватися, або ні. Коли вони виконуються, говорять, що тест пройдений. Проходження тесту підтверджує поведінку, передбачувану програмістом. Розробники часто користуються бібліотеками для тестування (testing frameworks) для створення і автоматизації запуску наборів тестів. На практиці модульні тести покривають критичні і нетривіальні ділянки коду. Це може бути код, який схильний до частих змін, код від роботи якого залежить працездатність великої кількості іншого коду, або код з великою кількістю залежностей. При розробці через тестування, додавання кожної нової функціональності (feature) в програму, розпочинається з написання тесту. Неминуче цей тест не проходитиме, оскільки відповідний код ще не написаний. Щоб написати тест, розробник повинен чітко розуміти вимоги, що пред'являються до нової програми. Нові вимоги можуть також спричинити зміну існуючих тестів. Це відрізняє розробку через тестування від техніки, коли тести пишуться після того, як код вже написаний: вона примушує розробника сфокусуватися на вимогах до написання коду – тонка, але важлива відмінність. На цьому етапі пишеться новий код так, що тест проходитиме. Цей код не обов'язково має бути ідеальний. Допустимо, щоб він проходив тест не дуже «елегантним» способом. Це прийнятно, оскільки подальші етапи поліпшать і «відполірують» його. Важливо писати код, призначений саме для проходження тесту. Не слід додавати зайвої функціональності. Дальше необхідно зробити запуск усіх тестів: переконатися, що усі тести проходять. Якщо усі тести 94

проходять, програміст може бути упевнений, що код задовольняє усім тестовим вимогам. Після цього можна приступити до завершального етапу рефакторингу.Код може бути почищений, коли досягнута необхідна функціональність Висновки. Незважаючи на те, що при розробці через тестування потрібно написати більшу кількість коду, загальний час, витрачений на розробку, зазвичай виявляється менше. Велика кількість тестів допомагає зменшити кількість помилок в коді. Усунення дефектів на більш ранньому етапі розробки перешкоджає появі хронічних помилок, що призводять до тривалого баг фіксу в майбутньому. Використані літературні джерела 1. Майерс Г. Искусство тестирования программ. – Пер , 2002. – 100 с. 2. Кент Бек. Экстремальное программирование: разработка через тестирование. - «Питер», 2003. МЕТОДИ ЗАХИСТУ ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВІДДАЛЕНОГО ДОСТУПУ А.Ф.Момот Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, andriyv2011@gmail.com Анотація: Основні види захисту локальних мереж. Програмне забезпечення для блокування доступу для публічної інформації. Abstract: The main types of LAN security. The software to block access to public information.

Вступ. Для створення невеликих локальних мереж, є необхідність створення системи для забезпечення цілісності, конфіденційності передачі даних. Потреба у захисті рівною мірою стосується як інформації, що міститься у всіх інформаційних системах і передається мережею, так і тієї, що перебуває «поза кадром». Якщо враховувати величезну «плинність» кадрів, постає питання про захист інформації, а також створення системи рівнів доступу. Щодня з'являються нові повідомлення про зловживання та зломи. Разом зі складнішими проблемами, пов'язаними з соціотехнікою, проблеми захисту інформації вимагають від її власників постійно бути насторожі. Вторгнення, атаки, спрямовані на зрив обслуговування користувачів, незаконне розголошення інформації — «одвічні» загрози, протистояти яким мають ретельно продумані програми захисту даних для всіх аспектів діяльності законодавчого органу. Йдеться як про внутрішні системи й процедури, так і про ті, що висвітлюються в Інтернеті. Для надійного захисту інформації, система захисту повинна регулярно забезпечувати захист: 1. Системи обробки даних від сторонніх осіб. 2. Системи обробки даних від користувачів. 95

3.Пользователей друг від одного й кожного користувача від самої себе. 4. Систем обробки від самого себе. Основною задачею системи безпеки локальної мережі є, «відсікти» доступ всіх користувачів мережі від системи, тобто створити на базі локальної мережі окремі підрозділи, які б в свою чергу не були зв’язані один з іншим. Висновки. У локальних мережах використовувати наступні засоби мереженого захисту інформації: - міжмережеві екрани (Firewall) - системи виявлення вторгнень (IDS - Intrusion Detection System) - засоби створення віртуальних приватних мереж (VPN - Virtual Private Network) - засоби аналізу захищеності Використані літературні джерела 1. [Електронний ресурс] / Доступ до ресурсу: http://alls.in.ua/1629-bezpekalokalnih-merezh.html 2. [Електронний ресурс] / Доступ до ресурсу: http://www.microsoft.com/Ukraine/Government/Newsletters/IT/Part1/Default.mspx УДК 004.02

