КАРЛ-ЯНКЕЛЬ За часів мого дитинства на Пересипу1 була ковальня Іойни Брутмана. В ній збиралися баришники кіньми, ломові візники − в Одесі їх називають биндюжниками − та м’ясники з міських боєнь. Ковальня була біля Балтської дороги. Обравши її спостережним пунктом, можна було перехоплювати мужиків, які возили до міста овес і бессарабське вино. Іойна був полохливим, маленьким чоловіком, але до вина він був привчений, у ньому жила душа одеського єврея. За моїх часів у нього росли три сини. Краще за їхню голуб’ятню у місті не було. Сини коваля виходили на Александрівський ринок із сотнею пар голубів. Перед самою війною вони почали розводити поштових голубів. Це була фабрика птиці; вони займали міісця стільки ж, скільки і сама ковальня. Не можна було і мріяти про те, щоб перебити Іойниних синів. Їх було троє 2. Батько зростом був їм до пояса. На пересипському березі я вперше задумався про могутність сил, які таємно живуть у природі. Три розгодованих бугаї з багряними плечима і ступнями лопатою − вони зносили сухенького Іойну у воду, як зносять немовля. І все ж народив їх він і ніхто інший. Тут не було сумнівів. Дружина коваля була побожна безувірською побожністю. На батьківщині її у волинському містечку Медзибож народилося вчення хасидизму3. Стара ходила до синагоги двічі на тиждень − в п’ятницю ввечері і в суботу вранці; синагога була хасидська, там дотанцьовувалися на Пасху до нестями, як дервіші4. Дружина Іойни платила данину емісарам, яких розсилали по південних губерніях галицькі цадики. Коваль не втручався у ставлення дружини своєї до Бога – після роботи він ішов до погрібця біля бійні і там, попиваючи дешеве рожеве вино, мирно слухав, про що говорили люди, − про ціни на худобу і політику. Зростом і силою сини були схожі на матір, двоє з них, підрісши, пішли в партизани. Старшого вбили під Вознесенськом; другий Брутман − Семен перейшов до Примакова − до дивізії червоного козацтва. Його обрали командиром козацького полку, і потім, коли дивизію розгорнули в корпус, він став комдивом. З нього та ще кількох містечкових юнаків почалася ця видна через несподіваність свою і мальовничість порода єврейських рубак, наїздників і партизанів. Третій син став ковалем у спадок. Він працює на плугарні Гена на заведених старих місцях. Він не одружився і нікого не народив. Діти Семена кочували разом із його дивізією. Старій потрібен був онук, якому вона могла би розказати про Баал-Шема. Онука вона дочекалася від 1 Район одеського порту. 2 У євреїв зібрання для молитви складається не менше, ніж з десяти чоловіків (міньян). 3
У Медзибожі (Меджибожі) жив рабі Ісраель бен Еліезер (Баал-Шем-Тов) – засновник хасидизму, єврейського релігійного містичного руху, що набув величезного поширення на Волині, Галичині, в Литві, Польщі, Білорусі. Як наслідок, рух розбився на групи прибічників тієї чи тієї династії цадиків. Цадики розсилали своїх «емісарів» по єврейських містечках для приваблювання нових прибічників.
4…дотанцьовувалися
на Пасху… – молитви в хасидських синагогах, особливо на великі свята, супроводжуються невпинними веселощами, співом і танцями.
1