тр с й а м я н н е н р е в о П
Е П Ш Т Е Й Н
а
М А Р К
ÄÓÕ I ËIÒÅÐÀ
Національний художній музей України Музей театрального, музичного та кіномистецтва України Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства Національного університету «Києво-Могилянська академія» Марк Епштейн. Повернення майстра. Альбом-каталог. Наукове видання. – К.: , ÄÓÕ I ËIÒÅÐÀ. 2010. – 72 с. Видання здійснено за підтримки: Голландського єврейського гуманітарного фонду
Євроазійського єврейського конгресу
Єврейського об’єднаного розподільного комітету («Джойнт»)
Міжнародного благодійного фонду «Дар»
Видавці – Костянтин Сігов, Леонід Фінберг Упорядник – Олександра Межевікіна Укладач каталогу – Данило Нікітін Літературне редагування – Валерія Богуславська, Ярослава Стріха Коректура – Тетяна Шкарупа Переклад англійською – Ірина Володарська Дизайн та верстка – Галина Ліхтенштейн Дизайн обкладинки – Богдан Поліщук У роботі над альбомом брали участь: Ірина Возіянова, Лариса Амеліна, Юлія Захарчук, Ірина Мєлєшкіна Картини до виставки «Марк Епштейн. Повернення майстра» у Національному художньому музеї відреставровані співробітниками музейного відділу охорони пам’яток історії та культури Іриною Демидчук-Демчук, Наталією Чамлай, Тамарою Гержан, Максимом Омельченком . © ÄÓÕ I ËIÒÅÐÀ, 2010 © Г. Казовський, О. Лагутенко, С. Папета, Л. Амеліна, статті, 2010 ISBN 978-966-378-173-0
Т
ворчість Марка Епштейна – скульптора, графіка, живописця й театрального художника стала яскравою сторінкою в художньому житті Києва першої половини ХХ століття. Митець народився у 1899 році в Бобруйську, у сім’ї ремісника. У хедер (єврейську початкову релігійну школу) він пішов у Києві, куди батьки переїхали після його народження. Марк Епштейн прославився своїми мистецькими здібностями ще в дитинстві. У листі до директора Музею українського мистецтва І. Говді сестра художника Августа Епштейн згадує такий випадок: якось узимку мати послала десятирічного Марка по воду. Занепокоєна тривалою відсутністю сина, вона разом із донькою подалася на пошуки. Вони побачили хлопчика у дворі, де Марк захоплено ліпив зі снігу скульптурний портрет Льва Толстого перед юрбою зацікавлених сусідів. Цю мить увічнив відомий фотограф Гальперін, що мешкав по сусідству. Світлина і невеличкий коментар до неї потрапили до київської преси. У 1911 році дванадцятирічного Марка Еп- скуль Марк Епш те птури зі снігу йн біля своє штейна зарахували вільним слухачем 1 класу ї . Київ, 1909 р Київського художнього училища. Навчання ви. явилося для хлопчика нелегким, перш за все через бідність батьків. У його особовій справі є кілька довідок про важке матеріальне становище родини та відмінні успіхи у навчанні й зразкову поведінку хлопця. Ці документи призначалися для потенційних меценатів. Проте спроби батьків звернутися по матеріальну допомогу 3
Марк Епштейн біля своєї Київ, середина 1920-х рр.
4
скульптури.
