АНТОЛОГІЯ ЄВРЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ
ПРИЙМАЮ ВСІ МУКИ Приймаю всі муки любові І долю в пісенному слові. Душа, що вже променем стала, Вихоплює грані кристалу. Хоч землю єством своїм чую, У небо, до Бога лечу я. То мучні святі молитвами – Як райдужний міст поміж нами. Це як у весняному лісі Сплітаються квіти і листя; Як обрій на заході влітку Рожевий рушник полю виткав; Як ріки – до моря прибоєм, Як хмари срібляться журбою. Шлях пестить і сяє до тебе – Незчувшись, ступив я у небо Ще перш, аніж стану тут прахом, – За обрій – засніженим шляхом... ОЦЯ ЗЕМЛЯ Оця земля, де місяць квіти сіє, Гілля вербове струшуючи ледь, Де мармурові за,мки – оберегом Блакиті й врунам зерен золотих; Оця земля, де джерело пісенне, Де Божий Дух стоїть віч на віч з нами, І де з дерев Його птахи вітають, Заледве день випурхує з гнізда; 372