ГЛАВА 5
Єврей як сусід, єврей як інший: міжетнічні стосунки та антисемітизм Два погроми, що були розглянуті у попередніх главах, разом із місцевими заборонами, спрямованими на євреїв, щоденні вияви ворожості та зростання націоналістичних настроїв, – усе це, як видається, унеможливило будь-яку інтеграцію євреїв до ширшого суспільства. Однак існували невеликі, але важливі острівці сусідської взаємодії, співпраці й навіть товариських стосунків; і таким чином, реальність значущої взаємодії між євреями і неєвреями у Києві не можна не враховувати, так само, як те, наскільки деякі євреї почувалися як удома в суспільстві та культурі імперської Росії. Як продемонстровано у цій главі, така взаємодія не обмежувалася комерційними контактами, що існували протягом століть і, як написав Тодд Ендельман, «зазвичай мали інструментальний та формальний характер», а час від часу могли навіть ускладнювати більш близькі контакти, коли люди формували ставлення одне до одного виключно на основі того, як вони вели бізнес1. Люди, яких об’єднували громадські та благодійні організації, навчальні заклади, мали дещо спільне, крім особистого зиску, і те відчуття спільної мети, безумовно, дозволяло простіше долати упередження і налагоджувати робочі відносини, знайомства, і навіть дружні стосунки з представниками інших етнічних та релігійних груп. Учені нещодавно звернули увагу на важливість сектора добровольців у невеликому, але зростаючому громадянському суспільстві пізньої Російської імперії. Київ та інші великі міста стали осередками для швидко зростаючого числа асоціацій, товариств, клубів і благодійних організацій, які функціонували між державою і людиною, а також давали можливість вивільнення політичної енергії, яку до 1905 р. не можна було виражати поза обмеженою муніципальною сферою, вони також кидали виклик встановленому соціальному ладу, 1
Todd M. Endelman, The Jews of Georgian England, 1714–1830, 249.