Том І: 1973–1978
1973
27
Мама дуже вдоволена своїм відпочинком. Що втішно – поправилася на два з половиною кілограми. Вірунька в своєму теперішньому стані все, звичайно, швидко приведе до норми, але цей акт сам по собі хороший. Ну, кінчаю. Уявляю, як ми тут відпочиваємо вдвох, і може сьогодні ти мені нарешті у сні це підтвердиш. Не вдвох, втрьох. Пиши якомога більше про себе – щоб була якась нова пожива моїм снам. Твоя Л[іля]. 8. Є.О. СВЕРСТЮК – В.В. АНДРІЄВСЬКІЙ 08.VIII-73 (№ 3) Моя велична світла Лілянко! [1] Вчора у мене був розкішний день: прийшов Твій лист з фотографіями! Я одразу ізолював ляльку, яка надає іграшковості дуетові таких серйозних муд рих облич і в уяві підстриг мого сина під їжачок, щоб надати йому рис твердості і – виклику моді. Зобов’язав його також більше плавати і стрибати, щоб надати твердості поглядові. Потім я все ж таки об’єднав вас в одну фотографію. Бо ви стали єдиною структурою в мені. Навіть всупереч фактам, відомим з останньої зустрічі. Структура в моїй молитві. З волюнтаристськими нахилами, вношу змі ни у вираз обличчя моїх дітей і з абсолютною повагою приймаю будь-який вираз королівни, що так часто наводить мені на гадку «Королів у вигнанні» Доде39, а лице її нагадує мені королівські виїзди, про які беру уявлення з порівняння: хтось з ними порівнював довгі періоди Гетівської прози. Зрозуміло, королівні належить особлива доля страждань і особливе положення в змарнілому світі, особливі жала ображених комплексом меншовартості. Бо перед її величністю малі серцем мобілізують усі свої ниці засоби, віддаючи їй честь, несвідомо. Чи може вона будь-коли знятись і полетіти? Звичайно. Це право її природи – що проти цього значать чиїсь мудрування? Нормативи ж не для неї. А де заготовлений лист – надто філософський? Я його теж хочу почитати. В свою чергу надсилатиму дещо з листів за минулий рік – час мене не сковує. Як багато схожості в наших почуваннях того часу! Напр.: За вікнами сонце й весна. Стою з моїм стишеним вітром. Нарешті, прийде Вона: завтра читатимуть вирок40. 39 Роман «Королі у вигнанні» фр. письменника Альфонса Доде у перекладі Ганни Падурри побачив світ у київ. вид-ві худож. літ. «Дніпро» у 1971 в сер. «Б-ка світової класики». 40 «Вирок прозвучав, як грім серед ясного неба. (Євген пізніше розповів: наївно очікував, що термін ув’язнення обмежиться тими півтора роками, які він провів у слідчому ізоляторі на Володимирській, 33. Мабуть, підстави для такого “наївного” очікування були). 7 років таборів, 5 років заслання (максимальний термін!). Плакати й плакати. Я не мала ілюзій щодо “гуманності” суду і рвалась на суд тільки заради того, щоб переконатись, що Євген живий, що можна його побачити і хоча б обмінятись поглядами. Приблизно так само сприймав суд і сам Євген <…>» (Зі спогаду Валерії Андрієвської «Зустрічі і листування»… С. 12).