Пам’ятаємо
– Американський рабин може говорити, що хоче, там є свобода. Звичайно: те, що комуністи принесли визволення, не відпускає їм того гріха, що вони були бандитами. Але який є зв’язок між байдужістю під час Голокосту і буттям бандитом по відношенню до всіх? Немає приводу, щоб перемішувати ці дві справи: провини поляків відносно євреїв і провини євреїв по відношенню до поляків. Звичайно, були також єврейські бандити. Чому серед євреїв мало б не бути бандитів? То треба їх покарати. Тим більше, що вони також дуже кривдили євреїв. Чи я не боявся в п’ятдесятих роках, що мене заарештовують? Арешт це не така вже й страшна річ. Зрештою – я взагалі про це не думав. Вони б мене не чіпали. Я знав, що вони мене бояться, тому я був таким впевненим у собі. Сталінізм? Був, але що? В Польщі це була система трохи з відхиленням від радянського сталінізму... Людей вбивали, але загалом ця система трохи відрізнялася від тієї, що була в Росії.
Ханна Арендт Особиста відповідальність за часів диктатури1 Перш за все, я хотіла би сказати декілька слів про гострі суперечки, приводом для яких стала моя книга «Суд над Айхманом в Єрусалимі». Я свідомо кажу про «привід», а не «причину», бо суперечки стосувалися книги, якої я ніколи не писала. Спочатку я хотіла припинити їх за допомогою відомого австрійського дотепу: «Немає нічого захопливішого за обговорення книги, якої ніхто не читав». Проте, коли з дальшим розвитком цих обговорень, особливо на пізніших етапах, дедалі більше голосів не лише нападали на мене за те, чого я ніколи не говорила, але навпаки, захищали мене за це, я усвідомила, що ці дещо дивні вправи були не просто пошуками сенсації чи розваг. Мені також здалося, що все це було більшим за «емоції» чи звичайне непорозуміння, що часом унеможливлює діалог між автором та читачем, а також більшим за спотворення та фальсифікації зацікавлених осіб, що набагато менше злякалися моєї книги, ніж того, що вона могла би викликати неупереджене та докладне вивчення того часу, про який я написала. Ці суперечки неминуче викликали різноманітні суто моральні питання, деякі з яких ніколи не спадали мені на думку, тоді як інші згадувалися мною лише побіжно. Моя книга була фактографічним звітом про судове засідання, і навіть її підзаголовок, «Банальність зла», настільки явно випливав із фактів процесу, Скорочений варіант цього тексту вперше з’явився у The Listener (6 серпня 1964 року). 1
144
145