для подальшого навчання сина лишилися безуспішними. На певний час навчання довелося припинити. Незважаючи на труднощі, у 1918 році Марк Епштейн закінчив скульптурне відділення Київського художнього училища. Він навчався у класі Федора Балавенського, непересічного українського скульптора, що працював у жанрі декоративно-монументальної пластики. На жаль, більшість монументальних творів Епштейна не збереглася. Зокрема, в 1919 році було знищено денікінцями і пам’ятникбюст Шевченкові, встановлений у Києві. За десять років до Епштейна учнем Федора Балавенського був також відомий український скульптор Іван Кавалерідзе. Після закінчення навчання у Балавенського, у 1918 році Марк Епштейн разом із багатьма іншими талановитими художниками відвідував студію Олександри Екстер. Художниця, знайома із Пабло Пікассо та Жоржем Браком, відкривала для талановитих киян кубофутуризм та авангардне мистецтво. Серед митців, що відвідували студію Екстер, були Давид Бурлюк, Вадим Меллер, Аристарх Лентулов, Олександр Богомазов, а також єврейські художники – майбутні колеги Епштейна з Культур-Ліґи: Олександр Тишлер, Барух Аронсон, Йосеф Чайков, Соломон Нікритін, Сара Шор, Іссахар-Бер Рибак, Ісаак Рабинович та інші. Анна Ахматова у листі до Валерія Брюсова згадує про студію Екстер як про «школу, з якої вийшли усі ліві
художники Києва». Для Марка Епштейна це була надзвичайно важлива зустріч. У першій половині ХХ століття всі його формальні пошуки тяжіли до кубізму. На стильові пошуки Епштейна дуже вплинули також ідеї національного відродження єврейства. Серед молодих митців, з якими він спілкувався, були популярними ідеї формування національного мистецтва, створення оригінального єврейського стилю на ґрунті образів з єврейського народного мистецтва й авангардних течій сучасності. Ще в 1914–15 рр. шістнадцятирічний Марк Епштейн познайомився із членами так званої київської групи єврейських літераторів. До цієї групи належали такі помітні постаті єврейського культурного життя першої половини ХХ століття як Д. Берґельсон, Дер Ністер, Д. Гофштейн та І. Добрушин. Ідеї модернізації єврейської літератури та мистецтва, якої прагнули члени групи, глибоко вплинули на характер творчості та життєву позицію Епштейна. Протягом наступних років він брав активну участь в організації багатьох важливих подій єврейського культурного життя у Києві. Взимку 1916 року Епштейн разом з однодумцями із художнього училища (Барухом Аронсоном, Іссахаром-Бером Рибаком, Соломоном
р. Пінхасл. Ескіз костюма до вистави «Цвей Кунілемлех» («Два Кунілемла») за п’єсою А. Ґольдфадена. (Київський театр «Кунствінкл»). Середина 1920-х рр. (90) Група єврейських художників. Лежить: Іссахар-Бер Рибак; стоять: Марк Епштейн (1-й ряд, 1-й праворуч), Борис Аронсон (3-й ряд, 3-й ліворуч), Єхізкіель Добрушин (3-й ряд, 4-й ліворуч); сидить: Соломон Нікрітін (2-й ряд, 1-й праворуч).
5
На виставці Художньої секції Культур-Ліґи та учнів її художньої школи. Марк Епштейн (ліворуч); Йосеф Чайков (в центрі). Київ, весна 1922 р.
6
Нікритіним, які гуртувалися навколо київського видавництва «Кунст-фарлаґ») став одним із організаторів виставки єврейського мистецтва. У 1917 році його обрали членом правління київського відділення Єврейського товариства заохочення мистецтв. Навесні 1918 він узяв участь у Виставці живопису, графіки та скульптури художників-євреїв у Москві. Влітку того ж року він став одним із ініціаторів створення художньої секції Культур-Ліґи та Музею єврейського мистецтва. Культур-Ліґа стала однією із найвпливовіших єврейських культурних організацій першої половини ХХ століття. Її основним завданням був розвиток їдишської культури. До основних напрямів роботи цього об’єднання належали освіта, видавнича та бібліотечна справа, а також розвиток музики, театру, літератури тощо. Культур-Ліґа об’єднала практично всіх помітних єврейських учених, літераторів та митців України. Членами художньої секції київської Культур-Ліґи були Олександр Тишлер, Ель Лисицький, Йосиф Чайков, Соломон Нікритін, Іссахар-Бер Рибак, Барух Аронсон, Ісаак
Рабинович, Сара Шор. Співпрацювали з нею Марк Шаґал, Натан Альтман, Роберт Фальк, Давид Штеренберг. Художня секція Культур-Ліґи активно працювала над теоретичним осмисленням створення та розвитку нового єврейського мистецтва, втіленням цих ідей та популяризацією мистецьких надбань. За п’ять років існування Культур-Ліґи члени художньої секції здійснили колосальну роботу: було створено скульптурні та живописні шедеври, блискучі графічні серії та ілюстрації до книг, ескізи театральних костюмів та декорацій; також було сформульовано цікаві естетичні теорії. Марк Епштейн брав активну участь у цій роботі. Він був організатором та незмінним учасником виставок секції у 1920 та 1922 роках у Києві. Цей період належав до найплідніших у його творчості. На жаль, до сьогодні дотривала тільки графіка початку 1920-х рр. та лічені скульптури, що збереглися лише на світлинах. Важливим аспектом діяльності худсекції Культур-Ліґи була художня студія, створена під її егідою. Для молодих митців студія створила нагоду популяризувати свої аван-
Викладачі та учні Єврейської художньо-промислової школи в Києві. Сидять: Марк Епштейн (у центрі); Раїса Марголіна (праворуч). Київ, кінець 1920-х рр.
