Ханна Арендт "Вальтер Беньямін (1892-1940)" (з книги "Люди за темних часів")

ВАЛЬТЕР Б Е Н Ь Я М І Н * (1892-1940)

І. М а л е н ь к и й г о р б а н ь

Богиня

Фама, якої домагаються сонми спраглих,

бага­

т о л и к а , і с л а в а п р и х о д и т ь р і з н и м и ш л я х а м и , на різні термі­ н и — від т и ж н е в о ї в і д о м о с т і п о р т р е т і в з о б к л а д и н к и д о с я є ва в і ч н и х і м е н .

П о с м е р т н а слава —

з найрідкісніших і

н а й м е н ш п р и н а д н и х різновидів Ф а м и , хоча л е г к о в а ж н а вона м е н ш е за і н ш и х і л и ш е в о д и н и ч н и х в и п а д к а х увінчує про­ сту к о м е р ц і й н у в д а т н і с т ь .

Г о л о в н и й , т о й , хто в и г р а в , уже

мертвий, а тому про п р о д а ж не йдеться. Ось такою — н е п р о ­ дажною й неприбутковою

—

п о с м е р т н о ю с л а в о ю в сьо­

годнішній Н і м е ч ч и н і позначені ім'я і справа Вальтера Б е ньяміна,

німецько-єврейського

письменника,

що

став

відомим, та не с л а в е т н и м , своїми п у б л і к а ц і я м и в ж у р н а л а х т а н а л і т е р а т у р н и х с т о р і н к а х г а з е т д е щ о м е н ш е н і ж з а де­ сять років до приходу Гітлера до влади і власної еміграції. М а л о хто з н а в й о г о і м ' я , к о л и він н а в а ж и в с я п о к і н ч и т и з с о б о ю тієї р а н н ь о ї о с е н і

1940-го р о к у , я к а д л я б а г а т ь о х л ю ­

дей його п о х о д ж е н н я і п о к о л і н н я позначена н а й ч о р н і ш и м и днями війни: падінням

Франції, загрозливим становищем

Англії, т о д і щ е н е п о р у ш н и м п а к т о м м і ж С т а л і н и м і Г і т л е ром, в к л ю ч н о із н а й ж а х л и в і ш и м його наслідком — тісним співробітництвом двох найбільш могутніх т а є м н и х поліцій * У цій статті примітки, позначені зірочкою, за в и н я т к о м окремо о б у м о в л е н и х , н а л е ж а т ь Б.Дубіну.

185

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Є в р о п и . П ' я т н а д ц я т ь м а р о к а м и потому в Н і м е ч ч и н і з'яви­ л о с я д в о т о м н е в и б р а н е Б е н ь я м і н а , т у т - т а к и п р и н і с ш и авто­ р о в і success d'estime*, щ о н а б а г а т о п е р е в е р ш и в т у у в а г у об­ р а н и х , я к у він т і л ь к и й устиг с п і з н а т и . найвища репутація,

І оскільки навіть

що спирається на судження кращих,

ніколи не забезпечить п и с ь м е н н и к у й художнику засобів для існування,

які може гарантувати тільки слава,

визнання

ю р б и , к о т р и м , утім, не о б о в ' я з к о в о бути а с т р о н о м і ч н о вели­ к и м и , т о в и д а ю т ь с я вдвічі с п р а в е д л и в и м и слова ( п р и н а л е ж н і Цицеронові):

«Si v i v i vicissent q u i m o r t e v i c e r u n t » ,

—

на­

с к і л ь к и і н а к ш е б у л о б у с е , « я к б и ті, х т о о д е р ж а в п о с м е р т н у перемогу, о д е р ж а л и її за ж и т т я » . П о с м е р т н а слава — надто н е о р д и н а р н а річ, аби звинува­ ч у в а т и в її п р и м х а х с л і п о т у світу чи п р о д а ж н і с т ь літератур­ ного с е р е д о в и щ а . Та не варто в в а ж а т и її і гіркою н а г о р о д о ю т и м , хто в и п е р е д и в с в і й ч а с , н і б и і с т о р і я — ц е б і г о в а д о р і ж ­ ка, де хтось із п р е т е н д е н т і в б і ж и т ь із т а к о ю ш в и д к і с т ю , що поглядові вболівальників за ними не встигнути. Навпаки, посмертній

славі

зазвичай

передує

найвище

визнання

р і в н и х . Д о 1924 р о к у , к о л и п о м е р К а ф к а , з й о г о л і ч е н и х к н и г не розпродали й двох сотень примірників. Однак літературні с о р а т н и к и і н е б а г а т о х т о з ч и т а ч і в , я к і м а й ж е м и м о х і д ь на­ ш т о в х н у л и с я на його о п о в і д а н н я ( ж о д е н із р о м а н і в тоді ще н е був о п р и л ю д н е н и й ) , т в е р д о з н а л и , щ о п і ш о в і з ж и т т я о д и н із к р а щ и х майстрів сучасної прози. Вальтер Б е н ь я м і н рано здобув п о д і б н е в и з н а н н я , і не т і л ь к и тих, чиї імена у той час були н а с т і л ь к и ж н е в і д о м и м и ,

— свого друга з ю н и х років

Герхарда Ш о л е м а і свого п е р ш о г о й о с т а н н ь о г о у ч н я Теодо­ ра Візенґрунда Адорно,

я к і потім у з я л и на себе відпові.

.

1

д а л ь н і с т ь за п о с м е р т н е в и д а н н я його творів і л и с т у в а н н я . Н е з а б а р н и м і, хочеться відзначити, інтуїтивним в и з н а н н я м в і н з о б о в ' я з а н и й Туго ф о н Г о ф м а н с т а л ю , я к и й о п р и л ю д н и в у

1924 р о ц і б е н ь я м і н і в с ь к и й е с е й п р о * П е в н и й успіх ( ф р . ) .

186

« В и б і р к о в и й засіб»

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

І ете, і Б е р т о л ь д о в і Брехту, к о т р и й п і з н і ш е , д і з н а в ш и с ь п р о смерть Беньяміна, назвав її першою справжньою втратою, якої Гітлер завдав н і м е ц ь к і й літературі. Н а м н е д а н о з н а т и , ч и і с н у ю т ь н а с в і т і н і к и м н е п о ц і н о в а н і генії, ч и ц е в с ь о г о л и ш е вигадка геніїв, та із у п е в н е н і с т ю м о ж н а с к а з а т и одне: п о с м е р т н а слава — не їхній т а л а н . С л а в а — ф е н о м е н с о ц і а л ь н и й . «Асі g l o r i a m n o n est satis imius о р і п і о » ( « д л я с л а в и з а м а л о д у м к и о д н о г о - є д и н о г о » * ) , — м у д р о й п е д а н т и ч н о з а у в а ж и в С е н е к а , х о ч а її ц і л к о м до­ статньо д л я д р у ж б и й к о х а н н я . І ж о д н е т о в а р и с т в о не спро­ м о ж н е і с н у в а т и без к л а с и ф і к а ц і ї , б е з р о з т а ш у в а н н я р е ч е й і людей по класах і встановлених рубриках. упорядкування —

Це обов'язкове

основа будь-якої соціальної нерівності,

нерівність же, усупереч гадці н а ш и х с у ч а с н и к і в , не м е н ш в а ж л и в а д л я с о ц і а л ь н о ї р е а л ь н о с т і , н і ж р і в н і с т ь — д л я ре­ альності політичної.

Б у д ь - я к о м у ч л е н о в і суспільства дово­

д и т ь с я в і д п о в і д а т и н а п и т а н н я , щ о в і н с о б о ю я в л я є ( н е плу­ т а т и з п и т а н н я м , хто в і н т а к и й ! ) , я к і й о г о р о л ь і ф у н к ц і я , і в і д п о в і д ь на в з і р е ц ь : «Я є д и н и й і н е п о в т о р н и й » , — тут не п р о й д е — н а в і т ь не ч е р е з п р и х о в а н у в н і й з в е р х н і с т ь , а про­ сто ч е р е з

повну беззмістовність.

( я к щ о це м о ж н а так назвати)

У разі

Беньяміна лихо

сьогодні легко передбачати

з а д н і м ч и с л о м : п р о ч и т а в ш и есей п р о Ґ е т е , н а п и с а н и й абсо­ л ю т н о н е в і д о м и м а в т о р о м , Г о ф м а н с т а л ь н а з в а в с т а т т ю «аб­ солютно

незрівнянною»

(«schlechthin unvergleichlich»),

і

біда в т о м у , щ о в і н с к а з а в ч и с т у п р а в д у — у т о д і ш н і й л і т е р а ­ турі нічого п о д і б н о г о до б е н ь я м і н і в с ь к о г о есею не було. Та й п і з н і ш е біда в с ь о г о , щ о в и х о д и л о з - п і д п е р а Б е н ь я м і н а , полягала в тому самому:

в і н к о ж н о г о р а з у в и я в л я в с я sui

generis. Тоді п о с м е р т н о ю с л а в о ю , мабуть, н а д і л я ю т ь с я л ю д и , щ о в и п а д а ю т ь і з р у б р и к , — ті, ч и ї т р у д и н е в м і щ у ю т ь с я в уста­ л е н и й лад, проте й не породжують нової м а н е р и на радість М о р а л і з а т о р с ь к і л и с т и до Л у ц и л і я » , С П , 13 ( п е р . С. Ошерова).

187

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

м а й б у т н і м к л а с и ф і к а т о р а м . Б е з к і н е ч н і с п р о б и п и с а т и «під К а ф к у » , що всі до єдиної п р о в а л и л и с я , з а й в и й раз підкрес­ лили неповторність К а ф к и , абсолютну оригінальність, яка існує без п о п е р е д н и к і в і о б х о д и т ь с я без п о с л і д о в н и к і в . Із приводу таких людей суспільству найважче дійти згоди,

і

на їхніх п р а ц я х в о н о з а в ж д и с т а в и т и м е з н а к с х в а л е н н я з н а й б і л ь ш о ю н е х і т т ю . Грубо к а ж у ч и , було б т а к с а м о непра­ вомірно

атестувати

сьогодні

Вальтера

Б е н ь я м і н а літера­

т у р н и м к р и т и к о м та есеїстом, як у 1924-му р о ц і а т е с т у в а т и К а ф к у а в т о р о м новел і р о м а н і в . ІД об як слід о п и с а т и Б е н ь я ­ м і н а т а й о г о т в о р и у з в и ч н і й н а м с и с т е м і к о о р д и н а т , н е обі­ й т и с я б е з б е з л і ч і н е г а т и в н и х с у д ж е н ь . В і н був л ю д и н о ю ве­ л е т е н с ь к о ї вченості, та не н а л е ж а в до вчених; він з а й м а в с я т е к с т а м и т а ї х н і м т л у м а ч е н н я м , п р о т е н е був ф і л о л о г о м ; й о г о п р и в а б л ю в а л а не р е л і г і я , а т е о л о г і я і т е о л о г і ч н и й т и п ви­ т л у м а ч е н н я , д л я я к о г о т е к с т є с а к р а л ь н и м , п р о т е в і н н е був теологом і навіть не в е л ь м и ц і к а в и в с я Б і б л і є ю ; він н а р о д и в с я п и с ь м е н н и к о м , т а м е ж е ю його б а ж а н ь була к н и г а , ц і л к о в и ­ то с к л а д е н а з цитат; він п е р ш и м у Н і м е ч ч и н і п е р е к л а в П р у ­ ста (у с п і в а в т о р с т в і з Ф р а н ц е м Х е с с е л е м ) і С е н - Ж о н а П е р ­ са, а до т о г о — б о д л е р і в с ь к і « Т а Ь І е а и х p a r i s i e n s » * , п р о т е не був п е р е к л а д а ч е м ; в і н р е ц е н з у в а в

КНИГИ І

н а п и с а в б е з л і ч ста­

т е й п р о п и с ь м е н н и к і в , ж и в и х т а п о м е р л и х , п р о т е н е був літе­ ратурним к р и т и к о м ; в і н написав книгу про німецьке бароко і з а л и ш и в в е л и к у н е з а в е р ш е н у роботу про Ф р а н ц і ю дев'ят­ н а д ц я т о г о с т о л і т т я , т а н е був а н і і с т о р и к о м л і т е р а т у р и , а н і б у д ь - ч о г о і н ш о г о . Я с п о д і в а ю с я п о к а з а т и , щ о в і н був м а й с т ­ р о м п о е т и ч н о ї д у м к и , п р о т е ані поетом, ані ф і л о с о ф о м він п р и ц ь о м у т е ж н е був. У ті р і д к і с н і х в и л и н и , к о л и він н а м а г а в с я в и з н а ч и т и , ч и м з а й м а є т ь с я , Б е н ь я м і н д у м а в п р о себе я к п р о л і т е р а т у р н о г о к р и т и к а . П о б а ж а й він посісти в житті м і ц н е с т а н о в и щ е , в о н о було б с т а н о в и щ е м « н а й к р а щ о г о к р и т и к а в н і м е ц ь к і й літе* «Паризькі картини» (фр.) — один із розділів бодлерівськоїкниги «Квіти зла».

188

Вальтер Беньямін (1892-1940)

р а т у р і » ( я к в и с л о в и в с я Ш о л е м у в о д н о м у з н е б а г а т ь о х опуб­ лікованих незрівнянних листів до друга),

о д н а к сама ідея

стати к о р и с н и м ч л е н о м с у с п і л ь с т в а була Б е н ь я м і н о в і н а рідкість о г и д н о ю . Він, найвірогідніше, п о г о д и в с я би з Б о д ­ л е р о м : « E t r e u n h o m m e u t i l e m ' a p a r u toujours quelque chose de b i e n h i d e u x » *. У в с т у п н о м у п а р а г р а ф і с в о г о е с е ю п р о «Ви­ біркову спорідненість»

Б е н ь я м і н п о я с н и в , я к він розуміє

з а в д а н н я л і т е р а т у р н о г о к р и т и к а . Він п о ч и н а є з р о з р і з н е н н я к р и т и к и й к о м е н т а р ю . ( Н е р о б л я ч и застережень і, можли­ во, н а в і т ь н е у с в і д о м л ю ю ч и ц ь о г о , він в и к о р и с т а в т е р м і н «Kritik», що з а з в и ч а й о з н а ч а є літературну критику, у сенсі зовсім іншому — як його використовував Кант, говорячи про «Критику чистого

розуму»).

« К р и т и к а ( п и ш е Б е н ь я м і н ) ц і к а в и т ь істина у творі, ко­ м е н т а т о р а — його р е а л ь н и й зміст. С п і в в і д н о ш е н н я того й іншого визначає о с н о в н и й з а к о н п и с ь м е н н и ц т в а , згідно з я к и м , ч и м з н а ч у щ і ш и м є вміст і с т и н и у творі, тим непоміт­ н і ш е й і н т и м н і ш е він п о в ' я з а н и й з й о г о р е а л ь н и м з м і с т о м . Якщо, таким чином, найбільш витривалими виявляються саме ті т в о р и , істина я к и х г л и б о к о з а н у р е н а в їхній реаль­ н и й зміст, то п р о т я г о м цього і с н у в а н н я реалії у творі поста­ ють перед п о г л я д о м читача тим я с н і ш е , ч и м більше в о н и відмирають у реальному житті. Тим самим, однак, реальний зміст і вміст істини, я к і на початку і с н у в а н н я твору були є д и н и м и із простором його життя, потому розходяться, бо вміст і с т и н и спочатку в и д а є т ь с я п р и х о в а н и м , тоді як реаль­ н и й зміст виступає на п е р ш и й план. Тому для пізнішого кри­ тика т р а к т у в а н н я того, що впадає в око і в и д а є т ь с я д и в н и м , себто р е а л ь н і с т ь змісту, стає п е р ш о ю у м о в о ю . Й о г о м о ж н а порівняти з палеографом, що р о з д и в л я є т ь с я пергамент, де поверх побляклого

тексту чітко

нанесені знаки

іншого

ш р и ф т у , що н а л е ж а т ь до того самого тексту. Так само, як * Б у т и к о р и с н о ю л ю д и н о ю з а в ж д и з д а в а л о с я мені ж а х л и в о ю гидотою (фр.) — зі « Щ о д е н н и к а для самого себе. Моє оголене серце» ( п е р . О. Баевської).

189

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ палеограф п о в и н е н п о ч и н а т и читати з останнього, так і кри­ т и к — із к о м е н т а р ю . І о д р а з у ж у н ь о г о в и н и к а є п о в н о ц і н ­ н и й к р и т е р і й д л я п о я в и в л а с н о ї д у м к и . Т е п е р він м о ж е по­ ставити головне критичне питання: своїм і с н у в а н н я м

—

що чому зобов'язане

в и д и м і с т ь вмісту істини р е а л ь н о м у

з м і с т о в і ч и , н а в п а к и , ж и т т я р е а л ь н о г о з м і с т у в м і с т о в і істи­ н и ? Т о м у щ о , в і д о к р е м л ю ю ч и с ь о д н е від о д н о г о у т в о р і , в о н и в и р і ш у ю т ь п и т а н н я п р о й о г о б е з с м е р т я . У ц ь о м у с е н с і істо­ рія творів готує їх к р и т и к о в і , і тому і с т о р и ч н а д и с т а н ц і я збільшує їхню

могутність.

Якщо

метафорично

порівняти

з р о с т а н н я твору з п а л а ю ч и м багаттям, то к о м е н т а т о р стоїть перед н и м як хімік, а к р и т и к с х о ж и й на алхіміка. Предмета­ ми аналізу для першого з а л и ш а ю т ь с я тільки дерево й попіл, тоді я к д л я другого загадку с к л а д а є л и ш е п о л у м ' я , загадку того, щ о ж и в е . Так к р и т и к п и т а є про істину, ж и в е п о л у м ' я к о т р о ї п р о д о в ж у є горіти під б р и л а м и з а г и б л о г о м и н у л о г о і легким попелом

пережитого»*.

К р и т и к як алхімік, що п о р и н а є у темне м и с т е ц т в о транс­ мутації н и ц и х елементів реальності, у сяюче й міцне золото і с т и н и або, р а д ш е , спостерігач і тлумач і с т о р и ч н о г о проце­ су, я к и й п р и з в о д и т ь д о ц і є ї ч у д е с н о ї м е т а м о р ф о з и . . . Х о ч б и що ми думали про таку постать, навряд чи вона відповідає т о м у , щ о з а з в и ч а й р о з у м і є т ь с я під л і т е р а т у р н и м к р и т и к о м . П р о т е , окрім простого в и п а д а н н я з р у б р и к , є в житті тих, хто

«виборов перемогу у смерті»,

інша,

менш об'єктивна

р и с а . Я маю на увазі невдачу. П о в з ц е й ф а к т о р , у к р а й значу­ щ и й у беньямінівській долі, п р о й т и н е м о ж л и в о , н а с т і л ь к и гостро сам Б е н ь я м і н , що, найвірогідніше, н і к о л и не думав і

не

мріяв

про

п о с м е р т н у славу,

усвідомлював

власну

н е в д а т н і с т ь . У текстах і в у с н и х бесідах він з а з в и ч а й поси­ л а в с я на « м а л е н ь к о г о г о р б а н я » — к а з к о в у п о с т а т ь зі славет­ ного

збірника

німецької

народної

Wunderborn»: * П е р е к л а д і ? . Берновсъког.

190

поезії

«Des

Knaben

Вальтер Беньямін (1892-1940)

W i l l ich in mein Keller gehn, W i l l mein Weinlein zapfen; Stent ein bucklicht Maennlein da, Taet mir'n Krug wegschnappen.

W i l l ich in mein Kuechel gechn, W i l l mein Suepplein kochen; Steht ein bucklicht Maennlein da, Hat mein Toepilen brochen*.

Г о р б а н ь — с т а р и й з н а й о м и й Б е н ь я м і н а , т о й у п е р ш е зу­ стрівся з н и м іще бувши х л о п ' я м , в і д н а й ш о в ш и в і р ш и к у к н и ж ц і д л я дітей і з а п а м ' я т а в ш и н а з а в ж д и . Та тільки одно­ г о р а з у ( у ф і н а л і « Б е р л і н с ь к о г о д и т и н с т в а н а п о р о з і сто­ ліття»), випереджаючи смерть, глядом

«усе

життя»,

як

він н а м а г а в с я о х о п и т и по­

воно

«проходить

перед

очима

в м и р а ю ч о г о » , і без н е д о м о в о к с к а з а в , х т о й щ о в ж а х н у л о й о г о у д и т я ч і р о к и й с у п р о в о д ж у в а л о потім до самого к і н ц я . За к о ж н о ю з н е з л і ч е н н и х к а т а с т р о ф , я к і т р а п л я л и с я в ди­ тинстві, його мати, як м і л ь й о н и матерів у Н і м е ч ч и н і , зазви­ чай говорила:

«Привіт од Н е д о р і к и »

( « U n g e s c h i k t laesst

gruessen»). І дитина, з в и ч а й н о , розуміла, про що мова. М а т и мала на увазі

«маленького

горбаня»,

підстроюють дитині всілякі каверзи:

з

волі якого

речі

це він п і д с т а в и в вам

підніжку, щоб ви в п а л и , і в и б и в ч а ш к у з в а ш и х рук, аби вона р о з к о л о л а с я на д р у з к и . П о т і м х л о п ч и к виріс і з р о з у м і в те, про що не здогадувавсь у д и т и н с т в і : це не він під'юджував «чоловічка» тим, що на нього д и в и в с я , — як хлоп'я, що хоче д о к о п а т и с я д о п р и ч и н страху, — ц е г о р б а н ь н е с п у с к а в з н ь о г о очей, так що н е з г р а б н і с т ь стала його бідою. Тому що «той, н а к о г о д и в и т ь с я ц е й ч о л о в і ч о к , стає н е у в а ж н и м . Ані н а чо­ л о в і ч к а , ані на с а м о г о себе не з в е р т а є уваги. І стоїть розгуб­ л е н и й перед купкою уламків» * Коли увечері у льох Йду по вино я, брате, Чигає вже малий горбань, Щоб глека відібрати.

(«Schriften»,

І,

650-652)**.

Коли з полиці в кухні я Свій горщик зняти хочу, Підстереже малий горбань — І на друзки мій горщик.

«Чарівний ріг хлопчика» (нім.) — збірка німецьких народних пісень, упорядкована Л.А. фон Адорно та К. Брентано (побачив світ 1805— 1808 pp. і багаторазово перевидавалась). ** П е р е к л а д і ? . Берновськог.

191

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

З а в д я к и н е щ о д а в н о о п у б л і к о в а н о м у л и с т у в а н н ю , м и те­ пер знаємо у загальних рисах життя Беньяміна.

У цьому

с е н с і й о г о о д н о з н а ч н о х о ч е т ь с я у я в и т и я к ч е р г у т а к и х «ку­ п о к » , о с к і л ь к и й о м у с а м о м у в о н о , п о з а с у м н і в о м , с а м е та­ к и м і м а л ю в а л о с я . Та н а й г о л о в н і ш е те, що він в і д м і н н о з н а в п р о п о т а є м н е х и т р о с п л е т і н н я , д е , з а й о г о м а й с т е р н и м діаг­ н о з о м П р у с т а , « с л а б к і с т ь і геній... з л и в а ю т ь с я в одне». І, зви­ ч а й н о , г о в о р и в і про себе, к о л и , ц і л к о в и т о п о г о д ж у ю ч и с ь із Ж а к о м Рів'єром, наводив його слова про Пруста, к о т р и й « п о м е р від тієї ж н е д о с в і д ч е н о с т і , я к а у м о ж л и в и л а д л я н ь о ­ го його творчість... Він п о м е р тому, що не вмів р о з п а л и т и в о г о н ь а б о в і д ч и н и т и в і к н о » * . Я к і П р у с т , в і н був р і ш у ч е н е з д а т н и м з м і н и т и «умови ж и т т я , навіть я к щ о в о н и загрожу­ вали його з н и щ и т и » . (З упевненістю с н о в и д и н е щ а с н а доля з а в ж д и в е л а й о г о у с а м і с і н ь к у г у щ у с ь о г о д н і ш н і х ч и завт­ рашніх лих.

Скажімо, загроза бомбардувань узимку

193 9 -

1940 р о к і в з м у с и л а й о г о т і к а т и з П а р и ж а у п о ш у к а х б і л ь ш безпечного місця. Однак на П а р и ж не впало жодної бомби, а М е о , куди в і д п р а в и в с я Б е н ь я м і н , було ц е н т р о м д и с л о к а ц і ї військ, і, вірогідно, о д н и м із небагатьох місць у Ф р а н ц і ї , я к и м у ці місяці дивної війни загрожувала с п р а в ж н я небезпека). Р а з о м і з т и м , у н ь о г о , я к і у П р у с т а , б у л и всі п і д с т а в и б л а г о ­ словляти н е щ а с н у долю і повторювати д и в о в и ж н у молитву, я к о ю з а к і н ч у в а в с я н а р о д н и й в і р ш и к і з а в е р ш у ю т ь с я спога­ ди Б е н ь я м і н а про дитинство: Liebes K i n d l e i n , ach, i c h bitt, Bet fuers b i c k l i c h t M a n n l e i n mit. (О, в кожного життя єдине, Молись за горбаня, дитино). Заднім

числом

можна

вгадати

плутанину

заслужених

нагород, надмірних дарунків, незграбності і невдач, зіткану д л я Б е н ь я м і н а ж и т т я м , уже з п е р ш о г о , в и н я т к о в о щ а с л и в о * «До портрету Пруста» ( П е р е к л а д Н. Берновськог).