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА МЕТОДИ РОЗРОБКИ WEB-ДОДАТКІВ Д. Ю. Чорненький ІФНТУНГ 76015, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська , 15, admin@nung.edu.ua

Забезпечення повного розуміння вимог проекту, в тому числі потреб цільової аудиторії. Складання кошторису та договору. Поанування термінів. Планування та характеристики. Розуміння змісту. Дослідження. Розробка архітектури даних. Створення функціональних специфікацій, включаючи робочу карту та робочі моделі (wireframes). Дизайн. Створення прототипів дизайну. Побудова інтерфейсу відносно вимог функціонування. Врахування доступності та адаптивності. Розробка. Використання належної платформи та системи управління контентом (CMS). Побудова надійного проекту, який можна збільшувати і покращувати в майбутньому. Введення даних і тестування. Підготовка контенту з думкою про оптимізацію пошукових двигунів (SEO). Внутрішнє і зовнішнє тестування. Ретельний пошук помилок в найбільш вірогідних місцях.

Запуск і обслуговування. Врахування всього що бере участь у запуску. Налаштування стороннього хостингу або власних серверів. Створення плану обслуговування. Робота над покращеннями. Зазвичай, 50% успіху залежить від правильного вибору стилю управління проектом. Налагодження ефективного робочого процесу допоможе вчасно і правильно виконати всі завдання. Waterfall - вимагає детального планування перед початком роботи над проектом. Всі кроки прописуються наперед. Залежності визначаються зазделегідь. Перехід до наступного кроку відбувається тільки після повного закінчення попереднього. Agile - вимагає швидкого і гнучкого робочого середовища, адаптації до змін і постійного вдосконалення. Замість покрокового плану цілого проекту еджайл пропонує циклічні релізи - ітерації. Нова частина проекту готова до використання в кінці кодної ітерації. Використані літературні джерела 1. Michael Hart Ruby on Rails Tutorial – Softcover, 2011. – 206 с.

СЕКЦІЯ №4 Роль університетів у вирішенні проблем інформатизації, комунікації шкільної і середньої - професійної освіти УДК 378 ОРГАНІЗАЦІЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ ІВАНЮК Н.І. Івано-Франківський національний-технічний університет нафти і газу 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, Ivanuknata@ukr.net Анотація. В даній статті розглянута проблема організація дистанційних курсів навчання для підвищення кваліфікації викладачів. Abstract. In this article the problem of distance courses for professional development of teachers.

Вступ. Однією із форм інтеграції інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освітнє середовище є дистанційна форма навчання. Актуальність і доцільність впровадження дистанційного навчання в освітню діяльність інститутів післядипломної освіти обумовлюється низкою причин, серед яких важливими є такі:  дистанційне навчання спроможне виконувати роль каталізатора процесу реформування освітньої діяльності в інституті щодо надання їй рис, характеристик і показників систем відкритої освіти (доступність, реальна неперервність, особистісна орієнтованість, демократичність, варіативність тощо);  дистанційне навчання активізує застосування у навчальному процесі інформаційних, комп’ютерних, телекомунікаційних технологій, підвищує творчу складову навчання, ініціює формування в Інтернеті вітчизняного Webсередовища післядипломної педагогічної освіти [1]. Прикро, але на даний час система дистанційної освіти є версією тієї системи, що зараз зветься заочним навчанням або, якщо говорити точніше, це заочне навчання на новому етапі розвитку, хоч різниця між ними досить відчутна. Дистанційне навчання дало змогу наблизити процес заочного навчання до рівня стаціонарного завдяки бурхливому розвитку інформаційних технологій, побудованих на використанні персональних комп ютерів і телекомунікацій, відео- і аудіотехніки, засобів Multimedia, космічного та оптоволоконного зв'язку. Існуюча система закладів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації викладачів, може стати базою для апробації і поступового використання засобів нових інформаційних технологій в освіті. Виходячи з цього дистанційне навчання повинно базуватися на тому, що є корисного в методиці заочного навчання. В комплексі з найновішими технічними засобами комунікації обробки інформації, досвідом країн далекого і ближнього зарубіжжя, дистанційне навчання допоможе нам вийти на якісно новий рівень підготовки спеціалістів, значно збільшити їх кількість та, за 98

