Хаїм Нахман БЯЛИК –
qylayb Nmcn*M H c (1873 – 1934) Народився 9 січня 1873 року у Радах на Волині у бідній родині. Перші 5 років життя провів у сільській глушині, у тиші лісів і ланів, зачарований красою довколишньої природи. Майже на всіх етапах творчості повертався до перших вражень дитинства і втілював їх у віршах: “Весна”, “Метелик”, “Зорі”. У поемі “Га%бреха” (“Затока”) став, на березі якого поет хлопчаком годинами стежив за відбитком у ньому сонця, стає символом поезії та мистецтва. Позбавлений служби, батько Б. переїхав до Житомира, де оселився з родиною у передмісті. 1880%го р., після смерті батька, мати віддала майбутнього поета на виховання дідові. Тут хлопчик поступив у хедер. У поемі “Аві” (“Мій батько”) Б. із величезним трагізмом зіставляє образ батька, мрійника й містика, з ницістю довколишньої дійсності. Дід був суворим і побожним талмудистом. За життя в діда в хлопчака зароджуються різні, часом несумісні пристрасті: 1) потяг до пустощів, ігор і забав; 2) потяг до самотності, бажання втекти й сховатися, віддатися мріям; 3) потяг до книг. У 13 років хлопець переходить до бет%га%мідрашу, де знайомиться з містичним ученням Кабали. Образ учня%відлюдника змальований поетом в одній із ранніх поем “Га% матмід” (“Подвижник”). Однак і в цьому закритому навчальному закладі відчувається вплив Гаскали, і сюди потрапляють світські книги, твори просвітників. Вирішивши здобути загальну освіту, майбутній поет прямує до Воложинської єшиви, сподіваючись на ширше вивчення світських дисциплін. Тоді ж без сторонньої допомоги почав вивчати російську мову, і першою прочитаною книгою були поезії С. Фруга. У дусі романтизму написаний перший оприлюднений вірш Бялика “Ел га%ціпор” (“До ластівки”) (альманах І.%Х. Равницького “Га%пардес”, 1892). Для поповнення освіти Б. їде до Одеси, де й жив (із незначними перервами) з 1899 до 1921 року. Дізнавшись про смертельну хворобу діда, змушений повернутися до Житомира, де одружується з Манею Авербух і деякий час займається лісоторгівлею. У цей період пише перший викривальний вірш “Ахен гацир га%ам” (“Як суха трава”), що розпочав славетний цикл “Пісень гніву”. Популярність Б. швидко зростає, й на запрошення знаних діячів літератури й культури він повертається до Одеси. Там написав головні свої твори, працював над перекладом повного зібрання творів Г. Гейне. Разом із Равницьким і 121