192

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

го випадку, я к и м відкрився його п и с ь м е н н и ц ь к и й шлях. За посередництва одного з друзів йому вдалося опублікувати е с е й « В и б і р к о в и й з а с і б » Гете» у ч а с о п и с і Г о ф м а н с т а л я « N e u e Deutsche Beitraege» (1924-1925). Цю п р а ц ю , ш е д е в р німець­ кої п р о з и і є д и н и й в з і р е ц ь т а к о г о м а с ш т а б у н а т л і н і м е ц ь к о ­ го л і т е р а т у р о з н а в с т в а в ц і л о м у і д о с л і д ж е н ь т в о р ч о с т і Ґ е т е зокрема, відхилила вже не одна редакція, так що захоплене схвалення Гофмансталя приспіло якраз на той момент, коли Б е н ь я м і н уже м а й ж е « з н е в і р и в с я з н а й т и хоч би в к о г о с ь д р у ж н і й в і д г у к » («Вгіеіе», І , 300). Та, й м о в і р н о , н і х т о т а к і н е з р о з у м і в , н а с к і л ь к и р і ш у ч и м був к р а х , у ц и х о б с т а в и н а х неминуче п о в ' я з а н и й із цією удачею.

Перший публічний

у с п і х м і г н а д а т и а в т о р о в і є д и н у м а т е р і а л ь н у г а р а н т і ю — пра­ в о п и с а т и другу д и с е р т а ц і ю , щ о було п о ч а т к о в и м с т у п е н е м у н і в е р с и т е т с ь к о ї к а р ' є р и , д о я к о ї Б е н ь я м і н тоді г о т у в а в с я . Це, звичайно, не обіцяло засобів до існування (заробітної п л а т н і п р и в а т - д о ц е н т и н е о т р и м у в а л и ) , та, в і р о г і д н о , м а л о би п е р е к о н а т и його батька, за з в и ч а є м тих часів, матеріаль­ но підтримувати синадо одержання ним повного професор­ ства. С ь о г о д н і не в м і щ у є т ь с я в голові, як Б е н ь я м і н і й о г о друзі ще могли сумніватися, що дисертація для конкурсу на посаду найзвичайнісінького викладача мала закінчитися для нього тільки є д и н и м :

катастрофою.

К о л и ч л е н и комісії

пізніше з і з н а в а л и с я , що ані слова не розуміють у представ­ леній

Б е н ь я м і н о м праці «Походження німецької барочної

д р а м и » , в а ж к о було ї м н е п о в і р и т и . Я к в о н и м о г л и зрозумі­ т и автора, я к щ о п о н а д усе він п и ш а в с я « т в о р о м , щ о скла­ дався переважно з цитат — найнеймовірнішою мозаїчною т е х н і к о ю з усіх, я к і м о ж н а у я в и т и » , і г о л о в н у с у т ь с в о є ї п р а ц і вбачав у ш е с т и епіграфах, що їй передували, «нічого рівно­ го чи п о д і б н о г о я к и м . . . не зумів би п і д і б р а т и ніхто» («Вгіеіе», І , 366)? У я в і т ь с п р а в ж н ь о г о м а й с т р а , щ о с т в о р и в у н і к а л ь н у річ,

аби потім запропонувати її для продажу на першому

поверсі н а й б л и ж ч о г о універмагу. Ч е с н о кажучи, ні антисе­ м і т и з м , ані н е д о б р о з и ч л и в і с т ь до ч у ж а к а (а п е р ш у д и с е р т а -

193

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

ц і ю Б е н ь я м і н з а х и с т и в у Ш в е й ц а р і ї і н е був а н і ч и ї м у ч н е м ) , ані з в и ч а й н а а к а д е м і ч н а п і д о з р і л и в і с т ь д о к о ж н о г о , хто ви­ х о д и т ь з а р а м к и г а р а н т о в а н о ї п о с е р е д н о с т і , б у л и тут ц і л к о ­ вито ні до чого. О д н а к у т о г о ч а с н і й Н і м е ч ч и н і і с н у в а л и й інші ш л я х и . Але тут я к р а з і з а в а д и л а б е н ь я м і н і в с ь к а н е з г р а б н і с т ь і безталанність, п р и ч о м у саме есей про Ґете відібрав у Б е н ь я м і н а є д и н у м о ж л и в і с т ь у н і в е р с и т е т с ь к о ї к а р ' є р и . Я к ч а с т о бува­ ло у Б е н ь я м і н а , його п р а ц ю ж и в и л а полеміка, і п р е д м е т о м його атаки цього разу стала книга Фрідріха Гундольфа про Ґ е т е . К р и т и к а б у л а р і з к о ю , і в с е - т а к и Б е н ь я м і н міг с п о д і в а ­ т и с я р а д ш е на р о з у м і н н я Гундольфа та і н ш и х членів гуртка, що с к л а в с я н а в к о л о С т е ф а н а Ґ е о р ґ е - групи, ч и й інтелекту­ а л ь н и й світ відчував у ю н о с т і м а й ж е своїм, — а н і ж «істебліш­ м е н т у » ; м о ж л и в о , й о м у й н е п о т р і б н о б у л о б и ч и с л и т и с я се­ ред ч л е н і в гуртка, аби з а с л у ж и т и а к а д е м і ч н у а к р е д и т а ц і ю під п о к р о в и т е л ь с т в о м когось із них, адже я к р а з на той час в о н и п о ч а л и в і д н а х о д и т и д л я себе зручне о п е р т я в а к а д е м і ч н о м у світі. Та о д н о г о він не м а в би р о б и т и в ж о д н о м у разі: к и д а т и ­ с я в а т а к у н а н а й с л а в е т н і ш о г о й н а й в і р о г і д н і ш о г о ч л е н а ака­ демії з усього гуртка з т а к о ю з а т я т і с т ю , що к о ж е н — як п о я с ­ н ю в а в в і н з а д н і м ч и с л о м п і з н і ш е — п о в и н е н був з р о з у м і т и : в і н «не м а є н і ч о г о с п і л ь н о г о н і з а к а д е м і є ю . . . н і з м о н у м е н т а ­ м и , с п о р у д ж е н и м и л ю д ь м и н а в з і р е ц ь Г у н д о л ь ф а або Е р н е с т а Б е р т р а м а » («Briefe», I I , 523). О т ж е , Б е н ь я м і н з р о б и в с а м е те, що р о б и т и було суворо з а б о р о н е н о . І через н е з г р а б н і с т ь або

безталанність надав цьому розголосу,

перш ніж його

п р и й н я л и до університетського середовища. Н е м о ж н а с к а з а т и , щ о він свідомо нехтував н е о б х і д н о ю обачністю. Н а в п а к и , він увесь час п а м ' я т а в , щ о « Н е д о р і к а не с п у с к а є з нього очей» і оточував к о ж е н свій к р о к безліччю осторог, як ніхто і н ш и й . Та щ о р а з у ця с и с т е м а попереджу­ вальних заходів на в и п а д о к н е б е з п е к и , в к л ю ч н о зі згаданою Ш о л е м о м «китайської поштивістю» , д и в н и м і загадковим ч и н о м н е в р а х о в у в а л а р е а л ь н о ї з а г р о з и . Т а к само, я к він тікав

194

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

із нічим не загрожуваного П а р и ж а до небезпечного Мео, т о б т о п р о с т о н а ф р о н т , в і н і в есеї п р о Ґ е т е н а д м і р н о т р и в о ­ ж и в с я ч е р е з те, щ о Г о ф м а н с т а л ь м о ж е х в о р о б л и в о с п р и й н я ­ ти обережне к р и т и ч н е з а у в а ж е н н я на адресу Р у д о л ь ф а Б о р хардта,

одного

з

найактивніших

співробітників

його

журналу. П р о щ о він а н і т р о х и н е х в и л ю в а в с я , т а к ц е про свою «атаку на ідеологію ш к о л и Ґеорґе...

адже у ц ь о м у місці їм

буде в а ж к о н е п о м і т и т и м о г о в и п а д у » («Briefe», 1,341). І в о н и й о г о п о м і т и л и . М а л о х т о був н а с т і л ь к и і з о л ь о в а н и м , я к Б е ­ н ь я м і н , т а к и м р о з п а ч л и в о с а м о т н і м . Н а в і т ь а в т о р и т е т Гоф­ м а н с т а л я , « н о в о г о п о к р о в и т е л я » , я к у п е р ш о м у ж н а п а д і за­ хвату н а з в а в й о г о Б е н ь я м і н («Вгіеіе», переломити ситуацію.

І,

327), н е д о п о м і г

Г о л о с Г о ф м а н с т а л я був н а д т о с л а б ­

ким п о р і в н я н о з цілком реальною силою ш к о л и Ґеорґе, впли­ в о в о ї г р у п и , в я к і й , я к у всіх п о д і б н и х с п і в т о в а р и с т в а х , ціну­ валася

тільки

ідеологічна

лояльність,

оскільки

лише

і д е о л о г і я — а не р і в е н ь і не я к і с т ь з р о б л е н о г о — м о ж у т ь з л ю ­ т у в а т и г р у п у в є д и н е ц і л е . За всієї д е м о н с т р а т и в н о ї в і д с т о р о н е н о с т і в і д п о л і т и ч н и х с ф е р , п о с л і д о в н и к и Ґ е о р ґ е на­ стільки

ж добре

розумілися

на

засадничих принципах

літературного маневрування, як п р о ф е с о р и — на основах а к а д е м і ч н о ї п о л і т и к и , а р е п о р т е р и й ж у р н а л і с т и — на а б е т ц і «ти — м е н і , а я — т о б і » . А Б е н ь я м і н не розумів, що й до чого. Він н і к о л и не знав, як в л а ш т о в у ю т ь подібні речі, не н а в ч и в с я о б е р т а т и с я серед п о д і б н и х л ю д е й , н а в і т ь з а тієї п о р и , к о л и « з о в н і ш н і нега­ р а з д и , щ о о б с т у п а ю т ь ч а с о м , я к в о в к и , з усіх б о к і в » («Вгіеіе», 1,298), у ж е д е щ о в і д к р и л и й о м у очі н а т е , я к р о б л я т ь с я с п р а ­ ви. Т а я к т і л ь к и він н а м а г а в с я п р и с т о с у в а т и с я , н а л а г о д и т и з в ' я з к и , щ о б с п е р т и с я хоча б на я к и й с ь т в е р д и й ґрунт, спра­ ва провалювалася. В е л и к у статтю п р о Ґ е т е , н а п и с а н у з м а р к с и с т с ь к и х по­ з и ц і й — у середині д в а д ц я т и х Б е н ь я м і н ледь не в с т у п и в до к о м у н і с т и ч н о ї партії, — т а к і не н а д р у к у в а л и ні у В е л и к і й Р а д я н с ь к і й Енциклопедії, для котрої вона п р и з н а ч а л а с я , ні

195

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

в нинішній Німеччині. Клаус Манн, я к и й замовив Б е н ь я мінові рецензію на « Т р и г р о ш о в и й роман» Брехта для свого ч а с о п и с у « S a m m l u n g » , п о в е р н у в р у к о п и с автору,

оскільки

т о й з а п р о с и в з а н ь о г о 250 ф р а н ц у з ь к и х ф р а н к і в ( б л и з ь к о 10 т о д і ш н і х д о л а р і в ) , а М а н н п о г о д ж у в а в с я т і л ь к и на

150.

Н о т а т к и про Брехтівську поезію за ж и т т я Б е н ь я м і н а опри­ л ю д н е н і не були. А н а й с е р й о з н і ш і труднощі, врешті-решт, в и н и к л и у нього з Інститутом соціальних досліджень, я к и й спочатку входив (і сьогодні знову входить) до складу Ф р а н к ­ фуртського університету, потім п е р е м і с т и в с я до А м е р и к и , і від я к о г о Б е н ь я м і н ф і н а н с о в о з а л е ж а в . П р о в і д н і у м и І н с т и ­ туту, Т е о д о р В . А д о р н о т а М а к с Х о р к х а й м е р , н а л е ж а л и д о «діалектичних матеріалістів». Д л я них м и с л е н н ю Беньямі­ на «не в и с т а ч а л о д і а л е к т и к и » . Він м и с л и в у «матеріалістич­ них категоріях», що «цілковито не збігалися з марксист­ ськими»

і яким

«бракувало ланок опосередкування»,

як,

н а п р и к л а д , в есеї п р о Б о д л е р а , д е Б е н ь я м і н « н а п р я м у , л е д ь н е в п р и ч и н н є в и х к а т е г о р і я х » с п і в в і д н о с и в « д е я к і я в н і еле­ менти надбудови... з відповідними е л е м е н т а м и базису». Як наслідок, найоригінальніша беньямінівська праця «Париж часів Другої імперії у творчості Б о д л е р а » не була оприлюд­ н е н а ні в ж у р н а л і Інституту, ні у п о с м е р т н о м у д в о т о м н и к у творів автора. друком:

(Дві частини н е щ о д а в н о все-таки в и й ш л и

«Der Flaneur»

R u n d s h a u » за

1967 р і к ,

числі «Das Argument* за

—

у грудневому числі«Оіе Neue

a «Die Moderne»

- у березневому

1968 р і к ) .

Б е н ь я м і н був, і м о в і р н о , щ о н а й д и в н і ш и м м а р к с и с т о м у ц ь о м у русі, що й без того в м і с т и в у себе, н е в і д о м о я к , ц і л и й набір д и в о в и ж . У т е о р е т и ч н о м у плані його п р и в а б и л о одне: в ч е н н я про надбудову, л и ш е п о б і ж н о н а м і ч е н е М а р к с о м , я к е п р о т е п о т о м у з д о б у л о с я н а н а д м і р н у р о л ь у м а р к с и з м і , ос­ к і л ь к и до нього п р и є д н а л а с я в е л и ч е з н а кількість інтелек­ т у а л і в , з а ц і к а в л е н и х в и н я т к о в о н а д б у д о в о ю . Б е н ь я м і н ви­ користовував учення про базис і надбудову як е в р и с т и ч н и й і методологічний стимул,

н а в р я д чи з а н у р ю ю ч и с ь у його

196

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

і с т о р и ч н и й або й ф і л о с о ф с ь к и й к о н т е к с т .

На повну силу

й о г о п р и в а б л ю в а л о і н ш е : те, щ о дух т а й о г о м а т е р і а л ь н і про­ я в и п о в ' я з а н і н а с т і л ь к и тісно, що б у к в а л ь н о в усьому мож­ на вбачати бодлерівські відповідності, я к і висвічують, про­ я с н ю ю т ь одна одну і за подібної в з а є м н о ї співвіднесеності вже не потребують тлумачного чи п о я с н ю в а л ь н о г о комен­ тарю. Й о г о з а х о п л ю в а в в з а є м о з в ' я з о к між в у л и ч н о ю сцен­ к о ю , с п е к у л я ц і я м и на ф о н д о в і й біржі, в і р ш е м , д у м к о ю — та п р и х о в а н а лінія, котра їх поєднує і дає історику чи філоло­ гу підставу в в а ж а т и все це п р и н а л е ж н і с т ю однієї е п о х и . К о л и А д о р н о к р и т и к у в а в Б е н ь я м і н а , к о т р и й «на всі очі с т е ж и т ь з а н о в и н а м и » ( « В г і е і е » , II, 793), в і н , з і с в о г о боку, ц і л к о в и т о мав р а ц і ю : саме це Б е н ь я м і н р о б и в і хотів р о б и т и . Під що­ н а й с и л ь н і ш и м в п л и в о м с ю р р е а л і з м у він « н а м а г а в с я впійма­ т и п р о ф і л ь і с т о р і ї у н а й д р і б н і ш и х о б р а з а х р е а л ь н о с т і , бук­ в а л ь н о в ї ї ш м а т к а х » ( « В г і е і е » , I I , 685). Б е н ь я м і н в і д ч у в а в пристрасть до

всього маленького,

ба навіть крихітного;

Ш о л е м розповідає про його намір умістити сотню рядків на звичайній сторіночці з а п и с н и к а і про з а х о п л е н н я двома п ш е н и ч н и м и з е р н и н а м и в є в р е й с ь к о м у відділі м у з е ю К л ю н і , «на я к и х с п о р і д н е н а д у ш а в и г р а в і ю в а л а п о в н и й т е к с т « Ш м а З Ісраель» . Д л я н ь о г о в е л и ч и н а о б ' є к т а була о б е р н е н о про­ п о р ц і й н о ю й о г о з н а ч у щ о с т і . Ц я д а л е к а від п р о с т о г о д и в а ц ­ тва п р и с т р а с т ь до д р і б н и ц ь н а п р я м у в и п л и в а л а у Б е н ь я м і ­ н а з є д и н о ї к а р т и н и світу, щ о с п р а в и л а н а н ь о г о в и р і ш а л ь н и й вплив, — з ґетевської впевненості у ф а к т и ч н о м у існуванні Urphaenomen, п е р в і с н о г о ф е н о м е н у в й о г о к о н к р е т и ц і , я к и й слід в і д н а й т и за с в і т о м я в и щ і в я к о м у « з н а ч е н н я » ( г е т е в с ь к е Bedeutung, щ о р а з п о р а з п о в т о р ю є т ь с я у Б е н ь я м і н а ) і явище,

с л о в о і річ,

ідея та досвід будуть н е р о з р и в н и м и .

А чим дрібніший предмет, тим повніше до його гранично к о н ц е н т р о в а н о ї ф о р м и в х о д и т ь все інше; звідси захват Бе­ н ь я м і н а перед т и м , щ о дві п ш е н и ч н і з е р н и н и м о ж у т ь вмісти­ ти « Ш м а І с р а е л ь » , саму суть юдаїзму, і н а й м і н і м і з о в а н і ш а г л и б и н н а суть в и я в л я є себе в н а й д р і б н і ш о м у предметі, п р и -

197

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

ч о м у і та, й і н ш и й д а ю т ь п о ч а т о к ч о м у с ь т р е т ь о м у , ч и я з н а ­ чущість, т и м не м е н ш е , не з в о д и т ь с я до його витоку. Інши­ ми словами, я к щ о щось і зачаровувало Б е н ь я м і н а із самого п о ч а т к у , т о н і к о л и н е ідеї — з а в ж д и т і л ь к и ф е н о м е н и . « У т а к з в а н о м у п р е к р а с н о м у н а й п а р а д о к с а л ь н і ш е т е , щ о в о н о вза­ г а л і і с н у є н а с п р а в д і » («Briefe», 1,349), і ц е й п а р а д о к с — п р о ­ стіше к а ж у ч и , д и в о я в и щ а — п о в с я к ч а с н о складав самісінь­ кий центр його зацікавлень. Н а с к і л ь к и б е н ь я м і н і в с ь к і студії б у л и д а л е к и м и від м а р ­ к с и з м у й д і а л е к т и ч н о г о матеріалізму, в и д н о з їхнього цент­ р а л ь н о г о п р е д м е т а — постаті ф л а н е р а . Й о м у , гультяєві впо­ перек міських юрм у

навмисній

суперечності з

їхньою

п о к в а п н о ю і ц і л е с п р я м о в а н о ю а к т и в н і с т ю , речі самі роз­ к р и в а ю т ь свій п о т а є м н и й сенс: « С п р а в ж н я к а р т и н а мину­ л о г о к о в з а є п о в з » ( « П р о р о з у м і н н я і с т о р і ї » ) * , і л и ш е без­ цільний блукач ф л а н е р може цей сенс с п р и й н я т и . Адорно тонко підмітив роль статики у беньямінівській думці: « Щ о б зрозуміти Б е н ь я м і н а , треба відчути, я к у к о ж н і й його фразі г р а н и ч н е з б у д ж е н н я п е р е т в о р ю є т ь с я на д е щ о статичне, — у н ь о г о с т а т и ч н е п о н я т т я п р о с а м и й рух» ( « S c h r i f t e n » , I , X I X ) . І справді, н а в р я д чи м о ж н а в і д н а й т и щ о с ь м е н ш «діалектич­ н е » , н і ж т а к и й п о г л я д н а світ, д л я я к о г о « а н г е л і с т о р і ї »

(з

тези д е в ' я т о ї ) не р у х а є т ь с я д і а л е к т и ч н о в н а п р я м к у майбут­ тя, а «погляд його з в е р н е н и й у м и н у л е » . «Там, де з ' я в л я є т ь ­ с я л а н ц ю г н а ш и х подій, т а м він б а ч и т ь с у ц і л ь н у катастро­ фу, к о т р а г р о м а д и т ь о д н а н а о д н у р у ї н и і ж б у р л я є ї х д о й о г о ніг.

Він хотів би з а т р и м а т и с я , р о з б у д и т и м е р т в и х і з н о в у

з'єднати розбите»

(йдеться,

вірогідно, про кінець історії).

«Та з р а ю д м е ш т о р м о в и й в і т е р » і « н е с т р и м н о ж е н е й о г о у майбутнє, ангел п о в е р т а є т ь с я до нього с п и н о ю , а гора руїн перед н и м в и р о с т а є д о неба. Те, щ о м и в в а ж а є м о п р о г р е с о м , і є ц и м вітром»*. Ангел, я к о г о Б е н ь я м і н п о б а ч и в на малюн­ ку Клеє «Ангелус Новус», — останнє п е р е в т і л е н н я ф л а н е * П е р е к л а д Н. Берновськог.

198

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

pa. Т а к с а м о , я к ф л а н е р у жесті б е з ц і л ь н о г о г у л ь т я й с т в а п о ­ вертається с п и н о ю до натовпу, навіть я к щ о той штовхає і в і д к и д а є к у д и с ь , т а к і «ангел історії», к о т р и й н е б а ч и т ь нічо­ го, о к р і м р о з р о с т а н н я р у ї н м и н у л о г о , н е с е т ь с я у в и х о р і п р о ­ гресу с п и н о ю до

майбутнього.

Вважати,

буцімто подібна

д у м к а м о ж е х о ч а б в о р у х н у т и с я з а р а д и п о с л і д о в н о г о , діа­ лектично збагненного

процесу,

який можна раціонально

п о я с н и т и , — з в и ч а й н о ж, я в н и й абсурд. Так само очевидно, що подібна думка не прагне й ніколи не досягає зв'язних, узагальнених і обґрунтованих суджень, з а м і щ а ю ч и їх, з а к р и т и ч н и м з а у в а ж е н н я м А д о р н о , « с у д ж е н ­ н я м и м е т а ф о р и ч н и м и ( « В г і е і е » , I I , 785). П о г л и н у т и й к о н ­ к р е т н и м и ф а к т а м и , щ о п р я м о і т у т - т а к и п р о п о н у ю т ь с я , оди­ н и ч н и м и випадками і подіями, чиє «значення» очевидне, Б е н ь я м і н не вельми цікавився теоріями чи «ідеями», які не н а д а в а л и с я до чіткої та зримої з о в н і ш н ь о ї ф о р м и . За такого ускладненого, проте, як і р а н і ш е , н а й в и щ о ю мірою реалістич­ ного способу д у м а н н я , з в ' я з о к між базисом і надбудовою за М а р к с о м ставав, у точному розумінні слова, м е т а ф о р и ч н и м . Т а к , з в і в ш и — ц і л к о в и т о у д у с і б е н ь я м і н і в с ь к о ї д у м к и — аб­ с т р а к т н е п о н я т т я « р о з у м » (Vernunft) д о й о г о в и т о к і в , д і є с л о ­ в а « с п р и й м а т и , чути» (vernehmen), м и н і б и п о в е р н у л и сло­ во з області н а д б у д о в и до його чуттєвого базису, або, н а в п а к и , п е р е т в о р и л и п о н я т т я н а метафору, я к щ о р о з у м і т и ц ю остан­ ню у первісному, не а л е г о р и ч н о м у сенсі дієслова «перено­ сити»

(metapherein). Тому що м е т а ф о р а в с т а н о в л ю є з в ' я з о к ,

к о т р и й б е з п о с е р е д н ь о с п р и й м а є т ь с я п о ч у т т я м и і не вима­ гає

інтерпретації,

а л е г о р і я ж з а в ж д и й д е від а б с т р а к т н о г о

п о н я т т я й о п і с л я в і д ш у к у є щ о с ь р е а л ь н е , щ о й буде, р а д ш е за все — д о в і л ь н о , й о г о р е п р е з е н т у в а т и . Д л я того, а б и зрозу­ міти алегорію, її треба п о я с н и т и , треба віднайти розв'язан­ ня загадки, яку вона я в л я є , так що часто-густо трудомістка і н т е р п р е т а ц і я а л е г о р и ч н и х фігур с к и д а є т ь с я на розв'язан­ ня г о л о в о л о м о к , хай навіть д л я цього в и м а г а є т ь с я не більше винахідливості,

ніж для алегоричного у я в л е н н я смерті у

199

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

вигляді скелета.

Від ч а с і в

Гомера м е т а ф о р а виступає тим

елементом поетики, я к и й керує пізнанням, встановлюючи відповідності

між

предметами,

фізично

найвіддаленішими

о д и н від о д н о г о . Т а к , н е з м і р н о м у ж а х у й с к о р б о т і , щ о охо­ п и л и с е р ц я а х е я н , в «Іліаді» в і д п о в і д а є п о д в і й н и й вітер з п і в н о ч і й заходу, («Іліада», I X ,

що

о б р у ш и в с я на темну морську хлань

1-8), а р у х в і й с ь к , щ о л а в а з а л а в о ю й д у т ь н а

битву, в і д п о в і д а є бігові м о р с ь к и х валів, п і д х о п л е н и х вихо­ ром, котрі з д і й м а ю т ь с я посеред м о р я , гряда за грядою ко­ т я т ь с я до берега і з г р о м о м р о з б и в а ю т ь с я об скелі («Іліада», IV, 4 2 2 - 4 2 8 ) . М е т а ф о р а — ц е з а с і б в і д н о в и т и є д н і с т ь світу, с п и р а ю ч и с ь на поезію. У Б е н ь я м і н а гірше за все розуміють я к р а з т е , щ о в і н , н е п о е т , т и м н е м е н ш е в о л о д і в поетичною думкою,

а тому вбачав у метафорі н а й в е л и ч н і ш и й д а р у н о к

мови.