рахунок виключення витрат на дороге проживання, додаткові навчальні приміщення для слухачів, зменшити витрати на навчання. Створення системи дистанційного навчання в мережі закладів підвищенню кваліфікації викладачів складається із створення двох рівноважливих підсистем: 1. Педагогіко-психологічна підсистема, що складається з сукупності навчальних модулів з дисциплін, що мають вивчатися викладачами, тестів навчальних засобів та методичних і довідникових матеріалів для використання в роботі та самонавчанні; 2. Інформаційно-технологічна підсистема забезпечення дистанційної освіти, ще складається з інформаційно-комунікаційної комп'ютерної мережі закладів підвищення кваліфікації викладачів та програмно-технічних засобів (АРМ) для навчання в діалоговому режимі, поточного контролю за засвоєнням інформації та дистанційної здачі проміжних іспитів та заліків. Передусім необхідно відмітити, що педагогіко-психологічна підсистема не є тільки сукупністю навчально-методичних матеріалів. Існує розповсюджена помилка, нібито достатньо створити електронні аналоги курсів, що викладаються і їх сукупність на WWW сервері даватиме змогу проводити навчання в мережевій дистанційній формі. Це значною мірою не так. Така сукупність є лише аналогом електронної бібліотеки, але бібліотека це лише один з підрозділів навчального закладу. Отже, необхідно створити служби організації навчального процесу та методики їх роботи в мережі в процесі обслуговування навчального процесу. Крім того, виникає велика кількість питань з використання інтелектуального потенціалу професорсько-викладацького складу в мережевому навчальному процесі. Більшість викладачів достатньо далекі від обчислювальної техніки та мережевих технологій і розраховувати на швидке засвоєння ними цих технологій не доводиться. Це лише частина проблем, з якими доведеться зіткнутися при створенні Системи дистанційного навчання. Без сумнівів, головне місце в будь який системі навчання займає навчально-методичний матеріал та викладач. Система дистанційного навчання має знайти відбиток на організаційно-функціональній структурі навчального закладу. Тому, при реалізації системи дистанційного навчання, в навчальному закладі обов'язково мають бути присутні служби, що організують навчальний процес (Відділ дистанційного навчання) та займаються прийомом (Приймальна комісія дистанційного навчання). Розглянемо інформаційно-технологічну підсистему забезпечення дистанційної освіти, як необхідну складову, без належного розвитку якої годі й думати про створення сучасної системи дистанційного навчання. Інформаційно-комунікаційна комп'ютерна мережа закладів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації викладачів має будуватись на базі локальних мереж регіональних підрозділів. Обов'язковість створення локальних мереж у регіональних закладах підвищення кваліфікації викладачів викликане 99

кількома чинниками, серед яких:  необхідність колективного використання ресурсів комп'ютерної техніки, інформаційних баз даних та комунікаційних технологій, що значно дешевше ніж встановлення цих ресурсів на окремі робочі місця;  необхідність дотримання єдиної конфігурації програмного забезпечення та навчальних засобів на всіх комп'ютерних робочих місцях, що використовуються в навчальному процесі, що забезпечує викладачеві керування навчальним процесом;  можливість групового вирішення задач, що можуть використовуватись як в навчальному процесі (при проведенні практикумів), так і в науковій роботі, і в вирішенні організаційних питань (ведення електронного документообігу, обліку слухачів, кадрового та бухгалтерського обліку). Об'єднання локальних мереж до єдиної корпоративної мережі системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації викладачів, також є не дорогою даниною моді, а об'єктивною необхідністю керуємості системи освіти викладачів, гнучкого та оперативного реагування закладів всіх рівнів в усіх регіонах України на вимоги часу до освіти. Для цього необхідно створити не сукупність окремих підключень до Internet локальних мереж регіональних підрозділів, а єдину, централізовано керуєму інформаційно-комунікаційну систему, чутливу до нових вимог навчального процесу та стійку до зовнішніх перешкод. При створенні такої системи має враховуватись можливість її подальшого розвитку та модернізації, збільшенню її потужності разом з ростом покладених на неї завдань. Створення єдиної корпоративної мережі закладів підвищення кваліфікації викладачів є необхідною умовою для створення та розвитку системи дистанційної освіти в Україні. Основними функціями системи дистанційної освіти є:  забезпечення слухачів навчально-методичними матеріалами;  формування та ведення каталогу інформаційних ресурсів;  проведення тестування (вхідного, проміжного та підсумкового);  ідентифікація користувачів та їх структуризація за категоріями;  забезпечення інтерактивного зв'язку слухача з викладачами;  забезпечення всіх категорій користувачів можливостями для виконання їх завдань;  надання максимально повної інформації про порядок навчання для потенційних користувачів. Висновок. Отже, час вимагає від системи підвищення кваліфікації викладачів як найшвидшого переходу на нові засоби та методи навчання, нові освітні технології. Використані літературні джерела: 1. Олійник В.В., Биков В.Ю. Підвищення кваліфікації керівників освіти за дистанційною формою навчання. - К.: Логос, 2006. - 408с.

