32
Євген Сверстюк – Валерія Андрієвська: Листування
дині, яка тут пригодиться. Найбільше треба продумати, що собі взяти на таку виснажливу дорогу. Пригодилося б одіяло і простині). Термос. Мені можна кеди або тапки). Може той же мішок пригодиться тобі в дорозі, а може й приймуть. Взагалі побачення дається не для мене. Кому 1, кому 2, кому 3 дні. Отже, висилати негайно не треба нічого. Передплачувати з преси теж нічого не треба, принаймні поки що. Гроші отримав – вони були для мене цінні як вістка, що Ти маєш мою адресу. За них і можу передплачувати. Але більше не треба висилати. Звичайно, розпещений такими листами. Кожен день чекаю нових. Поки що кожен день по-новому вчитуюсь у Твій. Відписую аж кілька днів, оскільки мій лист все одно може піти аж 13-го – в понеділок, після вихідних. Знаєш, як повільно, як важко даються мені листи – потрібне цілковите усамітнення і ілюзія присутності. Пишу на коліні, на сонці, під вітром – тому такий почерк. Восени писатиму в читальному залі. Зараз теплі сонячні дні – моя голова чорна, як головешка. На цей раз не пишу окремо ні мамі, ні Якову – але все збираюсь написати йому особливо теплі слова – з великою повагою і симпатією я проглядав його мемуари54. Якщо це буде в настрої, як буде час – напиши їм – мамі і Якові з родиною – щось про мене. З привітом, з тим, що часто і добре думаю про них і в уяві розмовляю з ними. Не треба хвилюватись і вболівати, рідна моя, за всі ті прикрощі і обмани, за палки в колесах – вони мають два кінці. Поки що не перераховую привітів – та й не буду: сама їх вигадуй, і це буде правда. Досить того, що світ минулого живий, і завжди усміхнене до мене обличчя усміхається й досі живою усмішкою. Я теж. Кохані мої сонячні острівки – кланяюсь вам з раннім сонцем сьогоднішнього понеділка, цілую, благословляю. Завжди ваш і з вами Євген. 9. В.В. АНДРІЄВСЬКА – Є.О. СВЕРСТЮКУ 15.VIII (31.VIII)-7355 (№ 4) Добрий день, дорогий Женя, старенький Івоніко! [1] Сьогодні ти снився всім у нашій кімнаті: одним, ніби сердито лаяв з естради публіку за те, що дозволила собі сміятися твоїм жартам, і Лілю лаяв, а Ліля плакала. У моїх снах атмосфера постійна: хтось застібав на тобі комірця, а я ревнувала (чи є ще в когось така Марійка?). Я все відпочиваю, відпочиваю. Вже трохи завідпочивалася. Погода тут різноманітна: то світло, сонечко, було тепло, то полили дощі безконечні. Знову три дні було тепло, а сьогодні знову цілий день лежимо в ліжках. Мені всі заздрять: я маю роботу. Подушка моя процвітає, всім хочеться 54 55
Про які мемуари йдеться невідомо. Опубліковані вони не були. На листі вказана адреса: «Сумська обл. город Лебедин, ул. Кобижча, 148» Токарі.