РОЗДІЛ 4 CТВОРЕННЯ ЄВРЕЙСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ, 1914–1929 Юдофільська налаштованість передреволюційної української літератури, збереглась і в перші післяреволюційні роки. Добрими прикладами такого роду художньої літератури є твори Степана Васильченка, Модеста Левицького та Клима Поліщука. Перші двоє більше пов’язані з раннім, сентиментальним напрямом («доба жалісливості», за Куніцем), але їхні твори видавали та перевидавали й під час революції, і в 1920-х роках. Ці другорядні письменники не лише приваблювали чималу читацьку аудиторію, а й могли претендувати на віддзеркалення дуже поширених настроїв. Васильченко зробив собі ім’я до революції завдяки своїм портретам принижених і ображених, що заслуговують на краще майбутнє, – «м’яких і безпорадних мрійників», що їх Куніц зневажливо називав головним предметом інтересу російських авторів кінця ХІХ ст.230 Васильченко, шкільний учитель, був заарештований за царського режиму і провів півтора року в ув’язненні. Його першу збірку оповідань в 1914 році конфіскувала цензура, а її видавців було віддано під суд. Васильченка призвали до царської армії, де він прослужив до 1917 року. Завжди Kunitz Joshua. Russian Literature and the Jew; a Sociological Inquiry into the Nature and Origin of Literary Patterns. – New York: Columbia University Press, 1929. – P. 120. 230
159