ПОРТРЕТ З УЯВИ, РОЗДУМІВ, УВ ІНТЕР’ЄРІ Й НА ПЛЕНЕРІ: ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ
Нашим друзям–шістдесятникам, колу друзів Юрія Володимировича «тут» і «там», — присвячую. Я не можу стерпіти ринку. Хочу люди… Василь Стефаник
Серед самітних ти мов піщинка. У морі піску ніхто не загубиться. Самотність — найбільше наближення один до одного. Микола Воробйов
«Познайомила» нас Зіна Ґеник-Березовська: «Юрій Шерех — це і є псевдо Юрія Шевельова. Статті його, направду, дивовижно цікаві. Він друкується в “Сучасності”, на яку полюють ваші “опікуни”. У Івана [Олексійовича Світличного] може щось бути». На той час я вже дещо Юрія Шереха читав і був захоплений прочитаним. Однак обговорювати глибокий самвидав без нагальної потреби не було заведено. «Живого» Юрія Володимировича Шевельова ми побачили в «Українському домі» під час пленарного засідання І Міжнародного конгресу україністів 1990 року. Аплодували стоячи.