Мовне «перенесення» дозволяє надати матеріальної

ф о р м и н е з р и м о м у («Господь — наш н а д і й н и й оплот») і тим с а м и м з р о б и т и й о г о в і д к р и т и м д л я досвіду. Б е н ь я м і н міг без тіні сумніву с п р и й м а т и м а р к с и с т с ь к у к о н ц е п ц і ю надбудо­ в и я к д о к о н е ч н е в т і л е н н я м е т а ф о р и ч н о ї д у м к и с а м е тому, щ о без н а й м е н ш и х т у р б о т і к л о п о т і в п р о « о п о с е р е д к у в а н ­ ня» н а п р я м у с п і в в і д н о с и в надбудову з т а к з в а н и м «матері­ а л ь н и м » б а з и с о м , щ о о з н а ч а в д л я н ь о г о ц і л і с н і с т ь світу, кот­ р и й с п р и й м а є т ь с я ч у т т є в о . В і н був я в н о з а ч а р о в а н и й т и м , що інші т а в р у в а л и як « в у л ь г а р н и й м а р к с и з м » і «недіалек­ тичне мислення». Не виключаю, що Беньямінові, чиє духовне існування в и з н а ч а в і н а д и х а в Ґ е т е — не ф і л о с о ф , а п о е т — і ч и ї з а ц і ­ к а в л е н н я , хоча він і н а в ч а в с я філософії, с т а н о в и л и м а й ж е в и н я т к о в о п о е т и й п р о з а ї к и , було л е г ш е с п і л к у в а т и с я з пое­ тами, ніж із теоретиками, чи то діалектичного, чи метафізич­ н о г о ладу. І в ц ь о м у с е н с і д р у ж б а з Б р е х т о м — у н і к а л ь н а т и м , що н а й б і л ь ш и й із ж и в и х н і м е ц ь к и х поетів з у с т р і в с я тут із н а й в и з н а ч н і ш и м із сучасних йому к р и т и к і в , про що обоє п р е к р а с н о з н а л и , — п о з а с у м н і в о м , була д р у г о ю і куди більш в а ж л и в о ю удачею всього ж и т т я Б е н ь я м і н а .

200

Вона одразу ж

Вальтер Беньямін

призвела до

(1892-1940)

найнесприятливіших наслідків:

налаштувала

п р о т и Б е н ь я м і н а н е ч и с л е н н и х д р у з і в , п о с т а в и л а під загро­ зу його з в ' я з к и з І н с т и т у т о м с о ц і а л ь н и х досліджень, до чиїх «напучувань» у нього («Вгіеіе»,

б у л и всі п і д с т а в и « д о с л у х о в у в а т и с я »

I I , 683), і н е к о ш т у в а л а й о м у Ш о л е м о в о ї д р у ж б и

тільки завдяки терплячій вірності і н е з р і в н я н н і й велико­ д у ш н о с т і Ш о л е м а в у с ь о м у , щ о с т о с у в а л о с я д р у г а . І Адорно, і Ш о л е м п р о к л и н а л и те, щ о о с т а н н і й н а з в а в « р у й н і в н и м впливом» Брехта

— вочевидь недіалектичне використання

м а р к с и с т с ь к и х категорій і б е з п о в о р о т н и й р о з р и в із будья к о ю м е т а ф і з и к о ю ; т а г о л о в н а біда п о л я г а л а в т о м у , щ о Б е ­ ньямін, я к и й зазвичай ішов на к о м п р о м і с и , навіть я к щ о у ц ь о м у й н е б у л о а ж т а к о ї н е о б х і д н о с т і , у с в і д о м л ю в а в і ці­ нував дружбу з

Б р е х т о м саме як о с т а н н ю межу,

з а к і н ч у в а л а с я не л и ш е с л у х н я н і с т ь ,

за я к о ю

а й взагалі будь-яка

д и п л о м а т і я : «Згода з т и м , що р о б и т ь Брехт, — одна з най­ в а ж л и в і ш и х і стратегічно необхідних точок моєї сьогодніш­ н ь о ї п о з и ц і ї » («Вгіеіе», I I , 594). У Б р е х т і в і н в і д н а й ш о в п о ­ ета р і д к і с н о ї і н т е л е к т у а л ь н о ї м о г у т і і , щ о б у л о д л я н ь о г о н а т о й час не м е н ш в а ж л и в и м , л ю д и н у з лівих, я к а , за всіх мір­ к у в а н ь про діалектику, була не б і л ь ш и м д і а л е к т и к о м , аніж він сам, р о з у м я к о ї п р о т е в і д р і з н я в с я н а д з в и ч а й н о ю близь­ к і с т ю д о р е а л ь н о г о світу. П о р у ч і з н и м в і н м і г в і л ь н о відда­ в а т и с я тому,

що

Брехт називав

«грубою думкою»

(«das

р ї и ш р е D e n k e n » ) : «Головне — н а в ч и т и с я м и с л и т и грубо. Д у м к а про істотне — з а в ж д и груба д у м к а » , — с т в е р д ж у в а в Брехт, а Б е н ь я м і н , п р о я с н ю ю ч и , д о д а в а в : « Б а г а т о хто уяв­ л я є собі д і а л е к т и к у я к л ю б о в д о т о н к о щ і в . . . Н а в п а к и , лан­ кою і с к л а д о в о ю д і а л е к т и к и має

бути груба д у м к а :

вона

с п і в в і д н о с и т ь т е о р і ю з п р а к т и к о ю . . . д у м ц і слід бути г р у б о ю , щ о б п р и м у с и т и себе діяти» . Т а к чи і н а к ш е , у грубій д у м ц і Беньяміна приваблювала,

здається,

співвіднесеність не

стільки з п р а к т и к о ю , с к і л ь к и з реальністю; ця реальність для нього щ о н а й б е з п о с е р е д н і ш и м ч и н о м в и р а ж а л а с я в при­ слів'ях та п р и к а з к а х п о в с я к д е н н о ї мови. « П р и с л і в ' я — ш к о -

201

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

да грубої д у м к и » , — п и с а в він у т о м у с а м о м у к о л і р о з д у м і в . С а м е від м и с т е ц т в а п е р е т в о р ю в а т и п р и с л і в ' я т а п р и к а з к и на л і т е р а т у р н у м о в у у Б е н ь я м і н а — як і у К а ф к и , д л я я к о г о фігури мови часто-густо

ставали джерелом

слугували к л ю ч е м до р і з н о м а н і т н и х «загадок»,

натхнення

і

— здатність

п и с а т и прозу, я к а н а с т і л ь к и з а ч а р о в у є й з а ч а р о в а н о б л и з ь к а до реальності. Варто л и ш е п о г л я н у т и на ж и т т я Б е н ь я м і н а , як повсюд­ но б а ч и ш у н ь о м у « м а л е н ь к о г о г о р б а н я » . З а д о в г о до епідемії Т р е т ь о г о р е й х у т о й уже р о з і г р у в а в свої к а в е р з и , д о в о д я ч и видавців, які обіцяли Беньямінові річний аванс за роботу в н у т р і ш н ь о г о р е ц е н з е н т а або р е д а к т о р а журналу, до

бан­

крутства якраз напередодні виходу першого числа. Пізніше він д о з в о л и в ч у д о в і й а н т о л о г і ї л и с т і в н і м е ц ь к и х а в т о р і в , любовно підготовленій Б е н ь я м і н о м і супроводжуваній його п р е к р а с н и м и к о м е н т а р я м и , в с е - т а к и в и й т и д р у к о м під ти­ т у л о м « D e u t s c h e M e n s c h e n » і з е п і г р а ф о м «Von E h r e o h n e R u h m / V o n Grosse ohne G l a n z / V o n W u r d e ohne Sold» ( « П р о ч е с т ь без с л а в и / П р о в е л и ч без б л и с к у / П р о б л а г о р о д с т в о без в и н а г о р о д и » ) ; п р о т е п о т і м п о т у р б у в а в с я , щ о б в о н а з а к і н ­ ч и л а свої д н і у п і д в а л і з б а н к р у т і л о г о ш в е й ц а р с ь к о г о в и д а в ­ ця — її т а к і не н а д і с л а л и до н а ц и с т с ь к о ї Н і м е ч ч и н и , п о п р и наміри Беньяміна, котрий якраз на цей випадок підписав збірник псевдонімом.

У тому ж т а к и підвалі к н и г у було

в і д н а й д е н о 1962-го р о к у у т о й с а м и й м о м е н т , к о л и в Н і м е ч ­ ч и н і в и й ш л о у світ її друге в и д а н н я . ( Ц е , в в а ж а й м о , т е ж мож­ н а п р и п и с а т и « м а л е н ь к о м у г о р б а н е в і » : й о г о з л о ю в о л е ю ба­ гато з того, що п о т і м о б е р т а є т ь с я у д а ч е ю , с п о ч а т к у п о с т а є бідою. Те саме т р а п и л о с я з п е р е к л а д о м «Анабазису» Алексіса С е н - Л е ж е Л е ж е ( С е н - Ж о н а П е р с а ) . Б е н ь я м і н , я к и й цій роботі

«не

надавав

особливої вагомості»

(«Вгіеїе»,

1,381),

у з я в с я з а н е ї т і л ь к и т о м у , щ о і з з а м о в л е н н я м тут, я к і н а пе­ реклад Пруста, допоміг Гофмансталь.

Переклад з'явився в

Німеччині тільки після війни, проте дозволив Беньямінові увійти в к о н т а к т із Л е ж е , а той, о б і й м а ю ч и д и п л о м а т и ч н и й

202

Вальтер Беньямін (1892-1940)

пост, зумів в ч а с н о в т р у т и т и с я і п е р е к о н а в ф р а н ц у з ь к и й у р я д не і н т е р н у в а т и Б е н ь я м і н а вдруге — п р и в і л е й , на к о т р и й с п р о м і г с я м а л о хто з е м і г р а н т і в ) .

П о т о м у н а з м і н у підсту­

п а м п р и й ш л и « к у п к и д р у з о к » , о с т а н н ь о ю з я к и х , п е р е д ката­ с т р о ф о ю на і с п а н с ь к о м у кордоні, стала загроза, що Інсти­ тут с о ц і а л ь н и х д о с л і д ж е н ь , к о т р и й п е р е ї х а в д о Н ь ю - Й о р к а , «єдине матеріальне та моральне опертя»

беньямінівського

і с н у в а н н я в П а р и ж і ( « В г і е і е » , I I , 790), з а л и ш и т ь й о г о б е з п і д т р и м к и . «Самі о б с т а в и н и , що до н е й м о в і р н о с т і усклад­ н и л и м о ю с и т у а ц і ю в Є в р о п і , м о ж у т ь з р о б и т и д л я м е н е не­ м о ж л и в о ю еміграцію до СІЛА», — п и с а в Б е н ь я м і н у квітні 1939 р о к у ( « В г і е і е » , I I , 810), і щ е під с в і ж и м в р а ж е н н я м від того «удару», я к о г о з а в д а в у л и с т о п а д і т р и д ц я т ь в о с ь м о г о лист Адорно, що відкинув п е р ш и й варіант беньямінівської п р а ц і п р о Б о д л е р а ( « В г і е і е » , I I , 790). Ш о л е м ц і л к о в и т о має рацію: після Пруста відчуття най­ тіснішої особистої спорідненості серед сучасних авторів у Б е н ь я м і н а в и к л и к а в К а ф к а . І н е д а р е м н о він — з в и ч а й н о ж, пам'ятаючи про

« п р о с т о р и руїн

і поля понівечення»

у

власній творчості, — п и с а в : «Для р о з у м і н н я того, що зали­ ш и л о с я п і с л я К а ф к и , слід, серед і н ш о г о , п р о с т о в и з н а т и , щ о в і н з а з н а в к р а х у » ( « В г і е і е » , I I , 614). В л у ч н о с к а з а н е Б е н ь я міном про К а ф к у м о ж н а повністю п р и к л а с т и до нього само­ го: « О б с т а в и н и ц ь о г о к р а х у — н а й р і з н о м а н і т н і ш і . Н а п р о ­ шується навіть така думка: варто йому в п е в н и т и с я в крахові, щ о н а н ь о г о ч и г а є , я к у с е і н ш е в і д б у л о с ь із н и м у ж е en route*, н і б и у в і сні» ( « В г і е і е » , I I , 764). Б е н ь я м і н о в і б у л о н е о б о в ' я з ­ ково читати Кафку, щоб думати, як К а ф к а . Не прочитавши щ е н і ч о г о , к р і м « К о ч е г а р а » , він уже н а в о д и в у в есеї п р о ґ е т е в с ь к и й « В и б і р к о в и й засіб» слова Ґете: « Н а д і я , як небес­ на з і р к а , п р о м а й н у л а у н и х над г о л о в а м и » , — а з а к л ю ч н і сло­ ва цієї п р а ц і з в у ч а т ь так, н і б и їх н а п и с а в сам К а ф к а : « Н а д і я дана н а м т і л ь к и заради надії»**. * Принагідно, саме по собі ( ф р . ) . ** П е р е к л а д Я. Берновськог.

203

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

2 6 в е р е с н я 1940 р о к у н а ф р а н к о - і с п а н с ь к о м у к о р д о н і , в ж е на шляху до А м е р и к и , Вальтер Б е н ь я м і н покінчив із собою. П р и ч и н д л я того було безліч.

Гестапо к о н ф і с к у в а л о його

к в а р т и р у в П а р и ж і р а з о м із бібліотекою ( « н а й в а ж л и в і ш у її п о л о в и н у » він с п р о м і г с я свого часу в и в е з т и з Н і м е ч ч и н и ) і б а г а т ь м а р у к о п и с а м и , т а к щ о у н ь о г о б у л и всі п і д с т а в и тур­ буватися за долю решти, котра, завдяки посередництву Ж о р ­ жа Б а т а я , о п и н и л а с я в Н а ц і о н а л ь н і й бібліотеці п е р е д відльо7

том Б е н ь я м і н а з П а р и ж а до Лурда, у вільну зону . Як й о м у б у л о ж и т и без б і б л і о т е к и ? Я к з а р о б л я т и н а ж и т т я без р о з ­ галужених цитат і в и п и с о к , що з а л и ш и л и с я в рукописах? Окрім того,

його

абсолютно

не приваблювала Америка,

де йому, як він не раз г о в о р и в , р а д ш е за все, не з н а й д у т ь жод­ ного і н ш о г о з а с т о с у в а н н я , о к р і м я к в о з и т и п о к р а ї н і , по­ к а з у ю ч и за гроші як «останнього є в р о п е й ц я » . Та безпосе­ редньою

причиною

беньямінівського

самогубства

став

н е с п о д і в а н и й удар долі. Ч е р е з м и р н у угоду м і ж в і ш і с т с ь к о ю Ф р а н ц і є ю та Третім райхом, емігранти з гітлерівської Німеч­ ч и н и — les refugies p r o v e n a n t d A l l e m a g n e * , я к ї х о ф і ц і й н о н а з и в а л и у Ф р а н ц і ї , — о п и н я л и с я під з а г р о з о ю в и с и л к и н а б а т ь к і в щ и н у , та, в і р о г і д н о , т і л ь к и в т о м у р а з і , к о л и в о н и я в ­ л я л и п о л і т и ч н у о п о з и ц і ю . Д л я в р я т у в а н н я ц і є ї к а т е г о р і ї емі­ г р а н т і в , — слід в і д з н а ч и т и , в о н а н і к о л и не м і с т и л а н е п о л і тизованої

маси

єврейства,

котра потім

і

опинилася

в

н а й б і л ь ш і й н е б е з п е ц і , — С п о л у ч е н і Ш т а т и ч е р е з свої кон­ с у л ь с т в а у в і л ь н і й з о н і р о з п о в с ю д ж у в а л и о с о б л и в і в і з и . Зу­ с и л л я м и Інституту в Н ь ю - Й о р к у Б е н ь я м і н одним із перших о т р и м а в таку візу в

Марселі.

Д а л і він

швидко домігся

іспанської т р а н з и т н о ї візи, що надавала йому право доїхати до Лісабона, аби звідти відплисти до А м е р и к и .

Однак у

н ь о г о не було в і з и на виїзд із Ф р а н ц і ї , к о т р а ще в и м а г а л а с я в цей період,

в якій проте ф р а н ц у з ь к и й уряд незмінно

відмовляв емігрантам з Н і м е ч ч и н и на догоду гестапо. Вза* Емігранти, вихідці з Н і м е ч ч и н и ( ф р . ) .

204

Вальтер Беньямін (1892-1940)

галі, ц е н е с к л а д а л о о с о б л и в и х т р у д н о щ і в з в і д т о д і , я к до­ волі к о р о т к а і не в е л ь м и с к л а д н а дорога крізь гори до П о р Бу стала добре відомою

і не о х о р о н я л а с я ф р а н ц у з ь к и м и

п р и к о р д о н н и к а м и . Т а від Б е н ь я м і н а , к о т р и й с т р а ж д а в н а тяжку сердечну недостатність, потребував величезної напруги, майже зовсім з н е с и л е н и м .

навіть н а й к о р о т ш и й шлях і до П о р - Б у він д і с т а в с я

В іспанському приморському

містечку к у п к а емігрантів, до я к о ї він п р и є д н а в с я , дізнала­ ся, що саме цього д н я І с п а н і я з а к р и л а к о р д о н , і і с п а н с ь к і п р и к о р д о н н и к и н е п р и й м а ю т ь віз, в и д а н и х у М а р с е л і . Емі­ г р а н т а м було з а п р о п о н о в а н о т и м с а м и м ш л я х о м н а с т у п н о ­ го ранку повернутися до Франції. Вночі Б е н ь я м і н позбавив с е б е ж и т т я , і в р а ж е н і й о г о с а м о г у б с т в о м п р и к о р д о н н и к и до­ з в о л и л и т и м , хто з а л и ш и в с я , п р я м у в а т и до П о р т у г а л і ї . А за к і л ь к а т и ж н і в було з н я т о й з а б о р о н у на в'їзд. Д н е м р а н і ш е Б е н ь я м і н п р о ї х а в б и без ж о д н и х п е р е п о н ; д н е м п і з н і ш е у М а р с е л і в ж е з н а л и б , щ о і с п а н с ь к и й к о р д о н т и м ч а с о в о за­ к р и т и й . К а т а с т р о ф а могла т р а п и т и с я тільки того в и н я т к о ­ вого д н я .

II. Т е м н і ч а с и

Тому, хто за життя неспроможний подолати життя, одна рука потрібна, щоб відбиватися від розпачу, породженого власною долею... натомість другою рукою він може записувати те, що бачить під руїнами, адже бачить він інакше й більше, ніж оточуючі: бо він мертвий за життя і все ж живий після катастрофи *. Ф р а н ц К а ф к а , « Щ о д е н н и к и » , 19 ж о в т н я 1921

* П е р е к л а д О. Кацевої.

205

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

Самопочуття людини, яка під час корабельної катастрофи прив язала себе до щогли, яка ось-ось завалиться. І все ж у неї є шанс подати звідти знак, що обіцяє порятунок. Вальтер Б е н ь я м і н , л и с т д о Герхарда Ш о л е м а , 17 к в і т н я 1931 Ч а с т о д о б а п о з н а ч а є с в о ї м т а в р о м т и х , х т о був м е н ш е з а і н ш и х п і д в л а д н и й ї ї дії, х т о т р и м а в с я від н е ї д а л і , н і ж і н ш і , і к о м у д о в е л о с я через те п о т е р п а т и більше за і н ш и х . Т а к було з П р у с т о м , із К а ф к о ю , з К а р л о м К л а у с о м , т а к було і з Б е н ь я м і н о м . Й о г о ж е с т и , п о в о р о т г о л о в и , к о л и він п р и с л у х а в с я до к о г о с ь у р о з м о в і ; й о г о хода, його м а н е р и — а о с о б л и в о м а н е р а говорити, аж до добору слова й о с о б л и в о с т е й син­ т а к с и с у ; н а р е ш т і , і д е о с и н к р е т и ч н і с м а к и , — в с е б у л о на­ стільки с т а р о м о д н и м , ніби його м и м о х і т ь в и н е с л о з дев'ят­ н а д ц я т о г о століття у д в а д ц я т е , як м о р е п л а в ц я — на берег ч у ж о ї з е м л і . Ч и п о ч у в а в с я в і н у т о д і ш н і й Н і м е ч ч и н і я к вдо­ м а ? С у м н і в н о . В п е р ш е о п и н и в ш и с ь у Ф р а н ц і ї 1913-го р о к у зовсім м о л о д о ю л ю д и н о ю , він за к і л ь к а днів п о ч у в а в с я на в у л и ц я х П а р и ж а «ледь не з а т и ш н і ш е »

(«Вгіеїе»,

1,56), а н і ж

н а з н а й о м и х з д и т и н с т в а в у л и ц я х Б е р л і н а . В і н міг в і д ч у т и вже тоді і, п о з а с у м н і в о м , відчував д в а д ц я т ь м а р о к а м и по­ тому, н а с к і л ь к и м а н д р і в к а з Б е р л і н а в П а р и ж о з н а ч а є пере­ м і щ е н н я у ч а с і — не з о д н і є ї к р а ї н и в і н ш у , а з д в а д ц я т о г о століття excellence,

назад у дев'ятнадцяте. культура

якої

Франція

завдавала

б у л а n a t i o n par

європейський

рівень

минулого століття і заради якої О с м а н н перебудував П а р и ж , «столицю дев'ятнадцятого століття», як називав його Бенья­ м і н . З в и ч а й н о , т о д і ш н і й П а р и ж і щ е н е був к о с м о п о л і т и ч ­ н и м м і с т о м , п р о т е в і н був м і с т о м г л и б о к о є в р о п е й с ь к и м , а т о м у — в ж е п р и н а й м н і з с е р е д и н и д е в ' я т н а д ц я т о г о сто­ л і т т я — з б е з п р и к л а д н о ю п р и р о д н і с т ю в і д к р и т и м д л я всіх вигнанців. Ц ь о м у не могли завадити ні відверта к с е н о ф о б і я його м е ш к а н ц і в , ані в и ш у к а н і п р и ч і п к и місцевої поліції. Щ е задовго до еміграції Б е н ь я м і н знав, «яка це рідкість — на-

206

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

трапити на француза, згодного р о з м о в л я т и з вами більше, н і ж ч в е р т ь г о д и н и » ( « В г і е і е » , І , 445). П і з н і ш е , к о л и в і н о б л а ш т у в а в с я в П а р и ж і як емігрант, в р о д ж е н а гідність утри­ м у в а л а й о г о від з б л и ж е н н я , н е д а ю ч и п о б і ж н и м з н а й о м с т в а м ( г о л о в н и м с е р е д н и х був А н д р е Ж і д ) п е р е р о с т и у м і ц н і з в ' я з ­ к и і н е с п р и я ю ч и н о в и м к о н т а к т а м . ( Я к м и н е щ о д а в н о дізна­ л и с я , Вернер К р а ф т влаштував йому зустріч із Ш а р л е м дю Б о , ч и й «захват перед н і м е ц ь к о ю літературою» з р о б и в його к л ю ч о в о ю постаттю в к о л і емігрантів з Н і м е ч ч и н и . Зі зв'яз­ к а м и у В е р н е р а К р а ф т а б у л о н а б а г а т о к р а щ е — ч и ц е н е іро­ н і я д о л і ! ) У в р а ж а ю ч о м у за т в е р е з і с т ю о г л я д і т в о р і в і л и с ­ тування

Беньяміна,

а також літератури про нього,

П'єр

Міссак відзначив, як хворобливо мав Беньямін переживати той факт, що не з н а х о д и т ь у Ф р а н ц і ї н а л е ж н о г о «прийому» . Та, н а в і т ь д р а т у ю ч и й о б р а ж а ю ч и , м і с т о я к т а к е в и н а г о ­ р о д ж у в а л о за все. Б у л ь в а р и , котрі Б е н ь я м і н в і д к р и в д л я себе щ е 1 9 1 3 - г о р о к у , с к л а д а л и с я з б у д и н к і в , « с п о р у д ж е н и х , зда­ в а л о с я , не д л я того, аби в н и х ж и т и , а ніби к а м і н н я — д л я т о г о , щ о б м і ж н и м п р о г у л ю в а т и с я » ( « В г і е і е » , 1,56). Ц е м і с т о , я к е м о ж н а , й д у ч и к р і з ь стару браму, о б х о д и т и п о колу, ли­ ш и л о с я саме тим, чим були к о л и с ь обнесені глухими стінами і

захищені

від

зовнішнього

світу

середньовічні

міста:

н а с п р а в д і і н т е р ' є р о м , а л е без т і с н я в и с е р е д н ь о в і ч н и х в у л и ­ чок, — просторо забудованим і р о з п л а н о в а н и м інтер'єром п р о с т о н е б а , і з в е л и ч н и м н е б е с н и м д а х о м н а д г о л о в о ю . «Тон­ к о щ і всіх т у т е ш н і х м и с т е ц т в

і всієї т у т е ш н ь о ї д і я л ь н о с т і

п о л я г а ю т ь у тому, що в о н и л ю б о в н о з б е р і г а ю т ь у л а м к и ори­ г і н а л у в ї х н і й п е р в і с н і й п и ш н о т і » ( « В г і е і е » , І , 421). Ц е д о ­ помагає створювати новий блиск.

Одноманітні фасади, що

тягнуться вздовж вулиць на взірець внутрішніх перетинок у квартирі, утворюють у П а р и ж і відчуття фізичної захище­ ності, як у ж о д н о м у і н ш о м у місті. А галереї, що з ' є д н у ю т ь в е л и к і б у л ь в а р и і р я т у ю т ь від н е г о д и , н а с т і л ь к и п р и ч а р у в а ­ ли Б е н ь я м і н а , що свою давно в и н о ш у в а н у головну працю про д е в ' я т н а д ц я т е с т о л і т т я і його с т о л и ц ю він дедалі часті-

207

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

ше й н а з и в а в просто «Роботою про пасажі»

(«Passangenar-

beit»). Ці галереї були д л я нього с и м в о л о м П а р и ж а : поєдну­ ючи в собі в н у т р і ш н є й з о в н і ш н є , в о н и я в л я л и с п р а в ж н ю п р и р о д у цього міста нібито у ф о р м і самої сутності. Чужи­ нець почувається в П а р и ж і як удома, тому що м о ж е ж и т и т у т у м і с т і , як у в л а с н и х ч о т и р ь о х с т і н а х .