100

СЕКЦІЯ 8 Освітянська підтримка створення територіальних кластерів як механізму реабілітації депресивних територій України УДК 681.5:004.896 ДОСЛІДНО-ПРОМИСЛОВА ЕКСПЛУАТАЦІЯ КОМП'ЮТЕРНОГО ТРЕНАЖЕРА ПО ГОТУВАННЮ ЦЕМЕНТНО-СИРОВИННИХ СУМІШЕЙ д.т.н., проф. О.М. Рассоха, інженери О.А. Сендеров, І.В. Дмитренко НТУ «ХПІ», УкрНДІЦемент, Харьків Анотація. Розглядається експлуатація комп’ютерного тренажера по готуванню сумішей у дослідно-промисловій сфері. Abstract. We consider the operation of computer trainer on preparation of mixtures in research and industrial field. Вступ. Система "бізнес-освіти" передбачає прискорене "практичне обкатування" технологів-виробничників на комп'ютерному тренажері. При цьому сам навчальний процес орієнтований на рішення актуальних практичних проблем, досягнення конкретних результатів "тут і зараз" [1]. Тому, основна мета використання тренажера будь-якої природи (у тому числі й комп'ютерного) полягає в імітації самого реального технологічного процесу, а також у віртуальному відтворенні того "клімату реальних виробничих ситуацій", що виникають у процесі роботи. Після чого, стажист або та людина, яку навчають, як би міститься в створений віртуальний (тобто нібито реальний) виробничий процес, де ця людина повинна виконувати всі відповідні технологічні операції. У процесі роботи на комп'ютерному тренажері, оператор-технолог повинен виконувати вже задану й запрограмовану послідовність дій і, тим самим, поступово тренує й запам'ятовує цю послідовність дій, а також набуває необхідних професійних навичок. В процесі тренувальної роботи на тренажері, у оператора, що стажується, поступово розвиваються професійні моторно-рефлекторні й психологічні навички. Для вироблення цих навичок розробляються спеціальні сценарії, що моделюють штатні й позаштатні виробничі ситуації. Конкретна сутність вироблення моторно-рефлекторних реакцій стажиста полягає у швидкому й своєчасному реагуванні на всі запити програми-тренажера, спрямованих на рішення послідовності вузьких технологічних завдань, з якими зіштовхується фахівець-практик на реальному виробництві. А для вироблення стабільних, стійких моторно-рефлекторних реакцій окремі сценарії можуть повторюватися по декілька разів, з метою закріплення отриманих професійних навичок. Ясно, що стажист повинен мати певний рівень комп'ютерної грамотності, добре знати клавіатуру й мати навички швидкого набору й введення коняретної інформації для рішення технологічного завдання. При цьому комп'ютер 101

