Шлойма ЧЕРНЯВСЬКИЙ –
yqsBaynriwe hmlw (1909 – 1974) Чернявський Шлойма Борисович народився 12 вересня 1909 року в м. Ковелі в родині службовця. Батьки загинули під час погрому. Виховувався у дитячому будинку. Закінчив Київський єврейський педагогічний технікум, працював у редакції газети “Дер Штерн” (“Зірка”), у системі кінофікації. Автор збірок поезій (в оригіналі, мовою їдиш) “Полум’яна юність” (1936), “Лірика” (1940), “Високі тополі” (1970), друкувалися його вірші у перекладах українською (збірка “Високі тополі”, 1970). Помер 8 липня 1974 року. — — ПЕЧАЛЬ В дитинстві в колиску мою залетіла, Зробила сумним світ дити,нячий мій. Печале, твої я розрубую крила, Ти радість мою забирати не смій. Коли я мере,жу слова на папері, Нашіптуєш ти щось похмуре мені. Щоб ти не ввійшла, замикаю я двері, З тобою не хочу стрічатись і в сні. Ти чуєш, від мене відчалюй, печале! Я хочу грози, – не нудного дощу. Віднині шукай собі інші причали, Тебе я у пісню свою не пущу! НА ДОБРАНІЧ Люблю, па поетичну ставши вахту, З дніпровських круч дивитись на вогні, Що оксамитна ніч на берегах тих Запалює у сизій далині. 561
АНТОЛОГІЯ ЄВРЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ
І небо у алмазах, як відгранене, Підносить келих свіжості мені. Застигло все – й рукаті чорні крани, І місяця розкрилля срібляні., Немов метелики, згорнувши крила, Дрімають біля тихих берегів Од мандрів денних стомлені вітрила, І чути десь спізнілий, дальній спів. Люблю Дніпро й засмаглих капітанів, Що можуть не лягать по кілька діб, Люблю пере,гук довгих караванів, Які везуть метал, вугілля, хліб. Спасибі, Дніпре, за ковтки наснаги, Які даруєш ти моїм пісням, А вам добраніч, земляки трудяги! Гасіть вже світло... На добраніч вам!
Я – СТЕЖИНКА ЧАРІВНА Хай буде у твоїм житті Стежинка чарівна. В далекий світ, чудесний світ Нехай веде вона. Із хати вийди за поріг І в путь свою рушай... Іди по стежечці своїй, Іди – й мене згадай. Собі всміхнись і не гнівись, Ясна печаль моя... Нестиму тихо я тебе. Бо та стежинка – я. НУ ХТО ЖІНОЧІЙ НЕ ВКЛОНЯВСЬ КРАСІ... Ну, хто жіночій не вклонявсь красі? До мене, ма,буть, ще поети всі! Її натхнення гідно оспівали. 562
ШЛОЙМА ЧЕРНЯВСЬКИЙ
Пісень любовних є вже не одна, А тему цю не вичерпать до дна – Лишилось, певне, і мені немало... Буває, восени похмурий день, Пташиних аніде не чуть пісень, Та сонце з’явиться на небокраї – І гола гілка – навіть і ота, Мов навесні, здається, розквіта, На променях, немов на струнах, грає. Отак і ти, як в мій заходиш дім: Усе немов світлішає у нім – Чи в пізню ніч, а чи уранці рано. І я на стріли вій твоїх чомусь Захоплено й сполохано дивлюсь – Ото від них в моєму серці рана. — —
563