І як у к в а р т и р і

ж и в у т ь і о б л а ш т о в у ю т ь її, щ о б ж и т и , а н е п р о с т о с п а т и , ї с т и й п р а ц ю в а т и , т а к само і в місті ж и в у т ь , б л у к а ю ч и по н ь о м у без м е т и й с м и с л у , п р о т е з н а ю ч и , щ о з а в ж д и з н а й д у т ь тут п р и т у л о к у н е з л і ч е н н и х к а в ' я р н я х , які п р о в о д ж а ю т ь вас, в у л и ц я за в у л и ц е ю , і п о в з я к і тече ж и т т я міста — ріка пере­ хожих. П а р и ж і подосі — є д и н е з в е л е т е н с ь к и х міст, я к е мож­ на зі з р у ч н о с т я м и більше,

обійти пішки

ніж у будь-якого

іншого,

і пожвавленість якого з а л е ж и т ь від в у л и ч н и х

пішоходів, т а к щ о с у ч а с н и й а в т о т р а н с п о р т з а г р о ж у є само­ му і с н у в а н н ю П а р и ж а з п р и ч и н д а л е к о не технічних. Пусте­ л я а м е р и к а н с ь к и х п е р е д м і с т ь а б о ж и т л о в и х к в а р т а л і в бага­ тьох

міст світу,

бруківки,

все

вуличне

життя

котрих

зведене

а пішохід може крокувати тротуаром,

до

урізаним

тепер до стежечки, миля за милею, не зустрічаючи живої душі,

— п о в н а п р о т и л е ж н і с т ь П а р и ж а . Бо в і н ш и х містах,

здається, знехотя допускають свободу л и ш е для покидьків суспільства; — р о з д и в л я н н ю по боках, б а й д и к у в а н н ю , фла­ нерству, — п а р и з ь к і вулиці з а в ж д и й г о с т и н н о відкриті. Тому вже з часів Другої імперії місто було с п р а в ж н і м р а є м д л я всіх, к о м у н е т р е б а з а р о б л я т и н а ж и т т я , т у р б у в а т и с я п р о к а р ' є р у , д о м а г а т и с я с в о є ї м е т и , і н а к ш е к а ж у ч и , р а є м д л я бо­ г е м и , і не л и ш е х у д о ж н и к і в і п и с ь м е н н и к і в , а й д л я тих, хто до них п р и є д н у є т ь с я , о с к і л ь к и не м о ж е — в т р а т и в ш и дім чи б а т ь к і в щ и н у — адаптуватися ні п о л і т и ч н о , ні соціально. П о з а ц и м и р а м к а м и міста, к о т р е стало д л я ю н о г о Б е н ь я ­ міна в и р і ш а л ь н и м ж и т т є в и м досвідом, зуміємо,

чому ключовою

фланер. До якої міри

постаттю

м и н а в р я д ч и зро­

написаного

ним

став

прогулянка визначала самий крок

б е н ь я м і н і в с ь к о ї д у м к и , я с н і ш е за все в и д н о з о с о б л и в о с т е й

208

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

його ходи, я к у М а к с Ріхнер описує як «суміш п р о с у в а н н я З

в п е р е д і з в о л і к а н н я , обох р а з о м » . Це була хода ф л а н е р а , п р и к м е т н а т и м , що ф л а н е р і в , р а з о м із д е н д і й с н о б а м и , по­ родило д е в ' я т н а д ц я т е століття, доба добробуту, к о л и діти з р о д и н в е р х н ь о г о п р о ш а р к у с е р е д н ь о г о к л а с у , з о в с і м н е пра­ ц ю ю ч и , к о р и с т у в а л и с я доходом, а тому не мали ж о д н и х при­ чин н е п о к о ї т и с я . І ц і л к о в и т о так само, як це місто н а в ч и л о Беньяміна фланерству,

п р и х о в а н о м у стилю ходи й д у м к и

дев'ятнадцятого століття, воно, природно, з а р о н и л о у нього особливі почуття до

французької словесності,

що майже

н е з д о л а н н о в і д р і з а л о й о г о від і н т е л е к т у а л ь н о г о ж и т т я , з в и ­ чайного для тодішньої Німеччини.

« У Н і м е ч ч и н і я від­

ч у в а ю , д о я к о ї м і р и мої с п р о б и й з а ц і к а в л е н н я чужі л ю д я м мого п о к о л і н н я , тоді як у Ф р а н ц і ї є п е в н і с и л и — такі п и с ь м е н н и к и , як Жіроду й особливо Арагон,

рух сюрре­

а л і с т і в , — я к і , н а с к і л ь к и я бачу, п р а ц ю ю т ь н а д т и м с а м и м , що ц і к а в и т ь і м е н е » , — п о в і д о м л я в в і н Г о ф м а н с т а л ю у 1927 р о ц і ( « В г і е і е » , 1,446), к о л и , п о в е р н у в ш и с я з М о с к в и і в п е в ­ н и в ш и с ь у н е з д і й с н е н н о с т і л і т е р а т у р н и х п л а н і в під кому­ н і с т и ч н и м п р а п о р о м , Б е н ь я м і н з а п о в з я в с я з м і ц н ю в а т и свої «паризькі позиції»

(«Вгіеіе»,

ми р а н і ш е він п и с а в про

І, 444-445).

( В і с ь м о м а рока­

«неймовірне відчуття спорідне­

ності», котре п р о б у д и в у н ь о м у Ш а р л ь Пеґі: « Н і щ о з напи­ саного

ніколи

не

викликало такого

розчулювало відчуття

мене так глибоко

співпричетності»

і не

(«Вгіеіе»,

І,

217)). Хоч б и я к там було, з а к р і п и т и й о м у нічого н е вдало­ ся, і р о з р а х о в у в а т и на удачу теж не в и п а д а л о . І н о з е м ц і — а, м а б у т ь , П а р и ж і до с ь о г о д н і п р и в а б л ю є до себе тих, хто н а р о д и в с я з а м е ж а м и Ф р а н ц і ї , — м о г л и п о с і с т и я к е с ь ста­ н о в и щ е у с т о л и ц і хіба що в п е р ш і п о в о є н н і р о к и . З і н ш о г о боку, Б е н ь я м і н ш у к а в с т а н о в и щ а , я к о г о у т о й ч а с н е і с н у в а ­ ло ніде й я к е ,

насправді,

в и з н а ч а л о с я й було с т в е р д ж е н е

л и ш е б а г а т о п і з н і ш е . Ц е б у л о с т а н о в и щ е т о г о , «хто п р и п н у в себе д о щ о г л и » , з в і д к и негоду м о ж н а р о з р і з н и т и н е з р і в н я н ­ но краще, ніж із безпечної гавані, навіть я к щ о р о з п а ч л и в і

209

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

с и г н а л и «краху к о р а б л я » , з н а к и о д и н а к а , що не вміє плава­ т и н і з а т е ч і є ю , н і п р о т и н е ї , н а в р я д ч и п о м і ч а ю т ь я к ті, х т о в ж и т т і н е в и х о д и в у ш т о р м о в е м о р е , т а к і ті, к о м у б у д ь - я к а негода з а в в и г р а ш к и . Н а п о г л я д с т о р о н н ь о г о , ц е була п о з и ц і я в і л ь н о г о п и с ь ­ менника, що живе пером.

Однак, як зауважив, здається,

т і л ь к и М а к с Р і х н е р , Б е н ь я м і н і в ц ь о м у в і д н о ш е н н і був « о к ремішнім»,

оскільки «публікувався зрідка,

і ніхто н і к о л и

д о с т е м е н н о не знав... до я к о ї м і р и він ж и в е на к о ш т и з і н ш и х джерел» (там само). Підозри Ріхнера цілковито виправдані. До еміграції «інші джерела» були повністю до послуг Б е н ь я ­ міна; ба більше, за м а ш к а р о ю вільного п и с ь м е н н и ц т в а три­ вало ж и т т я ще більш вільного, хоча й п о с т і й н о з а г р о ж е н о г о homme de lettres, з а ч и й с п р а в ж н і й д і м п р а в и л а б і б л і о т е к а , зібрана з в и н я т к о в о ю ретельністю, проте навряд чи здатна д о п о м о г т и в роботі. її складали скарби, ч и я цінність, як не раз п і д к р е с л ю в а в Б е н ь я м і н , д о в о д и л а с я т и м ф а к т о м , щ о він їх навіть не в і д к р и в а в , — і н ш и м и с л о в а м и , ця бібліотека була н а д і й н о з а х и щ е н а від б у д ь - я к о г о в и к о р и с т а н н я ч и п р и д а т ­ ності для фахових потреб. Подібного способу життя в Німеч­ ч и н і не знали, як не з н а л и й того роду з а н я т ь , к о т р и й для Б е н ь я м і н а — і т і л ь к и тому, що д о в о д и л о с я з а р о б л я т и , — із ц ь о г о ж и т т я в и п л и в а в . З а н я т ь н е і с т о р и к а л і т е р а т у р и , вче­ н о г о , у ч и є м у р о з п о р я д ж е н н і — н е о б х і д н а к і л ь к і с т ь грубез­ н и х томів, а к р и т и к а й есеїста, д л я я к о г о навіть есей н а д т о р о з т я г н у т и й на д о г о д у п у б л і ц і і я к и й , к о л и б в и д а в ц і не пла­ тили йому п о р я д к о в о , завжди надавав би перевагу лапідар­ ному афоризмові. Беньямін, поза сумнівом, усвідомлював, що його п р о ф е с і й н і амбіції н а п р а в л е н і на те, чого п р о с т о т а к и н е м а є в нього на б а т ь к і в щ и н і , де, всупереч Л і х т е н бергові, Л е с с і н г о в і , Ш л е г е л ю , Гейне й Н і ц ш е , а ф о р и з м зав­ жди вважали

за ніщо

і зазвичай

несхвально

вбачали у

к р и т и ч н і й думці підривне начало, місце якого, я к щ о взагалі т а к е і с н у є , — х і б а щ о в г а з е т і н а ш п а л ь т і к у л ь т у р и . Н е ви­ падково

Беньямін

обрав для в и с л о в л е н н я

210

своїх амбіцій

Вальтер Беньямін (1892-1940)

ф р а н ц у з ь к у м о в у : «Le b u t q u e j e m'avais propose... c'est d'etre considere c o m m e le p r e m i e r c r i t i q u e de la l i t e r a t u r e a l l e m a n d e .

La difficulte c'est que, d e p u i s plus c i n q u a n t e ans, la c r i t i q u e l i t t e r a i r e en A l l e m a g n e n'est plus c o n s i d e r e e c o m m e un genre serieux. Se faire une s i t u a t i o n dans la c r i t i q u e , cela... veut d i r e : l a recreer c o m m e g e n r e » ( « М е т а , я к у я п е р е д с о б о ю б а ч у — стати н а й в и д а т н і ш и м к р и т и к о м у німецькій літературі. Л и х о в тому, що о с т а н н і п і в с т о л і т т я л і т е р а т у р н а к р и т и к а в Н і м е ч ­ чині не розглядається як с е р й о з н и й ж а н р . Посісти місце в к р и т и ц і о з н а ч а є . . . в і д р о д и т и ї ї я к ж а н р » ( « В г і е і е » , I I , 505)). Звичайно

ж,

вибором

фаху

Беньямін

зобов'язаний

ф р а н ц у з ь к и м в п л и в а м у ю н а ц ь к і р о к и — близькості вели­ к о г о з а р е й н с ь к о г о сусіда, щ о п р и щ е п и в й о м у т а к е г л и б о к е відчуття с п о р і д н е н о с т і . Т а щ е х а р а к т е р н і ш е те, щ о н а в і т ь ц е й П р о ф е с і й н и й в и б і р був п о в ' я з а н и й з в а ж к и м и ч а с а м и і ф і н а н ­ совою с к р у т о ю . С п р о б у й ми п о з н а ч и т и у с о ц і а л ь н и х кате­ горіях той фах, до я к о г о Б е н ь я м і н себе несамохіть, хоча, м о ж л и в о , й не д о с и т ь р е т е л ь н о готував, нам д о в е л о с я б зро­ б и т и к р о к н а з а д , у в і л ь г е л ь м і в с ь к у Н і м е ч ч и н у , де він в и р і с і д е с к л а л и с я й о г о п е р ш і п л а н и н а м а й б у т н є . І т о д і м и б и ска­ зали, що Б е н ь я м і н г о т у в а в с я до є д и н о г о — до «фаху» при­ ватного к о л е к ц і о н е р а і цілковито н е з а л е ж н о г о вченого, до т о г о , щ о н і м е ц ь к о ю з в е т ь с я « P r i v a t g e l e h r t e r » . Ч е р е з обста­ в и н и часу ті д о с л і д ж е н н я , до я к и х він п і д с т у п и в с я напере­ додні П е р ш о ї світової в і й н и , м о г л и бути з а в е р ш е н и м и тільки в р а м к а х у н і в е р с и т е т с ь к о ї к а р ' є р и , о д н а к н е х р е щ е н и м євре­ ям доступ до такої к а р ' є р и , як і будь-якої іншої цивільної с л у ж б и , був з а к р и т и й . ї м д о з в о л я л о с я з а х и щ а т и п е р ш у д и ­ сертацію і, в к р а щ о м у разі, д о с я г а т и рангу н е о п л а ч у в а н о г о екстраординарного п р о ф е с о р а — кар'єра, радше багатообіцяюча, ніж здатна забезпечити належні статки. Докторан­ тура, н а я к у Б е н ь я м і н з в а ж и в с я т і л ь к и « з р о з р а х у н к у н а п і д т р и м к у сім'ї» («Вгіеіе», І , 216), а п о т о м у п р а г н е н н я з а х и ­ стити дисертацію, заздалегідь передбачали, що сім'я готова забезпечити йому належні статки.

211

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

По війні ситуація різко змінилася: з і н ф л я ц і є ю значна частина буржуазії збідніла, я к щ о не повністю р о з о р и л а с ь , і у В е й м а р с ь к і й республіці університетська кар'єра відкри­ лася навіть перед н е х р е щ е н и м и є в р е я м и . Невдача з першою дисертацією д о з в о л я є чітко побачити, до чого ж мало Бенья­ мін враховував зміну о б с т а в и н і н а с к і л ь к и н и м продовжу­ вали володіти д о в о є н н і у я в л е н н я про ф і н а н с о в і матерії. Я к гадалося із самого початку, захист дисертації Б е н ь я м і н о м п о в и н е н був, н а д а в ш и «доказ п у б л і ч н о г о в и з н а н н я » , о т я м и т и й о г о б а т ь к а ( « В г і е і е » , І , 293); т о й був з о б о в ' я з а н и й з а б е з ­ п е ч и т и с и н о в і , я к о м у н а т о й ч а с п е р е в а л и л о з а т р и д ц я т ь , гідні і, додамо, сумірні з його с о ц і а л ь н и м статусом статки. Н а в і т ь з б л и з и в ш и с ь із комуністами,

Б е н ь я м і н ані на секунду не

з а с у м н і в а в с я в т о м у , щ о , п о п р и всі х р о н і ч н і т е р т я з б а т ь к а ­ м и , він м а є п о в н е п р а в о на т а к у п і д т р и м к у і що їхні в и м о г и , щ о б він « з а р о б л я в собі н а ж и т т я » , « ц і л к о в и т о н е п р и й н я т н і » («Briefe», І , 292). К о л и й о г о б а т ь к о п і з н і ш е о г о л о с и в , щ о н е м о ж е , а р а д ш е н е б а ж а є з б і л ь ш у в а т и суму, я к у в і н щ о м і с я ц я т а к ч и т а к с п л а ч у в а в , це, п р и р о д н о , п о х и т н у л о о с н о в и ціло­ го б е н ь я м і н і в с ь к о г о п і д п р и є м с т в а . Аж до смерті батьків у 1930-ті р о к и Б е н ь я м і н з а в ж д и м а в з м о г у р о з в ' я з а т и п р о б л е ­ му засобів д л я і с н у в а н н я , п р о с т о п о в е р н у в ш и с ь у батьків­ с ь к и й дім, де с п е р ш у м е ш к а в із в л а с н о ю р о д и н о ю ( д р у ж и н о ю й с и н о м ) , а після розриву з н и м и — доволі швидкого — сам. ( Р о з л у ч е н н я б у л о о ф о р м л е н е л и ш е 1930-го р о к у ) . В о ч е в и д ь , т а к и й с п о с і б ж и т т я з а в д а в а в й о м у ч и м а л и х м у к , п р о т е на­ стільки ж очевидно,

що за всіх м о ж л и в о с т е й він н і к о л и

всерйоз не р о з г л я д а в ж о д н о г о іншого варіанту. Д и в у є й інше: в с у п е р е ч п о с т і й н и м ф і н а н с о в и м у т р у д н е н н я м , Б е н ь я м і н усі ці р о к и б е з п е р е р в н о з б і л ь ш у в а в свою бібліотеку. Є д и н а спро­ б а в і д м о в и т и с я від п р и с т р а с т і , щ о з а г р о ж у в а л а й о г о р о з о ­ р и т и в к і н е ц ь — він відвідував н а й б і л ь ш і а у к ц і о н и , як і н ш і х о д я т ь г р а т и в к а з и н о , — і г о т о в н і с т ь «у р а з і с к р у т и » н а в і т ь щ о с ь п р о д а т и — з а к і н ч и л а с я п о р и в о м « з а г л у ш и т и б і л ь та­ к о г о р і ш е н н я » ( « В г і е ї е » , 1,340) с в і ж и м и п р и д б а н н я м и . Т о ч -

212

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

пісінько так само єдина спроба покласти край фінансовій з а л е ж н о с т і від б а т ь к і в з а к і н ч и л а с я п р о п о з и ц і є ю

батькові

в и д а т и й о м у о д н о р а з о в о «суму, д о с т а т н ю , а б и п р и д б а т и д о л ю у с п р а в а х б у к і н і с т и ч н о ї к р а м н и ц і » ( « В г і е і е » , І , 292). Т а к и м було є д и н е п р и б у т к о в е з а н я т т я , к о т р е Б е н ь я м і н п р и н а й м н і р о з г л я д а в . О д н а к і тут д а л і р о з г л я д у с п р а в а , я к п о в е л о с я , н е зрушила. В р а х о в у ю ч и р е а л ь н і с т ь Н і м е ч ч и н и д в а д ц я т и х р о к і в і ро­ з у м і н н я Б е н ь я м і н о м т о г о ф а к т у , щ о в і н н і к о л и н е буде с п р о ­ м о ж н и м з а р о б л я т и на ж и т т я п е р о м — «є місця, де я можу з а р о б л я т и мінімальні к о ш т и , і місця, де я можу ж и т и на цей м і н і м у м , п р о т е м і с ц ь , д е в м е н е буде і т е , й і н ш е , н е і с н у є » («Вгіеіе», I I , 563), — й о г о ж и т т є в а п о з и ц і я м о ж е в р а з и т и ко­ гось я к п р и к л а д н е п р о с т и м о ї б е з в і д п о в і д а л ь н о с т і .

Однак

жодної б е з в і д п о в і д а л ь н о с т і тут не було. Р о з у м н і ш е припус­ тити інше: збіднілому багатієві так само важко повірити у свою бідність, як р о з б а г а т і л о м у б і д н я к у — у своє багатство. П е р ш и й засліплений безрозсудністю, котрої абсолютно не у с в і д о м л ю є ; д р у г и й о д е р ж и м и й с к н а р і с т ю , а по суті — по­ переднім б е з м е ж н и м страхом перед завтрашнім днем. Ба більше, у своєму ставленні до ф і н а н с о в и х проблем Б е н ь я м і н був н е п о о д и н о к и м . Н а в п а к и , й о г о п о г л я д н а ц і речі р о з д і л я л о ціле п о к о л і н н я н і м е ц ь к о - є в р е й с ь к и х інтелек­ т у а л і в , х о ч а , й м о в і р н о , н і к о м у з н и х в і н н е к о ш т у в а в на­ стільки д о р о г о . В о с н о в і тут п о л я г а в спосіб д у м а н н я їхніх б а т ь к і в , у д а ч л и в и х д і л о в и х л ю д е й , я к і н е н а д т о в и с о к о ціну­ в а л и в л а с н і д о с я г н е н н я і м р і я л и п р о те, щ о їхні с и н и при­ с в я т я т ь с е б е б а г а т о б і л ь ш в и с о к и м п р е д м е т а м . Ц е був секу­ л я р и з о в а н и й в а р і а н т старої є в р е й с ь к о ї в і р и в те, що «вчені л ю д и » , к о т р і з н а ю т ь Т о р у ч и Т а л м у д , і н ш и м и с л о в а м и , бо­ ж е с т в е н н и й з а к о н , с к л а д а ю т ь с п р а в ж н ю еліту н а р о д у і не п о в и н н і о б т я ж у в а т и себе н а с т і л ь к и н и з ь к и м и з а н я т т я м и , я к з д о б у в а н н я г р о ш е й ч и їхнє з а р о б л я н н я . Й д е т ь с я н е про те, що в ц ь о г о п о к о л і н н я не було к о н ф л і к т і в з б а т ь к а м и . На­ впаки, література епохи т а к и м и к о н ф л і к т а м и переповнена,

213

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

і я к б и Ф р о й д жив і провадив дослідження в іншій країні, в м е ж а х іншої м о в и , а не в н і м е ц ь к о - є в р е й с ь к о м у с е р е д о в и щ і , що поставляло йому пацієнтів, ми, найвірогідніше, ніколи б 4

навіть не почули про Едипів комплекс . Проте, як правило, ц і к о н ф л і к т и р о з в ' я з у в а л и с я п р е т е н з і я м и с и н і в н а гені­ альність, або, як за н а в е р н е н н я н а щ а д к і в багатьох благопо­ л у ч н и х р о д и н у к о м у н і с т и ч н у віру, п р и с в я т о ю с е б е д о б р о ­ буту л ю д с т в а , — в б у д ь - я к о м у р а з і , н а д и х а л и с я п р е д м е т а м и більш в и с о к и м и ,

ніж здобування грошей. Так чи інакше,

батьки зарані с п р и й м а л и це як довід, що ц і л к о в и т о в и б а ч а в в і д м о в у з а р о б л я т и н а ж и т т я . Т а м ж е , д е т а к і п р е т е н з і ї н е ста­ вилися чи не с п р и й м а л и с я , катастрофа в и я в л я л а с я неми­ н у ч о ю . С а м е т а к було в р а з і Б е н ь я м і н а : б а т ь к о н і к о л и не визнавав його претензій, і відносини між н и м и завжди були дуже к е п с ь к и м и . З К а ф к о ю було і н а к ш е . М о ж л и в о , тому, що в і н , с к а ж е м о т а к , н а п р а в д у був г е н і є м .

К а ф к а був м а й ж е

в і л ь н и м від м а н і ї в л а с н о ї г е н і а л ь н о с т і , щ о о т р у ю в а л а й о г о оточення, ніколи не претендував на роль генія і забезпечив собі ф і н а н с о в у н е з а л е ж н і с т ь з в и ч а й н о ю р о б о т о ю у п р а з ь к і й с т р а х о в і й к о н т о р і . ( З р о з у м і л о , й о г о с т о с у н к и з б а т ь к о м та­ к о ж були дуже п о г а н и м и , п р о т е з і н ш и х п р и ч и н ) . Але й К а ф ­ ка, варто й о м у було с т а т и на т а к у п о з и ц і ю , п о б а ч и в у н і й «змагання самогубців», що наче п і д к о р и л и с я наказу, я к и й п р о г о л о ш у в а в : « В и р и й собі могилу власноруч» . Хоч би як там було, д л я Б е н ь я м і н а щ о м і с я ч н а ф і н а н с о в а підтримка залишалась

єдино

можливою

формою

доходу.

З а р а д и неї в і н п і с л я с м е р т і б а т ь к і в був г о т о в и й — ч и д у м а в , щ о г о т о в и й — б у к в а л ь н о н а в с е : в и в ч а т и і в р и т з а т р и с т а ма­ рок на місяць, я к щ о сіоністи вбачають у цьому якусь користь, або, з н а л е ж н о ю « п р и п р а в о ю » опосередкувань, м и с л и т и на діалектичний манер за тисячу французьких франків, я к щ о інакше з м а р к с и с т а м и не можна. Той факт, що ні того, ні і н ш о г о він, за всіх п і з н і ш и х з л и д н і в і с а м о т н о с т і , не з р о б и в , заслуговує захоплення, і тільки безкінечно т е р п л я ч и й Ш о лем, що з в е л и ч е з н и м и т р у д н о щ а м и виклопотав другові сти214

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

і іендію Є р у с а л и м с ь к о г о у н і в е р с и т е т у н а в и в ч е н н я і в р и т у , міг рік з а р о к о м з н о с и т и б е н ь я м і н і в с ь к і з в о л і к а н н я . М е н ш з а все, з р о з у м і л о ,

о т о ч е н н я було готове п л а т и т и за те є д и н е

«місце», з а д л я я к о г о Б е н ь я м і н в в а ж а в себе н а р о д ж е н и м , — м і с ц е homme de lettres, п р о у н і к а л ь н і м о ж л и в о с т і я к о г о н е п і д о з р ю в а л и , ба й не м о г л и п і д о з р ю в а т и ні сіоністи, ні мар­ ксисти. М и с ь о г о д н і в б а ч а є м о в homme de lettres р а д ш е б е з н е в и н ­ ну м а р г і н а л ь н у п о с т а т ь — він д л я н а с н і б и з р і в н я в с я в пра­ в а х із Privatgelehrter, к о т р и й з а в ж д и н і с у с о б і д е щ о к о м і ч н е . А от Б е н ь я м і н , що відчував таку с п о р і д н е н і с т ь із усім фран­ ц у з ь к и м , щ о м о в а с т а л а « с в о є р і д н и м алібі» й о г о і с н у в а н н я («Вгіеіе», I I , 505), н а п е в н е п а м ' я т а в в и т о к и homme de lettres, що в и й ш о в із п е р е д р е в о л ю ц і й н о ї Ф р а н ц і ї і з р о б и в у р о к и революції

н а д з в и ч а й н у кар'єру.

