ДВА
Жінки, які відмовлялися мовчати Погляньмо на початок Пісні над піснями. Ось її перші слова: «Соломонова Пісня над піснями». Справді? Це ж у якому сенсі? Її що, справді написав цар Соломон, як нас запевняли сотні мудреців і вчених? Чи, як вважають сучасні дослідники, її лише приписували цареві Соломонові? Можливо, вона належить Соломонові в іншому сенсі. Вона присвячена Соломонові, написана для Соломона. Хто ж її написав? Ось концепція, що видається нам психологічно і граматично переконливою. Погляньмо на другий рядок Пісні. «Соломонова Пісня над піснями. Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої понад вина». Правда, гарно? Ось тільки дуже плутано. У цих рядках фігурує три граматичні особи в однині. Є «мене». Є «ти». Є Соломон і «він». То хто ж говорить? Мудреці й мислителі кажуть, що Пісня над піснями – це алегорія любові Бога до Ізраїля й любові юдеїв до Бога. Цей наскрізь еротичний твір потрапив до біблійного канону саме завдяки такій інтерпретації. Це цікава версія,