використовується як ТЗН (технічний засіб навчання). При роботі з комп'ютером (або комп'ютерним тренажером) в того, якого навчають, формується алгоритмічне мислення, тобто:  уміння свідомо й послідовно планувати свою діяльність;  будувати моделі явищ;  розвиває здатності логічного мислення ;  уміння аналізувати результати експериментів із застосуванням компьютерных методів;  формує усвідомлене відношення до контролю й самоконтролю;  сприяє розвитку загальної культури мислення. Фактично, стажист разом із тренажером становлять так називану "гібридну систему", що складається з людини й комп'ютера і працюючую в режимі діалогу. Експлуатація подібної гібридної системи дозволяє:  проектувати і планувати фізичні й технологічні експерименти;  виконувати розрахунки в ході експериментів і виводити результати на экран, що дає можливість скорочувати час обробки експериментальных даних;  збільшує число вимірів і дозволяє накопичувати більший обьем даних;  дає можливість виконання проектно-конструкторських завдань;  дозволяє проблемну постановку експериментів, не можливих з техніки безпеки або інших причин. Стосовно до технології виробництва цементно-сировинних сумішей, такими запитами тренажера є наступні:  ввести хімічний склад чергової проби;  зміните дозування;  перевірте стан басейнів, їх наповнення й хімічний склад суміши;  Увага! Ви повинні передати цю информацію про нові дозування машиністам сировинних млинів за 10 сек.;  Увага! Ви повинні ввести цю інформацію про хімічний склад проби за 10 сек. і ряд аналогічних запитів. При вивченні процесу проводження технологічних процесів за допомогою тренажерів, стажист шляхом діалогу з комп'ютером, може змінювати вихідні дані й установки режимів роботи, спостерігає й фіксує в таблиці реакцію технологічного процессу. Потім результати із цієї таблиці обробляють засобами EXCEL і кольорової графіки. Висновок. Таким чином, нами розроблена й уже "обкатується" на живих стажистах програма-тренажер по приготуванню цементно-сировинних сумішей. У ході цієї роботи створюються й перевіряються різні сценарії моделювання реального про-цесу виробництва цементу, а також перевіряються реакції стажистів. Використані літературні джерела 1. А.Н.Рассоха, А.А.Сендеров, И.В.Дмитренко, Д.В.Сендеров Современная технология повышения квалификации производственного персонала на базе компьютерного тренажёра. В сб. тезисов докладов XXIII международной 102

научно-практической конференции Микрокад-2014, часть III, c. 33, Изд-во НТУ «ХПИ», 2014 г. 2. А.Н.Рассоха, Л.Л.Товажнянский , А.А.Сендеров, А.И.Здоров, И.В.Дмитренко Дистанционное обучение и компьютерный тренаж операторовтехнологов цементного производства. Материалы ІІ Международной научнометодической конференції "Инновационные технологии как фактор оптимизации педагогической теории и практики", г. Херсон, 25-26 октября 2012 г., вып.15, с. 76-79. 3. О.М.Рассоха, О.А.Сендеров Розробка дистанційного курсу підготовки спеціалістів з приготування цементно-сировинних сумішей за сучасної інтегрованої технології. В сб. тезисів доповідей III Всеукраїнського науковопрактичного семінару СІТвДО-2014, 22-24 вересня 2014 р., c. 152-155, Вид-во Івано-Франк. Нац.. Університет нафти і газу, Івано-Франківськ, 2014 р. УДК 37.018.43:004 ПЕРСПЕКТИВА СТВОРЕННЯ МОБІЛЬНИХ ДОДАТКІВ ДЛЯ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В. В. Михайлів ІФНТУНГ 76009., м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, admin@nung.edu.ua Анотація. Висвітлено питання удосконалення методів дистанційного навчання за допомогою використання мобільних пристроїв для інтерактивного опрацювання матеріалу. Abstract. The questions of improvement of methods of distance learning through the use of mobile devices for interactive study material.

Вступ. Що таке дистанційне навчання? Сам термін вказує на те, що це навчання на відстані. Але мова не іде про десятки чи сотні кілометрів між студентами і викладачами, мова іде про відсутність відвідування занять у строго визначений час, можливість навчання дома, у зручному середовищі, із таким темпом засвоєння матеріалу, який найкраще сприймається розумом. Дистанційне навчання у сучасному світі здійснюється за допомогою таких технологій, як інтернет у голосовому чи текстовому режимах, телефонний зв’язок, відеоконференції, e-mail, чи навіть звичайна пересилка учбових матеріалів поштою. Постійний розвиток продуктивності мобільних пристроїв та збільшення кількості людей, які постійно користуються смартфонами повинен вплинути на методи дистанційного навчання. Не завжди є можливість брати із собою велику кількість матеріалу для того, щоб можна було продовжувати навчання, але розумний девайс перебуває весь час із людиною, це дозволяє зберігати більше інформації при собі, також дозволяє викладачам віддалено розробляти і надавати у користування студентам нову інформацію, тести, спеціальні індивідуальні завдання, чи навіть і контроль знань. Не тільки студенти, які перебувають у навчальному закладі можуть 103