Н а в і д м і н у від

пізніших

п и с ь м е н н и к і в і літераторів, «ecrivains et literateurs», як навіть Л а р у с с в и з н а ч а в homme de lettres, ж о д е н і з ц и х л ю д е й , я к і ж и л и у світі п и с а н о г о й д р у к о в а н о г о с л о в а , та п е р е д у с і м в о т о ч е н н і к н и г , н е був з о б о в ' я з а н и й і н е з б и р а в с я а н і п и с а т и , ані ч и т а т и з обов'язку, з а р о б л я ю ч и на ж и т т я . Р о з х о д я ч и с ь у ц ь о м у з к л а с о м п і з н і ш и х і н т е л е к т у а л і в , що п р о п о н у ю т ь свої п о с л у г и чи то д е р ж а в і як е к с п е р т и , с п е ц і а л і с т и або ч и н о в ­ н и к и , ч и т о с у с п і л ь с т в у — в ц а р и н і р о з в а г а б о о с в і т и , homme de lettres з а в ж д и н а м а г а л и с я т р и м а т и с ь о с т о р о н ь я к в і д д е р ­ ж а в и , т а к і від с у с п і л ь с т в а . ї х н є м а т е р і а л ь н е і с н у в а н н я за­ с н о в у в а л о с я на н е т р у д о в и х доходах, а і н т е л е к т у а л ь н і наста­ нови

спиралися

на рішучу

відмову

інтегруватися

як у

п о л і т и ч н у , т а к і в с о ц і а л ь н у систему. В и х о д я ч и з цієї под­ війної

незалежності

вони

й

могли

собі д о з в о л и т и

той

з в е р х н і й п о г л я д , б е з я к о г о н е б у л о б а н і з н е в а ж л и в и х здо­ гадів п р о л ю д с ь к у п о в е д і н к у в Л а р о ш ф у к о , н і м у д р о ї п р о ­ никливості М о н т е н я , ні а ф о р и с т и ч н о ї в'їдливості роздумів М о н т е с к ' є . Я н е с т а в л ю с о б і з а р а з з а м е т у о б г о в о р ю в а т и об­ с т а в и н и , щ о з р е ш т о ю п е р е т в о р и л и homme de lettres н а р е в о ­ л ю ц і о н е р і в в і с і м н а д ц я т о г о століття, або с у к у п н і с т ь п р и ч и н ,

215

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ я к і р о з к о л о л и їхніх н а с т у п н и к і в у д е в ' я т н а д ц я т о м у й двад­ ц я т о м у с т о л і т т я х н а к л а с « к у л ь т у р н и х л ю д е й » , з о д н о г о боку, і п р о ф е с і й н и х р е в о л ю ц і о н е р і в , з і н ш о г о . Я з г а д у ю це істо­ р и ч н е тло л и ш е тому, щ о н а ч а л о культури н а й р і д к і с н і ш и м ч и н о м з ' є д н а л о с я в Б е н ь я м і н і з н а ч а л о м р е в о л ю ц і ї та не­ п о к о р и . Н і б и н а п е р е д о д н і з н и к н е н н я п о с т а т і homme de lettres було п р и з н а ч е н о ще раз п о с т а т и в усій п о в н о т і з а д а т к і в , хоча — чи р а д ш е , ч е р е з те, що — в о н а до ц ь о г о м о м е н т у ката­ с т р о ф і ч н о в т р а т и л а м а т е р і а л ь н у основу, і суто інтелектуаль­ на пристрасть, що робила цю постать настільки привабли­ в о ю , м о г л а т е п е р р о з к р и т и с я в усіх н а й б і л ь ш в и р а з н и х і вражаючих

можливостях.

З в и ч а й н о , у Б е н ь я м і н а було ц і л к о м д о с т а т н ь о п р и ч и н , аби п о в с т а в а т и п р о т и своїх в и т о к і в , н і м е ц ь к о - є в р е й с ь к о г о с е р е д о в и щ а і м п е р с ь к о г о суспільства Н і м е ч ч и н и , і його про­ т и с т о я н н я Веймарській республіці,

в я к і й він в і д м о в и в с я

стати п р о ф е с і о н а л о м , т а к о ж було ч и м а л о ю м і р о ю в и п р а в ­ даним.

У

«Берлінському дитинстві

на порозі

століття»

Б е н ь я м і н описує дім, у я к о м у ріс, як «давно п р и з н а ч е н и й д л я н ь о г о . . . м а в з о л е й » ( « S c h r i f t e n » , 1,643)*. Х а р а к т е р н о , щ о його батько торгував к а р т и н а м и та а н т и к в а р і а т о м . С і м ' я була заможною,

в и т р и м а л а с у в о р и й досвід асиміляції,

о д и н дід

належав до православ'я, і н ш и й — до реформатської церкви. « У д и т и н с т в і я був б р а н ц е м с т а р и х і н о в и х к в а р т а л і в захід­ ного Б е р л і н а . У ті часи к л а н моїх р о д и ч і в с е л и в с я у двох ц и х р а й о н а х , п р и н о с я ч и з собою впертість навпіл із само­ в д о в о л е н н я м і п е р е т в о р ю ю ч и місце м е ш к а н н я на гетто, к о т р е розглядалось

як

спадковий

лен»

(«Schriften»,

I,

634).

Упертість стосувалась єврейського п о х о д ж е н н я — тільки з у п е р т о с т і за нього й т р и м а л и с я . С а м о в д о в о л е н н я ж навію­ в а л о с я с т а н о в и щ е м у суспільстві серед н е є в р е ї в , де в о н и , що не кажіть, дечого досягли. Чого саме — д е м о н с т р у в а л о с ь у дні, к о л и ч е к а л и гостей. З а д л я такого випадку надра сер* П е р е к л а д і ? . Берновськог.

216

Вальтер Беньямін (1892-1940)

в а н т а , щ о був о с е р д я м д о м у і « з п о в н о ю п і д с т а в о ю н а г а д у ­ вав х р а м о в и й вівтар», в і д ч и н я л и с я , і м о ж н а було

«явити

світові с к а р б и , наче к у м и р і в , я к і ч е к а ю т ь на п о к л о н і н н я » . Тоді в и й м а в с ь увесь « д о м а ш н і й запас срібла», отож вистав­ л я л о с я «не в д е с я т е р о , а в д в а д ц я т ь і в т р и д ц я т ь р а з і в б і л ь ш е од з в и ч а й н о г о . І к о л и я д и в и в с я на всі ці н е с к і н ч е н н і шере­ ги кавових л о ж е ч о к і підставок для ножів,

ножичків для

фруктів і в и д е л о ч о к д л я у с т р и ц ь , н а с о л о д а їхнім н а д м і р о м б о р о л а с я в м е н і з і с т р а х о м , щ о о ч а м о ч і к у в а н и х г о с т е й усі вони видадуться на один кшталт, як наші звичайні столові ножі» («Schriften»,

1,632). Н а в і т ь д и т и н а р о з у м і л а : щ о с ь т у т

д о к о р і н н о не так, і не п р о с т о тому, що п о р я д м е ш к а л и бідня­ к и ( « б і д н я к и — д л я з а б е з п е ч е н и х д і т е й м о г о в і к у в о н и існу­ вали т і л ь к и як ж е б р а к и . І я п о м і т н о п р о с у н у в с я в р о з у м і н н і речей,

к о л и бідність у п е р ш е відкрилася мені у ганебному

в и г л я д і п о г а н о о п л а ч у в а н о ї р о б о т и » ( « S c h r i f t e n » , І , 632)), а й тому, що «впертість» д л я в н у т р і ш н ь о г о в и к о р и с т а н н я і «самовдоволеність» д л я в и к о р и с т а н н я з о в н і ш н ь о г о пород­ ж у в а л и а т м о с ф е р у н е в п е в н е н о с т і й н е з р у ч н о с т і , к о т р а на­ вряд чи сприяє дитячому зростанню.

Це стосувалося не

тільки Беньяміна, берлінських західних кварталів чи Німеч­ ч и н и . З г а д а є м о , з я к о ю п р и с т р а с т ю К а ф к а н а м а г а в с я пере­ к о н а т и сестру віддати її д е с я т и р і ч н о г о сина до інтернату, аби в б е р е г т и від

«того

особливого розумового налаштування,

котре н а й б і л ь ш небезпечне в багатих сім'ях п р а з ь к и х євреїв і к о т р е від д и т и н и н е п р и х о в а є ш . . . н а л а ш т у в а н н я д р і б ' я з к о . .

6 вого, нечистого і підступного» . І д е т ь с я п р о те, що п о ч и н а ю ч и з

1870-х —

1880-х р о к і в

о д е р ж а л о н а з в у « є в р е й с ь к о г о п и т а н н я » і п р о т я г о м ц и х де­ сятиліть існувало в такому вигляді тільки у німецькомовних країнах Центральної Є в р о п и . Сьогодні, після катастро­ фи

європейського

єврейства,

саме

питання

відпало

й

п о в н і с т ю в и к р е с л е н е з пам'яті, хоча в р я д и - г о д и з н и м ще м о ж н а зустрітися у м о в л е н н і старшого п о к о л і н н я німець­ ких сіоністів, чиї р о з у м о в і з в и ч к и з а к о р і н е н і у п е р ш и х де-

217

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

с я т и л і т т я х д в а д ц я т о г о с т о л і т т я . О к р і м т о г о , ц е п и т а н н я зав­ ж д и ц і к а в и л о л и ш е є в р е й с ь к у і н т е л і г е н ц і ю і нічого не озна­ чало для більшості євреїв Центральної Є в р о п и .

Проте для

інтелектуалів воно мало величезне з н а ч е н н я , оскільки при­ належність до

єврейства,

що

навряд чи відігравала бодай

якусь роль в їхньому розумовому побутуванні, вирішальною мірою в и з н а ч а л а їхнє ж и т т я в суспільстві, а тому у я в л я л а с ь їм першочерговою п р о б л е м о ю моралі. Саме у формі моралі єврейське Кафки,

питання

визначило,

«жахливий внутрішній

Навіть якщо

нам

сьогодні,

послуговуючись стан цього

після всього,

словами

покоління» що

.

відбулося

пізніше, названа проблема може видатися дріб'язковою, ми н е м о ж е м о ї ї тут о б і й т и , о с к і л ь к и без неї н е з р о з у м і т и а н і К а ф к у , ані Б е н ь я м і н а , ані К а р л а Крауса. З а д л я п р о с т о т и я с ф о р м у л ю ю п р о б л е м у так,

як вона ф о р м у л ю в а л а с я й

без

к і н ц я о б г о в о р ю в а л а с я на т о й час — н а п р и к л а д , у статті під назвою

«Німецько-єврейський Парнас»

(«Deutsch-judischer

Parnass»), що н а р о б и л а багато галасу п і с л я того, як М о р і ц Ґ о л ь д ш т е й н у 1912-му р о ц і о п р и л ю д н и в її у в і д о м о м у часо­ писі «Der Kunstwart». За Ґ о л ь д ш т е й н о м , п р о б л е м а у тому вигляді, як її у я в л я є собі є в р е й с ь к а і н т е л і г е н ц і я ,

одним боком звернена до не-

є в р е й с ь к о г о о т о ч е н н я , а і н ш и м — до а с и м і л ь о в а н о г о єврей­ ського співтовариства і, на думку Ґольдштейна, нерозв'яз­ на.

«Для неєврейського

оточення ми,

євреї,

порядкуємо

і н т е л е к т у а л ь н о ю власністю народу, я к и й не в и з н а є за н а м и п р а в а й з д а т н о с т і це р о б и т и » . І далі: « П р о д е м о н с т р у в а т и , що д о в о д и н а ш и х с у п р о т и в н и к і в а б с у р д н і , і д о в е с т и , щ о ї х н я во­ рожість ні на чому не заснована, не складе труднощів. Та до чого це призведе? їхня н е п р и я з н і с т ь н е з д о л а н н а . Спростуйте всі н а к л е п н и ц ь к і в и с л о в л ю в а н н я , в и п р а в т е в с і в и к р и в л е н ­ ня, усуньте всю брехню про євреїв, — а н т и п а т і я до них зали­ ш и т ь с я н е п о х и т н о ю . Тому, хто ц ь о г о н е у с в і д о м и в , н е допо­ може

нічого».

Н е з д а т н і с т ь це

зрозуміти

нестерпним у єврейському співтоваристві,

218

—

от що

було

представники

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

я к о г о , з о д н о г о боку, х о т і л и з а л и ш и т и с я є в р е я м и , а з і н ш о г о — не хотіли в и з н а в а т и своєї п р и н а л е ж н о с т і до євреїв:

«Ми

м а є м о н а м і р н а п о в е н г о л о с о б г о в о р ю в а т и п р о б л е м у , від я к о ї вони ухиляються.

Ми

змусимо

їх визнати

свою

прина­

л е ж н і с т ь д о є в р е й с т в а або п р и й н я т и х р е щ е н н я » . Т а н а в і т ь я к щ о б це вдалося, я к б и двоєдушність згаданого середови­ ща п о щ а с т и л о в и в е с т и на світло й п о д о л а т и , що б це зміни­ ло?

«Стрибок у сучасну єврейську словесність»

д л я того

п о к о л і н н я був о д н а к о в о н е м о ж л и в и м . З в і д с и в и с н о в о к : « Н а с п о в ' я з у є з Н і м е ч ч и н о ю л ю б о в без в з а є м н о с т і . З н а й д і м о ж у собі д о с т а т н ь о м у ж н о с т і , щ о б в и р в а т и її з н а ш и х сердець... Я с к а з а в , щ о м и повинні ц ь о г о з а х о т і т и , і с к а з а в т а к о ж , ч о м у м и ц ь о г о н е м о ж е м о . Я в б а ч а в с в о ю м е т у в тому, щ о б п о с т а ­ в и т и п р о б л е м у . Н е м о я п р о в и н а в тому, щ о в м е н е н е м а є ї ї розв'язання».

( О с о б и с т о д л я себе п а н Ґ о л ь д ш т е й н розв'я­

зав п р о б л е м у шістьма р о к а м и

потому,

ставши редактором

відділу к у л ь т у р и в газеті «Vossische Z e i t u n g » . А що ще він міг

зробити?) Мабуть,

м о ж н а було б не надто р а х у в а т и с я з М о р і ц е м

Ґ о л ь д ш т е й н о м , я к и й б у ц і м т о т і л ь к и в і д т в о р ю є тут те, Беньямін з іншого приводу назвав

а н т и с е м і т и з м у , так і сіоністської ідеології» 153),

якби

ми,

на

багато

більш

що

«ядром як вульгарного («Вгіеіе»,

1,15 2-

серйозному рівні,

не

з і ш т о в х н у л и с я з і с х о ж и м ф о р м у л ю в а н н я м п р о б л е м и і та­ к и м с а м и м в и з н а н н я м її н е р о з в ' я з н о с т і у К а ф к и . У листі до М а к с а Брода про н і м е ц ь к о - є в р е й с ь к и х п и с ь м е н н и к і в Каф­ ка в и с л о в и в с я у тому сенсі,

що

єврейське

питання

або

«відчай, п о р о д ж е н и й н и м , слугував ї м н а т х н е н н я м . Н а т х н е н ­ н я ц е н е м е н ш п о ч е с н е , н і ж б у д ь - я к е і н ш е , та, я к б л и ж ч е придивитися, все-таки з я к и м и с ь печальними особливостя­ ми.

С п е р ш у їхній відчай віднаходив можливість р о з р я д к и

не в н і м е ц ь к і й літературі, як м о ж е в и д а т и с я на п е р ш и й по­ гляд», до

оскільки сама проблема не мала жодної дотичності

німців.

Німецько-єврейські письменники «жили

трьома неможливостями...

неможливість не писати»,

219

між адже

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

без ц ь о г о в о н и н е м о г л и б д а т и в и х і д с в о е м у н а т х н е н н ю ; «не­ можливість писати німецькою» — К а ф к а говорив про вико­ р и с т а н н я н и м и німецької м о в и як про «голосне, чи мовчаз­ не, чи навіть болюче д л я самого себе п р и в л а с н е н н я чужого, чого ти не одержав у спадщину, а л и ш е ухопив ( б і л ь ш - м е н ш ) мимохідь і що з а л и ш а є т ь с я чужою власністю, навіть я к щ о н е м о ж н а в к а з а т и н а щ о н а й м е н ш у п о м и л к у в м о в і » , і , на­ решті, «неможливість писати інакше», оскільки іншої мови у н и х не було. «До ц ь о г о л е д ь не в а р т д о д а т и , — підсумову­ вав К а ф к а , — четверту н е м о ж л и в і с т ь , н е м о ж л и в і с т ь п и с а т и ( а д ж е в і д ч а й н е був ч и м о с ь , щ о м о ж н а з а с п о к о ї т и твор­ чістю)», — як зазвичай ч и н я т ь поети, я к и м Богом призна­ ч е н о г о в о р и т и п р о в с е , від ч о г о п о т е р п а ю т ь л ю д и . Р а д ш е , в і д ч а й «був в о р о г о м ж и т т я і т в о р ч о с т і , т в о р ч і с т ь т у т б у л а ч и м о с ь т и м ч а с о в и м , я к д л я т о г о , хто п и ш е с в і й з а п о в і т , п е р ш 8

ніж повіситися» . П р о с т і ш е з а все п р о д е м о н с т р у в а т и , щ о К а ф к а п о м и л я в ­ ся і що його власні к н и г и , н а п и с а н і щ о н а й ч и с т і ш о ю німець­ кою мовою двадцятого століття, н а й л і п ш и м ч и н о м запере­ чують його

погляди.

Проте така демонстрація

не лише

в и к р и в а є п о г а н и й смак, а й л е ж и т ь на поверхні. Сам К а ф к а знав про це к р а щ е за багатьох ( « К о л и я, не о б и р а ю ч и , п и ш у я к у с ь фразу, — в і д з н а ч и в він о д н о г о р а з у у щ о д е н н и к у , — то в о н а в ж е д о в е р ш е н а » ) , т а к с а м о , я к він є д и н и й з н а в , щ о « м а у ш е л ь н » ( с у м і ш н і м е ц ь к о ї з ї д и ш е м ) , що до неї т а к п р е з и р ­ ливо ставляться н і м е ц ь к о м о в н і , бувши чи не бувши єврея­ ми, посідає в рамках німецької мови з а к о н н е місце, я в л я ю ч и о д и н і з ї ї ч и с л е н н и х д і а л е к т і в . А о с к і л ь к и в і н с л у ш н о вва­ жав, що «в німецькій мові справді ж и в и м и є л и ш е діалекти, а, крім них, л и ш е глибоко особиста літературна мова»*, то, з в и ч а й н о ж, перейти з м а у ш е л ь н чи їдишу на літературну німецьку анітрохи не менш з а к о н н о , ніж із нижньонімець­ кої г о в і р к и ч и ш в а б с ь к о г о діалекту. Варто п р о ч и т а т и н о т а т * П е р е к л а д М. Харитонова.

220

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

к и К а ф к и п р о с п е к т а к л і є в р е й с ь к о г о театру, я к і з а ч а р у в а л и його,

щоб

упевнитися:

його

приваблювали

не стільки

є в р е й с ь к і о с о б л и в о с т і , с к і л ь к и ж в а в і с т ь м о в и й жесту. Правду кажучи, нам сьогодні дещо важко усвідомити ці п р о б л е м и чи с п р и й н я т и їх у с е р й о з . І передусім через спо­ кусу п е р е т р а к т у в а т и й о м а н н о р о з п і з н а т и ї х я к у с ь о г о л и ш е р е а к ц і ю є в р е ї в н а а н т и с е м і т и з м о т о ч е н н я , а з в і д с и — я к ви­ раз н е н а в и с т і д о себе. Т а с у д и т и т а к п р о о с о б и с т о с т і люд­ ського виміру та інтелектуальної гідності К а ф к и ,

Крауса і

Б е н ь я м і н а було б н е п р о с т и м о ю п о м и л к о ю . Н а с т і л ь к и про­ н и з л и в у к р и т и к у з їхнього боку в и к л и к а в зовсім не антисе­ мітизм, а р е а к ц і я на нього є в р е й с ь к и х середніх верств, з яки­ ми, хай би як там було, о т о т о ж н ю в а л и себе і н т е л е к т у а л и . Т а к с а м о тут н е й ш л о с я п р о а п о л о г е т и ч н у н а л а ш т о в а н і с т ь о ф і ц і й н и х п р е д с т а в н и к і в є в р е й с т в а , ч а с т і ш е з а все негідну, проте навряд чи дотичну до інтелектуалів. малодушне заперечення самого

факту,

М о в и л о с я про

що

існує і н а й ш и р ш и м ч и н о м п о ш и р е н и й ,

антисемітизм

про

прагнення

с х о в а т и с я від р е а л ь н о с т і , з у с і є ю х и т р о м у д р і с т ю с а м о о м а н и вибудоване єврейською буржуазією, — п р а г н е н н я , за я к и м для К а ф к и , ба й не тільки для нього, приховувалося частог у с т о н е п р и я з н е і з а в ж д и з в е р х н є в і д о к р е м л е н н я с е б е від є в р е й с ь к о г о н а р о д у , від т а к з в а н и х Ostjuden ( є в р е ї в С х і д н о ї Є в р о п и ) , п р и тому, щ о н а них, т и м н е м е н ш е , п е р е к л а д а л а с я п р о в и н а за а н т и с е м і т и з м . втрата реальності,

Г о л о в н о ю в у с ь о м у ц ь о м у була

підтримана й підсилена багатством цих

в е р с т в . « Д л я б і д н я к і в , — п и с а в К а ф к а , — в е л и к и й світ, з й о г о , скажімо, метушнею праці невідворотно наповнює хижки... п р о т е й о м у н і к о л и н е п р о н и к н у т и у з а с т і й н е , о т р у є н е по­ в і т р я п р е к р а с н о в м е б л ь о в а н о ї с і м е й н о ї к в а р т и р и , я к и м дих а ю т ь діти»

. Л ю д и , я к и х я назвала, б о р о л и с я проти єврей­

ської спільноти, о с к і л ь к и вона не давала їм ж и т и у в е л и к о м у світі на свій страх і р и з и к , без ж о д н и х і л ю з і й — н а п р и к л а д , бути

готовими до

вбивства Вальтера Ратенау

(у

1922-му

р о ц і ) : К а ф ц і було « д и в н о , як довго ще й о м у д а л и жити»

221

.

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

У к і н ц е в о м у рахунку,

гостроту п р о б л е м и в и з н а ч а л о те, що

в о н а в и я в л я л а с я н е п р о с т о — а б о н е п е р ш о ч е р г о в о — у ви­ г л я д і р о з р и в у м і ж п о к о л і н н я м и , від я к о г о м о ж н а б у л о б и в і д с т о р о н и т и с я , п о к и н у в ш и дім і сім'ю. Л и ш е перед лічени­ м и н і м е ц ь к о - є в р е й с ь к и м и п и с ь м е н н и к а м и ц я п р о б л е м а по­ с т а в а л а с а м е т а к , і ц и х о б р а н и х о т о ч у в а л а б е з л і ч і н ш и х , те­ пер забутих, проте на тлі к о т р и х п е р ш і в и д і л я ю т ь с я тільки з а р а з , к о л и н а щ а д к и п е р е й н я л и с я п и т а н н я м , хто є хто. ( « ї х н я п о л і т и ч н а ф у н к ц і я , — п и с а в Б е н ь я м і н , — п о л я г а л а в тому, щоб с к л а д а т и не партії,

а літературні кліки, літературна

ф у н к ц і я — с т в о р ю в а т и не ш к о л и , а м о д и , а е к о н о м і ч н а функ­ ція — п о р о д ж у в а т и не в и р о б н и к і в , а п о с е р е д н и к і в . Посе­ редників

або

жевжиків,

які

вміли

порядкувати

своєю

бідністю, н і б и були б а г а т і я м и , і п е р е р о б л я л и свою нудьгую­ ч у п о р о ж н е ч у у в и г у к и з а ч у д у в а н н я . Н е м о ж л и в о б у л о зруч­ н і ш е в л а ш т у в а т и с ь у т о д і ш н і й н е з р у ч н і й ситуації» ка,

). К а ф ­

к о т р и й у вже ц и т о в а н о м у листі звів цю ситуацію до

« м о в н и х н е м о ж л и в о с т е й » , о б м о в и в ш и с ь , щ о « м о ж н а назва­ ти їх і зовсім і н а к ш е » , п о б а ч и в у ній « м о в н у середину» між, так би мовити, діалектом пролетарів і літературною позою в и щ и х с ф е р , «не щ о і н ш е , я к п р а х , я к о м у н а д а є т ь с я в и д и м і с т ь життя, л и ш е коли живі єврейські руки порпаються в ньому»*. Н а в р я д чи варто додавати, що переважна більшість єврей­ с ь к и х і н т е л е к т у а л і в н а л е ж а л а я к р а з д о цієї « с е р е д и н и » .

За

К а ф к о ю , вони я в л я л и «пекельну прірву німецько-єврейської с л о в е с н о с т і » , в я к і й К а р л К р а у с п о р я д к у в а в н а п р а в а х на­ г л я д а ч а , щ о н е п о м і ч а в , д о я к о ї м і р и «він с а м н а л е ж и т ь ц ь о із „ . . . му пеклу р а з о м із к а р а н и м и » . П р о те, що з іншої, н е є в р е и с ь кої

перспективи

ці

речі

могли

виглядати

зовсім

і н а к ш е , варто л и ш е в о д н о м у з б е н ь я м і н і в с ь к и х есеїв про­ читати слова Брехта про К а р л а Крауса: « Я к щ о доба накла­ ла на себе р у к и , то ось в о н и , ці руки» («Schriften», П, * П е р е к л а д М. Харитонова. ** П е р е к л а д Н. Берновськог.

222

174)**.

Вальтер Беньямін (1892-1940)

Приступні

форми

бунту для

євреїв

цього

покоління

( К а ф к а і М о р і ц Ґ о л ь д ш т е й н були на д е с я т ь років с т а р ш и м и з а Б е н ь я м і н а ) п р о п о н у в а л и с і о н і з м і к о м у н і з м , і в а р т о за­ значити,

щ о н а й ч а с т і ш е їхні б а т ь к и з а с у д ж у в а л и сіоніст­

ський різновид заколоту набагато жорсткіше, ністичний.

