Урі$Цві ҐРІНБЕРҐ –
gribnyrg ybx%yrva (1896 – 1981) Урі%Цві Ґрінберґ народився 1896%го року у містечку Білий Камінь (Східна Галичина) в родині хасидських цадиків%адморів. Коли йому виповнилося півтора року, сім’я переїхала до Львова. Одержав традиційну єврейську освіту. Перші вірші їдишем та івритом надрукував у 16 років (їдишем – у “Дер їдишер арбайтер” [“Єврейський робітник”], Львів; івритом – у “Га%шіллоах” [“Пророк”], Одеса). 1914 року призваний до австро%угорської армії та відправлений на сербський фронт. Брав участь у бойових діях у Чорногорії. Побачивши ставлення австро%угорських вояків до православних сербів та мусульман% боснійців, Урі%Цві переймається їхніми болями, що знаходить відображення у віршах. 1918 року дезертує з армії і повертається додому. Після того як Львів опинився у складі Польщі, зав’язуються тісні дружні стосунки з Марком Шаґалом, Перецем Маркішем, Мейлахом Равичем, Мойше Бродерзоном та ін. 1920%го р. переїздить до Варшави. Разом із Маркішем, Равичем та Башевісом%Зінґером видають часопис “Халястре”. Збірка віршів “Ін цайтнс ройш” (“У кипінні часу”, 1919), у розширеному вигляді видана під назвою “Кріґ ойф дер ерд” (“На землі війна”, 1923), стала одним із перших в їдишській літературі відгуків на страхіття війни. Друкувався в експресіоністському часописі “Халястре” (“Ватага”) та “Рінґен” (“Ланки ланцюга”), івритом – у “Га%ткуфа” (“Доба”). Жахи вчиненого поляками єврейського погрому (листопад 1918), свідком якого поет був, залишили глибокий слід у його душі. На 1922 р. припадає спроба видання бунтарського за духом журналу “Альбатрос”, забороненого урядом Польщі. За поему “Ін малхус фун цейлем” (“У царстві хреста”) вигнаний з Польщі, оселяється в Німеччині, де 1923 р. таки публікує цю поему, в якій уже передбачає катастрофу європейського єврейства. 1924 року залишає Берлін і переїздить в Ерец% Ісраель, потім знову опиняється в Польщі, але перед самою війною встигає виїхати в Ерец%Ісраель. У ранніх віршах Ґ., “найкращі з яких звучать як молитви” (З. Рейзен), переважають мотиви релігійного благочестя, любові до жінки й природи, сум за земним щастям. У книзі “Мефісто” (1921) їх цілковито витісняють мотиви самотності, страху, відчаю, руйнування життя, опор світоустрою, де зло потоптує віру й мораль; відчуття скорботи й біль за давні й нові страждання народу. Імпресіоністська фіксація вражень і переживань поета змінюється 366