Том І: 1973–1978
19
1973
4. Є.О.СВЕРСТЮК – В.В. АНДРІЄВСЬКІЙ 30.VII-73 (Листівка18) Мої любі! Я розгубив по дорогах усі свої домашні обов’язки перед вами, але твердо пам’ятаю звичку приносити додому квіти. Посилатиму вам паперову подобу квітів, аж поки не скажете – «досить». Даруйте з цього букета по квітці усім гостям, яких ви обидві любите і яких, звичайно, люблю я. Але пишіть мені, кому роздали і чи вистачило. А також – хто приносив цього літа живі квіти. Я ще нікому, крім Вас, не дарував, і коли вітаю – робитиму це через котрусь з Вас. Чи ви обидві – все одно. Завжди з Вами Євген. 5. В.В. АНДРІЄВСЬКА – Є.О. СВЕРСТЮКУ19 31.VII ([06].VIII)-73 (№ 1) Дорогий Женя! [1] Сьогодні, 31 липня, я одержала нарешті твого листа. Лист такий ма ленький, я його перечитала сто разів і залишилась дуже невдоволена: мені ж потрібно багато слів. Вірунька дуже добре сприйняла віршика. Тепер от сидить у мене на руках, свою частину листа вже виконала, і замовляє тобі скласти пісень ку. Дуже точно знає, яку пісеньку їй треба, отаку: «А малесеньких діточок возять у жовтих візочках, других в голубих, других в зелених, других в оранжевих…». А сидимо ми у дворі у наших родичів20. Тут високі паркани, і двір – це фор теця. Стоїть стіл, поруч – спеціально для Віруні привезена купа піску, цвітуть флокси, червоні сальвії і жоржини. Гримить цепом веселий пес Джуля, десь далі кахкають дурні качки і квокчуть кури. Оце наш світ у даний момент. На півня Віруня каже «дурень», а на качку – «дурниця». Я тобі давно заготовила листа, але тепер бачу, що вийшов він надто загальний і навіть віддає якоюсь філософією, а тебе, мабуть, найбільше цікавлять конкретні речі. Я писатиму часто (за зловживання ти мене не покараєш, бо не дістанеш), то хай вже мої листи будуть хаотичні і дріб’язкові, буду писати все і в такому порядку, в якому приходитиме в голову. При нашому побаченні я навіть і не прощалася серйозно, бо напевне знала, що ми побачимося ще раз (така собі свята віра в те, що і мені належить все те, що мали інші). Але все змінюється на гірше, і саме в тому місці, де починаємося ми. Дуже чекав другого по бачення Андрійко. Приїжджав Яків21. 18 Листівка «Букет роз / Составитель Е. Дукалова, фото Е. Игнатович. – М.: Изобразительное искусство, 1971». 19 Вперше лист опублікований з певними скороченнями й редакторськими правками: Андрієвська В. Зустрічі і листування // На полі чести… С. 16–19. Текст у цьому виданні звірено з оригіналом. 20 У Лебедині. 21 Сверстюк Яків Олександрович (1925–1974) – рідний брат Є. Сверстюка, багаторічний в’язень сталінських концтаборів.