Обидва шляхи вели з

ніж кому­

ц а р с т в а ілюзій у світ

р е а л ь н о с т і , від д в о є д у ш н о с т і й с а м о о м а н и — д о ч е с н о г о ж и т ­ тя. Але т а к и м и в о н и бачаться л и ш е на відстані. За часів, к о л и Беньямін

спочатку випробовував

н а собі п о л о в и н ч а с т и й

сіонізм, а потім, достеменно, настільки ж п о л о в и н ч а с т и й комунізм, одного

з

прихильники граничною

обох ідеологій д и в и л и с ь один на

ворожістю:

комуністи паплюжили

сіоністів як є в р е й с ь к и х фашистів

,

а сіоністи називали

єврейську комуністичну молодь «червоними прихильника­ м и а с и м і л я ц і ї » . Д и в о в и ж н и м та, й м о в і р н о , є д и н и м у с в о є м у р о д і ч и н о м Б е н ь я м і н п р и м у д р я в с я д о в г і р о к и з а л и ш а т и пе­ ред с о б о ю

в і д к р и т и м и о б и д в а ш л я х и ; д а в н о б у в ш и мар­

ксистом, він, як і к о л и с ь , думав про переїзд до П а л е с т и н и і не д о з в о л и в навіть на в о л о с и н к у п е р е в а ж и т и думці своїх п о м а р к с и с т с ь к и орієнтованих друзів, особливо — євреїв. Це я с н о п о к а з у є , щ о « п о з и т и в н и й » б і к тієї й і н ш о ї і д е о л о г і ї ціка­ в и в й о г о н а й м е н ш о ю м і р о ю і щ о в о б о х д л я н ь о г о був важ­ ливим

«негативний»

заряд

критики

всього

з в і л ь н е н н я від б у р ж у а з н и х і л ю з і й і ф а л ь ш і , літературним та академічним

існуючого,

позиція поза

істеблішментом.

Беньямін

с п р и й н я в цю р а д и к а л ь н о к р и т и ч н у н а л а ш т о в а н і с т ь іще в ю н о с т і , в о ч е в и д ь , і г а д к и н е м а ю ч и , д о я к о ї і з о л я ц і ї т а са­ мотності вона врешті-решт призведе. Так, н а п р и к л а д , у листі 1918-го р о к у в і н п и ш е , щ о с п і л ь н а р и с а В а л ь т е р а Р а т е н а у з його

претензією

представляти

Німеччину у

зовнішніх

з н о с и н а х , і Р у д о л ь ф а Б о р х а р д т а , що в и р а ж а в ту с а м у пре­ т е н з і ю у с п р а в а х д у х о в н и х , — ї х н я «воля цо о б л у д и » , « о б ' є к ­ тивна двоєдушність» і н ш и й не хочуть

(«Вгіеіе»,

І,

«прислужитися»

189 і д а л і ) . А н і т о й , а н і своїми творами справі

(Борхардт — «духовним і м о в н и м багатствам народу», Ра-

223

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

тенау — н а ц і ї ) , а в и к о р и с т о в у ю т ь свою п р а ц ю і т а л а н т як «особливі засоби,

п і д п о р я д к о в а н і а б с о л ю т н і й в о л і д о вла­

ди». Т о ч н і с і н ь к о так само літератори ставлять свій дар на службу к а р ' є р і ч и с о ц і а л ь н о м у статусу:

«Бути літератором

о з н а ч а є ж и т и під з н а к о м с а м о г о л и ш інтелекту, я к з а й м а т и ­ с я п р о с т и т у ц і є ю о з н а ч а є ж и т и п і д з н а к о м с а м о г о л и ш е сек­ су»

(«Schriften»,

II,

179). Я к п о в і я п е р е д а є ч у т т є в у л ю б о в ,

т а к л і т е р а т о р п е р е д а є дух, і с а м е ц е д у х о в н е в і д с т у п н и ц т в о н а й к р а щ і з євреїв не м о г л и в и б а ч и т и колегам по літератур­ н о м у ж и т т ю . У тому ж дусі Б е н ь я м і н п и с а в п ' я т ь м а р о к а м и пізніше — через рік після вбивства Ратенау — близькому н і м е ц ь к о м у другові: «Євреї сьогодні гублять навіть найкра­ щу н і м е ц ь к у справу,

котру беруться

публічно

захищати,

оскільки будь-яка їхня публічна заява продажна (у найглиб­ ш о м у сенсі слова) і ж о д н и х доказів її с п р а в ж н о с т і представ­ л е н о б у т и н е м о ж е » («Вгіеїе», 1,310). Д і й ш л о д о т о г о , щ о в і н в в а ж а в з а к о н н и м и т і л ь к и п р и в а т н і , м а й ж е « п о т а є м н і відно­ с и н и поміж н і м ц я м и та є в р е я м и » , оскільки «будь-які німець­ ко-єврейські відносини на публіці завдають тільки шкоди». У цих словах чимало правди. Н а п и с а н і з точки зору єврей­ ського п и т а н н я , як воно поставало за тих часів, вони з а й в и й р а з д о в о д я т ь , н а с к і л ь к и т е м н и м був ч а с , п р о я к и й м о ж н а с п р а в е д л и в о з а з н а ч и т и : «Світло публічності з а н у р ю є у мо­ р о к геть усе» ( Г а й д е ґ ґ е р ) . І щ е у 1913-му р о ц і Б е н ь я м і н п о б а ч и в д л я себе в п о з и ц і ї сіоністів

«можливість,

а тому,

мабуть,

і

необхідність»

(«Вгіеїе», І , 4 4 ) , о ц і н и в ш и ї ї я к п о д в і й н и й б у н т п р о т и бать­ ківського дому й н і м е ц ь к о - є в р е й с ь к о г о л і т е р а т у р н о г о жит­ тя. Д в о м а р о к а м и п і з н і ш е він п о з н а й о м и в с я з Герхардом Ш о л е м о м , у я к о м у в п е р ш е і є д и н и й раз н а т р а п и в на «юдаїзм живцем»; н е з а б а р о м р о з п о ч а л о с я курйозне, безкінечне при­ м і р ю в а н н я до переїзду у Палестину, що розтяглося майже н а д в а д ц я т ь р о к і в . «За п е в н и х у м о в , у я к и х н е м а є н і ч о г о не­ м о ж л и в о г о , я г о т о в и й , ба навіть ледь не н а в а ж и в с я їхати до П а л е с т и н и ] .

Є в р е ї тут, в А в с т р і ї ,

224

[пере­

- м а ю на увазі

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

хороших людей, не захоплених в и р о б н и ц т в о м грошей,

—

т і л ь к и п р о ц е й г о в о р я т ь » ( « В г і е і е » , I , 222). Р а з о м і з т и м , йому в б а ч а л о с я в цьому плані «дещо н а с и л ь н и ц ь к е »

(там

с а м о , 208), н е з д і й с н е н н е , п о к и в о н о н е с т а л о н е м и н у ч и м . К о л и ж фінансова й політична неминучість підступила впри­ тул, він з н о в у п о в е р н у в с я до п р о е к т у — і не п о ї х а в . В а ж к о с к а з а т и , н а с к і л ь к и с е р й о з н о він п р о д о в ж у в а в с т а в и т и с я д о п и т а н н я п і с л я р о з р и в у з д р у ж и н о ю , що п о х о д и л а із середо­ в и щ а с і о н і с т і в . П р о т е в і д о м о , щ о н а в і т ь у п а р и з ь к о м у ви­ г н а н н і він з а я в л я в , що м о ж е « в і д п р а в и т и с я » в Є р у с а л и м не раніше жовтня-листопада,

к о л и в р о б о т і буде п о с т а в л е н о

б і л ь ш - м е н ш к і н ц е в у к р а п к у ( « В г і е і е » , I I , 655). Т е , щ о в л и с ­ т а х м о ж е в и д а т и с я н е р і ш у ч і с т ю , н і б и в і н к о л и в а в с я м і ж сіо­ нізмом і м а р к с и з м о м , насправді, не в и к л ю ч а ю , п о в ' я з а н е з гіркою думкою, що обидва р о з в ' я з а н н я не л и ш е об'єктивно о м а н н і і не в і д п о в і д а ю т ь р е а л ь н и м о б с т а в и н а м , а й п р и в е л и б й о г о о с о б и с т о д о п с е в д о п о р я т у н к у , хоч я к ц е й п о р я т у н о к н а з и в а й — М о с к в о ю чи Є р у с а л и м о м . Він відчував, що по­ з б а в и в би себе п о з и т и в н и х п і з н а в а л ь н и х п е р е в а г в л а с н о ї по­ зиції —

« п р и в ' я з а н о г о до щогли, я к а от-от може рухнути»

і «мертвого за ж и т т я і в с е - т а к и ж и в о г о » серед руїн. Він при­ звичаївся до

безнадійної долі,

що відповідала реальності,

і х о т і в л и ш и т и с я тут, а б и « д е н а т у р у в а т и » т е , щ о в и х о д и т ь з-під пера, «як м е т и л о в и й спирт... навіть р и з и к у ю ч и зроби­ т и й о г о н е п р и д а т н и м д л я в и к о р и с т а н н я » т и м и , хто ж и в е н и н і , п р о т е з р о з р а х у н к о м щ о н а й н а д і й н і ш е з б е р е г т и д л я не­ відомого

майбутнього.

Нерозв'язність єврейського п и т а н н я для цього поколін­ ня не з в о д и л а с я до необхідності говорити й п и с а т и німець­ к о ю чи до факту, що їхні « в и р о б н и ч і потужності» р о з т а ш о ­ в у в а л и с я на т е р е н а х Є в р о п и , а в б е н ь я м і н і в с ь к о м у р а з і — у західних к в а р т а л а х Б е р л і н а або в П а р и ж і , — з цього приво­ д у у н ь о г о « н е б у л о щ о н а й м е н ш и х і л ю з і й » («Вгіеіе», I I , 531). Головне полягало в іншому.

В и р і ш а л ь н и м було те, що ці

л ю д и не з б и р а л и с я «повертатись» ані в л о н о є в р е й с ь к о г о

225

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

народу, ані до юдаїзму. В о н и й хотіти т а к о г о не м о г л и — і не тому, щ о б в і р и л и в я к и й с ь «прогрес» і а в т о м а т и ч н е скасу­ в а н н я а н т и с е м і т и з м у , як і не тому, що були н а д т о «асимі­ л ь о в а н и м и » і в і д і р в а н и м и від с в о г о є в р е й с ь к о г о с п а д к у * а тому, що б у д ь - я к а т р а д и ц і я і культура, т а к с а м о , як і будья к а « п р и н а л е ж н і с т ь до», в ж е була д л я н и х р і в н о ю м і р о ю під п и т а н н я м . Ось чому пропоноване сіоністами п о в е р н е н н я в лоно єврейства відгонило для них фальшем; кожен із них міг б и с к а з а т и те, щ о о д н о г о р а з у с к а з а в п р о себе я к п р о скла­ д о в у є в р е й с ь к о г о н а р о д у К а ф к а : «...Мій н а р о д , я к щ о я вза15

галі н а л е ж у до я к о г о с ь народу» Ніхто не сперечається,

.

є в р е й с ь к е п и т а н н я було в к р а й

в а ж л и в и м для цього п о к о л і н н я єврейських п и с ь м е н н и к і в і б а г а т о щ о п о я с н ю є в о с о б и с т о м у відчаї к о ж н о г о з н и х , на­ с т і л ь к и відчутному ледь не в усьому, що в и й ш л о з-під їхнього пера. І все ж н а й б і л ь ш д а л е к о г л я д н і з н и х п р о х о д и л и крізь свої о с о б и с т і к о н ф л і к т и до куди більш у з а г а л ь н е н о ї та кар­ д и н а л ь н о ї п р о б л е м и — до п и т а н н я про значущість західної традиції як цілого. Ось ч о м у не в ч е н н я марксизму, а рево­ л ю ц і й н и й р у х д о к о м у н і з м у був д л я н и х н а й б і л ь ш п р и в а б ­ л и в и м : він в и в о д и в за р а м к и всього л и ш е к р и т и к и існуючо­ го

с о ц і а л ь н о - п о л і т и ч н о г о ладу і брав до уваги цілісність

п о л і т и ч н и х і д у х о в н и х т р а д и ц і й . Хоч би як там було, д л я Б е н ь я м і н а це п и т а н н я п р о м и н у л е і п р о традиції як таке було к л ю ч о в и м , і саме в тому сенсі, в я к о м у Ш о л е м , застерігаю­ ч и д р у г а від н е б е з п е к и д л я й о г о д у м к и з б о к у м а р к с и з м у і , м о ж л и в о , н а в і т ь н е у с в і д о м л ю ю ч и всієї в а ж л и в о с т і п р о б л е ­ м и , ц е п и т а н н я с ф о р м у л ю в а в . Б е н ь я м і н , п и с а в він, у н и к н у в н е б е з п е к и пожертвувати своїм п р и з н а ч е н н я м — з р о б и т и с я «законним продовжувачем найплідніших і найсправжніших т р а д и ц і й Гаманна і Гумбольдта»

(«Вгіеїе»,

II,

526). Ш о л е м

тільки не зрозумів, що таке п о в е р н е н н я до минулого і його п р о д о в ж е н н я я к р а з і були тим п у н к т о м ,

від я к о г о

«мо­

р а л ь н і с т ь і н т у ї т и в н о ї д у м к и » , щ о д о неї з а к л и к а в Ш о л е м , утримувала Беньяміна

.

226

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

Д е к о м у х о ч е т ь с я д у м а т и , н а ч е т і к і л ь к а , х т о н е ш у к а в ук­ р и т т я від г р о з д о б и і с п л а т и в з а с в о ю с а м о т н і с т ь п о в н о ю м і р о ю , п р и н а й м н і м о г л и в б а ч а т и в собі п р о в і с н и к і в нової е р и . Д у м к а в т і ш н а , п р о т е х и б н а . В есеї п р о К а р л а К р а у с а Б е н ь я м і н п и т а в себе, ч и н е стоїть К р а у с «на п о р о з і н о в о г о ч а с у » ? І в і д п о в і д а в : «Та ж о д н и м ч и н о м ! Т о м у щ о в і н с т о ї т ь на п о р о з і світової історії». Б і л я цього порогу справді пере­ б у в а л и ті, х т о с т а в п о т і м п е р ш о в і д к р и в а ч е м « н о в о г о ч а с у » . Насправді, його світанок видавався їм занепадом, а історія разом із т р а д и ц і я м и , що п р и з в е л и до цього занепаду, уявля.. 17

лася простором руш . Ніхто не в и с л о в и в цього ясніше, ніж Б е н ь я м і н у тезах « П р о р о з у м і н н я історії», і ніде він не г о в о р и в про це з т а к о ю н е д в о з н а ч н і с т ю , як у л и с т і з

Парижа, датованому

1935-м

роком: «Сьогодні я м а й ж е не відчуваю зовнішнього приму­ су, щ о б н а м а г а т и с я п р и р о б л я т и д о н а ш о г о с в і т у в й о г о н и ­ н і ш н ь о м у в и г л я д і г о л о в у або хвіст.

Багато з цивілізацій на

цій планеті з а г и н у л и у крові й жахітті.

Природно, кожен

зичив би цій планеті д о ж и т и до цивілізації, що забула би п р о к р о в і ж а х ; я н а в і т ь . . . л а д е н п р и п у с т и т и , щ о н а ш у пла­ нету це саме й очікує. О д н а к н а д з в и ч а й н о сумнівно, що саме ми здатні п р и н е с т и т а к и й п о д а р у н о к на вечірку з нагоди стоабо ч о т и р и с т а м і л ь й о н н о г о з її н о в о н а р о д ж е н и х . А я к щ о так, т о п л а н е т а , в р е ш т і - р е ш т , п о к а р а є н а с , своїх б е з г о л о в и х доб­ рочинців,

сервірувавши нам на солодке

Страшний

Суд»

(«Вгіеіе», II, 698). Що ж, за ті т р и д ц я т ь років, я к і п р о м и н у л и звідтоді, направду, мало що з м і н и л о с я .

227

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

III. Л о в е ц ь перлів

Full fathom five thy father lies, Of his bones are coral made, Those are pearls that were his eyes.

Nothing of him that doth fade But does suffer a sea-change Fnto something rich and strange.

The Tempest, I, 2* Передаючись як традиція,

минуле набуває авторитету;

п р е д ' я в л я ю ч и себе у в и г л я д і історії, а в т о р и т е т стає тради­ ц і є ю . Вальтер Б е н ь я м і н з н а в : р о з р и в т р а д и ц і й і втрата авто­ р и т е т і в , щ о п р и й ш л и с я н а й о г о ч а с , н е п о п р а в н і . Т о м у , вва­ жав він, треба в і д н а й т и нові с п о с о б и с т а в л е н н я до м и н у л о г о . І с т а в п е р ш о в і д к р и в а ч е м ц и х ш л я х і в , в і д н а й ш о в ш и , щ о пе­ редачу минулого з а м і н и л о ц и т у в а н н я , а на місці авторитет­ ності п о с т а л а д и в н а здатність м и н у л о г о ч а с т к о в о бути при­ сутнім

у теперішньому,

позбавляючи

його

«душевного

спокою», бездушного спокою самовдоволених.

«Мої цита­

ти — на взірець грабіжників із великої дороги: ч и н я т ь з б р о й н і напади

і

звільняють

(«Schriften»,

нероб

від

звичної

впевненості»

1,571). З а Б е н ь я м і н о м , я к и й п о к л а д а в с я тут н а

приклад Крауса, ця нова роль цитат породжена щонайглиб­ ш и м р о з ч а р у в а н н я м — однак р о з ч а р у в а н н я м не в минуло­ му, я к е н і б и т о « н е п р о л и в а є б і л ь ш е с в і т л а н а м а й б у т н є » і п р и р і к а є л ю д с ь к и й розум на « б л у к а н н я у пітьмі», як у Ток* Не тут шукав би батька — десь, П'ять сажнів моря понад н и м , В коштовному камінні весь, Він дивоцвітом став морським. Кістки коралами ряхтять, В зіницях п е р л и мерехтять. « Б у р я » , 1, 2 ( п е р . О. Сороки).

228

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

Б І Л Я , а р о з ч а р у в а н н я м у с у ч а с н о м у — і п о т я г о м до й о г о р у й ­ н у в а н н я . Т о м у с и л а ц и т а т д л я Б е н ь я м і н а — « в ї х н і й здат­ ності не зберігати, а, н а в п а к и , с т р у с и т и порох, в и р в а т и з кон­ тексту,

зруйнувати»

(«Schriften»,

II,

192).

Насправді,

п е р ш о в і д к р и в а ч і й п р и х и л ь н и к и цієї р у й н і в н о ї с и л и нади­ х а л и с я с п е р ш у зовсім і н ш и м з а в д а н н я м — з а в д а н н я м збере­ ж е н н я . І тільки потім, не б а ж а ю ч и , щоб їх і далі о д у р ю в а л и п р о ф е с і й н і «зберігачі», що о п о с і л и звідусюди, в о н и , в р е ш т і решт, п р и й ш л и д о в і д к р и т т я , щ о р у й н і в н а могутність цита­ т и — « о с т а н н я н а д і я з б е р е г т и від ц ь о г о ч а с у х о ч а б щ о с ь , збе­ регти є д и н и м способом:

вирвавши силоміць».

У формі

« ф р а г м е н т і в д у м к и » ц и т а т и н е с у т ь п о д в і й н у ф у н к ц і ю : пе­ реривають потік («Schriften», І,

викладу

втручанням

«позамежної сили»

142-143) і , р а з о м з т и м , г р а н и ч н о к о н ц е н т ­

р у ю т ь у собі те, що в и к л а д а є т ь с я . Ц и т а т и у Б е н ь я м і н а — за всієї в е л е т е н с ь к о ї р і з н и ц і — з і с т а в н і за н а в а н т а ж е н н я м хіба що з б і б л і й н и м и ц и т а т а м и у с е р е д н ь о в і ч н и х текстах, де в о н и всуціль замінюють внутрішню Я

вже згадувала,

послідовність аргументації.

що головною

пристрастю

Беньяміна

було з б и р а н н я . П о ч а л о с я все, і д у ж е р а н о , з того, що він сам охрестив «бібліоманією», та незабаром розрослося до яви­ ща багато більш х а р а к т е р н о г о , проте вже не стільки д л я лю­ д и н и , скільки для її трудів: до к о л е к ц і о н у в а н н я в и п и с о к . ( О д н а к і к н и г и в і н н е п р и п и н я в з б и р а т и н і к о л и . П е р е д са­ м і с і н ь к и м п а д і н н я м Ф р а н ц і ї він у с е р й о з з а д у м а в о б м і н я т и п р и д б а н е н и м н е щ о д а в н о з і б р а н н я т в о р і в К а ф к и у п ' я т и то­ м а х н а к і л ь к а п е р ш и х в и д а н ь й о г о р а н н і х р е ч е й , — з а х і д , аб­ солютно

незбагненний для

будь-кого,

крім бібліоманів).

« В н у т р і ш н я п о т р е б а м а т и б і б л і о т е к у » ( « В г і е і е » , 1,193) б у л а у с в і д о м л е н а н и м п р и б л и з н о у 1916-му році, к о л и Б е н ь я м і н у своїх д о с л і д ж е н н я х з в е р н у в с я до р о м а н т и з м у , школи, яка вкотре врятувала традицію»

«останньої

(«Вгіеіе»,

І,

138).

П р о те, що і в цій, н а с т і л ь к и х а р а к т е р н і й д л я с п а д к о є м ц і в і п о с л і д о в н и к і в п р и с т р а с т і д о м и н у л о г о п р и х о в у в а л а с я пев­ н а р у й н і в н а сила, Б е н ь я м і н з д о г а д а в с я багато п і з н і ш е , загу-

229

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

б и в ш и в і р у і в т р а д и ц і ю , і в н е п о р у ш н і с т ь світу. ( П р о це в і н з а м и с л и т ь с я п і з н і ш е ) . А в ті дні, п і д б а д ь о р е н и й Ш о л е м о м , в і н і щ е в і р и в , щ о в і д ч у ж е н н я м від т р а д и ц і ї з о б о в ' я з а н и й , імо­ в і р н о , с в о є м у є в р е й с т в у і щ о ш л я х н а з а д д л я н ь о г о н е за­ к р и т и й , як не з а к р и т и й він і д л я його друга, к о т р и й я к р а з г о т у в а в с я тієї п о р и п е р е ї х а т и д о Є р у с а л и м а .

(У двадцятих,

к о л и його ще не д і й м а л и всерйоз фінансові негаразди, Бе­ н ь я м і н з б и р а в с я в и в ч и т и і в р и т ) . Він н і к о л и не заходив на ц ь о м у ш л я х у т а к д а л е к о , я к К а ф к а , я к и й п і с л я всіх з у с и л ь п р я м о проголосив, що не в и н о с и т ь нічого єврейського, крім хасидських переказів, п р и с т о с о в а н и х Б у б е р о м для сучасно­ го в ж и т к у , — «в у с ь о м у і н ш о м у я п л и в у за т е ч і є ю , і к о ж н и й н о в и й вітер з н о в у з н о с и т ь м е н е вбік» . Т а к ч и п о в и н е н він, у с у п е р е ч с у м н і в а м , п о в е р н у т и с я д о м и н у л о г о Н і м е ч ч и н и або Є в р о п и й віднайти опертя в літературній традиції? Можливо, на початку двадцятих років, до звернення до марксизму,

п р о б л е м а ф о р м у л ю в а л а с я для нього саме так.

Я к р а з т о д і Б е н ь я м і н о б р а в т е м о ю с в о є ї д и с е р т а ц і ї д о б у ба­ роко в Німеччині — вибір, н а й в и щ о ю мірою характерний для всього

багатозначного і п о к и що не розплутаного жмуту

п р о б л е м , що п о с т а л и перед н и м . Річ у тім, що д л я н і м е ц ь к о ї л і т е р а т у р н о ї й п о е т и ч н о ї т р а д и ц і ї б а р о к о , з а в и н я т к о м ве­ л и к и х ц е р к о в н и х х о р а л і в , н і к о л и п о - с п р а в ж н ь о м у н е існу­ вало. І Ґете мав р а ц і ю , г о в о р я ч и , що в його в і с і м н а д ц я т ь років н і м е ц ь к і й літературі було т о ч н і с і н ь к о с т і л ь к и ж. Т о ч н у п а р у Беньямінівському,

подвійно

барочному,

вибору складало

д и в о в и ж н е р і ш е н н я Ш о л е м а п р и й т и д о юдаїзму через каба­ лу — тобто таку частину є в р е й с ь к о ї словесності, котра не передавалась і котру п р и н ц и п о в о неможливо передати в р а м к а х усталеної єврейської традиції, оскільки завжди мала д л я неї я в н и й п р и с м а к н е з а к о н н о г о . Ц і л к о м з р о з у м і л о — п р и н а й м н і , так воно у я в л я є т ь с я сьогодні - що вибір таких п р е д м е т і в д о с л і д ж е н н я з о в с і м н е був « п о в е р н е н н я м » д о тра­ диції, хоч би я к о ю в о н а була - н і м е ц ь к о ю , є в р е й с ь к о ю чи юдаїстською. За н и м стояло мовчазне п р и п у щ е н н я , що на-

230

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

справді м и н у л е говорить тільки за п о с е р е д н и ц т в а того, що н е п е р е д а є т ь с я від п о к о л і н н я д о п о к о л і н н я і ч и я у д а в а н а близькість до сучасності п о в ' я з а н а саме з його екзотичністю. Будь-які відсилання до ключені.

о б о в ' я з к о в и х а в т о р и т е т і в тут ви­

Місце неперебутніх істин посідають предмети, у

т о м у чи і н ш о м у а с п е к т і з н а ч у щ і або цікаві, а це о з н а ч а є — і н і х т о н е в і д ч у в а в ц ь о г о г о с т р і ш е , н і ж Б е н ь я м і н , — щ о «ва­ гомість істини... втрачена»

(«Вгіеіе»,

I I , 763).