дистанційно навчатися. У сучасному світі усе більша кількість людей бажає вчитися дистанційно. Діловим людям, які хочуть підвищити свою кваліфікацію чи отримати нову спеціальність, доводиться суміщувати навчання і кар'єрне просування. Ті, хто багато працює чи заклопотані сім'ями, вважають, що дистанційне навчання – єдиний можливий спосіб отримання нових знань і навичок, які там необхідні на постійно зростаючому ринку праці. Ще одна соціальна група, яка потребує можливостей отримати освіту дистанційно – це інваліди і люди, які страждають фізичними проблемами. Сучасні освітні технології дозволяють їм вивчати будь-який предмет не покидаючи власної кімнати. Поєднання web-сайту та мобільного додатку дозволить створити ще більш інтерактивніший продукт, на відміну від звичайного незалежного додатку. Висновок. Розробка мобільних додатків для удосконалення методів дистанційного навчання є перспективним далекоглядним проектом. Правильний підхід до викладення матеріалу, та перевірки якості знань повинен ще більше підштовхувати людей, які користуються даним дистанційним курсом до ще більш кращого сприйняття та засвоєння інформації. Використані літературні джерела 1. Пэйн Н. 10 элементов мобильного обучения [Електронний ресурс] / Найджел Пейн // Дистанционное обучение: информационный портал. – Режим доступа:<http://distancelearning.ru/db/el/C89AA03833448937C32577660010ACF1/ doc.html>. − Загол. з екрану. − Мова рос. 2. Мобільне навчання стає дедалі більш популярним [Електронний ресурс]: (НОВИНИ) / Management.com.ua // НОВИНИ від 07.04.2011. – Режим доступу: <http://www.management.com.ua/news/?id=1329> – Загол. з екрану. − Мова укр. 3. Рашевська Н.В. Мобільні інформаційно-комунікаційні технології навчання вищої математики студентів вищих технічних навчальних закладів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. нау : 13.00.10 «Інформаційно-комунікаційні технології в освіті» / Наталя Василівна Рашевська. – Київ, 2011. – 21 с УДК 371.3 ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЗА КЕЙСОВОЮ ФОРМОЮ М. В. Юрчиляк ІФНТУНГ 76015., м. Івано-Франківськ,Карпатська вул., 15,admin@nung.edu.ua Анотація. Кейс технології як один із інноваційних методів освітнього середовища. Abstract. Case technologies as one of innovative methods educational environment.

Вступ. Проблема засвоєння знань давно не дає спокою викладачам. Практично будь-яка дія людини в житті, не тільки навчання, пов'язана з необхідністю засвоєння і переробки тих чи інших знань, тієї чи іншої 104