7
Обкладинки часопису «Фрейд» («Радість») (101) та збірки віршів Іцика Кіпніса «Оксн» («Бики») (99)
8
гардні переконання. Марк Епштейн почав викладати у студії художньої секції у 1919 році. Він очолював студію, перейменовану у 1922 році на Єврейську художньо-промислову школу, від 1923 року аж до самого її закриття у 1931 році. Серед його учнів були Ш. Коткес, Ц. Кіпніс, Х. Мастбаум, Г. Інгер та інші. Основними принципами викладання Епштейна були свобода та самобутність. Сам він у інтерв’ю 1924 року говорив: «Боюся нав’язати хоч би що від себе… Заглушити перші паростки самобутності. Максимально обережно ставлюся до навчання. Даю технічні знання, професійні навички. Навчаючи – навчаєшся сам». Проте митцю вдалося передати молодому поколінню не лише високу професійну майстерність, а й той рівень самосвідомості, який він мав за свій шляхетний обов’язок. Для Художньопромислової школи Марк Епштейн був не тільки керівником, а й тією віссю, на якій трималася вся її діяльність. Вроджена наполегливість, посилена обставинами, надала молодому директорові беззастережного авторитету. У свої 28 років Епштейн здавався учням паном дуже поважного віку. Зі зміцненням в Україні радянської влади становище Культур-Ліґи погіршилося. Під тиском комуністичного керівництва республіки в 1920 році Центральний Комітет Культур-Ліґи було примусово «комунізовано», більшість заснованих нею закладів перепідпорядкували Євсекції Наркомпросу. Окремі секції Культур-Ліґи проіснували до 1924 року, проте їхня діяльність поволі згорталася. Остаточно Культур-Ліґу було ліквідовано із закриттям однойменного видавництва у 1931 році. Після 1923 року більшість членів художньої секції Культур-Ліґи полишили Київ. До Москви поїхали Йосеф Чайков, Соломон Нікрітін, Ісаак Рабинович, Ніссон Шифрін, Сара Шор; там вони продовжили свою роботу в московській Культур-Лізі. Епштейн був чи не єдиним, хто залишився в Києві. У 1924 році він очолив
худсекцію київської Культур-Ліґи. На той час він був однією з центральних фігур національного і художнього життя Києва, співпрацював із багатьма єврейськими культурними організаціями, оформив більшість ілюстрованих книг видавництва «Культур-Ліґа», був постійним художником журналу «Фрейд», що виходив у Києві в 1922–1925 рр. У першій половині 1920-х рр. Марк Епштейн виконав багато ескізів декорацій та костюмів до низки вистав єврейських театрів у Києві та Харкові. У 1925 році Епштейн вступив до Об’єднання сучасних художників України, члени якого орієнтувалися на сучасне європейське мистецтво, брав участь у всіх виставках Об’єднання. На початку 1930-х рр. Марк Епштейн став об’єктом жорсткої критики та брутальних нападів, його звинувачували в «націоналізмі» та «формалізмі». У 1932 році, після остаточного закриття Художньо-промислової школи та ліквідації останніх закладів Культур-Ліґи, Епштейн був змушений полишити Київ і переїхати до Москви. До 1937 року він очолював майстерню з виготовлення паркових та
Ескіз театрального костюма. 1920-ті рр. (89)
Ескіз театральної декорації. 1920-ті рр. (75)
9
декоративних скульптур, працював консультантом у Державному видавництві образотворчих мистецтв, очолював художню раду єврейської драматичної студії при клубі «Комуніст», брав участь у кількох московських та загальносоюзних виставках, на яких, зокрема, були представлені його скульптурні портрети діячів єврейської культури: М. Гнесіна, Л. Квітка, Ш. Міхоелса та інших. У 1934-35 рр. Епштейн разом із кількома іншими художниками взяв участь у відрядженні до єврейських колгоспів Криму. Виконані ним під час цих поїздок графічні серії виставили у 1936 році в Москві на виставці «Єврейська автономна область і єврейські нацрайони у живописі та графіці». З кінця 1930-х рр. роботи Марка Епштейна практично не виставляли. Під час Другої світової війни Епштейна не взяли до армії через природжену хворобу серця. Митця евакуювали до Киргизії. Про його життя упродовж воєнних років знаємо мало. В одному з листів сестра майстра згадує, що Марк створював декорації для
Дівчата, що танцюють. Із циклу «В єврейських колоніях Криму». Кінець 1920-х рр. (33)
10
Автопортрет.