Найвидатні-

шу з особливостей, які утворювали цю «вагомість істини», складало ( п р и н а й м н і для Беньяміна, чия юнацька цікавість д о ф і л о с о ф і ї н а д и х а л а с я т е о л о г і є ю ) те, щ о і с т и н а була по­ в ' я з а н а з т а ї н о ю , а о д к р о в е н н я цієї т а ї н и в о л о д і л о а в т о р и ­ тетністю. Істина, говорив Б е н ь я м і н незадовго до того, як цілковито впевнився в неможливості позбавитися розриву традиції і в т р а т и а в т о р и т е т і в , — це не « в и к р и т т я , що зни­ щ у є т а ї н у , а о д к р о в е н н я , я к е ї ї з а с в і д ч у є » ( « S c h r i f t e n » , 1,146). З в і д т о д і , я к і с т и н а з і й ш л а д о л ю д е й у п е в н и й м о м е н т історії, — чи у в и г л я д і г р е ц ь к о ї алетеї,

що вочевидь п р о г л я д а є т ь с я

духовним зором і охоплюється нами як «неприхованість» («Unverborgenheit», за Гайдеггером), чи через с п р и й н я т е на с л у х с л о в о Б о ж е , я к ц е в і д о м о з є в р о п е й с ь к и х р е л і г і й од­ к р о в е н н я , — с а м е « в а г о м і с т ь » р о б и т ь ї ї д о с т е м е н н о відчут­ н о ю , т а к щ о ї ї м о ж н а п е р е д а в а т и з а т р а д и ц і є ю від р о д у д о роду. Т р а д и ц і я п е р е т в о р ю є і с т и н у н а м у д р і с т ь , і м у д р і с т ь — ц е в а г о м і с т ь традиції, к о т р а п е р е д а є т ь с я . І н а к ш е к а ж у ч и , хоч б и н а в і т ь і с т и н а з і й ш л а у н а ш с ь о г о д н і ш н і й світ, в о н а б и н е призвела до мудрості, оскільки не володіє т и м и я к о с т я м и , які набуваються тільки через загальне в и з н а н н я її цінності. Б е н ь я м і н обговорює ці п и т а н н я у зв'язку із К а ф к о ю і п и ш е , що К а ф к а , зрозуміло, «далеко не п е р ш и м зіткнувся з такою с и т у а ц і є ю . Б а г а т о х т о н а м а г а в с я д о неї п р и с т о с у в а т и с я , п р и ­ т р и м у ю ч и с ь і с т и н и або того,

що вважали істиною на той

м о м е н т , і з г н і т и в ш и с е р ц е , в і д м о в л я л и с я від ї ї з д а т н о с т і б у т и п е р е д а н о ю . С п р а в ж н і й г е н і й К а ф к и п о л я г а в у тому, щ о він в и п р о б у в а в ц і л к о в и т о н о в и й підхід: п о ж е р т в у в а в і с т и н о ю ,

231

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

зберігши вірність її здатності передаватися» 763).

(«Вгіеїе»,

II,

Він з р о б и в це, р а д и к а л ь н о п е р е т в о р и в ш и т р а д и ц і й н і

п р и т ч і або в и г а д а в ш и н о в і у т р а д и ц і й н о м у стилі ; хоч би як т а м було, в о н и «не с у м и р н о с п о ч и в а ю т ь біля ніг у ч е н н я » , як а г а д и ч н і с к а з а н н я в Т а л м у д і , а « р а п т о в о п і д н і м а ю т ь мо­ гутню д е с н и ц ю » супроти нього. Ба навіть К а ф к а , п і р н у в ш и на самісіньке дно минулого, не зміг п о з б а в и т и с я характер­ ної двоїстості: волі до з б е р е ж е н н я р а з о м із в о л е ю до н и щ е н ­ н я . Він п р а г н у в з б е р е г т и м и н у л е , навіть я к щ о в о н о н е місти­ ло і с т и н и , хоча б з а р а д и «нової к р а с и того, що йде» ( д и в и с ь б е н ь я м і н і в с ь к и й е с е й п р о Л е с к о в а ) ; з і н ш о г о боку, він з н а в , що н а й п р я м і ш и й спосіб с т р у с и т и з себе ч а р и традиції — це в і д і р в а т и ш е к с п і р і в с ь к і «rich and strange» ( « р о з к і ш н е й ди­ в о в и ж н е » ) , к о р а л и й п е р л и , від т о г о , щ о п е р е д а в а л о с я з р о д у в рід є д и н и м н е п о д і л ь н и м ц і л и м . Б е н ь я м і н дає

взірець такої двоїстості щодо

минулого,

д о с л і д ж у ю ч и п р и с т р а с т ь з б и р а ч а , щ о п о г л и н а л а його само­ го. М о т и в и к о л е к ц і о н е р с т в а б а г а т о м а н і т н і і н е з а в ж д и лег­ ко збагненні. Як зауважив Беньямін (імовірно, першим), з б и р а н н я — п р и с т р а с т ь д і т л а х і в , д л я я к и х р е ч і — щ е н е то­ в а р і о ц і н ю ю т ь с я н е з а л е ж н о від к о р и с н о с т і , а р а з о м і з т и м — у л ю б л е н а розвага багатих, я к і м а ю т ь ц і л к о м д о с и т ь , щоб не потребувати нічого к о р и с н о г о , а тому можуть д о з в о л и т и собі р о з к і ш — з р о б и т и « п е р е т в о р е н н я р е ч е й » ( « S c h r i f t e n » , 1,416) з а н я т т я м у житті. Д л я цього вони неодмінно мусять бачити п р е к р а с н е в усьому, що потребує « н е з а ц і к а в л е н о г о спогля­ д а н н я » (за К а н т о м ) . Хоч б и я к там було, к о л е к ц і й н а річ має цінність лише для любителя,

проте не має споживацької

вартості. ( Б е н ь я м і н іще не підозрював, що к о л е к ц і о н у в а н н я може стати н а й в и щ о ю мірою надійною і часто-густо надзви­ чайно вигідною формою вкладання капіталу). А оскільки к о л е к ц і о н у в а н н я може п о ш и р и т и с я на будь-яку категорію предметів (не о б м е ж у ю ч и с ь в и т в о р а м и мистецтва,

котрі в

б у д ь - я к о м у р а з і в і д о к р е м л е н і від п о в с я к д е н н о г о с в і т у п р е д ­ метів с п о ж и в а н н я , п о з а я к нічому не «слугують») і т и м са-

232

Вальтер Беньямін

мим виправдовує предмет,

(1892-1940)

що не п і д п о р я д к о в а н и й тепер

ж о д н і й меті, п р о т е м а є в н у т р і ш н ю ц і н н і с т ь , Б е н ь я м і н міг би констатувати, що пристрасть к о л е к ц і о н е р а споріднена з пристрастю революціонера. Як і революціонер, колекціонер « у я в л я є себе н е п р о с т о т в о р ц е м д а л е к о г о ч и п р о м и н у л о г о світу, а , р а з о м і з т и м , с в і т у к р а щ о г о , д е л ю д и , з в и ч а й н о ж , н е т і л ь к и будуть з а б е з п е ч е н і всім н е о б х і д н и м к р а щ е , н і ж у по­ в с я к д е н н о м у ж и т т і , а й з в і л ь н я т ь р е ч і від я р м а к о р и с н о с т і » ( « S c h r i f t e n » , І , 416). О т ж е , к о л е к ц і о н у в а н н я — ц е в и п р а в ­ д а н н я речей і, відповідно, с п о к у т у в а н н я людей.

Навіть у

читанні книг для справжнього бібліофіла є щось підозріле. «І ви все це ч и т а л и ? » — передає А н а т о л ь Ф р а н с п и т а н н я гостя, в р а ж е н о г о його бібліотекою. «І десятої ч а с т к и не про­ ч и т а в . Та, г а д а ю , в и т е ж н е щ о д е н н о к о р и с т у є т е с я с в о є ю севрською порцеляною?..»

(з есею Б е н ь я м і н а «Розпакову­

ючи бібліотеку»). (У Б е н ь я м і н і в с ь к і й бібліотеці зберігали­ ся колекції рідкісної дитячої к н и г и і книг психічно хворих; о с к і л ь к и він н е ц і к а в и в с ь ані д и т я ч о ю п с и х о л о г і є ю , н і пси­ хіатрією, ці к н и г и , як і багато іншого п о м і ж його скарбів, були б у к в а л ь н о ні д л я чого не п р и д а т н і , не слугуючи ні роз­ вазі, н і н а в ч а н н ю ) . З в і д с и й ф е т и ш и с т с ь к и й х а р а к т е р , я к о г о Б е н ь я м і н явно надає речам, котрі збирає. Д л я колекціоне­ ра, я к і д л я п р а ц ю ю ч о г о н а н ь о г о р и н к у , в и р і ш а л ь н о ю с т а є ц і н н і с т ь с п р а в ж н о с т і , я к а з а м і щ а є « к у л ь т ц і н н о с т і » , висту­ паючи його с е к у л я р и з о в а н о ю ф о р м о ю . У ц и х , як і в б а г а т ь о х і н ш и х з а у в а г а х Б е н ь я м і н а , є н е л у ­ к а в и й блиск, не х а р а к т е р н и й для тих занурень у г л и б и н и , де він, я к п р а в и л о , м і ц н о т р и м а є себе з а руку. Н а с п р а в д і , тут п е р е д н а м и в р а ж а ю ч і п р и к л а д и фланування й о г о д у м к и , р о ­ б о т и й о г о р о з у м у , к о л и м и с л я ч и й , н а в з і р е ц ь м і с ь к о г о фла­ нера,

п р о с т о д о в і р я є т ь с я собі,

найомлювальну прогулянку.

відпускаючи інтелект на озІ як б л у к а н н я серед скарбів

м и н у л о г о с к л а д а ю т ь р о з к і ш н и й п р и в і л е й т о г о , хто о д е р ж а в с п а д щ и н у , т а к і « к о л е к т и в н и й п о г л я д на світ — це, у н а й в и ­ щому сенсі

слова,

погляд

спадкоємця»

233

(«Розпаковуючи

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

бібліотеку»): володіючи речами, а «володіння є н а й г л и б ш и м з в ' я з к о м з р е ч а м и з усіх м о ж л и в и х » , — в і н п е р е н о с и т ь с я у минуле,

щоб,

не відволікаючись на сьогочасне, досягти

«відродження колишнього».

Оскільки ж цей «найглибший

потяг» з б и р а ч а не має ж о д н о г о с у с п і л ь н о г о сенсу, а вира­ ж а є т ь с я л и ш е у с у т о п р и в а т н и х л ю б и т е л ь с ь к и х утіхах, т о й «усе с к а з а н е з т о ч к и з о р у с п р а в ж н ь о г о к о л е к ц і о н е р а » п р и ­ речене виглядати «дивацтвом» на взірець достеменно жанп о л і в с ь к о г о п о р т р е т у п и с ь м е н н и к а з тих, «що п и ш у т ь кни­ ги не тому, що в о н и бідні, а тому, що не з а д о в о л е н і к н и г а м и , які їм ц і л к о в и т о по к и ш е н і , проте абсолютно не до вподо­ би». Втім, за б л и ж ч о г о розгляду, у цьому д и в а ц т в і прогля­ даються п р и к м е т н і і далеко не б е з н е в и н н і властивості. На­ зву одну: с а м и й ц е й — х а р а к т е р н и й д л я епох с у с п і л ь н о г о з а т ь м а р е н н я — к р о к , к о л и з б и р а ч н е п р о с т о х о в а є т ь с я від п у б л і ч н о с т і у п р и в а т н і с т ь ч о т и р ь о х д о м а ш н і х стін, а й заби­ рає з собою заради їхнього п р и к р а ш е н н я ч и с л е н н і скарби, що були с п е р ш у н а д б а н н я м суспільства. ( Й д е т ь с я , зрозумі­ ло, не про с ь о г о д н і ш н ь о г о к о л е к ц і о н е р а , к о т р и й з б и р а є все, що має або, за його о ц і н к о ю , могло би мати р и н к о в у вартість, ба навіть здатне п і д в и щ и т и його с о ц і а л ь н и й статус, а про к о л е к ц і о н е р а , я к и й , п о д і б н о д о Б е н ь я м і н а , ш у к а є д и в н і пред­ мети, на гадку інших, не варті анічогісінько). Т и м самим, у його пристрасті до минулого як такого, п о р о д ж е н і й презир­ с т в о м д о в с і л я к о г о с ь о г о д е н н я , і тому, р а д ш е з а в с е , б а й д у ж і й до будь-яких об'єктивних характеристик, виявляються риси, через я к і м и н а в р я д ч и з м о ж е м о бути т а к само в п е в н е н і , щ о традиція

—

його є д и н а п р о в і д н а н и т к а і що т р а д и ц і й н і

ц і н н о с т і за б у д ь - я к и х о б с т а в и н будуть у й о г о р у к а х у п о в н і й безпеці. Традиція упорядковує минуле,

п р о т е н е суто х р о н о л о ­

гічно, а в п е р ш у чергу с и с т е м а т и ч н о : вона відділяє позитив­ н е від н е г а т и в н о г о , п р а в о в і р н е від є р е т и ч н о г о , в и о к р е м л ю є н е о д м і н н е і з н а ч у щ е з м а с и н е з н а ч н и х або в с ь о г о л и ш е ціка­ вих думок і фактів. Натомість пристрасть колекціонера не

234

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

т і л ь к и не с и с т е м а т и ч н а , в о н а м е ж у є з х а о с о м , і не тому, що в о н а — п р и с т р а с т ь , а тому, що не к е р у є т ь с я я к о с т я м и пред­ мета (тим, щ о н а д а є т ь с я к л а с и ф і к а ц і ї ) , о д н а к з а п а л ю є т ь с я його

«справжністю»,

яка уникає

будь-якої систематичної

класифікації. С п р а в а традиції — р о з р і з н я т и , справа колек­ ціонера — урівнювати відмінності, і таке в и р і в н ю в а н н я — к о л и « п о з и т и в н е й н е г а т и в н е . . . п е р е в а г и й в і д т о р г н е н н я не­ р о з р и в н і » ( « S c h r i f t e n » , I I , 313), — в и я в л я є т ь с я , я к щ о н а в і т ь к о л е к ц і о н е р с п е ц і а л ь н о з о с е р е д ж у є т ь с я н а т р а д и ц і ї і тур­ ботливо в і д с т о р о н ю є все, нею не з а т в е р д ж е н е . К о л е к ц і о н е р виводить проти традиції критерій справжності; авторитет­ ному він п р о т и с т а в л я є з н а к п е р в і с н о г о .

Визначимо

цей

спосіб д у м а н н я в т е о р е т и ч н и х п о н я т т я х : к о л е к ц і о н е р замі­ щує зміст д о с т е м е н н о ю

о р и г і н а л ь н і с т ю або д о с т о в і р н і с т ю ,

тим, чому л и ш е ф р а н ц у з ь к и й екзистенціалізм надав якості per se,

в і д о к р е м и в ш и його

від

будь-яких інших,

скількись конкретних характеристик.

хоч

би

Я к щ о довести цей

спосіб д у м а н н я до логічного з а в е р ш е н н я , ми о д е р ж и м о див­ ним чином перевернутий п е р в и н н и й імпульс колекціонера: « С п р а в ж н я к а р т и н а м о ж е бути с т а р о д а в н ь о ю , проте справж­ ня думка — тільки новою. Вона належить сьогоденню. Саме ц е с ь о г о д е н н я м о ж е бути в б о г и м , б а н а л ь н и м . Т а хоч б и я к и м воно було, його треба т в е р д о в з я т и за р о г и , аби д о м о г т и с я за й о г о д о п о м о г о ю в і д п о в і д і від м и н у л о г о . Ц е б и к , ч и є ю к р о ­ в'ю с л і д н а п о в н и т и п о с у д и н у , щ о б н а д ї ї в і н ц я м и з ' я в и л и с я т і н і п о м е р л и х » ( « S c h r i f t e n » , I I , 314). Т о д і з ц ь о г о с ь о г о д е н ­ ня, п р и н е с е н о г о в жертву, аби в и к л и к а т и минуле, народить­ ся «смертоносний поштовх думки»,

з в е р н е н о ї п р о т и тра­

дицій та авторитетів минулого. С п а д к о є м е ц ь і зберігач несподівано п е р е т в о р ю є т ь с я на руйнівника. « С п р а в ж н я й найглибшою мірою незрозуміла пристрасть колекціонера завжди архаїчна й руйнівна.

По­

єднувати з п р и х и л ь н і с т ю до речей, індивідуальних зразків, турботливо

в и ш и к у в а н и х на п о л и ц я х предметів упертий і

н и щ і в н и й протест проти всього типового, всього в п о р я д к о -

235

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

з в а н о г о - ось його д і а л е к т и к а » . З б и р а ч р у й н у є к о н т е к с т , у я к о м у його зразок складав л и ш е частку набагато більшого й ж и в о г о ц і л о г о , а о с к і л ь к и він ц і н у є т і л ь к и с п р а в ж н є , то не­ о д м і н н о стирає з обраної речі будь-які о з н а к и т и п о в о г о . П о с т а т ь к о л е к ц і о н е р а , н а с т і л ь к и ж старомодна, як і постать фланера, може набути у Беньяміна таких сучасних рис лише тому, щ о с а м а і с т о р і я — т о й р о з р и в традиції, я к и й п р и й ш о в с я н а п о ч а т о к н а ш о г о с т о л і т т я , — в ж е з в і л ь н и л а й о г о від з а в ­ д а н н я руйнувати, і йому тепер треба л и ш е н а х и л и т и с я і повизбирати коштовні рештки з купи уламків. Скажу інакше: речі сьогодні самі п о в е р т а ю т ь с я —

особливо для людини,

котра мужньо не з а п л ю щ у є очей на д о в к і л л я , — т и м и граня­ ми, які спершу відкривалися тільки дивакуватому поглядові колекціонера. Я не знаю д о с т е м е н н о , к о л и Б е н ь я м і н о в і в і д к р и в с я разю­ ч и й збіг й о г о с т а р о м о д н и х п р и с т р а с т е й з р е а л і я м и д о б и , — в і р о г і д н о , у с е р е д и н і д в а д ц я т и х , к о л и він п о ч а в в с е р й о з пра­ ц ю в а т и над К а ф к о ю , я к р а з перед ц и м в і д к р и в ш и у Брехтові поета, я к и й в п е р ш е п о ч у в а є т ь с я у д в а д ц я т о м у столітті, як у с е б е в д о м а . Я н е х о ч у с к а з а т и , н і б и т о від к о л е к ц і о н у в а н н я книг до (цілковито виняткового у нього) к о л е к ц і о н у в а н н я цитат Б е н ь я м і н п е р е й ш о в за одну ніч, ба навіть за один рік, хоча в листах є п е в н і с в і д ч е н н я ц і л к о м свідомого переходу. Хоч би як там було, н е м о ж л и в о у я в и т и Б е н ь я м і н а тридця­ т и х р о к і в без м а л е н ь к и х з а п и с н и к і в у ч о р н и х о б к л а д и н к а х , я к і він у с ю д и т я г а в за с о б о ю і н е в т о м н о п о м е р е ж у в а в цита­ тами з того, що ж и т т я й ч и т а н н я п р и н о с и л и йому як щоден­ н и й у л о в « п е р л і в » і « к о р а л і в » . Ч а с від ч а с у в і н ч и т а в в и ­ т р и м к и з них уголос, демонструючи оточуючим як окремі з р а з к и з р е т е л ь н о дібраної і к о ш т о в н о ї колекції. І в цій ко­ лекції, що ж о д н и м ч и н о м не з в о д и л а с я до дивацтва, м о ж н а було слідом з а т е м н и м и л ю б о в н и м и в і р ш а м и в і с і м н а д ц я т о ­ го століття н а д и б а т и на д о п и с із останньої газети, а слідом з а « D e r erste S c h n e e » Ґ ь о к і н ґ а - д а т о в а н е л і т о м 1939-го р о к у віденське о г о л о ш е н н я , котре повідомляло, що місцева газо-

236

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

в а к о м п а н і я « п р и п и н и л а п о д а в а т и газ у к в а р т и р и є в р е ї в . Споживання

газу є в р е й с ь к и м

компанії непоправних збитків,

населенням

завдає

газовій

оскільки найбільш активно

газ с п о ж и в а ю т ь ті, х т о в ж е н е с п л а ч у є п о р а х у н к а х .

Євреї

в и к о р и с т о в у ю т ь й о г о с п е ц і а л ь н о д л я с а м о г у б с т в а » («Вгіеіе», II,

820). Т і н і п о м е р л и х н а п р а в д у в и н и к а ю т ь т у т т і л ь к и з

жертовної чаші, сповненої крові сьогодення. Можливо,

тісна спорідненість між р о з р и в о м традиції і

д и в а к у в а т о ю на в и г л я д п о с т а т т ю к о л е к ц і о н е р а , що видобу­ ває свої ш м а т к и та у р и в к и з-під у л а м к і в м и н у л о г о , найкра­ щ е і л ю с т р у є т ь с я т и м п р и г о л о м ш л и в и м , однак, л и ш е н а пер­ ш и й п о г л я д , ф а к т о м , щ о , з д а є т ь с я , а ж д о н а ш о г о часу н е було іншої доби, я к а з р о б и л а б із з у ж и т и х і с т а р о в и н н и х речей, здебільшого забутих традицією при дорозі, п р и л а д ь для загальної освіти, тисяч

копій

серед

набір н а о ч н и х

розповсюджуваних у сотнях

ш к о л я р і в усього

світу.

Це

вражаюче

відродження, і передусім — класичної культури, з сороко­ вих р о к і в о с о б л и в о п о м і т н е в А м е р и ц і , котра, з д а в а л о с ь би, о б х о д и л а с я б е з т р а д и ц і й , д л я Є в р о п и п о ч а л о с я щ е у двад­ ц я т і . П о ч а т о к й о м у п о к л а л и ті, х т о г о с т р і ш е з а і н ш и х усві­ домив непоправність цього розриву традицій, — у Німеччині, і не т і л ь к и в ній, п е р ш и м і н а й б і л ь ш и м із н и х став М а р т і н Г а й д е ґ ґ е р , с в о ї м н а д з в и ч а й н и м і н а д з в и ч а й н о ш в и д к и м ус­ п і х о м у д в а д ц я т і р о к и з о б о в ' я з а н и й « д о с л у х о в у в а н н ю д о тра­ диції, к о т р а не з а л и ш е н а в м и н у л о м у , а с т у р б о в а н а сього4 д е н н я м » . У Б е н ь я м і н а , я к и й про це не підозрював, набагато більше

спільного

з

чудовим

гайдеґґерівським

відчуттям

ж и в и х очей і ж и в и х кісток, п е р е т в о р е н и х морем на п е р л и й к о р а л и , що саме тому м о ж у т ь бути в р я т о в а н і й п о в е р н е н і с ь о г о д е н н ю т і л ь к и н а с и л ь н и ц ь к и м в і д р и в о м від к о н т е к с т у і в и т л у м а ч е н н я м з а д о п о м о г о ю « с м е р т о н о с н о г о удару» н о в о ї думки, а не д і а л е к т и ч н и м и м у д р у в а н н я м и його друзів-марк с и с т і в . І я к щ о ц и т о в а н и й в и щ е п а с а ж і з е с е ю п р о Ґ е т е зву­ ч и т ь так, ніби його н а п и с а в К а ф к а , то ось ці слова Б е н ь я м і н і в с ь к о г о л и с т а 1924 р о к у д о Г о ф м а н с т а л я з д а ю т ь с я в и т я г о м

237

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

з якогось гайдеґґерівського років:

есею

сорокових-п'ятдесятих

«У л і т е р а т у р н и х с п р о б а х м е н е веде п е р е к о н а н і с т ь у

тому... щ о к о ж н а і с т и н а м е ш к а є в р і д н о м у д о м і , р о д о в о м у палаці мови, що цей палац побудований із найстародавніш и х logoi і щ о д л я і с т и н и , к о т р а в н ь о м у м е ш к а є , ті ч и і н ш і н а у к и , з а всіх їхніх з н а х і д о к , з а л и ш а ю т ь с я ч и м о с ь н и ж ч и м , о с к і л ь к и п о в о д я т ь с я н а м о в н и х п р о с т о р а х п о д і б н о д о кочів­ н и к і в і в п е в н е н і у з н а к о в о м у х а р а к т е р і м о в и , а ця в п е в н е н і с т ь породжує безвідповідальну довільність термінології кожної з н и х » («Вгіеїе», І, 329). У р а н н і й р о б о т і Б е н ь я м і н а з ф і л о ­ софії м о в и слова « п р о т и с т о я т ь будь-якій комунікації, спря­ мованій назовні», так само як істина я в л я є собою «смерть б а ж а н н я » . Т о й , хто п р а г н е д о і с т и н и , п о в о д и т ь с я , я к г е р о й п р и т ч і п р о саїське з о б р а ж е н н я під п о к р и в а л о м , « і н е ч е р е з т а є м н и ч у страхітливість того, що м а л о би бути о г о л е н и м , а за самою природою істини, перед я к о ю навіть н а й ч и с т і ш и й вогонь п о ш у к у згасає,

н а ч е у воді»

П о ч и н а ю ч и з есею про

(«Schriften»,

1,131,152).

Ґете цитати складають осердя

к о ж н о г о Б е н ь я м і н і в с ь к о г о тексту. С а м и й ц е й ф а к т відокрем­ л ю є н а п и с а н е н и м від н а у к о в и х т е к с т і в б у д ь - я к о г о роду, д е ф у н к ц і я цитати — підтверджувати й документувати вислов­ л е н у т о ч к у зору, ч е р е з щ о в о н а с п о к і й н і с і н ь к о м о ж е бути п е р е н е с е н а у п р и м і т к и . У Б е н ь я м і н а — зовсім і н а к ш е . Пра­ ц ю ю ч и над д о с л і д ж е н н я м н і м е ц ь к о ї трагедії,

він х в а л и в с я

своєю к о л е к ц і є ю з «більш як ш е с т и с о т ц і л к о в и т о система­ тично і ясно в и ш и к у в а н и х цитат»

(«Вгіеїе»,

І,

339). Я к і

більш пізні з а п и с н и к и , ц я к о л е к ц і я була н е з б і р к о ю в и п и ­ сок, ч и я мета — п о л е г ш и т и підготовку р о б о т и , а складала с а м у р о б о т у , н а п и с а н н я т е к с т у я к о ї б у л о в ж е с п р а в о ю вто­ ринною.