інформації. Навчити вчитися, а саме засвоювати і належним чином переробляти інформацію - головна теза дієвого підходу до навчання. Однією з нових форм ефективних технологій навчання є проблемноситуативне навчання з використанням кейсів. Впровадження навчальних кейсів в практику української освіти в даний час є вельми актуальним завданням. Кейс являє собою опис конкретної реальної ситуації, підготовлене за певним форматом і призначене для навчання учнів аналізу різних видів інформації, її узагальнення, навичкам формулювання проблеми і вироблення можливих варіантів її вирішення відповідно до встановлених критеріїв. Кейсовая технологія (метод) навчання - це навчання дією. Суть кейс-методу полягає в тому, що засвоєння знань і формування умінь є результат активної самостійної діяльності учнів по вирішенню протиріч, в результаті чого і відбувається творче оволодіння професійними знаннями, навичками, вміннями та розвиток розумових здібностей. Термін «кейс-метод», «кейс-технологія» в перекладі з англійської як поняття «справа» означає:  опис конкретної практичної ситуації, методичний прийом навчання за принципом «від типових ситуацій, прикладів - до правил, а не навпаки», передбачає активний метод навчання, заснований на розгляді конкретних (реальних) ситуацій з практики майбутньої діяльності учнів, тобто використання методики ситуаційного навчання «випадок - дослідження»;  набір спеціально розроблених навчально-методичних матеріалів на різних носіях (друкованих, аудіо-, відео- і електронних матеріалів), що видаються для самостійної роботи. Перевагою кейсів є можливість оптимально поєднувати теорію і практику, що представляється досить важливим при підготовці фахівця. Метод кейсів сприяє розвитку вміння аналізувати ситуації, оцінювати альтернативи, вибирати оптимальний варіант і планувати його здійснення. І якщо протягом навчального циклу такий підхід застосовується багаторазово, то в студентів виробляються стійкі навички вирішення практичних завдань. Чим відрізняється кейс від проблемної ситуації? Кейс не пропонує навчальну проблему у відкритому вигляді, а учасникам освітнього процесу належить виокремити її з тієї інформації, яка міститься в описі кейса. Технологія роботи з кейсом в навчальному процесі порівняно проста і включає в себе наступні етапи:  індивідуальна самостійна робота учнів з матеріалами кейса (ідентифікація проблеми, формулювання ключових альтернатив, пропозицію рішення або рекомендованих дій);  робота в малих групах за погодженням бачення ключової проблеми і її рішень;  презентація та експертиза результатів малих груп на загальній дискусії (в рамках навчальної групи). Кейс - стадії: 1 крок: сформулюйте одну конкретну проблему і запишіть її. 105

2 крок: виявіть і запишіть основні причини її виникнення (причини формулюються зі слів «не» і «ні»). 1 і 2 крок представляють ситуацію «мінус». Далі її треба перевести в ситуацію «плюс». 3 крок: проблема переформулюється в ціль. 4 крок: причини стають завданнями. 5 крок: для кожного завдання визначається комплекс заходів - кроків щодо її вирішення, для кожного кроку призначаються відповідальні, які підбирають команду для реалізації заходів. 6 крок: відповідальні визначають необхідні матеріальні ресурси та час для виконання заходу. 7 крок: для кожного блоку завдань визначається конкретний продукт і критерії ефективності рішення задачі. Зазвичай кейси готуються в пакеті, що включає в себе: 1. Вступний кейс (відомості про наявність проблеми, ситуації, явища; опис меж даного явища); 2. Інформаційний кейс (обсяг знань з якої-небудь теми (проблеми), викладений з тим або іншим ступенем детальності); 3. Стратегічний кейс (розвиток уміння аналізувати середовище в умовах невизначеності і вирішувати комплексні проблеми з прихованими детермінантами); 4. Дослідний кейс (аналогічний груповим або індивідуальними проектами результати аналізу деякої ситуації подаються у формі викладу); 5. Тренінговий кейс (спрямований на зміцнення і більш повне освоєння вже використаних раніше інструментів і навиків - логічних і т.п.). Висновок.Таким чином, кейс-технології в освітньому процесі дозволяють: підвищити мотивації навчання в студентів; розвинути інтелектуальні навички в абітурієнтів, які будуть ними затребувані при подальшому навчанні і в професійній діяльності. Використані літературні джерела 1. Полат Е.С. Современные педагогические и информационные технологии в системе образования : учебное пособие для студ. вузов / Полат Е.С. ; Бухаркина М.Ю. - 2-е изд., стер. - М: Академия, 2008. - 368 с. 2. Пожитнева В.В. Кейс-технологии для развития одаренности//Химия в школе.-2008.-№4.-С.13-17 3. Полат Е. С. Организация дистанционного обучения в Российской Федерации // Информатика и образование. – 2005. -№ 4,С.13-18 4. Пырьева В. В. Кейсовая технология обучения и ее применение при изучении темы «Алгоритмы» // Информатика и образование. – 2009. -№ 11,С.25-28

106

Рекомендовано до друку рішенням програмно-організаційного комітету (протокол № 1 від 18.09.2015 р.)

Видавництво Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу вул. Карпатська, 15, м. Івано-Франківськ, 76019, Україна тел. (034-2) 72-71-70, факс. (034-2) 75-40-43 http://nung.edu.ua, e-mail: admin@nung.edu.ua Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців ІФ №18 від 12.03.2003 р. Підписано до друку 15.09.15 р. Формат 60х841/16 Папір офсетний Ум. друк. арк. 32,4. Тираж 50 пр. Зам. № 126 107