1920-ті рр. (50)
столичного театру Киргизії у місті Фрунзе (тепер Бішкек). У колекції Національного художнього музею України збереглися живописні ескізи цього періоду, проте вони суттєво програють графіці та скульптурам 1920-30-х рр. Після повернення з евакуації Епштейн виявив, що його московську квартиру зайняли. Невдовзі померла дружина митця – цю втрату він переживав дуже важко. У цей складний період побутові умови не сприяли полегшенню життя художника. Якийсь час Епштейн ночував у кімнаті своїх московських друзів Лева Крамаренка та Ірини Жданко, в комунальній квартирі. Врешті-решт, митець отримав власне помешкання, проте життя вже не налагодилось. Він дедалі частіше хворів – давав про себе знати порок серця. В останні роки життя Марк Епштейн лише зрідка отримував замов11
12
лення як художник-оформлювач та виробник надгробків. Незважаючи на складні побутові умови та постійну бідність, митець не припиняв роботи. Саме тоді він створив низку цікавих пейзажів та графічних автопортретів. У останній рік життя Епштейн організував у себе вдома вечірню студію. Помер художник 19 серпня 1949 року. Більшість відомих на сьогодні творів Марка Епштейна і документів про його життя і творчість зберігаються в Києві. У 1960-ті рр. сестра художника Августа Епштейн, яка на той час мешкала в Москві, подарувала всі твори майстра, що збереглися, Державному музею українського образотворчого мистецтва (нині Національний художній музей). Щоправда, з адресованого директорові музею І. Говді листа від 1967 р. стає зрозуміло, що багато творів митця розкрали одразу після його смерті. Сьогодні художня спадщина Марка Епштейна розпорошена по музеях і архівах Києва. Блискуча колекція графіки, нарисів, живописних етюдів та скульптурних ескізів 1930-х років зберігається в Національному художньому музеї. Особистий архів (фотографії, документи, листи, записники та близько двох десятків малюнків і начерків) передали до Державного архіву-музею літератури і мистецтва України. 26 ескізів костюмів і декорацій до комедії «Ристократн» («Аристократи») зберігаються у фондах Музею театрального мистецтва. В архіві м. Києва, у фонді Київського художнього училища, міститься папка з особистою справою митця. За жорстокою логікою історії ХХ сторіччя, сьогодні ми можемо скласти лише приблизне враження про творчість і долю Марка Епштейна. Твори митця, що збереглися до нашого часу – то невелика частка його доробку. Наче археологічні артефакти, ці випадкові фрагменти тільки натякають на повну картину. Сьогодні ми можемо побачити графіку Епштейна 192030-х рр. Утім, графіка в ті роки була для митця лише вторинним захопленням, на противагу до скульптури. Жодного ж скульптурного твору Епштейна того періоду не збереглося. Лише деякі зі скульптур ми знаємо за чорно-білими світлинами. Живопис зберігся тільки пізнього періоду, хоча зі статті Густава Адольфа 1930 року знаємо, що Епштейн займався живописом і раніше. Але й те, що збереглося завдяки зусил-