Р о б о т а п о л я г а л а д л я н ь о г о у в и д о б у в а н н і фраг­

м е н т і в з п е р в і с н о г о к о н т е к с т у і в и б у д о в у в а н н і н а н о в о та­ к и м ч и н о м , щоб вони ілюстрували один о д н и й і були здатні д о в е с т и своє п р а в о на і с н у в а н н я саме в т а к о м у вигляді, у вільному плаванні. сюрреалістичного

В р е ш т і - р е ш т це було щ о с ь на в з і р е ц ь монтажу.

Беньямінівський

238

ідеал твору,

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

складеного із самих цитат, вибудованого настільки майстер­ н о , щ о н а б у в а є з д а т н о с т і о б х о д и т и с я без б у д ь - я к о г о супро­ в о д ж у в а л ь н о г о тексту, м о ж е к о г о с ь в р а з и т и , до того він ди­ в а к у в а т и й у своїх к р а й н о щ а х , до того ж, с а м о р у й н і в н и х . Ба й т о г о , й і н ш о г о у н ь о м у не б і л ь ш е , н і ж у с у ч а с н и х й о м у с ю р р е а л і с т и ч н и х е к с п е р и м е н т а х , я к і ж и в и л и с я з того само­ г о д ж е р е л а . Т і є ю м і р о ю , я к о ю с у п р о в о д ж у в а л ь н и й т е к с т ав­ тора в и я в л я є т ь с я все ж т а к и н е о б х і д н и м , в а ж л и в о з р о б и т и його т а к и м , щ о б з б е р е г т и в і р н і с т ь в и х і д н і й «меті п о д і б н и х д о с л і д ж е н ь » : « п р о н и к а т и в г л и б и н и м о в и й д у м к и . . . бурін­ н я м , а н е р и т т я м » ( « В г і е і е » , 1,329), т о б т о н е р у й н у ю ч и в с ь о ­ го досліджуваного п о я с н е н н я м и , котрі мали б забезпечити причинний чи системний зв'язок. цілковито усвідомлював,

При цьому Беньямін

що його новий метод «буріння»

веде д о п е в н о ї « п р и м у с о в о с т і р о з у м і н н я . . . ч и й н е н а д т о ви­ тончений педантизм прийнятніший,

однак,

за нинішню

практично загальну звичку це розуміння підробляти». Так с а м о в і н з д а в а в с о б і с п р а в у в т о м у , щ о й о г о м е т о д м о ж е ста­ т и « п р и ч и н о ю д е я к и х н е я с н о с т е й » ( « В г і е і е » , І , 330). Н а й ­ в а ж л и в і ш и м д л я Б е н ь я м і н а б у л о в і д і й т и від у с ь о г о , щ о х о ч я к о с ь нагадувало співчуття, для котрого предмет досліджен­ ня вже несе п е в н и й г о т о в и й зміст, що сам по собі передаєть­ ся або м о ж е бути п е р е д а н и й ч и т а ч е в і чи глядачеві: вірш жодна

не

призначений

симфонія

—

читачеві, слухачеві»*

жодна

картина

(«Завдання

—

«Жоден глядачеві,

перекладача»

[курсив мій]). Ця доволі рано графом до

сформульована думка може

всіх л і т е р а т у р н о - к р и т и ч н и х п р а ц ь

бути

епі­

Беньяміна.

П о м и л я є т ь с я т о й , хто п о б а ч и т ь у н і й ще о д н о г о д а д а ї с т с ь к о г о л я п а с а публіці, я к а , втім, уже в ті р о к и п р и т е р п і л а с я до будьяких різновидів найбільш чудернацьких шокових ефектів і в с і л я к о г о « а к т о р с т в а » . Б е н ь я м і н м а є тут н а у в а з і м и с л е н н є в і речі (передусім — мовної п р и р о д и ) , які, г о в о р я ч и його сло* Тут і далі у цій статті переклад Є. Павлова.

239

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

в а м и , « з б е р і г а ю т ь с в о є о с н о в н е і , м а б у т ь , н а й в а ж л и в і ш е зна­ ч е н н я , я к щ о п р и к л а д а ю т ь с я не тільки до л ю д и н и . Д л я при­ кладу, м о ж н а г о в о р и т и п р о н е з а б у т н є ж и т т я ч и н е з а б у т н і й м о м е н т н а в і т ь т о д і , к о л и п р о н и х усі з а б у л и . А с а м е , я к б и сутність ж и т т я ч и м о м е н т у н е п р и п у с к а л а забуття, ц е й пре­ д и к а т з о в с і м н е був б и п о м и л к о в и м : в і н у с ь о г о л и ш е м і с т и в б и у с о б і в и м о г у , к о т р у л ю д и н а н е з д а т н а в и к о н а т и , і був б и т и м с а м и м п о с и л а н н я м на сферу, де в о н а м о ж е бути викона­ на, — п а м ' я т ь Бога» ( « З а в д а н н я п е р е к л а д а ч а » ) . П і з н і ш е Бе­ н ь я м і н в і д м о в и в с я від ц и х т е о л о г і ч н и х р а м о к . Т а н е від с а м о ї т е о р і ї і не від с в о г о м е т о д у — б у р и т и , а б и д і с т а т и с я суті у в и г л я д і ц и т а т , я к д о б у в а ю т ь б у р і н н я м воду, д о с я г а ю ч и д ж е ­ рела, схованого у з е м н и х глибинах. Б е н ь я м і н і в с ь к и й м е т о д — щ о с ь н а к ш т а л т с у ч а с н о г о ва­ ріанту р и т у а л ь н и х з а к л и н а н ь . Дух,

що викликається ним

сьогодні, — це духовна сутність минулого, котра зазнала, як у Шекспіра,

«морського перетворення», таким чином, що

ж и в і очі б а т ь к а п е р е в т і л и л и с я у п е р л и н и , а й о г о ж и в і к і с т к и — у корали. Цитувати для Беньяміна означає іменувати, і для нього істину на д е н н е світло в и в о д и т ь р а д ш е ім'я, ніж мова, р а д ш е м о в л е н н я , н і ж с л о в о , н і ж р е ч е н н я . С у д я ч и з перед­ мови до «Походження німецької барочної драми», Б е н ь я м і н розглядав істину як слуховий феномен:

батьком філософії

був д л я н ь о г о д а р у в а л ь н и к і м е н « А д а м , а н е П л а т о н » . А т о м у й т р а д и ц і я була ф о р м о ю , в я к і й це «іменослів'я» передава­ л о с я , тобто з н о в - т а к и ф е н о м е н о м , за с в о є ю суттю с л у х о в и м . Він тому й відчував таку с п о р і д н е н і с т ь із К а ф к о ю , що К а ф ­ ка, всупереч п о ш и р е н и м і н т е р п р е т а ц і я м , не мав «далеко­ г л я д н о г о ч и п р о р о ч о г о б а ч е н н я » , а п р и с л у х о в у в а в с я д о тра­ диції, той же,

« х т о д о с л у х о в у є т ь с я , н е б а ч и т ь » (Макс Брод.

«Франц Кафка. Біографія»). Зрозуміло, чому філософські зацікавлення Беньяміна із самого початку з о с е р е д и л и с я на філософії м о в и і чому най­ менування

за посередництва цитування

стало для нього

зрештою єдино можливим і п р и й н я т н и м способом ставити-

240

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

с я д о м и н у л о г о без о п е р т я н а т р а д и ц і ю . Б у д ь - я к и й п е р і о д в л а с н о г о м и н у л о г о , н е я с н и й д л я н ь о г о , я к н е я с н и й в і н сьо­ годні д л я нас, м а в п р о й т и , за Б е н ь я м і н о м , о с т а т о ч н у пере­ вірку м о в о ю , тому що л и ш е у мові м и н у л е присутнє невико­ р і н н о , в і д к и д а ю ч и в с і л я к і с п р о б и в і д к а р а с к а т и с я від н ь о г о раз і н а з а в ж д и . Г р е ц ь к и й / г о / й л е ж а т и м е в о с н о в і н а ш о г о по­ літичного існування — слугуючи для нього рівнем моря — доти, д о к и ми к о р и с т у є м о с я словом «політика». Саме цього не можуть зрозуміти д о с л і д н и к и с е м а н т и к и , з цілковитою п і д с т а в о ю п о в с т а ю ч и п р о т и м о в и я к б а с т і о н у , з а к о т р и м пе­ реховується м и н у л е — його, як в о н и в и с л о в л ю ю т ь с я , безлад. В о н и ц і л к о м с л у ш н о г о в о р я т ь , щ о , в к і н ц е в о м у рахунку, будьяка проблема зводиться до проблеми мови, — вони тільки не у я в л я ю т ь собі всіх н а с л і д к і в того, щ о с к а з а л и . Б е н ь я м і н іще н е міг ч и т а т и В і т г е н ш т е й н а , н е г о в о р я ч и вже про його п о с л і д о в н и к і в , та з н а в про це набагато більше за інших, оскільки проблема істини із самого початку уявля­ л а с я й о м у « о д к р о в е н н я м . . . я к е має бути п о ч у т и м , і н ш и м и с л о в а м и , н а л е ж и т ь д о ц а р и н и м е т а ф і з и ч н о г о слуху». Т о м у м о в а б у л а д л я н ь о г о , в п е р ш у чергу, н е д а р о м м о в л е н н я , щ о в і д р і з н я є л ю д и н у від і н ш и х ж и в и х і с т о т , а , н а в п а к и , «сут­ н і с т ю світу... з я к о г о в и н и к а є с а м а м о в а » («Вгіеіе», 1,197), — п о з и ц і я , н е с п о д і в а н о б л и з ь к а д о д у м к и Г а й д е ґ ґ е р а , щ о «лю­ д и н а може спілкуватися л и ш е тією мірою, я к о ю говорить у г о л о с » . Ц е « м о в а і с т и н и , я к а у т и ш і і с п о к о ї з б е р і г а є всі найвищі таїни,

над р о з к р и т т я м я к и х б ' є т ь с я л ю д с ь к а дум­

ка» ( « З а в д а н н я п е р е к л а д а ч а » ) , і ц е с а м е т а « і с т и н н а м о в а » , я к у ми м и м о в о л і м а є м о на увазі, п е р е к л а д а ю ч и з однієї на іншу.

Ось ч о м у Б е н ь я м і н р о з т а ш о в у є у центрі свого есею

«Завдання перекладача» дивовижну цитату з Малларме,

в

я к і й р о з м о в н і м о в и з усією ї х н ь о ю б а г а т о м а н і т н і с т ю і роз­ маїтістю,

цим

вавилонським

змішенням,

заглушують

immortelle parole*, я к е н е м о ж л и в о н а в і т ь п о м и с л и т и , о с к і л ь * Безсмертне слово (фр.).

241

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ ки « д у м а т и — о з н а ч а є п и с а т и без п а п е р у й ч о р н и л а , п о ш е п ­ к и » . Ц е о б е р і г а є г о л о с і с т и н и від т о г о , а б и в і н був п о ч у т и й на землі просто через фізичну, відчутну очевидність. Хоч би я к о м у т е о р е т и ч н о м у п е р е г л я д у піддавав Б е н ь я м і н ц і теоло­ гічно-метафізичні припущення, основний,вирішальний для всіх його л і т е р а т у р н о - к р и т и ч н и х студій підхід незмінним:

досліджувати

не

корисні чи

залишався

комунікативні

ф у н к ц і ї м о в н и х у т в о р е н ь , а з р о з у м і т и ці в и с л о в л ю в а н н я в їхній

кристалізованій,

ф о р м і як безцільні й

а тому неминуче безадресні прояви

фрагментарній «сутності світу».

А хіба ц е н е о з н а ч а є , щ о м о в а д л я Б е н ь я м і н а — ф е н о м е н з а с в о є ю сутністю п о е т и ч н и й ? І це саме те, про що в о с т а н н і й , не п р о ц и т о в а н і й у Б е н ь я м і н а фразі з а ф о р и з м у М а л л а р м е сказано

з

недвозначною

ясністю:

«Seulement,

sachons

n ' e x i s t e r a i t pas le vers: l u i , p h i l o s o p h i q u e m e n t r e m u n e r e le defaut des langues, c o m p l e t e m e n t s u p e r i e u r » . Усе це ще р а з , н е х а й і в д е щ о с к л а д н і ш і й ф о р м і , г о в о р и т ь про те, що я вже згадувала: у н а п и с а н о м у Б е н ь я м і н о м перед н а м и постає, м о ж л и в о , й н е у н і к а л ь н и й , т а в и н я т к о в о р і д к і с н и й д а р по­ етичної

думки.

Цей розум, ж и в и й сьогоденням,

б'ється над «уламками

д у м о к » , я к і він с п р о м і г с я в и р в а т и в м и н у л о г о і зібрати нав­ к о л о себе. Як л о в е ц ь перлів, що сягає дна не д л я того, щ о б к о п а т и ґрунт і д і с т а в л я т и його на п о в е р х н ю , а щоб дістатися «розкішного й дивовижного», сплячих у глибині перлин і к о р а л і в , і п і д н я т и їх нагору, ц е й р о з у м р и є т ь с я у г л и б и н а х минулого не затим, щоб в о с к р е с и т и його к о л и ш н і м і зроби­ ти свій в н е с о к у в і д р о д ж е н н я п р о м и н у л о ! д о б и . Й о г о веде віра в те, щ о , за всієї п і д в л а д н о с т і ж и в о г о с м е р т о н о с н о м у в п л и в у часу, п р о ц е с р о з к л а д у є , р а з о м і з т и м , п р о ц е с о м к р и ­ сталізації, що в г л и б и н а х м о р я , де ж и т т я , що існувало ко­ л и с ь , з а т о н у л о і р о з п а л о с я , щ о с ь із к о л и ш н ь о г о « м о р е м пе­ ретвореного»

вціліло в наново кристалізованих формах і

о б р а з а х , н е п і д в л а д н и х стихії, н і б и в о н и т і л ь к и й ч е к а л и л о в ­ ця п е р л і в , я к и й зійде до н и х одного разу й забере до світу

242

Вальтер Беньямін

живих,

(1892-1940)

— як «уламки думки», як щось « р о з к і ш н е й диво­

в и ж н е » , а м о ж л и в о , і як вічні « U r p h a e n o m e n e » * .

Примітки І. Маленький горбань

Benjamin. Schriften. Frankfurt а. М. Suhrkamp Verlag, 1935; Briefe. Frankfurt a. M . , 1966, 2vols. У п о д а л ь ш о м у я п о с и л а т и м у с ь на ці в и д а н н я . Д и в . : Щ о р і ч н и к інституту Л е о Бека, 1965, с. 117. Там само.

1

4

К л а с и ч н и й о п и с ф л а н е р а з а л и ш и в Б о д л е р у с л а в е т н о м у есеї про К о с т я н т и н а Гісе «Le Peintre de la vie m o d e r n e » — д и в . у в и д а н н і « П л е я д и » , с. 877-883. Б е н ь я м і н часто п о с и л а є т ь с я на нього дотич­ но і н а п р я м у ц и т у є його у своєму есеї про Б о д л е р а . І той, і і н ш и й п о в е р н у л и с я до ц і є ї т е м и : Ш о л е м — в и с т у п а ю ч и з м е м о р і а л ь н о ю л е к ц і є ю в Інституті Лео Б е к а , де с к а з а в : «По-моє­ му, брехтівський в п л и в на все, що Б е н ь я м і н п и с а в у т р и д ц я т і р о к и , був з г у б н и м , а в д е я к и х аспектах і р у й н і в н и м » , Адорно — у заяві с в о є м у у ч н е в і Р о л ь ф о в і Т і д е м а н н у ; з а його с л о в а м и , Б е н ь я м і н з і з н а в с я , начебто н а п и с а в «свій «Витвір м и с т е ц т в а за доби його тех­ нічного в і д т в о р е н н я » з тим, аби р а д и к а л ь н і с т ю п е р е в е р ш и т и Брех­ та, к о т р и й н а в о д и в на нього жах» ( н а в е д е н о у к н и з і : RolfTiedemann.

Studien zur Philosophic Walter Benjamin. Frankfurt, 1965, p. 89). Те, що Б е н ь я м і н б о я в с я Брехта, в и д а є т ь с я н е в і р о г і д н и м , і Адорно, п о моєму, на цьому не дуже н а п о л я г а є . Р е ш т а ж , і м о в і р н і ш е , скидаєть­ ся на те, що Б е н ь я м і н з р о б и в таке з і з н а н н я зі страху перед Адорно. Б е н ь я м і н і справді був дуже б о я з к и м у в і д н о с и н а х із л ю д ь м и , не рахуючи давніх з н а й о м и х , проте б о я в с я він тільки тих, від кого за­ л е ж а в . Він п о т р а п и в би в з а л е ж н і с т ь від Брехта, я к б и п р и с т а в на його п р о п о з и ц і ю переїхати з П а р и ж а у багато більш дешеву Д а н і ю , п о б л и ж ч е д о Брехта. Я к відомо, Б е н ь я м і н с е р й о з н о з а м и с л ю в а в с я про « в и н я т к о в у з а л е ж н і с т ь від однієї л ю д и н и » у цій чужій країні з «її м а й ж е н е з н а й о м о ю мовою» (Briefe, II, 596,599).

3 р е ц е н з і ї на « D r e i g r o s c h e n r o m a n » . Д и в . : «Versuche tiber Brecht». Frankfurt, 1966, p. 9). Н а с к і л ь к и відомо сьогодні, м а й ж е всіх їх в д а л о с я в р я т у в а т и . Сховані у П а р и ж і р у к о п и с и , н а в и к о н а н н я р о з п о р я д ж е н н я Б е н ь я 6

* П р а ф е н о м е н и (нім.).

243

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

міна, пізніше в і д п р а в и л и Теодорові В. Адорно; згідно з Т і д е м а н н о м (цит. п р . , с. 212), в о н и перебувають у «приватному зібранні» Адор­ но у Ф р а н к ф у р т і .

II. Т е м н і ч а с и I

зень

Д и в . : «Walter Benjamin hinter seinen Briefen*. «Мегкиг», бере­ 1967.

2

Д и в . : Pierre Missac. « L ' E c l a t et le secret: W a l t e r B e n j a m i n » // Critique, № № 231-232,1966.

3

Видавець «Neue Schweizer Rundschau* М а к с Ріхнер, я к и й не­ щ о д а в н о п о м е р , був однією з н а й о с в і ч е н і ш и х і н а й в и т о н ч е н і ш и х постатей в і н т е л е к т у а л ь н о м у житті д о б и . Р а з о м із Адорно, Е р н с т о м Б л о х о м і Ш о л е м о м він о п р и л ю д н и в свої « E r r i n e r u n g e n an Walter Benjamin* у ч а с о п и с і «Der M o n a t » (вересень 1960 р о к у ) .

4

К а ф к а , ч и й п о г л я д на такі речі був набагато р е а л і с т и ч н і ш и м , аніж у будь-кого з його с у ч а с н и к і в , п и с а в , що «батьківський комп­ л е к с , я к и м дехто духовно ж и в и т ь с я , н а л е ж и т ь . . . до є в р е й с т в а бать­ ка... за н е я в н о ї згоди батька ( ц я н е я в н і с т ь була о б у р л и в о ю ) » н а т е , щоб с и н п о к и н у в є в р е й с ь к и й ґрунт, тоді як діти «задніми л а п к а м и п р и л и п л и до є в р е й с т в а батька, а п е р е д н і м и не могли н а м а ц а т и жод­ ного нового опертя» (Franz Kafka, Briefe, p.337 [пер. M. Харито­ нова]).

Ibid., p. 55.

Ibid., p. 339.

Ibid., p. 337.

Ibid., p. 336-338.

5

6

7

8

9

II

FranzKafka. Tagebucher, p. 42 ( п е р . Є. Кацевої).

Franz Kafka. Briefe, p.347 ( п е р . M. Харитонова).

Ibid., p. 378.

12

З лекції Адорно «Der Autor als P r o d u z e n t » , п р о ч и т а н о ї в Па­ р и ж і 1934-го p. Б е н ь я м і н цитує в ній більш р а н н і й есей про лівих інтелектуалів. Д и в . : «Versuche iiber Brecht», p. 109.

13

П р о ц и т о в а н о у к н и з і : Макс Брод.

Lehre. - Winterthur, 1948.

Franz Kafkas Glauben und

14

Брехт, н а п р и к л а д , говорив Б е н ь я м і н о в і про його есей про К а ф ­ ку, що він підтримує та о ш л я х е т н ю є є в р е й с ь к и х ф а ш и с т і в . Д и в . : «Versuche», р. 123.

FranzKafka. Briefe, p. 183. У ц и т о в а н і й в и щ е статті П'єр Міссак н а в о д и т ь той с а м и й па­ саж і п и ш е : «Sans sous-estimer la valeur d'une telle reussite [d'etre le sucesseuer de H a m a n n et de H u m b o l d t ] , on peut penser que Benjamin 244

Вальтер Беньямін

(1892-1940)

recherchait aussi dans le Marxisme un moyen d'y есЬаррег» ( « Н е пе­ ребільшуючи з н а ч у щ о с т і такого успіху [стати н а с т у п н и к о м Гаманиа і Гумбольдта], м о ж н а у я в и т и , що Б е н ь я м і н ш у к а в у м а р к с и з м і , попглі все і н ш е , м о ж л и в о с т і цього успіху у н и к н у т и » ) . На д у м к у т у т - т а к и с п а д а є вірш Б р е х т а «До б і д о л а ш н о г о Б.Б.»: Von diesen S tad ten wir bleiben: der durch sie hindurchging, der Wind!

Froiich machet das Haus den Esser. er leert es.

Wir wissen, dass wir Vorlaufige sind Und nach uns wird kommen: nichts Nennenswertes. («Від міст цих зостанеться вітер, як подув наскрізний! Дім пельки насичує мливом нам. Ми знаємо — тут не навічно ми. Ба чим нас замінять? Та нічим особливим». П е р е к л а д К. Богатирьова). Варто нагадати ще чудовий а ф о р и з м К а ф к и у «Нотатках 1920 року» під з а г а л ь н и м титулом «ВІН»: «Усе, що він р о б и т ь , здається йому, щоправда, н а д з в и ч а й н о н о в и м , та, відповідно до цієї неймо­ вірної н о в и з н и , ч и м о с ь н а д з в и ч а й н о д и л е т а н т с ь к и м , т а к и м , що ледь м о ж н а в и т р и м а т и , н е з д а т н и м увійти в історію, р о з і р в а в ш и л а н ц ю г і ю к о л і н ь , уперше обірвавши геть ту музику, про яку досі м о ж н а було п р и н а й м н і з д о г а д а т и с я . І н к о л и він у своїй з в е р х н о с т і відчуває б і л ь ш е остраху за світ, а н і ж за себе» ( п е р . С. Апта). Б і л я витоків таких настроїв с т о я в , з н о в - т а к и , Б о д л е р : «Le monde va finir. La seule raison pour laquelle il pouvait durer, c'est qu'elle existe. Que cette raison est faible, comparee a toutes celles qui annoncent le contraireparticuliD rement a celle-ci: qu est-ce que le monde a desormais D faire sousle ciel?.. QuantO moi qui sent quelquefois en moi le ridicule d'un prophDte, je sais que je n'y trouverai jamais la charite d'un medicin. Perdu dans ce villain monde, coudoye par les foules, je suis comme un homme lasse don't l'oeil ne voit en arriDre, dans les annees profondes, que desabusement et amertume, et devant lui qu'un orage ou rien de neuf n'est contenu, ni enseignement ni d o u l e u r » . — Зі « Щ о д е н н и к а д л я самого себе», в и д а н н я « П л е я д и » , с. 1195-1197. ( « З е м н и й світ п р и й д е д о свого к і н ц я . Є д и н а п р и ч и н а , з а в д я к и я к і й він міг би існувати й далі, п о л я г а є в тому, що він існує. Та на­ скільки хистка ця п р и ч и н а п о р і в н я н о з т и м и , що віщують супро­ т и в н е , н а п р и к л а д , от із т а к о ю : чи з а л и ш и л о с я в земної кулі хоч би я к е с ь п р и з н а ч е н н я у всесвіті?.. Ну, а я, часом відчуваючи в собі без­ глузду дивакуватість п р о р о к а , — я з н а ю , що н і к о л и мені не вдасть-

245

Ханна Арендт. ЛЮДИ ЗА ТЕМНИХ ЧАСІВ

ся набути л ю д и н о л ю б с т в а л і к а р я . З а г у б л е н и й у цьому б р и д к о м у світі, з а т е р т и й і з і м ' я т и й л ю д с ь к и м и ю р б а м и , я п о д і б н и й до змуче­ ної л ю д и н и , котра, о г л я д а ю ч и с ь назад, углиб р о к і в , бачить л и ш е р о з ч а р у в а н н я й гіркоту, а д и в л я ч и с ь уперед — грозу, що не несе у собі нічого нового, ані з н а н н я , ані скорботи» (переклад Є. Баєвської).

III. Л о в е ц ь п е р л і в

Franz Kafka. Briefe, p. 173. З б і р к а їх під назвою « П р и т ч і й парадокси» н е щ о д а в н о в и й ш л а д в о м о в н и м в и д а н н я м ( Н ь ю - Й о р к , Ш о к е р Б у к с , 1961).

Benjamin. «Lob der Рирре» // Literarische Welt, Jan. 10,1930/ Д и в . : Martin Heidegger. K a n t s These iiberdas Sein. — Frankfurt, 1962, p. 8.

1

5

А ф о р и з м М а л л а р м е . Д и в . його «Variations sur un sujet», із підзаголовком «Crise des vers» у в и д а н н і «Плеяди», с. 363-364: «Так, тільки не з а б у в а й м о , з н и к н е тоді вірш: він, г о в о р я ч и п о - ф і л о с о ф ськи, надолужує недостатність мов, — н а й в и щ и й їхній додаток» (пе­ р е к л а д з ф р . /. Стаф).

246